І 1. ѕон¤тт¤ ≥дентиф≥кац≥њ

“ерм≥н Ђ≥дентиф≥кац≥¤ї походить в≥д п≥зньолат. identifico Ч ототожнюю. “еор≥¤ ≥дентиф≥кац≥њ вивчаЇ техн≥чн≥ засоби, методи ≥ прийоми встановленн¤ тотожност≥ обТЇкт≥в, що мають значенн¤ дл¤ розсл≥дуванн¤ злочину.

¬ир≥шенн¤ питань про тотожн≥сть маЇ важливе значенн¤ при розсл≥дуванн≥ р≥зних злочин≥в. ¬одночас встановленн¤ тотожност≥ Ї встановленн¤м суттЇвих у справ≥ обставин.

¬становленн¤ тотожност≥ р≥зних обТЇкт≥в даЇ змогу встановити факти, важлив≥ дл¤ розсл≥дуванн¤ злочину, тобто доказов≥ факти, одержати докази.

ѕроцес встановленн¤ тотожност≥ обТЇкт≥в (взутт¤ Ч за сл≥дами, особи Ч за прикметами зовн≥шност≥, знар¤дд¤ злому Ч за в≥дбитками тощо) зд≥йснюЇтьс¤ р≥зними методами. “еор≥¤ ≥дентиф≥кац≥њ вивчаЇ загальн≥ прийоми, методи ≥ принципи, ¤к≥ притаманн≥ ус≥м випадкам встановленн¤ тотожност≥, ≥ тому називаЇтьс¤ загальною теор≥Їю крим≥нал≥стичноњ ≥дентиф≥кац≥њ.

ƒл¤ того, щоб вир≥шити питанн¤ про тотожн≥сть або в≥дм≥нн≥сть, необх≥дно в одних випадках зд≥йснити б≥льш-менш складне досл≥дженн¤ (крим≥нал≥стичну експертизу), в ≥нших Ч провести сл≥дч≥ д≥њ (наприклад, предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤). “ому розр≥зн¤ють оперативно-сл≥дчу та експертну ≥дентиф≥кац≥ю.

¬ ус≥х випадках встановленн¤ тотожност≥ ¤вл¤Ї собою процес, ¤кий охоплюЇ досл≥дженн¤, пор≥вн¤нн¤ або з≥ставленн¤ ознак, Ч такий процес називаЇтьс¤ ≥дентиф≥кац≥Їю, або ототожненн¤м. “аким чином, крим≥нал≥стична ≥дентиф≥кац≥¤ Ч це процес встановленн¤ ≥ндив≥дуальноњ тотожност≥ обТЇкт≥в, ¤к≥ мають значенн¤ дл¤ розсл≥дуванн¤ злочину або розгл¤ду крим≥нальноњ справи.

–озробка теор≥њ крим≥нал≥стичноњ ≥дентиф≥кац≥њ Ї дос¤гненн¤м крим≥нал≥стики.  рим≥нал≥сти при зТ¤совуванн≥ вс≥х вузлових питань ≥дентиф≥кац≥њ виход¤ть ≥з положенн¤ щодо д≥алектичноњ тотожност≥, а саме: немаЇ двох речей, предмет≥в матер≥ального св≥ту, ¤к≥ б були абсолютно под≥бними за вс≥ма рисами та ознаками.  ожний обТЇкт тотожний лише сам соб≥, в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ус≥х ≥нших, хоча б ≥ под≥бних.

Ќаведене положенн¤ Ї головним в теор≥њ крим≥налiстичноњ ≥дентиф≥кац≥њ. “отожн≥сть т≥льки з собою та в≥дносна ст≥йк≥сть ознак й обумовлюють можлив≥сть ≥дентиф≥кац≥њ. ѕоложенн¤ ЂобТЇкт тотожний т≥льки сам соб≥ї дозвол¤Ї науково обірунтувати висновок про тотожн≥сть при зб≥гу комплексу ознак.

¬ин¤тково важливим дл¤ теор≥њ ≥дентиф≥кац≥њ та правильного застосуванн¤ њњ положень у судово-сл≥дч≥й та експертн≥й практиц≥ Ї положенн¤ про те, що Ђконкретна тотожн≥сть м≥стить у соб≥ також розб≥жност≥, зм≥ниї.

ƒл¤ висновку про тотожн≥сть необх≥дно враховувати зм≥ни, що в≥дбулис¤, в обТЇктах ≥дентиф≥кац≥њ, а також те, що розходженн¤ в де¤ких ознаках при пор≥вн¤нн≥ не виключаЇ тотожност≥.

І 2. ќбТЇкти, типи ≥ види ≥дентиф≥кац≥њ

Ќа даний час загальновизнаним Ї те, що обТЇктами ≥дентиф≥кац≥њ в крим≥нал≥стиц≥ можуть бути реч≥, тварини, особи. ќбТЇктами ≥дентиф≥кац≥њ вони стають, коли потрапл¤ють в орб≥ту судового процесу, а встановленн¤ тотожност≥ набуваЇ ≥стотного значенн¤ дл¤ справи.

ѕредмети (реч≥). «авданн¤ встановленн¤ тотожност≥ предмет≥в може виникнути при розсл≥дуванн≥ р≥зних злочин≥в. Ќеможливо дати вичерпний перел≥к предмет≥в, щодо ¤ких виникне потреба встановленн¤ тотожност≥. «а крим≥нальними справами такими предметами можуть виступати знар¤дд¤ ≥ засоби, використан≥ злочинцем при вчиненн≥ злочину; залишен≥ сл≥ди; предмети, загублен≥ злочинцем; викраден≥ реч≥, печатки, штампи тощо.

“варини. ¬становленн¤ тотожност≥ тварин набуваЇ значенн¤, коли тварина була використана злочинцем дл¤ вивозу викрадених ц≥нностей ≥ на м≥сц≥ под≥њ були ви¤влен≥ сл≥ди лап або коли тварина була предметом розкраданн¤ тощо.

ќсоби. ќбТЇктом ≥дентиф≥кац≥њ може бути особа людини або труп. ” сл≥дч≥й практиц≥ найчаст≥ше зустр≥чаютьс¤ випадки ≥дентиф≥кац≥њ особи обвинуваченого, потерп≥лого, жертви злочину (невп≥знаного трупа) та ≥н.

” крим≥нал≥стиц≥ розр≥зн¤ють так≥ типи (випадки) ≥дентиф≥кац≥њ:

а) встановленн¤ тотожност≥ обТЇкта за ознаками, в≥дображеними у памТ¤т≥ людини;
б) встановленн¤ тотожност≥ за описом;
в) встановленн¤ тотожност≥ за фотозображенн¤м;
г) встановленн¤ тотожност≥ за сл≥дами, ¤к≥ в≥дображають ознаки зовн≥шньоњ будови та ≥нших речових про¤в≥в;
і) встановленн¤ тотожност≥ ц≥лого за частиною.

ќсобливим типом встановленн¤ тотожност≥ Ї ≥дентиф≥кац≥¤ ц≥лого за частиною. ” таких випадках вир≥шуЇтьс¤ питанн¤ про те, чи становили дв≥ або дек≥лька частин одне ц≥ле; чи Ї дан≥ частини частинами одного ц≥лого. ћожлив≥сть ≥дентиф≥кац≥њ ц≥лого за частиною в≥дкриваЇ шл¤х до використанн¤ з метою розкритт¤ злочину р≥зних др≥бних часток. Ќер≥дко вир≥шенн¤ питанн¤ про те, чи частини предмета на м≥сц≥ вчиненн¤ злочину становили одне ц≥ле до його руйнац≥њ, дозвол¤Ї встановити злочинц¤ ≥ викрити його. ¬арто памТ¤тати, що п≥д час п≥дготовки, вчиненн¤ або приховуванн¤ злочину де¤к≥ обТЇкти ≥нколи руйнуютьс¤ Ч розр≥заютьс¤, розпилюютьс¤ Ч ≥ частини цих обТЇкт≥в ви¤вл¤ють в р≥зних м≥сц¤х Ч на м≥сц≥ злочину, у квартир≥ злочинц¤, на його од¤з≥.

Ќеобх≥дно розр≥зн¤ти ≥ндив≥дуальну ≥дентиф≥кац≥ю (≥дентиф≥кац≥ю у вузькому розум≥нн≥) та встановленн¤ груповоњ належност≥ (групову ≥дентиф≥кац≥ю).

ѕри ≥ндив≥дуальн≥й ≥дентиф≥кац≥њ встановлюЇтьс¤ конкретна тотожн≥сть, тобто те, що даний обТЇкт Ї саме тим, що спостер≥гавс¤ ран≥ше або залишив сл≥ди. ѕри встановленн≥ груповоњ належност≥ зТ¤совуЇтьс¤ лише те, що обТЇкт належить до певноњ групи (роду, виду, марки, системи тощо). “обто при ≥ндив≥дуальн≥й ≥дентиф≥кац≥њ встановлюЇтьс¤ конкретна тотожн≥сть, а при встановленн≥ груповоњ належност≥ Ч под≥бн≥сть (в≥днесенн¤ обТЇкта, що залишив сл≥ди, до групи, роду, виду обТЇкт≥в).

¬становленн¤ конкретноњ тотожност≥ маЇ б≥льш важливе значенн¤ дл¤ сл≥дства, н≥ж встановленн¤ груповоњ належност≥. ѕроте не сл≥д недооц≥нювати й групову ≥дентиф≥кац≥ю.

«наченн¤ встановленн¤ груповоњ належност≥ пол¤гаЇ в такому:

1) встановленн¤ груповоњ належност≥ Ї, ¤к правило, необх≥дним етапом до встановленн¤ конкретноњ тотожност≥;
2) встановленн¤ груповоњ належност≥ дозвол¤Ї виключити групу обТЇкт≥в з обс¤гу крим≥нал≥стичного досл≥дженн¤, Ї засобом виключенн¤ де¤ких верс≥й у справ≥ й тим самим звужуЇ коло пошук≥в потр≥бного обТЇкта.

√рупова ≥дентиф≥кац≥¤ маЇ м≥сце тод≥, коли необх≥дно ≥дентиф≥кувати матер≥али ≥ речовини. ” цьому випадку мова йде про зб≥г властивостей пор≥внюваних обТЇкт≥в, ¤к≥ належать до певноњ групи, що ≥ буде ототожнюваним обТЇктом.

≤ндив≥дуальна ≥дентиф≥кац≥¤ не завжди можлива ≥ досл≥дженн¤ може обмежуватис¤ т≥льки встановленн¤м груповоњ належност≥. „аст≥ше за все ≥ндив≥дуальна ≥дентифiкац≥¤ буваЇ неможлива через недостатньо повне в≥дображенн¤ ознак обТЇкта.

” де¤ких випадках можлив≥сть встановленн¤ т≥льки належност≥ до групи залежить в≥д р≥вн¤ розвитку даноњ науки. ≤снуЇ загальне правило, за ¤ким ≥ндив≥дуальна ≥дентиф≥кац≥¤ можлива т≥льки за ознаками зовн≥шньоњ будови обТЇкт≥в, а ¤кщо таких ознак немаЇ (р≥дина, газопод≥бн≥ речовини) або вони не в≥добразились ¤к сл≥д, то провадитьс¤ т≥льки групова ≥дентиф≥кац≥¤.

¬исновок про належн≥сть до групи маЇ тим б≥льше значенн¤, чим менш чисельна група, до ¤коњ належить обТЇкт.

ѕри ≥дентиф≥кац≥њ Ї два види обТЇкт≥в: ≥дентиф≥кован≥ (в≥дображуван≥) та ≥дентиф≥куюч≥ (в≥дображуюч≥). ≤дентиф≥кованим називаЇтьс¤ обТЇкт, встановленн¤ тотожност≥ ¤кого Ї завданн¤м даного досл≥дженн¤. ≤дентиф≥куючими називаютьс¤ обТЇкти, за допомогою ¤ких встановлюють тотожн≥сть чи групову належн≥сть. ≤дентиф≥куюч≥ обТЇкти Ї нос≥¤ми матер≥ально-ф≥ксованого в≥дображенн¤ ознак ≥дентиф≥кованих обТЇкт≥в.

ƒл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про тотожн≥сть або в≥дм≥нн≥сть користуютьс¤ ≥дентиф≥куючими обТЇктами. Ќаприклад, дл¤ того, щоб вир≥шити питанн¤, чи залишен≥ сл≥ди н≥г, ви¤влен≥ на м≥сц≥ злочину, вилученим у обвинуваченого взутт¤м (чи Ї воно тим самим), необх≥дно досл≥дити сам≥ сл≥ди або њх коп≥њ (зл≥пки). «а допомогою зл≥пка вир≥шуЇтьс¤ дане питанн¤. ¬зутт¤ Ч це ≥дентиф≥кований обТЇкт, а сл≥д взутт¤ (зл≥пок) Ч це ≥дентиф≥куючий обТЇкт.

≤дентиф≥куюч≥ обТЇкти под≥л¤ютьс¤ на дв≥ групи.

ѕерша група Ч це обТЇкти, що за припущенн¤м сл≥дчого в≥дображають ознаки ≥дентиф≥кованого обТЇкта. Ќаприклад, сл≥ди н≥г, пальц≥в рук, знар¤дь злому тощо, ¤к≥ ви¤влен≥ на м≥сц≥ под≥њ.

ƒруга група Ч це обТЇкти, походженн¤ ¤ких в≥д певного обТЇкта безсумн≥вне. “ак≥ ≥дентиф≥куюч≥ обТЇкти називаютьс¤ зразками. «алежно в≥д характеру даноњ ≥дентиф≥кац≥њ й властивостей ≥нших ≥дентиф≥куючих обТЇкт≥в до зразк≥в предТ¤вл¤ютьс¤ т≥ або ≥нш≥ вимоги. «агальною ≥ найважлив≥шою вимогою Ї безсумн≥вн≥сть походженн¤ зразк≥в. «разки, у свою чергу, под≥л¤ютьс¤ на основн≥ та додатков≥, або експериментальн≥.

І 3. «агальна методика ≥дентиф≥кац≥њ

—уттЇвим питанн¤м теор≥њ крим≥нал≥стичноњ ≥дентиф≥кац≥њ Ї загальна методика ≥дентиф≥кац≥њ, ¤ка розгл¤даЇ головн≥ риси та основн≥ прийоми встановленн¤ тотожност≥, що властив≥ будь-¤кому виду ≥дентиф≥кац≥њ.

≤дентиф≥кац≥¤ ¤к процес встановленн¤ тотожност≥ розпадаЇтьс¤ на дв≥ основн≥ стад≥њ: анал≥тичну ≥ синтетичну. ÷≥ дв≥ стад≥њ взаЇмозалежн≥.

јнал≥тична стад≥¤ починаЇтьс¤ з вивченн¤ загальних, а пот≥м окремих, ≥ндив≥дуальних ознак ≥дентиф≥кованого обТЇкта або ≥дентиф≥куючих обТЇкт≥в, походженн¤ ¤ких безсумн≥вне, п≥сл¤ цього вивчаютьс¤ ≥нш≥ ≥дентифiкуюч≥ обТЇкти. ѕроцес встановленн¤ тотожност≥ розпочинаЇтьс¤ з всеб≥чного вивченн¤, анал≥зу ознак обТЇкт≥в ≥дентиф≥кац≥њ.

ѕ≥сл¤ проведеного вивченн¤ ознак зд≥йснюЇтьс¤ њх пор≥вн¤нн¤. ÷¤ частина роботи Ч пор≥вн¤льне досл≥дженн¤ Ч Ї найважлив≥шою в ≥дентиф≥кац≥њ. “аке досл≥дженн¤ т≥сно повТ¤зане з безпосередн≥м анал≥зом, оск≥льки пор≥вн¤нн¤, в≥дд≥лене в≥д анал≥зу, не може забезпечити детального з≥ставленн¤ властивостей ≥ ознак пор≥внюваних обТЇкт≥в.

ѕор≥вн¤нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою з≥ставленн¤ ознак ≥дентиф≥кованого обТЇкта з ознаками ≥дентиф≥куючого або ознак т≥льки ≥дентиф≥куючих обТЇкт≥в. ÷ей останн≥й випадок означаЇ:

а) в≥дсутн≥й ≥дентиф≥кований обТЇкт (два машинописних тексти);
б) пор≥вн¤нн¤ з ознаками ≥дентиф≥кованого обТЇкта неможливе (ознаки почерку), важке (пап≥л¤рний в≥зерунок), недоц≥льне через особлив≥ умови сл≥доутворенн¤ (кул¤).

 ожний ≥з обТЇкт≥в маЇ множинн≥сть ознак, однак при пор≥вн¤нн≥ використовуютьс¤ не вс≥ ознаки. ≤дентиф≥кац≥йними ознаками називаютьс¤ ознаки, ¤к≥ слугують дл¤ пор≥вн¤нн¤.

—пособи пор≥вн¤льного досл≥дженн¤:

1) спос≥б з≥ставленн¤ зводитьс¤ до розм≥щенн¤ пор≥вн¤льних в≥дображень в одне поле зору або на можливо б≥льш близьку в≥дстань одне в≥д одного з тим, аби пор≥внюван≥ обТЇкти знаходилис¤ на в≥дстан≥ найкращого сприйн¤тт¤ ≥ при цьому був забезпечений ступ≥нь зб≥льшенн¤, достатн≥й дл¤ анал≥зу ≥ пор≥вн¤нн¤ ознак.

« метою створенн¤ найкращих умов дл¤ з≥ставленн¤ часто використовуютьс¤ р≥зноман≥тн≥ оптичн≥ прилади. Ўироко застосовуютьс¤ фотограф≥чн≥ прийоми пор≥вн¤нн¤. ѕри з≥ставленн≥ ≥нод≥ робл¤ть допом≥жн≥ побудови;

2) спос≥б накладенн¤ в≥дображень пол¤гаЇ в накладанн≥ одного з пор≥внюваних прозорих в≥дображень на ≥нше з тим, щоб при сум≥щенн≥ ви¤вити ¤к зб≥жн≥ ознаки, так ≥ т≥, що р≥зн¤тьс¤. ƒл¤ цього часто виготовл¤ють спец≥альн≥ прозор≥ в≥дображенн¤ на пл≥вц≥, скл≥ (негатив Ч позитив);

3) спос≥б л≥н≥йного сум≥щенн¤ пол¤гаЇ в такому розм≥щенн≥ двох в≥дображень, при ¤кому частина одного з них може розгл¤датис¤ ¤к продовженн¤ ≥ншого. „аст≥ше за все два фотозображенн¤ розр≥заютьс¤ по ¤к≥йсь л≥н≥њ, а пот≥м по н≥й складаютьс¤ р≥зн≥ частини цих зображень.

—интетична стад≥¤. якщо основним завданн¤м анал≥тичноњ стад≥њ було встановленн¤ зб≥гу ≥ розб≥жностей в ≥дентиф≥кац≥йних ознаках, то перед синтетичною стад≥Їю ставитьс¤ завданн¤ науково по¤снити ви¤влен≥ зб≥ги ≥ розб≥жност≥ та д≥йти висновку про тотожн≥сть або в≥дм≥нн≥сть, ≥нод≥ Ч под≥бн≥сть.

” результат ≥ пор≥вн¤нн¤ може бути встановлений зб≥г низки ознак ≥ розб≥жн≥сть ≥нших. «алежно в≥д виду досл≥дженн¤ експерт по¤снюЇ це даними конкретноњ науки, але завжди ≥ в ус≥х випадках необх≥дно:

при по¤сненн≥ в≥дм≥нностей враховувати:

а) зм≥ни властивостей обТЇкт≥в ≥дентиф≥кац≥њ;
б) зм≥ни умов про¤ву властивостей;
в) зм≥ни матер≥ально-ф≥ксованого в≥дображенн¤;

при по¤сненн≥ зб≥гу враховувати:

а) ст≥йк≥сть ознак;
б) наск≥льки часто ознака трапл¤Їтьс¤ в обТЇктах ≥дентиф≥кац≥њ (чим б≥льш р≥дк≥сною Ї ознака, тим вона ц≥нн≥ша);
в) конкретн≥ умови в≥дображенн¤ обТЇкт≥в ≥дентиф≥кац≥њ.

≤стотне значенн¤ дл¤ наукового по¤сненн¤ й зб≥гу ≥ в≥дм≥нностей в ознаках маЇ вивченн¤ умов ≥ механ≥зму утворенн¤ ознак.

¬исновок про тотожн≥сть, в≥дм≥нн≥сть або групову належн≥сть, ¤ким зак≥нчуЇтьс¤ ≥дентиф≥кац≥¤, повинен будуватис¤ на даних досл≥дженн¤ ≥ бути обірунтованим. ÷ей висновок повинен бути результатом глибокоњ оц≥нки зб≥гу ≥ в≥дм≥нност≥ в ознаках, при цьому ознаки повинн≥ розгл¤датис¤ у взаЇмозвТ¤зку ≥ взаЇмозалежност≥, ¤к Їдиний комплекс ознак обТЇкта. ƒл¤ висновку про на¤вн≥сть тотожност≥ необх≥дним Ї зб≥г комплексу ознак, неповторних у даному сполученн≥ та н≥ в ¤кому ≥ншому обТЇкт≥. ƒл¤ тотожност≥ необх≥дним Ї зб≥г саме комплексу ознак, окрем≥ ознаки можуть бути у багатьох обТЇкт≥в. “аким чином, дл¤ ≥ндив≥дуальноњ ≥дентиф≥кац≥њ (встановленн¤ конкретноњ тотожност≥) необх≥дним Ї зб≥г комплексу загальних ≥ окремих ознак.  ритер≥Їм дл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про достатн≥сть даного комплексу дл¤ висновку про тотожн≥сть Ї практика, науков≥ положенн¤.

ƒл¤ висновку про групову належн≥сть (групову ≥дентиф≥кац≥ю) необх≥дним Ї зб≥г вс≥х ≥стотних ознак даноњ групи (роду, виду, системи, сорту, марки тощо), тобто таких ознак, за в≥дсутност≥ одн≥Їњ з ¤ких виключаЇтьс¤ належн≥сть обТЇкта до групи.

–езультат ≥дентиф≥кац≥њ може бути виражений:

а) у позитивн≥й форм≥ Ч тотожн≥сть установлена;

б) у негативн≥й форм≥ Ч установлена в≥дм≥нн≥сть;

в) у категоричн≥й форм≥ Ч ≥нше вир≥шенн¤ даного питанн¤ за переконанн¤м експерта неможливе;

г) у ймов≥рн≥й (передбачуван≥й) форм≥ Ч ≥снуЇ велика можлив≥сть даного р≥шенн¤, ≥нше р≥шенн¤ хоча ≥ малоймов≥рне, але можливе, припустиме.

Ќаукова достов≥рн≥сть визначаЇтьс¤ в результат≥ вир≥шенн¤ таких основних питань:

а) чи необх≥дн≥ спец≥альн≥ знанн¤ дл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про тотожн≥сть ≥ ¤кщо так, то чи була призначена судова експертиза, чи достатньо квал≥ф≥кований експерт;

б) чи були надан≥ експерту необх≥дн≥ обТЇкти; чи мали вони потр≥бн≥ властивост≥;

в) у ¤ких умовах провадилас¤ ≥дентиф≥кац≥¤;

г) чи Ї науковими метод ≥ засоби, ¤к≥ застосовувалис¤ при пор≥вн¤льному досл≥дженн≥;

і) наск≥льки обірунтований зб≥г комплексу ознак; чим мотивуютьс¤ в≥дм≥нност≥;
д) чи немаЇ лог≥чних суперечностей.