|
Ѕанк≥вське право. «агальн≥ пон¤тт¤
” друг≥й половин≥ XX ст., особливо в пер≥од п≥сл¤ набутт¤ ”крањною незалежност≥, в систем≥ нац≥онального законодавства з'¤вилас¤ велика к≥льк≥сть нових груп правових норм, предметом регулюванн¤ ¤ких виступили однор≥дн≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, њх виникненн¤ стало своЇр≥дною реакц≥Їю держави на стр≥мкий розвиток сусп≥льних, передус≥м економ≥чних в≥дносин, ¤к≥ зумовлювали виникненн¤ нових економ≥чних механ≥зм≥в, ¤к≥ потребували належного правового врегулюванн¤. ” процес≥ теоретичних досл≥джень зазначених груп норм щодо њх м≥сц¤ в правов≥й систем≥ крањни науковц≥ висловлювали р≥зн≥ точки зору: в≥д повного н≥велюванн¤ особливостей предмета правового регулюванн¤ та в≥дпов≥дних правових норм до визнанн¤ цих груп норм ¤к окремих нових галузей права. ќдн≥й з таких груп, стосовно ¤коњ й дос≥ ≥снують суперечки м≥ж науковц¤ми, ≥ належить комплекс нормативно-правових норм, ¤кими регулюютьс¤ в≥дносини, пов'¤зан≥ з д≥¤льн≥стю банк≥в. „и Ї банк≥вське право окремою галуззю права? Ќа це питанн¤ спробуЇмо знайти в≥дпов≥дь. ” процес≥ науковоњ дискус≥њ щодо м≥сц¤ банк≥вського права в систем≥ права ”крањни з'¤вилис¤ так≥ точки зору на цю проблему: 1) банк≥вське право Ї п≥дгалуззю права (ф≥нансового, цив≥льного або господарського); 2) комплексною галуззю права; 3) банк≥вське право ¤к окрема галузь права не ≥снуЇ взагал≥, адже говорити можна лише про ≥снуванн¤ банк≥вського законодавства. ўе в 50Ч70 роках XX ст. була висловлена точка зору, що банк≥вське право Ї п≥дгалуззю ф≥нансового права, ¤ка об'ЇднуЇ в соб≥ сукупн≥сть норм ф≥нансового права, ¤кими регулюютьс¤ сусп≥льн≥ в≥дносини, що виникають у процес≥ зд≥йсненн¤ банк≥вських операц≥й. ј ф≥нансове право, в свою чергу, розгл¤далось ¤к частина державного ≥ адм≥н≥стративного права, ¤ка виокремилас¤ в самост≥йну галузь права у зв'¤зку з≥ специф≥кою об'Їкта правового регулюванн¤ ≥ його сусп≥льним значенн¤м, але метод ф≥нансового права Ї сп≥льним з методом ≥нших публ≥чних галузей права Ч це метод владних припис≥в. ¬ умовах пануванн¤ адм≥н≥стративно-командноњ системи управл≥нн¤ цей метод розповсюджувавс¤ ≥ на банк≥вське право. “ому банк≥вська д≥¤льн≥сть мала владно-орган≥зац≥йний, а не комерц≥йний тип: догов≥рн≥ в≥дносини, в ¤к≥ вступали банки ¤к р≥вноправн≥ партнери ≥ ¤к≥ регулювалис¤ нормами цив≥льного права, мали обмежену сферу д≥њ ≥ другор¤дне значенн¤. ќтже, така сукупн≥сть норм на той час не виокремлювалас¤ в окрему галузь, оск≥льки мала б≥льше сп≥льного, н≥ж специф≥чного пор≥вн¤но з ≥ншими нормами т≥Їњ галуз≥, до складу ¤коњ вона в≥дносилась (а саме Ч галуз≥ ф≥нансового права), ≥ в держави не було зац≥кавленост≥ в њњ самост≥йному розвитку. ўе одна група вчених вважала, що банк≥вське право ¤вл¤Ї собою п≥дгалузь цив≥льного права. Ќа п≥дстав≥ того, що ќ. —. ≤оффе в≥дносив кредитн≥ ≥ розрахунков≥ правов≥дносини до групи догов≥рних зобов'¤зань, де¤к≥ науковц≥ д≥йшли висновку, що в≥домий учений включив весь комплекс в≥дносин, ¤к≥ складаютьс¤ в галуз≥ банк≥вськоњ д≥¤льност≥, в галузь цив≥льного права. јле ќ. —. ≤оффе не включав до сфери регулюванн¤ цив≥льного права н≥ правового статусу ƒержавного банку —–—–, н≥ ≥нших в≥дносин, ¤к≥ пов'¤зан≥ з банк≥вською д≥¤льн≥стю, кр≥м кредитуванн¤ й розрахунк≥в. “ому здаЇтьс¤ недостатньо обірунтованим включенн¤ вс≥Їњ сукупност≥ вищезазначених в≥дносин до цив≥льного права. ≤снуЇ також точка зору, що вс≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають у банк≥вськ≥й сфер≥, в≥днос¤тьс¤ до сфери господарського права або т¤ж≥ють до господарського права, оск≥льки йдетьс¤ про регулюванн¤ одного з вид≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. “ак, в≥домий досл≥дник банк≥вського права ћ. ћ. јгарков, погоджуючись в ц≥лому з думкою, що банк≥вське право в≥дноситьс¤ до господарського права, зазначав, що орган≥зац≥¤ й д≥¤льн≥сть кредитних установ значною м≥рою зумовлена регулюючою д≥¤льн≥стю державноњ влади. ≤ правов≥ норми, ¤к≥ регулюють цю д≥¤льн≥сть, а також структуру та компетенц≥ю в≥дпов≥дних орган≥в, також Ї предметом банк≥вського права, випливаючи з державного ≥ адм≥н≥стративного права. Ќа в≥дм≥ну в≥д цих точок зору, в≥дпов≥дно до ¤ких науковц≥ розгл¤дають банк≥вське право ¤к п≥дгалузь ф≥нансового, цив≥льного або господарського права, найпоширен≥шою в наукових колах Ї позиц≥¤, суть ¤коњ пол¤гаЇ в тому, що банк≥вське право Ї комплексною галуззю права. ќдин ≥з представник≥в под≥бного п≥дходу вважаЇ банк≥вське право комплексною галуззю права, ¤ка регулюЇ сусп≥льн≥ в≥дносини, що виникають у процес≥ орган≥зац≥њ банк≥вськоњ системи ≥ зд≥йсненн¤ банк≥вських операц≥й. Ђёридична енциклопед≥¤ї за редакц≥Їю ё. —. Ўемшученка визначаЇ банк≥вське право ¤к сукупн≥сть правових норм, що регулюють пор¤док орган≥зац≥њ ≥ д≥¤льност≥ банк≥в, њх взаЇмов≥дносини з кл≥Їнтами, а також пор¤док зд≥йсненн¤ ними банк≥вських операц≥й. ≤ноземн≥ вчен≥ —. √авалда ≥ ∆. —туффле вживають пон¤тт¤ Ђбанк≥вське правої дл¤ визначенн¤ сукупност≥ правил, що закр≥плюють правовий статус банк≥в, тобто орган≥зац≥й, ¤к≥ пост≥йно та на профес≥йн≥й основ≥ зд≥йснюють банк≥вськ≥ операц≥њ. Ќа нашу думку, французьк≥ науковц≥ невиправдано звузили предмет регулюванн¤ банк≥вського права, обмеживши його лише визначенн¤м правового статусу банк≥в. јмериканськ≥ ж вчен≥ вважають, що Ђбанк≥вське правої Ї багатогранним терм≥ном, ¤ким охоплено не т≥льки загальн≥ принципи орган≥зац≥њ й д≥¤льност≥ банк≥в, а й сукупн≥сть норм, ¤к≥ регулюють пор¤док наданн¤ ф≥нансових та пов'¤заних з ними ≥нших послуг. ўе одна група вчених вважаЇ, що вид≥л¤ти банк≥вське право в окрему галузь права ще рано, ≥ воно повинно розгл¤датис¤ ¤к ≥нститут чи п≥дгалузь ф≥нансового права, оск≥льки в ≥ншому випадку виникне небезпека, що воно буде забезпечувати т≥льки ≥нтереси банк≥в, а не держави, громад¤нина та сусп≥льства в ц≥лому. ѕредставники третьоњ основноњ позиц≥њ на цю проблему зазначають, що банк≥вське право не Ї н≥ галуззю, н≥ п≥дгалуззю права, оск≥льки сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ регулюютьс¤ Ђбанк≥вським правомї, не можна визнати наст≥льки своЇр≥дними, щоб вони могли скласти предмет окремоњ галуз≥ права. ¬казан≥ сусп≥льн≥ в≥дносини регулюютьс¤ нормами р≥зних галузей права, а саме Ч цив≥льного, ф≥нансового та адм≥н≥стративного. √. ј. “осун¤н у 90-х роках XX ст. висунув думку, що банк≥вське право Ч це не окрема галузь, оск≥льки сукупн≥сть норм, ¤кими регулюЇтьс¤ створенн¤ ≥ д≥¤льн≥сть кредитних орган≥зац≥й, не в≥дпов≥даЇ критер≥¤м галуз≥ права, ¤к≥ визнан≥ юридичною наукою. ” н≥й в≥дсутн≥ специф≥чн≥ предмет ≥ метод. ќтже, цю сукупн≥сть юридичних норм автор розгл¤дав ¤к комплексну галузь законодавства (п≥зн≥ше цей вчений виступив одним ≥з сп≥вавтор≥в прац≥, в ¤к≥й висловлена протилежна точка зору, зг≥дно з ¤кою банк≥вське право ¤вл¤Ї собою комплексну галузь права). Ќезважаючи на своЇ теоретичне п≥дірунт¤, питанн¤ про в≥дмежуванн¤ галузей права маЇ велике практичне значенн¤, адже лише правильне вир≥шенн¤ цього питанн¤ даЇ змогу зробити обірунтован≥ висновки про застосуванн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ норми до конкретного кола сусп≥льних в≥дносин. ƒл¤ того щоб визначитис¤ в питанн≥ ≥снуванн¤ такоњ окремоњ галуз≥ ¤к банк≥вське право, необх≥дно розгл¤нути критер≥њ вид≥ленн¤ сукупност≥ правових норм у самост≥йну галузь права. ѕитанн¤ про те, що в основ≥ розмежуванн¤ права на окрем≥ галуз≥ покладено насамперед предмет правового регулюванн¤ в≥дпов≥дноњ галуз≥, було вир≥шено в процес≥ науковоњ дискус≥њ в 1939Ч1940 рр. XX ст. ќтже, предмет Ї головним матер≥альним критер≥Їм розмежуванн¤ норм права за галуз¤ми, оск≥льки в≥н маЇ об'Їктивний зм≥ст, зумовлений характером сусп≥льних в≥дносин, ≥, в принцип≥, не залежить в≥д вол≥ законодавц¤. ƒо структури предмета правового регулюванн¤ включаютьс¤: Ч суб'Їкти права, тобто њхн≥й статус, а саме Ч правосуб'Їктн≥сть. ќтже, необх≥дно попередньо визначити положенн¤ суб'Їкта права безв≥дносно до того, чи буде в≥н учасником будь-¤кого конкретного правов≥дношенн¤. ƒе¤к≥ науковц≥ до структури предмета правового регулюванн¤ включають також конкретн≥ зв'¤зки, ¤к≥ виникають, ¤к м≥н≥мум, м≥ж двома суб'Їктами права, ≥, таким чином, перетворюють њх у суб'Їкти правов≥дносин; Ч њх повед≥нка чи д≥¤льн≥сть у визначених сусп≥льних в≥дносинах; Ч об'Їкти, з приводу ¤ких суб'Їкти права вступають у взаЇмов≥дносини один з одним; Ч факти, ¤к≥ виступають безпосередн≥ми п≥дставами виникненн¤ ≥ припиненн¤ в≥дпов≥дних в≥дносин. “аким чином, дл¤ створенн¤ окремоњ галуз≥ необх≥дна на¤вн≥сть кола сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ мають певний ступ≥нь своЇр≥дност≥, Їдност≥, складають частку ≥ ¤к≥ неможливо врегулювати за допомогою норм права ≥нших галузей. јле в той же час —. ћ. Ѕратусь висунув ≥дею про недостатн≥сть такого критер≥ю розмежуванн¤ ¤к предмет правового регулюванн¤ ≥ запропонував дл¤ вид≥ленн¤ окремоњ галуз≥ права використовувати два критер≥њ: предмет (коло сусп≥льних в≥дносин) ≥ метод правового регулюванн¤ (¤к спос≥б впливу на повед≥нку учасник≥в правов≥дносин). ћетод правового регулюванн¤ може бути розкритий через своњ структурн≥ компоненти: Ч правосуб'Їктн≥сть учасник≥в правов≥дношенн¤, ¤ка визначаЇтьс¤ специф≥чним характером взаЇмозв'¤зку прав ≥ обов'¤зк≥в його учасник≥в (за згодою стор≥н, в силу нормативно-правового акту); Ч ц≥л≥сн≥сть юридичних факт≥в, з ¤кими пов'¤зане виникненн¤ правов≥дношенн¤; Ч характер прав та обов'¤зк≥в суб'Їкт≥в правов≥дношенн¤, ¤кий визначаЇтьс¤ положенн¤м суб'Їкт≥в по в≥дношенню один до одного (р≥вн≥сть стор≥н, субординац≥¤); Ч спос≥б захисту прав ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за невиконанн¤ обов'¤зк≥в суб'Їктами правов≥дношенн¤ (санкц≥њ ≥ процедури њх застосуванн¤). ќтже, метод правового регулюванн¤ Ї додатковим юридичним критер≥Їм, в≥н Ї пох≥дним в≥д предмета, оск≥льки своЇр≥дн≥сть методу правового регулюванн¤ зумовлюЇтьс¤ предметом регулюванн¤. —амост≥йного значенн¤ в≥н не маЇ, але в поЇднанн≥ з предметом спри¤Ї б≥льш точному под≥лу права на галуз≥. ѕитанн¤ к≥лькост≥ метод≥в правового регулюванн¤ Ї одним з найб≥льш дискус≥йних у юридичн≥й науц≥. ¬ ц≥лому можна визначити три основн≥ позиц≥њ, ¤к≥ сформувалис¤ на даний момент з приводу цього питанн¤. “ак, на думку одних вчених, кожн≥й галуз≥ права властивий один метод правового регулюванн¤. ≤нш≥ вважають, що т≥льки на¤вн≥сть особливого, специф≥чного саме дл¤ даноњ галуз≥ права методу даЇ право говорити про ≥снуванн¤ самост≥йноњ галуз≥ права. «окрема, ¬. ‘. яковлЇв зазначаЇ: Ђякщо досл≥дник приймаЇ будь-¤ку групу норм за самост≥йну галузь права, але не може ви¤вити специф≥ки методу правового регулюванн¤, то в≥н, скор≥ше за все, бачить галузь там, де њњ немаЇї. —утн≥сть третьоњ позиц≥њ пол¤гаЇ в тому, що галузь права може мати дек≥лька метод≥в правового регулюванн¤. “обто заперечуЇтьс¤ ≥снуванн¤ особливого методу правового регулюванн¤ дл¤ кожноњ гатуз≥ права ≥ робитьс¤ висновок про на¤вн≥сть р≥зних способ≥в регулюванн¤ в≥дносин усередин≥ одн≥Їњ галуз≥ права. ќднак при цьому забуваЇтьс¤, що при регулюванн≥ сукупност≥ сусп≥льних в≥дносин р≥зними методами втрачаЇтьс¤ Їдн≥сть правового регулюванн¤. “аким чином, галузь права можна визначити ¤к сукупн≥сть в≥докремлених правових норм, що регулюють ¤к≥сно специф≥чний вид сусп≥льних в≥дносин за допомогою одного методу правового регулюванн¤. ÷≥ критер≥њ дл¤ вид≥ленн¤ сукупност≥ правових норм у самост≥йну галузь права Ї необх≥дним етапом дл¤ анал≥зу концепц≥њ комплексних галузей права, одн≥Їю з ¤ких ≥ пропонують де¤к≥ вчен≥ визнати банк≥вське право. онцепц≥ю комплексних галузей вперше висунув ¬. . –айхер. ¬≥н вважав, що в межах системи права сл≥д розр≥зн¤ти дв≥ категор≥њ галузей Ч основн≥ та комплексн≥. омплексн≥ Ч це так≥ галуз≥ права, ¤к≥, включаючи в себе норми основних галузей права, в той же час мають певну предметну Їдн≥сть. ≤снуЇ також позиц≥¤, зг≥дно з ¤кою комплексн≥ галуз≥ включаютьс¤ в ту основну галузь права, в≥дносини ¤коњ дом≥нують у сфер≥ даних в≥дносин. ѕроте при так≥й побудов≥ системи права переважаЇ суб'Їктив≥стський п≥дх≥д, адже визначити пр≥оритетн≥ норми одн≥Їњ галуз≥ об'Їктивним шл¤хом дуже складно. р≥м того, ¤кщо комплексн≥ галуз≥ включаютьс¤ в основну за ознакою в≥дносин, ¤к≥ превалюють у дан≥й комплексн≥й галуз≥, то основна галузь перетворилась би на комплексну, оск≥льки в нењ включалис¤ б р≥знор≥дн≥ в≥дносини. ћ. ≤. ѕ≥скот≥н також висловлюЇ под≥бну точку зору, зг≥дно з ¤кою в≥н застер≥гаЇ, що визнанн¤ в≥докремленост≥ ≥ самост≥йност≥ ≥снуванн¤ комплексноњ галуз≥ не повинно призводити до ≥гноруванн¤ в≥дм≥нностей метод≥в правового регулюванн¤, ¤к≥ вона використовуЇ. “обто, вчен≥ вважають, що певн≥ комплекси сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ складаютьс¤ в р≥зних сферах д≥¤льност≥, можуть бути предметом регулюванн¤ комплексноњ галуз≥ не сам≥ по соб≥, а лише в тих випадках, коли њх правове регулюванн¤ може бути зд≥йснене за допомогою специф≥чного юридичного засобу Ч одного методу правового регулюванн¤. Ќа думку Ќ. ¬. јгафоновоњ, конструкц≥¤ комплексноњ галуз≥, ¤ка включаЇ в себе норми р≥зних галузей права, дозвол¤Ї надати певн≥й сукупност≥ норм юридично однор≥дного характеру т≥льки за умови Їдност≥ методу, бо т≥льки таким чином забезпечуЇтьс¤ однор≥дне регулюванн¤ р≥зних за своњм характером в≥дносин, необх≥дне дл¤ њх внутр≥шньоњ Їдност≥. ¬чена Ї прихильницею ≥дењ банк≥вського права ¤к самост≥йноњ комплексноњ галуз≥ права. ѕри цьому, на њњ думку, Ї п≥дстави стверджувати про ≥снуванн¤ комплексноњ галуз≥ т≥льки в тому раз≥, ¤кщо сукупн≥сть правових норм р≥зних галузей маЇ певну ц≥л≥сн≥сть ≥ предметну Їдн≥сть та регулюЇтьс¤ т≥льки одним методом правового регулюванн¤. ќднак, будь-¤ка класиф≥кац≥¤ або систематизац≥¤ не маЇ жодного сенсу, ¤кщо в њњ основу покладен≥ р≥зн≥ критер≥њ. ќтже, ¤кщо йдетьс¤ про те, що цив≥льне право ми вид≥л¤Їмо в окрему галузь за одним особливим методом та специф≥чним предметом правового регулюванн¤, то чому туристичне право ми повинн≥ вид≥л¤ти в окрему галузь виход¤чи з њњ Ђкомплексност≥ї? « огл¤ду на зазначене, обгрунтованим вбачаЇтьс¤ висновок, що ¤кщо маЇ м≥сце один метод правового регулюванн¤, то маЇ м≥сце одна галузь права. ƒл¤ того щоб визначити, чи ≥снуЇ банк≥вське право ¤к галузь права, спробуЇмо окреслити його предмет ≥ метод правового регулюванн¤. ѕредмет ≥ метод банк≥вського права Ѕеззаперечним Ї твердженн¤, що об'Їктивним критер≥Їм под≥лу права на галуз≥ Ї матер≥альний зм≥ст сусп≥льних в≥дносин, урегульованих нормами права. ÷≥ в≥дносини повинн≥ бути однор≥дними, специф≥чними ≥ волод≥ти певною Їдн≥стю на р≥вн≥ д≥¤льност≥, оск≥льки, ¤к правило, окрема юридична норма регулюЇ повед≥нку на р≥вн≥ повед≥нковоњ операц≥њ, ≥нститут права Ч на р≥вн≥ д≥њ, а галузь права Ч на р≥вн≥ д≥¤льност≥. ¬изначаючи предмет банк≥вського права, можна навести узагальнюючу позиц≥ю р¤ду науковц≥в, зг≥дно з ¤кою предмет банк≥вського права Ч це сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають у процес≥ побудови, функц≥онуванн¤ ≥ розвитку банк≥вськоњ системи, зокрема в процес≥ зд≥йсненн¤ центральним банком та кредитними установами банк≥вськоњ д≥¤льност≥, а також сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають у процес≥ регулюванн¤ банк≥вськоњ системи з боку держаних орган≥в в ≥нтересах громад¤н, орган≥зац≥й та держави. якщо проанал≥зувати вищенаведене визначенн¤ предмету банк≥вського права, можна зробити висновок, що ключовою категор≥Їю в сусп≥льних в≥дносинах, ¤к≥ складають предмет банк≥вського права, Ї банк. Ѕезперечно, банк Ї ключовим суб'Їктом банк≥вських в≥дносин, однак, на нашу думку, предметом банк≥вського права Ї також ≥ ≥нш≥ в≥дносини, зм≥ст ¤ких складаЇ банк≥вська д≥¤льн≥сть, однак суб'Їктами ¤ких Ї ≥нш≥ особи, н≥ж банки. «окрема мова йде про ф≥нансов≥ установи, що зд≥йснюють д≥¤льн≥сть на п≥дстав≥ «акону ”крањни Ђѕро ф≥нансов≥ послуги ≥ державне регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послугї. ќднак, так чи ≥накше, щоб окреслити предмет банк≥вського права, необх≥дно ч≥тко визначити риси ≥ особливост≥ такого пон¤тт¤ ¤к банк. —формулювати пон¤тт¤ Ђбанкї намагалось багато вчених-юрист≥в. ƒе¤к≥ з науковц≥в у ¤кост≥ основноњ ознаки комерц≥йного банку вид≥л¤ли догов≥рний характер в≥дносин м≥ж банком ≥ його кл≥Їнтами. јле при цьому поза увагою залишалос¤ те, що банк пор≥вн¤но з ≥ншими суб'Їктами п≥дприЇмництва маЇ де¤к≥ повноваженн¤ владного характеру, ¤к≥ не дозвол¤ють визначити правову природу в≥дносин м≥ж банком ≥ кл≥Їнтом повною м≥рою ¤к догов≥рну. рай суперечкам щодо пон¤тт¤ банку поклала нова редакц≥¤ закону Ђѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьї, зг≥дно з≥ статтею 1 ¤кого банк визначаЇтьс¤ ¤к юридична особа, ¤ка маЇ виключне право на п≥дстав≥ л≥ценз≥њ Ќац≥онального банку зд≥йснювати в сукупност≥ так≥ операц≥њ: залученн¤ у вклади грошових кошт≥в ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б та розм≥щенн¤ зазначених кошт≥в в≥д свого ≥мен≥, на власних умовах та на власн≥ ризики, в≥дкритт¤ та веденн¤ банк≥вських рахунк≥в ф≥зичних та юридичних ос≥б. ” питанн≥ визначенн¤ пон¤тт¤ ф≥нансовоњ установи в чинному законодавств≥ ”крањни ≥снуЇ певна неузгоджен≥сть. “ак, в≥дпов≥дно до статт≥ 1 «акону ”крањни Ђѕро Ќац≥ональний банк ”крањниї, ф≥нансовою установою Ї юридична особа, ¤ка проводить одну або дек≥лька операц≥й, що можуть виконуватис¤ банками, за вин¤тком залученн¤ вклад≥в. ” той же час у статг≥ 1 «акону ”крањни Ђѕро ф≥нансов≥ послуги та державне регулюванн¤ ринк≥в ф≥нансових послугї пон¤ттю ф≥нансовоњ установи надаЇтьс¤ б≥льше значенн¤, оск≥льки до ф≥нансових послуг, ¤к≥ можуть надавати юридичн≥ особи Ч ф≥нансов≥ установи, в≥дноситьс¤ залученн¤ ф≥нансових актив≥в з зобов'¤занн¤м щодо наступного њх поверненн¤. “а в будь-¤кому випадку основною ознакою ф≥нансовоњ установи Ї наданн¤ ф≥нансових послуг за умови отриманн¤ в≥дпов≥дного правового статусу та дозволу на њх зд≥йсненн¤. ќсоблив≥сть банку пор≥вн¤но з ≥ншими ф≥нансовими установами пол¤гаЇ в тому, що банк Ї основним ф≥нансовим ≥нститутом, ¤кий покликаний зд≥йснювати банк≥вську д≥¤льн≥сть, що маЇ виключний характер. ¬ той же час вс≥ ≥нш≥ ф≥нансов≥ установи Ч це в основному спец≥ал≥зован≥ орган≥зац≥њ, ¤к≥ виконують певн≥ банк≥вськ≥ операц≥њ залежно в≥д свого правового статусу. ќтже, нев≥д'Їмною частиною таких пон¤ть ¤к банк ≥ ф≥нансова установа Ї категор≥¤ Ђбанк≥вськ≥ операц≥њї, ¤ка й розкриваЇ зм≥ст њх д≥¤льност≥. –азом з тим, у законодавств≥ немаЇ визначенн¤ банк≥вськоњ операц≥њ, а в статт≥ 47 «акону ”крањни Ђѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьї навод¤тьс¤ лише т≥ види банк≥вських операц≥й, ¤к≥ банки мають право зд≥йснювати на п≥дстав≥ банк≥вськоњ л≥ценз≥њ, а також операц≥њ та угоди, ¤к≥ виконуютьс¤ на п≥дстав≥ письмового дозволу Ќац≥онального банку ”крањни або в пор¤дку, визначеному законодавством ”крањни. р≥м банк≥в, визначен≥ законом операц≥њ ≥ угоди мають право зд≥йснювати також ≥нш≥ ф≥нансов≥ установи. Ѕанк≥вськ≥ операц≥њ под≥л¤ютьс¤ на види: Ч за характером: пасивн≥ (вклади); активн≥ (кредитн≥ угоди); посередницьк≥; допом≥жн≥; Ч за зм≥стом: майнов≥; немайнов≥. ќтже, пор¤д з пон¤тт¤м Ђбанк≥вська операц≥¤ї застосовуЇтьс¤ пон¤тт¤ Ђугоди, ¤к≥ можуть виконувати банки та ф≥нансов≥ установиї. «агальнов≥домим Ї факт, що ще за час≥в –имськоњ ≥мпер≥њ угода ¤вл¤ла собою ≥нститут цив≥льного права. ÷ив≥льним кодексом ”крањни, в статт≥ 202 закр≥плено, що правочинами визнаютьс¤ д≥њ громад¤н ≥ орган≥зац≥й, спр¤мован≥ на набутт¤, зм≥ну або припиненн¤ цив≥льних прав ≥ обов'¤зк≥в. Ѕанк≥вську угоду (правочин) характеризують так≥ ознаки: Ч угода Ч це завжди вольовий акт, тобто д≥¤; Ч угода Ч це д≥¤ ¤ка Ї правом≥рною, тобто ¤ка в≥дпов≥даЇ вимогам, додержанн¤ ¤ких необх≥дна дл¤ њњ чинност≥, зокрема тим, ¤к≥ встановлен≥ статею 203 ÷ив≥льного кодексу ”крањни; Ч угода спр¤мована на виникненн¤, припиненн¤ чи зм≥ну банк≥вських правов≥дносин. –азом з тим, на нашу думку, з наведених ознак банк≥вських угод жодна не вид≥л¤Ї банк≥вську угоду в окрему категор≥ю. “ому пропозиц≥¤ щодо закр≥пленн¤ в законодавств≥ пон¤тт¤ ≥ перел≥ку банк≥вських угод, а також в≥дмежуванн¤ њх в≥д банк≥вських операц≥й на п≥дстав≥ самого лише суб'Їктного складу учасник≥в даних правов≥дносин вбачаЇтьс¤ не зовс≥м обгрунтованою. ¬раховуючи вищевикладен≥ пон¤тт¤ про банк, характер його д≥¤льност≥ ≥ сукупн≥сть банк≥вських операц≥й, ¤к≥ в≥н виконуЇ, можна окреслити таке пон¤тт¤, ¤к банк≥вська д≥¤льн≥сть: це системоутворююча категор≥¤ при визначенн≥ особливостей сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ складають предмет банк≥вського права. ¬≥дпов≥дно до статт≥ 1 «акону ”крањни Ђѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥стьї, визначенн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ наводитьс¤ через сукупн≥сть трьох банк≥вських операц≥й, ¤к≥ можуть зд≥йснювати т≥льки так≥ юридичн≥ особи, ¤к банки Ч це залученн¤ у вклади грошових кошт≥в, виданн¤ кредит≥в ≥ зд≥йсненн¤ розрахунк≥в. ќск≥льки ус≥ ц≥ види д≥¤льност≥ в њх сукупност≥ можуть зд≥йснювати лише банки, така позиц≥¤ Ї досить виправданою. Ќа думку багатьох науковц≥в, самою лише банк≥вською д≥¤льн≥стю предмет банк≥вського права не вичерпуЇтьс¤. ¬ нього також включаютьс¤ сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають у процес≥ функц≥онуванн¤ банк≥вськоњ системи. ƒо цього потр≥бно додати й ф≥нансову д≥¤льн≥сть ≥нших ф≥нансово-кредитних установ. Ќеобх≥дно вид≥лити так≥ особливост≥ банк≥вськоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ в≥докремлюють зазначену д≥¤льн≥сть в≥д ≥нших вид≥в господарюванн¤: Ч одержанн¤ прибутку банком пов'¤зано з ризиком; Ч одержанн¤ прибутку зд≥йснюЇтьс¤ в≥д обороту ф≥нансових ресурс≥в, що Ї основою ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ держави; в процес≥ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥ не створюЇтьс¤ додана варт≥сть; Ч особливий пор¤док оподаткуванн¤. ќсобливий пор¤док оподаткуванн¤ пов'¤заний з п≥льгою в оподаткуванн≥ податком на додану варт≥сть основних ф≥нансових (банк≥вських) операц≥й, а також з особливим пор¤дком оподаткуванн¤ прибутк≥в банку, що пов'¤заний з обов'¤зком формуванн¤ резерв≥в комерц≥йними банками (статт¤ 12 «акону ”крањни Ђѕро оподаткуванн¤ прибутку п≥дприЇмствї); Ч законодавство висуваЇ жорстк≥ вимоги до д≥¤льност≥ комерц≥йних банк≥в, њх ф≥нансово-економ≥чного стану. ѕри цьому, держава в особ≥ уповноважених орган≥в установлюЇ та зд≥йснюЇ особливий контроль за ф≥нансовим ринком; Ч банк≥вська д≥¤льн≥сть проводитьс¤ в особливому правовому режим≥ Ч держава ч≥тко регламентуЇ пор¤док зд≥йсненн¤ банк≥вських операц≥й. “аким чином, ¤кщо окреслити предмет банк≥вського права, то це Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ виникають у процес≥ банк≥вськоњ д≥¤льност≥, тобто систематичноњ д≥¤льност≥ спец≥альних суб'Їкт≥в Ч Ќац≥онального банку ”крањни, ≥нших банк≥в та ф≥нансових установ, Ч з приводу таких об'Їкт≥в, ¤к грош≥, ц≥нн≥ папери та дорогоц≥нн≥ метали, ≥ спр¤мован≥ на забезпеченн¤ належного ≥ ефективного функц≥онуванн¤ банк≥вськоњ системи ”крањни. јле неможливо вивчати правов≥ норми, ¤к≥ регулюють банк≥вську д≥¤льн≥сть, лишаючи без досл≥дженн¤ правов≥дносини, з ¤кими вони т≥сно пов'¤зан≥. Ѕанк≥вськ≥ правов≥дносини Ч це урегульован≥ нормами права сусп≥льн≥ в≥дносини, що складаютьс¤ в процес≥ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ ≥ функц≥онуванн¤ банк≥вськоњ системи ”крањни. Ѕанк≥вськ≥ правов≥дносини мають специф≥чн≥ риси, ¤к≥ зумовлюють на¤вн≥сть притаманних њм певних особливостей. ѕо-перше, ц≥ правов≥дносини виникають у процес≥ банк≥вськоњ д≥¤льност≥, тобто систематичноњ д≥¤льност≥ спец≥альних суб'Їкт≥в Ч Ќац≥онального банку ”крањни, ≥нших банк≥в та ф≥нансових установ, з приводу таких об'Їкт≥в, ¤к грош≥, ц≥нн≥ папери, дорогоц≥нн≥ метали, валютн≥ ц≥нност≥, а також ≥нформац≥њ, ¤ка п≥дпадаЇ п≥д режим банк≥вськоњ таЇмниц≥. Ќеобх≥дно зазначити, що об'Їкт банк≥вських правов≥дносин вужчий, н≥ж об'Їкт цив≥льних правов≥дносин, оск≥льки останн≥й включаЇ в себе, кр≥м вищезазначених об'Їкт≥в, також рухом≥ ≥ нерухом≥ реч≥, але ширший, н≥ж об'Їкт ф≥нансових, ¤кий переважно включаЇ в себе т≥льки грошов≥ кошти. ѕо-друге, одн≥Їю з≥ стор≥н у банк≥вських правов≥дносинах обов'¤зково виступаЇ спец≥альний суб'Їкт Ч Ќац≥ональний банк ”крањни, банк або ≥нша ф≥нансова установа. ѕо-третЇ, особлив≥стю цих правов≥дносин Ї те, що за формою вони не однор≥дн≥, ≥, в принцип≥, складаютьс¤ з двох груп правов≥дносин: публ≥чно-правового та приватно-правового характеру. ѕо-четверте, через банк≥вськ≥ правов≥дносини опосередковуЇтьс¤ кредитно-грошова пол≥тика держави. –озгл¤нувши предмет банк≥вського права, можна д≥йти висновку, що його складають сусп≥льн≥ в≥дносини, ¤к≥ волод≥ють певною Їдн≥стю ≥ виникають у сфер≥ ф≥нансовоњ д≥¤льност≥. ўоб визначити, чи Ї банк≥вське право галуззю права, необх≥дно розгл¤нути метод правового регулюванн¤, ¤кий Ї додатковим обов'¤зковим критер≥Їм под≥лу права на галуз≥. ѕри регулюванн≥ в≥дносин, ¤к≥ складаютьс¤ в сфер≥ банк≥вського права, використовуЇтьс¤ не менше н≥ж два методи правового регулюванн¤ Ч диспозитивний та ≥мперативний. ’арактеризуючи застосуванн¤ цих метод≥в правового регулюванн¤ в банк≥вському прав≥, можна зазначити, що в горизонтальних в≥дносинах застосовуЇтьс¤ диспозитивний метод, а в вертикальних Ч ≥мперативний. ≤мперативне регулюванн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ зумовлене необх≥дн≥стю проведенн¤ державноњ грошово-кредитноњ пол≥тики ≥ зд≥йснюЇтьс¤ через Ќац≥ональний банк ”крањни, а в де¤ких випадках Ч через аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни та ≥нш≥ державн≥ органи. “ак, в≥дносини Ќац≥онального банку ”крањни з банками найчаст≥ше Ї в≥дносинами влади ≥ п≥дпор¤дкуванн¤, а отже, ц≥ в≥дносини регулюютьс¤ ≥мперативним методом (методом владних припис≥в), ¤кий застосовуЇтьс¤ в ф≥нансовому ≥ адм≥н≥стративному прав≥. Ќатом≥сть велика група в≥дносин, ¤к≥ складаютьс¤ м≥ж банками, м≥ж банками ≥ кл≥Їнтами (юридичними ≥ ф≥зичними особами), заснована на юридичн≥й р≥вност≥ стор≥н. ѕри правовому регулюванн≥ таких в≥дносин застосовуЇтьс¤ диспозитивний метод, притаманний цив≥льному праву. р≥м диспозитивного та ≥мперативного метод≥в, ¤к≥ застосовуютьс¤ в банк≥вському прав≥, вид≥л¤ють також комплексний метод правового регулюванн¤ банк≥вського права, ¤кий об'ЇднуЇ в соб≥ окрем≥ характерн≥ риси диспозитивного та публ≥чно-правового методу ≥ Ї вторинним по в≥дношенню до них. ’арактерн≥ риси комплексного методу: Ч майнова самост≥йн≥сть учасник≥в правов≥дносин; Ч застосуванн¤ переважно способ≥в комплексного (економ≥чного) впливу на учасник≥в правов≥дносин; Ч поЇднанн¤ регулюванн¤ в≥дпов≥дних сусп≥льних в≥дносин шл¤хом виданн¤ нормативно-правового акту ≥ укладенн¤ договору, ¤кий маЇ цив≥льно-правовий характер; Ч Ђкоридор автоном≥њ вол≥ї обов'¤зкових учасник≥в банк≥вських правов≥дносин, ¤кий означаЇ на¤вн≥сть у правов≥дносинах автоном≥њ вол≥, обмеженоњ певними рамками. “обто суб'Їкти правов≥дносин мають можлив≥сть в≥льно формувати свою волю лише в ч≥тко визначених межах, установлених в≥дпов≥дними нормативно-правовими актами. јле вид≥ленн¤ такого методу здаЇтьс¤ не зовс≥м виправданним у зв'¤зку з тим, що сусп≥льн≥ в≥дносини не можуть одночасно регулюватис¤ протилежними за своЇю природою прийомами та способами, оск≥льки втрачаЇтьс¤ Їдн≥сть правового регулюванн¤. «астосуванн¤ в банк≥вському прав≥ двох протилежних за своЇю природою та зм≥стом метод≥в правового регулюванн¤ не дають можливост≥ визнати банк≥вське право галуззю права. ¬раховуючи викладене вище, застосовуючи терм≥н Ђбанк≥вське правої, ми можемо розум≥ти п≥д ним галузь науки чи правову дисципл≥ну, а не саму галузь права. “аким чином, вивчати ≥ розроблювати банк≥вське право можуть р≥зн≥ правов≥ наук. ѕри цьому кожна з юридичних наук, зокрема наука ф≥нансового права, ор≥Їнтуючись на меж≥ своЇњ галуз≥ права, повинна вид≥л¤ти св≥й спектр вивченн¤ банк≥вського права. ћ. ¬. арасьова п≥дтверджуЇ вищезазначене положенн¤, вважаючи, що банк≥вське право повинно включатис¤ в систему навчального курсу Ђ‘≥нансове правої своњм ф≥нансово-правовим аспектом. ¬важаЇмо, що можна говорити про ≥снуванн¤ не банк≥вського права ¤к самост≥йноњ галуз≥ права, а т≥льки про ≥снуванн¤ банк≥вського законодавства ¤к галуз≥ законодавства. јдже, ¤к зазначаЇ ѕ. —. ѕацурк≥вський, у галуз≥ права переважаЇ об'Їктивний момент Ч внутр≥шн≥ законом≥рност≥ правовоњ матер≥њ, а в галуз≥ законодавства Ч суб'Їктивний момент, тобто р≥шенн¤ законодавц¤. “аким чином, галузь законодавства ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть юридичних форм, у ¤ких знаход¤ть своЇ вираженн¤ ≥ закр≥пленн¤ певн≥ норми права. јдже правова форма певного виду сусп≥льних в≥дносин конструюЇтьс¤ на њх зм≥ст≥, тому в це пон¤тт¤ включаютьс¤ норми та ≥нститути р≥зних галузей права. Ѕанк≥вське законодавство складаЇтьс¤ з правових форм, у ¤к≥ вход¤ть правов≥ норми р≥зних галузей права, що не Ї однор≥дними, Ч це насамперед норми ф≥нансового, адм≥н≥стративного й цив≥льного права, але, ¤к ≥ в будь-¤к≥й галуз≥, законодавства, що претендуЇ на самост≥йн≥сть, ≥снуЇ певне ¤дро правових норм, ¤к≥ визначають його сутн≥сть. «а своњм зм≥стом банк≥вське законодавство Ї комплексним м≥жгалузевим правовим ¤вищем, ¤ке складаЇтьс¤ з припис≥в приватно-правового та публ≥чно-правового характеру, об'Їднаних таким предметом правового регулюванн¤, ¤к сусп≥льн≥ в≥дносини, що складаютьс¤ в сфер≥ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ й функц≥онуванн¤ банк≥вськоњ системи. ” зв'¤зку з викладеним вважаЇмо за необх≥дне досл≥дити нормативний склад банк≥вського законодавства. ÷ив≥льно-правов≥ норми регулюють в≥дносини, ¤к≥ складаютьс¤ при зд≥йсненн≥ банками та ≥ншими ф≥нансовими установами д≥¤льност≥ в кредитно-банк≥вськ≥й сфер≥. “ак, норми цив≥льного права визначають насамперед правовий статус суб'Їкт≥в, ¤к≥ беруть участь у цив≥льному оборот≥; загальн≥ правила зд≥йсненн¤ угод, що застосовуютьс¤ певним чином ≥ до банк≥вських угод; загальн≥ правила про зобов'¤занн¤ й договори, а також правила укладанн¤ та виконанн¤ окремих вид≥в договор≥в. ‘≥нансово-правов≥ норми Ї основою банк≥вського законодавства та регламентують д≥¤льн≥сть ф≥нансових установ в ем≥с≥йн≥й справ≥, в сфер≥ валютних операц≥й, визначають р¤д аспект≥в д≥¤льност≥ Ќац≥онального банку ”крањни ¤к кредитного ≥ розрахунково-касового органу, регулюють д≥¤льн≥сть банк≥в, пов'¤зану з розрахунковими операц≥¤ми, гот≥вковим об≥гом, частково кредитними операц≥¤ми та ≥ншими. јдм≥н≥стративно-правов≥ норми спри¤ють забезпеченню управл≥нн¤ банк≥вською системою в ц≥лому. ¬они визначають компетенц≥ю суб'Їкт≥в, ¤к≥ зд≥йснюють кер≥вництво банк≥вською системою, а також певн≥ умови функц≥онуванн¤ ф≥нансових установ (наприклад, п≥дстави ≥ пор¤док реЇстрац≥њ та л≥цензуванн¤); регулюють зд≥йсненн¤ контролю та нагл¤ду за законн≥стю д≥¤льност≥ нижчесто¤щих суб'Їкт≥в (пор¤док ≥ умови в≥дзиву л≥ценз≥й, пор¤док накладенн¤ адм≥н≥стративних ст¤гнень за порушенн¤ норм банк≥вського законодавства). ќтже, ф≥нансов≥, адм≥н≥стративн≥ та цив≥льн≥ норми Ї основними групами норм, ¤к≥ включен≥ до нормативно-правових акт≥в, ≥з ¤ких ≥ складаЇтьс¤ банк≥вське законодавство. —еред ознак банк≥вського законодавства сл≥д вид≥лити так≥: Ч суперечлив≥сть правових норм; Ч багатор≥вневий характер правового регулюванн¤ при переваз≥ п≥дзаконних нормативних акт≥в; Ч динам≥чний характер норм. “аким чином, банк≥вське законодавство ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть правових форм, ¤к≥ м≥ст¤ть у соб≥ норми р≥зних галузей права (в основному ф≥нансового, адм≥н≥стративного та цив≥льного), об'Їднаних за сферою правового регулюванн¤ Ч банк≥вською д≥¤льн≥стю, але при њх застосуванн≥ використовуютьс¤ р≥зн≥ (протилежн≥ за своЇю природою) методи правового регулюванн¤. ѕри цьому основний нормативно-правовий масив банк≥вського законодавства в≥дноситьс¤ до ф≥нансового права. |