Електронні підручники для IV курсу
для некомерційного користування
тільки в читальному залі
Митне право України Підручник
Розділ 8. Митне оформлення і митне декларування
1. Поняття митного оформлення
Зовнішньоекономічна діяльність і насамперед зовнішня торгівля неможливі без переміщення через митний кордон країни юридичними і фізичними особами товарів і транспортних засобів. Фізичними особами, що перетинають митний кордон України, переміщуються й предмети. При такому переміщенні товари і транспортні засоби підлягають митному оформленню і митному контролю в порядку і за умов, що визначені в МК України та інших нормативних актах КМУ і ДМСУ.
Митне оформлення відповідно до ч. 14 ст. 1 МК України визначено як виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. У той же час митне оформлення можна розглядати як обов'язок осіб, що переміщують товари, пройти певну процедуру, як послідовні дії митних органів щодо легалізації переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон. Воно розглядається і як врегульована законом митна процедура.
Митне оформлення являє собою дії посадових осіб митних органів, які здійснюються у встановленій послідовності і спрямовані на забезпечення дотримання чинного законодавства і встановленого порядку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон. Легальне визначення митного оформлення також подане в "Типовій технології митного контролю і митного оформлення товарів і інших предметів" як сукупність дій, пов'язаних із пропуском в Україну або за її межі товарів, які переміщуються через митну територію України.
Відповідно до ст. 70 МК України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється службовими особами митного органу.
Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, та порядок їх заповнення визначаються КМ України.
У той же час безпосередньо самим законом визначено місце і час проведення митного оформлення. Воно здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом часу, що його встановлюють митні органи за погодженням з органами, уповноваженими здійснювати види контролю. Відповідно до міжнародних договорів митне оформлення у пунктах пропуску через митний кордон України може здійснюватися цілодобово.
Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), за винятком випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти. У випадках, визначених КМ України, митне оформлення в іншому митному органі може здійснюватися за письмовим погодженням між цим митним органом і митним органом, у зоні діяльності якого розташований відповідний резидент. Місце здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України нерезидентами (крім громадян), визначається КМ України.
Митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через територію України у режимі транзиту, здійснюється митним органом за місцем ввезення цих товарів і транспортних засобів на митну територію України.
Товари, які при ввезенні на митну територію України були оформлені у режимі митного складу, у подальшому можуть бути переоформлені у режим транзиту митним органом за місцем розташування митного ліцензійного складу, на якому зберігаються зазначені товари.
ДМСУ можуть визначатися ділянки території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів та комунікацій, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України - вантажні митні комплекси, автопорти, автотермінали. Вантажний митний комплекс, автопорт, автотермінал можуть входити до митної системи України як спеціалізована митна організація або належати на праві власності юридичній особі - резиденту, зареєстрованій як суб'єкт підприємницької діяльності. Відкриття вантажних митних комплексів, автопортів, автотерміналів суб'єктами підприємницької діяльності здійснюється за погодженням із уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Вимоги, яким повинен відповідати вантажний митний комплекс, автопорт, автотермінал, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Митне оформлення товарів і транспортних засобів, які вивозяться за межі митної території громадянами, може здійснюватися у будь-якому митному органі на всій митній території України. Митне оформлення товарів (крім тих, що переміщуються у несупроводжуваному багажі, а також автомобілів), які ввозяться на митну територію України громадянами, здійснюється у пунктах пропуску через митний кордон України. Митне оформлення товарів, які ввозяться на митну територію України громадянами у несупроводжуваному багажі, здійснюється митними органами за місцем проживання або тимчасового перебування зазначених громадян.
Місця здійснення митного оформлення автомобілів, які ввозяться на митну територію України громадянами, визначаються уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. На прохання осіб, що переміщують через митний кордон України товари і транспортні засоби, митне оформлення може здійснюватися поза місцем розташування митних органів, а також поза робочим часом, установленим для митних органів на умовах, визначених цим Кодексом. За митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів, митними органами із заінтересованих осіб справляється плата в порядку та у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
За рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи митне оформлення товарів окремих видів може здійснюватися у спеціально визначених для цього митних органах. Таким чином, митне оформлення здійснюється:
1) на митному кордоні України, що збігається з державним кордоном України, - у пунктах пропуску на державному кордоні України, через які здійснюється залізничне, автомобільне, морське, річкове, повітряне й інше сполучення, а також в інших районах митної території України;
2) у пунктах, розміщених на митному кордоні України, де він збігається з межами спеціальних митних зон, а також на території спеціальних митних зон;
3) у зонах митного контролю на території і в приміщеннях підприємств за умови, що будуть виконані вимоги щодо забезпечення митного контролю у повному обсязі.
2. Здійснення митного оформлення
Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та інших товаро-супровідних документах (ст. 72 МК України).
Під час митного оформлення представники підприємств, а також громадяни, що мають належним чином оформлені повноваження у відношенні товарів і інших предметів, які підлягають митному оформленню, мають право бути присутніми при його здійсненні. Декларанти можуть бути присутніми під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, які пред'являються ними для такого оформлення (ст. 73 МК України).
У передбачених чинним законодавством України випадках присутність представників підприємств, а також громадян при митному оформленні є обов'язковою. Митне оформлення проводиться українською мовою або офіційними мовами митних союзів, якщо Україна є їх членом.
З метою митного контролю і митного оформлення митниці на підставі мотивованого письмового розпорядження можуть брати проби і зразки товарів, інші предмети для проведення їхнього дослідження. Проби і зразки товарів та інших предметів беруться в мінімальних кількостях, що забезпечує можливість їхнього дослідження:
а) щодо встановлення країни походження товарів;
б) щодо визначення місця товару в тарифній класифікації;
в) щодо експертиз сертифікації товарів і послуг.
У передбачених законодавством випадках митне оформлення товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон держави, може бути здійснене тільки після проведення ветеринарного, фітосанітарного, екологічного й інших видів державного контролю.
З початком митного оформлення на товари і транспортні засоби поширюється режим, що різко обмежує можливість користування і розпорядження ними. Ніхто не вправі користуватися і розпоряджатися товарами і транспортними засобами, у відношенні яких митне оформлення не закінчене. Винятки з цього правила встановлені митним законодавством. Митне оформлення здійснюється на підставі закону. Окрім МК України, митне оформлення врегульовано "Положенням про вантажну митну декларацію" , яка затверджена постановою КМУ 9 червня 1997 р. та затвердженою наказом № 828 ДМСУ від 30 грудня 1998 р. "Типовою технологією митного контролю і митного оформлення товарів і інших предметів". Загалом процедура митного оформлення з часом стала уніфікованою.
Митне оформлення має формальне визначення. Повне оформлення ВМД полягає у формальній ознаці - проставленні на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці.
3. Етапи митного оформлення
У різних країнах світу підхід до митного оформлення різний. Так, у РФ воно складається із п'яти етапів, в інших країнах - з чотирьох. Існують системи спрощеного митного оформлення. У той же час, як зазначалось, такі етапи є уніфікованими в межах певних митних союзів.
Відповідно до згаданої Типової технології в Україні передбачено 4 етапи митного оформлення:
Перший етап митного оформлення - попередні операції і перевірка ВМД та інших документів підрозділами митної статистики. Разом із ВМД направляється її електронна копія. Вміщена в ній інформація повинна відповідати тій, яка внесена в оригінал. На підставі подання ВМД підрозділи митної статистики перевіряють факти застосування до даного суб'єкта ЗЕД санкцій за порушення її правил. Перевірка на першому етапі завершується проставленням штампу "Перевірено".
До попередніх операцій відносяться всі дії, які мають відношення до митної справи і передують основному митному оформленню та приведені товарів і транспортних засобів під визначений митний режим. При попередніх операціях митні органи роблять попереднє митне оформлення, яке спрямоване на недопущення ввезення на митну територію держави і вивозу з цієї території товарів і транспортних засобів, що заборонені до такого ввозу і вивозу, а також ідентифікацію товарів і транспортних засобів для митної мети.
Другий етап митного оформлення - перевірка ВМД і документів, об'явленої митної вартості і нарахування митних платежів відділом митних платежів митниці й відділом тарифів і митної вартості у визначеному Держмитслужбою порядку. Власне цей етап є аналітичним. Він закінчується проставленням штампу на ВМД: "Сплачено".
Третій етап митного оформлення - перевірка вантажним відділом митниці відмічених декларантом у ВМД відомостей на відповідність митним правилам та поданим комерційним документам. Після такої перевірки на всіх аркушах ВМД проставляються штамп "Під митним контролем" і реєстраційний номер. Сама ВМД реєструється в журналі обліку вантажних митних декларацій. Після цього ВМД вважається прийнятою для оформлення. Це має і правовий наслідок - з цього моменту декларант відповідає за вказані в ній дані. Ця декларація не може бути відкликана декларантом. Кожній декларації присвоюється реєстраційний номер, який заноситься до журналу обліку ВМД із вказівкою: її порядкового та реєстраційного номерів, типу, відомостей про відправника й отримувача, про особу, яка відповідає за фінансове врегулювання, про декларанта. Якщо буде прийняте рішення про відмову в митному оформленні, то вказується відповідний письмовий документ.
Вантажна митна декларація не приймається до оформлення, якщо вона:
- направляється без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;
- заповнена декларантом з порушенням Положення про вантажну митну декларацію;
- заповнена з підчистками і помилками. Виправлення можуть бути зроблені перечеркуванням помилкових і внесення правильних відомостей та в інших передбачених законом випадках.
Якщо підстави для відмови в митному оформленні відсутні, то вантажним відділом приймається рішення про здійснення огляду товару. За зверненням особи, яка отримує товар, може бути оформлений Акт про огляд за встановленою формою.
Четвертий етап митного оформлення - проведення, в разі необхідності, огляду товару і повне оформлення ВМД. Огляд товару здійснюється за його зовнішніми ознаками вибірково чи повністю. На цьому етапі митниця також може відмовити в митному оформленні товару після прийняття ВМД лише в передбачених законом випадках. Такі випадки є поодинокими.
ВМД вважається повністю оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, який здійснював митне оформлення. У залежності від митного режиму інспектором вантажного відділу, який завершив митне оформлення, накладається чи знімається митне забезпечення.
Оформлені митницею листи ВМД розподіляються в такому порядку:
- перший основний лист ("Примірник для митниці") зберігається разом із комплектом документів, на підставі яких здійснювалося митне оформлення в митному підрозділі, що здійснював це оформлення на протязі 12 місяців. Після цього терміну передаються в архів митниці;
- другий основний лист ("Примірник для статистики") використовується в підрозділах митної статистики органу ДМСУ;
- третій основний лист ("Примірник для митниці") використовується в підрозділах митних прибутків і платежів органу ДМСУ;
- четвертий основний лист ("Примірник для митниці") використовується в залежності від виду зовнішньоекономічної операції:
а) під час оформлення товарів, які вивозяться за межі митної території України, лист передається декларанту для доставки разом із товаром в пункт пропуску на державному кордоні України. Після процедури пропуску він передається в архів митниці, що здійснила пропуск товарів через державний кордон;
б) під час оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України, лист передається декларанту;
- п'ятий основний лист ("Примірник для декларанта") передається декларанту. В той же час можуть бути передбачені і додаткові листи ВТД (форми ТД-3).
У разі необхідності митні органи вправі видавати засвідчені особистою номерною печаткою інспектора митниці ксерокопії оформленої ВМД. Для обліку таких копій ведеться спеціальний журнал.
При кожному закінченні митного оформлення складається реєстр, в який заносяться всі використані при митному оформленні товару документи. Сам реєстр засвідчується особистою номерною печаткою і підписом інспектора, який закінчив митне оформлення. Він зберігається разом з іншими документами, які слугували підставою для митного оформлення.
Оформлення ВМД свідчить про надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначеному митному режимі і підтверджує відмічені у ВТД права і обов'язки по здійсненню відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.
Митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення транспортних засобів і товарів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур відповідно до заявленого митного режиму.
У той же час митним законодавством передбачено спрощений порядок митного оформлення. У разі переміщення через митний кордон України товарів, необхідних для подолання наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, а також живих тварин, органів та інших анатомічних матеріалів людини для потреб трансплантації, товарів, що мають обмежений строк чи особливий режим зберігання, радіоактивних матеріалів, фото-, аудіо- і відеоматеріалів для засобів масової інформації, товарів міжнародної технічної та гуманітарної допомоги, товарів, що слідують по процедурі МДП, їх митне оформлення здійснюється першочергово у спрощеному порядку. Умови застосування спрощеного порядку митного оформлення визначаються КМ України.
Митний орган вправі відмовити у здійсненні митного оформлення. У разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
4. Митне декларування і порядок його здійснення
Однією з умов пропуску товарів і транспортних засобів через кордон є їхнє декларування. Під декларуванням розуміється повідомлення митному органу учасниками ЗЕД необхідних для митного оформлення і митного контролю відомостей про товар і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон, про їх митний режим та інше. Іншими словами під декларуванням товарів необхідно розуміти встановлений чинним законодавством порядок переміщення через митний кордон вантажів під контролем митних органів.
У МК міститься легальне визначення декларанта як юридичної чи фізичної особи, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (ч. 5 ст. 1) та декларації митної вартості - заяви особи митному органу за встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи стосовно яких змінюється митний режим (ч. 6 ст. 1 МК).
Декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). Декларантами товарів і транспортних засобів, що належать громадянам, крім того, можуть бути громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально засвідченими дорученнями. Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний:
- здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до встановленого МК порядку;
- на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;
- надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;
- сплатити податки та збори.
Декларування виконує декілька основних функцій. Одна з них - забезпечення митних органів необхідними відомостями про товари і транспортні засоби. Інша - підтвердження, декларантом правомірності вчинених дій відносно товарів і транспортних засобів, що поміщаються під обраний режим. Третя функція - контрольна. На підставі декларування митні органи перевіряють відповідність заявлених у декларації відомостей про товари і транспортні засоби фактичним даним.
Процедура декларування включає його форми і перелік даних та визначається КМ України і іншими актами. Декларування транспортних засобів, товарів і інших предметів, а також предметів міжнародних, іноземних організацій і представництв проводиться безпосередньо їх власником або на підставі укладеного договору іншими підприємствами, які допущені у встановленому порядку митницею до декларування. Предмети, переміщувані через митний кордон України громадянами, декларуються цими громадянами. В більшості країн декларування здійснюється в двох формах: за вантажною митною декларацією або за товаротранспортними документами.
Декларування спричиняє визначені правові наслідки. З моменту декларування виникають зобов'язання по сплаті мита і податків. При виявленні недостовірного декларування декларація є доказом скоєного правопорушення.
За загальним правилом місце декларування товарів визначається за місцем здійснення митного оформлення. Відповідно до ст. 86 МК товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, декларуються митному органу, який здійснює митне оформлення цих товарів і транспортних засобів. Транспортні засоби, що використовуються для переміщення товарів, декларуються одночасно з цими товарами, за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Морські, річкові та повітряні судна декларуються митному органу в порту чи аеропорту прибуття на митну територію України або в порту чи аеропорту відправлення з митної території України. Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, які перевозять пасажирів, декларуються в місці перетину митного кордону України або в митному органі за місцем розташування власника транспортного засобу.
При здійсненні декларування важливе значення надається строкам декларування. Митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення протягом десяти днів з дати доставки товарів і транспортних засобів у митний орган призначення. Товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред'явленням цих товарів.
Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких перевозяться пасажири, у разі в'їзду на митну територію України декларуються митному органу не пізніше трьох годин з моменту прибуття у пункт пропуску на митному кордоні України, а у разі виїзду за межі митної території - не пізніше, ніж за три години до перетинання митного кордону України.
Зазначені строки можуть продовжуватися у порядку та на умовах, визначених КМ України.
5. Форми митного декларування
Митне декларування має свої форми, які безпосередньо визначені в МК України. Як уже зазначалося, декларування проводиться шляхом заяви в установленій формі (письмово, усно і т. п.) точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів і інших предметів і про самі товари й інші предмети, інших необхідних для митного контролю і митного оформлення відомостей. Це проводиться спеціальним документом, що отримав назву митної декларації. Відповідно до ч. 12 ст. 1 МК України митна декларація - письмова заява встановленої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон.
Митне законодавство передбачає декілька варіантів процедури декларування:
1) шляхом подання в митний орган вантажної митної декларації ВМД. Застосовувана в Україні вантажна митна декларація (ВМД) відповідає зразкам, які використовуються у міжнародній практиці. Вона складається з 4 аркушів і містить 54 графи, частина з яких заповнюється декларантом, а частина - митним органом. Декларація містить відомості про відправника й одержувача товару, країну контракту (країну, у якій зареєстрована фірма-партнер), країну походження товару (для імпортера) чи країну призначення (для експортера), про умови постачання, про валюту контракту, транспорт, на якому повинен бути доставлений товар, про митницю, на якій він повинен пройти оформлення, квоту (для товарів, експорт яких квотується, вказується тільки залишок квоти без уже вивезеної частки), митної вартості товару і підстав стягнення мита і зборів;
2) шляхом подання в митний орган письмової заяви, складеної в довільній формі, стосовно товарів, з яких не стягуються мито і податки і не застосовуються міри економічної політики;
3) за спрощеною формою відбувається декларування при переміщенні фізичними особами товарів не для комерційної мети. Для декларування транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон фізичними особами, встановлена особлива форма декларації. Якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше, ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.
Якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше, ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.
Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з наступним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом, виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за умови сплати належних податків та зборів у повному обсязі;
4) у разі, коли товари регулярно переміщуються через митний кордон України однією і тією ж особою на одних і тих же умовах та підставах, митний орган може дозволити такій особі подавати періодичну митну декларацію, яка оформляється на переміщення товарів за певний погоджений з митним органом період.
Порядок та умови подання періодичної митної декларації визначаються КМ України;
5) до ввезення товарів на митну територію України декларантом може подаватися до відповідного митного органу попередня митна декларація. Подання попередньої митної декларації при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів є обов'язковим. Порядок подання попередньої митної декларації, її форма та перелік відомостей, що зазначаються у ній, встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи відповідно до встановлених вимог.
Шляхом подання в митний орган ВМД декларуються товари, відносно яких стягуються мито і податки, товари, до яких застосовуються міри економічної політики, а також товари, митна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 доларам США. Шляхом подання в митний орган письмової заяви, складеної в довільній формі, із зазначенням відомостей про особу, що переміщає товари, декларанта, про товари, включаючи їх по ТН ЗЕД, найменування, опис, кількість і вартість, а також про їхній митний режим, декларуються товари, митна вартість яких менша суми, еквівалентної 100 доларам включно, відносно яких не стягуються мито і податки і не застосовуються міри економічної політики. Як митну декларацію можна використати товаросупровідні, комерційні, транспортні й інші документи.
Громадяни заповнюють заяву-декларацію, у якій сповіщають відомості про себе (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, дані документа, що засвідчує особу), про товари (найменування, кількість, вартість), про мету ввозу (вивозу), про наявні товаросупровідні документи.
Основним документом декларування товарів і транспортних засобів при здійсненні ЗЕД є вантажна митна декларація (ВМД), у якій відображаються відомості про товари, їх митний режим, про відправника, одержувача і декларанта, валюту розрахунків і інші необхідні для митного контролю і митного оформлення відомості. ВМД складається з основних і додаткових аркушів (форми ТД-1 і ТД-2). Основний лист ВМД застосовується для внесення відомостей про товари одного найменування і коду при вміщенні їх під той самий митний режим. Додаткові аркуші використовуються для декларування товарів різних найменувань і кодів.
Додаток 1
ДЕКЛАРАЦІЯ
на ввезення/вивезення транспортного засобу індивідуального користування, вузла чи агрегату
1. Громадянство, прізвище, ім'я, по батькові _________________
2. Адреса постійного проживання ___________________________
3. Номер паспорта, ким і коли видано _______________________
4. Загальні відомості про транспортний засіб:
а) марка ______________ г) рік виробництва ________________
б) номер двигуна ______ д) вартість _______________________
в) номер кузова _______ е) реєстраційний (транзит) № ________
г) номер шасі __________ є) колір ________________________
5. Мета ввезення/вивезення: для особистого користування, відчуження, транзиту, тимчасово, на постійно, перегін за дорученням власника (непотрібне закреслити).
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПРО
зворотне ввезення/зворотне вивезення/транзит
Я, ___________________________________, зобов'язуюсь увезти/вивезти вищевказаний транспортний засіб до (місяць, рік, країна призначення) ___________________________________________
Мені відомо, що в разі порушення цього зобов'язання я буду нести відповідальність згідно зі статтею 113 / 114 Митного кодексу України.
"__" __________ 20__ р. ___________________
підпис
СЛУЖБОВІ ВІДМІТКИ МИТНИЦІ
І. Наявність необхідних для реєстрації документів:
1. _____________________________________________________
2. _____________________________________________________
3. _____________________________________________________
4. _____________________________________________________
5. _____________________________________________________
II. Даний транспортний засіб направляється у _______________ митницю для реєстрації у п'ятиденний строк. Громадянина _____________ попереджено, що в разі недоставлення транспортного засобу у призначений строк він несе відповідальність згідно зі статтею 109 Митного кодексу України.
Вимоги щодо ВДМ встановлено постановою КМУ "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" від 9 червня 1997 р. № 574, а порядок заповнення ВДМ визначено в "Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації" , яка затверджена наказом Державного митного комітету України від 9 липня 1997 р. № 307.
На кожну партію товарів при вміщенні їх під один митний режим, заповнюється одна ВМД. У випадку використання декількох митних режимів ВМД повинна бути заповнена на кожний з них. У якості однієї партії товарів розглядаються товари, що мають одного відправника, одного одержувача, один зовнішньоторговельний договір, переміщувані через один пункт пропуску на митному кордоні, доставляються на одному виді транспорту й одночасно подані до митного оформлення.
З моменту реєстрації посадовою особою митних органів ВМД стає документом, що свідчить про факти, які мають юридичне значення. Про це посадова особа митного органу зобов'язана попередити декларанта.
Після реєстрації ВМД категорично забороняється передача її декларантом іншій особі, що не є посадовою особою митного органу, до закінчення митного оформлення. У зв'язку з цим виникає питання про можливість внесення змін, доповнення чи вилучення митної декларації. Стаття 178 Основ митного законодавства держав-учасників СНД надає таку можливість, але тільки з дозволу митного органу і тільки до визначеного моменту, що визначається: початком перевірки ВМД; початком огляду товарів і транспортних засобів; установленням митним органом невірогідності зазначених у декларації відомостей. При внесенні до ВМД за згодою митного органу змін і доповнень необхідно враховувати встановлені до їхньої змістової сторони вимоги: вони не повинні ні звужувати, ні розширювати сферу дії декларації, насамперед її кількісні показники.
Заповнення і внесення змін та доповнень до ВМД декларант здійснює самостійно, без допомоги посадових осіб митних органів. Більше того, посадові особи митних органів відповідно до ст. 178 Основ не вправі за власною ініціативою, за дорученням чи на прохання особи заповнювати письмову митну декларацію, чи змінювати доповнювати зазначені в ній відомості.
Основним документом, що використовується для декларування товарів і транспортних засобів у торговому обігу, є ВМД - декларація, введена в практику митного оформлення з 9 червня 1997 року.
Уповноважена на декларування особа називається декларантом. Загалом декларант - організація, яка заповнює і подає митну декларацію і товари в митні органи. Декларант зобов'язаний виділити спеціальних осіб, які мають право на здійснення від її імені декларування. Ці особи теж називаються декларантами. Їх дії пов'язані з декларуванням транспортних засобів, товарів та інших предметів, а також предметів міжнародних іноземних організацій і представництв. Повноваження декларанта повинні бути визначені таким чином, щоб він міг здійснювати права й обов'язки декларанта в повному обсязі. Митниця може вимагати від декларанта надання документів, що підтверджують його повноваження, а при наявності обґрунтованих сумнівів у добросовісності здійснення особою дій по декларуванню, запропонувати декларанту скласти повноваження.
Відповідно до ст. 89 МК України декларантом можуть виступати:
1) підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники);
2) громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально засвідченими дорученнями. Якщо декларування здійснюється на професійній основі, то така особа отримала назву митний брокер.
Функції декларанта можуть виконувати тільки українські юридичні і фізичні особи, за винятком випадків переміщення через митний кордон України фізичними особами товарів не для комерційної мети і в інших передбачених законом випадках.
Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, є він власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Він є носієм суб'єктивного права і юридичних обов'язків. Декларант зобов'язаний:
- здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до встановленого порядку;
- на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;
- надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;
- сплатити податки та збори.
6. Порядок митного декларування
Порядок митного оформлення є уніфікованим і детально регламентується чинним законодавством. ВМД подається декларантом у митний орган України, у якому проводиться митне оформлення товарів у встановлені строки. Відповідно до ст. 87 МК України митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення протягом десяти днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення. Товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред'явленням цих товарів. Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких перевозяться пасажири, у разі в'їзду на митну територію України декларуються митному органу не пізніше трьох годин з моменту прибуття у пункт пропуску на митному кордоні України, а у разі виїзду за межі митної території - не пізніше ніж за три години до перетинання митного кордону України. Зазначені строки можуть продовжуватися у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Прийняття ВМД є окремою операцією, яка здійснюється у відділах митного оформлення і контролю спеціально уповноваженими посадовими особами митних органів до початку перевірки заявлених у ВМД відомостей. Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Подання митної декларації повинно супроводжуватись наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксується службовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.
З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі встановлені митним законодавством умови. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути мотивована, а причини відмови письмово повідомлені декларанту.
Прийняття ВМД іншими посадовими особами чи особами в інших місцях не допускається. В момент подачі ВМД товари повинні знаходитися у визначеному митним органом України місці для проведення митного оформлення і контролю. Подача декларантом заповненої відповідно до митного режиму ВМД повинна супроводжуватися поданням у митний орган документів, необхідних для її прийняття. Якщо декларант у силу особливих причин не може подати повну декларацію, митний орган вправі дозволити подачу тимчасової чи неповної митної декларації. У практиці ряду зарубіжних країн така декларація називається попередньою. Подача тимчасової декларації допускається при митному оформленні товарів, які переміщуються трубопровідним транспортом.
Варто розрізняти неповну і кратну декларацію. Кратна декларація, як правило, пов'язана з вміщенням товарів і транспортних засобів на склад тимчасового збереження до моменту їхнього вміщення під визначений митний режим. Неповна (тимчасова) декларація відрізняється від звичайної митної декларації тільки обсягом інформації, що заявляється митному органу. При цьому декларант заявляє товари і транспортні засоби під конкретний митний режим.
Поряд з тимчасовою (неповною) і періодичною декларацією митним законодавством України передбачена можливість спрощеного порядку декларування. Він застосовується у відносинах з державами - учасниками СНД, а також у випадках, що вимагають оперативного переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон.
У випадку неприйняття посвідчення заявником протягом шести місяців із дня винесення рішення про визнання, а також у випадках невиконання функцій декларанта протягом одного року з дня прийняття посвідчення втрачає силу. Воно може бути скасовано митницею, що видала його, у випадках:
1) кількаразового невиконання передбачених чинним законодавством обов'язків декларанта;
2) виявлення недостовірних даних, що мають істотне значення для ухвалення рішення про допущення до декларування;
3) здійснення передбачених МК України правопорушень;
4) здійснення дій, що порушують права інших декларантів чи суперечать інтересам держави.
Повторна заява про допущення до декларування може бути розглянута лише через рік із дня скасування посвідчення за умови усунення причин чи порушень з дня, коли воно втратило силу. За видачу посвідчення митницею стягується збір у встановленому КМ України розмірі. Збір вноситься на рахунок ДМС України.
Державна митна служба України забезпечує офіційну публікацію переліку підприємств, допущених до декларування.
Митні органи України, які здійснюють контроль за переміщенням товарів через митний кордон при їх оформленні, зобов'язані проводити верифікацію сертифікатів про походження товарів з України. Верифікація сертифікатів про походження товарів з України здійснюється Держмитслужбою на підставі запитів митних органів зарубіжних країн на протязі не більше 150 днів з дати одержання запиту чи з ініціативи Державної митної служби. На підставі аналізу запитів митних органів зарубіжних країн може здійснюватися вибіркова перевірка сертифікатів. Перевірку сертифікатів здійснює Управління по верифікації сертифікатів Держмитслужби із залученням регіональних митниць і Центральної митної лабораторії. Законом також передбачено, що в разі потреби для проведення перевірки сертифікатів можуть бути притягнуті фахівці й експерти інших підприємств. Існує кілька форм верифікації сертифікатів:
- перевірка сертифіката на дійсність;
- перевірка правильності даних, внесених у сертифікат, у тому числі критерію походження товару.
Перевірка сертифіката на дійсність (автентичність) проводиться наступним шляхом:
- одержанням відповідної інформації від ТПП (торгово-промислової палати);
- встановленням на підставі даних ТПП вірогідності видачі сертифікату;
- порівнянням даних, внесених у графи сертифікату з даними ТПП;
- проведенням у разі потреби експертизи бланка сертифіката, відбитка печатки і підпису уповноваженої особи ТПП.
Перевірка правильності даних, внесених у сертифікат, здійснюється таким чином:
- встановленням належного застосування правил визначення країни походження, що діють у країні ввозу;
- експертизою критерію походження, що зазначеного у сертифікаті;
- встановленням вірогідності іншої інформації, яка міститься в сертифікаті;
- порівнянням товару (чи його фотокопії) з товаром, ідентичним тому, на який видавався сертифікат.
Чинним законодавством передбачено також можливості змін, доповнення та вилучення митної декларація. Відповідно до ст. 92 МК України з дозволу митного органу відомості, зазначені у митній декларації, можуть бути змінені чи доповнені, а подана митна декларація відкликана. Зміна, доповнення чи відкликання можуть бути здійснені лише до моменту прийняття митним органом митної декларації до митного оформлення.
Зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення не допускаються. Внесення до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації, якщо це не суперечить положенням цього Кодексу.
Службові особи митних органів не мають права заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, зазначені в митній декларації, за винятком внесення до неї відомостей, що належать до компетенції митних органів.
7. Підприємницька діяльність з надання митних послуг
Митне оформлення та митне декларування має свої особливості, що потребують певних специфічних знань та вмінь. Відповідно їх незнання суттєво ускладнює митні процедури. Таке положення сприяє появі спеціальних підприємців, що спеціалізуються на наданні митних послуг. Правове регулювання такої діяльності здійснюється відповідно до розділу VII МК України - "Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем". Відповідно, з урахуванням загального легального поняття підприємництва у ст.42 ГК України підприємництво з надання митних послуг - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері митної справи з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутків.
Правової основою надання платних послуг митними органами України слугує ЗУ "Про соціальні послуги" від 19.06.2003 р., постанова КМУ "Про затвердження переліку платних послуг, що можуть надаватися митними органами" від 25.12.202 р. №1952 та інші нижче вказані акти митного законодавства, більш загальна постанова "Про затвердження правил побутового обслуговування населення" від 16.05.1994 р. №313, листами ДМСУ "Про опрацювання та надання пропозицій до Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера та митного перевізника" від 25.10.2002 р.№11/4-09-10044, "Про посилення контролю за діяльністю підприємств, що надають посередницькі послуги у галузі митної справи" від 9.06.2004 р. №429 інші нормативні акти. Наразі в стадії розгляду ряд проектів з удосконалення господарської та зокрема підприємницької у сфері надання митних послуг. Йдеться про те. Щоб виконати вимоги Указу Президента України від 3.02.1998 р. №79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" ДМСУ та рішення Держпідприємництва України від 11.07.2000 р. №17-80/7.
Спеціальними суб'єктами такої діяльності є митний брокер та митний перевізник. Проте, як правильно підмічено в наукових дослідженнях слід розрізняти власне підприємницьку діяльність спеціалізованих суб'єктів підприємництва та надання митних послуг митними органами на засадах господарювання. Такими можуть бути як юридичні так і фізичні особи.
Підприємницьку діяльність з надання послуг у сфері митної справи можуть здійснювати:
- підприємства, які здійснюють декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України мають видані в установленому порядку ДМСУ свідоцтва про визнання їх декларантами;
- підприємства, які мають ліцензії на право відкриття та експлуатацію митного ліцензійного складу;
- підприємства, які мають видані митницею дозволи на використання складського приміщення, резервуара, майданчика як складу тимчасового зберігання;
- підприємства, які мають видані ДМСУ ліцензії на провадження підприємницької діяльності митного перевізника.
Правові засади діяльності митного брокера визначені окрім МК України наказом ДМСУ "Про видачу свідоцтв про визнання підприємства декларантом від 14.05.2001 р., а також "Положенням про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору" від 22.07. 1997 р.№340, Порядком проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів декларантом від 1.04.202 р. №174.
Відповідно до ст. 176 МК митний брокер (посередник) - це підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Разом з тим ДМСУ ініційовано внесення змін і запровадження ст.. 177-1 "Фахівець з декларування", що вказує на сферу його діяльності. Крім того ініційовано проведення фахової підготовки таких фахівців у спеціалізованих навчальних закладах ДМСУ.
У митній практиці встановлено, що митним брокером може бути тільки підприємство - резидент. Від імені цього підприємства декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, може здійснювати його відокремлений структурний підрозділ (філія, представництво тощо).
Митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до норм МК України та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом з питань ліцензування та органом ліцензування. Така діяльність інколи іменується "митний брокераж".
Для оформлення свідоцтва на здійснення брокерської діяльності в ДМСУ слід подати такі документи: заяву із відповідними відомостями повне найменування організації, юридична адреса, номер рахунків у національній валюті, зобов'язання про належне виконання обов'язків митного брокера; копію свідоцтва про реєстрацію в державних органах влади; довідку банку про платоспроможність; копію платіжного доручення про перерахування еквіваленту (1200 дол. США) на рахунок ДМСУ; лист-погодження митниці з обґрунтуванням доцільності визнання суб'єкта митного брокерства та відповідності матеріально-технічного забезпечення для виконання обов'язків митного брокера (обов'язкова наявність персонального комп'ютера, вміння володіти ним).
Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення. Митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов'язані з пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення. Митний брокер має право здійснювати свої функції з декларування товарів і транспортних засобів у будь-якому митному органі України. Вчиняючи дії, митний брокер виконує всі обов'язки і несе відповідальність, встановлену законом.
Зокрема, відповідно до зазначеного вище положення митний брокер має право: декларувати та представляти до митного оформлення товари та транспортні засоби інших організацій. самостійно здійснювати будь-які операції з митного оформлення, виконувати посередницькі функції за рахунок і за дорученням особи. яку він представляє.
Митний брокер зобов'язаний: проводити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до встановленого порядку; пред'являти митниці товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон; подавати митниці документи, що містять відомості, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення; забезпечувати сплату мита та митних зборів, якщо товари підлягають митному оподаткуванню, сприяти митним органам у здійсненні митного оформлення включаючи здійснення необхідних вантажних та інших операцій.
ДМСУ веде реєстр митних брокерів і забезпечує його періодичну публікацію. Інформація, отримана митним брокером та його працівниками від особи, яку вони представляють у процесі здійснення митних процедур, може використовуватися виключно для цілей цих процедур. За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною, митний брокер несе відповідальність згідно із законом.
Правові засади діяльності митного перевізника встановлені ст.ст.182-184, 191 МК України, наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва "Про затвердження Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного перевізника" від 25.03.2004 р.№32/212, наказом ДМСУ "Про видачу ліцензій на провадження посередницької діяльності митного перевізника" від26.04.2004 р.№25/2-9-16/5239 листом ДМСУ "Про анулювання ліцензій на провадження посередницької митного перевізника від 31.03.2005 р.№235,.
Відповідно до ст. 182 МК митний перевізник - це підприємство, яке здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення і має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника, видану спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним перевізником може бути юридична особа, або фізична особа-підприємець, які в установленому порядку отримали ліцензію на здійснення такої діяльності.
Відносини митного перевізника з власником товарів визначаються відповідним договором.
Як і стосовно митних брокерів, ДМСУ веде реєстр митних перевізників і забезпечує його періодичну публікацію.
Поширеним видом господарської та підприємницької діяльності є зберігання товарів. Розрізняють три види зберігання у сфері митної справи: зберігання товарів на митному ліцензійному складі, зберігання на складі тимчасового зберігання, зберігання на складах митних органів.
Під підприємництво підпадає й діяльність власників митних ліцензійних складів - спеціально обладнаних приміщень, резервуарів чи майданчиків. Основні завдання митних ліцензійних складів полягають у:
- сприянні розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні та зближення із поширеною світовою практикою;
- створення умов для підготовки імпортних товарів для їх використання на території України;
- зниження витрат, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України.
Правове регулювання діяльності митних складів окрім МК України забезпечено: постановою КМУ від 2.12.1996 р.№1446 "Про впорядкування діяльності митних ліцензійних складів" "Положенням про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів" із змінами, що внесені наказом ДМСУ від 24.12.2003 р.№907. У режим митного ліцензійного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком заборонених до ввезення в Україну а також вивезення з України та транзиту через її територію. Не можуть поміщатися на митні ліцензійні склади також товари, перелік яких визначено КМ України, а так5ож товари, що можуть завдати шкоди іншим товарам або вимагають особливих умов зберігання.
Крім того митні органи можуть надавати послуги з охорони товарів. Ці правовідносини врегульовані наказом ДМСУ від 20.08.2003 р. №565 "Про затвердження Інструкції про організацію та порядок охорони й супроводження товарів підрозділами митної варти Державної митної служби України". Така охорона здійснюється на договірній основі і спрямована на забезпечення безперешкодного транспортування товарі у цілісності та схоронності між митницями України.
Не менш важливим є й врегулювання діяльності щодо вирішення долі конфіскованого чи не витребуваного майна - товарів і транспортних засобів. Ці правовідносини врегульовані постановою КМУ від 24.04.2003 р. №607 "Про затвердження Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації".
Через комісію безпосередньо митними органами можуть реалізовуватися товари які за ст. 172 МК України підлягають реалізації:
1) товари, строк зберігання яких під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ними в установлений МК строк, крім товарів, не пропущених через митну територію України внаслідок заборон і обмежень на їх ввезення в України або транзит через територію України і не вивезених з території України;
2) товари-предмети порушення митних правил, предмети зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортні засоби, які використовувалися для переміщення цих товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, конфісковані за рішенням суду;
3) товари, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, у тому числі товари-предмети порушення митних правил;
4) товари, від яких власник відмовився на користь держави.