1 ѕочаток ™вангел≥њ ≤суса ’риста, —ина Ѕожого.
2 як у пророка ≤сањ
написано: ќсь перед обличч¤ “воЇ посилаю —вого посланц¤, ¤кий перед “обою дорогу
“вою приготуЇ.
3 √олос того, хто кличе: ” пустин≥ готуйте дорогу дл¤ √оспода,
р≥вн¤йте стежки …ому!
4 виступив був так ≤ван, що в пустин≥ христив та
пропов≥дував хрищенн¤ на пока¤нн¤ дл¤ прощенн¤ гр≥х≥в.
5 ≤ до нього приходила
вс¤ крањна ёдейська та вс≥ Їрусалимл¤ни, ≥ в р≥чц≥ …ордан≥ в≥д нього христились
вони, ≥ визнавали гр≥хи своњ.
6 ј ≤ван зод¤гавс¤ в одежу з верблюжого волосу,
≥ мав по¤с рем≥нний на стегнах своњх, а њв сарану та мед польовий.
7 ≤ в≥н
пропов≥дував, кажучи: ”сл≥д за мною йде он ѕотужн≥ший в≥д мене, що …ому ¤
нег≥дний, нагнувшись, розв'¤зати рем≥нц¤ в≥д узутт¤ …ого.
8 я христив вас
водою, а “ой вас христитиме ƒухом —в¤тим.
9 ≤ сталос¤ тими дн¤ми, прийшов
≤сус з Ќазарету √ал≥лейського, ≥ в≥д ≤вана христивс¤ в …ордан≥.
10 ≤ зараз,
коли ¬≥н виходив ≥з води, то побачив ≤ван небо розкрите, ≥ ƒуха, ¤к голуба, що
сходив на Ќього.
11 ≤ голос ≥з неба почувс¤: “и —ин ћ≥й ”люблений, що я
вподобав …ого!
12 ≤ зараз пов≥в …ого ƒух у пустиню.
13 ≤ ¬≥н був сорок
дн≥в у пустин≥, випробовуваний в≥д сатани, ≥ перебував зо зв≥риною. ≤ служили
…ому јнголи.
14 ј коли ≤ван виданий був, то прийшов ≤сус до √ал≥лењ, ≥
пропов≥дував Ѕожу ™вангел≥ю,
15 ≥ говорив: «булис¤ часи, ≥ Ѕоже ÷арство
наблизилось. ѕокайтес¤, ≥ в≥руйте в ™вангел≥ю!
16 ј коли ¬≥н проходив б≥л¤
√ал≥лейського мор¤, то побачив —имона та јндр≥¤, брата —имонового, що невода в
море закидали, бо рибалки були.
17 ≤ сказав њм ≤сус: ≤д≥ть усл≥д за ћною, ≥
зроблю, що станете ви ловц¤ми людей.
18 ≤ зараз вони свого невода кинули, та
й п≥шли всл≥д за Ќим.
19 ј коли недалеко прийшов, то побачив ¬≥н якова
«еведеЇвого та брата його ≤вана, що й вони в човн≥ невода лагодили.
20 ≤
зараз покликав ¬≥н њх. ≤ вони залишили батька свого «еведе¤ в човн≥ з
роб≥тниками, ≥ п≥шли всл≥д за Ќим.
21 ≤ приход¤ть вони в апернаум. ≤ негайно
в суботу вв≥йшов ¬≥н у синагогу, ≥ навчати зачав.
22 ≤ дивувались науц≥ …ого,
бо навчав ¬≥н њх, ¤к можновладний, а не ¤к т≥ книжники.
23 ≤ зараз у њхн≥й
синагоз≥ знайшовс¤ один чолов≥к, що мав духа нечистого, ≥ в≥н закричав,
24 ≥
сказав: ўо “об≥ до нас, ≤сусе Ќазар¤нине? “и прийшов погубити нас. я знаю “ебе,
хто “и, Ѕожий —в¤тий.
25 ≤сус же йому заказав: «амовчи, ≥ вийди з
нього!
26 ≤ затр¤с дух нечистий того, ≥, скрикнувши голосом гучним, вийшов ≥з
нього.
27 ≤ жахнулис¤ вс≥, аж питали вони один одного, кажучи: ўо це таке?
Ќова наука ≥з потугою! Ќав≥ть духам нечистим наказуЇ ¬≥н, ≥ вони …ого
слухають.
28 ≤ чутка про Ќього п≥шла хвил≥ т≥Їњ по вс≥й √ал≥лейськ≥й
крањн≥.
29 ≤ вийшли вони ≥з синагоги небавом, ≥ прийшли з яковом та ≤ваном до
дому —имонового й јндр≥Ївого.
30 ј теща —имонова лежала в гар¤чц≥; ≥ зараз
сказали про нењ …ому.
31 ≤ ¬≥н п≥д≥йшов ≥ п≥дв≥в њњ, уз¤вши за руку, ≥
гар¤чка покинула ту, ≥ вона зачала прислуговувати њм.
32 ј ¤к веч≥р настав,
коли сонце зайшло, то стали приносити до Ќього недужих ус≥х та б≥снуватих.
33
≤ все м≥сто з≥бралос¤ перед дверима.
34 ≤ ¬≥н уздоровив багатьох, на р≥зн≥
хвороби недужих, ≥ багатьох демон≥в повиган¤в. ј демонам не дозвол¤в ¬≥н казати,
що знають …ого.
35 ј над ранком, ¤к дуже ще темно було, уставши, ¬≥н вийшов ≥
п≥шов у м≥сце сам≥тне, ≥ там моливс¤.
36 ј —имон та т≥, що були з ним,
посп≥шили за Ќим.
37 ≤, знайшовши …ого, вони кажуть …ому: ”с≥ шукають
“ебе.
38 ј ¬≥н промовл¤Ї до них: ’од≥м в ≥нше м≥сце, до с≥л та околишн≥х
м≥ст, щоб ≥ там пропов≥дувати, бо на те я прийшов.
39 ≤ п≥шов, ≥ пропов≥дував
в њхн≥х синагогах по вс≥й √ал≥лењ. ≤ демон≥в ¬≥н виган¤в.
40 ≤ приходить до
Ќього прокажений, благаЇ …ого, ≥ на кол≥на впадаЇ та й каже …ому: оли хочеш, “и
можеш очистити мене!
41 ≤ змилосердивс¤ ¬≥н, прост¤г руку —вою, ≥ доторкнувс¤
до нього, та й каже йому: ’очу, будь чистий!
42 ≤ проказа з≥йшла з нього
хвил≥ т≥Їњ, ≥ чистим в≥н став.
43 ј ¬≥н, погрозивши йому, зараз вислав
його,
44 ≥ йому наказав: √л¤ди, не опов≥дай н≥чого н≥кому. јле йди, покажис¤
св¤щеников≥, ≥ принеси за своЇ очищенн¤, що ћойсей запов≥в, њм на
св≥доцтво.
45 ј в≥н, вийшовши, став багато опов≥дати й говорити про под≥ю,
так що ¬≥н не м≥г ¤вно вв≥йти вже до м≥ста, але перебував в≥ддал≥к по сам≥тних
м≥сц¤х. ≤ сходилис¤ зв≥дусюди до Ќього.
1 оли ж ¬≥н по к≥лькох дн¤х прийшов знов до апернауму, то чутка п≥шла, що
¬≥н удома.
2 ≤ з≥бралось багато, аж вони не вм≥щалис¤ нав≥ть при двер¤х. ј
¬≥н њм виголошував слово.
3 ≤ прийшли ось до Ќього, несучи розслабленого,
¤кого несли четверо.
4 ј що через народ до Ќього наблизитис¤ не могли, то
стелю розкрили, де ¬≥н був, ≥ пробравши, зв≥сили ложе, що на ньому лежав
розслаблений.
5 ј ≤сус, в≥ру њхню побачивши, каже розслабленому:
¬≥дпускаютьс¤, сину, гр≥хи тоб≥!
6 “ам же сид≥ли дехто з книжник≥в, ≥ в
серц¤х своњх думали:
7 „ого ¬≥н говорить отак? «неважаЇ ¬≥н Ѕога... ’то може
прощати гр≥хи, окр≥м Ѕога —амого?
8 ≤ зараз ≤сус в≥дчув ƒухом —воњм, що вони
так м≥ркують соб≥, ≥ сказав њм: ўо таке ви в серц¤х своњх думаЇте?
9 ўо
легше: сказати розслабленому: √р≥хи в≥дпускаютьс¤ тоб≥, чи сказати: ”ставай,
в≥зьми ложе своЇ та й ходи?
10 јле щоб ви знали, що —ин Ћюдський маЇ владу
прощати гр≥хи на земл≥, каже розслабленому:
11 “об≥ я наказую: ”ставай,
в≥зьми ложе своЇ, та й ≥ди у св≥й д≥м!
12 ≤ той устав, ≥ негайно вз¤в ложе, ≥
вийшов перед ус≥ма, так що вс≥ дивувались ≥ славили Ѕога, й казали: Ќ≥коли
такого не бачили ми!
13 ≤ вийшов над море ¬≥н знов. ј ввесь натовп до Ќього
приходив, ≥ ¬≥н њх навчав.
14 ј коли ¬≥н проходив, то побачив Ћев≥¤
јлф≥Ївого, що сид≥в на митниц≥, ≥ каже йому: ≤ди за ћною! “ой устав, ≥ п≥шов
усл≥д за Ќим.
15 оли ж ¬≥н сид≥в при стол≥ в його дом≥, то багато митник≥в ≥
гр≥шник≥в сид≥ли з ≤сусом та з учн¤ми …ого; бо було њх багато, ≥ вони ходили за
Ќим.
16 як побачили ж книжники та фарисењ, що ¬≥н њсть ≥з гр≥шниками та з
митниками, то сказали до учн≥в …ого: „ому то ¬≥н њсть ≥з митниками та з
гр≥шниками?
17 ј ≤сус, ¤к почув, промовл¤Ї до них: Ћ≥кар¤ не потребують
здоров≥, а слаб≥. я не прийшов кликати праведних, але гр≥шник≥в на
пока¤нн¤.
18 ј учн≥ ≤ванов≥ та фарисейськ≥ постили. ≤ приход¤ть вони, та й
говор¤ть до Ќього: „ому учн≥ ≤ванов≥ та фарисейськ≥ пост¤ть, а учн≥ “воњ не
пост¤ть?
19 ≤сус же промовив до них: ’≥ба постити можуть гост≥ вес≥льн≥, поки
з ними ще Ї молодий? ƒоки мають вони молодого з собою, то постити не
можуть.
20 јле прийдуть т≥ дн≥, коли заберуть молодого в≥д них, то й постити
будуть вони за тих дн≥в.
21 ≤ не пришиваЇ н≥хто до староњ одеж≥ латки з сукна
сирового, а ¤к н≥, то край латки новоњ од≥рветьс¤ там в≥д старого, ≥ д≥рка стане
ще г≥рша.
22 ≤ н≥хто не вливаЇ вина молодого в стар≥ бурдюки, а то попрориваЇ
вино бурдюки, ≥ вино й бурдюки пропадуть, а вливають вино молоде до нових
бурдюк≥в.
23 ≤ сталось, ¤к ¬≥н переходив ланами в суботу, …ого учн≥ дорогою
йшли, та й стали колосс¤ зривати.
24 ‘арисењ ж казали …ому: ѕодивись, чому
робл¤ть у суботу вони, чого не годитьс¤?
25 ј ¬≥н њм в≥дказав: „и ж ви не
читали н≥коли, що зробив був ƒавид, ¤к потребу в≥н мав та сам зголодн≥в був ≥
т≥, що були з ним?
26 як в≥н ув≥йшов був до Ѕожого дому за первосв¤щеника
јв≥¤тара, ≥ спожив хл≥би показн≥, ¤ких њсти не можна було, т≥льки св¤щеникам, ≥
дав в≥н ≥ тим, хто був ≥з ним?
27 ≤ сказав ¬≥н до них: —убота постала дл¤
чолов≥ка, а не чолов≥к дл¤ суботи,
28 а тому то —ин Ћюдський √осподь ≥
субот≥.
1 ≤ ¬≥н знову до синагоги вв≥йшов. ≤ був там один чолов≥к, ¤кий мав суху
руку.
2 ≤, щоб обвинуватити …ого, нагл¤дали за Ќим, чи ¬≥н у суботу того не
вздоровить.
3 ≤ говорить ¬≥н до чолов≥ка з сухою рукою: —тань
посередин≥!
4 ј до них промовл¤Ї: ” суботу годитьс¤ робити добре, чи робити
лихе, житт¤ зберегти, чи погубити? ¬они ж мовчали.
5 ≤ спогл¤нув ¬≥н ≥з
гн≥вом на них, засмучений закам'¤н≥л≥стю њхн≥х сердець, ≥ сказав чолов≥ков≥:
ѕрост¤гни свою руку! ≤ той прост¤г, ≥ рука йому стала здорова!
6 ‘арисењ ж
негайно п≥шли та з ≥род≥¤нами раду зробили на Ќього, ¤к …ого погубити.
7 ј
≤сус ≥з —воњми учн¤ми вийшов над море. ≤ натовп великий ≥шов всл≥д за Ќим ≥з
√ал≥лењ й з ёдењ,
8 ≥ з ™русалиму, ≥ з ≤думењ, ≥ з-за …орданн¤, ≥ з “иру й
—идону. Ќатовп великий, прочувши, ¤к багато чинив ¬≥н, з≥бравс¤ до Ќього.
9 ≤
сказав ¬≥н до учн≥в —воњх наготовити човна …ому, через натовп, щоб до Ќього не
тиснулись.
10 Ѕо ¬≥н багатьох уздоровив, так що хто т≥льки немоч≥ мав, то
тислись до Ќього, щоб …ого доторкнутись.
11 ≤ духи нечист≥, ¤к т≥льки вбачали
…ого, то падали ницьма перед Ќим, ≥ кричали й казали: “и —ин Ѕожий!
12 ј ¬≥н
њм суворо наказував, щоб вони …ого не ви¤вл¤ли.
13 ≤ ¬≥н вийшов на гору, ≥
покликав, кого —ам хот≥в; вони ж приступили до Ќього.
14 ≤ визначив
ƒванадц¤тьох, щоб ≥з Ќим перебували, ≥ щоб послати на пропов≥дь њх,
15 ≥ щоб
мали вони владу вздоровл¤ти недуги й вигонити демон≥в.
16 ≤ визначив ¬≥н оцих
ƒванадц¤тьох: —имона, ≥ дав йому йменн¤ ѕетро,
17 ≥ якова «еведеЇвого, ≥
≤вана, брата якова, ≥ дав њм ≥мена ¬оанергес, цебто сини громов≥,
18 ≥
јндр≥¤, ≥ ѕилипа, ≥ ¬арфолом≥¤, ≥ ћатв≥¤, ≥ ’ому, ≥ якова јлф≥Ївого, ≥ “аде¤, ≥
—имона анан≥та
19 та ёду ≤скар≥отського, що й видав …ого.
20 ≤ приход¤ть
до дому вони. ≤ знову з≥бралось народу, що вони не могли нав≥ть хл≥ба
з'њсти.
21 ≤ коли …ого ближч≥ почули, то вийшли, щоб уз¤ти …ого, бо говорено,
н≥би ¬≥н несамовитий.
22 ј книжники, що поприходили з ™русалиму, казали: ћаЇ
¬≥н ¬ельзевула, ≥ виган¤Ї демон≥в силою кн¤з¤ демон≥в.
23 ≤, закликавши њх,
¬≥н у притчах до них промовл¤в: як може сатана сатану виган¤ти?
24 ≤ коли
царство под≥литьс¤ супроти себе, не може всто¤ти те царство.
25 ≤ коли д≥м
под≥литьс¤ супроти себе, не може всто¤ти той д≥м.
26 ≤ коли б сатана сам на
себе повстав ≥ под≥ливс¤, то не зможе всто¤ти в≥н, але згине.
27 Ќ≥хто бо не
може вдертись у д≥м дужого, та й пограбувати добро його, ¤кщо перше не зв'¤же
дужого, ≥ аж тод≥ пограбуЇ господу його.
28 ѕоправд≥ кажу вам, що прост¤тьс¤
людським синам ус≥ прогр≥хи та богозневаги, хоч би ¤к вони богозневажали.
29
јле, хто богозневажить ƒуха —в¤того, пов≥ки йому не в≥дпуститьс¤, але гр≥ху
в≥чному в≥н п≥дпадаЇ.
30 Ѕож казали вони: ¬≥н духа нечистого маЇ.
31 ≤
поприходили мати …ого та брати …ого, ≥, осторонь ставши, послали до Ќього ≥ …ого
викликали.
32 ј народ кругом Ќього сид≥в. ≤ сказали …ому: ќто мати “во¤, ≥
брати “воњ, ≥ сестри “воњ он про “ебе питаютьс¤ осторонь.
33 ј ¬≥н њм
в≥дпов≥в ≥ сказав: ’то ћо¤ мати й брати?
34 ≤ погл¤нув на тих, що круг Ќього
сид≥ли, ≥ промовив: ќсь мати ћо¤ та братт¤ ћоњ!
35 Ѕо хто Ѕожу волю чинитиме,
той ћен≥ брат, ≥ сестра, ≥ мати.
1 ≤ знову почав ¬≥н навчати над морем. ≤ з≥бралось до Ќього багато народу,
так що —ам ¬≥н до човна на мор≥ вв≥йшов ≥ сид≥в, а народ увесь був на земл≥
покрай мор¤.
2 ≤ багато навчав ¬≥н њх притчами, ≥ в науц≥ —воњй њм
казав:
3 —лухайте, вийшов с≥¤ч ось, щоб с≥¤ти.
4 ≤ ¤к с≥¤в, упало зерно
одне край дороги, ≥ налет≥ли пташки, ≥ його повидзьобували.
5 ƒруге ж упало
на ?рунт кам'¤нистий, де не мало багато земл≥, ≥ негайно з≥йшло, бо земл¤
неглибока була;
6 а ¤к сонце з≥йшло то з≥в'¤ло, ≥, кор≥нн¤ не мавши,
усохло.
7 ј ≥нше впало м≥ж терен, ≥ вигнавс¤ терен, ≥ його поглушив, ≥ плоду
воно не дало.
8 ≤нше ж упало на добрую землю, ≥ дало пл≥д, що посходив ≥ р≥с;
≥ видало втридц¤теро, у ш≥стдес¤т ≥ в сто раз.
9 ≤ сказав: ’то маЇ вуха, щоб
слухати, нехай слухаЇ!
10 ≤, ¤к оставс¤ ¬≥н насамот≥, …ого запитали найближч≥
з ƒванадц¤тьма про цю притчу.
11 ≤ ¬≥н њм в≥дпов≥в: ¬ам дано п≥знати таЇмниц≥
Ѕожого ÷арства, а тим, що за вами, усе в≥дбуваЇтьс¤ в притчах,
12 щоб оком
дивились вони ≥ не бачили, вухом слухали ≥ не зрозум≥ли, щоб коли вони не
навернулис¤, ≥ в≥дпущен≥ будуть гр≥хи њм!
13 ≤ ¬≥н њх запитав: ¬и не
розум≥Їте притч≥ ц≥Їњ? ≤ ¤к вам зрозум≥ти вс≥ притч≥!
14 —≥¤ч с≥Ї
слово.
15 ј котр≥ край дороги, де с≥Їтьс¤ слово, це т≥, що ¤к т≥льки почують,
то зараз приходить до них сатана, ≥ забираЇ слово, пос≥¤не в них.
16 “ак само
й пос≥¤н≥ на кам'¤нистому ?рунт≥, вони, ¤к почують те слово, то з рад≥стю зараз
приймають його,
17 та кор≥нн¤ не мають у соб≥ й непост≥йн≥; а згодом, ¤к
утиск або пересл≥дуванн¤ наступаЇ за слово, вони спокушаютьс¤ зараз.
18 ј м≥ж
терен пос≥¤не, це т≥, що слухають слово,
19 але клопоти цьогосв≥тн≥ й омана
багатства та р≥зн≥ бажанн¤ вв≥ход¤ть, та й заглушують слово, ≥ плоду воно не
даЇ.
20 ј пос≥¤не в добрую землю це т≥, що слухають слово й приймають, ≥
род¤ть утридц¤теро, у ш≥стдес¤т ≥ в сто раз.
21 ≤ сказав ¬≥н до них: „и
св≥тильника принос¤ть на те, щоб поставити його п≥д посудину, чи може п≥д л≥жко?
ј не щоб поставити на св≥чнику?
22 Ѕо немаЇ н≥чого захованого, що не
ви¤витьс¤, ≥ немаЇ таЇмного, що не вийде на¤в.
23 ’то маЇ вуха, щоб слухати,
нехай слухаЇ!
24 ≤ сказав ¬≥н до них: ”важайте, що чуЇте: якою м≥рою будете
м≥р¤ти, такою в≥дм≥р¤ють вам, ≥ додадуть вам.
25 Ѕо хто маЇ, то дастьс¤ йому,
хто ж не маЇ, заберетьс¤ в≥д нього й те, що в≥н маЇ.
26 ≤ сказав ¬≥н: “ак ≥
Ѕоже ÷арство, ¤к той чолов≥к, що кидаЇ в землю нас≥нн¤,
27 ≥ чи спить, чи
встаЇ в≥н удень та вноч≥, а нас≥нн¤ пускаЇ паростки та росте, хоч не знаЇ в≥н,
¤к.
28 Ѕо родить земл¤ сама з себе: перше вруна, пот≥м колос, а тод≥ повне
зб≥жж¤ на колос≥.
29 ј коли пл≥д досп≥Ї, зараз в≥н посилаЇ серпа, бо настали
жнива.
30 ≤ сказав ¬≥н: ƒо чого прир≥вн¤Їмо ÷арство Ѕоже? јбо в ¤к≥й притч≥
представим його?
31 ¬оно ¤к те зерно г≥рчичне, ¤ке, коли с≥Їтьс¤ в землю,
найдр≥бн≥ше за вс≥ земн≥ нас≥нн¤.
32 як пос≥¤не ж буде, виростаЇ, ≥ стаЇ над
ус≥ з≥лл¤ б≥льше, ≥ в≥тт¤ пускаЇ велике таке, що кублитись може в т≥н≥ його
птаство небесне.
33 ≤ такими притчами багатьома ¬≥н њм слово зв≥щав,
поск≥льки вони могли слухати.
34 ≤ без притч≥ н≥чого ¬≥н њм не казав, а учн¤м
—воњм самотою ви¤снював усе.
35 ≤ сказав ¬≥н до них того дн¤, коли веч≥р
настав: ѕереплиньмо на той б≥к.
36 ≤, лишивши народ, уз¤ли ≥з собою …ого, ¤к
у човн≥ ¬≥н був; ≥ ≥нш≥ човни були з Ќим.
37 ≤ зн¤лас¤ ось бур¤ велика, а
хвил≥ вливалис¤ в човен, аж човен водою вже був переповнивс¤!
38 ј ¬≥н спав
на корм≥ на подушц≥... ≤ вони розбудили …ого та й сказали …ому: ”чителю, чи “об≥
байдуже, що ми гинемо?...
39 “од≥ ¬≥н устав, ≥ в≥тров≥ заборонив, ≥ до мор¤
сказав: ћовчи, перестань! ≤ стих в≥тер, ≥ тиша велика настала...
40 ≤ сказав
¬≥н до них: „ого ви так≥ полохлив≥? „ому в≥ри не маЇте?
41 ј вони нал¤калис¤
страхом великим, ≥ говорили один до одного: ’то ж це такий, що в≥тер ≥ море
слухн¤н≥ …ому?
1 ≤ на другий б≥к мор¤ вони прибули, до земл≥ √адаринськоњ.
2 ≤ ¤к вийшов
¬≥н ≥з човна, то зараз …ого перестр≥в чолов≥к ≥з могильних печер, що мав духа
нечистого.
3 ¬≥н мешканн¤ мав у гробах, ≥ н≥хто й ланцюгами зв'¤зати не м≥г
його,
4 бо часто кайданами та ланцюгами в'¤зали його, але в≥н розривав
ланцюги та кайдани торощив, ≥ н≥хто не м≥г угамувати його.
5 ≤ в≥н повс¤кчас
перебував день ≥ н≥ч у гробах та в горах, ≥ кричав, ≥ бивс¤ об кам≥нн¤...
6 ј
коли в≥н ≤суса побачив здалека, то приб≥г, ≥ вклонивс¤ …ому,
7 ≥ закричав
гучним голосом, кажучи: ўо до мене “об≥, ≤сусе, —ину Ѕога ¬севишнього? Ѕогом
“ебе заклинаю, не муч “и мене!
8 Ѕо сказав ¬≥н йому: ¬ийди, душе нечистий, ≥з
людини!
9 ≤ запитав ¬≥н його: як тоб≥ на ≥м'¤? ј той в≥дпов≥в: Ће?≥он мен≥
йменн¤ багато бо нас.
10 ≤ в≥н …ого дуже просив, щоб њх не висилав ≥з т≥Їњ
земл≥.
11 ѕасс¤ ж там на гор≥ гурт великий свиней.
12 ≤ просилис¤ демони,
кажучи: ѕошли нас у свиней, щоб у них ми вв≥йшли.
13 ≤ дозволив ¬≥н њм. ≤
повиходили духи нечист≥, ≥ в свиней ув≥йшли. ≤ гурт кинувс¤ з круч≥ до мор¤, а
було зо дв≥ тис¤ч≥ њх ≥ вони потопилис¤ в мор≥...
14 ј њхн≥ пастухи повт≥кали
та в м≥ст≥ й по селах зв≥стили. ≤ повиходили люди побачити, що сталось.
15 ≤
прийшли до ≤суса й побачили, що той б≥снуватий, що мав ле?≥она, убраний сид≥в, ≥
при ум≥, ≥ пол¤кались вони...
16 —амовидц≥ ж њм розпов≥ли, що сталос¤ з тим
б≥снуватим, також про свиней.
17 ≤ вони стали благати …ого, щоб п≥шов —об≥ з
њхнього краю.
18 ј ¤к ¬≥н с≥в до човна, то б≥снуватий став просити …ого, щоб
залишитис¤ з Ќим.
19 ≤сус же йому не дозволив, а промовив до нього: ≤ди до
дому свого, до своњх, ≥ њм розпов≥ж, ¤к≥ реч≥ велик≥ √осподь учинив тоб≥, ≥ ¤к
змилувавс¤ над тобою!
20 ≤ п≥шов в≥н та в ƒес¤тим≥ст≥ зачав пропов≥дувати,
¤к≥ реч≥ велик≥ ≤сус учинив йому. ≤ вс≥ дивувались!
21 ≤ коли переплив ≤сус
човном на той б≥к ≥знов, то до Ќього з≥бралось багато народу. ≤ був ¬≥н над
морем.
22 ≤ приходить один ≥з старших синагоги, на йменн¤ я≥р, ≥, ¤к побачив
…ого, припадаЇ до н≥г …ому,
23 ≥ дуже благаЇ …ого та говорить: ћо¤ дочка
к≥нчаЇтьс¤. ѕрийди ж, поклади —воњ руки на нењ, щоб видужала та жила!...
24 ≤
п≥шов ¬≥н ≥з ним. «а Ќим натовп великий ≥шов, ≥ тиснувсь до Ќього.
25 ј ж≥нка
одна, що дванадц¤ть рок≥в хворою на кровотечу була,
26 що чимало натерп≥лас¤
в≥д багатьох л≥кар≥в, ≥ витратила все добро своЇ, та н≥¤коњ помоч≥ з того не
мала, а прийшла ще до г≥ршого,
27 ¤к зачула вона про ≤суса, п≥д≥йшла через
натовп ≥ззаду, ≥ доторкнулась до одеж≥ …ого...
28 Ѕо вона говорила про себе:
оли хоч доторкнусь до одеж≥ …ого, то одужаю...
29 ≤ висохло хвил≥ т≥Їњ
джерело кровотеч≥ њњ, ≥ т≥лом в≥дчула вона, що видужала в≥д недуги!
30 ≤ в ту
мить ≤сус вичув у —об≥, що вийшла з Ќього сила. ≤ ¬≥н до народу звернувс¤ й
спитав: ’то доторкнувсь до ћоЇњ одеж≥?
31 ≤ в≥дказали …ому …ого учн≥: “и
бачиш, що тисне на “ебе народ, а питаЇшс¤: ’то доторкнувс¤ до ћене?
32 ј ¬≥н
навкруги погл¤дав, щоб побачити ту, що зробила оце.
33 ≤ ж≥нка зл¤калась та
затрусилась, бо знала, що сталос¤ њй. ≤ вона п≥д≥йшла, ≥ впала ницьма перед Ќим,
≥ всю правду …ому розпов≥ла...
34 ј ¬≥н њй сказав: “во¤ в≥ра, о дочко, спасла
тебе; ≥ди з миром, ≥ здоровою будь в≥д своЇњ недуги!
35 як ¬≥н ще говорив,
приход¤ть ось в≥д старшини синагоги та й кажуть: ƒочка тво¤ вмерла; чого ще
турбуЇш ”чител¤?...
36 ј ≤сус, ¤к почув слово сказане, промовл¤Ї до старшини
синагоги: Ќе л¤кайсь, т≥льки в≥руй!
37 ≤ ¬≥н не дозволив ≥ти за —обою н≥кому,
т≥льки ѕетров≥ та якову, та ≤ванов≥, братов≥ якова.
38 ≤ приход¤ть у д≥м
старшини синагоги, ≥ ¬≥н бачить метушню та людей, що плакали та голосили.
39
ј вв≥йшовши, сказав ¬≥н до них: „ого ви метушитес¤ та плачете? Ќе вмерло д≥вча,
але спить!
40 ≤ вони насм≥халис¤ з Ќього. ј ¬≥н ус≥х випровадив, уз¤в батька
д≥вчати та мат≥р, та тих, хто був ≥з Ќим, ≥ вв≥йшов, де лежало д≥вча.
41 ≤
вз¤в ¬≥н за руку д≥вча та й промовив до нього: “ал≥та, кум≥ що значить:
ƒ≥вчатко, кажу тоб≥ встань!
42 ≤ в ту мить п≥двелос¤ й ходило д≥вча; а рок≥в
мало з дванадц¤ть. ≤ вс≥ зараз жахнулис¤ з дива великого!...
43 ј ¬≥н наказав
њм суворо, щоб н≥хто не дов≥давсь про це. ≤ дати њй њсти звел≥в.
1 ≤, вийшовши зв≥дти, ¬≥н прийшов до —воЇњ батьк≥вщини, а за Ќим ≥шли учн≥
…ого.
2 як настала ж субота, ¬≥н навчати почав у синагоз≥. ≤ багато-хто,
чувши, дивуватис¤ стали й питали: «в≥дки в Ќього оце? ≤ що за мудр≥сть, що дана
…ому? ≤ що за чуда, що стаютьс¤ руками …ого?
3 ’≥ба ж ¬≥н не тесл¤, син
ћар≥њн, брат же якову, ≥ …осипу, ≥ ёд≥ та —имонов≥? ј сестри …ого х≥ба тут не
м≥ж нами? ≤ вони спокушалис¤ Ќим...
4 ј ≤сус њм сказав: ѕророка нема без
пошани, х≥ба т≥льки в в≥тчизн≥ своњй, та в родин≥ своњй, та в дом≥ своњм.
5 ≤
¬≥н тут учинити не м≥г чуда жадного, т≥льки де¤ких хворих, руки поклавши на них,
уздоровив.
6 ≤ ¬≥н дивувавсь њх нев≥рству. ≤ ходив ¬≥н по селах навкруг та
навчав.
7 ≤, закликавши ƒванадц¤тьох, зачав њх по двох посилати, ≥ владу њм
дав над нечистими духами.
8 ≤ звел≥в њм н≥чого в дорогу не брати, кр≥м палиц≥
т≥льки самоњ: н≥ торби, н≥ хл≥ба, ан≥ м≥д¤к≥в у св≥й черес,
9 а ходити в
сандал¤х, ≥ двох убрань не носити.
10 ≤ промовив до них: оли ви де вв≥йдете
в д≥м, залишайтес¤ там, аж поки не вийдете зв≥дти.
11 ј ¤к м≥сто ¤ке вас не
прийме, ≥ не послухають вас, то, виход¤чи зв≥дти, обтрус≥ть порох, що в вас п≥д
ногами, на св≥дченн¤ супроти них. ѕоправд≥ кажу вам, легше буде —одому й √оморр≥
дн¤ судного, ан≥ж м≥сту тому!
12 ≤ вийшли вони, ≥ пропов≥дували, щоб
ка¤лис¤.
13 ≤ багато вигонили демон≥в, ≥ оливою хворих багато намащували ≥
вздоровл¤ли.
14 ≤ прочув про ≤суса цар ≤род, бо ≥м'¤ …ого стало загально
в≥доме, ≥ сказав, що то ≤ван ’риститель ≥з мертвих воскрес, ≥ тому твор¤тьс¤
чуда в≥д нього.
15 ≤нш≥ впевн¤ли, що ≤лл¤ ¬≥н, а знов ≥нш≥ казали, що пророк,
або ¤к один ≥з пророк≥в.
16 ј ≤род, прочувши, сказав: ≤ван, ¤кому ¤ голову
ст¤в був, оце в≥н воскрес!
17 “ой бо ≤род, пославши, схопив був ≤вана, ≥ в
в'¤зниц≥ закув його, через ≤род≥¤ду, дружину брата свого ѕилипа, бо в≥н
одруживс¤ був ≥з нею.
18 Ѕо ≤ван казав ≤родов≥: Ќе годитьс¤ тоб≥ мати за
дружину ж≥нку брата свого!
19 ј ≤род≥¤да лютилась на нього, ≥ хот≥ла йому
смерть запод≥¤ти, та не могла.
20 Ѕо ≤род бо¤вс¤ ≤вана, знавши, що в≥н муж
праведний ≥ св¤тий, ≥ бер≥г його. ≤, його слухаючи, в≥н дуже бентеживс¤, але
слухав його залюбки.
21 “а настав день дог≥дний, коли дн¤ народженн¤ ≤род
справл¤в був бенкета вельможам своњм, ≥ тис¤чникам, ≥ гал≥лейськ≥й
старшин≥,
22 ≥ коли прийшла дочка т≥Їњ ≤род≥¤ди, ≥ танцювала, ≥ сподобалас¤
≤родов≥ та присутн≥м ≥з ним при стол≥, тод≥ цар промовив до д≥вчини: ѕроси в
мене, чого хочеш, ≥ дам ¤ тоб≥!
23 ≤ покл¤вс¤ в≥н њй: „ого т≥льки в≥д мене
попросиш, то дам ¤ тоб≥, хоча б ≥ п≥вцарства мого!
24 ¬она ж вийшла, ≥
спиталас¤ матер≥ своЇњ: „ого маю просити? ј та в≥дказала: √олови ≤вана
’ристител¤...
25 ≤ зараз квапливо вернулась вона до цар¤, ≥ просила,
говор¤чи: я хочу, щоб дав ти негайно мен≥ на полумиску голову ≤вана
’ристител¤!
26 ≤ засмутивс¤ цар, але через кл¤тву й з-за тих, що з ним були
при стол≥, не схот≥в њй в≥дмовити.
27 ≤ цар зараз послав во¤ка, ≥ звел≥в
принести ≤ванову голову.
28 ≤ п≥шов в≥н, ≥ ст¤в у в'¤зниц≥ ≤вана, ≥ прин≥с
його голову на полумисков≥, ≥ д≥вчат≥ в≥ддав, а д≥вча в≥ддало њњ своњй
матер≥...
29 ј коли його учн≥ зачули, то прийшли, ≥ вз¤ли його т≥ло, ≥ до
гробу поклали його.
30 ≤ посходилис¤ до ≤суса апостоли, ≥ розпов≥ли …ому все,
¤к багато зробили вони, ≥ ¤к багато навчили.
31 ≤ сказав ¬≥н до них: ≤д≥ть
ос≥бно сам≥ до безлюдного м≥сц¤, та трохи спочиньте. Ѕо багато народу приходило
та в≥дбувало, аж нав≥ть не мали коли й поживитись.
32 ≤ в≥дпливли вони човном
окремо до м≥сц¤ безлюдного.
33 ≤ побачили њх, коли плинули, ≥ багато-хто њх
розп≥знали. ≤ п≥шки поб≥гли туди з ус≥х м≥ст, та й њх випередили.
34 ≤, ¤к
вийшов ≤сус, ¬≥н побачив багато народу, ≥ змилувавс¤ над ними, бо були, немов
в≥вц≥, що не мають пастуха. ≤ зачав њх багато навчати.
35 ≤, ¤к минуло вже
часу довол≥, п≥д≥йшли …ого учн≥ до Ќього та й кажуть: ÷е м≥сце безлюдне, а
година вже п≥зн¤.
36 ¬≥дпусти њх, нехай п≥дуть в осади та села близьк≥, ≥
купл¤ть соб≥ чого њсти.
37 ј ¬≥н в≥дпов≥в ≥ сказав њм: ƒайте њсти њм ви. ¬они
ж в≥дказали …ому: „и ми маЇмо п≥ти та хл≥ба купити на дв≥ст≥ динар≥њв, ≥ дати њм
њсти?
38 ј ¬≥н њх запитав: —к≥льки маЇте хл≥ба? ≤д≥ть, побачте! ≤ роз≥знавши,
сказали: ѕ'¤ть хл≥б≥в та дв≥ риб≥.
39 ≤ звел≥в њм ус≥х на зелен≥й трав≥
посадити один б≥л¤ одного.
40 ≤ розс≥лись р¤дами вони, по сто та по
п'¤тдес¤т.
41 ≤ ¬≥н уз¤в п'¤ть хл≥б≥в та дв≥ риб≥, спогл¤нув на небо,
поблагословив, ≥ поламав т≥ хл≥би, ≥ дав учн¤м, щоб клали перед ними, ≥ дв≥ риб≥
на вс≥х под≥лив.
42 ≤ вс≥ њли й нањлис¤!
43 ј з куск≥в позосталих та з риб
назбирали дванадц¤ть повних кош≥в.
44 ј тих, хто хл≥б споживав, було тис¤ч ≥з
п'¤ть чолов≥ка!
45 ≤ зараз звел≥в —воњм учн¤м до човна с≥дати, ≥ на той б≥к
поплинути до ¬≥фсањди, ран≥ше …ого, поки —ам ¬≥н в≥дпустить народ.
46 ≤ ¬≥н
њх в≥дпустив, та й п≥шов помолитись на гору.
47 ј ¤к веч≥р настав, човен був
серед мор¤, а ¬≥н —ам один на земл≥.
48 оли ж ¬≥н побачив, ¤к вони
веслуванн¤м мордуютьс¤, бо в≥тер њм був супротивний, о четверт≥й сторож≥ вноч≥
п≥д≥йшов ¬≥н до них, по морю йдучи, ≥ хот≥в њх минути.
49 ј вони, ¤к
побачили, що йде ¬≥н по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,
50 бо
…ого вс≥ побачили та нал¤кались. ј ¬≥н зараз до них об≥звавс¤ й сказав њм:
Ѕудьте см≥л≥, це я, не л¤кайтесь!
51 ≤ вв≥йшов ¬≥н у човен до них, ≥ в≥тер
затих. ј вони здивувалис¤ дуже в соб≥,
52 бо не зрозум≥ли чуда про хл≥би, бо
серце њхнЇ було затверд≥ле.
53 ѕерепливши ж вони, прибули в землю
√ен≥саретську й причалили.
54 ≤, ¤к вони повиходили з човна, люди зараз
п≥знали …ого,
55 ≥ порозб≥гались по вс≥й т≥й околиц≥, ≥ стали на ложах
недужих приносити, де т≥льки прочули були, що ¬≥н Ї.
56 ≤ куди т≥льки ¬≥н
прибував до с≥л, чи до м≥ст, чи до осель, клали недужих на майданах, ≥ благали
…ого, щоб могли доторкнутись хоч краю одеж≥ …ого. ≤ хто т≥льки до Ќього
доторкувавс¤, той був уздоровлений!
1 ≤ з≥брались до Ќього фарисењ та де¤к≥ з книжник≥в, ¤к≥ прибули ≥з
™русалиму,
2 ≥ побачили, що де¤к≥ з учн≥в …ого њли хл≥б руками нечистими,
цебто невмитими.
3 Ѕо фарисењ й ус≥ юдењ, збер≥гаючи переданн¤ старших, не
њд¤ть, ¤к старанно не вимиють рук;
4 а вернувшис¤ з ринку, вони н≥ њд¤ть,
поки не вмиютьс¤. Ѕагато Ї й ≥ншого, що вони прийн¤ли, щоб додержувати: митт¤
чаш, ≥ глек≥в, ≥ м≥д¤ного посуду.
5 ≤ запитали …ого фарисењ та книжники: „ому
учн≥ “воњ не живуть за переданн¤м старших, але хл≥б споживають руками
нечистими?
6 ј ¬≥н њм в≥дказав: ƒобре пророкував про вас, лицем≥р≥в, ≤са¤, ¤к
написано: ќц≥ люди устами шанують ћене, серце ж њхнЇ далеко в≥д ћене...
7 “а
однак надаремне шанують ћене, бо навчають наук людських запов≥дей.
8
«анеха¤вши запов≥дь Ѕожу, передань людських ви тримаЇтесь: обмиваЇте глеки та
чаш≥, ≥ багато такого под≥бного й ≥ншого робите ви.
9 ≤ сказав ¬≥н до них:
—притно в≥дкидаЇте ви запов≥дь Ѕожу, аби зберегти своЇ переданн¤.
10 Ѕо
ћойсей наказав: Ўануй батька свого та мат≥р свою, та: ’то злор≥чить на батька чи
мат≥р, нехай смертю помре.
11 ј ви кажете: оли скаже хто батьку чи матер≥:
орван, чи дар Ѕогов≥ те, чим би ти скористатись в≥д мене хот≥в,
12 то вже
в≥льно йому не робити н≥чого дл¤ батька чи матер≥,
13 порушуючи Ѕоже —лово
вашим переданн¤м, що його ви сам≥ встановили. ≤ багато такого ви ≥ншого
робите.
14 ≤ ¬≥н знову покликав народ ≥ промовив до нього: ѕослухайте ћене
вс≥, ≥ зрозум≥йте!
15 ЌемаЇ н≥чого назовн≥ людини, що, ув≥ход¤чи в нењ, могло
б опоганити њњ; що ж ≥з нењ виходить, те людину опоганюЇ.
16 оли маЇ хто
вуха, щоб слухати, нехай слухаЇ!
17 ј коли в≥д народу вв≥йшов ¬≥н до дому,
тод≥ учн≥ …ого запиталис¤ в Ќього про притчу.
18 ≤ ¬≥н њм в≥дказав: „и ж ≥ ви
розум≥нн¤ не маЇте? ’≥ба ж не розум≥Їте ви, що все те, що входить ≥ззовн≥ в
людину, не може опоганити њњ?
19 Ѕо не входить до серц¤ йому, але до живота,
≥ виходить назовн≥, очищуючи вс¤ку њжу.
20 ј дал≥ сказав ¬≥н: ўо з людини
виходить, те людину опоганюЇ.
21 Ѕо зсередини, ≥з людського серц¤ виход¤ть
лих≥ думки, розпуста, крад≥ж, душогубства,
22 перелюби, здирства, лукавства,
п≥дступ, безстидства, завидющеЇ око, богозневага, гордощ≥, безум.
23 ”се зле
це виходить зсередини, ≥ людину опоганюЇ!
24 ≤ встав ¬≥н, ≥ зв≥дти п≥шов у
землю тирську й сидонську. ≤, вв≥йшовши до дому, ¬≥н хот≥в, щоб н≥хто не
дов≥давсь, та не м≥г утањтись.
25 Ќегайно бо ж≥нка одна, ¤коњ дочка мала духа
нечистого, прочула про Ќього, ≥ прийшла, та й припала до н≥г …ому.
26 ј ц¤
ж≥нка грекин¤ була, родом сироф≥н≥к≥¤нка. ¬она стала благати …ого, щоб ≥з дочки
њњ демона вигнав.
27 ј ¬≥н њй сказав: ƒай, щоб перше нањлис¤ д≥ти, не
годитьс¤ бо хл≥б забирати в д≥тей, ≥ кинути щен¤там!
28 ј вона …ому в
в≥дпов≥дь каже: “ак, √осподи! јле нав≥ть щен¤та њд¤ть п≥д столом в≥д дит¤чих
кришок...
29 ≤ ¬≥н њй сказав: «а слово оце йди соб≥, демон вийшов ≥з твоЇњ
дочки!
30 ј коли вона в д≥м св≥й вернулась, то знайшла, що дочка на постел≥
лежала, а демон вийшов ≥з нењ.
31 ≤ вийшов ¬≥н знов ≥з крањв тирських ≥
сидонських, ≥ подавс¤ шл¤хом на —идон над море √ал≥лейське, через околиц≥
ƒес¤тим≥ст¤.
32 ≤ привод¤ть до Ќього глухого немову, ≥ благають …ого, щоб
руку на нього поклав.
33 ≤ вз¤в ¬≥н його в≥д народу самого, ≥ вклав пальц≥
—воњ йому в вуха, ≥, сплюнувши, доторкнувс¤ його ¤зика.
34 ≤, на небо
спогл¤нувши, ¬≥н з≥дхнув ≥ промовив до нього: ≈ффата; цебто: ¬≥дкрийс¤!
35 ≤
в≥дкрилис¤ вуха йому, ≥ путо його ¤зика розв'¤залось негайно, ≥ в≥н став
говорити виразно!
36 ј ¬≥н њм звел≥в, щоб н≥кому цього не розпов≥дали. “а що
б≥льше наказував њм, то ще б≥льш розголошували.
37 ≤ дуже вс≥ дивувалис¤ та
говорили: ¬≥н добре все робить: глухим даЇ чути, а н≥мим говорити!
1 “ими дн¤ми, коли було знову багато народу, а њсти не мали чого, покликав
¬≥н учн≥в —воњх та й промовив до них:
2 ∆аль мен≥ тих людей, що вже три дн≥
зо ћною знаход¤тьс¤, та њсти не мають чого.
3 ј коли в≥дпущу њх голодних до
њхн≥х дом≥вок, то ослабнуть у дороз≥, бо де¤к≥ з них поприходили здалека.
4 ≤
в≥дказали …ому …ого учн≥: «в≥дки зможе хто нагодувати њх хл≥бом отут у
пустин≥?
5 ј ¬≥н њх запитав: —к≥льки маЇте хл≥ба? ¬они ж пов≥домили:
—емеро.
6 “од≥ ¬≥н народу звел≥в на земл≥ пос≥дати. ≤, вз¤вши семеро хл≥ба,
в≥ддавши под¤ку, ¬≥н поламав ≥ дав учн¤м —воњм, щоб роздати. ј вони роздавали
народов≥.
7 ≤ мали вони трохи рибок; ≥ ¬≥н њх поблагословив, ≥ роздати звел≥в
також њх.
8 ≤ вс≥ њли й нањлис¤, а з позосталих куск≥в с≥м кош≥в
назбирали...
9 ј њдц≥в було тис¤ч з чотири!
10 ≤ вс≥в ¬≥н негайно до човна
з —воњми учн¤ми, та й прибув до земл≥ ƒалманутськоњ.
11 ≤ вийшли фарисењ, ≥
почали сперечатис¤ з Ќим, ≥, …ого випробовуючи, хот≥ли в≥д Ќього ознаки ≥з
неба.
12 ј ¬≥н т¤жко з≥дхнув у —воњм дус≥ й промовив: якоњ ознаки цей р≥д
вимагаЇ? ѕоправд≥ кажу вам, що родов≥ цьому ознака не буде дана!
13 ≤ покинув
¬≥н њх, ус≥в знову до човна, ≥ на той б≥к в≥дбув.
14 ≤ забули вони вз¤ти
хл≥ба, ≥ кр≥м одного буханц¤, у човн≥ не мали з собою н≥чого.
15 ј ¬≥н њм
наказував та говорив: —тереж≥тьс¤ уважливо фарисейськоњ розчини й розчини
≤родовоњ!
16 ¬они ж м≥ркували й казали один до одного, що хл≥ба не мають
вони.
17 ј ≤сус, знавши те, промовл¤Ї до них: „ого ви м≥ркуЇте, що хл≥ба не
маЇте? „и ви ще не знаЇте й не розум≥Їте? „и ще маЇте серце своЇ
затверд≥лим?
18 ћавши оч≥ не бачите, ≥ мавши вуха не чуЇте? ≤ не
пам'¤таЇте,
19 коли п'¤ть хл≥б≥в я ламав на п'¤ть тис¤ч, ск≥льки повних кош≥в
≥з куск≥в ви з≥брали? ¬они кажуть до Ќього: ƒванадц¤ть.
20 ј ¤к с≥м на чотири
тис¤ч≥, ск≥льки кошик≥в повних з куск≥в ви з≥брали? ≤ в≥дказують: —≥м.
21 ≤
сказав ¬≥н до них: ¬и ще не розум≥Їте?...
22 ≤ приход¤ть вони в ¬≥фсањду. ≤
привод¤ть до Ќього сл≥пого, ≥ благають …ого, щоб доторкнувс¤ до нього.
23 ≤
вз¤в ¬≥н сл≥пого за руку, та й вив≥в його за село. ≤ послинивши оч≥ йому, поклав
руки на нього, ≥ питавс¤ його, чи що бачить.
24 ≤, зиркнувши, сказав той: я
бачу людей, ¤к≥ ход¤ть, немов би дерева...
25 ѕот≥м знов ¬≥н поклав —воњ руки
на оч≥ йому, ≥ прозр≥в той, ≥ одужав, ≥ виразно став бачити все!
26 ≤ послав
¬≥н додому його й наказав: ƒо села й не заходь, ≥ н≥кому в сел≥ не
розпов≥дай!
27 ѕотому п≥шов ≤сус й учн≥ …ого до с≥л есар≥њ ѕилиповоњ, а в
дороз≥ питав —воњх учн≥в, говор¤чи њм: «а кого ћене люди вважають?
28 ¬они ж
в≥дпов≥ли …ому, кажучи: «а ≤вана ’ристител¤, друг≥ за ≤ллю, а ≥нш≥ за одного з
пророк≥в.
29 ≤ ¬≥н запитав њх: ј ви за кого ћене маЇте? ѕетро …ому в
в≥дпов≥дь каже: “и ’ристос!
30 ≤ ¬≥н заборонив њм, щоб н≥кому про Ќього вони
не казали!
31 ≤ почав њх навчати, що —инов≥ Ћюдському треба багато страждати,
≥ …ого в≥дцураютьс¤ старш≥, ≥ первосв¤щеники, ≥ книжники, ≥ ¬≥н буде вбитий, але
третього дн¤ ¬≥н воскресне.
32 ≤ те слово казав ¬≥н в≥дкрито. ј ѕетро уз¤в
наб≥к …ого, ≥ …ому став перечити.
33 ј ¬≥н обернувс¤ й погл¤нув на учн≥в
—воњх, та й ѕетру докорив ≥ сказав: ¬≥дступись, сатано, в≥д ћене, бо думаЇш ти
не про Ѕоже, а про людське!
34 ≤ ¬≥н покликав народ ≥з —воњми учн¤ми, та й
промовив до них: оли хоче хто йти всл≥д за ћною, хай зречетьс¤ самого себе, ≥
хай в≥зьме свого хреста та й за ћною йде!
35 Ѕо хто хоче душу свою зберегти,
той погубить њњ, а хто згубить душу свою ради ћене та ™вангел≥њ, той њњ
збереже.
36 яка ж користь людин≥, що здобуде ввесь св≥т, але душу свою
занапастить?
37 јбо що назам≥н дасть людина за душу свою?
38 Ѕо хто буде
ћене та ћоЇњ науки соромитис¤ в род≥ ц≥м перелюбн≥м та гр≥шн≥м, того
посоромитьс¤ також —ин Ћюдський, ¤к прийде у слав≥ —вого ќтц¤ з јнголами
св¤тими.
1 ≤ сказав ¬≥н до них: ѕоправд≥ кажу вам, що де¤к≥ з тут-о при¤вних не
скуштують смерти, аж поки не бачитимуть ÷арства Ѕожого, що прийшло воно в
сил≥.
2 ј через ш≥сть день забираЇ ≤сус ѕетра, ≥ якова, ≥ ≤вана, та й веде њх
ос≥бно на гору високу самих. ≤ ¬≥н переобразивсь перед ними.
3 ≤ стала одежа
…ого ос¤йна, дуже б≥ла, ¤к сн≥г, ¤коњ б≥лильник не зм≥г би так виб≥лити на
земл≥!
4 ≤ з'¤вивсь њм ≤лл¤ та ћойсей, ≥ розмовл¤ли з ≤сусом.
5 ≤ озвавс¤
ѕетро та й сказав до ≤суса: ”чителю, добре бути нам тут! ѕоставмо ж соб≥ три
шатр≥: дл¤ “ебе одне, ≥ одне дл¤ ћойсе¤, ≥ одне дл¤ ≤лл≥...
6 Ѕо не знав, що
казати, бо були перел¤кан≥.
7 “а хмара ось њх заслонила, ≥ голос почувс¤ ≥з
хмари: ÷е —ин ћ≥й ”люблений, …ого слухайтес¤!
8 ≤ зараз, зв≥вши оч≥ своњ,
вони вже н≥кого з собою не бачили, кр≥м —амого ≤суса.
9 ј коли з гори
сходили, ¬≥н њм наказав, щоб н≥кому того не казали, що бачили, аж поки —ин
Ћюдський ≥з мертвих воскресне.
10 ≤ вони заховали те слово в соб≥,
сперечаючис¤, що то Ї: воскреснути з мертвих.
11 ≤ вони запитали …ого та
сказали: ўо це книжники кажуть, н≥би треба ≤лл≥ перш прийти?
12 ј ¬≥н
в≥дказав њм: “ож ≤лл¤, коли прийде попереду, усе приготуЇ. “а ¤к же про
Ћюдського —ина написано, що мусить багато ¬≥н витерп≥ти, ≥ буде
зневажений?
13 јле вам кажу, що й ≤лл¤ був прийшов, та зробили йому, що
т≥льки хот≥ли, ¤к про нього написано...
14 ј коли повернулись до учн≥в, коло
них вони вглед≥ли безл≥ч народу та книжник≥в, що сперечалис¤ з ними.
15 ≤
негайно ввесь натовп, ¤к побачив …ого, сполохнувс¤ ≥з дива, ≥ назустр≥ч поб≥г, ≥
став в≥тати …ого.
16 ≤ запитавс¤ ¬≥н њх: ѕро що сперечаЇтесь з ними?
17 ≤
…ому в≥дпов≥в один ≥з натовпу: ”чителю, прив≥в ¤ до “ебе ось сина свого, що духа
н≥мого в≥н маЇ.
18 ј ¤к в≥н де схопить його, то об землю кидаЇ ним, ≥ в≥н
п≥ну пускаЇ й зубами скрегоче та сохне. я казав “воњм учн¤м, щоб прогнали його,
та вони не змогли.
19 ј ¬≥н њм у в≥дпов≥дь каже: ќ, роде нев≥рний, доки буду
я з вами? ƒоки вас я терп≥тиму? ѕривед≥ть до ћене його!
20 ≤ до Ќього того
привели. ≤ ¤к т≥льки побачив …ого, то дух зараз затр¤с ним. ј той, повалившись
на землю, став качатис¤ та заливатис¤ п≥ною...
21 ≤ ¬≥н запитав його батька:
як давно йому сталос¤ це? “ой сказав: ≤з дитинства.
22 ≤ почасту кидав в≥н
ним ≥ в огонь, ≥ до води, щоб його погубити. јле коли можеш що “и, то змилуйсь
над нами, ≥ нам поможи!
23 ≤сус же йому в≥дказав: ўодо того твого коли можеш,
то тому, хто в≥руЇ, все можливе!
24 «араз батько хлоп'¤ти з сл≥зьми закричав
≥ сказав: ¬≥рую, √осподи, поможи недов≥рству моЇму!
25 ј ≤сус, ¤к побачив, що
натовп зб≥гаЇтьс¤, то нечистому духов≥ заказав, ≥ сказав йому: ƒуше н≥мий ≥
глухий, тоб≥ я наказую: вийди з нього, ≥ б≥льше у нього не входь!
26 ≤,
закричавши та м≥цно затр¤сши, той вийшов. ≤ в≥н став, немов мертвий, аж
багато-хто стали казати, що помер в≥н...
27 ј ≤сус уз¤в за руку його та й
п≥дв≥в його, ≥ той устав.
28 оли ж ¬≥н до дому прийшов, то учн≥ питали …ого
самотою: „ому ми не могли його вигнати?
29 ј ¬≥н њм сказав: ÷ей р≥д не
виходить ≥накше, ¤к т≥льки в≥д молитви та посту.
30 ≤ вони вийшли зв≥дти, ≥
проходили по √ал≥лењ. ј ¬≥н не хот≥в, щоб дов≥давс¤ хто.
31 Ѕо ¬≥н —воњх
учн≥в навчав ≥ казав њм: Ћюдський —ин буде виданий люд¤м до рук, ≥ вони …ого
вб'ють, але вбитий, воскресне ¬≥н третього дн¤!
32 ¬они ж не зрозум≥ли цього
слова, та бо¤лись …ого запитати.
33 ≤ прибули вони в апернаум. ј ¤к був ¬≥н
у дом≥, то њх запитав: ѕро що м≥ркували в дороз≥?
34 ≤ мовчали вони,
сперечалис¤ бо пром≥ж себе в дороз≥, хто найб≥льший.
35 ј ¤к с≥в, то покликав
¬≥н ƒванадц¤тьох, ≥ промовив до них: оли хто бути першим бажаЇ, нехай буде
найменшим ≥з ус≥х ≥ слуга вс≥м!
36 ≤ вз¤в ¬≥н дитину, ≥ поставив њњ серед
них. ≤, обн¤вши њњ, ¬≥н промовив до них:
37 оли хто в ≤м'¤ ћоЇ прийме одне з
д≥тей таких, той приймаЇ ћене. ’то ж приймаЇ ћене, не ћене в≥н приймаЇ, а “ого,
’то послав ћене!
38 ќб≥звавс¤ до нього ≤ван: ”чителю, ми бачили одного
чолов≥ка, ¤кий з нами не ходить, що виган¤Ї ≤м'¤м “воњм демон≥в; ≥ ми заборонили
йому, бо в≥н ≥з нами не ходить.
39 ј ≤сус в≥дказав: Ќе заборон¤йте йому, бо
немаЇ такого, що ≤м'¤м ћоњм чудо зробив би, ≥ зм≥г би небаром лихословити
ћене.
40 ’то бо не супроти нас, той за нас!
41 ≤ коли хто напоњть вас
кухлем води в ≤м'¤ ћоЇ ради того, що ви ’ристов≥, поправд≥ кажу вам: той не
згубить своЇњ нагороди!
42 ’то ж спокусить одного з малих цих, що в≥р¤ть, то
краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в
море!
43 ≤ коли рука тво¤ спокушаЇ тебе, в≥д≥тни њњ: краще тоб≥ вв≥йти до
житт¤ одноруким, н≥ж з обома руками вв≥йти до геЇнни, до огню невгасимого,
44
де њхн≥й черв¤к не вмираЇ, ≥ не гасне огонь.
45 ≤ коли нога тво¤ спокушаЇ
тебе, в≥д≥тни њњ: краще тоб≥ вв≥йти до житт¤ одноногим, н≥ж з обома ногами бути
вкиненому до геЇнни, до огню невгасимого,
46 де њхн≥й черв¤к не вмираЇ, ≥ не
гасне огонь.
47 ≤ коли твоЇ око тебе спокушаЇ, вибери його: краще тоб≥
однооким вв≥йти в ÷арство Ѕоже, н≥ж з обома очима бути вкиненому до геЇнни
огненноњ,
48 де њхн≥й черв¤к не вмираЇ, ≥ не гасне огонь!
49 Ѕо посолитьс¤
кожен огнем, ≥ кожна жертва посолитьс¤ с≥ллю.
50 —≥ль добра р≥ч. оли ж с≥ль
несолоною стане, чим поправити њњ? ћайте с≥ль у соб≥, майте й мир м≥ж собою!
1 ≤, вийшовши зв≥дти, ¬≥н приходить у землю ёдейську, на той б≥к …ордану. ≤
знову з≥бралис¤ юрби до Ќього, ≥ знов ¬≥н навчав њх, звичаЇм —воњм.
2 ≤
п≥д≥йшли фарисењ й спитали, …ого випробовуючи: „и дозволено чолов≥ков≥ дружину
свою в≥дпустити?
3 ј ¬≥н в≥дпов≥в ≥ сказав њм: ўо ћойсей запов≥в вам?
4
¬они ж в≥дказали: ћойсей запов≥в написати листа розводового, та й
в≥дпустити.
5 ≤сус же промовив до них: “о за ваше жорстокосерд¤ в≥н вам
написав оцю запов≥дь.
6 Ѕог же з початку твор≥нн¤ створив чолов≥ком ≥ ж≥нкою
њх.
7 ѕокине тому чолов≥к свого батька та мат≥р,
8 ≥ стануть обоЇ вони
одним т≥лом, тим то немаЇ вже двох, але одне т≥ло.
9 “ож, що Ѕог спарував,
людина нехай не розлучуЇ!
10 ј вдома про це учн≥ знов запитали …ого.
11 ≤
¬≥н њм в≥дказав: ’то дружину в≥дпустить свою, та й одружитьс¤ з ≥ншою, той
чинить перелюб ≥з нею.
12 ≤ коли дружина покине свого чолов≥ка, ≥ вийде зам≥ж
за ≥ншого, то чинить перелюб вона.
13 “од≥ поприносили д≥ток до Ќього, щоб
¬≥н доторкнувс¤ до них, учн≥ ж њм докор¤ли.
14 ј коли спостер≥г це ≤сус, то
обуривс¤, та й промовив до них: ѕуст≥ть д≥ток до ћене приходити, ≥ не борон≥ть
њм, бо таких ÷арство Ѕоже!
15 ѕоправд≥ кажу вам: ’то Ѕожого ÷арства не
прийме, немов те дит¤, той у нього не вв≥йде.
16 ≤ ¬≥н њх пригорнув, ≥
поблагословив, на них руки поклавши.
17 ≤ коли вирушав ¬≥н у путь, то швидко
наблизивсь один, упав перед Ќим на кол≥на, ≥ спитавс¤ …ого: ”чителю ƒобрий, що
робити мен≥, щоб в≥чне житт¤ вспадкувати?
18 ≤сус же йому в≥дказав: „ого звеш
ћене ƒобрим? Ќ≥хто не Ї ƒобрий, кр≥м Ѕога —амого.
19 «наЇш запов≥д≥: Ќе
вбивай, не чини перелюбу, не кради, не св≥дкуй неправдиво, не кривди, шануй
свого батька та мат≥р.
20 ј в≥н в≥дказав …ому: ”чителю, це все виконав ¤ ще
змалку.
21 ≤сус же погл¤нув на нього з любов'ю, ≥ промовив йому: ќдного
бракуЇ тоб≥: ≥ди, розпродай, що маЇш, та вбогим роздай, ≥ матимеш скарб ти на
неб≥! ѕотому приходь та й ≥ди всл≥д за ћною, уз¤вши хреста.
22 ј в≥н
засмутивс¤ тим словом, ≥ п≥шов, зажурившись, бо велик≥ маЇтки в≥н мав!
23 ≤
погл¤нув довкола ≤сус, та й сказав —воњм учн¤м: як т¤жко отим, хто маЇ
багатство, ув≥йти в ÷арство Ѕоже!
24 ≤ учн≥ жахнулись в≥д сл≥в …ого. ј ≤сус
знов у в≥дпов≥дь каже до них: ћоњ д≥ти, ¤к т¤жко отим, хто над≥ю кладе на
багатство, ув≥йти в ÷арство Ѕоже!
25 ¬ерблюдов≥ легше пройти через голчине
вушко, н≥ж багатому в ЅожеЇ ÷арство вв≥йти!
26 ј вони здивувалис¤ дуже, ≥
казали один до одного: ’то ж тод≥ може спастис¤?
27 ≤сус же погл¤нув на них ≥
промовив: Ќеможливе це люд¤м, а не Ѕогов≥. Ѕо дл¤ Ѕога можливе все!
28 ј
ѕетро став казати …ому: ќт усе ми покинули, та й п≥шли за “обою сл≥дом.
29
≤сус в≥дказав: ѕоправд≥ кажу вам: ЌемаЇ такого, щоб д≥м полишив, чи брат≥в, чи
сестер, або мат≥р, чи батька, або д≥ти, чи пол¤ ради ћене та ради
™вангел≥њ,
30 ≥ не одержав би в сто раз б≥льше тепер, цього часу, серед
пересл≥дувань, дом≥в, ≥ брат≥в, ≥ сестер, ≥ матер≥в, ≥ д≥тей, ≥ п≥ль, а в в≥ц≥
наступному в≥чне житт¤.
31 ≤ багато-хто з перших стануть останн≥ми, а останн≥
першими.
32 Ѕули ж у дороз≥ вони, простуючи в ™русалим. ј ≤сус ≥шов попереду
них, аж дуже вони дивувались, а т≥, що йшли всл≥д за Ќим, бо¤лись. ≤, вз¤вши
знов ƒванадц¤тьох, почав њм розпов≥дати, що з Ќим статис¤ маЇ:
33 ќце в
™русалим ми йдемо, ≥ первосв¤щеникам ≥ книжникам виданий буде —ин Ћюдський, ≥
засуд¤ть на смерть …ого, ≥ поганам …ого видадуть,
34 ≥ насм≥хатис¤ будуть ≥з
Ќього, ≥ будуть плювати на Ќього, ≥ будуть …ого бичувати, ≥ вб'ють, але третього
дн¤ ¬≥н воскресне!
35 ≤ п≥дход¤ть до Ќього як≥в та ≤ван, сини «еведеЇв≥, та й
кажуть …ому: ”чителю, ми хочемо, щоб “и зробив нам, про що будемо просити
“ебе.
36 ј ¬≥н њх поспитав: „ого ж хочете, щоб я вам зробив?
37 ¬они ж
в≥дказали …ому: ƒай нам, щоб у слав≥ “воњй ми сид≥ли праворуч в≥д “ебе один, ≥
л≥воруч один!
38 ј ≤сус в≥дказав њм: Ќе знаЇте, чого просите. „и ж можете ви
пити чашу, що я њњ п'ю, ≥ христитис¤ хрищенн¤м, що я ним хрищус¤?
39 ¬они
в≥дказали …ому: ћожемо. ј ≤сус њм сказав: „ашу, що я њњ п'ю, ви питимете, ≥
хрищенн¤м, що я ним хрищусь, ви охриститес¤.
40 ј сид≥ти праворуч ћене та
л≥воруч не ћоЇ це давати, а кому уготовано.
41 як почули ж це ƒес¤теро, то
обурились на якова та на ≤вана.
42 ј ≤сус њх покликав, ≥ промовив до них: ¬и
знаЇте, що т≥, що вважають себе за кн¤з≥в у народ≥в, панують над ними, а њхн≥
вельмож≥ њх тиснуть.
43 Ќе так буде м≥ж вами, але хто з вас великим бути
хоче, нехай буде в≥н вам за слугу.
44 ј хто з вас бути першим бажаЇ, нехай
буде вс≥м за раба.
45 Ѕо —ин Ћюдський прийшов не на те, щоб служили …ому, але
щоб послужити, ≥ душу —вою дати на викуп за багатьох.
46 ≤ приход¤ть вони в
™рихон. ј коли з ™рихону виходив ¬≥н разом ≥з —воњми учн¤ми й з безл≥ччю люду,
сид≥в ≥ просив при дороз≥ сл≥пий ¬артимей, син “имењв.
47 ≤, прочувши, що то
≤сус Ќазар¤нин, почав кликати та говорити: —ину ƒавид≥в, ≤сусе, змилуйс¤ надо
мною!
48 ≤ сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а в≥н ≥ще б≥льше
кричав: —ину ƒавид≥в, змилуйс¤ надо мною!
49 ≤ спинивс¤ ≤сус та й сказав:
ѕокличте його! ≤ кличуть сл≥пого та й кажуть йому: Ѕудь бадьорий, устань, ¬≥н
кличе тебе.
50 ј той скинув плаща свого, ≥ скочив ≥з м≥сц¤, ≥ приб≥г до
≤суса.
51 ј ≤сус в≥дпов≥в ≥ сказав йому: ўо ти хочеш, щоб зробив я тоб≥?
—л≥пий же …ому в≥дказав: ”чителю, нехай ¤ прозрю!
52 ≤сус же до нього
промовив: ≤ди, тво¤ в≥ра спасла тебе! ≤ той зараз прозр≥в, ≥ п≥шов за ≤сусом
дорогою.
1 ≤ коли вони наблизились до ™русалиму, до ¬≥тфаг≥њ й ¬≥фан≥њ, на ќливн≥й
гор≥, тод≥ ¬≥н посилаЇ двох учн≥в —воњх,
2 ≥ каже до них: ≤д≥ть у село, ¤ке
перед вами, ≥, вход¤чи в нього, ви знайдете зараз прив'¤зане осл¤, що на нього
н≥хто ще з людей не с≥дав. ¬≥дв'¤ж≥ть його, ≥ привед≥ть.
3 оли ж скаже хто
вам: ўо це ви робите? в≥дкаж≥ть: √осподь потребуЇ його, ≥ в≥д≥шле його сюди
зараз.
4 ≤ вони в≥д≥йшли, ≥ знайшли те осл¤, що прив'¤зане коло вор≥т
≥знадвору було при дороз≥, ≥ в≥дв'¤зали його.
5 ј де¤к≥ з тих, що сто¤ли там,
сказали до них: ўо ви робите? ѕощо осл¤ ви в≥дв'¤зуЇте?
6 ¬они ж њм
в≥дказали, ¤к звел≥в њм ≤сус, ≥ в≥дпущено њх.
7 ≤ вони привели до ≤суса осл¤,
≥ поклали на нього плащ≥ своњ, а ¬≥н с≥в на нього.
8 Ѕагато ж народу стелили
одежу свою по дороз≥, а ≥нш≥ стелили дорогою зелень, нат¤ту в пол¤х.
9 ј т≥,
що йшли перед Ќим ≥ позаду, викрикували: ќсанна! Ѕлагословенний, хто йде у
√осподнЇ ≤м'¤!
10 Ѕлагословенне ÷арство, що надходить, ќтц¤ нашого ƒавида!
ќсанна на висот≥!
11 ѕотому вв≥йшов ¬≥н до ™русалиму, ≥ в храм. ј огл¤нувши
все, ¤к година вже п≥зн¤ була, ¬≥н п≥шов у ¬≥фан≥ю з ƒванадц¤тьма.
12 ј
назавтра, коли вони вийшли з ¬≥фан≥њ, ¬≥н зголодн≥в був.
13 ≤, побачивши
здалека ф≥?ове дерево, вкрите лист¤ми, ¬≥н п≥д≥йшов, чи не знайде на ньому чого.
≤, прийшовши до нього, не знайшов н≥чого, кр≥м лист¤ самого, не пора бо на ф≥?и
була.
14 ≤ озвавс¤ ≤сус ≥ промовив до нього: ўоб б≥льше н≥хто твого плоду не
з'њв аж пов≥ки! ј учн≥ …ого все те чули.
15 ≤ прийшли вони в ™русалим. ј ¤к
¬≥н у храм ув≥йшов, то став виган¤ти продавц≥в ≥ покупц≥в у храм≥, ≥
поперевертав столи грошом≥нам та ослони продавц¤м голуб≥в.
16 ≤ ¬≥н не
дозвол¤в, щоб хто р≥ч ¤ку носив через храм.
17 ≤ ¬≥н њх навчав ≥ казав њм:
’≥ба не написано: ƒ≥м ћ≥й буде домом молитви в народ≥в ус≥х, ви ж ≥з нього
зробили печеру розб≥йник≥в!
18 ≤ почули це первосв¤щеники й книжники, ≥
шукали, ¤к …ого погубити, бо бо¤лись …ого, увесь бо народ дивувавс¤ науц≥
…ого.
19 ј ¤к п≥зно ставало, вони поза м≥сто виходили.
20 ј проход¤чи
вранц≥, побачили ф≥?ове дерево, усохле в≥д корен¤.
21 ≤, згадавши ѕетро,
говорить …ому: ”чителю, гл¤нь ф≥?ове дерево, що прокл¤в “и, усохло!
22 ј ≤сус
њм у в≥дпов≥дь каже: ћайте в≥ру Ѕожу!
23 ѕоправд≥ кажу вам: як хто скаже гор≥
ц≥й: ѕорушс¤ та й киньс¤ до мор¤, ≥ не матиме сумн≥ву в серц≥ своњм, але матиме
в≥ру, що станетьс¤ так, ¤к говорить, то буде йому!
24 „ерез це говорю вам:
”се, чого ви в молитв≥ попросите, в≥рте, що одержите, ≥ сповнитьс¤ вам.
25 ≤
коли стоњте на молитв≥, то прощайте, ¤к маЇте що проти кого, щоб ≥ ќтець ваш
Ќебесний пробачив вам прогр≥хи ваш≥.
26 оли ж не прощаЇте ви, то й ќтець ваш
Ќебесний не простить вам прогр≥х≥в ваших.
27 ≤ знову прийшли вони в ™русалим.
оли ж ¬≥н у храм≥ ходив, поприходили первосв¤щеники й книжники, ≥ старшини до
Ќього,
28 ≥ сказали …ому: якою “и владою все оце чиниш? ≤ хто “об≥ владу цю
дав, щоб “и це робив?
29 ј ≤сус в≥дказав њм: «апитаю й я вас одне слово, ≥
в≥дпов≥дайте ћен≥, то й я в≥дкажу вам, ¤кою я владою це все чиню.
30 ≤ванове
хрищенн¤ з неба було, чи в≥д людей? ¬≥дпов≥дайте ћен≥!
31 ¬они ж м≥ркували
соб≥ й говорили: оли скажемо: ≤з неба, в≥дкаже: „ого ж ви йому не
пов≥рили?
32 ј ¤к скажемо: ¬≥д людей, то бо¤лись народу, бо вс≥ вважали, що
≤ван був поправд≥ пророк.
33 ≤ сказали ≤сусов≥ в в≥дпов≥дь: Ќе знаЇмо... ј
≤сус њм в≥дказуЇ: “о й я не скажу вам, ¤кою я владою це все чиню.
1 ≤ почав ¬≥н у притчах до них промовл¤ти: Ќасадив був один чолов≥к
виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, башту поставив, ≥ в≥ддав
його винар¤м, та й п≥шов.
2 ј певного часу послав в≥н раба до своњх винар≥в,
щоб прийн¤ти частину плоду з виноградника в тих винар≥в.
3 “а вони схопили
його та й побили, ≥ в≥д≥слали н≥ з чим.
4 ≤ знову послав в≥н до них раба
≥ншого, та й того вони зранили в голову та зневажили.
5 “од≥ вислав в≥н
≥ншого, ≥ того вони вбили. ≤ багатьох ≥ще ≥нших, набили одних, а одних
повбивали.
6 ≤ в≥н мав ще одного, сина улюбленого. Ќаостанок послав ≥ того
в≥н до них ≥ сказав: ѕосоромл¤тьс¤ сина мого!
7 ј т≥ винар≥ м≥ркували соб≥:
÷е спадкоЇмець; ход≥м, замордуймо його, ≥ нашою спадщина буде!
8 ≤ вони
схопили його та й убили, ≥ викинули його за виноградник...
9 ќтож, що пан
виноградника зробить? ¬≥н прибуде та й вигубить тих винар≥в, ≥ в≥ддасть
виноградника ≥ншим.
10 „и ви не читали в ѕисанн≥: ам≥нь, що його буд≥внич≥
в≥дкинули, той нар≥жним став каменем!
11 ¬≥д √оспода сталос¤ це, ≥ дивне воно
в очах наших.
12 ≤ шукали …ого, щоб схопити, але побо¤лись народу. Ѕо вони
зрозум≥ли, що про них ¬≥н цю притчу сказав. ≤, лишивши …ого, в≥д≥йшли.
13 ≤
вони вислали де¤ких ≥з фарисењв та ≥род≥¤н≥в до Ќього, щоб зловити на слов≥
…ого.
14 “≥ ж прийшли та й говор¤ть …ому: ”чителю, знаЇмо ми, що “и
справедливий, ≥ не зважаЇш зовс≥м н≥ на кого, бо на людське обличч¤ не дивишс¤,
а наставл¤Їш на Ѕожу дорогу правдиво. „и годитьс¤ давати податок дл¤ кесар¤, чи
н≥? ƒавати нам, чи не давати?
15 ј ≤сус, знавши њх лицем≥рство, сказав њм:
„ого ви ћене випробовуЇте? ѕринес≥ть ћен≥ гр≥ш податковий, щоб бачити.
16 ≤
принесли вони. ј ¬≥н каже до них: „ий це образ ≥ напис? “≥ ж …ому в≥дказали:
есар≥в.
17 ≤сус тод≥ каже в в≥дпов≥дь њм: ¬≥ддайте кесареве кесарев≥, а
Ѕогов≥ Ѕоже! ≤ дивувалис¤ з Ќього вони...
18 ≤ прийшли до Ќього т≥ саддукењ,
що тверд¤ть, н≥би нема воскресенн¤, ≥ запитали …ого та сказали:
19 ”чителю,
ћойсей написав нам: як помре кому брат, ≥ полишить дружину, а дитини не лишить,
то нехай його брат в≥зьме дружину його, та й в≥дновить нас≥нн¤ дл¤ брата
свого.
20 Ѕуло с≥м брат≥в. ≤ перший вз¤в дружину й умер, не лишивши
д≥тей.
21 ƒругий теж њњ вз¤в та й помер, ≥ в≥н не лишив д≥тей. “ак само ≥
трет≥й.
22 ≤ вс≥ семеро не полишили д≥тей. ј по вс≥х вмерла й ж≥нка.
23 ј
в воскресенн≥, ¤к воскреснуть вони, то котрому ≥з них вона дружиною буде? Ѕо
семеро мали за дружину њњ.
24 ≤сус њм в≥дказав: „и ви не тому помил¤Їтесь, що
не знаЇте ан≥ ѕисанн¤, ан≥ Ѕожоњ сили?
25 Ѕо ¤к ≥з мертвих воскреснуть, то не
будуть женитись, ан≥ зам≥ж виходити, але будуть, немов јнголи т≥ на неб≥.
26
ўождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в ћойсеЇв≥й книз≥, ¤к при кущ≥
сказав йому Ѕог, промовл¤ючи: я Ѕог јвраам≥в, ≥ Ѕог ≤сак≥в, ≥ Ѕог яков≥в,
27
Ѕо ¬≥н Ї Ѕог не мертвих, а живих! “им то ви помил¤Їтесь дуже.
28 ј один ≥з
тих книжник≥в, що чув, ¤к вони сперечались, та бачив, ¤к добре ¬≥н в≥дпов≥дав
њм, приступив та й спитавс¤ …ого: отра запов≥дь перша з ус≥х?
29 ≤сус
в≥дпов≥в: ѕерша: —лухай, ≤зрањлю: наш √осподь Ѕог Ѕог Їдиний.
30 ≤: Ћюби
√оспода, Ѕога свого, ус≥м серцем своњм, ≥ вс≥Їю душею своЇю, ≥ вс≥м своњм
розумом, ≥ з ц≥лоњ сили своЇњ! ÷е запов≥дь перша!
31 ј друга однакова з нею:
Ћюби свого ближнього, ¤к самого себе! Ќема ≥ншоњ б≥льшоњ запов≥д≥ над оц≥!
32
≤ сказав …ому книжник: ƒобре, ”чителю! “и поправд≥ сказав, що ќдин ¬≥н, ≥ нема
≥ншого, окр≥м Ќього,
33 ≥ що Ћюбити …ого вс≥м серцем, ≥ вс≥м розумом, ≥ вс≥Їю
душею, ≥ з ц≥лоњ сили, ≥ що Ћюбити свого ближнього, ¤к самого себе, це важлив≥ше
за вс≥ ц≥лопаленн¤ й жертви!
34 ≤сус же, побачивши, що розумно той в≥дпов≥дь
дав, промовив до нього: “и недалеко в≥д Ѕожого ÷арства! ≤ н≥хто не насм≥лювавс¤
вже питати …ого.
35 ѕотому ≤сус в≥дпов≥в ≥ промовив, у храм≥ навчаючи: як то
книжники кажуть, що н≥би ’ристос син ƒавид≥в?
36 јдже той ƒавид —в¤тим ƒухом
сказав: ѕромовив √осподь √осподев≥ моЇму: с¤дь праворуч ћене, доки не покладу я
“воњх ворог≥в п≥дн≥жком ногам “воњм!
37 —ам ƒавид …ого √осподом зве, ¤к же
¬≥н йому син? ≤ багато людей залюбки …ого слухали.
38 ¬≥н же казав у науц≥
—воњй: —тереж≥тьс¤ тих книжник≥в, що любл¤ть у довгих одежах проходжуватись, ≥
прив≥ти на ринках,
39 ≥ перш≥ лавки в синагогах, ≥ перш≥ м≥сц¤ на
прийн¤тт¤х,
40 що вдовин≥ хати поњдають, ≥ мол¤тьс¤ довго напоказ, вони т¤жче
осудженн¤ приймуть!
41 ≤ с≥в ¬≥н навпроти скарбниц≥, ≥ дививсь, ¤к народ
м≥д¤ки до скарбниц≥ вкидаЇ. ≤ багато заможних укидали багато.
42 ≤ п≥д≥йшла
одна вбога вдовиц¤, ≥ поклала дв≥ лепт≥, цебто гр≥ш.
43 ≤ покликав ¬≥н учн≥в
—воњх та й промовив до них: ѕоправд≥ кажу вам, що ц¤ вбога вдовиц¤ поклала
найб≥льше за вс≥х, хто клав у скарбницю.
44 Ѕо вс≥ клали в≥д лишка свого, а
вона поклала з убозтва свого все, що мала, св≥й прожиток увесь...
1 ≤ коли ¬≥н виходив ≥з храму, говорить …ому один ≥з учн≥в …ого: ѕодивис¤,
”чителю ¤ке то кам≥нн¤ та що за буд≥вл≥!
2 ≤сус же до нього сказав: „и ти
бачиш велик≥ будинки оц≥? Ќе залишитьс¤ тут нав≥ть кам≥нь на камен≥, ¤кий не
зруйнуЇтьс¤!
3 оли ж ¬≥н сид≥в на ќливн≥й гор≥, проти храму, питали …ого
насамот≥ ѕетро, ≥ як≥в, ≥ ≤ван, ≥ јндр≥й:
4 —кажи нам, коли станетьс¤ це? ≤
¤ка буде ознака, коли все те виконатись маЇ?
5 ≤сус же почав промовл¤ти до
них: —тереж≥тьс¤, щоб вас хто не зв≥в.
6 Ѕо багато-хто прийдуть в ≤м'¤ ћоЇ,
кажучи: ÷е я. ≤ зведуть багатьох.
7 ≤ ¤к про в≥йни почуЇте ви, ≥ про воЇнн≥
чутки, не л¤кайтесь, бо статись належить тому. “а це ще не к≥нець.
8 Ѕо
повстане народ на народ, ≥ царство на царство, будуть землетруси м≥сц¤ми, буде
голод. ÷е початок терп≥нь пород≥льних.
9 ѕильнуйте ж сам≥, бо вас на суди
видаватимуть, ≥ бичуватимуть вас у синагогах, ≥ поведуть до правител≥в та до
цар≥в ради ћене, на св≥дченн¤ њм.
10 јле перше ™вангел≥¤ мусить бути народам
ус≥м пропов≥дувана.
11 оли ж видадуть вас ≥ поведуть, не турбуйтес¤
заздалег≥дь, що вам говорити, а що дане вам буде т≥Їњ години, то те говор≥ть: бо
не ви промовл¤тимете, але ƒух —в¤тий.
12 ≤ видасть на смерть брата брат, а
батько дитину. ≤ д≥ти повстануть навпроти батьк≥в, ≥ њм смерть запод≥ють.
13
≤ за ≤м'¤ ћоЇ будуть ус≥ вас ненавид≥ти. ј хто витерпить аж до к≥нц¤, той буде
спасений!
14 оли ж ви побачите ту гидоту спустошенн¤, що про нењ зв≥щав
пророк ƒанињл, що вона зал¤гла, де не сл≥д, хто читаЇ, нехай розум≥Ї, тод≥ т≥,
хто в ёдењ, нехай в гори вт≥кають.
15 ≤ хто на покр≥вл≥, нехай той не
сходить, ≥ нехай не входить уз¤ти щось ≥з дому свого.
16 ≤ хто на пол≥, хай
назад не вертаЇтьс¤ вз¤ти одежу свою.
17 √оре ж ваг≥тним ≥ тим, хто годуЇ
грудьми, у т≥ дн≥!
18 ћол≥тьс¤ ж, щоб не трапилос¤ це зимою!
19 Ѕудуть бо
т≥ дн≥ такою скорботою, що њњ не було з первопочину св≥ту, що його Ѕог створив,
аж дос≥, ≥ не буде.
20 ≤ коли б √осподь не вкоротив був тих дн≥в, не спаслас¤
б н≥¤ка людина; але ради вибраних, кого вибрав, укоротив ¬≥н т≥ дн≥.
21 “од≥
ж, ¤к хто скаже до вас: ќто, ’ристос тут, ќто там, не йм≥ть в≥ри.
22 Ѕо
повстануть христи неправдив≥, ≥ неправдив≥ пророки, ≥ будуть чинити ознаки та
чуда, щоб спокусити, ¤к можна, ≥ вибраних.
23 јле ви стереж≥тьс¤! я сказав
вам усе наперед.
24 јле за тих дн≥в, по скорбот≥ от≥й, сонце затьмитьс¤, ≥
м≥с¤ць не дасть свого св≥тла.
25 ≥ зор≥ спадатимуть з неба, ≥ сили небесн≥
порушатьс¤...
26 ≤ побачать тод≥ —ина Ћюдського, що йтиме на хмарах ≥з
великою потугою й славою.
27 ≤ тод≥ ¬≥н пошле јнгол≥в ≥ зберуть …ого вибраних
в≥д в≥тр≥в чотирьох, в≥д краю земл≥ до край-неба.
28 ¬≥д дерева ж ф≥?ового
навч≥тьс¤ прикладу: коли в≥тт¤ його вже розпукуЇтьс¤, ≥ кинетьс¤ лист¤, то
знаЇте, що близько л≥то.
29 “ак ≥ ви: коли т≥льки побачите, що д≥Їтьс¤ це, то
знайте, що близько, п≥д дверима.
30 ѕоправд≥ кажу вам: не перейде цей р≥д, аж
усе оце станетьс¤!
31 Ќебо й земл¤ проминутьс¤, але не минутьс¤ слова
ћоњ!
32 ѕро день же той чи про годину не знаЇ н≥хто: н≥ јнголи на неб≥, н≥
—ин, т≥льки ќтець.
33 ”важайте, чувайте й мол≥тьс¤: бо не знаЇте, коли час
той настане!
34 як той чолов≥к, що в≥д'њхав, ≥ залишив св≥й д≥м, ≥ дав рабам
своњм владу й кожному працю свою, а воротарев≥ звел≥в пильнувати.
35 “ож
пильнуйте, не знаЇте бо, коли прийде пан дому: увечор≥, чи оп≥вноч≥, чи ¤к п≥вн≥
сп≥ватимуть, чи ранком.
36 ўоб вас не застав, що спите, коли вернетьс¤ в≥н
неспод≥вано.
37 ј що вам я кажу, те вс≥м я кажу: ѕильнуйте!
1 «а два ж дн≥ була ѕасха й ќпр≥сноки. ј первосв¤щеники й книжники стали
шукати, ¤к би п≥дступом вз¤ти …ого та забити.
2 ¬они говорили: “а не в св¤то,
щоб бува колотнеча в народ≥ не сталась.
3 оли ж ≤сус був у ¬≥фан≥њ, у дом≥
—имона, на проказу слабого, ≥ сид≥в при стол≥, п≥д≥йшла одна ж≥нка, ал¤бастрову
пл¤шечку маючи щирого нардового дуже ц≥нного мира. ≤ розбила вона ал¤бастрову
пл¤шечку, ≥ вилила миро на голову …ому!
4 ј дехто обурювались м≥ж собою й
казали: Ќащо таке марнотратство на миро?
5 Ѕо можна було б це миро продати
б≥льше, ¤к за три сотн≥ динар≥њв, ≥ вбогим роздати. ≤ нар≥кали на нењ.
6 ≤сус
же сказав: «алиш≥ть њњ! „ого прикр≥сть њй робите? ¬она добрий учинок зробила
ћен≥.
7 Ѕо вбогих ви маЇте завжди з собою, ≥ коли схочете, можете њм робити
добро, ћене ж не пост≥йно ви маЇте.
8 ўо могла, те зробила вона: заздалег≥дь
намастила ћоЇ т≥ло на похорон...
9 ѕоправд≥ кажу вам: де т≥льки ц¤ ™вангел≥¤
пропов≥дувана буде в ц≥лому св≥т≥, на пам'¤тку њй буде сказане й те, що зробила
вона!
10 ёда ж ≤скар≥отський, один ≥з ƒванадц¤тьох, подавс¤ до
первосв¤щеник≥в, щоб њм …ого видати.
11 ј вони, ¤к почули, зрад≥ли, ≥ об≥ц¤ли
йому ср≥бн¤к≥в за те дати. ≤ в≥н став вишукувати, ¤к би слушного часу њм видати
…ого.
12 ј першого дн¤ ќпр≥снок≥в, коли пасху приношено в жертву, сказали
…ому …ого учн≥: уди хочеш, щоб п≥шли й приготували ми “об≥ пасху спожити?
13
≤ посилаЇ ¬≥н двох ≥з —воњх учн≥в, ≥ каже до них: ѕ≥д≥ть до м≥ста, ≥ стр≥не вас
чолов≥к, що нестиме в глеков≥ воду, то йд≥ть за ним.
14 ≤ там, куди в≥н
ув≥йде, скаж≥ть до господар¤ дому: ”читель питаЇ: ƒе к≥мната ћо¤, в ¤к≥й я
споживу зо —воњми учн¤ми пасху?
15 ≤ в≥н вам покаже великую горницю,
вистелену та готову: там приготуйте дл¤ нас.
16 ≤ учн≥ п≥шли, ≥ до м≥ста
прийшли, ≥ знайшли, ¤к ¬≥н њм сказав, ≥ зачали вони пасху готувати.
17 ј коли
настав веч≥р, ¬≥н приходить ≥з ƒванадц¤тьма.
18 ≤ ¤к сид≥ли вони при стол≥ й
споживали, промовив ≤сус: ѕоправд≥ кажу вам, що один з-пом≥ж вас, ¤кий споживаЇ
зо ћною, видасть ћене...
19 ¬они зачали сумувати, ≥ один по одному питати
…ого: „и не ¤?
20 ј ¬≥н њм сказав: ќдин ≥з ƒванадц¤тьох, що в миску мачаЇ зо
ћною...
21 Ћюдський —ин справд≥ йде, ¤к про Ќього написано; та горе тому
чолов≥ков≥, що видасть в≥н Ћюдського —ина! Ѕуло б краще тому чолов≥ков≥, коли б
в≥н не родивс¤!...
22 як вони ж споживали, ≤сус уз¤в хл≥б, ≥ поблагословив,
поламав, ≥ дав њм, ≥ сказав: ѕрийм≥ть, споживайте, це т≥ло ћоЇ!
23 ≤ вз¤в ¬≥н
чашу, ≥, вчинивши под¤ку, подав њм, ≥ пили з нењ вс≥.
24 ≤ промовив до них:
÷е кров ћо¤ Ќового «апов≥ту, що за багатьох проливаЇтьс¤.
25 ѕоправд≥ кажу
вам, що в≥днин≥ не питиму я в≥д плоду виноградного до того дн¤, ¤к новим буду
пити його в ÷арств≥ Ѕож≥м!
26 ј коли в≥дсп≥вали вони, на гору ќливну
п≥шли.
27 ѕромовл¤Ї тод≥ њм ≤сус: ”с≥ ви спокуситесь ноч≥ ц≥Їњ, ¤к написано:
”ражу пастир¤, ≥ розпорошатьс¤ в≥вц≥!
28 ѕо воскресенн≥ ж —воњм я вас
випереджу в √ал≥лењ.
29 ≤ в≥д≥звавс¤ до Ќього ѕетро: ’оч спокус¤тьс¤ й ус≥,
та не ¤!
30 ≤сус же йому в≥дказав: ѕоправд≥ кажу тоб≥, що сьогодн≥, ц≥Їњ ось
ноч≥, перше н≥ж засп≥ваЇ п≥вень дв≥ч≥, в≥дречешс¤ ти трич≥ в≥д ћене!
31 ј в≥н
ще сильн≥ш запевн¤в: оли б мен≥ й умерти з “обою, ¤ не в≥дречус¤ “ебе! “ак же
само сказали й ус≥...
32 ≤ приход¤ть вони до м≥сцевости, на ≥м'¤ √ефсиман≥¤,
≥ каже ¬≥н учн¤м —воњм: ѕосидьте ви тут, поки я помолюс¤.
33 ≤, вз¤вши з
—обою ѕетра, ≥ якова та ≤вана, ¬≥н зачав сумувати й тужити...
34 ≤ сказав ¬≥н
до них: ќбгорнена сумом смертельним душа ћо¤! «алиш≥тьс¤ тут ≥ пильнуйте!
35
≤ ¬≥н в≥д≥йшов трохи дал≥, припав до земл≥, та й благав, щоб, ¤к можна, минула
…ого ц¤ година.
36 ≤ благав ¬≥н: јвва-ќтче, “об≥ все можливе: пронеси мимо
ћене цю чашу!... ј проте, не чого хочу я, але чого “и...
37 ≤ вернувс¤, ≥
знайшов њх, що спали, та й каже ѕетров≥: —имоне, спиш ти? ќдн≥Їњ години не зм≥г
попильнувати?
38 ѕильнуйте й мол≥тьс¤, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо
дух, але нем≥чне т≥ло!
39 ≤ знову п≥шов ≥ моливс¤, те саме промовивши
слово.
40 ј вернувшись, ≥знову знайшов њх, що спали, бо зважн≥ли њм оч≥ були.
≤ не знали вони, що …ому в≥дказати...
41 ≤ вернувсь ¬≥н утретЇ, та й каже до
них: ¬и ще дал≥ спите й спочиваЇте? —к≥нчено, над≥йшла та година: у руки
гр≥шникам ось видаЇтьс¤ —ин Ћюдський!...
42 ”ставайте, ход≥м, ось наблизивсь
ћ≥й зрадник...
43 ≤ зараз, ¤к ¬≥н ще говорив, прийшов ёда, один ≥з
ƒванадц¤тьох, а з ним люди з мечами та ки¤ми в≥д первосв¤щеник≥в, ≥ книжник≥в, ≥
старших.
44 ј зрадник …ого дав був знака њм, кажучи: ого ¤ поц≥лую, то ¬≥н,
бер≥ть …ого, ≥ обережно вед≥ть.
45 ≤, прийшовши, п≥д≥йшов в≥н негайно та й
каже: ”чителю! ≤ поц≥лував …ого...
46 ¬они ж руки своњ наклали на Ќього, ≥
схопили …ого.
47 ј один ≥з тих, що сто¤ли навколо, меча вихопив та й рубонув
раба первосв¤щеника, ≥ в≥дт¤в йому вухо.
48 ј ≤сус њм промовив у в≥дпов≥дь:
Ќемов на розб≥йника вийшли з мечами та ки¤ми, щоб уз¤ти ћене.
49 я щодн¤ був
≥з вами у храм≥, навчаючи, ≥ ћене не вз¤ли ви. јле, щоб збулис¤ ѕисанн¤.
50
“од≥ вс≥ полишили …ого й повт≥кали...
51 ќдин же юнак, по нагому загорнений у
покривало, ≥шов усл≥д за Ќим. ≤ хапають його.
52 јле в≥н, покривало
покинувши, ут≥к нагий.
53 ј ≤суса вони повели до первосв¤щеника. ≤ з≥йшлис¤
вс≥ первосв¤щеники й старш≥ та книжники.
54 ѕетро ж здалека йшов усл≥д за Ќим
до середини двору первосв¤щеника; ≥ сид≥в в≥н ≥з службою, ≥ гр≥всь при
огн≥.
55 ј первосв¤щеники та ввесь синедр≥он шукали посв≥дченн¤ на ≤суса, щоб
…ому запод≥¤ти смерть, ≥ не знаходили.
56 Ѕо багато-хто св≥дчив фальшиво на
Ќього, але не було зг≥дних св≥дчень.
57 “од≥ де¤к≥ встали, ≥ кривосв≥дчили
супроти Ќього й казали:
58 ћи чули, ¤к ¬≥н говорив: я зруйную цей храм
рукотворний, ≥ за три дн≥ збудую ≥нший, нерукотворний.
59 јле й так не було
њхнЇ св≥дченн¤ зг≥дне.
60 “од≥ встав насередин≥ первосв¤щеник, та й ≤суса
спитав ≥ сказав: “и н≥чого не в≥дпов≥даЇш, що св≥дчать вони проти “ебе?
61
¬≥н же мовчав, ≥ н≥чого не в≥дпов≥дав. ѕервосв¤щеник ≥знову спитав …ого, до
Ќього говор¤чи: „и ’ристос “и, —ин Ѕлагословенного?
62 ј ≤сус в≥дказав: я! ≤
побачите ви —ина Ћюдського, що сид≥тиме по правиц≥ сили Ѕожоњ, ≥ на хмарах
небесних приходитиме!
63 –оздер тод≥ первосв¤щеник одежу свою та й сказав: Ќа
що нам ще св≥дки потр≥бн≥?
64 ¬и чули цю богозневагу. як вам здаЇтьс¤? ¬они ж
ус≥ присудили, що ¬≥н умерти повинен...
65 “од≥ де¤к≥ стали плювати на Ќього,
≥ закривати обличч¤ …ому, ≥ бити …ого та казати …ому: ѕророкуй! —лужба теж …ого
била по щоках...
66 ј коли ѕетро був на подв≥р'њ надол≥, приходить одна ≥з
служниць первосв¤щеника,
67 ≥ ¤к ѕетра вона вглед≥ла, що гр≥вс¤, подивилась
на нього та й каже: ≤ ти був ≥з ≤сусом Ќазар¤нином!
68 ¬≥н же в≥др≥кс¤,
говор¤чи: Ќе в≥даю, ≥ не розум≥ю, що кажеш... ≤ вийшов назовн≥, на переддв≥р'¤.
≤ засп≥вав тод≥ п≥вень.
69 —лужниц¤ ж, коли його вглед≥ла, стала знов
говорити при¤вним: ÷ей ≥з них!
70 ≤ в≥н знову в≥др≥кс¤. Ќезабаром же знов
говорили при¤вн≥ ѕетров≥: ѕоправд≥, ти з них, бо ти гал≥ле¤нин. “а й мова тво¤
така сама.
71 ј в≥н став кл¤стись та божитись: Ќе знаю ÷ього „олов≥ка, про
якого говорите ви!
72 ≤ засп≥вав п≥вень хвил≥ т≥Їњ подруге. ≤ згадав ѕетро
слово, що ≤сус був промовив йому: ѕерше н≥ж засп≥ваЇ п≥вень дв≥ч≥, в≥дречешс¤ ти
трич≥ в≥д ћене. ≤ кинувс¤ в≥н, та й плакати став...
1 ј первосв¤щеники з старшими й книжниками, та ввесь синедр≥он, зараз уранц≥,
нараду вчинивши, зв'¤зали ≤суса, повели та й ѕилатов≥ видали.
2 ј ѕилат
запитавс¤ …ого: „и “и ÷ар ёдейський? ј ¬≥н йому в в≥дпов≥дь каже: —ам ти
кажеш...
3 ј первосв¤щеники м≥цно …ого винуватили.
4 “од≥ ѕилат знову …ого
запитав ≥ сказав: “и н≥чого не в≥дпов≥даЇш? ƒивись, ¤к багато проти “ебе
св≥дкують!
5 ј ≤сус б≥льш н≥чого не в≥дпов≥дав, так що ѕилат дивувавс¤.
6
Ќа св¤то ж в≥н њм в≥дпускав був одного ≥з в'¤зн≥в, котрого просили вони.
7
Ѕув же один, що звавс¤ ¬аравва, ув'¤знений разом ≥з повстанц¤ми, ¤к≥ за
повстанн¤ вчинили були душогубство.
8 оли ж натовп з≥бравс¤, в≥н став
просити ѕилата зробити, ¤к в≥н завжди робив њм.
9 ѕилат же сказав њм у
в≥дпов≥дь: ’очете, в≥дпущу вам ÷ар¤ ёдейського?
10 Ѕо в≥н знав, що …ого через
заздрощ≥ видали первосв¤щеники.
11 ј первосв¤щеники натовп п≥дмовили, щоб
краще пустив њм ¬аравву.
12 ѕилат же промовив ≥знов њм у в≥дпов≥дь: ј що ж ¤
чинитиму з “им, що …ого ви ёдейським ÷арем називаЇте?
13 ¬они ж стали кричати
знов: –оз≥пни …ого!
14 ѕилат же сказав њм: яке ж зло вчинив ¬≥н? ј вони ще
сильн≥ше кричали: –оз≥пни …ого!...
15 ѕилат же хот≥в догодити народов≥, ≥
в≥дпустив њм ¬аравву. ≤ видав ≤суса, збичувавши, щоб розп'¤тий був.
16 ¬о¤ки
ж повели …ого до середини двору, цебто в претор≥й, ≥ ц≥лий в≥дд≥л
скликають.
17 ≤ вони зод¤гли …ого в багр¤ницю ≥, спл≥вши з тернини в≥нка,
поклали на Ќього.
18 ≤ в≥тати …ого зачали: –ад≥й, ÷арю ёдейський!
19 ≤
тростиною по голов≥ …ого били, ≥ плювали на Ќього. ≤ навкол≥шки кидалис¤ та
вклон¤лись …ому...
20 ≤ коли назнущалис¤ з Ќього, зн¤ли з Ќього багр¤ницю, ≥
над≥ли на Ќього одежу …ого. ≤ …ого повели, щоб розп'¤сти …ого.
21 ≤ одного
перехожого, що з пол¤ вертавс¤, —имона ≥р≥не¤нина, батька ќлександра та –уфа,
змусили, щоб хреста …ому н≥с.
22 ≤ …ого привели на м≥сце √олгофу, що значить
„ереповище.
23 ≤ давали …ому пити вина, ≥з миррою зм≥шаного, але ¬≥н не
прийн¤в.
24 ≤ …ого розп'¤ли, ≥ под≥лили одежу …ого, кинувши жереб про нењ,
хто що в≥зьме.
25 Ѕула ж трет¤ година, ¤к …ого розп'¤ли.
26 ≤ був
написаний напис провини …ого: ÷ар ёдейський.
27 “од≥ розп'¤то з Ќим двох
розб≥йник≥в, одного праворуч, ≥ одного л≥воруч …ого.
28 ≤ збулос¤ ѕисанн¤, що
каже: ƒо злочинц≥в …ого зараховано!
29 ј хто поб≥ч проходив, то …ого
лихословили, головами своњми хитали й казали: ќтак! “и, що храма руйнуЇш та за
три дн≥ будуЇш,
30 з≥йди ≥з хреста, та спаси —амого —ебе!
31 “еж ≥
первосв¤щеники з книжниками глузували й один до одного казали: ¬≥н ≥нших спасав,
а —амого —ебе не може спасти!
32 ’ристос, ÷ар ≤зрањл≥в, нехай з≥йде тепер ≥з
хреста, щоб побачили ми та й ув≥рували. Ќав≥ть т≥, що разом ≥з Ќим були
розп'¤т≥, насм≥халис¤ з Ќього...
33 ј ¤к шоста година настала, то аж до
години дев'¤тоњ темр¤ва стала по ц≥л≥й земл≥.
34 ќ годин≥ ж дев'¤т≥й ≤сус
скрикнув голосом гучним та й вимовив: ≈лоњ, ≈лоњ, лама савахтан≥, що в переклад≥
значить: Ѕоже ћ≥й, Ѕоже ћ≥й, нащо ћене “и покинув?
35 ƒехто ж ≥з тих, що
сто¤ли навколо, це почули й казали: ќсь ¬≥н кличе ≤ллю!
36 ј один ≥з них
поб≥г, намочив губку оцтом, настромив на тростину, ≥ давав …ому пити й казав:
„екайте, побачим, чи прийде ≤лл¤ …ого зн¤ти!
37 ј ≤сус скрикнув голосом
гучним, ≥ духа в≥ддав!...
38 ≤ в храм≥ зав≥са роздерлась надвоЇ, в≥д верху аж
додолу.
39 ј сотник, що насупроти Ќього сто¤в, ¤к побачив, що ¬≥н отак духа
в≥ддав, то промовив: „олов≥к ÷ей був справд≥ —ин Ѕожий!
40 Ѕули ж ≥ ж≥нки, що
дивились здалека, м≥ж ними ћар≥¤ ћагдалина, ≥ ћар≥¤, мати якова ћолодшого та
…ос≥њ, ≥ —алом≥¤,
41 що вони, ¤к ¬≥н був у √ал≥лењ, ходили за Ќим та …ому
прислуговували; ≥ ≥нших багато, що до ™русалиму прийшли з Ќим.
42 ј коли
настав веч≥р, через те, що було ѕриготовленн¤, цебто перед суботою,
43
прийшов …осип ≥з јриматењ, радник поважний, що сам спод≥вавсь ÷арства Ѕожого, ≥
см≥ливо вв≥йшов до ѕилата, ≥ просив т≥ла ≤сусового.
44 ј ѕилат здивувавс¤,
щоб ¬≥н м≥г уже вмерти. ≤, покликавши сотника, запитавс¤ його, чи давно вже
–озп'¤тий помер.
45 ≤, д≥знавшись в≥д сотника, в≥н подарував т≥ло
…осипов≥.
46 ј …осип купив плащаницю, ≥, зн¤вши …ого, обгорнув плащаницею, та
й поклав …ого в гроб≥, що в скел≥ був вис≥чений. ≤ камен¤ привалив до могильних
дверей.
47 ћар≥¤ ж ћагдалина й ћар≥¤, мати …ос≥Їва, дивилис¤, де ховали
…ого.
1 як минула ж субота, ћар≥¤ ћагдалина, ≥ ћар≥¤ яковова, ≥ —алом≥¤ накупили
пахощ≥в, щоб п≥ти й намастити …ого.
2 ≤ на св≥танку дн¤ першого в тижн≥, ¤к
сходило сонце, до гробу вони прибули,
3 ≥ говорили одна одн≥й: ’то в≥двалить
нам камен¤ в≥д могильних дверей?
4 ј зиркнувши, побачили, що кам≥нь
в≥двалений; був же в≥н дуже великий...
5 ≤, вв≥йшовши до гробу, побачили там
юнака, що праворуч сид≥в, ≥ був од¤гнений в б≥лу одежу, ≥ жахнулись вони...
6
ј в≥н промовл¤Ї до них: Ќе жахайтесь! ¬и шукаЇте –озп'¤того, ≤суса Ќазар¤нина.
¬≥н воскрес, нема …ого тут! ќсь м≥сце, де …ого поховали були.
7 јле йд≥ть,
скаж≥ть учн¤м …ого та ѕетров≥: ¬≥н ≥де в √ал≥лею попереду вас, там …ого ви
побачите, ¤к ¬≥н вам говорив.
8 ј ¤к вийшли вони, то поб≥гли в≥д гробу, бо њх
трепет та страх обгорнув. ≤ не сказали н≥кому н≥чого, бо бо¤лись...
9 як
воскрес ¬≥н уранц≥ дн¤ першого в тижн≥, то з'¤вивс¤ найперше ћар≥њ ћагдалин≥, ≥з
¤коњ був вигнав с≥м демон≥в.
10 ѕ≥шовши вона, пов≥домила тих, що були з Ќим,
¤к≥ сумували та плакали.
11 ј вони, ¤к почули, що живий ¬≥н, ≥ вона …ого
бачила, не йн¤ли тому в≥ри.
12 ѕо цьому з'¤вивс¤ ¬≥н двом ≥з них у постат≥
≥нш≥й в дороз≥, ¤к ≥шли вони на село.
13 ј вони, ¤к вернулис¤, ≥нших про те
спов≥стили, але не пов≥рено й њм.
14 Ќарешт≥, ¬≥н з'¤вивс¤ ќдинадц¤тьом, ¤к
сид≥ли вони при стол≥, ≥ докор¤в њм за недов≥рство њхнЇ та твердосерд¤, що вони
не йн¤ли в≥ри тим, хто воскреслого бачив …ого.
15 ≤ казав ¬≥н до них: ≤д≥ть
по ц≥лому св≥тов≥, та всьому створ≥нню ™вангел≥ю пропов≥дуйте!
16 ’то ув≥руЇ
й охриститьс¤, буде спасений, а хто не вв≥руЇ засуджений буде.
17 ј тих, хто
вв≥руЇ, супроводити будуть ознаки так≥: у ≤м'¤ ћоЇ демон≥в будуть вигонити,
говоритимуть мовами новими,
18 братимуть зм≥й; а коли смертод≥йне що вип'ють,
не буде њм шкодити; кластимуть руки на хворих, ≥ добре њм буде!
19 √осподь же
≤сус, по розмов≥ ≥з ними, возн≥сс¤ на небо, ≥ с≥в по Ѕож≥й правиц≥.
20 ≤
п≥шли вони, ≥ скр≥зь пропов≥дували. ј √осподь помагав њм, ≥ стверджував слово
ознаками, що його супроводили. јм≥нь.