1.1. —уть ф≥нанс≥в

1.2. Ќац≥ональн≥ грош≥

1. з вересн¤ 1996 року в об≥г вводитьс¤ нац≥ональна валюта ”крањни гривн¤ та њњ сота частина Ц коп≥йка;
2. в об≥г було випущено банкноти варт≥стю 1, 2, 5, 10, 20, 50 ≥ 100 гривень та розм≥нна монета ном≥нальною варт≥стю 1, 2, 5, 10, 25 ≥ 50 коп≥йок. ≈м≥с≥¤ украњнських карбованц≥в припинилас¤;
3. украњнськ≥ карбованц≥ п≥дл¤гали обм≥ну на гривн≥ (банкноти та розм≥нну монету) за курсом 100 000 карбованц≥в за 1 гривню, суми до 100 млн. украњнських карбованц≥в обм≥нювались на гривн≥ гот≥вкою, а понад 100 млн. крб. Ц зараховувались на вклади в банках з правом њх в≥льного використанн¤ у гривн¤х;
4. з 2 до 16 вересн¤ 1996 року на територ≥њ ”крањни у гот≥вковому об≥гу функц≥онували гривн¤ та украњнський карбованець, ¤кий поступово вилучавс¤ з об≥гу;
5. з 24 години 16 вересн¤ 1996 року функц≥онуванн¤ украњнського карбованц¤ в гот≥вковому об≥гу припинилос¤. ™диним законним засобом платежу на територ≥њ ”крањни стала гривн¤.

1.3. —труктура кредитноњ системи

• визначенн¤ показник≥в, ¤к≥ характеризують виконанн¤ норматив≥в д≥¤льност≥  Ѕ, що њх встановлюють регулююч≥ органи;
• визначенн¤ та анал≥з показник≥в ефективност≥ процесу управл≥нн¤ кап≥талом банку (власними коштами);
• зд≥йсненн¤ розрахунк≥в, повТ¤заних ≥з визначенн¤м ц≥нностей (власних ≥ залучених), що знаход¤тьс¤ у  Ѕ;
• визначенн¤ та анал≥з показник≥в, ¤к≥ характеризують загальний процес управл≥нн¤ активами операц≥й з урахуванн¤м забезпеченост≥ л≥кв≥дност≥ вкладених у банк засоб≥в;
• анал≥з фактор≥в, що впливають на ф≥нансовий стан ≥ результати д≥¤льност≥ банку;
• зд≥йсненн¤ розрахунк≥в, повТ¤заних з визначенн¤м прибутковост≥ р≥зних активних операц≥й  Ѕ ¤к на етап≥ њх плануванн¤, так ≥ при поточному управл≥нн≥.

¬ведемо дек≥лька пон¤ть, що використовуютьс¤ в робот≥ банк≥в.
јваль Ц вексельне поручительство особи (авал≥ста), що бере на себе в≥дпов≥дальн≥сть за виконанн¤ вексельних зобовТ¤зань ≥ншоњ особи Ц акцептанта, векселедавц¤, ≥ндосанта.
јв≥зо Ц письмове пов≥домленн¤ кл≥Їнта, переважно про зм≥ни у розрахункових операц≥¤х, ¤ке м≥стить номер, дату ≥ характер виконаноњ операц≥њ, суму та номер рахунка, дан≥ платника, одержувача тощо.
јж≥о Ц перевищенн¤ ринкових курс≥в золота, грошових знак≥в, вексел≥в, ц≥нних папер≥в њх ном≥нальноњ (оф≥ц≥йноњ) вартост≥.
јкредитив Ц плат≥жний документ, на п≥дстав≥ ¤кого одна кредитна установа даЇ розпор¤дженн¤ ≥нш≥й сплатити предТ¤внику акредитива визначену суму грошей ≥з спец≥ально заброньованих кошт≥в.
јктиви Ц все, чим волод≥Ї компан≥¤ ≥ що њй належить (об≥говий кап≥тал, основний кап≥тал, нематер≥альн≥ активи).
јкцепт Ц згода на оплату або гарантуванн¤ оплати грошових ≥ товарних документ≥в та на укладанн¤ угоди на запропонованих умовах.
Ѕаланс, балансовий зв≥т Ц головний ≥нструмент дл¤ вивченн¤ д≥¤льност≥ комерц≥йного банку; визначаЇ розм≥щенн¤ бухгалтерськоњ ≥нформац≥њ про стан справ банку, ¤ка демонструЇ баланс м≥ж активами ≥ пасивами та власним кап≥талом п≥дприЇмства.
Ѕанки-кореспонденти Ц банки, повТ¤зан≥ м≥ж собою системою м≥жбанк≥вських депозит≥в.
Ѕанк≥вська холдингова компан≥¤ Ц банк≥вська корпорац≥¤, ¤ка зд≥йснюЇ контроль за одним чи б≥льше банками, що волод≥ють пакетом њх акц≥й.
¬ласний кап≥тал банку Ц активи м≥нус пасиви.
√рош≥ Ц особливий товар, ¤кий виконуЇ роль загального екв≥валента товару та Ї загальним засобом обм≥ну.
ƒепозитар≥й Ц м≥сце дл¤ збер≥ганн¤ ц≥нних папер≥в.
ƒепозити Ц ц≥нн≥ папери (акц≥њ, обл≥гац≥њ тощо), пом≥щен≥ на збер≥ганн¤ в кредитн≥ установи (банки); грошов≥ суми, вкладен≥ на збер≥ганн¤ у кредитн≥ установи п≥д певний процент.
ƒисконт Ц сума в≥дсоткових грошей.
ƒисконтуванн¤ Ц в загальному випадку означаЇ визначенн¤ суми вкладених кошт≥в на певний час за умови, що в майбутньому ц¤ сума дор≥внюватиме заданому значенню.
≤нкасо Ц банк≥вська операц≥¤, за ¤кою банк отримуЇ потр≥бн≥ грош≥ на п≥дстав≥ розрахункових документ≥в в≥д ≥мен≥ ≥ за рахунок своњх кл≥Їнт≥в.
≤потечн≥ банки Ц спец≥ал≥зуютьс¤ на видач≥ довгострокових позик (≥потечного кредиту) п≥д заставу нерухомост≥, земл≥, буд≥вель.
 л≥ринг Ц система безгот≥вкових розрахунк≥в за товари, ц≥нн≥ папери, послуги, що заснована на врахуванн≥ банками взаЇмних плат≥жних вимог ≥ зобовТ¤зань.
 отируванн¤ Ц визначенн¤ курсу валют.
ћаржа Ц р≥зниц¤ м≥ж курсами куп≥вл≥ ≥ продажу ≥ноземноњ валюти.
ћон≥торинг Ц спостереженн¤ за ф≥нансовою та виробничою д≥¤льн≥стю компан≥њ.
ѕлатоспроможний банк Ц банк, активи ¤кого перевищують пасиви.
ѕрост≥ в≥дсотки Ц визначаЇтьс¤ сума в≥дсотк≥в упродовж усього терм≥ну, виход¤чи з початковоњ суми незалежно в≥д к≥лькост≥ пер≥од≥в нарахуванн¤ та њх тривалост≥.
—кладн≥ в≥дсотки Ц при њх обчисленн≥ сума в≥дсотк≥в, нарахованих п≥сл¤ першого пер≥оду, додаЇтьс¤ до суми вкладу; за другий пер≥од обчисленн¤ в≥дсотки нараховуютьс¤ з початковоњ суми плюс в≥дсоток, нарахований п≥сл¤ першого пер≥оду, ≥ так дал≥.
—ертиф≥кат Ц документ, ¤кий засв≥дчуЇ волод≥нн¤ ц≥нними паперами.
—ертиф≥кат депозитний Ц св≥доцтво про терм≥новий процентний вклад у  Ѕ.
„артер Ц документ на право проведенн¤ банк≥вських операц≥й.
„ек Ц документ, що м≥стить письмове розпор¤дженн¤ власника рахунка (чекодавц¤) кредитн≥й установ≥, ¤ка його обслуговуЇ, сплатити певну суму грошей чекоотримувачу.
„еков≥ депозити Ц вклади до запитанн¤.
„еки на ≥нкасо Ц чеки, ¤к≥ знаход¤тьс¤ Уна шл¤хуФ до банку, тобто чеки в процес≥ ≥нкасуванн¤.

Ќаведемо структуру типового балансового зв≥ту банку

јктиви:

ц≥нн≥ папери, продан≥ на умовах обовТ¤зкового зворотного викупу.
ќперац≥йна техн≥ка та обл≥к у банках.

ќсновним обТЇктом бухгалтерського обл≥ку у банках виступають власн≥ та залучен≥ грошов≥ кошти, оборот ¤ких виконуЇтьс¤ в будь-¤ких банк≥вських операц≥¤х.

Ѕанк≥вська операц≥¤ Ц це д≥¤, спр¤мована на виконанн¤ банк≥вських функц≥й.

Ѕухобл≥к в≥дображаЇ операц≥њ, що виникають у процес≥ д≥¤льност≥ банк≥в, а операц≥йна робота будуЇтьс¤ на його основ≥.

ќперац≥њ банк≥в та њх обл≥к в≥дображають процеси, що виникають та враховуютьс¤ в господарств≥ Ц на п≥дприЇмствах, обТЇднанн¤х, орган≥зац≥¤х, установах.

Ѕанк≥вський обл≥к Ц це:

контроль за виконанн¤м кредитного касового, валютного план≥в та плану кап≥таловкладень;

контроль за станом безгот≥вкових розрахунк≥в, касового виконанн¤ держбюджету;

контроль за збер≥ганн¤м грошових кошт≥в ≥ матер≥альних ц≥нностей;

контроль за правильним використанн¤м власних засоб≥в та залучених ресурс≥в;

контроль за правильн≥стю ≥нших операц≥й, ¤к≥ виконуЇ банк.

–озгл¤немо основн≥ пон¤тт¤, ¤к≥ використовуютьс¤ в банк≥вському обл≥ку.
јктивн≥ розрахунки бухобл≥ку показують розм≥щенн¤ кошт≥в.
јктивно-пасивн≥ розрахунки бухобл≥ку поЇднують розм≥щенн¤ та джерела кошт≥в.
Ѕухгалтерська проводка Ц зазначенн¤ номер≥в розрахунк≥в за дебетом та кредитом, а також суми операц≥й.
ѕасивн≥ розрахунки бухобл≥ку в≥дображають джерела кошт≥в.
ѕозабалансов≥ рахунки бухобл≥ку Ц рахунки, на ¤ких враховуютьс¤ ц≥нност≥, що не належать до актив≥в банку.
ѕрост≥ проводки Ц стосуютьс¤ двох рахунк≥в.
–озрахунок бухобл≥ку Ц в≥дображенн¤ стану та руху обТЇкт≥в бухобл≥ку.
—кладн≥ проводки Ц стосуютьс¤ трьох ≥ б≥льше рахунк≥в.
” бухобл≥ку банку ведутьс¤ два види рахунк≥в.
—интетичний рахунок Ц в≥дображаЇ д≥њ, виражен≥ т≥льки у грошовому вим≥р≥, ≥ даЇ загальн≥ показники в економ≥чно однор≥дних групах засоб≥в.
јнал≥тичний рахунок Ц доповнюЇ синтетичний, розпод≥л¤ючи його показники на складов≥ елементи ≥ використовуючи грошов≥ та натуральн≥ вим≥ри.
ќсновою бухобл≥ку Ї систематизац≥¤ обТЇкт≥в розрахунку щодо рахунк≥в бухобл≥ку.
¬≥дпов≥дно до рахунк≥в бухобл≥ку балансов≥ рахунки под≥л¤ютьс¤ на:

рахунки першого пор¤дку Ц б≥льш загальн≥ д≥њ обл≥ку;

рахунки другого пор¤дку Ц детал≥зують рахунки першого пор¤дку.
” повс¤кденних балансах рахунки другого пор¤дку не в≥дображаютьс¤, а в≥докремлюютьс¤ у зв≥тних.

Ќайважлив≥ша особлив≥сть бухобл≥ку в банку Ц щоденне завершенн¤ вс≥х процес≥в обл≥ку, з≥ставленн¤ даних про обороти та залишки на анал≥тичних ≥ синтетичних рахунках та з≥ставленн¤ сальдового балансу на рахунках першого пор¤дку ≥ позабанк≥вських рахунках.
—учасний бухобл≥к та операц≥њ в банку заснован≥ на автоматизац≥њ за допомогою персональних комп"ютер≥в.
 омпТютерний бухобл≥к операц≥й повТ¤заний ≥з автоматизованим:

виконанн¤м лог≥чних та контрольних процес≥в за ≥нкасовими та позичковими операц≥¤ми;

нарахуванн¤м в≥дсотк≥в на позичкових, поточних та розрахункових рахунках;

розпод≥лом прибутк≥в м≥ж державою та банком ≥ нарахуванн¤м податк≥в;

виготовленн¤м ав≥зо за початковими оборотами ≥ комплексною обробкою в≥дпов≥дних оборот≥в на основ≥ взаЇмних розрахунк≥в на банк≥вських засадах;

проведенн¤м статистичних операц≥й;

веденн¤м пер≥одичноњ зв≥тност≥.

÷≥ та ≥нш≥ функц≥њ виконують операц≥йн≥ прац≥вники (операц≥он≥сти).
Ѕухгалтерський баланс Ц це найважлив≥ша форма зв≥тност≥ банк≥в ≥ ефективний зас≥б контролю поточноњ операц≥йноњ та обл≥ковоњ прац≥.
—труктура баланс≥в визначаЇтьс¤ функц≥¤ми банк≥в.

Ќоменклатура рахунк≥в балансу побудована на двоступенев≥й дес¤тков≥й систем≥ ≥ м≥стить:
Ц рахунки першого пор¤дку (два знаки, тризначна нумерац≥¤);
Ц рахунки другого пор¤дку (один знак, не б≥льше дес¤ти в кожному рахунку першого пор¤дку, двозначна нумерац≥¤); детал≥зують дан≥ рахунк≥в першого пор¤дку.
Ќоменклатура рахунк≥в балансу ЌЅ” побудована за розд≥лами, в ¤ких знаход¤тьс¤ рахунки першого ≥ другого пор¤дку за њх економ≥чною однор≥дн≥стю.
Ќа позабалансових рахунках враховуютьс¤ ц≥нност≥, документи та де¤к≥ дорученн¤, виконанн¤ ¤ких потребуЇ пильного контролю ≥ ¤к≥ згрупован≥ у розд≥ли за однор≥дн≥стю обТЇкт≥в обл≥ку.
ѕозабалансов≥ рахунки ЌЅ” можуть групуватис¤ в наступн≥ розд≥ли:

резервн≥ фонди грошових б≥лет≥в ≥ розм≥нних монет;
забезпеченн¤; документи з розрахункових операц≥й;
документи й ц≥нност≥ за ≥ноземними операц≥¤ми;
документи довгострокового виконанн¤;
борги, записан≥ у збиток,
тощо.

Ѕанк≥вськ≥ документи.

ќсновою бухобл≥ку в банку Ї документи, що м≥ст¤ть необх≥дну ≥нформац≥ю про обл≥ков≥ процеси. Ѕанк≥вськ≥ документи под≥л¤ютьс¤ на вх≥дн≥ та вих≥дн≥.
¬х≥дн≥, у свою чергу, под≥л¤ютьс¤ на документи кл≥Їнт≥в та банк≥вськ≥.

ƒокументи кл≥Їнт≥в:

плат≥жн≥ вимоги;
плат≥жне дорученн¤;
за¤ва про в≥дмову в≥д акцепту;
реЇстр чек≥в;
грошов≥ чеки;
чеки ф≥норган≥в;
за¤ви на внесок гот≥вкою;
бюджетн≥ дорученн¤;
розклад витрат;
форма є 5;
за¤ва на акредитив;
в≥льна плат≥жна вимога;
в≥льне плат≥жне дорученн¤ тощо.

÷≥ документи можуть бути:
дебетовими та кредитовими;
прибутковими та витратними.

Ѕанк≥вськ≥ документи:
ав≥зо;
мемор≥альний ордер;
квитанц≥йн≥ книжки;
позабалансов≥ ордери;
касов≥ ордери;
п≥дсумков≥ картки;
табул¤грами тощо.

¬их≥дн≥ документи под≥л¤ютьс¤ на оборотно-сальдов≥ в≥домост≥ та оборотно-сальдовий баланс.

ќборотно-сальдов≥ в≥домост≥:

касовий журнал;
поштов≥ початков≥ ав≥зо;
телеграфн≥ ав≥зо;
в≥домост≥ в≥дпов≥дних ав≥зо;
реЇстр видач≥ початкових ав≥зо тощо.

ќборотно-сальдовий баланс:
розшифруванн¤ приватних рахунк≥в за касою;
в≥домост≥ за бюджетами; в≥домост≥ нарахуванн¤ в≥дсотк≥в;
приватний рахунок за балансовим рахунком 902.

2.2. √носеолог≥чн≥ особливост≥ банк≥вськоњ системи

Ќе ≥снуЇ точних в≥домостей про те, коли виникли банки, ¤к≥ операц≥њ вони виконували, що спонукало њх розвиток. —учасна л≥тература нагромадила значну к≥льк≥сть ≥нформац≥њ про грош≥ за вс≥ часи њх ≥снуванн¤. ѕри цьому роль кредитних установ у цьому процес≥ знайшла своЇ специф≥чне по¤сненн¤. ј опис процесу виникненн¤ банк≥в в економ≥чн≥й л≥тератур≥ наст≥льки суперечливий, що виникаЇ багато питань щодо њх справжньоњ природи ≥ функц≥онуванн¤.

¬важаЇтьс¤, що банк ¤к особлива орган≥зац≥¤, що працюЇ ≥з специф≥чним товаром, ¤ким Ї грош≥, виник не у звТ¤зку з розвитком товарно-грошових в≥дносин, а у той пер≥од, коли зТ¤вилас¤ потреба у спец≥альних установах, ¤к≥ б регулювали грошовий об≥г ≥ проводили у б≥льш широких масштабах кредитно-деб≥тов≥ операц≥њ [8, 9, 18, 23, 28]. „асом робитьс¤ висновок, що без виникненн¤ банк≥в було б неможливим функц≥онуванн¤ кап≥тал≥стичних п≥дприЇмств на ранн≥й стад≥њ њх ≥снуванн¤.

≤нколи доводитьс¤, що банки вперше зТ¤вл¤ютьс¤ вже при античному ≥ феодальному господарствах ¤к посередники у зд≥йсненн≥ кредитно-дебетових операц≥й.

¬важаЇтьс¤, що банк≥вськ≥ установи зТ¤вилис¤ майже дв≥ тис¤ч≥ рок≥в. —лово УбанкФ походить в≥д французького слова УbanqueФ та ≥тал≥йського УbancaФ. ÷≥ слова в≥дпов≥дно означають Ускрин¤Ф ≥ УлавкаФ. —крин¤ природно вказуЇ на функц≥ю збереженн¤, а слово лавка означало ст≥л, прилавок або робоче м≥сце м≥н¤ли, що встановлювалис¤ на площах, де в≥дбувалас¤ торг≥вл¤, ¤ка велас¤ з використанн¤м р≥зноман≥тних монет [9, 18]. “обто потр≥бн≥ були фах≥вц≥ з питань оц≥нки та обл≥ку р≥зних монет.

ѕерш≥ банк≥вськ≥ операц≥њ (Ускрин¤Ф Ц УлавкаФ) виконували ¤к приватн≥ особи, так ≥ окрем≥ церковн≥ установи, що були УцентрамиФ накопиченн¤ великих кошт≥в. ÷еркви були над≥йним м≥сцем дл¤ збереженн¤ ц≥нностей. —аме це робили в≥дом≥ грецьк≥ храми (ƒельф≥йський, ƒелоський, —амоський, ≈феський тощо), ¤к≥ одночасно були ≥ своЇр≥дними банк≥вськими центрами.

Ќезабаром стало зрозум≥ло, що в≥д накопичених величезних грошових кошт≥в можна було б одержати ≥стотну користь ≥ вигоду, в≥ддавати њх у тимчасове користуванн¤ або в≥дкривати самост≥йн≥ п≥дприЇмства з метою отриманн¤ прибутку.

« часом у банках поступово набули розвитку ≥ послуги ≥з спец≥альним обслуговуванн¤м вкладник≥в. –озрахунки могли зд≥йснюватис¤ за допомогою так званого УтрансфертаФ, тобто переносу кошт≥в у р≥зн≥ таблиц≥.  ористувач≥ банк≥в мали своњ ≥ндив≥дуальн≥ таблиц≥.  ошти з таблиц≥ одного вкладника могли переноситис¤ у таблицю ≥ншого, утворюючи найпрост≥ш≥ форми безгот≥вкових розрахунк≥в. —початку так≥ операц≥њ зд≥йснювалис¤ за особистоњ участ≥ кл≥Їнта, а п≥зн≥ше зТ¤вилас¤ можлив≥сть робити це за допомогою письмових наказ≥в. ѕоступово банк≥вськ≥ послуги ≥ кл≥Їнтура розширювалас¤. Ѕанки почали виконувати роботу посередник≥в у будь-¤ких грошово-майнових угодах.

јле на¤вн≥сть кредитора ≥ деб≥тора Ц це т≥льки необх≥дна, але недостатн¤ умова. як в≥домо, сучасний банк характеризуЇтьс¤ ¤к велика кредитно-дебетова установа, що надаЇ р≥зну к≥льк≥сть послуг, ¤к≥ повТ¤зан≥ з грошима.

¬≥домо, що грош≥ перестають задовольн¤ти лише споживч≥ ≥нтереси деб≥тора ≥ починають працювати у Ур≥знокол≥рнихФ господарських справах [18]. ѕор¤д ≥з кредитними ≥снуЇ безл≥ч розрахункових операц≥й. ќтже, банк Ц це установа з обробки грошових кошт≥в, ¤к≥ концентруютьс¤ в Їдиному центр≥, що зд≥йснюЇ на високому р≥вн≥ грошовий об≥г та кредитно-дебетов≥ в≥дносини. ‘ункц≥њ банк≥в сьогодн≥ практично не можна перел≥чити. ќсновн≥ з них: зд≥йсненн¤ ф≥нансуванн¤ приватного та державного господарства, страхов≥ операц≥њ, куп≥вл¤-продаж ц≥нних папер≥в, посередницьк≥ угоди та управл≥нн¤ майном, консультуванн¤, статистика, маркетинг тощо.

“аким чином, банк Ц це ≥ндив≥дуальне, багатопланове, в≥дносно незалежне приватно-комерц≥йно-державне п≥дприЇмство, що маЇ св≥й специф≥чний продукт Ц грош≥, а також виконуЇ р≥зноман≥тн≥ послуги: наданн¤ кредит≥в, гарант≥й, консультац≥й, управл≥нн¤ майном тощо.

¬≥домо, що значенн¤ грошей сьогодн≥ все б≥льше зростаЇ, перетворюЇ њх у потужне джерело прискоренн¤ виробництва та ≥нтенсивний фактор розвитку науки ≥ культури. —учасн≥ банки часто виступають у рол≥ маркетолог≥в, анал≥тик≥в розвитку ≥ноземного б≥знесу.

Ѕанк≥вська система може ≥снувати з використанн¤м р≥зних р≥вн≥в. јле у наш≥й держав≥ реал≥зована двор≥внева система: центральний ≥ комерц≥йн≥ банки.

ќсновними функц≥¤ми центрального банку Ї [26, 27]:
грошово-кредитне регулюванн¤ економ≥ки;
ем≥с≥¤ валюти крањни ≥ забезпеченн¤ њњ об≥гу;
контроль за д≥¤льн≥стю кредитних установ;
акумул¤ц≥¤ ≥ збереженн¤ резерв≥в кредитних установ;
кредитуванн¤ комерц≥йних банк≥в;
кредитно-розрахункове обслуговуванн¤ ур¤ду;
збереженн¤ ≥ проведенн¤ операц≥й ≥з золотовалютними запасами ≥ резервами тощо.

ќсновн≥ функц≥њ комерц≥йних банк≥в:

керуванн¤ обертанн¤м грошей;
забезпеченн¤ плат≥жного механ≥зму;
акумул¤ц≥¤ заощаджень;
наданн¤ кредиту;
ф≥нансуванн¤ зовн≥шньоњ торг≥вл≥;
дов≥рч≥ операц≥њ;
збереженн¤ ц≥нностей;
консультуванн¤ та наданн¤ ≥нформац≥њ.

ѕри цьому найважлив≥шою функц≥Їю системи комерц≥йних банк≥в Ї керуванн¤ обертанн¤м грошей у крањн≥.

2.3. Ѕанк≥вська справа в ”крањн≥

Ѕанк≥вська система в ”крањн≥ започаткована 20 березн¤ 1991 року з прийн¤тт¤м «акону ”крањни Уѕро банки та банк≥вську д≥¤льн≥стьФ, ¤кий став законодавчою основою створенн¤ Ќац≥онального банку ”крањни (ЌЅ”). Ќац≥ональний банк ”крањни Ц юридично ≥ фактично центральний банк держави. ÷им «аконом були закладен≥ основи класичноњ двор≥вневоњ банк≥вськоњ системи ”крањни.

«а останн≥ девТ¤ть рок≥в в ”крањн≥ проведена конкретна практична робота щодо створенн¤ нац≥ональноњ грошовоњ кредитно-дебетовоњ системи: впроваджена двор≥внева банк≥вська система; введена в об≥г нац≥ональна грошова одиниц¤; побудована нац≥ональна база дл¤ ем≥с≥њ паперових грошей ≥ карбуванн¤ монет; запроваджена система електронних рахунк≥в; удосконалена система бухгалтерського обл≥ку на основ≥ м≥жнародних стандарт≥в; створено нац≥ональну б≥ржу тощо.

јле банк≥вська система ”крањни на сучасному етап≥ ще не Ї ефективною. ¬елика к≥льк≥сть банк≥в Ї прихованими банкрутами. ¬они функц≥онують у нестаб≥льному ≥нфл¤ц≥йному середовищ≥ з нерозвиненим податковим ≥ ф≥нансовим законодавством.

Ѕанк≥вська система ”крањни сьогодн≥ маЇ високу варт≥сть ф≥нансового посередництва, спостер≥гаЇтьс¤ в≥дсутн≥сть нац≥ональноњ мотивац≥њ дл¤ збереженн¤ кошт≥в ≥ розм≥щенн¤ кредит≥в, ускладнен≥сть питань д≥¤льност≥ небанк≥вських комерц≥йних посередник≥в тощо. —кладними дл¤ реал≥зац≥њ залишаютьс¤ питанн¤, що стосуютьс¤ банк≥вськоњ таЇмниц≥.

“обто ≥снуЇ безл≥ч проблем, ¤к≥ найближчим часом необх≥дно розвТ¤зати у межах сучасних ≥нформац≥йних технолог≥й розвитку банк≥вськоњ системи ”крањни з метою: покращанн¤ залученн¤ заощаджень населенн¤ ”крањни ≥ спри¤нн¤ росту нац≥ональноњ економ≥ки; удосконаленн¤ розвитку ф≥нансових механ≥зм≥в; п≥двищенн¤ ефективност≥ розпод≥лу грошових ресурс≥в м≥ж украњнськими п≥дприЇмствами; зд≥йсненн¤ контролю за ф≥нансовим станом п≥дприЇмства на нац≥ональному ринку п≥д нагл¤дом банк≥в; автоматизац≥њ проблеми неплатеж≥в та розробки ≥нструментар≥ю њњ подоланн¤; вдосконаленн¤ ≥ п≥двищенн¤ ефективност≥ плат≥жноњ системи на нац≥ональному та м≥жнародному р≥вн¤х.

ѕотр≥бно створити ф≥нансову ≥нфраструктуру, ¤ка буде базуватис¤ на сучасних ≥нформац≥йних технолог≥¤х, нац≥ональн≥й правов≥й систем≥, систем≥ банк≥вського аудиту тощо.

2.4. Ќац≥ональний банк ”крањни Ц гарант стаб≥льноњ ур¤довоњ грошовоњ пол≥тики

¬≥домо, що ЌЅ” Ї юридичною особою з державною формою власност≥, його статутний фонд формуЇтьс¤ вин¤тково на основ≥ засоб≥в держави. –озм≥р фонду затверджуЇтьс¤ р≥шенн¤м ¬ерховноњ –ади ”крањни, а статут Ц ѕрезид≥Їю ¬ерховноњ –ади [18, 27]. Ќезалежн≥сть ЌЅ” означаЇ, що йому надаЇтьс¤ можлив≥сть дос¤гати мети монетарноњ пол≥тики без втручанн¤ ≥нших орган≥зац≥й. «асади незалежност≥ не виключають того, що ЌЅ” пер≥одично зв≥туЇ перед ¬ерховною –адою ”крањни про свою д≥¤льн≥сть. ќстанн¤ призначаЇ ѕравл≥нн¤ ЌЅ”, регул¤рно розгл¤даЇ зв≥ти та аудиторськ≥ висновки про д≥¤льн≥сть ЌЅ”.

” систему ЌЅ” входить центральний апарат, рег≥ональн≥ управл≥нн¤, розрахунков≥ палати, центральне сховище, спец≥ал≥зован≥ п≥дприЇмства, банк≥вськ≥ вищ≥ та середн≥ навчальн≥ заклади та ≥нш≥ орган≥зац≥њ, ¤к≥ необх≥дн≥ дл¤ усп≥шноњ д≥¤льност≥ банку.  еруЇ ЌЅ” ѕравл≥нн¤ банку. ѕравл≥нн¤ ЌЅ” приймаЇ нормативн≥ постанови, що Ї обовТ¤зковими дл¤ виконанн¤ вс≥ма структурами державноњ влади, а також юридичними та ф≥зичними особами на територ≥њ ”крањни.

¬изначимо основн≥ функц≥њ ЌЅ”:

визначенн¤ та зд≥йсненн¤ Їдиноњ державноњ грошово-кредитноњ пол≥тики;
зд≥йсненн¤ ем≥с≥њ валюти ”крањни та орган≥зац≥¤ њњ обертанн¤;
кредитуванн¤ комерц≥йних банк≥в, орган≥зац≥¤ системи реф≥нансуванн¤;
встановленн¤ правил проведенн¤ банк≥вських операц≥й, бухгалтерського обл≥ку та зв≥тност≥;
визначенн¤ системи, пор¤дку ≥ форми розрахунк≥в;
проведенн¤ державноњ реЇстрац≥њ банк≥в ≥ кредитних установ та л≥цензуванн¤ банк≥вських операц≥й;
зд≥йсненн¤ вс≥х необх≥дних вид≥в банк≥вських операц≥й;
розробка прогнозу плат≥жного балансу ”крањни, укладанн¤ зв≥тного плат≥жного балансу ”крањни;
проведенн¤ валютного регулюванн¤, визначенн¤ пор¤дку зд≥йсненн¤ розрахунк≥в з ≥ноземними державами, орган≥зац≥¤ ≥ зд≥йсненн¤ валютного контролю;
забезпеченн¤ накопиченн¤, збер≥ганн¤ ≥ проведенн¤ операц≥й ≥з золотовалютними запасами ≥ резервами;
зд≥йсненн¤ банк≥вського нагл¤ду за д≥¤льн≥стю банк≥в ≥ кредитних установ;
анал≥з та прогнозуванн¤ стану грошово-кредитних, ф≥нансових, ц≥нових ≥ валютних в≥дносин;
орган≥зац≥¤ ≥нкасац≥њ ≥ перевезенн¤ грошових знак≥в та ≥нших коштовностей;
реал≥зац≥¤ державноњ пол≥тики з питань захисту державних секрет≥в у систем≥ ЌЅ”;
п≥дготовка кадр≥в дл¤ банк≥вськоњ системи ”крањни тощо.

ЌЅ” може використовувати спец≥альн≥ засоби, що за технолог≥Їю под≥л¤ютьс¤ на пр¤м≥ ≥ непр¤м≥.

ƒо пр¤мих засоб≥в належать обмеженн¤ на розм≥р в≥дсоткових ставок, колективн≥ та ≥ндив≥дуальн≥ кредитн≥ меж≥, резервн≥ вимоги.

Ќепр¤м≥ засоби поб≥чно впливають на функц≥онуванн¤ вс≥Їњ банк≥вськоњ системи. ќсь де¤к≥ з них Ц операц≥њ на ринку, договори про викуп ц≥нних папер≥в, в≥льн≥ кредитн≥ аукц≥они, переговори ≥ попередженн¤ тощо.

¬важаЇтьс¤, що основними ≥нструментами ≥ методами грошово-кредитноњ пол≥тики ЌЅ” Ї: визначенн¤ меж в≥дсоткових ставок за кредитами ≥ депозитами ЌЅ”; визначенн¤ норм обовТ¤зкових резерв≥в, що депонуютьс¤ в ЌЅ”; операц≥њ на в≥дкритому ринку; встановленн¤ дл¤ банк≥в ≥ ф≥нансово-кредитних установ пр¤мих к≥льк≥сних обмежень; реф≥нансуванн¤ банк≥в ≥ наданн¤ кредит≥в ур¤ду ”крањни; регулюванн¤ обТЇму грошовоњ маси в об≥гу; валютне регулюванн¤.

2.5. ”н≥версальн≥ ≥ спец≥ал≥зован≥ банки ”крањни

¬≥домо, що ун≥версальн≥ ≥ спец≥ал≥зован≥ або комерц≥йн≥ банки Ї базовою ланкою двор≥вневоњ банк≥вськоњ системи ”крањни [1, 18]. ѓх головна характерна особлив≥сть Ц в≥дсутн≥сть права ем≥с≥њ банкнот. ”н≥версальн≥ банки зд≥йснюють ус≥ види банк≥вських операц≥й, а спец≥ал≥зован≥ мають обмежен≥ функц≥њ ≥ зд≥йснюють один або дек≥лька вид≥в банк≥вських послуг.

 омерц≥йний банк Ц це сучасна ф≥нансова орган≥зац≥¤, що займаЇтьс¤ широким спектром послуг кредитного, страхового ≥ плат≥жного напр¤м≥в та виконуЇ р≥зноман≥тн≥ ф≥нансов≥ операц≥њ щодо будь-¤кого економ≥чного обТЇкта. 
¬важаЇтьс¤, що питанн¤ми д≥¤льност≥ украњнських комерц≥йних банк≥в Ї: прийом заощаджень та ≥нших кошт≥в; наданн¤ кредит≥в; зд≥йсненн¤ ≥нвестиц≥й; перем≥щенн¤ кошт≥в тощо.

јле комерц≥йним банкам заборон¤Їтьс¤ д≥¤льн≥сть у сферах матер≥ального виробництва ≥ торг≥вл≥ та у вс≥х видах страхуванн¤.

—учасну систему комерц≥йних банк≥в в ”крањн≥ ≥нколи умовно под≥л¤ють на три групи: системн≥ банки; нов≥ комерц≥йн≥ банки; банки з 100 % ≥ноземного кап≥талу.

ѕерша група складаЇтьс¤ з колишн≥х державних спец≥ал≥зованих банк≥в: Уѕром≥нвестбанкФ, УќщадбанкФ, јѕЅ У”крањнаФ, У”крсоцбанкФ. ƒруга група Ц це нов≥ ун≥версальн≥ ≥ спец≥ал≥зован≥ банки, створен≥ за останн≥ роки. “рет¤ група Ц це ф≥л≥њ великих м≥жнародних банк≥в ≥ ф≥нансових груп.

«а статистичними даними на 1 липн¤ 1998 року, в  низ≥ реЇстрац≥њ банк≥в, валютних б≥рж ≥ ф≥нансово-кредитних установ зареЇстровано 221 банк. ѕри чому у форм≥ в≥дкритих акц≥онерних товариств Ц 131, у форм≥ закритих акц≥онерних товариств Ц 54 та у форм≥ товариств з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю Ц 36. «а формою власност≥ вид≥л¤ютьс¤ 2 державних банки (УќщадбанкФ, У”крекс≥мбанкФ) [18].

–еЇстрац≥њ ≥ л≥цензуванню нових банк≥в в ”крањн≥ прид≥л¤Їтьс¤ велике значенн¤, тому що вони у перш≥ роки ≥снуванн¤ схильн≥ до банкрутства. ƒл¤ запоб≥ганн¤ зловживань у цьому питанн≥ њх реЇстрац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ ЌЅ” на основ≥ спец≥альних критер≥њв ≥ вимог. √оловною вимогою дл¤ реЇстрац≥њ банку Ї на¤вн≥сть м≥н≥мального розм≥ру статутного фонду, що становить 1 млн. ≈ ё, а дл¤ банк≥в за участю ≥ноземного кап≥талу Ц 5 млн. ≈ ё, ¤кщо частка ≥ноземноњ участ≥ не перевищуЇ 50 % статутного фонду, ≥ в розм≥р≥ 10 млн. ≈ ё Ц дл¤ банк≥в ≥з часткою ≥ноземноњ участ≥ 50 % ≥ б≥льше.

¬ласний кап≥тал банк≥в в≥дчутно впливаЇ на ст≥йк≥сть та ефективн≥сть роботи банку, бо це джерело його ф≥нансових ресурс≥в банку та основний гарант дл¤ покритт¤ непередбачених витрат ≥ збитк≥в, що виникають у процес≥ д≥¤льност≥ банку.

—труктура банк≥вського кап≥талу може мати так≥ компоненти:
статутний кап≥тал;
загальн≥ резерви;
нерозпод≥лений ф≥нансовий результат минулих рок≥в;
ф≥нансовий залишок поточного року;
фонд переоц≥нки основних кошт≥в тощо.

” комерц≥йних банках майже 90% ус≥Їњ потреби в грошових ресурсах покриваЇтьс¤ за рахунок залучених кошт≥в, до ¤ких належать депозити. ѕор¤д ≥з депозитами банки використовують ≥нш≥ грошов≥ кап≥тали, наприклад, позики. √оловна мета цих операц≥й Ц покращанн¤ л≥кв≥дност≥ банку. ÷е можуть бути позики на м≥жбанк≥вському ринку, угоди –≈ѕќ, випуск обл≥гац≥й.

ƒо недепозитних джерел належать м≥жбанк≥вськ≥ позики.

¬ажливу роль у ф≥нансуванн≥ р≥зних обТЇкт≥в в≥д≥грають внутр≥шн≥ джерела кошт≥в, до ¤ких часто в≥днос¤ть внески населенн¤. ¬важаЇтьс¤, що залученн¤ кошт≥в населенн¤ Ц справа надзвичайно важлива та актуальна. јле дл¤ цього необх≥дн≥ банк≥вськ≥ гарант≥њ та дов≥ра кл≥Їнт≥в.

 омерц≥йн≥ банки велику увагу прид≥л¤ють в≥дпов≥дност≥ структури њх актив≥в. –≥вновага м≥ж залученими та розм≥щеними коштами Ц один ≥з головних принцип≥в п≥дтримки на необх≥дному р≥вн≥ л≥кв≥дност≥ банк≥в.

јктивн≥ операц≥њ комерц≥йних банк≥в щодо наданн¤ кредит≥в Ї найважлив≥шим питанн¤м банк≥вськоњ д≥¤льност≥, тому що вони принос¤ть значний прибуток.

2.6. ћета державноњ банк≥вськоњ пол≥тики

ƒержавна пол≥тика у сфер≥ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ спр¤мована на п≥дтримку здоровТ¤ та ст≥йкост≥ нац≥ональноњ банк≥вськоњ системи. ƒержава запоб≥гаЇ банкрутству окремих банк≥в, коли це впливаЇ на стаб≥льн≥сть економ≥ки крањни.

ќсновною метою державноњ пол≥тики в банк≥вськ≥й сфер≥ Ї:

запоб≥ганн¤ надм≥рн≥й концентрац≥њ економ≥чноњ влади та п≥дтримка конкуренц≥њ на банк≥вських ринках, а також п≥дтримка пол≥тики достатньоњ концентрац≥њ з метою п≥дсиленн¤ њх конкурентоспроможност≥ на м≥жнародних ринках банк≥вських послуг;

помТ¤кшенн¤ насл≥дк≥в можливих зрушень банк≥вськоњ системи у випадку банкрутства великого банку;

забезпеченн¤ д≥¤льност≥ банк≥вськоњ системи у грошово-кредитн≥й пол≥тиц≥;

виконанн¤ закон≥в та встановлених правил, що вимагаЇ високого р≥вн¤ веденн¤ банк≥вськоњ справи;

задоволенн¤ потреб сусп≥льства та кл≥Їнт≥в в отриманн≥ зручних банк≥вських послуг;

стимулюванн¤ та спри¤нн¤ високому р≥вню ефективност≥ ≥ прибутковост≥ операц≥й з розм≥щенн¤ кредиту в будь-¤к≥ сфери економ≥ки;

спри¤нн¤ ефективному розпод≥лу прибутку м≥ж акц≥онерами, кредиторами, кл≥Їнтами тощо.

ќрган≥зац≥¤ банк≥вського регулюванн¤ та нагл¤ду базуЇтьс¤ на комб≥нован≥й модел≥, що характеризуЇтьс¤ трьома в≥домими у св≥тов≥й практиц≥ п≥дходами [18].

Ќеформальний п≥дх≥д базуЇтьс¤, головним чином, на консультац≥¤х, переговорах та попередженн¤х. ‘ормал≥зований п≥дх≥д вимагаЇ активноњ перев≥рки шл¤хом експериментуванн¤ на м≥сц¤х з боку орган≥в банк≥вського аудиту. Ћегал≥стичний п≥дх≥д базуЇтьс¤ на обговоренн≥ сукупност≥ показник≥в, ¤ких повинен дотримуватис¤ банк, ≥ на делегуванн≥ повноважень з перев≥рки та контролю банк≥вськоњ документац≥њ на м≥сц¤х.

¬иб≥р модел≥ на практиц≥ означаЇ:

встановленн¤ сфери д≥¤льност≥ та функц≥й органу банк≥вського регулюванн¤ ≥ нагл¤ду;
наданн¤ ЌЅ” права призначати повну або виб≥ркову перев≥рку д≥¤льност≥ та ризик≥в банк≥в;
наданн¤ представникам ЌЅ” права бути присутн≥ми та виступати на зборах ≥ зас≥данн¤х акц≥онер≥в правл≥нн¤, спостережноњ ради та рев≥з≥йноњ ком≥с≥њ комерц≥йного банку;
наданн¤ ЌЅ” права зд≥йснювати в≥дпов≥дн≥ заходи у випадку порушенн¤ комерц≥йними банками економ≥чних норматив≥в або банк≥вського законодавства;
визначенн¤ ЌЅ” рейтингу комерц≥йних банк≥в;
проведенн¤ статистичного анал≥зу банк≥вськоњ д≥¤льност≥, широке впровадженн¤ дос¤гнень сучасних компТютерних технолог≥й дл¤ анал≥зу обовТ¤зкових зв≥т≥в, генерац≥њ коментар≥в, прогнозуванн¤ розвитку, стану банк≥в тощо.

ƒо функц≥й ЌЅ” належить [27]: проведенн¤ вступного контролю (визначенн¤ вимог при реЇстрац≥њ та отриманн¤ л≥ценз≥й);
проведенн¤ попереднього контролю (встановленн¤ вимог до банк≥вськоњ справи, заборона або обмеженн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥, застосуванн¤ санкц≥й адм≥н≥стративного або ф≥нансового характеру, встановленн¤ вимог при в≥драхуванн≥ до резерв≥в страхуванн¤ активних операц≥й);
проведенн¤ поточного контролю (визначенн¤ метод≥в перев≥рки банк≥в, шл¤х≥в њх використанн¤, розробки заход≥в оздоровленн¤ ф≥нансового стану банк≥в та способ≥в њх застосуванн¤). ѕри цьому ЌЅ” вважаЇ за головне дотримуватис¤ м≥жнародних стандарт≥в банк≥вського регулюванн¤ та нагл¤ду з метою п≥двищенн¤ конкурентоспроможност≥ украњнських банк≥в на м≥жнародному та внутр≥шньому ринках.

ƒл¤ забезпеченн¤ ф≥нансовоњ над≥йност≥ комерц≥йних банк≥в, ЌЅ” встановлюЇ дл¤ них обовТ¤зков≥ економ≥чн≥ нормативи та визначаЇ методику њх розрахунк≥в. ƒо них належать [18, 27]: нормативи кап≥талу комерц≥йного банку; нормативи швидкост≥; нормативи ризику; нормативи в≥дкритоњ валютноњ позиц≥њ уповноваженого банку; нормативи зваженоњ в≥дкритоњ валютноњ позиц≥њ уповноваженого банку.

 омерц≥йн≥ банки повинн≥ в обовТ¤зковому пор¤дку визначати своњ сумн≥вн≥ активи та формувати адекватн≥ резерви п≥д можлив≥ збитки.  ласиф≥кац≥¤ виданих банками кредит≥в та оц≥нка кредитних ризик≥в зд≥йснюЇтьс¤ залежно в≥д на¤вност≥ в≥дпов≥дного реального забезпеченн¤ та к≥лькост≥ дн≥в простроченоњ заборгованост≥.

” випадку порушенн¤ банками чинного законодавства, нормативних акт≥в ЌЅ”, технолог≥њ зд≥йсненн¤ банк≥вських операц≥й тощо ЌЅ” маЇ право вжити до банку, що припустивс¤ порушенн¤, наступн≥ заходи: спр¤мувати д≥њ на ф≥нансове оздоровленн¤ банку, а також на зм≥ну структури актив≥в; заборонити зд≥йсненн¤ окремих банк≥вських операц≥й на строк до одного року та в≥дкликати л≥ценз≥ю на зд≥йсненн¤ окремих або вс≥х банк≥вських операц≥й; заборонити в≥дкритт¤ нових ф≥л≥ал≥в на строк до одного року; накласти штраф на кер≥вництво банк≥в; списати з банку прибуток, отриманий внасл≥док неправом≥рних д≥й; усунути кер≥вництво в≥д управл≥нн¤ банком та призначати тимчасову адм≥н≥страц≥ю; обмежити або припинити сплату див≥денд≥в; прийн¤ти р≥шенн¤ про виключенн¤ з –еспубл≥канськоњ книги реЇстрац≥њ банк≥в, валютних б≥рж та ≥нших кредитних заклад≥в та њх реорган≥зац≥ю або л≥кв≥дац≥ю.

2.7. —тисла ≥стор≥¤ розвитку украњнських банк≥в

ѕочинаючи з першоњ половини ’≤’ ст., в ”крањн≥ почали зд≥йснюватис¤ б≥ржов≥ операц≥њ ≥ використовуватис¤ широк≥ форми кредитуванн¤, що було повТ¤зано, передус≥м, з розвитком ¤рмарковоњ торг≥вл≥. «начним банк≥вським центром, що, окр≥м усього ≥ншого, зд≥йснював операц≥њ на ¤рмарках, став Ѕердич≥в. „ерез своњ 8 банк≥вських будинк≥в в≥н мав звТ¤зки з банк≥вськими будинками ѕетербурга, ћоскви, ¬аршави, ќдеси. ќсновн≥ операц≥њ банк≥ри з Ѕердичева зд≥йснювали на  онтрактовому ¤рмарку у  иЇв≥. ” 1835-1844 рр. вони привезли туди 500-600 тис. крб. ср≥блом, а в 1845-1849 рр. Ц б≥льш 1 млн. крб.

–озвитку банк≥в спри¤ло загальне зростанн¤ торг≥вл≥, особливо через чорноморськ≥ та азовськ≥ порти, б≥льш≥сть ¤ких знаходилась на територ≥њ ”крањни. ѕозитивну роль при цьому в≥д≥грала зовн≥шньоторговельна пол≥тика царського ур¤ду ≥ наданн¤ цим портам де¤ких вин¤ткових прив≥лењв. Ќаприклад, царським ман≥фестом в≥д 10 травн¤ 1817 р. ќдес≥ було УдарованоФ на 30 рок≥в порто-франко. ”насл≥док цього ќдеса стала м≥сцем зосередженн¤ ≥ноземних товар≥в, що спр¤мовувалис¤ зв≥дси не т≥льки у ¬еликобритан≥ю, ”крањну, але ≥ в ѕольщу, транзитом Ц в јвстр≥йську ≥мпер≥ю, а через  авказ Ц у ѕерс≥ю. ¬ ќдес≥ виникли велик≥ банк≥вськ≥ будинки, д≥¤льн≥сть ¤ких охоплювала все узбережж¤ „орного та јзовського мор≥в.

 редитно-розрахунков≥ установи поступово ставали нев≥дТЇмною частиною господарського житт¤ ”крањни. ѓх головне призначенн¤ у дореформений пер≥од (1861 р.) пол¤гало в п≥дтримц≥ панського господарства. ƒвор¤нський банк та ≥нш≥ кредитн≥ установи (Усохранна¤ казнаФ, Уприказы общественного призрени¤Ф) надавали позики п≥д заставу маЇтк≥в. ≤ншою важливою рисою дореформеноњ банк≥вськоњ системи було те, що держава тримала у своњх руках монопол≥ю на використанн¤ грошових накопичень. ”се це не в≥дпов≥дало ≥нтересам ≥ндустр≥ального розвитку крањни. “ому з припиненн¤м видач≥ позик п≥д заставу маЇтк≥в (1859 р.) почалас¤ л≥кв≥дац≥¤ кредитних установ. ќднак, створюючи нову банк≥вську систему, царський ур¤д не бажав втрачати пров≥дних позиц≥й у банк≥всько-кредитн≥й справ≥. «аснованому у 1860 р. ƒержавному банку були надан≥, окр≥м права зд≥йснювати звичайн≥ комерц≥йн≥ операц≥њ, й ≥нш≥ важлив≥ функц≥њ. ÷е призвело до того, що разом з ћ≥н≥стерством ф≥нанс≥в ƒержавний банк з ц≥лою мережею своњх контор ≥ в≥дд≥лень на перифер≥њ мав вир≥шальний вплив на д≥¤льн≥сть ≥нших банк≥в.
—творенн¤ ≥ндустр≥альноњ банк≥вськоњ системи в ”крањн≥ почалос¤ саме з контор ƒержавного банку –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ.

¬елика фабрично-заводська промислов≥сть у 1860-≥ роки у девТ¤тьох украњнських губерн≥¤х була практично в≥дсутн¤. ќсновн≥ прибутки давало хл≥боробство ≥ скотарство, продукти ¤ких знаходили широкий збут у нечорноземних губерн≥¤х ¬еликорос≥њ ≥ в розвинених державах «ах≥дноњ ™вропи. “ому перш≥ приватн≥ банки в ”крањн≥ найчаст≥ше обслуговували с≥льське господарство.

” 1864 р. був прийн¤тий устав ’ерсонського «емельного, в≥дкриваЇтьс¤ «емський банк ’ерсонськоњ губерн≥њ в ќдес≥. ” 1868 р. розпочав д≥¤льн≥сть  ињвський приватний комерц≥йний банк з основним кап≥талом у 1,0 млн. карбованц≥в, ¤кий спочатку обслуговував торг≥влю с≥льськогосподарськими товарами (передус≥м зерном ≥ цукром). ¬≥дкритт¤ наступного акц≥онерного банку довелос¤ чекати три роки. “≥льки в 1871 р. засновуютьс¤ акц≥онерний земельний банк у ’арков≥ ≥  ињвський промисловий банк (13 червн¤). 14 серпн¤ 1872 року створюЇтьс¤  атеринославський комерц≥йний банк з власним кап≥талом у 500 тис. крб. ” цьому ж роц≥ в ќдес≥ формуЇтьс¤ Ѕессарабсько-“авр≥йський земельний банк, що в≥дразу розпочав д≥¤льн≥сть з≥ створенн¤ мереж≥ агентств на п≥вдн≥ крањни.
” 1860-1870 рр. в украњнських губерн≥¤х д≥¤ли 5 м≥сцевих акц≥онерних банк≥в: 2 комерц≥йних, 2 земельних ≥ 1 промисловий.

“имчасовий ур¤довий моратор≥й на в≥дкритт¤ установ акц≥онерних банк≥в зупинив процес розвитку цього типу кредитних установ. ѕравл≥нн¤ та акц≥онери не вз¤ли на озброЇнн¤ тактику створенн¤ мереж≥ в≥дд≥лень ≥ агентств, здатну забезпечити значний приплив грошових кошт≥в.

” той же час отримали розвиток м≥ськ≥ ≥ приватн≥ товариства взаЇмного кредиту, земськ≥ ≥ кредитн≥ установи р≥зних верств населенн¤. “аким чином, первинно обмежен≥ в≥льн≥ грошов≥ кошти населенн¤ зосереджувалис¤ в тих типах кредитних установ, визначальною рисою ¤ких була замкнен≥сть ≥ самодостатн≥сть. ¬иникала додаткова перешкода в≥льному об≥гу грошей з одн≥Їњ м≥сцевост≥ в ≥ншу, з одн≥Їњ галуз≥ в ≥ншу.

 ласичним зразком став —≥льський банк графин≥ ј. Ѕраницькоњ, в≥дкритий у Ѕ≥л≥й ÷еркв≥ (1875 р.).

” 1879 р. розпочинаЇ д≥¤льн≥сть ќдеський обл≥ковий банк, що мав кап≥тал у 1,5 млн. карбованц≥в, що ви¤вивс¤ останн≥м життЇздатним акц≥онерним банком, створеним в украњнських губерн≥¤х –ос≥њ в X≤X ст. ƒ≥юч≥ м≥сцев≥ акц≥онерн≥ банки не могли створити власноњ мереж≥ ф≥л≥й ≥ обмежилис¤ роботою з кл≥Їнтами в межах м≥ст, де розташувалис¤ њх правл≥нн¤. “≥льки земельн≥ акц≥онерн≥ банки (передус≥м  ињвський ≥ Ѕессарабсько-“авр≥йський) розгорнули мережу агентств у ѕравобережн≥й ≥ ѕ≥вденн≥й ”крањн≥, зд≥йснюючи значн≥ за своњм сукупним обс¤гом позичков≥ операц≥њ. ќсновним напр¤мом розвитку кредитноњ справи в ”крањн≥ залишаЇтьс¤ к≥льк≥сне зростанн¤ ≥ндив≥дуальних банк≥рських ф≥рм ≥ кредитних установ, заснованих на принцип≥ взаЇмного кредитуванн¤. « 1890-х рок≥в поширюЇтьс¤ кооперативний кредит.

¬изначних висот с¤гають акц≥онерн≥ комерц≥йн≥ банки ¬еликорос≥њ ≥, передус≥м, ѕетербурга, ћоскви ≥ “аганрога. ¬ ≥потечному кредит≥ конкуренц≥ю м≥сцевим банкам склали державн≥ земельн≥ ≥ великорос≥йськ≥ акц≥онерн≥ земельн≥ банки.
” 1896 р. кредитно-банк≥вська мережа в украњнських губерн≥¤х вигл¤дала наступним чином. ƒержбанк волод≥в трьома конторами ( ињв, ќдеса ≥ ’арк≥в) ≥ 14 в≥дд≥ленн¤ми („ерн≥г≥в, –омни, ѕолтава,  ременчук,  атеринослав, ёз≥вка, Ѕерд¤нськ, ‘еодос≥¤, —евастополь, ’ерсон, ћиколањв,  амТ¤нець-ѕод≥льський, ∆итомир ≥ тимчасове в≥дд≥ленн¤ в ялт≥, ¤ке щороку працювало з 25 травн¤ до 1 листопада).

” к≥нц≥ X≤X ст. комерц≥йн≥ банки –ос≥њ прагнули в≥дкривати своњ ф≥л≥њ здеб≥льшого в портових (12 ф≥л≥й) ≥ великих торгово-промислових м≥стах ”крањни (7 ф≥л≥й). ” той же час такий ≥ндустр≥альний рег≥он, ¤к ƒонбас, страждав в≥д недол≥к≥в банк≥вськоњ ≥нфраструктури (≥снували т≥льки ком≥с≥онерства в ѕавлоград≥ й Ѕахмут≥).

≤потечний кредит, пор¤д з державними банками, контролювавс¤ чотирма банками ”крањни:  ињвським, ’арк≥вським, ѕолтавським ≥ Ѕессарабсько-“авр≥йським земельними акц≥онерними банками. ѓм належало 20 агентств в украњнських губерн≥¤х ≥ 2 агентства поза останн≥ми ( ишин≥в ≥  атеринодар). Ќайб≥льшою мережею агентств волод≥в Ѕессарабсько-“авр≥йський земельний банк ќдеси. …ого 11 ф≥л≥й знаходились у “авр≥йськ≥й (‘еодос≥¤, Ѕерд¤нськ, —≥мферополь, ялта, ћел≥тополь), ’ерсонськ≥й (’ерсон, ћиколањв, ™лисаветград), ѕод≥льськ≥й (¬≥нниц¤,  амТ¤нець-ѕод≥льський, ћогил≥в-ѕод≥льський) ≥ Ѕессарабськ≥й ( ишин≥в) губерн≥¤х.

“≥льки один нем≥сцевий акц≥онерний банк, що спец≥ал≥зувавс¤ на ≥потец≥, намагавс¤ закр≥питис¤ на п≥вдн≥ ”крањни (ƒонський земельний банк в≥дкрив своЇ агентство в Ѕерд¤нську).

“аким чином, у справ≥ ≥потечного кредиту в ”крањн≥ наприк≥нц≥ ’’ ст. дом≥нували акц≥онерн≥ земельн≥ банки м≥сцевого походженн¤.

“овариства взаЇмного кредиту (приватн≥, земськ≥, верств ≥ м≥ськ≥) отримали найб≥льший розвиток у ’арк≥вськ≥й (6) ≥ “авр≥йськ≥й (6) губерн≥¤х. Ќа  атеринославщин≥ функц≥онувало 4 товариства, а в ’арк≥вськ≥й губерн≥њ Ц 3. Ќабагато меншим попитом користувалас¤ ц¤ форма кредитноњ орган≥зац≥њ на Ћ≥вобережж≥ ≥ ѕравобережж≥ (в ѕолтавськ≥й,  ињвськ≥й губерн≥¤х Ц по 2 сусп≥льства, „ерн≥г≥вськ≥й ≥ ¬олинськ≥й Ц по 1, украњнськ≥й частин≥ Ѕессараб≥њ Ц 1). Ќа ѕод≥лл≥ не було зареЇстровано жодного товариства взаЇмного кредиту. ”сього у девТ¤ти украњнських губерн≥¤х ≥ частин≥ Ѕесараб≥њ њх було створено 26.

«начно б≥льшого розповсюдженн¤ набули м≥ськ≥ сусп≥льн≥ банки. 38 таких банк≥в було засновано в губернських, пов≥тових ≥ позаштатних м≥стах ”крањни. ѓх абсолютна б≥льш≥сть розташувалас¤ на Ћ≥вобережж≥ (19) ≥ ѕ≥вдн≥ (16). ” „ерн≥г≥вськ≥й ≥ ’арк≥вськ≥й губерн≥¤х було по 7 м≥ських банк≥в, по 6 Ц у ’ерсонськ≥й ≥ “авр≥йськ≥й. Ќа ѕолтавщин≥ 5 банк≥в були в≥дкрит≥ в старих козацьких центрах (Ћубни, ѕере¤слав, ѕрилуки, –омни,  ременчук). „отири м≥ськ≥ банки працювали в  атеринославськ≥й губерн≥њ. Ќа ѕравобережж≥ м≥ськ≥ банки не набули поширенн¤. ¬олинськ≥ ≥ под≥льськ≥ м≥ста залишилис¤ без сусп≥льних банк≥в. ”  ињвськ≥й губерн≥њ вони були в≥дкрит≥ в старовинних козацьких центрах (”мань, „еркаси, „игирин).

” цей же час ѕравобережж¤ ≥ ’ерсонщина залишилис¤ оплотом приватноњ банк≥рськоњ справи. « 66 банк≥рських контор ≥ будинк≥в ≥ 6 њх в≥дд≥лень у  ињвськ≥й губерн≥њ д≥¤ли 17 контор ≥ будинк≥в та 3 в≥дд≥ленн¤, на ѕод≥лл≥ в≥дпов≥дно 12 ≥ 1, у ’ерсонськ≥й губерн≥њ Ц 14. Ќа ¬олин≥ ≥ „ерн≥г≥вщин≥ розташувалос¤ по 3 банк≥рськ≥ контори, на  атеринославщин≥ (вс≥ в губернському м≥ст≥) ≥ ѕолтавщин≥ Ц по 4, у “авр≥њ Ц 2 контори, в украњнськ≥й частин≥ Ѕессараб≥њ Ц 4. Ќайб≥льшими центрами банк≥рського промислу, пор¤д з ќдесою (8 контор ≥ будинк≥в), стають  ињв (9 контор ≥ 2 в≥дд≥ленн¤) ≥ ’арк≥в (5 контор). «начно скорочуЇтьс¤ роль Ѕердичева (4 контори ≥ 1 в≥дд≥ленн¤), що остаточно перетворюЇтьс¤ в рег≥ональний кредитний центр.

ѕри пов≥тових казначействах ≥ в≥дд≥ленн¤х ƒержбанку оперували 66 кредитно-ощадних кас. “риваЇ процес розгортанн¤ кредитно-ощадних кас при поштово-телеграфних конторах.

ќщадкаси в≥д≥гравали значну роль у моб≥л≥зац≥њ др≥бних заощаджень населенн¤. Ќа 1897 р. 8 в≥дд≥лень ощадкаси при  ињвськ≥й контор≥ ƒержбанку, що приймали ≥ видавали вклади на суму в≥д 25 коп≥йок, мали 30278 вкладник≥в ≥ 6,3 млн. карбованц≥в вклад≥в. ¬ ощадкасах при поштово-телеграфних установах м.  иЇва нараховувалос¤ 7284 вкладник≥в, на рахунках ¤ких було 0,84 млн. карбованц≥в.

ѕродовжували ≥снувати кредитн≥ установи верств: с≥льський банк графин≥ ј. Ѕраницькоњ у Ѕ≥л≥й ÷еркв≥, јлександр≥вський —умський сел¤нський с≥льськогосподарський банк ≥ –ен≥йський колон≥альний банк.

ќсновною орган≥зац≥йною формою пост≥йного кредиту у селах залишалис¤ с≥льськ≥ сел¤нськ≥ банки. ќднак розм≥щувалис¤ вони нер≥вном≥рно не т≥льки м≥ж украњнськими губерн≥¤ми, але й усередин≥ кожноњ губерн≥њ.

“ак, у 1896 р. у  ињвськ≥й губерн≥њ було 148 с≥льських сел¤нських банк≥в. « них 90 банк≥в створили сел¤ни «венигородського пов≥ту. «начно меншого поширенн¤ на  ињвщин≥ отримала ≥нша форма сел¤нськоњ кредитноњ орган≥зац≥њ Ц кредитно-ощадн≥ товариства, ¤ких було зареЇстровано лише 7.

ќсновними кредитно-ф≥нансовими центрами ”крањни стають  ињв, ’арк≥в, ќдеса.
“аким чином, дл¤ еволюц≥њ кредитно-банк≥вськоњ системи на територ≥њ украњнських губерн≥й у 1897-1913 рр. були характерн≥:
1) стаб≥льн≥сть мереж≥ в≥дд≥лень ƒержавного ƒвор¤нського земельного ≥ —ел¤нського поземельного банк≥в;
2) незначне зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ в≥дд≥лень ƒержбанку;
3) потужна експанс≥¤ великорос≥йських комерц≥йних акц≥онерних банк≥в (передус≥м петербурзьких);
4) розширенн¤ приватноњ банк≥рськоњ справи та њњ вит≥сненн¤ з найважлив≥ших економ≥чних центр≥в;
5) масовий розвиток кредитноњ кооперац≥њ ≥ товариств взаЇмного кредиту;
6) ≥нтеграц≥¤ украњнськоњ низовоњ кредитноњ кооперац≥њ у всерос≥йську кооперативну систему з центром у ћоскв≥;
7) зм≥цненн¤ украњнських ≥потечних банк≥в.

ѕочаток XX ст. ознаменувавс¤ серйозними зрушенн¤ми у кредитно-банк≥вськ≥й системи –ос≥њ ≥ особливо ”крањни.

Ќайб≥льшим струсом дл¤ м≥сцевоњ кредитноњ справи став крах ’арк≥вського торгового ≥  атеринославського комерц≥йного банк≥в, а також криза приватноњ банк≥рськоњ справи в роки революц≥њ 1905-1907 рр. ¬ажким ударом був перев≥д у 1900 р. правл≥нн¤ ѕ≥вденно-–ос≥йського промислового банку з  иЇва за меж≥ ”крањни, у ћоскву.

“≥льки за допомогою ур¤ду вр¤тувавс¤ в≥д банкрутства ’арк≥вський земельний банк.

ѕозитивн≥ зрушенн¤ в≥дбулис¤ у житт≥ УукрањнськихФ банк≥р≥в у 1911-1912 рр. Ќа п≥дстав≥ р≥шень загальних збор≥в акц≥онер≥в  ињвського приватного банку в≥д 15 березн¤ 1911 р. почалос¤ зб≥льшенн¤ його основного кап≥талу до 5 млн. карбованц≥в (ц¤ акц≥¤ виводила його за даним показником на перше м≥сце в ”крањн≥). ƒо того ж незадовго до ц≥Їњ под≥њ јзовсько-ƒонський комерц≥йний банк поступивс¤ своњми акц≥онерними правами кињвським цукропромисловц¤м, що зм≥цнило позиц≥њ м≥сцевого кап≥талу.

≤, нарешт≥, у 1911 р. був заснований ќдеський купецький банк з основним кап≥талом у 3 млн. карбованц≥в. ¬≥н почав операц≥њ з 9 кв≥тн¤ 1912 р. ≥ склав конкуренц≥ю ќдеському обл≥ковому банку (основний кап≥тал Ц 2 млн. карбованц≥в). ўоправда, за орган≥затором  упецького банку я.ј. Ѕродським сто¤в петербурзький банк≥вський кап≥тал.

“аким чином, до 1913 р. к≥льк≥сть УукрањнськихФ акц≥онерних комерц≥йних банк≥в зросла до трьох. ƒек≥лька з них зм≥цнили своњ позиц≥њ на п≥вноч≥ ”крањни.
” 1910-1911 рр. ≥ в  иЇв≥ ви¤вл¤Їтьс¤ тенденц≥¤ до створенн¤ кредитних установ, ¤к≥ спец≥ал≥зуютьс¤ на обслуговуванн≥ первинних кредитних кооператив≥в. “аку роль намагалис¤ в≥д≥гравати:
1) кињвська губернська Уземска¤Ф каса др≥бного кредиту, що видавала короткостроков≥ (до 1 року) позички з 7 % р≥чних, довгостроков≥ (до 3-5 рок≥в) позички ≥ позички на основний кап≥тал (на 10 рок≥в) кредитним ≥ кредитно-ощадним товариствам та ≥ншим кооперативам  ињвськоњ губерн≥њ;
2) кињвська сп≥лка установ др≥бного кредиту У—оюзбанкФ, що сформувалас¤ в 1911-1912 рр. ≥ зд≥йснювала вс≥ види банк≥вських операц≥й з кредитними кооперативами ≥ приватними особами.
ќбидв≥ ц≥ установи мали досить широку базу дл¤ своњх операц≥й. ” 1913 р. у  ињвськ≥й губерн≥њ ≥снувало 619 с≥льських, м≥ських ≥ м≥стечкових товариств та сусп≥льних кас кооперативного типу. « них 333 розташувалис¤ в м≥стах ≥ м≥стечках (168 кредитних ≥ 165 кредитно-ощадних товариств) ≥ 286 Ц у селищах (187 с≥льських ≥ 99 кредитно-ощадних кас).
¬еликорос≥йськ≥ акц≥онерн≥ банки розгорнули мережу своњх в≥дд≥лень ≥ агентств у вс≥х молодих промислових м≥стах на узбережж≥ ƒн≥пра („еркаси Ц в≥дд≥ленн¤ трьох банк≥в,  ременчук Ц 2 в≥дд≥ленн¤ ≥ 1 агентство, ™лисаветград ≥ ќлександр≥вськ Ц по 3 в≥дд≥ленн¤, Ќ≥кополь Ц 1 в≥дд≥ленн¤ ≥ 1 агентство).

“ака ж пол≥тика проводилась ≥ в головному промисловому рег≥он≥ ”крањни Ц ƒонбас≥, де у 1896 р. ≥снувало т≥льки одне Уком≥с≥онерствоФ. “ут почало працювати 9 в≥дд≥лень (Ѕахмут, ёз≥вка ≥ Ћуганськ Ц по 2; ѕавлоград, —ловТ¤нськ ≥ село Ћозове Ц по 1 агентству).

Ќе менш разючими були усп≥хи банк≥в ¬еликорос≥њ в найб≥льших промислово-торговельних м≥стах ”крањни.

¬ ќдес≥, ¤ка традиц≥йно вважалас¤ колишньою твердинею недержавного кредиту, зам≥сть 2 в≥дд≥лень (1896 р.) уже оперували в≥дд≥ленн¤ семи великорос≥йських банк≥в (јзовсько-ƒонського комерц≥йного, –ос≥йсько-јз≥атського, –ос≥йського дл¤ зовн≥шньоњ торг≥вл≥, –ос≥йського торгово-промислового, —анкт-ѕетербурзького м≥жнародного комерц≥йного, ќбТЇднаного ≥ —иб≥рського торгового). —лабку конкуренц≥ю њм могли скласти контора ƒержбанку, ќдеський обл≥ковий банк, Ѕессарабсько-“авр≥йський земельний банк, агентство У реди ЋионнеФ, 6 товариств взаЇмного кредиту ≥ 8 банк≥рських будинк≥в ≥ контор.

” ’арков≥ к≥льк≥сть в≥дд≥лень УнеукрањнськихФ банк≥в зросла з 2 (1896 р.) до 5 (јзовсько-ƒонський ≥ ¬олзько- амський комерц≥йн≥, ћосковський купецький, –ос≥йсько-јз≥атський, ѕетербурзький м≥жнародн≥ комерц≥йн≥ банки). ѓм склали конкуренц≥ю контора ƒержбанку, 2 в≥дд≥ленн¤ державних земельних банк≥в, ћ≥ський купецький банк, 5 товариств взаЇмного кредиту ≥ 3 банк≥рськ≥ контори.  р≥м того, в м≥ст≥ д≥¤ло ф≥нансово потужне “овариство взаЇмного кредиту г≥рськопромисловц≥в ѕ≥вдн¤ –ос≥њ.

Ќайб≥льш потужною мережею ф≥л≥й в украњнських губерн≥¤х волод≥в ќбТЇднаний банк, у розпор¤дженн≥ ¤кого було 25 в≥дд≥лень ≥ 5 агентств. ¬≥н був представлений в ус≥х 9-ти губерн≥¤х. Ќайменша њх к≥льк≥сть знаходилась у “авр≥њ Ц 2 (—евастополь, ™впатор≥¤), на „ерн≥г≥вщин≥ Ц 2 (√лух≥в, „ерниг≥в),  ињвщин≥ Ц 2 ( ињв, „еркаси),  атеринославщин≥ Ц 2 (Ћозова, ѕавлоград) ≥ ¬олин≥ Ц 1 (∆итомир). ј з великих ≥ндустр≥альних центр≥в т≥льки ’арк≥в ≥  атеринослав не мали ф≥л≥й цього банку. ” ’арк≥вськ≥й губерн≥њ розм≥стилис¤ 5 ф≥л≥й (2 агентства ≥ 3 в≥дд≥ленн¤), в ѕод≥льськ≥й Ц 4 (в≥дпов≥дно 1 ≥ 3), в ѕолтавськ≥й Ц 4 (1 ≥ 3), ’ерсонськ≥й Ц 6 (1 ≥ 5). ќднак загальний прогрес формуванн¤ мереж≥ представництв цього банку був менший, н≥ж у його конкурент≥в. —аме ќбТЇднаний банк успадкував майно ѕ≥вденно-–ос≥йського промислового, ќрловського комерц≥йного ≥ ћосковського м≥жнародного банк≥в, що у 1896 р. мали в ”крањн≥ 4 в≥дд≥ленн¤ ≥ 5 ком≥с≥онерств.

“≥льки два невеликорос≥йських банки ≥мпер≥њ зум≥ли розташуватис¤ в украњнських губерн≥¤х до 1914 року. ”  иЇв≥ д≥¤ло в≥дд≥ленн¤  омерц≥йного банку у ¬аршав≥, а у Ѕердичев≥ розташувалос¤ в≥дд≥ленн¤  омерц≥йного банку в Ѕ≥лостоц≥. “аким чином, визначилас¤ тенденц≥¤ розповсюдженн¤ польських акц≥онерних банк≥в у кредитному простор≥ непольськоњ частини –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ўоправда, окупац≥¤ в 1915 роц≥ н≥мецькими в≥йськами ѕрив≥слинських губерн≥й призупинила цей процес.

Ќа початку ’’ ст. знизивс¤ статус представництва Їдиного ≥ноземного банку в Ќаддн≥пр¤нщин≥. ¬≥дд≥ленн¤ У реди ЋионнеФ в ќдес≥ було перетворене в агентство. ќсновним ≥нструментом входженн¤ зах≥дного кредитно-грошового кап≥талу в украњнське господарство залишалис¤ петербурзьк≥ комерц≥йн≥ акц≥онерн≥ банки.

«агалом у 1913 р. на територ≥њ ”крањни нал≥чувалос¤ 3 контори, 18 в≥дд≥лень ≥ 1 агентство ƒержбанку; 6 в≥дд≥лень ƒвор¤нського земельного ≥ 9 Ц —ел¤нського пом≥сного банк≥в; близько 90 казначейств; 113 в≥дд≥лень; 28 агентств ≥ 12 ком≥с≥онеств акц≥онерних комерц≥йних банк≥в; 3 УукрањнськихФ акц≥онерних комерц≥йних ≥ 4 м≥сцевих акц≥онерних земельних банк≥в; 81 банк≥рський будинок (включаючи њх контори ≥ в≥дд≥ленн¤); 57 м≥ських сусп≥льних банк≥в; “овариство взаЇмного кредиту г≥рськопромисловц≥в ѕ≥вдн¤ –ос≥њ; 251 товариство взаЇмного кредиту; 47 спец≥ал≥зованих товариств взаЇмного кредиту (9 торгово-промислових, 4 комерц≥йних, 8 купецьких, 4 пов≥тових, 12 с≥льськогосподарських, 1 м≥щанське, 3 товариства др≥бних промисловц≥в та ≥н.); 2 м≥ських купецьких банки; понад 1495 кредитних товариств (965 тис. член≥в, 6,6 млн. крб. основного кап≥талу ≥ 883 тис. крб. запасного) ≥ 606 кредитно-ощадних товариств (469 тис. член≥в, 9 млн. крб. основного кап≥талу ≥ 1,1 млн. запасного), —≥льський банк графин≥ ј. Ѕраницькоњ у Ѕ≥л≥й ÷еркв≥; «емський банк ’ерсонськоњ губерн≥њ та ≥н.

Ќайб≥льш насиченою кредитними установами була ’ерсонська губерн≥¤, де д≥¤ли контора ≥ 3 в≥дд≥ленн¤ ƒержбанку, 31 ф≥л≥¤ комерц≥йних банк≥в (25 в≥дд≥лень, 4 агентства ≥ 2 ком≥с≥онерства), 2 м≥сцевих комерц≥йних банки, «емельний ≥ «емський банки ’ерсонськоњ губерн≥њ, 11 м≥ських сусп≥льних банк≥в, 12 банк≥рських контор, 41 р≥зноман≥тне товариство взаЇмного кредиту та ≥н.

Ќаступною за насичен≥стю кредитними установами була  ињвська (контора ƒержбанку,  омерц≥йний ≥ «емельний банки, 19 ф≥л≥й УкомбанковФ, 2 м≥ських банки, 20 банк≥рських будинк≥в ≥ контор, 40 р≥зноман≥тних товариств взаЇмного кредиту) ≥ “авр≥йська губерн≥¤ (3 в≥дд≥ленн¤ та агентства ƒержбанку, 27 ф≥л≥й УкомбанковФ, 9 м≥ських сусп≥льних банк≥в, 1 банк≥рський будинок, 31 товариство взаЇмного кредиту).

” ц≥лому на територ≥њ ”крањни напередодн≥ революц≥њ 1917-1921 рр. була створена широка мережа кредитно-банк≥вських установ, що мала багатоступеневу структуру, ¤ка охоплювала вс≥ галуз≥ аграрно-≥ндустр≥альноњ економ≥ки рег≥ону ≥ була м≥цно ≥нтегровна в загально≥мперську грошово-кредитну систему, а через нењ Ц ≥ в Ївропейську. ¬она забезпечувала нормальний рух товар≥в, грошей ≥ кредитних ресурс≥в, хоча за своЇю м≥цн≥стю значно поступалас¤ под≥бним системам в ≥ндустр≥альних ≥ ≥ндустр≥ально-аграрних крањнах «ах≥дноњ ™вропи.

ќднак, незважаючи на на¤вн≥сть розгалуженоњ мереж≥ банк≥в ≥ кредитних товариств, процес ≥нтеграц≥њ –ос≥њ в св≥тову кредитно-ф≥нансову систему не був завершений. ÷ьому перешкодила революц≥¤ 1917-1921 рр. ≥ наступн≥ под≥њ, що призвели до тривалоњ конфронтац≥њ –ад¤нськоњ держави з≥ св≥товою економ≥чною системою.

”р¤ди ÷ентральноњ –ади (листопад 1917-кв≥тень 1918 р.) ≥ гетьмана ѕавла —коропадського (кв≥тень-грудень 1918 р.) робили спроби створенн¤ на територ≥њ ”крањни м≥сцевих кредитних установ, в≥дновленн¤ тих, що д≥¤ли у часи царськоњ –ос≥њ, формуванн¤ нац≥ональноњ кредитноњ системи ≥ в≥дпов≥дноњ банк≥вськоњ мереж≥. ќднак украњнський рад¤нський ур¤д пров≥в реорган≥зац≥ю кредитних установ. ѕочаток цьому процесу було закладено 21 с≥чн¤ 1919 р. в≥дпов≥дним ƒекретом –аднаркому ”крањни, що проголосив нац≥онал≥зац≥ю приватних банк≥в ≥ злитт¤ њх у загальноукрањнський Ќародний банк.

” березн≥ 1919 р. ’арк≥вська,  ињвська ≥ ќдеська контори Ќародного банку були перетворен≥ в окружн≥ контори зг≥дно з реформами, ¤к≥ проводилис¤ у –ос≥њ. ” подальшому –аднарком ”крањни дублював на своњй територ≥њ р≥шенн¤, що приймалис¤ –аднаркомом ≥ ¬÷¬ ом ––‘—– щодо кредитно-банк≥вськоњ системи.
“аким чином, у 1920 р. ”крањна залишилас¤ без банк≥в, так, ¤к ран≥ше залишилас¤ без власноњ грошовоњ одиниц≥.

 оли наприк≥нц≥ 1921 р. у –ос≥њ почалос¤ в≥дродженн¤ банк≥вськоњ справи, ”крањна була повн≥стю п≥длеглою. ƒержбанк тут створений не був, контроль за украњнською кредитною системою був монопол≥зований Ќаркоматом ф≥нанс≥в –ос≥њ ≥ њњ ƒержавним банком. ¬сеукрањнська контора ƒержбанку –ос≥њ була в≥дкрита у ’арков≥.  редитуванн¤ украњнськоњ промисловост≥, найважлив≥ша частина ¤коњ була п≥дпор¤дкована безпосередньо У¬—Ќ’Ф –ос≥њ через обТЇднан≥ рос≥йсько-украњнськ≥ головкоми (п≥зн≥ше Ц трести), зд≥йснювалос¤ через спец≥ал≥зован≥ галузев≥ рос≥йськ≥ (з 1924 р. Ц загальносоюзн≥) акц≥онерн≥ банки (ѕромбанк, –оскомбанк, ¬секобанк, ÷ентральний с≥льськогосподарський банк —–—– Ц ÷ентрс≥льбанк).

”крањнському ур¤ду вдалос¤ в≥дсто¤ти т≥льки сферу с≥льськогосподарського ≥ кооперативного кредитуванн¤, взаЇмний кредит у приватному сектор≥ ≥ лише у рамках обмеженоњ автоном≥њ. ќсновою власноњ украњнськоњ мереж≥ кредитних установ стали кредитн≥ кооперативи на чол≥ з ”кр≥нбанком. ÷¤ мережа формувалас¤ на основ≥ ƒекрету –аднаркому –ос≥њ в≥д 23 с≥чн¤ 1922 р. Уѕро кредитну кооперац≥юФ.

27 жовтн¤ 1922 р. був затверджений статут ¬сеукрањнського кооперативного банку (”кр≥нбанк) ≥з статутним пайовим кап≥талом у 3 млн. карбованц≥в. ¬≥н почав функц≥онувати у ’арков≥ 24 липн¤ 1922 р., а наприк≥нц≥ цього ж року мав 8 в≥дд≥лень у м≥стах республ≥ки ( ињв, Ѕахмут,  атеринослав, ќдеса, ∆итомир, „ерн≥г≥в, ¬≥нниц¤, ѕолтава). Ќе маючи можливост≥ отримувати кредити в державних, кооперативно-державних банках ≥ товариствах п≥д доступний процент, приватн≥ п≥дприЇмц≥ почали створювати власн≥ кредитн≥ обТЇднанн¤ Ц товариства взаЇмного кредиту. ¬они мали закритий характер ≥ обслуговували т≥льки своњх член≥в. ќтже, ц≥ товариства функц≥онували поза сферою державного кредиту. ѕершими в ”крањн≥ таке товариство створили ки¤ни.  ињвське товариство взаЇмного кредиту почало працювати з 25 серпн¤ 1922 р., ’арк≥вське Ц з 6 вересн¤. ƒо к≥нц¤ року в ”крањн≥ функц≥онувало 2 товариства ≥з сукупним кап≥талом близько 15 тис. карбованц≥в.

” кв≥тн≥-липн≥ 1923 року почали працювати комунальн≥ банки в ’арков≥,  иЇв≥ та ќдес≥ ≥з загальним статутним кап≥талом 1,65 млн. крб., а також м≥ськ≥ ломбарди в  иЇв≥ ≥ ’арков≥.

”сього до к≥нц¤ 1923 року в ”крањн≥ д≥¤ли 5 банк≥в (”кр≥нбанк з 24 в≥дд≥ленн¤ми в ”крањн≥ ≥ 1 у ћоскв≥, ”крс≥льбанк, ’арк≥вський ≥ ќдеський комунальн≥ банки,  ињвський губернський комерц≥йний банк), 3 ломбарди, 9 губернських товариств с≥льхозкредит≥в, 17 товариств взаЇмного кредиту, а також ф≥л≥њ ƒержбанку —–—– та ≥нших банк≥в загальносоюзного призначенн¤.

¬ ус≥х губернських та у значн≥й частин≥ пов≥тових м≥ст ≥снували в≥дд≥ленн¤, агентства ≥ ком≥с≥онерства загальносоюзних ≥ всеукрањнських банк≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д –ос≥њ, де ћосква стала центром банк≥вськоњ справи республ≥ки ≥ всього –ад¤нського —оюзу (Ћен≥нград був на другому м≥сц≥ за вагом≥стю, але безнад≥йно в≥дставав в≥д столиц≥), кредитн≥ установи в ”крањн≥ розташувались б≥льш р≥вном≥рно. ƒещо вид≥л¤лис¤ њх концентрац≥Їю ’арк≥в (5 всеукрањнських контор, 1 м≥ський банк, 3 товариства взаЇмного кредиту, 1 товариство с≥льськогосподарського кредиту та ≥н.),  ињв, ќдеса.

” ц≥лому у середин≥ 1920-х рок≥в кредитно-банк≥вська мережа ”крањни склалас¤ к≥льк≥сно та ¤к≥сно. ”крањнський кредитний кап≥тал, ¤к ≥ колись, концентрувавс¤ в систем≥ с≥льськогосподарськоњ, промисловоњ ≥ споживчоњ кооперац≥њ, сфер≥ приватновласницькоњ позичковоњ справи. ¬ ”крањн≥, ¤к ≥ в ц≥лому у —–—–, державн≥ банки обслуговували головним чином державний сектор ≥ частково кооперац≥ю.  ооперативн≥ кредитн≥ установи Ц кооперац≥ю ≥, меншою м≥рою, держсектор. —ередн¤ ≥ др≥бна буржуаз≥¤ м≥ста могла розраховувати вин¤тково на власн≥ сили. “≥льки в м≥ських банках приватн≥ п≥дприЇмц≥ могли розраховувати на певну п≥дтримку. ”  ињвському банку на њх частку припадало 3,52 % обл≥ково-позичкових (в основному обл≥кових) операц≥й, в ќдеському Ц 7,4 %, ’арк≥вському Ц т≥льки 0,2 %. ” б≥льшост≥ рос≥йських комунальних банк≥в частка операц≥њ з приватним сектором була значно вищою.

” друг≥й половин≥ 1928 р. ƒержбанк —–—– став наполегливо домагатис¤ л≥кв≥дац≥њ ÷ентрального с≥льхозбанку —–—–, обмеженн¤ повноважень республ≥канських с≥льхозбанк≥в, створенн¤ пр¤мого звТ¤зку ƒержбанку з м≥сцевими кооперативними банками. ј д≥¤льн≥сть с≥льськогосподарських кооперативних орган≥в пропонував звести лише до довгострокового кредитуванн¤. ƒержбанк п≥дтримав його УпатронФ Ц Ќаркоматом ф≥нанс≥в —–—–, що, в свою чергу, посл≥довно впроваджував у житт¤ р≥шенн¤ ÷¬  —–—– про подальшу централ≥зац≥ю планового кер≥вництва кредитною системою –ад¤нського —оюзу.

–еальна л≥кв≥дац≥¤ залишк≥в автоном≥њ украњнськоњ кредитноњ справи розпочалас¤ на рубеж≥ 20-30-х рок≥в, коли внасл≥док заборони на приватне п≥дприЇмництво у промисловост≥, транспорт≥ ≥ торг≥вл≥ припинили ≥снуванн¤ товариства взаЇмного кредиту.

” 1936 р. ¬сеукрањнський кооперативний банк був обТЇднаний з ¬сесоюзним банком ф≥нансуванн¤ кап≥тального буд≥вництва ≥ кооперац≥њ у ¬сесоюзний банк ф≥нансуванн¤ кап≥тального буд≥вництва ≥ кооперац≥њ (“оргбанк), а мережа ф≥л≥й украњнського банку ув≥йшла до всесоюзноњ.

ƒо другоњ половини 60-х рр. ”крањна не мала автономноњ кредитно-банк≥вськоњ системи. “ут були ф≥л≥њ ƒержбанку —–—–, Ѕудбанку —–—– ≥ трудов≥ ощадкаси.

ћережа установ ƒержбанку в ”крањн≥ зростала до 1975 р. ” 1970 р. тут було 652 ф≥л≥њ, а у 1975 Ц 678. ѕ≥сл¤ цього почалос¤ скороченн¤ ≥ у 1980 р. функц≥онувало т≥льки 663 установи ƒержбанку.

« с≥чн¤ 1989 р. у республ≥ц≥ починаЇтьс¤ створенн¤ комерц≥йних ≥ кооперативних банк≥в. ¬они, ¤к правило, коп≥ювали в нових умовах св≥й прообраз Ц державн≥ комерц≥йн≥ банки 20-х рр. у –ос≥њ. ѓх засновниками ставали державн≥ установи ≥ п≥дприЇмства, кооперативн≥ орган≥зац≥њ, профсп≥лки та ≥н. 24 с≥чн¤ 1989 р. у  иЇв≥ був заснований ≥нвестиц≥йний банк Ц перший комерц≥йний банк.

ѕерший кооперативний банк був в≥дкритий у ‘еодос≥њ. “ут 24 листопада 1988 р. зТ¤вивс¤ банк У“авр≥¤Ф. ƒо к≥нц¤ 1989 р. у республ≥ц≥ д≥¤ло вже 12 комерц≥йних ≥ 5 кооперативних банк≥в.

—тих≥йно (але законом≥рно) найб≥льшим ф≥нансовим центром ”крањни став  ињв. Ќавесн≥ 1990 р. у столиц≥ функц≥онувало 5 комерц≥йних ≥ 3 кооперативних банки.

Ќа 20 червн¤ 1990 р. на територ≥њ ”крањни було оф≥ц≥йно зареЇстровано 25 банк≥в (17 акц≥онерних комерц≥йних ≥ 8 кооперативних). ¬они розташувались вкрай нер≥вном≥рно та оперували обмеженими кап≥талами. —татутн≥ кап≥тали кооперативних банк≥в коливалис¤ в≥д 0,5 млн. до 15 млн. карбованц≥в. ¬они знаходилис¤ в  иЇв≥, «ах≥дн≥й та ѕ≥вденно-—х≥дн≥й ”крањн≥, в  риму.

” перш≥й половин≥ 1990 року в ”крањн≥ поступово формуЇтьс¤ двор≥внева банк≥вська система: ЌЅ” був стрижнем ус≥Їњ банк≥вськоњ структури, центральним ем≥с≥йним резервним банком ≥ п≥дкор¤вс¤ лише ¬ерховн≥й –ад≥ ”–—–. ” той же час в≥н був складовою частиною союзноњ резервноњ системи.

Ќайб≥льш≥ спец≥ал≥зован≥ республ≥канськ≥ ф≥л≥њ јгропромбанку —–—– ≥ ∆илсоцбанку —–—– були перетворен≥ в акц≥онерн≥ комерц≥йн≥ јгропромбанк У”крањнаФ ≥ ”крсоцбанк.  омерц≥йними стали ќщадний, ѕромислово-буд≥вельний ≥ «овн≥шекономбанк ”крањни. —тавши комерц≥йними за формою, вони залишалис¤ державними за суттю. ƒо того ж, значна частка њх основного кап≥талу належала в≥дпов≥дним всесоюзним банкам, що ставило найб≥льш≥ украњнськ≥ державн≥ банк≥вськ≥ монопол≥њ у залежн≥сть в≥д всесоюзноњ ф≥нансовоњ бюрократ≥њ.

” друг≥й половин≥ 1990 р. починаЇтьс¤ створенн¤ перших великих акц≥онерних банк≥в. 4 вересн¤ в≥дбулос¤ з≥бранн¤ засновник≥в јгропромбанку У”крањнаФ, ¤кий створювавс¤ на основ≥ ”крањнського республ≥канського банку-ф≥л≥њ јгропромбанку —–—–. ƒо складу засновник≥в ув≥йшли јгропромбанк —–—– (внесок Ц 200 млн. карбованц≥в), ћ≥н≥стерство ф≥нанс≥в ”крањни, √оловне управл≥нн¤ ƒержстраху ”–—–, ћ≥н≥стерство водних ресурс≥в ≥ водного господарства ”–—–,  римський обласний агропром, ”крањнське республ≥канське управл≥нн¤ ≥нкасац≥њ. 18 вересн¤ банк був зареЇстрований у ƒержбанку —–—–, а 28 вересн¤ розпочав операц≥њ при 4500 акц≥онерах ≥ 1,2 млрд. карбованц≥в статутного фонду. ћережа його ф≥л≥й складалас¤ з 505 районних, 25 обласних операц≥йних в≥дд≥л≥в ≥ управл≥нь.

Ќа основ≥ загальносоюзних закон≥в в≥д 2 грудн¤ 1990 р. ÷ентральний банк ”крањнськоњ –—– з простоњ республ≥канськоњ контори ƒержбанку —–—– перетворюЇтьс¤ в автономну ланку загальносоюзноњ резервноњ системи. ÷ентральний банк отримав право самост≥йних д≥й в ус≥х сферах банк≥вських операц≥й, окр≥м ем≥с≥њ кредитних знак≥в, не порушуючи проведенн¤ Їдиноњ грошовоњ пол≥тики.

« цього моменту банк≥вська мережа ”крањни, ще залишаючись складовою частиною загальносоюзноњ кредитноњ системи, також набуваЇ класичноњ двор≥вневоњ форми. Ќа першому р≥вн≥ розташувавс¤ ÷ентральний банк, на другому Ц комерц≥йн≥ ≥ кооперативн≥ банки, що под≥л¤лис¤ на рег≥ональн≥, ≥нвестиц≥йн≥, галузев≥ та ≥н.

ѕерех≥д до наступного розд≥лу
√лава 3. ќсновн≥ операц≥њ та документи банк≥вськоњ справи

3.1. ÷≥нн≥ папери 3.2. ƒокументи плат≥жного об≥гу 3.3. Ѕанк≥вськ≥ безгот≥вков≥ розрахунки 3.4. ¬икористанн¤ вексел≥в 3.5. ‘акторингов≥ операц≥њ 3.6.  асов≥ операц≥њ 3.7. ћ≥жнародн≥ розрахунки

---

≈лектронна б≥бл≥отека ј“ "”кр≥нбанк"

Сайт управляется системой uCoz