| > |
3.1. ≈коном≥чна соц≥олог≥¤
як самост≥йна галузь соц≥олог≥чноњ науки, економ≥чна соц≥олог≥¤ за¤вила про себе в середин≥ XX ст. у —Ўј на хвил≥ осмисленн¤ взаЇмопов'¤заних процес≥в у сфер≥ виробництва ≥ соц≥альному бутт≥ ≥ндив≥д≥в, соц≥альних груп ≥ сп≥льнот. « часом усе ч≥тк≥ше окреслювалис¤ особливост≥ њњ ¤к м≥жгалузевого наукового напр¤му, одн≥Їњ з≥ спец≥альних соц≥альних теор≥й, що, функц≥онуючи в межах соц≥ального та економ≥чного знанн¤, маЇ специф≥чний предмет ≥ об'Їкт досл≥дженн¤.
≈коном≥ку вона розгл¤даЇ ¤к один ≥з базових елемент≥в сусп≥льства, т≥сно пов'¤заний з його соц≥альною структурою ≥ соц≥альними процесами. ¬≥дпов≥дно економ≥чна соц≥олог≥¤ покликана досл≥джувати економ≥чне житт¤, розвиток економ≥ки ¤к соц≥альний процес, спонукуваний активн≥стю соц≥альних суб'Їкт≥в, ≥нтересами, взаЇмод≥Їю соц≥альних сп≥льнот. ќсобливий ≥нтерес ви¤вл¤Ї вона до взаЇмод≥њ економ≥чноњ та соц≥альноњ сфер, до взаЇмовпливу та взаЇмозбагаченн¤ економ≥чних ≥ соц≥альних процес≥в. ¬она зосереджуЇтьс¤ не на в≥докремлених ¤вищах, тенденц≥¤х в економ≥чному та соц≥альному бутт≥ ≥ нав≥ть не на њх взаЇмозв'¤зку,. а на механ≥змах, що породжують ≥ регулюють ц≥ взаЇмозв'¤зки. Ќе менше ц≥кавить њњ вплив соц≥альних механ≥зм≥в на переб≥г та особливост≥ економ≥чних процес≥в. ѕредмет економ≥чноњ соц≥олог≥њ - соц≥альн≥ механ≥зми регулюванн¤ економ≥чних в≥дносин, особливост≥ повед≥нки соц≥альних суб'Їкт≥в. ¬≥н охоплюЇ сукупн≥сть структур, процес≥в, пов'¤заних ≥з функц≥онуванн¤м соц≥альних структур ≥ соц≥альних в≥дносин щодо власност≥, особливост≥ взаЇмод≥њ економ≥ки ¤к соц≥ального ≥нституту ≥з сусп≥льством, соц≥альн≥ функц≥њ економ≥ки, форми регулюванн¤ економ≥чних процес≥в, типи мисленн¤ та соц≥альноњ повед≥нки у р≥зних соц≥ально-економ≥чних системах. ¬≥дм≥нност≥ методолог≥чних п≥дход≥в до предмета економ≥чноњ соц≥олог≥њ зумовлюють р≥зн≥, а то й пол¤рн≥ трактуванн¤ соц≥альних механ≥зм≥в та њх регул¤тивних можливостей, визначально впливають на формуванн¤ певних тип≥в соц≥альних механ≥зм≥в ≥ принцип≥в регулюванн¤ економ≥чних процес≥в. Ќаприклад, .ћаркс розгл¤дав законом≥рност≥ економ≥чного розвитку кр≥зь призму ≥нтерес≥в, д≥¤льност≥ та в≥дносин клас≥в, вважаючи стрижнем соц≥ального механ≥зму розвитку економ≥ки класову боротьбу пролетар≥ату ≥ буржуаз≥њ. —пов≥дуючи культуролог≥чний п≥дх≥д, ћ.¬ебер основними регул¤тивними механ≥змами економ≥чного житт¤ вважав пол≥тичн≥, етичн≥ та рел≥г≥йн≥ ≥нститути, що формують необх≥дн≥ духовн≥ ¤кост≥, особлив≥ риси людського характеру, виховуючи в людини сприйн¤тлив≥сть до новац≥й та оновленн¤ традиц≥й, ставленн¤ до своЇњ справи ¤к до духовного покликанн¤. Ќа думку американського соц≥олога “орстейна ¬еблена (1857-1929), соц≥альними регул¤торами людських д≥й Ї ≥нстинкти, схильност≥, звички, зумовлен≥ способом споживанн¤. ѕ≥д час њх анал≥зу часто вдаютьс¤ до категор≥њ "економ≥чна повед≥нка". ѕредмет економ≥чноњ соц≥олог≥њ конкретизуЇтьс¤ у тих фрагментах об'Їктивноњ реальност≥, ¤к≥ перебувають у сфер≥ њњ п≥знавальних ≥нтерес≥в. ќб'Їкт економ≥чноњ соц≥олог≥њ - економ≥ка ¤к соц≥альне ¤вище, њњ виникненн¤, розвиток та м≥сце в житт≥ сусп≥льства. ” сфер≥ економ≥ки соц≥олог≥¤ вивчаЇ соц≥альне: суб'Їкт≥в, нос≥њв економ≥чних в≥дносин, њх взаЇмод≥ю, рольову повед≥нку, орган≥зац≥йно-нормативн≥ форми, соц≥альн≥ механ≥зми, що визначають функц≥онуванн¤ та розвиток економ≥ки. якщо економ≥ка розгл¤даЇ людину ¤к елемент трудових ресурс≥в, ¤к умову виробництва, то соц≥олог≥¤ розгл¤даЇ людину ¤к суб'Їкт економ≥чних ≥ соц≥альних процес≥в. њњ погл¤д спр¤мований на те, ¤к р≥зн≥ види економ≥чноњ д≥¤льност≥ структурован≥ на р≥зн≥ соц≥альн≥ рол≥ та соц≥альн≥ орган≥зац≥њ (сп≥льноти), чим вони обірунтован≥, ¤к зд≥йснюЇтьс¤ њх регулюванн¤ та ¤к ц≥ соц≥альн≥ зм≥нн≥ взаЇмод≥ють м≥ж собою. ¬≥дпов≥дно до цього економ≥чна соц≥олог≥¤ вивчаЇ соц≥альн≥ законом≥рност≥ економ≥чного розвитку сусп≥льства, соц≥альну ефективн≥сть економ≥чних р≥шень та економ≥чну ефективн≥сть соц≥альних р≥шень, особливост≥ та можливост≥ економ≥чноњ д≥¤льност≥, економ≥чну повед≥нку р≥зних соц≥альних клас≥в ≥ груп, вплив соц≥альних в≥дносин ≥ р≥зних форм орган≥зац≥њ трудовоњ д≥¤льност≥, соц≥альних норм ≥ ц≥нностей на ефективн≥сть сусп≥льноњ прац≥. ≤ншими словами, економ≥чна соц≥олог≥¤ зосереджуЇтьс¤ на анал≥з≥ взаЇмозв'¤зк≥в економ≥чноњ та нееконом≥чноњ сфер ¤к за оптимальноњ њх ≥нтегрованост≥, так ≥ в стан≥ протид≥њ. ќсобливост≥ економ≥чноњ та соц≥альноњ сфер сусп≥льства ≈коном≥чна сфера Ї ц≥л≥сною п≥дсистемою (розгл¤даючи њњ в≥дносно автономно в≥д сусп≥льства, ведуть мову про економ≥чну систему) сусп≥льства, що охоплюЇ вс≥ види виробництва, розпод≥лу, обм≥ну ≥ споживанн¤ матер≥альних благ ≥ послуг, необх≥дних дл¤ життЇд≥¤льност≥ людей. ƒо нењ належать державн≥, кооперативн≥, приватн≥, акц≥онерн≥ та ≥нш≥ форми п≥дприЇмств ≥ власност≥, р≥зн≥ типи економ≥чноњ д≥¤льност≥ (виробнича, ф≥нансова, торгова тощо), а також р≥зн≥ типи економ≥чних в≥дносин м≥ж ≥ндив≥дами, сп≥льнотами (колективами, об'Їднанн¤ми, рег≥онами, державами тощо). «а словами видатного американського економ≥ста ѕ. —амуельсона, економ≥чна система сусп≥льства (в≥н називаЇ њњ економ≥чною орган≥зац≥Їю) покликана вир≥шувати так≥ взаЇмозалежн≥ проблеми: - ¤к≥ товари, послуги ≥ в ¤к≥й к≥лькост≥ виробл¤ти; - ¤к, хто, завд¤ки ¤ким ресурсам ≥ на основ≥ ¤ких технолог≥й маЇ њх виробл¤ти; - кому адресован≥ ц≥ товари ≥ послуги, ¤к вони будуть розпод≥лен≥ в сусп≥льств≥ м≥ж р≥зними групами людей.
¬она характеризуЇтьс¤ р≥зним в≥дношенн¤м до власност≥ (п≥дприЇмц≥ та найман≥ прац≥вники), до орган≥зац≥њ прац≥ (кер≥вники та п≥длегл≥), до джерел доход≥в (прибуток, зароб≥тна плата, гонорар, пенс≥¤), р≥зним р≥внем доход≥в (багат≥, б≥дн≥, злиденн≥). Ќа меж≥ економ≥чноњ та соц≥альноњ сфер внасл≥док њх взаЇмод≥њ виникають соц≥ально-економ≥чн≥ процеси. ядром ≥ суб'Їктом цих процес≥в Ї людина - особист≥сть ¤к елемент соц≥альних сп≥льнот (профес≥йних, демограф≥чних, територ≥альних, етн≥чних та ≥н.), включена у систему економ≥чних ≥ соц≥альних в≥дносин (д≥¤льн≥сть щодо виробництва, розпод≥лу, обм≥ну матер≥альних ц≥нностей), а також м≥жгрупов≥ соц≥альн≥ взаЇмод≥њ. ”се це св≥дчить, що у сфер≥ економ≥ки взаЇмод≥ють не одном≥рн≥ економ≥чн≥ ≥ндив≥ди, а соц≥ально ≥ психолог≥чно багатогранн≥ особистост≥, ¤к≥ поЇднують у соб≥ етн≥чн≥, пол≥тичн≥, культурн≥ та ≥нш≥ аспекти, що ви¤вл¤ютьс¤ у рац≥ональн≥й та ≥ррац≥ональн≥й повед≥нц≥. ѕроцеси, ¤к≥ Ї ¤дром економ≥чноњ системи, функц≥онують не т≥льки в економ≥чн≥й сфер≥, а й у багатьох ≥нших п≥дсистемах сусп≥льства - пол≥тичн≥й, соц≥о-культурн≥й, соц≥альн≥й, с≥мейно-побутов≥й. ” цьому можна переконатис¤, анал≥зуючи вплив на економ≥чну систему пол≥тичних, соц≥альних, культурних та ≥нших фактор≥в. —оц≥альн≥ функц≥њ економ≥ки ≈коном≥ка розвиваЇтьс¤ разом ≥з сусп≥льством, породжуЇтьс¤ ним ≥ водночас впливаЇ на нього. ” цьому ви¤вл¤Їтьс¤ њњ генетична функц≥¤. ћатер≥альн≥ потреби становл¤ть сукупн≥сть базових потреб особистост≥ й формують ц≥нност≥, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, впливаючи на соц≥ал≥зац≥ю ≥ндив≥д≥в. ” цих процесах реал≥зовують себе ц≥нн≥сно-нормативна та виховна функц≥њ економ≥ки. як соц≥альна система, що впливаЇ на розвиток сусп≥льних в≥дносин, економ≥ка виконуЇ в сусп≥льств≥ ≥нтегративну функц≥ю, що виражаЇтьс¤ у забезпеченн≥ Їдност≥ ≥нтерес≥в працюючих, створенн≥ соц≥ально-економ≥чних груп ≥ верств. ќдн≥Їю з головних функц≥й економ≥ки Ї регул¤тивна (збереженн¤ в≥дносноњ ц≥л≥сност≥ сусп≥льства) ≥ творча (пов'¤зана з виробництвом засоб≥в подальшого розвитку сусп≥льного й ≥ндив≥дуального житт¤). јдаптац≥йна функц≥¤ економ≥ки спр¤мована на забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ ≥ розвиток виробництва, розпод≥л, обм≥н ≥ споживанн¤. лючов≥ функц≥њ економ≥ки зумовлюють нов≥ соц≥альн≥ процеси. 1.ѕ≥дтриманн¤ ≥ розвиток форм сусп≥льного розпод≥лу прац≥. ¬≥дбуваЇтьс¤ це шл¤хом в≥дтворенн¤ трудових ресурс≥в, розпод≥лу робочих м≥сць ≥ перерозпод≥лу кадр≥в. ¬она передбачаЇ гнучк≥ та моб≥льн≥ механ≥зми кадровоњ пол≥тики. «а сучасних умов в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтенсивний перерозпод≥л кадр≥в, з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ профес≥йн≥ групи, насамперед у приватному сектор≥, сфер≥ обслуговуванн¤, торг≥вл≥. 2.ѕосиленн¤ стимул≥в до прац≥ та економ≥чна зац≥кавлен≥сть њњ результатами. ’оча економ≥чн≥ фактори мотивац≥њ прац≥ пос≥дають одне з пров≥дних м≥сць, нер≥дко трапл¤ютьс¤ неадекватна оплата прац≥, затриманн¤ зароб≥тноњ плати, що негативно впливаЇ на трудову мотивац≥ю прац≥вник≥в, o актив≥зуЇ в≥дплив кадр≥в, м≥грац≥йн≥ процеси. 3.ќновленн¤ форм орган≥зац≥њ виробництва, систем стимулюванн¤, пошук нових тип≥в економ≥чноњ повед≥нки. ”се це впливаЇ не т≥льки на власне економ≥чн≥ процеси, але й стимулюЇ соц≥альн≥ зм≥ни в сусп≥льств≥, в≥дкриваючи прост≥р дл¤ нових соц≥альних ролей. ÷е св≥дчить, що економ≥ка Ї одним з найвагом≥ших со- ц≥альних ≥нститут≥в сусп≥льства, суттЇво впливаЇ на соц≥альн≥ в≥дносини, спр¤мован≥сть соц≥альних проце- с≥в, ¤к≥ Ї основою життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства. ≈коно- м≥чн≥ в≥дносини визначають сусп≥льне становище со- ц≥альних сп≥льнот, њх соц≥альн≥ зв'¤зки та особливост≥ взаЇмод≥њ. ѕогл¤д на економ≥ку ¤к соц≥альний процес, соц≥альн≥ механ≥зми ¤к руш≥йну силу цього процесу обумовлюЇ багатор≥вневу систему категор≥й економ≥чноњ соц≥олог≥њ. ќсновн≥ пон¤тт¤ ≥ категор≥њ економ≥чноњ соц≥олог≥њ атегор≥альний апарат економ≥чноњ соц≥олог≥њ охоплюЇ загальнонауков≥, загальносоц≥альн≥ та специф≥чн≥ (виникли в соц≥олог≥њ, в≥дображають њњ п≥дх≥д до сусп≥льного житт¤) категор≥њ. √оловн≥ з них: соц≥альний механ≥зм розвитку економ≥ки, економ≥чна повед≥нка, економ≥чна культура та ≥н. ѕерший р≥вень - це найзагальн≥ш≥ категор≥њ: "економ≥чна сфера" ≥ "сфера соц≥альних в≥дносин". ¬они характеризують сусп≥льство на перетин≥ його з економ≥кою. ƒо другого р≥вн¤ належать категор≥њ, що розкривають соц≥альний механ≥зм розвитку економ≥ки та окремих його фрагмент≥в у регулюванн≥ соц≥ально-економ≥чних процес≥в. «а ними - категор≥њ, що конкретизують зм≥ст соц≥альних механ≥зм≥в: "економ≥чна св≥дом≥сть", "економ≥чне мисленн¤", "соц≥ально-економ≥чн≥ стереотипи", "економ≥чн≥ ≥нтереси", "економ≥чна д≥¤льн≥сть", "економ≥чна повед≥нка", "економ≥чна культура". Ѕазовим дл¤ економ≥чноњ соц≥олог≥њ б≥льш≥сть учених вважаЇ пон¤тт¤ "соц≥альний механ≥зм розвитку економ≥ки".
–уш≥йною силою його Ї соц≥ально-економ≥чн≥ потреби та ≥нтереси соц≥альних груп, що регулюють њх повед≥нку в сфер≥ економ≥ки. ƒ≥¤ його поширюЇтьс¤ на вс≥ фрагменти соц≥альноњ структури сусп≥льства: класи ≥ соц≥альн≥ прошарки (п≥дприЇмц≥, менеджери, роб≥тники, сел¤ни та ≥н.); р≥зн≥ р≥вн≥ територ≥альноњ структури (крањна, рег≥он, область, м≥сто, район), а також орган≥зац≥йно-управл≥нськоњ структури виробництва (в≥домства, об'Їднанн¤, п≥дприЇмства, п≥дрозд≥ли). ” кожному соц≥альному прошарку ≥ на кожному р≥вн≥ згаданих структур функц≥онують специф≥чн≥ соц≥альн≥ групи, зд≥йснюютьс¤ особлив≥ види д≥¤льност≥ й повед≥нки, дос¤гаютьс¤ ¤к≥сно ≥ к≥льк≥сно р≥зн≥ результати. ÷е даЇ змогу стверджувати, що в сусп≥льств≥ д≥Ї к≥лька соц≥альних механ≥зм≥в, що, взаЇмод≥ючи з основним соц≥альним механ≥змом регулюванн¤ економ≥ки, вони визначають зм≥ст, особливост≥, спр¤мован≥сть економ≥чноњ повед≥нки ≥ндив≥д≥в ≥ груп, ефективн≥сть економ≥чноњ д≥¤льност≥. ¬ивченн¤ соц≥ального механ≥зму розвитку економ≥ки ≥ його структурних компонент≥в спр¤моване на п≥дтриманн¤ його нормального функц≥онуванн¤, ви¤вленн¤ дисфункц≥й, протир≥ч ≥ труднощ≥в у розвитку економ≥ки. ”¤вленн¤ про соц≥альний механ≥зм розвитку економ≥ки ірунтуЇтьс¤ на тому, що результати економ≥чного розвитку Ї насл≥дком не лише д≥¤льност≥ орган≥в управл≥нн¤, а передус≥м д≥¤льност≥ й активност≥ соц≥альних груп, ¤к≥ залежать в≥д мотивац≥йного, статусного, культурного, управл≥нського регул¤тор≥в. ƒ≥¤ цього механ≥зму перетворюЇ розвиток економ≥ки на соц≥альний процес, ¤кий розгл¤дають у вертикальному та горизонтальному ракурсах. ¬ертикальний ракурс реал≥зуЇтьс¤ стосовно р≥зних р≥вн≥в територ≥альноњ структури сусп≥льства (крањна, рег≥он, область, м≥сто, район), орган≥зац≥йноњ структури виробництва (в≥домство, об'Їднанн¤, п≥дприЇмство, п≥дрозд≥л). Ќа кожному з них функц≥онують специф≥чн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ групи, що зд≥йснюють особлив≥ види д≥¤льност≥. √оризонтальний ракурс ви¤вл¤Ї себе через горизонтальн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ взаЇмод≥њ: - у межах певного рег≥ону, област≥, району (м≥ста), м≥ж п≥дприЇмствами й орган≥зац≥¤ми конкретних галузей виробництва; - м≥ж р≥зними соц≥ально-демограф≥чними ≥ профес≥йними групами, що займаютьс¤ економ≥чною д≥¤льн≥стю - роб≥тниками, ≥нженерами, п≥дприЇмц¤ми, менеджерами, сел¤нами ¤к у межах конкретноњ господарюючоњ одиниц≥, так ≥ в ширших соц≥ально-економ≥чних сферах; - м≥ж р≥зними рег≥онами, област¤ми, м≥стами, галуз¤ми виробництва, соц≥ально-демограф≥чними ≥ профес≥йними групами крањни. —оц≥альний механ≥зм, передаючи ≥мпульси д≥њ та розвитку з≥ сфери соц≥альних в≥дносин в економ≥чну й навпаки, створюЇ соц≥альн≥ умови дл¤ ефективного використанн¤ ресурс≥в виробництва (природних, ф≥нансових, людських та ≥н.). ѕередаванн¤ цих ≥мпульс≥в зд≥йснюЇтьс¤ через творчу активн≥сть соц≥альних груп, ¤к≥ д≥ють у систем≥ економ≥чних та соц≥альних в≥дносин, мають певне становище в соц≥альн≥й структур≥ сусп≥льства. ≤снуванн¤ будь-¤коњ системи передбачаЇ впор¤дковану взаЇмод≥ю суб'Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥, галузей, соц≥альних груп ≥ сп≥льнот. —туп≥нь та особливост≥ ц≥Їњ впор¤дкованост≥ визначають господарський устр≥й сусп≥льства, ¤кий Ї ц≥л≥сною ≥ взаЇмозалежною системою норм, правил, ≥нститут≥в, що визначають економ≥чну д≥¤льн≥сть сусп≥льства. ≈лементи господарськоњ системи визр≥вають або створюютьс¤ завд¤ки ц≥леспр¤мован≥й д≥¤льност≥ економ≥чних ≥ пол≥тичних суб'Їкт≥в (ур¤ду, парламенту, п≥дприЇмств, об'Їднань). ÷≥л≥сн≥сть господарськоњ системи забезпечуЇ державна економ≥чна пол≥тика, ¤ка: - створюЇ загальн≥ меж≥ господарюванн¤, встановлюЇ правила економ≥чноњ повед≥нки, необх≥дн≥ обмеженн¤ у форм≥ закон≥в, ≥нших норм; - формуЇ або спри¤Ї формуванню соц≥ально-економ≥чних ≥нститут≥в, що в≥дпов≥дають обраному господарському пор¤дку (в≥дносини власност≥, грошова ≥ кредитна системи, податкове законодавство тощо). ÷≥ правила та норми повинн≥ в≥дпов≥дати принципам ≥снуючого господарського устрою, бути адекватними обран≥й модел≥ розвитку економ≥ки (ринкова, планово-централ≥зована, зм≥шана). јнал≥з пон¤тт¤ "соц≥альний механ≥зм" висв≥тлив сп≥льн≥ дл¤ вс≥х соц≥альних механ≥зм≥в риси: 1.ќсновна њх функц≥¤ пол¤гаЇ в регулюванн≥ соц≥альних процес≥в в≥дпов≥дно до сусп≥льних потреб. 2.—уб'Їктом соц≥альних механ≥зм≥в Ї певн≥ соц≥альн≥ групи, в≥д взаЇмод≥њ ¤ких залежать особливост≥ њх функц≥онуванн¤. 3.—оц≥альн≥ механ≥зми базуютьс¤ на ≥сторично сформованих структурах (соц≥альн≥ ≥нститути) - сукупност≥ соц≥альних норм, культурних зразк≥в, що визначають ст≥йк≥ форми економ≥чноњ повед≥нки. 4.—оц≥альн≥ механ≥зми формуютьс¤ на основ≥ матер≥альних ≥ духовних (досв≥д ≥стор≥њ) надбань. 5.—оц≥альн≥ механ≥зми м≥ст¤ть керован≥ (легко п≥ддаютьс¤ впливам), слабко чи зовс≥м некерован≥ елементи, що мають в≥кову традиц≥ю (наприклад, демограф≥чн≥ процеси). ћехан≥зми, що регулюють њх, Ї надто ≥нерц≥йними ≥ ст≥йкими, оск≥льки норми ≥ ц≥нност≥, що регулюють демограф≥чн≥ в≥дносини, зм≥нюютьс¤ прот¤гом багатьох дес¤тил≥ть. 6.—истемн≥сть соц≥ального механ≥зму ви¤вл¤Їтьс¤ в на¤вност≥ зовн≥шн≥х функц≥ональних зв'¤зк≥в ≥з сусп≥льством та внутр≥шн≥х зв'¤зк≥в м≥ж елементами, що його утворюють. ѕон¤тт¤ "соц≥альний механ≥зм розвитку економ≥ки" конкретизуЇтьс¤ у процес≥ розгл¤ду такоњ важливоњ категор≥њ економ≥чноњ соц≥олог≥њ, ¤к "економ≥чна повед≥нка".
¬она Ї своЇр≥дною соц≥альною субстанц≥Їю ус≥х процес≥в господарського житт¤ сусп≥льства, оск≥льки основою обороту економ≥чних ц≥нностей (благ, послуг ≥нформац≥њ) Ї численн≥, р≥зноман≥тн≥ за зм≥стом ≥ндив≥дуальн≥, групов≥ та масов≥ акти повед≥нки людей з метою задоволенн¤ своњх потреб. ќсоби, що виступають на ринку, формуютьс¤ у конт кретних ≥ здеб≥льшого под≥бних соц≥ально-економ≥чних умовах ≥ тому ви¤вл¤ють, здатн≥сть до типових форм повед≥нки. ¬с≥ соц≥альн≥ суб'Їкти, включен≥ в економ≥чну сферу, в≥др≥зн¤ють коштовн≥ реч≥ в≥д некоштов-них; незважаючи на власн≥ погл¤ди, ¤к правило, в≥дстоюють особист≥ господарськ≥ ≥нтереси; суб'Їктивно оц≥нюють конкретн≥ товари, але ц≥ оц≥нки завжди пов'¤зан≥ з об'Їктивно ≥снуючими ц≥нами; здатн≥ певною м≥рою передбачати, де њх оч≥куЇ ймов≥рна вигода, а де - збитки; прагнуть, залежно в≥д умов ≥ зд≥бностей, великих вигод, намагаютьс¤ запоб≥гти збиткам; здатн≥ помил¤тис¤ у розрахунках ≥ д≥¤х. ≈коном≥чна повед≥нка ¤к соц≥альний феномен Ї предметом вивченн¤ ¤к економ≥чноњ науки, так ≥ соц≥олог≥њ, ¤ка акцентуЇ свою увагу на чинниках, умовах, соц≥альних ≥нститутах, ситуац≥¤х, а також на соц≥альних суб'Їктах, що реал≥зують своњ конкретн≥ економ≥чн≥ ≥нтереси. “обто у пол≥ зору соц≥олог≥њ перебувають модел≥ соц≥альноњ повед≥нки щодо максим≥зац≥њ результат≥в ≥ м≥н≥м≥зац≥њ витрат, а також соц≥окультурн≥ ≥нститути, що уможливлюють чи обмежують рац≥ональне використанн¤ економ≥чних ресурс≥в (особист≥сних, технолог≥чних, орган≥зац≥йних, ф≥нансових, ≥нформац≥йних). ќтже, оч≥куваним результатом економ≥чноњ повед≥нки Ї р≥зн≥ винагороди за д≥њ, пов'¤зан≥ з використанн¤м ≥ комб≥нац≥Їю економ≥чних ресурс≥в. ќсновою соц≥альноњ повед≥нки економ≥чного типу Ї система норм ≥. правил, закр≥плених юридично на державному р≥вн≥, у р≥зних угодах м≥ж людьми, у традиц≥¤х повс¤кденного житт¤. ÷≥ норми ≥ правила можуть бути закр≥плен≥ спец≥альними законодавчими актами, у звичаЇвому, природному прав≥, традиц≥¤х, соц≥альних звичках, стереотипах. ќднак ус≥ вони визначають пор¤док ≥ допустим≥ меж≥ соц≥альноњ повед≥нки суб'Їкт≥в, що прагнуть вигод. ”н≥версальною мотивац≥Їю суб'Їкт≥в економ≥чноњ повед≥нки Ї формула: максимум винагороди за м≥н≥мум витрат. ќднак ц≥лком реал≥зувати цю формулу неможливо, нер≥дко д≥¤льн≥сть приводить до непередбачених результат≥в. ƒо того ж суб'Їкти економ≥чноњ повед≥нки д≥ють у певн≥й систем≥ обмежень (л≥м≥т≥в), що вносить ≥стотн≥ корективи в њх плани ≥ нам≥ри. ѕараметри економ≥чноњ повед≥нки залежать в≥д р≥зних фактор≥в, насамперед в≥д зад≥¤них економ≥чних ресурс≥в. “ому ≥снуЇ к≥лька њњ класиф≥кац≥й. ќдн≥Їю з найпоширен≥ших Ї класиф≥кац≥¤, в основ≥ ¤коњ - р≥зн≥ фази в≥дтворювального циклу, в≥дпов≥дно до ¤ких вид≥л¤ють дистрибутивну (розпод≥льчу), виробничу, обм≥нну, споживчу економ≥чну повед≥нку. 1.ƒистрибутивна економ≥чна повед≥нка. –озгл¤даЇ ринок ¤к неск≥нченний процес перерозпод≥лу величезноњ маси економ≥чних ресурс≥в у сфер≥ обм≥ну та об≥гу, де безл≥ч суб'Їкт≥в перманентно набувають ≥ втрачають право контролю над певними благами. ƒистрибутивн≥ модел≥ демонструють р≥зноман≥тн≥ вар≥анти доступу до економ≥чних ресурс≥в, контролю над ними. «алежно в≥д ступен¤ доступу до ресурс≥в, контролю за одержанн¤м вигоди в≥д њх обороту вид≥л¤ють господарську, агентську, функц≥ональну модел≥ дистрибутивноњ повед≥нки. √осподарська модель характеризуЇ економ≥чну повед≥нку суб'Їкт≥в, що Ї власниками економ≥чних ресурс≥в. јгентська модель реал≥зуЇтьс¤ суб'Їктами економ≥чноњ повед≥нки, ¤к≥ за дорученн¤м власник≥в забезпечують правовий, економ≥чний та орган≥зац≥йний контроль над д≥¤ми ос≥б, що мають доступ до об'Їкта чужоњ власност≥. ‘ункц≥ональна модель властива суб'Їктам, ¤к≥ використовують ≥ отримують вигоду з економ≥чних ресурс≥в, що належать ≥ншим особам. Ќайтипов≥ш≥ модел≥ дистрибутивноњ повед≥нки властив≥ особам, зайн¤тим за наймом, орендар¤м. ќчевидно, що перел≥к названих моделей дистрибутивноњ повед≥нки не Ї вичерпним. 2.¬иробнича повед≥нка. ѕов'¤зана з нагромадженн¤м, концентрац≥Їю матер≥альних, технолог≥чних, ≥нтелектуальних, орган≥зац≥йних та ≥нших ресурс≥в, поЇднанн¤м ≥ комб≥нуванн¤м з метою одержанн¤ конкретних благ ≥ прибутку (доходу) в≥д њх об≥гу на ринку. 3.ќбм≥нна повед≥нка. «абезпечуЇ рух р≥зноман≥тних економ≥чних благ (товар≥в, послуг, ≥нформац≥њ) на ринку на основ≥ обл≥ку та пор≥вн¤нн¤ њх ц≥нностей. 4.—поживча повед≥нка. «абезпечуЇ вилученн¤ економ≥чних благ з товарного об≥гу ≥ присвоЇнн¤ њх з метою задоволенн¤ потреб людини. ‘аза споживанн¤ властива б≥льшост≥ суб'Їкт≥в економ≥чноњ повед≥нки, що використовують ресурси. —понукальною основою економ≥чноњ повед≥нки людини Ї потреби - об'Їктивно зумовлен≥ сусп≥льними в≥дносинами св≥дом≥ нам≥ри людини (груп людей) дос¤гти кращих умов житт¤. ѕотреба Ї чимось б≥льшим, н≥ж мета; вона - установка на д≥ю, п≥дтверджений мотивами та стимулами нам≥р, напр¤м д≥њ. Ќа основ≥ потреб формуЇтьс¤ економ≥чна св≥дом≥сть.
¬заЇмод≥¤ економ≥чноњ св≥домост≥, ¤ка Ї внутр≥шн≥м чинником економ≥чноњ д≥¤льност≥, ≥з зовн≥шн≥ми чинниками (≥нституц≥ал≥зованими формами економ≥ки) складаЇ соц≥альний механ≥зм економ≥чноњ д≥¤льност≥ та повед≥нки. ≈коном≥чна св≥дом≥сть базуЇтьс¤ на систематизованих наукових знанн¤х, заснованих на св≥домому використанн≥ соц≥ально-економ≥чних закон≥в. « економ≥чною св≥дом≥стю т≥сно пов'¤зане економ≥чне мисленн¤.
•рунтуЇтьс¤ воно на економ≥чн≥й практиц≥, будучи ¤вищем нижчого р≥вн¤ пор≥вн¤но з теоретичною св≥дом≥стю. якщо економ≥чна св≥дом≥сть пов'¤зана з п≥знанн¤м функц≥онуванн¤ ≥ розвитку соц≥ально-економ≥чних закон≥в, то економ≥чне мисленн¤ - ≥з включенн¤м людини в соц≥ально-економ≥чну практику. ÷е даЇ змогу розгл¤дати економ≥чне мисленн¤ ¤к форму економ≥чноњ св≥домост≥ в конкретн≥й сусп≥льн≥й ситуац≥њ. ¬≥дпов≥дно в≥дстал≥сть ≥ нерозвинен≥сть економ≥чноњ св≥домост≥ зумовлюЇ суперечлив≥сть економ≥чного мисленн¤, ¤ке сприймаЇ динам≥ку економ≥чних в≥дносин переважно емоц≥йно. ” процес≥ п≥знанн¤ реальних причин, кор≥нних стимул≥в економ≥чноњ д≥¤льност≥ й економ≥чноњ повед≥нки людей використовують категор≥ю "економ≥чний ≥нтерес".
¬изначаЇтьс¤ в≥н м≥сцем людини в економ≥чн≥й систем≥, еволюц≥Їю в≥дносин економ≥чноњ власност≥, спри¤ючи узгодженню взаЇмод≥њ ≥ндив≥д≥в, груп, верств. ≈коном≥чн≥ ≥нтереси, в≥дображаючи роль конкретних суб'Їкт≥в у систем≥ сусп≥льного под≥лу прац≥, Ї об'Їктивними, належать реальним суб'Їктам, що вступають у в≥дносини м≥ж собою. њх структура наст≥льки р≥зноман≥тна, наск≥льки р≥зноман≥тн≥ суб'Їкти господарських зв'¤зк≥в. ¬они зм≥нюютьс¤ ≥з зм≥ною рол≥ њх нос≥њв у сусп≥льному под≥л≥ прац≥, стають руш≥йною силою сусп≥льного розвитку економ≥чних в≥дносин. ” взаЇмод≥њ м≥ж собою, особливо щодо розпод≥лу ≥ споживанн¤ економ≥чних ресурс≥в, суб'Їкти дбають передус≥м про власн≥ економ≥чн≥ ≥нтереси, задовольн¤ють своњ потреби. ÷е Ї одн≥Їю з передумов њх економ≥чноњ повед≥нки. ќск≥льки людин≥, сп≥льнот≥ властиве прагненн¤ до задоволенн¤ зростаючих матер≥альних потреб, це даЇ змогу прогнозувати њх економ≥чну повед≥нку, на ¤ку також впливають в≥чн≥ загальнолюдськ≥ ц≥нност≥, ментальн≥сть тощо. јдже насправд≥ люди не наст≥льки рац≥ональн≥, њх вибору властивий ≥ емоц≥йний аспект. ” сусп≥льств≥, що перебуваЇ на стад≥њ трансформац≥њ, пост≥йно в≥дбуваЇтьс¤ ≥нституц≥ал≥зац≥¤ економ≥чних погл¤д≥в, утвердженн¤ економ≥чних ролей ≥ норм повед≥нки. ÷е пов'¤зано з утворенн¤м нових орган≥зац≥йних структур, посад. Ќаприклад, у середин≥ 90-х рок≥в в ”крањн≥ з'¤вилис¤ нов≥ економ≥чн≥ рол≥, натом≥сть в≥д≥йшло багато колишн≥х. ≈коном≥чн≥ соц≥альн≥ рол≥ - виконуван≥ соц≥альними суб'Їктами функц≥њ, ¤к≥ визначаютьс¤ њх м≥сцем у систем≥ економ≥чних в≥дносин, пануванн¤м певного типу економ≥чних в≥дносин. ¬они залежать в≥д системи власност≥, метод≥в управл≥нн¤ економ≥кою, умовами економ≥чноњ моб≥льност≥ тощо. јнал≥з економ≥чних ролей р≥зних соц≥альних суб'Їкт≥в потребуЇ з'¤суванн¤ категор≥њ "економ≥чна активн≥сть".
≈коном≥чна соц≥олог≥¤ послуговуЇтьс¤ ≥ загально-науковими категор≥¤ми, використовуючи њх ¤к зас≥б опису економ≥чноњ та соц≥альноњ сфер, соц≥ального механ≥зму розвитку економ≥ки. ќдн≥Їю з них Ї категор≥¤ "власн≥сть", оск≥льки соц≥ально-економ≥чною основою функц≥онуванн¤ будь-¤коњ економ≥чноњ системи Ї в≥дносини власност≥.
¬ласн≥сть Ї комплексом в≥дносин, багатом≥рним ≥ багатоступеневим ¤вищем, ¤ке формуЇ соц≥ально-пол≥тичну структуру сусп≥льства. –озр≥зн¤ють соц≥альн≥, пол≥тичн≥, морально-психолог≥чн≥ та ≥деолог≥чн≥ аспекти власност≥. —оц≥альний аспект њњ розкриваЇ процес утворенн¤ ≥ розвитку клас≥в, взаЇмод≥ю м≥ж ними залежно в≥д в≥дношенн¤ до засоб≥в виробництва, способ≥в, отриманн¤ певноњ частки сусп≥льного багатства. –еал≥зуЇтьс¤ в≥н у взаЇмод≥њ "людина-людина". ¬ласн≥сть у юридичному трактуванн≥ в≥дтворюЇтьс¤ системою зв'¤зк≥в ."людина-р≥ч", в≥дображаючи майнов≥ в≥дносини, св≥дом≥, вольов≥ взаЇмозв'¤зки юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б щодо привласненн¤ благ. —кладовими власност≥ Ї в≥дносини волод≥нн¤, розпор¤джанн¤ ≥ користуванн¤. ¬олод≥нн¤ характеризуЇ належн≥сть об'Їкта власност≥ конкретному суб'Їкту, фактичне пануванн¤ суб'Їкта над об'Їктом власност≥. –озпор¤джанн¤ - це зд≥йснюване власником або делеговане ним ≥ншим економ≥чним суб'Їктам право прийн¤тт¤ управл≥нських р≥шень з приводу функц≥онуванн¤ ≥ реал≥зац≥њ об'Їкта власност≥. ористуванн¤ (використанн¤) - процес виробничого застосуванн¤ ≥ споживанн¤ корисних властивостей об'Їкта власност≥, створених за його участю благ. Ѕеручи за основу особливост≥ в≥дносин власност≥, розр≥зн¤ють так≥ њњ форми: ≥ндив≥дуальну, колективну та державну власн≥сть. Ќос≥¤ми ≥ндив≥дуальноњ власност≥ Ї ≥ндив≥ди, домашн≥ (с≥мейн≥) господарства. олективна власн≥сть реал≥зуЇтьс¤ через д≥¤льн≥сть корпорац≥й, кооператив≥в, трудових колектив≥в, рел≥г≥йних, ≥ громадських об'Їднань, орган≥зац≥й. —еред державних суб'Їкт≥в власност≥ розр≥зн¤ють загальнодержавн≥, територ≥ально-рег≥ональн≥ (комунально-мун≥ципальн≥ служби тощо), галузев≥ (м≥н≥стерства та в≥домства). ќб'Їктами державноњ власност≥ Ї засоби виробництва, земл¤, њњ надра, рослинний ≥ тваринний св≥т, робоча сила та результати њњ д≥¤льност≥ - предмети матер≥альноњ та духовноњ культури, ц≥нн≥ папери, грош≥ тощо. ¬изначальними серед них Ї засоби виробництва. —аме власн≥сть на засоби виробництва характеризуЇ сутн≥сть в≥дносин власност≥. ‘ункц≥онуванн¤, пр≥оритетн≥сть певних форм, вид≥в власност≥ пов'¤зан≥ з економ≥чною пол≥тикою держави, ¤ка встановлюЇ певний господарський пор¤док, визначаЇ економ≥чн≥, правов≥, морально-психолог≥чн≥ меж≥ його функц≥онуванн¤, пост≥йно зд≥йснюЇ заходи дл¤ його п≥дтриманн¤, удосконаленн¤, оновленн¤ елемент≥в в≥дпов≥дно до потреб економ≥чноњ ситуац≥њ. ќсобливо важливою Ї економ≥чна пол≥тика в сусп≥льств≥, що трансформуЇтьс¤. —аме на такому етап≥ перебуваЇ сучасне украњнське сусп≥льство. ≈коном≥чна пол≥тика виконуЇ так≥ функц≥њ: 1. —творенн¤ економ≥чних, правових, пол≥тичних, морально-психолог≥чних умов, ор≥Їнтованих на наданн¤ кожному суб'Їкту (≥ндив≥ду, груп≥, орган≥зац≥њ та ≥н.) реальних можливостей дл¤ рац≥онального господарюванн¤ . 2. –егулюванн¤ системи прийн¤тт¤ господарських р≥шень, дл¤ того щоб засоби виробництва належали ефективним власникам, здатним рац≥онально ≥ прибутково њх використовувати. 3. «абезпеченн¤ стаб≥льних, максимально передбачуваних ≥ спри¤тливих макроеконом≥чних умов дл¤ господарськоњ д≥¤льност≥. 4. —творенн¤ умов ≥ стимул≥в дл¤ ощадливого використанн¤ ресурс≥в, виробництва ¤к≥сних товар≥в ≥ послуг. 5. Ќаданн¤ суб'Їктам господарськоњ д≥¤льност≥ ≥нформац≥њ, забезпеченн¤ њм можливостей щодо одержанн¤ ≥нформац≥њ, необх≥дноњ дл¤ складанн¤ ≥ реал≥зац≥њ господарських програм ≥ план≥в. 6. –еал≥зац≥¤ рац≥ональноњ пол≥тики доход≥в, спр¤мованоњ на подоланн¤ соц≥ально-майновоњ диференц≥ац≥њ за допомогою прогресивного оподатковуванн¤, забезпеченн¤ достатньоњ платоспроможност≥ вс≥х верств ≥ груп населенн¤. ќтже, економ≥чна соц≥олог≥¤ ¤к специф≥чна галузь соц≥олог≥чного знанн¤ забезпечуЇ ц≥л≥сне вивченн¤ економ≥ки ¤к складноњ системи, у ¤к≥й функц≥онують соц≥альн≥ суб'Їкти економ≥чноњ д≥¤льност≥, в≥д повед≥нки ¤ких залежать к≥нцев≥ результати економ≥чного розвитку. јктивн≥сть соц≥альних суб'Їкт≥в залежить в≥д стану ≥ регул¤тивних можливостей економ≥чноњ культури; м≥сц¤ ≥ рол≥ соц≥альних груп у структур≥ економ≥чних зв'¤зк≥в; динам≥ки њх перем≥щенн¤ й ≥Їрарх≥њ ц≥Їњ структури; здатност≥ специф≥чних соц≥альних механ≥зм≥в регулювати економ≥чн≥ в≥дносини. —тановленн¤ економ≥чноњ соц≥олог≥њ ¤к науки ≈коном≥чна соц≥олог≥¤ почала формуватис¤ ¤к самост≥йна наукова дисципл≥на приблизно в середин≥ 50-х рок≥в XX ст. завд¤ки старанн¤м американських соц≥олог≥в (Ќ.—мелзера, “.ѕарсонса, .ƒев≥са та ≥н.). ќднак де¤к≥ елементи були пом≥тними ще у XVIII ст. на хвил≥ перетворень у Ївропейському сусп≥льств≥, започаткованих епохою ѕросв≥тництва та буржуазними революц≥¤ми, передус≥м соц≥ально-ф≥лософською критикою феодальних сусп≥льних в≥дносин та формуванн¤м ≥деолог≥њ кап≥тал≥зму. ѕросв≥тники особливу роль в≥дводили матер≥альн≥й культур≥, вживаючи на њњ позначенн¤ терм≥н "цив≥л≥зац≥¤". —воњм зм≥стом цей терм≥н охоплював ≥ людину ¤к творц¤ цив≥л≥зац≥њ, насамперед сукупн≥ результати д≥¤льност≥ людей. ” просв≥тницьк≥й ф≥лософ≥њ, започаткован≥й французькими мислител¤ми ‘.¬ольтером, ј.“юрго, ∆. ондорсе, розвинут≥й у XIX ст. теоретиками позитив≥зму, зокрема 0. онтом, сформувалас¤ концепц≥¤ прогресивного розвитку цив≥л≥зац≥њ, ¤кий розгл¤давс¤ абсолютно залежним в≥д дос¤гнень людського розуму. јле ∆.-∆. –уссо у XVIII ст. звертав увагу на суперечност≥ культури ¤к духовно-особист≥сного феномену, що перебуваЇ у т≥сних взаЇмозв'¤зках з моральн≥стю людини, ≥ цив≥л≥зац≥њ ¤к зовн≥шн≥х умов житт¤. ≤нший вар≥ант сп≥вв≥дношенн¤ культури та цив≥л≥зац≥њ розгл¤дав н≥мецький ф≥лософ I. ант, виокремивши два р≥зновиди культури: "культуру ум≥нн¤" ≥ "техн≥чне мистецтво" (цив≥л≥зац≥ю), в≥д≥рвану в≥д справжньоњ культури - "культури вихованн¤", ¤ка формуЇ ≥стинно духовну людину. ÷¤ культура теж розвиваЇтьс¤, але пов≥льн≥ше, н≥ж "культура ум≥нн¤", що зумовлюЇ численн≥ проблеми людини ≥ людства. «агалом просв≥тники розгл¤дали еволюц≥ю сусп≥льства ¤к перманентний прогрес, пр¤мол≥н≥йний розвиток цив≥л≥зац≥њ. « ≥нших позиц≥й анал≥зували взаЇмод≥ю економ≥ки та сусп≥льства англ≥йськ≥ економ≥сти ј.—м≥т, ƒ.ём, ƒ.–≥кардо, чињ погл¤ди згодом були розвинут≥ у пол≥теконом≥чному вченн≥ . ћаркса. ¬з¤вши за основу тезу про саморегульован≥сть економ≥чноњ системи, ј.—м≥т сформулював теор≥ю економ≥чного л≥берал≥зму. «г≥дно з нею людина апр≥ор≥ (незалежно в≥д досв≥ду) пересл≥дуЇ власн≥ утил≥тарн≥ ≥нтереси, кожен товаровиробник дбаЇ про свою вигоду, а сусп≥льство об'ЇднуЇ зусилл¤. “ому втручанн¤ пол≥тики в економ≥чну д≥¤льн≥сть неприпустиме, держава повинна захищати свободу п≥дприЇмництва, не заважати конкуренц≥њ, економ≥чн≥й активност≥ людини. ƒ.–≥кардо, под≥л¤ючи ц≥ ≥дењ, сформував засади теор≥њ розпод≥лу та в≥дтворенн¤, заснованоњ на визнанн≥ соц≥альноњ природи економ≥чноњ д≥¤льност≥ людини. ѓх сп≥вв≥тчизник економ≥ст “омас ћальтус (1766-1834) намагавс¤ обірунтувати взаЇмозалежн≥сть м≥ж виробництвом ≥ динам≥кою народонаселенн¤. —оц≥альний розвиток зах≥дного сусп≥льства в≥дбувавс¤ на тл≥ зростаючого ускладненн¤ та диференц≥йованост≥ соц≥альних ≥нститут≥в. ” зв'¤зку з цим постало питанн¤ про м≥сце серед них, взаЇмод≥ю з ними економ≥ки. ƒо цих проблем зверталис¤ ≈.ƒюркгейм, .ћаркс, ћ.¬ебер, але першим зайн¤вс¤ досл≥дженн¤ми основ соц≥ального пор¤дку, соц≥альноњ рол≥ економ≥ки ќ. онт, ¤кий окреслив характерн≥ особливост≥, сформулював закони функц≥онуванн¤ ≥ розвитку ≥ндустр≥ального сусп≥льства. ≤де¤ орган≥чноњ Їдност≥ та еволюц≥йност≥ соц≥альноњ системи була центральною в соц≥олог≥њ √.—пенсера, ¤кий, розгл¤даючи ринок та пол≥тику ¤к регул¤тори сусп≥льного житт¤, стверджував, що держава не повинна втручатис¤ в економ≥чну д≥¤льн≥сть суб'Їкт≥в, а т≥льки захищати њх майнов≥ ≥нтереси. ѕроблему в≥кового плюрал≥зму ≥ диференц≥ац≥њ в сусп≥льств≥ порушив ≈. ƒюркгейм, стверджуючи, що диференц≥ац≥¤ Ї передумовою "орган≥чноњ сол≥дарност≥", коли разом живуть р≥зн≥, майже незалежн≥ люди. —пец≥ал≥зован≥сть прац≥ зумовлюЇ њх взаЇмну потребу, поЇднанн¤ њх в≥дм≥нностей в ц≥ле. Ўвейцарський економ≥ст ∆ан-Ўарль-Ћеонар де —≥смонд≥ (1773-1842), анал≥зуючи взаЇмод≥ю кап≥тал≥стичноњ системи виробництва ≥ споживанн¤, правов≥ умови розвитку великого кап≥талу, др≥бних виробник≥в, одним з перших ви¤вив соц≥альн≥ суперечност≥ кап≥тал≥зму ¤к соц≥ально-економ≥чноњ формац≥њ. ¬≥н п≥дкреслював, що економ≥чн≥ переваги кап≥тал≥стичноњ економ≥ки знец≥нюютьс¤ соц≥альними недол≥ками кап≥тал≥стичноњ системи, ¤ку пересл≥дували промислов≥ кризи, антагон≥зм прац≥ та кап≥талу, безроб≥тт¤ тощо. “огочасна н≥мецька сусп≥льно-пол≥тична наука анал≥зувала економ≥ку через призму пол≥тичних ≥нтерес≥в. "” н≥й дом≥нувала теор≥¤ .ћаркса про зм≥нн≥ соц≥альн≥ умови, в основ≥ ¤ких привласненн¤ чужоњ прац≥, соц≥альна нер≥вн≥сть, коли свобода одних означаЇ поневоленн¤ ≥нших. ≈коном≥ку в≥н розгл¤дав ¤к вир≥шальний фактор розвитку сусп≥льства, оск≥льки економ≥чн≥ в≥дносини визначають ус≥ ≥нш≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, Ї базисом сусп≥льства, над ¤ким формуютьс¤ надбудовн≥ форми: пол≥тика, право, мораль. .ћаркс ≥люстрував цю залежн≥сть, анал≥зуючи зм≥ну соц≥ально-економ≥чних в≥дносин ≥ соц≥ально-економ≥чних систем. Ќаприклад, зм≥ни феодальних в≥дносин зумовлюють модиф≥кац≥њ надбудовних форм, зокрема по¤ву пол≥тичноњ орган≥зац≥њ кап≥тал≥зму, буржуазного права та ≥н. ¬≥н визнавав ≥ зворотний вплив надбудовних форм на економ≥ку, вважав њњ далеко не Їдиним фактором життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства. Ѕагато в чому не погоджувавс¤ з ћарксом ћ.¬ебер, виход¤чи з того, що вс≥ сусп≥льн≥ ≥нститути, структури, форми повед≥нки визначаютьс¤ ≥ регулюютьс¤ зм≥стом, вкладеним у них людьми. ¬ економ≥чних в≥дносинах в≥н убачав один з найважлив≥ших чинник≥в соц≥ального розмежуванн¤ сусп≥льства. ѕробудженн¤ духу п≥дприЇмництва, на його думку, стимулювало розвиток економ≥ки, перетворенн¤ феодальноњ ™вропи на сусп≥льство, ¤ке уособлювало дос¤гненн¤ тогочасноњ культури ("ѕротестантська етика ≥ дух кап≥тал≥зму", 1905). ¬одночас технолог≥¤ ≥ бюрократ≥¤ наст≥льки п≥дпор¤дковують соб≥ св≥т, звужуючи людський досв≥д, що у св≥домост≥ людини згасають найблискуч≥ш≥ пристраст≥ - поетична сила у¤ви, любов до прекрасного, рел≥г≥йн≥ почутт¤, переважають прагматичний розрахунок, турбота про комфорт, меркантильн≥ пот¤ги. ≈коном≥чний чинник в≥н вважав одним ≥з суттЇвих елемент≥в соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ сусп≥льства. Ќамагаючись з'¤сувати вплив економ≥ки на пол≥тику та ≥нш≥ сфери сусп≥льного розвитку, ћ.¬ебер визнавав ≥ роль соц≥альних ≥нститут≥в (пол≥тики, етики, рел≥г≥њ) у регулюванн≥ економ≥ки. ѕолем≥зуючи з марксизмом щодо базису ≥ надбудови сусп≥льства, американський економ≥ст ≥ соц≥олог “орстейн ¬еблен (1857-1929) п≥дкреслював роль р≥зних фактор≥в (етики, економ≥ки, рел≥г≥њ, культури та ≥н.) у визначенн≥ њх сутн≥сних рис, стверджував, що економ≥чна наука маЇ стати наукою про повед≥нку людей щодо матер≥альних засоб≥в ≥снуванн¤, вивчав споживчу повед≥нку р≥зних соц≥альних груп беручи до уваги психолог≥чн≥ й культурн≥ фактори, що зумовлюють њх д≥њ. јнгл≥йський соц≥олог польського походженн¤ Ѕрон≥слав- аспер ћалиновський (1884-1942), в≥дзначаючи роль нееконом≥чних чинник≥в у виробництв≥ товар≥в, вважав њх достатньо важливими у сфер≥ обм≥ну, хоч у де¤ких його р≥зновидах неможливо простежити економ≥чну основу, наприклад, щодо подарунка. Ќаприк≥нц≥ XIX - на початку XX ст. стр≥мко розвивалис¤ соц≥ально-економ≥чн≥ досл≥дженн¤ ≥ в ”крањн≥ завд¤ки старанн¤м .¬облого, ….ƒанга, “.—тепанова, ј.Ѕилимовича, ћ.¬ольського, ћ.√рушевського, ¬.¬инниченка, ¬.—адовськога, ћ.“угана-Ѕарановського, ≤.янжул¤, √.÷ехановського, ¤к≥ здеб≥льшого розгл¤дали практичн≥ проблеми економ≥ки в Їдност≥ з системою певних соц≥альних ц≥нностей. ќбстоюючи необх≥дн≥сть "соц≥ального консенсусу дл¤ забезпеченн¤ економ≥чного ≥ соц≥ального прогресу", ћ. √рушевський, ¬. ¬инниченко, ¬. —адовський доводили в≥дсутн≥сть економ≥чних ≥ соц≥альних передумов соц≥ал≥стичноњ революц≥њ в ”крањн≥, розвивали ≥дењ еволюц≥йного соц≥ал≥зму та поступового накопиченн¤ елемент≥в майбутнього соц≥ального ладу шл¤хом демократизац≥њ ≥снуючого. ћ. “уган-Ѕарановський створив теор≥ю цикл≥в та криз, ¤ка була покладена в основу сучасноњ теор≥њ економ≥чноњ кон'юнктури, а також широко визнану в св≥т≥ соц≥альну теор≥ю розпод≥лу. ѕредметом досл≥джень сусп≥льних наук в≥н вважав матер≥альний аспект соц≥ального бутт¤. «а його ≥н≥ц≥ативи в 1918 р. було засновано ≥нститут економ≥чноњ кон'юнктури, а в 1919 р. - ƒемограф≥чний ≥нститут, ¤к≥, щоправда, про≥снували недовго. « утвердженн¤м у колишньому —–—– тотал≥таризму, ≥деолог≥чного шов≥н≥зму дехто з учених, ¤к≥ займалис¤ соц≥ально-економ≥чною проблематикою, змушен≥ були зректис¤ погл¤д≥в (–. ќружецький, . ¬облий), ≥нш≥ ем≥грували (¬. оваль, .ћацеЇвич, ќ.ћицюк), а б≥льш≥сть у 30-т≥ роки було репресовано. ƒо середини XX ст. розвиток в≥тчизн¤ноњ соц≥олог≥њ, в≥дпов≥дно й нагромадженн¤ знань про взаЇмозв'¤зок економ≥чноњ та соц≥альноњ сфер сусп≥льного житт¤, було перервано внасл≥док пануванн¤ централ≥зовано-адм≥н≥стративних метод≥в управл≥нн¤ економ≥кою. ” 60-т≥ роки в≥дбулос¤ часткове поновленн¤ соц≥олог≥чноњ традиц≥њ. ѕроведен≥ емп≥ричн≥ досл≥дженн¤ давали ц≥кавий матер≥ал, ¤кий, однак, з ≥деолог≥чних причин не мав належного наукового обірунтуванн¤. Ќа противагу рад¤нськ≥й традиц≥њ зах≥дна економ≥чна соц≥олог≥¤ розвивалас¤ динам≥чн≥ше, зокрема ≥ндустр≥альна соц≥олог≥¤, соц≥олог≥¤ орган≥зац≥й, теор≥¤ соц≥альноњ моб≥льност≥ та соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ. ѕ≥д впливом структурно-функц≥ональноњ методолог≥њ економ≥чна соц≥олог≥¤ починаЇ розгл¤дати економ≥ку ¤к одну ≥з соц≥альних п≥дсистем сусп≥льства, що взаЇмод≥Ї з його ≥ншими соц≥альними п≥дсистемами. ѕершими спробували з'¤сувати предмет економ≥чноњ соц≥олог≥њ “. ѕарсонс ("≈коном≥ка та сусп≥льство", 1956), Ќ. —мелзер ("—оц≥олог≥¤ економ≥чного житт¤", 1963), довод¤чи, що економ≥ка адаптуЇ людину до зовн≥шнього середовища. Ќайважлив≥шими економ≥чними процесами, ¤к≥ впливають на розвиток сусп≥льства, Ї розпод≥л, обм≥н, споживанн¤, економ≥чне зростанн¤, а елементами економ≥чноњ системи - виробництво, кап≥таловкладенн¤, природн≥ та людськ≥ ресурси, п≥дприЇмництво. “од≥ ж в≥дбулас¤ ≥нституц≥ал≥зац≥¤ економ≥чноњ соц≥олог≥њ ¤к самост≥йноњ науковоњ дисципл≥ни. ≈коном≥сти, ¤ких не задовольн¤в под≥л соц≥ально-економ≥чних систем на кап≥тал≥зм, соц≥ал≥зм ≥ комун≥зм, зайн¤лис¤ створенн¤м альтернативних моделей. “ак, ’оузл≥тц (1960) вид≥лив два типи взаЇмод≥њ м≥ж економ≥чною та пол≥тичною системами - автономний ≥ залежний. ”з¤вши њх за основу, американський вчений Ћ≥ндлом запропонував таку класиф≥кац≥ю ринкових систем: - традиц≥йн≥ системи приватного п≥дприЇмництва (склалис¤ у «ах≥дн≥й ™вроп≥ та ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥), що керуютьс¤ ≥нтересами споживач≥в; - системи приватного п≥дприЇмництва, ¤кими управл¤Ї держава (оборонна промислов≥сть —Ўј); - державне п≥дприЇмництво, в ¤кому ц≥на регулюЇтьс¤ попитом (тогочасна ёгослав≥¤); - державне п≥дприЇмництво, п≥дпор¤дковане централ≥зованому плануванню (–ад¤нський —оюз, —х≥дна ™вропа). ¬ажлив≥сть ц≥Їњ класиф≥кац≥њ пол¤гаЇ у визнанн≥ ринкових механ≥зм≥в у вс≥х економ≥чних системах. Ќаступне дес¤тир≥чч¤ (70-т≥ роки) було кризовим дл¤ розвитку економ≥чноњ соц≥олог≥њ внасл≥док занепаду структурного функц≥онал≥зму. ÷е стимулювало пошук ≥нших метод≥в досл≥дженн¤ економ≥чноњ системи сусп≥льства. ј пом≥тне зниженн¤ рол≥ американськоњ економ≥чноњ системи у св≥тов≥й систем≥ господарюванн¤ привернуло увагу багатьох учених до проблем ≥нтернац≥онал≥зац≥њ економ≥ки. Ќове тлумаченн¤ економ≥ки почало формуватис¤ у 80-т≥ роки внасл≥док впровадженн¤ нових ≥нтегральних пон¤ть "спос≥б мисленн¤" ≥ "спос≥б д≥¤льност≥". ¬≥дпов≥дно сформувалос¤ усв≥домленн¤ важливост≥ не т≥льки оволод≥нн¤ ≥ вт≥ленн¤ у виробництво, сусп≥льне житт¤ досв≥ду минулих покол≥нь, а й з'¤суванн¤ най-рац≥ональн≥ших засоб≥в ц≥Їњ роботи. “огочасна економ≥чна соц≥олог≥¤ здеб≥льшого вдавалас¤ до пор≥вн¤льного анал≥зу економ≥чних систем р≥зних тип≥в, р≥зних крањн ≥ рег≥он≥в, застосовувала при вивченн≥ економ≥чних процес≥в макросоц≥олог≥чний анал≥з. —учасна зах≥дна соц≥олог≥¤ економ≥ки анал≥зуЇ р≥зн≥ соц≥ально-економ≥чн≥ модел≥, соц≥альн≥ механ≥зми економ≥чного розвитку тощо. ” 80-т≥ роки XX ст. оживилас¤ економ≥чна соц≥олог≥¤ ≥ на теренах колишнього —–—–. «начний резонанс справили прац≥ рос≥йських фах≥вц≥в “. «аславсь-коњ та –. –ивк≥ноњ. —еред украњнських досл≥дник≥в вид≥л¤лис¤ своњми прац¤ми ј. –учка, ™. —уњменко, —. ћакеЇв, ќ. якуба та ≥н. —учасний розвиток економ≥чноњ соц≥олог≥њ в ”крањн≥ зумовлений складними соц≥ально-економ≥чними перетворенн¤ми, пошуком шл¤х≥в подоланн¤ сусп≥льно-економ≥чноњ кризи, ≥нтегруванн¤ у св≥тове господарство. ”вагу њњ привертаЇ комплекс проблем, пов'¤заних ≥з процесами глобал≥зац≥њ. як самост≥йний напр¤м, в≥тчизн¤на економ≥чна соц≥олог≥¤ робить перш≥ кроки, зосереджуючись на анал≥з≥ економ≥чних процес≥в у сусп≥льств≥, њх специф≥ки у загальноцив≥л≥зац≥йному контекст≥, нових р≥зновид≥в ≥ форм економ≥чноњ д≥¤льност≥, функц≥онуванн¤ економ≥чних ≥нститут≥в тощо. ѕроблемн≥ пошуки в≥тчизн¤ноњ економ≥чноњ соц≥олог≥њ —учасне украњнське сусп≥льство переживаЇ складний ≥ бол≥сний процес трансформац≥њ соц≥ально-економ≥чноњ системи, пов'¤заний з подоланн¤м монопол≥њ одн≥Їњ форми (державноњ) власност≥, соц≥альноњ та духовноњ ун≥ф≥кованост≥, становленн¤ реального пол≥тичного та економ≥чного плюрал≥зму, формуванн¤ громад¤нського сусп≥льства, розвитку ринкового господарюванн¤, ≥нтеграц≥њ у св≥тов≥ господарськ≥ зв'¤зки. “руднощ≥ трансформац≥йного пер≥оду посилюютьс¤ процесами глобал≥зац≥њ, утвердженн¤м на св≥тов≥й арен≥ пост≥ндустр≥ального, ≥нформац≥йного сусп≥льства. ÷е особливо актуал≥зуЇ необх≥дн≥сть використанн¤ основних методолог≥чних принцип≥в економ≥чноњ соц≥олог≥њ у плануванн≥ й реал≥зац≥њ науково вив≥реноњ соц≥ально-економ≥чноњ пол≥тики. –озкриваючи взаЇмозалежн≥сть р≥зних аспект≥в, економ≥чна соц≥олог≥¤ привертаЇ увагу до ще невивчених соц≥альних насл≥дк≥в реформ, пропонуЇ методолог≥чний ≥ методичний ≥нструментар≥њ њх передбаченн¤. ѕри переход≥ до ринкових в≥дносин ≥стотно зм≥нюютьс¤ роль ≥ значенн¤ держави в регулюванн≥ соц≥ально-економ≥чних процес≥в. ѕередус≥м обмежуЇтьс¤ њњ втручанн¤ в економ≥ку, а спр¤мовуЇтьс¤ на забезпеченн¤ безпереб≥йного функц≥онуванн¤ ринкового механ≥зму, розвиток продуктивних сил, зм≥цненн¤ обороноздатност≥ крањни, економ≥чну п≥дтримку ≥ соц≥альний захист населенн¤ завд¤ки рац≥ональному розпод≥лу ≥ перерозпод≥лу сукупного сусп≥льного продукту ≥ нац≥онального доходу крањни. Ќайважлив≥шим ≥нструментом державного регулюванн¤ економ≥чних процес≥в, розв'¤занн¤ соц≥альних, пол≥тичних, еколог≥чних завдань Ї бюджетний механ≥зм, за допомогою ¤кого держава впливаЇ на розвиток макроеконом≥чних процес≥в, економ≥чне зростанн¤ крањни, зм≥цненн¤ соц≥альноњ сфери, науково-техн≥чний прогрес, переоснащенн¤ матер≥ально-техн≥чноњ бази виробництва, зниженн¤ р≥вн¤ безроб≥тт¤ ≥ п≥двищенн¤ зайн¤тост≥. ƒержавне регулюванн¤ економ≥ки зд≥йснювЇтьс¤ на п≥дстав≥ пр≥оритет≥в бюджетноњ пол≥тики, нац≥ле: них на вир≥шенн¤ оперативних завдань ≥ довгострокових ц≥льових програм, що охоплюють р≥зноман≥тн≥ сфери сусп≥льства. ¬ економ≥чн≥й повед≥нц≥ суб'Їкт≥в сучасного украњнського сусп≥льства окреслили два протилежн≥ типи. ќдин з них зор≥Їнтований на життЇву стратег≥ю "максимум доходу ц≥ною максимуму прац≥", другий характеризуЇтьс¤ життЇвою стратег≥Їю "гарантований дох≥д за м≥н≥муму прац≥". ≈коном≥чна повед≥нка першого типу потребуЇ в≥д прац≥вника максимальних зусиль, високоњ ≥нтелектуальноњ та ф≥зичноњ напруги, ризику ≥ Ї типовою дл¤ особистостей, ¤к≥ активно включаютьс¤ в ринков≥ економ≥чн≥ в≥дносини. “акий тип економ≥чноњ повед≥нки притаманний 42-44% зайн¤того населенн¤. ≤нший (патернал≥стський) тип повед≥нки, зор≥Їнтований на турботу, п≥дтримку держави, п≥дприЇмства, характерний приблизно дл¤ 36-38% прац≥вник≥в. ≤нш≥ ви¤ви економ≥чноњ повед≥нки пос≥дають р≥зн≥ м≥сц¤ в д≥апазон≥ м≥ж охарактеризованими вище полюсами. “ак, за даними соц≥олог≥чного мон≥-. торингу "Ћюдина ≥ ринок", 47,8% хот≥ли б жити нехай б≥дн≥ше, але з гарантованим р≥внем доход≥в, без ризику. ∆ити заможн≥ше, але ризикуючи, д≥ючи ≥н≥ц≥ативно готов≥ 41,1% (11,1% не в≥дпов≥ли). ƒо першоњ категор≥њ респондент≥в належать представники доринкового типу економ≥чноњ повед≥нки. ¬их≥дний тип ринковоњ повед≥нки передбачаЇ високу економ≥чну активн≥сть ≥ндив≥да, розум≥нн¤ того, що ринок створюЇ можливост≥ дл¤ п≥двищенн¤ добробуту в≥дпов≥дно до затрачених зусиль, знань, навичок. “акий тип повед≥нки в ”крањн≥ т≥льки формуЇтьс¤. ƒосить гнучка структура його ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й допомагаЇ швидко адаптовуватис¤ до нових умов соц≥ального середовища, адекватно реагувати на вимоги соц≥альних ≥нститут≥в. –инковий тип повед≥нки майже ц≥лком (понад 95%) ор≥Їнтований на п≥дприЇмництво. ќднак в≥дсутн≥сть необх≥дних знань, ≥нш≥ обставини нер≥дко призвод¤ть до мутац≥њ цього типу повед≥нки у псевдорин-ковий. јктивна ор≥Їнтац≥¤ на п≥дприЇмництво властива 30% нос≥њв ринкового типу повед≥нки. Ќа¤вн≥сть псевдоринкового типу св≥дчить про низький р≥вень розвитку соц≥альноњ системи, оск≥льки ринковий тип повед≥нки залежить в≥д р≥вн¤ розвитку ринкових в≥дносин. ≤стотне значенн¤ у формуванн≥ ринкових механ≥зм≥в в≥д≥грають п≥дприЇмницьк≥ ор≥Їнтац≥њ громад¤н. –≥вень њх спроможност≥ займатис¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю можна ≥нтерпретувати ¤к показник потенц≥йних можливостей громад¤н знайти нове м≥сце роботи або включитись до самозайн¤тост≥ в раз≥ втрати свого робочого м≥сц¤. «а результатами соц≥олог≥чного опитуванн¤ визнали себе здатними до п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ 19% респондент≥в, передус≥м молодь ≥ чолов≥ки. —таб≥льна економ≥чна ситуац≥¤ на п≥дприЇмств≥, особливо недержавному, де працюЇ респондент, значно п≥двищуЇ його потенц≥йн≥ можливост≥ до власноњ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. Ќа ставленн¤ населенн¤ до п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ та нам≥ри зайн¤тис¤ нею ≥стотно впливають р≥вень матер≥ального добробуту, становище на ринку прац≥, в≥к ≥ сфера зайн¤тост≥. ¬одночас дл¤ значноњ частини дорослого населенн¤ ”крањни нормою Ї участь в оф≥ц≥йно незареЇстрован≥й економ≥чн≥й д≥¤льност≥. ƒл¤ ”крањни, ¤к ≥ дл¤ ≥нших крањн з перех≥дною економ≥кою, неминучими Ї глибок≥ радикальн≥ зм≥ни в ус≥х сферах житт¤ сусп≥льства, подоланн¤ тотал≥тарних ментальних традиц≥й та посттотал≥тарних комплекс≥в. —ама ≥де¤ багатоукладноњ економ≥ки, заснованоњ на р≥зних формах власност≥, в тому числ≥ й приватн≥й, вимагаЇ суттЇвого зламу св≥домост≥ з њњ стереотипами пануванн¤ державноњ власност≥ на засоби виробництва. ”твердженн¤ ≥ розвиток приватновласницьких в≥дносин веде до зм≥ни моральних критер≥њв в оц≥нц≥ нетрудових доход≥в, б≥ржових спекул¤ц≥й, посередницькоњ д≥¤льност≥. ‘ормуванн¤ нових економ≥чних в≥дносин визначаЇ нов≥ особливост≥ надбудовних утворень, взаЇмод≥њ економ≥ки з соц≥альними процесами. ” межах економ≥чноњ соц≥олог≥њ ≥снуЇ також прикладна галузь - соц≥олог≥¤ промисловост≥, ¤ка вивчаЇ д≥¤льн≥сть, диференц≥ац≥ю ≥ взаЇмод≥ю певних соц≥альних груп, що функц≥онують у сфер≥ промислового виробництва. «агалом сучасна економ≥чна соц≥олог≥¤ зосереджуЇтьс¤ на вир≥шенн≥ таких завдань: 1.ƒосл≥дженн¤ соц≥альних механ≥зм≥в, що визначають розвиток економ≥чноњ сфери сусп≥льства, регулюють економ≥чну д≥¤льн≥сть ≥ндив≥д≥в, сп≥льнот ≥ груп. 2.¬ивченн¤ особливостей мотивац≥њ р≥зних форм соц≥ально-економ≥чноњ повед≥нки людини (особистост≥ чи соц≥альноњ сп≥льноти), њњ впливу на процеси ≥ результати економ≥чного розвитку. 3.«'¤суванн¤ основних тенденц≥й ≥ ефективност≥ д≥¤льност≥ соц≥ального механ≥зму розвитку економ≥ки. 4.¬ивченн¤ особливостей ≥ ефективност≥ впливу на людину та њњ економ≥чну д≥¤льн≥сть мотивац≥йних, статусних, культурних, управл≥нських соц≥альних регул¤тор≥в. 5.ƒосл≥дженн¤ спр¤мованост≥ та особливостей впливу на зм≥ну соц≥ально-економ≥чноњ структури сусп≥льства ≥снуючоњ в ньому економ≥чноњ системи (планово-централ≥зованоњ, ринковоњ). 6.¬изначенн¤ рац≥ональних напр¤м≥в економ≥чноњ пол≥тики держави. 7.ƒосл≥дженн¤ конкретних соц≥ально-економ≥чних, соц≥окультурних ≥ соц≥ально-пол≥тичних умов функц≥онуванн¤ економ≥чноњ сфери сусп≥льства. «апитанн¤. «авданн¤ 1.–озкрийте особливост≥ економ≥чноњ соц≥олог≥њ ¤к спец≥альноњ соц≥олог≥чноњ теор≥њ. 2.ќхарактеризуйте основн≥ етапи становленн¤ економ≥чноњ соц≥олог≥њ. 3.” чому пол¤гають особливост≥ економ≥ки ¤к соц≥ального ≥нституту? 4.ѕроанал≥зуйте соц≥альн≥ функц≥њ економ≥ки. 5.–озкрийте сутн≥сть економ≥чних процес≥в. 6.ќхарактеризуйте сутн≥сть соц≥ального механ≥зму економ≥чного розвитку. 7.ѕор≥вн¤йте основн≥ категор≥њ економ≥чноњ соц≥олог≥њ. 8.–озгл¤ньте сп≥вв≥дношенн¤ економ≥ки з ≥ншими соц≥альними ≥нститутами. 9.якими Ї особливост≥ ринку ¤к соц≥ального ≥нституту? “еми реферат≥в 1.—оц≥ально-економ≥чн≥ погл¤ди . ћаркса. 2.—оц≥ально-економ≥чн≥ погл¤ди ћ. ¬ебера. 3.—оц≥ально-економ≥чн≥ погл¤ди ≈. ƒюркгейма. 4.—оц≥ально-економ≥чн≥ погл¤ди украњнських вчених к≥нц¤ XIX - початку XX ст. 5.—оц≥ально-економ≥чн≥ модел≥ розвитку сусп≥льства. 6.—учасний стан соц≥ально-економ≥чних процес≥в в ”крањн≥. 7.—оц≥альн≥ досл≥дженн¤ економ≥чноњ св≥домост≥ та повед≥нки у 90-т≥ роки XX ст. 8.—оц≥альн≥ насл≥дки розвитку п≥дприЇмництва в ”крањн≥. —утн≥сть, предмет, об'Їкт, функц≥њ соц≥олог≥њ прац≥ та зайн¤тост≥ —фера прац≥ завжди була об"Їктом вивченн¤ природничих (ф≥з≥олог≥¤,психолог≥¤, ергоном≥ка), сусп≥льних(ф≥лософ≥¤, ≥стор≥¤, соц≥олог≥¤), економ≥чних (пол≥теконом≥¤) наук. ¬ажливе м≥сце серед них пос≥даЇ соц≥олог≥¤ прац≥ та зайн¤тост≥.
ѕрац¤ - основа функц≥онуванн¤ та розвитку людського сусп≥льства. ѓњ соц≥альна сутн≥сть зумовлена к≥лькома чинниками. ѕо-перше, вона Ї процесом взаЇмод≥њ людини ≥ природи, в ¤кому людина своЇю д≥¤льн≥стю опосередковуЇ, регулюЇ обм≥н речовин м≥ж собою ≥ природою. ѕо-друге, людина, впливаючи на природу, використовуючи та зм≥нюючи њњ дл¤ задоволенн¤ своњх матер≥альних та духовних потреб, не т≥льки створюЇ матер≥альн≥ та духовн≥ блага, а й зм≥нюЇ власну природу, розвиваЇ зд≥бност≥ й нахили, виробл¤Ї соц≥ально необх≥дн≥ ¤кост≥, формуЇ себе ¤к особист≥сть. ѕрац¤ Ї фундаментом, на ¤кому базуютьс¤ соц≥альн≥ процеси, формуютьс¤ соц≥альн≥ в≥дносини. ¬она зм≥нюЇ становище, формуЇ соц≥альний та профес≥йний портрет особистост≥. ѕрац¤ - не т≥льки економ≥чна, а й соц≥олог≥чна категор≥¤. ќб'Їктом соц≥олог≥њ прац≥ та зайн¤тост≥ Ї прац¤ ¤к сусп≥льно значуще ¤вище, предметом - структура ≥ механ≥зми соц≥ально-трудових в≥дносин, соц≥альн≥ процеси у сфер≥ прац≥. ќсобливост≥ соц≥олог≥чного вивченн¤ прац≥ пол¤гають насамперед у системност≥ та комплексност≥ досл≥дженн¤ соц≥альних ≥ соц≥ально-психолог≥чних ¤вищ у сфер≥ прац≥ (з урахуванн¤м способу житт¤, ≥нших чинник≥в, що впливають на трудову д≥¤льн≥сть людини). —оц≥олог≥¤ прац≥ та зайн¤тост≥ виконуЇ низку функц≥й. “еоретико-п≥знавальна функц≥¤. ѕол¤гаЇ у досл≥дженн≥ соц≥альних ¤вищ, процес≥в у сфер≥ прац≥, з'¤суванн≥ рол≥ прац≥ у житт≥ сучасного сусп≥льства ≥ людини, анал≥з≥ ринку прац≥ ¤к регул¤тора моб≥льност≥ трудових ресурс≥в, вивченн≥ соц≥ально-профес≥йноњ структури сусп≥льства, пошуку шл¤х≥в оптимальноњ реал≥зац≥њ трудового потенц≥алу сучасного прац≥вника тощо. ѕрогностична функц≥¤. ¬и¤вл¤Ї себе у виробленн≥ коротко- та довгострокових прогноз≥в щодо тенденц≥й функц≥онуванн¤ соц≥ально-трудових в≥дносин, соц≥альних процес≥в у сфер≥ прац≥. ƒосл≥дницька функц≥¤. —уть њњ - в досл≥дженн≥ соц≥альних проблем у сфер≥ прац≥: ставленн¤ роб≥тник≥в до прац≥, повед≥нки на ринку прац≥ роботодавц≥в та найманих прац≥вник≥в, особливостей трудовоњ мотивац≥њ, трудовоњ адаптац≥њ молод≥ тощо. ≤нформац≥йна функц≥¤. —при¤Ї отриманню за результатами соц≥олог≥чних досл≥джень необх≥дноњ ≥нформац≥њ дл¤ вир≥шенн¤ соц≥альних проблем ≥ протир≥ч, що супроводжують трудову д≥¤льн≥сть людини. ”правл≥нська функц≥¤. —трижнем њњ Ї формуванн¤ соц≥альноњ пол≥тики у сфер≥ прац≥, створенн≥ системи соц≥альних гарант≥й, соц≥ального захисту працюючих, розробц≥ науково обірунтованих програм соц≥ально-економ≥чного розвитку трудових колектив≥в, орган≥зац≥й. —оц≥ально-технолог≥чна функц≥¤. ѕов'¤зана ≥з розробкою ≥ впровадженн¤м у житт¤ соц≥альних технолог≥й, спр¤мованих на регулюванн¤ процес≥в адаптац≥њ, розвитку профес≥йноњ кар'Їри прац≥вник≥в, формуванн¤ соц≥ально-психолог≥чного кл≥мату в колектив≥, вир≥шенн¤ конфл≥ктних ситуац≥й. —в≥тогл¤дна функц≥¤. ѕокликана формувати в суб'Їкт≥в виробничоњ д≥¤льност≥ соц≥олог≥чний погл¤д на сучасну сферу прац≥. –еал≥зуючи своњ функц≥њ, соц≥олог≥¤ прац≥ та зайн¤тост≥ взаЇмод≥Ї з багатьма соц≥олог≥чними ≥ несо-ц≥олог≥чними галуз¤ми знань, ¤к≥ з≥ своЇњ точки зору досл≥джують соц≥альн≥ аспекти прац≥. —утн≥сть прац≥ ¤к соц≥ального ¤вища ви¤вл¤Їтьс¤ в њњ функц≥¤х, найголовн≥шими з ¤ких Ї: - виробнича, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ у створенн≥ матер≥ально-культурних благ, забезпеченн≥ сусп≥льства предметами та послугами; - соц≥ально-в≥дновлювальна, забезпеченн¤ життЇд≥¤льност≥, матер≥ального добробуту прац≥вник≥в та њх с≥мей за рахунок зароб≥тноњ плати та ≥нших вид≥в винагородженн¤; - соц≥ально-диференц≥йна, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ у суттЇвих в≥дм≥нност¤х соц≥альних рис прац≥вник≥в, зумовлених соц≥ально-економ≥чною неоднор≥дн≥стю прац≥. ÷е Ї передумовою соц≥альноњ неоднор≥дност≥ в сусп≥льств≥, формуванн¤ соц≥альноњ структури п≥дприЇмства, сусп≥льства загалом; —хема 17. «в"¤зок соц≥альноњ прац≥ та зайн¤тост≥ з соц≥олог≥чними науками про працю —хема 18. «в'¤зок соц≥олог≥њ прац≥ й зайн¤тост≥ з несоц≥олог≥чними науками про працю - статусна, ¤ка, будучи т≥сно пов'¤заною ≥з соц≥ально-диференц≥йною, зумовлена неоднаковим значенн¤м у сусп≥льств≥ р≥зних вид≥в прац≥; - формуванн¤ особистост≥. ¬и¤вл¤Їтьс¤ в тому, що прогрес виробництва маЇ забезпечувати в≥льний розвиток сутн≥сних сил особистост≥, ¤кий залежить в≥д матер≥ально-техн≥чноњ бази, системи осв≥ти, профес≥йного навчанн¤ тощо. ѕрац¤ повинна стати сферою самореал≥зац≥њ, самоствердженн¤ людини; - ц≥нн≥сна, сутн≥сть ¤коњ пол¤гаЇ у формуванн≥ в прац≥вник≥в ц≥нн≥сних установок, мотивац≥йноњ сфери, життЇвих ц≥лей ≥ план≥в на майбутнЇ. атегор≥њ соц≥олог≥њ прац≥ та зайн¤тост≥ ќсновними категор≥¤ми соц≥олог≥њ прац≥ та зайн¤тост≥ Ї "характер прац≥", "зм≥ст прац≥", "умови прац≥", "ринок прац≥", "зайн¤т≥сть", "безроб≥тт¤", "мотивац≥¤", "адаптац≥¤", "соц≥ально-психолог≥чний кл≥мат", "соц≥альний конфл≥кт" тощо.
’арактер прац≥ визначаЇтьс¤ особливост¤ми виробничих в≥дносин та соц≥ально-економ≥чним становищем учасник≥в сусп≥льного виробництва. ¬≥н даЇ змогу з'¤сувати зв'¤зок м≥ж ≥ндив≥дуальною та сусп≥льною працею, способи взаЇмод≥њ прац≥вник≥в ≥з засобами прац≥, механ≥зм включенн¤ ≥ндив≥дуальноњ прац≥ в сусп≥льну, взаЇмозв'¤зок м≥ж окремими видами прац≥, тип взаЇмов≥дносин учасник≥в процесу прац≥. ѕоказниками характеру прац≥ Ї форма власност≥, ставленн¤ прац≥вник≥в до засоб≥в виробництва та своЇњ прац≥, розпод≥льч≥ в≥дносини, соц≥альн≥ в≥дм≥нност≥. ¬≥дпов≥дно до цих критер≥њв виокремлюють так≥ види прац≥: сусп≥льну ≥ приватну, в≥льну ≥ п≥днев≥льну, "на себе" ≥ "на когось", добров≥льну ≥ примусову.
«м≥ст ≥ характер прац≥ т≥сно, пов'¤зан≥ м≥ж собою, характеризують конкретний вид трудовоњ д≥¤льност≥ з двох бок≥в, межуючи ≥ частково накладаючись один на одного. √оловним чинником зм≥сту прац≥ Ї.розвиток матег р≥ально-техн≥чноњ бази виробництва, впровадженн¤ дос¤гнень науково-техн≥чного прогресу. ѕри цьому зм≥нюЇтьс¤ структура трудових д≥й: функц≥њ безпосереднього впливу на предмет прац≥ переход¤ть в≥д роб≥тника до машини, зростають витрати робочого часу на управл≥нн¤ ≥ техн≥чне обслуговуванн¤ обладнанн¤, частка складноњ квал≥ф≥кованоњ прац≥; вдосконалюЇтьс¤ њњ зм≥стовн≥сть, актуал≥зуютьс¤ самост≥йн≥сть ≥ в≥дпов≥дальн≥сть прац≥вник≥в. «а зм≥стом розр≥зн¤ють так≥ види прац≥: проста ≥ складна, творча ≥ репродуктивна, ф≥зична та розумова, ручна та механ≥зована тощо. ѕроста прац¤ - виконанн¤ простих трудових операц≥й, дл¤ ¤ких достатньо виробничого ≥нструктажу ≥ не потр≥бно спец≥ального навчанн¤. —кладна прац¤ потребуЇ в≥дпов≥дноњ квал≥ф≥кац≥њ, пов'¤зана з додатковими витратами на навчанн¤ прац≥вника. “ворча прац¤ передбачаЇ пост≥йний пошук нових р≥шень, активного розвитку самост≥йност≥ та ≥н≥ц≥ативност≥. ” репродуктивн≥й прац≥ значна частина функц≥й повторюЇтьс¤, њњ особлив≥стю Ї повторюван≥сть способ≥в дос¤гненн¤ результат≥в. ‘≥зичну працю характеризуЇ безпосередн¤ взаЇмод≥¤ людини ≥з засобами прац≥, њњ включенн¤ в технолог≥чний процес. –озумов≥й прац≥ притаманн≥ ≥нформац≥йн≥, лог≥чн≥, творч≥ елементи, в≥дсутн≥сть пр¤моњ взаЇмод≥њ прац≥вника ≥з засобами прац≥. –учна прац¤ передбачаЇ пр¤му д≥ю прац≥вника на предмет прац≥, не потребуЇ складних ≥нструмент≥в, прилад≥в. ѕрац≥вник≥в механ≥зованих виробництв класиф≥кують на так≥ категор≥њ: - прац≥вники, зайн¤т≥ спостереженн¤м за роботою автоматизованих агрегат≥в та машин; - прац≥вники, ¤к≥ виконують роботу за допомогою машин ≥ механ≥зм≥в; - прац≥вники, ¤к≥ виконують ручн≥ операц≥њ при машинах та механ≥змах. ”мови прац≥ - сукупн≥сть чинник≥в, ¤к≥ впливають на працездатн≥сть ≥ здоров'¤ прац≥вника. ÷¤ категор≥¤ охоплюЇ соц≥ально-економ≥чн≥, сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥, орган≥зац≥йн≥ та соц≥ально-побутов≥ умови прац≥. ƒо соц≥ально-економ≥чних умов належать тривал≥сть робочого часу ≥ робочого року, оплата ≥ стимулюванн¤ прац≥, квал≥ф≥кац≥йна, фахова та загальноосв≥тн¤ п≥дготовка прац≥вник≥в. —ан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ умови - це температурний режим, загазован≥сть, запилен≥сть, забруднен≥сть пов≥тр¤, осв≥тленн¤, шум, в≥брац≥¤ тощо. ќрган≥зац≥йн≥ умови характеризують робочий режим прац≥, забезпеченн¤ матер≥алами, сировиною та ≥нструментами. ƒо соц≥ально-побутових умов належать забезпеченн¤ прац≥вник≥в побутовими прим≥щенн¤ми, њдальн¤ми, медичним ≥ санаторно-курортним обслуговуванн¤м тощо. –инок прац≥ - певна система сусп≥льних в≥дносин, ¤к/ узгоджують ≥нтереси роботодавц≥в ≥ найманих прац≥вник≥в. ќсоблив≥сть функц≥онуванн¤ ринку прац≥ пол¤гаЇ в регулюванн≥ ним економ≥чних в≥дносин м≥ж попитом ≥ пропозиц≥Їю робочоњ сили; в узгодженн≥ економ≥чних, соц≥альних ≥ профес≥йних ≥нтерес≥в прац≥вник≥в з установами ≥ службами, що займаютьс¤ проблемами зайн¤тост≥ населенн¤, нормативною базою (системою трудового законодавства), державними ≥ м≥сцевими програмами в галуз≥ прац≥ та зайн¤тост≥ тощо; спри¤нн≥ задоволенн¤ потреб р≥зноман≥тних верств населенн¤. √оловними складовими ринку прац≥ Ї сукупна пропозиц≥¤, ¤ка охоплюЇ всю найману робочу силу, та сукупний попит, що характеризуЇ загальну потребу економ≥ки у робоч≥й сил≥. —егмент ринку прац≥, ¤кий утворюЇтьс¤ на стику пропозиц≥њ робочоњ сили з попитом на нењ, маЇ назву задоволеного попиту робочоњ сили. —егменти, що не перетинаютьс¤, утворюють поточний ринок, ¤кий складаЇтьс¤ з в≥дкритого ринку прац≥ (економ≥чно активного населенн¤, ¤ке шукаЇ роботу ≥ потребуЇ профес≥йноњ п≥дготовки, переп≥дготовки, а також вакантних робочих м≥сць у вс≥х секторах економ≥ки) ≥ прихованого ринку прац≥ (прац≥вник≥в, ¤к≥ формально зайн¤т≥ в економ≥ц≥, але через р≥зноман≥тн≥ причини - скороченн¤ виробництва, штат≥в, зм≥ни њх структури - можуть бути зв≥льнен≥). √оловними суб'Їктами ринку прац≥ Ї роботодавц≥ та найман≥ прац≥вники. –оботодавц¤ми, в≥дпов≥дно до форми власност≥, можуть бути державн≥ п≥дприЇмства, акц≥онерн≥ товариства, громадськ≥ орган≥зац≥њ, приватн≥ п≥дприЇмства, ≥ндив≥дуальн≥ власники, господарськ≥ асоц≥ац≥њ тощо. Ќайман≥ прац≥вники - в≥льн≥ працездатн≥ особи, дл¤ ¤ких робота за наймом Ї головним джерелом ≥снуванн¤. ѓх характеризують р≥зноман≥тн≥ ознаки: в≥к, стать, квал≥ф≥кац≥¤, профес≥йн≥ ¤кост≥, соц≥альний статус. Ќормальне функц≥онуванн¤ механ≥зм≥в ринку прац≥ залежить в≥д системи в≥дносин, ¤ка складаЇтьс¤ з таких основних компонент≥в: - в≥дносини м≥ж роботодавц¤ми й найманими прац≥вниками; - в≥дносини м≥ж суб'Їктами ринку прац≥ й представниками профсп≥лок, служб зайн¤тост≥ тощо; - в≥дносини м≥ж суб'Їктами ринку прац≥ й державою. ƒо функц≥й ринку прац≥ належать: - створенн¤ умов дл¤ довгострокових в≥дносин м≥ж роботодавц¤ми ≥ прац≥вниками; - вир≥шенн¤ проблеми зайн¤тост≥ населенн¤; - працевлаштуванн¤ безроб≥тних шл¤хом перерозпод≥лу робочоњ сили м≥ж галуз¤ми та сферами виробництва; - забезпеченн¤ конкуренц≥њ м≥ж роботодавц¤ми ≥ прац≥вниками; - регулюванн¤ в≥дносин м≥ж роботодавц¤ми ≥ прац≥вниками з приводу вартост≥ робочоњ сили, умов прац≥, профес≥йноњ п≥дготовки ≥ переп≥дготовки; - правовий ≥ соц≥альний захист роботодавц≥в ≥ прац≥вник≥в. ѕовноц≥нне функц≥онуванн¤ ринку прац≥ можливе за розвинутоњ ≥нфраструктури, до ¤коњ належать державн≥ заклади, недержавн≥ структури, що спри¤ють зайн¤тост≥ населенн¤, громадськ≥ орган≥зац≥њ та фонди, кадров≥ служби п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, покликан≥ забезпечувати ефективну взаЇмод≥ю м≥ж пропозиц≥Їю ≥ попитом робочоњ сили. «айн¤т≥сть населенн¤ - д≥¤льн≥сть громад¤н, пов'¤зана ≥з задоволенн¤м особистих ≥ сусп≥льних потреб, ¤ка Ї джерелом доходу. атегор≥¤ "зайн¤т≥сть" характеризуЇтьс¤ економ≥чним (можлив≥сть ≥ндив≥да своЇю працею забезпечити власний добробут ≥ водночас спри¤ти зростанню ефективност≥ виробництва), соц≥альним (формуванн¤ ≥ духовний розвиток особистост≥) ≥ демограф≥чним (взаЇмозв'¤зок зайн¤тост≥ з≥ статевими, в≥ковими характеристиками населенн¤, його структурою) зм≥стом. ‘орми зайн¤тост≥ класиф≥кують за соц≥ально-економ≥чними (форми власност≥ та господарства, соц≥альний склад населенн¤) та орган≥зац≥йно-економ≥чними (тривал≥сть ≥ режим робочого часу, характер зайн¤тост≥: пост≥йна чи тимчасова; повна або часткова; основна (первинна) ≥ додаткова (вторинна) критер≥¤ми. –озр≥зн¤ють ще повну, продуктивну, в≥льно обрану, формальну форми зайн¤тост≥. ” державах ≥з соц≥ально-ринковою економ≥кою набуваЇ поширенн¤ гнучка зайн¤т≥сть (тимчасова робота, надомництво, под≥л робочого м≥сц¤ м≥ж двома ≥ б≥льше прац≥вниками, скорочений робочий тиждень тощо). «айн¤т≥сть в ”крањн≥ маЇ своњ особливост≥, породжен≥ колишньою командно-адм≥н≥стративною системою, а також сучасними трансформац≥йними проблемами: а) значн≥ масштаби нерегламентованоњ (неформальноњ) зайн¤тост≥; б) приховане безроб≥тт¤; в) низька ц≥на робочоњ сили. ѕол≥тику ”крањни у сфер≥ зайн¤тост≥ регламентуЇ «акон "ѕро зайн¤т≥сть населенн¤" (01.03.1991р.), ¤кий визначаЇ правов≥, економ≥чн≥ та орган≥зац≥йн≥ засади зайн¤тост≥ населенн¤, його захисту в≥д безроб≥тт¤, а також соц≥альн≥ гарант≥њ з боку держави в реал≥зац≥њ громад¤нами права на працю, спр¤мован≥ на утвердженн¤ ефективноњ модел≥ в≥льно обраноњ повноњ зайн¤тост≥.
Ѕезроб≥тними Ї працездатн≥ громад¤ни працездатного в≥ку, ¤к≥ через в≥дсутн≥сть роботи не мають зароб≥тку або ≥нших передбачених законодавством доход≥в ≥ зареЇстрован≥ у державн≥й служб≥ зайн¤тост≥ ¤к так≥, що шукають роботу, готов≥ та здатн≥ приступити до нењ. ƒо основних тип≥в безроб≥тт¤ належать: фрикц≥йне (пов'¤зане з неможлив≥стю реал≥зувати прац≥вником свого права на виб≥р виду профес≥йноњ д≥¤льност≥, м≥сц¤ роботи тощо); структурне (спричинене зм≥нами структури споживчого попиту ≥ виробничих технолог≥й, що призводить до розбалансуванн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ робочоњ сили у р≥зних галуз¤х виробництва); цикл≥чне (зумовлене спадом виробництва, зменшенн¤м ≥нвестиц≥й в економ≥ку); приховане (пов'¤зане з≥ спадом виробництва, що змушуЇ роботодавц≥в надавати прац≥вникам довгостроков≥ неоплачуван≥ в≥дпустки, з≥ зростанн¤м чисельност≥ прац≥вник≥в, ¤к≥ шукають роботу самотужки, не звертаючись до служби зайн¤тост≥ тощо). —труктуру безроб≥тт¤ вивчають за такими критер≥¤ми: - стать (особлива увага на найменш захищену соц≥ально категор≥ю ж≥нок); - в≥к з виокремленн¤м молод≥жного безроб≥тт¤ ≥ безроб≥тт¤ ос≥б передпенс≥йного в≥ку; - соц≥альна група (роб≥тники, ≥нженерно-техн≥чн≥ прац≥вники, вчител≥, медперсонал, службовц≥ та ≥н.). - р≥вень осв≥ти; - профес≥йн≥ й квал≥ф≥кац≥йн≥ характеристики; - р≥вень доход≥в ≥ забезпеченост≥; - причини ≥ мотиви зв≥льненн¤. —оц≥олог≥¤ прац≥ вивчаЇ ≥ суб'Їктивн≥ характеристики прац≥: ставленн¤ до прац≥, мотивац≥ю трудовоњ д≥¤льност≥, соц≥ально-психолог≥чний кл≥мат у колектив≥, трудову адаптац≥ю тощо.
” цьому пон¤тт≥ синтезовано к≥лька тип≥в в≥дносин: ставленн¤ до прац≥ ¤к сусп≥льноњ ц≥нност≥, ставленн¤ до своЇњ профес≥њ, ставленн¤ до конкретних умов, за ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ прац¤. ÷е зумовлюЇ складну структуру пон¤тт¤ "ставленн¤ до прац≥", ¤ке Ї Їдн≥стю трьох елемент≥в: мотив≥в прац≥, реальноњ трудовоњ повед≥нки та вербальноњ (вираженоњ за допомогою мови) оц≥нки трудовоњ ситуац≥њ. ћотивац≥йний елемент ставленн¤ до прац≥ пов'¤заний з трудовими мотивами та установками, ¤кими керуЇтьс¤ прац≥вник у трудов≥й д≥¤льност≥. ≈лемент реальноњ трудовоњ повед≥нки - з трудовою активн≥стю прац≥вника ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ в його трудов≥й повед≥нц≥: ефективному виконанн≥ виробничого завданн¤, його ¤кост≥, участ≥ у техн≥чн≥й творчост≥, оволод≥нн≥ передовими засобами прац≥, економ≥њ сировини, матер≥ал≥в, поЇднанн≥ к≥лькох профес≥й, ≥н≥ц≥ативност≥, в≥дпов≥дальност≥, дисципл≥нованост≥. ≈лемент вербальноњ оц≥нки характеризуЇ р≥вень задоволеност≥ виробничими умовами (розм≥ром зароб≥тноњ плати, зм≥стом та умовами прац≥, взаЇминами з кер≥вництвом ≥ товаришами по робот≥ тощо) ≥ стосуЇтьс¤ внутр≥шнього стану прац≥вника, емоц≥йного сприйн¤тт¤ ним трудовоњ д≥¤льност≥, особливостей трудовоњ ситуац≥њ.
¬ивченн¤ трудовоњ мотивац≥њ маЇ велике науково-практичне значенн¤, оск≥льки доповнюЇ структуру особистост≥. «а переходу до ринкових в≥дносин ≥ формуванн¤ прац≥вника нового типу ц¤ проблема стала практичною. —оц≥олог≥чний анал≥з мотивац≥йноњ сфери та мотивац≥йного регулюванн¤ людськоњ повед≥нки передбачаЇ з'¤суванн¤ зм≥сту компонент≥в мотивац≥њ, форм ≥ механ≥зм≥в трансформац≥њ мотивац≥йного чинника у конкретну повед≥нку.
—укупн≥сть мотив≥в створюЇ мотивац≥йну сферу особистост≥, ¤ка маЇ ≥Їрарх≥чну структуру ≥ залежить в≥д конкретних трудових ситуац≥й. —еред них - виб≥р профес≥њ, м≥сц¤ роботи, повс¤кденна прац¤ на п≥дприЇмств≥, конфл≥ктн≥ ситуац≥њ, зм≥на м≥сц¤ роботи чи профес≥њ. ћотивац≥йний процес Ї пост≥йним пошуком альтернатив обірунтуванн¤ та вибору конкретноњ повед≥нки. “рудов≥ мотиви под≥л¤ють на к≥лька груп. 1.ћотиви, що стосуютьс¤ вибору профес≥њ та м≥сц¤ роботи. ÷е найб≥льша група, до ¤коњ належать мате- р≥альн≥ мотиви, мотиви смислу прац≥, престижу тощо. 2.ћотиви, пов'¤зан≥ з реал≥зац≥Їю особист≥стю засвоЇних норм ≥ ц≥нностей. ” цьому зв'¤зку виокремлюють мотиви щодо реал≥зац≥њ значущих ц≥нностей сусп≥льства (сусп≥льн≥, морально-патр≥отичн≥ тощо); трудовоњ повед≥нки, пов'¤зан≥ ≥з засвоЇнн¤м норм ≥ ц≥нностей конкретного трудового колективу (колективноњ сол≥дарност≥, належност≥ до певного колективу тощо); реал≥зац≥њ групових гтррм (додержанн¤ стандарт≥в груповоњ повед≥нки, профес≥йноњ сол≥дарност≥, д≥лового сп≥лкуванн¤ тощо). 3. ћотиви, пов'¤зан≥ з вибором та обірунтуванн¤м альтернатив життЇвого циклу прац≥вника. ƒо них належать мотиви соц≥альноњ та профес≥йноњ моб≥льност≥, подоланн¤ статусно-рольового та соц≥ально-психолог≥чного дискомфорту тощо. “рудов≥ мотиви виконують р≥зноман≥тн≥ функц≥њ: - ор≥Їнтуюча - ви¤вл¤Їтьс¤ у здатност≥ мотиву спр¤мовувати повед≥нку прац≥вника в ситуац≥ю, за ¤коњ Ї можлив≥сть вибору; - зм≥стоутворююча - мотив визначаЇ суб'Їктивну значущ≥сть повед≥нки прац≥вника, надаЇ њй ≥ндив≥дуального зм≥сту; - регулююча - мотив надаЇ повед≥нц≥ особи сусп≥льного чи особист≥сного характеру; - спонукаюча - мотив Ї внз^тр≥шн≥м спонукачем активност≥ особи; - моб≥л≥зуюча - реал≥зуЇтьс¤ за умови, що мотив моб≥л≥зуЇ сили прац≥вника на важливу дл¤ нього д≥¤льн≥сть; - обірунтовуюча - ви¤вл¤Їтьс¤ у по¤сненн≥ людиною за допомогою мотиву своњх вчинк≥в. ¬≥дпов≥дно до ц≥лей ≥ завдань у трудовому колектив≥ складаютьс¤ своњ соц≥альн≥ ц≥нност≥ та норми, формуютьс¤ вимоги до р≥вн¤ осв≥ти, квал≥ф≥кац≥њ, ≥ндив≥дуальних характеристик прац≥вника. ¬одночас людина, ¤ка вступаЇ до нього, маЇ власн≥ життЇв≥ ц≥л≥, потреби, ц≥нност≥, стандарти повед≥нки тощо, висуваЇ зустр≥чн≥ вимоги щодо характеру, орган≥зац≥њ, умов, оплати прац≥, можливостей профес≥йного росту. ” процес≥ трудовоњ д≥¤льност≥ й в≥дбуваЇтьс¤ взаЇмод≥¤ прац≥вника ≥ колективу, њх адаптац≥¤ - пристосуванн¤ одне до одного.
¬она спри¤Ї стаб≥льност≥, згуртованост≥ колективу, створенню в ньому умов дл¤ самови¤ву ≥ самореал≥зац≥њ особистост≥, розвитку њњ творчих нахил≥в, соц≥ал≥зац≥њ молод≥. ¬иокремлюють к≥лька њњ вид≥в. ‘≥з≥олог≥чна адаптац≥¤. ѕол¤гаЇ у пристосуванн≥ прац≥вника до орган≥зац≥йних (зм≥нн≥сть, розпор¤док) ≥ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних умов прац≥. ѕрофес≥йна адаптац≥¤. ¬и¤вл¤Їтьс¤ в оволод≥нн≥ фаховими вм≥нн¤ми та навичками, формуванн≥ профес≥йно необх≥дних ¤костей, розвитку ст≥йкого позитивного ставленн¤ прац≥вника до своЇњ профес≥њ. √оловним показником профес≥йноњ адаптац≥њ Ї швидк≥сть та ¤к≥сть освоЇнн¤ прац≥вником своЇњ спец≥альност≥. —оц≥ально-психолог≥чна адаптац≥¤. —уть њњ в ознайомленн≥ прац≥вника з членами колективу, особливост¤ми м≥жособист≥сних стосунк≥в, засвоЇнн≥ традиц≥й ≥ ц≥нностей, вимог колективу. ѕоказниками њњ Ї встановленн¤ позитивних взаЇмин з колегами, кер≥вництвом тощо. ÷ей загальний настр≥й поступово утверджуЇтьс¤, набуваЇ в≥дносноњ самост≥йност≥, починаЇ активно впливати ¤к на ≥ндив≥дуальний настр≥й та ефективн≥сть функц≥онуванн¤ окремого прац≥вника, так ≥ на колективний настр≥й та результативн≥сть роботи, що св≥дчить про на¤вн≥сть у колектив≥ певного соц≥ально-психолог≥чного кл≥мату. —оц≥ально-психолог≥чний кл≥мат - в≥дносно ст≥йкий ≥ типовий дл¤ певноњ групи загальний емоц≥йний настр≥й, ¤кий формуЇтьс¤ в процес≥ сп≥льноњ трудовоњ д≥¤льност≥ колективу, сп≥лкуванн¤ м≥ж людьми. Ќа його формуванн¤ впливають три групи чинник≥в: макросередовище (сусп≥льно-економ≥чний лад, соц≥ально-економ≥чн≥ умови житт¤ людини, характерний дл¤ даного сусп≥льства соц≥альний настр≥й); мезо-фактори (особливост≥ великих груп сусп≥льства, ¤к≥ р≥зн¤тьс¤ в≥ком, соц≥альним станом, нац≥ональн≥стю, рег≥оном проживанн¤ тощо); м≥крофактори - чинники м≥сцевого (локального) характеру: виробнич≥ (зм≥ст, характер, р≥вень орган≥зац≥њ, умови прац≥), соц≥альн≥ (система оплати, стимулюванн¤ прац≥, орган≥зац≥¤ громадського житт¤, система ≥нформуванн¤ член≥в колективу тощо), соц≥ально-психолог≥чн≥ (стиль ≥ методи кер≥вництва, взаЇмов≥дносини у колектив≥), психолог≥чн≥ (особливост≥ окремих член≥в колективу). ѕоказники соц≥ально-психолог≥чного кл≥мату под≥л¤ють на об'Їктивн≥ та суб'Їктивн≥. ƒо об'Їктивних належать виробнич≥ показники, ¤к≥ св≥дчать, наск≥льки кл≥мат впливаЇ на виконанн¤ колективом головних завдань. √рупу суб'Їктивних показник≥в становл¤ть задоволен≥сть працею та р≥зними чинниками виробничого оточенн¤, стаб≥льн≥сть колективу (реальна та потенц≥йна), задоволен≥сть стосунками з колегами ("по горизонтал≥") та кер≥вництвом ("по вертикал≥"), р≥вень ≥ частота конфл≥кт≥в. ‘ормуванн¤ соц≥олог≥чних ≥дей про працю ‘ормуванн¤ теоретичних у¤влень про працю охоплюЇ три пер≥оди: донауковий, класичний ≥ сучасний. ƒонауковий пер≥од. ¬≥н Ї найдовшим (III ст. до н. е. - XVIII ст. н. е.) ≥ характеризуЇтьс¤ формуванн¤м найзагальн≥ших у¤влень про працю, њњ м≥сце в сусп≥льств≥ та житт≥ окремоњ людини. ѕов'¤заний з розвитком в≥дпов≥дних ≥дей у ƒавньому ™гипт≥, античних цив≥л≥зац≥¤х √рец≥њ та –иму, середньов≥чн≥й ™вроп≥. ласичний пер≥од. ќхоплюЇ XVIII - початок XX ст. √оловн≥ його напр¤ми: - обірунтуванн¤ протестантськоњ етики (ћ. Ћю-тер, ∆. альв≥н); - пол≥теконом≥чн≥ досл≥дженн¤ прац≥ (ј. —м≥т, ƒ. –≥кардо, ¬. ѕетт≥); - утоп≥чн≥ у¤вленн¤ про працю (“. ћор, .-ј. —ен-—≥мон, ѕ≤. ‘ур'Ї, –. ќуен); - вивченн¤ характерних особливостей ≥ндустр≥ального сусп≥льства (ќ. онт, ≈. ƒюркгейм, ћ. ¬ебер, . ћаркс, ‘. ≈нгельс); - емп≥ричн≥ досл≥дженн¤ проблем прац≥ („. Ѕут, Ѕ. ¬ебб, Ћ. ¬≥ллерме); - розробка основних категор≥й ≥ пон¤ть соц≥олог≥њ прац≥ (≈. ƒюркгейм, ћ. ¬ебер, . ћаркс). —аме в цей пер≥од було започатковано формуванн¤ соц≥олог≥њ прац≥ ¤к самост≥йного наукового напр¤му. якщо ран≥ше центром розвитку соц≥олог≥њ прац≥ була «ах≥дна ™вропа, то наприк≥нц≥ XIX ст. в≥н поступово перем≥стивс¤ у —Ўј. —учасний пер≥од. –озпочавс¤ у 20-30. роки XX ст. —аме тод≥ на пров≥дн≥ позиц≥њ вийшла американська соц≥олог≥¤. ƒетальне вивченн¤ прац≥ окремого роб≥тника, функц≥онуванн¤ та орган≥зац≥ю промислового колективу започаткував американський ≥нженер ‘редер≥к-¬≥нслоу “ейлор (1856-1915), ¤кий одним з перших почав розгл¤дати орган≥зац≥ю управл≥нн¤ трудовим процесом ¤к самост≥йну галузь. ¬насл≥док систематичних спостережень, експеримент≥в та хронометражу (винах≥д “ейлора) йому вдалос¤ встановити, що промислов≥ роб≥тники Ї особливою соц≥ально-психолог≥чною групою з певними ц≥нност¤ми, психолог≥Їю, ≥деолог≥Їю, ¤ким властив≥ стримуванн¤ своњх трудових зусиль та обмеженн¤ норм вироб≥тку. Ќазвавши це ¤вище рестрикц≥он≥змом - працею з прохолодою, “ейлор виробив систему заход≥в щодо його нейтрал≥зац≥њ. Ќайголовн≥ш≥ з них: - нормуванн¤ ≥ рац≥онал≥зац≥¤ трудового процесу; - ретельний доб≥р ≥ профес≥йне навчанн¤ роб≥тник≥в; - дотриманн¤ принцип≥в управл≥нн¤ (значна зароб≥тна плата, висока денна норма, в≥дпов≥дн≥ умови прац≥, обов'¤зкове матер≥альне ст¤гненн¤ за невиконанн¤ норми); - вм≥нн¤ керувати роб≥тниками, дл¤ чого необх≥дн≥ розум, осв≥чен≥сть, досв≥д, такт, енерг≥¤, км≥тлив≥сть, чесн≥сть, здоров'¤; - запоб≥ганн¤ соц≥альним конфл≥ктам на виробництв≥, створенн¤ умов дл¤ максимального ви¤вленн¤ та реал≥зац≥њ розумових ≥ ф≥зичних можливостей роб≥тника. ‘.-¬. “ейлор першим спробував виробити соц≥отехн≥чну систему, ¤ка об'Їднала техн≥чний ≥ соц≥альний аспекти виробництва, обірунтував головн≥ засади наукового менеджменту, ¤к≥ були реал≥зован≥ на багатьох п≥дприЇмствах св≥ту. јле вже у 20-т≥ роки XX ст. тейлоризм почали критикувати, бо за нових соц≥ально-економ≥чних ≥ пол≥тичних умов в≥н уже не м≥г гарантувати високоњ продуктивност≥ прац≥, соц≥альноњ злагоди м≥ж адм≥н≥страц≥Їю та найманими прац≥вниками, уникненн¤ страйк≥в. “ому пошуки вчених у галуз≥ соц≥олог≥њ прац≥ були спр¤мован≥ на вивченн¤ нових чинник≥в, ¤к≥ могли б позитивно впливати на ефективн≥сть виробництва, соц≥альний настр≥й прац≥вник≥в. ¬насл≥док цього постала теор≥¤ "людських стосунк≥в", розроблена у 20-30-т≥ роки професором ≥ндустр≥альноњ соц≥олог≥њ √арвардського ун≥верситету ≈лтоном ћейо (1880-1949) на п≥дстав≥ досл≥джень на п≥дприЇмствах електротехн≥чноњ ф≥рми "¬естерн електрик". ÷≥ досл≥дженн¤, що д≥стали назву "’оторнський експеримент", покликан≥ були з'¤сувати, ¤к впливаЇ на п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва пол≥пшенн¤ соц≥ально-психолог≥чних в≥дносин м≥ж прац≥вниками у трудовому колектив≥. –етельн≥ досл≥дженн¤ впродовж 1920-1930 рр. ви¤вили, що норма вироб≥тку прац≥вника залежить не так в≥д його ф≥зичних зусиль, ¤к в≥д тиску на нього роб≥тничоњ групи, ¤ка задаЇ певний темп прац≥ й правила повед≥нки. “ому й методи, запропонован≥ ≈. ћейо, були спр¤мован≥ на вдосконаленн¤ соц≥ально-психолог≥чних стосунк≥в м≥ж роб≥тниками в груп≥ та м≥ж роб≥тниками ≥ кер≥вниками, пол≥пшенн¤ морально-психолог≥чного кл≥мату. √оловними елементами теор≥њ "людських стосунк≥в" Ї: - ор≥Їнтац≥¤ на людей, а не на техн≥чний аспект виробництва; - зам≥на ≥ндив≥дуальноњ винагороди колективною; - формуванн¤ позитивного морально-психолог≥чного кл≥мату, п≥двищенн¤ задоволеност≥ роб≥тник≥в своЇю працею; - гуман≥зац≥¤ прац≥, участь роб≥тник≥в в управл≥нн≥ виробництвом. —вого часу ц¤ теор≥¤ була поширеною в јмериц≥ та за њњ межами. ƒ≥¤ли спец≥альн≥ центри, у багатьох ун≥верситетах було запроваджено навчальний курс з теор≥њ "людських стосунк≥в". «годом, з розвитком умов ≥ зм≥сту прац≥, вона почала втрачати своЇ значенн¤. “еза про те, що можна безмежно п≥двищувати продуктивн≥сть прац≥, задовольн¤ючи соц≥альн≥ потреби роб≥тник≥в щодо належност≥ до певного колективу, користуванн¤ пошаною кер≥вник≥в ≥ колег по робот≥, не п≥дтверджувалас¤ на практиц≥. “ому наприк≥нц≥ 50-х рок≥в виникла необх≥дн≥сть пошуку д≥йов≥ших засоб≥в п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва. ” 1950 р. була розроблена теор≥¤ "збагаченн¤ прац≥", њњ автор, американський вчений ‘редер≥к ’ерцберг (нар. у 1921 р.), вважав, що ≥снуЇ дв≥ незалежн≥ системи чинник≥в, ¤к≥ по-р≥зному впливають на трудову повед≥нку людей. ƒо першоњ належать "г≥г≥Їн≥чн≥" чинники, ¤к≥ не стосуютьс¤ зм≥сту роботи. якщо на п≥дприЇмств≥ створено нормальн≥ умови прац≥ (немаЇ шуму, загазованост≥, в≥брац≥њ тощо), побуту (Ї розд¤гальн≥, душов≥, к≥мнати в≥дпочинку, њдальн≥), вироблено режим роботи (оптимальна тривал≥сть робочого дн¤, своЇчасн≥ перерви та ≥н.), прац≥вники належно забезпечен≥ р≥зними п≥льгами, житлом, встановлен≥ комфортн≥ психолог≥чн≥ стосунки м≥ж ними, то сл≥д оч≥кувати не високого задоволенн¤ роботою чи зац≥кавленн¤ у н≥й, а лише в≥дсутност≥ невдоволенн¤. ќтже, за ‘. ’ерцбергом, хорош≥ "г≥г≥Їн≥чн≥" умови прац≥ стаб≥л≥зують персонал, але не обов'¤зково спонукають його до п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥. ƒругу групу чинник≥в становл¤ть так зван≥ мотиватори, що задовольн¤ють потреби людини. ¬они пол¤гають у визнанн≥ дос¤гнутих нею усп≥х≥в у робот≥, ≥нтерес≥ до њњ зм≥сту, в≥дпов≥дальност≥, самост≥йност≥ та ≥н. —аме ц≥ чинники зумовлюють задоволенн¤ роботою ≥ п≥двищують трудову активн≥сть. «в≥дси випливаЇ, що за допомогою проф≥лактичних ("г≥г≥Їн≥чних") заход≥в, пол≥пшенн¤ трудового середовища можна усунути невдоволен≥сть прац≥вник≥в. ƒл¤ п≥двищенн¤ зац≥кавленост≥ у прац≥ потр≥бн≥ додатков≥ заходи, пов'¤зан≥ з њњ сутн≥сними, зм≥стовими характеристиками. Ќа п≥дстав≥ ц≥Їњ теор≥њ ’ерцберг виробив концепц≥ю збагаченн¤ прац≥, ¤ка була використана багатьма американськими та Ївропейськими компан≥¤ми. Ќаприк≥нц≥ 50-х рок≥в значного поширенн¤ набула також теор≥¤ управл≥нн¤ "X" ≥ "”" американського вченого ƒугласа ћакгрегора (нар. у 1912 р.). “еор≥¤ "X" пропагуЇ риси авторитарного стилю: акцент на матер≥альн≥ стимули, жорсткий контроль, примусову працю, негативн≥ санкц≥њ тощо. “еор≥¤ "”" акцентуЇ увагу на демократичному стил≥ кер≥вництва: використанн¤ творчих зд≥бностей, участь прац≥вник≥в в управл≥нн≥, застосуванн¤ соц≥альних ≥ соц≥ально-психолог≥чних стимул≥в тощо. ƒоц≥льн≥сть використанн¤ авторитарного чи демократичного стилю управл≥нн¤ визначають на п≥дстав≥ детальноњ д≥агностики умов, функц≥онуванн¤ колективу, орган≥зац≥њ. ” формуванн≥ сучасноњ соц≥олог≥њ прац≥ пом≥тну роль в≥д≥грала теор≥¤ "¤кост≥ житт¤", що постала наприк≥нц≥ 50-х рок≥в завд¤ки прац¤м ƒ.–≥смена ≥ ƒж.√елбрейта. ” 60-т≥ роки Ћ.ƒев≥с обірунтував необх≥дн≥сть виробленн¤ пон¤тт¤ "¤к≥сть роб≥тничого житт¤", ¤ку, починаючи з 70-х рок≥в, вивчають у —Ўј за допомогою статистичноњ ≥нформац≥њ та опитуванн¤ окремих категор≥й прац≥вник≥в. ÷¤ теор≥¤ передбачаЇ досл≥дженн¤ взаЇмин м≥ж прац≥вником та його виробничим оточенн¤м ≥ базуЇтьс¤ на з'¤суванн≥ таких питань: - встановленн¤ причин плинност≥ кадр≥в; - досл≥дженн¤ установок прац≥вник≥в дл¤ виробленн¤ нац≥ональних програм формуванн¤ нового њх контингенту; - оц≥нка ефективност≥ управл≥нських систем; - вивченн¤ впливу неспри¤тливих умов прац≥ на по¤ву психолог≥чних стрес≥в; - вир≥шенн¤ конфл≥кт≥в м≥ж управл≥нц¤ми та р¤довими прац≥вниками. ќстанн≥м часом найб≥льшого поширенн¤ набула прикладна соц≥олог≥¤, ¤ка розвиваЇтьс¤ двома напр¤мами: кл≥н≥чна соц≥олог≥¤ (досл≥дженн¤ соц≥альних ¤вищ, процес≥в, встановленн¤ на ц≥й основ≥ соц≥олог≥чного д≥агнозу, проведенн¤ консультац≥й ≥ пропонуванн¤ певних "проф≥лактичних засоб≥в" щодо вир≥шенн¤ досл≥джуваних проблем) ≥ соц≥альна ≥нженер≥¤ (виробленн¤ соц≥альних технолог≥й, конкретних програм ≥ рекомендац≥й, ор≥Їнтованих на практичне впровадженн¤ дл¤ дос¤гненн¤ реального соц≥ального ефекту), њх розвиток зумовив формуванн¤ так званих нових форм орган≥зац≥њ прац≥ (Ќ‘ќѕ), застосуванн¤ ¤ких передбачаЇ: - визнанн¤ зв'¤зку м≥ж ≥ндив≥дуальними, рисами особи та њњ працею; - поЇднанн¤ формальноњ та неформальноњ орган≥зац≥њ сп≥льноњ д≥¤льност≥; - забезпеченн¤ умов, за ¤ких зм≥ст прац≥ не маЇ розпорошуватис¤ на незначн≥ операц≥њ, а повинен становити Їдн≥сть р≥зноман≥тних завдань; - обов'¤зкова об≥знан≥сть прац≥вника з к≥нцевими результатами своЇњ прац≥; - перевага самоконтролю над контролем з боку адм≥н≥страц≥њ у регулюванн≥ трудовоњ' повед≥нки прац≥вник≥в. ” в≥тчизн¤н≥й соц≥олог≥њ проблеми прац≥ тривалий час розгл¤дали спорадично. –оками украњнська соц≥олог≥¤ прац≥ не була ≥дентиф≥кованою, розвиваючись у фарватер≥ рос≥йськоњ, а згодом рад¤нськоњ соц≥олог≥њ. ѕевний час украњнськ≥ науков≥ центри д≥¤ли за межами ”крањни (20-т≥ роки XX ст. - у „ехо-—ловаччин≥). ≤стор≥ю њњ формуванн¤ умовно под≥л¤ють на чотири основн≥ етапи: середина XIX ст. - 1917 р.; 20-30-т≥ роки XX ст.; 50-60-т≥ ≥ 70-80-т≥ роки XX ст.; сучасний. ожен з них певною м≥рою в≥дображаЇ пол≥тичну та соц≥ально-економ≥чну ситуац≥ю в крањн≥, характеризуЇтьс¤ в≥дпов≥дною методолог≥чною ор≥Їнтац≥Їю, науковими школами, проблематикою, методами, об'Їктами досл≥джень. ” соц≥олог≥њ прац≥ до 1917. р. виокремлювали промислову та аграрну галуз≥, ¤к≥ мали специф≥чн≥ об'Їкти досл≥дженн¤. ” цей пер≥од дом≥нували досл≥дженн¤ аграрноњ прац≥. Ќа початку XX ст. у зв'¤зку з активним розвитком промисловост≥, що породило специф≥чн≥ проблеми (необх≥дн≥сть управл≥нн¤ п≥дприЇмствами ≥ персоналом за нових економ≥чних умов, зростанн¤ м≥ськоњ злочинност≥, загостренн¤ житлового питанн¤, пог≥ршенн¤ здоров'¤ населенн¤, п≥двищенн¤ р≥вн¤ його смертност≥ тощо) постала ≥ндустр≥альна соц≥олог≥¤, що зосередилас¤ на так званому роб≥тничому питанн≥. ” 20-30-т≥ роки соц≥альн≥ проблеми прац≥ вивчали у багатьох наукових центрах. Ќа п≥дприЇмствах, ≥ в орган≥зац≥¤х функц≥онували гуртки науковоњ орган≥зац≥њ прац≥. „асописи висв≥тлювали питанн¤ управл≥нн¤ та орган≥зац≥њ виробництва, соц≥ально-психолог≥чн≥ проблеми прац≥, вм≥щували результати конкретних соц≥олог≥чних досл≥джень. –озвиток соц≥олог≥њ прац≥ у цей пер≥од в≥дбувавс¤ за такими напр¤мами: - теоретико-методолог≥чний анал≥з прац≥; - прикладн≥ досл≥дженн¤ соц≥ально-трудових процес≥в та ¤вищ; - соц≥альна ≥нженер≥¤; - психотехн≥ка, профор≥Їнтац≥¤, профконсультуванн¤. ќдним з головних досл≥джень трудового середовища став ¬сеукрањнський ≥нститут прац≥ (м. ’арк≥в), ¤кий займавс¤ питанн¤ми управл≥нн¤ трудовими колективами, удосконаленн¤м орган≥зац≥йноњ структури ≥ стилю управл≥нн¤. “ут проводили досл≥дженн¤ розпор¤джень, наказ≥в, зв≥т≥в тощо, дл¤ чого були розроблен≥ нов≥ методи обробки та анал≥зу документальноњ ≥нформац≥њ. «агалом внесок тогочасних науковц≥в у формуванн¤ соц≥олог≥њ прац≥ був значний, але з пригн≥ченн¤м у колишньому —–—– соц≥олог≥њ ¤к науки цей доробок застиг на р≥вн≥ концептуального осмисленн¤, не створивши ц≥л≥сноњ теор≥њ прац≥. ¬≥дродженн¤ соц≥олог≥њ прац≥ почалос¤ у середин≥ 50-х рок≥в ≥ пов'¤зуЇтьс¤ з так званим пол≥тичним "потепл≥нн¤м". Ќа ц≥й хвил≥ з'¤вилис¤ масштабн≥ досл≥дженн¤ у сфер≥ прац≥. ѕочинаючи з другоњ половини 60-х рок≥в, соц≥олог≥¤ прац≥ дос¤гла значного розвитку в межах заводськоњ соц≥олог≥њ, вт≥леноњ в робот≥ соц≥олог≥чних служб на п≥дприЇмствах. ¬она добувала соц≥альну ≥нформац≥ю, ¤ка використовувалас¤ адм≥н≥страц≥Їю дл¤ прийн¤тт¤ управл≥нських р≥шень, виробленн¤ ≥ впровадженн¤ соц≥альних технолог≥й. ’рущовське "потепл≥нн¤" зм≥нилос¤ на початку 70-х рок≥в пер≥одом "застою", ¤кий на тривалий час вн≥с у сусп≥льне житт¤ консервативний настр≥й та ≥нертн≥сть, посилив цензуру, ≥деолог≥чний пресинг, пересл≥дуванн¤ ≥накодумц≥в тощо. “ворч≥ меж≥ дл¤ соц≥олог≥њ значно звузилис¤. ¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ XX ст. соц≥олог≥¤ прац≥, ¤к ≥ вс¤ галузева соц≥олог≥¤, переживала кризу: значно скоротилас¤ к≥льк≥сть досл≥дних установ, соц≥олог≥чних служб на п≥дприЇмствах; внасл≥док в≥дсутност≥ ф≥нансуванн¤ занедбано соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ трудових процес≥в та ¤вищ. –оль соц≥олог≥њ прац≥ та зайн¤тост≥ у вир≥шенн≥ соц≥ально-економ≥чних проблем √оловною соц≥ально-економ≥чною проблемою, вир≥шенн¤м ¤коњ сьогодн≥ займаЇтьс¤ соц≥олог≥¤ прац≥, Ї зайн¤т≥сть населенн¤. јдже вона не т≥льки забезпечуЇ матер≥альну основу бутт¤ людини, а й спри¤Ї розвитку њњ духовних, моральних ¤костей. ”сп≥шно вир≥шена проблема зайн¤тост≥ забезпечуЇ соц≥альну гармон≥ю в сусп≥льств≥. Ќевир≥шен≥сть њњ призводить до соц≥альноњ напруги,.деградац≥њ творчих ≥ профес≥йних ¤костей людини. “ому програми зайн¤тост≥, будучи спр¤мованими на вир≥шенн¤ проблем ¤к зайн¤того, так . ≥ незайн¤того населенн¤, охоплюють прогнозуванн¤ дисбалансу на ринку прац≥; профес≥йний доб≥р, п≥дготовку ≥ переп≥дготовку кадр≥в; запоб≥ганн¤ масовому безроб≥ттю; стимулюванн¤ гнучкого ринку прац≥; стаб≥л≥зац≥ю кадр≥в на п≥дприЇмствах тощо. «начна роль у цьому належить соц≥олог≥њ прац≥, рекомендац≥њ ¤коњ Ї неоц≥ненними п≥д час виробленн¤ програм зайн¤тост≥ населенн¤, що здеб≥льшого охоплюють так≥ питанн¤: - стаб≥л≥зац≥¤ сфери застосуванн¤ прац≥; - створенн¤ додаткових робочих м≥сць; - внутр≥галузевий ≥ територ≥альний перерозпод≥л прац≥вник≥в; - профес≥йна ор≥Їнтац≥¤, переп≥дготовка та п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ прац≥вник≥в; - соц≥альний захист прац≥вник≥в; - орган≥зац≥¤ громадських роб≥т ≥ тимчасовоњ зайн¤тост≥; - управл≥нн¤ програмою та контроль за њњ виконанн¤м. —оц≥олог≥¤ прац≥ бере активну участь у виробленн≥ та реал≥зац≥њ засоб≥в соц≥ального захисту прац≥вник≥в. –ан≥ше ц≥ питанн¤ у наш≥й крањн≥ в≥дображались у планах економ≥чного ≥ соц≥ального розвитку п≥дприЇмств, згодом - у колективних договорах м≥ж прац≥вниками та адм≥н≥страц≥Їю. ƒл¤ забезпеченн¤ ефективност≥ такого договору соц≥ологи прац≥ повинн≥ спочатку вивчити потреби та ≥нтереси прац≥вник≥в у виробнич≥й ≥ невиробнич≥й сферах, виробити разом з ≥ншими службами заходи щодо њх задоволенн¤. ѕевну роль в≥д≥граЇ соц≥олог≥¤ прац≥ в орган≥зац≥њ контролю за реал≥зац≥Їю колективного договору та з'¤суванн¤м його ефективност≥. “радиц≥йно соц≥олог≥¤ ви¤вл¤Ї неаби¤ку зац≥кавлен≥сть умовами прац≥. ’оч донедавна вона здеб≥льшого займалас¤ не досл≥дженн¤м об'Їктивних умов прац≥ та њх впливу на прац≥вник≥в, а вивченн¤м ставленн¤ прац≥вник≥в до р≥зноман≥тних аспект≥в виробничоњ ситуац≥њ, переймаючись тим, наск≥льки задовольн¤ють складов≥ процесу прац≥ (умови, орган≥зац≥¤ прац≥, зароб≥тна плата, тощо) њх ≥нтереси й потреби. јктуальним напр¤мом соц≥олог≥њ прац≥ Ї впровадженн¤ на п≥дприЇмствах наукового менеджменту. ”складненн¤ соц≥ально-економ≥чних умов прац≥, поширенн¤ ≥ поглибленн¤ самост≥йност≥ п≥дприЇмств, розвиток ринкових в≥дносин вимагають уважн≥шого ставленн¤ до проблем регулюванн¤ трудовоњ повед≥нки, формуванн¤ трудовоњ мотивац≥њ, стимулюванн¤ прац≥вник≥в. ¬≥дпов≥дно до цього перед соц≥олог≥Їю постало завданн¤ вивченн¤ потреб та ≥нтерес≥в прац≥вник≥в ≥ виробленн¤ на ц≥й основ≥ ефективноњ системи матер≥альних, соц≥альних, соц≥ально-психолог≥чних стимул≥в. —оц≥олог≥¤ прац≥ активно впливаЇ на вир≥шенн¤ проблем адаптац≥њ прац≥вник≥в до нових умов прац≥, пов'¤заних з оновленн¤м економ≥чних в≥дносин, впровадженн¤м сучасних технолог≥й, зм≥ною соц≥ально-психолог≥чних стосунк≥в м≥ж прац≥вниками. ” сфер≥ њњ досл≥джень - особливост≥ пристосуванн¤ до зовн≥шнього середовища р≥зних за осв≥тою, фахом та ≥ншими параметрами категор≥й прац≥вник≥в, а також чинники, ¤к≥ позитивно впливають на цей процес. ƒосл≥дженн¤, прогнози, рекомендац≥њ соц≥олог≥њ прац≥ стосуютьс¤ не т≥льки окремих п≥дприЇмств. Ќадто важливим Ї функц≥онуванн¤ њњ на макрор≥вн≥, у формуванн≥ державних програм щодо певних аспект≥в або комплексу проблем у сфер≥ прац≥ та зайн¤тост≥ у галуз≥, рег≥он≥, держав≥. јдже науково вив≥рена, рац≥ональна державна пол≥тика Ї необх≥дною передумовою ефективного вт≥ленн¤ конкретних рекомендац≥й на кожному п≥дприЇмств≥. Ќайчаст≥ше соц≥олог≥¤ прац≥ бере участь у розробц≥ таких проблем: - д≥агностика процес≥в у трудових колективах; - вивченн¤ соц≥ального самопочутт¤ прац≥вник≥в; - встановленн¤ зворотного зв'¤зку м≥ж кер≥вниками та прац≥вниками дл¤ прийн¤тт¤ науково обірунтованих р≥шень, нейтрал≥зац≥њ трудових конфл≥кт≥в; - вивченн¤ д≥лових та особистих ¤костей кер≥вник≥в п≥дприЇмства; - орган≥зац≥¤ д≥лових ≥гор, трен≥нг≥в дл¤ розвитку профес≥йних навик≥в прац≥вник≥в п≥дприЇмств, формуванн¤ ефективного стилю кер≥вництва; - участь у виробленн≥ ≥м≥джу кер≥вництва; - участь у маркетингових досл≥дженн¤х. –езультатом њњ досл≥джень активно послуговуютьс¤ ¤к р≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥, сусп≥льно-пол≥тичн≥ галуз≥ знань, так ≥ економ≥чна, пол≥тична, соц≥альна наука ≥ практика. «апитанн¤. «авданн¤ 1.” чому пол¤гають особливост≥ об'Їкта ≥ предмета соц≥олог≥њ прац≥ й зайн¤тост≥? 2.ќхарактеризуйте головн≥ категор≥њ, пон¤тт¤ соц≥олог≥њ прац≥ та зайн¤тост≥. 3.як≥ елементи м≥жнародного досв≥ду регулюванн¤ зайн¤тост≥ населенн¤ можна використати в ”крањн≥? 4.як≥ специф≥чн≥ риси безроб≥тт¤ в ”крањн≥? 5.ќхарактеризуйте пер≥оди розвитку зах≥дноњ соц≥олог≥њ прац≥. 6.ѕроанал≥зуйте погл¤ди на працю ‘.-¬. “ейлора. ўо нового в≥н вн≥с у розвиток соц≥олог≥њ прац≥? 7.ѕо¤сн≥ть сутн≥сть ’оторнського експерименту. „им збагатив в≥н соц≥олог≥ю прац≥? 8.” чому пол¤гають особливост≥ розвитку в≥тчизн¤ноњ соц≥олог≥њ прац≥? 9.¬изначте головн≥ завданн¤ соц≥олог≥њ прац≥ на сучасному етап≥ розвитку украњнського сусп≥льства. “еми реферат≥в 1.—оц≥олог≥¤ прац≥ та зайн¤тост≥ ¤к спец≥альна соц≥олог≥чна теор≥¤. 2. атегор≥њ та пон¤тт¤ соц≥олог≥њ прац≥ та зайн¤тост≥. 3.ƒонауковий ≥ класичний пер≥оди розвитку соц≥олог≥њ прац≥ та зайн¤тост≥. 4. ласичний пер≥од розвитку ≥дей про працю, його внесок у розвиток соц≥олог≥њ прац≥ та зайн¤тост≥. 5.“еор≥¤ людських стосунк≥в: њњ сутн≥сть ≥ значенн¤ дл¤ розвитку соц≥олог≥њ прац≥ та сусп≥льства. 6.ѕатернал≥зм ¤к концепц≥¤ управл≥нн¤ соц≥ально-трудовими в≥д- носинами. 7.¬≥тчизн¤на соц≥олог≥¤ прац≥ та зайн¤тост≥: ≥стор≥¤ та сучасн≥сть. 8.«наченн¤ соц≥олог≥њ прац≥ та зайн¤тост≥ у вир≥шенн≥ соц≥ально- економ≥чних проблем сучасного украњнського сусп≥льства. ѕредмет, проблематика; структура та функц≥њ соц≥олог≥њ права —оц≥олог≥¤ права Ї м≥ждисципл≥нарною наукою, що сформувалас¤ на меж≥ соц≥олог≥њ та права. ™вропейська наука вважаЇ њњ галуззю соц≥олог≥њ, у нас ран≥ше њњ вважали юридичною дисципл≥ною. Ќин≥ в≥ддають перевагу першому погл¤ду. —оц≥олог≥¤ права - галузь соц≥олог≥њ, що вивчаЇ законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ права в систем≥ соц≥альних ≥нститут≥в: генезис, динам≥ку, структуру правових норм та њх роль у сусп≥льств≥, механ≥зми њх реал≥зац≥њ в повед≥нц≥ та д≥¤льност≥ особистост≥, групи, орган≥зац≥њ, ≥нститут≥в, сусп≥льства. ¬она покликана досл≥джувати взаЇмозв'¤зки ≥ взаЇмовпливи соц≥альноњ д≥йсност≥ з правовими системами ≥ нормами права, розгл¤даючи право ¤к систему встановлених або санкц≥онованих державою загальнообов'¤зкових норм, ¤к≥ регулюють сусп≥льн≥ в≥дносини, дотриманн¤ ≥ виконанн¤ ¤ких забезпечуЇтьс¤ ¤к методом переконанн¤, так ≥ методом примусу. ѕредметом соц≥олог≥њ права Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, за ¤ких формувалис¤ правов≥ норми та акти, соц≥альна зумовлен≥сть права, а також вплив права на соц≥альн≥ процеси, формуванн¤ ≥ розвиток сусп≥льних в≥дносин. ÷е означаЇ, що предмет соц≥олог≥њ права охоплюЇ вс≥ сусп≥льн≥ ¤вища, ¤к≥ м≥ст¤ть правовий елемент, соц≥альн≥ чинники, ¤к≥ взаЇмод≥ють з правовими ¤вищами, а також механ≥зми та законом≥рност≥ такоњ взаЇмод≥њ. ќб'Їктом соц≥олог≥њ права Ї соц≥ально-правов≥ в≥дносини. јктуальн≥сть соц≥олог≥њ права пол¤гаЇ в науково-п≥знавальному та практичному аспектах, оск≥льки без всеб≥чного знанн¤ соц≥альних аспект≥в формуванн¤ ≥ д≥њ права неможлив≥ реал≥зац≥¤ концепц≥њ правовоњ держави, прогнозуванн¤ перспектив упровадженн¤ конкретного правового акта. ѕроблематика досл≥джень соц≥олог≥њ права охоплюЇ к≥лька головних напр¤м≥в. ќдним з них Ї походженн¤ правових норм, що складаютьс¤ на п≥дстав≥ ≥снуючих сусп≥льних в≥дносин, в≥дображаючи волю законодавц¤, потреби сусп≥льства, тенденц≥њ сусп≥льного розвитку, тобто Ї соц≥ально зумовленими. Ќаск≥льки адекватно правов≥ норми в≥дтворюють вимоги житт¤, реальний стан речей, спри¤ють розвитку сусп≥льних в≥дносин, завд¤ки чому ≥ ¤к виникають конкретн≥ правов≥ ≥нститути - усе це досл≥джуЇ соц≥олог≥¤ права. —оц≥альна зумовлен≥сть правових ≥нститут≥в та права передбачаЇ глибокий анал≥з соц≥альних в≥дносин, ¤к≥ потребують правового регулюванн¤. ќск≥льки вони перебувають у пост≥йному розвитку, важливо не т≥льки з'¤сувати њх особливост≥ на певному етап≥, а й спрогнозувати розвиток у майбутньому. —оц≥альн≥ в≥дносини, що Ї об'Їктом правового регулюванн¤, постають ¤к ≥нтереси, мотиви, ¤к≥, подолавши певну систему процедур, вт≥люютьс¤ у законодавч≥ акти. ѕредметом соц≥ально-правових досл≥джень у такому раз≥ Ї не т≥льки регламентован≥ форми д≥¤льност≥ з п≥дготовки правових акт≥в, але й р≥зн≥ неформальн≥ в≥дносини в цьому процес≥. Ќе менш важливим Ї вивченн¤ ефективност≥ правових настанов, що ви¤вл¤Їтьс¤ у њх вплив≥ на практичн≥ в≥дносини. “аке розум≥нн¤ конкретизуЇтьс¤ у р≥зних проблемних напр¤мах, ¤к≥ склалис¤ в сучасн≥й соц≥олог≥њ права. “ак, у пол≥ зору досл≥джень щодо соц≥альноњ зумовленост≥ права Ї соц≥альн≥ неправов≥ чинники, ¤к≥ впливають на розвиток права. ј вивченн¤ ефективност≥ д≥њ права пов'¤зане з≥ з'¤суванн¤м особливостей правового чинника ≥ ступен¤ його впливу на розвиток сусп≥льних в≥дносин. ≈лементи соц≥олог≥чного погл¤ду на право простежуютьс¤ ще у прац¤х давн≥х мислител≥в, ¤к≥ розм≥рковували над проблемами облаштуванн¤ сусп≥льства, держави, влади, закону, справедливост≥ й пор¤дку, еволюц≥онуючи з розвитком цив≥л≥зац≥њ. ‘ормуванн¤ соц≥олог≥њ права Ї законом≥рним насл≥дком розвитку ¤к юридичноњ, так ≥ соц≥альноњ наук. ¬она зумовлена в≥дпов≥дною зр≥л≥стю цих наук, а також реальною потребою осмисленн¤, прогнозуванн¤ процес≥в, що виникали ≥ розвивалис¤ на њх стику. ” зв'¤зку з цим наприк≥нц≥ XIX ст. у юридичн≥й науц≥ сформувалис¤ нов≥ теч≥њ: соц≥олог≥чна юриспруденц≥¤ (—Ўј) ≥ так зван≥ школи в≥льного права (™вропа). јле вони ще не були дом≥нуючими на той час та й мало чим нагадували соц≥олог≥ю права в сучасному розум≥нн≥, ¤ка остаточно оформилась ¤к самост≥йна галузь знань на початку XX ст. ј сам терм≥н "соц≥олог≥¤ права" на позначенн¤ самост≥йного наукового напр¤му запроваджений до вжитку в 1962 р. на ћ≥жнародному соц≥олог≥чному конгрес≥, де було за¤влено, що ≥нтелектуальний кл≥мат, розвиток соц≥олог≥чноњ теор≥њ ≥ сусп≥льних наук загалом зумовили необх≥дн≥сть ≥нституц≥ал≥зац≥њ соц≥олог≥њ права ¤к науки. ÷е стало п≥дставою дл¤ створенн¤ у межах ћ≥жнародноњ соц≥олог≥чноњ асоц≥ац≥њ ƒосл≥дницького ком≥тету соц≥олог≥њ права. Ќа розвитку Ївропейськоњ школи соц≥олог≥њ права суттЇво позначилас¤ д≥¤льн≥сть австр≥йського юриста 0.≈рл≥ха, ¤кий висунув концепц≥ю "живого права", французького соц≥олога ∆оржа √урв≥ча (1894-1965), ¤кий окреслив предметну галузь соц≥олог≥њ права, та багатьох ≥нших сучасних соц≥олог≥в, ¤к≥ працюють у ц≥й проблематиц≥ - ∆. арбоньЇ, Ѕ.-ћ. Ѕлегвард, ј.јрно, Ћ.‘р≥дман та ≥н. «асновником американськоњ школи соц≥олог≥њ права вважають –.ѕаунда, ¤кий першим порушив питанн¤ про досл≥дженн¤ права в його соц≥альному контекст≥ (п≥д впливом його ≥дей пе- ребували ќ.’олмс, Ћ.Ѕрендейс, Ѕ. ардозо, ƒ.‘ренк, X.ќл≥феат, ¬. ук та ≥н.). ѕредставники американськоњ школи розгл¤дають право з позиц≥њ емп≥ричного досв≥ду, ≥нтуњц≥њ та доц≥льност≥, вважаючи суб'Їктивний розсуд судд≥ головним критер≥Їм правом≥рност≥ вчинку, стверджуючи, що право створюЇтьс¤ судом ≥ Ї засобом дос¤гненн¤ соц≥альних функц≥й. ” русл≥ загальноцив≥л≥зац≥йних погл¤д≥в на сусп≥льство, владу, право та особливост≥ њх взаЇмод≥њ розвивалас¤ й украњнська сусп≥льно-правова, ф≥лософська думка. –оздуми, ≥дењ, вт≥лен≥ у творах √.—ковороди, I. отл¤ревського, “.Ўевченка, св≥дчили про високий р≥вень украњнськоњ соц≥оправовоњ думки, але вони, ¤к ≥ п≥зн≥ш≥ прац≥ ћ.ƒрагоманова, ≤.‘ранка, —.ѕодолинського та ћ.√рушевського, ще не в≥дпов≥дали критер≥¤м соц≥оправових досл≥джень. «начний внесок у розвиток правознавства зробили пров≥дн≥ теоретики украњнськоњ соц≥олог≥чноњ школи наприк≥нц≥ XIX - на початку XX ст. ¬.¬ергановський, —.ƒн≥стр¤нський, Ѕ. ≥ст¤к≥вський, ќ. ≥ст¤к≥вський, ћ. овалевський, Ћ.ѕетражицький та ≥н. Ѕуло проголошено, що право на територ≥њ ”крањни досл≥дники будуть вивчати ¤к таке, що "...матиме самост≥йний ≥нтерес дл¤ правника, ≥сторика, соц≥олога". ѕ≥сл¤ 1917 р. рад¤нська юридична наука де¤кий час зважала на соц≥альн≥ особливост≥ д≥њ права, що п≥дтверджують прац≥ в≥домих юрист≥в ћ.√ернета, ћ.ƒуховського, ј.ћалицького, ™.ѕашукан≥са, ѕ.—тучки та ≥н. јле з 30-х рок≥в соц≥олог≥чний напр¤м у правознавств≥ був зведений нан≥вець. —оц≥альн≥ проблеми права вивчалис¤ лише в ”крањнському в≥льному ун≥верситет≥ в ѕраз≥ та ”крањнському науковому ≥нститут≥ в Ѕерл≥н≥. ¬≥дновилис¤ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ у галуз≥ юридичноњ науки, насамперед у межах карного права, лише в середин≥ 60-х рок≥в XX ст. —еред юрист≥в знову було визнано необх≥дн≥сть ≥ важлив≥сть соц≥олог≥чноњ ор≥Їнтац≥њ. ÷е дало змогу з'¤сувати природу та особливост≥ ¤вищ правовоњ д≥йсност≥, ¤к≥ ран≥ше не були охоплен≥ проблематикою правознавства, а низку традиц≥йних питань юридичноњ науки розгл¤нути п≥д особливим кутом зору. ¬ийшло друком чимало роб≥т, присв¤чених соц≥олог≥њ права, написаних в≥домими соц≥ологами та правознавц¤ми ѕ.«иковим, ¬. удр¤вцевим, ¬. азимирчуком, ¬.ќрЇховим, Ћ.—пиридоновим, ј.яковлЇвим, а також колективн≥ монограф≥њ "ѕраво та соц≥олог≥¤" (1973), "ѕроблеми соц≥олог≥њ права" (1970), "ƒе¤к≥ проблеми соц≥олог≥њ права" (1967), "”правл≥нн¤, соц≥олог≥¤ та право" (1971). ќднак надал≥ робота в цьому напр¤м≥ п≥шла на спад, оск≥льки заст≥йн≥ ¤вища, ¤к≥ утвердилис¤ в рад¤нському сусп≥льств≥ в середин≥ 70-х рок≥в, негативно позначилис¤ на розвитку ≥ соц≥олог≥њ, ≥ правознавства. ѕоновленн¤ процесу соц≥олог≥зац≥њ теор≥њ права в≥дбулос¤ наприк≥нц≥ 80-х рок≥в XX ст., коли одним з головних чинник≥в демократизац≥њ сусп≥льства стало проведенн¤ правовоњ реформи. —оц≥олог≥¤ права Ї складноструктурним феноменом, структурн≥ особливост≥ ¤кого вид≥л¤ють залежно в≥д застосовуваних критер≥њв класиф≥кац≥њ. Ќайчаст≥ше застосовують п'¤ть вар≥ант≥в класиф≥кац≥њ: 1.«а р≥венем (масштабом) досл≥дженн¤: макро-, мезо-, м≥кротеор≥њ. 2.«а особливост¤ми досл≥дженн¤: теоретична та емп≥рична. 3.«а ц≥л¤ми й завданн¤ми: фундаментальна ≥ при- кладна. 4.«а категор≥¤ми права або соц≥олог≥њ: а) за юридичними категор≥¤ми, що ≥нституюЇ кожну галузь права ¤к автономну соц≥олог≥чну дисципл≥ну (соц≥олог≥¤ карного права, соц≥олог≥¤ адм≥н≥стративного права, соц≥олог≥¤ злочинност≥, соц≥олог≥¤ законодавства); б) за соц≥олог≥чними критер≥¤ми, коли диференц≥ац≥¤ за галуз¤ми соц≥олог≥њ передбачаЇ нев≥дд≥льн≥сть правового у соц≥альному. Ќаприклад, соц≥олог≥¤ шлюбу ≥ с≥м'њ Ї пох≥дною не т≥льки в≥д загальноњ соц≥олог≥њ, а й в≥д соц≥олог≥њ права, оск≥льки с≥м'¤ Ї не т≥льки соц≥альним, а й правовим ≥нститутом, що засв≥дчуЇ м≥ждисципл≥нарне взаЇмопроникненн¤ р≥зних галузей соц≥олог≥њ. 5.«а суб'Їктами виконанн¤ правових ролей: а)законодавча соц≥олог≥¤, покликана вивчати сили, ¤к≥ в процес≥ розвитку сусп≥льства зумовлюють по¤ву нових форм права (групи тиску, р≥вень правовоњ куль- тури, що Ї своЇр≥дними соц≥олог≥чними законодавц¤ми на в≥дм≥ну в≥д юридичного - парламенту, ур¤ду); б)судова, ¤ка вивчаЇ безпосередньо судове р≥шенн¤ ≥ процес його прийн¤тт¤. ѕов'¤зана з психолог≥Їю, пере- дус≥м з психолог≥Їю малих груп (суд прис¤жних) чи з ≥ндив≥дуальною психолог≥Їю (за одноос≥бноњ ухвали су- дових р≥шень). ¬она т≥сно межуЇ ≥з судовою психолог≥- Їю. јле њњ специф≥ка пол¤гаЇ у з'¤суванн≥ корел¤ц≥њ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж зм≥стом вироку та соц≥альними чинниками, ¤к≥ впливають на суб'Їкт≥в судових р≥шень. —оц≥олог≥¤ права ¤к самост≥йна галузь знань реал≥зуЇ вс≥ властив≥ науц≥ функц≥њ, сукупн≥сть ¤ких утворюЇ дв≥ групи: 1.“еоретико-п≥знавальна функц≥¤. –еал≥зуЇтьс¤ в обірунтуванн≥ причинно-насл≥дкових зв'¤зк≥в взаЇмо- д≥њ права та соц≥уму, у критичному оц≥нюванн≥ чинних норм права, у з'¤суванн≥ особливостей права, ¤к≥ зава- жають його визнанню в осмисленн≥ р≥зноман≥тних практичних ситуац≥й, повс¤кденн≥й реал≥зац≥њ права. 2.ѕрактична функц≥¤. —трижнем њњ Ї прогнозуван- н¤ правовоњ ситуац≥њ в крањн≥, вивченн¤ громадськоњ думки щодо певного правового акта, р≥вн¤ правовоњ культури громад¤н та засоб≥в њњ п≥двищенн¤. ћ≥стить елементи прогнозуванн¤, критики, оц≥нки, опису. —оц≥олог≥¤ права в систем≥ знань про сусп≥льство як галузь соц≥олог≥чних знань, соц≥олог≥¤ права маЇ безпосередн≥й зв'¤зок ≥з загальною соц≥олог≥Їю та ≥ншими њњ галуз¤ми, оск≥льки сфери сусп≥льного житт¤, ¤к≥ вони досл≥джують, мають правовий аспект. «агалом соц≥олог≥¤ права вивчаЇ правову сферу ¤к соц≥альну п≥дсистему кр≥зь призму взаЇмозв'¤зк≥в особистост≥, соц≥альноњ групи, сусп≥льства. ¬одночас вона розгл¤даЇ право ¤к соц≥альне ¤вище, застосовуючи при цьому методи загальноњ соц≥олог≥њ. Ѕагато њњ категор≥й Ї категор≥¤ми ≥ загальноњ соц≥олог≥њ (соц≥альний контроль, соц≥альний примус та ≥н.). —оц≥олог≥¤ права т≥сно пов'¤зана з теор≥Їю права. Ќав≥ть побутуЇ точка зору, що соц≥олог≥¤ права вит≥сн¤Ї теор≥ю права з наукового об≥гу, Ї частиною загальноњ теор≥њ права. ѕроте м≥ж соц≥олог≥Їю права ≥ теор≥Їю права ≥снують суттЇв≥ розб≥жност≥. “еор≥¤ права вивчаЇ норми права, а соц≥олог≥¤ права - соц≥альн≥ чинники, що породжують ц≥ норми, њх соц≥альний ефект. “еор≥¤ права вивчаЇ внутр≥шн≥ особливост≥ об'Їкта, соц≥олог≥¤ права - зовн≥шн≥. ѕредставник теор≥њ права за своЇю профес≥йною специф≥кою перебуваЇ в середин≥ правовоњ системи, а соц≥олог - поза системою, ¤ку вивчаЇ, тобто соц≥олог≥њ права властиве в≥докремленн¤ спостер≥гача в≥д об'Їкт≥в спостереженн¤. ¬заЇмод≥Ї вона також ≥з ф≥лософ≥Їю права. якщо ф≥лософ≥¤ права Ї п≥знавальною теор≥Їю, спр¤мованою на теоретико-св≥тогл¤дне п≥знанн¤ держави та права, то соц≥олог≥¤ права даЇ наукову картину правовоњ реальност≥. ” такому раз≥ ф≥лософ≥¤ права постаЇ ¤к спец≥альна теор≥¤ п≥знанн¤ (гносеолог≥¤), а соц≥олог≥¤ права - ¤к вченн¤ про ≥снуюче (онтолог≥¤). –≥зн≥ у них ≥ предмети досл≥дженн¤ (у ф≥лософ≥њ - п≥знанн¤ р≥зних аспект≥в правовоњ реальност≥, у соц≥олог≥њ права - функц≥онуванн¤ права у соц≥альному середовищ≥: соц≥альну зумовлен≥сть, соц≥альн≥ функц≥њ, вплив права на повед≥нку людей). ѕов'¤зана також соц≥олог≥¤ права з ≥стор≥Їю права, пор≥вн¤льним правом, демограф≥Їю, соц≥альною педагог≥кою та психолог≥Їю, статистикою, пол≥толог≥Їю. ћехан≥зм соц≥альноњ д≥њ та реал≥зац≥њ права ѕраво - формальний соц≥альний ≥нститут, система встановлених, санкц≥онованих державою правил повед≥нки, загальнообов'¤зкових дл¤ населенн¤ та державних установ, захищена державою в≥д порушень ≥ спр¤мована на регулюванн¤ та охорону сусп≥льних в≥дносин ≥ соц≥альних ц≥нностей. ¬с≥ теор≥њ виход¤ть з того, що право: - соц≥альне ¤вище, без ¤кого не може ≥снувати цив≥л≥зоване сусп≥льство; - один з елемент≥в соц≥альноњ системи, що впливаЇ на вс≥ њњ складов≥; - продукт св≥домоњ д≥¤льност≥ людей, спр¤мований на охорону особистост≥, соц≥альних груп ≥ клас≥в; - у нормативн≥й форм≥ в≥дображаЇ потреби загальнолюдськоњ справедливост≥, служить ≥нтересам сусп≥льства. ќсобливост≥ соц≥альноњ д≥њ права ви¤вл¤ють себе у процес≥ функц≥онуванн¤ правовоњ системи. « точки зору соц≥олог≥њ права основними функц≥¤ми правовоњ системи Ї: - ≥нтегративна функц≥¤ - передбачаЇ включенн¤ колектив≥в та ≥ндив≥д≥в у Їдину систему соц≥альноњ орган≥зац≥њ, ≥снуючого правопор¤дку, соц≥ального контролю; - регул¤тивна функц≥¤ - реал≥зуЇтьс¤ через наданн¤ суб'Їктам правов≥дносин певних взаЇмних прав та обов'¤зк≥в, а також щодо держави та њњ установ. «а командно-адм≥н≥стративноњ системи њњ значенн¤ переб≥льшували, оск≥льки держава регулювала вс≥ сфери сусп≥льного, духовного ≥ б≥льш≥сть приватного житт¤. «агалом правова система забезпечуЇ регулюванн¤ двома методами: а)встановленн¤м обов'¤зк≥в, прав, заборон ≥ дозвол≥в; б)створенн¤м позитивних стимул≥в дл¤ сусп≥льно корисноњ д≥¤льност≥ та передумов дл¤ розвитку громадсько-правовоњ активност≥. ¬ основ≥ правового регулюванн¤ - законодавча д≥¤льн≥сть держави. ¬т≥люЇтьс¤ воно у конкретних р≥шенн¤х службових ос≥б, затверджених установами, що застосовують право; - комун≥кативна функц≥¤ - суть њњ в тому, що правова ≥нформац≥¤ Ї одним ≥з вид≥в соц≥альноњ ≥нформац≥њ, ¤ку ≥ндив≥д отримуЇ, сприймаЇ, переробл¤Ї ≥ використовуЇ. ¬она маЇ приписуючий характер, довод¤чи позиц≥ю держави щодо забороненоњ або дозволеноњ повед≥нки; - охоронна функц≥¤ - зумовлена необх≥дн≥стю захищати сусп≥льн≥ в≥дносини, ≥нтереси громад¤н, соц≥альних груп, сусп≥льства загалом. √оловне завданн¤ њњ пол¤гаЇ в запоб≥ганн≥ правопорушень завд¤ки застосуванню заход≥в примусу - заборони та санкц≥й за правопорушенн¤. —оц≥альна д≥¤ права реал≥зуЇтьс¤ через р≥зноман≥тн≥ форми, стад≥њ та засоби правового впливу. —оц≥олог≥¤ розр≥зн¤Ї юридичну, психолог≥чну, етичну та ≥нформац≥йну форми соц≥альноњ д≥њ права. ёридична форма соц≥альноњ д≥њ права. ѕол¤гаЇ у врегулюванн≥ сусп≥льних в≥дносин наданн¤м прав ≥ накладанн¤м обов'¤зк≥в на суб'Їкт≥в. ™ найб≥льш вивченою формою соц≥альноњ д≥њ права. ѕсихолог≥чна форма. ¬и¤вл¤Їтьс¤ у взаЇмод≥њ ≥нтерес≥в учасник≥в правового сп≥лкуванн¤, а також у ставленн≥ особистост≥ до чинних правових норм (прийн¤тт≥, виконанн≥, ≥гноруванн≥, порушенн≥ норм, формальному ставленн≥ до них). якщо психолог≥чний стан особистост≥ апатичний до правових вимог, це породжуЇ в≥дпов≥дний вид правом≥рноњ повед≥нки. « юридичноњ точки зору така повед≥нка Ї нормативною, а з соц≥олог≥чноњ - н≥, оск≥льки вона лише формально в≥дпов≥даЇ нормам, не Ї гарант≥Їю, що апат≥¤ з часом не переросте у байдуж≥сть, а пот≥м ≥ в негативне ставленн¤. як в≥домо, апатичне ставленн¤ до права, поЇднане з негативною д≥¤льн≥стю, Ї основою протиправноњ повед≥нки. –езультатом психолог≥чного впливу права Ї формуванн¤ його образу ¤к узагальненоњ, емоц≥йно-забарвленоњ форми правовоњ реальност≥ у вигл¤д≥ комплексу у¤влень про закони, правов≥ установи. ≈тична форма. –еал≥зуЇтьс¤ через моральний потенц≥ал норми, њњ справедлив≥сть, що створюЇ передумови дл¤ усп≥шноњ соц≥альноњ д≥њ права. ≤нформац≥йна форма. «д≥йснюЇтьс¤ через наданн¤ правовоњ ≥нформац≥њ, ¤ку м≥ст¤ть юридичн≥ норми, що справл¤Ї величезний вплив на формуванн¤ психолог≥чноњ установки щодо права, на визнанн¤ правовоњ системи, правових норм. ” вивченн≥ соц≥альноњ д≥њ права важливим Ї ≥ визначенн¤ засоб≥в соц≥ально-правового впливу - ¤ким чином, за допомогою чого правов≥ вимоги перетворюютьс¤ на соц≥альну повед≥нку. —оц≥олог≥¤ права виокремлюЇ так≥ засоби соц≥ально-правового впливу: - ≥нформац≥йн≥ сигнали про зм≥ст юридичних норм; - юридичн≥ норми (дл¤ њх реал≥зац≥њ необх≥дн≥ в≥дпов≥дн≥ умови); - юридичн≥ факти (зас≥б переведенн¤ абстрактноњ юридичноњ норми у конкретну площину житт¤); - особист≥сть, ¤ка визначаЇ форми ≥ зм≥ст своЇњ д≥¤льност≥; - соц≥альн≥ умови, за ¤ких особист≥сть зд≥йснюЇ св≥й виб≥р. ќстанн≥м елементом механ≥зму соц≥альноњ д≥њ права Ї стад≥њ ц≥Їњ д≥њ. —оц≥олог≥¤ права розр≥зн¤Ї стад≥ю формуванн¤ соц≥альних передумов та стад≥ю безпосередньоњ д≥њ права. ѕерех≥д в≥д першоњ до другоњ стад≥њ можливий за на¤вност≥ трьох взаЇмопов'¤заних чинник≥в: юридичного факту (формальн≥ засади), соц≥альних умов (соц≥альн≥ засади), психолог≥чноњ установки особистост≥ (суб'Їктивн≥ засади). ћехан≥зм соц≥альноњ д≥њ права маЇ ту особлив≥сть, що право ви¤вл¤Їтьс¤ в д≥њ (≥з соц≥олог≥чноњ точки зору безглуздо вести мову про право, що перебуваЇ у без-д≥њ). јле д≥¤ти воно може лише в тому раз≥, ¤кщо в≥дпов≥датиме об'Їктивним потребам сусп≥льства. р≥м того, право т≥сно пов'¤зане ≥з системою соц≥альних умов, що в≥д≥грають важливу роль у забезпеченн≥ функц≥онуванн¤ соц≥ально-правового механ≥зму. “ому д≥¤ права Ї процесом руху в≥д правовоњ норми до соц≥ального результату, що ви¤вл¤Їтьс¤ у повед≥нц≥ суб'Їкта. ÷ей шл¤х Ї досить тривалим: в≥д встановленн¤ норми до њњ першого застосуванн¤ минаЇ майже р≥к. ћехан≥зм реал≥зац≥њ права постаЇ ¤к дуже складна взаЇмод≥¤ правових, матер≥ально-правових, орган≥зац≥йних, техн≥чних, психолог≥чних та ≥нших зв'¤зк≥в ≥ в≥дносин. ¬их≥дними його елементами Ї юридична норма та соц≥альна ситуац≥¤, до ¤коњ ц¤ норма належить. ÷≥ елементи спричин¤ють в≥дпов≥дн≥ орган≥зац≥йн≥ та психолог≥чн≥ ¤вища: оц≥нку ситуац≥њ, анал≥з норми, з≥ставленн¤ норми з ≥нтересами суб'Їкта, прогнозуванн¤ насл≥дк≥в застосуванн¤ (незастосуван-н¤) норми, прийн¤тт¤ р≥шенн¤, що в≥дпов≥даЇ чи не в≥дпов≥даЇ норм≥. ƒл¤ ефективноњ д≥њ права необх≥дн≥ так≥ умови: - правова норма, њњ ¤к≥сний зм≥ст, в≥дпов≥дн≥сть реал≥¤м та умовам життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства; - д≥¤льн≥сть правових орган≥в та њх службових ос≥б; - особливост≥ правосв≥домост≥ громад¤н; - високий р≥вень правовоњ по≥нформованост≥ населенн¤; - ефективн≥ санкц≥њ за невиконанн¤ правовоњ норми; - кадров≥, матер≥альн≥, орган≥зац≥йн≥ ресурси дл¤ застосуванн¤ правовоњ норми. јле на практиц≥ право не завжди д≥Ї ефективно, що зумовлено ¤к об'Їктивними (економ≥чн≥, територ≥альн≥ особливост≥ рег≥он≥в, слабка орган≥зац≥¤ справи, недостатн¤ по≥нформован≥сть), так ≥ суб'Їктивними (деформац≥¤ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, особливост≥ моральноњ атмосфери в сусп≥льств≥, правовий н≥г≥л≥зм) чинниками. ¬ажливим елементом механ≥зму ефективноњ д≥њ права Ї правова культура населенн¤, ¤ка ви¤вл¤Ї себе у правов≥й св≥домост≥, ц≥нн≥сно-нормативному комплекс≥, повед≥нц≥ та д≥¤льност≥ людей у правов≥й сфер≥. ¬она зумовлюЇ в≥дпов≥дн≥ соц≥альн≥ установки, розум≥нн¤ правових норм, впливаючи на ≥ндив≥да за такими напр¤мами: 1.‘ормуванн¤ зразк≥в повед≥нки. ѕередбачаЇ формуванн¤ навичок, стереотип≥в, зразк≥в правовоњ повед≥нки, ¤к≥ Ї основою пор¤дку в сусп≥льств≥. ≤нколи вони можуть негативно д≥¤ти, стаючи на завад≥ неординарним, новаторським вчинкам. 2.¬становленн¤ певних ≥деал≥в. «разки повед≥нки Ї своЇр≥дними схемами, ¤к≥ дають змогу передбачати певну повед≥нку людей. ≤деал постаЇ ¤к символ≥чне у¤вленн¤ про майбутнЇ, ¤к еталон дл¤ оц≥нки ¤вищ ≥ процес≥в. 3.¬становленн¤ системи ц≥нностей. ѕравова культура формуЇ та встановлюЇ в сусп≥льств≥ систему ц≥нностей, правов≥ норми, власне ≥нститут права. ¬она визначаЇ престиж права в сусп≥льств≥, зг≥дно з ¤ким правов≥ норми у ц≥нн≥сн≥й систем≥ особистост≥ пос≥дають певне м≥сце, впливають на повед≥нку особистост≥. 4.ѕравова соц≥ал≥зац≥¤ особистост≥. ќхоплюЇ усв≥домленн¤ громад¤нином своЇњ соц≥альноњ рол≥, м≥сц¤ у сусп≥льств≥, залученн¤ його до соц≥ально-правових в≥дносин, приЇднанн¤ до правових норм, ц≥нностей, правовоњ практики загалом. ќсобливост¤ми Ї конкретн≥сть, спр¤мован≥сть ≥ визначен≥сть, а найголовн≥шими методами - навчанн¤ (≥ндив≥д навчаЇтьс¤ певних зразк≥в, способ≥в повед≥нки та д≥¤льност≥); передача досв≥ду (може бути результатом власноњ правовоњ повед≥нки особистост≥ або зд≥йснюватис¤ п≥д впливом певних ос≥б, обставин, середовища); символ≥чна соц≥ал≥зац≥¤ (зумовлюЇ виробленн¤ людиною власноњ системи значень, асоц≥ативно об'ЇднуЇ у њњ св≥домост≥ р≥зн≥ у¤вленн¤ та пон¤тт¤. ¬она не обов'¤зково ірунтуЇтьс¤ на досв≥д≥ включенн¤ в правову практику. ќсновою њњ можуть бути у¤вленн¤ людини на п≥дстав≥ оц≥нок ≥нших член≥в сусп≥льства). Ќев≥д'Їмним елементом процесу правовоњ соц≥ал≥зац≥њ Ї правове вихованн¤, мета ¤кого - формуванн¤ звички соц≥ально активноњ, правом≥рноњ повед≥нки; засвоЇнн¤, розвитку ≥ закр≥пленн¤ певних принцип≥в права та морал≥, правових норм, здатност≥ протид≥¤ти негативним зовн≥шн≥м впливам. ѕравове вихованн¤ може зд≥йснюватис¤ у р≥зних формах (навчанн¤, пропаганда), але одн≥Їю з найважлив≥ших Ї самовихованн¤ ¤к св≥домий розвиток позитивних ¤костей, самоконтроль. “ому процес правовоњ соц≥ал≥зац≥њ постаЇ ¤к Їдн≥сть впливу на ≥ндив≥да соц≥ального середовища ≥ ц≥леспр¤мованоњ виховноњ д≥¤льност≥. ѕравова культура сучасного украњнського сусп≥льства ѕравова культура Ї складовою загальноњ культури, ¤ка формуЇтьс¤ та розвиваЇтьс¤ в процес≥ реал≥зац≥њ людьми своњх прав та обов'¤зк≥в, ви¤вл¤Їтьс¤ у ставленн≥ до законодавства, дотриманн≥ його норм. ¬ украњнському сусп≥льств≥ вона маЇ риси, властив≥ нац≥ональн≥й ментальност≥ (законослухн¤н≥сть, визнанн¤ авторитету справедливоњ влади, непокора несправедлив≥й влад≥ та њњ вимогам). ¬одночас у н≥й немало рис, ¤к≥ сформувалис¤ в рад¤нськ≥ часи (правовий н≥г≥л≥зм). ѕравовий н≥г≥л≥зм - правове безкультур'¤, в≥дкиданн¤ або ≥гноруванн¤ права, юридичних норм, правових ц≥нностей, зневажливе ставленн¤ до правових традиц≥й. —воЇр≥дним про¤вом правового н≥г≥л≥зму, ¤кий за¤вив про себе в останн≥ дес¤тил≥тт¤ XX ст., Ї т≥ньова нормотворч≥сть, спричинена низькою правовою культурою у вс≥х ешелонах украњнського сусп≥льства, що ви¤вл¤Їтьс¤ у: - в≥дрив≥ соц≥альноњ норми в≥д конкретних умов життЇд≥¤льност≥; - нев≥дпов≥дност≥ правових норм реал≥¤м сусп≥льного житт¤; - неповному або перекрученому в≥дображенн≥ у св≥домост≥ людей об'Їктивних законом≥рностей функц≥онуванн¤ сусп≥льства; - нестаб≥льност≥ та несталост≥ певноњ норми, а тому њњ неспроможност≥ виконувати функц≥ю соц≥ального регул¤тора; - послабленн≥ або незастосуванн≥ санкц≥њ. “≥ньова нормотворч≥сть маЇ здеб≥льшого крим≥нальний характер, пол¤гаЇ у дом≥нуванн≥ норм крим≥нального середовища, аморальних принцип≥в. ¬≥тчутною Ї марг≥нал≥зац≥¤ права (деформац≥¤ правосв≥домост≥, в≥дчутт¤ вседозволеност≥, зниженн¤ ц≥нност≥ житт¤ людини). ѕравовий н≥г≥л≥зм певною м≥рою поширюЇтьс¤ ≥ на людей закону, що породжуЇ знев≥ру у зд≥йсненн≥сть основних громад¤нських принцип≥в (недоторкан≥сть особистост≥, р≥вн≥сть ус≥х перед законом). ѕро ослабле-н≥сть ≥снуючоњ правовоњ системи св≥дчить ≥ нерозб≥рлив≥сть людей у вибор≥ засоб≥в дл¤ дос¤гненн¤ мети, коли т≥ньов≥ норми визнають важлив≥шими, н≥ж державно-правов≥. —оц≥альна природа правом≥рноњ та протиправноњ повед≥нки ѕравова повед≥нка - соц≥альнозначуща повед≥нка суб'Їкт≥в, передбачена нормами права, п≥дконтрольна св≥домост≥ та вол≥ й маЇ юридичн≥ насл≥дки. ¬она може бути ¤к правом≥рною, так ≥ протиправною. √оловна ознака правовоњ повед≥нки - њњ соц≥альна значущ≥сть. ¬она перебуваЇ п≥д актуальним або потенц≥йним контролем св≥домост≥ та вол≥ ≥ндив≥да, ч≥тко регламентована, п≥дконтрольна держав≥. ѕравом≥рна ≥ протиправна повед≥нка суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤. ѕередус≥м вони мають протилежне соц≥альне значенн¤ (правом≥рна повед≥нка зм≥цнюЇ правом≥рн≥ в≥дносини, протиправна - ослаблюЇ та руйнуЇ њх). якщо правом≥рна повед≥нка мотивуЇтьс¤ в≥дчутт¤м обов'¤зку, особистими ≥нтересами, ¤к≥ не суперечать сусп≥льним, то протиправну зумовлюють егоњзм, агрес≥¤, корислив≥сть. ƒо того ж, правом≥рна повед≥нка визначаЇтьс¤ нормами, що зобов'¤зують або дозвол¤ють, протиправна - нормами, що заборон¤ють. онтроль правом≥рноњ повед≥нки спр¤мований на заохоченн¤ та охорону њњ, протиправноњ - на заборону та запоб≥ганн¤. —оц≥олог≥¤ права визначаЇ головн≥ мотиви правом≥рноњ повед≥нки: ≥дейна переконан≥сть у сусп≥льн≥й значущост≥, корисност≥ вчинку; обов'¤зок перед сусп≥льством, правовий обов'¤зок; профес≥йне в≥дчутт¤ в≥дпов≥дальност≥; практична корисн≥сть вчинку дл¤ ≥нших; стереотип, звична повед≥нка; конформ≥зм; бо¤знь юридичноњ та моральноњ в≥дпов≥дальност≥; особиста користь в≥д вчинку; егоњстичн≥ ≥нтереси; негативн≥ мотиви (помста, ревнощ≥ та ≥н.), ¤к≥ реал≥зуютьс¤ правовими засобами. ¬ажливими передумовами такоњ повед≥нки Ї р≥вн≥сть громад¤н у сусп≥льств≥ та принцип поваги до особистост≥. ¬иокремлюють к≥лька вид≥в правом≥рноњ повед≥нки особистост≥. ћатер≥альна. —пр¤мована на дос¤гненн¤ соц≥оеконом≥чних, ≥нтелектуальних та ≥нших результат≥в, реал≥зац≥ю пол≥тичних, економ≥чних, побутових прав та обов'¤зк≥в. ≤нструментальна. ѕостаЇ у вчинках, що мають певн≥ юридичн≥ насл≥дки (вступ до шлюбу, отриманн¤ паспорта, оформленн¤ куп≥вл≥-продажу), коли виникненн¤, зм≥на ≥ захист матер≥альних правових в≥дносин потребують правового закр≥пленн¤. ѕравова безд≥¤. ¬и¤вл¤Їтьс¤ у дотриманн≥ закон≥в, ухиленн≥ в≥д заборонених правовими нормами вчинк≥в, невикористанн≥ своњх прав. —оц≥ально-правова активн≥сть. Ѕудучи протилежною правов≥й безд≥њ, постаЇ ¤к добров≥льна ≥н≥ц≥ативна д≥¤льн≥сть, що спри¤Ї зм≥цненню правопор¤дку, повага, ≥нтерес до права, визнанн¤ престижу правових норм, виконанн¤ громадських обов'¤зк≥в у правов≥й сфер≥. ¬она Ї позитивною д≥¤льн≥стю, спр¤мованою на реал≥зац≥ю загальнозначущих ц≥лей права, переб≥льшуЇ звичайн≥ вимоги закону, тому що вона ≥н≥ц≥ативн≥ша, активн≥ша та результативн≥ша (затриманн¤ злочинц¤, захист потерп≥лого). √енезис правом≥рноњ повед≥нки в≥дбуваЇтьс¤ у так≥й посл≥довност≥; - формуванн¤ особистост≥ з певною соц≥альною ор≥Їнтац≥Їю; - формуванн¤ в особистост≥ конкретноњ мотивац≥њ; - плануванн¤ вчинку та прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про його зд≥йсненн¤; - реал≥зац≥¤ прийн¤того р≥шенн¤. Ќа вс≥х цих етапах д≥Ї внутр≥шн≥й контроль особистост≥, ¤ка взаЇмод≥Ї з конкретним зовн≥шн≥м середовищем. «агалом правом≥рна повед≥нка Ї найпоширен≥шою формою правовоњ повед≥нки. ѕротиправна повед≥нка (правопорушенн¤, злочини) привертаЇ увагу юрист≥в, соц≥олог≥в, психолог≥в б≥льше, н≥ж правом≥рна повед≥нка, оск≥льки вона Ї деструктивним, небезпечним чинником дл¤ сусп≥льства. —оц≥олог≥¤ права вивчаЇ соц≥альн≥ проблеми злочинност≥, њх вплив на сусп≥льство, причини ≥ чинники, що њх породжують, особист≥сть злочинц¤, дел≥нквентну (злочинну) субкультуру загалом. ” соц≥альному сенс≥ головне у протиправн≥й повед≥нц≥ - њњ несприйн¤тт¤, ≥гноруванн¤ ≥снуючих сусп≥льних в≥дносин, нанесенн¤ шкоди правам та ≥нтересам громад¤н, груп, сусп≥льства. —оц≥альна характеристика протиправноњ повед≥нки охоплюЇ так≥ аспекти: - ≥сторичне походженн¤; - соц≥альну природу масиву правопорушень (про¤вл¤Їтьс¤ у конкретному зм≥ст≥ елемент≥в, ¤к≥ його утворюють); - соц≥альну природу протиправноњ повед≥нки (про¤вл¤Їтьс¤ в њњ результатах); - структуру ≥ динам≥ку правопорушень (залежить в≥д зм≥н умов соц≥ального житт¤ людей). ѕроблему злочинност≥ соц≥олог≥¤ розгл¤даЇ на р≥зних етапах розвитку ≥ в р≥зних ракурсах. ¬≥дпов≥дно окреслилис¤ напр¤ми досл≥дженн¤ причин протиправноњ повед≥нки. Ѕ≥олог≥чний напр¤м «г≥дно з ним злочинн≥сть породжена б≥олог≥чними особливост¤ми людини. «асновник його - ≥тал≥йський антрополог „езаре Ћомброзо (1835-1909), автор прац≥ "«лочинна людина" (1876). Ќа п≥дстав≥ спостереженн¤ в≥н д≥йшов висновку, що типовий злочинець маЇ атав≥стичн≥ або дегенеративн≥ анатом≥чн≥ ознаки: скошене чоло, подовжен≥ мочки вух, надм≥рну або притуплену чутлив≥сть до болю, надм≥рну волохат≥сть або облис≥нн¤, висунуту нижню щелепу. Ћомброзо вважав, що "крим≥нальний тип" - результат деградац≥њ людини на ранн≥х стад≥¤х еволюц≥њ. ¬≥н розробив класиф≥кац≥ю злочинц≥в: а) природн≥ злочинц≥; б) душевнохвор≥ злочинц≥; в) випадков≥ злочинц≥. ” боротьб≥ з≥ злочинн≥стю пропонував своЇчасно ви¤вл¤ти вс≥х "уроджених" злочинц≥в (за допомогою розроблених ним таблиць) до того, ¤к вони ско¤ть злочин; л≥кувати тих, хто п≥ддаЇтьс¤ цьому, а також дов≥чно ув'¤знювати або ф≥зично знищувати тих, хто не п≥ддаЇтьс¤ л≥куванню. ѕопри помилков≥сть багатьох погл¤д≥в, „.Ћомброзо вважають засновником крим≥нал≥стичноњ ≥дентиф≥кац≥њ. —аме в≥н першим розробив методику вивченн¤ самого злочинц¤. ѕрихильники цього напр¤му висловлювали м≥ркуванн¤, що певна будова т≥ла св≥дчить про певн≥ ¤кост≥, вважаючи найб≥льш схильними до злочин≥в мезо-морф≥в (ос≥б, чиЇ т≥ло над≥лене силою та струнк≥стю, ¤к≥ ви¤вл¤ють схильн≥сть до занепокоЇнн¤, активн≥ та не дуже вразлив≥). ѕсихолог≥чний напр¤м …ого представники причину протиправноњ повед≥нки вбачають у псих≥чному стан≥ особистост≥. ¬ основ≥ цього п≥дходу психоанал≥тична теор≥¤ 3. ‘рейда, ¤кий припускав, що б≥олог≥чно зумовлений ≥нтенсивний пот¤г та породжен≥ ним мотивац≥йн≥ конфл≥кти особистост≥ Ї першопричиною д≥й людини. ÷¤ теор≥¤ була розвинута у прац¤х . ’орн≥, ≈. ‘ромма, ¤к≥ вивчали найтипов≥ш≥ деформац≥њ характеру та њх форми. Ќа думку останнього, найб≥льш т¤жк≥ злочини спричинен≥ психозами, а менш т¤жк≥ - неврозами. «агалом, приб≥чники психолог≥чного напр¤му стверджують, що протиправна повед≥нка залежить в≥д псих≥чних або психоф≥зичних аномал≥й, а соц≥альний аспект повед≥нки Ї вторинним стосовно псих≥чних процес≥в. —оц≥олог≥чний напр¤м «ор≥Їнтований на пошуки причин протиправноњ повед≥нки у соц≥альн≥й реальност≥. ¬перше детально розгл¤даЇтьс¤ у прац¤х бельг≥йсько-французького соц≥олога јдольфа етлЇ. јнал≥зуючи законом≥рност≥ виникненн¤ та поширенн¤ злочинност≥, в≥н встановив, що на цей процес впливають стать, в≥к, профес≥¤, р≥вень осв≥ти, пора року, ц≥ни на хл≥б та ≥н. Ќа його думку, ус≥ злочини породжуЇ сусп≥льство, оск≥льки в ньому зосереджуютьс¤ умови њх розвитку. «г≥дно з соц≥олог≥чним п≥дходом протиправну повед≥нку зумовлюють так≥ соц≥альн≥ чинники: - неоднор≥дн≥сть ≥ м≥нлив≥сть нормативно-ц≥нн≥сноњ системи сусп≥льства (теор≥¤ аном≥њ ≈. ƒюркгейма, теор≥¤ субкультур, теор≥¤ контролю тощо); - соц≥альна нер≥вн≥сть та стратиф≥кац≥¤ сусп≥льства, (теор≥¤ аном≥њ –. ћертона, теор≥¤ конфл≥кту соц≥альних груп, теор≥¤ конфл≥кту влади); - стигматизац≥¤, тобто результат соц≥альноњ оц≥нки д≥њ, ¤ку сусп≥льство визначаЇ ¤к протиправну (теор≥њ ‘.“анненбаума, вторинноњ дев≥ац≥њ ≈.Ћемерта, дев≥антноњ кар'Їри √.Ѕеккера, соц≥альноњ ≥дентичност≥ ≈.√оффмана); - соц≥альна дезорган≥зац≥¤ ≥ дестаб≥л≥зац≥¤ сусп≥льства (теор≥¤ соц≥альноњ дезорган≥зац≥њ, теор≥¤ дестаб≥л≥зац≥њ ¬.–еклесса, ≈.Ѕерджесса). ќтже, злочинн≥сть спричин¤ють ¤к внутр≥шн≥ (обмежен≥сть потреб та ≥нтерес≥в, викривленн¤ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, специф≥чний спос≥б житт¤, антисоц≥альн≥сть засоб≥в задоволенн¤ потреб та ≥нтерес≥в, психолог≥чн≥ деформац≥њ особистост≥), так ≥ зовн≥шн≥ чинники (пол≥тико-правова ситуац≥¤ у крањн≥ ≥ деформац≥¤ нормативноњ системи та соц≥альних ≥нститут≥в, низький р≥вень правовоњ культури у сусп≥льств≥, вплив оточенн¤, соц≥ально-економ≥чне становище у крањн≥, вплив засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ тощо). ” пер≥од криз, соц≥ально-економ≥чного занепаду, сусп≥льних трансформац≥й значно зростаЇ злочинн≥сть, розширюЇтьс¤, омолоджуЇтьс¤ њњ соц≥альна база, в≥дбуваютьс¤ зм≥ни в њњ структур≥. ƒо об'Їктивних чинник≥в, ¤к≥ обумовлюють це ¤вище, належить системна криза вс≥х сфер життЇд≥¤льност≥, пов'¤зан≥ з нею зниженн¤ життЇвого р≥вн¤ населенн¤, безроб≥тт¤, зростанн¤ т≥ньового сектора економ≥ки, майнове розшаруванн¤ населенн¤, ослабленн¤ авторитету влади та ефективност≥ державного управл≥нн¤, байдуж≥сть значноњ частини населенн¤ до правопор¤дку. —оц≥олог≥ю права завжди ц≥кавила особист≥сть правопорушника. ќдн≥ вчен≥ стверджують, що за своЇю сутн≥стю вона Ї антисоц≥альною. ≤нш≥ висловлюють сумн≥в, що вс≥х, хто скоњв злочин, можна охарактеризувати назагал, сконструювавши ун≥версальне пон¤тт¤ "особист≥сть злочинц¤", оск≥льки злочини, скоЇн≥ через необережн≥сть, необачн≥сть не мають у своњй основ≥ антисоц≥ального спр¤муванн¤ людини. Ќа ц≥й п≥дстав≥ класиф≥ковано три основн≥ типи злочинц≥в: "посл≥довно крим≥ногенний", "вин¤тково крим≥ногенний" ≥ "ситуативний". ќсобливе м≥сце у соц≥олог≥њ права пос≥дають питанн¤ дел≥нквентноњ (злочинноњ) субкультури, зумовленоњ визнанн¤м злочинних норм та ц≥нностей правильними, морально виправданими. “ака субкультура протистоњть загальним соц≥альним нормам, нетерпима до будь-¤ких обмежень (кр≥м неформальних у сам≥й груп≥), Ї позаутил≥тарною (часто правопорушенн¤ скоюютьс¤ дл¤ демонструванн¤ "хороброст≥"). њњ характеризують лют≥сть, безпричинна ворож≥сть до оточуючих, презирство до дорослих та однол≥тк≥в, ¤к≥ не належать до групи. ≤ншими словами, дел≥нквентна субкультура ви¤вл¤Ї себе ¤к антикультура. « ≥ншоњ точки зору дел≥нквентна субкультура не так вже й в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д загальновизнаноњ. „асто правопорушник усв≥домлюЇ вимоги загальних соц≥альних норм, але може њх не дотримуватис¤ ≥ не вважати своњ д≥њ порушенн¤м. ќсоблив≥сть повед≥нки злочинц¤ пол¤гаЇ в тому, що в≥н, погоджуючись з ≥снуючим соц≥альним пор¤дком ≥ в≥дчуваючи провини за своњ д≥њ, все ж таки порушуЇ правов≥ норми. “обто у дел≥нквентн≥й субкультур≥ загальновизнан≥ норми сусп≥льства не Ї перевернутими, а лише розширюютьс¤. —оц≥олог≥¤ права визначаЇ так≥ елементи дел≥нквентноњ субкультури: - гедон≥зм, що ви¤вл¤Їтьс¤ у прагненн≥ волод≥ти матер≥альними благами, не докладаючи власних зусиль; - ц≥нн≥сть свободи, ¤ка нер≥дко тлумачитьс¤ ¤к анарх≥¤; дел≥нквентна субкультура базуЇтьс¤ на фундамент≥ ц≥нност≥ особистоњ г≥дност≥ та чест≥; - ч≥тка ≥Їрарх≥¤, що особливо пом≥тна у профес≥йному ¤др≥ та тюремних сп≥льнотах; њх норми передбачають обмежене сп≥лкуванн¤ ≥з представниками державних орган≥в та нижчого р≥вн¤ злочинноњ ≥Їрарх≥њ; внутр≥шню згуртован≥сть групи виражаЇ звичай "общаку" - суми грошей, в ¤ку кожен вносить свою частину ≥ ¤ка призначена дл¤ загальних потреб; насилл¤, звичай помсти, допомоги засудженим та њх родичам; - система крим≥нальноњ ≥нформац≥њ (особливо у м≥сц¤х ув'¤зненн¤); - санкц≥њ, що п≥дтримують пор¤док та дисципл≥ну в груп≥ (ф≥зичн≥, матер≥альн≥); - мова, позначена у науков≥й л≥тератур≥ терм≥ном "арго". ¬иникла дуже давно, спочатку призначалась дл¤ кодуванн¤ ≥нформац≥њ за допомогою сл≥в-символ≥в. —учасний крим≥нальний жаргон м≥стить понад 10 тис. сл≥в ≥ вираз≥в. —в≥й профес≥йний жаргон Ї у злод≥њв, у шулер≥в, у продавц≥в наркотик≥в тощо. "јрго" маЇ рег≥ональн≥ д≥алекти. ќсобливу роль у мов≥ злочинних угруповань пос≥даЇ табуйована (заборонена) лексика, татуюванн¤ та клички, п≥сн≥ та приказки. ƒел≥нквентна субкультура м≥стить багато архањчних елемент≥в, базуЇтьс¤ на них ≥ повн≥стю в≥дпов≥даЇ пон¤ттю антикультури. –≥зноман≥тн≥сть форм сучасноњ злочинност≥ даЇ п≥дстави стверджувати про на¤вн≥сть "субкультур у субкультур≥", що становить ≥нтерес ¤к дл¤ соц≥олог≥в, так ≥ дл¤ представник≥в ≥нших галузей знань. «апитанн¤. «авданн¤ 1.ѕроанал≥зуйте специф≥ку соц≥олог≥чного п≥дходу до анал≥зу со-ц≥оправових ¤вищ. 2.ќхарактеризуйте етапи розвитку св≥товоњ та в≥тчизн¤ноњ соц≥олог≥њ права. 3.” чому пол¤гають особливост≥ механ≥зму соц≥альноњ д≥њ права? ¬изначте форми соц≥альноњ д≥њ права та охарактеризуйте њх. 4.як правова соц≥ал≥зац≥¤ впливаЇ на правову культуру ≥ндив≥да? 5.” чому пол¤гаЇ сутн≥сть соц≥альноњ природи правом≥рноњ та протиправноњ повед≥нки? яке њх значенн¤ дл¤ розвитку сусп≥льства? 6.¬изначте головн≥ елементи дел≥нквентноњ субкультури, охарактеризуйте њњ поширенн¤ в сусп≥льств≥. “еми реферат≥в 1.¬заЇмозв'¤зок соц≥олог≥њ права з ≥ншими сусп≥льствознавчими науками. 2.ѕравове вихованн¤ та самовихованн¤ у процес≥ правовоњ соц≥ал≥зац≥њ особистост≥. 3.ќсобист≥сть злочинц¤ та специф≥ка його соц≥олог≥чного досл≥дженн¤. 4.ƒел≥нквентна субкультура та проблема њњ поширеност≥ в сучасному сусп≥льств≥. Ќауковий статус, об"Їкт ≥ предмет соц≥олог≥њ пол≥тики —фера пол≥тики Ї найважлив≥шим структурним елементом сусп≥льного житт¤, одним з головних регул¤тор≥в соц≥альних в≥дносин, що пронизуЇ все сусп≥льство. ѕол≥тичн≥ аспекти присутн≥ практично у вс≥х видах д≥¤льност≥ людей. ” науков≥й лексиц≥ пост≥йно використовуютьс¤ так≥ пон¤тт¤, ¤к "економ≥чна пол≥тика", "соц≥альна пол≥тика", "нац≥ональна пол≥тика", "м≥жнародна пол≥тика", "культурна пол≥тика" та ≥н. —лово "пол≥тика" в≥дображаЇ ≥дењ, ц≥леспр¤мован≥ д≥њ певних структур, в≥дпов≥дальних за зд≥йсненн¤ комплексу скоординованих заход≥в. —аме в такому сенс≥ вживаЇтьс¤ воно у словосполученн¤х "аграрна пол≥тика", "м≥стобуд≥вна пол≥тика", "науково-техн≥чна пол≥тика". јсоц≥юЇтьс¤ воно ≥ з пон¤тт¤м "≥деолог≥¤", ¤ка безпосередньо пов'¤зана з≥ зд≥йсненн¤м акц≥й, наприклад, у сфер≥ демограф≥њ, вихованн¤, д≥¤льност≥ конкретного засобу масовоњ ≥нформац≥њ тощо. ѕол≥тика - галузь в≥дносин м≥ж соц≥альними суб'Їктами (класами, соц≥альними групами, пол≥тичними парт≥¤ми, окремими особами, нац≥ональними сп≥льнотами, державами) щодо зд≥йсненн¤ (використанн¤, розпод≥лу, завоюванн¤) пол≥тичноњ влади. ¬лада Ї нев≥д'Їмним орган≥зуючим елементом цив≥л≥зац≥њ. –≥зноман≥тн≥сть вид≥в ≥ форм пол≥тики можна зобразити схематично (—хема 19). ѕол≥тика ¤к об'Їкт наукового анал≥зу маЇ багато вим≥р≥в ≥ площин, привертаЇ увагу представник≥в ус≥х сусп≥льних наук, що розгл¤дають пол≥тичн≥ об'Їкти ≥ феномени п≥д р≥зними кутами зору. ‘≥лософ≥¤ вивчаЇ пол≥тику ¤к феномен св≥тового розвитку ≥ компонент людськоњ цив≥л≥зац≥њ. ёриспруденц≥¤ досл≥джуЇ "стикову" взаЇмод≥ю правових ≥ державних норм та ≥нститут≥в. ≤стор≥ю ц≥кавл¤ть факти щодо розвитку пол≥тичних ≥нститут≥в та ≥дей. ѕсихолог≥¤ звертаЇтьс¤ до психолог≥чних механ≥зм≥в та стереотип≥в пол≥тичноњ повед≥нки людей. ѕол≥толог≥¤ досл≥джуЇ структуру пол≥тичних орган≥в та ≥нститут≥в, њх взаЇмов≥дносини (наприклад, законодавчоњ та виконавчоњ г≥лок влади),
розстановку пол≥тичних сил в сусп≥льств≥ тощо. ѕол≥тична сфера привертаЇ увагу ≥ соц≥олог≥њ, будучи об'Їктом анал≥зу соц≥олог≥њ пол≥тики (пол≥тичноњ соц≥олог≥њ). —оц≥олог≥¤ пол≥тики - галузь соц≥олог≥чного знанн¤, ¤ка вивчаЇ соц≥альн≥ механ≥зми влади та њх вплив у сусп≥льств≥, законом≥рност≥ впливу соц≥альних сп≥льнот, ≥нститут≥в на пол≥тичний пор¤док, соц≥альн≥ засади пол≥тичних та державних ≥нститут≥в, стан, тенденц≥њ, напр¤ми функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ св≥домост≥, пол≥тичноњ повед≥нки в соц≥альному середовищ≥. ѕредмет соц≥олог≥њ пол≥тики охоплюЇ соц≥альн≥ аспекти функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ сфери - ≥нституц≥ал≥зац≥ю, соц≥ал≥зац≥ю, ≥нструментал≥зац≥ю пол≥тичних форм (держави, влади, демократ≥њ, консенсусу) в контекст≥ соц≥ального середовища, а також пол≥тичну св≥дом≥сть ≥ пол≥тичну повед≥нку людей, в≥дображених у д≥¤льност≥ державних ≥ сусп≥льних ≥нститут≥в, орган≥зац≥й та в механ≥змах њх впливу на процес функц≥онуванн¤ влади. —пециф≥ка соц≥олог≥њ пол≥тики, на в≥дм≥ну в≥д ф≥лософ≥њ, юриспруденц≥њ, пол≥толог≥њ та ≥нших наук, що вивчають сферу пол≥тики, ви¤вл¤Їтьс¤ в досл≥дженн≥ њњ ≥з соц≥олог≥чних засад (≥з залученн¤м власного потенц≥алу та ≥нструментар≥ю - концепц≥й, теор≥й, метод≥в). ѓњ проблематика - це передус≥м в≥дносини м≥ж пол≥тикою та сусп≥льством; соц≥альними ≥ пол≥тичними ≥нститутами; соц≥альною ≥ пол≥тичною повед≥нкою р≥зних соц≥альних груп: представлен≥сть ≥нтерес≥в, потреб соц≥альних груп у пол≥тиц≥ державноњ влади, њх ставленн¤ до нењ, ¤ке ви¤вл¤Їтьс¤ у сусп≥льн≥й думц≥ (судженн¤х, оц≥нках) та в залученн≥ людей до д≥¤льност≥ сусп≥льно-пол≥тичних орган≥зац≥й, процес≥в тощо. ¬≥дпов≥дно соц≥олог≥¤ пол≥тики досл≥джуЇ виникненн¤ пол≥тичного феномену всередин≥, соц≥ального контексту. “обто ¤кщо соц≥олог≥¤ досл≥джуЇ людину в соц≥альному середовищ≥, то соц≥олог≥¤ пол≥тики анал≥зуЇ пол≥тичне житт¤ з точки зору людини ¤к суб'Їкта сусп≥льства. Ѕудучи елементом (компонентом) соц≥альноњ групи чи етн≥чноњ сп≥льноти, особист≥сть водночас Ї самост≥йним феноменом, ¤кий, залежно в≥д конкретних обставин, "включаЇтьс¤" в пол≥тичну д≥¤льн≥сть, уособлюЇ певний ступ≥нь ут≥ленн¤ пол≥тичноњ вол≥ сусп≥льства. Ќеобх≥дн≥сть такого п≥дходу зумовлена тим, що кожна людина в сучасному сусп≥льств≥ Ї суб'Їктом пол≥тичних в≥дносин. ”суненн¤ людей в≥д участ≥ в пол≥тичному житт≥ може мати серйозн≥ негативн≥ насл≥дки. —проби ≥золювати людей в≥д пол≥тики н≥ до чого доброго не призводили. ѕол≥тика давно вже стала долею б≥льшост≥, ≥ ц¤ тенденц≥¤ пост≥йно посилюЇтьс¤. ”св≥домленн¤ та реал≥зац≥¤ людьми пол≥тичних прав ≥ свобод створили основу дл¤ њх участ≥ в удосконаленн≥ пол≥тичних в≥дносин. «р≥с вплив особистост≥ завд¤ки њњ д≥¤льност≥ в пол≥тичних ≥нститутах та орган≥зац≥¤х. Ќа сучасному етап≥ розвитку людства пол≥тичне житт¤ все б≥льше характеризуЇтьс¤ актив≥зац≥Їю масових сусп≥льних рух≥в. Ћюди р≥зноњ пол≥тичноњ ор≥Їнтац≥њ протестують проти м≥л≥таризац≥њ, пол≥тики агрес≥њ та в≥йни, расовоњ та нац≥ональноњ дискрим≥нац≥њ, обмеженн¤ прав ж≥нок, корупц≥њ, хижацького використанн¤ природних ресурс≥в ≥ довк≥лл¤. ѕол≥тичн≥ л≥дери змушен≥ зважати на позиц≥њ масових сусп≥льних рух≥в, ¤к≥ нер≥дко висувають певн≥ пол≥тичн≥ вимоги (рух зелених). Ќеаби¤кими Ї можливост≥ впливу людей на р≥зноман≥тн≥ пол≥тичн≥ процеси в умовах функц≥онуванн¤1 м≥сцевого самовр¤дуванн¤. —аме на цьому р≥вн≥ найефективн≥шими Ї узгодженн¤ ≥нтерес≥в, установок ≥ настроњв людей та орган≥в влади. јдже б≥льш≥сть ≥з них байдужа до того, що в≥дбуваЇтьс¤ на вершинах влади, ви¤вл¤ючи водночас неаби¤кий ≥нтерес до того, що в≥дбуваЇтьс¤ навколо них. ”чен≥ простежили законом≥рн≥сть: доки на м≥сцевому р≥вн≥ не утвердитьс¤ реальна участь людей у вир≥шенн≥ актуальних питань житт¤, доти марними будуть њх намаганн¤ вплинути на це на високих р≥вн¤х влади. ≤стор≥¤ становленн¤ та сучасн≥ досл≥дницьк≥ перспективи соц≥олог≥њ пол≥тики ≤стор≥ю становленн¤ соц≥олог≥њ пол≥тики под≥л¤ють на три пер≥оди: перед≥стор≥¤ соц≥олог≥њ пол≥тики (до середини XIX ст.), класичний етап розвитку соц≥олог≥њ пол≥тики (друга половина XIX ст. - 20-т≥ роки XX ст.), сучасний етап. ѕо¤ва соц≥олог≥њ пол≥тики ¤к самост≥йноњ галуз≥ знанн¤ пов'¤зана з д≥¤льн≥стю н≥мецького соц≥олога ћ.¬ебера, ¤кий одним з перших зд≥йснив соц≥альний анал≥з влади, владних в≥дносин, дав класиф≥кац≥ю тип≥в держави в сусп≥льств≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д .ћаркса, в≥н визнавав пр≥оритетною не економ≥ку, а владу, вважаючи њњ основним чинником, що створюЇ групу. « того часу проблеми пол≥тики загалом ≥ соц≥олог≥њ пол≥тики досл≥джували на р≥зних р≥вн¤х теоретичного знанн¤ ≥ п≥д р≥зними кутами зору багато вчених: проблему ел≥т - ≥тал≥йськ≥ соц≥ологи ≥ пол≥текономи ¬.ѕарето, √.ћоска, пол≥тичних парт≥й - н≥мецький соц≥олог ≥ пол≥толог –.ћ≥хельс, груп тиску ≥ лоб≥зму - ј.Ѕентл≥, ƒ.“румен, пропаганди ≥ масових комун≥кац≥й - американський пол≥толог √.Ћассвелл. ѕредметом соц≥олог≥њ пол≥тики стали проблеми конфл≥кт≥в ≥ зм≥н бюрократ≥њ, громадських орган≥зац≥й ≥ рух≥в, входженн¤ громад¤н у пол≥тичне житт¤, а також пол≥тична культура ≥ пол≥тичне л≥дерство. ” становленн¤ пол≥тичних наук значний внесок зробили американськ≥ вчен≥ ј.√оулман, —.Ћ≥псет, “.ѕарсонс. “ак, —.Ћ≥псет зосередив увагу на анал≥з≥ соц≥альних умов розвитку демократ≥њ. Ѕагато досл≥джень (–.ћертон, –.Ѕлан та ≥н.) стосуютьс¤ проблем бюрократ≥њ. „имало праць (ѕ.Ћазерсфельд, –.–осс≥) присв¤чено виборчим кампан≥¤м, проблемам вибор≥в. «начний ≥нтерес становл¤ть прац≥ –.ћ≥ллса, ¬.–остоу, ƒ.Ћернера та ≥н. —учасн≥ украњнськ≥ соц≥ологи (™.√оловаха, —.ћакЇЇв, ¬.“анчер, ќ.якуба та ≥н.) зосередили св≥й погл¤д на владних в≥дносинах, особливост¤х суб'Їкт≥в влади, проблемах сп≥вучаст≥ людей у пол≥тичному ≥ правовому житт≥. Ѕагато уваги прид≥л¤ють вони вивченню природи, рол≥ держави, напр¤м≥в д≥¤льност≥ формальних ≥ неформальних ≥нститут≥в, що претендують на участь у прийн¤тт≥ пол≥тичних р≥шень. ”с≥ ц≥ досл≥дженн¤ завжди виход¤ть на проблеми влади, владних в≥дносин, њх розвитку, функц≥онуванн¤ в сусп≥льств≥, завд¤ки чому було сформовано проблемне поле соц≥олог≥њ пол≥тики, основними елементами ¤кого Ї: 1.јнал≥з пол≥тичного процесу та його матер≥альноњ основи. …детьс¤ про взаЇмод≥ю пол≥тичних ≥ непол≥тичних ≥нститут≥в, њх в≥дносини м≥ж собою, а також про норми, погл¤ди, св≥тогл¤д. ќсновним компонентом системи пол≥тичноњ взаЇмод≥њ Ї держава, њњ ≥нститути, що забезпечують пол≥тичний пор¤док у сусп≥льств≥ та його ц≥л≥сн≥сть. —оц≥альна диференц≥ац≥¤ системи допускаЇ на¤вн≥сть у н≥й пол≥тичних. ѓх сукупн≥сть становить пол≥тичну систему сусп≥льства, функц≥онуванн¤ ¤коњ забезпечуЇ реал≥зац≥ю владних повноважень, гарантуЇ керован≥сть ус≥ма сусп≥льними справами. √оловним чинником при цьому Ї держава, у правових компетенц≥¤х ¤коњ сконцентрован≥ вс≥ важел≥ пол≥тичноњ влади. 2.—оц≥олог≥чний анал≥з механ≥зму влади, њњ типолог≥¤, функц≥онуванн¤; участь ≥ндив≥д≥в у зд≥йсненн≥ владних функц≥й. —оц≥олог≥чна ≥нтерпретац≥¤ ц≥Їњ проблеми пол¤гаЇ не т≥льки в з'¤суванн≥, в≥дображенн≥ й представленн≥ ≥нтерес≥в окремих соц≥альних груп (≥нтел≥генц≥њ, молод≥, пенс≥онер≥в, роб≥тник≥в, п≥дприЇмц≥в) у владних структурах, а й у њх здатност≥ конструювати соц≥альн≥ в≥дносини м≥ж людьми, ¤к≥ спри¤ли б соц≥альн≥й злагод≥. ≤нтерес соц≥олог≥в зумовлений не ст≥льки концепц≥Їю влади, ск≥льки базовими параметрами, на ¤ких ірунтуЇтьс¤ розпод≥л владних повноважень та умови соц≥альноњ п≥дтримки влади (поЇднанн¤ особистоњ свободи та соц≥альноњ захищеност≥ громад¤н, засади соц≥альноњ моб≥льност≥, ступ≥нь ≥нформац≥йноњ прозорост≥ сусп≥льства). ¬≥дпов≥дно постаЇ ≥ нове обірунтуванн¤ концепц≥њ влади на противагу "вольов≥й" та класов≥й концепц≥¤м, ¤к≥ розгл¤дають владу у вебер≥вському розум≥нн≥ - ¤к намаганн¤ нав'¤зати волю одного соц≥ального суб'Їкта всупереч опору ≥ншого. ѕодоланн¤ такого одном≥рного п≥дходу до влади (у значенн≥ насилл¤, володарюванн¤) передбачаЇ тлумаченн¤ њњ ¤к регул¤тора соц≥альних в≥дносин, засобу впор¤дкуванн¤ соц≥альноњ взаЇмод≥њ. онцепц≥¤ влади Ї не т≥льки засобом орган≥зац≥њ д≥¤льност≥ пол≥тик≥в, а й засобом рац≥онал≥зац≥њ д≥йсност≥. 3. ѕол≥тична стратиф≥кац≥¤ (у контекст≥ в≥дносин держави ≥ сусп≥льства). ѕо¤снити пол≥тичний пор¤док, описати пол≥тичн≥ реал≥њ сусп≥льства можливо лише на п≥дстав≥ вивченн¤ взаЇмод≥њ соц≥альних груп ≥ державних ≥нститут≥в, механ≥зм≥в соц≥альноњ моб≥льност≥ й динам≥ки соц≥альних статус≥в, розпод≥лу ресурс≥в та зон впливу. Ќаприклад, зг≥дно з концепц≥Їю соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ ѕ.—орок≥на, сукупн≥сть соц≥альних статус≥в ≥ндив≥д≥в та соц≥альних груп, що складають сусп≥льство, створюЇ певний тривим≥рний соц≥альний прост≥р, ¤кий маЇ економ≥чний, профес≥йний та пол≥тичний ви¤ви. « точки зору пол≥тичноњ стратиф≥кац≥њ важливими Ї параметри, ¤к≥ впливають на ставленн¤ до влади. ƒл¤ р≥зних тип≥в сусп≥льств ц≥ параметри (за ¤кими одн≥ соц≥альн≥ групи над≥л¤ютьс¤ б≥льшим обс¤гом впливу ≥ контролю, н≥ж ≥нш≥) можуть бути р≥зноман≥тними, залежно в≥д р≥вн¤ розвитку демократичних ≥нститут≥в у сусп≥льств≥, ступен¤ рел≥г≥йност≥ населенн¤, його нац≥онально-етн≥чноњ структури, дом≥нуючих тенденц≥й у пол≥тичному житт≥. ƒо ун≥версального набору таких пол≥тичних параметр≥в належать: 1.–анги державноњ ≥Їрарх≥њ. ¬изначаютьс¤ вони ступенем впливу на прийн¤тт¤ пол≥тичних р≥шень, к≥льк≥стю людей, на ¤ких поширюЇтьс¤ обов'¤зков≥сть прийн¤тих р≥шень. Ќаприклад, статус р¤дового виборц¤ передбачаЇ опосередкований вплив на пол≥тичн≥ процеси, на в≥дм≥ну в≥д статусу глави держави. —тратификац≥йна позиц≥¤ ос≥б, ¤к≥ перебувають на державн≥й служб≥, визначаЇтьс¤ посадою. 2.ѕарт≥йна належн≥сть. ÷ей параметр в основному залежить в≥д ≥деолог≥чноњ атмосфери в сусп≥льств≥. Ќаприклад, за багатопарт≥йност≥ пол≥тичний статус ≥ндив≥да, соц≥альноњ групи залежить в≥д здатност≥ парт≥њ реально впливати на пол≥тичне житт¤ крањни. ” пол≥тично нестаб≥льному сусп≥льств≥ ранжуванн¤ пол≥тичних парт≥й та орган≥зац≥й доводитьс¤ пост≥йно коригувати (на п≥дстав≥ рейтинг≥в, експертних досл≥джень) в≥дпов≥дно до розвитку пол≥тичноњ кон'юнктури. 3.–анг парт≥йноњ ≥Їрарх≥њ. ¬казуЇ на р≥вень престижу ≥ндив≥да у межах пол≥тичноњ парт≥њ, до ¤коњ в≥н належить. ¬≥дпов≥дно вид≥л¤ють парт≥йну ел≥ту, функц≥онер≥в середньоњ ланки, р¤дових член≥в. ѕараметром пол≥тичноњ стратиф≥кац≥њ сусп≥льства можуть бути переконанн¤ та ор≥Їнтац≥њ населенн¤ щодо того, ¤кий з тип≥в соц≥ального устрою справедлив≥ший за критер≥Їм розпод≥лу ц≥нностей та благ. Ќер≥дко це ви¤вл¤Їтьс¤ в емп≥ричних показниках - рейтингах дов≥ри до р≥зних пол≥тичних парт≥й та ≥нституц≥й, до певних пол≥тичних ор≥Їнтац≥й. Ќа п≥дстав≥ названих параметр≥в та њх комб≥нац≥й виникають р≥зноман≥тн≥ пол≥тичн≥ ≥Їрарх≥њ. јнал≥з пол≥тичноњ стратиф≥кац≥њ т≥сно пов'¤заний з досл≥дженн¤м бюрократ≥њ, пол≥тичних ел≥т ≥ л≥дер≥в. —оц≥олог≥¤ анал≥зуЇ механ≥зми рекрутуванн¤ (циркул¤ц≥ю, в≥дтворенн¤) пол≥тичноњ ел≥ти, њњ склад, суб-культуру, канали моб≥льност≥ та роль у п≥дготовц≥, прийн¤тт≥ та реал≥зац≥њ пол≥тичних р≥шень. 4.ѕол≥тична повед≥нка. —оц≥олог≥¤ пол≥тики вивчаЇ вс≥ види пол≥тичноњ повед≥нки людей, спр¤мовуючи св≥й пошук дек≥лькома напр¤мами: а)досл≥дженн¤ р≥вн¤ активност≥ людей у конкретному соц≥альному середовищ≥ п≥д час певних пол≥тичних акц≥й та под≥й, наприклад, виборчоњ кампан≥њ. –≥вень пол≥тичноњ активност≥ буваЇ р≥зноман≥тним - в≥д повноњ пасивност≥, байдужост≥ до високо за≥нтересованоњ участ≥ в пол≥тичн≥й д≥¤льност≥. …ого динам≥ку (зростанн¤, зниженн¤) вивчають, використовуючи репрезентативн≥ опитуванн¤, спостереженн¤. ÷е спри¤Ї рац≥ональн≥шому прогнозуванню подальшого розвитку пол≥тичних процес≥в; б)досл≥дженн¤ спр¤мованост≥ пол≥тичноњ активност≥ та пол≥тичних ор≥Їнтац≥й населенн¤, симпат≥й респондент≥в до пол≥тичних сил, програм, ≥дей. –езультати цих досл≥джень Ї досить авторитетною п≥дставою дл¤ об'Їктивних висновк≥в щодо прихильник≥в ≥ противник≥в пол≥тичних курс≥в, акц≥й у сусп≥льств≥ та в межах р≥зних соц≥альних груп; в)з'¤суванн¤ причин ≥ чинник≥в, що формують певний тип пол≥тичноњ повед≥нки. 5.—оц≥олог≥¤ пол≥тичноњ св≥домост≥ й пол≥тичноњ культури. ÷е найпоширен≥ший тип соц≥олог≥чних досл≥джень, ¤кий висв≥тлюЇ ставленн¤ р≥зних соц≥альних верств до об'Їкт≥в пол≥тики. ¬≥домо, що пол≥тична св≥дом≥сть ви¤вл¤Їтьс¤ в оч≥куванн¤х, у¤вленн¤х, ор≥Їнтац≥¤х, установках, оц≥нках, самооц≥нках, зумовлених пол≥тичною реальн≥стю. “ому головне завданн¤ п≥д час њњ досл≥дженн¤ - з'¤сувати константи пол≥тичноњ св≥домост≥ (ст≥йк≥ пол≥тичн≥ ор≥Їнтац≥њ та ц≥нност≥). Ќаприклад, у пол≥тичн≥й св≥домост≥ населенн¤ ”крањни в останнЇ дес¤тил≥тт¤ дом≥нуЇ розрив м≥ж оф≥ц≥йними ц≥нност¤ми ≥ ц≥нност¤ми р¤дових громад¤н. ѕол≥тична св≥дом≥сть Ї об'Їктивним ви¤вом пол≥тичноњ культури населенн¤, в основ≥ ¤коњ - громад¤нськ≥сть, соц≥альна в≥дпов≥дальн≥сть, ангажован≥сть людини у пол≥тичному процес≥, що ≥ визначаЇ в≥дпов≥дний тип соц≥альноњ повед≥нки. ¬ивченн¤ соц≥олог≥чними методами готовност≥ людей до певних форм пол≥тичноњ д≥¤льност≥ Ї важливим засобом передбаченн¤ пол≥тичних процес≥в ≥ под≥й. ќтже, соц≥олог≥¤ пол≥тики охоплюЇ розгл¤д ¤к теоретичних проблем, що вимагають глибокого наукового анал≥зу, так ≥ практичних, дл¤ вир≥шенн¤ ¤ких необх≥дн≥ емп≥ричн≥ досл≥дженн¤. ќдним з нових њњ напр¤м≥в Ї вивченн¤ вибор≥в, електоральноњ повед≥нки ≥ пол≥тичноњ участ≥. ≈лекторальн≥ досл≥дженн¤ в соц≥олог≥њ пол≥тики ≈лекторальна (лат. elector - виборець) соц≥олог≥¤ (соц≥олог≥¤ електорату) Ї одн≥Їю з найдинам≥чн≥ших галузей в структур≥ соц≥олог≥њ пол≥тики.
Ѕезпосередн≥м њњ завданн¤м Ї досл≥дженн¤ мотивац≥њ повед≥нки виборц≥в п≥д час голосуванн¤, р≥зноман≥тних чинник≥в, ¤к≥ впливають на њх електоральн≥ симпат≥њ та антипат≥њ. ¬она в≥дкриваЇ неаби¤к≥ можливост≥ щодо прогнозуванн¤, формуванн¤, управл≥нн¤ настро¤ми та уподобанн¤ми виборц≥в, виробленн¤ та використанн¤ в≥дпов≥дних технолог≥й. ѕредмет електоральноњ соц≥ологи - електоральна повед≥нка виборц≥в, ¤к≥ делегують своњ законодавч≥ права обмежен≥й к≥лькост≥ своњх представник≥в. ќб'Їкт - процес обранн¤ представник≥в законодавчоњ влади у демократичних сусп≥льствах (ірунтуЇтьс¤ на в≥льному ви¤в≥ пол≥тичноњ св≥домост≥ вс≥х громад¤н та на систем≥ пр¤мих вибор≥в у законодавч≥ органи влади). ≈лекторальн≥ досл≥дженн¤ можлив≥ лише за певноњ орган≥зац≥њ пол≥тичноњ влади (реального ≥снуванн¤ демократичного сусп≥льства), коли маЇ сенс постановка питанн¤ про виборчу активн≥сть його громад¤н та особливост≥ њњ ви¤в≥в. “ак, монарх≥чн≥, самодержавн≥ режими майже не передбачають пол≥тичноњ системи, заснованоњ на прийн¤тт≥ пол≥тичних р≥шень через пол≥тичн≥ парт≥њ за участю виборц≥в. “отал≥тарн≥ та авторитарн≥ режими, нав≥ть маючи ознаки формальноњ демократ≥њ (крањни колишнього соц≥ал≥стичного блоку), неспроможн≥ забезпечити в≥льний ви¤в електоральноњ активност≥ громад¤н. ≈лекторальн≥ опитуванн¤, ¤к ≥ вивченн¤ виборчоњ повед≥нки р≥зних сусп≥льних груп та верств, з'¤вилис¤ пор≥вн¤но недавно. јматорськ≥ спроби прогнозуванн¤ виборчих результат≥в на основ≥ опитуванн¤ перес≥чних громад¤н щодо њх пол≥тичних уподобань були започаткован≥ у крањнах ≥з традиц≥йно демократичним пол≥тичним устроЇм (—≤Ћј) у перш≥ дес¤тир≥чч¤ XX ст. ѕредставницьке прогнозуванн¤ результат≥в пол≥тичних вибор≥в, використанн¤ профес≥йних методик ≥ технолог≥й в електоральних досл≥дженн¤х розпочалос¤ у 30-т≥ роки XX ст. “ак, з 1935 р. у —Ўј регул¤рно стали публ≥кувати результати досл≥джень громадськоњ думки (в тому числ≥ й електоральних опитувань), ¤к≥ проводила ф≥рма ≈.–оупера та јмериканський ≥нститут громадськоњ думки ƒж. √еллапа. ќдночасно з по¤вою перших профес≥йних центр≥в досл≥дженн¤ електоральних уподобань громад¤н постала так звана проблема вибору "останнього моменту", ¤ка засв≥дчила ст≥йку невизначен≥сть уподобань значноњ к≥лькост≥ виборц≥в напередодн≥ вибор≥в, а в≥дпов≥дно ≥ складн≥сть передбаченн¤ остаточного результату електоральноњ активност≥ громад¤н. ” 50-т≥ роки XX ст. досл≥дженн¤ електоральноњ повед≥нки ц≥кавили не лише науковц≥в. ”же кандидати на виборах та њх штаби почали посл≥довно звертатис¤ до послуг профес≥йних полстерських ф≥рм, опитуванн¤ ¤ких спри¤ли оптим≥зац≥њ стратег≥њ й тактики виборчоњ боротьби. «окрема, за оф≥ц≥йними даними, виборчий штаб Ќ≥ксона витратив у 1968 р. на закрит≥ опитуванн¤ електорату до 600 тис. долар≥в. ќдночасно розвивалис¤ теоретичн≥ концепц≥њ, що намагалис¤ виробити ц≥л≥сне баченн¤ електоральноњ повед≥нки виборц≥в. ѕершою вдалас¤ до них чиказька школа досл≥джень пол≥тичноњ повед≥нки, представники ¤коњ поставили питанн¤ про вплив на результати виборчоњ боротьби аг≥тац≥њ в засобах масовоњ ≥нформац≥њ. Ѕуло проведено масштабне досл≥дженн¤ з використанн¤м експериментальних ≥ контрольних груп виборц≥в, результати ¤кого (¤к ≥ подальших o досл≥джень п≥д кер≥вництвом √.Ћасуелла) в≥д≥грали пом≥тну роль у становленн≥ електоральноњ соц≥олог≥њ. —аме у 30-50-т≥ роки сформувалис¤ дв≥ найб≥льш≥ представницьк≥ концепц≥њ вивченн¤ виборчоњ активност≥ громад¤н - соц≥олог≥чна (класова, статусна) та соц≥ально-психолог≥чна. ѕоширеними Ї також теор≥њ "рац≥онального вибору" та "пол≥тичного пол¤". —оц≥олог≥чна концепц≥¤ ЌаголошуЇ на безпосередн≥й залежност≥ виборчоњ повед≥нки електорату не в≥д переваги пол≥тичних чи ≥деолог≥чних програм, платформ, а в≥д належност≥ виборц≥в до певних великих соц≥альних груп (класових, етн≥чних, конфес≥йних, поселенських тощо). Ќа думку автор≥в ц≥Їњ теор≥њ (найв≥дом≥ший серед них ѕ.Ћазерсфельд), голосуванн¤ залишаЇтьс¤ не ст≥льки в≥льним вибором конкретноњ особи, ск≥льки демонстрац≥Їю зв'¤зку њњ з певною соц≥альною групою. —ам≥ ц≥ групи й. забезпечують конкретн≥й. парт≥њ б≥льш-менш ст≥йку виборчу базу. ѕредставники цього п≥дходу заф≥ксували щонайменше чотири основн≥ типи соц≥альних розмежувань, ¤к≥ впливають на реал≥зац≥ю електорального потенц≥алу виборц≥в: розмежуванн¤ м≥ж м≥стом ≥ селом, центром та перифер≥Їю, м≥ж представниками р≥зних конфес≥йних груп, м≥ж представниками р≥зних соц≥альних клас≥в, верств населенн¤. —оц≥ально-психолог≥чна концепц≥¤ «осереджуЇ увагу на опосередкованому вплив≥ на пол≥тичн≥ уподобанн¤ "марг≥нальних" дл¤ пол≥тичних процес≥в чинник≥в - с≥м'њ, духовних ц≥нностей, найближчого оточенн¤ тощо. ѓњ прихильники стверджують, що симпат≥њ до певних парт≥й та ≥деолог≥й Ї не ст≥льки св≥домими ви¤вами електоральноњ активност≥, ск≥льки насл≥дками ранньоњ соц≥ал≥зац≥њ ≥ндив≥да (в с≥м'њ, п≥д впливом найближчого оточенн¤ тощо). Ѕ≥льш≥сть сучасних соц≥олог≥в надаЇ перевагу саме соц≥ально-психолог≥чн≥й концепц≥њ. јле обидв≥ вони Ї дещо статичними, зор≥Їнтованими на сусп≥льства з≥ ст≥йкою системою невеликоњ к≥лькост≥ парламентських парт≥й, що пост≥йно перебувають на пол≥тичн≥й арен≥ (демократична та республ≥канська парт≥њ у —Ўј, демократична, консервативна та л≥беральна парт≥њ у ¬еликобритан≥њ). «а великоњ к≥лькост≥ пол≥тичних парт≥й, що Ї основою пол≥тичних систем б≥льшост≥ Ївропейських крањн, в тому числ≥ й на пострад¤нському простор≥, н≥ статусний, н≥ соц≥ально-психолог≥чний п≥дходи не можуть ч≥тко обірунтувати особливост≥ електоральних уподобань громад¤н. «окрема, у б≥льшост≥ Ївропейських крањн принципово незначним Ї показник њх пол≥тичноњ ≥дентиф≥кац≥њ. “ак, за даними Ївропейських досл≥джень, проведених у друг≥й половин≥ 90-х рок≥в, на запитанн¤ "Ќаск≥льки ¬ам близьк≥ пол≥тичн≥ парт≥њ?" в≥дпов≥ли позитивно ("дуже близьк≥" та "достатньо близьк≥"): в ≤тал≥њ - 44%, Ќ≥дерландах - 32% , Ќ≥меччин≥ - 30%, у ‘ранц≥њ - 23%, –ос≥њ - 22%. “еор≥¤ "рац≥онального вибору" —формувалас¤ наприк≥нц≥ 50-х рок≥в XX ст. унасл≥док намагань осмислити тогочасн≥ у¤вленн¤ про особливост≥ реал≥зац≥њ виборчоњ активност≥ громад¤н. «г≥дно з нею кожен виборець голосуЇ за парт≥ю, ¤ка, на його думку, може бути найкорисн≥шою дл¤ нього (йдетьс¤ передус≥м про меркантильн≥ ≥нтереси). ” своњх оц≥нках люди ор≥Їнтуютьс¤ на ≥деолог≥чн≥ презентац≥њ конкретноњ парт≥њ в пол≥тичному простор≥, а також на повс¤кденний досв≥д ≥снуванн¤ за конкретноњ пол≥тичноњ адм≥н≥страц≥њ, надаючи перевагу здеб≥льшого економ≥чним показникам. “еор≥¤ "пол≥тичного пол¤" Ѕудучи найч≥тк≥ше окресленою в прац¤х французького соц≥олога ѕ.ЅурдьЇ, вона по¤снюЇ електоральн≥ уподобанн¤ виборц≥в, особливост≥ реал≥зац≥њ пол≥тичноњ влади у контекст≥ в≥дносин "дом≥нуванн¤ - п≥дкореност≥". ÷ентральними у н≥й Ї пон¤тт¤ соц≥ального простору та пол≥тичного пол¤. —оц≥альний прост≥р - продукт людськоњ д≥¤льност≥, що Ї сукупн≥стю сусп≥льних суб'Їкт≥в, ¤к≥ становл¤ть сусп≥льну ц≥л≥сн≥сть, а також сукупн≥стю певних об'Їктивованих взаЇмин м≥ж ≥ндив≥дами. ≤ндив≥д у соц≥альному простор≥ маЇ певний статус, закр≥плений за допомогою "соц≥ального кап≥талу" (сукупн≥сть потенц≥йно важливих рис: характер людини, њњ сусп≥льний статус, культурний потенц≥ал тощо). ¬≥дпов≥дно ≥ соц≥альна група постаЇ ¤к певна к≥льк≥сть агент≥в з однаковими соц≥альною позиц≥Їю, умовами ≥снуванн¤, що зумовлюЇ й: однаков≥ системи практик. ≤ндив≥ди, ¤к≥ волод≥ють максимальною сукупн≥стю соц≥альних кап≥тал≥в, завжди намагаютьс¤ впливати на життЇд≥¤льн≥сть людей. ƒом≥нуванн¤, на думку ЅурдьЇ, реал≥зуЇтьс¤ у форм≥ лег≥тимного баченн¤ соц≥ального св≥ту, за утвердженн¤ ¤кого (р≥зного дл¤ р≥зних сусп≥льних груп) у межах пол≥тичного пол¤ точитьс¤ сусп≥льна боротьба. ѕол≥тичне поле - проекц≥¤ соц≥ального простору на взаЇмод≥ю суб'Їкт≥в влади. ќб'Їднанн¤ людей у пол≥тичну сп≥льн≥сть стаЇ можливим завд¤ки ≥снуванню так званоњ докси (грец. doxa - думка, у¤вленн¤) - спонтанноњ згоди з повс¤кденним пол≥тичним пор¤дком. —аме вона Ї чинником, що об'ЇднуЇ велик≥ групи людей у пол≥тичн≥ сп≥льноти, сенс ¤ких пол¤гаЇ у посл≥довному використанн≥ сприйн¤тоњ докси ¤к ≥нструменту пол≥тичноњ боротьби. ќднак нав≥ть система пол≥тичноњ демократ≥њ, що проголошуЇ широк≥ можливост≥ реал≥зац≥њ владного потенц≥алу кожного виборц¤, не може повн≥стю реал≥зувати ц≥ настанови. —причинено це неоднаковими сусп≥льними кап≥талами, ¤кими волод≥ють виборц≥, що надаЇ перевагу вузькому колу "профес≥онал≥в". —аме вони реал≥зують потенц≥йн≥ можливост≥ окремоњ соц≥альноњ групи у простор≥ пол≥тичноњ боротьби, ≥ саме њм делегуЇтьс¤ сукупн≥сть владних прав виборц≥в. ѕредставники даноњ теор≥њ формулюють дв≥ головн≥ проблеми: 1) чи насправд≥ сучасна пол≥тична демократ≥¤ Ї системою, що забезпечуЇ реал≥зац≥ю владного потенц≥алу кожного виборц¤; 2) чи можна вести мову про ≥снуванн¤ тих, хто делегуЇ своњ права, до моменту самоњ передач≥ цих прав. ўодо обох проблем однодумц≥ ЅурдьЇ дають песим≥стичну в≥дпов≥дь. «агалом електоральна соц≥олог≥¤ за останн≥ п'¤тдес¤т рок≥в все б≥льше зм≥щуЇ св≥й ≥нтерес з рац≥онально зумовленого вибору електорату в пол≥тичн≥й боротьб≥ на вивченн¤ реакц≥й громад¤н на повс¤кденн≥ под≥њ пол≥тичного житт¤. «апитанн¤. «авданн¤ 1.ѕроанал≥зуйте пон¤тт¤ "пол≥тика" за соц≥олог≥чними критер≥¤ми. 2.«'¤суйте сутн≥сть предмета соц≥олог≥њ пол≥тики. 3.ќхарактеризуйте зв'¤зок пол≥тики ≥з соц≥альною структурою сусп≥льства. 4.Ќазв≥ть основн≥ елементи пол≥тичноњ системи сусп≥льства. 5.” чому пол¤гаЇ специф≥ка соц≥олог≥чного п≥дходу до вивченн¤ пол≥тичних феномен≥в? 6.¬изначте основн≥ досл≥дницьк≥ напр¤ми соц≥олог≥њ пол≥тики. 7.ќхарактеризуйте розвиток соц≥олог≥чних досл≥джень виборноњ активност≥ громад¤н. “еми реферат≥в 1.—пециф≥ка пон¤тт¤ "пол≥тика" в соц≥альних науках. 2.√ромад¤нське сусп≥льство ¤к об'Їкт соц≥олог≥њ пол≥тики. 3.—оц≥олог≥¤ пол≥тики та пол≥толог≥¤: загальне й особливе. 4.—учасн≥ теор≥њ пол≥тичноњ ел≥ти. 5.≈лекторальна повед≥нка в сучасн≥й ”крањн≥: тенденц≥њ розвитку. 6.—оц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ виборчоњ повед≥нки: тенденц≥њ розвитку. ѕредмет, об'Їкт ≥ функц≥њ соц≥олог≥њ громадськоњ думки √ромадська думка Ї одним з найдавн≥ших феномен≥в сусп≥льного житт¤. «а словами ≥спанського ф≥лософа X. ќртеги-≥-√асета (1883-1955), "закон громадськоњ думки - це закон всесв≥тнього т¤ж≥нн¤ у царин≥ пол≥тичноњ ≥стор≥њ". «ростанн¤ њњ впливу на соц≥альн≥ в≥дносини пов'¤зане з демократизац≥Їю житт¤, п≥двищенн¤м культурного та осв≥тнього р≥вн¤ населенн¤, процесами глобал≥зац≥њ тощо. јнал≥зом проблем функц≥онуванн¤ громадськоњ думки займаЇтьс¤ спец≥альна соц≥олог≥чна теор≥¤ -т- соц≥олог≥¤ громадськоњ думки. —оц≥олог≥¤ громадськоњ думки - спец≥альна соц≥олог≥чна теор≥¤, ¤ка вивчаЇ сутн≥сть громадськоњ думки, њњ структуру, функц≥њ, канали висловлюванн¤, законом≥рност≥ њњ функц≥онуванн¤ в р≥зноман≥тних сферах сусп≥льного житт¤, пол≥тичн≥й, економ≥чн≥й д≥¤льност≥, соц≥альному управл≥нн≥. ѕредмет соц≥олог≥њ громадськоњ думки - законом≥рност≥, чинники, механ≥зми формуванн¤, розвитку, функц≥онуванн¤ та обл≥ку оц≥нного ставленн¤ великих соц≥альних груп, верств, клас≥в, народу загалом до актуальних проблем д≥йсност≥, ¤к≥ викликають сусп≥льний ≥нтерес. ѓњ об'Їкт - громадська думка ¤к стан масовоњ св≥домост≥ ≥ ¤к соц≥альна ≥нституц≥¤. як спец≥альна теор≥¤, соц≥олог≥¤ громадськоњ думки виконуЇ функц≥њ, пов'¤зан≥ з досл≥дженн¤м соц≥альноњ реальност≥, завд¤ки ¤ким наука поповнюЇтьс¤ знанн¤ми про сусп≥льн≥ процеси, ¤вища, формулюючи на њх основ≥ рекомендац≥њ щодо вир≥шенн¤ соц≥альних проблем сусп≥льства загалом, окремих соц≥альних сп≥льнот. ¬≥дпов≥дно сукупн≥сть њњ функц≥й класиф≥кують на п≥знавальну, практичну, ≥нформац≥йну, св≥тогл¤дну, прогностичну, управл≥нську. “ерм≥н "громадська думка" (англ. pablik opinion) вперше застосував у друг≥й половин≥ XII ст. англ≥йський державний д≥¤ч лорд ƒ.—олсбер≥ на означенн¤ моральноњ п≥дтримки населенн¤м крањни д≥й парламенту. ѕоступово цей терм≥н став загальноприйн¤тим. √ромадська думка - специф≥чний ви¤в масовоњ св≥домост≥, що виражаЇтьс¤ в оц≥нках (вербальних ≥ невербальних) ≥ характеризуЇ ставленн¤ людей до сусп≥льно значущих под≥й ≥ факт≥в, актуальних проблем сусп≥льного житт¤. як соц≥альний феномен, громадська думка маЇ так≥ сутн≥сн≥ характеристики: - вона Ї не арифметичною сумою думок окремих ≥ндив≥д≥в щодо певного питанн¤, а ≥нтегративним утворенн¤м, ¤ке маЇ ≥сторичн≥, часов≥, територ≥альн≥ особливост≥, складну структуру ≥ виконуЇ певн≥ функц≥њ; - формуЇтьс¤ внасл≥док висловлюванн¤ групи людей, ¤ка Ї не механ≥чним утворенн¤м, а характеризуЇтьс¤ певною сп≥льн≥стю ≥нтерес≥в, ц≥л≥сн≥стю; - постаЇ лише щодо актуальних дл¤ соц≥альноњ сп≥льноти чи сусп≥льства проблем, ситуац≥й; - њњ характеризують ≥нтенсивн≥сть поширенн¤, стаб≥льн≥сть, вагом≥сть, компетентн≥сть, соц≥альна спр¤мован≥сть; - може виражатис¤ ¤к у вербальних судженн¤х, так ≥ в реальн≥й повед≥нц≥; - часто Ї конфл≥ктною. ѕостаЇ громадська думка у двох вим≥рах: - ¤к оц≥нне судженн¤ - йдетьс¤ про те, що громадська думка завжди м≥стить оц≥нку громадськ≥стю конкретних проблем, ¤вищ, процес≥в сусп≥льного житт¤, ставленн¤ до конкретних об'Їкт≥в д≥йсност≥. “ому вона Ї сукупним оц≥нним судженн¤м певноњ групи людей щодо под≥й, ¤вищ соц≥альноњ д≥йсност≥; - ¤к важлива соц≥альна ≥нституц≥¤ сусп≥льства - у демократичному сусп≥льств≥ вона Ї одним з елемент≥в прийн¤тт¤ р≥шень на вс≥х р≥вн¤х управл≥нн¤ (державному, рег≥ональному, мун≥ципальному тощо). як ≥ вс≥ соц≥альн≥ ≥нституц≥њ, громадська думка перетворюЇ не впор¤дкован≥, випадков≥, стих≥йн≥ соц≥альн≥ взаЇмод≥њ м≥ж населенн¤м та пол≥тичними, управл≥нськими структурами на впор¤дкован≥, тривал≥, контрольован≥, тобто окультурюЇ цю взаЇмод≥ю, оснащуЇ њњ механ≥змами та усталеними правилами. Ќа думку сучасного украњнського соц≥олога ¬. ќсовського, зм≥ст громадськоњ думки ¤к соц≥альноњ ≥нституц≥њ постаЇ ¤к сукупне ставленн¤, виражене у форм≥ оц≥нного судженн¤ м≥ж суб'Їктами громадськоњ думки (громадськ≥стю) та суб'Їктами влади з приводу оц≥нки, зм≥сту, способу розв'¤занн¤ певноњ пол≥тичноњ, економ≥чноњ, еколог≥чноњ, соц≥альноњ проблем. Ќа р≥зних етапах розвитку сусп≥льства, у р≥зних типах сусп≥льств за р≥зних пол≥тичних режим≥в (тотал≥тарних, л≥беральних, демократичних) ви¤в громадськоњ думки ¤к соц≥альноњ ≥нституц≥њ маЇ своњ особливост≥. “ак, за тотал≥тарних режим≥в вона Ї безсилою, за л≥беральних - беретьс¤ до уваги за можлив≥стю ≥ т≥льки за демократичного правл≥нн¤ стаЇ д≥йовою силою, впливаючи на вс≥ процеси сусп≥льного житт¤. √ромадська думка може бути використана у регулюванн≥ багатьох сфер життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства, найважлив≥ш≥ серед ¤ких. —оц≥альн≥ процеси, в≥дносини. ƒо них належать орган≥зац≥¤ соц≥ального управл≥нн¤ (виробленн¤, прийн¤тт¤ та реал≥зац≥¤ управл≥нських р≥шень); реал≥зац≥¤ принцип≥в соц≥альноњ пол≥тики та соц≥альноњ справедливост≥; вир≥шенн¤ еколог≥чних проблем, орган≥зац≥¤ еколого-соц≥ального мон≥торингу; орган≥зац≥¤ процес≥в функц≥онуванн¤ трудових колектив≥в та самовр¤дуванн¤ у них; зд≥йсненн¤ соц≥ального контролю тощо. ≈коном≥чн≥ процеси, в≥дносини. њх структурними елементами Ї регулюванн¤ ставленн¤ населенн¤ до економ≥чних процес≥в, з'¤суванн¤ ставленн¤ населенн¤ до економ≥чних реформ; вивченн¤ ринку; маркетинг; досл≥дженн¤ ефективност≥ реклами тощо. ѕол≥тичн≥ процеси, в≥дносини. ѓх утворюють пол≥тична д≥¤льн≥сть загалом; проблеми реал≥зац≥њ демократичних принцип≥в; орган≥зац≥¤ вибор≥в та референдум≥в; визначенн¤ рейтингу пол≥тичних д≥¤ч≥в, пол≥тичне рекламуванн¤ тощо. ƒуховн≥, ≥деолог≥чн≥ процеси, в≥дносини. ÷ю сферу охоплюють орган≥зац≥¤ ≥деолог≥чноњ д≥¤льност≥, пропаганди, функц≥онуванн¤ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ; соц≥ал≥зац≥¤; вихованн¤ особистост≥. —уб'Їкти та об'Їкти громадськоњ думки √ромадська думка Ї складним, ч≥тко структурованим феноменом. ѓњ суб'Їктом (нос≥Їм) Ї певн≥ групи населенн¤. ѕроблема встановленн¤ суб'Їкта громадськоњ думки досить складна. “ак, дл¤ полстер≥в ( особи, ¤к≥ регул¤рно провод¤ть опитуванн¤ громадськоњ думки) суб'Їктами громадськоњ думки Ї респонденти, ¤к≥ становл¤ть б≥льш≥сть у межах виб≥рки або певноњ соц≥альноњ категор≥њ громад¤н, ¤к≥ потрапили до нењ. “аке суто арифметичне визначенн¤ суб'Їкт≥в громадськоњ думки було гостро розкритиковане соц≥ологами, ¤к≥ вважають, що цю проблему сл≥д вир≥шувати, послуговуючись передус≥м ¤к≥сними критер≥¤ми. ѕри з'¤суванн≥ суб'Їкта громадськоњ думки необх≥дно розр≥зн¤ти пон¤тт¤ "суб'Їкт" ≥ "виразник" громадськоњ думки. ¬иразниками громадськоњ думки можуть бути ¤к окрем≥ ≥ндив≥ди (пол≥тичн≥ д≥¤ч≥, журнал≥сти, письменники), так ≥ групи людей. Ќос≥Їм, суб'Їктом громадськоњ думки може бути орган≥чно ц≥л≥сна група людей, що даЇ змогу розгл¤дати досл≥джуване ¤к ц≥л≥сне, в≥дносно самост≥йне утворенн¤. “обто, ≥дентиф≥куючи суб'Їкти громадськоњ думки, необх≥дно насамперед звертати увагу на особливост≥ зв'¤зку м≥ж ≥ндив≥дами. ¬≥н може бути стаб≥льним, невипадковим, створюючи на основ≥ сп≥льних, глибоко усв≥домлених ≥нтерес≥в, ц≥нностей, соц≥ального статусу, об'Їктивних умов житт¤, сп≥льноњ прац≥ певну орган≥чну ц≥л≥сн≥сть (велик≥ соц≥альн≥ сп≥льноти, класи, сусп≥льство, м≥жнародна громадськ≥сть тощо), або спонтанним, випадковим, плинним ≥ створювати механ≥чну ц≥л≥сн≥сть (черга, натовп, публ≥ка, соц≥альн≥ кола, аудитор≥¤ засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ). якщо у першому випадку йдетьс¤ про громадськ≥сть, а висловлена нею думка Ї громадською, то у другому - про арифметичну суму висловлювань певних прошарк≥в населенн¤, ¤ка не Ї громадською думкою. ¬становленн¤ суб'Їкт≥в громадськоњ думки маЇ ч≥ткий ≥сторичний контекст, що пов'¤зано з р≥зними етапами розвитку сусп≥льства. “ак, у до≥ндустр≥альних сусп≥льствах суб'Їктом громадськоњ думки була публ≥ка, громада, сусп≥льство. Ќин≥, встановлюючи суб'Їкти громадськоњ думки, сл≥д брати до уваги ≥нтегруючу роль засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ, ¤к≥ транслюють певн≥ ц≥нност≥, вз≥рц≥ соц≥альноњ повед≥нки, формують ≥ встановлюють нов≥ зв'¤зки м≥ж людьми. Ќа цих засадах консол≥дуютьс¤ сусп≥льн≥ утворенн¤ - суб'Їкти громадськоњ думки. њх основою можуть стати: етн≥чн≥ уклади ≥ соц≥альн≥ марг≥нали; добров≥льн≥ об'Їднанн¤, у д≥¤льност≥ ¤ких особливу роль в≥д≥грають спец≥ал≥зован≥ канали комун≥кац≥њ; св≥ти сп≥льних ≥нтерес≥в, уподобань ≥ життЇвих стил≥в, котр≥ користуютьс¤ засобами масовоњ комун≥кац≥њ. ќрган≥чн≥сть, ц≥л≥сн≥сть, стаб≥льн≥сть цих нових суб'Їкт≥в громадськоњ думки в≥др≥зн¤ють њх в≥д традиц≥йних, але найголовн≥шим критер≥Їм њх ≥дентиф≥кац≥њ Ї сп≥льн≥сть ≥нтересу у вир≥шенн≥ певноњ проблеми. ≤ншими словами, суб'Їктами громадськоњ думки можуть бути ¤к соц≥альн≥ утворенн¤, що постали на ірунт≥ специф≥чних об'Їктивних умов житт¤, розпод≥лу прац≥, так ≥ сп≥льноти, утворен≥ масовою комун≥кац≥Їю, ≥деолог≥чними чинниками тощо. ќб'Їктом громадськоњ думки Ї конкретн≥ ¤вища, проблеми, теми, щодо ¤ких може бути висловлена думка громадськост≥. –≥зноман≥тн≥сть ¤вищ, факт≥в, ситуац≥й, процес≥в соц≥ального житт¤ породжуЇ р≥зноман≥тн≥сть людських суджень. ѕроцес матер≥ального виробництва, духовне житт¤ сусп≥льства теж можуть бути об'Їктом громадськоњ думки. ” прост≥р њњ ≥нтерес≥в потрапл¤ють ¤к ¤вища, що в≥дбуваютьс¤ у соц≥ально-економ≥чн≥й, пол≥тичн≥й сферах, так ≥ проблеми осв≥ти, вихованн¤, охорони здоров'¤ тощо. ѕроблема об'Їкта громадськоњ думки найчаст≥ше постаЇ у прикладних досл≥дженн¤х, коли ви¤вл¤ють "ножиц≥" м≥ж питанн¤ми, ¤к≥ ц≥кавл¤ть населенн¤, та питанн¤ми, ¤к≥ висв≥тлюЇ преса, вир≥шують органи управл≥нн¤. ѕод≥бн≥ "ножиц≥" виникають м≥ж громадською думкою, ¤ка засв≥дчуЇ розум≥нн¤ населенн¤м певних актуальних проблем сусп≥льства, ≥ думкою експерт≥в щодо них. ѕри встановленн≥ об'Їкт≥в громадськоњ думки беруть до уваги: - загальну здатн≥сть суджень громадськоњ думки в≥ддзеркалювати соц≥альну реальн≥сть, в≥дображати под≥њ ц≥Їњ реальност≥; - формальн≥ критер≥њ, за ¤кими певне ¤вище, под≥¤, проблема стають об'Їктом громадськоњ думки: сусп≥льний ≥нтерес, доц≥льн≥сть, дискус≥йн≥сть, компетентн≥сть. ‘ункц≥њ та канали висловлюванн¤ громадськоњ думки «асоби, форми впливу громадськоњ думки на сусп≥льне житт¤ р≥зноман≥тн≥ (в≥д вербального схваленн¤ чи несхваленн¤ факт≥в, под≥й, процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ у сусп≥льств≥, до пр¤мого наказу щодо них) ≥ реал≥зуютьс¤ в њњ функц≥¤х, ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ у двох т≥сно пов'¤заних м≥ж собою вим≥рах - горизонтальному та вертикальному. √оризонтальний вим≥р громадськоњ думки. ¬и¤вл¤Їтьс¤ в урегулюванн≥ р≥зноман≥тних стосунк≥в м≥ж ≥ндив≥дами в соц≥альних сп≥льнотах. …ого функц≥њ, ¤к≥ ≥сторично передували в розвитку громадськоњ думки, забезпечили еволюц≥ю людськоњ цив≥л≥зац≥њ. ƒо них належать: оц≥ночна, критична, д≥агностична, нормативна, виховна функц≥њ. ќц≥ночна функц≥¤. ѕов'¤зана з оц≥нним навантаженн¤м суджень про сусп≥льн≥ ¤вища, под≥њ, процеси. ¬ажлив≥сть њњ пол¤гаЇ в тому, що д≥¤льн≥сть людини у будь-¤к≥й сфер≥ супроводжуЇтьс¤ певними оц≥нками сусп≥льних проблем, свого м≥сц¤ в сусп≥льств≥, ¤к≥ в≥дпов≥дно впливають на њњ мотивац≥ю та повед≥нку. ритична - функц≥¤. ѕол¤гаЇ у в≥дображенн≥ громадською думкою найактуальн≥ших проблем сусп≥льства, ставленн¤ до них р≥зних верств населенн¤. ƒ≥агностична функц≥¤. ¬и¤вл¤Їтьс¤ у розп≥знаванн≥ громадською думкою сусп≥льних под≥й, ¤вищ, процес≥в, ефективност≥ роботи соц≥альних ≥нституц≥й ≥ владних структур. Ќормативна функц≥¤. ѕол¤гаЇ у здатност≥ громадськоњ думки разом з ≥ншими соц≥альними ≥нституц≥¤^ мц брати участь у нормотворчих процесах: виробл¤ти, обновлювати, зм≥нювати, концентрувати, в соб≥ соц≥альн≥, пол≥тичн≥, культурн≥, повед≥нков≥ норми, демонструючи њх кожному новому покол≥нню. ¬иховна функц≥¤. —утн≥сть њњ ви¤вл¤Їтьс¤ у виховному вплив≥ на людину, в актуал≥зац≥њ процесу соц≥ал≥зац≥њ особистост≥, важливим компонентом ¤кого вона Ї в ≥нтеграц≥њ в соц≥альне житт¤, формуванн≥ особист≥сних ¤костей ≥ндив≥д≥в. ¬ертикальний вим≥р громадськоњ думки. ѕередбачаЇ розгл¤д функц≥й громадськоњ думки ¤к соц≥альноњ ≥нституц≥њ, найпом≥тн≥шими серед ¤ких Ї: експресивна, консультативна, функц≥¤ тиску на владу, директивна. ≈кспресивна функц≥¤. ѕол¤гаЇ в тому, що громадська думка завжди виражаЇ певну позиц≥ю щодо сусп≥льних под≥й, ¤вищ, процес≥в, д≥й владних структур, оц≥нюЇ ≥ контролюЇ д≥њ влади в ус≥х сферах сусп≥льно-пол≥тичного бутт¤. онсультативна функц≥¤. –еал≥зуЇ себе у рекомендац≥¤х органам влади щодо вир≥шенн¤ р≥зноман≥тних сусп≥льних проблем. ѕри цьому передбачаЇтьс¤, що влада справд≥ потребуЇ таких порад, зац≥кавлена в њх анал≥з≥ та реал≥зац≥њ. ‘ункц≥¤ тиску на владу. ѕос≥даЇ пром≥жне м≥сце м≥ж директивною ≥ консультативною функц≥¤ми. —уть њњ в тому, що громадськ≥сть засобами м≥тинг≥в, демонстрац≥й, страйк≥в чинить тиск на органи управл≥нн¤ ≥ спонукаЇ њх до прийн¤тт¤ певних р≥шень. ƒирективна функц≥¤. ¬и¤вл¤Ї себе у виробленн≥ громадськ≥стю р≥шенн¤ щодо конкретних проблем сусп≥льства, ¤к≥ мають ≥мперативний, обов'¤зковий характер. ѕрикладом реал≥зац≥њ директивноњ функц≥њ Ї референдуми, вибори орган≥в влади тощо. –еал≥зуютьс¤ вертикальн≥ функц≥њ ¤вно ≥ латентно (приховано), стосуючись загалом залученн¤ громадськост≥ до взаЇмод≥њ з владними структурами та њњ участ≥ у виробленн≥, прийн¤тт≥, виконанн≥ управл≥нських р≥шень щодо соц≥альних проблем сусп≥льства. ≈фективн≥сть цих функц≥й, максимальне використанн¤ њх потенц≥алу залежать в≥д демократичност≥ сусп≥льства, механ≥зм≥в взаЇмод≥њ суб'Їкт≥в влади ≥ суб'Їкт≥в громадськоњ думки, особливостей електоральноњ повед≥нки, авторитету громадськоњ думки тощо. ќсобливост≥ механ≥зм≥в взаЇмод≥њ громадськоњ думки з органами влади, соц≥альними ≥нституц≥¤ми, пол≥тичними структурами тощо залежать в≥д канал≥в њњ висловлюванн¤, ¤к≥ под≥л¤ють на опосередкован≥, пр¤м≥ та спец≥ал≥зован≥. ќпосередкован≥ канали висловлюванн¤ громадськоњ думки. —пециф≥ка њх пол¤гаЇ в тому, що громадська думка висловлюЇтьс¤ не пр¤мо, а п≥сл¤ певноњ "обробки" з використанн¤м пром≥жноњ ф≥гури (ретрансл¤тора), ¤кою найчаст≥ше Ї засоби масовоњ комун≥кац≥њ (преса, рад≥о, телебаченн¤, ≤нтернет), а також сфера осв≥ти тощо. њм властиве навмисне чи ненавмисне втручанн¤ у зм≥ст громадськоњ думки, певне коригуванн¤ њњ. Ќенавмисне коригуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ внасл≥док впливу на оприлюдненн¤ громадськоњ думки, специф≥ки функц≥онуванн¤ певних засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ, ф≥гури ретрансл¤тора. ј оприлюднена громадська думка може бути ¤к об'Їктивною, так ≥ необ'Їктивною, ¤к репрезентативною, так ≥ нерепрезентативною. ѕр¤м≥ канали висловлюванн¤ громадськоњ думки. «абезпечують можлив≥сть висловлюванн¤ громадськоњ думки пр¤мо, безпосередньо, без пром≥жних ланок. …детьс¤ про висловлюванн¤ њњ за допомогою пр¤мих контакт≥в населенн¤ з управл≥нськими структурами (листи, зверненн¤ до соц≥альних ≥нститут≥в, орган≥в влади, р≥зноман≥тн≥ збори, м≥тинги, демонстрац≥њ, страйки тощо). √ромадська думка, реал≥зована за допомогою цих канал≥в, Ї об'Їктивн≥шою, але недостатньо репрезентативною. як засв≥дчують досл≥дженн¤, найактивн≥ше йдуть на контакт з прац≥вниками орган≥в управл≥нн¤, звертаютьс¤ у р≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥ ≥нституц≥њ, пишуть листи до владних структур особи середнього ≥ похилого в≥ку, а оприлюднен≥ на м≥тингах, зборах думки далеко не завжди под≥л¤Ї все населенн¤. “а оск≥льки ц¤ громадська думка не деформована, не зазнала стороннього впливу, њњ усп≥шно можна використовувати в д≥агностичних ≥ прогностичних ц≥л¤х щодо сусп≥льних под≥й, тенденц≥й розвитку певних пол≥тичних та соц≥ально-економ≥чних процес≥в. —пец≥ал≥зован≥ канали висловлюванн¤ громадськоњ думки. ÷е досл≥дженн¤ громадськоњ думки ≥з застосуванн¤м соц≥олог≥чних метод≥в. «а правильного методичного та орган≥зац≥йного њх забезпеченн¤ вони Ї над≥йними джерелами громадськоњ думки, оск≥льки забезпечують об'Їктивн≥сть, репрезентативн≥сть отриманоњ ≥нформац≥њ. «астосуванн¤ њх даЇ змогу досл≥дити громадську думку в динам≥ц≥ завд¤ки повторним опитуванн¤м населенн¤ з тих самих проблем; зробити пор≥вн¤льний анал≥з громадськоњ думки р≥зних прошарк≥в населенн¤ (за статевими, в≥ковими, рег≥ональними ознаками тощо); ви¤вити певн≥ тенденц≥њ њњ функц≥онуванн¤ з певних проблем. “ому опитуванн¤ громадськоњ думки широко використовують у пол≥тичн≥й сфер≥, соц≥альному управл≥нн≥, еколог≥чних, маркетингових досл≥дженн¤х тощо. Ќайц≥нн≥шими Ї в≥домост≥ щодо громадськоњ думки, здобут≥ за допомогою мон≥торингових досл≥джень. “еоретичн≥ та практичн≥ аспекти громадськоњ думки в заруб≥жн≥й та в≥тчизн¤н≥й соц≥олог≥њ ¬ивченн¤ громадськоњ думки було започатковано у —Ўј в XIX ст. ¬оно було зумовлене попитом на ≥нформац≥ю, пов'¤зану з конкуренц≥Їю парт≥й, прогнозуванн¤м перемоги на виборах певного кандидата тощо. ≤н≥ц≥атива у проведенн≥ таких опитувань належала власникам журнал≥в ≥ газет, ¤к≥ завд¤ки цьому розширювали коло своњх читач≥в, зб≥льшували тираж≥ видань. ¬они ув≥йшли в ≥стор≥ю п≥д назвою "солом'¤н≥ опитуванн¤", оск≥льки ще не були науковими, не мали ч≥ткоњ методики, виб≥рки, а тому нер≥дко видавали неточн≥ прогнози. ј невдача часопису "Ћ≥терар≥ дайджест", ¤кий, опитавши по телефону 2 млн. американц≥в, неточно п ередбачив результати президентських вибор≥в, пок≥нчила ≥з "солом'¤ними опитуванн¤ми" ≥ започаткувала науковий п≥дх≥д до вивченн¤ громадськоњ думки. Ќа початку XX ст. ≥нтерес до нењ значно зр≥с, започаткувавши новий етап у практиц≥ њњ досл≥дженн¤, розвиток ¤кого в≥дбувавс¤ двома напр¤мами. ѕередус≥м в≥н стосувавс¤ виробленн¤ теоретичних засад формуванн¤, функц≥онуванн¤ та вивченн¤ громадськоњ думки. ” р≥зних крањнах св≥ту стали з'¤вл¤тис¤ науков≥ спроби з'¤сувати цей феномен, виокремити його суб'Їкт та об'Їкт, досл≥дити механ≥зми та чинники його формуванн¤ тощо. Ќайпом≥тн≥шими серед них були прац≥ √.“арда "√ромадська думка ≥ натовп" (‘ранц≥¤), ј.-Ћ. Ћоуелла "√ромадська думка ≥ народний ур¤д" (—Ўј), ¬.’востова "√ромадська думка ≥ пол≥тичн≥ парт≥њ" (–ос≥¤), ‘р.√ольцендорфа "–оль громадськоњ думки в державному житт≥" (Ќ≥меччина), ‘.“ьонн≥са " ритика громадськоњ думки" (Ќ≥меччина). “од≥ почалос¤ масове вивченн¤ громадськоњ думки у —Ўј та ≥нших крањнах, ¤ке характеризували так≥ особливост≥: - виробленн¤ та опрацюванн¤ ≥нструментар≥ю, ¤кий, з одного боку, вим≥рював саме громадську думку, а з ≥ншого - м≥н≥мально впливав на в≥дпов≥д≥ респондент≥в; - виробленн¤ та використанн¤ науково обірунтованого виб≥ркового методу, внасл≥док чого значно скорочено к≥льк≥сть респондент≥в, терм≥ни опитувань, затрати на њх проведенн¤; - використанн¤ метод≥в математичноњ статистики, теор≥њ ймов≥рност≥, що значно п≥двищило над≥йн≥сть ≥ точн≥сть опитувань громадськоњ думки; - створенн¤ спец≥ал≥зованих ≥нститут≥в вивченн¤ громадськоњ думки, центр≥в акумулюванн¤ ≥нформац≥њ з проблем ринку, реклами, споживанн¤ товар≥в, ѕослуг тощо. Ќин≥ найсол≥дн≥шу репутац≥ю в м≥жнародних профес≥йних колах маЇ јмериканський ≥нститут громадськоњ думки, заснований у 1935 роц≥ ƒж. √еллапом, ¤кий зд≥йснюЇ опитуванн¤ щодо пол≥тичних, економ≥чних, соц≥альних проблем, ћ≥жнародних, еколог≥чних та расових питань, зд≥йснюЇ маркетингов≥ досл≥дженн¤ та досл≥дженн¤ комун≥кативноњ повед≥нки населенн¤ крањни. –езультати њх оприлюднюють щонед≥л≥ б≥льше 100 американських видань, пров≥дн≥ телекомпанњњ —Ўј. ‘≥л≥али ≥нституту д≥ють у багатьох крањнах св≥ту. јвторитетними ÷ентрами Ї "Ѕен √ефф≥н ≥ компан≥¤", "Ћьюс ’аррњс ≥ компан≥¤", ≤нформац≥йне агенстoво —Ўј, –оупер≥вський центр вивченн¤ громадськоњ думки, ÷ентр вивченн¤ громадськоњ думки ƒан≥ела якелов≥ча (—Ўј), ÷ентр вивченн¤, громадськоњ думки при „иказькому ун≥верситет≥ (—Ўј), ƒосл≥дницький центр при ћ≥ч≥ганському ун≥верситет≥ (—шј), ≤нститут громадськоњ думки ¬еликобритан≥њ, —лужба вивченн¤ громадськоњ думки Ѕ≤-Ѕ≤-—≤ (¬еликобритан≥¤), ≤нститут ƒемоскоп≥њ в јлленсбаху (Ќ≥меччина), ÷ентр вивченн¤ громадськоњ думки у Ѕ≥лефельд≥ (Ќ≥меччина), ≤нститут прикладних соц≥альних досл≥джень у Ѕад-√одесбергу (Ќ≥меччина), ‘ранцузький ≥нститут громадськоњ думки та ≥н. Ќа в≥тчизн¤них теренах досл≥дженн¤ громадськоњ думки були започаткован≥ у друг≥й половин≥ XIX ст. за ≥н≥ц≥ативою м≥сцевих орган≥в вр¤дуванн¤ та губернських газет. —тосувалис¤ вони читацьких уподобань. Ќа початку XX ст. за допомогою опитувань населенн¤ були зд≥йснен≥ спроби досл≥джень умов прац≥, житт¤, побуту роб≥тник≥в, сел¤н, службовц≥в. ” цей час окреслилис¤ р≥зноман≥тн≥ методи одержанн¤ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ, статистичн≥ прийоми њњ обробки та анал≥зу, теор≥¤ виб≥ркового методу тощо. Ќаприк≥нц≥ 50-х рок≥в за¤вила про себе соц≥олог≥¤ громадськоњ думки. ” 1958 р. у колишньому —–—– була створена –ад¤нська соц≥олог≥чна асоц≥ац≥¤, п≥сл¤ чого почали формуватис¤ р≥зноман≥тн≥ досл≥дницьк≥ структури. ќргани пол≥тичного ≥ соц≥ального управл≥нн¤ стали ви¤вл¤ти ≥нтерес до ≥нформац≥њ, здобутоњ внасл≥док опитувань населенн¤. « 1960 р. при газет≥ " омсомольська правда" було засновано ≤нститут громадськоњ думки, ¤кий за два перш≥ роки свого ≥снуванн¤ пров≥в 8 загальносоюзних опитувань, використовуючи при цьому р≥зноман≥тн≥ модел≥ виб≥рок ≥ методи збиранн¤ ≥нформац≥њ. „ерез чотири роки при колишньому ÷ ¬Ћ —ћ було створено групу соц≥олог≥чних досл≥джень, п≥сл¤ чого аналог≥чн≥ групи з'¤вилис¤ б≥льш ¤к у 40 област¤х. ¬они проводили досл≥дженн¤ громадськоњ думки молод≥ з р≥зноман≥тних проблем. ” 60-т≥ роки в наукових прац¤х Ѕ.√рушина, ј.”леƒова та ≥нших уперше в рад¤нськ≥й соц≥олог≥чн≥й думц≥ було окреслено предметну сферу соц≥олог≥њ громадськоњ думки. ÷е -в≥дпов≥дно позначилось на реал≥¤х украњнськоњ соц≥олог≥њ, розвиток ¤коњ тод≥ в≥дбувавс¤ у межах рад¤нськоњ науки. Ќаприк≥нц≥ 60-х рок≥в стали дом≥нувати два' проблемн≥ напр¤ми: 1) досл≥дженн¤ механ≥зм≥в формуванн¤ громадськоњ думки у локальних опитуванн¤х; 2) розробка методолог≥њ, створенн¤ проект≥в загальнонац≥ональних територ≥альних в≥рог≥дних виб≥рок ≥ способ≥в њх практичноњ реал≥зац≥њ. ” цей пер≥од у великих м≥стах, навчальних закладах, на п≥дприЇмствах були в≥дкрит≥ центри вивченн¤ громадськоњ думки. ќкрем≥ з них проводили щор≥чно 10-12 масових опитувань. ÷≥ досл≥дженн¤ в≥дбувалис¤ п≥д пильним парт≥йним контролем, дан≥ опитувань публ≥кувалис¤ р≥дко. “≥льки наприк≥нц≥ 80-х рок≥в було створено ¬сесоюзний центр досл≥дженн¤ громадськоњ думки п≥д кер≥вництвом “.«аславськоњ, ¤кий у багатьох м≥стах мав рег≥ональн≥ в≥дд≥ленн¤ (в ”крањн≥ - у иЇв≥, ƒн≥пропетровську, Ћьвов≥). «а останнЇ дес¤тил≥тт¤ ≥нтерес до громадськоњ думки в ”крањн≥ п ом≥тно пожвав≥шав, що зумовлено демократизац≥Їю пол≥тичного, соц≥ально-економ≥чного, духовного житт¤: —формувалос¤ к≥лька напр¤м≥в њњ досл≥дженн¤. ќдин ≥з них пов'¤заний з≥ спробами украњнських вчених переосмислити сутн≥сть громадськоњ думки, ≥нтерпретувати њњ з позиц≥й сучасного соц≥олог≥чного знанн¤, показати њњ значенн¤ ¤к соц≥альноњ ≥нституц≥њ, визначити механ≥зми њњ формуванн¤ та функц≥онуванн¤ (прац≥ ¬.ќсовського, ≤.ѕоповоњ, ќ.якуби, ¬.ћатусевича, ¬.ѕолторака, ё. —урм≥на). ≤нший напр¤м нац≥лений на досл≥дженн¤ громадськоњ думки у р≥зних сферах людськоњ життЇд≥¤льност≥ - пол≥тиц≥, економ≥ц≥, осв≥т≥, соц≥альному управл≥нн≥, вивченн≥ електоральноњ, споживчоњ повед≥нки людей тощо (прац≥ ¬. Ѕеб≥ка, ™. √оловахи, ћ. ћ≥щенка, Ќ.ѕан≥ноњ, ћ. „урилова). ¬ останн≥ роки почали д≥¤ти опитувальн≥ центри на баз≥ ≤нституту соц≥ологи HAH ”крањни, Ќац≥онального ун≥верситету " иЇво-ћогил¤нська академ≥¤". Ќеаби¤кий авторитет мають досл≥дженн¤ в≥тчизн¤них реал≥й, зд≥йснен≥ ÷ентром "—оц≥альний мон≥торинг", ”крањнським ≥нститутом соц≥альних досл≥джень, "—ќ÷≤— - √еллап" (—оц≥олог≥чна служба в ”крањн≥ "√еллап - ћ≥жнародний"), ‘онду "ƒемократичн≥ ≥н≥ц≥ативи", соц≥олог≥чних лаборатор≥й ињвського, ƒн≥пропетровського, ’арк≥вського, ќдеського, Ћьв≥вського нац≥ональних ун≥верситет≥в. ƒосл≥дженн¤м проблем ринку та маркетинговими досл≥дженн¤ми займаютьс¤ USM (”крањнськ≥ опитуванн¤ та досл≥дженн¤ ринку), ”ћ√ (”крањнська маркетингова група), приватн≥ опитувальн≥ центри. Ќаприк≥нц≥ XX - на початку XXI ст. в ”крањн≥ ≥дбуваЇтьс¤ ≥нституц≥ал≥зац≥¤ громадськоњ думки (становленн¤ њњ ¤к соц≥альноњ ≥нституц≥њ). ÷е - складний, тривалий процес, оск≥льки безпосередньо пов'¤заний з демократичними, пол≥тичними, соц≥ально-економ≥чними перетворенн¤ми, нормал≥зац≥Їю соц≥оструктурних та соц≥окультурних процес≥в у сусп≥льств≥. Ќа цьому тл≥ виокремилос¤ к≥лька проблем, пов'¤заних з особливост¤ми функц≥онуванн¤ громадськоњ думки, вир≥шенн¤ ¤ких Ї необх≥дним дл¤ њњ усп≥шноњ ≥нституц≥ал≥зацњњ в украњнському сусп≥льств≥. ќдна з них пов'¤зана з необх≥дн≥стю пол≥пшенн¤ характеристик громадськост≥ - осв≥тнього р≥вн¤, компетентност≥, вм≥нн¤ анал≥зувати под≥њ тощо. ¬одночас н назр≥ла необх≥дн≥сть у розширенн≥ кола досл≥дженн¤ проблем, ¤к≥ виражаЇ громадська думка. Ќе менш важливою Ї зм≥на ставленн¤ управл≥нських структур до громадськоњ думки, зосереджен≥сть на вивченн¤ ≥ врахуванн¤ њњ у своњй д≥¤льност≥. ”се це зумовлюЇ необх≥дн≥сть розробки ≥ впровадженн¤ механ≥зм≥в, ¤к≥ б створювали умови дл¤ творчоњ, продуктивноњ взаЇмод≥њ громадськоњ думки з владними управл≥нськими структурами та ≥ншими соц≥альними ≥нституц≥¤ми. «апитанн¤. «авданн¤ “еми реферат≥в ќб'Їкт, предмет, ≥стор≥¤ виникненн¤ омун≥кац≥¤ ¤к одна з базових умов ≥снуванн¤ людськоњ сп≥льноти властива будь-¤к≥й форм≥ сп≥льного ≥снуванн¤ людей. “ому вона Ї соц≥альним утворенн¤м. омун≥кац≥¤ (лат. соmmunicatio - зв'¤зок, пов≥домленн¤) - передаванн¤ ≥нформац≥њ в≥д одн≥Їњ системи до ≥ншоњ за допомогою сигнал≥в чи спец≥альних матер≥альних нос≥њв. ¬она може бути вербальною (передача ≥нформац≥њ за допомогою усних чи друкованих сл≥в), в≥зуальною (за допомогою образного р¤ду), ор≥Їнтованою на сприйн¤тт¤ за допомогою слуху (музична), невербальною (коли одержувач ≥нформац≥њ ≥нтерпретуЇ м≥м≥ку, жести, символи тощо), комб≥нованою. « розвитком сусп≥льства, ускладненн¤м соц≥альноњ структури ≥ соц≥окультурних в≥дносин зм≥нювалис¤ форми та особливост≥ аудитор≥њ, на ¤ку було спр¤мовано ≥нформац≥ю. ¬≥дпов≥дно зм≥нювалас¤ й комун≥кац≥¤, що дало п≥дставу вести мову про масову комун≥кац≥ю в ≥ндустр≥альних сусп≥льствах, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою техн≥чних засоб≥в поширенн¤ пов≥домлень. ћасова комун≥кац≥¤ - систематичне та одночасне поширенн¤ однотипних пов≥домлень у великих аудитор≥¤х з метою ≥нформуванн¤ та зд≥йсненн¤ ≥деолог≥чного, пол≥тичного, економ≥чного, психолог≥чного, орган≥зац≥йного впливу на думки, оц≥нки ≥ повед≥нку людей. омун≥кац≥¤, хоч ≥ пов'¤зана з передачею ≥нформац≥њ, але не обмежуЇтьс¤ лише цим. “ому часто розмежовують пон¤тт¤ масовоњ комун≥кац≥њ та масовоњ ≥нформац≥њ. ћасова ≥нформац≥¤ - стереотип≥зована ≥нформац≥¤, ¤ка оперативно та регул¤рно поширюЇтьс¤ на велику, географ≥чно розпорошену аудитор≥ю. ≤нформац≥¤ ≥ комун≥кац≥¤ Ї двома р≥вн¤ми процесу сп≥лкуванн¤. ѕерший - п≥знавальний (когн≥тивний) - пов'¤заний з поширенн¤м соц≥ально важливих в≥домостей серед широкоњ аудитор≥њ. Ќа цьому р≥вн≥ ≥нформац≥¤ створюЇ умови дл¤ п≥знавальноњ д≥¤льност≥ соц≥альних суб'Їкт≥в, Ї п≥знавальним ресурсом при формуванн≥ у¤влень, ц≥нн≥сних ор≥Їнтир≥в, стереотип≥в повед≥нки тощо. Ќа другому р≥вн≥ процесу сп≥лкуванн¤ одержана соц≥альним суб'Їктом ≥нформац≥¤ поЇднуЇтьс¤ з системою ≥снуючих норм ≥ ц≥нностей, регулюЇ контакти з оточуючим середовищем, передус≥м соц≥альним. «а цих умов процес комун≥кац≥њ маЇ безпосереднЇ в≥дношенн¤ до соц≥альноњ д≥њ. ”се це св≥дчить, що комун≥кац≥¤ - розгалужен≥ший процес, ¤кий суттЇво впливаЇ на функц≥онуванн¤ соц≥уму. « масовою ≥нформац≥Їю њњ р≥днить те, що обидв≥ вони конституюютьс¤ лише засобами масовоњ ≥нформац≥њ («ћ≤) ≥ не можуть ≥снувати поза ними. «асоби масовоњ ≥нформац≥њ - соц≥альн≥ ≥нститути (преса, рад≥о, телебаченн¤, ≤нтернет, видавництва тощо), що забезпечують збиранн¤, обробку та масове поширенн¤ ≥нформац≥њ. ќдночасно з виникненн¤м феномену масовоњ комун≥кац≥њ та розвитком засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ окреслюЇтьс¤ соц≥олог≥¤ масових комун≥кац≥й ¤к окрема царина в соц≥олог≥њ. —оц≥олог≥¤ масових комун≥кац≥й - галузь соц≥олог≥њ, предметом ¤коњ Ї законом≥рност≥ масових ≥нформац≥йних ¤вищ ≥ процес≥в, д≥¤льн≥сть соц≥альних ≥нститут≥в, що виробл¤ють та поширюють масову ≥нформац≥ю. ѕредмет њњ досл≥джень - взаЇмод≥¤ комун≥катора, аудитор≥њ та визначенн¤ зм≥сту, особливост≥ сприйн¤тт¤ масовоњ ≥нформац≥њ, вивченн¤ функц≥онуванн¤ окремих засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ тощо. ќб'Їкт - сукупн≥сть масових ≥нформац≥йних ≥ комун≥кац≥йних ¤вищ у њх соц≥альному вим≥р≥. ѕо¤в≥ соц≥олог≥њ масових комун≥кац≥й спри¤в розвиток соц≥ально-пол≥тичних систем у XX ст., зокрема формуванн¤ в перш≥й його половин≥ тотал≥тарних режим≥в в ™вроп≥ з м≥цною та розгалуженою системою масовоњ пропаганди. ” цей час на передньому план≥ опин¤ютьс¤ проблеми ефективност≥ пропаганди ≥ контрпропаганди, впливу масовоњ комун≥кац≥њ на повед≥нку громад¤н. ј своњм головним завданн¤м соц≥олог≥¤ масових комун≥кац≥й вважала вивченн¤ особливостей процесу комун≥кац≥њ та чинник≥в, що впливають на його ефективн≥сть. —ам процес комун≥кац≥њ вона розгл¤даЇ за такою схемою: "’“ќ - ўќ ѕќ¬≤ƒќћЋя™ - я »ћ јЌјЋќћ - ќћ” - « я »ћ ≈‘≈ “ќћ?" (схема √. Ћасауелла). ќдночасно розвивавс¤ методолог≥чний арсенал досл≥джень: процедури масового виб≥ркового опитуванн¤ та панельного досл≥дженн¤ аудитор≥њ (√. Ћазарсфельд), контент-анал≥зу (√.Ћасауелл, Ѕ.Ѕерельсон), експеримент≥в у сфер≥ масовоњ комун≥кац≥њ ( .Ћев≥н, .’овланд) тощо. ≈фективн≥сть комун≥кац≥њ розгл¤дали тод≥ ¤к пр¤мий насл≥док пропагандистського впливу, прид≥л¤ючи головну увагу чинникам, що посилювали чи послаблювали його. ” 50-60-т≥ роки XX ст., п≥д впливом структурного функц≥онал≥зму, стрижневе до того часу пон¤тт¤ ефективност≥ було доповнене пон¤тт¤м про функц≥ю та дисфункц≥ю в процес≥ комун≥кац≥њ. ј об'Їктом досл≥джень зам≥сть процесу комун≥кац≥њ стала система соц≥альних зв'¤зк≥в, у межах ¤ких процес масовоњ комун≥кац≥њ реал≥зуЇтьс¤ ≥ на ¤к≥ в≥н безпосередньо впливаЇ. ¬≥дтод≥ роль масовоњ комун≥кац≥њ почали вбачати не лише у вплив≥ на установки, знанн¤ окремих ≥ндив≥д≥в, а й у поширенн≥ певних ≥нституц≥ал≥зованих стандарт≥в сприйн¤тт¤ д≥йсност≥, культурних норм, стереотип≥в повед≥нки. ”се це дало змогу у 70-80-т≥ роки розвинути радикальн≥ критичн≥ напр¤ми соц≥олог≥њ масовоњ комун≥кац≥њ. ритично настроЇн≥ досл≥дники звертають увагу на ман≥пул¤ц≥њ масовою св≥дом≥стю, поширенн¤ та нав'¤зуванн¤ через засоби масовоњ ≥нформац≥њ певних ≥деолог≥й, розкривають механ≥зми њх нав'¤зуванн¤, тиску на суб'Їкт≥в соц≥ального житт¤, широк≥ верстви населенн¤, на сусп≥льство загалом через процес масовоњ комун≥кац≥њ. ќдночасно загострюЇтьс¤ ≥нтерес до масовоњ культури, м≥жнародних комун≥кац≥й, глобальних проблем поширенн¤ ≥нформац≥њ, ¤к≥ часто розгл¤дали в межах концепц≥њ "культурного ≥мпер≥ал≥зму". онкретним результатом розвитку соц≥олог≥њ масових комун≥кац≥й у цей пер≥од стала п≥дготовка у межах ёЌ≈— ќ програми "нового ≥нформац≥йного пор¤дку", покликаноњ забезпечити р≥вн≥ права крањн, що розвиваютьс¤, у структур≥ св≥товоњ ≥нформац≥йноњ мереж≥. ¬ останн≥ дес¤тир≥чч¤ соц≥олог≥¤ масових комун≥кац≥й зосередилас¤ ≥ на культуролог≥чних проблемах, особливост¤х функц≥онуванн¤ сучасних засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ та ¤кост≥ поширюваноњ ≥нформац≥њ. ѕредставники постмодерн≥стського п≥дходу загострюють увагу на р≥зких розб≥жност¤х м≥ж реальним св≥том та його образом у сучасних комун≥кативних потоках, на зростанн≥ в процес≥ масовоњ комун≥кац≥њ рол≥ "симул¤кр≥в" (≥нформац≥йних образ≥в, що не в≥дпов≥дають життЇвим реал≥¤м). «агалом розвиток соц≥олог≥њ масових комун≥кац≥й, њњ проблематика т≥сно пов'¤зан≥ з еволюц≥Їю самоњ системи засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ. ѕершим засобом масовоњ ≥нформац≥њ ≥сторично була преса. √азети (тод≥ це були памфлети на актуальн≥ теми ≥ листки новин) з'¤вилис¤ в ™вроп≥ на початку XVII ст., будучи одним з насл≥дк≥в "друкарськоњ революц≥њ" - по¤ви друкарських верстат≥в, що зумовило радикальне здешев≥нн¤ й р≥зке зростанн¤ к≥лькост≥ друкованих видань. ѕрот¤гом XIX ст. преса ставала дедал≥ дешевшою, масов≥шою. ќдночасно скорочувавс¤ час м≥ж под≥Їю та ≥нформуванн¤м про нењ публ≥ки, актуал≥зувалас¤ ≥нформац≥¤ в прес≥. Ќа початку XX ст. було винайдено рад≥о, ¤ке ви¤вило недос¤жну дл¤ преси здатн≥сть ≥нтегрувати мешканц≥в географ≥чно та пол≥тично в≥докремлених територ≥й. —аме завд¤ки рад≥о став очевидним ефект одночасноњ трансл¤ц≥њ одн≥Їњ й т≥Їњ ж ≥нформац≥њ на широк≥ верстви населенн¤. “ут доречно згадати траг≥ком≥чний ефект, ¤кий справила рад≥опостановка (в 30-т≥ роки XX ст.) роману √. ”еллса "¬≥йна св≥т≥в" на мешканц≥в —получених Ўтат≥в јмерики, що сприйн¤ли ≥гровий сюжет ¤к оф≥ц≥йне пов≥домленн¤ про ≥нтервенц≥ю позаземноњ цив≥л≥зац≥њ. ¬≥дчутним був ≥ ефект консол≥дац≥њ людей, розкиданих в≥йною по обидва боки фронту. ” цьому сенс≥ ƒруга св≥това в≥йна була ≥ в≥йною «ћ≤. ўе одним незаперечним дос¤гненн¤м рад≥о ¤к засобу масовоњ ≥нформац≥њ було залученн¤ в контекст соц≥альноњ взаЇмод≥њ с≥льського населенн¤. Ќав≥ть у 90-т≥ роки XX ст., ¤к з'¤сували в≥тчизн¤н≥ соц≥олог≥чн≥ опитуванн¤, рад≥о було у с≥льськ≥й м≥сцевост≥ найпоширен≥шим джерелом ≥нформуванн¤. “елебаченн¤ ще б≥льше розширило можливост≥ «ћ≤, закр≥пило створене рад≥о у¤вленн¤ про географ≥чний та соц≥альний прост≥р ≥ можливост≥ його подоланн¤. —интезуючи зображенн¤ ≥ звук, воно забезпечило користувачам ширш≥ комун≥кативн≥ можливост≥, створило недос¤жний дл¤ ≥нших «ћ≤ "ефект присутност≥", ≥люз≥ю безпосередньоњ участ≥ у важливих пол≥тичних та культурних под≥¤х. «авд¤ки телебаченню соц≥альний св≥т став персон≥ф≥кованим, унаочненим: люди почали отримувати конкретну ≥нформац≥ю про те, що, де ≥ ¤к в≥дбуваЇтьс¤. « точки зору аудитор≥њ, телебаченн¤ створюЇ ефект безпосереднього двостороннього сп≥лкуванн¤. ј в≥дпов≥дна орган≥зован≥сть ≥нформац≥њ разом з р≥зноман≥тними зоровими, звуковими та ≥ншими ефектами робить телебаченн¤ чи не найвпливов≥шим «ћ≤ сучасност≥. ќстанн≥м часом дедал≥ б≥льшоњ попул¤рност≥ набуваЇ такий зас≥б масовоњ ≥нформац≥њ, ¤к ≤нтернет ("всесв≥тн¤ павутина") - потужна мережа комп'ютер≥в, з'Їднаних в Їдиний ≥нформац≥йний прост≥р. ¬≥н в≥дкриваЇ доступ до будь-¤ких розм≥щених в ньому ≥нформац≥йних баз даних (текстовоњ, ауд≥о- чи в≥зуальноњ ≥нформац≥њ), надаЇ змогу використовувати њх, обм≥нюватис¤ даними, вступати в комун≥кац≥ю з необмеженою к≥льк≥стю ос≥б. ƒо системи ≤нтернет п≥дключен≥ тис¤ч≥ б≥бл≥отек, п≥дприЇмств, орган≥в управл≥нн¤ тощо. ќдн≥Їю з рис ≤нтернету Ї високий ступ≥нь незалежност≥ ≥нформац≥йних пакет≥в, оск≥льки вони не цензуруютьс¤. ѕопри суттЇв≥ специф≥чн≥ можливост≥, засоби масовоњ ≥нформац≥њ характерезуютьс¤ такими загальними особливост¤ми: - широта аудитор≥њ, спр¤мован≥сть ≥ швидк≥сть ≥нформац≥йного впливу; - сила, комун≥кативн≥сть, пост≥йн≥сть ≥ багатофак-торн≥сть впливу; - Їдн≥сть пропагандистського, виховного та ≥нформац≥йного впливу; - багатство метод≥в ≥ форм впливу; - доступн≥сть, поширен≥сть, динам≥чн≥сть ≥нформац≥њ. –озвиток «ћ≤ спричинив зм≥ни в сусп≥льн≥й психо- лог≥њ, способ≥ мисленн¤ людей. ¬они Ї важливим чин- ником створенн¤ особистост≥ нового типу, з особливою психолог≥Їю та повед≥нковими реакц≥¤ми, що реал≥зу- ють ≥деолог≥чний, пол≥тичний вплив на людей, згурто- вують њх в Їдине ц≥ле. ¬плив «ћ≤ на громадськ≥сть зумовлюЇтьс¤ щонайменше двома функц≥ональними завданн¤ми. . 1. ¬≥дображенн¤, ф≥ксац≥¤, моделюванн¤ д≥йсност≥, тобто под≥й, факт≥в, соц≥альних в≥дносин, а остаточним продуктом Ї ≥нформац≥¤ про цю д≥йсн≥сть. 2. «м≥на соц≥альноњ реальност≥ й управл≥нн¤ нею, утвердженн¤, п≥дтриманн¤ ≥ трансл¤ц≥¤ ц≥нн≥сних, нормативних ор≥Їнтир≥в сусп≥льства, контроль за реал≥зац≥Їю управл≥нських р≥шень, регулюванн¤ соц≥альних в≥дносин. Ќа практиц≥ в≥докремити ц≥ завданн¤ важко, оск≥льки вони реал≥зуютьс¤ в Їдиному соц≥ально-≥нформац≥йному простор≥. ƒо того ж процес функц≥онуванн¤ «ћ≤ за своЇю природою Ї ц≥л≥сним, важко п≥ддаЇтьс¤ диференц≥ац≥њ на р≥вн≥ безпосередн≥х д≥й. —еред функц≥й «ћ≤ найголовн≥шими Ї: - ≥нформац≥йна - спр¤мована на задоволенн¤ ≥нформац≥йних потреб ≥ндив≥д≥в ≥ соц≥альних груп щодо р≥зноман≥тних под≥й в сусп≥льств≥ та св≥т≥; - комун≥кативна - пол¤гаЇ в орган≥зац≥њ ≥нформац≥йноњ взаЇмод≥њ м≥ж р≥зними соц≥альними верствами населенн¤, а також м≥ж громадськ≥стю та джерелом њњ ≥нформуванн¤; - виховна - пов'¤зана з формуванн¤м, зм≥ною установок та ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й ≥ндив≥д≥в, заохочуванн¤м аудитор≥њ до пропаганди певного способу житт¤, з формуванн¤м сусп≥льно значущих рис, засвоЇнн¤м соц≥ального досв≥ду; - управл≥нська - ви¤вл¤Ї себе в контрол≥ за взаЇминами м≥ж членами сусп≥льства, а також м≥ж ними ≥ системою кер≥вних орган≥в; - соц≥альноњ адаптац≥њ та ор≥Їнтац≥њ - спираЇтьс¤ на потреби аудитор≥њ в ≥нформац≥њ дл¤ ор≥Їнтуванн¤ у соц≥альних процесах та ¤вищах, адаптац≥њ до зм≥н соц≥альних, пол≥тичних, економ≥чних умов житт¤; - соц≥альноњ ≥дентиф≥кац≥њ - базуЇтьс¤ на потреб≥ людини в≥дчувати свою сп≥льн≥сть ≥з певними соц≥альними групами, верствами тощо; - в≥дтворенн¤ певного емоц≥йно-психолог≥чного тонусу - спр¤мована на зн¤тт¤ психолог≥чноњ напруги тощо; - рекреативна - пов'¤зана з в≥дпочинком, розвагами тощо. «ћ≤ реал≥зують своњ можливост≥ не т≥льки на макрор≥вн≥ (у глобальних соц≥альних вим≥рах). Ќе менш важливими Ї мезо- та м≥крор≥вень њх д≥¤льност≥, зор≥Їнтованоњ на конкретн≥ соц≥альн≥ групи та ≥ндив≥ди. ўодо цього ефективн≥сть њх д≥¤льност≥ залежить в≥д особливостей психолог≥чних та соц≥альних ефект≥в, ¤к≥ вони справл¤ють на аудитор≥ю, серед ¤ких вид≥л¤ють: - утил≥тарний - виражаЇтьс¤ у задоволенн≥ ≥ндив≥да ≥нформац≥Їю, необх≥дною йому дл¤ вир≥шенн¤ життЇвих, практичних завдань; - престижу - ¤вл¤Ї собою задоволенн¤ ≥нформац≥Їю, що п≥дтверджуЇ ц≥нност≥ групи, до ¤коњ належить ≥ндив≥д; - посиленн¤ позиц≥й - ви¤вл¤Їтьс¤ в позитивному вплив≥ на ≥ндив≥да ≥нформац≥њ, що п≥дтверджуЇ думку, судженн¤ людини з певного дискус≥йного питанн¤; - задоволенн¤ п≥знавального ≥нтересу - пол¤гаЇ у в≥дчутт≥ по≥нформованост≥ з певного кола питань; - емоц≥йний - ви¤вл¤Їтьс¤ в компенсац≥њ п≥знавальноњ потреби; - естетичний - базуЇтьс¤ на задоволенн≥ сприйн¤тт¤ прекрасного, естетичному збагаченн≥; - комфорту - формуЇтьс¤ внасл≥док зн¤тт¤ особист≥сноњ напруги. ќсновн≥ п≥дходи до вивченн¤ масовоњ комун≥кац≥њ —усп≥льна роль масовоњ комун≥кац≥њ, можливост≥ њњ впливу на громадську думку та сусп≥льн≥ настроњ, особливост≥ функц≥онуванн¤ «ћ≤ завжди привертали до себе соц≥олог≥чну думку. ≤снуЇ к≥лька концептуальних п≥дход≥в до висв≥тленн¤ особливостей масовоњ ≥нформац≥њ щодо њњ впливу на сусп≥льство. онцепц≥¤ тотального впливу «г≥дно з нею громадська думка формуЇтьс¤ здеб≥льшого п≥д тотальним впливом масовоњ ≥нформац≥њ, що циркулюЇ комун≥кативними каналами сусп≥льства. “ака ≥нформац≥¤ багато в чому визначаЇ соц≥альн≥ ц≥нност≥ й стереотипи, культурн≥ дом≥нанти в сусп≥льств≥. √оловним у процес≥ соц≥альноњ комун≥кац≥њ прихильники ц≥Їњ концепц≥њ вважають пропагандистський момент, а пон¤тт¤ "пропаганда" взагал≥ Ї центральним дл¤ них. “акий п≥дх≥д до вивченн¤ масовоњ комун≥кац≥њ сп≥вв≥дноситьс¤ з розум≥нн¤м соц≥ального св≥ту ¤к "масового сусп≥льства", в≥дпов≥дно стратиф≥кованого на маси та ел≥ту. ћаси розгл¤даютьс¤ своЇр≥дним пасивом соц≥уму, хоч ≥ найб≥льшою його частиною. «начно активн≥шим об'Їктом соц≥альноњ структури сусп≥льства постаЇ ел≥та, ¤ка визначаЇ формуванн¤ сусп≥льних чеснот (систем ц≥нностей, культурних та соц≥альних об'Їкт≥в), що уможливлюють ≥снуванн¤ ≥ розвиток њњ самоњ. –озмежуванн¤ сусп≥льства на маси та ел≥ту спричинило утвердженн¤ ≥дењ п≥дкоренн¤ масовоњ св≥домост≥ впливов≥ з боку ел≥ти, ¤ка нав'¤зуЇ сусп≥льству своњ норми та ц≥нност≥. ” зв'¤зку з цим вивченн¤ процесу масовоњ комун≥кац≥њ маЇ беззаперечний практичний смисл, оск≥льки даЇ змогу з'¤сувати, кому виг≥дн≥ певн≥ д≥њ, ≥ на ц≥й п≥дстав≥ концептуально проанал≥зувати, оц≥нити процеси та ¤вища сусп≥льного бутт¤. ¬одночас концепц≥¤ "масового сусп≥льства" з часом наводить на усв≥домленн¤ необх≥дност≥ ¤к≥сних зм≥н у сусп≥льних ц≥нност¤х. «деб≥льшого так буваЇ внасл≥док поширенн¤ спрощених вар≥ант≥в культурних дом≥нант (масовоњ культури). ÷е породжуЇ тривогу ≥нтелектуал≥в щодо "смерт≥ культури", зниженн¤ загального культурного р≥вн¤ соц≥уму тощо. ¬ ”крањн≥ цей аспект концепц≥њ тотального впливу ви¤вл¤Їтьс¤ у занепокоЇнн≥ зниженн¤м р≥вн¤ осв≥ти у молод≥, загрозою вестерн≥зац≥њ (поширенн¤ в н≥й ц≥нностей, властивих «аходу) культури, нехтуванн¤м трац≥йними ц≥нност¤ми. онцепц≥¤ обмежених ефект≥в ѕередбачаЇ вр≥вноважений п≥дх≥д до вивченн¤ масовоњ комун≥кац≥њ, абсолютизуЇ ман≥пул¤ц≥йн≥ можливост≥ влади, а «ћ≤ вважаЇ в≥докремленими ≥ незалежними в≥д владних структур соц≥альними ≥нститутами, ¤к≥ Ї генераторами ≥ поширювачами ≥нформац≥њ, майже в≥льними в≥д зовн≥шнього тиску. њх завданн¤ пол¤гаЇ в ≥нформуванн≥ сусп≥льства, а не тотальному вплив≥ на нього. —усп≥льна св≥дом≥сть Ї активним сп≥вучасником процесу комун≥кац≥њ. —усп≥льство не лише всотуЇ пропаганду, а й жваво на нењ реагуЇ. ќкр≥м того, аудитор≥¤ «ћ≤ неоднор≥дна за погл¤дами на житт¤, а в≥дпов≥дно ≥ на ≥нформац≥ю. “ому некоректно вести мову про масову св≥дом≥сть при розгл¤д≥ конкретних випадк≥в функц≥онуванн¤ системи масовоњ комун≥кац≥њ: окрем≥ класи та верстви, ≥ндив≥ди по-р≥зному реагують на те, що њм пов≥домл¤ють. ÷ентральне положенн¤ ц≥Їњ концепц≥њ пол¤гаЇ в тому, що масова комун≥кац≥¤ не Ї необх≥дним та достатн≥м чинником впливу на сусп≥льство. ¬она не здатна забезпечити тотальн≥ зм≥ни установок ≥ переконань ≥ндив≥д≥в та сусп≥льних груп, а т≥льки створюЇ нагоду, дл¤ реал≥зац≥њ њх внутр≥шньоњ готовност≥ до зм≥н. ќдночасно масова комун≥кац≥¤ може спричинити незапда-нован≥ авторами пов≥домлень насл≥дки, оск≥льки людина не Ї пасивним одержувачем ≥нформац≥њ, а робить св≥й виб≥р, налаштовуЇтьс¤ на д≥њ св≥домо. ћетодолог≥чн≥ засади концепц≥њ обмежених ефект≥в '. нер≥дко застосовують п≥д час емп≥ричних досл≥джень передвиборчоњ комун≥кац≥њ, коли м≥ркуванн¤ та њх ре-: зультати можна заф≥ксувати ≥ досл≥дити в к≥льк≥сних величинах. «а таких обставин часто застосовують кон-тент-анал≥з ¤к метод вивченн¤ масовоњ комун≥кац≥њ. ќбидв≥ зазначен≥ концепц≥њ дом≥нували у перш≥й половин≥ XX ст. « розвитком «ћ≤, розширенн¤м њх аудитор≥њ та комун≥кативних можливостей вони зазнали в≥дчутноњ модиф≥кац≥њ. онцепц≥¤ глобал≥стськоњ ор≥Їнтац≥њ ѓњ прихильники вважають визначальною роль нов≥тн≥х засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ у творенн≥ новоњ культури, нових засад сп≥лкуванн¤ та взаЇмод≥њ людей. “ехн≥чний прогрес, по¤ва сучасних засоб≥в сп≥л-. куванн¤ та передач≥ ≥нформац≥њ спричинили кардинальн≥ зм≥ни у систем≥ соц≥ального контролю та програмуванн¤ соц≥ального пор¤дку. √лобал≥зац≥¤ процесу масовоњ комун≥кац≥њ Ї передумовою встановленн¤ принциповоњ та абсолютноњ прозорост≥ системи соц≥альноњ взаЇмод≥њ. ј св≥тове сп≥втовариство ≥з сукупност≥ в≥докремлених елемент≥в п≥д впливом нових можливостей «ћ≤ маЇ перетворитис¤ на "св≥тове селище" - утворенн¤ однор≥дних структурних одиниць. —ем≥отична концепц≥¤ ÷ентральними в н≥й Ї питанн¤, пов'¤зан≥ ≥з значенн¤м, особливост¤ми передач≥ ≥нформац≥њ, сп≥вв≥дношенн¤м реальност≥ та ≥деолог≥њ у процес≥ масовоњ комун≥кац≥њ. —учасна ≥деолог≥¤, на думку представник≥в цього напр¤му (–. ¬арт, ”. ≈ко), функц≥онуЇ вже не ¤к система догм, лозунг≥в, доктрин ≥ теор≥й, а ¤к ц≥л≥сний знаковий прост≥р, ¤к окрема мова. ¬она не усуваЇ реальн≥сть ¤к таку, а активно м≥фолог≥зуЇ њњ, акцентуЇ лише на важливому дл¤ нењ сенс≥ та значенн≥ певних под≥й. ≤деолог≥¤ постаЇ сукупн≥стю концепт≥в (думок, пон¤ть), за допомогою ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ нав'¤зуванн¤ погл¤д≥в на зм≥ст ≥ сутн≥сть навколишньоњ реальност≥. „ерез оволод≥нн¤ цими концептами, тиражуванн¤ њх, наданн¤ њм статусу реальност≥ у сусп≥льн≥й св≥домост≥ можна контролювати розум≥нн¤, ≥нтерпретац≥ю, баченн¤ ц≥Їњ ж реальност≥. “ому вона Ї нев≥дд≥льною частиною масовоњ комун≥кац≥њ, ¤ка за своЇю природою схильна до творенн¤ м≥ф≥в. ћ≥фи, на думку представник≥в сем≥отичноњ концепц≥њ, Ї вторинними утворенн¤ми щодо безпосередньоњ реальност≥, але здатними зам≥щувати њњ (наприклад, реклама, звернена не на ¤к≥сть товару, а на ставленн¤ до нього користувача). ”с¤ка влада схильна до в≥дтворенн¤ в процес≥ комун≥кац≥њ основних ≥деологем, прийн¤тих в сусп≥льств≥. “ому масова комун≥кац≥¤ Ї благодатним простором дл¤ реал≥зац≥њ ≥деолог≥чного потенц≥алу владноњ мови. ѕостмодерн≥стськ≥ концепц≥њ ѕредставник≥в њх (∆. ƒерр≥да, ‘. Ћ≥отар, ∆. Ѕодр≥й¤р та ≥н.) об'ЇднуЇ тотальна недов≥ра до можливостей передач≥ за допомогою «ћ≤ достов≥рноњ ≥нформац≥њ. ѕрот¤гом ≥стор≥њ в≥дбулас¤ еволюц≥¤ знак≥в, за допомогою ¤ких людство ф≥ксувало навколишню реальн≥сть. —еред них (за ‘. Ћ≥отаром): - знаки безпосередньоњ базовоњ реальност≥; - знаки, що спотворюють базову реальн≥сть, але залишаютьс¤ пов'¤заними з нею (реал≥стичн≥ художн≥ твори); - знаки, що маскують в≥дсутн≥сть базовоњ реальност≥ (≥кона - зображенн¤ Ѕога, система права); - симул¤кри - знаки, що не мають жодного в≥дношенн¤ до базовоњ реальност≥, створюють своЇр≥дну "паралельну реальн≥сть" (б≥льш≥сть знак≥в сучасноњ системи масовоњ комун≥кац≥њ). —аме ≥з симул¤крами, з погл¤ду представник≥в постмодерн≥стськоњ концепц≥њ, т≥сно пов'¤зан≥ особливост≥ функц≥онуванн¤ сучасноњ системи масовоњ комун≥кац≥њ. «ћ≤ н≥би ≥снують сам≥ по соб≥, без посл≥довного зв'¤зку з реальн≥стю. √оловне њх завданн¤ пол¤гаЇ у створенн≥ "другоњ реальност≥", ор≥Їнтованоњ на широку аудитор≥ю. ќдержуючи ≥нформац≥ю з мас-мед≥а, людина стикаЇтьс¤ не з реальн≥стю, а з≥ штучно створеним њњ образом. ÷е ¤вище багато в чому схоже з реставрац≥Їю ≥сторичноњ споруди, ¤ка унеможливлюЇ ≥снуванн¤ њњ ¤к автентичноњ "≥сторичноњ пам'¤тки", а збер≥гаючи њњ образ, модерн≥зуЇтьс¤ завд¤ки використанню нових буд≥вельних матер≥ал≥в, ≥ншому навколишньому, здеб≥льшого урбан≥зованому, краЇвиду тощо. јле масова комун≥кац≥¤, пов≥домл¤ючи про цю под≥ю, акцентуЇ увагу на збереженн≥ первозданност≥ пам'¤тки. ѕостмодерн≥сти вважають, що сучасний споживач не може розраховувати на одержанн¤ реальноњ ≥нформац≥њ через «ћ≤ про навколишн≥й св≥т. ÷иркулюючи каналами масовоњ комун≥кац≥њ, ц¤ ≥нформац≥¤, стаЇ си-мул¤кром. “ому "д≥йсн≥сть", "базова реальн≥сть" Ї пустими значенн¤ми, оск≥льки вони уособлюють те, що, з точки зору анал≥зу масовоњ комун≥кац≥њ, не ≥снуЇ зовс≥м. ќдночасно вони ор≥Їнтован≥ на опис та вивченн¤ вплив≥в масовоњ ≥нформац≥њ на процеси управл≥нн¤. Ќа њх думку, сучасний стан розвитку «ћ≤ уможливлюЇ ненав'¤зливий тотальний контроль за думками та бажанн¤ми громад¤н нав≥ть у демократичних сусп≥льствах. ’арактерно, що вс≥ згадан≥ теоретичн≥ напр¤ми п≥двод¤ть до необх≥дност≥ вивченн¤ можливостей функц≥онуванн¤ «ћ≤ ¤к способу контролю влади. онцепц≥њ останн≥х дес¤тил≥ть переор≥Їнтовуютьс¤ насамперед на вивченн¤ особливостей передач≥ ≥нформац≥њ нетрадиц≥йними дл¤ писемноњ культури способами (телебаченн¤, в≥зуал≥зац≥¤ ≥нформац≥њ), значно складн≥шими бачать особливост≥ впливу масовоњ комун≥кац≥њ на формуванн¤ сусп≥льних ц≥нностей. —учасн≥ теор≥њ щодо особливостей функц≥онуванн¤ мас-мед≥а дедал≥ ускладнюютьс¤, виокремлюютьс¤ в Їдину м≥ждисципл≥нарну галузь науки, не втрачаючи при цьому соц≥олог≥чних рис. ќсобливост≥ функц≥онуванн¤ «ћ≤ ‘ункц≥онуванн¤ ≥ розвиток системи масовоњ комун≥кац≥њ в сучасн≥й ”крањн≥ мають суттЇв≥ особливост≥, що зумовлено ¤к загальними сутн≥сними характеристиками трансформац≥йних сусп≥льств, так ≥ власне украњнськими реал≥¤ми. « огл¤ду на це соц≥олог≥ю ц≥кавить вплив соц≥альних процес≥в на особливост≥ функц≥онуванн¤ «ћ≤, а також ≥ те, ¤к модиф≥кац≥¤ «ћ≤ позначаЇтьс¤ на соц≥альному бутт≥. як≥сн≥ зм≥ни у в≥тчизн¤них «ћ≤ розпочалис¤ наприк≥нц≥ 80-х рок≥в XX ст. ÷ей час, ¤к ≥ початок 90-х, характеризувавс¤ зростанн¤м соц≥альноњ активност≥ громад¤н, р≥зким зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ та п≥двищенн¤м попул¤рност≥ друкованих засоб≥в ≥нформац≥њ, розширенн¤м аудитор≥й специф≥чних програм мас-мед≥а (трансл¤ц≥њ зас≥дань ¬ерховноњ –ади —–—– та ”крањни, сусп≥льно-пол≥тичн≥ телерад≥опрограми). ћас-мед≥а були тод≥ своЇр≥дним нервовим згустком процес≥в, що њх переживала крањна. ” друг≥й половин≥ 90-х рок≥в загальн≥ тираж≥ друкованих видань знизилис¤, хоча зросла загальна к≥льк≥сть найменувань. «а оф≥ц≥йними даними, з 1990 по 1996 р≥к к≥льк≥сть пер≥одичних видань зросла на 23%. јле загальний разовий наклад њх знизивс¤ з 25 млн. прим≥рник≥в у 1990 р. до 23 млн. у 1996 р. —коротилас¤ ≥ њх читацька аудитор≥¤. «а соц≥олог≥чними даними, майже 25% опитаних в≥дзначили, що за тиждень напередодн≥ опитуванн¤ вони не перегл¤нули жодноњ газети. „итацький ≥нтерес став переор≥Їнтовуватис¤ ≥з сусп≥льно-пол≥тичноњ тематики на розважальну, що зумовило зростанн¤ попул¤рност≥ в≥дпов≥дних видань: серед найпопул¤рн≥ших тематик у прес≥ респонденти зазначають передус≥м гороскопи, кросворди, гумор, св≥тську хрон≥ку тощо. —хожа ситуац≥¤ спостер≥гаЇтьс¤ ≥ на телебаченн≥. «г≥дно з опитуванн¤м ч≥тко простежуЇтьс¤ ≥нтерес аудитор≥њ до розважальних, музичних, спортивних програм, телесер≥ал≥в, художн≥х ф≥льм≥в тощо. Ќайпоширен≥шими в мас-мед≥а стають рекреативна та функц≥¤ в≥дтворенн¤ в аудитор≥њ певного емоц≥йно-психолог≥чного настрою, ¤к≥ донедавна перебували на перифер≥йних позиц≥¤х. ÷е стосуЇтьс¤ ¤к загальноњ ситуац≥њ, так ≥ кожного мас-мед≥йного продукту зокрема. ƒедал≥ част≥ше газети - особливо щотижнев≥ - перетворюютьс¤ на те, що в зах≥дних досл≥дженн¤х масових комун≥кац≥й називають "омн≥бусами" - пресу, розраховану на будь-¤кий смак, щонайширшу аудитор≥ю. —уттЇво зм≥нюЇ обличч¤ сучасних мас-мед≥а економ≥чний чинник. –инкова економ≥ка перетворюЇ ≥нформац≥ю на товар. ¬она повинна бути не лише передана, а й придбана, спожита. «ћ≤ дедал≥ част≥ше намагаютьс¤ зб≥льшити своњ тираж≥ за рахунок ринкових технолог≥й, маркетингових стратег≥й тощо. јле перетворенн¤ ≥нформац≥њ на товар ≥з властивост¤ми споживчоњ вартост≥ актуал≥зуЇ проблему виконанн¤ масовою комун≥кац≥Їю вс≥Їњ сукупност≥ притаманних њй функц≥й. ѕередус≥м постаЇ питанн¤, чи можлива реал≥зац≥¤ вс≥Їњ сукупност≥ функц≥й «ћ≤ одночасно з комерц≥ал≥зац≥Їю, дом≥нуванн¤м рекреативних тем, сюжет≥в у мас-мед≥а. ≤ншою проблемою Ї ступ≥нь контролю за сусп≥льством з боку владних структур через «ћ≤. ÷¤ проблема в соц≥олог≥њ масових комун≥кац≥й останн≥м часом Ї особливо актуальною. «окрема, активно дебатуЇтьс¤ проблема тиску на сусп≥льство п≥д час виборчих кампан≥й, використанн¤ "виборчих технолог≥й" тощо. —учасн≥ технолог≥њ дають змогу зд≥йснювати тиск на аудитор≥ю не жорстким ≥деолог≥чним примусом, а на р≥вн≥ так званого "слабкого впливу". Ќаприклад, вс¤ концепц≥¤ сучасних пабл≥к р≥лейшнз (англ. public relations - зв'¤зки з громадськ≥стю) ор≥ЇнтуЇтьс¤ на використанн¤ методик непр¤мого тиску на громадську думку. ”се част≥ше спец≥ал≥сти ведуть мову про дивовижну ефективн≥сть впливу на св≥дом≥сть людини так званого "двадц¤ть п'¤того кадру". јле моральн≥сть таких вплив≥в викликаЇ певн≥ сумн≥ви. PR-практик, скаж≥мо, перебуваЇ перед дилемою: чи маЇ в≥н право на аморальн≥ ман≥пул¤ц≥њ ≥з св≥дом≥стю громадськост≥ нав≥ть дл¤ пол≥пшенн¤ њњ становища. ÷¤ дилема ускладнюЇтьс¤ тим, що сучасн≥ засоби масовоњ комун≥кац≥њ через свою природу та особливост≥ функц≥онуванн¤ вдаютьс¤ до п≥дм≥ни реальност≥ њњ ≥м≥тац≥¤ми. ќтже, може йтис¤ в кращому раз≥ про контроль та селективну практику щодо ≥нформац≥њ в «ћ≤, про перетворенн¤ њњ на "нормативну", "соц≥альну", ¤ка в≥дпов≥дала б соц≥альним уподобанн¤м б≥льшост≥. ƒедал≥ част≥ше соц≥ологи вказують на те, що «ћ≤ перетворюютьс¤ на важел≥ управл≥нн¤, нав≥ть ман≥пулюванн¤ громадською думкою. Ћег≥тим≥зац≥¤ д≥й влади, намаганн¤ подати њх такими, що п≥дтримуютьс¤ сусп≥льством, ≥нтегруванн¤ широкоњ аудитор≥њ - ус≥ ц≥ аспекти перебувають у центр≥ уваги досл≥дник≥в масовоњ комун≥кац≥њ. ƒосл≥дженн¤ останн≥х рок≥в св≥дчать про р≥зке посиленн¤ контролю за ≥нформац≥Їю з метою управл≥нн¤ громадською думкою. Ћег≥тим≥зац≥¤ владних д≥й, створенн¤ позитивноњ громадськоњ думки щодо владних структур, п≥дтримка дом≥нуючих ц≥нн≥сних ор≥Їнтир≥в у сусп≥льств≥ - саме цього влада чекаЇ в≥д мас-мед≥а. ”крањнськ≥ реал≥њ останнього дес¤тир≥чч¤ XX ст. св≥дчать про використанн¤ владою «ћ≤ у пол≥тичних ц≥л¤х та њх само≥н≥ц≥-ативне п≥дключенн¤ до системи ≥деолог≥чного тиску. Ќебезпечн≥сть цього пол¤гаЇ в реальних можливост¤х опосередкованого впливу мас-мед≥а на громадськ≥сть завд¤ки сучасним «ћ≤. як стверджують досл≥дники, "важко у¤вити соб≥, чим зак≥нчивс¤ б нац≥онал-соц≥ал≥зм, ¤кби √≥тлер мав телебаченн¤". ќднак тиск владних структур на громадськ≥сть через «ћ≤ не у всьому Ї безпосередн≥м ≥ брутальним. √ромадська думка Ї феноменом, що функц≥онуЇ не лише на основ≥ ≥нформац≥њ, переданоњ через канали комун≥кац≥њ, а будучи достатньо автономною, селекц≥онуЇ, ф≥льтруЇ цю ≥нформац≥ю. “ому не все, що циркулюЇ каналами «ћ≤, ефективно впливаЇ на сусп≥льство. ѕр¤мий ≥деолог≥чний тиск може бути ослаблений проголошенн¤м в сучасному сусп≥льств≥ ор≥Їнтац≥њ на громад¤нськ≥ права, оск≥льки можлив≥сть оприлюдненн¤ власноњ позиц≥њ Ї ефективним важелем соц≥ального контролю за масовою комун≥кац≥Їю. «апитанн¤. «авданн¤ “еми реферат≥в ѕредмет ≥ категор≥њ соц≥олог≥њ конфл≥кту онфл≥кт ≥ пов'¤зана з ним проблематика Ї об'Їктом багатьох гуман≥тарних дисципл≥н, серед ¤ких наприк≥нц≥ XX ст. поступово сформувалас¤ окрема соц≥олог≥чна теор≥¤ - соц≥олог≥¤ конфл≥кту. —оц≥олог≥¤ конфл≥кту - галузь соц≥олог≥њ, ¤ка вивчаЇ сутн≥сть, зумовлен≥сть, насл≥дки та управл≥нн¤ конфл≥ктом ¤к соц≥альним ¤вищем. Ќауково-практичний ≥нтерес соц≥олог≥њ кофл≥кту зосереджений на таких проблемах: - сутн≥сть конфл≥кту, з'¤суванн¤ джерел природи та ступен¤ конфл≥ктност≥ сусп≥льства; - специф≥ка власне соц≥олог≥чного п≥дходу до анал≥зу конфл≥кт≥в; - мотивац≥¤ конфл≥кту; - взаЇмозв'¤зок конфл≥кт≥в на макро- та м≥крор≥вн¤х; - управл≥нн¤ конфл≥ктами. —оц≥олог≥¤ конфл≥кту найчаст≥ше послуговуЇтьс¤ такими категор≥¤ми, ¤к "конфл≥кт", "соц≥альний конфл≥кт", "гострота конфл≥кту", "тривал≥сть конфл≥кту", "конфл≥ктанти", "меж≥ конфл≥кту". Ќайуживан≥шою Ї категор≥¤ "конфл≥кт". ¬≥н Ї складною взаЇмод≥Їю, спр¤мованою на розвиток ≥ вир≥шенн¤ протир≥ч, суперечностей, ¤к≥ неможливо вир≥шити без зм≥ни чинник≥в ц≥Їњ взаЇмод≥њ. Ќайчаст≥ше конфл≥кт ви¤вл¤Ї себе в соц≥альному середовищ≥, постаючи ¤к соц≥альний конфл≥кт. —оц≥альний конфл≥кт - з≥ткненн¤ ≥нтерес≥в двох чи б≥льшоњ к≥лькост≥ ≥ндив≥д≥в, соц≥альних груп. «а своЇю природою конфл≥кт Ї соц≥альним ¤вищем, породженим особливост¤ми сусп≥льного житт¤, соц≥альних систем, з≥ткненн¤м, протиборством суб'Їкт≥в соц≥уму. —тан конфл≥кту - далеко нер≥дк≥сне ¤вище. “≥Їю чи ≥ншою м≥рою, в той чи ≥нший час в≥н властивий кожному соц≥альному суб'Їкту на певних фазах його розвитку. « огл¤ду на це, конфл≥кт часто розгл¤дають ¤к прив≥д дл¤ розв'¤занн¤ суперечностей. ÷е стимулювало увагу науковц≥в до проблеми прогнозуванн¤ та управл≥нн¤ конфл≥ктом, насл≥дки ¤ких здеб≥льшого в≥дчутно залежать в≥д гостроти з≥ткненн¤ учасник≥в конфл≥ктноњ взаЇмод≥њ. √острота конфл≥кту - ступ≥нь з≥ткненн¤ ≥нтерес≥в, глибина суперечностей учасник≥в конфл≥ктноњ взаЇмод≥њ. як правило, цю гостроту засв≥дчуЇ р≥вень ≥нтенсивност≥ конфл≥ктних д≥й, що ставить у пр¤му залежн≥сть можлив≥сть вир≥шенн¤ конфл≥кту. √острота конфл≥кту даЇ п≥дстави спрогнозувати час, ¤кий потр≥бно буде затратити на подоланн¤ конфл≥ктноњ ситуац≥њ, тобто спрогнозувати тривал≥сть конфл≥кту. “ривал≥сть конфл≥кту - часов≥ вим≥ри ≥снуванн¤ конфл≥кту. ¬≥дпов≥дно конфл≥кт може бути коротко-, середньо- та довготривалим, що залежить в≥д ц≥лей протиборствуючих стор≥н, гостроти проблеми, соц≥альноњ культури, ресурс≥в управл≥нн¤ конфл≥ктом. ќсобливост≥ конфл≥ктноњ ситуац≥њ, можливост≥ розв'¤занн¤ њњ багато в чому залежать в≥д ≥нтерес≥в та соц≥альних характеристик њњ учасник≥в (конфл≥ктант≥в). Ќими можуть бути окрем≥ ≥ндив≥ди, групи, сп≥льноти ≥ нав≥ть держави. —укупн≥сть чинник≥в, ¤к≥ зумовлюють конфл≥кт, розгортанн¤ його в простор≥ та час≥ визначають його меж≥. ћеж≥ конфл≥кту - зовн≥шн≥ стурктурно-динам≥чн≥ кордони конфл≥кту: суб'Їктн≥ (к≥льк≥сть учасник≥в), просторов≥ (територ≥¤, на ¤к≥й в≥дбуваЇтьс¤ конфл≥кт), часов≥ (тривал≥сть конфл≥кту). ≤стор≥¤ становленн¤ соц≥олог≥њ конфл≥кту ѕершим звернув св≥й погл¤д на соц≥альний конфл≥кт јр≥стотель. ѕевн≥ думки щодо природи та розв'¤занн¤ конфл≥кту присутн≥ у ф≥лософських системах “. √оббса, ∆.-∆. –уссо. як соц≥альне ¤вище конфл≥кт був уперше розгл¤нутий ј. —м≥том, ¤кий вважав його основою под≥лу сусп≥льства на класи та економ≥чноњ боротьби м≥ж ними. √.-¬.-‘. √егель вбачав причину соц≥ального конфл≥кту в соц≥альн≥й пол¤ризац≥њ сусп≥льства. Ќа окремих аспектах соц≥альних конфл≥кт≥в та засобах њх вир≥шенн¤ зосереджувалис¤ фрейдистськ≥, неофрейдистськ≥ концепц≥њ, теор≥њ соц≥ал-дарв≥н≥зму та соц≥об≥олог≥њ. ‘ундаторами власне соц≥олог≥чноњ теор≥њ конфл≥кту вважають .ћаркса, ћ.¬ебера, √.«≥ммел¤. . ћаркс застосовував конфл≥ктолог≥чну парадигму до всього ≥сторичного розвитку, розгл¤даючи його ¤к боротьбу клас≥в. ћ≥жкласовий конфл≥кт в≥н вважав передус≥м антагон≥стичним з≥ткненн¤м ≥нтерес≥в правл¤чого та пригнобленого клас≥в, стверджуючи, що чим виразн≥шою буде њх пол¤ризац≥¤, тим б≥льше насильницьких форм набуде розв'¤занн¤ конфл≥кту. ѕ≥дх≥д до вивченн¤ конфл≥кт≥в у теор≥њ . ћаркса був одноб≥чним та обмеженим. ќб'Їктивно ≥ глибоко проанал≥зувавши реальне розгортанн¤ конфл≥кту, в≥н бачив лише один вар≥ант його розв'¤занн¤ - соц≥альний вибух ≥ революц≥ю. Ўирший ≥ багатогранн≥ший розгл¤д сусп≥льства у св≥тл≥ конфл≥ктолог≥чноњ парадигми зробив ћ.¬ебер. √оловний конфл≥кт сучасного йому сусп≥льства в≥н вбачав у боротьб≥ м≥ж пол≥тичними парт≥¤ми, ¤к≥ репрезентують ≥нтереси громадськост≥, та бюрократ≥Їю. ‘ормулюванн¤ засадничих принцип≥в теор≥њ конфл≥кту, впровадженн¤ в науковий об≥г терм≥на "соц≥олог≥¤ конфл≥кту" в≥дбулос¤ завд¤ки н≥мецькому соц≥ологу √.«≥ммелю, ¤кий вважав конфл≥кт ун≥версальним ¤вищем, а безконфл≥ктне сусп≥льство нед≥Їздатним. Ќа його думку, чим гостр≥ший конфл≥кт, тим згуртован≥шими Ї групи, що конфл≥ктують; чим менша гострота конфл≥кту, тим ≥мов≥рн≥ше, що в≥н виконуЇ ≥нтегруючу функц≥ю у сусп≥льств≥; чим част≥ш≥ конфл≥кти й менша њх гострота, тим ≥мов≥рн≥ше, що учасники конфл≥ктуючих груп можуть позбутис¤ ворожнеч≥ й п≥дтримати систему, виробивши норми врегулюванн¤ конфл≥кту. ќтже, на в≥дм≥ну в≥д .ћаркса, √.«≥ммель вважав, що конфл≥кт не т≥льки може бути врегульований мирними засобами, а й стати засобом розвитку сусп≥льства. “.ѕарсонс трактував конфл≥кт ¤к соц≥альну аномал≥ю, фактор, що дезорган≥зовуЇ та дестаб≥л≥зуЇ житт¤. Ќа його думку, головне завданн¤ сусп≥льства пол¤гаЇ в попередженн≥ конфл≥кт≥в ≥ п≥дтриманн≥ безконфл≥ктних в≥дносин м≥ж його елементами. Ќа р≥вн≥ соц≥альноњ системи таку функц≥ю виконують правов≥ ≥нститути, рел≥г≥¤ та звичањ. « розвитком сусп≥льства все менше стаЇ причин дл¤ виникненн¤ конфл≥кт≥в. ≤з сучасних вчених найчаст≥ше вдаютьс¤ до проблеми соц≥олог≥њ конфл≥кту Ћ. озер, –.ƒарендорф, .-≈.Ѕоулд≥нг. јмериканський соц≥олог Ћ. озер у прац≥ "‘ункц≥њ соц≥ального конфл≥кту" обірунтував ≥дею позитивноњ функц≥њ соц≥ального конфл≥кту, ¤кий Ї своЇр≥дним запоб≥жним клапаном системи, з допомогою ¤кого сусп≥льство пристосовуЇтьс¤ до нових умов. ¬с≥ р≥зновиди конфл≥кту в≥н тип≥зував на внутр≥шн≥ та зовн≥шн≥, виокремлюючи у кожному з них соц≥ально-позитивн≥, ¤к≥ ведуть до розвитку системи, та деструктивн≥ конфл≥кти, що загрожують њњ ≥снуванню. Ћ. озеру належить найпоширен≥ше у св≥тов≥й соц≥олог≥њ трактуванн¤ конфл≥кту ¤к боротьби за ц≥нност≥ й претенз≥њ на певний статус, владу й ресурси; боротьби, в ¤к≥й ц≥л¤ми Ї нейтрал≥зац≥¤, запод≥¤нн¤ шкоди або знищенн¤ суперника. ƒемократичн≥, гнучк≥ сусп≥льства небезусп≥шно намагаютьс¤ використати конфл≥кти соб≥ на користь, оск≥льки толерантне ставленн¤ до них даЇ змогу соц≥альн≥й систем≥ перетворити њх на зас≥б самооптим≥зац≥њ. Ќ≥мецький соц≥олог –.ƒарендорф у своњй теор≥й "конфл≥ктноњ модел≥ сусп≥льства" розгл¤дав конфл≥кт всюдисущим, оск≥льки кожне сусп≥льство спираЇтьс¤ на примушуванн¤ одних його елемент≥в ≥ншими. Ќер≥вн≥сть соц≥альних позиц≥й, в≥дм≥нн≥сть ≥нтерес≥в людей ¤краз ≥ спричин¤ють конфл≥кти. ј особливост≥ сусп≥льств в≥н вбачав у р≥зному ставленн≥ до конфл≥кт≥в з боку влади. ” демократичному сусп≥льств≥ теж Ї конфл≥кти, проте рац≥ональн≥ методи регулюванн¤ робл¤ть њх невибухонебезпечними. —ам конфл≥кт у своЇму розвитку долаЇ, на думку ƒарендорфа, три стад≥њ розвитку. 1.‘ормуванн¤ кваз≥груп з власними ≥нтересами та готовн≥стю до самозахисту. 2.ќрган≥зац≥¤ кваз≥груп в угрупованн¤, усв≥домленн¤ ними власних глибинних ≥нтерес≥в. 3.ЅезпосереднЇ з≥ткненн¤ соц≥альних груп (клас≥в, нац≥й, пол≥тичних парт≥й тощо). јмериканський соц≥олог .-≈. Ѕоулд≥нг у своњй прац≥ " онфл≥кт та захист: загальна теор≥¤" стверджував, що конфл≥кт Ї нев≥д'Їмним елементом сусп≥льного житт¤, певним р≥зновидом соц≥альноњ взаЇмод≥њ, а сучасн≥ сусп≥льства здатн≥ вивчати ≥ регулювати його. онфл≥кт Ї ситуац≥Їю, за ¤коњ сторони розум≥ють несум≥сн≥сть власних позиц≥й та намагаютьс¤ випередити одна одну в своњх д≥¤х. ” колишньому –ад¤нському —оюз≥ конфл≥ктолог≥чна традиц≥¤ була практично в≥дсутн¤. ” наукових прац¤х в основному йшлос¤ про матер≥ально-економ≥чну та класову природу конфл≥кт≥в. «г≥дно з доктриною про в≥дсутн≥сть у соц≥ал≥стичному сусп≥льств≥ антагон≥стичних клас≥в було зроблено висновок про неможлив≥сть конфл≥кт≥в. ≤снуванн¤ њх припускалос¤ лише в царин≥ м≥жособист≥сних стосунк≥в, ¤кими займалас¤ соц≥альна психолог≥¤. ƒо конфл≥ктолог≥чноњ тематики ≥нколи зверталас¤ так звана "критика буржуазноњ соц≥олог≥њ", ¤ка тенденц≥йно розгл¤дала реал≥њ переважно зах≥дних сусп≥льств. —итуац≥¤ зм≥нилас¤ п≥сл¤ того, ¤к колишнЇ "безконфл≥ктне" сусп≥льство вибухнуло безл≥ччю конфл≥кт≥в - нац≥ональних, пол≥тичних, конфес≥йних, економ≥чних, рег≥ональних, локальних тощо, а наукова думка ви¤вилас¤ повн≥стю обеззброЇною перед ними. ѕ≥д натиском нев≥дкладних потреб соц≥альноњ реальност≥ за к≥лька рок≥в було загалом сформовано украњнське конфл≥ктознавство, центром ¤кого став ≤нститут соц≥олог≥њ HAH ”крањни. ќднак в≥дчутною залишаЇтьс¤ недорозвинен≥сть загальних концептуальних засад вивченн¤ конфл≥кту. —труктура, функц≥њ, причини та механ≥зм соц≥ального конфл≥кту онфл≥кт Ї складним за структурою соц≥альним ¤вищем, його елементи т≥сно взаЇмод≥ють м≥ж собою. ƒо найважлив≥ших ≥з них належать: 1.—торони, що конфл≥ктують. ” соц≥альному конфл≥кт≥ беруть участь щонайменше дв≥ сторони (конфл≥ктанти). р≥м них, у конфл≥кт≥ можуть бути зад≥¤н≥ й провокатори, сп≥вчуваюч≥, консультанти, посередники тощо. —оц≥олог повинен з'¤сувати соц≥альн≥ характеристики стор≥н (належн≥сть до певноњ страти, соц≥альна роль, службове становище, в≥к, стать, осв≥та - ¤кщо йдетьс¤ про ≥ндивид≥в). 2.«она конфл≥ктноњ взаЇмод≥њ. онфл≥кт виникаЇ лише за на¤вност≥ предмета суперечки, ¤кий зумовлюЇ зону взаЇмод≥њ його учасник≥в. „асто його важко розп≥знати, конфл≥ктанти ≥нод≥ й сам≥ неч≥тко його у¤вл¤ють. ” зв'¤зку з цим зона конфл≥кту Ї дуже рухомою, може розширюватис¤ та звужуватис¤. 3.”¤вленн¤ про ситуац≥ю. ожний з конфл≥ктант≥в маЇ власне у¤вленн¤ про вс≥ обставини, що спровокували та супроводжують конфл≥кт. ј це створюЇ додатков≥ п≥дстави дл¤ непорозум≥нь. 4.ѕричини, мотиви. ≥льк≥сть њх може бути необмеженою. ≤нод≥ вони Ї в≥дкритими, ≥нод≥ прихованими, усв≥домленими або навпаки. —ам≥ вони спонукають до вступу в конфл≥кт, постаючи ¤к сукупн≥сть об'Їктивних та суб'Їктивних умов, що стимулюють конфл≥ктну активн≥сть суб'Їкт≥в. ћотиви конфл≥кт≥в конкретизуютьс¤ у ц≥л¤х, пересл≥дуваних њх учасниками. 5.”мови, за ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ конфл≥кт. «'¤суванн¤ њх даЇ змогу розгл¤дати конфл≥кт не ¤к ≥зольовану систему, а ¤к реальну соц≥альну ситуац≥ю. як правило, вони бувають пол≥тичними, економ≥чними, культурними, психолог≥чними тощо. 6.ƒ≥њ. «а конфл≥ктноњ ситуац≥њ д≥њ кожноњ з≥ стор≥н заважають ≥нш≥й дос¤гти мети й оц≥нюютьс¤ ¤к ворож≥. «деб≥льшого вони про¤вл¤ютьс¤ в: - створенн≥ пр¤мих або поб≥чних перешкод дл¤ реал≥зац≥њ план≥в та нам≥р≥в одн≥Їњ з≥ стор≥н; - невиконанн≥ ≥ншою стороною своњх обов'¤зк≥в та зобов'¤зань; - загарбанн≥ або утриманн≥ того, що, на думку ц≥Їњ сторони, належить саме њй; - нанесенн≥ пр¤моњ чи поб≥чноњ шкоди майну чи репутац≥њ; - ф≥зичному насильств≥; - погрозах та ≥нших д≥¤х, що змушують протилежну сторону д≥¤ти всупереч своњй вол≥ та обов'¤зкам; - д≥¤х, що принижують г≥дн≥сть людини, соц≥альноњ сп≥льноти. онфл≥ктна повед≥нка маЇ певн≥ принципи, стратег≥њ, тактики. —еред головних принцип≥в визначають концентрац≥ю, координац≥ю сил, нанесенн¤ удару по найвразлив≥ших зонах суперника, економ≥ю сил та часу тощо. “актика повед≥нки у конфл≥ктн≥й ситуац≥њ може бути жорсткою, нейтральною, м'¤кою. ” практичн≥й реал≥зац≥њ вона передбачаЇ: - ф≥зичне насильство, що маЇ своњм насл≥дком винищенн¤ матер≥льних ц≥нностей, блокуванн¤ чужоњ д≥¤льност≥, наругу над особист≥стю, а ≥нколи ≥ вбивство; - психолог≥чне насильство (образи, зневагу, дискрим≥нац≥йн≥ заходи, негативну оц≥нку особистост≥, приниженн¤, брутальн≥сть тощо); - захопленн¤ та утриманн¤ об'Їкта конфл≥кту; найчаст≥ше це в≥дбуваЇтьс¤ тод≥, коли сторони борютьс¤ за матер≥альний об'Їкт; - тиск (накази, погрози, шантаж, компромат, ультиматуми); - демонстрац≥йн≥ д≥њ (публ≥чн≥ висловлюванн¤, скарги, суњцидальн≥ спроби, голодуванн¤, п≥кетуванн¤); - санкц≥онуванн¤ - постаЇ ¤к вплив на опонента через зб≥льшенн¤ робочого навантаженн¤, зниженн¤ зарплати, накладанн¤ заборон, невиконанн¤ розпор¤джень тощо; - тактика коал≥ц≥й - ви¤вл¤Ї себе у створенн≥ союз≥в, розширенн≥ можливостей протид≥њ; - ф≥ксац≥¤ власних позиц≥й - передбачаЇ використанн¤ факт≥в, лог≥чних прийом≥в дл¤ п≥дтвердженн¤ позиц≥њ, м≥стить критику, проханн¤, переконанн¤, висуванн¤ пропозиц≥й; - дружелюбн≥сть (коректне сп≥лкуванн¤, демонстрац≥ю готовност≥ вир≥шувати проблему, наданн¤ необх≥дноњ ≥нформац≥њ, допомоги, вибаченн¤, заохоченн¤); - угоди - передбачаЇ обм≥н благами, об≥ц¤нками, вибаченн¤ми, поступками. 7. Ќасл≥дки. ћожуть бути ¤к позитивн≥, так ≥ негативн≥, що залежить не лише в≥д правом≥рност≥ домагань, але й в≥д перипет≥й боротьби. ќтже, дл¤ ≥снуванн¤ конфл≥кту необх≥дн≥ конфл≥ктна ситуац≥¤, що складаЇтьс¤ об'Їктивно; суб'Їкти конфл≥кту; прив≥д дл¤ його розгортанн¤. ћехан≥зм соц≥ального конфл≥кту (процес його розвитку) м≥стить дек≥лька стад≥й: ѕерeдконфл≥ктна ситуац≥¤. Ќер≥дко вона може бути благополучною, ≥ тод≥ конфл≥кт розпочинаЇтьс¤ неспод≥вано, п≥д впливом зовн≥шн≥х чинник≥в. јле найчаст≥ше на ц≥й стад≥њ формуютьс¤ передумови дл¤ конфл≥кту. ≤нцидент. ¬≥н Ї першою сутичкою конфл≥ктант≥в, зав'¤зуванн¤м конфл≥кту. ≤нколи конфл≥кт може зак≥нчитис¤ на ц≥й стад≥њ (конфл≥ктанти вир≥шують своњ непорозум≥нн¤). ≈скалац≥¤. ¬и¤вл¤Ї себе в тому, що конфл≥кт реал≥зуЇтьс¤ в окремих актах - д≥¤х та протид≥¤х конфл≥ктуючих стор≥н. ћоже бути безперервною (ступ≥нь напруги у в≥дносинах пост≥йно зростаЇ) та хвилепод≥бною (пер≥оди напруги зм≥нюютьс¤ тимчасовим затишш¤м). ульм≥нац≥¤. ¬она Ї крайньою точкою ескалац≥њ, коли напруга виражаЇтьс¤ у вибуховому акт≥. «авершенн¤ конфл≥кту. онфл≥ктанти можуть вийти з конфл≥кту за допомогою одного з≥ способ≥в - насильства, примиренн¤, роз'Їднанн¤ (розриву). ѕ≥сл¤конфл≥ктна ситуац≥¤. …детьс¤ про ситуац≥ю, ¤ка виникаЇ п≥сл¤ розв'¤занн¤ конфл≥кту. ¬она може бути ¤к конструктивною, так ≥ деструктивною, та найчаст≥ше м≥стить елементи обох характеристик одночасно. ‘ункц≥њ конфл≥кт≥в «а своЇю природою конфл≥кт може бути нос≥Їм ¤к конструктивних, так ≥ деструктивних тенденц≥й, що зумовлюЇ його позитивн≥ та негативн≥ функц≥њ. ƒо позитивних в≥днос¤ть: - сигнал≥зуванн¤ про осередки соц≥альноњ напруги - конфл≥кт даЇ змогу не т≥льки з'¤сувати невир≥шен≥ проблеми, а й спри¤Ї в≥дкритому вираженню позиц≥й та ≥нтерес≥в; - ≥нновац≥йна - спри¤Ї розвитков≥ сусп≥льства завд¤ки трансформац≥њ сталих форм, руйнуванню нежиттЇздатних структур; - консол≥дуюча (≥нтегративна) - пол¤гаЇ в об'Їднанн≥ людей, що захищають власн≥ ≥нтереси, у виникненн≥ ≥нтересу до сп≥впрац≥; - актив≥зац≥¤ соц≥альних зв'¤зк≥в - конфл≥кт ≥нтенсиф≥куЇ, динам≥зуЇ взаЇмод≥ю людей, що позитивно позначаЇтьс¤ на темпах розвитку сусп≥льства; - комун≥кативна - њй передуЇ усв≥домленн¤ учасниками конфл≥кту власних та чужих ≥нтерес≥в; реал≥зуЇтьс¤ вона через пошук компром≥су, взаЇм©пристосуванн¤ учасник≥в конфл≥ктноњ ситуац≥њ; - зн¤тт¤ психолог≥чноњ напруги - часто саме конфл≥кт Ї найефективн≥шим засобом нейтрал≥зац≥њ психолог≥чноњ напруги м≥ж його учасниками, стимулом до пошуку компром≥с≥в. ѕопри те, будь-¤кий конфл≥кт тањть у соб≥ загрозу стаб≥льност≥ соц≥альноњ системи, нормальному функц≥онуванню сусп≥льства, нер≥дко призводить ≥ до деградац≥њ його учасник≥в. ¬се це даЇ п≥дстави дл¤ висновк≥в ≥ про негативн≥ функц≥њ конфл≥кту ¤к соц≥ального ¤вища, найсуттЇв≥шими з ¤ких Ї: - дестаб≥л≥зуюча - про¤вл¤Їтьс¤ в порушенн≥ соц≥ального кл≥мату, Їдност≥, стаб≥льност≥ сусп≥льства, окремих його сфер, сп≥льнот, колектив≥в; - дез≥нтегруюча - спричин¤Ї послабленн¤ соц≥альних зв'¤зк≥в у сусп≥льств≥, роз'Їднан≥сть, в≥ддален≥сть його сфер, а також ускладненн¤ пошуку компром≥с≥в; - акс≥олог≥чна - вт≥люЇтьс¤ у загостреному сприйн¤тт≥, оц≥нц≥ ц≥нностей, щодо ¤ких спалахнула конфл≥ктна ситуац≥¤, намаганн≥ зм≥нити систему пр≥оритет≥в тощо. Ѕудь-¤кий конфл≥кт тањть загрозу певним ц≥нност¤м, ≥нтересам сусп≥льства, соц≥альних сп≥льнот, груп, ≥ндив≥д≥в, що породжуЇ намаганн¤ в≥дсто¤ти, захистити њх р≥зними, ≥нколи й некоректними методами, а це спричин¤Ї новий виток конфл≥ктноњ ситуац≥њ. “ому при њх розв'¤занн≥ необх≥дно враховувати не лише особливост≥ конфл≥кту, характеристики та ≥нтереси конфл≥ктуючих стор≥н, а передус≥м причини, що його спровокували. ѕричини конфл≥кт≥в онфл≥кт ¤к соц≥альне ¤вище Ї породженн¤м певних соц≥ально-психолог≥чних чинник≥в, вт≥лених в ≥нтересах конкретних соц≥альних суб'Їкт≥в - учасник≥в конфл≥ктноњ ситуац≥њ. ¬≥н Ї сукупн≥стю об'Їктивних ≥ суб'Їктивних передумов, насл≥дком взаЇмод≥њ р≥зно-спр¤мованих прагнень, що постають у найр≥зноман≥тн≥ших комб≥нац≥¤х. ƒо найголовн≥ших причин належать: 1.ѕротилежн≥ ор≥Їнтац≥њ стор≥н - суб'Їкт≥в взаЇмод≥њ. ” соц≥альн≥й практиц≥ р≥зноспр¤мован≥сть ≥нтерес≥в не менш поширена, н≥ж њх консол≥дац≥¤. Ќер≥дко егоњстичн≥ ≥нтереси стосуютьс¤ одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж ц≥л≥, ¤ку неможливо реал≥зувати одночасно, без пос¤ганн¤ на ≥нтереси ≥нших суб'Їкт≥в соц≥уму, що, безумовно, породжуЇ конфл≥ктн≥ ситуац≥њ. 2.–≥зноспр¤мован≥сть ≥деолог≥чних засад. ¬иникнувши на основ≥ р≥зних погл¤д≥в, конфл≥кти часто переростають у безкомпром≥сну боротьбу за певне спр¤муванн¤ пол≥тичного, соц≥ально-економ≥чного розвитку держави, стосуючись таких суто прагматичних аспект≥в, ¤к власн≥сть тощо. „асто вони стосуютьс¤ рел≥г≥йних, соц≥окультурних питань. 3.–≥зновекторн≥сть соц≥ально-економ≥чних ор≥Їнтац≥й. ѕередус≥м вони пов'¤зан≥ з соц≥ально-економ≥чною нер≥вн≥стю, нер≥вноправним розпод≥лом матер≥альних ≥ духовних благ. Ќер≥дко вони про¤вл¤ютьс¤ на етап≥ трансформац≥њ сусп≥льно-економ≥чних систем, що зумовлено певними зм≥нами у сфер≥ власност≥ ≥ привласненн¤, ¤к≥, у свою чергу, породжують в≥дпов≥дн≥ стратиф≥кац≥йн≥ зм≥ни. 4.—уперечност≥ м≥ж елементами соц≥альноњ структури. ќбумовлен≥ вони неузгоджен≥стю ц≥лей та завдань р≥зних р≥вн≥в орган≥зац≥њ сусп≥льства (центр- перифер≥¤). 5.—оц≥ально-психолог≥чн≥ та морально-етичн≥. ¬они постають у форм≥ незадоволенн¤ окремих ≥ндив≥д≥в њх статусом у певному середовищ≥, що породжуЇ р≥зноман≥тн≥ спроби зм≥нити його. „инники конфл≥кт≥в класиф≥кують за р≥зними критер≥¤ми. Ќайчаст≥ше ними Ї ≥нформац≥¤, структура, ц≥нност≥, в≥дносини, повед≥нка. 1.≤нформац≥йн≥ чинники. …детьс¤ про неповноц≥нне ≥нформуванн¤ учасник≥в взаЇмод≥њ або св≥доме використанн¤ викривленоњ ≥нформац≥њ, недооц≥нку факт≥в та њх значенн¤, дез≥нформац≥ю, послуговуванн¤ ненад≥йною ≥нформац≥Їю. „асто такими чинниками Ї суперечлив≥сть законодавства, стереотипи, чутки тощо. 2.—труктурн≥ чинники. ¬они стосуютьс¤ формальноњ чи неформальноњ орган≥зац≥њ соц≥альноњ групи: влади ≥ кер≥вництва, пр≥ор≥тет≥в щодо них з огл¤ду на стать, в≥к, системи безпеки, рол≥ традиц≥й, рел≥г≥йних погл¤д≥в, ≥нформуванн¤, на¤вност≥ референтних груп, власност≥ та розпод≥лу тощо. 3.÷≥нн≥сн≥ чинники. ¬они ви¤вл¤ютьс¤ у зв'¤зку з порушенн¤м ц≥нн≥сних принцип≥в та в≥дчутт¤ стаб≥льност≥. —тосуютьс¤ передус≥м ≥деолог≥њ, у¤вленн¤ про справедливе та необх≥дне, етичних аспект≥в, традиц≥йноњ системи повед≥нки, профес≥йних ц≥нностей, в≥рувань, внутр≥колективноњ повед≥нки тощо. 4.„инники, пов'¤зан≥ ≥з задоволенн¤м (незадоволенн¤м) взаЇмод≥Їю (њњ в≥дсутн≥стю) стор≥н. ” цьому сенс≥ принциповими Ї сутн≥сть, основа, мета, важлив≥сть, тривал≥сть та ц≥нн≥сть в≥дносин, р≥вновага сил, р≥вень дов≥ри, ≥стор≥¤ взаЇмод≥њ тощо. 5.ѕовед≥нков≥ чинники. ÷¤ група чинник≥в стосуЇтьс¤ передус≥м аспект≥в повед≥нки, ¤к≥ пос¤гають на ц≥нност≥ одн≥Їњ з≥ стор≥н конфл≥кту, загрожують безпец≥, викликають стрес або дискомфорт, експлуатують в≥дносини, не виправдовують оч≥кувань, порушують об≥ц¤нки тощо. «нанн¤ та використанн¤ цих фактор≥в даЇ змогу погасити конфл≥кт на стад≥њ його зародженн¤. ¬ реальн≥й ситуац≥њ чинники можуть бути т≥сно переплетеними та взаЇмопов'¤заними, витворювати нов≥ комб≥нац≥њ проблем. “иполог≥¤ конфл≥кт≥в онфл≥кт Ї складним багатом≥рним ¤вищем. як соц≥альний феномен, в≥н збер≥гаЇ тенденц≥ю до ускладненн¤, оновленн¤ структури, чинник≥в, що його породжують. –≥зн≥ типи конфл≥кт≥в, взаЇмод≥ючи, доповнюють один одного, набуваючи нових рис. ÷е зумовлено динам≥зац≥Їю та ускладненн¤м системи соц≥альних в≥дносин. онфл≥кти розр≥зн¤ютьс¤ масштабом, типом, причинами, насл≥дками, складом учасник≥в, тривал≥стю, засобами урегулюванн¤ тощо. «а формами про¤ву визначають соц≥ально-економ≥чн≥, етн≥чн≥, м≥жнац≥ональн≥, пол≥тичн≥, ≥деолог≥чн≥, рел≥г≥йн≥, с≥мейн≥, в≥йськов≥, юридичн≥, побутов≥ та ≥нш≥ типи конфл≥кт≥в. ўодо функц≥й розр≥зн¤ють позитивн≥ (конструктивн≥) та негативн≥ (деструктивн≥). «а принципом доц≥льност≥-недоц≥льност≥ - законом≥рн≥ (неминуч≥), необх≥дн≥, вимушен≥, функц≥онально невиправдан≥. –озгл¤д конфл≥кт≥в у динам≥ц≥ даЇ змогу визначити так≥ њх р≥зновиди: - на етап≥ виникненн¤: стих≥йн≥, запланован≥, спровокован≥, ≥н≥ц≥ативн≥; - на етап≥ розвитку: короткочасн≥, тривал≥, зат¤жн≥; - на етап≥ усуненн¤: керован≥, обмежено керован≥, некерован≥; - на етап≥ затуханн¤: т≥, що спонтанно припин¤ютьс¤; припин¤ютьс¤ п≥д д≥Їю засоб≥в, в≥днайдених протиборствуючими сторонами; вир≥шуютьс¤ за втручанн¤ зовн≥шн≥х сил. «а складом конфл≥ктуючих стор≥н конфл≥кти бувають: 1.¬нутр≥особист≥сн≥. ¬они Ї суто психолог≥чними, обмежуютьс¤ р≥внем ≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥. «деб≥льшого - це гостре негативне переживанн¤, викликане боротьбою структур внутр≥шнього св≥ту особистост≥, ¤ке в≥дображаЇ њњ суперечлив≥ зв'¤зки ≥з соц≥альним середовищем. —упроводжуЇтьс¤ такий конфл≥кт психоемоц≥йною напругою, психолог≥чним стресом, послабленн¤м д≥ловоњ, творчоњ активност≥, негативним емоц≥йним фоном сп≥лкуванн¤, заниженн¤м самооц≥нки. ” цьому контекст≥ визначають мотивац≥йний (м≥ж "хочу" та "хочу"), моральний (м≥ж "хочу" та "треба"), нереал≥зованого бажанн¤ (м≥ж "хочу" та "можу"), рольовий (м≥ж "треба" та "треба"), адаптац≥йний (м≥ж "треба" та "можу"), неадекватноњ самооц≥нки (м≥ж "можу" та "можу") види конфл≥кт≥в. як правило, внутр≥особист≥сн≥ конфл≥кти Ї сферою наукового ≥нтересу психолог≥њ. 2.ћ≥жособист≥сн≥ та групов≥. ” будь-¤кому м≥жособист≥сному конфл≥кт≥ зад≥¤н≥ щонайменше дв≥ сторони. «а своњм зм≥стовим наповненн¤м так≥ конфл≥кти бувають ресурсними або ц≥нн≥сними. –есурсн≥ конфл≥кти пов'¤зан≥ з розпод≥лом матер≥альних благ, тери- тор≥њ, часу тощо (щодо розпод≥лу прем≥й); ц≥нн≥сн≥ роз- гортаютьс¤ в площин≥ взаЇмовиключних культурних традиц≥й, стереотип≥в, в≥рувань (м≥ж батьками та д≥ть- ми). ѕричини њх р≥зноман≥тн≥, всю њх сукупн≥сть соц≥о- логи звели до к≥лькох груп: - обмежен≥сть ресурс≥в; - р≥зн≥ аспекти взаЇмозалежност≥; - в≥дм≥нн≥сть ц≥лей; - в≥дм≥нн≥сть у¤влень та ц≥нностей; - в≥дм≥нн≥сть у життЇвому досв≥д≥ та повед≥нц≥; - незадоволенн¤ комун≥кац≥Їю; - особист≥сн≥ риси конфл≥ктант≥в. ћ≥жособист≥сн≥ конфл≥кти класиф≥кують за сферами њх розгортанн¤ (д≥лов≥, с≥мейн≥, побутов≥, майнов≥ тощо), за насл≥дками (конструктивн≥ та деструктивн≥). «а критер≥Їм реальност≥ њх под≥л¤ють на справжн≥ (конфл≥кт ≥снуЇ об'Їктивно та сприймаЇтьс¤ адекватно), умовн≥ (конфл≥кт залежить в≥д зовн≥шн≥х обставин, ¤к≥ легко зм≥нюютьс¤), зм≥щен≥ (за ¤вним приховуЇтьс¤ ≥нший конфл≥кт), латентн≥ (≥снуЇ конфл≥ктна ситуац≥¤, але конфл≥кт не в≥дбуваЇтьс¤), хибн≥ (не ≥снуЇ об'Їктивних п≥дстав дл¤ конфл≥кту, в≥дбуваЇтьс¤ лише у зв'¤зку з помилками сприйн¤тт¤ та розум≥нн¤). 3. онфл≥кти в орган≥зац≥¤х. «а складом учасник≥в под≥л¤ють на так≥ категор≥њ: особист≥сть-особист≥сть (м≥жособист≥сн≥), група-група (м≥жгрупов≥), особист≥сть-група. «а джерелом конфл≥ктноњ енерг≥њ (причинами) под≥л¤ютьс¤ на структурн≥ (њх спричин¤ють суперечност≥ щодо завдань, ¤к≥ вир≥шують сторони (наприклад, м≥ж бухгалтер≥Їю та ≥ншими п≥дрозд≥лами); ≥нновац≥йн≥ (будь-¤ка ≥нновац≥¤ порушуЇ усталений ритм, традиц≥њ, звички, певною м≥рою торкаЇтьс¤ ≥нтерес≥в багатьох сп≥вроб≥тник≥в, що може спричинити конфл≥кт); позиц≥йн≥ (стосуютьс¤ визначенн¤ першост≥, значущост≥, л≥дерства, аутсайдерства, локал≥зован≥ у сфер≥ символ≥чного визнанн¤ (хто Ї важлив≥шим?); справедливост≥ (виникають на п≥дстав≥ розходжень щодо оц≥нок трудового внеску, розпод≥лу матер≥альних, моральних винагород тощо); суперництво з приводу ресурс≥в (традиц≥йним дл¤ орган≥зац≥й; у конфл≥кт переростаЇ тод≥, коли виконавц≥, м≥ж ¤кими розпод≥л¤Їтьс¤ певний ресурс, ставл¤ть у залежн≥сть в≥д його отриманн¤ виконанн¤ власних службових обов'¤зк≥в); динам≥чн≥ (мають соц≥ально-психолог≥чну природу, часто виникають у нових колективах, де не ≥снуЇ ч≥ткоњ неформальноњ структури, не визначивс¤ л≥дер). ќрган≥зац≥йн≥ конфл≥кти, ¤к правило, спричинюють недол≥ки в орган≥зац≥њ трудовоњ д≥¤льност≥, управл≥нськ≥ помилки, неспри¤тливий соц≥ально-психолог≥чний кл≥мат у колектив≥. 4. ћ≥жгрупов≥ конфл≥кти. ћожуть в≥дбуватис¤ м≥ж р≥зними за розм≥рами, складом групами. Ќайчаст≥ше њх породжують незадоволена потреба, соц≥альна нер≥вн≥сть, р≥зний ступ≥нь участ≥ у влад≥, нев≥дпов≥дн≥сть ≥нтерес≥в та ц≥лей. —оц≥олог≥ю передус≥м ц≥кавл¤ть соц≥альн≥ конфл≥кти, до ¤ких вона в≥дносить конфл≥кти м≥ж сусп≥льством та природою, економ≥чн≥, трудов≥, соц≥ального плануванн¤, внутр≥пол≥тичн≥, в≥йськов≥, м≥жкультурн≥, м≥жнац≥ональн≥, етн≥чн≥, м≥ждержавн≥ тощо. ƒо м≥жгрупових конфл≥кт≥в здеб≥льшого призвод¤ть: - м≥жгрупова ворож≥сть. 3. ‘рейд стверджував, що вона ≥снуЇ за будь-¤коњ взаЇмод≥њ груп. √оловною функц≥Їю њњ Ї згуртуванн¤ групи; - об'Їктивний конфл≥кт ≥нтерес≥в, неминуч≥сть ¤кого зумовлена природними ≥нтересами його суб'Їкт≥в; - груповий фоворитизм, сутн≥сть ¤кого пол¤гаЇ у намаганн≥ спри¤ти учасникам власноњ групи наперек≥р ≥нтересам тих, хто належить до ≥нших груп. ќдним з найпоширен≥ших вид≥в м≥жгрупового конфл≥кту Ї трудовий, в основ≥ ¤кого Ї умови прац≥, "система розпод≥лу ресурс≥в, прийн¤т≥ домовленост≥. …ого спричинюють переважно безд≥Їв≥сть та забюрократизован≥сть адм≥н≥страц≥њ, ≥гноруванн¤ чи незнанн¤ роботодавцем норм трудового законодавства та д≥њ. « цим пов'¤зан≥ низьк≥ соц≥альн≥ гарант≥њ прац≥вникам, низька зарплата, њњ несвоЇчасне сплачуванн¤ та ≥н. Ќайскладн≥шими та важкорегульованими Ї м≥жетн≥чн≥ конфл≥кти, ¤к≥, ¤к правило, мають багатол≥тню перед≥стор≥ю, породжуютьс¤ комплексом соц≥ально-економ≥чних, пол≥тичних, культурних, етнопсихолог≥чних проблем. ѕол≥тичн≥ конфл≥кти под≥л¤ють на м≥ждержавн≥ та внутр≥пол≥тичн≥, њх особлив≥стю Ї боротьба за пол≥тичний вплив у сусп≥льств≥, на м≥жнародн≥й арен≥. —еред внутр≥пол≥тичних конфл≥кт≥в визначають класов≥, м≥ж пол≥тичними парт≥¤ми та рухами, м≥ж г≥лками влади, боротьбу за л≥дерство у держав≥, парт≥њ, рус≥. ћ≥ждержавн≥ конфл≥кти породжуЇ комплекс причин, њх основу становить з≥ткненн¤ нац≥онально-державних ≥нтерес≥в, суб'Їктами виступають держави чи коал≥ц≥њ. “ак≥ конфл≥кти Ї продовженн¤м зовн≥шньоњ, а ≥нколи й внутр≥шньоњ пол≥тики держав-учасниць, вони несуть загрозу масовоњ загибел≥, локально та глобально впливають на м≥жнародн≥ в≥дносини. њх под≥л¤ють на конфл≥кти ≥деолог≥й; конфл≥кти, метою ¤ких Ї пол≥тичне пануванн¤, захист економ≥чних ≥нтерес≥в; територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ тощо. √оловна особлив≥сть таких конфл≥кт≥в пол¤гаЇ в тому, що часто вони реал≥зуютьс¤ у форм≥ в≥йни. Ѕеручи до уваги особливост≥ переб≥гу, реал≥зац≥њ конфл≥кт≥в, соц≥олог≥¤ визначаЇ прост≥ та складн≥ њх форми. ƒо простих конфл≥кт≥в в≥днос¤ть: - бойкот - повна або часткова в≥дмова в≥д д≥й, що можуть бути корисними дл¤ ≥ншоњ сторони; здеб≥льшого в≥н стосуЇтьс¤ економ≥чних, пол≥тичних, орган≥зац≥йних аспект≥в взаЇмов≥дносин; - саботаж - одна з форм боротьби, найчаст≥ше прихованоњ, в ¤к≥й використовують дез≥нформац≥ю, п≥дрив авторитету суперника, знищенн¤ його матер≥альних засоб≥в; - пересл≥дуванн¤ - маЇ на мет≥ послабленн¤, компрометац≥ю противника; - вербальна та ф≥зична агрес≥¤ - про¤вл¤ютьс¤ через звинуваченн¤, дискредитац≥ю, поширенн¤ чуток, ф≥зичне насильство, теракти, вбивства. ƒо складних форм соц≥альних конфл≥кт≥в належать: - сусп≥льний протест - постаЇ ¤к публ≥чна д≥¤ з метою вираженн¤ незадоволенн¤ кимось або чимось; - бунт - його формами Ї заколот, повстанн¤, заворушенн¤; ¤к правило, вони короткочасн≥, вкрай агресивн≥, стих≥йн≥; - соц≥альна революц≥¤ - постаЇ ¤к процес р≥зких радикальних ¤к≥сних зм≥н, суттЇвих сусп≥льно-пол≥тичних перетворень; - в≥йна - тотальна боротьба м≥ж великими сусп≥льними групами, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом збройного насильства. ѕопередженн¤ та розв'¤занн¤ конфл≥кт≥в ѕрогнозуванн¤ та попередженн¤ конфл≥кт≥в належать до головних завдань управл≥нськоњ д≥¤льност≥ щодо регулюванн¤ соц≥альних протир≥ч. ѕрогнозуванн¤ конфл≥кт≥в - доказове припущенн¤ можливост≥ њх виникненн¤ та розвитку. «д≥йснюЇтьс¤ на наукових засадах з урахуванн¤м практичного досв≥ду. ѕопередженн¤ конфл≥кт≥в - орган≥зац≥¤ життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства, соц≥альноњ сп≥льноти, ¤ка м≥н≥м≥зуЇ в≥рог≥дн≥сть протир≥ч м≥ж його суб'Їктами. «розум≥ло, що набагато легше попередити конфл≥кт, н≥ж його розв'¤зати, тому проф≥лактика конфл≥кту Ї не менш важливою, н≥ж ум≥нн¤ його конструктивно вир≥шувати. ƒ≥¤льн≥сть ≥з проф≥лактики конфл≥кту охоплюЇ так≥ головн≥ напр¤ми: - створенн¤ необх≥дних умов дл¤ м≥н≥м≥зац≥њ њх к≥лькост≥ та розв'¤занн¤ неконфл≥ктними засобами; - оптим≥зац≥¤ орган≥зац≥йно-управл≥нських умов створенн¤ та функц≥онуванн¤ орган≥зац≥й; - л≥кв≥дац≥¤ соц≥ально-психолог≥чних причин конфл≥кт≥в; - блокуванн¤ особист≥сних чинник≥в виникненн¤ конфл≥кт≥в. ќднак часто попереджувальн≥ заходи бувають зап≥-зн≥лими або недостатньо ефективними, а ≥нколи можуть нав≥ть посилити д≥ю чинник≥в, що спричинили конфл≥ктну ситуац≥ю. «а таких умов необх≥дно зробити все дл¤ його швидкого розв'¤занн¤, маючи на уваз≥, що це можливо за сп≥льних зусиль його учасник≥в, спр¤мованих на припиненн¤ протид≥й та вир≥шенн¤ проблеми, що призвела до з≥ткненн¤. Ќайпоширен≥шими засобами вир≥шенн¤ конфл≥кту Ї: - усуненн¤ причин конфл≥кту, подоланн¤ образу "ворога", що склавс¤ у конфл≥ктуючих стор≥н; - зм≥на вимог одн≥Їњ з≥ стор≥н, коли опонент ≥де на певн≥ поступки. ≤нколи обидв≥ сторони погоджуютьс¤ на компром≥с у зв'¤зку з виснаженн¤м ресурс≥в, втручанн¤м третьоњ сторони; - боротьба, ¤ка передбачаЇ перемогу одн≥Їњ з≥ стор≥н; - консенсус, ¤кий Ї згодою значноњ б≥льшост≥ учасник≥в конфл≥кту щодо його головних питань. онсенсус може бути основним (в≥дображуЇ ступ≥нь Їдност≥ ц≥лей та ц≥нностей), процедурним (встановлюЇ правила д≥й), на р≥вн≥ в≥дношенн¤ до пол≥тики, влади, кер≥вництва. „асто конфл≥ктуюч≥ сторони р≥зко обмежують можливост≥ вир≥шенн¤ конфл≥кту шл¤хом консенсусу. ¬ир≥шенн¤ конфл≥кту Ї одн≥Їю з форм подоланн¤ конфл≥ктноњ ситуац≥њ. «-пом≥ж ≥нших часто використовуютьс¤: - урегулюванн¤ конфл≥кту - в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д вир≥шенн¤ тим, що в усуненн≥ протир≥ч м≥ж конфл≥к-тантами бере участь трет¤ сторона; - затуханн¤ конфл≥кту - тимчасове припиненн¤ протид≥њ при збереженн≥ напруги та протир≥чч¤, за ¤кого конфл≥кт набуваЇ прихованоњ форми; в≥дбуваЇтьс¤ внасл≥док втрати мотиву до боротьби, зниженн¤ значущост≥ ц≥л≥, переор≥Їнтац≥њ мотивац≥њ конфл≥ктан-т≥в, виснаженн¤ ресурс≥в; - переростанн¤ в ≥нший конфл≥кт - настаЇ, коли у в≥дносинах стор≥н виникаЇ нове, б≥льш значуще протир≥чч¤; - усуненн¤ конфл≥кту - пол¤гаЇ у л≥кв≥дац≥њ його структурних елемент≥в за допомогою припиненн¤ на тривалий час взаЇмод≥њ опонент≥в, усуненн¤ об'Їкта конфл≥кту, подоланн¤ деф≥циту об'Їкта конфл≥кту, вилученн¤ з конфл≥ктноњ ситуац≥њ одного з конфл≥ктант≥в. Ќа практиц≥ все це ви¤вл¤Їтьс¤ ¤к перемога одн≥Їњ з≥ стор≥н, в≥дмова њх в≥д пос¤гань на об'Їкт, що спричинив конфл≥кт чи згода на сп≥льне його використанн¤. ≤нколи вдаютьс¤ до компенсац≥њ опоненту за оволод≥нн¤ об'Їктом. ”сп≥шн≥сть розв'¤занн¤ конфл≥кту залежить в≥д пошуку сп≥льних ц≥лей та ≥нтерес≥в, зниженн¤ негативних емоц≥й опонента, об'Їктивного обговоренн¤ проблеми, вибору оптимальноњ стратег≥њ розв'¤занн¤ конфл≥кту, а також орган≥зац≥йних, ≥сторичних, правових, психолог≥чних, культурних чинник≥в. ЅезпосереднЇ розв'¤занн¤ конфл≥кту передбачаЇ анал≥з ≥ оц≥нку ситуац≥њ, виб≥р засобу, формуванн¤ плану д≥й, його реал≥зац≥ю та оц≥нку ефективност≥. —оц≥олог≥¤ конфл≥кту передбачаЇ певн≥ стратег≥њ виходу ≥з конфл≥кту ¤к головну л≥н≥ю повед≥нки опонента на його завершальному етап≥. ƒо р≥зновид≥в стратег≥њ виходу з конфл≥кту належать: - суперництво - у нав'¤зуванн≥ ≥нш≥й сторон≥ кращого дл¤ себе р≥шенн¤; виправдане, ¤кщо запропоноване р≥шенн¤ Ї конструктивним за в≥дсутност≥ часу дл¤ переконуванн¤ опонента, в екстремальних ситуац≥¤х; - компром≥с - пол¤гаЇ у бажанн≥ конфл≥ктант≥в завершити конфл≥кт частковими поступками, в≥дмовою в≥д окремих вимог, що висувалис¤ ран≥ше, готовн≥стю визнати претенз≥њ ≥ншоњ сторони; ефективний, ¤кщо учасники конфл≥кту усв≥домлюють р≥вн≥сть своњх прав та обов'¤зк≥в, в≥дчувають загрозу позбутис¤ всього в раз≥ поразки; може бути дос¤гнутий за допомогою техн≥ки в≥дкритоњ розмови; - пристосуванн¤ - Ї вимушеною або добров≥льною в≥дмовою в≥д боротьби; до такоњ стратег≥њ спонукаЇ усв≥домленн¤ неправоти, необх≥дн≥сть збереженн¤ добрих стосунк≥в з опонентом, сильна залежн≥сть в≥д нього, незначущ≥сть проблеми, велик≥ збитки та загроза ще б≥льших, тиск третьоњ сторони; - уникненн¤ вир≥шенн¤ проблеми - Ї спробою вийти з конфл≥кту за м≥н≥мальних втрат. …детьс¤ не про розв'¤занн¤, а про затуханн¤ конфл≥кту; застосовуЇтьс¤ за в≥дсутност≥ сил та часу дл¤ боротьби, небажанн¤ вир≥шувати проблему, прагненн¤ виграти час, труднощ≥в у формуванн≥ л≥н≥њ власноњ повед≥нки; - сп≥вроб≥тництво - передбачаЇ спр¤мован≥сть конфл≥ктант≥в на конструктивне обговоренн¤ проблеми, ставленн¤ до ≥ншоњ сторони не ¤к до противника, а союзника в њњ вир≥шенн≥; найефективн≥шим буваЇ за сильноњ взаЇмозалежност≥ стор≥н та важливост≥ р≥шенн¤ дл¤ них обох; може бути дос¤гнутим за допомогою переговор≥в. ѕереговори передбачають використанн¤ ненасильницьких засоб≥в та прийом≥в дл¤ вир≥шенн¤ проблеми. «деб≥льшого вони стосуютьс¤ нормал≥зац≥њ в≥дносин, перерозпод≥лу, створенн¤ нових умов, узгоджень. ћожуть виконувати ≥нформац≥йну (сторони за≥нтересован≥ в обм≥н≥ погл¤дами, але не готов≥ до сп≥льних д≥й), комун≥кативну (створенн¤ нових зв'¤зк≥в та в≥дносин), регул¤тивну, координуючу, пропагандистську (дають змогу одн≥й ≥з стор≥н представити себе у виг≥дному св≥тл≥ перед громадськ≥стю) функц≥њ. ЅуваЇ, що њх використовують дл¤ звол≥канн¤ з прийн¤тт¤м р≥шенн¤, з'¤суванн¤ аргумент≥в слабких м≥сць суперника. ”часники переговор≥в найчаст≥ше вдаютьс¤ до одного з трьох тип≥в повед≥нки: компром≥су (сторони йдуть на поступки), в≥дносного компром≥су або асиметричного р≥шенн¤ (поступки одн≥Їњ сторони значно переважають поступки ≥ншоњ), нового р≥шенн¤, знайденого шл¤хом сп≥впрац≥. ѕереговори Ї складним процесом, ¤кий под≥л¤Їтьс¤ на 3 етапи. 1.ѕ≥дготовка. «д≥йснюЇтьс¤ ¤к за орган≥зац≥йним (формуванн¤ делегац≥њ, визначенн¤ м≥сц¤ та часу проведенн¤, узгодженн¤ питань тощо), так ≥ зм≥стовим (анал≥з проблеми, складанн¤ концепц≥њ переговор≥в, визначенн¤ можливих вар≥ант≥в р≥шенн¤, виробленн¤ пропозиц≥й) напр¤мами. 2.ѕроведенн¤ переговор≥в. ”точнюютьс¤ ≥нтереси, концепц≥њ, позиц≥њ учасник≥в, обірунтовуютьс¤ погл¤ди, пропозиц≥њ, узгодженн¤ позиц≥й та виробленн¤ домовленостей. 3.јнал≥з результат≥в переговор≥в та виконанн¤ дос¤гнутих домовленостей. ¬ажливим чинником, що впливаЇ на результативн≥сть завершенн¤ конфл≥кту, Ї участь у його регулюванн≥ третьоњ сторони. ¬она може д≥¤ти ¤к сила, що п≥дтримуЇ одну ≥з стор≥н, ≥ ¤к незалежний посередник. ” першому випадку завершенн¤ конфл≥кту зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою насильства та соц≥ального тиску, у другому - суду, арб≥тражу, мед≥ац≥њ. ћед≥ац≥¤ - вид д≥¤льност≥, що пол¤гаЇ в оптим≥зац≥њ за допомогою третьоњ сторони процесу пошуку вир≥шенн¤ проблеми задл¤ припиненн¤ конфл≥кту. Ќайчаст≥ше дл¤ цього влаштовують переговори за допомогою мед≥атора (третьоњ сторони). ≈фективн≥сть мед≥ац≥њ забезпечують добров≥льн≥сть, р≥вноправн≥сть стор≥н, в≥дсутн≥сть у них процедурних переваг, незалежн≥сть та нейтральн≥сть мед≥атора, конф≥денц≥йн≥сть переговор≥в. ћед≥аторство може бути оф≥ц≥йним (формальним) ≥ неоф≥ц≥йним (неформальним). ќф≥ц≥йними мед≥аторами виступають м≥ждержавн≥ орган≥зац≥њ (ќќЌ), окрем≥ держави, державн≥ правов≥ ≥нституц≥њ, державн≥ ком≥с≥њ, представники правоохоронних орган≥в, громадськ≥ орган≥зац≥њ тощо. Ќеоф≥ц≥йними мед≥аторами бувають в≥дом≥ особи, представники рел≥г≥йних орган≥зац≥й, профес≥йн≥ психологи, неформальн≥ л≥дери, друз≥, сус≥ди та ≥н. —торони здеб≥льшого звертаютьс¤ до мед≥атор≥в, безусп≥шно втративши вс≥ аргументи, сили та засоби дл¤ розв'¤занн¤ конфл≥кту, коли в позиц≥¤х, ¤к≥ вони в≥дстоюють, не вдаЇтьс¤ знайти сп≥льне, по-р≥зному тлумачать головн≥ дл¤ вир≥шенн¤ конфл≥кту критер≥њ або вважають конче необх≥дним зовн≥шн≥й контроль за дотриманн¤м пром≥жних тимчасових угод. ЅуваЇ, що сторони дорожать добрими в≥дносинами, але за певних обставин не можуть порозум≥тис¤ ≥ тод≥ вдаютьс¤ до послуг мед≥атора. ћед≥атор може ≥ самост≥йно ≥н≥ц≥ювати свою участь у розв'¤занн≥ конфл≥кту. ÷е в≥дбуваЇтьс¤ за ≥снуванн¤ загрози застосуванн¤ насильства сторонами чи реального його застосуванн¤, в≥дсутност≥ порозум≥нн¤ м≥ж ними ≥ перспектив на те, що вони його самотужки знайдуть. «алежно в≥д впливу мед≥атора на р≥шенн¤ конфл≥ктуючих стор≥н соц≥олог≥¤ конфл≥кту визначаЇ так≥ його рол≥: - третейський судд¤ (авторитарна роль, маЇ найб≥льш≥ можливост≥ щодо визначенн¤ вар≥ант≥в вир≥шенн¤ проблеми); - арб≥тр (теж маЇ значн≥ повноваженн¤, але сторони можуть не погодитис¤ з його р≥шенн¤м та опротестувати його); - посередник (б≥льш нейтральна роль; маючи певн≥ знанн¤, в≥н забезпечуЇ конструктивне обговоренн¤ проблеми, прийн¤тт¤ р≥шенн¤ залишаЇтьс¤ за конф-л≥ктантами); - пом≥чник (не втручаЇтьс¤ у полем≥ку щодо зм≥сту проблеми та прийн¤тт¤ р≥шенн¤, забезпечуЇ орган≥зац≥ю переговор≥в та зустр≥чей); - спостер≥гач (своЇю присутн≥стю утримуЇ сторони в≥д порушень домовленостей, агрес≥њ). “рет¤ сторона може забезпечити вольове припиненн¤ конфл≥кту (третейський судд¤, арб≥тр), розведенн¤ конфл≥ктуючих стор≥н (третейський судд¤, арб≥тр), блокуванн¤ боротьби (третейський судд¤, арб≥тр, спостер≥гач), застосуванн¤ санкц≥й (третейський судд¤, арб≥тр), визначенн¤ правом≥рност≥ претенз≥й (третейський судд¤, арб≥тр), наданн¤ допомоги (пом≥чник, посередник), спри¤нн¤ нормал≥зац≥њ в≥дносин (пом≥чник, посередник), наданн¤ допомоги в орган≥зац≥њ сп≥лкуванн¤ (пом≥чник, посередник), контроль за виконанн¤м домовленостей (арб≥тр, спостер≥гач, посередник). як тактичн≥ прийоми мед≥атор може застосовувати почергового вислуховуванн¤ стор≥н у межах сп≥льноњ зустр≥ч≥, човникову дипломат≥ю (курсуючи м≥ж конф-л≥ктантами), тиск, акцентуванн¤ на слабких моментах у позиц≥¤х опонент≥в. ¬≥н повинен волод≥ти знанн¤ми та профес≥йними ¤кост¤ми дл¤ переговор≥в, мати досв≥д регулюванн¤ конфл≥кт≥в, знанн¤ ситуац≥њ та особливостей конфл≥кту, необх≥дн≥ особист≥сн≥ ¤кост≥ тощо. ћед≥ац≥ю вважають досить ефективною формою розв'¤занн¤ конфл≥кт≥в. ћетодолог≥чн≥ прийоми досл≥джен¤ конфл≥кт≥в ƒосл≥дженн¤ конфл≥кту Ї неодм≥нною передумовою його розв'¤занн¤, оск≥льки даЇ змогу п≥знати його глибину, складн≥сть, позиц≥њ стор≥н. ≈фективн≥сть його забезпечуЇ дотриманн¤ певних принцип≥в: - принцип розвитку - в≥н акцентуЇ на тому, що конфл≥кт знаходитьс¤ у безперервному розвитку, маЇ власну динам≥ку; - принцип загального зв'¤зку - передбачаЇ досл≥дженн¤ не окремих структурних елемент≥в конфл≥кту, а максимально можливих його зв'¤зк≥в з ≥ншими соц≥альними ¤вищами; - принцип Їдност≥ теор≥њ, практики та експерименту - передбачаЇ ч≥тку продуман≥сть д≥й та належну орган≥зац≥ю њх виконанн¤; - принцип системного п≥дходу - вимагаЇ анал≥зу конфл≥кт≥в ¤к складних об'Їкт≥в, що складаютьс¤ з ≥Їрарх≥чно пов'¤заних п≥дсистем та Ї п≥дсистемами системи б≥льш високого р≥вн¤; - принцип об'Їктивност≥ - потребуЇ м≥н≥м≥зац≥њ впливу особистих та групових ≥нтерес≥в, ≥нших суб'Їктивних чинник≥в; - принцип особист≥сного п≥дходу - передбачаЇ врахуванн¤ конкретних особливостей ≥ндив≥д≥в ¤к суб'Їкт≥в конфл≥кт≥в; - принцип конкретно-≥сторичного п≥дходу - п≥дкреслюЇ необх≥дн≥сть урахуванн¤ в процес≥ вивченн¤ конфл≥кту вс≥х конкретних умов, у ¤ких вони д≥ють (м≥сце, час, обставини тощо); - принцип еволюц≥њ - зосереджуЇ увагу на врахуванн≥ головних законом≥рностей еволюц≥њ конкретних вид≥в конфл≥кт≥в; - д≥алектичний принцип - стосуЇтьс¤ внутр≥шнього джерела розвитку конфл≥кту (закон Їдност≥ та боротьби протилежностей), засоб≥в еволюц≥њ та динам≥ки конфл≥кт≥в, ор≥Їнтують на пошук законом≥рностей (закон переходу к≥лькост≥ в ¤к≥сть), даЇ змогу прогнозувати напр¤м розвитку конфл≥кт≥в (закон запереченн¤ запереченн¤). ѕри досл≥дженн≥ конфл≥кт≥в здеб≥льшого використовують так≥ види анал≥зу: 1.—истемно-структурний. ќхоплюЇ визначенн¤ просторово-часових та зм≥стових меж конфл≥кту, з'¤суванн¤ максимальноњ к≥лькост≥ п≥дструктур, елемент≥в та зв'¤зк≥в м≥ж ними, встановленн¤ њх ≥Їрарх≥њ. 2.—истемно-функц≥ональний. ѕол¤гаЇ у вивченн≥ особливостей зовн≥шн≥х про¤в≥в конфл≥кт≥в у соц≥ум≥. 3.—истемно-генетичний. —уть його у розкритт≥ обумовленост≥ конфл≥кту факторами макро- та м≥кросередовища, визначенн≥ ≥Їрарх≥њ причин, що його породжують. 4.—истемно-≥нформац≥йний. ќхоплюЇ вивченн¤ рол≥ ≥нформац≥њ та њњ функц≥й у зародженн≥, розвитку та завершенн≥ конфл≥кту, досл≥дженн¤ законом≥рностей ≥нформац≥йного обм≥ну м≥ж його п≥дструктурами. 5.—истемно-ситуац≥йний. як одиниц¤ анал≥зу використовуЇтьс¤ конфл≥ктна ситуац≥¤, ¤ка маЇ систему зм≥стових, часових та просторових характеристик. ¬она Ї найменшим ц≥л≥сним елементом конфл≥кту, що збер≥гаЇ вс≥ його риси. ”н≥версальна пон¤т≥йна схема опису конфл≥кту охоплюЇ так≥ пон¤т≥йно-категор≥альн≥ групи: сутн≥сть, типолог≥¤, структура, функц≥њ, еволюц≥¤, генеза, динам≥ка, ≥нформац≥¤ в конфл≥кт≥, попередженн¤, завершенн¤, досл≥дженн¤ та д≥агностика. ќсновними етапами практичного вивченн¤ конфл≥кт≥в Ї складанн¤ програми, визначенн¤ конкретного об'Їкта вивченн¤, розробка методики анал≥зу, п≥лотажне досл≥дженн¤, коригуванн¤ програми ≥ методик, зб≥р первинноњ ≥нформац≥њ, ¤к≥сна та к≥льк≥сна обробка даних, анал≥з та ≥нтерпретац≥¤ отриманих результат≥в, формулюванн¤ висновк≥в, прогноз≥в та рекомендац≥й. ќтже, конфл≥кт Ї складним соц≥альним феноменом, ¤кий пост≥йно супроводжуЇ життЇд≥¤льн≥сть сусп≥льства та потребуЇ теоретичного ≥ практичного вивченн¤ з метою управл≥нн¤ ним на вс≥х стад≥¤х його функц≥онуванн¤, особливо у пер≥оди кризи сусп≥льства, трансформац≥њ його систем. «апитанн¤. «авданн¤ “еми реферат≥в ѕредмет, об'Їкт та ≥стор≥¤ розвитку етносоц≥олог≥њ ожна людина ≥дентиф≥куЇ свою належн≥сть до певноњ сп≥льноти. ≈тн≥чна само≥дентиф≥кац≥¤ Ї одн≥Їю з њњ базових ≥дентиф≥кац≥йних практик. ѕочутт¤ етн≥чноњ сп≥льност≥ у давн≥х сусп≥льствах було першим у розмежуванн≥ на "своњх" ≥ "чужих". ≈тн≥чне самовизначенн¤ людини Ї значно суттЇв≥шим за усв≥домленн¤ територ≥альноњ в≥докремленост≥. ¬ етн≥чност≥ в≥дображаютьс¤ особливост≥ соц≥альних практик, культурноњ спадщини тощо. ‘еномен етн≥чного, нац≥онального вивчають етнограф≥¤, соц≥альна антрополог≥¤, ≥стор≥¤, ф≥лософ≥¤, пол≥толог≥¤ та ≥н. ” простор≥ соц≥олог≥чноњ науки проблемами етн≥чного та нац≥онального займаЇтьс¤ етносоц≥олог≥¤. ≈тносоц≥олог≥¤ (грец. еthnos - плем'¤, народ) - галузь соц≥олог≥њ, що досл≥джуЇ суть ≥ функц≥њ р≥зних етн≥чних сп≥льнот (р≥д, плем'¤, народн≥сть, нац≥¤) з метою з'¤суванн¤ загальних законом≥рностей њх взаЇмод≥њ та виробленн¤ механ≥зм≥в включенн¤ в ≥снуючу систему соц≥альних в≥дносин. як наукова дисципл≥на, вона ≥снуЇ на стику соц≥олог≥њ, етнограф≥њ та ≥стор≥њ. ѕредмет њњ - взаЇмозв'¤зок загальних соц≥альних ¤вищ ≥ процес≥в з ¤вищами та процесами етн≥чними. ќб'Їкт - особливост≥ етн≥чних ви¤в≥в соц≥ального. ƒо найважлив≥ших проблем, ¤к≥ вона досл≥джуЇ, належать: - етн≥чна зумовлен≥сть характерних рис культури та побуту соц≥альних сп≥льнот; - етн≥чн≥ впливи на формуванн¤ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й; - зв'¤зок нац≥ональних чинник≥в ≥з особливост¤ми соц≥альноњ структури, м≥грац≥йноњ ≥ трудовоњ моб≥льност≥, урбан≥зац≥њ тощо; - соц≥альна детерм≥нован≥сть нац≥ональноњ самосв≥домост≥, м≥жнац≥ональних в≥дносин; - сутн≥сть м≥жнац≥ональних конфл≥кт≥в; - етномовн≥ процеси (б≥л≥нгв≥зм тощо). ≈тносоц≥олог≥¤ зосереджуЇтьс¤ на вивченн≥ етн≥чноњ специф≥ки загальних соц≥альних ¤вищ, досл≥дженн≥ етн≥чних проблем - нац≥ональноњ самосв≥домост≥, мови, звичањв та ≥нших елемент≥в культури. ¬ ”крањн≥ ¤к окрема дисципл≥на вона почала формуватис¤ на меж≥ 50-60-х рок≥в XX ст. ќднак њњ засади були закладен≥ ран≥ше, сформувавшись у лон≥ етнограф≥њ, ≥стор≥њ, фольклористики та ≥нших наук, ¤к≥ ц≥кавилис¤ особливост¤ми нац≥ональноњ культури, традиц≥¤ми народу. ¬ украњнських земл¤х, що перебували на той час п≥д владою –ос≥йськоњ та јвстро-”горськоњ ≥мпер≥й, св≥доме зац≥кавленн¤ народними традиц≥¤ми та фольклором почалось за час≥в розкв≥ту романтизму (перша третина XIX ст.). —аме на тод≥ випала д≥¤льн≥сть видатних учених та збирач≥в фольклору ≤.—резневського, ћ.ћаксимовича, ћ. остомарова, ¬.√натюка, ‘. олесси та ≥н. ≈тнограф≥чн≥ описи та роздуми про нац≥ональн≥ особливост≥ ≥сторичноњ дол≥ украњнського народу почали вписувати у формат викладанн¤ сусп≥льних дисципл≥н. ѕодальший розвиток суто етнограф≥чних досл≥джень (наприклад, д≥¤льн≥сть ¬≥дд≥ленн¤ етнограф≥њ при –ос≥йському географ≥чному товариств≥) давав багатий матер≥ал дл¤ наукових узагальнень у ц≥й галуз≥. Ќе залишилась осторонь цього процесу ≥ соц≥олог≥чна наука. —таранн¤ми ћаксима овалевського (1851-1916) (робота –ос≥йськоњ вищоњ школи сусп≥льних наук у ѕариж≥), а згодом ћ.√рушевського, ¤кий створив ”крањнський соц≥олог≥чний ≥нститут у ¬≥дн≥, етнограф≥чн≥ досл≥дженн¤ тогочасного та минулого становища украњнського народу набули системного характеру. ѕом≥тне м≥сце пос≥дали вони ≥ в д≥¤льност≥ ¬сеукрањнськоњ академ≥њ наук. Ќаприклад, функц≥онуванн¤ аб≥нету прим≥тивноњ культури при науково-досл≥дн≥й кафедр≥ ≥стор≥њ ”крањни, ¤к ≥ виданн¤ друкованого органу цього наукового п≥дрозд≥лу - "ѕерв≥сне громад¤нство", ц≥лком в≥дпов≥дали тогочасним стандартам етнограф≥чних та етносоц≥олог≥чних досл≥джень. ўоправда, згодом ≥ до к≥нц¤ 50-х рок≥в XX ст., вивченн¤ етнограф≥чних ≥ нац≥ональних аспект≥в сусп≥льного житт¤ було унеможливлене у зв'¤зку ≥з загрозами бути звинуваченим у "буржуазному нац≥онал≥зм≥". “ому проблеми, ¤к≥ досл≥джуЇ етносоц≥олог≥¤ (феномен етносу, нац≥њ тощо), в ”крањн≥ значилис¤ ¤к "ризикован≥". ѕевн≥ зм≥ни у ставленн≥ до етносоц≥олог≥њ, ¤к ≥ щодо можливост≥ досл≥джень етн≥чних аспект≥в соц≥ального, в≥дбулис¤ у друг≥й половин≥ 60-х рок≥в. Ѕезумовно, ≥ тод≥ науков≥ пошуки не могли бути очищеними в≥д ≥деолог≥чних нашарувань, зосереджувалис¤ насамперед на "нац≥ональних особливост¤х соц≥ал≥зму", "пол≥етн≥чност≥ в умовах соц≥ал≥зму" тощо. ќстанньою проблемою переймалос¤ нав≥ть вище парт≥йне кер≥вництво колишнього —–—– (окремий розд≥л допов≥д≥ ћ.C.’рущова на XX з'њзд≥ ѕ–—). –ад¤нська наука етносоц≥олог≥чн≥ проблеми розгл¤дала здеб≥льшого на меж≥ м≥ж соц≥олог≥Їю та етнограф≥Їю, ≥стор≥Їю тощо. ѕом≥тну роль у становленн≥ проблематики етносоц≥олог≥њ в≥д≥грала д≥¤льн≥сть ≤нституту етнограф≥њ јЌ —–—–, особливо з середини 60-х рок≥в, коли його очолив видатний етнолог ёл≥ан Ѕромлей (нар. у 1921 р.). ” пострад¤нський час етносоц≥олог≥¤ здеб≥льшого переймалас¤ соц≥альним розвитком етн≥чних груп у процес≥ трансформац≥њ пол≥тичного, економ≥чного ≥ соц≥ального середовища. ласичним заруб≥жним досл≥дженн¤м з етносоц≥олог≥њ вважають працю ‘.«нанецького та ”.“омаса "ѕольський сел¤нин в ™вроп≥ та јмериц≥", видану в 20-т≥ роки XX ст. јле принциповий ≥нтерес до проблеми етн≥чност≥, нац≥ональност≥ заф≥ксований у 50- 60-т≥ роки, що пов'¤зувалос¤ з активним розпадом колон≥альних волод≥нь Ївропейських держав в јфриц≥ та јз≥њ, посиленн¤м ем≥грац≥йних хвиль з крањн "третього св≥ту" до ™вропи та —получених Ўтат≥в јмерики. “амтешн≥ досл≥дженн¤ зосереджувалис¤ на м≥жгрупових взаЇминах, соц≥ально-психолог≥чних проблемах м≥жнац≥ональних конфл≥кт≥в, етн≥чн≥й дискрим≥нац≥њ тощо. як ≥ кожна молода наукова галузь, етносоц≥олог≥¤ особливу увагу зосереджуЇ на з'¤суванн≥ сутност≥. й специф≥ки наукового апарату, базових пон¤ть ("етнос", "народн≥сть", "нац≥¤" тощо), формуванн≥ методолог≥њ досл≥джень. ” цьому процес≥ конкурують р≥зн≥ концептуальн≥ п≥дходи, розмањтт¤ ¤ких ≥люструЇ багатогранн≥сть предмета досл≥дженн¤. ќсобливо це стосуЇтьс¤ одного з базових пон¤ть - "етнос", тлумаченн¤ ¤кого Ї своЇр≥дним ключем до розгл¤ду вс≥х ≥нших. Ќайпоширен≥шими Ї так зван≥ примордиал≥стськ≥ концепц≥њ, що под≥л¤ють думку про первинний (примордиальний) характер етносу, ¤к≥ окреслюють два основн≥ п≥дходи до сутност≥ етн≥чност≥ ¤к сусп≥льного ¤вища. —оц≥об≥олог≥чний п≥дх≥д ќписуЇ етнос з еволюц≥йно-генетичних позиц≥й (¤к "поширену форму родинного в≥дбору та зв'¤зку"). …ого приб≥чники п≥дкреслюють глибоку емоц≥йн≥сть взаЇмозв'¤зк≥в у людських групах, а також конче необх≥дне дл¤ людини переживанн¤ њњ належност≥ до певноњ сп≥льноти. ќдним з ¤скравих представник≥в цього п≥дходу Ї рос≥йський ≥сторик Ћев √ум≥льов (1912- 1992), ¤кий стверджував, що етнос Ї природною формою ≥снуванн¤ людини. –озб≥жност≥ м≥ж окремими етносами кор≥н¤тьс¤ не ст≥льки в культур≥ чи соц≥альн≥й структур≥, ск≥льки у формах стереотип≥зованоњ повед≥нки, ¤ка Ї вищою формою адаптац≥њ людини до ландшафту. —аме ландшафт ¤к природна "сцена", де розгортаЇтьс¤ "драма етносу" (накопиченн¤ ≥ витрачанн¤ "живоњ енерг≥њ", пасс≥онарност≥ - пристраст≥) - головний елемент розвитку кожного народу, кожного етносу. як соц≥об≥олог≥чне утворенн¤, етнос п≥дкорений природним ритмам житт¤. ¬≥н долаЇ вс≥ стад≥њ розвитку живого орган≥зму: народжуЇтьс¤ у полум'њ "пас≥онарного поштовху"; переживаЇ р≥зкий злет свого розвитку, зовн≥шньоњ експанс≥њ; проходить акмац≥йну фазу ("фазу перегр≥ву"); стар≥Ї, переживаючи разом з тим цив≥л≥зац≥йний сплеск, ≥ переходить до старечого живот≥нн¤, поки не згине зовс≥м або не в≥дродитьс¤ у полум'њ чергового "пас≥онарного поштовху". ÷икл ≥снуванн¤ окремого етносу охоплюЇ 1300-1500 рок≥в. явище "пас≥онарност≥", за √ум≥льовим, виникаЇ п≥д впливом косм≥чного випром≥нюванн¤, що спричин¤Ї процеси мутагенезу на уражених територ≥¤х. ¬насл≥док м≥кромутац≥й у певноњ к≥лькост≥ представник≥в даного етносу виникаЇ своЇр≥дний "ген пас≥онарност≥", що маЇ прихований (рецесивний) характер. ѕас≥онар≥њ "живл¤тьс¤" розлитою у ландшафтах ≥снуванн¤ етносу енерг≥Їю, акумулюють, ви¤вл¤ють п≥двищену активн≥сть, прагненн¤ д≥¤ти. Ќадлишок енерг≥њ вони спр¤мовують на подоланн¤ ≥нерц≥њ традиц≥йних стереотип≥в, норм, систем ц≥нностей. ѕас≥онар≥њ стимулюють активн≥сть ≥нших представник≥в етносу. ¬одночас пас≥о-нарн≥сть через свою рецесивн≥сть ≥ р≥зке зниженн¤ в ос≥б, ¤к≥ потрапили п≥д њњ вплив, ≥нстинкту самозбереженн¤, здатна згасати. ≈тногенез √ум≥льов розгл¤дав ¤к процес поступовоњ втрати системою пас≥онарност≥. ≈волюц≥йно-≥сторичний п≥дх≥д ѕов'¤зуЇ етнос, етн≥чн≥сть не з б≥олог≥чними аспектами ≥снуванн¤, а з певним соц≥ально-≥сторичним контекстом. ≈тноси в≥дм≥нн≥ один в≥д одного не ст≥льки б≥олог≥чно, ск≥льки культурою, мовою, системами ≥дентичностей тощо. ” в≥тчизн¤н≥й л≥тератур≥ довго чи не Їдиною побутувала ≥сторично-стад≥альна типолог≥¤ етн≥чних сп≥льнот. «г≥дно з нею кожн≥й стад≥њ розвитку сусп≥льства в≥дпов≥дала окрема стад≥¤ розвитку етн≥чност≥. «агалом етн≥чна стад≥альн≥сть розгл¤далас¤ в так≥й посл≥довност≥: плем'¤ - народн≥сть - нац≥¤. –озвиток етн≥чних груп трактувавс¤ ¤к поступова еволюц≥¤, ускладненн¤ культурних ≥ соц≥альних рис великих людських сп≥льностей. ¬≥дпов≥дно ≥снуванн¤ етнос≥в у форм≥ племен≥ вважалось особлив≥стю архањчних сусп≥льств. ≈тн≥чна самосв≥дом≥сть виростала з у¤вленн¤ про сп≥льн≥сть походженн¤ одноплем≥нник≥в в≥д Їдиного першопредка. Ќародн≥сть тлумачилас¤ ¤к розвинут≥ша форма етн≥чного об'Їднанн¤, бо, кр≥м сп≥льного походженн¤, вона характеризувалас¤ територ≥альною, культурною та мовною сп≥льн≥стю њњ представник≥в. ‘ормуванн¤ та ≥снуванн¤ народност≥ пов'¤зують ≥з сусп≥льствами докап≥тал≥стичноњ стад≥њ розвитку. —тановленн¤ кап≥тал≥стичноњ формац≥њ зумовило формуванн¤ нового типу етн≥чност≥ - нац≥њ. «агальноприйн¤тим дл¤ такого погл¤ду Ї тлумаченн¤ етносу, сформульоване в≥домим рос≥йським досл≥дником ё. ЅромлеЇм. ≈тнос - усталена сукупн≥сть людей, ¤ка ≥сторично склалас¤ на певн≥й територ≥њ ≥ маЇ сп≥льн≥, в≥дносно стаб≥льн≥ особливост≥ мови, культури й псих≥ки, а також усв≥домленн¤ своЇњ Їдност≥ та в≥дм≥нност≥ в≥д ≥нших под≥бних утворень (самосв≥дом≥сть), заф≥ксоване у самоназв≥ (етнон≥м≥). ќтже, зг≥дно з еволюц≥йно-≥сторичним п≥дходом, етноси характеризуютьс¤ певними ст≥йкими ознаками (мова, культура, етн≥чна самосв≥дом≥сть, самоназва тощо), ¤к≥ формуютьс¤ у взаЇмозв'¤зку з певними передумовами - територ≥альними, природними, соц≥ально-економ≥чними, державно-правовими та ≥н. ¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ XX ст. дедал≥ част≥ше стали вести мову про нац≥ональний розвиток "бездержавних" народ≥в. ƒо ц≥Їњ групи в≥днос¤ть етн≥чн≥ сп≥льноти на територ≥њ ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи (б≥льш≥сть слов'¤нських народ≥в, серед них ≥ украњнський), ≥нтегруючим чинником ¤ких Ї не сп≥льн≥сть економ≥чного розвитку, а культура та мова. ” зв'¤зку з пол≥тичною п≥днев≥льн≥стю процес нац≥отворенн¤ („ех≥¤ у склад≥ √абсбурзькоњ ≥мпер≥њ, ”крањна ¤к складова к≥лькох держав, народи ёгослав≥њ п≥д владою “уреччини) реал≥зовувавс¤ в межах "л≥нгвоцентризму", "боротьби за мову" тощо. ≤нструментальний п≥дх≥д …ого прихильники, ор≥Їнтуючись на сучасне становище народ≥в, по¤снюють збереженн¤ етн≥чноњ ≥дентичност≥ людей потребами подоланн¤ в≥дчуженн¤, що виникаЇ в сучасному сусп≥льств≥ у зв'¤зку з посиленн¤м масовоњ культури, зниженн¤м традиц≥йноњ системи ц≥нностей, прагматизац≥Їю бутт¤. ÷е засв≥дчуЇ спробу протиставити асим≥л¤торським погл¤дам (зг≥дно з ¤кими етн≥чн≥ аспекти у сучасному сусп≥льств≥ перестають в≥д≥гравати визначальну роль) концепц≥ю збереженн¤ етн≥чноњ ≥дентичност≥ нав≥ть за техногенного сусп≥льства. —аме через етн≥чну ≥дентиф≥кац≥ю у людини сучасного сусп≥льства з'¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть реал≥зувати жагу соц≥альноњ справедливост≥, культурноњ стратиф≥кац≥њ тощо. онструктив≥стський п≥дх≥д ¬ основу його покладено тезу, що дл¤ етн≥чного самовизначенн¤ замало лише безпосередн≥х, природних ознак - расових рис, ф≥з≥олог≥њ, "уписуваност≥" у ландшафт. ƒл¤ цього потр≥бн≥ певн≥ "доктриналь-н≥", ≥деолог≥чн≥ конструкц≥њ, ¤к≥ породжуютьс¤ св≥домою д≥¤льн≥стю ≥нтелектуальноњ ел≥ти - письменник≥в, вчених, пол≥тик≥в. ≈тн≥чн≥сть ¤к почутт¤ сп≥льност≥ з≥ своњм народом стаЇ ц≥лком сконструйованим пон¤тт¤м (зв≥дси - назва п≥дходу), знар¤дд¤м дос¤гненн¤ вузьким колом л≥дер≥в здеб≥льшого особистих, ≥нколи нав≥ть сумн≥вних ц≥лей. “акий погл¤д уразливий дл¤ критики, оск≥льки ≥сторична практика св≥дчить здеб≥льшого про перекрученн¤ первинних ц≥лей л≥дер≥в нац≥онального руху в процес≥ реал≥зац≥њ њх доктрин. ”с≥ п≥дходи ви¤вл¤ють Їдн≥сть у тому, що дл¤ виокремленн¤ етн≥чноњ групи першор¤дним чинником Ї етн≥чна ≥дентичн≥сть. ≈тн≥чна ≥дентичн≥сть - в≥дчутт¤ взаЇмноњ тотожност≥, ≥сторичноњ, соц≥альноњ та культурноњ сп≥льност≥ у представник≥в одн≥Їњ етн≥чноњ групи. ¬она не Ї сталою на вс≥ часи, може зм≥нюватис¤, особливо за тривалих м≥жетн≥чних взаЇмин. ” зв'¤зку з цим в антрополог≥њ та етносоц≥олог≥њ було запроваджено пон¤тт¤ "акультурац≥¤", за допомогою ¤кого описують зм≥ни в етн≥чн≥й ≥дентичност≥, етн≥чному та культурному самоусв≥домленн≥ п≥д час тривалого контакту р≥зних за культурою груп людей. ÷≥ зм≥ни стосуютьс¤ вс≥х груп, що контактують, але практика св≥дчить, що дом≥нуюча культура зм≥нюЇтьс¤ найменше. ультурн≥ меншини засвоюють (самост≥йно або п≥д тиском обставин) основн≥ елементи культури дом≥нуючоњ групи - рел≥г≥ю, стереотипи повед≥нки, норми тощо. Ќа¤вн≥сть цих зм≥н Ї п≥дставою дл¤ тверджень про акультурац≥йн≥ стратег≥њ в такому середовищ≥. ¬≥дпов≥дно була сформульована концепц≥¤ чотирьох головних вар≥ант≥в акультурац≥йних стратег≥й. —уть њх пол¤гаЇ в особливост¤х в≥дпов≥д≥ представниками етн≥чних сп≥льнот на два питанн¤: 1) „и доц≥льне збереженн¤ власноњ культурноњ ≥дентичност≥? 2) „и Ї необх≥дним розвиток стосунк≥в з представниками ≥нших етн≥чних груп? —хематично, залежно в≥д в≥дпов≥дей на них, вар≥анти акультурац≥йних стратег≥й можна зобразити так: “аблиц¤ 2 ≤нтеграц≥¤ (лат. integratio - поповненн¤, в≥дновленн¤) - ор≥Їнтац≥¤ на збереженн¤ етнокультурноњ спадщини одночасно з≥ встановленн¤м широких контакт≥в з представниками ≥ншоњ культури, що спри¤ло б формуванню так званоњ "мозањчноњ культури", де кожна окрема ланка збер≥гаЇ свою особлив≥сть ≥ самобутн≥сть. јсим≥л¤ц≥¤ (лат. assimilatio - упод≥бненн¤) - вит≥сненн¤ елемент≥в культури меншост≥ п≥д тиском титульноњ культури та поглинанн¤ етн≥чних меншин культурою б≥льшост≥. ≤нколи можлива часткова ≥нтеграц≥¤ культури меншин у прост≥р титульноњ культури. —егрегац≥¤ (лат. segregatio - в≥докремленн¤) - спроби збереженн¤ власноњ етнокультурноњ спадщини за р≥зкого звуженн¤ контакт≥в з представниками ≥нших нац≥ональних утворень. ‘актично вона Ї вираженн¤м ≥зол¤ц≥он≥стськоњ пол≥тики. ÷ей терм≥н вживаЇтьс¤, коли йдетьс¤ про дом≥нуюч≥ етн≥чн≥ групи; щодо пол≥тики нац≥ональних меншин використовують терм≥н сепаратизм. ћарг≥нал≥зац≥¤ (лат. marginalis - межа, узб≥чч¤) - ситуац≥¤, за ¤коњ небажанн¤ або неспроможн≥сть ор≥Їнтац≥њ на етнокультурн≥ стереотипи б≥льшост≥ супроводжуЇтьс¤ в етн≥чн≥й груп≥ втратою р≥дноњ культури, мови тощо. «деб≥льшого етн≥чна ≥дентичн≥сть може бути заф≥ксована та вивчена на р≥вн≥ етн≥чних стереотип≥в.
“ерм≥н "стереотип" щодо соц≥альних ¤вищ був запроваджений американським досл≥дником ¬.Ћ≥ппманом у 20-т≥ роки XX ст. ≥ передбачав схематизоване, культурно зумовлене сприйн¤тт¤ навколишньоњ реальност≥, що даЇ змогу спрощувати процес св≥тосприйн¤тт¤, економл¤чи при цьому зусилл¤ людини. ѕ≥зн≥ше його почали використовувати ≥ щодо проблемного пол¤ етносоц≥олог≥њ. ¬живанн¤ терм≥на "етн≥чний стереотип" можливе дл¤ окресленн¤ у¤влень, що склалис¤ у певноњ етн≥чноњ сп≥льноти стосовно ≥ншоњ; при вивченн≥ самоопис≥в етн≥чноњ сп≥льноти; при опис≥ найхарактерн≥ших рис св≥тосприйн¤тт¤ етн≥чноњ сп≥льноти. Ќаприклад, ё.Ѕромлей твердить про ≥снуванн¤ "модел≥ св≥ту" (характерноњ особливост≥ баченн¤ навколишнього простору та м≥сц¤ в ньому людини), властивоњ певн≥й етн≥чн≥й сп≥льнот≥, спричиненоњ ≥снуванн¤м етн≥чних стереотип≥в. ≈тн≥чн≥ стереотипи спрощують сприйн¤тт¤ навколишнього св≥ту дл¤ представник≥в конкретного етносу, водночас вони допомагають етносу збер≥гати ≥дентичн≥сть, поширюватис¤ ≥ розвиватис¤ у час≥ та простор≥. ≤ншою проблемою Ї визначенн¤ таких феномен≥в, ¤к "народн≥сть" ≥ "нац≥¤". ќр≥Їнтуючись на стад≥йний п≥дх≥д до сусп≥льного розвитку, тривалий час побутувала думка, що народн≥сть ≥ нац≥¤ Ї р≥зними стад≥¤ми розвитку сусп≥льства.
Ќародност≥ починають формуватис¤ одночасно з консол≥дац≥Їю союз≥в племен. «годом формуЇтьс¤ територ≥альна, мовна, культурна сп≥льн≥сть з в≥дпов≥дною' самоназвою, але народност≥ не ототожнюютьс¤ з державами, що починають формуватис¤, н≥ територ≥ально, н≥ мовно. Ќац≥¤ - особлива ≥сторична сукупн≥сть людей, що характеризуЇтьс¤ сп≥льн≥стю походженн¤, мови, територ≥њ, економ≥чного становища, псих≥чного стану та культури, що ви¤вл¤ютьс¤ в Їдин≥й етн≥чн≥й св≥домост≥ та самосв≥домост≥. ¬ажливою ознакою нац≥њ Ї внутр≥шн≥й державний устр≥й та ч≥тк≥ державн≥ кордони, у межах ¤ких завершуЇтьс¤ њх формуванн¤. ќстанн≥м часом стала поширеною точка зору, зг≥дно з ¤кою в≥дм≥нн≥сть м≥ж народн≥стю та нац≥Їю Ї досить умовною, а окрем≥ етн≥чн≥ групи були закр≥плен≥ за цими пон¤тт¤ми дов≥льно. «а ≥ншими п≥дходами нац≥¤, на в≥дм≥ну в≥д народност≥, м≥стить, передус≥м, не етн≥чний, а пол≥тичний сенс. “а й у св≥тов≥й практиц≥ вживаЇтьс¤ терм≥н "нац≥¤" саме у значенн≥ пол≥тичноњ чи громад¤нськоњ сп≥льноти. Ќац≥онально-етн≥чн≥ процеси та в≥дносини Ќац≥ональн≥ в≥дносини завжди пов'¤зан≥ з вир≥шенн¤м певних етн≥чних проблем, ¤к≥ стосуютьс¤ умов виживанн¤ ≥ розвитку етнос≥в (проблеми територ≥њ, пол≥тичноњ влади, мови, культури, традиц≥й, збереженн¤ самобутност≥ тощо). ќб'Їктивною передумовою виникненн¤ та розвитку нац≥онально-етн≥чних в≥дносин Ї ≥снуванн¤ окремих етн≥чних сп≥льнот, що в≥др≥зн¤ютьс¤ своњми етнокультурними особливост¤ми (народ≥в, нац≥й). «а даними ќќЌ, у б≥льш н≥ж 220 державах св≥ту ≥снуЇ понад 3 тис. етн≥чних сп≥льнот. Ѕагато з них проживають компактно, де¤к≥ перебувають за межами одн≥Їњ крањни. “аким етносом Ї й украњнц≥, велик≥ етнокультурн≥ групи ¤ких проживають за кордоном. Ќац≥ональн≥ в≥дносини н≥коли не ≥снують поза ≥ншими сусп≥льними ¤вищами (пол≥тичними, духовними, соц≥альними, економ≥чними тощо). —уб'Їкти таких в≥дносин часто демонструють особливост≥ своЇњ етн≥чноњ св≥домост≥ та самосв≥домост≥. “ому м≥жнац≥ональн≥ в≥дносини, нав≥ть маючи ст≥йку об'Їктивну основу, розгортаютьс¤ у сфер≥ почутт≥в, ≥люз≥й, нац≥ональних м≥ф≥в та упереджень. Ќац≥ональн≥ в≥дносини завжди мають ≥деолог≥чний характер, перебувають на перетин≥ культур. —уб'Їктами њх Ї, ¤к правило, окрем≥ етн≥чн≥ утворенн¤, хоч ≥нколи й окрем≥ сусп≥льн≥ групи та страти населенн¤. «важаючи на те, що сучасн≥ етн≥чн≥ проблеми ≥снують у межах державних утворень, найчаст≥ше ведуть мову про взаЇмини м≥ж титульними нац≥¤ми ≥ нац≥ональними меншинами. ƒо титульних належать нац≥њ, що компактно проживають на певних територ≥¤х, дають назву ≥снуючому державному утворенню (украњнц≥ в ”крањн≥, естонц≥ в ≈стон≥њ та ≥н.). ƒо нац≥ональних меншин в≥днос¤ть етнонац≥ональн≥ групи, що не належать до титульних нац≥й (рос≥йське населенн¤ в Ѕалт≥њ, н≥мц≥ в ѕоволж≥ та ≥н.). ≤снують ≥ багатонац≥ональн≥ держави, в ¤ких питома вага нетитульних нац≥й не менша пор≥вн¤но з основним населенн¤м (Ўвейцар≥¤). ¬≥дносити так≥ етноси до нац≥ональних меншин некоректно н≥ в пол≥тичному, н≥ в культурному сенс≥: сп≥льн≥сть етн≥чноњ дол≥, культур, нав≥ть нац≥ональних стереотип≥в робить ус≥ нац≥ональн≥ утворенн¤ в пол≥етн≥чних крањнах формально р≥вноправними. ¬ ”крањн≥ ¤к багатонац≥ональн≥й держав≥, за даними перепису 1989 р., проживало до 130 етн≥чних сп≥льнот чисельн≥стю понад 52 млн. ос≥б. ÷е св≥дчить про те, що м≥жнац≥ональн≥ в≥дносини Ї одним з найважлив≥ших чинник≥в њњ сучасноњ внутр≥шньоњ пол≥тики. ќск≥льки в ”крањн≥ ≥снують щонайменше три велик≥ л≥нгвоетн≥чн≥ групи (до 40 % тут - украњнц≥, що говор¤ть украњнською мовою, майже 33 % - рос≥йськомовн≥ украњнц≥ та до 21 % - рос≥йськомовн≥ рос≥¤ни), складною Ї ≥ л≥нгв≥стична ситуац≥¤. ” неоф≥ц≥йному сп≥лкуванн≥, зг≥дно з досл≥дженн¤м украњнських учених, переваги не набула жодна з цих мов, водночас на р≥вн≥ державних ≥нституц≥й простежуЇтьс¤ намаганн¤ п≥дн¤ти значенн¤ украњнськоњ мови ¤к державноњ. ћ≥жнац≥ональн≥ в≥дносини ви¤вл¤ютьс¤ в економ≥чному, культурному, мовному та ≥нших аспектах. „асто в них дом≥нують р≥зними своњми гран¤ми питанн¤ соц≥альноњ справедливост≥; ≈коном≥чн≥ нац≥онально-етн≥чн≥ в≥дносини спр¤мован≥ на задоволенн¤ економ≥чних потреб етн≥чних утворень. ≈коном≥чн≥ потреби можуть формуватис¤ ¤к стих≥йно, через особливост≥ ≥сторичного розвитку (наприклад, у середньов≥чн≥й ™вроп≥ б≥льш≥сть кап≥тал≥в; нагромаджених завд¤ки лихварництву, концентрувалас¤ в руках Їврейського населенн¤ через рел≥г≥йн≥ упередженн¤ христи¤нства), так ≥ завд¤ки пол≥тиц≥ держави (заборона в ѕ≥вденно-јфриканськ≥й республ≥ц≥ чорношк≥рому населенню займатис¤ управл≥нською, адвокатською та ≥ншими видами д≥¤льн≥ст≥). ÷≥ в≥дносини вт≥лен≥ в ≥снуючому сусп≥льному розпод≥л≥ прац≥, в систем≥ економ≥чних зв'¤зк≥в м≥ж р≥зними нац≥онально-етн≥чними утворенн¤ми. Ќе завжди це Ї насл≥дком св≥домоњ практики держави. “ак, в ”крањн≥ завд¤ки особливост¤м розселенн¤ рос≥йськоњ етн≥чноњ групи (переважно в центрах урбан≥зац≥њ) в≥дсоток рос≥¤н, зайн¤тих в ≥нтелектуальн≥й сфер≥, пом≥тно вищий, н≥ж украњнц≥в. ѕол≥тичн≥ етнонац≥ональн≥ в≥дносини стосуютьс¤ передус≥м р≥вноњ участ≥ вс≥х етн≥чних утворень у реал≥зац≥њ пол≥тичноњ влади в крањн≥ та вир≥шенн≥ найважлив≥ших проблем державного житт¤. ¬они спр¤мован≥ на реал≥зац≥ю громад¤нських прав ≥ свобод представник≥в р≥зних етн≥чних груп. ѕро невир≥шен≥сть пол≥тичних проблем етн≥чних груп св≥дчила в≥дсутн≥сть виборчих прав в афроамериканського населенн¤ до час≥в √ромад¤нськоњ в≥йни в —≤Ћј. „асто важливими щодо цього Ї питанн¤ державного устрою: Ї крањна федеративним утворенн¤м на демократичних засадах, де передбачено широку участь нац≥ональних меншин у реал≥зац≥њ владних повноважень, чи вона маЇ ун≥тарний характер. ≈тнонац≥ональн≥ в≥дносини у сфер≥ культури створюють можливост≥ дл¤ контакт≥в культур р≥зних етн≥чних груп. «агалом весь спектр етнонац≥ональних ¤вищ реал≥зуЇтьс¤ не лише ≥снуванн¤м багатьох нац≥ональностей у межах певноњ держави, а й завд¤ки систем≥ етнонац≥ональних ≥нтерес≥в. ÷≥ ≥нтереси стосуютьс¤ збереженн¤ њх самобутност≥, розвитку економ≥ки, культури етн≥чних груп, тобто усв≥домлюваного нац≥онального самоутвердженн¤. ¬≥дпов≥дно перед ет-носоц≥олог≥Їю постаЇ питанн¤ нац≥онал≥зму. Ќац≥онал≥зм - теор≥¤ ≥ практика етн≥чних в≥дносин, ¤к≥ грунтуютьс¤ на само≥дентиф≥кац≥њ нац≥њ у вир≥шенн≥ своњх проблем, реал≥зуютьс¤ у р≥зноман≥тних формах д≥¤льност≥, зумовлених специф≥кою економ≥чного, пол≥тичного, духовного розвитку крањни, традиц≥¤ми, сусп≥льною психолог≥Їю тощо. як сусп≥льний рух, в≥н зародивс¤ одночасно в розвинутих крањнах «ах≥дноњ ™вропи (јнгл≥¤, ‘ранц≥¤) внасл≥док загального розвитку пол≥тичноњ та соц≥ально-економ≥чноњ системи цих крањн, а також у багатоетн≥чних крањнах ≥мперського типу (јвстро-”горщина, –ос≥¤) - внасл≥док протест≥в нетитульних етнонац≥ональних груп проти нац≥онального гнобленн¤ та нер≥вност≥. –ад¤нська соц≥олог≥¤ трактувала нац≥онал≥зм ¤к систему установок ≥ пол≥тичних ≥дей щодо вин¤тковост≥, переваги власного народу над ≥ншими, небажанн¤ ≥нтегруватис¤ з ≥ншими народами, а також ¤к д≥њ, спр¤мован≥ на њх дискрим≥нац≥ю. ќднак п≥сл¤ розпаду пол≥тичноњ та ≥деолог≥чноњ системи –ад¤нського —оюзу у пострад¤нськ≥й науц≥ набувають чинност≥ концепц≥њ, що тлумачать нац≥онал≥зм ¤к теор≥ю ≥ практику само≥дентиф≥кац≥њ нац≥њ у вир≥шенн≥ пол≥тичних, державних, економ≥чних, со-ц≥окультурних проблем сусп≥льного розвитку, ¤к≥ реал≥зуютьс¤ в р≥зноман≥тних формах д≥¤льност≥. “аке розум≥нн¤ нац≥онал≥зму стосуЇтьс¤ сутност≥, а не пол≥тичних чи ≥деолог≥чних його оц≥нок. ј сам феномен класиф≥кують на громад¤нський (державний), етн≥чний, дифузний. √ромад¤нський (державний, територ≥альний) нац≥онал≥зм вважають найб≥льш рац≥ональним, таким, що базуЇтьс¤ на принципах в≥льного самовизначенн¤ особистост≥. “ака форма нац≥онал≥зму (≥нод≥ його пор≥внюють з патр≥отизмом) визнана нормою людського сп≥в≥снуванн¤, оск≥льки в≥н спр¤мований на консол≥дац≥ю всього населенн¤ держави за допомогою юридичних ≥нститут≥в, загальногромад¤нських прав, культури, ≥деолог≥њ. ≈тн≥чний нац≥онал≥зм под≥л¤ють на пол≥тичний ≥ нац≥онал≥зм у сфер≥ культури. ѕол≥тичний нац≥онал≥зм заснований на розум≥нн≥ нац≥њ ¤к пол≥тичноњ сутност≥, маЇ своЇю метою боротьбу за утриманн¤ державност≥ з урахуванн¤м ≥нститут≥в, ресурс≥в, культурноњ системи. „асто його критикують за спр¤мован≥сть на дос¤гненн¤ владних, ≥деолог≥чних, культурних та ≥нших переваг дл¤ одного народу. ѕол≥тичний нац≥онал≥зм дом≥нуючих народ≥в може призвести до дискрим≥нац≥њ нетитульних нац≥ональностей, узурпац≥њ державних ≥нститут≥в та ≥деолог≥њ. Ќац≥онал≥зм недом≥нуючих етн≥чних меншин за екстремального свого розвитку пересл≥дуЇ сепаратистськ≥ (лат. separatus - окремий, в≥дособлений) ц≥л≥, домагаЇтьс¤ вир≥шенн¤ проблем етн≥чноњ нер≥вност≥ будь-¤кими засобами. Ќац≥онал≥зм у сфер≥ культури спр¤мований на збереженн¤ ц≥л≥сност≥ народу, п≥дтриманн¤ ≥ розвиток його мови, культури, ≥сторичноњ самосв≥домост≥ тощо. ¬≥н може виконувати позитивну роль, ¤кщо уникатиме культурного ≥зол¤ц≥он≥зму, негативного сприйн¤тт¤ ≥нших культур, не матиме схильност≥ до в≥дродженн¤ та поширенн¤ архањчних елемент≥в культури, що стримують розвиток етносу. «агалом проблеми нац≥онал≥стичних рух≥в звод¤тьс¤ до вир≥шенн¤ нац≥онального питанн¤. Ќац≥ональне питанн¤ - форма в≥дкритоњ постановки в сусп≥льств≥ проблеми розвитку нац≥й, нац≥ональних в≥дносин (територ≥альних, еколог≥чних, економ≥чних, пол≥тичних, правових, мовних тощо). ¬иникаЇ воно у зв'¤зку з реальними або у¤вними несправедливост¤ми у м≥жнац≥ональному сп≥лкуванн≥. ”¤вленн¤ про нац≥ональну несправедлив≥сть формуЇтьс¤ на основ≥ категор≥њ "нац≥ональний ≥нтерес", в≥д д≥апазону усв≥домленн¤ ¤кого нац≥ональне питанн¤ набуваЇ широкого або вузького тлумаченн¤. Ќеможлив≥сть остаточного вир≥шенн¤ нац≥онального питанн¤ потребуЇ пост≥йноњ уваги до нац≥ональних процес≥в, пошуку можливостей гармон≥зац≥њ м≥жнац≥ональних в≥дносин, подоланн¤ протир≥ч з метою недопущенн¤ переростанн¤ њх у м≥жнац≥ональний конфл≥кт. «г≥дно ≥з законом соц≥альних спод≥вань, що п≥двищуютьс¤, з актив≥зац≥Їю процес≥в урбан≥зац≥њ, зростайн¤м к≥лькост≥ представник≥в нац≥ональностей у процесах ≥нтелектуал≥зац≥њ, модерн≥зац≥њ розширюЇтьс¤ й д≥апазон њх потреб. “ому ц≥лком природним Ї бажанн¤ нац≥ональних утворень пол≥пшувати своЇ житт¤. Ќац≥онал≥зм може посилюватис¤ ≥ ¤к реакц≥¤ на можлив≥сть (реальну чи удавану) втрати ≥снуючого р≥вн¤ автоном≥њ, особливо в пол≥етн≥чн≥й держав≥. —причинити його може, наприклад, експанс≥¤ (економ≥чна, пол≥тична, культурна) ≥ншоњ держави або метропол≥њ (¤кщо йдетьс¤ про пол≥етн≥чну державу). Ќе менш впливовим може бути ≥ соц≥альний чинник, наприклад, конкуренц≥¤ за робоч≥ м≥сц¤, особливо у престижних сферах зайн¤тост≥ (рухи мезоамериканського чи афроамериканського населенн¤ —Ўј). ≤нколи, правда, трапл¤Їтьс¤, що престижн≥ сфери зайн¤тост≥ займають здеб≥льшого представники нац≥ональних меншин даноњ крањни (високий р≥вень рос≥¤н у б≥знес-ел≥т≥ крањн Ѕалт≥њ або вплив ¤понських промисловц≥в у —Ўј). ” будь-¤кому раз≥ проблеми соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ можуть впливати на розвиток нац≥ональних рух≥в ¤к титульного етносу, так ≥ етнонац≥ональних меншин. ƒифузний нац≥онал≥зм пов'¤зують з особливост¤ми психолог≥чного становища марг≥нальних груп, ¤к≥ не можуть ≥дентиф≥кувати себе з жодною з ≥снуючих соц≥альних нац≥ональних груп, мають досить високий соц≥альний, економ≥чний, культурний статус. “ак≥ групи характеризуЇ пасивна форма нац≥онал≥зму, що про¤вл¤Їтьс¤ здеб≥льшого в стресових ситуац≥¤х. ѕоширеною Ї концепц≥¤, зг≥дно з ¤кою в розвинутих крањнах ор≥Їнтац≥¤ на нац≥онал≥зм т≥сно пов'¤зана з консервативними та авторитарними погл¤дами (на в≥дм≥ну в≥д крањн, що розвиваютьс¤, де нац≥онал≥зм може бути чинником подальшого розвитку пол≥тичного та соц≥ального потенц≥алу крањни). Ѕеручи за основу особливост≥ реал≥зац≥њ настанов нац≥онал≥зму, вид≥л¤ють так≥ його р≥зновиди: ласичний нац≥онал≥зм. –еал≥зуЇтьс¤ ¤к спроба дос¤гненн¤ повноњ незалежност≥. ѕростежуЇтьс¤ у б≥льшост≥ пострад¤нських держав. ѕаритетний нац≥онал≥зм. ¬и¤вл¤Ї себе у прагненн≥ до повноњ незалежност≥, ¤ке обмежують певн≥ внутр≥шн≥ чи зовн≥шн≥ чинники, наприклад, передача повноважень центру (автономн≥ республ≥ки –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ). ≈коном≥чний нац≥онал≥зм. …ого особлив≥стю Ї прагненн¤ до економ≥чноњ незалежност≥ етно-нац≥ональних утворень (√онконг за час≥в протекторату ¬еликобритан≥њ). «ахисний нац≥онал≥зм. ƒом≥нуючими в ньому Ї ≥дењ про необх≥дн≥сть в≥дс≥ч≥ "зовн≥шн≥м силам", збереженн¤ культури, мови, територ≥њ тощо („еченська республ≥ка). Ћ≥беральний нац≥онал≥зм. ќбстоюЇ права ≥ свободи особистост≥, виступаЇ за додержанн¤ базових "Ївропейських" ц≥нностей. —учасний св≥т базовими вважаЇ так≥ принципи нац≥онального розвитку: - право на ≥снуванн¤ (заперечуЇ законн≥сть таких ¤вищ, ¤к геноцид чи етноцид, насильницьке знищенн¤ будь-¤кого народу чи культури); - право на само≥дентиф≥кац≥ю (передбачаЇ самовизначенн¤ громад¤нами своЇњ нац≥ональноњ належност≥); - право на суверен≥тет, самовизначенн¤ ≥ самовр¤дуванн¤ (реал≥зуЇтьс¤ завд¤ки самост≥йному налагодженню своЇњ життЇд≥¤льност≥, без втручанн¤ ззовн≥); - право на збереженн¤ культурноњ самобутност≥ (основна увага зосереджуЇтьс¤ на питанн¤х мови, осв≥ти, збереженн≥ ≥ розвитку традиц≥й, культурноњ спадщини тощо); - право на контроль за використанн¤м природних багатств ≥ ресурс≥в територ≥й њх проживанн¤; - право на використанн¤ дос¤гнень сучасноњ цив≥л≥зац≥њ. ƒотриманн¤ цих прав Ї п≥дставою дл¤ тверджень про збереженн¤ за кожною окремою нац≥Їю прав на ≥снуванн¤ та розвиток. «апитанн¤. «авданн¤ “еми реферат≥в 1.¬≥д етнограф≥њ до етносоц≥олог≥њ: розвиток етносоц≥олог≥чних студ≥й в ”крањн≥. 2.јкультурац≥йн≥ стратег≥њ в сучасному св≥т≥. 3.≈тн≥чн≥ стереотипи в сучасному украњнському сусп≥льств≥. 4.Ќац≥ональна пол≥тика в пострад¤нському простор≥: загальне та особливе. —оц≥олог≥¤ рел≥г≥њ Ї галуззю соц≥олог≥њ та одн≥Їю з рел≥г≥Їзнавчих наук. як наукова дисципл≥на, вона функц≥онуЇ в контекст≥ соц≥олог≥чного знанн¤ й ≥нших наук про рел≥г≥ю. ѕеребуваючи на меж≥ соц≥олог≥њ ≥ теолог≥њ, вона враховуЇ сусп≥льну значущ≥сть ≥ р≥зноман≥тн≥сть рел≥г≥йноњ проблематики, в тому числ≥ й те, чи може бути рел≥г≥¤ предметом наукового вивченн¤, чи не Ї соц≥олог≥чний анал≥з њњ вторгненн¤м у заборонену дл¤ нього сферу. ѕредмет ≥ об'Їкт соц≥олог≥њ рел≥г≥њ —оц≥олог≥¤ рел≥г≥њ - галузь соц≥олог≥њ, одна з≥ спец≥альних соц≥олог≥чних дисципл≥н, ¤ка вивчаЇ взаЇмод≥ю рел≥г≥њ та сусп≥льства, њњ вплив на соц≥альну повед≥нку ≥ндив≥д≥в та сп≥льнот. –озгл¤даючи рел≥г≥ю ¤к соц≥альний феномен, соц≥олог≥¤ рел≥г≥њ спр¤мовуЇ св≥й погл¤д на соц≥альн≥ аспекти: ¤к утворюютьс¤ ≥ функц≥онують рел≥г≥йн≥ групи та ≥нститути, завд¤ки чому вони функц≥онують або припин¤ють ≥снуванн¤; ¤к≥ стосунки м≥ж рел≥г≥йними групами, чому м≥ж ними виникають конфл≥кти; що належить до ритуальних д≥й тощо. Ќа в≥дм≥ну в≥д ф≥лософ≥њ, соц≥олог≥ю ц≥кавл¤ть рел≥г≥йн≥ в≥руванн¤ не сам≥ по соб≥, а те, що в≥дбуваЇтьс¤ в сусп≥льств≥ п≥д впливом рел≥г≥њ. јле в≥руванн¤ не завжди впливають на повед≥нку: ≥ндив≥д може належати до рел≥г≥йноњ групи, не усв≥домлюючи сут≥ в≥рувань, ¤ких вона дотримуЇтьс¤. –ел≥г≥йн≥ ≥нститути, установи, орган≥зац≥њ можуть впливати на повед≥нку незалежно в≥д в≥рувань ≥ нав≥ть всупереч њм, стимулюючи з певних причин д≥њ, ¤к≥ суперечать оф≥ц≥йному вченню. як спец≥альна галузь знань, соц≥олог≥¤ рел≥г≥њ Ї елементом концепц≥њ соц≥ального ≥ культурного житт¤ багатьох соц≥олог≥в класичноњ епохи. ј так≥ видатн≥ вчен≥, ¤к ≈. ƒюрк-гейм, ћ. ¬ебер, √. «≥ммель, Ѕ. ћалиновський, були одночасно ≥ засновниками соц≥олог≥њ, ≥ основоположниками соц≥олог≥њ рел≥г≥њ. ѕредмет соц≥олог≥њ рел≥г≥њ - сукупн≥сть структур, процес≥в, пов'¤заних ≥з функц≥онуванн¤м сусп≥льства на р≥зних р≥вн¤х, система контролю за соц≥альною повед≥нкою ≥ндив≥д≥в ≥ груп. ќб'Їкт - рел≥г≥¤ ¤к соц≥альне ¤вище, њњ виникненн¤, розвиток та м≥сце у духовному житт≥ сусп≥льства. ќдна з головних њњ проблем - з'¤суванн¤ того, що належить до пон¤тт¤ "рел≥г≥¤". –ел≥г≥¤ Ї комплексом в≥рувань та практичних д≥й, за допомогою ¤ких люди сп≥лкуютьс¤ або намагаютьс¤ сп≥лкуватис¤ з реальн≥стю, ¤ка перебуваЇ за межами њх повс¤кденного досв≥ду. ¬она складаЇтьс¤ з в≥рувань (м≥ф≥в), ритуал≥в (культ≥в), етосу (схильностей та моральних ц≥нностей), св≥тогл¤ду, системи символ≥в, њњ тлумачать ≥ ¤к соц≥альний феномен, ≥ ¤к сп≥льноту людей, поЇднаних в≥рою. ќск≥льки рел≥г≥¤ ≥нтегрована в р≥зноман≥тн≥ сфери життЇд≥¤льност≥ людини, необх≥дн≥ р≥зн≥ п≥дходи ≥ засоби њњ досл≥дженн¤ багатьма науками. ќднак найчаст≥ше в соц≥олог≥њ пон¤тт¤ "рел≥г≥¤" вживаЇтьс¤ в таких значенн¤х: 1.—укупн≥сть погл¤д≥в на св≥т ≥ людину в њњ ставленн≥ до Ѕога; знанн¤, що не потребують доведень, а приймаютьс¤ на в≥ру. ÷е - св≥тогл¤дний компонент рел≥г≥њ. 2.¬заЇмозалежна щодо "св¤щенного" система емоц≥йно забарвлених переконань ≥ д≥й, що виражають ставленн¤ до надприродних сил, ¤к≥ панують над людьми в њх повс¤кденному житт≥ (рел≥г≥йний культ), визначають позиц≥ю ≥ вчинки в особистому та громадському житт≥. “аким Ї д≥¤льний, культовий компоненти рел≥г≥њ. 3.—укупн≥сть запов≥даних Ѕогом ≥деал≥в, ц≥нностей, норм, правил повед≥нки, ¤к≥ повинна спов≥дувати рел≥г≥йна людина. ” цьому ви¤вл¤Ї себе нормативний компонент рел≥г≥њ. 4.ќб'Їднанн¤ рел≥г≥йних людей у громади й орган≥зац≥њ (церква, секта, чернечий орден, особлив≥ групи профес≥йних служител≥в культу), њх адм≥н≥стративно-територ≥альн≥ одиниц≥ (наприклад, Їпарх≥¤ в христи¤нськ≥й церкв≥). …детьс¤ про орган≥зац≥йний компонент рел≥г≥њ. « урахуванн¤м цього було сформульовано тлумаченн¤ рел≥г≥њ ¤к соц≥ального феномену. –ел≥г≥¤ - система в≥рувань, ритуал≥в, д≥й окремих ≥ндив≥д≥в, груп, сп≥льнот, зумовлених в≥рою в ≥снуванн¤ надприродного, св¤щенного ≥ реал≥зованих у певних соц≥альних нормах, статусах, рол¤х, звича¤х, розпор¤дженн¤х, стандартах повед≥нки, соц≥альних позиц≥¤х. “аке тлумаченн¤ бере за основу специф≥чний дл¤ соц≥олог≥њ аспект рел≥г≥њ, що Ї одн≥Їю з ≥стотних ланок культури, специф≥чний спос≥б життЇд≥¤льност≥ людини, реал≥зований у систем≥ духовних ≥ матер≥альних ц≥нностей, соц≥альних норм ≥ традиц≥й, у сукупност≥ ставленн¤ людини до природи, сусп≥льства ≥ самоњ себе (≥, можливо, - до Ѕога). –ел≥г≥¤ в соц≥олог≥чн≥й ≥нтерпретац≥њ - один з найважлив≥ших соц≥альних ≥нститут≥в, що в≥д≥грають ≥стотну роль у конструюванн≥ соц≥альноњ реальност≥, внасл≥док чого вона Ї ефективним засобом лег≥тим≥зац≥њ (по¤сненн¤, виправданн¤) ≥ п≥дтриманн¤ ≥снуючого соц≥ального пор¤дку. ” соц≥олог≥чному тлумаченн≥ вона Ї й особливою формою богошануванн¤ ≥ ритуалу, з ¤кими зживаютьс¤ ≥ндив≥ди та сп≥льноти, вважаючи будь-¤ку ≥ншу рел≥г≥ю марнов≥рством. ÷ентральна тема соц≥олог≥њ рел≥г≥њ - взаЇмод≥¤ рел≥г≥њ та сусп≥льства. —оц≥олог≥¤ концентруЇтьс¤ на соц≥альному "вим≥р≥" рел≥г≥њ, њњ вплив≥ на соц≥альну повед≥нку. њњ ц≥кавл¤ть загальн≥ правила, стандарти повед≥нки, засоби рел≥г≥йноњ мотивац≥њ, а не сутн≥сн≥ особливост≥ конкретноњ рел≥г≥њ. ¬она залишаЇ поза межами досл≥дженн¤ об'Їкт, на ¤кий спр¤мована суб'Їктивна рел≥г≥йна повед≥нка - надприродне, Ѕог, трансцендентне. –ел≥г≥¤ за своЇю сутн≥стю Ї метасоц≥альною. “ому њњ не можна ≥дентиф≥кувати з в≥руванн¤ми, ритуалами та ≥нститутами, що зм≥нюютьс¤, будучи складовою соц≥альноњ реальност≥. њњ сл≥д усв≥домлювати ¤к "союз людини з Ѕогом". ¬≥дпов≥дно до цього соц≥олог≥¤ рел≥г≥њ вивчаЇ не рел≥г≥ю ¤к таку, а лише њњ соц≥альн≥ ви¤ви. —оц≥олог≥¤ рел≥г≥њ суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д так званоњ "рел≥г≥йноњ соц≥олог≥њ". Ќаприклад, у ‘ранц≥њ п≥сл¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни п≥д впливом соц≥олога, етнолога, рел≥г≥Їзнавц¤ ЋюсьЇна Ћев≥-Ѕрюл¤ (1857- 1939) було орган≥зовано вивченн¤ р≥зноман≥тних аспект≥в рел≥г≥йност≥ населенн¤ в ≥нтересах католицькоњ церкви. ¬оно мало на мет≥ з'¤сувати зовн≥шн≥ ознаки культовоњ повед≥нки (частота в≥дв≥дуванн¤ богослуж≥нь тощо). ÷еркв≥ його результати були потр≥бн≥ дл¤ оц≥нки власних справ. ѕ≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни (50- 60-т≥ роки) на тл≥ клерикал≥зац≥њ сусп≥льства спочатку в ™вроп≥, а згодом у —Ўј постала клерикальна соц≥олог≥¤, що досл≥джувала церковн≥ орган≥зац≥њ ¤к соц≥альн≥ ¤вища, церкву ¤к соц≥альну реальн≥сть. –озвиток клерикальноњ соц≥олог≥њ окреслив меж≥ можливого сп≥вроб≥тництва теолог≥њ та соц≥олог≥њ. ¬заЇмний ≥нтерес пол¤гав у тому, що теолог≥¤ шукала контакту з емп≥ричними соц≥альними досл≥дженн¤ми, а соц≥олог≥ю ц≥кавив такий соц≥альний феномен, ¤к рел≥г≥йн≥ групи. ” 60-т≥ роки, особливо у —Ўј, соц≥олог≥¤ активно працювала на замовленн¤ р≥зноман≥тних рел≥г≥йних орган≥зац≥й, а рел≥г≥йн≥ ≥нтелектуали нер≥дко використовували в теолог≥чних розробках засоби соц≥олог≥чного анал≥зу. ќднак теолог≥¤ ≥ соц≥олог≥¤ рел≥г≥њ не стали взаЇмодоповнюючими дисципл≥нами. “еолог≥¤ розгл¤дала соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ ¤к зас≥б дос¤гненн¤ рел≥г≥йноњ мети. —оц≥олог≥¤ вбачала св≥й профес≥йний ≥нтерес у досл≥дженн≥ рел≥г≥њ ¤к соц≥ального ≥ культурного феномену. –озмежуванн¤ теолог≥њ та соц≥олог≥њ не зводитьс¤ до розб≥жностей в ≥нтерпретац≥њ соц≥альних ¤вищ, воно - у принципах розум≥нн¤ людини та њњ соц≥альноњ повед≥нки. јгресивна антирел≥г≥йна позиц≥¤ шк≥длива дл¤ соц≥олог≥њ, оск≥льки вона п≥дпор¤дковуЇ наукове досл≥дженн¤ рел≥г≥њ ≥деолог≥чним ц≥л¤м - боротьб≥ проти рел≥г≥њ. якщо клерикальна соц≥олог≥¤ стверджуЇ про обслуговуючу функц≥ю соц≥олог≥њ рел≥г≥њ щодо теолог≥њ, то за рад¤нських час≥в соц≥олог≥ю рел≥г≥њ розгл¤дали ¤к складову наукового атењзму. ¬изначальним у соц≥олог≥чному розум≥нн≥ рел≥г≥њ Ї "в≥ра в надприродне", що вир≥зн¤Ї "культову повед≥нку" з-пом≥ж ≥нших форм соц≥альноњ повед≥нки. оли, наприклад, ёр≥й Ћевада в книз≥ "—оц≥альна природа рел≥г≥њ" (1965) в≥дмовивс¤ в≥д пон¤тт¤ "надприродне" в соц≥олог≥чн≥й характеристиц≥ рел≥г≥њ, його звинуватили в схил¤нн≥ перед "буржуазною соц≥олог≥Їю", в протиставленн≥ гносеолог≥чного п≥дходу до рел≥г≥њ соц≥олог≥чному анал≥зу њњ. –ад¤нське рел≥г≥Їзнавство, в тому числ≥ й соц≥олог≥¤ рел≥г≥њ, розгл¤дало рел≥г≥ю ¤к позасоц≥альний феномен, ¤к "пережиток минулого". «а таких обставин ≥ теолог≥¤, ≥ науковий атењзм з≥йшлис¤ в запереченн≥ специф≥чного соц≥олог≥чного баченн¤ рел≥г≥њ. Ќаукове знанн¤ про рел≥г≥ю не Ї н≥ прорел≥г≥йним, н≥ антирел≥г≥йним. —еред вчених-рел≥г≥Їзнавц≥в, соц≥олог≥в рел≥г≥њ Ї в≥руюч≥ й нев≥руюч≥. ќднак профес≥йна етика не дозвол¤Ї переступати меж≥, ¤к≥ в≥дд≥л¤ють ученого в≥д рел≥г≥йного пропов≥дника або атењста. ћ.¬ебер вважав дотриманн¤ цих засад справою "≥нтелектуальноњ чесност≥". —оц≥олог≥¤ керуЇтьс¤ принципом, сформулюваним ≈.ƒюркгеймом: соц≥альн≥ феномени повинн≥ бути по¤сненими завд¤ки соц≥альним категор≥¤м. јнал≥зуючи рел≥г≥ю, соц≥олог≥¤ вдаЇтьс¤ до ун≥версальних засоб≥в, вироблених ≥ застосовуваних нею в досл≥дженн≥ р≥зних соц≥альних ¤вищ: опитуванн¤, статистичний анал≥з, спостереженн¤ й експеримент, крос-культурний пор≥вн¤льний анал≥з, контент-анал≥з, анал≥з письмових джерел, ≥сторичних документ≥в (конкретн≥ше див. розд≥л 4). ” досл≥дженн≥ рел≥г≥йноњ повед≥нки ≥ндив≥д≥в ≥ груп соц≥олог≥¤ рел≥г≥њ використовуЇ р≥зноман≥тн≥ методолог≥чн≥ п≥дходи: структурно-функц≥ональний анал≥з, соц≥окультурний, конфл≥ктолог≥чний, феноменолог≥чний, ≥сторико-пор≥вн¤льний тощо. —тановленн¤ соц≥олог≥њ рел≥г≥њ ¤к науковоњ дисципл≥ни ѕочаток формуванн¤ соц≥олог≥њ рел≥г≥њ ¤к науковоњ дисципл≥ни припадаЇ приблизно на середину XIX ст. њњ виникненн¤ зумовили процеси в Ївропейському сусп≥льств≥, започаткован≥ епохою ѕросв≥тництва й антифеодальними буржуазними революц≥¤ми. ќдним з найважлив≥ших њњ джерел була соц≥ально-ф≥лософська критика феодальних сусп≥льних в≥дносин ≥ церкви ¤к соц≥ального ≥нституту французькими енциклопедистами XVIII ст. (√ельвец≥й, √ольбах, ƒ≥дро). ÷¤ критика спри¤ла пробудженню ≥нтересу до соц≥альноњ зумовленост≥ рел≥г≥њ та њњ рол≥ у житт≥ сусп≥льства. ¬≥дпов≥дно рел≥г≥ю стали виокремлювати ≥з сукупност≥ сусп≥льних ≥нститут≥в ¤к особливий феномен, щодо ¤кого ≥нш≥ сусп≥льн≥ реал≥њ розгл¤дали ¤к св≥тськ≥ (секул¤рн≥). Ќ≥мецький ф≥лософ ≤ммануњл ант (1724-1804) одним з перших обірунтував можлив≥сть розгл¤дати рел≥г≥ю з позиц≥й наукового мисленн¤: розум маЇ сильн≥ш≥ аргументи, н≥ж т≥, ¤кими послуговуЇтьс¤ церковна доктрина ≥ —в¤те ѕисьмо. ант обстоював самост≥йн≥сть людини та людського розуму, ¤кий реформуЇ, рац≥онал≥зуЇ ≥сторичну рел≥г≥ю, визнаючи при цьому соц≥альну корисн≥сть "природноњ", "розумноњ" рел≥г≥њ ¤к основи морального пор¤дку в сусп≥льств≥. ќдна з особливостей соц≥ального розвитку зах≥дного сусп≥льства пол¤гала у зростаюч≥й складност≥ та диференц≥йованост≥ сусп≥льних ≥нститут≥в. ” зв'¤зку з цим постало питанн¤ про м≥сце рел≥г≥њ серед ≥нших соц≥альних ≥нститут≥в та њњ взаЇмини з ними. якщо радикальн≥ критики вбачали в рел≥г≥њ т≥льки соц≥ально-негативний чинник, то соц≥альну науку ц≥кавило, що насправд≥ в≥дбуваЇтьс¤ у житт≥ сусп≥льства п≥д впливом рел≥г≥йноњ в≥ри. “акому спр¤муванню наукового ≥нтересу спри¤ли результати досл≥джень ≥стор≥њ, ф≥лолог≥њ, антрополог≥њ, етнолог≥њ. ѕершим цю проблематику порушив французький ф≥лософ ќ. онт, ¤кий вважав, що в досл≥дженн≥ соц≥ального житт¤ важливо з'¤сувати засади соц≥ального пор¤дку, а в≥дпов≥дно й соц≥альну роль рел≥г≥њ. «г≥дно з його вченн¤м про соц≥альну динам≥ку, заснованим на еволюц≥йних засадах, сусп≥льство долаЇ три стад≥њ розвитку, аналог≥чн≥ пер≥одам людського житт¤, - дитинство, юн≥сть ≥ зр≥л≥сть. Ќа перш≥й - "теолог≥чн≥й" стад≥њ - людина марно намагаЇтьс¤ дос¤гнути "безумовного п≥знанн¤ внутр≥шньоњ сут≥" ¤вищ ≥ причин њх виникненн¤. њњ рел≥г≥йна св≥дом≥сть представлена трьома типами - фетишистським, пол≥тењстичним та монотењстичним. ќстанн≥й тип св≥дчить про перех≥д в≥д теолог≥чного до "спекул¤тивного" мисленн¤, що дом≥нуЇ на "ф≥лософськ≥й", метаф≥зичн≥й стад≥њ. Ќа трет≥й стад≥њ людина, спостер≥гаючи ¤вища, намагаЇтьс¤ встановити м≥ж ними законом≥рн≥ зв'¤зки. ÷е стад≥¤ пануванн¤ науки. ƒл¤ соц≥олог≥њ рел≥г≥њ, на думку ќ. онта, найважлив≥шими Ї два аспекти: 1. –ел≥г≥¤, ¤ка на перш≥й стад≥њ була нев≥д'Їмним елементом людського сусп≥льства, згодом поступово вит≥сн¤Їтьс¤ науковим знанн¤м. ÷¤ думка була покладена в основу концепц≥њ секул¤ризац≥њ, вит≥сненн¤ рел≥г≥њ з р≥зноман≥тних сфер житт¤ сусп≥льства ≥ занепаду њњ впливу. 2. ожна стад≥¤ розвитку пов'¤зана з певними соц≥альними структурами, в≥дносинами у сфер≥ влади. ѕануванню теолог≥чних ≥дей, ¤ке охоплюЇ людську ≥стор≥ю в≥д њњ початку до XII ст., в≥дпов≥даЇ дом≥нуюча роль духовенства та в≥йськових, ¤к≥ з точки зору позитив≥зму Ї непродуктивними соц≥альними верствами. Ќа ф≥лософськ≥й стад≥њ пан≥вн≥ позиц≥њ починаЇ захоплювати бюрократ≥¤, передус≥м юристи. ќстанньою ≥сторичною формою теолог≥чного пор¤дку був, за онтом, адекватний христи¤нському монотењзму феодальний режим. якщо на ц≥й стад≥њ рел≥г≥йн≥ в≥руванн¤ були зв'¤зуючою силою, основою соц≥ального пор¤дку, то ≥з занепадом рел≥г≥њ постала загроза розпаду соц≥альних зв'¤зк≥в. —оц≥альна споруда затребувала нових опор. Ќа позитивн≥й стад≥њ, що утвердилас¤ в XIX ст., пров≥дну роль почали в≥д≥гравати ≥нженери, вчен≥. «авданн¤ консол≥дац≥њ сусп≥льства на сучасному етап≥ передбачають позитивний синтез наукового знанн¤. ÷ього домагаЇтьс¤ соц≥олог≥¤, поЇднуючи ≥дењ пор¤дку ≥ прогресу. ѕ≥зн≥ше онт, знев≥рившись у можливост≥ розумноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства шл¤хом просв≥ти, д≥йшов висновку про необх≥дн≥сть "другого теолог≥чного синтезу" ¤к духовноњ опори соц≥альних зв'¤зк≥в. ¬≥н запропонував св≥тський, рац≥онал≥стичний вар≥ант "позитивноњ рел≥г≥њ" - культ людства ¤к Їдиноњ "¬еликоњ ≥стоти", величезного соц≥ального орган≥зму. ¬ ц≥й рел≥г≥њ соц≥олог, ¤кий найкраще знаЇ механ≥зми соц≥альноњ динам≥ки ≥ здатний керувати сусп≥льством, стаЇ верховним жерцем. ќ. онт не створив соц≥олог≥ю рел≥г≥њ ¤к наукову дисципл≥ну, а п≥дготував ірунт дл¤ нењ. –ел≥г≥ю в≥н розгл¤дав ¤к необх≥дний компонент сусп≥льства, ¤кий даЇ люд¤м почутт¤ ≥дентичност≥. ÷ей компонент необх≥дний не т≥льки дл¤ њх ≥ндив≥дуального ≥снуванн¤, а й дл¤ забезпеченн¤ њх Їдност≥ в соц≥альному житт≥. ≤де¤ орган≥чноњ Їдност≥ соц≥альноњ системи та њњ еволюц≥йного прогресу була центральною в соц≥олог≥њ √. —пенсера. ” русл≥ цих принцип≥в соц≥альна думка в јнгл≥њ вивчала рел≥г≥ю не ¤к основу соц≥ального пор¤дку ≥ не ¤к головну перешкоду на шл¤ху соц≥ального прогресу. « позиц≥й утил≥тарного ≥ндив≥дуал≥зму ринок, пол≥тична д≥¤льн≥сть Ї б≥льш важливими регул¤торами житт¤ сусп≥льства, н≥ж рел≥г≥¤. ѕро рел≥г≥ю йдетьс¤ ¤к про одну з найпоширен≥ших ≥ най-витончен≥ших культурних звичок, специф≥чну д≥¤льн≥сть, ¤ка не маЇ великого значенн¤. –оль соц≥олог≥њ рел≥г≥њ вбачалась у з'¤суванн≥ умов усп≥шноњ д≥¤льност≥ церкви. ѕогл¤ди —пенсера на рел≥г≥ю под≥л¤в соц≥альний реформатор –. “аун≥, ¤кий заперечував тезу ћ. ¬ебера про роль протестантськоњ етики у розвитку кап≥тал≥зму ≥ вважав, що протестантизм швидше м≥г бути насл≥дком, н≥ж причиною промисловоњ революц≥њ. –. “аун≥ сприймали ¤к пророка новоњ рел≥г≥њ, ¤ка виправдовуЇ свободу приватного п≥дприЇмництва. ¬≥н прославл¤в XIX ст. ¤к нову еру, коли людина з допомогою науки знайшла нарешт≥ правильний шл¤х. “аун≥ був тим представником в≥ктор≥анськоњ епохи, ¤кий допом≥г ф≥лософ≥њ набути метаф≥зичного ≥ м:орального обірунтуванн¤ ≥ впевненост≥, спри¤в виробленню усв≥домленн¤ м≥сц¤ рел≥г≥њ в промисловому св≥т≥. «гадан≥ ≥дењ були розвинут≥ ≈. ƒюркгеймом, вченн¤ ¤кого зазнало значного впливу ќ. онта. ƒюркгейм спиравс¤ також на погл¤ди ≥сторик≥в Ќ. ‘юстель де уланжа про рел≥г≥ю в античному сусп≥льств≥ ("јнтичне м≥сто", 1864) ≥ ¬. –обертсона —м≥та, ¤кий досл≥джував сем≥тичн≥ рел≥г≥њ та розробив теор≥ю жертвопринесенн¤, ¤ка п≥дкреслювала соц≥альний аспект цього ритуалу ("Ћекц≥њ про сем≥тичну рел≥г≥ю", 1889). ƒюркгейма справедливо вважають одним з основоположник≥в соц≥олог≥њ рел≥г≥њ (основна прац¤ - "≈лементарн≥ форми рел≥г≥йного житт¤. “отем≥чна система јвстрал≥њ", 1912). ¬≥н прагнув в≥дкрити сп≥льну дл¤ вс≥х рел≥г≥й структуру, абстрагувавс¤ в≥д вищих форм рел≥г≥њ, оск≥льки вбачав у н≥й ≥нститут, нерозривно пов'¤заний^ людським ≥снуванн¤м в його соц≥альному аспект≥. …ому важливо було встановити найпрост≥ш≥ структури, ¤к≥ складають рел≥г≥ю в њњ р≥зноман≥тних ≥сторичних вар≥антах. ќстаточна мета цього пошуку пол¤гала в тому, щоб зрозум≥ти сучасну людину. ” своњх досл≥дженн¤х, в ¤ких переважали емп≥ричн≥, етнограф≥чн≥ елементи, ƒюркгейм зосередивс¤ на трьох взаЇмопов'¤заних темах. 1.«агальна теор≥¤ сусп≥льства, в ¤к≥й рел≥г≥њ ¤к ≥нтегруючому соц≥альне житт¤ чиннику належить центральне м≥сце. 2.—пец≥альна теор≥¤ сусп≥льства - соц≥олог≥¤ рел≥г≥њ, - в межах ¤коњ в≥н намагавс¤ по¤снити по¤ву рел≥г≥йних у¤влень. 3.≈тнолог≥¤ рел≥г≥њ - теор≥¤, що по¤снюЇ власне рел≥г≥ю австрал≥йських абориген≥в. ƒе¤к≥ аспекти його спец≥альних розробок застар≥ли. јле надзвичайно важливими дл¤ соц≥олог≥чноњ теор≥њ стали визначенн¤ зм≥сту ≥ функц≥й рел≥г≥њ в сусп≥льств≥, а також теза про рел≥г≥ю ¤к чинник соц≥альноњ ≥нтеграц≥њ. ƒюркгейм виходив з того, що рел≥г≥¤ поширена в ус≥х сусп≥льствах ≥ Ї ун≥версальним соц≥альним феноменом, виконуЇ важливу сусп≥льну функц≥ю. “ому соц≥олог≥чний анал≥з њњ необх≥дний дл¤ розум≥нн¤ сусп≥льства загалом. —оц≥олог≥ю рел≥г≥њ, за ƒюркгеймом, ц≥кавить не те, що в≥др≥зн¤Ї одну рел≥г≥ю в≥д ≥ншоњ, а передус≥м притаманн≥ ус≥м рел≥г≥¤м структурно-функц≥ональн≥ характеристики. „ерез те соц≥олог≥¤ в досл≥дженн≥ рел≥г≥њ використовуЇ здеб≥льшого пор≥вн¤льний метод, що даЇ змогу в численних вар≥ац≥¤х рел≥г≥йного феномену вид≥лити його ун≥версальн≥ аспекти. якщо зм≥ст рел≥г≥йних в≥рувань з кожною епохою зм≥нюЇтьс¤, то функц≥њ рел≥г≥њ збер≥гаютьс¤. ¬ "≈лементарних формах рел≥г≥йного житт¤" ƒюркгейм на приклад≥ сусп≥льства австрал≥йських абориген≥в по¤снюЇ спос≥б, за допомогою ¤кого рел≥г≥¤ забезпечуЇ соц≥альну сол≥дарн≥сть ¤к "механ≥чну сол≥дарн≥сть". ¬≥н вважав, що в розвинутому, соц≥ально-диференц≥йованому сусп≥льств≥ рел≥г≥¤ здатна забезпечувати в≥дчутт¤ захищеност≥, над≥йност≥, усв≥домленост≥ ≥снуванн¤, втрата ¤ких призводить до аном≥њ, розпаду системи ц≥нностей, а внасл≥док цього - до самогубства. ўоправда, ƒюркгейм спец≥ально не переймавс¤ тим, ¤кою повинна бути рел≥г≥¤ в сусп≥льств≥ розвинутоњ "орган≥чноњ сол≥дарност≥". √оловне, чим збагатив в≥н соц≥олог≥ю рел≥г≥њ, - розум≥нн¤ рел≥г≥њ ¤к сили, що ≥нтегруЇ сусп≥льство. ” Ќ≥меччин≥ рел≥г≥¤ ц≥кавила досл≥дник≥в передус≥м у зв'¤зку з пол≥тичною боротьбою, а не ¤к чинник соц≥альноњ сол≥дарност≥. ѕом≥тний внесок у становленн¤ соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ рел≥г≥њ зробив . ћаркс. ¬≥н розгл¤дав рел≥г≥ю ¤к соц≥альний феномен - елемент системи сусп≥льних в≥дносин, ¤кий породжуЇтьс¤ ними (передус≥м економ≥чними - базисом), визначаЇ сукупн≥сть пох≥дних, "надбудовних" утворень - пол≥тики, права, мистецтва, морал≥, ф≥лософ≥њ та рел≥г≥њ. ¬≥дпов≥дно в рел≥г≥њ ¤к соц≥альному феномен≥ вбачали важливий соц≥альний чинник, що виконуЇ реальн≥ сусп≥льн≥ функц≥њ, задовольн¤Ї певн≥ ≥нтереси ≥ потреби, суттЇво впливаЇ на людей, ¤к будь-¤кий ≥нший соц≥альний ≥нститут. ÷¤ теза дала поштовх розвитков≥ функц≥онального п≥дходу до рел≥г≥њ. ќдна з особливостей теор≥њ ћаркса пол¤гаЇ в по¤сненн≥ ≥сторичноњ природи рел≥г≥њ ¤к породженн¤ зм≥нних соц≥альних умов, в основ≥ ¤ких - привласненн¤ чужоњ прац≥, соц≥альна нер≥вн≥сть, коли свобода одних означаЇ поневоленн¤ ≥нших. «а класовоњ боротьби рел≥г≥¤ виступаЇ ¤к ≥деолог≥¤, Ї њњ ранньою формою. «в≥дси походить соц≥альна функц≥¤ рел≥г≥њ, насамперед ≥деолог≥чна. —уть њњ пол¤гаЇ у виправданн≥ та узаконенн≥ чи осудженн≥, запереченн≥ ≥снуючих соц≥альних пор¤дк≥в. –ел≥г≥¤ живить соц≥альний конформ≥зм (пристосовництво), викликаючи ≥люз≥њ ("оп≥ум народу"), ≥ через це може бути гальмом: сусп≥льного прогресу або стимулювати соц≥альний протест, виступаючи ¤к революц≥йний рух. якщо раннЇ христи¤нство було революц≥йним рухом низ≥в римського сусп≥льства, то прот¤гом двохтис¤чол≥тньоњ ≥стор≥њ (п≥сл¤ того, ¤к воно стало державною рел≥г≥Їю, започаткувавши "союз в≥втар¤ ≥ трону") соц≥альн≥ принципи христи¤нства по¤снювали соц≥альну нер≥вн≥сть та експлуатац≥ю людини людиною ¤к встановлений Ѕогом пор¤док. ÷ентральною у вченн≥ ћаркса (до нього в Ћ. ‘ейЇр-баха, а пот≥м у 3. ‘рейда) була теза про компенсац≥йну функц≥ю рел≥г≥њ. «г≥дно з нею рел≥г≥¤ постаЇ р≥зновидом "в≥дчуженоњ св≥домост≥", породженн¤м сусп≥льного процесу, що розвиваЇтьс¤ у в≥дчужених формах. ” зв'¤зку з цим звичайн≥, "природн≥" реч≥ над≥л¤ютьс¤ "над≥с-тотними" властивост¤ми (товарний фетишизм), а продукти людськоњ д≥¤льност≥ ¤к зовн≥шн¤ сила починають панувати над людьми. якщо рел≥г≥¤ виражаЇ економ≥чне в≥дчуженн¤, то з подоланн¤м його (л≥кв≥дац≥Їю приватноњ власност≥ на засоби виробництва) усуваютьс¤ умови, необх≥дн≥ дл¤ ≥снуванн¤ рел≥г≥њ; вона ≥сторично зживаЇ себе, "вмираЇ природною смертю". –ел≥г≥њ, за ћарксом, протистоњть ≥де¤ самовдосконаленн¤ особи. ритика рел≥г≥њ завершуЇтьс¤ вимогою л≥кв≥дац≥њ умов, що заважають людин≥ самореал≥зуватис¤. Ѕагато в чому не погоджувавс¤ з ћарксом ћ. ¬ебер, хоча й визнавав, що рел≥г≥¤ може д≥¤ти ¤к консервативна сила, перешкоджати соц≥альному розвитку. јле в≥н вважав, що вс≥ сусп≥льн≥ ≥нститути, структури, форми повед≥нки регулюютьс¤ смислом, ¤кий у них вкладають люди. √оловна функц≥¤ рел≥г≥њ - рац≥онал≥зац≥¤ людськоњ д≥¤льност≥. “ому вона волод≥Ї потужним потенц≥алом впливу на людську д≥¤льн≥сть, ¤ким би не було њњ спр¤муванн¤. ¬ебер розгл¤дав рел≥г≥ю передус≥м ¤к чинник соц≥альних зм≥н. «начною м≥рою його концепц≥¤ соц≥ального розвитку заснована на пон¤тт¤х харизми ≥ пророцтва. Ќа в≥дм≥ну в≥д ƒюркгейма, ¬ебера ц≥кавили передус≥м св≥тов≥ рел≥г≥њ, у ¤ких найб≥льше посл≥довник≥в, ¤к≥ справл¤ють пом≥тний вплив на ≥сторичний процес. ” прац≥ "ѕротестантська етика ≥ дух кап≥тал≥зму" (1905) в≥н досл≥джуЇ внесок христи¤нства в ≥стор≥ю «аходу, довод¤чи, що протестантська –еформац≥¤ ≥ породжена нею нова г≥лка христи¤нства - протестантизм - спри¤ли пробудженню духу п≥дприЇмництва. …ого роздуми мали сол≥дну емп≥ричну основу, оск≥льки ¬ебер проанал≥зував багато пропов≥дей, письмових джерел т≥Їњ епохи. …ому вдалос¤ орган≥чно поЇднати конкретно-емп≥ричний ≥ абстрактно-теоретичний р≥вн≥ соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ за допомогою пор≥вн¤льно-≥сторичного анал≥зу. —вою г≥потезу про роль рел≥г≥њ в економ≥чному розвитку в≥н перев≥рив, досл≥джуючи пор¤д з протестантизмом ≥удањзм, ≥слам, ≥ндуњзм, буддизм, конфуц≥анство. якщо ƒюркгейм вибудовував своњ аргументи на розгл¤д≥ пор≥вн¤но небагатьох факт≥в, поширюючи висновки на. рел≥г≥ю загалом, то ¬ебер зд≥йснив небувале за масштабом досл≥дженн¤, ¤ке охопило весь св≥т. ¬≥н стверджував, що велик≥ рел≥г≥йн≥ традиц≥њ мали ≥стотний вплив на особливост≥ розвитку «аходу ≥ —ходу (≥удањзм, ≥слам, католицизм, протестантизм б≥льше спри¤ли рац≥онал≥зац≥њ соц≥ального житт¤, н≥ж ≥ндуњзм, буддизм, конфуц≥анство). ¬ебер прагнув з'¤сувати пов'¤зан≥ з рел≥г≥Їю корен≥ новоњ ≥стор≥њ, тогочасноњ зах≥дноњ культури. ƒругий важливий напр¤м досл≥джень ¬ебера - анал≥з процесу "розчаклуванн¤" св≥ту, завд¤ки ¤кому усуваютьс¤ елементи маг≥чноњ практики, а на њх м≥сце приход¤ть "ц≥лерац≥ональн≥" засоби, зор≥Їнтован≥ на усп≥х. “обто св≥т постаЇ ¤к "матер≥¤", що може ≥ повинна бути п≥дпор¤дкована людин≥. ¬ищого ступен¤ цей процес дос¤гаЇ в аскетичному протестантизм≥, але його витоки - в ≥удейському пророцтв≥. ¬ебер пор≥внював р≥зноман≥тн≥ рел≥г≥њ, з'¤совуючи, ¤кий р≥вень рац≥онал≥зац≥њ економ≥чноњ д≥¤льност≥ допускаЇ та або ≥нша рел≥г≥йна етика. ѕрот¤гом 1916-1919 рр. в≥н друкував статт≥ на цю тему, об'Їднан≥ назвою "√осподарська етика св≥тових рел≥г≥й". якщо в XIX ≥ XX ст. занепад рел≥г≥њ у¤вл¤вс¤ багатьма ¤к тр≥умф людського розуму, ¤к насл≥док поширенн¤ науки, то ¬ебер вбачав у ньому симптом духовноњ хвороби сусп≥льства, спричиненоњ г≥пертро-фованою "рац≥ональн≥стю": технолог≥¤ ≥ бюрократ≥¤ п≥дпор¤дковують соб≥ св≥т, колосально звужуючи людський досв≥д; у св≥домост≥ людини згасають поетична сила у¤ви, любов до прекрасного, героњчн≥ почутт¤, рел≥г≥йний досв≥д, поступаючись м≥сцем прагматичному розрахунку, турбот≥ про комфорт, банальному пот¤гу до "корисност≥". ћ. ¬ебер разом з н≥мецьким ф≥лософом, теологом ≈рнстом “рельчем (1865-1923) розгл¤дав дихотом≥ю (роздвоЇн≥сть) "церква - секта", типолог≥ю рел≥г≥йних орган≥зац≥й. ¬дававс¤ в≥н ≥ до анал≥зу д≥¤льност≥ рел≥г≥йних сп≥льнот у загальносоц≥олог≥чних категор≥¤х, розробив пон¤т≥йний апарат соц≥олог≥њ рел≥г≥њ, ¤ким вона користуЇтьс¤ й нин≥. ѕрац≥ ƒюркгейма ≥ ¬ебера були визначальними в галуз≥ соц≥олог≥њ рел≥г≥њ. Ќадал≥ вона розвивалас¤ за траЇктор≥Їю, нам≥ченою ними. ÷¤ траЇктор≥¤ базувалас¤ на таких засадах: - рел≥г≥¤ Ї чинником стаб≥льност≥ сусп≥льства, що забезпечуЇтьс¤ завд¤ки комун≥кативн≥й функц≥њ (ƒюркгейм); - рел≥г≥¤ Ї чинником соц≥альних зм≥н, у чому ви¤вл¤Їтьс¤ њњ зм≥стоутворююча функц≥¤ (¬ебер); - рел≥г≥¤ ¤к чинник конфл≥кт≥в у сусп≥льств≥ (ћаркс), що в≥дкриваЇ прост≥р дл¤ реал≥зац≥њ ≥люзорно-компенсаторноњ, ≥деолог≥чноњ, св≥тогл¤дноњ функц≥њ. ≤стотно розширили, збагатили п≥знавальний арсенал соц≥олог≥њ рел≥г≥њ" прац≥ англ≥йського соц≥олога, етнографа, антрополога, рел≥г≥Їзнавц¤ польського походженн¤ Ѕрон≥слава ћалиновського (1884-1942), ¤кий займавс¤ функц≥ональним анал≥зом рел≥г≥њ та маг≥њ, що допомагають людин≥ справл¤тис¤ з безнад≥йними ситуац≥¤ми (захисна функц≥¤ рел≥г≥њ). ќдна з пров≥дних тем його досл≥джень - рел≥г≥¤ ≥ подоланн¤ криз. –ел≥г≥¤ ¤к соц≥альний ≥нститут, њњ еволюц≥йн≥ та орган≥зац≥йн≥ форми ≈волюц≥йний п≥дх≥д до рел≥г≥њ ¤к соц≥ального ≥нституту знайшов вт≥ленн¤ у класиф≥кац≥њ св≥тових рел≥г≥й американського вченого –. Ѕелла. ÷¤ класиф≥кац≥¤, охоплюючи вс≥ ≥сторичн≥ форми рел≥г≥њ, вид≥л¤Ї п'¤ть р≥вн≥в њњ розвитку. ѕрим≥тивн≥ рел≥г≥њ. ƒо них належать тотем≥зм, ан≥м≥зм, табу, землеробський культ, фетишизм та маг≥¤. ’арактерн≥ њх риси - деперсон≥ф≥кован≥сть бог≥в (в≥ра в дух≥в, в над≥стотн≥ сили, а не особу); в≥дсутн≥сть посередника м≥ж надприродним та людиною, рел≥г≥йних установ (рел≥г≥¤ маЇ дифузний, народний характер, все плем'¤ бере участь у рел≥г≥йному ритуал≥); обмежен≥сть м≥сцерозселенн¤м роду, племен≥ (саме тип рел≥г≥йного ритуалу Ї чинником плем≥нноњ ≥нтеграц≥њ, ≥дентиф≥кац≥њ людини з≥ своњм кланом). јрхањчн≥ рел≥г≥њ. Ќа цьому р≥вн≥ виникають шама-н≥зм, ранн≥ та п≥зн≥ нац≥ональн≥ рел≥г≥њ (рел≥г≥¤ ƒавн≥х √рец≥њ, –иму, итаю, ≤нд≥њ, конфуц≥анство). њх характеризують: персон≥ф≥кац≥¤ бог≥в та перех≥д в≥д зооморф≥зму (зображенн¤ бог≥в у вигл¤д≥ тварин) до антропоморф≥зму (бог≥в у¤вл¤ють схожими на людей не т≥льки зовн≥шньо, а й за повед≥нкою - наприклад, боги давньогрецького пантеону свар¤тьс¤, кохають, воюють); по¤ва посередника м≥ж богами та людьми (шамани), профес≥онал≥зац≥¤ та ≥Їрарх≥зац≥¤ служител≥в культу; по¤ва рел≥г≥йних установ (храми рабовласницьких держав були осередками не т≥льки рел≥г≥йного, а й пол≥тичного, культурного житт¤); космолог≥зм (п≥дпор¤дкован≥сть бог≥в, людей вищ≥й косм≥чн≥й сил≥), в≥ра в карму (≤нд≥¤), в≥ра в дао ( итай), в≥ра в рок (слов'¤ни); пол≥тењзм (багатобожж¤), по¤ва державних, нац≥ональних форм рел≥г≥њ та њњ обмежен≥сть державними кордонами. ≤сторичн≥ рел≥г≥њ. Ќа цьому р≥вн≥ в≥дбуваЇтьс¤ ускладненн¤ рел≥г≥йних форм, дом≥нують христи¤нство, буддизм, ≥слам. ’арактерними рисами стають: монотењзм (в≥ра в Їдиного Ѕога); набутт¤ св≥тових рис (ц≥ рел≥г≥њ поширен≥ в багатьох крањнах св≥ту, наприклад, ≥слам Ї державною рел≥г≥Їю в 28 крањнах); ун≥версальн≥сть (не пов'¤зан≥ з певною соц≥альною чи нац≥ональною групою (брахман≥зм, культ ƒ≥он≥са, ≥удањзм), в≥дкрит≥ дл¤ вс≥х людей без будь-¤ких обмежень за нац≥ональн≥стю, статтю, профес≥Їю та ≥н.); на¤вн≥сть ≥дењ спас≥нн¤ душ≥ (р≥зн≥ рел≥г≥њ пропов≥дують дос¤гненн¤ цього р≥зними шл¤хами: ≥слам - через виконанн¤ рел≥г≥йного ритуалу, буддизм - через духовне самовдосконаленн¤, христи¤нство - через виконанн¤ запов≥дей). –анн≥ сучасн≥ рел≥г≥њ. ƒо них належать конфес≥она-л≥зован≥ (ч≥тко зор≥Їнтован≥, в≥ддан≥ певн≥й конфес≥њ) рел≥г≥њ. ¬изнають секул¤ризац≥ю сусп≥льства (в≥дмежуванн¤ рел≥г≥њ в≥д сусп≥льства) та приватизац≥ю рел≥г≥њ (рел≥г≥¤ перем≥щуЇтьс¤ з публ≥чноњ сфери в приватну), науковий атењзм ¤к альтернативу рел≥г≥йному св≥тосприйн¤ттю. —учасн≥ рел≥г≥њ. ÷ей р≥вень представл¤ють модерн≥зован≥ рел≥г≥њ, неорел≥г≥њ (сатан≥зм, неохристи¤нськ≥ секти - мормони, св≥дки ™гови; неосх≥дн≥ культи - рух ’аре р≥шна, дзен(чань)-буддизм; науково-рел≥г≥йн≥ об'Їднанн¤ - церква сайЇнтолог≥њ, вченн¤ –ер≥х≥в, ме-дитац≥йн≥ об'Їднанн¤), а й модиф≥кован≥ вар≥анти традиц≥йних рел≥г≥й; секул¤ризац≥¤ св≥домост≥ (у св≥домост≥ людини рел≥г≥¤ втрачаЇ дом≥нуючу роль та набуваЇ атрибутивного, ситуативного значенн¤); ≥ндив≥дуал≥зац≥¤ рел≥г≥њ (у сучасному сусп≥льств≥ рел≥г≥йн≥сть людини стаЇ њњ приватною справою, вона маЇ право сама обирати, у що ≥ ¤к в≥рити, до ¤коњ рел≥г≥йноњ орган≥зац≥њ належати). ÷≥ р≥вн≥ рел≥г≥йност≥, на думку –. Ѕелла, не т≥льки посл≥довно зм≥нюють один одного, а й можуть одночасно ≥снувати. “ак, наприклад, у сучасному рел≥г≥йному св≥тогл¤д≥ ≥нколи традиц≥йн≥ рел≥г≥йн≥ форми зам≥нюють прим≥тивн≥ (маг≥¤, фетишизм тощо). ≤стотними компонентами рел≥г≥њ ¤к соц≥ального ≥нституту Ї рел≥г≥йн≥ групи та орган≥зац≥њ. –ел≥г≥йна група - соц≥альна сп≥льнота, що утворюЇтьс¤ в процес≥ в≥дправленн¤ рел≥г≥йних обр¤д≥в. —укупн≥сть таких груп утворюЇ рел≥г≥йну орган≥зац≥ю. –ел≥г≥йна орган≥зац≥¤ - форма соц≥альноњ орган≥зац≥њ, об'Їднанн¤ посл≥довник≥в певного в≥роспов≥данн¤. ѓњ характеризують ≥Їрарх≥чн≥сть соц≥альних статус≥в учасник≥в. “ак, у православн≥й церкв≥ кл≥р (духовенство) под≥л¤Їтьс¤ на нижчий, що не маЇ сану ("церковнослужител≥"), ≥ вищий, що маЇ сан ("св¤щеннослужител≥"). ƒл¤ вищого духовенства встановлен≥ три ступен≥ св¤щенства: ди¤кони, св¤щеники, арх≥Їрењ. —оц≥олог≥¤ рел≥г≥њ надаЇ важливого значенн¤ типо-лог≥зац≥њ рел≥г≥йних орган≥зац≥й. ћ. ¬ебер, зокрема, наголошував на розходженн≥ м≥ж церквою (групою в≥руючих, ¤ка т¤ж≥Ї до ун≥версальност≥, ≥нституц≥ал≥за-ц≥њ) ≥ сектою (нечисленною рел≥г≥йною групою, часто опозиц≥йною щодо певноњ рел≥г≥њ, в ¤к≥й дом≥нують безпосередн≥ особист≥ стосунки м≥ж в≥руючими). ÷ерква ¤к рел≥г≥йна орган≥зац≥¤ дотримуЇтьс¤ Їди-ного символу в≥ри (в≥ровченн¤), що визначаЇ рел≥г≥йну етику та д≥¤льн≥сть, систему управл≥нн¤ життЇд≥¤льн≥стю, повед≥нкою в≥руючих. ÷ерковна громада складаЇтьс¤ ≥з св¤щенства та мир¤н. « ≥н-ституц≥ал≥зац≥Їю рел≥г≥њ церкви перетворюютьс¤ на еклес≥ю - рел≥г≥йну орган≥зац≥ю, що охоплюЇ все сусп≥льство. ¬она не конфл≥ктуЇ з≥ св≥тськими аспектами житт¤, намагаЇтьс¤ встановити контроль над окремим ≥ндив≥дом, членство у н≥й вважаЇтьс¤ з народженн¤. ќдн≥Їю з ≥сторичних форм еклес≥њ Ї ун≥версальна церква. ÷ерква ¤к тип рел≥г≥йноњ орган≥зац≥њ сформувалась у процес≥ розвитку певного в≥ровченн¤, регламентац≥њ в≥дносин всередин≥ рел≥г≥йних сп≥льнот, њх стосунк≥в з≥ св≥тськими групами, орган≥зац≥¤ми та державою. ¬она задовольн¤Ї б≥льш≥сть особистих запит≥в ≥ндив≥д≥в на вс≥х соц≥альних р≥вн¤х, тому Ї ун≥версальною, маЇ багатоман≥тн≥ в≥дносини ≥з соц≥альними св≥тськими системами - пол≥тикою, ≥деолог≥Їю тощо. њй властива бюрократична орган≥зац≥йна структура, адм≥н≥стративний тип л≥дерства. Ќалежати до нењ може будь-¤ка людина будь-¤кого в≥ку. —екта виникаЇ ¤к опозиц≥¤ щодо пан≥вноњ церкви чи рел≥г≥йного напр¤му. ¬она Ї орган≥зац≥Їю меншост≥, засновуЇтьс¤ на авторитет≥ харизматичного л≥дера, претендуЇ на вин¤тков≥сть свого в≥ровченн¤. "” сектах сильн≥ настроњ виб≥рковост≥, прагненн¤ до моральноњ досконалост≥, у них, на в≥дм≥ну в≥д церкви, п≥дкреслюЇтьс¤ р≥вн≥сть ус≥х, ≥нститут св¤щенства не в≥д≥граЇ такоњ рол≥, ¤к у церкв≥. Ќер≥дко в≥н взагал≥ в≥дсутн≥й. –ел≥г≥йне сектантство характеризують: - претенз≥њ на вин¤тков≥сть в≥ровченн¤, культу, орган≥зац≥њ; - само≥зол¤ц≥¤, замкнут≥сть усередин≥ рел≥г≥йних громад; - в≥дмова в≥д багатьох аспект≥в сусп≥льного житт¤; - психолог≥¤ вибраност≥, непримиренност≥ щодо ≥накодумц¤; - сувора дисципл≥на у виконанн≥ вс≥х розпор¤джень секти; - категоричн≥ претенз≥њ кер≥вник≥в на роль "небесних обранц≥в" - "вчитель", "гуру", "мес≥¤", "живий бог" та ≥н. ќдн≥ секти некритично, без опору сприймають соц≥альну д≥йсн≥сть (ќксфордський рух), ≥нш≥ ви¤вл¤ють щодо нењ агрес≥ю, протиставл¤ють своЇ вченн¤ оф≥ц≥йн≥й ≥деолог≥њ (анабаптисти) або спов≥дують ескап≥зм, тобто знец≥ненн¤ земного житт¤, ор≥Їнтац≥ю на потойб≥чний св≥т (Ѕ≥ле братство). —ектантська громада Ї в≥дособленим об'Їднанн¤м з певними психолог≥Їю ≥ способом житт¤, ≥з суворою дисципл≥ною, ≥ндив≥дуальним членством. њй не властивий орган≥зац≥йний бюрократизм. –озвиваючи ≥дењ ћ. ¬ебера, в≥домий соц≥олог √. Ѕеккер вв≥в до типолог≥њ рел≥г≥йних орган≥зац≥й два нов≥ елементи - деном≥нац≥ю ≥ культ. ƒеном≥нац≥ю в≥н розгл¤даЇ ¤к секту на одн≥й з вищих стад≥й њњ розвитку, здатну до компром≥с≥в щодо прийн¤тт¤ нових член≥в, ¤ка намагаЇтьс¤ вбудуватис¤ у соц≥альну систему. ¬она обмежуЇтьс¤ класовими, нац≥ональними, расовими, ≥нод≥ рег≥ональними кордонами, перебуваЇ у в≥дносн≥й гармон≥њ з оф≥ц≥йною св≥тською владою (конгрегац≥она-л≥сти, лютерани). як рел≥г≥йна орган≥зац≥¤ сучасного типу, вона виникла внасл≥док поширенн¤ ≥дей рел≥г≥йного плюрал≥зму, в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥ротерпим≥стю, в≥дсутн≥стю твердоњ дисципл≥ни, тиску догматики, розпод≥лу на св¤щенство ≥ мир¤н. ƒеном≥нац≥¤ Ї пром≥жною ланкою м≥ж церквою ≥ сектою. ≤нод≥ деном≥нац≥¤ формуЇтьс¤ на основ≥ сект ≥ може згодом перетворитис¤ на церкву. јле ¤кщо церква вимагаЇ безумовноњ в≥дданост≥ своњх прихильник≥в, то сучасн≥ деном≥нац≥њ реал≥зують прагненн¤ р≥зних в≥ровчень завоювати поб≥льше прихильник≥в, незалежно в≥д "чистоти" њхньоњ в≥ри. Ќайб≥льше розвинулис¤ деном≥нац≥њ в —≤Ћј, де њх б≥льше двохсот. ƒо протестантських деном≥нац≥й в ”крањн≥ належать Ївангельськ≥ христи¤ни-баптисти, христи¤ни в≥ри Ївангельськоњ, адвентисти сьомого дн¤, св≥дки ™гови, лютерани та ≥н. ѕротилежним щодо деном≥нац≥њ Ї культ - група, згуртована навколо харизматичного кер≥вника. ”перше це пон¤тт¤ в сучасному значенн≥ застосував ≈.“рельч, ¤кий под≥л¤в рел≥г≥йн≥ групи на церкви, секти ≥ культи. Ѕогослов'¤ трактуЇ культ ¤к Їресь, рел≥г≥Їзнавство - ¤к групу людей, об'Їднаних навколо конкретноњ ≥нтерпретац≥њ в≥роспов≥дних джерел, соц≥олог≥¤ - ¤к в≥докремлену рел≥г≥йну групу, що не в≥дпов≥даЇ нормам даного сусп≥льства. ульт лише зовн≥ нагадуЇ рел≥г≥йне утворенн¤, а зсередини Ї штучною рел≥г≥Їю. ” ньому в≥дсутн≥ структура, зв'¤зок м≥ж в≥руванн¤ми та ≥ншими галуз¤ми житт¤. ќдним з р≥зновид≥в культу Ї таЇмн≥ товариства - асоц≥ац≥њ, мета, пор¤док членства, ритуали ≥ нав≥ть ≥снуванн¤ ¤ких законсп≥рован≥ та розкриваютьс¤ т≥льки посв¤ченим. јмериканський соц≥олог рел≥г≥њ „. √лок запропонував узагальнений вар≥ант теор≥њ розвитку рел≥г≥йних груп, вважаючи передумовою њх виникненн¤ стан депривац≥њ, ¤кий породжуЇ в ≥ндив≥да (групи) почутт¤ власноњ знедоленост≥ пор≥вн¤но з ≥ншими ≥ндив≥дами (групами), а також намаганн¤ подолати њњ. ≤нколи, правда, депривац≥¤ виправдовуЇтьс¤ системою ц≥нностей сусп≥льства (кастова система в ≤нд≥њ). ¬ид≥л¤ють п'¤ть тип≥в депривац≥њ: - економ≥чна - виникаЇ через нер≥вном≥рний розпод≥л доход≥в у сусп≥льств≥ та обмежене задоволенн¤ потреб ≥ндив≥д≥в (груп); - соц≥альна - зумовлена схильн≥стю сусп≥льства оц≥нювати ¤кост≥, зд≥бност≥ де¤ких ≥ндив≥д≥в (груп) вище, н≥ж ≥нших; - орган≥зм≥чна - пов'¤зана з ≥ндив≥дуальними недол≥ками людини - ф≥зичними вадами, кал≥цтвом тощо; - етична - спричинена ц≥нн≥сним конфл≥ктом, що виникаЇ через суперечн≥сть з ≥деалами сусп≥льства ≥деал≥в окремих ≥ндив≥д≥в (груп); - псих≥чна - постаЇ внасл≥док утворенн¤ в ≥ндив≥да (групи) ц≥нн≥сного вакууму - в≥дсутност≥ значущоњ системи ц≥нностей, в≥дпов≥дно до ¤коњ вони могли б орган≥зувати житт¤. ¬иникненню рел≥г≥йних орган≥зац≥й передують переважно в≥дчутт¤ етичноњ або псих≥чноњ депривац≥њ, ≥нш≥ њњ види породжують св≥тськ≥ форми протесту. ‘ункц≥онуванн¤ рел≥г≥йних орган≥зац≥й пов'¤зане з р≥зноман≥тними типами рел≥г≥йноњ повед≥нки: поклон≥нн¤м, ритуалом, молитвою. ѕоклон≥нн¤ Ї рел≥г≥йною повед≥нкою, спр¤мованою на встановленн¤ ≥ п≥дтриманн¤ зв'¤зку м≥ж людиною та св¤щеником. “иполог≥чно воно може ви¤вл¤тис¤ ¤к корпоративно-ексклюзивним (зд≥йснюЇтьс¤ т≥льки учасниками конкретноњ групи), корпоративно-≥нклюзивним (ви¤вл¤Їтьс¤ в належност≥ ≥ндив≥д≥в до певних рел≥г≥йних сп≥льнот з народженн¤), ≥ндив≥дуальним (зд≥йснюЇтьс¤ окремою людиною). –итуал постаЇ ¤к система символ≥чних акт≥в, зумовлених певними правилами ≥ пов'¤заних з конкретним рел≥г≥йним вченн¤м. –азом з в≥ровченн¤м ритуали Ї основою будь-¤коњ рел≥г≥њ. њх под≥л¤ють на ≥м≥тативн≥ (в≥дтворюють м≥ф), позитивн≥ та негативн≥ (рац≥онал≥зують символ≥чн≥ д≥њ), жертвопринесенн¤ (повне або часткове руйнуванн¤ структури жертви), життЇв≥ кризи (перех≥д з одного стану в ≥нший), ритуали ≥н≥ц≥ац≥њ (посв¤ченн¤). ќдним з елемент≥в ритуалу Ї молитва -? акт, в ¤кому зд≥йснюЇтьс¤ комун≥кац≥¤ людини з сакральним (св¤щенним). ¬она Ї найчист≥шою формою ви¤ву сутност≥ рел≥г≥њ; под≥л¤Їтьс¤ на проханн¤, спов≥дь, заступництво, вд¤чн≥сть, схваленн¤, екстатичне поЇднанн¤ з Ѕогом, може мати ≥ндив≥дуальний чи колективний характер. ” функц≥онуванн≥ рел≥г≥њ ¤к соц≥ального ≥нституту важливе значенн¤ мають духовно-моральн≥ феномени (рел≥г≥йна св≥дом≥сть, рел≥г≥йна психолог≥¤, морально-етичн≥ правила), а також рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть. –ел≥г≥йна св≥дом≥сть - сукупн≥сть в≥рувань (в≥роспов≥дань), що встановлюють зв'¤зок м≥ж людською натурою, навколишньою природою ≥ надприродними силами, ¤ких в≥руюч≥ вважають св¤щенними. Ќаприклад, буддисти в≥р¤ть, що душ≥ людей можуть дос¤гти досконалост≥ шл¤хом безупинних вт≥лень, тому в буддистськ≥й систем≥ св≥тобудови жук не менш важливий, н≥ж людина. ј христи¤нство ставить людину над створеним св≥том, тому що т≥льки вона створена "за образом ≥ подобою Ѕожою". –ел≥г≥йна св≥дом≥сть функц≥онуЇ на ≥деолог≥чному ≥ соц≥ально-психолог≥чному р≥вн¤х. ≤деолог≥чний р≥вень (спец≥ал≥зована св≥дом≥сть) м≥стить у соб≥ певну сукупн≥сть теолого-ф≥лософських теор≥й (догмати, твердженн¤ про св≥т; природу, сусп≥льство ≥ людину), а також рел≥г≥йно ор≥Їнтован≥ ф≥лософськ≥, економ≥чн≥ та соц≥ально-правов≥ доктрини. Ќос≥¤ми ц≥Їњ св≥домост≥ Ї спец≥ально п≥дготовлен≥ люди: богослови, св¤щеники. ѕсихолог≥чний р≥вень (р≥вень повс¤кденноњ св≥домост≥) Ї своЇр≥дним синтезом рел≥г≥йних образ≥в, розр≥знених ≥дей, у¤влень, екстатичних бачень, емоц≥й тощо. ¬еликою при цьому Ї роль традиц≥й ≥ звичањв. –ел≥г≥йна психолог≥¤ - своЇр≥дна спр¤мован≥сть псих≥чних процес≥в (п≥знавальних, емоц≥йних, вольових) в≥руючих людей, њх почутт≥в, оч≥кувань, над≥й на надприродн≥ об'Їкти - Ѕога, дух≥в тощо. ¬она спр¤мована на об'Їкт поклон≥нн¤, в центр≥ ¤кого - ≥де¤ надприродного. ¬ њњ систем≥ дом≥нуючу роль в≥д≥грають емоц≥йн≥ елементи - почутт¤, настроњ, установки, переживанн¤. Ќа н≥й позначаютьс¤ рег≥ональн≥, в≥ков≥ та статев≥ ознаки. –ел≥г≥йна д≥¤льн≥сть - це реальна повед≥нка в≥руючих, у ¤к≥й реал≥зуЇтьс¤ рел≥г≥йна св≥дом≥сть. ≤снуЇ вона в культов≥й ≥ позакультов≥й формах. ћоже бути груповою та ≥ндив≥дуальною, за участю представник≥в кл≥ру та мир¤н. —оц≥олог≥чний анал≥з рел≥г≥њ не може об≥йтис¤ без в≥дпов≥дноњ ≥нтерпретац≥њ. —пециф≥ка функц≥онуванн¤ рел≥г≥њ ви¤вл¤Їтьс¤ у рел≥г≥йних в≥дносинах, що складаютьс¤ в процес≥ рел≥г≥йноњ д≥¤льност≥ людей в≥дпов≥дно до њх рел≥г≥йноњ св≥домост≥. ¬плив ≥ поширен≥сть њх у систем≥ сусп≥льних в≥дносин залежить в≥д м≥сц¤ рел≥г≥њ серед ≥нших соц≥альних ≥нститут≥в сусп≥льства, в≥д њњ впливу на сусп≥льне житт¤. “ому найважлив≥шою характеристикою рел≥г≥йних в≥дносин у сусп≥льств≥ Ї рел≥г≥йн≥сть населенн¤ - ступ≥нь засвоЇнн¤ рел≥г≥йних ≥дей, ц≥нностей, норм та њх вплив на повед≥нку в≥руючих рел≥г≥йноњ сп≥льноти. —оц≥олог≥¤ рел≥г≥њ вид≥л¤Ї три фактори, що характеризують даний феномен: рел≥г≥йна в≥ра (≥дентиф≥кац≥¤ себе ¤к в≥руючоњ людини), рел≥г≥йна повед≥нка (в≥дв≥дуванн¤ богослуж≥нь, участь у зд≥йсненн≥ обр¤д≥в ≥ тањнств); належн≥сть до певноњ рел≥г≥йноњ конфес≥њ. —правд≥ в≥руючою може вважатис¤ людина, що ви¤вл¤Ї ст≥йк≥ ознаки вс≥х складових рел≥г≥йност≥. —туп≥нь рел≥г≥йност≥ характеризуЇ вплив рел≥г≥њ на ≥ндив≥да чи групу; р≥вень рел≥г≥йност≥ - на те, ¤ке сп≥вв≥дношенн¤ рел≥г≥йних ≥ не-рел≥г≥йних ≥ндив≥д≥в у соц≥альн≥й груп≥; характер рел≥г≥йност≥ ви¤вл¤Ї специф≥ку ≥ в≥дм≥нност≥ рел≥г≥йноњ св≥домост≥ ≥ д≥¤льност≥ певних соц≥альних груп. —тан, р≥вень та ≥нтенсивн≥сть рел≥г≥йност≥ визначаЇтьс¤ за результатами соц≥олог≥чних досл≥джень (контент-анал≥зу документ≥в, даних статистики, спостережень, ≥нтерв'юванн¤ експерт≥в ≥ окремих груп в≥руючих, масових опитувань населенн¤). ƒосл≥дженн¤ останн≥х рок≥в св≥дчать про бурхливе зростанн¤ рел≥г≥йност≥, руйнуванн¤ атењзму в пострад¤нському простор≥. ЌайрельЇфн≥ше цей процес ви¤вл¤Їтьс¤ у значному зростанн≥ рел≥г≥йних об'Їднань. ¬ ”крањн≥ спостер≥гаЇтьс¤ в≥дносно швидкий розвиток протестантських громад (п'¤тдес¤тник≥в). ”супереч твердженн¤м, що на сход≥ ”крањни переважаЇ православ'¤, а на заход≥ - католицизм, ви¤вилос¤, що зах≥д ще й в≥рний служитель православ'¤, оск≥льки православних параф≥й удв≥ч≥ б≥льше, н≥ж католицьких. “ому точн≥шими Ї твердженн¤ про рел≥г≥йний зах≥д ≥ атењстичний сх≥д ”крањни. ќстанн≥м часом в ”крањн≥ виникли нов≥, екзотичн≥ дл¤ нењ, рел≥г≥йн≥ громади (кришнањти, бахањ, мормони, дзен-буддисти). ” иЇв≥, ƒн≥пропетровську, «апор≥жж≥ ≥снують незареЇстрован-н≥ секти сатан≥ст≥в. ѕроголосивши себе незалежною державою, ”крањна конституц≥йно гарантувала своњм громад¤нам свободу сов≥ст≥ та в≥роспов≥дань. ÷е створило широку правову основу дл¤ плюрал≥зац≥њ духовного житт¤, св≥тогл¤дних позиц≥й ≥ настанов, с≥мейних, територ≥альних, етнонац≥ональних соц≥альних сп≥льнот. ѕосилилис¤ активн≥сть ≥ вплив рел≥г≥йних орган≥зац≥й. ƒо ≥дей вищого суду, ≥стини, добра, викор≥нюванн¤ зла, бездуховност≥ (необов'¤зково в ортодоксальному церковному трактуванн≥) звертаЇтьс¤ значна частина громад¤н, у тому числ≥ творчоњ ≥нтел≥генц≥њ. «ростаЇ р≥вень дов≥ри до церкви, рел≥г≥йних орган≥зац≥й, в≥дбуваЇтьс¤ переор≥Їнтац≥¤ значних мас населенн¤ з атењстичного св≥тогл¤ду на рел≥г≥йний чи еклектичний. „асто цей процес пов'¤заний не з глибоким усв≥домленн¤м "новими в≥руючими" сутност≥ рел≥г≥йних повчань, а з прийн¤тт¤м зовн≥шн≥х форм рел≥г≥йност≥ (нос≥нн¤ хрестик≥в, придбанн¤ рел≥г≥йних книг, ≥кон, в≥дв≥дуванн¤ богослуж≥нь, в≥нчанн¤, хрещенн¤ д≥тей, похованн¤ померлих тощо). –ел≥г≥йна в≥ра сприймаЇтьс¤ багатьма ¤к реаб≥л≥тац≥йний зас≥б впливу на людей в умовах соц≥ально-економ≥чноњ кризи ≥ нестаб≥льност≥. ѕо-справжньому в≥руючу людину характеризують Їдн≥сть в≥ри, культовоњ повед≥нки, належност≥ до певноњ конфес≥йноњ громади. “ака людина не просто за¤вл¤Ї про свою в≥ру в Ѕога, а й веде д≥алог з об'Їктом своЇњ в≥ри за допомогою культових д≥й. ¬одночас, ¤к в≥дзначають американськ≥ досл≥дники в середин≥ XX ст. у багатьох розвинутих крањнах нам≥тивс¤ розрив м≥ж особистою в≥рою в Ѕога ¤к станом св≥домост≥ ≥ культовою повед≥нкою в≥руючих. “ак, наприк≥нц≥ 80-х рок≥в у —≤Ћј вважали себе в≥руючими 94%, а церкву в≥дв≥дували лише 40% американц≥в. ¬ ”крањн≥ на початку 90-х рок≥в в≥руюч≥ становили 40% населенн¤, а регул¤рно в≥дв≥дували богослуж≥нн¤ не б≥льше 8%. –ел≥г≥йна повед≥нка в≥дтворюЇтьс¤ в рел≥г≥йност≥ населенн¤, ¤ка традиц≥йно Ї предметом соц≥олог≥чних досл≥джень. ¬ ”крањн≥ рел≥г≥йн≥сть часто зм≥нювала своњ параметри, що зумовлено пол≥тичними процесами в XX ст. ќстанн≥м часом основн≥ рел≥г≥њ св≥ту зазнали пом≥тних зм≥н, оск≥льки ст≥йк≥ рел≥г≥йн≥ форми, що ≥снували прот¤гом стол≥ть, вже не задовольн¤ють духовних потреб сучасноњ людини. риза св≥тових рел≥г≥й супроводжуЇтьс¤ виникненн¤м осколкових, фрагментарних, локальних рел≥г≥йних форм з одного боку, ≥ спробами зблизити не т≥льки близьк≥ "ћойсеев≥ рел≥г≥њ" (≥удањзм, христи¤нство та ≥слам), а й об'Їднати в екумен≥чне ц≥ле рел≥г≥њ далек≥ (христи¤нство, ≥ндуњзм, буддизм, даосизм). Ќов≥, нетрадиц≥йн≥ рел≥г≥њ найчаст≥ше виникають не на гуман≥стичн≥й, а на авторитарн≥й основ≥. ўе один аспект своЇр≥дност≥ сучасних в≥рувань пол¤гаЇ у зростанн≥ к≥лькост≥ людей, ¤к≥ схил¤ютьс¤ до прийн¤тт¤ в≥ри ¤к такоњ, "в≥р¤ть" не в Ѕога, а в надприродн≥ сили. Ѕагато з них ≥дентиф≥кують себе з православ'¤м, католицизмом, ≥ншими христи¤нськими конфес≥¤ми, але найчаст≥ше њх св≥тогл¤д характеризують невизначен≥сть, еклектизм, п≥двищений ≥нтерес до сх≥дних рел≥г≥йних вчень, сп≥ритизму, сучасноњ пара-науковоњ та парарел≥г≥йноњ м≥фолог≥њ, що вибудовуЇтьс¤ навколо парапсихолог≥њ, астролог≥њ, неп≥знаних л≥таючих об'Їкт≥в тощо. ÷ей тип св≥домост≥ зумовлений потребою масовоњ св≥домост≥ в≥рити "хоч у що-небудь", високими патер-нал≥стськими оч≥куванн¤ми, звичкою покладати над≥њ на вищ≥ сили, що незримо керують людськими дол¤ми, а також процесами секул¤ризац≥њ та дедогматиза-цњњ св≥домост≥. ƒо кваз≥рел≥г≥йноњ в≥ри схильн≥ люди, чи¤ св≥дом≥сть не сприймаЇ закостен≥нн¤ будь-¤коњ догматики - н≥ комун≥стичноњ, н≥ христи¤нськоњ, н≥ ще ¤коњсь. ќсобливост≥ новоњ рел≥г≥йност≥ пов'¤зан≥ з поширенн¤м нетрадиц≥йних рел≥г≥йних в≥рувань, ¤к≥ розвиваютьс¤ за такими напр¤мами: - неохристи¤нство, новий ор≥Їнтал≥зм - нетрадиц≥йн≥ культи сх≥дного походженн¤, що укоренилис¤ на «аход≥ й поширюютьс¤ в пострад¤нських крањнах; - нетрадиц≥йн≥ окультн≥ секти, що т¤ж≥ють до м≥стики та маг≥њ; - теософ≥чн≥ товариства, що визнають ≥снуванн¤ прихованих сил у людин≥ та космос≥, п≥знанн¤ ¤ких доступне т≥льки обраним ("посв¤ченим"), що пройшли спец≥альну псих≥чну п≥дготовку; - сатан≥зм (ди¤воломан≥¤), прихильники ¤кого обожнюють зло, вдаютьс¤ до екстрем≥зму. ќстанн≥м часом за¤вили про себе рел≥г≥йн≥ секти тотал≥тарного типу ("јум —енрике", "Ѕ≥ле Ѕратство" та ≥н.), ¤к≥ своњм в≥ровченн¤м та особливою культовою (обр¤довою) д≥¤льн≥стю вчин¤ють псих≥чний тиск на людину, домагаютьс¤ розчиненн¤ њњ св≥домост≥ у колективн≥й св≥домост≥ секти, повного п≥дпор¤дкуванн¤ њњ особистост≥ кер≥вникам ≥ вожд¤м. «ростанн¤ чисельност≥ таких орган≥зац≥й по¤снюють тим, що в сучасному сусп≥льств≥ пор¤д з процесом ≥ндив≥дуал≥зац≥њ бутт¤ людини д≥Ї ≥ контртенденц≥¤ до масовизац≥њ соц≥ального житт¤, посиленн¤ взаЇмозалежност≥ м≥ж людьми. ¬ ”крањн≥ в останнЇ дес¤тил≥тт¤ XX ст. нам≥тилас¤ тенденц≥¤ зростанн¤ рел≥г≥йност≥ серед молод≥. ‘ах≥вц≥ тверд¤ть про по¤ву так званих "молод≥жних" рел≥г≥й, зор≥Їнтованих на 18-24-р≥чних людей. —аме ц≥Їњ пори трансформуЇтьс¤ внутр≥шн≥й св≥т людини, наступаЇ криза ≥дентичност≥, за ¤коњ в≥дбуваЇтьс¤ виб≥р "дорослоњ" системи ц≥нностей, що часто зумовлюЇ "рел≥г≥йний вибух", пов'¤заний з псих≥чними зривами, пошуками "сильноњ руки", "авторитету". Ќа рубеж≥ II ≥ III тис¤чол≥ть б≥льш≥сть громад¤н украњнського сусп≥льства переживаЇ кризу ≥дентичност≥, потребуючи допомоги ≥ п≥дтримки держави, нац≥њ, парт≥њ, сп≥льноти тощо. јвторитарн≥ рел≥г≥њ виникають не за бажанн¤м "апостол≥в зла", а у зв'¤зку ≥з захворюванн¤м соц≥ального ≥ культурного орган≥зму, особливо в умовах соц≥альноњ аном≥њ, реорган≥зац≥њ соц≥альних ≥нститут≥в, зниженн¤ ≥нтеграц≥йних процес≥в у сусп≥льств≥. ѕом≥тний ≥нтерес ви¤вл¤Ї соц≥олог≥¤ рел≥г≥њ до проблеми впливу конфес≥йноњ належност≥ в≥руючих на ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ та соц≥альну повед≥нку. ” —Ўј ще в 50-т≥ роки XX ст. досл≥джували розходженн¤ у соц≥альних ц≥нност¤х протестант≥в, католик≥в та ≥удањс-т≥в, ¤к≥ заф≥ксували ≥стотн≥ розб≥жност≥ у тлумаченн≥ представниками р≥зних конфес≥й ц≥нност≥ "свобода слова", у њх ставленн≥ до азартних ≥гор, уживанн¤ спиртного, аборт≥в, розлучень. ѕроведен≥ в ”крањн≥ досл≥дженн¤ в≥дм≥нност≥ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й в≥руючих р≥зних христи¤нських конфес≥й ви¤вили њх соц≥ально-демограф≥чну диференц≥ац≥ю. ожна з конфес≥й залучаЇ ≥ задовольн¤Ї потребу у в≥р≥ зовс≥м р≥зних людей. “ак, зростанн¤ протестантських (особливо неопротестантських) громад в≥дбуваЇтьс¤, в основному, за рахунок молодих, осв≥чених людей, ¤к≥ усп≥шно адаптувалис¤ в нов≥й соц≥ально-економ≥чн≥й реальност≥, ум≥ють вир≥шувати своњ матер≥альн≥ проблеми ≥ схвально ставл¤тьс¤ до реформ. ” њх психоемоц≥йному стан≥ дом≥нують почутт¤ впевненост≥ й бажанн¤ д≥¤ти. Ѕ≥льш≥сть ж≥нок, ¤к≥ належать до православних конфес≥й, переборюють матер≥альн≥ труднощ≥, з острахом ≥ недов≥рою ставл¤тьс¤ до нововведень. —оц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ св≥дчать, що прот¤гом останн≥х 80-ти рок≥в у наш≥й крањн≥ в≥дбулос¤ два протилежних процеси розвитку рел≥г≥йност≥. ” 20-т≥ роки XX ст. ставс¤ масовий в≥дх≥д р≥зних груп населенн¤, особливо молод≥, в≥д рел≥г≥њ та церкви. “акий процес називають секул¤ризац≥Їю, а пов'¤зане з ним руйнуванн¤ рел≥г≥йних в≥рувань ≥ поширенн¤ атењзму - атењзац≥Їю населенн¤. Ќаприк≥нц≥ XX ст. окресливс¤ зворотний рух "св≥тогл¤дного ма¤тника", що вт≥лилос¤ в наростанн≥ масштаб≥в ≥ ступен¤ рел≥г≥йност≥. ÷ей процес називають сакрал≥зац≥Їю. ¬≥н пов'¤заний з≥ зб≥льшенн¤м к≥лькост≥ в≥руючих, рел≥г≥йних громад. ” сучасному сусп≥льств≥ особливим соц≥альним процесом стаЇ екумен≥зм - спроби де¤ких христи¤нських церков усв≥домити свою сутн≥сну Їдн≥сть, прийти до новоњ згоди та зближенн¤. ”св≥домлюючи, що центральною проблемою христи¤нства Ї загальна проблема вс≥х вищих рел≥г≥й св≥ту (проблема спас≥нн¤), сучасн≥ христи¤ни дотримуютьс¤ одн≥Їњ з трьох позиц≥й щодо ≥нших рел≥г≥й: - ексклюзив≥зм - концепц≥¤ спас≥нн¤ ≥ в≥чного житт¤ виключно христи¤н; - ≥нклюзив≥зм - впевнен≥сть, що спас≥нн¤ дос¤жне дл¤ вс≥х людей, незалежно в≥д рел≥г≥њ, ¤ку вони спов≥дують; - плюрал≥зм - позиц≥¤, зг≥дно з ¤кою вс≥ св≥тов≥ рел≥г≥њ надають р≥вн≥ можливост≥ до спас≥нн¤, оск≥льки вс≥ вони спри¤ють трансформац≥њ людського ≥снуванн¤ та розгл¤даютьс¤ ¤к самост≥йн≥ шл¤хи до спас≥нн¤. ќтже, з урахуванн¤м особливостей сучасного св≥ту, соц≥олог≥¤ рел≥г≥њ зосереджуЇтьс¤ передус≥м на процесах секул¤ризац≥њ, зростанн¤ динам≥ки рел≥г≥йност≥ населенн¤, по¤ви нетрадиц≥йноњ рел≥г≥йност≥, ≥ндив≥дуал≥зац≥њ та приватизац≥њ рел≥г≥њ, розвитку екумен≥с-тичних тенденц≥й. «апитанн¤. «авданн¤ “еми реферат≥в 3.10. —татус, предмет ≥ об'Їкт соц≥олог≥њ осв≥ти —оц≥олог≥¤ осв≥ти - галузева соц≥олог≥чна дисципл≥на, предметом ¤коњ Ї осв≥та ¤к соц≥окультурний ≥нститут, њњ взаЇмод≥¤ з ≥ншими ≥нститутами ≥ сусп≥льством загалом, а також соц≥окультурн≥ процеси у сфер≥ осв≥ти. —оц≥олог≥ю осв≥ти почали виокремлювати ≥з за-гальноф≥лософськоњ, педагог≥чноњ проблематики ≥ досл≥джувати специф≥чними методами на меж≥ XIX- XX ст. ѕочаток њњ становленн¤ пов'¤заний з творч≥стю ≈. ƒюркгейма у ‘ранц≥њ, √. —пенсера - в јнгл≥њ. ѕоштовх њњ розвитку у —≤Ћј дали науков≥ досл≥дженн¤ Ћестера ”орда (1841 -1913) "ƒинам≥чна соц≥олог≥¤" (1883) ≥ ƒжона ƒьюњ (1859-1952) "Ўкола ≥ сусп≥льство" (1899). Ќапередодн≥ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни тут почали з'¤вл¤тис¤ досл≥дницьк≥ установи ≥з соц≥олог≥чних проблем осв≥ти. ” 1927 р. було створено јмериканське нац≥ональне товариство, побачив св≥т спец≥альний журнал ≥з соц≥олог≥њ осв≥ти. ” Ќ≥меччин≥ соц≥олог≥¤ осв≥ти виокремилас¤ в особливу галузь завд¤ки зусилл¤м ћ. ¬ебера ≥ . ћанхейма. ѕ≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни соц≥олог≥¤ осв≥ти остаточно вид≥л¤Їтьс¤ в окрему галузь, дедал≥ б≥льше соц≥олог≥в обирають њњ ¤к основу своЇњ профес≥йноњ д≥¤льност≥. ѕри нац≥ональних соц≥олог≥чних асоц≥ац≥¤х засновуютьс¤ секц≥њ соц≥олог≥њ осв≥ти, спец≥альн≥ журнали. «ростаЇ увага до соц≥альних проблем осв≥ти з боку ћ≥жнародноњ соц≥олог≥чноњ асоц≥ац≥њ, ¤ка, починаючи з III ћ≥жнародного соц≥олог≥чного конгресу 1956 р., пост≥йно обговорюЇ њх на своњх зас≥данн¤х. « 1971 р. при асоц≥ац≥њ д≥Ї досл≥дницький ком≥тет "—оц≥олог≥¤ осв≥ти". —тановленн¤ соц≥олог≥њ осв≥ти в колишньому —–—– ускладнювалось негативним ставленн¤м до соц≥олог≥њ загалом, хоча поодинок≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ проблем осв≥ти вв≥йшли в практику з середини 60-х рок≥в. « часом сформувалось к≥лька п≥дход≥в у погл¤дах на статус та предмет соц≥олог≥њ осв≥ти. Ќаприклад, представники педагог≥чноњ науки, що застосували методи соц≥олог≥чного досл≥дженн¤, вважали њњ емп≥ричною дисципл≥ною, ¤ка не потребуЇ спец≥альноњ теор≥њ, оск≥льки перебуваЇ в лон≥ педагог≥ки. ¬≥дчутн≥ були спроби зарахувати до предмета соц≥олог≥њ осв≥ти сум≥жн≥ проблеми: вплив осв≥ти на економ≥ку, соц≥альну структуру дозв≥лл¤ тощо, вит≥сн¤ючи основну д≥¤льн≥сть суб'Їкта у сфер≥ осв≥ти за меж≥ предмета соц≥олог≥њ осв≥ти. ј це спричин¤ло поверхове баченн¤ предмета науки, обмежувало сферу п≥знанн¤, що в≥дразу позначилос¤ на практиц≥. Ќаприклад, наприк≥нц≥ 80-х рок≥в XX ст. у процес≥ виробленн¤ концепц≥њ реформи ≥ демократизац≥њ осв≥ти постала необх≥дн≥сть врахуванн¤ думки викладач≥в ≥ студент≥в про ¤к≥сть навчального процесу. —оц≥ологи, ¤ким були замовлен≥ в≥дпов≥дн≥ опитуванн¤, ви¤вились не готовими до њх проведенн¤, оск≥льки донедавна анал≥з навчального процесу не вважавс¤ предметом соц≥олог≥њ. «деб≥льшого вона займалас¤ взаЇмод≥Їю навчанн¤ ≥ прац≥, навчанн¤ ≥ дозв≥лл¤, осв≥ти ≥ соц≥альноњ структури, осв≥ти тощо. “ому анкетуванн¤ за своњм зм≥стом не в≥дпов≥дало реальним ≥ндикаторам зм≥сту навчально-педагог≥чного процесу: запитанн¤ акцентували увагу на зовн≥шн≥х аспектах сп≥лкуванн¤ викладача ≥ студента, не розкриваючи ¤кост≥ навчанн¤. «г≥дно з соц≥окультурним п≥дходом навчальний процес ¤к вид соц≥окультурноњ д≥¤льност≥ належить до предметноњ сфери соц≥олог≥њ осв≥ти, що постаЇ ¤к загальна теор≥¤ осв≥ти ≥ ¤к емп≥рична наука. ÷е даЇ змогу простежити динам≥ку осв≥ти, особливост≥ њњ взаЇмод≥њ з ≥ншими сферами сусп≥льного житт¤, процес розвитку суб'Їкта осв≥ти. —оц≥окультурний напр¤м зародивс¤ у 30-т≥ роки XX ст., одержав розвиток у концепц≥њ "реконструкц≥њ соц≥альноњ позиц≥њ" французьких соц≥олог≥в ЅурдьЇ ≥ ѕассерона ≥ нин≥ став основним у в≥тчизн¤н≥й соц≥олог≥њ осв≥ти. Ќа думку представник≥в цього напр¤му, предмет соц≥олог≥њ осв≥ти - стан ≥ динам≥ка соц≥окультурних процес≥в у сфер≥ осв≥ти: закони, принципи, технолог≥њ навчанн¤; взаЇмод≥¤ з ≥ншими галуз¤ми сусп≥льного житт¤. ќб'Їкт - сфера осв≥ти, тобто соц≥альне середовище, в ¤кому розгортаютьс¤, функц≥онують процеси осв≥ти, д≥ють суб'Їкти осв≥ти. —оц≥олог≥¤ осв≥ти водночас Ї фундаментальною, прикладною, теоретичною та емп≥ричною наукою, маЇ своњ методолог≥чн≥ принципи, застосовуЇ багатий арсенал метод≥в досл≥дженн¤. —пираючись на обширну ≥нформац≥йну базу ≥ зд≥йснюючи прогностичн≥ функц≥њ, вона покликана забезпечити наукове обірунтуванн¤ соц≥альноњ пол≥тики в сфер≥ осв≥ти, реформуванн¤ системи осв≥ти, що Ї важливою умовою вир≥шенн¤ багатьох проблем сучасност≥. ќсв≥та ¤к соц≥альний ≥нститут. ‘ункц≥њ осв≥ти в сусп≥льств≥ ќсв≥та ¤к соц≥альний ≥нститут в≥дпов≥даЇ за своЇчасну та адекватну п≥дготовку людей до повноц≥нного функц≥онуванн¤ в сусп≥льств≥. —истема осв≥ти не Їдиний, але надзвичайно важливий чинник соц≥ал≥зац≥њ людей. ќс¤гненню сут≥ та специф≥ки осв≥ти ¤к соц≥ального ≥нституту спри¤Ї з'¤суванн¤ њњ специф≥чних рис, до ¤ких належать: - соц≥ально значущ≥ функц≥њ навчанн¤ ≥ вихованн¤, п≥дпор¤дкован≥ сусп≥льним потребам; - форми заклад≥в осв≥ти, њх певна орган≥зац≥¤ ≥ становище в сусп≥льств≥; - групи ос≥б, ¤к≥ профес≥йно забезпечують функц≥онуванн¤ осв≥ти, певний статус цих ос≥б у сусп≥льств≥; - регул¤тори функц≥онуванн¤ заклад≥в осв≥ти ≥ суб'Їкт≥в осв≥т¤нськоњ д≥¤льност≥ (законодавч≥ ≥ нормативн≥ акти про осв≥ту, квал≥ф≥кац≥йн≥ характеристики, контрольн≥ установи ≥ т. ≥н.)> - спец≥альн≥ методи осв≥т¤нськоњ д≥¤льност≥ - навчанн¤, вихованн¤; - св≥домо поставлен≥ ц≥л≥; - планом≥рна, систематична реал≥зац≥¤ процесу св≥домоњ соц≥ал≥зац≥њ; - певний зм≥ст осв≥ти - на¤вн≥сть навчальних програм ≥ план≥в, в≥дпов≥дне дозуванн¤ матер≥алу; - ефективн≥сть осв≥т¤нськоњ д≥¤льност≥ у формуванн≥ багатьох псих≥чних рис людини, розвитку њњ мисленн¤; - використанн¤ осв≥ти ¤к механ≥зму запоб≥ганн¤ соц≥ально небажаних вид≥в повед≥нки; - зор≥Їнтован≥сть осв≥тньоњ д≥¤льност≥ в майбутнЇ, заангажован≥сть на формуванн¤ передумов реал≥зац≥њ цього майбутнього.
—пециф≥чн≥сть процесу соц≥ал≥зац≥њ людей у систем≥ осв≥ти пол¤гаЇ в тому, що в≥н в≥дбуваЇтьс¤ ц≥леспр¤мовано, систематично, планом≥рно, за допомогою певного кола ос≥б (педагог≥в), у спец≥альних закладах. ÷ей соц≥альний ≥нститут поширюЇ пан≥вну в сусп≥льств≥ ≥деолог≥ю, в≥дображаЇ у своњй структур≥ й функц≥онуванн≥ сусп≥льн≥ в≥дносини ≥ Ї одним з важливих засоб≥в забезпеченн¤ спадкоЇмност≥ покол≥нь, соц≥альноњ безперервност≥. р≥м того, осв≥та зд≥йснюЇ багато ≥нших соц≥ально-важливих функц≥й. ќрган≥зована осв≥та ¤к п≥дсистема сусп≥льства склалас¤ ≥сторично. ўодо передумов њњ виникненн¤ ≥снують р≥зн≥ думки. ќдн≥ вчен≥ визначальними вважають соц≥ально-економ≥чн≥ чинники, матер≥альне виробництво, ≥нш≥ систему осв≥ти вивод¤ть з практики св¤щеннослуж≥нн¤, державного управл≥нн¤. ¬раховуючи р≥зн≥ погл¤ди, можна вважати, що система осв≥ти сформувалас¤ внасл≥док зм≥ни орган≥зац≥њ вс≥Їњ сусп≥льноњ життЇд≥¤льност≥. ≤сторично першими закладами осв≥ти були школи жерц≥в у ћежир≥чч≥, ¤к≥ зосереджувалис¤ на вивченн≥ зор¤ного неба. Ўкола шумерськоњ держави ≥снувала при храм≥ й готувала писар≥в, служител≥в культу. —трункою ≥ розгалуженою була система осв≥ти в античних державах. Ѕ≥льш≥сть в≥льного населенн¤ ƒавньоњ √рец≥њ та ƒавнього –иму здобувала початкову осв≥ту. ќсоблива роль належала вищ≥й ланц≥ осв≥ти, що було пов'¤зано з розвитком науки, зростаючими потребами сусп≥льно-пол≥тичноњ та управл≥нськоњ сфер в осв≥чених люд¤х. ѕотреби державного управл≥нн¤ зумовили розвиток середнього ступен¤ осв≥ти (давньогрецьк≥ г≥мназ≥њ ≥ давньоримськ≥ школи ритор≥в). —аме середн≥ навчальн≥ заклади спри¤ли утвердженню ≥деалу калокагат≥њ - всеб≥чного розвитку особи. —истема осв≥ти античност≥ була пов'¤зана з у¤вленн¤ми про повноц≥нного громад¤нина ¤к людину розвинену ≥нтелектуально, ф≥зично, естетично й духовно. «а середньов≥чч¤ осв≥ту на «аход≥ й на —ход≥ характеризували догматизм, поклон≥нн¤ перед церковними авторитетами. ѕереважаюче значенн¤ виховноњ функц≥њ в систем≥ осв≥ти збер≥галось аж до зародженн¤ кап≥тал≥стичних в≥дносин. ѕлануванн¤, орган≥зац≥¤, зм≥ст, контроль навчанн¤ ≥ вихованн¤ централ≥зовано зд≥йснювала церква. ¬ажлива в≥ха у розвитку осв≥ти - виникненн¤ у XII-XIII ст. ун≥верситет≥в, що стали центрами ≥нтелектуального житт¤ ™вропи.' ¬они, а також прагматично спр¤мован≥ м≥ськ≥ г≥льд≥йськ≥ й цехов≥ школи забезпечили умови дл¤ реформи схоластичноњ системи осв≥ти. ќстаточн≥ ¤к≥сн≥ зм≥ни в н≥й в≥дбулис¤ у XVI- XVIII ст., зумовлен≥ великими географ≥чними в≥дкритт¤ми, дос¤гненн¤м природознавства, ¤к≥ радикально зм≥нили баченн¤ св≥ту, спричинили усв≥домленн¤ необх≥дност≥ оновленн¤ ц≥лей ≥ метод≥в осв≥ти. ” цей пер≥од було засновано багато спец≥альних навчальних заклад≥в - техн≥чних училищ, промислових, комерц≥йних, в≥йськових, нав≥гац≥йних шк≥л. «неважливе ставленн¤ до природничих наук, характерне дл¤ аристократ≥њ та духовенства, зм≥нила ор≥Їнтац≥¤ на засвоЇнн¤ у систем≥ осв≥ти необх≥дних дл¤ життЇвого усп≥ху знань. Ќайпом≥тн≥шими були зм≥ни в систем≥ народноњ осв≥ти, покликан≥ до житт¤ необх≥дн≥стю п≥дготовки прац≥вника нового типу - роб≥тника великого машинного кап≥тал≥стичного виробництва. р≥м того, доступ до широкоњ осв≥ти став можливим, коли народ почав впливати на ур¤д. ¬ ≥ндустр≥ально розвинутих крањнах у друг≥й половин≥ XIX ст. було запроваджено безкоштовну обов'¤зкову початкову осв≥ту. ¬≥дбулис¤ радикальн≥ зм≥ни ≥ в методиц≥ осв≥ти, особливо наприк≥нц≥ XIX - на початку XX ст. ÷е ви¤вилось у в≥дмов≥ в≥д пан≥вних стол≥тт¤ми схоластичних ≥ утвердженн≥ дидактико-виховних метод≥в, вироблених видатними гуман≥стами-мислител¤ми ≥ педагогами я.-ј. оменським, ∆.-∆. –уссо, ….-√. ѕес-талоцц≥, . ”шинським та ≥н. —утн≥сть системи осв≥ти ¤к соц≥ального ≥нституту пол¤гаЇ передус≥м в њњ соц≥альних функц≥¤х, ¤к≥ у р≥зних крањнах ≥ в р≥зн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди ви¤вл¤ютьс¤ неоднаково. —оц≥альна функц≥¤ осв≥ти - роль, ¤ку осв≥та ¤к соц≥альний ≥нститут виконуЇ щодо потреб сусп≥льства або окремих його сфер. Ќа њњ особливост≥ впливають р≥вень розвитку ≥ потреби сусп≥льства, сформульован≥ державою соц≥альна мета ≥ принципи осв≥ти. јнал≥з соц≥альних функц≥й осв≥ти даЇ змогу визначити властивост≥, специф≥ку, меж≥ осв≥ти ¤к соц≥ального феномену. ‘ункц≥¤ профес≥онал≥зац≥њ. ¬она Ї одн≥Їю з основних у систем≥ осв≥ти, пол¤гаЇ у п≥дготовц≥ квал≥ф≥кованих кадр≥в дл¤ вс≥х сфер сусп≥льного житт¤, що зумовлюЇ профес≥йну спр¤мован≥сть майже вс≥х ступен≥в та етап≥в системи сучасноњ осв≥ти. ѕрофес≥йна спр¤мован≥сть у р≥зн≥ часи ви¤вл¤лас¤ по-р≥зному, що було зумовлено особливост¤ми сусп≥льних та наукових потреб в осв≥т≥. “ак, спершу Їдиною метою функц≥онуванн¤ системи осв≥ти був профес≥онал≥зм. ¬≥дпов≥дно школи ≥ зм≥ст навчанн¤ були вузькоспец≥ал≥зованими. ѕ≥зн≥ше профес≥йна ор≥Їнтац≥¤ стала менш вираженою, хоча окрем≥ њњ ланки продовжували займатис¤ т≥льки профес≥йною п≥дготовкою. Ќин≥ роль ц≥Їњ функц≥њ знову зростаЇ. ѕрофес≥йна соц≥ал≥зац≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ ≥ поза межами формальноњ (≥нституц≥йованоњ) осв≥ти. ѕевний час така форма профес≥йного навчанн¤ переважала. “ак, у середн≥ в≥ки вс≥ велик≥ майстри ремесел ≥ мистецтв пройшли навчанн¤ у п≥дмайстр≥в. ѕрофес≥йна п≥дготовка тут зд≥йснювалас¤ безпосередньо п≥д час трудового процесу. «а цеховоњ орган≥зац≥њ учень не т≥льки працював у майстра, а й жив у його с≥м'њ. “аЇмниц≥ профес≥њ та умови майбутнього житт¤ в≥дкривалис¤ перед ним за реальних обставин. ѕрост≥ш≥ профес≥њ найчаст≥ше передавалис¤ в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤ у межах родини. Ўк≥льна осв≥та передбачала оволод≥нн¤ вищими видами духовноњ д≥¤льност≥ - рел≥г≥йно-культовою, пол≥тичною, ф≥лософською, математичною та ≥н. « настанн¤м потреби у велик≥й к≥лькост≥ осв≥чених прац≥вник≥в було значно розширено мережу заклад≥в профес≥йноњ та науково-техн≥чноњ осв≥ти. ‘ункц≥¤ взаЇмод≥њ осв≥ти з соц≥альною структурою сусп≥льства. ” соц≥олог≥чн≥й науц≥ ≥снують р≥зн≥ погл¤ди на цей процес. ѕриб≥чники концепц≥њ меритократ≥њ (влади найб≥льш обдарованих) вважають, що система осв≥ти формуЇ ≥ визначаЇ соц≥ально-класову структуру сусп≥льства. « функц≥онал≥стськоњ точки зору, осв≥та' - це рац≥ональний спос≥б розпод≥лу людей в≥дпов≥дно до њх зд≥бностей, коли найталановит≥ш≥ й найактивн≥ш≥ люди пос≥дають вищ≥ посади. ј сама система осв≥ти спри¤Ї створенню р≥вних можливостей ≥ спри¤тливих умов дл¤ висх≥дноњ моб≥льност≥, оск≥льки в закладах осв≥ти оц≥нюють людей за њх дос¤гненн¤ми, незважаючи на класову належн≥сть, расу, стать тощо. «г≥дно з теор≥Їю людського кап≥талу осв≥та - це кап≥таловкладенн¤ в тих, хто навчаЇтьс¤. як ≥ вс≥ кап≥таловкладенн¤, в майбутньому воно принесе прибуток. Ќа п≥дстав≥ цього обірунтовуЇтьс¤ нер≥вн≥сть дорослих людей, зумовлена к≥льк≥стю ≥ типом кап≥таловкладень, ≥нвестованих в њх осв≥ту. “ак≥ аргументи виправдовують нер≥вн≥сть м≥ж людьми, оск≥льки сусп≥льство зд≥йснило неоднаков≥ витрати на њх п≥дготовку до р≥зних вид≥в д≥¤льност≥. якщо приб≥чники теор≥њ функц≥онал≥зму п≥дкреслюють позитивне значенн¤ взаЇмод≥њ осв≥ти з соц≥ально-класовою структурою, то з точки зору теор≥њ соц≥ального конфл≥кту ц¤ взаЇмод≥¤ маЇ сусп≥льно негативний характер, оск≥льки осв≥та тањть у соб≥ небезпеку конфл≥ктних ситуац≥й, Ї вт≥ленн¤м р≥зних групових конфл≥кт≥в, спри¤Ї експлуатац≥њ та пригнобленню груп, ¤к≥ перебувають у неспри¤тливих умовах. ” 1971 р. в —Ўј з'¤вилас¤ книга ≤. ≤лл≥ха з сенсац≥йною назвою "—усп≥льство в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д осв≥ти", в ¤к≥й пропонувалос¤ скасувати обов'¤зкове навчанн¤; школи зам≥нити навчальними закладами з вивченн¤м предмет≥в за бажанн¤м учн≥в; заборонити роботодавц¤м з'¤совувати осв≥ту потенц≥йних прац≥вник≥в, зобов'¤завши зважати на њх зд≥бност≥, а не на колишн≥ дос¤гненн¤ у школ≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д приб≥чник≥в функц≥онал≥зму ≥ теор≥њ людського кап≥талу, вони заперечували зв'¤зок м≥ж навчанн¤м, роботою ≥ доходами, активно виступали проти системи селективного навчанн¤ з очевидним, за њх словами, соц≥ал-дарв≥н≥стським ухилом. –оздвоЇними Ї марксистськ≥ погл¤ди на цю проблему. «а кап≥тал≥зму, зг≥дно з ними, вплив соц≥альноњ структури на систему осв≥ти збер≥гаЇтьс¤ ≥ нав≥ть посилюЇтьс¤, тод≥ ¤к вплив системи осв≥ти на соц≥альну структуру слабшаЇ; за соц≥ал≥зму система осв≥ти повинна служити створенню сусп≥льства повноњ соц≥альноњ однор≥дност≥. ¬иховна функц≥¤ системи осв≥ти. ѕол¤гаЇ у формуванн≥ за допомогою ц≥леспр¤мованоњ д≥¤льност≥ певних соц≥альних рис св≥тогл¤ду у п≥дростаючих покол≥нь, визнанн¤ ними пануючих у сусп≥льств≥ норм повед≥нки, ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, тобто у п≥дготовц≥ молод≥ до виконанн¤ певних соц≥альних обов'¤зк≥в. « допомогою осв≥ти збер≥гаютьс¤ культурн≥ ц≥нност≥, ¤к≥ передаютьс¤ в≥д одного покол≥нн¤ до ≥ншого. ¬ихованн¤ молод≥ в дус≥ конформ≥зму, визнанн¤ культурних ц≥нностей та ≥деал≥в, що склалис¤ в сусп≥льств≥, спри¤Ї п≥дтриманню ≥снуючого соц≥ального пор¤дку. јле осв≥та спри¤Ї й соц≥альним зм≥нам, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ у зв'¤зку з переоц≥нкою знань ≥ ц≥нностей. оли, наприклад, –ос≥йська монарх≥¤ дл¤ свого зм≥цненн¤ запровадила зах≥дну систему п≥дготовки державних чиновник≥в, то одержала й неоч≥куваний результат - в≥льнодумство ≥ студентськ≥ заворушенн¤, спр¤мован≥ проти самодержавства. ¬иховна функц≥¤ системи осв≥ти маЇ й в≥дносно самост≥йний аспект - забезпеченн¤ соц≥ального контролю, нагл¤ду за дит¤чою, п≥дл≥тковою ≥, частково, юнацькою в≥ковими групами. ѕол¤гаЇ в≥н у тому, що обов'¤зков≥сть осв≥ти в сучасному св≥т≥ вимагаЇ в≥д д≥тей проведенн¤ певного часу в школ≥, а окрем≥ ступен≥ системи осв≥ти створено з урахуванн¤м необх≥дност≥ нагл¤ду за д≥тьми, чию повед≥нку майже весь день контролюють вчител≥ та виховател≥. ÷ей аспект виховноњ функц≥њ осв≥ти важливий ≥ в тому сенс≥, що школа часто в≥д≥граЇ роль компенсуючого чинника дл¤ д≥тей з так званих "неблагополучних" с≥мей. ¬иховну функц≥ю осв≥ти ≥нколи трактують г≥пербол≥зовано, вважаючи њњ ≥нструментом тотал≥тарного контролю, що певною м≥рою було притаманне, наприклад, рад¤нському сусп≥льству. « точки зору теор≥њ конфл≥кту р≥зн≥ соц≥альн≥ групи ведуть боротьбу за ц≥нност≥, ¤к≥ сл≥д засвоювати в школ≥. Ќаприклад, у —Ўј в 70-80-т≥ роки XX ст. де¤к≥ батьки вимагали заборонити використанн¤ в школ≥ навчального матер≥алу, в ¤кому, на њх думку, в≥дображен≥ расистськ≥, антиамериканськ≥, антисем≥тськ≥ та антихристи¤нськ≥ настроњ, а також в≥дверто виражений ≥нтерес до сексу. ¬насл≥док цього було перегл¤нуто й складено наново п≥дручники. ≤нод≥ виникають конфл≥кти, пов'¤зан≥ з вибором ц≥нностей при складанн≥ навчальних план≥в. ” 1925 р. ƒжон —коупс був засуджений за викладанн¤ "Їрес≥". ™рессю називали теор≥ю ƒарв≥на, ¤ка ставила п≥д сумн≥в б≥бл≥йне по¤сненн¤ створенн¤ св≥ту. —праву —коупса назвали "мавп¤чим процесом". ‘ункц≥¤ загальноосв≥тньоњ п≥дготовки. ƒе¤к≥ досл≥дники розгл¤дають њњ ¤к аспект виховноњ функц≥њ, називаючи гуман≥стичною, "розвиваючою". —аме в н≥й ви¤вл¤ютьс¤ в≥дм≥нност≥ м≥ж спец≥альною ≥ загальною осв≥тою. «агальноосв≥тн¤ п≥дготовка допомагаЇ розширити меж≥ профес≥онал≥зму, розкриваЇ прост≥р дл¤ ерудиц≥њ та кругозору. р≥м того, фахова п≥дготовка, засвоЇнн¤ спец≥альних знань неможлив≥ без попередньоњ загальноосв≥тньоњ п≥дготовки. ¬она Ї базою дл¤ набутт¤ спец≥альних знань, переквал≥ф≥кац≥њ, розвитку зд≥бностей, профес≥йноњ адаптац≥њ. ќсв≥та не Ї фактором, що в≥дразу споживаЇтьс¤. —кор≥ше, це кап≥таловкладенн¤, ¤ке у майбутньому принесе прибуток. “акий кап≥тал нагромаджуЇтьс¤ в процес≥ навчанн¤, а система безперервноњ осв≥ти не даЇ йому знец≥нитись. ќдержана в юност≥ загальноосв≥тн¤ п≥дготовка Ї основою дл¤ подальшоњ безперервноњ осв≥ти. Ќауково-досл≥дна функц≥¤ осв≥ти. ¬она ще не достатньо досл≥джена. јле, безсумн≥вно, творенн¤ нового знанн¤ пост≥йно в≥дбувалос¤ в структур≥ осв≥ти, оск≥льки немало вчител≥в ≥ викладач≥в завжди цим займалис¤. —в≥домо ор≥Їнтувалис¤ на продукуванн¤ нового наукового знанн¤ давньогрецьк≥ прототипи майбутн≥х вищих навчальних заклад≥в - јкадем≥¤ ѕлатона, Ћ≥цей јр≥стотел¤, ѕ≥фагор≥йський союз. “ривалий час ц¤ функц≥¤ була поб≥чною дл¤ системи осв≥ти, в лон≥ ¤коњ до XIX ст. у кращому раз≥ розвивалис¤ гуман≥стичн≥ та схоластичн≥ науки. ѕриродничо-наукове знанн¤ еволюц≥онувало не т≥льки поза системою осв≥ти, а часто ≥ поза межами оф≥ц≥йноњ науки. ≤нституц≥йно науково-досл≥дна функц≥¤ оформилас¤ в епоху промисловоњ революц≥њ наприк≥нц≥ XVIII - на початку XIX ст. —аме в цей час розпочалис¤ ≥нтенсивн≥ досл≥дженн¤ в галуз≥ природничих наук. «агалом реал≥зац≥¤ ц≥Їњ функц≥њ зосереджена у вищ≥й ланц≥ системи осв≥ти. ¬же наприк≥нц≥ XIX ст. в обов'¤зки викладацького складу вищих навчальних заклад≥в ув≥йшло одночасне виконанн¤ ролей досл≥дника ≥ педагога, а сам≥ вони стали зосереджуватись на фундаментальних, а згодом - ≥ прикладних досл≥дженн¤х. —фера осв≥ти та њњ соц≥олог≥чне вивченн¤ ƒо сфери осв≥ти належать р≥зн≥ за формою компоненти навчальноњ д≥¤льност≥. ¬она Ї полем взаЇмод≥њ навчанн¤ з ≥ншими формами ≥ видами життЇд≥¤льност≥ суб'Їкт≥в, що забезпечують функц≥онуванн¤ осв≥ти. “ому предметом анал≥зу сфери осв≥ти повинн≥ бути не т≥льки процеси навчанн¤, соц≥окультурного розвитку людини, а й усе те, що впливаЇ на них, супроводжуЇ њх. ќтже, загалом сфера осв≥ти охоплюЇ всю життЇд≥¤льн≥сть людей, соц≥альних груп - тих, хто навчаЇтьс¤, навчаЇ та обслуговуЇ навчальний процес. —оц≥ологи у сфер≥ осв≥ти визначають предмет своњх досл≥джень по-р≥зному. ќдн≥ основну увагу прид≥л¤ють вивченню сут≥ зв'¤зку системи осв≥ти з р≥зними елементами сусп≥льства. ≤нш≥ акцентують на практичних проблемах навчальних заклад≥в, застосовуючи соц≥олог≥чн≥ п≥дходи ≥ методи досл≥дженн¤ спочатку дл¤ з'¤суванн¤, а пот≥м ≥ дл¤ подоланн¤ проблем. якщо на попередн≥х етапах розвитку соц≥олог≥њ осв≥ти переважав абстрактний п≥дх≥д до вивченн¤ сфери осв≥ти, то в 90-т≥ роки XX ст. став дом≥нувати прагматичний. « середини 50-х до 80-х рок≥в на м≥жнародних соц≥олог≥чних конгресах з проблем осв≥ти б≥льш≥сть допов≥дей зосереджувалас¤ на анал≥з≥ взаЇмод≥њ осв≥ти ≥ соц≥альноњ структури сусп≥льства. “ак, на III ћ≥жнародному соц≥олог≥чному конгрес≥ 1956 р. було заслухано 16 допов≥дей "ќсв≥та ≥ моб≥льн≥сть в ≥ндустр≥альному сусп≥льств≥ та слаборозвинутих крањнах". ” матер≥алах IV конгресу з ц≥Їњ тематики опубл≥ковано 12 допов≥дей. ќсв≥ту розгл¤дають ¤к один з найважлив≥ших чинник≥в соц≥ального розвитку, що методолог≥чно пов'¤зано з концепц≥¤ми "Їдиного ≥ндустр≥ального сусп≥льства", "пост≥ндустр≥ального сусп≥льства", "технотронноњ ери" тощо. ” зах≥дн≥й соц≥олог≥њ, наприклад, досить поширеною Ї теза американського соц≥олога, автора теор≥њ "пост≥ндустр≥ального сусп≥льства" ƒ. Ѕелла про те, що р≥вень здобутоњ людьми осв≥ти Ї вир≥шальною передумовою њх соц≥ального становища. Ќа думку прихильник≥в функц≥онального п≥дходу, навчальн≥ заклади Ї своЇр≥дними ф≥льтрами, що допомагають молод≥ зробити виб≥р майбутньоњ д≥¤льност≥. ѕредставники "морал≥зуючих" концепц≥й, розвиваючи ≥дею ≈. ƒюркгейма про те, що р≥вн≥сть в осв≥т≥ принципово неможлива в сусп≥льств≥, заснованому на розпод≥л≥ прац≥, розгл¤дають систему осв≥ти ¤к хра-нител¤ ≥ передавача "ц≥нностей". ¬они вважають, що соц≥альна структура збер≥гаЇтьс¤ й утримуЇтьс¤ школами через прийн¤тт¤ ≥ прищепленн¤ молод≥ пан≥вноњ системи ц≥нностей. ” 1980 р. американський досл≥дник ћ. јрчер спробував модерн≥зувати соц≥олог≥ю осв≥ти, перетворити њњ на соц≥олог≥ю систем осв≥ти, зосередившись на досл≥дженн≥ њх походженн¤ ≥ функц≥й. —оц≥ологи активн≥ше почали вивчати р≥зн≥ типи цих систем: масове та ел≥тарне навчанн¤; державну ≥ приватну осв≥ту; централ≥зоване й нецентрал≥зоване навчанн¤; техн≥чну й загальну осв≥ту. јмериканськ≥ соц≥ологи дос¤гають значних усп≥х≥в у вир≥шенн≥ проблеми переходу в≥д "валових" показник≥в до критер≥њв, що даЇ змогу оц≥нити ¤к≥сть осв≥ти у вертикальному розр≥з≥, д≥агностувати реальний њњ стан, простежити тенденц≥њ. —учасна соц≥олог≥¤ осв≥ти у центр своњх досл≥джень поклала проблему кризи осв≥ти, розмах ¤коњ набув глобального характеру. Ќац≥ональн≥ служби анал≥зу осв≥ти ще в 60-70-т≥ роки минулого стол≥тт¤ констатували значний спад загальноосв≥тньоњ п≥дготовки молод≥, масов≥сть функц≥ональноњ безграмотност≥, зростанн¤ к≥лькост≥ д≥тей, що не в≥дв≥дують школу, зб≥льшенн¤ розриву в р≥вн≥ осв≥ти м≥ж розвиненими ≥ в≥дсталими крањнами, вимиванн¤ з навчальних програм гуман≥тарних дисципл≥н. ÷е зумовило активн≥ пошуки шл¤х≥в виходу з кризи, серед ¤ких пом≥тне м≥сце належить виробленню нац≥ональних ≥ м≥жнародних проект≥в: "ќсв≥та дл¤ 2000 р." (‘–Ќ), "ќсв≥та майбутнього" (‘ранц≥¤), "ћодель осв≥ти дл¤ XXI стол≥тт¤" (япон≥¤), "”крањн≥ XXI стол≥тт¤. ƒержавна нац≥ональна програма "ќсв≥та" та ≥н. Ќа рубеж≥ XXI ст. ч≥тко окреслилис¤ головн≥ тенденц≥њ оновленн¤ осв≥ти: - демократизац≥¤ вс≥Їњ системи навчанн¤ ≥ вихованн¤; - п≥двищенн¤ фундаментальност≥ осв≥ти; - гуман≥зац≥¤ та гуман≥таризац≥¤ осв≥ти, використанн¤ найнов≥ших технолог≥й навчанн¤; - ≥нтеграц≥¤ р≥зних форм ≥ систем осв≥ти ¤к на нац≥ональному, так ≥ на св≥товому р≥вн¤х. ѕров≥дна ≥де¤ реформи осв≥ти - розвиток њњ за принципом безперервност≥, що передбачаЇ пост≥йне поповненн¤ та оновленн¤ знань людини, њњ духовне вдосконаленн¤ в≥д раннього дитинства до старост≥. ¬иникненн¤ ≥ розвиток ц≥Їњ ≥дењ пов'¤зують з науково-техн≥чним прогресом, ¤кий потребуЇ широкоосв≥чено-го прац≥вника, спонукаЇ до пост≥йного оволод≥нн¤ новими знанн¤ми, методами, навичками. “акому прац≥вников≥ необх≥дна ≥ ірунтовна гуман≥тарна п≥дготовка - розвинуте лог≥чне мисленн¤, мовна культура тощо. ѕроте суть не т≥льки в науково-техн≥чному прогрес≥ та його вимогах. Ѕезперервна осв≥та пов'¤зана з вир≥шенн¤м складних соц≥альних проблем, зумовлених новим становищем людини у св≥т≥, ¤кий швидко зм≥нюЇтьс¤. «а цих умов осв≥та перетворюЇтьс¤ на елемент повс¤кденного способу житт¤ прот¤гом усього пер≥оду активноњ д≥¤льност≥ дедал≥ б≥льшоњ к≥лькост≥ людей. «м≥нюЇтьс¤ розум≥нн¤ того, хто така осв≥чена людина. якщо в попередн≥й парадигм≥ осв≥ти це була "людина, ¤ка багато знаЇ", то в нин≥шн≥й - це ≥ндив≥д, що ор≥ЇнтуЇтьс¤ на ц≥нност≥ осв≥ти ¤к пров≥дний вид д≥¤льност≥ в структур≥ власного способу житт¤. ѕерша м≥жнародна зустр≥ч вчених з проблем безперервноњ осв≥ти в≥дбулас¤ в 1967 р. в ќксфорд≥. ¬ 1974 р. у ћоскв≥ зустр≥лис¤ експерти ёЌ≈— ќ, ¤к≥ розгл¤дали досл≥дженн¤ безперервноњ осв≥ти. “ого ж року у ¬аршав≥ був орган≥зований симпоз≥ум на тему "Ўкола ≥ перманентна осв≥та", на ¤кому йшлос¤ про соц≥альне значенн¤ безперервноњ осв≥ти дл¤ "поточних" контакт≥в людини ≥з засобами масовоњ ≥нформац≥њ, про п≥дготовку учн≥в до п≥сл¤шк≥льноњ осв≥ти, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ профес≥йно п≥дготовлених кадр≥в тощо. ” державах колишнього соц≥ал≥стичного табору соц≥олог≥¤ осв≥ти основну увагу зосереджувала на њњ зовн≥шн≥х зв'¤зках. ј в лон≥ педагог≥чних наук формувалас¤ "педагог≥чна соц≥олог≥¤", ¤к≥й був властивий "≥нтроспективний" п≥дх≥д, тобто вивченн¤ соц≥альних процес≥в всередин≥ системи осв≥ти та окремих њњ ланок. —аме таким п≥дходом позначен≥, наприклад, прац≥ –. “уровоњ (—–—–), ≤. Ўтайнера (Ќƒ–), ћ. Ўиманського (ѕольща). ќсобливу увагу соц≥олог≥¤ осв≥ти прид≥л¤ла вивченню взаЇмод≥њ системи осв≥ти з виробництвом. ÷е питанн¤ досл≥джувалос¤ за такими напр¤мами: - анал≥з необх≥дного р≥вн¤ загальноњ ≥ профес≥йноњ осв≥ти дл¤ р≥зних вид≥в прац≥ в сусп≥льному виробництв≥; - вивченн¤ суперечностей м≥ж осв≥тою (њњ зм≥стом ≥ р≥внем) ≥ реальним зм≥стом прац≥, а також шл¤х≥в подоланн¤ цих суперечностей; - анал≥з рол≥ осв≥ти ¤к чинника, що спри¤Ї доступу до р≥зноман≥тних вид≥в прац≥, залученню молод≥ до профес≥йноњ структури сусп≥льства; - досл≥дженн¤ впливу осв≥ти на продуктивн≥сть прац≥, ефективн≥сть виробництва та ¤к≥сть продукц≥њ; - досл≥дженн¤ рол≥ осв≥ти у п≥двищенн≥ трудовоњ активност≥ громад¤н; - з'¤суванн¤ ставленн¤ ≥ндив≥да до прац≥, його ≥дентиф≥кац≥њ з трудовим колективом; - вивченн¤ взаЇмозв'¤зку осв≥ти ≥ р≥вн¤ задоволенн¤ працею; - анал≥з рол≥ осв≥ти у профес≥йн≥й моб≥льност≥ людей; - вивченн¤ рол≥ осв≥ти у профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йному зростанн≥ прац≥вник≥в; - вивченн¤ взаЇмод≥њ загальноњ та профес≥йноњ осв≥ти, взаЇмозв'¤зку пол≥техн≥зму ≥ профес≥онал≥зму в навчанн≥, њх впливу на формуванн¤ особи; - вивченн¤ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й учн≥вськоњ молод≥ та студент≥в, механ≥зм≥в формуванн¤ профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ та реал≥зац≥њ життЇвих план≥в випускник≥в навчальних заклад≥в. —оц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ початку 60-х рок≥в XX ст. обірунтували пр¤мий зв'¤зок м≥ж р≥внем осв≥ти людей ≥ зростанн¤м продуктивност≥ њх прац≥, творчим ставленн¤м до прац≥, участю в рац≥онал≥заторськ≥й ≥ винах≥дницьк≥й д≥¤льност≥. ¬одночас було ви¤влено ≥ реальну суперечн≥сть: р≥вень осв≥ти прац≥вник≥в, особливо молод≥, часто не в≥дпов≥дав р≥вню складност≥ виконуваноњ ними роботи, що зумовлювало невдоволенн¤ працею, стимулювало прагненн¤ до зм≥ни роботи, профес≥њ. Ќаприк≥нц≥ 60-х - на початку 70-х рок≥в було проведено досл≥дженн¤ профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ, життЇвих план≥в учн≥вськоњ та студентськоњ молод≥ (¬. Ўубк≥н, ћ. “има, ¬. „орноволенко). ќдним з наймасштабн≥-ших було досл≥дженн¤ "¬ища школа ¤к фактор зм≥ни соц≥альноњ структури рад¤нського сусп≥льства" (1973-1975). ” друг≥й половин≥ 70-х рок≥в за аналог≥чною програмою було проведено м≥жнародне пор≥вн¤льне досл≥дженн¤ за участю соц≥олог≥в Ѕолгар≥њ, ”горщини, Ќƒ–, ѕольщ≥, —–—– ≥ „ехо-—ловаччини, джерел поповненн¤ студентства за такою структурою: роль р≥зних форм середньоњ осв≥ти дл¤ п≥дготовки молод≥ до вступу в вузи; вплив м≥сц¤ проживанн¤ на вступ до вищоњ школи ≥ навчанн¤ в н≥й; сп≥вв≥дношенн¤ соц≥альноњ ≥ профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ в життЇвих планах молод≥ щодо вищоњ осв≥ти; характерн≥ риси сусп≥льноњ активност≥ студентства; задоволен≥сть обраною профес≥Їю ≥ майбутньою роботою; структура ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й студентськоњ молод≥ та ≥н. ” 80-т≥ роки широко розгорнулос¤ досл≥дженн¤ р≥зних аспект≥в життЇд≥¤льност≥ студентства, в тому числ≥ мотивац≥й навчанн¤, впливу позанавчальноњ д≥¤льност≥ на формуванн¤ спец≥ал≥ста, орган≥зац≥њ самоуправл≥нн¤. ¬ ”крањн≥ так≥ досл≥дженн¤ були зосереджен≥ в соц≥олог≥чних лаборатор≥¤х ињвського ≥ ’арк≥вського ун≥верситет≥в. Ќа початку 90-х рок≥в ≥з розбудовою ”крањнськоњ держави ≥ необх≥дн≥стю радикального реформуванн¤ системи нац≥ональноњ осв≥ти зросла актуальн≥сть проектуванн¤ системи осв≥ти та њњ складових з позиц≥й наукового прогнозуванн¤. јктив≥зувалис¤ спроби побудови загальних концептуальних моделей соц≥олог≥њ осв≥ти, ¤к≥ б ≥нтегрували р≥зн≥ напр¤ми досл≥джень, а також виробленн¤ проектниих моделей д≥¤льност≥, квал≥ф≥кац≥йних характеристик спец≥ал≥ста. ќднак поза увагою в≥тчизн¤них вчених опинилис¤ проблеми прогнозуванн¤ осв≥ти. Ќатом≥сть заруб≥жна соц≥олог≥¤ маЇ значний досв≥д у сфер≥ прогнозуванн¤ осв≥ти. ѕрактично вс≥ заруб≥жн≥ футурологи зважають на осв≥ту ¤к головний чинник вир≥шенн¤ глобальних проблем. „лени –имського клубу ƒ. ћедоуз ≥ Ћ. ѕерельман, наприклад, вважають, що курси вс≥х традиц≥йних дисципл≥н повинн≥ бути перегл¤нут≥ ≥ складен≥ на основ≥ програм, ¤к≥ б в≥дображали особливост≥ глобальних проблем сучасност≥. ¬она маЇ зд≥йснюватись не у форм≥ викладу готових формул з наступною перев≥ркою ¤кост≥ њх засвоЇнн¤, а бути акцентованою на розвиток п≥знавального ≥нтересу до самост≥йного наукового пошуку, тобто сл≥д вчити, ¤к треба вчитис¤. Ќа зм≥ну "п≥дтримуючому навчанню" повинно прийти "≥нновац≥йне". јдже, ¤к зазначив засновник –имського клубу ј. ѕеччењ, "т≥льки ¤к≥сний стрибок у людському мисленн≥ й повед≥нц≥ може допомогти нам прокласти новий курс, роз≥рвавши порочне коло, в ¤кому ми опинилис¤". Ќин≥ в≥тчизн¤на соц≥олог≥¤ осв≥ти вир≥шуЇ так≥ завданн¤: 1.“еоретико-прогнозуюч≥, ¤к≥ пол¤гають у виробленн≥ теоретичних схем, програм осв≥ти, напр¤м≥в ≥нтеграц≥њ нац≥ональноњ осв≥ти в Ївропейський, св≥товий осв≥тн≥й прост≥р. ¬они охоплюють досл≥дженн¤ впливу розвитку сусп≥льства на вимоги до людей ¤к прац≥вник≥в, громад¤н, особистостей; прогнозуванн¤ цих вимог на основ≥ анал≥зу тенденц≥й науково-техн≥чного ≥ соц≥ального прогресу. 2.ƒосл≥дженн¤ впливу осв≥ти на соц≥альне середовище, соц≥альну структуру, соц≥альну моб≥льн≥сть та ≥н. 3.¬ивченн¤ повед≥нки людини в систем≥ осв≥ти: њњ ставленн¤ до ≥нститут≥в осв≥ти, нам≥ри ≥ запити, ≥нтереси ≥ мотиви щодо осв≥ти. ƒосл≥дженн¤ в ц≥й сфер≥ дають змогу визначити ефективн≥сть осв≥ти, ви¤вити проблеми та обірунтувати оптимальн≥ шл¤хи њх вир≥шенн¤. «апитанн¤. «авданн¤ “еми реферат≥в 3.11.—оц≥олог≥¤ еколог≥њ Ћюдина пост≥йно перебуваЇ у взаЇмод≥њ з ≥ншими соц≥альними суб'Їктами та з навколишн≥м середовищем (природою). ÷≥ дв≥ системи орган≥чно пов'¤зан≥ м≥ж собою, причому р≥вень розвитку сусп≥льства визначаЇ ставленн¤ людини до природи. —тан довк≥лл¤ Ї важливим чинником ≥снуванн¤ людськоњ цив≥л≥зац≥њ. “ому одним з найважлив≥ших завдань людства Ї св≥доме ≥ системне регулюванн¤ д≥¤льност≥ щодо використанн¤ природних ресурс≥в. ≈колог≥чн≥ проблеми особливо гостро постають в ≥ндустр≥ально розвинутих центрах, хоча стосуютьс¤ вони ус≥х рег≥он≥в. —тановище ускладнюЇтьс¤ в крањнах, де намагаютьс¤ вир≥шувати економ≥чн≥ проблеми за рахунок виснажливого природокористуванн¤, незворот-ного порушенн¤ природних еколог≥чних систем. ќсобливо актуальними вони Ї в ”крањн≥ п≥сл¤ „орнобильськоњ катастрофи. ѕроблеми довк≥лл¤ не Ї суто ф≥зичними або еколог≥чними. ¬они в≥дображають пол≥тичн≥, ≥нституц≥аль-н≥, культурно-еколог≥чн≥ засади, тому перебувають у пол≥ зору соц≥альних наук. ѕредмет ≥ об'Їкт соц≥олог≥њ еколог≥њ —оц≥олог≥¤ еколог≥њ - галузь соц≥олог≥њ, ¤ка досл≥джуЇ специф≥чн≥ зв'¤зки м≥ж людьми та навколишн≥м середовищем, особливост≥ розвитку ≥ функц≥онуванн¤ соц≥альних сп≥льнот, соц≥альних структур та ≥нститут≥в в умовах впливу на њх життЇд≥¤льн≥сть антропогенних еколог≥чних чинник≥в. ¬она вивчаЇ також законом≥рност≥ соц≥альних д≥й ≥ масовоњ повед≥нки в умовах соц≥ально-економ≥чноњ напруженост≥, механ≥зми розв'¤занн¤ конфл≥кт≥в на фон≥ еколог≥чноњ кризи. √оловн≥ њњ завданн¤ пол¤гають у вивченн≥ законом≥рностей взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи, дос¤гненн≥ збалансованост≥ ц≥Їњ взаЇмод≥њ, отриманн≥ достов≥рноњ соц≥ально-еколог≥чноњ ≥нформац≥њ, з'¤суванн≥ громадськоњ думки щодо еколог≥чних проблем та чинник≥в, що њх породжують. ” сфер≥ њњ наукового ≥нтересу - вплив довк≥лл¤ на сусп≥льство, формуванн¤ еколог≥чноњ св≥домост≥, забезпеченн¤ участ≥ громад¤н у реал≥зац≥њ державноњ еколог≥чноњ пол≥тики тощо. ƒо предметноњ сфери соц≥олог≥њ еколог≥њ належать ≥ проблеми взаЇмод≥њ сусп≥льства з≥ штучним середовищем проживанн¤ людини. “ерм≥н "еколог≥¤" вв≥йшов у науковий об≥г завд¤ки старанн¤м видатного н≥мецького б≥олога ≈. √екке-ле¤ у 1866 р. на позначенн¤ науки про в≥дношенн¤ орган≥зм≥в ≥ навколишнього середовища. …ого запозичено з давньогрецькоњ мови (о≥коЇ - д≥м, житло). ¬ажливий етап у розвитку еколог≥њ настав з обірунтуванн¤м американським екологом ј. “енсл≥ у 1935 р. пон¤тт¤ "екосистема" на позначенн¤ стаб≥льноњ системи, що складаЇтьс¤ з живих ≥ неживих елемент≥в, м≥ж ¤кими пост≥йно в≥дбуваЇтьс¤ кругооб≥г речовин, ≥снують пост≥йн≥ процеси. « посиленн¤м антропогенного (спричиненого д≥¤льн≥стю людини, використанн¤м нею складноњ ≥ могутньоњ техн≥ки) впливу на довк≥лл¤ виникла ≥ з часом конкретизувалас¤ ≥де¤ "соц≥ал≥зац≥њ природи". ¬ середин≥ 30-х рок≥в XX ст. вона вт≥лилас¤ в досл≥дженн¤х л≥дер≥в знаменитоњ чиказькоњ школи соц≥олог≥њ –. ѕарка, ё. Ѕерджесса ≥ –. ћаккенз≥, ¤к≥ висунули концепц≥ю "м≥ста-орган≥зму" ≥ сусп≥льства ¤к "глибоко б≥олог≥чного феномену". ¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ концепц≥њ, у сусп≥льств≥ в≥дбуваЇтьс¤ переб≥г взаЇмо≥снуючих б≥олог≥чних ≥ соц≥альних процес≥в, результатом ¤ких повинна бути "соц≥альна р≥вновага". ÷ей комплекс проблем л≥дери чиказькоњ соц≥олог≥чноњ школи запропонували назвати "соц≥альною еколог≥Їю". ќднак у той пер≥од еколог≥чна соц≥олог≥¤ ¤к в≥дносно самост≥йна галузь соц≥олог≥чного знанн¤ ще не сформувалас¤: не вистачало н≥ фактолог≥њ, н≥ теоретичних концепц≥й. њњ становленн¤ почалос¤ т≥льки в середин≥ 70-х рок≥в XX ст., коли стало очевидно, що надм≥рне зниженн¤ орган≥зованост≥ б≥осфери, ефективност≥ њњ самонастроювальних ≥ самов≥дтворювальних механ≥зм≥в, спричинене активною д≥¤льн≥стю людини, може мати катастроф≥чн≥ насл≥дки, призвести до втрати динам≥чноњ р≥вноваги сусп≥льства з природою. ¬≥дтод≥ локальн≥ та розр≥знен≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ екосистем, њх взаЇмод≥њ з сусп≥льством почали формуватис¤ у в≥дносно самост≥йну, ≥нтегровану галузь наукового знанн¤ - соц≥олог≥ю еколог≥њ. ќсновним своњм завданн¤м вона вважала теоретичний синтез природничонаукових ≥ сусп≥льствознавчих знань, кон-. цепц≥й, метод≥в досл≥дженн¤, виробленн¤ на њх основ≥ концептуальноњ модел≥ взаЇмод≥њ людського св≥тотова-риства ≥ природи. ÷е дало б змогу оптим≥зувати, а згодом ≥ гармон≥зувати процеси ц≥Їњ взаЇмод≥њ. √еолог≥чна ≥ б≥олог≥чна сфери навколишнього середовища створен≥ внасл≥док д≥њ процес≥в у природ≥, технолог≥чна ≥ соц≥альна - соц≥альних процес≥в, ¤к≥ реал≥зуютьс¤ в сусп≥льних в≥дносинах ≥ д≥¤х людей, об'Їднаних у соц≥альн≥ сп≥льноти. ÷е даЇ п≥дставу дл¤ висновку, що об'Їктом соц≥олог≥њ еколог≥њ Ї складна система соц≥оприродних в≥дносин ≥ взаЇмод≥й, ¤ка формуЇтьс¤ ≥ функц≥онуЇ в результат≥ св≥домоњ, ц≥леспр¤мованоњ д≥¤льност≥ людей, об'Їднаних у р≥зн≥ соц≥альн≥ сп≥льноти. «розум≥ло, вона не може вивчити вс≥ особливост≥, тенденц≥њ та законом≥рност≥ розвитку кожного з компонент≥в ц≥Їњ складноорган≥зованоњ системи. ÷е справа багатьох наук - ф≥зики, х≥м≥њ, геолог≥њ, б≥олог≥њ та ≥н. ¬она з цього багатоаспектного об'Їкта, ¤ким Ї система взаЇмозв'¤зк≥в "сусп≥льство - людина - техн≥ка - природа" виокремлюЇ дл¤ вивченн¤ специф≥чний, т≥льки њй властивий предмет досл≥дженн¤. ќск≥льки ц¤ наука перебуваЇ на стад≥њ становленн¤, ≥снуЇ р≥зноб≥й у погл¤дах на њњ предмет. “а б≥льш≥сть визнаЇ к≥лька взаЇмозалежних досл≥дницьких проблем, що сукупно становл¤ть проблемне поле еколог≥чноњ соц≥олог≥њ ¤к науки, а отже, ≥ њњ предмет. —еред них - взаЇмини м≥ж р≥зномасштабними соц≥альними системами (окремий ≥ндив≥д, родина, людство ¤к загальнопланетарна система) ≥ навколишн≥м природним середовищем. ѕри цьому анал≥зуютьс¤ не просто соц≥альн≥ чинники взаЇмод≥њ сусп≥льства з природою, а насамперед активна природоперетворююча (нер≥дко природоруйнуюча) д≥¤льн≥сть людини, ¤ка Ї елементом соц≥альноњ сп≥льноти. ћ≥ж нею ≥ природою функц≥онуЇ специф≥чний трет≥й елемент - техн≥ка, технолог≥¤ та ≥нш≥ штучно створен≥ предмети "другоњ" природи. јдже саме в≥д людей, об'Їднаних у територ≥альн≥, профес≥йн≥, етн≥чн≥ та ≥нш≥ сп≥втовариства, в≥д ступен¤ руйн≥вного впливу створеноњ ними техносфери на природне середовище ≥снуванн¤, в≥д обраноњ та зд≥йснюваноњ ними стратег≥њ природокористуванн¤ залежатимуть майбутн≥ в≥дносини м≥ж сусп≥льством ≥ природою. “ому соц≥олог≥¤ еколог≥њ покликана не просто вивчати природоперетворювальну д≥¤льн≥сть соц≥альних сп≥льнот, а виробл¤ти оптимальн≥ модел≥, ¤к≥ в≥дпов≥дали б не т≥льки ≥нтересам ≥ потребам людини, а й спри¤ли б збереженню ≥ в≥дтворенню б≥осфери, забезпечували б гармон≥ю сусп≥льства з природою. ќдночасно з теоретичними розробками, ор≥Їнтованими на оптим≥зац≥ю взаЇмод≥њ людських сп≥льнот з навколишньою природою, соц≥олог≥¤ еколог≥њ Ї активним чинником ц≥леспр¤мованого формуванн¤ цих взаЇмод≥й. ÷ю функц≥ю вона реал≥зуЇ за допомогою розробки ≥ зд≥йсненн¤ управл≥нських р≥шень. ќтже, предмет соц≥олог≥њ еколог≥њ - це досл≥дженн¤ специф≥чних взаЇмод≥й м≥ж людиною (сусп≥льством) ≥ довк≥лл¤м, впливу його ¤к сукупност≥ природних ≥ сусп≥льних фактор≥в на людину, а також впливу людини на довк≥лл¤. њњ однаково ц≥кавл¤ть глобальн≥, рег≥ональн≥ антропогенн≥ зм≥ни, соц≥окультурна ≥нтерпретац≥¤ њх збереженн¤ ≥ в≥дтворенн¤ навколишнього середовища дл¤ нормального житт¤ людини ¤к соц≥о-б≥олог≥чноњ ≥стоти. «'¤суванн¤ предмета соц≥олог≥њ еколог≥њ даЇ змогу ч≥тко побачити њњ об'Їкт. Ѕудучи ≥нтеграц≥Їю двох р≥зних п≥дход≥в до вивченн¤ еколог≥чних ≥ соц≥альних об'Їкт≥в - еколог≥њ та соц≥олог≥њ, ц¤ ≥нтегративна наука не обмежуЇтьс¤ механ≥чним поЇднанн¤м концепц≥й, теор≥й, наукових даних, отриманих кожною з цих наук окремо. ¬ид≥ленн¤ њњ об'Їкта в≥дбуваЇтьс¤ завд¤ки побудов≥ узагальненоњ, синтетичноњ, ¤к≥сно новоњ науковоњ концепц≥њ, що м≥стить у соб≥ компоненти еколог≥њ та соц≥олог≥њ. якщо еколог≥чна настанова на об'Їкт досл≥дженн¤ виходить з основних принцип≥в взаЇмод≥њ живих орган≥зм≥в з довк≥лл¤м, а соц≥олог≥чна - ≥з взаЇмод≥њ ≥ндив≥д≥в ≥ груп ≥з соц≥альним середовищем, то соц≥оеколог≥чна ор≥Їнтован≥сть на об'Їкт досл≥дженн¤ визначаЇтьс¤ взаЇмод≥Їю "природне - штучне". ѓњ погл¤д спр¤мований не ст≥льки на природн≥ процеси взаЇмод≥њ живих орган≥зм≥в з природним середовищем ≥снуванн¤, ск≥льки на процеси взаЇмод≥њ складних еко- ≥ соц≥осистем, на структуру, особливост≥ ≥ тенденц≥њ функц≥онуванн¤ особливих об'Їкт≥в - так званоњ "другоњ" природи, тобто штучно створеного людиною предметного середовища, що взаЇмод≥Ї з навколишн≥м природним середовищем. Ќаприклад, у межах природного середовища функц≥онуЇ м≥сто, зал≥зниц¤, атомна електростанц≥¤, вс¤ ≥нфраструктура виробничоњ д≥¤льност≥. ÷≥ об'Їкти належать до "другоњ", штучно створеноњ природи, у ¤к≥й живе ≥ д≥Ї людина. —аме ≥снуванн¤ "другоњ" природи здеб≥льшого породжуЇ еколог≥чн≥ проблеми, що виникають на меж≥ еколог≥чних ≥ соц≥альних систем. ”с≥ соц≥оеколог≥чн≥ проблеми ≥ Ї об'Їктом соц≥оеколог≥чного досл≥дженн¤. ”се це наводить на так≥ висновки: « урахуванн¤м цих м≥ркувань остаточно викристал≥зовуЇтьс¤ об'Їкт еколог≥чноњ соц≥олог≥њ - складна ≥ багатоаспектна система в≥дносин ≥ взаЇмозалежностей, що об'ЇднуЇ в соб≥ так≥ р≥знор≥дн≥, але взаЇмозалежн≥ елементи, ¤к "сусп≥льство - людина - техн≥ка - природне середовище", де взаЇмод≥¤ людини з б≥осферою опосередкована соц≥альними ≥ технолог≥чними чинниками. ÷¤ система м≥стить у соб≥, кр≥м людини, що складаЇ њњ концептуальне ¤дро, к≥лька р≥знопор¤д-кових середовищ - геосферу, б≥осферу, техносферу ≥ соц≥осферу, що утворюють у своњй взаЇмозалежност≥ середовище њњ життЇд≥¤льност≥. ” своњх досл≥дженн¤х соц≥олог≥¤ еколог≥њ застосовуЇ комплекс наукових метод≥в. —истемний метод. ѕередбачаЇ розгл¤д навколишнього природного середовища ¤к ц≥л≥сного системного утворенн¤, диференц≥йованоњ системи, компоненти ¤коњ динам≥чно вр≥вноважен≥. ¬≥дпов≥дно до цього еколог≥чним середовищем людства Ї б≥осфера «емл≥, ¤ка поЇднуЇ довк≥лл¤ ≥ д≥¤льн≥сть людини в Їдину систему: природа - сусп≥льство. ќбидва компоненти ц≥Їњ системи Ї паритетними. —оц≥олог≥¤ еколог≥њ вивчаЇ вплив людини на р≥вновагу природних екосистем, обірунтовуЇ необх≥дн≥сть управл≥нн¤ та рац≥онал≥зац≥њ взаЇмов≥дносин сусп≥льства ≥ природи. Ћюдство розгл¤даЇ ¤к складову еколог≥чноњ системи. ƒ≥алектичний п≥дх≥д. «умовлюЇ вивченн¤ взаЇмозв'¤зк≥в ≥ взаЇмод≥њ компонент≥в системи. —инергетична методолог≥¤. ¬≥дмовл¤ючись в≥д традиц≥йного розгл¤ду природи ¤к незалежного в≥д людини об'Їкта, п≥дпор¤дкованого одв≥чним ≥ незм≥нним законам, соц≥олог≥¤ еколог≥њ предметом своњх досл≥джень вважаЇ ц≥л≥сну динам≥чну систему "людина - природне середовище", компоненти ¤коњ Ї в≥дносно автономними та активними суб'Їктами. ќсобливост≥ взаЇмод≥њ компонент≥в ц≥Їњ системи пол¤гають у забезпеченн≥ ≥снуванн¤ людства за рахунок речовин та енерг≥њ, вз¤тих з природи. ”се це передбачаЇ њх добуванн¤, переробку, транспортуванн¤ ≥ засвоЇнн¤, а також вид≥ленн¤ непотр≥бних ≥ шк≥дливих залишк≥в переробки та засвоЇнн¤. –озвиток соц≥ально-еколог≥чних погл¤д≥в. ‘ормуванн¤ соц≥олог≥њ еколог≥њ ¤к галуз≥ знанн¤ ѕроблеми вивченн¤ взаЇмов≥дносин людини ≥ природи мають глибок≥ ≥сторичн≥ джерела. ƒавньогрецький соф≥ст ѕротагор вважав њњ даром ™п≥мете¤ (брата ѕромете¤), ¤кий п≥клувавс¤ про те, щоб жоден вид не вимер. ƒоц≥льн≥сть ≥снуванн¤ живого наводить на думку про загальну доц≥льн≥сть, що трактувалас¤ ¤к божественний промисел. ¬≥дчутт¤ Їдност≥ взаЇмозв'¤зку, взаЇмозалежност≥ всього сущого збер≥галось до початку XIX ст. ƒл¤ соц≥олог≥њ принциповою була ≥де¤ . ћаркса про те, що природа - це т≥ло людини, ¤ка повинна розумно його використовувати. ≤ лише в сучасних умовах - на меж≥ еколог≥чноњ катастрофи, постала так звана глибока соц≥альна еколог≥¤, покликана в≥дновити колишню Їдн≥сть людини з њњ б≥олог≥чним оточенн¤м. як самост≥йна галузь знань, еколог≥¤ сформувалас¤ у б≥олог≥чн≥й науц≥. ќсновою њњ були ≥дењ англ≥йського природодосл≥дника „арльза ƒарв≥на (1809- 1882) щодо еволюц≥њ живих систем, зокрема, його твердженн¤, що у св≥т≥ живого триваЇ невпинна боротьба за ≥снуванн¤. ѕредмет еколог≥њ поширювавс¤ на жив≥ ≥стоти, середовище та њх взаЇмов≥дносини. ≈колог≥¤ трактуЇтьс¤ ¤к наука, що вивчаЇ ставленн¤ живих ≥стот до середовища, взаЇмов≥дносини у середовищ≥, а також вплив середовища на жив≥ ≥стоти, визначаЇ специф≥чн≥ закони функц≥онуванн¤ еколог≥чноњ сфери. ќдн≥Їю з галузей еколог≥њ Ї еколог≥¤ людини - м≥жпредметна галузь знань, що об'ЇднуЇ ≥нформац≥ю про взаЇмов≥дносини людини та навколишнього середовища, досл≥джуЇ природн≥ умови житт¤ людей, њх традиц≥њ, соц≥альну орган≥зац≥ю ≥ технолог≥њ, шл¤хи розвитку ≥ виживанн¤, зв'¤зок м≥ж сусп≥льством ≥ навколишн≥м середовищем, в≥дносини м≥ж сусп≥льствами, ¤к≥ ірунтуютьс¤ на глибок≥й поваз≥ свободи ≥ г≥дност≥, в≥дпов≥дальному ставленн≥ до природи, часткою ¤коњ Ї людина. ƒ≥Ї ћ≥жнародний центр з еколог≥њ людини, ¤кий займаЇтьс¤ п≥дготовкою спец≥ал≥ст≥в з проблем взаЇмов≥дносин людини ≥ природи. ” 1984 р. затверджено концепц≥ю еколог≥њ людини. —пец≥ал≥сти ц≥Їњ галуз≥ знань досл≥джують б≥олог≥чн≥ системи, а також культурн≥, психолог≥чн≥, соц≥олог≥чн≥, еколог≥чн≥ ≥ пол≥тичн≥ аспекти еколог≥чноњ проблематики, взаЇмод≥њ людини ≥ природи. «авд¤ки цьому перетин предметноњ сфери двох наукових дисципл≥н - соц≥олог≥њ та еколог≥њ - в≥дбуваЇтьс¤ в наймолодш≥й п≥дгалуз≥ еколог≥њ - еколог≥њ людини, ¤ка вивчаЇ взаЇмозв'¤зки людини ≥ природного середовища. —оц≥олог≥¤ акцентуЇ увагу на таких пон¤тт¤х, ¤к "населенн¤", "середовище", "технолог≥¤ ≥ орган≥зац≥¤ виробництва". ≈колог≥¤ людини вивчаЇ м≥сце людини в екосистем≥, взаЇмод≥ю людини та екосистеми, а також насл≥дки цього процесу. ≈колог≥чн≥ проблеми в≥дображають особливост≥ сус-п≥льно-економ≥чного розвитку, зумовлен≥ предметною д≥¤льн≥стю людини. ” зв'¤зку з цим постаЇ необх≥дн≥сть у науков≥й дисципл≥н≥, зосереджен≥й на вивченн≥ особливостей взаЇмод≥њ м≥ж сусп≥льством ≥ природою. “аку систему знань репрезентуЇ соц≥альна еколог≥¤ - в≥дносно молода галузь наукових знань. њњ методолог≥чн≥ та гносеолог≥чн≥ труднощ≥ пов'¤зан≥ з процесом становленн¤ ≥ розвитку - уточненн¤ предметноњ сфери, вдосконаленн¤м методичного та методолог≥чного аппарату, в≥дбором теоретичних доктрин та концепц≥й. ¬ажливим теоретичним джерелом соц≥альноњ еколог≥њ стали ≥дењ про б≥осферу ¤к ц≥л≥сну сферу поширенн¤ житт¤ на планет≥ та ноосфери, що виникаЇ на вищому ступен≥ його розвитку, зумовленому соц≥альними й антропогенно-технолог≥чними факторами, ≥ ¤ка ви¤вл¤Ї новий р≥вень творчоњ сили людського розуму. —тановленн¤ соц≥альноњ еколог≥њ ¤к системи наукового знанн¤ розпочалос¤ у 20-т≥ роки XX ст. п≥д впливом ≥дей еколог≥њ та" соц≥олог≥чних досл≥джень процес≥в урбан≥зац≥њ. њњ розвиток актив≥зувавс¤ у 60-т≥ роки, коли сусп≥льство опинилос¤ перед загрозою еколог≥чноњ кризи, що про¤вилос¤ в забрудненн≥ довк≥лл¤, деф≥цит≥ природних ресурс≥в, негативних насл≥дках урбан≥зац≥њ та ≥нших спор≥днених проблемах антропогенного тиску на природне середовище. ” 70-т≥ роки соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ були зор≥Їнтован≥ на класиф≥кац≥ю, анал≥з динам≥ки ≥ форм задоволенн¤ еколог≥чних потреб, еколог≥чних аспект≥в м≥ського способу житт¤, повед≥нки людей в екстремальних еколог≥чних ситуац≥¤х, соц≥ально-культурних форм реакц≥њ населенн¤ на забрудненн¤ середовища. Ќа ¬сесв≥тньому конгрес≥ соц≥олог≥в у ¬арн≥ (1996) було створено досл≥дницький ком≥тет ¬сесв≥тнього об'Їднанн¤ соц≥олог≥в з проблем соц≥альноњ еколог≥њ. —учасна парадигма соц≥альноњ еколог≥њ формувалас¤ п≥д впливом деградац≥њ середовища ≥снуванн¤ людини, посиленн¤ стурбованост≥ населенн¤ станом довк≥лл¤, зростанн¤ к≥лькост≥ еколог≥чних авар≥й, анал≥тичних розробок глобального вим≥ру еколог≥чного забрудненн¤ (наприклад, допов≥д≥ –имського клубу). ” зах≥дн≥й соц≥олог≥њ вживаЇтьс¤ терм≥н "≥нвайро-ментальна (англ. environment - оточенн¤, середовище) соц≥олог≥¤", ¤кий позначаЇ еколог≥ю ¤к соц≥альну ф≥лософ≥ю ≥ зас≥б житт¤. ¬она Ї одн≥Їю з наукових дисципл≥н, що застосовують соц≥ально-еколог≥чний п≥дх≥д, та, на в≥дм≥ну в≥д них, обмежуЇтьс¤ локальним сусп≥льством ≥ в≥дпов≥дним середовищем. ¬иникнувши на початку XX ст. у —Ўј, ц¤ концепц≥¤ набувала нового осмисленн¤ п≥д час еколог≥чноњ кризи у 70-т≥ роки, њњ джерелами стали соц≥ал-реформ≥стськ≥ ор≥Їнтац≥њ: консервац≥он≥зм, б≥оцентризм та еколог≥зм. ќсновними принципами консервац≥он≥зму Ї забезпеченн¤ економ≥чного зростанн¤, запоб≥ганн¤ нерац≥ональних витрат у природокористуванн≥ та егал≥тарний (зр≥вн¤льний) розпод≥л природних ресурс≥в. Ќа противагу йому б≥оцентризм виступаЇ за збереженн¤ дикоњ природи, ¤ка маЇ неперес≥чну ц≥нн≥сть незалежно в≥д њњ використанн¤. Ќаукова модель взаЇмод≥њ сусп≥льства з природним середовищем еколог≥зму ірунтуЇтьс¤ на об'Їктивних природних ≥ наукових законом≥рност¤х. Ћюдство, в≥дпов≥дно, зобов'¤зане забезпечувати опти-мальн≥сть функц≥онуванн¤ системи, запоб≥ганн¤ порушенню еколог≥чних процес≥в. ” соц≥олог≥њ ≥нвайроментал≥зм був сприйн¤тий та в≥дтворений у класичн≥й соц≥ально-еколог≥чн≥й концепц≥њ чиказькоњ школи 20-х рок≥в, формуванн¤ ¤коњ передбачало т≥сний зв'¤зок досл≥дницьких завдань з конкретними проблемами м≥ста, що зумовило теоретичну ор≥Їнтац≥ю на еволюц≥он≥зм та натурал≥зм у досл≥дженн≥ соц≥альних зм≥н. —усп≥льство в≥н розгл¤дав з точки зору ≥снуванн¤ двох аспект≥в його д≥¤льност≥: симб≥отичноњ, атрибутом ¤коњ Ї конкуренц≥¤, ≥ культурноњ з комун≥кац≥Їю ≥ консенсусом. онкуренц≥¤ (боротьба за ≥снуванн¤) у тваринному та рослинному св≥т≥ Ї необмеженою. ” сусп≥льств≥ вона обмежуЇтьс¤ згодою, взаЇморозум≥нн¤м ≥ правом, притаманним "культурному сусп≥льству". онфл≥кт та консенсус постають у ц≥й концепц≥њ ¤к взаЇмопов'¤зан≥ та взаЇмодоповнююч≥ елементи Їдиного еволюц≥йного процесу. —аме конкуренц≥¤ упод≥бнюЇ сусп≥льство до орган≥зму, формуючи його структуру, регулюючи посл≥довн≥сть д≥й, в≥дновлюючи р≥вновагу. « в≥дмовою сучасних соц≥олог≥в в≥д ≥дей соц≥ал-дарв≥н≥зму, аналог≥й м≥ж б≥олог≥чною та соц≥альною еволюц≥Їю, класичну концепц≥ю зам≥нила концепц≥¤ пол≥вар≥ант-ноњ еволюц≥њ. «г≥дно з нею не ≥снуЇ ч≥тких стад≥й, ¤к≥ повинно подолати сусп≥льство, удосконалюючи свою здатн≥сть до адаптац≥њ. ”вага неокласик≥в (Ћ. ¬≥рт, “. ѕарсонс, ј. ’оул≥ ) зосереджуЇтьс¤ на процес≥ функц≥онуванн¤ соц≥альноњ орган≥зац≥њ, функц≥ональн≥й систем≥, ¤ка розвиваЇтьс¤ у процес≥ взаЇмод≥њ ≥з середовищем, що загрожуЇ р≥вноваз≥ соц≥альноњ орган≥зац≥њ. Ќа ц≥й п≥дстав≥ завданн¤ соц≥олог≥њ пол¤гаЇ у вивченн≥ спонтанноњ взаЇмод≥њ соц≥альноњ орган≥зац≥њ ≥з середовищем, сукупност≥ функц≥й, ¤к≥ забезпечують пристосуванн¤ попул¤ц≥њ до середовища, механ≥зму функц≥онуванн¤ екосистеми, що охоплюЇ людськ≥ сп≥льноти та њх середовище. “ривалий час ≥нвайроментальн≥ ≥дењ приваблювали обмежене коло науковц≥в, ≥ лише у 70-т≥ роки вони почали розвиватис¤ ≥ поширюватис¤. —в≥дченн¤м цього стала онференц≥¤ ќќЌ з навколишнього середовища та розвитку, що в≥дбулас¤ у –≥о-де-∆анейро в 1992 р. њњ учасники - кер≥вники 179 держав св≥ту - присв¤тили багато уваги розробц≥ св≥товоњ програми еколог≥чноњ безпеки та охорони довк≥лл¤. Iнвайроментальна соц≥олог≥¤ обстоюЇ входженн¤ людини ¤к одного з б≥олог≥чних вид≥в до глобальноњ екосистеми; зумовлен≥сть людськоњ д≥¤льност≥ не т≥льки соц≥окультурними чинниками, а й складними природними зв'¤зками; залежн≥сть людини в≥д б≥оф≥зичного середовища, що накладаЇ потенц≥йн≥ ф≥зичн≥ та б≥олог≥чн≥ обмеженн¤ на людську д≥¤льн≥сть; нездатн≥сть людини спростувати еколог≥чн≥ закони. јвтори цих положень - американськ≥ вчен≥ ¬. еттон ≥ –.ƒанлеп - висунули њх на противагу ≥снуюч≥й понад 400 рок≥в "парадигм≥ людськоњ вин¤тковост≥", в основ≥ ¤коњ - чотири сентенц≥њ: ”с≥ ц≥ постулати, на думку представник≥в ≥нвайро-ментал≥стськоњ соц≥олог≥њ, засв≥дчили прот¤гом XX ст., особливо другоњ його половини, не т≥льки свою обмежен≥сть, а й теоретичну неспроможн≥сть, оск≥льки њх прихильники продовжують ≥гнорувати залежн≥сть сусп≥льства в≥д природного середовища, не усв≥домлюють проблеми обмеженост≥ природних ресурс≥в, що загострилас¤ в останн≥ дес¤тил≥тт¤. ќпоненти "парадигми людськоњ вин¤тковост≥" опиралис¤ на сформульовану ƒж. ‘оррестером концепц≥ю св≥товоњ динам≥ки. ¬она ірунтуЇтьс¤ на теоретичн≥й модел≥, в ¤к≥й взаЇмопов'¤зан≥ населенн¤, кап≥таловкладенн¤ (фонди), географ≥чний прост≥р, природн≥ ресурси ≥ виробництво продукт≥в харчуванн¤, взаЇмод≥¤ ¤ких зумовлюЇ динам≥ку зм≥н у св≥тов≥й систем≥. Ќаприклад, ”. еттон ≥ –.ƒанлеп стверджують, що в основ≥ новоњ соц≥олог≥чноњ парадигми повинен бути принципово ≥нший п≥дх≥д до проблеми людини та њњ соц≥ально-природних взаЇмод≥й. —утн≥сть його маЇ ірунтуватис¤ на усв≥домленн≥ того, що: - людськ≥ ≥стоти - один з безл≥ч≥ живих вид≥в б≥осфери, що формуЇ соц≥альне житт¤; - д≥¤ природи на сусп≥льство призводить до непе-редбачуваних насл≥дк≥в, незалежних в≥д св≥домоњ людськоњ д≥¤льност≥; - природн≥ ресурси планети обмежен≥, а це накладаЇ певн≥ обмеженн¤ на сусп≥льний прогрес; - попри те що д≥¤льн≥сть людей зм≥нюЇ середовище, еколог≥чн≥ законом≥рност≥ Ї обов'¤зковими дл¤ людських сп≥втовариств. «а такого п≥дходу вс≥ еколог≥чн≥ пошуки повинн≥ неминуче мати соц≥олог≥чний вим≥р. “а оск≥льки еколог≥чн≥ катастрофи ≥ нещаст¤ торкаютьс¤, ¤к правило, не окремих ≥ндив≥д≥в, а широких соц≥альних сп≥льнот, "еколог≥¤ Ї справд≥ соц≥олог≥чною, оск≥льки акцентуЇ на сукупност¤х, а не на ≥ндив≥дуальному" (—. Ћондон). ÷¤ теоретична концепц≥¤, розвинута –.ƒанлепом, ¬. еттоном, ƒ.ћердоком, ƒж.ћ≥тчелом, Ќ. ћойсеевим та ≥н., покладена в основу соц≥олог≥њ еколог≥њ. √оловн≥ њњ принципи звод¤тьс¤ до таких положень: —пираючись на ц≥ принципи, академ≥к ћ. ћойсеЇв сформулював концепц≥ю коеволюц≥њ, ¤ка маЇ бути ор≥Їнтиром у взаЇмод≥њ людини з природою в умовах зростаючоњ небезпеки еколог≥чноњ катастрофи. ѕроцес коеволюц≥њ тлумачитьс¤ не ¤к статично ≥снуюча р≥вновага м≥ж природою ≥ людиною, а ¤к "ст≥йка нер≥внова-га", за ¤коњ зм≥на параметр≥в б≥осфери в≥дбуваЇтьс¤ наст≥льки пов≥льно, що людство здатне адаптуватис¤ до зм≥н, вписатис¤ у стаб≥льн≥ б≥огеох≥м≥чн≥ цикли. —оц≥олог≥¤ еколог≥њ маЇ справу з≥ складною ≥ багатокомпонентною соц≥об≥отехносферою, центральну роль у ¤к≥й в≥д≥граЇ людина. “ому вс≥ заходи, спр¤мован≥ на збереженн¤ ≥ в≥дтворенн¤ навколишнього середовища, мають своЇю метою створенн¤ спри¤тливих умов дл¤ розвитку ¤к ≥ндив≥д≥в, соц≥альних груп, так ≥ сусп≥льства загалом за неодм≥нного збереженн¤ та в≥дтворенн¤ причинно-насл≥дкових ≥ зворотних зв'¤зк≥в м≥ж соц≥альними, технолог≥чними ≥ природними чинниками. ÷е означаЇ, що соц≥олог≥¤ еколог≥њ, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших галузевих соц≥олог≥чних теор≥й, дещо ≥накше вир≥шуЇ проблему суб'Їкта д≥¤льност≥. ” њњ теоретичн≥й парадигм≥ перебувають не т≥льки людина (сусп≥льство), а й природн≥ об'Їкти, екосистеми, ¤к≥ розгл¤даютьс¤ ¤к партнери, тобто суб'Їкти еколог≥чноњ взаЇмод≥њ людини з природою. ќсновн≥ категор≥њ соц≥олог≥њ еколог≥њ ќсновними категор≥¤ми соц≥олог≥њ еколог≥њ Ї "соц≥ально-еколог≥чна система", "еколог≥чна св≥дом≥сть", "еколог≥чна повед≥нка", "еколог≥чна осв≥та", "еколог≥чна культура", "еколог≥чна пол≥тика" тощо. —оц≥ально-еколог≥чна система - сукупн≥сть структурних елемент≥в та њх функц≥й, що характеризують еколог≥чну безпеку населенн¤ на рег≥ональному та локальному р≥вн¤х. ÷≥ елементи та функц≥њ поЇднан≥ в три взаЇмопов'¤зан≥ п≥дсистеми: ј - населенн¤ рег≥ону, Ѕ - об'Їкти природного середовища; ¬ - суб'Їкти, що впливають на довк≥лл¤. —оц≥альний вплив (“^) ¬икористанн¤] природних ресурс≥в (“2) Ќаселенн¤ (соц≥альна сп≥льнота) Ї центральним елементом еколог≥чноњ системи. ƒо об'Їкт≥в природного середовища належать атмосферне пов≥тр¤, води, рибн≥ ресурси, ірунт, л≥си, флора та фауна, природн≥ територ≥њ, що перебувають п≥д охороною, кл≥мат у рег≥он≥ та м≥крокл≥мат ¤к насл≥док д≥¤льност≥ людей тощо. ƒо суб'Їкт≥в впливу на природне середовище належать: паливний, енергетичний, металург≥йний, машинобуд≥вний, оборонний, агропромисловий, транс-портно-дорожний, буд≥вельний комплекси; л≥сова, х≥м≥чна, г≥рничодобувна промислов≥сть; в≥дходи користуванн¤, комунальне господарство, в≥йськова д≥¤льн≥сть, техногенн≥ авар≥њ та катастрофи тощо. ≈лементи еколог≥чноњ системи взаЇмод≥ють м≥ж собою, в≥дображаючись у масов≥й св≥домост≥. —тан соц≥ально-економ≥чноњ системи залежить в≥д багатьох чинник≥в, одним з найважлив≥ших серед ¤ких Ї еколог≥чна св≥дом≥сть. ≈колог≥чна св≥дом≥сть - ≥ндив≥дуальна ≥ колективна (сусп≥льна) здатн≥сть до усв≥домленн¤ нерозривного зв'¤зку людини з природою, залежност≥ добробуту людей в≥д ц≥л≥сност≥ природного середовища, вм≥нн¤ та звичка д≥¤ти, не порушуючи зв'¤зк≥в та кругооб≥г≥в у природ≥. ѓњ характеризують: - заклопотан≥сть станом навколишнього середовища; - здатн≥сть до ≥дентиф≥кац≥њ джерел еколог≥чноњ загрози ≥ соц≥альних суб'Їкт≥в, що породжують њњ; - визнанн¤ здорового ≥ безпечного середовища ≥снуванн¤ сусп≥льною ц≥нн≥стю; - позитивна моб≥л≥зац≥¤ (формуванн¤ готовност≥ до д≥й на основ≥ осмисленн¤ ≥нформац≥њ про ризики ≥ небезпеки); - ≥ндив≥дуальна моб≥л≥зац≥¤ (усв≥домленн¤ необх≥дност≥ особистоњ участ≥ в протестах та ≥нших колективних д≥¤х). ƒонедавна еколог≥чна св≥дом≥сть, ірунтуючись на переконанн≥ про невичерпн≥сть багатств «емл≥, лише ф≥ксувала процеси взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи, бо негативн≥ аспекти њњ були незначними. Ћише у 80-т≥ роки XX ст. почали усв≥домлювати обмежен≥сть ≥ не-в≥дновн≥сть природних ресурс≥в, а в≥дпов≥дно - ≥ необх≥дн≥сть збереженн¤ довк≥лл¤. ” боротьб≥ за це еколог≥чна св≥дом≥сть навчилась в≥дстоювати своњ позиц≥њ ≥ моб≥л≥зовувати громадську думку. ≈колог≥чна св≥дом≥сть Ї суперечливим ¤вищем, в ¤кому занепокоЇн≥сть станом довк≥лл¤ межуЇ з байдуж≥стю, самозаспокоЇнн¤м, нерозум≥нн¤м реальноњ загрози можливоњ еколог≥чноњ катастрофи. ¬одночас вона Ї ≥ складним за своЇю структурою феноменом. ≈лементи ц≥Їњ структури ф≥гурують у широкому д≥апазон≥, починаючи з усв≥домленн¤ неспри¤тливого стану навколишнього середовища, зак≥нчуючи прагненн¤м до особистоњ участ≥ в реал≥зац≥њ заход≥в щодо його нормал≥зац≥њ. «а глибиною усв≥домленн¤ м≥ри економ≥чного ризику вид≥л¤ють чотири ступен≥ еколог≥чноњ св≥домост≥: 1.«адоволен≥сть. ¬и¤вл¤Їтьс¤ внасл≥док усв≥домленн¤ в≥дпов≥дност≥ природного навколишнього середовища соц≥альних суб'Їкт≥в. 2.”щемленн¤. ’арактеризуЇтьс¤ пригн≥чен≥стю, породженою усв≥домленн¤м того, що еколог≥чна ситуац≥¤ загрожуЇ потребам та ≥нтересам соц≥ального суб'Їкта. 3.—оц≥альна напружен≥сть. ѕостаЇ внасл≥док усв≥домленн¤ загрозливого дл¤ соц≥ального суб'Їкта розвитку еколог≥чноњ ситуац≥њ, ви¤вл¤Їтьс¤ в готовност≥ протисто¤ти небезпечним зм≥нам довк≥лл¤. 4. онфл≥ктн≥сть. ™ результатом усв≥домленн¤ суб'Їктом глибокого протир≥чч¤ еколог≥чноњ ситуац≥њ ≥нтересам ≥ настановам, ви¤вл¤Їтьс¤ в готовност≥ усунути њх шл¤хом з≥ткненн¤ з ≥ншими соц≥альними суб'Їктами, що спричинили пог≥ршенн¤ стану довк≥лл¤, посиленн¤ небезпеки дл¤ людей. ”св≥домленн¤ особист≥стю природного середовища ¤к соц≥ал≥зац≥њ природи в≥дбуваЇтьс¤ не т≥льки на р≥вн≥ мисленн¤, а й еколог≥чноњ повед≥нки - особливого р≥зновиду соц≥альноњ повед≥нки особистост≥. « формуванн¤м еколог≥чноњ св≥домост≥ пов'¤заний еколог≥чний вим≥р сусп≥льноњ думки, ¤ка Ї одним з об'Їкт≥в соц≥олог≥чних досл≥джень. ѕроведен≥ в мон≥-торинговому режим≥, тобто повторюван≥ через певн≥ пром≥жки часу, соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ в ”крањн≥, ≥нших пострад¤нських крањнах, св≥дчать про наростаючу стурбован≥сть сусп≥льноњ думки станом довк≥лл¤. ќсобливост≥ сприйн¤тт¤ сусп≥льною думкою загрози довк≥ллю ви¤вл¤ють в загостренн≥ чутливост≥ до проблем м≥сцевого середовища, у своЇр≥дн≥й рег≥ональн≥й "еколог≥чн≥й сол≥дарност≥". ≈колог≥чна св≥дом≥сть зазнала складноњ еволюц≥њ, п≥д час ¤коњ сформувалис¤ р≥зноман≥тн≥ у¤вленн¤ людей про соц≥оприродну взаЇмод≥ю, а в≥дпов≥дно - р≥зн≥ типи сприйн¤тт¤ реальност≥ (еколог≥чних суб-культур). —≥льська еколог≥чна субкультура. јрхањчний њњ тип сприймаЇ прост≥р ¤к неоднор≥дний, а час - ¤к цикл≥чний, повторюваний феномен, тобто навколишнЇ середовище усв≥домлюЇтьс¤ нею ¤к вороже, загрозливе. —учасна "с≥льська" культура, визнаючи гетерогенн≥сть (неоднор≥дн≥сть) простору, вважаЇ час л≥н≥йним, а не повторюваним. ћ≥ська еколог≥чна субкультура. —приймаЇ довк≥лл¤ гетерогенним, вбачаючи ≥нод≥ загрозу йому з боку соц≥ального середовища. “од≥ "дика природа" символ≥зуЇ дл¤ людини певний захист, час сприймаЇтьс¤ нею ¤к л≥н≥йний - зворотний. Ќаукова еколог≥чна субкультура. ’арактеризуЇтьс¤ усв≥домленн¤м простору ¤к гомогенного (однор≥дного), а часу - ¤к л≥н≥йного, зворотного, що передбачаЇ можлив≥сть вольового повторенн¤ ситуац≥њ дл¤ коригуванн¤, оптим≥зац≥њ соц≥оприродних в≥дносин. Ќова еколог≥чна субкультура. —приймаЇ прост≥р ¤к гомогенний, час - ¤к л≥н≥йний, незворотний. “ому, в≥дпов≥дно до цих критер≥њв, помилки у соц≥оприродних взаЇмод≥¤х неможливо виправити, що вимагаЇ високоњ в≥дпов≥дальност≥ людей за збереженн¤ б≥осфери. ÷≥ у¤вленн¤ визначають р≥вень та особливост≥ еколог≥чноњ св≥домост≥, формуванн¤ ¤коњ Ї процесом виробленн¤ та засвоЇнн¤ особист≥стю певних правил та норм повед≥нки щодо природи. ¬оно засноване на сприйн¤тт≥ особист≥стю соц≥ально-еколог≥чного ≥деалу, Ї суб'Їктивним чинником оптим≥зац≥њ соц≥оприродноњ взаЇмод≥њ. ≤стотну роль у цьому процес≥ в≥д≥граЇ еколог≥чна осв≥та.
ќсновна њњ мета пол¤гаЇ у формуванн≥ у¤влень про природне середовище, специф≥ку його внутр≥шн≥х в≥дносин, особливост≥ впливу людини на середовище, принципи гармон≥йного розвитку людини ≥ довк≥лл¤. ¬она включаЇ певн≥ знанн¤ про природне середовище, особливост≥ антропогенного впливу на нього ≥ формуванн¤ повед≥нки людини, спр¤мованоњ на збереженн¤, збагаченн¤ ≥ розвиток природи. ритер≥Їм ефективност≥ еколог≥чноњ св≥домост≥ Ї не т≥льки знанн¤ ≥ навички щодо охорони довк≥лл¤, а й активна еколог≥чна повед≥нка, спр¤мована на збереженн¤ ≥ примноженн¤ природних багатств.
¬она визначаЇтьс¤ сукупною д≥Їю багатьох пр¤мих ≥ спонукальних чинник≥в. ƒо пр¤мих чинник≥в еколог≥чноњ повед≥нки належать: природне середовище, безпосередньо створене людиною технолог≥чне й урбан≥зо-ване середовище, технолог≥чн≥ фактори та ≥н. —понукальн≥ чинники охоплюють соц≥альну структуру сусп≥льства, р≥вень розвитку демократ≥њ, сутн≥сть ≥ структуру влади та управл≥нн¤, культурн≥ традиц≥њ, моральн≥ норми тощо. „≥тке у¤вленн¤ про фактори, що детерм≥нують еколог≥чну повед≥нку ≥ндив≥д≥в ≥ груп, вт≥лену в еколог≥чн≥й культур≥, за твердженн¤м канадського соц≥оеколога ј. ƒренгсона, спри¤Ї формуванню принципово новоњ св≥тогл¤дно-культурно-д≥¤льн≥сноњ системи ("екософњњ" - еколог≥чноњ мудрост≥), заснованоњ на визнанн≥ абсолютноњ ц≥нност≥ всього живого. “аке визнанн¤ передбачаЇ глибоку еколог≥чну трансформац≥ю мисленн¤ ≥ д≥њ, глибоку гармон≥ю людини, що мислить планетарно, з ус≥ма творенн¤ми природи, реал≥зац≥ю ц≥Їњ гармон≥њ в повс¤кденн≥й життЇд≥¤льност≥. “ака еколог≥чна культура Ї найважлив≥шою умовою соц≥ально ор≥Їнтованоњ еколог≥чноњ пол≥тики. ≈колог≥чна пол≥тика - соц≥альна д≥¤льн≥сть, спр¤мована на забезпеченн¤ економ≥чних, соц≥альних ≥ культурних умов, необх≥дних дл¤ гармон≥йного бутт¤, збереженн¤ ≥ в≥дтворенн¤ навколишнього середовища. —оц≥альний зм≥ст економ≥чноњ пол≥тики пол¤гаЇ у забезпеченн≥ ст≥йкого розвитку, тобто у поЇднанн≥ процес≥в технолог≥чного та економ≥чного зростанн¤ з≥ збереженн¤м ≥ в≥дтворенн¤м середовища ≥снуванн¤. Ќа сучасному етап≥ актуал≥зуЇтьс¤ проблема еколог≥чного етногенезу. ≈колого-етн≥чна ц≥л≥сн≥сть нац≥й ≥ народ≥в розкриваЇ перспективи коеволюц≥йного (Їдиного) розвитку сусп≥льства ≥ природи. —оц≥окуль-турна модель ставленн¤ людини перв≥сного сусп≥льства до природи мала адаптивний характер ≥ спр¤мовувалас¤ на гармон≥зац≥ю стосунк≥в природи ≥ людини. « настанн¤м ≥ндустр≥альноњ фази розвитку етноси ви¤вилис¤ в≥дчуженими в≥д природного середовища. Ўтучне середовище стаЇ бар'Їром м≥ж людиною та оточуючою д≥йсн≥стю ≥ д≥Ї за власними законами ≥снуванн¤. ѕрогрес етнос≥в посилив експлуатац≥ю природних ресурс≥в, що призвело до њх деградац≥њ, ¤ка про¤вл¤Їтьс¤ у в≥йнах етнос≥в за нов≥ джерела природних багатств. „исленн≥ м≥грац≥њ, урбан≥зац≥¤ спричин¤ють зм≥шуванн¤ етнос≥в, втрати ними зв'¤зк≥в з природою. ÷е простежуЇтьс¤ ≥ в ”крањн≥, на територ≥њ ¤коњ проживаЇ понад 100 нац≥й ≥ народностей. ј сучасна демограф≥чна криза викликана й еколог≥чними причинами. ќтже, всеб≥чне вивченн¤ еколого-етн≥чноњ ц≥л≥сност≥ нац≥й ≥ народ≥в даЇ змогу зрозум≥ти причини еколог≥чноњ кризи та њњ насл≥дки, зобов'¤зуЇ формувати еколог≥чно безпечне соц≥альне середовище, дбати про охорону природи ≥ природних ресурс≥в. ” процес≥ трансформац≥њ украњнського сусп≥льства на соц≥альну арену вийшло нове соц≥альне формуванн¤ - еколог≥чн≥ громад¤нськ≥ ≥н≥ц≥ативи ≥ неур¤дов≥ еколог≥чн≥ орган≥зац≥њ. “ак, ¤кщо на початку 70-х рок≥в XX ст. д≥¤ло 2500 об'Їднань та еколог≥чних рух≥в, у 80-х - 15 тис, то на початку 90-х - майже 20 тис. “ак≥ орган≥зац≥њ ¤к "√р≥нп≥с", "≈кофорум за мир" та ≥нш≥ в≥дзначаютьс¤ принциповим п≥дходом до розгортанн¤ еколог≥чноњ д≥¤льност≥ та поширенн¤ еколог≥чних знань. ‘ах≥вц≥ констатують, що еколог≥чна криза вразила вс≥ сфери екосистеми в ”крањн≥. «а оц≥нками вчених, щор≥чн≥ втрати ”крањни внасл≥док неефективного ≥ нерац≥онального природокористуванн¤ становл¤ть в≥д 15 до 20% нац≥онального доходу (один з найвищих показник≥в у св≥товому сп≥втовариств≥). ” документ≥ "ЌавколишнЇ середовище ≥ розвиток", поданому в ќќЌ, засв≥дчуЇтьс¤, що економ≥чна пол≥тика в ”крањн≥ спричинила формуванн¤ еколог≥чно нерац≥ональноњ економ≥ки, перенасиченоњ х≥м≥чними, металург≥йними, г≥рничими виробництвами та застар≥лими технолог≥¤ми. Ќасл≥дком такого ставленн¤ до навколишнього середовища стала авар≥¤ на „орнобильськ≥й ј≈— - глобальна еколог≥чна катастрофа, ¤ка завдала значного удару довк≥ллю не лише ”крањни, Ѕ≥лорус≥, –ос≥њ, а й Ўвец≥њ, Ќ≥меччини, ≤тал≥њ, јвстр≥њ, Ѕельг≥њ та ≥н. ” навколишнЇ середовище викинуто рад≥онукл≥д≥в загальною активн≥стю 50 млн. кюр≥ р≥зних тип≥в. ≈коном≥ка багатьох крањн зазнала великих втрат. «а оц≥нками спец≥ал≥ст≥в, витрати на л≥кв≥дац≥ю насл≥дк≥в катастрофи до 2000 р. становили 180-200 млрд. долар≥в. ¬насл≥док переселенн¤ людей (перем≥щено 200 тис. ос≥б з 2 тис. населених пункт≥в) п≥д загрозою опинилась ун≥кальна культура цих район≥в. ” заражен≥й м≥сцевост≥ мешкаЇ 2,4 млн. населенн¤ (з них 1 500 тис. д≥тей в≥ком до 14 рок≥в), що руйнуЇ генофонд нац≥њ. ¬ ”крањн≥ дл¤ подоланн¤ еколог≥чноњ проблеми створено ћ≥н≥стерство охорони навколишнього середовища ≥ ¤дерноњ безпеки, прийн¤то «акон про охорону природного середовища, засновано Ќац≥ональний еколог≥чний центр, розроблено заходи щодо розгортанн¤ еколог≥чних досл≥джень, еколог≥чноњ осв≥ти тощо. ≈колог≥чн≥ проблеми стали предметом глибоких ≥ всеб≥чних досл≥джень природничих та гуман≥тарних наук. “ак, спец≥ал≥сти, вивчаючи вплив конкретних технолог≥й на природу, сформулювали еколог≥чн≥ обмеженн¤ у р≥зних галуз¤х народного господарства, обірунтували нов≥ стратег≥њ еколог≥чно чистих напр¤м≥в виробництва. «ростаЇ попул¤рн≥сть галузей знань, ¤к≥ спец≥ал≥зуютьс¤ на вивченн≥ еколог≥чних проблем, сформувалас¤ ≥ в≥дносно самост≥йна наука - соц≥олог≥¤ еколог≥њ. «апитанн¤. «авданн¤ 1.ќхарактеризуйте соц≥альн≥ чинники еколог≥чних криз. 2.” чому пол¤гаЇ в≥дм≥нн≥сть проблематики еколог≥њ та еколог≥чноњ соц≥олог≥њ? 3.–озкрийте особливост≥ коеволюц≥йного розвитку сусп≥льства. 4.яким ц≥л¤м п≥дпор¤дковане еколог≥чне вим≥рюванн¤ соц≥альних процес≥в? 5.ѕро≥люструйте структурн≥ елементи еколог≥чноњ св≥домост≥. як≥ з них дом≥нують у даний час? 6.як≥ специф≥чн≥ риси характеризують ≥нвайроментальну соц≥олог≥ю? “еми реферат≥в 1.‘ормуванн¤ ≥нвайроментальноњ соц≥олог≥њ. 2.“еор≥¤ етногенезу/!. √ум≥льова. 3.—оц≥олог≥чне значенн¤ вченн¤ ¬. ¬ернадського про ноосферу. 4.ќсобливост≥ соц≥ально-еколог≥чних процес≥в у сучасн≥й ”крањн≥. 5.Ўл¤хи формуванн¤ еколог≥чноњ св≥домост≥ украњнц≥в. —оц≥олог≥њ м≥ста ≥ села, попри своњ специф≥чн≥ особливост≥, мають багато сп≥льного, оск≥льки вивчають соц≥ально-територ≥альн≥ сп≥льноти, над≥лен≥ такими системоутворюючими ознаками, ¤к економ≥чн≥, соц≥альн≥, пол≥тичн≥ та духовн≥ зв'¤зки. —оц≥олог≥¤ м≥ста: ≥стор≥¤ розвитку, предмет, основн≥ категор≥њ
ѕредмет ц≥Їњ галуз≥ соц≥олог≥њ - особливост≥ м≥ста ¤к соц≥альноњ системи, а об'Їкт - безпосередньо м≥сто ¤к соц≥ально-територ≥альна сп≥льнота ≥ поселенська структура. —тановленню соц≥олог≥њ м≥ста спри¤ли емп≥ричн≥ досл≥дженн¤ у —Ўј в 20-30-т≥ роки XX ст. (–. ѕарк, ≈.Ѕерджесс, –.≥ X. Ћ≥нд, –.ћаккенз≥). њњ теоретичн≥ засади закладен≥ прац¤ми ћ. ¬ебера, . Ѕюхера ≥ √. «≥ммел¤. ћ.¬ебер м≥сто вважав складним комплексом ¤вищ, конкретним ≥сторичним утворенн¤м, сформованим на перетин≥ складних соц≥ально-пол≥тичних ≥ в≥йськових процес≥в. ¬оно маЇ складну соц≥альну структуру, (у ньому живуть ¤к виробники, так ≥ споживач≥), ¤скраво виражений торгово-промисловий характер. Ќаселенн¤ м≥ст особисто незнайоме м≥ж собою, зайн¤те незем-леробською працею, здеб≥льшого р≥зноман≥тними промислами; саме в м≥стах сконцентрован≥ управл≥нськ≥ функц≥њ. √.«≥ммель вивчав особлив≥сть м≥ських форм житт¤, прид≥л¤ючи особливу увагу основним формам соц≥альноњ взаЇмод≥њ - соц≥альному розшаруванню, конкуренц≥њ, безтурботному ставленню до навколишнього середовища, соц≥альн≥й диференц≥ац≥њ тощо. якщо ¬ебер охарактеризував м≥сто ¤к соц≥альний ≥нститут, то «≥ммель розкрив соц≥альн≥ аспекти м≥ського житт¤, функц≥ональн≥сть м≥ських контакт≥в. ќбидва вони визнавали безособов≥сть (анон≥мн≥сть) м≥ського житт¤, ≥снуванн¤ бюрократ≥њ, на¤вн≥сть рац≥ональних процес≥в ринку ¤к його головних елемент≥в. як особлива галузь, соц≥олог≥¤ м≥ста оформилась у межах чиказькоњ школи (20-30-т≥ роки XX ст.). њњ л≥дери - –. ѕарк, ≈. Ѕерджесс, Ћ. ¬≥рт - головне завданн¤ вбачали у в≥днайденн≥ механ≥зм≥в просторовоњ орган≥зац≥њ м≥ста, у¤вл¤ючи його соц≥альною лаборатор≥Їю, в ¤к≥й можна вивчати людську природу ≥ зм≥ст сусп≥льного житт¤. ћ≥ську сп≥льноту розгл¤дали вони ¤к мозањку р≥зних соц≥альних груп, кожна з ¤ких претендувала на певну територ≥альну зону. ” 60-т≥ роки в зах≥дн≥й соц≥олог≥њ сформувалас¤ критична школа, ¤ка особливу увагу прид≥л¤ла анал≥зу причин нер≥вност≥ й структурних конфл≥кт≥в у м≥стах; а у 80-т≥ роки у зах≥дн≥й соц≥олог≥њ переважали досл≥дженн¤ впливу нових технолог≥й на розвиток м≥ст, р≥зних аспект≥в урбан≥зац≥њ. —оц≥олог≥¤ м≥ста в колишньому —–—– залежала в≥д комун≥стичноњ доктрини про подоланн¤ протилежност≥ м≥ж м≥стом ≥ селом, з ¤кою була пов'¤зана урбан≥стична пол≥тика у крањн≥. —формувавшись у 60-т≥ роки ¤к самост≥йна дисципл≥на, вона потрапила п≥д прес стереотип≥в, сформованих зг≥дно з доктринами "соц≥ал≥стичного розселенн¤" та реальних потреб житт¤. « ними пов'¤зан≥ масове житлове буд≥вництво, становленн¤ м≥ських форм життЇвого устрою. Ќа рубеж≥ XX-XXI ст. в≥тчизн¤на соц≥олог≥¤ м≥ста розвивалас¤ переважно на р≥вн≥ прикладних досл≥джень. ’ронолог≥чно можливо визначити к≥лька етап≥в розвитку соц≥олог≥њ м≥ста: - перше дес¤тил≥тт¤ XX ст. - пов'¤зане з розробкою модел≥ "≥деального м≥ста"; - дискус≥њ 20-30-х рок≥в м≥ж "урбан≥стами" та "дезурбан≥стами", ¤к≥ точилис¤ навколо проблем соц≥ал≥стичного розселенн¤; - досл≥дженн¤ 60-х рок≥в - охоплювали проблеми регулюванн¤ зростанн¤ великих ≥ малих м≥ст, актив≥зац≥њ роботи м≥ського транспорту та сфери обслуговуванн¤, вивченн¤ рол≥ м≥грац≥њ в розвитку м≥ст, розробки план≥в њх соц≥ального розвитку, досл≥дженн¤ проблем адаптац≥њ до м≥ського способу житт¤, в≥дродженн¤ урбанфутуролог≥њ, вивченн¤ проблеми урбан≥зованих район≥в, специф≥ки м≥ського середовища тощо; - досл≥дженн¤ 70-80-х рок≥в - зосереджувались на вивченн≥ ¤кост≥ м≥ського середовища, в≥дм≥нностей м≥ж м≥стом ≥ селом, анал≥з≥ чинник≥в еволюц≥њ м≥ст, розвитку теор≥њ соц≥ального управл≥нн¤ м≥стом, визначенн≥ специф≥ки рад¤нськоњ урбан≥зац≥њ тощо; - 90-т≥ роки - поч. XXI ст. - характеризуютьс¤ вивченн¤м соц≥альноњ структури м≥ста, орган≥зац≥њ сучасного життЇвого простору, процес≥в територ≥альноњ диференц≥ац≥њ та соц≥альноњ сегрегац≥њ у м≥ст≥. —еред украњнських соц≥олог≥в досл≥дженн¤м м≥ста займалис¤ √. Ѕезсокирна, Ќ. ѕобЇда, ≤. ѕопова, ≤. ѕрокопа, Ћ. Ўепотько та ≥н. ризова динам≥ка та гостр≥ конфл≥кти у м≥стах, розвиток м≥ського самовр¤дуванн¤ найближчим часом, ймов≥рно, спри¤тимуть по¤в≥ новоњ хвил≥ ≥нтересу до соц≥олог≥њ м≥ста. Ќайчаст≥ше соц≥олог≥¤ м≥ста зосереджуЇтьс¤ на таких проблемах: - визначенн¤ рол≥ м≥ста в сусп≥льств≥ й систем≥ розселенн¤; - досл≥дженн¤ процесу формуванн¤ м≥ст ≥ чинник≥в њх розвитку; - з'¤суванн¤ основних п≥дсистем м≥ста та особлив≥сть њх взаЇмозв'¤зку; - внутр≥шн¤ структура ≥ соц≥альна стратиф≥кац≥¤ м≥ста; - законом≥рност≥ розвитку ≥ функц≥онуванн¤ м≥ста ¤к ц≥л≥сного феномену; - проблеми управл≥нн¤ та самоуправл≥нн¤; - особливост≥ м≥ського способу житт¤; - соц≥оеколог≥¤ м≥ста тощо. ƒо головних њњ категор≥й належать: "м≥сто", "м≥ський спос≥б житт¤", "соц≥альна структура м≥ста", "соц≥альна ≥нфраструктура м≥ста". ћ≥сто - ≥сторична конкретна соц≥ально-просторова форма ≥снуванн¤ сусп≥льства, ¤ка виникла внасл≥док в≥докремленн¤ ремесла в≥д с≥льського господарства, ≥ Ї специф≥чною поселенською структурою. ћ≥сту властив≥ так≥ специф≥чн≥ риси: - концентрац≥¤ великоњ к≥лькост≥ людей, висока щ≥льн≥сть населенн¤ на обмежен≥й територ≥њ; - зосереджен≥сть промисловост≥, науки, мистецтва, ≥нформац≥њ; - пров≥дна роль у соц≥альному прогрес≥; - високий ступ≥нь ≥нтеграц≥њ багатогранних вид≥в людськоњ д≥¤льност≥ внасл≥док концентрац≥њ р≥зноман≥тних галузей сусп≥льного виробництва; - зосереджен≥сть основних соц≥альних груп ≥ верств населенн¤. —пециф≥ка м≥ста визначаЇ його основн≥ соц≥альн≥ функц≥њ: - господарсько-економ≥чна - орган≥зац≥¤ механ≥зму виробництва на п≥дстав≥ функц≥онуванн¤ р≥зних галузей промисловост≥; - соц≥альна - вт≥лена у д≥¤льност≥ соц≥альноњ сфери, ¤ка охоплюЇ послуги торг≥вл≥, побутового обслуговуванн¤, транспорту, зв'¤зку, житлового буд≥вництва, соц≥ального забезпеченн¤, медичного обслуговуванн¤ тощо; - культурно-осв≥тн¤ - реал≥зуЇтьс¤ через наданн¤ людин≥ вищоњ, середньоњ спец≥альноњ осв≥ти через створенн¤ дозв≥льноњ та рекреац≥йноњ ≥нфраструктур; - управл≥нсько-адм≥н≥стративна - зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом продовженн¤ адм≥н≥стративноњ влади р≥зними державними та соц≥альними органами. Ќа основ≥ м≥стоутворюючих та м≥стообслуговуючих функц≥й вид≥л¤ють так≥ функц≥ональн≥ групи м≥ст: - багатофункц≥ональн≥ столичн≥ м≥ста; - багатофункц≥ональн≥ м≥ста обласних центр≥в; - м≥ста - ≥ндустр≥альн≥ центри; - м≥сцев≥ орган≥зуюч≥ та обслуговуюч≥ центри навколишн≥х територ≥й; - транспортн≥ м≥ста; - м≥ста - оздоровч≥ центри; - м≥ста з переважаючим значенн¤м науково-експериментальних функц≥й. «а к≥льк≥стю њх мешканц≥в вид≥л¤ють так≥ типи м≥ст: найб≥льш≥ (понад 1 млн. жител≥в); дуже велик≥ (в≥д 500 тис. до 1 млн.); велик≥ (250-500 тис); середн≥ (100-250 тис); невелик≥ (50-100 тис); мал≥ (20- 50 тис); найменш≥ (до 20 тис. жител≥в); м≥ськ≥ селища. ” в≥тчизн¤н≥й соц≥олог≥њ м≥ста прийн¤та ≥нша градац≥¤: мале м≥сто - в≥д 5 до 50 тис. жител≥в, середнЇ - в≥д 50 до 99,9 тис, велике - в≥д 100 тис. до 249 тис, дуже велике - 250-499,9 тис, найб≥льше - 500 тис. мешканц≥в та б≥льше. ¬ ”крањн≥ найб≥льше м≥ст з к≥льк≥стю мешканц≥в 10- 19,9 тис. (35,1%), а також 20-49,9 тис. (28%). ожне дев'¤те м≥сто нал≥чуЇ в≥д 5 до 9,9 тис. мешканц≥в. ќтже, практично кожне друге украњнське м≥сто Ї малим. ƒо групи середн≥х в≥днос¤ть 53 м≥ста (11,8%), великих - 24 м≥ста (5,4%), дуже великих - 16 (3,6%). ƒо групи найб≥льших належить 10 м≥ст (2,2%), з ¤ких 5 мають населенн¤ б≥льше 1 млн. ос≥б. ” них мешкаЇ 36% населенн¤. “≥льки наприк≥нц≥ XX ст. досл≥дники стали брати до уваги в≥дм≥нност≥ м≥ж невеликими, середн≥ми та найб≥льшими м≥стами, зосереджуючи увагу на такому феномен≥, ¤к мегапол≥с. …ого формуванн¤ Ї своЇр≥дним ут≥ленн¤м принципу природноњ рац≥ональност≥, ¤кий пол¤гаЇ у рац≥ональному плануванн≥ й розташуванн≥ житлових район≥в, промислових, паркових зон з метою доступност≥ контакт≥в з природою. …ого реал≥зац≥¤ потребуЇ ч≥ткого плану розвитку та сильноњ й осв≥ченоњ влади дл¤ управл≥нн¤ ним. ѕров≥дн≥ мега-пол≥си Ї своЇр≥дними глобальними м≥стами (Ќью-…орк, Ћондон, “ок≥о). ¬они Ї центрами виробленн¤ стратег≥чних р≥шень щодо розвитку св≥товоњ економ≥ки, ≥нновац≥йних галузей, ф≥нансових ≥ серв≥сних ф≥рм, що впливають значно б≥льше, н≥ж промислов≥сть на економ≥чний розвиток. √оловна продукц≥¤ мегапол≥с≥в - послуги та ф≥нансов≥ блага. √лобальн≥ м≥ста конкурують одне з одним, становл¤чи систему взаЇмозалежних елемент≥в, певною м≥рою в≥докремлених в≥д держав, на територ≥њ ¤ких вони знаход¤тьс¤ (√онконг). «агалом ≥снуЇ чотири основн≥ теор≥њ просторового зростанн¤ м≥ст: 1.“еор≥¤ централ≥зац≥њ. «г≥дно з нею м≥сто маЇ великий торговий, промисловий ≥ адм≥н≥стративний центр, ¤кий повс¤кчас зростаЇ. 2.“еор≥¤ сектор≥в. ѕередбачаЇ розширенн¤ м≥ських територ≥й вздовж транспортних маг≥стралей та вже збудованих район≥в. 3.“еор≥¤ пол≥нуклеарност≥. «г≥дно з нею м≥сто повинно мати дек≥лька великих центр≥в: промисловий, адм≥н≥стративний, торговий, науковий тощо. 4.“еор≥¤ концентричних зон. њњ прихильники вважають, що просторове зростанн¤ м≥ста повинно нагадувати концентричн≥ кола: в≥д центрального "д≥лового" району, немов хвил≥, в≥дход¤ть зм≥шана зона, роб≥тничий район, житлова зона середнього класу, прив≥лейована зона, с≥льськогосподарськ≥ райони поблизу м≥ста. Ѕеручи за критер≥й роль конкретних м≥ст у м≥жнародн≥й систем≥ економ≥чних в≥дносин, вид≥л¤ють п'¤ть њх тип≥в: 1.ћ≥сто - штаб-квартира. ƒо таких м≥ст належать центри, де розгортаЇтьс¤ адм≥н≥стративна д≥¤льн≥сть транснац≥ональних корпорац≥й, в≥дбуваютьс¤ ф≥нансов≥ та виробнич≥ операц≥њ. ¬они Ї центрами м≥жнародних систем транспорту ≥ зв'¤зку (Ћондон). 2.ћ≥сто - ≥нновац≥йний центр. “ут зосереджен≥ досл≥дницьк≥ й науков≥ заклади ( ембридж, ќксфорд). 3.ћ≥сто - центр модульного виробництва. ” таких м≥стах, зд≥йснюютьс¤ пром≥жн≥, виробнич≥ процеси, розташован≥ на достатн≥й в≥дстан≥ в≥д м≥сц¤ завершенн¤ виробничого або технолог≥чного циклу (Ѕелфаст). 4."ѕеревальний" пункт дл¤ третього св≥ту. ÷е прикордонн≥ центри, б≥льш≥сть населенн¤ ¤ких становл¤ть ем≥гранти (ћарсель, ћа¤м≥). 5.ћ≥сто пенс≥онер≥в. њх м≥сцерозташуванн¤, кл≥мат, упов≥льнений темп житт¤ приваблюють багатьох людей, ¤к≥ завершили трудову д≥¤льн≥сть. ћ≥ста розр≥зн¤ють ≥ за м≥сцем розташуванн¤. Ќаприклад, сх≥дноЇвропейськ≥ м≥ста в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д зах≥дноЇвропейських тим, що њх райони арх≥тектурно однор≥дн≥ш≥, н≥ж зах≥дн≥; темпи зростанн¤ њх нижч≥, н≥ж зах≥дних; м≥ське плануванн¤ значно розвинут≥ше, оск≥льки на «аход≥ структура м≥ста сформувалас¤ п≥д впливом приватного землеволод≥нн¤, б≥знесу та ринку приватного житла. ќрган≥зац≥¤ простору м≥ст у —х≥дн≥й ™вроп≥ визначалас¤ сусп≥льною корисн≥стю, а не ринковою варт≥стю, ¤к на «аход≥. ѕриватн≥ будинки у сх≥дноЇвропейських м≥стах мали тривалий час громад¤ни з низьким статусом, а прив≥лейован≥ верстви мешкали у державних будинках. ћ≥грац≥¤ у сх≥дноЇвропейських м≥стах нижча, н≥ж у зах≥дних; житло перенаселене (у 2-3-к≥мнатн≥й квартир≥ мешкаЇ родина, ще ≥снують комунальн≥ квартири). ѕромислов≥ п≥дприЇмства, культурн≥, торговельн≥ центри у сх≥дноЇвропейських м≥стах розташован≥ р≥вном≥рно по районах, на «аход≥ вони ч≥тк≥ше розмежован≥. «агалом устр≥й м≥ст залежить ≥ в≥д особливостей сусп≥льств, у ¤ких вони ≥снують. ” своњх досл≥дженн¤х соц≥олог≥¤ м≥ста часто вдаЇтьс¤ до категор≥њ "м≥ський спос≥б житт¤". …ого характеризують так≥ ознаки: - нест≥йк≥сть соц≥ального статусу, п≥двищена моб≥льн≥сть; - ≥нтенсивн≥сть та анон≥мн≥сть людських контакт≥в; - р≥зноман≥тн≥сть можливостей щодо проведенн¤ в≥льного часу; - в≥дмиранн¤ сус≥дських стосунк≥в; - зниженн¤ соц≥ального значенн¤ с≥м'њ, передача багатьох њњ функц≥й р≥зним сусп≥льним ≥нститутам, послабленн¤ зв'¤зк≥в ≥ залежност≥ м≥ж родичами; - послабленн¤ традиц≥й у регулюванн≥ повед≥нки особистост≥ внасл≥док посиленн¤ формального соц≥ального контролю. ћ≥сто Ї своЇр≥дним соц≥окультурним середовищем, що охоплюЇ соц≥альний св≥т, матер≥альн≥ та духовн≥ умови становленн¤, ≥снуванн¤, розвитку та д≥¤льност≥ людей. “обто м≥ське середовище - це ≥ ландшафт, ≥ люди, ≥ способи њх взаЇмод≥њ, ≥ виробнич≥ процеси, еколог≥¤, ¤к≥сть житт¤, р≥вень ≥нформац≥йного обм≥ну, особлива соц≥альна структура. ÷е середовище формуЇ в≥дпов≥дний соц≥ально-психолог≥чний тип особистост≥, над≥лений рац≥ональн≥стю, моб≥льн≥стю, готовн≥стю до зм≥н, ум≥нн¤м поЇднати власн≥ ≥нтереси з ≥нтересами ≥нших, здатн≥стю долати труднощ≥ середовища. Ќайв≥дчутн≥ше впливають на м≥ське середовище: - ф≥зичн≥ параметри м≥ста (щ≥льн≥сть населенн¤, м≥ський прост≥р, предметний св≥т, внутр≥м≥ськ≥ зв'¤зки). ¬они спричин¤ють ¤к позитивн≥ (комфорт, благоустр≥й), так ≥ негативн≥ (дискомфорт, труднощ≥ з приЇднанн¤м до культурних ц≥нностей, неврози ≥ стреси, проблема сам≥тност≥ тощо) почутт¤, емоц≥њ тощо; - еколог≥чн≥ характеристики м≥ста: передус≥м - це стан води, пов≥тр¤ ≥ довк≥лл¤, ф≥зичний стан, здоров'¤ людини; - ≥нформац≥йний чинник - охоплюЇ процес передач≥ сукупност≥ знань, пов≥домлень, в≥домостей, що формуютьс¤ в сусп≥льств≥. ¬≥дбуваЇтьс¤ за допомогою р≥зних засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ (телебаченн¤, рад≥о, в≥деопродукц≥¤, ≤нтернет, пер≥одика тощо). ѕроте р≥зкий р≥ст обс¤гу ≥нформац≥њ створюЇ в≥дчутт¤ перенасиченн¤ нею; - специф≥ка соц≥альноњ структури м≥ста: р≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥ страти, що взаЇмод≥ють м≥ж собою, мають своњ ц≥нност≥, норми; вони взаЇмод≥ють з ≥нформац≥йними потоками, займаютьс¤ р≥зними видами д≥¤льност≥, виконують р≥зн≥ рол≥, њм властив≥ р≥зн≥ соц≥альн≥ статуси. ѕерех≥д до ринкових в≥дносин в останн≥ роки зумовив радикальн≥ зм≥ни соц≥альноњ структури у м≥стах: виникли нов≥ профес≥йн≥ групи, п≥двищилась майнова диференц≥ац≥¤. —кладн≥сть соц≥альноњ структури породжуЇ проблему ≥дентиф≥кац≥њ особистост≥. —оц≥окультурна ситуац≥¤ в сучасному м≥ст≥ маЇ тенденц≥ю до ускладненн¤, з одного боку, засв≥дчуЇ соц≥альний прогрес, з ≥ншого - породжуЇ безл≥ч проблем дл¤ людини (в≥дчутт¤ стурбованост≥, тривоги, невизначеност≥, неспокою). ќсобливу увагу соц≥олог≥њ привертаЇ столичне м≥сто, адже столиц¤ Ї сусп≥льним феноменом, ¤кий охоплюЇ пол≥тичн≥, адм≥н≥стративн≥, ф≥нансов≥, владн≥, культурн≥, ≥сторичн≥, мовн≥, етн≥чн≥, соц≥альн≥ складов≥; центр у систем≥ адм≥н≥стративно-владних та пол≥тичних зв'¤зк≥в. —толичне житт¤ за модел¤ми повед≥нки своњх мешканц≥в випереджаЇ на дек≥лька рок≥в ≥нш≥ м≥ста крањни. —аме вивченн¤ нових тенденц≥й, ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ у столиц≥, даЇ змогу певною м≥рою прогнозувати розвиток соц≥ально-економ≥чних та пол≥тичних процес≥в у сусп≥льств≥ загалом. ”рбан≥зац≥¤ ”рбан≥зац≥¤ (лат. urbanus - м≥ський) - соц≥ально-економ≥чний процес зростанн¤ м≥ст, м≥ського населенн¤, поширенн¤ м≥ського способу житт¤ на все сусп≥льство. «г≥дно з погл¤дами представника чиказькоњ соц≥олог≥чноњ школи Ћ. ¬≥рта урбан≥зм Ї головною рисою сучасного сусп≥льства, ¤скрав≥шою, н≥ж ≥ндустр≥ал≥зм або кап≥тал≥зм. –ан≥ше терм≥н "урбан≥зувати" означав "робити вв≥чливим", "перетворювати щось на витончене". —учасний смисл його закладено у друг≥й половин≥ XIX ст., коли м≥сто стало спец≥альним об'Їктом досл≥дженн¤. ”с≥ сучасн≥ ≥ндустр≥альн≥ сусп≥льства урбан≥зован≥. Ќайб≥льш населен≥ м≥ста розвинутих крањн мають до 20 млн. жител≥в, а м≥ськ≥ конурбац≥њ (скупченн¤ м≥ст, що створюють зони м≥ськоњ забудови) можуть мати њх ще б≥льше. Ќайпол¤рн≥ша форма сучасного м≥ського житт¤ представлена мегапол≥сом або глобальним м≥стом. ≤сторично урбан≥зац≥¤ пов'¤зана з розвитком кап≥тал≥зму. ћабуть, тому ¬еликобритан≥¤, де була започаткована промислов≥сть, першою пережила ≥ндустр≥ал≥зац≥ю ≥ першою перетворилась на крањну з переважно м≥ським населенн¤м. Ѕ≥льш≥сть крањн ™вропи та —Ўј почала урбан≥зуватис¤ на початку XIX ст. Ќаприклад, за пер≥од з 1800 по 1900 р≥к населенн¤ Ќью-…орка зб≥льшилос¤ з 60 тис. до 4,8 млн. ос≥б. Ќайурбан≥зова-н≥шою сучасною крањною ™вропи Ї Ќ≥меччина. —оц≥олог≥¤ визначаЇ урбан≥зац≥ю за такими ознаками: - частка м≥ського населенн¤ в загальн≥й чисельност≥ населенн¤ рег≥ону, вс≥Їњ крањни; - щ≥льн≥сть ≥ ступ≥нь р≥вном≥рност≥ розташуванн¤ по крањн≥ мереж≥ м≥ст; - транспортна та ≥нша доступн≥сть великих м≥ст дл¤ населенн¤ крањни; - р≥зноман≥тн≥сть галузей народного господарства; - р≥зноман≥тн≥сть вид≥в трудовоњ, дозв≥льноњ д≥¤льност≥ населенн¤; - поширенн¤ м≥ських форм житт¤ ¤к на населенн¤ м≥ст, так ≥ на жител≥в села. ѕобутуЇ думка, що процес урбан≥зац≥њ пройшов три стад≥њ: 1.¬≥д виникненн¤ м≥ст до XVIII ст. (лише де¤к≥ м≥ськ≥ зони мали понад 100 тис. мешканц≥в). 2. ≥нець XVIII - початок XX ст. (швидке зростанн¤ розм≥р≥в ≥ чисельност≥ м≥ст). 3.ћетропол≥зац≥¤ (њй властиве зосередженн¤ людей, багатств, пол≥тичних, економ≥чних, культурних установ у м≥стах прот¤гом XX ст.). ≤нколи вид≥л¤ють ≥ четверту стад≥ю - дезурбан≥зац≥ю, тобто зростанн¤ передм≥сть, м≥грац≥ю у с≥льськ≥ райони, плануванн¤ нових м≥ст тощо. —тад≥альна концепц≥¤ урбан≥зац≥њ (ƒж. ƒж≥ббса) вид≥л¤Ї так≥ њњ стад≥њ: - зародженн¤ м≥ст, темпи зростанн¤ ¤ких нижч≥, н≥ж у селах; - випереджаюче зростанн¤ м≥ського населенн¤; - абсолютне скороченн¤ с≥льського населенн¤ внасл≥док м≥грац≥њ з села до м≥ста та зростанн¤ м≥ських агломерац≥й за рахунок м≥грац≥њ з малих м≥ст до великих; - дос¤гненн¤ найвищоњ концентрац≥њ населенн¤ з одночасним упов≥льненн¤м зб≥льшенн¤ його чисельност≥; - початок деконцентрацњњ переселенн¤ м≥ських мешканц≥в у передм≥ст¤ та м≥ста-супутники; занепад ≥сторичних м≥ських "¤дер". ”рбан≥зац≥¤ Ї соц≥альним процесом, ¤кий характеризуЇ сучасну д≥йсн≥сть. ¬она маЇ ¤к позитивн≥, так ≥ негативн≥ насл≥дки. «агальн≥ њх тенденц≥њ простежуютьс¤ ≥ в ”крањн≥. ¬одночас пом≥тн≥ й певн≥ специф≥чн≥ риси "украњнськоњ урбан≥зац≥њ". √оловна з них - зростанн¤ м≥ст ≥ поширенн¤ м≥ського способу житт¤ на вс≥ форми життЇд≥¤льност≥. якщо, наприклад, перед початком ƒругоњ св≥товоњ в≥йни питома вага м≥ського населенн¤ ”крањни складала лише 34%, то у п≥сл¤воЇнний час вона почала пом≥тно зб≥льшуватис¤, дос¤гнувши у 1992 р. 68%. «агалом к≥льк≥сть м≥ського населенн¤ з 1960 по 1997 р≥к зросла у 1,7 раза. јле це в≥дбувалос¤ переважно за рахунок скороченн¤ с≥льського населенн¤, занепаду села. Ќа сучасному етап≥ в ”крањн≥ почали розвиватис¤ ≥ дезурбан≥зац≥йн≥ процеси, найпом≥тн≥шими з ¤ких Ї: - зниженн¤ рол≥ м≥ста ¤к центру концентрац≥њ передових виробничих технолог≥й, виробничих науково-досл≥дних установ, високопродуктивних п≥дприЇмств; - деквал≥ф≥кац≥¤ кадрового потенц≥алу, втрата досв≥ду висококвал≥ф≥кованоњ прац≥; - руйнуванн¤ м≥ських особливостей зайн¤тост≥ населенн¤, деформац≥¤ м≥ського способу житт¤; - скороченн¤ к≥лькост≥ м≥ського населенн¤ (депо-пул¤ц≥йн≥ процеси), зворотна м≥грац≥¤ у с≥льську м≥сцев≥сть, скороченн¤ м≥ських територ≥й за рахунок адм≥н≥стративно-територ≥альних реорган≥зац≥й. —пециф≥чн≥ особливост≥ розвитку м≥ст, р≥зноман≥тн≥ процеси в м≥ському середовищ≥ покликали до житт¤ в≥дпов≥дн≥ урбан≥стичн≥ теор≥њ. ”рбан≥стична еколог≥¤ ѕредставники њњ (–. ѕарк, ≈. Ѕерджесс) вважають, що м≥ста зростають не хаотично, а в≥дпов≥дно до особливостей зовн≥шнього середовища. —воЇр≥дн≥сть розм≥щенн¤, пересуванн¤ у м≥ському середовищ≥ аналог≥чна т≥й, що в≥дбуваЇтьс¤ у природ≥. ј р≥зн≥ м≥ськ≥ райони розвиваютьс¤ завд¤ки адаптац≥њ њх мешканц≥в, що борютьс¤ за власне ≥снуванн¤. «агалом формуванн¤ м≥ста можна розгл¤дати ¤к в≥дтворенн¤ посл≥довних концентричних к≥л, що уособлюють м≥ськ≥ сфери, под≥лен≥ на сектори: у центр≥ розташован≥ райони "внутр≥шнього м≥ста", поза ними - житлов≥ квартали, дал≥ - прим≥ська зона. ѕроцеси захопленн¤ еколог≥чноњ н≥ш≥, закр≥пленн¤ в н≥й в≥дбуваютьс¤ у секторах концентричних к≥л. ѕевний час урбан≥стична еколог≥¤ не мала визнанн¤, та згодом вона зайн¤ла достойне м≥сце у прац¤х соц≥олог≥в. јле концепц≥¤ урбан≥стичноњ еколог≥њ недооц≥нюЇ св≥домого проектуванн¤, плануванн¤ м≥ста, розгл¤даючи його розвиток ¤к природний процес. ”рбан≥зм ¤к спос≥б житт¤ ÷¤ концепц≥¤ була сформована у нарис≥ Ћ. ¬≥рта "”рбан≥зм ¤к спос≥б житт¤"(1938), ¤кий тлумачить урбан≥зм на п≥дстав≥ трьох його особливостей: розм≥ру територ≥њ м≥ст, щ≥льност≥ та гетерогенност≥ (неоднор≥дност≥) населенн¤. —еред чинник≥в, що визначають св≥тосприйн¤тт¤ мешканц≥в м≥ст, в≥н вид≥л¤в психолог≥чн≥ ефекти м≥ського житт¤, њх вплив на соц≥альну структуру та ≥ндив≥да. ƒо негативних в≥дносив взаЇмну байдуж≥сть, безцеремонн≥сть, п≥двищене емоц≥йне навантаженн¤, що призводить до в≥дчутт¤ тривоги, нервового напруженн¤, в≥дсутн≥сть п≥дтримки через послаблен≥ м≥жособистн≥ст≥ зв'¤зки мешканц≥в м≥ст. ¬одночас у м≥стах люди в≥дчувають себе в≥льн≥шими ≥ мають змогу жити на власний розсуд. јнал≥зуючи соц≥альну структуру м≥ст, Ћ. ¬≥рт д≥йшов виснову щодо диференц≥ац≥њ, тобто фрагментац≥њ людськоњ життЇд≥¤льност≥. “аке розшаруванн¤ спричин¤Ї послабленн¤ соц≥альних зв'¤зк≥в, втрату згуртованост≥ груп, посиленн¤ самотност≥ людини. Ћ. ¬≥рт визнавав урбан≥зац≥ю не т≥льки ¤к частину сусп≥льства, але й ¤к в≥ддзеркаленн¤ природи ширшоњ соц≥альноњ системи, а також ¤к чинник, що впливаЇ на нењ. ожен з аспект≥в м≥ського способу житт¤ характеризуЇ соц≥альне житт¤ м≥ського сусп≥льства загалом, а не т≥льки житт¤ мешканц≥в великих м≥ст. …ого ≥де¤м властив≥ ¤к певн≥ обмеженн¤, так ≥ надм≥рна узагальнен≥сть: анал≥зуючи американськ≥ м≥ста, ¬≥рт переносить висновки на процес урбан≥зму загалом, переб≥льшуЇ де≥ндив≥дуал≥зац≥ю у сучасних м≥стах; де¤к≥ характеристики, ¤к≥ в≥н вважав м≥ськими, властив≥ й селу. омпозиц≥йна теор≥¤ ѕредставники њњ (√. √анс, 1962) п≥ддали сумн≥ву ≥дею Ћ. ¬≥рта про диференц≥ац≥ю, що руйнуЇ зв'¤зки м≥ж людьми ≥ групами. ¬они стверджують, що житт¤ людей в≥дбуваЇтьс¤ у невеликих групах (родин≥, кол≥ друз≥в, сус≥д≥в), навколо ¤ких виникають так зван≥ соц≥альн≥ св≥ти, ¤к≥ ≥золюють людей в≥д навколишнього середовища (м≥ста) та послаблюють руйн≥вн≥ процеси. “ому анал≥з таких чинник≥в, ¤к сусп≥льний клас, етап життЇвого циклу, етн≥чне походженн¤ набагато важлив≥ший дл¤ розум≥нн¤ соц≥ального житт¤ мешканц≥в м≥ст, н≥ж вивченн¤ њх розм≥р≥в, щ≥льност≥, складу населенн¤. “еор≥¤ субкультури ѓњ авторство належить . ‘≥теру. «г≥дно з нею, навколишнЇ середовище м≥ста справд≥ впливаЇ на приватне житт¤ людей. ќднак у м≥стах складаютьс¤ також умови дл¤ створенн¤ та зм≥цненн¤ соц≥альних груп. ћ≥ське середовище спри¤тливе дл¤ розвитку субкуль-тур саме завд¤ки диференц≥ац≥њ. “ут виникаЇ багато груп, пов'¤заних загальними ≥нтересами, кожна з ¤ких може стати центром субкультури. ¬елик≥ м≥ста приваблюють багатьох людей, спри¤ють њх диференц≥ац≥њ; у них немало людей, об'Їднаних сп≥льними ≥нтересами, д≥¤льн≥стю, що зм≥цнюЇ згуртован≥сть груп. —аме у великих м≥стах людин≥ легше знайти друз≥в або приЇднатис¤ до ¤коњсь групи. ѕриб≥чники ц≥Їњ теор≥њ вважають, що дл¤ м≥ського середовища характерною Ї тенденц≥¤ до соц≥ального конфл≥кту, але джерелом його Ї не розпад груп, а суперечност≥ м≥ж стаб≥льними субкультурами. —учасн≥ теор≥њ урбан≥зац≥њ ¬они зосереджуютьс¤ на тому, що урбан≥зм не Ї ≥зольованим ¤вищем, в≥н пов'¤заний з головними пол≥тичними та економ≥чними чинниками. ќдин з автор≥в њх ƒ. ’арв≥ вважаЇ, що: - урбан≥зм Ї одним з аспект≥в штучного середовища, породженого розвитком ≥ розкв≥том промислового кап≥тал≥зму; - у сучасному сусп≥льств≥ в≥дм≥нн≥сть м≥ж способами житт¤ м≥ського ≥ с≥льського населенн¤ набагато розмит≥ша, н≥ж у традиц≥йному сусп≥льств≥; - у сучасному урбан≥зм≥ прост≥р пост≥йно реорган≥зуЇтьс¤, що залежить в≥д того, де велик≥ ф≥рми обирають м≥сц¤ дл¤ розм≥щенн¤ свого виробництва, науково-досл≥дницьких центр≥в, та в≥д приватних ≥нтерес≥в, що впливають на куп≥влю та продаж будинк≥в ≥ земл≥. ћ. астеллз, ¤к ≥ ƒ. ’арв≥, вважаЇ м≥ста штучним утворенн¤м, наголошуючи, що просторова форма сусп≥льства т≥сно пов'¤зана з ус≥ма механ≥змами його розвитку. ј дл¤ розум≥нн¤ м≥ста необх≥дно усв≥домлювати процеси, що керують створенн¤м ≥ зм≥ною просторових форм. астеллз розгл¤даЇ м≥сто ¤к окремий населений пункт ≥ ¤к складову процесу колективного споживанн¤, що Ї рисою промислового кап≥тал≥зму, вважаЇ, що конфл≥кт у м≥стах, проблеми м≥ст стимулюють р≥зн≥ соц≥альн≥ рухи. ”рбан≥зац≥¤ з погл¤ду колишньоњ рад¤нськоњ соц≥олог≥њ ” 80-т≥ роки XX ст. рад¤нськими соц≥ологами були охарактеризован≥ етапи "соц≥ал≥стичноњ урбан≥зац≥њ" (¬. ѕароль) та визначен≥ њњ специф≥чн≥ риси в —–—– (ј. јх≥Їзер), а саме: - формуванн¤ м≥ст не ст≥льки на основ≥ товарно-грошових в≥дносин, ск≥льки шл¤хом примусового перекачуванн¤ державою ресурс≥в ≥з села, що супроводжувалос¤ перенесенн¤м у м≥сто елемент≥в натурального господарства; - ≥нституц≥альна незабезпечен≥сть подв≥йного механ≥зму урбан≥зац≥њ, що призвела до банкрутства ≥дењ про "зближенн¤ м≥ста та села" у рад¤нськ≥ часи ≥ ¤к насл≥док - до псевдоурбан≥зац≥њ. ”рбан≥зац≥¤ в колишньому —–—– мала ту особлив≥сть, що в≥дбувалас¤ в крањн≥ з переважно с≥льським населенн¤м. “ому зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ м≥ст супроводжувалос¤ освоЇнн¤м значних нових територ≥й. «д≥йснювалас¤ у багатонац≥ональн≥й держав≥, рег≥они ¤коњ мали р≥зний р≥вень соц≥ально-економ≥чного розвитку, тому була нер≥вном≥рною, часто - спотвореною. ¬насл≥док цього утворювалис¤ урбан≥зован≥ та неурба-н≥зован≥ територ≥њ (÷ентр - —ередн¤ јз≥¤, —х≥д - «ах≥д). «начною м≥рою це було пов'¤зано з р≥зними природно-кл≥матичнйми умовами, нац≥ональними особливост¤ми, недостатньо розвинутою мережею шл¤х≥в сполученн¤ тощо. «агалом рад¤нська соц≥олог≥¤ розгл¤дала урбан≥зац≥ю п≥д такими кутами зору: а)з'¤суванн¤ њњ подв≥йного механ≥зму ¤к передумо- ви ≥ насл≥дку процес≥в соц≥альноњ взаЇмод≥њ, в резуль- тат≥ ¤ких в≥дтворюЇтьс¤ ≥ посилюЇтьс¤ р≥зниц¤ м≥ж м≥стом ≥ селом, центром ≥ перифер≥Їю, великими ≥ ма- лими м≥стами з одночасним проникненн¤м м≥ських в≥дносин у село; б)в≥докремленн¤ ≥ндустр≥альноњ (концентрац≥¤ у м≥- стах с≥льського населенн¤) та соц≥ально-≥нформац≥йноњ (формуванн¤ м≥ста ¤к специф≥чного соц≥ального орган≥- зму, що виробл¤Ї ≥ поширюЇ стереотипи м≥ського жит- т¤ в усьому сусп≥льств≥) фаз сучасноњ урбан≥зац≥њ; в)≥нтенсивне формуванн¤ урбан≥зованих рег≥он≥в, ¤к≥ Ї конкретним своЇр≥дним подоланн¤м в≥дм≥ннос- тей м≥ж м≥стом ≥ селом. ” 90-т≥ роки ≥нтерес соц≥олог≥в пострад¤нських крањн переор≥Їнтувавс¤ з проблем урбан≥зац≥њ на питанн¤ м≥ськоњ пол≥тики, м≥ських рух≥в, агрегац≥њ м≥ського простору тощо. —оц≥олог≥¤ села: розвиток, сутн≥сть, основн≥ категор≥њ —оц≥олог≥¤ села - галузь соц≥олог≥чноњ науки, що вивчаЇ р≥зн≥ аспекти життЇд≥¤льност≥ села ¤к соц≥ально-територ≥альноњ сп≥льноти. ќб'Їкт њњ - село ¤к специф≥чна, внутр≥шньо диференц≥йована п≥дсистема соц≥ально-поселенськоњ структури сусп≥льства (в "”крањн≥ нал≥чуЇтьс¤ майже 29 тис. с≥льських поселень) та с≥льське населенн¤ (понад 17 млн. ос≥б). ѕредмет соц≥олог≥њ села - вивченн¤ рол≥ села в сусп≥льств≥ та системах розселенн¤, головних чинник≥в, що впливають на його розвиток; визначенн¤ його п≥дсистем, специф≥ки с≥льського стилю житт¤, особливостей с≥льськоњ культури; анал≥з соц≥альноњ та профес≥йноњ структури населенн¤. ¬перше про соц≥олог≥ю села зайшла мова у 1915 р. з по¤вою монограф≥њ американського соц≥олога „арль-за √елп≥на "—оц≥альна анатом≥¤ с≥льського сусп≥льства". ѕрот¤гом к≥лькох найближчих дес¤тил≥ть сформувалас¤ в≥дносно розвинута теоретична база дл¤ досл≥джень соц≥альних процес≥в у сел≥. ¬≥тчизн¤на соц≥ально-пол≥тична думка традиц≥йно була зор≥Їнтована на с≥льськ≥ проблеми, вважала село джерелом нац≥ональноњ ментальност≥, особливост≥ ¤коњ р≥зною м≥рою впливають на вс≥ сфери життЇд≥¤льност≥ украњнського сусп≥льства. Ќайц≥кав≥шими спостереженн¤ми ≥ роздумами збагатили украњнську соц≥олог≥ю наприк≥нц≥ XIX - на початку XX ст. ≤. ‘ранко, ћ. √рушевський, ѕ. ’ристюк, ќ. Ўумський, —. ѕодо-линський. «а рад¤нських час≥в вона змушена була обслуговувати пол≥тичн≥ ≥нтереси влади, зм≥нюючи напр¤м своњх пошук≥в залежно в≥д пол≥тичних р≥шень, часто п≥дган¤ючи п≥д них результати досл≥джень. Ќа сучасному етап≥ соц≥олог≥¤ села зосереджуЇ св≥й погл¤д на процесах, особливост¤х соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ в сел≥, соц≥альних насл≥дках впровадженн¤ нових технолог≥й у с≥льськогосподарському виробництв≥. Ќа цьому тл≥ значно в≥дстаЇ в≥д реальних процес≥в на сел≥ сучасна украњнська соц≥олог≥¤. ƒаютьс¤ взнаки передус≥м проблематика, ≥нституц≥альна ор≥Їнтац≥¤, недостатн¤ увага до процес≥в на м≥кро- та макрор≥в-н¤х. ÷е значно знижуЇ ефективн≥сть досл≥джень, а тим б≥льше - ефективн≥сть управл≥нн¤ соц≥альними процесами в сел≥, що Ї невиправданим з точки зору державних ≥нтерес≥в. јдже б≥льш≥сть аспект≥в життЇд≥¤льност≥ украњнського сусп≥льства т≥сно пов'¤зана з селом, а значна к≥льк≥сть мешканц≥в м≥ст Ї вих≥дц¤ми з села у першому чи другому покол≥нн¤х. Ќемало з них п≥дтримуЇ родинн≥ зв'¤зки з селом, масовими Ї сезонн≥ м≥грац≥њ м≥ських жител≥в у село. ќстанн≥м часом сел¤ни суттЇво п≥дтримують матер≥альне становище м≥ських родин. ѕеребоњ в робот≥, зупиненн¤ п≥дприЇмств, хрон≥чн≥ невиплати зарплат спричинюють агра-ризац≥ю мешканц≥в м≥ст, багато з ¤ких мають земельн≥ над≥ли та помешканн¤, господарюють у с≥льськ≥й м≥сцевост≥. Ќепоодинокими Ї випадки поверненн¤ в село його вих≥дц≥в, ¤к≥, пробувши певний час у м≥ст≥, не змогли влаштувати там своЇ житт¤. ”крањнське село в координатах соц≥олог≥чного погл¤ду —ело - конкретна соц≥ально-просторова форма ≥снуванн¤ сусп≥льства, м≥сце, де населенн¤ зайн¤те переважно аграрною працею. —≥льському життю властив≥: п≥дпор¤дкован≥сть прац≥ ритмам природи, нер≥вном≥рн≥сть трудовоњ зайн¤тост≥; т≥сне поЇднанн¤ прац≥ та побуту; невисока виробнича моб≥льн≥сть; р≥зноман≥тний демограф≥чний склад територ≥альних груп; трудом≥стк≥сть прац≥ у домашньому та особистому п≥дсобному господарств≥; сильний неформальний соц≥альний контроль, велике значенн¤ м≥сцевих авторитет≥в; менш напружений ритм житт¤, прост≥ш≥ форми сп≥лкуванн¤, н≥ж у м≥ст≥; зв'¤зок з природним середовищем; дисперсн≥сть розселенн¤ (розкидан≥сть ¤к самих с≥льських населених пункт≥в, так ≥ ≥ндив≥дуальних осель у них). ” сел≥, на в≥дм≥ну в≥д м≥ста, традиц≥йно в≥дсутн≥ дуже багат≥ ≥ дуже б≥дн≥. —≥льське населенн¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д м≥ського особливим укладом, родом ≥ характером зан¤ть; р≥внем квал≥ф≥кац≥њ прац≥ (у роб≥тник≥в села в≥н нижчий за р≥вень квал≥ф≥кац≥њ прац≥ м≥ських роб≥тник≥в); комфортн≥стю житт¤, типом мисленн¤, стаб≥льн≥стю норм ≥ ц≥нностей. ¬≥др≥зн¤Їтьс¤ воно в≥д м≥ста м≥н≥мальним р≥внем зароб≥тноњ плати та пенс≥йного забезпеченн¤, системою п≥льг за стаж роботи, нормами забезпеченн¤ продовольчими ≥ промисловими товарами, розм≥ром кошт≥в, що вид≥л¤ютьс¤ з бюджету на розвиток ≥нфраструктури, та ≥ншими ознаками. ” соц≥олог≥њ села ≥снуЇ дек≥лька типолог≥й с≥льських поселень: за чисельн≥стю населенн¤, соц≥альноеконом≥чними ознаками, зайн¤т≥стю у с≥льському господарств≥, виробничо-адм≥н≥стративною роллю. ”крањнськ≥ соц≥ологи Ћ. Ўепотько, ≤. ѕрокопа та ќ. ћак-сим'юк, вз¤вши за основу так≥ ознаки, ¤к чисельн≥сть, зайн¤т≥сть та м≥грац≥йний рух населенн¤, вид≥лили дванадц¤ть тип≥в с≥льських поселень. —еред с≥льських поселень ”крањни майже 35% становл¤ть мал≥ села (84% з них - так зван≥ "вимираюч≥" села), 25% - середн≥, 40% - велик≥ села (у них зосереджено 80% с≥льського населенн¤). ƒол¤ украњнського села т≥сно пов'¤зана ≥з соц≥ально-економ≥чними, пол≥тичними процесами, ¤к≥ або спри¤ли розвитков≥ традиц≥йного дл¤ нього життЇвого укладу з одночасною адаптац≥Їю до тенденц≥й соц≥ально-економ≥чного бутт¤, або завдавали йому нищ≥вних удар≥в. “≥льки у XX ст. в≥дбулис¤ дв≥ радикальн≥ зм≥ни фундаментальних засад с≥льського бутт¤, ¤к≥ радикально вплинули на його розвиток. ƒеградац≥¤ села пов'¤зана з≥ стал≥нським пер≥одом аграрноњ пол≥тики держави, внасл≥док ¤коњ у 20-т≥ - на початку 30-х рок≥в XX ст., а в «ах≥дн≥й ”крањн≥ - наприк≥нц≥ 40-х - на початку 50-х рок≥в було проведено насильницьку колектив≥зац≥ю, запроваджено позаеконом≥чний примус до прац≥, в≥дновлено феодальн≥ методи експлуатац≥њ. ќсобливо постраждало украњнське село в≥д голодомору 1932-1933 рр., ¤кий забрав до 9 млн. людських житт≥в. ƒорого об≥йшлис¤ йому пол≥тика ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, "експерименти" в аграрн≥й пол≥тиц≥ кер≥вництва колишнього —–—– (л≥кв≥дац≥¤ "неперспективних с≥л", руйнуванн¤ поселень у зон≥ створенн¤ штучних водосховищ тощо). ѕрограма стиранн¤ суттЇвих в≥дм≥нностей м≥ж м≥стом та селом обернулас¤ новими невир≥-шеними проблемами ¤к дл¤ м≥ста, так ≥ дл¤ села. ” 70-т≥ роки розширенн¤ господарств спричинило до об'Їднанн¤ колгосп≥в, радгосп≥в, район≥в, об'Їкт≥в соц≥ально-культурного призначенн¤, внасл≥док чого занепало багато с≥л, позбавлених шк≥л, медустанов, крамниць, клуб≥в тощо. —короченн¤ буд≥вництва дор≥г спричинило обмеженн¤ зв'¤зк≥в м≥ж селами, приховане безроб≥тт¤. —проба поширити м≥ський спос≥б житт¤ на село внесла розлад у традиц≥йний уклад. —ерйозною проблемою було ≥ залишаЇтьс¤ транспортне сполученн¤, телефон≥зац≥¤ села, формуванн¤ мереж≥ комунально-побутових послуг тощо. Ќа тл≥ зниженн¤ обс¤г≥в виробництва, нест≥йко функц≥онуючих господарських суб'Їкт≥в знизивс¤ р≥вень житт¤ с≥льського населенн¤. —учасн≥ реформи на сел≥ теж не додають його мешканц¤м соц≥ального оптим≥зму. ѕрот¤гом к≥лькох останн≥х дес¤тил≥ть спостер≥гаЇтьс¤ ст≥йка м≥грац≥¤ с≥льського населенн¤ у м≥сто. ћотиви њњ р≥зноман≥тн≥: ширш≥ можливост≥ дл¤ працевлаштуванн¤, кращ≥ побутов≥ умови, задоволенн¤ культурних потреб. « другоњ половини 80-х рок≥в м≥грац≥¤ с≥льського населенн¤ дещо стаб≥л≥зувалас¤. ” 90-х роках у зв'¤зку з пог≥ршенн¤м р≥вн¤ житт¤ м≥ського населенн¤ нам≥тивс¤ зворотний м≥грац≥йний пот≥к - з м≥ста до села. «агалом украњнське село за останн≥ 50 рок≥в внасл≥док м≥грац≥йних процес≥в втратило понад 10 млн. ос≥б, тобто щороку з села вињжджало 100 тис. ос≥б, внасл≥док чого с≥льське населенн¤ не т≥льки зменшилось, а й значно постар≥ло. ќсобливо складна демограф≥чна ситуац≥¤ у „ерн≥г≥вськ≥й, ’мельницьк≥й, ∆итомирськ≥й, ињвськ≥й, ¬≥нницьк≥й област¤х. ¬ останн≥ роки на сел≥ нам≥тилис¤ ≥ певн≥ позитивн≥ зм≥ни: - руйнуванн¤ монопол≥њ колективних форм господарства; - розширенн¤ економ≥чноњ самост≥йност≥ та свобода вибору форм господарюванн¤ в≥дпов≥дно до потреб, ≥нтерес≥в ≥ можливостей ≥ндив≥д≥в; - формуванн¤ ринку земл≥, усв≥домленн¤ значущост≥ земл≥ ¤к кап≥талу; - зародженн¤ ринковоњ св≥домост≥, розвиток п≥дприЇмливост≥, п≥двищенн¤ соц≥альноњ активност≥; - формуванн¤ ефективного власника, менеджера; - в≥дновленн¤ фермерських господарств, по¤ва с≥льськоњ буржуаз≥њ. ¬одночас реформи загострили соц≥альн≥ проблеми на сел≥, пов'¤зан≥ з майновою диференц≥ац≥Їю, недостатньою адаптован≥стю значноњ к≥лькост≥ с≥льського населенн¤ до нових економ≥чних умов, з по¤вою синдрому соц≥альноњ невпевненост≥. « комерц≥ал≥зац≥Їю вищоњ осв≥ти важчим став доступ вих≥дц≥в ≥з села до вуз≥вських аудитор≥й, що негативно позначаЇтьс¤ на його соц≥ально-психолог≥чному самопочутт≥, а також на його перспективах. ” зв'¤зку з реформами аграрноњ сфери особливоњ актуальност≥ набуваЇ аграрна пол≥тика держави, ¤ка, з одного боку, повинна враховувати особливост≥ с≥льського укладу житт¤, а з ≥ншого - спри¤ти ≥нтегруванню села в оновлюваний соц≥ально-економ≥чний прост≥р, забезпеченню його мешканц¤м стаб≥льних умов ≥ життЇвих перспектив. јдже нов≥ в≥дносини, ¤к≥ формуютьс¤ на сел≥, суттЇво вплинуть на звуженн¤ сфери застосуванн¤ прац≥ с≥льських мешканц≥в, спричин¤ть нов≥ хвил≥ масовоњ м≥грац≥њ, зм≥ну демограф≥чних параметр≥в ¤к с≥льського, так ≥ м≥ського соц≥ум≥в. «апитанн¤. «авданн¤ “еми реферат≥в —утн≥сть, предмет, об'Їкт, функц≥њ соц≥олог≥њ молод≥ ѕроблеми молод≥, њњ осв≥ти, вихованн¤, соц≥ального становленн¤, участ≥ у сусп≥льному житт≥ перебувають у центр≥ уваги ≥ на стику р≥зних наук. —оц≥олог≥¤ в≥дносить њх до найважлив≥ших. «важаючи на те, що соц≥альний портрет молод≥ формуЇтьс¤ п≥д впливом р≥зноман≥тних сусп≥льно-пол≥тичних ≥ соц≥альних чинник≥в, соц≥олог≥¤ ви¤вл¤Ї ≥нтерес до того, ¤ку роль в≥д≥граватимуть дл¤ молод≥ певн≥ соц≥альн≥ ц≥нност≥, норми морал≥, традиц≥њ тощо. ÷ими ж питанн¤ми переймаЇтьс¤ ювентолог≥¤ (наука про р≥зноман≥тн≥ особливост≥ молод≥) - складова сучасноњ науки про людину. —оц≥альне самопочутт¤ молод≥ Ї одним з головних показник≥в розвитку сусп≥льства, а проблема формуванн¤ њњ св≥домост≥ - одн≥Їю з пров≥дних у соц≥олог≥њ. ƒл¤ того щоб формуванн¤ молод≥ в≥дбувалос¤ адекватно сусп≥льним процесам, необх≥дно визначити њњ роль ≥ м≥сце в сусп≥льств≥, з'¤сувати њњ труднощ≥ та проблеми. —еред них Ї традиц≥йн≥ - коханн¤, дружба, пошуки сенсу житт¤, створенн¤ с≥м'њ тощо. ¬ир≥шенн¤ багатьох^ проблем залежить в≥д фактор≥в соц≥ального житт¤. …детьс¤ про виб≥р профес≥њ, життЇвого шл¤ху, самовизначенн¤, профес≥йну моб≥льн≥сть тощо. Ќе менш актуальними Ї здоров'¤, осв≥та молод≥, сп≥лкуванн¤ њњ з дорослими й однол≥тками. ¬ивчаючи молод≥жн≥ проблеми, неможливо обхо- дитис¤ простим констатуванн¤м позитивних чи триво- жних факт≥в життЇд≥¤льност≥ молодих людей. ѕотр≥- бен глибокий системний анал≥з бутт¤ молод≥, чим ≥ по- кликана займатис¤ соц≥олог≥¤ молод≥. —оц≥олог≥¤ молод≥ - галузь соц≥олог≥њ, ¤ка досл≥джуЇ соц≥ально-демограф≥чну сп≥льн≥сть сусп≥льства, що перебуваЇ в процес≥ переходу в≥д дитинства до дорослого житт¤ ≥ переживаЇ стан с≥мейноњ та позас≥мейноњ соц≥ал≥зац≥њ, ≥нтернал≥зац≥њ норм ≥ ц≥нностей, творенн¤ соц≥альних ≥ профес≥йних оч≥кувань, ролей, статусу. —оц≥олог≥¤ молод≥ функц≥онуЇ на трьох р≥вн¤х - загальнометодолог≥чному, спец≥ально-теоретичному та емп≥ричному, що даЇ змогу дотримуватис¤ Їдност≥ вих≥дних методолог≥чних пон¤ть, операц≥йних визначень стосовно ≥сторичного зм≥сту та емп≥ричних ≥ндикатор≥в. Ќа перших двох р≥вн¤х в≥дбуваЇтьс¤ науково достов≥рне визначенн¤ молод≥ з урахуванн¤м конкретно-≥сторичних умов њњ ≥снуванн¤ ≥ розвитку; обірунтуванн¤ сутн≥сних специф≥чних особливостей ц≥Їњ сп≥льноти, ¤к≥ зумовлюють в≥дм≥нн≥сть молод≥ в≥д ≥нших соц≥альних груп ≥ сп≥льнот сусп≥льства; з'¤суванн¤ об'Їктивних ≥ суб'Їктивних чинник≥в, що визначають ¤к≥сну своЇр≥дн≥сть молодого покол≥нн¤. ≈мп≥ричний р≥вень функц≥онуванн¤ соц≥олог≥њ молод≥ на основ≥ накопиченого матер≥алу та новоњ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ спри¤Ї поглибленому розум≥нню молод≥жних проблем, розкриттю њх т≥сного зв'¤зку з проблемами сусп≥льства, пересл≥дуЇ мету оперативного реагуванн¤ на нов≥ ¤вища в молод≥жному середовищ≥ та прогнозуванн¤ њх розвитку. ” зах≥дних крањнах соц≥олог≥чний ≥нтерес до молод≥жноњ проблематики посилювавс¤ у пер≥оди загостренн¤ так званих "молод≥жних" проблем - значний сплеск злочинност≥, наркоман≥њ, кризов≥ ¤вища у сфер≥ прац≥ (безроб≥тт¤), осв≥ти, про¤ви пол≥тичного, нац≥онального екстрем≥зму тощо. ¬≥д соц≥олог≥њ сусп≥льство жадало рекомендац≥й, соц≥альних технолог≥й, ¤к≥ б могли допомогти йому у вир≥шенн≥ цих проблем. “ому головна увага спр¤мовувалас¤ передус≥м на практичне розв'¤занн¤ проблеми, а теоретичний аспект здеб≥льшого ≥гнорувавс¤. ¬насл≥док цього у де¤ких зах≥дних крањнах соц≥олог≥¤ молод≥ не маЇ самост≥йного наукового статусу, вона б≥льш пов'¤зана ≥з соц≥альною практикою, н≥ж ≥з теор≥Їю. ¬ ”крањн≥ склалас¤ под≥бна ситуац≥¤, хоча причини цього дещо ≥нш≥: насамперед нехтуванн¤ реальними молод≥жними проблемами у колишньому –ад¤нському —оюз≥, недостатн¤ увага до них в сучасних умовах; "нормативний" п≥дх≥д до вивченн¤ соц≥альних процес≥в у молод≥жному середовищ≥, ¤кий панував у сусп≥льних науках, коли певн≥ прогресивн≥ ви¤ви, ¤вища, притаманн≥ окремим прошаркам молод≥, приписувались ус≥й молод≥ крањни; розгл¤д молод≥ вин¤тково ¤к об'Їкта впливу з боку соц≥альних ≥нститут≥в. ÷е спричинило недорозвинут≥сть теоретичних засад соц≥олог≥њ молод≥, особливост≥ соц≥олог≥чних досл≥джень молод≥жних проблем на сучасному етап≥. ѕредмет соц≥олог≥њ молод≥ охоплюЇ так≥ аспекти: - виробленн¤ пон¤т≥йно-категор≥ального апарату дл¤ визначенн¤ сутност≥ молод≥, специф≥ки њњ життЇд≥¤льност≥ в сусп≥льств≥; - анал≥з стану та динам≥ки ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й молод≥; - вивченн¤ процес≥в формуванн¤ пол≥тичних, моральних, профес≥йних та естетичних ≥нтерес≥в ≥ позиц≥й; - вивченн¤ чинник≥в, ¤к≥ впливають на формуванн¤ св≥домост≥ та реальноњ повед≥нки р≥зних груп молод≥; - визначенн¤ пон¤тт¤ "молодь" та встановленн¤ њњ в≥кових меж; - вивченн¤ механ≥зму формуванн¤ св≥домост≥ молод≥, сп≥вв≥дношенн¤ б≥олог≥чного та соц≥ального, а також чинник≥в, ¤к≥ впливають на св≥дом≥сть ≥ повед≥нку людини; - досл≥дженн¤ взаЇмод≥њ покол≥нь ≥ визначенн¤ рол≥ в≥кових етап≥в у структур≥ життЇвого циклу особи; - вивченн¤ механ≥зм≥в соц≥ал≥зац≥њ та вихованн¤ молодого покол≥нн¤, набутт¤ соц≥альноњ зр≥лост≥ та становленн¤ молод≥ ¤к суб'Їкта ≥стор≥њ. ќб'Їкт соц≥олог≥њ молод≥ - молодь, тобто велика соц≥ально-демограф≥чна група, ¤ку вид≥л¤ють на п≥дстав≥ сукупност≥ в≥кових характеристик, особливостей соц≥ального стану, соц≥ально-психолог≥чних особливостей. ‘ункц≥¤ми соц≥олог≥њ молод≥ Ї: - методолог≥чна - забезпечуЇ розробку наукових засад дл¤ сучасноњ соц≥олог≥чноњ молод≥жноњ концепц≥њ та формуванн¤ на ц≥й основ≥ сильноњ державноњ молод≥жноњ пол≥тики; - теоретико-п≥знавальна - пол¤гаЇ у виробленн≥ специф≥чного пон¤т≥йно-категор≥ального апарату, досл≥дженн≥ сутн≥сноњ характеристики молод≥ ¤к особливоњ соц≥ально-демограф≥чноњ сп≥льноти; - прогностична - ви¤вл¤Ї себе у досл≥дженн≥ актуальних економ≥чних, правових та соц≥альних проблем молод≥, виробленн≥ коротко- ≥ довгострокових прогноз≥в њх розвитку; - практична - пов'¤зана з виробленн¤м сучасних методик комплексного вивченн¤ молод≥жних проблем, встановленн¤м ефективних механ≥зм≥в, забезпеченн¤м т≥сного зв'¤зку досл≥дницьких ≥нститут≥в, лаборатор≥й з державними ≥ громадськими структурами, що працюють з молоддю; - управл≥нська - реал≥зуЇтьс¤ через науково обірунтован≥ методи та форми д≥¤льност≥ державних, громадських установ щодо регулюванн¤ соц≥альних процес≥в у молод≥жному середовищ≥. ¬ивченн¤ молод≥жних проблем в≥дбуваЇтьс¤ за багатьма напр¤мами, у р≥зноман≥тних сферах життЇд≥¤льност≥: прац≥, навчанн≥, с≥м'њ, неформальних орган≥зац≥¤х, п≥д час дозв≥лл¤, що передбачаЇ активний обм≥н ≥нформац≥Їю з ≥ншими зац≥кавленими науками. Ќаприклад, демограф≥¤ ви¤вл¤Ї тенденц≥њ к≥льк≥сних зм≥н молод≥ у структур≥ населенн¤, р≥вень народжуваност≥, смертност≥, сп≥вв≥дношенн¤ к≥лькост≥ молодих чолов≥к≥в ≥ ж≥нок тощо. –азом ≥з соц≥олог≥Їю молод≥ вона досл≥джуЇ проблеми в≥кових меж, в≥ковоњ дискрим≥нац≥њ, зм≥ни покол≥нь, специф≥ки соц≥ального статусу молод≥, що перебуваЇ у перех≥дному стан≥, посл≥довн≥сть життЇвих под≥й. ѕсихолог≥¤ досл≥джуЇ в≥ков≥ особливост≥ св≥домост≥ та повед≥нки молод≥, в≥ков≥ зм≥ни у структур≥ особистост≥, процес акселерац≥њ, динам≥ку ≥нтелектуального, емоц≥йного розвитку тощо. —оц≥альна психолог≥¤ розкриваЇ специф≥ку механ≥зм≥в сп≥лкуванн¤, формуванн¤ контактних груп, зм≥ни соц≥альних ролей. ѕедагог≥ка визначаЇ можливост≥ та засоби вихованн¤ ≥ навчанн¤ молодоњ людини, засвоЇнн¤ нею необх≥дноњ ≥нформац≥њ, залученн¤ молод≥ до р≥зноман≥тних вид≥в д≥¤льност≥. ћолод≥жн≥ проблеми вивчають також соц≥олог≥¤ прац≥, соц≥олог≥¤ осв≥ти, соц≥олог≥¤ шлюбу ≥ с≥м'њ, соц≥олог≥¤ вихованн¤, соц≥олог≥¤ дев≥антноњ повед≥нки. ÷≥ галуз≥ соц≥олог≥чного знанн¤ досл≥джують молодь в окремих сферах њњ життЇд≥¤льност≥. ѓх дан≥ допомагають скласти повн≥шу картину молод≥жних проблем, процес≥в, ¤вищ. —оц≥олог≥¤ молод≥ не т≥льки запозичуЇ здобут≥ ними знанн¤, а й ≥нтегруЇ њх у ц≥л≥сну систему, завд¤ки чому перебираЇ на себе функц≥њ ц≥л≥сного системного анал≥зу молодого покол≥нн¤ у соц≥альн≥й структур≥, пол≥тичному, економ≥чному, соц≥альному й духовному житт≥ сусп≥льства. ќсновн≥ пон¤тт¤ соц≥олог≥њ молод≥ ¬изначенн¤ пон¤тт¤ "молодь" важливе не т≥льки дл¤ виробленн¤ Їдиного п≥дходу до встановленн¤ в≥кових меж молод≥, а й дл¤ з'¤суванн¤ сутност≥ молод≥, њњ м≥сц¤ у соц≥альн≥й структур≥ сусп≥льства, соц≥альних показник≥в, ¤к≥ в≥дображають специф≥ку њњ соц≥ального статусу. Ќайчаст≥ше при цьому вдаютьс¤ до використанн¤ в≥кових ознак ¤к найголовн≥шого параметра, що характеризуЇ молодь ¤к певну соц≥ально-демограф≥чну групу. Ќер≥дко розгл¤дають молодь ¤к перех≥дну фазу в≥д соц≥альноњ рол≥ дитини до соц≥альноњ рол≥ дорослого. ≤нколи њњ визначають ¤к соц≥ально-демограф≥чну групу, що перебуваЇ в процес≥ соц≥ал≥зац≥њ. ¬≥дпов≥дно найважлив≥шими њњ характеристиками Ї не ст≥льки в≥ков≥ параметри, ск≥льки соц≥альн≥ показники процесу соц≥ал≥зац≥њ. онкретн≥шим Ї под≥л молод≥ на внутр≥шн≥ групи за соц≥ально-профес≥йними та в≥ковими ознаками у взаЇмод≥њ з њх духовним св≥том ≥ повед≥нкою. “акий п≥дх≥д даЇ змогу адекватн≥ше анал≥зувати окрем≥ контингенти молод≥ п≥д час емп≥ричних соц≥олог≥чних досл≥джень. ” в≥тчизн¤н≥й соц≥олог≥њ молодь трактуЇтьс¤ ¤к соц≥альна сп≥льнота, що пос≥даЇ певне м≥сце в соц≥альн≥й структур≥ сусп≥льства ≥ набуваЇ соц≥ального статусу в р≥зноман≥тних соц≥альних структурах (соц≥ально-класов≥, профес≥йно-трудов≥, соц≥ально-пол≥тичн≥ тощо), маЇ сп≥льн≥ проблеми, соц≥альн≥ потреби та ≥нтереси, особливост≥ життЇд≥¤льност≥ тощо. ƒискус≥йним ≥ дотепер Ї питанн¤ в≥ковоњ пер≥одизац≥њ молод≥. «г≥дно з найпоширен≥шою точкою зору в≥ковими межами молод≥ вважаЇтьс¤ пер≥од в≥д 16 до «ќ рок≥в. ≤снують й ≥нш≥ погл¤ди на в≥ков≥ меж≥ молод≥: 11-25, 15-28, 16-24 роки тощо. ќстанн≥м часом нижньою межею молод≥жного в≥ку вважаЇтьс¤ 14, верхньою - 35 рок≥в. ¬ основу ц≥Їњ точки зору (14- 35 рок≥в) покладено тезу про "продовженн¤ юност≥", зб≥льшенн¤ часу входженн¤ у соц≥альне житт¤. –озширенн¤ загальноприйн¤тих у 60-70-т≥ роки XX ст. в≥кових меж молод≥ в≥д 16-30 до 14-35 рок≥в в≥дображаЇ об'Їктивн≥ процеси в розвитку людства. « одного боку, житт¤ все наполеглив≥ше висуваЇ завданн¤ б≥льш ранньоњ соц≥альноњ зр≥лост≥ молод≥, залученн¤ њњ до трудовоњ практики на ранн≥х етапах житт¤, з ≥ншого - розширюютьс¤ меж≥ середнього ≥ старшого в≥ку, тривал≥сть житт¤ загалом, подовжуютьс¤ терм≥ни навчанн¤ та соц≥ально-пол≥тичноњ адаптац≥њ, стаб≥л≥зац≥њ с≥мейно-побутового статусу. ”чен≥ дискутують щодо пон¤ть, ¤к≥ розкривають сутн≥сть спец≥альноњ соц≥олог≥чноњ теор≥њ молод≥. …детьс¤ насамперед про так≥ пон¤тт¤, ¤к "становленн¤ молод≥" (≤. он, ™.√оловаха), "виб≥р профес≥њ", "профес≥йне самовизначенн¤", "профес≥йна моб≥льн≥сть" (¬.ќсовський, Ћ.Ўпак, Ћ.јза, ќ.¬ишн¤к, ¬.Ўубк≥н), "становленн¤ молодого спец≥ал≥ста" (ќ.якуба, ƒ.«юз≥н) тощо. —учасн≥ сусп≥льн≥ процеси р≥зко зм≥нили соц≥альне, матер≥альне ≥ пол≥тичне становище молод≥, тому пон¤тт¤, що характеризували молодь колишнього сусп≥льства ("соц≥альний портрет молод≥", категор≥њ "потреби", "повед≥нка", "д≥¤льн≥сть"), потребують сучасного анал≥зу, переосмисленн¤ та уточненн¤. ѕредметом наукового анал≥зу стали соц≥ально-психолог≥чн≥ особливост≥, розвиток ≥нтерес≥в та потреб молодих людей. Ќа думку багатьох учених, соц≥ально-психолог≥чний розвиток молод≥ характеризуЇтьс¤ нер≥вном≥рн≥стю, напружен≥стю, на¤вн≥стю ≥ повторюван≥стю конфл≥ктних ситуац≥й. ¬важають, що вона, пор≥вн¤но ≥з старшими покол≥нн¤ми, Ї нетерпим≥шою, гостр≥ше реагуЇ на суперечност≥ д≥йсност≥, не так жорстко "вписана" у сусп≥льство, моб≥льн≥ша, швидше засвоюЇ нове. њњ характеризують ≥ п≥двищена вимоглив≥сть, критичн≥сть до старших покол≥нь, недооц≥нка об'Їктивноњ зумовленост≥ досв≥ду старших за в≥ком, переоц≥нка власноњ здатност≥ до самост≥йноњ д≥¤льност≥. —аме в молодост≥ динам≥чно формуютьс¤ соц≥альн≥ мотивац≥њ, самоанал≥з ≥ швидк≥сть реакц≥њ, проте значно менше, н≥ж у дорослому в≥ц≥, турбують безпека близьких ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за них. ” зах≥дн≥й соц≥олог≥њ також немаЇ Їдност≥ щодо тлумаченн¤ пон¤тт¤ "молодь" та встановленн¤ њњ в≥кових меж. ¬ англомовн≥й соц≥олог≥чн≥й, ф≥лософськ≥й та психолог≥чн≥й л≥тератур≥ найпоширен≥шим Ї терм≥н "юн≥сть" ¤к фаза м≥ж дитинством ≥ доросл≥стю особи. Ѕагато досл≥дник≥в вважаЇ, що юн≥сть - це статус з невизначеною пров≥дною л≥н≥Їю, ¤ка в≥дпов≥дно зумовлюЇ й невизначену, безладну повед≥нку. ѕер≥од юност≥ охоплюЇ в≥ков≥ меж≥ в≥д 11-12 до 18 рок≥в. ” зах≥дних джерелах використовують й ≥нш≥, деф≥н≥ц≥њ щодо визначенн¤ молод≥жного в≥ку. Ќайб≥льш уживаний терм≥н "т≥нейджер" - юнаки ≥ д≥вчата в≥ком в≥д 13 до 19 рок≥в. ÷≥ в≥ков≥ меж≥ дещо не зб≥гаютьс¤ з межами юнацького в≥ку, ¤кий виражаЇ незр≥л≥сть, колективний стиль (групова повед≥нка, належн≥сть до певного напр¤му моди, музики, л≥тератури тощо). ” прац¤х зах≥дних автор≥в також простежуЇтьс¤ тенденц≥¤ до розширенн¤ в≥кових, меж юност≥. «азначаЇтьс¤, що нин≥ час м≥ж становленн¤м особи дитини ≥ особи дорослого Ї значно тривал≥шим, внасл≥док чого дос¤гненн¤м статусу дорослост≥, ¤ке ран≥ше в≥дбувалось у 18 рок≥в або ран≥ше, можна вважати 25 - «ќ рок≥в, особливо дл¤ вих≥дц≥в з так званих "середнього" ≥ "вищого" клас≥в. —еред метод≥в досл≥дженн¤ молод≥жних проблем найуживан≥шими Ї систематичн≥ спостереженн¤, ≥нтерв'юванн¤ та анкетуванн¤, тестуванн¤, анал≥з особистих щоденник≥в, б≥ограф≥чних опис≥в, твор≥в, у ¤ких в≥дображаЇтьс¤ процес формуванн¤ ≥ розвитку молодоњ людини. јле через розпорошен≥сть ≥ в≥домчу в≥докремлен≥сть науково-досл≥дних установ, ¤к≥ вивчають молодь та њњ проблеми, ще й дос≥ не вироблено Їдиноњ методики вивченн¤ молод≥, в≥дсутн≥ серйозн≥ м≥ждисципл≥нарн≥ досл≥дженн¤, сучасна молод≥жна концепц≥¤. ÷е спричин¤Ї певний розрив м≥ж теоретичним та емп≥ричним напр¤мами анал≥зу проблем молод≥, зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ аматорських досл≥джень. ћолод≥жна проблематика у в≥тчизн¤н≥й соц≥олог≥њ ¬≥тчизн¤на соц≥олог≥¤ молод≥, ¤к ≥ св≥това, розгл¤даЇ молодь ¤к компонент соц≥альноњ структури сусп≥льства, зосереджуЇтьс¤ на вивченн≥ особливостей њњ ≥нтеграц≥њ у профес≥йну структуру, умов здобутт¤ осв≥ти, специф≥ки молод≥жноњ моб≥льност≥, становища молод≥ на ринку прац≥. «начно менше уваги вона прид≥л¤Ї проблемам молод≥жноњ субкультури, стосункам м≥ж покол≥нн¤ми, ц≥нн≥сн≥й св≥домост≥, пол≥тичн≥й ор≥Їнтац≥њ, життЇвим стратег≥¤м тощо. “ривалий час досл≥дники, що вивчали проблеми украњнськоњ молод≥, працювали спочатку ¤к рос≥йськ≥, пот≥м - ¤к рад¤нськ≥ соц≥ологи. ѕриродно, що ≥стор≥¤ в≥тчизн¤ноњ соц≥олог≥њ молод≥ розвивалась в≥дпов≥дно до обставин, що супроводжували розвиток рос≥йськоњ ≥ рад¤нськоњ соц≥олог≥њ, тому њй притаманн≥ ¤к позитивн≥ наробки, що були дос¤гнут≥ за тих час≥в, так ≥ вс≥ негативн≥ тенденц≥њ, що характеризують п≥дходи до молод≥ ¤к об'Їкта соц≥олог≥чного досл≥дженн¤. ќкрем≥ досл≥дженн¤ молод≥жних проблем з'¤вилис¤ ще наприк≥нц≥ XIX - на початку XX ст. ≥ пов'¤зан≥ з досл≥дженн¤м проблем молод≥жноњ с≥м'њ, с≥мейноњ соц≥ал≥зац≥њ, проблем студентства та молод≥, що навчаЇтьс¤, вивченн¤ матер≥ального становища ≥ побуту студентства, використанн¤ неповнол≥тн≥х у сфер≥ прац≥ тощо. ѕерший етап формуванн¤ в≥тчизн¤ноњ соц≥олог≥њ молод≥ охоплюЇ 20-«ќ роки XX ст. «агалом в≥н був пов'¤заний з розвитком управл≥нськоњ д≥¤льност≥ парт≥йних, рад¤нських ≥ громадських орган≥зац≥й ≥ мав ч≥ткий прикладний напр¤м. ” ц≥ роки до вивченн¤ молод≥ зверталис¤ педагоги, соц≥ологи, психологи. Ѕуло опубл≥ковано до 300 праць про молоде покол≥нн¤, проведен≥ численн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤, проанал≥зован≥ учн≥вськ≥ твори, листи до редакц≥й газет, особист≥ щоденники, автоб≥ограф≥њ та ≥нш≥ документи, що в≥дображали реальн≥ дос¤гненн¤ ≥ труднощ≥, р≥зноман≥тн≥ проблеми молод≥ тих час≥в. Ќайглибш≥ досл≥дженн¤ були проведен≥ Ћ.¬иготським, ћ.–уб≥нштейном, ќ. олодною та ≥н. ƒе¤к≥ з них починали свою д≥¤льн≥сть до 1917 р., що дало змогу њм, пор≥внюючи результати досл≥джень, ви¤вити зм≥ни в повед≥нц≥ та св≥домост≥ молодих людей. ¬ажливе значенн¤ у цей пер≥од прид≥л¤лос¤ працююч≥й молод≥, ¤ка мала ≥стотну питому вагу у трудових ресурсах крањни (кожний п'¤тий працюючий на виробництв≥, с≥льському господарств≥ був в≥ком в≥д 14 до 22 рок≥в, причому 28 млн. молодих людей проживало у с≥льськ≥й м≥сцевост≥, а 4 млн. - у м≥стах). ќсобливого значенн¤ надавалось вивченню роб≥тничоњ молод≥, джерел поповненн¤ роб≥тничого класу, мотив≥в обранн¤ профес≥њ, ≥нтерес≥в ≥ потреб, проведенн¤ в≥льного часу, погл¤д≥в молод≥ на тогочасн≥ проблеми. ƒосл≥дники в≥дзначали нер≥вн≥сть, суперечлив≥сть св≥домост≥ та повед≥нки молодих людей в р≥зноман≥тних сферах соц≥ального житт¤. «агалом тод≥шн≥ досл≥дженн¤ були спр¤мован≥ на вивченн¤ процесу формуванн¤ нового покол≥нн¤, але через негативне ставленн¤ до соц≥олог≥њ вс≥ вони так ≥ залишилис¤ на р≥вн≥ ц≥кавих, багатих на статистичний матер≥ал соц≥олог≥чних концепц≥й. ўе й дос≥ цей матер≥ал належно не осмислений. Ќаступний пер≥од у розвитку соц≥олог≥њ молод≥ починаЇтьс¤ з середини 60-х та зак≥нчуЇтьс¤ у 80-т≥ роки. Ќа тл≥ загального пол≥тичного потепл≥нн¤ ≥ пов'¤заного з ним в≥дродженн¤ соц≥олог≥чних досл≥джень в≥дбуваЇтьс¤ формуванн¤ соц≥олог≥њ молод≥, ¤ка здеб≥льшого переймаЇтьс¤ вивченн¤м громадськоњ думки молод≥ з актуальних тогочасних проблем. ѕосиленн¤ ≥нтересу до молод≥жноњ проблематики було пов'¤зано також з нац≥лен≥стю на вихованн¤ молод≥ у комун≥стичному дус≥. “од≥ й була висунута та обірунтована ≥де¤ комплексного досл≥дженн¤ людини у Їдност≥ вс≥х ступен≥в њњ життЇвого циклу. ѕевне значенн¤ дл¤ виробленн¤ соц≥олог≥чноњ теор≥њ молод≥ мала прац¤ ≤. она "—оц≥олог≥¤ особистост≥", в ¤к≥й були визначен≥ особливост≥ юност≥. ” наступн≥ роки в≥н досл≥джував проблеми юнацького в≥ку, розвитку молод≥жноњ св≥домост≥, значенн¤ дружби та коханн¤ у формуванн≥ особистост≥, процесу становленн¤ духовного св≥ту молодоњ людини. «начна увага в ц≥ роки прид≥л¤лась комун≥стичному вихованню, профес≥йному становленню, ставленню молод≥ до прац≥, соц≥ал≥стичному змаганню. « одного боку, це св≥дчить про жорсткий ≥деолог≥чний вплив на соц≥олог≥ю з боку парт≥йних структур, а з ≥ншого - про ор≥Їнтац≥ю њњ на соц≥альне замовленн¤. ѕроте в ц≥ роки з'¤вилис¤ й академ≥чн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤, ¤к≥ мали на мет≥ об'Їктивний анал≥з молод≥жних проблем ≥ стали реальним п≥дірунт¤м дл¤ подальшого формуванн¤ соц≥олог≥њ молод≥. √оловну роль у цьому в≥д≥грали так≥ науков≥ соц≥олог≥чн≥ школи: - ињвська - досл≥дженн¤ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й роб≥тничоњ молод≥ (Ћ.јза, ¬.ѕ≥ддубний, ј.–учка); мотив≥в трудовоњ активност≥ (¬.“ихонович); престижу профес≥й ≥ проблем соц≥ально-профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ (¬.„орноволенко, ¬.ќсовський, ¬. ѕан≥отто); - Ќовосиб≥рська - досл≥дженн¤ життЇвих план≥в випускник≥в середн≥х шк≥л ≥ можливостей њх реал≥зац≥њ, особливостей життЇвого шл¤ху молод≥, потреб ринку прац≥ у з≥ставленн≥ з осв≥тн≥м ≥ профес≥йним потенц≥алом молод≥, нер≥вност≥ життЇвих шанс≥в р≥зних прошарк≥в молод≥ (¬.Ўубк≥н); - —вердловська - досл≥дженн¤ молод≥жних проблем у зв'¤зку з в≥дтворенн¤м соц≥альноњ структури сусп≥льства, м≥жпокол≥нних соц≥альних перем≥щень, впливу вищоњ осв≥ти на формуванн¤ соц≥альноњ структури сусп≥льства, проблем соц≥ального розвитку молод≥, соц≥альних в≥дм≥нностей м≥ж окремими генерац≥¤ми (‘.‘≥л≥ппов, ћ.–уткевич); - Ћен≥нградська - соц≥ально-психолог≥чн≥ досл≥дженн¤ молод≥жноњ проблематики, психолог≥чних особливостей молод≥жноњ сп≥льноти, особливостей соц≥ал≥зац≥њ ≥ становленн¤ молодоњ людини, досл≥дженн¤ молод≥жноњ субкультури, проблем студентськоњ молод≥ (¬.Ћ≥совський, —.≤конн≥кова); - ≈стонська - досл≥дженн¤ рег≥ональноњ диференц≥ац≥њ процес≥в життЇвого самовизначенн¤ молод≥ у межах р≥зноман≥тних нац≥онально-територ≥альних сп≥льнот, зм≥н у соц≥альному становищ≥ певних молод≥жних когорт, особливостей ≥нтеграц≥њ молод≥ у соц≥альну структуру, традиц≥йних молод≥жних сфер життЇд≥¤льност≥: с≥м'¤, осв≥та, прац¤, соц≥альна ≥ профес≥йна моб≥льн≥сть, м≥грац≥йн≥ процеси ≥ життЇв≥ ц≥нност≥ (ћ.“≥тма). ” 90-т≥ роки розпочалас¤ нова хвил¤ ≥нтересу украњнських вчених до молод≥жноњ проблематики. јктив≥зувалис¤ досл≥дженн¤ у р≥зноман≥тних напр¤мах, до них була залучена значна к≥льк≥сть наукових колектив≥в. ¬ основному науков≥ досл≥дженн¤ розгорталис¤ в координатах соц≥олог≥чноњ теор≥њ молод≥, структурую-чись за такими напр¤мами: економ≥чн≥ проблеми молод≥ (≤.Ћук≥нов, ё.ѕахомов, ¬.”рчук≥н); особливост≥ формуванн¤ трудових ор≥Їнтац≥й та життЇвих план≥в р≥зноман≥тних њњ соц≥ально-демограф≥чних категор≥й (Ћ.јза, ќ.¬ишн¤к, ™.√оловаха, ¬.ћатусевич, ¬.ќсовський, ћ.„урилов); п≥дготовка молод≥ до прац≥ в умовах реформи загальноосв≥тноњ профес≥йноњ школи, об'Їктивн≥ та суб'Їктивн≥ чинники трудовоњ активност≥ молод≥, њњ пол≥тична ≥нформован≥сть та сусп≥льно-пол≥тична активн≥сть, тенденц≥њ й проблеми побуту, дозв≥лл¤ молод≥ (ќ.¬ишн¤к, ћ.„урилов, —.ћакеЇв, ¬.ѕ≥ча); життЇве самовизначенн¤ молод≥; формуванн¤ молодого спец≥ал≥ста (ќ.якуба, ј.јндрющенко); соц≥альна зр≥л≥сть молод≥ (ќ.якуба, “.—тарченко, ≤.ѕустельник, Ќ.„ерниш), проблеми життЇвого самовизначенн¤, дос¤гненн¤ життЇвого усп≥ху (Ћ.—охань, ™.√оловаха, ќ.Ѕалак≥рева, ≤.ћартинюк, ¬.ќчерет¤ний). ”крањнський науково-досл≥дний ≥нститут проблем молод≥ зосередив свою д≥¤льн≥сть на фундаментальних ≥ пошукових досл≥джен¤х проблем молод≥, анал≥з≥ та прогнозуванн≥ ситуац≥њ у молод≥жному середовищ≥, встановленн≥ та налагодженн≥ зв'¤зк≥в з орган≥зац≥¤ми в ”крањн≥ та за њњ межами, ¤к≥ працюють у сфер≥ молод≥жноњ проблематики. ≤нститут п≥дготував статистичний дов≥дник "ћолодь ”крањни", ≥нформац≥¤ ¤кого охоплюЇ основн≥ сфери життЇд≥¤льност≥ юнак≥в ≥ д≥вчат. јле економ≥чна та соц≥альна криза наприк≥нц≥ XX ст. ускладнила функц≥онуванн¤ ¤к загальнотеоретичноњ, так ≥ галузевоњ соц≥олог≥њ. «а в≥дсутност≥ ф≥нансуванн¤ майже не провод¤тьс¤ масштабн≥ досл≥дженн¤, ¤к≥ б могли з'¤сувати молод≥жн≥ "проблеми в умовах трансформац≥њ пол≥тичноњ, соц≥ально-економ≥чноњ систем. «начно скоротилась к≥льк≥сть досл≥дних центр≥в, проблемних лаборатор≥й з вивченн¤ сучасноњ молод≥. ќстанн≥м часом загострилос¤ чимало молод≥жних проблем, серед ¤ких найголовн≥шими Ї: - низький р≥вень житт¤, безроб≥тт¤ ≥ значна економ≥чна та соц≥альна залежн≥сть в≥д батьк≥в; - шлюбно-с≥мейн≥ проблеми (високий р≥вень розлучень, с≥мейних конфл≥кт≥в); - низька народжуван≥сть - вже прот¤гом трьох з половиною дес¤тил≥ть в ”крањн≥ збер≥гаЇтьс¤ р≥вень народжуваност≥, ¤кий не забезпечуЇ нав≥ть в≥дтворенн¤ покол≥нь; - матер≥альна незабезпечен≥сть, в≥дсутн≥сть умов дл¤ пол≥пшенн¤ житлових умов; - поганий стан здоров'¤ ≥ зростанн¤ р≥вн¤ соц≥альних в≥дхилень (злочинн≥сть, пи¤цтво, наркоман≥¤, проституц≥¤); - втрата ≥деал≥в, соц≥альноњ перспективи, життЇвого оптим≥зму. ѕост≥йно скорочуЇтьс¤ питома вага молод≥ щодо всього населенн¤. ¬ ”крањн≥ за останн≥ дес¤ть рок≥в њњ к≥льк≥сть знизилас¤ з 22 до 20%. «а вс≥ма прогнозами, ц¤ тенденц≥¤ триватиме ≥ надал≥. ¬ир≥шенн¤ цих проблем потребуЇ розробки ≥ вт≥ленн¤ у соц≥альну практику державноњ молод≥жноњ пол≥тики, ¤ка повинна бути зор≥Їнтована на створенн¤ новоњ системи профес≥йноњ п≥дготовки молод≥ з урахуванн¤м тенденц≥й сучасного соц≥ально-економ≥чного бутт¤, потреб ринку прац≥, подоланн¤ в≥дчуженн¤ молод≥ в≥д пол≥тичних та сусп≥льних процес≥в. јле на рубеж≥ XX-XXI ст. ефективн≥й молод≥жн≥й пол≥тиц≥ стали на завад≥: деф≥цит соц≥ально-економ≥чних ресурс≥в, ¤к≥ б могли бути використан≥ дл¤ вир≥шенн¤ молод≥жних проблем; зниженн¤ життЇвого р≥вн¤ молод≥, що спричин¤Ї песим≥зм, соц≥альну апат≥ю; нев≥дпов≥дн≥сть р≥вн¤ профес≥йноњ п≥дготовки молод≥ реальним потребам сусп≥льства; слабка консол≥дован≥сть молод≥жного руху. √оловними структурними ланками такоњ пол≥тики повинн≥ стати заходи щодо вдосконаленн¤ системи осв≥ти молод≥, формуванн¤ та реал≥зац≥њ њњ соц≥альних та економ≥чних ≥нтерес≥в, участь у пол≥тичн≥й д≥¤льност≥, реал≥зац≥њ духовних запит≥в ≥ потреб. ” зв'¤зку з цим нового значенн¤ набуваЇ соц≥олог≥¤ молод≥ ¤к спец≥альна наука, що вивчаЇ законом≥рност≥ формуванн¤ розвитку ≥ в≥дтворенн¤ молодого покол≥нн¤. «апитанн¤. «авданн¤ “еми реферат≥в —утн≥сть, основн≥ категор≥њ тендерноњ соц≥олог≥њ Ќа рубеж≥ XX-XXI. ст. пострад¤нська соц≥олог≥¤ см≥лив≥ше стала освоювати нов≥ п≥дходи та напр¤ми, серед них ≥ тендерн≥ досл≥дженн¤, хоч цю проблематику немало досл≥дник≥в розгл¤дають ¤к екстравагантну. √ендерн≥ студ≥њ ув≥йшли до наукового об≥гу в зах≥дноЇвропейських крањнах, —Ўј ≥ анад≥ на початку 80-х рок≥в XX ст. ј ще в 60-т≥ роки пон¤тт¤ "тендер" в сучасному розум≥нн≥ - "сп≥вв≥дношенн¤ людей р≥зноњ стат≥", "соц≥альний конструкт стат≥" - було нев≥доме ≥ вживалось лише на позначенн¤ граматичноњ категор≥њ, ¤ка досл≥вно перекладаЇтьс¤ украњнською мовою ¤к "р≥д". јктивне використанн¤ в багатьох Ївропейських крањнах пон¤тт¤ "тендер" у новому значенн≥ св≥дчить, що в останн≥ дес¤тир≥чч¤ в≥дбулось не лише переосмисленн¤ проблеми в≥дносин статей, а й про те, що њх тепер стали розгл¤дати ¤к форму соц≥альноњ орган≥зац≥њ. јнгл≥йським в≥дпов≥дником пон¤тт¤ "стать" Ї "sex". “радиц≥йно воно використовувалось на позначенн¤ морфолог≥чних ≥ ф≥з≥олог≥чних в≥дм≥нностей ос≥б. ѕроте в 70-т≥ роки XX ст. соц≥ологи запропонували розр≥зн¤ти пон¤тт¤ "sex" ≥ "gender", оск≥льки, кр≥м б≥олог≥чних в≥дм≥нностей, м≥ж чолов≥ками ≥ ж≥нками ≥снуЇ под≥л на соц≥альн≥ рол≥, форми д≥¤льност≥. ¬они в≥др≥зн¤ютьс¤ повед≥нкою, ментальн≥стю, емоц≥йн≥стю. «апровадженн¤ цього пон¤тт¤ було спричинене необх≥дн≥стю подоланн¤ погл¤д≥в на р≥зн≥ статев≥ риси та рол≥ ¤к ви¤в "природних" ¤костей. ќтже, наприк≥нц≥ XX ст. гендерну роль розгл¤дали не лише ¤к ви¤в природою заданих особливостей, а й ¤к систему оч≥кувань адекватноњ повед≥нки; не ¤к природну стать, а ¤к "соц≥ально-культурний конструкт". « ц≥Їњ точки зору, де¤к≥ характеристики ж≥нок (наприклад, емоц≥йн≥сть, схильн≥сть до самопожертви, ор≥Їнтован≥сть на с≥м'ю ≥ д≥тей) поставали не природними ¤кост¤ми, а характеристиками, сформованими певним типом сусп≥льства. ¬важаЇтьс¤, що вперше терм≥н "гендер" був запроваджений у науковий об≥г американським психоанал≥тиком –обертом —толлером у прац≥ "—тать ≥ гендер: про розвиток мужност≥ та ж≥ночност≥" (1968). "√ендер" в≥н розгл¤дав ¤к пон¤тт¤, що виражаЇ психолог≥чн≥, соц≥альн≥, культурн≥ особливост≥, незалежн≥ в≥д тих, що тлумачать б≥олог≥чну стать. “ому необов'¤зково пов'¤зувати бутт¤ ж≥нки з "ж≥ночн≥стю", а бутт¤ чолов≥ка з "мужньою" повед≥нкою. “акий п≥дх≥д був п≥дтриманий багатьма соц≥ологами, в≥н започаткував новий напр¤м соц≥альних досл≥джень - гендерних. “епер цей терм≥н вживаЇтьс¤ в р≥зних значенн¤х: ¤к позначенн¤ стат≥ - "соц≥альна стать": ¤к оч≥куванн¤ того, що повинн≥ робити чолов≥ки та ж≥нки. јле пон¤т≥йне поле його ще не до к≥нц¤ окреслене та ≥нституц≥ал≥зоване, а п≥д гендерним п≥дходом розум≥ють: а)окрему гендерну теор≥ю, ¤ка вивчаЇ родину та соц≥альн≥ стосунки статей; б)ун≥версальну концепц≥ю патр≥архату ¤к системи пануванн¤ в сусп≥льств≥; в)загальнометодолог≥чний п≥дх≥д, що розгл¤даЇ стосунки статей ¤к в≥дношенн¤ влади. —трижнем наукового ≥нтересу сучасноњ гендерноњ соц≥олог≥њ Ї проблематика, ¤ка ран≥ше вважалас¤ другор¤дною: сфера повс¤кденного, ≥нтимного (гендерн≥ рол≥, домашн≥ обов'¤зки, шлюб та ≥н.). ѓњ ≥нтерес концентруЇтьс¤ на проблем≥ ≥дентичност≥ (самовизначеност≥). √ендерн≥ досл≥дженн¤, не ≥гноруючи к≥льк≥сних метод≥в, в≥ддають перевагу ¤к≥сним: глибинному ≥нтерв'ю, методу усних ≥стор≥й, б≥ограф≥чному методу, культуролог≥чному анал≥зу, психолог≥чним та етнограф≥чним техн≥кам, ¤к≥ передають драматизм суб'Їктивного досв≥ду людей. „асто застосовують вони специф≥чн≥ методики: принцип "партнерства", сп≥вучаст≥, д≥алог, ¤к≥ надають досл≥дженню емоц≥йного забарвленн¤. ѕри цьому ставленн¤ досл≥дника до об'Їкта досл≥дженн¤ маЇ особливий соц≥альний ви¤в: гн≥в, рад≥сть, симпат≥¤, що виникають у процес≥ взаЇмод≥њ та можуть впливати на результат досл≥дженн¤. ÷е зумовлюЇ п≥двищену увагу до етики гендерних досл≥джень. √ендерна соц≥олог≥¤ повинна враховувати у своњх досл≥дженн¤х в≥дм≥нн≥сть в економ≥чному, с≥мейному ≥ соц≥альному статусах, особливост≥ стану здоров'¤, в≥ку, пол≥тичних погл¤д≥в об'Їкт≥в. њњ ц≥кавить не знеос≥бнена б≥льш≥сть, а окрем≥ специф≥чн≥ соц≥альн≥ групи. Ќе стають на завад≥ цьому нечисельн≥сть ≥ нерепрезентативн≥сть цих груп, оск≥льки лише врахуванн¤ вс≥х розб≥жностей даЇ змогу адекватно п≥знати реальн≥сть у вс≥й њњ р≥зноман≥тност≥. √ендерна соц≥олог≥¤ - галузь соц≥олог≥њ, що вивчаЇ законом≥рност≥ диференц≥ац≥њ чолов≥чих ≥ ж≥ночих ролей, статев≥ в≥дм≥нност≥ на вс≥х р≥вн¤х та њх вплив на людське ≥снуванн¤, сп≥в≥снуванн¤, на особливост≥ соц≥альноњ орган≥зац≥њ, специф≥ку чолов≥чоњ та ж≥ночоњ соц≥альних сп≥льнот. ƒо категор≥ального апарату гендерноњ соц≥олог≥њ, кр≥м згадуваного пон¤тт¤ "тендер", належать: "стать", "фем≥нн≥сть", "маскул≥нн≥сть", "андрог≥нн≥сть", "сексизм", "б≥архат", "патр≥архат". ѕон¤тт¤ "гендер" (gender) означаЇ соц≥альне оч≥куванн¤ в≥д представник≥в кожноњ стат≥. јле, на в≥дм≥ну в≥д пон¤тт¤ "стать", воно стосуЇтьс¤ не б≥олог≥чних особливостей, за ¤кими р≥зн¤тьс¤ чолов≥ки та ж≥нки, а соц≥ально сформованих рис. “обто ¤кщо з≥ статтю пов'¤зан≥ лише ф≥зичн≥ в≥дм≥нност≥ будови т≥ла, то з гендером - психолог≥чн≥, соц≥альн≥, культурн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж чолов≥ками та ж≥нками. ¬≥дпов≥дно пон¤тт¤ "стать" охоплюЇ комплекс репродуктивних, повед≥нкових, т≥лесних, соц≥альних характеристик, ¤к≥ визначають ≥ндив≥да ¤к чолов≥ка чи ж≥нку. ” св≥тов≥й соц≥олог≥њ б≥олог≥чну стать визначають терм≥ном "sex", а соц≥альну - "гендер". Ќе пов'¤зан≥ з б≥олог≥чною статтю пон¤тт¤ "маскул≥нн≥сть" (лат. masculinus - чолов≥чий; тут - мужн≥сть, сила) та "фем≥нн≥сть" (лат. femina - ж≥нка, самка; тут - ж≥ночн≥сть). ¬они позначають в≥дм≥нн≥ психолог≥чн≥ характеристики, ≥сторично сформован≥ особливост¤ми культури певного сусп≥льства. ћаскул≥нн≥сть асоц≥юЇтьс¤ з активн≥стю, незалежн≥стю, самовпевнен≥стю, а фем≥нн≥сть - ≥з залежн≥стю, несм≥лив≥стю, сентиментальн≥стю. ¬ищий р≥вень спор≥дненн¤ рис маскул≥нност≥ та фем≥нност≥, дос¤гнутий одн≥Їю особою, св≥дчить про њњ андрог≥нн≥сть (грец. androgynos - двостатевий). ћаскул≥нн≥сть, фем≥нн≥сть та андрог≥нн≥сть Ї передумовами певноњ модел≥ соц≥альноњ повед≥нки. јндрог≥нна особа маЇ б≥льший виб≥р вар≥ант≥в моделюванн¤ повед≥нки, Ї гнучк≥шою щодо соц≥ального пристосуванн¤. ѕрофесор психолог≥њ та ж≥ночих студ≥й —андра Ѕем (—Ўј) по¤снювала андрог≥нн≥сть ¤к ≥ндив≥дуальну здатн≥сть особи залежно в≥д конкретних ситуативних умов д≥¤ти водночас по-ж≥ночому ≥ по-чолов≥чому. “ерм≥н "сексизм" (лат. sехиs - стать) був запроваджений фем≥н≥стами за аналог≥Їю з расизмом ≥ означав систему установок, що виправдовують соц≥альну нер≥вн≥сть ж≥нки посиланн¤м на кор≥нн≥ вади (хиби) ж≥ночоњ природи, н≥бито нездатноњ до соц≥альноњ творчост≥. ” наш час терм≥н "сексизм" набув б≥льш широкого значенн¤ ≥ вказуЇ на дискрим≥нац≥ю за статевими ознаками ¤к ж≥нок, так ≥ чолов≥к≥в. як соц≥альне ¤вище, сексизм завд¤чуЇ патр≥архату. Ќа початку 90-х рок≥в XX ст. професор соц≥олог≥њ —≥льв≥¤ ¬олб≥ (—Ўј) дала визначенн¤ пон¤тт¤ "патр≥архат" ¤к системи взаЇмопов'¤заних соц≥альних структур, за допомогою ¤ких чолов≥ки пригн≥чують та експлуатують ж≥нок. ” зв'¤зку з цим категор≥¤ "патр≥архат" Ї одн≥Їю з найуживан≥ших у фем≥н≥зм≥, одна ≥з представниць ¤кого американка .ћ≥ллет вважаЇ, що патр≥архальними були вс≥ ≥сторичн≥ цив≥л≥зац≥њ. јдже п≥д орудою чолов≥к≥в завжди були арм≥¤, ≥ндустр≥¤, технолог≥¤, осв≥та, наука, пол≥тика ≥ ф≥нанси - усе, з чого складаЇтьс¤ влада. —учасн≥ сусп≥льства теж патр≥архальн≥, в≥др≥зн¤ютьс¤ лише ступенем та особливост¤ми соц≥альноњ нер≥вност≥, зумовленоњ соц≥альним статусом чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, тобто тендерних нер≥вностей. Ќа в≥дм≥ну в≥д патр≥архату, б≥архат Ї формою сусп≥льного устрою, за ¤кого чолов≥ки та ж≥нки мають р≥вне становище в сусп≥льств≥. ¬≥н т≥сно пов'¤заний з тендерною симетр≥Їю (сукупн≥стю у¤влень про споконв≥чну р≥вн≥сть людей). јктуальн≥сть сучасних гендерних досл≥джень зумовлена соц≥альними трансформац≥¤ми сусп≥льства, що знаменують вих≥д на ≥сторичну арену такого феномену ¤к "ж≥ноча революц≥¤". …детьс¤ не т≥льки про нов≥ ж≥ноч≥ проблеми та ускладненн¤ ≥снуючих. ∆≥ночий чинник наполегливо ≥ стр≥мко вриваЇтьс¤ в сучасну картину св≥ту, потребуючи переосмисленн¤ багатьох засад цив≥л≥зац≥њ, в тому числ≥ м≥сц¤ та рол≥ ж≥нки в сучасному св≥т≥, без вир≥шенн¤ ¤ких неможливий поступальний розвиток. ќсмислити радикальну зм≥ну становища ж≥нки, зм≥цненн¤ ≥ розширенн¤ ж≥ночого начала в сусп≥льств≥ покликана гендерна наука. √ендерн≥ досл≥дженн¤ не Ї суто ж≥ночими, вони зор≥Їнтован≥ й на проблеми чолов≥чоњ сп≥льноти, пор≥вн¤льний анал≥з ж≥ночих ≥ чолов≥чих особливостей, в≥дм≥нностей ≥ проблем (у соц≥альному контекст≥), але саме ж≥ноче питанн¤ привертаЇ увагу науковц≥в найб≥льше. “еор≥¤ тендера акцентуЇ увагу не на проблемах ж≥нок, а на стосунках ж≥нок ≥ чолов≥к≥в у сусп≥льств≥, на неможливост≥ адекватно зрозум≥ти становище ж≥нки в сусп≥льств≥ без анал≥зу ≥ розум≥нн¤ гендерних в≥дносин. ќсновн≥ положенн¤ гендерноњ соц≥олог≥њ √ендерна соц≥ал≥зац≥¤ Ї процесом засвоЇнн¤ гендерних (соц≥остатевих) ролей ≥ в≥дтворенн¤ тип≥в повед≥нки, оч≥куваних сусп≥льством в≥д чолов≥к≥в та ж≥нок. ѕервинна гендерна соц≥ал≥зац≥¤ людини починаЇтьс¤ з моменту народженн¤, коли батьки та ≥нш≥ доросл≥ навчають дитину њњ рол≥ хлопчика або д≥вчинки. —вою статеву належн≥сть вона усв≥домлюЇ вже в 1,5 року, двор≥чна вже знаЇ свою стать, у 3-4 роки св≥домо розр≥зн¤Ї стать, часто асоц≥юючи њњ з зовн≥шн≥ми ознаками, наприклад, з од¤гом. ” 7-8 рок≥в поглиблюЇтьс¤ статева диференц≥ац≥¤ повед≥нки (р≥зн≥ ≥нтереси хлопц≥в ≥ д≥вчат, р≥зн≥ ≥гри та партнери, стил≥ повед≥нки). ”св≥домленн¤ дитиною своЇњ статевоњ рол≥ охоплюЇ у¤вленн¤ про те, наск≥льки њњ ¤кост≥ в≥дпов≥дають оч≥куванн¤м та вимогам чолов≥чоњ або ж≥ночоњ рол≥. ќднак в л≥тератур≥ з проблеми гендерноњ соц≥ал≥зац≥њ та гендерноњ ≥дентичност≥ (усв≥домленн¤ належност≥ до певноњ стат≥) побутують вельми суперечлив≥ погл¤ди на ц≥ процеси. ќдн≥ вчен≥ вважають, що на розвиток гендерноњ ≥дентичност≥ впливають процеси моделюванн¤, зм≥цненн¤, самосоц≥ал≥зацњњ. ѕри моделюванн≥ д≥ти ≥м≥тують повед≥нку дорослих, спочатку насл≥дують людину, ¤ка про них турбуЇтьс¤ найб≥льше (мати, н¤н¤), пот≥м батька, друз≥в, учител≥в, к≥но-героњв. оли модел≥ обох статей знаход¤тьс¤ поруч, малюки ≥м≥тують повед≥нку дорослого необов'¤зково одн≥Їњ з ним стат≥. ѕроцес зм≥цненн¤ пов'¤заний з нагородами та покаранн¤ми. Ѕатьки заохочують повед≥нку, ¤ка в≥дпов≥даЇ стат≥ дитини, та негативно ставл¤тьс¤ до протилежних д≥й. ѕричому хлопц≥в част≥ше ≥ свар¤ть, ≥ хвал¤ть. Ѕатьки б≥льш занепокоЇн≥, коли сини про¤вл¤ють риси фем≥нност≥, н≥ж коли дочки демонструють ознаки маскул≥нност≥. «асуджуючи несамост≥йн≥сть хлопц≥в, вони спок≥йно ставл¤тьс¤ до залежност≥ д≥вчат в≥д ≥нших. ” процес≥ самосоц≥ал≥зацњњ д≥ти на основ≥ вербальноњ та невербальноњ взаЇмод≥њ готують себе до житт¤ в сусп≥льств≥, поступово усв≥домлюючи, що певна повед≥нка викликаЇ пошану або осуд оточенн¤. ÷е означаЇ, що дитина спочатку осмислюЇ свою стать, пот≥м намагаЇтьс¤ поводитис¤ адекватно своњм у¤вленн¤м про норми повед≥нки особи њњ стат≥. ”с≥ ц≥ процеси Ї основою трьох теор≥й тендерноњ соц≥ал≥зац≥њ: теор≥њ ≥дентиф≥кац≥њ, статевоњ тип≥зац≥њ, самокатегоризац≥њ. «агалом хлопц≥в п≥ддають ≥нтенсивн≥ш≥й соц≥ал≥зац≥њ, н≥ж д≥вчат. Ќа них чин¤ть б≥льший тиск з метою вберегти њх в≥д в≥дтворенн¤ повед≥нки, ¤ка суперечить чолов≥чим статеворольовим стандартам ≥ стереотипам. ѕ≥двищена увага до соц≥ал≥зац≥њ хлопц≥в Ї одним з ви¤в≥в закону статевоњ диференц≥ац≥њ або принципу маскул≥нноњ додатковост≥. —уть його в тому, що визволенн¤ хлопц¤ з-п≥д ж≥ночого впливу, п≥д ¤ким перебувають у ранньому дитинств≥ вс≥ д≥ти, потребуЇ додаткових зусиль ¤к його самого, так ≥ виховател≥в. ≤ чим жорстк≥ша статева стратиф≥кац≥¤, тим посл≥довн≥шою та ц≥леспр¤мован≥шою Ї диференц≥ац≥¤ соц≥ал≥зац≥њ хлопц≥в ≥ д≥вчат. ¬≥дпов≥дно д≥вчат готують до виконанн¤ господарських обов'¤зк≥в (батьки, виховател≥ заохочують њх участь у домашн≥х справах, бути н≥жними та охайними, грати з л¤льками), а хлопц≥в - до позас≥мейноњ, публ≥чноњ д≥¤льност≥ (њм надають б≥льшоњ незалежност≥, схвалюють активн≥сть ≥ самост≥йн≥сть). ∆орстк≥сть нормативноњ статеворольовоњ диференц≥ац≥њ пом≥тно пол¤ризуЇ стереотипи фем≥нност≥-маскул≥нност≥ в сусп≥льств≥, стимулюЇ дотриманн¤ њх. ќтже, гендерна ≥дентичн≥сть формуЇтьс¤ р≥зними способами: внасл≥док позасв≥домого насл≥дуванн¤ дитиною повед≥нки людей своЇњ стат≥; намагань поводитис¤ в≥дпов≥дно; сп≥лкуванн¤ з друз¤ми (д≥тьми) своЇњ та протилежноњ стат≥; п≥д впливом навчанн¤ ≥ заохоченн¤ певноњ повед≥нки дитини дорослими. ƒо 20 рок≥в завершуЇтьс¤ первинна гендерна соц≥ал≥зац≥¤, одним з головних агент≥в ¤коњ Ї родина. «начно впливають на тендерну соц≥ал≥зац≥ю гендерн≥ стереотипи. √ендерн≥ стереотипи - механ≥зми, що забезпечують закр≥пленн¤ ≥ трансл¤ц≥ю гендерних ролей в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤. ” сусп≥льн≥й св≥домост≥ вони функц≥онують ¤к стандартизован≥ у¤вленн¤ про модел≥ повед≥нки та риси характеру в≥дпов≥дно до пон¤ть "чолов≥че" та "ж≥ноче". ¬ивченн¤ њх почалос¤ у середин≥ 50-х рок≥в XX ст., коли американськ≥ соц≥ологи ћак ≥ та Ўерр≥фс визначили типово чолов≥чий та типово ж≥ночий образи. Ќа њх думку, типово чолов≥чий образ - це сукупн≥сть рис, пов'¤зана ≥з соц≥ально необмеженою повед≥нкою, компетентн≥стю, рац≥ональними зд≥бност¤ми, активн≥стю ≥ результативн≥стю. ∆≥ночий характеризують соц≥альн≥ й комун≥кативн≥ навички, теплота, емоц≥йна п≥дтримка. —тереотипи створюютьс¤ сусп≥льством штучно, формуючись прот¤гом багатьох рок≥в, важко п≥ддаютьс¤ коригуванню або л≥кв≥дац≥њ, обмежують свободу, можливост≥ людини, прийн¤тт¤ р≥шень у р≥зних сферах життЇд≥¤льност≥. “им б≥льше, що, ¤к в≥домо, не ≥снуЇ чисто "чолов≥чоњ" або чисто "ж≥ночоњ" особистост≥; будь-¤ка особист≥сть вт≥люЇ у соб≥ риси ¤к фем≥нност≥, так ≥ маскул≥нност≥. —тереотипи дуже пов≥льно зм≥нюютьс¤, але така генденц≥¤ у сучасних сусп≥льствах ≥снуЇ: стереотипи фем≥нност≥-маскул≥нност≥ вже не так≥ пол¤рн≥ та ч≥тко окреслен≥, ¤к п≥встол≥тт¤ тому. «м≥нюЇтьс¤ й ≥деал "≥стинноњ ж≥ночност≥", ¤кому в XIX ст. були властив≥ шл¤хетн≥сть, благочестив≥сть, пок≥рлив≥сть, в≥ддан≥сть чолов≥ков≥. ѕравда, й тепер ц≥ ¤кост≥ оц≥нюютьс¤ високо та становл¤ть ¤дро чолов≥чого розум≥нн¤ ж≥ночност≥. ¬одночас у ж≥ноч≥й св≥домост≥ з'¤вилис¤ нов≥ риси: ≥нтелектуальн≥сть, енерг≥йн≥сть, п≥дприЇмлив≥сть. —учасна ж≥нка ширше розум≥Ї своЇ соц≥альне призначенн¤, не обмежуЇтьс¤ лише функц≥Їю материнства. —тереотипи маскул≥нност≥ теж не залишаютьс¤ без зм≥н. “радиц≥йна маскул≥нн≥сть на передн≥й план висувала ф≥зичну силу, нестриман≥сть у ви¤в≥ "соц≥альних почутт≥в" - гн≥ву, агрес≥њ - функц≥ональне ставленн¤ до ж≥нки тощо. —учасна маскул≥нн≥сть в≥ддаЇ перевагу ≥нтелекту, а не ф≥зичн≥й сил≥, вимагаЇ ви¤вленн¤ н≥жност≥, такту, стриманост≥. ѕослабленн¤ гендерних стереотип≥в розширюЇ можливост≥ ≥ндив≥дуального самовибору, внасл≥док чого виграють ≥ особист≥сть, ≥ сусп≥льство. “а б≥льш≥сть сучасних сусп≥льств Ї патр≥архальними, у них дом≥нуЇ саме маскул≥нна культура, ¤ка виправдовуЇ чолов≥че дом≥нуванн¤. ¬иход¤чи з того, що соц≥альна стратиф≥кац≥¤ постаЇ ¤к структурован≥ нер≥вност≥ м≥ж р≥зними групами людей, питанн¤ гендеру ≥ стратиф≥кац≥њ, гендеру ≥ класу Ї найсуттЇв≥шими у гендерн≥й соц≥олог≥њ. «умовлено це тим, що сучасний вим≥р соц≥ального становища родини, ж≥нки заснований на соц≥альному становищ≥ њњ чолов≥ка, в≥дпов≥дно визначаЇтьс¤ њњ класова позиц≥¤. јле на стратиф≥кац≥йн≥ процеси впливають ≥ так≥ некласов≥ чинники, ¤к гендер, етн≥чне походженн¤, в≥роспов≥данн¤. Ќаприклад, чолов≥ки мають набагато вищ≥ можливост≥ у службовому просуванн≥, н≥ж ж≥нки. ўе одним важливим питанн¤м з≥ сфери наукового анал≥зу гендерноњ соц≥олог≥њ Ї насильство щодо ж≥нок. ” повс¤кденному житт≥ поширен≥ так≥ форми насильства проти ж≥нок, ¤к домашнЇ, сексуальн≥ домаганн¤ на робочому м≥сц≥, зівалтуванн¤, примушенн¤ до зан¤тт¤ проституц≥Їю, торг≥вл¤ ж≥нками. ризов≥ пер≥оди житт¤ сусп≥льства супроводжуютьс¤ зростанн¤м насильства. ¬ сучасному украњнському сусп≥льств≥ ц¤ тенденц≥¤ дом≥нуЇ ¤к на с≥мейному, так ≥ на сусп≥льному р≥вн¤х. ¬она становить значну загрозу не т≥льки дл¤ житт¤ та здоров'¤ ж≥нок, а й дл¤ розвитку сусп≥льства та формуванн¤ с≥мейних ц≥нностей. —аме тому це питанн¤ не може розгл¤датис¤ в≥докремлено в≥д питань влади та прийн¤тт¤ р≥шень в с≥м'њ. —уттЇва в≥дм≥нн≥сть у доходах, стартових можливост¤х ж≥нок ≥ чолов≥к≥в, тендерна нер≥вн≥сть у сфер≥ економ≥ки та побуту Ї передумовами насильства взагал≥ й м≥ж стат¤ми зокрема. «алежно в≥д м≥сц¤ зд≥йсненн¤ визначають так≥ р≥вн≥ насильства: 1.‘≥зичне, сексуальне, психолог≥чне насильство в с≥м'њ: нанесенн¤ побоњв, сексуальний примус щодо д≥вчат, зівалтуванн¤ ж≥нки чолов≥ком, експлуатац≥¤ (примус до непосильноњ прац≥), пост≥йн≥ образи та знущанн¤. 2.‘≥зичне, сексуальне, психолог≥чне насильство в сусп≥льств≥: зівалтуванн¤, сексуальн≥ домаганн¤ й зал¤куванн¤ на робот≥, в навчальних закладах та ≥нших м≥сц¤х, торг≥вл¤ ж≥нками, примушенн¤ до зан¤тт¤ проституц≥Їю. «а ≥ншою класиф≥кац≥Їю вид≥л¤ють так≥ форми насильства: сексуальне; домашнЇ, або родинне; емоц≥йне насильство (образи, лайка, докори, зневажливе ставленн¤, невиправдан≥ ревнощ≥, погрози, ≥гноруванн¤, ман≥пул¤ц≥¤, звинуваченн¤, формуванн¤ почутт¤ провини); насильство на робот≥; ф≥зичне насильство (побитт¤ ж≥нок, л¤паси, викручуванн¤ рук, штовханн¤ тощо); економ≥чне насильство (заборона на працю поза оселею, в≥дмова в грошах або наданн¤ недостатньоњ к≥лькост≥ грошей, в≥дбиранн¤ грошей або приховуванн¤ доход≥в); вербальне насильство (окрики, брутальн≥сть, брудна лайка, нецензурн≥ вирази); використанн¤ д≥тей проти матер≥ (зал¤куванн¤ тим, що вона б≥льше не побачить своњх д≥тей, за¤ви, що вона погана мати ≥ буде в≥дчувати себе винною щодо "кинутих" д≥тей, використанн¤ д≥тей дл¤ передач≥ погроз); л≥нгв≥стичний сексизм (дискрим≥нац≥¤ з використанн¤м мовних зворот≥в); обмеженн¤ свободи повед≥нки (≥зол¤ц≥¤ в≥д навколишнього середовища, перешкоджанн¤ у сп≥лкуванн≥ з друз¤ми та родичами, заборона запрошувати додому своњх знайомих) . “ривалий час проблема насильства щодо ж≥нок р≥дко була предметом спец≥альних досл≥джень соц≥олог≥в та психолог≥в, обмежувалас¤ лише прац¤ми з крим≥нал≥стики ≥ дев≥антноњ повед≥нки. «а рад¤нських час≥в оф≥ц≥йна ≥деолог≥¤ ц≥лковито замовчувала проблеми с≥мейного насилл¤, проголошуючи "рад¤нську" с≥м'ю зразковою. ѕопри те, що ≥ чолов≥ки час в≥д часу стають об'Їктами насильства, увагу громадськост≥ б≥льше привертають факти насильства стосовно ж≥нок, що зумовлено такими чинниками: Ќасильство часто супроводжуЇтьс¤ дуже важкими насл≥дками дл¤ жертви. ƒ≥вчатка, що зазнали в дитинств≥ сексуального насилл¤, в≥дчувають на соб≥ весь т¤гар цього злочину прот¤гом житт¤. Ќайт¤жчими насл≥дками, наприклад, івалтувань Ї не ст≥льки ф≥зичн≥, ск≥льки псих≥чн≥ травми, ¤к≥ можуть деформувати всю структуру особистост≥ дитини. Ќасл≥дки ц≥Їњ травми часто впливають на те, ¤кою буде дол¤ людини, насамперед у сфер≥ ≥нтимно-особист≥сних ≥ шлюбних взаЇмин. р≥м того, дитина може в≥дчувати провину через те, що не спромоглас¤ на в≥дс≥ч, дов≥р¤ла насильнику, поводилас¤ "знадливо". „асто це призводить до втеч≥ п≥дл≥тка з дому, вживанн¤ алкоголю, наркотик≥в, щоб угамувати б≥ль та образу. Ќер≥дко псих≥чн≥ травми можуть деформувати всю структуру особистост≥ дитини, њњ майбутн≥ ≥нтимно-особист≥сн≥ та шлюбн≥ стосунки. ќтже, застосуванн¤ гендерного п≥дходу п≥д новим кутом зору розкриваЇ б≥льш≥сть традиц≥йних дл¤ соц≥олог≥њ проблем, в тому числ≥ й с≥м'ю ¤к об'Їкт соц≥олог≥чного досл≥дженн¤. Ѕезпосередньо вивчаЇ с≥м'ю ¤к специф≥чне сусп≥льне утворенн¤ спец≥альна соц≥олог≥чна теор≥¤ - соц≥олог≥¤ с≥м'њ.
ѕредмет соц≥ологи с≥м'њ - специф≥чн≥ соц≥альн≥ в≥дносини, що виникають м≥ж с≥м'Їю ≥ сусп≥льством та всередин≥ с≥м'њ. ќб'Їкт њњ - с≥м'¤ ¤к мала соц≥альна група ≥ ¤к специф≥чний соц≥альний ≥нститут регулюванн¤ в≥дтворенн¤. людини за допомогою певноњ системи норм, ролей. Ќайчаст≥ше соц≥олог≥¤ с≥м'њ використовуЇ категор≥њ "с≥м'¤", "шлюб", "умови житт¤" тощо. —≥м'¤ Ї соц≥альним ≥нститутом ≥ малою соц≥альною групою, що маЇ ≥сторично визначену орган≥зац≥ю, члени ¤коњ пов'¤зан≥ родинними стосунками, сп≥льним побутом ≥ взаЇмною моральною в≥дпов≥дальн≥стю. Ўлюб Ї ≥сторично зм≥нною соц≥альною формою стосунк≥в м≥ж чолов≥ком та ж≥нкою, через ¤ку сусп≥льство впор¤дковуЇ й санкц≥онуЇ њх статеве житт¤, встановлюЇ подружн≥ та батьк≥вськ≥ права й обов'¤зки. —≥м'¤ Ї складн≥шою системою, н≥ж шлюб, оск≥льки вона здеб≥льшого об'ЇднуЇ не т≥льки подружж¤, а й д≥тей, родич≥в. «агалом њњ характеризують так≥ соц≥альн≥ особливост≥: атегор≥¤ "умови житт¤ с≥м'њ" означаЇ сукупн≥сть об'Їктивних та суб'Їктивних чинник≥в макросередовища (загальн≥ соц≥альн≥ умови) ≥ м≥кросередовища (найближче соц≥альне оточенн¤). ‘ункц≥њ с≥м'њ пол¤гають у ви¤в≥ активност≥, життЇд≥¤льност≥ ус≥х, хто належить до нењ. јнал≥зуючи њх, досл≥дники виокремлюють громадськ≥ функц≥њ (стосуютьс¤ взаЇмод≥њ з сусп≥льством) та ≥ндив≥дуальн≥ (стосовно особистост≥). ќск≥льки вони пов'¤зан≥ з потребами ¤к сусп≥льства, так ≥ особистост≥, њх особливост≥ та ≥Їрарх≥¤ зм≥нюютьс¤ залежно в≥д певних соц≥окультурних, економ≥чних умов. —труктура с≥м'њ визначаЇтьс¤ сукупн≥стю стосунк≥в м≥ж њњ членами, що зумовлюЇ в≥дпов≥дн≥ њњ типи: “ипи структур с≥м'њ теж зм≥нюютьс¤, залежно в≥д соц≥окультурних, економ≥чних, ≥сторичних умов. √ендерна соц≥олог≥¤ у своњх досл≥дженн¤х спр¤мовуЇ погл¤д передус≥м на так≥ проблеми сучасноњ с≥м'њ: причини пануванн¤ чолов≥к≥в у родин≥ та в сусп≥льств≥ загалом; стереотипи св≥домост≥ чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, що виправдовують п≥длеглий стан ж≥нок у с≥м'њ та сусп≥льств≥, а також засоби, за допомогою ¤ких чолов≥ки п≥дтримують ц≥ стосунки; непаритетний розпод≥л с≥мейних ролей тощо. ѕроблема гендерних в≥дм≥нностей у св≥тов≥й соц≥олог≥њ ѕроблемами гендерних в≥дм≥нностей, нер≥вност≥ чолов≥к≥в ≥ ж≥нок ц≥кавл¤тьс¤ ус≥ соц≥олог≥чн≥ концепц≥њ, напр¤ми, парадигми. —оц≥об≥олог≥чна парадигма Ќа думку њњ представник≥в (≈. ¬≥лсон, ƒ. Ѕараш), б≥олого-анатом≥чн≥ в≥дм≥нност≥ зумовлюють протилежн≥ соц≥альн≥ статуси й рол≥ чолов≥к≥в та ж≥нок, що ви¤вл¤Їтьс¤ у в≥дпов≥дних формах повед≥нки. Ќаприклад, ж≥нка завжди впевнена, що народжена нею дитина - частина њњ самоњ, вона схильна до њњ виходжуванн¤, до створенн¤ домашнього затишку. «аради благополучч¤ своњх д≥тей ж≥нки прагнуть сексуальних контакт≥в з чолов≥ками, ¤к≥ належать до б≥льш високих, н≥ж вони, соц≥альних верств. √енетичний код чолов≥к≥в р≥шуче впливаЇ на њх агресивн≥сть та наполеглив≥сть: щоб мати усп≥х у ж≥нок, вони змушен≥ змагатис¤ не т≥льки ф≥зично, але й у сферах економ≥ки та пол≥тики. —оц≥об≥ологи припускають, що ≥ чолов≥ки, ≥ ж≥нки можуть обрати ≥нш≥ вар≥анти повед≥нки, але в такому раз≥ це суперечитиме њх генетичним кодам, що негативно позначитьс¤ на них та њх д≥т¤х. ќпоненти соц≥об≥олог≥чних концепц≥й, не заперечуючи значущост≥ статевого чинника, вважають, що сексуальн≥сть, статуси та рол≥ чолов≥к≥в ≥ ж≥нок детерм≥нован≥ передус≥м соц≥альними та культурними в≥дм≥нност¤ми. —труктурний функц≥онал≥зм •рунтуЇтьс¤ на тому, що окресленн¤ гендерних статус≥в на основ≥ статевов≥ковоњ спец≥ал≥зац≥њ в≥дбувалос¤ одночасно з формуванн¤м людськоњ цив≥л≥зац≥њ. “ак, здавна ж≥нки оп≥кувалис¤ д≥тьми, а чолов≥ки здобували харч. « розвитком цив≥л≥зованих ≥нститут≥в дл¤ реал≥зац≥њ цих статус≥в не обов'¤зковою була ф≥зична сила, але сам≥ статуси та рол≥, пом≥тно зм≥нившись, залишилис¤, дов≥вши свою функц≥ональну необх≥дн≥сть дл¤ сусп≥льства. Ќаприклад, “. ѕарсонс головн≥ функц≥њ статус≥в ≥ ролей вбачаЇ в соц≥ал≥зац≥њ молодого покол≥нн¤ та стаб≥л≥зац≥њ житт¤ дорослих. –оль ж≥нки, на його думку, Ї експресивною, пов'¤заною з≥ створенн¤м теплоти, затишку, емоц≥йноњ п≥дтримки. „олов≥к виконуЇ ≥нструментальну роль, ¤ка забезпечуЇ матер≥альний добробут. –озпод≥л статевих ролей, ¤к≥ водночас п≥дтримують одна одну, забезпечуЇ ефективне функц≥онуванн¤ с≥м'њ ¤к соц≥альноњ системи. ÷ей розпод≥л, вважають функц≥онал≥сти, Ї природним, задовольн¤Ї чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, с≥м'ю, сусп≥льство. ћарксистська та неомарксистська концепц≥њ ѕредставники њњ вважають, що стосунки м≥ж чолов≥ками та ж≥нками мають ≥сторичний характер, тобто не завжди були однаковими. Ќа зор≥ цив≥л≥зац≥њ ≥снував розпод≥л прац≥ за статевими ознаками: чолов≥ки були здобувачами њж≥, а ж≥нки оп≥кувалис¤ домом. “од≥ чолов≥ки ще не дом≥нували у сусп≥льств≥. ѕол≥гамн≥ стосунки не давали чолов≥кам упевненост≥, хто њх д≥ти. “ому власн≥сть (майно) передавалис¤ д≥т¤м за материнською л≥н≥Їю. Ќа думку ‘. ≈нгельса, становище зм≥нилос¤ з виникненн¤м приватноњ власност≥, ¤кою волод≥ли та розпор¤джалис¤ чолов≥ки. ƒл¤ певност≥, що ц¤ власн≥сть потрапить саме до њх д≥тей, чолов≥ки заборонили пол≥гам≥ю та закр≥пили моногамн≥ стосунки, а одночасно й своЇ дом≥нуванн¤ над ж≥нками. –озвиток кап≥тал≥стичних в≥дносин створив передумови дл¤ нових, досконал≥ших форм м≥жстатевих стосунк≥в, що пов'¤зано передус≥м з подоланн¤м економ≥чного дом≥нуванн¤ чолов≥к≥в у с≥м'њ. ћарксисти стверджували, що з л≥кв≥дац≥Їю приватноњ власност≥ будуть л≥кв≥дован≥ не т≥льки статева нер≥вн≥сть, а й гендерн≥ рол≥ взагал≥. —проби за рад¤нських час≥в реал≥зувати ≥дею р≥вност≥ ж≥нок ≥ чолов≥к≥в мали г≥пертрофований характер та призвели до запереченн¤ њх гендерних ролей. «г≥дно з неомарксистськими теор≥¤ми нер≥вн≥сть м≥ж чолов≥ками та ж≥нками пол¤гаЇ у природ≥ кап≥тал≥зму, ¤ка заперечуЇ свободу статевого вибору. ƒаючи ж≥нкам меншу зароб≥тну платню, н≥ж чолов≥кам, сусп≥льство п≥дтримуЇ пануванн¤ чолов≥к≥в. „ерез низьк≥ доходи ж≥нка змушена виходити зам≥ж, спод≥ваючись отримати в≥д житт¤ б≥льше благ. ¬≥дпов≥дним Ї њњ пошук шлюбного партнера, здатного це забезпечити. «ам≥жн≥ ж≥нки працюють на чолов≥к≥в, перебираючи на себе домашн≥ клопоти, маючи виногородою харч, од¤г, дах над головою. Ќеомарксисти (американський соц≥олог ’артманн) пор≥внюють зам≥жн≥х ж≥нок з рабами час≥в √ромад¤нськоњ в≥йни у —ѕ≤ј. ƒомашн≥ обов'¤зки ставл¤ть ж≥нок у неспри¤тлив≥ умови на ринку прац≥. Ќезважаючи на використанн¤ побутових прилад≥в, домашн¤ робота потребуЇ багато часу. “ому ж≥нки не прагнуть працювати повний день, працювати у вих≥дн≥. —оц≥ологи стверджують, що п≥дкоренн¤ ж≥нок забезпечуЇ гнучк≥сть ринку за кап≥тал≥зму. ¬≥др≥зн¤ючи первинний ≥ вторинний його сектори, до першого в≥днос¤ть високооплачуван≥ та стаб≥льн≥ посади, до другого - низькооплачуван≥ посади, де здеб≥льшого працюють ж≥нки. “акий п≥дх≥д до використанн¤ ж≥ночоњ прац≥ зумовлений тим, що ж≥нки: —еред представник≥в неомарксизму поширен≥ думки, що не т≥льки кап≥тал≥зм спричинюЇ дом≥нуванн¤ чолов≥к≥в над ж≥нками, а й чолов≥ки винн≥ в цьому, оск≥льки вони безкоштовно привласнюють результати ж≥ночоњ прац≥. “еор≥¤ конфл≥кту ¬идатний њњ представник –. олл≥нз вважаЇ, що статева нер≥вн≥сть зумовлена конфл≥ктом м≥ж чолов≥ками (пан≥вна група) та ж≥нками (залежна група). ¬ основ≥ цього пануванн¤ - п≥дкоренн¤ чолов≥ками ж≥нок заради сексуального задоволенн¤. ўоб узаконити доступ до них та зм≥цнити своЇ пануванн¤, чолов≥ки здобули право на "сексуальну власн≥сть". «годом сформувавс¤ так званий сексуальний ринок, де чолов≥ки та ж≥нки торгуютьс¤ м≥ж собою, намагаютьс¤ вдало обрати дл¤ себе партнера. —туп≥нь залежност≥ ж≥нки в≥д чолов≥ка визначаЇтьс¤ матер≥альною залежн≥стю та ц≥нн≥стю ж≥нки ¤к власност≥, що п≥дл¤гаЇ обм≥ну. ¬ сучасних сусп≥льствах ж≥нкам дозволено волод≥ти багатством, учитис¤ та працювати поза домом, що п≥двищуЇ њх варт≥сть при обм≥н≥. “енденц≥¤ до економ≥чноњ незалежност≥ ж≥нок робить њх незалежними й у статевих стосунках, ¤к≥ можуть бути менш пов'¤заними з≥ шлюбом. ћатер≥ально спроможн≥ ж≥нки мають б≥льше можливостей щодо вибору партнера. —имвол≥чний ≥нтеракц≥он≥зм —утн≥сть ц≥Їњ концепц≥њ пол¤гаЇ в тому, що тендерн≥ рол≥ Ї продуктом цив≥л≥зац≥њ та формуютьс¤ у процес≥ взаЇмод≥њ людей, а статев≥ статуси та рол≥ Ї насл≥дком пост≥йного внутр≥шнього д≥алогу людини з узагальненим представником ≥ншоњ стат≥. ÷е, власне, ≥ мотивуЇ статев≥ стратег≥њ чолов≥к≥в ≥ ж≥нок. Ќаприклад, ¤кщо д≥вчина очима узагальненоњ особи бачить себе дружиною та мат≥р'ю, вельми ймов≥рно, що њњ типова повед≥нка буде мотивована цими символами. “акий принцип поширюЇтьс¤ на виб≥р повед≥нки. “ому ≥нтеракц≥он≥сти досл≥джують стосунки м≥ж чолов≥ками та ж≥нками кр≥зь призму анал≥зу значущих символ≥в, ¤к≥ визначають тендерн≥ стратег≥њ. ‘ем≥н≥зм: сутн≥сть, етапи, напр¤ми Ќа хвил≥ протесту проти дискрим≥нац≥њ ж≥нок, тендерних стереотип≥в виник фем≥н≥зм.
ѕершими зробили спроби обірунтувати р≥вноправн≥сть чолов≥к≥в ≥ ж≥нок французьк≥ ф≥лософи ¬ольтер, ƒ. ƒ≥дро, Ў.-Ћ. ћонтеск'Ї, ¤к≥ обстоювали право ж≥нок брати участь у сусп≥льному житт≥, стверджували, що њх природа не менш складна, н≥ж чолов≥ча. —ам≥ ж≥нки за¤вили про себе активною участю у ¬елик≥й ‘ранцузьк≥й революц≥њ, започаткували ж≥ноч≥ клуби, журнали. ‘ранцуженки, не протиставл¤ючи себе чолов≥кам, звертали увагу на свою безправн≥сть. јле революц≥йна влада, оц≥нивши громадську активн≥сть ж≥нок, не змогла протисто¤ти патр≥архальн≥й традиц≥њ, впливу католицькоњ церкви, щоб визнати ж≥нок самост≥йним суб'Їктом ≥стор≥њ, в≥днести њх до категор≥њ "в≥льних" ≥ "р≥вних". ≤ це спричинило виникненн¤ нового сусп≥льного ¤вища - фем≥н≥зму ¤к руху на захист пол≥тичних ≥ громад¤нських прав ж≥нок. ѕершим документом фем≥н≥зму вважають "ƒекларац≥ю прав ж≥нки та громад¤нки", написану француженкою ќл≥мп≥Їю де √уж у 1791 р., в ¤к≥й було за¤влено, що ж≥нка маЇ так≥ сам≥ права на свободу, волод≥нн¤ власн≥стю, ¤к ≥ чолов≥к. јле на завад≥ цьому Ї "тиран≥¤ сильноњ стат≥". ƒекларац≥¤ викликала в сусп≥льств≥ потужний спротив, особливо фраза: "якщо ж≥нка маЇ право з≥йти на ешафот, то вона повинна мати право з≥йти ≥ на трибуну". ƒо реч≥, ќ. де √уж за доносом була г≥льйотинована. ѕ≥зн≥ше, в 1793 p., онвент ухвалив р≥шенн¤ про заборону ж≥ночих клуб≥в, а через два роки заборонив ж≥нкам збиратис¤ у громадських м≥сц¤х. √ромад¤нський кодекс проголосив, що ж≥нка не маЇ н≥¤ких громадських прав та повинна п≥дкор¤тис¤ своЇму чолов≥ков≥. “обто ≥деал "свободи, братерства та р≥вност≥" був призначений регулювати в≥дносини т≥льки м≥ж чолов≥ками. Ќаприк≥нц≥ XVIII ст. ≥дењ фем≥н≥зму за¤вили про себе у ¬еликобритан≥њ передус≥м старанн¤м журнал≥стки ћер≥ ¬олстонкрафт. ” 1827 р. у м. —енека-‘оллзе (—Ўј) в≥дбувс¤ перший з'њзд американських фем≥н≥сток-суфражисток, на ¤кому було висловлено протест проти дискрим≥нац≥њ ж≥нок, прийн¤то ƒекларац≥ю прав ж≥нок. ” середин≥ XIX ст. боротьба за наданн¤ ж≥нкам виборчого права стала пров≥дною ≥деЇю фем≥н≥зму. ” тогочасному фем≥н≥зм≥ ч≥тко окреслилос¤ три напр¤ми: суфражизм (англ. suffrage - виборче право) - рух за наданн¤ ж≥нкам права обирати; гуман≥стичний, ¤кий зв≥льненн¤ ж≥нки вбачав у розвитку њњ ≥нтелекту, п≥двищенн≥ грамотност≥; марксистський вважав, що становище ж≥нки-роб≥тниц≥ зумовлене класовими причинами, тому боротьба за њњ зв≥льненн¤ зб≥гаЇтьс¤ ≥з загальним завданн¤м зв≥льненн¤ пролетар≥ату. ” зв'¤зку з цим окремого ж≥ночого питанн¤ не ≥снуЇ, воно вир≥шуватиметьс¤ разом з вир≥шенн¤м проблем пролетар≥ату. ÷ей напр¤м найпоширен≥шим був у –ос≥њ. √оловний ≥деолог його - ќлександра ол-лонтай (1872-1952). ќтже, за одне стол≥тт¤ фем≥н≥зм поширивс¤ в цьому св≥т≥, вперше порушивши питанн¤ про права ж≥нки, р≥вн≥сть статей, спри¤в формуванню атмосфери морального осуду патр≥архату. ”сп≥х суфражизму (у багатьох крањнах напередодн≥ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни ж≥нки здобули виборче право), а також об'Їктивн≥ чинники - в≥йна, повоЇнне в≥дродженн¤ - призвели до того, що фем≥н≥зм фактично не ви¤вл¤в себе майже до 60-х рок≥в XX ст. ѕоштовхом до його в≥дродженн¤ стала книга француженки —имони де Ѕовуар "ƒруга стать" (1949 р.), ¤ка Ї повним ≥сторико-ф≥лософським досл≥дженн¤м становища ж≥нки в≥д створенн¤ св≥ту. јвторка обстоювала тезу, що в ж≥нках закладен≥ так≥ ж потенц≥њ, ¤к ≥ в чолов≥ках. √оловна вимога ж≥ночого руху - визнати р≥вноправн≥сть ж≥нки, ¤ка не Ї другою статтю. —аме ц¤ прац¤ засв≥дчила по¤ву неофем≥н≥зму, основними ≥де¤ми ¤кого Ї: Ќеофем≥н≥зм констатуЇ, що сучасна зах≥дна культура Ї патр≥архальною, маскул≥нною, орган≥зованою не т≥льки за чолов≥чим зразком, а й пронизаною забобонами стосовно ж≥нок, що ви¤вл¤Їтьс¤ в ус≥х сферах: науц≥, с≥м'њ, влад≥, рел≥г≥њ, мистецтв≥, реклам≥ тощо. ” 60-т≥ роки XX ст. оформилос¤ три напр¤ми неофем≥н≥зму: —п≥льним дл¤ вс≥х напр¤м≥в Ї зосередженн¤ на проблем≥ пригн≥ченн¤ ж≥нок, а в≥дм≥нним - п≥дх≥д до з'¤суванн¤ причин такого становища та баченн¤ шл¤х≥в його подоланн¤. ¬ ”крањн≥ фем≥н≥стськ≥ погл¤ди стали поширюватис¤ в XIX ст. ” них дом≥нували л≥беральна та марксистська концепц≥њ. —пектр тлумачень сусп≥льних проблем ж≥нок був максимально широким - в≥д ортодоксально-клерикальних до радикально-соц≥ал≥стичних. ќрган≥зац≥йно украњнський ж≥ночий рух оформивс¤ у 1884 р. заснуванн¤м першого ж≥ночого товариства у —тан≥слав≥ (нин≥ - ≤вано-‘ранк≥вськ) ≥ ж≥ночого товариства ќ. ƒоброграЇвоњ ( ињв). «годом було створено " луб русинок", "√урток украњнських д≥вчат", "∆≥ноча громада", "—оюз украњнок" та ≥н. ≤деологами украњнського ж≥ночого руху вважають Ќаталю об-ринську, —оф≥ю –усову, ’ристю јлчевську, ќльгу обил¤нську. ѕом≥тно актив≥зувавс¤ украњнський ж≥ночий рух на початку XX ст.: великими тиражами виходили ж≥ноч≥ газети та журнали, активно розвивалис¤ ж≥ноч≥ орган≥зац≥њ. ¬одночас точилас¤ гостра дискус≥¤ м≥ж прихильниками л≥беральних та марксистських погл¤д≥в. “ези л≥берал≥в про емансипац≥ю, моральне перевихованн¤ сусп≥льства марксисти квал≥ф≥кували ¤к про¤в "буржуазного фем≥н≥зму", пропонуючи зам≥нити пон¤тт¤ "емансипац≥¤" на "ж≥ноче питанн¤", "ж≥ноча особист≥сть", "ж≥ноч≥ маси". –ад¤нська влада формально надала ж≥нц≥ всю повноту юридичних прав, заборонивши водночас д≥¤льн≥сть незалежних ж≥ночих орган≥зац≥й. Ќатом≥сть при органах влади було створено ж≥нв≥дд≥ли, завданн¤ ¤ких пол¤гало в тому, щоб викувати з ж≥ночих трудових ресурс≥в арм≥ю роб≥тниць ≥ сел¤нок, а це мало своњм насл≥дком зникненн¤ особистост≥, н≥велюванн¤ соц≥окультурних в≥дм≥нностей м≥ж чолов≥ком та ж≥нкою. р≥м того, попри велику к≥льк≥сть ж≥ночих орган≥зац≥й, розвинутоњ фем≥н≥стськоњ традиц≥њ в украњнськ≥й культур≥ не ≥снувало. ” сусп≥льств≥ дом≥нували ≥нтереси нац≥њ. ѕроблема ж≥ночих прав була вторинною пор≥вн¤но з питанн¤м про незалежну ”крањнську державу. —имвол≥зм ж≥ночого руху багато в чому був детерм≥нованим традиц≥Їю украњнського нац≥онал≥зму, ¤кий трактував образ украњнськоњ ж≥нки ≥з застосуванн¤м страждальних мотив≥в. «годом ж≥ночий образ трансформувавс¤ у материнський ≥ нац≥ональний: ж≥нка - мати - Ѕатьк≥вщина - нац≥¤. —учасний украњнський ж≥ночий рух Ї в≥дчутно консервативним, орган≥зац≥йно розр≥зненим. ÷≥Їњ проблеми не вичерпуЇ д≥¤льн≥сть впливових громадських орган≥зац≥й ("√ендерне бюро ѕ–ќќЌ", ÷ентри "∆≥нка дл¤ ж≥нки", "∆≥ночий консорц≥ум ЌЌƒ-—Ўј" та ≥н.), б≥знес-центр≥в дл¤ ж≥нок, орган≥зац≥й з наданн¤ допомоги ж≥нкам, ¤к≥ перебувають у складному моральному та матер≥альному становищ≥, центр≥в переквал≥ф≥кац≥њ ж≥нок, розвиток фем≥н≥стських журнал≥в ("Ѕюлетень √ендерного бюро", "ƒ≥алог р≥зноман≥тностей", "ќчима ж≥нки", "Ќовий образ"). якщо перша хвил¤ ж≥ночого руху в ”крањн≥ (1989 - середина 90-х рок≥в XX ст.) була пов'¤зана з пол≥тикою украњнського нац≥онал≥зму, то друга хвил¤ (з середини 90-х рок≥в) дедал≥ б≥льше починаЇ поЇднувати ц≥л≥ ж≥ночого руху з фем≥н≥стськими завданн¤ми розвитку ж≥ночого самовизначенн¤, ≥ндив≥дуальност≥, ж≥ночоњ реал≥зац≥њ в сучасному св≥т≥. ¬она б≥льше зор≥Їнтована на ≥деали незалежного руху, ¤кий розвиваЇтьс¤ у форм≥ неур¤дових, недержавних ж≥ночих громадських об'Їднань. ¬одночас необ≥знан≥сть у фем≥н≥стськ≥й проблематиц≥, в≥дсутн≥сть розвинутих традиц≥й демократичних соц≥альних рух≥в в ”крањн≥ ускладнюють розвиток украњнського ж≥ночого руху. ƒо того, украњнки не зовс≥м готов≥ до сприйн¤тт¤ ≥дей фем≥н≥зму. ” сусп≥льств≥ багато патр≥архальних стереотип≥в ¤к серед чолов≥к≥в, так ≥ серед ж≥нок. —тановище ж≥нки в ”крањн≥ в≥ддзеркалюЇ процеси в ус≥х постсоц≥ал≥стичних крањнах. ≤нтегруючись у св≥тове сп≥втовариство, ”крањна ратиф≥кувала м≥жнародн≥ акти, спр¤мован≥ на л≥кв≥дац≥ю вс≥х форм дискрим≥нац≥њ ж≥нок ( онвенц≥ю ќќЌ "ѕро л≥кв≥дац≥ю ус≥х форм дискрим≥нац≥њ ж≥нок"). јле реально на становище ж≥нок це не вплинуло. Ќаприклад, у сучасному украњнському парламент≥ вони становл¤ть менше 10%; б≥знес ≥ п≥дприЇмництво залишаютьс¤ чолов≥чими сферами; традиц≥йно низьк≥ шанси ж≥нок на ринку прац≥; вони часто страждають в≥д насилл¤ та сексуального пересл≥дуванн¤ тощо. ÷≥ проблеми були системно проанал≥зован≥ на ¬сеукрањнськ≥й конференц≥њ "—тратег≥¤ четвертоњ ¬сесв≥тньоњ конференц≥њ з питань становища ж≥нок ≥ програма д≥й в ”крањн≥", що в≥дбулас¤ у 1996 р. в иЇв≥ й п≥дкреслила необх≥дн≥сть л≥кв≥дац≥њ нер≥вност≥ м≥ж чолов≥ками та ж≥нками у сфер≥ влади, виступила за прийн¤тт¤ в≥дпов≥дних державних р≥шень. —учасна тендерна пол≥тика розвиваЇтьс¤ за такими напр¤мами: лючов≥ њњ положенн¤ в≥дображають основн≥ вимоги м≥жнародного ж≥ночого руху ≥ поступово набувають ознак державного нормативного регулюванн¤ в розвинутих крањнах. ∆≥ночий чинник Ї значним у сучасн≥й картин≥ св≥ту, вимагаЇ переосмисленн¤ засад цив≥л≥зац≥њ. Ќа передн≥й план виступають принципово нов≥ проблеми визначенн¤ м≥сц¤ ж≥нки в сучасному св≥т≥, без розв'¤занн¤ ¤ких неможливий подальший прогрес людства. «апитанн¤. «авданн¤ “еми реферат≥в |