≈лектронна б≥бл≥отека ”ѕ ЌјЌ”, соц≥олог≥¤

—оц≥олог≥¤
≈лектронн≥ п≥дручники
в читальному зал≥ ”ѕ ЌјЌ”

1.—оц≥олог≥¤ ¤к наука

1.1. ѕредмет, об'Їкт, закони ≥ категор≥њ соц≥олог≥њ
ѕредмет ≥ об'Їкт соц≥олог≥њ

Ќамаганн¤ п≥знати, осмислити сусп≥льство, реал≥зувати своЇ ставленн¤ до нього супроводжувало людство на вс≥х етапах його ≥стор≥њ. Ќа ц≥й хвил≥ й постала у 30-х роках XIX ст. соц≥олог≥¤ ¤к наука про функц≥онуванн¤ ≥ розвиток сусп≥льства та його структурних елемент≥в. “ерм≥н "соц≥олог≥¤" походить в≥д латинського слова "societas" (сусп≥льство) та грецького "logos" (слово, вченн¤). ¬провадив його до наукового вжитку у 30-х роках XIX ст. французький ф≥лософ, соц≥олог ќгюст онт (1798-1857), ¤кий ототожнював соц≥олог≥ю з сусп≥льствознавством, що охоплюЇ вс≥ галуз≥ знань про сусп≥льство. ‘≥лософ≥¤ ќ. онта, будучи одним ≥з пров≥дних напр¤м≥в тогочасного сусп≥льствознавства, отримала назву "позитив≥зм".

ѕозитив≥зм - ф≥лософська теч≥¤, представники ¤коњ Їдиним джерелом знанн¤ вважали емп≥ричн≥ (заснован≥ на чуттЇвому досв≥д≥) дан≥,заперечували п≥знавальну ц≥нн≥сть теоретичного мисленн¤, ф≥лософських знань.

—оц≥олог≥¤ - наука про становленн¤, розвиток ≥ функц≥онуванн¤ сусп≥льства, його елемент≥в, соц≥альних в≥дносин ≥ соц≥альних процес≥в, про механ≥зми ≥ принципи њх взаЇмод≥њ.

—хема 1. —труктура предмета соц≥олог≥њ
Ѕудучи неф≥лософською наукою, спираючись на узагальненн¤ соц≥альних чинник≥в, соц≥олог≥¤ визначаЇ св≥й предмет на р≥вн≥ макротеоретичногр анал≥зу. “ому вона т≥сно пов'¤зана з соц≥ально-ф≥лософським р≥внем знань.
ќкр≥м загальнотеоретичного осмисленн¤ свого предмета, соц≥олог≥¤ охоплюЇ соц≥олог≥чн≥ теор≥њ, ¤к≥ вивчають особлив≥ стани ≥ форми бутт¤ соц≥альних сп≥льнот - соц≥альну структуру, культуру, соц≥альн≥ ≥нститути й орган≥зац≥њ, особистост≥, а також процеси соц≥ал≥зац≥њ ≥ндив≥д≥в у соц≥альних сп≥льнотах.
як наука про соц≥альн≥ сп≥льноти, соц≥олог≥¤ досл≥джуЇ масов≥ соц≥альн≥ процеси ≥ повед≥нку, стани ≥ форми соц≥альноњ взаЇмод≥њ та соц≥альних взаЇмозв'¤зк≥в людей, що утворюють соц≥альн≥ сп≥льноти. ¬она вивчаЇ ¤к ≥ндив≥дуально- неповторн≥ особистост≥, так ≥ соц≥альн≥ типи. —оц≥олог≥¤ розгл¤даЇ особист≥сть не кр≥зь призму ≥ндив≥дуально неповторних властивостей та ¤костей (це предмет психолог≥њ, а з позиц≥њ соц≥ально-типових рис ¤к суб'Їкта розвитку сусп≥льства. ƒл¤ нењ особист≥сть - не т≥льки частинка малоњ контактноњ групи, а й типовий представник певноњ великоњ соц≥альноњ сп≥льноти, нос≥й властивих њй норм, традиц≥й, ц≥нностей, погл¤д≥в ≥ в≥дносин. як сукупн≥сть ус≥х сусп≥льних в≥дносин, вона керуЇтьс¤ у своњй повед≥нц≥ передус≥м набутими та встановленими нормами, а њњ в≥дносини формуютьс¤ зг≥дно з соц≥альними ц≥нност¤ми, правилами, законами.
—пециф≥ка соц≥олог≥чного знанн¤ пол¤гаЇ в тому, що об'Їкт соц≥олог≥чного п≥знанн¤ не зб≥гаЇтьс¤ з певним конкретним ¤вищем сусп≥льного житт¤ чи ¤вищем суто соц≥альним, оск≥льки в≥н може бути виокремлений з об'Їктивноњ реальност≥ та класиф≥кований за р≥зними аспектами.

	—усп≥льство ¤к ц≥л≥сна соц≥альна реальн≥сть

≈мп≥рично надана реальн≥сть	ќб'Їкт соц≥олог≥њ	–озвиток ≥ функц≥онуванн¤ сусп≥льства

	ќб'Їктивн≥ соц≥альн≥ ¤вища сусп≥льства

—хема 2. ќб'Їкт соц≥олог≥њ

ќб'Їктом соц≥олог≥чного п≥знанн¤ Ї сукупн≥сть соц≥альних зв'¤зк≥в ≥ соц≥альних в≥дносин. ќск≥льки ц≥ зв'¤зки ≥ в≥дносини у кожному конкретному соц≥альному об'Їкт≥ завжди орган≥зован≥, об'Їкт соц≥олог≥чного п≥знанн¤ виступаЇ т≥льки ¤к соц≥альна система.

«акони ≥ категор≥њ соц≥олог≥њ

«акони соц≥олог≥њ. ” процес≥ функц≥онуванн¤ сп≥льнот формуЇтьс¤ безл≥ч р≥зних соц≥альних зв'¤зк≥в. Ќер≥дко вони сприймаютьс¤ ¤к щось тимчасове, випадкове. “а насправд≥ вс≥ вони зумовлен≥ сусп≥льними зв'¤зками, в≥дносинами, що характеризуютьс¤ загальн≥стю, необх≥дн≥стю та повторюван≥стю. ÷≥ зв'¤зки називають законами.

—оц≥альний закон - об'Їктивний ≥ повторюваний причинний зв'¤зок м≥ж соц≥альними ¤вищами та процесами, ¤к≥ виникають внасл≥док масовоњ д≥¤льност≥ людей або њх д≥й.

—оц≥альн≥ закони визначають в≥дносини м≥ж р≥зними ≥ндив≥дами та сп≥льнотами, ви¤вл¤ючись в њх д≥¤льност≥. ÷е - в≥дносини м≥ж народами, нац≥¤ми, класами, соц≥ально-демограф≥чними ≥ соц≥ально-профес≥йними групами, м≥стом ≥ селом, сусп≥льством ≥ соц≥альною орган≥зац≥Їю, сусп≥льством ≥ трудовим колективом, сусп≥льством ≥ родиною, сусп≥льством та особист≥стю.
як ≥ закони природи, соц≥альн≥ закони перебувають у природному плин≥ под≥й, Ї результатом ц≥леспр¤мованих посл≥довних д≥й б≥льшост≥ ≥ндив≥д≥в у соц≥альних ситуац≥¤х та об'Їктивних зв'¤зках (причинних, функц≥ональних та ≥н.). ќб'Їктивн≥сть соц≥ального закону пол¤гаЇ в тому, що нов≥ покол≥нн¤ успадковують готов≥ в≥дносини, зв'¤зки, тенденц≥њ, сформован≥ без њх участ≥.
«а масштабом реал≥зац≥њ соц≥альн≥ закони под≥л¤ютьс¤ на загальн≥ й специф≥чн≥. 3агальн≥ закони д≥ють в ус≥х сусп≥льних системах (наприклад, закон товарно-грошових в≥дносин). ƒ≥¤ специф≥чних закон≥в обмежена одн≥Їю чи к≥лькома сусп≥льними системами (наприклад, закони, пов'¤зан≥ з переходом в≥д одного типу сусп≥льства до ≥ншого; закон первинного нагромадженн¤ кап≥талу).
3а ступенем сп≥льност≥ соц≥альн≥ закони або характеризують розвиток соц≥альноњ сфери в ц≥лому, або визначають розвиток окремих њњ елемент≥в - "клас≥в", груп, нац≥й тощо.
«а способом ви¤ву соц≥альн≥ закони под≥л¤ють на динам≥чн≥ й статичн≥ (стохастичн≥). ƒинам≥чн≥ визначають напр¤м, чинники ≥ форми соц≥альних зм≥н, ф≥ксують жорсткий, однозначний зв'¤зок м≥ж посл≥довн≥стю под≥й у конкретних умовах, —татичн≥ закони не детерм≥нують соц≥альн≥ ¤вища, а в≥дображають головн≥ напр¤ми зм≥н, њх тенденц≥ю до збереженн¤ стаб≥льност≥ соц≥ального ц≥лого. ¬они зумовлюють зв'¤зок ¤вищ ≥ процес≥в соц≥альноњ д≥йсност≥ не жорстко, а з певним ступенем в≥рог≥дност≥.
ƒинам≥чн≥ закони под≥л¤ють на причинн≥ та функц≥ональн≥. ѕричинн≥ динам≥чн≥ закони ф≥ксують суворо детерм≥нован≥ (причинно-насл≥дков≥) зв'¤зки розвитку соц≥альних ¤вищ (наприклад, роль способу виробництва при переход≥ в≥д одн≥Їњ сусп≥льно-економ≥чноњ формац≥њ до ≥ншоњ). ‘ункц≥ональн≥ динам≥чн≥ закони в≥дображають емп≥рично спостережуван≥ й суворо повторюван≥ взаЇмн≥ залежност≥ м≥ж соц≥альними ¤вищами.
–≥зновидами статичних закон≥в можуть бути ¤к закони соц≥ального розвитку (наприклад, задоволенн¤ зростаючих матер≥альних ≥ культурних потреб населенн¤, розвиток самовр¤дуванн¤), так ≥ закони функц≥онуванн¤ (Їдн≥сть формальноњ ≥ неформальноњ структур трудового колективу, розпод≥л рольових функц≥й у с≥м'њ).
¬з¤вши за основу форми зв'¤зку, можна виокремити так≥ типи соц≥альних закон≥в:

«акони, ¤к≥ в≥дображають ≥нвар≥антне (незм≥нне) сп≥в≥снуванн¤ соц≥альних ¤вищ. Ќаприклад, ¤кщо ≥снуЇ ¤вище "ј", обов'¤зково повинно ≥снувати ≥ ¤вище "Ѕ".
«акони, ¤к≥ в≥дображають тенденц≥њ розвитку. “акими тенденц≥¤ми можуть бути зм≥на структури соц≥ального об'Їкта, перех≥д в≥д одного пор¤дку взаЇмов≥дносин до ≥ншого.
«акони, ¤к≥ встановлюють функц≥ональну залежн≥сть м≥ж соц≥альними ¤вищами. «а такоњ залежност≥ зм≥ни елемент≥в системи не зумовлюють суттЇвих зм≥н њњ структури.
«акони, ¤к≥ ф≥ксують причинний зв'¤зок м≥ж соц≥альними ¤вищами, лише з функц≥ональноњ (необов'¤зковоњ) точки зору.
«акони, ¤к≥ встановлюють ≥мов≥рн≥сть зв'¤зку м≥ж соц≥альними ¤вищами.

«акони соц≥ального розвитку ви¤вл¤ютьс¤ ¤к умови, що спричинюють зм≥ни процес≥в, ситуац≥й, а закони функц≥онуванн¤ - ¤к насл≥док ¤вищ, що спри¤ють збереженню соц≥альноњ системи, в ¤к≥й ц≥ ¤вища в≥дбуваютьс¤. Ќаприклад, п≥дготовка кадр≥в вищоњ квал≥ф≥кац≥њ Ї насл≥дком функц≥онуванн¤ системи осв≥ти.
—оц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ в≥дносин м≥ж класами, соц≥альними верствами, групами, особами дають змогу не т≥льки з'¤сувати форми ви¤ву соц≥альних закон≥в у р≥зних сферах, а й суттЇво впливати на життЇд≥¤льн≥сть сусп≥льства.

—оц≥альн≥ закони

«а ступенем сп≥льност≥

«акони, ¤к≥
характеризують розвиток
соц≥альноњ сфери в ц≥лому

«акони, що описують
розвиток окремих
елемент≥в соц≥альноњ
сфери

«а способом ви¤ву

ƒинам≥чн≥			—татистичн≥ (стохастичн≥)

ѕричинн≥	‘ункц≥о- нальн≥	«акони розвитку	«акони функц≥онуванн¤

—хема 3. ласиф≥кац≥¤ соц≥альних закон≥в

атегор≥њ соц≥олог≥њ. ѕон¤тт¤ "категор≥¤" виражаЇ ун≥версальн≥ особливост≥ д≥йсност≥, загальн≥ законом≥рност≥ розвитку матер≥альних, природних ≥ духовних ¤вищ. як родове пон¤тт¤, воно означаЇ розр¤д, групу предмет≥в, ¤вищ тощо.
атегор≥њ та пон¤тт¤ в соц≥олог≥њ в≥дображають передус≥м особливост≥ об'Їктивноњ реальност≥, виокремленоњ практикою людей, ¤ка стала об'Їктом даноњ науки. ” категор≥¤х соц≥олог≥њ вт≥люютьс¤ ¤к≥сна конкретн≥сть ≥ ц≥л≥сн≥сть, суттЇв≥ риси ≥ характеристики, вузлов≥ моменти, стан зр≥лост≥, а також можливост≥ розвитку та вдосконаленн¤ досл≥джуваного об'Їкта.

–озр≥зн¤ють дв≥ основн≥ групи категор≥й соц≥олог≥њ:

атегор≥њ, що по¤снюють статику сусп≥льства, його структуру з виокремленн¤м њњ основних п≥дсистем та елемент≥в. —еред них так≥ категор≥њ, ¤к "соц≥альна сп≥льн≥сть ", " соц≥ал≥зац≥¤ ", " особист≥сть ", " соц≥альна група ", "соц≥альна верства", "соц≥альна стратиф≥кац≥¤", "соц≥альний контроль", "соц≥альна повед≥нка" та ≥н.
атегор≥њ, що характеризують динам≥ку сусп≥льства, його основн≥ зм≥ни - причини, характер, етапи тощо. ÷≥ категор≥њ вказують, ¤к зм≥нюЇтьс¤ соц≥альний об'Їкт, ¤кими Ї особливост≥ його розвитку. —еред них так≥ категор≥њ, ¤к "соц≥альний розвиток", "соц≥альний протест", "соц≥альна трансформац≥¤", "соц≥альний рух", "соц≥альна моб≥льн≥сть" та ≥н.

Ѕ≥льш поширеним Ї п≥дх≥д, за ¤ким вид≥л¤ють три групи категор≥й:

«агальнонауков≥ категор≥њ у соц≥олог≥чному заломленн≥ ("сусп≥льство", "соц≥альна система", "соц≥альний розвиток" тощо).
Ѕезпосередн≥ соц≥олог≥чн≥ категор≥њ ("соц≥альний статус", "стратиф≥кац≥¤", "соц≥альний ≥нститут", "соц≥альна моб≥льн≥сть" тощо).
атегор≥њ дисципл≥н, сум≥жних ≥з соц≥олог≥Їю ("особист≥сть", "с≥м'¤", "соц≥олог≥¤ пол≥тики", "економ≥чна соц≥олог≥¤" тощо).

ќдн≥Їю з особливих ≥ найуживан≥ших у соц≥олог≥њ Ї категор≥¤ "соц≥альне".
—оц≥альне (лат. sос≥а≥≥s - товариський, громадський) - сукупн≥сть певних рис та особливостей сусп≥льних в≥дносин, ≥нтегрована ≥ндив≥дами чи сп≥льнотами у процес≥ сп≥льноњ д≥¤льност≥ в конкретних умовах, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ в њх стосунках, ставленн≥ до свого м≥сц¤ в сусп≥льств≥, ¤вищ ≥ процес≥в сусп≥льного житт¤.

Ѕудь-¤ка система сусп≥льних в≥дносин (економ≥чна, пол≥тична тощо) характеризуЇтьс¤ стосунками м≥ж людьми, а також в≥дносинами особи та сусп≥льства. “ому кожна з цих систем завжди маЇ св≥й ч≥тко визначений аспект.
—пециф≥ку соц≥ального характеризують так≥ основн≥ риси:
-загальна ¤к≥сть, притаманна р≥зним групам ≥ндив≥д≥в, ¤ка Ї результатом ≥нтеграц≥њ груп ≥ндив≥д≥в, соц≥альних верств, сп≥льнот ≥з сусп≥льними в≥дносинами;
-вираженн¤ спричиненого сусп≥льними в≥дносинами (економ≥чними, пол≥тичними та ≥н.) певного стану ≥ндив≥д≥в;
-з'¤суванн¤ стосунк≥в р≥зних ≥ндив≥д≥в ≥ груп м≥ж собою, ставленн¤ до свого становища в сусп≥льств≥, до ¤вищ ≥ процес≥в сусп≥льного житт¤;
-соц≥альне Ї насл≥дком сп≥льноњ д≥¤льност≥ р≥зних ≥ндив≥д≥в, ¤кий ви¤вл¤Їтьс¤ в њх сп≥лкуванн≥ та взаЇмод≥њ.
—оц≥альне ¤вище чи процес виникають тод≥, коли повед≥нка ≥ндив≥да зумовлюЇтьс¤ повед≥нкою ≥ншого ≥ндив≥да або групи (сп≥льноти), незалежно в≥д њх ф≥зичноњ присутност≥. —аме в процес≥ взаЇмод≥њ ≥ндив≥ди, сп≥льноти впливають один на одного, спри¤ють ≥нтегруванню певних рис сусп≥льних в≥дносин.
атегор≥¤ "соц≥альне" т≥сно взаЇмод≥Ї з категор≥Їю "соц≥альн≥ в≥дносини".

—оц≥альн≥ в≥дносини - самост≥йний, специф≥чний вид сусп≥льних в≥дносин, ¤к≥ виражають д≥¤льн≥сть соц≥альних суб'Їкт≥в, зумовлену њх неоднаковим становищем у сусп≥льств≥ та роллю в сусп≥льному житт≥.

ќхарактеризуйте сп≥льн≥ та в≥дм≥нн≥ риси об'Їкта ≥ предмета соц≥олог≥њ ¤к науки.
„им в≥др≥зн¤Їтьс¤ предмет соц≥олог≥њ в≥д предмет≥в ≥нших наук про сусп≥льство?
јргументуйте твердженн¤ про соц≥олог≥ю ¤к одну з пров≥дних соц≥ально-гуман≥тарних дисципл≥н.
як≥ особливост≥ категор≥њ "соц≥альне" в соц≥олог≥њ?
«а ¤кими критер≥¤ми класиф≥кують соц≥олог≥чн≥ закони?
” чому ви¤вл¤Їтьс¤ специф≥ка соц≥альних законом≥рностей?
як≥ основн≥ завданн¤ соц≥олог≥чноњ науки на сучасному етап≥? „им вони зумовлен≥?
ќхарактеризуйте взаЇмов≥дносини соц≥олог≥њ з ≥ншими науками про людину ≥ сусп≥льство.

“еми реферат≥в

–оль соц≥олог≥њ в соц≥альному реформуванн≥ сучасного сусп≥льства.
ƒискус≥¤ про предмет соц≥олог≥њ.
—усп≥льство та соц≥олог≥¤ на початку III тис¤чол≥тт¤.
—оц≥олог≥¤ ≥ реальн≥сть.
—учасн≥ проблеми соц≥ально-гуман≥тарного знанн¤.
атегор≥ально-пон¤т≥йний апарат соц≥олог≥њ.
ѕро що пишуть у соц≥олог≥чних журналах?
√ромадська думка про соц≥олог≥ю.
Ћюдина ¤к соц≥альна ≥стота.

1.2. —труктура ≥ функц≥њ соц≥олог≥њ ¤к науки

—труктура соц≥олог≥чноњ науки

—оц≥олог≥¤ ¤к наука про соц≥альн≥ в≥дносини, механ≥зми та законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ ≥ розвитку р≥зноман≥тних соц≥альних сп≥льнот маЇ складну структуру.

ќсобист≥сть

—оц≥альн≥
≥нститути та
орган≥зац≥њ

—оц≥альн≥
сп≥льноти

—фери життЇ-
д≥¤льност≥
сусп≥льства

реальн≥сть

—хема 5. ¬заЇмод≥¤ макро- ≥ м≥кросоц≥олог≥њ

—пец≥альн≥ соц≥олог≥чн≥ теор≥њ
¬они вивчають законом≥рност≥ розвитку окремих соц≥альних сп≥льнот, функц≥онуванн¤ соц≥альних ≥нститут≥в ≥ процес≥в. «наченн¤ њх зумовлене багатьма чинниками:

—пец≥альн≥ соц≥олог≥чн≥ теор≥њ постають ¤к самост≥йний р≥вень соц≥олог≥чного знанн¤. ожна з них не т≥льки маЇ св≥й особливий предмет, категор≥њ, комплекс терм≥н≥в, а й виробл¤Ї особливий п≥дх≥д до вивченн¤ сусп≥льних процес≥в ≥ ¤вищ, ¤кий, у свою чергу, зумовлюЇ особливост≥ виробленн¤ й застосуванн¤ конкретноњ методики. ¬се це збагачуЇ соц≥олог≥чн≥ знанн¤.
—пец≥альн≥ соц≥олог≥чн≥ теор≥њ дають змогу своЇчасно опанувати, осмислити конкретн≥ соц≥альн≥ механ≥зми, спрогнозувати њх розвиток. « цим завданн¤м загальнотеоретична соц≥олог≥¤, нав≥ть маючи певний зв'¤зок ≥з соц≥альною практикою, справитис¤ не може, адже сучасний стан сусп≥льства характеризуЇтьс¤ вин¤тковим динам≥змом, складн≥стю, суперечлив≥стю, а тому потребуЇ застосуванн¤ конкретного наукового ≥нструментар≥ю. «агальнотеоретична соц≥олог≥¤, осмислюючи загальн≥ процеси та законом≥рност≥ розвитку сусп≥льства, не маЇ можливост≥ й необх≥дност≥ по¤снювати, ¤к функц≥онують ≥ розвиваютьс¤ р≥зноман≥тн≥ соц≥альн≥ сп≥льноти (нац≥онально-етн≥чн≥, соц≥ально-демограф≥чн≥ тощо), соц≥альн≥ ≥нститути (с≥м'¤, держава, трудовий колектив), ¤к в≥дбуваютьс¤ соц≥альн≥ процеси (трудова д≥¤льн≥сть, соц≥альн≥ конфл≥кти, соц≥альн≥ в≥дхиленн¤). якщо прикладн≥ функц≥њ загальнотеоретичноњ соц≥олог≥њ - по¤сненн¤, прогнозуванн¤, виробленн¤ наукових засад дл¤ регулюванн¤ масштабних соц≥альних процес≥в у тривал≥й перспектив≥, то функц≥њ спец≥альних соц≥олог≥чних теор≥й пол¤гають у виробленн≥ науково обірунтованих рекомендац≥й дл¤ управл≥нн¤ соц≥альними процесами у короткостроков≥й перспектив≥ та в окремих сферах сусп≥льного житт¤.

—оц≥олог≥чн≥ теор≥њ, ¤к≥ вивчають певн≥ поширен≥ сфери людськоњ д≥¤льност≥ (прац¤, дозв≥лл¤ тощо).
—оц≥олог≥чн≥ теор≥њ, ¤к≥ досл≥джують взаЇмод≥ю особистост≥ з сусп≥льством, тобто р≥зн≥ соц≥альн≥ групи (особист≥сть, с≥м'¤, колектив, м≥сто, село тощо).
—оц≥олог≥чн≥ теор≥њ, ¤к≥ виникли на меж≥ соц≥олог≥њ ≥ наук, що вивчають окрем≥ сфери житт¤ сусп≥льства (пол≥тика, наука, право тощо).

Ќайвдал≥шою у теоретичному ≥ практичному аспектах прийн¤то вважати таку класиф≥кац≥ю спец≥альних соц≥олог≥чних теор≥й:

—пец≥альн≥ соц≥олог≥чн≥ теор≥њ. ¬ивчають со- ц≥альн≥ закони, законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ ≥ роз- витку соц≥альних сп≥льнот. ”с≥ вони безпосередньо пов'¤зан≥ з предметом соц≥олог≥њ ¤к науки (теор≥¤ со- ц≥альноњ структури, теор≥¤ соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ, теор≥¤ соц≥альних систем, теор≥¤ соц≥ального розвит- ку, теор≥¤ соц≥альних конфл≥кт≥в).
√алузев≥ соц≥олог≥чн≥ теор≥њ. Ќазва маЇ умовний характер ≥ св≥дчить, що критер≥Їм диференц≥ац≥њ в даному раз≥ Ї окрем≥ сфери сусп≥льного житт¤ ≥ форми масовоњ св≥домост≥ (соц≥олог≥¤ прац≥, соц≥олог≥¤ науки, соц≥олог≥¤ осв≥ти, соц≥олог≥¤ дозв≥лл¤ тощо).
ќсоблива група. —оц≥олог≥чн≥ теор≥њ (соц≥олог≥¤ особистост≥, соц≥олог≥¤ молод≥, соц≥олог≥¤ мистецтва, соц≥олог≥¤ морал≥ тощо).
—оц≥олог≥чн≥ теор≥њ вузького значенн¤ (теор≥¤ бюрократ≥њ, теор≥¤ референтних груп, теор≥¤ мотивац≥њ та ≥н.).

≈мп≥ричн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤

: ¬они дом≥нують на початковому етап≥ п≥знавального процесу. Ќа в≥дм≥ну в≥д теоретичного досл≥дженн¤ (у межах ¤кого соц≥олог оперуЇ науковими категор≥¤ми ≥ пон¤тт¤ми, що в≥дображають сутн≥сн≥ ¤кост≥ соц≥альних процес≥в ≥ ¤вищ) в емп≥ричному досл≥дженн≥ предметом анал≥зу стають р≥зноман≥тн≥ д≥њ, характеристики повед≥нки, погл¤ди, настроњ, потреби, ≥нтереси, мотиви людей, соц≥альних груп ≥ сп≥льнот, в≥дображенн¤ соц≥альноњ реальност≥ у фактах людськоњ св≥домост≥.

“еоретична соц≥олог≥¤

—творюЇ теор≥њ, що розкри-
вають ун≥версальн≥ законо-
м≥рност≥ та принципи
побудови р≥зноман≥тних
соц≥альних систем

“еор≥њ середнього р≥вн¤

”загальнюють ≥ структурують
емп≥ричн≥ дан≥ в межах окремих
галузей соц≥олог≥чного знанн¤

≈мп≥рична соц≥олог≥¤

”становлюЇ
та узагальнюЇ соц≥альн≥ факти

C”—ѕ≤Ћ№—“¬ќ

—хема 6. –≥вн≥ соц≥олог≥чноњ науки (статична модель)

≈мп≥ричне досл≥дженн¤ Ї не т≥льки нагромадженн¤м ≥ в≥дбором соц≥альних факт≥в, що п≥дтверджують чи спростовують теоретичн≥ г≥потези. ÷е спец≥альн≥ науков≥ процедури, ¤к≥ за допомогою соц≥олог≥чних метод≥в досл≥дженн¤ (анал≥з документ≥в, опитуванн¤, спостереженн¤, соц≥альний експеримент) дають змогу зареЇструвати соц≥альн≥ факти, що Ї базою дл¤ подальших теоретичних пошук≥в та узагальнень.
≈мп≥ричне соц≥олог≥чне досл≥дженн¤ Ї найдинам≥чн≥шим ≥ маЇ специф≥чну орган≥зац≥йну структуру, ¤ка в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д структури традиц≥йноњ теоретичноњ д≥¤льност≥. ќхоплюючи елементи теоретичного знанн¤, необх≥дного дл¤ попереднього анал≥зу предмета досл≥дженн¤, емп≥ричне досл≥дженн¤ потребуЇ вир≥шенн¤ багатьох орган≥зац≥йних проблем, волод≥нн¤ профес≥йними досл≥дницькими прийомами та засобами здобуванн¤ первинноњ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ, математичними методами опрацюванн¤ та анал≥зу статистичного матер≥алу. ¬ажливе значенн¤ маЇ також вм≥нн¤ встановити контакт ≥з людьми, щоб одержати ¤к≥сну ≥нформац≥ю.
ќтже, проведенн¤ соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ Ї своЇр≥дним мистецтвом, вимагаЇ не т≥льки волод≥нн¤ специф≥чними соц≥олог≥чними знанн¤ми ≥ навичками, а й значного профес≥йного досв≥ду та певних морально-психолог≥чних ¤костей.

‘ункц≥њ соц≥олог≥њ

Ѕудь-¤ка гуман≥тарна наука виконуЇ специф≥чн≥ й ун≥версальн≥ функц≥њ, ¤к≥ можна об'Їднати у дв≥ групи - п≥знавальну (гносеолог≥чну) та соц≥альну. «авд¤ки реал≥зац≥њ п≥знавальних функц≥й стають доступн≥шими в≥домост≥ про певн≥ сторони житт¤ соц≥альних об'Їкт≥в, њх властивост≥, в≥дносини, а соц≥альна функц≥¤ даЇ змогу оптим≥зувати процеси, в≥дносини, зв'¤зки.
«в'¤зок соц≥олог≥њ з житт¤м сусп≥льства реал≥зуЇтьс¤ через њњ основн≥ й допом≥жн≥ функц≥њ. ” соц≥олог≥чн≥й л≥тератур≥ по-р≥зному п≥дход¤ть до њх тлумаченн¤ та визначенн¤ к≥лькост≥. ќдн≥ вчен≥ головними функц≥¤ми соц≥олог≥њ вважають п≥знавальну, практичну та ≥деолог≥чну, ≥нш≥ - п≥знавальну, прогностичну, соц≥ального проектуванн¤ ≥ конструюванн¤, орган≥зац≥йно-технолог≥чну, управл≥нську та ≥нструментальну. ¬≥дсутн≥сть Їдиного погл¤ду на класиф≥кац≥ю функц≥й соц≥олог≥чного знанн¤ пов'¤зана насамперед з≥ складною структурою та значною к≥льк≥стю завдань, ¤к≥ соц≥олог≥¤ маЇ вир≥шувати, а також з р≥зноман≥тн≥стю соц≥альноњ д≥йсност≥, ¤ку вона вивчаЇ.

—хема 7. ќсновн≥ функц≥њ соц≥олог≥њ —интезувавши р≥зн≥ п≥дходи, доц≥льно вести мову про так≥ найважлив≥ш≥ функц≥њ соц≥олог≥њ: теоретико-п≥знавальну, практико-перетворювальну, св≥тогл¤дно-≥деолог≥чну, а також специф≥чн≥ функц≥њ - гуман≥стичну, культурну, описову, ≥нформац≥йну,прогностичну, критичну, соц≥ального контролю, соц≥ального управл≥нн¤.
“еоретико-п≥знавальна функц≥¤. —пр¤мована на виробленн¤ нового соц≥олог≥чного знанн¤ ≥ реал≥зуЇтьс¤ у таких аспектах:

—оц≥олог≥¤ нагромаджуЇ знанн¤, систематизуЇ њх, складаЇ висновки про законом≥рност≥ еволюц≥њ су- сп≥льства, розкриваЇ джерела ≥ механ≥зми функц≥ону- ванн¤ та розвитку соц≥альних процес≥в ≥ ¤вищ.

—оц≥олог≥чн≥ теор≥њ навод¤ть науково обірунтован≥ висновки щодо розум≥нн¤ перспектив розвитку сусп≥льства в ц≥лому ≥ його окремих сфер, визначають реальн≥ шл¤хи та методи науковоњ перебудови св≥ту.

—оц≥олог≥¤ зд≥йснюЇ теоретичний анал≥з п≥знавальноњ д≥¤льност≥ сусп≥льства, ви¤вл¤Ї нов≥ законом≥рност≥ й тенденц≥њ, виробл¤Ї теор≥ю ≥ методолог≥ю соц≥олог≥чного п≥знанн¤ д≥йсност≥.

—оц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ виконують ≥нформац≥йн≥ завданн¤, що даЇ змогу одержати первинн≥ дан≥ про ≥ндив≥д≥в та сп≥льноти, њх потреби, ≥нтереси, ц≥нност≥, ор≥Їнтац≥њ, мотиви, факти реальноњ повед≥нки, громадську думку тощо, тобто створюють ≥нформац≥йну базу дл¤ п≥знанн¤ соц≥альноњ д≥йсност≥.
ѕрактико-перетворювальна функц≥¤. “≥сно пов'¤зана з теоретико-п≥знавальною, поза¤к Їдн≥сть теор≥њ та практики - характерна риса соц≥олог≥њ. —утн≥сть њњ ви¤вл¤Їтьс¤ насамперед у виробленн≥ науково обірунтованих прогноз≥в щодо еволюц≥њ сусп≥льства, ¤к≥ Ї основою перспективних план≥в соц≥ального розвитку, скаж≥мо, держави, рег≥ону, п≥дприЇмства тощо. ќсобливост≥ соц≥олог≥чного прогнозуванн¤ пол¤гають у тому, що воно маЇ ц≥л≥сний характер ≥ даЇ змогу визначити тенденц≥њ розвитку сусп≥льства в сукупност≥ вс≥х структурних елемент≥в.
ѕрикладна соц≥олог≥¤, пов'¤зуючи теор≥ю з д≥йсн≥стю, бере участь у виробленн≥ практичних рекомендац≥й щодо вир≥шенн¤ р≥зноман≥тних соц≥альних проблем ¤к сусп≥льства в ц≥лому, так ≥ конкретних рег≥он≥в. ¬≥дпов≥дно до специф≥ки соц≥олог≥чного досл≥дженн¤ практичн≥ рекомендац≥њ соц≥олог≥в ірунтуютьс¤ на двох групах соц≥альних чинник≥в: об'Їктивних ≥ суб'Їктивних.
ќб'Їктивн≥ соц≥альн≥ чинники - умови людськоњ життЇд≥¤льност≥: соц≥альна структура сусп≥льства, пол≥тичний лад, конкретн≥ умови прац≥, побуту тощо ≥ реальна повед≥нка суб'Їкта в цих умовах. ¬ивчаючи вплив цих чинник≥в на систему соц≥альних в≥дносин, соц≥олог спираЇтьс¤ на конкретну ≥нформац≥ю, здобуту за допомогою соц≥олог≥чного досл≥дженн¤. —уб'Їктивн≥ соц≥альн≥ чинники - мотиви, прагненн¤, ≥нтереси, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, р≥зноман≥тн≥ у¤вленн¤, громадська думка тощо.
¬ивченн¤ цих феномен≥в даЇ важливу ≥нформац≥ю про св≥т окремоњ людини, конкретноњ сп≥льноти (трудового колективу, профес≥йноњ групи, класу тощо).
—в≥тогл¤дно-≥деолог≥чна функц≥¤. —пр¤мована на забезпеченн¤ науковоњ дискус≥њ м≥ж концепц≥¤ми, поширенн¤ науковоњ ≥деолог≥њ, формуванн¤ соц≥олог≥чного стилю мисленн¤, п≥дготовку компетентних спец≥ал≥ст≥в, глибоке та всеб≥чне засвоЇнн¤ ними науковоњ ≥деолог≥њ.

¬ажливу роль у реал≥зац≥њ даноњ функц≥њ мають соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤. Ќаукове знанн¤, здобуте за њх допомогою, спри¤Ї пол≥толог≥чн≥й та соц≥олог≥чн≥й осв≥т≥ населенн¤, допомагаЇ люд¤м виконувати своњ трудов≥ та громадськ≥ функц≥њ. ¬ин¤тково важливу роль в≥д≥грають при цьому соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ громадськоњ думки, ефективност≥ функц≥онуванн¤ засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, пол≥тичних ≥ правових ≥нститут≥в сусп≥льства тощо.
√уман≥стична та культурна функц≥њ. ѕов'¤зан≥ з роллю соц≥олог≥њ в культурному житт≥ сусп≥льства та гуман≥зац≥њ сусп≥льних в≥дносин. —оц≥олог≥¤ Ї чинником, що спри¤Ї гуман≥зац≥њ сусп≥льства. √уман≥стична установка, центром ¤коњ Ї людина, супроводжуЇ реал≥зац≥ю вс≥х ≥нших функц≥й соц≥олог≥њ. ѕопри те, що соц≥олог≥¤ маЇ справу з великими масами людей та оперуЇ статистичною ≥нформац≥Їю, дедал≥ актуальн≥шим стаЇ положенн¤, що соц≥олог повинен мати "гуман≥стичний нерв", тобто ставитис¤ до людських проблем, драм, трагед≥й, ¤к≥ в≥н вивчаЇ, не ¤к пасивний спостер≥гач, а з≥ щирим сп≥вчутт¤м ≥ увагою. Ќ≥коли загальне не повинно зат≥нювати особисте й ≥ндив≥дуальне. “ому сучасного соц≥олога характеризують загострене почутт¤ соц≥альноњ д≥йсност≥, в≥дпов≥дальн≥сть, альтруњзм, використанн¤ своњх знань.на благо людства.
–≥зноман≥тними Ї зв'¤зки соц≥олог≥њ з культурою, адже соц≥олог≥¤ вивчаЇ культурн≥ ц≥нност≥, засоби вдосконаленн¤ та облагородженн¤ звичањв, традиц≥й, норм повед≥нки, спри¤ючи нагромадженню, збереженню та передач≥ культурноњ спадщини. ј одна з≥ спец≥альних соц≥олог≥чних теор≥й (соц≥олог≥¤ культури) безпосередньо займаЇтьс¤ вивченн¤м культури, процес≥в та в≥дносин, ¤к≥ функц≥онують у ц≥й сфер≥.
ќписова функц≥¤. «умовлена необх≥дн≥стю систематизац≥њ, опису та нагромадженн¤ одержаного досл≥дного матер≥алу у вигл¤д≥ анал≥тичних нотаток, р≥зноман≥тних звукових зв≥т≥в, статей, книг, комп'ютерних матер≥ал≥в тощо. ¬ивченн¤ њх даЇ змогу в≥дтворити картину життЇд≥¤льност≥ тих соц≥альних об'Їкт≥в, що вивчаютьс¤. Ќа основ≥ цих досл≥джень складаютьс¤ висновки та приймаютьс¤ в≥дпов≥дн≥ р≥шенн¤ щодо управл≥нн¤ р≥зними галуз¤ми сусп≥льства. ÷≥ матер≥али Ї також джерелом вим≥ру, в≥дл≥ку та пор≥вн¤нн¤, основою дл¤ прогнозуванн¤ розвитку соц≥альних ¤вищ ≥ процес≥в, дають змогу простежити динам≥ку њх функц≥онуванн¤.
≤нформац≥йна функц≥¤. —тосуЇтьс¤ використанн¤ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ, одержаноњ п≥д час соц≥олог≥чних досл≥джень. —оц≥олог≥чна ≥нформац≥¤ - один з найоперативн≥ших вид≥в соц≥альноњ ≥нформац≥њ. ¬она застовуЇтьс¤: соц≥ологами - дл¤ з'¤суванн¤ динам≥ки; тенденц≥й розвитку соц≥альних процес≥в; замовниками досл≥дженн¤ - дл¤ прийн¤тт¤ науково обірунтованих управл≥нських р≥шень, встановленн¤ зворотного зв'¤зку з колективом (¤кщо замовником Ї кер≥вництво п≥дприЇмства), населенн¤м конкретного рег≥ону (¤кщо замовником Ї м≥сцева влада). ” зв'¤зку з ускладненн¤м соц≥ального житт¤ значенн¤ соц≥олог≥чноњ ≥нформац≥њ в управл≥нн≥ сусп≥льством зростатиме. ѓњ використанн¤ повинно стати нев≥д'Їмним елементом державноњ пол≥тики.
ѕрогностична функц≥¤. –еал≥зуЇтьс¤ через соц≥альн≥ прогнози. «а сучасних умов соц≥олог≥чне досл≥дженн¤ завершуЇтьс¤ не просто рекомендац≥¤ми щодо управл≥нн¤ процесами, а виробленн¤м та обірунтуванн¤м прогнозу (короткострокового або довгострокового) щодо досл≥джуваного об'Їкта. ороткостроковий прогноз спираЇтьс¤ на встановлен≥ тенденц≥њ розвитку соц≥ального ¤вища, довгостроковий - на т≥ сам≥ тенденц≥њ плюс заф≥ксован≥ законом≥рност≥ й в≥дкрит≥ чинники, ¤к≥ вир≥шальним чином впливають на прогнозований об'Їкт. ¬и¤вленн¤ таких чинник≥в ≥ наступне моделюванн¤ досл≥джуваного процесу - один з найскладн≥ших вид≥в науковоњ прац≥.
ритична функц≥¤. Ќа «аход≥ давно ≥снуЇ своЇр≥дний напр¤м - соц≥альна критика. —оц≥олог≥¤, даючи об'Їктивне знанн¤, покликана попереджувати соц≥альну пол≥тику про в≥дхиленн¤ в≥д соц≥ального ≥деалу, сигнал≥зувати про можлив≥ негативн≥ соц≥альн≥ ¤вища ≥ насл≥дки.
‘ункц≥¤ соц≥ального контролю. ѕол¤гаЇ у виробленн≥ ≥ науковому обірунтуванн≥ ефективних рекомендац≥й, спр¤мованих на боротьбу з дев≥антною повед≥нкою, вдосконаленн¤ моральних в≥дносин, п≥двищенн¤ р≥вн¤ пол≥тичноњ культури ≥ правовоњ св≥домост≥. –еал≥зуЇтьс¤ через участь соц≥олог≥њ в систем≥ "зворотного зв'¤зку", забезпеченн¤ достов≥рноњ ≥нформац≥њ про соц≥альн≥ ¤вища ≥ процеси, анал≥з д≥њ механ≥зм≥в соц≥ального контролю, санкц≥й, соц≥альних норм тощо.
‘ункц≥¤ соц≥ального управл≥нн¤. ¬и¤вл¤Їтьс¤ у св≥дом≥й, ц≥леспр¤мован≥й д≥њ щодо соц≥альних систем, ≥нститут≥в, процес≥в з метою оптим≥зац≥њ напр¤му, темп≥в њх розвитку ≥ функц≥онуванн¤. —оц≥альне управл≥нн¤ тим ефективн≥ше, чим б≥льше воно спираЇтьс¤ на знанн¤ закон≥в розвитку сусп≥льства та об'Їкта управл≥нн¤.
—учасна соц≥олог≥¤ дедал≥ б≥льшого значенн¤ надаЇ соц≥альн≥й ≥нженер≥њ. ÷¤ тенденц≥¤ пов'¤зана ≥з зростанн¤м потреб у соц≥альному проектуванн≥, об'Їктом ¤кого стають зв'¤зки ≥ в≥дносини у р≥зних сферах сусп≥льного житт¤ на вс≥х р≥вн¤х: сусп≥льство в ц≥лому, рег≥он, трудовий колектив тощо.
ѕ≥знавальн≥ завданн¤ соц≥олог≥њ перебувають у т≥сному зв'¤зку з практичними. ѕроте цей зв'¤зок маЇ складний характер. ¬исокий р≥вень абстрагуванн¤, складн≥сть структури соц≥олог≥чного знанн¤, необх≥д_-> н≥сть доведенн¤ його до можливост≥ практичного використанн¤ потребують особливоњ досл≥дницькоњ д≥¤льност≥ у розр≥з≥ трансформац≥њ теоретичних знань у практичн≥ рекомендац≥њ, що Ї зм≥стом соц≥ально-технолог≥чноњ функц≥њ соц≥олог≥њ.
—утн≥стю соц≥ально-технолог≥чних завдань Ї виробленн¤ соц≥альних технолог≥й, типових процедур управл≥нн¤, сценар≥њв р≥зних д≥лових ≥гор - в≥д ≥м≥тац≥йних до орган≥зац≥йно-д≥¤льних. «авд¤ки цьому соц≥ально-технолог≥чна функц≥¤ визначаЇ ≥ виробл¤Ї методи впровадженн¤ рекомендац≥й, пропонованих соц≥ологами.
ѕерел≥чен≥ функц≥њ соц≥олог≥њ не вичерпують ус≥х можливостей њх класиф≥кац≥њ. ћожна, наприклад, виокремити ще функц≥њ окремих галузей, фундаментальних ≥ прикладних розд≥л≥в тощо.
–езультативн≥сть реал≥зац≥њ функц≥й залежить в≥д сусп≥льних законом≥рностей, соц≥альних умов, р≥вн¤ орган≥зац≥њ соц≥олог≥чноњ д≥¤льност≥, зв'¤зк≥в соц≥олог≥њ з житт¤м сусп≥льства, в≥д профес≥йноњ п≥дготовки соц≥олог≥чних кадр≥в.
” соц≥альн≥й д≥¤льност≥ функц≥њ соц≥олог≥њ взаЇмод≥ють, пронизуючи вс≥ њњ сфери. Ѕеручи до уваги њх розмањтт¤ при вивченн≥ й прогнозуванн≥ сусп≥льних процес≥в, можна окреслити найважлив≥ш≥ напр¤ми досл≥джень сучасноњ в≥тчизн¤ноњ соц≥олог≥њ:
- виробленн¤ сп≥льно з ≥ншими сусп≥льствознавчими науками сучасноњ концепц≥њ громад¤нського сусп≥льства;
- ц≥л≥сний соц≥олог≥чний анал≥з процес≥в перетворенн¤ сусп≥льства у найширшому контекст≥ (≥сторичне минуле, сучасн≥сть, найближч≥ й в≥ддален≥ перспективи);
- вивченн¤ соц≥альноњ структури украњнського сусп≥льства у њњ р≥зноман≥тних вим≥рах (йдетьс¤ про реальну соц≥альну структуру, процеси стратиф≥кац≥њ, формуванн¤ за умов ринкових в≥дносин нових соц≥альних груп ≥ верств сусп≥льства);
- вивченн¤ нац≥ональних проблем, процес≥в формуванн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥, в≥дносин м≥ж р≥зними нац≥¤ми ≥ народност¤ми;
- оптим≥зац≥¤ соц≥альноњ пол≥тики в умовах переходу до ринковоњ економ≥ки;
- вивченн¤ мотивац≥њ трудовоњ д≥¤льност≥ людей, њњ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й та ≥нтерес≥в ¤к важливих чинник≥в пол≥тичних ≥ економ≥чних перетворень;
- анал≥з проблем, пов'¤заних з розвитком демократ≥њ, свободи слова, пол≥тичного плюрал≥зму, зародженн¤ масових громад¤нських рух≥в;
- вивченн¤ проблем формуванн¤, висловлюванн¤, врахуванн¤ громадськоњ думки р≥зних верств населенн¤.

«апитанн¤. «авданн¤
1. як взаЇмод≥ють р≥зн≥ елементи структури соц≥олог≥чного знанн¤?
2. „им в≥др≥зн¤ютьс¤ макро- ≥ м≥кросоц≥олог≥чн≥ теор≥њ?
3. ќбірунтуйте загальнонауков≥ принципи, на ¤ких базуютьс¤ со- ц≥олог≥чн≥ знанн¤.
4. „ому соц≥олог≥ю вважають м≥ждисципл≥нарною наукою?
5. „и справд≥ емп≥рична соц≥олог≥¤ в≥дмежована в≥д теоретичних знань?
6. ” чому суть основних функц≥й соц≥олог≥њ?
7. „им зумовлений под≥л р≥зноман≥тних функц≥й соц≥олог≥њ на три основн≥ групи?
“еми реферат≥в
1. ћакро- ≥ м≥кросоц≥олог≥чн≥ п≥дходи в соц≥олог≥њ.
2. ‘ункц≥њ соц≥ального проектуванн¤, конструюванн¤ соц≥олог≥ч- них технолог≥й.
3. ќсновн≥ погл¤ди на структуру соц≥олог≥њ.
4. ќсобливост≥ р≥вневого п≥дходу до формуванн¤ структури со- ц≥ального знанн¤.
5. “ипи соц≥олог≥чних теор≥й.
6. ќснови структуруванн¤ соц≥олог≥чного знанн¤
1.3. ќсновн≥ етапи ≥ тенденц≥њ розвитку соц≥олог≥чноњ думки
—оц≥олог≥чна думка зародилас¤ значно ран≥ше того пер≥оду, коли ќ. онт запровадив до наукового вжитку пон¤тт¤ "соц≥олог≥¤". “а й сам в≥н стверджував, що його вченн¤ нерозривно пов'¤зане з попередн≥ми досл≥дженн¤ми сусп≥льства ≥ його елемент≥в.
” розвитку соц≥олог≥чних знань окреслюЇтьс¤ к≥лька етап≥в з ¤скраво вираженими особливост¤ми.

ѕротосоц≥олог≥чний пер≥од

ќхоплюЇ пром≥жок часу в≥д античноњ доби до початку XIX ст. ƒжерела ≥стор≥њ соц≥олог≥чних знань с¤гають сивоњ давнини, коли з'¤вл¤ютьс¤ перш≥ у¤вленн¤ про св≥т ≥ людину в ньому, сусп≥льство, виникають ≥дењ ≥ формуютьс¤ теор≥њ про сусп≥льне житт¤, соц≥альн≥ процеси, розвиток людськоњ культури. 3 розвитком сусп≥льства, еволюц≥Їю процес≥в самоп≥знанн¤ та осмисленн¤ людиною соц≥альних ¤вищ ≥ процес≥в зростаЇ потреба у соц≥олог≥чних знанн¤х. ѕоступово, збагачуючись ≥сторичним досв≥дом, стають складн≥шими ≥ досконал≥шими погл¤ди вчених, так само ¤к ускладнюЇтьс¤ ≥ вдосконалюЇтьс¤ сам процес п≥знанн¤ та його об'Їкт.
” межах проњосоц≥олог≥чного пер≥оду вид≥л¤ють к≥лька етап≥в формуванн¤ погл¤д≥в на сусп≥льство, закони його розвитку: античний, середньов≥чний, епох ¬≥дродженн¤ ≥ ѕросв≥тництва. ¬ажливими Ї перед≥стор≥¤ емп≥ричноњ соц≥олог≥њ, особливост≥ розвитку державознавства та пол≥тичноњ арифметики.
ѕротосоц≥олог≥чн≥ теор≥њ в≥д≥грали пом≥тну роль у подальшому розвитку науки, впливаючи на формуванн¤ не т≥льки класичних, але й сучасних погл¤д≥в на законом≥рност≥ становленн¤ та розвитку сусп≥льства.

ѕротосоц≥олог≥чн≥ погл¤ди античних мислител≥в

јнтичний пер≥од розвитку протосоц≥олог≥чних знань охоплюЇ ≤ тис. до н.е. - IV ст. н.е. Ќайхарактерн≥ш≥ його особливост≥ у. пол≥тико-соц≥альних вченн¤х давн≥х ™гипту, ƒвор≥чч¤, ≤нд≥њ, итаю, –иму, √рец≥њ, що в≥дображали основн≥ риси ранн≥х тип≥в сусп≥льств, ¤к≥ зм≥нили перв≥сний лад. “од≥ вже панували патр≥архальне натуральне господарство, державна форма власност≥ на землю, сусп≥льне землеволод≥нн¤, що визначали соц≥альну структуру системи земельних общин. “огочасна пол≥тична ≥ соц≥альна думка розвивалас¤ на основ≥ рел≥г≥йно-м≥фолог≥чноњ св≥домост≥, обожнюванн¤ влади, будучи прикладною за своЇю суттю. √оловними дл¤ нењ були питанн¤ пол≥тичного управл≥нн¤, функц≥онуванн¤ влади та правосудд≥ ћ≥фолог≥¤ ¤к своЇр≥дна форма св≥домост≥ Ї фантастичним в≥дображенн¤м д≥йсност≥, реальних под≥й, вт≥леним в усну творч≥сть - м≥ф (грец. му≥≥поз - сказанн¤, слово). јле вже на цьому етап≥ нагромаджуЇтьс¤ знанн¤ про сусп≥льне житт¤, формуютьс¤ теор≥њ права, морал≥, держави, сусп≥льства.
ћ≥ф Ї формою сусп≥льноњ св≥домост≥, ¤ка в≥дображаЇ фантастичн≥ у¤вленн¤ про природу, особу, сусп≥льство. явища природи, ≥сторичн≥ под≥њ зображуютьс¤ в них у персон≥ф≥кован≥й форм≥. Ќайпоширен≥шими були м≥фи про виникненн¤ й еволюц≥ю св≥ту, сонц¤, м≥с¤ц¤, з≥рок (космогон≥чн≥), по¤ву людини (антропо-гон≥чн≥). ” них багато в≥домостей щодо тогочасних у¤влень сусп≥льного устрою, характеру влади, добра ≥ зла тощо.
ћ≥фолог≥чний етап розвитку сусп≥льноњ св≥домост≥ властивий кожному народов≥, нер≥дко трансформуючись у рел≥г≥йн≥ св≥тогл¤дн≥ системи, рел≥г≥йний культ, живл¤чи р≥зн≥ види мистецтв. Ќайб≥льшого розкв≥ту набули давньогрецька, давньоримська, а також м≥фолог≥њ (сукупн≥сть м≥ф≥в) народ≥в ƒавн≥х —ходу, ≤нд≥њ, итаю.
јнал≥зуючи перв≥сн≥ м≥фи, соц≥ологи можуть в≥дтворити характер соц≥альних процес≥в у перв≥сному сусп≥льств≥, особливост≥ його ц≥нностей ≥ норм, соц≥альноњ структури тощо. « розвитком сусп≥льства, зменшенн¤м залежност≥ людини в≥д природи в≥дбуваЇтьс¤ поступовий перех≥д в≥д м≥фолог≥чного сприйн¤тт¤ д≥йсност≥, реальност≥ под≥й ≥ ¤вищ до ≥нших форм св≥тосприйн¤тт¤, пом≥тне м≥сце серед ¤ких займаЇ епос (грец. еров - слово, розпов≥дь, п≥сн¤) - опов≥дь про героњчне минуле, картини житт¤ народу, його ≥деали, мораль, прагненн¤. ѕобутуЇ в усн≥й та письмов≥й форм≥: п≥сн≥, думи, билини, поеми, опов≥д≥; крупн≥ш≥ жанри: поеми, пов≥ст≥, романи-епопењ.
« виникненн¤м науки ≥сторична пам'¤ть матер≥ал≥зуЇтьс¤ в письмових джерелах ≥ документах. —творювали њх логографи (грец. logos - слово; grapho - пишу, креслю, малюю), з ¤кими пов'¤зуЇтьс¤ перех≥д в≥д усноњ опов≥д≥ до письмовоњ ф≥ксац≥њ под≥й.
—оц≥альний та ≥сторичний прогрес породжуЇ нов≥ форми сусп≥льноњ думки, нову форму п≥знанн¤ д≥йсност≥ - ф≥лософ≥ю. ћ≥фолог≥¤ та епос зам≥нюютьс¤ ≥сторичними хрон≥ками. ќсобливо велике значенн¤ дл¤ розвитку науковоњ думки в≥д≥грала по¤ва соц≥альноњ верстви людей, ¤к≥ профес≥йно займалис¤ ≥нтелектуальною д≥¤льн≥стю.
ƒо формуванн¤ соц≥альних теор≥й п≥дступалис¤ у своњй творчост≥ ƒемокр≥т, ѕлатон, јр≥стотель та ≥нш≥ мислител≥ античност≥, ¤к≥ намагалис¤ по¤снити сутн≥сть р≥зноман≥тних факт≥в, процес≥в, ¤вищ сусп≥льного розвитку.
ƒл¤ античноњ сусп≥льно-пол≥тичноњ думки, на в≥дм≥ну в≥д етичноњ, характерна в≥дсутн≥сть теоретично обірунтованого розмежуванн¤ сусп≥льства ≥ держави. ƒавньогрецький ф≥лософ ƒемокр≥т (прибл. 460 - 370 до н.е.) стверджував, що шл¤хом забезпеченн¤ потреб людей було створене цив≥л≥зоване сусп≥льство. Ќайважлив≥шою умовою житт¤ людей вважав под≥л прац≥, результати ¤кого оц≥нював з погл¤ду ≥нтерес≥в рабовласницького класу.
ќдним з найв≥дом≥ших античних сусп≥льствознавц≥в Ї ѕлатон, справжнЇ ≥м'¤ - јр≥стокл (427- 347 до н.е.), соц≥альну ф≥лософ≥ю ¤кого можна вважати ¤к реформ≥стською, так ≥ утоп≥чною. –оздумуючи над тим, ¤кою маЇ бути ≥деальна держава, стверджував, що б≥льш≥сть людей завд¤ки лише власним зусилл¤м не можуть наблизитис¤ до досконалост≥, що спричин¤Ї необх≥дн≥сть у держав≥ й законах.
≤деальна держава, на думку ѕлатона, створюЇтьс¤ не в ≥нтересах ≥ндив≥да або окремого прошарку, а заради ц≥лого, тобто самоњ держави, поза ¤кою ≥ндив≥д ≥снувати не може. ќсновне зло сучасного йому сусп≥льства ѕлатон бачив у людському егоњзм≥, закор≥неному в комерц≥ал≥зац≥њ людських в≥дносин. ∆адоба, корислив≥сть, свав≥лл¤ п≥дривають стаб≥льн≥сть сусп≥льства, воно починаЇ хвор≥ти зсередини, ≥ його потр≥бно л≥кувати. ≤ндив≥д прагне до держави ≥ закон≥в, щоб наблизитис¤ до сусп≥льного ≥деалу.
ѕлатон намагаЇтьс¤ сконструювати св≥й ≥деальний пол≥с за допомогою трансформац≥њ принцип≥в сх≥дного ≥Їрарх≥чного управл≥нн¤ - генерального под≥лу сусп≥льства на два стани: управл≥нц≥в ≥ виробник≥в. Ћюдина дл¤ держави, а не держава дл¤ людини - кредо його пол≥тичноњ ф≥лософ≥њ. Ќайповн≥ше ц≥ питанн¤ в≥н обірунтовуЇ в д≥алогах "ѕол≥тика", "ƒержава", "«акони". ¬икористовуючи принцип соц≥ального зооморф≥зму, ѕлатон стверджуЇ, що "людина - соц≥альна тварина", акцентуЇ увагу на обох частинах висловлюванн¤. ѕлатон досл≥джуЇ типолог≥ю особистост≥: тимократич-ну, ол≥гарх≥чну, демократичну та тиран≥чну. ≤деальним типом вважаЇ аристократичний тип особистост≥, а решта можуть д≥алектично переходити один в одний.
ѕон¤тт¤ "сусп≥льство" ототожнюЇтьс¤ спочатку у ѕлатона з пон¤тт¤м держави, пот≥м сусп≥льство, на його думку, розпадаЇтьс¤, зовн≥шн≥м про¤вом чого Ї пол¤ризац≥¤ справедливост≥ й несправедливост≥. ¬насл≥док своЇр≥дного запереченн¤ ц¤ протилежн≥сть усуваЇтьс¤, ≥ сусп≥льство повертаЇтьс¤ до вих≥дного стану. “обто ѕлатон намагаЇтьс¤ позбавити ≥деальну державу можливост≥ розвитку, залишаючи њй право лише функц≥онувати. Ќа його думку, будь-¤к≥ сусп≥льн≥ зм≥ни Ї не прогресом, а регресом. ругооб≥г державних форм ≥ складаЇ ф≥лософ≥ю ≥стор≥њ ѕлатона, ¤ка Ї критикою неприйн¤тних дл¤ нього форм державного ладу.
ƒержава ѕлатона - це ≥деократ≥¤. …ого п≥дх≥д до ц≥Їњ побудови можна назвати етичним рац≥онал≥змом, що насправд≥ ототожнюЇтьс¤ з утоп≥змом ≥ впроваджуватис¤ без насильства над людиною не може. ¬ихованн¤ ≥ просв≥та займають важливе м≥сце у систем≥ соц≥альних погл¤д≥в ѕлатона, проте розгл¤даЇ в≥н њх з позиц≥й кожноњ верстви окремо. «адл¤ соц≥альноњ справедливост≥ ѕлатон пропонував скасувати с≥м'ю ¤к соц≥альний ≥нститут ≥ п≥дпор¤дковував с≥мейн≥ стосунки людей держав≥. ¬≥н вважав, що ≥ндив≥дуального щаст¤ його держава не передбачаЇ - члени ≥деальноњ держави щаслив≥ гуртом.
ќтже, ѕлатон був одним з перших, хто спробував по¤снити причини соц≥альноњ нер≥вност≥, тобто створив власну теор≥ю соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ. Ќа його думку, соц≥альна структура сусп≥льства створювалась внасл≥док д≥њ надлюдського розуму. ¬≥н вважав, що теор≥¤ управл≥нн¤ державою маЇ бути заснована на вивченн≥ людини, а здорове сусп≥льство не може складатис¤ з людей, ¤ких пересл≥дують страх ≥ невпевнен≥сть.
”топ≥¤ ѕлатона маЇ амб≥валентний (подв≥йний) характер: його ≥деальна держава, незважаючи на похибки, заперечуЇ ≥снуюч≥ рабовласницьк≥ держави, а також несправедлив≥сть у ц≥лому. ќбидв≥ тенденц≥њ були достатньо прогресивними ≥ дл¤ того часу, ≥ дл¤ науки в ц≥лому. Ќауков≥ погл¤ди ѕлатона, здобувши посл≥довник≥в ≥ супротивник≥в, спри¤ли новим науковим пошукам.
«начний внесок у розвиток соц≥олог≥чноњ думки, вченн¤ про державу ≥ сусп≥льство вн≥с ≥нший в≥домий давньогрецький ф≥лософ, учень ѕлатона, јр≥стотель (384-322 до н.е.). ¬≥н започаткував лог≥ку, психолог≥ю, пол≥тику, ≥нш≥ галуз≥ знанн¤, залишивши^ спадщину вченн¤ про сусп≥льство, державу ≥ владу. …ого основними творами у протосоц≥олог≥чному контекст≥ можна вважати "ѕол≥тику", "≈тику", "–иторику".
«а јр≥стотелем, першим елементом будь-¤коњ ≥сторичноњ одиниц≥ Ї родова община. ƒержава Ї об'Їднанн¤м родових громад.
≤нший основний елемент будь-¤коњ ≥сторичноњ держави - рабство. ∆одна держава, за јр≥стотелем, немислима без пан≥в ≥ раб≥в.
”супереч ѕлатонов≥ в≥н виступаЇ прихильником ≥ндив≥дуальноњ приватноњ власност≥. як ≥ ѕлатон, вважаЇ, що людина за природою - ≥стота державна. ѕоза державою залишаютьс¤ або нерозвинут≥ морально ≥стоти, або надлюдина. ƒержава - це сформована певна сукупн≥сть громад¤н. √ромад¤нин - той, хто може брати участь у законодавч≥й ≥ судов≥й влад≥ держави.
јр≥стотел≥вська ≥деальна держава в≥дображаЇ насамперед давньогрецький ≥деал пом≥рност≥ й гармон≥њ, тобто найоптимальн≥шу комб≥нац≥ю елемент≥в сусп≥льно-пол≥тичних форм ≥ "людського матер≥алу".
якщо јр≥стотель вважав, що сила - на боц≥ "демократ≥њ", то ѕлатон твердив, що сила - на боц≥ тиран≥њ, отже, необх≥дно знайти (виховати) такого тирана, ¤кий, погоджуючись уз¤ти на себе м≥с≥ю осв≥ченого монарха, цар¤-ф≥лософа,- ф≥лософа-законодавц¤, зд≥йснив би ≥деал платон≥вськоњ держави.
ер≥вник держави повинен ман≥пулювати сусп≥льною св≥дом≥стю за допомогою соф≥стики, демагог≥њ, пол≥тичного акторства. —енс житт¤ людини - дос¤гненн¤ вищого блага д≥¤льн≥стю, творчою, продуктивною працею, ¤ка робить людину красивою. –оздумуючи над тим, що важлив≥ше - влада закон≥в чи влада людей, јр≥стотель доходить висновку, що корисн≥шою дл¤ розвитку сусп≥льства Ї влада закон≥в. ÷≥ його думки знайшли подальший розвиток у середньов≥чн≥й соц≥ально-пол≥тичн≥й думц≥, а його вченн¤ про "середн≥й клас" стало джерелом "теор≥њ середнього класу" у XX ст.
јр≥стотел≥вська система м≥стить багато наукових знань, ¤к≥ вход¤ть до предметноњ сфери протосоц≥олог≥њ, розгл¤даЇ питанн¤ способу житт¤, дозв≥лл¤ ≥ в≥льного часу, соц≥ального управл≥нн¤ ≥ соц≥альних ц≥нностей тощо.
Ќа формуванн¤ багатов≥ковоњ традиц≥њ тлумаченн¤ природного права величезний вплив мало римське юридичне мисленн¤, ¤ке, у св≥й час перебувало п≥д значним впливом ф≥лософськоњ школи стоњк≥в. —тоњцизм, за назвою "розписна —то¤" - порт в јф≥нах, де викладав своЇ вченн¤ засновник школи «енон з ≥то-на (прибл. 336-264 до н. е.) - одна з головних теч≥й п≥сл¤ ар≥стотел≥вськоњ ф≥лософ≥њ. њњ ≥стор≥¤ охоплюЇ пер≥од в≥д приблизно 300 р. до н. е., коли «енон почав викладати своЇ вченн¤, по II ст. н. е. (серед останн≥х великих представник≥в стоњцизму Ћуц≥й-јнней —енека (прибл. 4 до н.е. - 65 н.е.) ≥ ћарк јврел≥й (121- 180 н.е.). «г≥дно з вченн¤м стоњк≥в боги ≥ природа - одне ≥ те ж, а людина - частина богоприроди. як сутн≥сть розумна людина Ї вже не просто членом-грома-д¤нином пол≥са, а елементом св≥ту. «в≥дси випливаЇ ≥де¤ св≥тового, а не пол≥сного громад¤нства. —в≥т, у свою чергу, Ї не т≥льки великий орган≥зм, але й велика держава. ≤ в ц≥й держав≥ громад¤ни принципово р≥вн≥ один одному, бо людина Ї сутн≥сть розумна, а розум притаманний ус≥м. ≤накше кажучи, стоњчна ф≥лософ≥¤ припускаЇ ц≥лком ≥нший просторовий горизонт житт¤ людини. “ут з'¤вл¤Їтьс¤ пон¤тт¤ найб≥льшоњ держави ¤к держави держав, величезноњ ≥мпер≥њ. —аме так≥й соц≥альн≥й ситуац≥њ - пост≥йний та Їдиний культурно-пол≥тичний прост≥р, що весь час розширюЇтьс¤, й адекватн≥ м≥ркуванн¤ стоњк≥в.
ќрган≥чне розум≥нн¤ св≥тоустрою ≥ соц≥ального св≥ту приводить стоњк≥в до революц≥йноњ на той час ≥дењ ун≥версальноњ сол≥дарност≥. Ќа њх думку, члени одного соц≥ального орган≥зму не можуть перебувати у протисто¤нн≥ м≥ж собою, не повинн≥ шкодити один одному.
¬с≥ люди - брати, а ун≥версальний етико-правовий закон природний, бо Ї принципом збереженн¤ соц≥альност≥ ¤к частини св≥тового ц≥лого, де позитивну взаЇмод≥ю людей забезпечуЇ ≥ндив≥дуальне ≥снуванн¤. ” такий спос≥б стоњки намагалис¤ витворити ≥деальну модель державного ладу.
¬одночас вони, а також ћарк-“улл≥й ÷ицерон (106-43 до н. е.) виробили такий категор≥альний апарат, що н≥¤к не сполучавс¤ з тод≥шньою соц≥альною реальн≥стю, хоч певну наукову ц≥нн≥сть становить визначенн¤ ÷ицероном держави ¤к "справи народноњ".
‘≥лософ, впливовий рел≥г≥йний д≥¤ч јврел≥й јвгус-тин (Ѕлаженний) - (354-430) - розгл¤дав два р≥зновиди держави - "град Ѕожий" та "град земний" (церква ≥ держава). “обто одн≥ люди живуть за земними стандартами, ≥нш≥ - за божественними. “≥сний союз м≥ж ними утворив теократичну ≥мпер≥ю, що стримала занепад рабовласництва. ¬≥н уперше гл¤нув на ≥стор≥ю людства ¤к на Їдиний, законом≥рний та об'Їктивний процес. јвгустин вважав мир вищим ≥деалом будь-¤кого сусп≥льства, але в земному сусп≥льств≥ в≥н триваЇ недовго, тому що його роздирають егоњзм ≥ ворожнеча.

ѕротосоц≥олог≥чн≥ погл¤ди в середньов≥чч≥

–озпочавшись у V ст., епоха середньов≥чч¤ тривала три пер≥оди: раннЇ середньов≥чч¤ (V-XI ст.), пер≥од розвинутого феодал≥зму (XI - середина XV ст.), п≥знЇ середньов≥чч¤ (к≥нець XV - середина XVII ст.). ≤сторичною межею стали розпад античного сусп≥льства, пад≥нн¤ «ах≥дноњ –имськоњ ≥мпер≥њ, формуванн¤ феодальних в≥дносин, ¤к≥, спричинивши суттЇв≥ соц≥ально-пол≥тичн≥ зм≥ни, потребували в≥дпов≥дного теоретичного обірунтуванн¤. √оловним джерелом знань про св≥т, природу, людину, сусп≥льн≥ в≥дносини стаЇ рел≥г≥¤, суттЇво пот≥снивши ≥ нав≥ть поставивши соб≥ на службу науку.
ћасов≥ Їретичн≥ рухи, що прокотилис¤ ™вропою в XI-XIII ст., засв≥дчили хитк≥сть феодального устрою, доконечну потребу в доктрин≥, ¤ка, обірунтовуючи його непорушн≥сть, сприймалас¤ в масах.
ќдним з найпом≥тн≥ших тогочасних мислител≥в, ¤к≥ вз¤ли на себе м≥с≥ю, був ≥деолог католицизму, впливовий рел≥г≥йний д≥¤ч, дом≥н≥канський монах ‘ома јкв≥нський (1225-1274). Ўироко застосовуючи положенн¤ јр≥стотел¤, в≥н виводить ≥Їрарх≥ю форм св≥ту: в≥д Ѕога - чистого розуму - до духовного св≥ту ≥ матер≥ального, де вищ≥ форми дають житт¤ нижчим. «а таким же ≥Їрарх≥чним принципом будуЇтьс¤ й сусп≥льство: п≥ддан≥ п≥дкор¤ютьс¤ цар¤м ≥ св≥тськ≥й влад≥ на основ≥ закон≥в, ¤к природних ≥ писаних, так людських ≥ божественних. Ћюдська вол¤ маЇ п≥дкор¤тис¤ вол≥ Ѕога, порушенн¤ феодальних закон≥в Ї т¤жким гр≥хом. ¬ид≥л¤ючи чотири види закон≥в, ‘ома јкв≥нський вибудовуЇ досконалу, на його погл¤д, систему св≥тового пор¤дку: народ - володар - за-конолюдський - закон природний - закон божественний - закон в≥чний.
«а середньов≥чч¤ формою соц≥альноњ ≥ пол≥тико-правовоњ теор≥њ стали Їретичн≥ рухи народних мас (богом≥ли, катари, альб≥гойц≥), ¤к≥, не заперечуючи основноњ догматики христи¤нства, виражали соц≥альний протест проти ≥снуючоњ католицькоњ церкви та феодально-кр≥посницького ладу. яскравим прикладом Ї вченн¤ ћарсел≥¤ ѕадуанського (1280-1343). «начний внесок у розвиток п≥знанн¤ людини, сусп≥льства зробили представники середньов≥чного гуман≥зму јл≥г'Ї-р≥ ƒанте (1265-1321), ‘ранческо ѕетрарка (1304- 1374), Ћеонардо Ѕрун≥ (1370-1444), ¬. Ћоренно (1407-1457) та ≥н. ѕроте в ц≥лому середн≥ в≥ки - це пер≥од спаду в ≥стор≥њ пол≥тичних, соц≥альних ≥ правових вчень пор≥вн¤но з античним св≥том, що було зумовлено догматичним тиском, насамперед з боку католицтва, схоластичн≥стю, метаф≥зичн≥стю св≥домост≥.

ѕротосоц≥олог≥чн≥ погл¤ди доби ¬≥дродженн¤

≈поха ¬≥дродженн¤ стала своЇр≥дним синтезом культури, ф≥лософських, пол≥тичних знань, властивих античност≥ й середньов≥ччю. √оловна дом≥нанта њњ: ор≥Їнтац≥¤ сусп≥льно-пол≥тичноњ, естетичноњ думки, культури ≥ мистецтва до ≥дейно-теоретичних джерел античност≥. ” центр≥ св≥тогл¤дних, естетичних конструкц≥й ф≥гуруЇ людина, а гуман≥зм - своЇр≥дне св≥тське в≥льнодумство - вит≥сн¤Ї догматизм церкви, схоластику. ѕовага до г≥дност≥ людини, визнанн¤ пр≥оритету њњ прав, необх≥дност≥ гармон≥йного њх розвитку ≥ соц≥ального бутт¤ були в цей час пров≥дними.
” розвитку ф≥лософськоњ, соц≥олог≥чноњ думки епохи ¬≥дродженн¤ окреслюЇтьс¤ три етапи:
1. √уман≥стичний (середина XIV - середина XV ст.), ¤кому властиве протиставленн¤ середньов≥чного теоцентризму ≥нтересу до людини, њњ зв'¤зк≥в з≥ св≥том.
2. Ќеоплатон≥вський (середина XV ст. - перша третина XVI ст.), на ¤кому дом≥нуЇ розгл¤д проблем бутт¤.
3. Ќатурал≥стичний (середина XVI ст. - початок XVII ст.), з його прагненн¤м пристосувати закони природи, до п≥знанн¤ соц≥альноњ реальност≥.
ѕожвавленн¤ ≥нтересу до ф≥лософських, соц≥ально-пол≥тичних вчень ѕлатона, јр≥стотел¤, ÷ицерона мало не ст≥льки п≥знавальний мотив, ск≥льки виражало намаганн¤, розвинувши њх, пристосувати до нових ≥сторичних реал≥й. ¬≥дпов≥дно в основ≥ соц≥альних конструкц≥й мислител≥в ¬≥дродженн¤ - гуман≥стичн≥ принципи орган≥зац≥њ сусп≥льства. јнгл≥йський юрист, ф≥лософ - “омас ћор (1478-1535) у своњй прац≥ "”топ≥¤" основною причиною порок≥в буржуазноњ держави вважаЇ приватну власн≥сть ≥ зумовлен≥ нею суперечност≥ ≥нтерес≥в особи та сусп≥льства, дев≥антну повед≥нку людей тощо. …ого ≥деальне сусп≥льство маЇ базуватис¤ на сусп≥льн≥й власност≥, обов'¤зков≥й прац≥ дл¤ вс≥х. Ќайвища ц≥нн≥сть такого сусп≥льства - людина, њњ здоров'¤. ” ньому в≥дсутн≥ нер≥вн≥сть, пороки. ≤тал≥йський ф≥лософ, пол≥тичний д≥¤ч “омазо ам-панелла (1568-1639) визнавав астральну залежн≥сть розвитку людського сусп≥льства, вважаючи водночас людину ≥стотою в≥льною, д≥¤льною, здатною впливати на сусп≥льне житт¤. …ого ≥деальна держава - "ћ≥сто —онц¤" - це сусп≥льство з общинним характером зв'¤зк≥в, ¤ке базуЇтьс¤ на в≥дсутност≥ приватноњ власност≥, сп≥льн≥й прац≥. як ≥ ѕлатон, вважав необх≥дним державне регулюванн¤ статевих стосунк≥в ≥ вихованн¤ д≥тей. јнгл≥йський ф≥лософ ‘ренс≥с Ѕекон (1561-1626) продовжив традиц≥ю концепц≥й соц≥ального утоп≥зму. ƒжерелом права вважав не Ѕога, а природний закон, витворений людським розумом. - Ћюди мають об'Їдну- ватис¤ за принципом справедливост≥ - не робити ≥н- шому того, чого не бажаЇш соб≥. ѕр≥оритетом повинна користуватис¤ ≥стина, бо закон часто може перешко- джати правов≥й р≥вност≥ та справедливост≥, п≥дтриму- вати насильство.
” цей пер≥од на ≥сторичн≥й арен≥ постають нов≥ класи - буржуаз≥¤м пролетар≥ат, хоч пол≥тичне пануванн¤ ще утримували у своњх руках феодали, п≥дтримуван≥ церквою, ¤ка монопол≥зувала духовне житт¤. « особливою гостротою поставала необх≥дн≥сть досл≥дженн¤ нових реал≥й ≥ тенденц≥й соц≥ально-пол≥тичного бутт¤. ћолода буржуаз≥¤ ви¤вл¤ла власний ≥ стимулювала ≥нтерес вчених до проблем розвитку держави, права, пол≥тичного устрою, функц≥онуванн¤ ≥ розвитку механ≥зм≥в влади.
ќдним з перших спробував кристал≥зувати ≥дењ буржуаз≥њ ≥тал≥йський пол≥тичний д≥¤ч, ≥сторик Ќ≥кколо ћак≥авелл≥ (1469-1527). Ќайв≥дом≥шим з його твор≥в Ї "√осудар". ѕрирода людини однакова в ус≥х державах ≥ в ус≥х народ≥в: ≥нтерес Ї ун≥версальним чинником людських д≥й, з ¤ких складаютьс¤ њх в≥дносини, установи, ≥стор≥¤. ќтже, щоб управл¤ти людьми, треба знати причини њх вчинк≥в, њх прагненн¤ та ≥нтереси. Ќ. ћак≥авелл≥ в≥дтворюЇ античн≥ ≥дењ про виникненн¤ держави та кругооб≥г форм правл≥нн¤. ѕеревагу в≥ддаЇ, ¤к ≥ јр≥стотель, зм≥шан≥й форм≥ державного укладу (з монарх≥њ, аристократ≥њ та демократ≥њ). ќбов'¤зки держави - захищати майнов≥ й особист≥ права громад¤н, виражати ≥нтереси громад¤нського сусп≥льства. ’оча правл¤ть за допомогою страху ≥ насильства, та щоб не збуджувати ненависть, держава не повинна порушувати майнових та особистих прав громад¤н. Ќайг≥рший гн≥т, що накладаЇтьс¤ державою: њњ прагненн¤ знесилити ≥ п≥д≥рвати будь-¤ку д≥¤льн≥сть сусп≥льства задл¤ свого п≥днесенн¤. ¬же у цих м≥ркуванн¤х простежуЇтьс¤ розмежуванн¤ сусп≥льства ≥ держави, цив≥льноњ ≥ пол≥тичноњ сфер. ќсобливо ¤скраво воно ви¤вилос¤ у висловлюванн¤х про сп≥вв≥дношенн¤ пол≥тики ≥ моральност≥. ¬≥дпов≥дно до концепц≥њ ћак≥авелл≥ пол≥тична д≥¤льн≥сть ≥ пол≥тична влада в особ≥ держави - синон≥ми аморальност≥. “ака аморальн≥сть закладена в тих пол≥тичних в≥дносинах,, за ¤ких член сусп≥льства - або гнобитель, або гноблений. ≤, природно, з'¤вл¤Їтьс¤ громад¤нське сусп≥льство ¤к щось третЇ, ¤к сфера громадського житт¤, що Ї по сут≥ моральним бутт¤м, у глибин≥ своЇњ апол≥тичност≥ (прац¤, задоволенн¤ первинних потреб, любов, родина, хоб≥, турбота про зб≥льшенн¤ власност≥) - приватне житт¤.
«аслугою ћак≥авелл≥ Ї подоланн¤ теолог≥чних ≥дей ≥ досл≥дженн¤ держави ¤к сусп≥льного ¤вища. ¬≥н розробив чотири принципи, ¤к≥ мали неаби¤кий вплив на розвиток теор≥њ сучасного соц≥ального менеджменту. —тверджував, що правитель, ¤кий бажаЇ дос¤гти: усп≥ху, повинен зв≥р¤ти своњ д≥њ з законами необх≥дност≥ (дол≥), а також з≥ способами повед≥нки п≥длеглих. ≤дењ ћак≥авелл≥ не т≥льки вт≥лювалис¤ у тогочасних пол≥тичних режимах, але й набули подальшого розвитку у прац¤х його посл≥довник≥в. «окрема були покладен≥ в основу теор≥й сучасного менеджменту та соц≥ального управл≥нн¤, дали поштовх теор≥¤м ел≥т, бюрократ≥њ, корупц≥њ, пост≥ндустр≥ального сусп≥льства ≥ пол≥тичного прогнозуванн¤, а також конт≥вськ≥й теор≥њ "сусп≥льного консенсусу".
≤деолог абсолютизму, французький публ≥цист, спец≥ал≥ст у галуз≥ державного права ∆ан Ѕоден (1530- 1596) вважав розвиток сусп≥льства поступовим процесом, стверджував, що географ≥чн≥ чинники можуть визначати особливост≥ соц≥ального житт¤ людей, њх соц≥ально-психолог≥чн≥ властивост≥, розвиток науки. ¬плив природного середовища зумовлюЇ, на його думку, розвиток кровно-господарських родин - союз≥в, з ¤ких виростаЇ держава. ≤стотною њњ ознакою Ѕоден вважав суверен≥тет, значну увагу прид≥л¤ючи його характеристикам. Ѕагато в чому продовжуючи вченн¤ јр≥стотел¤, першочергового значенн¤ надавав форм≥ держави, вважав пануючу верству сусп≥льства вир≥шальним фактором у державн≥й законотворчост≥.
≤дењ середньов≥чного в≥льнодумства були розвинут≥ у теоретичних висновках творц¤ н≥мецькоњ –еформац≥њ ћарт≥на Ћютера (1483-1546) та французького церковного реформатора ∆ана альв≥на (1568-1639), ¤к≥ обстоювали ≥дею абсолютноњ визначеност≥ дол≥ людини наперед.
” XVII ст. особливого значенн¤ набувають концепц≥њ природного права та сусп≥льного договору. ќдним з перших започатковуЇ цю традиц≥ю н≥дерландський державний д≥¤ч, ф≥лософ √уго √роц≥й (1583-1645). …ого доктрина про соц≥альне пол≥тичне право ≥ державу, природу людини та њњ природн≥ права, соц≥альн≥ ¤кост≥ викладена у трактат≥ "ѕро права в≥йни ≥ миру". ќсновою спок≥йного, справедливого ≥ розумного сп≥лкуванн¤ Ї людський розум, ¤кий утримуЇ в≥д пос¤ганн¤ на чуже майно, що Ї одн≥Їю з умов дос¤гненн¤ справедливост≥. √.√роц≥й висуваЇ догов≥рну теор≥ю виникненн¤ держави, мету держави вбачаЇ в охорон≥ приватноњ власност≥, ознакою њњ - церковну владу ≥з законами ≥ нормами людського житт¤. ƒержава, за √роц≥Їм, - це "добров≥льний союз в≥льних людей, укладений заради дотриманн¤ права ≥ загальноњ корист≥". ќск≥льки договори за природним правом мають виконуватис¤, тому народ не м≥г в≥льно зм≥нювати державний устр≥й. —формулював в≥н ≥ один з принцип≥в м≥жнародного права - непорушн≥сть договор≥в м≥ж державами.
ѕоглибленн¤ ц¤ теор≥¤ д≥стала у прац¤х англ≥йського державного д≥¤ча, ф≥лософа “омаса √оббса (1588-1679), його сп≥вв≥тчизника, ф≥лософа, психолога, педагога ƒжона Ћокка (1632-1704), голландського ф≥лософа Ѕенедикта —п≥нози (1632-1697) та ≥н.
” книз≥ "ѕро громад¤нина", де вперше систематизовано витрактувано походженн¤ ≥ сутн≥сть держави, “. √оббс пише: "ѕравий не јр≥стотель, а ћак≥авелл≥, ¤кий проголосив у своњй "ƒержав≥", що людина не Ї за природою здатною до громадського житт¤". ѕомилкове положенн¤ про те, що людина Ї сусп≥льна тварина, породжене, на думку √оббса, поверховим розгл¤дом людськоњ природи. оли громад¤нське сусп≥льство вже встановлено, коли держава давно ≥снуЇ, може здаватис¤, що людина не спроможна жити поза сусп≥льством, що нею керуЇ природжена схильн≥сть до громадського житт¤. Ќасправд≥ до виникненн¤ держави люди перебували у стан≥ загальноњ в≥йни, пост≥йного суперництва, жорстокоњ конкуренц≥њ. ÷ей стан в≥йни вс≥х проти вс≥х √оббс назвав природним станом людського роду. ¬≥н Ї таким, тому що в≥дпов≥даЇ егоњстичн≥й природ≥ людини, њњ тваринн≥й сут≥. јле люди волод≥ють не т≥льки "тваринними пристраст¤ми". њм властив≥ в≥дчутт¤, що схил¤ють до миру: страх смерт≥, почутт¤ самозбереженн¤. “а найголовн≥ше, що в людей Ї "природний розум", ¤кий велить вступити в догов≥р один з одним дл¤ забезпеченн¤ власноњ безпеки. √арант≥Їю такоњ безпеки може бути т≥льки загальна влада, що об'ЇднуЇ безл≥ч людей, волод≥Ї реальною силою щодо захисту њх в≥д зовн≥шн≥х ворог≥в ≥ несправедливостей, скоЇних один одному. “обто, щоб люди жили в мир≥, займалис¤ мирною працею, необх≥дна абсолютна влада держави: "того великого Ћев≥афана... ¤кому ми... зобов'¤зан≥ своњм миром ≥ своњм захистом..." ƒержава Ї Їдиною особою, над≥леною владою шл¤хом взаЇмного договору м≥ж собою великоњ к≥лькост≥ людей з метою використанн¤ вс≥х њх сил ≥ засоб≥в дл¤ њх миру ≥ загального захисту.
≈фективною формою держави √оббс вважав абсолютну монарх≥ю, але й не в≥дкидав прогресивн≥ форми правл≥нн¤, зокрема у сфер≥ приватноправових в≥дносин; допускав можлив≥сть широкоњ правовоњ ≥н≥ц≥ативи, систему прав та свобод.
“. √оббс розум≥в свободу ¤к право робити все, що не заборонено законом, а закон може дати лише правильний напр¤м д≥¤м людей. ¬важав необх≥дною гарант≥Їю правопор¤дку ≥ законност≥ необмежену владу корол¤ ≥ засуджував громад¤нську в≥йну. —труктуру держави розгл¤дав, застосовуючи принцип орган≥цизму (упод≥бненн¤ до живого орган≥зму): суверен - душа держави, чиновники - нерви ≥ сухожилл¤, виконавч≥ та судов≥ органи - суглоби тощо. “обто держава - це механ≥зм, створений "механ≥ками" (людьми), ¤кий керуЇтьс¤ за допомогою встановлених норм повед≥нки.
ƒогов≥рна теор≥¤ виникненн¤ ≥ сутност≥ держави, розвинута √оббсом, виключала принцип народного суверен≥тету, що проголошував народ джерелом ≥ остаточним власником влади. Ќа в≥дм≥ну в≥д радикальних представник≥в теор≥њ сусп≥льного договору (ћ≥льтрн в јнгл≥њ, –уссо у ‘ранц≥њ), ¤к≥ п≥дкреслювали пр≥оритетн≥сть народу щодо њх правител≥в, √оббс твердо сто¤в на позиц≥¤х в≥дмови п≥дданих в≥д своњх прав (кр≥м права самозахисту) на користь нос≥¤ верховноњ влади.
ќдним з перших в.Ївропейськ≥й науц≥ до ≥дењ розмежуванн¤ держави л сусп≥льства прийшов ƒж. Ћокк. ”, своњх роздумах, викладених у прац≥ "ƒва трактати про державне правл≥нн¤", в≥н в≥дштовхувавс¤ в≥д цринципово важливого положенн¤ про приватну власн≥сть ¤к нев≥д'Їмну властив≥сть ≥ндив≥да. ¬ласн≥сть утворюЇтьс¤ працею ≥ виникаЇ до виникненн¤ держави. ћета держави - захист власност≥. –озпад держави не спричин¤Ї розпаду сусп≥льства, але жодна держава не зможе ≥снувати у раз≥ розпаду сусп≥льства. ѕриродно забезпечуЇтьс¤ р≥вн≥сть, вол¤, власн≥сть, що Ї насл≥дком миру ≥ доброзичливост≥. ƒл¤ створенн¤ гарант≥й природних прав люди в≥дмовл¤ютьс¤ в≥д права самост≥йно забезпечувати своњ права, тобто сусп≥льство - це не боротьба вс≥х проти вс≥х, а сусп≥льна злагода. ѕриродна р≥вн≥сть людей забезпечуЇтьс¤ њх розумовою д≥¤льн≥стю. ¬лада в≥дпов≥даЇ перед законом, ≥ лише народ Ї сувереном; державна влада под≥л¤Їтьс¤ на вищу законодавчу, виконавчу ≥ федеральну.
онцепц≥¤ Ћокка пом≥тно вплинула на подальший розвиток соц≥ально-пол≥тичноњ думки, особливо теор≥њ природних нев≥дчужених прав людини, використаноњ “. ƒжефферсоном та ≥ншими теоретиками американськоњ революц≥њ.
¬ченн¤ Ѕенедикта —п≥нози про право ≥ державу ірунтуЇтьс¤ на п≥знанн≥ афект≥в ≥ пристрастей людини, ¤к≥ в≥н розгл¤даЇ ¤к частину природи. —п≥ноза вимагаЇ забезпеченн¤ права приватноњ власност≥ ¤к головноњ умови дос¤гненн¤ загального блага, вважаючи це головним завданн¤м пол≥тики. Ќа в≥дм≥ну в≥д √оббса, вищу форму державного устрою вбачаЇ не в монарх≥њ, а в демократичному правл≥нн≥, обмежуЇ всевладд¤ держави вимогами свободи. —воЇр≥дно трактуючи теор≥ю сусп≥льного договору, —п≥ноза стверджував, що натовп одержимий пасивними афектами, ¤к≥ стримують д≥њ ≥ндив≥дуального людського розуму. “ому ефект натовпу потребуЇ контролю ≥ регулюванн¤, що й зумовлюЇ необх≥дн≥сть права ≥ держави. ∆одне сусп≥льство не може ≥снувати без влади закон≥в, ¤ка стримуЇ пристраст≥ та ≥мпульси людей. ÷¤ концепц≥¤ д≥стала подальшого розвитку у теор≥њ "психолог≥њ натовпу".

ѕротосоц≥олог≥чн≥ погл¤ди епохи ѕросв≥тництва

” XVIII ст. продовжують побутувати соц≥ально-утоп≥чн≥ погл¤ди на розвиток сусп≥льства, вт≥люючись у теор≥¤х утоп≥чного соц≥ал≥зму ∆ана ћельЇ (1664- 1729), ћорелл≥, Ћеже-ћар≥ ƒешан, ¤к≥ своЇр≥дно трактували природне право, заперечували сусп≥льний догов≥р ≥ вважали необх≥дною народну революц≥ю дл¤ зм≥ни ≥снуючого державного устрою.
“од≥ ж виникли концепц≥њ ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, у лон≥ ¤ких формувалис¤ теор≥њ про державу, право, сусп≥льство, в≥дображавс¤ ≥сторичний процес через поЇднанн¤ анал≥зу сусп≥льних ¤вищ, под≥й, факт≥в ≥стор≥њ культури та њх ф≥лософське узагальненн¤ у прац¤х ‘рансуа √≥зо (1787-1874), ќгюста “'Їрр≥ (1795-1856), Ћуњ ѕ'Їра (1797-1877), “омаса ƒжефферсона (1743- 1838), ќлександра √ам≥льтона (1737-1804), ƒжамбат-т≥ста ¬≥ко (1668-1754).
ѕом≥тними в соц≥олог≥чн≥й спадщин≥ минулого Ї ≥ погл¤ди англ≥йського медика, ф≥лософа Ѕернарда ћандев≥л¤ (1670-1733). ¬≥н вважав, що в сусп≥льне житт¤ людина перейшла з≥ стад≥њ дикост≥. јле ц¤ стад≥¤ не була гоббс≥вським "природним станом" в≥йни вс≥х проти вс≥х. Ќавпаки, ћандев≥ль стверджував, що людина в≥д природи не хижак. ¬она бо¤злива, любить мир ≥ спок≥й, н≥коли не вступала б у конфл≥кти, ¤кби могла мирно одержувати те, що њй необх≥дно. ” цих ¤кост¤х людини ћандев≥ль вбачав запоруку ≥ передумову њх сусп≥льного ≥снуванн¤, вважаючи, що грубо помил¤ютьс¤ т≥, хто способи збагаченн¤, дос¤гненн¤ благополучч¤ ≥ щаст¤ приватних родин бачив такими ж, ¤к ≥ сусп≥льства в ц≥лому. "...ѕ≥д сусп≥льством ¤ розум≥ю державу, в ¤к≥й людина або скорена переважаючою њњ силою, або виведена з≥ свого дикого стану шл¤хом переконанн¤, стала слухн¤ним створ≥нн¤м, ¤ке може знайти мету, працюючи на ≥нших, ≥ де п≥д владою одного кер≥вника держави або ¤коњсь, ≥ншоњ форми правл≥нн¤ кожний член сусп≥льства п≥дкор¤Їтьс¤ ц≥лому, а вс≥х њх завд¤ки хитромудрому керуванню змушують д≥¤ти заодно". ўодо форм правл≥нн¤, ≥сторично першою, на думку ћандев≥л¤, була монарх≥¤, а двома р≥зними протилежними спробами виправити њњ недосконалост≥ - аристократ≥¤ ≥ демократ≥¤. ѕодальший розвиток державного управл≥нн¤ в≥дбувавс¤ завд¤ки поЇднанню цих форм.
” соц≥альн≥й ≥стор≥њ людства ћандев≥ль вид≥лив два типи сусп≥льства. ѕерший - малочисельн≥, невелик≥ землеробськ≥ сусп≥льства з натуральним господарством, прим≥тивним ремеслом ≥ нерозвинутою торг≥влею. “ам не розвивались науки, мистецтво, а б≥дн≥, неосв≥чен≥ люди були майже ц≥лком позбавлен≥ життЇвих благ. ¬они пом≥рн≥ у своњх потребах, одностайн≥ в поклон≥нн≥ Ѕогу, в усьому п≥дкор¤ютьс¤ ур¤дов≥ ≥ дуже впливовому в справах державного управл≥нн¤ дух≥вництву. ƒругий тип - велик≥, густонаселен≥, багат≥, могутн≥ сусп≥льства, в ¤ких розвиваютьс¤ численн≥ ремесла ≥ виробництва, торг≥вл¤ з ≥ншими крањнами, науки ≥ мистецтва, ≥снуЇ регул¤рна арм≥¤ ≥ флот. “ут живуть д≥лов≥, об≥знан≥ люди, власн≥сть ≥ права ¤ких гарантуЇтьс¤ законом; вони за будь-¤коњ форми правл≥нн¤ не пасивн≥ виконавц≥ вол≥ влади, а громад¤ни, ¤к≥ мають власн≥ думки, у тому числ≥ й у питанн¤х в≥ри. ƒо першого типу ћандев≥ль в≥дносив, зокрема, феодальне сусп≥льство, а своњ у¤вленн¤ про значенн¤ порок≥в дл¤ загального добробуту пов'¤зував з утворенн¤м та ≥снуванн¤м саме багатих ≥ могутн≥х держав.
ѕерспективи подальшого сусп≥льного розвитку в≥н убачав у буржуазному способ≥ житт¤ - кращому з ус≥х ≥снуючих на той час. ¬одночас тверезо оц≥нював сучасне йому буржуазне сусп≥льство, не маючи ≥люз≥й щодо можливост≥ його орган≥зац≥њ ¤к сусп≥льства загальноњ зайн¤тост≥. ћандев≥ль в≥дстоював право на свободу сов≥ст≥, принцип в≥докремленн¤ церкви в≥д держави. ѕереосмислюючи теор≥њ √оббса ≥ Ћокка, д≥йшов до висновку, що природний стан людини не Ї антисусп≥льним, хоча спочатку людина народжуЇтьс¤ асоц≥альною.
Ќа ц≥й думц≥ напол¤гав ≥ його сучасник, англ≥йський ф≥лософ јнтон≥ Ўефтсбер≥ (1671-1713), вважаючи "в≥йну вс≥х проти вс≥х" протиприродним станом, оск≥льки моральн≥ почутт¤ зумовлюють сусп≥льний стан ¤к природний дл¤ людини. “ому, на в≥дм≥ну в≥д ћандев≥л¤, в≥н заперечував природну асоц≥альн≥сть людини.
«овс≥м ≥накше розум≥в сусп≥льство агностик суб'Їктивно-≥деал≥стичного складу ƒейв≥д ём (1711-1776), що жив в јнгл≥њ в роки великого промислового перевороту. ѕередус≥м в≥н заперечуЇ под≥л ≥стор≥њ людства на пер≥оди природного ≥ сусп≥льного становища людини. ” "“рактат≥ про людську природу" ём стверджуЇ, що перех≥д до пол≥тичноњ орган≥зац≥њ людського сусп≥льства пройшов кр≥зь посередництво ≥нституту родини. ƒо потреби людей "приЇднуЇтьс¤ ще одна потреба, ¤ка по праву може вважатис¤ основним ≥ первинним принципом людського сусп≥льства, оск≥льки засоби њњ задоволенн¤ на¤вн≥ ≥ очевидн≥. ÷¤ потреба - не що ≥нше, ¤к природний пот¤г один до одного р≥зних статей, пот¤г, що з'ЇднуЇ њх та охорон¤Ї зазначений союз до тих п≥р, поки њх не зв'¤жуть нов≥ узи, а саме турбота про њх сп≥льного нащадка. ÷¤ нова турбота стаЇ також принципом зв'¤зку м≥ж батьками ≥ нащадками ≥ спри¤Ї утворенню численн≥шого сусп≥льства; влада в ньому належить батькам у силу волод≥нн¤ ними б≥льш високим ступенем сили ≥ мудрост≥, але в той же час авторитет зменшуЇтьс¤ внасл≥док т≥Їњ природноњ прихильност≥, ¤ку вони в≥дчувають до своњх д≥тей. „ерез ¤кийсь час звичка ≥ звичай впливають на н≥жн≥ душ≥ д≥тей ≥ пробуджують у них св≥дом≥сть тих переваг, що вони можуть одержати в≥д сусп≥льства; поступово та сама звичка пристосовуЇ њх до останнього, згладжуючи шорсткост≥ ≥ норовист≥сть, що заважають њх об'Їднанню".
“ак, на думку ёма, вже в устроњ житт¤ нерозвинутих племен з'¤вилис¤ елементи сусп≥льного стану у вигл¤д≥ родини. ¬≥д влади голови родини через безупинне в≥йськове командуванн¤ до пол≥тичноњ влади - таким, на його думку, Ї шл¤х становленн¤ ≥ розвитку державност≥. « приводу под≥бноњ схеми вид≥ленн¤ влади ур¤ду з с≥мейних в≥дносин ∆.-∆. –уссо зазначав, що т≥льки в громад¤нському сусп≥льств≥ з уже розвинутою пол≥тичною владою в≥тчизн¤на набуваЇ усталеност≥ ≥ пост≥йноњ сили, ¤ких на зор≥ сусп≥льного розвитку в нењ не було.
онцепц≥њ ёма щодо походженн¤ держави властив≥:
-розмежуванн¤ с≥мейно-сусп≥льного ≥ сусп≥льно-державного стан≥в;
-влада з самого початку над≥лена монарх≥чними, а не республ≥канськими рисами;
-влада зобов'¤зана гарантувати природн≥ закони сусп≥льства: недоторкан≥сть приватноњ власност≥, передачу њњ в≥д одн≥Їњ особи до ≥ншоњ т≥льки на основ≥ взаЇмноњ згоди, суворе виконанн¤ будь-¤кою особою уз¤тих на себе зобов'¤зань;
-громад¤ни звикають п≥дкор¤тис¤ досить довго ≥снуюч≥й влад≥'¤к ц≥лком законн≥й ≥ вважають себе зобов'¤заними це робити.
«овс≥м добров≥льноњ передач≥ нац≥Їю свого суверен≥тету новоствореному ур¤ду не буваЇ, завершуЇ ём. “ака передача в≥дбуваЇтьс¤ внасл≥док швидкоњ або поступовоњ узурпац≥њ. ћайже вс≥ ур¤ди Ївропейських крањн у минулому утверджувалис¤ завд¤ки насильству, завоюванн¤м, ≥ т≥льки звичка змусила з часом п≥дданих примиритис¤ з ними.
“огочасна сусп≥льно-пол≥тична наука започатковувала традиц≥њ пол≥тичноњ економ≥њ. Ќайб≥льше прислужилис¤ цьому концепц≥њ англ≥йц≥в ¬≥ль¤ма ѕетт≥ (1623-1687), ƒавида –≥кардо (1772-1823), шотландц¤ јдама —м≥та (1723-1790). ј. —м≥т, розвиваючи думки ёма про те, що необх≥дн≥сть пол≥тичноњ влади в держав≥ сформувалас¤ з накопиченн¤м сусп≥льного багатства, вид≥л¤Ї два види сусп≥льства за типом власност≥ - варварське та цив≥л≥зоване. ¬≥н розгл¤даЇ форми сп≥лкуванн¤ залежно в≥д класових розб≥жностей у сусп≥льств≥, передбачаючи цим o класову теор≥ю ћаркса. Ќеаби¤кого значенн¤ дл¤ формуванн¤ соц≥олог≥њ рел≥г≥њ мали його роботи про рел≥г≥йн≥ секти, ¤к≥ випередили прац≥ ¬ебера, про значенн¤ протестантськоњ-етики дл¤ розвитку економ≥чних форм сусп≥льства.
ѕ≥д впливом ≥дейноњ боротьби у ‘ранц≥њ у XVIII ст. ¤к ≥дейний рух формуЇтьс¤ ѕросв≥тництво, представлене у творах видатних француз≥в, письменник≥в, ф≥лософ≥в ¬ольтера (1694-1778), Ўарл¤-Ћуњ ћонтеск'Ї (1689-1755), ƒен≥ ƒ≥дро (1713-1784), ф≥лософа ѕол¤ -јнр≥ √ольбаха (1723-1789), ф≥лософа, психолога лода-јдр≥ана √ельвец≥¤ (1715-1771). ÷≥ вчен≥ критикували дењзм (вченн¤, зг≥дно з ¤ким Ѕог Ї першопричиною св≥ту, але не втручаЇтьс¤ у процеси ≥ ¤вища, що в≥дбуваютьс¤ в ньому) ≥ пропонували управл≥нськ≥ ≥нститути, що в≥дображали б ≥нтереси сусп≥льства.
¬ольтер викривав католицьку церкву, вважаючи њњ оплотом рел≥г≥йного фанатизму ≥ мракоб≥сс¤. ¬важав, що на зм≥ну деспотичн≥й монарх≥њ повинне прийти сусп≥льство розуму ≥ свободи, де кожна людина матиме природн≥ права - на особисту недоторкан≥сть, приватну власн≥сть, свободу сов≥ст≥, свободу преси тощо. —вобода, за ¬ольтером, пол¤гаЇ у залежност≥ т≥льки в≥д закон≥в. …ого вченн¤ в≥дкрило прогресивний етап у розвитку сусп≥льноњ думки.
Ў.-Ћ. ћонтеск'Ї у трактат≥ "ѕро дух закон≥в" в≥в мову про дв≥ гарант≥њ захисту в≥д диктатури ≥ свав≥лл¤ влади: громад¤нське сусп≥льство ≥ под≥л влади. ¬≥н обірунтовуЇ принцип верховенства права, будучи першим теоретиком концепц≥њ правовоњ держави. ћонтеск'Ї формулюЇ пон¤тт¤ вол≥, тобто права робити все, що дозволено законом. √ромад¤нське сусп≥льство, зг≥дно з його вченн¤м, Ї четвертим щаблем людськоњ ≥стор≥њ п≥сл¤ природного стану, родини, сусп≥льства героњчного часу, взаЇмноњ ворожнеч≥ людей, що й спричин¤Ї його перетворенн¤ на державу - орган насильства дл¤ запоб≥ганн¤ ворожнеч≥ м≥ж громад¤нами.
Ў.-Ћ. ћонтеск'Ї не ототожнюЇ громад¤нське сусп≥льство з державою, ¤к це робить “. √оббс. ¬≥дкидаючи рац≥онал≥заторськ≥ конструкц≥њ- утворенн¤ держави ≥ не сприймаючи пон¤тт¤ сусп≥льного договору, в≥н розр≥зн¤Ї цив≥льн≥ й пол≥тичн≥ закони. ѕол≥тичн≥ стають такими завд¤ки трансформац≥њ цив≥льних закон≥в у державн≥ - так≥, що дають люд¤м державну волю, обмежуючи њх волю природну. ÷ив≥льн≥ - це закони, не трансформован≥ у державну волю. ” д≥алектиц≥ цив≥льних ≥ пол≥тичних закон≥в ћонтеск'Ї розгл¤даЇ суперечливу Їдн≥сть пол≥тичних закон≥в ≥ закон≥в власност≥ (громад¤нського сусп≥льства). «никненн¤ одн≥Їњ з≥ стор≥н призведе, за його теор≥Їю, або до анарх≥њ (при зникненн≥ пол≥тичних закон≥в), або до тотал≥таризму (при порушенн≥ закон≥в власност≥, цив≥льних закон≥в). «аконом≥рност≥ сусп≥льного житт¤ в≥н розкриваЇ через пон¤тт¤ сп≥льного духу нац≥њ, на ¤кий впливаЇ багато ф≥зичних ≥ моральних чинник≥в. ‘≥зичн≥ чинники - розм≥ри ≥ м≥сце крањни, чисельн≥сть населенн¤ та ≥н.; моральн≥ - вступають у д≥ю п≥зн≥ше, з розвитком цив≥л≥зац≥њ, та об'Їднують пол≥тичний лад, рел≥г≥йну св≥дом≥сть, моральн≥ переконанн¤, норми, звичањ тощо.
≤сторичний розвиток сусп≥льства, на думку ћонтеск'Ї, Ї результатом складноњ взаЇмод≥њ об'Їктивних ≥ суб'Їктивних причин. ѕроблему рац≥ональноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства в≥н розгл¤даЇ не з соц≥альноњ, а з пол≥тико-правовоњ точки зору. ≤деал повноњ свободи обірунтовуЇтьс¤ ≥сторичними формами держави: республ≥ка (демократ≥¤ та аристократ≥¤), монарх≥¤, деспот≥¤. ¬они базуютьс¤ на власних принципах, ¤к≥ характеризують державну владу, њњ взаЇмов≥дносини з громад¤нами. ¬изначаючи пол≥тичний режим, ћонтеск'Ї республ≥ку державою, у ¤к≥й влада належить або всьому народов≥ (демократ≥¤), або його частин≥ (аристократ≥¤). ћонарх≥¤ - одноос≥бне правл≥нн¤, ¤ке спираЇтьс¤ на закони, деспот≥¤ - одноос≥бне правл≥нн¤, в ¤кому не д≥ють жодн≥ закони. ¬≥н виокремлюЇ три форми влади у держав≥: законодавчу, виконавчу ≥ судову, п≥дкреслюючи, що дл¤ забезпеченн¤ закон≥в ≥ свободи необх≥дний розпод≥л влади.
”ченн¤ ћонтеск'Ї було прогресивн≥шим пор≥вн¤но з ученн¤м його попередник≥в ≥ справило в≥дчутний вплив на подальший розвиток соц≥ально-пол≥тичноњ думки, заклавши основу дл¤ формуванн¤ географ≥чного напр¤му соц≥олог≥њ XIX ст.
ќдин з найвпливов≥ших д≥¤ч≥в французького ѕросв≥тництва, соц≥олог, пол≥тик, морал≥ст, психолог ≥ педагог ∆ан-∆ак –уссо (1712-1778) визнавав, що соц≥альна нер≥вн≥сть зумовлена нер≥вном≥рним под≥лом майна ≥ знар¤дь прац≥. —ам≥ люди призвели себе до нещасть ≥ страждань. —правжн≥м засновником сучасного громад¤нського сусп≥льства став, за –уссо, той, хто першим в≥дгородив д≥л¤нку земл≥, сказавши: "÷е - моЇ". ѕри цьому знайшов людей, досить простодушних, щоб йому пов≥рити.
” трактат≥ –уссо про походженн¤ нер≥вност≥ його соц≥альний протест звучить дуже р≥зко. Ќа його думку, ц≥л≥сн≥сть людини була зруйнована под≥лом прац≥, майновою нер≥вн≥стю. «емельна власн≥сть, з'¤вившись внасл≥док насильницьких д≥й, стала джерелом суперечностей м≥ж б≥дн≥стю ≥ багатством, а по¤ва державноњ влади т≥льки загострила њх. ” прац≥ "—усп≥льний догов≥р" –уссо доводив, що Їдиним коригуванн¤м ≥снуючоњ соц≥альноњ нер≥вност≥ повинна бути свобода ≥ безумовна р≥вн≥сть юридичних прав ус≥х людей. ¬≥н виокремив так≥ види в≥дчуженн¤ людей: пол≥тичне, соц≥ально-економ≥чне, моральне, психолог≥чне, загальнокультурне, вважаючи, що будь-¤ке з них може бути про¤вом загальноњ сусп≥льноњ кризи. Ќа в≥дм≥ну в≥д √оббса, в≥н заперечував тезу про "в≥йну вс≥х проти вс≥х", виправдовуванн¤ абсолютноњ монарх≥њ ≥ висловлювавс¤ за демократичн≥ перетворенн¤ в сусп≥льств≥. —аме в цьому пол¤гаЇ ≥сторичне значенн¤ праць –уссо, њх вплив на сучасник≥в, незважаючи на певну њх ≥деал≥стичн≥сть.
ƒ.ƒ≥дро, сл≥дом за ¬ольтером, розгл¤даЇ пон¤тт¤ природи людини у дус≥ концепц≥й природного права. ѕриродна р≥вн≥сть людей, ¤ка ≥снувала у перв≥сному сусп≥льств≥, зникаЇ з по¤вою приватноњ власност≥, призводить до пол¤ризац≥њ сусп≥льства. ƒержавна влада Ї продуктом сусп≥льного договору, ¤кий люди укладають м≥ж собою з метою забезпечити своЇ щаст¤ ≥ добробут. ÷е не позбавл¤Ї њх природноњ свободи ≥ р≥вност≥, а лише частково передаЇ держав≥ свою природну незалежн≥сть з метою забезпеченн¤ ≥нтерес≥в та об'Їднанн¤ вол≥ й сили вс≥х. ƒ≥дро виступаЇ прихильником ≥дењ приватноњ власност≥ у невеликому обс¤з≥. √оловну мету держави вбачав у забезпеченн≥ свободи, щаст¤, природних прав громад¤н.
ѕосл≥довник теор≥њ конституц≥йноњ монарх≥њ ѕ.-ј. √ольбах зовс≥м ≥накше розм≥рковуЇ над устроЇм влади ≥ держави. ¬ його вченн≥ можна знайти джерела концепц≥њ соц≥ального обм≥ну - люди взаЇмод≥ють у сусп≥льств≥, надаючи взаЇмну допомогу один одному внасл≥док природноњ неоднаковост≥ та обмеженост≥ ≥ндив≥дуальних можливостей. ѕ≥д впливом особистоњ корист≥ люди створюють державу ≥ закони, причому вир≥шальна роль в ≥стор≥њ в≥ддаЇтьс¤ д≥¤льност≥ законодавства. —усп≥льство, за √ольбахом, - це царство розуму. Ќайважлив≥ш≥ принципи сусп≥льних в≥дносин складають природн≥ закони ≥ природн≥ права людини, до ¤ких належать свобода, власн≥сть ≥ безпека людини. «акони створюютьс¤ дл¤ того, щоб обмежити владу государ¤ ≥ визначити взаЇмов≥дносини м≥ж ним ≥ народом в≥дпов≥дно до сусп≥льного договору.
≤нший французький матер≥ал≥ст .-ј. √ельвец≥й, висуваючи гасла свободи сов≥ст≥, друку, слова ≥ думки, виступав за пол≥тичн≥ свободи, р≥вн≥сть ус≥х перед законом. ¬≥н твердив, що люди, народжуючись р≥вними за зд≥бност¤ми ≥ нахилами, набувають в≥дм≥нностей м≥ж собою п≥д впливом соц≥ально-культурного середовища, вихованн¤, с≥м'њ. ÷е ≥ зумовлюЇ в≥дм≥нн≥сть у законах ≥ звича¤х р≥зних сусп≥льств ≥ р≥зних крањн. ќдн≥Їю з передумов виникненн¤ держави ≥ закон≥в, за √ельвец≥Їм, Ї сусп≥льн≥ ≥нтереси.
” XVIII ст. продовжують ≥снувати соц≥ально-утоп≥чн≥ погл¤ди на розвиток сусп≥льства у теор≥¤х утоп≥чного соц≥ал≥зму ∆ана ћельЇ, ћорелл≥, Ћеже-ћар≥ ƒешан, ¤к≥ заперечували сусп≥льний догов≥р, вважали за необх≥дне зд≥йснити народну революц≥ю дл¤ зм≥ни ≥снуючого державного устрою.
јнн-–обер-∆ак “юрго (1727-1781) започатковуЇ теор≥ю соц≥ального прогресу, п≥дкреслюючи його обов'¤зков≥сть, р≥зноман≥тн≥сть форм ≥ загальн≥сть, виокремлюЇ прогрес цив≥л≥зац≥њ (акцентуючи на технолог≥чному прогрес≥) ≥ прогрес культури (духовноњ). ћетодолог≥чно його роботи демонстрували перех≥д на позиц≥њ соц≥олог≥чного реал≥зму.
“еор≥ю “юрго розвинув ∆ан-јнтуан ондорсе (1743-1794). –уш≥йними силами соц≥ального прогресу в≥н вважав людський розум, знанн¤, зд≥бност≥, под≥л, прац≥ у сусп≥льств≥. ондорсе вид≥лив 10 епох в ≥стор≥њ сусп≥льства залежно в≥д р≥вн¤ прац≥ та ≥нших ознак. ¬≥н застосував принцип ≥сторизму дл¤ анал≥зу сусп≥льного прогресу, працював над виробленн¤м його теор≥њ, а соц≥альними ≥деалами вбачав свободу, р≥вн≥сть, братерство, в≥ру в справедлив≥сть, торжество розуму.
»оганн-√отфр≥д. √ердер (1744-1803) руш≥Їм прогресу вважав культуру, творцем св≥ту визнавав Ѕога, погоджуючись ≥з думкою, що людина самопороджена природою, Ї њњ вершиною. —усп≥льство розгл¤дав ¤к соц≥альну сп≥льн≥сть, ¤ка ≥снуЇ внасл≥док взаЇмод≥њ ≥ взаЇмозв'¤зк≥в м≥ж ≥ндив≥дами та сп≥льнотами. Ќа основ≥ анал≥зу р≥зних етап≥в св≥товоњ ≥стор≥њ, √ердер сформулював ≥дею сусп≥льного прогресу.
«асновник класичноњ н≥мецькоњ ф≥лософ≥њ ≤ммануњл ант (1724-1804) створюЇ окремий напр¤м теор≥њ держави ≥ права, под≥л¤ючи методи п≥знанн¤ на емп≥ричний та апр≥орний. ѕриродним правом людини ант вважав свободу морального вибору, з ¤коњ випливають моральн≥ ¤кост≥ людей: р≥вн≥сть, здатн≥сть д≥литис¤ своњми думками тощо. ” додержавш≥й пер≥од, зг≥дно з його концепц≥Їю, д≥ють ≥ суб'Їктивн≥ природн≥ права: на житт¤, приватну власн≥сть. Ќа думку анта, сусп≥льний догов≥р Ї лише ≥деЇю розуму, ¤ка маЇ безперечну практичну д≥¤льн≥сть, риси регул¤тивного принципу, що дозвол¤Ї судити про справедлив≥сть конкретних закон≥в. ƒержаву ант визначаЇ ¤к поЇднанн¤ багатьох людей, п≥дкорених правовим законам, а ознакою держави вважаЇ верховенство закону. ≤ ≥деальна держава повинна будуватис¤ на засадах сусп≥льного договору ≥ народного суверен≥тету, забезпечувати чист≥ принципи права ≥ гарантувати ст≥йкий правопор¤док.
≤дењ, що значно вплинули на формуванн¤ сучасноњ проблематики громад¤нського сусп≥льства, висунув √еорг-¬≥льгельм-‘р≥др≥х √егель (1770-1831). ¬≥н вважав громад¤нське сусп≥льство сферою приватного житт¤ громад¤н. ¬оно Ї складною системою ≥нтерес≥в приватних ос≥б, клас≥в, р≥зноман≥тних груп та ≥нститут≥в, взаЇмод≥¤ ¤ких регулюЇтьс¤ правом. √ромад¤нське сусп≥льство, будучи етапом у розвитку держави, безпосередньо в≥д нењ не залежить. ќснову його складають приватна власн≥сть, сп≥льн≥ ≥нтереси та формальна р≥вн≥сть громад¤н. ќсобливо важливу роль в≥д≥граЇ приватна власн≥сть, без ¤коњ неможлива людина ¤к елемент цього сусп≥льства. ” "‘≥лософ≥њ права" √егель зазначав, що правовими засадами громад¤нського сусп≥льства Ї р≥вн≥сть людей ¤к суб'Їкт≥в права, њх юридична свобода, ≥ндив≥дуальна приватна власн≥сть, непорушн≥сть договор≥в, охорона права в≥д порушень ≥ зловживань, упор¤дковане законодавство й авторитетний суд, у тому числ≥ суд прис¤жних. ѕ≥д громад¤нським сусп≥льством √егель розум≥в сучасне йому буржуазне сусп≥льство: "√ромад¤нське сусп≥льство створено, вт≥м, лише в сучасному св≥т≥...".
√егель розмежовуЇ громад¤нське сусп≥льство ≥ державу, окреслюЇ його стани - субстанц≥ональний, промисловий, загальний - ≥ визначаЇ його ¤к систему матер≥альних потреб. ¬≥н твердив, що людина здобуваЇ свободу т≥льки у держав≥, заперечував природно-правову теор≥ю держави. ≤деальними передумовами держави (¤к ≥дењ розуму, свободи ≥ права) вважав народний дух, основною формою ¤кого Ї рел≥г≥¤.
ѕол≥тичне вченн¤ √егел¤, що базувалось на ≥дењ держави ¤к орган≥зац≥њ свободи, стало основою л≥беральних ≥ радикальних концепц≥й, джерелом формуванн¤ соц≥ально-економ≥чного вченн¤ марксизму.
«агалом концепц≥њ першоњ половини XIX ст. можна розд≥лити на три напр¤ми: консерватизм, ¤кий критикував зм≥ни у сусп≥льств≥ з позиц≥њ минулого (≈дмунд Ѕерк (1729-1797), Ћ. Ѕенальд, французький пол≥тичний д≥¤ч ∆озеф-ћар≥ де ћестр (1753-1821) та ≥н.), л≥берал≥зм, що в≥дстоював принципи буржуазного актив≥зму та рац≥онал≥зму (ј. —м≥т, англ≥йський ф≥лософ ≤Їрем≥¤ Ѕентам (1748-1832), англ≥йський ф≥лософ, психолог, соц≥олог, економ≥ст ƒжон ћ≥лль (1806-1873), французький письменник Ѕенджамен-јнр≥ онстан (1767-1830) та ≥н.) та утоп≥чний соц≥ал≥зм, зар¤джений на пошук нового справедливого сусп≥льного ладу (французький ф≥лософ лод-јнр≥ —ен-—≥мон, англ≥йський економ≥ст –оберт ќуен (1771- 1858), французький соц≥олог ‘рансуа-ћар≥ ‘ур'Ї (1772-1835) та. ≥н.). ÷≥ напр¤ми соц≥альноњ думки к≥нц¤ XVII - початку XIX ст. ще не можна в≥днести до соц≥олог≥њ. јле њх представники порушили чимало проблем, ¤к≥ п≥зн≥ше потрапили у коло њњ ≥нтерес≥в.

–озвиток емп≥ричних досл≥джень у протосоц≥олог≥чний пер≥од

—тановленн¤ соц≥олог≥њ ¤к самост≥йноњ науковоњ дисципл≥ни в≥дбувалос¤ не т≥льки в координатах теоретичного мисленн¤ - ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, ф≥лософ≥њ держави ≥ права, соц≥альноњ ф≥лософ≥њ. Ќа нього позитивно впливали й емп≥ричн≥ пошуки, заснован≥ на досл≥д≥, вивченн≥ факт≥в сусп≥льного житт¤.
як емп≥рична дисципл≥на, соц≥олог≥¤ займаЇтьс¤ збором та анал≥зом конкретноњ ≥нформац≥њ. ≤сторично першою формою њњ збору був обл≥к матер≥альних ≥ людських ресурс≥в у масштабах держави, окремого маЇтку, м≥ста. як правило, така необх≥дн≥сть була пов'¤зана з вир≥шенн¤м в≥йськових ≥ ф≥нансових питань. “ак започатковували перш≥ переписи населенн¤, спроби к≥льк≥сного анал≥зу соц≥альних ¤вищ ≥ процес≥в. —в≥дчень такоњ д≥¤льност≥, починаючи з б≥бл≥йних час≥в, чимало. Ќайдавн≥ший перепис, наприклад, був своЇр≥дним огл¤дом здатного до в≥йни чолов≥чого населенн¤. ќбов'¤зком кожного потенц≥йного воњна було принести в певне м≥сце ≥ час в≥йськове знар¤дд¤: кам≥нн¤, наконечник, стр≥ли. «а величиною утвореного ними пагорба судили про воЇнну силу держави, здатн≥сть вести в≥йну. ¬ ≤удењ, ™гипт≥ та ≥нших крањнах ≥снував пор¤док обл≥ку земель, матер≥ал≥в, робочоњ сили, харчових продукт≥в через обов'¤зкову зв≥тн≥сть службових ос≥б. ≤н≥ц≥атива збору ≥нформац≥њ належала державним установам. ѕереписи населенн¤ та його майна у ƒавньому –им≥ зд≥йснювалис¤ з метою визначенн¤ соц≥ального, пол≥тичного, в≥йськового та податкового статусу член≥в сусп≥льства.
” ƒавн≥й √рец≥њ держава втратила монопол≥ю на проведенн¤ обл≥ку. ≤н≥ц≥аторами виступали, окр≥м влади, також власники майстерень, маЇтк≥в, торг≥-вельноњ справи. ¬ јф≥нах обл≥к природного руху населенн¤ був регул¤рним, складали ≥ земельн≥ кадастри з повним описом окремих господарств. ¬ажлив≥сть к≥льк≥сноњ та ¤к≥сноњ емп≥рично в≥рог≥дноњ ≥нформац≥њ дл¤ потреб державного управл≥нн¤ визнавала ≥ наука. ќпис грецьких пол≥с≥в у "ѕол≥тиц≥" јр≥стотел¤ став основою його теоретичноњ г≥потези про "середн≥й" пол≥тичний устр≥й ¤к норму, в≥дхиленн¤ми в кращий або г≥рший б≥к в≥д ¤коњ вважав конкретн≥ держави.
«а час≥в —ерв≥¤ “улл≥¤ (VI ст. до н.е.) у ƒавньому –им≥ д≥¤в спец≥альний орган обл≥ку - ценз. ќкр≥м пер≥одичних перепис≥в, цензори вели ≥ поточн≥ спостереженн¤ за рухом населенн¤, ф≥нансами, арм≥Їю. ќбов'¤зковим дл¤ кожного с≥мейства було веденн¤ обл≥ку домашнього господарства. «аф≥ксовано випадок науковоњ обробки оф≥ц≥йних даних: юрист ”льп≥ан намагавс¤ визначити тривал≥сть житт¤ р≥зних в≥кових груп. ќднак досв≥д римськоњ держави було втрачено. ƒо збору конкретноњ ≥нформац≥њ в масштабах держави вдавалис¤ в централ≥зованих монарх≥¤х, п≥сл¤ завоюванн¤ ≥ освоЇнн¤ нових територ≥й (англ≥йська " нига страшного суду" (земельний кадастр) ¬≥льгельма ≤ «авойовника).
ѕрим≥тивн≥ емп≥ричн≥ соц≥альн≥ досл≥дженн¤ практикувалис¤ в торгових м≥стах ≤тал≥њ та √олланд≥њ доби ¬≥дродженн¤. ¬ ≤спан≥њ в 1575 р. чи не вперше в ™вроп≥ дл¤ вивченн¤ соц≥ально-економ≥чних ¤вищ використовували питальник з 357 питань. –озвиток м≥жнародноњ торг≥вл≥, м≥ст стимулювали р≥зноман≥тн≥ форми обл≥ку, реЇстрац≥њ видатк≥в-прибутк≥в, матер≥альних ц≥нностей, трудових ресурс≥в. –изик морських перевезень формував потребу њх страхуванн¤, дл¤ чого потр≥бн≥ були статистичн≥ дан≥, в≥дпов≥дно њх анал≥з та оц≥нка.
” середин≥ XVI ст. стало можливим наукове емп≥ричне вивченн¤ соц≥альних ¤вищ, завд¤ки ≥снуюч≥й в ус≥х тогочасних феодальних державах систем≥ реЇстрац≥њ основних акт≥в громад¤нського стану у церковних параф≥¤х. «≥брана у них ≥нформац≥¤, ще не була достатньо повною щодо всього населенн¤ (≥нш≥ види в≥роспов≥данн¤ ? не враховувалис¤), точн≥стю через в≥дсутн≥сть Їдиних форм реЇстрац≥њ (не ф≥ксували, наприклад, причини смерт≥, в≥к померлого). ¬се це звужувало можливост≥ анал≥зу, але церковно-приходськ≥ книги були Їдиним джерелом к≥льк≥сних, числових даних.
ѕочаток сучасного емп≥ричного сусп≥льствознавства пов'¤зують з виходом у 1662 р. в Ћондон≥ прац≥ ƒжона √раунта "ѕриродн≥ ≥ пол≥тичн≥ спостереженн¤, перерахован≥ ≥ зроблен≥ над бюлетен¤ми смертност≥ щодо управл≥нн¤, рел≥г≥њ, торг≥вл≥, зростанн¤, пов≥тр¤, хвороб ≥ р≥зних зм≥н означеного м≥ста", а також читанн¤м у 1660 р. в ун≥верситет≥ н≥мецького м≥ста √ельм-штедта академ≥чного курсу лекц≥й, присв¤чених державн≥й характеристиц≥ р≥зноман≥тних крањн. „итав њх √ерман онр≥нг. Ќапр¤м, ¤кий започаткував √раунт, трохи згодом завд¤ки ¬. ѕетт≥ д≥став назву "пол≥тична арифметика", оск≥льки зосереджувавс¤ на к≥льк≥сному вим≥р≥ держав, за допомогою ун≥версальноњ форми чисел. ≤нший напр¤м ("—татистика", або "ƒержавознавство") продовжив традиц≥ю словесного опису основних соц≥альних показник≥в щодо державного устрою конкретноњ крањни, њњ територ≥њ, населенн¤, ремесел, торг≥вл≥, звичањв тощо.
« цих двох джерел поход¤ть демограф≥¤, економ≥чна географ≥¤, частково ≥стор≥¤, етнограф≥¤, пол≥теконом≥¤, емп≥рична соц≥олог≥¤, теоретична статистика ≥ безл≥ч њњ п≥дгалузей. "ѕол≥тична арифметика" ≥ "статистика" (XVII-XVIII ст.) були перед≥стор≥Їю емп≥ричноњ соц≥олог≥њ. јле вони в≥д≥гравали пом≥тну роль, оск≥льки продукували науково в≥рог≥дну ≥нформац≥ю дл¤ практики пол≥тичного управл≥нн¤. Ќайголовн≥шим предметом своЇњ д≥¤льност≥ представники обох шк≥л вважали населенн¤, людей.
ѕерш≥ соц≥ологи-емп≥рики (назва умовна, адже багато з них не належали до науки, а соц≥олог≥¤ ще не була самост≥йною дисципл≥ною) в досл≥дженн≥ певних груп, верств населенн¤, намагалис¤ не просто визначати њх к≥льк≥сть, числове сп≥вв≥дношенн¤ ≥з сукупн≥стю населенн¤, але й описувати њх моральн≥ характеристики, умови житт¤ тощо. “ак емп≥рична соц≥олог≥¤ вбирала в себе традиц≥ю опису, властиву "державознавству", ≥ традиц≥ю числового вим≥ру, ¤ким переймалас¤ "пол≥тична арифметика".
—уттЇву роль дл¤ розвитку прогресу науки, в тому числ≥ емп≥ричноњ соц≥олог≥њ, в≥д≥грало в≥дкритт¤ ≥ застосуванн¤ методу виб≥рки, за ¤кого висновки про сукупн≥сть однор≥дних ¤вищ робили на п≥дстав≥ певноњ в≥д≥браноњ сукупност≥ даних. Ќим користувалась ¤к "пол≥тична арифметика", так ≥ державознавство, хоча теоретично обірунтувала його "пол≥тична арифметика" . ƒо XIX ст. в наукових досл≥дженн¤х застосовувались методи угруповуванн¤ (класиф≥кац≥њ) даних, перехресного пор≥вн¤нн¤, п≥драхунку нев≥домих величин (к≥лькост≥ населенн¤, середньоњ тривалост≥ житт¤) за на¤вними поб≥чними даними (таблиц≥ смертност≥ та ≥н.). “од≥ було запроваджено до вжитку пон¤тт¤ "середн¤ величина", ¤к робочу г≥потезу було сформу-лювано закон великих чисел. Ќайзагальн≥ше суть њх пол¤гаЇ в тому, що за на¤вност≥ великоњ к≥лькост≥ спостережень за однор≥дними випадками, ¤к≥ Ї частиною ц≥лого, можна судити про нев≥дстежен≥ ¤вища, про досл≥джуване ц≥ле ≥ про законом≥рност≥ цих ¤вищ. —аме встановленн¤м посл≥довност≥ масових ¤вищ ≥ займалис¤ емп≥рики XVII-XVIII ст.
≈мп≥рична соц≥олог≥¤ постала ¤к результат особистого ентуз≥азму, без державного забезпеченн¤, але з≥ спод≥ванн¤ми прислужитис¤ держав≥. “ипова щодо цього ф≥гура ƒж. √раунта - торговц¤ сукном, члена –ади м≥ського управл≥нн¤ м. Ћондона, кап≥тана м≥ськоњ м≥л≥ц≥њ. ѕерш≥ ентуз≥асти (ѕетт≥ в јнгл≥њ, ¬ооан у ‘ранц≥њ, п≥зн≥ше ¬аргентин у Ўвец≥њ) створювали проекти державноњ орган≥зац≥њ систематичного, ун≥ф≥кованого за рубриками збору даних. ѕершою з держав емп≥ричною соц≥олог≥Їю зайн¤лас¤ Ўвец≥¤. ¬она в середин≥ XVIII ст. заснувала особливу “аосльну ком≥с≥ю, що отримувала з м≥сць ≥нформац≥ю, ¤ку анал≥зували члени јкадем≥њ наук. —тимулювали накопиченн¤ даних ≥ страхов≥ компан≥њ. ќп≥ка держави нер≥дко обмежувала доступ до соц≥альних даних ≥ результат≥в њх анал≥зу. “ому в XIX ст. наукова ≥н≥ц≥атива зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д нењ, з'¤вл¤ютьс¤ приватн≥ ≥н≥ц≥атори досл≥джень, ≥нтереси ¤ких часто виход¤ть за меж≥ державноњ статистики; прац≥ з "моральноњ статистики", "соц≥альноњ г≥г≥Їни".
ќтже, перед≥стор≥¤ емп≥ричноњ соц≥олог≥њ XIX ст. почалас¤ за античних час≥в ≥ завершилас¤ створенн¤м ориг≥нальних наукових теч≥й "пол≥тичноњ арифметики" та "державознавства".
ѕротосоц≥олог≥чний пер≥од теоретичноњ соц≥олог≥њ м≥стив багато наукових концепц≥й, ¤к≥ живили соц≥олог≥чн≥ знанн¤ класичного та сучасного пер≥од≥в.

ласичний пер≥од у розвитку св≥товоњ соц≥олог≥њ

Ќа початку XIX ст. конкретизуЇтьс¤ проблематика традиц≥йноњ соц≥альноњ ф≥лософ≥њ, набувають розвитку емп≥ричн≥ соц≥альн≥ досл≥дженн¤. ‘ранцузький мислитель .-ј. —ен-—≥мон запропонував вивести науку про людину на р≥вень знань, ¤к≥ ірунтуютьс¤ на спостереженн≥, зайн¤тис¤ "встановленн¤м посл≥довних р¤д≥в факт≥в". ¬≥н виробив концепц≥ю "соц≥альноњ ф≥з≥олог≥њ", в ¤к≥й рац≥онал≥стичн≥ погл¤ди XVIII ст. поЇднував з ≥сторизмом у досл≥дженн≥ сусп≥льних ¤вищ, зробив перший крок до вивченн¤ сусп≥льних ¤вищ ¤к елемент≥в ц≥л≥сного орган≥зму.
ћетодолог≥чн≥ розробки —ен-—≥мона спри¤ли формуванню позитив≥зму ¤к напр¤му в ф≥лософ≥њ та соц≥олог≥њ (в≥д лат. positivus - заснований на досв≥д≥, фактах, реальний). √оловне спр¤муванн¤ позитив≥зму пол¤гало у в≥дмов≥ в≥д абстрактних м≥ркувань про сусп≥льство, у створенн≥ "позитивноњ" соц≥олог≥чноњ теор≥њ, ¤ка повинна була стати такою ж доказовою ≥ загальнозначущою, ¤к ≥ природнич≥ теор≥њ.
–одоначальником позитив≥зму вважають ќгюста онта. —початку в≥н був домашн≥м учителем математики, пот≥м працював секретарем у —ен-—≥мона, написав з ним к≥лька наукових праць. ќднак розб≥жност≥ з принципових теоретичних ≥ пол≥тичних питань ( онт не визнавав сен-с≥мон≥вського соц≥ал≥зму) призвели до розриву њх творчих взаЇмин.
ќсновна наукова розробка ќ. онта " урс позитивноњ ф≥лософ≥њ" у 6 томах була опубл≥кована у 1830- 1842 рр. —творюючи свою позитив≥стську концепц≥ю, онт спочатку наводить визначенн¤ сусп≥льноњ науки ¤к "соц≥альноњ ф≥зики", а в≥дтак - ¤к "соц≥олог≥њ". ÷ей терм≥н у наукових колах було зустр≥нуто скептично, але згодом в≥н приживс¤. –озвиток сусп≥льства, за онтом, п≥дл¤гаЇ тим самим законам, що й природа, тому соц≥олог≥¤ Ї частиною природознавства.
онт≥вська соц≥олог≥¤ ірунтувалас¤ на законах б≥олог≥њ, але й передбачала ймов≥рн≥сть зм≥н впливу цих закон≥в внасл≥док взаЇмод≥њ ≥ндив≥д≥в, ¤ка дедал≥ ускладнювалас¤ через вплив кожного покол≥нн¤ на наступне. Ќа той час це була новаторська думка, ¤к ≥ вимога до соц≥олог≥њ вивчати ≥снуюч≥ закони, а не шукати трансцендентних (апр≥орних) причин, обірунтовувати достов≥рн≥сть своњх висновк≥в фактами та њх взаЇмозв'¤зками, а не ф≥лософськими ≥нтерпретац≥¤ми сутност≥ ≥стор≥њ.
≤стотними у конт≥вськ≥й соц≥олог≥њ Ї методи досл≥дженн¤ сусп≥льства. ¬иступаючи проти умогл¤дност≥, крайнощ≥в емп≥ризму, онт обірунтував застосуванн¤ в соц≥олог≥њ методу спостереженн¤, а також експериментального й ≥сторичного метод≥в. ќсновним методом досл≥дженн¤ в соц≥олог≥њ вважав спостереженн¤, а найб≥льш адекватним природ≥ соц≥альних ¤вищ - ≥сторичний метод, тобто ≥сторичне пор≥вн¤нн¤ р≥зних посл≥довних стан≥в людства.
0. онт под≥л¤в соц≥олог≥ю на дв≥ частини: соц≥альну статику, ¤ка розгл¤даЇ сусп≥льство ¤к Їдине орган≥чне ц≥ле, вивчаЇ умови його ≥снуванн¤, закони функц≥онуванн¤, ≥ соц≥альну динам≥ку, що вивчаЇ процеси сусп≥льних зм≥н, закони розвитку соц≥альних систем. —оц≥альна статика - це теор≥¤ сусп≥льного пор¤дку, орган≥зац≥њ, гармон≥њ. “ака концепц≥¤ спр¤мована проти ≥ндив≥дуал≥стичних теор≥й, спроб розгл¤дати сусп≥льство ¤к продукт договору м≥ж ≥ндив≥дами. ” соц≥альн≥й статиц≥ головним Ї питанн¤ природи соц≥ального зв'¤зку, взаЇмод≥њ елемент≥в соц≥ального орган≥зму, що ≥снують за вс≥х ≥сторичних умов. “ут у онта на передн≥й план виходить орган≥чно пов'¤зане з ≥деЇю еволюц≥њ пон¤тт¤ "система", ¤ке дотепер Ї одним з центральних ≥з соц≥олог≥њ.
” розум≥нн≥ законом≥рностей розвитку природи ≥ сусп≥льства ќ. онт виходив ≥з закону трьох стад≥й розвитку п≥знавальноњ д≥¤льност≥, сусп≥льноњ св≥домост≥ людей:
1. “еолог≥чна - дом≥нуЇ рел≥г≥йна м≥фолог≥¤, ¤вища природи ≥ житт¤ людей по¤снюютьс¤ впливом надприродних сил. ¬≥дбуваЇтьс¤ перех≥д в≥д пол≥тењзму до монотењзму.
2. ћетаф≥зична - м≥сце рел≥г≥йного у¤вленн¤ займаЇ досл≥дне знанн¤ про ¤вища св≥ту ≥ житт¤ людей, але за слабкого розвитку науки пон¤тт¤, що в≥дображають ц≥ ¤вища, досить абстрактн≥. 3. ѕозитивна - на зм≥ну теолог≥чним ≥ метаф≥зичним п≥дходам приход¤ть науков≥ досл≥дженн¤ закон≥в довк≥лл¤ ≥ житт¤ людей.
  «акон трьох стад≥й ќ. онт застосував ≥ дл¤ по¤сненн¤ еволюц≥њ сусп≥льства. ожна з цих стад≥й розвитку людського ≥нтелекту створюЇ основу соц≥альноњ орган≥зац≥њ, пронизуЇ вс≥ сторони сусп≥льного житт¤.
  ≤нтерес до позитив≥зму пожвавивс¤ вже п≥сл¤ смерт≥ його автора, починаючи з 60-х рок≥в XIX ст. ≤дењ онта були уточнен≥, поглиблен≥ й розвинут≥ англ≥йським ф≥лософом ≥ соц≥ологом √ербертом —пенсером (1820-1903). Ќим залишена величезна наукова спадщина. …ого прац¤ "ќснови соц≥олог≥њ" (1877 р.) була одн≥Їю з перших спроб побудови ц≥л≥сноњ соц≥олог≥чноњ системи на етнограф≥чному матер≥ал≥. «агальновизнана заслуга —пенсера пол¤гаЇ у застосуванн≥ принципу еволюц≥њ ¤к методолог≥чноњ основи будь-¤кого знанн¤, що дало змогу розгл¤дати сусп≥льство з точки зору поступальност≥ його розвитку.
  —оц≥альна еволюц≥¤, за —пенсером, - це прогресивний розвиток сусп≥льства по шл¤ху його ускладненн¤ ≥ вдосконаленн¤ д≥¤льност≥ соц≥альних ≥нститут≥в. ќсновними складовими еволюц≥њ, в тому числ≥ соц≥альноњ, Ї: ≥нтеграц≥¤ - перех≥д в≥д простого до складного; диференц≥ац≥¤ - перех≥д в≥д однор≥дного до р≥знор≥дного; зростанн¤ пор¤дку - перех≥д в≥д неви: значеного до визначеного.
  √. —пенсер за аналог≥Їю м≥ж сусп≥льством ≥ живим орган≥змом твердив, що розпод≥л функц≥й м≥ж органами - сп≥льна.риса ¤к сусп≥льства, так ≥ живого орган≥зму. јле в≥н бачив ≥ суттЇв≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж ними. ≈волюц≥ю по¤снював ¤к реал≥зац≥ю принципу "≥нтеграц≥њ матер≥њ" ≥ джерело руху. ¬≥дносини сусп≥льства з довк≥лл¤м, на його думку, регулюютьс¤ принципом р≥внод≥њ енерг≥њ. ÷е регулюванн¤ ви¤вл¤Їтьс¤ в боротьб≥ за ≥снуванн¤ м≥ж сусп≥льством ≥ навколишн≥м середовищем, м≥ж р≥зними типами сусп≥льств, м≥ж ≥ндив≥дами. ƒжерелом класових в≥дм≥нностей вважав завоюванн¤: переможц≥ утворюють пан≥вний клас, переможен≥ стають рабами чи кр≥паками.
  ожне розвинуте сусп≥льство, на думку —пенсера, маЇ три системи орган≥в: виробничу, розпод≥льну ≥ регул¤тивну. як специф≥чн≥ частини сусп≥льства вид≥л¤в соц≥альн≥ ≥нститути: домашн≥, обр¤дов≥, пол≥тичн≥, церковн≥, профес≥йн≥ та промислов≥, розгл¤даючи њх ¤к продукти пов≥льноњ еволюц≥њ.
  √. —пенсер виокремив два типи сусп≥льства: в≥йськове та ≥ндустр≥альне. ¬≥йськове сусп≥льство характеризуЇтьс¤ централ≥зованим контролем та ≥Їрарх≥чною системою влади, в ньому понад усе ц≥нитьс¤ дисципл≥на, а церква схожа на в≥йськову орган≥зац≥ю. ¬ ≥ндустр≥альному сусп≥льств≥ переважаЇ промислов≥сть ≥ торг≥вл¤, з'¤вл¤Їтьс¤ пол≥тична свобода, стаЇ гнучк≥шою соц≥альна орган≥зац≥¤. √оловною ознакою сусп≥льного розвитку —пенсер вважав розпод≥л прац≥, ¤кий веде до становленн¤ ≥ндустр≥ального сусп≥льства.
  —оц≥олог≥¤ —пенсера п≥дкреслено ≥ндив≥дуал≥стична: "—усп≥льство ≥снуЇ дл¤ блага своњх член≥в, а не члени його ≥снують заради сусп≥льства". ¬≥н сформулював закон "р≥вноњ свободи", за ¤ким ус≥ ≥ндив≥ди повинн≥ користуватис¤ таким њњ обс¤гом, ¤кий узгоджуЇтьс¤ з р≥вною свободою ≥нших ≥ндив≥д≥в. ƒержава - в≥льна орган≥зац≥¤, що охорон¤Ї в≥льних ≥ндив≥д≥в. ¬она не повинна займатис¤ комерц≥йним законодавством, керувати рел≥г≥йними установами, благод≥йними товариствами. √оловне завданн¤ держави - зд≥йсненн¤ правосудд¤ ≥ забезпеченн¤ дотриманн¤ закону р≥вноњ свободи, що практично означаЇ захист власност≥ громад¤н в≥д пограбуванн¤ ≥ в≥йн.
  ” теоретичному аспект≥ заслуга —пенсера у спроб≥ сформулювати структурно-функц≥ональний п≥дх≥д до вивченн¤ сусп≥льства ¤к соц≥ального ¤вища. —воЇю концепц≥Їю структурноњ диференц≥ац≥њ, розум≥нн¤м сусп≥льства ¤к саморегульованоњ системи, анал≥зом взаЇмозв'¤зку соц≥альних функц≥й з≥ структурою сусп≥льства —пенсер передбачив багато положень структурного функц≥онал≥зму в соц≥олог≥њ та етнолог≥њ. ¬≥н першим почав систематично використовувати у соц≥олог≥њ пон¤тт¤ "система", "функц≥¤", "структура", "≥нститут".
  ћислител≥в другоњ половини XIX ст. приваблювали впевнен≥сть у нездоланност≥ соц≥альноњ еволюц≥њ, визнанн¤ законом≥рност≥ всього ≥снуючого, точн≥сть висновк≥в. «ах≥дна соц≥олог≥¤ цього пер≥оду розвивалас¤ п≥д впливом двох основних концепц≥й, орган≥чно пов'¤заних з позитив≥змом, - еволюц≥њ та натурал≥зму. “еоретична соц≥олог≥¤ прагнула реконструювати головн≥ фази ≥сторичноњ еволюц≥њ, описавши одночасно структуру сусп≥льства. –озвиток сусп≥льства соц≥ологи-позитив≥сти розгл¤дали ¤к пр¤мол≥н≥йну еволюц≥ю, а його структуру зводили до механ≥чного п≥дпор¤дкуванн¤ р≥зних елемент≥в. «алежно в≥д того, що висували вони на передн≥й план - природн≥ чинники, руш≥йн≥ сили соц≥ального розвитку, методолог≥чн≥ зразки певноњ природничоњ науки, формувалис¤ певн≥ натурал≥стичн≥ школи в соц≥олог≥њ.
  √еограф≥чна школа. ¬она охоплювала натурал≥стичн≥ вченн¤, ¤к≥ головну роль у розвитку сусп≥льств, народ≥в в≥дводили њх географ≥чному положенню ≥ природним умовам. –озгорнуту соц≥олог≥чну систему в русл≥ географ≥чноњ школи створив англ≥йський ≥сторик “омас Ѕокль (1821 -1862), ¤кий обірунтовував механ≥чний географ≥чний детерм≥н≥зм, пропов≥дував майже повну зумовлен≥сть д≥¤льност≥ людини природним середовищем.
  Ўкола н≥мецькоњ геопол≥тики. Ќай¤скрав≥ший њњ представник - арл ’аусхофер (1869-1946). ¬изначальними вважала суто природн≥ причини, географ≥чно детерм≥нован≥ тенденц≥њ пол≥тичного розвитку та експанс≥њ держав-орган≥зм≥в. « арсеналу геопол≥тики були почерпнут≥ сумнозв≥сн≥ аргументи щодо деф≥циту "життЇвого простору" ≥ неприродност≥ пол≥тичних кордон≥в Ќ≥меччини дл¤ виправданн¤ фашистськоњ агрес≥њ. «а сучасних умов пон¤тт¤ "геопол≥тика" маЇ ≥ позитивне тлумаченн¤. ÷е - м≥ждисципл≥нарний напр¤м, що вивчаЇ залежн≥сть зовн≥шньоњ пол≥тики держав, м≥жнародних в≥дносин в≥д системи пол≥тичних, економ≥чних, в≥йськових взаЇмозв'¤зк≥в, зумовлених географ≥чним положенн¤м крањн, кл≥матом, природними ресурсами, розселенн¤м тощо. √еопол≥тика у такому розум≥нн≥ передбачаЇ виробленн¤ геостратег≥њ держави, основних напр¤м≥в њњ зовн≥шньопол≥тичноњ д≥¤льност≥.
  –асово-антрополог≥чна школа. њњ представники ≥нтерпретували сусп≥льний розвиток у пон¤тт¤х спадковост≥, "расового добору", боротьби "вищих" ≥ "нижчих" рас. «ародженн¤ њњ пов'¤зане з ≥менем ∆озефа-јртюра де √об≥но (1816-1882), французького ф≥лософа, письменника, дипломата, одного ≥з засновник≥в ≥деолог≥њ расизму.
  ќрган≥чна школа. –озгл¤дала сусп≥льство ¤к живий орган≥зм, а соц≥альну диференц≥ац≥ю сусп≥льства - аналог≥чно до розпод≥лу функц≥й м≥ж р≥зними органами. —каж≥мо, н≥мецький соц≥олог јльберт Ўеф-фле (1831-1903) економ≥чне житт¤ сусп≥льства ототожнював з обм≥ном речовин в орган≥зм≥.
  —оц≥ал-дарв≥н≥стська школа. «апочаткована наприк≥нц≥ XIX ст., спиралась на вченн¤ √. —пенсера, звод¤чи законом≥рност≥ розвитку людського сусп≥льства до законом≥рностей б≥олог≥чноњ еволюц≥њ ≥ принцип≥в природного добору, боротьби за ≥снуванн¤ ≥ виживанн¤ найб≥льш пристосованих орган≥зм≥в. ¬≥дпов≥дн≥ детерм≥нантн≥ чинники застосовувались ≥ щодо сусп≥льного житт¤. Ќайв≥дом≥шим представником ц≥Їњ школи вважають польсько-австр≥йського соц≥олога Ћюдв≥га √умпловича (1838-1909).
  —проби звести соц≥альне до б≥олог≥чного, властив≥ позитив≥стськ≥й соц≥олог≥њ, ви¤вл¤лись неспроможними. ј наприк≥нц≥ XIX ст. призвели до кризи б≥олого-натурал≥стичних теор≥й, посиленн¤ психолог≥чних тенденц≥й у соц≥олог≥њ. —оц≥ологи, незадоволен≥ прим≥тивними б≥оорган≥чними аналог≥¤ми, ви¤вл¤ли зростаючий ≥нтерес до проблем мотивац≥њ та психолог≥чних механ≥зм≥в соц≥альноњ повед≥нки. « ≥ншого боку, зародженн¤ експериментальноњ психолог≥њ та њњ ≥нституц≥ал≥зац≥¤ ¤к самост≥йноњ дисципл≥ни високо п≥днесли њњ науковий престиж, спри¤ли "експанс≥њ" психолог≥зму в ≥нш≥ галуз≥ знань. ¬насл≥док злитт¤ цих двох зустр≥чних рух≥в ≥ склавс¤ ще один напр¤м у соц≥олог≥њ - психолог≥чний.
  ѕсихолог≥чна соц≥олог≥¤ не була Їдиним ц≥лим. ќсновне, на чому вона трималас¤, - прагненн¤ зводити соц≥альне до психолог≥чного. јле ц≥ спроби реал≥зовувалис¤ не однаково, та й розум≥нн¤ психолог≥чного було р≥зним.
  ” психолог≥чн≥й соц≥олог≥њ пом≥тними Ї так≥ концепц≥њ:
  - психолог≥чний еволюц≥он≥зм;
  - ≥нстинктив≥зм;
  - "психолог≥¤ народ≥в" (т≥сно пов'¤зана з етнограф≥Їю);
  - ≥нтеракц≥он≥зм.
  ѕсихолог≥чне тлумаченн¤ соц≥альних процес≥в не вимагало негайного розриву з ≥де¤ми б≥олого-еволюц≥йноњ школи. —початку йшлос¤ про доповненн¤ еволюц≥он≥стськоњ схеми вивченн¤м психолог≥чних механ≥зм≥в розвитку ≥ функц≥онуванн¤ сусп≥льства. Ќайб≥льшого поширенн¤ психолого-еволюц≥он≥стська соц≥олог≥¤, пов'¤зана з позитив≥стською традиц≥Їю, набула в —Ўј. «асновник психолог≥чного напр¤му в американськ≥й соц≥олог≥њ Ћестер-‘ренк ”орд (1841- 1913) стверджував, що з виникненн¤м людства Їдина до тих п≥р еволюц≥¤ роздвоюЇтьс¤, ≥ спонтанний розвиток стих≥йних сил (генезис) доповнюЇтьс¤ св≥домими д≥¤ми людини, що ставить перед собою певн≥ ц≥л≥. ÷ей св≥домий аспект еволюц≥њ ” орд називаЇ телезисом. ѕервинною соц≥альною силою вважаЇ бажанн¤ (голод, спрага тощо), пов'¤зан≥ з п≥дтриманн¤м житт¤ ≥ндив≥да, сексуальн≥ прагненн¤, що забезпечують продовженн¤ людського роду, тощо. Ќа основ≥ первинних бажань формуютьс¤ складн≥ш≥ - ≥нтелектуальн≥, моральн≥ та естетичн≥, за допомогою ¤ких ”орд намагаЇтьс¤ по¤снити поступальний розвиток сусп≥льства, його мел≥орац≥ю (пол≥пшенн¤). р≥м ≥ндив≥дуального, в≥н визнаЇ ≥снуванн¤ й "колективного телезису".
  ≤нший американець ‘ранкл≥н-√енр≥ √≥дд≥нгс (1855-1931), засновник першоњ в —≤Ћј кафедри соц≥олог≥њ у олумб≥йському ун≥верситет≥, вважав, що сусп≥льство - це псих≥чне ¤вище, зумовлене псих≥чним процесом, а тому соц≥олог≥¤ повинна поЇднувати ¤к суб'Їктивне, так ≥ об'Їктивне баченн¤ соц≥ального св≥ту. —ам в≥н зосередив увагу на суб'Їктивному, психолог≥чному аспект≥. ѕервинний та елементарний суб'Їктивний соц≥альний факт, за √≥дд≥нгсом, - це "усв≥домленн¤ роду", тобто визнанн¤ себе й ≥нших причетними до одного роду.
  онструюючи сусп≥льство за зразком ≥ндив≥да, психологи XIX ст. прагнули в≥днайти внутр≥особист≥сну психолог≥чну детерм≥нанту чи к≥лька детерм≥нант, ¤к≥ б могли одночасно по¤снити ≥ндив≥дуальну ≥ групову повед≥нку. ≈кспериментальн≥ досл≥дженн¤ показали на¤вн≥сть у людськ≥й псих≥ц≥ потужних неусв≥домлених процес≥в (г≥пнотичних стан≥в, психопатолог≥њ). ÷е спри¤ло тому, що й соц≥альн≥ ¤вища почали ≥нтерпретувати в терм≥нах неусв≥домлених "≥нстинкт≥в", "прагнень", "≥мпульс≥в", називаючи њх соц≥альними. ¬идатним представником ≥нстинктив≥зму вважаЇтьс¤ англ≥йський психолог ¬≥ль¤м ћак-ƒугал (1871 - 1938), ¤кий останн≥ 17 рок≥в житт¤ працював у —≥ла. ожне сусп≥льне ¤вище в≥н розгл¤дав ¤к певний ≥нстинкт чи низку ≥нстинкт≥в. “ак, в≥йни по¤снював схильн≥стю людей до заб≥¤куватост≥, а нагромадженн¤ сусп≥льного багатства - скуп≥стю й корислив≥стю. Ќайб≥льшого соц≥ального значенн¤ ћак-ƒугал надав стадному ≥нстинкту, ¤кий утримуЇ людей разом ≥ Ї в основ≥ б≥льшост≥ ≥нстинкт≥в сусп≥льства.
  Ќаприк≥нц≥ XIX ст. посилюЇтьс¤ ≥нтерес до вивченн¤ безпосередн≥х ¤вищ груповоњ повед≥нки людей. Ѕудь-¤кий масовий рух почали ототожнювати з ≥ррац≥ональним ≥ руйн≥вним натовпом. “ак, на думку французького л≥кар¤, антрополога, соц≥олога √юстава Ћебона (1841-1931), Ївропейське сусп≥льство вступаЇ в новий пер≥од свого розвитку - в "еру юрби", коли розумне критичне начало, вт≥лене в особистост≥, придушуЇтьс¤ ≥ррац≥ональною масовою св≥дом≥стю. «а Ћебоном, юрба - з≥бранн¤ ≥ндив≥д≥в, незалежно в≥д њх нац≥ональност≥, профес≥њ чи под≥њ, що зумовила це з≥бранн¤. ѕсихолог≥чн≥ риси з≥бранн¤ в≥дм≥нн≥ в≥д рис, що характеризують окремих ≥ндив≥д≥в. ” з≥бранн≥ виникаЇ колективна душа, завд¤ки цьому воно стаЇ орган≥зованою, одухотвореною юрбою, Їдиним твор≥нн¤м, п≥дкор¤Їтьс¤ закону духовноњ Їдност≥. ѕорушен≥ Ћебоном теоретичн≥ проблеми анон≥мност≥, психолог≥чного зараженн¤ ≥ нав≥юванн¤ "людини натовпу" дали поштовх в≥дпов≥дним соц≥ально-психолог≥чним досл≥дженн¤м.
  ‘ранцузький юрист ≥ соц≥олог √абр≥ель де “ард (1843-1904), автор праць ≥з соц≥альноњ психолог≥њ, вважав, що сусп≥льство - продукт взаЇмов≥дносин ≥ндив≥д≥в. ¬≥дпов≥дно до цього в≥н трактував громадську думку ≥ "психолог≥ю натовпу". јнал≥зуючи натовпи ≥ злочинн≥ секти, п≥дкреслював ≥ррац≥ональн≥сть, спадков≥сть повед≥нки, загострену потребу у вожд¤х. √оловну увагу звертав на процес диференц≥ац≥њ громадськоњ думки ≥ формуванн¤ на ц≥й п≥дстав≥ ≥нтелектуальноњ сп≥льноти, зцементованоњ Їдност≥ думок. ќднак звертанн¤ соц≥олог≥њ до "≥нтерментальноњ психолог≥њ" призвело до того, що поза його баченн¤м опинилас¤ макросоц≥альна структура, в межах ≥ п≥д впливом ¤коњ формуютьс¤ м≥жособист≥сн≥ стосунки.
  ѕодолати цю слабк≥сть шл¤хом поЇднанн¤ психолог≥зму з орган≥цизмом спробувала ≥нтеракц≥он≥стська ор≥Їнтац≥¤ в соц≥олог≥њ, що зародилась у —ѕ≤ј. ¬ центр≥ њњ уваги - процес взаЇмод≥њ ≥ндив≥д≥в (зв≥дси ≥ назва). јле сама особист≥сть, будучи суб'Їктом ц≥Їњ взаЇмод≥њ, усв≥домлюЇтьс¤ не ¤к абстрактний ≥ндив≥д, а ¤к соц≥альна ≥стота, що належить до певних соц≥альних груп ≥ виконуЇ певн≥ соц≥альн≥ рол≥.
  ќдин з найпом≥тн≥ших представник≥в рел¤тив≥зму (вченн¤, ¤ке абсолютизуЇ в≥дносн≥сть людських знань, заперечуЇ об'Їктивну ≥стину, п≥знаван≥сть св≥ту) н≥мецький ф≥лософ, соц≥олог √еорг «≥ммель (1858-1918) сформулював ориг≥нальне дл¤ того часу баченн¤ предмета, методу ≥ завдань соц≥олог≥чноњ науки. ¬она, на його думку, повинна конституц≥юватис¤ не традиц≥йно дл¤ соц≥альних наук (зосереджуючись на одному предмет≥ досл≥дженн¤), а ¤к метод, що застосовуЇтьс¤ в ус≥х науках, предметом ¤ких Ї ¤вища сусп≥льного житт¤. «авданн¤ соц≥олог≥њ - вид≥лити та охопити законом≥рност≥, ¤к≥ неможливо проанал≥зувати засобами кожноњ з цих наук.
  —пециф≥чною щодо п≥знанн¤ соц≥альних ¤вищ у «≥ммел¤ Ї теор≥¤ ≥сторичного розум≥нн¤. «г≥дно з нею будь-¤кий вид д≥¤льност≥ можна вважати зрозум≥лим, коли псих≥чн≥ процеси, на основ≥ ¤ких склалас¤ певна усв≥домлена соц≥альна д≥¤, викликають в ≥нтерпретатора ту саму реакц≥ю, що й у самого д≥¤ча. “аке розум≥нн¤ - розум≥нн¤ "об'Їктивноњ" д≥њ, а не д≥ючоњ особи - перший етап процесу. Ќаступний - розум≥нн¤ мотив≥в ≥ в≥дчутт≥в д≥ючого ≥ндив≥да. Ѕудь-¤ке соц≥олог≥чне судженн¤ повинно бути сформульоване в межах загальновизнаних ц≥нностей. –езультатом розум≥нн¤ Ї при цьому не усв≥домленн¤ причини чи насл≥дку, а усв≥домленн¤ сутност≥ д≥њ, тобто лог≥ки зв'¤зку ц≥Їњ д≥њ з у¤вленн¤ми, потребами, ≥нтересами людей. ÷¤ теор≥¤, на думку «≥ммел¤, мала стати ≥нструментом критики: вона п≥ддавала сумн≥ву те, що в соц≥олог≥чних досл≥дженн¤х сприймалось ¤к очевидне. ќдночасно розум≥нн¤ повинно було служити засобом контролю за суб'Їктивним компонентом п≥знанн¤. “еоретична спадщина «≥ммел¤ м≥стить ірунтов≥ досл≥дженн¤ рольовоњ теор≥њ, динам≥ки соц≥альних груп, соц≥олог≥њ влади, соц≥олог≥њ конфл≥кту.
  ќдним з творц≥в соц≥олог≥њ ¤к науки, профес≥њ та навчального предмета Ї французький ф≥лософ, соц≥олог ≈м≥ль ƒюркгейм (1858-1917). Ќайважлив≥ш≥ проблеми теоретичноњ соц≥олог≥њ, ¤к≥ в≥н розробл¤в, - природа сусп≥льства, ≥нтегративна основа, "здоровий" ≥ "паталог≥чний" його стани, методи соц≥олог≥чного досл≥дженн¤, статус соц≥олог≥њ ¤к науки. ” 1896 р. в ун≥верситет≥ м≥ста Ѕордо в≥н очолив першу у ‘ранц≥њ кафедру соц≥олог≥њ. « 1898 по 1913 р≥к редагував журнал "—оц≥олог≥чний щор≥чник" (12 том≥в). —п≥вроб≥тники журналу, прихильники дюркгейм≥вських ≥дей, створили наукову школу, ¤ка отримала назву французькоњ соц≥олог≥чноњ школи.
  ≈. ƒюркгейм продовжував традиц≥њ позитив≥зму, вважаючи соц≥олог≥ю близькою до природничих наук з характерним дл¤ них ≥ндуктивним методом ≥ принципом об'Їктивного спостереженн¤. ” своњй книз≥ "ћетод соц≥олог≥њ" в≥н формулюЇ правила соц≥олог≥чного п≥знанн¤, ¤к≥ мали гарантувати об'Їктивн≥сть та ефективн≥сть наукового пошуку. ќсновне з них: соц≥альн≥ факти потр≥бно розгл¤дати ¤к предмети. «г≥дно з ним сусп≥льство ¤к реальн≥сть сл≥д вивчати ззовн≥, об'Їктивними методами. ƒосл≥джувати потр≥бно не пон¤тт¤ про соц≥альну реальн≥сть, а њњ безпосередньо. «в≥дси ще одне правило: соц≥альн≥ факти сл≥д по¤снювати ≥ншими соц≥альними факторами.
  ќсновними ознаками соц≥альних факт≥в Ї:
  - об'Їктивне ≥снуванн¤ щодо окремих ≥ндив≥д≥в;
  - примусовий вплив на ≥ндив≥д≥в.
  —оц≥олог≥¤, за ƒюркгеймом, Ї наукою про соц≥альн≥ факти - ≥дењ, норми, ц≥нност≥, вироблен≥ колективною св≥дом≥стю людей. њх вплив на людей зд≥йснюЇтьс¤ через соц≥альн≥ ≥нститути (правов≥, рел≥г≥йн≥ та ≥н.).
  Ѕ. ƒюркгейм активно займавс¤ анал≥зом зм≥н у сусп≥льств≥, особливо розвитком розпод≥лу прац≥ у процес≥ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. ¬≥н вважав, що розпод≥л прац≥ значно послаблюЇ роль рел≥г≥њ ¤к основи соц≥ального зв'¤зку. « посиленн¤м розпод≥лу прац≥ люди набувають б≥льшоњ взаЇмозалежност≥, бо њх потреби задовольн¤ютьс¤ внасл≥док прац≥ багатьох людей, а процеси ≥ зм≥ни у св≥т≥ наст≥льки стр≥мк≥ та ≥нтенсивн≥, що не вс≥ здатн≥ включитись у них. ¬насл≥док швидкого оновленн¤ соц≥ального житт¤ розриваЇтьс¤ традиц≥йний пор¤док ≥ моральн≥ устоњ, п≥дтримуван≥ рел≥г≥Їю. ” сусп≥льств≥ стаЇ дедал≥ б≥льше людей, ¤к≥ живуть без усв≥домленн¤ мети, сенсу, в≥дчувають свою непотр≥бн≥сть ≥ незатребуван≥сть. « цим процесом ƒюркгейм пов'¤зував виникненн¤ та ≥снуванн¤ ¤вища "аном≥њ".
  ¬елику увагу прид≥л¤в проблемам самогубства, розгл¤даючи його ¤к д≥ю людини, невдоволеноњ житт¤м (нещаст¤м), ¤к соц≥альний факт, породжений соц≥альним середовищем, - теж своЇр≥дна аном≥¤.
  Ќауковий доробок ≈. ƒюркгейма справив значний вплив на розвиток соц≥олог≥њ. ¬плив його ≥дей у всю њњ галузь - в≥д загальноњ соц≥олог≥чноњ теор≥њ до прикладних досл≥джень.
  ќкремий напр¤м у соц≥олог≥чн≥й науц≥ представл¤в н≥мецький ф≥лософ, економ≥ст арл ћаркс (1818 - 1883). …ого соц≥олог≥чна теор≥¤ стала насл≥дком застосуванн¤ ф≥лософського матер≥ал≥зму ≥ матер≥ал≥стичноњ д≥алектики до вивченн¤ сусп≥льства, розум≥нн¤ ≥стор≥њ людства. ћон≥зм (ф≥лософське вченн¤, ¤ке основою всього сущого визначаЇ одне начало - матер≥ю або дух) матер≥ал≥стичного розум≥нн¤ ≥стор≥њ пол¤гаЇ у тому, що ћаркс розгл¤дав њњ ¤к живий орган≥зм, де взаЇмод≥ють не випадков≥ чинники, а функц≥онально залежн≥ елементи Їдиного ц≥лого, п≥двладного д≥њ певних об'Їктивних законом≥рностей соц≥ального розвитку. ¬изначальними серед них вважав економ≥чн≥ законом≥рност≥, в≥докремивши ≥з сукупност≥ сусп≥льних ¤вищ матер≥альн≥ в≥дносини. —аме њх сукупн≥сть пор¤д з виробничими в≥дносинами, на його думку, становить економ≥чну структуру (базис) сусп≥льства, на ¤кий опираЇтьс¤ юридична, пол≥тична, ≥деолог≥чна надбудова.
  ” досл≥дженн≥ сусп≥льних ¤вищ це дало змогу використати критер≥й повторюваност≥, завд¤ки чому стало можливим вид≥лити сп≥льне в соц≥альному устроњ р≥зних крањн, застосувати пон¤тт¤ "сусп≥льно-економ≥чна формац≥¤" - ≥сторично окреслений тип сусп≥льства, що ірунтуЇтьс¤ на певному способ≥ виробництва. —пос≥б виробництва - це Їдн≥сть продуктивних сил ≥ виробничих в≥дносин. «м≥на р≥зних епох в ≥стор≥њ людства розгл¤далась ¤к законом≥рний процес зм≥ни прогресуючих з кожною епохою способ≥в виробництва. ¬ основ≥ њх зм≥ни - пост≥йна суперечн≥сть м≥ж р≥внем продуктивних сил ≥ певними виробничими в≥дносинами, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ у боротьб≥ антагон≥стичних клас≥в ≥ вир≥шуЇтьс¤ соц≥альною революц≥Їю. ѕролетар≥ат, вважав ћаркс, саме той клас, ¤кий здобуде перемогу в соц≥ал≥стичн≥й революц≥њ, приведе до зв≥льненн¤ сусп≥льства в≥д ус≥х форм експлуатац≥њ, до безкласовоњ, комун≥стичноњ формац≥њ.
  ћарксизм в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших сусп≥льних теор≥й претенз≥¤ми на Їдн≥сть теор≥њ ≥ практики. якщо ≥нш≥ соц≥альн≥ теор≥њ, ¤к правило, не претендували на њх практичне вт≥ленн¤, не ставили за мету зм≥нити св≥т, задовольн¤ючись його по¤сненн¤м, то марксизм був насамперед програмою сусп≥льного переустрою. “вердженн¤ ћаркса про мес≥анську роль пролетар≥ату ви¤вились утоп≥чними.
  «начний внесок у соц≥олог≥ю к≥нц¤ XIX - початку XX ст. зробив н≥мецький вчений ћакс ¬ебер (1864 - 1920), автор праць з економ≥ки, права, ф≥лософ≥њ, ≥стор≥њ та соц≥олог≥њ. Ќайвагом≥ша його заслуга пол¤гаЇ у розвитку методолог≥чних аспект≥в соц≥олог≥њ. ¬≥н Ї основоположником так званоњ "розум≥ючоњ соц≥олог≥њ", теор≥њ соц≥альноњ д≥њ. ¬≥дкидаючи натурал≥зм позитив≥стськоњ соц≥олог≥њ, ¬ебер запозичив з позитив≥зму ≥дею емп≥ричного досл≥дженн¤ соц≥альних ¤вищ. —усп≥льство та його ≥ндив≥ди трактувались ¬ебером ¤к так≥, що ви¤вл¤ютьс¤ в процес≥ ≥нтеракц≥њ, а не ¤к певн≥ "готов≥ факти". ¬ебер в≥ддавав пр≥оритет ≥ндив≥ду, фактором розвитку сусп≥льства називав культурн≥ ц≥нност≥, в≥рив в ≥нтел≥генц≥ю. ¬важав, що т≥льки ≥ндив≥д волод≥Ї мотивами, ц≥л¤ми, ≥нтересами ≥ св≥дом≥стю. олективна св≥дом≥сть - скор≥ше метафора, н≥ж точне пон¤тт¤. " лас", "кап≥тал≥зм", "христи¤нство" - так≥ сам≥ узагальнен≥ пон¤тт¤. ѕон¤тт¤ "п≥дприЇмець", "роб≥тник", "король" позначають середньоти-пового представника конкретноњ соц≥альноњ верстви. јле ц≥ пон¤тт¤ - абстракц≥¤, створена дл¤ того, щоб одним ≥менем позначити сукупност≥ людей, факт≥в, ¤вищ. ¬ебер називаЇ њх "≥деальними типами". ќтже, ≥деальний тип, за ¬ебером, - не мета, а зас≥б, методолог≥чний ≥нструмент досл≥дника, застосовуваний дл¤ впор¤дкуванн¤ хаотичноњ соц≥альноњ д≥йсност≥ та њњ розум≥нн¤. …ого створюють з метою з≥ставленн¤ з конкретною емп≥р≥Їю, визначенн¤ ступен¤ в≥дхилень емп≥ричних факт≥в в≥д своњх еталон≥в - ≥деальних тип≥в.
  ћ. ¬ебер вважав, що соц≥олог≥¤ повинна брати за вих≥дний пункт своњх досл≥джень повед≥нку ≥ндив≥да. —оц≥олог≥ю в≥н визначав ¤к науку, ¤ка прагне зрозум≥ти "соц≥альну д≥ю ≥ таким чином казуально по¤снити њњ процес ≥ д≥ю". —аме необх≥дн≥сть розум≥нн¤ д≥й предмета свого досл≥дженн¤ в≥др≥зн¤Ї соц≥олог≥ю в≥д природничих наук. Ќа в≥дм≥ну в≥д ƒюркгейма, ¬ебер твердив, що н≥ сусп≥льство в ц≥лому, н≥ форми колективност≥ не сл≥д розгл¤дати ¤к суб'Їкти д≥њ: ними можуть бути т≥льки окрем≥ ≥ндив≥ди. —оц≥олог≥¤ досл≥джуЇ усв≥домлену, зор≥Їнтовану на ≥нших людей повед≥нку особистост≥. “ак≥ д≥њ називаЇ соц≥альними, вид≥л¤ючи чотири ≥деальних њх типи:
  - ц≥лерац≥ональна д≥¤ - людина виразно у¤вл¤Ї мету ≥ засоби њњ дос¤гненн¤ та зворотну реакц≥ю ≥нших людей на своњ д≥њ; критер≥Їм рац≥ональност≥ Ї усп≥х;
  - ц≥нн≥сно-рац≥ональна д≥¤ - виконуЇтьс¤ на основ≥ св≥домоњ в≥ри в етичну, естетичну, рел≥г≥йну ц≥нн≥сть певноњ повед≥нки;
  - афективна д≥¤ - зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ неусв≥-домлених психолог≥чних ≥мпульс≥в, почутт≥в;
  - традиц≥йна д≥¤ - в≥дбуваЇтьс¤ на основ≥ звички.
  ƒва останн≥ типи д≥њ не Ї, за ¬ебером, соц≥альними, оск≥льки виражають усв≥домлений ≥ покладений в основу д≥њ смисл. Ќайважлив≥шою Ї ц≥лерац≥ональна д≥¤. ¬ебер впевнений, що рац≥онал≥зац≥¤ соц≥альноњ д≥њ - тенденц≥¤ ≥сторичного процесу: рац≥онал≥зуЇтьс¤ спос≥б господарюванн¤, управл≥нн¤, спос≥б мисленн¤ людей ≥ спос≥б њх житт¤ в ц≥лому. ¬се це супроводжуЇтьс¤ зростанн¤м соц≥альноњ рол≥ науки, ¤ка, за ¬ебером, Ї вт≥ленн¤м принципу рац≥ональност≥.
  ап≥тал≥зм ¤к соц≥ально-економ≥чна формац≥¤, навколо ¤коњ наприк≥нц≥ XIX ст. точилис¤ гостр≥ науков≥ дискус≥њ, розгл¤давс¤ ¬ебером ¤к певна форма економ≥чного рац≥онал≥зму. ¬≥н не заперечував основних момент≥в марксового розум≥нн¤ кап≥тал≥зму ¤к системи об'Їктивно д≥ючих економ≥чних закон≥в. јле його ц≥кавив не об'Їктивний, а суб'Їктивний аспект економ≥чного рац≥онал≥зму, певн≥ нахили людей до рац≥ональноњ економ≥чноњ повед≥нки. —аме це становило стрижень його найв≥дом≥шоњ прац≥ "ѕротестантська етика ≥ дух кап≥тал≥зму" (1905).
  Ќа в≥дм≥ну в≥д ћаркса, ¬ебер не вважав орган≥зац≥ю економ≥ки основою соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ сусп≥льства, виокремивши три основних компоненти нер≥вност≥, ¤к≥, на його думку, водночас взаЇмопов'¤зан≥ й незалежн≥. Ѕагатство означаЇ значно б≥льше, н≥ж зарплата. Ѕагат≥ часто взагал≥ не працюють, проте одержують велик≥ прибутки за рахунок власност≥, кап≥таловкладень, нерухомого майна, акц≥й, обл≥гац≥й. ѕредставники р≥зних соц≥альних клас≥в - сел¤ни, роб≥тники, купц≥ - мають неоднаков≥ можливост≥ дл¤ одержанн¤ прибутк≥в ≥ придбанн¤ товар≥в. ÷им теор≥¤ ¬ебера близька до теор≥њ ћаркса. ќднак, за ¬ебером, не все залежить в≥д багатства. ќск≥льки р≥зн≥ групи людей користуютьс¤ р≥зною" повагою, мають неоднаковий престиж, в≥н впровадив пон¤тт¤ "статусн≥ групи", ¤ке виражаЇ другий компонент нер≥вност≥. „лени статусних груп ведуть т≥льки њм властивий спос≥б житт¤ (використанн¤ в≥льного часу, зан¤тт¤ ел≥тарними видами спорту, вживанн¤ певного класу напоњв тощо). —татусн≥ групи не обов'¤зково складаютьс¤ з багатих, до них належать люди р≥зного достатку.
  Ќа статус людини впливаЇ к≥лька чинник≥в. Ѕагатство в≥д≥граЇ важливу роль, але не менш вагомим Ї престиж, ¤кий може зовс≥м не залежати в≥д багатства. “ак, професор коледжу, св¤щеник престижн≥ш≥, н≥ж власник порнограф≥чного театру, ¤кий маЇ значно вищ≥ доходи.
  ќкр≥м багатства ≥ престижу, ¬ебер окреслив трет≥й тип стратиф≥кац≥њ - владу - здатн≥сть людини чи групи людей реал≥зовувати плани, зд≥йснювати певну пол≥тику, долаючи оп≥р ≥нших людей або груп. ≤нколи можна не волод≥ти багатством ≥ не бути престижним, але мати владу.
  —уттЇвим Ї внесок ¬ебера у соц≥олог≥ю рел≥г≥њ. ѕор≥внюючи пров≥дн≥ рел≥г≥йн≥ системи ≤нд≥њ, итаю з рел≥г≥йними системами «аходу, в≥н д≥йшов висновку, що де¤к≥ аспекти христи¤нськоњ в≥ри мали великий вплив на розвиток кап≥тал≥зму.
  ќкремим напр¤мом його наукових досл≥джень була соц≥олог≥¤ пол≥тики ≥ права. ћетод розум≥ючоњ соц≥олог≥њ дав змогу по-новому оц≥нити зм≥ст ≥ механ≥зми влади. Ћег≥тимне (ненасильницьке) пануванн¤ людини над людиною можливе, за ¬ебером, лише тод≥, коли п≥длегл≥ усв≥домлюють користь того, що ними керують ≥нш≥ люди. Ѕеручи до уваги три п≥дстави дл¤ такого розум≥нн¤, в≥н в≥дпов≥дно вид≥л¤Ї три чистих типи пануванн¤:
  1. “радиц≥йне - базуЇтьс¤ на звича¤х, традиц≥¤х певноњ повед≥нки, певного типу п≥дкоренн¤. Ќайб≥льш чистим його типом Ї пануванн¤ патр≥архальне: батька родини, цар¤.
  2. ’аризматичне - опираЇтьс¤ на безперечну дов≥ру до л≥дера. ’аризматичний л≥дер - не просто старша за посадою людина, а обов'¤зково вождь, за ¤ким ≥дуть посл≥довники. ’аризмою (Ѕожим даром) над≥лен≥ велик≥ полководц≥, видатн≥ пол≥тики, пророки, засновники держав.
  3. Ћегальне - ірунтуЇтьс¤ на дов≥р≥ до права, закону, зг≥дно з ¤ким п≥дкор¤ютьс¤ не особистост≥, а чинним законам.
  –озгл¤даючи систему легального пануванн¤, ћ. ¬ебер значну увагу прид≥л¤Ї анал≥зу апарату влади - бюрократ≥њ, вбачаючи в ньому техн≥чно найчист≥ший тип легального пануванн¤, найрац≥ональн≥шу форму зд≥йсненн¤ влади.
  ¬ебер≥вськ≥ досл≥дженн¤ започаткували концепц≥њ наукового управл≥нн¤ сусп≥льством. ѕроблеми, ¤к≥ в≥н розгл¤дав, Ї ≥ нин≥ пров≥дними в соц≥олог≥њ. ќбірунтованими ним базовими соц≥олог≥чними пон¤тт¤ми ≥ тепер керуютьс¤ фах≥вц≥ при вивченн≥ соц≥альноњ структури, процес≥в соц≥альних зм≥н, при анал≥з≥ соц≥альних диспозиц≥й особистост≥, њњ мотив≥в ≥ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, повед≥нки у виробнич≥й, пол≥тичн≥й, культурн≥й сферах.
  ¬≥домий ≥тал≥йський соц≥олог ¬≥льфредо-‘едер≥ко ѕарето (1848-1923) вважав соц≥олог≥ю синтезом р≥зних сусп≥льних дисципл≥н, а њњ метою - вивченн¤ сусп≥льства в ц≥лому. ѕ≥д час досл≥дженн¤ загальних принцип≥в орган≥зац≥њ, функц≥онуванн¤ ≥ зм≥ни сусп≥льства намагавс¤ застосовувати так званий лог≥ко-експериментальний метод. ѕропонував користуватис¤ емп≥рично обірунтованими судженн¤ми, суворо дотримуватис¤ лог≥чних правил при переход≥ в≥д спостережень до узагальнень. ÷≥нн≥сн≥, в тому числ≥ етичн≥, елементи теор≥њ, на його думку, завжди спричин¤ють викривленн¤, фальсиф≥кац≥ю факт≥в, ≥ тому не варто њх використовувати.
  ¬.‘. ѕарето прагнув по¤снити природу, особливост≥ та соц≥альн≥ функц≥њ ≥деолог≥њ, вважаючи њњ словесним покровом, демагог≥чним хитруванн¤м. ј теоретична форма надана њй дл¤ маскуванн¤ нелог≥чного характеру д≥њ. ≤деолог≥ю створюють дл¤ прикритт¤ справжн≥х спонукальних мотив≥в д≥й.
  —уттЇвий елемент соц≥альноњ системи - соц≥альна гетерогенн≥сть (неоднор≥дн≥сть), зумовлена дов≥чною психолог≥чною нер≥вн≥стю ≥ндив≥д≥в. ≈л≥ту ≥ неел≥ту утворюють в≥дпов≥дно вища ≥ нижча верстви сусп≥льства. Ќайобдарован≥ш≥ представники низ≥в "п≥д≥ймаютьс¤ нагору", поповнюючи р¤ди правл¤чоњ ел≥ти, найслабш≥ представники ¤коњ, деградуючи, "опускаютьс¤ донизу", у маси. ¬≥дбуваЇтьс¤ циркул¤ц≥¤ (кругооб≥г) ел≥т. якщо вона в≥дбуваЇтьс¤ пов≥льно, у вищих сферах нагромаджуютьс¤ елементи, ¤к≥ уособлюють безсилл¤ ≥ занепад. —еред нижчих зростаЇ к≥льк≥сть ≥ндив≥д≥в, над≥лених рисами, необх≥дними дл¤ управл≥нн¤ сусп≥льством. ЌастаЇ епоха революц≥њ, сутн≥сть ¤коњ, на думку ѕарето, пол¤гаЇ в оновленн≥ складу правл¤чоњ ел≥ти, поповненн≥ необх≥дних дл¤ управл≥нн¤ психолог≥чних сил ≥ в≥дновленн≥ завд¤ки цьому сусп≥льноњ р≥вноваги. —усп≥льну р≥вновагу може забез-печити'т≥льки р≥шуча, здатна до насилл¤, здобутт¤ корист≥ в≥д влади, не гребуючи жодними засобами, ел≥та.
  
  –озвиток емп≥ричних досл≥джень у класичний пер≥од
  
  Ќа початку свого розвитку соц≥олог≥чна теор≥¤ та емп≥ричн≥ соц≥альн≥ досл≥дженн¤ розвивалис¤ паралельно ≥ були слабко пов'¤зан≥ м≥ж собою. ƒосл≥дженн¤ стимулювалис¤ практичними потребами, необх≥дн≥стю збиранн¤ ≥нформац≥њ дл¤ обірунтуванн¤ соц≥альних реформ, ¤к≥ поставали на тл≥ гострих проблем сусп≥льства XIX ст.: швидкого зростанн¤ м≥ст ≥ м≥ського населенн¤ у пер≥од ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, пол¤ризац≥њ б≥дност≥ й багатства, зростанн¤ злочинност≥, посиленн¤ класовоњ боротьби.
  ѕерш≥ емп≥ричн≥ соц≥альн≥ досл≥дженн¤ (роботи англ≥йських пол≥тичних арифметик≥в XVII ст., французьк≥ ур¤дов≥ обстеженн¤ XVII-XVIII ст.) не мали систематичного характеру. ” XIX ст. њх к≥льк≥сть швидко зросла. ¬они постачали нов≥ факти, зумовлюючи водночас удосконаленн¤ њх збору та анал≥зу. ‘ранко-бельг≥йський вчений јдольф етле (1796-1874) виробив основи соц≥альноњ статистики; француз ‘редер≥к Ће-ѕле (1806--1882) - монограф≥чний метод вивченн¤ с≥мейних бюджет≥в. Ѕули започаткован≥ перш≥ центри соц≥альних досл≥джень - Ћондонське статистичне товариство, “овариство соц≥альноњ пол≥тики в Ќ≥меччин≥ та ≥н. ≈мп≥ричн≥ досл≥дженн¤ починають в≥дчувати потребу в соц≥олог≥чн≥й теор≥њ, вона - в емп≥ричн≥й перев≥рц≥ своњх положень. ќднак тривалий час соц≥альн≥ досл≥дженн¤ практично не були пов'¤зан≥ з теоретичною соц≥олог≥Їю, в ¤к≥й переважали глобальн≥, ≥сторико-еволюц≥йн≥ схеми. Ћише наприк≥нц≥ XIX ст. у прац¤х ƒюркгейма, ¬ебера, “ьонн≥са становище починаЇ зм≥нюватис¤. Ќа початку XX ст. проблема поЇднанн¤ теоретичноњ та емп≥ричноњ соц≥олог≥њ особливо актуал≥зуЇтьс¤, починаЇтьс¤ спец≥альна розробка методолог≥њ ≥ техн≥ки емп≥ричних соц≥альних досл≥джень.
  —тановище соц≥олог≥њ в систем≥ сусп≥льствознавства к≥нц¤ XIX - початку XX ст. не було однозначним. « одного боку, соц≥олог≥¤ динам≥чно розвиваЇтьс¤, розширюЇтьс¤ тематика емп≥ричних соц≥альних досл≥джень, з'¤вл¤ютьс¤ науков≥ товариства ≥ кафедри, спец≥ал≥зована пер≥одика, з ≥ншого - представники традиц≥йних сусп≥льних наук продовжують ставитис¤ до нењ з недов≥рою, а в сам≥й соц≥олог≥чн≥й теор≥њ пануЇ розлад.
  ¬ јнгл≥њ центром соц≥олог≥њ стало створене в 1903 р. Ћондонське соц≥олог≥чне товариство, ¤ке з 1908 р. почало видавати журнал "—оц≥олог≥чний огл¤д". јле ч≥ткоњ програми товариство не мало. ¬ 1907 р. на приватн≥ кошти була створена перша в јнгл≥њ кафедра соц≥олог≥њ в Ћондонському ун≥верситет≥. ќднак в ќксфорд≥ ≥ ембридж≥ до соц≥олог≥њ все ще ставилис¤ з ¤вною недов≥рою, ≥ британська соц≥олог≥¤ довго мусила гн≥здитис¤ на теренах антрополог≥њ та етнограф≥њ.
  ≤нституц≥ал≥зац≥¤ соц≥олог≥њ ¤к ун≥верситетськоњ дисципл≥ни у ‘ранц≥њ почалас¤ наприк≥нц≥ XIX ст. п≥д впливом ƒюркгейма, ¤кий у 1896 р. очолив кафедру "соц≥альноњ науки" (Ѕордоський ун≥верситет) - першу кафедру соц≥олог≥њ у ‘ранц≥њ.
  —кладн≥шим ви¤вилос¤ становище соц≥олог≥њ в Ќ≥меччин≥. ‘≥лософськ≥ факультети, де були зосереджен≥ вс≥ гуман≥тарн≥ науки, ≥гнорували емп≥ричн≥ досл≥дженн¤. ѕрофес≥йна непри¤знь "традиц≥йних" ф≥лософ≥в до соц≥олог≥њ зумовлювалас¤ й тим, що вона асоц≥ювалас¤ з позитив≥змом, соц≥ал≥стичною спр¤мован≥стю та ≥ноземним впливом.
  ≤ншою була ситуац≥¤ в —Ўј. ¬≥дсутн≥сть жорстких обмежень у систем≥ вищоњ осв≥ти, на¤вн≥сть кошт≥в, конкуренц≥¤ м≥ж ун≥верситетами, вплив прагматизму ≥ широкий рух на користь соц≥альних реформ в≥дкривали соц≥олог≥њ широк≥ можливост≥, ¤ких не було в ≥нших крањнах. ѕерший курс соц≥олог≥њ було прочитано у ™льському ун≥верситет≥ у 1876 р. ” 1893 р. в≥дкрито першу кафедру в „икаго, де започатковано ≥ соц≥олог≥чну фахову спец≥ал≥зац≥ю. ” 1901 р. 169 американських ун≥верситет≥в ≥ коледж≥в пропонували своњм слухачам курси соц≥олог≥њ. „ерез чотири роки було засновано јмериканське соц≥олог≥чне товариство.
  « часом починають створюватис¤ ≥ м≥жнародн≥ соц≥олог≥чн≥ центри. ” 1894 р. у ѕариж≥ в≥дбуваЇтьс¤ перший конгрес ћ≥жнародного ≥нституту соц≥олог≥њ. ѕроте м≥жнародний обм≥н соц≥олог≥чними ≥де¤ми ще довго був обмеженим.
  
  —оц≥олог≥чна думка та соц≥олог≥¤ в ”крањн≥
  
  «ародженн¤ ≥ розвиток соц≥олог≥чноњ думки
  
  ≤стор≥¤ соц≥олог≥чноњ думки в ”крањн≥ ¤к ц≥л≥сний процес донедавна практично не досл≥джувалас¤. Ќин≥ у зв'¤зку з процесами державотворенн¤ та нац≥онально-культурного в≥дродженн¤ потреба у науковому знанн≥ еволюц≥њ в≥тчизн¤ноњ соц≥альноњ думки, починаючи в≥д њњ виток≥в до ≥нституц≥ал≥зац≥њ ¤к академ≥чноњ науки, набуваЇ особливого значенн¤. ¬она в≥дтворюЇ низку проблем, пов'¤заних з≥ складними процесами становленн¤ ≥ розвитку украњнства в≥д початк≥в його ≥стор≥њ до сьогоденн¤.
  ѕротосоц≥олог≥чний пер≥од њњ розвитку охоплюЇ хронолог≥чний пром≥жок в≥д час≥в ињвськоњ –ус≥ до середини XIX ст. …ого ≥стор≥¤ нал≥чуЇ к≥лька етап≥в, що характеризуютьс¤ певними особливост¤ми розвитку соц≥олог≥чного знанн¤ п≥д впливом економ≥чних, соц≥альних, пол≥тичних, ≥деолог≥чних фактор≥в:
  - протосоц≥олог≥¤ епохи становленн¤, розвитку та розпаду ињвськоњ –ус≥ (пра≥стор≥¤, ињвська держава, кн¤жа доба, литовсько-польський пер≥од - V - к≥нець XV ст.);
  - протосоц≥олог≥чне знанн¤ козацькоњ доби (в≥д початк≥в козацтва до зруйнуванн¤ —≥ч≥ - к≥нець XV - трет¤ чверть XVIII ст.);
  - протосоц≥олог≥¤ доби в≥дродженн¤ ”крањни (к≥нець XVIII - середина XIX ст.).
  ¬итоки соц≥ального п≥знанн¤ в ”крањн≥ с¤гають сивоњ давнини, зокрема кн¤жоњ доби (IX - XIII ст.), ≥ т≥сно пов'¤зан≥ з бутт¤м украњнського народу, формуванн¤м украњнськоњ державност≥ - ињвськоњ –ус≥, ¤ка постала в результат≥ об'Їднанн¤ сх≥днослов'¤нських племен навколо пол≥тичного й культурно-економ≥чного центру - иЇва й —ереднього ѕодн≥пров'¤. ≈лементи соц≥олог≥чноњ думки м≥ст¤ть прац≥ найдавн≥ших украњнських мислител≥в.
  ињвський кн¤зь ¬олодимир ћономах (правив у 1113-1125 рр.) у "ѕовчанн≥ д≥т¤м" даЇ настанови на праведне житт¤, справедливий соц≥альний устр≥й, закликаЇ долати м≥жусобиц≥ заради Їдност≥ земл≥ –уськоњ, громад¤нського миру.
  –≥зноман≥тним ≥сторико-соц≥олог≥чним матер≥алом насичен≥ л≥тописи ињвськоњ –ус≥ XI-XIII ст., найпом≥тн≥ший серед ¤ких "ѕов≥сть минулих л≥т", авторство ¤кого належить ченцев≥ иЇво-ѕечерського монастир¤ Ќесторов≥. ѕод≥Ївий спектр увиразнюЇ головну його ≥дею, ¤ка пол¤гаЇ в обстоюванн≥ Їдност≥ –уськоњ земл≥ та пол≥тичноњ незалежност≥.
  ¬их≥д на ≥сторичну арену √алицько-¬олинськоњ держави засв≥дчив "√алицько-¬олинський л≥топис" - важливе джерело ≥нформац≥њ про соц≥альне житт¤ на зах≥дноукрањнських теренах.
  —оц≥ально-економ≥чне, пол≥тичне ≥ духовне житт¤ р≥зко зм≥нилос¤ у XIII ст. у зв'¤зку з пануванн¤м на украњнських земл¤х монголо-татарського ira. ” XIV ст. центрально-украњнськ≥ земл≥ були захоплен≥ ¬еликим кн¤з≥вством Ћитовським. Ѕ≥льш≥сть галицько-волинських земель опинилас¤ п≥д польською владою. « п≥вдн¤ дошкул¤ли татарськ≥ напади.
  ≤сторична дол¤ украњнського народу витворила своЇр≥дний соц≥альний феномен - козацтво - пром≥жну верству м≥ж шл¤хтою ≥ сел¤нством, на ¤ку не поширювалис¤ н≥ кр≥пацтво, н≥ панщина. ќсоблив≥сть його в тому, що ”крањна, не будучи державою, фактично ≥снувала ¤к ун≥кальна державно-правова система, суб'Їктом ¤коњ було козацтво. « ним пов'¤зан≥ ≥ перш≥ переписи населенн¤ в ”крањн≥, формуванн¤ козацьких реЇстр≥в, створенн¤ в≥йська реЇстрових козак≥в.
  ” середин≥ XVI ст. ≥дењ природного права, сусп≥льного договору розробл¤в —тан≥слав ќр≥ховський-–оксо-лан (1513-1566), ¤кого сучасники називали украњнським (рутенським) ƒемосфеном. ¬≥н обірунтував положенн¤, зг≥дно з ¤ким корол≥вська (державна) влада дана не Ѕогом, а виникла внасл≥док договору м≥ж людьми, ¤к≥ п≥дкор¤ютьс¤ королю добров≥льно. ѕеред законом ¤к гарант≥Їю розвитку та ≥снуванн¤ держави р≥вн≥ вс≥, нав≥ть корол≥. Ќа думку —. ќр≥ховського, природне право (закон) важлив≥ше в≥д закон≥в, ¤к≥ регулюють в≥дносини у сусп≥льств≥ ≥ ¤к≥ за необх≥дност≥ можна зм≥нити.
  ¬иникненн¤ держави спричинене двома факторами: вродженим людським недол≥ком, ¤кий вимагаЇ взаЇмноњ допомоги, ≥ вродженою схильн≥стю людей до зближенн¤, ¤ка н≥би "клењть" њх, в'¤же одним вузлом. ќбов'¤зок держави щодо громад¤нина - гарантувати кожному право на ≥снуванн¤. ¬она повинна дбати про осв≥ту громад¤н, "адже н≥хто н≥чого не зробить корисного нав≥ть у самому незначному мистецтв≥, ¤кщо не буде вчитис¤", спри¤ти розбудов≥ нових шк≥л.
  ќбов'¤зки ≥ндив≥да перед державою ще вищ≥, його д≥¤льн≥сть маЇ спр¤мовуватис¤ передус≥м у русл≥ ≥нтерес≥в держави.
  —усп≥льн≥ погл¤ди —. ќр≥ховського в≥д≥грали етапну роль у розвитку вченн¤ про державу в≥д середньов≥чних концепц≥й до теор≥й держави ≥ права XVII- XVIII ст. ўодо багатьох положень в≥н випередив таких мислител≥в, ¤к √. √роц≥й, “. √оббс, ∆. Ѕоден та ≥н. ¬ ”крањн≥ ≥ –ос≥њ його ≥дењ розвивали д≥¤ч≥ иЇ-во-ћогил¤нськоњ академ≥њ, зокрема ‘еофан ѕрокопович (1681-1736).
  Ќаприк≥нц≥ XVI - на початку XVII ст. найпом≥тн≥шою постаттю в украњнському духовному житт≥ був ≤ван ¬ишенський (м≥ж 1545(50) - п≥сл¤ 1620), ¤кий у своњх полем≥чних творах обстоював ≥дею свободи, р≥вност≥, справедливост≥.
  ” цей час центр осв≥тнього, ≥нтелектуального житт¤ перем≥щуЇтьс¤ з ќстрозькоњ академ≥њ до иЇво-ћогил¤нськоњ, найпом≥тн≥ш≥ д≥¤ч≥ ¤коњ ѕетро ћогила, —тефан яворський, ѕавло ¬еличковський, ёл≥ан ониський, ‘еофан ѕрокопович, кр≥м власне духовних л≥тературних праць, прид≥л¤ли увагу в≥дносинам церкви ≥ держави, церковн≥й та св≥тськ≥й влад≥.
  ≤стотний внесок у розвиток соц≥олог≥чних ≥дей зробив видатний украњнський ф≥лософ, письменник √ригор≥й —коворода (1722-1794), ¤кий науку про людину вважав найважлив≥шою ≥ найвищою з ус≥х наук. Ќе заперечуючи рол≥ й значенн¤ техн≥чних дос¤гнень, найголовн≥шою в≥н вважав науку про умови та способи забезпеченн¤ щасливого житт¤, про людину та њњ щаст¤.
  ќсобливу ц≥нн≥сть маЇ його концепц≥¤ спор≥дненоњ прац≥. —коворода чи не першим ≥з вчених нового часу висунув ≥дею перетворенн¤ прац≥ ≥з засобу до житт¤ на найпершу життЇву потребу та найвищу насолоду. —мисл людського бутт¤ в≥н вбачав у прац≥, а справжнЇ щаст¤ - у в≥льн≥й прац≥ за покликанн¤м. ƒумка про визначальну роль спор≥дненоњ прац≥ у забезпеченн≥ щасливого житт¤ вперше набула рис загального принципу вир≥шенн¤ проблеми людського щаст¤ ≥ смислу людського бутт¤.
  Ѕезпосередн≥м суб'Їктивним ви¤вом людського щаст¤ —коворода вважав внутр≥шн≥й св≥т, добрий сердечний настр≥й, душевну м≥ць. ƒос¤гти цього можна, вт≥люючи вел≥нн¤ своЇњ "внутр≥шньоњ натури", п≥знаного в соб≥ Ѕога. ÷≥Їю "внутр≥шньою натурою" Ї спор≥днен≥сть ≥з певними видами прац≥. Ћюди мають п≥знати сам≥ себе, своњ зд≥бност≥ й виробити адекватний своњй природ≥ спос≥б житт¤. —пор≥днен≥сть, покликанн¤ ≥ Ї справжн≥м Ѕогом у людин≥.
  ” такому контекст≥ розгл¤даЇ —коворода й проблему соц≥альноњ нер≥вност≥, визнаючи т≥льки одну - нер≥вн≥сть обдаровань ≥ покликань, тобто нер≥вн≥сть природного походженн¤. «в≥дси його принцип "нер≥вноњ р≥вност≥". "Ѕог, - писав —коворода, - богатому подобен фонтану, наполн¤ющему различные сосуды по их вместимости. Ќад фонтаном надпись с≥¤: "Ќеравное всъм равенство"... ћенш≥й сосуд менъе имъет, но тем равен есть большему, что равно есть полный". « цих позиц≥й критикуЇ в≥н сусп≥льн≥ вади, ратуючи за моральну перебудову св≥ту шл¤хом подоланн¤ неспо-р≥дненоњ прац≥, бо саме вона породжуЇ сусп≥льн≥ вади. “реба займатис¤ т≥Їю справою, дл¤ ¤коњ людина народжена.
  ¬еликого значенн¤ у п≥знанн≥ людськоњ природи, у вибор≥ людиною свого м≥сц¤ у житт≥ —коворода надавав практиц≥, вправам, ¤к≥ вдосконалюють природн≥ дан≥. Ќаука ≥ звички повинн≥ спр¤мувати людину на шл¤х спор≥дненоњ, корисноњ дл¤ сусп≥льства прац≥, ¤ка Ї основною сферою ви¤ву сутност≥ людини в њњ високих духовних прагненн¤х.
  ” творчост≥ √. —ковороди започаткован≥ й ≥дењ екзистенц≥ал≥зму (ф≥лософська теч≥¤, що на першому план≥ розгл¤даЇ людину та њњ переживанн¤), ¤к≥ у св≥тов≥й науц≥ стали розробл¤ти т≥льки через стол≥тт¤. …ого роздуми сповнен≥ гуман≥зму, конструктивного зм≥сту ≥ варт≥ сучасного ірунтовного досл≥дженн¤.
  ќтже, сусп≥льн≥ концепц≥њ, ¤к≥ постали в ”крањн≥ в пер≥од в≥д античност≥ до XIX ст., охоплювали широке коло соц≥альних проблем ≥ п≥дход≥в до њх вир≥шенн¤. « позиц≥й свого часу, тод≥шнього р≥вн¤ знань автори намагалис¤ осмислити окрем≥ ≥ загальн≥ соц≥альн≥ ¤вища, що створювало ≥нтелектуальне п≥дірунт¤ дл¤ подальшого вивченн¤ сусп≥льства ¤к системи, механ≥зм≥в його функц≥онуванн¤. ” тогочасн≥й украњнськ≥й протосоц≥олог≥чн≥й думц≥ дом≥нують загальн≥ законом≥рност≥ становленн¤ й еволюц≥њ соц≥олог≥чного знанн¤ та специф≥чн≥ особливост≥, зумовлен≥ розвитком украњнськоњ ≥стор≥њ. ÷¤ специф≥ка в≥дображена у соц≥альн≥й проблематиц≥, пов'¤зан≥й з боротьбою етносу за свою пол≥тичну й нац≥ональну незалежн≥сть, громад¤нськ≥ права та свободи, за нац≥ональн≥ соц≥альн≥ ≥нститути.
  Ќаприк≥нц≥ XVIII ст. розпочинаютьс¤ активн≥ досл≥дженн¤ фольклору, етнограф≥њ, ≥стор≥њ украњнського народу, набутки ¤ких мають неаби¤ке значенн¤ ≥ дл¤ соц≥альних знань. Ѕагато праць цього пер≥оду, передус≥м "ќпис вес≥льних обр¤д≥в" √ригор≥¤ алиновського, "«емлеописани¤ о ћали¤ –оссии" ћ. “уранського, "«аписки о ћалороссии" ярослава ћаркевича, "≤стор≥¤ ћалоњ –ос≥њ" ƒмитра Ѕантиш- аменського, "≤стор≥¤ рус≥в" нев≥домого автора засв≥дчують по¤ву системних украњнознавчих студ≥й, в контекст≥ ¤ких досл≥джувалос¤ ≥ соц≥альне житт¤ народу.
  ѕодальший розвиток та ¤к≥сно новий стан самоусв≥домленн¤ украњнства розпочинаЇтьс¤ з д≥¤льност≥ ирило-ћефод≥њвського братства, ≥дейне ¤дро ¤кого утворювали ћикола остомаров, ћихайло √улак, “арас Ўевченко, ѕантелеймон ул≥ш, ¬олодимир Ѕ≥-лозерський, ќлександр ћаркевич. —воЇр≥дним ман≥фестом Ѕратства стала " нига бутт¤ украњнського народу" ћ. остомарова, в ¤к≥й ≥стор≥¤ ”крањни розгл¤даЇтьс¤ у контекст≥ св≥тового ≥сторичного процесу, а соц≥ософськ≥ м≥ркуванн¤ автора насичен≥ ≥де¤ми всеслов'¤нського братства ≥ в≥дродженн¤ ”крањни.
  
  ѕочаток украњнськоњ соц≥олог≥њ
  
  ƒругий пер≥од розвитку соц≥олог≥чноњ думки в ”крањн≥ безпосередньо пов'¤заний з виникненн¤м соц≥олог≥њ ¤к окремоњ науки. ” наукових колах його називають пер≥одом академ≥чноњ соц≥олог≥њ. –озпочинаЇтьс¤ в≥н за ≥снуванн¤ та ≥нституц≥ал≥зац≥њ соц≥олог≥њ на «аход≥. ÷е породжуЇ певн≥ способи баченн¤ й модел≥ п≥знанн¤ соц≥альноњ реальност≥, нов≥ п≥дходи, способи вир≥шенн¤ й засоби реал≥зац≥њ соц≥альних ц≥лей, ≥нтерес≥в ≥ потреб, оск≥льки соц≥олог≥чн≥ принципи, методи та концепц≥њ були вже досить в≥домими серед украњнських науковц≥в.
  ѕрийн¤то вважати, що украњнська соц≥олог≥¤ за¤вила про себе у 80-х роках XIX ст. досл≥дженн¤ми ∆еневського гуртка украњнських учених, прац≥ ¤ких друкувалис¤ найчаст≥ше в тамтешньому журнал≥ "√ромада".
  ”чен≥, ¤к≥ досл≥джують особливост≥ тогочасноњ украњнськоњ соц≥олог≥чноњ думки наприк≥нц≥ XIX ст., в≥дзначають, що тод≥шн≥ досл≥дженн¤ здеб≥льшого трансформували ≥дењ ќ. онта, √. —пенсера, . ћаркса, ви¤вл¤ли обмаль критичного ставленн¤ до надбань своњх попередник≥в, слабо були зар¤джен≥ на виробленн¤ власних соц≥олог≥чних теор≥й, хоча окрем≥ ориг≥нальн≥ ≥дењ вони висловлювали. ¬изначальна риса соц≥олог≥чноњ думки в ”крањн≥ - т≥сний взаЇмозв'¤зок ≥з сусп≥льно-пол≥тичними проблемами, з завданн¤ми утвердженн¤ нац≥ональноњ державност≥, боротьбою за незалежн≥сть, нац≥онально-культурне в≥дродженн¤. —пециф≥чною ознакою в≥тчизн¤ноњ соц≥олог≥њ було њњ самовизначенн¤ ¤к одного з засоб≥в державотворенн¤, розвитку нац≥ональноњ самосв≥домост≥. ј перш≥ украњнськ≥ соц≥ологи були передус≥м громадськими д≥¤чами, а вже пот≥м науковц¤ми.
  ƒом≥нувало у тогочасн≥й соц≥олог≥чн≥й думц≥ зверненн¤ до соц≥ально-культурних проблем. ¬одночас вона ви¤вл¤ла пом≥тну зац≥кавлен≥сть соц≥ально-пол≥тичними, економ≥чними аспектами.
  “ак, у соц≥олог≥чних студ≥¤х публ≥циста, економ≥ста, соц≥олога —ерг≥¤ ѕодолинського (1850-1891) сус≥дили марксистськ≥ ≥ соц≥ал-дарв≥н≥стськ≥, "громад≥вськ≥" погл¤ди. ¬важаючи, що сусп≥льне житт¤ в≥дбуваЇтьс¤ зг≥дно з законом боротьби за ≥снуванн¤, в≥н ≥ положенн¤ про додаткову варт≥сть розгл¤дав ¤к одну з форм ц≥Їњ боротьби. јле пор¤д ≥з законом боротьби за ≥снуванн¤, твердив —. ѕодолинський, д≥Ї ≥ закон зростанн¤ сол≥дарност≥ людей. « часом людськ≥ громади, п≥ддавшись почуттю прихильност≥, можуть перестати боротис¤ м≥ж собою. ¬се це матиме неаби¤кий сенс дл¤ людей, ¤к≥ вив≥льн¤ть своњ сили дл¤ взаЇмод≥њ з навколишньою природою. «ростатиме середн≥й р≥вень розвитку б≥льшост≥ людей, з'¤вл¤тьс¤ можливост≥ дл¤ самови¤ву талант≥в.
  —. ѕодолинський значну увагу прид≥л¤в анал≥зу соц≥ального становища р≥зних груп, причин соц≥альноњ диференц≥ац≥њ (њх в≥н убачав у привласненн≥ пан≥вним класом додатковоњ вартост≥), соц≥альноњ моб≥льност≥ (залежить в≥д нац≥ональност≥ особи). ÷≥ думки висловлював у прац≥ "–емесла ≥ фабрики на ”крањн≥".
  —еред учених-досл≥дник≥в украњнського сусп≥льства к≥нц¤ XIX ст. насамперед вир≥зн¤Їтьс¤ постать ћихайла ƒрагоманова (1841-1895), ¤кий чимало уваги прид≥л¤в перспективам ≥сторичного поступу ”крањни, можливост≥ њњ самост≥йного ≥снуванн¤ на Ївропейському терен≥. Ќац≥ональне питанн¤ в≥н вважав одним з найважлив≥ших. ќснову дл¤ його вир≥шенн¤ вбачав передус≥м у демократизац≥њ сусп≥льства, запровадженн≥ пол≥тичних свобод (всенародного земського представництва з контролем за д≥¤ми виконавчоњ влади, недоторканност≥ свободи особи, слова, товариств). Ќа його думку, пол≥тичн≥ та нац≥ональн≥ ≥нтереси рос≥йського населенн¤ можуть бути забезпечен≥ т≥льки за повноњ децентрал≥зац≥њ управл≥нн¤ економ≥чним ≥ культурним житт¤м. ƒрагоманов обірунтував тезу, що справжньоњ пол≥тичноњ свободи не може бути за тогочасноњ централ≥зац≥њ. Ќа п≥дтвердженн¤ цього в≥н наводить факт, що в ™вроп≥ з час≥в ¬еликоњ французькоњ революц≥њ вс≥ перевороти саме тому ≥ не дос¤гали найближчоњ мети, бо самодержавство корол≥в зм≥нювалос¤ самодержавством парламентськоњ б≥льшост≥, залишаючи недоторканною ≥ нав≥ть удосконалюючи централ≥зовану бюрократичну машину управл≥нн¤.
  ћ. ƒрагоманов критикував ≥деолог≥ю рос≥йських народник≥в ѕ. Ћаврова, ѕ. “качова, √. ѕлеханова та ≥нших за те, що вони у своњх пол≥тичних програмах нав≥ть не об≥ц¤ли автоном≥й ≥ншим народам у майбутньому. –ос≥йськ≥ революц≥йн≥ д≥¤ч≥ не сприйн¤ли тод≥ ≥дей ƒрагоманова про федеративний принцип взаЇмозв'¤зку народ≥в –ос≥њ. јле концепц≥¤ ƒрагоманова набула широкого розголосу пом≥ж украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ, справила позитивне враженн¤ ≥ на ™вропу. «окрема, њњ п≥дтримував ≈. Ѕернштейн.
  ћ. ƒрагоманов черпав досв≥д з демократичних надбань Ївропейських держав. …ому була близькою соц≥альна проблема у марксизм≥, але не в≥дкидав в≥н ≥ нац≥ональних засад у розвитку людства, через ¤к≥ сусп≥льство маЇ засвоювати найпрогресивн≥ш≥ надбанн¤. ¬≥н намагавс¤ наповнити ≥дею нац≥ональност≥ "всесв≥тньою правдою", ¤ка допомагала б кожн≥й нац≥њ рухатис¤ шл¤хом ≥сторичного поступу. Ќац≥ональн≥сть не може бути причиною насилл¤ над людьми, а права ос≥б будь-¤коњ нац≥ональност≥ мають бути р≥вними.
  –озгл¤даючи соц≥олог≥ю ¤к науку про сусп≥льство, важливу роль в≥дводив пор≥вн¤льному методу досл≥джень, намагаючись п≥днести њх до св≥тових зразк≥в.
  ќдин з найв≥дом≥ших тод≥шн≥х в≥тчизн¤них соц≥олог≥в ћаксим овалевський (1851-1916) спов≥дував плюрал≥стичний п≥дх≥д до сусп≥льства, намагавс¤ при вир≥шенн≥ складних соц≥олог≥чних проблем брати до уваги сукупн≥сть соц≥альних чинник≥в та елемент≥в. ” двотомн≥й прац≥ "—оц≥олог≥¤" (1910) писав, що соц≥олог≥¤, на в≥дм≥ну, наприклад, в≥д ≥стор≥њ, в≥двол≥каЇтьс¤ в≥д маси конкретних факт≥в ≥ вказуЇ лише на загальну њх тенденц≥ю, не втрачаючи при цьому свого основного завданн¤ - розкритт¤ причин спокою чи руху людських сусп≥льств у р≥зн≥ епохи. “≥льки соц≥олог≥¤, стверджував в≥н, може ставити соб≥ за мету розкритт¤ елемент≥в, необх≥дних дл¤ блага сусп≥льства, тобто дл¤ його пор¤дку ≥ прогресу, а також ус≥х р≥зноман≥тних б≥осоц≥альних причин, в≥д ¤ких вони залежать.
  ” ставленн≥ до соц≥олог≥њ ¤к системи наукового знанн¤ овалевський дотримувавс¤ т≥Їњ ж класиф≥кац≥њ наук, що й онт, але психолог≥ю вважав галуззю не б≥олог≥њ, а соц≥олог≥њ. онкретн≥ науки (етнограф≥¤, статистика, пол≥тична економ≥¤ та ≥н.) забезпечують соц≥олог≥ю необх≥дними даними. ” свою чергу, ц≥ науки повинн≥ спиратис¤ на загальн≥ закони сп≥в≥снуванн¤ ≥ розвитку, ¤к≥ покликана встановлювати соц≥олог≥¤ ¤к наука про пор¤док ≥ прогрес людських сусп≥льств. ќднак соц≥олог≥¤ маЇ не запозичувати у конкретних дисципл≥н основн≥ засади, а виробл¤ти њх сама, беручи до уваги р≥зноман≥тн≥ людськ≥ в≥дчутт¤ ≥ потреби.
  ћ. овалевський не вважав, що ≥дењ правл¤ть св≥том, стверджував, що не ≥снуЇ Їдиного визначального соц≥ального чинника. ¬ести мову про головний чинник - те саме, що говорити про крапл≥ р≥чковоњ води, ¤к≥ своњм рухом зумовлюють њњ теч≥ю. —оц≥олог≥чна теор≥¤ овалевського - ¤вище складне, р≥зноман≥тне, орган≥чно пов'¤зане з його ≥сторичними досл≥дженн¤ми.
  ¬≥домий ≥сторик, етнограф, археолог. ¬олодимир јнтонович (1834-1908) використовував своњ знанн¤ дл¤ вивченн¤ соц≥альноњ структури, психосоц≥альних тип≥в, повед≥нки натовпу, чинник≥в соц≥ального розвитку. ¬≥н одним з перших в≥тчизн¤них досл≥дник≥в пов'¤зував назву "–усь" з≥ слов'¤нським племенем пол¤н ≥, всупереч польським нац≥онал≥стичним ≥сторикам, а також рос≥йськ≥й великодержавно-шов≥н≥стичн≥й ≥стор≥ограф≥њ, вказував на њњ генетичний зв'¤зок з ≥стор≥Їю ињвськоњ –ус≥. —аме јнтонович запропонував дл¤ практичного вжитку терм≥н "”крањна-–усь", ¤кий, на його думку, мав не лише стверджувати наступн≥сть ≥сторичного минулого й сьогоденн¤, а й певною м≥рою, самою згадкою про стар≥ часи спри¤ти консол≥дац≥њ украњнського народу, територ≥ально под≥леного м≥ж јвстро-”горщиною та –ос≥Їю.
  ”чень јнтоновича, видатний ≥сторик, пол≥тичний д≥¤ч ћихайло √рушевський (1866-1934) вважав, що соц≥альний прогрес однаковою м≥рою визначаЇтьс¤ б≥олог≥чними, економ≥чними та психолог≥чними чинниками. «начне м≥сце в його досл≥дженн¤х в≥дведено вивченню ≥стор≥њ ”крањни, ≥сторичного процесу взагал≥, генезису сх≥днослов'¤нських народ≥в. Ќа особливу увагу заслуговують погл¤ди √рушевського щодо виникненн¤ ≥ розвитку украњнськоњ та рос≥йськоњ народностей, становленн¤ державност≥ в ”крањн≥ та –ос≥њ.
  ƒо √рушевського в рос≥йськ≥й ≥стор≥ограф≥њ загальноприйн¤тою була така схема ≥стор≥њ –ос≥йськоњ держави: перед≥стор≥¤ —х≥дноњ ™вропи, неслов'¤нська колон≥зац≥¤, розселенн¤ слов'¤н, формуванн¤ ињвськоњ держави, ≥стор≥¤, що с¤гала XII ст. ѕот≥м вона переходила до ¬еликого кн¤з≥вства ¬олодимирського, в≥д нього в XIV ст. - до кн¤з≥вства ћосковського, де була започаткована ≥стор≥¤ ћосковського царства, згодом ≥мпер≥њ. « ≥стор≥њ украњнсько-руських ≥ б≥лоруських земель, ¤к≥ лишилис¤ за межами ћосковського царства, часом бралис¤ найважлив≥ш≥ еп≥зоди (держава ƒанила, формуванн¤ ¬еликого кн¤з≥вства Ћитовського, ун≥¤ з ѕольщею тощо) з прилученн¤м до рос≥йськоњ держави. ÷¤ схема пересл≥дувала генеалог≥чну ≥дею - довести право московськоњ династ≥њ кн¤з≥в, а пот≥м цар≥в, тримати п≥д владою не т≥льки власне московськ≥, а й ≥нш≥, завойован≥, земл≥. «годом, коли основний акцент був перенесений на ≥стор≥ю народу, сусп≥льства, культури, дана концепц≥¤ була реал≥зована в прац¤х з ≥стор≥њ великорос≥йського народу, активно використовувалас¤ дл¤ обірунтуванн¤ ≥дењ ћоскви ¤к "третього –иму".
  ћ. √рушевський дов≥в, що ињвська держава, право, культура були утворен≥ украњнсько-руською народн≥стю. ¬олодимиро-московська держава - то витв≥р ≥ншоњ, великоруськоњ народност≥. ињвський пер≥од перейшов не у володимиро-московський, а в галицько-волинський (XIII ст.), пот≥м - литовсько-польський (XIV-XVI ст.). ¬олодимиро-московська держава не була ан≥ спадкоЇмицею, ан≥ наступницею ињвськоњ, вона виросла з≥ свого корен¤, ≥ в≥дносини њњ з ињвською можна було б скор≥ше прир≥вн¤ти, наприклад, до в≥дносин –имськоњ держави з њњ гальськими пров≥нц≥¤ми. “ому це не можна розгл¤дати ¤к спадкоЇмн≥сть двох пер≥од≥в у пол≥тичному ≥ культурному житт≥ ‘ранц≥њ. “е, що московськ≥ кн¤з≥ пересадили у великорос≥йськ≥ земл≥ форми сусп≥льно-пол≥тичного устрою, право, культуру, вироблен≥ ≥сторичним житт¤м иЇва, не даЇ права включати ињвську державу в ≥стор≥ю з великорос≥йськоњ народност≥. ≈тнограф≥чна й ≥сторична близьк≥сть украњнськоњ народност≥ до великорос≥йськоњ не повинна спричин¤ти њх перем≥шуванн¤. «апропонований √рушевським п≥дх≥д даЇ змогу посл≥довно представл¤ти ≥стор≥ю великорос≥йськоњ, украњнсько-руськоњ ≥ б≥лоруськоњ народностей, а не заступати ≥стор≥ю сх≥дного слов'¤нства ≥стор≥Їю великоруського народу; не ≥гнорувати ≥стор≥ю б≥лоруськоњ та украњнсько-руськоњ народностей або поЇднувати њњ з великоруською. ¬≥н напол¤гав на необх≥дност≥ усуненн¤ еклектичного характеру "руськоњ ≥стор≥њ", припиненн¤ зшиванн¤ докупи еп≥зод≥в з ≥стор≥њ р≥зних народностей, розгл¤ду ≥стор≥њ кожноњ народност≥ в "њњ генетичному приЇмств≥ в≥д початк≥в аж до нин≥".
  ѕ≥д час вимушеноњ ем≥грац≥њ (1919-1924) √рушев-ський створив у ¬≥дн≥ ”крањнський соц≥олог≥чний ≥нститут. р≥м виданн¤ наукових праць, його сп≥вроб≥тники проводили лекц≥йну д≥¤льн≥сть. Ѕули видан≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ ћ. √рушевського, ¬. Ћипин-ського, ¬. —таросольського, ѕ. ’ристюка, ћ. Ўрага, ћ. Ћозинського. «агалом п≥д ег≥дою ”крањнського соц≥олог≥чного ≥нституту побачили св≥т 13 праць, присв¤чених р≥зним аспектам минулого та сучасного житт¤ ”крањни. ƒл¤ украњнських ем≥грант≥в були орган≥зован≥ безплатн≥ загальнодоступн≥ курси ≥з сусп≥льних наук. ¬они охоплювали р≥зноман≥тн≥ питанн¤ соц≥олог≥њ, пол≥толог≥њ, пол≥теконом≥њ, ≥стор≥њ: початки громадського ≥ державного житт¤, або генетична соц≥олог≥¤ (ћ. √рушевський); соц≥альн≥ п≥дстави розвитку мистецтва (ƒ. јнтонович); ≥стор≥¤ украњнськоњ революц≥њ (ѕ. ’ристюк); теор≥¤ нац≥њ. (¬. —таросольський); держава ≥ державне право (ћ. Ўраг) та ≥н.
  ѕом≥тно збагатив украњнську соц≥олог≥чну думку к≥нц¤ XIX - початку XX ст. ≤ван ‘ранко (1856- 1916), ¤кий, анал≥зуючи "генезу творенн¤ людськоњ сп≥льност≥" ≥ держави, роздумував над проблемами справедливост≥, нового соц≥ального пор¤дку, за ¤кого торжествуватиме самоуправл≥нн¤ народу,' його прац¤ задл¤ власного розвитку. ” громадсько-федеративному сусп≥льному устроњ в≥н вбачав основу свободи особи ≥ громади, об'Їднанн¤ громад та народ≥в, обстоюючи свободу та автоном≥ю громад ¤к одиниць сусп≥льного житт¤. «годом його федерал≥стичн≥ погл¤ди еволюц≥онували до визнанн¤ федеративних зв'¤зк≥в м≥ж незалежними державами.
  ¬идатний вчений-економ≥ст ћихайло “уган-Ѕарановський (1865-1919) вважав соц≥олог≥ю одн≥Їю з стрижневих сусп≥льних наук. ” б≥льшост≥ своњх праць в≥н зосереджувавс¤ на обірунтуванн≥ рол≥ господарства у соц≥альному житт≥. √осподарство розгл¤дав ¤к сукупн≥сть людських д≥й щодо зовн≥шнього св≥ту задл¤ створенн¤ матер≥альних обставин, ¤к≥ задовольн¤ли б людськ≥ потреби.
  ¬иробництво засоб≥в до житт¤ - нижча сходинка д≥¤льност≥ людей. Ќа вищих сходинках господарська робота стаЇ менш значимою. ќтже, чим вищ≥ потреби, тим меншу роль в њх задоволенн≥ в≥д≥граЇ господарська прац¤. “≥льки найб≥дн≥ш≥ борютьс¤ за своЇ "чисте" ≥снуванн¤, а б≥льш≥сть людей розгл¤даЇ багатство ¤к спос≥б доступу до влади, а не навпаки.
  «начний вплив на сусп≥льну думку на початку XX ст. мали ≥дењ державност≥ та ≥сторичного поступу ”крањни. ќдин з пров≥дних тогочасних вчених, ≥сторик, пол≥толог, соц≥олог ¬'¤чеслав Ћипинський (1882- 1931), зосередившись на проблемах держави ≥ права, стверджував, що життЇв≥сть кожноњ держави зумовлена особлив≥стю взаЇмов≥дносин м≥ж пров≥дними верствами сусп≥льства ≥ народом. ÷≥ особливост≥ реал≥зуютьс¤ через р≥зн≥ типи державного устрою - класо-крат≥ю, демократ≥ю, охлократ≥ю. Ќайрац≥ональн≥шою в≥н вважав класократ≥ю, розум≥ючи п≥д пон¤тт¤м "клас" ос≥б, над≥лених одн≥Їю сусп≥льною функц≥Їю. Ќа ц≥й п≥дстав≥ до "промислового класу" в≥н зараховував роб≥тник≥в, техн≥чний персонал, л≥дер≥в ≥ндустр≥њ, аргументуючи це тим, що об'Їднуюч≥ њх чинники значно сильн≥ш≥ за суперечност≥ м≥ж ними. ÷е аж н≥¤к не унеможливлюЇ взаЇмноњ критики, свободи опозиц≥њ. ј навпаки, д≥ючи в координатах традиц≥йного правопор¤дку, вони забезпечують необх≥дну р≥вновагу м≥ж владою ≥ свободою. «а вз≥рець класократ≥њ в≥н наводив јнгл≥ю з њњ традиц≥онал≥змом, консервативними ц≥нност¤ми.
  ƒемократ≥ю ¬. Ћипинський критикував за те, що њњ використовують дл¤ ослабленн¤ основ дисципл≥ни ≥ пор¤дку в держав≥, внасл≥док чого держава перетворюЇтьс¤ на ≥нструмент реал≥зац≥њ приватних ≥нтерес≥в певних соц≥альних груп, що спричин¤Ї њњ руйнац≥ю. ÷ю тезу в≥н ≥люстрував под≥¤ми в –имськ≥й республ≥ц≥ час≥в занепаду, ‘ранц≥њ “ретьоњ республ≥ки, –еч≥ ѕосполит≥й.
  ћалопродуктивна, за словами ¬. Ћипинського, й охлократ≥¤, ¤ку встановлюють "войовники-непродуценти". ¬ н≥й неможливий жодний ви¤в свободи та самод≥¤льност≥ громад¤н, а сусп≥льство мало чим в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д в≥йськово-бюрократичного ордену. —аме таким в≥н вважав цезаристично-бонапартистськ≥ держави, революц≥йн≥ режими, очолюван≥ монархами-самодержц¤ми.
  —правжн≥м джерелом влади, на його думку, Ї м≥л≥тарна, економ≥чна, ≥нтелектуальна сили. ”особленн¤м њх Ї "бойовики" (в≥йськов≥), "продуценти" (високозаможн≥ стани) та ≥нтел≥генти. ј найпридатн≥шими до державного управл≥нн¤ Ї "войовики-продуценти". ≤нтел≥генц≥¤, у зв'¤зку з неможлив≥стю контролю над засобами "матер≥альноњ" (в≥йськовоњ та господарськоњ) сили, до такоњ рол≥ мало придатна. јле т≥льки вона здатна на рац≥ональне усв≥домленн¤ та оприлюдненн¤ р≥зноман≥тних настроњв у сусп≥льств≥, що маЇ неперес≥чну ц≥нн≥сть дл¤ утриманн¤ сусп≥льноњ р≥вноваги та державного пор¤дку.
  ” нац≥отворчих процесах ¬. Ћипинський теж в≥дводив особливу роль пров≥дн≥й верств≥ ¤к основ≥ й керманичу нац≥њ, оск≥льки вона волод≥Ї матер≥альною силою, моральним авторитетом, волею до влади, здоровим консерватизмом. «апорукою ≥снуванн¤ й розвитку нац≥њ в≥н вважав нац≥ональну державу: "без власноњ ”крањнськоњ ƒержави не може бути ”крањнськоњ Ќац≥њ, а без ”крањнськоњ Ќац≥њ не може бути на ”крањнськ≥й земл≥ громад¤нського житт¤". ƒе реч≥, пон¤тт¤ "нац≥¤", за Ћипинським, охоплюЇ вс≥х мешканц≥в, громад¤н держави.
  ¬изнаючи неминуч≥сть ≥ доц≥льн≥сть соц≥альних зм≥н, в≥н стверджував, що т≥льки аристократ≥¤, з≥ своњм консерватизмом, здатна забезпечити неперервн≥сть соц≥ального житт¤. Ѕо консерватизм Ї уособленн¤м сили авторитету, дисципл≥ни, правопор¤дку, пол≥тичноњ культури. ÷ього не здатна забезпечити виборна влада, ¤ка формуЇтьс¤ на засадах виборного цензу, а не на основ≥ таланту ≥ чеснот громад¤н.
  —воњ погл¤ди в≥н проектував на державотворч≥ процеси в ”крањн≥, пол≥тичним ≥деалом дл¤ ¤коњ вважав правову трудову монарх≥ю у форм≥ гетьманату. ј чинником, здатним сконсол≥дувати украњнську нац≥ю на баз≥ "територ≥ального патр≥отизму" - пробудженн¤ сол≥дарност≥ м≥ж ус≥ма пост≥йними мешканц¤ми ”крањни, незалежно в≥д њх соц≥ального статусу, в≥роспов≥данн¤, етн≥чного походженн¤.
  —оц≥олог≥чн≥ погл¤ди ¬. Ћипинського справили в≥дчутний вплив ¤к на тогочасну, так ≥ на подальшу сусп≥льно-пол≥тичну практику на певних етапах ≥сторичного розвитку ”крањни.
  ≤сторик, громадський ≥ пол≥тичний д≥¤ч ƒмитро ƒорошенко (1882-1951), будучи п≥д значним впливом ≥дей ¬. Ћипинського, вважав, що украњнську державу може збудувати пров≥дна верства сусп≥льства - аристократ≥¤. –озм≥рковуючи над процесом ≥ насл≥дками демократичноњ революц≥њ в ”крањн≥, в≥н д≥йшов висновку про доц≥льн≥сть творенн¤ не народноњ, а демократичноњ буржуазноњ республ≥ки, аналоги ¤коњ ≥снували в ™вроп≥.
  ќтже, у друг≥й половин≥ XIX - на початку XX ст. соц≥олог≥чн≥ проблеми хвилювали б≥льш≥сть пров≥дних украњнських вчених. јле вони досл≥джували окрем≥ соц≥олог≥чн≥ аспекти. ¬≥дчутним був деф≥цит нов≥тньоњ соц≥олог≥чноњ методолог≥њ, системного баченн¤ соц≥олог≥чних проблем. ≤ все ж таки у цей пер≥од сформувалас¤ украњнська соц≥олог≥чна традиц≥¤. —прощен≥ трактуванн¤ поступалис¤ м≥сцем диференц≥йованим, само-достатн≥шим концепц≥¤м. —кладавс¤ та оформлювавс¤ власне соц≥олог≥чний апарат. Ѕула започаткована системна робота щодо методолог≥њ ≥ техн≥ки досл≥джень. Ќов≥ соц≥олог≥чн≥ ≥дењ, ¤к≥ проростали в ™вроп≥, знайшли ≥ в ”крањн≥ благод≥йний ірунт. ѕоступово окреслювавс¤ предмет досл≥джень в≥тчизн¤ноњ соц≥олог≥њ, ч≥тк≥шими ставали гран≥, що в≥дмежовували њњ в≥д сум≥жних дисципл≥н.
  “аким чином, ус≥м нац≥ональним соц≥олог≥¤м за час≥в њх становленн¤ була притаманна проблема визначенн¤ свого предмета або демаркац≥њ з сус≥дн≥ми дисципл≥нами. ƒл¤ ”крањни вона вигл¤датиме ¤к проблема вид≥ленн¤ з сусп≥льно-пол≥тичноњ публ≥цистики. ÷е спричинило швидке поширенн¤ серед гуман≥тар≥њв ≥ громадських д≥¤ч≥в ”крањни ≥нтересу до ≥дей, погл¤д≥в та теор≥й пров≥дних соц≥олог≥в ™вропи, насамперед ≈. ƒюркгейма, ћ. ¬ебера, . ћаркса, ¬. ѕарето та ≥нших.
  ј д≥алектична Їдн≥сть ун≥версальних та нац≥ональних елемент≥в, що сформувалас¤ в ц≥ часи, стала передумовою њњ подальшоњ науковоњ продуктивност≥.
  
  –озвиток в≥тчизн¤ноњ соц≥олог≥њ у XX ст.
  
  ≤стор≥¤ св≥товоњ соц≥олог≥њ загалом, ¤к ≥ ≥стор≥¤ соц≥олог≥чноњ думки в ”крањн≥, св≥дчить, що дл¤ њњ гармон≥йного розвитку необх≥дн≥ певн≥ внутр≥шн≥ та зовн≥шн≥ умови. Ѕездержавн≥сть украњнськоњ нац≥њ, тривале перебуванн¤ украњнських земель у склад≥ р≥зних ≥мпер≥й, а в XX ст. - у склад≥ колишнього —–—–, значно деформували процес розвитку науковоњ позиц≥њ в≥тчизн¤ноњ соц≥олог≥њ. “ривалий час вона не була ≥дентиф≥кованою наукою, структурно ≥снувала лише в систем≥ рад¤нськоњ соц≥олог≥њ.
  ” перш≥ дес¤тил≥тт¤ XX ст. на украњнських теренах в≥дбувавс¤ активний процес ≥нституц≥ал≥зац≥њ соц≥олог≥чноњ науки: створювалис¤ соц≥олог≥чн≥ навчальн≥ та науков≥ заклади, зд≥йснювалис¤ теоретичн≥ й прикладн≥ досл≥дженн¤, видавалис¤ науков≥ прац≥. —воЇр≥дним центром ц≥Їњ роботи у 20-т≥ роки була кафедра соц≥олог≥њ, створена в соц≥ально-економ≥чному в≥дд≥л≥ ¬сеукрањнськоњ јкадем≥њ Ќаук (¬”јЌ). ќчолював њњ у 1918-1920 рр. Ѕ. ≥ст¤к≥вський, п≥зн≥ше - марксист —. —емк≥вський.
  ≤ншими п≥дрозд≥лами цього в≥дд≥лу, зокрема ком≥с≥Їю з вивченн¤ соц≥ального руху, було з≥брано значний емп≥ричний матер≥ал про вплив р≥зних чинник≥в на зароб≥тну плату. ¬ивчались ≥нш≥ процеси в господарськ≥й, гуман≥тарн≥й сферах. —еред них вид≥л¤лис¤ прац≥ академ≥ка ќ. √≥л¤рова, ¤кий досл≥джував психолог≥ю натовпу, сп≥вв≥днбшенн¤ культури ≥ цив≥л≥зац≥њ, застосуванн¤ принцип≥в природознавства щодо соц≥ального житт¤. ” "«аписках соц≥ально-економ≥чного в≥дд≥лу" окремих соц≥олог≥чних питань торкалис¤ у своњх статт¤х ћ. “уган-Ѕарановський, —. ƒн≥стр¤нський.
  «начних зусиль до розвитку в≥тчизн¤ноњ соц≥олог≥њ у цей пер≥од доклав ћ. √рушевський, ¤кий повернувс¤ у 1924 р. в ”крањну з нам≥ром створити тут систему соц≥олог≥чних ≥нституц≥й. ѕеред цим в≥н заснував у Ўвейцар≥њ ”крањнський соц≥олог≥чний ≥нститут (1919 р.), ¤кий згодом перењхав до ѕраги, а в 1921 р. - до ¬≥дн¤. јле його нам≥р не був п≥дтриманий, ≥ ћ. √рушевський очолив науково-досл≥дну кафедру з ≥стор≥њ ”крањни, при ¤к≥й ≥ було в≥дкрито секц≥ю соц≥олог≥њ.
  ћ. √рушевський ≥ його соратники видали низку соц≥олог≥чних праць: "—проба соц≥олог≥чного по¤сненн¤ украњнськоњ казки" ( .√рушевська), "ѕрим≥тивна культура", "—оц≥олог≥¤ в концепц≥њ новоњ французькоњ демократ≥њ" (‘.—авченко) та ≥н. Ѕ≥осоц≥альним процесам були присв¤чен≥ студ≥њ ”крањнського демограф≥чного ≥нституту, очолюваного ћ. ѕтухою. ƒосл≥дженн¤, що пр¤мо чи опосередковано стосувалис¤ проблем соц≥олог≥њ, були проведен≥ ”крањнським науково-досл≥дним ≥нститутом педагог≥ки (’арк≥в), ”крањнським психоневролог≥чним ≥нститутом, ињвським державним психоневролог≥чним ≥нститутом. —оц≥олог≥чна проблематика пронизувала науков≥ пошуки вчених, об'Їднаних в ≈тнограф≥чному, √еограф≥чному, јнтрополог≥чному товариствах.
  ÷е був пер≥од поширенн¤ б≥льшовицькоњ ≥деолог≥њ в науц≥ й практиц≥, що зумовило придушенн¤, а згодом ≥ л≥кв≥дац≥ю немарксистськоњ соц≥олог≥њ. ѕевний час ще видавалис¤ прац≥ ћ. овалевського, ѕ. —орок≥на та ≥нших, але згодом дом≥нуюче м≥сце пос≥ли теоретичн≥ розробки марксистського напр¤му: "“еор≥¤ ≥сторичного матер≥ал≥зму: ѕопул¤рний п≥дручник марксистськоњ соц≥олог≥њ" ћ. Ѕухар≥на (1921), "—оц≥альне житт¤ людей: ¬ступ у марксистську соц≥олог≥ю" Ћ. —адинсь-кого (1923), "ћарксизм ≥ соц≥олог≥¤" —. аценбогена (1926), "—оц≥олог≥¤ шлюбу ≥ с≥м'њ: досв≥д вступу у марксистську генеоном≥ю" —. ¬ольфсона (1929), "ќсновн≥ питанн¤ марксистськоњ соц≥олог≥њ" —. ќранського (1929) та ≥н.
  Ќауковий плюрал≥зм довше збер≥гавс¤ у прикладн≥й соц≥олог≥њ. “ак, у 20-т≥ роки в ”крањн≥ певн≥ позиц≥њ займало фрейдистське вченн¤. ¬≥домий ф≥з≥олог, професор ј. «елений, досл≥джуючи б≥олог≥чн≥, ф≥з≥олог≥чн≥, рефлексолог≥чн≥ аспекти сусп≥льного житт¤, твердив про майбутню "соц≥оф≥з≥олог≥ю". —оц≥альн≥ проблеми управл≥нн¤ розробл¤в ¬сеукрањнський ≥нститут прац≥ (’арк≥в). “ут були започаткован≥ досл≥дженн¤ орган≥зац≥њ виробництва, п≥дготовки кадр≥в, стимулюванн¤ ≥ нормуванн¤ прац≥.
  ÷≥ досл≥дженн¤ засв≥дчили, наприклад, що одним ≥з способ≥в ухиленн¤ адм≥н≥страц≥њ в≥д виконанн¤ р≥шень Ї перекладанн¤ своњх обов'¤зк≥в на "творчу активн≥сть мас", що др≥б'¤зкова оп≥ка, надм≥рно детал≥зован≥ розпор¤дженн¤ завдають шкоди, оск≥льки р¤довий прац≥вник, бо¤чись помилитис¤, пост≥йно загл¤даЇ в ≥нструкц≥ю, що подовжуЇ терм≥н виконанн¤ завданн¤. ” цьому ≥нститут≥ ≥снував психолог≥чний в≥дд≥л, де застосовували тести профес≥йного в≥дбору та профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ.
  ”чен≥ ц≥Їњ установи займалис¤ соц≥альною ≥нженер≥Їю, п≥д ¤кою розум≥ли насамперед д≥¤льн≥сть щодо вдосконаленн¤ орган≥зац≥њ виробництва з урахуванн¤м соц≥альних чинник≥в, спр¤мовану на забезпеченн¤ робочого м≥сц¤, пол≥пшенн¤ умов прац≥ роб≥тник≥в. «окрема, застосовувалис¤ так зван≥ оперограми - кресленн¤ робочого процесу з нанесенн¤м маршрут≥в ≥ посл≥довност≥ етап≥в обробки, з урахуванн¤м обс¤гу роботи ≥ необх≥дного дл¤ нього часу. ќперограма становила собою модель, сконструйовану на основ≥ ≥нженерного розрахунку. ¬≥дпов≥дно визначали штат прац≥вник≥в, складали ≥нструкц≥њ виконавц¤м, замовленн¤ на обладнанн¤, визначали мету ≥ завданн¤ д≥¤льност≥ людей.
  « к≥нц¤ 20-х рок≥в на теор≥ю та практику соц≥олог≥чноњ (практично "марксистсько-лен≥нськоњ") науки починають впливати стал≥нськ≥ "теоретичн≥" положенн¤. ƒо "вторгненн¤" —тал≥на у ф≥лософ≥ю та соц≥олог≥ю вчен≥ ≥нколи дозвол¤ли соб≥ р≥зн≥ трактуванн¤ предмета, теор≥њ, структури, методолог≥њ соц≥олог≥њ, хоча виходити за меж≥ марксистського напр¤му не ризикували. ” цей час, правда, ≥нколи висловлювалис¤ сумн≥ви щодо ≥снуванн¤ соц≥олог≥њ ¤к науки. «годом —тал≥н вольовим р≥шенн¤м "скасував" њњ, ¤к ≥ ≥нш≥ неугодн≥ йому науки - генетику, психолог≥ю, к≥бернетику та ≥н. “еоретичне обірунтуванн¤ цього м≥стить розд≥л "ѕро д≥алектичний та ≥сторичний матер≥ал≥зм" короткого курсу "≤стор≥¤ ¬сесоюзноњ омун≥стичноњ парт≥њ (б≥льшовик≥в)" (1938). « того часу найважлив≥ш≥ складов≥ марксистськоњ соц≥олог≥њ (теор≥¤ формац≥й, клас≥в тощо), основний пон¤т≥йний апарат ≥ категор≥њ стали розгл¤дати т≥льки на ф≥лософському та абстрактно-теоретичному р≥вн¤х. —оц≥олог≥чн≥ методи конкретного досл≥дженн¤ сусп≥льства були не т≥льки вилучен≥ з ужитку, а й протиставлен≥ соц≥олог≥чному знанню ¤к знанню ф≥лософському. Ќа конкретне вивченн¤ процес≥в, ¤вищ соц≥ального житт¤ було накладено сувору заборону. —оц≥олог≥ю було оголошено псевдонаукою, несум≥сною з марксизмом, ворожою йому. ‘ундаментальн≥ та прикладн≥ досл≥дженн¤ в ц≥й галуз≥ були фактично припинен≥.
  "—касуванн¤" соц≥олог≥њ ¤к науки було зумовлено тим, що њњ принципи, теор≥¤ ≥ методи п≥знанн¤ та освоЇнн¤ соц≥альноњ д≥йсност≥ не вписувалис¤ у стал≥нське волюнтаристське управл≥нн¤ сусп≥льством. Ќаукова соц≥олог≥¤ була ворожою соц≥альн≥й апологетиц≥. ќф≥ц≥йн≥, здеб≥льшого "валов≥" економ≥чн≥ показники з року в р≥к демонстрували "зростанн¤" добробуту людей, а соц≥альн≥, ¤к≥ в≥дображали реальне задоволенн¤ потреб людей, демонстрували протилежне - зниженн¤ њх достатку, зростанн¤ соц≥альноњ напруженост≥. “ому соц≥альна м≥фолог≥¤ була возведена в ранг науки, а реальна наука оголошена "буржуазною лженаукою".
  —оц≥олог≥чна думка в —–—– (у тому числ≥ й в ”крањн≥) приглушувалас¤ до початку 60-х рок≥в. ј прац≥ з ≥сторичного матер≥ал≥зму анал≥зували соц≥альн≥ ¤вища, процеси на загальному, абстрактно-теоретичному, р≥вн≥, в≥д≥рвано в≥д реального житт¤. ‘≥лософський детерм≥н≥зм, запереченн¤ соц≥олог≥чного мисленн¤ в≥дкривали дорогу безмежному пануванню консерватизму в науц≥ про сусп≥льство. ¬≥дродженн¤ соц≥олог≥чних досл≥джень почалос¤ з настанн¤м "хрущовськоњ в≥длиги". јле ¤кщо ц≥ досл≥дженн¤ визнавалис¤, то соц≥олог≥¤ ¤к наука - н≥. ” науковому об≥гу побутувало визначенн¤ соц≥олог≥њ ¤к науки, що займаЇтьс¤ т≥льки конкретними досл≥дженн¤ми.
  —тановленн¤ ≥ розвиток соц≥олог≥чних досл≥джень наштовхувалис¤ на оп≥р де¤ких ф≥лософ≥в, ¤к≥ вз¤ли на озброЇнн¤ концепц≥ю 30-х рок≥в, ототожнювали соц≥олог≥ю з ≥сторичним матер≥ал≥змом, розгл¤дали њњ ¤к орган≥чну частину системи ф≥лософського знанн¤. ¬≥дпов≥дно соц≥олог≥¤ була оголошена ф≥лософською наукою (складовою ф≥лософ≥њ), а конкретн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ виводилис¤ за меж≥ соц≥олог≥чного знанн¤ ¤к не сум≥сн≥ з≥ специф≥кою ф≥лософського п≥знанн¤ св≥ту. њх трактували ¤к спробу привнести у ф≥лософ≥ю елементи позитив≥зму ("буржуазноњ науки"). ≤н≥ц≥атор≥в конкретних соц≥олог≥чних досл≥джень пост≥йно п≥ддавали критиц≥, њм в≥дводили роль "збирач≥в факт≥в". Ќер≥дко соц≥олог≥чним досл≥дженн¤м в≥дводилась обслуговуюча роль, зг≥дно з ¤кою вони повинн≥ були "≥люструвати" дос¤гненн¤ соц≥ального розвитку крањни, приховуючи в≥домост≥ щодо потворних його рис. —аме тому прац≥ "заст≥йних" рок≥в були здеб≥льшого тенденц≥йними, однобокими.
  «начний масив соц≥альноњ ≥нформац≥њ, ¤кий становив неаби¤ку наукову ц≥нн≥сть ≥ м≥г бути використаний дл¤ вир≥шенн¤ багатьох соц≥альних проблем, був ≥гнорованим. ¬ладн≥ структури не брали до уваги тривожних сигнал≥в соц≥олог≥в щодо пог≥ршенн¤ еколог≥чного стану, наростанн¤ в≥дчуженн¤ влади в≥д народу, негативних тенденц≥й у м≥жнац≥ональних в≥дносинах тощо. Ќер≥дко ≥н≥ц≥атор≥в досл≥джень п≥ддавали парт≥йним, адм≥н≥стративним покаранн¤м. Ѕагато наукових пон¤ть ("еколог≥¤", "в≥дчуженн¤", "соц≥альна статистика", "соц≥альна динам≥ка", "соц≥олог≥¤ рел≥г≥њ" та ≥н.) нав≥ть у пер≥од "в≥длиги" було заборонено, њх використанн¤ могло стати приводом до ¤рликуван-н¤ вченого ¤к посл≥довника та пропагандиста "реакц≥йноњ буржуазноњ соц≥олог≥њ". јле, незважаючи на вс≥ ц≥ обставини, соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ розвивалис¤, поступово розширюючи сферу теоретичного соц≥олог≥чного знанн¤.
  ” 1958 р. виникла –ад¤нська —оц≥олог≥чна јсоц≥ац≥¤. „ерез два роки в ≤нститут≥ ф≥лософ≥њ јЌ —–—– був створений перший соц≥олог≥чний п≥дрозд≥л - сектор досл≥дженн¤ нових форм прац≥ й побуту, п≥зн≥ше перетворений на в≥дд≥л конкретних соц≥олог≥чних досл≥джень. ” 1968 р. почав працювати ≤нститут конкретних соц≥альних досл≥джень. ” 1974 р. побачив св≥т перший ≥ до середини 80-х рок≥в Їдиний у —–—– фаховий журнал "—оциологические исследовани¤".
  ¬ ”крањн≥ перший науковий п≥дрозд≥л соц≥олог≥чного проф≥лю - в≥дд≥л конкретних соц≥олог≥чних досл≥джень ≤нституту ф≥лософ≥њ јЌ ”крањни - почав функц≥онувати у 1969 р. ¬плив хрущовських л≥беральних реформ на розвиток соц≥олог≥њ було посилено ≥мпортом соц≥олог≥чноњ фразеолог≥њ. « 1957 по 1961 р≥к т≥льки ≤нститут ф≥лософ≥њ у ћоскв≥ в≥дв≥дали 217 заруб≥жних ф≥лософ≥в ≥ соц≥олог≥в.
  ” 60-т≥ роки започатковуютьс¤ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤ р≥зноњ тематичноњ спр¤мованост≥. «окрема на металург≥йних, текстильних, машинобуд≥вних п≥дприЇмствах ƒн≥пропетровська, «апор≥жж¤, ќдеси соц≥ологи вивчали умови житт¤, залежн≥сть способу житт¤ в≥д соц≥ально-побутових ≥ соц≥ально-демограф≥чних чинник≥в. ƒосв≥д соц≥олог≥чноњ служби ƒн≥пропетровського металург≥йного заводу ≥м. ѕетровського в 70-х роках поширювавс¤ через пер≥одичн≥ виданн¤, знайшов своЇ в≥дображенн¤ у пов≥ст≥ письменника ќлександра Ѕил≥нова "¬иб≥р" (ƒн≥пропетровськ: ѕром≥нь, 1980).
  —оц≥олог≥чний п≥дрозд≥л Ћьв≥вського в≥дд≥ленн¤ ≤нституту економ≥ки јЌ ”–—– розробив методики соц≥ального плануванн¤ на промислових п≥дприЇмствах республ≥ки. ÷≥ методики ≥ пов'¤зан≥ з ними концепц≥њ, ¤к ≥ розробки ƒонецького в≥дд≥ленн¤ ≤нституту економ≥ки јЌ ”крањни, пом≥тно збагатили промислову соц≥олог≥ю та соц≥олог≥ю прац≥ в ”крањн≥.
  Ўирокий спектр соц≥альних проблем шлюбу ≥ с≥м'њ був тип≥зований у прац≥ Ћ. ’арчева "Ўлюб ≥ с≥м'¤ в —–—–" (1965). ” 1966 р. випущено двотомник "—оц≥олог≥¤ в —–—–", в ¤кому узагальнювавс¤ досв≥д емп≥ричних досл≥джень р≥зних сфер сусп≥льства, а також досл≥джень ≥з загальноњ соц≥олог≥чноњ теор≥њ, р≥зноман≥тних проблем функц≥онуванн¤ ≥ розвитку соц≥альноњ сфери (прац≥, побуту тощо). ¬одночас у ¬еликобритан≥њ були опубл≥кован≥ два томи вибраних праць рад¤нських соц≥олог≥в п≥д назвами "≤ндустр≥¤ ≥ прац¤ в —–—–", "ћ≥сто, рег≥он ≥ народонаселенн¤". ” де¤ких ун≥верситетах були запроваджен≥ спецкурси з прикладноњ соц≥олог≥њ. ƒл¤ асп≥рант≥в ≥ студент≥в п≥дготовлен≥ перш≥ навчальн≥ пос≥бники ("–обоча книга соц≥олога", 1976; "“еор≥¤ ≥ практика соц≥олог≥чних досл≥джень в —–—–", 1979 та ≥н.).
  јле марксистська ≥деолог≥¤ не збиралас¤ в≥дводити соц≥олог≥њ належне њй м≥сце. «а розкв≥ту адм≥н≥стративно-командноњ системи (к≥нець 60-х - середина 80-х рок≥в) в≥дбувс¤ ще один наступ на нењ. ÷ ѕ–— були п≥ддан≥ р≥зк≥й критиц≥ книги ё. Ћевади. олектив ≤нституту соц≥олог≥чних досл≥джень звинувачено у "насадженн≥ буржуазних теоретичних концепц≥й ≥ погл¤д≥в". Ѕуло перекроЇно кадровий склад ≥нституту, проти де¤ких соц≥олог≥в робилис¤ спроби порушити крим≥нальн≥ справи.
  —при¤тлив≥шими дл¤ розвитку соц≥олог≥њ стали 80-т≥ роки, коли вона нарешт≥ в≥дновила статус самост≥йноњ науки. ” червн≥ 1988 р. ÷ ѕ–— видав постанову "ѕро п≥двищенн¤ рол≥ марксистсько-лен≥нськоњ соц≥олог≥њ у вир≥шенн≥ вузлових проблем рад¤нського сусп≥льства". Ќаприк≥нц≥ 80-х рок≥в виникла принципово нова дл¤ рад¤нськоњ системи ≥нституц≥¤ - ¬сесоюзний центр вивченн¤ громадськоњ думки (директор “.≤. «аславська), що став безперечним л≥дером у масових опитуванн¤х. ѕочали в≥дкриватис¤ нов≥ досл≥дницьк≥ центри. ¬осени 1990 р. створено ≤нститут соц≥олог≥њ јкадем≥њ наук ”крањни. «годом засновано ”крањнську соц≥олог≥чну асоц≥ац≥ю, в ун≥верситетах в≥дкрито факультети ≥ в≥дд≥ленн¤ з п≥дготовки профес≥йних соц≥олог≥в, утворено спец≥ал≥зован≥ ради ≥з захисту дисертац≥й, виходить журнал "—оц≥олог≥¤: теор≥¤, методи, маркетинг". “ож соц≥олог≥¤ стала ун≥версальною академ≥чною дисципл≥ною, основи ¤коњ тепер вивчають у вс≥х вузах.
  Ќин≥ в≥тчизн¤на соц≥олог≥¤, намагаючись викристал≥зувати свою теоретичну базу, предмет ≥ методи досл≥джень, активно ≥нтегруЇтьс¤ у св≥тову соц≥олог≥чну науку. ќсновн≥ напр¤ми сучасних соц≥олог≥чних досл≥джень стосуютьс¤ особливостей соц≥ально-статусноњ стратиф≥кац≥њ в умовах перех≥дноњ економ≥ки, соц≥альних умов ≥ механ≥зм≥в формуванн¤ сучасноњ ринковоњ економ≥ки, фактор≥в виникненн¤ ≥ механ≥зм≥в подоланн¤ соц≥альних конфл≥кт≥в у процес≥ трансформац≥њ сусп≥льства, нац≥ональних аспект≥в. јктивно використовуютьс¤ прикладн≥ досл≥дженн¤ щодо р≥зних сфер соц≥ально-економ≥чного, пол≥тичного ≥ духовного житт¤. «начн≥ результати сучасних украњнських соц≥олог≥в напрацьован≥ у сферах вивченн¤ соц≥альних проблем, соц≥альноњ структури та профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ молод≥ (—.ћакеЇв, ¬. „орноволенко), впливу засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ на самовизначенн¤ молод≥ (™. √оловаха, ¬. ќсовський), застосуванн¤ математичних метод≥в у соц≥олог≥чних досл≥дженн¤х (ј. √орбачик, ¬. ћаксименко), вивченн¤ ≥стор≥њ соц≥олог≥њ (ј. –учка, ¬. “анчер), соц≥олог≥њ осв≥ти, проблем вищоњ школи (¬. Ѕак≥ров, ¬. ¬олович, ќ. якуба), етносоц≥олог≥њ (“. –удницька, ћ. Ўульга), соц≥олог≥њ п≥дприЇмництва (¬. ¬орона, ¬. ѕилипенко, ™. —уњменко) тощо.
  ¬се активн≥ше включаЇтьс¤ в методичне кер≥вництво науково-досл≥дною д≥¤льн≥стю —оц≥олог≥чна јсоц≥ац≥¤ ”крањни (—ј”). « 1993 р. вона Ї колективним членом ћ≥жнародноњ соц≥олог≥чноњ асоц≥ац≥њ.
  ¬ ”крањн≥ прот¤гом останнього дес¤тил≥тт¤ XX ст. сформувалис¤ нов≥ соц≥альн≥ групи, верстви, нов≥ соц≥альн≥ в≥дносини. ѕроцес соц≥альноњ диференц≥ац≥њ супроводжувавс¤ соц≥альними протисто¤нн¤ми, суттЇво вплинув на соц≥альне самопочутт¤ сусп≥льства, особливост≥ взаЇмод≥њ суб'Їкт≥в в≥тчизн¤ного соц≥уму. ÷е суттЇво позначилос¤ на зростанн≥ рол≥ соц≥олог≥њ в досл≥дженн≥ та управл≥нн≥ сусп≥льними процесами.
  ќднак, щоб соц≥олог≥¤ пос≥ла в≥дпов≥дне м≥сце у науковому та практичному житт≥, потр≥бн≥ час ≥ подоланн¤ соц≥ально-економ≥чних труднощ≥в, ¤к≥ на початку XXI ст. переживаЇ украњнська держава. Ќизку р≥зноман≥тних теоретичних, методолог≥чних, орган≥зац≥йних проблем висуваЇ гуман≥зац≥¤ осв≥ти. Ќеобх≥дне справд≥ наукове застосуванн¤ соц≥олог≥њ у р≥зних галуз¤х сусп≥льного житт¤, очищене в≥д намагань ман≥пулювати громадською думкою п≥д прикритт¤м так званих "соц≥олог≥чних досл≥джень". ÷ьому мала б спри¤ти реал≥зац≥¤ ”казу ѕрезидента ”крањни в≥д 25 кв≥тн¤ 2001 р. "ѕро розвиток соц≥олог≥чноњ науки в ”крањн≥", з ¤ким передбачено започаткуванн¤ державних наукових програм у галуз≥ соц≥олог≥њ, створенн¤ банку соц≥олог≥чних даних, розвиток соц≥олог≥чних ≥ соц≥ально-психолог≥чних служб на п≥дприЇмствах, установах, навчальних закладах, поширенн¤ соц≥олог≥чних знань серед населенн¤.
  
  ќсновн≥ школи та концептуальн≥ напр¤ми сучасноњ зах≥дноњ соц≥олог≥њ
  
  —учасна «ах≥дна соц≥олог≥¤ представлена р≥зноман≥тн≥стю шк≥л ≥ теч≥й, ¤к≥ розвиваютьс¤ за багатьма напр¤мами.
  
  ‘ункц≥онал≥зм
  ќдин з головних напр¤м≥в американськоњ соц≥олог≥њ п≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. ¬перше ≥дењ щодо функц≥онального принципу осмисленн¤ сусп≥льства були висловлен≥ у прац¤х ќ. онта ≥ √. —пенсера. “ак, соц≥альна статика онта спиралас¤ на положенн¤, за ¤ким ≥нститути, в≥руванн¤, моральн≥ ц≥нност≥ сусп≥льства взаЇмопов'¤зан≥ ≥ становл¤ть одне ц≥ле. ѕо¤снити будь-¤ке ¤вище можна, описавши закон його сп≥в≥снуванн¤ з ≥ншими ¤вищами. —пенсер використовував спец≥альн≥ аналог≥њ м≥ж процесами в людському орган≥зм≥ й сусп≥льств≥. —оц≥олог≥¤ ≈. ƒюркгейма ірунтувалас¤ на визнанн≥ того, що сусп≥льство волод≥Ї власною, незалежною в≥д людей реальн≥стю; що це не просто ≥деальне бутт¤, а система активних сил, "друга природа"; що по¤сненн¤ соц≥ального житт¤ треба шукати у властивост¤х самого сусп≥льства.
  ‘ункц≥ональн≥ аспекти розвитку сусп≥льства, соц≥альних ¤вищ розробл¤ли англ≥йський соц≥олог
  јльфред-–едж≥нальд –адкл≥фф-Ѕраун (1881 -1955) та американець польського походженн¤ Ѕрон≥слав- аспер ћалиновський (1884-1942). ÷≥каву систему по¤сненн¤ сусп≥льства з функц≥ональних позиц≥й виробили американськ≥ соц≥ологи “олкотт ѕарсонс (1902- 1979) ≥ –оберт ћертон (нар. у 1910 р.). √оловне завданн¤ соц≥олог≥њ, на њх думку, пол¤гаЇ у вивченн≥ механ≥зм≥в ≥ структур, ¤к≥ забезпечують стал≥сть соц≥альноњ системи.
  ‘ункц≥онал≥зм часто ототожнювали з≥ структурним анал≥зом. “ому в соц≥олог≥чн≥й л≥тератур≥ вони постають ¤к Їдина структурно-функц≥ональна теор≥¤ або ¤к окрем≥ функц≥онал≥стичн≥ та структурал≥стичн≥ концепц≥њ. јле м≥ж структурно-функц≥ональним анал≥зом ¤к теор≥Їю ≥ ¤к методом соц≥ального досл≥дженн¤ ≥снують суттЇв≥ в≥дм≥нност≥.
  —труктурно-функц≥ональний анал≥з ¤к теор≥¤ сусп≥льства
  “. ѕарсонс вважав одним з ключових завдань соц≥олог≥њ анал≥з сусп≥льства ¤к системи функц≥онально взаЇмопов'¤заних зм≥нних. Ќа практиц≥ це означало, що анал≥з будь-¤кого соц≥ального процесу - це частина досл≥дженн¤ певноњ системи з усталеними межами. —истему ѕарсонс розум≥в ¤к сталий комплекс повторюваних ≥ взаЇмопов'¤заних д≥й (теор≥¤ соц≥альноњ д≥њ), а потреби особистост≥ - ¤к зм≥нн≥ у соц≥альн≥й систем≥.
  “. ѕарсонс та ≥нш≥ досл≥дники намагалис¤ не т≥льки виробити правила функц≥онуванн¤ будь-¤коњ системи, а й визначити сукупн≥сть необх≥дних умов або "функц≥ональних передумов" дл¤ вс≥х соц≥альних систем. ÷≥ ун≥версальн≥ умови стосувалис¤ не т≥льки соц≥альноњ системи, а й њњ складових. ожна соц≥альна система маЇ задовольн¤ти певн≥ потреби своњх елемент≥в, забезпечуючи њх виживанн¤. ¬она повинна волод≥ти ≥ певними способами розпод≥лу матер≥альних ресурс≥в. р≥м того, система маЇ виробити певний процес соц≥ал≥зац≥њ людей, даючи њм змогу сформувати або суб'Їктивн≥ мотивац≥њ п≥дпор¤дкуванн¤ конкретним нормам, або певну загальну потребу такого п≥дпор¤дкуванн¤. ¬одночас кожна система повинна мати певну орган≥зац≥ю вид≥в д≥¤льност≥ та ≥нституц≥йн≥ засоби, щоб усп≥шно протид≥¤ти порушенн¤м ц≥Їњ орган≥зац≥њ, вдаючись до примусу або переконанн¤. ≤ нарешт≥, сусп≥льн≥ ≥нститути мають бути в≥дносно сум≥сн≥ один з одним.
  ” кожному сусп≥льств≥, кр≥м соц≥альних норм, ≤снують властив≥ т≥льки йому ц≥нност≥. «а в≥дсутност≥ таких ц≥нностей малоймов≥рно, що окрем≥ особи зможуть усп≥шно використати потреби п≥дпор¤дкуванн¤ нормам. ‘ундаментальн≥ ц≥нност≥ мають стати частиною особистост≥.
  “еоретичну схему ѕарсонса об'ЇднуЇ та орган≥зовуЇ проблема соц≥ального пор¤дку. ѕон¤тт¤ "соц≥альний пор¤док" охоплюЇ ≥снуванн¤ певних обмежень, заборон, контролю в сусп≥льному житт≥, а також певних взаЇмин у ньому: на¤вн≥сть елемента передбачуваност≥ й повторюваност≥ (люди можуть д≥¤ти т≥льки в тому раз≥, коли знають, чого чекати один в≥д одного); б≥льш-менш тривалу стал≥сть у збереженн≥ форм соц≥ального житт¤. –≥зн≥ аспекти соц≥ального пор¤дку в≥дображен≥ у багатьох пон¤тт¤х, основн≥ з ¤ких - "система" ≥ "структура". ¬они вживаютьс¤ ¤к щодо емп≥ричних об'Їкт≥в ≥ в≥дношень, так ≥ щодо абстрактних об'Їкт≥в.
  ѕон¤тт¤ "структура" охоплюЇ стал≥ елементи будови соц≥альноњ системи, в≥дносно незалежн≥ в≥д незначних ≥ короткочасних коливань у в≥дносинах системи ≥з зовн≥шн≥м оточенн¤м. ” зв'¤зку з≥ зм≥нюван≥стю цих в≥дносин вводитьс¤ система динам≥чних процес≥в ≥ механ≥зм≥в м≥ж вимогами, що випливають з умов сталост≥ структури, ≥ вимогами даноњ зовн≥шньоњ ситуац≥њ. ÷ей динам≥чний аспект бере на себе функц≥ональну частину анал≥зу. Ќа найзагальн≥шому абстрактному р≥вн≥ соц≥альний пор¤док у ѕарсонса Ї продуктом двох процес≥в: тенденц≥њ соц≥альноњ системи до самозбереженн¤ ≥ тенденц≥њ до збереженн¤ певних меж пост≥йност≥ щодо середовища (гомеостатична р≥вновага). ƒ≥њ в середовищ≥ системи, ¤ка складаЇтьс¤ з багатьох п≥дсистем, анал≥зуютьс¤ на основ≥ функц≥ональних передумов, вимог щодо њњ вживанн¤ ≥ р≥вноваги системи. ¬иди д≥¤льност≥ всередин≥ системи постають ¤к насл≥док њњ структурних реакц≥й на вимоги, що ви¤вл¤ють њњ зв'¤зок ≥з середовищем. “ому при анал≥з≥ соц≥альноњ системи важливо досл≥джувати њњ взаЇмообм≥н з ≥ншими системами. ј р≥зн≥ елементи системи, за ѕарсон-сом, Ї пох≥дними в≥д умов соц≥альноњ д≥њ та взаЇмод≥њ.
  “. ѕарсонс вважав, що будь-¤ка соц≥альна система повинна забезпечувати:
  1) рац≥ональну орган≥зац≥ю ≥ розпод≥л своњх матер≥альних (природних), людських (персонал) ≥ культурних ресурс≥в дл¤ дос¤гненн¤ своњх ц≥лей;
  2) визначенн¤ основних ц≥лей ≥ п≥дтриманн¤ процесу њх дос¤гненн¤;
  3) збереженн¤ сол≥дарност≥ (проблема ≥нтеграц≥њ);
  4) п≥дтриманн¤ мотивац≥њ ≥ндив≥д≥в при виконанн≥ ними соц≥альних ролей ≥ усуненн¤ прихованих напружень у систем≥ особист≥сноњ мотивац≥њ.
  ƒругу ≥ третю вимоги висуваЇ культурна система, головним завданн¤м ¤коњ Ї лег≥тим≥зац≥¤ нормативного пор¤дку соц≥альноњ системи. ѕроблема визначенн¤ основних ц≥лей та њх дос¤гненн¤ задовольн¤Їтьс¤ пол≥тичною практикою. ѕроблему ≥нтеграц≥њ допомагаЇ вир≥шити рел≥г≥йна д≥¤льн≥сть або њњ функц≥ональн≥ альтернативи - р≥зн≥ секул¤рн≥ (св≥тськ≥) ≥деолог≥њ тощо.
  „етверту проблему вир≥шуЇ с≥м'¤, ¤ка зд≥йснюЇ первинну соц≥ал≥зац≥ю, "вбудовуючи" в особист≥сну структуру людини вимоги соц≥альноњ системи ≥ п≥дтримуючи емоц≥йну задоволен≥сть своњх член≥в. ”с≥ чотири функц≥ональн≥ вимоги мають сенс т≥льки в сукупност≥, структурн≥й взаЇмопов'¤заност≥.
  —труктурно-функц≥ональний анал≥з ¤к метод соц≥ального досл≥дженн¤
  ÷ей метод систематизований ≥ докладно описаний –. ћертоном. ” парадигм≥ (систем≥ форм) структурно-функц≥онального анал≥зу сформульован≥ так≥ основн≥ пон¤тт¤:
  - "функц≥њ" - насл≥дки д≥¤льност≥, що спри¤ють адаптац≥њ системи;
  - "дисфункц≥њ" - неспри¤тлив≥ насл≥дки;
  - "¤вн≥ функц≥њ" - усв≥домлен≥ насл≥дки;
  - "латентн≥ функц≥њ" - неусв≥домлен≥ насл≥дки;
  - "функц≥ональн≥ вимоги" - вимоги, виконанн¤ ¤ких необх≥дне дл¤ нормальноњ життЇд≥¤льност≥ системи;
  - "функц≥ональн≥ альтернативи" - екв≥валентн≥ структури, здатн≥ виконувати однаков≥ функц≥њ.
  ” структурно-функц≥ональному анал≥з≥ розр≥зн¤ють два основних п≥дходи:
  - структурний, що зд≥йснюЇтьс¤ в≥д анал≥зу р≥зних структур до ви¤вленн¤ виконуваних ним функц≥й;
  - функц≥ональний, ¤кий застосовуЇтьс¤ за умов формуванн¤ певноњ сукупност≥ функц≥ональних вимог ≥ на¤вност≥ структур, що зд≥йснюють ц≥ функц≥њ.
  ” зах≥дн≥й соц≥олог≥њ структурно-функц≥ональний анал≥з набув найб≥льшого поширенн¤ в соц≥олог≥њ пол≥тики, —ќ÷≤ќЋќ√≤ѓ злочинност≥, соц≥олог≥њ с≥м'њ, вивченн≥ соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ. Ќаприк≥нц≥ 50- 60-х рок≥в функц≥ональний п≥дх≥д зазнав критики за застосуванн¤ б≥олог≥чних пон¤ть до соц≥альних систем, де вони втрачають однозначн≥сть; за поза≥сторичний (статичний) розгл¤д сусп≥льства; за надто абстрактний категор≥альний апарат. ќпоненти також в≥дзначали нездатн≥сть функц≥онального анал≥зу адекватно описати ≥ проанал≥зувати конфл≥кти. «годом теоретичн≥ п≥дходи структурно-функц≥онального анал≥зу синтезувалис¤ з ≥ншими соц≥олог≥чними теч≥¤ми.
  
  “еор≥њ соц≥ального конфл≥кту
  
  ѕредставл¤ють р≥зноман≥тн≥ концепц≥њ, ¤к≥ визнають конфл≥кт одним з найважлив≥ших чинник≥в соц≥ального розвитку. ќформилис¤ вони у зв'¤зку з критикою структурно-функц≥онального анал≥зу. јвторитетними щодо вивченн¤ проблем соц≥ального конфл≥кту вважаютьс¤ прац≥ . ћаркса ≥ √. «≥ммел¤.
  ѕрихильники теор≥й соц≥ального конфл≥кту не згодн≥ з твердженн¤ми, що нер≥вн≥сть - природний спос≥б забезпеченн¤ виживанн¤ сусп≥льства. ¬они не т≥льки вказують на недол≥ки теор≥й функц≥онал≥зму (х≥ба справедливо, наприклад, що торговець жуйкою заробл¤Ї б≥льше, н≥ж люди, ¤к≥ навчають його д≥тей?), але й стверджують, що функц≥онал≥зм - не б≥льше, н≥ж спроба виправдати статус. Ќа њх думку, нер≥вн≥сть Ї результатом становища, за ¤кого люди, ¤к≥ контролюють сусп≥льн≥ ц≥нност≥ (багатство ≥ владу), мають змогу здобувати дл¤ себе вигоди.
  јмериканський соц≥олог Ћ. озер (нар. у 1913 р.) вважаЇ, що в кожному сусп≥льств≥ ≥снують певн≥ елементи напруженн¤ ≥ потенц≥йного соц≥ального конфл≥кту, ¤кий Ї найважлив≥шим компонентом соц≥альноњ взаЇмод≥њ ≥ спри¤Ї руйнуванню чи зм≥цненню соц≥альних зв'¤зк≥в. якщо у риг≥дних (закритих) сусп≥льствах соц≥альн≥ конфл≥кти под≥л¤ють сусп≥льство на дв≥ "ворож≥" групи або два "ворож≥" класи, п≥дривають основи колективноњ "злагоди", загрожують руйнуванн¤м соц≥альних зв'¤зк≥в ≥ сусп≥льноњ системи через революц≥йне насильство, то у "плюрал≥стичних" (в≥дкритих) сусп≥льствах вони знаход¤ть своЇ вир≥шенн¤, а соц≥альн≥ ≥нститути обер≥гають сусп≥льну злагоду. ÷≥нн≥сть конфл≥кт≥в пол¤гаЇ в тому, що вони запоб≥гають окостен≥нню соц≥альноњ системи, в≥дкривають ц≥л¤х ≥нновац≥¤м, тобто впровадженню нових форм орган≥зац≥њ прац≥ та управл≥нн¤, що охоплюють не т≥льки окрем≥ п≥дприЇмства, а й њх сукупн≥сть, галуз≥.
  Ќ≥мецький соц≥олог –альф ƒарендорф (нар. у 1929 р.), називаючи свою соц≥олог≥чну концепц≥ю "теор≥Їю конфл≥кту", протиставл¤Ї њњ ¤к марксистськ≥й теор≥њ клас≥в, так ≥ концепц≥¤м соц≥альноњ злагоди. —оц≥альний конфл≥кт в≥н вважаЇ насл≥дком опору в≥дносинам пануванн¤ ≥ п≥дкоренн¤. ѕридушенн¤ соц≥ального конфл≥кту, за ƒарендорфом, призводить до його загостренн¤, а "рац≥ональна регул¤ц≥¤" - до "контрольованоњ еволюц≥њ". ’оча причини дл¤ конфл≥кт≥в завжди ≥снують, л≥беральне сусп≥льство може владнати њх на р≥вн≥ конкуренц≥њ м≥ж ≥ндив≥дами, групами, класами.
  “еор≥њ соц≥ального конфл≥кту, визнаючи конфл≥кт одним з головних руш≥њв соц≥ального прогресу, одночасно розгл¤дають ¤вища, ¤к≥ характеризуютьс¤ пон¤тт¤ми "злагода", "стаб≥льн≥сть", "пор¤док", "спок≥й". ѕри цьому злагода вважаЇтьс¤ нормальним станом сусп≥льства, конфл≥кт - тимчасовим.
  
  “еор≥¤ соц≥ального обм≥ну
  
  “еор≥¤ соц≥ального обм≥ну, фундатором ¤коњ вважають американського соц≥олога, соц≥ального психолога ƒжорджа ’оманса (1910-1989), вт≥люЇ спроби встановити зв'¤зки м≥ж макро- ≥ м≥крор≥вн¤ми соц≥альноњ реальност≥. ѕредставники ц≥Їњ концепц≥њ розгл¤дають обм≥н р≥зними видами д≥¤льност≥ ¤к фундаментальну основу сусп≥льних в≥дносин, на ¤к≥й формуютьс¤ певн≥ структурн≥ утворенн¤ (влада, статус, престиж, конформ≥зм та ≥н.). ¬ар≥анти теор≥й соц≥ального обм≥ну набули поширенн¤ у соц≥олог≥њ, соц≥альн≥й психолог≥њ, пол≥толог≥њ, економ≥ц≥.
  «г≥дно з ц≥Їю теор≥Їю люди взаЇмод≥ють м≥ж собою на основ≥ анал≥зу власного досв≥ду, потенц≥йних винагород ≥ покарань. ≤снують дв≥ переумови теор≥њ соц≥ального обм≥ну. ѕерша виходить з припущенн¤, що у повед≥нц≥ людини переважаЇ рац≥ональне начало, ¤ке нац≥люЇ њњ на одержанн¤ певних вигод (грош≥, товари, послуги, престиж, повага, усп≥х, дружба, коханн¤ та ≥н.). “ипи вигод концептуал≥зуютьс¤ по-р≥зному: "ц≥нн≥сть" - у соц≥олог≥њ; "корисн≥сть" - в економ≥ц≥; "нагорода", "плата" - у соц≥альн≥й психолог≥њ.
  ƒруга розкриваЇ зм≥ст назви ц≥Їњ концепц≥њ: процес соц≥альноњ взаЇмод≥њ тлумачитьс¤ ¤к пост≥йний обм≥н м≥ж людьми р≥зними вигодами. "ќбм≥нн≥ угоди" розгл¤даютьс¤ ¤к елементарн≥ акти, з ¤ких складаЇтьс¤ фундаментальний р≥вень сусп≥льного житт¤, а дедал≥ складн≥ш≥ структурн≥ утворенн¤ (соц≥альн≥ ≥нститути та орган≥зац≥њ) вважаютьс¤ такими, що виростають з обм≥нних в≥дносин.
  онцепц≥њ соц≥ального обм≥ну часто конвергують з ≥ншими методолог≥чними концепц≥¤ми емп≥ричноњ соц≥олог≥њ - анал≥зом соц≥альних мереж, теор≥Їю ролей та ≥н.
  
  ѕсихоанал≥тичн≥ теор≥њ
  
  ѕоштовх до розвитку психоанал≥тичних теор≥й дало психолог≥чне вченн¤ в≥домого австр≥йц¤ «игмунда ‘рейда (1856-1939), ¤кий висунув г≥потезу про дом≥нуючу роль у людському житт≥ несв≥домих ≥мпульс≥в, переважно сексуального характеру. јле м≥ж соц≥альною доктриною ‘рейда ≥ психоанал≥зом ¤к конкретним методом вивченн¤ неусв≥домлених псих≥чних процес≥в ≥снуЇ суттЇва в≥дм≥нн≥сть.
  «г≥дно з ‘рейдом проблема розв'¤занн¤ сексуальних кол≥з≥й маЇ вир≥шальне значенн¤ не т≥льки в ≥ндив≥дуальному розвитку, айв ≥сторичному процес≥. ¬ основ≥ соц≥окультурноњ, художньоњ та ≥нших вид≥в людськоњ д≥¤льност≥ лежить субл≥мац≥¤ (перетворенн¤, переключенн¤) сексуальноњ енерг≥њ.
  “еор≥¤ м≥жособист≥сного сп≥лкуванн¤ ‘рейда заснована на переконанн≥, що в процес≥ взаЇмод≥њ людей в≥дтворюЇтьс¤ њх дит¤чий досв≥д. Ѕудучи дорослими, вони застосовують у р≥зних життЇвих ситуац≥¤х пон¤тт¤, засвоЇн≥ у ранньому дитинств≥. —хильн≥сть з повагою ставитис¤ до особистост≥, над≥леноњ владою, наприклад до кер≥вника, зумовлена тим, що в≥н нагадуЇ когось ≥з батьк≥в. ‘рейд вважав, що люди належать до р≥зних соц≥альних груп ≥ залишаютьс¤ у них здеб≥льшого тому, що переживають почутт¤ в≥дданост≥ та пок≥рност≥ л≥дерам груп. ¬≥н по¤снював це не ¤кимись особливими ¤кост¤ми л≥дер≥в, а швидше ототожненн¤м њх з могутн≥ми, богопод≥бними особистост¤ми, ¤ких у дитинств≥ уособлювали батьки.
  ѕосл≥довники ‘рейда, часто не погоджуючись з основними його твердженн¤ми щодо рол≥ сексуального чинника у соц≥альному житт≥, застосовували психоанал≥тичний метод у вивченн≥ п≥дсв≥домих неусв≥домлених процес≥в, њх рол≥ у формуванн≥ повед≥нки людей. “ак, американська досл≥дниц¤ арен ’орн≥ (1885-1952) займалас¤ вивченн¤м соц≥альних аспект≥в по¤ви невроз≥в. –озгл¤даючи невроз ¤к в≥дображенн¤ ≥ррац≥ональних аспект≥в сусп≥льства, ’орн≥ вважала його руш≥йною силою стану "основного страху", породженого ворожим середовищем. як реакц≥¤ на страх, "включаютьс¤" р≥зн≥ захисн≥ механ≥зми: придушенн¤ страху, внасл≥док чого з'¤вл¤ютьс¤ ≥нш≥ симптоми; "наркотизац≥¤" страху - безпосередн¤ (за допомогою алкоголю) або опосередкована (у вигл¤д≥ бурхливоњ зовн≥шньоњ д≥¤льност≥ тощо); втеча в≥д ситуац≥й, що викликають страх. ÷≥ засоби захисту породжують чотири "велик≥ неврози" нашого часу: невроз прихильност≥ - пошуки любов≥, коханн¤ ≥ схваленн¤ будь-¤кою ц≥ною; невроз влади - гонитва за владою, престижем ≥ волод≥нн¤м; невроз пок≥рност≥ (конформ≥зм автомата); невро≥зол¤ц≥¤ - втеча в≥д сусп≥льства. јле ц≥ ≥ррац≥ональн≥ способи вир≥шенн¤ конфл≥кт≥в посилюють самов≥дчуженн¤ особистост≥. «авданн¤ психотерап≥њ психоанал≥тики вбачають у ви¤вленн≥ дефект≥в системи соц≥альних зв'¤зк≥в пац≥Їнта дл¤ кращоњ адаптац≥њ його до ≥снуючого способу житт¤.
  ѕом≥тною постаттю в соц≥олог≥њ XX ст. став н≥мецько-американський соц≥олог ≥ психолог ≈р≥х ‘ромм (1900-1980). —початку в≥н розробл¤в теор≥ю фрейдистського напр¤му, сп≥впрацював з ученими франкфуртськоњ школи, так званими неомарксистами ћ. ’оркхаймером, √. ћаркузе та ≥н. “ому ≈. ‘ромма часто вважають неофрейдистом або неомарксистом. Ќасправд≥ у 50-80-х роках в≥н створив ориг≥нальну соц≥олог≥чну теор≥ю, використовуючи ≥ критично оц≥нюючи при цьому р≥зн≥ соц≥олог≥чн≥ теч≥њ. —ам ‘ромм виокремив три концептуальн≥ п≥дходи до вивченн¤ сусп≥льства, ¤к≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д його власного.
ѕсихолог≥чний - характерний дл¤ мисленн¤ ‘рейда, зг≥дно з ¤ким культурн≥ ¤вища зумовлен≥ психолог≥чними чинниками, що "виростають" з ≥нстинктивних спонук, на ¤к≥ сусп≥льство впливаЇ т≥льки шл¤хом повного або часткового придушенн¤. Ќа думку ‘ромма, автори, що йшли за ‘рейдом, по¤снювали кап≥тал≥зм ¤к насл≥док анального еротизму, а розвиток раннього христи¤нства - ¤к насл≥док амб≥валентност≥ щодо образу батька.
≈коном≥чний - вир≥с, ¤к вважав ‘ромм, з≥ спотвореного розум≥нн¤ ≥стор≥њ, ¤ке розробив . ћаркс. “ому вважалос¤, що так≥ ¤вища сусп≥льно-культурного житт¤, ¤к рел≥г≥њ, пол≥тичн≥ ≥дењ, породжен≥ суб'Їктивними економ≥чними ≥нтересами. ѕротестантство постаЇ ¤к пр¤ме в≥дображенн¤ певних економ≥чних потреб буржуаз≥њ. ‘ромм зазначаЇ, що ћаркс мав на уваз≥ ≥нше: об'Їктивн≥ економ≥чн≥ умови Ї руш≥йною силою ≥стор≥њ, оск≥льки зм≥на цих умов призводить до перетворенн¤ економ≥чних в≥дносин. ¬насл≥док цього зм≥нюютьс¤ й економ≥чн≥ установки людей, причому ≥нтенсивне прагненн¤ матер≥ального багатства - лише одна з таких установок.
≤деал≥стичний - представлений у прац≥ ћ. ¬ебера "ѕротестантська етика ≥ дух кап≥тал≥зму", в ¤к≥й стверджуЇтьс¤, що новий тип економ≥чноњ повед≥нки ≥ новий дух культури зумовлен≥ по¤вою нових рел≥г≥йних теч≥й, хоча й п≥дкреслюЇтьс¤, що цю повед≥нку не визначали лише рел≥г≥йн≥ доктрини.

Ќа в≥дм≥ну в≥д цих концепц≥й, ‘ромм вважав, що ≥деолог≥¤ ≥ культура ірунтуютьс¤ на соц≥альному характер≥, ¤кий Ї сукупн≥стю рис, властивих б≥льшост≥ учасникам даноњ соц≥альноњ групи; формуЇтьс¤ способом житт¤ даного сусп≥льства. ƒом≥нантн≥ риси цього характеру стають творчими силами, що формують соц≥альний процес.
–озгл¤даючи з ц≥Їњ точки зору проблему протестантства ≥ кап≥тал≥зму, ‘ромм показав, що розпад середньов≥чного сусп≥льства загрожував середньому класу. ÷¤ загроза спричинила почутт¤ ≥зол¤ц≥њ, безсилл¤ ≥ сумн≥ву. ѕсихолог≥чна зм≥на зумовила принадн≥сть доктрини Ћютера ≥ альв≥на. ¬они посилили ≥ закр≥пили зм≥ни в структур≥ особистост≥, а нов≥ њњ риси стали ефективними силами розвитку кап≥тал≥зму, що постав ¤к насл≥док економ≥чних ≥ пол≥тичних зм≥н.
“акий п≥дх≥д ‘ромм застосував ≥ щодо фашизму. Ќизи середнього класу реагували на економ≥чн≥ зм≥ни (зростаюча м≥ць монопол≥й ≥ повоЇнна ≥нфл¤ц≥¤) посиленн¤м певних рис характеру, а саме: садистських ≥ мазох≥стських устремл≥нь. Ќацистська ≥деолог≥¤ ще б≥льше посилила њх, а в≥дтак ц≥ нов≥ риси характеру стали силами, що служили експанс≥њ н≥мецького ≥мпер≥ал≥зму. ¬ обох випадках, доводив ‘ромм, коли певному класов≥ загрожуЇ небезпека нових економ≥чних тенденц≥й, в≥н реагуЇ на цю загрозу психолог≥чно та ≥деолог≥чно. ѕричому психолог≥чн≥ зм≥ни, зумовлен≥ такою реакц≥Їю, спри¤ють розвитку економ≥чних тенденц≥й всупереч економ≥чним ≥нтересам цього класу.
≈. ‘ромм змоделював механ≥зм взаЇмод≥њ економ≥чних, психолог≥чних та ≥деолог≥чних чинник≥в: людина реагуЇ на зм≥ни зовн≥шньоњ обстановки тим, що зм≥нюЇтьс¤ сама, а ц≥ психолог≥чн≥ чинники, в свою чергу, спри¤ють розвитку економ≥чного ≥ соц≥ального процесу. «м≥ни соц≥альних умов привод¤ть до зм≥ни соц≥ального характеру, тобто до по¤ви нових потреб ≥ тривог. ÷≥ нов≥ потреби породжують нов≥ ≥дењ, водночас готуючи людей до њх сприйн¤тт¤. Ќов≥ ≥дењ зм≥цнюють ≥ посилюють новий соц≥альний характер ≥ спр¤мовують людську д≥¤льн≥сть в нове русло. ≤накше кажучи, соц≥альн≥ умови впливають на ≥деолог≥чн≥ ¤вища через соц≥альний характер, але цей характер не Ї результатом пасивного пристосуванн¤ до соц≥альних умов.

—оц≥альний характер

” чому пол¤гала специф≥ка перв≥сних у¤влень людей про сусп≥льство?
як≥ особливост≥ теор≥њ соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ ѕлатона, теор≥њ "середнього класу" јр≥стотел¤?
Ќаск≥льки доц≥льне застосуванн¤ принцип≥в соц≥ального менеджменту Ќ. ћак≥авелл≥ за сучасних умов?
ўо нового вн≥с у соц≥олог≥чну думку “. √оббс своњм вченн¤м про сусп≥льний догов≥р?
3 ¤кими засадами справедливого сусп≥льства, сформульованими “. ћором ≥ “. ампанеллою ¬и згодн≥? ўодо ¤ких проблем подискутували б?
яка роль ќ. онта ≥ √. —пенсера у становленн≥ соц≥олог≥њ?
„им в≥др≥зн¤ютьс¤ м≥ж собою соц≥олог≥чн≥ погл¤ди . ћаркса ≥ ћ. ¬ебера?
ќхарактеризуйте етапи зародженн¤ ≥ розвитку соц≥олог≥чноњ думки в ”крањн≥.
„им зумовлене неоднакове ставленн¤ до соц≥олог≥њ у демократичних ≥ тотал≥тарних державах?
” чому пол¤гають особливост≥ розвитку в≥тчизн¤ноњ соц≥олог≥њ XX ст.?
ќхарактеризуйте основн≥ сучасн≥ соц≥олог≥чн≥ теор≥њ.

“еми реферат≥в

0. онт - родоначальник соц≥олог≥чноњ науки.
“еор≥¤ сусп≥льства √. —пенсера.
ѕсихолог≥¤ юрби √. Ћебона.
—оц≥олог≥чн≥ аспекти психоанал≥зу 3. ‘рейда.
≈. ƒюркгейм про ц≥нност≥ та ≥деали.
ѕрац¤ ћ. ¬ебера "ѕротестантська етика ≥ дух кап≥тал≥зму".
ќсновн≥ напр¤ми розвитку зах≥дноњ соц≥олог≥њ XX ст.
—тановленн¤ ≥ розвиток соц≥олог≥чноњ думки в ”крањн≥.

≈лектронна б≥бл≥отека ”ѕ ЌјЌ”

Сайт управляется системой uCoz