–оль опитувань у збор≥ первинноњ соц≥альноњ ≥нформац≥њ
—еред метод≥в збору первинноњ соц≥альноњ ≥нформац≥њ найпопул¤рн≥шим Ї метод опитуванн¤, ¤кий у багатьох людей асоц≥юЇтьс¤ саме ≥з соц≥олог≥Їю.
ќпитуванн¤ - метод збору соц≥альноњ ≥нформац≥њ про досл≥джуваний об'Їкт п≥д час безпосереднього (≥нтерв'ю) чи
опосередкованого (анкетуванн¤) соц≥ально-психолог≥чного сп≥лкуванн¤ соц≥олога ≥ респондента шл¤хом реЇстрац≥њ
в≥дпов≥дей респондент≥в на сформульован≥ запитанн¤.
«а допомогою опитуванн¤ можна одержати ≥нформац≥ю, ¤ка не завжди
в≥дображена в документальних джерелах чи доступна пр¤мому спостереженню. ƒо опитуванн¤ вдаютьс¤,
коли необх≥дним, а часто ≥ Їдиним, джерелом ≥нформац≥њ Ї людина - безпосередн≥й учасник, представник,
нос≥й досл≥джуваних ¤вища чи процесу. ¬ербальна (словесна) ≥нформац≥¤, одержана завд¤ки цьому
методу, значно багатша, н≥ж невербальна. ¬она легше п≥ддаЇтьс¤ к≥льк≥сному опрацюванню та
анал≥зу, що даЇ змогу широко використовувати дл¤ цього обчислювальну техн≥ку. Ќа користь
цьому методу служить ≥ його ун≥версальн≥сть, оск≥льки п≥д час опитуванн¤ реЇструють мотиви
д≥¤льност≥ ≥ндив≥д≥в, результати ц≥Їњ д≥¤льност≥. ”се це забезпечуЇ опитуванню переваги щодо
методу спостереженн¤ або методу анал≥зу документ≥в.
ѕри опитуванн≥ надто важливою Ї взаЇмод≥¤ соц≥олога та опитуваного. ƒосл≥дник
втручаЇтьс¤ у повед≥нку респондента, що, звичайно, не може не позначитис¤ на результатах досл≥дженн¤.
≤нформац≥¤, одержана в≥д респондент≥в за допомогою опитуванн¤, в≥дображаЇ реальн≥сть т≥льки в тому
аспект≥, в ¤кому вона ≥снуЇ в св≥домост≥ опитуваних. “ому завжди сл≥д враховувати можливе спотворенн¤
≥нформац≥њ при застосуванн≥ опитуванн¤, що пов'¤зано з особливост¤ми процесу в≥дображенн¤ р≥зних
аспект≥в соц≥альноњ практики у св≥домост≥ людей.
ѕлануючи зб≥р ≥нформац≥њ методом опитуванн¤, сл≥д брати до уваги й умови, ¤к≥
можуть впливати на њњ ¤к≥сть. ќднак зважити на вс≥ обставини практично неможливо. “ому умови, не
вз¤т≥ до уваги, належать до випадкових чинник≥в. Ќими, наприклад, можуть бути м≥сце ≥ обставини
проведенн¤ опитуванн¤. —туп≥нь незалежност≥ ≥нформац≥њ в≥д впливу випадкових чинник≥в, тобто њњ
ст≥йк≥сть, називаЇтьс¤ над≥йн≥стю ≥нформац≥њ. ¬она залежить в≥д здатност≥ суб'Їкта давати одн≥ й
т≥ ж в≥дпов≥д≥ на одн≥ й т≥ сам≥ запитанн¤, визначаЇтьс¤ незм≥нн≥стю цих запитань ≥ вар≥ант≥в
в≥дпов≥дей на них дл¤ вс≥Їњ обраноњ сукупност≥ респондент≥в або кожноњ з њњ груп.
ƒл¤ п≥двищенн¤ над≥йност≥ ≥нформац≥њ сл≥д дбати про незм≥нн≥сть ¤комога б≥льшоњ
к≥лькост≥ умов збору ≥нформац≥њ: м≥сцевих обставин опитуванн¤, пор¤дку формулюванн¤ запитань ≥
в≥дпов≥дей на них, вплив≥в досл≥дник≥в на респондент≥в у процес≥ сп≥лкуванн¤.
ƒл¤ одержанн¤ достов≥рноњ ≥нформац≥њ необх≥дно, щоб опитуваний:
¬ажливо також, щоб опитуваний не т≥льки м≥г, а й хот≥в щиро в≥дпов≥сти на запитанн¤.
як≥сть первинноњ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ значною м≥рою залежить в≥д вим≥рювального
≥нструменту - соц≥олог≥чного питальника (бланк ≥нтерв'ю, анкета). ритер≥¤ми њх оц≥нки Ї ст≥йк≥сть ≥ обірунтован≥сть.
—т≥йк≥сть ≥нструменту вим≥рюванн¤ - ступ≥нь в≥дтворенн¤ результат≥в вим≥рюванн¤ за повторного використанн¤
цього ≥нструменту на одн≥й ≥ т≥й сам≥й груп≥ ≥ за тих самих умов.
ожне опитуванн¤ починаЇтьс¤ з фази адаптац≥њ, п≥д час ¤коњ у респондента створюють
мотивац≥ю до в≥дпов≥д≥ на запитанн¤ ≥ готують його до досл≥дженн¤. ‘аза адаптац≥њ складаЇтьс¤ ≥з зверненн¤
≥ дек≥лькох перших запитань. «верненн¤ Ї зав'¤зкою, початком опитуванн¤. ўоб респондент зм≥г надати
потр≥бну ≥нформац≥ю, необх≥дно п≥дготувати його до цього: по¤снити зм≥ст питальника, мету опитуванн¤,
при робот≥ з анкетою - правила њњ заповненн¤, ≥, поступово ставл¤чи запитанн¤, п≥двестийого до теми
досл≥дженн¤. ќсновне завданн¤ - встановити контакт з респондентом, "зав'¤зати розмову". “ому нер≥дко
соц≥олог формулюЇ спершу запитанн¤, в≥дпов≥д≥ на ¤к≥ не дають пов'¤заноњ з темою досл≥дженн¤ ≥нформац≥њ,
але залучають опитуваного до розмови.
—кладн≥ше сформувати в опитуваних мотивац≥ю до участ≥ у досл≥дженн≥. ƒл¤ цього
необх≥дно њх зац≥кавити, зачепивши актуальн≥ життЇв≥ проблеми. ‘ормулюванн¤ мети досл≥дженн¤,
по¤сненн¤ можливост≥ використанн¤ його результат≥в дл¤ задоволенн¤ потреб респондент≥в - все це
актуал≥зуЇ участь в опитуванн≥, стимулюЇ прагненн¤ респондента надати достов≥рну ≥нформац≥ю.
ќднак досл≥дженн¤ не завжди пов'¤зан≥ з потребами опитуваних. “ак, при опитуванн≥
експерт≥в зверненн¤ повинно в≥дпов≥дати таким мотивам, ¤к престижн≥ м≥ркуванн¤, прагненн¤ принести
користь ≥ншим. ƒо опитуваного звертаютьс¤ ¤к до компетентного спец≥ал≥ста, експерта з досл≥джуваноњ проблеми.
Ќа в≥рог≥дн≥сть одержаноњ в процес≥ опитуванн¤ ≥нформац≥њ впливаЇ побоюванн¤ респондента,
що його в≥дверт≥ в≥дпов≥д≥ стануть в≥домими ≥ншим люд¤м, кер≥вництву ≥ будуть використан≥ йому
на шкоду. јнон≥мне опитуванн¤ зменшуЇ вплив цього чинника ≥ п≥двищуЇ достов≥рн≥сть соц≥олог≥чних даних.
ќсновний зм≥ст другоњ фази опитуванн¤ - дос¤гненн¤ поставленоњ мети - пол¤гаЇ
у збор≥ основноњ ≥нформац≥њ, необх≥дноњ дл¤ вир≥шенн¤ сформульованих завдань. ” процес≥ в≥дпов≥д≥ на
основну, а в≥дпов≥дно ≥ найб≥льшу за обс¤гом? частину питальника зац≥кавлен≥сть респондента може
поступово згасати. ƒл¤ стимулюванн¤ њњ використовують функц≥онально-психолог≥чн≥ питанн¤, ¤к≥
несуть смислов≥ навантаженн¤, становл¤ть певний ≥нтерес, зн≥мають втому ≥ п≥двищують мотивац≥ю опитуваних.
ќстанн¤ фаза - завершенн¤ опитуванн¤. Ќаприк≥нц≥ питальника вм≥щують
функц≥онально-психолог≥чн≥ "легк≥" запитанн¤, ¤к≥ зн≥мають напруженн¤ у респондента ≥ дають
змогу йому ви¤вити своњ почутт¤.
ќпитуванн¤ класиф≥кують за р≥зними критер≥¤ми. «а характером взаЇмозв'¤зк≥в
соц≥олога ≥ респондента њх под≥л¤ють на заочн≥ (анкетн≥) та очн≥ (≥нтерв'ю), кожен з ¤ких маЇ
своњ р≥зновиди; за ступенем формал≥зац≥њ - стандартизован≥ ≥ нестандартизован≥ (в≥льн≥); за
частотою проведенн¤ - одноразов≥ й багаторазов≥; за охопленн¤м об'Їкта - суц≥льн≥ й
виб≥рков≥. —пециф≥чними видами Ї опитуванн¤ експерт≥в, соц≥ометр≥¤.
¬иди опитувань
«аочн≥ (анкетн≥) опитуванн¤
ќдним з найпоширен≥ших вид≥в опитуванн¤ Ї анкетуванн¤, ¤ке
передбачаЇ самост≥йне заповненн¤ анкети респондентом. ¬икористовуючи роздаткову,
поштову чи надруковану у прес≥ анкету, досл≥дник з м≥н≥мальною техн≥чною допомогою
за короткий час може з≥брати первинну ≥нформац≥ю в≥д сотень респондент≥в. «абезпечуючи
повну анон≥мн≥сть, метод анкетуванн¤ даЇ змогу ефективн≥ше досл≥джувати морально-етичн≥ проблеми.
јнкета - тиражований документ, ¤кий м≥стить певну сукупн≥сть запитань, сформульованих ≥ пов'¤заних м≥ж собою за встановленими правилами.
ќск≥льки анкету респондент заповнюЇ самост≥йно, особливо важливе значенн¤ мають
структура запитань, мова ≥ стиль њх формулюванн¤, рекомендац≥њ щодо заповненн¤ анкети, а також њњ
граф≥чне оформленн¤. ѕочинаЇтьс¤ вона вступною частиною, в ¤к≥й зазначають, хто, з ¤кою метою
проводить опитуванн¤, вм≥щують ≥нструкц≥ю щодо заповненн¤ анкети, зосереджують увагу на способ≥
њњ поверненн¤ п≥сл¤ заповненн¤, њњ текст повинен створити у респондента настр≥й сп≥вроб≥тництва.
¬ступну частину найчаст≥ше розм≥щують на титульному аркуш≥.
Ќаступним структурним елементом анкети Ї контактн≥ запитанн¤. њх мета -
зац≥кавити респондента, полегшити йому входженн¤ у проблему. “ому вони повинн≥ бути простими
за формулюванн¤м, передбачати достатньо легк≥ в≥дпов≥д≥ на них.
—утн≥сну ≥нформац≥ю м≥ст¤ть основн≥ запитанн¤, зм≥ст ¤ких повн≥стю визначаЇтьс¤
ц≥л¤ми ≥ завданн¤ми досл≥дженн¤. Ќайкраще, ¤кщо кожному окремому завданню в≥дпов≥даЇ певний блок
запитань, а перех≥д до нового супроводжуЇтьс¤ по¤сненн¤ми. Ќаприклад: "Ќа цьому зак≥нчуЇмо розмову
про ¬ашу роботу. “епер дек≥лька запитань про ¬аш≥ можливост≥ щодо проведенн¤ в≥льного часу".
ѕ≥сл¤ основних вм≥щують запитанн¤ дл¤ з'¤суванн¤ соц≥ально-демограф≥чних
характеристик респондент≥в. Ќаприк≥нц≥ дають дек≥лька запитань, ¤к≥ повинн≥ зн¤ти психолог≥чне
напруженн¤ в опитуваних, допомогти њм усв≥домити необх≥дн≥сть ≥ значущ≥сть зд≥йсненоњ ними роботи.
«апитанн¤ анкети Ї висловлюванн¤ми, розрахованими на одержанн¤ ≥нформац≥њ, що даЇ
змогу операц≥онал≥зувати ознаки певного соц≥ального ¤вища.
Cхема 21. –≥зновиди запитань анкет
«а структурою запитанн¤ анкети класиф≥кують на в≥дкрит≥, нап≥взакрит≥,
закрит≥ (цю групу запитань, у свою чергу, под≥л¤ють на альтернативн≥ й неальтернативн≥).
” закритих запитанн¤х респонденту дають повний перел≥к вар≥ант≥в в≥дпов≥дей, пропонуючи
обрати один або дек≥лька з них. ѓх под≥л¤ють на альтернативн≥ (коли необх≥дно вибрати
т≥льки один вар≥ант в≥дпов≥д≥) ≥ неальтернативн≥ ("питанн¤-меню", ¤к≥ допускають виб≥р
к≥лькох вар≥ант≥в в≥дпов≥дей). ¬≥дкрит≥ запитанн¤ не пропонують жодних вар≥ант≥в
в≥дпов≥дей, ≥ респондент може висловлюватис¤ на власний розсуд. Ќап≥взакрит≥ запитанн¤ в
перел≥ку запропонованих в≥дпов≥дей мають позиц≥њ "≥нше" або "що ще?".
«а формою вид≥л¤ють пр¤м≥ та непр¤м≥ запитанн¤. ѕр¤м≥ запитанн¤ дають
змогу одержати ≥нформац≥ю безпосередньо в≥д респондента ("„и задоволен≥ ¬и своЇю роботою?"). оли
ж в≥д респондента необх≥дно одержати критичну думку про нього, ≥нших людей, негативн≥ ¤вища житт¤,
використовують непр¤м≥ запитанн¤, пропонучи на його розгл¤д у¤вну ситуац≥ю, ¤ка не вимагаЇ
самооц≥нки конкретно його ¤костей та обставин його д≥¤льност≥.
ќсновн≥ запитанн¤ спр¤мован≥ на зб≥р ≥нформац≥њ про зм≥ст досл≥джуваного ¤вища; неосновн≥ -
на з'¤суванн¤ основного запитанн¤ (запитанн¤-ф≥льтри), перев≥рку щирост≥, правдивост≥ в≥дпов≥дей респондента
(контрольн≥ запитанн¤), встановленн¤ контакту з респондентом (контактн≥). «а зм≥стом њх под≥л¤ють на:
запитанн¤ про факти повед≥нки, спр¤мован≥ на ви¤вленн¤ вчинк≥в, д≥й та результат≥в д≥¤льност≥ людей;
запитанн¤ про факти св≥домост≥ (ви¤вл¤ють думки, мотиви, оц≥нки, оч≥куванн¤, плани респондент≥в
на майбутнЇ); запитанн¤ про особист≥сть респондента (соц≥ально-демограф≥чний блок запитань,
що ви¤вл¤ють в≥к, стать, нац≥ональн≥сть, осв≥ту, профес≥ю, с≥мейний стан та ≥нш≥ статусн≥
характеристики респондент≥в).
ѕ≥двищенню достов≥рност≥ служить ≥ забезпеченн¤ можливост≥ дл¤ респондента
ухилитис¤ в≥д в≥дпов≥д≥ або дати невизначену в≥дпов≥дь. « ц≥Їю метою в анкет≥ передбачають так≥
вар≥анти в≥дпов≥дей, ¤к "мен≥ важко в≥дпов≥сти", "¤к коли", "буваЇ по-р≥зному" тощо. ¬ажливо
також, щоб запитанн¤ не мали у своњх формулюванн¤х ¤вних або не¤вних п≥дказок. ѕри формулюванн≥
оц≥ночних запитань ≥ вар≥ант≥в в≥дпов≥дей обов'¤зково стежать за збалансован≥стю позитивних ≥
негативних суджень.
—уттЇве значенн¤ маЇ ≥ зовн≥шн≥й вигл¤д анкети: ¤к≥сть паперу, ч≥тк≥сть
шрифту. “екст запитанн¤ ≥ вар≥анти в≥дпов≥дей доц≥льно друкувати р≥зними шрифтами. ÷е
стосуЇтьс¤ також нумерац≥њ запитань ≥ в≥дпов≥дей, р≥зноман≥тних по¤снень. «начну роль у
граф≥чному оформленн≥ в≥д≥грають ≥люстративн≥ матер≥али, вказ≥вн≥ стр≥лки. ¬они зн≥мають
втому, дають змогу адекватно сприйн¤ти зм≥ст запитанн¤, вказують на перех≥д до новоњ теми тощо.
¬изначаючи обс¤г анкети, сл≥д враховувати, що час на њњ заповненн¤ не повинен перевищувати 40- 50 хвилин.
«агалом запитанн¤ повинн≥ в≥дпов≥дати завданн¤м досл≥дженн¤, тобто забезпечувати
одержанн¤ ≥нформац≥њ саме про досл≥джуван≥ ознаки, а також можливост¤м респондент≥в ¤к джерел ≥нформац≥њ.
” сучасних соц≥олог≥чних досл≥дженн¤х використовують к≥лька вид≥в анкетуванн¤: роздаткове,
поштове, надруковане у прес≥. Ќайпоширен≥шим Ї роздаткове анкетуванн¤, за ¤кого респондент
одержуЇ анкету безпосередньо з рук соц≥олога. ÷ей вид анкетуванн¤ найнад≥йн≥ший, гарантуЇ
добросов≥сне заповненн¤ анкет, майже стов≥дсоткове њх поверненн¤, але багато в чому залежить
≥ в≥д ум≥нн¤ соц≥олога встановити психолог≥чний контакт з респондентами, створити спри¤тливу
атмосферу при опитуванн≥.
ѕоштове анкетуванн¤ пол¤гаЇ в розсиланн≥ анкет та одержанн≥ на них
в≥дпов≥дей поштою. —уттЇва його перевага пол¤гаЇ у в≥дносно низьк≥й вартост≥, простот≥
орган≥зац≥њ (з п≥дготовкою досл≥дженн¤, в ¤кому розсилаЇтьс¤ 2-3 тис¤ч≥ анкет, легко справл¤ютьс¤
2-3 особи). ¬оно даЇ змогу одночасно провести опитуванн¤ на велик≥й територ≥њ, в тому числ≥ у
важкодо-ступних районах. Ќезалежн≥сть в≥дпов≥дей респондент≥в в≥д впливу ≥нтерв'юера також
спри¤Ї п≥двищенню над≥йност≥ результат≥в соц≥олог≥чного досл≥дженн¤. ўе одна перевага -
можлив≥сть респондента самост≥йно обирати зручний дл¤ нього час заповненн¤ анкети.
¬одночас поштове анкетуванн¤ маЇ чимало недол≥к≥в. ќсновний з них -
неповне поверненн¤ анкет (не вс≥ респонденти заповнюють анкети ≥ надсилають њх досл≥дникам),
хоч це великою м≥рою залежить ≥ в≥д квал≥ф≥кованост≥ соц≥олога (процес поверненн¤ анкет за
поштового опитуванн¤ теж керований). ўе один недол≥к - в≥дм≥нн≥сть тих, хто заповнив ≥
над≥слав поштову анкету, в≥д тих, хто ухиливс¤ в≥д участ≥ в опитуванн≥, тобто зм≥щенн¤
виб≥рки. Ќер≥дко надход¤ть в≥дпов≥д≥ не в≥д тих, кому надсилались анкети. –еспондент
≥нод≥ не сам заповнюЇ анкету, а "перекладаЇ" це на когось ≥з член≥в с≥м'њ. Ќе можна
повн≥стю виключити ≥ групове заповненн¤, використанн¤ порад ≥нших ос≥б.
ќстанн≥м часом набуваЇ поширенн¤ друковане у прес≥ анкетуванн¤. ≥льк≥сть
повернутих анкет при цьому незначна, ¤к правило, не б≥льше к≥лькох в≥дсотк≥в читач≥в конкретного виданн¤.
јле за значного тиражу можна одержати велику к≥льк≥сть заповнених анкет. ќднак ≥ тод≥ сл≥д обережно
анал≥зувати емп≥ричн≥ дан≥, не посп≥шати з поширенн¤м висновк≥в на вс≥х читач≥в. —уть не в тому, що
соц≥ально-демограф≥чний склад тих, хто в≥дпов≥в на анкету, в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д "паспортних" характеристик
аудитор≥њ. ¬ажлив≥ше, що т≥, хто в≥дпов≥в на анкету, в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д "мовчазноњ б≥льшост≥" або
своњм ставленн¤м до конкретного виданн¤, або своњм баченн¤м ≥ розум≥нн¤м досл≥джуваноњ проблеми,
або тим й ≥ншим одночасно. —умарн≥ статистичн≥ розпод≥ли в≥дпов≥дей важко ≥нтерпретувати. ¬одночас
≥з загального масиву заповнених анкет майже завжди можна вид≥лити однор≥дн≥ п≥дмасиви, ¤к≥ належать
респондентам конкретних соц≥ально-демограф≥чних груп. ј це в≥дкриваЇ спри¤тлив≥ можливост≥ дл¤
досл≥дженн¤ диференц≥ац≥њ думок, пропозиц≥й, властивих р≥зним групам респондент≥в. „асто учасники
опитуванн¤ супроводжують заповнен≥ анкети листами, в ¤ких дають розгорнуту аргументац≥ю свого
ставленн¤ до порушуваноњ проблеми. ѕод≥бн≥ само≥нтерв'ю значно збагачують первинну ≥нформац≥ю ≥ поглиблюють науковий анал≥з.
ћетод ≥нтерв'ю
” практиц≥ соц≥олог≥чних опитувань метод ≥нтерв'ю використовують р≥дше, н≥ж анкетуванн¤. ÷е зумовлено передус≥м деф≥цитом спец≥ально п≥дготовлених ≥нтерв'юер≥в.
—оц≥олог≥чне ≥нтерв'ю - метод збору соц≥альноњ ≥нформац≥њ, що грунтуЇтьс¤ на вербальн≥й соц≥ально-психолог≥чн≥й
взаЇмод≥њ м≥ж ≥нтерв'юером ≥ респондентом з метою одержанн¤ даних, ¤к≥ ц≥кавл¤ть досл≥дника.
ѕор≥вн¤но з анкетуванн¤м ≥нтерв'ю маЇ певн≥ переваги ≥ недол≥ки. √оловна в≥дм≥нн≥сть
м≥ж ними пол¤гаЇ у форм≥ контакту досл≥дника та опитуваного. «а анкетуванн¤ њх сп≥лкуванн¤ опосередковуЇтьс¤
текстом; питанн¤, вм≥щен≥ в анкет≥, респондент ≥нтерпретуЇ самост≥йно, ф≥ксуючи в≥дпов≥д≥ в анкет≥.
ѕ≥д час ≥нтерв'ю контакт м≥ж досл≥дником ≥ респондентом зд≥йснюЇтьс¤ за
допомогою ≥нтерв'юера, ¤кий ставить запитанн¤, передбачен≥ досл≥дженн¤м, орган≥зовуЇ ≥ спр¤мовуЇ
бес≥ду з кожною окремою людиною, ф≥ксуЇ одержан≥ в≥дпов≥д≥ зг≥дно з ≥нструкц≥Їю.
ƒл¤ одержанн¤ одного й того самого обс¤гу ≥нформац≥њ при використанн≥ методу
≥нтерв'ю досл≥дник витрачаЇ б≥льше часу ≥ засоб≥в, н≥ж при анкетуванн≥. ƒодаткових витрат вимагають
п≥дб≥р ≥ навчанн¤ ≥нтерв'юер≥в, контроль за ¤к≥стю њх роботи. ¬одночас розширюютьс¤ можливост≥ щодо
п≥двищенн¤ над≥йност≥ з≥браних даних за рахунок зменшенн¤ к≥лькост≥ тих, що уникли опитуванн¤,
скороченн¤ р≥зноман≥тних техн≥чних помилок. ”часть ≥нтерв'юера даЇ змогу максимально
пристосовувати запитанн¤ бланка-≥нтерв'ю до можливостей респондента. ≤нтерв'юер може завжди
тактовно допомогти респондентов≥, ¤кщо ¤кесь ≥з запитань видастьс¤ незрозум≥лим.
як≥сть одержаноњ п≥д час ≥нтерв'ю ≥нформац≥њ залежить в≥д особливостей
основних компонент≥в процесу сп≥лкуванн¤: питальника, ≥нтерв'юера, респондента, обставин ≥нтерв'ю.
≤нтерв'ю найчаст≥ше провод¤ть за м≥сцем роботи, зан¤ть ≥ за м≥сцем проживанн¤. ѕерший вар≥ант
доц≥льн≥ший при досл≥дженн≥ виробничих або навчальних колектив≥в, коли предмет досл≥дженн¤
пов'¤заний з њх д≥¤льн≥стю. ≤нтерв'ю за м≥сцем проживанн¤ ефективн≥ше, ¤кщо предмет опитуванн¤
стосуЇтьс¤ проблем, про ¤к≥ зручн≥ше вести мову в неоф≥ц≥йн≥й обстановц≥ (пол≥тика, в≥дпочинок,
побут). Ќезалежно в≥д м≥сц¤ проведенн¤ ≥нтерв'ю, сл≥д подбати про усуненн¤ або хоча б зниженн¤
тиску "трет≥х" ос≥б, присутн≥сть ¤ких впливаЇ на психолог≥чний контекст ≥нтерв'ю ≥ може
спричинити деформац≥ю зм≥сту в≥дпов≥дей респондента.
«а техн≥кою проведенн¤ розр≥зн¤ють в≥льне, формал≥зоване (стандартизоване) ≥ нап≥встандартизоване ≥нтерв'ю.
¬≥льне ≥нтерв'ю - тривала бес≥да за загальною програмою без ч≥ткоњ детал≥зац≥њ запитань.
«а формал≥зованого (стандартизованого) ≥нтерв'ю сп≥лкуванн¤ ≥нтерв'юера ≥ респондента
регламентовано детально розробленим питальником та ≥нструкц≥Їю ≥нтерв'юера, ¤кий зобов'¤заний
точно дотримуватись сформульованих запитань та њх посл≥довност≥. ” стандартизованому ≥нтерв'ю,
¤к правило, переважають закрит≥ запитанн¤. Ќап≥встандартизоване ≥нтерв'ю поЇднуЇ в соб≥ особливост≥ двох попередн≥х вид≥в.
«а процедурою проведенн¤ ≥нтерв'ю класиф≥кують на: панельне - багаторазове ≥нтерв'ю одних ≥ тих
самих респондент≥в з одних ≥ тих самих питань через певн≥ пром≥жки часу; групове - запланована
бес≥да, у процес≥ ¤коњ досл≥дник прагне започаткувати дискус≥ю в груп≥; кл≥н≥чне ≥нтерв'ю -
довготривала, глибока бес≥да, мета ¤коњ одержати ≥нформац≥ю про внутр≥шн≥ спонуки, мотиви,
схильност≥ респондент≥в; фокусоване ≥нтерв'ю - короткочасна бес≥да, мета ¤коњ в отримайн≥
≥нформац≥њ про конкретну проблему, процес чи ¤вище, про реакц≥њ суб'Їкта на задану д≥ю.
«а типом респондент≥в ≥нтерв'ю бувають: з в≥дпов≥дальною особою, з експертом, з р¤довим респондентом.
¬ останн≥ роки ≥нтенсивно використовують телефонне ≥нтерв'ю, ¤ке даЇ змогу оперативно з≥брати
≥нформац≥ю про певний процес. ¬оно може бути т≥льки короткотривалим ≥ т≥льки щодо ос≥б, ¤к≥
мають телефон, тому не вважаЇтьс¤ репрезентативним.
√оловною ф≥гурою ≥нтерв'ю, його найактивн≥шим суб'Їктом завжди Ї ≥нтерв'юер, в≥д особистост≥
¤кого багато в чому залежать достов≥рн≥сть ≥ над≥йн≥сть одержаноњ ≥нформац≥њ. ¬≥н повинен бути ерудованим,
товариським, спостережливим, дисципл≥нованим, морально ≥ ф≥зично витривалим, добре знати тему ≥ техн≥ку
веденн¤ ≥нтерв'ю.
ќдна з основних умов, ¤к≥ впливають на достов≥рн≥сть ≥ над≥йн≥сть ≥нформац≥њ, - на¤вн≥сть
¤к≥сного питальника ≥ дотриманн¤ правил його застосуванн¤.
ѕитальник - документ, в ¤кому сформульован≥ й тематично згрупован≥ питанн¤, передбачено м≥сце дл¤ запис≥в в≥дпов≥дей на них.
ƒо питальник≥в додають так зван≥ протоколи ≥нтерв'юера, ¤к≥ м≥ст¤ть основн≥ в≥домост≥ про процес ≥нтерв'ю.
Ќа ≥нтерв'ю впливають м≥сце, конкретн≥ обставини, тривал≥сть його проведенн¤,
(найчаст≥ше респондент погоджуЇтьс¤ на короткотривале ≥нтерв'ю).
ћетод ≥нтерв'ю даЇ змогу одержати глибинну ≥нформац≥ю про думки, погл¤ди,
мотиви, у¤вленн¤ респондент≥в. —уттЇвою його особлив≥стю Ї здеб≥льшого зац≥кавлен≥сть респондента
опитуванн¤м, ¤ка забезпечуЇтьс¤ особистим контактом учасник≥в ≥нтерв'ю.
ќднак орган≥зац≥¤ ≥ проведенн¤ ≥нтерв'ю наштовхуютьс¤ на певн≥ труднощ≥,
пов'¤зан≥ з пошуком психолог≥чного контакту з респондентом; значними матер≥альними й часовими
затратами; трудом≥стк≥стю п≥дготовки ≥нтерв'юер≥в; забезпеченн¤м анон≥мност≥ ≥нтерв'ю.
ќсобливост≥ ≥нтерв'ю зумовили його широке використанн¤ в проблемних досл≥дженн¤х,
при вивченн≥ громадськоњ думки, телефонних, контрольних, виб≥ркових та експертних опитуванн¤х.
ћетод експертних оц≥нок
ѕ≥д час масових опитувань (анкетуванн¤, ≥нтерв'ю, поштове опитуванн¤, телефонне
≥нтерв'ю) джерелом соц≥альноњ ≥нформац≥њ про певн≥ аспекти об'Їкта досл≥дженн¤ Ї представники цього
самого об'Їкта. ќднак на практиц≥ буваЇ важко або взагал≥ неможливо встановити нос≥¤ проблеми ≥
в≥дпов≥дно використати його ¤к джерело ≥нформац≥њ. Ќайчаст≥ше так≥ ситуац≥њ пов'¤зан≥ з≥ спробами
прогнозуванн¤ зм≥ни соц≥ального ¤вища, процесу, об'Їктивного оц≥нюванн¤ таких аспект≥в д≥¤льност≥
й особист≥сних рис людей, щодо ¤ких њх самооц≥нка може бути неадекватною. “ака ≥нформац≥¤ може
надходити т≥льки в≥д компетентних ос≥б - експерт≥в, ¤к≥ мають глибок≥ знанн¤ про предмет чи об'Їкт досл≥дженн¤.
‘ормуючи групу експерт≥в, на першому етап≥ њх в≥дбору доц≥льно скористатис¤ такими
критер≥¤ми, ¤к р≥д зан¤ть ≥ стаж роботи з певного проф≥лю. ѕопередн≥й список експерт≥в може бути широким,
але надал≥ його доц≥льно звузити, залишивши в ньому найп≥дготовлен≥ших ос≥б. √оловний серед ус≥х критер≥њв
в≥дбору експерт≥в - компетентн≥сть. ƒл¤ визначенн¤ њњ р≥вн¤ використовують два методи: самооц≥нку експерт≥в
≥ колективну оц≥нку авторитетност≥ кожного з кандидат≥в в експерти (наприклад, з допомогою соц≥о-метричного опитуванн¤).
ћетод колективноњ оц≥нки застосовують дл¤ формуванн¤ групи експерт≥в,
коли вони знають один одного ¤к спец≥ал≥сти. “ака ситуац≥¤ найчаст≥ше трапл¤Їтьс¤ серед творчих людей, в≥домих пол≥тик≥в, економ≥ст≥в.
ƒо основних функц≥й методу експертноњ оц≥нки в соц≥олог≥чному досл≥дженн≥ належать:
прогноз тенденц≥й розвитку р≥зних ¤вищ ≥ процес≥в соц≥альноњ д≥йсност≥;
оц≥нка р≥вн¤ достов≥рност≥ даних, одержаних з допомогою масових опитувань;
атестац≥¤ колективу (його член≥в) за р≥внем профес≥онал≥зму, трудовоњ активност≥ тощо.
ѕрогностична експертна оц≥нка може бути застосована щодо будь-¤ких соц≥альних ¤вищ, процес≥в,
глобальних ≥ локальних проблем.
¬ експертних опитуванн¤х анон≥мн≥сть, ¤к правило, втрачаЇ будь-¤кий смисл, оск≥льки експерт Ї
активним учасником наукового досл≥дженн¤. —проба приховати в≥д нього мету досл≥дженн¤, перетворивши його на
пасивне джерело ≥нформац≥њ, може призвести до втрати його дов≥ри до орган≥затор≥в досл≥дженн¤.
ќсновний ≥нструментар≥й експертних опитувань (анкета, бланк-≥нтерв'ю) розроблений
за спец≥альною програмою. Ќа в≥дм≥ну в≥д масового опитуванн¤, програма опитуванн¤ експерт≥в не так
детал≥зована ≥ маЇ переважно концептуальний характер. якщо досл≥дник не наважуЇтьс¤ сформулювати
прогностичн≥ судженн¤, то в анкету експерта вм≥щують в≥дкрит≥ запитанн¤, ¤к≥ передбачають повну
свободу вибору форми в≥дпов≥д≥.
ѕроцедура опитуванн¤ експерт≥в може бути очною чи заочною (поштове опитуванн¤,
телефонне ≥нтерв'ю). ќдна з найпрост≥ших форм експертного прогнозу - обм≥н думками. ¬она передбачаЇ
одночасну присутн≥сть ус≥х експерт≥в за "круглим столом", де ≥ в≥дбуваЇтьс¤ з'¤суванн¤ дом≥нуючоњ
позиц≥њ з порушеного досл≥дником дискус≥йного питанн¤. ќбговоренн¤ проблеми може в≥дбуватис¤ в
к≥лька тур≥в, поки не буде вироблена узгоджена оц≥нка.
ѕ≥д час виробленн¤ управл≥нських р≥шень за допомогою соц≥олог≥чних досл≥джень
≥нод≥ постаЇ проблема достов≥рност≥ результат≥в масового опитуванн¤, правом≥рност≥ сформульованих
на њх основ≥ висновк≥в. …детьс¤ про оц≥нку компетентност≥ висловлених респондентами м≥ркувань.
ƒл¤ цього складають анкету експерта, ¤ка м≥стить в основному закрит≥ питанн¤, ¤к≥ за структурою
≥дентичн≥ питанн¤м анкети масового опитуванн¤. «авданн¤ експерта пол¤гаЇ в тому, щоб з урахуванн¤м
об'Їктивноњ ситуац≥њ та чинник≥в, ¤к≥ ц≥кавл¤ть досл≥дника, висловити щодо поставлених питань
неупереджен≥, всеб≥чно виважен≥ м≥ркуванн¤.
ќстанн≥м часом використовують ≥ такий р≥зновид методу експертноњ оц≥нки, ¤к
атестац≥¤, коли експертами Ї кер≥вники закладу, колективу чи спец≥альна атестац≥йна ком≥с≥¤. —труктура
атестац≥йного листа, ¤кий заповнюють експерти колективно, зумовлена системою показник≥в, за ¤кими
оц≥нюють члена колективу чи колектив загалом.
ћетод експертноњ оц≥нки поширений у розв≥дувальних ≥ проблемних досл≥дженн¤х
дл¤ одержанн¤ попередн≥х в≥домостей про об'Їкт, предмет анал≥зу, дл¤ уточненн¤ г≥потез ≥ завдань
основного досл≥дженн¤, дл¤ визначенн¤ умов експерименту, а також при оц≥нюванн≥ його ефективност≥.
—оц≥ометричне опитуванн¤
—пециф≥чними та особливо ефективними при вивченн≥ малих груп Ї методи соц≥ометр≥њ. ћала
група - реально ≥снуюче утворенн¤, в ¤кому люди об'Їднан≥ певною сп≥льною ознакою, сп≥льною д≥¤льн≥стю
або живуть в ≥дентичних умовах, обставинах ≥ певним чином усв≥домлюють свою належн≥сть до цього
утворенн¤. “ерм≥н "соц≥ометр≥¤" (лат. societas - сп≥льн≥сть, сусп≥льство ≥ metria - вим≥рюванн¤) означаЇ
вим≥рюванн¤ м≥жособист≥сних взаЇмин у груп≥. ” сусп≥льних науках його почали використовувати
наприк≥нц≥ XIX ст. у зв'¤зку з≥ спробами застосуванн¤ при вивченн≥ соц≥альних ¤вищ математичних
метод≥в. ќсновна заслуга у створенн≥ методолог≥њ соц≥ометричних досл≥джень, сукупност≥ вим≥рювальних
процедур ≥ математичних метод≥в обробки первинноњ ≥нформац≥њ належить американському соц≥опсихологу
ƒжекобу ћорено (1892-1974). ¬иробивши систему структурного анал≥зу малих груп, в≥н сформулював ≥
стратег≥чне завданн¤ соц≥ометр≥њ, ¤ке, на його думку, пол¤гаЇ у забезпеченн≥ таких умов на виробництв≥ та в житловому прим≥щенн≥, за ¤ких люди працювали б ≥ жили в симпатичному ≥ симпатизуючому њм оточенн≥.
—оц≥ометричний метод опитуванн¤ - один з р≥зновид≥в опитуванн¤, ¤кий використовують дл¤ вивченн¤
внутр≥колективних зв'¤зк≥в з'¤суванн¤м стосунк≥в м≥ж членами колективу.
…ого застосовують дл¤ досл≥дженн¤ м≥жособист≥сних ≥ м≥жгрупових стосунк≥в з
метою њх пол≥пшенн¤. ¬≥н даЇ змогу соц≥ологов≥ вивчити склад малих соц≥альних груп, особливо у
розр≥з≥ неоф≥ц≥йних стосунк≥в, одержуючи соц≥олог≥чну ≥нформац≥ю, ¤ку ≥ншим шл¤хом здобути майже неможливо.
“ехн≥чний апарат соц≥ометр≥њ застосовують у р≥зних сферах м≥кросоц≥олог≥њ.
√рамотне використанн¤ соц≥ометричних метод≥в Ї передумовою дл¤ ірунтовних теоретичних висновк≥в
про функц≥онуванн¤ ≥ розвиток малих соц≥альних груп, дос¤гненн¤ значних практичних результат≥в
у комплектуванн≥ колектив≥в, п≥двищенн≥ ефективност≥ њх д≥¤льност≥.
√оловною рисою малоњ групи Ї в≥дчутт¤ сп≥льност≥, ¤ке зм≥цнюЇ взаЇмини у
груп≥ й в≥др≥зн¤Ї одну групу в≥д ≥ншоњ. ќск≥льки чисельн≥сть малоњ групи обмежена, то сусп≥льн≥
в≥дносини в н≥й виступають у форм≥ безпосередн≥х особистих контакт≥в. ¬важають, що нижн¤
межа чисельност≥ малоњ групи - 3, верхн¤ - 15-20 ос≥б.
” процедурному аспект≥ соц≥ометр≥¤ Ї поЇднанн¤м методики опитуванн¤
та алгоритм≥в дл¤ спец≥ального математичного обчисленн¤ первинних вим≥рювань. ¬заЇмини
м≥ж членами колективу з'¤совують на основ≥ таких процедур:
виб≥р (виражене бажанн¤ ≥ндив≥да до сп≥вроб≥тництва з ≥ншим ≥ндив≥дом);
в≥дхиленн¤ - негативний виб≥р (небажанн¤ ≥ндив≥да до сп≥вроб≥тництва з ≥ншим: ≥ндив≥дом);
нехтуванн¤ (залишенн¤ одним ≥ндив≥дом ≥ншого поза власною увагою).
ѕ≥сл¤ створенн¤ програми досл≥дженн¤ необх≥дно виробити соц≥ометричний критер≥й,
тобто питанн¤, ¤ке ставл¤ть ус≥м членам групи з метою з'¤суванн¤ взаЇмин м≥ж ними.
—оц≥ометричний критер≥й повинен:
а)нац≥лювати суб'Їкта на виб≥р ≥ншого члена групи дл¤ сп≥льного вир≥шенн¤ певного завданн¤ чи в≥дхиленн¤ його;
б)не допускати обмежень щодо вибору в≥дхиленн¤ будь-кого з член≥в ч≥тко окресленоњ групи;
в)бути зрозум≥лим ус≥м членам групи, а також ц≥кавим, ¤кщо не вс≥м, то б≥льшост≥ з них;
г)переконувати людину в практичн≥й спр¤мованост≥ опитуванн¤.
—оц≥ометричн≥ критер≥њ под≥л¤ють на два основн≥ класи: комун≥кативний ≥ гностичний.
омун≥кативн≥ соц≥ометричн≥ критер≥њ. ¬икористовують дл¤ вим≥рюванн¤ реальних або у¤вних
стосунк≥в у груп≥, з'¤суванн¤ баченн¤ кожним членом групи свого безпосереднього оточенн¤. √ностичн≥
соц≥ометричн≥ критер≥њ призначен≥ дл¤ в≥дображенн¤ у¤влень людини щодо њњ рол≥, позиц≥њ в груп≥,
а також дл¤ з'¤суванн¤ того, хто, на њњ думку, обере дл¤ сп≥льного вир≥шенн¤ певного завданн¤ саме
њњ, а хто - знехтуЇ. якщо комун≥кативний критер≥й: " ого б ¬и обрали своњм старостою?", то
гностичний звучав би: "’то з ¬ашоњ групи, на ¬ашу думку, хот≥в би обрати ¬ас старостою?". ¬ обох
випадках критер≥њ сформульован≥ у позитивн≥й форм≥, тобто ор≥Їнтован≥ на з'¤суванн¤ вибору. јле
≥снують ≥ заперечн≥ критер≥њ, ¤к≥ ф≥ксують негативне ставленн¤ одн≥Їњ людини до ≥ншоњ.
” соц≥ометр≥њ поширен≥ й дихотом≥чн≥ (грец. dichotomia - под≥л на дв≥ частини)
критер≥њ, ¤к≥ дають змогу точн≥ше з'¤сувати взаЇмини в мал≥й груп≥. Ќаприклад:
" ого з член≥в ¬ашоњ бригади ¬и обрали б бригадиром (позитивна частина критер≥ю), а кого б не обрали?"
(заперечна частина критер≥ю).
ўе один р≥зновид соц≥ометричних критер≥њв - критер≥њ ранжуванн¤. ¬они
забезпечують можлив≥сть дл¤ ранжуванн¤ суб'Їктом своњх стосунк≥в з членами групи.
Ќаприклад: "¬каж≥ть по пор¤дку, з ким ≥з член≥в ¬ашого колективу ¬и хот≥ли б створити мале
п≥дприЇмство у першу чергу, у другу чергу, у третю чергу ≥ т. д.?".
—оц≥ометрична процедура, за ¤коњ респондент обираЇ в≥дпов≥дно ≥з заданим
критер≥Їм ст≥льки ос≥б, ск≥льки в≥н вважаЇ за необх≥дне, називаЇтьс¤ непараметричною.
ѕараметрична процедура передбачаЇ виб≥р ≥з завчасно заданими к≥льк≥сними
обмеженн¤ми. Ќаприклад, за сформульованим критер≥Їм пропонують обрати ≥з 8 ос≥б одного, двох чи
трьох. ÷е знижуЇ в≥рог≥дн≥сть спонтанних реакц≥й, непродуманих в≥дпов≥дей.
«а соц≥ометричного опитуванн¤ кожному респондентов≥ вручають соц≥ометричну
анкету (картку) ≥ список член≥в соц≥ометричноњ групи. ѕр≥звища член≥в групи кодують (наприклад,
номером у списку групи). —оц≥ометрична картка, ¤к ≥ будь-¤ка соц≥олог≥чна анкета, починаЇтьс¤
≥з зверненн¤, в ¤кому по¤снюють мету опитуванн¤, викладають правила заповненн¤ картки, гарантують
анон≥мн≥сть. ” к≥нц≥, п≥сл¤ запитань, д¤кують респонденту за сп≥вроб≥тництво. ” картц≥ повинно
бути не б≥льше 7-8 критер≥њв.
–езультати опитуванн¤ занос¤ть у соц≥оматрицю, ¤ка компактно подаЇ первинну
≥нформац≥ю ≥ спрощуЇ математичне опрацюванн¤ з≥браних даних.
—оц≥оматриц¤ - таблиц¤, в ¤к≥й у р¤дках розм≥щують в≥дпов≥д≥ кожного з член≥в групи.
“аблиц¤ 5.
ѕриклад соц≥оматриц≥
” горизонтальних р¤дках зазначають тих, хто обираЇ, у вертикальних - кого обирають.
≥льк≥сть р¤дк≥в в≥дпов≥даЇ к≥лькост≥ член≥в колективу. ѕриклад соц≥оматриц≥, заповненоњ результатами
непараметричного соц≥ометричного опитуванн¤ групи ≥з п'¤ти ос≥б за дихотомним критер≥Їм ("+" означаЇ
позитивний виб≥р; "-" - в≥дхиленн¤; "0" - нехтуванн¤, в≥дсутн≥сть вибору). —амовиб≥р не передбачавс¤,
тому у в≥дпов≥дних кл≥тинках проставлено "X").
Ќав≥ть в≥зуальний анал≥з соц≥оматриц≥ багато що може дати дл¤ розум≥нн¤ взаЇмин у
груп≥: ¤к ≥ кого групи обирають, кого част≥ше за. ≥нших обирають, а кого в≥дхил¤ють.
«ручним дл¤ анал≥зу соц≥ометричноњ ≥нформац≥њ Ї граф≥чний метод. ¬≥зуальне зображенн¤ взаЇмин у колектив≥, ви¤влених на основ≥ вибору, називають соц≥о-грамою. ѕри побудов≥ соц≥ограм найчаст≥ше використовують таку символ≥ку:
-> ј - позитивний виб≥р члена групи ј.
..> A - в≥дхиленн¤ (негативний виб≥р) члена групи ј.
ј <-> ¬ - позитивний взаЇмовиб≥р.
ј <..> ¬ - взаЇмно негативний зв'¤зок.
≤снуЇ багато р≥зних вид≥в граф≥чних структур соц≥ограм. ќдну з найпрост≥ших подано у схем≥ 22.
—оц≥ограма в≥дкриваЇ досл≥дников≥ особливост≥ стосунк≥в у колектив≥, висв≥тлюЇ його л≥дер≥в ≥ тих, хто
перебуваЇ в ≥зол¤ц≥њ. « наведеноњ соц≥ограми в≥дносин симпат≥й та антипат≥й (у груп≥ з шести ос≥б) можна
д≥йти висновку, що ј - л≥дер колективу, створюючи разом з Ѕ ≥ ¬ його ¤дро. ≈ ≥ ƒ перебувають у взаЇмн≥й непри¤зн≥,
√ - ≥зольований елемент, н≥ з ким ≥з член≥в колективу не контактуЇ.
—хема 22.—труктура соц≥ограми
–езультати соц≥ометричного опитуванн¤ у к≥льк≥сн≥й форм≥ можна також виразити за допомогою обчисленн¤ соц≥ометричних ≥ндекс≥в.
—оц≥ометричний ≥ндекс - число обрань певного виду, под≥лене на загальну к≥льк≥сть можливих обрань цього ж виду.
≤снують персональн≥ (в≥дображають ≥ндив≥дуальн≥ соц≥ально-психолог≥чн≥ властивост≥ особистост≥, ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ щодо член≥в групи) та групов≥ (характеризують групу загалом) соц≥ометричн≥ ≥ндекси.
—еред персональних ≥ндекс≥в найчаст≥ше використовують соц≥ометричний статус. ѕозитивний статус ≥ндив≥да обчислюють за такою формулою:
ѕ—≥ =
„исло ≥ндив≥д≥в, що вибрали ≥
N-i
де ≥ - ≥ндив≥д соц≥ометричний, статус ¤кого визначаЇтьс¤,
N - число ≥ндив≥д≥в у досл≥джуваному колектив≥. ѕрикладом одного з групових соц≥ометричних ≥ндекс≥в
Ї ≥ндекс взаЇмност≥, ¤кий вим≥рюЇ згуртован≥сть колективу, ви¤вл¤ючи к≥льк≥сть взаЇмних позитивних зв'¤зк≥в ≥ обчислюЇтьс¤ за формулою:
—оц≥ометрична техн≥ка допомагаЇ проникнути у невидим≥ на соц≥альному р≥вн≥, але завжди
≥снуюч≥ групов≥ структури м≥жособист≥сних стосунк≥в з метою њх вивченн¤ або перебудови. ќсобливо над≥йн≥ дан≥
надаЇ соц≥ометричний метод у поЇднанн≥ з ≥ншими методами досл≥дженн¤. —каж≥мо, формуванн¤ косм≥чних ек≥паж≥в,
творчих, досл≥дницьких груп, а в окремих випадках ≥ малих виробничих колектив≥в, часто неможливе без проведенн¤
попередн≥х соц≥ометричних опитувань.
ќднак жоден з метод≥в опитуванн¤ не можна вважати ун≥версальним. ѕеред вибором њх
передус≥м з'¤совують, ¤кий метод найкраще в≥дпов≥даЇ програмним ц≥л¤м досл≥дженн¤.
«апитанн¤. «авданн¤
” чому пол¤гаЇ специф≥ка опитуванн¤ ¤к методу збору первинноњ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ?
ќхарактеризуйте види соц≥олог≥чного опитуванн¤.
„ому анкетуванн¤ Ї одним з найпоширен≥ших вид≥в соц≥олог≥чного опитуванн¤?
” чому пол¤гають переваги й недол≥ки роздаткового, поштового, друкованого у прес≥ анкетуванн¤?
ќхарактеризуйте переваги й недол≥ки соц≥олог≥чного ≥нтерв'ю.
«а ¤ких умов застосовують у соц≥олог≥њ експертне опитуванн¤?
” чому суть та особливост≥ соц≥ометричного опитуванн¤?
якими вимогами сл≥д керуватис¤ при складанн≥ соц≥ометричноњ анкети?
“еми реферат≥в
–оль опитувань у комплекс≥ метод≥в збору соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ.
јнкетуванн¤ без анкет.
ƒруковане у прес≥ анкетуванн¤: досв≥д, проблеми та перспективи використанн¤.
ѕроблеми над≥йност≥ результат≥в усних опитувань.
Ћог≥чний контроль та апробац≥¤ складеноњ анкети.
јнкетне опитуванн¤: його переваги та недол≥ки.
–≥зновиди ≥нтерв'ю та особливост≥ њх застосуванн¤ в соц≥олог≥чному досл≥дженн≥.
‘орми ≥ методи п≥дготовки ≥нтерв'юер≥в та контролю ¤кост≥ њх роботи.
“еоретико-методолог≥чн≥ проблеми досл≥дженн¤ малих соц≥альних груп.
јнал≥з документ≥в Ї досить поширеним у практиц≥ проведенн¤
соц≥олог≥чних досл≥джень, оск≥льки у документах м≥ститьс¤ значна к≥льк≥сть ≥нформац≥њ
щодо матер≥ального ≥ духовного житт¤ сусп≥льства. ¬они в≥ддзеркалюють процеси та ¤вища,
що в≥дбуваютьс¤ ¤к у сусп≥льств≥ загалом, так ≥ в окремих прошарках, характеризують
д≥¤льн≥сть окремих ≥ндив≥д≥в ≥ великих сп≥льнот. —оц≥ологи у своњх досл≥дженн¤х використовують
р≥зноман≥тн≥ документи - державн≥ та ур¤дов≥ акти, статистичн≥ зб≥рники ≥ матер≥али перепис≥в,
в≥домчу документац≥ю, художн≥ твори ≥ науков≥ публ≥кац≥њ, пресу, листи населенн¤ тощо. ѓх анал≥з
допомагаЇ досл≥дников≥:
пор≥вн¤ти отриман≥ п≥д час досл≥дженн¤ емп≥ричн≥ дан≥ з показниками ≥нших соц≥олог≥чних досл≥джень;
отримати ≥нформац≥ю дл¤ вир≥шенн¤ досл≥джуваноњ проблеми або поглибити њњ анал≥з;
скласти характеристику соц≥альних процес≥в, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ на соц≥етальному, груповому,
≥ндив≥дуальному р≥вн¤х, ви¤вити тенденц≥њ та розробити прогнози щодо њх подальшого розвитку;
здобути ≥нформац≥ю про д≥¤льн≥сть головних соц≥альних ≥нститут≥в сусп≥льства - с≥м'њ, осв≥ти, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ тощо;
вивчити громадську думку ≥ соц≥альне самопочутт¤ населенн¤ загалом та окремих його прошарк≥в.
ƒокумент - зас≥б закр≥пленн¤ встановленим способом за допомогою спец≥ального нос≥¤ ≥нформац≥њ факт≥в,
¤вищ, процес≥в об'Їктивноњ реальност≥ та розумовоњ д≥¤льност≥ людини.
÷¤ ≥нформац≥¤ може ф≥ксуватис¤ за допомогою букв, цифр, стенограф≥чних або ≥нших
знак≥в ≥ символ≥в, малюнк≥в, фотограф≥й, звукозапис≥в тощо. ≤снуЇ к≥лька п≥дстав дл¤ класиф≥кац≥њ
документ≥в: зас≥б ф≥ксац≥њ, авторство, ступ≥нь персон≥ф≥кац≥њ, виконанн¤ певноњ функц≥њ, зм≥ст, ступ≥нь наближенн¤ до ≥нформац≥њ тощо.
¬ажливе значенн¤ дл¤ соц≥олог≥чного анал≥зу мають оф≥ц≥йн≥ документи, ¤к≥
в≥ддзеркалюють реальн≥ сусп≥льн≥ зв'¤зки ≥ висв≥тлюють колективн≥ думки щодо певних пол≥тичних,
соц≥ально-економ≥чних ¤вищ, под≥й, процес≥в. √оловне њх призначенн¤ - ≥нформувати про стан справ
в основних сферах життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства та регулювати в≥дносини м≥ж окремими ≥ндив≥дами,
групами, сп≥льнотами, соц≥альними ≥нститутами тощо. јнал≥з оф≥ц≥йних документ≥в широко
використовують у соц≥олог≥њ пол≥тики, громадськоњ думки, права, прац≥, медицини, молод≥ тощо.
—татистичн≥ документи здеб≥льшого м≥ст¤ть певн≥ узагальненн¤ щодо найважлив≥ших
показник≥в функц≥онуванн¤ соц≥уму, окремих його частин. ¬они можуть бути предметом самост≥йного
анал≥зу, оск≥льки дають змогу досл≥дити певний процес або ¤вище в динам≥ц≥, з'¤сувати њх тенденц≥њ,
доповнити характеристику досл≥джуваного ¤вища, збагатити њњ ≥сторичним контекстом. —татистичн≥ дан≥
спри¤ють окресленню концептуальних рамок, реал≥зац≥њ конкретного досл≥дницького проекту. ј щодо
обл≥ку населенн¤, характеристик його життЇд≥¤льност≥ (реЇстрац≥¤ шлюб≥в, розлучень, народжуваност≥,
смертност≥, м≥грац≥њ, умови ≥ р≥вень житт¤), вони складають основу дл¤ оптимальноњ виб≥рки у соц≥олог≥чному досл≥дженн≥.
” п≥знанн≥ соц≥альних реал≥й, особливо на м≥крор≥-вн≥, суттЇвим Ї вивченн¤
неоф≥ц≥йних документ≥в, ¤к≥ Ї важливим джерелом в≥домостей про особливост≥ сусп≥льноњ св≥домост≥,
громадськоњ думки, ц≥нностей та установок, мотив≥в повед≥нки особистост≥. ¬они збагачують ≥нформац≥Їю
щодо њх моб≥льност≥, соц≥ал≥зац≥њ, ≥ндив≥дуал≥зац≥њ, адаптац≥њ, задоволеност≥ р≥зноман≥тними сферами
житт¤ тощо, а також чинник≥в, що впливають на њх розвиток. —оц≥ологи нер≥дко у своњх досл≥дницьких
пошуках зосереджувалис¤ на особистих документах. “ак, на початку XX ст. в≥домий американський
соц≥олог ”≥ль¤м-јйзек “омас (1863 - 1947) ≥ в≥домий польський вчений ‘лор≥ан-¬≥тольд «нанецький (1882-1958)
досл≥дили особист≥ документи польських ем≥грант≥в (листуванн¤ сел¤н-ем≥грант≥в з родичами, що
залишилис¤ у ѕольщ≥; арх≥ви ем≥грантських газет; матер≥али церковних параф≥й, земельних товариств,
благод≥йних ≥ судових орган≥зац≥й; ун≥кальну автоб≥ограф≥ю одного з сел¤н, ¤ка мала до 300
стор≥нок) дл¤ того, щоб описати њх становище у ™вроп≥ та јмериц≥.
ƒокументальн≥ джерела м≥ст¤ть ун≥кальну ≥ р≥зноман≥тну ≥нформац≥ю про
соц≥альн≥ ¤вища та процеси. “ому дуже важливо знайти адекватн≥ методи, ¤к≥ б дали змогу
отримати цю ≥нформац≥ю з достатньою над≥йн≥стю, ¤к≥сно ≥нтерпретувати зм≥ст документ≥в
в≥дпов≥дно до мети ≥ завдань досл≥дженн¤.
ќптимальний виб≥р методу анал≥зу документ≥в передбачаЇ дотриманн¤ таких вимог:
визначенн¤ виду, форми документа, ¤кий п≥дл¤гаЇ анал≥зов≥ п≥д час досл≥дженн¤;
з'¤суванн¤ загальноњ ситуац≥њ на момент створенн¤ документа, обставин його виникненн¤, ≥сторичного ≥ соц≥ального контексту;
в≥дмежуванн¤ опис≥в, певних под≥й в≥д њх оц≥нок;
встановленн¤ над≥йност≥ документа, його зв'¤зку з предметом досл≥дженн¤;
доб≥р найб≥льш адекватного методу отриманн¤ первинних даних та њх анал≥зу;
визнанн¤ того, що оф≥ц≥йн≥ документи над≥йн≥ш≥ за неоф≥ц≥йн≥, особист≥ - за безособов≥, первинн≥ - за вторинн≥.
ћетоди анал≥зу документальних джерел под≥л¤ють на неформал≥зован≥ (традиц≥йн≥), ¤к≥ належать до
¤к≥сних метод≥в, та формал≥зован≥, ¤к≥ належать до ¤к≥сно-к≥льк≥сних метод≥в анал≥зу документ≥в.
Ќеформал≥зований (традиц≥йний) метод анал≥зу документ≥в. ѕередбачаЇ тлумаченн¤ документ≥в
(найчаст≥ше ун≥кальних, к≥льк≥сть ¤ких незначна), з'¤суванн¤ основних думок та ≥дей конкретного
тексту через усв≥домленн¤, ≥нтерпретац≥ю, узагальненн¤ зм≥сту та лог≥чне обірунтуванн¤ певних
висновк≥в. “иповим прикладом неформал≥зованого (традиц≥йного) анал≥зу документ≥в Ї вивченн¤
наукових публ≥кац≥й та зв≥т≥в щодо певноњ проблеми.
ѕ≥д час його впровадженн¤ досл≥дник за допомогою анал≥тичних операц≥й повинен з'¤сувати:
ўо ¤вл¤Ї собою документ, ¤кий його ≥сторичний, соц≥ально-пол≥тичний контекст?
як≥ чинники спри¤ли його по¤в≥?
’то його автор, ≥ з ¤кою метою в≥н створив документ ( за текстом завжди сто¤ть конкретн≥ люди, з≥ своњми ≥нтересами, потребами, що завжди знаходить
в≥дображенн¤ у зм≥ст≥ документа)?
Ќаск≥льки над≥йний документ?
яка достов≥рн≥сть заф≥ксованих у ньому даних, правдив≥сть висв≥тленн¤ факт≥в, зм≥сту под≥њ, ¤вища, процесу тощо?
яка сусп≥льна д≥¤, громадський резонанс документа?
яку оц≥нку можна дати лог≥чним, мовним ≥ стильовим особливост¤м документа?
«астосуванн¤ неформал≥зованого (традиц≥йного) методу анал≥зу документ≥в передбачаЇ
висуванн¤ певних г≥потез, вивченн¤ сутност≥ досл≥джуваного матер≥алу. ¬елике значенн¤ при цьому в≥д≥грають
¤к об'Їктивн≥ чинники (волод≥нн¤ навичками арх≥во - ≥ джерелознавства, ознайомленн¤ з досв≥дом ≥ традиц≥¤ми
застосуванн¤ цього методу в ≥сторичн≥й, психолог≥чн≥й, юридичн≥й науках, об≥знан≥сть щодо системи збер≥ганн¤
документ≥в, правил користуванн¤ арх≥вними фондами тощо), так ≥ суб'Їктивн≥ (≥нтуњц≥¤ досл≥дника, критичне
ставленн¤ до документа, вм≥нн¤ лог≥чно анал≥зувати текст ≥ умови його по¤ви, узагальнювати ≥ складати висновки).
÷ей метод анал≥зу документ≥в маЇ й певн≥ недол≥ки, ¤к≥ передус≥м пов'¤зан≥ з потенц≥йною
можлив≥стю по¤ви суб'Їктивних зм≥щень у сприйн¤тт≥ та ≥нтерпретац≥њ тексту, що виникають через р≥зноман≥тн≥
причини - психолог≥чн≥ особливост≥ досл≥дника, його в≥ков≥, статев≥ та нац≥ональн≥ ознаки, стан його ф≥зичного
та псих≥чного здоров'¤ тощо. —уттЇвими Ї й к≥льк≥сн≥ обмеженн¤ цього методу, оск≥льки його застосуванн¤
можливе лише за анал≥зу незначного числа документ≥в. “ому в соц≥олог≥њ пор¤д з неформал≥зованим (традиц≥йним)
методом анал≥зу документ≥в широко використовують формал≥зований метод анал≥зу документ≥в.
‘ормал≥зований метод анал≥зу документ≥в, або контент-анал≥з. ÷е метод ¤к≥сно-к≥льк≥сного
анал≥зу документ≥в. —утн≥сть його пол¤гаЇ в алгоритм≥зованому виокремленн≥ в текст≥ певних елемент≥в
зм≥сту зг≥дно з метою та завданн¤ми досл≥дженн¤, класиф≥кац≥њ виокремлених елемент≥в в≥дпов≥дно до
концептуальноњ схеми, њх п≥драхунку ≥ к≥льк≥сного представленн¤ результат≥в. «авд¤ки цьому, по-перше,
вдаЇтьс¤ уникнути суб'Їктив≥зму у вивченн≥ соц≥альноњ реальност≥, а по-друге, анал≥зувати, систематизувати
≥ узагальнювати значн≥ масиви документ≥в.
онтент-анал≥з ірунтуЇтьс¤ на одноман≥тних стандартизованих правилах пошуку,
обл≥ку, обробки та обчисленн¤ к≥льк≥сних показник≥в, характерних дл¤ досл≥джуваного тексту. …ого використанн¤
передбачаЇ розгл¤д зм≥сту тексту ¤к сукупност≥ пов≥домлень, под≥й, оц≥нок, м≥жособист≥сних стосунк≥в,
соц≥альних проблем, об'Їднаних за допомогою Їдиноњ концепц≥њ у певну ц≥л≥сн≥сть. ’оча формально контент-анал≥з ≥
спр¤мований на вивченн¤ тексту, головною його метою Ї досл≥дженн¤ в≥ддзеркаленоњ в ньому соц≥альноњ реальност≥.
ѕотенц≥йними об'Їктами контент-анал≥зу можуть бути р≥зноман≥тн≥ документальн≥ джерела,
¤к≥ м≥ст¤ть текст: книги, пер≥одичн≥ виданн¤, промови, ур¤дов≥ постанови, матер≥али нарад, програми, листи
тощо. …ого використанн¤ Ї доц≥льним, ¤кщо потр≥бен високий ступ≥нь точност≥, об'Їктивност≥ анал≥зу матер≥алу
або ¤кщо цей матер≥ал значний за обс¤гом ≥ не систематизований. ≈фективний в≥н ≥ в тих випадках, коли ¤к≥сн≥
характеристики, що њх вивчаЇ досл≥дник, ф≥гурують у досл≥джуваних документах з певною частотою. Ѕез нього не
обход¤тьс¤ п≥д час досл≥дженн¤ мовних особливостей джерел ≥нформац≥њ.
«астосуванн¤ контент-анал≥зу потребуЇ пор¤д з традиц≥йними процедурами дл¤ вс≥х метод≥в
досл≥дженн¤ (розробка програми досл≥дженн¤: визначенн¤ проблеми, об'Їкта, предмета, мети, завдань
досл≥дженн¤, формуванн¤ г≥потез; формуванн¤ виб≥рковоњ сукупност≥; виб≥р типу виб≥рки; проведенн¤
необх≥дних розрахунк≥в тощо), використанн¤ спец≥альних прийом≥в, техн≥ки. ћетодика контент-анал≥зу
передбачаЇ насамперед визначенн¤ категор≥й анал≥зу, ¤к≥ повинн≥ бути адекватно в≥дображеними у зм≥ст≥
“еми, пов≥домленн¤, висловлен≥ у смислових образах, статт¤х, частинах тексту, ¤к≥ забезпечують повн≥шу
характеристику зм≥сту документа, н≥ж попередн≥ одиниц≥ анал≥зу. “ак, теми, в ¤ких розгл¤даютьс¤ м≥жнародне
становище ”крањни, перех≥д до ринкових в≥дносин, боротьба з≥ злочинн≥стю, спос≥б житт¤ та здоров'¤ нац≥њ,
њњ окремих сп≥льнот, осв≥та, спорт, с≥мейн≥ стосунки тощо, надають багатий матер≥ал дл¤ анал≥зу ≥
подальших висновк≥в в≥дносно реальноњ соц≥альноњ ситуац≥њ, що склалас¤ в ”крањн≥ та окремих њњ рег≥онах.
ѕр≥звища ≥сторичних д≥¤ч≥в, пол≥тик≥в, видатних учених ≥ д≥¤ч≥в мистецтва, представник≥в р≥зноман≥тних
соц≥альних сп≥льнот, що Ї певним узагальненим типом д≥¤ча, ¤кому притаманн≥ певн≥ соц≥альн≥ риси. њх анал≥з
даЇ досл≥днику важливу ≥нформац≥ю про досл≥джувану ≥сторичну епоху, дом≥нуванн¤ конкретних пол≥тичних,
соц≥ально-економ≥чних ≥дей, впливу певних д≥¤ч≥в на формуванн¤ громадськоњ думки тощо. ƒо ц≥Їњ групи можна
також в≥днести згадуванн¤ орган≥зац≥й, заклад≥в, ≥нших соц≥альних ≥нститут≥в.
—удженн¤, зак≥нчена думка, лог≥чний ланцюг. ÷е найб≥льш складн≥ одиниц≥ анал≥зу, оск≥льки мають великий
ступ≥нь конструктивност≥. њх структура Ї б≥льш диференц≥йованою, н≥ж в ≥нших одиниц¤х анал≥зу, ≥ м≥стить к≥лька елемент≥в.
” б≥льшост≥ контент-анал≥тичних досл≥джень застосовують к≥лька одиниць анал≥зу.
¬изначивши одиницю анал≥зу, необх≥дно обрати й одиницю п≥драхунку. Ќайчаст≥ше в соц≥олог≥чних досл≥дженн¤
використовують так≥ загальн≥ одиниц≥ п≥драхунку:
—истема п≥драхунку "час - прост≥р". ” даному раз≥ за одиницю п≥драхунку беруть к≥льк≥сть зображень
(знак≥в, квадратних сантиметр≥в площ≥ та ≥н.). ƒл¤ анал≥зу ≥нформац≥њ рад≥о, телебаченн¤ за одиницю
п≥драхунку беруть тривал≥сть висв≥тлюванн¤ под≥й.
Ќа¤вн≥сть ознак у текст≥. «а такоњ системи п≥драхунку визначають на¤вн≥сть ознак (вид≥в) певноњ
характеристики зм≥сту в кожн≥й частин≥, на ¤к≥ под≥лений текст.
„астота по¤ви одиниць п≥драхунку.
ѕроведенн¤ контент-анал≥зу потребуЇ попередньоњ п≥дготовки досл≥дницьких документ≥в.
ќбов'¤зковими серед них Ї: класиф≥катор контент-анал≥зу, кодувальна картка, бланк контент-анал≥зу та ≥нструкц≥¤
кодувальнику, каталог (список) проанал≥зованих документ≥в.
ласиф≥катор контент-анал≥зу - загальна таблиц¤, ¤ка м≥стить список категор≥й ≥ п≥дкатегор≥й,
присвоЇн≥ њм коди та одиниц≥ анал≥зу.
ћожна провести аналог≥ю м≥ж класиф≥катором та анкетою, де категор≥њ анал≥зу виступають
у рол≥ запитань, а одиниц≥ анал≥зу - у рол≥ в≥дпов≥дей на них.
Ѕланк контент-анал≥зу - методичний документ, в ¤кому заф≥ксован≥ результати збору документальноњ ≥
нформац≥њ у зм≥стов≥й або закодован≥й форм≥.
≤нструкц≥¤ кодувальнику - документ, ¤кий м≥стить загальну характеристику документ≥в, використаних ¤к
джерело ≥нформац≥њ, принципи њх в≥дбору дл¤ анал≥зу, опис одиниць анал≥зу ≥ п≥драхунку.
ƒо нењ належать правила кодуванн¤, обірунтуванн¤ можливих труднощ≥в, ≥нколи - терм≥нолог≥чний словник категор≥й анал≥зу.
” досл≥дженн¤х великих текстових масив≥в передбачаЇтьс¤ розробка виб≥рки. ћасив документ≥в,
об'Їднаних загальною ознакою, Ї генеральною сукупн≥стю, що п≥дл¤гаЇ анал≥зу. ƒл¤ формуванн¤ виб≥рковоњ
сукупност≥ використовують випадковий в≥дб≥р. «астосуванн¤ ц≥леспр¤мованого типу виб≥рки виключаЇтьс¤ у зв'¤зку
з в≥дсутн≥стю даних про розпод≥л досл≥джуваних ознак у генеральн≥й сукупност≥ документ≥в.
—оц≥олог≥чне спостереженн¤ ¤к метод збору первинноњ соц≥альноњ ≥нформац≥њ
—постереженн¤ ¤к один з найважлив≥ших чинник≥в людського ≥снуванн¤ допомагало
перв≥сн≥й людини вижити за неспри¤тливих умов, спри¤ло њњ ф≥зичному та розумовому розвитку,
створило передумови дл¤ по¤ви та подальшого розвитку техн≥ки, науки, мистецтва тощо. —учасна людина
пост≥йно спостер≥гаЇ те, що в≥дбуваЇтьс¤ навкруги, запам'¤товуЇ, анал≥зуЇ та по¤снюЇ побачене. “обто
спостереженн¤ Ї нев≥д'Їмним елементом сучасного людського житт¤, зм≥ст ¤кого пол¤гаЇ у безперервному
зв'¤зку ≥з навколишн≥м середовищем. ¬одночас спостереженн¤ - це один з найпоширен≥ших метод≥в, ¤кий
застосовуЇтьс¤ в досл≥дженн¤х багатьох наукових напр¤м≥в - техн≥чних, природознавчих, гуман≥тарних -
з метою отриманн¤ ≥нформац≥њ про певн≥ факти, ¤вища, процеси, притаманн≥ жив≥й ≥ нежив≥й природ≥.
—оц≥олог≥чне спостереженн¤ - метод збору науковоњ ≥нформац≥њ, сутн≥сть ¤кого пол¤гаЇ в безпосередн≥й
реЇстрац≥њ факт≥в, ¤вищ, процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ у соц≥альн≥й реальност≥.
ƒл¤ соц≥олог≥чного спостереженн¤ характерними Ї систематичн≥сть, планом≥рн≥сть,
ц≥леспр¤мован≥сть. Ќайважлив≥шою його перевагою перед ≥ншими соц≥олог≥чними методами Ї синхронн≥сть
з досл≥джуваним ¤вищем, процесом. ÷е даЇ змогу безпосередньо вивчати повед≥нку людей за конкретних
умов у реальному часовому простор≥ ("саме те", "саме тут", "саме зараз"). «а допомогою соц≥олог≥чного
спостереженн¤ вивчають д≥¤льн≥сть окремих людей, статичн≥ ≥ динам≥чн≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ у
соц≥альн≥й груп≥, сп≥льнот≥. ѕроцедура його передбачаЇ здобутт¤ детальноњ, первинноњ ≥нформац≥њ,
оск≥льки дан≥ спостереженн¤ повн≥ше в≥ддзеркалюють живу соц≥альну реальн≥сть.
ћетод спостереженн¤ ефективно застосовують у досл≥дженн¤х повед≥нки окремих
≥ндив≥д≥в, соц≥альних груп, сп≥льнот у р≥зноман≥тних сферах - на виробництв≥ (реакц≥¤ трудового
колективу на умови, орган≥зац≥ю прац≥, ставленн¤ до ≥снуючоњ системи оплати прац≥, стосунки
роб≥тник≥в з кер≥вництвом, конфл≥ктн≥ ситуац≥њ тощо), навчанн≥ (повед≥нка учн≥в, студент≥в на
зан¤тт¤х, њх п≥дготовлен≥сть до зан¤ть, ≥нтерес до матер≥алу, що викладаЇтьс¤, стосунки м≥ж ними
≥ викладачем, згуртован≥сть учн≥вськоњ, студентськоњ групи тощо), громадському житт≥ (участь
населенн¤ у р≥зних формах сусп≥льно-пол≥тичноњ д≥¤льност≥ - зборах, м≥тингах, демонстрац≥¤х,
страйках тощо), дозв≥лл≥ (зм≥ст ≥ структура в≥льного часу, реальн≥ та бажан≥ види дозв≥лл¤,
≥нтереси, потреби та ≥нфраструктура в≥льного часу тощо).
¬икористанн¤ методу спостереженн¤ ефективне у таких випадках:
ƒл¤ отриманн¤ ≥люстративних даних, ¤к≥ суттЇво доповнюють статистичний анал≥з даних, одержаних
за допомогою масового опитуванн¤.
«а умови, що саме спостереженн¤ Ї найпридат-н≥шим, найефективн≥шим методом дос¤гненн¤ ц≥лей досл≥дженн¤, перев≥рки вироблених г≥потез.
«агалом соц≥олог≥чне досл≥дженн¤, в ¤кому застосовують спостереженн¤,
планують ≥ провод¤ть у так≥й сам≥й посл≥довност≥, ¤к ≥ ≥нш≥ досл≥дженн¤, включаючи етапи,
процедури щодо програмного забезпеченн¤ й розробки ≥нструментар≥ю. онкретн≥ зм≥ст ≥ спр¤мован≥сть
кожного етапу п≥дготовки та проведенн¤ досл≥дженн¤ залежать в≥д особливостей досл≥джуваноњ проблеми
та самого методу спостереженн¤.
ѕлануючи використанн¤ цього методу, звертають увагу на його сутн≥сн≥
характеристики, ¤к≥ одночасно Ї його перевагами, оск≥льки спостереженн¤:
наводить характеристику об'Їкта спостереженн¤: к≥льк≥сть ос≥б, що беруть участь у досл≥джуван≥й
ситуац≥њ, соц≥ально-демограф≥чна структура групи, особливост≥ стосунк≥в, розпод≥л у н≥й тощо;
описуЇ м≥сце проведенн¤ спостереженн¤, типову повед≥нку член≥в групи, а також в≥дхиленн¤ у н≥й;
встановлюЇ мету д≥¤льност≥ групи, а також сп≥вв≥дношенн¤ загальноњ мети з ц≥л¤ми учасник≥в групи;
встановлюЇ частоту ≥ тривал≥сть елемент≥в досл≥джуваноњ ситуац≥њ, њх повторюван≥сть, ун≥кальн≥сть, типов≥сть ≥
на ц≥й п≥дстав≥ складаЇ висновки щодо випадковост≥ чи законом≥рност≥ соц≥альноњ ситуац≥њ, ¤ка п≥дл¤гаЇ досл≥дженню.
¬одночас спостереженню властив≥ певн≥ об'Їктивн≥ та суб'Їктивн≥ недол≥ки. ƒо об'Їктивних недол≥к≥в
спостереженн¤ належать обмежен≥сть, локальн≥сть висновк≥в стосовно досл≥джуваноњ соц≥альноњ ситуац≥њ, що ускладнюЇ
узагальненн¤ отриманих даних, поширенн¤ њх на велик≥ масиви. Ќер≥дко буваЇ складно, а то й неможливо повторно
зареЇструвати один ≥ той самий соц≥альний об'Їкт, оск≥льки на нього весь час впливають р≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥
чинники, ¤к≥ зм≥нюють його, додають йому ≥нших ознак.
√рупа суб'Їктивних недол≥к≥в зумовлена т≥сним зв'¤зком спостер≥гача з об'Їктами
спостереженн¤, оск≥льки в≥н спостер≥гаЇ факти, под≥њ, ¤вища ≥ процеси, притаманн≥ сусп≥льству, до ¤кого
належить сам. р≥м того, спостер≥гач маЇ певний св≥тогл¤д, соц≥альний статус, ≥нтереси, що позначаЇтьс¤ на
сприйн¤тт≥, розум≥нн≥, оц≥нц≥ спостережуваних ¤вищ, процес≥в д≥йсност≥ й в≥дпов≥дно на його висновках щодо побаченого.
ѕевну роль в≥д≥грають емоц≥йн≥сть, попередн≥ установки спостер≥гача щодо досл≥джуваноњ ситуац≥њ.
якщо в≥н ще до спостереженн¤ маЇ певн≥ думки, м≥ркуванн¤ про об'Їкт досл≥дженн¤ (вони можуть бути позитивн≥ або негативн≥),
це може суттЇво вплинути на процедуру спостереженн¤, знизити об'Їктивн≥сть отриманих даних.
«ниженн¤ об'Їктивност≥ ≥нформац≥њ можливе, ¤кщо об'Їкти досл≥дженн¤, знаючи, що за ними ведетьс¤
спостереженн¤, ≥стотно зм≥нюють характер своњх д≥й, повод¤тьс¤ нетрадиц≥йно. Ќа результати спостереженн¤
впливають настр≥й, здоров'¤ спостер≥гача, ≥нш≥ ситуативн≥ чинники, ¤к≥ дуже важко передбачити ≥ врахувати.
¬иди спостереженн¤ класиф≥кують, спираючись на р≥зн≥ п≥дстави.
«а ступенем формал≥зац≥њ вид≥л¤ють структуроване ≥ неструктуроване спостереженн¤. —труктуроване спостереженн¤
застосовуЇтьс¤ тод≥, коли досл≥дник маЇ достатньо ≥нформац≥њ щодо об'Їкта досл≥дженн¤ ≥ може заздалег≥дь виокремити вс≥ важлив≥
елементи досл≥джуваноњ ситуац≥њ, розробити ч≥ткий план, спец≥альн≥ документи дл¤ реЇстрац≥њ факт≥в, под≥й, ¤вищ, процес≥в, надати
ч≥тк≥ ≥нструкц≥њ спостер≥гачам. Ќеструктуроване спостереженн¤ не передбачаЇ ч≥ткого плану д≥й спостер≥гача, а лише визначенн¤
загальних рис ситуац≥њ. Ќайчаст≥ше його застосовують у пошукових та розв≥дувальних досл≥дженн¤х.
«а м≥сцем проведенн¤ вид≥л¤ють польове та лабораторне спостереженн¤. ѕольове спостереженн¤ застосовують у реальн≥й життЇв≥й
ситуац≥њ, використовуючи робоче прим≥щенн¤ або прим≥щенн¤ дл¤ збор≥в, аудитор≥ю тощо. Ћабораторне спостереженн¤ передбачаЇ,
що умови його проведенн¤ визначаЇ ≥ створюЇ досл≥дник. „асто його провод¤ть з використанн¤м допом≥жних техн≥чних
засоб≥в - фотоапарат≥в, магн≥тофон≥в, в≥деомагн≥тофон≥в, к≥нокамер тощо.
«а ступенем участ≥ спостер≥гача в досл≥джуван≥й ситуац≥њ розр≥зн¤ють невключене ≥ включене
спостереженн¤. «а невключеного спостереженн¤ досл≥дник перебуваЇ поза процесом чи ¤вищем, ¤к≥ вивчаЇ, будучи
стосовно них зовн≥шн≥м спостер≥гачем. “аким Ї спостереженн¤ за масовими процесами (зборами, демонстрац≥¤ми,
м≥тингами), коли спостер≥гач перебуваЇ на достатн≥й в≥дстан≥ в≥д об'Їкта спостереженн¤, щоб заф≥ксувати весь
переб≥г процесу, а також спостереженн¤, мета ¤кого - описати ситуац≥ю в певн≥й соц≥альн≥й груп≥, наприклад
соц≥ально-психолог≥чну атмосферу в студентськ≥й груп≥. «а включеного спостереженн¤ досл≥дник певною м≥рою Ї
учасником досл≥джуваного процесу. —туп≥нь такоњ включеност≥ може мати досить широкий д≥апазон: в≥д пасивного
спостереженн¤, ¤ке близьке до невключеного, до активного, коли досл≥дник наст≥льки зливаЇтьс¤ з групою
досл≥дженн¤, що там починають вважати його "своњм" ≥ в≥дпов≥дно до нього ставитис¤. ≤снують р≥зн≥ типи
включеного спостереженн¤. ќдин з найпоширен≥ших - коли спостер≥гач ≥ його досл≥дницька мета нев≥дом≥ тим,
за ким в≥н спостер≥гаЇ. Ќа виробництв≥ в≥н може виступати в рол≥ практиканта чи стажера, а спостер≥гаючи за
лекц≥¤ми, зборами, дискус≥¤ми - в рол≥ звичайного учасника.г¬ ≥нших випадках досл≥дник, не приховуючи своЇњ
рол≥, за згодою колективу спостер≥гаЇ за його житт¤м прот¤гом певного часу, маючи можлив≥сть сп≥лкуватис¤
з його членами, брати участь в обговоренн≥ р≥зноман≥тних проблем. Ќезважаючи на форму, включене спостереженн¤
завжди мусить бути морально обірунтованим. Ќе можна спостер≥гати за фактами, под≥¤ми, ¤вищами, ¤к≥ люди спец≥ально
приховують в≥д сторонн≥х. Ќеобх≥дно також уникати оприлюдненн¤ здобутоњ у спостереженн≥ ≥нформац≥њ.
«а регул¤рн≥стю вид≥л¤ють систематизован≥ й несистематизован≥ спостереженн¤.
—истематизован≥ провод¤ть регул¤рно прот¤гом певного пер≥оду. ¬они можуть бути тривалими, безперервними
або цикл≥чними, в≥дбуватис¤ у встановлен≥ терм≥ни, наприклад, два рази на тиждень - у понед≥лок ≥ середу. Ќесистематизован≥
спостереженн¤ провод¤ть стосовно соц≥альноњ ситуац≥њ, досл≥дженн¤ ¤коњ не планувалос¤.
«а метою, характером об'Їкта спостереженн¤ под≥л¤ють на монограф≥чн≥, пощуков≥, самоспостереженн¤. ћонограф≥чн≥ спостереженн¤
охоплюють велику к≥льк≥сть р≥зноман≥тних взаЇмопов'¤заних соц≥альних ¤вищ. ѕошуков≥ спостереженн¤ використовують з метою
пошуку певних факт≥в, необх≥дних дл¤ вир≥шенн¤ поставлених ц≥лей ≥ завдань досл≥дженн¤. ÷≥кавою формою спостереженн¤ Ї самоспостереженн¤,
¤ке зд≥йснюЇ сам об'Їкт досл≥дженн¤, здатний до контролю за своњми емоц≥¤ми, психомоторними д≥¤ми, соц≥альною повед≥нкою тощо. ¬оно
Ї ц≥нним методом, оск≥льки даЇ змогу загл¤нути у приховану сферу досл≥джуваного соц≥ального процесу.
¬ибираючи дл¤ досл≥дженн¤ конкретний вид спостереженн¤, враховують ¤к загальн≥ його особливост≥, так ≥ позитивн≥ та негативн≥ риси.
«апитанн¤. «авданн¤
як≥, на ¬ашу думку, питанн¤ можна вир≥шити за допомогою анал≥зу документ≥в?
0характеризуйте види документ≥в та принципи, що використовують у процес≥ њх досл≥дженн¤.
” чому пол¤гаЇ особлив≥сть традиц≥йного анал≥зу документ≥в.
«а ¤ких умов його використанн¤ Ї доц≥льним?
¬ ¤ких випадках доц≥льне застосуванн¤ контент-анал≥зу?
ќпис ≥нформац≥њ та обчисленн¤ узагальнюючих параметр≥в
¬ емп≥ричн≥й соц≥олог≥њ нагромаджено немало статистичних процедур, за допомогою ¤ких
розр≥знен≥ дан≥, що м≥ст¤тьс¤ в окремих анкетах чи ≥нших матер≥алах соц≥олог≥чних досл≥джень, адаптують
дл¤ узагальненн¤, опису, анал≥зу, науковоњ ≥нтерпретац≥њ. «а результатами узагальнень складають певн≥
висновки, вир≥шуючи завданн¤, поставлен≥ у досл≥дженн≥. ¬насл≥док цих процедур з'¤вл¤Їтьс¤ реальна змога
з'¤сувати тенденц≥њ у досл≥джуваних процесах, ¤вищах, виробити прогнози ≥ практичн≥ рекомендац≥њ, що
в≥дкривають вих≥д соц≥альноњ ≥нформац≥њ у соц≥альну практику. Ќайчаст≥ше статистичн≥ методи анал≥зу
соц≥альноњ ≥нформац≥њ використовують дл¤:
опису ≥нформац≥њ та обчисленн¤ узагальнюючих параметр≥в (одновим≥рна статистика);
вим≥ру зв'¤зку м≥ж окремими ознаками, отриманими у в≥дпов≥д¤х на р≥зн≥ запитанн¤ анкети, ¤кщо ¤к метод збору
даних застосовувалос¤ опитуванн¤, або контент-анал≥з текст≥в «ћ≤, ¤кщо використовувавс¤ метод анал≥зу документ≥в (двовим≥рна статистика);
проведенн¤ складних математичних процедур, ¤к≥ дають змогу проанал≥зувати водночас к≥лька взаЇмопов'¤заних ознак (багатовим≥рна статистика).
«астосуванн¤ метод≥в математичноњ статистики забезпечуЇ:
стислий опис первинноњ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ, обчисленн¤ одновим≥рних розпод≥л≥в, наочне у¤вленн¤ њњ у вигл¤д≥ таблиць, граф≥к≥в, д≥аграм;
обчисленн¤ зв'¤зк≥в м≥ж ознаками досл≥джуваного сусп≥льного ¤вища, оц≥нку њх за допомогою статистичних
коеф≥ц≥Їнт≥в зв'¤зку, застосуванн¤ корел¤ц≥йного, регрес≥йного анал≥зу тощо;
встановленн¤ латентних (прихованих) фактор≥в, ¤к≥ визначають взаЇмозв'¤зки всередин≥ групи, ознак досл≥джуваного ¤вища (факторний, латентно-структурний анал≥з);
перев≥рку (п≥дтвердженн¤ чи спростуванн¤) вих≥дних г≥потез досл≥дженн¤, формулюванн¤ нових проблем;
виробленн¤ коротко- ≥ довгострокових прогноз≥в щодо функц≥онуванн¤ та розвитку певного сусп≥льного ¤вища.
¬икористанн¤ метод≥в математичноњ статистики передбачаЇ певний наб≥р попередн≥х процедур, до ¤ких
належать: п≥дготовка анкети, ≥ншого первинного матер≥алу до обробки, ¤ка може зд≥йснюватис¤ вручну чи
автоматизовано; виб≥р р≥вн¤ майбутнього анал≥зу (описовий чи по¤снювальний); виб≥р конкретних статистичних процедур дл¤ обробки ≥нформац≥њ.
¬ емп≥ричному досл≥дженн≥ соц≥олог вивчаЇ певну множину об'Їкт≥в, наприклад, колектив
прац≥вник≥в п≥дприЇмства. ожному елементу множини притаманн≥ певн≥ властивост≥ (ознаки), скаж≥мо, стать, в≥к,
задоволен≥сть умовами прац≥. ожний об'Їкт маЇ певне значенн¤ за кожною ознакою. “ак, прац≥вник маЇ одне з двох
можливих значень ознаки "стать" (чолов≥ча або ж≥ноча), одне з трьох можливих значень ознаки "задоволен≥сть умовами
прац≥" (задоволений, не зовс≥м задоволений, зовс≥м незадоволений), певне значенн¤ ознаки "в≥к" (число повних рок≥в в≥д 18 до 80) та ≥н.
як правило, дл¤ спрощенн¤ обробки вс≥ значенн¤ ознак кодують числами, тому дан≥ дл¤ обробки
становл¤ть пр¤мокутну таблицю (матрицю) чисел. ожний р¤док ц≥Їњ таблиц≥ в≥дпов≥даЇ одному об'Їкту, а кожний
стовпчик - певн≥й ознац≥. Ќа перетин≥ певного р¤дка та стовпчика ц≥Їњ таблиц≥ знаходитьс¤ значенн¤ певноњ ознаки певного об'Їкта.
ќзнаки под≥л¤ють на ¤к≥сн≥ та к≥льк≥сн≥. як≥сн≥ ознаки не мають к≥льк≥сного
виразу ("стать", "задоволен≥сть умовами прац≥"). ≥льк≥сн≥ ознаки мають одиниц≥ вим≥рюванн¤. Ќаприклад, одиницею
вим≥рюванн¤ к≥льк≥сноњ ознаки "в≥к" Ї р≥к, "зароб≥тна плата" - гривн¤; ÷≥ ознаки ще називають ознаками, заданими у метричн≥й шкал≥.
ѕри кодуванн≥ значень ¤к≥сноњ ознаки числами можлив≥ два суттЇво в≥дм≥нн≥ вар≥анти. ” першому значенн¤ ¤к≥сноњ
ознаки можна впор¤дковувати, тобто дл¤ будь-¤коњ пари значень можна зазначити, ¤ке з них в≥дпов≥даЇ сильн≥шому
ви¤вленню ознаки. Ќаприклад, значенн¤ "задоволений" в≥дпов≥даЇ ≥нтенсивн≥шому ви¤вленню
ознаки "задоволен≥сть умовами прац≥", н≥ж значенн¤ "не зовс≥м задоволений". ” такому раз≥ доц≥льно
≥ числов≥ коди добирати так, щоб сильн≥шому ви¤вленню ознаки в≥дпов≥дало б≥льше число. “ак, дл¤
ознаки "задоволен≥сть умовами прац≥" можна обрати так≥ числов≥ коди значень:
3 - "задоволений"; 2 - "не зовс≥м задоволений"; 1 -"зовс≥м незадоволений". “ак≥ ¤к≥сн≥ шкали
ще називають пор¤дковими шкалами, або шкалами ранг≥в. ” другому випадку значенн¤ ¤к≥сноњ ознаки
не п≥ддаютьс¤ жодному зм≥стовному впор¤дкуванню; Ќаприклад, ознака "стать" м≥стить
два значенн¤ - "чолов≥ча" та "ж≥ноча". ƒл¤ значень ознак такого типу можна добирати будь-¤к≥
числов≥ коди. √оловне - щоб р≥зн≥ значенн¤ мали р≥зн≥ коди (тобто не можна кодувати два р≥зн≥
значенн¤ ознаки одним числом). “ак≥ ¤к≥сн≥ шкали1 ще називають ном≥нальними шкалами. як правило,
дл¤ кодуванн¤ значень ознак у ном≥нальних шкалах використовують ц≥л≥ додатн≥ числа - 1, 2, « ≥ т. д.
—оц≥ологов≥ ; пост≥йно доводитьс¤ при складанн≥ програми досл≥дженн¤
обирати (або нав≥ть самост≥йно конструювати) шкали. ¬≥д того, наск≥льки вдало це буде зроблено,
значною o м≥рою залежить результат опрацюванн¤ отриманих даних. р≥м того, виб≥р математичного
методу анал≥зу даних т≥сно пов'¤заний з≥ шкалами в≥дпов≥дних ознак. якщо такий метод не в≥дпов≥даЇ
даним, це дуже суттЇва методична помилка, що може звести нан≥вець роботу з≥ збору даних та обчисленн¤ результат≥в.
ўоб первинн≥ дан≥ можна було використовувати дл¤ зм≥стового анал≥зу њ висновк≥в, вони повинн≥
бути незалежно упор¤дкован≥ та опрацьован≥. « ц≥Їю метою застосовують спец≥альн≥ статистичн≥
методи - групуванн¤, обчисленн¤ узагальнюючих параметр≥в та коеф≥ц≥Їнт≥в, корел¤ц≥йний, кластерний,
факторний анал≥зи та ≥н. Ќезалежно в≥д методу анал≥зу, опрацюванн¤ даних починають з
попереднього впор¤дкуванн¤ ≥нформац≥њ, здеб≥льшого за допомогою статистичного групуванн¤ та побудови статистичних таблиць.
—труктуру сукупност≥ об'Їкт≥в з точки зору, одн≥Їњ виокремленоњ ознаки доц≥льно
вивчати за таблицею, в ¤к≥й дл¤ кожного з можливих значень ознаки заф≥ксовано,
ск≥льки раз≥в зустр≥чаютьс¤ в сукупност≥ об'Їкти, що мають в≥дпов≥дне значенн¤. “аку
таблицю називають таблицею одновим≥рного розпод≥лу, однови-м≥рною таблицею, вар≥ац≥йним р¤дом. Ќаприклад,
дл¤ ознаки "задоволен≥сть умовами прац≥" одновим≥рна таблиц¤ може мати такий вигл¤д:
“аблиц¤ 7
ќзнака: "«адоволен≥сть умовами прац≥"
«наченн¤
од
„астота
% до вс≥х
 % до значень;
«адоволений
3
45
12,60
12,93
Ќе зовс≥м задоволений
2
249
69,75
71,55
Ќезадоволений
1
54
15,13
15,32
≥льк≥сть об'Їкт≥в - 357. ƒл¤ 348 об'Їкт≥в (що становить 97,48% в≥д загальноњ сукупност≥) в≥доме
значенн¤ ознаки "задоволен≥сть умовами прац≥". ƒл¤ ≥нших об'Їкт≥в сукупност≥ (в даному раз≥ њх 9) значенн¤ ц≥Їњ ознаки
нев≥доме (наприклад, ≥нформац≥¤ з≥брана методом опитуванн¤, ≥ де¤к≥ прац≥вники п≥дприЇмства не захот≥ли в≥дпов≥дати на
поставлене питанн¤), јнал≥з таблиц≥ св≥дчить, що задоволених умовами прац≥ - 45 (12,60% в≥д загальноњ сукупност≥ та
12,93% в≥д к≥лькост≥ прац≥вник≥в, ¤к≥ в≥дпов≥ли на поставлене запитанн¤). ѕереважна б≥льш≥сть прац≥вник≥в повн≥стю або
частково не задоволена умовами прац≥.
¬ одновим≥рн≥й таблиц≥ часто перший або другий стовпчики в≥дсутн≥ (тобто в таблиц≥ зазначають
або сам≥ значенн¤, або њх коди);
Ќеможливо перел≥чити вс≥ можлив≥ значенн¤ ознак, заданих у метричних шкалах. ќтже, неможливо ≥
безпосередньо побудувати одновим≥рну таблицю. «а таких обставин ус≥ можлив≥ значенн¤ ознаки розбивають на ≥нтервали,
а пот≥м будують таблицю. “ак, дл¤ сукупност≥ прац≥вник≥в даного п≥дприЇмства вс≥ значенн¤ ознаки "в≥к" перебувають
м≥ж в≥ком наймолодшого роб≥тника (припустимо, 18 рок≥в) та в≥ком найстаршого роб≥тника (припустимо, 68). –оз≥б'Їмо
њх на 4 ≥нтервали: в≥д 18 до 25 рок≥в, в≥д 26 до 40 рок≥в, в≥д 41 до 59 рок≥в та в≥д 60 до 68 рок≥в. “од≥
одновим≥рна таблиц¤, що демонструЇ структуру сукупност≥ прац≥вник≥в за в≥ком, матиме такий вигл¤д:
” ц≥й таблиц≥ в≥дсутн≥й стовпчик, в ¤кому зазначен≥ коди ≥нтервал≥в, а оск≥льки
в≥домий в≥к ус≥х прац≥вник≥в (Ї в≥дпов≥дн≥ значенн¤ дл¤ вс≥х об'Їкт≥в), тому трет≥й ≥ четвертий
стовпчики зб≥гаютьс¤. ћетрична ознака розбита у дан≥й таблиц≥ на р≥зн≥ за розм≥ром (нер≥вном≥рн≥)
≥нтервали. ј нер≥дко доц≥льно розбивати весь д≥апазон значень на ≥нтервали однаковоњ довжини (р≥вном≥рн≥ ≥нтервали).
ƒл¤ полегшенн¤ анал≥зу великоњ к≥лькост≥ таблиць та забезпеченн¤ можливост≥
пор≥вн¤нн¤ к≥лькох з них обчислюють узагальнююч≥ характеристики р¤д≥в розпод≥лу. Ќайчаст≥ше
використовують характеристику "середнЇ значенн¤ ознаки". ƒл¤ к≥льк≥сноњ ознаки обчислюють њњ
середнЇ арифметичне значенн¤ щодо вс≥х об'Їкт≥в сукупност≥. ƒл¤ ¤к≥сних ознак такою узагальнюючою
характеристикою р¤ду Ї "мода" - значенн¤, що найчаст≥ше зустр≥чаЇтьс¤ в одновим≥рн≥й таблиц≥.
ўоб оц≥нити, наск≥льки репрезентуЇ середнЇ значенн¤ весь р¤д розпод≥лу,
обчислюють статистичн≥ показники вар≥ац≥њ ознак. ƒл¤ к≥льк≥сних ознак - це дисперс≥¤, середнЇ
квадратичне в≥дхиленн¤, коеф≥ц≥Їнт вар≥ац≥њ. ƒл¤ ¤к≥сних ознак розроблен≥ спец≥альн≥ ≥ндекси
¤к≥сноњ вар≥ац≥њ. „им б≥льше значенн¤ в≥дпов≥дного показника вар≥ац≥њ, тим розс≥¤н≥ш≥ навколо
середнього значенн¤ реальн≥ значенн¤ ознаки, а отже, тим з б≥льшою обережн≥стю потр≥бно
оперувати ≥з середн≥м значенн¤м при побудов≥ зм≥стових висновк≥в.
ћеж≥ вар≥ац≥њ також дають змогу оц≥нити, наск≥льки однор≥дною за певною
ознакою Ї сукупн≥сть. якщо сукупн≥сть за певною ознакою неоднор≥дна, може постати потреба
под≥лити цю сукупн≥сть на к≥лька однор≥дних за ц≥Їю ознакою частин та анал≥зувати кожну з
них окремо. ѕрипустимо, що вивчаЇтьс¤ задоволен≥сть умовами прац≥ на певному п≥дприЇмств≥. «
лог≥чних м≥ркувань або за результат≥в попередн≥х досл≥джень в≥домо, що зароб≥тна плата
прац≥вника впливаЇ на його задоволен≥сть умовами прац≥. Ќехай коеф≥ц≥Їнт вар≥ац≥њ
зароб≥тноњ плати дл¤ вс≥Їњ сукупност≥ прац≥вник≥в дор≥внюЇ 0,7. “од≥ необх≥дно под≥лити
всю сукупн≥сть прац≥вник≥в на групи, приблизно однаков≥ за р≥внем зароб≥тноњ платн≥
(щоб у кожн≥й груп≥ коеф≥ц≥Їнт вар≥ац≥њ зарплати був нижчим в≥д 0,4), та анал≥зувати
задоволен≥сть умовами прац≥ окремо у кожн≥й з них.
оеф≥ц≥Їнт зв'¤зку м≥ж двома ознаками. орел¤ц≥йний ≥ регрес≥йний анал≥з
ќдним з важливих завдань анал≥зу Ї встановленн¤ та оц≥нка
взаЇмозв'¤зк≥в м≥ж окремими ознаками дл¤ певноњ сукупност≥ об'Їкт≥в. ÷ю роботу починають
з побудови корел¤ц≥йних таблиць (таблиць спр¤женост≥ двох ознак, двовим≥рними таблиц¤ми).
¬они дають змогу впор¤дковувати ≥нформац≥ю про розпод≥л сукупност≥ об'Їкт≥в за двома
ознаками. “ак≥ таблиц≥ мають пр¤мокутну форму. ≥льк≥сть р¤дк≥в у них дор≥внюЇ к≥лькост≥
можливих значень одн≥Їњ ознаки, а к≥льк≥сть стовпчик≥в - к≥лькост≥ можливих значень другоњ
ознаки. ” таблиц≥ 9 у кл≥тинц≥ на перетин≥ другого р¤дка ≥ третього стовпчика знаходитьс¤
число 42 (в центр≥ кл≥тинки) - к≥льк≥сть роб≥тниць (значенн¤ ознаки "стать" - "ж≥ноча"), що
незадоволен≥ умовами прац≥ (значенн¤ ознаки "задоволен≥сть умовами прац≥" - "незадоволений").
„исла в таблиц≥ св≥дчать, що серед ж≥нок в≥дсоток незадоволених умовами прац≥ на п≥дприЇмств≥ значно вищий, н≥ж серед чолов≥к≥в. ќтже, Ї п≥дстави дл¤ г≥потез≥и, що стать прац≥вника та його задоволен≥сть умовами прац≥ взаЇмопов'¤зан≥.
¬м≥нн¤ читати двовим≥рн≥ таблиц≥ приходить з досв≥дом. Ќелегко знаходити законом≥рност≥ в досить великих за розм≥ром таблиц¤х. р≥м того, далеко не завжди зв'¤зок м≥ж ознаками простежуЇтьс¤. “ому на практиц≥ на¤вн≥сть зв'¤зку м≥ж двома ознаками встановлюють за допомогою так званого критер≥ю %2, ¤кий базуЇтьс¤ на анал≥з≥ частот, записаних у кл≥тинках таблиц≥. ÷е даЇ змогу д≥йти висновк≥в про те, чи можна висувати та анал≥зувати г≥потезу про на¤вн≥сть зв'¤зку м≥ж двома ознаками.
«астосовуючи зазначений критер≥й, необх≥дно обчислити коеф≥ц≥Їнт х≥-квадрат за формулою (формула залежить в≥д частот у кл≥тинках таблиц≥ та марг≥нальних частот), а одержане значенн¤ пор≥вн¤ти з табличним (критичним). ѕри цьому сл≥д мати на уваз≥ певний р≥вень значущост≥ (ймов≥рн≥сть прийн¤тт¤ хибного р≥шенн¤) - в соц≥олог≥њ, ¤к правило, 0,05 або 0,01: р≥м того, табличне значенн¤ залежить в≥д к≥лькост≥ ступен≥в свободи, що визначають за к≥льк≥стю р¤дк≥в ≥ стовпчик≥в таблиц≥. ќтже, дл¤ заданого р≥вн¤ значущост≥ та к≥лькост≥ ступен≥в свободи необх≥дно знайти в таблиц≥ критичне значенн¤ ≥ пор≥вн¤ти його з обчисленим. якщо обчислене значенн¤ б≥льше в≥д критичного, то факт ≥снуванн¤ зв'¤зку можна вважати встановленим.
—илу зв'¤зку можна оц≥нити обчисленн¤м та анал≥зом коеф≥ц≥Їнт≥в спр¤женост≥ (ѕ≥рсона, „упрова, ра-мера). «наченн¤ цих коеф≥ц≥Їнт≥в перебувають в ≥нтервал≥ в≥д нул¤ до одиниц≥ та мають такий зм≥ст: чим ближче значенн¤ до одиниц≥, тим т≥сн≥ший зв'¤зок. якщо обидв≥ ознаки, м≥ж ¤кими вивчають зв'¤зок, мають лише по два значенн¤ (тобто ф≥ксують на¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть даноњ ознаки в об'Їкт≥), то дл¤ таких "чотирикл≥тинкових" таблиць обчислюють коеф≥ц≥Їнти асоц≥ац≥њ та контингенц≥њ.
якщо певному значенню одн≥Їњ величини в≥дпов≥даЇ сукупн≥сть значень другоњ, то м≥ж цими двома величинами ≥снуЇ корел¤ц≥йний зв'¤зок. ¬≥н ви¤вл¤Їтьс¤ тод≥, коли на досл≥джуване ¤вище впливаЇ не один, а багато чинник≥в. Ќаприклад, стаж впливаЇ на продуктивн≥сть прац≥, але не остаточно визначаЇ њњ, бо залежить в≥д р≥вн¤ осв≥ти, в≥ку, квал≥ф≥кац≥њ прац≥вника та ≥нших фактор≥в. ќск≥льки ¤вища сусп≥льного житт¤ складн≥ та багатофакторн≥, зв'¤зок м≥ж ознаками в соц≥олог≥њ практично завжди корел¤ц≥йний.
якщо кожному значенню одн≥Їњ ознаки в≥дпов≥даЇ сукупн≥сть значень другоњ ознаки, близько розм≥щених б≥л¤ свого середнього значенн¤ (тобто вс≥ значенн¤ сукупност≥ не дуже в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д свого середнього арифметичного), то такий корел¤ц≥йний зв'¤зок вважають сильн≥шим. ≥льк≥сно силу корел¤ц≥йного зв'¤зку оц≥нюють за допомогою коеф≥ц≥Їнт≥в корел¤ц≥њ.
ƒл¤ к≥льк≥сних ознак часто використовують коеф≥ц≥Їнт ѕ≥рсона (г), ¤кий оц≥нюЇ силу зв'¤зку за л≥н≥йноњ корел¤ц≥њ (тобто в припущенн≥, що значенн¤ одн≥Їњ ознаки пов'¤зан≥ з в≥дпов≥дними середн≥ми другоњ ознаки л≥н≥йною залежн≥стю). ¬с≥ значенн¤ коеф≥ц≥Їнта корел¤ц≥њ ѕ≥рсона належать ≥нтервалу в≥д -1 до 1. «нак коеф≥ц≥Їнта показуЇ напр¤м зв'¤зку: додатне значенн¤ св≥дчить про "пр¤мий"'зв'¤зок (зростанн¤ одн≥Їњ ознаки зумовлюЇ зростанн¤ другоњ), в≥д'Їмне значенн¤ - про "зворотний" зв'¤зок, а значенн¤ "ќ" - про в≥дсутн≥сть л≥н≥йного корел¤ц≥йного зв'¤зку. Ќаприклад, зв'¤зок м≥ж зароб≥тною платою роб≥тника та к≥льк≥стю виготовлених ним деталей - пр¤мий, а м≥ж зароб≥тною платою та к≥льк≥стю бракованих деталей - зворотний. ѕри г =1 або г - -1 маЇмо функц≥ональний зв'¤зок м≥ж ознаками (тобто кожному значенню одн≥Їњ ознаки в≥дпов≥даЇ одне значенн¤ другоњ ознаки ≥ ц≥ значенн¤ пов'¤зан≥ л≥н≥йною залежн≥стю). ќтже, чим дал≥ значенн¤ коеф≥ц≥Їнта ѕ≥рсона в≥д нул¤ (чим б≥льша його абсолютна величина), тим т≥сн≥ший л≥н≥йний' корел¤ц≥йний зв'¤зок ≥снуЇ м≥ж ознаками. јле ¤кщо г = 0, то це означаЇ в≥дсутн≥сть лише л≥н≥йного зв'¤зку, а не в≥дсутн≥сть зв'¤зку м≥ж ознаками взагал≥: зв'¤зок може ≥снувати, але нел≥н≥йний. ƒл¤ оц≥нюванн¤ сили нел≥н≥йного зв'¤зку використовують корел¤ц≥йне в≥дношенн¤, що набуваЇ значенн¤ м≥ж 0 та 1 (0 означаЇ в≥дсутн≥сть зв'¤зку, 1 - функц≥ональний зв'¤зок).
ƒл¤ ознак, заданих у пор¤дкових шкалах, обчислюють рангов≥ коеф≥ц≥Їнти корел¤ц≥њ (—п≥рмена та ендела), ¤к≥ також набувають значенн¤ м≥ж -1 та 1 та ≥нтерпретуютьс¤ так само, ¤к ≥ коеф≥ц≥Їнт корел¤ц≥њ ѕ≥рсона.
¬становленн¤ корел¤ц≥њ м≥ж двома ознаками ще не означаЇ встановленн¤ причинного зв'¤зку м≥ж ними. ÷е лише св≥дченн¤ того, що одна з ознак частково спричинила ≥ншу або обидв≥ ознаки ≥ Ї насл≥дком де¤ких сп≥льних дл¤ них причин. «ауважимо, що к≥льк≥сна оц≥нка корел¤ц≥йних зв'¤зк≥в не може зам≥нити спец≥альних знань, але може допомогти досл≥дников≥ в≥дкинути несуттЇв≥ зв'¤зки, ч≥тк≥ше окреслити напр¤м пошук≥в, пор≥вн¤ти вплив р≥зних чинник≥в тощо. р≥м того, коеф≥ц≥Їнти частковоњ корел¤ц≥њ дають змогу оц≥нити зв'¤зок м≥ж двома ознаками, усуваючи вплив одн≥Їњ або к≥лькох ≥нших ознак. якщо п≥сл¤ усуненн¤ впливу третьоњ ознаки коеф≥ц≥Їнт корел¤ц≥њ м≥ж двома ознаками зб≥льшуЇтьс¤, то трет¤ ознака послаблюЇ зв'¤зок, а ¤кщо зменшуЇтьс¤, то саме ц¤ трет¤ ознака певною м≥рою спричин¤Ї на¤вн≥сть цього зв'¤зку (тобто зв'¤зок, можливо, Ї лише насл≥дком впливу ц≥Їњ третьоњ ознаки). ќбчислити коеф≥ц≥Їнти частковоњ корел¤ц≥њ досить складно через коеф≥ц≥Їнти корел¤ц≥њ ѕ≥рсона. ќбс¤г обчислень зростаЇ з к≥льк≥стю тих ознак, вплив ¤ких бажають усунути. —илу сп≥льного зв'¤зку сукупност≥ ознак даЇ змогу оц≥нити коеф≥ц≥Їнт множинноњ корел¤ц≥њ.
ћетоди регрес≥йного анал≥зу забезпечують не т≥льки оц≥нку сили зв'¤зку м≥ж двома ознаками, а й встановленн¤ виду цього зв'¤зку у вигл¤д≥ р≥вн¤нн¤ (р≥вн¤нн¤ регрес≥њ), що описуЇ залежн≥сть м≥ж середн≥м значенн¤м одн≥Їњ ознаки (залежноњ, повед≥нку ¤коњ вивчають) та значенн¤ми певноњ сукупност≥ ознак (незалежних, вплив ¤ких на залежну ознаку намагаютьс¤ оц≥нити). ” соц≥олог≥чних досл≥дженн¤х, ¤к правило, в≥дбуваЇтьс¤ пошук такоњ залежност≥ у л≥н≥йному вигл¤д≥ (у вигл¤д≥ л≥н≥йного р≥вн¤нн¤), тому йдетьс¤ про р≥вн¤нн¤ багатовим≥рноњ (множинноњ) л≥н≥йноњ регрес≥њ.
«нанн¤ залежност≥ у вигл¤д≥ р≥вн¤нн¤ даЇ змогу не т≥льки
по¤снювати повед≥нку залежноњ ознаки, а й прогнозувати њњ значенн¤ за
р≥зних зм≥н значень незалежних ознак. Ќаприклад, на основ≥ анал≥зу
фактор≥в, що впливають на р≥вень зароб≥тноњ плати на п≥дприЇмств≥,
було побудовано р≥вн¤нн¤ л≥н≥йноњ регрес≥њ: у = 4,27 х1*1,83 х2*9,20. ¬оно
описуЇ зв'¤зок м≥ж зароб≥тною платою у (залежна ознака, вим≥рюЇтьс¤ в гривн¤х) ≥
двома незалежними ознаками прац≥вника: стаж х1 (вим≥рюЇтьс¤ в роках) та осв≥тн≥й
р≥вень х2 (вим≥рюЇтьс¤ в роках). јнал≥з цього р≥вн¤нн¤ наводить на думку, що
зростанн¤ трудового стажу прац≥вника на один р≥к зумовлюЇ зростанн¤ його
середньоњ зароб≥тноњ плати на 4,27 грн., а зростанн¤ осв≥тнього р≥вн¤
на,один р≥к .- зростанн¤ середньоњ зароб≥тноњ плати
лише на 1,83 грн. ќтже, на даному п≥дприЇмств≥ трудовий стаж суттЇв≥ше впливаЇ
на середню зароб≥тну
плату прац≥вника, н≥ж його осв≥тн≥й р≥вень. як≥сть
р≥вн¤нн¤ регрес≥њ (наск≥льки точно р≥вн¤нн¤ регрес≥њ
описуЇ, зв'¤зок м≥ж ознаками) оц≥нюють коеф≥ц≥Їнтом
множинноњ корел¤ц≥њ.
—уттЇвим дл¤ одержанн¤ над≥йних, статистично обірунтованих
результат≥в Ї оц≥нка значущост≥ статистичних-показник≥в. ÷е - комплекс
математичних процедур, що дають змогу в≥дпов≥сти на низку питань щодо
розрахованих статистичних показник≥в ≥ параметр≥в виб≥рковоњ сукупност≥.
“ак, обчисливши коеф≥ц≥Їнт корел¤ц≥њ м≥ж двома ознаками та одержавши
число, що не дор≥внюЇ: нулю, ц≥лком лог≥чно постають запитанн¤: чи справд≥
цей. коеф≥ц≥Їнт суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д нул¤ (а отже, ф≥ксуЇ на¤вн≥сть
л≥н≥йного корел¤ц≥йного зв'¤зку), чи ц¤ р≥зниц¤ випадкова ≥ спричинена
лише похибкою, нашоњ виб≥рки? ¬≥дпов≥дь на них можна дати, оц≥нивши
значущ≥сть в≥дм≥нност≥ коеф≥ц≥Їнта корел¤ц≥њ в≥д нул¤ ≥ звернувши особливу
увагу на обс¤г виб≥рки та р≥вень значущост≥ (ймов≥рн≥сть прийн¤тт¤, хибного р≥шенн¤).
÷¤ процедура така ж, ¤к ≥ процедура застосуванн¤ критер≥ю кси2, ≥ даЇ змогу
обчислити за певною формулою критер≥й. ќдержане ж значенн¤ пор≥внюЇтьс¤ з табличним. Ќа
основ≥ результат≥в пор≥вн¤нн¤ ≥ робитьс¤ висновок.
р≥м оц≥нки значущост≥ в≥дм≥нност≥ в≥д нул¤ коеф≥ц≥Їнта корел¤ц≥њ
м≥ж двома ознаками, часто застосовують ≥ процедури оц≥нки значущост≥ р≥зниц≥ м≥ж
двома в≥дсотками (наприклад, р≥зниц≥ м≥ж в≥дсотками незадоволених умовами прац≥ на даному
п≥дприЇмств≥ серед ж≥нок ≥ чолов≥к≥в), р≥зниц≥ м≥ж двома середн≥ми (м≥ж
середньою зароб≥тною платою на одному та ≥ншому п≥дприЇмствах), двох коеф≥ц≥Їнт≥в
корел¤ц≥њ. ƒл¤ кожноњ такоњ задач≥ ≥снують формула обчисленн¤ критер≥ю та статистичноњ таблиц≥,
¤кими користуютьс¤ дл¤ пор≥вн¤нн¤.
ћетоди багатовим≥рноњ статистики
факторний ≥ кластерний анал≥з.
якщо анал≥з даних передбачаЇ використанн¤ великоњ к≥лькост≥ взаЇмопов"¤заних
ознак, доц≥льно застосовувати спец≥альн≥ методи та алгоритми багатовим≥рноњ статистики.
÷≥ методи потребують значних обчислень, дл¤ ефективного застосуванн¤ ¤ких необх≥дно мати
обчислювальну техн≥ку та спец≥альне програмне забезпеченн¤. серед метод≥в багатовим≥рноњ
статистики найуживан≥шими Ї факторний та кластерний анал≥з.
—уть факторного анал≥зу пол¤гаЇ в тому, що групу сильно
скорельованих ознак можна по¤снити та описати невеликою к≥льк≥стю прихованих (латентних)
фактор≥в, ¤к≥ безпосередньо не спостер≥гаютьс¤, але розкривають значенн¤ ознак ц≥Їњ групи.
Ќаприклад, за такими ознаками, ¤к "к≥льк≥сть прочитаних книг", "к≥льк≥сть книг у домашн≥й б≥бл≥отец≥",
"к≥льк≥сть в≥дв≥дувань театр≥в ≥ музењв", приховано фактор, ¤кий можна було б назвати "р≥вень
культурного розвитку особистост≥". ‘акторний анал≥з даЇ змогу ви¤вити ц≥ латентн≥
фактори, описати залежн≥сть м≥ж ними та первинними ознаками, обчислити значенн¤ вс≥х
побудованих таким чином фактор≥в дл¤ кожного об"Їкта. ¬ результат≥ виникаЇ можлив≥сть без
значних втрат ≥нформац≥њ перейти в≥д анал≥зу великоњ к≥лькост≥ первинних ознак
до анал≥зу пор≥вн¤но невеликоњ к≥лькост≥ фактор≥в.
јлгоритми кластерного анал≥зу дають змогу под≥лити
сукупн≥сть об"Їкт≥в на однор≥дн≥ за певним формальним критер≥Їм под≥бност≥ групи (кластери).
ќсновною властив≥стю цих груп Ї те, що об"Їкти, ¤к≥ належать одному кластеру,
под≥бн≥ш≥ м≥ж собою, н≥ж об"Їкти з р≥зних кластер≥в. “аку класиф≥кац≥ю можна виконувати
одночасно за досить великою к≥льк≥стю ознак. Ќаприклад, в≥домо чимало статистичних показник≥в, ¤к≥ характеризують
р≥вень соц≥ально-економ≥чного розвитку адм≥н≥стративних район≥в крањни: к≥льк≥сть
населенн¤, к≥льк≥сть безроб≥тних, прот¤жн≥сть шосейних дор≥г, к≥льк≥сть кв.м житла на одну людину тощо.
ƒл¤ орган≥зац≥њ опитуванн¤ необх≥дно згупувати райони у б≥льш≥ утворенн¤ (рег≥они), але
варто зробити це так, щоб у кожному такому рег≥он≥ були
райони, близьк≥ за своњм соц≥ально-економ≥чним розвитком. ÷е дасть змогу вибрати в твкому рег≥он≥ один
типовий район ≥ результати опитуванн¤ в ньому узагальнити щодо вього рег≥ону. “аке
групуванн¤ може бутиефективно проведене методом кластерного анал≥зу,
оск≥льки у даному раз≥ враховуЇтьс¤ та узагальнюЇтьс¤ велика к≥льк≥сть показник≥в.
ѕ≥дсумок анал≥зу та ≥нтерпретац≥њ соц≥олог≥чних даних набуваЇ форми документ≥в:
зв≥ту за результатами досл≥дженн¤, ≤нформац≥йноњ чи анал≥тичноњ дов≥дки. ¬они м≥ст¤ть в≥домост≥,
висновки та рекомендац≥њ дл¤ прийн¤тт¤ практичних (управл≥нських) р≥шень. ” науково-
досл≥дному план≥ - це банк соц≥олог≥чних даних наукового анал≥зу.
«апитанн¤. «авданн¤
1. ” чому пол¤гають особливост≥ ¤к≥сних та к≥льк≥сних ознак?
2. як показники використовуютьс¤ дл¤ оц≥нюванн¤ зв"¤зку м≥ж двома ознаками?
3. яких значень може набувати коеф≥ц≥Їнт корел¤ц≥њ ѕ≥рсона r? як ≥нтерпретуютьс¤
ц≥ значенн¤?
4. « ¤кою метою застосовують методи регрес≥йного анал≥зу даних?
5. ќхарактеризуйте клас задач, що розв"¤зуютьс¤ методами факторного ≥ кластерного анал≥зу.
“еми реферат≥в
1. ”загальненн¤ та форми в≥дображенн¤ результат≥в соц≥ального досл≥дженн¤.
2. ћожливост≥ первинних засоб≥в обробки соц≥альноњ ≥нформац≥њ.
3. ‘орми сп≥вроб≥тництва соц≥олог≥в ≥ математик≥в у процес≥ обробки соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ.
4. ѕрограмне забезпеченн¤ обробки даних на комп"ютер≥.
5. Ѕагатом≥рний анал≥з соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ.
6. «агальн≥ п≥дходи та процедури ≥нтерпретац≥њ соц≥олог≥чних даних.
Ѕезперервно зростаючий динам≥зм соц≥ально-пол≥тичних, економ≥чних
, науково-техн≥чних, ≥деолог≥чних та ≥нших зм≥н надаЇ науковому передбаченню
майбутнього вин¤тково важливе, часто глобальне значенн¤. Ѕез прогрнозуванн¤
¤вищ ≥ процес≥в, передбаченн¤ перспектив њх розвитку неможливе науково
обірунтоване управл≥нн¤, виробленн¤ ≥ прийн¤тт¤ ефективних управл≥нських
р≥шень. ¬и¤вленн¤ назр≥ваючих тенденц≥й, проблем ≥ суперечностей сусп≥льного
житт¤, пошук шл¤х≥в ≥ метод≥в њх вир≥шенн¤, над≥йний соц≥альний
прогноз - важлив≥ завданн¤ соц≥олог≥њ.
” р≥зних галуз¤х знань ≥снують пон¤тт¤, ¤кими позначають
певн≥ судженн¤ про майбутнЇ: пророцтво, в≥щуванн¤, передбаченн¤,
прогнозуванн¤, футуролог≥¤ та ≥н. „асто њх вживають ¤к синон≥ми, ≥нод≥ в
кожне з них вкладають р≥зний зм≥ст, що породжуЇ терм≥нолог≥чн≥ дискус≥њ.
«агальним та ≥нтегруючим вс≥ р≥зновиди одержанн¤ ≥нформац≥њ
про майбутнЇ Ї пон¤тт¤ "передбаченн¤".
ѕередбаченн¤ - обгрунтоване припущенн¤
про майбутн≥й стан ¤вищ природи ≥ сусп≥льства або про ¤вища, нев≥дом≥ в
даний час, але ¤к≥ п≥ддаютьс¤ ви¤вленню.
ѕередбаченн¤ под≥л¤ють на науков≥ й ненауков≥. Ќаукове передбаченн¤
ірунтуЇтьс¤ на п≥знанн≥ законом≥рностей розвитку природи, сусп≥льства,
мисленн¤, використанн≥ наукових метод≥в досл≥дженн¤. Ќенаукове передбаченн¤ не
застосовуЇ спец≥альних наукових досл≥джень ≥ ірунтуЇтьс¤ на передчутт¤х
людини про майбутнЇ за допомогою п≥дсв≥домост≥ (≥нтуњтивне); життЇвому досв≥д≥
≥ пов'¤заних з ним аналог≥¤х, прикметах (буденне); на в≥р≥ в надприродн≥
сили, що визначають майбутнЇ (м≥фолог≥чне, рел≥г≥йне).
ќдн≥Їю з форм наукового передбаченн¤ Ї прогнозуванн¤ - процес
виробленн¤ прогноз≥в.
ѕрогноз - ≥мов≥рне судженн¤ про стан певного ¤вища в майбутньому.
” вузькому значенн≥, прогноз - це спец≥альне наукове
досл≥дженн¤ перспектив розвитку певних процес≥в, ¤вищ, переважно з
к≥льк≥сними оц≥нками. ѕрогнозуванн¤, на в≥дм≥ну в≥д пророкуванн¤, не зводитьс¤
до спроб угадувати детал≥ майбутнього, йому властива ймов≥рн≥сн≥сть.
ѕророкуванн¤, на в≥дм≥ну в≥д прогнозуванн¤, - це твердженн¤ про майбутнЇ,
¤кому не властива ймов≥рн≥сн≥сть, воно претендуЇ на абсолютну достов≥рн≥сть.
ѕрогноз Ї нев≥д'Їмною функц≥Їю науки, завершальним
етапом наукового досл≥дженн¤, причому, на думку багатьох вчених, обов'¤зковим,
¤кщо це стосуЇтьс¤ розвитку теор≥њ. ¬досконаленн¤ науки в≥дбуваЇтьс¤ з
посиленн¤м њњ прогностичноњ функц≥њ.
ѕрогнозуванн¤ маЇ також велике прикладне значенн¤.
¬оно спри¤Ї вибору найоптимальн≥шого вар≥анта при обірунтуванн≥ плану,
програми, проекту, управл≥нського р≥шенн¤.
“еор≥¤ прогнозуванн¤ (прогностика) ¤к наука т≥льки
формуЇтьс¤. њњ предметом Ї досл≥дженн¤ закон≥в ≥ способ≥в прогнозуванн¤,
завданн¤м - розробка проблем гносеолог≥њ та лог≥ки прогнозуванн¤, типолог≥њ
прогноз≥в, метод≥в прогнозуванн¤, категор≥й ≥ пон¤ть, спец≥альних
методолог≥чних проблем прогнозуванн¤ з метою п≥двищенн¤ методичного
обірунтуванн¤ прогноз≥в. ” структур≥ прогностики розвиваютьс¤ окрем≥
теор≥њ прогнозуванн¤ ¤к у координатах загальноњ прогностики, так ≥
в≥дпов≥дних сфер прогнозуванн¤.
ѕон¤тт¤ "прогностика" ≥ "прогнозуванн¤" часто
невиправдано вживають ¤к синон≥ми, ототожнюють. ≤нколи прогностику
трактують дуже широко, вважаючи, що вона охоплюЇ не т≥льки теор≥ю
передбаченн¤, а й сам процес прогнозуванн¤.
ўе одним неоднозначним пон¤тт¤м Ї футуролог≥¤.
“ерм≥н цей запропонував у середин≥ XX ст. н≥мецький соц≥олог ќ. ‘лехтгейм,
¤кий ем≥грував до —Ўј. ‘утуролог≥ю в≥н тлумачив ¤к "ф≥лософ≥ю майбутнього".
” 60-х роках у зв'¤зку з "бумом прогноз≥в" на «аход≥ утвердилос¤ розум≥нн¤
футуролог≥њ ¤к науки про майбутнЇ, предмет досл≥дженн¤ ¤коњ - перспективи
розвитку вс≥х ¤вищ, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших дисципл≥н, ¤к≥ досл≥джують сучасне
≥ минуле. «годом пон¤тт¤ "футуролог≥¤" почали трактувати ≥ ¤к соц≥альне
прогнозуванн¤, ≥ прогностику ¤к науку про закони прогнозуванн¤.
¬ажливою проблемою методолог≥њ прогнозуванн¤ Ї ви¤вленн¤ чинник≥в, ¤к≥
детерм≥нують майбутнЇ. ћайбутнЇ - такий стан ¤вищ, процес≥в, ¤кий випливаЇ
з сучасного ≥ маЇ корен≥ в минулому. ќб'Їктивн≥ умови м≥ст¤ть зародки
майбутнього у вигл¤д≥ нових елемент≥в. јле визначити њх майбутнЇ можна
т≥льки на п≥дстав≥ закон≥в розвитку певних об'Їкт≥в. «акони постають
¤к зв'¤зки м≥ж ¤вищами, ¤к≥ за певних умов д≥ють незм≥нно, пост≥йно ≥
в≥дпов≥дним чином. ќтже, соц≥альн≥ факти ≥ процеси, особливо нов≥, а
також закони њх розвитку Ї нос≥¤ми ≥нформац≥њ про майбутнЇ.
ќдним з найзагальн≥ших та ун≥версальних
закон≥в д≥йсност≥ Ї закон причинност≥, або каузальноњ (причинноњ)
залежност≥. ¬раховуючи його основну ознаку (причина обов'¤зково
зумовлюЇ насл≥док) та з'¤совую сам≥ причини, можна передбачити ≥ њх насл≥дки.
Ѕ≥льше того, ¤кщо певн≥ насл≥дки небажан≥, можна спробувати уникнути,
парал≥зувавши або зм≥нивши њх причини. «вичайно, не дл¤ вс≥х закон≥в
≥снуЇ к≥льк≥сний, математичний вираз.
¬ажливе значенн¤ дл¤ прогнозуванн¤ мають ритмоцикл≥чн≥
законом≥рн≥ зв'¤зки ¤вищ. ÷икл≥чний розвиток у сусп≥льному житт≥ простежуЇтьс¤
значно слабше, н≥ж у неорган≥чн≥й природ≥ чи в б≥осфер≥. ÷икл≥чн≥сть
п≥ддаЇтьс¤ к≥льк≥сним вим≥рам, що даЇ змогу прогнозувати тенденц≥њ сусп≥льного розвитку.
—истемна структура ¤вищ також Ї об'Їктивною основою
передбаченн¤. «наючи характерн≥ риси, функц≥њ залежних м≥ж собою елемент≥в
¤вища ¤к системи, можна передбачити ≥ повед≥нку ¤вища загалом.
ќсобливою методолог≥чною проблемою передбаченн¤
майбутнього Ї з'¤суванн¤ в≥дпов≥дних властивостей псих≥ки. ¬они закор≥нен≥
у психо-ф≥з≥олог≥чн≥й еволюц≥њ вищих тварин ≥ людини. ѕсих≥ка не
т≥льки в≥дображаЇ д≥йсн≥сть, а й проникаЇ в майбутнЇ. јдже передбаченн¤
хоча б найближчоњ перспективи потр≥бне кожн≥й жив≥й ≥стот≥, над≥лен≥й
псих≥кою, нав≥ть дл¤ елементарних д≥й. ѕод≥бну властив≥сть псих≥ки
називають "випереджаючим в≥дображенн¤м", "моделлю потр≥бного майбутнього". “аке
передбаченн¤ ви¤вл¤Їтьс¤ ¤к на безумовно-рефлекторному (≥нстинктивному), так
≥ на умовно-рефлекторному р≥вн¤х псих≥ки. “аким чином, здатн≥сть псих≥ки
випереджати под≥њ навколишнього св≥ту Ї одн≥Їю з найефективн≥ших форм
пристосуванн¤ до середовища.
ќсновою прогнозуванн¤ майбутнього, випереджаючого
в≥дображенн¤ Ї досв≥д минулого. ¬≥н накопичуЇтьс¤ нервовою системою завд¤ки
властивост≥ нервовоњ тканини "записувати" минул≥ под≥њ. ј повторюван≥сть,
цикл≥чн≥сть под≥й створюють об'Їктивн≥ умови дл¤ передбаченн¤ майбутнього.
ќц≥нка людьми перспектив розвитку ¤вищ, процес≥в на основ≥ попереднього
досв≥ду за аналог≥Їю з уже в≥домими под≥бними ¤вищами ≥ процесами Ї
одним з основних джерел ≥нформац≥њ про майбутнЇ.
≤ншим джерелом передбаченн¤ Ї екстрапол¤ц≥¤ - умовне
продовженн¤ в майбутнЇ тенденц≥й, законом≥рност≥ розвитку ¤ких у минулому
≥ нин≥ достатньо в≥дом≥. ўе одним шл¤хом одержанн¤ ≥нформац≥њ про майбутнЇ
Ї моделюванн¤ майбутнього стану певного ¤вища, процесу з урахуванн¤м
оч≥куваних або бажаних зм≥н тих чи ≥нших умов, перспективи розвитку
¤ких достатньо в≥дом≥.
’оча соц≥альний детерм≥н≥зм маЇ ймов≥рн≥сний характер,
це не стаЇ на завад≥ передбаченню сусп≥льного розвитку. —аме в≥рог≥дний
п≥дх≥д до передбаченн¤ Ї особлив≥стю ≥ методичною основою соц≥ального
прогнозуванн¤, ¤ке почало динам≥чно розвиватис¤ т≥льки п≥сл¤ усв≥домленн¤
того, що продуктивним Ї не в≥дгадуванн¤ конкретних рис майбутнього,
а виробленн¤ ймов≥рного спектра перспектив його розвитку.
≤снують р≥зн≥ види прогноз≥в. њх типолог≥¤ може
бути побудована за р≥зноман≥тними критер≥¤ми - залежно в≥д об'Їкта, часу,
на ¤кий прогнозуЇтьс¤ об'Їкт; ц≥лей; метод≥в прогнозуванн¤ та ≥н.
Ќайзагальн≥шим Ї под≥л прогноз≥в на природничо-науков≥
та соц≥альн≥. ќсоблив≥стю природничо-наукових прогноз≥в Ї те, що об'Їкти
прогнозуванн¤ неможливо або майже неможливо зм≥нити шл¤хом соц≥ального
управл≥нн¤, за допомогою програм, проект≥в, план≥в, орган≥зац≥йних
р≥шень. Ћюдина прагне передбачити природн≥ ¤вища, щоб заздалег≥дь
пристосуватис¤ до них.
—оц≥альне прогнозуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤, ¤к правило,
дл¤ виробленн¤ рекомендац≥й щодо оптимального впливу на прогнозоване
¤вище чи процес з метою њх реал≥зац≥њ чи в≥дверненн¤.
«алежно в≥д часу, на ¤кий розраховане прогнозуванн¤,
розр≥зн¤ють поточн≥, короткостроков≥, середньо-строков≥, довгостроков≥
й наддовгостроков≥ прогнози.
«алежно в≥д мети прогнози под≥л¤ютьс¤ на пошуков≥ та нормативн≥.
ѕошуковий прогноз - це передбаченн¤ розвитку ¤вищ шл¤хом умовного
продовженн¤ в майбутнЇ тенденц≥й, ¤к≥ переважали у минулому ≥ дом≥нують
нин≥, абстрагуючись в≥д план≥в, проект≥в, програм, управл≥нських р≥шень,
¤к≥ можуть зм≥нити ≥снуюч≥ тенденц≥њ, спричинити самозд≥йсненн¤ чи
самозруйнуванн¤ прогнозу.
ѕошуковий прогноз з'¤совуЇ те, що най≥мов≥рн≥ше в≥дбудетьс¤ за збереженн¤ ≥снуючих тенденц≥й. ¬≥дпов≥дь при цьому даЇтьс¤ не однозначна, а у форм≥ певноњ шкали ймов≥рност≥.
Ќормативний прогноз - передбаченн¤ бажаного стану ¤вищ
на основ≥ попередньо визначених норм, ≥деал≥в, ц≥лей.
” процес≥ його виробленн¤ триваЇ пошук в≥дпов≥д≥
на запитанн¤: ¤к дос¤гти бажаного? Ќормативними можуть бути т≥льки соц≥альн≥ прогнози.
Ќормативне прогнозуванн¤ схоже на плануванн¤, проектн≥ розробки,
але не тотожне њм.
ћетоди соц≥олог≥чного прогнозуванн¤
« огл¤ду на джерела ≥нформац≥њ про майбутнЇ ≥снують три основн≥ способи виробленн¤
соц≥альних прогноз≥в. перший - опитуванн¤ населенн¤ й експерт≥в. ќсобливо велике значенн¤
мають оц≥нки експерт≥в - фах≥вц≥в, готових б≥льш-менш об"Їктивно ≥ профес≥йно оц≥нювати стан
≥ перспективи певного ¤вища або процесу. ƒругий способ - екстрапол¤ц≥¤ в майбутнЇ
тенденц≥й, законом≥рност≥ ¤ких в минулому ≥ в певний конкретний час добре в≥дом≥. ѕри цьому широко використовують
можливост≥ математики й обчислювальноњ техн≥ки. ≤, нарешт≥, моделюванн¤ стану об"Їкта на момент його досл≥дженн¤ у вигл¤д≥, спри¤тливому
дл¤ прогностичних висновк≥в, побудова пошукових ≥ нормативних моделей з урахуванн¤м ≥мов≥рних ≥ бажаних
зм≥н прогнозованого ¤вища.
≤снують р≥зноман≥тн≥ методи, процедури ≥ прийоми прогнозуванн¤. Ќайчаст≥ше використовують у соц≥альному
прогнозуванн≥:
опитуванн¤ експерт≥в;
опитуванн¤ населенн¤;
моделюванн¤;
прогнозний сценар≥й.
—пецеф≥чним методом соц≥ального прогнозуванн¤, ¤кий
майже не застосовуЇтьс¤ в ≥нших галуз¤х прогнозуванн¤, Ї опитуванн¤ населенн¤. ћатематичн≥ ж методи через велику
складн≥сть об"Їкт≥в соц≥ального прогнозуванн¤ використовують досить обмежено. ќсобливо ц≥нними Ї експертн≥ оц≥нки.
ћетоди опитуванн¤ експерт≥в.
ћетоди опитуванн¤ експерт≥в ув≥йшли в практику наприк≥нц≥ 60-х рок≥в ’’ ст.,
коли була ви¤влена обмежен≥сть застосуванн¤ екстропозиц≥њ та моделюванн¤ в
соц≥альному прогнозуванн≥, особливо щодо складних соц≥альних процес≥в, ¤к≥ розвиваютьс¤ в нел≥н≥йн≥й форм≥.
Ќад≥йн≥сть прогноз≥в п≥двищуЇ колективне опитуванн¤ експерт≥в. якщо на ≥ндив≥дуальн≥
експертн≥ оц≥нки впливаЇ суб"Їктивн≥сть експерта, його конкретний досв≥д, то в груповому
експертному опитуванн≥ з дотриманн¤м певних методичних вимог
в≥дбуваЇтьс¤ процес об"Їктив≥зац≥њ суб"Їктивних оц≥нок. —еред методичних вимог найважлив≥ше
значенн¤ мають обгрунтований доб≥р експерт≥в, оптимальна орган≥зац≥¤ њх роботи, прав≥льна
процедура обробки результат≥в опитуванн¤.
Ќа практиц≥ п≥д час комплектуванн¤ експертноњ групи використовують р≥зноман≥тн≥ критер≥њ. Ќайважлив≥ший
з них - р≥вень компетентност≥ експерт≥в.
ѕроцедури орган≥зац≥њ роботи експерта бувають очн≥ й заочн≥,
одноразов≥ й багаторазов≥. ќдним з найпоширен≥ших конкретних метод≥в
прогнозуванн¤ у форм≥ експертного опитуванн¤ Ї "≥нтелектуальна атака", або
"колективна генерац≥¤ ≥дей". ÷е - колективне обговоренн¤ проблеми, в процес≥ ¤кого
забезпечуЇтьс¤ взаЇмний стимулюючий вплив експерт≥в, виникаЇ своЇр≥дна ланцюгова реакц≥¤ ≥дей ≥
генеруЇтьс¤ ¤к≥сно нова ≥нформац≥¤ про майбутнЇ предмета прогнозуванн¤.
–езультат≥в дос¤гають завд¤ки конкуренц≥њ ≥дей, самонавчанню п≥д час колективного обговоренн¤
групою експерт≥в приблизно однакового наукового ≥ посадового статус≥в, категоричн≥й заборон≥ критики будь-¤коњ,
нав≥ть неконструктивноњ думки, скрупульозн≥й реЇстрац≥њ вс≥х висловлювань. “ак≥ обговоренн¤ бувають простими,
у форм≥ спонтанноњ дискус≥њ з≥ сформульованоњ проблеми; синектичними (керованими), коли обговоренн¤
в≥дбуваЇтьс¤ за заздалег≥дь розробленим планом з ч≥тким розпод≥лом ролей м≥ж експертами
залежно в≥д њх зд≥бностей.
ќдним ≥з вар≥ант≥в синектичноњ процедури очного
колективного опитуванн¤ експерт≥в Ї метод "в≥днесеноњ оц≥нки". …ого суть
- у повторенн≥ к≥лькох цикл≥в дискус≥њ з≥ з"¤суванн¤м розб≥жностей ≥ виробленн¤м на ц≥й основ≥ Їдиноњ думки (консенсусу)
в оц≥нц≥ иайбутнього певного ¤вища або процесу. „лени експертноњ групи, ¤к≥ не пристають до загальноњ позиц≥њ, що складалас¤
внасл≥док обговоренн¤, мають право на ф≥ксац≥ю своЇњ особливоњ думки в п≥дсумковому документ≥ експертноњ сес≥њ. ƒискус≥¤ ведетьс¤ зг≥дно з планом
≥ п≥д ц≥леспр¤мованим кер≥вництвом головуючого.
ўе одним р≥зновидом очного колективного опитуванн¤ експерт≥в Ї "метод ком≥с≥њ", "традиц≥йна дискус≥¤".
” процес≥ звичайного обм≥ну думками кожен учасник дискус≥њ маЇ право п≥дтримувати чи критикувати будь-¤ку точку
зору, виступати безл≥ч раз≥в, зм≥нювати свою точку зору з урахуванн¤м новоњ ≥нформац≥њ. ÷ей метод ефективний за умови,
коли порушена проблема добре в≥дома учасникам обговоренн¤.
” практиц≥ прогнозуванн¤ широко використовують заочн≥ види опитуванн¤ експерт≥в.
Ќайпрост≥ший з них - разове анон≥мне опитуванн¤. ћетод досить простий, але ефективн≥сть його
занизька. Ќайперспективн≥ш≥м Ї заочний вар≥ант "методу в≥днесеноњ оц≥нки", або, його
часто називають, "метод ƒелф≥". ¬ його основ≥ - ≥де¤ самовизначенн¤ експерт≥в, але вже у
процес≥ заочного опитуванн¤ прот¤гом проведенн¤ к≥лькох тур≥в з гарант≥Їю анон≥мност≥ в≥дпов≥дей, що "роковуЇ" респондент≥в,
усуваЇ "тиск авторитет≥в", забезпечуЇможлив≥сть зм≥нювати своњ попередн≥ позиц≥њ з урахуванн¤м надходженн¤
новоњ ≥нформац≥њ без ризику дл¤ власноњ репутац≥њ. ѕроцедура цього методу передбачаЇ заповненн¤ експертами
анон≥мних анкет або залученн¤ безпосередньо до работи з ≈ќћ. ѕ≥сл¤ першого туру опитуванн¤ експерти знайомл¤тьс¤ з
узагальненими характеристиками позиц≥њ групи. ожен експерт пор≥внюЇ свою позиц≥ю з позиц≥Їю б≥льшост≥, за необх≥дност≥
може навчити та обговорити причину свого ймов≥рного в≥дхиленн¤ ≥ в другому тур≥ наблизити свою думку до
позиц≥њ б≥льшост≥. ” третьому тур≥ нова ≥нформац≥¤ даЇ змогу експертов≥ ще разперегл¤нути свою точку зору,
що п≥двищуЇ над≥йн≥сть прогнозних оц≥нок. «вичайно, позиц≥њ меншост≥ експерт≥в ≥ нав≥ть одинак≥в також необх≥дно ьрати до уваги.
–озвиток комп"ютерноњ техн≥ки створюЇ спри¤тлив≥ умови дл¤ широкого використанн¤ спрощенного вар≥анта
"методу ƒелф≥" - "ћ≥н≥дельф≥" , ¤кий даЇ змогу всю процедуру виробленн¤ прогнозних оц≥нок провести
за к≥лька дн≥в або нав≥ть годин. ѕ≥дключитис¤ до ц≥Їњ роботи завд¤ки мережним комп"ютерним системам можуть нав≥ть експерти. ¤к≥ перебувають
у р≥зних м≥стах крањни.
"ƒельф≥йська техн≥ка" даЇ змогу ускладнювати завданн¤ експертам, спри¤Ї переходу в≥д суто ≥нтуњтивноњ
прогностичноњ д≥¤льност≥ до лог≥ко-анал≥тичноњ, складанн¤ прогностичних сценар≥њв, матриць, моделей тощо.
“ехн≥ка проведенн¤ процедури забезпечуЇ умови дл¤ багатоетапного комплексного прогностичного досл≥дженн¤.
ѕрикладом може бути одна з американських систем прогнозуванн¤ ѕј““≈–Ќ.
ќбробка результат≥в опитуванн¤ експерт≥в ор≥Їнтована передус≥м на одержанн¤ характеристик середнього значенн¤.
Ќайчаст≥ше використовують середнЇ арифметичне експертних даних. јле за великоњ розкиданост≥ експертних оц≥нок
ефективн≥сть середньоарифметичноњ недостатн¤. ѕостаЇ необх≥дн≥сть в≥дс≥кати випадков≥ пол¤рн≥ оц≥нки, що
зд≥йснюЇтьс¤, ¤к правило, шл¤хом под≥лу систематизованого р¤ду одержаних оц≥нок на чотири частини (квартил≥), по 25% оц≥нок у
кожн≥й. «агальн≥ висновки робл¤ть на основ≥ другого ≥ третього квартил≥в, а оц≥нки першого ≥ четвертого анал≥зують на предмет
мотив≥в в≥дхилень. ћожна також вирахувати мед≥ану (середню величину м≥ж другим ≥ трет≥м квартил¤ми), ¤ка под≥л¤Ї оц≥нки так,
щоб к≥льк≥сть оц≥нок з б≥льшим ≥ меншим значенн¤ми в≥дносно певноњ середньоњ величини були р≥вними. Ќад≥йний прогноз
не завжди збер≥гаЇтьс¤ з середн≥м значенн¤м чи думкою б≥льшост≥. јдже р≥вень компетентност≥ кожного експерта р≥зний,
≥ це також сл≥д брати до уваги при вироблен≥ остаточних висновк≥в експертного опитуванн¤.
ћетоди опитуванн¤ населенн¤
ѕоширенн¤ цих метод≥в пов"¤зане з тим, що в прогнозуванн≥ багатьох соц≥альних ¤вищ ≥ процес≥в звичайного респондента можна
значною м≥рою розгл¤дати ¤к своЇр≥дного експерта. ¤кий волод≥Ї певним соц≥альним досв≥дом. ÷≥нн≥сть прогнозу опитанного населенн¤
пр¤мо пропорц≥йна його об≥знаност≥ з предметом прогнозуванн¤. Ќайб≥льшу прогностичну значущ≥сть мають
опитуванн¤ респондент≥в щодо њх особистого майбутнього або майбутнього њх найближчого соц≥ального оточенн¤
” практиц≥ прогнозуванн¤ особливо усп≥шно використовують вивченн¤ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й,
¤к≥ в≥дображують потреби, ≥нтереси, мотиви ≥ установки респондент≥в. «важаючи на те, що
повед≥нка людей Ї ви¤вом њх внутр≥шн≥х соц≥ально-психолог≥чних руш≥йних сил, досл≥дженн¤
ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й може надати важливу прогнозовану ≥нформац≥ю про оч≥куваний ≥ бажаний розвиток соц≥альних ¤вищ ≥ процес≥в.
ѕро це св≥дчать, наприклад, соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤
Ћ≥тература
ѕрогнозирование в социологических исследовани¤х. - ћ.: ћысль, 1978.
–адаев ¬. ¬. Ёкономическа¤ социологи¤: урс лекций: ”чеб. пособ. - ћ.: јспект ѕресс, 1997.
–омашов ќ. ¬. —оциологи¤ труда: ”чеб. пособие дл¤ вузов. - ћ.: √ор-дарика, 1999.
–оссийска¤ социологическа¤ энциклопеди¤. /ѕод общ. ред. √. ¬. ќси-пова. - ћ.: Ќорма-»Ќ‘–ј-ћ, 1999.
–учка ј. ќ., “анчер ¬. ¬. урс ≥стор≥њ теоретичноњ соц≥олог≥њ. - .: Ќаук, думка, 1995.
о –ущенко I. ѕ. —оц≥олог≥¤: урс лекц≥й: Ќавч. пос≥бник дл¤ вуз≥в. - ’арк≥в, 1996.
–ывкина –. ¬. Ёкономическа¤ социологи¤ переходной –оссии: Ћюди и реформы: ”чеб. пособие. - ћ.: ƒело, 1998.
—ероштан Ќ. ј., ялдохин ». ѕ., улиш — ј. —оциологи¤ труда. - ’арьков: ќснова, 1990.
—мелзер Ќ. —оциологи¤. - ћ.: ‘еникс, 1994.
—оц≥олог≥чна думка ”крањни: Ќавч. пос≥бник. - .: «апов≥т, 1996.
—оциологи XX века: (биографический словарь): ”чеб. пособие / ѕод ред. проф. ¬. √. √ород¤ненко. - ƒнепропетровск: ƒ√”, 1999.
—оц≥олог≥¤: Ќавч. пос≥бник / «а редакц≥Їю —. 0. ћакеева. - .: "”крањнська енциклопед≥¤" ≥м. ћ. ѕ. Ѕажана, 1999.
—оц≥олог≥¤: ѕ≥дручник / «а загальною ред. проф. ¬. ѕ. јндрющенка, проф. ћ. I. √орлача. - ’арк≥в - ињв, 1998.
—оциологи¤ в –оссии / ѕод ред. ¬. ј. ядова: 2-е изд., перераб. и доп. - ћ.: »зд-во »— –јЌ, 1998.
—оциологи¤: лассические и современные парадигмы: ’рестомати¤. - ћ.: јЌ »Ћ, 1998.
—оциологи¤: ”чебник дл¤ высш. учеб. завед. / √. ¬. ќсипов, ј. ¬. абы-ща и др. - ћ.: Ќаука, 1995.
о —оц≥олог≥¤: короткий енциклопедичний словник / ”клад. ¬. I. ¬олович та ≥н. - .: ”кр. центр духовн. культури, 1998. —оциологи¤ личности. - ¬ильнюс, 1989.
—оциологи¤ труда: ”чеб. / ѕод ред. Ќ. ». ƒрыхлова, ј. ». ириченко, ¬. ¬. ўербины. - ћ.: »зд-во ћ√”, 1993,
“адевос¤н Ё. ¬. —оциологи¤: ”чеб. пособие. 2-е изд., испр. и доп. - ћ.: «нание, 1999.
“ощенко ∆. “. —оциологи¤: ќбщий курс: ”чебное пособие. - ћ.: ѕро-. метей, 1998.
‘илиппов ‘. –. —оциологи¤ образовани¤. - ћ.: Ќаука, 1991. ‘ролов —. —. —оциологи¤: ”чеб. дл¤ высш. учеб. завед: 2-е изд. - ћ.: Ћогос, 1996.
’арчев ј. √. —оциологи¤ воспитани¤. - ћ.: ѕолитиздат, 1990.
’арчева ¬. ќсновы социологии: ”чеб. дл¤ средних спец. учеб. завед. - ћ.: Ћогос, Ќќ –”—, 2000.
Ўаленко ¬. Ќ. ѕрограмма социологического исследовани¤. - ћ.: »зд-во ћ√”, 1987.
Ўаповал ћ. «агальна соц≥олог≥¤: ¬ид III. - ., 1996.
ўепанський я. Ёлементарные пон¤ти¤ социологии. - ћ.: ѕрогресс, 1969. - —. 79-192.
ядов ¬. ј. —тратеги¤ социологического исследовани¤: ќписание, объ¤снение, понимание социальной реальности. - ћ.: ƒобросвет, нижный дом "”ниверситет", 1998.
яковенко ё. »., ѕаниотто ¬. ». ѕочтовый опрос в социологическом исследовании. - .: Ќаук, думка, 1988.
якуба 0.0. —оц≥олог≥¤. Ќавч. пос≥бник дл¤ студ. - ’арк≥в: онстанта,