І 1. ѕредмет судового почеркознавства. Ќавик письма та його властивост≥
рим≥нал≥стичне досл≥дженн¤ письма (судове почеркознавство) - це галузь крим≥нал≥стичноњ техн≥ки, що вивчаЇ законом≥рност≥ письма, процес його досл≥дженн¤, можлив≥сть ≥дентиф≥кац≥њ людини за почерком та вирiшуЇ ≥нш≥ завданн¤ почеркознавчоњ експертизи. —удове почеркознавство вивчаЇ письмо з метою вир≥шенн¤ ≥дентиф≥кац≥йних ≥ не≥дентиф≥кац≥йних (д≥агностичних) завдань.
ѕисьмо - зас≥б ф≥ксац≥њ ≥ збер≥ганн¤ думки людини; походить в≥д звукового мовленн¤ ≥ Ї основним засобом сп≥лкуванн¤ людей. –озр≥зн¤ють смисловий ≥ граф≥чний б≥к письма. —мисловий б≥к письма знаходить св≥й ви¤в у мовних засобах ≥ в≥дображаЇ письмову мову того, хто пише. √раф≥чний б≥к письма виражаЇтьс¤ у вигл¤д≥ письмових знак≥в ≥ сполучень њх - почерку.
ѕисьмова мова - це вираженн¤ думок людини за допомогою р≥зних мовних засоб≥в (синтаксису, орфограф≥њ, лексики, пунктуац≥њ, стил≥стики). ѕисьмова мова кожноњ людини в≥др≥зн¤Їтьс¤ стилем викладанн¤, словниковим складом, загальним р≥внем грамотност≥. ƒл¤ письмовоњ мови людини характерними Ї ≥ндив≥дуальн≥сть ≥ в≥дносна стал≥сть.
ѕочерк - манера написанн¤, виражена в систем≥ рух≥в, ¤к≥ ф≥ксуютьс¤ в рукопису. ѕочерк залежить в≥д р≥вн¤ розвитку особи ≥ закр≥пленн¤ в нењ письмово-рухових навичок. —воЇр≥дн≥сть почерку ви¤вл¤Їтьс¤ в певн≥й сукупност≥ загальних ≥ окремих ознак. ≤дентиф≥кац≥йними властивост¤ми почерку Ї його ≥ндив≥дуальн≥сть (виражаЇтьс¤ в на¤вност≥ ознак, ¤к≥ р≥дко зустр≥чаютьс¤) ≥ в≥дносна стал≥сть (основн≥ ознаки почерку не зазнають ≥стотних зм≥н прот¤гом ≥дентиф≥кац≥йного пер≥оду).
”продовж всього житт¤ людини почерк зазнаЇ певних зм≥н, в≥н розвиваЇтьс¤, вдосконалюЇтьс¤. Ќайб≥льшу стаб≥льн≥сть маЇ сформований почерк, ¤кий част≥ше за все Ї на¤вним у особи 25-р≥чного в≥ку. ¬ар≥ант ознак почерку не може вважатис¤ перешкодою щодо ≥дентиф≥кац≥њ.
ѕочерк людини пов'¤заний з њњ умовно-рефлекторними д≥¤ми та д≥¤льн≥стю великих п≥вкуль головного мозку. Ќавчанн¤ письму, неодноразов≥ повтори написанн¤ одних ≥ тих самих л≥тер, цифр, знак≥в призвод¤ть до виробленн¤ граф≥чних навичок. ¬ластивост≥ почерку (≥ндив≥дуальн≥сть та в≥дносна стал≥сть) пов'¤зан≥ з динам≥чним стереотипом (нейроф≥з≥олог≥чною основою навичок). √раф≥чний навик охоплюЇ три головн≥ групи навичок:
- “ехн≥чн≥ (спос≥б техн≥ки письма)
- Ѕезпосередньо граф≥чн≥ (вм≥нн¤ зображувати л≥тери (цифри), об'Їднувати њх у слова)
- ќрфограф≥чн≥ (вм≥нн¤ визначати фонеми (звуки) та в≥дображати њх письмовими знаками).
І 2. ≤дентиф≥кац≥йн≥ ознаки письма
«овн≥шн≥ про¤ви в≥дносно ст≥йких навик≥в письма, що в≥дображаютьс¤ в рукопис≥, складають систему ≥дентиф≥кац≥йних ознак письма, ¤ка охоплюЇ ознаки письмовоњ мови, топограф≥чн≥ ознаки письма та ознаки почерку. ѕричому дл¤ кожноњ особи ц¤ сукупн≥сть ознак Ї неповторною.
ќзнаки письмовоњ мови под≥л¤ютьс¤ на загальн≥ та окрем≥. ƒо загальних ознак належать так≥, ¤к: р≥вень волод≥нн¤ письмовою мовою (високий, середн≥й, низький); ступ≥нь розвитку граматичних та стил≥стичних навичок (високий, середн≥й, низький); довжина речень (велика, середн¤, мала); переважаюч≥ типи речень (прост≥, складн≥); використанн¤ фразеолог≥чних засоб≥в; лексичн≥ ознаки та обс¤г словникового запасу та ≥н.
ƒо окремих граматичних ознак письмовоњ мови належать орфограф≥чн≥ чи пунктуац≥йн≥ помилки, своЇр≥дн≥сть побудови окремих речень, на¤вн≥сть у реченн¤х стил≥стичних чи синтаксичних помилок (вживанн¤ архањзм≥в, д≥алектизм≥в, жаргону, скорочень, профес≥онал≥зм≥в, тавтолог≥њ тощо).
ќзнаки письмовоњ мови мають важливе ≥дентиф≥кац≥йне значенн¤ дл¤ встановленн¤ авторства письма, а також допом≥жне значенн¤ - дл¤ ≥дентиф≥кац≥њ особи за почерком.
“опограф≥чн≥ ознаки письма характеризують особливост≥ розм≥щенн¤ тексту в ц≥лому або окремих його частин - це ст≥йк≥ звички розм≥щенн¤ тексту. ѕ≥д час вивченн¤ топограф≥њ звертають увагу на пол¤, абзаци, побудову р¤дк≥в за напр¤мком, розм≥щенн¤ розд≥лових знак≥в чи лапок, спос≥б переносу сл≥в, нумерац≥ю стор≥нок тощо. “ак, вир≥зн¤ють розм≥р пол≥в - малий (до 10 мм), середн≥й (до 20 мм) ≥ великий (понад 20 мм), абзаци - мал≥ (20 мм), середн≥ (30 мм), велик≥ (понад 40 мм), л≥н≥¤ пол≥в - пр¤ма, хвил¤ста, опукла, вв≥гнута, ступ≥нчаста.
ќзнаки почерку под≥л¤ютьс¤ на загальн≥ та окрем≥. «агальн≥ ознаки характеризують почерк ¤к систему рух≥в. ƒо них належать:
1) вироблен≥сть почерку - в≥дображаЇ здатн≥сть того, хто пише, користуватис¤ сучасною системою скоропису; визначаЇтьс¤ темпом письма ≥ координац≥Їю рух≥в при виконанн≥ письмових знак≥в ≥ з'Їднань њх. ѕ≥д вироблен≥стю почерку розум≥ють р≥вень волод≥нн¤ техн≥кою письма, що ви¤вл¤Їтьс¤ в здатност≥ виконувати рукописний текст у швидкому темп≥, ст≥йкими координованими рухами. ≤снують три ступен¤ виробленост≥ почерку:
 | вироблений (високий) недостатньо вироблений (середн≥й) невироблений (низький) |
2) складн≥сть почерку - св≥дчить про те, ¤кими рухами виконуютьс¤ письмов≥ знаки, про конф≥гурац≥ю њх будови; розр≥зн¤ють простий, спрощений ≥ ускладнений;
3) нахил почерку - залежить в≥д напр¤мку згинаючих рух≥в при виконанн≥ пр¤мол≥н≥йних елемент≥в; за нахилом почерк буваЇ пр¤мим, правонахильним, л≥вонахильним, косим ≥ безладним:
 | правонахильний л≥вонахильний пр¤мий безладний |
4) розм≥р почерку - визначаЇтьс¤ висотою малих л≥тер: великий (5 мм ≥ б≥льше), середн≥й (в≥д 2 до 5 мм), др≥бний (не перевищуЇ 2 мм):
 |
великий середн≥й др≥бний |
5) розг≥н почерку - характеризуЇ прот¤жн≥сть (розм≥р) руху по горизонтал≥ й визначаЇтьс¤ в≥дношенн¤м ширини знак≥в до њх висоти, а також в≥дстанню м≥ж письмовими знаками. ¬ир≥зн¤ють: стиснутий (малий розг≥н) - ширина малих л≥тер менша за њх висоту, в≥дстань м≥ж буквами незначна; середн≥й - ширина малих л≥тер приблизно дор≥внюЇ њх висот≥, а також в≥дстан≥ м≥ж л≥терами; розгонистий (великий розг≥н) - ширина малих л≥тер б≥льша за њх висоту, в≥дстан≥ м≥ж л≥терами зб≥льшен≥:
 |
стиснутий (малий розг≥н) середн≥й розгонистий (великий розг≥н) |
6) зв'¤зн≥сть почерку - пол¤гаЇ в безперервност≥ виконанн¤ певноњ к≥лькост≥ письмових знак≥в та њх частин у межах одного слова. «в'¤зн≥сть характеризуЇтьс¤ ¤к мала (при з'Їднанн≥ л≥тер у б≥льшост≥ сл≥в по дв≥-три), середн¤ (при з'Їднанн≥ в≥д чотирьох до шести) ≥ велика (при виконанн≥ шести ≥ б≥льше знак≥в в одному слов≥ при безупинному рус≥ рукою в процес≥ письма):
 | велика середн¤ мала |
7) натиск почерку - характеризуЇ ≥нтенсивн≥сть ≥ розм≥щенн¤ зусиль на пишуче приладд¤ при виконанн≥ письмових знак≥в; визначаЇтьс¤ ступенем:
 | сильний середн≥й слабкий |
8) переважаюча форма ≥ напр¤мок рух≥в - форма рух≥в буваЇ пр¤мол≥н≥йна ≥ кривол≥н≥йна; вир≥зн¤ють округлий (л≥во- ≥ правоокружний) та кутастий почерк.
ќкрема ознака почерку - це характеристика рух≥в, що ви¤вл¤Їтьс¤ при виконан≥ окремих л≥тер чи њх окремих елемент≥в. ¬иокремлюють певн≥ групи рух≥в, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ вивченн¤ окремих ознак почерку:
- ‘орма траЇктор≥њ рух≥в при виконанн≥ письмових знак≥в та њх елемент≥в (дуго-, круго-, петлепод≥бна)
- Ќапр¤мок рух≥в (зл≥ва направо, зправа нал≥во, право- чи л≥воокружний тощо)
- ѕрот¤жн≥сть рух≥в
- —пос≥б початку (з крапки, завитка, петл≥) та зак≥нченн¤ руху
- ¬ид з'Їднанн¤ елемент≥в у л≥тер≥ (примикаючий, ≥нтервальний тощо)
- ≥льк≥сть рух≥в
- ѕосл≥довн≥сть рух≥в
- –озм≥щенн¤ точки перетину рух≥в щодо л≥н≥њ р¤дка або ≥нших елемент≥в знака
- —кладн≥сть рух≥в тощо.
ќкрем≥ ознаки почерку мають важливе ≥дентиф≥кац≥йне значенн¤, оск≥льки вир≥зн¤ютьс¤ своЇр≥дн≥стю та ст≥йк≥стю. “ак≥ ознаки збер≥гаютьс¤ нав≥ть при навмисному зм≥ненн≥ особою свого почерку.
І 3. ѕ≥дготовка матер≥ал≥в дл¤ судово-почеркознавчоњ експертизи
ѕри п≥дготовц≥ матер≥ал≥в дл¤ судово-почеркознавчоњ експертизи головним завданн¤м сл≥дчого Ї надати у розпор¤дженн¤ експерта добро¤к≥сн≥ пор≥вн¤льн≥ зразки. ” раз≥ потреби сл≥дчий маЇ право винести постанову про вилученн¤ чи в≥д≥бранн¤ зразк≥в почерку, необх≥дних дл¤ пор≥вн¤льного досл≥дженн¤. ѕро в≥д≥бранн¤ зразк≥в складаЇтьс¤ протокол (ст. 199 ѕ ).
«разки дл¤ експертного досл≥дженн¤ под≥л¤ютьс¤ на експериментальн≥ (спец≥ально отриман≥ дл¤ ц≥лей даноњ конкретноњ експертизи) та в≥льн≥ (створен≥ або отриман≥ поза зв'¤зком ≥з розсл≥дуваною крим≥нальною справою, ¤к правило, до њњ порушенн¤). ≤нколи можуть використовуватись умовно-в≥льн≥ зразки почерку, тобто так≥, що виконан≥ п≥сл¤ порушенн¤ крим≥нальноњ справи, але без зв'¤зку з експертизою.
ќсновн≥ вимоги щодо в≥льних зразк≥в почерку: достов≥рн≥сть (безсумн≥вн≥сть) походженн¤; в≥дпов≥дн≥сть досл≥джуваному документу (близьк≥ за часом виконанн¤, формою ≥ зм≥стом, виконан≥ аналог≥чним письмовим приладд¤м та ≥н.), достатн≥сть зразк≥в за к≥льк≥стю. ≈кспериментальн≥ зразки отримують тод≥, коли в≥дсутн≥ в≥льн≥ зразки або вони недостатн≥ за обс¤гом ≥ ¤к≥стю. ≈кспериментальн≥ зразки почерку, п≥дпис≥в, цифрових запис≥в повинн≥ в≥дпов≥дати досл≥джуваному документу за матер≥алом письма, письмовим приладд¤м ≥ бути надан≥ у достатн≥й к≥лькост≥.
≈кспериментальн≥ зразки в≥дбираютьс¤ п≥д диктовку чи шл¤хом самост≥йного написанн¤ п≥дозрюваним (обвинуваченим) за пропозиц≥Їю сл≥дчого або судд≥ ≥ обов'¤зково у њхн≥й присутност≥. ѕри цьому використовуЇтьс¤ текст досл≥джуваного документа або складаЇтьс¤ спец≥альний текст з використанн¤м окремих сл≥в, њх поЇднань чи цифр з досл≥джуваного.
ѕри необх≥дност≥ досл≥дити рукописний текст експерту надають: 1) в≥льн≥ зразки письма п≥дозрюваного (обвинуваченого) на 8-10 аркушах; 2) експериментальн≥ зразки - на 5-10 аркушах. ¬≥льн≥ та експериментальн≥ зразки засв≥дчуютьс¤ сл≥дчим або суддею.
ƒл¤ вир≥шенн¤ питанн¤, чи виконано п≥дпис певною особою, необх≥дн≥ так≥ зразки: в≥льн≥ та експериментальн≥ зразки п≥дпису особи, в≥д ≥мен≥ ¤коњ виконано досл≥джуваний п≥дпис; в≥льн≥ зразки п≥дозрюваного у вигл¤д≥ текст≥в; в≥льн≥ зразки п≥дпис≥в п≥дозрюваноњ особи; експериментальн≥ зразки, виконан≥ у вигл¤д≥ напис≥в пр≥звища особи, в≥д ≥мен≥ ¤коњ зроблено п≥дпис.
≈кспериментальн≥ зразки п≥дпис≥в отримують на к≥лькох аркушах паперу через де¤к≥ пром≥жки часу. ѕри призначенн≥ експертизи п≥дпис≥в експерту рекомендуЇтьс¤ надавати: в≥льн≥ та експериментальн≥ зразки почерку на 8-10 аркушах; по 10-15 в≥льних ≥ 20-30 експериментальних зразк≥в п≥дпис≥в особи. ≈кспериментальн≥ зразки в≥дбираютьс¤ на окремих аркушах паперу (по 5-6 п≥дпис≥в на кожному аркуш≥) або на таких самих бланках, що й досл≥джуваний документ.
ѕочеркознавча експертиза призначаЇтьс¤ за мотивованою постановою (ухвалою) сл≥дчого або судд≥ (суду), де вказуютьс¤ об'Їкти, ¤к≥ мають бути досл≥джен≥.
І 4. ћетодика судово-почеркознавчоњ експертизи
—удово-почеркознавча експертиза - судова експертиза, основним завданн¤м ¤коњ Ї ≥дентиф≥кац≥¤ виконавц¤ рукопису тексту, цифрових запис≥в або п≥дпису. “ака експертиза вир≥шуЇ також де¤к≥ не≥дентиф≥кац≥йн≥ завданн¤, а саме: встановленн¤ факту виконанн¤ рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стан≥ виконавц¤, навмисно зм≥неним почерком ≥з п≥дробкою (≥м≥тац≥Їю) почерку ≥ншоњ особи, визначенн¤ стат≥ виконавц¤, а також належност≥ його до певноњ в≥ковоњ групи.
“ипов≥ питанн¤, що вир≥шуютьс¤ експертизою, так≥: чи виконаний рукопис певною особою; чи виконан≥ к≥лька рукопис≥в одн≥Їю особою; чи виконаний рукопис навмисне зм≥неним почерком; чи виконаний рукопис у незвичних умовах; чи перебувала особа, ¤ка виконала рукопис, в незвичайному стан≥; чи волод≥Ї особа, ¤ка виконала рукопис, навичками письма спец≥альними шрифтами; особою ¤коњ стат≥ виконано рукопис; до ¤коњ в≥ковоњ групи належить виконавець рукопису.
ћетодика судово-почеркознавчоњ експертизи передбачаЇ чотири стад≥њ досл≥дженн¤:
- ѕопереднЇ ознайомленн¤ з матер≥алами (вивченн¤ матер≥ал≥в крим≥нальноњ справи, ознайомленн¤ з документами - речовими доказами ≥ зразками, з питанн¤ми, ¤к≥ поставлен≥ перед експертом та ≥н.)
- –озд≥льне досл≥дженн¤ (зд≥йснюЇтьс¤ розд≥льне вивченн¤ документа - речового доказу та зразк≥в дл¤ пор≥вн¤льного досл≥дженн¤; провадитьс¤ ви¤вленн¤ загальних ≥ окремих ознак письма ≥ почерку)
- ѕор≥вн¤льне досл≥дженн¤ (ви¤влен≥ ознаки з≥ставл¤ютьс¤; результати пор≥вн¤нн¤ занос¤тьс¤ до спец≥альних таблиць - розробки)
- ќоц≥нка насл≥дк≥в ≥ формулюванн¤ висновк≥в (оц≥нюЇтьс¤ ≥ндив≥дуальна сукупн≥сть ви¤влених ознак; експерт робить висновок про на¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть ≥ндив≥дуальноњ тотожност≥).
≤снують певн≥ особливост≥ досл≥дженн¤ почерку, що зазнав навмисних зм≥н. Ќайб≥льш поширеними видами навмисного зм≥ненн¤ почерку Ї скорописне маскуванн¤ (навмисна зм≥на зовн≥шнього вигл¤ду почерку); насл≥дуванн¤ друкованого почерку (той, хто пише обираЇ дл¤ себе новий вид письма, ¤ким в≥н зазвичай не користуЇтьс¤); зм≥на особою пишучоњ руки (виконанн¤ письма л≥вою рукою); ≥м≥тац≥¤ чужого почерку (насл≥дуванн¤ почерку ≥ншоњ особи); насл≥дуванн¤ шк≥льних пропис≥в; насл≥дуванн¤ недостатньо виробленого почерку. “ак, ознаками зм≥ни особою пишучоњ руки Ї розлад координац≥њ рух≥в, нест≥йкий нахил, нер≥вном≥рн≥сть розташуванн¤ л≥тер щодо горизонтального р¤дка, ознаки Ђдзеркальност≥ї окремих елемент≥в, розм≥р ≥ розставл¤нн¤ л≥тер, злами овальних та вертикальних штрих≥в тощо.
ѕ≥д час досл≥дженн¤ експерт маЇ ви¤вити ознаки, що виникли внасл≥док навмисного спотворенн¤ почерку. ¬становлюютьс¤ ст≥йк≥ ознаки ≥ њх достатн≥сть дл¤ ≥дентиф≥кац≥њ особи, ¤ка писала.
ќсобливост≥ досл≥дженн¤ п≥дпис≥в. ѕ≥дпис Ч особливий вид рукопису, ¤кий в≥дображаЇ пр≥звище особи або умовн≥ письмов≥ знаки ≥ маЇ посв≥дчувальне значенн¤. ѕ≥дпис виконуЇтьс¤ власноручно. ќсоблив≥стю п≥дпису Ї малий обс¤г граф≥чного матер≥алу та граф≥чн≥ ознаки.
ƒо граф≥чних ознак п≥дпису належать:
- –озчерк (напр¤мок завершального штриха)
- —п≥вв≥дношенн¤ р¤дк≥в основи письма та верхн≥х зак≥нчень штрих≥в
- √лад≥олаж (зменшенн¤ розм≥ру штрих≥в до к≥нц¤ п≥дпису)
- ѕоложенн¤ п≥дпису щодо тексту документа (топограф≥чна ознака). ѕ≥дписи можуть мати р≥зну транскрипц≥ю Ч л≥терну, безл≥терну, зм≥шану.
І 5. ќсобливост≥ авторознавчого досл≥дженн¤
Ќовим напр¤мом розвитку крим≥нал≥стичноњ техн≥ки Ї судове авторознавство, ¤ке базуЇтьс¤ на наукових засадах щодо встановленн¤ автора тексту за допомогою даних л≥нгв≥стики (фразеолог≥њ, граматики та ≥н.). “ак≥ дослiдженн¤ провод¤тьс¤ на п≥дстав≥ призначенн¤ авторознавчоњ експертизи.
јвторознавча експертиза Ч це р≥зновид крим≥нал≥стичноњ експертизи, п≥д час ¤коњ досл≥джуЇтьс¤ текст документ≥в (рукописних, друкарських, пол≥граф≥чних та ≥н.) дл¤ встановленн¤ його автора. ѕри цьому вир≥шуютьс¤ питанн¤ ≥дентиф≥кац≥йного та д≥агностичного характеру. ќсновним завданн¤м авторознавчоњ експертизи Ї ≥дентиф≥кац≥¤ автора тексту. ƒаною експертизою можуть також встановлюватис¤ (найчаст≥ше в ≥мов≥рн≥й форм≥) де¤к≥ соц≥ально-б≥ограф≥чн≥ дан≥ автора тексту (його р≥дна мова, рiвень осв≥ти, волод≥нн¤ науковим, д≥ловим або ≥ншим функц≥ональним стилем мови).
“иповими питанн¤ми, що вир≥шуЇ авторознавча експертиза, Ї так≥: чи Ї певна особа автором даного тексту; чи Ї певна особа автором дек≥лькох р≥зних текст≥в; чи Ї у текст≥ соц≥ально-б≥ограф≥чн≥ дан≥ автора ≥ ¤к≥ саме. ¬ир≥шенн¤ питань, поставлених перед авторознавчою експертизою, можливе, ¤к правило, лише за на¤вност≥ в≥дносно великого тексту (не менш н≥ж 500 сл≥в).
ћетодами авторознавчого досл≥дженн¤ Ї:
- л≥нгв≥стичн≥;
- психол≥нгв≥стичн≥;
- соц≥ол≥нгв≥стичн≥;
- лог≥ко-психолог≥чн≥;
- математичн≥ та ≥н.
ќбТЇктами досл≥дженн¤ Ї письмова мова та мовн≥ навички (загальн≥ Ч лексикофразеолог≥чн≥, синтаксичн≥, стил≥стичн≥, орфограф≥чн≥, пунктуац≥йн≥, а також окрем≥ Ч використанн¤ певних мовних засоб≥в, мовн≥ помилки тощо).
ѕри п≥дготовц≥ матер≥ал≥в дл¤ проведенн¤ авторознавчоњ експертизи сл≥дчий (судд¤) повинен з≥брати в≥льн≥, умовно-в≥льн≥ та експериментальн≥ зразки. ¬≥льн≥ зразки повинн≥ в≥дпов≥дати досл≥джуваному тексту за мовою, а також, по можливост≥, за часом виконанн¤, характером документа, ≥ншими суттЇвими обставинами, ¤к≥ могли вплинути на формуванн¤ ознак письмовоњ мови. ¬≥льн≥ зразки повинн≥ надаватись не менш н≥ж ¤к на 25 аркушах. ”мовно-в≥льн≥ зразки надаютьс¤ ¤к доповненн¤ до в≥льних, особливо ¤кщо останн≥ не вдалос¤ з≥брати в достатньому обс¤з≥. ≈кспериментальн≥ зразки повинн≥ бути виконан≥ мовою документа, що досл≥джуЇтьс¤. —початку особ≥, ¤ка ≥дентиф≥куЇтьс¤, пропонують написати текст на в≥льно обрану нею тему, але аналог≥чну досл≥джуваному за своњм функц≥ональним призначенн¤м (скарга, особистий чи службовий лист тощо). ѕ≥сл¤ цього в≥дбираютьс¤ зразки, аналог≥чн≥ досл≥джуваному не т≥льки за своњм функц≥ональним призначенн¤м, а й за темою. ћ≥н≥мальний обс¤г кожного зразка Ч 500 сл≥в. якщо текст зразка ви¤вивс¤ меншим, н≥ж м≥н≥мальний, сл≥д в≥д≥брати зразки на ≥нш≥ в≥льн≥ теми. Ѕажаний загальний обс¤г експериментальних зразк≥в 25Ч30 стор≥нок тексту. ƒо постанови (ухвали) про призначенн¤ експертизи бажано додавати соц≥ально-б≥ограф≥чну характеристику гаданого автора.
ћетодика експертного авторознавчого досл≥дженн¤ складаЇтьс¤ з чотирьох стад≥й: попереднЇ досл≥дженн¤; розд≥льне досл≥дженн¤; пор≥вн¤льне досл≥дженн¤; оц≥нка результат≥в ≥ складанн¤ висновк≥в.