Попередня тема
Тема 8
Наступна тема
Україна в другій половіні XIX ст.
В період утверження і розвитку капіталізму
Скасування крипацтва. Ставлення різних політичних сил до
реформи.
Суспільно - політичні рухі 60 -х -90 -х рр.
* * *
В 40 - 50рр. XIX ст.феодально - кріпасницька система зазнала глибокої кризи, що проявлялось в економічному та суспільно - політичному житті країни. Через це матеріальне становище як кріпаків так і селян погіршилось. Шевченко:"село неначе погоріло..."
Чимало селян тікали великими гуртами у центральну Росію на Дон у пошуках кращої долі.У 1858 - 1860рр. на Правобережній Україні було затримано більше 3 тис. втікачів.На політичне становище на Україні в цей час безумовно впливала Кримська війна, яка показивала економічну, і військово - технічну відсталість країни. Поразка російської армії посилила кризу. У суспільстві все частіше висувалась думка, що подолання кризи можливо на основі реформи, ліквідації кріпасницького права. Це висловлювалося не лише політиками, а й ліберальними помещіками у проханях до царського уряду до проведення реформи. Контакт з ціми помещіками підтримували і члени царської родини. Згодом імператор Росії ОлександрII змушений був погодиться з необхідністю проведення реформ. Разом з представниками дворянства Олександр II погодився , що краще скасувати крипацтво зверху, ніж чекати поки його скасують знизу.
Проведенням цих реформ займались комітети в повітах і губерніях. Головний комітет розглядав питання підготовки (у селянській справі). Протягом 1858 - 1859рр. Це обговорувалось у дворових комітетах, що діяли у всіх українських губерніях. Інтереси дворян при розробці і опублікуванні документів реформи 1861року строго захіщались. Олександр II на засіданні Державної Ради : "Я сподіваюсь, що при розгляді проєкту, що можна все буде зроблено для забезпечення помещічіх вигід." Суть реформи містилась у царському маніфесті від 19 лютого 1861р., а також Загальним положенням про селян, звільнених від кріпацької залежності, які уряд "подарував" селянам у вигляді особистого звільнення. При цьому законодавство закріплювало за поміщіками право на всі землі. Реформа не ліквідувала поміщіцького землеволодіння. В ході проведення реформи селяни залишились пограбованими (на 20,6% зменьшились селянські землі).
Квітень - червень 1861р. розпочались селянські заворушення, що охопили низку губерній.
В 1861 р. Т.Шевченко помер, що відгукнулось біллю в серцях його
прихільників. Його твори використовували у боротьбі проти реакціонної
самодержавної політики. Керівні органи вимушені були викликати армію
для розгону селян, що вшановували пам'ять Шевченка Т.Г.
1861 - 1862рр. В Україні відбулося 1800селянських виступів, що були жорстоко придушені. Реформи були непослідовні, половінчаті. Однак вони мали прогресівне значення. Мільйоні крипаків отримали особисту свободу, що могли викупати і торгувати землею, будувати сільсько - господарські підпріємства в умовах капіталістичного товарного виробництва.
Протягом 1860 - 70рр. Урядом було проведено ряд інших реформ в галюзі управління суду. Освіти, військова, фінансова реформи.
У липні 1864 р. реформа освіти, що пояснюється в першу чергу тим, що
в умовах розвитку витобництва виникають проблеми розвитку науково -
технічного прогресу. Розвиток економики, промисловости вимагав у
зв'язку з провадженням науки існування фахівців, що зумовило прийняття
положення "Про початкові народні училища", за якими вводиться єдина
система початковаї освіти - навчальні програми були обмежені, але вони
передбачали вивчення Закону Божього, читання, арифметики, окремі
відомості з географії, малювання. В середній освіті створювались
класичні (гуманітарні) і реальні (технічні) гімназії, що готували
кадри для промисловості, економікі. Закінченні класичної гімназії
надавало права вступу до універсітету. Фінансова реформа зумовлена
створенням банківської системи в Україні (державні центри в губерніях),
що вплинуло на розвиток економікі і промисловості у формі інвестування.
В сфері бюджету, державно - фінансового контролю, кредитної системи
проведення реформи. Реформи 60 - 70 р. відкрили широкі можливости для
розвитку буржуазних відносин, зокрема в Україні.
Суспільно - політичні рухі 60 - 90 рр.
Залишкі кріпосницьких відносин викликали невдоволення народних мас.
Революційно налаштована інтелігенція поповнувалась виходцями з нових
класів - різночинців, що змінив дворянський етап. Наприкінці 60 - 70рр.
Найбільш масовоютечією було народництво. Народники не змогли піднітись
до певного теоретичного рівня. Вони вважали, що селянська революція
приведе як до економічних так і до політичних перетворень. Народний
рух мав наступні течії:
- Бунтарська (ходіння в народ з метою підняти бунт - Бакунін);
- Пропагандистська, до якої входів Лавров. Вони вважали що народ не готов до революції;
- Народники, що дотримувались тактики змови, терору, на чолі яких стояв
Ткачов (1844 - 1885рр.)
У 1878р. народники створили організацію "Земля і воля" метою діяльності якої був політичний переворіт.
Єдності у народницькому русі не було,що призвело в 1879р. до розколу
загально - російської організації "Земля і воля" на:
- "Народну волю"
- Чорний передел".
Члени "Народної волі" планували повалення царізму, , скликання Установчіх Зборів, забезпечення свободи слова, самовизначення.
Члени "Чорного переділу" залишились на позиціях індивідуального терору.
|
