| * * *
В маєтку гетьмана Івана Сулими, В сучасному селі, що зветься Сулимівка, До кінських грив припадені грудьми, Промчали хлопці — загула бруківка — І тільки гриви…курява…і свист… Лунких копит оддаленілий цокіт… І ми…і степ…і жовтий падолист… І цих дворів передвечірній клопіт… І як за сонцем повертає сонях, Так довго вслід чомусь дивились ми. А що такого? Підлітки на конях… В маєтку гетьмана… Івана Сулими… | |