| * * *
За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня, Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня. Зеленим пензликом тополі — кривенькі кігтики в крові. Пасуться коні нетипові у сутеніючій траві. Долина з чашею туману, а далі схил і небосхил — Усе кургани та й кургани ще не заораних могил. Так що ж ти, схоже на шуліку, у тебе вітер в голові, Малюєш обрій споконвіку такий червоний у крові?! Вікам посивіли вже скроні, а все про волю не чувать. Порозпрягали хлопці коні та й полягали спочивать. Чи так їм спиться непогано, що жоден встати ще не зміг? Пасуться коні під курганом, чекають вершників своїх. | |