ƒаний розд≥л крим≥нал≥стики традиц≥йно в систем≥ науки називаЇтьс¤ методикою розсл≥дуванн¤ окремих вид≥в злочин≥в. Ѕажаючи надати систем≥ науки Їдност≥, де¤к≥ автори пропонували називати цей розд≥л крим≥нал≥стичною методикою, аналог≥чно крим≥нал≥стичн≥й техн≥ц≥ та крим≥нал≥стичн≥й тактиц≥.

ћетодика розсл≥дуванн¤ злочин≥в може розгл¤датис¤ у двох аспектах. ѕо-перше, це сам процес розсл≥дуванн¤ злочин≥в ¤к специф≥чна д≥¤льн≥сть уповноважених законом орган≥в та ос≥б, що зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ застосуванн¤ засоб≥в крим≥нал≥стичноњ техн≥ки, прийом≥в сл≥дчоњ тактики, метод≥в розсл≥дуванн¤ певних вид≥в злочин≥в. ѕо-друге, це розд≥л науки крим≥нал≥стики, ¤кий м≥стить систему комплексних крим≥нал≥стичних рекомендац≥й щодо ви¤вленн¤, розсл≥дуванн¤ та проф≥лактики окремих вид≥в злочин≥в. —аме у взаЇмозвТ¤зку цих двох напр¤м≥в Ч практичного ≥ теоретичного Ч методика розсл≥дуванн¤ злочин≥в ви¤вл¤Ї своЇ призначенн¤, спри¤ючи розробц≥ наукових рекомендац≥й ≥ запровадженню њх у практику розсл≥дуванн¤ злочин≥в.

ѕроцес розсл≥дуванн¤ в ц≥лому ≥ окремих вид≥в злочин≥в зокрема може бути охарактеризований ¤к:

1. ѕравова д≥¤льн≥сть, що зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ процесуальноњ форми уповноваженими законом органами (д≥знанн¤, досудове сл≥дство) та особами (д≥знавачем, сл≥дчим);
2. ѕ≥знавальна д≥¤льн≥сть, спр¤мована на встановленн¤ обставин под≥њ минулого на п≥дстав≥ теор≥њ судових доказ≥в, закон≥в лог≥ки ≥ положень психолог≥њ;
3. ќрган≥зац≥йна д≥¤льн≥сть, спр¤мована на забезпеченн¤ планом≥рного розсл≥дуванн¤ окремих вид≥в злочин≥в на п≥дстав≥ нормативних припис≥в, рекомендац≥й з науковоњ орган≥зац≥њ прац≥ (Ќќѕ);
4. ќперативно-розшукова д≥¤льн≥сть, що проводитьс¤ уповноваженими законом органами з ви¤вленн¤ та розкритт¤ злочин≥в;
5. ѕроф≥лактична д≥¤льн≥сть, спр¤мована на встановленн¤ причин та умов, що спри¤ли вчиненню злочин≥в, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ рекомендац≥й крим≥нолог≥њ та крим≥нал≥стики.

” зд≥йсненн≥ зазначених напр¤м≥в процесу розсл≥дуванн¤ злочин≥в синтезуюча роль належить крим≥нал≥стичн≥й методиц≥ та науковим рекомендац≥¤м крим≥нал≥стики. ќсновою методики Ї система метод≥в розсл≥дуванн¤, що покликана спри¤ти повному та всеб≥чному розкриттю злочин≥в, збиранню та обТЇктивн≥й оц≥нц≥ доказ≥в на п≥дстав≥ закону ≥ крим≥нал≥стичних рекомендац≥й.

“еор≥¤ крим≥нал≥стики ≥ сл≥дча та оперативно-розшукова практика виробили основн≥ методи розкритт¤ злочин≥в: в≥д в≥домостей про спос≥б та механ≥зм вчиненн¤ злочину до методу його розкритт¤; в≥д мотиву вчиненн¤ злочину до метод≥в встановленн¤ передбачуваного злочинц¤; в≥д потерп≥лих до метод≥в ви¤вленн¤ п≥дозрюваноњ особи; в≥д ос≥б, ¤к≥ ран≥ше вчин¤ли аналог≥чн≥ злочини, до метод≥в встановленн¤ ≥нших ос≥б та обставин; в≥д в≥домого крим≥нального еп≥зоду до метод≥в ви¤вленн¤ ≥нших, повТ¤заних з ним еп≥зод≥в. «астосовуютьс¤ й так≥ методи встановленн¤ злочинц≥в, ¤к крим≥нал≥стичний анал≥з оперативноњ обстановки в певному район≥, групуванн¤ та обТЇднанн¤ крим≥нальних справ, що дозвол¤Ї концентрувати та систематизувати уривчасту ≥нформац≥ю. ќстанн≥м часом запропоновано метод розкритт¤ злочин≥в шл¤хом ви¤вленн¤ њхн≥х осередк≥в.

ћетодика розсл≥дуванн¤ злочин≥в, ¤к структурна частина науки крим≥нал≥стики, орган≥чно повТ¤зана з ≥ншими њњ розд≥лами Ч загальною теор≥Їю крим≥нал≥стики, крим≥нал≥стичною техн≥кою ≥ крим≥нал≥стичною тактикою. ” ц≥л≥сн≥й науков≥й систем≥ крим≥нал≥стики, безпосередньо спр¤мован≥й на повне в≥дображенн¤ дос¤гнутих знань, властивостей ≥ законом≥рностей обТЇкта п≥знанн¤, методика розсл≥дуванн¤ Ї, ¤к зазначалос¤, заключним розд≥лом, синтезуючим науков≥ положенн¤ крим≥нал≥стичноњ техн≥ки й тактики щодо завдань ≥ програм ви¤вленн¤ ≥ розкритт¤ окремих вид≥в злочин≥в. ” цьому розум≥нн≥ методика розсл≥дуванн¤ злочин≥в може розгл¤датис¤ ¤к особлива частина крим≥нал≥стики.

ѕор≥вн¤нн¤ системи крим≥нал≥стики з системами наук крим≥нального права ≥ крим≥нального процесу показуЇ, що розд≥ли цих галузей знань, ¤к≥ розробл¤ють власн≥ положенн¤ загальноњ частини, р≥зн¤тьс¤ структурою. ” той же час система заключного розд≥лу крим≥нал≥стики Ч методики розсл≥дуванн¤ злочин≥в Ч в≥дпов≥даЇ побудов≥ особливих частин наук крим≥нального права та крим≥нального процесу. “ака однотипн≥сть систем визначаЇтьс¤ сп≥льн≥стю обТЇкт≥в, що вивчаютьс¤ ними, Їдн≥стю завдань крим≥нально-правовоњ боротьби з≥ злочинн≥стю та впливом м≥жнаукових звТ¤зк≥в. ќчевидно, що система окремих методик розсл≥дуванн¤ в основному в≥дпов≥даЇ побудов≥ особливоњ частини крим≥нального права, а внутр≥шн¤ структура кожноњ окремоњ методики будуЇтьс¤ зг≥дно з процесуальними стад≥¤ми провадженн¤ крим≥нальноњ справи на досудовому сл≥дств≥.

¬нутр≥шн¤ система розд≥лу методики розсл≥дуванн¤ складаЇтьс¤ з двох основних частин:

1. «агальноњ методики розсл≥дуванн¤ злочин≥в (пон¤тт¤, обТЇкт досл≥дженн¤, завданн¤, принципи, м≥сце у систем≥ крим≥нал≥стики та звТ¤зок з ≥ншими галуз¤ми знань);
2. ќкремих методик розсл≥дуванн¤ р≥зних вид≥в злочин≥в (крим≥нал≥стична класиф≥кац≥¤ злочин≥в ≥ методики њх розсл≥дуванн¤, структура окремих методик розсл≥дуванн¤).

–озгл¤нута сутн≥сть методики розсл≥дуванн¤ даЇ п≥дстави дл¤ визначенн¤ њњ пон¤тт¤ ¤к заключного розд≥лу науки крим≥нал≥стики, њњ особливоњ частини, що м≥стить рекомендац≥њ, синтезован≥ на основ≥ узагальненн¤ практики ви¤вленн¤, розкритт¤, розсл≥дуванн¤ та попередженн¤ злочин≥в, наукових дос¤гнень вс≥х розд≥л≥в крим≥нал≥стики та сум≥жних наук.

ќбТЇкт досл≥дженн¤ методики розсл≥дуванн¤ . «азвичай обТЇктом досл≥дженн¤ крим≥нал≥стики Ї процес розсл≥дуванн¤ злочин≥в. ¬ окремих випадках, намагаючись спец≥ал≥зувати ≥ конкретизувати цей обТЇкт, надати йому суто крим≥нал≥стичноњ спр¤мованост≥, говор¤ть про процес розкритт¤ злочин≥в. ѕри такому п≥дход≥ поза обТЇктом досл≥дженн¤ залишаЇтьс¤ найважлив≥ша д≥¤льн≥сть з боротьби з≥ злочинн≥стю, з њњ найб≥льш небезпечною формою Ч орган≥зованою злочинн≥стю Ч сфера ви¤вленн¤ злочин≥в. як св≥дчить практика боротьби з≥ злочинн≥стю останн≥х рок≥в та нов≥ напр¤ми законодавчого регулюванн¤, обТЇктом досл≥дженн¤ методики розсл≥дуванн¤ мають стати вс≥ етапи, а разом з ними напр¤ми та форми боротьби з≥ злочинами: ви¤вленн¤, в≥дшуканн¤, розкритт¤, розсл≥дуванн¤ та попередженн¤ њх.

«авданн¤ методики розсл≥дуванн¤ (¤к ≥ в ц≥лому науки крим≥нал≥стики) пол¤гають у спри¤нн≥ найб≥льш усп≥шному зд≥йсненню конституц≥йних положень про захист ≥нтерес≥в держави, законних ≥нтерес≥в та прав громад¤н, у вир≥шенн≥ завдань крим≥нального судочинства (ст. 2  ѕ ), оперативно-розшуковоњ д≥¤льност≥ (ст. 1 «акону ”крањни Ђѕро оперативно-розшукову д≥¤льн≥стьї), у спри¤нн≥ дос¤гненню мети боротьби з орган≥зованою злочинн≥стю (статт≥ 2, 3 «акону ”крањни Ђѕро орган≥зац≥йно-правов≥ основи боротьби з орган≥зованою злочинн≥стюї).

ƒо таких завдань, сформульованих у ст. 2  ѕ , належать: охорона прав ≥ законних ≥нтерес≥в ф≥зичних та юридичних ос≥б у крим≥нальному судочинств≥, швидке ≥ повне розкритт¤ злочин≥в, викритт¤ винних. ÷≥ завданн¤ конкретизуютьс¤ ≥ншими законами, що регулюють д≥¤льн≥сть в≥дпов≥дних правоохоронних орган≥в у сфер≥ боротьби з≥ злочинн≥стю, що випливаЇ з њх компетенц≥њ, повноважень та функц≥ональних обовТ¤зк≥в.

«авданн¤ методики розсл≥дуванн¤ безпосередньо повТ¤зан≥ ≥з завданн¤ми крим≥нального законодавства, що пол¤гають у правовому забезпеченн≥ охорони прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина, власност≥, громадського пор¤дку та громадськоњ безпеки, довк≥лл¤, конституц≥йного устрою ”крањни в≥д злочинних пос¤гань, забезпеченн¤ миру ≥ безпеки людства, а також запоб≥ганн¤ злочинам (ст. 1   ).

Ќа п≥дстав≥ цих завдань та виход¤чи з предмета досл≥дженн¤ ≥ лог≥ки наукового розвитку в методиц≥ розсл≥дуванн¤ вид≥л¤ють власн≥ завданн¤ з удосконаленн¤ наукових рекомендац≥й щодо п≥двищенн¤ ефективност≥ розкритт¤ злочин≥в: систематичне узагальненн¤ сл≥дчоњ, судовоњ та експертноњ практики, вивченн¤ крим≥нальноњ обстановки в ц≥лому та в окремих рег≥онах; стану, структури та динам≥ки злочинност≥; анал≥з крим≥нального, крим≥нально-процесуального, крим≥нально-виконавчого, адм≥нiстративного, цив≥льно-правового, а також галузевого законодавства, повТ¤заного з встановленн¤м юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ за правопорушенн¤ в р≥зних сферах д≥¤льност≥ (господарськоњ, ф≥нансовоњ, банк≥вськоњ, податковоњ, еколог≥чноњ та ≥н).

ќдним з важливих завдань методики розсл≥дуванн¤ Ї розробка найб≥льш ефективних метод≥в ≥ засоб≥в розкритт¤ ≥ розсл≥дуванн¤ злочин≥в, побудова њх крим≥нал≥стичноњ характеристики, оптим≥зац≥¤ процесу розсл≥дуванн¤ окремих вид≥в злочин≥в на основ≥ використанн¤ даних про типов≥ сл≥дч≥ ситуац≥њ, системи типових верс≥й, комплекси сл≥дчих д≥й, орган≥зац≥йних ≥ оперативно-розшукових заход≥в.

ќстанн≥м часом у перел≥ку таких завдань вид≥л¤Їтьс¤ вдосконаленн¤ методики прогнозуванн¤ зм≥н у структур≥ злочинност≥ й розробка в≥дпов≥дно до цього нових методик розсл≥дуванн¤ та вдосконаленн¤ тих, що застосовуютьс¤. “ак, серед актуальних стала розробка методик розкритт¤ та розсл≥дуванн¤ злочин≥в проти особи, зокрема вбивств, вчинених на замовленн¤, р≥зних вид≥в економ≥чних злочин≥в та ≥н. ¬ир≥шенн¤ таких завдань в≥дображаЇ одну з найважлив≥ших функц≥й крим≥нал≥стики Ч прогностичну, що особливо важливо в умовах структурних зм≥н ≥ динам≥ки злочинност≥.

ƒо важливих завдань методики розсл≥дуванн¤ належать розробка крим≥нал≥стичних аспект≥в проблеми латентност≥ ≥ розкритт¤ злочин≥в. Ћатентн≥сть повТ¤зана з р≥внем ви¤вленн¤ злочин≥в. ƒе¤к≥ з таких д≥¤нь ви¤вл¤ютьс¤ через певний, ≥нод≥ тривалий час, де¤к≥ взагал≥ не ви¤вл¤ютьс¤.

ѕроблема розкритт¤ злочин≥в завжди була в центр≥ уваги крим≥нал≥стики, оск≥льки початковий етап розсл≥дуванн¤ в≥д≥граЇ важливу роль у процес≥ доказуванн¤. Ќа даному етап≥ застосовуютьс¤ методики розсл≥дуванн¤ по Ђгар¤чих сл≥дахї, комплекси нев≥дкладних сл≥дчих д≥й та оперативно-розшукових заход≥в, тактичн≥ операц≥њ, що розробл¤ютьс¤ в окремих методиках розсл≥дуванн¤.

ќсобливого значенн¤ набуваЇ розробка методик розсл≥дуванн¤ злочин≥в, що вчин¤ютьс¤ орган≥зованими групами, до ¤ких належать д≥¤нн¤ загальнокрим≥нальн≥ (насильницьк≥, насильницько-корислив≥) та економ≥чн≥, що вчин¤ютьс¤ у сфер≥ виробництва, торг≥вл≥, обслуговуванн¤, банк≥вськоњ та ≥ншоњ економ≥чноњ д≥¤льност≥.

 ожна окрема методика розсл≥дуванн¤ розробл¤Їтьс¤ в≥дпов≥дно до норм ќсобливоњ частини   , що м≥ст¤ть опис ознак злочин≥в певних вид≥в. ¬≥дпов≥дн≥ норми  ѕ  становл¤ть основу дл¤ розробки типових обставин, що п≥дл¤гають встановленню в процес≥ доказуванн¤ у справах про злочини певного виду, ≥ побудови структури окремоњ методики розсл≥дуванн¤.

Ќайважлив≥шим чинником розробки ефективних методик розсл≥дуванн¤ Ї вивченн¤ та анал≥з крим≥нального оточенн¤ особи злочинц¤, механ≥зму та способ≥в вчиненн¤ та приховуванн¤ р≥зних вид≥в злочин≥в. ƒотриманн¤ даного принципового положенн¤ забезпечуЇ умови дл¤ наукового розробленн¤ крим≥нал≥стичноњ характеристики окремих вид≥в (р≥зновид≥в) злочин≥в, њх класиф≥кац≥њ.

І 2. ќкрем≥ методики розсл≥дуванн¤ р≥зних вид≥в злочин≥в

 рим≥нал≥стична класиф≥кац≥¤ злочин≥в

” науц≥ крим≥нального права питанн¤ класиф≥кац≥њ злочин≥в розгл¤даютьс¤ щодо њњ «агальноњ частини, де критер≥Їм дл¤ цього Ї ступ≥нь т¤жкост≥ д≥¤нн¤, та ќсобливоњ частини, де такими п≥дставами Ї юридичн≥ ознаки складу злочину.

¬ основ≥ крим≥нал≥стичноњ класиф≥кац≥њ злочин≥в ≥ в≥дпов≥дно окремих методик њх розсл≥дуванн¤ лежить крим≥нально-правова класиф≥кац≥¤ злочин≥в, система норм ќсобливоњ частини   . јле очевидним Ї те, що крим≥нал≥стичн≥ методики, побудован≥ т≥льки на основ≥ крим≥нально-правовоњ класиф≥кац≥њ злочин≥в, мають здеб≥льшого загальний характер ≥ потребують дл¤ свого практичного застосуванн¤ б≥льш конкретизованих окремих методик.

“радиц≥йно у крим≥нал≥стиц≥ класиф≥кац≥¤ злочин≥в будувалас¤, виход¤чи з системи крим≥нального закону, залежно в≥д того, до ¤коњ глави    належать т≥ чи ≥нш≥ норми. ” л≥тератур≥ висловлювалас¤ думка про те, що класиф≥кац≥¤ злочин≥в у крим≥нал≥стиц≥ повинна базуватис¤ т≥льки на крим≥нал≥стичних даних, що мають безпосереднЇ значенн¤ дл¤ розкритт¤ злочин≥в, насамперед за способом њх вчиненн¤. ќднак переважаючим Ї положенн¤, зг≥дно з ¤ким крим≥нал≥стична класиф≥кац≥¤ злочин≥в будуЇтьс¤ на основ≥ поЇднанн¤ крим≥нально-правових та крим≥нал≥стичних критер≥њв. ¬ основ≥ такоњ класиф≥кац≥њ злочин≥в за класами, групами, п≥дгрупами, видами та р≥зновидами мають бути перш за все крим≥нально-правов≥ ознаки. «апропонован≥ р≥зн≥ види класиф≥кац≥њ, наприклад, родова (за групами злочин≥в, обТЇднаних одн≥Їю главою   ) та видова крим≥нально-правова класиф≥кац≥¤ злочин≥в, що використовуЇтьс¤ в крим≥нал≥стиц≥ ¤к основна ознака при розробц≥ окремих крим≥нал≥стичних методик. ћожлив≥ й ≥нш≥ класиф≥кац≥њ, до ¤ких належать класиф≥кац≥њ: а) за способом вчиненн¤ злочину; б) за ступенем прихованн¤, маскуванн¤ злочину; в) за злочинним досв≥дом особи, ¤ка вчинила злочин; г) за м≥сцем њх вчиненн¤: злочини, м≥сце вчиненн¤ ¤ких локал≥зуЇтьс¤ в простор≥; злочини, м≥сце вчиненн¤ ¤ких не маЇ певного територ≥ального характеру, а повТ¤зане з ¤кою-небудь орган≥зац≥йною структурою, системою.

Ќа думку де¤ких автор≥в, п≥дставою дл¤ класиф≥кац≥њ, що розгл¤даЇтьс¤, Ї крим≥нал≥стична характеристика злочин≥в, сл≥дч≥ ситуац≥њ та напр¤ми розсл≥дуванн¤, що визначаютьс¤ ними, механ≥зм виникненн¤ доказовоњ ≥нформац≥њ. ѕерел≥чен≥ вар≥анти р≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми в≥дображають широкий спектр думок, анал≥з ¤ких даЇ змогу йти до певного р≥шенн¤.

¬ основу крим≥нал≥стичноњ класиф≥кац≥њ злочин≥в мають бути покладен≥ два взаЇмоповТ¤зан≥ критер≥њ:
1) крим≥нально-правовий, що визначаЇ нормативну суть класиф≥кац≥њ, передбаченоњ законом, та
2) крим≥нал≥стичний, що враховуЇ чинники, повТ¤зан≥ з≥ специф≥кою ви¤вленн¤ ≥ розкритт¤ злочин≥в р≥зних вид≥в залежно в≥д особливостей предмета пос¤ганн¤, обстановки приготуванн¤, вчиненн¤ ≥ приховуванн¤ злочину, його механ≥зму та способ≥в, типолог≥њ особи злочинц¤, мети та мотивац≥њ злочинних д≥й тощо.

—труктура окремих методик розсл≥дуванн¤ злочин≥в.  ожна окрема методика розсл≥дуванн¤ ¤вл¤Ї собою результат наукового досл≥дженн¤, узагальненн¤ практики розсл≥дуванн¤ певного виду злочин≥в, характеристики його ¤к ¤вища, що в≥дображаЇтьс¤ у специф≥чних про¤вах насл≥дк≥в, сл≥дах.

” крим≥нал≥стиц≥ розроблена структура окремих методик розсл≥дуванн¤, узагальнений вар≥ант ¤коњ можна подати так:
а) крим≥нал≥стична характеристика даного виду злочину;
б) типов≥ сл≥дч≥ ситуац≥њ на стад≥њ ви¤вленн¤ злочину та етапах його розсл≥дуванн¤;
в) крим≥нал≥стичн≥ питанн¤ порушенн¤ крим≥нальноњ справи;
г) сл≥дч≥ верс≥њ, обставини, що п≥дл¤гають зТ¤суванню;
і) орган≥зац≥¤ ≥ плануванн¤ розсл≥дуванн¤;
д) першочергов≥ сл≥дч≥ д≥њ ≥ оперативно-розшуков≥ заходи;
е) особливост≥ проведенн¤ окремих сл≥дчих д≥й та њх комплекс≥в (тактичних операц≥й);
Ї) забезпеченн¤ координац≥њ д≥й правоохоронних орган≥в у розсл≥дуванн≥ та взаЇмод≥њ з контролюючими та ≥ншими державними органами, обТЇднанн¤ми громад¤н;
ж) заходи крим≥нал≥стичноњ проф≥лактики.

І 3.  рим≥нал≥стична характеристика злочин≥в

 рим≥нал≥стична характеристика Ч це система в≥домостей про певн≥ види злочин≥в, ознаки субТЇкта злочину (особи злочинц¤), його мотиви, предмет пос¤ганн¤, обстановку, злочинн≥ способи, ¤к≥ мають значенн¤ дл¤ ви¤вленн¤ ≥ розкритт¤ таких д≥¤нь крим≥нал≥стичними засобами, прийомами та методами.

ƒл¤ розум≥нн¤ сутност≥ крим≥нал≥стичноњ характеристики необх≥дно виходити з того, що в н≥й в≥дображаютьс¤ особливост≥ певного виду злочин≥в, ¤к≥ мають значенн¤ дл¤ њх ви¤вленн¤ ≥ розкритт¤. “ак≥ особливост≥ називають крим≥нал≥стично значущими.

ƒл¤ розробки наукових рекомендац≥й щодо ви¤вленн¤ ≥ розкритт¤ злочин≥в, всеб≥чного, повного ≥ обТЇктивного досл≥дженн¤ повТ¤заних з ними обставин необх≥дне не т≥льки узагальненн¤ оперативно-розшукового ≥ сл≥дчого досв≥ду, практики судового розгл¤ду (сл≥дчо-судовоњ практики), а й глибоке комплексне досл≥дженн¤ самих злочин≥в певного виду, фактолог≥чних та статистичних даних про них. « ц≥Їю метою з середини 60-х рр. у процес≥ наукових крим≥нолог≥чних ≥ крим≥нал≥стичних досл≥джень злочинност≥, окремих вид≥в злочин≥в почали застосовуватис¤ соц≥олог≥чн≥ методи. ѕор¤д з вивченн¤м крим≥нальних справ за спец≥ально розробленими програмами вченими-крим≥нал≥стами, крим≥нологами, процесуал≥стами, психологами проводилис¤ опитуванн¤ субТЇкт≥в крим≥нального процесу, а також ос≥б, засуджених за вчиненн¤ злочин≥в. “аким розробкам спри¤ли розвиток крим≥нал≥стичних метод≥в дослiдженн¤, м≥жнауков≥ звТ¤зки дисципл≥н крим≥нально-правовоњ галуз≥.

÷е законом≥рно привело до необх≥дност≥ розробки галузевих вид≥в юридичних характеристик в≥дпов≥дних вид≥в злочин≥в: крим≥нально-правовоњ, крим≥нально-процесуальноњ, крим≥нолог≥чноњ та крим≥нал≥стичноњ. ѕрактичне використанн¤ крим≥нал≥стичноњ характеристики окремих вид≥в злочин≥в потребуЇ комплексного п≥дходу, повТ¤заного ≥з залученн¤м даних ≥нших вид≥в характеристик злочин≥в.

—труктурну основу ц≥Їњ системи становл¤ть крим≥нально-правова та крим≥нально-процесуальна характеристики: система елемент≥в складу злочину ≥ обставин, що п≥дл¤гають доказуванню, визначають т≥Їю чи ≥ншою м≥рою структуру крим≥нолог≥чноњ та крим≥нал≥стичноњ характеристик злочину. «алежно в≥д особливостей того чи ≥ншого виду злочин≥в структура елемент≥в крим≥нально-правовоњ характеристики конкретизуЇтьс¤ включенн¤м в≥дпов≥дних факультативних елемент≥в, наприклад, предмет безпосереднього злочинного пос¤ганн¤, особа потерп≥лого.

—утн≥сть крим≥нал≥стичноњ характеристики пол¤гаЇ в тому, що вона розгл¤даЇтьс¤ ¤к система, що м≥стить ознаки ≥ дан≥ про законом≥рн≥ звТ¤зки сл≥д≥в, ¤к≥ виражен≥ в≥дпов≥дним ступенем в≥рог≥дност≥, встановленоњ на п≥дстав≥ узагальненн¤ даних матер≥ал≥в крим≥нальних справ, та апробованих сл≥дчою практикою. “ак≥ дан≥ Ї основою дл¤ побудови систем типових верс≥й, що використовуютьс¤ при вир≥шенн≥ конкретних сл≥дчих завдань, висуненн≥ робочих верс≥й. ” крим≥нал≥стиц≥ вживались заходи щодо розробки систем визначенн¤ характерних особливостей особи, ¤ка вчинила злочин, на п≥дстав≥ анал≥зу типових сл≥д≥в, особливостей обстановки в аналог≥чних випадках.

” загальнотеоретичному план≥ можна говорити про крим≥нал≥стичну характеристику злочин≥в ¤к про систему, що м≥стить сукупн≥сть крим≥нал≥стично значущих ознак. “акий висновок базуЇтьс¤ на анал≥з≥ вже розроблених крим≥нал≥стичних характеристик злочин≥в окремих вид≥в, њх науковому узагальненн≥, що становить основу дл¤ розвитку загального вченн¤ про крим≥нал≥стичну характеристику злочин≥в.

ѕрактичне значенн¤ крим≥нал≥стичноњ характеристики злочин≥в розкриваЇтьс¤ у рекомендац≥¤х ≥з встановленн¤ ≥ застосуванн¤ крим≥нал≥стично значущих множинностей ознак злочин≥в р≥зного ступен¤ сп≥льност≥, ¤к≥ характеризують:

а) найширш≥ множинност≥ злочин≥в (наприклад, злочини проти житт¤ та здоровТ¤ особи, злочини проти власност≥ тощо);
б) групи злочин≥в (наприклад, вбивства, розкраданн¤ тощо);
в) види злочин≥в (наприклад, вбивства (при ви¤вленн≥ трупа), привласненн¤, розтрати майна або заволод≥нн¤ ним шл¤хом зловживанн¤ службовим становищем тощо);
г) р≥зновиди злочин≥в (наприклад, вбивство (коли особа потерп≥лого не встановлена), розкраданн¤ при виготовленн≥ того чи ≥ншого виду продукц≥њ на п≥дприЇмствах  (ковбасноњ, консервноњ, молочноњ тощо).

як ≥ будь-¤ка система, крим≥нал≥стична характеристика складаЇтьс¤ з взаЇмоповТ¤заних складових частин Ч елемент≥в. ” л≥тератур≥ по-р≥зному визначаютьс¤ види таких елемент≥в та  њх к≥льк≥сть: в≥д пр¤мого сл≥дуванн¤ систем≥ елемент≥в складу злочину до перел≥ку крим≥нал≥стично значущих елемент≥в, ¤к≥ не завжди структурно узгоджуютьс¤ з системою крим≥нально-правовоњ характеристики певного виду злочину.

 рим≥нал≥стичний аспект характеристики злочин≥в п≥дпор¤дкований завданн¤м доказуванн¤ з крим≥нальноњ справи. —аме тому структура крим≥нал≥стичноњ характеристики будуЇтьс¤ на п≥дстав≥ системи обставин, ¤к≥ вход¤ть до предмета доказуванн¤ (ст. 64  ѕ ), ≥ елемент≥в складу злочину, передбачених в≥дпов≥дними статт¤ми   .

ѕроте крим≥нал≥стична характеристика злочин≥в ширша за њх крим≥нально-правову та крим≥нально-процесуальну характеристики, оск≥льки м≥стить не лише систему обставин, ¤к≥ мають крим≥нально-правове значенн¤, а й р¤д ≥нших чинник≥в. ќтже, конкретизац≥¤ крим≥нально-правовоњ характеристики зд≥йснюЇтьс¤ за рахунок вид≥ленн¤ елемент≥в (наприклад, механ≥зму, способу, обстановки злочину тощо), ¤к≥ мають вир≥шальне значенн¤ дл¤ розкритт¤ злочину. ѕри цьому де¤к≥ сум≥жн≥ елементи можуть бути наповнен≥ зм≥стом ≥нших характеристик. “ак, елемент ЂсубТЇкт злочинуї може м≥стити компоненти, повТ¤зан≥ з такими чинниками, ¤к психолог≥чн≥, що впливають на формуванн¤ та зд≥йсненн¤ злочинноњ мети. ¬иход¤чи з цього, крим≥нал≥стична характеристика злочин≥в може розгл¤датис¤ ¤к система, що складаЇтьс¤ з елемент≥в, котр≥ м≥ст¤ть окрем≥ п≥дсистеми Ч компоненти:

а) особа злочинц¤, ¤ка характеризуЇтьс¤ ф≥зичними, соц≥ально-демограф≥чними даними; категор≥њ посадових матер≥ально в≥дпов≥дальних ос≥б та ≥нших ос≥б, ¤к≥ можуть бути причетними до злочину; чинники, що мали вплив на формуванн¤ та зд≥йсненн¤ злочинноњ мети, створенн¤ злочинноњ групи, розпод≥л ролей м≥ж сп≥вучасниками тощо;
б) способи готуванн¤ до злочину (пошук в≥дпов≥дних знар¤дь злочину, заходи щодо створенн¤ лишку сировини, готовоњ продукц≥њ, резерву грошових кошт≥в та ≥н.); способи вчиненн¤ злочину (ненасильницьк≥ д≥њ, заходи щодо заволод≥нн¤ майном, його вилученн¤, збуту, реал≥зац≥њ); способи приховуванн¤ злочину (маскуванн¤ злочинних д≥й);
в) особа потерп≥лого (демограф≥чн≥ дан≥, в≥домост≥ про спос≥б житт¤, риси характеру, звички, звТ¤зки ≥ стосунки, ознаки в≥ктимност≥ тощо);
г) предмет пос¤ганн¤: грошов≥ кошти, ц≥нн≥ папери, матер≥альн≥ ц≥нност≥ у вигл¤д≥ сировини, палива, матер≥ал≥в, нап≥вфабрикат≥в, готових вироб≥в з урахуванн¤м њх споживчоњ ц≥нност≥, ¤к≥ можуть належати до р≥зних джерел пос¤ганн¤ (п≥дзв≥тн≥ ц≥нност≥, неврахован≥ ц≥нност≥, створен≥ при њх виробництв≥ за рахунок лишку, ¤кий над≥йшов з≥ сторони (сторонн≥ ц≥нност≥), в≥д сп≥вучасник≥в, майно, приховане в≥д оподаткуванн¤);
і) обстановка вчиненн¤ злочину: м≥сце ¤к частина матер≥ального середовища, що включаЇ, окр≥м прим≥щенн¤ та д≥л¤нки м≥сцевост≥, сукупн≥сть р≥зних предмет≥в. ƒо обстановки належать також чинники регул¤тивного характеру, що визначають пор¤док д≥¤льност≥, фактори повед≥нки людей у побут≥ й трудов≥й д≥¤льност≥;
д) насл≥дки у вигл¤д≥ будь-¤ких зм≥н,викликаних злочином, виражен≥ у ф≥зичн≥й матер≥альн≥й шкод≥, в≥дображен≥й у матер≥альн≥й обстановц≥ злочину (характерн≥ сл≥ди пошкоджень, викликан≥ злочинними д≥¤ми, њх локал≥зац≥¤ ≥ взаЇмозвТ¤зок), та моральн≥й шкод≥, запод≥¤н≥й злочином.

 рим≥нал≥стична характеристика ¤к накопичувач ≥ джерело в≥домостей про певн≥ види злочин≥в, виконуючи ≥нформац≥йну функц≥ю, ¤вл¤Ї собою Їдину ≥нформац≥йну систему. ¬икористанн¤ такоњ системи можливе шл¤хом одержанн¤ та анал≥зу в≥домостей щодо окремих елемент≥в ≥ встановленн¤ звТ¤зк≥в м≥ж ними. ” цьому розум≥нн≥ вс≥ елементи системи теоретично р≥внозначн≥, тому под≥л¤ти њх на основн≥ та другор¤дн≥ недоц≥льно. ” той же час використанн¤ такоњ ≥нформац≥йноњ системи вимагаЇ в кожному конкретному випадку визначенн¤ ключового елемента, через ¤кий можна зд≥йснити Ђвх≥дї до системи з метою одержанн¤ необх≥дноњ ≥нформац≥њ. ¬изначенн¤ ключового елемента дл¤ конкретного випадку залежить в≥д сл≥дчоњ ситуац≥њ, що склалас¤ на даному етап≥ розсл≥дуванн¤, в≥д того, ¤к≥ вих≥дн≥ дан≥ маЇ сл≥дчий ≥ ¤к≥ з них необх≥дно встановити. јнал≥з крим≥нальних справ щодо злочин≥в р≥зних категор≥й показуЇ, що значна частина њх вчин¤Їтьс¤ способами, ознаки ¤ких не завжди очевидн≥. “ому њх ви¤вленн¤ ≥ по¤сненн¤ вимагають насамперед знанн¤ ≥ використанн¤ систематизованого опису злочинних способ≥в.

¬еликого значенн¤ набувають рекомендац≥њ, побудован≥ на анал≥з≥ законом≥рних звТ¤зк≥в, ¤к≥ складаютьс¤ м≥ж елементами крим≥нал≥стичноњ характеристики. ” дослiдженн≥ таких звТ¤зк≥в м≥ститьс¤ перш за все практичне призначенн¤ крим≥нал≥стичноњ характеристики злочин≥в. ѕринципов≥ можливост≥ використанн¤ у розсл≥дуванн≥ законом≥рних звТ¤зк≥в м≥ж елементами крим≥нал≥стичноњ характеристики пол¤гають у тому, що за на¤вност≥ в≥домостей щодо одних типових обставин передбачаЇтьс¤ ≥снуванн¤ ≥нших. ÷е важливо не т≥льки дл¤ розсл≥дуванн¤ злочину на початковому його етап≥, повТ¤заному ≥з встановленн¤м особи, ¤ка вчинила злочин (вбивство, крад≥жку тощо), а й дл¤ ситуац≥њ, коли на початку розсл≥дуванн¤, наприклад, у справах про економ≥чн≥ злочини, особа, причетна до злочину, в≥дома, але не в≥дом≥ способи його вчиненн¤.

–озгл¤нут≥ законом≥рн≥ звТ¤зки можуть бути однозначними ≥ багатозначними (ймов≥рними). ” першому випадку складаЇтьс¤ такий звТ¤зок, коли за на¤вност≥ одних обставин можна з певною долею категоричност≥ вважати ≥снуючими обставини, що належать до ≥ншого елемента характеристики. ” другому випадку законом≥рн≥ звТ¤зки мають ймов≥рний характер, встановлюють б≥льший або менший ступ≥нь в≥рог≥дност≥, що визначаЇтьс¤ на п≥дстав≥ даних статистичного обл≥ку типових ознак масиву вивчених крим≥нальних справ в≥дпов≥дного виду злочину (певного рег≥ону, пер≥оду).

 рим≥нал≥стичне досл≥дженн¤ законом≥рних звТ¤зк≥в обставин, ¤к≥ характеризують злочини певного виду, вимагаЇ застосуванн¤ спец≥ально розроблених програм з метою отриманн¤ статистичних даних про взаЇмозвТ¤зки таких обставин. ” де¤ких випадках простежуЇтьс¤ законом≥рний звТ¤зок м≥ж особами, ¤к≥ можуть бути причетними до даного виду злочину, ≥ способом його вчиненн¤ ≥ приховуванн¤, застосуванн¤ певних знар¤дь злочину (рис. 34). “акий звТ¤зок маЇ в≥рог≥дний характер ≥ може бути п≥дставою дл¤ побудови системи типових верс≥й, що використовуютьс¤ з урахуванн¤м фактичних даних у справ≥, ¤ка розсл≥дуЇтьс¤, дл¤ висуненн¤ та перев≥рки робочих сл≥дчих верс≥й.

 ожний з елемент≥в системи повТ¤заний з ≥ншими пр¤мо та опосередковано, що значною м≥рою визначаЇ характер звТ¤зк≥в м≥ж ними. «алежно в≥д р≥вн¤ та обс¤гу сл≥дчого завданн¤ анал≥з таких звТ¤зк≥в може охоплювати р≥зну к≥льк≥сть елемент≥в. ” будь-¤кому випадку можна простежити пр¤мий звТ¤зок м≥ж елементами Ђособа злочинц¤ї ≥ Ђспос≥б злочинуї, ¤кий ви¤вл¤Їтьс¤ у тому, що лише особи з певними характеролог≥чними даними або т≥, що займають певну посаду, можуть використовувати певний злочинний спос≥б. ” той же час на даний звТ¤зок впливають поб≥чн≥ обставини, що стосуютьс¤ предмета злочинного пос¤ганн¤ та обстановки злочину.

І 4.  рим≥нал≥стичне вченн¤ про розкритт¤ злочин≥в

” крим≥нал≥стиц≥ вир≥шенн¤ даного питанн¤ Ї неоднозначним. ≤снуЇ р¤д концепц≥й, одна з ¤ких, наприклад, пол¤гаЇ в тому, що розсл≥дуванн¤ злочин≥в не обовТ¤зково повТ¤зане з њх розкритт¤м, оск≥льки у де¤ких випадках вже п≥д час розгл¤ду матер≥ал≥в, що м≥ст¤ть ознаки злочину, або на початковому етап≥ розсл≥дуванн¤ Ї досить доказовоњ ≥нформац≥њ, ¤ка вказуЇ на певну особу, причетну до вчиненн¤ злочину. ” звТ¤зку з цим й виник терм≥н Ђочевидн≥ї злочини, ¤кий Ї умовним ≥ в≥дображаЇ конкретну ситуац≥ю, коли особа, ¤ка проводить розсл≥дуванн¤, приходить до ймов≥рного знанн¤ про конкретну особу, ¤ка вчинила злочин. “ака ситуац≥¤ звичайно створюЇтьс¤ при затриманн≥ особи на м≥сц≥ вчиненн¤ злочину, розсл≥дуванн≥ економ≥чних злочин≥в, повТ¤заних з конкретною д≥¤льн≥стю певних категор≥й матер≥ально в≥дпов≥дальних ос≥б, службових злочин≥в, вчинених певним колом ос≥б, над≥лених службовими повноваженн¤ми, ≥ таких, ¤к≥ мають доступ до документ≥в, матер≥альних ц≥нностей тощо.

«алежно в≥д повноти перв≥сноњ ≥нформац≥њ можна говорити й про Ђнеочевидн≥ї злочини, що вимагають встановленн¤ особи, ¤ка вчинила даний злочин.

ѕравильне визначенн¤ сут≥ розкритт¤ злочину маЇ важливе крим≥нал≥стичне значенн¤, оск≥льки воно повТ¤зане з побудовою структури окремих методик розсл≥дуванн¤, визначенн¤м його етап≥в. ѕри цьому в основ≥ такого р≥шенн¤ повинно бути положенн¤ ч. 2 ст. 98  ѕ : Ђ¤кщо на момент порушенн¤ крим≥нальноњ справи встановлено особу, ¤ка вчинила злочин, крим≥нальну справу повинно бути порушено щодо ц≥Їњ особиї. ” таких випадках виникаЇ ситуац≥¤, коли конкретний злочин може належати до Ђочевиднихї.

¬изначенн¤ пон¤тт¤ розкритт¤ злочину маЇ ≥стотне значенн¤ дл¤ побудови обТЇктивноњ системи статистики боротьби з≥ злочинн≥стю, що зд≥йснюЇтьс¤ правоохоронними органами.

–озкритт¤ злочин≥в т≥сно повТ¤зане з розшуковою д≥¤льн≥стю ≥ значною м≥рою залежить в≥д ефективност≥ розшукових д≥й сл≥дчого ≥ оперативно-розшукових заход≥в, що зд≥йснюютьс¤ органами д≥знанн¤ за його дорученн¤м, а також заход≥в, що провод¤тьс¤ цими органами при виконанн≥ ними функц≥ональних обовТ¤зк≥в в≥дпов≥дно до закон≥в ”крањни Ђѕро м≥л≥ц≥юї, Ђѕро оперативно-розшукову д≥¤льн≥стьї, Ђѕро —лужбу безпеки ”крањниї, Ђѕро органiзац≥йно-правов≥ основи боротьби з орган≥зованою злочинн≥стюї.

–озмежуванн¤ функц≥й сл≥дчого, орган≥в д≥знанн¤ та оперативно-розшукових орган≥в у ц≥й д≥¤льност≥ проводитьс¤ залежно в≥д характеру ≥ особливостей обТЇкт≥в розшуку. Ќаприклад, щодо обвинуваченого, ¤кщо м≥сце перебуванн¤ його не встановлено, оголошуЇтьс¤ розшук (статт≥ 138, 139  ѕ ) або коли не встановлено особу, ¤ка вчинила злочин, орган д≥знанн¤ продовжуЇ виконувати оперативно-розшуков≥ д≥њ (ч. 3 ст. 104  ѕ ). ÷е саме стосуЇтьс¤ розшуку ос≥б, ¤к≥ зникли, щодо ¤ких Ї п≥дстави вважати, що вони могли бути вбит≥ (розшук трупа, його частин), або ж предмет≥в (злочинного пос¤ганн¤, знар¤дь злочину).

ќперативно-розшуковий аспект розкритт¤ злочин≥в повТ¤заний з д≥¤льн≥стю орган≥в д≥знанн¤, у звТ¤зку з чим на них покладаЇтьс¤ вжитт¤ необх≥дних заход≥в з метою ви¤вленн¤ ознак злочину ≥ особи, ¤ка його вчинила (ст. 103  ѕ ).

як св≥дчить практика (на основ≥ так званоњ нел≥ченоњ статистики) та експертн≥ оц≥нки крим≥нал≥ст≥в, початковий етап (приблизно перш≥ дес¤ть дн≥в розсл≥дуванн¤) ≥нтенсивноњ роботи з розкритт¤ злочину значною м≥рою визначаЇ усп≥х розсл≥дуванн¤ в подальшому. ” цей пер≥од маЇ застосовуватис¤ комплекс крим≥нал≥стичних метод≥в ≥ засоб≥в розкритт¤ злочину, сл≥дчих ≥ орган≥зац≥йних д≥й, оперативно-розшукових заход≥в.

–озшукова д≥¤льн≥сть становить функц≥ю оперативно-розшукових орган≥в, орган≥в д≥знанн¤ та досудового сл≥дства. ќдна частина розшуку належить до оперативно-розшуковоњ д≥¤льност≥ та маЇ на мет≥ встановленн¤ ≥ ви¤вленн¤ обТЇкт≥в розшуку, а друга його частина, притаманна органам досудового сл≥дства, повТ¤зана з вир≥шенн¤м завданн¤ ви¤вленн¤ вже встановлених обТЇкт≥в розшуку. «а ц≥Їю л≥н≥Їю проводитьс¤ розмежуванн¤ функц≥ональних обовТ¤зк≥в правоохоронних орган≥в.

–озшукова д≥¤льн≥сть при розсл≥дуванн≥ р≥зних вид≥в злочин≥в передбачаЇ комплекс д≥й, спр¤мованих на:

–озшуков≥ д≥њ провод¤тьс¤ у р≥зних ситуац≥¤х. «алежно в≥д виду обТЇкта розшуку, ступен¤ його встановленн¤, ≥ндив≥дуал≥зац≥њ, на¤вност≥ ≥нформац≥йного матер≥алу, реЇстрац≥йних даних та ≥нших чинник≥в сл≥дчий зд≥йснюЇ р≥зн≥ д≥њ. —л≥д мати на уваз≥, що орган д≥знанн¤ в≥дпов≥дно до ст. 104  ѕ  проводить сл≥дч≥ д≥њ щодо встановленн¤ особи, ¤ка вчинила злочин (що не Ї т¤жким), ≥ нев≥дкладн≥ сл≥дч≥ д≥њ у справах про т¤жк≥ злочини.

Ќев≥дкладн≥ й перв≥сн≥ сл≥дч≥ д≥њ Ї крим≥нал≥стичними пон¤тт¤ми. ” б≥льшост≥ випадк≥в вони зд≥йснюютьс¤ на початковому етап≥ розсл≥дуванн¤. ¬одночас нев≥дкладного характеру набувають в≥дпов≥дн≥ сл≥дч≥ д≥њ й на наступних етапах розсл≥дуванн¤.

–озкритт¤ злочин≥в значною м≥рою залежить в≥д способ≥в њх приховуванн¤. —пособи приховуванн¤ злочин≥в под≥л¤ютьс¤ на групи, повТ¤зан≥ з такими особливост¤ми:

” систем≥ розкритт¤ злочин≥в одним ≥з важливих напр¤м≥в Ї робота сл≥дчого ≥ оперативно-розшукових орган≥в по Ђгар¤чих сл≥дахї. ƒаний терм≥н характеризуЇ сл≥ди (матер≥альн≥ та ≥деальн≥) ¤к так≥, з моменту залишенн¤ ¤ких минуло м≥н≥мум часу, що не вплинуло на необоротн≥ зм≥ни Ђнеостиглихї сл≥д≥в.

як Ђгар¤ч≥ сл≥диї можуть виступати будь-¤к≥ зм≥ни, що в≥дбулис¤ внасл≥док злочину, у вигл¤д≥ сл≥д≥в-в≥дображень, речовин, матер≥ал≥в, вироб≥в та ≥нших предмет≥в. ƒо таких сл≥д≥в належать також факти, ¤к≥ викладаютьс¤ у по¤сненн¤х ≥ показанн¤х р≥зних ос≥б про под≥ю злочину та його обставини.

„инник часу ¤к характеристика ступен¤ збереженн¤ матер≥альних сл≥д≥в залежить в≥д њх виду, умов створенн¤, м≥сц¤ знаходженн¤ та ≥нших обставин. ўодо сл≥д≥в-в≥дображень (сл≥ди рук, взутт¤, транспортних засоб≥в, знар¤дь та ≥нструмент≥в тощо), то можлив≥сть њх використанн¤ ¤к Ђгар¤чихї повТ¤зана з визначенн¤м њх Ђсв≥жост≥ї за в≥дносними ф≥зичними ознаками (насичен≥сть потожирового шару сл≥д≥в пап≥л¤рних л≥н≥й, невив≥трений ірунт у сл≥д≥ взутт¤ та ≥н.), ситуац≥йними ознаками (наприклад, метеоролог≥чний вплив Ч сл≥д взутт¤ на св≥жому сн≥гу).

¬ажливим засобом, що спри¤Ї розкриттю злочин≥в по Ђгар¤чих сл≥дахї, Ї прийоми визначенн¤ належност≥ сл≥д≥в до справи при провадженн≥ першочергових сл≥дчих д≥й, насамперед п≥д час огл¤ду м≥сц¤ под≥њ, обшуку та ≥н.

¬елике значенн¤ маЇ застосуванн¤ прийом≥в, за допомогою ¤ких можна встановити:

«азначен≥ обставини можуть бути встановлен≥ шл¤хом застосуванн¤ комплексу крим≥нал≥стичних прийом≥в:

«астосуванн¤ даного комплексу прийом≥в на початковому етап≥ розкритт¤ злочин≥в по Ђгар¤чих сл≥дахї маЇ визначальне значенн¤. ÷е по¤снюЇтьс¤ особлив≥стю початкового етапу розсл≥дуванн¤ ¤к пер≥оду, що настаЇ здеб≥льшого безпосередньо п≥сл¤ вчиненого крим≥нального д≥¤нн¤, ≥нтенсивна робота п≥д час ¤кого забезпечуЇ Ђнаближенн¤ї до под≥њ злочину (чинник наближенн¤).

–озкритт¤ злочин≥в по Ђгар¤чих сл≥дахї розпочинаЇтьс¤ ¤к т≥льки ви¤вл¤ютьс¤ ознаки злочину, у звТ¤зку з чим на п≥дстав≥  ѕ  ≥ чинного законодавства, що регламентуЇ оперативно-розшукову д≥¤льн≥сть та орган≥зац≥йно-правов≥ основи боротьби ≥з орган≥зованою злочинн≥стю, вживаютьс¤ так≥ заходи:

ќсоблив≥стю ц≥Їњ д≥¤льност≥ Ї те, що њњ часто зд≥йснюють особи, ¤к≥ опинилис¤ на м≥сц≥ под≥њ: оперативн≥ прац≥вники, д≥льничн≥ ≥нспектори, члени патрульно-постових груп, контрольно-перепусткових пункт≥в, представники охорони п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й, ¤к≥ передус≥м вживають заход≥в щодо припиненн¤ злочинних д≥й, затриманн¤ злочинц¤ на м≥сц≥ вчиненн¤ злочину, надають допомогу потерп≥лим, охорон¤ють затриманих ос≥б до прибутт¤ сл≥дчо-оперативноњ групи, чергового нар¤ду м≥л≥ц≥њ або доставл¤ють њх до найближчого м≥сц¤ утриманн¤; вживають заход≥в щодо охорони м≥сц¤ под≥њ (видал¤ють сторонн≥х ос≥б, виставл¤ють огорож≥), встановлюють очевидц≥в, ≥нших св≥дк≥в, записують њх адреси.

Ќа цьому етап≥ розкритт¤ злочин≥в по Ђгар¤чих слiдахї особлива роль належить черговому в≥дпов≥дного органу внутр≥шн≥х справ. ќтримавши пов≥домленн¤ про злочин, черговий вживаЇ заход≥в щодо його розкритт¤, а саме:

Ќаступний етап розкритт¤ злочину по Ђгар¤чих слiдахї розпочинаЇтьс¤ п≥сл¤ прибутт¤ до м≥сц¤ под≥њ сл≥дчо-оперативноњ групи. ƒ≥¤льн≥сть сл≥дчого (д≥знавача) спочатку спр¤мовуЇтьс¤ на оц≥нку сл≥дчоњ ситуац≥њ, що склалас¤, вир≥шенн¤ питанн¤ про на¤вн≥сть ознак злочину, вжитт¤ оперативно-розшукових або орган≥зац≥йних заход≥в дл¤ розкритт¤ злочину по Ђгар¤чих сл≥дахї. « ц≥Їю метою паралельно з огл¤дом, ¤кщо крим≥нальна справа порушена, можуть проводитис¤ ≥нш≥ нев≥дкладн≥ сл≥дч≥ д≥њ (допит, обшук). ќдночасно складаютьс¤ ор≥Їнтувальн≥ дан≥ дл¤ розшуку в≥дпов≥дних ос≥б, знар¤дь злочину, викрадених предмет≥в.

ƒо оперативно-розшукових заход≥в, що вживаютьс¤, належать так≥:

–озкритт¤ злочину може розпочатис¤ в≥д:
а) предмет≥в, що були знайден≥ на м≥сц≥ под≥њ;
б) сл≥д≥в-в≥дображень; в) знар¤дд¤ вчиненн¤ злочину (≥нструменти, збро¤, транспортн≥ засоби);
г) способу вчиненн¤ злочину;
і) ознак зовн≥шност≥ злочинц¤, що збереглис¤ у памТ¤т≥ потерп≥лих, очевидц≥в.

Ќа даному етап≥ великого значенн¤ набуваЇ проведенн¤ тактичноњ операц≥њ Ђ–озшукї, ¤ка проводитьс¤ дл¤ пошуку особи за ознаками зовн≥шност≥ ≥ м≥стить:

ќсобливе м≥сце у систем≥ розшуку злочинц¤ на стад≥њ розкритт¤ злочину пос≥даЇ робота щодо використанн¤ сл≥д≥в рук, ви¤влених на м≥сц≥ под≥њ, ¤ка включаЇ:

1) огл¤д сл≥д≥в (за участю спец≥ал≥ста);
2) перев≥рку за картотекою сл≥д≥в пальц≥в рук з м≥сць нерозкритих злочин≥в;
3) перев≥рку за дактилоскоп≥чною картотекою ос≥б, ¤к≥ перебувають на крим≥нал≥стичному обл≥ку;
4) призначенн¤ дактилоскоп≥чноњ експертизи за на¤вност≥ п≥дозрюваних;
5) допит п≥дозрюваного з предТ¤вленн¤м висновку дактилоскоп≥чноњ експертизи. ƒо завершальноњ стад≥њ виконанн¤ нев≥дкладних сл≥дчих д≥й накопичуЇтьс¤ достатньо в≥домостей з основних джерел ≥нформац≥њ, у де¤ких випадках Ч встановлюЇтьс¤ п≥дозрювана особа. ÷¤ стад≥¤ маЇ анал≥тичний характер. —л≥дчий працюЇ над матер≥альними джерелами ≥нформац≥њ: проводить њх огл¤д ≥ попереднЇ досл≥дженн¤ ≥з застосуванн¤м техн≥чних засоб≥в; вир≥шуЇ питанн¤ про њх в≥днесен≥сть ≥ придатн≥сть дл¤ використанн¤, проводить ф≥ксац≥ю не ви¤влених ран≥ш ознак.

ƒл¤ попереднього досл≥дженн¤ сл≥дчий залучаЇ спец≥ал≥ст≥в, проводить перев≥рку показань, отриманих в≥д св≥дк≥в-очевидц≥в, ¤к≥ сп≥вставл¤ютьс¤ з механ≥змом злочину. Ќа п≥дстав≥ анал≥зу з≥браноњ ≥нформац≥њ висуваютьс¤ сл≥дч≥ та розшуков≥ верс≥њ.

Ќа ц≥й стад≥њ може виникнути потреба у створенн≥ сл≥дчо-оперативних груп, загальному плануванн≥ њх д≥¤льност≥. ” звТ¤зку з цим склалис¤ певн≥ орган≥зац≥йн≥ форми взаЇмод≥њ сл≥дчого з органами д≥знанн¤:

І 5. ќснови взаЇмод≥њ та ≥нформац≥йного забезпеченн¤ в методиц≥ розсл≥дуванн¤ злочин≥в

ѕитанн¤ взаЇмод≥њ сл≥дчого та оперативно-розшукових орган≥в у розкритт≥ злочин≥в розгл¤даютьс¤ в р≥зних розд≥лах крим≥нал≥стики: у загальнотеоретичному план≥ Ч ¤к проблема, що маЇ загальне значенн¤ дл¤ вир≥шенн¤ тактичних ≥ методичних завдань розсл≥дуванн¤ в ц≥лому, та окремо Ч у крим≥нал≥стичн≥й тактиц≥ та крим≥нал≥стичн≥й методиц≥. ќднак найб≥льш повне та предметне вираженн¤ дана проблема отримуЇ в методиц≥ розсл≥дуванн¤ злочин≥в, де на основ≥ загальнотеоретичних положень крим≥нал≥стики питанн¤ взаЇмод≥њ реал≥зуютьс¤ в окремих методиках розсл≥дуванн¤.

“ерм≥н ЂвзаЇмод≥¤ї в  ѕ  в≥дсутн≥й, але в≥н застосовуЇтьс¤ в ≥нших законах ”крањни Ч Ђѕро оперативно-розшукову д≥¤льн≥стьї (ст. 4, п. 4 ст. 7), Ђѕро орган≥зац≥йно-правов≥ основи боротьби з орган≥зованою злочинн≥стюї (розд≥л V). ” звТ¤зку з цим даний терм≥н та саме пон¤тт¤ ЂвзаЇмод≥¤ї в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д таких близьких до них за зм≥стом пон¤ть, ¤к ЂвзаЇмозвТ¤зокї, Ђузгоджен≥ д≥њї, Ђкоординац≥¤ї, Ђспри¤нн¤ї, Ђвиконанн¤ доручень та вказiвокї, Ђнаданн¤ допомогиї та ≥нш≥, зм≥ст ¤ких розТ¤снюЇтьс¤ у в≥дпов≥дних правових нормах або випливаЇ з њхнього зм≥сту.

¬≥дпов≥дно до ч. 3 ст. 114  ѕ  взаЇмод≥¤ сл≥дчого з оперативно-розшуковими органами зд≥йснюЇтьс¤ насамперед у процес≥ досудового сл≥дства. ќднак, виход¤чи з≥ зм≥сту ч. 4 ст. 97, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 191  ѕ , така взаЇмод≥¤ можлива й до порушенн¤ крим≥нальноњ справи, а в≥дпов≥дно до ч. 2 ст. 138, ч. 1 ст. 139  ѕ  Ч й п≥сл¤ зупиненн¤ досудового сл≥дства.

ќперативно-розшуков≥ заходи мають переважно пошуковий характер, зд≥йснюютьс¤ спец≥альними негласними методами ≥ засобами та мають на мет≥ своЇчасне ви¤вленн¤ злочин≥в ≥ ос≥б, ¤к≥ њх вчинили, знар¤дь злочину, викраденого майна, встановленн¤ фактичних даних, важливих дл¤ розсл≥дуванн¤, а також обставин, що спри¤ли вчиненню злочин≥в. “ака д≥¤льн≥сть ірунтуЇтьс¤ на положенн¤х закон≥в ”крањни Ђѕро м≥л≥ц≥юї, (пп. 2, 9 ст. 10, п. 10 ст. 11), Ђѕро оперативно-розшукову д≥¤льн≥стьї (ст. 8), Ђѕро орган≥зац≥йно-правов≥ основи боротьби з орган≥зованою злочинн≥стюї (статт≥ 13Ч15) та ≥н.

” крим≥нал≥стиц≥ Ї дек≥лька визначень взаЇмод≥њ орган≥в розсл≥дуванн¤ злочин≥в, узагальнюючи ¤к≥ взаЇмод≥ю правоохоронних та ≥нших державних орган≥в ≥ посадових ос≥б у процес≥ розкритт¤ ≥ розсл≥дуванн¤ злочин≥в можна розгл¤дати ¤к узгоджену д≥¤льн≥сть р≥зних г≥лок одн≥Їњ або дек≥лькох орган≥зац≥йних систем, спр¤мовану на дос¤гненн¤ загальноњ мети з найменшими витратами сил, засоб≥в ≥ часу.

¬заЇмод≥¤ ¤к найб≥льш орган≥зована ≥ ефективна форма боротьби правоохоронних орган≥в з≥ злочинн≥стю характеризуЇтьс¤ певними основними властивост¤ми. ” звТ¤зку з цим вона розгл¤даЇтьс¤ ¤к вищий ступ≥нь консол≥дац≥њ сил ≥ засоб≥в правоохоронних та контролюючих орган≥в, над≥лених законом в≥дпов≥дними повноваженн¤ми (серед ¤ких один з основних вид≥в Ч взаЇмод≥¤ сл≥дчого та оперативно-розшукових орган≥в), у р≥зних сполученн¤х участ≥ залежно в≥д виду злочину, що розсл≥дуЇтьс¤, складност≥ завдань, що вир≥шуютьс¤, необх≥дност≥ використанн¤ в≥дпов≥дних засоб≥в, прийом≥в та метод≥в.

ќсновою взаЇмод≥њ Ї обовТ¤зкова участь в≥дпов≥дних правоохоронних та контролюючих орган≥в у розкритт≥ злочин≥в з вид≥ленн¤м дл¤ цього необх≥дних, специф≥чних дл¤ кожного органу, джерел ≥нформац≥њ, сил та засоб≥в. —л≥д зазначити, що така взаЇмод≥¤ не зводитьс¤ лише до обм≥ну процесуальною, оперативно-розшуковою та ≥ншою службовою ≥нформац≥Їю, передбаченою в≥дпов≥дними законодавчими актами. …детьс¤ також про реал≥зац≥ю ц≥Їњ ≥нформац≥њ шл¤хом проведенн¤ сп≥льних д≥й, обговоренн¤ отриманих результат≥в, плануванн¤ подальших заход≥в, спр¤мованих на розкритт¤ злочин≥в.

” боротьб≥ з≥ злочинн≥стю правоохоронн≥ органи становл¤ть Їдину систему. ќднак Їдн≥сть системи ¤к основна вимога ефективноњ д≥¤льност≥ потребуЇ оптимальноњ ц≥леспр¤мованост≥ та узгодженост≥ ус≥х њњ елемент≥в, тобто структур р≥зноњ в≥домчоњ належност≥ та п≥дпор¤дкованост≥.

Ќеобх≥дно особливо в≥дзначити поверненн¤ до ≥дењ сп≥вроб≥тництва правоохоронних орган≥в з громадськими формуванн¤ми по охорон≥ громадського пор¤дку, застосуванн¤ накопиченого ран≥ше досв≥ду роботи в цьому напр¤м≥, створенн¤ нових вид≥в таких формувань, залученн¤ њх до участ≥ у боротьб≥ з≥ злочинн≥стю.

¬ид системи взаЇмод≥њ, що вивчаЇтьс¤ крим≥нал≥стикою, в≥дображаЇ лише частину системи: Ђсл≥дчий Ч оперативно-розшуков≥ органиї. ƒо реальноњ системи взаЇмод≥њ, що зд≥йснюЇтьс¤ в практичн≥й д≥¤льност≥, вход¤ть органи прокуратури, органи внутр≥шн≥х справ, —лужби безпеки, де¤к≥ державн≥ органи ”крањни (Ќац≥ональний банк, ћ≥н≥стерство ф≥нанс≥в, ћ≥н≥стерство економ≥ки, ƒержавна митна служба, ‘онд державного майна, јнтимонопольний ком≥тет, ƒержавний ком≥тет у справах охорони державного кордону, ƒержавна податкова адм≥н≥страц≥¤, ƒержавна контрольно-рев≥з≥йна служба та ≥н.), а також експерти, спец≥ал≥сти та консультанти в≥дпов≥дних галузей знань, аудитори, представники п≥дприЇмств, установ та орган≥зац≥й, обТЇднань громад¤н, громадськ≥ формуванн¤ по охорон≥ громадського пор¤дку. ќсобливе м≥сце в дан≥й систем≥ пос≥дають спец≥альн≥ п≥дрозд≥ли орган≥в внутр≥шн≥х справ та —лужби безпеки ”крањни по боротьб≥ з орган≥зованою злочинн≥стю та корупц≥Їю.

Ќайб≥льш загальним видом взаЇмод≥њ Ї координац≥¤ д≥¤льност≥ правоохоронних орган≥в. ÷ей вид взаЇмод≥њ маЇ широкий характер та спр¤мований на узгодженн¤ у вир≥шенн≥ загальних питань боротьби з≥ злочинн≥стю, в тому числ≥ розробки стратег≥њ, тактики та практичних рекомендац≥й по боротьб≥ з≥ злочинн≥стю, а також њњ проф≥лактики. ‘орми взаЇмод≥њ в цьому випадку специф≥чн≥ ≥ мають в основному орган≥зац≥йний характер. ƒо них належать м≥жв≥домч≥ оперативн≥ наради, обм≥н ≥нформац≥Їю, розробка сп≥льних допов≥дей про стан злочинност≥, основн≥ напр¤ми та результати боротьби з нею.

¬заЇмод≥¤ сл≥дчого та оперативних п≥дрозд≥л≥в у процес≥ розкритт¤ та розсл≥дуванн¤ злочин≥в Ї найб≥льш поширеним та важливим видом взаЇмод≥њ, необх≥дною умовою усп≥ху в розкритт≥ злочин≥в. ‘орми взаЇмод≥њ сл≥дчого, органу д≥знанн¤ та оперативно-розшукових орган≥в под≥л¤ютьс¤ на:

1) нормативно-правов≥, що випливають з положень  ѕ , закон≥в ”крањни, ¤к≥ регулюють д≥¤льн≥сть орган≥в внутр≥шн≥х справ, —лужби безпеки ”крањни, прокуратури та
2) орган≥зац≥йно-тактичн≥.

ѕерша форма взаЇмод≥њ стосуЇтьс¤ питань:

а) передач≥ сл≥дчому матер≥ал≥в про ви¤влен≥ шл¤хом оперативно-розшукових заход≥в ознаки злочину дл¤ вир≥шенн¤ питанн¤ про порушенн¤ крим≥нальноњ справи;
б) проведенн¤ сл≥дчим процесуальних д≥й одночасно з≥ зд≥йсненн¤м органом д≥знанн¤ узгоджених оперативних заход≥в;
в) проведенн¤ оперативно-розшукових заход≥в у справ≥, в ¤к≥й не встановлена особа, ¤ка вчинила злочин, п≥сл¤ передач≥ ц≥Їњ справи сл≥дчому;
г) виконанн¤ доручень сл≥дчого щодо проведенн¤ розшукових д≥й; і) зд≥йсненн¤ заход≥в щодо встановленн¤ особи, ¤ка п≥дл¤гаЇ прит¤гненню ¤к обвинувачений п≥сл¤ припиненн¤ досудового сл≥дства;
д) отриманн¤ ≥нформац≥њ та документ≥в про операц≥њ, рахунки, внески, внутр≥шн≥ та зовн≥шн≥ економ≥чн≥ угоди ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б.

ƒруга форма взаЇмод≥њ стосуЇтьс¤ питань:

ѕор¤д з такими нормативно-правовими формами взаЇмод≥њ, ¤к виконанн¤ органом д≥знанн¤ доручень сл≥дчого щодо проведенн¤ сл≥дчих д≥й, спри¤нн¤ сл≥дчому при проведенн≥ окремих сл≥дчих д≥й, передача в≥дпов≥дним спец≥альним п≥дрозд≥лам оперативноњ ≥нформац≥њ, документ≥в та ≥нших матер≥ал≥в, повТ¤заних з орган≥зованою злочинн≥стю, сл≥д вид≥лити орган≥зац≥йно-тактичн≥ форми взаЇмод≥њ, а саме: сп≥льний вињзд сл≥дчого та прац≥вник≥в орган≥в д≥знанн¤ на м≥сце под≥њ, проведенн¤ сл≥дчими та прац≥вниками орган≥в д≥знанн¤ тактичних операц≥й, сп≥льн≥ вињзди сл≥дчих та прац≥вник≥в орган≥в д≥знанн¤ в ≥нш≥ м≥ста, райони дл¤ виконанн¤ комплексу сл≥дчих д≥й, оперативно-розшукових та ≥нших заход≥в. –озсл≥дуванн¤ злочин≥в, вчинених орган≥зованими злочинними угрупованн¤ми, може викликати необх≥дн≥сть вињзд≥в до заруб≥жних держав.

¬заЇмод≥¤ прокурора ≥з сл≥дчим маЇ м≥сце, коли:

Ќеобх≥дн≥сть наукового забезпеченн¤ розсл≥дуванн¤ визначаЇ види взаЇмод≥њ сл≥дчого з експертом, спец≥ал≥стом у в≥дпов≥дних галуз¤х знань. “ака взаЇмод≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ в процес≥:

ѕри розсл≥дуванн≥ злочин≥в, що вчин¤ютьс¤ у сфер≥ економ≥ки, великого значенн¤ набуваЇ взаЇмод≥¤ сл≥дчого з установами Ќац≥онального банку, јнтимонопольного ком≥тету, ‘онду державного майна, ƒержавноњ податковоњ адм≥н≥страц≥њ, ƒержавноњ контрольно-рев≥з≥йноњ служби та ≥нших державних орган≥в ”крањни, що мають право контролю за дотриманн¤м орган≥зац≥¤ми та громад¤нами законодавства. ƒаний вид взаЇмод≥њ може зд≥йснюватис¤ в таких формах:

” справах про економ≥чн≥ злочини сл≥дч≥ взаЇмод≥ють з ≥ншими державними органами щодо перев≥рки своЇчасност≥ поданн¤ документ≥в, повТ¤заних з п≥дприЇмницькою або зовн≥шньоеконом≥чною д≥¤льн≥стю. ќргани ƒержавноњ митноњ служби спри¤ють проведенню оперативно-розшукових заход≥в (у зон≥ митного контролю), провод¤ть перев≥рку порушень з боку орган≥зац≥й та громад¤н, повТ¤заних з перем≥щенн¤м предмет≥в через митний кордон ”крањни.

ѕри розсл≥дуванн≥ р≥зних вид≥в злочин≥в залежно в≥д специф≥ки сфери њх вчиненн¤, предмета пос¤ганн¤, злочинних способ≥в, що застосовуютьс¤, винних ос≥б сл≥дчий чи орган д≥знанн¤ взаЇмод≥ють з р≥зними державними органами. ѕри розсл≥дуванн≥ злочин≥в проти житт¤ та здоровТ¤ громад¤н, д≥¤нь, повТ¤заних ≥з незаконним об≥гом наркотичних засоб≥в, психотропних речовин тощо, виникаЇ потреба у взаЇмод≥њ з медичними закладами, використанн≥ допомоги фах≥вц≥в Ч фармацевт≥в, х≥м≥к≥в, ботан≥к≥в, банку даних з цих питань.

¬заЇмод≥¤ сл≥дчого з прац≥вниками оперативно-розшукових орган≥в та ≥нших служб орган≥в внутр≥шн≥х справ необх≥дна при п≥дготовц≥ та проведенн≥ р≥зних сл≥дчих д≥й та реал≥зац≥њ отриманих результат≥в. ¬≥дпов≥дно до ч. 3 ст. 114  ѕ  сл≥дчий у розсл≥дуваних ним справах маЇ право давати органам д≥знанн¤ дорученн¤ ≥ вказ≥вки щодо провадженн¤ розшукових та сл≥дчих д≥й ≥ вимагати в≥д орган≥в д≥знанн¤ допомоги при провадженн≥ окремих сл≥дчих д≥й. “ак≥ дорученн¤ ≥ вказ≥вки сл≥дчого Ї дл¤ орган≥в д≥знанн¤ обовТ¤зковими.

¬≥дпов≥дно до «акону ”крањни Ђѕро оперативно-розшукову д≥¤льн≥стьї п≥дрозд≥ли, ¤к≥ зд≥йснюють оперативно-розшукову д≥¤льн≥сть, повинн≥ виконувати письмов≥ дорученн¤ сл≥дчого про проведенн¤ оперативно-розшукових заход≥в, зд≥йснювати взаЇмод≥ю м≥ж собою та ≥ншими правоохоронними органами з метою швидкого ≥ повного розкритт¤ злочин≥в та встановленн¤ винних.

«г≥дно з ч. 4 ст. 191  ѕ  органи внутр≥шн≥х справ зобовТ¤зан≥ надавати сл≥дчому допомогу в проведенн≥ огл¤ду. Ќасамперед це стосуЇтьс¤ проведенн¤ найскладн≥шого його виду Ч огл¤ду м≥сц¤ под≥њ.

ќрган м≥л≥ц≥њ зобовТ¤заний пов≥домити сл≥дчого про ви¤влен≥ ним ознаки злочину та вжити заход≥в щодо охорони м≥сц¤ под≥њ, а також попередженн¤ злочинних д≥й, наданн¤ допомоги потерп≥лим, усуненн¤ насл≥дк≥в злочину, пересл≥дуванн¤ злочинц≥в по Ђгар¤чих сл≥дахї.

¬заЇмод≥¤ про¤вл¤Їтьс¤ у п≥дготовц≥ та проведенн≥ огл¤ду, а саме: визначенн≥ меж м≥сц¤ под≥њ та спр¤муванн¤ огл¤ду, под≥ленн≥ його на вузли, встановленн≥ св≥дк≥в, орган≥зац≥њ роботи к≥нолога та ≥н. ѕо зак≥нченн≥ огл¤ду взаЇмод≥¤ спр¤мовуЇтьс¤ на проведенн¤ нев≥дкладних сл≥дчих д≥й та оперативно-розшукових заход≥в за результатами сп≥льноњ роботи на м≥сц≥ под≥њ. ¬ажливу роль в огл¤д≥ в≥д≥грають спец≥ал≥сти в≥дпов≥дних галузей Ч крим≥нал≥сти, судов≥ медики, автотехн≥ки та ≥н.