«астосуванн¤ судовоњ фотограф≥њ при проведенн≥ сл≥дчих д≥й передбачено крим≥нально-процесуальним законодавством. “ак, в≥дпов≥дно до ст. 191  ѕ  сл≥дчий п≥д час огл¤ду м≥сц¤ под≥њ в необх≥дних випадках проводить фотограф≥чну зйомку. ” ст. 79  ѕ  зазначено, що речов≥ докази повинн≥ бути по можливост≥ сфотографован≥.

—удова фотограф≥¤ Ч це галузь крим≥нал≥стичноњ техн≥ки, ¤ка розробл¤Ї фотограф≥чн≥ засоби, прийоми ≥ методи ви¤вленн¤, ф≥ксац≥њ ≥ досл≥дженн¤ доказ≥в. «м≥ст судовоњ фотограф≥њ становл¤ть науков≥ положенн¤ ≥ практичн≥ рекомендац≥њ щодо використанн¤ фотограф≥њ в розсл≥дуванн≥ злочин≥в. ¬икористанн¤ фотограф≥чноњ зйомки в розсл≥дуванн≥ злочин≥в зумовлено такими чинниками:

1) даЇ змогу ¤кнайточн≥ше заф≥ксувати обТЇкт, його стан, ознаки;
2) забезпечуЇ швидку ф≥ксац≥ю тих чи ≥нших обТЇкт≥в;
3) даЇ адекватне у¤вленн¤ про зображений на фотозн≥мку обТЇкт; фотограф≥чне зображенн¤ маЇ властив≥сть наочност≥ й документальност≥;
4) ≥снуЇ можлив≥сть одержанн¤ слабковидимих ≥ невидимих деталей, сл≥д≥в, ознак.

–езультати фотозйомки усп≥шно використовуютьс¤ при розсл≥дуванн≥ р≥зних вид≥в злочин≥в, п≥д час провадженн¤ р≥зноман≥тних сл≥дчих д≥й (огл¤ду м≥сц¤ под≥њ, сл≥дчого огл¤ду документ≥в, обшуку, предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤, в≥дтворенн¤ обстановки ≥ обставин под≥њ та ≥н.), у експертних досл≥дженн¤х, в оперативно-розшуков≥й д≥¤льност≥. ‘отограф≥чний метод ф≥ксац≥њ не порушуЇ стану матер≥альних обТЇкт≥в або сл≥д≥в. ” де¤ких випадках фотограф≥чна зйомка може заповнити прогалини в опис≥ факт≥в у протоколах сл≥дчого огл¤ду, ви¤вити слабковидим≥ або невидим≥ детал≥ чи ознаки обТЇкта. ≤люстративн≥сть ≥ наочн≥сть фотограф≥њ дозвол¤ють застосовувати њњ в попередженн≥ злочин≥в, у розшуку ос≥б, ¤к≥ зникли безв≥сти, та злочинц≥в.

—удова фотограф≥¤ под≥л¤Їтьс¤ на фотограф≥ю судово-оперативну (ф≥ксуючу) та судово-досл≥дницьку (експертну).

—удово-оперативна фотограф≥¤ ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть метод≥в, прийом≥в ≥ засоб≥в, що застосовуютьс¤ при провадженн≥ сл≥дчих чи оперативно-розшукових д≥й дл¤ ф≥ксац≥њ обстановки, сл≥д≥в та ≥нших обТЇкт≥в. ‘≥ксац≥¤ в судов≥й фотограф≥њ маЇ на мет≥ точно ≥ повно в≥добразити обТЇкти у тому вигл¤д≥ та стан≥, у ¤кому вони спостер≥гаютьс¤ на момент фотозйомки. ‘отозйомка виступаЇ додатковим засобом ф≥ксац≥њ у процес≥ зд≥йсненн¤ сл≥дчоњ д≥њ. —удово-оперативна фотограф≥¤ ¤к спос≥б ф≥ксац≥њ п≥д час розсл≥дуванн¤ застосовуЇтьс¤ у поЇднанн≥ з оформленн¤м протоколу, схем ≥ план≥в. ќбТЇктами судово-оперативноњ фотозйомки Ї: м≥сцев≥сть ≥ прим≥щенн¤, а також њх окрем≥ д≥л¤нки, предмети, сл≥ди, трупи, жив≥ особи, окрем≥ д≥њ учасник≥в сл≥дчих д≥й та њх результати. —удово-оперативну фотозйомку зд≥йснюЇ сл≥дчий, оперативний прац≥вник органу д≥знанн¤ або спец≥ал≥ст за допомогою фотограф≥чноњ техн≥ки, що входить до фотокомплекту сл≥дчого.

—удово-досл≥дницька фотограф≥¤ Ч це система спец≥альних метод≥в, прийом≥в ≥ засоб≥в, що застосовуютьс¤ дл¤ одержанн¤ нових факт≥в при провадженн≥ судових експертиз. ƒосл≥дженн¤ з використанн¤м засоб≥в ≥ метод≥в судовоњ фотограф≥њ передбачаЇ ви¤вленн¤ слабковидимих або зовс≥м невидимих за звичайних умов ознак, под≥бност≥ або р≥зниц≥ м≥ж ними. —удово-досл≥дницьку фотограф≥ю ≥нод≥ називають експертною,через те що њњ методи ≥ засоби застосовують експерти п≥д час своњх досл≥джень. ќбТЇктами судово-досл≥дницькоњ фотограф≥њ Ї речов≥ докази, ¤к≥ п≥ддаютьс¤ експертному досл≥дженню, пор≥вн¤льн≥ зразки та матер≥али, що використовуютьс¤ п≥д час експертизи. “ака фотограф≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ за особливих умов осв≥тленн¤, проведенн¤м зйомки в невидимих промен¤х, зйомкою люм≥несценц≥њ, посиленн¤м контраст≥в, ≥з використанн¤м розр≥зненн¤ кольор≥в, методом м≥крофотограф≥њ тощо.

‘отозйомка повинна передувати будь-¤кому ≥ншому способу ф≥ксац≥њ ≥нформац≥њ ≥ виконуватис¤ в≥дпов≥дно до крим≥нал≥стичних рекомендац≥й. «а своЇю правовою природою фотозн≥мки належать до документ≥в ≥ можуть бути використан≥ у крим≥нальному процес≥ ¤к джерело доказ≥в.

Ќа сьогодн≥ у практиц≥ розсл≥дуванн¤ злочин≥в часто використовуЇтьс¤ фотоф≥ксац≥¤, тобто ф≥ксац≥¤, кр≥м ≥нших ознак, й кол≥рноњ гами обТЇкта.  ольоровий фотодрук даЇ змогу заф≥ксувати додатков≥ ознаки обТЇкта, ≥ тому маЇ переваги перед чорно-б≥лим друком.

¬насл≥док науково-техн≥чного прогресу традиц≥йн≥ фототехн≥чн≥ засоби зам≥нюютьс¤ на б≥льш сучасн≥. “ак, достатньо широко розповсюджен≥ м≥н≥фотолаборатор≥њ, ¤к≥ полегшують процес виготовленн¤ значноњ к≥лькост≥ фотограф≥й. ” практиц≥ розсл≥дуванн¤ злочин≥в ≥ експертн≥й практиц≥ важливого значенн¤ набуваЇ використанн¤ цифрових фотокамер. ѕринцип њх роботи пол¤гаЇ в такому: п≥сл¤ введенн¤ в памТ¤ть фотоапарата необх≥дноњ к≥лькост≥ кадр≥в в≥дпов≥дн≥ сигнали ввод¤тьс¤ в компТютер, п≥сл¤ чого фотокамера готова дл¤ нових зйомок. Ќа зворотн≥й кришц≥ фотоапарата розм≥щений невеличкий р≥динно-кришталевий екран, ¤кий використовуЇтьс¤ ¤к в≥деошукач та даЇ змогу перегл¤дати сфотографоване. ‘отозн≥мки друкуютьс¤ за допомогою принтера.

«алежно в≥д характеру сл≥дчоњ д≥њ та њњ ц≥лей, специф≥ки обТЇкта фотозйомки ≥ завдань ф≥ксац≥њ застосовуютьс¤ р≥зн≥ види, методи ≥ способи судово-оперативноњ фотограф≥њ. —удово-фотограф≥чн≥ способи, методи ≥ види зйомки становл¤ть систему судовоњ фотограф≥њ.

—пос≥б Ч це пор¤док д≥њ, спр¤мований на вир≥шенн¤ завдань щодо використанн¤ фотограф≥њ: що, ¤к, у ¤к≥й посл≥довност≥, за допомогою ¤ких засоб≥в; що ≥ ¤к показати на фотозн≥мках. ћетоди судовоњ фотограф≥њ Ч це сукупн≥сть способ≥в (правил ≥ рекомендац≥й) щодо обранн¤ фототехн≥чних засоб≥в ≥ прийом≥в њх застосуванн¤. —укупн≥сть метод≥в ≥ способ≥в (прийом≥в) зйомки щодо особливостей крим≥нал≥стичних обТЇкт≥в становл¤ть види зйомки.

” судово-оперативн≥й фотограф≥њ найпоширен≥шим видом зйомки Ї фотозйомка м≥сц¤ под≥њ. ƒо фотограф≥чноњ ф≥ксац≥њ м≥сц¤ под≥њ ставл¤тьс¤ так≥ вимоги:

1) пор¤док фотозйомки та процедури огл¤ду м≥сц¤ под≥њ Ї взаЇмоповТ¤заними;
2) фотозйомка повинна передувати ≥ншим методам ф≥ксац≥њ;
3) засоби ≥ методи фотозйомки обираютьс¤ залежно в≥д ситуац≥њ огл¤ду, дл¤ забезпеченн¤ повноти, всеб≥чност≥ та точност≥ ф≥ксац≥њ;
4) сукупн≥сть фотозн≥мк≥в повинна давати повне й ч≥тке у¤вленн¤ про обстановку злочину, його сл≥ди ≥ детал≥;
5) до внесенн¤ ¤кихось зм≥н в обстановку необх≥дно сфотографувати загальний вигл¤д м≥сц¤ под≥њ ≥ взаЇмне розташуванн¤ обТЇкт≥в;
окрем≥ сл≥ди ≥ предмети спочатку фотографуютьс¤ у тому вигл¤д≥, в ¤кому вони були ви¤влен≥.

–озр≥зн¤ють чотири види фотограф≥чноњ зйомки на м≥сц≥ под≥њ: ор≥Їнтуючу, огл¤дову, вузлову ≥ детальну (рис. 2). ÷ей розпод≥л певною м≥рою Ї умовним.

a

б	в
г	і

–ис. 2. ¬иди фотограф≥чноњ зйомки на м≥сц≥ под≥њ:

ќр≥Їнтуюча зйомка своњм завданн¤м маЇ ф≥ксац≥ю певного обТЇкта або м≥сц¤ под≥њ разом ≥з оточуючими його предметами, буд≥вл¤ми, м≥сцев≥стю, тобто ор≥Їнтуючий зн≥мок повинен м≥стити зображенн¤ власне м≥сц¤ под≥њ на фон≥ оточуючих предмет≥в чи м≥сцевост≥.

ћ≥сце под≥њ сл≥д фотографувати на фон≥ предмет≥в, що можуть слугувати ор≥Їнтирами. јби зн≥мки були д≥йсно ор≥Їнтуючими, необх≥дно правильно вибрати напр¤мок ≥ точку зйомки. ќр≥Їнтуюча зйомка провадитьс¤ звичайним або панорамним методом. «вичайна зйомка виконуЇтьс¤ ширококутовим або звичайним обТЇктивом з≥ значноњ в≥дстан≥.

” б≥льшост≥ випадк≥в ор≥Їнтуючий зн≥мок важко зробити на один кадр ≥з невеличкоњ в≥дстан≥. ƒл¤ того щоб охопити м≥сце под≥њ ≥ прилеглу територ≥ю, використовують кругову або л≥н≥йну панораму.

ќгл¤дова зйомка застосовуЇтьс¤ дл¤ ф≥ксац≥њ загального вигл¤ду м≥сц¤ под≥њ без оточуючих предмет≥в. јби заф≥ксувати взаЇмне розташуванн¤ найважлив≥ших обТЇкт≥в, в≥добразити њх специф≥ку, зйомку провад¤ть ≥з р≥зних бок≥в. ¬ажливою вимогою щодо огл¤дових зн≥мк≥в Ї повнота зображенн¤ м≥сц¤ под≥њ.

ќгл¤довий зн≥мок повинен бути зроблений ≥з такоњ позиц≥њ, з ¤коњ можна було б ≥з упевнен≥стю розп≥знати взаЇмне положенн¤ важливих обТЇкт≥в обстановки. “а частина простору, ¤ка не може бути в≥дтворена на зображенн≥ з одн≥Їњ позиц≥њ, Ї Ђсл≥пою зоноюї.  ожний поодинокий знiмок маЇ так≥ зони.

ќсоблив≥стю огл¤довоњ зйомки Ї можлив≥сть ф≥ксац≥њ тих самих предмет≥в у к≥лькох ракурсах. якщо м≥сце под≥њ маЇ складну будову, вдаютьс¤ до виготовленн¤ к≥лькох зн≥мк≥в, ¤к≥ доповнюють один одного, Ч огл¤довоњ сер≥њ. “ака сер≥¤ даЇ змогу скласти з отриманих зн≥мк≥в зображенн¤ де¤кого розгорнутого простору таким чином, що зображенн¤ на одному зн≥мку Ї продовженн¤м зображенн¤ на ≥ншому. ќгл¤дова сер≥¤ може належати також до р≥зних ≥зольованих один в≥д одного обТЇкт≥в. ” т≥сних прим≥щенн¤х зйомку провод¤ть панорамним методом або з використанн¤м ширококутних обТЇктив≥в.

¬узлова зйомка Ч це зйомка частин (вузл≥в) обТЇкта. ¬узол Ч це частина м≥сц¤ под≥њ, де ви¤влен≥ сл≥ди злочину. ѕри так≥й зйомц≥ великим планом фотографуютьс¤ певн≥ д≥л¤нки м≥сц¤ под≥њ, що мають важливе значенн¤, та обТЇкти, з ¤кими були повТ¤зан≥ д≥њ злочинц¤. “ак, у прим≥щенн≥, де вчинена крад≥жка, це можуть бути зламан≥ двер≥, пошкоджене в≥кно, розкрит≥ сховища та ≥н. Ќа м≥сц≥ вбивства обТЇктом вузловоњ зйомки може бути труп з≥ сл≥дами ушкоджень.

 ≥льк≥сть вузл≥в на м≥сц≥ под≥њ визначаЇтьс¤ сл≥дчим ≥ залежить в≥д особливостей злочину та специф≥ки обТЇкт≥в на м≥сц≥ под≥њ.

ƒетальна зйомка Ч це зйомка окремих сл≥д≥в, предмет≥в, деталей обстановки м≥сц¤ под≥њ. ѓњ завжди провад¤ть масштабним способом: великим планом ≥з масштабною л≥н≥йкою. ƒетальн≥й зйомц≥ п≥ддаютьс¤ насамперед предмети ≥ сл≥ди, ¤к≥ не можуть бути вилучен≥ з м≥сц¤ под≥њ, швидко зм≥нюють своњ властивост≥ або мають небезпеку њх ушкодженн¤. ѕри вибор≥ ракурсу зйомки виход¤ть ≥з завдань Ч ви¤вленн¤ найважлив≥ших, типових особливостей, що стосуютьс¤ форми, розм≥р≥в, взаЇмного розташуванн¤ частин, структури, а також розкритт¤ крим≥нал≥стичного значенн¤ предмета чи сл≥ду.

ѕовна фотограф≥чна ф≥ксац≥¤ обстановки м≥сц¤ под≥њ передбачаЇ використанн¤ вс≥х розгл¤нутих вид≥в зйомки Ч ор≥Їнтуючоњ, огл¤довоњ, вузловоњ ≥ детальноњ, ¤к≥ доповнюють одна одну та забезпечують ≥люстративн≥сть ≥ обТЇктивне у¤вленн¤ про м≥сце под≥њ.

‘отограф≥чна зйомка трупа маЇ певн≥ особливост≥. ѕри фотографуванн≥ трупа використовуютьс¤ ор≥Їнтуюча, огл¤дова, вузлова ≥ детальна зйомки. ‘отозйомка трупа на м≥сц≥ його ви¤вленн¤ провадитьс¤ дл¤ ф≥ксац≥њ його загального вигл¤ду, пози ≥ положенн¤ щодо навколишнього оточенн¤, сл≥д≥в ≥ ушкоджень на т≥л≥, од¤з≥, на¤вност≥ та розм≥щенн¤ трупних пл¤м, синц≥в.

ƒл¤ ф≥ксац≥њ загального вигл¤ду, положенн¤ ≥ пози труп на м≥сц≥ його ви¤вленн¤ фотографують у взаЇмозвТ¤зку з навколишн≥м оточенн¤м та ≥зольовано в≥д нього. “руп з предметами обстановки навколо нього звичайно фотографують ≥з двох б≥чних стор≥н (рис. 3, а). ‘отозйомку щодо ос≥ трупа бажано зд≥йснювати п≥д кутом 45∞. Ќе рекомендуЇтьс¤ без потреби робити зн≥мки з боку н≥г, особливо з близькоњ в≥дстан≥, та з боку голови.

‘отозйомка трупа призначена дл¤ ф≥ксац≥њ його положенн¤ ≥ пози (рис. 3, б). «ображенн¤м трупа по можливост≥ сл≥д займати весь кадр. ƒл¤ виготовленн¤ зн≥мк≥в трупа у великому план≥ застосовуЇтьс¤ спос≥б фотографуванн¤ панорамою з точок, де оптична в≥сь јЧ¬ повинна проходити по кол≥нних суглобах, а в≥сь ЅЧ√ Ч по середин≥ грудноњ кл≥тини.

а

б

–ис. 3. —хеми фотозйомки трупа:

—л≥ди ≥ ушкодженн¤ фотографують спочатку так, щоб на зн≥мку було видно, на ¤к≥й частин≥ т≥ла чи од¤гу вони знаход¤тьс¤, а пот≥м великим планом ≥з масштабною л≥н≥йкою. —л≥ди кров≥ треба фотографувати масштабною зйомкою. ќсобливо важливо заф≥ксувати локал≥зац≥ю, напр¤мок патьок≥в кров≥, њх форму. ѕри фотозйомц≥ сл≥д≥в ≥ ушкоджень на труп≥ можуть використовуватис¤ св≥тлоф≥льтри. ƒетальн≥ зн≥мки ран, синц≥в, саден бажано ф≥ксувати за допомогою кольоровоњ фотограф≥њ, оск≥льки њх кол≥р маЇ ≥стотне крим≥нал≥стичне значенн¤.

‘отографуванн¤ сл≥д≥в на м≥сц≥ њх ви¤вленн¤ використовуЇтьс¤ дл¤ ф≥ксац≥њ м≥сц¤ њх знаходженн¤, загального вигл¤ду, стану, ≥ндив≥дуальних особливостей. ћ≥сце ви¤вленн¤ сл≥ду ф≥ксують зйомкою на фон≥ оточуючих обТЇкт≥в, пот≥м окремо ф≥ксуЇтьс¤ сл≥д, а також його детал≥ та особливост≥. ѕри фотозйомц≥ сл≥д≥в на м≥сц≥ под≥њ рекомендуЇтьс¤ така посл≥довн≥сть д≥й: спочатку фотографують предмет, на ¤кому ви¤влен≥ сл≥ди, пот≥м взаЇмне розташуванн¤ сл≥д≥в, ≥ останнЇ Ч кожний сл≥д окремо за методом великомасштабноњ зйомки.

‘отозйомка сл≥д≥в рук на м≥сц≥ под≥њ може бути виконана р≥зними способами. “ак, окрем≥ найб≥льш ч≥тк≥ сл≥ди пальц≥в рук фотографують у натуральний розм≥р, використовуючи подовжувальн≥ к≥льц¤. „≥тко видим≥ забарвлен≥ сл≥ди на непрозорих поверхн¤х фотографують за правилами репродукц≥йноњ зйомки. ѕотожиров≥ сл≥ди на прозорому скл≥ можна сфотографувати при проникаючому штучному осв≥тленн≥, спр¤мованому п≥д кутом до оптичноњ ос≥ обТЇктива. ѕри цьому використовуЇтьс¤ Ђмаскаї ≥з чорного паперу з отворами, повторюючими форму сл≥д≥в.

ѕри фотограф≥чн≥й зйомц≥ сл≥д≥в пальц≥в рук сл≥д правильно встановити осв≥тленн¤, дл¤ чого використовуютьс¤ наст≥льн≥ лампи, лампи спалаху або спец≥альн≥ осв≥тлювач≥. ‘отокамера зазвичай встановлюЇтьс¤ на спец≥альний штатив.

”п≥знавальна фотозйомка застосовуЇтьс¤ дл¤ ф≥ксац≥њ зовн≥шност≥ злочинц≥в, з метою використанн¤ њх зн≥мк≥в у крим≥нал≥стичному обл≥ку, п≥д час розшуку та ≥дентиф≥кац≥њ, а також щодо невп≥знаних труп≥в дл¤ обл≥ку њх та встановленн¤ ос≥б загиблих.

ѕри зйомц≥ живих ос≥б звичайно виготовл¤ють три погрудних зн≥мки з зображенн¤ми в 1/7 натурального розм≥ру: правий проф≥ль, вид спереду (анфас) ≥ з поворотом голови праворуч (л≥вий нап≥впроф≥ль). ” повний комплект входить також четвертий зн≥мок Ч вид спереду на повний зр≥ст. “рет≥й ≥ четвертий зн≥мки можна зам≥нити одним Ч ≥з зображенн¤м людини на повний зр≥ст ≥з поворотом усього корпуса праворуч. Ќа зн≥мках у проф≥ль ≥ анфас людина повинна бути зображена без головного убору, шарфа, окул¤р≥в, на третьому зн≥мку Ч в тому вигл¤д≥, у ¤кому вона була затримана. –етуш уп≥знавальних зн≥мк≥в не допускаЇтьс¤.

”п≥знавальна зйомка трупа маЇ своњ особливост≥. —потворене обличч¤ трупа попередньо в≥дновлюють ≥ провад¤ть його Ђтуалетї. ¬≥дновленн¤ обличч¤ пол¤гаЇ в накладенн≥ шв≥в на рани, а Ђтуалетї Ч у припудренн≥ шк≥ри, п≥дфарбуванн≥ губ та ≥н. ќбличч¤ трупа повинно бути сфотографоване до в≥дновленн¤ ≥ Ђтуалетуї, та п≥сл¤ цього. “руп фотографуЇтьс¤ в тому ж од¤з≥, в ¤кому його ви¤вили, а оголений труп прикривають шматком тканини.

ќбличч¤ трупа сл≥д фотографувати у фас, обидва проф≥л≥ (л≥вий ≥ правий), а також у 3/4 повороту обличч¤. ѕеред зйомкою необх≥дно надати трупу певне положенн¤, зручне дл¤ фотографуванн¤. ќбличч¤ трупа фотографуЇтьс¤ з розплющеними очима.

‘отозйомка при в≥дтворенн≥ обстановки ≥ обставин под≥њ (п≥д час сл≥дчого експерименту або перев≥рки показань на м≥сц≥) застосовуЇтьс¤ дл¤ ф≥ксац≥њ найб≥льш ≥стотних момент≥в процесу ≥ результат≥в зазначених д≥й у взаЇмозвТ¤зку з конкретною матер≥альною обстановкою. “ак, залежно в≥д виду ≥ умов сл≥дчого експерименту ≥снуЇ необх≥дн≥сть шл¤хом фотограф≥чноњ зйомки заф≥ксувати м≥сце, обстановку та умови, предмети, що використовувались, окрем≥ елементи досл≥дних д≥й. ѕри сл≥дчому експеримент≥ через велику розмањть досл≥дних д≥й ≥ умов њх виконанн¤ використовуютьс¤ р≥зн≥ способи ≥ методи зйомки. ѕричому зйомка провадитьс¤ до ≥ п≥сл¤ реконструкц≥њ. «окрема, при сл≥дчому експеримент≥ по встановленню можливост≥ бачити под≥ю, що сталас¤, доц≥льно заф≥ксувати фотозйомкою м≥сце перебуванн¤ особи в момент спостереженн¤ ≥ м≥сце, на ¤кому в≥дбувалас¤ под≥¤. якщо потр≥бно перев≥рити можлив≥сть перем≥щенн¤ ¤когось предмета кр≥зь певний отв≥р, спочатку сл≥д сфотографувати окремо отв≥р, пот≥м обТЇкт, ¤кий будуть перем≥щувати, ≥ посл≥довно моменти цього процесу.

‘отографуванн¤ при проведенн≥ перев≥рки показань на м≥сц≥ провадитьс¤ з метою наочноњ ф≥ксац≥њ д≥й учасник≥в на м≥сцевост≥ й у прим≥щенн¤х, де зг≥дно з показанн¤ми ран≥ше допитаноњ особи в≥дбувалас¤ под≥¤ злочину чи њњ окрем≥ обставини. «а допомогою фотозйомки ф≥ксуютьс¤ обТЇкти, положенн¤, стан ≥ ознаки ¤ких можуть обТЇктивно п≥дтвердити або спростувати показанн¤, що перев≥р¤ютьс¤. Ўл¤х пересуванн¤, ¤кий показуЇ особа, сл≥д ф≥ксувати панорамним методом або частинами Ч за напр¤мком руху.

” крим≥нал≥стичн≥й л≥тератур≥ мають м≥сце рекомендац≥њ щодо процедури ≥ посл≥довност≥ застосуванн¤ фотозйомки п≥д час перев≥рки показань на м≥сц≥. “ак, фотозйомкою рекомендуЇтьс¤ ф≥ксувати:

1) м≥сце або вих≥дну точку, зв≥дки починаЇтьс¤ перев≥рка показань;
2) окрем≥ д≥л¤нки маршруту ≥ розташуванн¤ учасник≥в сл≥дчоњ д≥њ;
3) ор≥Їнтири, на ¤к≥ вказуЇ особа, показанн¤ ¤коњ перев≥р¤ютьс¤;
4) м≥сц¤, де ви¤влен≥ сл≥ди ≥ предмети;
5) особливост≥ сл≥д≥в ≥ предмет≥в, ви¤влених при перев≥рц≥.

‘актична обстановка ф≥ксуЇтьс¤ з урахуванн¤м одержаних по¤снень. якщо так≥ по¤сненн¤ супроводжуютьс¤ д≥¤ми, ¤к≥ мають значенн¤ дл¤ справи, то вони також п≥дл¤гають фотозйомц≥.

‘отозйомка при проведенн≥ обшуку передбачаЇ використанн¤ ор≥Їнтуючоњ, огл¤довоњ, вузловоњ ≥ детальноњ зйомок. ‘отозйомка при обшуку доц≥льна дл¤ ф≥ксац≥њ м≥сц¤ розташуванн¤ обТЇкта обшуку, м≥сць розташуванн¤ предмет≥в пошуку, схованок, њх особливостей, будови. ” раз≥ необх≥дност≥ застосовуЇтьс¤ масштабна зйомка. ƒокументи ф≥ксуютьс¤ за правилами репродукц≥йноњ зйомки.

‘отозйомка при предТ¤вленн≥ дл¤ вп≥знанн¤ провадитьс¤ з метою ф≥ксац≥њ запропонованих дл¤ вп≥знанн¤ обТЇкт≥в. “аке фотографуванн¤ даЇ наочне у¤вленн¤ про правильн≥сть добору обТЇкт≥в ≥ даЇ змогу заф≥ксувати р¤д ознак, за ¤кими обТЇкт був уп≥знаний.

«апропонован≥ дл¤ вп≥знанн¤ реч≥ фотографують пронумерованими. ƒо них прикр≥плюють (або б≥л¤ них розмiщують) бирки з ч≥ткими контрастними номерами. —початку фотографують ус≥предТ¤влен≥ предмети, а пот≥м уп≥знаний предмет ≥з биркою. Ќеобх≥дно заф≥ксувати також ≥ндив≥дуальн≥ (окрем≥) ознаки обТЇкта, за ¤кими в≥н був уп≥знаний. ≤ндив≥дуальн≥ особливост≥ фотографуютьс¤ великим планом ≥з масштабною л≥н≥йкою (сл≥ди зносу або ремонту, переробки, пошкодженн¤ тощо).

ѕри предТ¤вленн≥ дл¤ вп≥знанн¤ людей доц≥льно сфотографувати вс≥х предТ¤влених ос≥б (спочатку на повний зр≥ст, а пот≥м крупн≥шим планом Ч по груди). ѕ≥сл¤ цього окремо ф≥ксуЇтьс¤ вп≥знана особа. якщо особа була вп≥знана за ¤кими-небудь ≥ндив≥дуальними ознаками, то њх необх≥дно заф≥ксувати за допомогою масштабноњ фотозйомки (наприклад, родимку або шрам на обличч≥).

ћетоди судово-оперативноњ фотограф≥њ р≥зноман≥тн≥, але основними Ї панорамна, вим≥рювальна, стереоскоп≥чна та репродукц≥йна фотозйомки.

ѕанорамна фотозйомка пол¤гаЇ в суворому посл≥довному фотографуванн≥ частин м≥сцевост≥ чи прим≥щенн¤ за горизонталлю чи вертикаллю, а також довгих, високих споруд ≥ окремих великих обТЇкт≥в, що не вм≥щаютьс¤ в один кадр великого плану. ѕот≥м з окремих заф≥ксованих частин складають одне загальне зображенн¤, ¤ке називаЇтьс¤ фотопанорамою. –озр≥зн¤ють л≥н≥йну, кругову ≥ ¤русну панорами.

ѕри л≥н≥йн≥й панорамн≥й зйомц≥ камера перем≥щуЇтьс¤ по пр¤м≥й л≥н≥њ уздовж обТЇкта, на однаков≥й в≥дстан≥ в≥д нього.  ожний наступний кадр повинен частково перекривати зображенн¤ попереднього.

 ругова панорамна зйомка доц≥льна у тих випадках, коли необх≥дно заф≥ксувати з р≥зних бок≥в далеко розташован≥ обТЇкти. ‘отографуванн¤ провадитьс¤ з одн≥Їњ точки, а камеру п≥сл¤ кожного кадру повертають навколо њњ вертикальноњ ос≥ на певний кут. ‘отоапарат рекомендуЇтьс¤ встановлювати на штатив, використовувати спец≥альну головку з градуйованою шкалою. ѕри зйомц≥ необх≥дно забезпечувати часткове перекритт¤ попереднього кадру. „астина попереднього кадру, що перекриваЇтьс¤ наступним, повинна становити 10Ч15 % його площ≥. ѕовна кругова панорама Ї зображенн¤м м≥сцевост≥ по колу (360∞).

Ќа в≥дм≥ну в≥д круговоњ, ¤русна зйомка зд≥йснюЇтьс¤ поворотом фотокамери навколо њњ горизонтальноњ ос≥; застосовуЇтьс¤ дл¤ ф≥ксац≥њ високих обТЇкт≥в. ѕри цьому масштаб нижн≥х ≥ верхн≥х кадр≥в буде р≥зним внасл≥док зб≥льшенн¤ в≥дстан≥ до частини обТЇкта, що зн≥маЇтьс¤.

ƒл¤ того щоб панорамний зн≥мок мав високу ¤к≥сть, ус≥ фрагменти повинн≥ мати однакову щ≥льн≥сть. “ому рекомендуЇтьс¤ фотографувати вс≥ частини обТЇкта в однакових умовах. ћонтаж готових зн≥мк≥в у фотопанораму провадитьс¤ за детал¤ми зображень, що зб≥гаютьс¤. «н≥мки обр≥зають таким чином, щоб на панорам≥ одна й та сама деталь не була зображена дв≥ч≥.

ѕанорамна зйомка може бути виконана фотокамерою загального призначенн¤ або панорамним фотоапаратом.

¬им≥рювальна зйомка призначена дл¤ одержанн¤ фотозн≥мк≥в, за ¤кими можна визначити розм≥ри сфотографованих обТЇкт≥в ≥ в≥дстан≥ м≥ж ними. “ака зйомка може бути виконана к≥лькома способами: з масштабною л≥н≥йкою, з≥ стр≥чковим (глибинним) або квадратним масштабом.

—утн≥сть масштабноњ зйомки пол¤гаЇ в тому, що обТЇкт фотографуЇтьс¤ разом ≥з масштабною л≥н≥йкою. Ћ≥н≥йка розм≥щуЇтьс¤ поруч з≥ сл≥дом або предметом, на р≥вн≥ њх поверхонь. ћасштабний зн≥мок ф≥ксуЇ сп≥вв≥дношенн¤ предмета ≥ л≥н≥йки у тому вигл¤д≥, ¤ким воно було насправд≥, ≥ не потребуЇ будь-¤ких по¤снень. ѕри зйомц≥ обТЇмних предмет≥в л≥н≥йку п≥дн≥мають за допомогою п≥дкладок до р≥вн¤ площини, що фотографуЇтьс¤. ќптична в≥сь обТЇктива фотоапарата маЇ бути перпендикул¤рна площин≥ обТЇкта ≥ спр¤мована в його центр.

¬им≥рювальна зйомка з≥ стр≥чковим (глибинним) або квадратним масштабом (метрична зйомка) у сл≥дч≥й практиц≥ не одержала поширенн¤ через незручн≥сть розрахунк≥в при зйомц≥. ѕроте њњ рекомендуЇтьс¤ застосовувати у тих випадках, коли при огл¤д≥ м≥сц¤ под≥њ особливо важливе значенн¤ маЇ ф≥ксац≥¤ в≥дстаней м≥ж предметами в глибину ≥ за фронтом.

ѕростим способом метричноњ фотограф≥њ Ї внесенн¤ в кадр, що зн≥маЇтьс¤, шкали в≥ддалень, тобто глибинного масштабу у вигл¤д≥стр≥чки з ч≥ткими под≥лками. ‘отоапарат встановлюЇтьс¤ так, щоб напр¤мок його оптичноњ ос≥ був паралельним п≥длоз≥ прим≥щенн¤ (або поверхн≥ м≥сцевост≥). √либинний масштаб розм≥щуЇтьс¤ на земл≥ або на п≥длоз≥ в напр¤мку в≥д апарата, паралельно його оптичн≥й ос≥. Ќульова точка шкали розташовуЇтьс¤ точно п≥д обТЇктивом.

—тереоскоп≥чна зйомка Ч це метод одержанн¤ зн≥мк≥в, ¤кий даЇ змогу повн≥ше сприймати обс¤г сфотографованих предмет≥в. ќбТЇкт фотографуЇтьс¤ з двох р≥зних точок, ¤к≥ в≥дпов≥дають позиц≥њ л≥вого ≥ правого ока. ƒва зн≥мки утворюють стереопару, ¤ку розгл¤дають через стереоскоп.

¬икористанн¤ стереоскоп≥чноњ зйомки в сл≥дч≥й практиц≥ може бути корисним при ф≥ксац≥њ м≥сц¤ под≥њ, обстановка ¤коњ ¤вл¤Ї собою складне накопиченн¤ значноњ к≥лькост≥ речей ≥ предмет≥в.

–епродукц≥йна фотозйомка Ч це система прийом≥в ф≥ксац≥њ площинних обТЇкт≥в. ¬она застосовуЇтьс¤ дл¤ в≥дтворенн¤ фотограф≥чними способами плоских ориг≥нал≥в (документ≥в, фотозн≥мк≥в, креслень, схем, малюнк≥в та ≥н.). ѕри такому фотографуванн≥ дотримуютьс¤ правил масштабноњ зйомки, що забезпечуЇ високу точн≥сть коп≥њ. ” процес≥ репродукц≥йноњ зйомки необх≥дно:

а) р≥вном≥рно осв≥тлювати всю поверхню обТЇкта;
б) забезпечити паралельн≥сть взаЇмного розташуванн¤ негативного матер≥алу ≥ обТЇкта;
в) оптична в≥сь обТЇктива повинна проходити через центр обТЇкта.

ƒана зйомка виконуЇтьс¤ за допомогою спец≥альноњ або звичайноњ фотоапаратури, дл¤ чого використовують репродукц≥йн≥ установки: портативн≥ (–”-2, –ƒ”, —-64) та стац≥онарн≥ (ћ– ј, ”–” ЂЅ≥лорусь —Ѕ-2ї, Ђ”ларусї).

—удово-досл≥дницька фотограф≥¤ застосовуЇтьс¤ п≥д час проведенн¤ експертних досл≥джень. —пец≥альн≥ методи фотозйомки в лабораторних умовах (м≥крофотограф≥чне досл≥дженн¤, фотограф≥чна зм≥на контраст≥в, кольоропод≥л ≥ кольорова трансформац≥¤, фотозйомка в невидимих промен¤х спектра та ≥н.) розширюють п≥знавальн≥ можливост≥ людини та дозвол¤ють ви¤вл¤ти нов≥ ознаки ≥ властивост≥ обТЇкт≥в, ¤к≥ неможливо побачити при звичайному в≥зуальному сприйн¤тт≥.

‘отограф≥чна зм≥на контраст≥в широко застосовуЇтьс¤ при техн≥ко-крим≥нал≥стичному досл≥дженн≥ документ≥в. ѕри цьому використовуютьс¤: ефект контрасту за ¤скрав≥стю (у однокол≥рних обТЇкт≥в за св≥тл≥стю, що виникаЇ в результат≥ неоднакового в≥дбитт¤ св≥тла або нер≥вном≥рност≥ осв≥тленн¤), ефект контрасту за кольором (в≥дм≥нност≥ обТЇкт≥в чи њх частин за кольором), т≥ньовий контраст (виникаЇ за рахунок т≥ней, ¤к≥ утворюютьс¤ в≥д нер≥вностей поверхн≥ обТЇкта).

 ольоропод≥л Ч це процес зб≥льшенн¤ кольорового контрасту шл¤хом досл≥дженн¤ або фотографуванн¤ обТЇкта кр≥зь спец≥альний св≥тлоф≥льтр.

 ольорова трансформац≥¤ Ч це посиленн¤ кольорового контрасту шл¤хом передач≥ на фотозн≥мку одних кольор≥в ≥ншими, б≥льш насиченими.

¬и¤вленн¤ невидимих обТЇкт≥в може бути зд≥йснено шл¤хом фотографуванн¤ з використанн¤м м≥кроскопа. ћ≥крофотограф≥¤ Ч це фотозйомка, що застосовуЇтьс¤ дл¤ ви¤вленн¤ м≥кроструктури ≥ м≥крорельЇфу досл≥джуваних обТЇкт≥в. ћ≥крофотозйомка з≥ значним зб≥льшенн¤м провадитьс¤ звичайним фотоапаратом, м≥крофотонасадкою, м≥крофотокамерою.

¬ експертн≥й практиц≥ використовуютьс¤ методи фотозйомки в невидимих промен¤х спектра. ѕозитивний результат даЇ фотозйомка в ≥нфрачервоних, ультраф≥олетових чи рентген≥вських промен¤х.

‘отографуванн¤ в ≥нфрачервоних промен¤х Ч це фотозйомка обТЇкта, ¤кий осв≥тлюЇтьс¤ тепловими промен¤ми. ќбТЇктив оснащуЇтьс¤ ≥нфрачервоним ф≥льтром, а обТЇкт осв≥тлюЇтьс¤ електролампами розжарюванн¤. ¬икористовуЇтьс¤ з метою досл≥дженн¤ документ≥в.

‘отографуванн¤ в ультраф≥олетових промен¤х Ч метод, заснований на д≥њ ультраф≥олетових промен≥в, в≥дбитих в≥д обТЇкта зйомки. ƒл¤ збудженн¤ люм≥несценц≥њ обТЇкт осв≥тлюють ультраф≥олетовим св≥тлом ртутно-кварцевоњ лампи. «а допомогою такоњ фотозйомки в≥дновлюють витравлен≥, вицв≥л≥ або написан≥ Ђсимпатичнимиї чорнилами тексти.

‘отографуванн¤ в рентген≥вських промен¤х Ч метод отриманн¤ т≥ньового зображенн¤ за рахунок д≥њ на фотоматер≥ал рентген≥вських промен≥ в, ¤к≥ пройшли кр≥зь сфотографований обТЇкт. «астосовуЇтьс¤ дл¤ вивченн¤ внутр≥шньоњ будови частин вогнепальноњ зброњ, замк≥в, пошуку захованих предмет≥в, читанн¤ де¤ких текст≥в.

¬≥деозапис використовуЇтьс¤ у тих випадках, коли необх≥дно заф≥ксувати певн≥ факти, динам≥чну картину под≥њ, взаЇмозвТ¤зок тих чи ≥нших предмет≥в ≥ сл≥д≥в, складну обстановку м≥сц¤ под≥њ. ¬≥деозйомка може застосовуватис¤ дл¤ ф≥ксац≥њ ¤коњ-небудь сл≥дчоњ д≥њ ц≥лком або окремих њњ елемент≥в. ¬≥деозапис у розсл≥дуванн≥ злочин≥в маЇ так≥ переваги:

1) даЇ змогу одночасно ф≥ксувати звук ≥ зображенн¤ на магн≥тн≥й стр≥чц≥ та в≥зуально контролювати ¤к≥сть запису;
2) м≥стить ≥нформац≥ю про динам≥чн≥сть под≥њ, розвиток т≥Їњ чи ≥ншоњ д≥њ або ¤вища;
3) не потребуЇ лабораторного опрацюванн¤ в≥дзн¤того матер≥алу;
4) даЇ можлив≥сть багаторазово використовувати в≥деостр≥чку дл¤ запису.

—удовий в≥деозапис ¤вл¤Ї собою систему вид≥в, метод≥в ≥ прийом≥в зйомки, ¤к≥ застосовуютьс¤ при проведенн≥ сл≥дчих ≥ судових д≥й, оперативно-розшукових заход≥в ≥ судових експертиз з метою розсл≥дуванн¤ злочин≥ в ≥ наданн¤ суду наочного доказового матер≥алу.

«астосуванн¤ в≥деозапису повинно забезпечити найб≥льш точну ≥ повну ф≥ксац≥ю факт≥в, що мають доказове значенн¤. ¬≥деозйомка не п≥дм≥н¤Ї фотограф≥ю, а доповнюЇ њњ, дозвол¤Ї ф≥ксувати обТЇкти не т≥льки в статиц≥, а й у динам≥ц≥.

¬≥деозйомка при проведенн≥ сл≥дчих д≥й передбачаЇ використанн¤ певних вид≥в, метод≥в ≥ прийом≥в зйомки. “ак, р≥зновидами в≥деозйомки Ї ор≥Їнтуюча, огл¤дова, вузлова ≥ детальна зйомка. ¬≥деозапис рекомендуЇтьс¤ проводити в посл≥довност≥, у ¤к≥й зд≥йснюЇтьс¤ сл≥дча д≥¤. ¬изначенн¤ посл≥довност≥ зйомки Ї необх≥дною передумовою дл¤ одержанн¤ загального у¤вленн¤ про под≥ю.

¬икористанн¤ традиц≥йних вид≥в зйомок на м≥сц≥ под≥њ (ор≥Їнтуючоњ, огл¤довоњ, вузловоњ ≥ детальноњ) п≥д час в≥деозапису набуваЇ специф≥чного забарвленн¤. «окрема, при ор≥Їнтуюч≥й в≥деозйомц≥ центральний обТЇкт шл¤хом плавного переходу в≥д дальнього плану може бути виконаний великим планом, у звТ¤зку з чим ор≥Їнтуюча композиц≥¤ стаЇ б≥льш ≥нформативною. ѕри огл¤дов≥й зйомц≥ можна заф≥ксувати загальну обстановку та њњ окрем≥ елементи в просторов≥й ор≥Їнтац≥њ та ≥снуюч≥й посл≥довност≥.

ќсобливост≥ в≥деозйомки повТ¤зан≥ з видом сл≥дчоњ д≥њ, п≥д час ¤коњ вона зд≥йснюЇтьс¤. ” сл≥дч≥й практиц≥ найчаст≥ше в≥деозйомка застосовуЇтьс¤:

. а) у процес≥ перев≥рки показань на м≥сц≥;
б) при провадженн≥ сл≥дчого експерименту;
в) при предТ¤вленн≥ дл¤ вп≥знанн¤;
г) п≥д час огл¤ду м≥сц¤ под≥њ;
і) при огл¤д≥ трупа;
д) на допитах ≥ очних ставках.

” певних випадках в≥деозапис Ї найб≥льш ефективним засобом при проведенн≥ сл≥дчих д≥й. “ак, в≥деозйомка доц≥льна при огл¤дах м≥сць под≥й у справах про п≥дпали ≥ пожеж≥, при порушенн¤х правил безпеки прац≥, при авар≥¤х на зал≥зничному транспорт≥, ав≥акатастрофах, дорожньо-транспортних под≥¤х та ≥н.

ќдн≥Їю з передумов добро¤к≥сност≥ в≥дзн¤того матер≥алу Ї правильний виб≥р метод≥в ≥ прийом≥в в≥деозйомки. як методи в≥деозйомки можуть бути усп≥шно використан≥ методи судово-оперативноњ фотограф≥њ, проте в≥деозйомка передбачаЇ ширший спектр застосовуваних метод≥в. Ќаприклад, в≥деозапис ≥з панорамуванн¤м застосовують у тих випадках, коли необх≥дно показати велик≥ простори перед обТЇктивом або при зйомц≥ в малих прим≥щенн¤х. ƒаний метод досить часто використовуЇтьс¤ при ор≥Їнтуюч≥й зйомц≥. ѕанорамуванн¤ Ч це зйомка камерою, ¤ка знаходитьс¤ в рус≥. ¬оно може бути статичним (коли панорамуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ плавним поворотом камери навколо горизонтальноњ або вертикальноњ ос≥) та динам≥чним (панорамуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ камерою, ¤ка перем≥щуЇтьс¤ у простор≥).

«н≥мати панорамним методом найкраще, застосовуючи штатив ≥з панорамною головкою. ѕанорами повинн≥ починатис¤ ≥ зак≥нчуватис¤ з≥ статичних кадр≥в, ≥накше вони погано узгоджуютьс¤ з сус≥дн≥ми еп≥зодами ф≥льму. ¬середин≥ панорам сл≥д робити зупинки дл¤ вид≥ленн¤ головних обТЇкт≥в. ƒл¤ цього застосовують нањзд (наближенн¤ камери до обТЇкта), тобто плавний перех≥д в≥д загального плану до середнього ≥ великого. ≤нший прийом, зворотн≥й нањзду (в≥ддаленн¤ в≥д обТЇкта), Ч в≥дТњзд част≥ше використовуЇтьс¤ дл¤ п≥дтримки ор≥Їнтац≥њ в обстановц≥ проведенн¤ сл≥дчоњ д≥њ п≥сл¤ сер≥њ еп≥зод≥в, зн¤тих великим ≥ детальним планами, або дл¤ включенн¤ в кадр ≥нших учасник≥в п≥сл¤ показу основного субТЇкта зйомки.

ƒо прийом≥в в≥деозйомки належить також зйомка к≥лькома в≥деокамерами, зйомка прийомами обходу та зйомка р≥зноман≥тними планами, що обираютьс¤ залежно в≥д особливостей обТЇкта, ¤кий необх≥дно заф≥ксувати, динам≥чност≥ процес≥в ≥ стан≥в, завдань ф≥ксац≥њ. «окрема, багатокамерна зйомка Ї найдоц≥льн≥шою при ф≥ксац≥њ неповторних ¤вищ ≥ д≥й (наприклад, при огл¤д≥ м≥сц¤ пожеж≥) ≥ зд≥йснюЇтьс¤ одночасно з р≥зних точок. ƒовол≥ ефективним прийомом в≥деозйомки Ї круговий обх≥д (перем≥щенн¤ камери навколо обТЇкта), коли Ї можлив≥сть показати м≥сце под≥њ з ус≥х бок≥в: рухаючись по колу, зупин¤ютьс¤ у певних точках, ≥ через в≥дпов≥дн≥ пром≥жки часу з цих точок знову провод¤ть зйомку.

—убТЇктом в≥деозйомки не обовТ¤зково повинен бути сл≥дчий. ¬≥деозапис може зд≥йснюватис¤ спец≥ал≥стом або прокурором-крим≥нал≥стом, на ¤ких покладено обовТ¤зок надавати сл≥дчому допомогу у застосуванн≥ науково-техн≥чних засоб≥в, а також може бути запрошений спец≥ал≥ст-телеоператор.