ƒипломатичний протокол та етикет
—агайдак ќ. ѕ. Ќавчальний пос≥бник / .: «нанн¤, 2006.- 380 c
–озд≥л 3.
3.1. –оль в≥зиту в дипломатичн≥й практиц≥. ¬≥зити посла ≥ дипломат≥в
Ќеобх≥дн≥сть ≥ значенн¤ особистих в≥зит≥в випливають з≥ ст. « ¬≥денськоњ конвенц≥њ про функц≥њ дипломатичного представництва, оск≥льки, не п≥дтримуючи контакт≥в з оф≥ц≥йними ≥ неоф≥ц≥йними представниками крањни перебуванн¤, дипломатичного корпусу, дипломат не може нагромаджувати достов≥рну ≥нформац≥ю про пол≥тичне, економ≥чне, наукове ≥ культурне житт¤ в крањн≥ перебуванн¤, щоб правдиво ≥нформувати ≥ правильно ор≥Їнтувати св≥й ур¤д. "«нати крањну, Ч писав ∆. амбон, Ч значить проникнутис¤ њњ духом, жити в атмосфер≥ њњ ≥дей ≥ навчитис¤ розум≥ти звТ¤зок њњ зовн≥шньоњ пол≥тики з внутр≥шн≥м становищем" [1, с. 14].
«вичайно, у нин≥шньому св≥т≥ з розвитком «ћ≤, особливо мереж≥ ≤нтернет, можна багато ≥нформац≥њ отримати й там, але жодн≥ друкован≥ чи електронн≥ мед≥а не зам≥н¤ть живих контакт≥в, тому що лише п≥д час особистих в≥зит≥в ≥ бес≥д можна зТ¤сувати р≥зн≥ нюанси м≥жнародних в≥дносин, зробити уточненн¤ ≥ правильн≥ висновки.
ƒипломат починаЇ свою роботу в крањн≥ перебуванн¤ з≥ складанн¤ в≥зит≥в оф≥ц≥йним особам в≥дпов≥дно до свого рангу. ѕерш≥ контакти, ¤к правило, закладаютьс¤ п≥д час перших в≥зит≥в, а пот≥м п≥дтримуютьс¤ завд¤ки протокольним заходам, ¤к≥ проводить дипкорпус, ћ«— та ≥нш≥ державн≥ установи.
ѕ≥сл¤ вступу на посаду глава диппредставництва складаЇ в≥зити, окр≥м глави держави та м≥н≥стра закордонних справ, ¤к правило, премТЇр-м≥н≥стров≥ та членам ур¤ду, парламенту, м≥н≥страм, кер≥вникам громадських ≥ пол≥тичних орган≥зац≥й. ” де¤ких крањнах ≥снуЇ певний перел≥к в≥зит≥в, але у б≥льшост≥ випадк≥в посол сам його складаЇ, виход¤чи з р≥вн¤ в≥дносин його крањни з крањною перебуванн¤. ¬≥зити посла оф≥ц≥йним особам чергуютьс¤, зазвичай, з в≥зитами колегам з дипломатичного корпусу. ѕри визначенн≥ посл≥довност≥ в≥зит≥в главам диппредставництв бажано виходити з принципу старшинства, тобто враховуючи дати врученн¤ ними в≥рчих грамот, хоча ¤когось Їдиного правила не ≥снуЇ, ≥ посол часто сам визначаЇ цей пор¤док. —амо собою зрозум≥ло, що в≥зити складають послам, з ¤кими акредитуюча держава п≥дтримуЇ дипломатичн≥ в≥дносини.
≤снуЇ правило, що посол насамперед складаЇ в≥зити лише послам. ўо стосуЇтьс¤ пост≥йних ≥ тимчасових пов≥рених у справах, то п≥сл¤ отриманн¤ особистоњ ноти (листа) посла про врученн¤ ним в≥рчих грамот, вони першими складають в≥зити послу ¤к старшому за рангом, але й такого пор¤дку не завжди дотримуютьс¤.
≤нколи, виход¤чи з характеру в≥дносин з державами, ¤к≥ вони представл¤ють, або з пол≥тичних м≥ркувань, посол складаЇ в≥зит тимчасовому пов≥реному у справах, але т≥льки ¤к вин¤ток.
ѕротокольн≥ в≥зити складають й ≥нш≥ дипломатичн≥ сп≥вроб≥тники представництва ¤к оф≥ц≥йним особам, так ≥ колегам з дипкорпусу в≥дпов≥дно до своЇњ дипломатичноњ посади. ѕри в≥зит≥ до високопоставленоњ оф≥ц≥йноњ особи, наприклад, до м≥н≥стра чи його заступника, дипломата може супроводжувати посол ≥ в≥дрекомендувати його, хоча й це практикуЇтьс¤ дуже р≥дко.
«а правилами, ¤к≥ склалис¤ у практиц≥ минулих стол≥ть, коли в столиц¤х ≥снувало лише по к≥лька посольств, глав≥ дипломатичного представництва чи дипломатичному сп≥вроб≥тников≥, що зд≥йснили протокольн≥ в≥зити в дипломатичному корпус≥, складали в≥зити-в≥дпов≥д≥. —ьогодн≥ ж, за на¤вност≥ в столиц¤х до сотн≥, а то й б≥льше представництв, така практика потребувала б дуже багато часу, тому вона поступово в≥дмираЇ. ¬≥зити-в≥дпов≥д≥ переважно зам≥нюють особистими нотами, ¤к≥ надсилають у в≥дпов≥дь на отриману ноту про врученн¤ в≥рчих грамот.
¬≥зити може складати ≥ дружина посла дружинам глав держави, представник≥в ур¤ду, м≥н≥стра закордонних справ, дружинам посл≥в, але й цей протокольний момент у крањнах розвинутоњ демократ≥њ практично не застосовують. ƒружина посла ≥ дружини член≥в дипломатичного персоналу посольства запрошуютьс¤ на р≥зн≥ заходи ≥ там сп≥лкуютьс¤ з≥ своњми колегами. њхн¤ допомога надзвичайно потр≥бна й в≥дчутна при орган≥зац≥њ протокольних заход≥в у посольств≥, надто коли запрошуЇтьс¤ багато гостей, однак дл¤ цього необх≥дн≥ знанн¤ в сфер≥ пол≥тики ≥ культури, дипломатичного протоколу, знанн¤ мов.
ѕротокольн≥ або в≥зити вв≥чливост≥ нос¤ть, ¤к уже мовилос¤ вище, ≥нформац≥йний, куртуазний характер ≥ тривають, ¤к правило, 15Ч20, максимум «ќ хвилин.
ќсновн≥ ж питанн¤, ¤к≥ стосуютьс¤ проблем ¤к двосторонн≥х, так ≥ багатосторонн≥х в≥дносин, вир≥шуютьс¤ п≥д час д≥лових в≥зит≥в ≥ зустр≥чей. ¬≥зити такого характеру можуть орган≥зовуватис¤ за допомогою протокольноњ служби ћ«—, але найчаст≥ше Ч шл¤хом пр¤мого, безпосереднього сп≥лкуванн¤ з в≥дпов≥дними органами чи установами державного управл≥нн¤ або орган≥зац≥¤ми. ÷≥ в≥зити мають ч≥тко визначену мету, можуть тривати в≥д 15Ч20 хвилин нав≥ть до к≥лькох годин, залежно в≥д важливост≥ вир≥шуваних проблем.
Ќа завершенн¤ своЇњ дипломатичноњ м≥с≥њ в крањн≥ глава диппредставництва ≥ дипломатичн≥ сп≥вроб≥тники складають прощальн≥ в≥зити, п≥д час ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ наче п≥дбитт¤ п≥дсумк≥в того, що вдалос¤ зробити за час каденц≥њ, висловлюЇтьс¤ вд¤чн≥сть оф≥ц≥йним особам ≥ дипломатичному корпусов≥ за спри¤нн¤ ≥ допомогу в робот≥. ѕрощальних в≥зит≥в може бути нав≥ть б≥льше, н≥ж на початку роботи, бо коло контакт≥в розширюЇтьс¤, зТ¤вл¤Їтьс¤ б≥льше знайомих, з ¤кими доводилос¤ мати справу, вир≥шувати т≥ чи ≥нш≥ питанн¤.
—л≥д памТ¤тати, що будь-¤кий в≥зит дипломата маЇ пол≥тичний характер, бо йдетьс¤ про контакт представник≥в двох держав. Ќезалежно в≥д того, ¤к≥ питанн¤ обговорювалис¤, дипломат повинен ≥нформувати про це м≥н≥стерство закордонних справ. «а час роботи дипломатам доводитьс¤ зд≥йснювати багато д≥лових в≥зит≥в до м≥н≥стерств, в≥домств та установ держави перебуванн¤, виконуючи конкретн≥ дорученн¤ свого ур¤ду щодо отриманн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ ≥нформац≥њ, таким чином кожний з них бере безпосередню участь у реал≥зац≥њ зовн≥шньопол≥тичного курсу своЇњ держави. ѕро це треба завжди памТ¤тати, бо др≥бниць у дипломатичн≥й робот≥ не буваЇ.
ѕор¤док зд≥йсненн¤ в≥зит≥в у р≥зних крањнах р≥зний ≥ залежить в≥д загального р≥вн¤ в≥дносин м≥ж державами, в≥д того, ¤кого характеру контакти вдалос¤ налагодити (товариськ≥, дружн≥ чи суто оф≥ц≥йн≥). ” б≥льшост≥ крањн про в≥зити часто домовл¤ютьс¤ безпосередньо з тими особами, з ¤кими Ї питанн¤ дл¤ обговоренн¤, але сл≥д памТ¤тати, що в де¤ких крањнах ус≥ в≥зити зд≥йснюютьс¤ лише через протокольну службу м≥н≥стерства закордонних справ, що безумовно ускладнюЇ житт¤ ≥ роботу дипломат≥в.
¬арто, на наш погл¤д, наголосити ≥ на де¤ких загальних, але надзвичайно важливих вимогах, до орган≥зац≥њ в≥зит≥в. ѕро день ≥ годину та його характер (з дружиною чи без, з супроводжуючою особою, перекладачем) домовл¤Їтьс¤ сп≥вроб≥тник посольства за 4Чб дн≥в до оч≥куваного в≥зиту.
якщо дата встановлюЇтьс¤ через к≥льканадц¤ть дн≥в, то напередодн≥ в≥зиту бажано уточнити, чи н≥чого не зм≥нилос¤. јбсолютно обовТ¤зковим ≥ суворим протокольним правилом Ї дотриманн¤ точного часу прибутт¤ на в≥зит. ѕорушенн¤ цього правила може розц≥нюватис¤ особою, що приймаЇ, ¤к неповага ≥ може негативно позначитис¤ на майбутн≥х контактах з нею (при цьому треба памТ¤тати загальнолюдську ≥стину, що в≥д першого знайомства з людиною враженн¤ залишаЇтьс¤ найтривал≥шим). ” дипломатичн≥й практиц≥ зап≥зненн¤ не т≥льки на в≥зит, а й на будь-¤кий зах≥д, у запрошенн≥ на ¤кий вказуЇтьс¤ конкретна година, час, абсолютно неприпустиме, незважаючи на будь-¤к≥ виправдальн≥ причини Ч пошуки адреси, ≥нтенсивн≥сть вуличного руху, поломку автомоб≥л¤, бо сприймаЇтьс¤ ¤к елементарна неакуратн≥сть в≥зитера ≥ залишаЇ неприЇмний осад. ўоб уникнути цього, вод≥Їв≥ не раз варто прорахувати маршрут Ч л≥пше прињхати завчасно, нав≥ть зачекати хвилину-другу неподал≥к, н≥ж допустити зап≥зненн¤.
‘орма од¤гу п≥д час в≥зит≥в тепер трактуЇтьс¤ (звичайно, не протоколом, а особою зокрема) б≥льш демократично, та все ж бажано бути ¤кщо й не у в≥зитному, то, принаймн≥, в темному костюм≥ й у взутт≥ темного кольору.
«а законами гостинност≥ ≥н≥ц≥атива веденн¤ бес≥ди п≥д час в≥зиту залишаЇтьс¤ за господарем, до нењ треба ретельно готуватис¤, продумати, про що запитати ≥ що самому сказати, щоб бес≥да була живою ≥ ц≥кавою. ƒовша пауза в розмов≥ може сприйн¤тис¤ гостем ¤к знак завершенн¤ в≥зиту.
ƒуже важливим Ї те, ¤к посадити гост¤. ” к≥мнат≥, де в≥дбуваЇтьс¤ зустр≥ч, бажано мати в≥тальн¤ний гарн≥тур: диван, кр≥сла, журнальний (або кавовий) ст≥л. ѕочесним м≥сцем дл¤ гост¤ Ї диван. √осподар, ¤к правило, с≥даЇ у кр≥сло, ¤ке знаходитьс¤ з л≥вого боку дивана, щоб г≥сть, таким чином, був по праву руку господар¤. ћожна с≥сти з гостем на диван, л≥воруч в≥д нього.
јбсолютно не прийн¤то приймати гост¤ за письмовим столом або садити його навпроти сонц¤. √≥сть с≥даЇ п≥сл¤ того, ¤к с¤де господар. «алежно в≥д м≥сцевоњ практики, п≥д час в≥зиту подаЇтьс¤ чай, кава, с≥к або вода, легк≥ канапки, цукерки та печиво, допускаЇтьс¤ келих вина.
ѕ≥д час протокольних в≥зит≥в до високопоставленоњ особи незайвим буде дов≥датис¤ у в≥дпов≥дних службових ос≥б, ¤к≥ орган≥зовують в≥зит, на ск≥льки часу можна розраховувати, Ч це дуже важливо. ƒ≥лов≥ в≥зити не надто регламентують у час≥, але г≥сть завжди повинен памТ¤тати про час ≥ не "засиджуватис¤", ¤кщо цьому не спри¤Ї обстановка.
≤н≥ц≥атива завершенн¤ в≥зиту, ¤к протокольного, так ≥ д≥лового, залишаЇтьс¤ за гостем, за вин¤тком в≥зиту до глави держави, тод≥ вона належить виключно йому. ƒо реч≥, сл≥д мати на уваз≥, що в де¤ких державах з монарх≥чним ладом п≥д час ауд≥Їнц≥њ у глави держави п≥д час бес≥ди не прийн¤то ставити жодних запитань, бо бес≥ду веде в≥н сам.
ѕротокольн≥ ≥ д≥лов≥ в≥зити складають з метою налагодженн¤ контакт≥в ≥ проведенн¤ бес≥д з кер≥вниками держави, оф≥ц≥йними особами ћ«— та ≥нших м≥н≥стерств та в≥домств, з парламентар≥¤ми, членами дипломатичного корпусу, пол≥тичними д≥¤чами парт≥й, представниками профсп≥лок, громадських орган≥зац≥й, д≥лових к≥л, в≥йськовими д≥¤чами, д≥¤чами культури, науки, мистецтва, прац≥вниками «ћ≤ тощо. “ому мистецтво встановлювати, п≥дтримувати ≥ розвивати контакти з оф≥ц≥йними особами, а також ц≥кавими ≥ мудрими людьми, мистецтво вести дипломатичн≥ бес≥ди в р≥зних умовах ≥ на р≥зних р≥вн¤х ¤к у д≥¤льност≥ зовн≥шньопол≥тичного в≥домства своЇњ крањни, так ≥ в робот≥ дипломатичного представництва за кордоном, маЇ неоц≥ненне значенн¤.
Ћише в результат≥ встановленн¤ потр≥бних та корисних контакт≥в, з бес≥д п≥д час цих контакт≥в, з отриманих в≥домостей, пропозиц≥й, заперечень, ≥з висловлених нам≥р≥в ≥ погл¤д≥в створюЇтьс¤ той загальний пот≥к ≥нформац≥њ, анал≥з ¤кого значною м≥рою допомагаЇ закласти основу дл¤ виробленн¤ пропозиц≥й, що винос¤ть на розгл¤д директивних орган≥в своЇњ крањни. "–езультат важливих справ, Ч писав √. Ќ≥кольсон, Ч може залежати в≥д того, ¤к≥ звТ¤зки в≥н (посол чи дипломат. Ч ќ. —.) маЇ ≥ п≥дтримуЇ п≥д час свого перебуванн¤ на посту, в≥д того, наск≥льки йому дов≥р¤ють в крањн≥ перебуванн¤, а також в≥д його вм≥нн¤ ≥ такту..." [«, с. 98].
∆. амбон з цього приводу писав: "ƒипломат... повинен ставитис¤ з повагою до особи, з ¤кою хоче мати справу, говор¤чи ≥накше, повинен рахуватис¤ з почутт¤ми крањни, в ¤к≥й в≥н веде переговори" [1, с. 19].
¬арто тут навести поради в≥домого рад¤нського дипломата ≤. ћ. ћайського, ¤кий писав, що дл¤ дипломата дуже важливо:
Ч добре знати ≥стор≥ю, культуру, л≥тературу, мистецтво, сучасне житт¤, пресу, телебаченн¤, рад≥о, театр тощо крањни, в ¤к≥й в≥н акредитований;
Ч добре практично знати крањну (ознайомлюватис¤ з нею, зд≥йснювати р≥зноман≥тн≥ поњздки по н≥й, в≥дв≥дувати м≥ста ≥ села, порти, п≥дприЇмства, культурн≥ заклади, памТ¤тки старовини, пол≥тичн≥ та громадськ≥ ≥нститути);
Ч мати хорошу мережу звТ¤зк≥в у найр≥зноман≥тн≥ших колах крањни перебуванн¤, ≥ не т≥льки серед чиновник≥в ћ«— та оф≥ц≥йних установ, але й серед пол≥тик≥в, журнал≥ст≥в, б≥знесмен≥в ≥ громадських д≥¤ч≥в, л≥дер≥в профсп≥лкового руху ≥ служител≥в ÷еркви, д≥¤ч≥в науки, культури ≥ мистецтва, спортсмен≥в;
Ч не бо¤тис¤ "≥накомисл¤чих"; дипломат повинен мати звТ¤зки, за можливост≥, з ус≥ма парт≥¤ми, вс≥ма групами, ≥ чим вони ширш≥ Ч тим краще [2, с. 52Ч53].
√либоке розум≥нн¤ р≥зноман≥тних фактор≥в, що визначають внутр≥шньопол≥тичне становище крањни ≥ впливають на њњ зовн≥шню пол≥тику, тенденц≥й розвитку цих фактор≥в, а також вивченн¤ людей, ¤к≥ сто¤ть б≥л¤ керма великоњ пол≥тики, очолюють ≥ беруть участь у р≥зних опозиц≥йних теч≥¤х та угрупуванн¤х Ч усього багатогранного житт¤ крањни перебуванн¤, Ч можливе лише у тому випадку, коли дипломатичне представництво зд≥йснюЇ це планом≥рно ≥ комплексно, використовуючи вс≥ законн≥ форми ≥ методи нагромадженн¤ ≥нформац≥њ: оф≥ц≥йн≥ звТ¤зки, «ћ≤, контакти з найвпливов≥шими особами крањни перебуванн¤ Ч тобто з тими, хто творить пол≥тику ≥ бере участь у формуванн≥ громадськоњ думки.
ќсновн≥ загальноприйн¤т≥ методи встановленн¤ контакт≥в Ч це в≥зити, прийоми тощо. јле, використовуючи ц≥ методи, треба враховувати найтонш≥ нюанси людських стосунк≥в ≥ специф≥ку кожноњ крањни.
онтакти ≥ звТ¤зки повинн≥ бути багатосторонн≥ми, давати можлив≥сть сп≥вставл¤ти ≥ перепров≥р¤ти ≥нформац≥ю з метою правильноњ оц≥нки ≥ внесенн¤ обірунтованих пропозиц≥й. Ѕрак таких звТ¤зк≥в неминуче звужуЇ базу отриманн¤ ≥нформац≥њ ≥ негативно впливаЇ на њњ ¤к≥сть та пропозиц≥њ з т≥Їњ чи ≥ншоњ проблеми.
«авданн¤ кожного посольства Ч визначити, виход¤чи з поставлених завдань та на¤вних можливостей, найнеобх≥д- н≥ше коло звТ¤зк≥в ≥ контакт≥в з подальшим в≥дсл≥дковуванн¤м њхнього стану. «вичайно, житт¤ на м≥сц≥ не стоњть ≥ в м≥ру отриманн¤ нових завдань чи виникненн¤ нових проблем постаЇ необх≥дн≥сть встановленн¤ нових контакт≥в, але завжди основним повинно залишатис¤ коло звТ¤зк≥в, ¤к≥ над≥йно продуман≥, давно встановлен≥ та добре закр≥плен≥.
Ќа першому м≥сц≥ серед контакт≥в диппредставництва, зважаючи на його статус, сто¤ть контакти з оф≥ц≥йними особами крањни перебуванн¤ на вс≥х р≥вн¤х.
Ќадзвичайно важливими дл¤ посла Ї особист≥ контакти з главою держави та премТЇром, м≥н≥стром закордонних справ та членами аб≥нету ћ≥н≥стр≥в, главами найважлив≥ших департамент≥в, ключовими чиновниками крањни перебуванн¤. ѕод≥бн≥ стосунки залежать насамперед в≥д характеру в≥дносин з державою, р≥вн¤ взаЇмних контакт≥в ≥ дов≥ри м≥ж кер≥вництвом держав ≥ ур¤д≥в, в≥д сп≥впад≥нн¤ погл¤д≥в на оц≥нку тих чи ≥нших м≥жнародних под≥й ≥, врешт≥-решт, в≥д особистих симпат≥й. “реба враховувати ≥ той факт, що в багатьох крањнах њхн≥ глави важкодоступн≥ дл¤ посл≥в (скаж≥мо, нав≥ть в≥рч≥ грамоти, ¤к≥ адресують л≥деров≥ Ћ≥в≥њ, приймаютьс¤ не ним особисто, а —екретарем Ќародного ком≥тету Ќародного бюро зовн≥шн≥х звТ¤зк≥в —оц≥ал≥стичноњ Ќародноњ Ћ≥в≥йськоњ јрабськоњ ƒжамах≥р≥њ, ¤кий прир≥внюЇтьс¤ до м≥н≥стра закордонних справ). √оворити про можлив≥сть контакт≥в посла з главою держави в таких умовах досить проблематично. ” демократичних крањнах, за невеликим вин¤тком, це маЇ ≥нший вигл¤д.
“реба враховувати ≥ на¤вн≥сть негативних фактор≥в, ¤к≥ можуть мати м≥сце у в≥дносинах м≥ж крањнами, що вимагаЇ неаби¤кого дипломатичного хисту та мистецтва дл¤ подоланн¤ цих барТЇр≥в ≥ налагодженн¤ добрих стосунк≥в з оф≥ц≥йними особами держави. –егул¤рн≥ позитивн≥ контакти з оф≥ц≥йними особами крањни перебуванн¤ Ч запорука усп≥ху в робот≥ кожного дипломатичного сп≥вроб≥тництва.
¬ажливе значенн¤, особливо в крањнах з розвиненим парламентаризмом, мають контакти диппредставництва з л≥дерами парламенту Ч кер≥вниками парламентських ком≥тет≥в та ком≥с≥й, головами парт≥йних фракц≥й, активними парламентар≥¤ми. Ѕес≥ди з ними дають можлив≥сть глибше зрозум≥ти нюанси внутр≥шньопол≥тичного житт¤ крањни, причини ≥ суть протир≥ч та громадських процес≥в допоможуть краще збагнути соц≥альну, пол≥тичну й економ≥чну механ≥ку парламентського орган≥зму крањни перебуванн¤. Ќалагоджуючи контакти з парламентар≥¤ми, треба бути уважним, щоб не дати п≥дстав дл¤ звинувачень у надм≥рн≥й п≥дтримц≥ тих чи ≥нших парт≥й, зокрема, опозиц≥йних, у розпалюванн≥ негативних пристрастей, особливо стосовно складних питань м≥жнародних в≥дносин. —уттЇвою особлив≥стю контакт≥в з парламентар≥¤ми Ї те, що б≥льш≥сть з них повТ¤зан≥ з д≥ловими колами своЇњ держави, а тому п≥д час бес≥д вони часто звертаютьс¤ до обговоренн¤ економ≥чних проблем двосторонн≥х в≥дносин, що в умовах економ≥зац≥њ дипломатичноњ служби ”крањни маЇ далеко не другор¤дне значенн¤. “акими контактами сп≥вроб≥тники посольств можуть поспри¤ти актив≥зац≥њ економ≥чного сп≥вроб≥тництва. ѕри цьому сл≥д враховувати й активно використовувати член≥в так званих двосторонн≥х парламентських груп (наприклад, польсько-украњнськоњ, н≥мецько-украњнськоњ тощо) там, де вони ≥снують. орисно мати т≥сн≥ контакти з парламентар≥¤ми, ¤к≥ представл¤ють найважлив≥ш≥ реі≥они крањни, бо це значно розширюЇ географ≥ю отриманн¤ ≥нформац≥њ.
÷≥кавими ≥ надзвичайно корисними у план≥ формуванн¤ позитивного ≥м≥джу своЇњ крањни Ї контакти з парламентар≥¤ми ™вропарламенту та ѕарламентськоњ јсамблењ –ади ™вропи, ¤к≥ мають можлив≥сть впливати на своњх колег з ≥нших крањн ≥ таким чином розширювати географ≥ю вплив≥в.
ƒл¤ диппредставництва дуже важливо п≥дтримувати добр≥ й регул¤рн≥ контакти з л≥дерами ≥ кер≥вниками р≥зних парт≥й (у тому числ≥ опозиц≥йних), бо без цього неможливе прогнозуванн¤ результат≥в парламентських вибор≥в, голосуванн¤ з приводу того чи ≥ншого питанн¤, особливо, коли воно маЇ значенн¤ дл¤ розвитку двосторонн≥х в≥дносин, формуванн¤ складу ур¤ду та його можливоњ практичноњ д≥¤льност≥ тощо.
“реба мати на уваз≥, що важливими Ї контакти не т≥льки з парт≥¤ми, ¤к≥ мають б≥льш≥сть у парламент≥, але й з тими, що представлен≥ невеликою к≥льк≥стю депутат≥в, бо в кризових ситуац≥¤х саме њхн≥ голоси можуть бути вир≥шальними дл¤ розвТ¤занн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ гостроњ проблеми ≥ саме вони можуть дати б≥льше ≥нформац≥њ щодо прорахунк≥в ≥ проблем у програмн≥й та практичн≥й д≥¤льност≥ правл¤чоњ парт≥њ (чи коал≥ц≥њ парт≥й).
Ќе можна соб≥ у¤вити диппредставництва, ¤ке не прид≥л¤ло б належноњ уваги питанн¤м розвитку науки, культури, осв≥ти, охорони здоровТ¤, не ц≥кавилос¤ проблемами духовного житт¤ крањни. ¬иход¤чи з цього, необх≥дно особливу увагу прид≥л¤ти представникам ≥нтелектуальноњ ел≥ти нац≥њ, до ¤коњ належать, насамперед, професори ¬Ќ« та кер≥вники науково-досл≥дних ≥нститут≥в, учен≥-практики, письменники, художники, артисти, музиканти. « ними важливо мати хорош≥ стосунки, адже вони в≥д≥грають важливу роль не т≥льки в ≥нтелектуальному, а й у пол≥тичному житт≥ крањни, часто вход¤ть до складу ур¤д≥в, очолюють або й очолювали м≥н≥стерства чи в≥домства. Ќаприклад, професор Ѕ. √еремек Ч м≥н≥стр закордонних справ ѕольщ≥, композитор –. ѕаулс Ч м≥н≥стр культури Ћатв≥њ, актор Ѕ. —тупка Ч м≥н≥стр культури та мистецтв ”крањни та багато ≥нших.
” сучасному св≥т≥ роль д≥¤ч≥в культури в державних справах буде пост≥йно зростати, ≥ про це треба памТ¤тати. ћ≥ждержавн≥ контакти по л≥н≥њ науки ≥ культури Ї одними з най- перспективн≥ших Ч у майбутньому вони в≥д≥граватимуть важливу роль у загальн≥й схем≥ м≥жнародних в≥дносин.
ќсобливе м≥сце в д≥¤льност≥ диппредставництва займають контакти з представниками «ћ≤, так званоњ четвертоњ влади: головними редакторами газет та журнал≥в, ведучими програм рад≥о ≥ телебаченн¤, в≥домими журнал≥стами. ожний дипломат повинен знати ≥нформац≥йне середовище крањни перебуванн¤, пост≥йно контактувати ¤к з д≥ючими журнал≥стами, так ≥ з "грандами журнал≥стськоњ ниви", ¤к≥ тимчасово перебувають у т≥н≥ або на пенс≥њ, але можуть давати ц≥кав≥ анал≥тичн≥ оц≥нки окремих под≥й ≥ ¤вищ, прогнозувати њхн≥й вплив на житт¤ крањни.
” звТ¤зку з глобал≥зац≥Їю св≥тових економ≥чних в≥дносин виникаЇ необх≥дн≥сть в≥дпов≥дноњ, ¤кщо можна так сказати, економ≥зац≥њ дипломатичноњ служби. ќсь чому вир≥шального значенн¤ у план≥ поглибленн¤ та розширенн¤ торгово-економ≥чного сп≥вроб≥тництва надаЇтьс¤ контактам ≥ звТ¤зкам диппредставництва з представниками д≥лових к≥л крањни перебуванн¤. –озширенн¤ й актив≥зац≥¤ звТ¤зк≥в диппредставництва з промисловц¤ми ≥ банк≥рами, представниками торг≥вл≥ та б≥знесу зб≥льшують шанси викликати в останн≥х ≥нтерес до розвитку д≥лових контакт≥в з нашою крањною. “ому, ¤к правило, п≥д час оф≥ц≥йних в≥зит≥в м≥н≥стра закордонних справ ”крањни супроводжуЇ велика група б≥знесмен≥в. ÷е зобовТ¤зуЇ наш≥ посольства орган≥зовувати дл¤ них окрему програму контакт≥в з представниками д≥лового св≥ту крањни перебуванн¤, що, безумовно, позитивно впливаЇ на розвиток економ≥чного сп≥вроб≥тництва.
¬становлюючи контакти з б≥знесменами, сл≥д завжди памТ¤тати, що вони пом≥тно впливають не т≥льки на загальну економ≥чну ситуац≥ю, ай на пол≥тичний кл≥мат у крањн≥. “ому пост≥йн≥ контакти з ними суттЇво покращують стан економ≥чного сп≥вроб≥тництва ≥ двосторонн≥х в≥дносин м≥ж державами загалом.
”с≥ сп≥вроб≥тники дипломатичного представництва, а особливо торгово-економ≥чноњ м≥с≥њ, повинн≥ мати м≥цн≥ контакти в б≥знесових колах ≥ використовувати њх дл¤ п≥двищенн¤ результативност≥ економ≥чного сп≥вроб≥тництва з крањною перебуванн¤.
онтакти з л≥дерами й актив≥стами профсп≥лок Ч важлива складова звТ¤зк≥в з громадськ≥стю крањни перебуванн¤. ¬они допомагають глибше вивчати сусп≥льно-пол≥тичну ≥ соц≥ально-економ≥чну ситуац≥ю в крањн≥ перебуванн¤, становище тих чи ≥нших верств населенн¤, зрозум≥ти соц≥ально-трудове законодавство крањни.
Ќеобх≥дно також налагоджувати контакти з громадськими орган≥зац≥¤ми, насамперед, молод≥жними та ж≥ночими. ” цьому середовищ≥ можна отримати ц≥каву ≥нформац≥ю про молод≥жну пол≥тику крањни, становище ж≥нок та д≥тей, њхню боротьбу за належне м≥сце в сусп≥льств≥. ¬еличезне значенн¤ в робот≥ диппредставництва, ¤к уже зазначалос¤, маЇ встановленн¤ товариських, дов≥рливих стосунк≥в з дипломатами ≥нших крањн на р≥зних р≥вн¤х Ч в≥д посла до аташе. ÷е надасть можлив≥сть отримувати ц≥каву ≥нформац≥ю про оц≥нку ≥ ставленн¤ дипломат≥в ≥нших держав до важливих под≥й ¤к внутр≥шнього, так ≥ м≥жнародного характеру, а також ≥нформац≥ю про найважлив≥ш≥ моменти становища в крањн≥, ¤ку репрезентуЇ дипломатичний прац≥вник. —п≥лкуванн¤ з представниками дипломатичного корпусу даЇ можлив≥сть зрозум≥ти, ¤к у м≥сцевому "м≥крокл≥мат≥" в≥дображаЇтьс¤ х≥д внутр≥шньопол≥тичних ≥ св≥тових под≥й, ¤к оц≥нюютьс¤ перспективи њхнього розвитку, розгл¤даютьс¤ позиц≥њ з найважлив≥ших проблем м≥жнародного житт¤. —п≥лкуванн¤ такого роду дозвол¤Ї сп≥вставл¤ти р≥зн≥ думки ≥ р≥зн≥ оц≥нки тих чи ≥нших факт≥в, уточнювати отриману ≥нформац≥ю з метою виробленн¤ найобТЇктивн≥ших пропозиц≥й ≥ прогноз≥в.
Ќадзвичайно важливими ≥ продуктивними Ї контакти дип-установ з украњнською д≥аспорою ≥ громад¤нами ”крањни в кожн≥й з крањн перебуванн¤, а особливо там, де вони мають пом≥тний вплив на формуванн¤ сусп≥льноњ думки, беруть участь у д≥¤льност≥ законодавчих, виконавчих ≥ судових орган≥в влади, впливають на прийн¤тт¤ важливих р≥шень ( анада, —≤Ћј). ”крањнська громада у будь-¤к≥й крањн≥, де вона ≥снуЇ, ¤кщо з нею пост≥йно ≥ розумно сп≥впрацювати, може надавати велику допомогу в робот≥ наших диппредставництв ¤к у моральному, матер≥альному, так ≥ в ≥нформац≥йному план≥. ѕрацюючи з украњнц¤ми за кордоном нашоњ держави, сл≥д памТ¤тати, що серед них Ї ¤к громад¤ни крањни, де знаходитьс¤ диппредставництво, так ≥ особи, що, збер≥гаючи громад¤нство ”крањни, перебувають там пост≥йно чи тимчасово, а тому форми роботи ≥ контакт≥в з ними потребують р≥зного п≥дходу.
≤нформац≥¤, ¤ку можна отримати, сп≥лкуючись з ними, допомагаЇ скласти у¤вленн¤ про де¤к≥, так би мовити, "п≥дводн≥ теч≥њ" пол≥тичного й економ≥чного житт¤ крањни, про ¤к≥ не пише преса ≥ не говор¤ть оф≥ц≥йн≥ особи. онтакти з представниками украњнськоњ громади повинн≥ бути важливою складовою частиною загальноњ роботи диппредстав- ництва.
орисними дл¤ кожного дипломатичного представництва можуть бути стосунки ≥з представниками громадських орган≥зац≥й, д≥¤льн≥сть ¤ких спр¤мована на поглибленн¤ звТ¤зк≥в з ”крањною, наприклад, р≥зних товариств шанувальник≥в ”крањни, дружби з ”крањною, допомоги жертвам „орнобил¤ тощо.
ќкр≥м встановленн¤, п≥дтримки ≥ розвитку вищеназваних контакт≥в, диппредставництву необх≥дно активно налагоджувати звТ¤зки з тими службами держави перебуванн¤, ¤к≥ покликан≥ допомагати у нормальному його функц≥онуванн≥ (в≥дпов≥дн≥ п≥дрозд≥ли ћ«—, ћ¬—, митноњ, прикордонноњ та ≥мм≥грац≥йноњ служб). «вТ¤зки такого роду допомагають у своЇчасному отриманн≥ в≥з, дозвол≥в на проживанн¤ або тимчасове перебуванн¤ в крањн≥, у розгл¤д≥ судових справ, розвТ¤занн≥ ≥нших питань, ¤к≥ виникають у ход≥ консульськоњ роботи. ≤нод≥, на перший погл¤д, др≥бниц≥ у цих справах можуть створювати серйозн≥ проблеми дл¤ нормального функц≥онуванн¤ диппредставництва.
¬елике значенн¤ мають контакти з≥ службами, що займаютьс¤ питанн¤ми захисту прав та ≥нтерес≥в громад¤н ”крањни, котр≥ пост≥йно проживають або тимчасово перебувають на територ≥њ крањни, особливо у питанн¤х отриманн¤ спадщини, ≥нших майнових справ.
—п≥вроб≥тникам консульських в≥дд≥л≥в посольств надзвичайно важливо мати добр≥ стосунки з адм≥н≥страц≥Їю аеропорт≥в, зал≥зничних ≥ автобусних вокзал≥в, порт≥в, митниць, готел≥в тощо.
” сучасн≥й м≥жнародн≥й дипломатичн≥й практиц≥ збер≥гаЇтьс¤ ≥ використовуЇтьс¤ так званий ≥сторичний етикет, ¤кий сформувавс¤ впродовж стол≥ть, але наш бурхливий час вносить своњ корективи, викликан≥ по¤вою на м≥жнародн≥й арен≥ нових держав, загальною демократизац≥Їю, запровадженн¤м у житт¤ народноњ дипломат≥њ тощо.
≈фективною ≥ рац≥ональною формою контакт≥в Ї орган≥зац≥¤ перегл¤д≥в ц≥кавих в≥деоматер≥ал≥в про свою крањну, р≥зноман≥тних концерт≥в, виход¤чи з можливостей посольства (на¤вност≥ залу).
ѕрактикують ≥ вињзди на природу, спортивн≥ зустр≥ч≥, виступи перед р≥зними аудитор≥¤ми, особливо студентськими.
ќсобливою формою контакт≥в Ї прийом у посольств≥ чи консульському в≥дд≥л≥ в≥дв≥дувач≥в з особистих питань. ѕри цьому важливо про¤вл¤ти вв≥чливе ≥ чуйне ставленн¤ до кожноњ людини, що звернулас¤. “реба робити все дл¤ того (це вже вершина дипломатичноњ майстерност≥ й такту), щоб, нав≥ть у випадку неможливост≥ позитивного розгл¤ду того чи ≥ншого питанн¤, в≥дв≥дувач покидав посольство задоволеним про¤вленою до нього увагою.
орисною формою сп≥лкуванн¤ з громад¤нами крањни перебуванн¤ Ї листуванн¤. –азом з ≥ншими формами контакт≥в ≥ звТ¤зк≥в прац≥вник≥в посольства воно Ї важливою складовою загального плану роботи дипустанови.
якщо ж поставити запитанн¤, що в дипломатичн≥й робот≥ Ї найважчим ≥ найскладн≥шим, найважлив≥шим ≥ найв≥дпов≥дальн≥шим, а в той же час найц≥кав≥шим ≥ найкорисн≥шим, то в≥дпов≥дь може бути одна Ч дипломатична бес≥да.
ѕон¤тт¤ "дипломатична бес≥да" Ч надзвичайно широке. Ѕес≥ди р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою ¤к тематично, так ≥ конкретними умовами, в ¤ких вони в≥дбуваютьс¤, метою, ¤ка ставитьс¤, складом сп≥врозмовник≥в ≥ багатьма ≥ншими чинниками. “ому важко дати диференц≥йован≥ рекомендац≥њ дл¤ кожного виду бес≥д, але Ї певн≥ загальн≥ законом≥рност≥, на ¤ких доц≥льно зупинитис¤.
«розум≥ло, що результати будь-¤коњ бес≥ди залежать в≥д профес≥йноњ п≥дготовки дипломата, його вм≥нн¤ моб≥л≥зувати ≥ правильно спр¤мувати знанн¤ ≥ досв≥д, ум≥нн¤ слухати сп≥врозмовника, вид≥л¤ти головн≥ аріументи положень, ¤к≥ в≥н висуваЇ, ≥ бути готовим виставити своњ контраріументи та докази.
онкретн≥ умови, в ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ бес≥да, безумовно, впливають на њњ характер, тривал≥сть. Ќавр¤д чи вдастьс¤ провести зм≥стовну глибоку бес≥ду на оф≥ц≥йному прийом≥, концерт≥, в театр≥, коли навколо багато сторонн≥х людей, ≥ хтось може втрутитис¤ у вашу розмову. “ому в таких випадках в≥дбуваЇтьс¤ короткий обм≥н ≥нформац≥Їю (≥нколи достатньо й к≥лькох речень, щоб зТ¤сувати ¤кесь конкретне питанн¤) або дос¤гаЇтьс¤ домовлен≥сть про ірунтовн≥шу зустр≥ч з питань, ¤к≥ становл¤ть взаЇмний ≥нтерес.
Ѕес≥да проводитьс¤ з метою переданн¤ сп≥врозмовников≥ ≥нформац≥њ чи пов≥домленн¤ або одержанн¤ ≥нформац≥њ в≥д нього. ѕередача ≥нформац≥њ оф≥ц≥йним особам часто зд≥йснюЇтьс¤ за дорученн¤м ÷ентру ≥ проводитьс¤, ¤к правило, послом або одним ≥з старших дипломат≥в.
ўо стосуЇтьс¤ бес≥д з представниками неур¤дових к≥л, то вони ведутьс¤ на вс≥х дипломатичних р≥вн¤х, ≥ теми вибираютьс¤ на власний розсуд. ѕравда, сл≥д памТ¤тати, що дипломат повинен уникати нудних ≥ "порожн≥х" бес≥д, ¤к≥ можуть не дати бажаного результату.
¬арто бути дуже уважним до сп≥врозмовника, про¤вл¤ти максимальну чемн≥сть, за необх≥дност≥ переводити розмову на нейтральн≥ теми.
р≥м отриманн¤ ≥нформац≥њ, диппрац≥вник повинен ум≥ти передавати ≥ власну, виг≥дну дл¤ своЇњ крањни. Ќеобх≥дно робити це тактовно, щоб вона сприймалас¤ не ¤к навТ¤зуванн¤ погл¤д≥в, оц≥нок, переконань, а ¤к доречне доповненн¤ п≥д час обговоренн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ теми.
як готуватис¤ до запланованоњ бес≥ди? ѕо-перше, визначивши дл¤ себе тему, треба уважно, в детал¤х вивчити вс≥ обставини, документи, повТ¤зан≥ з нею, щоб дос¤гти њњ ч≥ткого власного баченн¤.
ѕо-друге, сл≥д п≥дготувати вагому аріументац≥ю дл¤ захисту власних думок та погл¤д≥в, одночасно готуючись до можливого спростуванн¤ аріумент≥в сп≥врозмовника.
ѕо-третЇ, доц≥льно заздалег≥дь опрацювати тактику веденн¤ бес≥ди. Ќеобх≥дно зважити на те, що сп≥врозмовник, часто незац≥кавлений у поглибленому розгл¤д≥ питанн¤, може уникати розмови ≥ зводити њњ на ман≥вц≥.
ƒуже важливо розрахувати час, щоб мати його вдосталь дл¤ обговоренн¤ основного питанн¤ ≥ забезпеченн¤ д≥ловоњ частини бес≥ди, а не т≥льки њњ протокольного оформленн¤.
ќсобливо важливо мати попередню у¤ву та необх≥дну ≥нформац≥ю про сп≥врозмовника, знати основн≥ моменти його б≥ограф≥њ, пол≥тичн≥ погл¤ди, особист≥ ≥нтереси, вподобанн¤, склад с≥мТњ тощо. ¬м≥ле використанн¤ ц≥Їњ ≥нформац≥њ безумовно спри¤тиме встановленню добрих особистих стосунк≥в ≥з сп≥врозмовником.
–озробивши план проведенн¤ бес≥ди, треба домагатис¤ його повноњ реал≥зац≥њ (дл¤ цього потр≥бний досв≥д, що набу- ваЇтьс¤ роками). ƒипломат повинен добре в≥дчувати "плин часу" п≥д час бес≥ди, не спостер≥гаючи за годинником, ум≥ти його правильно розрахувати в≥д початку ≥ до завершенн¤. ” дипломатичн≥й практиц≥ в≥домо багато курйозних випадк≥в "перет¤жок" або "недот¤жок" у под≥бних ситуац≥¤х.
Ѕувають й ≥нш≥ крайнощ≥, коли дипломат починаЇ бес≥ду з "лобовоњ атаки", в≥дразу засипаючи партнера запитанн¤ми, ¤к≥ його ц≥кавл¤ть. ÷е, ¤к правило, викликаЇ негативну реакц≥ю протилежноњ сторони, ≥ розраховувати у такому випадку на позитивний результат б≥льш, н≥ж проблематично. " ласичний" дипломат ум≥Ї, враховуючи час, непом≥тно перейти в≥д етикетноњ частини бес≥ди до д≥ловоњ, збер≥гаючи такт та вв≥члив≥сть при постановц≥ питань, ≥, за реакц≥Їю в≥дпов≥д≥, в≥дчувати настр≥й сп≥врозмовника та його бажанн¤ або небажанн¤ продовжувати бес≥ду.
‘ранцузький дипломат ‘. де альЇр, автор в≥домоњ прац≥ "ѕро веденн¤ переговор≥в з монархами", пише: "ƒипломат повинен мати швидкий ≥ вр≥вноважений розум, вм≥ти добре слухати, бути уважним ≥ вв≥чливим. ѕерш за все, хороший дипломат повинен мати достатню витримку, щоб гамувати в соб≥ бажанн¤ висловитис¤ до того, ¤к сам обдумав те, що мав сказати" [3, с. 82Ч83].
Ќ≥коли не можна ставитис¤ упереджено до свого сп≥врозмовника, опираючись на ≥нформац≥ю, отриману в≥д ≥нших ос≥б, бо вона далеко не завжди буваЇ обТЇктивною.
ƒуже важливо вести бес≥ду спок≥йним тоном, у жодному раз≥ не п≥двищувати голос ≥ не показувати нав≥ть ознак ¤когось невдоволенн¤ чи роздратуванн¤, не перебивати сп≥врозмовника. Ќетактовн≥сть п≥д час бес≥ди може бути використана проти вас.
"—пок≥й ≥деального дипломата, Ч пише √. Ќ≥кольсон, Ч повинен про¤вл¤тис¤ у наступному: по-перше, дипломат повинен бути в хорошому настроњ або, у крайньому випадку, вм≥ти не показувати свого поганого настрою, по-друге, в≥н повинен бути вин¤тково терпл¤чим" [4, с. 73].
” той же час вв≥члив≥сть ≥ коректн≥сть не повинн≥ заважати дипломатов≥ дос¤гнути реал≥зац≥њ поставленого завданн¤.
ƒл¤ переконлив≥шого переб≥гу бес≥ди важливо п≥дкр≥плювати власн≥ думки посиланн¤ми на факти, джерела ¤ких повинн≥ бути т≥льки оф≥ц≥йними. „асто трапл¤Їтьс¤, що одне ≥ те ж ¤вище чи под≥¤ оц≥нюютьс¤ по-р≥зному, ≥ тому важливо вм≥ти довести правильн≥сть своЇњ позиц≥њ.
” бес≥дах дуже часто вживаютьс¤ формулюванн¤ "в неоф≥ц≥йному план≥", "мо¤ особиста думка" тощо. ÷≥ вирази сприймаютьс¤ сп≥врозмовником, ¤к правило, умовно, ≥ трактуютьс¤ радше ¤к нат¤к на дов≥рлив≥сть, бо дипломат будь- ¤кого рангу Ч особа оф≥ц≥йна, ≥ все сказане ним у тому чи ≥ншому план≥ сприймаЇтьс¤ ¤к оф≥ц≥йна точка зору.
оли ж дипломат за¤вл¤Ї про те, що йому доручено зробити оф≥ц≥йну за¤ву, то цим т≥льки п≥дкреслюЇтьс¤ важлив≥сть ≥нформац≥њ, ¤ка маЇ бути передана сп≥врозмовников≥. ÷е буваЇ, дл¤ прикладу, коли дипломат в≥дв≥дуЇ ћ«— ≥ робить "оф≥ц≥йну за¤ву" з приводу, скаж≥мо, статт≥ чи виникненн¤ ¤когось ≥нциденту, спр¤мованих проти його крањни.
ƒуже вм≥ло й уважно треба користуватис¤ категоричними формулюванн¤ми в≥дпов≥дей "так" або "н≥". « цього приводу нав≥ть ≥снуЇ дипломатичний каламбур: "якщо дипломат каже "так", то це означаЇ "може бути", ¤кщо каже "може бути", то це означаЇ "н≥", ¤кщо ж каже "н≥" Ч це не дипломат". якщо ж сп≥врозмовник наполегливо домагаЇтьс¤ однозначноњ в≥дпов≥д≥, то можна в≥дпов≥сти "на мою думку" або утриматис¤ в≥д в≥дпов≥д≥ взагал≥.
—л≥д бути дуже уважним ≥ обережним щодо можливост≥ отриманн¤ дез≥нформац≥њ. ¬аш сп≥врозмовник може зробити це навмисно, ≥ тод≥ з ним надал≥ краще не сп≥лкуватис¤, аби не стати знар¤дд¤м у чужих руках.
ћожна спостер≥гати три типов≥ випадки отриманн¤ ≥нформац≥њ п≥д час бес≥д з громад¤нами крањни перебуванн¤:
1) коли сп≥врозмовник все подаЇ у позитивному висв≥тленн≥;
2)коли в≥н критично ставитьс¤ до оц≥нки ситуац≥њ в своњй крањн≥, але обірунтовуЇ це конкретними фактами;
3)коли намагаЇтьс¤ очорнити загальну ситуац≥ю або д≥њ своњх пол≥тичних противник≥в.
ѕерший випадок р≥дко буваЇ нос≥Їм над≥йноњ ≥нформац≥њ. ўодо другого ≥ третього, то дипломатов≥ треба бути обережним, аби його не звинуватили в непри¤зн≥, а то й у втручанн≥ у внутр≥шн≥ справи крањни перебуванн¤.
ѕ≥сл¤ проведенн¤ бес≥ди в обовТ¤зковому пор¤дку необх≥дно зробити запис бес≥ди або занотувати у документах ≥ншоњ форми.
ѕ≥дготовлений за результатами бес≥ди документ може бути корисним ¤к зас≥б отриманн¤ оперативноњ ≥нформац≥њ дл¤ ћ«— та ≥нших установ, зац≥кавлених у сп≥впрац≥ з ц≥Їю крањною. ¬≥н повинен м≥стити докладну ≥нформац≥ю про зм≥ст розмови, розкривати суть основних питань, що обговорювалис¤, показати дос¤гнут≥ результати та ≥снуюч≥ розб≥жност≥. ¬иклад власноњ позиц≥њ п≥д час бес≥ди подаЇтьс¤ стисло, без зайвоњ детал≥зац≥њ. –екомендують запис бес≥ди оформити в≥дразу п≥сл¤ њњ завершенн¤, ¤к вин¤ток Ч наступного дн¤. ѕ≥д час бес≥ди робл¤ть нотатки, особливо тод≥, коли йдетьс¤ про конкретн≥ дати, пр≥звища, назви тощо. Ќотатки робить або сам учасник бес≥ди, або ж спец≥ально призначений дл¤ цього прац≥вник. «апис бес≥ди повинен бути викладений зрозум≥ло, ч≥тко, без двозначностей, перекручувань, нат¤к≥в, надто коли це стосуЇтьс¤ сут≥ отриманоњ ≥нформац≥њ. ” супров≥дному (до запису бес≥ди) лист≥ чи службов≥й записц≥ робл¤ть висновки та внос¤ть пропозиц≥њ щодо результат≥в розмови.
якщо бес≥да в≥дбувалас¤ поза межами ”крањни, то порушен≥ в н≥й важлив≥ й терм≥нов≥ питанн¤ за на¤вност≥ в≥дпов≥дних техн≥чних можливостей передають у ÷ентр шифрованою телеграмою. Ѕ≥льш докладна ≥нформац≥¤, ¤ка не маЇ терм≥нового характеру, пересилаЇтьс¤ дипломатичною поштою.
«апис бес≥ди проводитьс¤ з дотриманн¤м певноњ форми, зг≥дно з ¤кою в обовТ¤зковому пор¤дку необх≥дно:
а) вказати крањну, м≥сце, дату ≥ тривал≥сть бес≥ди, за чиЇю ≥н≥ц≥ативою вона в≥дбулас¤;
б) перерахувати кожного з учасник≥в бес≥ди ≥з зазначенн¤м њхн≥х посад.
ƒоречно вказати, проводилас¤ ц¤ бес≥да безпосередньо чи через перекладача; вручалис¤ (передавалис¤) при цьому ¤к≥сь документи, њхн≥ коп≥њ, ≥нш≥ матер≥али.
«г≥дно з давн≥ми традиц≥¤ми, запис бес≥ди оформл¤Їтьс¤ ¤к такий, що зроблений "≥з щоденника" дипломата. —вого часу в≥д дипломат≥в вимагалос¤ пост≥йне веденн¤ щоденника, в ¤кий заздалег≥дь записувавс¤ зм≥ст бес≥ди, ¤кий згодом оформлювавс¤ дл¤ ознайомленн¤ кер≥вництва, ≥нших дипломатичних установ. ”с≥ записи бес≥д мають гриф "«≥ щоденника (пр≥звище дипломата)", ¤кий розташовано у верхньому л≥вому кут≥ аркуша. р≥м традиц≥й, в≥н св≥дчить також про те, що зм≥ст документа в ц≥лому не Ї терм≥новим, не призначений дл¤ негайного ознайомленн¤, хоч окрем≥ його частини можуть розсилатис¤ терм≥ново. як правило, бес≥да записуЇтьс¤ в≥д третьоњ або в≥д першоњ особи.
«алежно в≥д посадового р≥вн¤ ос≥б, ¤к≥ вели бес≥ду, зм≥сту ≥ кола порушених питань, обс¤г документа, ¤кий готуЇтьс¤ за њњ п≥дсумками, може коливатис¤ в межах в≥д 1 до 5 стор≥нок. „им нижчий посадовий р≥вень сп≥врозмовник≥в, тим коротшим повинен бути в≥дпов≥дний документ. ” ньому маЇ йтис¤ лише про т≥ питанн¤, ¤к≥ кер≥вник доручав дипломату порушити п≥д час бес≥ди.
ќдн≥Їю з робочих форм переговорного процесу Ї телефонна розмова. Ќа в≥дм≥ну в≥д виробничих, комерц≥йних та ≥нших структур, де у низц≥ випадк≥в оф≥ц≥йн≥ переговори проводити необовТ¤зково, ≥ домовлен≥сть може бути дос¤гнута по телефону, у дипломатичн≥й практиц≥ телефонна розмова, ¤к правило, проводитьс¤ лише дл¤ зТ¤суванн¤ чи уточненн¤ окремих питань.
“елефонна розмова Ї специф≥чним видом усного мовленн¤: виключаЇтьс¤ передача ≥нформац≥њ через м≥м≥ку, жести, вираз очей тощо. “ому при њњ веденн≥ особливо важливо використовувати лексичн≥ можливост≥ д≥ловоњ мови. —л≥д брати до уваги, що досить часто не¤к≥сний звТ¤зок, зовн≥шн≥й шум, дефекти вимови сп≥врозмовника тощо ускладнюють сп≥лкуванн¤, призвод¤ть до по¤ви надлишковоњ ≥нформац≥њ (перепитуванн¤, повторенн¤). —п≥лкуванн¤ також може ускладнитис¤ через невм≥нн¤ сп≥врозмовника висловлюватис¤ стисло, простими реченн¤ми. —п≥лкуючись телефоном, сл≥д намагатис¤ говорити не дуже швидко ≥, за можливост≥, ч≥тко, зрозум≥ло. “он маЇ бути спок≥йним, витриманим, вв≥чливим.
¬иклад справи потр≥бно зд≥йснювати лакон≥чно, без зайвих подробиць. оротк≥ фрази краще сприймаютьс¤ на слух, н≥ж довг≥, тим б≥льше ускладнен≥ зайвими мовними конструкц≥¤ми. –озмова телефоном не повинна перетворюватис¤ на монолог. ¬икладаючи багатоаспектне питанн¤, сл≥д передавати ≥нформац≥ю дозовано, вчасно робити паузи. «агалом, вм≥нн¤ вести телефонну розмову значною м≥рою пол¤гаЇ у тому, щоб своЇчасно зробити паузу ≥ тим самим дати можлив≥сть сп≥врозмовников≥ висловити своЇ ставленн¤ до питанн¤, що обговорюЇтьс¤.
” розмов≥ про третю особу њњ сл≥д називати на ≥мТ¤ та по батьков≥ або за пр≥звищем (повторювати весь час лише "в≥н" Ч невв≥чливо).
≤н≥ц≥атива завершенн¤ розмови належить, ¤к правило, тому, хто зателефонував, але ¤кщо дипломатичний ранг сп≥врозмовника вищий, то сл≥д дати можлив≥сть зак≥нчити розмову саме йому.
” телефонних розмовах дипломати звичайно обмежуютьс¤ короткими ви¤вленн¤ми вв≥чливост≥, ¤к≥ Ї обовТ¤зковими. –озмова телефоном з оф≥ц≥йними особами ≥ншоњ держави прир≥внюЇтьс¤ до особистоњ бес≥ди. ƒо њњ запису ставл¤тьс¤ так≥ ж вимоги, що ≥ до запису бес≥ди чи ≥нформац≥њ про нењ.
«апис телефонноњ бес≥ди, ¤к ≥ усноњ, повинен бути викладений ч≥тко ≥ зрозум≥ло, без двозначностей, особливо щодо сут≥ сказаного сп≥врозмовником. ÷ьому мають спри¤ти нотатки, ¤к≥ робл¤тьс¤ п≥д час розмови. ¬≥н також супроводжуЇтьс¤ службовою запискою чи листом, що м≥ст¤ть висновки та конкретн≥ пропозиц≥њ щодо ефективного використанн¤ отриманоњ ≥нформац≥њ в оперативн≥й робот≥.
«апис телефонноњ розмови проводитьс¤ з дотриманн¤м певноњ форми, зг≥дно з ¤кою в обовТ¤зковому пор¤дку необх≥дно вказати:
Ч посаду, пр≥звище, ≥мТ¤, по батьков≥ сп≥врозмовника;
Ч крањну, м≥сце, дату, тривал≥сть розмови, за чиЇњ ≥н≥ц≥ативи вона в≥дбулас¤.
Ѕес≥ди дипломат≥в були ≥ залишаютьс¤ важливим ≥нструментом дипломатичноњ практики, тому що мета дипломат≥њ Ч усуненн¤ розб≥жностей, протир≥ч ≥ спри¤нн¤ розвитку дружнього сп≥вроб≥тництва м≥ж державами. «а словами англ≥йського дипломата ≈. —атоу, "це застосуванн¤ розуму ≥ такту до веденн¤ оф≥ц≥йних в≥дносин м≥ж ур¤дами незалежних держав" [4, с. 38].
ћистецтво дипломатичних бес≥д пол¤гаЇ у тому, щоб шукати розвТ¤занн¤ складних проблем м≥жнародних в≥дносин мирним шл¤хом. ” процес≥ дипломатичноњ практики кожний дипломат маЇ виробити власну манеру веденн¤ бес≥д з позиц≥й високого профес≥онал≥зму та компетенц≥њ.
ѕ≥д час в≥зит≥в ≥ бес≥д не можна забувати про манери, тобто вв≥чливе, уважне ставленн¤ до людей, вм≥нн¤ добитис¤ свого, зробивши ≥ншим приЇмн≥сть. ѕравильн≥ манери прикрашають повед≥нку людини, неправильн≥ Ч псують њњ. ѕ≥д час бес≥ди мають значенн¤ жести, вираз обличч¤, м≥м≥ка, зоровий контакт ≥з сп≥врозмовником. —учасн≥ вчен≥-психологи стверджують, що так звана мова т≥ла Ч це п≥дсв≥доме вираженн¤ того, що людина думаЇ ≥ в≥дчуваЇ насправд≥. ÷≥кавими у цьому сенс≥ Ї так зван≥ невербальн≥ комун≥кативн≥ жести, ¤к≥ систематизував американський спец≥ал≥ст з пабл≥к р≥лейшнз ƒжон „естер:
—п≥врозмовник барабанить пальцем. ÷е може означати, що в≥н про¤вл¤Ї нетерпл¤ч≥сть або нервуЇтьс¤.
—п≥врозмовник знизуЇ плечима. …ому нец≥каво або байдуже, що ви говорите.
—тиснут≥ руки означають в≥дчай, безнад≥ю.
—тиснут≥ кулаки Ч св≥дченн¤ агресивност≥, спроба контролювати св≥й гн≥в.
–озслаблен≥ руки, повернут≥ перед собою долон¤ми догори, означають затрудненн¤, здивуванн¤, стурбован≥сть.
якщо сп≥врозмовник розст≥баЇ п≥джак, це ознака того, що в≥н готуЇтьс¤ до активних д≥й.
—хрещен≥ на груд¤х руки означають виклик або осуд.
якщо людина йде швидко, руки в≥льн≥, п≥дбор≥дд¤ п≥дн¤те, то вона демонструЇ впевнен≥сть у соб≥ ≥ р≥шуч≥сть.
якщо людина "волочить" ноги, руки у нењ в кишен¤х, голова похилена, то вона впала духом, у в≥дчањ, пригн≥чена, перебуваЇ в стан≥ депрес≥њ.
ƒолон¤ руки прикладена до щоки або п≥дпираЇ п≥дбор≥дд¤ кулаком означаЇ зац≥кавлен≥сть, ¤ка межуЇ ≥з здивуванн¤м.
якщо сп≥врозмовник вдар¤Ї себе по п≥дбор≥ддю, то йому на думку спав ¤кийсь здогад, в≥н стурбований.
якщо людина зач≥паЇ або потираЇ н≥с, то вона роздумуЇ, м≥ркуЇ про щось.
ѕоза "руки в боки" Ч демонстрац≥¤ переваги чи виклик.
якщо долон≥ складен≥ дашком, це може означати, що сп≥врозмовник думаЇ.
якщо сп≥врозмовник нахил¤Ї голову наб≥к, то в≥н ≥рон≥зуЇ або схильний до насм≥шки.
ќкул¤ри, опущен≥ на к≥нчик носа, ≥ погл¤д поверх оправи Ч вимога б≥льшого, особливо факт≥в.
якщо людина ходить туди-сюди, то вона, очевидно, чимось стурбована або нервуЇ.
—тисканн¤ ≥ потиранн¤ перен≥сс¤ Ч ознака втоми.
якщо людина сидить на краю ст≥льц¤, то вона вич≥куЇ ≥ про¤вл¤Ї ≥нтерес.
якщо сп≥врозмовник сидить, заклавши ногу на ногу ≥ злегка погойдуючи нею, скор≥ш за все, в≥н нудьгуЇ.
’арактерний жест вказ≥вним пальцем Ч бажанн¤ п≥дкреслити свою точку зору.
якщо сп≥врозмовник демонстративно прост¤гаЇ вперед схрещен≥ ноги, а тим б≥льше кладе њх на сус≥дн≥й ст≥лець або ще куди-небудь, то в≥н хоче вразити присутн≥х своЇю невихован≥стю.
якщо людина в≥дкинулас¤ назад ≥ п≥дтримуЇ схрещеними руками голову, то вона прагне розслабитис¤, а також справити враженн¤.
якщо п≥д час розмови сп≥врозмовник прикриваЇ рот руками, то в≥н не хоче, щоб його зрозум≥ли.
якщо людина в≥двела руку за спину ≥ стиснула њњ в кулак, а другою тримаЇ за запТ¤сток, то вона замкнута, напружена [5, с. 134Ч136].
ќтже, впевнений ≥ авторитетний зовн≥шн≥й вигл¤д спри¤Ї впевненим ≥ авторитетним д≥¤м, а в≥дтак Ч в≥дпов≥дному сприйн¤ттю сп≥врозмовником. “аким чином, зовн≥шн≥й вигл¤д ≥ повед≥нка використовуютьс¤ дл¤ того, щоб дос¤гнути поставленоњ мети. ’оча де¤к≥ з цих спостережень можуть здаватис¤ нањвними, але все-таки сенс у них Ї.
3.3. ¬≥зитн≥ картки дипломата та њхнЇ застосуванн¤
¬≥зитн≥ картки в≥дом≥ з сивоњ давнини, поход¤ть вони з ƒалекого —ходу, де були в ужитку задовго до винайденн¤ друкованого письма. “од≥ картки виписувалис¤ в≥д руки тушшю на шовку або на ¤к≥сному рисовому папер≥. «а час≥в Ћюдов≥ка XIV у ‘ранц≥њ вони використовувалис¤ ¤к листи, над≥слана картка могла зам≥нити в≥зит.
” наступних стол≥тт¤х в≥зитн≥ картки розповсюдилис¤ в багатьох крањнах ≥ вагом≥шими вважалис¤ т≥, що були виготовлен≥ в≥д руки. —ьогодн≥ ж вони вв≥йшли не т≥льки в дипломатичну практику, але й у д≥лове житт¤ ¤к нев≥дТЇмний атрибут м≥жлюдських в≥дносин.
¬≥зитну картку активно застосовують у дипломатичн≥й практиц≥ дл¤ встановленн¤ ≥ п≥дтриманн¤ контакт≥в з ур¤довими, дипломатичними, д≥ловими ≥ громадськими колами крањни перебуванн¤. ¬она може використовуватис¤ ¤к дл¤ безпосереднього, так ≥ дл¤ заочного в≥дрекомендуванн¤ њњ власника. ¬ епоху —–—– в≥зитн≥ картки були величезною р≥дк≥стю, бо, по-перше, њх дозвол¤лос¤ використовувати лише обмеженому колу вищих парт≥йних ≥ державних чиновник≥в, заслуженим ≥ наближеним до номенклатури прац≥вникам науки ≥ культури, а, по-друге, сам процес виготовленн¤ картки в умовах тотальноњ цензури перетворювавс¤ у справжн≥ випробуванн¤ дл¤ того, хто бажав њњ отримати. Ќин≥, на щаст¤, часи зм≥нилис¤, ≥ кожний може виготовити соб≥ карток ст≥льки, ск≥льки забажаЇ ≥ будь-¤кого вигл¤ду чи форми. ” нас ≥ сьогодн≥ в≥зитна картка виконуЇ здеб≥льшого одну функц≥ю Ч традиц≥йний обм≥н номерами телефон≥в, факс≥в, адресами електронноњ пошти. ƒо реч≥, назва "в≥зитка", ¤ка вживаЇтьс¤ нами у повс¤кденному сп≥лкуванн≥, Ч неправильна, бо це слово завжди означало й означаЇ нин≥ чолов≥чий од¤г дл¤ денних оф≥ц≥йних в≥зит≥в.
Ќа «аход≥ використанн¤ в≥зитноњ картки багатофункц≥ональне: нею можна прив≥тати з≥ св¤том, з днем народженн¤ або ¤коюсь ≥ншою родинною урочист≥стю, передати под¤ку ≥ познайомитис¤, над≥слати у в≥дпов≥дь на складений в≥зит, з в≥зитною карткою надсилають сувен≥ри, кв≥ти тощо.
” м≥жнародн≥й практиц≥ м≥цно утвердилис¤ коротк≥ символи, ¤к≥ виражають ставленн¤ власника картки до того, кому вона призначаЇтьс¤, або ≥нтенц≥ю, з ¤коњ вона посилаЇтьс¤. ÷≥ символи, що означають под¤ку ≥ побажанн¤, пишутьс¤ чорним чорнилом у л≥вому нижньому кут≥ в≥зитноњ картки:
p.f. Ч pour feliciter Ч прив≥танн¤;
р.r. Ч pour remercier Ч под¤ка;
p.f.N.A. Ч pour feliciter Nouvel An Ч побажанн¤ з нагоди Ќового –оку;
p.f.F.N. Ч pour feliciter Fete Nationale Ч побажанн¤ з нагоди нац≥онального св¤та;
p.p. Ч pour presenter Ч в≥дрекомендуванн¤ ≥ншоњ особи (зам≥сть особистого в≥зиту);
p.c. Ч pour condoleance Ч виказ сп≥вчутт¤;
р.р.с. Ч pour prendre conge Ч прощанн¤ у звТ¤зку з остаточним в≥дТњздом з крањни у випадку, коли не складаЇтьс¤ прощальний в≥зит.
¬≥зитна картка глави диппредставництва з написом p.p. посилаЇтьс¤ разом з карткою особи, ¤ку в≥н хоче в≥дрекомендувати, на в≥зитн≥й картц≥ ¤коњ н≥чого не пишетьс¤. ¬≥дпов≥дь у такому раз≥ також даЇтьс¤ в≥зитною карткою без напису на адресу особи, ¤ку в≥дрекомендовано.
Ќа в≥зитних картках можна робити й ≥нш≥ написи, коли це стосуЇтьс¤ менш оф≥ц≥йних випадк≥в ≥ залежить в≥д р≥вн¤ та характеру стосунк≥в з особою, ¤к≥й посилаЇтьс¤ картка, в≥д звичањв, котр≥ панують у њњ крањн≥. “екст, ¤к правило, пишетьс¤ короткий, в≥д третьоњ особи, найчаст≥ше внизу картки ≥ т≥льки в≥д руки:
Ч"в≥таЇ з Ќовим –оком ≥ –≥здвом ’ристовим";
Ч"в≥таЇ з нац≥ональним св¤том";
Ч"в≥таЇ з днем ≥менин";
Ч"д¤куЇ за увагу" (за запрошенн¤ на концерт, за сувен≥р);
Ч"д¤куЇ за прив≥танн¤";
Ч"з найкращими побажанн¤ми" (при передач≥ сувен≥ра, кв≥т≥в тощо).
Ќа в≥зитн≥й картц≥, на ¤к≥й вказан≥ т≥льки ≥мТ¤ та пр≥звище власника, може бути написане (нижче) ≥ запрошенн¤. Ќаприклад:
ћар≥¤ ѕавленко «апрошуЇ на каву 11 кв≥тн¤ ц. р. о 11.00 вул. ярослав≥в вал, 42, кв. 17
ƒопускають й ≥нш≥ форми використанн¤ в≥зитних карток. якщо, скаж≥мо, картка передаЇтьс¤ адресату њњ власником (без складанн¤ в≥зиту), то вона загинаЇтьс¤ з правого боку по вс≥й ширин≥; у де¤ких крањнах загинаЇтьс¤ верхн≥й правий чи л≥вий кут.
¬важаЇтьс¤ грубим порушенн¤ етикету, ¤кщо загнуту картку приносить курТЇр або вод≥й. „ерез них можна передавати лише незагнут≥ картки, але в жодному раз≥ Ч не поштою. ¬≥дпов≥д≥ на в≥зитн≥ картки також дають в≥зитними картками впродовж 24 годин з часу њх отриманн¤. јле сл≥д в≥дзначити, що ц≥ останн≥ моменти використанн¤ в≥зитних карток застосовуютьс¤ нечасто.
” дипломатичн≥й практиц≥ використовують так≥ основн≥ види в≥зитних карток: оф≥ц≥йн≥, приватн≥ та сп≥льн≥. ¬они можуть в≥др≥зн¤тис¤ м≥ж собою форматом, кольором, видом друку, зм≥стом. ќф≥ц≥йн≥ в≥зитн≥ картки, ¤к правило, розм≥ром 9 х 5 см Ч дл¤ чолов≥к≥в ≥ 7,5 х 5,5 см Ч дл¤ ж≥нок; це лакон≥чн≥ документи, що друкуютьс¤ на б≥лому цупкому папер≥ шрифтом, близьким до рукопису. Ќа оф≥ц≥йн≥й в≥зитн≥й картц≥ дипломат≥в друкуЇтьс¤ ≥мТ¤ та пр≥звище, посада ≥ назва столиц≥, але може подаватис¤ також адреса ≥ телефони, факси, адреса електронноњ пошти.
ўо ж стосуЇтьс¤ приватних в≥зитних карток, то тут фантаз≥¤ не маЇ меж, зважаючи на можливост≥ сучасноњ пол≥граф≥чноњ та компТютерноњ техн≥ки, тому ¤к≥сь загальн≥ правила застосовувати неможливо (тиснут≥ золотом чи ср≥блом, р≥знокольоров≥, з розмањтими шрифтами, фотограф≥¤ми власник≥в ≥ без них, з р≥зними символами й улюбленими кв≥тами тощо).
” дипломатичн≥й практиц≥ використовуютьс¤ ≥ сп≥льн≥ картки, коли до особи треба виразити сп≥льне ставленн¤ чолов≥ка ≥ дружини. Ќаприклад:
ƒипломатичн≥ картки можуть друкуватис¤ одн≥Їю або двома мовами: р≥дною та ≥ноземною, мовою крањни перебуванн¤ й англ≥йською, залежно в≥д реальноњ обстановки ≥ потреби.