рим≥нал≥стика Ч це наука, ¤ка д≥йсно знаходитьс¤ на передньому крањ боротьби з≥ злочинн≥стю. —аме крим≥нал≥стика на основ≥ своњх наукових досл≥джень та розробок пропонуЇ оперативно-розшуковим прац≥вникам, сл≥дчим, експертам, судд¤м науково обірунтован≥ та перев≥рен≥ практикою засоби, прийоми та методи розкритт¤ злочин≥в, розсл≥дуванн¤ та судового розгл¤ду крим≥нальних справ.
рим≥нал≥стика привертаЇ до себе увагу насамперед тим, що вона допомагаЇ встановити ≥стину, проникнути у нев≥доме, таЇмне. ” повс¤кденному розум≥нн≥ крим≥нал≥стику повТ¤зують з детективами јгати рист≥ та онан ƒойл¤ про досв≥дчених сл≥дчих, славетних експерт≥в або доблесних нишпорок, але справжн≥й зм≥ст крим≥нал≥стики не в≥дпов≥даЇ поверхневому у¤вленню детективного жанру.
рим≥нал≥стика Ї самост≥йною галуззю наукового знанн¤, ¤ка маЇ власний предмет ≥ методи досл≥дженн¤. рим≥нал≥стику можна розгл¤дати у трьох аспектах: ¤к науку, ¤к навчальний курс ≥ ¤к практичну д≥¤льн≥сть у боротьб≥ з≥ злочинн≥стю.
“ерм≥н Ђкрим≥нал≥стикаї (в≥д лат. criminalis Ч те, що стосуЇтьс¤ злочину) вперше вживаЇтьс¤ наприк≥нц≥ ’≤’ ст. судовим сл≥дчим, а згодом ун≥верситетським професором √ансом √россом, ¤кий вважав њњ допом≥жною щодо кримiнального права та визначав ¤к вченн¤ про реал≥њ крим≥нального права.
«ародженн¤ крим≥нал≥стики повТ¤зане ≥з соц≥альним замовленн¤м держави ≥ сусп≥льства науц≥ Ч розробити нов≥ засоби ≥ методи розкритт¤ ≥ розсл≥дуванн¤ злочин≥в в умовах по¤ви профес≥ональноњ та орган≥зованоњ злочинност≥. ≤сторично крим≥нал≥стика постала з надр крим≥нально-процесуальноњ науки й тому т≥сно повТ¤зана з теор≥Їю доказ≥в. ÷им визначаЇтьс¤ њњ призначенн¤, коло законом≥рностей, що вход¤ть до њњ предмета.
ѕредмет крим≥нал≥стики Ї багатогранним ≥ складним. ” юридичн≥й л≥тератур≥ мають м≥сце р≥зн≥ визначенн¤ предмета крим≥нал≥стики: ¤к науки про розсл≥дуванн¤ злочин≥в, або науки про розкритт¤ злочин≥в, або науки про сукупн≥сть техн≥чних засоб≥в, тактичних прийом≥в ≥ методичних рекомендац≥й. ќстанн≥м часом крим≥нал≥стику визначають ¤к науку про технолог≥њ та засоби практичного сл≥дознавства у крим≥нальному судочинств≥. ќднак ус≥ ц≥ визначенн¤ звужують реальний предмет крим≥нал≥стики та законом≥рност≥, що вивчаЇ ц¤ наука.
ѕитанн¤ про предмет крим≥нал≥стики тривалий час залишалос¤ дискус≥йним (наприклад, дискус≥њ про предмет крим≥нал≥стики 50-х чи 70-х рр.), що повТ¤зано з≥ складн≥стю обТЇкта п≥знанн¤ (вивченн¤м злочинноњ д≥¤льност≥ та д≥¤льност≥ щодо протид≥њ злочинност≥). ” 1967 р. –. —. ЅЇлк≥н сформулював нове визначенн¤ предмета крим≥налiстики, ¤ке стало пан≥вним. ÷¤ деф≥н≥ц≥¤ враховувала ц≥лий р¤д законом≥рностей, охоплювала головний зм≥ст кримiнал≥стики. ” крим≥нал≥стиц≥ розгл¤дають двоЇдиний обТЇкт п≥знанн¤ Ч злочинну д≥¤льн≥сть, злочинну повед≥нку ≥ д≥¤льн≥сть щодо њх розкритт¤, розсл≥дуванн¤, встановленн¤ ≥стини у справ≥.
рим≥нал≥стика Ч це наука про законом≥рност≥ злочинноњ д≥¤льност≥ та њњ в≥дображенн¤ в джерелах ≥нформац≥њ, ¤к≥ слугують основою дл¤ розробки засоб≥в, прийом≥в ≥ метод≥в збиранн¤, досл≥дженн¤, оц≥нки ≥ використанн¤ доказ≥в з метою розкритт¤, розсл≥дуванн¤, судового розгл¤ду та попередженн¤ злочин≥в.
«лочинна повед≥нка в≥дбиваЇтьс¤ в р≥зних сл≥дах, ¤к≥ можуть стати у встановленому законом пор¤дку джерелом доказ≥в. “ому важливим елементом предмета крим≥нал≥стики Ї процеси збиранн¤, досл≥дженн¤, оц≥нки та використанн¤ доказ≥в.
«биранн¤ доказ≥в Ч це перший етап роботи з доказами, ¤кий складаЇтьс¤ з таких стад≥й:
ƒосл≥дженн¤ доказ≥в ¤вл¤Ї собою п≥знанн¤ д≥знавачем, сл≥дчим, прокурором та судом њх зм≥сту, перев≥рку в≥рог≥дност≥ ≥снуванн¤ тих фактичних даних, ¤к≥ Ї зм≥стом доказ≥в.
Ч це лог≥чний процес встановленн¤ допустимост≥ та в≥дносност≥ доказ≥в, на¤вност≥ та характеру звТ¤зк≥в м≥ж ними, визначенн¤ шл¤х≥в використанн¤ доказ≥в з метою встановленн¤ ≥стини.
Ч це оперуванн¤ ними у процес≥ доказуванн¤, встановленн¤ ≥стини. ¬оно зд≥йснюЇтьс¤ прот¤гом усього процесу доказуванн¤.
Ч це њњ складов≥ розд≥ли (частини), що перебувають у т≥сних взаЇмозвТ¤зках. —учасн≥ у¤вленн¤ про зм≥ст крим≥нал≥стики дають змогу вир≥знити в њњ систем≥ чотири розд≥ли:
«авданн¤ крим≥нал≥стики визначаютьс¤ њњ соц≥альною функц≥Їю Ч спри¤ти своњми прийомами, методами ≥ засобами справ≥ боротьби з≥ злочинн≥стю. «агальним завданн¤м крим≥нал≥стики Ї забезпеченн¤ швидкого ≥ повного розкритт¤ злочин≥в, викритт¤ винних, запоб≥ганн¤ та припиненн¤ ус≥х крим≥нально караних пос¤гань. Ѕоротьба з≥ злочинн≥стю Ч це головне завданн¤ ус≥х наук крим≥нального циклу.
—пециф≥чними завданн¤ми крим≥нал≥стики Ї:
1) вивченн¤ законом≥рностей, ¤к≥ становл¤ть предмет крим≥нал≥стики;
2) розробка техн≥чних засоб≥в, тактичних прийом≥в ≥ методичних рекомендац≥й щодо збиранн¤, досл≥дженн¤ ≥ використанн¤ доказ≥в;
3) удосконаленн¤ тактичних ≥ методичних основ досудового й судового сл≥дства, основ судовоњ експертизи;
4) удосконаленн¤ крим≥нал≥стичних метод≥в попередженн¤ злочин≥в;
5) вивченн¤ можливост≥ використанн¤ заруб≥жного досв≥ду в боротьб≥ з≥ злочинн≥стю.
І 2. ѕрирода крим≥нал≥стики
рим≥нал≥стика пос≥даЇ певне м≥сце серед ≥нших наук, виконуЇ притаманн≥ њй функц≥њ, маЇ власний потенц≥ал та призначенн¤. Ќакопиченн¤ наукових знань час в≥д часу призводить до зм≥ни њњ науковоњ парадигми (зм≥ненн¤ системи пануючих ≥дей).
«а своЇю природою крим≥нал≥стика Ч це юридична наука. “акий погл¤д сформувавс¤ в 1952Ч1955 рр. ≥ згодом став пан≥вним у правов≥й науц≥. «м≥ст ц≥Їњ концепц≥њ та њњ обірунтуванн¤ пол¤гають у таких тезах:
1) крим≥нал≥стика Ч правова наука, оск≥льки њњ предмет ≥ обТЇкти п≥знанн¤ належать до сфери правових ¤вищ;
2) крим≥нал≥стика Ч правова наука, тому що њњ службова функц≥¤ ≥ завданн¤ належать до правовоњ сфери д≥¤льност≥ державних орган≥в, правових процес≥в розслiдуванн¤ та судового розгл¤ду;
3) ус≥ рекомендац≥њ крим≥нал≥стики мають правовий характер, заснован≥ на закон≥, в≥дпов≥дають його духу ≥ букв≥;
4) головним Ђживильним середовищемї дл¤ крим≥нал≥стики Ї право;
5) багато наукових рекомендац≥й крим≥нал≥стики запроваджуютьс¤ у зм≥ст≥ правових норм;
6) ≥сторично крим≥нал≥стика була народжена у межах саме правовоњ Ч крим≥нально-процесуальноњ науки.
≤стор≥¤ крим≥нал≥стики знаЇ й ≥нш≥ погл¤ди на природу крим≥нал≥стики. ќдним ≥з таких напр¤м≥в Ї визначенн¤ природи крим≥нал≥стики ¤к техн≥чноњ або природничо-техн≥чноњ науки. ÷≥ погл¤ди характерн≥ дл¤ етапу становленн¤ крим≥нал≥стики ¤к самост≥йноњ галуз≥ знань (представники таких погл¤д≥в Ч –. ј. –ейс, ≈. Ћокар, √. ё. ћаннс, ¬. ≤. √ромов, ™. ”. «≥цер). ѕричина такоњ оц≥нки природи крим≥нал≥стики Ч у њњ зм≥ст≥ на той час (пол≥цейська чи крим≥нальна техн≥ка), а також прагненн¤ в≥дмежуватис¤ в≥д крим≥нально-процесуальноњ науки у самост≥йну галузь, створити власний предмет ≥ методи досл≥дженн¤. ѕричиною Ї також суттЇвий вплив на крим≥нал≥стику природничих ≥ техн≥чних наук (математики, ф≥зики, х≥м≥њ, б≥олог≥њ, психолог≥њ та ≥н.), використанн¤ метод≥в ≥ прийом≥в цих наук. Ќа той час погл¤ди вчених-крим≥нал≥ст≥в були прогресивн≥ ≥ спри¤ли розвитку новоњ науки. ” цей пер≥од виникають так≥ галуз≥ крим≥нал≥стики, ¤к судова х≥м≥¤, судова ф≥зика, судова б≥олог≥¤ та ≥н.
рим≥нал≥стика активно ≥ творчо використовуЇ дан≥ техн≥чних ≥ природничих наук в≥дпов≥дно до своњх завдань. ‘орми використанн¤ даних ≥нших наук були р≥зн≥: просте використанн¤, пристосуванн¤, трансформац≥¤. ” подальшому крим≥нал≥стика також почала впливати на ≥нш≥ науки: методи крим≥нал≥стики застосовували в ≥нших галуз¤х знань; крим≥нал≥стика давала змогу встановлювати факти, не повТ¤зан≥ з вчиненн¤м злочин≥в.
рим≥нал≥стику розгл¤дали також ¤к науку подв≥йноњ природи Ч правову ≥ техн≥чну (найч≥тк≥ше цей погл¤д сформулював ѕ. ≤. “арасов-–ад≥онов). ѕриб≥чники такого п≥дходу напол¤гали на двох напр¤мах у крим≥нал≥стиц≥: 1) розкритт¤ ≥ розсл≥дуванн¤ злочин≥в; 2) методи досл≥дженн¤ речових доказ≥в. ѕомилков≥сть погл¤д≥в концепц≥њ подв≥йноњ природи крим≥нал≥стики пол¤гаЇ у механ≥чному розпод≥л≥ Їдиноњ науки на правов≥ та неправов≥ њњ розд≥ли.
–озвиток крим≥нал≥стики, особливост≥ њњ предмета, складн≥сть законом≥рностей, ¤к≥ вона вивчаЇ, залишають дискус≥йним питанн¤ про природу науки. ¬ останн≥ роки зТ¤вилис¤ нов≥ погл¤ди на природу крим≥нал≥стики, зг≥дно з ¤кими крим≥нал≥стика Ч це наука синтетичноњ природи (–. —. ЅЇлк≥н та ≥н.). Ќа думку цих вчених, в крим≥нал≥стиц≥ неможливо вид≥лити суто правов≥ та суто природничо-науков≥, або техн≥чн≥ розд≥ли, комплекси знань ¤к певн≥ ф≥ксован≥ структури. ¬она ¤вл¤Ї собою Їдиний сплав знань.
І 3. «вТ¤зок крим≥нал≥стики ≥з сум≥жними галуз¤ми знань
ќдним ≥з основних питань формуванн¤ ≥ розвитку конкретноњ науки Ї визначенн¤ њњ м≥сц¤ в систем≥ наукових знань, звТ¤зк≥в з ≥ншими галуз¤ми, в≥дм≥нностей њњ в≥д них ≥, насамперед, сум≥жних дисципл≥н. як≥сть ≥ результативн≥сть досл≥дженн¤ даноњ проблеми багато в чому залежать в≥д зТ¤суванн¤ сутност≥ й особливостей обТЇкт≥в, досл≥джуваних крим≥нал≥стикою.
ожна наука маЇ своњ безпосередн≥ обТЇкти вивченн¤. ƒл¤ крим≥нал≥стики ≥ вс≥Їњ групи крим≥нально-правових наук таким загальним обТЇктом досл≥дженн¤ Ї система, що складаЇтьс¤ з двох частин, або п≥дсистем:>
1) злочинн≥сть ¤к сукупн≥сть злочин≥в р≥зного виду, злочинна д≥¤льн≥сть;
2) сфера крим≥нально-правовоњ боротьби з≥ злочинн≥стю ¤к д≥¤льн≥сть по ви¤вленню, розкриттю, розсл≥дуванню, судовому розгл¤ду ≥ попередженню злочин≥в.
ƒосл≥дженн¤ такого обТЇкта крим≥нал≥стики, ¤к злочинн≥сть вимагаЇ розробки крим≥нал≥стичноњ характеристики р≥зних вид≥в злочин≥в на основ≥ узагальненн¤ њх типових ознак (сл≥д≥в), вивченн¤ ≥ систематизац≥¤ ¤ких необх≥дн≥ дл¤ ефективного ви¤вленн¤, розкритт¤ ≥ попередженн¤ злочин≥в.
ƒосл≥дженн¤ ≥ншого обТЇкта крим≥нал≥стики Ч сфери крим≥нально-правовоњ боротьби з≥ злочинн≥стю передбачаЇ вивченн¤:
1) крим≥нального законодавства;
2) законодавства, що регулюЇ в≥дношенн¤ у сфер≥ боротьби з≥ злочинн≥стю ( рим≥нально-процесуального кодексу ”крањни (дал≥ Ч ѕ ), закон≥в ”крањни Ђѕро мiлiц≥юї, Ђѕро оперативно-розшукову д≥¤льн≥стьї та ≥н.);
3) д≥¤льност≥ правоохоронних орган≥в ≥ узагальненого досв≥ду њх боротьби з≥ злочинн≥стю;
4) провадженн¤ по крим≥нальних справах у суд≥;
5) крим≥нально-правовоњ галуз≥ знань.
« юридичних наук проблеми злочинност≥ й боротьби з нею безпосередньо вивчаЇ крим≥нально-правова галузь, до ¤коњ належать науки крим≥нального права, крим≥нального процесу, крим≥нолог≥њ, крим≥нал≥стики, оперативно-розшуковоњ д≥¤льност≥, крим≥нально-виконавчого права, кримiнально-правовоњ статистики ≥ низка ≥нших сум≥жних дисципл≥н: судова медицина, судова псих≥атр≥¤, судова бухгалтер≥¤, судове товарознавство та ≥н. «лочинн≥сть Ї обТЇктом досл≥дженн¤ й ≥нших галузей знань, виход¤чи з њх ц≥лей, у межах в≥дпов≥дного предмета вивченн¤. Ќаприклад, злочинн≥сть ¤к обТЇкт досл≥дженн¤ сусп≥льства вивчаЇтьс¤ ф≥лософ≥Їю, ф≥лософ≥Їю права, соц≥олог≥Їю, юридичною психолог≥Їю та ≥ншими науками.
–озвиток наук, що вивчають злочинн≥сть, склавс¤ так, що кожна з них вивчаЇ загальний обТЇкт п≥д кутом зору власного предмета досл≥дженн¤, утворюючи загальну систему п≥знанн¤ обТЇкта.
ƒл¤ усп≥шного веденн¤ боротьби з≥ злочинн≥стю необх≥дн≥ знанн¤, що на нормативно-правов≥й основ≥ визначають:
Ч ¤к≥ д≥¤нн¤ Ї злочинними ≥ з ¤кими ознаками складу злочину (наука крим≥нального права);
Ч ¤к≥ методи ≥ засоби ви¤вленн¤ ≥ досл≥дженн¤ сл≥д≥в, що про¤вл¤ютьс¤ при п≥дготовц≥ до злочину, його зд≥йсненн≥ та прихованн≥ (крим≥нал≥стика);
Ч ¤кий пор¤док збиранн¤, перев≥рки, оц≥нки доказ≥в, процесуального провадженн¤ по крим≥нальних справах (наука крим≥нального процесу);
Ч ¤к≥ типов≥ обставини, що спри¤ли зд≥йсненню певних вид≥в злочин≥в ≥ заходи дл¤ њхнього попередженн¤ (крим≥нолог≥¤);
Ч ¤к≥ методики ≥ засоби ви¤вленн¤ та припиненн¤ злочинних д≥¤нь, що готуютьс¤ ≥ почалис¤ (наука оперативно-розшуковоњ д≥¤льност≥);
Ч ¤ка к≥льк≥сна характеристика злочинност≥, д≥¤льност≥ орган≥в боротьби з≥ злочинн≥стю, њњ тенденц≥њ (крим≥нально-правова статистика);
Ч ¤к≥ можливост≥ одержанн¤ ≥ використанн¤ крим≥нальноњ ≥нформац≥њ дл¤ контролю латентност≥ й рецидиву злочин≥в, запоб≥ганн¤ злочинам, що вчин¤ютьс¤ в умовах крим≥нально-виконавчих установ (крим≥нально-виконавче право).
” систем≥ зазначених наук крим≥нал≥стиц≥ належить координуюча роль ¤к галуз≥, що вивчаЇ проблеми ви¤вленн¤, ф≥ксац≥њ, вилученн¤, досл≥дженн¤ сл≥д≥в у вигл¤д≥ зм≥н, що в≥дбуваютьс¤ в результат≥ злочинноњ д≥¤льност≥, ¤к загального ≥нформац≥йного джерела, використовуваного дл¤ вивченн¤ злочин≥в, розробки њх в≥дпов≥дних характеристик: крим≥нально-правовоњ (квал≥ф≥кац≥йноњ), кримiнально-процесуальноњ (доказовоњ), крим≥нолог≥чноњ (попереджувальноњ), крим≥нал≥стичноњ (сл≥довоњ).
І 4. ћ≥сце крим≥нал≥стики у систем≥ правових наук
«а своЇю природою крим≥нал≥стика повТ¤зана з природничими, техн≥чними, а також ≥з р≥зними правовими науками. Ќайб≥льш т≥сний звТ¤зок крим≥нал≥стики простежуЇтьс¤ з юридичними науками крим≥нального циклу (кримiнальним правом, крим≥нальним процесом, крим≥нолог≥Їю, крим≥нальною соц≥олог≥Їю, юридичною психолог≥Їю та ≥н.). рим≥нал≥стика пос≥даЇ важливе м≥сце в систем≥ юридичних наук, њњ положенн¤ зумовлене природою та предметом крим≥нал≥стичноњ науки, залежност¤ми в систем≥ наук.
рим≥нал≥стика повТ¤зана з наукою крим≥нального права. Ќа п≥дстав≥ ознак склад≥в злочин≥в, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в крим≥нальному прав≥, розробл¤ютьс¤ окрем≥ крим≥нал≥стичн≥ методики. ўоб вир≥шити питанн¤ про те, ¤к розсл≥дувати злочин, необх≥дно знати, що в≥н собою ¤вл¤Ї, ¤к≥ ознаки йому притаманн≥. ѕоложенн¤ крим≥нального права про види злочину, його мотиви, способи тощо враховуЇтьс¤ крим≥нал≥стикою при розробц≥ крим≥нал≥стичних характеристик злочин≥в, формуванн≥ типових верс≥й, запропонуванн≥ найб≥льш оптимальних рекомендац≥й в розкритт≥ й розсл≥дуван≥ певних вид≥в злочин≥в. рим≥нальний закон встановлюЇ в≥дпов≥дальн≥сть за вчиненн¤ р≥зних д≥¤нь, викритт¤ ¤ких можливе лише за допомогою прийом≥в, засоб≥в ≥ метод≥в крим≥нал≥стики.
“акож ≥снуЇ суттЇвий звТ¤зок крим≥нал≥стики з наукою крим≥нального процесу. ≤сторично крим≥нал≥стика зародилась у надрах крим≥нального процесу. рим≥нально-процесуальна наука дл¤ крим≥нал≥стики Ї материнською наукою. ѕроцесуальн≥ приписи ≥ крим≥нал≥стичн≥ рекомендац≥њ взаЇмозумовлен≥. ѕрийоми ≥ методи крим≥нал≥стики повинн≥ ірунтуватись на загальних положенн¤х крим≥нального процесу ≥ особливо теор≥њ судових доказ≥в (про сутн≥сть доказ≥в, предмет ≥ меж≥ доказуванн¤, в≥дносн≥сть ≥ допустим≥сть доказ≥в та ≥н.). рим≥нально-процесуальна наука визначаЇ меж≥ застосуванн¤ тактичних прийом≥в, науково-техн≥чних засоб≥в, методичних рекомендац≥й, розгл¤даЇ пор¤док проведенн¤ сл≥дчих ≥ судових д≥й, компетенц≥ю учасник≥в крим≥нального процесу.
рим≥нал≥стика враховуЇ положенн¤ процесуальноњ теор≥њ ≥ водночас спри¤Ї њњ розвитку, вдосконаленню. рим≥нал≥стичн≥ рекомендац≥њ спри¤ють оптим≥зац≥њ розсл≥дуванн¤ та судового розгл¤ду ≥ у певних випадках можуть зд≥йснювати в≥дпов≥дний вплив на закон, його змiненн¤. —аме крим≥нал≥стичн≥ рекомендац≥њ спри¤ли виникненню нових сл≥дчих д≥й (наприклад, перев≥рки показань на м≥сц≥, сл≥дчого експерименту, зн¤тт¤ ≥нформац≥њ з канал≥в звТ¤зку тощо), визначенню њх оптимальноњ процесуальноњ процедури. ” цьому випадку крим≥нал≥стичн≥ рекомендац≥њ набували нового Ђстатусуї Ч ¤к норма закону. «авд¤ки крим≥нал≥стиц≥ нов≥ науково-техн≥чн≥ засоби й методи ви¤вленн¤, ф≥ксац≥њ та досл≥дженн¤ доказ≥в знайшли в≥дображенн¤ в крим≥нально-процесуальному законодавств≥ (наприклад, використанн¤ в≥деозйомки, звукозапису тощо).
¬заЇмоповТ¤зан≥ певним чином крим≥нал≥стика ≥ кримiнолог≥¤, њх сп≥вв≥дношенн¤ визначаЇтьс¤ завданн¤ми щодо попередженн¤ злочин≥в. ѕроте предметом крим≥нал≥стики Ї т≥льки спец≥альн≥ (техн≥чн≥) заходи попередженн¤ злочин≥в. ƒовол≥ ≥нтенсивно в крим≥нал≥стиц≥ використовуютьс¤ дан≥ крим≥нолог≥њ про особу злочинц≥в, про в≥ктимолог≥ю жертви, причини й умови, що спри¤ють учиненню злочин≥в, при розробц≥ крим≥нал≥стичних характеристик ≥ методичних рекомендац≥й окремих вид≥в злочин≥в.
Ќа крим≥нал≥стику зд≥йснюЇ вплив юридична (судова) психолог≥¤. ÷ей вплив особливо ч≥тко ви¤вл¤Їтьс¤ в крим≥нал≥стичн≥й тактиц≥. –озробка ≥ застосуванн¤ тактичних прийом≥в ≥ комб≥нац≥й неможлива без урахуванн¤ псих≥чних процес≥в, властивостей ≥ стан≥в особи. ƒан≥ психолог≥њ спри¤ють формуванню науково обірунтованих рекомендац≥й крим≥нал≥стики.
рим≥нал≥стика повТ¤зана також ≥ з такими правовими науками, ¤к цив≥льне ≥ цив≥льно-процесуальне право, адм≥н≥стративне й адм≥н≥стративно-процесуальне право, кримiнально-виконавче право та ≥н. рим≥нал≥стика вже вийшла за меж≥ циклу крим≥нальних наук. –екомендац≥њ крим≥нал≥стики Ї суттЇвими не т≥льки дл¤ розсл≥дуванн¤ злочин≥в. ÷е особливо стосуЇтьс¤ можливост≥ використанн¤ спец≥альних знань у цив≥льному або адм≥н≥стративному процес≥, проведенн¤ р≥зних судових д≥й, повноњ ф≥ксац≥њ судового процесу техн≥чними засобами та ≥н.