І 1. ѕон¤тт¤, предмет, метод ≥ система п≥дприЇмницького права
ѕ≥дприЇмницьке право не Ї класичною галуззю права.
¬оно сформувалос¤ пор≥вн¤но нещодавно в результат≥ необх≥дност≥ врегулюванн¤
специф≥чних в≥дносин, що виникають у зв'¤зку ≥з зайн¤тт¤м п≥дприЇмницькою
д≥¤льн≥стю.
ƒонедавна п≥дприЇмницьке право за своЇю природою
вважалос¤ комплексною галуззю права. Ќа в≥дм≥ну в≥д
основних (класичних) галузей права, комплексн≥ формуютьс¤ не за предметом
правового регулюванн¤ (тобто сферою однор≥дних в≥дносин), а за такою
п≥дставою (ознакою), ¤к об'Їкт правового впливу. ¬ нашому раз≥ таким об'Їктом
Ї п ≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть, що беретьс¤ ¤к ц≥л≥сне
утворенн¤, ¤ке дл¤ свого функц≥онуванн¤ вимагаЇ регулюванн¤ окремими нормами
р≥зних галузей права у комплекс≥.
“ак, у склад≥ п≥дприЇмницького права переважають норми адм≥н≥стративного ≥
цив≥льного права. ƒо норм адм≥н≥стративного права, предметом регулюванн¤
¤кого Ї, зокрема, в≥дносини у сфер≥ управл≥нн¤,
належать, наприклад, норми, що регулюють пор¤док державноњ реЇстрац≥њ
суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, пор¤док отриманн¤ ними л≥ценз≥й,
патент≥в та ≥нших дозвол≥в тощо. Ќорми цив≥льного права регулюють майнов≥ та
пов'¤зан≥ з ними немайнов≥ в≥дносини, що складаютьс¤ в процес≥ зайн¤тт¤ п≥дприЇмницькою
д≥¤льн≥стю Ч пор¤док укладанн¤ договор≥в,
визначенн¤ њх стор≥н, моменту виникненн¤ правод≥Їздатност≥ та ≥нш≥ питанн¤.
ѕроте у склад≥ п≥дприЇмницького права не важко
вид≥лити також норми ф≥нансового, земельного, трудового та де¤ких ≥нших
галузей права. ≤з прийн¤тт¤м 16 с≥чн¤ 2003 р. ¬ерховною –адою ”крањни
√осподарського кодексу (√ ) ”крањни статус галуз≥ п≥дприЇмницького права дещо
зм≥нивс¤. ¬насл≥док прийн¤тт¤ кодиф≥кованого законодавчого акта було
закр≥плене ≥снуванн¤ повноц≥нноњ галуз≥ права Ч господарського права. « цього
моменту п≥дприЇмницьке право набуваЇ рис комплексноњ
п≥дгалуз≥ права ≥з збереженн¤м наведених вище ознак. ѕ≥дприЇмницьке
право Ї п≥дгалуззю господарського права, ¤к ≥, власне, п≥дприЇмницька
д≥¤льн≥сть Ї видом господарськоњ д≥¤льност≥, сп≥вв≥днос¤чись з останньою ¤к
часткове з ц≥лим.
омплексний характер п≥дприЇмницького права впливаЇ
на характер сп≥вв≥дношенн¤ ц≥Їњ п≥дгалуз≥ з ≥ншими галуз¤ми. « кожноњ
класичноњ галуз≥ п≥дприЇмницьке право позичаЇ
в≥дпов≥дн≥ правов≥ норми, що пр¤мо або опосередковано регулюють в≥дносини,
¤к≥ складаютьс¤ у зв'¤зку ≥з зайн¤тт¤м п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю.
ќдночасно п≥дприЇмницьке право можна розгл¤дати ≥ ¤к
комплексну галузь законодавства, тобто ¤к систему правових норм, що
детал≥зують пор¤док реал≥зац≥њ конституц≥йного права на зайн¤тт¤
п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю (ст. 42 онституц≥њ ”крањни). ¬казана система
правових норм м≥ститьс¤ в нормативних актах р≥зноњ
юридичноњ сили, створюючи тим самим своЇр≥дний нормативний масив
п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.
”творенн¤ галуз≥ п≥дприЇмницького законодавства з комплексним набором норм
права, а, отже, створенн¤ в≥дпов≥дних ≥нтегральних закон≥в, ¤к≥ враховують
специф≥ку галузей господарюванн¤ ≥ подають норми права з належною адекватною
њм конкретизац≥Їю, маЇ велике практичне значенн¤. “ак≥ закони служать
задоволенню потреб сусп≥льноњ практики ≥ розв'¤занню њњ специф≥чних галузевих
завдань, ¤к≥ не можуть бути вир≥шен≥ засобами традиц≥йно-класичноњ
систематизац≥њ права за предметом правового регулюванн¤. —аме таким
нормативно-правовим актом став √ ”крањни, що, в≥дпов≥дно до своЇњ преамбули,
встановив, правов≥ основи господарськоњ д≥¤льност≥
(господарюванн¤), ¤ка базуЇтьс¤ на р≥зноман≥тност≥ суб'Їкт≥в господарюванн¤
р≥зних форм власност≥.
ѕредметом п≥дприЇмницького права, ¤к ≥ будь-¤коњ ≥ншоњ галуз≥ права, Ї
специф≥чне коло сусп≥льних в≥дносин. ÷≥ в≥дносини виникають у процес≥ або у
зв'¤зку ≥з провадженн¤м п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥
њњ суб'Їктами Ч нос≥¤ми взаЇмопов'¤заних прав ≥ обов'¤зк≥в, передбачених ≥
забезпечених законом.
Ќезважаючи на те, що п≥дприЇмницьке право фактично
утворилос¤ на баз≥ цив≥льного ≥ адм≥н≥стративного права, правов≥дносини, що Ї
його предметом, у процес≥ розвитку набувають все б≥льше специф≥чних рис. як
зазначають де¤к≥ автори, господарськ≥ (п≥дприЇмницьк≥) в≥дносини за своњм
зм≥стом ≥ пор¤дком регулюванн¤ суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д цив≥льноправових.
¬они Ї не просто майновими, а орган≥зац≥йно-майновими.
¬одночас п≥дприЇмницьк≥ в≥дносини вже давно перейшли
з≥ стану частини ц≥лого до самост≥йного ≥снуванн¤ ≥ утворили св≥й складний,
неповторний, зважаючи на специф≥ку функц≥онуванн¤ суб'Їкт≥в р≥зних форм
власност≥, комплекс правов≥дносин, об'Їднаних сп≥льною метою. Ќа це вказуЇ ¤к
прийн¤тт¤ окремого кодиф≥кованого акта Ч √ ”крањни, так ≥ застереженн¤,
зроблене у ч. 2 ст. 9 ÷ив≥льного кодексу (÷ ) ”крањни щодо можливост≥ регулюванн¤ особливостей майнових в≥дносин у
сфер≥ господарюванн¤ окремим законом. ” теор≥њ зазвичай ставитьс¤ питанн¤ про
сп≥вв≥дношенн¤ п≥дприЇмницького права ≥з сум≥жними
галуз¤ми господарського та комерц≥йного права. –≥зниц¤
пол¤гаЇ в обс¤гах в≥дносин, що складають њх предмет правового регулюванн¤.
ѕредметом правового регулюванн¤ господарського права Ї здеб≥льшого в≥дносини,
що складаютьс¤ у процес≥ виробництва (виготовленн¤) продукц≥њ, наданн¤
послуг, виконанн¤ роб≥т ¤к виробничого, так ≥ допом≥жного, невиробничого
характеру з метою задоволенн¤ всього спектру потреб сусп≥льства. ¬ цьому
визначенн≥ загострюЇтьс¤ увага на тому, що у реальному сусп≥льному житт≥
будь-¤ка господарська д≥¤льн≥сть практично не може
зд≥йснюватись автономно, у чистому вигл¤д≥, тобто бути, прим≥ром, суто
виробничою. јдже њй передуЇ п≥дготовчий пер≥од, ¤кий
досить часто Ї ≥ довол≥ складним функц≥онально, ≥ тривалим за часом. ≤нод≥
в≥н пов'¤заний ≥з виконанн¤м наукових розробок, ¤к≥ мають суттЇво в≥дбитис¤
на ¤кост≥ продукц≥њ чи вдосконалити процес њњ виготовленн¤, маркетингових
досл≥джень, пошуком ф≥нансових джерел забезпеченн¤ всього комплексу роб≥т та
послуг.
р≥м того, господарська д≥¤льн≥сть може провадитис¤
юридичними особами незалежно в≥д на¤вност≥ у них статусу суб'Їкт≥в
п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, а також ф≥зичними особами Ч суб'Їктами
п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. ѕри цьому ст. « √ ”крањни, ¤ка м≥стить
законодавче визначенн¤ господарськоњ д≥¤льност≥, не передбачаЇ обов'¤зковоњ
ознаки отриманн¤ доходу в≥д нењ, натом≥сть
наголошуючи у ч. 2 ц≥Їњ статт≥ на тому, що господарська д≥¤льн≥сть може
зд≥йснюватись ¤к з метою отриманн¤ прибутку (у такому раз≥ вона вважаЇтьс¤
п≥дприЇмництвом), так ≥ без мети одержанн¤ прибутку (некомерц≥йна
господарська д≥¤льн≥сть).
ѕредметом правового регулюванн¤ п≥дприЇмницького
права Ї п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть, ¤ка в≥дпов≥дно до ст. 42 √ ”крањни
визначаЇтьс¤ ¤к самост≥йна, ≥н≥ц≥ативна, систематична, на власний ризик
господарська д≥¤льн≥сть, що зд≥йснюЇтьс¤ суб'Їктами господарюванн¤
(п≥дприЇмц¤ми) з метою дос¤гненн¤ економ≥чних ≥ соц≥альних результат≥в та
одержанн¤ прибутку. “обто, ¤к вже йшлос¤ вище, вона Ї специф≥чним видом
господарськоњ д≥¤льност≥, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ в≥д ≥мен≥
п≥дприЇмц¤, п≥д його майнову в≥дпов≥дальн≥сть, на його власний ризик ≥ маЇ на
мет≥ отриманн¤ прибутку.
” п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥, зокрема, вбачають риси
д≥¤льност≥ особливого творчо пошукового, новаторського характеру, п≥д час
¤коњ опрацьовуютьс¤ нов≥ сфери виг≥дного вкладенн¤ ресурс≥в, ≥дењ нових
комб≥нац≥й у виробництв≥, опануванн¤ нових ринк≥в, створенн¤ нових продукт≥в
≥ способ≥в дос¤гненн¤ мети.
омерц≥йна д≥¤льн≥сть, в свою чергу, входить
елементом до п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. ¬она обмежуЇтьс¤ в≥дносинами, ¤к≥
мають м≥сце п≥д час реал≥зац≥њ вже готовоњ продукц≥њ, доведенн¤ њњ до
споживача, ≥ стосуЇтьс¤ виконанн¤ роб≥т та наданн¤ послуг, в тому числ≥
посередницьких, щодо торг≥вл≥, рекламних заход≥в, плануванн¤ нових обс¤г≥в
продажу, експортно-≥мпортних операц≥й, опрацюванн¤ способ≥в виходу на
зовн≥шн≥й ринок та ≥нших.
“аким чином, п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть включаЇ в
себе комерц≥йну д≥¤льн≥сть ≥ Ї одн≥Їю з≥ складових господарськоњ д≥¤льност≥ Ч
б≥льш широкого пон¤тт¤, що може бути спр¤мована не т≥льки на одержанн¤
прибутку, а й на виконанн¤ програм загальноеконом≥чного, соц≥ального,
культурного та ≥ншого значенн¤.
–озширенн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ ≥ активна
сп≥впрац¤ значноњ к≥лькост≥ юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б р≥зних форм власност≥
вимагаЇ прискоренн¤ розвитку п≥дприЇмницького права ≥ узагальненн¤ вже
набутих ¤к теоретичних, так ≥ практичних результат≥в. Ќев≥д'Їмною складовою
цього процесу Ї ≥ розробка механ≥зму поступовоњ гармон≥зац≥њ в≥тчизн¤ного
п≥дприЇмницького права в≥дпов≥дно до м≥жнародних вимог, зокрема законодавства
крањн ™—. јле на першому етап≥ ц≥Їњ роботи
в≥тчизн¤на законодавча база потребуЇ суттЇвого вдосконаленн¤, усуненн¤
суперечливост≥, забезпеченн¤ стаб≥льност≥ прийн¤тих норм, особливо
податкового законодавства, та створенн¤ тим самим б≥льш спри¤тливих умов дл¤
розвитку б≥знесу взагал≥ й приватного зокрема. “≥льки ефективна, моб≥льна ≥
прибуткова економ≥ка ”крањни буде спроможною витримати жорстку конкуренц≥ю
б≥льш досв≥дчених ≥ноземних п≥дприЇмц≥в. «а р≥внем
(предметом) правового регулюванн¤ в≥дпов≥дних в≥дносин п≥дприЇмницьке право
под≥л¤Їтьс¤ на публ≥чне ≥ приватне право. ѕубл≥чне п≥дприЇмницьке
право регулюЇ питанн¤ орган≥зац≥њ державних установ та њх в≥дносини з
окремими особами, в тому числ≥ Ч суб'Їктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.
Ќаприклад, статус ƒержавноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ ”крањни встановлюЇтьс¤
«аконом ”крањни в≥д 4 грудн¤ 1990 р. є 509-’≤≤ "ѕро державну податкову
службу в ”крањн≥" (в редакц≥њ «акону в≥д 24
грудн¤ 1993 р.), а також ѕоложенн¤м про ƒержавну податкову адм≥н≥страц≥ю
”крањни, затв. ”казом ѕрезидента ”крањни в≥д 13
липн¤ 2000 р. є 886/2000. ¬≥дпов≥дно до покладених завдань ≥ повноважень цей
державний орган зокрема маЇ право зд≥йснювати на п≥дприЇмствах,
в установах ≥ орган≥зац≥¤х незалежно в≥д форми власност≥ та у громад¤н, у
тому числ≥ громад¤н Ч суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, перев≥рки
грошових документ≥в, бухгалтерських книг, зв≥т≥в, кошторис≥в, декларац≥й,
товарно-касових книг, показник≥в реЇстратор≥в розрахункових операц≥й, що
застосовуютьс¤ дл¤ розрахунк≥в гот≥вкою ≥з споживачами, та ≥нших документ≥в
незалежно в≥д способу поданн¤ ≥нформац≥њ (в тому
числ≥ комп'ютерний), пов'¤заних з обчисленн¤м ≥ сплатою податк≥в, ≥нших
платеж≥в та проведенн¤м валютних операц≥й. « огл¤ду на те, що зд≥йсненн¤
вищенаведених повноважень органами ƒержавноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ ”крањни
безпосередньо пов'¤зане ≥з зайн¤тт¤м п≥дприЇмницькою
д≥¤льн≥стю, це дозвол¤Ї в≥днести в≥дпов≥дн≥ в≥дносини, що складаютьс¤ м≥ж
ними ≥ суб'Їктами п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, до п≥дприЇмницьких, ¤к≥ за
характером Ї публ≥чними.
ѕубл≥чними також Ї в≥дносини, пов'¤зан≥, наприклад, ≥з л≥цензуванн¤м окремих
вид≥в д≥¤льност≥, сертиф≥кац≥Їю та стандартизац≥Їю
продукц≥њ (роб≥т, послуг), зд≥йсненн¤м державного контролю за додержанн¤м
зазначених вимог. јдже порушенн¤ (недотриманн¤) процес≥в провадженн¤ певних
вид≥в д≥¤льност≥ може негативно вплинути не т≥льки
на в≥дпов≥дного суб'Їкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, але й на ≥нтереси всього
сусп≥льства, значноњ його частини, прошарк≥в ≥ груп, тобто так зван≥
"публ≥чн≥ (сусп≥льн≥) ≥нтереси". ѕриватне п≥дприЇмницьке
право регулюЇ в≥дносини м≥ж окремими особами у зв'¤зку з≥ зд≥йсненн¤м ними
п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. Ќаприклад, укладанн¤ м≥ж засновниками
господарського товариства засновницького договору Ї про¤вом приватноправових
в≥дносин м≥ж ними, оск≥льки залежить в≥д вол≥ його стор≥н ≥, в≥дпов≥дно, не
залежить в≥д вол≥ державних орган≥в.
≈фективн≥сть п≥дприЇмницького б≥знесу знаходитьс¤ у
пол≥ зору державних орган≥в управл≥нн¤. ћеж≥ державного регулюванн¤, ¤ке
матер≥ал≥зуЇтьс¤ у законодавчих актах нормативного
характеру, пост≥йно зм≥нюютьс¤: вони звужуютьс¤ ≥ поступаютьс¤ пол≥тиц≥
дерегулюванн¤. ѕри цьому державне регулюванн¤ не зникаЇ,
а ¤к≥сно вдосконалюЇтьс¤, набуваЇ нових функц≥й, особливо у питанн¤х захисту
пор¤д ≥з публ≥чними (сусп≥льними) ≥нтересами ≥ ≥нтерес≥в приватних, зокрема
п≥дприЇмц≥в. «а допомогою державного регулюванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ ≥ процес
погодженн¤ цих ≥нтерес≥в.
ритер≥Їм под≥лу п≥дприЇмницького права на публ≥чне ≥ приватне може бути ≥
метод правового регулюванн¤. ѕубл≥чним вважаЇтьс¤
право, ¤кщо в раз≥ порушенн¤ ≥нтерес≥в суб'Їкта п≥дприЇмницькоњ
д≥¤льност≥ правовий захист надаЇтьс¤ на вимогу особи, що представл¤Ї державу,
незалежно в≥д вол≥ потерп≥лоњ особи. Ќаприклад, органи прокуратури в силу
повноважень, наданих њм ст. 2 √осподарського процесуального кодексу ”крањни,
можуть звернутис¤ до господарського суду ≥з за¤вою про захист ≥нтерес≥в
держави, нав≥ть ¤кщо конкретна особа (наприклад, державне п≥дприЇмство,
установа, орган≥зац≥¤) ≥ не зверталас¤ ≥з в≥дпов≥дним проханн¤м. ѕриватним Ї
право в раз≥, ¤кщо правовий захист надаЇтьс¤ на вимогу окремоњ особи, чиЇ
право порушено (¤кщо п≥дприЇмство чи орган≥зац≥¤
звертаЇтьс¤ до суду за захистом своњх прав та охоронюваних законом ≥нтерес≥в
самост≥йно).
≤з питанн¤м про предмет п≥дприЇмницького права т≥сно пов'¤зане питанн¤ про
його метод, тобто спос≥б впливу на в≥дпов≥дн≥ в≥дносини. ћетод
п≥дприЇмницького права обумовлений специф≥кою метод≥в тих
галузей, норми ¤ких вход¤ть до складу ц≥Їњ галуз≥. Ќаприклад, майнов≥
в≥дносини, що складаютьс¤ в процес≥ зайн¤тт¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю,
регулюютьс¤ нормами р≥зноман≥тних галузей права; в≥дпов≥дно й методи
регулюванн¤ в кожному раз≥ р≥зн≥. ј саме: метод
владних розпор¤джень Ч при плановому розпод≥л≥ матер≥ал≥в ≥ кошт≥в, що
переважало при адм≥н≥стративно-командному управл≥нн≥ державним сектором
(адм≥н≥стративне право); метод заборони п≥д загрозою покаранн¤ Ч при
злочинних пос¤ганн¤х на власн≥сть (крим≥нальне право); метод договору Ч при
безпосередньому провадженн≥ п≥дприЇмницькоњ
д≥¤льност≥ њњ суб'Їктами, ¤к≥ вступають у майнов≥ правов≥дносини ¤к
р≥вноправн≥ сторони (цив≥льне право); метод р≥вноправ'¤
Ч при регулюванн≥ майнових в≥дносин м≥ж подружж¤м, що виникають у раз≥ под≥лу
майна суб'Їкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, заснованого на баз≥ сп≥льного
сум≥сного майна подружж¤ (с≥мейне право) та ≥н. «агалом методом п≥дприЇмницького
права Ї, переважно, дозв≥льний метод (дл¤ суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ
д≥¤льност≥ Ч "дозволено все, що не заборонено законом"; дл¤
публ≥чних орган≥в влади Ч "дозволено те, що встановлено законом").
ѕ≥дприЇмницьке право, ¤к ≥ будь-¤ка ≥нша галузь
права, не Ї сукупн≥стю норм, що регулюють в≥дносини певного виду. ¬с≥ норми
взаЇмопов'¤зан≥ й формують систему ≥з б≥льш-менш ч≥ткою внутр≥шньою
структурою ≥ внутр≥шн≥м под≥лом. ѕроте, ¤к слушно зазначаЇтьс¤ в юридичн≥й
л≥тератур≥, з огл¤ду на триваючий процес становленн¤ п≥дприЇмницького
права, вид≥ленн¤ з нього самост≥йних дисципл≥н (б≥ржового, ≥нвестиц≥йного
права тощо), говорити про його спец≥ал≥зац≥ю та ч≥тку систему вкрай важко. ”
межах галуз≥ п≥дприЇмницького права вид≥л¤ютьс¤
правов≥ ≥нститути Ч сукупн≥сть норм права меншого обс¤гу, що регулюють
спор≥днен≥ в≥дносини в межах т≥Їњ групи сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ становл¤ть
предмет галуз≥, тобто в≥дносин у сфер≥ провадженн¤ п≥дприЇмницькоњ
д≥¤льност≥. Ќаприклад, ≥нститутами п≥дприЇмницького права Ї ≥нститути догов≥рного
права, права промисловоњ власност≥, захисту економ≥чноњ конкуренц≥њ, ≥нститут
регулюванн¤ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥
суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ та ≥н. —укупн≥сть ≥нститут≥в, в свою
чергу, дозвол¤Ї вид≥лити в межах галуз≥ п≥дприЇмницького права «агальну та
ќсобливу частини. ¬ищенаведене даЇ змогу визначити п≥дприЇмницьке
право ¤к систему загальнообов'¤зкових норм (правил), що регулюють в≥дносини у
сфер≥ зайн¤тт¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю, встановлюютьс¤ ≥ охорон¤ютьс¤
державою.