ƒ. ќ. √етманцев, Ќ. √. Ўукл≥на

Ѕанк≥вське право ”крањни

Ќавчальний пос≥бник

 ињв
÷ентр учбовоњ л≥тератури
2007

 редит. ѕон¤тт¤ про кредитн≥ в≥дносини
     
      редитн≥ в≥дносини в ”крањн≥, ¤к ≥ в будь-¤к≥й крањн≥ з ринковою економ≥кою, складають п≥двалини економ≥чних процес≥в. Ѕез кредиту в тому або ≥ншому вигл¤д≥ неможливо соб≥ у¤вити функц≥онуванн¤ будь-¤коњ галуз≥ економ≥ки держави, адже кожна ф≥нансово-господарська операц≥¤ (за незначним вин¤тком) так чи ≥накше пов'¤зана з певним р≥внем взаЇмноњ дов≥ри стор≥н, передачею грошових кошт≥в або ≥нших ц≥нностей в борг. Ќаск≥льки неможливим Ї одночасне виконанн¤ взаЇмних зобов'¤зань стор≥н, наст≥льки неможливим Ї функц≥онуванн¤ ринкових механ≥зм≥в без механ≥зм≥в кредитних.
     “ерм≥н кредит походить в≥д латинського слова creditum Ч позика. Ѕезперечно найб≥льш наближеними кредитн≥ в≥дносини Ї до в≥дносин позичкових, що змушуЇ де¤ких вчених њх ототожнювати, звод¤чи кредит лише до р≥зновиду позики.
      редитн≥ в≥дносини загалом та кредит зокрема Ї одними ≥з найб≥льш розроблених правових категор≥й у правов≥й науц≥, що не може викликати будь-¤кого подиву з огл¤ду на њх значенн¤ у життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства. “ак, кредит виконуЇ по в≥дношенню до банк≥вського права функц≥ю, схожу на т≥ ф≥лософськ≥ категор≥њ, ¤к≥ ¤вл¤ють собою фундаментальн≥ пон¤тт¤ та виражають найб≥льш ≥стотн≥ законом≥рн≥ зв'¤зки ≥ в≥дносини реальноњ д≥йсност≥.  редит зд≥йснюЇ системоутворюючий вплив на банк≥вське право, що виражаЇтьс¤ в утворенн≥ на п≥дстав≥ ц≥Їњ категор≥њ ц≥лого р¤ду ≥нших правових пон¤ть, широко використовуваних в банк≥вському законодавств≥ (кредитна сп≥лка, кредитна орган≥зац≥¤, кредитуванн¤, кредитн≥ в≥дносини тощо).
     ¬ л≥тератур≥ трапл¤Їтьс¤ багато р≥зних визначень пон¤тт¤ кредиту. “ак, кредит визначаЇтьс¤ ¤к наданн¤ грошей або товар≥в у борг на визначений строк на умовах в≥дплатност≥ та поверненн¤. “еоретики економ≥чноњ науки визначають кредит ¤к рух позичкового кап≥талу, що зд≥йснюЇтьс¤ на засадах строковост≥, поверненн¤ та платност≥. «вичайно, останнЇ визначенн¤ щонайменше може бути використане дл¤ анал≥зу правовоњ сутност≥ кредиту та його форм.
     ≤нш≥ автори, виход¤чи з вузького розум≥нн¤ кредиту, зазначають, що кредит Ч це грошов≥ кошти або майно, що надаютьс¤ одн≥Їю стороною (кредитором) ≥нш≥й сторон≥ (позичальнику) в розм≥р≥ та на умовах, передбачених договором.
     “аким чином, кредит здеб≥льшого розум≥Їтьс¤ у двох значенн¤х: 1) вузькому Ч ¤к сума кошт≥в, що отримуЇ позичальник в≥д кредитора; 2) широкому Ч ¤к сукупн≥сть сусп≥льних правов≥дносин, що виникають, зд≥йснюютьс¤ та припин¤ютьс¤ в процес≥ наданн¤ залучених ран≥ше кредитором кошт≥в у борг позичальнику.
     ” банк≥вському законодавств≥ немаЇ визначенн¤ кредиту ¤к правовоњ категор≥њ. ќднак, кредит визначаЇтьс¤ в податковому прав≥.
     “ак, зг≥дно з пунктом 1.11 статт≥ 1 «акону Ђѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствї, кредит Ч це кошти та матер≥альн≥ ц≥нност≥, ¤к≥ надаютьс¤ резидентами або нерезидентами у користуванн¤ юридичним або ф≥зичним особам на визначений строк та п≥д процент. ÷е визначенн¤ не може сприйматис¤ дл¤ регулюванн¤ банк≥вських в≥дносин з одного боку виход¤чи з того, що мова йде про податковий закон, ¤к джерело норми, що м≥стить визначенн¤, а з ≥ншого боку, зважаючи на ц≥л≥ правового регулюванн¤ закону, що пол¤гають в оподаткуванн¤ доход≥в п≥дприЇмств.
     “ак чи ≥накше, кредит Ї наст≥льки широким пон¤тт¤м, а його окрем≥ ви¤ви набувають подекуди таких незвичних форм, що визначити його сутн≥сть та основн≥ ознаки вбачаЇтьс¤ можливим шл¤хом анал≥зу окремих вид≥в та форм кредиту.
     «г≥дно з≥ статтею 347 √осподарського кодексу ”крањни, кредити, ¤к≥ надаютьс¤ банками, розр≥зн¤ютьс¤ за:
     Ч строками користуванн¤ (короткостроков≥ Ч до одного року, середньостроков≥ Ч до трьох рок≥в, довгостроков≥ Ч понад гри роки);
     Ч способом забезпеченн¤;
     Ч ступенем ризику;
     Ч методами наданн¤;
     Ч строками погашенн¤;
     Ч ≥ншими умовами наданн¤, користуванн¤ або погашенн¤.
     ќсновною формою кредиту Ї банк≥вський (ф≥нансовий) кредит. ” законодавств≥ ”крањни ≥снуЇ дек≥лька легальних визначень ф≥нансового кредиту.
     “ак, зг≥дно з≥ статтею 1 «акону ”крањни Ђѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствї, ф≥нансовий кредит Ч це Ђкошти, ¤к≥ надаютьс¤ банком-резидентом або нерезидентом, квал≥ф≥кованим ¤к банк≥вська установа зг≥дно ≥з законодавством крањни перебуванн¤ нерезидента, або резидентами ≥ нерезидентами, ¤к≥ мають статус небанк≥вських ф≥нансових установ, зг≥дно з в≥дпов≥дним законодавством, а також ≥ноземними ур¤дами або його оф≥ц≥йними агентствами чи м≥жнародними ф≥нансовими орган≥зац≥¤ми та ≥ншими кредиторами-нерезидентами в позику юридичн≥й або ф≥зичн≥й особ≥ на визначений строк, дл¤ ц≥льового використанн¤ та п≥д процент. ѕравила наданн¤ ф≥нансових кредит≥в встановлюютьс¤ Ќац≥ональним банком ”крањни (стосовно банк≥вських кредит≥в), а також  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни (стосовно небанк≥вських ф≥нансових орган≥зац≥й) в≥дпов≥дно до законодавстваї.
     «вичайно, наведене визначенн¤ можемо сприймати лише в ц≥л¤х оподаткуванн¤, але це не зменшуЇ його практичного значенн¤ дл¤ регулюванн¤ кредитних в≥дносин у ц≥лому.
     ¬≥дпов≥дно до закону ”крањни Ђѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринку ф≥нансових послугї, ф≥нансовий кредит Ч це кошти, ¤к≥ надаютьс¤ в позику юридичн≥й або ф≥зичн≥й особ≥ на визначений строк та п≥д процент.
     ≤ нарешт≥, в≥дпов≥дно до закону ”крањни Ђѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьї, банк≥вський кредит Ч це будь-¤ке зобов'¤занн¤ банку надати певну суму грошей, будь-¤ка гарант≥¤, будь-¤ке зобов'¤занн¤ придбати право вимоги боргу, будь-¤ке продовженн¤ строку погашенн¤ боргу, ¤ке надано в обм≥н на зобов'¤занн¤ боржника щодо поверненн¤ заборгованоњ суми, а також на зобов'¤занн¤ на сплату процент≥в та ≥нших збор≥в з такоњ суми.
     ѕор¤д з пон¤тт¤м кредиту в банк≥вському законодавств≥ широко вживаЇтьс¤ терм≥н кредитна операц≥¤.
     ¬≥дпов≥дно до статт≥ 345 √осподарського кодексу ”крањни кредитн≥ операц≥њ пол¤гають у розм≥щенн≥ банками в≥д свого ≥мен≥, на власних умовах та на власний ризик залучених кошт≥в юридичних ос≥б (позичальник≥в) та громад¤н.  редитними визнаютьс¤ банк≥вськ≥ операц≥њ, визначен≥ ¤к так≥ законом про банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥сть.
     —татт≥ 47, 49 «акону ”крањни Ђѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьї визначають ¤к кредитн≥ так≥ банк≥вськ≥ операц≥њ:
     Ч розм≥щенн¤ залучених кошт≥в в≥д свого ≥мен≥, на власних умовах та на власний ризик;
     Ч орган≥зац≥ю куп≥вл≥ та продажу ц≥нних папер≥в за дорученн¤м кл≥Їнт≥в;
     Ч зд≥йсненн¤ операц≥й на ринку ц≥нних папер≥в в≥д свого ≥мен≥ (включаючи андерайтинг);
     Ч наданн¤ гарант≥й ≥ поручительств та ≥нших зобов'¤зань в≥д трет≥х ос≥б, ¤к≥ передбачають њх виконанн¤ у грошов≥й форм≥;
     Ч придбанн¤ права вимоги на виконанн¤ зобов'¤зань у грошов≥й форм≥ за поставлен≥ товари чи надан≥ послуги, приймаючи на себе ризик виконанн¤ таких вимог та прийом платеж≥в (факторинг);
     Ч л≥зинг.
     Ѕанк≥вська операц≥¤ Ч це правом≥рна д≥¤, що складаЇтьс¤ з комплексу техн≥ко-юридичних засоб≥в, ¤к≥ зд≥йснюютьс¤ банком в≥дпов≥дно до л≥ценз≥њ на п≥дстав≥ правочину або р≥шенн¤ суду. «≥ставленн¤ пон¤ть ф≥нансового кредиту та банк≥вськоњ (кредитноњ) операц≥њ даЇ змогу авторов≥ зробити висновок про сп≥вв≥дношенн¤ цих пон¤ть ¤к форми (ф≥нансовий кредит) та зм≥сту (кредитна операц≥¤). ѕри цьому, категор≥њ сп≥вв≥днос¤тьс¤ ¤к ц≥ле та окреме. јдже кредитн≥ в≥дносини реал≥зуютьс¤ через кредитн≥ операц≥њ.
     —уб'Їктами кредитних в≥дносин Ї кредитодавець та позичальник.
     “ерм≥н Ђкредитодавецьї Ї новим дл¤ банк≥вського права ”крањни. ¬≥н був введений ≥з набутт¤м чинност≥ ÷ив≥льним кодексом у 2004 р. «г≥дно з≥ статтею 1054 ÷ив≥льного кодексу ”крањни, кредитодавцем Ї банк або ≥нша ф≥нансова установа.
     ѕон¤тт¤ банку розкрито в попередн≥х главах ц≥Їњ книги. –азом з тим, зауважимо, що в розум≥нн≥ статт≥ 1054 ÷ив≥льного кодексу до банк≥в також належить ≥ Ќац≥ональний банк ”крањни, ¤кий, зважаючи на його подв≥йну правову природу, займаЇтьс¤ господарською д≥¤льн≥стю в межах компетенц≥њ, визначеноњ «аконом Ђѕро Ќац≥ональний банк ”крањниї.
     ѕон¤тт¤ ф≥нансовоњ установи розкриваЇтьс¤ в закон≥ Ђѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринку ф≥нансових послугї, зг≥дно з ¤ким ф≥нансова установа (в т.ч. ≥ кредитна установа) Ч це юридична особа, ¤ка, в≥дпов≥дно до закону, надаЇ одну чи дек≥лька ф≥нансових послуг та ¤ка внесена до в≥дпов≥дного реЇстру в пор¤дку, встановленому законом. ƒо ф≥нансових установ належать банки, кредитн≥ сп≥лки, ломбарди, л≥зингов≥ компан≥њ, дов≥рч≥ товариства, страхов≥ компан≥њ, установи накопичувального пенс≥йного забезпеченн¤, ≥нвестиц≥йн≥ фонди ≥ компан≥њ та ≥нш≥ юридичн≥ особи, виключним видом д≥¤льност≥ ¤ких Ї наданн¤ ф≥нансових послуг.
     «г≥дно з≥ статею 19 закону Ђѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьї, без отриманн¤ банк≥вськоњ л≥ценз≥њ не дозвол¤Їтьс¤ зд≥йснювати одночасно д≥¤льн≥сть по залученню вклад≥в та ≥нших кошт≥в, що п≥дл¤гають поверненню, ≥ наданню кредит≥в, а також вести рахунки. ќсоби, винн≥ в зд≥йсненн≥ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ без банк≥вськоњ л≥ценз≥њ, несуть крим≥нальну, цив≥льну чи адм≥н≥стративну в≥дпов≥дальн≥сть зг≥дно ≥з законами ”крањни.
     —татт¤ 47 цього закону зазначаЇ, що ≥нш≥ юридичн≥ особи мають право зд≥йснювати операц≥њ, визначен≥ в пункт≥ 3 частини першоњ статт≥ 47, на п≥дстав≥ л≥ценз≥њ на зд≥йсненн¤ окремих банк≥вських операц≥й.
     “аким чином, юридична особа не може надати кредит ≥нш≥й особ≥ без одержанн¤ спец≥ального дозволу (л≥ценз≥њ). ‘≥зична особа надавати кредит взагал≥ не маЇ права.
     ѕри цьому, при анал≥з≥ суб'Їктного складу кредитних в≥дносин постаЇ досить ц≥каве питанн¤, ¤ке досить часто виникаЇ на практиц≥ та Ї предметом багатьох судових спор≥в. …детьс¤ про те, ¤к суд повинен вир≥шити питанн¤ про д≥йсн≥сть кредитного договору, укладеного особою Ч неф≥нансовою установою? ѕ≥дходи до вир≥шенн¤ цього питанн¤ будуть подан≥ нижче в процес≥ анал≥зу сутност≥ ф≥нансового кредиту.
     ќсоблив≥ вимоги до позичальника в законодавств≥ в≥дсутн≥ та можлив≥сть або неможлив≥сть бути учасником правов≥дносин визначаЇтьс¤ лише правосуб'Їктн≥стю конкретного позичальника. ѕозичальниками можуть бути ¤к ф≥зичн≥ так ≥ юридичн≥ особи.
     –азом з тим, щодо правового статусу позичальника ≥снуЇ питанн¤ про розповсюдженн¤ д≥њ закону Ђѕро захист прав споживач≥вї на в≥дносини кредитуванн¤.
     “ак, зг≥дно з преамбулою закону, в≥н ЂрегулюЇ в≥дносини м≥ж споживачами товар≥в, роб≥т ≥ послуг та виробниками ≥ продавц¤ми товар≥в, виконавц¤ми роб≥т ≥ надавачами послуг р≥зних форм власност≥, встановлюЇ права споживач≥в, а також визначаЇ механ≥зм њх захисту та основи реал≥зац≥њ державноњ пол≥тики у сфер≥ захисту прав споживач≥вї. Ѕезперечно, кредитн≥ в≥дносини не Ї в≥дносинами з поставки товар≥в або наданн¤ роб≥т. “аким чином питанн¤ про розповсюдженн¤ на позичальника д≥њ закону можна вир≥шити надавши в≥дпов≥дь на питанн¤, чи Ї кредитн≥ в≥дносини в≥дносинами з наданн¤ послуг.
     «г≥дно з≥ статтею 901 ÷ив≥льного кодексу ”крањни, за договором про наданн¤ послуг одна сторона (виконавець) зобов'¤зуЇтьс¤ за завданн¤м другоњ сторони (замовника) надати послугу, ¤ка споживаЇтьс¤ в процес≥ вчиненн¤ певноњ д≥њ або зд≥йсненн¤ певноњ д≥¤льност≥, а замовник зобов'¤зуЇтьс¤ оплатити виконавцев≥ зазначену послугу, ¤кщо ≥нше не встановлено договором. ќтже, предметом договору про наданн¤ послуги Ї певна д≥¤ (д≥¤льн≥сть) виконавц¤, що споживаЇтьс¤ в процес≥ њњ вчиненн¤.
     «а статею 1054 ÷ив≥льного кодексу, за кредитним договором банк або ≥нша ф≥нансова установа (кредитодавець) зобов'¤зуЇтьс¤ надати грошов≥ кошти (кредит) позичальников≥ в розм≥р≥ та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'¤зуЇтьс¤ повернути кредит та сплатити проценти. ќтже, предметом договору кредиту Ї грошов≥ кошти, що на умовах поверненн¤ та платност≥ передаютьс¤ у власн≥сть позичальнику. “аким чином, догов≥р кредиту, ¤к ≥ позики, наст≥льки ж наближений до договору про наданн¤ послуг, ¤к ≥ до договору майнового найму (оренди). ƒодатковим аргументом на користь останнього твердженн¤ Ї не створенн¤ в процес≥ кредитноњ д≥¤льност≥ будь-¤коњ доданоњ вартост≥, що знаходить своЇ в≥дображенн¤ в статт≥ 3 «акону ”крањни Ђѕро податок на додану, варт≥стьї (п≥льга по оподаткуванню ѕƒ¬ банк≥вських процент≥в).
     ÷≥ аргументи св≥дчать про нерозповсюдженн¤ на кредитн≥ в≥дносини д≥њ закону Ђѕро захист прав споживач≥вї.
     « ≥ншого боку, зг≥дно з≥ статтею 4 «акону ”крањни Ђѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринку ф≥нансових послугї, наданн¤ кошт≥в у позику, в тому числ≥ й на умовах ф≥нансового кредиту, в≥дноситьс¤ до ф≥нансових послуг. «вичайно, зважаючи на викладену вище аргументац≥ю можемо ск≥льки завгодно доводити, що закон Ђѕро захист прав споживач≥вї не розповсюджуЇтьс¤ на кредитн≥ в≥дносини. ќднак ≥мперативна норма закону пр¤мо зазначаЇ про в≥днесенн¤ ф≥нансового кредиту до правовоњ категор≥њ послуг.
     ѕор¤д з цим, необх≥дно зазначити, що в процес≥ наданн¤ кредиту позичальнику можуть надаватис¤ ф≥нансовою установою ≥ певн≥ послуги, пов'¤зан≥ безпосередньо з кредитними в≥дносинами (оц≥нка ризик≥в, оц≥нка майна, т.з. обслуговуванн¤ кредиту). «а наданн¤ зазначених послуг банками, ¤к правило, справл¤Їтьс¤ плата з кл≥Їнта. “ак≥ в≥дносини Ї в≥дносинами з наданн¤ послуг ≥ на них, безперечно, розповсюджуЇтьс¤ д≥¤ закону Ђѕро захист прав споживач≥вї.
     «м≥ст кредиту (кредитних в≥дносин) визначаЇтьс¤ ¤к на р≥вн≥ цив≥льного так ≥ банк≥вського законодавства.
     —утн≥стю кредитних в≥дносин, що ≥ в≥др≥зн¤Ї њх в≥д в≥дносин позики, Ї та обставина, що банк надаЇ в кредит не власн≥, а залучен≥ кошти.
     ” 1914 р. в≥домий рос≥йський вчений √. ‘. Ўершеневич зазначав, що банки складають п≥дприЇмства, ¤к≥ мають своњм завданн¤м посередництво в кредит≥. ѓх основний промисел складаЇ в≥дданн¤ в позику п≥д в≥дсотки кап≥талу, також запозиченого в ос≥б, ¤к≥ мають в≥льн≥ кошти. ћабуть, точн≥ше охарактеризувати кредитну д≥¤льн≥сть банку неможливо.
     —пециф≥ка предмету банк≥вського кредиту зумовлюЇ особлив≥ вимоги до банку, що ≥снують у банк≥вському законодавств≥ в≥дносно кредитноњ д≥¤льност≥. …детьс¤ насамперед про ф≥нансово-правов≥ норми, адже саме вони складають основу ≥нституту ф≥нансового (банк≥вського) кредитуванн¤, на в≥дм≥ну в≥д кредиту комерц≥йного (товарного). ƒо особливих правил (обмежень) банк≥вського кредитуванн¤ належать так≥:
     Ч банк зобов'¤заний мати п≥дрозд≥л, функц≥¤ми ¤кого Ї наданн¤ кредит≥в та управл≥нн¤ операц≥¤ми, пов'¤заними з кредитуванн¤м;
     Ч банкам заборон¤Їтьс¤ пр¤мо чи опосередковано надавати кредити дл¤ придбанн¤ власних ц≥нних папер≥в. ¬икористанн¤ ц≥нних папер≥в власноњ ем≥с≥њ дл¤ забезпеченн¤ кредит≥в можливе з дозволу Ќац≥онального банку ”крањни;
     Ч банк зобов'¤заний при наданн≥ кредит≥в додержуватись основних принцип≥в кредитуванн¤, в тому числ≥ перев≥р¤ти кредитоспроможн≥сть позичальник≥в та на¤вн≥сть забезпеченн¤ кредит≥в, додержуватись встановлених Ќац≥ональним банком ”крањни вимог щодо концентрац≥њ ризик≥в. ѕри цьому таке пон¤тт¤, ¤к принципи кредитуванн¤, чинним законодавством не визначене;
     Ч банк не може надавати кредити п≥д процент, ставка ¤кого Ї нижчою в≥д процентноњ ставки за кредитами, ¤к≥ бере сам банк, ≥ процентноњ ставки, що виплачуЇтьс¤ ним по депозитах. ¬ин¤ток можна робити лише в раз≥, ¤кщо при зд≥йсненн≥ такоњ операц≥њ банк не матиме збитк≥в;
     Ч банк маЇ право видавати бланков≥ кредити за умов додержанн¤ економ≥чних норматив≥в;
     Ч наданн¤ безпроцентних кредит≥в заборон¤Їтьс¤, за вин¤тком передбачених законом випадк≥в;
     Ч банку заборон¤Їтьс¤ надавати кредити будь-¤к≥й особ≥ дл¤:

         погашенн¤ ц≥Їю особою будь-¤ких зобов'¤зань перед пов'¤заною особою банку;
          придбанн¤ актив≥в пов'¤заноњ особи банку;
          придбанн¤ ц≥нних папер≥в, розм≥щених чи п≥дписаних пов'¤заною особою банку, за вин¤тком продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤ ц≥Їю особою.

      редитодавець маЇ право в≥дмовитис¤ в≥д наданн¤ позичатьников≥ передбаченого договором кредиту частково або в повному обс¤з≥ в раз≥ порушенн¤ процедури визнанн¤ позичальника банкрутом або за на¤вност≥ ≥нших обставин, ¤к≥ ¤вно св≥дчать про те, що наданий позичальников≥ кредит своЇчасно не буде повернутий.
     ѕозичальник маЇ право в≥дмовитис¤ в≥д одержанн¤ кредиту частково або в повному обс¤з≥, пов≥домивши про це кредитодавц¤ до встановленого договором строку його наданн¤, ¤кщо ≥нше не встановлено договором або законом.
     ” раз≥ порушенн¤ позичальником встановленого кредитним договором обов'¤зку ц≥льового використанн¤ кредиту кредитодавець маЇ право також в≥дмовитис¤ в≥д подальшого кредитуванн¤ позичальника за договором.
     «г≥дно з≥ статтею 348 √осподарського кодексу ”крањни в раз≥ ¤кщо позичальник не виконуЇ своњх зобов'¤зань, передбачених кредитним договором, банк маЇ право зупинити подальшу видачу кредиту в≥дпов≥дно до договору.
     ƒо окремих р≥зновид≥в ф≥нансового кредиту належить консорц≥умний кредит. ¬ рамках угоди про консорц≥умне кредитуванн¤ банки-учасники встановлюють умови наданн¤ кредиту та призначають банк, в≥дпов≥дальний за виконанн¤ угоди. Ѕанки-учасники несуть ризик по наданому кредиту пропорц≥йно до внесених у консорц≥ум кошт≥в.
     Ѕанк≥вськ≥ консорц≥уми Ч це тимчасов≥ об'Їднанн¤ банк≥в, ¤к≥ створюютьс¤ дл¤ координац≥њ д≥й при проведенн≥ р≥зного роду банк≥вських операц≥й, або дл¤ кредитуванн¤ одн≥Їњ, але великоњ угоди ≥ заснован≥ банками на паритетних засадах.
      оординуЇ д≥њ учасник≥в консорц≥уму головний банк (л≥дер), ¤кий представл¤Ї ≥нтереси консорц≥уму, але д≥Ї в межах повноважень, ¤к≥ отримуЇ в≥д ≥нших учасник≥в консорц≥уму. «а орган≥зац≥ю консорц≥уму головний банк отримуЇ спец≥альну винагороду, кр≥м в≥дсотк≥в та ком≥с≥йних, що покривають його безпосередн≥ витрати.
     як правило, банком-координатором виступаЇ банк, що обслуговуЇ кл≥Їнта, ¤кому необх≥дно дл¤ реал≥зац≥њ проекту кошти в значних обс¤гах.  ожен член консорц≥уму автономно оц≥нюЇ ефективн≥сть проекту ≥ визначаЇ умови участ≥ в ньому або може пропонувати св≥й вар≥ант проведенн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ операц≥њ, дл¤ ¤коњ створюЇтьс¤ консорц≥ум. Ќа п≥дстав≥ цих пропозиц≥й визначаютьс¤ загальн≥ скоординован≥ д≥њ, ¤к≥ передбачаютьс¤ в консорц≥умному договор≥.
     „лени консорц≥уму несуть сол≥дарну в≥дпов≥дальн≥сть перед позичальниками.
     ѕор¤док зд≥йсненн¤ консорц≥умного кредитуванн¤ регулюЇтьс¤ ѕоложенн¤м, затвердженим постановою правл≥нн¤ Ќац≥онального банку ”крањни є37 в≥д 21 лютого 1996 р.
     ѕравовий анал≥з ф≥нансового кредиту не буде повним без анал≥зу кредитного договору ¤к ≥нституту, передус≥м цив≥льного права.

 редитний догов≥р

     ƒосить дискус≥йним у правов≥й науц≥ Ї питанн¤ сп≥вв≥дношенн¤ правових ≥нститут≥в кредиту ≥ позики. ѕравильне визначенн¤ сп≥вв≥дношенн¤ зазначених ≥нститут≥в маЇ принципове значенн¤ дл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про можлив≥сть визнанн¤ кредитного договору нед≥йсним (коли кредит надаЇ орган≥зац≥¤, що не Ї ф≥нансовою установою) або квал≥ф≥кац≥њ такого договору ¤к договору позики та застосуванн¤ до нього норм ÷  про позику (¤кщо кредит Ї лише р≥зновидом позики).
     ¬≥домий рос≥йський вчений ¬. ¬. ¬≥тр¤нський визначаЇ кредит ¤к р≥зновид позики. ѕри цьому, на думку вченого, кредитний догов≥р маЇ лише дв≥ особливост≥: 1) на боц≥ кредитора завжди виступаЇ ф≥нансова установа; 2) кредитний догов≥р Ї консенсуальним та двосторонн≥м. ј та особлив≥сть, що кредитний догов≥р укладаЇтьс¤ виключно в письмов≥й форм≥, Ї лише родовою рисою, ¤ка притаманна договору в тих випадках, коли позичальником виступаЇ юридична особа.
     ќ. —. ≤оффе в своњй в≥дом≥й прац≥ писав, що кредитний догов≥р неприпустимо розгл¤дати ¤к р≥зновид договору позики, так само ¤к не можна вважати поставку р≥зновидом куп≥вл≥-продажу чи п≥др¤д на кап≥тальне буд≥вництво р≥зновидом п≥др¤ду. ¬чений вважав, що кредитний догов≥р Ї повн≥стю самост≥йним правовим ≥нститутом.
     ¬ одному з найкращих сучасних правових досл≥джень ≥з зазначеноњ теми Ч монограф≥њ ЂЅанк≥вськ≥ правочини: цив≥льно-правов≥ проблемиї в≥домий украњнський вчений ≤. ј. Ѕезклубий п≥дтримуЇ останню думку, зазначаючи, що Ђкредитний догов≥р Ч це самост≥йне зобов'¤занн¤, оск≥льки регулюЇтьс¤ в≥докремленим масивом правових норм та потребуЇ присутност≥ особливого суб'Їкта права Ч банк≥вськоњ установи, стосуЇтьс¤ моб≥л≥зац≥њ та розм≥щенн¤ виключно грошових кошт≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д договору позики, банк≥вський догов≥р маЇ розширене ≥стотне наповненн¤, де визначальною з умов Ї умова про оплатн≥сть послуг банку з наданн¤ кредитуї.
     ƒодамо, що до останньоњ позиц≥њ схил¤Ї ≥ чинна редакц≥¤ ÷ив≥льного кодексу ”крањни. “ак, глава 71  одексу мас назву Ђѕозика.  редит. Ѕанк≥вський вкладї, що св≥дчить безперечно, з одного боку, про спор≥днен≥сть зазначених ≥нститут≥в, а з ≥ншого Ч- про в≥дсутн≥сть будь-¤кого родо-видового сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж позикою та кредитом.
     “аким чином, кредитний догов≥р ≥ догов≥р позики Ї окремими, самост≥йними правовими ≥нститутами. —еред в≥дм≥нностей кредитного договору в≥д договору позики сл≥д вид≥лити так≥:
     Ч кредитний догов≥р Ї консенсуальним договором;
     Ч предметом кредитного договору Ї виключно залучен≥ грош≥ (грошов≥ кошти);
     Ч кредитором у кредитному договор≥ Ї виключно кредитна орган≥зац≥¤ (банк або ≥нша ф≥нансова установа), що маЇ л≥ценз≥ю на зд≥йсненн¤ кредитних операц≥й;
     Ч кредитний догов≥р завжди Ї оплатим договором;
     Ч кредитний догов≥р укладаЇтьс¤ виключно в письмов≥й форм≥.
     ќкремим питанн¤м, вартим уваги, Ї питанн¤ про ≥стотн≥ умови кредитного договору. «г≥дно з≥ статею 638 ÷ив≥льного кодексу ”крањни, ≥стотними умовами договору Ї умови про предмет договору, умови, що визначен≥ законом ¤к ≥стотн≥ або Ї необх≥дними дл¤ договор≥в даного виду, а також ус≥ т≥ умови, щодо ¤ких за за¤вою хоча б одн≥Їњ ≥з стор≥н маЇ бути дос¤гнуто згоди. ÷ив≥льний кодекс пр¤мо не визначаЇ будь-¤ких ≥стотних умов кредитного договору. –азом з тим, з≥ зм≥сту статт≥ 1054 кодексу можна зробити висновок, що ≥стотними умовами кредитного договору Ї сума кредиту, проценти за його використанн¤ та обов'¤зок позичальника повернути суму кредиту, що повинен бути виконаний у певний час. –азом з тим, час поверненн¤ кредиту у випадку в≥дсутност≥ ч≥тких вказ≥вок на нього в договор≥, визначаЇтьс¤ виход¤чи ≥з норми частини 2 статт≥ 530 ÷ив≥льного кодексу (семиденний строк з моменту пред'¤вленн¤ вимоги).
     Ѕ≥льш сп≥рним Ї питанн¤ щодо ≥стотних умов господарського кредитного договору, де обидв≥ сторони Ї суб'Їктами господарюванн¤. Ѕез сумн≥ву, на в≥дносини, пов'¤зан≥ з укладенн¤м такого договору, поширюЇтьс¤ д≥¤ √осподарського кодексу ”крањни.
     «г≥дно з≥ статею 345 √осподарського кодексу ”крањни, кредитн≥ в≥дносини зд≥йснюютьс¤ на п≥дстав≥ кредитного договору, що укладаЇтьс¤ м≥ж кредитором ≥ позичальником у письмов≥й форм≥. ” кредитному договор≥ передбачаютьс¤ мета, сума ≥ строк кредиту, умови ≥ пор¤док його видач≥ та погашенн¤, види забезпеченн¤ зобов'¤зань позичальника, в≥дсотков≥ ставки, пор¤док плати за кредит, обов'¤зки, права ≥ в≥дпов≥дальн≥сть стор≥н щодо видач≥ та погашенн¤ кредиту.
     “аким чином, де¤к≥ вчен≥ та практикуюч≥ юристи визначають перел≥к умов, що м≥ст¤тьс¤ в статт≥ 345  одексу, ¤к ≥стотн≥ умови договору. “аким чином, догов≥р кредиту, укладений хоча б без одн≥Їњ ≥з зазначених умов може вважатис¤ неукладеним.
     ќднак, зг≥дно з частиною другою статт≥ 180 √осподарського кодексу, ≥стотними Ї умови, визнан≥ такими за законом чи необх≥дн≥ дл¤ договор≥в даного виду, а також умови, щодо ¤ких на вимогу одн≥Їњ ≥з стор≥н повинна бути дос¤гнута згода. як св≥дчить системний анал≥з господарського кодексу, в тих випадках, коли законодавець бажаЇ надати певним умовам договору статусу ≥стотних, в≥н пр¤мо зазначаЇ про це в самому кодекс≥ (наприклад, статт¤ 284 √  ”крањни). « огл¤ду на зазначене, ми маЇмо п≥дстави стверджувати, що в≥дсутн≥сть у текст≥ договору положень, визначених статею 345 кодексу, не т¤гне за собою настанн¤ правового насл≥дку, передбаченого статею 181 √осподарського кодексу ”крањни, а саме Ч визнанн¤ господарського кредитного договору неукладеним. ¬одночас, безперечно в силу частини третьоњ статт≥ 180 √осподарського кодексу до ≥стотних умов кредитного господарського договору сл≥д в≥днести умови про суму кредиту, строк кредиту та проценти за використанн¤ кредитних ресурс≥в.
      редитний догов≥р може бути визнаний неукладеним з причин недос¤гненн¤ сторонами договору ≥стотних умов лише у випадку в≥дсутност≥ в договор≥ ≥стотних умов, зм≥ст ¤ких неможливо встановити, виход¤чи з норм чинного законодавства (в т.ч. ≥ диспозитивних). ÷ю ц≥лком слушну думку п≥дтримуЇ в≥домий рос≥йський вчений ¬. ¬. ¬≥тр¤нський. Ќа ц≥й позиц≥њ стоњть ≥ господарська судова практика.
     ѕор¤док укладенн¤ договору кредиту, передбачений статею 346 √осподарського кодексу ”крањни, зг≥дно з ¤кою дл¤ одержанн¤ банк≥вського кредиту позичальник надаЇ банков≥ так≥ документи:
     Ч клопотанн¤ (за¤ву), в ¤кому зазначаютьс¤ характер кредитноњ угоди, мета використанн¤ кредиту, сума позички ≥ строк користуванн¤ нею;
     Ч техн≥ко-сконом≥чне обірунтуванн¤ кредитного заходу та розрахунок економ≥чного ефекту в≥д його реал≥зац≥њ;
     Ч ≥нш≥ необх≥дн≥ документи.
     –азом з тим, недодержанн¤ зазначеного пор¤дку навр¤д чи може пот¤гнути негативн≥ насл≥дки дл¤ стор≥н договору або вплинути на д≥йсн≥сть в≥дпов≥дного правочину, насамперед, виход¤чи з того, що будь-¤к≥ санкц≥њ за порушенн¤ пор¤дку укладенн¤ господарського договору кредиту в≥дсутн≥.
     ўоб знизити ступ≥нь ризику, банк надаЇ кредит позичальников≥ за на¤вност≥ гарант≥њ платоспроможного суб'Їкта господарюванн¤ чи поручительства ≥ншого банку, п≥д заставу належного позичальников≥ майна, п≥д ≥нш≥ гарант≥њ, прийн¤т≥ в банк≥вськ≥й практиц≥. « ц≥Їю метою банк маЇ право попередньо вивчити стан господарськоњ д≥¤льност≥ позичальника, його платоспроможн≥сть та спрогнозувати ризик непогашенн¤ кредиту.
     ќсоблив≥ вимоги закон пред'¤вл¤Ї до форми кредитного договору. “ак, зг≥дно з≥ статею 1055 ÷ив≥льного кодексу ”крањни, кредитний догов≥р укладаЇтьс¤ в письмов≥й форм≥.  редитний догов≥р, укладений з недодержанн¤м письмовоњ форми, н≥кчемний. “аким чином, кредитний догов≥р, укладений усно, нед≥йсний з моменту його укладенн¤, не породжуЇ жодних юридичних насл≥дк≥в та не вимагаЇ визнанн¤ нед≥йсност≥ в судовому пор¤дку (статт¤ 215 ÷ив≥льного кодексу ”крањни).
      редитний догов≥р не Ї договором приЇднанн¤, а також, ¤к правило, не Ї публ≥чним договором, оск≥льки в кожному конкретному випадку банк може зм≥нити умови договору п≥д конкретн≥ умови кредитуванн¤ залежно в≥д багатьох обставин, що на них впливають (кредитн≥ ризики, репутац≥¤ позичальника тощо).
     якщо в≥дпов≥дно до договору банк≥вського рахунка банк зд≥йснюЇ платеж≥ з рахунка кл≥Їнта, незважаючи на в≥дсутн≥сть на ньому грошових кошт≥в (кредитуванн¤ рахунка), банк вважаЇтьс¤ таким, що надав кл≥Їнтов≥ кредит на в≥дпов≥дну суму в≥д дн¤ зд≥йсненн¤ цього платежу.
     ѕри цьому, права та обов'¤зки стор≥н, пов'¤зан≥ з кредитуванн¤м рахунка, визначаютьс¤ положенн¤ми про позику та кредит, ¤кщо ≥нше не встановлено договором або законом.
     ѕродовжуючи характеристику кредитного договору, необх≥дно зазначити, що в раз≥ несвоЇчасного погашенн¤ кредиту або в≥дсотк≥в за його користуванн¤ банк маЇ право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'¤занн¤, ¤кщо це передбачено угодою. “аким чином, банк маЇ ун≥кальну, на сьогодн≥, можлив≥сть безсп≥рного списанн¤ кошт≥в з банк≥вського рахунка свого кл≥Їнта у випадку, ¤кщо кл≥Їнт надасть на це згоду в письмов≥й форм≥ в кредитному договор≥ або ≥ншому правочин≥, укладеному з банком.
     «важаючи на правову природу договору ф≥нансового кредиту, законом встановлен≥ особливост≥ в≥дпов≥дальност≥ за невиконанн¤ кредитного договору. “ак, зг≥дно з≥ статею 625 ÷ив≥льного кодексу ”крањни, боржник не зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥ за неможлив≥сть виконанн¤ ним грошового зобов'¤занн¤. √рошове зобов'¤занн¤ Ч це зобов'¤занн¤, завжди можливе до виконанн¤, оск≥льки грошов≥ кошти завжди Ї в господарському об≥гу. ѕредметом кредитного договору Ї грош≥ (грошов≥ кошти), отже за кредитним договором у позичальника виникаЇ виключно грошове зобов'¤занн¤. “аким чином, позичальник не може бути зв≥льнений в≥д в≥дпов≥дальност≥ за неможлив≥сть виконанн¤ ним зобов'¤занн¤ з поверненн¤ суми кредиту за укладеним кредитним договором. ѕри цьому, зважаючи на конклюдентний характер договору кредиту, так само ¤к позичальник, в≥д в≥дпов≥дальност≥ за ненаданн¤ кредиту не може бути зв≥льнений кредитодавець.
     ƒо досить ц≥кавого висновку приводить ≥ анал≥з статт≥ 613 ÷ив≥льного кодексу ”крањни, зг≥дно з ¤кою боржник за грошовим зобов'¤занн¤м не сплачуЇ процент≥в за час простроченн¤ кредитора.
      редитор вважаЇтьс¤ таким, що прострочив, ¤кщо в≥н, зокрема, не вчинив д≥й, що встановлен≥ договором, актами цив≥льного законодавства що випливають ≥з сут≥ зобов'¤занн¤ або звичањв д≥лового обороту, до вчиненн¤ ¤ких боржник не м≥г виконати свого обов'¤зку.
     “аким чином, ¤кщо позичальник доведе, що простроченн¤ кредитодавц¤ в наданн≥ чергового кредитного граншу призвело до неможливост≥ сплати ним в≥дсотк≥в за користуванн¤ попередньо наданою сумою кредиту, в≥н може бути зв≥льнений в≥д сплати процент≥в за вс≥м кредитним договором.
     Ќа практиц≥ досить часто виникають суперечки про визнанн¤ договору кредиту нед≥йсним. ѕодекуди позичальники намагаютьс¤, зловживаючи своњм правом, уникнути сплати процент≥в за користуванн¤ кредитними коштами. “ак, зг≥дно з≥ статею 236 ÷ив≥льного кодексу ”крањни н≥кчемний правочин або правочин, визнаний судом нед≥йсним, Ї нед≥йсним з моменту його вчиненн¤.
     ќднак, зг≥дно з ц≥Їю самою статею, ¤кщо за нед≥йсним правочином права та обов'¤зки передбачалис¤ лише на майбутнЇ, можлив≥сть настанн¤ њх у майбутньому припин¤Їтьс¤. ¬ теор≥њ цив≥льного права вид≥л¤ють правочини, визнанн¤ ¤ких нед≥йсними можливе лише на майбутнЇ. ƒо таких правочин≥в належать, зокрема, договори оренди.
     ќднак у будь-¤кому випадку, нав≥ть ¤кщо й не приймати викладену позиц≥ю, позичальник не може одержати право на поверненн¤ процент≥в за визнаним нед≥йсним договором кредиту в повному обс¤з≥, виход¤чи з норм статт≥ 1212 ÷ив≥льного кодексу ”крањни, зг≥дно з ¤кою особа, ¤ка набула майно або зберегла його у себе за рахунок ≥ншоњ особи (потерп≥лого) без достатньоњ правовоњ п≥дстави (безп≥дставно набуте майно), зобов'¤зана повернути потерп≥лому це майно. јдже, зг≥дно з≥ статею 1214 кодексу, в раз≥ безп≥дставного одержанн¤ чи збереженн¤ грошей нараховуютьс¤ проценти за користуванн¤ ними (статт¤ 536 ÷ив≥льного кодексу ”крањни).

 омерц≥йний кредит. Ћ≥зинговий кредит

      омерц≥йний кредит ¤вл¤Ї собою окрему форму кредиту, що в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д кредиту ф≥нансового (банк≥вського) за зовн≥шн≥ми ознаками ≥ за зм≥стом.
     «г≥дно з≥ статтею 1057 ÷ив≥льного кодексу ”крањни, договором, виконанн¤ ¤кого пов'¤зане з переданн¤м у власн≥сть друг≥й сторон≥ грошових кошт≥в або речей, ¤к≥ визначаютьс¤ родовими ознаками, може передбачатис¤ наданн¤ кредиту ¤к авансу, попередньоњ оплати, в≥дстроченн¤ або розстроченн¤ оплати товар≥в, роб≥т або послуг (комерц≥йний кредит), ¤кщо ≥нше не встановлено законом.
     ƒо комерц≥йного кредиту застосовуютьс¤ положенн¤ ÷ив≥льного кодексу, що регулюють кредитн≥ в≥дносини та в≥дносини позики, ¤кщо ≥нше не встановлено положенн¤ми про догов≥р, з ¤кого виникло в≥дпов≥дне зобов'¤занн¤, ≥ не суперечить сут≥ такого зобов'¤занн¤.
     «обов'¤занн¤ комерц≥йного кредиту не маЇ форми окремого договору, а виникаЇ в межах цив≥льно-правових договор≥в, виконанн¤ ¤ких пов'¤зане з передачею у власн≥сть ≥нш≥й сторон≥ грошових сум з в≥дстроченн¤м передбаченого законом зустр≥чного виконанн¤ з боку цього контрагенту. ÷е Ї принциповою видоутворюючою особлив≥стю цього кредиту. ¬≥н Ї пох≥дним в≥д основного зобов'¤занн¤.
     ¬≥дносини комерц≥йного кредиту за своЇю правовою природою не Ї ф≥нансово-правовими.
     ѕравове регулюванн¤ л≥зингового кредиту зд≥йснюЇтьс¤ в «акон≥ ”крањни Ђѕро ф≥нансовий л≥зингї, конвенц≥њ ”Ќ≤ƒ–”ј Ђѕро м≥жнародний ф≥нансовий л≥зингї та ≥нших нормативних актах.
     «г≥дно з≥ статею 292 √осподарського кодексу ”крањни, л≥зинг Ч це господарська д≥¤льн≥сть, спр¤мована на ≥нвестуванн¤ власних чи залучених ф≥нансових кошт≥в, ¤ка пол¤гаЇ в наданн≥ за договором л≥зингу одн≥Їю стороною (л≥зингодавцем) у виключне користуванн¤ друг≥й сторон≥ (л≥зингоодержувачев≥) на визначений строк майна, що належить л≥зингодавцю або набуваЇтьс¤ ним у власн≥сть (господарське в≥данн¤) за дорученн¤м чи погодженн¤м л≥зингоодержувача у в≥дпов≥дного постачальника (продавц¤) майна, за умови сплати л≥зингоодержувачем пер≥одичних л≥зингових платеж≥в.
     «алежно в≥д особливостей зд≥йсненн¤ л≥зингових операц≥й господарський кодекс под≥л¤Ї л≥зинг на два види Ч ф≥нансовий та оперативний. ѕитанн¤ п≥дстав дл¤ ≥снуванн¤ такоњ форми л≥зингу ¤к оперативний, дискус≥йне, оск≥льки за своњми ≥стотними ознаками цей вид л≥зингу мало чим в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д звичайноњ оренди. ÷¤ обставина, зокрема, не дозвол¤Ї нам в≥днести оперативний л≥зинг до р≥зновиду кредитних операц≥й.
     –азом з тим чинне законодавство не даЇ тлумаченн¤ пон¤тт¤ оперативного л≥зингу, що взагал≥ усуваЇ будь-¤ку необх≥дн≥сть характеризувати оперативний л≥зинг у межах предмету ц≥Їњ роботи. Ќеобх≥дно зазначити, що за таких умов висновок про те, що ф≥нансовий л≥зинг та л≥зинговий кредит Ї пон¤тт¤ми майже тотожними, вбачаЇтьс¤ обгрунтованим.
     «а формою зд≥йсненн¤ зг≥дно з √осподарським кодексом ф≥нансовий л≥зинг може бути зворотним, пайовим, м≥жнародним тощо.
     «воротний л≥зинг передбачаЇ придбаванн¤ л≥зингодавцем предмету л≥зингу у власника з одночасною передачею його зазначеному власнику, що виступаЇ л≥зингоодержувачем, у л≥зинг.
     ѕовторний л≥зинг передбачаЇ, що предмет л≥зингу, ¤кий залишаЇтьс¤ у власност≥ л≥зингодавц¤ в раз≥ припиненн¤ або роз≥рванн¤ договору л≥зингу, передаЇтьс¤ у волод≥нн¤ та користуванн¤ новому л≥зингоодержувачев≥.
     ѕайовий л≥зинг передбачаЇ залученн¤ до виконанн¤ договору л≥зингу ≥нших юридичних та/або ф≥зичних ос≥б шл¤хом укладанн¤ багатостороннього договору л≥зингу.
     ѕод≥л л≥зингових операц≥й за формами не маЇ практичного значенн¤, передус≥м зважаючи на те, що наведений у кодекс≥ перел≥к не вичерпний, отже, може бути необмежено розширеним. ƒо того ж наведений перел≥к Ї ще й не зовс≥м коректний, оск≥льки не повн≥стю обірунтоване вид≥ленн¤ такоњ форми л≥зингу, ¤к м≥жнародний л≥зинг без форми внутр≥шнього л≥зингу.
     ÷ив≥льний кодекс ”крањни в статт≥ 806 визначаЇ так≥ р≥зновиди л≥зингу, ¤к пр¤мий та непр¤мий, розр≥зн¤ючи њх залежно в≥д на¤вност≥ попередньоњ домовленост≥ про придбанн¤ майна (з визначенн¤м специф≥кац≥й) ≥з л≥зингоодержувачем.
     —воЇ розум≥нн¤ ф≥нансового л≥зингу надаЇ конвенц≥¤ ”Ќ≤ƒ–”ј Ђѕро м≥жнародний ф≥нансовий л≥зингї, зг≥дно з ¤кою операц≥¤ ф≥нансового л≥зингу включаЇ так≥ характерн≥ риси:
     Ч л≥зингоодержувач визначаЇ обладнанн¤ й вибираЇ постачальника, здеб≥льшого не покладаючись на досв≥д ≥ думку л≥зингодавц¤;
     Ч обладнанн¤, придбане л≥зингодавцем у зв'¤зку з договором л≥зингу, ¤кий, наск≥льки в≥домо постачальнику, або укладений, або повинен бути укладений м≥ж л≥зингодавцем ≥ л≥зингоодержувачем;
     Ч л≥зингов≥ платеж≥, належн≥ до сплати за договором л≥зингу, обчислюютьс¤ таким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизац≥ю вс≥Їњ або значноњ частини вартост≥ обладнанн¤.
     ўе одне визначенн¤ л≥зинговоњ (орендноњ) операц≥њ м≥ститьс¤ в податковому законодавств≥, зг≥дно з ¤ким л≥зингова (орендна) операц≥¤ Ч це господарська операц≥¤ (кр≥м операц≥й з фрахтуванн¤ (чартеру) морських суден та ≥нших транспортних засоб≥в) ф≥зичноњ чи юридичноњ особи (орендодавц¤), що передбачаЇ наданн¤ основних фонд≥в або земл≥ в користуванн¤ ≥ншим ф≥зичним чи юридичним особам (орендар¤м) за орендну плату та на визначений строк. ќперац≥њ з л≥зингу (оренди) ц≥л≥сних майнових комплекс≥в державних п≥дприЇмств регулюютьс¤ в≥дпов≥дним законодавством.
     «астосуванн¤ зазначеного визначенн¤ дл¤ банк≥вських правов≥дносин, на нашу думку, не повн≥стю обірунтоване, оск≥льки в закон≥ воно м≥ститьс¤ виключно в ц≥л¤х оподаткуванн¤.
     ¬≥дпов≥дно до закону ”крањни Ђѕро ф≥нансовий л≥зингї ф≥нансовий л≥зинг (дал≥ Ч л≥зинг) Ч це вид цив≥льно-правових в≥дносин, що виникають ≥з договору ф≥нансового л≥зингу. ƒозволимо соб≥ не погодитись ≥з визначенн¤м законодавц¤ ф≥нансового л≥зингу ¤к в≥дносин цив≥льно-правових, передус≥м виход¤чи ≥з природи цих в≥дносин. “ак, нав≥ть ¤кщо не брати до уваги назви ф≥нансового л≥зингу (¤ка сама по соб≥ багато про що говорить), зг≥дно з≥ статею 4 закону Ђѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринку ф≥нансових послугї, ф≥нансовий л≥зинг належить до ф≥нансових послуг, що можуть надаватис¤ на п≥дстав≥ спец≥ального дозволу (л≥ценз≥њ) у встановлених законом пор¤дку та з додержанн¤ обов'¤зкових, визначених законодавством ф≥нансово-економ≥чних норматив≥в. «вичайно, ¤к ≥ вс≥ банк≥вськ≥ в≥дносини, л≥зингов≥ в≥дносини мають досить значний цив≥льно-правовий елемент. ƒо цив≥льно-правових в≥дносин, зокрема, належать в≥дносини, що виникають на п≥дстав≥ укладенн¤, зм≥ни та припиненн¤ договору ф≥нансового л≥зингу. –азом з тим, безперечно, в≥дносини, ¤к≥ регулюють банк≥вську та ф≥нансову д≥¤льн≥сть в≥дпов≥дних установ, що пол¤гаЇ в наданн≥ л≥зингових послуг, Ї в≥дносинами ф≥нансово-правовими.
     ќдним ≥з проблемних питань правозастосуванн¤ у сфер≥ ф≥нансового л≥зингу, що на сьогодн≥ не знайшла правового вир≥шенн¤, Ї пор¤док реал≥зац≥њ норми, що м≥ститьс¤ в статт≥ 351 √осподарського кодексу ”крањни, зг≥дно з ¤кою банки мають право придбавати за власн≥ кошти засоби виробництва дл¤ передач≥ њх у л≥зинг з дотриманн¤м вимог, встановлених у статт≥ 292 √осподарського кодексу ”крањни. ¬одночас, кредитн≥ операц≥њ зд≥йснюютьс¤ виключно за рахунок залучених кошт≥в. ¬ласне кажучи, це Ї одн≥Їю з ≥стотних ознак таких операц≥й. ¬раховуючи зазначене, з метою усуненн¤ вище означеноњ кол≥з≥њ норма п≥дл¤гаЇ скасуванню.
     «а договором ф≥нансового л≥зингу (дал≥ Ч догов≥р л≥зингу) л≥зингодавець зобов'¤зуЇтьс¤ набути у власн≥сть р≥ч у продавц¤ (постачальника) в≥дпов≥дно до встановлених л≥зингоодержувачем специф≥кац≥й та умов ≥ передати њњ у користуванн¤ л≥зингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (л≥зингов≥ платеж≥).
     ѕредметом договору л≥зингу може бути неспоживна р≥ч, визначена ≥ндив≥дуальними ознаками, в≥днесена, в≥дпов≥дно до законодавства, до основних фонд≥в. Ќе можуть бути предметом договору л≥зингу земельн≥ д≥л¤нки та ≥нш≥ природн≥ об'Їкти, Їдин≥ майнов≥ комплекси п≥дприЇмств та њхн≥ в≥докремлен≥ структурн≥ п≥дрозд≥ли (ф≥л≥њ, цехи, д≥льниц≥), а також ≥нш≥ реч≥, встановлен≥ законом.
     —уб'Їктами л≥зингу можуть бути:
     Ч л≥зингодавець Ч юридична особа, ¤ка передаЇ право волод≥нн¤ та користуванн¤ предметом л≥зингу л≥зингоодержувачев≥;
     Ч л≥зингоодержувач Ч ф≥зична або юридична особа, ¤ка отримуЇ право волод≥нн¤ та користуванн¤ предметом л≥зингу в≥д л≥зингодавц¤;
     Ч продавець (постачальник) Ч ф≥зична або юридична особа, в ¤коњ л≥зингодавець набуваЇ р≥ч, що в наступному буде передана ¤к предмет л≥зингу л≥зингоодержувачев≥;
     Ч ≥нш≥ юридичн≥ або ф≥зичн≥ особи, ¤к≥ Ї сторонами багатостороннього договору л≥зингу.
     Ћ≥зингодавцсм може бути ф≥нансова установа або банк. «г≥дно, з≥ статею 5 «акону ”крањни Ђѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послугї, можлив≥сть та пор¤док наданн¤ окремих ф≥нансових послуг юридичними особами, ¤к≥ за своњм правовим статусом не Ї ф≥нансовими установами, визначаютьс¤ законами та нормативно-правовими актами державних орган≥в, що зд≥йснюють регулюванн¤ д≥¤льност≥ ф≥нансових установ та ринк≥в ф≥нансових послуг, виданими в межах њхньоњ компетенц≥њ. « огл¤ду на зазначене, в межах чинного законодавства ≥снуЇ можлив≥сть (за певних умов), що л≥зингодавцсм може бути й ≥нша особа.
     ƒогов≥р л≥зингу маЇ бути укладений у письмов≥й форм≥. ≤стотн≥ умови договору л≥зингу:
     Ч предмет л≥зингу;
     Ч строк, на ¤кий л≥зингоодержувачу надаЇтьс¤ право користуванн¤ предметом л≥зингу (строк л≥зингу);
     Ч розм≥р л≥зингових платеж≥в;
     Ч ≥нш≥ умови, щодо ¤ких за за¤вою хоча б одн≥Їњ з≥ стор≥н маЇ бути дос¤гнуто згоди.
     ѕрава та обов'¤зки л≥зингодавц¤ та л≥зингоодержувача визначаютьс¤ статт¤ми 10, 11 «акону ”крањни Ђѕро ф≥нансовий л≥зингї.
     —плата л≥зингових платеж≥в зд≥йснюЇтьс¤ в пор¤дку, встановленому договором.
     Ћ≥зингов≥ платеж≥ можуть включати:
     Ч суму, ¤ка в≥дшкодовуЇ частину вартост≥ предмета л≥зингу;
     Ч плат≥ж ¤к винагороду л≥зингодавцю за отримане в л≥зинг майно;
     Ч компенсац≥ю в≥дсотк≥в за кредитом;
     Ч ≥нш≥ витрати л≥зингодавц¤, що безпосередньо пов'¤зан≥ з виконанн¤м договору л≥зингу.
     јмортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ на предмет ф≥нансового л≥зингу обчислюютьс¤ л≥знгоодержувачем в≥дпов≥дно до законодавства.

‘акторингове кредитуванн¤

     Ќовим дл¤ украњнського законодавства Ї правовий ≥нститут факторингового кредитуванн¤.
     ѕочаток операц≥¤м факторингу поклав створений в јнгл≥њ ще в XVII ст. Ѕудинок чинник≥в (House of Factors). Ќа той час велик≥ Ївропейськ≥ торгов≥ будинки мали в колон≥¤х-фактор≥¤х своњ представництва, очолюван≥ факторами (торговими посередниками по збуту товар≥в на незнайомих ≥ноземним виробникам ринках). ѕеред фактором, що знав товарний ринок, платоспроможн≥сть покупц≥в, закони ≥ торгов≥ звичањ даноњ крањни, ставилис¤ завданн¤ пошуку над≥йних покупц≥в, збер≥ганн¤ ≥ збуту товару, а також подальшого ≥нкасуванн¤ торговоњ виручки.
     ѕроте бурхливий розвиток факторинговоњ д≥¤льност≥ спостер≥гаЇтьс¤ в ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ лише в друг≥й половин≥ XIX ст. ѕри цьому, спочатку американськ≥ фактори всього лише приймали у виробник≥в товар дл¤ реал≥зац≥њ, тобто мала м≥сце операц≥¤, аналог≥чна договору ком≥с≥њ в континентальн≥й систем≥ права. ќсобливо ¤скраво це ви¤вл¤лос¤ у сфер≥ торг≥вл≥ текстилем. јле з часом, у зв'¤зку з введенн¤м у ™вроп≥ високого митного збору на текстиль, виробники почали створювати власн≥ системи збуту своЇњ продукц≥њ на Ївропейському ринку, ¤к≥ включали в себе ≥ елементи виробництва. ¬ результат≥ цього американськ≥ чинники змушен≥ були зм≥нити форму своЇњ д≥¤льност≥, перетворившись ≥з посередник≥в при продажу товар≥в (agent factoring) в ≥нститути, що ф≥нансують виробник≥в товар≥в (credit factoring). ¬они розробили також власне Ђноу-хауї щодо способу ф≥нансуванн¤ кл≥Їнт≥в, ¤ке включало в себе дисконт ≥ виконанн¤ одержуваних в≥д кл≥Їнт≥в грошових вимог, а також прийн¤тт¤ на себе ф≥нансових ризик≥в. ” сферу власноњ д≥¤льност≥ фактори включали також веденн¤ бухгалтер≥њ виробник≥в, внесенн¤ грошових аванс≥в у рахунок майбутн≥х надходжень в≥д контрагент≥в ≥ наданн¤ кредит≥в дл¤ закуп≥вл≥ сировини ≥ ф≥нансуванн¤ виробництва. “аким чином, американськ≥ фактори почали зд≥йснювати д≥¤льн≥сть, типову дл¤ банк≥вських орган≥зац≥й. ÷¤ схема наст≥льки прижилас¤ в —Ўј, що в даний час 90% виробник≥в текстилю використовують схему факторингу.
     Ќа початку 60-х рок≥в минулого стол≥тт¤ почалас¤ експанс≥¤ американських товаровиробник≥в до «ах≥дноњ ™вропи, що привело до актив≥зац≥њ д≥¤льност≥ Ївропейських факторингових компан≥й. ¬же до середини 60-х рок≥в були створен≥ дв≥ найб≥льш≥ факторингов≥ асоц≥ац≥њ: IFG (International Factors Group) та FCI (Factors Chain International). ќбс¤ги факторингових операц≥й неухильно зростали, зб≥льшувалас¤ к≥льк≥сть факторингових компан≥й, що працювали на внутр≥шньому ≥ м≥жнародному ринках.
     Ќеобх≥дн≥сть ун≥ф≥кац≥њ регулюванн¤ факторинговоњ д≥¤льност≥ у зв'¤зку з частково м≥жнародним характером њњ використанн¤ привела до скликанн¤ в ќттав≥ в 1988 р. дипломатичноњ конференц≥њ по ухваленню проект≥в конвенц≥й про м≥жнародний факторинг ≥ м≥жнародний ф≥нансовий л≥зинг, ¤к≥ були п≥дготовлен≥ ћ≥жнародним ≥нститутом ун≥ф≥кац≥њ приватного права (”Ќ≤ƒ–”ј). ќдним з п≥дсумкових документ≥в даноњ конференц≥њ стала  онвенц≥¤ ”Ќ≤ƒ–”ј про м≥жнародний факторинг, п≥дписана 28 травн¤ 1988 р.
     ÷¤  онвенц≥¤ з≥грала значну роль у розвитку факторинговоњ д≥¤льност≥, оск≥льки нац≥ональне законодавство багатьох держав не м≥стило практично н≥¤ких норм дл¤ регулюванн¤ факторингу. ¬она послужила основою дл¤ розробки нац≥онального законодавства в дан≥й сфер≥, п≥сл¤ њњ ухваленн¤ р¤д держав вв≥в факторинг у систему свого цив≥льного права.
     «окрема, ÷ив≥льний кодекс –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ м≥стить розд≥л, присв¤чений в≥дносинам факторингу, ¤к≥ ≥менуютьс¤ ¤к Ђф≥нансуванн¤ п≥д поступку грошовоњ вимогиї. –еспубл≥ка Ѕ≥лорусь, сл≥дуючи вибраному курсу на ун≥ф≥кац≥ю законодавства –еспубл≥ки Ѕ≥лорусь ≥ –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ, в ÷ив≥льному кодекс≥ також передбачила главу Ђ‘≥нансуванн¤ п≥д поступку грошовоњ вимоги (факторинг)ї.
     ” —–—– факторинг був запроваджений у 1988 р. ¤к експеримент ѕромбудбанком ≥ ∆итлосоцбанком. „ерез повну в≥дсутн≥сть на той момент ¤коњ-небудь методичноњ л≥тератури ≥ неможливост≥ д≥стати доступ до св≥тового досв≥ду, суть ц≥Їњ послуги була дещо збочена. ‘акторинговим в≥дд≥лам переуступалас¤ лише прострочена деб≥торська заборгован≥сть, угода укладалас¤ ¤к ≥з постачальником, так ≥ з покупцем, при чому, першому гарантувалис¤ платеж≥ шл¤хом кредитуванн¤ покупц¤. ‘акторингове обслуговуванн¤ мало характер разових операц≥й без забезпеченн¤ комплексу страхових, ≥нформац≥йних, обл≥кових ≥ консалтингових послуг, що передбачаютьс¤ факторингом.
     ѕ≥зн≥ше факторингов≥ операц≥њ почали зд≥йснювати й комерц≥йн≥ банки. —початку вони з≥ткнулис¤ з повною в≥дсутн≥стю цив≥л≥зованих факторингових технолог≥й ≥ незадов≥льною плат≥жною дисципл≥ною деб≥тор≥в, що призводило до значних втрат. јле вже до 1994 р. банки набули певного досв≥ду ≥ змогли вийти на ринок м≥жнародного факторингу.
     ¬ ”крањн≥ ≥снуЇ дек≥лька легальних визначень факторингу. “ак, факторинг визначаЇтьс¤ ¤к операц≥¤ з переуступкп першим кредитором прав вимоги боргу третьоњ особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсац≥Їю вартост≥ такого боргу першому кредитору.
     ¬≥дпов≥дно до √осподарського кодексу ”крањни, факторинг Ч це придбанн¤ банком права вимоги у грошов≥й форм≥ з поставки товар≥в або наданн¤ послуг з прийн¤тт¤м ризику виконанн¤ такоњ вимоги та прийом платеж≥в. «а договором факторингу банк бере на себе зобов'¤занн¤ передати за плату кошти в розпор¤дженн¤ кл≥Їнта, а кл≥Їнт бере на себе зобов'¤занн¤ в≥дступити банков≥ грошову вимогу до третьоњ особи, що випливаЇ з в≥дносин кл≥Їнта з ц≥Їю третьою особою.
     ¬изначенн¤ факторингу ≥снуЇ також на р≥вн≥ п≥дзаконних акт≥в. “ак, факторинг визначаЇтьс¤ ¤к р≥зновид торювельно-ком≥с≥йноњ операц≥њ, ¤ка поЇднуЇтьс¤ з кредитуванн¤м оборотного кап≥талу кл≥Їнта. ¬ основ≥ операц≥й факторингу лежить куп≥вл¤ факторською компан≥Їю (банком) рахунк≥в-фактур кл≥Їнта на певних умовах.
     Ќин≥ законодавством визначаютьс¤ два види факторингу:
     Ч без ф≥нансуванн¤: кл≥Їнт в≥двантаживши продукц≥ю, пред'¤вл¤Ї рахунки своЇму покупцю через фактора, завданн¤ ¤кого одержати плат≥ж на користь кл≥Їнта зг≥дно з договором;
     Ч з ф≥нансуванн¤м: банк купуЇ рахунки фактури кл≥Їнта на умовах негайноњ оплати 80Ч90% њх вартост≥ в≥двантаженн¤, тобто авансуЇ об≥говий кап≥тал свого кл≥Їнта. —аме цей вид факторингу Ї ф≥нансовою послугою.
     ¬≥дпов≥дно до частини першоњ статт≥ 4 «акону Ђѕро ф≥нансов≥ послуги ≥ державне регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послугї, факторинг Ї ф≥нансовою послугою.
     «а договором факторингу (ф≥нансуванн¤ п≥д в≥дступленн¤ права грошовоњ вимоги), одна сторона (фактор) передаЇ або зобов'¤зуЇтьс¤ передати грошов≥ кошти в розпор¤дженн¤ другоњ сторони (кл≥Їнта) за плату, а кл≥Їнт в≥дступаЇ або зобов'¤зуЇтьс¤ в≥дступити факторов≥ своЇ право грошовоњ вимоги до третьоњ особи (боржника).
      л≥Їнт може в≥дступити факторов≥ свою грошову вимогу до боржника з метою забезпеченн¤ виконанн¤ зобов'¤занн¤ кл≥Їнта перед фактором. ѕринципова в≥дм≥нн≥сть м≥ж простим факторингом та передачею грошовоњ вимоги в забезпеченн¤ виконанн¤ зобов'¤занн¤ кл≥Їнта пол¤гаЇ в тому, що в другому випадку банк зобов'¤заний ст¤гнути нестачу грошових кошт≥в з кл≥Їнта або повернути йому надлишок, одержаний в≥д боржника внасл≥док задоволенн¤ своњх вимог кошт≥в.
     «обов'¤занн¤ фактора за договором факторингу може передбачати наданн¤ кл≥Їнтов≥ послуг, пов'¤заних ≥з грошовою вимогою, право ¤коњ в≥н в≥дступаЇ.
     ѕредметом договору факторингу може бути право грошовоњ вимоги, строк платежу за ¤кою настав (на¤вна вимога), а також право вимоги, ¤ке виникне в майбутньому (майбутн¤ вимога).
     ћайбутн¤ вимога вважаЇтьс¤ переданою фактору з дн¤ виникненн¤ права вимоги до боржника. якщо переданн¤ права грошовоњ вимоги зумовлене певною под≥Їю, воно вважаЇтьс¤ переданим з моменту настанн¤ ц≥Їњ под≥њ.
     ” цих випадках додаткове оформленн¤ в≥дступленн¤ права грошовоњ вимоги не вимагаЇтьс¤.
     —торонами в договор≥ факторингу Ї фактор ≥ кл≥Їнт.  л≥Їнтом у договор≥ факторингу може бути ф≥зична або юридична особа, ¤ка Ї суб 'Їктом п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. ‘актором може бути банк або ф≥нансова установа, а також ф≥зична особа Ч суб'Їкт п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, ¤ка, в≥дпов≥дно до закону, маЇ право зд≥йснювати факторингов≥ операц≥њ. ¬≥дпов≥дно до статт≥ 5 «акону ”крањни Ђѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послугї, можлив≥сть та пор¤док наданн¤ окремих ф≥нансових послуг юридичними особами, ¤к≥ за своњм правовим статусом не Ї ф≥нансовими установами, визначаютьс¤ законами та нормативно-правовими актами державних орган≥в, що зд≥йснюють регулюванн¤ д≥¤льност≥ ф≥нансових установ та ринк≥в ф≥нансових послуг, виданими в межах њх компетенц≥њ. « огл¤ду на зазначене, в межах чинного законодавства ≥снуЇ можлив≥сть (за певних умов), що фактором може бути не ф≥нансова установа.
     ƒогов≥р факторингу Ї д≥йсним незалежно в≥д на¤вност≥ домовленост≥ м≥ж кл≥Їнтом та боржником про заборону в≥дступленн¤ права грошовоњ вимоги або його обмеженн¤. ” цьому раз≥ кл≥Їнт не зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д зобов'¤зань або в≥дпов≥дальност≥ перед боржником у зв'¤зку ≥з порушенн¤м кл≥Їнтом умови про заборону або обмеженн¤ в≥дступленн¤ права грошовоњ вимоги.
      л≥Їнт в≥дпов≥даЇ перед фактором за д≥йсн≥сть грошовоњ вимоги, право ¤коњ в≥дступаетьс¤, ¤кщо ≥нше не встановлено договором факторингу.
     √рошова вимога, право ¤коњ в≥дступаЇтьс¤, Ї д≥йсною, ¤кщо кл≥Їнт маЇ право в≥дступити право грошовоњ вимоги ≥ в момент в≥дступленн¤ ц≥Їњ вимоги йому не були в≥дом≥ обставини, внасл≥док ¤ких боржник маЇ право не виконувати вимогу.  л≥Їнт не в≥дпов≥даЇ за невиконанн¤ або неналежне виконанн¤ боржником грошовоњ вимоги, право ¤коњ в≥дступаетьс¤ ≥ ¤ка пред'¤влена до виконанн¤ фактором, ¤кщо ≥нше не встановлено договором факторингу.
     Ќаступне в≥дступленн¤ фактором права грошовоњ вимоги трет≥й особ≥ не допускаЇтьс¤, ¤кщо ≥нше не встановлено договором факторингу.
     якщо фактор пред'¤вив боржнику вимогу зд≥йснити плат≥ж, боржник маЇ право пред'¤вити до зал≥ку своњ грошов≥ вимоги, що грунтуютьс¤ на договор≥ боржника з кл≥Їнтом, ¤к≥ виникли в боржника до моменту, коли в≥н одержав пов≥домленн¤ про в≥дступленн¤ права грошовоњ вимоги факторов≥.
     Ѕоржник не може пред'¤вити факторов≥ вимоги до кл≥Їнта у зв'¤зку з порушенн¤м ним умови про заборону або обмеженн¤ в≥дступленн¤ права грошовоњ вимоги.
     ƒосить ц≥кавим Ї питанн¤ в≥дм≥нност≥ факторингу в≥д цес≥њ. —п≥вв≥дношенн¤ м≥ж договорами цес≥њ та факторингу дещо нагадуЇ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж договорами кредиту та позики. …дучи за лог≥кою вчених, що в≥дмежовують правову категор≥ю кредиту в окрему в≥д позики, а догов≥р кредиту визначають ¤к догов≥р самост≥йний, до тих же висновк≥в ми приходимо анал≥зуючи норми, що регулюють факторинг ≥ цес≥ю.
     ¬≥дм≥нност≥ факторингу в≥д цес≥њ:
     Ч факторинг грунтуЇтьс¤ виключно на договор≥, в той час, ¤к цес≥¤ може грунтуватис¤ на закон≥;
     Ч предметом факторингу Ї виключно грошова вимога, а предметом цес≥њ може бути ≥ ≥нша вимога;
     Ч факторингова операц≥¤ може передбачити ¤к в≥дступленн¤ д≥йсноњ вимоги, так ≥ вимоги, що виникне в майбутньому, а цес≥¤ передбачаЇ в≥дступленн¤ лише д≥йсноњ вимоги;
     Ч догов≥р факторингу Ї завжди в≥дплатиим договором, на в≥дм≥ну в≥д договору цес≥њ;
     Ч комплексн≥сть послуг факторингу, адже фактор може надавати й ≥нш≥ супутн≥ послуги кл≥Їнту в межах договору факторингу, тод≥ ¤к вказ≥вка на додатков≥ послуги в договор≥ цес≥њ св≥дчить про те, що маЇ м≥сце зм≥шаний догов≥р;
     Ч факторинг, на в≥дм≥ну в≥д цес≥њ, Ї ф≥нансовою операц≥Їю;
     Ч особливий суб'Їктний склад факторингових в≥дносин, на в≥дм≥ну в≥д в≥дносин цес≥њ.
     « огл¤ду на зазначене, сл≥д погодитис¤ з визначенн¤м факторингового договору, що надаЇ ≤. ј. Ѕезклубий у вже згадан≥й прац≥. ƒогов≥р факторингу Ч це самост≥йний консенсуальний, двосторонн≥й, в≥дплатний цив≥льний правочин з наданн¤ фактором комплексних послуг ≥з ф≥нансуванн¤ кл≥Їнта грошовими коштами п≥д зобов'¤занн¤ в≥дступленн¤ його права грошовоњ вимоги до боржника.

‘орфейтингове кредитуванн¤

     ‘орфейтингове кредитуванн¤ менше поширене в ”крањн≥ ≥ майже не згадуЇтьс¤ в чинному украњнському законодавств≥.
     ‘орфейтинг (в≥д франц. a forfait Ч ц≥лком, загальна сума) Ї специф≥чною формою кредитуванн¤ експортер≥в шл¤хом куп≥вл≥ в них комерц≥йних вексел≥в, що акцептуютьс¤ ≥мпортером (або ≥нших боргових вимог по зовн≥шньоторговельних операц≥¤х), без права регресивноњ вимоги до продавц¤ у раз≥ несплати по векселю. ‘орфейтуванн¤ застосовуЇтьс¤ головним чином ¤к спос≥б реф≥нансуванн¤ комерц≥йного кредиту в зовн≥шньоеконом≥чному оборот≥. ¬оно Ї формою трансформац≥њ комерц≥йного кредиту в банк≥вський.
     ‘орфейтинг виник п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. ƒек≥лька банк≥в ÷юр≥ха, що мали багатий досв≥д ф≥нансуванн¤ м≥жнародноњ торг≥вл≥, стали використовувати цей прийом дл¤ ф≥нансуванн¤ закуп≥вель зерна крањнами «ах≥дноњ ™вропи в CЎA. ¬ т≥ роки постачанн¤ продукц≥њ ≥ конкуренц≥¤ м≥ж постачальниками наст≥льки зросли, що покупц≥ зажадали зб≥льшенн¤ терм≥н≥в кредиту, що надастьс¤, до 180 дн≥в проти звичних 90.  р≥м того, в≥дбулас¤ зм≥на структури св≥товоњ торг≥вл≥ на користь дорогих товар≥в з в≥дносно великим терм≥ном виробництва. “аким чином, п≥двищилас¤ роль кредиту в розвитку м≥жнародного економ≥чного обм≥ну, ≥ постачальники були вимушен≥ шукати нов≥ методи ф≥нансуванн¤ своњх операц≥й. ” м≥ру того ¤к падали бар'Їри в м≥жнародн≥й торг≥вл≥ ≥ багато африканських, аз≥атських, а також латиноамериканських крањн стали активн≥ш≥ на св≥тових ринках, зах≥дноЇвропейськ≥ п≥дприЇмц≥ все менше надавали кредити за рахунок власних джерел, тому постачальники й були вимушен≥ використовувати нов≥ методи ф≥нансуванн¤ своњх операц≥й.
     Ќайб≥льший розвиток форфейтинг одержав в крањнах, де в≥дносно слабо розвинено державне кредитуванн¤ експорту. —початку форфейтуванн¤ зд≥йснювалос¤ комерц≥йними банками, але в м≥ру зб≥льшенн¤ об'Їму операц≥й Ђа-форфеї стали утворюватис¤ спец≥ал≥зован≥ ≥нститути.
     ќдним з основних центр≥в форфейтингу Ї Ћондон, ¤кий н≥коли не звол≥кав з освоЇнн¤м нових банк≥вських технолог≥й. «начна частина форфейтингового б≥знесу сконцентрована також у Ќ≥меччин≥.
     “аким чином, форфейтинг розвиваЇтьс¤ в р≥зних ф≥нансових центрах, причому пом≥тне щор≥чне зростанн¤ под≥бних операц≥й. ѕроте було б помилкою пов'¤зувати зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ операц≥й Ђа-форфеї ≥з зростанн¤м числа таких центр≥в. ÷е по¤снюЇтьс¤ зростанн¤м ризик≥в, ¤к≥ несуть експортери, а також недол≥ком адекватних джерел ф≥нансуванн¤ у зв'¤зку з≥ зростанн¤м ризик≥в.
     ‘орфейтинг маЇ ≥стотн≥ переваги, що робить його привабливою формою середньострокового ф≥нансуванн¤. ќсновною перевагою ц≥Їњ форми Ї те, що форфейтор бере на себе вс≥ ризики, пов'¤зан≥ з операц≥Їю.  р≥м того, њњ приваблив≥сть зростаЇ у зв'¤зку з в≥дмовою в де¤ких крањнах в≥д ф≥ксованих в≥дсоткових ставок, хрон≥чним недол≥ком у багатьох крањнах валюти, що розвиваютьс¤, дл¤ оплати товар≥в, що ≥мпортуютьс¤, зростанн¤м пол≥тичних ризик≥в ≥ де¤кими ≥ншими обставинами.
     —утн≥сть форфейтинговоњ операц≥њ пол¤гаЇ в тому, що банк (форфейтор) викуповуЇ вексел≥ ≥мпортера одразу ж п≥сл¤ постачанн¤ товару, забезпечуючи експортеру негайний плат≥ж вартост≥ товару за вирахуванн¤м р≥зниц≥ м≥ж вартост¤ми експортного ≥ форфейтингового кредиту. ‘орфейтор вимагаЇ в≥д ≥мпортера банк≥вськоњ гарант≥њ або сам приймаЇ на себе ризик за додаткову винагороду. ‘орфейтинг забезпечуЇ захист в≥д валютних ризик≥в.

≤потечне та вексельне кредитуванн¤

     —татт¤ 347 √осподарського кодексу ”крањни розр≥зн¤Ї ¤к окрему форму кредиту ≥потечний кредит Ч тобто кредит, забезпечений ≥потекою.
     ≤потека Ч це вид забезпеченн¤ виконанн¤ зобов'¤занн¤ нерухомим майном, що залишаЇтьс¤ у волод≥нн≥ ≥ користуванн≥ ≥потекодавц¤, зг≥дно з ¤ким ≥потекодержатель маЇ право в раз≥ невиконанн¤ боржником забезпеченого ≥потекою зобов'¤занн¤ одержати задоволенн¤ своњх вимог за рахунок предмета ≥потеки переважно перед ≥ншими кредиторами цього боржника у пор¤дку, встановленому «аконом ”крањни Ђѕро ≥потекуї.
     ≤потека виникаЇ на п≥дстав≥ договору, закону або р≥шенн¤ суду. ƒо ≥потеки, ¤ка виникаЇ на п≥дстав≥ закону або р≥шенн¤ суду, застосовуютьс¤ правила щодо ≥потеки, ¤ка виникаЇ на п≥дстав≥ договору, ¤кщо ≥нше не встановлено законом. ¬заЇмн≥ права ≥ обов'¤зки ≥потекодавц¤ та ≥потекодержател¤ за ≥потечним договором виникають з моменту його нотар≥ального посв≥дченн¤. ≤потека маЇ пох≥дний характер в≥д основного зобов'¤занн¤ ≥ Ї д≥йсною до припиненн¤ основного зобов'¤занн¤ або до зак≥нченн¤ строку д≥њ ≥потечного договору.
     ” раз≥ порушенн¤ боржником основного зобов'¤занн¤ в≥дпов≥дно до ≥потеки ≥потекодержатель маЇ право задовольнити забезпечен≥ нею вимоги за рахунок предмета ≥потеки переважно перед ≥ншими особами, права чи вимоги ¤ких на передане в ≥потеку нерухоме майно не зареЇстрован≥ у встановленому законом пор¤дку або зареЇстрован≥ п≥сл¤ державноњ реЇстрац≥њ ≥потеки. якщо пр≥оритет окремого права чи вимоги на передане в ≥потеку нерухоме майно виникаЇ в≥дпов≥дно до закону, таке право чи вимога маЇ пр≥оритет над вимогою ≥потекодержатсл¤ лише в раз≥ його/њњ виникненн¤ та реЇстрац≥њ до моменту державноњ реЇстрац≥њ ≥потеки.
     ¬≥дносини ≥потечного кредитуванн¤ додатково регулюютьс¤ «аконом ”крањни Ђѕро ≥потекуї.
     як окрему форму кредиту де¤к≥ вчен≥ вид≥л¤ють вексельне кредитуванн¤, сутн≥сть ¤кого пол¤гаЇ в тому, то в≥дстроченн¤ сплати грошей надаЇтьс¤ на умов≥ використанн¤ в кредитних в≥дносинах вексел¤. ¬ид≥л¤ють також ≥нш≥ форми кредитуванн¤, перел≥к ¤ких необмежений.

«мiст
Сайт управляется системой uCoz