І 1. ѕон¤тт¤, мета та обТЇкти предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤

ѕредТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ Ч сл≥дча д≥¤, що пол¤гаЇ в предТ¤вленн≥ св≥дков≥ чи ≥нш≥й особ≥ обТЇкт≥в, ¤к≥ вони спостер≥гали ран≥ше, з метою встановленн¤ њх тотожност≥ або груповоњ належност≥.

ќдночасно ц¤ д≥¤ передбачаЇ показ певних обТЇкт≥в в умовах, що дозвол¤ють сприймати загальн≥ та окрем≥ ознаки. “отожн≥сть при вп≥знанн≥ встановлюють за ознаками обТЇкт≥в, сприйн¤тих особою ≥ збережених в њњ памТ¤т≥. ÷е окрема форма ≥дентиф≥кац≥њ, ¤ка ≥стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д випадк≥в ≥дентиф≥кац≥њ за матер≥альними сл≥дами. ” процес≥ вп≥знанн¤ св≥док спостер≥гаЇ ознаки предТ¤вленого обТЇкта, пор≥внюЇ та сп≥вставл¤Ї њх ≥з збереженими в памТ¤т≥ й доходить певного висновку щодо на¤вност≥ чи в≥дсутност≥ тотожност≥ або груповоњ належност≥ обТЇкта.

ѕредТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ ¤к процес встановленн¤ чи запереченн¤ тотожност≥ або груповоњ належност≥ маЇ елементи психолог≥чноњ д≥¤льност≥, базуючись на здатност≥ людськоњ псих≥ки не т≥льки ф≥ксувати, а й збер≥гати в памТ¤т≥ особливий комплекс ознак, ¤к≥ дозвол¤ють вид≥л¤ти певн≥ обТЇкти з групи под≥бних. « цих позиц≥й предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ характеризуЇтьс¤ двома процесами Ч ф≥ксуючим ≥ вп≥знавальним: до ф≥ксуючого належать засвоЇнн¤ в≥дм≥тних ознак ≥ формуванн¤ образу певного обТЇкта, а до вп≥знавального Ч використанн¤ цих ознак у вир≥шенн≥ питанн¤ щодо тотожност≥ чи груповоњ належност≥. —в≥дченн¤ про тотожн≥сть або групову належн≥сть Ї по сут≥ висновком, ¤кий ірунтуЇтьс¤ на у¤вному анал≥з≥, синтез≥ й пор≥вн¤нн≥ ознак. ¬≥дпов≥дно до крим≥нал≥стичних критер≥њв орган≥зац≥¤ предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ повинна забезпечувати правильн≥сть ≥ обірунтован≥сть висновк≥в за умов точного дотриманн¤ процесуального пор¤дку предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤.

÷ю сл≥дчу д≥ю необх≥дно в≥др≥зн¤ти в≥д непроцесуальних способ≥в встановленн¤ тотожност≥ обТЇкт≥в (наприклад, п≥д час оперативно-розшуковоњ д≥¤льност≥). «д≥йсненн¤ розшуку, особливо злочинц≥в, за зовн≥шн≥ми ознаками передбачаЇ ототожненн¤ субТЇкта, ¤кого спостер≥гають, з розшукуваним. ‘отограф≥њ злочинц¤, ¤кого розшукують, чи ≥нших субТЇкт≥в можуть бути показан≥ окремим громад¤нам. ќднак таке предТ¤вленн¤ пересл≥дуЇ т≥льки оперативн≥ ц≥л≥, а його результати не Ї доказами у справ≥ ≥ виконують роль ор≥Їнтуючих в≥домостей.

ѕредТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ регламентовано статт¤ми 174Ч176  ѕ , що даЇ змогу в≥рно вир≥шити питанн¤ про в≥докремленн¤ ц≥Їњ сл≥дчоњ д≥њ з ≥нших. ÷ьому ж слугують розроблен≥ крим≥нал≥стикою тактичн≥ правила проведенн¤ вп≥знанн¤.

ќбТЇктами предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ Ї особи (жив≥ люди ≥ трупи), предмети, тварини.

І 2. ѕ≥дготовка до предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤

ѕредТ¤вленню дл¤ вп≥знанн¤ повинно передувати виконанн¤ процесуальних та де¤ких допом≥жних д≥й, а саме:

а) попередн≥й допит особи, ¤ка вп≥знаЇ;
б) п≥дб≥р обТЇкт≥в,серед ¤ких необх≥дно провести вп≥знанн¤;
в) визначенн¤ м≥сц¤ ≥ умов предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤;
г) визначенн¤ необх≥дного комплексу науково-техн≥чних засоб≥в.

ѕ≥д час допиту перед предТ¤вленн¤м дл¤ вп≥знанн¤ зТ¤совують:

а) м≥сце, час, спос≥б та ≥нш≥ обставини злочину;
б) прикмети особи, ¤ку вп≥знають (найчаст≥ше злочинц¤), ознаки його од¤гу, а також ознаки речей чи ≥нших обТЇкт≥в.

—татт¤ми 174, 175  ѕ  встановлено, що сл≥дчий до проведенн¤ вп≥знанн¤ повинен допитати св≥дка (потерп≥лого, п≥дозрюваного, обвинуваченого) про зовн≥шн≥й вигл¤д ≥ прикмети чи ознаки обТЇкта, а також про обставини, за ¤ких в≥н бачив цей обТЇкт. «алежно в≥д обТЇкт≥в, що п≥дл¤гають вп≥знанню, допит, ¤кий передуЇ вп≥знанню, маЇ де¤к≥ особливост≥.

ƒопит, ¤кий передуЇ вп≥знанню живих ос≥б, повинен бути спр¤мований на зТ¤суванн¤:

а) обставин, за ¤ких вп≥знаючий бачив особу в звТ¤зку з≥ злочином;
б) зовн≥шност≥ та прикмет ц≥Їњ особи;
в) психолог≥чного стану вп≥знаючого;
г) його ф≥з≥олог≥чного ≥ псих≥чного стану (з≥р, слух, особливост≥ памТ¤т≥ тощо).

ѕри зТ¤суванн≥ обставин, за ¤ких св≥док бачив ту чи ≥ншу особу в звТ¤зку з≥ злочинною под≥Їю, сл≥дчий повинен допитати його також про м≥сце спостереженн¤ (точне м≥сцезнаходженн¤, розташуванн¤ в≥дносно ≥нших обТЇкт≥в, де саме це в≥дбувалос¤ Ч у прим≥щенн≥, на вулиц≥, в л≥с≥ тощо). —л≥д встановити, на ¤к≥й в≥дстан≥ й прот¤гом ¤кого часу св≥док спостер≥гав обТЇкт, ¤ка була погода, осв≥тленн¤; в ¤кому стан≥ перебував злочинець (сто¤в, сид≥в, рухавс¤ чи перебував у стан≥ спокою). ÷≥ обставини потр≥бно зТ¤сувати в першу чергу, оск≥льки може статис¤, що св≥док у м≥ру певних обТЇктивних чи субТЇктивних чинник≥в не м≥г правильно ≥ повн≥стю сприймати т≥ чи ≥нш≥ зовн≥шн≥ прикмети.

ѕри зТ¤суванн≥ зовн≥шност≥ ≥ прикмет особи, ¤ка п≥дл¤гаЇ вп≥знанню, сл≥дчий повинен детально допитати св≥дка про загальн≥ й характерн≥ њњ риси. ѕри цьому необх≥дно користуватись даними словесного портрета, але в загальновживаних виразах. —л≥д детально д≥знаватис¤ щодо зросту, будови т≥ла, в≥ку, типу обличч¤, кольору волосс¤, шк≥ри ≥ особливих прикмет (шрами, родимки, бородавки тощо). ѕ≥д час допиту, ¤кий провадитьс¤ з метою зТ¤суванн¤ зовн≥шн≥х прикмет злочинц¤, можливе використанн¤ науково-техн≥чних засоб≥в ≥ способ≥в, що полегшують складанн¤ словесного портрета. ƒо них належать виготовлен≥ рисован≥ портрети, р≥зноман≥тн≥ фотороботи (у тому числ≥ з використанн¤м компТютерноњ техн≥ки).

Ќеобх≥дно також детально зТ¤сувати у св≥дка, ¤к був од¤гнений злочинець (форма, фасон, кол≥р од¤гу, його загальний вигл¤д), чи не був св≥док у стан≥ перел¤ку, душевного хвилюванн¤ в момент спостереженн¤, що могло спричинити перекрученн¤ ним д≥йсност≥, переб≥льшенн¤ баченого.  р≥м цього, сл≥дчий маЇ визначити тип ≥ особливост≥ памТ¤т≥ вп≥знаючого, а у випадках предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ за голосом Ч його можливост≥ визначити особливост≥ голосу злочинц¤: тембр, висоту, силу та хрипк≥сть, шепел¤в≥сть, м≥сцеву гов≥рку тощо.

ѕ≥д час допиту, що передуЇ предТ¤вленню дл¤ вп≥знанн¤ трупа (коли допитуютьс¤ особи, у ¤ких зникли родич≥ чи близьк≥), необх≥дно зТ¤сувати так≥ дан≥: пр≥звище, ≥мТ¤, по батьков≥, в≥к, фах, зовн≥шн≥ прикмети (зр≥ст, стан ≥ кол≥р волос¤ного покриву на голов≥, кол≥р очей, шк≥ри тощо), коли особу бачили востаннЇ, ¤к вона була од¤гнена, ¤к≥ реч≥ були при н≥й, а також ≥нш≥ особливост≥ зовн≥шност≥ (татуюванн¤, стан зуб≥в Ч на¤вн≥сть пломб, коронок, протез≥в, в≥дсутн≥сть окремих зуб≥в тощо, п≥сл¤операц≥йн≥ шрами).

ƒопит, що передуЇ предТ¤вленню дл¤ вп≥знанн¤ предмет≥в, необх≥дно розпочинати з встановленн¤ обставин, за ¤ких вп≥знаючий бачив предмет, а дал≥ зТ¤совувати ознаки предмета (найменуванн¤, матер≥ал, форму, розм≥ри, кол≥р тощо) та його особливост≥, що в≥др≥зн¤ють його в≥д ≥нших.

якщо предТ¤вленню дл¤ вп≥знанн¤ п≥дл¤гаЇ тварина, то кр≥м њњ загальних ознак (масть, порода) зТ¤совуютьс¤ особлив≥ прикмети.

¬≥дпов≥дно до статей 174, 175  ѕ  особу, ¤ка п≥дл¤гаЇ вп≥знанню, предТ¤вл¤ють вп≥знаючому разом з ≥ншими особами т≥Їњ ж стат≥ (не менше трьох), ¤к≥ не мають р≥зких в≥дм≥нностей у зовн≥шност≥ та од¤з≥, а предмети Ч серед ≥нших однор≥дних предмет≥в.

ѕ≥дб≥р обТЇкт≥в дл¤ проведенн¤ вп≥знанн¤ викликаЇ р¤д труднощ≥в, коли треба п≥д≥брати схожих за зовн≥шн≥ми прикметами ос≥б чи ун≥кальн≥ предмети. “ой, кого вп≥знають, ≥ предТ¤влен≥ особи повинн≥ бути приблизно одного в≥ку ≥ схожими за загальними рисами (зростом, будовою т≥ла, волос¤ним покривом голови, його кольором, типом обличч¤ тощо). ќбТЇкт вп≥знанн¤ маЇ бути в од¤з≥, ¤кий суттЇво не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д того, що був на ньому в момент спостереженн¤ його вп≥знаючим. ≤нш≥ особи, серед ¤ких його предТ¤вл¤ють дл¤ вп≥знанн¤, також не повинн≥ мати р≥зких в≥дм≥нностей в од¤з≥ (ст. 174  ѕ ).

ѕредмети предТ¤вл¤ють разом з ≥ншими однор≥дними. ѕри цьому важливо враховувати загальн≥ родов≥ ознаки. Ќаприклад, ¤кщо вп≥знанню п≥дл¤гаЇ годинник марки Ђ—ейкої, то п≥дбирають не менше н≥ж 3Ч4 годинники однаковоњ марки, форми, кольору, розм≥ру та ≥нших родових ознак.

” б≥льшост≥ випадк≥в м≥сцем предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ Ї каб≥нет сл≥дчого, в ≥нших випадках сл≥дчий вир≥шуЇ це питанн¤, виход¤чи з конкретних умов, але ц≥ умови мають бути найспри¤тлив≥шими дл¤ спостереженн¤ ≥ пор≥вн¤нн¤ ознак обТЇкт≥в.

«астосуванн¤ у предТ¤вленн≥ дл¤ вп≥знанн¤ науково-техн≥чних засоб≥в Ч в≥деотехн≥ки, фотоапарат≥в, магн≥тофона тощо Ч Ї одн≥Їю з важливих умов, що забезпечують ефективн≥сть його проведенн¤, ф≥ксац≥њ переб≥гу ≥ результат≥в. ¬икористанн¤ њх залежить в≥д виду вп≥знанн¤, ознак обТЇкта, що п≥дл¤гаЇ вп≥знанню, та ≥нших даних.

І 3. ѕор¤док предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ живих ос≥б, труп≥в, предмет≥в ≥ тварин

¬п≥знанн¤ живих ос≥б провадитьс¤ у випадках, коли: а) особа, ¤ка п≥дл¤гаЇ предТ¤вленню, не була ран≥ше в≥дома свiдков≥, але спостер≥галас¤ ним у звТ¤зку з≥ злочинною под≥Їю; б) св≥док знав ран≥ше предТ¤влену особу, але не може дати необх≥дних даних про нењ.

ѕроцес предТ¤вленн¤ можна под≥лити на три стад≥њ. Ќа перш≥й стад≥њ перед предТ¤вленн¤м особи дл¤ вп≥знанн¤, в присутност≥ пон¤тих њй пропонують зайн¤ти будь-¤ке м≥сце серед ≥нших ос≥б ≥ розТ¤снюють њњ права. Ќа друг≥й стад≥њ вп≥знаючий запрошуЇтьс¤ до прим≥щенн¤, де знаход¤тьс¤ вс≥ учасники вп≥знанн¤, його попереджають про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за даванн¤ св≥домо неправдивих показань (¤кщо це потерп≥лий або св≥док) та за в≥дмову  в≥д даванн¤ показань (¤кщо це св≥док). ѕ≥сл¤ цього у особи, ¤ка вп≥знаЇ, зТ¤совують, чи задовольн¤ють њњ умови, чи њй добре видно зовн≥шн≥ прикмети вс≥х ос≥б. ѕри позитивн≥й в≥дпов≥д≥ вп≥знаючому пропонують подивитис¤ на групу ос≥б, вп≥знати серед них потр≥бну особу ≥ по¤снити, за ¤кими ознаками в≥н њњ вп≥знав. ѕри цьому не треба квапити його з в≥дпов≥ддю, сл≥д дати йому час на обдумуванн¤. якщо вп≥знаючий вагаЇтьс¤ з в≥дпов≥ддю, можна запропонувати предТ¤вленим особам пройтись по каб≥нету з метою спостереженн¤ њх у рус≥ чи дозволити предТ¤вленим особам розмовл¤ти м≥ж собою.

“рет¤ стад≥¤ пол¤гаЇ у встановленн≥ тотожноњ чи груповоњ належност≥ або в≥дм≥нност≥ конкретного обТЇкта. Ќазван≥ вп≥знаючим прикмети, ознаки повинн≥ бути виражен≥ в певн≥й форм≥. ¬иконанн¤ ц≥Їњ вимоги багато в чому залежить в≥д правильно поставлених йому уточнюючих ≥ конкретизуючих запитань.

–езультат предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ може бути позитивним, коли вп≥знаючий за¤вл¤Ї про вп≥знанн¤ ≥ вказуЇ не т≥льки загальн≥ прикмети ≥ ознаки, а й особлив≥, на ¤ких ірунтувалос¤ вп≥знанн¤. –езультат дл¤ вп≥знанн¤ може бути й негативним. ÷е може статис¤, коли, наприклад, з моменту спостереженн¤ пройшло багато часу; особа, ¤ку вп≥знають, р≥зко зм≥нила свою зовн≥шн≥сть; вп≥знаючий боњтьс¤ помсти; дл¤ вп≥знанн¤ предТ¤влено ≥ншу особу тощо.

¬п≥знанн¤ людей може проводитись також за голосом, особливост¤ми мови ≥ ходи. ѕри предТ¤вленн≥ дл¤ вп≥знанн¤ за голосом повинн≥ бути створен≥ певн≥ умови:

а) дл¤ в≥дтворенн¤ звуковоњ мови (прим≥щенн¤ з певними акустичними даними тощо);
б) дл¤ анал≥зу ≥ оц≥нки голосу особи, ¤ку вп≥знають (дл¤ цього використовують дв≥ сум≥жн≥ к≥мнати з в≥дчиненими дверима чи тонкою перегородкою м≥ж к≥мнатами, на в≥дкрит≥й м≥сцевост≥ користуютьс¤ парканом, деревами тощо, ¤к≥ б не давали змоги вп≥знаючому бачити особу, котру вп≥знають);
в) вс≥ учасники мають бути под≥лен≥ на дв≥ групи: в одн≥й Ч сл≥дчий, вп≥знаючий, двоЇ пон¤тих, а також фах≥вц≥ та ≥нш≥ учасники сл≥дчоњ д≥њ, в друг≥й Ч особа, ¤ка допомагаЇ сл≥дчому (наприклад, сп≥вроб≥тник м≥л≥ц≥њ), пон¤т≥, особа, ¤ку вп≥знають, та особи, ¤к≥ ведуть з нею розмову;
г) зм≥ст розмови, в≥дтвореноњ п≥д час вп≥знанн¤, не повинен стосуватис¤ розсл≥дуваноњ справи, але в њњ текст≥ мають бути слова, ¤к≥ чув вп≥знаючий у момент спостереженн¤.

ћожливо вп≥знанн¤ за особлив≥стю ходи, оск≥льки ходу характеризують довжина кроку даноњ людини, кут розгортанн¤ стопи, швидк≥сть руху. ’ода маЇ бути природною, коли людина йде в≥льно, без напруженн¤. Ќеприродна хода найчаст≥ше повТ¤зана з р≥зними аномал≥¤ми. ќсновними умовами проведенн¤ вп≥знанн¤ за особливост¤ми ходи сл≥д вважати так≥:

а) виб≥р м≥сц¤ проведенн¤, що забезпечуЇ в≥дтворенн¤ ознак ходи ≥ можлив≥сть њх спостереженн¤ вп≥знаючим;
б) предТ¤вленн¤ особи, ¤ку вп≥знають, серед ≥нших ос≥б, ¤к≥ мають схож≥ ознаки ходи;
в) особа, ¤ку вп≥знають, не повинна знати про те, що за нею спостер≥гають;
г) вп≥знаючому повинно бути надано досить часу дл¤ спостереженн¤ ходи предТ¤влених ос≥б.

” практиц≥ розсл≥дуванн¤ трапл¤ютьс¤ два основних випадки предТ¤вленн¤ трупа дл¤ вп≥знанн¤. ѕерший випадок маЇ м≥сце при орган≥зац≥њ предТ¤вленн¤ в≥дразу ж п≥сл¤ огл¤ду м≥сц¤ под≥њ, ≥ сл≥дчий часто не маЇ можливост≥ допитати кого-небудь щодо прикмет нев≥домоњ особи, труп ¤коњ предТ¤вл¤тиметьс¤. «а таких обставин без попереднього допиту труп предТ¤вл¤Їтьс¤ мешканц¤м навколишн≥х будинк≥в, вулиць, а також службовим особам, ¤к≥ сп≥лкуютьс¤ з населенн¤м. ƒругий випадок Ч коли на момент вп≥знанн¤ Ї дан≥ про зникненн¤ певноњ особи, допитують њњ близьких чи знайомих, а пот≥м предТ¤вл¤ють њм труп дл¤ вп≥знанн¤.

ѕредТ¤вленн¤ трупа дл¤ вп≥знанн¤ сл≥д проводити в тому од¤з≥, що Ї на ньому, при необх≥дност≥ цьому повинен передувати Ђтуалет трупаї, що пол¤гаЇ у видаленн≥ бруду ≥ кров≥ з його обличч¤, приведенн≥ у звичайний вигл¤д зач≥ски. “≥льки в особливих випадках, до ¤ких сл≥д в≥днести на¤вн≥сть значних ушкоджень на обличч≥ чи його зм≥ну внасл≥док довгого перебуванн¤ у вод≥ тощо, можна визнати доц≥льною реставрац≥ю обличч¤ трупа. ƒл¤ ≥дентиф≥кац≥њ особи необх≥дно широко використовувати прикмети, що Ї на труп≥, а дл¤ цього сл≥д надати вп≥знаючому можлив≥сть огл¤нути обличч¤ трупа, а в раз≥ необх≥дност≥ Ч все т≥ло. ѕри предТ¤вленн≥ трупа дл¤ вп≥знанн¤ сл≥д враховувати де¤к≥ дан≥ психолог≥њ, оск≥льки трапл¤ютьс¤ випадки помилкового вп≥знанн¤ внасл≥док психолог≥чного настроюванн¤, самонав≥юванн¤ тощо; ≥нод≥ при цьому необх≥дна присутн≥сть судово-медичного експерта.

якщо труп не вп≥знано, його в≥дправл¤ють до моргу. —л≥дчий продовжуЇ роботу щодо встановленн¤ ос≥б, ¤к≥ можуть вп≥знати труп (наведенн¤ дов≥док про ос≥б, ¤к≥ зникли безв≥сти, перев≥рка за даними крим≥нал≥стичного обл≥ку тощо).

ќсобливост≥ предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ предмет≥в ≥ тварин зумовлюютьс¤ характером обТЇкт≥в вп≥знанн¤ ≥ метою, з ¤кою воно проводитьс¤. якщо стосовно предмета, що п≥дл¤гаЇ предТ¤вленню, в≥дом≥ особлив≥ ознаки, то сл≥дчий повинен п≥д≥брати ≥нш≥ предмети з под≥бними ознаками. якщо ж в≥дом≥ т≥льки його загальн≥ ознаки, то предмет повинен предТ¤вл¤тис¤ серед ≥нших обТЇкт≥в з однор≥дними ознаками, але р≥зними за видовими властивост¤ми.

ѕор¤док предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ предмет≥в ≥ тварин зд≥йснюЇтьс¤ так само, ¤к ≥ при вп≥знанн≥ живих ос≥б. ѕредТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ тварин не регламентуЇтьс¤  ѕ , але процес такого вп≥знанн¤ зд≥йснюЇтьс¤ з дотриманн¤м тих самих крим≥нал≥стичних прийом≥в, що використовуютьс¤ при предТ¤вленн≥ дл¤ вп≥знанн¤ предмет≥в.

” сл≥дчий практиц≥ нер≥дко виникаЇ потреба предТ¤вленн¤ дл¤ вп≥знанн¤ живих ос≥б, труп≥в, предмет≥в та ≥нших обТЇкт≥в за фотозн≥мками.