—оц≥олог≥чна думка в≥д свого зародженн¤ пост≥йно намагалас¤ п≥знати, осмислити сутн≥сть, основн≥ засади функц≥онуванн¤, найхарактерн≥ш≥ особливост≥ сусп≥льства ¤к соц≥ального феномену. “ак, античн≥ ф≥лософи, зокрема јр≥стотель, ѕлатон, ототожнювали сусп≥льство з державою. ” середньов≥чч≥ поширеною була думка про те, що сусп≥льство виникло внасл≥док домовленост≥ людини з Ѕогом; у нов≥ часи побутувала ≥де¤ сусп≥льного договору м≥ж людьми, внасл≥док ¤кого постало сусп≥льство, хоча де¤к≥ ф≥лософи (ƒ. ƒ≥дро) вважали, що житт¤ людей завжди було сусп≥льним.
як≥сно нове розум≥нн¤ категор≥њ "сусп≥льство" запропонувала соц≥олог≥¤ в середин≥ XIX - на початку XX ст. “ак, ќ. онт ≥ √. —пенсер вважали його динам≥чним утворенн¤м, що, ¤к ≥ кожний живий орган≥зм, перебуваЇ у пост≥йному розвитку, ви¤вл¤ючи здатн≥сть до саморегулюванн¤. ≈. ƒюркгейм розгл¤дав сусп≥льство ¤к над≥ндив≥дуальну реальн≥сть, що заснована на колективних у¤вленн¤х. ƒл¤ ћ. ¬ебера сусп≥льство - це взаЇмод≥¤ людей, ¤ка Ї продуктом соц≥альних, тобто ор≥Їнтованих на ≥нших людей, д≥й. √. “ард розум≥в сусп≥льство ¤к продукт взаЇмод≥њ ≥ндив≥дуальних св≥домостей через передаванн¤ людьми один одному переконань, прагнень, спонукань тощо. «а . ћарксом, сусп≥льство - це живий орган≥зм, сутн≥стю ¤кого Ї залежн≥сть ус≥х соц≥альних п≥дсистем в≥д економ≥чноњ; це сукупн≥сть в≥дносин м≥ж людьми, що формуютьс¤ та ≥сторично розвиваютьс¤ у процес≥ сп≥льноњ д≥¤льност≥.
–≥зн≥ аспекти сусп≥льства ¤к соц≥олог≥чного феномену Ї предметом багатьох.сучасних досл≥джень. «алежно в≥д погл¤ду на сусп≥льство ¤к фундаментальну категор≥ю соц≥олог≥њ формувалис¤ в≥дпов≥дн≥ теор≥њ сусп≥льства, у розвитку ¤ких простежуЇтьс¤ три пер≥оди:
- ≥нець XVIII - початок XX ст. —оц≥олог≥¤ функц≥онувала ¤к сукупн≥сть погл¤д≥в щодо промисло- вого сусп≥льства. ¬с≥ тод≥шн≥ теор≥њ виходили з того, що сусп≥льство, ¤ке зароджуЇтьс¤, маЇ ≥ндустр≥альний характер, а економ≥чна система визначаЇ тип сусп≥ль- ства, задаЇ принцип сусп≥льного пор¤дку.
- 20-т≥ - к≥нець 60-х рок≥в XX ст. ”ченн¤ цього пер≥оду зосереджувалис¤ на ф≥ксац≥њ нових специф≥чних рис, ¤вищ, зумовлених переходом до стад≥њ орган≥зованого кап≥тал≥зму, передус≥м в економ≥чн≥й сфер≥. —усп≥льство вони тлумачили ¤к державно-монопол≥стичний (з точки зору форми власност≥), орган≥зований (з огл¤ду на соц≥альн≥ та економ≥чн≥ процеси), зр≥лий, розвинутий кап≥тал≥зм ¤к менеджер≥альне сусп≥льство (враховуючи дом≥нуючу профес≥ю у вс≥х галуз¤х), ¤к сусп≥льство масовоњ культури.
- 70-90-т≥ роки XX ст. Ќа цьому етап≥ виникають "концепц≥њ ≥нформац≥йного сусп≥льства" (теор≥њ ƒ. Ѕелла, –. ƒарендофа, ќ. “оффлера, ‘. ‘ерроратт≥ та ≥н.), ¤к≥ ф≥ксують трансформац≥њ в економ≥чн≥й систем≥, структур≥ формальноњ та неформальноњ влади, ≥нформац≥йн≥й сфер≥. ¬они розгл¤дають ≥нформац≥йне сусп≥льство ¤к особливу стад≥ю ≥сторичного та соц≥ально-економ≥чного розвитку людства.
—утн≥сть сусп≥льства ¤к соц≥ального феномену
—усп≥льство Ї високоабстрактною категор≥Їю, витвореною на перетин≥ соц≥альноњ ф≥лософ≥њ, соц≥олог≥њ, ≥стор≥њ та ≥нших наук, надзвичайно складним соц≥альним феноменом, що зумовило р≥зн≥ тлумаченн¤ його.
-
—усп≥льство - сукупн≥сть ус≥х засоб≥в взаЇмод≥њ
та форм
об'Їднанн¤ людей, що склалис¤ ≥сторично, мають сп≥льну територ≥ю,
загальн≥ культурн≥ ц≥нност≥ та соц≥альн≥ норми,
характеризуютьс¤ соц≥окультурною ≥дентичн≥стю њњ член≥в.
÷ей терм≥н вживаЇтьс¤ ≥ на позначенн¤ конкретного виду сусп≥льства з його ≥сторичними, економ≥чними, культурними особливост¤ми (наприклад, украњнське сусп≥льство).
ƒо найхарактерн≥ших сутн≥сних рис сусп≥льства належать:
- сп≥льн≥сть територ≥њ проживанн¤ людей, що взаЇмод≥ють м≥ж собою;
- ц≥л≥сн≥сть ≥ стал≥сть (Їдине ц≥ле);
- здатн≥сть п≥дтримувати та в≥дтворювати високу ≥нтенсивн≥сть внутр≥шн≥х зв'¤зк≥в;
- певний р≥вень розвитку культури, система норм ≥ ц≥нностей, покладених в основу соц≥альних зв'¤зк≥в м≥ж людьми;
- автономн≥сть та самодостатн≥сть, самов≥дтворенн¤, саморегулюванн¤, саморозвиток.
≤з соц≥олог≥чноњ точки зору американський соц≥олог ≈дуард-јльберт Ў≥лз (нар. у 1911 р.) сусп≥льством вважав об'Їднанн¤, що в≥дпов≥даЇ таким критер≥¤м:
- ≥снуванн¤ його ¤к елемента б≥льшоњ системи;
- ≥дентиф≥кац≥¤ з певною територ≥Їю;
- на¤вн≥сть власноњ назви та ≥стор≥њ;
- укладенн¤ шлюб≥в м≥ж представниками даного об'Їднанн¤ (сусп≥льства);
- поповненн¤ за рахунок д≥тей, ¤к≥ визнан≥ представниками цього сусп≥льства;
- ≥снуванн¤ його у тривал≥шому час≥, н≥ж середн¤ тривал≥сть житт¤ окремого ≥ндив≥да;
- Їдн≥сть загальноњ системи ц≥нностей (традиц≥й, звичањв, норм, закон≥в, правил тощо).
”се це даЇ змогу трактувати сусп≥льство ¤к соц≥альну систему.
-
—оц≥альна система - ц≥л≥сне утворенн¤, основним
елементом ¤кого слюди, њх зв'¤зки, взаЇмод≥њ та взаЇмов≥дносини,
соц≥альн≥ ≥нститути та орган≥зац≥њ, соц≥альн≥ групи та
сп≥льноти, норми ≥ ц≥нност≥.
ожен з цих елемент≥в соц≥альноњ системи перебуваЇ у взаЇмозв'¤зках з ≥ншими, займаЇ специф≥чне м≥сце та в≥д≥граЇ певну роль у н≥й. ј завданн¤ соц≥олог≥њ пол¤гаЇ у з'¤суванн≥ структури сусп≥льства, науков≥й характеристиц≥ його елемент≥в, њх взаЇмод≥њ ≥ взаЇмозв'¤зку.
Ќа думку американського соц≥олога јлв≥на “оффлера (нар. у 1928 р.), структуру сусп≥льства визначають так≥ компоненти:
1) техносфера (енергетична п≥дсистема, система виробництва, розпод≥лу);
2) соц≥осфера (р≥зн≥ соц≥альн≥ ≥нститути);
3) б≥осфера;
4) сфера влади (формальн≥ й неформальн≥ ≥нститути пол≥тики);
5) ≥носфера (системи ≥нформац≥њ та соц≥альноњ комун≥кац≥њ);
6) психосфера (сфера м≥жособист≥сних стосунк≥в).
”с≥ перел≥чен≥ структурн≥ елементи р≥внозначн≥ та р≥вноправн≥. ј саме завд¤ки структур≥ сусп≥льство ¤к≥сно в≥др≥зн¤Їтьс¤ ¤к в≥д хаотичного скупченн¤ людей, так ≥ в≥д ≥нших соц≥альних ¤вищ. —оц≥альна структура визначаЇ стаб≥льн≥сть сусп≥льства ¤к системи, що функц≥онуЇ та розвиваЇтьс¤ за власними законами.
≤снуЇ й ц≥лком протилежна точка зору на цю проблему. Ќаприклад, “. ћанн вважаЇ, що, ¤кби це було можливим, в≥н зовс≥м в≥дмовивс¤ б в≥д категор≥њ "сусп≥льство", поза¤к воно не Ї соц≥альною системою. ј оск≥льки немаЇ системи, то не ≥снуЇ й р≥вн≥в чи п≥дсистем. “ому найточн≥шими щодо вивченн¤ структури та ≥стор≥њ сусп≥льств будуть терм≥нолог≥чн≥ по¤сненн¤ взаЇмов≥дносин чотирьох р≥внозначних джерел влади - ≥деолог≥чних, економ≥чних, пол≥тичних, в≥йськових. ” кожний конкретний ≥сторичний момент можливе р≥зне њх сп≥вв≥дношенн¤, що ≥ визначаЇ конкретну ≥сторичну ¤к≥сть сусп≥льства.
–≥зними Ї погл¤ди ≥ на причини та процес виникненн¤ сусп≥льства, ¤к≥ звод¤тьс¤ до трьох теор≥й:
- ѕриродна (прац¤ створила людину, перетворивши стадо на культурне угрупованн¤ виробник≥в).
- Ѕожественна (Ѕог створив людину, запов≥в њй матер≥альний св≥т ≥ моральний закон).
- осм≥чна (людство створене ≥нопланет¤нами, ¤к≥ ман≥пулюють ним у власних ц≥л¤х).
÷≥ теор≥њ надто абстрактно, по-ф≥лософськи по¤снюють виникненн¤ сусп≥льства. —оц≥олог≥чн≥ науков≥ концепц≥њ по-своЇму трактують походженн¤ сусп≥льства, апелюють до р≥зних чинник≥в, що зумовлювали цей процес.
≤нструментальна концепц≥¤. «г≥дно з нею головним чинником, що зумовив формуванн¤ сусп≥льства, Ї здогадлив≥сть та км≥тлив≥сть людини, завд¤ки ¤ким вона винайшла спец≥альн≥ знар¤дд¤ дл¤ задоволенн¤ власних потреб. —початку прим≥тивн≥, дедал≥ досконал≥ш≥, вони збер≥гали зусилл¤ людини у добуванн≥ њж≥ та тепла. ¬икористовуючи знар¤дд¤, вона навчилас¤ працювати, пол≥пшувала св≥й добробут. ÷е зумовило функц≥ональне др≥бненн¤ родовоњ общини, розпод≥л прац≥, що у свою чергу спричинило виникненн¤ економ≥чних в≥дм≥нностей м≥ж людьми та родинними групами. «'¤вилас¤ ≥ почала розвиватис¤ соц≥альна орган≥зац≥¤.
—ексуальна концепц≥¤. ѕрихильники њњ вважають, що головним чинником зародженн¤ сусп≥льства Ї позасезонний характер розмноженн¤ людини та њњ задоволенн¤ в≥д статевого акту. ÷е надаЇ процесов≥ виношуванн¤ ≥ народженн¤ спонтанност≥, позаконтрольност≥, а ≥снуванню групи - непередбачуваност≥. ¬≥дпов≥дно в общин≥ надм≥рна к≥льк≥сть слабких, незахищених ос≥б, що потребують оп≥ки ≥ за низького р≥вн¤ розвитку ризикують загинути. “ому природна необх≥дн≥сть контролю над народжуван≥стю зумовила формуванн¤ родин, виникненн¤ норм, ¤к≥ регулювали сексуальн≥ та ≥нш≥ в≥дносини в угрупованн≥, спри¤ли плануванню господарського житт¤ тощо. ѕост≥йний розвиток регулюючих норм стимулював еволюц≥ю общин, зумовивши з часом виникненн¤ соц≥альноњ орган≥зац≥њ.
ратична (грец. кгаtов - сила, влада) концепц≥¤. «г≥дно з њњ постулатами сила та розум розпод≥лен≥ м≥ж людьми нер≥вном≥рно. –азом з природною експансивн≥стю (жадобою ≥ ц≥кав≥стю) переваги окремих людей за певними критер≥¤ми (ф≥зична м≥ць, спостережлив≥сть, спритн≥сть тощо) дають њм змогу зайн¤ти виг≥дн≥ позиц≥њ, прибрати до рук краще м≥сце, њжу, сексуального партнера та ≥н. Ќавчившись панувати та отримувати знаки улесливост≥ одноплем≥нник≥в, л≥дери почали утверджувати систему правил шануванн¤ вожд¤, передач≥ влади, розпод≥лу прив≥лењв серед ≥нших член≥в угрупованн¤. Ќорми, ¤к≥ забезпечують в≥дносини нер≥вност≥, стають основними дл¤ соц≥альноњ орган≥зац≥њ. ≈л≥та використовуЇ владу ¤к зас≥б впливу на маси та привласненн¤ ресурс≥в, створюваних общиною, забезпечуючи водночас њњ подальший розвиток.
√ендерна концепц≥¤. «аснована на анал≥з≥ розпод≥лу соц≥альних ролей м≥ж особами ж≥ночоњ та чолов≥чоњ стат≥. ќск≥льки ж≥нка волод≥Ї б≥олог≥чною монопол≥Їю на в≥дтворенн¤ роду, ≥ дл¤ немовл¤т Ї не т≥льки кровним, а й першим вз≥рцем дл¤ насл≥дуванн¤, њњ роль ≥ вол¤ в общин≥ особливо значущ≥, ¬≥дпов≥дно значущ≥сть чолов≥ка значно менша, його роль зведена до обслуговуванн¤ процесу в≥дтворенн¤ (забезпеченн¤ зачатт¤, захисту, тепла, њж≥ тощо). «а соц≥альними рол¤ми ж≥нки незам≥нн≥ш≥ за чолов≥к≥в. Ќезадоволен≥ своњм становищем, чолов≥ки створюють штучну противагу ж≥ноч≥й "монопол≥њ в≥дтворенн¤" у форм≥ чолов≥чоњ "монопол≥њ на встановленн¤ пор¤дку". ј коли вони стали домовл¤тис¤ про розпод≥л ж≥нок, виникла соц≥альна орган≥зац≥¤. ѕопри те, що чолов≥ки споконв≥ку порушують власн≥ домовленост≥, вони продовжують дотримуватись перв≥сноњ круговоњ поруки, не допускаючи ж≥нок до соц≥ально значущих сфер, пов'¤заних з владою, управл≥нн¤м, розпор¤дженн¤м ресурс≥в.
—емантична концепц≥¤. —трижнем њњ Ї визнанн¤ ф≥зичноњ, психолог≥чноњ, розумовоњ слабкост≥ людини ¤к б≥олог≥чноњ ≥стоти, ¤ка до того Ї ще й одним з наймолодших вид≥в живого св≥ту (8-10 млн. рок≥в еволюц≥њ). ” зв'¤зку з б≥олог≥чною вразлив≥стю закон виживанн¤ штовхаЇ людей до об'Їднанн¤ зусиль, тобто до створенн¤ колективноњ орган≥зац≥њ, ¤ка зд≥йснюЇ координац≥ю, диференц≥ац≥ю, та комб≥нуванн¤ њх функц≥й. ”се це потребуЇ попередньоњ домовленост≥, що можливо лише з розвитком сп≥лкуванн¤, використанн¤ мови ¤к його засобу. ¬иробл¤ючи символи та значенн¤, домовл¤ючись про правила њх тлумаченн¤, активно застосовуючи мову, люди формують орган≥зований св≥т комун≥кац≥њ, ¤ка опосередковуЇ њх матер≥альну д≥¤льн≥сть. ”насл≥док цих процес≥в виникаЇ система упор¤дкованих колективних взаЇмод≥й, формуЇтьс¤ сусп≥льство.
ѕроблема типолог≥зац≥њ сусп≥льств
ѕроблема типолог≥зац≥њ сусп≥льств передбачаЇ, з одного боку, в≥докремленн¤ пон¤ть "сусп≥льство", "природа", "держава", "крањна", з ≥ншого - з'¤суванн¤ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж ними. Ћюдина ≥ сусп≥льство Ї частиною природи, але помилково було б ототожнювати њх з природою. јдже, коли йдетьс¤ про природу у широкому сенс≥ (природна Їдн≥сть св≥ту, вс≥Їњ д≥йсност≥), то л≥н≥¤ "сусп≥льство - природа" в≥дображаЇ те, що людина ≥ сусп≥льство виникли з природи. —усп≥льство при цьому перебуваЇ у т≥сному зв'¤зку та взаЇмод≥њ з природним середовищем ≥ не може функц≥онувати, розвиватис¤ поза ним, оск≥льки ≥ природа, ≥ сусп≥льство п≥дкор¤ютьс¤ Їдиним фундаментальним законам. јле розум≥нн¤ природи у вузькому сенс≥ (частина реального св≥ту, природно-географ≥чне середовище) передбачаЇ визнанн¤ того, що людина Ї не ст≥льки б≥олог≥чним, ск≥льки соц≥альним твор≥нн¤м, а бутт¤ сусп≥льства - це своЇр≥дне соц≥альне бутт¤, котре не можна зводити до т≥льки б≥олог≥чного ≥снуванн¤.
–озмежуванн¤ цих пон¤ть даЇ змогу правильно зрозум≥ти двоЇдину - природно-соц≥альну - основу людини та сусп≥льства, не допустити ¤к ≥гноруванн¤ природних засад у людин≥ та сусп≥льств≥, так ≥ запереченн¤ вир≥шальноњ рол≥ соц≥ального у ц≥й Їдност≥. Ќа певних етапах розвитку соц≥олог≥њ дом≥нували р≥зн≥ точки зору, то абсолютно в≥дриваючи людину, сусп≥льство в≥д њх природних основ, то абсолютизуючи м≥сце ≥ роль б≥олог≥чного на противагу соц≥альному.
Ќа думку представник≥в сучасноњ американськоњ соц≥олог≥њ, у XX ст. сформувалас¤ так звана "парадигма людськоњ вин¤тковост≥", сутн≥сть ¤коњ визначаЇтьс¤ еколог≥чними залежност¤ми та обмеженн¤ми. «г≥дно з нею людина, ≥стотно в≥др≥зн¤ючись в≥д тварин, здатна розпор¤джатис¤ собою ≥ д≥¤ти ¤к завгодно дл¤ дос¤гненн¤ мети. —оц≥окультурне середовище, соц≥альн≥ та культурн≥ чинники Ї головними дл¤ нењ, що змушуЇ ≥нколи ≥гнорувати б≥оф≥зичне середовище. ѕо-за¤к ус≥ проблеми можна вир≥шити за допомогою науки, соц≥альний ≥ технолог≥чний прогрес н≥що не може обмежити.
ќднак сучасний стан сусп≥льства, людини ≥ довк≥лл¤ доводить наукову неспроможн≥сть абсолютного протиставленн¤ сусп≥льства ≥ природи, ресурси ¤коњ не безмежн≥.
–озмежовуючи категор≥њ "сусп≥льство", "держава", "крањна", сл≥д виходити з того, що "крањна" - пон¤тт¤, ¤ке Ї переважно географ≥чною характеристикою частини нашоњ планети, а "держава" - категор≥¤, що в≥дображаЇ пол≥тичний стан ц≥Їњ частини. —п≥вв≥дношенн¤ м≥ж даними категор≥¤ми визначаЇ типолог≥за-ц≥ю сусп≥льств.
-
“иполог≥зац≥¤ сусп≥льств -
це класиф≥кац≥¤ сусп≥льств на основ≥ визначенн¤ найважлив≥ших
≥ найсуттЇв≥ших ознак, типових рис, ¤к≥ в≥др≥зн¤ють одн≥
сусп≥льства в≥д ≥нших.
«алежно в≥д критер≥њв соц≥ологи по-р≥зному визначали типи сусп≥льств. Ќаприклад, беручи за головну ознаку писемн≥сть, њх под≥л¤ли на писемн≥ та дописемн≥. Ќ≥мецький соц≥олог ‘ердинанд “ьонн≥с (1855- 1936) з огл¤ду на на¤вн≥сть ≥ стан промислового виробництва, класиф≥кував њх на традиц≥йне (допромислове) та промислове.
јмериканськ≥ соц≥ологи √. Ћенск≥ та ƒж. Ћенск≥, розр≥зн¤ючи сусп≥льства за головним способом здобутт¤ засоб≥в до ≥снуванн¤, виокремлюють:
- —усп≥льство мисливц≥в ≥ збирач≥в. —труктура його надто проста, а соц≥альне житт¤ орган≥зоване на основ≥ родинних зв'¤зк≥в, ус≥м править вождь.
- —ад≥внич≥ сусп≥льства. ¬оно теж ще не знаЇ, що таке додатковий продукт, основою його соц≥альноњ структури Ї родинн≥ зв'¤зки. јле њх система пом≥тно розвинут≥ша, складн≥ша.
- јграрне сусп≥льство. Ќа цьому етап≥ вже з'¤вл¤Їтьс¤ додатковий продукт, розвиваютьс¤ торг≥вл¤, ремесла, зароджуЇтьс¤ держава. —истема родинних зв'¤зк≥в перестаЇ бути основою соц≥альноњ структури сусп≥льства.
- ѕромислов≥ сусп≥льства. ¬иникають наприк≥нц≥ XVIII ст. з по¤вою промислового виробництва, використанн¤м у виробничих ц≥л¤х наукових знань, значного додаткового продукту, розвитку системи державного управл≥нн¤.
«астосуванн¤ цього критер≥ю ≥ншими соц≥ологами передбачаЇ, кр≥м перших трьох, ≥ндустр≥альне та пост≥ндустр≥альне сусп≥льства.
Ѕеручи за основу ц≥нн≥сн≥ критер≥њ, соц≥олог ƒ.–≥сман вид≥л¤Ї так≥ типи сусп≥льства:
- “радиц≥йне сусп≥льство. ” ньому ≥ндив≥ди керуютьс¤ традиц≥йними ц≥нност¤ми. ÷¤ особлив≥сть властива насамперед аграрному сусп≥льству, в ¤кому профес≥¤ переходить в≥д батька до сина. Ћюдина, будучи обмеженою у вибор≥, змушена д≥¤ти зг≥дно з традиц≥¤ми. —аме так≥ особливост≥ характеризують до≥ндустр≥альне сусп≥льство.
- —усп≥льство, кероване зсередини. ” такому сусп≥льств≥ повед≥нку ≥ндив≥д≥в визначають особист≥ ц≥нност≥, що актив≥зуЇ ≥ндив≥дуальн≥сть, посилюЇ виб≥р, самост≥йн≥сть р≥шень, власну точку зору. ¬ ньому в≥дсутн≥ ч≥тк≥ моральн≥ норми, людина повинна шукати опору в соб≥. ÷е ≥ндустр≥альне сусп≥льство.
- —усп≥льство, кероване ззовн≥. ≤ндив≥д у такому сусп≥льств≥ спр¤мовуЇ та оц≥нюЇ свою д≥¤льн≥сть, ор≥Їнтуючись на оц≥нки колег, друз≥в, сус≥д≥в, громадську думку. ¬оно спри¤Ї розвитку терт≥альних (лат. tertius - трет≥й) промисл≥в - маркетингу, послуг. «'¤вл¤ютьс¤ нов≥ профес≥њ, групи роб≥тник≥в, формуютьс¤ нов≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ. ƒл¤ дос¤гненн¤ усп≥ху ≥ндив≥д повинен враховувати зовн≥шн≥ обставини, пристосовуватис¤ до них. ÷е пост≥ндустр≥альне сусп≥льство.
–озвинен≥сть управл≥нн¤ ≥ ступ≥нь соц≥ального розшаруванн¤ розмежовують сусп≥льства на просте ≥ складне.
- ѕросте сусп≥льство. ” такому сусп≥льств≥ не ≥снуЇ б≥дних ≥ багатих, кер≥вник≥в ≥ п≥длеглих. ќсновн≥ його характеристики: соц≥альна, економ≥чна, пол≥тична р≥вн≥сть, низький р≥вень розпод≥лу прац≥ та розвитку техн≥ки, невелик≥ територ≥альн≥ розм≥ри, незначна чисельн≥сть, пр≥оритет кровних зв'¤зк≥в.
- —кладне сусп≥льство. —формувалос¤ з виникненн¤м та нагромадженн¤м додаткового продукту, розвитком позааграрних виробництв, зосередженн¤м людей у м≥стах, розвитком торг≥вл≥, передус≥м зовн≥шньоњ. ласове розшаруванн¤ в ньому зумовило перех≥д в≥д звичаЇвого права до юридичних закон≥в. « виникненн¤м писемност≥ стали окреслюватис¤ контури ел≥тарноњ культури. ≈волюц≥¤ такого сусп≥льства, утвердженн¤ держави уможливили реал≥зац≥ю масштабних сусп≥льних проект≥в (розвиток засоб≥в комун≥кац≥њ тощо).
«а пол≥тичними режимами сусп≥льства под≥л¤ють на демократичне, авторитарне, тотал≥тарне; за пан≥вною рел≥г≥Їю - на христи¤нську ≥ мусульманську. ћарксизм за способом виробництва, виробничих в≥дносин ≥ класовоњ структури вид≥лив перв≥снообщинну, рабовласницьку, феодальну, кап≥тал≥стичну, комун≥стичну сусп≥льно-економ≥чн≥ формац≥њ.
’арактерн≥ особливост≥ сучасного сусп≥льства
ƒл¤ визначенн¤ сучасного сусп≥льства американський соц≥олог ƒен≥ел Ѕелл (нар. у 1919 р.) запровадив терм≥н "пост≥ндустр≥альне сусп≥льство". ѕост≥ндустр≥альне сусп≥льство - стад≥¤ сусп≥льного розвитку, що приходить на зм≥ну державно-монопол≥стичному кап≥тал≥зму, ≥ндустр≥альному сусп≥льству. “аке сусп≥льство перебуваЇ на стад≥њ терт≥альних промисл≥в, у сфер≥ послуг ¤кого зайн¤то не менше 50 в≥дсотк≥в працюючого населенн¤. ¬оно виробл¤Ї ¤к аграрн≥, так ≥ промислов≥ товари, набагато перевищуючи власн≥ потреби. р≥м надвиробництва, йому властив≥ ускладненн¤ соц≥альних зв'¤зк≥в, максимальний розвиток маркетингу, спр¤мован≥сть у майбутнЇ, динам≥чна м≥жосо-бист≥сна комун≥кац≥¤, велика роль наукових досл≥джень, осв≥ти, престиж осв≥ченост≥. —еред ≥нших характеристик сучасного сусп≥льства:
- рольовий характер взаЇмод≥њ (оч≥куванн¤ та повед≥нка людей зумовлюютьс¤ њх сусп≥льним статусом ≥ соц≥альними функц≥¤ми);
- поглиблений розпод≥л прац≥;
- формальна система регулюванн¤ в≥дносин (на основ≥ писемного права, закон≥в, положень, договор≥в);
- складна система соц≥ального управл≥нн¤ (в≥докремленн¤ ≥нституту управл≥нн¤, соц≥альних орган≥в управл≥нн¤ та самовр¤дуванн¤);
- секул¤ризац≥¤ (набутт¤ св≥тських ознак) рел≥г≥њ;
- виокремленн¤ р≥зноман≥тних соц≥альних ≥нститут≥в.
” пост≥ндустр≥альний пер≥од в≥дбуваютьс¤ зм≥ни в ус≥х системах та п≥дсистемах сусп≥льства. якщо ран≥ше земл¤, прац¤, кап≥тал були ключовими елементами виробництва, то в пост≥ндустр≥альну епоху в багатьох галуз¤х виробництва головною складовою стаЇ ≥нформац≥¤. ” пол≥тичн≥й сфер≥ згасаЇ роль нац≥ональноњ держави, в≥дбуваЇтьс¤ децентрал≥зац≥¤ пол≥тичноњ влади, ¤ка част≥ше делегуЇтьс¤ згори донизу. ѕол≥тика перестаЇ бути сферою класового конфл≥кту, пол≥тична боротьба розгортаЇтьс¤ не за контроль над власн≥стю, а за вплив на державу. ” соц≥альному житт≥ в≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д ≥Їрарх≥њ (под≥лу на нижч≥ та вищ≥ чини) до с≥тковоњ орган≥зац≥њ. ¬ласн≥сть перестаЇ бути головним критер≥Їм соц≥альноњ диференц≥ац≥њ. ласову структуру поступово зм≥нюЇ статусна ≥Їрарх≥¤, ¤ка формуЇтьс¤ на п≥дстав≥ осв≥ти, р≥вн¤ культури та ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й. ¬≥сь соц≥ального конфл≥кту прол¤гаЇ не по л≥н≥њ волод≥нн¤ чи неволод≥нн¤ власн≥стю, а по л≥н≥њ волод≥нн¤ знанн¤ми та контролю над ≥нформац≥Їю.
ѕост≥ндустр≥альне сусп≥льство характеризуЇтьс¤ виникненн¤м нових систем: телекомун≥кац≥йних технолог≥й та осв≥ти. “елекомун≥кац≥њ визначають комун≥кац≥йну та ≥нформац≥йну спроможност≥ сусп≥льства в ц≥лому, створюють кожн≥й людин≥ можлив≥сть безпосереднього сп≥лкуванн¤ з ≥ншими суб'Їктами сусп≥льства, без посередництва жодних груп, ≥деолог≥й, п≥двищують роль кожноњ людини ¤к особистост≥. ќсв≥та теж трансформуЇтьс¤ з ≥нституту в самост≥йну систему, ¤ка визначально впливаЇ на сферу прац≥ та економ≥ки, Ї стратег≥чним ресурсом державних пол≥тичних структур, пр≥оритетним статусом ≥ групоутворювальним чинником.
” зв'¤зку з тим, що техн≥чною базою сучасного сусп≥льства Ї ≥нформац≥¤, його ще називають ≥нформац≥йним сусп≥льством, в ¤кому ≥нтелектуальн≥ технолог≥њ, ≥нформац≥¤, обробка знань пос≥дають дедал≥ важлив≥ш≥ м≥сц¤. “ерм≥н цей запровадив ¤понський вчений ≤.ћасуда.
≤нформац≥йне сусп≥льство характеризуЇтьс¤ передус≥м розвитком виробництва ≥нформац≥йних, а не матер≥альних ц≥нностей. –уш≥йною силою його еволюц≥њ Ї експлуатац≥¤ обчислювальноњ техн≥ки. «ростаЇ не ли ше економ≥чне значенн¤ ≥нформац≥йного сектора, але й його соц≥альна та пол≥тична вага.
“аблиц¤ 1
та пост≥ндустр≥альним сусп≥льствами.
фаза |
фаза |
фаза | |
що управл¤Ї розвитком |
р≥ст | ||
сектор виробництва |
сировини |
||
контенгент робочоњ сили |
зайн¤тий освоЇнн¤м природного середовища |
зайн¤тий переробкою матер≥ал≥в | що працюЇ з ≥нформац≥Їю, символами, знанн¤ми |
виробнича одиниц¤ |
фабрика, п≥дприЇмство | ≥нститут, оф≥с | |
технолог≥¤ | технолог≥¤ | ||
ресурс |
харчуванн¤, сировина |
кап≥тал |
розумовий кап≥тал |
ресурси, ф≥зична сила |
енерг≥¤ |
обробка знань | |
група, що об'ЇднуЇ ресурси |
володар, хаз¤њн |
кер≥вник, п≥дприЇмець | спец≥ал≥ст, пров≥дний адм≥н≥стратор |
соц≥альноњ комун≥кац≥њ |
природа |
машина |
людина |
часу |
у минуле |
сучасност≥ |
у майбутнЇ, прогнозуванн¤ |
потреб |
побутов≥ потреби | потреби |
у знанн¤х, самореал≥зац≥њ |
управл¤Ї р≥шенн¤м | глузд, "метод спроб ≥ помилок", досв≥д |
емп≥ризм | теоретична база прийн¤т- т¤ р≥шень |
ѕроте нов≥ технолог≥њ, що визначають особливост≥ ≥нформац≥йного сусп≥льства, мають ≥ негативн≥ насл≥дки, позначен≥ в соц≥олог≥њ категор≥Їю "дуал≥стичне сусп≥льство", ¤ке под≥л¤Їтьс¤ на тих, хто програв, ≥ тих, хто виграв: одн≥ його сфери процв≥тають, ≥нш≥ потерпають в≥д труднощ≥в; житлов≥ райони забезпечених мешканц≥в р≥зко контрастують з районами незаможних; соц≥альна диференц≥ац≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ у багатьох формах. “ому одн≥ вчен≥ називають таке сусп≥льство "одном≥рним", вважаючи, що можлив≥сть задоволенн¤ над-потреб пригн≥чуЇ потенц≥йн≥ протести проти соц≥альноњ системи, робить д≥¤льн≥сть ≥ мисленн¤ ≥ндив≥да одноб≥чними, людину одном≥рною, над≥леною "неправильною св≥дом≥стю", ≥нш≥ - "захищеною державою", маючи на уваз≥, що державний апарат контролюЇ вс≥ сфери сусп≥льства; "дисципл≥нарним" сусп≥льством, тверд¤чи, що соц≥альн≥ ≥нститути Ї мережею примусових установ, а т≥, хто маЇ владу, п≥дтримують дисципл≥ну ≥ зд≥йснюють контроль за допомогою цих ≥нститут≥в ≥ систем, робл¤чи сусп≥льство "холодним та в≥дчуженим"; "сусп≥льством ризик≥в", ¤кому притаманн≥ розвинуте виробництво, технолог≥чний прогрес, економ≥чне зростанн¤, ефективн≥сть. ’арактеристики мають дво¤кий зм≥ст: з одного боку, прогрес ≥ добробут, з ≥ншого - скороченн¤ робочих м≥сць, забрудненн¤ довк≥лл¤, внасл≥док чого сусп≥льство стаЇ беззахисним перед природними катастрофами та соц≥альними проблемами. јле сучасне сусп≥льство, впроваджуючи нов≥тн≥ технолог≥њ, створюЇ нов≥ ризики, в≥д ¤ких дуже важко застрахуватис¤ (¤дерна енерг≥¤, виробництво х≥м≥кат≥в, генна технолог≥¤, викиди та в≥дходи виробництва тощо).
ѕерех≥д в≥д одн≥Їњ ¤кост≥ сусп≥льства до ≥ншоњ отримав назву модерн≥зац≥њ, ¤ку пов'¤зують передус≥м ≥з зародженн¤м ≥ розвитком кап≥тал≥зму, поширенн¤м ц≥нностей ≥ дос¤гнень саме ц≥Їњ формац≥њ. ¬одночас побутуЇ широке тлумаченн¤ њњ. ¬она може трактуватис¤ ≥ ¤к наукова теор≥¤, ≥ ¤к процес вдосконаленн¤ сусп≥льства.
-
ћодерн≥зац≥¤ (франц. modernisation - оновленн¤) -
система науково-методичних засоб≥в досл≥дженн¤
особливостей ≥ напр¤м≥в соц≥альних зм≥н;
механ≥зм забезпеченн¤ здатност≥ соц≥альних
систем до вдосконаленн¤.
ѕоширеним Ї л≥н≥йне тлумаченн¤ модерн≥зац≥њ ¤к процесу трансформац≥њ сусп≥льства в≥д до≥ндустр≥аль-ного до ≥ндустр≥ального, а пот≥м до пост≥ндустр≥ального стану, ¤кий супроводжуЇтьс¤ кардинальними зм≥нами в економ≥чн≥й, пол≥тичн≥й, соц≥альн≥й сферах.
” соц≥олог≥њ розр≥зн¤ють два види модерн≥зац≥њ: орган≥чну та неорган≥чну. ќрган≥чна модерн≥зац≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ завд¤ки ресурсам власного розвитку, п≥дготовлена внутр≥шньою еволюц≥Їю сусп≥льства (перех≥д јнгл≥њ в≥д феодал≥зму до кап≥тал≥зму в результат≥ промисловоњ революц≥њ XVIII ст.). ¬она починаЇтьс¤ не з економ≥ки, а з культури та зм≥ни сусп≥льноњ св≥домост≥. ап≥тал≥зм у даному раз≥ постаЇ природним насл≥дком зм≥н у традиц≥¤х, ор≥Їнтац≥¤х, думках людей.
Ќеорган≥чна модерн≥зац≥¤ Ї реакц≥Їю на дос¤гненн¤ розвинут≥ших крањн, формою "наздоган¤ючого розвитку" з метою подоланн¤ ≥сторичноњ в≥дсталост≥. Ќаприклад, –ос≥¤ неодноразово намагалас¤ наздогнати розвинут≥ крањни (петровськ≥ реформи XVIII ст., стал≥нська ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ 30-х рок≥в XX ст., перебудова 1985 р.). “ака модерн≥зац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ завд¤ки заохоченню ≥ноземних спец≥ал≥ст≥в, навчанню за кордоном, залученню ≥нвестиц≥й, ≥мпорту обладнанн¤ ≥ патент≥в, в≥дпов≥дним зм≥нам у соц≥альн≥й та пол≥тичн≥й сферах. ќднак, в япон≥њ за короткий час вона трансформувалас¤ в орган≥чну.
Ќеорган≥чна модерн≥зац≥¤ починаЇтьс¤ з економ≥ки та пол≥тики, а не з культури. њњ принципи не встигають охопити б≥льш≥сть населенн¤, тому не мають достатньоњ п≥дтримки. —аме такий вид модерн≥зац≥њ властивий пострад¤нським крањнам.
“еор≥¤ "модерн≥зац≥њ" м≥стить так≥ стрижнев≥ ≥дењ:
а) розвинутою може вважатис¤ т≥льки та крањна, ¤ка маЇ значний р≥вень ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, стаб≥льний економ≥чний розвиток, в≥ру сусп≥льства у силу рац≥о- нального наукового знанн¤ ¤к основу прогресу, високий р≥вень та ¤к≥сть житт¤, розвинут≥ пол≥тичн≥ структури, вагому частку середнього класу в структур≥ населенн¤;
б) сусп≥льства, ¤к≥ не в≥дпов≥дають цим критер≥¤м, належать або до "традиц≥йних", або до "перех≥дних";
в) зразком розвинутост≥ Ї зах≥дн≥ крањни (саме тому теор≥ю модерн≥зац≥њ ≥нколи називають теор≥Їю "вес- терн≥зац≥њ");
г) модерн≥зован≥сть, розвинут≥сть - комплексний феномен, ¤кий маЇ технолог≥чн≥, пол≥тичн≥, економ≥ч- н≥, соц≥альн≥, психолог≥чн≥ аспекти; основою модерн≥- зац≥њ Ї науково-техн≥чний ≥ технолог≥чний прогрес.
ѕ≥зн≥ше виникла теор≥¤ "зап≥зн≥лоњ модерн≥зац≥њ", њњ автори виход¤ть з того, що ≥снуЇ л≥н≥йний прогрес ≥ поступов≥сть стад≥й розвитку сусп≥льства. ¬≥дпов≥дно до≥ндустр≥альна фаза зм≥нюЇтьс¤ ≥ндустр≥альною, а пот≥м - пост≥ндустр≥альною. ј запозиченн¤ "рац≥ональних" соц≥ально-економ≥чних моделей найрозвинут≥ших крањн, не п≥дкр≥плене в≥дпов≥дними соц≥альними ≥нститутами, структурами, соц≥альними ¤кост¤ми людини, призводить до "≥ррац≥онально-≥ндустр≥ального" сусп≥льства, ¤ке поглинаЇ б≥льше соц≥альних ресурс≥в, н≥ж приносить соц≥альноњ в≥ддач≥.
”с≥ ц≥ аспекти важлив≥ при анал≥з≥ трансформац≥йних процес≥в в украњнському сусп≥льств≥. —л≥д брати до уваги й те, що:
- "зап≥зн≥ла модерн≥зац≥¤" може поставити сусп≥льство у зовн≥шню залежн≥сть;
- модерн≥зац≥¤ може бути усп≥шною за р≥зкого зростанн¤ чисельност≥ середнього класу, його високоњ соц≥альноњ моб≥льност≥;
- усп≥х модерн≥зац≥њ залежить в≥д орган≥зац≥йних зусиль центральноњ влади, њњ вм≥нн¤ локал≥зувати, блокувати соц≥альн≥ конфл≥кти;
- усп≥шна модерн≥зац≥¤ потребуЇ широкоњ соц≥альноњ опори, моб≥л≥зац≥њ соц≥ального потенц≥алу, здатност≥ населенн¤ спрогнозувати користь в≥д нењ, авторитету л≥дера.
¬ ”крањн≥ набутт¤ державноњ незалежност≥ в≥дбувалос¤ одночасно ≥з соц≥альним трансформуванн¤м, перетворенн¤м сусп≥льних структур з авторитарно-бюрократичних на демократичн≥, плюрал≥стичн≥. Ќезалежн≥сть часто сприймалас¤ одноб≥чно - ¤к в≥докремлен≥сть в≥д тод≥шньоњ сп≥льност≥, а не ¤к самост≥йн≥сть власного сусп≥льного вр¤дуванн¤, спр¤мованого на радикальне оновленн¤ глибинних засад сусп≥льного житт¤. омплекс об'Їктивних чинник≥в, а також груб≥ помилки у сусп≥льному вр¤дуванн≥ зумовили глибоку економ≥чну кризу, зниженн¤ р≥вн¤ житт¤ людей, загостренн¤ соц≥альних проблем, занепад моральност≥. Ќегативно позначилис¤ ≥ в≥дсутн≥сть концепц≥њ трансформац≥њ сусп≥льства, недооц≥нка складност≥ системноњ трансформац≥њ. ”се це спричинило соц≥альну аном≥ю (розпад системи ц≥нностей в украњнському сусп≥льств≥). ”крањнський соц≥ум перебуваЇ у стан≥ так званого посттотал≥тарного синдрому. …ого особлив≥сть пол¤гаЇ у г≥пертрофовано запоб≥гливому, п≥днев≥льному, властивому авторитарно-тотал≥тарному сусп≥льству, ставленн≥ мас до влади ≥ у владн≥й ≥нерц≥њ ел≥ти розпор¤джатис¤, контролювати та регулювати розвиток сусп≥льства. Ќа думку .‘р≥др≥ха та 3.Ѕжезинського, посттотал≥тарний синдром характеризують:
- переважанн¤ рол≥ окремих ≥нтерес≥в над загальним (ран≥ше було навпаки);
- встановленн¤ ≥деолог≥чного вакууму;
- протести населенн¤ проти насильства та ≥гноруванн¤ натиску згори (¤к насл≥док масового терору);
- дем≥л≥таризац≥¤ сусп≥льства (противага м≥л≥таризац≥њ економ≥ки, пол≥тики, св≥домост≥ за рад¤нських час≥в);
- ≥нформац≥йний плюрал≥зм.
—еред в≥тчизн¤них вчених в≥дсутн¤ Їдина думка щодо сутност≥ сучасного украњнського сусп≥льства ≥ напр¤му його трансформац≥њ. «а словами ј.√альчинського, ”крањна поступово просуваЇтьс¤ до так званого соц≥ал≥зованого кап≥тал≥зму (япон≥¤, Ўвец≥¤). «а ≥ншими оц≥нками, сутн≥стю украњнського сусп≥льства Ї феодал≥зований кап≥тал≥зм, ¤кий "поЇднав у соб≥ модерн≥зован≥ в≥дносини позаеконом≥чного примусу, неринков≥ зв'¤зки ¤к ознаки-атрибути феодальноњ системи з економ≥чною м≥ж≥ндив≥дуальною ≥ м≥жкорпоративною конкуренц≥Їю та в≥льним ринком ¤к ознаками класичного, л≥берального кап≥тал≥зму" (™.—уњменко).
ѕопри р≥зноб≥й оц≥нок, майбутнЇ ”крањни - в ос¤гненн≥ загальноцив≥л≥зованих засад сусп≥льного бутт¤.
«апитанн¤. «авданн¤
- ¬изначте та охарактеризуйте етапи розвитку теор≥й сусп≥льства.
- ƒовед≥ть, що сусп≥льство можна розгл¤дати ¤к систему, що маЇ власну структуру, аргументуйте в≥дпов≥дь.
- ќхарактеризуйте теор≥њ виникненн¤ сусп≥льства, њх слабк≥ та сильн≥ сторони.
- ” чому пол¤гають особливост≥ пон¤тт¤ "дуал≥стичне сусп≥льство"? –озгл¤ньте основн≥ дуал≥стичн≥ модел≥ сусп≥льства.
- ќхарактеризуйте теор≥њ модерн≥зац≥њ, теор≥ю посттотал≥тарно-го синдрому з точки зору сучасного стану та розвитку украњнського сусп≥льства.
- ¬изначте характерн≥ риси ≥ндустр≥ального та пост≥ндустр≥ально-го сусп≥льства на приклад≥ пор≥вн¤нн¤ сучасного стану ”крањни з одн≥Їю з розвинутих крањн св≥ту.
“еми реферат≥в
- √ромад¤нське сусп≥льство та шл¤хи його формуванн¤.
- ѕроблема сп≥вв≥дношенн¤ сусп≥льства ≥ держави та шл¤хи њњ розв'¤занн¤.
- —усп≥льство соц≥ального розвитку та його ≥нтерпретац≥њ у зах≥дн≥й соц≥олог≥њ.
- “еор≥њ походженн¤ сусп≥льства та њх евристичн≥ можливост≥.
- ћодерн≥зац≥¤: сутн≥сть, ознаки, види та форми про¤ву.
- ”крањна на шл¤ху до громад¤нського сусп≥льства: труднощ≥ та перспективи.
стратиф≥кац≥¤ сусп≥льства
—оц≥альна структура сусп≥льства: основн≥ види та елементи
—усп≥льство Ї складною соц≥альною системою, структурно орган≥зованою ц≥л≥сн≥стю, ¤ку утворюють р≥зн≥ елементи, компоненти, п≥дрозд≥ли. ” свою чергу вони теж мають певний р≥вень орган≥зованост≥ й упор¤дкованост≥ власноњ структури. ÷е даЇ п≥дстави стверджувати, що соц≥альна структура сусп≥льства Ї комплексним, багатом≥рним утворенн¤м.
—оц≥альна структура сусп≥льства - ≥Їрарх≥чно упор¤дкована сукупн≥сть ≥ндив≥д≥в, соц≥альних груп, сп≥льнот, орган≥зац≥й, ≥нститут≥в, об'Їднаних ст≥йкими зв'¤зками ≥ в≥дносинами.
≤ншими словами, це внутр≥шн≥й устр≥й сусп≥льства, ¤кий складаЇтьс¤ з в≥дпов≥дно розташованих, упор¤дкованих елемент≥в, що взаЇмод≥ють м≥ж собою. ѕон¤тт¤ "соц≥альна структура" охоплюЇ системно-орган≥зац≥йний ≥ стратиф≥кац≥йний аспекти.
«г≥дно ≥з системно-орган≥зац≥йним аспектом головний зм≥ст соц≥альноњ структури створюють соц≥альн≥ ≥нститути, насамперед економ≥ка, пол≥тика (держава), наука, осв≥та, с≥м'¤, збер≥гаючи ≥ п≥дтримуючи ≥снуюч≥ в сусп≥льств≥ в≥дносини ≥ зв'¤зки. ÷≥ ≥нститути нормативно регулюють, контролюють ≥ спр¤мовують повед≥нку людей у життЇво важливих сферах, а також визначають ст≥йк≥,.регул¤рно в≥дтворюван≥ њх рольов≥ позиц≥њ (статуси) у р≥зних типах соц≥альних орган≥зац≥й. —оц≥альний статус Ї первинним елементом соц≥альноњ структури сусп≥льства, що розкриваЇ м≥сце особистост≥ в соц≥альн≥й структур≥ сусп≥льства. ¬≥н зумовлений профес≥Їю, в≥ком, осв≥тою, матер≥альними статками тощо. Ќаприклад, структура с≥м'њ утворюЇтьс¤ взаЇмозалежною мережею позиц≥й: чолов≥к, дружина, д≥ти; у систем≥ осв≥ти - учитель, учень; в економ≥ц≥ - п≥дприЇмець, роб≥тник ≥ т. д. —оц≥альн≥ позиц≥њ (статуси) та зв'¤зки м≥ж ними визначають характер соц≥альних в≥дносин. Ќа основ≥ близькост≥ соц≥альних статус≥в, що встановлюють потенц≥йну можлив≥сть участ≥ ≥н- див≥д≥в у в≥дпов≥дних видах д≥¤льност≥, формуютьс¤ складн≥ш≥ структурн≥ елементи сусп≥льства - соц≥альн≥ групи.
-
—оц≥альна група - в≥дносно ст≥йка,
≥сторично сформована сукупн≥сть людей,
об'Їднаних на основ≥ загальних соц≥ально
значущих ознак.
÷е пон¤тт¤ Ї родовим щодо пон¤ть "клас", "соц≥альна верства", "колектив", "нац≥¤", "етн≥чна, територ≥альна, рел≥г≥йна та ≥нш≥ сп≥льноти", оск≥льки ф≥ксуЇ соц≥альн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж окремими сукупност¤ми людей у процес≥ розпод≥лу прац≥ та њх результат≥в. ÷≥ в≥дм≥нност≥ мають у своњй основ≥ в≥дношенн¤ до засоб≥в виробництва, влади, специф≥ки прац≥, фаху, осв≥ти, р≥вн¤ й структури доход≥в, стат≥, в≥ку, нац≥ональноњ належност≥, м≥сц¤ проживанн¤, стилю житт¤ тощо.
” кожному сусп≥льств≥ ≥снуЇ певна к≥льк≥сть соц≥альних груп, утворенн¤ ¤ких зумовлено:
- сп≥льною д≥¤льн≥стю (наприклад, профес≥йн≥ групи, зайн¤т≥ у сфер≥ пол≥тичноњ, економ≥чноњ та духовноњ д≥¤льност≥);
- сп≥льним просторово-часовим ≥снуванн¤м (середовищем, територ≥Їю, комун≥кац≥Їю);
- груповими установками та ор≥Їнтац≥¤ми.
” соц≥альн≥ групи люди об'Їднуютьс¤ на п≥дстав≥ сп≥льних соц≥альних ≥нтерес≥в, ¤к≥ зумовлюють њх д≥њ. ‘ормуютьс¤ вони з представник≥в р≥зних груп залежно в≥д њх становища та рол≥ в сусп≥льному житт≥. ќск≥льки ≥нтереси, скаж≥мо, у роб≥тника ≥ п≥дприЇмц¤ р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою, то вони реально становл¤ть р≥зн≥ соц≥альн≥ групи. јле соц≥альн≥ ≥нтереси груп, формуючись на основ≥ ≥ндив≥дуальних ≥нтерес≥в њх учасник≥в, не замикаютьс¤ у власних егоњстичних рамках. ” процес≥ соц≥альноњ взаЇмод≥њ ≥ндив≥д≥в виробл¤ютьс¤ ≥нтереси груп ¤к ц≥л≥сност≥, ¤к≥ Ї вт≥ленн¤м ≥нтегрованих, сп≥льних ≥нтерес≥в ≥ндив≥д≥в, що належать до цих груп. —оц≥альний ≥нтерес групи завжди спр¤мований на збереженн¤ або зм≥ну њњ становища в сусп≥льств≥.
” соц≥альн≥й структур≥ сусп≥льства взаЇмод≥ють р≥зн≥ за чисельн≥стю соц≥альн≥ групи. “радиц≥йно њх под≥л¤ють на мал≥ та велик≥.
ћала соц≥альна група - нечисленна за складом соц≥альна група, учасники ¤коњ об'Їднан≥ сп≥льною д≥¤льн≥стю ≥ перебувають у безпосередньому ст≥йкому особистому сп≥лкуванн≥, що Ї основою дл¤ виникненн¤ ¤к емоц≥йних стосунк≥в, так ≥ особливих групових ц≥нностей ≥ норм повед≥нки.
–одовою ознакою малоњ групи Ї на¤вн≥сть безпосередньо тривалих особистих контакт≥в (сп≥лкуванн¤, взаЇмод≥¤), властивих, наприклад, с≥м'њ, виробнич≥й бригад≥, шк≥льному класов≥, колективу косм≥чноњ, арктичноњ станц≥й, спортивн≥й команд≥, рел≥г≥йн≥й сект≥, груп≥ друз≥в тощо. ћ≥н≥мальний розм≥р малих груп - дв≥ особи, максимальний - к≥лька дес¤тк≥в.
-
¬елика соц≥альна група -
численна за складом група людей, об'Їднаних
дл¤ сп≥льноњ д≥¤льност≥, але взаЇмод≥¤ м≥ж
¤кими формальн≥ша.
ƒо них можна в≥днести профес≥йн≥, демограф≥чн≥, нац≥ональн≥ сп≥льноти, соц≥альн≥ класи.
—оц≥альна структура сусп≥льства завжди передбачаЇ групуванн¤ його елемент≥в. ритер≥Їм њх диференц≥ац≥њ чи ≥нтеграц≥њ Ї њх позиц≥¤ щодо певних сусп≥льних ресурс≥в (влада, власн≥сть), виконуван≥ у сусп≥льств≥ функц≥њ (соц≥альна роль), соц≥альний статус (≥Їрарх≥чне м≥сце в сусп≥льств≥), Їдн≥сть культурних норм ≥ ц≥нностей (культурна ≥дентичн≥сть) та ≥н. ‘актор≥в, що визначають структурну орган≥зац≥ю сусп≥льства, багато, ≥ њх необх≥дно брати до уваги. «алежно в≥д критер≥ю вид≥л¤ють с≥мейно- побутову, рел≥г≥йну, соц≥ально-пол≥тичну, осв≥тню та ≥нш≥ п≥дструктури сусп≥льства.
як ≥сторичний феномен, соц≥альна структура сусп≥льства перебуваЇ в пост≥йному розвитку. …ого динам≥ка залежить насамперед в≥д соц≥альноњ моб≥льност≥ елемент≥в соц≥альноњ структури.
- —оц≥альна моб≥льн≥сть - м≥жгрупова
або просторова рухлив≥сть населенн¤, його
здатн≥сть (готовн≥сть) до соц≥альних перем≥щень.
—оц≥альн≥ перем≥щенн¤ Ї ви¤вом соц≥альноњ моб≥льност≥, ¤ка виражаЇтьс¤ у зм≥н≥ класовоњ належност≥ ≥ндив≥д≥в, у переходах з одн≥Їњ внутр≥класовоњ групи до ≥ншоњ, м≥грац≥њ с≥льських жител≥в до м≥ста ≥ навпаки. «а напр¤мом перем≥щенн¤ розр≥зн¤ють вертикальну соц≥альну моб≥льн≥сть - посадове, квал≥ф≥кац≥йне зростанн¤ чи деквал≥ф≥кац≥¤, перех≥д до групи та верстви з вищим чи нижчим статусом, ≥ горизонтальну соц≥альну моб≥льн≥сть - рух м≥ж соц≥ально однор≥дними позиц≥¤ми й категор≥¤ми населенн¤. ќбидва види перем≥щенн¤ перепл≥таютьс¤, взаЇмод≥ють.
—оц≥альну моб≥льн≥сть зумовлюють об'Їктивн≥ обставини:
- структурн≥ зрушенн¤ в економ≥ц≥;
| —оц≥ально- терито- р≥альна п≥д- структура | —оц≥ально- профес≥йна п≥дструк- тура |
—оц≥ально- класова п≥дструк- тура | —оц≥ально- етн≥чна п≥дструк- тура | —оц≥ально- демогра- ф≥чна п≥д- структура | ||||
| ќхоплюЇ терито- р≥альн≥ сп≥льноти (м≥ське, с≥льське, населенн¤ агломера- ц≥й, посе- ленськ≥ групи). ‘ормуЇть- с¤ на п≥д- став≥ не- р≥вном≥р- ност≥ роз- м≥щенн¤ вироб- ництва й розселенн¤ людей | —укупност≥ ≥снуючих у сусп≥льств≥ профес≥й- них груп ≥ в≥дносини м≥ж ними. ќбумовле- на профе- с≥йним розпод≥лом прац≥ та спец≥ал≥- зац≥Їю | —оц≥альн≥ класи, верстви, групи, касти, стани. ¬иникаЇ ¤к резуль- тат роз- з'Їднанн¤ людей. ¬≥добра- жаЇ кар- тину со- ц≥альноњ нер≥вност≥ |
≤сторичн≥ сп≥льноти людей - р≥д, пле- м'¤, народ- н≥сть, нац≥¤, ет- нос. ¬ини- каЇ ¤к ре- зультат об'Їднан- н¤ людей терито- р≥Їю, еко- ном≥кою, культу- рою, зви- ча¤ми, традиц≥¤- ми, пси- х≥чними особливос- т¤ми | «умовлена статтю, в≥- ком (чоло- в≥ки, ж≥нки, д≥ти, мо- лодь, осо- би праце- здатного в≥ку, пен- с≥онери) |
- зм≥ни характеру й зм≥сту сусп≥льного розпод≥лу прац≥ й в≥дносин власност≥;
- послабленн¤ закр≥пленост≥ прац≥вник≥в за соц≥ально та економ≥чно нер≥вноц≥нними видами д≥¤льност≥.
—оц≥альн≥ перем≥щенн¤ м≥ж групами складн≥, супроводжуютьс¤ певними соц≥альними насл≥дками, най≥стотн≥шим з ¤ких Ї пост≥йна на¤вн≥сть перех≥дних (марг≥нальних) верств щодо певних соц≥альних сп≥льнот.
—оц≥альна структура н≥коли не Ї простим описом сусп≥льства в "горизонтальн≥й проекц≥њ", вона передус≥м Ї в≥дображенн¤м соц≥альноњ нер≥вност≥. Ќер≥вн≥сть ≥ндив≥д≥в ≥ соц≥альних груп Ї первинною ознакою соц≥альноњ структури. ¬ ≥ншому раз≥ (за р≥вност≥, тотожност≥ елемент≥в системи) в≥дсутн≥ п≥дстави дл¤ тверджень про сусп≥льну орган≥зац≥ю, структуру. “ому соц≥альна структура сусп≥льства в його "вертикальн≥й проекц≥њ" - це ≥Їрарх≥чно орган≥зована сукупн≥сть статус≥в, груп, верств, клас≥в (нер≥вних ресурс≥в, ¤кими волод≥Ї соц≥альна система).
‘акт нер≥вност≥, ¤к засв≥дчуЇ досв≥д, зумовлюЇ розвиток ≥ зм≥ну соц≥альноњ структури. Ќер≥вн≥сть людей ви¤вл¤Їтьс¤ у р≥зних аспектах њх бутт¤. јле не все, що р≥знить њх, Ї соц≥ально значущим. ѕро соц≥альну нер≥вн≥сть йдетьс¤ т≥льки тод≥, коли вона за ¤кимось критер≥Їм закр≥плена ≥нституц≥ально ¤к базовий принцип вертикальноњ класиф≥кац≥њ людей. Ќаприклад, у простих (досучасних) сусп≥льствах соц≥ально значущими були належн≥сть до певного роду, стать, в≥к, що в≥дпов≥дно трансформувалис¤ в ≥Їрарх≥ю родинних, в≥кових ≥ статевих груп. ” сучасному сусп≥льств≥ к≥льк≥сть класиф≥кац≥йних ознак ≥стотно зросла. —оц≥олог≥¤ соц≥альну нер≥вн≥сть розгл¤даЇ ¤к результат соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ.
“еор≥¤ соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ
“еор≥ю соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ було створено на початку 40-х рок≥в XX ст. американськими соц≥ологами “олкоттом ѕарсонсом (1902-1979), –обертом- ≥нгом ћертоном (нар. у 1910 р.), . ƒев≥сом та ≥ншими вченими, ¤к≥ вважали, що вертикальна класиф≥кац≥¤ людей та њх груп спричинена розпод≥лом функц≥й у сусп≥льств≥. Ќа њх думку, соц≥альна стратиф≥кац≥¤ забезпечуЇ виокремленн¤ соц≥альних верств за певними важливими дл¤ конкретного сусп≥льства ознаками (критер≥¤ми): характером власност≥, розм≥ром доход≥в, обс¤гом влади, осв≥тою, престижем, нац≥ональними та ≥ншими рисами. —оц≥ально стратиф≥кац≥йний п≥дх≥д Ї одночасно методолог≥Їю ≥ теор≥Їю розгл¤ду соц≥альноњ структури сусп≥льства. ¬≥н спов≥дуЇ так≥ основн≥ принципи:
- обов'¤зков≥сть досл≥дженн¤ вс≥х верств сусп≥льства;
- застосуванн¤ при њх пор≥вн¤нн≥ Їдиного критер≥ю;
- достатн≥сть критер≥њв дл¤ повного ≥ глибокого анал≥зу кожноњ з досл≥джуваних соц≥альних верств.
-
—оц≥альна стратиф≥кац≥¤ (лат.
stratum - шар) - под≥л сусп≥льства на
вертикально розташован≥ соц≥альн≥ групи ≥
верстви (страти), ¤к≥ мають р≥зний престиж,
власн≥сть, владу, осв≥ту тощо.
—оц≥альна стратиф≥кац≥¤ означаЇ ¤к сам процес, що безперервно триваЇ в сусп≥льств≥, так ≥ його результат. ¬она засв≥дчуЇ не просто р≥зне становище в сусп≥льств≥ ≥ндив≥д≥в, родин, чи ц≥лих крањн, а саме њх нер≥вне становище. ¬она Ї не лише методом ви¤вленн¤ верств конкретного сусп≥льства, а й портретом цього сусп≥льства. ѕростратиф≥кувавши населенн¤ крањни, можна вид≥лити страти (верстви), з ¤ких воно складаЇтьс¤. “ому стратиф≥кац≥¤ - риса будь-¤кого сусп≥льства. јнгл≥йський соц≥олог ≈. √≥дденс розр≥зн¤Ї чотири основн≥ ≥сторичн≥ типи стратиф≥кованого сусп≥льства: рабство, касти, стани ≥ класи.
| ||||
|
1. –абство. ¬оно було граничною формою нер≥вност≥, за ¤коњ одн≥ люди волод≥ли ≥ншими. ўоправда, ≥ рабство було неоднор≥дним залежно в≥д пер≥оду чи культури: в одному випадку раб перебував поза законом (класична форма рабства), в ≥ншому - йому в≥дводилас¤ роль слуги чи солдата.
2. асти. ” р≥зних рег≥онах под≥л на касти маЇ р≥зн≥ форми. ќсобливо характерний в≥н дл¤ ≤нд≥њ. як правило, меж≥ м≥ж кастами дуже р≥зк≥, що практично виключаЇ будь-¤ку соц≥альну моб≥льн≥сть. аста пов'¤зана з ≥ндуњзмом ≥ з ученн¤м про "переселенн¤ душ≥". —под≥ванн¤ на те, що в "наступному" житт≥ його каста п≥двищитьс¤, спонукаЇ ≥ндив≥да суворо дотримуватис¤ певних сусп≥льних норм.
3. —тани. ¬ластив≥ вони Ївропейському феодал≥змов≥. ƒо найвищого стану належали аристократи ≥ вельмож≥. ƒо нижчого - дух≥вництво, над≥лене значними прив≥ле¤ми. ƒо третього стану - в≥льн≥ сел¤ни, чиновники недвор¤нського походженн¤, купц≥ й рем≥сники. ћеж≥ м≥ж станами не були такими р≥зкими, ¤к за кастовоњ системи, а соц≥альне перем≥щенн¤ було можливим, хоча й складним.
4. ласи. ÷ей тип стратиф≥кованого сусп≥льства Ї головним об'Їктом соц≥олог≥њ марксизму. ѓњ основоположник . ћаркс вважав класову структуру сусп≥льства основою розвитку ≥ зм≥н, а виникненн¤ клас≥в по¤снював економ≥чними чинниками - сусп≥льним под≥лом прац≥, формуванн¤м в≥дносин приватноњ власност≥. ¬. Ћен≥н застосовував багатофакторний анал≥з класоутворюючих ознак: м≥сце в систем≥ сусп≥льного виробництва, в≥дношенн¤ до власност≥ на засоби виробництва, роль у сусп≥льн≥й орган≥зац≥њ прац≥, розм≥ри доход≥в та ≥н.
—учасн≥ досл≥дники (французький соц≥альний ф≥лософ ѕ'Їр ЅурдьЇ) при'розгл¤д≥ цього питанн¤ беруть до уваги не т≥льки економ≥чний кап≥тал, вим≥рюваний у категор≥¤х власност≥ й доходу, а й культурний (осв≥та, особлив≥ знанн¤, вм≥нн¤, стил≥ житт¤), соц≥альний (соц≥альн≥ зв'¤зки), символ≥чний (авторитет, престиж, репутац≥¤).
якщо за попередн≥х тип≥в стратиф≥кац≥њ достатньо було одного параметра, класове структуруванн¤ передбачаЇ застосуванн¤ сукупност≥ критер≥њв.
ласи не детерм≥нован≥ в≥роспов≥данн¤м або законом; належн≥сть до класу не Ї спадковою. ÷е - в≥дкрит≥ший тип стратиф≥кац≥њ, н≥ж ≥нш≥, а класов≥ меж≥ не наст≥льки сувор≥. “ому соц≥альне перем≥щенн¤ за класовою ознакою - звичайне ¤вище, оск≥льки належн≥сть до класу пов'¤зана з профес≥Їю, матер≥альним р≥внем, майновим цензом ≥ндив≥да, його прилученн¤м-неприлученн¤м до ключових контролюючих позиц≥й у сусп≥льств≥ тощо.
-
лас - угрупованн¤ людей на основ≥ нер≥вного становища
щодо основних соц≥альних ресурс≥в, ¤к/ визначають њхн≥ життЇв≥
шанси, соц≥альн≥ претенз≥њ та соц≥альн≥ можливост≥ сп≥льно
д≥¤ти.
” зах≥дному ≥ндустр≥альному сусп≥льств≥ розр≥зн¤ють, ¤к правило, три класи.
¬ищий клас. ƒо нього зараховують роботодавц≥в, кер≥вник≥в, топ-менеджер≥в, ус≥х, хто волод≥Ї виробничими потужност¤ми чи контролюЇ њх, маЇ високий майновий ценз (багатство).
—ередн≥й клас. ÷ей феномен сформувавс¤ в ≥ндустр≥альному сусп≥льств≥, розвинувс¤ в пост≥ндустр≥альному. …ого ≥дентиф≥кують за р≥зними критер≥¤ми, в ¤ких дом≥нують так≥ сутн≥сн≥ ознаки:
1.—укупн≥сть соц≥альних груп, що займають пром≥жну позиц≥ю м≥ж верхами ≥ низами сусп≥льства, виконуючи внасл≥док цього функц≥ю соц≥ального мед≥атора (посередника).
2.ѕор≥вн¤но високо забезпечена частина сусп≥льства, що волод≥Ї власн≥стю, економ≥чною незалежн≥стю, свободою вибору сфери д≥¤льност≥. ¬исока ¤к≥сть житт¤, впевнен≥сть у майбутньому зумовлюють його зац≥кавлен≥сть у збереженн≥ соц≥ального пор¤дку, внасл≥док чого в≥н Ї соц≥альним стаб≥л≥затором сусп≥льства.
3.≈лемент соц≥альноњ структури, що зосереджуЇ у своњх р¤дах квал≥ф≥кован≥ш≥, найд≥¤льн≥ш≥ кадри сусп≥льства. ѕрофес≥йний склад його охоплюЇ наукових ≥ ≥нженерно-техн≥чних прац≥вник≥в, управл≥нський, адм≥н≥стративний персонал, що не об≥ймаЇ високих посад, ≥нтелектуал≥в, ¤к≥ працюють за наймом, прац≥вник≥в сфери обслуговуванн¤, др≥бних власник≥в, фермер≥в, роб≥тник≥в високоњ квал≥ф≥кац≥њ. —ередн≥ верстви сучасного зах≥дного сусп≥льства становл¤ть приблизно 80 в≥дсотк≥в. «авд¤ки перел≥ченим ¤кост¤м та високому соц≥альному престижев≥ середн≥й клас виконуЇ функц≥ю агента технолог≥чного ≥ соц≥ально-економ≥чного прогресу.
4.Ѕ≥льш≥сть населенн¤ високорозвинутих зах≥дних крањн, що Ї основним нос≥Їм сусп≥льних ≥нтерес≥в, нац≥ональноњ культури, тобто властивих в≥дпов≥дним сусп≥льствам ц≥нностей, норм. ѕоширюючи зразки власноњ культури на вищ≥ ≥ нижч≥ верстви, середн≥й клас виступаЇ культурним ≥нтегратором сусп≥льства.
Ќижчий клас. ƒо нього належать малоквал≥ф≥кова-н≥ роб≥тники, особи без профес≥йноњ квал≥ф≥кац≥њ (так зван≥ "син≥ ком≥рц≥").
ќднак за вс≥Їњ значущост≥ класова система - один з ви¤в≥в соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ. ѕри цьому класова ≥ стратиф≥кац≥йна модел≥ соц≥альноњ структури не заперечують одна одну, а навпаки - спри¤ють побудов≥ модел≥ соц≥альноњ структури. –озгл¤д соц≥альноњ структури в контекст≥ стратиф≥кац≥њ даЇ змогу описати механ≥зми ≥ способи формуванн¤ конкретноњ ≥Їрарх≥њ в сусп≥льств≥. ÷е особливо важливо при досл≥дженн≥ перех≥дних пер≥од≥в у розвитку сусп≥льства, коли зм≥нюютьс¤ механ≥зми соц≥альноњ диференц≥ац≥њ.
“рансформац≥¤ соц≥альноњ структури украњнського сусп≥льства
“рансформац≥¤ соц≥альноњ структури передбачаЇ зм≥ну, перетворенн¤ њњ ≥стотних рис. ƒл¤ з'¤суванн¤ особливостей трансформац≥йних процес≥в у сучасному украњнському сусп≥льств≥ необх≥дно з≥ставити њх з попередн≥м станом сусп≥льства. Ѕез цього неможливо використовувати основн≥ тенденц≥њ розвитку й елементи соц≥альноњ структури, що в≥д≥грають у ньому пров≥дну роль.
¬≥домо, що в –ад¤нському —оюз≥ ≥снувала структура тотал≥тарного сусп≥льства, ¤ка не допускала ≥нших форм власност≥, кр≥м державноњ чи одержавленоњ, ≥ншоњ ≥деолог≥њ, кр≥м комун≥стичноњ. ”се це разом з ≥ншими чинниками ешелонувало вертикаль ≥Їрарх≥чних в≥дносин, за ¤ких волод≥нн¤ владою передбачало право розпор¤джатис¤ власн≥стю ≥ брати участь у њњ розпод≥л≥. ” такому сусп≥льств≥ в≥дсутн≥ класи через в≥дсутн≥сть економ≥чних основ њх ≥снуванн¤.
—оц≥альна структура тотал≥тарного сусп≥льства жорстко детерм≥нована: жодн≥ впливи не можуть зруйнувати головноњ соц≥альноњ меж≥ - м≥ж правл¤чою ел≥тою (вищих верств господарськоњ, парт≥йноњ, державноњ номенклатури) та рештою сусп≥льства. « роками в рад¤нському сусп≥льств≥ склавс¤ механ≥зм самов≥дтворенн¤ ел≥ти (номенклатури), сформувалис¤ внутр≥шн≥ горизонтальн≥ та вертикальн≥ зв'¤зки: неписан≥ правила апаратноњ гри зумовлювали визначений тип повед≥нки; належн≥сть до владноњ ел≥ти в≥дкривала доступ до прив≥лењв. астов≥сть ≥ корпоратив≥зм робили ел≥ту замкненою стратою, ротац≥¤ кадр≥в зд≥йснювалас¤ за суворо визначеними правилами, унеможливлюючи по¤ву в њњ р¤дах "випадкових" ос≥б.
–ешта сусп≥льства, що не належала до ел≥ти, була соц≥ально слабодиференц≥йованою. „ерез в≥дчуженн¤ в≥д власност≥ та влади вона не могла ефективно впливати на сусп≥льн≥ процеси. —оц≥альн≥ перем≥щенн¤ в н≥й могли бути т≥льки горизонтальними, стосуючись профес≥њ, а не зм≥ни соц≥альноњ позиц≥њ в сусп≥льн≥й ≥Їрарх≥њ, поза¤к реально соц≥альн≥ позиц≥њ роб≥тника, сел¤нина, ≥нтел≥гента в≥др≥зн¤лис¤ мало. —лабка вертикальна моб≥льн≥сть п≥дривала стимули до соц≥альноњ ≥ трудовоњ активност≥, консервувала низьк≥ життЇв≥ стандарти переважноњ б≥льшост≥ сусп≥льства.
ѕовне в≥дчуженн¤ в≥д власност≥ н≥велювало принципову р≥зницю м≥ж двома декларованими класами - роб≥тниками ≥ колгоспниками та соц≥альною верствою - ≥нтел≥генц≥Їю. ѕопри де¤к≥ розб≥жност≥ в характер≥ та зм≥ст≥ прац≥, осв≥т≥ й психолог≥њ, ц≥ соц≥альн≥ групи ¤вл¤ли собою масу найманих, прац≥вник≥в, слабо структуровану за доходами, доступом до прийн¤тт¤ р≥шень, ц≥нн≥сно-≥деолог≥чними настановами.
| ¬ищий клас | Ќоменклатура - вищ≥ верстви парт≥йноњ, господарськоњ, державноњ, в≥йськовоњ бюрократ≥њ; в≥дом≥ представники науково- техн≥чноњ ≥нтел≥генц≥њ | |
| ¬ерстви, ¤к≥ обслуговують вищий клас | ≤деолог≥чн≥
прац≥вники, парт≥йн≥ журнал≥сти, пропагандисти, викладач≥ сусп≥льствознавства, командири арм≥њ, флоту, ƒЅ, ћ¬—, медперсонал спецпол≥кл≥н≥к, письменники, дипломати, вод≥њ персональних машин | |
| Ќижчий клас | Ќайман≥ прац≥вники: роб≥тники, колгоспники, масова ≥нтел≥генц≥¤, службовц≥ |
—хема 10. —оц≥альна стратиф≥кац≥¤ рад¤нського сусп≥льства
(модель “. «аславськоњ)
—оц≥альна структура сучасного украњнського сусп≥льства залежить в≥д спр¤муванн¤ сутност≥ соц≥альних трансформац≥й, суть ¤ких - у зм≥н≥ функц≥ональних зв'¤зк≥в у сусп≥льств≥. њњ основу становл¤ть:
1.«м≥на сусп≥льноњ форми вс≥х основних соц≥альних ≥нститут≥в - економ≥чних, пол≥тичних (передус≥м ≥нститут≥в власност≥), культурних, осв≥тн≥х; глибокий сусп≥льний переворот ≥ реформуванн¤ тих соц≥альних засад ≥ регул¤тор≥в, що формують соц≥альну структуру (вона стала менш жорсткою, рухлив≥шою).
2.“рансформац≥¤ соц≥альноњ природи основних компонент≥в соц≥альноњ структури - клас≥в, груп ≥ сп≥льнот; в≥дновленн¤ њх ¤к суб'Їкт≥в власност≥ й влади; по¤ва економ≥чних клас≥в, верств ≥ страт з в≥дпов≥дною системою соц≥альних конфл≥кт≥в ≥ суперечностей.
3.ќслабленн¤ ≥снуючих у сусп≥льств≥ стратиф≥ка- ц≥йних обмежень. ѕо¤ва нових канал≥в п≥двищенн¤ статус≥в, посиленн¤ горизонтальноњ та вертикальноњ моб≥льност≥ украњнц≥в.
4.јктив≥зац≥¤ процес≥в марг≥нал≥зац≥њ.
- ћарг≥нал≥зац≥¤ (лат. margo - край, межа) -
втрата особист≥стю належност≥ до певноњ соц≥альноњ групи,
норм ≥ ц≥нностей в≥дпов≥дноњ субкультури без входженн¤ до ≥ншоњ.
÷е процес зм≥ни суб'Їктом одного соц≥ально-економ≥чного статусу на ≥нший. ¬ украњнському сусп≥льств≥ на рубеж≥ XX-XXI ст. вона характеризуЇтьс¤ переходом переважно в нижч≥ верстви населенн¤ (феномен "нових б≥дних", соц≥альн≥ групи в≥йськовослужбовц≥в, ≥нтел≥генц≥њ).
5.«м≥на пор≥вн¤льноњ рол≥ компонент≥в соц≥ального статусу. якщо в стратиф≥кац≥њ рад¤нського сусп≥льства дом≥нував адм≥н≥стративно-посадовий критер≥й, пов'¤заний з м≥сцем у систем≥ влади та управл≥нн¤, то в нин≥шньому вир≥шальним Ї критер≥й власност≥ й доход≥в. –ан≥ше пол≥тичний статус визначав матер≥альне становище, тепер величина кап≥талу визначаЇ пол≥тичну вагу.
6.ѕ≥двищенн¤ соц≥ального престижу осв≥ти ≥ квал≥ф≥кац≥њ, посиленн¤ рол≥ культурного фактора у формуванн≥ високостатусних груп. «умовлено це становленн¤м ринку прац≥. јле це стосуЇтьс¤ спец≥альностей, ¤к≥ користуютьс¤ попитом на ринку, насамперед - економ≥чноњ, юридичноњ та управл≥нськоњ.
7.«м≥на ¤к≥сних ≥ к≥льк≥сних параметр≥в соц≥альноњ структури. ¬≥домо, що чим прогресивн≥ша статевов≥кова структура, тим б≥льшими можливост¤ми розвитку вона над≥лена, тим ст≥йк≥ший соц≥альний (трудовий, ≥нтелектуальний, культурний) потенц≥ал населенн¤. ¬насл≥док негативних демограф≥чних тенденц≥й населенн¤ ”крањни щор≥чно зменшуЇтьс¤ в середньому на 400 тис. ос≥б, на тл≥ загальноњ депопул¤ц≥њ населенн¤ (кожна п'¤та украњнська родина не маЇ д≥тей) знижуЇтьс¤ р≥вень народжуваност≥, скорочуЇтьс¤ середн¤ тривал≥сть житт¤ (¤кщо на початку 90-х рок≥в XX ст. за показниками здоров'¤ ”крањна пос≥дала 40-ве м≥сце у св≥т≥, то через дес¤ть рок≥в вона перем≥стилас¤ у другу сотню).
8.ѕоглибленн¤ соц≥альноњ пол¤ризац≥њ сусп≥льства. ћайновий чинник Ї стрижнем трансформац≥й. ≈коном≥чний статус ≥ спос≥б житт¤ ел≥т, вищоњ верстви р≥зко зросли, а у б≥льшост≥ населенн¤ - р≥зко знизилис¤. –озширилис¤ меж≥ зубож≥нн¤ ≥ б≥дност≥, виокремилос¤ соц≥альне "дно" - жебраки, безпритульн≥, декласован≥ елементи.
—труктура украњнського сусп≥льства, зазнавши пом≥тних зм≥н пор≥вн¤но з рад¤нським часом, дос≥ збер≥гаЇ багато його рис. ƒл¤ њњ ≥стотноњ трансформац≥њ необх≥дне системне перетворенн¤ ≥нститут≥в власност≥ й влади, що триватиме багато рок≥в. —тратиф≥кац≥¤ сусп≥льства буде й надал≥ втрачати стаб≥льн≥сть ≥ однозначн≥сть. ћеж≥ м≥ж групами ≥ верствами стануть прозор≥шими, виникне безл≥ч марг≥нальних груп з невизна-ченим чи суперечливим статусом. Ќа перший, погл¤д, ц¤ тенденц≥¤ нагадуЇ розмиванн¤ соц≥ально-класовоњ структури в сучасних зах≥дних сусп≥льствах, але, на думку досл≥дник≥в, ц¤ под≥бн≥сть формальна. ѕоза¤к по¤ва в≥дносно однор≥дних "сусп≥льств середнього класу" характерна дл¤ пост≥ндустр≥ал≥зму, а пострад¤нськ≥ крањни не т≥льки не переросли ≥ндустр≥альноњ стад≥њ, а й переживають найважчу соц≥альну кризу, ¤ка в≥дкинула њх економ≥ку далеко назад. «а цих умов соц≥ально-класов≥ розб≥жност≥ стають особливо значущими.
«апитанн¤. «авданн¤
1.¬изначте сутн≥сть пон¤тт¤ "соц≥альна структура сусп≥льства".
2.ќхарактеризуйте основн≥ елементи соц≥альноњ структури сусп≥льства.
3.ѕо¤сн≥ть в≥дм≥нност≥ м≥ж пон¤тт¤ми "клас" ≥ "страта".
4.–озкрийте сутн≥сть теор≥њ соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ.
5.ќхарактеризуйте ≥сторичн≥ типи стратиф≥кац≥њ.
6.як≥ особливост≥ еволюц≥њ соц≥ально-класовоњ структури властив≥ украњнському сусп≥льству на рубеж≥ XX-XXI ст.
7.ќхарактеризуйте основн≥ марг≥нальн≥ групи в сучасн≥й ”крањн≥. ўо породило њх? як≥ ймов≥рн≥ тенденц≥њ њх розвитку?
8.¬изначте основн≥ суттЇв≥ риси феномену "середнього класу", його соц≥альн≥ функц≥њ.
9.–озкрийте сутн≥сть процесу соц≥альноњ моб≥льност≥.
10.як≥ фактори впливають на сучасн≥ процеси структуризац≥њ украњнського сусп≥льства?
“еми реферат≥в
1. онцепц≥¤ ћ. ¬ебера про сутн≥сть, джерела ≥ тенденц≥њ розвитку соц≥альноњ нер≥вност≥.
2. ѕ.—орок≥н про форми соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ.
3.ќсновн≥ тенденц≥њ соц≥альноњ диференц≥ац≥њ украњнського сусп≥льства.
4.ћарг≥нальн≥сть соц≥альних груп на етап≥ трансформац≥њ украњнського сусп≥льства.
5.ѕроблеми формуванн¤ середнього класу в ”крањн≥.
—оц≥альна взаЇмод≥¤ та соц≥альн≥ зв'¤зки
√оловною особлив≥стю соц≥ального житт¤ Ї взаЇмод≥¤ ≥ндив≥д≥в, соц≥альних груп у межах в≥дпов≥дних соц≥альних ≥нститут≥в.
-
—оц≥альна взаЇмод≥¤ - система взаЇмозумовлених
соц≥альних д≥й, за ¤ких д≥њ одного суб'Їкта (≥ндив≥да, групи, сп≥льноти)
одночасно Ї причиною ≥ насл≥дком в≥дпов≥дних д≥й ≥нших.
” процес≥ њњ реал≥зуЇтьс¤ соц≥альна д≥¤ партнер≥в, в≥дбуваЇтьс¤ взаЇмне пристосуванн¤ д≥й кожного з них, одностайн≥сть у розум≥нн≥ ситуац≥њ, усв≥домленн≥ њњ смислу д≥й, певний ступ≥нь сол≥дарност≥ м≥ж ними.
¬иди соц≥альноњ взаЇмод≥њ класиф≥кують:
- за к≥льк≥стю суб'Їкт≥в взаЇмод≥њ: м≥ж двома людьми, м≥ж ≥ндив≥дом ≥ групою, м≥ж групами;
- за характером взаЇмов≥дносин суб'Їкт≥в взаЇмод≥њ: односторонн≥ та двосторонн≥, сол≥дарн≥ (узгоджен≥) та антагон≥стичн≥ (ворож≥);
- за терм≥ном: короткочасн≥ й довгочасн≥;
- за на¤вн≥стю (в≥дсутн≥стю,) орган≥зованост≥: орган≥зован≥ та неорган≥зован≥;
- за св≥дом≥стю взаЇмод≥њ: усв≥домлен≥ та неусв≥домлен≥;
- за "матер≥альн≥стю" обм≥ну: ≥нтелектуальн≥ (≥дейн≥), почуттЇв≥ (емоц≥йн≥) та вольов≥.
≤снують два основних р≥вн≥ досл≥дженн¤ соц≥альноњ взаЇмод≥њ: м≥жособова (основний фокус досл≥джень на м≥крор≥вн≥) та ≥нституц≥йна ≥нтеракц≥¤ (на макрор≥вн≥ сусп≥льства). ” будь-¤кому соц≥альному контекст≥ поЇднуютьс¤ елементи њх обох.
јнал≥зу соц≥альноњ взаЇмод≥њ присв¤чено чимало наукових теор≥й.
“еор≥¤ соц≥ального обм≥ну
ѓњ автор ƒж. ’оманс розгл¤дав соц≥альну взаЇмод≥ю ¤к складну систему обм≥н≥в, зумовлених засобами вр≥вноваженн¤ винагород ≥ затрат. —тверджуючи, що суб'Їкти взаЇмод≥ють на п≥дстав≥ свого колишнього досв≥ду, вид≥л¤Ї чотири принципи взаЇмод≥њ: 1) чим вище винагороджуЇтьс¤ певний тип повед≥нки, тим част≥ше в≥н повторюватиметьс¤; 2) ¤кщо винагорода залежить в≥д ¤кихось умов, людина намагаЇтьс¤ в≥дтворити њх; 3) ¤кщо винагорода велика, людина здатна витратити б≥льше зусиль дл¤ њњ отриманн¤; 4) коли потреби людини близьк≥ до насиченн¤, вона докладатиме менше зусиль дл¤ њх задоволенн¤. «а цими критер≥¤ми, на думку ’оманса, можна анал≥зувати нав≥ть складн≥ види взаЇмод≥њ: в≥дносини влади, переговорний процес, л≥дерство тощо.
Ќайповн≥ше в≥дображенн¤ в американськ≥й соц≥олог≥њ. ќдин ≥з засновник≥в чиказькоњ школи соц≥альноњ еколог≥њ –. ѕарк обірунтував чотири основн≥ види соц≥альноњ взаЇмод≥њ: змаганн¤, пристосуванн¤, соц≥альний конфл≥кт та асим≥л¤ц≥ю. —усп≥льство, стверджував в≥н, Ї найважлив≥шим елементом соц≥альноњ взаЇмод≥њ, що спри¤Ї руйнуванню або зм≥цненню соц≥альних зв'¤зк≥в.
“еор≥¤ символ≥чного ≥нтеракц≥он≥зму
—формулював њњ американський ф≥лософ ≥ соц≥олог ƒжордж ћ≥д (1863-1931), ¤кий заперечував, що повед≥нка людей - це пасивна реакц≥¤ на винагороду чи покаранн¤. –озгл¤даючи вчинки людини ¤к соц≥альну повед≥нку, засновану на комун≥кац≥њ, в ¤к≥й вона реагуЇ не т≥льки на д≥њ, але й на нам≥ри ≥нших людей, ћ≥д вид≥лив два типи д≥й: значущ≥ й незначущ≥. ƒл¤ усв≥домленн¤ мотив≥в д≥њ людини сл≥д у¤вити себе в њњ рол≥. «начущ≥ под≥њ набувають символ≥чного значенн¤, коли пон¤тт¤, д≥¤ чи предмет символ≥зують або виражають зм≥ст ≥ншого пон¤тт¤, д≥њ або предмета. ј взаЇмод≥¤ м≥ж людьми Ї безперервним д≥алогом, у процес≥ ¤кого вони спостер≥гають, осмислюють нам≥ри один одного та реагують на них.
≈тнометодолог≥¤
¬она т≥сно пов'¤зана з теор≥Їю символ≥чного ≥нтеракц≥он≥зму. «г≥дно з нею найважлив≥шим чинником м≥жособист≥сноњ комун≥кац≥њ Ї прийн¤т≥ на в≥ру правила, що регулюють взаЇмод≥ю м≥ж людьми. онкретн≥ стереотипи впливають на ≥нших людей незалежно в≥д того, ¤кого значенн¤ вони њм надають. “ак у контекст≥ соц≥альних структур (наприклад, структури влади) формуютьс¤ догов≥рн≥ значенн¤.
“еор≥¤ драматичного п≥дходу
¬ њњ основ≥ принципи управл≥нн¤ враженн¤ми у соц≥альн≥й взаЇмод≥њ. –озгл¤даЇ соц≥альн≥ ситуац≥њ ¤к м≥н≥атюрн≥ драматичн≥ спектакл≥: люди д≥ють под≥бно до актор≥в на сцен≥, створюючи певне враженн¤. њњ автор ≈.√оффман виходив з того, що люди сам≥ створюють ситуац≥њ, щоб виразити символ≥чн≥ значенн¤, за допомогою ¤ких вони справл¤ють гарне враженн¤ на ≥нших.
“еор≥¤ соц≥альноњ д≥њ
ќдин ≥з засновник≥в њњ “.ѕарсонс вважав, що ор≥Їнтац≥њ д≥¤льного ≥ндив≥да мають дв≥ модел≥ модиф≥кац≥њ: мотивац≥йну ≥ ц≥нн≥сну. ћотивац≥йна спр¤мована на бажанн¤ ≥ плани ≥ндив≥да, а значить, на задоволенн¤ або незадоволенн¤ його потреб. ÷≥нн≥сна ор≥Їнтац≥¤ належить до тих аспект≥в ор≥Їнтац≥њ особи, що зв'¤зують њњ з дотриманн¤м певних норм ≥ стандарт≥в. ƒл¤ ѕарсонса саме норма забезпечуЇ дос¤гненн¤ мети ≥ндив≥да, ¤кий, ор≥Їнтуючись на нењ, оц≥нюЇ вчинки та оч≥куванн¤ ≥ншого ≥ндив≥да. ¬ажливим при цьому Ї механ≥зм включенн¤ ≥ндив≥дуальноњ д≥¤льност≥ в сусп≥льство п≥д впливом нормативного характеру ор≥Їнтац≥њ д≥њ. —уть такоњ нормативност≥ пол¤гаЇ у в≥дпов≥дност≥ оч≥кувань ≥ д≥й ≥ндив≥да оч≥куванн¤м ≥ д≥¤м оточуючих людей, у спр¤муванн≥ його повед≥нки на в≥дпов≥дн≥сть груповим нормам. ÷¤ в≥дпов≥дн≥сть дос¤гаЇтьс¤ мотивац≥йною ≥нтеграц≥Їю, що виникаЇ внасл≥док набутт¤ особист≥стю певних ц≥нн≥сних ¤костей, ¤кими характеризуЇтьс¤ групова св≥дом≥сть.
Ќ≥мецький ф≥лософ ≥ соц≥олог ёрген ’абермас (нар. у 1929 р.) створив власну теор≥ю соц≥альноњ д≥њ, вид≥ливши чотири њњ типи: стратег≥чну (учасники стратег≥чноњ д≥њ ставл¤тьс¤ до ≥нших ос≥б ¤к до засоб≥в або перешкод на шл¤ху до мети); нормативну (д≥¤, метою учасник≥в ¤коњ Ї дос¤гненн¤ взаЇмовиг≥дних експекта-ц≥й, зд≥йснювана шл¤хом п≥дпор¤дкуванн¤ своЇњ повед≥нки ц≥нност¤м ≥ нормам); драматург≥чну (њњ мета - поданн¤ самому соб≥, виб≥ркове самовираженн¤ ≥ндив≥дуальност≥); комун≥кативну (прагне дос¤гти в≥льноњ угоди м≥ж учасниками дл¤ дос¤гненн¤ конкретних результат≥в у певн≥й ситуац≥њ). ожна д≥¤ Ї комплексною системою референц≥й (характеристик, дов≥док), складаЇтьс¤ з об'Їктивних факт≥в, соц≥альних норм та особистого досв≥ду.
ѕитирим —орок≥н (1889-1968) основою соц≥олог≥чного анал≥зу, вважав соц≥альну, взаЇмод≥ю, зокрема, взаЇмод≥ю ≥ндив≥д≥в. ¬ основ≥ взаЇмод≥њ, на його думку, - соц≥альна нер≥вн≥сть у сусп≥льств≥. ¬≥н пропов≥дуЇ ≥дењ етичноњ в≥дпов≥дальност≥ та сол≥дарност≥, культурних ц≥нностей, п≥д впливом ¤ких ≥ повинна зд≥йснюватись взаЇмод≥¤ у сусп≥льств≥.
« точки зору д≥¤льн≥сноњ соц≥олог≥њ (ћ.јрчер, ѕ.Ўтомпка, ѕ.ЅурдьЇ) соц≥альна реальн≥сть Ї багаг том≥рним полем, в ¤кому взаЇмод≥ють структури ≥ д≥¤ч≥. –езультат взаЇмод≥њ - певна под≥¤, детерм≥нована безл≥ччю структурно-д≥¤льн≥сних зв'¤зк≥в. ѕ. Ўтомпка вид≥л¤Ї чотири р≥вн≥ (аспекти) соц≥ального пол¤ (INIO - схема в теор≥њ соц≥ального становленн¤ Ўтомпки).
≤ - ≥деальний р≥вень (соц≥альна св≥дом≥сть): ≥дењ, в≥руванн¤, у¤вленн¤ про д≥йсн≥сть, ≥деолог≥¤.
N - нормативний р≥вень: правила, норми, приписи, ц≥нност≥ у структурно-суб'Їктивн≥й взаЇмод≥њ.: Ќормативна структура накладаЇ на д≥њ актор≥в ≥стотн≥ обмеженн¤ ≥ впливаЇ на њх реальну повед≥нку.
≤ - р≥вень взаЇмод≥њ: зас≥б взаЇмозв'¤зку м≥ж групами, сп≥льнотами та ≥ндив≥дами, ≥нституц≥ал≥зований принцип такоњ взаЇмод≥њ, канали взаЇмод≥њ.
ќ - р≥вень можливостей.реального св≥ту: життЇв≥ шанси, мережа ≥нтерес≥в стратиф≥кованих груп та њх можливостей, наданих суб'Їкту ≥снуючими соц≥альними структурами, сформованих д≥¤ми колишн≥х д≥¤ч≥в. ÷ри цьому д≥¤льн≥ суб'Їкти можуть впливати на ц≥ структури.
—оц≥альна д≥¤ Ї сукупн≥стю певних компонент≥в, д≥¤ч з його потребами ≥. метою, ситуац≥¤ (конкретн≥ умови, обставини), в ¤к≥й в≥н д≥Ї; ор≥Їнтац≥¤ д≥¤ча на ситуац≥њ, що формують способи реал≥зац≥њ потреб, мету. ” конкретн≥й ситуац≥њ соц≥альн≥ сп≥льноти, верстви, ≥ндив≥ди виокремлюють р≥зн≥ об'Їкти в≥дпов≥дно до њх значущост≥ дл¤ дос¤гненн¤ мети, розр≥зн¤ють корисн≥ або шк≥длив≥ елементи ситуац≥њ, визначають першочергове, важливе ≥ другор¤дне, анал≥зують можлив≥ насл≥дки соц≥альних д≥й. ћета соц≥альноњ д≥њ - це задоволенн¤ певних потреб. якщо вона дос¤гнута, настаЇ момент р≥вноваги д≥¤ча, його потреб ≥ зовн≥шнього середовища.
«вичайно, не кожна д≥¤ людини Ї соц≥альною, оск≥льки не завжди мета передбачаЇ ор≥Їнтац≥ю на ≥нших людей. ≤ндив≥дуальна мета, що в≥дтворюЇ потреби людини, Ї початком соц≥альноњ д≥њ, початком ор≥Їнтац≥њ на ≥нших, спод≥ванн¤м, що вона буде в≥дпов≥дно сприйн¤та оточенн¤м.
—оц≥альна д≥¤ може бути традиц≥йною або афективною. “радиц≥йна соц≥альна д≥¤ ірунтуЇтьс¤ на соц≥альних стандартах повед≥нки, звичних нормах, ¤к≥ не зм≥нюютьс¤ з плином часу. ¬она м≥н≥м≥зуЇ самост≥йн≥сть особистост≥ у њњ вчинках. јфективна соц≥альна д≥¤ зумовлена емоц≥йним станом, найчаст≥ше супроводжуЇтьс¤ глибоким душевним хвилюванн¤м.
—оц≥альна взаЇмод≥¤ буваЇ випадковою, тимчасовою ≥ ст≥йкою, приватною ≥ публ≥чною; особист≥сною ≥ речовою; формальною ≥ неформальною.
ќдним ≥з ви¤в≥в соц≥альноњ взаЇмод≥њ Ї зв'¤зок.
-
—оц≥альний зв'¤зок - соц≥альна д≥¤, що виражаЇ
залежн≥сть ≥ сум≥сн≥сть людей або груп.
—оц≥альн≥ зв'¤зки Ї об'Їктивними, залежать в≥д соц≥альних умов, у ¤ких живуть ≥ндив≥ди. ќсновними њх елементами Ї: суб'Їкти зв'¤зку (≥ндив≥ди, сп≥льноти), предмет зв'¤зку (з приводу чого в≥н зд≥йснюЇтьс¤), механ≥зм св≥домого регулюванн¤ взаЇмин м≥ж суб'Їктами ("правила гри" м≥ж ≥ндив≥дами, соц≥альними сп≥льнотами). Ќа особлив≥сть соц≥ального зв'¤зку впливаЇ р≥зке зб≥льшенн¤ чи зменшенн¤ чисельност≥ його учасник≥в на основ≥ пр¤мого обм≥ну, моральних принцип≥в добросус≥дства. ¬≥н може ви¤вл¤тис¤ у форм≥ соц≥ального контакту ≥ соц≥альноњ взаЇмод≥њ.
«а соц≥альноњ взаЇмод≥њ в≥дбуваЇтьс¤ обм≥н д≥¤ми. —истеми д≥й обох суб'Їкт≥в спор≥днен≥ м≥ж собою, д≥њ кожного з них скоординован≥, в≥дновлюван≥, взаЇмний њх ≥нтерес ст≥йкий. —оц≥альна взаЇмод≥¤ Ї одним ≥з джерел сусп≥льних ¤вищ, оск≥льки завд¤ки њй повед≥нка людини стаЇ соц≥альною д≥Їю.
- ѕовед≥нка - форма д≥¤льност≥, реакц≥¤ на
соц≥альне середовище чи на д≥ю ≥ншоњ людини.
ƒ≥њ, що пост≥йно репродукуютьс¤, ор≥Їнтован≥ на вищ≥ ц≥л≥, Ї д≥¤льн≥стю. √оловною ознакою соц≥альноњ д≥¤льност≥ Ї осмисленн¤ ≥ндив≥дом можливих вар≥ант≥в повед≥нки ос≥б, ¤к≥ вступають з ним у взаЇмод≥ю.
—оц≥альн≥ в≥дносини та соц≥альн≥ конфл≥кти
¬ажливою формою ви¤ву соц≥альних тривалих, сталих, системних, оновлюваних, р≥зноман≥тних за зм≥стом зв'¤зк≥в Ї соц≥альн≥ в≥дносини (див. с. 17).
¬они Ї в≥дносинами схожост≥ й в≥дм≥нност≥, р≥вност≥ й нер≥вност≥, пануванн¤ ≥ п≥длеглост≥ м≥ж окремими людьми та њх групами. њх формуванн¤ можна зобразити схематично:
| контакт |
взаЇмод≥¤ |
|
ќсновою соц≥альних в≥дносин Ї соц≥альн≥ зв'¤зки, ¤к≥ об'Їднують ≥ндив≥д≥в, групи та ≥нш≥ елементи сусп≥льства у функц≥ональне ц≥ле. ядром њх Ї в≥дносини р≥вност≥ та нер≥вност≥, поза¤к розкривають взаЇмини м≥ж людьми, ¤к≥ перебувають на р≥зних соц≥альних позиц≥¤х. …детьс¤ про складну д≥алектику р≥вност≥ й нер≥вност≥ м≥ж людьми у межах соц≥альноњ структури сусп≥льства. ќск≥льки в≥дносини абсолютноњ р≥вност≥ неможлив≥, пров≥дними виступають в≥дносини соц≥альноњ нер≥вност≥.
’арактер соц≥альноњ нер≥вност≥ у систем≥ соц≥альних в≥дносин визначають:
- в≥дм≥нност≥ м≥ж людьми закладен≥ природою, притаманн≥ њм в≥д народженн¤: етн≥чна належн≥сть, статев≥ й в≥ков≥ особливост≥, ф≥зичн≥ можливост≥, ≥нтелектуальн≥ зд≥бност≥ та ≥н.;
- в≥дм≥нност≥ м≥ж людьми, що виникають у зв'¤зку з профес≥йними рол¤ми;
- в≥дм≥нност≥ м≥ж людьми, що зумовлен≥ волод≥нн¤м (власн≥стю, товарами, прив≥ле¤ми та ≥н.).
¬≥дносини нер≥вност≥ у певних ситуац≥¤х перетворюютьс¤ на в≥дносини соц≥альноњ р≥вност≥ (коли йдетьс¤ про справедливе стимулюванн¤ р≥вноц≥нноњ прац≥).
¬иокремлюють р≥зноман≥тн≥ види соц≥альних в≥дносин:
- за обс¤гом владних повноважень: в≥дносини по горизонтал≥, в≥дносини по вертикал≥;
- за ступенем регламентуванн¤: формальн≥ (оф≥ц≥йно оформлен≥), неформальн≥;
- за способом сп≥лкуванн¤ ≥ндив≥д≥в: безособов≥ або опосередкован≥, м≥жособов≥ або безпосередн≥;
- за суб'Їктами д≥¤льност≥: м≥жорган≥зац≥йн≥, вну-тр≥орган≥зац≥йн≥;
- за р≥внем справедливост≥: справедлив≥, несправедлив≥.
ќсновою в≥дм≥нностей м≥ж соц≥альними в≥дносинами Ї мотиви ≥ потреби, головними з ¤ких Ї первинн≥ та вторинн≥ потреби (влада, повага) кожноњ людини.
¬насл≥док суперечливост≥ соц≥альних в≥дносин одн≥Їю з форм соц≥альноњ взаЇмод≥њ суб'Їкт≥в стаЇ соц≥альний конфл≥кт.
-
—оц≥альний конфл≥кт (лат. conflictus -
сутичка) - з≥ткненн¤ двох або б≥льше сил, спр¤мованих на
забезпеченн¤ своњх ≥нтерес≥в в умовах протид≥њ.
÷е вища стад≥¤ розвитку суперечностей у систем≥ в≥дносин людей, соц≥альних груп, соц≥альних ≥нститут≥в сусп≥льства, ¤ка характеризуЇтьс¤ максимальним посиленн¤м суперечливих тенденц≥й та ≥нтерес≥в њх повед≥нки.
ўодо сутност≥ соц≥альних конфл≥кт≥в у соц≥олог≥чн≥й науц≥ склалос¤ дв≥ точки зору. ќдна з них ( .ћарксом) виходить з того, що конфл≥кт - це тимчасовий стан сусп≥льства, орган≥зац≥њ, ¤кий може бути подоланий р≥зноман≥тними засобами. «а другою (–. ƒарендорф, Ћ. озер та ≥н.), конфл≥кт - це нормальний стан, об'Їктивна риса соц≥альних систем, зумовлена суперечливою природою сусп≥льного житт¤, результат опору в≥дносинам владарюванн¤ ≥ п≥дкоренн¤. ѕридушенн¤ соц≥ального конфл≥кту веде до загостренн¤, а рац≥ональна його регул¤ц≥¤ - до п≥дконтрольноњ еволюц≥њ. ÷им зумовлен≥ функц≥њ соц≥альних конфл≥кт≥в: ≥нтеграц≥¤ соц≥альних орган≥зац≥й (вплив на встановленн¤ оптимального сп≥вв≥дношенн¤ ≥ндив≥дуальних ≥ групових ≥нтерес≥в); сигнал≥зац≥¤ (ви¤вленн¤ проблем, недол≥к≥в тощо); ≥нновац≥¤ (внасл≥док конфл≥кту визначаютьс¤ шл¤хи подоланн¤ опору ≥нновац≥њ); ≥нформац≥¤ (через конфл≥кт розкриваЇтьс¤ латентна ≥нформац≥¤); стаб≥л≥зуюча, гносеолог≥чна та навчальна.
онфл≥кт Ї найважлив≥шою формою в≥дносин суб'Їкт≥в соц≥альноњ взаЇмод≥њ, мотивац≥¤ ¤ких зумовлена р≥зними ц≥нност¤ми ≥ нормами, ≥нтересами ≥ потребами. —утн≥сний його аспект пол¤гаЇ в тому, що ц≥ суб'Їкти д≥ють у межах ширшоњ системи зв'¤зк≥в, ¤ка модиф≥куЇтьс¤ (закр≥плюЇтьс¤ або руйнуЇтьс¤) п≥д впливом конфл≥кту. ”часниками соц≥ального конфл≥кту можуть бути ≥ндив≥ди, групи, орган≥зац≥њ. —уб'Їктами - особи, групи, сп≥льноти, здатн≥ створювати конфл≥ктну ситуац≥ю, впливати на њњ розвиток, повед≥нку учасник≥в.
¬ид≥л¤ють так≥ стад≥њ соц≥ального конфл≥кту:
1.ѕередконфл≥кт (виникненн¤ соц≥альноњ напруженост≥).
2.«ростанн¤ напруги (по¤ва конфл≥ктноњ ситуац≥њ).
3.Ѕезпосередн≥й розвиток конфл≥кту (стад≥¤ в≥дкритоњ боротьби стор≥н).
4.–егулюванн¤ (розв'¤занн¤ соц≥ального конфл≥кту).
–озв'¤зуЇтьс¤ соц≥альний конфл≥кт зн¤тт¤м соц≥альноњ напруги на ранн≥х стад≥¤х формуванн¤ конфл≥ктноњ ситуац≥њ. онфл≥ктологи розгл¤дають так≥ способи подоланн¤ конфл≥кт≥в: компром≥с, конкуренц≥¤, втеча, згода, сп≥вроб≥тництво, вважаючи сп≥вроб≥тництво Їдиною конструктивною можлив≥стю подоланн¤ конфл≥ктноњ ситуац≥њ.
ƒжерелом загостренн¤ конфл≥кт≥в м≥ж великими групами Ї ескалац≥¤ незадоволенн¤ ≥снуючим становищем, зростанн¤ домагань, радикальна зм≥на св≥домост≥ та соц≥ального самопочутт¤. Ќезадоволенн¤, набуваючи в≥дкритоњ форми, стимулюЇ соц≥альний рух, п≥д час ¤кого з'¤вл¤ютьс¤ л≥дери, формуЇтьс¤ ≥деолог≥¤ захисту ≥нтерес≥в. Ќа цьому етап≥ конфл≥кт стаЇ в≥дкритим ≥ незворотним, то перетворюючись на пост≥йний компонент сусп≥льного житт¤, то завершуючись перемогою ≥н≥ц≥юючоњ сторони або вир≥шуючись на основ≥ взаЇмних поступок стор≥н.
јдекватний анал≥з конфл≥ктноњ ситуац≥њ передбачаЇ ч≥тке з'¤суванн¤ обставин визр≥ванн¤ конфл≥кту, п≥д час ¤кого можуть функц≥онувати ≥сторичн≥, соц≥ально-економ≥чн≥ та культурн≥ чинники, ¤к≥ завершуютьс¤ у д≥¤х пол≥тичних структур та ≥нститут≥в.
≤снують р≥зноман≥тн≥ класиф≥кац≥њ соц≥альних конфл≥кт≥в:
- за включен≥стю до системи орган≥зац≥йних зв'¤зк≥в - функц≥ональн≥ та дисфункц≥ональн≥;
- за специф≥кою впливу на орган≥зац≥ю - конструктивн≥ та деструктивн≥;
- за тривал≥стю - короткотерм≥нов≥ й довготерм≥нов≥ тощо.
онфл≥кти бувають агон≥стичн≥ (примирим≥) й антагон≥стичн≥ (непримирим≥). јнтагон≥стичн≥ конфл≥кти, ¤кщо упущен≥ можливост≥ њх вир≥шенн¤, перетворюютьс¤ у хрон≥чн≥ й нав≥ть непримирим≥. ожен з основних тип≥в конфл≥кт≥в перебираЇ на себе особливост≥ системи, у ¤к≥й вони виникають ≥ в≥дбуваютьс¤:
—оц≥ально-економ≥чний конфл≥кт. ¬иникаЇ внасл≥док незадоволенн¤ ≥снуючим економ≥чним становищем, пог≥ршенн¤ пор≥вн¤но ≥з звичним р≥внем споживанн¤ й житт¤ (реальний конфл≥кт потреб), г≥ршим станом, вищим пор≥вн¤но з ≥ншими соц≥альними групами (конфл≥кт ≥нтерес≥в).
Ќац≥онально-етн≥чний конфл≥кт. —причин¤Їтьс¤ проблемами державного суверен≥тету, вир≥шенн¤м територ≥ально-статусних питань, м≥жклановими суперечками тощо.
ѕол≥тичний конфл≥кт. ѕов'¤заний з≥ св≥домо регульованими ц≥л¤ми, спр¤мованими на перерозпод≥л влади. ƒл¤ цього маЇ бути сформована нова пол≥тична ел≥та.
≤снують дв≥ точки зору на природу конфл≥кт≥в: ресурсна та ц≥нн≥сна. –есурсна базуЇтьс¤ на матер≥ал≥стичному розум≥нн≥ конфл≥кту, ¤кий завжди розгортаЇтьс¤ за суттЇво значущ≥ засоби життЇд≥¤льност≥; ц≥нн≥сна - на системах ц≥нностей, в≥рувань ≥ переконань, несум≥сних принципах сусп≥льного устрою, взаЇмовиключних культурних стереотипах. «в≥дси постаЇ класиф≥кац≥¤ конфл≥кт≥в.
онфл≥кти ресурс≥в. ѕричиною њх Ї обмежен≥сть ресурс≥в (економ≥чних, матер≥альних та ≥н.), що ≥снуЇ практично завжди. —аме у зв'¤зку з розпод≥лом ресурс≥в ≥ виникають суперечност≥.
онфл≥кти ц≥лей. як правило, це позиц≥йн≥ конфл≥кти. ¬они виникають, коли сторони, що виконують одне й те саме завданн¤, займають р≥зн≥ позиц≥њ, пересл≥дують своњ ц≥л≥.
онфл≥кти ц≥нностей. —причинюють њх певн≥ ц≥нност≥ р≥зних ≥ндив≥д≥в та соц≥альних груп щодо значущих аспект≥в соц≥ального житт¤.
онфл≥кти комун≥кац≥й. ѕередумовою њх Ї або недостатн¤ передача ≥нформац≥њ, або њњ викривленн¤.
Ѕеручи за основу р≥вень конфл≥ктуючих стор≥н, конфл≥кти класиф≥кують на:
- м≥ж≥ндив≥дуальн≥;
- м≥жгрупов≥ (групи ≥нтерес≥в, етнонац≥ональн≥ групи );
- конфл≥кти м≥ж асоц≥ац≥¤ми (парт≥¤ми);
- внутр≥- та м≥ж≥нституц≥йн≥ конфл≥кти;
- конфл≥кти м≥ж секторами сусп≥льного розпод≥лу прац≥;
- конфл≥кти м≥ж державними утворенн¤ми;
- конфл≥кти м≥ж культурами або типами культур. ÷¤ схема дом≥нуЇ п≥д час класиф≥кац≥њ соц≥альних конфл≥кт≥в, поза¤к в њњ основу покладено особливост≥ стор≥н, що беруть участь у них: рольов≥ (особист≥сн≥), м≥жособов≥, м≥жгрупов≥, позиц≥йн≥, загальносоц≥альн≥.
«ростанн¤ конфл≥ктност≥ у сусп≥льств≥ Ї природним насл≥дком загостренн¤ боротьби за пануванн¤ тих чи ≥нших ц≥нностей, претенз≥й на певний статус, владу, ≥нш≥ засоби висх≥дних соц≥альних ≥ пол≥тичних угруповань. ¬≥д того, наск≥льки вдаЇтьс¤ збалансувати конфл≥ктну ситуац≥ю, дос¤гти консенсусу, залежить роль соц≥ального конфл≥кту в соц≥альному розвитку, ¤кий або стаЇ джерелом прискореного розвитку сусп≥льства, або породжуЇ соц≥альний хаос. «а сучасних умов важливими Ї пошуки компром≥с≥в у м≥ждержавних, рег≥ональних, м≥жнац≥ональних ≥ м≥жрег≥ональних конфл≥ктах. Ќайжорсток≥ша форма њх вир≥шенн¤ - збройне насильство, що часто призводить до тупиковоњ ситуац≥њ.
ѕевн≥ особливост≥ мають соц≥альн≥ конфл≥кти на етап≥ модерн≥зац≥њ сусп≥льства. ÷е пов'¤зано з д≥Їю двох груп чинник≥в. ѕершу становл¤ть ≥нтереси основних соц≥альних груп й особливост≥ пол≥тичноњ культури, що виражаЇтьс¤ у криз≥ пол≥тичноњ культури (криза ≥дентичност≥ й лег≥тимност≥). ƒруга обумовлюЇтьс¤ р≥внем ≥нституц≥ал≥зац≥њ пол≥тичних в≥дносин та ¤кост¤ми пол≥тичних кер≥вник≥в, що в≥дображаЇтьс¤ в криз≥ державного управл≥нн¤ (криза розпод≥лу, проникненн¤ у владн≥ структури тощо). ѕром≥жне становище м≥ж ними пос≥даЇ криза пол≥тичноњ участ≥, що виникаЇ ¤к насл≥док нерозвинутоњ культури та ≥гноруванн¤ вимог р≥вност≥ у процес≥ прийн¤тт¤ державних р≥шень. ≤ хоча соц≥альний конфл≥кт Ї одним з руш≥њв соц≥ального прогресу, нер≥дко п≥д час його вир≥шенн¤ вдаютьс¤ до консенсусу (згоди, одностайност≥ сп≥вучаст≥).
—истема соц≥ального контролю
—оц≥альн≥ в≥дносини м≥ж ≥ндив≥дами ≥ сусп≥льством формуютьс¤ в умовах соц≥ального контролю.
-
—оц≥альний контроль - зас≥б саморегул¤ц≥њ
соц≥альноњ системи, що забезпечуЇ упор¤дковану взаЇмод≥ю
њњ елемент≥в шл¤хом нормативного (у тому числ≥ й правового)
регулюванн¤.
—оц≥альний контроль охоплюЇ контрольовану д≥¤льн≥сть ≥ндив≥д≥в ≥ контролюючу д≥¤льн≥сть соц≥альних ≥нститут≥в. ¬заЇмод≥¤ ≥ндив≥да ≥ сусп≥льства ви¤вл¤Ї внутр≥шню суперечн≥сть соц≥ального контролю, оск≥льки людина не може набути своЇњ ≥ндив≥дуальност≥, соц≥альних ¤костей поза сусп≥льством. ¬одночас особист≥сть не зможе набути, розвинути свою ≥ндив≥дуальн≥сть, сл≥по, автоматично пристосовуючись до зразк≥в культури.
ƒинам≥чна модель соц≥ального контролю включаЇ так≥ основн≥ елементи: ≥ндив≥д, соц≥альна сп≥льнота (група, клас, соц≥альна орган≥зац≥¤, сусп≥льство), ≥ндив≥дуальна д≥¤, соц≥альна (групова) д≥¤. ¬≥домо, що ≥ндив≥дуальна ≥ соц≥альна д≥њ сп≥вв≥днос¤тьс¤ ¤к контрольоване ≥ контролююче. …детьс¤ саме про взаЇмод≥ю, а не про односпр¤мований контроль. јкт соц≥альноњ (груповоњ) д≥њ, виступаючи в систем≥ соц≥ального контролю у форм≥ реакц≥њ на ≥ндив≥дуальну повед≥нку, виконуЇ функц≥ю соц≥ального стимулу (позитивного або негативного), ¤кий визначаЇ особливост≥ подальших ≥ндив≥дуальних акт≥в. ≤ндив≥д (≥ндив≥дуальна д≥¤) ≥ соц≥альна група (соц≥альна д≥¤) Ї вх≥дними елементами системи соц≥ального контролю. ƒо нењ також належать соц≥ально-психолог≥чн≥ чинники, ¤к≥, перебуваючи у структур≥ суб'Їкт≥в д≥њ (≥ндив≥да ≥ соц≥альноњ групи), безпосередньо впливають на характер ≥ спр¤муванн¤ в≥дпов≥дно ≥ндив≥дуальноњ ≥ соц≥альноњ д≥й. ÷е самооц≥нка суб'Їкта (≥ндив≥да, соц≥альноњ групи); сприйманн¤ ≥ оц≥нка суб'Їктом соц≥альноњ ситуац≥њ (соц≥альна концепц≥¤), у межах ¤коњ д≥ють в≥дпов≥дно ¤к ≥ндив≥д, так ≥ соц≥альна група.
¬ажливими атрибутами та елементами соц≥ального контролю Ї ц≥нност≥, норми, звички, звичањ, санкц≥њ, ¤к≥ виникають та ≥снують внасл≥док д≥њ соц≥альних ≥нститут≥в.
ультура кожного сусп≥льства та сп≥льноти маЇ своњ ц≥нност≥. ѕор¤д з ними ≥снують загальнолюдськ≥, котр≥ забезпечують ц≥л≥сн≥сть соц≥альних систем, здатн≥сть њх до виживанн¤ у перех≥дн≥ пер≥оди.
-
—оц≥альна норма - загальновизнане правило, зразок повед≥нки,
д≥й ≥ндив≥д≥в, соц≥альних груп.
«агалом соц≥альн≥ ц≥нност≥ й норми Ї ≥нструментами соц≥ального регулюванн¤ в сусп≥льств≥, пром≥жною ланкою, що пов'¤зуЇ повед≥нку ≥ндив≥да ≥ найважлив≥ш≥ соц≥альн≥ ≥нститути. “ому соц≥альна норма визначаЇ межу допустимоњ повед≥нки ≥ндив≥да, соц≥альноњ групи або орган≥зац≥њ, що ≥сторично склалас¤ у конкретному сусп≥льств≥. як немаЇ сусп≥льства без в≥льноњ та доц≥льноњ повед≥нки людини, так немаЇ ≥ сусп≥льства без загальних правил, ¤к≥ забезпечують координац≥ю цих в≥льних д≥й. Ќайважлив≥шою характеристикою будь-¤коњ норми Ї њњ корисн≥сть, обов'¤зков≥сть ≥ фактична реал≥зац≥¤ в повед≥нц≥ людей.
—оц≥альн≥ норми класиф≥кують за р≥зними критер≥¤ми:
- за походженн¤м - аутогенн≥ й гетерогенн≥, спонтанн≥ та декретивн≥;
- за характером зм≥ни структури - ≥нтенсивн≥ та екстенсивн≥, прогресивн≥ та регресивн≥;
- залежно в≥д пер≥оду ≥снуванн¤ - т≥, що народжуютьс¤, розвиваютьс¤, сформувалис¤;
- за схильн≥стю - елементарн≥ й складн≥, динам≥чн≥ й статичн≥;
- за функц≥ональною та ≥нформац≥йною природою;
- за механ≥змом детерм≥нац≥њ - збуджуюч≥, стимулююч≥, захоплююч≥ тощо;
- з точки зору орган≥зац≥њ та управл≥нн¤ системними процесами - ≥нституц≥йн≥ й не≥нституц≥йн≥;
- за умовами функц≥онуванн¤ - норми ≥нтеграц≥њ та дез≥нтеграц≥њ;
- за масов≥стю - масов≥, групов≥, ≥ндив≥дуальн≥.
—оц≥альн≥ норми також класиф≥кують за кореспондентом - державн≥, адм≥н≥стративн≥ тощо; ступенем сп≥льност≥ на соц≥олог≥чному р≥вн≥ за часовою координатою - загально≥сторичн≥, формац≥йн≥, м≥жформац≥йн≥, перех≥дн≥ та ≥н.; за просторовою координатою - рег≥ональн≥, глобальн≥ тощо.
Ќайчаст≥ше соц≥альн≥ норми под≥л¤ють на соц≥альн≥ приписи ≥ техн≥чн≥ правила (регулюють взаЇмод≥ю людини ≥ природи).
- —оц≥альн≥ приписи - норми, що визначають
соц≥альне становище ≥ндив≥да.
—еред соц≥альних припис≥в ф≥гурують: право, звичай, правила пристойност≥, мода, мораль.
ƒл¤ правових норм характерн≥: текстуальне закр≥пленн¤, оф≥ц≥йне опубл≥куванн¤ або в≥дм≥на органом держави, ч≥ткий ≥ однозначний опис вар≥анту повед≥нки або њњ меж, на¤вн≥сть ч≥тко сформульованоњ санкц≥њ, забезпеченн¤ њх дотриманн¤ силою держави.
Ќорми морал≥ д≥ють передус≥м через внутр≥шн≥ психолог≥чн≥ механ≥зми. њх характеризують: в≥дсутн≥сть текстуального закр≥пленн¤; вагоме значенн¤ при оц≥нюванн≥ вчинку внутр≥шн≥х мотив≥в, забезпеченн¤ њх дотриманн¤ авторитетом громадськост≥; санкц≥¤ за порушенн¤ у форм≥ громадського осуду. Ќорми морал≥ формуютьс¤ з розвитком сусп≥льства, висувають до особистост≥ вищ≥ вимоги, н≥ж правов≥. —фера морал≥ ширша, н≥ж сфера права, а тривал≥сть моральних санкц≥й довша, н≥ж правових. ћораль в≥д≥граЇ визначну роль у забезпеченн≥ соц≥альноњ сол≥дарност≥.
≤ншим великим класом соц≥альних норм Ї техн≥чн≥ правила.
-
“ехн≥чн≥ правила - норми, що регулюють в≥дношенн¤
людини ≥ природи.
ƒо них належать техн≥чн≥ ≥нструкц≥њ, правила безпеки життЇд≥¤льност≥ тощо.
¬ажливу роль у механ≥зм≥ соц≥ального контролю виконують звички.
-
«вичка - встановлений спос≥б повед≥нки у певних
ситуац≥¤х, ¤кий не викликаЇ негативноњ реакц≥њ соц≥альноњ
групи.
¬они виникають на основ≥ навичок, закр≥плюютьс¤ традиц≥¤ми, в одних випадках визнаютьс¤ ¤к терпим≥, в ≥нших - ¤к шанован≥.
” кожноњ людини Ї своњ визначен≥ звички, позитивн≥ з них приймаютьс¤, схвалюютьс¤ вс≥Їю соц≥альною групою. Ќа основ≥ звичок формуютьс¤ певн≥ звичањ.
-
«вичай - встановлений спос≥б повед≥нки, з ¤ким
пов'¤зан≥
певн≥ моральн≥ ц≥нност≥, порушенн¤ ¤ких викликаЇ негативн≥
санкц≥њ групи чи сусп≥льства.
“ерм≥н "звичай" пов'¤заний з пон¤тт¤ми "традиц≥¤" та "обр¤д" ("ритуал"). ќднак традиц≥¤ - це ширше пон¤тт¤, н≥ж "звичай", охоплюЇ р≥зноман≥тн≥ об'Їкти соц≥альноњ спадщини (матер≥альн≥ й моральн≥ ц≥нност≥). ќбр¤д Ї р≥зновидом звичаю, символом певних соц≥альних в≥дносин, а звичай може бути ≥ засобом практичного перетворенн¤.
ќдним з важливих елемент≥в соц≥альних норм Ї санкц≥¤, за допомогою ¤коњ забезпечуЇтьс¤ реал≥зац≥¤ правил повед≥нки.
-
—анкц≥¤ (лат. sanctio - непорушна постанова) -
стимулюванн¤ бажаноњ повед≥нки ≥ припиненн¤ небажаноњ дл¤
забезпеченн¤ внутр≥шньоњ згуртованост≥ й безперервност≥
сусп≥льного житт¤.
’оча зазвичай санкц≥¤ сприймаЇтьс¤ негативно, ≥снують негативн≥ ≥ позитивн≥ санкц≥њ. ¬≥дпов≥дно до норм, покладених в основу санкц≥й, та соц≥альних ≥нститут≥в, що њх виробл¤ють, санкц≥њ можуть бути неформальними, що реал≥зуютьс¤ безпосередньо соц≥альною групою через певн≥ форми њњ повед≥нки, ≥ формальними (юридичними, пол≥тичними, економ≥чними та ≥н.), що реал≥зуютьс¤ через д≥¤льн≥сть соц≥альних ≥нститут≥в. «а зм≥стом тиску санкц≥њ под≥л¤ютьс¤ на правов≥ (покаранн¤ та заохоченн¤ за певн≥ д≥њ, передбачен≥ законом); етичн≥ (покаранн¤ та заохоченн¤ зг≥дно з моральними принципами), сатиричн≥ (насм≥шки, глузуванн¤, презирство), рел≥г≥йн≥ (анафема). якщо санкц≥њ взаЇмодоповнюють одна одну, њх д≥¤ ефективн≥ша, н≥ж коли м≥ж ними виникають суперечност≥.
—оц≥альн≥ санкц≥њ встановлюютьс¤ ≥ застосовуютьс¤ сусп≥льством або окремою соц≥альною групою ¤к зас≥б захисту соц≥альноњ орган≥зац≥њ, забезпеченн¤ дотриманн¤ норм повед≥нки.
—истема санкц≥й, в≥дображаючи розвиток соц≥альноњ реальност≥, не Ї законсервованою схемою жорстко ф≥ксованих заход≥в ≥ засоб≥в соц≥альноњ регул¤ц≥њ. Ќавпаки, санкц≥њ забезпечують конкретизац≥ю повед≥нки на певному етап≥ ≥сторичного розвитку сусп≥льства. ¬≥д них залежить соц≥альний пор¤док. якщо за порушенн¤ соц≥альних норм санкц≥њ не застосовуютьс¤, виникають правовий н≥г≥л≥зм, р≥зноман≥тн≥ види дев≥антноњ повед≥нки.
ƒев≥ац≥¤ ¤к соц≥альне ¤вище буваЇ р≥зноман≥тною, присутн¤ в сусп≥льств≥ будь-¤кого типу ≥ притаманна кожн≥й соц≥альн≥й сп≥льнот≥. ќсобливо вона ви¤вл¤Їтьс¤ на етап≥ трансформац≥њ соц≥альноњ системи, п≥д час зм≥ни ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й. ќск≥льки функц≥онуванн¤ кожноњ соц≥альноњ системи пов'¤зане з людською життЇд≥¤льн≥стю, соц≥альн≥ дев≥ац≥њ реал≥зуютьс¤ через дев≥антну повед≥нку.
-
ƒев≥антна (лат. deviatio - ухиленн¤) повед≥нка -
вчинок, д≥¤ людини, групи людей, ¤к≥ не в≥дпов≥дають оф≥ц≥йно
встановленим у даному сусп≥льств≥ нормам (стандартам, шаблонам).
—оц≥альн≥ в≥дхиленн¤ мають дл¤ сусп≥льства р≥зне значенн¤. ѕозитивн≥ Ї засобом прогресивного розвитку системи, п≥двищенн¤ р≥вн¤ њњ орган≥зованост≥, подоланн¤ застар≥лих, консервативних, реакц≥йних стандарт≥в повед≥нки. ÷е соц≥альна творч≥сть - наукова, техн≥чна, художн¤, сусп≥льно-пол≥тична. Ќегативн≥ в≥дхиленн¤ дезорган≥зують систему, п≥дриваючи ≥нод≥ њњ основи. ƒо них належать соц≥альна патолог≥¤ - злочинн≥сть, наркоман≥¤, проституц≥¤, алкогол≥зм. ћеж≥ м≥ж позитивною ≥ негативною дев≥антною повед≥нкою рухом≥ в час≥ й простор≥. ¬одночас сп≥в≥снують р≥зноман≥тн≥ "нормативн≥ субкультури".
ƒев≥антну повед≥нку вдало класиф≥кував, на думку соц≥олог≥в, –.ћертон, ¤кий вид≥лив к≥лька тип≥в пристосуванн¤ до аном≥њ (патолог≥чного стану сусп≥льства): - конформ≥зм - пасивне прийн¤тт¤ стандарт≥в повед≥нки, безумовне визнанн¤ ≥снуючих пор¤дк≥в, норм, правил, схил¤нн¤ перед авторитетами. „им стаб≥льн≥ше сусп≥льство, тим поширен≥ша аном≥¤; - ≥нновац≥¤ - допускаЇ згоду з певною культурною метою, але заперечуЇ засоби њњ дос¤гненн¤, ¤к≥ схвалюютьс¤ соц≥ально; - ритуал≥зм - заперечуЇ мету певноњ культури, але згодна використати засоби, що схвалюютьс¤ соц≥ально; - ретретизм (втеча в≥д д≥йсност≥) - спостер≥гаЇтьс¤, коли людина одночасно заперечуЇ ц≥л≥ й соц≥ально схвален≥ засоби њх дос¤гненн¤. ќсоби, ¤к≥ вдаютьс¤ до цього засобу, перебувають у сусп≥льств≥, але не належать йому; - заколот - ви¤вл¤Їтьс¤ у неприйн¤тт≥ акт≥в громадськоњ непокори.
ƒеформац≥¤ соц≥альних норм Ї основним чинником формуванн¤ р≥зноман≥тних форм дев≥антноњ повед≥нки ≥ в≥дпов≥дних њм повед≥нкових настанов. ÷¤ деформац≥¤ може ви¤вл¤тис¤ у:
- в≥дрив≥ соц≥альноњ норми в≥д конкретних умов життЇд≥¤льност≥;
- застар≥лост≥ або незб≥гу њх з реал≥¤ми сусп≥льного житт¤;
- викривленому або неповному в≥дображенн≥ у св≥домост≥ людей об'Їктивних законом≥рностей функц≥онуванн¤ сусп≥льства;
- нестаб≥льност≥, нест≥йкост≥ й невизначеност≥ норми, ¤ка внасл≥док цього не може виконувати функц≥ю соц≥ального регул¤тора;
- руйнуванн≥ взаЇмозв'¤зку њњ структурних компонент≥в;
- послабленн≥ або незастосуванн≥ санкц≥й, функц≥ональн≥й неефективност≥ соц≥альних норм.
—оц≥альн≥ норми деформуютьс¤ п≥д тиском трансформац≥йних процес≥в у сусп≥льств≥, у зв'¤зку з викривленн¤м ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й у р≥зноман≥тних верств населенн¤.
«апитанн¤. «авданн¤
- –озкрийте зм≥ст пон¤ть "соц≥альний зв'¤зок", "соц≥альний контакт", "соц≥альн≥ в≥дносини".
- ” чому пол¤гаЇ суть соц≥альноњ д≥њ та њњ мотив≥в?
- –озкрийте суть соц≥альноњ взаЇмод≥њ та регул¤ц≥њ соц≥альних зв'¤зк≥в.
- ќхарактеризуйте дев≥ац≥ю ¤к соц≥альне ¤вище та навед≥ть класиф≥кац≥ю дев≥антноњ повед≥нки.
- ѕерел≥ч≥ть основн≥ елементи соц≥ального контролю та зроб≥ть њх пор≥вн¤льний анал≥з.
- –озкрийте зм≥ст пон¤тт¤ "соц≥альний конфл≥кт" та навед≥ть типолог≥ю конфл≥кт≥в.
“еми реферат≥в
- онцепц≥њ конфл≥кту в заруб≥жн≥й та в≥тчизн¤н≥й соц≥олог≥њ.
- ¬иди ≥ типи соц≥альних конфл≥кт≥в.
- ћетоди проф≥лактики та розв'¤занн¤ конфл≥кту.
- —оц≥альна напружен≥сть ≥ конфл≥кти в украњнському сусп≥льств≥.
- —оц≥олог≥чн≥ трактуванн¤ соц≥альноњ взаЇмод≥њ.
ѕон¤тт¤ соц≥альних зм≥н
” соц≥альн≥й сфер≥ не ≥снуЇ незм≥нних об'Їкт≥в ≥ суб'Їкт≥в. “ому ¤вища сусп≥льного житт¤ сл≥д розгл¤дати не т≥льки в статичному стан≥, а насамперед у динам≥ц≥. —оц≥альна динам≥ка разом ≥з соц≥альною статикою були основними напр¤мами соц≥олог≥чного анал≥зу ќ. онта. ≤дењ динам≥зму соц≥альних процес≥в спов≥дував ≥ √. —пенсер, ¤кий сформулював ключов≥ положенн¤ еволюц≥он≥зму ¤к методолог≥чного фундаменту соц≥олог≥њ. «начну увагу анал≥зу динам≥ки сусп≥льного розвитку прид≥л¤в . ћаркс, створивши теор≥ю сусп≥льноњ формац≥њ, у межах ¤коњ виокремив етапи посл≥довного розвитку сусп≥льства.
” середин≥ XX ст. на зм≥ну пануючим у зах≥дн≥й соц≥олог≥њ структурно-функц≥онал≥стським ≥де¤м стаб≥льност≥ й непорушност≥ ≥снуючого пор¤дку прийшли критичн≥ ≥дењ (√.Ѕеккер, ”.ћур, Ќ. —мелзер та ≥н.) про необх≥дн≥сть фундаментальних соц≥альних зм≥н у сусп≥льств≥. якщо у функц≥онал≥зм≥ соц≥альн≥ зм≥ни ототожнювалис¤ з адаптац≥Їю, то його опонентами вони розгл¤дались ¤к реформ≥стська перебудова.
ѕон¤тт¤ "соц≥альн≥ зм≥ни" у в≥тчизн¤н≥й соц≥олог≥њ вживалось р≥дко. «вичн≥шим було пон¤тт¤ "соц≥альний розвиток", ¤ке характеризуЇ лише певний вид соц≥альних зм≥н, спр¤мований на вдосконаленн¤, ускладненн¤. ѕон¤тт¤ "соц≥альн≥ зм≥ни" ≥ "соц≥альний прогрес" не тотожн≥. "ѕрогрес" виражаЇ ц≥нн≥сну характеристику, зм≥ни в бажаному напр¤м≥. јле багато соц≥альних зм≥н не мають ч≥ткого спр¤муванн¤. “ому в сучасн≥й соц≥олог≥њ в≥ддають перевагу нейтральному пон¤ттю "соц≥альн≥ зм≥ни", ¤ке не маЇ в соб≥ оц≥ночного компонента ≥ охоплюЇ широке коло р≥зноман≥тних соц≥альних зм≥н безв≥дносно до њх спр¤мованост≥.
—оц≥альн≥ зм≥ни - процес виникненн¤ нових ¤вищ, структур, характеристик у р≥зних соц≥альних системах ≥ п≥дсистемах п≥д час њх взаЇмод≥њ.
÷е пон¤тт¤ ф≥ксуЇ факт зрушенн¤, зм≥ни в широкому розум≥нн≥ слова. —оц≥альн≥ зм≥ни в≥дбуваютьс¤ на р≥вн≥ м≥жособист≥сних в≥дносин, на р≥вн≥ орган≥зац≥й та ≥нститут≥в, малих ≥ великих соц≥альних груп, на м≥сцевому, соц≥етальному та глобальному р≥вн¤х.
—оц≥олог≥¤ анал≥зуЇ р≥зн≥ типи соц≥альних зм≥н: еволюц≥йн≥ й революц≥йн≥, короткостроков≥ й довгостроков≥, орган≥зован≥ й стих≥йн≥, насильницьк≥ й добров≥льн≥, усв≥домлен≥ й неусв≥домлен≥, а також зм≥ни на р≥вн≥ ≥ндив≥да, групи, орган≥зац≥њ, ≥нституту, сусп≥льства та ≥н.
—еред багатьох макросоц≥олог≥чних теор≥й соц≥альних зм≥н розр≥зн¤ють три групи: соц≥окультурн≥, ≥ндустр≥ально-технолог≥чн≥ та соц≥ально-економ≥чн≥.
—оц≥окультурн≥ теор≥њ
Ќа передн≥й план вони висувають зм≥ни в соц≥о-культурн≥й сфер≥ - св≥тогл¤д≥, рел≥г≥њ, системах ц≥нностей, ментал≥тет≥ соц≥альних груп, сусп≥льств та епох. “ак≥ зм≥ни вважаютьс¤ найфундаментальн≥ши-ми, що визначають ус≥ ≥нш≥ зм≥ни у сусп≥льств≥. —еред ц≥Їњ групи теор≥й своЇю ірунтовн≥стю вид≥л¤Їтьс¤ теор≥¤ соц≥окультурноњ динам≥ки ѕ. —орок≥на.
≤ндустр≥ально-технолог≥чн≥ теор≥њ
¬они ≥нтерпретують соц≥альн≥ зм≥ни ¤к пох≥дн≥ в≥д зм≥н в технолог≥њ матер≥ального виробництва. ≤ндустр≥альну (промислову) технолог≥ю розгл¤дають ¤к фундамент, на ¤кому в≥дбуваютьс¤ зм≥ни, ≥ ¤к головне джерело њх. ƒо ц≥Їњ групи в≥днос¤ть теор≥њ "стад≥њ економ≥чного росту" (≤.–остоу), "Їдиного ≥ндустр≥ального сусп≥льства" (–.јрон), "пост≥ндустр≥ального сусп≥льства" (√.Ѕелл, 3.Ѕжезинський, ј.“урен), "к≥нц¤ ≥деолог≥чноњ ери" (ƒ. Ѕелл, ћ. Ћ≥псет).
—оц≥ально-економ≥чн≥ теор≥њ
Ќайпоширен≥шими серед них Ї марксизм. « його точки зору ( .ћаркс, ‘.≈нгельс, ¬.Ћен≥н) вир≥шальним фактором соц≥альних зм≥н Ї економ≥чний розвиток, точн≥ше - д≥алектика взаЇмод≥њ продуктивних сил ≥ виробничих в≥дносин.
ожна з названих груп теор≥й маЇ своњ переваги, але жодна не може розгл¤датись ¤к вичерпна.
«начн≥ соц≥альн≥ зм≥ни в≥дбуваютьс¤ на основ≥ важливих в≥дкритт≥в ≥ нововведень, тобто ≥нновац≥й. ѕон¤тт¤ "≥нновац≥¤" вв≥йшло в науку ще в XIX ст. ≥ вживалось при вивченн≥ зм≥н у культур≥ на противагу пон¤ттю "традиц≥¤". “епер нововведенн¤ розгл¤даЇтьс¤ ¤к певна стад≥¤ процесу соц≥альноњ зм≥ни. ‘ормуванн¤ особливоњ галуз≥ соц≥олог≥њ - соц≥олог≥њ ≥нновац≥њ - в≥дбувалось в основному в координатах соц≥олог≥њ орган≥зац≥њ.
-
≤нновац≥¤ - комплексний процес створенн¤, поширенн¤ та
використанн¤ нового практичного засобу (нововведенн¤) дл¤
задоволенн¤ людських потреб, а також пов'¤зан≥ з цим
нововведенн¤м зм≥ни в соц≥альному середовищ≥.
≤нновац≥¤ - не т≥льки в≥дкритт¤, а ≥ його впровадженн¤. —аме воно спричин¤Ї суттЇв≥ зм≥ни в сусп≥льному житт≥. Ќе вс≥ ≥нновац≥њ однозначно сприймаютьс¤ сусп≥льством. –≥зним буваЇ терм≥н њх вт≥ленн¤ в житт¤, ¤ке в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом дифуз≥њ - передач≥ ≥нновац≥йних рис ≥ зразк≥в повед≥нки в≥д одн≥Їњ групи до ≥ншоњ ¤к всередин≥ певного сусп≥льства, так ≥ за його межами.
≤нновац≥њ Ї соц≥окультурним процесом, що вносить у сусп≥льне житт¤ нов≥ культурн≥ зразки. ¬они можуть не т≥льки приЇднуватись до ≥снуючих зразк≥в, а й вит≥сн¤ти њх. “ак, ¤кщо науков≥ чи художн≥ ≥нновац≥њ в сучасному украњнському сусп≥льств≥ приЇднуютьс¤ до того, що вже ≥снуЇ, то ринков≥ в≥дносини можуть поширюватис¤ т≥льки внасл≥док вит≥сненн¤ адм≥н≥стративно-командних в≥дносин.
≤нновац≥њ часто вступають у конфл≥кт з ≥снуючими культурними зразками, ц≥нност¤ми та нормами. “ак, спроби масового розвитку фермерства в ”крањн≥ в 90-т≥ роки XX ст. наштовхувались на оп≥р м≥сцевих чиновник≥в, протид≥ю вкор≥нених серед сел¤нства колектив≥стських традиц≥й, психолог≥њ зр≥вн¤л≥вки.
¬ажливу роль у сусп≥льств≥ в≥д≥граЇ специф≥чний р≥зновид соц≥альноњ ≥нновац≥њ - модерн≥зац≥¤. ” св≥товому контекст≥ вона пов'¤зуЇтьс¤ з переходом сусп≥льства в≥д б≥дност≥ до добробуту та розвитку. «г≥дно з одними п≥дходами модерн≥зац≥ю розгл¤дають ¤к створенн¤ масового сусп≥льства, ≥ншими - ¤к ослабленн¤ традиц≥йних сп≥льнот, розширенн¤ ≥ндив≥дуального вибору, зростанн¤ культурного ≥ рел≥г≥йного плюрал≥зму. ¬иокремлюють економ≥чну, пол≥тичну, соц≥альну, культурну модерн≥зац≥њ.
ƒинам≥зм людства в останн≥ дес¤тир≥чч¤ дедал≥ б≥льше визначаЇтьс¤ переходом в≥д ≥ндустр≥ального сусп≥льства, метою ¤кого Ї модерн≥зац≥¤, до пост≥ндустр≥ального та ≥нформац≥йного. ¬оно базуЇтьс¤ на створенн≥, споживанн≥ та поширенн≥ ≥нформац≥њ, що Ї основною формою д≥¤льност≥ великоњ к≥лькост≥ людей. јвтори концепц≥њ постмодерн≥зму стверджують, що в сучасному св≥т≥ розгортаЇтьс¤ глобальний процес формуванн¤ нового сусп≥льства ≥ новоњ св≥домост≥.
—учасний етап науково-техн≥чного прогресу в розвинутих крањнах ірунтуЇтьс¤ на так≥й техн≥ко-економ≥чн≥й та ≥нтелектуальн≥й баз≥, ¤ка вимагаЇ пост≥йноњ ор≥Їнтац≥њ не т≥льки на науково-техн≥чн≥, але й на орган≥зац≥йно-управл≥нськ≥ та соц≥альн≥ нововведенн¤. “риваЇ пошук новоњ державноњ пол≥тики у сфер≥ нововведень, ор≥Їнтованоњ на створенн¤ в сусп≥льств≥ пост≥йного стимулу до новаторства та п≥дприЇмливост≥. ѕост≥йн≥ ≥ систематичн≥ нововведенн¤ стають формою ст≥йкого функц≥онуванн¤ всього соц≥ального орган≥зму.
—оц≥альн≥ ефекти ≥нновац≥й стають особливо актуальними. —учасне сусп≥льство змушене реагувати на ≥нновац≥њ, сприймати ≥ засвоювати њх у соц≥альн≥й, культурн≥й та ≥нших сферах д≥¤льност≥. Ќесприйн¤тт¤ њх породжуЇ заст≥й соц≥ального житт¤, регресивн≥ соц≥альн≥ ефекти. Ќединам≥чне сусп≥льство в≥дстаЇ в≥д сусп≥льств, що прагнуть до ≥нновац≥й, ≥ не може претендувати на соц≥альний добробут.
—оц≥альн≥ рухи, њх природа ≥ типи
¬ажливим джерелом соц≥альних зм≥н Ї соц≥альн≥ рухи.
- —оц≥альн≥ рухи - сукупн≥сть колективних
д≥й великоњ
к≥лькост≥ людей, спр¤мованих на п≥дтримку певних соц≥альних
процес≥в ≥ зм≥н або на протид≥ю њм.
—причинюють њх незадоволен≥сть людей житт¤м в ц≥лому або певними його аспектами. —при¤ють цьому актив≥зац≥¤ структурних зм≥н у сусп≥льств≥, соц≥альна дезорган≥зац≥¤, культурн≥ теч≥њ. Ўир¤тьс¤ вони на хвил≥ усв≥домленн¤ людьми корисност≥ свого об'Їднанн¤ дл¤ дос¤гненн¤ ц≥лей, можливост≥ виконувати нов≥ соц≥альн≥ рол≥, п≥двищувати св≥й соц≥альний статус.
—хема 12. „инники впливу на участь ≥ндив≥д≥в у соц≥альних рухах
—оц≥альн≥ рухи, з одного боку, можуть нагн≥тати напруженн¤ ≥ конфл≥кти у сусп≥льств≥, з ≥ншого - бути засобом та ≥нструментом њх подоланн¤. ¬они завжди високодинам≥чн≥, але не ст≥йк≥. ѕостають у зв'¤зку з певними причинами ≥ припин¤ють своЇ ≥снуванн¤ п≥сл¤ њх зникненн¤. ¬ них зад≥¤на обмежена (хоча ≥ не мала) к≥льк≥сть людей. —тавленн¤ б≥льшост≥ людей до таких рух≥в байдуже, ≥нод≥ й непри¤зне. јдже в них зац≥кавлен≥, зазвичай, т≥льки њх безпосередн≥ учасники.
—оц≥альн≥ рухи не мають своЇњ орган≥зац≥њ, оф≥ц≥йного членства з ф≥ксованими правами ≥ нормами повед≥нки, санкц≥¤ми, закр≥пленими статусними рол¤ми. якщо соц≥альний рух дос¤гаЇ стад≥њ формальноњ орган≥зац≥њ, де д≥ють установлен≥ правила та норми повед≥нки, в≥н перетворюЇтьс¤ на орган≥зац≥ю.
” своЇму розвитку соц≥альн≥ рухи проход¤ть к≥лька стад≥й: виникненн¤, об'Їднанн¤, формал≥зац≥њ, розпаду ≥ зникненн¤.
—тад≥¤ виникненн¤ (стурбованост≥). Ќа ц≥й стад≥њ дом≥нують соц≥альна незадоволен≥сть певними аспектами житт¤, почутт¤ соц≥альноњ несправедливост≥, невпевненост≥. риза традиц≥йноњ ≥деолог≥њ, в≥дчутт¤ страху, нестаб≥льност≥ свого становища в соц≥альному середовищ≥, невпевненост≥ в ефективност≥ нововведень формують у людей соц≥альну стурбован≥сть. “ак, внасл≥док впровадженн¤ в ”крањн≥ ринкових в≥дносин, р≥зких зм≥н соц≥альних ц≥нностей ≥ норм повед≥нки м≥льйони людей з≥ткнулис¤ з труднощами соц≥альноњ адаптац≥њ. ÷е породило соц≥альну стурбован≥сть у певних верствах населенн¤, створило передумови дл¤ виникненн¤ р≥зних соц≥альних рух≥в.
—тад≥¤ об'Їднанн¤ (збудженн¤). «анепокоЇн≥сть людей певною проблемою наст≥льки фокусуЇтьс¤ на конкретних соц≥альних об'Їктах, що спонукаЇ њх до активних д≥й. ¬они гуртуютьс¤ дл¤ обговоренн¤ проблем. «'¤вл¤ютьс¤ аг≥татори, висуваютьс¤ л≥дери. ¬≥д њх активност≥, зд≥бностей та попул¤рност≥ залежить подальший розвиток руху. —аме на ц≥й стад≥њ л≥дери визначають його пол≥тику ≥ тактику, прагнуть залучити ¤комога б≥льше людей. –ух може формувати союзи з ≥ншими близькими рухами та орган≥зац≥¤ми, попул¤ризувати ≥дењ, доводити до громадськост≥ результати своњх д≥й.
÷¤ стад≥¤ розвитку сусп≥льного руху охоплюЇ, ¤к правило, незначний пром≥жок часу, завершуючись або переходом у фазу формал≥зац≥њ, або втратою у людей будь-¤коњ зац≥кавленост≥ до руху.
—тад≥¤ формал≥зац≥њ ≥ бюрократизац≥њ. ÷≥Їњ фази дос¤гають далеко не вс≥ рухи. ‘ормал≥зац≥¤ та бюрократизац≥¤ п≥двищують ефективн≥сть д≥¤льност≥ руху, попул¤рн≥сть л≥дер≥в. ≤деолог≥¤ руху стаЇ визначеною та зрозум≥лою. ‘ормал≥зац≥¤ перетворюЇ збуджен≥ маси в дисципл≥нованих учасник≥в руху, ч≥тк≥ше кристал≥зуЇ його мету. Ќа ц≥й стад≥њ формуютьс¤ традиц≥њ п≥дтримки ≥ захисту ≥нтерес≥в його член≥в, символ≥ка ≥ кодекси.
—тад≥¤ розпаду. –ух може припинити своЇ ≥снуванн¤ нав≥ть на ранн≥х стад≥¤х розвитку. ѕ≥д впливом внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х умов, п≥сл¤ дос¤гненн¤ своњх завдань, або зникненн¤ причин, що зумовили по¤ву руху, в≥н розпадаЇтьс¤ (припин¤Ї своЇ ≥снуванн¤) або ж перетворюЇтьс¤ на соц≥альний ≥нститут чи орган≥зац≥ю. —аме так часто створюютьс¤ нов≥ пол≥тичн≥ парт≥њ (Ќ–”, ѕарт≥¤ зелених). ≤нод≥ рух розпадаЇтьс¤ на автономн≥, часто конфл≥ктуюч≥ м≥ж собою утворенн¤, ¤к≥, втрачаючи вплив ≥ попул¤рн≥сть, згодом припин¤ють ≥снуванн¤. ” недемократичних сусп≥льствах рух, ¤кщо в≥н стаЇ небезпечним ≥ небажаним дл¤ влади, може бути забороненим або знищеним владними органами.
ѕричини розгортанн¤ сусп≥льних рух≥в в соц≥олог≥њ трактуютьс¤ неоднаково. « точки зору теор≥њ деприва-цњњ (ƒж.–оуз, ƒ.ћорр≥сон) люди об'Їднуютьс¤ у сусп≥льн≥ рухи внасл≥док певних матер≥альних втрат, а участь у рухах Ї засобом пошуку джерел прибутк≥в. «г≥дно з теор≥Їю масового сусп≥льства (”. орнхаузер) сусп≥льн≥ рухи виникають ¤к результат об'Їднанн¤ людей, що в≥дчувають деф≥цит соц≥альних зв'¤зк≥в та сп≥лкуванн¤. ¬ теор≥њ моб≥л≥зац≥њ ресурс≥в (Ћ. ≥лл≥ан) розвиток сусп≥льних рух≥в по¤снюЇтьс¤ прагненн¤м людей реал≥зувати своњ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ. “еор≥¤ нових соц≥альних рух≥в (ƒж.ћаккарт≥, X. р≥з≥) розгл¤даЇ нов≥ соц≥альн≥ рухи (еколог≥чн≥, антивоЇнн≥, фем≥н≥стичн≥ та ≥н.) ¤к в≥дпов≥дь на експанс≥ю державноњ влади, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ.
ѕоза¤к сусп≥льн≥ рухи Ї динам≥чними, њх непросто класиф≥кувати. ћетою сусп≥льних рух≥в можуть бути соц≥альн≥ перевороти (революц≥¤, контрреволюц≥¤), конкретн≥ пол≥тичн≥ результати (рух в п≥дтримку пол≥тичного л≥дера), економ≥чн≥, культурн≥, соц≥альн≥ та ≥нш≥ реформи, пол≥пшенн¤ еколог≥чноњ ситуац≥њ, зм≥на св≥домост≥ та повед≥нки учасник≥в руху (рух анон≥мних алкогол≥к≥в, культов≥ рухи), пол≥пшенн¤ правого, матер≥ального та соц≥ального становища окремих груп населенн¤ (молод≥жний, фем≥н≥стичний, ем≥грантський рухи) тощо. ќдн≥ рухи пересл≥дують обмежен≥ за масштабом ц≥л≥ (рух за вр¤туванн¤ р≥дк≥сних тварин), ≥нш≥ в≥дзначаютьс¤ надзвичайною широтою (рух за заборону ¤дерноњ зброњ) (див. схему 13).
≈кспресивн≥ рухи. ¬иникають внасл≥док перебуванн¤ людей у рамках обмеженоњ соц≥альноњ системи, ¤ка њх не задовольн¤Ї. –еальна д≥йсн≥сть дл¤ учасника такого руху не Ї привабливою, тому в≥н за допомогою ритуал≥в, танц≥в, ≥гор, вид≥нь, мр≥й та ≥нших форм емоц≥йноњ експрес≥њ шукаЇ емоц≥йного полегшенн¤.
” наш час ц≥ рухи про¤вл¤ютьс¤ в молод≥жному середовищ≥ (х≥пп≥, рокери, байкери), коли њх учасники прагнуть створити свою субкультуру, дистанц≥юватись в≥д оф≥ц≥йного сусп≥льства. ƒе¤к≥ експресивн≥ рухи звертають св≥й погл¤д не в майбутнЇ, а в минуле - ветеран≥в в≥йни, монарх≥чн≥ рухи, рухи з в≥дродженн¤ козацтва, ¤к≥ в≥дроджують забуту символ≥ку, ритуали тощо. “ак≥ рухи найчаст≥ше пов'¤зан≥ з пасивною повед≥нкою, але ≥нод≥ можуть прокладати шл¤х до реформ, повстань,
|
|
—хема 13. ласиф≥кац≥¤ сусп≥льних рух≥в
”топ≥чн≥ рухи. ѕостають на хвил≥ прагнень теоретично обірунтувати досконале людське сусп≥льство. —першу невелик≥ групи њх учасник≥в були виключно рел≥г≥йними (рух перших христи¤н, рел≥г≥йн≥ секти —ходу). ¬они ви¤вилис¤ досить життЇздатними, оск≥льки њх учасники не прагнули до особистого щаст¤ ≥ матер≥ального добробуту. Ќатом≥сть ≥деолог≥¤ св≥тських утоп≥чних рух≥в ірунтувалась на концепц≥њ доброњ, альтруњстичноњ людини. ≤гноруванн¤ њх л≥дерами таких природних прагнень людини, ¤к бажанн¤ особистого благополучч¤, реал≥зувати своњ зд≥бност≥ й одержати винагороду спричин¤ли згасанн¤ таких рух≥в. “а оск≥льки утоп≥чн≥ ≥дењ Ї життЇст≥йкими, п≥сл¤ розпаду одного руху його ≥дењ в≥дроджуютьс¤ в ≥нших.
¬ опозиц≥њ до сучасних утоп≥чних рух≥в пост≥йно перебувають законослухн¤н≥ громад¤ни, ¤ких л¤кають нов≥ культурн≥ зразки, рол≥ та пр≥оритети майбутнього "найкращого" життЇвого укладу.
–еформаторськ≥ рухи. ѕороджують њх намаганн¤ зм≥нити сусп≥льство або окрем≥ його структури без повноњ трансформац≥њ самого сусп≥льства. ƒл¤ њх розгортанн¤ необх≥дно, щоб учасники позитивно ставилис¤ до пор¤дку в сусп≥льств≥, зосереджуючись т≥льки на окремих негативних сторонах сусп≥льного устрою, а також могли висловлювати власн≥ думки та активно д≥¤ти на п≥дтримку певноњ реформи. “ому широкий реформаторський рух можливий т≥льки в демократичному сусп≥льств≥.
–еформатори можуть зустр≥чатис¤ з опором владних структур, особливо за авторитарного режиму. якщо реформи блокуютьс¤, частина реформатор≥в може перейти на позиц≥њ революц≥йних рух≥в.
–еволюц≥йн≥ рухи. –озвиваютьс¤ в атмосфер≥ загального соц≥ального невдоволенн¤, прагнуть зруйнувати ≥снуючу соц≥альну систему ≥ встановити новий соц≥альний пор¤док. ƒемократ≥¤ не Ї живильним середовищем дл¤ них. ¬она Ї основою соц≥альних реформ, а реформи неминуче в≥дсувають революц≥ю.
≤нод≥ дуже важко класиф≥кувати соц≥альний рух ¤к реформаторський або революц≥йний, оск≥льки в обох можуть брати участь ¤к пом≥ркован≥ реформатори так ≥ радикальн≥ революц≥онери, схильн≥ до насильницьких д≥й.
–ухи опору. ¬иникають серед тих людей, ¤к≥ вважають, що зм≥ни в сусп≥льств≥ в≥дбуваютьс¤ надто радикально й швидко. ¬они акумулюють зусилл¤ певних груп людей на блокуванн¤ можливих або викор≥ненн¤ уже зд≥йснених зм≥н, супроводжують ¤к революц≥йн≥, так ≥ реформаторськ≥ рухи. Ќаприклад, реформи у пострад¤нських крањнах призвели до по¤ви рух≥в опору реформам.
ќтже, сусп≥льн≥ рухи спр¤мован≥ на стимулюванн¤, розвиток соц≥альних процес≥в або на њх стримуванн¤ чи нав≥ть придушенн¤. ѕрирода ≥ характер, спр¤мован≥сть њх залежать в≥д зм≥сту св≥тових, рег≥ональних ≥ нац≥ональних процес≥в, стану сусп≥льства.
—оц≥альн≥ процеси та њх р≥зновиди
«начн≥ соц≥альн≥ зм≥ни в сусп≥льств≥ в≥дбуваютьс¤ внасл≥док сп≥льних односпр¤мованих ≥ взаЇмоузгоджених д≥й людей, ¤к≥ беруть участь у вс≥х соц≥альних процесах.
-
—оц≥альний процес - посл≥довна зм≥на стан≥в у
соц≥альних
системах ≥ п≥дсистемах, соц≥альних ≥нститутах та
орган≥зац≥¤х, соц≥альн≥ зм≥ни в динам≥ц≥.
” широкому розум≥нн≥ соц≥альний процес Ї сукупн≥стю односпр¤мованих соц≥альних д≥й, ¤к≥ можна виокремити з сукупност≥ ≥нших. ÷е взаЇмод≥¤ людей або ¤вищ, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в орган≥зац≥њ, структур≥ груп ≥ зм≥нюють стосунки м≥ж людьми чи м≥ж складовими сп≥льноти. «д≥йснюЇтьс¤ в≥н п≥д впливом внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х чинник≥в, маЇ ст≥йкий пор¤док взаЇмод≥њ своњх компонент≥в, тривалий у час≥ й спр¤мований до певного стану об'Їкта. ожен соц≥альний процес охоплюЇ к≥лька стад≥й, ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ за зм≥стом, механ≥змами, способами зв'¤зку його елемент≥в.
Ќайважлив≥шими рисами соц≥альних процес≥в Ї њх загальн≥сть ≥ зв'¤зок ≥з суб'Їктом, ¤кий зд≥йснюЇ процес. Ќ≥що не може в≥дбуватис¤ в сусп≥льств≥ поза соц≥альним процесом. ‘ункц≥онуванн¤ ≥ розвиток його в≥дбуваютьс¤ в р≥зних формах соц≥альних процес≥в. ” зв'¤зку з цим нер≥дко соц≥олог≥ю вважають наукою, що розгл¤даЇ соц≥альн≥ ¤вища ¤к процес.
«в'¤зок соц≥альних процес≥в ≥з суб'Їктами, ¤к≥ його зд≥йснюють, даЇ змогу уникнути њх безликост≥, визначити форми ≥ методи њх прискоренн¤, гальмуванн¤ чи нейтрал≥зац≥њ. ”с≥ перетворенн¤ в сусп≥льств≥, в його елементах, зм≥ни особистост≥ Ї причиною ≥ насл≥дком соц≥альних процес≥в ¤к ≥сторичноњ практики людей.
«авданн¤ соц≥олог≥њ пол¤гаЇ в оц≥нц≥ соц≥альних процес≥в, ви¤вленн≥ проблем ≥ суперечностей його розвитку, глибини ≥ ірунтовност≥ зв'¤зк≥в, взаЇмод≥њ з соц≥альною орган≥зац≥Їю, суб'Їктом та ≥ншими соц≥альними процесами. ÷е важливо дл¤ прогнозуванн¤ ≥ розвитку цих процес≥в, виробленн¤ г≥потез, обірунтуванн¤ концепц≥й св≥домого подоланн¤ дос¤гнутоњ меж≥ (стану) певного процесу чи ¤вища. ƒл¤ цього потр≥бн≥ знанн¤ теор≥њ певного соц≥ального процесу, ¤ка розкриваЇ закони ≥ тенденц≥њ його розвитку, а також соц≥олог≥чне вивченн¤ його розгортанн¤.
’арактеризуючи соц≥альн≥ процеси, необх≥дно брати до уваги стад≥йн≥сть, фазн≥сть, етапн≥сть њх переб≥гу й розвитку. Ќаприклад, процеси соц≥ал≥зац≥њ особистост≥ охоплюють так≥ етапи життЇвого шл¤ху: дитинство, юн≥сть, зр≥л≥сть, стар≥сть. ожному з них властив≥ певн≥ фази розвитку. “ак, у дит¤чому в≥ц≥ ф≥з≥олог≥чн≥, психосоматичн≥ процеси значно в≥др≥зн¤ютьс¤ в перш≥ 2-3 м≥с¤ц≥ житт¤ в≥д тих, ¤к≥ дом≥нують у 5-р≥чному в≥ц≥. ¬одночас кожному етапу властив≥ певн≥ особливост≥, ¤к≥ визначають специф≥ку стад≥йност≥ процесу. “ак, в юност≥ (на етап≥ соц≥ал≥зац≥њ) особист≥сть проходить р≥зн≥ фази ф≥зичного, психолог≥чного, трудового, етичного, правового становленн¤. Ќа кожн≥й з них в≥дбуваЇтьс¤ складний процес, ¤кий проходить к≥лька стад≥й. Ќаприклад, процес трудового вихованн¤ неминуче охоплюЇ так≥ етапи: засвоЇнн¤ теоретичних основ ≥ навичок простих трудових операц≥й; засвоЇнн¤ норм ≥ принцип≥в дотриманн¤ трудового розпор¤дку ≥ трудовоњ дисципл≥ни; засвоЇнн¤ трудових навичок, операц≥й середньоњ ≥ високоњ складност≥; формуванн¤ ≥ виробленн¤ власноњ позиц≥њ щодо р≥зних форм ≥ метод≥в творчост≥ в процес≥ трудовоњ д≥¤льност≥ тощо.
Ќе менш складну структуру мають ≥ процеси, ¤к≥ в≥дображають р≥зн≥ параметри колектив≥в, соц≥альних ≥нститут≥в та ≥нших сусп≥льних утворень. “ак, кожний соц≥альний ≥нститут чи трудовий колектив спочатку проходить етап формуванн¤, в≥дтак становленн¤, розвитку, розкв≥ту певних можливостей ≥, нарешт≥, поступового розпаду. ЅуваЇ, що розпад колективу настаЇ ще до завершенн¤ процесу його формуванн¤.
ожен з етап≥в зм≥ни соц≥альних об'Їкт≥в охоплюЇ фази, що в≥дображають специф≥ку процес≥в. Ќаприклад, у колектив≥ на стад≥њ становленн¤ неминуч≥ так≥ фази зм≥н, ¤к перех≥д в≥д слабких, нест≥йких ≥ переважно односторонн≥х м≥жособист≥сних зв'¤зк≥в (стад≥¤ "конгломерату") до двосторонн≥х. ÷≥ зв'¤зки, ¤к правило, насичен≥ш≥ й гнучк≥ш≥, њм властив≥ товариськ≥сть ≥ дружба в р≥зних п≥дсистемах. ¬се це нер≥дко зумовлюЇ багато¤русн≥ структури колектив≥в (стад≥¤ "≥нтеграц≥њ"). Ќер≥дко трудов≥ колективи прот¤гом тривалого часу перебувають на р≥зних пром≥жних стад≥¤х розвитку, так ≥ не дос¤гнувши р≥вн¤ ≥нтегруванн¤ зв'¤зк≥в, в≥дносин м≥ж елементами ≥ п≥дсистемами.
Ќе менш важливо усв≥домлювати р≥зноступенев≥сть соц≥альних процес≥в, оск≥льки кожен з них Ї конкретним ≥ предметним, але ц≥ предметн≥сть ≥ конкретн≥сть стосуютьс¤ т≥льки досл≥джуваного об'Їкта чи аспекта його. Ќаприклад, процес соц≥ал≥зац≥њ стосуЇтьс¤ не т≥льки особистост≥, бо вона ¤к одна з вих≥дних одиниць соц≥альних процес≥в може реально соц≥ал≥зуватис¤ т≥льки за умови залученн¤ до д≥¤льност≥ ≥нших вих≥дних одиниць соц≥ального анал≥зу - с≥м'њ, групи, колективу та ≥н. “ому процес соц≥ал≥зац≥њ може мати безпосередньо особист≥сний аспект (зр≥з, р≥вень анал≥зу). ќднак сутн≥сть його детерм≥нована процесами ≥ншого р≥вн¤ соц≥альноњ орган≥зованост≥. Ќаступний аспект - зм≥ст процесу соц≥ал≥зац≥њ. Ќаповнюван≥сть процесу соц≥ал≥зац≥њ особистост≥ може обмежуватис¤ р≥зними його р≥вн¤ми. Ќаприклад, погл¤ди на св≥т, ≥нтереси, установки окремоњ особистост≥ чи р≥зних тип≥в особистостей можуть бути ор≥Їнтован≥ ¤к на засвоЇнн¤ норматив≥в та ≥нтерес≥в ус≥Їњ цив≥л≥зац≥њ, так ≥ замикатис¤ на ц≥л¤х, формах ≥ способах д≥¤льност≥, спр¤мованих на дос¤гненн¤ ≥нтерес≥в окремих груп, парт≥й, ≥нститут≥в чи ≥нших соц≥альних утворень.
—ам по соб≥ соц≥альний процес не може бути гарантом розвитку потенц≥алу особистост≥ чи ≥ншоњ соц≥альноњ структури. ƒл¤ розкритт¤ його необх≥дно знати механ≥зми формуванн¤ ≥ впливу р≥зних соц≥альних процес≥в, щоб забезпечити њх керован≥сть. Ќа жаль, р≥вень вивченн¤ соц≥альних процес≥в значно в≥дстаЇ в≥д динам≥ки ≥ глибини процес≥в, ≥ тому б≥льш≥сть њх в≥дбуваЇтьс¤ стих≥йно, некеровано.
јнал≥з соц≥альних процес≥в т≥сно пов'¤заний з проблемою њх класиф≥кац≥њ. ќдними з перших до нењ вдалис¤ у 1924 р. американськ≥ соц≥ологи –.ѕарк та ≈.Ѕеджес, ¤к≥ розр≥зн¤ли процеси кооперац≥њ, конкуренц≥њ, пристосуванн¤, конфл≥кту, асим≥л¤ц≥њ, амальгамац≥њ (б≥олог≥чного зм≥шуванн¤ р≥зних етн≥чних груп).
¬ажливим дл¤ класиф≥кац≥њ соц≥альних процес≥в Ї з'¤суванн¤ њњ базових критер≥њв. ќдин з них - ступ≥нь загальност≥ соц≥альних процес≥в, за ¤ким розр≥зн¤ють соц≥етальн≥ (глобальн≥), загальн≥, особлив≥ й окрем≥ соц≥альн≥ процеси. ƒо соц≥етальних належать процеси всесв≥тньо-≥сторичного розвитку цив≥л≥зац≥њ, глибок≥ процеси економ≥чних, демограф≥чних, еколог≥чних та ≥нших зм≥н. «агальними вважають процеси функц≥онуванн¤ таких соц≥альних ≥нститут≥в, ¤к системи управл≥нн¤, охорони здоров'¤, осв≥ти, вихованн¤ тощо. ƒо особливих належать процеси урбан≥зац≥њ, адаптац≥њ, стаб≥л≥зац≥њ.
ћасштабн≥сть ≥ значущ≥сть названих процес≥в очевидна, однак зрозум≥ти й оц≥нити багатство њх зм≥сту можна т≥льки завд¤ки п≥знанню р≥зноман≥тних окремих (одиночних) процес≥в, ун≥кальн≥сть ¤ких утворюють ≥сторичн≥, генетичн≥, економ≥чн≥, культурн≥, географ≥чн≥ та ≥нш≥ об'Їктивн≥ й суб'Їктивн≥ чинники становленн¤ особистост≥, с≥м'њ, трудового колективу, ≥нших одиниць соц≥уму.
—оц≥альн≥ процеси можуть в≥дбуватис¤ об'Їктивно та суб'Їктивно, бути вираженими у конкретн≥й чи абстрактн≥й форм≥, детерм≥нованими внутр≥шн≥ми чи зовн≥шн≥ми чинниками, пов'¤заними з≥ структурними чи функц≥ональними зм≥нами, к≥льк≥сними або ¤к≥сними показниками вим≥рюванн¤.
«а характером процеси можуть бути еволюц≥йними та революц≥йними, за спр¤мован≥стю - прогресивними та реакц≥йними. ” њх розмежуванн≥ часто використовують под≥л на прост≥ й складн≥, на процеси розвитку ≥ деградац≥њ.
«а системами, у ¤ких в≥дбуваютьс¤ процеси, њх класиф≥кують на:
- внутр≥особист≥сн≥ (процес самоосв≥ти);
- процеси у стосунках м≥ж двома ≥ндив≥дами;
- процеси у стосунках м≥ж ≥ндив≥дом ≥ групою;
- процеси, ¤к≥ зм≥нюють орган≥зац≥ю ≥ внутр≥шню структуру сп≥льноти;
- процеси, ¤к≥ зм≥нюють в≥дносини м≥ж двома групами (сп≥льнотами);
- процеси, ¤к≥ зм≥нюють структуру та орган≥зац≥ю глобального сусп≥льства.
™ спроби класиф≥кувати соц≥альн≥ процеси, вз¤вши за основу не масштаби системи, в ¤к≥й вони в≥дбуваютьс¤, а зм≥ст зм≥н, ¤к≥ вони зумовлюють. “ак, польський соц≥олог ян ўепанський (нар. у 1913 р.), класиф≥куючи соц≥альн≥ процеси, виходить з того, що основним джерелом сусп≥льного житт¤ Ї необх≥дн≥сть задоволенн¤ р≥зноман≥тних потреб. ѕрагнучи одержати засоби дл¤ задоволенн¤ потреб, люди стикаютьс¤ з аналог≥чними прагненн¤ми ≥нших людей, що спричин¤Ї р≥зн≥ ¤вища, процеси. ÷≥ прагненн¤ можуть бути у р≥зних формах пристосован≥ одне до одного.
ѕроцес сп≥вроб≥тництва, наприклад, формуЇтьс¤ з метою сп≥льного добуванн¤ необх≥дних благ ≥ ц≥нностей. ѕроцеси суперництва, конкуренц≥њ, зумовлен≥ прагненн¤м випередити аналог≥чн≥ намаганн¤ ≥нших ≥ндив≥д≥в ≥ груп у дос¤гненн≥ мети. якщо в процес≥ суперництва ви¤витьс¤ бажанн¤ л≥кв≥дувати конкурента чи ¤кусь його систему предмет≥в або ц≥нностей, то суперництво перетворюЇтьс¤ на конфл≥кт, ¤кий також може мати р≥зноман≥тн≥ види та ≥нтенсивн≥сть. ”се це - процеси взаЇмод≥њ м≥ж людьми.
¬ид≥л¤ють також процеси моб≥льност≥, ¤к≥ зм≥нюють м≥сце ≥ндив≥д≥в чи груп ¤к у простор≥, так ≥ в соц≥альних структурах; процеси дезорган≥зац≥њ та реорган≥зац≥њ, ¤к≥ зм≥нюють соц≥альну орган≥зац≥ю сп≥льноти. ѕроцеси зм≥н у системах культури впливають на стосунки м≥ж людьми, на орган≥зац≥ю ≥ структуру сп≥льноти, наприклад процеси, ¤к≥ зм≥нюють системи ≥деолог≥њ, рел≥г≥њ, науки, техн≥ки.
ѕроцеси пристосуванн¤ ви¤вл¤ютьс¤ завжди там, де ≥ндив≥д чи група опин¤ютьс¤ в новому середовищ≥.
-
ѕристосуванн¤ - прийн¤тт¤ ≥ндив≥дом чи групою
культурних норм, ц≥нностей та еталон≥в нового середовища,
¤кщо норми й ц≥нност≥, засвоЇн≥ у попередньому середовищ≥,
не задовольн¤ють потреби, не створюють прийн¤тоњ
повед≥нки.
ѕро пристосуванн¤ йдетьс¤, наприклад, коли група ем≥грант≥в потрапл¤Ї в крањну з ≥ншою культурою ≥ соц≥альною орган≥зац≥Їю; коли зм≥нюютьс¤ умови економ≥чного ≥ пол≥тичного устрою; коли молода людина приходить з навчального закладу на виробництво та ≥н. “ому пристосуванн¤ - це форма повед≥нки, придатна дл¤ житт¤ в новому зовн≥шньому середовищ≥. ќск≥льки умови зовн≥шнього середовища безперервно зм≥нюютьс¤, то процеси пристосуванн¤ в≥дбуваютьс¤ в сусп≥льств≥ пост≥йно. «алежно в≥д значущост≥ соц≥альних зм≥н ≥ ставленн¤ до них ≥ндив≥д≥в процеси пристосуванн¤ бувають швидкими й пов≥льними, короткочасними й тривалими. “ривала непристосован≥сть призводить до дезорган≥зац≥њ особистост≥. ј групи чи сп≥льноти, ¤к≥ не можуть пристосуватис¤ до нових умов середовища чи до глобальних зм≥н у сусп≥льств≥, в культур≥, техн≥ц≥ тощо, п≥ддаютьс¤ дезорган≥зац≥њ.
-
—п≥вроб≥тництво - соц≥альний процес, ¤кий
пол¤гаЇ в узгодженн≥ д≥¤льност≥ ≥ндив≥д≥в, груп дл¤
дос¤гненн¤ загальноњ мети, незалежно в≥д њњ характеру.
—п≥вроб≥тництво м≥ж партнерами (≥ндив≥дами, групами) передбачаЇ на¤вн≥сть сп≥льних або схожих ≥нтерес≥в, усв≥домленн¤ кожною стороною необх≥дност≥ й можливост≥ вз¤ти на себе реал≥зац≥ю завдань дл¤ њх дос¤гненн¤, ви¤вленн¤ аналог≥чних прагнень з ≥ншоњ сторони, достатнЇ розум≥нн¤ ≥ знанн¤ один одного дл¤ впевненост≥ в ло¤льност≥, встановленн¤ правил, ¤к≥ забезпечують сп≥вроб≥тництво. —утн≥сть сп≥вроб≥тництва - взаЇмна вигода. —п≥вроб≥тництво можливе на основ≥ взаЇмного пристосуванн¤, що передбачаЇ ≥ в≥дмову в≥д де¤ких власних ц≥нностей.
-
—уперництво - соц≥альний процес, ¤кий пол¤гаЇ у
з≥ткненн≥ протилежних ≥нтерес≥в ≥ндив≥д≥в, груп або
прагненн¤ до задоволенн¤ однакових ≥нтерес≥в за допомогою
засоб≥в, ¤кими ≥нш≥ групи чи ≥ндив≥ди хочуть реал≥зувати
власн≥ ≥нтереси.
јле суперництво не обов'¤зково призводить до конфл≥кту. «магаютьс¤, наприклад, учн≥ за одержанн¤ найкращого атестата. —уперництво може виникати ≥ тод≥, коли конкуренти за високу посаду, за високе становище не знають один про одного.
-
онфл≥кт - соц≥альний процес, у ¤кому ≥ндив≥д чи
група прагнуть дос¤гненн¤ власних ц≥лей (задоволенн¤ потреб,
реал≥зац≥њ ≥нтерес≥в) шл¤хом усуненн¤, знищенн¤ чи
п≥дпор¤дкуванн¤ соб≥ ≥ншого ≥ндив≥да або групи з близькими
чи ≥дентичними ц≥л¤ми.
¬≥н може виникнути м≥ж ≥ндив≥дами чи групами, ¤к≥ мають р≥зн≥ ц≥л≥, але дл¤ њх дос¤гненн¤ намагаютьс¤ скористатис¤ одними й тими ж засобами. ¬ конфл≥кт≥ завжди Ї усв≥домленн¤ противника, ч≥тко окреслена ситуац≥¤. …ого породжуЇ антагон≥зм, р≥зн≥ системи ц≥нностей, упереджене ставленн¤, почутт¤ небезпеки. онфл≥кт може ви¤вл¤тис¤ в р≥зних формах. Ќаприклад, боротьба - це форма конфл≥кту, в ¤к≥й суперники прагнуть продемонструвати свою перевагу. ћета боротьби - змусити ≥ншу сторону кап≥тулювати через визнанн¤ переваги ≥ прийн¤тт¤ умов, ¤к≥ випливають з цього визнанн¤ в конкретн≥й сфер≥.
онфл≥кти можуть виникати скр≥зь, де Ї протилежн≥ ≥нтереси, ц≥л≥, спов≥дуванн¤ протилежних принцип≥в ц≥нностей. ¬они бувають економ≥чними, класовими, пол≥тичними, етн≥чними, рел≥г≥йними тощо.
якщо в межах ≥снуючоњ орган≥зац≥њ та системи контролю процеси пристосуванн¤, сп≥вроб≥тництва, суперництва ≥ конфл≥кту п≥дтримуютьс¤ в так≥й р≥вноваз≥, що соц≥альному пор¤дку н≥що не загрожуЇ, то вважають, що ц≥ процеси прот≥кають соц≥ально орган≥зовано. јле за перевищенн¤ допустимоњ меж≥ нест≥йкост≥ ц≥Їњ р≥вноваги, а також коли задоволенню потреб член≥в сп≥льноти загрожуЇ небезпека, настаЇ стан соц≥альноњ дезорган≥зац≥њ.
-
—оц≥альна дезорган≥зац≥¤ - сукупн≥сть соц≥альних
процес≥в, ¤к≥ спричин¤ють у межах певноњ сп≥льноти
д≥њ, що не в≥дпов≥дають нормам, оц≥нюютьс¤ негативно ≥
перевищують допустим≥ меж≥, загрожуючи нормальному
розвитку процес≥в колективного житт¤.
ƒезорган≥зац≥¤ пол¤гаЇ в дез≥нтеграц≥њ ≥нститут≥в, ¤к≥ не виконують своњх завдань, в ослабленн≥ механ≥зм≥в формального ≥ неформального контролю, нест≥йкост≥ критер≥њв оц≥нок, у повед≥нц≥, ¤ка суперечить усталеним ≥ допустимим нормам. њњ зумовлюють р≥зн≥ чинники: стих≥йн≥ лиха, тривал≥ в≥йни, пол≥тичн≥ кризи, радикальн≥ зм≥ни системи влади, революц≥њ, масов≥ м≥грац≥њ населенн¤, радикальн≥ зм≥ни в одн≥й галуз≥ господарства, науки чи техн≥ки, ¤к≥ порушують р≥вновагу й узгоджен≥сть з ≥ншими галуз¤ми ≥ зумовлюють зниженн¤ ефективност≥ д≥њ ≥нститут≥в та форм соц≥ального контролю. —еред причин соц≥альноњ дезорган≥зац≥њ - масов≥ захворюванн¤, участь у вир≥шенн≥ питань колективного житт¤ невр≥вноважених чи псих≥чно хворих людей тощо.
”с≥ соц≥альн≥ перем≥щенн¤ особистост≥ чи соц≥альноњ групи охоплюЇ процес моб≥льност≥.
–озр≥зн¤ють два типи соц≥альноњ моб≥льност≥: горизонтальну ≥ вертикальну. ƒо горизонтальноњ соц≥альноњ моб≥льност≥ належать процеси перем≥щенн¤ в географ≥чному простор≥ й процеси переходу з групи в групу без зм≥ни соц≥ального статусу (зм≥на м≥сц¤ проживанн¤, перех≥д ≥ндив≥да з одн≥Їњ с≥м'њ в ≥ншу). « вертикальною соц≥альною моб≥льн≥стю пов'¤зують перем≥щенн¤ суб'Їкта з одного соц≥ального прошарку в ≥нший, вгору чи донизу, щабл¤ми ≥Їрарх≥зованоњ соц≥альноњ диференц≥ац≥њ.
«алежно в≥д напр¤му перем≥щенн¤ ≥снуЇ два типи вертикальноњ моб≥льност≥: просуванн¤ вгору (соц≥альне п≥двищенн¤) ≥ деградац≥¤ (соц≥альне зниженн¤). ћоб≥льн≥сть у форм≥ п≥двищенн¤ - це проникненн¤ ≥ндив≥да з нижчоњ соц≥альноњ верстви у вищу або створенн¤ такими ≥ндив≥дами новоњ групи ≥ проникненн¤ вс≥Їњ групи у вищ≥ верстви, на р≥вень уже ≥снуючих груп з цих верств. —падна соц≥альна моб≥льн≥сть пол¤гаЇ: а) у перем≥щенн≥ ≥ндив≥да з вищоњ соц≥альноњ позиц≥њ на нижчу, коли група, до ¤коњ в≥н ран≥ше належав, не розпадаЇтьс¤; б) у деградац≥њ соц≥альноњ групи в ц≥лому (зниженн≥ њњ рангу на тл≥ ≥нших груп або в порушенн≥ њњ соц≥альноњ Їдност≥).
ѕроцеси соц≥альноњ моб≥льност≥ Ї важливими показниками ефективност≥ р≥зних тип≥в сусп≥льних устроњв. —усп≥льства, в ¤ких забезпечен≥ умови дл¤ вертикальноњ моб≥льност≥ (переходу в≥д нижчих до вищих верств, груп, клас≥в), де Ї широк≥ можливост≥ дл¤ територ≥альноњ, в тому числ≥ через меж≥ крањни, моб≥льност≥, називають в≥дкритими. “ипи сусп≥льств, у ¤ких так≥ перем≥щенн¤ надто ускладнен≥ або практично неможлив≥, називають закритими, замкненими. њм властив≥ кастов≥сть, кланов≥сть, г≥перпол≥тизован≥сть. ¬≥дкрит≥ шл¤хи дл¤ вертикальноњ моб≥льност≥ Ї важливою умовою розвитку сучасного сусп≥льства. ¬ ≥ншому раз≥ пост≥йно виникатимуть соц≥альна напружен≥сть ≥ конфл≥кти.
ќсобливим р≥зновидом соц≥альноњ моб≥льност≥ Ї м≥грац≥¤.
-
ћ≥грац≥¤ (лат. migratio - переселенн¤) - процес
зм≥ни пост≥йного м≥сц¤ проживанн¤ ≥ндив≥д≥в чи
соц≥альних груп, њх перем≥щенн¤ в ≥нший район чи
≥ншу крањну, а також переселенн¤ з села в м≥сто або
навпаки.
—оц≥ологи вид≥л¤ють три групи чинник≥в, ¤к≥ спонукають людей до зм≥ни м≥сц¤ проживанн¤: виштовхуванн¤, прит¤гуванн¤, доступн≥сть шл¤х≥в м≥грац≥њ.
„инники виштовхуванн¤ пов'¤зан≥ з незадов≥льними умовами ≥снуванн¤ ≥ндив≥д≥в у р≥дних м≥сц¤х - соц≥альн≥ потр¤с≥нн¤ (м≥жнац≥ональн≥ конфл≥кти, в≥йни, диктатури), економ≥чн≥ кризи, стих≥йн≥ лиха тощо. „инниками прит¤гуванн¤ Ї сукупн≥сть привабливих умов дл¤ проживанн¤ в ≥нших м≥сц¤х, наприклад вища оплата прац≥, вища пол≥тична стаб≥льн≥сть, кращ≥ умови дл¤ соц≥ального п≥днесенн¤. ƒоступн≥сть шл¤х≥в м≥грац≥њ характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю чи в≥дсутн≥стю бар'Їр≥в дл¤ реал≥зац≥њ потенц≥йними м≥грантами своњх нам≥р≥в щодо зм≥н м≥сц¤ проживанн¤. „асто д≥¤ цих чинник≥в нейтрал≥зуЇ д≥ю сил виштовхуванн¤ та прит¤ганн¤.
–озр≥зн¤ють м≥грац≥ю м≥жнародну ≥ внутр≥шню, пов'¤зану з перењздами в межах багатьох чи одн≥Їњ крањни.
Ќегативн≥ насл≥дки мають ¤к штучне стримуванн¤ м≥грац≥њ, так ≥ надм≥рне њњ стимулюванн¤. ѕерше, ¤к правило, пов'¤зане з порушенн¤м прав людини. Ќадм≥рна м≥грац≥¤ може призводити до негативних зм≥н демограф≥чного складу рег≥ону чи крањни, ринку робочоњ сили, зниженн¤ ≥нтелектуального р≥вн¤ сусп≥льства.
ѕострад¤нський прост≥р в останньому дес¤тир≥чч≥ XX ст. став одним з найдинам≥чн≥ших у св≥т≥ за станом рухливост≥ населенн¤. √оловною причиною цього став розпад –ад¤нського —оюзу ≥ утворенн¤ нових незалежних держав. ” внутр≥шн≥й пол≥тиц≥ де¤ких пострад¤нських крањн було вз¤то курс на етно-кратизм, що виштовхувало значн≥ маси людей з м≥сць пост≥йного проживанн¤, породжувало значн≥ м≥грац≥йн≥ потоки. ѕозначилис¤ на цьому ≥ непоодинок≥ вогнища м≥жетн≥чних конфл≥кт≥в та громад¤нських воЇн - Ќаг≥рний арабах, ‘ергана, “аджикистан, ѕридн≥стров'¤, јбхаз≥¤, ѕ≥вн≥чний авказ. Ѕагато людей прийн¤ли р≥шенн¤ про переселенн¤, прагнучи возз'Їднатис¤ з р≥дними, ¤к≥ опинилис¤ в ≥нших крањнах.
јктив≥зац≥њ м≥грац≥йних поток≥в в ”крањну спри¤ло в≥дновленн¤ ≥сторичноњ справедливост≥ щодо незаконно депортованих народ≥в. ўе одн≥Їю причиною активних м≥грац≥йних процес≥в на пострад¤нському простор≥ Ї диференц≥ац≥¤ за р≥внем житт¤ нових держав ≥ рег≥он≥в. ѕоказником д≥њ цих чинник≥в Ї зм≥на м≥грац≥йних поток≥в. Ќаприклад, у 1991-1992 рр. в ”крањну пересел¤лос¤ б≥льше людей, н≥ж вињжджало з нењ, а починаючи з 1994 р., з пог≥ршенн¤м економ≥чноњ ситуац≥њ зб≥льшивс¤ пот≥к вињжджаючих з ”крањни. јктив≥зац≥њ м≥грац≥йних процес≥в в ”крањн≥ спри¤ло утвердженн¤ права людини на свободу вибору м≥сц¤ проживанн¤ ≥ свободу пересуванн¤. —воЇр≥дним м≥грац≥йним, ¤вищем в умовах економ≥чноњ кризи, безроб≥тт¤ стало "човникуванн¤".
ѕроцеси моб≥льност≥ й дезорган≥зац≥њ часто зумовлюють реорган≥зац≥ю, реформуванн¤ та ≥нтегруванн¤ системи ≥нститут≥в, стандарт≥в повед≥нки ≥ критер≥њв њх оц≥нки. ≤нод≥ так≥ реорган≥зац≥њ охоплюють одночасно макро- ≥ м≥кроструктури сп≥льнот. ѕ≥д час цього процесу в≥дбуваЇтьс¤ пошук нових принцип≥в упор¤дкуванн¤ елемент≥в сп≥льноти, тобто пошуки нового њњ життЇвого пор¤дку. ¬≥н може бути матер≥ал≥зований св≥домими зусилл¤ми, спр¤мованими на створенн¤ нових основ функц≥онуванн¤ ≥ розвитку сп≥льноти, спонтанним пристосуванн¤м нових елемент≥в чи пристосуванн¤м до новоњ ситуац≥њ. “радиц≥йно реорган≥зац≥¤ у перш≥й фаз≥ реал≥зац≥њ посилюЇ дезорган≥зац≥ю.
«апитанн¤. «авданн¤
1.як≥ зм≥ни належать до соц≥альних?
2.ўо сп≥льного ≥ в≥дм≥нного м≥ж пон¤тт¤ми "соц≥альн≥ зм≥ни", "соц≥альний розвиток", "соц≥альний прогрес"?
3.як≥ переваги й недол≥ки основних сучасних макросоц≥олог≥чних теор≥й соц≥альних зм≥н?
4.„ому проблеми ≥нновац≥њ набули попул¤рност≥ в друг≥й половин≥ XX ст.?
5.ўо таке соц≥альн≥ рухи? як≥ причини њх виникненн¤ та стад≥њ розвитку?
6.” чому пол¤гаЇ в≥дм≥нн≥сть соц≥альних рух≥в в≥д соц≥альних груп та соц≥альних ≥нститут≥в?
7.ўо спри¤Ї виникненню реформаторських рух≥в?
8.” чому пол¤гають завданн¤ соц≥олог≥њ у вивченн≥ соц≥альних процес≥в?
9.як≥ особливост≥ процес≥в соц≥альноњ моб≥льност≥ в ”крањн≥ спостер≥гаютьс¤ на рубеж≥ XX-XXI ст.?
“еми реферат≥в
1.÷икл≥чн≥ теор≥њ соц≥альних зм≥н.
2.≈волюц≥йн≥ теор≥њ соц≥альних зм≥н.
3. онцепц≥њ розвитку посттотал≥тарних сусп≥льств.
4.“еор≥њ пост≥ндустр≥ального сусп≥льства.
5. онцепц≥¤ соц≥альноњ моб≥льност≥ ѕ. —орок≥на.
6.—оц≥альн≥ процеси в сучасному украњнському сусп≥льств≥, що трансформуЇтьс¤.
7.—оц≥альн≥ та громадськ≥ рухи в ”крањн≥.
≥ соц≥альн≥ орган≥зац≥њ
≤нституц≥ал≥зац≥¤ ¤к соц≥альний феномен
ƒл¤ сусп≥льства ¤к складноњ орган≥зованоњ системи життЇво важливо закр≥пити певн≥ типи соц≥альних взаЇмод≥й, зробити њх узгодженими, доц≥льними, ¤к≥ в≥дбувалис¤ б за певними правилами, були обов'¤зковими дл¤ соц≥альних сп≥льнот, соц≥альних орган≥зац≥й, соц≥альних груп.
÷≥й мет≥ мають служити так≥ елементи сусп≥льства, ¤к соц≥альн≥ ≥нститути, що дають змогу створити м≥цну ≥ ст≥йку систему в≥дносин м≥ж людьми у складному сусп≥льному середовищ≥, сформувати соц≥альний пор¤док, необх≥дний дл¤ задоволенн¤ об'Їктивних потреб щодо безпеки, збереженн¤ умов матер≥ального житт¤, соц≥альних благ, ц≥нностей культури тощо.
- —оц≥альний ≥нститут (лат. institutum - орган≥зац≥¤,
лад) - в≥дносно ст≥йка модель повед≥нки людей ≥ орган≥зац≥й,
що ≥сторично склалас¤ у певн≥й сфер≥ життЇд≥¤льност≥
сусп≥льства.
Ќайзагальн≥ше пон¤тт¤ "соц≥альний ≥нститут" виражаЇ ≥дею орган≥зованост≥, упор¤дкуванн¤ сусп≥льного житт¤. ƒо вивченн¤ цього феномену соц≥олог≥¤ вдавалас¤ з часу становленн¤ њњ ¤к науки. “ак, √.—пенсер вважав, що соц≥альн≥ ≥нститути (≥нституц≥њ) Ї каркасом соц≥уму ≥ виникають внасл≥док процесу диференц≥ац≥њ сусп≥льства. ≈волюц≥ю регул¤тивноњ системи сусп≥льства в≥н поЇднував з розум≥нн¤м соц≥альних ≥нститут≥в. ≈.ƒюркгейм пов'¤зував природу соц≥альних ≥нститут≥в з визначенн¤м сусп≥льства ¤к ц≥л≥сност≥, тлумачив њх ¤к "фабрики в≥дтворенн¤" соц≥альних в≥дносин ≥ зв'¤зк≥в м≥ж людьми. Ќин≥ це пон¤тт¤ широко вживаЇтьс¤ у в≥тчизн¤н≥й ≥ заруб≥жн≥й л≥тератур≥ ≥ вказуЇ на так≥ суттЇв≥ риси соц≥альних ≥нститут≥в:
- соц≥альн≥ ≥нститути Ї комплексом формальних ≥ неформальних правил повед≥нки, принцип≥в, культурних норм, ¤к≥ регулюють р≥зн≥ сфери д≥¤льност≥ ≥ндив≥д≥в у сусп≥льств≥ (сферу економ≥ки, пол≥тики, осв≥ти) ≥ обмежують вчинки людей в≥дпов≥дно до сусп≥льних ≥нтерес≥в;
- соц≥альн≥ ≥нститути охоплюють певну сукупн≥сть людей та установ, ¤к≥ покликан≥ вир≥шувати важлив≥ дл¤ розвитку сусп≥льства завданн¤. Ќаприклад, ≥нститут осв≥ти реал≥зуЇ свою д≥¤льн≥сть щодо навчанн¤, вихованн¤, профес≥йноњ п≥дготовки через школи, ун≥верситети та ≥н.
—оц≥альн≥ ≥нститути, забезпечуючи в≥дносну ст≥йк≥сть соц≥альних в≥дносин, Ї подв≥йним соц≥альним утворенн¤м: за формою - це орган≥зац≥йний механ≥зм (сукупн≥сть орган≥зац≥й, спец≥ал≥ст≥в, матер≥альних та ≥нформац≥йних засоб≥в), за зм≥стом - це функц≥ональний механ≥зм (сукупн≥сть соц≥альних норм у конкретн≥й сфер≥ соц≥альних в≥дносин).
-
≤нституц≥ал≥зац≥¤ - процес виникненн¤ ≥ становленн¤
соц≥альних ≥нститут≥в ¤к ключових структурних елемент≥в
сусп≥льства.
як ≥ будь-¤кий ≥нший складний сусп≥льний процес, ≥нституц≥ал≥зац≥¤ Ї тривалою ≥ поступовою. ƒл¤ њњ зд≥йсненн¤ необх≥дн≥ так≥ умови:
1.ќб'Їктивна потреба, усв≥домлювана в сусп≥льств≥ ¤к загальнозначуща, загальносоц≥альна. њњ задоволенн¤ можливе т≥льки у процес≥ соц≥альноњ взаЇмод≥њ. якщо така потреба стаЇ незначною або зникаЇ зовс≥м, тод≥ ≥с- нуванн¤ соц≥ального ≥нституту стаЇ неактуальним, на- в≥ть гальм≥вним.
¬≥домий соц≥альний досл≥дник √.Ћенск≥ визначив ключов≥ соц≥альн≥ потреби, ¤к≥ породжують процеси ≥нституц≥ал≥зац≥њ:
- потреба комун≥кац≥њ (мова, осв≥та, зв'¤зок, транспорт);
- потреба у виробництв≥ продукт≥в ≥ послуг;
- потреба у розпод≥л≥ благ ≥ прив≥лењв;
- потреба безпеки громад¤н, захисту њх житт¤ ≥ благополучч¤;
- потреба у п≥дтримц≥ системи нер≥вност≥ (розм≥щенн¤ соц≥альних груп за позиц≥¤ми, статусами тощо);
- потреба у соц≥альному контрол≥ за повед≥нкою член≥в сусп≥льства (рел≥г≥¤, мораль, право).
—учасне сусп≥льство характеризуЇтьс¤ розростанн¤м та ускладненн¤м системи соц≥альних ≥нститут≥в. « одного боку, одна ≥ та сама потреба може породжувати ≥снуванн¤ численних ≥нститут≥в, з ≥ншого - кожен ≥нститут реал≥зуЇ комплекс базових потреб щодо соц≥ал≥зац≥њ ≥ндив≥д≥в, трансл¤ц≥њ соц≥альних норм ≥ культурних ц≥нностей, соц≥ального досв≥ду.
2.Ќа¤вн≥сть особливого, притаманного конкретному ≥нституту культурного середовища (субкультури) - системи ц≥нностей, соц≥альних норм ≥ правил. ожен соц≥альний ≥нститут маЇ свою систему ц≥нностей та правил (нормативних оч≥кувань), ¤к≥ визначають мету його д≥¤льност≥. ƒ≥ючи в межах ≥нститут≥в, а також всередин≥ р≥зних соц≥альних ролей, пов'¤заних ≥з специф≥чними соц≥альними позиц≥¤ми (статусами), ц≥ норми дозвол¤ють, пропонують або заборон¤ють певн≥ види повед≥нки, що робить д≥њ людей доц≥льними, корисними та односпр¤мованими. Ќаприклад, у межах ≥нституту с≥м'њ подружн¤ зрада, позашлюбн≥ д≥ти, кровозм≥шенн¤ Ї порушенн¤м ≥нституц≥альних (нормативно встановлених) вимог.
« ц≥Їњ точки зору ≥нституц≥ал≥зац≥¤ - це прийн¤тт¤ ≥ндив≥дом, групою культурних норм, ц≥нностей, еталон≥в, що регулюють р≥зн≥ аспекти людськоњ д≥¤льност≥, спри¤ють задоволенню потреб, прийн¤тн≥й повед≥нц≥.
3. Ќа¤вн≥сть необх≥дних ресурс≥в (матер≥альних, ф≥нансових, трудових, орган≥зац≥йних), ¤к≥ сусп≥льство повинне стаб≥льно поповнювати шл¤хом кап≥таловкладень у них та п≥дготовкою кадр≥в.
≤нституц≥ал≥зац≥¤ Ї процесом, за ¤кого певна сусп≥льна потреба починаЇ усв≥домлюватис¤ ¤к загальносоц≥альна, а не приватна. ƒл¤ њњ реал≥зац≥њ у сусп≥льств≥ встановлюютьс¤ особлив≥ норми повед≥нки, формуютьс¤ в≥дпов≥дн≥ рол≥, готуютьс¤ кадри, вид≥л¤ютьс¤ ресурси. «м≥ни у соц≥альн≥й практиц≥ можуть привести ¤к до модиф≥кац≥њ ≥снуючих ≥нститут≥в, так ≥ до по¤ви нових ≥нституц≥альних форм. “ак, криза адм≥н≥стративно-командноњ системи започаткувала соц≥альн≥ процеси ≥ в≥дносини, ¤к≥ спричинили докор≥нн≥ сусп≥льн≥ зм≥ни - по¤ву нових соц≥альних ≥нститут≥в господарюванн¤, управл≥нн¤, парламентськоњ демократ≥њ. ” процес≥ ≥нституц≥ал≥зац≥њ складаютьс¤ основн≥ структурн≥ ознаки, що характеризують соц≥альн≥ ≥нститути в сучасному сусп≥льств≥. ¬они мають ун≥версальний характер ≥ охоплюють:
- певну сферу д≥¤льност≥ та сусп≥льних в≥дносин;
- установи дл¤ орган≥зац≥њ сп≥льноњ д≥¤льност≥ людей, уповноважених виконувати соц≥альн≥, орган≥зац≥йн≥, управл≥нськ≥ рол≥ та функц≥њ;
- норми ≥ правила в≥дносин м≥ж членами сусп≥льства, що належать до сфери д≥¤льност≥ соц≥ального ≥нституту;
- систему санкц≥й за невиконанн¤ ролей, норм ≥ стандарт≥в повед≥нки;
- матер≥альн≥ засоби (громадськ≥ будинки, обладнанн¤, ф≥нанси тощо).
¬иди ≥ функц≥њ соц≥альних ≥нститут≥в
—оц≥альн≥ ≥нститути класиф≥кують на основ≥ р≥зних критер≥њв. Ќайпоширен≥шою Ї класиф≥кац≥¤ за критер≥Їм ц≥лей (зм≥стових завдань) ≥ сферою д≥њ. ” такому раз≥ прийн¤то виокремлювати економ≥чн≥, пол≥тичн≥, культурн≥ та виховн≥, соц≥альн≥ комплекси ≥нститут≥в:
- економ≥чн≥ (власн≥сть, грош≥, банки, господарськ≥ об'Їднанн¤ р≥зного типу) - забезпечують виробництво ≥ розпод≥л сусп≥льного багатства, регулюють грошовий об≥г;
- пол≥тичн≥ (держава, ¬ерховна –ада, суд, прокуратура) - пов'¤зан≥ з встановленн¤м, виконанн¤м ≥ п≥дтриманн¤м певноњ форми пол≥тичноњ влади, збереженн¤м ≥ в≥дтворенн¤м ≥деолог≥чних ц≥нностей;
- культурн≥ та виховн≥ (наука, осв≥та, с≥м'¤, рел≥г≥¤, р≥зн≥ творч≥ установи) - спри¤ють засвоЇнню ≥ в≥дтворенню культурних, соц≥альних ц≥нностей, соц≥ал≥зац≥њ ≥ндив≥д≥в;
- соц≥альн≥ - орган≥зовують добров≥льн≥ об'Їднанн¤, регулюють повс¤кденну соц≥альну повед≥нку людей, м≥жособист≥сн≥ стосунки. «а критер≥Їм способу регулюванн¤ повед≥нки людей у межах певних ≥нститут≥в вид≥л¤ють формальн≥ та неформальн≥ соц≥альн≥ ≥нститути.
‘ормальн≥ соц≥альн≥ ≥нститути. «асновують свою д≥¤льн≥сть на ч≥тких принципах (правових актах, законах, указах, регламентах, ≥нструкц≥¤х), зд≥йснюють управл≥нськ≥ й контрольн≥ функц≥њ на п≥дстав≥ санкц≥й, пов'¤заних ≥з заохоченн¤м ≥ покаранн¤м (адм≥н≥стративним ≥ крим≥нальним). ƒо таких ≥нститут≥в належать держава, арм≥¤, школа тощо.
Ќеформальн≥ соц≥альн≥ ≥нститути. ¬они не мають ч≥ткоњ нормативноњ бази, тобто взаЇмод≥¤ у межах цих ≥нститут≥в не закр≥плена формально. ™ результатом соц≥альноњ творчост≥ та волеви¤вленн¤ громад¤н. —оц≥альний контроль у таких ≥нститутах встановлюЇтьс¤ за допомогою норм, закр≥плених у громадськ≥й думц≥, традиц≥¤х, звича¤х. ƒо них в≥днос¤ть р≥зн≥ культурн≥ ≥ соц≥альн≥ фонди, об'Їднанн¤ за ≥нтересами тощо.
ожен соц≥альний ≥нститут виконуЇ специф≥чну функц≥ю. њх сукупн≥сть формуЇ загальн≥ функц≥њ. ќсновоположними ≥ найб≥льш значущими серед них Ї:
- регул¤тивна функц≥¤ - пол¤гаЇ у регулюванн≥ за допомогою норм, правил повед≥нки, санкц≥й д≥й ≥ндив≥д≥в у межах соц≥альних в≥дносин (забезпечуЇтьс¤ виконанн¤ бажаних д≥й ≥ усуненн¤ небажаноњ повед≥нки);
- функц≥¤ в≥дтворенн¤, безперервност≥ сусп≥льних в≥дносин - завд¤ки њй соц≥альний ≥нститут транслюЇ досв≥д, ц≥нност≥, норми культури з покол≥нн¤ в покол≥нн¤; соц≥альн≥ ≥нститути ≥снують у вс≥х сусп≥льствах ≥ Ї частиною звичањв народу;
- ≥нтегративна функц≥¤ - пол¤гаЇ у згуртуванн≥ прагнень, д≥й, в≥дносин ≥ндив≥д≥в, що в ц≥лому забезпечуЇ соц≥альну стаб≥льн≥сть сусп≥льства;
- комун≥кативна функц≥¤ - спр¤мована на забезпеченн¤ зв'¤зк≥в, сп≥лкуванн¤, взаЇмод≥њ м≥ж людьми за рахунок певноњ орган≥зац≥њ њх сп≥льноњ життЇд≥¤льност≥. ѕерел≥чен≥ функц≥њ притаманн≥ кожному ≥нституту. —≥м'¤ - наочний приклад такоњ багатосторонньоњ функц≥ональност≥. р≥м них, соц≥альн≥ ≥нститути можуть виконувати конкретн≥ економ≥чн≥, управл≥нськ≥, пол≥тичн≥ та ≥нш≥ функц≥њ, ¤к≥ бувають ¤вними та латентними. явн≥ (формальн≥) функц≥њ заф≥ксован≥ в нормативних документах, усв≥домлен≥ й прийн¤т≥ причетними до певного ≥нституту людьми, п≥дконтрольн≥ сусп≥льству. ƒо ¤вних функц≥й ≥нституту осв≥ти можна в≥днести набутт¤ грамотност≥, профес≥йну соц≥ал≥зац≥ю тощо. Ћатентн≥ (прихован≥) функц≥њ Ї оф≥ц≥йно неза¤вленими, але насправд≥ зд≥йснюютьс¤. Ћатентною функц≥Їю ≥нституту осв≥ти Ї, наприклад, так звана "соц≥альна селекц≥¤", що ви¤вл¤Їтьс¤ у закр≥пленн≥ й дос¤гненн≥ через систему осв≥ти (ел≥тарн≥ престижн≥ вузи, ¤к≥ дають затребувану профес≥йну квал≥ф≥кац≥ю) соц≥альноњ нер≥вност≥. ≤нколи ¤вн≥ та латентн≥ функц≥њ можуть зб≥гатис¤, але за њх розб≥жност≥ виникаЇ нестаб≥льн≥сть, нав≥ть дезорган≥зац≥¤ сусп≥льства.
ѕ≥дтриманню функц≥ональност≥ соц≥ального ≥нституту спри¤ють:
- на¤вн≥сть соц≥альних норм, припис≥в, ¤к≥ регулюють повед≥нку людей;
- ≥нтеграц≥¤ ≥нституту в соц≥альну систему сусп≥льства, що забезпечуЇ йому п≥дтримку самого сусп≥льства;
- можлив≥сть зд≥йснювати соц≥альний контроль за дотриманн¤м норм повед≥нки;
- на¤вн≥сть матер≥альних засоб≥в та умов дл¤ п≥дтримки д≥¤льност≥ ≥нституту.
якщо цих умов не дотримуватис¤, соц≥альн≥ ≥нститути стануть дисфункц≥ональними, у њх робот≥ виникнуть збоњ, порушенн¤, що може дестаб≥л≥зувати сусп≥льство. —еред найпоширен≥ших дисфункц≥й вид≥л¤ють:
- нев≥дпов≥дн≥сть ≥нституту конкретним потребам сусп≥льства (неч≥тк≥сть ≥нституц≥альноњ д≥¤льност≥);
- розмит≥сть, невизначен≥сть функц≥й, вироджуванн¤ њх у символ≥чн≥, неспр¤мован≥ на дос¤гненн¤ рац≥ональних ц≥лей;
- зниженн¤ авторитету соц≥ального ≥нституту в сусп≥льств≥;
- персонал≥зац≥¤ д≥¤льност≥ ≥нституту, ¤ка означаЇ, що в≥н перестаЇ д≥¤ти в≥дпов≥дно до об'Їктивних потреб, зм≥нюЇ своњ функц≥њ залежно в≥д ≥нтерес≥в окремих людей, њх особистих рис.
” сучасному украњнському сусп≥льств≥, ¤ке переживаЇ соц≥альну трансформац≥ю, простежуютьс¤ типов≥ риси ≥нституц≥альноњ кризи (дисфункц≥њ у д≥¤льност≥ основних соц≥альних ≥нститут≥в). “ак, дисфункц≥њ пол≥тичних ≥нститут≥в про¤вл¤ютьс¤ у нездатност≥ стаб≥л≥зувати сусп≥льне житт¤, працювати в ≥нтересах б≥льшост≥ населенн¤, беззаконн≥, крим≥нал≥зац≥њ, корумпо-ваност≥. ѕростежуЇтьс¤ тенденц≥¤ зниженн¤ авторитету ≥ недов≥ра до основних ≥нститут≥в державноњ влади.
—оц≥олог≥¤ з однаковим зац≥кавленн¤м ставитьс¤ ¤к до функц≥ональноњ, так ≥ дисфункц≥ональноњ д≥¤льност≥ основних соц≥альних ≥нститут≥в, оск≥льки стан ≥нституц≥альноњ системи Ї важливим ≥ндикатором стаб≥льност≥ сусп≥льства.
ќсновн≥ риси соц≥альноњ орган≥зац≥њ
—усп≥льство ¤к соц≥альна реальн≥сть упор¤дковано не т≥льки ≥нституц≥ально, а й орган≥зац≥йно. ќрган≥зац≥¤ ¤к процес налагодженн¤ та узгодженн¤ повед≥нки ≥ндив≥д≥в притаманна вс≥м сусп≥льним утворенн¤м - об'Їднанн¤м людей, закладам, установам тощо.
-
—оц≥альна орган≥зац≥¤ - соц≥альна група, ор≥Їнтована на
дос¤гненн¤ взаЇмопов'¤заних специф≥чних ц≥лей ≥ формуванн¤
високоформал≥зованих структур.
Ѕагато соц≥олог≥в називають соц≥альн≥ орган≥зац≥њ р≥зновидом соц≥ального ≥нституту, але вони мають в≥дм≥нн≥ в≥д них риси:
1. —оц≥альна орган≥зац≥¤ утворена усв≥домлено ≥ ц≥леспр¤мовано дл¤ дос¤гненн¤ конкретних ц≥лей своЇњ д≥¤льност≥. ¬она Ї певним засобом (≥нструментом) вир≥шенн¤ завдань. ѕересл≥дувана орган≥зац≥Їю мета не обов'¤зково зб≥гаЇтьс¤ з ц≥л¤ми людей, що беруть участь у њњ д≥¤льност≥. “ому орган≥зац≥¤ створюЇ р≥зн≥ системи стимулюванн¤, за допомогою ¤ких залучаЇ ≥ндив≥д≥в до д≥¤льност≥ дл¤ дос¤гненн¤ загальноњ мети.
2. —оц≥альна орган≥зац≥¤ маЇ ч≥ткий загальнообов'¤зковий пор¤док, система њњ статус≥в ≥ ролей - ≥Їрарх≥чну структуру. њй властивий високий ступ≥нь формал≥зац≥њ в≥дносин. ¬≥дпов≥дно правила, регламенти, розпор¤док охоплюють усю сферу повед≥нки њњ учасник≥в, соц≥альн≥ рол≥ ¤ких - ч≥тко визначен≥, а в≥дносини передбачають владу ≥ п≥дпор¤дкуванн¤ (субординац≥ю).
3. ƒл¤ п≥дтримуванн¤ стаб≥льност≥ в≥дносин, координац≥њ д≥й кожна орган≥зац≥¤ повинна мати координуючий орган або систему управл≥нн¤. ‘ункц≥њ њњ р≥зноман≥тн≥, а оптимальний њх наб≥р залежить в≥д ц≥лей орган≥зац≥њ, зовн≥шнього середовища.
ролю: прий- манн¤ та обробка ≥нформац≥њ про стан параметр≥в орган≥зац≥њ | н¤тт¤ р≥шень: прийн¤тт¤ р≥- шень |
л≥нн¤ ≥ орган≥за- ц≥њ: вплив на повед≥нку учасни- к≥в орган≥зац≥њ з метою своЇчас- ного ≥ точного виконанн¤ р≥шень |
—хема 14. ƒ≥¤льн≥сть органу управл≥нн¤
ƒиференц≥ац≥¤ завдань ≥ координац≥¤ д≥й на етап≥ њх реал≥зац≥њ впливають на структуру ≥ форму орган≥зац≥њ. ќсновний критер≥й структуруванн¤ соц≥альних орган≥зац≥й - ступ≥нь формал≥зац≥њ ≥снуючих у них в≥дносин. « урахуванн¤м його розр≥зн¤ють формальн≥ й неформальн≥ орган≥зац≥њ.
‘ормальн≥ орган≥зац≥њ. Ѕудують соц≥альн≥ в≥дносини на п≥дстав≥ регламентац≥њ зв'¤зк≥в, статус≥в, норм. Ќими Ї, наприклад, промислове п≥дприЇмство, ф≥рма, ун≥верситет, мун≥ципальна структура (мер≥¤). ¬ основ≥ формальноњ орган≥зац≥њ лежить розпод≥л прац≥, њњ спец≥ал≥зац≥¤ за функц≥ональною ознакою. „им розвинут≥ша спец≥ал≥зац≥¤, тим багатосторонн≥шими ≥ складн≥шими будуть адм≥н≥стративн≥ функц≥њ, тим багатогран-н≥ша ' структура орган≥зац≥њ. ‘ормальна орган≥зац≥¤ нагадуЇ п≥рам≥ду, в ¤к≥й завданн¤ диференц≥йован≥ на к≥лькох р≥вн¤х. р≥м горизонтального розпод≥лу прац≥, њй притаманна координац≥¤, кер≥вництво (≥Їрарх≥¤ посадових позиц≥й) ≥ р≥зн≥ спец≥ал≥зац≥њ по вертикал≥. ‘ормальна орган≥зац≥¤ рац≥ональна, дл¤ нењ характерн≥ виключно службов≥ зв'¤зки м≥ж ≥ндив≥дами.
ћ.¬ебер розгл¤дав орган≥зац≥ю ¤к систему влади ≥ розробл¤в теоретичн≥ основи њњ управл≥нн¤. Ќа його думку, вимогам спец≥ал≥зованоњ ≥ багатогранноњ орган≥зац≥њ найл≥пше в≥дпов≥даЇ бюрократична система. ѕереваги бюрократ≥њ найпом≥тн≥ш≥, коли њй (бюрократ≥њ) п≥д час виконанн¤ службових обов'¤зк≥в вдаЇтьс¤ виключити особист≥, ≥ррац≥ональн≥ та емоц≥йн≥ елементи. ¬≥дпов≥дно до цього бюрократ≥њ притаманн≥: рац≥ональн≥сть, над≥йн≥сть, економ≥чн≥сть та ефективн≥сть, невиразн≥сть, нейтральн≥сть, ≥Їрарх≥чн≥сть, законн≥сть д≥й, централ≥зац≥¤ влади. √оловний недол≥к бюрократ≥њ - в≥дсутн≥сть гнучкост≥, шаблонн≥сть д≥й.
Ќеформальн≥ орган≥зац≥њ. •рунтуЇтьс¤ на товариських взаЇминах та особистому вибор≥ зв'¤зк≥в учасник≥в ≥ характеризуЇтьс¤ соц≥альною самост≥йн≥стю. Ќими Ї любительськ≥ групи, в≥дносини л≥дерства, симпат≥й тощо. Ќеформальна орган≥зац≥¤ маЇ значний вплив на формальну ≥ прагне зм≥нити ≥снуюч≥ в н≥й в≥дносини за своњми потребами.
ѕереважна б≥льш≥сть ц≥лей, ¤к≥ ставл¤ть перед собою люди, соц≥альн≥ сп≥льноти, неможливо дос¤гти без соц≥альних орган≥зац≥й, що зумовлюЇ њх повсюдн≥сть ≥ р≥зноман≥тн≥сть. Ќайб≥льш значущ≥ серед них:
- орган≥зац≥њ з виробництва товар≥в ≥ послуг (промислов≥, с≥льськогосподарськ≥, серв≥сн≥ п≥дприЇмства ≥ ф≥рми, ф≥нансов≥ установи, банки);
- орган≥зац≥њ в галуз≥ осв≥ти (дошк≥льн≥, шк≥льн≥, вищ≥ навчальн≥ заклади, заклади додатковоњ осв≥ти);
- орган≥зац≥њ в галуз≥ медичного обслуговуванн¤, охорони здоров'¤, в≥дпочинку, ф≥зичноњ культури ≥ спорту (л≥карн≥, санатор≥њ, туристичн≥ бази, стад≥они);
- науково-досл≥дн≥ орган≥зац≥њ;
- органи законодавчоњ, виконавчоњ влади.
ѓх називають ще д≥ловими орган≥зац≥¤ми, ¤к≥ виконують сусп≥льно корисн≥ функц≥њ: кооперац≥ю, сп≥вроб≥тництво, п≥дпор¤дкуванн¤ (сп≥вп≥дпор¤дкуванн¤), управл≥нн¤, соц≥альний контроль.
«агалом кожна орган≥зац≥¤ ≥снуЇ у специф≥чному ф≥зичному, технолог≥чному, культурному, пол≥тичному ≥ соц≥альному оточенн≥, повинна адаптуватис¤ до нього ≥ сп≥в≥снувати з ним. ЌемаЇ орган≥зац≥й самодостатн≥х, закритих. ”с≥ вони, щоб ≥снувати, функц≥онувати, дос¤гати ц≥лей, повинн≥ мати численн≥ зв'¤зки з навколишн≥м св≥том.
«апитанн¤. «авданн¤
1.„ому пон¤тт¤ "соц≥альний ≥нститут" пос≥даЇ одне з центральних м≥сць у соц≥олог≥њ?
2.ќхарактеризуйте основн≥ ознаки соц≥ального ≥нституту.
3.як≥ умови виникненн¤ ≥ становленн¤ соц≥альних ≥нститут≥в?
4.ќхарактеризуйте умови усп≥шного функц≥онуванн¤ соц≥альних ≥нститут≥в.
5.” чому пол¤гають основн≥ функц≥њ та дисфункц≥њ сучасних соц≥альних ≥нститут≥в в ”крањн≥?
6.ѕродемонструйте багатозначн≥сть терм≥ну "соц≥альна орган≥зац≥¤".
7.” чому пол¤гаЇ в≥дм≥нн≥сть м≥ж соц≥альним ≥нститутом ≥ соц≥альною орган≥зац≥Їю?
8.ќхарактеризуйте формальну та неформальну соц≥альн≥ орган≥зац≥њ.
9.як≥ основн≥ риси характеризують бюрократ≥ю?
“еми реферат≥в
1.ћ≥сце ≥ роль соц≥альних ≥нститут≥в та орган≥зац≥й в житт≥ сусп≥ль- ства.
2.—п≥льне та в≥дм≥нне в пон¤тт¤х "соц≥альна орган≥зац≥¤" ≥ "соц≥альна ≥нституц≥¤".
3.ѕроблеми функц≥онуванн¤ соц≥альних ≥нститут≥в у сучасному украњнському сусп≥льств≥.
4.“еор≥¤ бюрократ≥њ ћ. ¬ебера.
5.–оль соц≥ального ≥нституту права у громад¤нському сусп≥льств≥.
≈лементами соц≥альних систем Ї люди. ¬ходженн¤ людини в сусп≥льство в≥дбуваЇтьс¤ через р≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥ сп≥льноти: групи, ≥нститути, орган≥зац≥њ та системи прийн¤тих у сусп≥льств≥ норм ≥ ц≥нностей (культуру). ¬насл≥док цього людина залучена до багатьох соц≥альних систем, кожна з ¤ких справл¤Ї на нењ системоформуючий вплив. ¬она стаЇ не т≥льки елементом соц≥альноњ системи, а системою, що маЇ складну структуру.
Ѕудь-¤к≥ соц≥альн≥ утворенн¤ неможливо у¤вити без людини, њњ активноњ творчоњ д≥¤льност≥, одним з насл≥дк≥в ¤коњ ≥ Ї соц≥альн≥ сп≥льноти. јдже людина ¤к ≥стота соц≥альна на основ≥ соц≥альних зв'¤зк≥в ≥ взаЇмод≥њ творить групи, колективи, об'Їднанн¤, а згодом ≥ сп≥льноти. —аме особист≥сть з'ЇднуЇ вс≥ ланки сусп≥льного житт¤: макро-, мезо- ≥ м≥кросередовища, робить њх полем власноњ творчоњ активност≥ та осередком розгортанн¤ внутр≥шн≥х потенц≥й.
” соц≥олог≥њ особист≥сть розгл¤даЇтьс¤ не ¤к продукт природи, а передус≥м ¤к сукупн≥сть сусп≥льних в≥дносин, продукт сусп≥льства.
—оц≥олог≥чн≥ п≥дходи до вивченн¤ особистост≥
та њњ м≥сц¤ в сусп≥льств≥
ќсобист≥сть ¤к соц≥альна ¤к≥сть людини Ї предметом соц≥альних наук: ф≥лософ≥њ, соц≥олог≥њ, психолог≥њ та ≥н. —оц≥олог≥¤ досл≥джуЇ особист≥сть ¤к суб'Їкт соц≥альних в≥дносин, вид≥л¤ючи в н≥й соц≥ально-типов≥ характеристики, ¤к≥ розвиваютьс¤ п≥д впливом соц≥альних ≥нститут≥в, а також шл¤хи та канали зворотного впливу особистост≥ на соц≥альний св≥т. ќтже, специф≥ка соц≥олог≥чного п≥дходу до вивченн¤ особистост≥ пол¤гаЇ в тому, що в≥н анал≥зуЇ њњ суто соц≥альн≥ характеристики.
—оц≥альне не протистоњть б≥олог≥чному ≥ не виникаЇ з нього. « народженн¤ людина одержуЇ таку т≥лесну орган≥зац≥ю, в ¤к≥й запрограмована можлив≥сть њњ ун≥версального соц≥ально-д≥¤льного розвитку. —оц≥альне житт¤ розвиваЇ специф≥чн≥ людськ≥ б≥олог≥чн≥ ¤кост≥. “ому сусп≥льне становище людини Ї њњ природним станом.
—оц≥олог≥¤ по-р≥зному трактуЇ пон¤тт¤ "людина", "особист≥сть", "≥ндив≥д". ѕон¤тт¤ "людина" Ї родовим, вказуЇ на ¤к≥сну в≥дм≥нн≥сть людей в≥д тварин, служить дл¤ характеристики всезагальних, притаманних ус≥м люд¤м ¤костей ≥ особливостей, ¤к≥ знаход¤ть св≥й ви¤в у назв≥ "homo sapiens*. "≤ндив≥д" означаЇ конкретну людину, одиничного представника людського роду. "ќсобист≥сть" служить дл¤ характеристики соц≥ального в людин≥. ќсобист≥сть, на в≥дм≥ну в≥д людини, Ї продуктом не т≥льки природи, а й сусп≥льства, суб'Їктом соц≥альних процес≥в. ќсобист≥сть - усталений комплекс ¤костей людини, набутих п≥д впливом в≥дпов≥дноњ культури сусп≥льства, конкретних соц≥альних груп ≥ сп≥льнот, до ¤ких вона належить ≥ до життЇд≥¤льност≥ ¤ких залучена.
ѕон¤тт¤ "особист≥сть" вживаЇтьс¤ стосовно кожноњ людини, оск≥льки вона Ї нос≥Їм важливих рис певного сусп≥льства. √оловне в особистост≥ - не абстрактна ф≥зична природа, а њњ соц≥альна ¤к≥сть.
“ерм≥н "≥ндив≥дуальн≥сть" означаЇ особлив≥ й специф≥чн≥ ¤кост≥ природн≥, соц≥альн≥, ф≥з≥олог≥чн≥, психолог≥чн≥, успадкован≥ й набут≥, ¤к≥ в≥др≥зн¤ють одну людину в≥д ≥нших, вплив на соц≥альн≥ процеси та м≥сце в них.
”загальнено сусп≥льна сутн≥сть людини конкретизуЇтьс¤ у пон¤тт≥ "особа", ¤ке розкриваЇ предметн≥ ознаки ≥ндив≥дуальност≥ щодо окремих соц≥альних структур - груп, колектив≥в, орган≥зац≥й, рух≥в, парт≥й, ≥нститут≥в та ≥нших сп≥льнот. —аме пон¤тт¤ "особа" розкриваЇ соц≥альну роль, ¤ку в≥д≥грають окрем≥ соц≥альн≥ верстви у життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства.
ѕор≥внюючи ц≥ пон¤тт¤, можна д≥йти висновку, що кожен ≥ндив≥д Ї людиною, ≥ т≥льки п≥д впливом сусп≥льства в≥н може стати особист≥стю. ѕри цьому особист≥сть Ї не т≥льки конкретним вираженн¤м ≥ндив≥дуальност≥ людини, а й вт≥ленн¤м соц≥ально значущих рис ≥ особливостей даного сусп≥льства, його культури, норм та ц≥нностей. √оловним вбачаЇтьс¤ те, що особист≥сть - це суб'Їкт соц≥альних груп, сп≥льнот та соц≥альних процес≥в, ¤кий може формувати нов≥ соц≥альн≥ утворенн¤ в≥дпов≥дно до власних ≥нтерес≥в.
Ћюдина Ї об'Їктом наукового ≥нтересу р≥зних со-ц≥огуман≥тарних наук. ќсновн≥ проблеми особистост≥ в р≥зн≥ часи ≥ по-р≥зному трактувались представниками окремих соц≥олог≥чних шк≥л ≥ напр¤м≥в.
ƒавньогрецька культурна традиц≥¤ розробл¤ла концепц≥ю "людини розумноњ" (homo sapiens), ¤ка утверджуЇ думку про в≥дм≥нн≥сть людини ≥ тварини за ознакою розумност≥. ¬она ви¤вилас¤ вельми пл≥дною ≥ ст≥йкою; породила у¤вленн¤ про всемогутн≥сть людського розуму ≥ м≥цну рац≥онал≥стичну парадигму ¤к у ф≥лософ≥њ, так ≥ в соц≥олог≥њ.
ѕринципово нове осмисленн¤ людини властиве христи¤нству, ¤ке, зв≥льнивши њњ в≥д влади осмосу ≥ природи, поставило в залежн≥сть в≥д Ѕога. ¬≥д цих час≥в людина богопод≥бна д≥стаЇ певну самоц≥нн≥сть, незалежну в≥д космогон≥чних сюжет≥в; зароджуЇтьс¤ ≥деальне у¤вленн¤ про нењ ¤к центральну та найвищу мету св≥тобудови; вс≥ ¤вища св≥ту сприймаютьс¤ з точки зору досв≥ду ≥ ц≥нностей людини. ќсобист≥сть трактуЇтьс¤ ¤к божественне начало. ’ристи¤нство вважаЇ людину безумовною ц≥нн≥стю.
Ќатурал≥стичн≥, позитив≥стськ≥, прагматичн≥ вченн¤ розгл¤дають "людину д≥¤льну" (homo faber), ≥гноруючи сутн≥сну в≥дм≥нн≥сть м≥ж людиною ≥ твариною; людина вважаЇтьс¤ особливим р≥зновидом тварини, що маЇ б≥льшу сукупн≥сть природних ознак. ”с≥ псих≥чн≥ й духовн≥ феномени, зг≥дно з ц≥Їю верс≥Їю, укор≥нен≥ у в≥дчутт¤х, ≥нстинктах. ÷¤ концепц≥¤ знайшла своЇ вт≥ленн¤ у вченн¤х ќ. онта ≥ √.—пенсера, п≥зн≥ше - в сучасн≥й соц≥об≥ологњњ.
„етверта антрополог≥чна верс≥¤ р≥шуче заперечуЇ прогресивн≥сть "людини розумноњ", "людини богопо-д≥бноњ" ≥ "людини д≥¤льноњ", визнаючи њх ¤к ≥стоту прагнучу. –озум вона розц≥нюЇ ¤к глухий кут еволюц≥њ, насл≥док втрати "вол≥ до житт¤". ” ц≥й верс≥њ переважають ≥ррац≥ональн≥ мотиви ≥ суб'Їктив≥стськ≥ ор≥Їнтац≥њ.
«агалом етапи розвитку ф≥лософськоњ антрополог≥њ (вченн¤ про людину) демонструють поступове ускладненн¤, зм≥ну у¤влень про людину та особист≥сть. —оц≥олог≥чн≥ п≥дходи до вивченн¤ людини, незалежно в≥д способу тлумаченн¤ пон¤ть "людина" та "особист≥сть", визнають людську особист≥сть своЇр≥дним утворенн¤м, що безпосередньо чи опосередковано виводитьс¤ з соц≥альних фактор≥в.
–≥зноман≥тн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ сут≥, зм≥сту та ¤к≥сних характеристик особистост≥ намагаютьс¤ визначити, ¤к≥ характеристики особистост≥ зумовлюють њњ соц≥альну активн≥сть - б≥олог≥чн≥ чи соц≥альн≥, рац≥ональн≥ чи ≥ррац≥ональн≥, ≥ндив≥дуальн≥ неповторн≥ особливост≥ чи наб≥р соц≥альних норм ≥ ц≥нностей сусп≥льства, а також, що найкраще репрезентуЇ особист≥сть - њњ св≥дом≥сть чи повед≥нка.
«умовлен≥сть соц≥ального житт¤ людини б≥олог≥чними чинниками ≥ законом≥рност¤ми висували на передн≥й план соц≥альний дарв≥н≥зм та расово-антрополог≥чний напр¤м. Ќин≥ так≥ ≥дењ характерн≥ дл¤ соц≥об≥ологњњ, ¤ка вважаЇ людину типовим представником тваринного св≥ту. ритикуючи под≥бн≥ погл¤ди, соц≥ологи зазначають, що вони виникли ¤к протест проти марксовоњ теор≥њ особистост≥, ¤ка ≥нтерпретуЇ людську природу ¤к продукт соц≥альних сил.
—еред соц≥олог≥чних вчень Ї концепц≥њ, ¤к≥ у ланцюгу "природне (б≥олог≥чне) - соц≥альне" в людин≥ абсолютизують першу або другу складову (соц≥об≥олог≥¤ - марксизм). “аке сп≥вв≥дношенн¤ може бути одним з критер≥њв побудови типолог≥њ соц≥альних теор≥й особистост≥.
ƒе¤к≥ соц≥ологи розгл¤дають сп≥вв≥дношенн¤ рац≥онального та ≥ррац≥онального у людин≥, що можна вважати наступним критер≥Їм у класиф≥кац≥њ соц≥олог≥чних погл¤д≥в на особист≥сть. Ќаприклад, у теор≥¤х соц≥ального прогресу (ј.“юрго, ∆. ондорсе, ≤. ант, 0. онт) переважаЇ в≥ра у всемогутн≥сть людського розуму та ≥нтелекту. «г≥дно з ц≥Їю концепц≥Їю соц≥альний прогрес людства Ї продуктом розумового розвитку ≥ д≥¤льност≥ людини, залежить в≥д њњ ≥нтелектуальноњ основи. ѕ≥зн≥ше ћ.¬ебер розвиваЇ ≥дею зростаючоњ рац≥ональност≥ сусп≥льного житт¤, в≥дштовхуючись в≥д переконанн¤ у переход≥ в≥д афективноњ й традиц≥йноњ д≥¤льност≥ особистост≥ до ц≥нн≥сно - та ц≥лерац≥ональноњ повед≥нки.
ѕрихильники психолог≥чного напр¤му в зах≥дн≥й соц≥олог≥њ XIX ст. (√.Ћебон у концепц≥њ "психолог≥њ натовпу", ”.ћак-ƒугалл у теор≥њ ≥нстинктив≥зму, ¬.ѕарето) у соц≥альн≥й д≥њ та повед≥нц≥ особистост≥ вбачають перевагу нелог≥чних вчинк≥в, ¤к≥ виступають в цих концепц≥¤х результатом чуттЇвого стану людини, продуктом ≥ррац≥онального псих≥чного процесу. ” сп≥вв≥дношенн≥ почутт≥в ≥ розуму вони в≥ддають пр≥оритет почутт¤м, ¤к≥, на њх думку, Ї ≥стинними руш≥йними силами ≥стор≥њ.
ѕродовженн¤м цих концепц≥й Ї соц≥олог≥¤ фрейдизму. Ќа думку ‘рейда, початком ≥ основою житт¤ ≥ндив≥да, в тому числ≥ й соц≥ального, Ї ≥нстинкти, пот¤ги ≥ бажанн¤, притаманн≥ орган≥зму людини. Ћюдська життЇд≥¤льн≥сть Ї результатом боротьби двох основних ≥нстинкт≥в - сексуального та агресивного, ¤к≥ Ї руш≥¤ми прогресу, визначаючи д≥¤льн≥сть р≥зних соц≥альних груп, народ≥в ≥ держав. ÷≥ погл¤ди продовжуютьс¤ у сучасному неофрейдизм≥ (≈.‘ромм), ¤кий прид≥л¤Ї увагу соц≥альному в людин≥, розгл¤даючи ставленн¤ ≥ндив≥да до св≥ту ≥ соб≥ под≥бних.
Ќин≥ в соц≥олог≥њ переважаЇ синтезований п≥дх≥д до оц≥нки цих двох аспект≥в внутр≥шнього житт¤ особистост≥ та њњ соц≥альноњ повед≥нки, трактуючи особист≥сть ¤к сукупн≥сть рац≥ональних ≥ чуттЇвих сутн≥сних ¤костей.
ўе одна група соц≥олог≥чних теор≥й особистост≥ розгл¤даЇ сп≥вв≥дношенн¤ ≥ндив≥дуального та колективного, сусп≥льного начал у людин≥. онцепц≥њ символ≥чного ≥нтеракц≥он≥зму та феноменолог≥чноњ соц≥олог≥њ на передн≥й план висувають думки про зумовлен≥сть соц≥альних реал≥й св≥ту ≥ндив≥дуальними прагненн¤ми ≥ бажанн¤ми, вт≥леними у взаЇмод≥њ суб'Їкт≥в або духовних взаЇмозв'¤зках особистостей.
≈.ƒюркгейм започаткував традиц≥ю першост≥ й вищост≥ колективних у¤влень, зг≥дно з ¤кою ≥ндив≥дуальний св≥т особистост≥ визначаЇтьс¤ колективною св≥дом≥стю (у¤вленн¤ми), ≥ндив≥дуальн≥сть особистост≥ Ї пох≥дною в≥д над≥ндив≥дуальних колективних духовних феномен≥в, ц≥лковито залежна ≥ вторинна щодо них.
«важаючи на св≥дом≥сть або повед≥нку (д≥¤льн≥сть) особистост≥, соц≥олог≥чн≥ концепц≥њ б≥хев≥оризму зосереджуютьс¤ на соц≥альн≥й зумовленост≥ повед≥нки ≥ вчинк≥в особистост≥, з'¤суванн≥ причин ≥ мотив≥в соц≥альноњ д≥¤льност≥ людини.
—оц≥олог≥чна структура особистост≥
ќсобист≥сть, взаЇмод≥ючи ≥з сусп≥льством, ви¤вл¤Ї своњ характерн≥ риси: самосв≥дом≥сть, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, соц≥альн≥ в≥дносини, автономн≥сть, внутр≥шню духовну структуру (потреби, ≥нтереси, ц≥нност≥, мотиви, соц≥альн≥ норми, переконанн¤, св≥тогл¤дн≥ принципи, смаки, звички та ≥н.). —оц≥олог≥чний п≥дх≥д до структури особистост≥ враховуЇ передус≥м особливост≥ й механ≥зми њњ соц≥альноњ повед≥нки. ¬она маЇ певн≥ спонукальн≥ чинники, до ¤ких належать потреби та ≥нтереси.
Ќайважлив≥шим критер≥Їм анал≥зу особистост≥ Ї потреби - внутр≥шн≥ стимули њњ активност≥, те, що забезпечуЇ њњ ≥снуванн¤ ≥ самозбереженн¤. јмериканський соц≥олог јбрахам-’аролд ћаслоу (1908-1970) виробив ≥Їрарх≥чну теор≥ю потреб, под≥ливши њх на базов≥ (пост≥йн≥) та пох≥дн≥ (зм≥нюван≥). Ѕазов≥ потреби розташовуютьс¤, зг≥дно з принципом ≥Їрарх≥њ, у висх≥дному пор¤дку в≥д нижчих (переважно матер≥альних) до вищих (переважно духовних):
- ф≥з≥олог≥чн≥ та сексуальн≥ потреби (у в≥дтворенн≥ людей, њж≥, диханн≥, рус≥, од¤з≥, житл≥, в≥дпочинку);
- екзистенц≥альн≥ (у безпец≥ свого ≥снуванн¤, впевненост≥ у завтрашньому дн≥, стаб≥льност≥ сусп≥льства, гарантованост≥ прац≥);
- соц≥альн≥ (у належност≥ до колективу, групи чи сп≥льноти, у сп≥лкуванн≥, турбот≥ про ≥нших та уваз≥ до себе, в участ≥ у сп≥льн≥й трудов≥й д≥¤льност≥);
- престижн≥ (у поваз≥ з боку ≥нших, њх визнанн≥ та висок≥й оц≥нц≥ своњх ¤костей, у службовому зростанн≥ й високому статус≥ в сусп≥льств≥);
- духовн≥ (у самовираженн≥ через творч≥сть).
ѕерш≥ дв≥ групи потреб ћаслоу вважав первинними ≥ вродженими, ≥нш≥ - набутими, наголошуючи на тенденц≥њ зростанн¤ потреб, зам≥ни первинних набутими людиною.
ѕотреби в≥дображають об'Їктивну залежн≥сть людини в≥д зовн≥шнього св≥ту, соц≥ального середовища, њх ще класиф≥кують на природн≥ та соц≥альн≥ (створен≥ сусп≥льством). ѕриродн≥ потреби характеризують людину ¤к б≥олог≥чну ≥стоту (потреба од¤гу, житла, њж≥ тощо), соц≥альн≥ - продуктом сусп≥льного житт¤, р≥вн¤ розвитку людини (потреби духовноњ культури, сп≥лкуванн¤ з ≥ншими людьми, необх≥дн≥сть трудовоњ д≥¤льност≥). « розвитком сусп≥льства, набутт¤ ним цив≥л≥зованих форм природн≥ потреби людини соц≥олог≥зуютьс¤. ÷е означаЇ, що цив≥л≥зована людина потребуЇ певного типу житла й од¤гу, њж≥ певноњ ¤кост≥, що зумовлено конкретно-≥сторичним розвитком сусп≥льства, нац≥ональними традиц≥¤ми, рел≥г≥Їю, моральними нормами.
“≥сно пов'¤заний з потребою ≥нтерес. ¬≥н також маЇ об'Їктивно-суб'Їктивну природу ≥ Ї усв≥домленн¤м потреб. ѕотреби й ≥нтереси виступають об'Їктивною стороною д≥¤льност≥ й повед≥нки особи. –азом вони Ї основою ц≥нн≥сного ставленн¤ особистост≥ до навколишнього св≥ту ≥ використовуютьс¤ дл¤ досл≥дженн¤ регул¤тор≥в соц≥альноњ повед≥нки. —уть соц≥олог≥чного п≥дходу до проблеми ц≥нностей пол¤гаЇ в з'¤суванн≥ њх рол≥ ¤к з'Їднувальноњ ланки м≥ж повед≥нкою особистост≥, з одного боку, та соц≥альними групами, сп≥льнотами ≥ сусп≥льством - з ≥ншого.
-
÷≥нн≥сть - сусп≥льне ставленн¤ особистост≥, ¤ке
переносить њњ
потреби та ≥нтереси на матер≥альн≥ та духовн≥ ¤вища, надаЇ њм
визначальних соц≥альних рис.
«вичайно, ≥ндив≥д оц≥нюЇ предмет, не сп≥вв≥днос¤чи його з≥ своњми потребами та ≥нтересами, а кр≥зь призму ≥снуючих у сусп≥льств≥ ц≥нн≥сних критер≥њв, у¤влень про справедливе, прекрасне, корисне тощо. —укупн≥сть ≥ндив≥дуальних ≥ сусп≥льних, особистих, групових ≥ сп≥льн≥сних, засвоЇних особист≥стю ц≥нностей формуЇ систему њњ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, ¤кими вона керуЇтьс¤ у житт≥.
-
÷≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ - соц≥альн≥ ц≥нност≥, ¤к≥
спр¤мовують д≥¤льн≥сть та соц≥альну повед≥нку особистост≥
≥ под≥л¤ютьс¤ нею.
÷≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ виступають ¤к соц≥альн≥ настанови людини, регулюють њњ повед≥нку.
- —оц≥альн≥ настанови - соц≥ально визначен≥ загальн≥
ор≥Їнтац≥њ особистост≥, ¤к≥ в≥дображають можливост≥ особи
д≥¤ти в≥дпов≥дно до об'Їкта д≥њ.
Ћюдину ¤к суб'Їкта окреслюють мотиви, ¤к≥ характеризують њњ ставленн¤ до ≥нтерес≥в ≥ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й.
-
ћотиви - усв≥домлена потреба особистост≥-суб'Їкта
у дос¤гненн≥ певних ц≥лей, бажаних умов д≥¤льност≥.
ћотиви класиф≥кують, виокремлюючи серед них основн≥ - матер≥альн≥, духовн≥, економ≥чн≥, соц≥альн≥, ≥деолог≥чн≥, рел≥г≥йн≥ та ≥н. ” свою чергу, кожен з них маЇ св≥й внутр≥шн≥й под≥л: наприклад, у духовних мотивах вир≥зн¤ють моральн≥, естетичн≥, рел≥г≥йн≥, атењстичн≥, ф≥лософськ≥ та ≥н. ” системах мотив≥в вид≥л¤ють дом≥нуюч≥ або перифер≥йн≥, пров≥дн≥ або другор¤дн≥ тощо.
ќсобист≥сть Ї не т≥льки насл≥дком, а й причиною соц≥ально значущих д≥й в певному соц≥альному середовищ≥. ≈коном≥чн≥, пол≥тичн≥, ≥деолог≥чн≥ та соц≥альн≥ в≥дносини певних ≥сторичних тип≥в сусп≥льства ви¤вл¤ютьс¤ по-р≥зному, визначаючи соц≥альну ¤к≥сть кожноњ людини, зм≥ст ≥ характер њњ практичноњ д≥¤льност≥. —аме в процес≥ д≥¤льност≥ людина, з одного боку, ≥нтегруЇ соц≥альн≥ в≥дносини навколишнього середовища, з ≥ншого - виробл¤Ї своЇ особливе ставленн¤ до зовн≥шнього св≥ту. ¬они ви¤вл¤ютьс¤ в д≥¤льност≥ людини ¤к особисте ставленн¤ до д≥йсност≥. —оц≥альн≥ в≥дносини Ї тривкою системою зв'¤зк≥в ≥ндив≥д≥в, що склалас¤ в процес≥ њх взаЇмод≥њ в конкретному соц≥альному середовищ≥. —оц≥альн≥ в≥дносини особистост≥ ви¤вл¤ютьс¤ в њњ д≥¤льност≥ й повед≥нц≥ ¤к њњ соц≥альн≥ ¤кост≥.
-
—оц≥альна ¤к≥сть людини - сукупн≥сть взаЇмопов'¤заних
елемент≥в, ¤к≥ зумовлен≥ особливост¤ми соц≥альноњ взаЇмод≥њ
особистост≥ з ≥ншими людьми у конкретних ≥сторичних умовах.
ƒо елемент≥в, що складають соц≥альн≥ ¤кост≥ людини, належать соц≥ально визначена мета њњ д≥¤льност≥; виконуван≥ нею соц≥альн≥ статуси ≥ соц≥альн≥ рол≥; оч≥куванн¤ щодо цих статус≥в ≥ ролей; норми ≥ ц≥нност≥ (культура), ¤кими вона керуЇтьс¤ в процес≥ д≥¤льност≥; система знак≥в, ¤ку використовуЇ; сукупн≥сть знань, що дають змогу виконувати прийн¤т≥ на себе рол≥ та ор≥Їнтуватис¤ в навколишньому св≥т≥; р≥вень осв≥ти ≥ спец≥альноњ п≥дготовки; соц≥ально-психолог≥чн≥ особливост≥; активн≥сть ≥ ступ≥нь самост≥йност≥ в прийн¤тт≥ р≥шень.
”загальнене в≥дображенн¤ сукупност≥ ≥стотних соц≥альних ¤костей особистостей, що повторюютьс¤ ≥ становл¤ть певну соц≥альну сп≥льн≥сть, ф≥ксуЇтьс¤ в пон¤тт≥ "соц≥альний тип особистост≥". ѕри визначенн≥ соц≥альноњ типолог≥њ особистост≥ за основу беруть категор≥ю "сусп≥льна формац≥¤". «веденн¤ анал≥зу сусп≥льноњ формац≥њ до анал≥зу особистост≥ даЇ змогу розкрити в особистост≥ ≥стотне, типове, ¤ке ви¤вл¤Їтьс¤ в конкретно-≥сторичн≥й систем≥ соц≥альних в≥дносин, у межах певного класу, соц≥альноњ групи, соц≥ального ≥нституту ≥ соц≥альноњ орган≥зац≥њ, до ¤ких ц¤ особист≥сть належить.
ожна людина маЇ власн≥ ≥дењ, мету, думки ≥ почутт¤. ÷≥ ≥ндив≥дуальн≥ ¤кост≥ визначають зм≥ст ≥ характер њњ повед≥нки. ќднак дл¤ соц≥олог≥њ ≥стотне значенн¤ мають не ≥ндив≥дуальн≥, а соц≥альн≥ думки ≥ почутт¤ людей, що ви¤вл¤ютьс¤ в њхн≥х д≥¤х. ќб'Їктом соц≥олог≥чних досл≥джень Ї не ≥нтереси ≥ в≥дносини окремоњ особистост≥, а ≥нтереси ≥ в≥дносини людей, що волод≥ють сп≥льними соц≥альними характеристиками ≥ живуть у схожих умовах, виконують соц≥альн≥ д≥њ у конкретних ≥сторичних умовах. ѕ≥дстави дл¤ соц≥альноњ типолог≥зац≥њ особистостей можуть бути найр≥зноман≥тн≥ш≥, в тому числ≥ системи потреб, соц≥альних ≥нтерес≥в, ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й тощо. Ќайважлив≥ш≥ з них - статус ≥ роль в систем≥ соц≥альних в≥дносин.
-
—оц≥альний тип особистост≥ - результат взаЇмод≥њ
≥сторико-культурних ≥ соц≥ально-економ≥чних умов
життЇд≥¤льност≥ людини, сукупн≥сть повторюваних ¤костей
людини ¤к ≥стоти соц≥альноњ.
—оц≥олог≥¤ виокремлюЇ так≥ типи особистост≥:
- ≥деальний - вт≥люЇ в соб≥ особливост≥ соц≥ального ≥деалу певного сусп≥льства;
- нормативний - репрезентуЇ сукупн≥сть ¤костей особистост≥, необх≥дних дл¤ розвитку даного сусп≥льства;
- реально ≥снуючий, або модальний - переважаючий тип особистост≥ на певному етап≥ розвитку сусп≥льства, ¤кий може суттЇво в≥др≥зн¤тис¤ в≥д нормативного, а тим б≥льше ≥деального тип≥в.
≤нша типолог≥¤ особистост≥ побудована на у¤вн≥й трикомпонентн≥й структур≥: гармон≥йний, традиц≥йний, технократичний та неадаптований тип. ¬она може бути корисна п≥д час анал≥зу сучасних тенденц≥й розвитку украњнського сусп≥льства.
Ќайважлив≥ш≥ компоненти структури особистост≥ - пам'¤ть, культура ≥ д≥¤льн≥сть.
-
ѕам'¤ть - система знань, засвоЇних особист≥стю в процес≥ њњ
життЇд≥¤льност≥.
¬она Ї в≥дображенн¤м д≥йсност≥ у форм≥ ¤к певноњ системи наукового знанн¤, так ≥ повс¤кденних знань в≥дпов≥дно до мети, ¤ку пересл≥дуЇ особист≥сть.
-
ультура особистост≥ - сукупн≥сть соц≥альних норм ≥
ц≥нностей, ¤кими вона керуЇтьс¤ в процес≥ практичноњ д≥¤льност≥.
ѕостаЇ ¤к реал≥зац≥¤ потреб та ≥нтерес≥в особистост≥, визначаЇ особливост≥, взаЇмод≥њ суб'Їкт≥в соц≥ального процесу.
-
ƒ≥¤льн≥сть - ц≥леспр¤мований вплив суб'Їкта на об'Їкт.
ѕоза в≥дносинами суб'Їкта та об'Їкта д≥¤льн≥сть не ≥снуЇ. ¬она завжди пов'¤зана з активн≥стю суб'Їкта, ¤ким у вс≥х випадках Ї людина або персон≥ф≥кована нею соц≥альна сп≥льнота. ќб'Їктом д≥¤льност≥ можуть бути ≥ людина, ≥ матер≥альн≥ або духовн≥ умови житт¤.
ќсобист≥сть Ї соц≥ально-≥сторичною ц≥нн≥стю, њњ структурн≥ елементи, взаЇмод≥ючи ≥ розвиваючись, утворюють систему. –езультатом ц≥Їњ взаЇмод≥њ Ї переконанн¤ - стандарт, за допомогою ¤кого людина ви¤вл¤Ї своњ соц≥альн≥ ¤кост≥. ÷≥ стандарти називають ще стереотипами (тривал≥, повторюван≥). ” св≥домост≥ людей вони постають ¤к емоц≥йно окреслен≥ образи, що поЇднують в соб≥ елементи опису, оц≥нки; ¤к спрощений, стандартизований образ будь-¤кого ¤вища д≥йсност≥ ≥ ¤к схема, що ф≥ксуЇ де¤к≥ риси ¤вищ, ≥нколи не≥снуюч≥, приписуван≥ цьому ¤вищу суб'Їктивно.
ќб'Їктивним результатом стереотип≥зац≥њ Ї спрощене, схематичне, ≥нколи близьке до ≥стинного, ≥нколи викривлене, тлумаченн¤ д≥йсност≥. “аке тлумаченн¤ Ї своЇр≥дним психолог≥чним бар'Їром на шл¤ху до подальшого п≥знанн¤ д≥йсност≥. Ќеповний, одноб≥чний опис факту д≥йсност≥, стереотипи, ¤к правило, поЇднують ≥з сильними емоц≥йними почутт¤ми (симпат≥¤ або антипат≥¤, прийн¤тт¤ або неприйн¤тт¤), традиц≥Їю, звичаЇм, зразками повед≥нки та оц≥нки. —тереотипи сприймаютьс¤ ≥ндив≥дом некритично, а засвоюютьс¤ п≥д впливом його соц≥ального оточенн¤. ‘ормуванн¤ стереотипу зд≥йснюЇтьс¤ у процес≥ безпосередньоњ взаЇмод≥њ людини з соц≥альним середовищем ≥ через пропаганду, навчанн¤, вихованн¤ особистост≥.
ќпосередкованою ланкою м≥ж метою сусп≥льства та особистост≥ виступаЇ соц≥альна система.
Ќа п≥дстав≥ того, ¤к ≥ндив≥д стаЇ елементом соц≥альноњ орган≥зац≥њ, ≥нтегруЇтьс¤ в сусп≥льство, визначаЇтьс¤ спроможн≥сть соц≥альноњ орган≥зац≥њ впливати на особист≥сть (соц≥ал≥зувати њњ), а також њњ здатн≥сть п≥ддаватис¤ впливу ≥нших людей.
—оц≥ал≥зац≥¤ особистост≥
√оловним соц≥альним процесом, через ¤кий зд≥йснюЇтьс¤ взаЇмод≥¤ м≥ж особист≥стю та сусп≥льством, Ї процес соц≥ал≥зац≥њ.
-
—оц≥ал≥зац≥¤ - процес ≥нтеграц≥њ ≥ндив≥да в сусп≥льство,
у р≥зноман≥тн≥ типи соц≥альних сп≥льнот (група, соц≥альний
≥нститут, соц≥альна орган≥зац≥¤) шл¤хом засвоЇнн¤ ним
елемент≥в культури, соц≥альних норм ≥ ц≥нностей, на основ≥
¤ких формуютьс¤ соц≥ально значущ≥ риси особистост≥.
÷е Ї процес розвитку людини в≥д ≥ндив≥дуального до соц≥ального п≥д безпосередн≥м чи опосередкованим впливом таких фактор≥в соц≥ального середовища, ¤к сукупн≥сть ролей ≥ соц≥альних статус≥в, соц≥альн≥ сп≥льноти, в межах ¤ких ≥ндив≥д може реал≥зувати певн≥ соц≥альн≥ рол≥ й набути конкретного статусу; система соц≥альних ц≥нностей ≥ норм, ¤к≥ дом≥нують у сусп≥льств≥ й унасл≥дуютьс¤ молодшими покол≥нн¤ми в≥д старших; соц≥альн≥ ≥нститути, що забезпечують виробництво й в≥дтворенн¤ культурних зразк≥в, норм ≥ ц≥нностей та спри¤ють њх передач≥ й засвоЇнню тощо.
«авд¤ки соц≥ал≥зац≥њ людина залучаЇтьс¤ до сусп≥льства, засвоюючи звичањ, традиц≥њ ≥ норми певноњ соц≥альноњ сп≥льноти, в≥дпов≥дн≥ способи мисленн¤, властив≥ дан≥й культур≥, вз≥рц≥ повед≥нки, форми рац≥ональност≥ та чуттЇвост≥. —прощеним Ї трактуванн¤ соц≥ал≥зац≥њ ¤к одном≥рного, односпр¤мованого процесу д≥њ соц≥альних фактор≥в на конкретну людину, де ≥ндив≥ду в≥дводитьс¤ пасивна роль об'Їкта впливу.
|
Cхема 15. ’арактеристика соц≥ал≥зац≥њ особистост≥
ƒо впливу соц≥ального середовища людина ставитьс¤ виб≥рково на основ≥ сформованоњ у њњ св≥домост≥ системи ц≥нностей. ≤ндив≥дуальн≥сть особи, њњ потенц≥йн≥ можливост≥ засвоњти культурний пласт сусп≥льства, потреби та ≥нтереси, спр¤мован≥сть соц≥альноњ активност≥ Ї найважлив≥шими чинниками њњ соц≥ал≥зац≥њ. јгентами соц≥ал≥зац≥њ Ї с≥м'¤, сус≥ди, ровесники, виховател≥ та вчител≥, колеги ≥ знайом≥, засоби масовоњ ≥нформац≥њ, соц≥альн≥ ≥нститути, насамперед культурновиховн≥, референтн≥ групи тощо. —оц≥ал≥зац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ прот¤гом усього житт¤ людини, под≥л¤ючись на первинну (соц≥ал≥зац≥¤ дитини) та вторинну (соц≥ал≥зац≥¤ дорослих). ÷е в≥дбуваЇтьс¤ тому, що умови житт¤ людини, а значить ≥ вона сама, пост≥йно зм≥нюютьс¤, вимагають входженн¤ у нов≥ соц≥альн≥ рол≥ та зм≥н статусу, ≥нколи докор≥нних.
јле ¤кщо п≥д час соц≥ал≥зац≥њ дитини головною дл¤ нењ Ї.соц≥альна адаптац≥¤ (пристосуванн¤ до сусп≥льного середовища), то дл¤ соц≥ал≥зац≥њ молодоњ ≥ нав≥ть соц≥ально зр≥лоњ людини основну роль в≥д≥граЇ ≥нтер≥оризац≥¤ (формуванн¤ внутр≥шньоњ структури людськоњ псих≥ки, переведенн¤ елемент≥в зовн≥шнього св≥ту у внутр≥шнЇ "я" особистост≥). –езультатом ≥нтер≥оризац≥њ Ї ≥ндив≥дуальн≥сть особистост≥.
3. ‘рейд виокремлюЇ так≥ механ≥зми соц≥ал≥зац≥њ:
- ≥м≥тац≥¤ - усв≥домлен≥ спроби дитини коп≥ювати ≥ насл≥дувати повед≥нку дорослих ≥ друз≥в;
- ≥дентиф≥кац≥¤ - засвоЇнн¤ д≥тьми повед≥нки батьк≥в, соц≥альних ц≥нностей ≥ норм ¤к власних;
- почутт¤ сорому ≥ провини - негативн≥ механ≥зми соц≥ал≥зац≥њ, що заборон¤ють ≥ придушують де¤к≥ модел≥ повед≥нки.
÷≥ механ≥зми спрацьовують переважно на стад≥њ дитинства. јле думки ‘рейда були пристосован≥ де¤кими соц≥ологами ≥ до стад≥њ дорослого житт¤ особистост≥. “ак, “. ѕарсонс вживаЇ фрейд≥вськ≥ пон¤тт¤ у теор≥њ соц≥альноњ д≥њ. ƒл¤ нього ≥м≥тац≥¤ - це процес засвоЇнн¤ елемент≥в культури шл¤хом простого насл≥дуванн¤, а ≥дентиф≥кац≥¤ - ви¤в ставленн¤ до соц≥ального середовища та його складових, прийн¤тт¤ ц≥нностей певних соц≥альних груп ≥ сп≥льнот, спос≥б усв≥домленн¤ своЇњ належност≥ до них.
“еор≥¤ соц≥ал≥зац≥њ виходить з того, що людина ¤к активний суб'Їкт сусп≥льства Ї одним з чинник≥в, що створюЇ умови ≥ обставини дл¤ власного ≥ сусп≥льного житт¤ в ц≥лому. њњ д≥њ орган≥чно вплетен≥ в механ≥зм функц≥онуванн¤ р≥зноман≥тних соц≥альних, систем (п≥дприЇмство, населений пункт тощо). ќсобист≥сть - об'Їкт ≥ суб'Їкт соц≥альноњ взаЇмод≥њ. ¬заЇмод≥¤ соц≥альноњ системи ≥ особистост≥ зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою певних механ≥зм≥в впливу ¤к на соц≥альн≥ ¤кост≥ ≥ндив≥да з боку соц≥альних систем, так ≥ навпаки. ѕерша група трактуЇтьс¤ ¤к механ≥зм соц≥ал≥зац≥њ ≥ндив≥да, друга - ¤к механ≥зм зм≥ни соц≥альноњ системи.
|
—хема 16. ќсобист≥сть ¤к об'Їкт ≥ суб'Їкт соц≥альних в≥дносин
Ќа процес ≥нтеграц≥њ особистост≥ в певну соц≥альну роль ≥стотно впливають "оч≥куванн¤" ≥ "вимоги" њњ оточенн¤. ” систему особистост≥ немовби включаютьс¤ спец≥ально вироблен≥ засоби повед≥нки, ¤к≥ в≥дпов≥дають вимогам соц≥альноњ системи ≥ формують соц≥альний характер особистост≥. ¬плив соц≥альноњ системи, переломлюючись кр≥зь внутр≥шнЇ "я" людини, ви¤вл¤Їтьс¤ у зм≥н≥ њњ повед≥нки. ѕочинаЇтьс¤ вона з порушенн¤ р≥вноваги, пот≥м переходить у стад≥ю адаптац≥њ до особливостей даноњ системи ≥ завершуЇтьс¤ стаб≥л≥зац≥Їю, але вже на новому р≥вн≥. ћехан≥зми динам≥ки соц≥альноњ системи ви¤вл¤ютьс¤ в по¤в≥ або зникненн≥ певних елемент≥в, у зм≥н≥ внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х зв'¤зк≥в м≥ж ними. „инниками соц≥альних зм≥н Ї об'Їктивн≥ передумови (передус≥м економ≥чн≥), ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ особистост≥, специф≥ка њњ взаЇмод≥њ ≥з соц≥альною системою. —оц≥альним середовищем (соц≥альним простором) функц≥онуванн¤ особистост≥, соц≥альноњ системи Ї соц≥альн≥ сп≥льноти.
«алежно в≥д в≥ку ≥ндив≥да розр≥зн¤ють чотири основних етапи соц≥ал≥зац≥њ:
1.—оц≥ал≥зац≥¤ дитини.
2.—оц≥ал≥зац≥¤ п≥дл≥тка (нест≥йка, пром≥жна).
3.“ривала (концептуальна) ц≥л≥сна соц≥ал≥зац≥¤ (пе- рех≥д в≥д юност≥ до зр≥лост≥ у пер≥од в≥д 17-18 до 23- 25 рок≥в).
4.—оц≥ал≥зац≥¤ дорослих.
Ќа кожному етап≥ ≥снують "критичн≥ пер≥оди". ўодо соц≥ал≥зац≥њ дитини - це перш≥ 2-3 роки ≥ вступ до школи; дл¤ соц≥ал≥зац≥њ п≥дл≥тка - перетворенн¤ дитини ≥ п≥дл≥тка на юнака; дл¤ тривалоњ - початок самост≥йного житт¤ ≥ перех≥д в≥д юнацтва до зр≥лост≥. —оц≥ал≥зац≥¤ дорослих нац≥лена на зм≥ну повед≥нки в нов≥й ситуац≥њ, д≥тей - на формуванн¤ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й. ƒоросл≥, спираючись на св≥й соц≥альний досв≥д, здатн≥ оц≥нювати, сприймати норми критично, тод≥ ¤к д≥ти спроможн≥ лише засвоювати њх. —оц≥ал≥зац≥¤ дорослого допомагаЇ йому набути необх≥дних навичок (часто конкретних), а соц≥ал≥зац≥¤ дитини пов'¤зана здеб≥льшого з мотивац≥Їю.
ќтже, соц≥ал≥зац≥¤ особистост≥ Ї специф≥чною формою привласненн¤ нею тих сусп≥льних в≥дносин, що ≥снують в ус≥х сферах сусп≥льного житт¤. ќсновою соц≥ал≥зац≥њ Ї освоЇнн¤ ≥ндив≥дом мови соц≥альноњ сп≥льноти, мисленн¤, форм рац≥ональност≥ й чуттЇвост≥, сприйн¤тт¤ ≥ндив≥дом норм, ц≥нностей, традиц≥й, звичањв, зразк≥в д≥¤льност≥ тощо. ≤ндив≥д соц≥ал≥зуЇтьс¤, включаючись у р≥зноман≥тн≥ форми соц≥альноњ д≥¤льност≥, засвоюючи характерн≥ дл¤ них соц≥альн≥ рол≥. “ому соц≥ал≥зац≥ю особистост≥ можна розгл¤дати ¤к сходженн¤ в≥д ≥ндив≥дуального до соц≥ального. ¬одночас соц≥ал≥зац≥¤ передбачаЇ ≥ндив≥дуал≥зац≥ю, оск≥льки людина засвоюЇ ≥снуюч≥ ц≥нност≥ виб≥рково, через своњ ≥нтереси, св≥тогл¤д, формуючи власн≥ потреби, ц≥нност≥.
«авд¤ки соц≥ал≥зац≥њ людина залучаЇтьс¤ до соц≥ального житт¤, одержуЇ ≥ зм≥нюЇ св≥й соц≥альний статус ≥ соц≥альну роль. —оц≥ал≥зац≥¤ - тривалий ≥ багатоактний процес. јдже сусп≥льство пост≥йно розвиваЇтьс¤, зм≥нюютьс¤ його структура, мета ≥ завданн¤, ц≥нност≥ й норми. ¬одночас прот¤гом житт¤ багаторазово зм≥нюютьс¤ людина, њњ в≥к, погл¤ди, уподобанн¤, звички, правила повед≥нки, статуси ≥ рол≥. «авд¤ки соц≥ал≥зац≥њ люди реал≥зують своњ потреби, можливост≥ й хист, налагоджують в≥дносини з ≥ншими членами сусп≥льства, њх групами, соц≥альними ≥нститутами ≥ орган≥зац≥¤ми, з сусп≥льством загалом. ¬се це даЇ змогу њм почуватис¤ в сусп≥льств≥, соц≥альному житт≥ впевнено. ¬одночас соц≥ал≥зац≥¤ - найважлив≥ший чинник стаб≥льност≥ сусп≥льства, його нормального функц≥онуванн¤, наступност≥ його розвитку.
ѕроцес, зворотний соц≥ал≥зац≥њ, називаЇтьс¤ десоц≥ал≥зац≥Їю. ¬насл≥док нього людина може частково або повн≥стю втратити засвоЇн≥ норми ≥ ц≥нност≥. ÷е може бути зумовлено ≥зол¤ц≥Їю людини, ун≥ф≥кац≥Їю, обмеженн¤м сп≥лкуванн¤ та можливостей дл¤ п≥двищенн¤ культурного р≥вн¤ та ≥н.
” перех≥дних сусп≥льствах часто простежуЇтьс¤ ¤вище ресоц≥ал≥зац≥њ - докор≥нноњ зм≥ни соц≥ального середовища, ¤ке зумовлюЇ необх≥дн≥сть особистост≥ пристосуватис¤ до нових соц≥альних обставин, норм ≥ ц≥нностей. ÷е бол≥сний процес, ¤кий нер≥дко вимагаЇ ц≥лковитоњ зм≥ни погл¤д≥в на сусп≥льство, переоц≥нки свого житт¤, руйнуванн¤ попереднього ≥ нового св≥торозум≥нн¤, розриву з традиц≥йними культурними ц≥нност¤ми, необх≥дност≥ брати на себе незвичну соц≥альну роль тощо.
—оц≥альний статус та соц≥альна роль особистост≥
«'¤суванн¤ м≥сц¤ ≥ рол≥ особистост≥ в соц≥альн≥й систем≥ можливе через розкритт¤ пон¤тт¤ "соц≥альний статус".
-
—оц≥альний статус особистост≥ - це њњ позиц≥¤ в
соц≥альн≥й систем≥, пов'¤зана з належн≥стю до певноњ
соц≥альноњ групи чи сп≥льноти, сукупн≥сть њњ соц≥альних
ролей та ¤к≥сть ≥ ступ≥нь њх виконанн¤.
¬≥н охоплюЇ узагальнюючу характеристику становища ≥ндив≥да в сусп≥льств≥: профес≥ю, квал≥ф≥кац≥ю, осв≥ту, характер виконуваноњ прац≥, посаду, матер≥альне становище, на¤вн≥сть влади, парт≥йну ≥ профсп≥лкову належн≥сть, д≥лов≥ в≥дносини, належн≥сть до демограф≥чних або етн≥чних груп (нац≥ональн≥сть, рел≥г≥йн≥сть, в≥к, с≥мейне становище, родинн≥ зв'¤зки). ”се це –.ћертон називаЇ "статусним набором". —оц≥альн≥ статуси под≥л¤ютьс¤ на привласнен≥, або одержан≥ незалежно в≥д суб'Їкта, найчаст≥ше в≥д народженн¤ (раса, стать, в≥к, нац≥ональн≥сть) ≥ дос¤гнут≥, або надбан≥ власними зусилл¤ми ≥ндив≥да (с≥мейне становище, профес≥йно-квал≥ф≥кац≥йний р≥вень тощо). —еред статус≥в вир≥зн¤ють ≥нтегральний та допом≥жн≥. ≤нод≥ њх взаЇмод≥¤ може спричин¤ти внутр≥особист≥сн≥ конфл≥кти.
- —оц≥альна роль - типова повед≥нка людини,
пов'¤зана з њњ соц≥альним статусом, ¤ка не викликаЇ негативноњ
реакц≥њ, соц≥ального середовища.
Ћюдина в сусп≥льному житт≥, ¤к правило, виконуЇ к≥лька, соц≥альних ролей, ¤к≥ утворюють, за терм≥нолог≥Їю –.ћертона, "рольовий наб≥р". —оц≥альн≥ рол≥ можуть закр≥плюватис¤ формально (через посередництво закону чи ≥ншого правового акту) або мати неформальний характер (моральн≥ норми повед≥нки в певному сусп≥льств≥).
ќдна з перших спроб. систематизац≥њ соц≥альних ролей належить “. ѕарсонсу, на думку ¤кого њх характеризують:
- емоц≥йн≥сть (одна роль вимагаЇ емоц≥йноњ стриманост≥, ≥нша - ц≥лковитоњ розкутост≥);
- спос≥б одержанн¤ (одн≥ рол≥ притаманн≥ особистост≥ орган≥чно, ≥нш≥ виборюютьс¤ нею);
- масштабн≥сть (сформульован≥ й суворо обмежен≥ або неч≥тк≥ й розмит≥);
- ступ≥нь формал≥зац≥њ (д≥¤ за жорстко встановленими правилами ≥ приписами або дов≥льна д≥¤);
- характер ≥ скерован≥сть мотив≥в (ор≥Їнтован≥ на особисте або загальне благо).
ѕро соц≥альну роль йдетьс¤ тод≥, коли за тривалоњ соц≥альноњ взаЇмод≥њ регул¤рно в≥дтворюютьс¤ певн≥ стереотипи повед≥нки. “обто роль Ї окремим аспектом ц≥л≥сноњ повед≥нки. онкретн≥ ≥ндив≥ди виступають у багатьох рол¤х. —уперечност≥ м≥ж окремими соц≥альними рол¤ми породжують рольов≥ конфл≥кти, ¤к внутр≥-, так ≥ м≥жособист≥сн≥. ¬они часто виступають ¤к боротьба мотив≥в д≥¤льност≥, що св≥дчить не т≥льки про ≥снуванн¤ ≥Їрарх≥њ соц≥альних статус≥в, а й про ≥Їрарх≥ю соц≥альних ролей. ¬≥льний виб≥р особою першочерговост≥ реал≥зац≥њ певних мотив≥в Ї в≥дносним, оск≥льки людина перебуваЇ п≥д тиском соц≥альних функц≥й, статус≥в ≥ ролей, завд¤ки чому стаЇ частиною сусп≥льства, соц≥альноњ сп≥льноти. —укупн≥сть соц≥альних ролей особистост≥ в≥дображаЇ соц≥альн≥ в≥дносини в сусп≥льств≥. —оц≥альний статус ≥ соц≥альна роль Ї основними пон¤тт¤ми рольових теор≥й особистост≥.
–ольов≥ теор≥њ особистост≥. ѓњ автори ƒ.ћ≥д, –.ћертон та ≥нш≥ визнають залежн≥сть соц≥альноњ рол≥ людини ¤к ≥стоти соц≥альноњ в≥д оч≥кувань ≥нших людей, пов'¤заних з њх розум≥нн¤м соц≥ального статусу конкретноњ особистост≥. –озб≥жн≥сть м≥ж у¤вленн¤ми про соц≥альну роль т≥Їњ чи ≥ншоњ особистост≥ та њњ реальною повед≥нкою Ї основою соц≥альних конфл≥кт≥в, що мають м≥жособист≥сний характер. ¬насл≥док виконанн¤ людиною к≥лькох соц≥альних ролей, несум≥сних м≥ж собою, може виникнути внутр≥шн≥й конфл≥кт особистост≥. …ого насл≥дком, ¤к правило, Ї стрес. —аме у ви¤вленн≥ передконфл≥ктних ≥ передстресових ситуац≥й або п≥дстав дл¤ цього, а також у пошуках конкретних шл¤х≥в гармон≥зац≥њ соц≥альних ролей ≥ пол¤гаЇ роль соц≥олог≥њ.
“еор≥њ соц≥альноњ установки. ¬они розгл¤дають особист≥сть ¤к результат д≥њ настанов, вплив≥в, тиску. јкумул¤ц≥¤ людиною прот¤гом житт¤ р≥зноман≥тних установок приводить до того, що вона звикаЇ бути особист≥стю; у нењ складаЇтьс¤ принципова установка на те, щоб бути особист≥стю.
ƒиспозиц≥йна теор≥¤ саморегул¤ц≥њ соц≥альноњ повед≥нки особистост≥. ” н≥й знаход¤ть подальший розвиток вих≥дн≥ положенн¤ теор≥њ соц≥альноњ установки. Ѕазовим у н≥й Ї пон¤тт¤ "диспозиц≥њ особистост≥".
-
ƒиспозиц≥¤ особистост≥ - схильн≥сть особи до
певного сприйн¤тт¤ умов д≥¤льност≥ та певноњ повед≥нки
в цих умовах.
ƒиспозиц≥њ под≥л¤ютьс¤ на вищ≥, середнього типу та нижч≥. ¬ищ≥ диспозиц≥њ регулюють загальну повед≥нку особистост≥, визначають њњ концепц≥ю житт¤, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, узагальнен≥ соц≥альн≥ установки на типов≥ соц≥альн≥ об'Їкти ≥ ситуац≥њ, а також ситуативн≥ соц≥альн≥ установки (схильн≥сть особистост≥ до конкретного типу повед≥нки у певн≥й ситуац≥њ, у конкретному предметному ≥ соц≥альному середовищ≥). ƒиспозиц≥њ середнього типу диференц≥юють сприйн¤тт¤ та реакц≥ю особистост≥ на р≥зн≥ групи ≥ сукупн≥сть об'Їкт≥в та ¤вищ соц≥альноњ д≥йсност≥. Ќижч≥ диспозиц≥њ - це схильн≥сть до певноњ повед≥нки у конкретних сферах д≥¤льност≥, скерован≥сть д≥й та вчинк≥в у типових ситуац≥¤х.
—труктурно диспозиц≥њ м≥ст¤ть три компоненти: когн≥тивний (усв≥домленн¤ особист≥стю об'Їкта установки на абстрактно-теоретичному р≥вн≥); афективний (емоц≥йна оц≥нка об'Їкта); конативний, повед≥нковий (вол¤ ≥ прагненн¤ до д≥њ, скерована на об'Їкт передд≥¤).
“еор≥њ референтноњ групи. Ќа думку њх прихильник≥в, надширок≥ соц≥альн≥ утворенн¤ нездатн≥ забезпечити комфортне самопочутт¤ та ≥снуванн¤ особистост≥, тому референтн≥ групи б≥льше в≥дпов≥дають њњ прагненн¤м, ≥нтересам ≥ потребам, оск≥льки вона сама обираЇ њх, належить до них з власноњ вол≥.
-
–еферентна група - соц≥альна група, на ¤ку ≥ндив≥д
ор≥ЇнтуЇ свою повед≥нку, до ¤коњ належав у минулому, належить у
конкретний час, прагне належати в майбутньому.
–еферентними групами можуть бути р≥зн≥ соц≥альн≥ сп≥льноти: с≥м'¤, клас, рел≥г≥йн≥ громади, виробнич≥ кооперативи, пол≥тичн≥ парт≥њ тощо.
” регул¤ц≥њ життЇд≥¤льност≥ особистост≥ важливу роль в≥д≥грають норми (правило, вз≥рець) ¤к засоби соц≥альноњ регул¤ц≥њ та контролю д≥¤льност≥ суб'Їкт≥в. ¬они безпосередньо впливають на процеси мисленн¤ ≥ характер д≥й особистост≥, визначають зм≥ст установок, диспозиц≥й, впливають на процес соц≥ал≥зац≥њ особистост≥.
Ќа р≥зноман≥тних проблемах розвитку особистост≥ зосереджуютьс¤ концепц≥њ системного п≥дходу, управл≥нн¤, теор≥њ "людських стосунк≥в" та ≥н. ќднак фрагментарн≥сть њњ методолог≥њ не даЇ змоги розкривативсю повноту механ≥зм≥в життЇд≥¤льност≥ особистост≥.
ўе один напр¤м пов'¤заний з вивченн¤м феномену активност≥ особистост≥, тобто з анал≥зом особистост≥ ¤к суб'Їкта власноњ життЇд≥¤льност≥, життЇд≥¤льност≥ соц≥альних груп ≥ сусп≥льства в ц≥лому. „≥льне м≥сце в ньому пос≥даЇ досл≥дженн¤ життЇвоњ позиц≥њ особистост≥. Ќаприклад, ∆.ѕ≥аже та –.ћертон, анал≥зуючи соц≥альну адаптац≥ю особистост≥, д≥йшли висновку, що це - двосторонн≥й процес, результат зустр≥чноњ активност≥ суб'Їкта ≥ соц≥ального середовища. ¬ключаючись у сусп≥льне житт¤, особист≥сть збер≥гаЇ свободу вибору соц≥альних ролей, соц≥альних сп≥льнот, ц≥нностей, форм ≥ вид≥в д≥¤льност≥. –≥вень свободи соц≥альноњ активност≥ людини залежить в≥д типу сусп≥льства, кожен з ¤ких по-р≥зному обмежуЇ свободу вибору. јле нав≥ть за тотал≥тарних, авторитарних режим≥в людина намагаЇтьс¤ ви¤вл¤ти активн≥сть у реал≥зац≥њ мети.
-
—оц≥альна активн≥сть особистост≥ - системна соц≥альна
¤к≥сть, у ¤к≥й виражаЇтьс¤ та реал≥зуЇтьс¤ глибина ≥ повнота
зв'¤зк≥в особистост≥ ≥з соц≥умом, р≥вень перетворенн¤ њњ на
суб'Їкт сусп≥льних в≥дносин.
ќсновними критер≥¤ми активност≥ особистост≥ Ї спр¤мован≥сть на певн≥ ≥нтереси, потреби, ц≥нност≥; особливост≥ њх прийн¤тт¤ ≥ реал≥зац≥њ. «агалом життЇва позиц≥¤ особистост≥ Ї багатом≥рною. ¬она ≥нтегруЇ всю особист≥сну структуру, забезпечуЇ людин≥ певний р≥вень включеност≥ в життЇд≥¤льн≥сть соц≥ального середовища та њњ самовизначенн¤ ¤к суб'Їкта власного життЇвого шл¤ху та способу житт¤. ќб'Їктом позиц≥њ особистост≥ Ї соц≥альний стан особистост≥, њњ життЇвий шл¤х у сусп≥льств≥.
ѕоказником активност≥ особистост≥ Ї життЇвий контроль. ¬≥н Ї характеристикою особистост≥ ¤к суб'Їкта д≥¤льност≥, њњ рол≥ у вир≥шенн≥ власних справ, проблем навколишнього св≥ту.
∆иттЇва позиц≥¤ особистост≥ ¤к соц≥альний феномен характеризуЇ людину ¤к суб'Їкта певного способу житт¤, даЇ змогу заф≥ксувати специф≥чн≥ особливост≥ й спр¤мован≥сть д≥¤льност≥ окремоњ людини, певноњ сп≥льноти у р≥зноман≥тних сферах житт¤ - у с≥м'њ, на робот≥, в громадськ≥й д≥¤льност≥, щодо використанн¤ в≥льного часу.
∆иттЇвий шл¤х особистост≥ Ї детерм≥нованим сусп≥льством ≥ в≥льним вибором людини, процесом поетапного залученн¤ њњ до сусп≥льних в≥дносин, посл≥довноњ зм≥ни способ≥в життЇд≥¤льност≥, пов'¤заних ≥з самореал≥зац≥Їю та самоутвердженн¤м.
ѕроблематика людини Ї центральною у соц≥огуман≥тарних науках. ” соц≥олог≥њ антрополог≥чн≥ проблеми т≥сно пов'¤зан≥ з соц≥альною практикою людини.
«апитанн¤. «авданн¤
1.–озкрийте сп≥льн≥ та в≥дм≥нн≥ особливост≥ пон¤ть "особист≥сть", "людина", "≥ндив≥д".
2.як≥ особливост≥ визначають соц≥олог≥чний зм≥ст пон¤ть "соц≥альний статус" та "соц≥альна роль"?
3.як≥ складов≥ визначають структуру особистост≥?
4.ќхарактеризуйте фактори, механ≥зми та агент≥в соц≥ал≥зац≥њ.
5.–озкрийте соц≥олог≥чний зм≥ст пон¤ть "десоц≥ал≥зац≥¤" та "ресоц≥ал≥зац≥¤".
6.ќбірунтуйте.в≥дм≥нност≥ наукових п≥дход≥в до вивченн¤ рол≥ особистост≥ у сусп≥льств≥..
“еми реферат≥в
1.—п≥вв≥дношенн¤ пон¤ть "людина", "≥ндив≥д", "особист≥сть", "≥ндив≥дуальн≥сть".
2.ќсновн≥ п≥дходи до проблеми особистост≥ в ≥стор≥њ соц≥олог≥чноњ думки.
3.—оц≥ал≥зац≥¤ - стрижень соц≥ального житт¤.
4.ѕроблема ≥дентиф≥кац≥њ особистост≥ у сучасн≥й соц≥олог≥њ.
5.–еферентна група та њњ м≥сце у житт≥ сучасноњ людини.
6.—оц≥альна адаптац≥¤ та њњ об'Їктивн≥ й суб'Їктивн≥ вим≥ри.
7.–ольов≥ теор≥њ особистост≥.
—оц≥альна сутн≥сть культури
ќдним ≥з найц≥нн≥ших здобутк≥в соц≥уму, ¤кий впливаЇ на фундаментальн≥ процеси в ньому, Ї культура. —першу слово "культура" (лат. cultura agri) означало догл¤д земл≥. «годом ним стали позначати все, що створила людина, а культурою вважати все, що в≥др≥зн¤Ї людину в≥д природи. ¬ цьому розум≥нн≥ розвиток людства - це розвиток його культури.
ультура ¤к соц≥альний феномен - ¤вище складне,}, пол≥структурне. ¬она ≥нтегрована в р≥зноман≥тн≥ сфери життЇд≥¤льност≥ людини. «в≥дси - неоднозначн≥сть самоњ деф≥н≥ц≥њ культури, њњ лог≥чноњ структури, сутност≥ та форм. ожне з визначень культури ф≥ксуЇ реальн≥ й значущ≥ риси та особливост≥ культури, але жодне з них не Ї вичерпним. (" ультура ¤к предмет соц≥олог≥чного анал≥зу Ї сукупн≥стю структур, процес≥в, пов'¤заних з функц≥онуванн¤м сусп≥льства на р≥зних р≥вн¤х розвитку, системою контролю за соц≥альною повед≥нкою (система соц≥альних структур ≥ соц≥альних в≥дносин щодо культурного феномену, особливост≥ взаЇмод≥њ культури ¤к соц≥ального ≥нституту ≥з сусп≥льством).
“радиц≥йно "культуру розгл¤дають ¤к сукупн≥сть ц≥нностейj ÷≥нн≥сний вим≥р - один з найважлив≥ших у культур≥. ќтже, у вузькому значенн≥ культура - ц≥нност≥, переконанн¤, зразки, норми повед≥нки, притаманн≥ певн≥й соц≥альн≥й груп≥, конкретному сусп≥льству; у широкому - соц≥альний механ≥зм взаЇмод≥њ (засоби, способи, зразки) особистост≥, сп≥льноти ≥з середовищем ≥снуванн¤ (природним ≥ соц≥альним), ¤к≥ забезпечують передачу досв≥ду та розвиток д≥¤льност≥. “обто культура Ї ¤к≥сною характеристикою людськоњ д≥¤льност≥, наскр≥зною сусп≥льною системою, ¤ка пронизуЇ все сусп≥льство, вс≥ його галуз≥ й структури J–≥зноман≥тн≥сть ви¤в≥в людськоњ культури в≥дпов≥даЇ багатогранност≥ людськоњ д≥¤льност≥.
- ультура (лат. cultura - догл¤д, осв≥та,
розвиток) - структурний елемент соц≥альних в≥дносин,
сукупн≥сть наукового знанн¤, практичних навичок, побутовоњ
й теоретичноњ св≥домост≥, високоњ духовност≥, необх≥дних
дл¤ розвитку сусп≥льства ≥ людини, формуванн¤ особистост≥.
≤снуЇ к≥лька методолог≥чних п≥дход≥в до соц≥олог≥чного анал≥зу культури.
‘ункц≥ональний п≥дх≥д. –озгл¤даЇ основним елементом культури ц≥нност≥. Ќа думку “.ѕарсонса, культура - це в≥дпов≥дно орган≥зована, стаб≥льна система ц≥нностей. –≥зн≥ культури мають багато сп≥льного, тому њх природним розвитком Ї т≥льки еволюц≥¤. ќднак, вважаючи вих≥дним положенн¤ про стаб≥льн≥сть культурних систем, цей п≥дх≥д недостатньо уваги прид≥л¤Ї культурним зм≥нам ≥ в≥дхиленн¤м.
онфл≥ктний п≥дх≥д. јнал≥зуЇ культуру ¤к динам≥чну, суперечливу систему, арену конфл≥кт≥в, породжених соц≥альною нер≥вн≥стю. «окрема . ћаркс розгл¤даЇ њњ ¤к пох≥дну економ≥чних в≥дносин. —оц≥альна нер≥вн≥сть призводить до того, що ≥снуюч≥ культурн≥ системи не здатн≥ задовольн¤ти вс≥х член≥в сусп≥льства. ј це породжуЇ соц≥альну напругу^ революц≥йн≥ катакл≥зми. ƒом≥нуюча культура Ї насл≥дком нав'¤зуванн¤ пан≥вною групою своњх норм, ц≥нностей, закр≥плюЇ в≥дносини пануванн¤ через ор≥Їнтац≥ю соц≥альних ≥нститут≥в на своњ ц≥нност≥. ќднак, розкриваючи суперечност≥ культури, джерела њњ розвитку, в≥н надто акцентуЇ на в≥дм≥нност¤х культур, байдужий до њх сп≥льних рис.
“ехнолог≥чний п≥дх≥д. –озгл¤даЇ культуру ¤к техн≥чно-цив≥л≥зац≥йне ¤вище, продукт людськоњ д≥¤льност≥, сукупн≥сть створених людством матер≥альних та духовних ц≥нностей .j Ѕув поширений у в≥тчизн¤н≥й ф≥лософськ≥й та соц≥олог≥чн≥й л≥тератур≥ до середини 60-х рок≥в XX ст.
ƒ≥¤льн≥сний п≥дх≥д. ¬ його основ≥ ≥де¤ розвитку творчого начала культури. «осереджуючись на продукуванн≥ нових ц≥нностей, ≥дей, концепц≥й, особливост¤х њх поширенн¤, ви¤вл¤Ї не меншу увагу до особистост≥. ¬≥дпов≥дно культуру вважаЇ людським, особист≥сним вим≥ром ≥стор≥њ, процесом ≥ засобом самовизначенн¤ розвитку та самореал≥зац≥њ людини. ÷≥ процеси п≥д час засвоЇнн¤ культури реал≥зуютьс¤ ¤к ≥ндив≥дуал≥зац≥¤ особистост≥. ультура т≥сно пов'¤зана з≥ свободою людини, передбачаЇ в≥льне самовираженн¤ людини. ÷¤ концепц≥¤ приваблювала своњм гуман≥змом, поЇднанн¤м творчого та особист≥сного начал, соц≥етального та ≥ндив≥дуального п≥дход≥в. јле вона занадто ор≥Їнтувала на позитивн≥ ¤кост≥ культури, ¤ка насправд≥ Ї складним феноменом, маючи в соб≥ й негативн≥ риси. Ќаприклад, науково-техн≥чний прогрес призв≥в до створенн¤ небезпечних дл¤ людства зброњ масового знищенн¤, еколог≥чноњ кризи тощо.
” кожн≥й галуз≥ культури ≥снують своњ функц≥ональн≥ одиниц≥, ¤к≥ Ї основними складовими культурних систем. ¬они називаютьс¤ елементами, або рисами культури. Ќими можуть бути реч≥ матер≥ального побуту, засоби, предмети прац≥, специф≥чн≥ соц≥альн≥ ≥нститути культури, ¤к≥ орган≥зовують продукуванн¤ духовних ц≥нностей (науки, л≥тератури, мистецтва тощо), њх поширенн¤ (школи, вузи, спец≥альн≥ художн≥, музичн≥, культурно-осв≥тн≥ навчальн≥ заклади, б≥бл≥отеки, музењ тощо), ≥ сам≥ ≥дењ (еволюц≥њ, адаптац≥њ, в≥дносност≥, нац≥ональноњ самосв≥домост≥), ¤к≥ теж орган≥зовують навколо себе науков≥, ф≥лософськ≥ системи, ≥нтелектуальн≥ напр¤ми.
«агалом найширшу сукупн≥сть предмет≥в, заклад≥в, у¤влень, ≥дей, зразк≥в повед≥нки, функц≥онально з'Їднаних ≥з зазначеними елементами, називають культурним комплексом. Ќаприклад, вуз - це окремий елемент культури, а вс¤ осв≥тн¤ система - школи, вузи, центри практики, м≥н≥стерство осв≥ти, ¤к≥сть навчанн¤ та п≥дготовки фах≥вц≥в - величезний комплекс. ультурн≥ комплекси надають своЇр≥дност≥ сусп≥льству, њх розвиток св≥дчить про еволюц≥ю цив≥л≥зац≥њ, вони впливають на житт¤ сусп≥льства, ≥ навпаки.
ультура ¤к соц≥альний ≥нститут реал≥зуЇ свою д≥¤льн≥сть через певн≥ функц≥њ.
“ворча функц≥¤. ѕол¤гаЇ у продукуванн≥ нових знань, норм, ц≥нностей, њх оновленн¤, а в окремих випадках запозиченн¤ з ≥нших культур ≥ народ≥в. ѕри цьому культура, використовуючи дос¤гненн¤ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ, повинна перетворювати њх у нац≥ональн≥ зразки, створювати на њх основ≥ власн≥ економ≥чн≥ та пол≥тичн≥ структури, формувати ментал≥тет нац≥њ. ѕовнота реал≥зац≥њ ц≥Їњ функц≥њ залежить в≥д ≥сторичного досв≥ду, вм≥нн¤ вир≥шувати соц≥окультурн≥ проблеми, знань та врахуванн¤ традиц≥й, звичањв, сил соц≥альноњ ≥нерц≥њ, стану сусп≥льноњ думки, в≥рувань, переконань, сусп≥льних санкц≥й та заохочень, визнаних у сусп≥льств≥. ” нашу добу розвиток сусп≥льства перебуваЇ у пр¤м≥й залежност≥ в≥д виробництва знань, ¤к≥ перетворюютьс¤ на особливий р≥зновид ≥ндустр≥њ. ≤ндустр≥¤ знань, ¤ка виробл¤Ї та споживаЇ ≥нформац≥ю, визначаЇ тип культури.
‘ункц≥¤ накопиченн¤, збереженн¤, трансл¤ц≥њ знань, норм, засоб≥в повед≥нки, ц≥нностей, значень, соц≥ального досв≥ду. ќсновними механ≥змами культурноњ спадковост≥ Ї природна пам'¤ть людей, колективна пам'¤ть, збережена в мов≥, духовн≥й культур≥, у речових засобах - текстах, книгах, арх≥тектурних пам'¤тках та ≥н.
÷≥нн≥сно-нормативна функц≥¤. ‘≥ксуЇ ц≥л≥, перспективи та проекти людськоњ д≥¤льност≥. ¬и¤вл¤Їтьс¤ в ≥снуванн≥ обов'¤зкового дл¤ особистост≥ соц≥окуль-турного м≥н≥муму.
омун≥кативна функц≥¤. «абезпечуЇ ≥нтеграц≥ю сусп≥льства ≥ соц≥альних груп. ѕол¤гаЇ в норматив≥зац≥њ, п≥дтримц≥ успадкуванн¤ р≥зноман≥тних культурних форм. ¬и¤вл¤Їтьс¤, зокрема, через механ≥зм м≥жкуль-турноњ комун≥кац≥њ, тобто через механ≥зм сприйн¤тт¤ "нового", соц≥ального сп≥лкуванн¤, обм≥ну ≥нформац≥Їю м≥ж людьми, ¤к≥ Ї .нос≥¤ми в≥дм≥нних м≥ж собою ц≥нностей, стереотип≥в, повед≥нкових форм.
—елекц≥йна функц≥¤. ѕол¤гаЇ в оц≥нц≥ та класиф≥кац≥њ насл≥дуваних ц≥нностей та норм, визначенн≥ њх м≥сц¤ та рол≥ у вир≥шенн≥ проблем розвитку сусп≥льства у певний пер≥од. « ц≥Їњ точки зору феномен сучасноњ украњнськоњ культури формуЇтьс¤ п≥д впливом трьох культурних вектор≥в: новоњ системи ц≥нностей, "≥мпортованоњ" з крањн зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ разом з ринковими модел¤ми економ≥ки; колишньоњ староњ "рад¤нськоњ" системи ц≥нностей, повед≥нкових стереотип≥в, дом≥нуючих у св≥домост≥ б≥льшост≥ людей; ц≥нност≥ традиц≥йноњ нац≥ональноњ культури, ¤к≥ швидко в≥дроджуютьс¤ в умовах незалежноњ. ”крањни.
—в≥тогл¤дна (гносеолог≥чна) функц≥¤. ѕол¤гаЇ у вплив≥ на формуванн¤ ≥ розвиток св≥тогл¤ду ¤к суттЇвого елемента культури, у межах певноњ культурноњ системи;
јдаптац≥йна функц≥¤. “≥сно пов'¤зана з впливом культури на соц≥ал≥зац≥ю особистост≥, поза¤к процес адаптац≥њ починаЇтьс¤ ≥з засвоЇнн¤ загальноприйн¤того, поширеного;
‘ункц≥¤ соц≥ального контролю. ¬и¤вл¤Їтьс¤ в д≥њ таких субстанц≥йних елемент≥в культури, ¤к право ≥ мораль.
—труктурн≥ елементи та форми ви¤ву культури в житт≥ людини ≥ сусп≥льства
« розум≥нн¤м культури ¤к всезагального ¤вища пов'¤зано виокремленн¤ пол≥тичноњ, економ≥чноњ, еколог≥чноњ та ≥нших њњ вид≥в - культури прац≥, побуту, дозв≥лл¤, орган≥зац≥њ, управл≥нн¤ тощо. ¬≥дпов≥дно до зм≥сту д≥¤льност≥ њњ под≥л¤ють на матер≥альну та духовну;, р≥вн¤, форм соц≥альноњ взаЇмод≥њ - на суперкуль-туру (культуру конкретного сусп≥льства), субкультуру (культуру сп≥льнот), контркультуру (культуру дев≥антних соц≥альних груп), культуру соц≥альних груп тощо. . —оц≥олог≥¤ вивчаЇ сп≥вв≥дношенн¤ р≥зних субкультур, контркультур, суперечност≥ м≥ж ними та дом≥нуючою субкультурою сусп≥льства, ви¤вл¤Ї особливост≥ р≥зноман≥тних соц≥альних груп. ѕри цьому ви¤вл¤ютьс¤ дв≥ тенденц≥њ: оц≥нюванн¤ ≥нших культур за стандартами власноњ (етноцентризм) та оц≥нюванн¤ будь-¤коњ культури за њњ власними стандартами (рел¤тив≥зм). ” д≥йсност≥ оц≥нка р≥зновид≥в культур неможлива без пор≥вн¤льного анал≥зу, зокрема без урахуванн¤ загальних тенденц≥й розвитку суперкультури та загальнолюдськоњ культури.
≤сторичними Ї дв≥ форми культури: ел≥тарна (профес≥ональна) та народна (побутбва). ≈л≥тарну культуру створювала обмежена к≥льк≥сть людей, народна пов'¤зана з широкими народними масами.
ќсобист≥сну, локальну, соц≥альну системи знань, ц≥нностей, норм ≥ зразк≥в найповн≥ше виражають особливост≥ ≥снуванн¤ основних форм художньоњ культури: високоњ (ел≥тарноњ), народноњ (фольклору) ≥ масовоњ. ¬исока ≥ народна культура виникли ще за час≥в розпод≥лу прац≥ й розвивались, пост≥йно взаЇмод≥ючи, збер≥гаючи при цьому свою специф≥ку. ¬они, ¤к правило, поширювались серед ≥ндив≥д≥в з р≥зним р≥внем осв≥ченост≥ й культури. « демократизац≥Їю сусп≥льства вони дедал≥ б≥льше втрачали свою соц≥ально-групову прив'¤зан≥сть, набували стильового розмањтт¤, модиф≥куванн¤.
Ќауково-техн≥чний прогрес та активний розвиток засоб≥в комун≥кац≥њ зумовили формуванн¤ масовоњ культури, ¤ка апелюЇ до вс≥х, поширюЇ ц≥нност≥, доступн≥ б≥льшост≥ людей, розрахована дл¤ масового вжитку. «авд¤ки своњй смислов≥й та художн≥й спрощеност≥, техн≥чн≥й доступност≥ вона пом≥тно вит≥снить високу ≥ народну культуру. ћасова культура Ї зв'¤зуючою ланкою м≥ж стаб≥льним ≥ зм≥нюваним, оск≥льки ор≥Їнтована на ц≥нност≥ та норми переважноњ б≥льшост≥. ¬она Ї продуктом нов≥тнього часу, затребувана до житт¤ людиною, ¤ка не приЇдналась через р≥зн≥ причини до високоњ культури, але вже в≥д≥рвалас¤ в≥д традиц≥йного сусп≥льства.
Ќа цьому етап≥ розвитку украњнського сусп≥льства вона нездатна об'Їднати навколо загальних ц≥нностей основну частину сусп≥льства. —творена у попередн≥ дес¤тил≥тт¤ масова культура зруйнована або руйнуЇтьс¤, натом≥сть з'¤вл¤Їтьс¤ багато субкультур, серед них далеко не кращ≥ зразки американськоњ та зах≥дноЇвропейськоњ масовоњ культури (бойовики, детективи, еротичн≥ стр≥чки, бульварна л≥тература тощо).
–≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥ верстви ≥ групи по-р≥зному ставл¤тьс¤ до масовоњ культури. ѕредставники високоњ культури, прихильники традиц≥йних ор≥Їнтац≥й у ц≥нност¤х масовоњ культури вбачають п≥дрив власних ц≥нн≥сних позиц≥й. ќкрем≥ групи пов'¤зують формуванн¤ масовоњ культури ≥з загальнодемократичним рухом, розгл¤дають њњ ¤к зас≥б утвердженн¤ нових норм та ц≥нностей, ≥нш≥ ставл¤тьс¤ до нењ ¤к до засобу розваги ≥ дозв≥лл¤. ” зв'¤зку з цим важливо не допустити марг≥нал≥зац≥њ масовоњ культури, а також можливих в≥дхилень, ¤к≥ повертають людину до ф≥з≥олог≥њ. ”вага до масовоњ культури зумовлена њњ необмеженими можливост¤ми у подоланн≥ замкненост≥ нац≥ональних культур, ≥нтеграц≥њ њх у св≥товий культурний прост≥р.
«а сучасних умов зростаЇ ≥нтерес до традиц≥йноњ народноњ культури. “радиц≥њ особливо ¤скраво ви¤вл¤ютьс¤ у сфер≥ духовного виробництва, фольклор≥, м≥ст¤ть у соб≥ стаб≥л≥зуюч≥ елементи, завд¤ки ¤ким регулюють життЇд≥¤льн≥сть людини. јле њм притаманн≥ й ≥нновац≥њ. ќднак у розвитку нац≥ональних культур про¤вл¤ютьс¤ ≥ де¤к≥ негативн≥ риси. Ќер≥дко нац≥ональна культура сприймаЇтьс¤ ¤к нова "вища ц≥нн≥сть", ор≥ЇнтуЇтьс¤ на замкнен≥сть, "очищенн¤" в≥д впливу ≥нших культур та субкультур. «береженн¤ традиц≥йноњ нац≥ональноњ культури пов'¤зане з мораллю, але, кр≥м позитивних, негативною њњ рисою може бути, наприклад, вендета (кривава помста), що збереглас¤ ¤к традиц≥йна мораль.
” сусп≥льств≥ завжди: важливою Ї п≥дтримка становленн¤ справжньоњ духовноњ ел≥ти та њњ культури, ц≥нност≥ та норми ¤коњ загальнозначущ≥. «а даних умов це дасть змогу стримувати експанс≥ю масовоњ культури. ƒуховн≥ ел≥ти значною м≥рою впливають на д≥¤льн≥сть ел≥т економ≥чних, задаючи ц≥нност≥, норми, зразки повед≥нки.
Ќа сучасному етап≥ розвитку теор≥њ та практики управл≥нн¤ дедал≥ част≥ше вживаЇтьс¤ пон¤тт¤ "орган≥зац≥йна культура". ѕов'¤зано це ≥з загостренн¤м конкуренц≥њ, глобал≥зац≥Їю пол≥тичних, соц≥ально-економ≥чних процес≥в. ¬≥дпов≥дно у теор≥њ менеджменту виник ≥ новий напр¤м -? процесуальний, зг≥дно з ¤ким управл≥нськ≥ р≥шенн¤ повинн≥ враховувати со-ц≥окультурну специф≥ку, стад≥ю розвитку конкретного п≥дприЇмства, њх зовн≥шнЇ середовище, притаманну њй своЇр≥дн≥сть. „исленн≥ досл≥дженн¤ св≥дчать, що розвинут≥ орган≥зац≥њ мають високий р≥вень культури.
–еал≥зац≥њ ц≥лей конкретноњ орган≥зац≥њ потребуЇ певних засоб≥в, соц≥альноњ бази, ¤к≥ утворюють орган≥зац≥йну систему. “ому орган≥зац≥йна культура ¤к п≥дсистема орган≥зац≥њ (культура ф≥рми, п≥дприЇмства, корпоративна культура) ≥ ¤к процес (культура д≥¤льност≥) доповнюють, взаЇмообумовлюють одна одну. ƒл¤ соц≥олог≥њ важлив≥ передус≥м взаЇмод≥њ та в≥дносини член≥в орган≥зац≥њ (персоналу) в даному соц≥окуль-турному простор≥.
≈лементи орган≥зац≥йноњ культури, ¤к≥ регулюють розвиток ≥ функц≥онуванн¤ п≥дприЇмства, ф≥рми, формуютьс¤ також у сферах морал≥, права, етики, рел≥г≥њ, пол≥тики. «агальновизнан≥ у сусп≥льств≥ зразки св≥домост≥ й повед≥нки асим≥люютьс¤ виробничою системою, стають њњ частиною.
ќрган≥зац≥йна культура постаЇ ¤к:
- сукупн≥сть повед≥нки, символ≥в, ритуал≥в ≥ м≥ф≥в, ¤к≥ в≥дпов≥дають ц≥нност¤м, що под≥л¤ютьс¤ кожним членом орган≥зац≥њ;
- сукупн≥сть у¤влень прац≥вник≥в про мету њх д≥¤льност≥, в≥дносини м≥ж кер≥вником ≥ п≥длеглими;
- сукупн≥сть прийом≥в ≥ правил вир≥шенн¤ проблем зовн≥шньоњ адаптац≥њ та внутр≥шньоњ ≥нтеграц≥њ прац≥вник≥в.
ультура в орган≥зац≥њ, ¤к ≥ в сусп≥льств≥, створюЇ певну ауру, Ї њњ духом. Ќа стан орган≥зац≥йноњ культури впливають зовн≥шн≥ (зразки ≥ стандарти повед≥нки навколишнього середовища) та внутр≥шн≥ (специф≥ка кадрового складу, управл≥нн¤ персоналом) чинники. —еред чинник≥в, ¤к≥ впливають на розвиток орган≥зац≥њ, Ї њњ л≥дери та зовн≥шнЇ середовище.
—оц≥олог≥¤ виокремлюЇ так≥ структурн≥ елементи культури:
1.ќсобист≥сна система усв≥домлюваних знань, ц≥нностей, норм ≥ зразк≥в, ¤к≥ регулюють повед≥нку та д≥¤льн≥сть. …детьс¤ про моральну, естетичну, пол≥тичну, профес≥йну, гуман≥тарну, науково-техн≥чну культуру особистост≥, р≥вень ¤коњ визначаЇтьс¤ њњ соц≥ал≥зован≥стю, зв'¤зком ≥з культурною спадщиною, розвинут≥стю ≥ндив≥дуальних зд≥бностей.
2.Ћокальна система знань, норм, ц≥нностей, зразк≥в соц≥альноњ групи, сп≥льноти (територ≥альноњ, етн≥чноњ, мовноњ, пол≥тичноњ, економ≥чноњ, психолог≥чноњ та ≥н). ÷¤ культура, розвиваючись у час≥, проходить етапи зародженн¤, розкв≥ту та занепаду. ¬иникаЇ в конкретному оточенн≥, маЇ власну систему ц≥нностей, особливий культурний кл≥мат ≥ може розгл¤датис¤ ¤к субкультура.
3.—оц≥альна система знань, норм, ц≥нностей, зразк≥в, формально прийн¤тих, функц≥онально корисних, ¤к≥ закр≥пилис¤ у сусп≥льн≥й практиц≥ та регулюють форми д≥¤льност≥. ультура в такому раз≥ представлена матер≥альними предметами, в ¤ких вт≥лений досв≥д людства, а також духовними ц≥нност¤ми сусп≥льства. ¬она акумулюЇ досв≥д багатьох покол≥нь, результат д≥¤льност≥ вс≥х соц≥альних груп, сп≥льнот та ≥ндив≥д≥в, серед ¤ких Ї творц≥ й користувач≥.
”с≥ ц≥ системи ц≥нностей т≥сно взаЇмод≥ють, але можуть ≥ не в≥дпов≥дати одна одн≥й. ƒо основних структурних елемент≥в культури належать норми, ц≥нност≥, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, зразки повед≥нки,, зразки д≥¤льност≥, ментал≥тет, ≥нтереси, соц≥ально-культурне середовище, ≥нститути культури тощо.
« перших крок≥в житт¤, людина опин¤Їтьс¤ п≥д впливом дом≥нуючих у сусп≥льств≥ норм, ц≥нностей, зразк≥в повед≥нки, соц≥альних ≥нститут≥в, за допомогою ¤ких д≥Ї культура. —уб'Їктом культурноњ д≥њ Ї особи, що пристосувалис¤. до культурних зразк≥в, ц≥нностей ≥ моделей, Ї нос≥¤ми способу мисленн¤ та житт¤.
” культур≥ кожного сусп≥льства та сп≥льноти прийн¤т≥ своњ ц≥нност≥. ѕор¤д з ними ≥снують також загальнолюдськ≥, котр≥ забезпечують ц≥л≥сн≥сть соц≥альних систем, здатн≥сть њх до виживанн¤ у перех≥дн≥ пер≥оди. ≤Їрарх≥¤ ц≥нностей, ¤коњ дотримуЇтьс¤ особист≥сть, повинна зб≥гатис¤ ≥з ц≥нност¤ми груп, у межах ¤ких вона живе та д≥Ї. ѕраво зм≥нювати ц≥нн≥сн≥ системи або в≥дтворювати нов≥ належить невелик≥й к≥лькост≥ людей, ¤к≥ займають особливе становище у груп≥, або спец≥альним соц≥альним ≥нститутам.
ќдним ≥з впливових елемент≥в культури Ї ментал≥тет (в≥д лат. mentalis - розумовий), тобто особливост≥ ≥ндив≥дуальноњ та сусп≥льноњ св≥домост≥ людей, ¤к≥ формуютьс¤ залежно в≥д традиц≥й, культури, соц≥альних структур ≥ всього середовища ≥снуванн¤ людини. ћентал≥тет, у свою чергу, впливаЇ на њх формуванн¤, Ї джерелом культурно-≥сторичноњ динам≥ки. Ѕудучи формою ви¤ву груповоњ св≥домост≥, ментал≥тет допомагаЇ зрозум≥ти своЇр≥дн≥сть сприйманн¤ та оц≥нки р≥зноман≥тними соц≥альними ≥ пол≥тичними групами певного сусп≥льного ¤вища або процесу, узагальнене ≥ поширене у¤вленн¤ про них особистост≥, соц≥ально-пол≥тичного ≥нституту, групи, орган≥зац≥њ та ≥нших елемент≥в соц≥ально-пол≥тичноњ реальност≥. ¬одночас в≥н в≥д≥граЇ важливу роль у забезпеченн≥ Їдност≥ групи з укор≥неними в н≥й загальними ц≥нност¤ми, нормами ≥ зразками повед≥нки.
«береженн¤ культури реал≥зуЇтьс¤ через культурну д≥¤льн≥сть людей - створенн¤, поширенн¤ та засвоЇнн¤ культурних ц≥нностей.
ультурну д≥¤льн≥сть визначають так≥ параметри:
- сукупн≥сть вид≥в д≥¤льност≥ п≥д час дозв≥лл¤ (читанн¤, в≥дв≥дуванн¤ к≥но, театр≥в, концерт≥в, хоб≥, громадська д≥¤льн≥сть); њх к≥льк≥сть засв≥дчуЇ д≥апазон культурноњ активност≥, р≥вень участ≥ людини у громадському житт≥;
- спр¤мован≥сть ≥ виб≥рков≥сть вид≥в д≥¤льност≥, з р≥зноман≥тних вид≥в д≥¤льност≥ людина обираЇ т≥, що в≥дпов≥дають њњ можливост¤м та уподобанн¤м;
- ст≥йк≥сть обраних вид≥в захопленн¤, наприклад, ≥нженер може бути водночас театралом або спортсменом;
- сп≥вв≥дношенн¤ (активного, пасивного) споживанн¤ й продукуванн¤ культурних ц≥нностей.
ќсобливост≥ нац≥ональноњ культури у контекст≥ в≥дродженн¤ украњнського соц≥уму
Ѕудь-¤к≥ сусп≥льн≥ чинники в≥дображаютьс¤ у систем≥ ц≥нностей ≥ норм. ¬≥дпов≥дно сусп≥льн≥ реформи повинн≥ мати необх≥дну соц≥окультурну передумову - ц≥нност≥ й норми, ¤к≥ регулювали б житт¤ б≥льшост≥ людей. ќднак сучасн≥ реформи в соц≥ально-пол≥тичн≥й, економ≥чн≥й сферах в≥дбуваютьс¤ за в≥дсутност≥ адекватноњ системи ц≥нностей, норм, моделей соц≥альноњ д≥¤льност≥. «а таких умов тривалий час функц≥онуватимуть застар≥л≥ соц≥окультурн≥ ≥нститути, ц≥нност≥ й норми.
« огл¤ду на це необх≥дно сп≥вв≥дносити мету й характер реформ з реальними умовами та ор≥Їнтац≥¤ми людей, враховувати особливост≥ культури соц≥уму, окремих верств ≥ груп. ¬ ≥ншому раз≥ культурну пол≥тику сп≥ткаЇ крах, а культуру - загальна криза:
- втрата культурою своЇњ основноњ - людинотворчоњ - функц≥њ;
- поглибленн¤ суперечностей м≥ж продуцентом духовних ц≥нностей та њх користувачем, в≥дчуженн¤ в≥д культури широких верств населенн¤, змушених користуватис¤ низькопробними культурними зв'¤зками;
- зростанн¤ шов≥н≥стичних настроњв, п≥днесенн¤ ц≥нностей нац≥ональноњ культури над ц≥нност¤ми культур ≥нших етнос≥в;
- переор≥Їнтац≥¤ зусиль з≥ сфери продукуванн¤ культурних ц≥нностей у сферу поширенн¤ та використанн¤ њх;
- припиненн¤ розвитку нових стил≥в ≥ напр¤м≥в у художн≥й творчост≥, мистецтв≥, арх≥тектур≥, по¤ва маси еклектичних культурних зразк≥в, зниженн¤ художнього смаку, здатност≥ творити "за законами краси";
- зростанн¤ ≥ррац≥онал≥зму, месс≥анських та м≥стичних настроњв, поширенн¤ анти≥нтелектуал≥зму, ганьбливого ставленн¤ до творц≥в духовних ц≥нностей;
- поширенн¤ масовоњ культури, актив≥зац≥¤ субкультур, р≥зноман≥тних сленг≥в, допуск ненормативноњ лексики на стор≥нки друкованих видань, у засоби масовоњ ≥нформац≥њ;
- перетворенн¤ процесу осв≥ти та вихованн¤ на процес трансформац≥њ, передач≥ знань;
- зниженн¤ регул¤тивноњ функц≥њ морал≥, утвердженн¤ ≥мморал≥зму ¤к принципу бутт¤;
- втрата культурою здатност≥ до саморозвитку, виникненн¤ потреби в ≥нокультурних зразках;
- десакрал≥зац≥¤ базових ц≥нностей культури, формуванн¤ "ц≥нн≥сного вакууму";
- зм≥на способу входженн¤ сучасноњ людини в актуальну культуру в умовах Ќ“–. —ьогодн≥ люди можуть набути будь-¤ких знань, не маючи необх≥дност≥ щось вивчати, не стимулюючи до роботи мозок ≥ душу.
ќсобливост≥ культурноњ ситуац≥њ в ”крањн≥ визначають так≥ субкультурн≥ п≥дсистеми: висока ≥нтел≥гентська субкультура, ¤ка розвиваЇ традиц≥њ ел≥тарноњ культури; рад¤нська культура, заснована на патернал≥зм≥; субкультура л≥беральних ц≥нностей, що охоплюЇ частину молод≥, п≥дприЇмц≥в, ≥нтел≥генц≥њ; комплекс марг≥нальних субкультур нижчого класу, ¤ким властивий переважно тотал≥тарний п≥дх≥д до особистост≥. ¬насл≥док деградац≥њ системи рад¤нських культурних ц≥нностей утворюЇтьс¤ соц≥окультурна н≥ша, за заповненн¤ ¤коњ борютьс¤ зах≥дна ≥ марг≥нальна субкультури. јле найглибше криза культури ви¤вл¤Їтьс¤ у криз≥ особистост≥.
ќтже, на початку XXI ст. ≥стотно зм≥нюЇтьс¤ розум≥нн¤ та роль культури в сусп≥льств≥. «начно св≥дом≥шим Ї використанн¤ науки, осв≥ти, техн≥чноњ, ф≥зичноњ, духовноњ, моральноњ культури в орган≥зац≥њ та нормал≥зац≥њ трудовоњ та сусп≥льноњ д≥¤льност≥ людей.
–озширилос¤ використанн¤ етнокультурного чинника у формуванн≥ нових сусп≥льних в≥дносин. —усп≥льство XXI ст. визначатиметьс¤ не ст≥льки товарами, ¤к формуванн¤м ≥ поширенн¤м високоњ культури, знань, осв≥ченост≥, квал≥ф≥кац≥њ, обм≥ну ≥нформац≥њ. ќновленн¤ знань, передус≥м соц≥альних, квал≥ф≥кац≥њ, навичок стане особливо важливим у житт≥ кожноњ людини, передбачаючи розвиток њњ зд≥бностей, актив≥зуючи њњ науковий, культурний ≥ моральний потенц≥али.
«апитанн¤. «авданн¤
1. ” чому пол¤гають особливост≥ пон¤тт¤ "культура" з точки зору соц≥олог≥чного анал≥зу?
2. ќхарактеризуйте основн≥ функц≥њ культури.
3. як≥ структурн≥ елементи складають культуру ¤к соц≥альну систему?
4. ” чому ви¤вл¤Їтьс¤ нормативний аспект культури?
5. ќхарактеризуйте особливост≥ розвитку нац≥ональноњ культури на рубеж≥ XX-XXI ст.
6. ¬изначте основн≥ критер≥њ класиф≥кац≥њ ≥ форми ви¤ву культури ужитт≥ людини ≥ сусп≥льства.
7. ” чому пол¤гають особливост≥ розвитку ≥ формуванн¤ орган≥зац≥йноњ культури за сучасних умов?
“еми реферат≥в
1. ѕараметри культурних структур.
2. ѕроблеми в≥дродженн¤ нац≥ональноњ культури в ”крањн≥.
3. ¬≥дм≥нност≥ "м≥ськоњ" та "с≥льськоњ" культури.
4. ’арактеристика масовоњ культури та форми њњ про¤ву.
5. —оц≥ально-культурне середовище ¤к фактор розвитку особистост≥.