√лава 10. “≈’Ќ≤ ќ- –»ћ≤ЌјЋ≤—“»„Ќ≈ ƒќ—Ћ≤ƒ∆≈ЌЌя ƒќ ”ћ≈Ќ“≤¬
- ѕисьмов≥ (тексти, цифри та ≥нш≥ записи)
- √раф≥чн≥ (кресленн¤, малюнки, схеми)
- ‘отодокументи
- ≥но- та в≥деодокументи
- ‘онодокументи.
«а процесуальною природою письмов≥ документи можуть виступати ¤к письмов≥ та речов≥ докази. ƒокументи - речов≥ докази мають значенн¤ дл¤ розсл≥дуванн¤ не т≥льки завд¤ки своЇму зм≥стов≥, а й через сам факт свого ≥снуванн¤, а також спос≥б њх виготовленн¤ та ≥нш≥ матер≥альн≥ ознаки. ƒокументи - речов≥ докази можуть бути засобом учиненн¤ злочину чи засобом його приховуванн¤, предметом злочинного пос¤ганн¤. ƒокументи - письмов≥ докази мають значенн¤ дл¤ встановленн¤ ≥стини у справ≥ завд¤ки лише своЇму зм≥сту (наприклад, висновок експерта, акт рев≥з≥њ тощо). ѕри цьому вони не Ї об'Їктом крим≥нал≥стичного досл≥дженн¤ ≥ можуть зам≥нюватис¤ у справ≥ коп≥¤ми або дубл≥катами. ” практиц≥ техн≥ко-крим≥нал≥стичних досл≥джень зазвичай мають справу з письмовими документами ¤к речовими доказами.
«а юридичною природою документи под≥л¤ютьс¤ на справжн≥ та п≥дроблен≥, а за джерелом - на оф≥ц≥йн≥ (паспорт, посв≥дченн¤ особи, дов≥дка) та неоф≥ц≥йн≥ (лист, записна книжка тощо).
” п≥дробленому документ≥ зм≥ст або рекв≥зити не в≥дпов≥дають д≥йсност≥. ѕри цьому п≥дробка буваЇ двох вид≥в - ≥нтелектуальна або матер≥альна. ≤нтелектуальна п≥дробка пол¤гаЇ у складанн≥ та видач≥ правильного за формою та виготовленн¤м документа, але такий документ м≥стить свiдомо неправдив≥ в≥домост≥. ¬становити факт ≥нтелектуальноњ п≥дробки за допомогою крим≥нал≥стичноњ експертизи неможливо. ћатер≥альна п≥дробка передбачаЇ змiненн¤ зм≥сту документа через внесенн¤ до нього неправдивих в≥домостей або шл¤хом повного виготовленн¤ п≥дробленого документа (тобто часткова або повна п≥дробка). ћатер≥альна п≥дробка ви¤вл¤Їтьс¤ за допомогою техн≥ко-крим≥нал≥стичного досл≥дженн¤ документ≥в.
ќбов'¤зков≥ в≥домост≥, ¤к≥ повинн≥ м≥ститис¤ в документ≥ дл¤ визнанн¤ його д≥йсним, називаютьс¤ рекв≥зитами (в≥д лат. requisitum - потр≥бне, необх≥дне). “акими в≥домост¤ми, ¤к правило, Ї
-
найменуванн¤ документа ≥ дата його складанн¤;
назва й адреса п≥дприЇмства (орган≥зац≥њ), що складала документ;
сторони, ¤к≥ беруть участь у зд≥йсненн≥ операц≥њ; зм≥ст зд≥йснюваноњ угоди;
п≥дстава дл¤ зд≥йсненн¤ операц≥њ;
одиниц≥ вим≥ру ≥ обс¤г операц≥њ (у натуральному ≥ варт≥сному показниках);
номер документа; п≥дписи в≥дпов≥дальних (посадових) ос≥б; в≥дтиски печаток та штамп≥в.
¬≥дсутн≥сть одного або к≥лькох рекв≥зит≥в у випадках, передбачених законом, спричинюЇ нед≥йсн≥сть або заперечн≥сть документа.
ƒокументи можуть бути виготовлен≥ рукописним, машинописним, комп'ютерним, пол≥граф≥чним або ≥ншими способами, за допомогою письмових знак≥в, ≥нших граф≥чних зображень, виконаних чорнилами, пастами дл¤ кулькових ручок, тушшю, ол≥вцем, друкарською фарбою або ≥ншою речовиною. як матер≥ал дл¤ виготовленн¤ письмового документа можуть бути використан≥ пап≥р, дерево, фанера, картон, тканина, скло та ≥н. ƒокументи в≥др≥зн¤ютьс¤ за формою, розм≥рами, засобами захисту в≥д п≥дробки, текстом та ≥ншими елементами.
≤снують певн≥ правила поводженн¤ з документами - речовими доказами, а саме:
- Ќеобх≥дно обережно поводитись з документами (на них заборонено робити будь-¤к≥ позначки, перегинати њх, класти на забруднен≥ поверхн≥ тощо)
- ƒокументи сл≥д розм≥щувати ≥ збер≥гати в окремих конвертах з в≥дпов≥дними написами
- ƒл¤ збер≥ганн¤ документ≥в повинн≥ бути створен≥ в≥дпов≥дн≥ умови (запоб≥жн≥ заходи щодо впливу промен≥в св≥тла, вологост≥, х≥м≥чних речовин).
І 2. —л≥дчий огл¤д документ≥в. —утн≥сть техн≥ко-крим≥нал≥стичного досл≥дженн¤
ќгл¤д документ≥в - це сл≥дча д≥¤, ¤ка пол¤гаЇ в њхньому вивченн≥ та досл≥дженн≥ з метою ви¤вленн¤ ≥ ф≥ксац≥њ ознак, що надають документам значенн¤ речових доказ≥в. ѕопереднЇ досл≥дженн¤ документ≥в може зд≥йснювати сл≥дчий. ѕроведенн¤ такого огл¤ду регламентовано статт¤ми 190, 191 та 195 ѕ . ѕри огл¤д≥ та попередньому досл≥дженн≥ документ≥в не сл≥д застосовувати методи, засоби ≥ прийоми, ¤к≥ призвод¤ть до зм≥ненн¤ зовн≥шнього вигл¤ду й стану документа. Ќа цьому етап≥ сл≥дчим з'¤совуютьс¤ так≥ питанн¤:
- ¬изначенн¤ характеру ≥ призначенн¤ документа
- јнал≥з зовн≥шнього вигл¤ду ≥ стану документа
- ¬ивченн¤ зм≥сту документа
- јнал≥з його рекв≥зит≥в
- ¬ивченн¤ матер≥ал≥в документа
- ¬и¤вленн¤ ознак п≥дробки документа.
ѕ≥д час сл≥дчого огл¤ду документ≥в необх≥дно звертати увагу на в≥дпов≥дн≥сть форми документа його зм≥сту. ќкрем≥ суперечност≥ встановлюютьс¤ шл¤хом з≥ставленн¤ певних рекв≥зит≥в. ѕри цьому застосовуютьс¤ огл¤д в косопадаючому та проникаючому св≥тл≥, за допомогою оптичних зб≥льшуючих прилад≥в, в ультраф≥олетових та ≥нфрачервоних промен¤х, за допомогою електронно-оптичного перетворювача.
ѕовне ≥ всеб≥чне техн≥чне досл≥дженн¤ документ≥в зд≥йснюЇтьс¤ п≥д час проведенн¤ техн≥чноњ експертизи - техн≥ко-крим≥нал≥стичного досл≥дженн¤ документ≥в. ќб'Їктами досл≥дженн¤ Ї зм≥ст документа, матер≥али ≥ знар¤дд¤ письма. “ехн≥чна експертиза документ≥в под≥л¤Їтьс¤ на експертизу рекв≥зит≥в ≥ експертизу матер≥ал≥в документ≥в.
≈кспертиза рекв≥зит≥в документ≥в вир≥шуЇ так≥ основн≥ завданн¤:
- ¬становленн¤ особливостей виготовленн¤ друкарських засоб≥в ≥ њх в≥дбитк≥в
- ¬становленн¤ факту ≥ способу внесенн¤ зм≥н до документа (п≥дчистка, травленн¤, дописка, переклеюванн¤ фотокарток тощо)
- ¬и¤вленн¤ залитих, замазаних, вицв≥лих та ≥нших слабковидимих або невидимих текст≥в (зображень) на р≥зних матер≥алах, а також текст≥в (зображень) на обгор≥лих та згор≥лих документах за умови, що пап≥р, на ¤кому вони виготовлен≥, не перетворивс¤ на поп≥л
- ¬становленн¤ типу, системи, марки, модел≥ та ≥нших квал≥ф≥кац≥йних категор≥й друкарськоњ техн≥ки, а також ≥дентиф≥кац≥¤ цих засоб≥в за в≥дбитками њх знак≥в
- ≤дентиф≥кац≥¤ печаток, штамп≥в, факсим≥ле за њхн≥ми в≥дбитками
- ≤дентиф≥кац≥¤ засоб≥в розмножувальноњ техн≥ки за њхн≥ми в≥дбитками
- ≤дентиф≥кац≥¤ компостерних знак≥в за прос≥чками
- ≤дентиф≥кац≥¤ письмового приладд¤ за штрихами
- ≤дентиф≥кац≥¤ особи, ¤ка надрукувала машинописний текст, намалювала ≥ (або) вир≥зала зображенн¤, за особливост¤ми навичок виконавц¤
- ¬становленн¤ належност≥ л≥тер певному комплекту шрифту
- ¬изначенн¤ в≥дносноњ давност≥ виконанн¤ документа або його фрагмент≥в, а також посл≥довност≥ нанесенн¤ штрих≥в, що перетинаютьс¤.
≈кспертизою матер≥ал≥в документ≥в встановлюютьс¤ р≥д, вид (≥нша класиф≥кац≥йна категор≥¤) матер≥ал≥в, на ¤ких ≥ за допомогою ¤ких виконувавс¤ (виготовл¤вс¤) документ (пап≥р, барвники тощо), а також њх сп≥льна родова (групова) належн≥сть.
І 3. ¬становленн¤ зм≥н у документ≥
ѕоширеними способами зм≥ненн¤ документ≥в Ї п≥дчистка, травленн¤ ≥ змиванн¤ тексту, дописка ≥ виправленн¤ запис≥в, переклеюванн¤ фотокарток та зам≥на окремих частин документа.
ѕ≥дчистка - спос≥б зм≥ненн¤ зм≥сту документа, при ¤кому зд≥йснюЇтьс¤ механ≥чне видаленн¤ частини тексту. ¬идаленн¤ штрих≥в може бути п≥дготовчим етапом дл¤ внесенн¤ нових запис≥в. ѕри п≥дчистц≥ текст стирають (терт¤м гумкою) або з≥скр≥бають гострим предметом (лезом бритви). ќзнаками п≥дчистки Ї порушенн¤ верхнього шару паперу, зменшенн¤ товщини паперу, ушкодженн¤ л≥новки або захисноњ с≥тки, залишки п≥дчищених штрих≥в, розпливи барвника в штрихах нового тексту.
ƒописка - спос≥б зм≥ненн¤ початкового зм≥сту документа шл¤хом внесенн¤ до рукописного тексту нових сл≥в, фраз або окремих письмових знак≥в. ƒописка проводитьс¤ щодо л≥терних або цифрових запис≥в. ќзнаками дописки Ї нер≥вном≥рн≥сть пром≥жк≥в м≥ж р¤дками, словами, буквами у середин≥ сл≥в; зменшений розм≥р ≥ розг≥н почерку певноњ частини тексту; неоднаковий нахил штрих≥в однойменних знак≥в; на¤вн≥сть обведенн¤ штрих≥в основного тексту; розходженн¤ в ≥нтенсивност≥, в≥дт≥нках барвника штрих≥в та њх коп≥ювальних властивостей. ќзнаки дописки можуть бути ви¤влен≥ за допомогою оптичних прилад≥в або св≥тлоф≥льтр≥в, що посилюють кол≥рний контраст барвника штрих≥в. ƒописка розп≥знаЇтьс¤ у процес≥ почеркознавчого ≥ техн≥ко-крим≥нал≥стичного досл≥дженн¤.
¬иправленн¤ - спос≥б зм≥ненн¤ початкового зм≥сту документа шл¤хом переробки одних письмових знак≥в на ≥нш≥. ¬иправленн¤ проводитьс¤ щодо л≥терних ≥ цифрових запис≥в. ¬иправл¤ютьс¤, ¤к правило, близьк≥ за конф≥гурац≥Їю цифри ≥ л≥тери. ќзнаками виправленн¤ Ї в≥дм≥нн≥сть у в≥дт≥нку та ≥нтенсивност≥ забарвленн¤ штрих≥в у лiтерах, цифрах ≥ словах; р≥зна товщина штрих≥в або наводка в л≥терах, словах; пошкодженн¤ паперу в м≥сц¤х виправленн¤ (рис. 18).
–ис. 18. ¬и¤вленн¤ виправленн¤ за допомогою ультраф≥олетового випром≥нювача.
“равленн¤ - спос≥б зм≥ненн¤ зм≥сту документа, при ¤кому зд≥йснюЇтьс¤ видаленн¤ тексту за допомогою х≥м≥чних реактив≥в, ¤к≥ вступають у реакц≥ю з барвником штрих≥в ≥ знебарвлюють його. як травл¤ч≥ речовини використовуютьс¤ де¤к≥ кислоти ≥ луги. ќзнаками травленн¤ Ї: на¤вн≥сть б≥л¤стих пл¤м в≥д д≥њ х≥м≥чноњ речовини; по¤ва матових д≥л¤нок; зм≥на кольору паперу; знебарвленн¤ л≥новки ≥ захисноњ с≥тки; шорстк≥сть поверхн≥; по¤ва др≥бних трiщин; зб≥льшенн¤ ламкост≥ паперу; на¤вн≥сть залишк≥в барвника витравлених штрих≥в; розпливи барвника нових штрих≥в. ќзнаки травленн¤ ви¤вл¤ютьс¤ за допомогою оптичних прилад≥в ≥ ультраф≥олетових випром≥нювач≥в. “ак, п≥д ультраф≥олетовим осв≥тленн¤м залишки х≥м≥чних речовин, штрихи знешкодженого тексту можуть люм≥несц≥ювати.
«ам≥на частин документа - один ≥з способ≥в частковоњ п≥дробки, ¤кий пол¤гаЇ в зам≥н≥ окремих аркуш≥в документа, вклеюванн≥ де¤ких д≥л¤нок або переклеюванн≥ фотокартки.
ќзнаками зам≥ни аркуш≥в Ї порушенн¤ пор¤дку нумерац≥њ стор≥нок або нев≥дпов≥дн≥сть номер≥в стор≥нок; розходженн¤ у граф≥чних ознаках друкарського шрифту, у малюнку захисноњ с≥тки, форм≥ та розм≥рах л≥нуванн¤; нев≥дпов≥дн≥сть аркуш≥в за розм≥ром або ¤к≥стю паперу; додатков≥ проколи у м≥сц¤х кр≥пленн¤ аркуш≥в та ≥н.
ќзнаками переклеюванн¤ фотокартки Ї
-
в≥дсутн≥сть на фотокартц≥ в≥дбитка печатки;
розходженн¤ у граф≥чних ознаках л≥тер у частинах в≥дбитка на фотокартц≥ та документ≥;
на¤вн≥сть розр≥зу на фотокартц≥;
розходженн¤ в кольор≥ часток клею, що виступаЇ з-п≥д фотокартки.
І 4. ¬становленн¤ слабковидимих ≥ невидимих текст≥в
ѕ≥д д≥Їю р≥зних природних фактор≥в (вплив пр¤мих сон¤чних промен≥в, п≥двищена волог≥сть пов≥тр¤, атмосферн≥ гази тощо) текст з часом може знебарвлюватис¤ (так званий "згаслий" текст). ћетоди досл≥дженн¤ таких текст≥в були запропонован≥ ще ™. ‘. Ѕуринським.
ѕри досл≥дженн≥ "згаслих" текст≥в застосовуютьс¤ так≥ методи, ¤к фотозйомка видимоњ та ≥нфрачервоноњ люм≥несценц≥њ, кольоророзр≥зненн¤, дифузно-коп≥ювальний та адсорбц≥йно-люм≥несцентний методи. —лабковидим≥ штрихи можуть бути прочитан≥ за допомогою св≥тлоф≥льтр≥в, ¤к≥ посилюють контрастн≥сть тексту. ¬ лабораторних умовах застосовують опром≥нюванн¤ документа за допомогою лазера ≥ спостереженн¤ люм≥несценц≥њ за допомогою електронно-оптичного перетворювача.
Ќевидим≥ тексти можуть бути результатом тайнопису. “айнопис - невидим≥ записи, виконан≥ безбарвним розчином ¤коњсь речовини. ” процес≥ тайнопису використовуЇтьс¤ "симпатичне" чорнило, прозорий або слабкозабарвлений розчин солей, невидимий на папер≥ (наприклад, розчин хлористого кобальту), а у де¤ких випадках застосовують р≥зноман≥тн≥ орган≥чн≥ речовини, соки рослин (цибул≥, лимона, капусти). ќзнаками тайнопису можуть бути неоднор≥дн≥сть лиску на р≥зних д≥л¤нках паперу, на¤вн≥сть неч≥тко виражених матових штрих≥в, зб≥льшен≥ пром≥жки м≥ж р¤дками, на¤вн≥сть значних д≥л¤нок аркуша без тексту.
ћетодами ви¤вленн¤ тайнопису Ї огл¤д документа в косопадаючих промен¤х, прасуванн¤ паперу праскою, запиленн¤ поверхн≥ паперу порошками (сажею, граф≥том) або окурюванн¤ його парами сол¤ноњ кислоти, ам≥аку, йоду. ѕри огл¤д≥ документа можуть бути використан≥ ультраф≥олетов≥ осв≥тлювач≥. ќрган≥чн≥ речовини можна ви¤вити фотографуванн¤м в ультраф≥олетових промен¤х. ѕ≥д час лабораторних досл≥джень застосовують рентген≥вське опром≥ненн¤, х≥м≥чний анал≥з ≥ спец≥альн≥ методи ви¤вленн¤ невидимих текст≥в.
І 5. ƒосл≥дженн¤ залитих ≥ закреслених текст≥в. ¬становленн¤ тексту спалених документ≥в
” судово-сл≥дч≥й практиц≥ ≥нколи виникають випадки, коли документи, ¤к≥ мають важливе значенн¤ дл¤ встановленн¤ ≥стини, пошкоджен≥ - тексти залит≥, закреслен≥ чи замазан≥ певними барвниками. ћожлив≥сть прочитанн¤ таких запис≥в ≥ обранн¤ в≥дпов≥дних метод≥в досл≥дженн¤ залежать в≥д таких фактор≥в: 1) ¤кий барвник використовувавс¤ дл¤ виконанн¤ запису; 2) ¤кий саме барвник було застосовано дл¤ пошкодженн¤ запис≥в; 3) з ¤кого матер≥алу виготовлено основу документа.
¬и¤вленн¤ залитих ≥ закреслених текст≥в Ї можливим за допомогою огл¤ду документа на просв≥т або в косопадаючому св≥тл≥. ѕозитивний результат може дати огл¤д з використанн¤м св≥тлоф≥льтра того самого кольору, що й барвник, ¤ким залитий текст документа. «акреслен≥ тексти можуть бути встановлен≥ за рельЇфом штрих≥в на зворотньому боц≥ документа.
¬≥домими методами досл≥дженн¤ залитих текст≥в Ї:
- ольоророзр≥зненн¤ - спос≥б фотозйомки ≥з застосуванн¤м св≥тлоф≥льтр≥в
- ‘отозйомка в ≥нфрачервоних промен¤х (доц≥льна при ви¤вленн≥ запису, ¤кий виконаний речовиною, що поглинаЇ ц≥ промен≥)
- ‘отозйомка у проникаючому св≥тл≥ та косопадаючих промен¤х
- ‘отозйомка в рентген≥вських промен¤х (метод отриманн¤ т≥ньового зображенн¤ за рахунок д≥њ на фотоматер≥ал рентген≥вських промен≥в, ¤к≥ пройшли кр≥зь об'Їкт, що фотографуЇтьс¤)
- ‘отозйомка в ≥нфрачервоних промен¤х (фотозйомка об'Їкта, ¤кий осв≥тлюЇтьс¤ тепловими промен¤ми. Ќа об'Їктив од¤гаЇтьс¤ ≥нфрачервоний ф≥льтр, а об'Їкт осв≥тлюЇтьс¤ за допомогою ламп розжарюванн¤) або ультраф≥олетових промен¤х (метод заснований на д≥њ ультраф≥олетових промен≥в, в≥дбитих в≥д об'Їкта зйомки)
- ƒифузно-коп≥ювальний метод (рекомендуЇтьс¤ дл¤ текст≥в, ¤к≥ виконан≥ водорозчинними речовинами (наприклад, чорнилом) ≥ закритих нерозчинними (друкарською фарбою)
- јдсорбц≥йно-люм≥несцентний метод (дл¤ коп≥юванн¤ використовуЇтьс¤ виборчо д≥ючий розчинник).
¬и¤вленн¤ запис≥в на спалених документах маЇ своњ особливост≥. ¬плив високих температур на матер≥ал документа зм≥нюЇ його властивост≥. “ак, при температур≥ близько 500 ∞— пап≥р стаЇ крихким ≥ при доторканн≥ руйнуЇтьс¤. ѕри такому стан≥ документ≥в ви¤вити записи неможливо.
¬≥дновити записи в документах стаЇ можливим за умови, що вони були п≥ддан≥ температур≥ не б≥льш н≥ж 150-250 ∞—. « такими документами необх≥дно поводитись дуже обережно. ƒр≥бн≥ шматочки вилучаютьс¤ за допомогою гумовоњ груш≥.
ѕеред досл≥дженн¤м спалений документ необх≥дно розправити, дл¤ чого документ рекомендуЇтьс¤ обробити водним розчином гл≥церину (10-20 %) або вод¤ною парою.
ƒл¤ встановленн¤ текст≥в спалених документ≥в застосовуЇтьс¤ комплекс метод≥в. ” таких випадках ефективними ви¤вл¤ютьс¤ огл¤д в косопадаючому св≥тл≥, огл¤д в ультраф≥олетових промен¤х, р≥зн≥ фотограф≥чн≥ методи досл≥дженн¤, в≥дб≥люванн¤ поверхн≥ документа перекисом водню.
І 6. ¬становленн¤ техн≥чних п≥дробок п≥дпис≥в
“ехн≥чна п≥дробка п≥дпису передбачаЇ насл≥дуванн¤ почерку особи, в≥д ≥мен≥ ¤коњ виконуЇтьс¤ п≥дпис, або використанн¤ р≥зних техн≥чних засоб≥в. —пособами п≥дробки п≥дпис≥в Ї так≥:
- ”творенн¤ п≥дпису шл¤хом звичайного насл≥дуванн¤ ≥нш≥й особ≥
- оп≥юванн¤ п≥дпису на просв≥т
- ѕередавлюванн¤ через коп≥ювальний пап≥р
- ѕередавлюванн¤ д≥йсного п≥дпису загостреним предметом на ≥нший документ з наступною обводкою
- ¬иготовленн¤ з д≥йсного п≥дпису факсим≥ле (точне в≥дтворенн¤ п≥дпису фотомехан≥чним способом; п≥дписи, нанесен≥ за допомогою факсим≥ле, мають м≥кроструктуру штрих≥в, специф≥чну дл¤ металевих кл≥ше)
- ¬икористанн¤ комп'ютерних можливостей скануванн¤ д≥йсного п≥дпису з наступною принтерною розпечаткою на документ≥.
ќзнаки техн≥чноњ п≥дробки п≥дпису охоплюють: сл≥ди зупинок пишучого приладу у вигл¤д≥ стовщень або надрив≥в штрих≥в, нетверд≥сть рух≥в, на¤вн≥сть у штрихах ≥ б≥л¤ них часток ≥ншого барвника, звивист≥сть ≥ туп≥ зак≥нченн¤ штрих≥в, п≥дрисовку штрих≥в, вдавлен≥ борозенки, ¤к≥ не завжди сп≥впадають з чорнильною обводкою та ≥н.
” процес≥ досл≥дженн¤ п≥дпису необх≥дно встановити д≥йсний в≥н чи п≥дроблений. ѕ≥д час експертизи п≥дпис≥в вир≥шуютьс¤ так≥ типов≥ питанн¤: чи не скоп≥йовано даний п≥дпис з ¤кого-небудь п≥дпису за допомогою техн≥чних засоб≥в, ¤кщо так, то ¤ких саме; чи не скоп≥ювано п≥дпис на досл≥джуваному документ≥ з ¤кого-небудь п≥дпису, поданого дл¤ пор≥вн¤нн¤.
ѕ≥д час експертизи досл≥джуваний п≥дпис рекомендуЇтьс¤ пор≥внювати ≥з зразками п≥дпис≥в особи, в≥д ≥мен≥ ¤коњ в≥н виконаний. ≈ксперту подаютьс¤ в≥льн≥ (6-8) та експериментальн≥ (до 10) зразки п≥дпис≥в ц≥Їњ особи.
І 7. ¬становленн¤ п≥дробки в≥дбитк≥в печаток та штамп≥в
¬≥дбитки печаток ≥ штамп≥в Ї одним ≥з основних рекв≥зит≥в документ≥в. ¬они виконують посв≥дчувальну ≥ проф≥лактичну функц≥њ, захищають документ в≥д п≥дробки. „астину крим≥нал≥стичноњ техн≥ки, ¤ка вивчаЇ в≥дбитки печаток ≥ штамп≥в, можливост≥ њх ≥дентиф≥кац≥њ ≥нколи називають судовою сфраг≥стикою.
ѕечатка - ≥нструмент дл¤ нанесенн¤ сл≥д≥в (м≥ток) на матер≥альних об'Їктах; предмет ≥з рельЇфним зображенн¤м знак≥в, виконаних друкарським або комп'ютерним набором, ¤к≥ Ї Їдиним ц≥лим, вони несуть певне смислове навантаженн¤ ≥ призначен≥ дл¤ нанесенн¤ в≥дбитк≥в на документах (рис. 19).
≤снують р≥зн≥ види печаток. ѕр¤мокутна печатка ≥менуЇтьс¤ штампом, а невеличк≥ за розм≥рами штампи називаютьс¤ штемпел¤ми.
ругл≥ печатки бувають прост≥ (м≥ст¤ть по колу вказ≥вку, де зареЇстровано дане п≥дприЇмство або засновник чи вища орган≥зац≥¤; по колу або в центр≥ розм≥щуЇтьс¤ ≥дентиф≥кац≥йний код; усередин≥ кола розм≥щуЇтьс¤ назва юридичноњ особи) та гербов≥ (у центр≥ ¤ких Ї зображенн¤ герба держави, а по колу - назва м≥н≥стерства, в≥домства або установи, ¤к≥й належить печатка). ѕечатки под≥л¤ютьс¤ на т≥, що виготовл¤ютьс¤ лише з дозволу орган≥в ћ¬—, ≥ т≥, що не потребують такого дозволу. «а матер≥алом, ≥з ¤кого вони виготовл¤ютьс¤, печатки бувають каучуков≥, пол≥уретанов≥, металев≥.
¬≥дбиток печатки (штампу) передбачаЇ перенесенн¤ в≥дпов≥дноњ штемпельноњ фарби на поверхню паперу або видавлюванн¤ на њњ поверхн≥ в≥дпов≥дного рельЇфу. ƒосл≥дженн¤ в≥дбитк≥в печаток ≥ штамп≥в зд≥йснюЇтьс¤ з метою встановленн¤ њх тотожност≥ або встановленн¤ способу њх п≥дробки.
“ипов≥ питанн¤, ¤к≥ вир≥шуютьс¤ при досл≥дженн≥ в≥дбитк≥в печаток ≥ штамп≥в, так≥: ¤ким способом виготовлено печатку (штамп), в≥дтиск ¤коњ Ї на документ≥; ¤ким способом в≥дтворено в≥дбиток печатки (штампу) на документ≥; чи Ї нанесений в≥дтиск печатки на документ≥ даною печаткою; чи одн≥Їю печаткою (або штампом) залишен≥ в≥дбитки в документах та ≥н.
ќзнаки, що св≥дчать про спос≥б п≥дробки (рисовку в≥дтиску, кустарне виготовленн¤, коп≥юванн¤ справжнього в≥дтиску, формуванн¤ в≥дтиску за допомогою комп'ютерноњ граф≥ки), так≥: нестандартн≥сть букв, неоднакова висота, ширина л≥тер, р≥зна товщина штрих≥в, р≥зн≥ пром≥жки м≥ж словами, нерад≥альне розташуванн¤ знак≥в по колу, дзеркальн≥сть окремих знак≥в, помилки у текст≥, р≥зниц¤ написанн¤ в текст≥ одно≥менних л≥тер, несиметричн≥сть розм≥щенн¤ л≥тер, розпливи окремих штрих≥в, в≥дсутн≥сть штемпельного барвника в штрихах.
ѕри ≥дентиф≥кац≥њ печаток (штамп≥в) за њх в≥дтисками досл≥джуютьс¤ загальн≥ та окрем≥ ознаки (форма ≥ розм≥ри в≥дтиск≥в у ц≥лому, взаЇмне розташуванн¤ складових частин в≥дтиск≥в, граф≥чн≥ ознаки л≥тер, цифр, герба, емблеми, др≥бн≥ особливост≥ окремих знак≥в тощо). ƒл¤ проведенн¤ експертизи необх≥дн≥ експериментальн≥ та в≥льн≥ зразки.
І 8. ƒосл≥дженн¤ матер≥альноњ частини документ≥в
ќб'Їктами досл≥дженн¤ матер≥алу документ≥в Ї пап≥р, барвники штрих≥в, в≥дбитк≥в печаток (штамп≥в), клей, захисн≥ покритт¤. ћатер≥альна частина документ≥в складаЇтьс¤ з паперу та спец≥альних за складом речовин (пасти кулькових ручок, чорнила, туш≥, штемпельноњ фарби тощо).
ѕап≥р - це матер≥ал переважно з рослинних, м≥цно сплетених волокон. ”перше був отриманий у ≤≤ ст. у итањ. « ’≤’ ст. пап≥р виготовл¤Їтьс¤ головним чином ≥з деревини. «араз в≥домо понад 600 вид≥в паперу. Ќайб≥льш в≥дом≥ види паперу - дл¤ друку, газетний, ф≥льтрувальний, св≥тлочутливий, електро≥зол¤ц≥йний, промисловий та ≥н. ѕап≥р характеризуЇтьс¤ масою (4-250 г/м2), товщиною (4-400 мкм), механ≥чними властивост¤ми, кольором, б≥лизною, гладк≥стю, еластичн≥стю, м≥цн≥стю, прозор≥стю та ≥н. ѕап≥р Ї основою великоњ к≥лькост≥ р≥зних документ≥в.
“ехн≥ко-крим≥нал≥стичне досл≥дженн¤ паперу даЇ змогу вир≥шувати так≥ питанн¤: чи Ї однор≥дним пап≥р досл≥джуваного документа ≥ над≥сланого зразка паперу; чи виконано два або б≥льше документ≥в на папер≥ одн≥Їњ групи (класу); чи були шматки паперу до њх розриву Їдиним ц≥лим.
ѕисьмов≥ маси - це речовини за допомогою ¤ких виконують текстов≥ записи на папер≥. ≤снують р≥зн≥ групи письмових мас - чорнило, туш, пасти кулькових ручок, стрижн≥ ол≥вц≥в (граф≥тн≥, кольоров≥, спец≥альн≥), штемпельна та друкарська фарби. ожна група письмових мас маЇ своњ характеристики.
“ехн≥ко-крим≥нал≥стичне досл≥дженн¤ речовини штрих≥в проводитьс¤ з метою встановленн¤ належност≥ речовини штрих≥в до певноњ групи (виду чи типу); однор≥дност≥ письмовоњ маси, ¤кою написан≥ тексти одного чи р≥зних документ≥в; в≥дпов≥дн≥сть њх норм≥; визначенн¤ п≥дприЇмства-виготовлювача; встановленн¤ приладд¤, ¤ким виконано запис у документ≥ тощо. “ехн≥чна експертиза документ≥в у таких випадках даЇ можлив≥сть встановити групову належн≥сть письмових мас. ƒл¤ досл≥дженн¤ письмових мас використовуютьс¤ р≥зн≥ ф≥зико-х≥м≥чн≥ методи.
≈кспертизою клейких речовин вир≥шуютьс¤ питанн¤ про њхн≥й склад, призначенн¤ та однор≥дн≥сть. “ехн≥ко-крим≥нал≥стичне досл≥дженн¤ даЇ змогу встановити вид клею, що використовувавс¤ при виготовленн≥ документа, або при наклеюванн≥ фотокартки на документ.