√лава 8

√лава 8.
“–ј—ќЋќ√≤я

І 1. ѕон¤тт¤ трасолог≥њ та њњ значенн¤

” крим≥нал≥стиц≥ сл≥ди, що залишаютьс¤ п≥сл¤ вчиненн¤ злочину, вивчаютьс¤ з метою швидшого його розкритт¤, ви¤вленн¤ злочинц≥в, встановленн¤ ≥стини у справ≥. ƒосл≥дженн¤ сл≥д≥в маЇ також важливе крим≥нал≥стичне значенн¤, оск≥льки допомагаЇ встановити знар¤дд¤ злочину, отримати в≥домост≥ про злочинц¤, визначити механ≥зм злочинноњ под≥њ. ¬ивченн¤ матер≥ально-ф≥ксованих сл≥д≥в (сл≥д≥в-в≥дображень) зд≥йснюЇ трасолог≥¤ Ч крим≥нал≥стичне вченн¤ про сл≥ди.

“расолог≥¤* Ч це галузь крим≥нал≥стичноњ техн≥ки, ¤ка вивчаЇ матер≥ально-ф≥ксован≥ сл≥ди, законом≥рност≥ њх утворенн¤ ≥ розробл¤Ї прийоми, методи та науково-техн≥чн≥ засоби њх ви¤вленн¤, ф≥ксац≥њ, вилученн¤ ≥ досл≥дженн¤.

“расолог≥¤ базуЇтьс¤ на таких наукових положенн¤х:

рим≥нал≥стичне значенн¤ сл≥д≥в визначаЇтьс¤ ≥снуванн¤м причинного звТ¤зку з под≥Їю злочину. ” трасолог≥њ за сл≥дами можна встановити:

“расолог≥чн≥ досл≥дженн¤ дають змогу вир≥шувати ≥дентиф≥кац≥йн≥ та д≥агностичн≥ завданн¤.

І 2. ѕон¤тт¤ сл≥ду в трасолог≥њ. ћехан≥зм сл≥доутворенн¤

¬чиненн¤ багатьох злочин≥в супроводжуЇтьс¤ певними зм≥нами у навколишньому оточенн≥. “ак≥ зм≥ни прийн¤то називати сл≥дами злочину. —л≥д ¤вл¤Ї собою в≥дображенн¤ злочинних д≥й, окремих елемент≥в злочинного акту. ” крим≥нал≥стичному розум≥нн≥ ц≥нн≥сть сл≥д≥в зумовлена ≥снуючою залежн≥стю м≥ж злочином та його в≥дбитт¤м (сл≥дами). ≤сторично використанн¤ сл≥д≥в з метою розкритт¤ злочин≥в в≥домо з давн≥х час≥в (особливо це стосуЇтьс¤ держав —тародавнього —ходу: ≤нд≥њ, итаю, амбодж≥, япон≥њ).

” сучасн≥й крим≥нал≥стиц≥ пон¤тт¤ сл≥ду розгл¤даЇтьс¤ за к≥лькома аспектами. ” широкому розум≥нн≥ сл≥д Ч це результат будь-¤коњ матер≥альноњ зм≥ни первинноњ обстановки внасл≥док учиненн¤ злочину: матер≥ально-ф≥ксован≥ зм≥ни одного обТЇкта на ≥нший; по¤ва чи зникненн¤ тих чи ≥нших предмет≥в, порушенн¤ первинного положенн¤, м≥сцезнаходженн¤, стану р≥зних обТЇкт≥в (наприклад, загублен≥ злочинцем на м≥сц≥ под≥њ власн≥ реч≥, скалки розбитого в≥конного скла). —л≥ди в широкому розум≥нн≥ охоплюють: комплекси елемент≥в, властивих певним под≥¤м (сл≥ди дорожньо-транспортноњ под≥њ, сл≥ди пожеж≥ тощо); зм≥ни обстановки (по¤ва або зникненн¤ предмет≥в, зм≥на њх м≥сц¤ розташуванн¤); зм≥на вигл¤ду або стану предмета (зламаний замок). Ќа сучасному етап≥ розвитку крим≥нал≥стики ¤к сл≥ди розгл¤даютьс¤: звуков≥ сл≥ди, запахов≥ сл≥ди, сл≥ди-м≥крочастки, сл≥ди-речовини, сл≥ди генетичного коду людини.

“радиц≥йно трасолог≥¤ вивчаЇ сл≥ди т≥льки у вузькому розум≥нн≥, а саме Ч матер≥ально-ф≥ксован≥ в≥дображенн¤ зовн≥шньоњ будови одного обТЇкта на ≥ншому (сл≥ди-в≥дображенн¤). —л≥ди-в≥дображенн¤ виникають внасл≥док взаЇмод≥њ двох обТЇкт≥в ≥ мають достатньо широке розповсюдженн¤: це сл≥ди рук людини, н≥г, взутт¤, зуб≥в, транспортних засоб≥в, знар¤дь та ≥нструмент≥в тощо. —л≥ди-в≥дображенн¤ Ї основним предметом вивченн¤ у трасолог≥њ.

ћехан≥зм сл≥доутворенн¤ Ч це система компонент≥в процесу утворенн¤ сл≥д≥в-в≥дображень. “акий механ≥зм може бути р≥зним: сл≥доутворенн¤ може зд≥йснюватис¤ в результат≥ ф≥зичних, х≥м≥чних, б≥олог≥чних та ≥нших процес≥в. ћатер≥ально-ф≥ксован≥ сл≥ди виникають у результат≥ механ≥чноњ контактноњ взаЇмод≥њ двох обТЇкт≥в: один обТЇкт утворюЇ сл≥д (той, ¤кий залишив сл≥д) Ч сл≥доутворюючий обТЇкт, ≥нший Ч сприймаЇ зм≥ненн¤ (на ¤кому утворивс¤ сл≥д) Ч сл≥досприймаючий. ƒ≥л¤нки поверхн≥ обТЇкт≥в, ¤кими вони стикаютьс¤ п≥д час утворенн¤ сл≥ду, називаютьс¤ контактними поверхн¤ми, а факт взаЇмод≥њ Ч сл≥довим контактом. —л≥ди завжди залишаютьс¤ на сл≥досприймаючих обТЇктах.

—л≥д виникаЇ за умови, що сл≥доутворюючий обТЇкт Ї тверд≥шим, н≥ж сл≥досприймаючий ≥ д≥Ї з такою силою, ¤ка зможе викликати його в≥дбитт¤. ”творенн¤ сл≥д≥в при взаЇмод≥њ сл≥доутворюючого ≥ сл≥досприймаючого обТЇкт≥в залежить в≥д р¤ду чинник≥в: твердост≥ обТЇкт≥в, напр¤мку взаЇмод≥њ, розташуванн¤ обТЇкт≥в, сили ≥ характеру взаЇмод≥њ.

І 3. ласиф≥кац≥¤ сл≥д≥в

” трасолог≥њ сл≥ди класиф≥куютьс¤ за р≥зними п≥дставами. «алежно в≥д роду сл≥доутворюючих обТЇкт≥в вид≥л¤ють сл≥ди людини, сл≥ди тварин, сл≥ди предмет≥в. ўодо конкретних сл≥доутворюючих обТЇкт≥в, то найчаст≥ше трапл¤ютьс¤ сл≥ди рук, н≥г, зуб≥в, транспортних засоб≥в, знар¤дь злому та ≥нструмент≥в. «алежно в≥д механ≥зму утворенн¤ сл≥д≥в розр≥зн¤ють сл≥ди: обТЇмн≥ та поверхнев≥, статичн≥ й динам≥чн≥, локальн≥ та периферичн≥.

ќбТЇмн≥ (вдавлен≥) сл≥ди в≥дображають зовн≥шню будову сл≥доутворюючого обТЇкта в обТЇм≥, тобто у вс≥х трьох його вим≥рах Ч за довжиною, шириною ≥ глибиною. ¬они виникають в≥д вдавленн¤ сл≥доутворюючого обТЇкта у податливу сл≥досприймаючу поверхню, ¤ка при цьому деформуЇтьс¤. „асто обТЇмн≥ сл≥ди утворюютьс¤ на сл≥досприймаюч≥й поверхн≥ (наприклад, ірунт≥, деревин≥, пластил≥н≥, замазц≥) в результат≥ натисканн¤ або удару (сл≥ди взутт¤ на сн≥гу, сл≥ди пальц≥в рук на пластил≥н≥ та ≥н.). ќбТЇмний сл≥д даЇ змогу у¤вити зовн≥шню будову та окрем≥ елементи сл≥доутворюючого обТЇкта. як≥сть сл≥ду залежить в≥д властивостей речовини сл≥досприймаючоњ поверхн≥, сили ≥ напр¤мку натисканн¤ (удару), ≥нших умов сл≥доутворенн¤.

ѕоверхнев≥ (площинн≥) сл≥ди виникають у результат≥ зм≥н, що в≥дбуваютьс¤ на поверхн≥ сл≥досприймаючого обТЇкта (за двома вим≥рами Ч довжиною ≥ шириною). ќбидва обТЇкти, що беруть участь у сл≥доутворенн≥, за тверд≥стю приблизно однаков≥. ƒо поверхневих сл≥д≥в можуть належати, наприклад, сл≥ди пальц≥в рук на поверхн≥ мебл≥в, сл≥ди босих н≥г на паркетн≥й п≥длоз≥, сл≥ди протектора транспортного засобу на асфальт≥.

ѕоверхнев≥ сл≥ди звичайно под≥л¤ють на два види: сл≥ди нашаруванн¤ ≥ сл≥ди в≥дшаруванн¤. —л≥ди нашаруванн¤ формуютьс¤ внасл≥док накладенн¤ на сл≥досприймаючий обТЇкт речовини, ¤ка маЇ на соб≥ сл≥доутворюючий обТЇкт (потожиров≥ сл≥ди пальц≥в рук, сл≥ди, залишен≥ забрудненою п≥дошвою взутт¤ та ≥н.). —л≥ди в≥дшаруванн¤ формуютьс¤ з речовини, частки ¤коњ в≥докремлюютьс¤ в≥д сл≥досприймаючого обТЇкта ≥ залишаютьс¤ на сл≥доутворюючому обТЇкт≥ (наприклад, сл≥ди пальц≥в рук, утворен≥ на вкрит≥й порохом або св≥жопофарбован≥й поверхн≥).

ѕоверхнев≥ сл≥ди можуть бути видимими ≥ невидимими. ¬идим≥ сл≥ди Ч це так≥, ¤к≥ можна ви¤вити шл¤хом безпосереднього зорового сприйн¤тт¤, а невидим≥ Ч в≥дшуканн¤ ≥ сприйн¤тт¤ ¤ких передбачаЇ застосуванн¤ спец≥альних засоб≥в або пристосувань.

«алежно в≥д стану обТЇкт≥в на момент сл≥доутворенн¤ виникають статичн≥ або динам≥чн≥ сл≥ди.

—татичн≥ сл≥ди виникають в момент спокою (статики), котрий наступаЇ п≥д час механ≥чноњ взаЇмод≥њ сл≥доутворюючого ≥ сл≥досприймаючого обТЇкт≥в, ¤к≥ контактують у перпендикул¤рному напр¤мку. ” б≥льшост≥ випадк≥в так≥ сл≥ди збер≥гають зовн≥шн≥ ознаки сл≥доутворюючого обТЇкта, в≥дображають його без ≥стотних перекручувань, тому њх називають також в≥дтисками. “иповими прикладами статичного сл≥ду Ї в≥дбиток пальц¤ руки з в≥дображенн¤м пап≥л¤рного в≥зерунка та в≥дбиток п≥дошви взутт¤ на ірунт≥. –≥зновидом статичних сл≥д≥в Ї сл≥ди коченн¤, ¤к≥ утворюютьс¤ при прокатуванн≥ сл≥доутворюючого обТЇкта по сл≥досприймаючому (наприклад, сл≥д протектора транспортного засобу, утворений при поступально-обертальному рус≥ по ¤к≥й-небудь поверхн≥).

ƒинам≥чн≥ сл≥ди виникають у результат≥ самого руху одного або обох обТЇкт≥в сл≥доутворенн¤. ожна точка утворюючоњ поверхн≥ залишаЇ сл≥д у вигл¤д≥ л≥н≥њ (траси). ƒо динам≥чних можуть належати сл≥ди розрубу, розпилу, ковзанн¤, свердл≥нн¤, р≥занн¤, терт¤ тощо.

«алежно в≥д м≥сц¤, на ¤кому в≥дбулис¤ зм≥ни сл≥досприймаючого обТЇкта, вир≥зн¤ють локальн≥ та периферичн≥ сл≥ди.

Ћокальн≥ сл≥ди виникають у межах контакту взаЇмод≥ючих обТЇкт≥в (наприклад, сл≥д босоњ ноги в межах контакту з поверхнею деревТ¤ноњ п≥длоги). Ќавколо локального сл≥ду поверхн¤ сл≥досприймаючого обТЇкта залишаЇтьс¤ незм≥нною.

ѕериферичн≥ сл≥ди виникають за межами контактноњ взаЇмод≥њ сл≥доутворюючого ≥ сл≥досприймаючого обТЇкт≥в (наприклад, сл≥д в≥д забрудненого борошном (цементом, пилом) верху взутт¤, утворений Ђна перифер≥њї, навколо взутт¤, за межами п≥дошви).

—л≥ди бувають механ≥чного, х≥м≥чного, б≥олог≥чного, терм≥чного походженн¤. ” крим≥нал≥стиц≥ переважно вивчаютьс¤ сл≥ди механ≥чноњ д≥њ, ¤к найб≥льш поширен≥ обТЇкти трасолог≥чного досл≥дженн¤.

І 4. ќснови дактилоскоп≥њ

Ўк≥рн≥ в≥зерунки на пальц¤х ≥ долон¤х рук належать до перших обТЇкт≥в, про ¤к≥ нав≥ть перв≥сн≥ люди мали певн≥ в≥домост≥. —еред малюнк≥в печерноњ людини Ї й так≥, що зображують в≥дбитки руки людини. “ак, у 1832 р. п≥д час розкопок курган≥в на √авр-≤н≥се, маленькому остров≥ в ћорб≥ганськ≥й затоц≥ (‘ранц≥¤), було ви¤влено п≥дземний коридор завдовжки 13 м з двома р¤дами камТ¤них стовп≥в, на 23-х з них були знайден≥ малюнки у вигл¤д≥ повноњ колекц≥њ пап≥л¤рних л≥н≥й рук людини.

¬елике значенн¤ сл≥дам рук прид≥л¤лос¤ у сх≥дних народ≥в. “ак, в япон≥њ та итањ здавна була в≥дома дактилоскоп≥¤. «г≥дно з с≥мейним правом япон≥њ, аби роз≥рвати шлюб, чолов≥к повинен був видати ж≥нц≥ документ, ¤кий мав бути написаний рукою чолов≥ка, а у випадку його неписьменност≥ на ньому проставл¤вс¤ в≥дбиток його пальц¤. ” ’≤≤Ч’≤≤≤ ст. китайц≥ використовували в≥дбитки пальц≥в не лише п≥д час роз≥рванн¤ шлюбу, а й у розсл≥дуванн≥ злочин≥в.

—учасний стан крим≥нал≥стики даЇ можлив≥сть з високою достов≥рн≥стю встановити особу за сл≥дами њњ долоней чи пальц≥в рук. —л≥ди рук, що ви¤влен≥ на м≥сц≥ под≥њ, Ї незаперечним доказом того, що певна особа знаходилась на цьому м≥сц≥. ќстанн≥м часом в ”крањн≥ висловлювались пропозиц≥њ щодо необх≥дност≥ введенн¤ системи загального дактилоскоп≥юванн¤ та створенн¤ в≥дпов≥дного банку даних.

ƒактилоскоп≥¤*Ч розд≥л трасолог≥њ, що вивчаЇ властивост≥ й будову пап≥л¤рних в≥зерунк≥в з метою використанн¤ њх в≥дбитк≥в дл¤ ототожненн¤ особи ≥ розкритт¤ злочин≥в.

” крим≥нал≥стиц≥ важливе значенн¤ прид≥л¤Їтьс¤ сл≥дам рук, оск≥льки:

Ўк≥ра на долонн≥й поверхн≥ рук людини складаЇтьс¤ з двох основних шар≥в: верхнього шару Ч еп≥дерм≥су та нижнього, що розташований п≥д еп≥дерм≥сом, Ч дерми. ƒерма маЇ будову у вигл¤д≥ сосочк≥в, розм≥щених р¤дами, кожен з ¤ких маЇ незм≥нну структуру прот¤гом усього житт¤ людини. ≈п≥дерм≥с коп≥юЇ рельЇф сосочк≥в ≥ утворюЇ пап≥л¤рн≥ л≥н≥њ Ч л≥н≥йн≥ пагорби, розд≥лен≥ борозенками. ѕап≥л¤рн≥ л≥н≥њ становл¤ть основу рельЇфу шк≥ри долонноњ поверхн≥ руки ≥ п≥дошви стопи. ” дорослоњ людини ширина пап≥л¤рноњ л≥н≥њ с¤гаЇ 0,4Ч0,6 мм, а висота Ч 0,1Ч0,4 мм.

ќсновними властивост¤ми пап≥л¤рних л≥н≥й Ї њхн¤ ≥ндив≥дуальн≥сть, ст≥йк≥сть та в≥дновлюван≥сть. ≤ндив≥дуальн≥сть пап≥л¤рних в≥зерунк≥в пол¤гаЇ в тому, що у кожноњ людини своњ малюнки пап≥л¤рних л≥н≥й, а будова њх л≥н≥й маЇ таку сукупн≥сть ознак, ¤ка даЇ змогу в≥др≥знити один в≥зерунок в≥д ≥ншого. ÷≥кавий (≥ поки ще Їдиний) випадок заф≥ксовано у мешканц≥в Ўвец≥њ јндреаса ƒан≥ельсона та його доньки ћар≥, у ¤ких зовс≥м в≥дсутн≥ пап≥л¤рн≥ л≥н≥њ на пальц¤х рук. “а нав≥ть в≥дсутн≥сть пап≥л¤рних л≥н≥й Ч це ¤скрава ≥ндив≥дуальн≥сть в≥дбитк≥в пальц≥в рук людини, ¤ка даЇ можлив≥сть њх ≥дентиф≥кувати.

—т≥йк≥сть пап≥л¤рних в≥зерунк≥в ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що прот¤гом усього житт¤ людини њх будова не зм≥нюЇтьс¤. Ќа н≥гтьових фалангах вони виникають на 3Ч4-му м≥с¤ц≥ розвитку плода людини, а остаточне њх формуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ на шостому м≥с¤ц≥. –озвиток орган≥зму людини повТ¤заний з≥ зб≥льшенн¤м ширини, висоти та довжини пап≥л¤рних л≥н≥й, але малюнок, його окрем≥ детал≥, к≥льк≥сть пап≥л¤рних л≥н≥й залишаютьс¤ незм≥нними. ¬ експертн≥й практиц≥ мали м≥сце випадки ви¤вленн¤ пересадки злочинц¤м, ¤к≥ перебували на дактилоскоп≥чному обл≥ку, д≥л¤нок шк≥ри пап≥л¤рного в≥зерунка. ќднак ≥ в цих випадках Ї певн≥ ознаки, що дають змогу встановити факт пересадки шк≥ри та ≥дентиф≥кувати особу. ѕро в≥дновлюван≥сть пап≥л¤рних л≥н≥й св≥дчать так≥ дан≥. ѕошкоджений еп≥дерм≥с через певний час в≥дновлюЇтьс¤ у початковому вигл¤д≥, а пошкодженн¤ дерми призводить до порушенн¤ пап≥л¤рних л≥н≥й та утворенн¤ шрам≥в або рубц≥в.

Ќа р≥зних д≥л¤нках долонноњ поверхн≥ пап≥л¤рн≥ л≥н≥њ утворюють р≥зн≥ за складн≥стю в≥зерунки. Ѕ≥льш≥сть узор≥в на н≥гтьових фалангах пальц≥в складаЇтьс¤ з трьох поток≥в пап≥л¤рних л≥н≥й:

ѕап≥л¤рний в≥зерунок Ч узор на н≥гтьових фалангах пальц≥в рук, утворений пап≥л¤рними л≥н≥¤ми. ѕап≥л¤рн≥ в≥зерунки под≥л¤ютьс¤ на три основних типи: дугов≥, петльов≥ та завитков≥ (рис. 4). якщо в≥зерунки за своЇю будовою не належать до жодного з основних тип≥в, то це атипов≥ (аномальн≥) в≥зерунки.

–ис. 4. “ипи пап≥л¤рних в≥зерунк≥в:

а Ч дуговий; б Ч петльовий; в Ч завитковий.

ƒугов≥ пап≥л¤рн≥ в≥зерунки Ї найпрост≥шими за своЇю будовою ≥ складаютьс¤ з одного-двох поток≥в пап≥л¤рних л≥н≥й, ¤к≥ беруть початок б≥л¤ одного б≥чного краю пальц¤ та продовжуютьс¤ до другого, утворюючи в середн≥й частин≥ в≥зерунка дугопод≥бн≥ ф≥гури. ƒугов≥ в≥зерунки под≥л¤ютьс¤ на два види: прост≥ дугов≥ в≥зерунки ≥ дугов≥ в≥зерунки ≥з зародковим внутр≥шн≥м малюнком. ƒугов≥ в≥зерунки становл¤ть близько 5 % в≥д загальноњ к≥лькост≥ пальцьових в≥зерунк≥в.

ѕетльов≥ пап≥л¤рн≥ в≥зерунки мають не менше трьох поток≥в л≥н≥й ≥ одну дельту, а в њхньому внутр≥шньому малюнков≥ Ї хоча б одна пап≥л¤рна л≥н≥¤, що утворюЇ в≥льну петлю. ѕетльов≥ в≥зерунки под≥л¤ютьс¤ на ульнарн≥ (основи петель звернен≥ до м≥зинц¤) ≥ рад≥альн≥ (основи петель звернен≥ до великого пальц¤). –озр≥зн¤ють так≥ види петльових в≥зерунк≥в, ¤к прост≥, половинчаст≥, замкнут≥, вигнут≥, р≥вноб≥жн≥, зустр≥чн≥. ѕетльов≥ в≥зерунки становл¤ть близько 65 % в≥д загальноњ к≥лькост≥ пальцьових в≥зерунк≥в.

«авитков≥ пап≥л¤рн≥ в≥зерунки найскладн≥ш≥ за будовою, њх внутр≥шн≥й малюнок маЇ хоча б одне коло, повний оберт сп≥рал≥ або дв≥-три системи петель, гол≥вки ¤ких огинають одна одну, або хоча б одне п≥вколо, опукл≥сть ¤кого звернена до основи в≥зерунка. «авитков≥ в≥зерунки мають дв≥ дельти (≥нод≥ три-чотири). «авитков≥ в≥зерунки под≥л¤ютьс¤ на кругов≥, сп≥ралепод≥бн≥, неповн≥ з≥ складною будовою внутр≥шнього малюнка. «авитков≥ в≥зерунки становл¤ть близько 30 % в≥д загальноњ к≥лькост≥ в≥зерунк≥в.

І 5. ¬и¤вленн¤, ф≥ксац≥¤ ≥ вилученн¤ сл≥д≥в рук. —утн≥сть дактилоскоп≥чноњ експертизи.

Ќа м≥сц≥ под≥њ трапл¤ютьс¤ так≥ види сл≥д≥в пальц≥в рук, ¤к обТЇмн≥ (утворюютьс¤ на пластичних речовинах) та поверхнев≥ (видим≥, слабковидим≥ та невидим≥; в≥дшаруванн¤ ≥ нашаруванн¤). ѕоверхнев≥ сл≥ди рук можуть бути безбарвними або забарвленими. ћехан≥зм утворенн¤ слiд≥в та њхн≥й вид зумовлюють техн≥ку њх ви¤вленн¤.

—пособи ви¤вленн¤ сл≥д≥в рук. ѕри пошуках сл≥д≥в рук на м≥сц≥ под≥њ необх≥дно у¤вл¤ти, до ¤ких предмет≥в м≥г торкатис¤ злочинець. ¬и¤вленн¤ обТЇмних ≥ забарвлених сл≥д≥в не викликаЇ значних труднощ≥в. ѕоверхнев≥ сл≥ди рук ви¤вл¤ють:

ќбТЇмн≥ сл≥ди ви¤вл¤ють в≥зуальним огл¤дом.

‘≥зичн≥ способи ви¤вленн¤ сл≥д≥в рук заснован≥ на здатност≥ потожирового сл≥ду утримувати частки ≥ншоњ речовини (порошка). ≤снуЇ загальне правило про те, що сл≥дчий або спец≥ал≥ст повинн≥ уникати застосуванн¤ порошк≥в з метою ви¤вленн¤ сл≥д≥в на м≥сц≥ под≥њ: краще не використовувати н≥¤ких порошк≥в, а вилучати предмети ц≥лими разом з ви¤вленими сл≥дами. якщо немаЇ ≥ншоњ можливост≥ у ви¤вленн≥ та вилученн≥ сл≥д≥в рук, то виникаЇ потреба в њхньому коп≥юванн≥ або застосуванн≥ дактилоскоп≥чних порошк≥в.

ƒактилоскоп≥чн≥ порошки Ч це порошки, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ ви¤вленн¤ невидимих або слабковидимих потожирових сл≥д≥в рук (двооксид титану, основний вуглекислий свинець, бронзовий порошок, порошки алюм≥н≥ю та зал≥за, сажа, граф≥т). —еред них розр≥зн¤ють магн≥тн≥ та немагн≥тн≥ дактилоскоп≥чн≥ порошки; прост≥ та складн≥. Ќайб≥льш в≥дом≥ так≥ магн≥тн≥ порошки, ¤к Ђјгатї, Ђ—апф≥рї, Ђ–уб≥нї, Ђћалах≥тї, Ђ“опазї та ≥н. ≤снують ун≥версальн≥ сум≥ш≥ порошк≥в, що придатн≥ дл¤ забарвленн¤ сл≥д≥в на р≥зних поверхн¤х (темна сум≥ш: родам≥н Ч 3 %, оксид кобальту Ч 60 %, живиц¤ Ч 37 %; св≥тла сум≥ш: оксид цинку (оброблений спиртовим розчином оксих≥нолу) Ч 3 %, оксид свинцю Ч 60 %, живиц¤ Ч 37 %). ѕринцип використанн¤ порошк≥в пол¤гаЇ в тому, що потожиров≥ вид≥ленн¤ на в≥дбитках пальц≥в рук тривалий час залишаютьс¤ зволоженими, тому до них прилипають часточки порошк≥в. —л≥д на темн≥й поверхн≥ забарвлюють св≥тлим порошком, а на св≥тл≥й Ч темним.

ƒо способ≥в ви¤вленн¤ сл≥д≥в рук належить також обробка поверхн≥ обТЇкта парами йоду. ќкурюванн¤ парами йоду не знищуЇ сл≥д≥в ≥ не виключаЇ у раз≥ невдач≥ застосуванн¤ ≥нших метод≥в. —л≥ди забарвлюють парами йоду за допомогою йодноњ трубки (складаЇтьс¤ з гумовоњ груш≥, безпосередньо йодноњ трубки ≥ скл¤ноњ л≥йки). “аким способом ви¤вл¤ють сл≥ди рук на найр≥зноман≥тн≥ших поверхн¤х: папер≥, картон≥, дерев≥, пластмас≥, лакованих мебл¤х. ќднак сл≥ди, що ви¤влен≥ за допомогою пар≥в йоду, швидко знебарвлюютьс¤. ѕари йоду не ст≥йк≥, швидко випаровуютьс¤ (прот¤гом 10Ч15 хв.). «абарвлен≥ парами йоду сл≥ди ф≥ксують фотографуванн¤м, а в де¤ких випадках закр≥плюють на поверхн≥ розчином крохмалю або порошком зал≥за.

’≥м≥чн≥ способи заснован≥ на взаЇмод≥њ де¤ких складових частин потожировоњ речовини з певними реактивами: х≥м≥чн≥ реактиви вступають в реакц≥ю з ам≥нокислотами поту ≥ забарвлюють сл≥ди рук. Ќайб≥льшого поширенн¤ отримали так≥ х≥м≥чн≥ реактиви, ¤к водний розчин азотнокислого ср≥бла (5Ч10 %), розчин н≥нг≥дрину (0,2Ч2 %) або алоксану в ацетон≥ (1 %), розчин бензидину в перекису водню (у 100 см3 етилового спирту розчин¤Їтьс¤ 0,25 г бензидину). –обота з х≥м≥чними реактивами проводитьс¤ в лабораторних умовах.

—пособи ф≥ксац≥њ сл≥д≥в рук:

ѕ≥сл¤ ви¤вленн¤ сл≥д≥в рук њх необх≥дно сфотографувати, а пот≥м описати у протокол≥ сл≥дчого огл¤ду. ¬ протокол≥ зазначаЇтьс¤: на ¤кому предмет≥ ви¤влено сл≥ди та њх м≥сцезнаходженн¤; розташуванн¤ сл≥д≥в на обТЇкт≥; характер ≥ стан поверхн≥ обТЇкта; вид сл≥ду; розм≥ри кожного слiду; ¤к≥ способи ви¤вленн¤ ≥ ф≥ксац≥њ використовувалис¤; ¤к саме упакован≥ обТЇкти з≥ сл≥дами.

оп≥юванн¤ потожирових сл≥д≥в, забарвлених дактилоскоп≥чними порошками, зд≥йснюЇтьс¤ на спец≥альну слiдокоп≥ювальну пл≥вку (темну або св≥тлу). ƒл¤ коп≥юванн¤ обТЇмних сл≥д≥в рук використовують пол≥мерн≥ матер≥али: сил≥конов≥ пасти Ђ ї, Ђ”-4ї, Ђ— “Ќ-1ї, Ђ—иеластї.

”пакуванн¤ предмет≥в з≥ сл≥дами рук. ¬илучен≥ предмети з≥ сл≥дами рук повинн≥ бути певним чином упакован≥. —пособи упакуванн¤: цил≥ндричн≥ предмети (наприклад, скл¤нку) можна пом≥стити м≥ж двома дощечками, ¤к≥ перевТ¤зують шпагатом; предмет може бути затиснутий листами картону, пом≥щений у коробку, ¤ка перевТ¤зуЇтьс¤ шпагатом.

—утн≥сть дактилоскоп≥чноњ експертизи. ƒактилоскоп≥чна експертиза (експертиза сл≥д≥в рук) Ї р≥зновидом трасолог≥чноњ експертизи, основним завданн¤м ¤коњ Ї ≥дентиф≥кац≥¤ особи за сл≥дами рук, залишеними на м≥сц≥ под≥њ.

ƒл¤ проведенн¤ дактилоскоп≥чноњ експертизи сл≥д п≥дготувати:

“иповими питанн¤ми, ¤к≥ вир≥шуЇ дактилоскоп≥чна експертиза, Ї так≥: чи залишен≥ сл≥ди рук даною особою; чи залишен≥ сл≥ди рук, вилучен≥ з м≥сц¤ под≥њ, одн≥Їю особою; чи Ї на даному предмет≥ сл≥ди рук ≥ чи придатн≥ вони дл¤ ≥дентиф≥кац≥њ або визначенн¤ родовоњ (груповоњ) належност≥; ¤кою рукою ≥ ¤кими пальц¤ми руки залишен≥ сл≥ди; ¤к≥ особливост≥ мають руки людини, ¤ка залишила сл≥ди (в≥дсутн≥сть пальц≥в, на¤вн≥сть шрам≥в тощо); ¤кими д≥л¤нками поверхн≥ долон≥ залишен≥ сл≥ди; внасл≥док ¤коњ д≥њ залишений сл≥д (хапанн¤, торканн¤ тощо).

ѕроцес експертного досл≥дженн¤ з метою ≥дентиф≥кац≥њ складаЇтьс¤ з к≥лькох посл≥довних етап≥в: п≥дготовчий етап, розд≥льний анал≥з, пор≥вн¤льне досл≥дженн¤, складанн¤ висновк≥в. ѕри розд≥льному анал≥з≥ окремо дослiджують сл≥д (чи його коп≥ю) та обТЇкт (експериментальн≥ зразки), ¤кий м≥г залишити сл≥д на м≥сц≥ под≥њ. ќсновним завданн¤м етапу Ї ви¤вленн¤ ≥ вивченн¤ загальних ≥ окремих ознак зовн≥шньоњ будови, ¤к≥ в≥дбит≥ в сл≥д≥ та притаманн≥ обТЇкту. —початку ви¤вл¤ютьс¤ загальн≥ ознаки пап≥л¤рного в≥зерунка (його тип ≥ вид, взаЇмне розташуванн¤ частин ≥ елемент≥в узору, загальна спр¤мован≥сть окремих поток≥в л≥н≥й узору, його розм≥р, ширина л≥н≥й узору, загальна к≥льк≥сть деталей в узор≥ тощо), а пот≥м окрем≥ ознаки (початок та к≥нець л≥н≥њ, м≥сток, гачок, розвилок, згиб, cтоншенн¤ чи cтовщенн¤ пап≥л¤рноњ л≥н≥њ, форми крањв, пори та ≥н.).

ѕ≥д час експертного досл≥дженн¤ сл≥д≥в рук доц≥льним Ї використанн¤ пап≥л¤роскопа (дактилоскопа) Ч прилада, що призначений дл¤ розгл¤данн¤, пор≥вн¤льного досл≥дженн¤ ≥ фотографуванн¤ двох пор≥внюваних дактилокарт, або вивченн¤ пап≥л¤рних в≥зерунк≥в у зб≥льшеному вигл¤д≥.

ѕор≥вн¤нн¤ ознак зд≥йснюЇтьс¤ з метою встановленн¤ сп≥впаданн¤ або в≥дм≥нностей щодо кожноњ ознаки та њх сукупност≥. ѕор≥вн¤льне досл≥дженн¤ пап≥л¤рного в≥зерунка даЇ змогу зробити висновок про на¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть тотожност≥.

І 6. —л≥ди н≥г та взутт¤ людини.

—л≥ди н≥г ≥ взутт¤ Ч це в≥дбитки морфолог≥чних особливостей н≥г, шк≥рного рельЇфу (або рельЇфу п≥дошви взутт¤). ¬иди сл≥д≥в н≥г (взутт¤) под≥л¤ютьс¤ на обТЇмн≥ (утворюютьс¤ на поверхн≥ ірунту) ≥ поверхнев≥ (видим≥, невидим≥), статичн≥ та динам≥чн≥. ќбТЇктом трасолог≥чного досл≥дженн¤ можуть бути сл≥ди н≥г людини, сл≥ди взутт¤ ≥ дор≥жка сл≥д≥в.

—л≥ди босоњ ноги бувають обТЇмн≥ й поверхнев≥; в них вид≥л¤ють пальц≥, плюснову частину, зв≥д ≥ пТ¤тку. Ќа поверхн≥ ступн≥ розташован≥ пап≥л¤рн≥ л≥н≥њ, ¤к≥ утворюють певн≥ в≥зерунки. «а статичними сл≥дами босоњ ноги можна встановити особу, ¤ка њх залишила.

Ќа м≥сц≥ под≥њ може бути ви¤влено одиночний сл≥д або к≥лька посл≥довно залишених сл≥д≥в н≥г чи взутт¤ (рис. 5). ƒор≥жка сл≥д≥в н≥г Ч це група сл≥д≥в н≥г людини, ¤ка складаЇтьс¤ з к≥лькох (три ≥ б≥льше) посл≥довно розташованих в≥дбитк≥в босих н≥г або взутт¤ (рис. 6). ≈лементи дор≥жки сл≥д≥в н≥г: л≥н≥¤ напр¤мку руху; л≥н≥¤ ходьби; довжина кроку; ширина кроку; кут розгортанн¤ стопи. ƒор≥жка сл≥д≥в н≥г маЇ д≥агностичне значенн¤ (даЇ змогу зробити висновок про напр¤мок, швидк≥сть ≥ характер пересуванн¤, зр≥ст, стать, ф≥зичний стан ≥ приблизний в≥к, ф≥зичн≥ вади).

–ис. 5. —л≥д взутт¤:

–ис. 6. ƒор≥жка сл≥д≥в н≥г:

—пособи ф≥ксац≥њ сл≥д≥в н≥г (взутт¤):

” протокол≥ сл≥дчого огл¤ду сл≥д зазначити: м≥сце ≥ час ви¤вленн¤ сл≥д≥в; на ¤к≥й поверхн≥ вони ви¤влен≥ (п≥сок, глина, сн≥г, асфальт тощо); вид сл≥ду (обТЇмний, поверхневий); форма (сл≥ди черевик≥в, чоб≥т, босоњ ноги); розм≥ри сл≥ду; ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ п≥дошви; дан≥ вим≥р≥в елемент≥в дор≥жки сл≥д≥в; спос≥б ви¤вленн¤ ≥ ф≥ксац≥њ сл≥ду; спос≥б вилученн¤ сл≥ду та його упаковка.

—л≥ди н≥г (взутт¤) фотографуютьс¤ за правилами масштабноњ зйомки. ќбТЇмн≥ сл≥ди н≥г на сн≥гу фотографують ≥з жовтим або жовтогар¤чим св≥тлоф≥льтром ≥ з блендою. ƒор≥жка сл≥д≥в фотографуЇтьс¤ панорамним способом.

ѕ≥д час огл¤ду одиночного сл≥ду взутт¤ п≥дл¤гають вим≥рюванню так≥ параметри:

«авжди необх≥дно намагатис¤ вилучити сл≥д в натур≥. якщо це неможливо, вдаютьс¤ до коп≥юванн¤ сл≥д≥в н≥г.

¬иготовленн¤ зл≥пк≥в. ѕ≥сл¤ фотографуванн¤ та опису в протокол≥ сл≥д≥в з них виготовл¤ютьс¤ зл≥пки, використовуючи при цьому г≥пс, параф≥н, с≥рку, пол≥мерн≥ матер≥али.

ѕор¤док виготовленн¤ г≥псового зл≥пка: ≥з сл≥ду видал¤ють сторонн≥ предмети; готують арматуру дл¤ каркаса (за довжиною ≥ шириною) ≥ бирку; готують розчин г≥псовоњ маси; заповнюють сл≥д насипним, наливним або комб≥нованим способом; п≥сл¤ затверд≥нн¤ зл≥пка його видал¤ють ≥ промивають чистою водою (рис. 7).

Ќаливний спос≥б. ” посуд ≥з водою невеличкими дозами насипають сухий г≥пс, р≥вном≥рно перем≥шуючи до утворенн¤ Ђсметанопод≥бноњї маси. «аливають у сл≥д г≥псову масу на 10Ч15 мм, розм≥щують арматуру, пот≥м виливають ≥ншу частину г≥псового розчину. ƒл¤ виготовленн¤ одного зл≥пка необх≥дно мати 0,5 л води ≥ 0,5Ч0,7 кг медичного г≥псу.

якщо сл≥ди взутт¤ залишен≥ на сн≥гу, рекомендуЇтьс¤ застосовувати комб≥нований спос≥б. —л≥д покривають тонким шаром сухого г≥псу, а пот≥м заливають г≥псовим розчином. ” цьому випадку розчин повинен мати температуру пов≥тр¤, а при дуже низьк≥й температур≥ розчин г≥псу робл¤ть на антифриз≥ (сум≥ш води з≥ спиртом).

якщо сл≥ди взутт¤ залишен≥ на сипучому ірунт≥, њх попередньо укр≥плюють, поливаючи навколо них на в≥дстан≥ 50 мм водою, а пот≥м застосовуЇтьс¤ наливний спос≥б.

якщо в сл≥д≥ Ї вода, рекомендуЇтьс¤ застосовувати насипний спос≥б. ƒл¤ цього в сл≥д насипають на 2Ч2,5 мм сухого г≥псу, кладуть арматуру, поверх знову насипають ст≥льки ж г≥псу ≥ кр≥зь зволожену марлю ллють воду, поки вона не буде на його поверхн≥.

ѕоверхнев≥ сл≥ди-нашаруванн¤ коп≥юють на гл¤нцевий фотопап≥р чи дактилопл≥вку, а на нер≥вних поверхн¤х коп≥њ виготовл¤ють за допомогою пол≥мерних матер≥ал≥в Ч паст Ђ ї, Ђ”-4ї, Ђ— “Ќ-1ї.

І 7. —л≥ди знар¤дь злому та ≥нструмент≥в

—л≥ди знар¤дь злому Ч це сл≥ди, залишен≥ р≥зними засобами, ¤к≥ використовувалис¤ злочинцем дл¤ в≥дкритт¤ сховищ ≥ руйнуванн¤ перепон. —л≥ди знар¤дь злому под≥л¤ють на так≥ види: сл≥ди натисканн¤, сл≥ди ковзанн¤ (терт¤), сл≥ди р≥занн¤, розпилу, розрубу ≥ свердл≥нн¤ (рис. 8). «алежно в≥д умов сл≥доутворенн¤ вони можуть бути обТЇмними та поверхневими, статичними ≥ динам≥чними. —л≥ди знар¤дь злому та ≥нструмент≥в ви¤вл¤ють на зламаних в≥кнах, двер¤х, проламаних п≥длогах або стел¤х, на замикаючих пристро¤х.

«нар¤дд¤ злому Ч це будь-¤кий твердий предмет (металевий прут, лом, труба, сокира тощо), ¤кий може бути використаний дл¤ подоланн¤ перешкод. «азвичай застосовуЇтьс¤ р≥зний стол¤рський або слюсарський ≥нструмент, металев≥ предмети. ƒо особливоњ групи знар¤дь злому належать спец≥ально виготовлен≥ у злочинних ц≥л¤х ≥нструменти та пристроњ: Ђгус¤ча лапаї, Ђракї, Ђфомкаї, Ђуњст≥т≥ї, Ђв≥дмичкиї та ≥н.

‘≥ксац≥¤ сл≥д≥в зд≥йснюЇтьс¤ за загальними правилами в протокол≥ сл≥дчого огл¤ду, де в≥дображаЇтьс¤, що зламано, з ¤кого матер≥алу виготовлено цей обТЇкт, де в≥н розташований, ¤к≥ на ньому пошкодженн¤, њх розм≥ри, контур, форма, механ≥зм утворенн¤, вид сл≥д≥в, на¤вн≥сть в них сторонн≥х речовин тощо. ¬и¤влен≥ на м≥сц≥ под≥њ знар¤дд¤ злому п≥дл¤гають ретельному огл¤ду ≥ опису в протокол≥. —л≥ди знар¤дь злому та ≥нструмент≥в необх≥дно сфотографувати за правилами масштабноњ зйомки. ƒр≥бн≥ сл≥ди-в≥дображенн¤ доц≥льно фотографувати методом макрозйомки.

1	2
3	4

–ис. 8. —л≥ди знар¤дь злому:

—пособи ф≥ксац≥њ сл≥д≥в знар¤дь злому:

ƒл¤ виготовленн¤ зл≥пк≥в використовуютьс¤ р≥зн≥ матер≥али: пластил≥н, г≥пс, синтетичн≥ матер≥али Ч пасти Ђ ї, Ђ”-4ї, Ђ— “Ќ-1ї, зубол≥карськ≥ зл≥почн≥ маси (ст≥ракрил, стенс, дентол, т≥одент). ¬иготовлен≥ зл≥пки сл≥д упакувати та опечатати.

ƒосл≥дженн¤ сл≥д≥в знар¤дь злому та ≥нструмент≥в даЇ змогу зТ¤сувати механ≥зм злому, навички злочинц¤, встановити групову належн≥сть знар¤дд¤, ¤ке було застосовано, або ≥дентиф≥кувати його.

І 8. —л≥ди транспортних засоб≥в

—л≥ди транспортних засоб≥в Ч це сл≥ди, ¤к≥ в≥дображають зовн≥шню будову частин транспортного засобу: сл≥ди- в≥дображенн¤ (сл≥ди кол≥с на ірунт≥); предмети, що в≥докремилис¤ в≥д транспортного засобу (частки фарного скла); речовини (пл¤ми мастила).

ол≥сний транспорт залишаЇ сл≥ди статичного походженн¤ Ч сл≥ди коченн¤, а п≥д час р≥зкого гальмуванн¤ утворюютьс¤ сл≥ди динам≥чного походженн¤ Ч сл≥ди гальмуванн¤. —л≥ди автотранспорту залишаютьс¤ у вигл¤д≥ в≥дбитк≥в протектора (рис. 9). ¬они можуть бути обТЇмними (на сн≥гу, глин≥, ≥ншому ірунт≥) ≥ поверхневими (на асфальт≥).

–ис. 9. —л≥ди протектор≥в шин транспортних засоб≥в.

«а сл≥дами транспортного засобу можна визначити: групову належн≥сть (тип, марку, модель); ототожнити транспортний зас≥б або його частину; встановити де¤к≥ обставини розсл≥дуваноњ под≥њ (напр¤мок руху, довжину шл¤ху гальмуванн¤, швидк≥сть гальмуванн¤, механ≥зм ≥ характер ушкоджень та ≥н.). ¬ивченн¤ сл≥д≥в дозвол¤Ї встановити: кол≥ю (в≥дстань м≥ж середн≥ми л≥н≥¤ми сл≥д≥в колес, встановлених на одн≥й ос≥), базу (в≥дстань м≥ж передньою та задньою ос¤ми), к≥льк≥сть осей та колес, ширину б≥говоњ дор≥жки, довжину кола колес.

—пособи ф≥ксац≥њ сл≥д≥в транспортних засоб≥в:

” протокол≥ сл≥дчого огл¤ду необх≥дно зазначати:

ѕоверхнев≥ сл≥ди протектора можуть бути скоп≥йован≥ на фотопап≥р або прошкурену листову гуму. ” випадку ви¤вленн¤ сл≥д≥в на картон≥, фанер≥, папер≥, од¤з≥ потерп≥лого вони вилучаютьс¤ в натур≥.

« обТЇмних сл≥д≥в транспортних засоб≥в виготовл¤ють г≥псов≥ зл≥пки (зл≥пки повинн≥ бути завдовжки 600Ч700 мм). ƒл¤ ф≥ксац≥њ окремих деталей використовують пол≥мерн≥ матер≥али.

«ћ≤—“

Ѕ≥бл≥отека ”ѕ ЌјЌ”

Сайт управляется системой uCoz