Тема 1
Наступна тема
Київська Русь в історичній долі українського
народу (IX - п. п. XIII)
Слов'яни - предки нинішнього населення України.
Основні етапи розвитку Древньоруської держави.
Галицько-Волинська держава.
***
Київська Русь виникла на базі племінних об'єднань, союзів, які певною мірою мають риси державного утворення, що
лягли в основу створення Давньоруської держави. Сам процес утворення слов'янського класового суспільства і держави
поступово йшов вперед. Завершення цього процесу є створення держави Київська Русь. Ранньофеодальна держава виникла
на рубежі з центром у Києві VII - IX ст. в результаті тривалої економічної, політичної, етнокультурної консолідації
слов'янських народів (племен). Свідчення арабських і візантійських авторів, скандинавських саг, французьких етнічних
творів показують Київську Русь як могутню державу, яка посідала важливе місце в системі європейських політичних і
економічних відносин. Знаменита "Пісня про Роланда" засвідчує участь руських дружин у війні Карла Великого. Київська
Русь мала важливе значення для багатьох неслов'янських народів, її досягнення в галузі економічного, суспільного,
культурного розвитку ставали надбанням інших народів (латиші, карели, ести, тюркські кочові народи південно-руських
степів), частина з яких поступово консолідувалась у складі Київської Русі.
Походження слова " Русь" викликає багато суперечностей. Одні історики, спираючись на літопис "Повість временних літ",
стверджують, що це слово прийшло з півночі. Дійсно, з літописного оповідання виходить, що Русь - це племінна назва
скандинавського племені, яке оселилось зі своїми варязькими князями на території східних слов'ян. Звідси - норманська
теорія. Однак ця вказівка літопису викликала серйозне заперечення російських на українських вчених-істориків (в тому
числі і Ломоносов). Сьогодні вчені доводять, що та частина "Повість временних літ" де йдеться про утворення
східно-слов'янської держави була за часів князя Мстислава Володимировича (1125 - 1132) значно відредагована з
метою знайти більш престижні історичні корені князівської династії на своїй землі в сусідніх регіонах. Історичні
докази є в арабських, візантійських джерелах ,які повідомляють про участь русів у подіях , яуі відбувалися в епоху ,
коли про варягів та норманів ніхто не мав поняття .Сьогодні більшість істориків ( українських та російських)
Антонович, Грушевський, Багалій , Рибаков , Брачевський вказують на місцеве походження слова " Русь" , зокрема
з польської землі ( свідчення назв річок на Придніпров'ї : Рось , Росава .Роставиця ). Головним містом Руської
землі визначився Київ. У літописі розповідь - легенда про заснування Києва. Наукові дані архівів, історично
підтверджують, що Київ засновано у другій половині V століття. Варто підкреслити, що Київ відігравав значну
роль в Київській Русі к політичний центр в історії ранньофеодальної землі, великої держави , що в першу половину
IX століття об'єднала кілька колишніх племен союзів - князівства східних слов'ян.
Київська Русь першої половини XIII - одна з найбільших та наймогутніших держав Середньо східної Європи, являла
собою контактну історично важливу зону між арабським Сходом та Західною Європою, між Візантією та Скандинавією .
Особливе місце Київської Русі належить в історії Східної Європи. Карл Маркс вважав аналогічним тому, що займала
імперія Карла Великого в історії Західної Європи.
Основні етапи розвитку Древньоруської держави
Можна виділити три основні періоди:
- - виникнення та формування Давньоруської держави (перша половина IX - кінець
X століття). Саме на цей період припадають перші згадки про державу народів Росії, Русь у візантійських та,
західно-європейських джерелах. М. Брайчевський досить детально проаналізувавши ці джерела на відміну від більшості
європейських вчених, які спирались на "Повість временних літ ", прийшли до висновку, що вже в середині IX століття
Київська Русь могутньою ходою входить на арену світової історії. Піднесення Русі, що відбулося на всіх сторонах
суспільного життя пов'язане з діяльністю варязько-полянського князя Аскольда, який проводив активну зовнішню
політику. Русь твердо утвердилась на берегах Чорного моря. Головний напрям політичної зацікавленості був
спрямований на Південь та Південний Схід (походи у 852-53 - роках на прохання сан арійців - Сх. Грузія бере
участь у відсічі арабських наступів у Закавказзі; у 864 -65 роках київські дружини досягли іранської провінції
на березі Каспійського моря; в Багдаді - руські купці; походи проти Візантії 860, 863, 866, 874, коли підписані
договори з греками, які забезпечили максимальний інтереси Київської Русі Піднок давньоруська культура - мурована
культура, церковні книги, біблійні. Перший історичний літопис - так званий "Літопис Аскольда" мав на меті визначити
місце Київської Русі як невід'ємної держави Східної Європи.
- - період розвитку Київської Русі (кінець X - середина X століття), що припав на князювання Володимира
Святославовича (980 -1115 роки) та Ярослава Мудрого (1019 - 1054). За Володимира завершено об'єднання майже всіх
земель східних слов'ян, зміцнення державного управління. За Володимира запроваджено християнство на Русі як державну
релігію (988 - 989), що змінила язичницьку релігію слов'ян, що сприяло поширенню мови та культури на Русі,
зміцнило торговельні та зовнішньо - політичні зв'язки з іншими державами .
- - період занепаду та феодальної роздробленості Київської Русі (друга половина XI- XIV). Перші ознаки
роздробленості з'явилися ще за Ярослава Мудрого, коли між синами розпочалися суперечки за київський стіл. З
другої половини XI століття князівські міжусобиці починаються та набувають суперечливого та загрозливого характеру.
Був скликаний Любецький з'їзд 1097, зроблено спробу припинити між князівські чвар. Однак рішення з'їду було порушено.
Роздробленість посилилась, що викликало та обумовило прискорення та завоювання Київської Русі татаро монголами (1240).
В цих умовах Русь розпалась на багато князівств, залежних від Золотої Орди. Виняток становило Галицько - Волинське
князівство, яке проводило незалежну політику.
Галицько-Волинська держава
До складу Київської Русі ще у X столітті входило Прикарпаття, де утворилося Галицьке з центром у Галичі та
Волинське з центром у Володимирі на Волині. Волинь стала відігравати важливу роль за Романа Мстиславовича (1173- 1205),
який 1199 року заволодів Галичем та возз'єднав з Володимиром, утворивши Галицько - Волинське князівство - сильну
державу. Незабаром він прилучив і Київське князівство. Цей князь князював 6 років, але прославився своїми
переможними походами на Литву та половців; творець великої держави; відомий і за кордоном. Надія відродити
політичне життя зникла 1205 року. Галицькі бояри та князі почали боротьбу між собою за владу (приблизно 40
феодальних війн).Ускладнювались через втручання іноземних військ. Данилові Романовичу (1228 -1265) вдалося
перемогти суперників, після і впертої боротьби вдалося здобути Галич. Він прославився тим, що зумів тримати
його в цілісності, був досить талановитим державним діячем, видатним полководцем, мудрим дипломатом; за час
князювання вів боротьбу проти угорських, польських, німецьких загарбників; зміцнив єдність князівства,
відбудував Галицько - Волинську державу, зібрав її землі, які були відвойовані під 40 років війни, заснував
місто Львів і місто Холм, мирна діяльність перервана ордами Батия (1241). Визначивши себе васалом, князь зробив
все, щоб підтримати зовнішньополітичні відносини з золотоординськими представниками, налагодив тісні зв'язки
з Угорщиною та Польщею. Татари перешкоджували зміцненню держави, але князь не дав змоги знищити Галицько -
Волинську державу. 1349 року боровся за Галицько - Волинську спадщину, що призвело до її занепаду.
|
