ƒипломатичний протокол та етикет
—агайдак ќ. ѕ. Ќавчальний пос≥бник / .: «нанн¤, 2006.- 380 c
–озд≥л 2.ƒ»ѕЋќћј“» ≤ ƒ»ѕЋќћј“»„Ќ»… ќ–ѕ”—
2.1. ƒипломат≥¤ ≥ дипломати
—лово "дипломат≥¤" походить в≥д грецького "diploma" (документ, складений удвоЇ), у —тародавн≥й √рец≥њ так називалис¤ здвоЇн≥ дощечки, на воскових поверхн¤х ¤ких писали текст грамот про повноваженн¤ посланц¤ або посланн¤ ≥ншого важливого зм≥сту. ѕот≥м дощечки складали докупи цими поверхн¤ми, щоб не пошкодити текст. ќсобливим видом повс¤кденноњ державноњ д≥¤льност≥ дипломат≥¤ стала на злам≥ XVIЧXVII ст. з по¤вою при дворах монарх≥в пост≥йних дипломатичних представник≥в, а в систем≥ державних орган≥в Ч спец≥альних в≥домств, головними завданн¤ми ¤ких були листуванн¤ ≥ п≥дтримка контакт≥в м≥ж володар¤ми, прийом ≥ноземних делегац≥й ≥ посл≥в, веденн¤ переговор≥в. “ак, наприклад, в јнгл≥њ вперше слово "дипломат≥¤" використано у 1645 роц≥. 1693 року в≥домий н≥мецький ф≥лософ, математик ≥ мовознавець √. Ћейбн≥ц опубл≥кував працю "«веденн¤ дипломатичного права", де було вжито латинське слово "diplomaticus", ¤ке з того часу почало означати "той, що стосуЇтьс¤ м≥жнародних в≥дносин" [13, с. 13]. “ерм≥н "дипломат≥¤" у сучасному розум≥нн≥ вперше подав ‘рансуа де альЇр, видатний французький дипломат доби Ћюдов≥- ка XIV, у своњй книз≥ "ѕро способи веденн¤ переговор≥в з монархами", опубл≥кован≥й 1716 року. ‘. де альЇр був послом Ћюдов≥ка XIV у к≥лькох Ївропейських крањнах, учасником складних, однак усп≥шних дл¤ ‘ранц≥њ переговор≥в. Ќайчаст≥ше слово "дипломат≥¤" вживаЇтьс¤ дл¤ окресленн¤:
Ч державноњ д≥¤льност≥ в галуз≥ зовн≥шн≥х в≥дносин;
Ч сукупност≥ установ та ос≥б, ¤к≥ займаютьс¤ державною д≥¤льн≥стю в галуз≥ зовн≥шн≥х зносин;
Ч профес≥њ дипломата.
—учасний украњнський "—ловник ≥ншомовних сл≥в" даЇ таке визначенн¤ дипломат≥њ: "ќф≥ц≥йна д≥¤льн≥сть глав держав, ур¤д≥в та спец≥альних орган≥в зовн≥шн≥х зносин щодо зд≥йсненн¤ зовн≥шньоњ пол≥тики й захисту прав та ≥нтерес≥в держави за кордоном... мистецтво дос¤гти своЇњ мети методами, притаманними дипломатов≥" [18, с. 170].
Ѕельг≥йський юрист-м≥жнародник п≥дкреслюЇ три значенн¤ терм≥на "дипломат≥¤": "ƒипломат≥Їю називають у техн≥чному ≥ спец≥альному значенн≥... науку ≥ мистецтво, представленн¤ держав ≥ веденн¤ переговор≥в... ÷е ж слово вживаЇтьс¤ в б≥льш чи менш широкому розум≥нн≥, щоб виразити складне пон¤тт¤, ¤ке охоплюЇ або сукупн≥сть орган≥в представленн¤ даноњ держави, включаючи ≥ м≥н≥стерства закордонних справ, або сукупн≥сть њњ пол≥тичних агенств. Ќарешт≥, п≥д дипломат≥Їю маЇтьс¤ на уваз≥ ще карТЇра чи профес≥¤ дипломата" [9]. ¬≥домий англ≥йський дипломат ≥ публ≥цист √. Ќ≥кольсон у своњй в≥дом≥й "ƒипломат≥њ" так розшифровуЇ цей терм≥н: "” розмовн≥й мов≥ слово "дипломат≥¤" вживаЇтьс¤ дл¤ позначенн¤ ц≥лого р¤ду ц≥лком в≥дм≥нних речей. ≤нколи воно вживаЇтьс¤ ¤к синон≥м зовн≥шньоњ пол≥тики... ¬ ≥нших випадках означаЇ переговори. ÷ей терм≥н вживаЇтьс¤ також дл¤ позначенн¤ закордонноњ частини в≥домства закордонних справ... Ќарешт≥, це нещасне слово означаЇ особливу здатн≥сть, ¤ка про¤вл¤Їтьс¤ у спритност≥ у хорошому розум≥нн≥ цього слова при веденн≥ м≥жнародних переговор≥в, а в поганому розум≥нн≥ Ч у п≥дступност≥ в под≥бних справах" [12, с. 19]. јле, анал≥зуючи р≥зн≥ нюанси, в≥н п≥дсумовуЇ: "я пропоную дотримуватис¤ визначенн¤, даного цьому слову "Oxford English Dictionary", а саме: "ƒипломат≥¤ Ч це веденн¤ м≥жнародних в≥дносин за допомогою переговор≥в, метод, за допомогою ¤кого ц≥ в≥дносини регулюютьс¤ ≥ ведутьс¤ послами ≥ посланниками, робота або мистецтво дипломата". ¬≥н також п≥дкреслюЇ, що мистецтво дипломата пол¤гаЇ у "створенн≥ м≥жнародноњ дов≥ри".
¬≥домий французький дипломат ∆. амбон визначаЇ дипломатичну д≥¤льн≥сть ¤к мистецтво веденн¤ переговор≥в та пошук способ≥в, ¤к≥ б дозволили у в≥дносинах м≥ж народами не вдаватис¤ до застосуванн¤ крайнього засобу Ч сили. ≈. —атоу пише: "ƒипломат≥¤ Ч це застосуванн¤ розуму ≥ такту у веденн≥ оф≥ц≥йних стосунк≥в м≥ж ур¤дами незалежних держав, а ще коротше Ч веденн¤ справ м≥ж державами за допомогою мирних засоб≥в".
Ќайб≥льш повне визначенн¤ "дипломат≥њ" даЇтьс¤ у "ƒипломатическом словаре": "ƒипломат≥¤ Ч зас≥б зд≥йсненн¤ зовн≥шньоњ пол≥тики держави, що ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть невоЇнних практичних заход≥в, прийом≥в ≥ метод≥в, ¤к≥ застосовуютьс¤ з урахуванн¤м конкретних умов ≥ характеру завдань, що вир≥шуютьс¤, оф≥ц≥йна д≥¤льн≥сть глав держав та ур¤д≥в, м≥н≥стр≥в закордонних справ, дипломатичних представництв за кордоном, делегац≥й на м≥жнародних конференц≥¤х по реал≥зац≥њ ц≥лей ≥ завдань зовн≥шньоњ пол≥тики держави, захисту прав та ≥нтерес≥в держави, њњ установ та громад¤н за кордоном" [2].
ќтже, основними складовими дипломатичноњ д≥¤льност≥ держави в сучасному св≥т≥ Ї:
Ч пост≥йне представництво (представленн¤) держави за кордоном, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ њњ посольствами та м≥с≥¤ми ≥ спр¤моване на п≥дтримку нормальних в≥дносин з ≥ноземними державами;
Ч участь представник≥в держави в д≥¤льност≥ р≥зних м≥жнародних орган≥зац≥й ≥ установ (ќќЌ, ёЌ≈— ќ, ќЅ—™, –ада ™вропи тощо);
Ч м≥жнародн≥ форуми (конференц≥њ, наради, сем≥нари), тобто пер≥одичн≥ двосторонн≥ та м≥жнародн≥ зустр≥ч≥ уповноважених держав, починаючи з глав держав, глав ур¤д≥в чи м≥н≥стерств закордонних справ ≥ зак≥нчуючи спец≥альними уповноваженими ≥ сп≥вроб≥тниками р≥зних ранг≥в;
Ч дипломатичне листуванн¤ (за¤ви, листи, ноти, меморандуми);
Ч п≥дготовка ≥ п≥дписанн¤ дво- та багатосторонн≥х м≥жнародних договор≥в ≥ угод, що регламентують р≥зн≥ питанн¤ м≥ждержавних в≥дносин;
Ч висв≥тленн¤ в мас-мед≥а позиц≥њ ур¤ду з тих чи ≥нших зовн≥шньопол≥тичних питань, публ≥кац≥¤ оф≥ц≥йноњ ≥нформац≥њ про найважлив≥ш≥ м≥жнародн≥ под≥њ, оф≥ц≥йне виданн¤ м≥жнародних акт≥в ≥ документ≥в.
ќтже, з≥ сказаного вище можна сформулювати таке визначенн¤ дипломат≥њ: дипломат≥¤ Ч це наука про м≥жнародн≥ в≥дносини ≥ мистецтво веденн¤ переговор≥в главами держав ≥ ур¤д≥в та спец≥альними органами зовн≥шн≥х в≥дносин Ч ћ«—, дипломатичними представництвами; участь дипломат≥в у визначенн≥ курсу зовн≥шньоњ пол≥тики та њњ вт≥ленн¤ в житт¤ мирними засобами з метою захисту ≥нтерес≥в держави та њњ громад¤н.
ќднак, ¤к пише в≥домий рос≥йський дипломат ¬. ѕопов, дл¤ загалу дипломат≥¤ Ч це мистецтво обману та ≥нтриг, царство умовностей ≥ протоколу, розк≥шного житт¤ ≥ неробства. ѕро дипломат≥ю суд¤ть лише за њњ показним боком на основ≥ чуток та нап≥вфантастичних розпов≥дей. ÷е Ї результатом закритост≥ профес≥њ дипломата (хоча в сучасних умовах вона стаЇ все прозор≥шою), бо книги ≥ ф≥льми про дипломат≥в можна перерахувати на пальц¤х, а дипломати у них змальовуютьс¤, ¤к правило, не у найприваблив≥ших тонах. ќдин датський дипломат говорив з цього приводу: "я в≥дчуваю, що нас осуджують, але не за те, що ми насправд≥ собою ¤вл¤Їмо, а на основ≥ того, що люди звикли думати про нас. «а њхн≥ми у¤вленн¤ми, дипломати в≥дпов≥дальн≥ за всю безглузду зовн≥шню пол≥тику наших ур¤д≥в" [13, с. 12Ч13].
ожна епоха висувала власн≥ вимоги до дипломат≥в, виход¤чи з≥ своњх потреб, визначала суть ц≥Їњ профес≥њ. “ак, в ≥нд≥йських "«аконах ћану" даЇтьс¤ чи не найперший перел≥к вимог до дипломата: посол повинен не т≥льки розум≥тис¤ на вс≥х науках, але й вм≥ти розум≥ти нат¤ки, вирази обличч¤, жести ≥ноземного володар¤ ≥ розкривати його плани [5, с. 192].
” —тародавн≥й √рец≥њ послами були здеб≥льшого люди поважного в≥ку, ¤к≥ волод≥ли красномовн≥стю, вм≥ли ч≥тко викладати своњ думки ≥ справл¤ли позитивне враженн¤ на слухач≥в. расномовн≥сть, вм≥нн¤ анал≥зувати ситуац≥ю були важливими рисами ≥ дипломат≥в —тародавнього –иму.
” —ередньов≥чч≥ на формуванн¤ вимог до дипломат≥в впливала католицька церква, ¤ка дом≥нувала в сусп≥льному житт≥. ÷≥ вимоги найб≥льш ¤скраво викладен≥ венец≥анським дипломатом XVI ст. ќттав≥ано ћадж≥: "¬≥н повинен бути не лише хорошим христи¤нином, але також ученим-теологом; в≥н повинен бути ф≥лософом, добре знати јристотел¤ ≥ ѕлатона; в≥н повинен вм≥ти в кожну мить викласти в д≥алектичн≥й форм≥ абстрактн≥ проблеми; в≥н повинен знати класик≥в ≥ бути знавцем математики, арх≥тектури, музики, ф≥зики, цив≥льного ≥ канон≥чного права; в≥н повинен не т≥льки говорити ≥ писати латиною з класичною тонк≥стю, але й волод≥ти грецькою, ≥спанською, французькою ≥ турецькою мовами; в≥н повинен мати глибок≥ знанн¤ ≥стор≥њ, географ≥њ, в≥йськових наук ≥ завжди мати при соб≥ √омера" [17, с. 21]. ћоже, таких дипломат≥в ≥ мала у своЇму розпор¤дженн≥ ¬енец≥¤ XVI ст. Ч такими були вимоги часу, але в нин≥шн≥х реал≥¤х навр¤д чи Ї хоч один дипломат на земн≥й кул≥, ¤кий би в≥дпов≥дав цим вимогам, та й сьогодн≥ немаЇ в цьому жодноњ потреби.
ѕроте Ї ¤кост≥, що неп≥двладн≥ часов≥, бажан≥ дл¤ вс≥х ≥сторичних епох. ѕро них найкраще сказав ‘. де альЇр у своњй книз≥ "ѕро способи веденн¤ переговор≥в з монархами": "÷ими ¤кост¤ми Ї: уважний ≥ ретельний розум, що не дозвол¤Ї соб≥ в≥двол≥катис¤ задоволенн¤ми ≥ фривольними забаганками; здоровий глузд, що сприймаЇ реч≥ такими, ¤к вони Ї, що йде до мети найкоротшими ≥ природними шл¤хами, не вдаючись у тонкощ≥ ≥ непотр≥бн≥ хитрощ≥, ¤к≥ зазвичай в≥дштовхують тих, з ким ведеш переговори; передбачлив≥сть, ¤ка дозвол¤Ї вгадувати, що в≥дбуваЇтьс¤ в серц¤х людей, ≥ вм≥нн¤ враховувати найменший порух на обличч≥ та ≥нш≥ ознаки пристрастей, що про¤вл¤ютьс¤ ≥нколи нав≥ть у найб≥льш потайних людей; розум, готовий на вигадки, здатний згладити труднощ≥ ≥ примирити ≥нтереси, що становл¤ть предмет переговор≥в; присутн≥сть духу, необх≥дна, щоб в≥дпов≥сти до реч≥ на непередбачуван≥ питанн¤ й обережними репл≥ками уникнути ризикованого кроку; р≥вний характер, спок≥йна ≥ терпл¤ча натура, повс¤кчасна готовн≥сть вислухати уважно того, з ким маЇш справу, завжди в≥дкритий п≥дх≥д до людини, мТ¤к≥сть, повага, приЇмн≥сть сп≥лкуванн¤, невимушена манера, ¤ка вабить до себе ≥ дуже допомагаЇ здобути прихильн≥сть тих, з ким маЇш справу, тод≥ ¤к холодний ≥ поважний вираз обличч¤, груба й похмура манера повед≥нки зазвичай в≥дштовхують ≥ викликають в≥дразу. ќсобливо необх≥дно, щоб дипломат достатньо добре волод≥в собою ≥ вм≥в протисто¤ти нестримн≥й потреб≥ заговорити ран≥ше, н≥ж в≥н ірунтовно обдумав те, що мав нам≥р сказати; щоб в≥н не квапивс¤ в≥дпов≥дати в≥дразу, не подумавши, на викладен≥ йому пропозиц≥њ..." [17, с. 103Ч104].
√. Ќ≥кольсон у своњй книз≥ склав своЇр≥дну шкалу ¤костей ≥деального дипломата: правдив≥сть, акуратн≥сть, вр≥вноважен≥сть (спок≥й), терп≥нн¤, хороший характер, скромн≥сть, ло¤льн≥сть; дал≥ в≥н, н≥бито в≥д читача, зауважуЇ: "¬и забули назвати розум, знанн¤, ретельн≥сть, мужн≥сть ≥ такт". "я не забув про них, ≥ вважав ц≥ ¤кост≥ сам≥ собою зрозум≥лими" [12, с. 77].
÷≥каво, на наш погл¤д, сформульован≥ вимоги до дипломата майбутньоњ ”крањнськоњ держави в одному з документ≥в доби, коли ц¤ держава ще не ≥снувала:
1) обовТ¤зкове громад¤нство держави, ¤ку дипломат представл¤Ї;
2) працездатний в≥к ≥ добре здоровТ¤ (без ф≥зичних вад);
3) добра морально-пол≥тична база;
4) академ≥чна осв≥та;
5) практика роботи в ћ«— (перед вињздом у закордонне в≥др¤дженн¤ в≥д 6 м≥с¤ц≥в до 3-х рок≥в);
6) здача конкурсних ≥спит≥в дл¤ зайн¤тт¤ вакантноњ посади;
7)бездоганне знанн¤ не менше двох ≥ноземних мов; дипломатичноњ ≥стор≥њ; м≥жнародного права; ≥стор≥њ власноњ держави; господарськоњ (економ≥чноњ) географ≥њ, конституц≥йного права, торговельного ≥ морського права, цив≥льного права, дипломатичного протоколу [8, с. 82Ч83].
ƒуже велика увага прид≥л¤лас¤ дов≥р≥ до особи, ¤ка зараховувалась на дипломатичну службу [8, с. 82Ч85]. ≤ сьогодн≥ можна однозначно сказати, що ц≥ ¤кост≥ вкрай необх≥дн≥ дипломатам-профес≥оналам.
¬идатн≥ дипломати минулого ≥ сучасност≥ вин¤тково великого значенн¤ надають особист≥й правдивост≥ та чесност≥ дипломат≥в, вважаючи, що обман може стати головною перепоною на будь-¤ких переговорах, може дискредитувати оф≥ц≥йну особу, бо, обманувши раз-другий, св≥домо дез≥нформувавши сп≥врозмовника, дипломат може втратити дов≥ру й опинитис¤ в ≥зол¤ц≥њ, втративши контакти.
ќтже, ≥з мовленого вище видно, що профес≥¤ дипломата Ї, ¤к пише √. –уденко, "одн≥Їю з на≥шочесн≥ших" [14, с. 14]. ∆. амбон, опираючись на вивченн¤ багатов≥кового досв≥ду дипломатичноњ д≥¤льност≥, приходить до висновку: "¤ не знаю д≥¤льност≥ б≥льш р≥зноман≥тноњ, н≥ж профес≥¤ дипломата, ...де людина повинна мати б≥льшу тверд≥сть характеру ≥ незалежн≥сть розуму".
’оча, з ≥ншого боку, сл≥д ще раз п≥дкреслити, що в дипломат≥њ, особливо час≥в –имськоњ ≥мпер≥њ, держав —ередньов≥чч¤ Ч ¬енец≥њ, ‘лоренц≥њ, ¬≥зант≥њ Ч обман, ≥нтриги, п≥дступи, шпигунство у дипломатичному ремесл≥ вважалис¤ ледве не мистецтвом. ƒо часу становленн¤ дипломат≥њ п≥знього —ередньов≥чч¤ належить фраза англ≥йського дипломата XVII ст. у ¬енец≥њ √. ”оттона: "ѕосол Ч чесна людина, котру посилають за кордон обманювати дл¤ блага своЇњ батьк≥вщини". ¬исл≥в був написаний жартома, однак коштував йому дипломатичноњ карТЇри. ћожна тут подати й слова французького корол¤ Ћюдов≥ка XV: "якщо будуть брехати вам, бреш≥ть ще б≥льше" та колишнього посла —≤Ћј в —–—– ƒжека ћетлока: "я не кажу, що дипломати не обманюють. «вичайно ж, обманюють. јле ефективн≥ дипломати Ч н≥" [7, с. 131; 19, с. 29Ч36].
Ќа жаль, ≥ в л≥тератур≥, в тому числ≥ й у творах де¤ких в≥домих автор≥в, дипломати зображуютьс¤ не в найкращому вигл¤д≥. “ак, великий ». ¬. √ете писав про одного з≥ своњх персонаж≥в, посланника м≥с≥њ: "÷е педантичний дурень, ¤ких на св≥т≥ небагато... в≥н др≥бТ¤зковий, ¤к стара кумас¤, людина, ¤ка н≥коли не буваЇ задоволена собою, ≥ котр≥й, з ц≥Їњ причини, н≥хто не може догодити. ўо ж це за люди, вс¤ душа ¤ких зайн¤та вин¤тково церемон≥¤ми, а думки ≥ прагненн¤ роками спр¤мован≥ на те, щоб просунутись хоча б на один ст≥лець ≥ с≥сти ¤комога вище за об≥дн≥м столом". ‘ранцузький письменник ћарсель ѕруст типового дипломата називаЇ "нудним, ¤к дощ", а вс≥х дипломат≥в звинувачуЇ в р≥зних пакост¤х; англ≥йський письменник ƒж. ќлдр≥дж у своњх творах "ƒипломат", "Ћюдина ≥ збро¤" теж не дуже схвально в≥дгукуЇтьс¤ про представник≥в ц≥Їњ профес≥њ, називаючи њх "лицем≥рами"; ∆. ЋабрюйЇр вважаЇ дипломат≥в "хамелеонами"; не дуже добре в≥дгукувавс¤ про них ќноре де Ѕальзак. Ѕагато пол≥тик≥в також знаходили задоволенн¤ в тому, щоб принизити дипломат≥в [13, с. 19]. ќднак, без дипломат≥в в≥дносини м≥ж державами ≥ володар¤ми неможлив≥. ўе з XV ст., коли була заф≥ксована перша в ≥стор≥њ пост≥йна м≥с≥¤ у ‘лоренц≥њ (1446) та в √енуњ (1455), ≥ до сьогодн≥ дипломати були, Ї ≥ будуть, поки ≥снуватимуть держави, а в≥дтак ≥ потреба м≥ждержавних в≥дносин.
« розвитком ≥стор≥њ зм≥нювалис¤ та ускладнювалис¤ м≥жнародн≥ в≥дносини, з пол≥тичних карт св≥ту зникали одн≥, а народжувалис¤ ≥нш≥ держави, чим особливо в≥дзначилос¤ XX стол≥тт¤. Ѕурхливий розвиток науки, зм≥ни в соц≥альному становищ≥ людства, його загальний ≥нтелектуальний розвиток впливали ≥ на розвиток дипломат≥њ, ставили нов≥ вимоги перед дипломатами. јмериканський досл≥дник „естер Ѕоулз 1962 року писав: "«м≥нен≥ вимоги до дипломат≥њ зм≥нили виразно ≥ ¤кост≥, ¤к≥ потр≥бн≥ нашим послам. ’оча особиста приваблив≥сть, чар≥вна дружина, пол≥тичн≥ перспективи й анал≥тичн≥ зд≥бност≥, ¤к ≥ колись, дуже корисн≥, але вже недостатн≥. ” складному св≥т≥ сьогоденн¤ посол повинен бути також адм≥н≥стратором, здатним керувати широким колом операц≥й; творчим кер≥вником, ¤кий волод≥Ї ≥н≥ц≥ативою, надихаЇ п≥длеглих, маЇ авторитет; дипломатом, у ¤кого Ї в≥дчутт¤ такту, ¤кий вм≥Ї переконувати ≥ знаЇ, ¤к поЇднувати тверд≥сть з≥ стриман≥стю" [7, с. 132].
—учасний дипломат Ч "це службова особа, що займаЇтьс¤ дипломат≥Їю, прац≥вник дипломатичноњ установи, а в переносному розум≥нн≥ слова Ч це особа, ¤ка дос¤гаЇ своЇњ мети, д≥ючи обережно та вм≥ло, тактовно в стосунках з ≥ншими" [18, с. 170].
Ќин≥шн≥й дипломат повинен мати ірунтовну гуман≥тарну осв≥ту, глибок≥ знанн¤ з ≥стор≥њ, в тому числ≥ з ≥стор≥њ м≥жнародних в≥дносин та дипломат≥њ, ф≥лософ≥њ, економ≥чноњ теор≥њ, географ≥њ ≥ крањнознавства, юриспруденц≥њ (м≥жнародне, дипломатичне ≥ консульське право), розум≥тис¤ на рел≥г≥йних ученн¤х, знати протокол ≥ етику, а також (що Ї конче важливим) волод≥ти к≥лькома ≥ноземними мовами.
ўо повинен ум≥ти сучасний дипломат або що належить до кола його функц≥ональних обовТ¤зк≥в? ќсь зразок перел≥ку завдань, ¤к≥ кожному дипломату доведетьс¤ виконувати, незалежно в≥д того, на ¤кому щабл≥ ≥Їрарх≥чноњ драбини в≥н сто¤тиме:
Ч п≥дготовка щор≥чного пол≥тичного зв≥ту дипломатичного представництва; пол≥тлист≥в ≥ пол≥тзаписок; зв≥т≥в у галуз≥ торгово-економ≥чноњ, ≥нформац≥йноњ, науковоњ, культурноњ, консульськоњ ≥ кадровоњ роботи;
Ч п≥дготовка дов≥дкових матер≥ал≥в, ≥нформац≥йно-анал≥тичних дов≥док, проект≥в шифротелеграм чи ≥нформац≥й, характеристик на ≥ноземних д≥¤ч≥в;
Ч оформленн¤ щоденник≥в ≥ запис≥в бес≥д до них;
Ч веденн¤ дипломатичного листуванн¤ з перекладом ≥ноземною мовою та зд≥йсненн¤ р≥зного роду переклад≥в;
Ч п≥дготовка огл¤д≥в преси, анотац≥й ц≥кавих книг та ≥нших друкованих видань, ¤к≥ стосуютьс¤ важливих проблем дво- ≥ багатосторонн≥х в≥дносин;
Ч складанн¤ поточних ≥ перспективних план≥в;
Ч участь в ≥нформац≥йно-розТ¤снювальн≥й робот≥, виступах у мас-мед≥а; виступи з лекц≥¤ми (у в≥дпов≥дь на запрошенн¤);
Ч проведенн¤ бриф≥нг≥в та ≥нтервТю, орган≥зац≥¤ прес-конференц≥й ≥ дискус≥й "круглого столу", розповсюдженн¤ ≥нформац≥йно-дов≥дковоњ та пол≥тичноњ л≥тератури, п≥дготовка прес-рел≥з≥в;
Ч робота з делегац≥¤ми, п≥дготовка дл¤ них ≥нформац≥йно-дов≥дкових матер≥ал≥в, матер≥ал≥в до бес≥д, проект≥в промов, участь у переговорах ≥ консультац≥¤х, супров≥д ≥ забезпеченн¤ усних переклад≥в;
Ч п≥дтримка контакт≥в з ћ«— ≥ представниками влади крањни перебуванн¤, парламентар¤ми, пол≥тичними ≥ громадськими д≥¤чами, представниками д≥лових к≥л, п≥дтримка ≥ закр≥пленн¤ таких контакт≥в з метою обм≥ну ≥нформац≥Їю;
Ч п≥дтримка д≥лових контакт≥в з колегами з дипломатичного корпусу;
Ч спостереженн¤ за новел≥зац≥Їю правових акт≥в влади крањни перебуванн¤;
Ч нагл¤д за виконанн¤м двосторонн≥х угод та договор≥в;
Ч контроль за дотриманн¤м сп≥вроб≥тниками дипломатичного представництва м≥сцевого законодавства ≥ звичањв, норм протоколу та етикету, процедури щодо нац≥онального прапора крањни перебуванн¤ тощо.
р≥м цього, вс≥ дипломати беруть участь у п≥дготовц≥ дипломатичних прийом≥в, прийн¤тт≥ та в≥дправц≥ дипломатичноњ пошти та вантаж≥в, обробц≥ техн≥чноњ ≥нформац≥њ, веденн≥ листуванн¤ з адм≥н≥стративно-техн≥чних питань, впровадженн≥ ≥ використовуванн≥ нов≥тньоњ електронноњ техн≥ки, вир≥шенн≥ господарсько-побутових та ≥нших питань дл¤ забезпеченн¤ належного р≥вн¤ д≥¤льност≥ колективу.
ожний профес≥йний дипломат повинен знати ази консульськоњ роботи, хоча, на превеликий жаль, так Ї далеко не завжди у щоденн≥й д≥¤льност≥ дипломатичного представництва.
ƒипломатична служба специф≥чна ≥ вимагаЇ самопосв¤ти тих, хто вир≥шить себе њй в≥ддати сповна, бо часто, маючи добру теоретичну ≥ мовну п≥дготовку, людина не витримуЇ специф≥чного режиму роботи: багатьох обмежень, замкнутост≥ малого робочого колективу, способу житт¤ за кордоном.
ƒл¤ того, щоб молодий дипломат Ч випускник ¬Ќ« Ч м≥г вважати себе таким, що розум≥Їтьс¤ на тонкощах багатоплановоњ дипломатичноњ роботи, потр≥бно 5Ч7 рок≥в наполегливоњ, зац≥кавленоњ прац≥ в центр≥ ≥ за кордоном.
ƒипломатичн≥ в≥дносини Ч це оф≥ц≥йн≥ в≥дносини, ¤к≥ добров≥льно встановлюютьс¤ двома державами шл¤хом дружн≥х контакт≥в будь-¤кого характеру м≥ж њхн≥ми ур¤дами у пол≥тичн≥й, економ≥чн≥й, культурн≥й та ≥нших сферах д≥¤льност≥ й дають право обм≥ну дипломатичними представниками. ѕершим кроком на шл¤ху встановленн¤ дипломатичних в≥дносин Ї визнанн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ держави та њњ ур¤ду з боку ≥ншоњ держави. ¬≥дпов≥дно до м≥жнародного права, ≥снуЇ дв≥ форми визнанн¤ держав: де-факто ≥ де-юре.
¬изнанн¤ де-факто маЇ неповний характер, тобто, не маючи змоги заперечити факт ≥снуванн¤ держави, ур¤д ≥ншоњ держави не встановлюЇ з нею дипломатичн≥ в≥дносини, але, незважаючи на це, вступаЇ з нею у д≥лов≥ контакти, ¤к правило, торговельно-економ≥чн≥. ≤нколи така форма в≥дносин може використовуватис¤ впродовж тривалого часу, але зазвичай вона маЇ короткотерм≥новий характер, ≥менуЇтьс¤ "ad hoc", у буквальному розум≥нн≥ Ч "дл¤ цього", "дл¤ даного випадку". ” сучасн≥й м≥жнародн≥й практиц≥ така форма в≥дносин застосовуЇтьс¤ пор≥вн¤но р≥дко.
Ќайб≥льш поширеною формою визнанн¤ Ї визнанн¤ де- юре, або повне дипломатичне визнанн¤. ¬оно передбачаЇ встановленн¤ документального оформленн¤ оф≥ц≥йних дипломатичних в≥дносин, заснуванн¤ дипломатичних представництв на в≥дпов≥дному р≥вн≥, розвиток взаЇмовиг≥дних торговельно-економ≥чних, гуман≥тарних та ≥нших звТ¤зк≥в.
” м≥жнародн≥й практиц≥ не ≥снуЇ ¤когось спец≥ального Їдиного пор¤дку встановленн¤ дипломатичних в≥дносин, але крањни оформл¤ють ц≥ домовленост≥ письмово:
Ч шл¤хом обм≥ну особистими нотами;
Ч п≥дготовкою спец≥альноњ угоди;
Ч публ≥кац≥Їю обома сторонами в≥дпов≥дного узгодженого комюн≥ке;
Ч шл¤хом обм≥ну листами чи телеграмами з цього приводу на високому р≥вн≥.
онкретн≥ переговори щодо встановленн¤ дипломатичних в≥дносин можуть бути доручен≥, скаж≥мо, ур¤дов≥й делегац≥њ, ¤ка прибуваЇ в крањну з нагоди св¤ткуванн¤ проголошенн¤ незалежност≥, або, част≥ше, одному ≥з своњх дипломатичних представництв за кордоном (конкретно стосовно ”крањни велика робота була виконана ѕост≥йним ѕредставництвом ”крањни в ќќЌ). ѕ≥д час таких переговор≥в дос¤гають домовленост≥ про сам факт встановленн¤ дипломатичних в≥дносин, р≥вень дипломатичних представництв, про терм≥н вступу в д≥ю дос¤гнутоњ угоди, форму документа, ¤кий заф≥ксуЇ цю угоду, та пор¤док ≥ терм≥н публ≥кац≥њ цього документа чи т≥льки пов≥домленн¤ (комюн≥ке) з погодженн¤м тексту.
÷≥кавою у цьому сенс≥ Ї постанова ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”крањни "ѕро встановленн¤ дипломатичних в≥дносин з державами-субТЇктами колишнього —–—–" в≥д 11 грудн¤ 1991 року, в ¤к≥й висловлювалас¤ "готовн≥сть ”крањни встановити з ≥ншими державами дипломатичн≥ в≥дносини ≥ будувати двосторонн≥ в≥дносини з ними на засадах р≥вноправност≥, суверенноњ р≥вност≥, невтручанн¤ у внутр≥шн≥ справи одна одноњ, територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ та непорушенн≥ ≥снуючих м≥ж державами кордон≥в", а також доручалос¤ ћ«— ”крањни "звернутис¤ до вс≥х держав-субТЇкт≥в колишнього —–—– з пропозиц≥Їю про встановленн¤ з ними дипломатичних в≥дносин у повному обс¤з≥, провести з ними переговори та укласти в≥дпов≥дн≥ угоди" [16, с. 32; 20, с. 231Ч233; 21].
”продовж перших м≥с¤ц≥в незалежност≥ йшов активний процес визнанн¤ ”крањни (першими визнали ”крањну анада ≥ ѕольща Ч 2, ”горщина Ч 3, Ћатв≥¤ ≥ Ћитва Ч 4, јргентина, Ѕолгар≥¤, Ѕол≥в≥¤, –ос≥¤, ’орват≥¤ Ч 5 грудн¤. «агалом упродовж грудн¤ 1991 року ”крањну визнали 66 держав св≥ту). 23 с≥чн¤ 1992 року у иЇв≥ був п≥дписаний протокол про встановленн¤ дипломатичних в≥дносин з ‘ранц≥Їю, 27 Ч з ѕортугал≥Їю, 29 Ч з ≤тал≥Їю, 26 Ч сп≥льне комюн≥ке з ј–™, 26 лютого Ч обм≥н листами м≥ж м≥н≥страми закордонних справ ”крањни та ‘≥нл¤нд≥њ [10, с. 124Ч137; 15, с. 124; 16, с. 29].
« арх≥ву ћ«— ”крањни:
Ѕ≤Ћ»… ƒ≤ћ
¬ашингтон
26 грудн¤ 1991 року
Ўановний пане ѕрезидент,
« огл¤ду на ≥сторичн≥ зм≥ни, що в≥дбулис¤ у ¬аш≥й крањн≥, та припиненн¤ ≥снуванн¤ —оюзу, ¤кий звТ¤зував республ≥ки колишнього –ад¤нського —оюзу, маю приЇмн≥сть пов≥домити ¬ам, що ”р¤д —получених Ўтат≥в јмерики визнав ”крањну ¤к незалежну державу.
”продовж останн≥х дек≥лькох м≥с¤ц≥в, включаючи наш≥ зустр≥ч≥ у иЇв≥ та ¬ашингтон≥, ми провели широкий ≥ конструктивний д≥алог стосовно питань, важливих дл¤ ≥нтерес≥в —получених Ўтат≥в ≥ ”крањни та всього св≥ту. ћи узгодили, що п≥д час ≥ п≥сл¤ перех≥дного пер≥оду –ос≥¤, ”крањна, азахстан та Ѕ≥лорусь повинн≥ забезпечити безпечний, в≥дпов≥дальний ≥ над≥йний контроль за ¤дерною зброЇю п≥д Їдиним кер≥вництвом. ћи прив≥тали ¬аше зобовТ¤занн¤ забезпечити безпеку ≥ прискорене знищенн¤ ¤дерноњ зброњ на ¬аш≥й територ≥њ та запропонували допомогу у цьому процес≥. ¬и ≥ ми погодилис¤, що ”крањна повинна створити законодавство та ≥нституц≥йний режим дл¤ попередженн¤ розповсюдженн¤ ≥ експорту зброњ масового знищенн¤ та ≥нших, дестаб≥л≥зуючих в≥йськових технолог≥й, а також ноу-хау дл¤ њх виробництва. ћи прив≥тали зобовТ¤занн¤ ”крањни повн≥стю ≥мплементувати договори про скороченн¤ наступальних озброЇнь (—Ќќ) та про звичайн≥ збройн≥ сипи в ™вроп≥ (««—™), приЇднатис¤ до договору про нерозповсюдженн¤ ¤дерноњ зброњ (ƒЌя«) в ¤кост≥ безТ¤дерноњ держави та погодитис¤ на вс≥ гарант≥њ ћ≥жнародного агенства атомноњ енерг≥њ (ћј√ј“≈).
¬и також висловилис¤ щодо ст≥йкоњ в≥дданост≥ ”крањни демократичним ц≥нност¤м ≥ спец≥альним зобовТ¤занн¤м, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в ус≥х угодах ЌЅ——, включаючи √ельс≥нську ”году та ѕаризьку ’арт≥ю. ћи прив≥тали ¬ашу р≥шуч≥сть швидко просуватис¤ до створенн¤ ринковоњ економ≥ки в ”крањн≥. ¬и також: запевнили нас щодо ¬ашого обовТ¤зку виконати догов≥р та ≥нш≥ зобовТ¤занн¤ колишнього —–—–.
« огл¤ду на п≥дтвердженн¤ ¬ами вс≥х цих зобовТ¤зань —екретарю Ѕейке- ру, маю приЇмн≥сть запропонувати встановленн¤ повних дипломатичних в≥дносин м≥ж нашими крањнами з пост≥йними представництвами. ћаю нам≥р назвати ≥мТ¤ посла в ”крањн≥ у найближчому майбутньому ≥ запросити ¬ас визначитис¤ ≥з своњми планами щодо посла у —получених Ўтатах. „екаю ¬ашоњ в≥дпов≥д≥ ≥з згодою на ц≥ домовленост≥ та наступний розвиток сердечних ≥ продуктивних в≥дносин м≥ж ”крањною ≥ —полученими Ўтатами јмерики.
ўиро ¬аш, (п≥дпис) ƒжордж Ѕуш
…ого ¬исокоповажност≥ Ћеон≥ду равчуку ѕрезиденту ”крањни ињв
ѕ–≈«»ƒ≈Ќ“ ” –јѓЌ» 3 с≥чн¤ 1992 року м. ињв
Ўановний пане ѕрезидент,
Ќапередодн≥ Ќового року мен≥ було дуже приЇмно одержати ¬ашого листа в≥д 26 фудн¤ 1991 року, в ¤кому ¬и пов≥домл¤Їте про оф≥ц≥йне визнанн¤ ”р¤дом —получених Ўтат≥в јмерики державноњ незалежност≥ ”крањни.
« особливою вд¤чн≥стю ми сприйн¤ли ¬ашу пропозиц≥ю встановити м≥ж нашими державами дипломатичн≥ в≥дносини у повному обс¤з≥.
’от≥в би також щиро под¤кувати ¬ам за висловлен≥ слова поваги ≥ дов≥ри до тих зобовТ¤зань, ¤к≥ з повною в≥дпов≥дальн≥стю вз¤ла на себе ”крањна в зд≥йсненн≥ своЇњ незалежноњ внутр≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ пол≥тики.
”крањна ≥ —получен≥ Ўтати јмерики п≥д≥йшли до ¤к≥сно нового етапу в розвитку своњх в≥дносин. ÷≥лком згоден з ¬ами, що ми маЇмо разом працювати над розбудовою б≥льш над≥йного та безпечного св≥ту.
” звТ¤зку з цим висловлюю згоду прийн¤ти в иЇв≥ найбли¤мим часом повноважну делегац≥ю на чол≥ ≥з заступником ƒержавного секретар¤ паном –едж≥нальдом ЅартоломТю. —под≥ваюсь, що п≥д час цього в≥зиту ми матимемо змогу обговорити шл¤хи практичного вир≥шенн¤ важливих питань роззброЇнн¤, про ¤к≥ ¬и згадуЇте у своЇму лист≥ в≥д 28 грудн¤ 1991 року.
√адаю, що ближчим часом ¤ зможу пов≥домити ¬ам пр≥звище особи, ¤ка буде рекомендована першим ѕослом ”крањни в —получених Ўтатах јмерики.
ористуючись ц≥Їю нагодою, хочу побажати ¬ам, пане ѕрезидент, ≥ в ¬аш≥й особ≥ вс≥м громад¤нам —Ўј подальших усп≥х≥в, благополучч¤ ≥ миру в Ќовому роц≥.
« глибокою повагою, (п≥дпис) Ћеон≥д равчук
…ого ¬исокоповажност≥
ѕану ƒжорджу Ѕушу
ѕрезидентов≥ —получених Ўтат≥в јмерики
ѕов≥домленн¤ в≥д ћ≥н≥стра закордонних справ та справ
—п≥вдружност≥ дл¤ …ого ¬исокоповажност≥
ћ≥н≥стра закордонних справ ”крањни
Ўановний пане «ленко,
Ћист ѕремТЇр-м≥н≥стра в≥д 31 грудн¤ 1991 року ѕрезиденту равчуку п≥дтвердив британське визнанн¤ ”крањни.
“епер маю честь запропонувати встановленн¤ дипломатичних в≥дносин м≥ж —полученим орол≥вством ¬еликоњ Ѕритан≥њ ≥ ѕ≥вн≥чноњ ≤рланд≥њ та ”крањною, д≥йсне з 10 с≥чн¤. Ѕританське √енеральне онсульство у иЇв≥ стане того ж дн¤ Ѕританським ѕосольством. «апит на агреман дл¤ Ѕританського ѕосла буде над≥сланий згодом. ѕом≥ж тим, ≥нформую ¬ас, що пан ћайкл ’олмс, у даний час √енеральний онсул ѓњ ¬еличност≥ у иЇв≥, буде “имчасовим ѕов≥реним у справах з 10 с≥чн¤ до прибутт¤ пана ƒев≥да √ледстоуна, ¤кий приступить до обовТ¤зк≥в “имчасово ѕов≥реного у справах 17 с≥чн¤.
Ѕуду вд¤чний за п≥дтвердженн¤ того, що ц≥ домовленост≥ Ї прийн¤тними дл¤ ”р¤ду ”крањни.
Ќа завершенн¤ хочу висловити ¬ам свою щиру повагу ≥ персональн≥ добр≥ побажанн¤. ƒуже чекаю свого в≥зиту до иЇва 19 с≥чн¤.
(п≥дпис) ƒуглас ’ард
ћ≥н≥стр закордонних справ ”крањни
…ого ¬исокоповажност≥ ƒугласу ’арду
ћ≥н≥стру закордонних справ та справ —п≥вдружност≥
ињв, 9 с≥чн¤ 1992 року
¬аша ¬исокоповажносте,
ћаю честь пов≥домити ¬ас, що пропозиц≥¤ щодо встановленн¤ дипломатичних в≥дносин м≥ж ”крањною та —полученим орол≥вством ¬еликоњ Ѕритан≥њ ≥ ѕ≥вн≥чноњ ≤рланд≥њ прийн¤та ≥ д≥Ї з 10 с≥чн¤ 1992 року. Ѕританське √енеральне онсульство у иЇв≥ стане Ѕританським ѕосольством того ж дн¤. «апропонован≥ домовленост≥ також прийн¤тн≥ дл¤ ”р¤ду ”крањни.
’очу висловити ¬ам свою найвищу повагу ≥ найкращ≥ побажанн¤. „екаю ¬ашого в≥зиту до иЇва 19 с≥чн¤.
3 повагою (п≥дпис) јнатол≥й «ленко ћ≥н≥стр закордонних справ ”крањни
ѕеревод
’ельсинки, 26 феврал¤ 1992 г.
¬аше ѕревосходительство,
»мею честь сослатьс¤ на дискуссии, касающиес¤ установлени¤ дипломатических отношений между ‘инл¤ндской –еспубликой и ”краиной и предложить следующее.
∆ела¤ укрепл¤ть и развивать взаимовыгодные отношени¤ между странами и народами в соответствии с цел¤ми и принципами ”става ќрганизации ќбъединенных Ќаций и «аключительного акта —Ѕ—≈, а также ѕарижской ’артии дл¤ новой ≈вропы, ‘инл¤ндска¤ –еспублика и ”краина будут устанавливать дипломатические отношени¤ и обмен¤ютс¤ дипломатическими представител¤ми на уровне послов в возможно короткий срок.
ƒипломатические и консульские сношени¤ между ‘инл¤ндской –еспубликой и ”краиной будут основыватьс¤ на ¬енской конвенции о дипломатических отношени¤х от 18 апрел¤ 1961 года и на онвенции о консульских отношени¤х от 24 апрел¤ 1963 года.
≈сли ѕравительство ”краины согласно с вышеприведенным, имею честь предложить, что насто¤щее письмо и положительный ответ ¬ашего ѕревосходительства на него ¤вл¤ютс¤ договором между нашими ѕравительствами по данному вопросу. ƒоговор вступит в силу с даты обмена данными письмами.
ѕааво ¬¤юрюнен ћинистр иностранных дел
≈го ѕревосходительству
√-ну ј. ћ. «ленко
ћинистру иностранных дел ”краины
ћ≥н≥стр закордонних справ ”крањни
ињв, 26 лютого 1992 року
¬аше ѕревосходительство!
ћаю честь п≥дтвердити одержанн¤ ¬ашого писта ≥ в≥д ≥мен≥ ”р¤ду ”крањни висловити згоду з тим, що, ¤к зазначаЇтьс¤ у ньому, ”крањна ≥ ‘≥нл¤ндська
–еспубл≥ка, пратучи розвивати взаЇмовиг≥дн≥ в≥дносини м≥ж двома крањнами ≥ њ* народами у в≥дпов≥дност≥ з ц≥л¤ми ≥ принципами —татуту ќрган≥зац≥њ ќбТЇднаних Ќац≥й, ’ельс≥нського «аключного јкта ≥ ѕаризькоњ ’арт≥њ дл¤ новоњ ™вропи, встановл¤ть дипломатичн≥ ≥ консульськ≥ в≥дносини ≥ обм≥н¤ютьс¤ дипломатичними представництвами на р≥вн≥ посольств в можливо короткий терм≥н.
ƒипломатичн≥ ≥ консульськ≥ в≥дносини м≥ж ”крањною ≥ ‘≥нл¤ндською –еспубл≥кою базуватимутьс¤ на ¬≥денськ≥й конвенц≥њ про дипломатичн≥ зносини в≥д 18 кв≥тн¤ 1961 року ≥ ¬≥денськ≥й конвенц≥њ про консульськ≥ зносини в≥д 24 кв≥тн¤ 1963 року.
¬исловлюю також згоду з тим, щоб обидва наш≥ листи становили ”году м≥ж нашими ”р¤дами з даного питанн¤, ¤ка набираЇ чинност≥ з дати обм≥ну цими листами.
ѕрошу прийн¤ти, ¬аше ѕревосходительство, запевненн¤ у моњй глибок≥й поваз≥.
јнатол≥й «ленко ћ≥н≥стр закордонних справ ”крањни
…ого ѕревосходительству пану ѕааво ¬¤юрюнену
ћ≥н≥стру закордонних справ ‘≥нл¤ндськоњ –еспубл≥ки
ќтже, документами, що п≥дтверджують встановленн¤ дипломатичних в≥дносин, можуть бути двосторонн¤ угода, протокол або ≥дентичн≥ ноти, ¤кими обм≥нюютьс¤ представники, що вели переговори.
ѕри заснуванн≥ дипломатичних представництв держави повинн≥ спри¤ти одна одн≥й у придбанн≥ (чи найм≥) на своњй територ≥њ зг≥дно з≥ своњми законами прим≥щень, необх≥дних дл¤ представництв, ¤к≥ в≥дпов≥дали б вимогам до такого роду установ (м≥сце розташуванн¤ (бажано в центральн≥й частин≥ столиц≥), в≥дпов≥дн≥сть з огл¤ду на безпеку, зовн≥шн≥й вигл¤д прим≥щенн¤ тощо), а також належних житлових прим≥щень дл¤ сп≥вроб≥тник≥в.
« встановленн¤м дипломатичних в≥дносин з багатьма крањнами св≥ту молода ”крањнська держава постала перед подв≥йною проблемою Ч розташуванн¤ своњх дипломатичних представництв у столиц¤х держав й ≥ноземних представництв у иЇв≥. ќптим≥сти в ”крањн≥ плекали над≥њ на те, що –ос≥¤, ¤к≥й перейшла багатом≥ль¤рдна (в доларах) закордонна власн≥сть колишнього —оюзу, зг≥дно з домовлен≥стю на найвищому р≥вн≥, под≥литьс¤ з новими державами, в тому числ≥ й з ”крањною, частиною закордонноњ власност≥ дл¤ розташуванн¤ њхн≥х закордонних представництв. ÷е було неважко зробити, бо в де¤ких столиц¤х ц¤ власн≥сть складалас¤ з дес¤тк≥в р≥зних прим≥щень, ¤к оф≥сних, так ≥ житлових. Ќезважаючи на багатор≥чн≥ пустопорожн≥ переговори, наш≥ так зван≥ брати ≥ стратег≥чн≥ партнери жодного квадратного сантиметра ц≥Їњ сп≥льноњ власност≥ ”крањн≥, ¤к ≥ жодн≥й з пострад¤нських держав (за вин¤тком х≥ба що Ѕ≥лорус≥), так ≥ не передали ≥ не передадуть, бо вони њњ вже давно розпродали р≥зним комерц≥йним структурам, а то й просто довели до руњни. ўоправда, у де¤ких столиц¤х, наприклад, у ¬аршав≥, вдалос¤ просто нахабно, нап≥влегальним способом не отримати, а в≥д≥брати прим≥щенн¤ у "брат≥в", але воно не оформлене жодним правовим актом. ” де¤ких крањнах з ч≥тким юридичним регулюванн¤м ми н≥бито опираЇмос¤ переоформленню власност≥ —оюзу на власн≥сть –ос≥њ, але це практично н≥чого не даЇ.
” де¤ких крањнах, наприклад, анад≥ та —≤Ћј, з розташуванн¤м украњнських представництв нам допомогла украњнська д≥аспора, з де¤кими крањнами ( итай, ”збекистан, “уркменистан) обм≥н¤лис¤ прим≥щенн¤ми на засадах взаЇмност≥, але абсолютну б≥льш≥сть (понад 40 прим≥щень) було куплено або збудовано за грош≥ ”крањни.
¬ажко було ≥ з розташуванн¤м ≥ноземних представництв у иЇв≥, ¤кий довгий час перебував на становищ≥ пров≥нц≥њ ћосковськоњ ≥мпер≥њ ≥ нав≥ть ув≥ сн≥ не м≥г у¤вити, що йому доведетьс¤ розташовувати дес¤тки ≥ноземних посольств та консульств, представництв м≥жнародних орган≥зац≥й. јле й з ц≥Їю проблемою ми повол≥ даЇмо соб≥ раду, може, й не так, ¤к би хот≥лос¤, але на б≥льш-менш г≥дному р≥вн≥. ‘–Ќ, наприклад, збудувала своЇ прим≥щенн¤ п≥д посольство, на такому шл¤ху перебувають й ≥нш≥ держави. ” вересн≥ 1994 року ”казом ѕрезидента ”крањни була затверджена "ѕрограма розташуванн¤ дипломатичних представництв, консульських установ ≥ноземних держав ≥ представництв м≥жнародних орган≥зац≥й в ”крањн≥", реал≥зац≥¤ ¤коњ за допомогою ињвськоњ м≥ськдержадм≥н≥страц≥њ через √енеральну дирекц≥ю з обслуговуванн¤ ≥ноземних представництв (√ƒ≤ѕ) зробила за роки незалежност≥, здавалось би, незд≥йсненне.
Ќа 2005 р≥к за кордоном д≥¤ло 118 посольств, представництв при м≥жнародних орган≥зац≥¤х ≥ √енеральних консульств ”крањни, а в иЇв≥ Ч 93 дипломатичних представництва ≥ноземних держав та м≥жнародних орган≥зац≥й.
“реба також враховувати те, що в практиц≥ м≥жнародних в≥дносин бувають випадки, коли дипломатичн≥ в≥дносини зупин¤ютьс¤ або й розриваютьс¤. ƒипломатичн≥ в≥дносини розриваютьс¤, наприклад, унасл≥док в≥йни, збройноњ агрес≥њ проти суверенноњ держави, в≥йськового перевороту (заколоту) або коли один ≥з партнер≥в зм≥нюЇ св≥й державний статус (входить у склад ≥ншоњ держави або федерац≥њ). –озрив дипломатичних в≥дносин супроводжуЇтьс¤ повним припиненн¤м контакт≥в м≥ж державами, в≥дкликанн¤м дипломатичних представник≥в та закритт¤м дипломатичних представництв. √лава представництва в≥дбуваЇ з держави без жодних провод≥в; з протокольною службою ћ«— вир≥шуютьс¤ лише техн≥чн≥ питанн¤ л≥кв≥дац≥њ дипломатичного представництва та орган≥зац≥њ в≥дТњзду персоналу. √лава дипломатичного представництва припин¤Ї своњ функц≥њ ≥ в таких випадках: ¤кщо в≥н зв≥льн¤Їтьс¤ з≥ своЇњ посади й отримуЇ ≥нше призначенн¤; ¤кщо ур¤д крањни перебуванн¤ вважаЇ його "персоною нон грата", у випадку смерт≥.
ќтже, дипломатичну д≥¤льн≥сть за межами крањни зд≥йснюють закордонн≥ державн≥ органи зовн≥шн≥х в≥дносин, ¤к≥ под≥л¤ютьс¤ на дв≥ категор≥њ: пост≥йн≥ ≥ тимчасов≥.
ѕост≥йн≥ органи Ч посольства ≥ м≥с≥њ, представництва при м≥жнародних орган≥зац≥¤х Ч це особливого роду державн≥ установи, ¤к≥ ведуть повс¤кденну дипломатичну д≥¤льн≥сть за кордоном, представл¤ючи ≥ захищаючи там ≥нтереси своЇњ держави, њњ громад¤н та юридичних ос≥б.
«а ¬≥денською конвенц≥Їю 1961 року, функц≥њ дипломатичного представництва пол¤гають, зокрема, у:
а) представництв≥ акредитуючоњ держави в держав≥ перебуванн¤;
б) захист≥ в держав≥ перебуванн¤ ≥нтерес≥в акредитуючоњ держави та њњ громад¤н у межах, що допускаютьс¤ м≥жнародним правом;
в) веденн≥ переговор≥в з ур¤дом держави перебуванн¤;
г) зТ¤суванн≥ вс≥ма законними засобами умов ≥ под≥й у держав≥ перебуванн¤ та пов≥домленн≥ про них ур¤ду акредитуючоњ держави;
і) заохоченн≥ дружн≥х в≥дносин м≥ж акредитуючою державою ≥ державою перебуванн¤ та в розвитков≥ њхн≥х взаЇмов≥дносин у галуз≥ економ≥ки, культури ≥ науки" [10; 15; 16].
ѕрактика дипломатичних в≥дносин виробила певний пор¤док призначенн¤ глав дипломатичних представництв, ¤кий був, знову ж таки, закр≥плений ¬≥денською конвенц≥Їю (ст. 4): "јкредитуюча держава повинна переконатис¤ в тому, що держава перебуванн¤ дала агреман на ту особу, ¤ку вона пропонуЇ акредитувати ¤к главу представництва в ц≥й держав≥". ќтже, перед призначенн¤м глави представництва акредитуюча сторона подаЇ запит агреману на кандидатуру, ¤ку мають нам≥р призначити на цю посаду.
ѕроцедура призначенн¤ глави диппредставництва складаЇтьс¤ з таких етап≥в:
1.ѕ≥дб≥р кандидатури посла або посланника.
2. «апит агреману.
3. ¬иданн¤ внутр≥шнього правового акта (указу ѕрезидента, постанови ѕарламенту) про призначенн¤.
4. ќдночасне (в обох столиц¤х) оф≥ц≥йне пов≥домленн¤ у«ћ≤ про призначенн¤, ¤ке в≥дбулос¤.
5.¬идача в≥рчих грамот ≥ в≥дТњзд до крањни перебуванн¤.
6. ѕопереднЇ врученн¤ коп≥й в≥рчих грамот м≥н≥стров≥ закордонних справ.
7. ќф≥ц≥йна церемон≥¤ врученн¤ в≥рчих грамот глав≥ держави перебуванн¤.
8. Ќаправленн¤ особистих нот главам диппредставництв, акредитованих у крањн≥ перебуванн¤, про врученн¤ в≥рчих грамот.
якщо дипломатичн≥ в≥дносини встановлюютьс¤ вперше, що характерно дл¤ новопосталих держав, то до прињзду посла в крањну, де в≥н повинен бути акредитований, посилаЇтьс¤ група (в умовах ”крањни це 2, максимум 3 особи) дипломатичних ≥ адм≥н≥стративно-техн≥чних прац≥вник≥в з метою п≥дготовки до заснуванн¤ посольства. ƒипломат привозить з собою листа м≥н≥стра закордонних справ своЇњ крањни на ≥мТ¤ м≥н≥стра крањни перебуванн¤, в ¤кому просить прийн¤ти вказаного дипломата тимчасовим пов≥реним у справах, бо до прињзду посла в≥н виконуватиме обовТ¤зки глави дип- представництва.
” ход≥ п≥дготовки до в≥дкритт¤ посольства тимчасовий пов≥рений, вручивши цей лист ћ«—, знайомитьс¤ з документами та протокольними особливост¤ми щодо в≥дкритт¤ посольства, отримуЇ в ћ«— необх≥дн≥ консультац≥њ.
÷иркул¤рною нотою тимчасовий пов≥рений пов≥домл¤Ї ћ«— ≥ дипломатичн≥ представництва, акредитован≥ в крањн≥ перебуванн¤, про оф≥ц≥йне в≥дкритт¤ посольства, його адресу, в≥дпов≥дн≥ протокольн≥ заходи (п≥дн¤тт¤ державного прапора над прим≥щенн¤м, прийом з ц≥Їњ нагоди).
јгреман означаЇ згоду ур¤ду крањни перебуванн¤ на призначенн¤ конкретноњ особи главою диппредставництва (посла, посланника чи пов≥реного у справах) акредитуючоњ сторони. якщо йдетьс¤ про призначенн¤ посла, то запит на агреман на нього може бути поданий через дипломатичного представника акредитуючоњ крањни в крањн≥ перебуванн¤. ÷ей представник в≥дв≥дуЇ ћ«— (на р≥вн≥ м≥н≥стра, державного секретар¤ або його заступника) ≥ в усн≥й чи письмов≥й форм≥ пов≥домл¤Ї про нам≥р свого ур¤ду призначити посла та передаЇ дов≥дку про особу, ¤ка пропонуЇтьс¤. ” дов≥дц≥, що готуЇтьс¤ на звичайному аркуш≥ паперу (не на оф≥ц≥йному бланку), пов≥домл¤Їтьс¤ пр≥звище, ≥мТ¤ та по батьков≥, р≥к народженн¤, осв≥та, службова д≥¤льн≥сть, с≥мейний стан, знанн¤ ≥ноземних мов. ” де¤ких випадках агреман може запитуватис¤ ≥ шл¤хом надсиланн¤ м≥н≥стерством (посольством) вербальноњ ноти.
ќсобливо важливо (≥ цього вимагаЇ м≥жнародна практика), щоб факт запиту агреману збер≥гавс¤ у повн≥й таЇмниц≥, тому що розголошенн¤ таких в≥домостей, особливо при в≥дмов≥ у наданн≥ агреману, може призвести до негативних насл≥дк≥в, зокрема, до ускладненн¤ в≥дносин м≥ж зац≥кавленими державами. “реба враховувати, що в нин≥шн≥х умовах «ћ≤ дуже охоч≥ до р≥зноман≥тних сенсац≥йних пов≥домлень, а тому полюють за под≥бною ≥нформац≥Їю ≥ розповсюджують њњ нав≥ть у вигл¤д≥ чуток.
«года сторони, ¤ка приймаЇ, означаЇ, що кандидатура на посаду глави диппредставництва Ї особою бажаною, "персоною грата". якщо ж з ¤кихось причин вона не п≥дходить, то вважаЇтьс¤ особою небажаною, "персоною нон грата".
Ќа запит агреману не прийн¤то давати негативну в≥дпов≥дь у форм≥ оф≥ц≥йного документа, бо вже сама затримка з в≥дпов≥ддю, ¤ка, ¤к правило, даЇтьс¤ через 10Ч14 дн≥в, або з урахуванн¤м засад взаЇмност≥, тобто ск≥льки часу розгл¤давс¤ агреман на њхнього посла, може розц≥нюватис¤ ¤к небажанн¤ приймати цю кандидатуру, ≥ вона, зазвичай, зн≥маЇтьс¤. ѕричини в≥дмови жодна крањна н≥коли не по¤снюЇ.
якщо акредитуюча сторона вважаЇ кандидатуру достойною, а тому почуваЇтьс¤ ображеною негативною в≥дпов≥ддю, то може у пор¤дку реторс≥њ залишити посаду посла на довший час вакантною, а главу диппредставництва залишити на р≥вн≥ тимчасового пов≥реного, що сприймаЇтьс¤ ¤к пог≥ршенн¤ р≥вн¤ в≥дносин м≥ж державами. ¬раховуючи цю ситуац≥ю, приймаюча сторона, ¤к правило, намагаЇтьс¤ не затримуватис¤ з в≥дпов≥ддю. « ≥ншого боку, акредитуюча сторона намагаЇтьс¤ запропонувати кандидатуру такого дипломата, ¤ка б не викликала жодних сумн≥в≥в. «алежно в≥д характеру двосторонн≥х в≥дносин м≥ж державами чи в≥д щирост≥ особистих стосунк≥в глав держав, кандидатура нового посла, особливо ¤кщо йдетьс¤ про пол≥тичне призначенн¤ (наприклад, колишнього премТЇра –‘ ¬. „ерномирд≥на, м≥н≥стра закордонних справ чи ≥ншого в≥домого пол≥тичного д≥¤ча), може погоджуватис¤ ними нав≥ть у телефонн≥й розмов≥. јле це радше абсолютн≥ вин¤тки, н≥ж правило.
Ќа призначенн¤ тимчасового пов≥реного у справах запитувати агреман не потр≥бно, а тому при в≥дТњзд≥ з крањни перебуванн¤ Ч тимчасовому чи на пост≥йно Ч глава дипломатичного представництва надсилаЇ ћ≥н≥стерству закордонних справ ≥ главам диппредставництв особисту (а тепер часто Ч вербальну) ноту, в ¤к≥й пов≥домл¤Ї про св≥й в≥дТњзд з крањни ≥ про те, хто буде тимчасовим пов≥реним у справах на час в≥дсутност≥ посла. ћ«— п≥дтверджуЇ отриманн¤ ноти, ≥ формальност≥ з призначенн¤м тимчасового пов≥реного у справах на цьому завершуютьс¤.
ѕ≥сл¤ отриманн¤ агреману в≥дбуваЇтьс¤ призначенн¤ глави дипломатичного представництва в≥дпов≥дним
державним актом акредитуючоњ держави (в ”крањн≥ Ч ”казом ѕрезидента), про що пов≥домл¤Їтьс¤ у прес≥. ѕ≥сл¤ цього посол отримуЇ
на руки в≥рч≥ грамоти (в≥д французького "letters de creance"), п≥дписан≥ главою держави, ≥ готуЇтьс¤ до в≥дТњзду. Ќазва "в≥рч≥
грамоти" походить в≥д слова "в≥рити". ѕриблизно таке ж тлумаченн¤ вона маЇ ≥ншими мовами. “ак, в англ≥йськ≥й мов≥ в≥рч≥ грамоти позначаютьс¤ словом "credentials" або
досл≥вно "мандат", "посв≥дченн¤ особи". ÷е ж слово походить в≥д англ≥йського слова "credense", що означаЇ "в≥ра", "дов≥ра",
а тому ≥ у в≥рчих грамотах вживаЇтьс¤ фраза, ¤ка м≥стить проханн¤ "в≥рити всьому тому", що буде говорити посол в≥д ≥мен≥
глави держави та ур¤ду своЇњ крањни.
«разок в≥рчих грамот
¬. ј. ёщенко ѕрезидент ”крањни
…ого ¬исокоповажност≥ ѕанов≥ јхмету Ќеджет —езеру ѕрезидентов≥ “урецькоњ –еспубл≥ки
¬аша ¬исокоповажносте,
еруючись бажанн¤м розвивати ≥ поглиблювати дружн≥ в≥дносини м≥ж нашими державами, ¤ вир≥шив призначити
ѕана___________________________
Ќадзвичайним ≥ ѕовноважним ѕослом ”крањни в “урецьк≥й –еспубл≥ц≥. ѕрошу прийн¤ти його з прихильн≥стю ≥ в≥рити всьому тому, що в≥н висловлюватиме в≥д мого ≥мен≥ або за дорученн¤м ”р¤ду ”крањни.
¬одночас користуюс¤ нагодою, щоб висловити своњ найкращ≥ побажанн¤ народов≥ “урецькоњ –еспубл≥ки ≥ запевнити ¬ашу ¬исокоповажн≥сть у моњй вельми висок≥й поваз≥
ќсобистий п≥дпис ѕрезидента
«асв≥дчив Ѕорис “арасюк ћ≥н≥стр закордонних справ ”крањни м. ињв
2005 р.
” в≥рчих грамотах, де посол призначаЇтьс¤ за сум≥сництвом, вказуЇтьс¤: ...призначити
ѕана_______________________________
Ќадзвичайним ≥ ѕовноважним ѕослом ”крањни в ≤сландськ≥й –еспубл≥ц≥ за сум≥сництвом з резиденц≥Їю в м. √ельс≥нк≥ (‘≥нл¤нд≥¤)... ...≥ дал≥ за текстом.
якщо посол њде на зам≥ну, а не вперше в≥дкриваЇ дипломатичне представництво, то разом з в≥рчими йому дають ≥ в≥дкличн≥ грамоти (в≥д французького "letters de rappel") попередника. ¬≥дкличн≥ грамоти (колись нав≥ть вживавс¤ терм≥н "в≥дпускн≥") Ч це документ, через ¤кий ур¤д оголошуЇ про в≥дкликанн¤ свого дипломатичного представника, за зм≥стом вони схож≥ на в≥рч≥:
” сучасному дипломатичному протокол≥ не практикуЇтьс¤ врученн¤ в≥дкличних грамот дипломатичним представникам, що в≥дТњжджають, њх, ¤к правило, вручаЇ новоприбулий посол разом з≥ своњми в≥рчими грамотами. ¬≥рч≥ та в≥дкличн≥ грамоти виготовл¤ють на спец≥альних бланках з державним гербом.
¬арто зазначити, що ¤кщо мова сучасних в≥рчих ≥ в≥дкличних грамот Ї лакон≥чною ≥ конкретною, то в епоху абсолютних монарх≥й та ≥мпер≥й вона характеризувалас¤ надзвичайною вит≥юват≥стю ≥ пишномовством, особливо, що стосувалос¤ титул≥в монарх≥в. ÷е було властиво рос≥йським цар¤м, ¤к≥ з величезною старанн≥стю перераховували своњ титули стосовно загарбаних ними земель, що становили ледве не половину св≥ту. ќсь титул одного з них (подаЇмо мовою ориг≥налу, щоб зберегти њњ колоритн≥сть): "ћилостью Ѕожей, »мператор и —амодержец ¬сероссийский, ћосковский, иевский, ¬ладимирский, Ќовгородский, ÷арь азанский, ÷арь јстраханский, ÷арь ѕольский, ÷арь —ибирский, ÷арь ’ерсонеса “аврического, ÷арь √рузинский, √осударь ѕсковский и ¬еликий н¤зь —моленский, Ћитовский, ¬олынский, ѕодольский и ‘инл¤ндский, н¤зь Ёст- л¤ндский, Ћифл¤ндский, урл¤ндский и —емигальский, —а- могитский, Ѕелостокский, арельский, “верской, ёгорский, ѕермский, ¬¤тский, Ѕолгарский и иных; √осударь и ¬еликий н¤зь Ќовагорода, Ќизовские земли, „ерниговский, –¤занский, ѕолотский, –остовский, ярославский, Ѕелозерский, ”дорский, ќбдорский, ондийский, ¬итебский, ћстис- ловский и все¤ —еверные страны ѕовелитель; √осударь »верски¤, арталинские и абардинские земли и области јрамейские; „еркасских и √орских кн¤зей и иных Ќаследный √осударь и обладатель; √осударь “уркестанский; наследник Ќорвежский, герцог Ўлезвиг-√олштынский, —тор- манский, ’итмарсенской и ќлденбургский и проча¤, и проча¤, и проча¤".
ќсь так ≥ не менше! “ому ≥ сьогодн≥ великодержавним шов≥н≥стам ц≥ титули не дають спокою, ≥ вони мар¤ть про нове "собирание земель", п≥д ¤кими б гаслами це не в≥дбувалос¤: чи "сферы жизненных интересов", чи "Їдиного экономического (таможенного)" тощо "пространства", чи просто, бо њм так хочетьс¤.
ѕрињзд глави дипломатичного представництва теоретично маЇ урочистий характер, хоча жодною пишн≥стю не вир≥зн¤Їтьс¤, а в де¤ких крањнах, ¤к≥ вважають себе еталонами демократ≥њ, простоти та скромност≥, взагал≥ Ї ¤вищем досить буденним. якщо посол прибуваЇ л≥таком, то його в аеропорту чи на вокзал≥ зустр≥чаЇ директор (або його заступники) ƒепартаменту державного дипломатичного протоколу ћ«—, тимчасовий пов≥рений ≥ сп≥вроб≥тники посольства. якщо посол прибуваЇ з дружиною, то сп≥вроб≥тники посольства зустр≥чаютьс¤ також з дружинами. Ѕ≥л¤ трапу л≥така (вагона) тимчасовий пов≥рений у справах представл¤Ї посла директоров≥ протоколу, ¤кий його в≥таЇ ≥ супроводжуЇ до зали почесних гостей. “имчасовий пов≥рений у справах знайомить посла ≥з сп≥вроб≥тниками посольства. ” де¤ких крањнах ≥снуЇ практика, що новоприбулого посла в≥тають посли ≥нших держав, акредитован≥ в ц≥й столиц≥, але це зараз трапл¤Їтьс¤ зр≥дка.
якщо посол прибуваЇ автомоб≥лем, то жодна оф≥ц≥йна зустр≥ч не орган≥зовуЇтьс¤, за виключенн¤м знайомства з≥ сп≥вроб≥тниками посольства. ” такому випадку посольство п≥дтверджуЇ диппротоколу факт прибутт¤ посла ≥ домовл¤Їтьс¤ про перший в≥зит до директора протоколу.
Ќовоприбулий посол перший в≥зит складаЇ директоров≥ ƒепартаменту державного протоколу ћ«—, ¤кий ≥нформуЇ його про особливост≥ церемон≥алу врученн¤ в≥рчих грамот, складанн¤ обовТ¤зкових в≥зит≥в державним д≥¤чам крањни перебуванн¤, попередньо домовл¤Їтьс¤ про в≥зит до м≥н≥стра закордонних справ. √лава диппредставництва вручаЇ директоров≥ коп≥њ тексту своЇњ короткоњ промови п≥д час врученн¤ в≥рчих грамот (¤кщо це передбачено протоколом), а також список сп≥вроб≥тник≥в посольства, ¤к≥ будуть присутн≥ на врученн≥ в≥рчих грамот.
ѕ≥сл¤ цього в≥дбуваЇтьс¤ в≥зит до м≥н≥стра закордонних справ, ¤кий Ї немовби вступом до акту акредитац≥њ Ч врученн¤ в≥рчих грамот. ѕ≥д час цього в≥зиту в≥дбуваЇтьс¤ коротка бес≥да з м≥н≥стром про стан двосторонн≥х в≥дносин м≥ж державами, пот≥м посол вручаЇ коп≥њ в≥рчих ≥ в≥дкличних грамот, текст промови ≥ просить м≥н≥стра поспри¤ти в орган≥зац≥њ зустр≥ч≥ з главою держави дл¤ врученн¤ йому в≥рчих грамот. ” сучасн≥й дипломатичн≥й практиц≥, у звТ¤зку з демократизац≥Їю ≥ спрощенн¤м одного церемон≥алу, промови виголошуютьс¤ послами дуже р≥дко. ƒо врученн¤ в≥рчих грамот посол може скласти в≥зит дуайЇну дипломатичного корпусу, щоб отримати додаткову ≥нформац≥ю про м≥сцеву протокольну практику. ∆одних ≥нших в≥зит≥в до врученн¤ в≥рчих грамот не в≥дбуваЇтьс¤.
«ак≥нченн¤ м≥с≥њ посла ≥ його в≥дТњзд також супроводжуЇтьс¤ низкою протокольних заход≥в. ѕ≥сл¤ отриманн¤ агреману на нового посла акредитований посол визначаЇ (за узгодженн¤м з м≥н≥стерством закордонних справ своЇњ держави) дату свого в≥дТњзду ≥ пов≥домл¤Ї про це ћ«— крањни перебуванн¤ та дуайЇна дипломатичного корпусу.
” де¤ких державах ≥снуЇ практика складанн¤ прощальних в≥зит≥в певному колу оф≥ц≥йних ос≥б: глав≥ держави, ур¤ду, м≥н≥стру закордонних справ, ≥ншим оф≥ц≥йним особам. ” б≥льшост≥ крањн посли сам≥ визначають, кого вони хот≥ли би в≥дв≥дати з прощальним в≥зитом, ≥ передають список цих ос≥б до ƒепартаменту державного протоколу ћ«— з проханн¤м поспри¤ти в њхн≥й орган≥зац≥њ. ѕри складанн≥ списку враховуютьс¤ обс¤ги ≥ характер звТ¤зк≥в, ¤к≥ посол п≥дтримував з представниками державних, ур¤дових та громадських орган≥зац≥й п≥д час виконанн¤ своЇњ дипломатичноњ м≥с≥њ.
« нагоди в≥дТњзду посла м≥н≥стр закордонних справ або його заступник влаштовують сн≥данок чи об≥д. ¬≥д ≥мен≥ м≥н≥стра послов≥ вручаЇтьс¤ сувен≥р. як правило, дуайЇн також влаштовуЇ прийом Ч "келих шампанського", на ¤кому обм≥нюЇтьс¤ з послом короткими тостами. —увен≥р вручаЇтьс¤ послу в≥д ≥мен≥ дипкорпусу.
ѕеред в≥дТњздом посол орган≥зовуЇ прощальний прийом, на ¤кий запрошуЇ оф≥ц≥йних представник≥в крањни перебуванн¤, член≥в дипломатичного корпусу. ” день в≥дТњзду в≥н надсилаЇ в ћ«— вербальну ноту, а главам дипм≥с≥й Ч здеб≥льшого особист≥ ноти, в ¤ких пов≥домл¤Ї про св≥й в≥дТњзд ≥ про призначенн¤ тимчасового пов≥реного у справах. ¬ аеропорту (на вокзал≥) посла проводжають директор (або заступник) ƒепартаменту державного протоколу, сп≥вроб≥тники посольства, ≥нколи ≥ноземн≥ посли. якщо ж посол в≥дбуваЇ автомоб≥льним транспортом, то його проводжають переважно лише сп≥вроб≥тники посольства. ƒиректор (заступник) департаменту держпротоколу може зањхати до резиденц≥њ попрощатис¤, але це не Ї обовТ¤зковим.
” сучасн≥й м≥жнародн≥й практиц≥ дуже часто застосовуЇтьс¤ метод призначенн¤ одного посла за сум≥сництвом в ≥нш≥й або нав≥ть к≥лькох державах. ѕосольство ≥ посол знаход¤тьс¤ в одн≥й держав≥, а в крањн≥, де в≥н акредитований лише за сум≥сництвом, може в≥дкритис¤ невелике диппред- ставництво, очолюване тимчасовим пов≥реним у справах, почесне консульство або, найчаст≥ше, посол пер≥одично зд≥йснюЇ поњздки в цю крањну, бере участь у р≥зних заходах (¤к правило, у в≥дзначенн≥ нац≥ональних св¤т), зустр≥чаЇтьс¤ з оф≥ц≥йними особами.
¬рученн¤ послом в≥рчих грамот глав≥ держави Ї кульм≥нац≥йним протокольним заходом початку його дипломатичноњ м≥с≥њ ≥ завжди проходить в урочист≥й обстановц≥. ” б≥льшост≥ крањн церемон≥ал врученн¤ в≥дбуваЇтьс¤ таким чином: у визначений день директор (заступник) ƒепартаменту державного протоколу прибуваЇ до посольства (або резиденц≥њ) на спец≥альному автомоб≥л≥, де його приймаЇ посол разом ≥з сп≥вроб≥тниками посольства, ¤к≥ супроводжуватимуть посла. ƒиректор запрошуЇ посла до автомоб≥л¤, ¤ким вони вирушають до резиденц≥њ глави держави.
” багатьох крањнах церемон≥ал в≥дбуваЇтьс¤ за участ≥ почесноњ варти. ” такому випадку по прибутт≥ посла до резиденц≥њ (палацу) глави держави оркестр виконуЇ г≥мн держави, ¤ку представл¤Ї посол, а почесна варта в≥ддаЇ честь, п≥сл¤ чого посол входить до резиденц≥њ, де його в≥таЇ високий представник анцел¤р≥њ ѕрезидента.
ƒо урочистоњ зали (в ”крањн≥ Ч Ѕ≥ла «ала ћар≥њнського палацу) входить президент разом з представниками своЇњ канцел¤р≥њ та ћ«—. ѕосол в≥таЇ главу держави поклоном, а директор протоколу представл¤Ї посла президентов≥. √лава диппредставництва вручаЇ президенту своњ в≥рч≥ грамоти ≥ в≥дкличн≥ грамоти та виголошуЇ (у раз≥ протоколу) свою промову. якщо ж промова не виголошуЇтьс¤, то посол п≥сл¤ врученн¤ грамот висловлюЇ к≥лька приЇмних фраз на адресу крањни перебуванн¤ ≥ передаЇ глав≥ держави прив≥танн¤ в≥д свого президента.
ѕ≥сл¤ цього глава держави в≥дрекомендовуЇ послов≥ ос≥б, ¤к≥ його супроводжують, а посол Ч член≥в дипперсоналу посольства, ¤к≥ належать до його супроводу. Ќа завершенн¤ церемон≥алу президент даЇ послу так звану приватну ауд≥Їнц≥ю (бес≥да з послом), здеб≥льшого в≥ч-на-в≥ч. ÷ю розмову веде найчаст≥ше глава держави, в≥н же й подаЇ знак, що ауд≥Їнц≥¤ завершуЇтьс¤. ¬≥дбуваЇтьс¤ фотографуванн¤ посла з главою держави та з супроводжуючими особами з посольства. Ќа цьому церемон≥¤ врученн¤ в≥рчих грамот, ¤ка триваЇ в≥д 15 до «ќ хвилин, зак≥нчуЇтьс¤, ≥ посол у супровод≥ директора департаменту повертаЇтьс¤ до резиденц≥њ.
ѕ≥сл¤ врученн¤ в≥рчих грамот у де¤ких крањнах передбачаЇтьс¤ покладенн¤ в≥нк≥в до найб≥льш шанованого памТ¤тника в столиц≥, наприклад, до ћогили нев≥домого солдата. ” кожн≥й крањн≥, а особливо у державах з монаршою формою правл≥нн¤, церемон≥ал врученн¤ в≥рчих грамот маЇ своњ особливост≥ й в≥дбуваЇтьс¤ пишн≥ше. ¬ јнгл≥њ, скаж≥мо, за послом прибуваЇ спец≥альна парадна карета, посол ≥ особи, ¤к≥ його супроводжують, повинн≥ бути у фраках. ” б≥льшост≥ крањн парадною формою од¤гу Ї темний в≥зитний костюм, дипломатична ун≥форма (там, де вона Ї) або нац≥ональний од¤г, що характерно дл¤ посл≥в аз≥йських ≥ африканських держав та —кандинав≥њ (Ќорвег≥¤).
« моменту врученн¤ в≥рчих грамот вважаЇтьс¤, що посол оф≥ц≥йно приступив до виконанн¤ своњх службових обовТ¤зк≥в у крањн≥ перебуванн¤. ћ≥жнародною дипломатичною практикою передбачено, що в≥дразу п≥сл¤ врученн¤ в≥рчих грамот (практично у той же день) посол надсилаЇ главам диппредставництв, з крањнами ¤ких його держава п≥дтримуЇ дипломатичн≥ в≥дносини, ¤к≥ акредитован≥ в ц≥й крањн≥, особист≥ ноти, в ¤ких пов≥домл¤Ї про врученн¤ в≥рчих грамот. ѕот≥м посол складаЇ в≥зити оф≥ц≥йним особам, пол≥тичним ≥ громадським д≥¤чам крањни перебуванн¤, главам дипломатичних представництв, з ¤кими його держава п≥дтримуЇ дипломатичн≥ стосунки. —писок оф≥ц≥йних ос≥б, ¤ких бажано в≥дв≥дати з в≥зитом, ¤к правило, рекомендуЇтьс¤ ƒепартаментом державного протоколу, але може бути доповнений самим послом з метою розширенн¤ його особистих контакт≥в, ¤кщо це не суперечить протоколу.
«г≥дно з м≥жнародною протокольною практикою, глави дипломатичних представництв, ¤ких в≥дв≥дав з в≥зитом новоприбулий посол, повинн≥ складати в≥зити-в≥дпов≥д≥, але цього правила нин≥ майже не дотримуютьс¤. Ѕ≥льше того, посли де¤ких крањн, особливо тих, ¤к≥ належать до гранд≥в св≥товоњ пол≥тики, не вважають за потр≥бне складати в≥зити своњм колегам, обмежуючись лише прийомом з нагоди свого прињзду або не робл¤чи нав≥ть й цього. «агалом, прийом з нагоди початку своЇњ дипломатичноњ м≥с≥њ посли влаштовують п≥сл¤ врученн¤ в≥рчих грамот або поЇднують його з ¤коюсь близькою датою (наприклад, р≥чницею встановленн¤ дипломатичних в≥дносин тощо).
« метою знайомства складають в≥зити своњм колегам дипломати ≥нших ранг≥в та дружини глав дипломатичних м≥с≥й. ѕравила складанн¤ в≥зит≥в дружин глав диппредставництв у р≥зних крањнах р≥зн≥, сл≥д в≥дзначити, що ц¤ практика поступово в≥дмираЇ Ч вони зустр≥чаютьс¤, ¤к правило, на сп≥льних заходах та прийомах.
„ленам дипломатичного персоналу посольства не потр≥бно отримувати агреман, њхнЇ призначенн¤ в≥дбуваЇтьс¤ за спрощеною схемою. ѕро прибутт¤ чи в≥дбутт¤ член≥в дип- персоналу посольства прийн¤то пов≥домл¤ти ћ«— крањни перебуванн¤ вербальною нотою (де¤к≥ диппредставництва пов≥домл¤ють про це вс≥ посольства в крањн≥ перебуванн¤). ќкр≥м цього, вони повинн≥ насамперед отримати вТњзн≥ в≥зи до крањни свого призначенн¤, а сторона, ¤ка приймаЇ, таким чином отримуЇ ≥нформац≥ю про них ≥ може висловити своЇ ставленн¤ до цього призначенн¤ шл¤хом видач≥ в≥зи чи в≥дмови у н≥й, що в дипломатичн≥й практиц≥ не таке вже й р≥дк≥сне ¤вище. якщо ж ≥снуЇ безв≥зовий режим поњздок, то акредитуюча крањна знаходить ≥ншу форму ≥нформуванн¤ крањни майбутнього перебуванн¤ дипломата.
якщо перед прињздом нового глави диппредставництва його попередник повинен залишити крањну, й
абсолютно не допускаЇтьс¤ њхнЇ одночасне перебуванн¤ на територ≥њ держави, що приймаЇ, то дипломати, ¤к правило, прибувають
до в≥дТњзду ос≥б, ¤ких вони зам≥н¤ють, щоб глибше ≥ конкретн≥ше ознайомитис¤ з колом своњх обовТ¤зк≥в, налагодити контакти,
обм≥н¤тис¤ думками про особливост≥ майбутньоњ роботи. јле й це правило не Ї обовТ¤зковим. ѕри в≥дТњзд≥ дипломат≥в у посольств≥
може влаштовуватис¤ невеличкий прийом, на ¤кий здеб≥льшого запрошують тих ос≥б, з ¤кими новоприбулому дипломатов≥ доведетьс¤
сп≥впрацювати ≥ п≥дтримувати контакти.
ѕроблема визначенн¤ старшинства глав дипломатичних представництв ≥ дипломат≥в завжди була одн≥Їю з найважлив≥ших та найскладн≥ших у дипломатичному протокол≥ й часто ставала причиною виникненн¤ конфл≥кт≥в ≥ ускладненн¤ в≥дносин м≥ж державами. ѕершу спробу кодиф≥кувати дипломатичн≥ норми щодо важливост≥ держав було зроблено 1504 року главою римо-католицькоњ церкви, ¤кий претендував на верховенство серед католицьких держав, а тому склав так званий список монарх≥в дл¤ вир≥шенн¤ суперечок про перш≥сть, ¤к≥ пост≥йно виникали. –озстановка держав у списку в≥дображала, на думку його укладач≥в, в≥дносну економ≥чну та в≥йськову силу, а також "древн≥сть держав". јле оск≥льки "сила держав" не була величиною пост≥йною, а "древн≥сть" не п≥дкр≥плювалас¤ реальною силою, то под≥бн≥ кодиф≥кац≥йн≥ списки не були довгов≥чними ≥ на них швидко переставали звертати увагу, а проблема старшинства залишалас¤ [1, с. 26Ч27].
ѕочаток вир≥шенн¤ проблеми старшинства був покладений на ¬≥денському конгрес≥, в≥дпов≥дно до регламенту ¤кого лише посол Ч "alter ego" ("друге ¤" володар¤, ¤кий його посилав) Ч м≥г вести переговори з першою особою держави. ѕраво призначати посл≥в мали т≥льки јвстр≥¤, ¬еликобритан≥¤, ѕрусс≥¤, –ос≥¤ та ‘ранц≥¤.
«г≥дно з ¬≥денським регламентом представник≥в Ївропейських держав, ¤кий 1818 року був доповнений јахенським протоколом, були встановлен≥ дипломатичн≥ класи, що в≥дпов≥дали дипломатичним рангам:
Ч клас посл≥в (ватиканськ≥ легати ≥ нунц≥њ);
Ч клас посланник≥в, повноважних м≥н≥стр≥в (ватиканський ≥нтернунц≥й);
Ч клас м≥н≥стр≥в-резидент≥в;
Ч клас пов≥рених у справах.
÷¤ регламентац≥¤, хоча й не була досконалою, про≥снувала до 1961 року, коли була прийн¤та ¬≥денська конвенц≥¤ про дипломатичн≥ зносини, ¤ка стала новим кроком у класиф≥кац≥њ дипломат≥в, з урахуванн¤м тих величезних зм≥н, що в≥дбулис¤ у св≥т≥ впродовж майже 150 рок≥в.
—татт¤ 14 ¬≥денськоњ конвенц≥њ ф≥ксуЇ три класи глав дипломатичних представництв: клас посл≥в ≥ нунц≥њв, клас посланник≥в та ≥нтернунц≥њв (акредитуютьс¤ при главах держав) ≥ клас пов≥рених у справах (акредитуютьс¤ при м≥н≥страх закордонних справ). як бачимо, випав з перел≥ку клас м≥н≥стр≥в-резидент≥в ¤к такий, що пережив себе ≥ на практиц≥ не застосовуЇтьс¤. рањни-учасниц≥ онвенц≥њ одностайно погодилис¤, що "≥накше, ¤к у стосунку старшинства та етикету не повинно проводитис¤ н≥¤коњ р≥зниц≥ м≥ж главами представництв унасл≥док њхньоњ належност≥ до того чи ≥ншого класу". ” межах кожного рангу старшинство визначаЇтьс¤ за часом, ¤кий минув з моменту вступу на посаду в≥дпов≥дного глави дипломатичного представництва або з урахуванн¤м дати врученн¤ в≥рчих грамот глав≥ держави, або з часу пов≥домленн¤ ним ћ≥н≥стерства закордонних справ про своЇ прибутт¤ чи передач≥ ћ«— коп≥й своњх в≥рчих грамот, залежно в≥д того, ¤ка практика ≥снуЇ в т≥й чи ≥нш≥й крањн≥. ” б≥льшост≥ крањн моментом вступу на посаду вважаЇтьс¤ дата врученн¤ в≥рчих грамот, але де¤к≥, наприклад, ¬еликобритан≥¤, визнають дату врученн¤ коп≥њ в≥рчих грамот [22, с. 46Ч47].
” де¤ких державах, здеб≥льшого католицьких, серед ус≥х глав диппредставництв одного ≥ того ж рангу перевага надаЇтьс¤ представников≥ —в¤того ѕрестолу. Ќа з≥бранн¤х, п≥д час ¤ких присутн≥ вс≥ глави диппредставництв, пост≥йний пов≥рений у справах (en titre) йде по рангу з главами дипломатичних м≥с≥й, ¤к≥ перебувають в рангу посла, а трет≥ми за старшинством визнають тимчасових пов≥рених у справах (ad interim), причому стосовно кожного з них враховуЇтьс¤ дата прийн¤тт¤ повноважень. ” випадку присутност≥ також ≥нших член≥в диппредставництва (дружини дипломат≥в включно), вони займають м≥сце, що в≥дпов≥даЇ ступенев≥ старшинства, ¤кий визнаЇтьс¤ за главою дипломатичного представництва або пов≥реним у справах.
≤ншим прац≥вникам дипломатичноњ служби присвоюютьс¤ дипломатичн≥ ранги, ¤к≥ в≥дпов≥дають њхньому становищу в систем≥ в≥домств закордонних справ. ƒипломатичний ранг Ї нормою, що визнаЇтьс¤ в усьому св≥т≥, ор≥Їнтиром дл¤ влади, ¤ка приймаЇ цього ≥ноземного дипломата. –анг визначаЇ становище дипломата в дипломатичному корпус≥, можливост≥ та р≥вень його контакт≥в з владою крањни перебуванн¤ ≥, врешт≥-решт, його м≥сце на ≥Їрарх≥чн≥й дипломатичн≥й драбин≥.
ѕрисвоЇнн¤ дипломатичного рангу покликане стимулювати профес≥йний р≥ст прац≥вника, розвивати його профес≥йн≥ ¤кост≥. ќтже, ≥ндив≥дуальний дипломатичний ранг Ч це ознака досв≥ду дипломата, його зд≥бностей, р≥вн¤ набутих знань. ќкр≥м всього, особи, ¤к≥ мають дипломатичн≥ ранги ≥ працюють у систем≥ ћ«—, отримують додатков≥ грошов≥ нарахуванн¤ до встановлених посадових ставок в≥дпов≥дно до рангу. як вин¤ток, дипломатичний ранг може присвоюватис¤ особам, ¤к≥ не працюють безпосередньо в систем≥ в≥домства закордонних справ, але мають в≥дношенн¤ (наприклад, в јпарат≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни, —екретар≥ат≥ ѕрезидента, —екретар≥ат≥ аб≥нету ћ≥н≥стр≥в) або заслуги в галуз≥ зовн≥шньоњ пол≥тики ≥ дипломати.
ƒипломат≥¤ незалежноњ ”крањнськоњ держави отримала у спадок в≥д розваленого —–—– штатн≥ розписи ћ«— та дипломатичн≥ ранги. ƒо реч≥, б≥льшовики, ¤к≥ прийшли до влади в –ос≥њ п≥сл¤ жовтневого перевороту, в≥рн≥ своњм руйн≥вним гаслам "мы все разрушим до основани¤", л≥кв≥дували дипломатичн≥ ранги, а кер≥вник≥в своњх дипломатичних м≥с≥й ≥менували "полномочными представител¤ми" (полпредами), що не вкладалос¤ в жодн≥ рамки дипломатичного протоколу й етикету. јле необх≥дн≥сть контакт≥в з≥ св≥том змусила б≥льшовицьку владу наблизити свою дипломатичну службу до загальноприйн¤тоњ м≥жнародноњ системи ≥ в≥дпов≥дно впор¤дкувати њњ. ј тому ”казом в≥д 9 травн¤ 1941 року були введен≥ класи посла, посланника ≥ пов≥реного у справах, а ”казом в≥д 18 травн¤ 1943 року Ч дипломатичн≥ ранги, ¤к≥ в –ос≥њ та ≥нших пострад¤нських крањнах ≥снують практично донин≥ [6, с. 52Ч53; 11, с. 34]. ƒипломатичн≥ ранги присвоюютьс¤ персонально ≥ пожиттЇво.
” сучасних дипломатичних представництвах ≥ м≥с≥¤х дипломатичн≥ посади зг≥дно з рангами йдуть у так≥й посл≥довност≥: посол, радник-посланник, радник, перший секретар, другий секретар, трет≥й секретар, аташе. 18 листопада 2002 року прийн¤то «акон ”крањни "ѕро дипломатичн≥ ранги ”крањни", зг≥дно з ¤ким встановлюютьс¤ так≥ дипломатичн≥ ранги: Ќадзвичайний ≥ ѕовноважний ѕосол, Ќадзвичайний ≥ ѕовноважний ѕосланник першого класу, Ќадзвичайний ≥ ѕовноважний ѕосланник другого класу, радник першого класу, радник другого класу, перший секретар першого класу, перший секретар другого класу, другий секретар першого класу, другий секретар другого класу, трет≥й секретар, аташе Ч всього 11 ранг≥в. ƒуже важливо п≥дкреслити положенн¤ «акону про те, що "дипломатичн≥ ранги в≥д Ќадзвичайного ≥ ѕовноважного ѕосла до аташе прир≥внюютьс¤ до ранг≥в державних службовц≥в в≥дпов≥дно з першого до одинадц¤того рангу". ƒипломатичн≥ ранги посла ≥ посланника присвоюютьс¤ ”казом ѕрезидента ”крањни, ≥нш≥ Ч наказом м≥н≥стра закордонних справ [4].
” ход≥ багатов≥ковоњ ≥стор≥њ формуванн¤ дипломат≥њ, боротьби держав за зм≥цненн¤ свого м≥жнародного престижу в≥дбувалис¤ зм≥ни ¤к трактувань дипломатичних ранг≥в, так ≥ њхнього значенн¤. Ќаприклад, сучасне повне найменуванн¤ посла Ч "надзвичайний ≥ повноважний"Ч виникло не в≥дразу, а в досить гостр≥й боротьб≥ пост≥йно акредитованих повноважних посл≥в за своЇ протокольне старшинство з надзвичайними послами, ¤к≥ перебували в крањн≥ тимчасово ≥з спец≥альними дорученн¤ми (скаж≥мо, на коронац≥ю, ¤к≥сь ва¤елив≥ переговори) ≥ на ц≥й п≥дстав≥ претендували на особлив≥ почест≥ та перш≥ м≥сц¤, пор≥вн¤но з послом, ¤кий перебував у крањн≥ пост≥йно. ўоб це зр≥вноважити, у друг≥й половин≥ XVII ст. у в≥рчих грамотах пост≥йних (повноважних) посл≥в почали додавати слово "надзвичайний", зр≥внюючи њх таким чином у протокольному план≥ з послами надзвичайними. “ак виникла повна сучасна назва рангу посла. «м≥нам п≥ддавалис¤ ≥ назви ≥нших дипломатичних ранг≥в. ¬ украњнськ≥й ≥стор≥њ, особливо козацькоњ доби, були вживан≥ назви "великий посол" або ком≥сар, посол, посланець, нижч≥ дипломатичн≥ ранги Ч писар≥, товмач≥ (тлумач≥), г≥нц≥.
¬арто зупинитис¤ на розТ¤сненн≥ дипломатичного рангу ≥ посади "аташе". «г≥дно з ¬≥денською конвенц≥Їю, це Ч найнижчий дипломатичний ранг або перший ранг молодого дипломата в його дипломатичн≥й карТЇр≥. јташе Ч це молодший дипломат, ранг ¤кого здеб≥льшого сп≥впадаЇ з посадою. јле розширенн¤ д≥апазону м≥ждержавних в≥дносин та њхньоњ актив≥зац≥њ в XX ст. зумовили по¤ву аташе з особливими, специф≥чними функц≥¤ми. ” склад≥ посольств д≥ють аташе з питань оборони, в≥йськов≥, в≥йськово-морськ≥ та в≥йськово-пов≥тр¤н≥ аташе, ¤к≥ Ї представниками в≥йськових в≥домств своЇњ крањни в крањн≥ перебуванн¤ й одночасно радниками посла з в≥йськових питань.
р≥м цього, в посольствах можуть бути аташе з питань культури, науки ≥ техн≥ки, с≥льського господарства, ф≥нанс≥в тощо. ƒе¤к≥ крањни призначають нав≥ть аташе з питань рел≥г≥њ. —пец≥альн≥ аташе Ч це висококвал≥ф≥кован≥ прац≥вники, ¤к≥ займаютьс¤ налагодженн¤м ≥ розвитком м≥ждержавних в≥дносин у конкретних галуз¤х. —пец≥альн≥ аташе здеб≥льшого мають ранг радника або першого секретар¤.
” посольствах можуть призначатис¤ аташе з питань преси (прес-аташе), з числа дипломат≥в (практично в≥д аташе Ч до радника), ¤к≥ займаютьс¤ питанн¤ми преси та ≥нформац≥њ.
”с≥ категор≥њ аташе Ї дипломатичними сп≥вроб≥тниками посольства ≥ вход¤ть до складу дипломатичного корпусу, користуютьс¤ разом з членами родини вс≥ма дипломатичними прив≥ле¤ми.
2.4. ’арактеристика дипломатичного корпусу. ќбовТ¤зки та функц≥њ дуаЇна
”перше в ≥стор≥њ терм≥н "дипломатичний корпус" було вжито у ¬≥дн≥ 1754 року, ≥ мав в≥н радше ≥рон≥чний характер. Ћише на початку XIX ст. терм≥н ув≥йшов у вжиток ¤к окресленн¤ вс≥Їњ сп≥льноти дипломатичного персоналу, акредитованого в крањн≥ перебуванн¤.
ѕон¤тт¤ "дипломатичний корпус" можна трактувати дво¤ко: дипкорпус у вузькому сенс≥ цього слова Ч це сукупн≥сть незалежних один в≥д одного глав дипломатичних представництв, сп≥льними дл¤ ¤ких Ї крањна перебуванн¤ та характер д≥¤льност≥; дипкорпус у широкому розум≥нн≥ слова Ч це сукупн≥сть ус≥х дипломатичних прац≥вник≥в, ¤ких крањна перебуванн¤ визнаЇ в ¤кост≥ дипломатичного персоналу, а також член≥в њхн≥х родин (дружин, чолов≥к≥в, неповнол≥тн≥х син≥в та незам≥жн≥х дочок). ƒо дипкорпусу також належать торгпреди (кер≥вники торгово-економ≥чних м≥с≥й) та њх заступники Ч спец≥альн≥ аташе ≥ члени њхн≥х с≥мей.
ƒипломатичний статус сп≥вроб≥тника посольства та член≥в його родини визначаЇтьс¤, насамперед, його ур¤дом через видачу йому дипломатичного паспорта. “рапл¤ютьс¤ випадки (щоправда, дуже р≥дко), коли в≥домство крањни перебуванн¤ в≥дмовл¤Ї у визнанн≥ дипломатичного статусу того чи ≥ншого дипломатичного сп≥вроб≥тника, ¤кщо його посада не в≥дпов≥даЇ загальноприйн¤т≥й номенклатур≥ дипломатичних прац≥вник≥в.
¬≥домство закордонних справ систематично видаЇ (¤к правило, щор≥чно) дов≥дник "ƒипломатичний корпус" [3]. ”правл≥нн¤ державного протоколу ћ«— ”крањни разом з √енеральною дирекц≥Їю ≥з обслуговуванн¤ ≥ноземних представництв (√ƒ≤ѕ) щор≥чно випускають дов≥дник "ƒипломатичний корпус", де в алфав≥тному пор¤дку подаютьс¤ крањни, ¤к≥ мають своњ дипломатичн≥ представництва в иЇв≥, пр≥звища дипломатичних прац≥вник≥в (з урахуванн¤м њхнього старшинства у склад≥ диппредставництва) та член≥в њхн≥х родин, номери службових ≥ домашн≥х телефон≥в, а також крањни, посли ¤ких акредитован≥ в ”крањн≥ за сум≥сництвом [3]. ” дов≥днику подано список ≥ноземних посл≥в ≥ пор¤док старшинства, тобто з часу врученн¤ в≥рчих грамот, перел≥к нац≥ональних св¤т крањн, з ¤кими держава маЇ дипломатичн≥ в≥дносини. ” кожн≥й крањн≥ це виданн¤ надзвичайно корисне в робот≥ ¤к ≥ноземних представництв, так ≥ державних установ крањни перебуванн¤.
ƒипломатичний корпус не Ї ≥нституц≥Їю, ¤ка орган≥зована на ¤к≥йсь норм≥ м≥жнародного права, в≥н не Ї також пол≥тичним обТЇднанн¤м чи орган≥зац≥Їю з≥ статусом юридичноњ особи, не маЇ права втручатис¤ у внутр≥шн≥ справи крањни перебуванн¤. —пец≥ал≥сти в галуз≥ дипломатичного права дають так≥ визначенн¤ пон¤тт¤ "дипломатичний корпус": "ƒипломатичний корпус не Ї н≥ юридичною, н≥ пол≥тичною особою. ÷е лише обТЇднанн¤ ц≥лком незалежних одна в≥д одноњ ос≥б" (ѕ. ѕрадьЇ-‘одере " урс дипломатичного права"; ѕариж, 1881); "ƒипломатичний корпус не може називатис¤ обТЇднанн¤м, ¤ке маЇ юридичн≥ права" (–. ∆ене "ƒипломатичн≥ переговори ≥ дипломатичне право"; ѕариж, 1931). ƒипломатичний корпус "не Ї н≥ юридичною особою, ан≥ пол≥тичною установою" (–. ‘еррейра де ћелью "“рактат про дипломатичне право"; ћадрид, 1953) [11, с. 96].
—ьогодн≥ (на в≥дм≥ну в≥д де¤ких спроб минулих стол≥ть) н≥хто в≥дкрито не претендуЇ на колективн≥ виступи перед ур¤дом крањни перебуванн¤ з питань, що могли б вважатис¤ спробою втручанн¤ у внутр≥шн≥ справи держави. ” дипломатичн≥й практиц≥ мають м≥сце колективн≥ виступи дипломатичного корпусу з церемон≥альних (протокольних) питань, скаж≥мо, прив≥танн¤ глави держави у звТ¤зку з обранн¤м його на цей пост. ƒипломатичний корпус через свого дуайЇна ≥нколи може доводити до в≥дома ур¤ду крањни Ч ¤к правило, через м≥н≥стра закордонних справ Ч своЇ негативне ставленн¤, коли зневажають ≥мун≥тети та прив≥лењ дипломатичного корпусу, наприклад, шл¤хом публ≥кац≥й у мас-мед≥а некоректних публ≥кац≥й стосовно акредитованих у крањн≥ ≥ноземних дипломат≥в. ” багатьох крањнах, в тому числ≥ ≥ в ”крањн≥, в≥дбуваютьс¤ зустр≥ч≥ вищого кер≥вництва держави з дипломатичним корпусом (скаж≥мо, з нагоди нац≥онального св¤та, Ќового року), на ¤ких, ¤к правило, виступаЇ глава держави або ур¤ду, де члени дипкорпусу мають нагоду посп≥лкуватис¤ з ними. ” багатьох крањнах ≥снують неформальн≥ обТЇднанн¤ дипломатичного корпусу, так зван≥ дипломатичн≥ асоц≥ац≥њ, ¤к≥ допомагають йому в оперативн≥шому вир≥шенн≥ окремих протокольних питань, спри¤ють обм≥ну ≥нформац≥Їю з тих чи ≥нших аспект≥в со- ц≥ально-економ≥чного чи сусп≥льно-пол≥тичного курс≥в у ц≥й крањн≥, допомагають зд≥йснювати контакти з оф≥ц≥йними колами крањни ≥ м≥ж диппредставництвами.
Ќа чол≥ дипломатичного корпусу стоњть дуайЇн (старшина), ¤кого н≥хто не призначаЇ ≥ не обираЇ, ним автоматично стаЇ той, хто найдовше перебуваЇ в крањн≥, абсолютно немаЇ значенн¤, велику чи малу крањну в≥н представл¤Ї.
” де¤ких, здеб≥льшого католицьких крањнах, особливо в Ћатинськ≥й јмериц≥, в –еспубл≥ц≥ ѕольща, дуайЇном, зазвичай, Ї папський нунц≥й (незалежно в≥д часу врученн¤ ним в≥рчих грамот), а в≥це-дуайЇном Ч найстарший посол.
ƒуайЇн Ч посада почесна ≥ вин¤тково репрезентац≥йна, тому жодних прав стосовно ≥нших член≥в дипломатичного корпусу в≥н не маЇ. ¬каз≥вки, ¤к≥ в≥н може давати, не Ї обовТ¤зковими, ≥ кожний диппредставник ставитьс¤ до них, виход¤чи ≥з власних м≥ркувань чи ≥нструкц≥й, отриманих в≥д свого ур¤ду.
ƒуайЇн виконуЇ де¤к≥ протокольн≥ та орган≥зац≥йн≥ функц≥њ. « метою виробленн¤ ¤коњсь загальноњ позиц≥њ в дипкор- пус≥ в≥н може час в≥д часу орган≥зовувати консультац≥йн≥ наради з главами диппредставництв, ¤к≥ мають неоф≥ц≥йний характер ≥ провод¤тьс¤, ¤к правило, п≥д час сн≥данк≥в чи об≥д≥в. ƒуайЇн орган≥зовуЇ прийоми здеб≥льшого у звТ¤зку з в≥дТњздом глави диппредставництва та врученн¤ йому памТ¤тного подарунка. ÷≥ заходи провод¤тьс¤ за кошти внеск≥в диппредставництв.
¬≥д ≥мен≥ дипломатичного корпусу дуайЇн виступаЇ на урочистих церемон≥¤х в крањн≥ перебуванн¤, висловлюЇ поздоровленн¤ чи сп≥вчутт¤ оф≥ц≥йним особам, але при цьому в≥н повинен мати повноваженн¤ дипкорпусу або, принаймн≥, бути впевненим, що його п≥дтримають.
ѕри необх≥дност≥ дуайЇн може виступати на захист прив≥лењв дипломатичного корпусу протокольного (церемон≥ального) характеру (старшинства член≥в дипкорпусу щодо представник≥в м≥сцевоњ влади, участ≥ та м≥сц¤ дипкорпусу в церемон≥¤х тощо).
“ут назван≥, так би мовити, основн≥ типов≥ функц≥њ дуайЇна, в ¤к≥ можуть вноситис¤ корективи залежно в≥д особливостей кожноњ крањни.
«вичайно, становище дуайЇна дипкорпусу дозвол¤Ї йому займати в крањн≥ перебуванн¤ особливе, почесн≥ше становище, н≥ж звичайному глав≥ диппредставництва, в≥н може б≥льше перебувати на очах ¤к ур¤дових, д≥лових к≥л, так ≥ громадськост≥, преси, що, безумовно, позитивно впливаЇ на його авторитет. ƒуайЇн краще об≥знаний ≥з звича¤ми, традиц≥¤ми, протоколом крањни перебуванн¤, а тому може давати корисн≥ поради новоприбулим послам, ¤к≥, ¤к правило, саме його першого в≥дв≥дують з в≥зитом у дипломатичному корпус≥. ” часи рад¤нськоњ дипломат≥њ, щоб зайн¤ти пост дуайЇна у крањн≥, ¤ка викликала особливе зац≥кавленн¤, докладалос¤ чимало зусиль, зрештою, ¤к ≥ за становище дуайЇна в ћоскв≥, де, наприклад, дуайЇном упродовж 18 рок≥в був посол Ўвец≥њ –. —ульман, понад 10 рок≥в Ч посол анади ‘орд ≥ посол ј–™ћ. √алет.
2.5. ƒипломатичн≥ ≥мун≥тети ≥ прив≥лењ
« метою ефективного виконанн¤ покладених на них акредитуючою стороною повноважень, ≥ноземн≥ дипломати ≥ дипломатичн≥ представництва в крањн≥ перебуванн¤ забезпечуютьс¤ прив≥ле¤ми та ≥мун≥тетами, ¤к≥ гарантуЇ њм ¬≥денська конвенц≥¤ 1961 року.
≤мун≥тет (в≥д латинського "immunitus" Ч зв≥льненн¤ в≥д чогось) Ч це зв≥льненн¤ в≥д адм≥н≥стративноњ, крим≥нальноњ, цив≥льноњ юрисдикц≥њ крањни перебуванн¤. ќснова дипломатичних ≥мун≥тет≥в Ч особиста недоторканн≥сть дипломата. ¬≥н не може п≥дл¤гати арешту чи затриманню у будь-¤к≥й форм≥. ¬лада крањни перебуванн¤, зв≥льн¤ючи дипломата в≥д своЇњ юрисдикц≥њ, вживаЇ вс≥х необх≥дних заход≥в дл¤ запоб≥ганн¤ заз≥ханн¤м на його особисту свободу та г≥дн≥сть.
ѕрив≥лењ Ч це п≥льги, переваги (наприклад, зв≥льненн¤ в≥д податк≥в, митних збор≥в ≥ догл¤ду тощо), ¤к≥ р¤довим ≥ноземним громад¤нам не надаютьс¤. Ќадаючи ≥ноземним дипломатам особлив≥ права ≥ зв≥льн¤ючи њх в≥д своЇњ юрисдикц≥њ, держава, що приймаЇ, вважаЇ њх "абсолютно в≥льними" у виконанн≥ своЇњ м≥с≥њ. ÷ей принцип походить в≥д суверенного характеру держав та њхньоњ р≥вноправност≥ ¤к субТЇкт≥в м≥жнародного права.
ƒипломатичний ≥мун≥тет ≥ прив≥лењ надаютьс¤ дипломатичному персоналу, торговельним представникам (радникам, аташе), њхн≥м заступникам, аташе з питань оборони та њхн≥м пом≥чникам, спец≥альним аташе, а також розповсюджуютьс¤ на член≥в њхн≥х родин.
ƒл¤ п≥дтвердженн¤ приналежност≥ до дипломатичного персоналу дипломатам та членам њхн≥х родин служба державного протоколу ћ«— видаЇ на п≥дстав≥ закордонних паспорт≥в спец≥альн≥ картки, ¤к≥ Ї св≥дченн¤м того, що вони користуютьс¤ вс≥ма прив≥ле¤ми та ≥мун≥тетами. ƒипломати зац≥кавлен≥ за максимально короткий терм≥н отримати цей документ, бо т≥льки за його на¤вност≥ вони можуть ефективно виконувати своњ обовТ¤зки, вир≥шувати питанн¤, ¤к≥ стосуютьс¤ њхнього проживанн¤ в крањн≥ перебуванн¤.
ƒе¤к≥ крањни в дипломатичних паспортах не вказують дипломатичний ранг чи посаду в посольств≥, а вживають узагальнений терм≥н "дипломат" (√ана, «амб≥¤, «ањр, амерун, ≤нд≥¤ тощо) або "сп≥вроб≥тник закордонноњ служби" (Ќ≥гер≥¤, —≥нгапур тощо), або "ур¤довий службовець" (Ѕангладеш, ѕакистан тощо). ” ¬еликобритан≥њ взагал≥ не ≥снуЇ дипломатичних паспорт≥в, а в документах англ≥йських дипломат≥в Ї лише запис: "—п≥вроб≥тник дипломатичноњ служби њњ ¬еличност≥". ƒипломатичн≥ паспорти видають у —Ўј, в них робитьс¤ лише запис про те, що њхн≥ власники перебувають за кордоном за призначенн¤м ƒержавного департаменту. ” цих та ≥нших под≥бних випадках посольства, надсилаючи до ћ«— крањни перебуванн¤ ноти з запитом про видачу дипломатичноњ картки ≥ додаючи до нењ паспорти нових сп≥вроб≥тник≥в, вказують ранги (посади) цих прац≥вник≥в.
ѕри розгл¤д≥ питань реЇстрац≥њ паспорт≥в ≥ видач≥ документ≥в прац≥вникам адм≥н≥стративно-техн≥чного та обслуговуючого персоналу розшифруванн¤ њхн≥х спец≥альностей не вимагаЇтьс¤, њм також видаютьс¤ протоколом ћ«— службов≥ посв≥дченн¤, ¤к≥ гарантують певн≥ прив≥лењ та ≥мун≥тети.
¬≥дпов≥дно до ¬≥денськоњ конвенц≥њ, ≥снують дв≥ категор≥њ прив≥лењв та ≥мун≥тет≥в: так≥, що стосуютьс¤ дипломатичного представництва, й особист≥, що стосуютьс¤ глав ≥ персоналу диппредставництва.
ƒо першоњ категор≥њ ≥мун≥тет≥в належить недоторканн≥сть прим≥щень представництва. ѕредставники влади крањни перебуванн¤ можуть ув≥йти до них лише з дозволу глави представництва. ÷е стосуЇтьс¤ всього прим≥щенн¤ чи його частини, ¤кщо посольство знаходитьс¤ у загальному будинку, резиденц≥њ глави диппредставництва ≥ територ≥њ навколо прим≥щенн¤ посольства. ѕри цьому немаЇ значенн¤, чи ц≥ прим≥щенн¤ Ї власн≥стю акредитуючоњ держави, чи орендуютьс¤.
¬≥дпов≥дно до ¬≥денськоњ конвенц≥њ, держава перебуванн¤ зобовТ¤зана забезпечити належн≥ заходи захисту прим≥щенн¤ в≥д будь-¤кого проникненн¤ на його територ≥ю, нанесенн¤ збитк≥в ≥ порушенн¤ спокою сп≥вроб≥тник≥в посольства. ”се, що знаходитьс¤ на територ≥њ посольства, його засоби пересуванн¤ користуютьс¤ ≥мун≥тетом в≥д обшуку, рекв≥зиц≥њ, арешту ≥ виконавчих д≥й. Ќедоторканною Ї також оф≥ц≥йна кореспонденц≥¤ посольства, а дипломатична пошта не п≥дл¤гаЇ в≥дкриванню або затриманню. ƒипломатична пошта передаЇтьс¤ через дипломатичних курТЇр≥в або шл¤хом закодованих ≥ шифрованих депеш, дл¤ чого диппредставництву, за згодою крањни перебуванн¤, дозвол¤Їтьс¤ встановлювати спец≥альн≥ рад≥опередавач≥. ” дипломатичн≥й практиц≥ сьогодн≥ активно використовуЇтьс¤ також спос≥б так званоњ командирськоњ пошти, коли вона передаЇтьс¤ з командиром пов≥тр¤них суден своЇњ крањни, що також передбачаЇтьс¤ онвенц≥Їю 1961 року.
” випадку розриву дипломатичних в≥дносин та в≥дкликанн¤ глави ≥ персоналу (нав≥ть у раз≥ збройного конфл≥кту) держава перебуванн¤ повинна поважати й охорон¤ти прим≥щенн¤ представництва з його майном ≥ арх≥вами. јле, на жаль, цього правила далеко не завжди дотримуютьс¤, особливо п≥д час збройних конфл≥кт≥в у крањнах јз≥њ, јфрики та Ћатинськоњ јмерики.
«г≥дно з ¬≥денською конвенц≥Їю, у випадку збройного конфл≥кту держава перебуванн¤ повинна надати вс≥л¤ке спри¤нн¤ вс≥м особам, ¤к≥ користуютьс¤ ≥мун≥тетами ≥ прив≥ле¤ми, у полишенн≥ крањни перебуванн¤ в найкоротший терм≥н, надавши дл¤ цього в≥дпов≥дн≥ транспортн≥ засоби, в тому числ≥ й дл¤ перевезенн¤ њхнього майна.
ѕрим≥щенн¤ дипломатичного представництва не може використовуватис¤ дл¤ затриманн¤ будь-¤коњ особи чи дл¤ наданн¤ њй притулку, хоча це правило також порушуЇтьс¤, ≥ не завжди з вини дипломат≥в.
¬≥денська конвенц≥¤ п≥дтверджуЇ м≥жнародну практику так званого ф≥скального ≥мун≥тету, тобто зв≥льненн¤ диппредставництв в≥д ус≥х державних, районних чи мун≥ципальних податк≥в, збор≥в ≥ мита, кр≥м плати за конкретн≥ види обслуговуванн¤ (електроенерг≥ю, газ, воду, телефон, вив≥з см≥тт¤ тощо).
«г≥дно з онвенц≥Їю 1961 року, диппредставництвам надаЇтьс¤ низка п≥льг. “ак, наприклад, митн≥ прив≥лењ в≥дпов≥дно до ст. 36 дозвол¤ють ввозити в крањну перебуванн¤ без сплати мита предмети та обладнанн¤, необх≥дн≥ дл¤ оф≥ц≥йного використанн¤ в диппредставництв≥.
ƒозвол¤Їтьс¤ також використовувати прапор ≥ емблему (герб) акредитуючоњ держави на прим≥щенн¤х диппредставництва, включаючи резиденц≥ю, автомоб≥ль глави диппред- ставництва.
ƒо другоњ категор≥њ належать особист≥ ≥мун≥тети ≥ прив≥лењ дипломатичних сп≥вроб≥тник≥в, основним з ¤ких Ї особиста недоторканн≥сть. ” ¬≥денськ≥й конвенц≥њ (ст. 29) записано: "ƒержава перебуванн¤ зобовТ¤зана ставитис¤ до нього (тобто до дипломата. Ч ќ. —.) з належною повагою ≥ вживати вс≥ необх≥дн≥ заходи з метою попередженн¤ будь- ¤ких заз≥хань на його особу, свободу ≥ достоњнство".
ѕриватна резиденц≥¤ посла, ¤к ≥ його кореспонденц≥¤, майно та засоби пересуванн¤ також вважаютьс¤ недоторканними ≥ користуютьс¤ захистом.
ƒипломати користуютьс¤ ≥мун≥тетом в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у будь-¤ких випадках. ¬≥д ≥мун≥тету стосовно конкретного дипломата, ¤кщо в≥н вчинив ¤кийсь злочин, може в≥дмовитис¤ лише крањна, ¤ка його призначала, що буваЇ вкрай р≥дко, бо такий дипломат, ¤к правило, повертаЇтьс¤ додому ≥ прит¤гаЇтьс¤ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ¤к звичайний громад¤нин своЇњ крањни.
ƒипломати не зобовТ¤зан≥ давати св≥дченн¤, але можуть це робити з власного бажанн¤. ¬они користуютьс¤ також ≥мун≥тетом в≥д цив≥льноњ та адм≥н≥стративноњ юрисдикц≥њ Ч њх не можна оштрафувати чи п≥ддати ¤комусь ≥ншому адм≥н≥стративному покаранню; зв≥льн¤ютьс¤ в≥д вс≥х податк≥в, за вин¤тком непр¤мих, ¤к≥ здеб≥льшого включаютьс¤ в ц≥ну товару або обслуговуванн¤, в≥д ус≥х трудових, державних та в≥йськових зобовТ¤зань.
ћитн≥ прив≥лењ забезпечують глав≥ представництва та дипломатам право безмитного ввезенн¤ предмет≥в особистого користуванн¤ ≥ зв≥льненн¤ њхнього багажу в≥д митного огл¤ду, ¤кщо немаЇ п≥дозри щодо перевезенн¤ недозволених предмет≥в (наркотики, збро¤). Ќа превеликий жаль, так≥ порушенн¤ хоч ≥ дуже р≥дко, та все ж трапл¤ютьс¤.
ѕроте ≥мун≥тет ≥ прив≥лењ не зв≥льн¤ють дипломата та член≥в њхн≥х с≥мей в≥д обовТ¤зку поважати закони, укази, правила ≥ звичањ крањни перебуванн¤ ≥ в жодному раз≥ не дають дозволу втручатис¤ в њњ внутр≥шн≥ справи.
ќдним ≥з прив≥лењв дипломатичних сп≥вроб≥тник≥в посольства Ї можлив≥сть в≥льного пересуванн¤ територ≥Їю крањни перебуванн¤, за виключенн¤м зон, ¤к≥ закрит≥ дл¤ ≥ноземц≥в з м≥ркувань безпеки.
ƒипломатам ≥ членам њхн≥х с≥мей надають прив≥лењ та ≥мун≥тети й т≥ держави, територ≥ю ¤ких вони перетинають, аби прибути до м≥сц¤ прац≥ ≥ назад. ÷е стосуЇтьс¤ також безперешкодного проњзду адм≥н≥стративно-техн≥чного й обслуговуючого персоналу.
ƒипломатичн≥ прив≥лењ та ≥мун≥тети у повному обс¤з≥ надаютьс¤ ≥ главам держав ≥ ур¤д≥в, м≥н≥страм закордонних справ, представникам м≥жнародних орган≥зац≥й, ¤к≥ мають дипломатичний статус, ≥ншим громад¤нам, ¤к≥ мають дипломатичн≥ паспорти, видан≥ њм на законних п≥дставах.