™зекiњль 1

¹ ≤ сталос¤ тридц¤того року, четвертого м≥с¤ц¤, п'¤того дн¤ м≥с¤ц¤, коли ¤ був серед полонених над р≥чкою евар, в≥дкрилос¤ небо, ≥ побачив ¤ Ѕож≥ вид≥нн¤.
² ѕ'¤того дн¤ м≥с¤ц¤, це п'¤тий р≥к полону цар¤ ™го¤кима,
³ сталос¤ √осподнЇ слово до ™зек≥њл¤, сина Ѕуз≥, св¤щеника, у халдейському крањ над р≥чкою евар, ≥ була там над ним √осподн¤ рука.
⁴ ≤ побачив ¤, аж ось бурхливий в≥тер насував ≥з п≥вноч≥, велика хмара та палючий огонь; а навколо нењ с¤йво, а з середини його н≥би блискуча м≥дь, з-посеред огню.
⁵ ј з середини його подоба чотирьох живих ≥стот, а оце њхн≥й вид: вони мали подобу людини.
⁶ ≤ кожна мала чотири обличч≥, ≥ кожна з них мала чотири крил≥.
⁷ ј њхн¤ нога нога проста, а стопа њхньоњ ноги ¤к стопа тел¤чоњ ноги, ≥ вони с¤¤ли, ¤к н≥би блискуча м≥дь.
⁸ ј п≥д њхн≥ми крилами були людськ≥ руки на чотирьох сторонах њхн≥х, ≥ вони четверо мали своњ обличч¤ та своњ крила.
⁹ ∞хн≥ крила прил¤гали одне до одного, не оберталис¤ в ход≥ своњй, кожне ходило просто наперед себе.
¹⁰ ј подоба њхнього обличч¤ обличч¤ людини та обличч¤ лева мали вони четверо з правиц≥, а обличч¤ вола мали вони четверо з л≥виц≥, ≥ обличч¤ орла мали вони четверо.
¹¹ ј њхн≥ обличч¤ та њхн≥ крила були розд≥лен≥ вгор≥; у кожного двоЇ крил злучувалис¤ одне з одним, ≥ двоЇ закривали њхнЇ т≥ло.
¹² ≤ кожна ходила просто перед себе. “уди, куди бажав дух ходити, вони йшли, не оберталис¤ в ход≥ своњй.
¹³ ј подоба тих ≥стот була на вид вуг≥лл¤ з огню, вони палали на вигл¤д смолоскип≥в; той огонь проходжувавс¤ пом≥ж ≥стотами. ≤ огонь мав с¤йво, ≥ з огню виходила блискавка.
¹⁴ ≤ т≥ жив≥ ≥стоти б≥гали й верталис¤, немов блискавка.
¹⁵ ≤ придививс¤ ¤ до тих ≥стот, аж ось по одному колес≥ на земл≥ при тих живих ≥стотах, при чотирьох њхн≥х обличч¤х.
¹⁶ ¬ид тих колес та њхн≥й вир≥б ¤к вигл¤д хризол≥ту, й одна подоба њм чотирьом, а њхн≥й вид та њхн≥й вир≥б н≥би колесо в колес≥.
¹⁷ ¬они ходили в ход≥ своњй на чотири боки, не оберталис¤ в ход≥ своњй.
¹⁸ ј њхн≥ об≥дд¤ були висок≥ та страшн≥; ≥ њхнЇ об≥дд¤ довкола в чотирьох њх було повне очей.
¹⁹ ≤ коли ходили т≥ жив≥ ≥стоти, ходили й т≥ колеса при них; а коли т≥ ≥стоти п≥д≥ймалис¤ з-над земл≥, п≥д≥ймалис¤ й т≥ колеса.
²⁰ уди бажав дух ходити, ≥шли, куди мав той дух ≥ти; ≥ т≥ колеса п≥д≥ймалис¤ з ними, бо в колесах був дух ≥стот.
²¹ оли т≥ йшли, ходили й вони; а коли т≥ сто¤ли сто¤ли й вони; а коли т≥ п≥д≥ймалис¤ з-над земл≥, п≥д≥ймалис¤ з ними й т≥ колеса, бо був дух ≥стот у тих колесах.
²² ј на головах тих живих ≥стот була подоба небозводу, н≥би гр≥зний кришталь, розт¤гнений над њхн≥ми головами згори.
²³ ј п≥д цим небозводом були њхн≥ прост≥ крила, звернен≥ одне до одного. ” кожноњ було по двоЇ крил, що закривали њм њхн≥ т≥ла.
²⁴ ј коли вони йшли, чув ¤ шум њхн≥х крил, ¤к шум великоњ води, ¤к голос ¬семогутнього, звук гамору, ¤к табору. ј коли вони ставали, опадали њхн≥ крила.
²⁵ ≤ розл¤гавс¤ голос з-над небозводу, що над њхньою головою. ≤ коли вони ставали, опадали њхн≥ крила.
²⁶ ј згори небозводу, що над њхньою головою, була подоба трону на вигл¤д камен¤ сапф≥ру; а на подоб≥ трону була подоба на вигл¤д людини, на ньому згори.
²⁷ ≤ бачив ¤ н≥би блискучу м≥дь, на вид огню в середин≥ його навколо, в≥д виду стегон його й вище, а в≥д виду стегон його й до долу бачив ¤ н≥би огонь та с¤йво навколо нього.
²⁸ як вигл¤д веселки, що буваЇ в хмар≥ в дощовий день, такий був вигл¤д с¤йва навколо. ÷е був вигл¤д подоби √осподньоњ слави! ≤ коли ¤ це побачив, ¤ впав на обличч¤ своЇ, ≥ почув голос, що говорив.

™зекiњль 2

¹ ≤ сказав ¬≥н до мене: —ину людський, зведис¤ на ноги своњ, ≥ я буду говорити з тобою!
² ≤ вв≥йшов в мене дух, коли ¬≥н говорив до мене, ≥ зв≥в мене на моњ ноги, ≥ ¤ чув “ого, ’то говорив до мене.
³ ≤ сказав ¬≥н до мене: —ину людський, я посилаю тебе до ≤зрањлевих син≥в, до людей бунт≥вник≥в, що бунтуютьс¤ проти ћене. ¬они та њхн≥ батьки в≥дпали в≥д ћене аж до цього дн¤!
⁴ ј ц≥ сини, що я посилаю тебе до них, зухвалого обличч¤ та твердого серц¤. ≤ ти скажеш до них: “ак говорить √осподь Ѕог!
⁵ ј вони чи послухаютьс¤, чи занехають, бо вони д≥м ворохобний, то п≥знають, що пророк був серед них.
⁶ ј ти, сину людський, не б≥йс¤ њх, ≥ не б≥йс¤ њхн≥х сл≥в, хоч вони дл¤ тебе буд¤чч¤ та тернина, ≥ ти сидиш м≥ж скорп≥онами. —л≥в њхн≥х не б≥йс¤, а њхнього вигл¤ду не л¤кайс¤, бо вони д≥м ворохобний.
⁷ ≤ будеш говорити до них ћоњ слова, чи вони послухаютьс¤, чи занехають, бо вони ворохобн≥.
⁸ ј ти, сину людський, послухай, що кажу я тоб≥: Ќе будь ворохобний, ¤к цей д≥м ворохобности, в≥дкрий своњ уста та з'њж, що я тоб≥ дам.
⁹ ≤ побачив ¤, аж ось до мене прост¤гнена рука, а в н≥й зв≥й книжковий.
¹⁰ ≤ ¬≥н розгорнув його перед моњм обличч¤м, а в≥н пописаний спереду та ззаду. ≤ було на ньому написано п≥сн≥ плачу, стог≥н та горе...

™зекiњль 3

¹ ≤ сказав ¬≥н до мене: —ину людський, з'њж, що знайдеш! «'њж цього зво¤, ≥ йди, говори до ≤зрањлевого дому!
² ≤ в≥дкрив ¤ своњ уста, ≥ ¬≥н дав мен≥ з'њсти цього зво¤.
³ ≤ сказав ¬≥н до мене: —ину людський, нагодуй свого живота, ≥ наповни своЇ нутро тим звоЇм, що даю я тоб≥! ≤ ¤ з'њв. ≤ був в≥н в устах моњх солодкий, ¤к мед.
⁴ ≤ сказав ¬≥н до мен≥: —ину людський, ≥ди, вв≥йди до ≤зрањлевого дому, ≥ говори до них ћоњми словами.
⁵ Ѕо ти посланий не до народу чужоњ мови та т¤жкого ¤зика, але до ≤зрањлевого дому,
⁶ не до численних народ≥в чужоњ мови та т¤жкого ¤зика, що ти не розум≥Їш њхн≥х сл≥в. “а коли б ≥ до них послав тебе, вони будуть слухати тебе!
⁷ јле ≤зрањл≥в д≥м не захоче слухатис¤ тебе, бо вони не хочуть слухатис¤ ћене, бо ввесь ≤зрањл≥в д≥м твердолоб≥ та жорстокосерд≥ вони!
⁸ ќсь я зробив твоЇ обличч¤ твердим проти њхнього обличч¤, ≥ чоло твоЇ твердим проти лоба њхнього.
⁹ як той д≥¤мант, тверд≥шим в≥д скел≥, зробив я чоло твоЇ, не б≥йс¤ њх, ≥ не л¤кайс¤ перед ними, бо вони д≥м ворохобности!
¹⁰ ≤ сказав ¬≥н до мене: —ину людський, ус≥ ћоњ слова, ¤к≥ говорю я до тебе, в≥зьми в своЇ серце та слухай вухами своњми.
¹¹ ≤ йди, п≥ди до вигнанц≥в, до син≥в твого народу, ≥ будеш говорити до них ≥ скажеш њм: “ак говорить √осподь Ѕог, а вони чи послухаютьс¤, чи занехають.
¹² ≤ п≥д≥йн¤в мене ƒух, ≥ ¤ почув за собою гурк≥т громового голосу: Ѕлагословенна слава √осподн¤! ≥з свого м≥сц¤,
¹³ ≥ шум крил живих ≥стот, що дотикались одне об одне, ≥ цок≥т кол≥с р≥вночасно з ними, ≥ гурк≥т громового голосу!...
¹⁴ ≤ ƒух п≥д≥йн¤в мене, ≥ вз¤в мене, ≥ йшов ¤ ог≥рчений в лютост≥ духа свого, а √осподн¤ рука була надо мною сильна!
¹⁵ ≤ прийшов ¤ до вигнанц≥в в “ел-јв≥в≥, що сид¤ть при р≥чц≥ евар, ≥ там, де вони сид¤ть, сид≥в ≥ ¤ там серед них с≥м день остовп≥лий.
¹⁶ ≤ сталос¤ в к≥нц≥ семи день, ≥ було слово √осподнЇ до мене таке:
¹⁷ —ину людський, я настановив тебе вартовим дл¤ ≤зрањлевого дому, ≥ ¤к почуЇш ти слово з уст ћоњх, то остережи њх в≥д ћене.
¹⁸ оли я скажу безбожному: онче помреш, а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого в≥д його несправедливоњ дороги, щоб в≥н жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров я зажадаю з твоЇњ руки!
¹⁹ јле ти, коли остережеш несправедливого, а в≥н не вернетьс¤ в≥д своЇњ несправедливости та в≥д своЇњ несправедливоњ дороги, в≥н помре за свою провину, а ти душу свою вр¤тував.
²⁰ ј коли праведний в≥двернетьс¤ в≥д своЇњ справедливости та зробить кривду, то ¤ покладу спотиканн¤ перед ним, ≥ в≥н помре, бо ти не остер≥г його. ¬≥н за гр≥х св≥й помре, ≥ не згадаютьс¤ його праведн≥ вчинки, ¤к≥ в≥н робив, ≥ кров його з твоЇњ руки я буду жадати!
²¹ ј ти, коли остережеш справедливого, щоб справедливий не гр≥шив, ≥ в≥н не згр≥шив, то жити буде в≥н жити, бо був остережений, а ти душу свою вр¤тував.
²² ≤ була там надо мною √осподн¤ рука, ≥ сказав ¬≥н до мене: ”стань, вийди до долини, ≥ там я буду говорити з тобою.
²³ ≤ встав ¤, ≥ вийшов до долини, аж ось там сто¤ла слава √осподн¤, ¤к та слава, ¤ку ¤ бачив над р≥чкою евар. ≤ впав ¤ на обличч¤ своЇ...
²⁴ “а вв≥йшов у мене ƒух, ≥ зв≥в мене на ноги моњ. ≤ ¬≥н говорив зо мною й сказав мен≥: ”в≥йди, замкнис¤ в середин≥ свого дому!
²⁵ ј ти, сину людський, ось дадуть на тебе шнури, ≥ зв'¤жуть тебе ними, ≥ ти не вийдеш з-пом≥ж них!
²⁶ ј ¤зик тв≥й прил≥плю до твого п≥днеб≥нн¤, ≥ ти зан≥м≥Їш, ≥ не будеш њм б≥льш докор¤ти, бо вони д≥м ворохобний.
²⁷ ј коли я говоритиму з тобою, то в≥дкрию твоњ уста, ≥ ти скажеш до них: “ак говорить √осподь Ѕог. ’то хоче слухати нехай слухаЇ, а хто хоче занехати нехай занехаЇ, бо вони д≥м ворохобний!

™зекiњль 4

¹ ј ти, сину людський, в≥зьми соб≥ цеглину, ≥ поклади њњ перед собою, ≥ накреслиш на н≥й м≥сто ™русалим.
² ≤ постав проти нього облогу, ≥ збудуй проти нього башту, ≥ висип вала навколо нього, ≥ постав проти нього табори в≥йська, ≥ постав проти нього муроломи.
³ ≤ в≥зьми соб≥ зал≥зну сковороду, ≥ постав њњ н≥би зал≥зною ст≥ною пом≥ж собою та м≥ж тим м≥стом, ≥ зверни своЇ обличч¤ до нього, ≥ буде воно в облоз≥, ≥ ти обл¤жеш його. ÷е ознака дл¤ ≤зрањлевого дому!
⁴ ј ти л¤гай на л≥вий св≥й б≥к, ≥ поклади на нього провину ≤зрањлевого дому. «а числом дн≥в, що будеш лежати на ньому, ти будеш носити њхню провину.
⁵ ≤ я призначив тоб≥ роки њхньоњ провини за числом дн≥в, три сотн≥ й дев'¤тдес¤т дн≥в, ≥ ти будеш носити провину ≤зрањлевого дому.
⁶ ј коли ти це ск≥нчиш, то л¤жеш удруге, на правий св≥й б≥к, ≥ будеш носити провину ёдиного дому сорок день, один день за один р≥к я тоб≥ призначив.
⁷ ≤ на облогу ™русалиму зверни своЇ обличч¤ та в≥дкрите рамено своЇ, ≥ будеш пророкувати на нього.
⁸ ≤ ось я накладу на тебе шнури, ≥ ти не повернешс¤ з боку одного на ≥нший б≥к, аж поки ти не зак≥нчиш дн≥в своЇњ облоги.
⁹ ј ти в≥зьми соб≥ пшениц≥ та ¤чменю, ≥ боб≥в та сочевиц≥, ≥ проса та вики, ≥ даси њх до одного посуду, ≥ зробиш ≥з них соб≥ хл≥б, за к≥льк≥стю дн≥в, що лежатимеш на боц≥ своЇму, три сотн≥ й дев'¤тдес¤т день будеш те њсти.
¹⁰ ј њжа тво¤, ¤ку будеш ти њсти, буде вагою двадц¤ть шекл≥в на день, час в≥д часу будеш це њсти.
¹¹ ≤ воду будеш пити м≥рою, шоста частина г≥на, час в≥д часу будеш пити.
¹² ≤ њстимеш це, ¤к ¤чм≥нного калача, ≥ будеш пекти це на кавалках людського калу, перед њхн≥ми очима...
¹³ ≤ сказав √осподь: “ак будуть њсти ≤зрањлев≥ сини св≥й нечистий хл≥б серед тих народ≥в, куди я њх вижену...
¹⁴ ј ¤ в≥дказав: ќ √осподи, Ѕоже, ось душа мо¤ не занечищена, ≥ падла та розшматованого зв≥р¤ми ¤ не њв в≥д молодости своЇњ й аж дотепер, ≥ м'¤со нечисте не входило в моњ уста.
¹⁵ ≤ сказав ¬≥н до мене: ƒивис¤, я дав тоб≥ товар¤чий гн≥й зам≥сть людського калу, ≥ ти зроби на ньому св≥й хл≥б!
¹⁶ ≤ сказав ¬≥н до мене: —ину людський, ось я поламаю п≥дпору хл≥ба в ™русалим≥, ≥ будуть њсти хл≥б за вагою та в страху, а воду будуть пити за м≥рою та зо смутком,
¹⁷ щоб в≥дчули вони брак хл≥ба та води, ≥ жахнулис¤ один з одним, ≥ вони знид≥ють за св≥й гр≥х!

™зекiњль 5

¹ ј ти, сину людський, в≥зьми соб≥ гострого меча, ¤к бритву стриж≥њв; в≥зьми його соб≥, ≥ проведи ним по голов≥ своњй та по бород≥ своњй. ≤ в≥зьми соб≥ вагов≥ шальки, ≥ под≥ли те волосс¤.
² “ретину спали в огн≥ посеред м≥ста, коли виповн¤тьс¤ дн≥ облоги; ≥ в≥зьми другу третину, ≥ пос≥чи мечем навколо нього, а третину розпороши на в≥тер, ≥ я вит¤гну меча за ними.
³ ≤ в≥зьми зв≥дти мале число волосс¤, ≥ зав'¤жи його в своњх полах.
⁴ ≤ в≥зьми ≥з нього ще, ≥ кинь його до середини огню, ≥ спали його в огн≥, з нього вийде огонь на ввесь ≤зрањл≥в д≥м...
⁵ “ак говорить √осподь Ѕог: ÷ей ™русалим я поставив його в середин≥ народ≥в, а довк≥лл¤ його крањни.
⁶ “а в≥н став проти постанов ћоњх б≥льше в≥д поган≥в, а проти устав ћоњх б≥льше в≥д тих крањн, що навколо нього, бо права ћоњ вони в≥дкинули, а устави ћоњ не ходили вони ними.
⁷ “ому так говорить √осподь Ѕог: «а те, що ви ворохобилис¤ б≥льше в≥д тих поган, що навколо вас, й уставами ћоњми не ходили, ≥ постанов ћоњх не виконували, а робили за постановами тих поган, що навколо вас,
⁸ тому так говорить √осподь Ѕог: ќсь я проти тебе, —ам я, ≥ зроблю серед тебе суди перед очима тих поган!
⁹ ≤ зроблю на тоб≥ те, чого я не робив, ≥ н≥чого под≥бного вже не зроблю, за гидоти твоњ.
¹⁰ “ому серед тебе батьки будуть њсти син≥в, а сини будуть њсти батьк≥в своњх, ≥ виконаю над тобою присуди, ≥ розпорошу ввесь останок тв≥й на вс≥ в≥три!...
¹¹ “ому, ¤к живий я, говорить √осподь Ѕог, за те, що ти занечистив св¤тиню ћою вс≥ма гидотами своњми та вс≥ма обридженн¤ми своњми, то теж я в≥дкину тебе, й око ћоЇ не матиме милосерд¤, ≥ —ам я не змилосерджус¤!
¹² “ретина тво¤ помре в≥д моровиц≥ й загине в≥д голоду серед тебе, а третина попадаЇ в≥д меча в твоњх околиц¤х, а третину розпорошу на вс≥ в≥три, ≥ вит¤гну за ними меча!
¹³ ≤ док≥нчитьс¤ гн≥в ћ≥й, ≥ я заспокою —вою лють проти них, ≥ задовольнюс¤. ≤ п≥знають вони, що я, √осподь, говорив у горливост≥ —воњй, коли доконаю —вою лют≥сть на них!
¹⁴ ≤ зроблю тебе руњною та ганьбою серед люд≥в, що навколо тебе, перед очима кожного, хто буде проходити...
¹⁵ ≤ станеш ганьбою та посм≥ховиськом, осторогою та остовп≥нн¤м дл¤ народ≥в, що навколо тебе, коли буду виконувати на тоб≥ присуди гн≥вом та люттю, та лютими картанн¤ми. я, √осподь, оце говорив!
¹⁶ оли я пошлю на них зл≥ стр≥ли голоду, що будуть нищ≥вними, що пошлю њх понищити вас та примножу голод на вас, то я зламаю вам п≥дпору хл≥ба,
¹⁷ ≥ пошлю на вас голод та злу зв≥рину, ≥ позбавлю тебе д≥тей, ≥ моровиц¤ та кров перейде серед тебе, ≥ спроваджу на тебе меча. я, √осподь, оце говорив!

™зекiњль 6

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, зверни своЇ обличч¤ до ≤зрањлевих г≥р, ≥ пророкуй на них,
³ та й скажеш: √ори ≤зрањлев≥, послухайте слова √оспода Ѕога! “ак говорить √осподь Ѕог горам та п≥дг≥ркам, ≥ р≥чищам та долинам: ќсь я спроваджу на вас меча, ≥ вигублю ваш≥ паг≥рки,
⁴ ≥ будуть опустошен≥ ваш≥ жерт≥вники, ≥ будуть розбит≥ ваш≥ ф≥іури сонц¤, ≥ кину я ваших побитих перед вашими божками!
⁵ ≤ дам трупи ≤зрањлевих син≥в перед њхн≥ми божками, ≥ розпорошу ваш≥ кост≥ навколо ваших жерт≥вник≥в...
⁶ ѕо вс≥х м≥сц¤х вашого перебуванн¤ м≥ста будуть поруйнован≥, а паг≥рки попустошен≥, щоб ваш≥ жерт≥вники були поруйнован≥ та побезчещен≥, ≥ щоб були розтрощен≥ й перестали ≥снувати ваш≥ божки, ≥ були розбит≥ ваш≥ ф≥іури сонц¤, ≥ були стерт≥ ваш≥ д≥ла...
⁷ ≤ впаде забитий м≥ж вами, ≥ ви п≥знаЇте, що я √осподь!
⁸ ј я позоставлю з вас решту, бо будете мати вр¤тованих в≥д меча серед народ≥в, коли ви будете розпорошен≥ серед крањн.
⁹ ≤ ваш≥ вр¤тован≥ згадають про ћене серед народ≥в, куди будуть забран≥ до полону, коли я зламаю њхнЇ блудне серце, що в≥дпало в≥д ћене, та њхн≥ оч≥, що перелюб чинили з своњми божками, ≥ вони сам≥ будуть бридитис¤ тих злих речей, що робили, щодо вс≥х њхн≥х гидот.
¹⁰ ≤ п≥знають вони, що я √осподь, ≥ що я не надармо говорив, що вчиню њм оцю злу р≥ч!
¹¹ “ак говорить √осподь Ѕог: ”дар своЇю долонею й тупни ногою своЇю, ≥ скажи: √оре за вс≥ зл≥ вчинки ≤зрањлевого дому, за ¤к≥ вони попадають в≥д меча, голоду та моровиц≥!
¹² “ой, хто далекий, помре в≥д моровиц≥, а хто близький впаде в≥д меча, а хто позостане та буде вр¤тований помре в≥д голоду. ≤ так я вик≥нчу —вою лют≥сть на них!
¹³ ≤ п≥знаЇте ви, що я √осподь, коли њхн≥ забит≥ будуть лежати серед њхн≥х божк≥в навколо њхн≥х жерт≥вник≥в на вс¤к≥м висок≥м п≥дг≥р'њ, на вс≥х щитах г≥р, ≥ п≥д ус¤ким зеленим деревом, ≥ п≥д ус¤ким густим дубом, на м≥сц≥, де вони приносили приЇмн≥ пахощ≥ дл¤ вс≥х своњх божк≥в.
¹⁴ ≤ я вит¤гну руку —вою на них, ≥ зроблю цей рай спустошенн¤м та пусткою, в≥д пустин≥ аж до –≥вли, по вс≥х м≥сц¤х њхнього сид≥нн¤... ≤ п≥знають вони, що я √осподь!

™зекiњль 7

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² ј ти, сину людський, послухай: ќтак √осподь Ѕог промовл¤Ї до раю ≤зрањлевого: ≥нець, над≥йшов той к≥нець на чотири окрайки земл≥!
³ Ќа тебе тепер цей к≥нець, ≥ пошлю я на тебе —в≥й гн≥в, ≥ тебе розсуджу за твоњми дорогами, ≥ на тебе складу вс≥ гидоти твоњ.
⁴ ≤ око ћоЇ над тобою не змилуЇтьс¤, ≥ милосерд¤ не буду я мати, бо дороги твоњ я на тебе складу, а гидоти твоњ серед тебе зостануть, ≥ п≥знаЇте ви, що я то √осподь!
⁵ ќтак √осподь Ѕог промовл¤Ї: ќсь приходить б≥да на б≥ду!
⁶ ѕриходить к≥нець, приходить к≥нець, в≥н збудивс¤ на тебе, приходить ось в≥н!
⁷ Ќад≥йшла тво¤ дол¤ дл¤ тебе, о мешканче раю, приходить цей час, близький той день заколоту, нема на горах крику радости...
⁸ “епер лют≥сть —вою незабаром я виллю на тебе, ≥ —в≥й гн≥в док≥нчу проти тебе, ≥ тебе осуджу за твоњми дорогами, ≥ на тебе складу вс≥ гидоти твоњ!
⁹ ≤ око ћоЇ над тобою не змилуЇтьс¤, ≥ милосерд¤ не буду я мати, бо дороги твоњ я на тебе складу, а гидоти твоњ серед тебе залишатьс¤, ≥ п≥знаЇте ви, що я √осподь, що караЇ!
¹⁰ ќсь той день, ось приходить, дол¤ виходить, виростаЇ кий, розцв≥таЇ пиха,
¹¹ розвилос¤ насильство дл¤ ки¤ безбожности! Ќ≥чого ≥з них не залишитьс¤: ан≥ з численности њхньоњ, ан≥ з њхнього заворушенн¤, ан≥ з њхньоњ пишноти...
¹² Ќадходить той час, наближаЇтьс¤ день... ’то купуЇ, нехай не рад≥Ї, а хто продаЇ, хай не буде в жалоб≥, бо сунетьс¤ лют≥сть на все многолюдд¤ його!
¹³ Ѕо до проданого не повернетьс¤ вже продавець, хоча б залишивс¤ при житт≥ м≥ж живими, бо пророцтво про все многолюдд¤ њхнЇ не в≥дм≥нитьс¤, ≥ н≥хто беззаконн¤м своњм не зм≥цнить свого житт¤...
¹⁴ «асурмл¤ть у сурму та все приготують, та не п≥де н≥хто на в≥йну, бо на все многолюдд¤ його ћо¤ лют≥сть!
¹⁵ Ќа вулиц≥ меч, моровиц¤ ж та голод у дом≥, хто на пол≥ помре в≥д меча, з хто в м≥ст≥ зжере того голод та мор...
¹⁶ ≤ вр¤тован≥ з них повт≥кають, ≥ будуть на горах, немов голуби ≥з долин, вс≥ будуть стогнати, кожен за гр≥х св≥й...
¹⁷ ”с≥ руки ослабнуть, затремт¤ть, ¤к вода, вс≥ кол≥на,
¹⁸ ≥ веретами поп≥дпер≥зуютьс¤, ≥ покриЇ њх страх, ≥ на кожн≥м лиц≥ буде сором, а на вс≥х головах њхн≥х жалобна та лисина...
¹⁹ ¬они повикидають на вулицю ср≥бло своЇ, ≥ за н≥що њхнЇ золото стане, њхнЇ ср≥бло та золото њхнЇ не буде могти вр¤тувати њх у день гн≥ву √осподнього, ним не насит¤ть своЇњ душ≥ й свого нутра вони не наповн¤ть, бо њхн¤ провина була перешкодою!
²⁰ ј горд≥сть вчинили за славну оздобу свою, у н≥й наробили бовван≥в гидоти своЇњ й обриджень своњх, тому њм оберну я њњ на нечист≥сть,
²¹ ≥ в≥ддам њњ в руку чужих на грабунок, а нечестивим земл≥ на здобич...
²² ≤ обличч¤ —воЇ в≥дверну я в≥д них, ≥ вони побезчест¤ть ћ≥й скарб, ≥ вв≥йдуть до нього насильники та й побезчест¤ть його...
²³ «роби ланцюга, бо земл¤ переповнилась правом кривавим, а м≥сто насильством наповнилось...
²⁴ ≤ наведу я найзл≥ших ≥з народ≥в, ≥ пос¤дуть вони доми њхн≥, ≥ горд≥сть вельможних спиню, ≥ св¤тощ≥ њхн≥ побезчещен≥ будуть!
²⁵ «агиб≥ль ≥де, й вони будуть шукати спокою та не буде його...
²⁶ ѕрийде б≥да до б≥ди, й буде зв≥стка до зв≥стки, ≥ будуть шукати пророцтва в пророка, та згине «акон у св¤щеник≥в ≥ рада у старших...
²⁷ ÷ар буде в жалоб≥, ≥ страхом зод¤гнетьс¤ кн¤зь, а руки народу земл≥ затремт¤ть... «а дорогами њхн≥ми њм учиню, ≥ судитиму њх њхн≥ми судами, ≥ п≥знають, що я то √осподь!

™зекiњль 8

¹ ≤ сталос¤ за шостого року, шостого м≥с¤ц¤, п'¤того дн¤ м≥с¤ц¤ сид≥в ¤ в своЇму дом≥, а ёдин≥ старш≥ сид≥ли передо мною, то впала там на мене рука √оспода Ѕога.
² ≤ побачив ¤, аж ось подоба, на вигл¤д чолов≥ка: в≥д виду стегон його й додолу огонь, а в≥д стегон його й догори на вигл¤д с¤йва, н≥би палаюча м≥дь.
³ ≤ вит¤гнув ¬≥н подобу руки, ≥ вз¤в мене за волосс¤ моЇњ голови, а ƒух п≥д≥йн¤в мене м≥ж землею та м≥ж небом, ≥ впровадив мене до ™русалиму в Ѕожих вид≥нн¤х, до входу внутр≥шньоњ брами, зверненоњ на п≥вн≥ч, де м≥сце перебуванн¤ ≥дола, що викликуЇ заздр≥сть.
⁴ ≤ ось була там слава ≤зрањлевого Ѕога, ¤к той вид, що ¤ бачив у долин≥!
⁵ ≤ сказав ¬≥н до мене: —ину людський, зведи оч≥ своњ в напр¤м≥ на п≥вн≥ч! ≤ зв≥в ¤ оч≥ своњ в напр¤м≥ на п≥вн≥ч, аж ось з п≥вноч≥, в≥д брами жерт≥вника, був той ≥дол заздрости при вход≥.
⁶ ≤ сказав ¬≥н до мене: —ину людський, чи ти бачиш, що вони робл¤ть! ÷е велик≥ гидоти, що ≤зрањл≥в д≥м робить тут, щоб в≥ддалитис¤ в≥д ћоЇњ св¤тин≥! “а ти знову побачиш ≥ще б≥льш≥ гидоти.
⁷ ≤ прив≥в мене до входу подв≥р'¤, ≥ побачив ¤, аж ось д≥рка в ст≥н≥!
⁸ ≤ сказав ¬≥н мен≥: —ину людський, прокопай д≥рку в ст≥н≥! ≤ прокопав ¤ в ст≥н≥, аж ось вх≥д!
⁹ ≤ сказав ¬≥н до мене: ”в≥йди, ≥ побач т≥ зл≥ гидоти, ¤к≥ вони робл¤ть отут!
¹⁰ ≤ вв≥йшов ¤ й побачив, аж ось ус¤кий вид плазуна та огидливоњ зв≥рини, ≥ вс¤к≥ божки ≤зрањлевого дому, накреслен≥ на ст≥н≥ навколо кругом...
¹¹ ј с≥мдес¤т чолов≥ка зо старших ≤зрањлевого дому та яазан≥¤, Ўафан≥в син, що сто¤в посеред них, сто¤ли перед ними, ≥ кожен мав у своњй руц≥ свою кадильницю, ≥ п≥д≥ймалис¤ пахощ≥ з хмари кадила.
¹² ≤ сказав ¬≥н до мене: „и бачив ти, сину людський, що робл¤ть ≤зрањлев≥ старш≥ в темнот≥, кожен у к≥мнатах своњх ≥дол≥в? Ѕо говор¤ть вони: √осподь нас не бачить, √осподь покинув цей рай...
¹³ ≤ сказав ¬≥н до мене: “и знову побачиш ще б≥льш≥ гидоти, ¤к≥ вони робл¤ть.
¹⁴ ≤ ¬≥н запровадив мене до входу до брами √осподнього дому що на п≥вноч≥, аж ось там сид¤ть ж≥нки, що оплакували “аммуза.
¹⁵ ≤ сказав ¬≥н до мене: „и ти бачив, сину людський? “и знову побачиш гидоти ще б≥льш≥ в≥д цих!
¹⁶ ≤ ¬≥н запровадив мене до внутр≥шнього подв≥р'¤ √осподнього дому. јж ось при вход≥ до √осподнього храму, м≥ж притвором та м≥ж жерт≥вником, було б≥л¤ двадц¤ти й п'¤ти чолов≥ка: спини њхн≥ до √осподнього храму, а њхн≥ обличч¤ на сх≥д, ≥ вони клан¤лис¤ до сходу, до сонц¤.
¹⁷ ≤ сказав ¬≥н до мене: „и ти бачив, сину людський? „и легко ёдиному дому, щоб не робити тих гидот, ¤к≥ вони робл¤ть отут? Ѕо вони наповнили рай насильством, ≥ знову гн≥вають ћене, й ось вони держать зелен≥ галузки при нос≥ своњм.
¹⁸ “ому то й я зроблю з лют≥стю: око ћоЇ не змилуЇтьс¤, ≥ милосерд¤ не буду я мати. ≤ вони будуть кликати сильним голосом в вуха ћоњ, та я њх не почую!...

™зекiњль 9

¹ ≤ кликнув ¬≥н в уш≥ моњ сильним голосом, кажучи: Ќаблизьте карател≥в м≥ста, ≥ кожен нехай маЇ в своњй руц≥ своњ нищ≥вн≥ знар¤дд¤.
² ≤ ось прийшли ш≥сть чолов≥ка з дороги гор≥шньоњ брами, що звернена на п≥вн≥ч, ≥ кожен мав у своњй руц≥ своњ знар¤дд¤ розбиванн¤, а серед них один чолов≥к був од¤гнений в льн¤не, а писарський каламар був при стегнах його. ≤ вони прийшли, ≥ стали при м≥д¤ному жерт≥внику.
³ ј слава ≤зрањлевого Ѕога п≥дн¤лас¤ з-над ’ерувима, що була над ним, до порога дому. ≤ закликав ¬≥н чолов≥ка, од¤гненого в льн¤не, що писарський каламар був при стегнах його.
⁴ ≤ сказав √осподь до нього: ѕерейди серединою м≥ста, серединою ™русалиму, ≥ зроби знака на чолах людей, що з≥дхають та стогнуть над ус≥ма тими гидотами, що робл¤тьс¤ в його середин≥.
⁵ ј до ≥нших ¬≥н сказав при мен≥: ’од≥ть за ним у м≥ст≥, ≥ вбивайте; нехай ваше око не маЇ милосерд¤, ≥ ви не змилуйтес¤!
⁶ —тарого, юнака, ≥ д≥вчину, ≥ д≥тей та ж≥нок позабивайте дощенту, а до кожноњ людини, що на н≥й цей знак, не п≥д≥йдете; а зачнете в≥д ћоЇњ св¤тин≥... ≤ зачали вони в≥д тих старих людей, що були перед домом.
⁷ ≤ сказав ¬≥н до них: «анечист≥ть цей д≥м, ≥ наповн≥ть подв≥р'¤ трупами, ≥ вийд≥ть! ≤ вони повиходили, ≥ вбивали в м≥ст≥.
⁸ ≤ сталос¤, коли вони вбивали, то ¤ позоставс¤, ≥ впав на своЇ обличч¤, ≥ кликав та казав: ќ √осподи, Ѕоже, чи “и вигубиш увесь останок ≤зрањл≥в, виливаючи гн≥в —в≥й на ™русалим?
⁹ ≤ сказав ¬≥н до мене: ѕровина дому ≤зрањл¤ й ёди дуже-дуже велика, ≥ земл¤ наповнена душогубствами, а м≥сто повне кривди. Ѕо вони кажуть: √осподь покинув цей рай, ≥ √осподь не бачить...
¹⁰ ≤ також я, не змилосердитьс¤ око ћоЇ, ≥ не змилуюсь я, њхню дорогу я дам на њхню голову!
¹¹ ≤ ось чолов≥к, од¤гнений в льн¤не, що каламар був при стегнах його, прин≥с в≥дпов≥дь, кажучи: я зробив, ¤к мен≥ наказав “и!

™зекiњль 10

¹ ≤ побачив ¤, аж ось на небозвод≥, що на голов≥ ’ерувим≥в, було щось, ¤к кам≥нь сапф≥р, на вигл¤д подоби трону бачилос¤ на них.
² ≤ ¬≥н промовив до того чолов≥ка, од¤гненого в льн¤не, та й сказав: ”в≥йди пом≥ж колеса п≥д ’ерувимом, ≥ наповни своњ жмен≥ вуглинами огню з-пом≥ж ’ерувим≥в, ≥ кинь на м≥сто! ≤ в≥н ув≥йшов перед моњми очима.
³ ј ’ерувими сто¤ли з правого боку дому, коли входив чолов≥к, ≥ хмара наповнила внутр≥шнЇ подв≥р'¤.
⁴ ≤ п≥дн¤лас¤ слава √осподн¤ з-над ’ерувима на пор≥г дому, ≥ наповнивс¤ д≥м хмарою, а подв≥р'¤ наповнилос¤ с¤йвом √осподньоњ слави.
⁵ ј шум крил ’ерувим≥в був чутий аж до зовн≥шнього подв≥р'¤, ¤к голос Ѕога ¬семогутнього, коли ¬≥н говорить.
⁶ ≤ сталос¤, коли ¬≥н наказав чолов≥ков≥, од¤гненому в льн¤не, кажучи: ¬≥зьми огонь пом≥ж колесами з-п≥д ’ерувим≥в, то той прийшов ≥ став при колес≥.
⁷ ≤ ’ерувим прост¤гнув свою руку з-пом≥ж ’ерувим≥в до огню, що пом≥ж ’ерувимами, ≥ вз¤в, ≥ дав до жмен≥ од¤гненого в льн¤не, а той уз¤в ≥ вийшов.
⁸ ≤ показалас¤ в ’ерувим≥в подоба людськоњ руки п≥д њхн≥ми крилами.
⁹ ≤ ¤ побачив, аж ось чотири колес≥ при ’ерувимах, по одному колес≥ при кожному ’ерувим≥, а вид тих колес, н≥би вигл¤д камен¤ хризол≥та.
¹⁰ ј њхн≥й вигл¤д подоба одна чотирьом њм, ¤к коли б колесо було в колес≥.
¹¹ ¬ ход≥ своњй вони йшли на чотири своњ боки, не оберталис¤ в ход≥ своњй, бо до того м≥сц¤, куди обернетьс¤ голова, за нею йшли вони, не оберталис¤ в ход≥ своњй.
¹² ј все њхнЇ т≥ло, ≥ њхн¤ спина, ≥ њхн≥ руки, ≥ њхн≥ крила, ≥ т≥ колеса були повн≥ очей навколо, вс≥ чотири мали колеса.
¹³ ј ц≥ колеса були кликан≥ при мен≥ •аліал.
¹⁴ ј в кожного чотири обличч≥: обличч¤ одного обличч¤ ’ерувима, обличч¤ другого обличч¤ людини, а трет≥й обличч¤ лева, а четвертий обличч¤ орла.
¹⁵ ≤ п≥дн¤лис¤ т≥ ’ерувими. ÷е та жива ≥стота, ¤ку ¤ бачив на р≥чц≥ евар.
¹⁶ ј коли йшли т≥ ’ерувими, то йшли й т≥ колеса при них, а коли т≥ ’ерувими п≥д≥ймають своњ крила, щоб зн¤тись ≥з земл≥, не в≥двертаютьс¤ також т≥ колеса в≥д них.
¹⁷ оли т≥ ставали, ставали й вони, а коли т≥ п≥д≥ймалис¤, п≥д≥ймалис¤ й вони, бо в них був дух живоњ ≥стоти.
¹⁸ ≤ вийшла слава √осподн¤ з-над порога дому, ≥ стала над ’ерувимами.
¹⁹ ≤ п≥дн¤ли ’ерувими своњ крила, ≥ зн¤лис¤ з земл≥ на моњх очах, коли вони йшли, а т≥ колеса поб≥ч них, ≥ стали при вход≥ до сх≥дньоњ брами √осподнього дому, а слава ≤зрањлевого Ѕога зверху над ними.
²⁰ ÷е та жива ≥стота, ¤ку ¤ бачив п≥д Ѕогом ≤зрањлевим над р≥чкою евар. ≤ ¤ п≥знав, що це ’ерувими.
²¹ ” кожного було по чотири обличч≥, у кожного чотири крил≥, а п≥д њхн≥ми крилами подоба людських рук.
²² ј подоба њхнього обличч¤ це т≥ обличч¤, ¤к≥ ¤ бачив над р≥чкою евар, њхн≥й вигл¤д та вони сам≥. ожен ≥шов просто вперед.

™зекiњль 11

¹ ≤ п≥д≥йн¤в мене ƒух, ≥ прив≥в мене до сх≥дньоњ брами √осподнього дому, що обернена на сх≥д. ≤ ось при вход≥ до брам двадц¤ть ≥ п'¤ть чолов≥ка, а серед них бачив ¤ яазан≥ю, сина јззурового, та ѕелат≥ю, сина Ѕенањного, кн¤з≥в народу.
² ≤ сказав ¬≥н до мене: —ину людський, оце т≥ люди, що задумують кривду, ≥ рад¤ть злу раду в цьому м≥ст≥,
³ що говор¤ть: Ќе скоро будувати доми. ¬оно казан, а ми м'¤со.
⁴ “ому пророкуй на них, пророкуй, сину людський!
⁵ ≤ з≥йшов на мене ƒух √осподн≥й, та й до мене сказав: —кажи: “ак говорить √осподь: ќтак кажете, доме ≤зрањл≥в, ≥ зам≥ри вашого духа я знаю њх.
⁶ ¬и намножили своњх забитих у цьому м≥ст≥, ≥ наповнили його вулиц≥ трупами.
⁷ “ому так говорить √осподь Ѕог: ¬аш≥ забит≥, що ви њх поклали серед нього, вони те м'¤со, а воно той казан. “а я випроваджу вас ≥з нього!
⁸ ¬и боњтес¤ меча ≥ меча наведу я на вас, говорить √осподь Ѕог.
⁹ ≤ випроваджу вас ≥з нього, ≥ дам вас у руку чужих, ≥ зроблю м≥ж вами присуди!
¹⁰ ¬≥д меча ви попадаЇте; на границ≥ ≤зрањл¤ розсуджу вас, ≥ ви п≥знаЇте, що я то √осподь!
¹¹ ¬оно не буде вам казаном, ≥ ви не станете в ньому м'¤сом. ѕри границ≥ ≤зрањл¤ розсуджу вас!
¹² ≤ п≥знаЇте ви, що я √осподь, бо за уставами …ого ви не ходили, а постанов ћоњх не виконували, але виконували за постановами тих народ≥в, що навколо вас.
¹³ ≤ сталос¤, коли ¤ пророкував, то ѕелат≥¤, син Ѕенан≥њн, помер. ≤ впав ¤ на своЇ обличч¤, ≥ закричав сильним голосом та й сказав: ќ √осподи Ѕоже, “и робиш к≥нець з ≤зрањлевим останком!...
¹⁴ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
¹⁵ —ину людський, брати твоњ, брати твоњ муж≥ р≥дн≥ тоб≥, а ввесь ≤зрањл≥в д≥м увесь той, що до них говорили мешканц≥ ™русалиму: ¬≥ддал≥тьс¤ в≥д √оспода, нам даний цей рай на волод≥нн¤,
¹⁶ тому скажи: “ак говорить √осподь Ѕог: ’оч я в≥ддалив њх пом≥ж народи, ≥ хоч розпорошив њх по кра¤х, проте буду дл¤ них хоч малою св¤тинею в тих кра¤х, куди вони вв≥йшли.
¹⁷ “ому скажи: “ак говорить √осподь Ѕог: ≤ позбираю я вас ≥з народ≥в, зберу з тих крањв, серед ¤ких ви розпорошен≥, ≥ дам вам ≤зрањлеву землю.
¹⁸ ≤ вони вв≥йдуть туди, ≥ викинуть з нењ ус≥ мерзоти њњ та вс≥ гидоти њњ.
¹⁹ ≤ дам њм одне серце, ≥ нового духа дам у вас, ≥ вийму з њхнього т≥ла серце кам≥нне, ≥ дам њм серце ≥з м'¤са,
²⁰ щоб вони ходили за уставами ћоњми, ≥ додержували ћоњ постанови та виконували њх. ≤ вони стануть ћен≥ народом, а я буду њм Ѕогом!
²¹ ј щодо тих, що њхнЇ серце ходить за гидотами своњми та мерзотами своњми, то поверну њхню дорогу на њхню голову, говорить √осподь Ѕог...
²² ≤ поп≥д≥ймали ’ерувими крила своњ, а колеса при них, ≥ слава ≤зрањлевого Ѕога зверху над ними.
²³ ≤ п≥дн¤лас¤ слава √осподн¤ з-над середини м≥ста, ≥ стала на гор≥, що зо сходу м≥ста.
²⁴ ≤ дух п≥дн≥с мене, ≥ вв≥в мене в ’алдею до полон¤н у вид≥нн≥, ƒухом Ѕожим. ≤ п≥д≥йн¤лос¤ в≥д мене те вид≥нн¤, ¤ке ¤ бачив.
²⁵ ≤ ¤ говорив до полон¤н ус≥ √осподн≥ слова, ¤к≥ ¬≥н наказав був мен≥.

™зекiњль 12

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, ти живеш серед дому ворохобного, вони мають оч≥, щоб бачити, та не бачать, мають вуха, щоб слухати, та не чують, бо вони д≥м ворохобний.
³ ј ти, сину людський, пороби соб≥ реч≥ дл¤ мандр≥вки, ≥ йди на вигнанн¤ вдень на њхн≥х очах, ≥ п≥деш на вигнанн¤ з свого м≥сц¤ до ≥ншого м≥сц¤ на њхн≥х очах, може побачать вони, що вони д≥м ворохобности.
⁴ ≤ повиносиш своњ реч≥, ¤к реч≥ дл¤ мандр≥вки, удень на њхн≥х очах, а ти вийдеш увечор≥ на њхн≥х очах, ¤к виход¤ть вигнанц≥.
⁵ Ќа њхн≥х очах пробий соб≥ д≥рку в ст≥н≥, ≥ повиносиш нею.
⁶ Ќа њхн≥х очах на рамен≥ повиносиш, винесеш потемки, закриЇш обличч¤ своЇ, ≥ не побачиш земл≥, бо я поставив тебе знаком дл¤ ≤зрањлевого дому.
⁷ ≤ зробив ¤ так, ¤к наказано мен≥: реч≥ своњ ¤ повиносив удень, а ввечор≥ пробив соб≥ рукою д≥рку в ст≥н≥, потемки повиносив, на рамен≥ носив на њхн≥х очах.
⁸ ј ранком було мен≥ слово √осподнЇ таке:
⁹ —ину людський, чи ж не сказав до тебе д≥м ≤зрањл≥в, д≥м ворохобности: ўо ти робиш?
¹⁰ —кажи до них: “ак сказав √осподь Ѕог: ÷е пророцтво про начальника ™русалиму та ввесь ≤зрањл≥в д≥м, що в ньому вони.
¹¹ —кажи: я ваш знак. як зробив я, так буде зроблено њм, п≥дуть на вигнанн¤ в полон!
¹² ј той начальник, що серед них, на рамен≥ буде нести потемки й вийде; у ст≥н≥ проб'ють д≥рку, щоб вивести його; обличч¤ своЇ в≥н закриЇ, щоб не бачити земл≥ очима.
¹³ ≤ розт¤гну на нього с≥тку —вою, ≥ в≥н буде схоплений в пастку ћою, ≥ в≥дведу його до ¬авилону, до халдейського краю, та його в≥н не побачить, ≥ там помре.
¹⁴ ј все, що навколо нього, його пом≥чники та вс≥ в≥йська його, розпорошу на вс≥ в≥три, ≥ вит¤гну за ними меча...
¹⁵ ≤ п≥знають вони, що я √осподь, коли розв≥ю њх пом≥ж народами та розпорошу њх по крањнах!
¹⁶ ј нечисленних з них людей збережу в≥д меча, в≥д голоду та в≥д зарази, щоб вони опов≥дали про своњ гидоти серед народ≥в, куди поприход¤ть. ≤ вони п≥знають, що я √осподь!
¹⁷ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
¹⁸ —ину людський, њж св≥й хл≥б у дрижанн≥, а воду свою пий у тремт≥нн≥ та в журб≥.
¹⁹ ≤ скажеш до народу цього раю: “ак говорить √осподь Ѕог на мешканц≥в ™русалиму, на ≤зрањлеву землю: ¬они хл≥б св≥й в журб≥ будуть њсти, а воду свою будуть пити в остовп≥нн≥, бо спустош≥в њхн≥й рай в≥д своЇњ повн≥ за насилл¤ вс≥х, що мешкають у ньому.
²⁰ ≤ поруйнуютьс¤ населен≥ м≥ста, а рай стане спустошенн¤м, ≥ п≥знаЇте ви, що я √осподь!
²¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
²² —ину людський, що це в вас за припов≥стка така в ≤зрањлев≥й земл≥: ѕродовжатьс¤ дн≥, ≥ зникне вс≥л¤ке вид≥нн¤?
²³ “ому скажи њм: “ак говорить √осподь Ѕог: ѕрипиню я цю припов≥стку, ≥ б≥льше не будуть њњ припов≥сткувати в ≤зрањл≥, але говори њм: Ќаблизилис¤ от≥ дн≥ й слово вс¤кого вид≥нн¤.
²⁴ Ѕо не буде вже жодного марного вид≥нн¤ та п≥длесливого чаруванн¤ в ≤зрањлев≥м дом≥.
²⁵ Ѕо я, √осподь, буду говорити, а ¤ке слово говоритиму, то буде воно зд≥йснене, не в≥дт¤гнетьс¤ вже, бо за ваших дн≥в, доме ворохобности, буду говорити слово, ≥ його виконаю, говорить √осподь Ѕог.
²⁶ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
²⁷ —ину людський, ось говорить ≤зрањл≥в д≥м: “е вид≥нн¤, ¤ке в≥н бачить, воно про далек≥ дн≥, ≥ про далек≥ часи в≥н пророкуЇ.
²⁸ “ому њм скажи: “ак говорить √осподь Ѕог: Ќе в≥дт¤гнутьс¤ вже вс≥ слова ћоњ, ¤ке слово говоритиму, те буде виконане, говорить √осподь Ѕог!

™зекiњль 13

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, пророкуй на ≤зрањлевих пророк≥в, що пророкують, ≥ скажи пророкам, що пров≥щають ≥з власного серц¤: ѕослухайте √осподнього слова!
³ “ак говорить √осподь Ѕог: √оре на пророк≥в безумних, що ход¤ть за своњм духом та за тим, чого не бачили!
⁴ “воњ пророки, ≤зрањлю, ¤к т≥ лисиц≥ в руњнах!
⁵ Ќе вв≥йшли ви в проломи, ≥ не загородили загороди над ≤зрањлевим домом, щоб стати на б≥й √осподнього дн¤.
⁶ ¬они бачать марноту та фальшиве чаруванн¤, говор¤чи: √оворить √осподь, а √осподь не посилав њх, та вони мають над≥ю, що сповнитьс¤ слово.
⁷ ’≥ба ж не марне вид≥нн¤ ви бачили, ≥ не фальшиве чаруванн¤ ви говорили? ј ви кажете: √оворить √осподь, а я не говорив!
⁸ “ому так говорить √осподь Ѕог: «а те, що ви говорите марноту, ≥ бачите лжу, тому ось я проти вас, говорить √осподь Ѕог.
⁹ ≤ буде рука ћо¤ проти пророк≥в, що бачать марноту й чарують ≥лжею. ¬они не будуть на рад≥ народу ћого, ≥ в перепису ≤зрањлевого дому не будуть записан≥, ≥ до земл≥ ≤зрањлевоњ не вв≥йдуть. ≤ п≥знаЇте ви, що я √осподь Ѕог!
¹⁰ —аме за те, що вони впровадили народ ћ≥й у помилку, говор¤чи мир, а миру нема. ≤ в≥н будуЇ мура, а вони тинкують його будь¤ким тинком.
¹¹ —кажи до тих, що тинкують будь¤ким тинком, що мур упаде. Ѕуде дощ заливний, ≥ ви, кам≥нн¤ великого граду, впадете, ≥ в≥тер бурхливий розвалить мура.
¹² ≤ ось ст≥на впаде. „и ж не скажуть вам: ƒе той тинк, ¤ким ви тинкували?
¹³ “ому так говорить √осподь Ѕог: я вчиню, що бурхливий в≥тер валитиме в лютост≥ ћоњй, ≥ буде дощ заливний в ћоњм гн≥в≥, ≥ кам≥нн¤ великого граду в лютост≥ на вигубленн¤.
¹⁴ ≤ роз≥б'ю я ту ст≥ну, ¤ку ви обтинкували будь¤ким тинком, ≥ повалю њњ до земл≥, й оголитьс¤ п≥двалина њњ, ≥ впаде, ≥ ви загинете в середин≥ його, ™русалима, ≥ п≥знаЇте, що я √осподь!
¹⁵ ≤ док≥нчу я лют≥сть —вою на ст≥н≥ та на тих, що тинкують њњ ¤кимбудь тинком, ≥ скажу вам: ЌемаЇ ст≥ни та њњ тинкувальник≥в,
¹⁶ ≤зрањлевих пророк≥в, що пророкували на ™русалим ≥ бачили дл¤ нього вид≥нн¤ миру, та немаЇ миру, говорить √осподь!
¹⁷ ј ти, сину людський, зверни своЇ обличч¤ до дочок свого народу, що пророкують з власного серц¤, ≥ пророкуй на них,
¹⁸ та й скажи: “ак говорить √осподь Ѕог: √оре тим, що шиють чарод≥йн≥ обв'¤зки на суглоби рук, ≥ робл¤ть хустки на голову вс¤кого зросту, щоб ловити душ≥. Ќевже, ловл¤чи душ≥ ћого народу, ви своњ душ≥ спасете?
¹⁹ ≤ ви безчестите ћене в ћого народу за жмен≥ ¤чменю та за кришки хл≥ба, забиваючи душ≥, що не повинн≥ б умирати, та лишаючи при житт≥ душ≥, що не повинн≥ б жити, своњми обманами ћоЇму народов≥, що слухають лжу.
²⁰ “ому так говорить √осподь Ѕог: ќсь я проти ваших чарод≥йних обв'¤зок, ув ¤к≥ ви ловите душ≥. ≤ позриваю њх ≥з ваших рамен, ≥ повипускаю т≥ душ≥, т≥ душ≥, що ви ловите, щоб були в≥льн≥, ¤к птахи.
²¹ ≤ позриваю ваш≥ хустки, ≥ вр¤тую народ —в≥й з вашоњ руки, ≥ не будуть вони вже в ваш≥й руц≥ за здобич, ≥ п≥знаЇте ви, що я √осподь.
²² «а те, що ви лжею запод≥¤ли б≥ль серцю праведного, хоч я не зробив йому болю, ≥ за те, що ви зм≥цнюЇте руки безбожного, щоб в≥н не в≥двернувс¤ в≥д своЇњ злоњ дороги, щоб спасти його при житт≥,
²³ тому б≥льш не будете бачити марноти та не будете в≥щувати, ≥ я вр¤тую народ —в≥й з вашоњ руки, ≥ ви п≥знаЇте, що я √осподь!

™зекiњль 14

¹ ≤ прийшли до мене муж≥ з ≤зрањлевих старших, ≥ пос≥дали передо мною.
² ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
³ —ину людський, ц≥ муж≥ допустили своњх божк≥в у своЇ серце, а спотиканн¤ провини своЇњ поклали перед обличч¤м своњм. „и ж можуть вони запитувати ћене?
⁴ “ому говори з ними, та й скажеш до них: “ак говорить √осподь Ѕог: ожен чолов≥к з ≤зрањлевого дому, що допустить своњх божк≥в у своЇ серце, а спотиканн¤ провини своЇњ покладе перед обличч¤м своњм, ≥ прийде до пророка, тому я, √осподь, в≥дпов≥м, зг≥дно з цим, зг≥дно з многотою його божк≥в,
⁵ щоб схопити тих з ≤зрањлевого дому за њхнЇ серце, бо вс≥ вони в≥ддалилис¤ в≥д ћене через своњх божк≥в!
⁶ “ому скажи до ≤зрањлевого дому: “ак говорить √осподь Ѕог: Ќаверн≥тьс¤, ≥ в≥дступ≥ть в≥д ваших божк≥в, ≥ в≥д ус≥х ваших гидот в≥дверн≥ть своњ обличч¤!
⁷ Ѕо кожен чолов≥к ≥з ≤зрањлевого дому або з чужинц≥в, що мешкають серед ≤зрањл¤, коли в≥дступить в≥д ћене, ≥ допустить своњх божк≥в у своЇ серце, ≥ покладе спотиканн¤ своЇњ провини перед обличч¤м своњм, ≥ прийде до пророка, щоб запитати ћене, тому я, √осподь, в≥дпов≥м в≥д —ебе.
⁸ ≤ зверну я лице —воЇ проти цього чолов≥ка, ≥ вчиню його за знака та за припов≥стку, ≥ вигублю його з-посеред —вого народу, ≥ п≥знаЇте ви, що я √осподь!
⁹ ј пророк, коли б був зведений, ≥ говорив би слово, я, √осподь, зведу цього пророка, ≥ прост¤гну руку —вою на нього, ≥ вигублю його з-посеред —вого народу ≤зрањлевого!
¹⁰ ≤ понесуть вони свою провину, ¤ка провина того, хто питаЇтьс¤, така буде провина пророка,
¹¹ щоб не блудив уже ≤зрањл≥в д≥м в≥д ћене, ≥ не занечищувавс¤ вже вс≥ма своњми гр≥хами. ≤ будуть вони ћен≥ народом, а я буду њм Ѕогом, говорить √осподь Ѕог!
¹² ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
¹³ —ину людський, коли згр≥шить проти ћене земл¤, спронев≥рюючи, то я прост¤гну —вою руку на нењ, ≥ зламаю њй хл≥бну п≥дпору, ≥ пошлю на нењ голод, ≥ вигублю з нењ людину й скотину.
¹⁴ ј коли б серед нењ були три муж≥: Ќой, ƒанињл та …ов, вони в своњй справедливост≥ вр¤тували б лише свою власну душу, говорить √осподь Ѕог.
¹⁵ оли б я перепровадив по земл≥ люту зв≥рину, й обезлюдн≥ла б вона, ≥ стала б вона спустошенн¤м, так що н≥хто не проходив би нею через ту зв≥рину,
¹⁶ той й ц≥ три муж≥ серед нењ, ¤к живий я, говорить √осподь Ѕог, не вр¤тують вони н≥ син≥в, н≥ дочок! —ам≥ вони будуть вр¤тован≥, а рай стане спустошенн¤м...
¹⁷ јбо коли б я спровадив на цю землю меча, та й мечев≥ сказав: ѕройди по раю, ≥ вигуби з нього людину й скотину,
¹⁸ то ц≥ три муж≥ серед нього, ¤к живий я! говорить √осподь Ѕог, не вр¤тують син≥в, н≥ дочок, бо вр¤туютьс¤ сам≥ т≥льки вони!
¹⁹ јбо коли б я моровицю послав до ц≥Їњ земл≥, ≥ вилив би на нењ свою лют≥сть у кров≥, щоб вигубити з нењ людину й скотину,
²⁰ а Ќой, ƒанињл та …ов були б серед нењ, ¤к живий я! говорить √осподь Ѕог, ан≥ сина, ан≥ дочки не вр¤тували б вони! ¬они в своњй справедливост≥ вр¤тують т≥льки свою власну душу.
²¹ Ѕо так говорить √осподь Ѕог: ’оч послав би я на ™русалим чотири —воњ лих≥ присуди: меча, ≥ голод, ≥ люту зв≥рину та моровицю, щоб вигубити з нього людину та скотину,
²² то все таки залишатьс¤ в ньому рештки, що будуть випроваджен≥, сини та дочки. ќсь вони вийдуть до вас, ≥ ви побачите њхню дорогу та њхн≥ вчинки, ≥ будете пот≥шен≥ за те лихо, що я нав≥в на ™русалим, за все, що я нав≥в був на нього.
²³ ≤ пот≥шать вони вас, коли ви побачите њхню дорогу та њхн≥ вчинки, ≥ п≥знаЇте, що не надармо зробив я все, що зробив серед нього, говорить √осподь Ѕог.

™зекiњль 15

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, чим краще виноградове дерево в≥д ус¤кого дерева, та виноградна галузка, що була серед дерев л≥сових?
³ „и в≥зьметьс¤ з нього кусок дерева, щоб зробити ¤ку роботу? „и в≥зьмуть ≥з нього к≥лка, щоб пов≥сити на ньому вс¤ку р≥ч?
⁴ ќсь воно дане огнев≥ на пожерт¤... ќбидва к≥нц≥ його пожер огонь, а середина його надгор≥ла, чи надаЇтьс¤ воно до роботи?
⁵ як було воно непорушним воно не надавалос¤ на роботу, що ж тепер, коли огонь пожер його, ≥ воно надгор≥ло, то ще буде надаватис¤ на роботу?
⁶ “ому так говорить √осподь Ѕог: як виноградове дерево м≥ж л≥сними деревами, що я дав його огнев≥ на пожерт¤, так дам я мешканц≥в ™русалиму!
⁷ ≤ оберну я лице —воЇ проти них, з одного огню вони вийшли, та пожере њх другий огонь. ≤ п≥знаЇте, ви, що я √осподь, коли зверну —воЇ лице проти них!
⁸ ≤ в≥ддам цей рай на спустошенн¤, за те, що вони спронев≥рилис¤, говорить √осподь Ѕог.

™зекiњль 16

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, пов≥дом ™русалим про його гидоти,
³ та й скажи: “ак говорить √осподь Ѕог до дочки ™русалиму: ѕоходженн¤ твоЇ й народженн¤ твоЇ з краю ханаанського, тв≥й батько амореЇць, а мати тво¤ х≥тте¤нка.
⁴ ѕри твоЇму народженн≥, того дн¤, ¤к ти народилас¤, не був обр≥заний пупок тв≥й, ≥ водою не була ти обмита на очищенн¤, ан≥ не була ти посолена, ан≥ не була ти сповита.
⁵ Ќе змилувалос¤ над тобою жодне око, щоб зробити тоб≥ одну з цих речей з милосерд¤ над тобою, але була ти викинена на в≥дкрите поле, так мало ц≥новано душу твою в день твойого народженн¤!
⁶ ≤ проходив я повз тебе, ≥ бачив тебе, ¤к ти вал¤лас¤ в своњй кров≥, ≥ сказав я до тебе: ∆иви в своњй кров≥! “ак, я сказав тоб≥: ∆иви в своњй кров≥!
⁷ –ости ж, зробив я тебе, ¤к польову ростину, ≥ ти зросла та стала велика, ≥ д≥йшла ти до найвродлив≥шоњ вроди: перса випростались, волос тв≥й вир≥с, а ти була зовс≥м нага!
⁸ ≤ проходив я повз тебе, ≥ побачив тебе, аж ось час тв≥й насп≥в, час коханн¤. ≤ прост¤гнув я полу —вою над тобою, ≥ закрив твою наготу, ≥ прис¤гнув тоб≥, ≥ вв≥йшов з тобою в запов≥т, говорить √осподь Ѕог, ≥ стала ти ћоЇю.
⁹ ≤ обмив я тебе водою, ≥ сполоскав я кров твою з тебе, ≥ натер тебе оливою.
¹⁰ ≤ зод¤гнув тебе р≥знокольоровим, взув тебе в тахаш, ≥ сповив тебе в в≥ссон, ≥ покрив тебе шовком.
¹¹ ≤ приоздобив тебе оздобою, ≥ дав нараменники на руки твоњ, а ланцюга на шию твою.
¹² ≤ дав я носову сережку до носа твого, ≥ сережки на вуха твоњ, а пишну корону на твою голову.
¹³ ≤ приоздобилась ти золотом та ср≥блом, а од≥ж тво¤ в≥ссон та шовк, ≥ р≥знокольорове; булку й мед та оливу ти њла, ≥ стала ти гарна-прегарна, ≥ вдалос¤ тоб≥ дос¤гти царськоњ г≥дности!
¹⁴ ≤ роз≥йшлос¤ ≥м'¤ твоЇ пом≥ж народами за твою красу, бо досконала вона, через пишноту ћою, ¤ку я на тебе поклав, говорить √осподь Ѕог!
¹⁵ ≤ покладалас¤ ти на красу свою, ≥ стала розпусною через славу свою, ≥ виливала ти розпусту свою на кожного перехожого, його ти була.
¹⁶ ≤ брала ти з шат своњх, ≥ робила соб≥ р≥знокольоров≥ паг≥рки, ≥ чинила розпусту на них, ¤к не бувало й не буде.
¹⁷ ≤ брала ти реч≥ з пишноти своЇњ, з ћого золота та зо ср≥бла ћого, що дав тоб≥ я, ≥ наробила соб≥ подоб чолов≥чоњ стат≥, ≥ чинила розпусту ≥з ними.
¹⁸ ≤ брала ти свою р≥знокольорову од≥ж, ≥ покривала њх, а оливу ћою та ћоЇ кадило клала перед ними.
¹⁹ ј ћ≥й хл≥б, що давав я тоб≥, булку й оливу та мед, що ними годував я тебе, то в≥ддавала ти те перед њхнЇ обличч¤ на люб≥ пахощ≥. ≤ сталос¤ це, говорить √осподь Ѕог.
²⁰ ≤ брала ти син≥в своњх та дочок своњх, що породила ћен≥, ≥ приносила њх на њжу њм. „и мало було розпусти твоЇњ,
²¹ що ти р≥зала д≥тей ћоњх ≥ давала њм, перепроваджуючи через огонь дл¤ них?
²² ≤ при вс≥х гидотах твоњх та розпустах твоњх ти не пам'¤тала про дн≥ своЇњ молодости, коли була нагою-пренагою, коли вал¤лас¤ в кров≥ своњй...
²³ ≤ сталос¤ по всьому тому твоЇму зл≥, горе, горе тоб≥! говорить √осподь Ѕог,
²⁴ ≥ побудувала ти соб≥ м≥сц¤ розпусти, ≥ поробила соб≥ п≥двищенн¤ на кожному майдан≥.
²⁵ Ќа кожному роздор≥жж≥ побудувала ти своњ п≥двищенн¤, ≥ знеславила красу свою, ≥ розхил¤ла ноги своњ дл¤ кожного перехожого, ≥ поб≥льшувала свою розпусту...
²⁶ ≤ чинила ти розпусту з синами ™гипту, з своњми сус≥дами великотелесими, ≥ поб≥льшувала свою розпусту, щоб гн≥вити ћене.
²⁷ ≤ ось прост¤гнув я —вою руку на тебе, ≥ в≥дн¤в належну частину твою, ≥ дав тебе на волю твоњх ненависниць, филистимських дочок, засоромлених твоЇю нечистою дорогою.
²⁸ Ѕо чинила ти розпусту з синами јшшуровими, ≥ не могла насититись, ≥ блудила з ними, ≥ теж не наситилась.
²⁹ ≤ поб≥льшила ти свою розпусту до купецького краю халдењв, та теж цим не наситилас¤.
³⁰ як змучилос¤ серце твоЇ, говорить √осподь Ѕог, коли ти робила вс≥ оц≥ вчинки свав≥льноњ розпусноњ ж≥нки!
³¹ оли ти будувала м≥сц¤ своЇњ розпусти на кожному роздор≥жж≥, а п≥двищенн¤ своЇ робила на кожному майдан≥, то не була ти, ¤к блудниц¤, щоб збирати заплату за розпусту,
³² але ¤к перелюбна ж≥нка, що зам≥сть свого чолов≥ка бере соб≥ чужих.
³³ ”с≥м блудниц¤м дають дарунка, а ти сама давала дарунки своњ вс≥м коханц¤м своњм, ≥ п≥дкуповувала њх, щоб приходили до тебе зв≥дус≥ль на розпусту з тобою.
³⁴ ≤ було тоб≥ при твоњй розпуст≥ навпаки в≥д ≥нших ж≥нок, бо не волочились за тобою, а через те, що ти давала заплату за розпусту, ≥ заплата за розпусту не давалась тоб≥, то сталось тоб≥ навпаки.
³⁵ “ому то, розпуснице, послухай √осподнього слова:
³⁶ “ак говорить √осподь Ѕог: «а те, що виливалась тво¤ розпуста, ≥ в≥дкривалась тво¤ нагота в блудод≥йств≥ твоњм з твоњми коханц¤ми та зо вс≥ма божками гидоти твоЇњ, ≥ за кров син≥в твоњх, ¤ких ти давала њм,
³⁷ тому ось я позбираю вс≥х коханц≥в твоњх, ¤ким була ти приЇмна, ≥ вс≥х, кого ти кохала, разом з тими, кого ти зненавид≥ла, ≥ зберу њх коло тебе знавкола, ≥ в≥дкрию њм наготу твою, ≥ вони побачать увесь тв≥й сором!
³⁸ ≤ засуджу тебе присудом на перелюбниць та тих, що кров проливають, ≥ дам тебе на кров лютости та заздрости...
³⁹ ≤ в≥ддам тебе в њхню руку, ≥ вони зруйнують твоЇ м≥сце розпусти, ≥ порозвалюють п≥двищенн¤ твоњ, ≥ пост¤гають з тебе шати твоњ, ≥ позабирають пишн≥ вбранн¤ твоњ, ≥ покладуть тебе зовс≥м нагою...
⁴⁰ ≤ зберуть проти тебе збори, ≥ закидають тебе кам≥нн¤м, ≥ порубають тебе своњми мечами...
⁴¹ ≤ попал¤ть доми твоњ огнем, ≥ зробл¤ть на тебе присуди на очах багатьох ж≥нок. ≤ зроблю я к≥нець, щоб не була ти розпусницею, ≥ ти вже не будеш давати дарунка за розпусту!
⁴² ≤ заспокоњтьс¤ ћо¤ лют≥сть на тебе, ≥ в≥д≥йде в≥д тебе ћо¤ заздр≥сть, ≥ ¤ заспокоюс¤, ≥ не буду вже гн≥ватис¤.
⁴³ «а те, що ти не пам'¤тала про дн≥ своЇњ молодости, ≥ гн≥вила ћене вс≥м тим, то й я ось поверну дорогу твою на твою голову, говорить √осподь Ѕог, щоб не чинила ти розпусти п≥сл¤ вс≥х гидот своњх!...
⁴⁴ ќсь кожен припов≥стник говоритиме про тебе припов≥стку, кажучи: яка мати така њњ донька!
⁴⁵ “и дочка своЇњ матер≥, що покинула свого чолов≥ка та своњх син≥в, ≥ ти сестра своњх сестер, що покидали своњх чолов≥к≥в та своњх син≥в. ћати ваша х≥ттейка, а ваш батько амореЇць!
⁴⁶ ј старша сестра тво¤ —амар≥¤ та дочки њњ, що сид¤ть по л≥виц≥ твоњй, а сестра тво¤, менша в≥д тебе, що сидить по правиц≥ твоњй це —одома та дочки њњ.
⁴⁷ ј ти х≥ба не ходила њхн≥ми дорогами й не робила за њхн≥ми гидотами? ћало бракувало, ≥ з≥псулас¤ б ти б≥льше в≥д них на вс≥х своњх дорогах!
⁴⁸ як живий я, говорить √осподь Ѕог, не зробила —одома, сестра тво¤, вона та дочки њњ, ¤к зробила ти та твоњ дочки!
⁴⁹ ќсь оце була провина твоЇњ сестри —одоми: пиха, сит≥сть њж≥ та преспок≥йний спок≥й були в нењ та в њњ дочок, а руки вбогого та б≥дного вона не зм≥цн¤ла.
⁵⁰ ≤ запишались вони, ≥ робили гидоти перед ћоњм обличч¤м. ≤ я њх в≥дкинув, ¤к побачив оце.
⁵¹ ј —амар≥¤ не нагр≥шила й половини гр≥х≥в твоњх, та ти поб≥льшила гидоти своњ б≥льш в≥д них, ≥ оправдала сестер своњх ус≥ма своњми гидотами, ¤к≥ ти зробила.
⁵² “ож носи свою ганьбу ти, що чинила њњ дл¤ своњх сестер, через твоњ гр≥хи, ¤кими гидоти чинила ти б≥льше за них, вони будуть справедлив≥ш≥ за тебе! ≤ також посоромс¤, ≥ носи св≥й сором за твоЇ всправедливленн¤ своњх сестер!
⁵³ ≤ поверну я њхню долю, долю —одоми та дочок њњ, ≥ —амар≥ю та дочок њњ, ≥ поверну долю твою серед них,
⁵⁴ щоб носила ти св≥й сором, ≥ соромилас¤ всього того, що ти наробила, пот≥шаючи њх.
⁵⁵ ј твоњ сестри, —одома та дочки њњ, вернутьс¤ до свого попереднього стану, ≥ —амар≥¤ та дочки њњ вернутьс¤ до свого попереднього стану, ≥ ти та дочки твоњ вернетесь до свого попереднього стану.
⁵⁶ ≤ не була сестра тво¤ —одома згадувана в устах твоњх за дн≥в твоњх гордощ≥в,
⁵⁷ поки не в≥дкрилос¤ зло твоЇ, коли ганьбили тебе дочки —ир≥њ та вс≥х околиць його, ≥ дочки филистимськ≥ погорджували тебе зв≥дус≥ль.
⁵⁸ —вою розпусту та гидоти своњ, ти њх понесеш, говорить √осподь.
⁵⁹ Ѕо так говорить √осподь Ѕог: ≤ зроблю я з тобою, ¤к робила ти, що погордила прис¤гою, щоб зламати запов≥та.
⁶⁰ ≤ згадаю я —вого запов≥та з тобою за дн≥в твоЇњ молодости, ≥ поставлю тоб≥ запов≥та в≥чного.
⁶¹ ≤ ти згадаЇш про своњ дороги й засоромишс¤, коли ти в≥зьмеш сестер своњх, старших в≥д тебе, разом з меншими в≥д тебе ≥ дам њх тоб≥ за дочок, але не з твого запов≥ту.
⁶² ≤ в≥дновлю я —вого запов≥та з тобою, ≥ ти п≥знаЇш, що я √осподь,
⁶³ щоб згадала ти й засоромилас¤, ≥ не могла б≥льше в≥дкривати уста перед ганьбою своЇю, коли прощу тоб≥ все, що ти наробила, говорить √осподь Ѕог.

™зекiњль 17

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, загадай загадку, ≥ склади притчу ≤зрањлевому домов≥,
³ та й скажи: “ак говорить √осподь Ѕог: великий орел великокрилий, з широко розгорненими крилами, повний р≥знокольорового п≥р'¤, прилет≥в до Ћивану, ≥ вз¤в верхов≥тт¤ кедру.
⁴ „убка галузок його об≥рвав, ≥ прин≥с його до купецького краю, у м≥ст≥ гандл¤р≥в поклав його.
⁵ ≤ вз¤в в≥н з нас≥нн¤ т≥Їњ земл≥, ≥ пос≥¤в його до нас≥нневого пол¤, уз¤в ≥ засадив його над великими водами, немов ту вербу.
⁶ ≤ воно виросло, ≥ стало г≥лл¤стим виноградом, низькорослим, що обертав своњ галузки до нього, а його кор≥нн¤ були п≥д ним. ≤ стало воно виноградом, ≥ вигнало в≥тт¤, ≥ пустило галузки.
⁷ “а був ще один великий орел, великокрилий та густоперий. ≤ ось той виноград вит¤нув пожадливо своЇ кор≥нн¤ на нього, ≥ своњ галузки пустив до нього, щоб в≥н напоњв його з гр¤док свого засадженн¤.
⁸ ¬≥н був посаджений на доброму пол≥ при великих водах, щоб пустив галузки та прин≥с пл≥д, щоб став пишним виноградом.
⁹ —кажи: “ак говорить √осподь Ѕог: „и поведетьс¤ йому? „и не вирвуть кор≥нн¤ його, ≥ не позривають плоду його, так що в≥н засохне? ”се зелене галузз¤ його посохне, ≥ не треба великого рамена та численного народу, щоб вирвати його з його кор≥нн¤.
¹⁰ ≤ ось хоч в≥н засаджений, чи поведетьс¤ йому? „и всихаючи, не всохне в≥н, ¤к т≥льки доторкнетьс¤ його сх≥дн≥й в≥тер? ¬≥н усохне на гр¤дках, де посаджений...
¹¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
¹² —кажи ж домов≥ ворохобному: чи ви не п≥знали, що це? —кажи: ќсь прийшов вавилонський цар до ™русалиму, ≥ вз¤в його цар¤ та його кн¤з≥в, ≥ в≥дв≥в њх до себе до ¬авилону.
¹³ ≤ вз¤в ≥з царського нас≥нн¤, ≥ склав з ним умову, ≥ вв≥в його в прис¤гу, ≥ забрав потужних земл≥,
¹⁴ щоб це було царство низьке, щоб воно не п≥д≥ймалос¤, щоб дотримувало його умову, ≥ було њй в≥рним.
¹⁵ јле той збунтувавс¤ проти нього, послав своњх посл≥в до ™гипту, щоб дали йому коней та багато народу. „и йому поведетьс¤? „и втече той, хто робить таке? ј коли зламаЇ умову, то чи вр¤туЇтьс¤ в≥н?
¹⁶ як живий я, говорить √осподь Ѕог, у м≥сц≥ цар¤, ¤кий поставив його царем, той, що погордив його прис¤гою та зламав свою умову з ним, помре в нього в ¬авилон≥!
¹⁷ ≤ фараон не поможе йому на в≥йн≥ великим в≥йськом та численним народом, коли насиплють вала та збудують башту, щоб вигубити багато душ.
¹⁸ ≤ погордив в≥н прис¤гою, щоб зламати умову, хоч дав був свою руку, ≥ все те зробив, тому в≥н не вр¤туЇтьс¤.
¹⁹ “ому так говорить √осподь Ѕог: як живий я, прис¤гу ћою, ¤кою в≥н погордив, та умову ћою, ¤ку в≥н зламав, дам це на його голову!
²⁰ ≤ розт¤гну над ним —вою с≥тку, ≥ буде в≥н схоплений в пастку ћою, ≥ спроваджу його до ¬авилону, ≥ розсуджус¤ з ним там за його спронев≥ренн¤, ¤ке в≥н спронев≥рив проти ћене.
²¹ ≤ вс≥ вт≥кач≥ його з ус≥х його полк≥в попадають в≥д меча, а позостал≥ будуть розпорошен≥ на вс≥ в≥три. ≤ п≥знаЇте ви, що я, √осподь, говорив!
²² “ак говорить √осподь Ѕог: ≤ в≥зьму я з верхов≥тт¤ високого кедру, ≥ дам до земл≥. « чубка галузок його вирву тенд≥тну, ≥ —ам посаджу на висок≥й та стр≥мк≥й гор≥.
²³ Ќа висок≥й гор≥ ≤зрањлев≥й посаджу њњ, ≥ вона випустить галузку й принесе пл≥д, ≥ стане сильною кедриною. ≤ буде пробувати п≥д ними ус¤ке птаство, ус¤ке крилате буде перебувати в т≥н≥ його галузок.
²⁴ ≤ п≥знають ус≥ польов≥ дерева, що я, √осподь, понизив високе дерево, повищив дерево низьке, висушив дерево зелене, ≥ дав розцв≥стис¤ дереву сухому. я, √осподь, говорив ≥ вчинив!

™зекiњль 18

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² ўо це вам, що ви складаЇте припов≥стку на ≤зрањлеву землю, говор¤чи: Ѕатьки њли несп≥ле, а оскома в син≥в на зубах!
³ як живий я, говорить √осподь Ѕог, не будете вже складати т≥Їњ припов≥стки в ≤зрањл≥!
⁴ “ож ус≥ душ≥ ћоњ: ¤к душа батькова, так ≥ душа синова ћоњ вони! ƒуша, що гр≥шить, вона помре.
⁵ ј чолов≥к, коли в≥н справедливий, ≥ робить право та справедлив≥сть,
⁶ на горах жертвенного не њсть, ≥ очей своњх не зводить до божк≥в ≤зрањлевого дому, ≥ ж≥нки свого ближнього не занечищуЇ, а до ж≥нки в час≥ њњ нечистоти не наближуЇтьс¤,
⁷ ≥ н≥кого не тисне, боржников≥ заставу його конче звертаЇ, грабунку не чинить, хл≥б св≥й даЇ голодному, а голого покриваЇ одежею,
⁸ на лихву не даЇ, а в≥дсотк≥в не бере, в≥д кривди в≥двертаЇ руку свою, чинить правдивий суд пом≥ж чолов≥ком та чолов≥ком,
⁹ уставами ћоњми ходить, а прав ћоњх дотримуЇ, щоб чинити правду, справедливий такий конче буде жити, говорить √осподь Ѕог!
¹⁰ ј ¤к породить в≥н сина насильника, що кров проливаЇ, ≥ робить хоч т≥льки одне з того,
¹¹ чого в≥н усього того не робив, а також на горах жертвенне њв, ≥ ж≥нку свого ближнього занечищував,
¹² убогого й б≥дар¤ утискав, грабунки чинив, застави боржников≥ не звертав, ≥ до божк≥в зводив своњ оч≥, гидоту робив,
¹³ на лихву давав, ≥ в≥дсоток брав, то чи буде в≥н жити? Ќе буде в≥н жити! ¬≥н ус≥ т≥ гидоти чинив, в≥н мусить конче померти, кров його буде на ньому!
¹⁴ ј ось породив в≥н сина, ≥ той побачив ус≥ гр≥хи свого батька, ¤к≥ той робив, ≥ хоч бачив, та не робив, ¤к той:
¹⁵ на горах жертвенного не њв, ≥ очей своњх до божк≥в ≤зрањлевого дому не зводив, ж≥нки свого ближнього не занечищував,
¹⁶ ≥ н≥кого не утискав, застави у застав не брав, ≥ грабунку не чинив, хл≥б св≥й голодному давав, а голого одежею покривав,
¹⁷ в≥д кривди свою руку в≥двертав, лихви та в≥дсотк≥в не брав, права ћоњ чинив, уставами ћоњми ходив, такий не помре за провину свого батька, в≥н конче буде жити!
¹⁸ Ѕатько ж його, за те, що утиском тиснув, грабунком грабував брата, ≥ що недобре чинив серед народу свого, то ось в≥н помре за провину свою!
¹⁹ ј скажете ви: „ому той син не пон≥с провину за батька? јле ж син той чинив право та справедлив≥сть, дотримував ус≥ устави ћоњ й виконував њх, в≥н конче буде жити!
²⁰ “а душа, що гр≥шить, вона помре. —ин не понесе кари за батькову провину, а батько не понесе за провину синову, справедлив≥сть справедливого буде на ньому, а несправедлив≥сть несправедливого на тому буде.
²¹ ј коли б несправедливий в≥двернувс¤ в≥д ус≥х гр≥х≥в своњх, ¤ких наробив, ≥ виконував ус≥ устави ћоњ, ≥ робив право та справедлив≥сть, буде конче в≥н жити, не помре!
²² ”с≥ його гр≥хи, ¤к≥ наробив в≥н, не згадаютьс¤ йому, в≥н буде жити в своњй справедливост≥, ¤ку чинив!
²³ „и я маю вподобанн¤ в смерт≥ несправедливого? говорить √осподь Ѕог, чи ж не в тому, щоб в≥н повернувс¤ з дор≥г своњх та й жив?
²⁴ ј коли б справедливий в≥двернувс¤ в≥д своЇњ справедливости й став робити кривду, ус≥ т≥ гидоти, ¤к≥ робить несправедливий, то чи такий буде жити? ”с≥ справедливост≥ його, ¤к≥ в≥н робив, не згадаютьс¤, за своЇ спронев≥ренн¤, що в≥н спронев≥рив, ≥ за гр≥х св≥й що згр≥шив, за них в≥н помре!
²⁵ ј ви кажете: Ќеправа √осподн¤ дорога! ѕослухайте но, доме ≤зрањл≥в, чи ж дорога ћо¤ неправа? „и не ваш≥ дороги неправ≥?
²⁶ оли б справедливий в≥двернувс¤ в≥д своЇњ справедливости й чинив кривду, ≥ за те помер, то в≥н помре за кривду свою, ¤ку в≥н чинив.
²⁷ ј коли б несправедливий в≥двернувс¤ в≥д своЇњ несправедливости, ¤ку в≥н чинив, ≥ чинив би право та справедлив≥сть, в≥н душу свою при житт≥ збереже.
²⁸ ≤ коли б в≥н побачив, ≥ в≥двернувс¤ в≥д ус≥х своњх гр≥х≥в, ¤к≥ в≥н чинив, то конче буде в≥н жити, не помре!
²⁹ ј ≤зрањл≥в д≥м каже: Ќеправа √осподн¤ дорога! „и ж ћоњ дороги неправ≥, доме ≤зрањл≥в? „и ж то не ваш≥ дороги неправ≥?
³⁰ “ому буду судити вас, доме ≤зрањл≥в, кожного за дорогами його, говорить √осподь Ѕог. ѕокайтес¤, ≥ в≥дверн≥тьс¤ в≥д ус≥х ваших гр≥х≥в, ≥ не буде вам провина на спотиканн¤!
³¹ ѕоскидайте з себе вс≥ ваш≥ гр≥хи, ¤кими ви гр≥шили, ≥ створ≥ть соб≥ нове серце та нового духа! ≤ нащо маЇте померти, ≤зрањл≥в доме?
³² Ѕо не жадаю я смерти помираючого, говорить √осподь Ѕог, але покайтес¤ та й жив≥ть!

™зекiњль 19

¹ ј ти п≥сню жалобну зд≥йми про кн¤з≥в ≤зрањлевих,
² та й скажи: яка тво¤ мати левиц¤: Ћ¤гла пом≥ж лев≥в, серед левчук≥в вона викохала левен¤т!
³ ≤ одне ≥з своњх левен¤т вона вигодувала, левчуком воно стало, ≥ здобич ловити навчивс¤, людину в≥н жер!
⁴ ≤ пох≥д розголосили народи на нього, в њхню ¤му в≥н схоплений був, ≥ його в ланцюгах до краю Їгипетського в≥двели...
⁵ як левиц¤ побачила, що надаремно чекаЇ, що пропала над≥¤ њњ, то вз¤ла вона знову одне ≥з своњх левен¤т, ≥ вчинила його левчуком.
⁶ ≤ ходив в≥н м≥ж левами й став левчуком, ≥ здобич ловити навчивс¤, людину в≥н жер!
⁷ ≤ в≥н розбивав њхн≥ палати, ≥ руйнував њхн≥ м≥ста, ≥ в≥д голосу рику його остовп≥ла земл¤ й що на н≥й!
⁸ “а пастку на нього поставили люди знавкола з округ, ≥ свою с≥тку на нього розкинули, ≥ в≥н схоплений був в њхню ¤му!
⁹ ≤ кинули в кл≥тку його в ланцюгах, ≥ його в≥двели до цар¤ вавилонського, ≥ в твердиню його запроторили, щоб голос його вже не чувс¤ на горах ≤зрањлевих...
¹⁰ “во¤ мати, ¤к той виноград у винограднику, посадженому над водою, плодюча й г≥лл¤ста була через води велик≥.
¹¹ ≤ виросли прутт¤ м≥цн≥, й надавались на берла володар≥в, ≥ височ≥в м≥ж гущавинами його зр≥ст, ≥ в≥н показавс¤ в своњй висот≥, у численних галузках своњх!
¹² “а була вона вирвана в лютост≥, об землю кинена, ≥ в≥тер зо сходу зсушив њњ пл≥д, поламалис¤ й повисихали вони, а њњ м≥цний прут огонь його зжер...
¹³ ј тепер посадили њњ на пустин≥, у крањ сухому й безв≥дному,
¹⁴ ≥ вийшов огонь ≥з прута њњ в≥тки та й пожер њњ пл≥д, ≥ немаЇ у нењ м≥цного прута, берла на пануванн¤... ÷е п≥сн¤ жалобна, ≥ буде за п≥сню жалоби вона.

™зекiњль 20

¹ ≤ сталос¤ за сьомого року, в п'¤тому м≥с¤ц≥, у дес¤тому дн≥ м≥с¤ц¤, поприходили люди з ≤зрањлевих старших, щоб запитатис¤ в √оспода, ≥ пос≥дали передо мною.
² ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
³ —ину людський, говори з ≤зрањлевими старшими та й скажеш до них: “ак говорить √осподь Ѕог: „и ви прийшли, щоб запитатис¤ в ћене? як живий я, не в≥дпов≥м вам, говорить √осподь Ѕог!
⁴ „и ти розсудиш њх, чи ти њх розсудиш, сину людський? «ав≥дом њх про гидоти њхн≥х батьк≥в,
⁵ та й скажеш до них: “ак говорить √осподь Ѕог: “ого дн¤, коли я був вибрав ≤зрањл¤, ≥ п≥дн≥с —вою руку до нас≥нн¤ якового дому, ≥ в≥дкривс¤ њм в Їгипетському крањ, ≥ п≥дн≥с —вою руку до них, говор¤чи: я √осподь, Ѕог ваш,
⁶ того дн¤ я п≥дн≥с —вою руку до них, щоб вивести њх з Їгипетського краю до раю, що я висл≥див дл¤ них, що тече молоком та медом, що в≥н окраса дл¤ вс≥х крањв.
⁷ ≤ сказав я до них: ¬≥дкидайте кожен гидоти в≥д очей своњх, ≥ не занечищуйтес¤ божками ™гипту. я √осподь, Ѕог ваш!
⁸ “а були вони ворохобн≥ проти ћене, ≥ не хот≥ли слухатис¤ ћене, не в≥дкидали кожен гидот в≥д очей своњх, ≥ не покинули Їгипетських божк≥в. ≤ подумав я, що виллю на них —вою лют≥сть, що док≥нчу на них —в≥й гн≥в посеред Їгипетського краю.
⁹ ≤ зробив я ради —вого …менн¤, щоб воно не безчестилос¤ на очах тих народ≥в, що вони серед них, що я в≥дкривс¤ њм на њхн≥х очах, щоб вивести њх з Їгипетського краю.
¹⁰ ≤ вив≥в я њх з Їгипетського краю, ≥ спровадив њх до пустин≥.
¹¹ ≤ дав њм постанови —воњ, ≥ познайомив њх з постановами ћоњми, ¤к≥ коли чинитиме людина, то житиме ними.
¹² ≤ також дав я њм —воњ суботи, щоб були вони знаком пом≥ж ћною та м≥ж ними, щоб п≥знати, що я √осподь, що осв¤чуЇ њх.
¹³ “а став ворохобним проти мене ≤зрањл≥в д≥м на пустин≥, уставами ћоњми не ходили вони, ≥ пов≥дкидали ћоњ постанови, ¤к≥ коли чинить людина, то житиме ними, а суботи ћоњ дуже зневажали. “ому я сказав був, що виллю лют≥сть —вою на них на пустин≥, щоб вигубити њх.
¹⁴ “а зробив я ради …менн¤ —вого, щоб воно не зневажалос¤ на очах тих народ≥в, що на њхн≥х очах я вив≥в њх.
¹⁵ јле й я, прир≥каючи, п≥дн≥с њм —вою руку на пустин≥, що не впроваджу њх до раю, ¤кого я дав, що тече молоком та медом, що окраса в≥н дл¤ вс≥х крањв,
¹⁶ за те, що постанови ћоњ вони в≥дкинули, а устави ћоњ не ходили вони ними, ≥ суботи ћоњ зневажали, бо за своњми божками ходило њхнЇ серце...
¹⁷ ≤ змилувалось ћоЇ око над ними, щоб не нищити њх, ≥ не зробив я з ними к≥нц¤ на пустин≥.
¹⁸ ≤ сказав я њхн≥м синам на пустин≥: ”ставами ваших батьк≥в не ход≥ть, ≥ постанов њхн≥х не перестер≥гайте, ≥ божками њхн≥ми не занечищуйтесь!
¹⁹ я √осподь, Ѕог ваш, уставами ћоњми ход≥ть, ≥ постанови ћоњ перестер≥гайте й виконуйте њх.
²⁰ ≤ св¤т≥ть суботи ћоњ, ≥ вони стануть знаком пом≥ж ћною та м≥ж вами, щоб п≥знати, що я √осподь, Ѕог ваш!
²¹ “а стали ворохобн≥ т≥ сини проти ћене, уставами ћоњми не ходили, а постанов ћоњх не перестер≥гали, щоб виконувати њх, ¤к≥ коли робить людина, то житиме ними, ≥ суботи ћоњ зневажали. ≤ подумав я був, що виллю лют≥сть —вою на них, щоб заспокоњти гн≥в ћ≥й на них на пустин≥.
²² ≤ в≥двернув я —вою руку, ≥ зробив ради …менн¤ —вого, щоб не зневажати його на очах тих народ≥в, що на њхн≥х очах я њх вив≥в.
²³ “а й я, прир≥каючи, п≥дн≥с њм —вою руку на пустин≥, щоб розпорошити њх серед народ≥в ≥ порозсипати њх по кра¤х,
²⁴ за те, що постанов ћоњх не чинили, ≥ устави ћоњ в≥дкинули, а суботи ћоњ зневажали, ≥ до божк≥в своњх батьк≥в були њхн≥ оч≥.
²⁵ ≤ тому я дав њм мати устави недобр≥, ≥ постанови, що не будуть вони жити ними.
²⁶ ≤ занечистив я њх њхн≥ми дарунками, перепровадженн¤м через огонь кожного, хто в≥дкриваЇ утробу, щоб спустошити њх, щоб п≥знали вони, що я √осподь!
²⁷ “ому говори до ≤зрањлевого дому, сину людський, ≥ скажи до них: “ак говорить √осподь Ѕог: ўе оцим зневажали ћене батьки ваш≥, коли спронев≥рилис¤ проти ћене:
²⁸ коли я вв≥в њх до раю, що про нього, прир≥каючи, п≥дносив я —вою руку дати його њм, то коли вони бачили вс¤кий високий паг≥рок ≥ вс¤ке густе дерево, то приносили там своњ жертви, ≥ давали там своњ дари, що гн≥вили ћене, ≥ складали там своњ люб≥ пахощ≥, ≥ приносили там своњ лит≥ жертви.
²⁹ ≤ сказав я до них: ўо це за висота, що ви ходите туди? ≤ зветьс¤ вона Ѕама аж до цього дн¤.
³⁰ “ому скажи до ≤зрањлевого дому: “ак говорить √осподь Ѕог: „и ви будете занечищуватис¤ дорогою своњх батьк≥в ≥ будете ходити в розпуст≥ за гидотами њхн≥ми?
³¹ ј приношенн¤м ваших дар≥в, перепровадженн¤м ваших син≥в через огонь ви занечищуЇтес¤ при вс≥х ваших божках аж до сьогодн≥. ј ви хочете питати ћене, ≤зрањл≥в доме? як живий я, говорить √осподь Ѕог, не дам я вам в≥дпов≥д≥!
³² ј що входить вам на серце, зовс≥м не станетьс¤ те, що ви говорите: Ѕудемо, ¤к ≥нш≥ народи, ¤к племена раю, служити дереву та каменю.
³³ як живий я, говорить √осподь Ѕог, рукою потужною й вит¤гненим раменом та виливаною лют≥стю буду царювати над вами!
³⁴ ≤ виведу вас ≥з тих народ≥в, ≥ позбираю вас ≥з тих крањв, де ви розпорошен≥ рукою потужною й вит¤гненим раменом та виливаною лют≥стю.
³⁵ ≤ заведу вас до пустин≥ народ≥в, ≥ буду там судитис¤ з вами лицем до лиц¤,
³⁶ ¤к судивс¤ я з вашими батьками на пустин≥ Їгипетського краю, так буду судитис¤ з вами, говорить √осподь Ѕог!
³⁷ ≤ проведу вас п≥д палицею, ≥ введу вас у зв'¤зок запов≥ту.
³⁸ ≤ повибираю з вас бунт≥вник≥в та тих, що гр≥шать проти ћене, повипроваджую њх з краю њхнього пробуванн¤, ≥ до ≤зрањлевоњ земл≥ вже не вв≥йдуть вони! ≤ п≥знаЇте ви, що я √осподь!
³⁹ ј ви, ≤зрањл≥в доме, так говорить √осподь Ѕог: ожен ≥д≥ть, служ≥ть своњм божкам! јле пот≥м ви напевно будете слухатис¤ ћене, ≥ св¤того …менн¤ ћого ви вже не зневажите своњми дарунками та своњми божками...
⁴⁰ Ѕо на ћоњй св¤т≥й гор≥, на висок≥й ≤зрањлев≥й гор≥, говорить √осподь Ѕог, там буде служити ћен≥ ввесь ≤зрањл≥в д≥м, увесь в≥н, що в раю, там я њх уподобаю —об≥, ≥ там зажадаю ваших приношень ≥ первоплод≥в ваших приношень у вс≥х ваших св¤тощах!
⁴¹ Ћюбими пахощами вподобаю —об≥ вас, коли вас виведу з народ≥в, ≥ зберу вас ≥з тих крањв, де ви розпорошен≥, ≥ буду я св¤титис¤ м≥ж вами на очах ус≥х поган.
⁴² ≤ п≥знаЇте ви, що я √осподь, коли впроваджу вас до ≤зрањлевоњ земл≥, до того раю, що про нього, прир≥каючи, п≥дн≥с я —вою руку дати його вашим батькам.
⁴³ ≤ згадаЇте там своњ дороги, ≥ вс≥ своњ вчинки, ¤кими ви занечистилис¤, ≥ почуЇте огидженн¤ перед самими собою за вс≥ ваш≥ лиха, ¤к≥ наробили...
⁴⁴ ≤ п≥знаЇте, що ¤ √осподь, коли я чинитиму з вами ради …менн¤ —вого, а не за вашими злими дорогами та за вашими з≥псутими вчинками, доме ≤зрањл≥в, говорить √осподь Ѕог.

™зекiњль 21

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, зверни обличч¤ своЇ в напр¤м≥ на п≥вдень, ≥ крапай словами на полудень, ≥ пророкуй на л≥с п≥вденного пол¤.
³ ≤ скажи до п≥вденного л≥су: ѕослухай √осподнього слова: “ак говорить √осподь Ѕог: ќсь у тоб≥ запалю я огонь, ≥ поњсть в≥н у тебе кожне дерево зелене, ≥ кожне дерево сухе; полум'¤ний огонь не погасне, ≥ будуть попален≥ ним вс≥ простори в≥д п≥вдн¤ до п≥вноч≥.
⁴ ≤ побачить кожне т≥ло, що я, √осподь, розпалив його, ≥ в≥н не погасне!
⁵ ≤ сказав ¤: ќ √осподи, Ѕоже, вони мен≥ кажуть: „и в≥н не говорить сам≥ т≥льки притч≥?
⁶ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
⁷ —ину людський, зверни ти обличч¤ своЇ до ™русалиму, ≥ крапай словами на св¤тин≥, ≥ пророкуй на землю ≤зрањлеву.
⁸ ≤ скажи ≤зрањлев≥й земл≥: “ак говорить √осподь: ќто я проти тебе, ≥ меча —вого вит¤гну з п≥хви його, ≥ витну з тебе справедливого й несправедливого.
⁹ „ерез те, що я витну з тебе справедливого й несправедливого, тому вийде ћ≥й меч проти кожного т≥ла в≥д п≥вдн¤ на п≥вн≥ч.
¹⁰ ≤ кожне т≥ло п≥знаЇ, що я √осподь, вит¤г меча —вого з п≥хви його, уже не вернетьс¤ в≥н!
¹¹ ј ти, сину людський, стогни, н≥би мав би ти зламан≥ стегна, ≥ г≥рко стогни на њхн≥х очах!
¹² ≤ буде, коли тоб≥ скажуть: „ого то ти стогнеш? то скажеш: Ќа зв≥стку, що йде, ≥ кожне серце розтане, ≥ вс¤к≥ руки ослабнуть, ≥ погасне вс¤кий дух, ≥ вс≥ кол≥на зайдутьс¤ водою! ќце прийде та станетьс¤, каже √осподь Ѕог.
¹³ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
¹⁴ —ину людський, пророкуй ≥ кажи: “ак говорить √осподь: —кажи: ћеч, меч, нагострений в≥н та блискучий!
¹⁵ ўоб приносити жертву нагострений в≥н, щоб блищати в≥н був пол≥рований. ’≥ба будемо рад≥ти? ’≥ба жезло сина ћого легковажить ус¤кеЇ дерево?
¹⁶ ≤ дали його випол≥рувати, щоб уз¤ти в долоню. ÷е нагострений меч, ≥ в≥н пол≥рований, щоб дати його в руку вбивц¤...
¹⁷ ричи та реви, сину людський, бо в≥н проти народу ћого, в≥н проти вс≥х кн¤з≥в ≤зрањлевих, њх в≥ддано мечев≥ з народом ћоњм, тому вдарс¤ по стегнах!
¹⁸ “а в≥н уже випробуваний. “а що ж тепер, коли йому жезло обридло? ¬≥н не встоњть, каже √осподь Ѕог.
¹⁹ ј ти, сину людський, пророкуй, ≥ вдар долонею об долоню, ≥ нехай меч подвоњтьс¤ та потроњтьс¤! ÷е меч побитих, великий меч забитого, що кружл¤Ї довкола них.
²⁰ ўоб стопилос¤ серце й пол¤гло ¤кнайб≥льше при вс≥х њхн≥х брамах, я дам р≥занину меча. ќ горе, в≥н справд≥ зроблений блискучим, випол≥руваним на р≥занину!
²¹ ќб'Їднайс¤, праворуч ≥ди, зверни л≥воруч, ≥ди, куди т≥льки звернене буде в≥стр¤ твоЇ...
²² ≤ я вдарю долоню —вою об долоню —вою, ≥ —вою лють заспокою. я, √осподь, це прор≥к!
²³ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
²⁴ ј ти, сину людський, признач соб≥ дв≥ дороз≥, ¤кими прибуде меч вавилонського цар¤. ¬они вийдуть обидв≥ ≥з краю одного, а ти вистругай дороговказну руку, на початку дороги до м≥ста њњ вистругай.
²⁵ ѕризнач дорогу, ¤кою прибуде меч до –абби јммонових син≥в та до ёди в укр≥плений ™русалим.
²⁶ Ѕо цар вавилонський став на роздор≥жж≥, на початку двох дор≥г. ўоб ворожити чарами, тр¤се в≥н стр≥лами, питаЇ домашн≥х божк≥в, розгл¤даЇ печ≥нку.
²⁷ ” правиц≥ його був чар на ™русалим, щоб поставити муроломи, щоб в≥дкрити уста на крик, щоб п≥дн¤ти голос окриком, щоб поставити муроломи на брами, щоб насипати вала, щоб збудувати башту.
²⁸ јле буде це њм в њхн≥х очах, ¤к чаруванн¤ марнотне, буде дл¤ них заприс¤женн¤ прис¤гами, та в≥н згадаЇ провину, щоб були вони схоплен≥.
²⁹ “ому так говорить √осподь Ѕог: «а те, що ви згадуЇте своњ провини, що в≥дкриваЇте ваш≥ гр≥хи, щоб бачен≥ були ваш≥ гр≥хи ваших учинк≥в, за те, що ви пригадуЇте, у ворож≥ руки схоплен≥ будете!
³⁰ ј ти, недостойний, несправедливий кн¤зю ≤зрањл≥в, що над≥йшов його день у час провини к≥нцевоњ,
³¹ так говорить √осподь Ѕог: «н¤ти заво¤ й скинути корону! ÷е не зостанетьс¤ так, п≥днесетьс¤ низьке, а високе понизитьс¤!
³² –уњною, руњною, руњною покладу його! “а цього не станетьс¤, аж поки не прийде “ой, ’то маЇ право, ≥ я …ому дам!
³³ ј ти, сину людський, пророкуй та й скажеш: “ак говорить √осподь Ѕог на јммонових син≥в та про њхню ганьбу: ≤ скажеш: ћеч, меч в≥дкритий на р≥занину, блискучий, щоб блищав, ¤к та блискавка,
³⁴ дл¤ тебе бачили обманн≥ вид≥нн¤, пророкували дл¤ тебе неправду, щоб посадити його на шию недостойних злочинц≥в, ¤ких день прийде в час кари к≥нцевоњ.
³⁵ ¬ерни ж меча до п≥хви його! ” м≥сц≥, де створений ти, у краю походженн¤ твого осуджу я тебе!
³⁶ ≤ виллю на тебе —в≥й гн≥в, в огн≥ пересерд¤ —вого на тебе дмухну, ≥ дам тебе в руку людей зухвалих, ¤к≥ знищенн¤ замишл¤ють!
³⁷ “и станеш огнев≥ на њжу, тво¤ кров буде серед земл≥, не згадають про тебе, бо я, √осподь, говорив це!

™зекiњль 22

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² ј ти, сину людський, чи будеш судити, чи судитимеш ти м≥сто крови? ≤ зав≥дом його про вс≥ гидоти його,
³ та й скажеш: “ак говорить √осподь Ѕог: ћ≥сто проливаЇ кров у своњй середин≥, щоб прийшов його час, ≥ робить божк≥в соб≥, щоб занечищуватис¤!
⁴ ров'ю, що ти проливала, о дочко ™русалиму, гр≥шила ти, а божками, ¤ких ти робила, занечистилас¤, ≥ наблизила своњ дн≥, ≥ прийшла аж до своњх рок≥в. “ому дам тебе народам на ганьбу, ≥ на посм≥ховисько дл¤ вс≥х крањв!
⁵ Ѕлизьк≥ та далек≥ в≥д тебе насм≥хаютьс¤ з тебе, нечистойменна, багатозаколотна!
⁶ ќсь ≤зрањлев≥ кн¤з≥, кожен за раменом своњм, були в тебе, щоб кров проливати.
⁷ Ѕатька та мат≥р у тебе легковажать, чужинцев≥ робл¤ть утиск серед тебе, сироту та вдову пригн≥чуть у тебе.
⁸ ћоњми св¤тощами ти погорджуЇш, а суботи ћоњ зневажаЇш.
⁹ ” тебе Ї наклепники, щоб кров проливати, ≥ на паг≥рках њд¤ть у тебе, розпусту чин¤ть серед тебе.
¹⁰ Ќаготу батька в тебе в≥дкривають, ж≥нку, у час≥ њњ м≥с¤чноњ нечистоти, безчест¤ть у тебе.
¹¹ ≤ один робить гидоту з ж≥нкою свого ближнього, а той занечищуЇ розпустою нев≥стку свою, а той безчестить у тебе сестру свою, дочку батька свого...
¹² ѕ≥дкуп беруть у тебе, щоб кров проливати, лихву та в≥дсотка береш ти й ошукуЇш утиском ближн≥х своњх. ј ћене ти забуваЇш, говорить √осподь Ѕог...
¹³ ≤ ось сплеснув я руками —воњми за твою кривду, ¤ку ти робила, та за кровопролитт¤ твоњ, що були в тебе.
¹⁴ „и встоњть твоЇ серце, чи будуть м≥цн≥ твоњ руки на т≥ дн≥, що я буду з тобою чинити? я, √осподь, говорив це й зробив!
¹⁵ ≤ розпорошу тебе серед народ≥в, ≥ розсиплю тебе по кра¤х, ≥ викину твою нечист≥сть ≥з тебе.
¹⁶ ≤ станеш ти збезчещеною через себе на очах народ≥в, ≥ п≥знаЇш, що я √осподь!...
¹⁷ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
¹⁸ —ину людський, д≥м ≤зрањл≥в став мен≥ за жужелицю; ус≥ вони м≥дь, ≥ цина, ≥ зал≥зо, ≥ оливо в середин≥ горна, жужелицею ср≥бла сталис¤.
¹⁹ “ому так говорить √осподь Ѕог: «а те, що вс≥ ви стали жужелицею, тому ось я позбираю вас до середин≥ ™русалиму.
²⁰ як збирають ср≥бло, ≥ м≥дь, ≥ зал≥зо, ≥ оливо, ≥ цину до середини горна, щоб дмухати на нього огнем, щоб розтопити, так зберу у —воњм гн≥в≥ та в лют≥ —воњй, ≥ покладу, ≥ розтоплю вас!
²¹ ≤ позбираю вас, ≥ дмухну на вас огнем —вого гн≥ву, ≥ ви будете розтоплен≥ в середин≥ його...
²² як розтоплюЇтьс¤ ср≥бло в середин≥ горна, так будете розтоплен≥ ви в середин≥ його, ≥ п≥знаЇте, що я, √осподь, вилив гн≥в —в≥й на вас!...
²³ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
²⁴ —ину людський, скажи до нењ: “и земл¤ неочищена, у дн≥ гн≥ву дощем не полита¤!
²⁵ «мова њњ пророк≥в серед нього, ¤к ревучий лев, що здобич шматуЇ: жеруть душу, маЇток та багатство забирають, приб≥льшують уд≥в њњ в середин≥ њњ.
²⁶ —в¤щеники њњ ламають «акона ћого, ≥ зневажають ћоњ св¤тощ≥, не розр≥зн¤ють м≥ж св¤тим та несв¤тим, ≥ не оголошують р≥зниц≥ м≥ж нечистим та чистим, в≥д суб≥т ћоњх закривають своњ оч≥. ≤ був я зневажений серед них.
²⁷ н¤з≥ њњ в середин≥ њњ, немов т≥ вовки, що здобич шматують, щоб розливати кров, щоб губити душ≥ ради користи.
²⁸ ј пророки њњ все замазують болотом, бачать марноту, ≥ чарують соб≥ неправдою, вони кажуть: “ак говорить √осподь Ѕог, а √осподь не говорив...
²⁹ Ќароди раю тиснуть утиском та грабують грабунком, а вбогого та б≥дака гнобл¤ть, а чужинц¤ тиснуть у безправ'њ...
³⁰ ≤ шукав я м≥ж ними чолов≥ка, що поставив би загороду, ≥ став би в вилом≥ перед ћоњм обличч¤м за цей рай, щоб я не знищив його, та я не знайшов!
³¹ ≤ я вилив на них —в≥й гн≥в, огнем пересерд¤ —вого повигублював њх, њхню дорогу я дав на њхню голову, каже √осподь Ѕог...

™зекiњль 23

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, були соб≥ дв≥ ж≥нки, дочки одн≥Їњ матер≥.
³ ≤ чинили вони в ™гипт≥ розпусту, у своњй молодост≥ чинили розпусту, там почавлен≥ њхн≥ груди, там замацан≥ њхн≥ перса д≥воч≥.
⁴ ј њхн≥ ≥мена: ќгола старша та ќголива сестра њњ. ≤ стали вони ћоњ, ≥ породили син≥в та дочок. ј њхн≥ ≥мена: —амар≥¤ ќгола, а ™русалим ќголива.
⁵ ≤ стала розпусною ќгола, бувши ћоЇю, ≥ кохалас¤ з своњми коханц¤ми, з асир≥¤нами, хто був њй близький,
⁶ що њхнЇ убранн¤ блакить, нам≥сники та заступники вони, ус≥ вони юнаки вродлив≥, вершники, що гарцюють на кон¤х.
⁷ ≤ дала вона свою розпусту њм, що вс≥ вони доб≥рн≥ јшшуров≥ сини, ≥ вс≥ма, ¤ких кохала, ≥ вс≥ма своњми божками була вона занечищена.
⁸ “а не в≥дкидала вона своЇњ розпусти й в≥д Їгипт¤н, бо вони лежали з нею в њњ молодост≥, ≥ вони стискали д≥воч≥ њњ перса, ≥ виливали свою розпусту на нењ...
⁹ “ому й дав я њњ в руку њњ коханк≥в, у руку јшшурових син≥в, що з ними кохалась вона.
¹⁰ ¬они в≥дкрили њњ наготу, позабирали син≥в њњ та дочок њњ, а њњ забили мечем... ≤ стала вона неславним ≥м'¤м дл¤ ж≥нок, ≥ присуди зробили на н≥й.
¹¹ ј сестра њњ ќголива бачила це, але вчинила любов свою г≥ршою в≥д нењ, а розпусту свою б≥льшою в≥д розпусти своЇњ сестри.
¹² ¬она кохалас¤ з синами јшшуровими, з близькими њй нам≥сниками та заступниками, досконало зод¤гненими, з верх≥вц¤ми, що гарцюють на кон¤х, ус≥ вони юнаки вродлив≥.
¹³ ≤ побачив я, що вона обезчещена, що дорога одна њм обом.
¹⁴ “а вона ще додала до розпусти своЇњ, бо коли побачила муж≥в, вир≥зьблених на ст≥н≥, зображенн¤ халдењв, креслених ≥ запущених червонилом,
¹⁵ п≥дперезаних по¤сом по стегнах своњх, вони з опадаючим завоЇм на голов≥ њхн≥й, ус≥ вони на вигл¤д в≥йськов≥ старшини, подоба син≥в вавилонських, ’алде¤ край народженн¤ њхнього,
¹⁶ то пожадала вона њх через сам погл¤д очей своњх, ≥ послала посланц≥в по них, до ’алдењ.
¹⁷ ≤ прийшли до нењ сини ¬авилону на ложе любовне, ≥ занечистили њњ своЇю розпустою, ≥ вона занечистилас¤ ними, ≥ в≥двернулас¤ душа њњ в≥д них...
¹⁸ ≤ в≥дкрила вона розпусту свою, ≥ в≥дкрила свою наготу, тому в≥двернулас¤ душа ћо¤ в≥д нењ, ¤к в≥двернулас¤ душа ћо¤ в≥д њњ сестри.
¹⁹ ≤ поб≥льшила вона розпусту свою на згадку дн≥в своЇњ молодости, коли чинила розпусту в Їгипетському крањ.
²⁰ ≤ жадала вона соб≥ на коханц≥в тих, що њхн¤ плоть плоть ослина, а њхн¤ пох≥ть пох≥ть жеребц¤.
²¹ ≤ згадала ти розпусту своЇњ молодости, коли Їгипт¤ни стискали груди твоњ ради перс твоЇњ молодости.
²² “ому, ќголиво, так говорить √осподь Ѕог: ќсь я збуджу коханц≥в твоњх на тебе, що в≥д них в≥двернулас¤ душа тво¤, ≥ спроваджу њх на тебе з довк≥лл¤,
²³ син≥в ¬авилону, ≥ вс≥х халдењв, ѕекод, ≥ Ўоа, ≥ оа, ≥ вс≥х син≥в јшшурових з ними, уродлив≥ то юнаки, ус≥ вони начальники та заступники, в≥йськов≥ старшини та славн≥, ус≥ вони гарцюють на кон¤х.
²⁴ ≤ прийдуть на тебе з п≥вноч≥, з колесниц¤ми та з колесами, та зо збором народ≥в; щита великого й щита малого та шоломи покладуть проти тебе навколо. ≤ дам њм право, ≥ вони засуд¤ть тебе за своњми правами.
²⁵ ≤ зверну я лют≥сть —вою на тебе, ≥ вони зробл¤ть з тобою в гн≥в≥: пообтинають носа твого та вуха твоњ, а що полишитьс¤ в тебе, в≥д меча упаде. ¬они позабирають син≥в твоњх та дочок твоњх, а що залишитьс¤ в тебе, буде пожерте огнем...
²⁶ ≤ пост¤гають ≥з тебе шати твоњ, ≥ позабирають реч≥ пишноти твоЇњ.
²⁷ ≤ спиню я розпусту твою в тебе, ≥ розпусту твою з Їгипетського краю, ≥ ти не зведеш очей своњх на них, а про ™гипта вже не згадаЇш.
²⁸ Ѕо так говорить √осподь Ѕог: ќсь я даю тебе в руку того, кого ти зненавид≥ла, у руку тих, що в≥д них в≥двернулас¤ душа тво¤.
²⁹ ≤ зробл¤ть з тобою в ненавист≥, ≥ в≥зьмуть здобуток тв≥й, ≥ поставл¤ть тебе нагою та голою, ≥ буде в≥дкрита нагота перелюбу твого, ≥ розпуста тво¤ та тв≥й блуд...
³⁰ Ѕудуть робити це тоб≥ за твоЇ ход≥нн¤ в розпуст≥ з народами, за те, що ти збезчестилась њхн≥ми божками.
³¹ ƒорогою своЇњ сестри ти ходила, тому дам њњ кел≥ха в твою руку.
³² “ак говорить √осподь Ѕог: ел≥ха своЇњ сестри ти вип'Їш, глибокого та широкого; станеш за жарт та за посм≥ховисько, це багатом≥сткий кел≥х.
³³ ѕ'¤нством та смутком будеш наповнена, буде це кел≥х спустошенн¤ й розруху, кел≥х твоЇњ сестри —амар≥њ.
³⁴ ≤ ти вип'Їш його, ≥ вит¤гнеш усе, а череп'¤ його порозбиваЇш, ≥ перса своњ порозриваЇш, бо це я говорив, каже √осподь Ѕог.
³⁵ “ому так говорить √осподь Ѕог: „ерез те, що ти забула ћене, ≥ кинула мене за спину свою, то й ти носи розпусту свою та св≥й блуд!
³⁶ ≤ сказав √осподь до мене: —ину людський, чи будеш судити ќголу та ќголиву? “о викажи њм њхн≥ гидоти!
³⁷ Ѕо вони перелюб чинили, ≥ кров на њхн≥х руках, ≥ з божками своњми перелюб чинили, ≥ також син≥в своњх, ¤ких породили ћен≥, перепроваджували через огонь дл¤ них на њжу...
³⁸ ўе оце чинили ћен≥: «анечистили св¤тиню ћою того дн¤, ≥ суботи ћоњ зневажили.
³⁹ ј коли вони р≥зали син≥в своњх дл¤ своњх божк≥в, то приходили до ћоЇњ св¤тин≥ того дн¤, щоб збезчестити њњ, ≥ оце так робили вони в середин≥ ћого дому...
⁴⁰ ј що б≥льше, посилали до муж≥в, що здалека приход¤ть, що до них був посланий посланець, ≥ ось поприходили т≥, що дл¤ них ти вмилас¤, нафарбувала блакитом оч≥ своњ й оздобою приоздобилас¤.
⁴¹ ≤ с≥ла ти на дорогоц≥нному л≥жку, а перед ним накритий ст≥л, ≥ поклала на ньому кадило ћоЇ та оливу ћою.
⁴² ≤ голос заспокоЇноњ товпи лунав при ньому, ≥ до муж≥в т≥Їњ товпи спроваджували ще п'¤них з пустин≥, ≥ давали нараменники на њхн≥ руки та пишн≥ корони на њхн≥ голови.
⁴³ ≤ сказав я до т≥Їњ, що в'¤нула в≥д перелюбу: Ѕуде тепер вона ще дал≥ чинити розпусту?
⁴⁴ ≤ прийшли до нењ, ¤к приход¤ть до блудниц≥, так приходили до ќголи та ќголиви, розпусних ж≥нок.
⁴⁵ ј люди справедлив≥ вони розсуд¤ть њх правом про тих, що чин¤ть перелюб, та правом про тих, що кров проливають, бо вони чин¤ть перелюб, ≥ кров на њхн≥х руках.
⁴⁶ Ѕо так говорить √осподь Ѕог: —кликати б на них збори, ≥ дати њх на страх та на здобич!
⁴⁷ ≤ збори закидають њх кам≥нн¤м, ≥ порозс≥кають њх своњми мечами, син≥в њхн≥х та њхн≥х дочок повбивають, а њхн≥ доми попал¤ть огнем...
⁴⁸ ≤ спиню я розпусту в раю, ≥ буде наука вс≥м ж≥нкам, ≥ вони не будуть робити такого, ¤к ваша розпуста!
⁴⁹ ≤ покладуть вони вашу розпусту на вас, ≥ ви будете носити гр≥хи ваших божк≥в. ≤ ви п≥знаЇте, що я √осподь Ѕог!

™зекiњль 24

¹ ј за дев'¤того року, дес¤того м≥с¤ц¤, дес¤того дн¤ м≥с¤ц¤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, напиши соб≥ ≥м'¤ цього дн¤, цього самого дн¤, бо вавилонський цар саме цього дн¤ наступив на ™русалим.
³ ≤ розкажи притчу на д≥м ворохобности, та й скажеш њм: “ак говорить √осподь Ѕог: ѕристав ти котла, пристав та й налий води в нього.
⁴ ѕовкладай його кусн≥ до нього, ус¤кий добрий кусок, стегно та лопатку, наповни к≥стками доб≥рними.
⁵ ¬≥зьми доб≥рн≥ше з отари, розклади п≥д ним дрова, звари його кусн≥, ≥ щоб у ньому зварилис¤ кост≥ його.
⁶ “ому так √осподь Ѕог промовл¤Ї: √оре м≥сту цьому душогубному, котлов≥, що ≥ржа його в ньому, ≥ що його ≥ржа не сходить ≥з нього! усок за куском повит¤гуй це з нього; на нього нехай не впаде жеребок!
⁷ ров бо його серед нього, в≥н на голу скелю њњ пом≥стив, не вилив на землю њњ, щоб порохом вкрити њњ.
⁸ ўоб лют≥сть п≥д≥йн¤ти, щоб помститис¤, я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була.
⁹ “ому так √осподь Ѕог промовл¤Ї: √оре м≥сту цьому душогубному, зб≥льшу огнище й я!
¹⁰ ѕ≥дклади дров, розпали цей огонь, довари м'¤со, ≥ вилий рос≥л, а кост≥ хай спален≥ будуть.
¹¹ ≤ постав його порожн≥м на вуг≥лл¤ його, щоб в≥н роз≥гр≥вс¤, ≥ щоб м≥дь його розпалилась, ≥ щоб розтопилась у ньому нечист≥сть його, щоб ≥ржа його зникла.
¹² ”весь труд надармо п≥шов, ≥ не з≥йшла з нього його велика ≥ржа, в огонь його з його ≥ржею!
¹³ ” твоњй нечистот≥ Ї розпуста. «а те, що я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своЇњ нечистости вже не в≥дчистишс¤, аж поки я не заспокою —вою лют≥сть на тоб≥.
¹⁴ я, √осподь, це казав, ≥ над≥йде воно! ≤ зроблю, не зв≥льню, ≥ не змилуюс¤, за твоњми дорогами та за твоњми д≥лами засуд¤ть тебе, це √осподь Ѕог промовл¤Ї!
¹⁵ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
¹⁶ —ину людський, ось я в≥зьму в≥д тебе неспод≥ваним ударом ут≥ху очей твоњх, а ти не голоси й не плач, ≥ нехай не виступить сльоза тво¤.
¹⁷ —тогни соб≥ тихо, жалоби по померлих не роби, прикрасу голови своЇњ обвий на себе, а взутт¤ своЇ взуй на ноги своњ, ≥ не закривай вус≥в, ≥ не њж жалобного хл≥ба.
¹⁸ ≤ говорив ¤ до народу рано, а ввечер≥ померла мен≥ ж≥нка... ≤ зробив ¤ рано, ¤к наказано мен≥.
¹⁹ ≤ сказав мен≥ той народ: „и не розпов≥си нам, що це нам таке, що ти робиш?
²⁰ ≤ ¤ њм сказав: Ѕуло мен≥ слово √осподнЇ таке:
²¹ —кажи ≤зрањлевому дому: “ак говорить √осподь Ѕог: ќсь я збезчещу св¤тиню ћою, опору вашоњ сили, ут≥ху ваших очей та любе ваш≥й душ≥. ј ваш≥ сини та ваш≥ дочки, що ви покинули њх, попадають в≥д меча...
²² ≤ ви зробите, ¤к зробив ¤: вус≥в не закриЇте, ≥ хл≥ба жалобного не будете њсти...
²³ ј прикраси ваш≥ будуть на ваших головах, ≥ взутт¤ ваше на ваших ногах, не будете голосити, ≥ не будете плакати, а будете сохнути через своњ гр≥хи, ≥ будете стогнати один до одного...
²⁴ ≤ стане ™зек≥њль вам за знака: усе, що робив в≥н, будете робити ≥ ви. ≤ коли те прийде, то п≥знаЇте ви, що я √осподь Ѕог.
²⁵ ј ти, сину людський, того дн¤, коли в≥зьму в≥д них њхню силу, рад≥сть пишноти њхньоњ, ут≥ху очей њхн≥х, прагненн¤ њхньоњ душ≥, њхн≥х син≥в та дочок њхн≥х,
²⁶ того дн¤ прийде до тебе вр¤тований, щоб спов≥стити про це в твоњ вуха.
²⁷ ÷ього дн¤ в≥дкриютьс¤ твоњ уста разом з цим ур¤тованим, ≥ будеш говорити, ≥ не будеш уже н≥мий, ≥ станеш дл¤ них знаком. ≤ п≥знають, що я √осподь!

™зекiњль 25

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, зверни своЇ обличч¤ до јммонових син≥в, ≥ пророкуй на них.
³ ≤ скажеш јммоновим синам: ѕослухайте слова √оспода Ѕога: “ак говорить √осподь Ѕог: «а те, що ти говориш јга! про ћою св¤тиню, бо вона збезчещена, ≥ про ≤зрањлеву землю, бо спустошена, ≥ про ёдин д≥м, бо п≥шов у полон,
⁴ тому ось я дам тебе синам сходу на спадок, ≥ поставл¤ть вони в тебе шатра своњ, ≥ зробл¤ть у тебе м≥сц¤ свого пробуванн¤. ¬они будуть њсти тв≥й пл≥д, ≥ вони будуть пити твоЇ молоко.
⁵ ≤ дам ¤ –аббу на стайню дл¤ верблюд≥в, а јммонових син≥в на л≥гво отари, ≥ ви п≥знаЇте, що я √осподь!
⁶ Ѕо так √осподь Ѕог промовл¤Ї: «а твоЇ плесканн¤ рукою, ≥ твоЇ тупот≥нн¤ ногою, ≥ що в душ≥ т≥шишс¤ ти вс≥Їю своЇю погордою до ≤зрањлевоњ земл≥,
⁷ тому ось я вит¤гну —вою руку на тебе, ≥ дам тебе на здобич дл¤ народ≥в, ≥ витну тебе з народ≥в, ≥ вигублю тебе з крањв, знищу тебе, ≥ п≥знаЇш, що я √осподь!
⁸ “ак сказав √осподь Ѕог: «а те, що ћоав та —ењр говор¤ть: ќсь ёдин д≥м ¤к ус≥ народи,
⁹ тому ось я в≥дкрию ћоавове зб≥чч¤ в≥д м≥ст, в≥д його м≥ст, в≥д його к≥нц¤, пишноту земл≥: Ѕен-√аЇш≥мот, Ѕаал-ћеон аж до ≥р'¤тањму.
¹⁰ я дам його на спадок дл¤ син≥в сходу разом з синами јммоновими, щоб не згадувались јммонов≥ сини серед народ≥в.
¹¹ ј над ћоавом зроблю присуди, ≥ п≥знають вони, що я √осподь!
¹² “ак говорить √осподь Ѕог: «а те, що ≈дом мстивс¤ мстою над ёдиним домом, ≥ т¤жко гр≥шили, через те, що мстилис¤ над ними,
¹³ тому так говорить √осподь Ѕог: ≤ вит¤гну я руку —вою на ≈дома, ≥ витну з нього людину й скотину, ≥ вчиню його руњною, в≥д “еману й аж до ƒедану вони попадають в≥д меча!
¹⁴ ≤ дам я —вою помсту над ≈домом у руку ћого народу ≤зрањл¤, ≥ вчиню в ≈дом≥ за гн≥вом —воњм, за лют≥стю —воЇю, ≥ зазнають вони ћоЇњ помсти, говорить √осподь Ѕог!
¹⁵ “ак говорить √осподь Ѕог: «а те, що филистимл¤ни чинили в помст≥, ≥ мстилис¤ мстою через погорду в душ≥, щоб нищити в в≥чн≥й ненавист≥,
¹⁶ тому так говорить √осподь Ѕог: ќсь я вит¤гну —вою руку на филистимл¤н, ≥ витну керет¤н, ≥ вигублю останок морського берега,
¹⁷ ≥ вчиню над ними жорсток≥ помсти лютими карами. ≤ п≥знають вони, що я √осподь, коли я вчиню —вою помсту серед них!

™зекiњль 26

¹ ≤ сталос¤ одинадц¤того року, першого дн¤ м≥с¤ц¤, було слово √осподнЇ до мене таке:
² —ину людський, за те, що “ир говорить на ™русалим: јга! зламалис¤ це двер≥ народ≥в, в≥н звертаЇтьс¤ до мене, ≥ ¤ насичус¤, бо в≥н знищений,
³ тому так говорить √осподь Ѕог: ќсь я на тебе, “ире, ≥ п≥д≥йму на тебе багато народ≥в, ¤к море п≥д≥ймаЇ своњ хвил≥...
⁴ ≤ понищать вони мури “иру, ≥ повал¤ть башти його, ≥ вимету з нього порох його, ≥ оберну його на голу скелю...
⁵ ¬≥н буде серед мор¤ м≥сцем розт¤гненн¤ неводу, бо я сказав це, говорить √осподь Ѕог, ≥ стане в≥н за здобич дл¤ народ≥в,
⁶ а його дочки, що на пол≥, будуть побит≥ мечем, ≥ п≥знають вони, що я √осподь!
⁷ Ѕо так говорить √осподь Ѕог: ќсь я спроваджу до “иру Ќавуходоносора, вавилонського цар¤, з п≥вноч≥, цар¤ над цар¤ми, з конем ≥ колесницею та з верх≥вц¤ми, ≥ з ними натовп, ≥ численний народ.
⁸ ¬≥н позабиваЇ на пол≥ дочок твоњх мечем, ≥ зробить на тебе башту, ≥ насипле на тебе вала, ≥ поставить проти тебе щита...
⁹ ≤ дасть муролома на мури твоњ, ≥ порозбиваЇ мечами своњми в≥н башти твоњ!
¹⁰ ¬≥д надм≥ру коней його закриЇ тебе њхн¤ кур¤ва, в≥д цокоту вершника, колеса та колесниц≥ затремт¤ть твоњ мури, ¤к буде в≥н входити в брами твоњ, ¤к вход¤ть до м≥ста з розламаним муром...
¹¹ опитами коней своњх в≥н потопче ус≥ твоњ вулиц≥, позабиваЇ мечем тв≥й народ, ≥ на землю попадають пам'¤тники твоЇњ могутности...
¹² ≤ вони розграбують багатство твоЇ, ≥ пограбують товари твоњ, ≥ порозвалюють мури твоњ, ≥ порозбивають доми твоњ пишн≥, а кам≥нн¤ твоЇ, ≥ дерева твоњ, ≥ нав≥ть тв≥й порох вони поскидають у воду!...
¹³ ≤ я припиню розл¤ганн¤ п≥сень твоњх, ≥ бреньк≥т гусел твоњх б≥льше чутий не буде...
¹⁴ ≤ зроблю тебе голою скелею, станеш м≥сцем розт¤гненн¤ с≥тки, ≥ б≥льше не будеш збудований, бо ¤, √осподь, це сказав, √осподь Ѕог промовл¤Ї!
¹⁵ ќтак √осподь Ѕог промовл¤Ї до “иру: „и ж в≥д шуму пад≥нн¤ твого, коли будуть стогнати ранен≥, коли забиватимуть посеред тебе, не затремт¤ть острови?
¹⁶ ≤ вс≥ кн¤з≥ мор¤ посход¤ть ≥з трон≥в своњх, ≥ позд≥ймають вони своњ мант≥њ, ≥ пост¤гають своњ кольоров≥ одеж≥, ≥ зод¤гнутьс¤ страхом, пос≥дають на землю, ≥ будуть тремт≥ти щохвил≥, ≥ стовпом постають над тобою...
¹⁷ ≤ п≥сню жалобну про тебе вони засп≥вають, ≥ скажуть тоб≥: як загинуло ти, ¤к од≥рване ти в≥д мор≥в, славне м≥сто, що сильним на мор≥ було, воно й його мешканц≥, що наводили страх св≥й на вс≥х його мешканц≥в!
¹⁸ “епер затремт¤ть острови в дн≥ упадку твого, ≥ жахнутьс¤ вс≥ т≥ острови, що на мор≥, твоЇю загубою...
¹⁹ Ѕо так √осподь Ѕог промовл¤Ї: оли я тебе оберну на спустошене м≥сто, немов т≥ м≥ста, що вони не замешкан≥, коли п≥д≥йму я безодню на тебе, ≥ велика вода тебе вкриЇ,
²⁰ то знижу тебе разом з тими, що сход¤ть в могилу, до предавнього люду, ≥ в п≥дземн≥й земл≥ осаджу ¤ тебе, ¤к руњни в≥дв≥чн≥, ≥з тими, що сход¤ть в могилу, щоб ≥знову ти не заселивс¤, ≥ в крањн≥ живих б≥льш не жив!...
²¹ «а пострах тебе учиню, ≥ не буде тебе, ≥ будуть шукати тебе, та вже б≥льше не знайдуть нав≥ки, говорить оце √осподь Ѕог!

™зекiњль 27

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² ј ти, сину людський, зд≥йми п≥сню жалобну про “ир!
³ ≤ скажеш до “иру: “и, що при входах морських пробуваЇш, що торгуЇш з народами на численних островах: “ак говорить √осподь Ѕог: “ире, ти сказав: ¤ то корона краси!
⁴ ” серц≥ мор≥в границ≥ твоњ; буд≥внич≥ твоњ довершили твою красу!
⁵ « кипарису з —ен≥ру вони збудували дл¤ тебе вс≥ дошки подв≥йн≥, вз¤ли кедра з Ћивану, щоб щоглу зробити на тоб≥.
⁶ « башанських дуб≥в твоњ весла зробили, тв≥й поклад зробили ≥з кости слоновоњ, ≥з смереки з остров≥в тих ≥тт≥йських.
⁷ —орокатий з ™гипту в≥ссон був в≥трилом твоњм, щоб за прапора бути тоб≥; блакить та пурпура з остров≥в ≈л≥ш≥ стали твоњм покритт¤м.
⁸ ћешканц≥ —идону й јрваду були весл¤рами тоб≥, мудрец≥ твоњ, “ире, у тебе були, вони мореплавц≥ твоњ.
⁹ —тарш≥ ≥з •евалу й його мудрец≥ були в тебе за тих, що латали проломи твоњ. ¬с≥ морськ≥ корабл≥ й мореплавц≥ њхн≥ в тебе були, щоб м≥н¤ти крам тв≥й.
¹⁰ ѕерс, ≥ Ћуд, ≥ ѕут були в в≥йську твоњм во¤ками твоњми, в≥шали в тебе щита та шолома, вони то давали тоб≥ пишноту.
¹¹ —инове јрваду та в≥йсько твоЇ навколо на мурах твоњх, а •аммадењ на баштах твоњх пробували, щити своњ в≥шали навколо на мурах твоњх, вони довершили окрасу твою.
¹² “арш≥ш був дл¤ тебе купцем через многоту багатства ус¤кого; ср≥блом, зал≥зом, циною й оливом платили вони за крам тв≥й.
¹³ яван, “увал та ћешех це купц≥ твоњ, людську душу та м≥д¤н≥ реч≥ давали вони за зам≥нний крам тв≥й.
¹⁴ « дому “оіарми давали кон≥, ≥ верх≥вц≥в, ≥ мул≥в за крам тв≥й.
¹⁵ —инове ƒедану твоњ покупц≥; численн≥ острови торгували з тобою, рогами слоновоњ кости й гебановим деревом звертали данину твою.
¹⁶ јрам тв≥й купець через мног≥сть вироб≥в твоњх; рубин, пурпуру, ≥ кв≥тчасту тканину, ≥ в≥ссон, ≥ корал≥ та дорогоц≥нний кам≥нь давали тоб≥ за крам тв≥й.
¹⁷ ёда й ≤зрањл≥в рай це купц≥ твоњ; пшеницю з ћ≥нн≥ту, солодощ≥, ≥ мед, ≥ оливу й бальзам давали вони за зам≥нний крам тв≥й.
¹⁸ ƒамаск тв≥й купець через мног≥сть вироб≥в твоњх, через мног≥сть багатства ус¤кого, вином ≥з ’елбону та б≥лою вовною.
¹⁹ ¬едан та яван ≥з ”ззалу давали тоб≥ за крам зал≥зо оброблене, бальзам та очерет, було це зам≥нним крамом твоњм.
²⁰ ƒедан тв≥й купець килимками до с≥дел при њждженн≥.
²¹ јраб≥¤ та вс≥ кедарськ≥ кн¤з≥ покупц≥ це твоЇњ руки; ¤гн¤тами, ≥ баранами, ≥ козлами, ними торг≥вл¤ тво¤.
²² упц≥ Ўеви й –ами покупц≥ це твоњ, коштовним бальзамом, ≥ дорогим ус≥л¤ким кам≥нн¤м та злотом давали вони за товар тв≥й.
²³ ’аран, ≥ ’анне, ≥ ≈ден, купц≥ Ўеви, јшшур та ≥лмад це твоњ покупц≥.
²⁴ ÷е твоњ покупц≥ коштовним убранн¤м: покривалами блакитними, ≥ кв≥тчастими, ≥ багатокольоровими тканими виробами, м≥цними шнурами пов'¤заними за крам тв≥й.
²⁵ орабл≥ ≥з “арш≥шу твоњ каравани, дл¤ краму твого зам≥нного, ≥ став ти багатим, ≥ став дуже славним у серц≥ мор≥в.
²⁶ Ќа воду велику тебе завели твоњ весл¤р≥, ≥ в серц≥ мор≥в сх≥дн≥й в≥тер роз≥б'Ї тебе.
²⁷ Ѕагатство твоЇ та крам тв≥й, ≥ вироби твоњ зам≥нн≥, мореплавц≥ твоњ ≥ твоњ щогл¤р≥, т≥, що латають пробоњ твоњ, ≥ т≥, що м≥н¤ють зам≥нний крам тв≥й, ≥ вс≥ твоњ во¤ки, ¤к≥ в тебе, ≥ вс≥ збори твоњ, що серед тебе, попадають в серц≥ мор≥в в дн≥ упадку твого!
²⁸ Ќа лемент твоњх щогл¤р≥в затремт¤ть вали морськ≥,
²⁹ ≥ посход¤ть з своњх корабл≥в ус≥ весл¤р≥, мореплавц≥, вс≥ морськ≥ щогл¤р≥, на земл≥ постають.
³⁰ ≤ заголос¤ть за тебе вони тужним голосом, ≥ кричатимуть г≥рко, ≥ своњ голови порохом пообсипають, у попел≥ будуть качатись!
³¹ ≤ зробл¤ть соб≥ ради тебе жалобную лисину, ≥ себе опережуть веретами, ≥ плакатимуть за тобою в г≥ркот≥ душ≥ г≥рким голос≥нн¤м....
³² ≤ п≥сню жалоби сини њхн≥ зд≥ймуть про тебе, ≥ над тобою сп≥ватимуть жал≥бно: ’то ≥нший, ¤к “ир, посередин≥ мор¤ зруйнований?
³³ оли припливали вироби твоњ ≥з мор≥в, насищав ти численн≥ народи; многотою багатства твого та вироб≥в зам≥нних твоњх ти збагачував земських цар≥в!
³⁴ “епер же, коли ти розбитий на мор≥, у водних глибинах, то зам≥нний вир≥б тв≥й ≥ вс≥ збори твоњ серед тебе попадали...
³⁵ Ќад тобою стовп≥ють ус≥ остров'¤ни, а њхн≥ цар≥ затремт≥ли в≥д жаху, засльозилис¤ њхн≥ обличч¤!
³⁶ упц≥ серед народ≥в глузливо свист¤ть над тобою, ти пострахом став, ≥ не буде нав≥ки тебе!...

™зекiњль 28

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, скажи кн¤зев≥ “иру: “ак говорить √осподь Ѕог: за те, що повищилось серце твоЇ й ти сказав: я Ѕог, сиджу на Ѕожому престол≥ в серц≥ мор≥в, а ти т≥льки людина, а не Ѕог, хоч ставив своЇ серце нар≥вн≥ з серцем Ѕожим...
³ ќсь ти мудр≥ший в≥д ƒанињла, кожен мудрець не прилучитьс¤ до тебе.
⁴ —воЇю мудр≥стю та своњм розумом набув ти соб≥ багатство, ≥ назгромадив золота та ср≥бла в скарбниц¤х своњх.
⁵ ¬еликою своЇю мудр≥стю та торг≥влею свою помножив ти багатство своЇ, ≥ повищилось твоЇ серце багатством своњм!
⁶ “ому так говорить √осподь Ѕог: «а те, що ти ставиш своЇ серце нар≥вн≥ з серцем Ѕожим,
⁷ тому ось я спроваджу на тебе чужих, насильник≥в пом≥ж народами, ≥ вони повит¤гають меч≥ своњ на красу твоЇњ мудрости, ≥ зневажать красу твою.
⁸ ¬они скинуть тебе в могилу, ≥ помреш ти смертю пробитого в серц≥ мор≥в.
⁹ „и справд≥ ти скажеш: я бог! перед убивником своњм, а ти ж т≥льки людина, а не Ѕог, у руц≥ тих, що зневажають тебе?
¹⁰ “и помреш смертю необр≥занц≥в, в≥д руки чужих, бо я це сказав, говорить √осподь Ѕог!
¹¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
¹² —ину людський, зд≥йми жалобну п≥сню на тирського цар¤, та й скажеш йому: “ак говорить √осподь Ѕог: “и печать досконалости, повен мудрости, ≥ корона краси.
¹³ “и пробував ув ≈ден≥, садку Ѕожому: ус¤кий дорогий кам≥нь на одеж≥ твоњй: карнеоль, топаз ≥ ¤сп≥с, хризол≥т, согам, ≥ он≥кс, сапф≥р, руб≥н ≥ смарагд, ≥ золото; знар¤дд¤ бубн≥в твоњх та соп≥лок твоњх були в тебе що дн¤, коли був ти створений, були вони наготовлен≥.
¹⁴ “и помазаний ’ерувим хоронитель, ≥ я дав тебе на св¤ту гору Ѕожу, ти ходив посеред огнистого кам≥нн¤.
¹⁵ “и був бездоганний у своњх дорогах в≥д дн¤ твого створенн¤, аж поки не знайшлас¤ на тоб≥ несправедлив≥сть.
¹⁶ „ерез велику торг≥влю твою твоЇ нутро переповнилось насилл¤м, ≥ ти прогр≥шив. “ому я зневажив тебе, щоб не був ти на Ѕож≥й гор≥, ≥ погубив тебе, хоронителю ’ерувиме, з середини огнистого кам≥нн¤.
¹⁷ —тало високим твоЇ серце через красу твою, ти занапастив свою мудр≥сть через свою красу. инув я тебе на землю, дав тебе перед цар¤ми, щоб дивились на тебе.
¹⁸ ћноготою провин своњх, через кривду торг≥вл≥ своЇњ зневажив ти св¤тин≥ своњ. ≤ вив≥в я огонь з твоЇњ середини, ≥ в≥н пожер тебе, ≥ я зробив тебе попелом на земл≥ на очах ус≥х, хто бачить тебе.
¹⁹ ”с≥, хто знаЇ тебе серед народ≥в, остовп≥ють над тобою; ти пострахом станеш, ≥ не буде тебе аж нав≥ки!...
²⁰ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
²¹ —ину людський, зверни своЇ обличч¤ до —идону, ≥ пророкуй на нього,
²² та й скажеш: так говорить √осподь Ѕог: ќсь я на тебе, —идоне, ≥ буду шанований серед тебе, ≥ п≥знають, що я √осподь, коли робитиму на нього присуди, ≥ коли покажу —вою св¤т≥сть серед нього.
²³ ≤ пошлю на нього моровицю та кров на його вулиц≥, ≥ впаде серед нього пробитий, що прийде на нього знавкола, ≥ п≥знають, що я √осподь.
²⁴ ≤ не буде вже дл¤ ≤зрањлевого дому колючоњ тернини та буд¤чч¤, що приносить б≥ль зо вс≥х њхн≥х околиць, що погорджують ними, ≥ п≥знають вони, що я √осподь Ѕог.
²⁵ “ак говорить √осподь Ѕог: оли я позбираю ≤зрањл≥в д≥м ≥з народ≥в, м≥ж ¤кими вони розпорошен≥, то я покажу на ньому —вою св¤т≥сть на очах народ≥в, ≥ вони ос¤дуть на земл≥ своњй, ¤ку я дав —воЇму рабов≥ якову.
²⁶ ≤ ос¤дуть вони на н≥й безпечно, ≥ будуватимуть доми та садитимуть виноградники, ≥ будуть сид≥ти безпечно, коли я чинитиму присуди на вс≥х тих, що погорджують ними з њхнього довк≥лл¤. ≤ п≥знають вони, що я √осподь, њхн≥й Ѕог!

™зекiњль 29

¹ «а дес¤того року, дес¤того м≥с¤ц¤, дванадц¤того дн¤ м≥с¤ц¤, було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, зверни своЇ обличч¤ до фараона, Їгипетського цар¤, ≥ пророкуй на нього та на ввесь ™гипет.
³ √овори та й скажеш: “ак говорить √осподь Ѕог: ќсь я на тебе, фараоне, царю Їгипетський, крокодиле великий, що лежиш серед своњх р≥к, що говориш: ћо¤ р≥чка мо¤, ≥ ¤ утворив њњ дл¤ себе!
⁴ ≤ вкладу гачки в щелепи твоњ, ≥ поприл≥плюю рибу твоњх р≥чок до твоЇњ луски, ≥ п≥д≥йму тебе з середини твоњх р≥чок, ≥ вс≥ риби твоњх р≥чок поприл≥плюютьс¤ до твоЇњ луски!
⁵ ≤ вирву тебе й кину в пустиню, тебе та вс≥ риби р≥чок твоњх; ти впадеш на поверхн≥ пол¤, не будеш згромаджений ≥ не будеш позбираний, дл¤ земноњ зв≥рини та дл¤ птаства небесного дам я на њжу тебе...
⁶ ≤ п≥знають ус≥ мешканц≥ ™гипту, що я √осподь, бо вони були дл¤ ≤зрањлевого дому очерет¤ною палицею.
⁷ оли вони хапались за тебе долонею, ти ламавс¤ й роздирав њм усе рамено; а коли вони опиралис¤ на тебе, ти ламавс¤ й чинив, що њм тр¤слис¤ вс≥ стегна.
⁸ “ому так говорить √осподь Ѕог: ќсь я наведу на тебе меча, ≥ витну з-м≥ж тебе людину й скотину.
⁹ ≤ стане Їгипетський край спустошенн¤м та руњною, ≥ п≥знають вони, що я √осподь, за те, що в≥н говорив: –≥чка мо¤, ≥ то ¤ њњ утворив!
¹⁰ “ому ось я проти тебе та проти р≥чок твоњх, ≥ оберну Їгипетський край на поруйнован≥ руњни, на спустошенн¤ в≥д ћ≥ідолу аж до —евене, ≥ аж до границ≥ ≈т≥оп≥њ,
¹¹ не перейде по ньому нога людська, ≥ нога зв≥рини не перейде по ньому, ≥ не буде в≥н замешканий сорок рок≥в...
¹² ≤ оберну я Їгипетський край на спустошенн¤ серед спустошених крањв, а його м≥ста серед поруйнованих м≥ст будуть спустошенн¤м сорок рок≥в, ≥ розпорошу ™гипет серед народ≥в, ≥ порозсипаю њх по кра¤х...
¹³ Ѕо так говорить √осподь Ѕог: Ќаприк≥нц≥ сорока рок≥в позбираю ™гипет з-м≥ж народ≥в, де вони були розпорошен≥.
¹⁴ ≤ верну долю ™гипту, ≥ верну њх до краю ѕатрос, до краю њхнього походженн¤, ≥ вони будуть там царством слабим.
¹⁵ «-пом≥ж царств воно буде найнижче, ≥ не п≥д≥йметьс¤ вже понад народами, ≥ поменшу њх, щоб не панували над народами.
¹⁶ ≤ не буде вже воно дл¤ ≤зрањлевого дому над≥Їю, ¤ка пригадувала б беззаконн¤, коли вони, зверталис¤ до нього. ≤ п≥знають вони що я √осподь Ѕог!
¹⁷ ≤ сталос¤ за двадц¤того й сьомого року, першого м≥с¤ц¤, першого дн¤ м≥с¤ц¤, було мен≥ слово √осподнЇ таке:
¹⁸ —ину людський, Ќавуходоносор, цар вавилонський, змусив своЇ в≥йсько робити велику працю проти “иру. ожна голова вилис≥ла, ≥ вс¤ке рамено витерте, та нема нагороди ан≥ йому, ан≥ в≥йську його в≥д “иру за ту працю, ¤ку в≥н робив проти нього.
¹⁹ “ому так говорить √осподь Ѕог: ќсь я дам Ќавуходоносоров≥, царев≥ вавилонському, Їгипетську землю, ≥ в≥н забере багатство њњ, ≥ ограбуЇ грабунком њњ, ≥ забере њњ здобиччю, ≥ вона стане нагородою дл¤ в≥йська його.
²⁰ «а працю його, ¤ку в≥н робив у н≥й, я даю йому Їгипетську землю, бо вони це зробили ћен≥, говорить √осподь Ѕог.
²¹ “ого дн¤ вирощу рога ≤зрањлевому домов≥, а тоб≥ в≥дкрию уста серед них. ≤ вони п≥знають, що я √осподь.

™зекiњль 30

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, пророкуй, ≥ скажеш: “ак говорить √осподь Ѕог: √олос≥ть ќй! цього дн¤!
³ Ѕо близький день, ≥ близький день √осподн≥й, день хмарний, настаЇ час народ≥в!
⁴ ≤ прийде меч на ™гипет, ≥ буде тремт≥нн¤ в ≈т≥оп≥њ, коли будуть падати забит≥ в ™гипт≥, ≥ заберуть багатство його, ≥ будуть розбит≥ основи його.
⁵ уш, ≥ ѕут, ≥ Ћуд, ≥ ввесь пом≥шаний народ, ≥ ув, ≥ сини земл≥ запов≥ту попадають з ними в≥д меча.
⁶ “ак говорить √осподь: ≤ попадають п≥дпори ™гипту, ≥ так упаде гордин¤ сили його, в≥д ћ≥ідолу аж до —евене, в≥д меча попадають у ньому, говорить √осподь Ѕог.
⁷ ≤ буде в≥н спустошений серед попустошених крањв, а м≥ста його будуть серед м≥ст поруйнованих.
⁸ ≤ п≥знають вони, що я √осподь, коли я дам огонь на ™гипет, ≥ будуть поторощен≥ вс≥, хто йому помагаЇ.
⁹ “ого дн¤ повиход¤ть посланц≥ з-перед ћого лиц¤ на корабл¤х, щоб нал¤кати безпечну ≈т≥оп≥ю, ≥ буде через них жах, ¤к у день ™гипту, бо це ось надходить!
¹⁰ “ак говорить √осподь Ѕог: ≤ я зроблю к≥нець Їгипетському многолюдству рукою Ќавуходоносора, вавилонського цар¤.
¹¹ ¬≥н та народ його з ним, насильники люд≥в, будуть спроваджен≥ знищити землю, ≥ вони повит¤гують меч≥ своњ на ™гипет, ≥ наповн¤ть край побитими!
¹² ≤ оберну я р≥чки на суход≥л, ≥ передам землю в руку злочинц≥в, ≥ спустошу край та все, що в ньому, рукою чужих. я, √осподь, це сказав!
¹³ “ак говорить √осподь Ѕог: ≤ повигублюю божк≥в, ≥ зроблю к≥нець бовванам з Ќофу, ≥ не буде вже кн¤з≥в в Їгипетському крањ, ≥ дам пострах на Їгипетську землю.
¹⁴ ≤ ѕатрос спустошу, ≥ дам огонь у ÷оан, ≥ буду виконувати присуди в Ќо.
¹⁵ ≤ виллю я гн≥в —в≥й на —≥на, твердиню Їгипетську, ≥ витну многолюдство Ќо.
¹⁶ ≤ пошлю я огонь на ™гипет, сильно буде корчитись —≥н, а Ќо буде проламаний, а на Ќоф нападуть вороги вдень.
¹⁷ ёнаки јвену та ѕ≥-¬есету попадають в≥д меча, а ≥нш≥ п≥дуть у полон.
¹⁸ ј в “ахпанхес≥ потемн≥Ї день, коли я ламатиму там Їгипетськ≥ ¤рма, ≥ ск≥нчитьс¤ в ньому пиха сили його. —амого його хмара закриЇ, а його дочки п≥дуть у полон...
¹⁹ ≤ буду виконувати присуди над ™гиптом, ≥ вони п≥знають, що я √осподь!
²⁰ ≤ сталос¤, за одинадц¤того року, першого м≥с¤ц¤, сьомого дн¤ м≥с¤ц¤, було мен≥ слово √осподнЇ таке:
²¹ —ину людський, я зламав рамено фараона, Їгипетського цар¤, ≥ ось воно не буде перев'¤зане, щоб дати л≥ки, щоб покласти пов'¤зку, щоб обвинути його, ≥ щоб зм≥цнити його вхопитис¤ за меча.
²² “ому так говорить √осподь Ѕог: ќсь я на фараона, Їгипетського цар¤, ≥ поламаю рамена його, те дуже та те зламане, ≥ викину меча з його руки.
²³ ≤ розпорошу ™гипет серед народ≥в, ≥ порозсипаю њх по кра¤х.
²⁴ ≤ зм≥цню рамена вавилонського цар¤, ≥ дам меча —вого в його руку, ≥ зламаю я фараонов≥ рамена, ≥ в≥н буде стогнати стогоном проколеного перед ним.
²⁵ ≤ зм≥цню я рамена вавилонського цар¤, а фараонов≥ рамена опадуть. ≤ п≥знають вони, що я √осподь, коли я дам —вого меча в руку вавилонського цар¤, ≥ прост¤гну його на Їгипетську землю.
²⁶ ≤ розпорошу ™гипет серед народ≥в, ≥ порозсипаю њх по кра¤х. ≤ п≥знають вони, що я √осподь!

™зекiњль 31

¹ ≤ сталос¤ за одинадц¤того року, третього м≥с¤ц¤, першого дн¤ м≥с¤ц¤, було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, скажи фараонов≥, царев≥ Їгипетському, та до його многолюдства: ƒо кого ти вподоблюЇшс¤ в своњй велич≥?
³ ќсь јшшур, кедр на Ћиван≥, з прекрасними галузками, з т≥нистою гущавиною, ≥ високорослий, ≥ аж м≥ж хмарами буде верхов≥тт¤ його.
⁴ ¬оди його виховали, безодн¤ його викохала, в≥н р≥чки своњ попровадив навколо свого насадженн¤, а канали своњ посилав до вс≥х дерев польових.
⁵ “ому його зр≥ст став вищий в≥д ус≥х польових дерев, ≥ помножилис¤ галузки його, ≥ в≥д великоњ води його в≥тт¤ повидовжувалось, коли вигнавс¤ в≥н.
⁶ ¬ його в≥тт¤х кублилос¤ все птаство небесне, а п≥д його галузками родилас¤ вс¤ка польова зв≥рина, а в його т≥н≥ сид≥ли вс≥ численн≥ народи.
⁷ ≤ був в≥н уродливий висотою свого зросту, довготою галузок своњх, бо його кор≥нь був при великих водах.
⁸ едри в Ѕожому садку не були р≥вн≥ йому, кипариси не були под≥бн≥ до галузок його, а платани не були, ¤к його в≥тт¤. ∆одне дерево в Ѕожому садку не було под≥бне до нього красою своЇю!
⁹ я оздобив його р¤снотою галузок його, ≥ йому заздрили вс≥ еденськ≥ дерева, що в Ѕожому садку.
¹⁰ “ому так сказав √осподь Ѕог: «а те, що ти повищивс¤ зростом, ≥ дав верхов≥тт¤ своЇ аж м≥ж хмари, ≥ повищилос¤ серце його, коли в≥н став високим,
¹¹ то дай його в руку сильного з народ≥в, в≥н конче зробить йому за його беззаконн¤, за це я вигнав його!
¹² ≤ вит¤ли його чуж≥, насильники народ≥в, ≥ пов≥дкидали його. Ќа гори й на вс≥ долини попадали галузки його, ≥ було поламане в≥тт¤ його по вс≥х потоках земл≥, а вс≥ народи земл≥ повиходили з т≥н≥ його й покинули його.
¹³ Ќад його руњнами пробувало все небесне птаство, а при галузз¤х його була вс¤ка польова зв≥рина,
¹⁴ щоб не повищувалис¤ своњм зростом ус≥ дерева при вод≥, ≥ не давали свого верхов≥тт¤ пом≥ж хмари, ≥ не ставали у своњй велич≥ сильн≥ м≥ж ними, що п'ють воду, бо вс≥ вони в≥ддан≥ смерт≥ до п≥дземного краю серед людських син≥в, до тих, хто сходить до могили.
¹⁵ “ак говорить √осподь Ѕог: “ого дн¤, коли в≥н з≥йшов до шеолу, учинив я жалобу, закрив над ними безодню, затримав його р≥чки, ≥ була стримана велика вода, ≥ затемнив над ним Ћ≥вана, а вс≥ польов≥ дерева помл≥ли над ним.
¹⁶ ¬≥д гуку упадку його я вчинив тремт¤чими народи, коли я знизив його до шеолу з тими, що сход¤ть до гробу. ≤ пот≥шилис¤ в п≥дземному крањ вс≥ еденськ≥ дерева, доб≥рне та добре Ћиванське, вс≥, що п'ють воду.
¹⁷ “акож вони з≥йшли з ними до шеолу, до побитих мечем, що сид≥ли, ¤к його пом≥чники, в його т≥н≥ серед народ≥в.
¹⁸ ƒо кого став ти так под≥бний у слав≥ та в великост≥ серед еденських дерев? ≤ будеш ти знижений з еденськими деревами до п≥дземного краю, посеред необр≥занц≥в будеш лежати з пробитими мечем. ÷е фараон та все многолюдство його, говорить √осподь Ѕог.

™зекiњль 32

¹ ≤ сталос¤ за дванадц¤того року, дванадц¤того м≥с¤ц¤, третього дн¤ м≥с¤ц¤, було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, зд≥йми п≥сню жалобную на фараона, Їгипетського цар¤, та й скажеш йому: Ћевчуков≥ з народ≥в под≥бний ти був, а тепер ти мов морська потвора, виприскуЇш воду по р≥ках своњх, ≥ скаламучуЇш воду ногами своњми, болотиш ти њхн≥ р≥чки!
³ ќтак √осподь Ѕог промовл¤Ї: јле с≥тку —вою розт¤гну я на тебе через збори численних народ≥в, ≥ тебе —воњм неводом вит¤гну!
⁴ ≤ викину зразу на землю тебе, ≥ кину тебе я на поле широке, ≥ над тобою спочине вс¤ке птаство небесне, ≥ тобою насичу зв≥рину вс≥Їњ земл≥...
⁵ ≤ дам твоЇ м'¤со на гори, а трупом твоњм я долини наповню...
⁶ ≤ землю, де пливаЇш ти, аж до г≥р напою њњ кров'ю твоЇю, тобою наповн¤тьс¤ р≥чища...
⁷ ј коли я тебе погашу, то небо закрию, а зор≥ його позатемнюю, сонце хмарою вкрию його, а м≥с¤ць не буде св≥тити свого св≥тла...
⁸ ¬с≥ св≥тила, що св≥т¤ть на неб≥, позатемнюю њх над тобою, ≥ дам темноту понад краЇм твоњм, говорить √осподь Ѕог!
⁹ ≤ занепокою я серце численних народ≥в, коли в≥сть рознесу про руњну твою м≥ж народами аж до крањв, ¤ких ти не знав.
¹⁰ ≤ остовп≥ють численн≥ народи з-за тебе, а њхн≥ цар≥ затремт¤ть через тебе в страху, ¤к буду махати мечем —воњм я перед њхн≥м обличч¤м, ≥ тремт≥тиме кожен щохвил≥ за душу свою в дн≥ упадку твого...
¹¹ Ѕо так √осподь Ѕог промовл¤Ї: ћеч цар¤ вавилонського прийде на тебе!
¹² ћечами хоробрих я порозкидаю твоЇ многолюдство. ”с≥ вони насильники народ≥в, ≥ горд≥сть ™гипту понищать вони, ≥ все многолюдство його буде вигублене...
¹³ ≤ вигублю ввесь його скот при водах великих, ≥ не буде вже њх каламутити людська нога, ≥ копито скотини не буде вже њх каламутити.
¹⁴ “од≥ њхн≥ води очищу, а њхн≥ р≥чки попроваджу, неначе оливу, говорить √осподь Ѕог.
¹⁵ оли оберну я Їгипетський край на спустошенн¤, ≥ край опустошений буде в≥д усього, що в н≥м, коли я поб'ю вс≥х тих, що замешкують в ньому, то п≥знають вони, що я то √осподь!...
¹⁶ ќце п≥сн¤ жалобна, ≥ будуть жалобно сп≥вати њњ, дочки народ≥в будуть сп≥вати жалобно њњ, про ™гипет та про все многолюдство його будуть жалобно сп≥вати њњ, говорить √осподь Ѕог.
¹⁷ ≤ сталос¤ за дванадц¤того року, п'¤тнадц¤того дн¤ м≥с¤ц¤, було мен≥ слово √осподнЇ таке:
¹⁸ —ину людський, жалобно заголоси про многолюдство ™гипту, ≥ скинь його, його та дочок потужних народ≥в до п≥дземного краю ≥з тими, хто сходить в могилу!
¹⁹ ¬≥д кого ти став приЇмн≥ший? «≥йди й покладись з необр≥занц¤ми!
²⁰ ѕопадають серед пробитих мечем, меч даний на те, ≥з ним л¤жуть його вс≥ народи...
²¹ Ѕудуть йому говорити сильн≥ш≥ з хоробрих з-посеред шеолу ≥з пом≥чниками: ѕосходили, пол¤гали ц≥ необр≥занц≥, побит≥ мечем:
²² “ам јшшур ≥ вс≥ збори його, навколо нього гроби його, вс≥ побит≥ вони, в≥д меча вс≥ попадали,
²³ що були його гроби найглибше в могил≥, ≥ був його полк б≥л¤ гробу його, вс≥ побит≥ вони, в≥д меча вс≥ попадали, що ширили жах по краю живих...
²⁴ “ам ≈лам та ввесь натовп його коло гробу його, вс≥ побит≥ вони, в≥д меча вс≥ попадали, що з≥йшли необр≥занц¤ми до п≥дземного краю, що ширили жах св≥й по краю живих, ≥ понесли ганьбу свою з тими, хто сходить в могилу...
²⁵ ƒали йому ложе посеред побитих зо вс≥м многолюдством його, гроби його коло нього, вс≥ вони необр≥занц≥, побит≥ мечем, бо ширили жах св≥й по краю живих ≥ понесли ганьбу свою з тими, хто сходить в могилу, посеред побитих покладений в≥н...
²⁶ “ам ћешех, “увал та все многолюдство його, гроби його коло нього, вс≥ вони необр≥занц≥, побит≥ мечем, бо ширили жах св≥й по краю живих...
²⁷ ≤ не будуть лежати ≥з лицар¤ми, що попадали ≥з необр≥занц≥в, що з≥йшли до шеолу з в≥йськовим знар¤дд¤м своњм, ≥ поклали своњ меч≥ п≥д своњ голови, ≥ њхн¤ провина на њхн≥х кост¤х, бо жах перед лицар¤ми був у крањ живих,
²⁸ а ти розпорошений м≥ж необр≥занц¤ми, ≥ пол¤жеш ≥з тими, хто побитий мечем...
²⁹ “ам ≈дом, ≥ цар≥ його, ≥ кн¤з≥ вс≥ його, що при вс≥й своњй сил≥ були зложен≥ з побитими мечами, вони л¤жуть з необр≥занц¤ми та з тими, хто сходить в могилу...
³⁰ “ам п≥вн≥чн≥ кн¤з≥, вс≥ вони й вс≥ сидон¤ни, що посходили разом з побитими, хоч був жах в≥д њхньоњ м≥ц≥, були посоромлен≥, ≥ пол¤гали вони, необр≥занц≥, з побитими мечем, ≥ свою ганьбу понесли ≥з тими, хто сходить в могилу...
³¹ ‘араон њх побачить, ≥ пот≥шитьс¤ вс≥м многолюдством своњм, мечем побитий фараон та все його в≥йсько, говорить √осподь Ѕог!...
³² Ѕо поширю я жах —в≥й на землю живих, ≥ буде покладений серед необр≥занц≥в з побитими мечем фараон та усе многолюдство його, говорить √осподь Ѕог!

™зекiњль 33

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, говори синам свого народу, та й скажеш до них: оли б я спровадив на ¤кий край меча, ≥ вз¤в би народ цього краю одного чолов≥ка з-пом≥ж себе, ≥ поставив би його соб≥ вартовим,
³ ≥ коли б в≥н побачив меча, що йде на цей край, ≥ засурмив би в сурму, й остер≥г народ,
⁴ ≥ почув би хто голос сурми, та не був би обережний, ≥ прийшов би меч та й захопив би його, то кров його на голов≥ його буде!
⁵ √олос сурми в≥н чув, та не був обережний, кров його буде на ньому, а в≥н, коли б був обережний, ур¤тував би свою душу.
⁶ ј той вартовий, коли б побачив меча, що йде, ≥ не засурмив би в сурму, а народ не був би обережний, ≥ прийшов би меч, ≥ захопив би одного з них, то в≥н був би уз¤тий за гр≥х св≥й, а його кров я зажадаю з руки вартового.
⁷ ј ти, сину людський, я дав тебе вартовим дл¤ ≤зрањлевого дому, ≥ ти почуЇш з уст ћоњх слово, й остережеш њх в≥д ћене.
⁸ оли б я сказав до безбожного: Ѕезбожнику, ти конче помреш!, а ти не говорив би, щоб остерегти безбожного в≥д дороги його, то в≥н, несправедливий, помре за св≥й гр≥х, а його кров я вимагатиму з твоЇњ руки.
⁹ ј ти, коли остережеш несправедливого в≥д дороги його, щоб вернувс¤ з нењ, ≥ в≥н не вернетьс¤ з своЇњ дороги, в≥н помре за гр≥х св≥й, а ти душу свою вр¤тував.
¹⁰ ј ти, сину людський, скажи до ≤зрањлевого дому: ¬и кажете так, говор¤чи: оли наш≥ провини та наш≥ гр≥хи на нас, ≥ через них ми гинемо, то ¤к будемо жити?
¹¹ —кажи њм як живий я, говорить √осподь Ѕог, не прагну смерти несправедливого, а т≥льки щоб вернути несправедливого з дороги його, ≥ буде в≥н жити! Ќаверн≥тьс¤, наверн≥тьс¤ з ваших злих дор≥г, ≥ нащо вам умирати, доме ≤зрањл≥в?
¹² ј ти, сину людський, скажи до син≥в свого народу: —праведлив≥сть справедливого не вр¤туЇ його в дн≥ гр≥ха його, а несправедлив≥сть несправедливого не сп≥ткнетьс¤ в≥н об нењ в дн≥ наверненн¤ в≥д своЇњ несправедливости, а справедливий не зможе жити в н≥й в дн≥ свого гр≥ха.
¹³ оли я скажу справедливому: Ѕуде конче в≥н жити, а в≥н над≥¤вс¤ б на свою справедлив≥сть, та робив би кривду, то вс¤ його справедлив≥сть не буде згадана, ≥ за кривду свою, що зробив, в≥н помре!
¹⁴ ј коли я скажу до несправедливого: онче помреш ти, а в≥н навернетьс¤ в≥д свого гр≥ха, ≥ робитиме право та справедлив≥сть:
¹⁵ заставу поверне несправедливий, грабунок в≥дшкодуЇ, ходитиме уставами житт¤, щоб не чинити кривди, то конче буде в≥н жити, не помре!
¹⁶ ”с≥ гр≥хи його, ¤к≥ в≥н нагр≥шив, не будуть йому згадан≥, право та справедлив≥сть робив в≥н, конче буде в≥н жити!
¹⁷ ≤ кажуть сини твого народу: Ќесправедлива √осподн¤ дорога! тод≥ ¤к несправедлива њхн¤ власна дорога.
¹⁸ оли справедливий в≥двернетьс¤ в≥д своЇњ справедливости, ≥ робитиме кривду, то помре в≥н за те!
¹⁹ ј коли несправедливий в≥двернетьс¤ в≥д своЇњ несправедливости, ≥ чинитиме право та справедлив≥сть, то на них в≥н буде жити!
²⁰ ј ви кажете: Ќесправедлива √осподн¤ дорога! ожного з вас я буду судити, ≤зрањл≥в доме, за його дорогами!
²¹ ≤ сталос¤ за дванадц¤того року, дес¤того м≥с¤ц¤, п'¤того дн¤ м≥с¤ц¤ в≥д нашого вигнанн¤, прийшов був до мене вт≥кач з ™русалиму, говор¤чи: ѕобите це м≥сто!...
²² ј √осподн¤ рука була прийшла до мене ввечор≥ перед приходом цього вт≥кача, ≥ ¬≥н в≥дкрив моњ уста, поки прийшов той до мене вранц≥. ≤ були в≥дкрит≥ моњ уста, ≥ не був уже ¤ б≥льше н≥мий!
²³ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
²⁴ —ину людський, мешканц≥ цих руњн на ≤зрањлев≥й земл≥ говор¤ть так: јвраам був один, та проте пос≥в цей рай, а нас багато, нам даний цей рай на спадщину!
²⁵ “ому скажи њм: “ак сказав √осподь Ѕог: ¬и на кров≥ њсте, а своњ оч≥ зводите до бовван≥в своњх, ≥ кров проливаЇте, ≥ цей рай пос¤дете ви?
²⁶ ¬и спираЇтесь на свого меча, робите гидоту, ≥ кожен безчестить ж≥нку свого ближнього, ≥ цей рай пос¤дете ви?
²⁷ “ак скажеш до них: “ак говорить √осподь Ѕог: як живий я, т≥, хто в руњнах, попадають в≥д меча, а той, хто на широк≥м пол≥, того в≥ддам зв≥рин≥, щоб пожерла його, а т≥, хто в твердин¤х та в печерах, помруть в≥д моровиц≥!
²⁸ ≤ оберну я цей рай на спустошенн¤ та на сплюндруванн¤, ≥ ск≥нчитьс¤ пиха сили його, ≥ опустош≥ють ≤зрањлев≥ гори, так що не буде й перехожого...
²⁹ ≤ п≥знають вони, що я √осподь, коли я оберну цей рай на спустошенн¤ та на сплюндруванн¤ за вс≥ њхн≥ гидоти, що зробили вони.
³⁰ ј ти, сину людський, сини твого народу умовл¤ютьс¤ про тебе при ст≥нах ≥ в двер¤х дом≥в, ≥ говор¤ть один з одним, кожен зо своњм братом, кажучи: ”в≥йд≥ть та послухайте, що це за слово, що виходить в≥д √оспода?
³¹ ≤ прийдуть до тебе, ¤к приходить народ, ≥ с¤дуть перед тобою ¤к ћ≥й народ, ≥ послухають твоњх сл≥в, але њх не виконають, бо що приЇмне в устах њхн≥х, те вони зробл¤ть, а серце њхнЇ ходить за захланн≥стю њхньою.
³² ≤ ось ти дл¤ них, ¤к п≥сн¤ коханн¤, красноголосий ≥ добрий грач, ≥ вони слухають слова твоњ, але њх не виконують!
³³ ј коли оце прийде, ось воно вже приходить! то п≥знають вони, що серед них був пророк.

™зекiњль 34

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, пророкуй на ≤зрањлевих пастир≥в, пророкуй та й скажеш до них, до тих пастир≥в: “ак говорить √осподь Ѕог: √оре ≤зрањлевим пастир¤м, ¤к≥ пасуть самих себе! ’≥ба ж не отару повинн≥ пасти пастир≥?
³ ∆ир ви њсте, та вовну вд¤гаЇте, ситу в≥вцю р≥жете, але отари не пасете!
⁴ —лабих не зм≥цн¤Їте, а хвороњ не л≥куЇте, ≥ пораненоњ не перев'¤зуЇте, сполошеноњ не вертаЇте, ≥ загинулоњ не шукаЇте, але пануЇте над ними силою та жорсток≥стю!
⁵ ≤ порозпорошувалис¤ вони з браку пастир¤, ≥ стали за њжу дл¤ вс¤коњ польовоњ зв≥рини, ≥ порозб≥галис¤...
⁶ ЅлукаЇ отара ћо¤ по вс≥х горах та по вс≥х високих зг≥р'¤х, ≥ по вс≥й широк≥й земл≥ розпорошена отара ћо¤, ≥ немаЇ н≥кого, хто турбувавс¤ б про них, ≥ немаЇ н≥кого, хто б њх шукав!...
⁷ “ому, пастир≥, послухайте слова √осподнього:
⁸ як живий я, говорить √осподь Ѕог, за те, що отара ћо¤ полишена на здобич, ≥ стала отара ћо¤ за њжу дл¤ вс¤коњ польовоњ зв≥рини через брак пастир¤, ≥ пастир≥ ћоњ не шукають ћоЇњ отари, а себе самих пасуть пастир≥ ћоњ, а отари ћоЇњ не пасуть,
⁹ тому, пастир≥, послухайте слова √осподнього:
¹⁰ “ак говорить √осподь Ѕог: ќсь я на тих пастир≥в, ≥ зажадаю з њхньоњ руки отари ћоЇњ, ≥ в≥д≥рву њх в≥д пас≥нн¤ отари, ≥ т≥ пастир≥ не будуть уже пасти самих себе, й я вр¤тую —вою отару з њхн≥х уст, ≥ вони не будуть њм за њжу.
¹¹ Ѕо так √осподь Ѕог промовл¤Ї: ќсь я —ам, ≥ зажадаю отару ћою, ≥ перегл¤ну њх.
¹² як пастух перегл¤даЇ своЇ стадо того дн¤, коли в≥н серед своЇњ розпорошеноњ отари, так я перегл¤ну отару —вою, ≥ вир¤тую њх зо вс≥х тих м≥сць, куди вони були розпорошен≥ за хмарного та ≥млистого дн¤.
¹³ ≤ випроваджу њх в≥д народ≥в, ≥ позбираю њх ≥з крањв, ≥ приведу њх до њхньоњ земл≥, ≥ буду њх пасти на ≤зрањлевих горах, при р≥чищах та по вс≥х осел¤х раю.
¹⁴ Ќа пасовищ≥ доброму пастиму њх, ≥ на високих ≤зрањлевих горах буде њхн≥й випас, там вони будуть лежати на випас≥ доброму, ≥ випасатимуть сите пасовище на ≤зрањлевих горах!
¹⁵ я буду пасти отару —вою, ≥ я њх покладу на спочинок, говорить √осподь Ѕог.
¹⁶ «агинулу в≥вцю в≥дшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев'¤жу, а хвору зм≥цню, а ситу та сильну погублю, буду пасти њњ правосудд¤м!
¹⁷ ј ви, отаро ћо¤, так говорить √осподь Ѕог: ќсь я буду судити м≥ж в≥вцею й в≥вцею, м≥ж бараном ≥ козлами.
¹⁸ „и мало вам того, що ви спасуЇте хороше пасовище, а решту ваших пасовищ ви топчете своњми ногами? ≤ воду чисту ви п'Їте, а позосталу ногами своњми каламутите?
¹⁹ ≤ отара ћо¤ мусить випасати потоптане вашими ногами, ≥ пити скаламучене вашими ногами!
²⁰ “ому так √осподь Ѕог промовл¤Ї до них: ќсь я —ам ≥ розсуджу м≥ж в≥вцею ситою й м≥ж в≥вцею худою.
²¹ «а те, що ви боком ≥ раменом попихаЇте, ≥ рогами вашими колете вс≥х слабих, аж поки не порозпорошуЇте њх геть,
²² то я спасу отару —вою, ≥ вона не буде вже за здобич, ≥ я розсуджу м≥ж в≥вцею та в≥вцею!
²³ ≤ поставлю над ними одного пастир¤, ≥ в≥н буде њх пасти, раба ћого ƒавида, в≥н њх буде пасти, ≥ в≥н њм буде за пастир¤!
²⁴ ј я, √осподь, буду њм Ѕогом, а раб ћ≥й ƒавид кн¤зем серед них. я, √осподь, це сказав!
²⁵ ≤ складу я з ними запов≥та миру, ≥ прик≥нчу на земл≥ злу зв≥рину, ≥ вони пробуватимуть в пустин≥ безпечно, ≥ будуть спати по л≥сах.
²⁶ ≤ вчиню њх та довк≥лл¤ ћого взг≥р'¤ благословенн¤м, ≥ спущу дощ в його час≥, будуть це дощ≥ благословенн≥.
²⁷ ≤ польове дерево видасть св≥й пл≥д, а земл¤ видасть св≥й урожай, ≥ будуть вони безпечн≥ на своњй земл≥, ≥ п≥знають, що я √осподь, коли зламаю занози њхнього ¤рма, ≥ вр¤тую њх в≥д руки тих, хто њх поневолив.
²⁸ ≤ не будуть уже вони за здобич дл¤ народ≥в, ≥ зв≥рина земна не жертиме њх, ≥ будуть вони сид≥ти безпечно, ≥ не буде н≥кого, хто б њх настрашив.
²⁹ ≤ викохаю њм саджанц¤ на славу, ≥ не будуть вони вже забран≥ голодом ≥з земл≥, ≥ не понесуть уже ганьби народ≥в.
³⁰ ≤ п≥знають вони, що я √осподь, Ѕог њхн≥й, з ними, а вони народ ћ≥й, д≥м ≤зрањл≥в, говорить √осподь Ѕог.
³¹ ј ви отара ћо¤, отара ћого випасу, ви люди, а я Ѕог ваш, говорить √осподь Ѕог.

™зекiњль 35

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, зверни своЇ обличч¤ до гори —ењр, ≥ пророкуй на нењ
³ та й скажеш њй: “ак говорить √осподь Ѕог: ќсь я на тебе, горо —ењре, ≥ вит¤гну руку —вою на тебе, й оберну тебе на спустошенн¤ та на сплюндруванн¤.
⁴ ћ≥ста твоњ оберну на руњну, а ти будеш спустошенн¤м, ≥ п≥знаЇте ви, що я √осподь!
⁵ «а те, що ти маЇш в≥чну ворожнечу, ≥ валила ≤зрањлевих син≥в через меча в час≥ њхнього нещаст¤, в час≥ загибел≥ к≥нцевоњ,
⁶ тому ¤к живий я, говорить √осподь Ѕог, на кров оберну тебе, ≥ кров буде гнати тебе. ќтож кров ти зненавид≥ла, то кров буде гнати тебе!
⁷ ќберну я гору —ењр на спустошенн¤ та на сплюндруванн¤, ≥ витну з нењ того, хто йде та вертаЇтьс¤.
⁸ ≤ наповню його гори трупами його! «г≥р'¤ твоњ й долини твоњ та вс≥ твоњ р≥чища, побит≥ мечем попадають у них!
⁹ Ќа в≥чн≥ руњни оберну я тебе, а м≥ста твоњ не засел¤тьс¤, ≥ п≥знаЇте ви, що я √осподь!
¹⁰ «а те, що ти кажеш: ƒва ц≥ народи, ≥ два ц≥ крањ будуть моњ, ≥ ми пос¤демо те, де √осподь був,
¹¹ тому, ¤к живий я, говорить √осподь Ѕог, зроблю я за гн≥вом твоњм та за заздр≥стю твоЇю, ¤к≥ ти робив ≥з своЇњ ненависти до них, ≥ вони п≥знають ћене, коли буду судити тебе.
¹² ≤ п≥знаЇш ти, що я √осподь, чув ус≥ образи твоњ, ¤к≥ ти казав на ≤зрањлев≥ гори, говор¤чи: ¬они опустош≥л≥, дан≥ нам на њжу!
¹³ ≤ ви величалис¤ проти ћене своњми устами, ≥ зб≥льшували проти ћене слова своњ, я це чув!
¹⁴ “ак говорить √осподь Ѕог: оли буде рад≥ти вс¤ земл¤, тод≥ вчиню њњ тоб≥ спустошенн¤м!
¹⁵ як рад≥Їш ти зо спадку ≤зрањлевого дому через те, що опустош≥ло воно, так зроблю я й тоб≥. —пустошенн¤м станеш, горо —ењре, та ввесь ≈дом, увесь в≥н, ≥ п≥знають вони, що я √осподь!

™зекiњль 36

¹ ј ти, сину людський, пророкуй на ≤зрањлев≥ гори, та й скажеш: ≤зрањлев≥ гори, послухайте слова √осподнього!
² “ак говорить √осподь Ѕог: «а те, що ворог говорить на вас јга! ≥ в≥чн≥ паг≥рки стали вам за спадщину,
³ тому пророкуй та й скажеш: “ак говорить √осподь Ѕог: «а те, що пустошено й топтано вас знавкола, щоб були ви спадком дл¤ останку народ≥в, ≥ були ви вз¤т≥ на к≥нчик ¤зика й на балаканину народу,
⁴ тому, ≤зрањлев≥ гори, послухайте слова √оспода Ѕога: “ак говорить √осподь Ѕог до г≥р та до зг≥р'њв, до р≥чищ та до долин, ≥ до спустош≥лих руњн, ≥ до опущених м≥ст, що стали за здобич та за посм≥ховисько дл¤ решти тих народ≥в, що навколо.
⁵ “ак говорить √осподь Ѕог: ѕоправд≥ кажу, що огнем —воЇњ ревности говорив я на решту тих народ≥в та на ввесь ≈дом, що вз¤ли соб≥ ћ≥й рай за спадок у радост≥ всього серц¤, у погорд≥ душ≥, щоб вигнати його на здобич.
⁶ “ому пророкуй на ≤зрањлеву землю, та й скажеш до г≥р, до зг≥р'њв, до р≥чищ та до долин: “ак говорить √осподь Ѕог: ќсь я говорив у ревност≥ —воњй та в гн≥в≥ —воњм за те, що ви носили ганьбу народ≥в.
⁷ “ому так говорить √осподь Ѕог: ѕрир≥каючи, я п≥дн¤в —вою руку, що т≥ люди, ¤к≥ навколо вас, вони понесуть свою ганьбу!
⁸ ј ви, ≤зрањлев≥ гори, розпуст≥ть ваше в≥тт¤, ≥ будете приносити пл≥д св≥й дл¤ ћого народу ≤зрањл¤, бо вони зблизилис¤, щоб прийти.
⁹ Ѕо ось я прийду до вас, ≥ звернус¤ до вас, ≥ ви будете оброблен≥ та обс≥¤н≥.
¹⁰ ≤ розмножу на вас людину, увесь ≤зрањл≥в д≥м, усього його, ≥ будуть заселен≥ ц≥ м≥ста, а руњни будуть забудован≥.
¹¹ ≤ розмножу на вас людину та скотину, ≥ вони помножатьс¤ та розплод¤тьс¤, ≥ позаселюю вас, ¤к за вашоњ давнини, ≥ буду чинити вам краще, ¤к за ваших початк≥в, ≥ ви п≥знаЇте, що я √осподь!
¹² ≤ попроваджу на вас людину, м≥й народ ≤зрањл≥в, ≥ вони пос¤дуть тебе, ≥ станеш ти њм на спадок, ≥ не будеш уже б≥льше позбавл¤ти њх д≥тей.
¹³ “ак говорить √осподь Ѕог: «а те, що говор¤ть про вас: “и њси людину, ≥ позбавл¤Їш народ св≥й д≥тей,
¹⁴ тому ти не будеш уже њсти людини, ≥ б≥льше не позбавиш св≥й народ д≥тей, говорить √осподь Ѕог!
¹⁵ ≤ не почуЇш уже ти б≥льше ганьби в≥д поган, ≥ наруги народ≥в не будеш б≥льше носити, ≥ не вчиниш б≥льше, щоб народ тв≥й спотикавс¤, говорить √осподь Ѕог!
¹⁶ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
¹⁷ —ину людський, ≤зрањл≥в д≥м вони жили на земл≥ своњй, та й занечистили њњ своЇю дорогою та своњми вчинками, ¤к нечист≥сть ж≥нки в час нечистоти њњ стала њхн¤ дорога перед ћоњм лицем!
¹⁸ ≤ вилив я гн≥в —в≥й на них за ту кров, ¤ку вилили вони на землю, та бовванами своњми занечистили њњ.
¹⁹ ≤ розс≥¤в я њх серед народ≥в, ≥ вони були розпорошен≥ по крањнах. «а њхньою дорогою та за њхн≥ми вчинками розсудив я њх.
²⁰ ≤ коли прийшли вони до тих народ≥в, куди поприходили, то зневажили св¤те ћоЇ …менн¤, коли стали до них говорити: ¬они народ √оспода, та з земл≥ …ого повиходили!
²¹ ≤ змилувавс¤ я над —воњм св¤тим ≤м'¤м, що його зневажив ≤зрањл≥в д≥м серед народ≥в, куди вони поприходили.
²² “ому скажи до ≤зрањлевого дому: “ак говорить √осподь Ѕог: Ќе дл¤ вас я роблю це, ≤зрањл≥в доме, а т≥льки дл¤ св¤того —вого …менн¤, ¤ке ви зневажили серед народ≥в, куди ви поприходили.
²³ ≤ осв¤чу я велике ≤м'¤ —воЇ, зневажене серед народ≥в, що ви зневажили серед них, ≥ п≥знають т≥ люди, що я √осподь, говорить √осподь Ѕог, коли я покажу —вою св¤т≥сть серед вас на њхн≥х очах.
²⁴ ≤ в≥зьму вас ≥з тих народ≥в, ≥ позбираю вас зо вс≥х крањв, ≥ приведу вас до вашоњ земл≥.
²⁵ ≤ покроплю вас чистою водою, ≥ станете чист≥; зо вс≥х ваших нечистот ≥ зо вс≥х ваших бовван≥в очищу вас.
²⁶ ≤ дам вам нове серце, ≥ нового духа дам у ваше нутро, ≥ викину кам≥нне серце з вашого т≥ла, ≥ дам вам серце ≥з плот≥.
²⁷ ≤ духа —вого дам я до вашого нутра, ≥ зроблю я те, що уставами ћоњми будете ходити, а постанови ћоњ будете стерегти та виконувати.
²⁸ ≤ ви будете сид≥ти в раю, ¤кого я дав вашим батькам, ≥ будете ћен≥ народом, а я буду вам Ѕогом!
²⁹ ≤ спасу вас в≥д ус≥х ваших нечистот, ≥ покличу зб≥жж¤, ≥ помножу його, ≥ не дам на вас голоду.
³⁰ ≤ намножу пл≥д дерева та врожай пол¤, щоб ви б≥льше не набиралис¤ сорому через голод м≥ж народами.
³¹ ≤ згадаЇте ви про ваш≥ дороги лих≥ та про ваш≥ вчинки, що не добр≥, ≥ будете бридитис¤ самих себе за своњ провини та за гидоти своњ.
³² Ќе дл¤ вас я це робитиму, говорить √осподь Ѕог, нехай буде це вам в≥доме! «ашар≥йтес¤ та посоромтес¤ ваших дор≥г, ≤зрањл≥в доме!
³³ “ак говорить √осподь Ѕог: “ого дн¤, коли я очищу вас зо вс≥х ваших провин, то позаселюю ц≥ м≥ста, ≥ будуть забудован≥ руњни.
³⁴ ј спустошена земл¤ буде оброблювана за те, що була спустошенн¤м на очах кожного перехожого.
³⁵ ≤ скажуть: ÷ей опустош≥лий рай став ¤к той еденський садок, а ц≥ м≥ста, повален≥ й попустошен≥ та поруйнован≥, тепер укр≥плен≥ та замешкан≥!
³⁶ ≤ п≥знають народи, ¤к≥ зостанутьс¤ навколо вас, що я, √осподь, забудував поруйноване, засадив спустош≥ле. я, √осподь, говорив це ≥ зробив!
³⁷ “ак говорить √осподь Ѕог: ўе на це прихилюс¤ до ≤зрањлевого дому, щоб зробити њм: помножу њх, ¤к людську отару!
³⁸ як осв¤чена отара, ¤к отара ™русалиму в його св¤та, так≥ будуть ц≥ поруйнован≥ м≥ста, повн≥ отари людськоњ, ≥ п≥знають вони, що я √осподь!

™зекiњль 37

¹ Ѕула надо мною √осподн¤ рука, ≥ ƒух √осподн≥й випровадив мене, ≥ спинив мене серед долини, а вона повна к≥сток!
² ≤ ¬≥н обв≥в мене б≥л¤ них навколо, аж ось њх дуже багато на поверхн≥ долини, ≥ ось вони стали дуже сух≥!
³ ≤ сказав ¬≥н мен≥: —ину людський, чи оживуть оц≥ кост≥? ј ¤ в≥дказав: √осподи Ѕоже, “и знаЇш!
⁴ ≤ сказав ¬≥н мен≥: ѕророкуй про ц≥ кост≥, та й скажеш до них: —ух≥ кост≥, послухайте слова √осподнього!
⁵ “ак говорить √осподь Ѕог до цих к≥сток: ќсь я введу у вас духа ≥ ви оживете!
⁶ ≤ дам на вас жили, ≥ виросте на вас т≥ло, ≥ прост¤гну на вас шк≥ру, ≥ дам у вас духа, ≥ ви оживете. ≤ п≥знаЇте ви, що я √осподь!
⁷ ≤ пророкував ¤, ¤к наказано. ≤ зн¤вс¤ шум, коли ¤ пророкував, ≥ ось гурк≥т, а кост≥ зближалис¤, к≥стка до к≥стки своЇњ.
⁸ ≤ побачив ¤, аж ось на них жили, ≥ виросло т≥ло, ≥ була нат¤гнена на них шк≥ра зверху, та духа не було в них.
⁹ ≤ сказав ¬≥н мен≥: ѕророкуй до духа, пророкуй, сину людський, та й скажеш до духа: “ак говорить √осподь Ѕог: ѕрилинь, духу, з чотирьох в≥тр≥в, ≥ дихни на цих забитих, ≥ нехай оживуть!
¹⁰ ≤ ¤ пророкував, ¤к ¬≥н наказав був мен≥, ≥ вв≥йшов у них дух, ≥ вони ожили, ≥ поставали на ноги своњ, в≥йсько дуже-дуже велике!...
¹¹ ≤ сказав ¬≥н мен≥: —ину людський, ц≥ кост≥ вони ввесь ≤зрањл≥в д≥м. ќсь вони кажуть: ѕовисихали наш≥ кост≥, ≥ загинула наша над≥¤, нам к≥нець!
¹² “ому пророкуй та й скажеш до них: “ак говорить √осподь Ѕог: ќсь я пов≥дчин¤ю ваш≥ гроби, ≥ позводжу вас ≥з ваших гроб≥в, м≥й народе, ≥ введу вас до ≤зрањлевоњ земл≥!
¹³ ≤ п≥знаЇте ви, що я √осподь, коли я пов≥дчин¤ю ваш≥ гроби, ≥ коли позводжу вас ≥з ваших гроб≥в, ћ≥й народе!
¹⁴ ≤ дам я в вас —вого ƒуха, ≥ ви оживете, ≥ вм≥щу вас на ваш≥й земл≥, ≥ п≥знаЇте ви, що я, √осподь, сказав це й зробив, говорить √осподь!
¹⁵ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
¹⁶ ј ти, сину людський, в≥зьми соб≥ один кусок дерева, ≥ напиши на ньому: ёд≥ та синам ≤зрањл¤, його друз¤м. ≤ в≥зьми ще один кусок дерева, ≥ напиши на ньому: …осипов≥ дерево ™фрема та всьому домов≥ ≤зрањл¤, друз¤м його.
¹⁷ ≤ зблизь њх соб≥ одне до одного на один кусок дерева, ≥ вони стануть за одне в твоњй руц≥!
¹⁸ ≤ ¤к скажуть до тебе сини твого народу, говор¤чи: „и не оголосиш нам, що це в тебе таке?
¹⁹ то скажи њм: “ак говорить √осподь Ѕог: ќсь я в≥зьму дерево …осипа, що в ™фремов≥й руц≥, та племена ≤зрањлев≥, його друз≥в, ≥ дам на нього дерево ёди, ≥ вчиню њх за одне дерево, ≥ стануть вони одним у ћоњй руц≥!
²⁰ ≤ будуть ц≥ дерева, що напишеш на них, у руц≥ твоњй на њхн≥х очах.
²¹ ≤ скажи до них: “ак говорить √осподь Ѕог: ќсь я в≥зьму ≤зрањлевих син≥в з-посеред народ≥в, куди вони п≥шли, ≥ позбираю њх знавкола, ≥ введу њх до њхньоњ земл≥.
²² ≤ зроблю њх за один народ у рањ на ≤зрањлевих горах, ≥ буде дл¤ вс≥х них один цар за цар¤, ≥ не будуть уже двома народами, ≥ не будуть уже б≥льш под≥лен≥ на двоЇ царств.
²³ ≤ б≥льш не будуть вони занечищуватис¤ своњми бовванами й гидотами своњми та вс≥ма своњми переступами, спасу њх зо вс≥х њхн≥х осель, де вони гр≥шили, й очищу њх. ≤ будуть вони мен≥ народом, а я буду њм Ѕогом!
²⁴ ј раб ћ≥й ƒавид буде царем над ними, ≥ один пастир буде дл¤ вс≥х них, ≥ постановами ћоњми вони будуть ходити, а устави ћоњ будуть стерегти й виконувати њх.
²⁵ ≤ ос¤дуть вони на т≥й земл≥, ¤ку я дав був ћоЇму рабов≥ яковов≥, що сид≥ли на н≥й њхн≥ батьки, ≥ ос¤дуть на н≥й вони та њхн≥ сини, та сини син≥в њхн≥х аж нав≥ки, а ћ≥й раб ƒавид буде њм кн¤зем нав≥ки!
²⁶ ≤ складу з ними запов≥та миру, це буде в≥чний запов≥т ≥з ними. ≤ зм≥цню њх, ≥ намножу њх, ≥ дам —вою св¤тиню серед них на в≥ки!
²⁷ ≤ буде м≥сце ћого пробуванн¤ над ними, ≥ я буду њм Ѕогом, а вони ћен≥ будуть народом.
²⁸ ≤ п≥знають ц≥ народи, що я √осподь, що осв¤тив ≤зрањл¤, коли буде ћо¤ св¤тин¤ серед них нав≥ки!

™зекiњль 38

¹ ≤ було мен≥ слово √осподнЇ таке:
² —ину людський, зверни своЇ обличч¤ до •оіа, краю ћаіоіа, кн¤з¤ –ошу, ћешеху та “увалу, ≥ пророкуй на нього
³ та й скажеш: “ак сказав √осподь: ќсь я проти тебе, •оіу, кн¤же –ошу, ћешеху та “увалу!
⁴ ≤ заверну тебе, ≥ вкладу гачки в щелепи твоњ, ≥ виведу тебе та все в≥йсько твоЇ, коней та верх≥вц≥в, ус≥ вони досконало озброЇн≥, велике зборище, зо щитами та щитками, ус≥ озброЇн≥ мечами.
⁵ ѕарас, уш ≥ ѕут ≥з ними, ус≥ вони зо щитом та з шоломом.
⁶ •омер ≥ вс≥ орди його, д≥м “оіарми, к≥нц≥ п≥вн≥чн≥ та вс≥ в≥дд≥ли його, численн≥ народи з тобою.
⁷ ѕриготуйс¤, ≥ приготуй соб≥ ти та все зборище твоЇ, з≥бран≥ при тоб≥, ≥ будеш дл¤ них сторожею.
⁸ ѕо багатьох дн¤х ти будеш потр≥бний, у к≥нц≥ рок≥в прийдеш до раю, що повернений в≥д меча, що з≥браний в≥д численних народ≥в, на ≤зрањлев≥ гори, що завжди були руњною, а в≥н був виведений в≥д народ≥в, ≥ вс≥ вони сид¤ть безпечно.
⁹ ≤ вийдеш, прийдеш ¤к бур¤, будеш ¤к хмара, щоб покрити землю, ти та вс≥ в≥дд≥ли твоњ, та численн≥ народи з тобою.
¹⁰ “ак говорить √осподь Ѕог: ≤ станетьс¤ того дн¤, ув≥йдуть слова на твоЇ серце, ≥ ти будеш думати злу думку,
¹¹ та й скажеш: ѕ≥ду на неукр≥плений край, знайду спок≥йних, що безпечно сид¤ть, ус≥ вони сид¤ть в осадах без муру, ≥ нема в них засува та вор≥т,
¹² щоб набрати здобич≥, ≥ чинити грабунок, щоб повернути свою руку на заселен≥ руњни, ≥ на народ, з≥браний з народ≥в, що набувають добуток та маЇток, що сид¤ть посеред земл≥.
¹³ Ўева та ƒедан, ≥ купц≥ “арш≥шу, ≥ вс≥ левчуки його скажуть тоб≥: „и ти прийшов набрати здобич≥, чи ти з≥брав своЇ зборище, щоб чинити грабунок, щоб винести ср≥бло та золото, щоб набрати добутку та маЇтку, щоб набрати великоњ здобич≥?
¹⁴ “ому пророкуй, сину людський, та й скажеш до •оіа: “ак говорить √осподь Ѕог: „и того дн¤, коли народ ћ≥й сид≥тиме безпечно, ти не дов≥даЇшс¤ про це?
¹⁵ ≤ прийдеш ≥з свого м≥сц¤, ≥з п≥вн≥чних к≥нц≥в, ти та численн≥ народи з тобою, вс≥ вони гарцюють на кон¤х, зборище велике й в≥йсько численне!
¹⁶ ≤ зд≥ймешс¤ на народ ћ≥й ≤зрањл≥в, ¤к хмара, щоб покрити землю. Ѕуде це на к≥нц≥ дн≥в, ≥ виведу тебе на ћ≥й рай, щоб народи п≥знали ћене, коли я покажу —вою св¤т≥сть тоб≥, •оіу, на њхн≥х очах.
¹⁷ “ак говорить √осподь Ѕог: „и ти той, що про нього говорив я за давн≥х дн≥в через ћоњх раб≥в, ≤зрањлевих пророк≥в, що пророкували за тих дн≥в про роки, щоб привести тебе на них?
¹⁸ ≤ станетьс¤ того дн¤, у дн≥ приходу •оіа на ≤зрањлеву землю, говорить √осподь Ѕог, ув≥йде ревн≥сть ћо¤ в н≥здр≥ ћоњ.
¹⁹ ≤ в ревност≥ своњй, в огн≥ —вого гн≥ву я сказав: цього дн¤ буде великий трус на ≤зрањлев≥й земл≥.
²⁰ ≤ затремт¤ть перед ћоњм лицем морськ≥ риби та птаство небесне, ≥ польова зв≥рина, вс¤ке гадд¤, що плазуЇ по земл≥, ≥ вс¤ка людина, що на поверхн≥ земл≥, ≥ будуть поруйнован≥ гори, ≥ повал¤тьс¤ урвища, ≥ вс¤кий мур на землю впаде.
²¹ ≤ покличу проти нього меча на вс≥х горах ћоњх, говорить √осподь Ѕог, меч кожного буде на брата його!
²² ≤ буду судитис¤ з ними моровицею та кров'ю, ≥ пущу заливний дощ та кам≥нний град, огонь та с≥рку на нього та на в≥дд≥ли його, та на численн≥ народи, що з ним.
²³ ≤ звеличус¤, ≥ покажу —вою св¤т≥сть, ≥ буду п≥знаний на очах численних народ≥в, ≥ вони п≥знають, що я √осподь!

™зекiњль 39

¹ ј ти, сину людський, пророкуй на •оіа та й скажеш: “ак говорить √осподь Ѕог: ќто я на тебе, кн¤же –ошу, ћешеху та “увалу!
² ≤ верну тебе, ≥ попроваджу тебе, ≥ п≥д≥йму тебе з п≥вн≥чних к≥нц≥в, ≥ впроваджу тебе на ≤зрањлев≥ гори.
³ ≤ виб'ю лука твого з твоЇњ л≥виц≥, а твоњ стр≥ли кину з твоЇњ правиц≥.
⁴ ”падеш на ≤зрањлевих горах ти й ус≥ в≥дд≥ли твоњ та народи, що з тобою; в≥ддам тебе на з'њдженн¤ хижому птаству, ус¤кому крилатому та польов≥й зв≥рин≥.
⁵ Ќа в≥дкритому пол≥ впадеш ти, бо це я говорив, говорить √осподь Ѕог!
⁶ ≤ пошлю я огонь на ћаіоіа та на тих, що безпечно замешкують острови, ≥ п≥знають вони, що я √осподь!
⁷ ј —воЇ св¤те ≤м'¤ розголошу посеред ћого народу ≤зрањл¤, ≥ б≥льше не дам зневажити св¤те ћоЇ …менн¤, ≥ народи п≥знають, що я √осподь, —в¤тий ≤зрањл≥в!
⁸ ќсь прийде ≥ станетьс¤, говорить √осподь Ѕог, це той день, що я говорив.
⁹ ≤ повиход¤ть мешканц≥ ≤зрањлевих м≥ст, ≥ накладуть огонь, ≥ палитимуть зброю та щитка й щита, лука та стр≥ли, ≥ ручноно ки¤ та ратище, ≥ будуть ними палити огонь с≥м рок≥в.
¹⁰ ≤ не будуть носити дров з пол¤, ≥ не будуть рубати з л≥с≥в, бо зброЇю будуть палити огонь, ≥ в≥зьмуть здобич ≥з тих, хто брав здобич ≥з них, ≥ пограбують тих, хто њх грабував, говорить √осподь Ѕог.
¹¹ ≤ станетьс¤ того дн¤, дам я там •оіов≥ м≥сце гробу в ≤зрањл≥, ƒолину ѕерехожих, на сх≥д в≥д мор¤, ≥ що замикаЇ дорогу перехожим. ≤ поховають там •оіа й усе його многолюдство, та й назвуть: ƒолина ћноголюдства •оіа.
¹² ≤ буде ховати њх ≤зрањл≥в д≥м, щоб очистити землю, с≥м м≥с¤ц≥в.
¹³ ≤ буде ховати ввесь народ краю, ≥ в≥н стане дл¤ них за пам'¤тку, того дн¤, коли я прославлю —ебе, говорить √осподь Ѕог.
¹⁴ ≤ в≥дд≥л¤ть людей, ¤к≥ без перерви ходитимуть по краю й ховатимуть з перехожими позосталих ще на поверхн≥ земл≥, щоб њњ очистити. ѕо семи м≥с¤ц¤х вони ще будуть вишукувати.
¹⁵ ≤ перейдуть т≥ обх≥дники по краю, ≥ коли хто побачить людську к≥стку, то поставить при н≥й знака, аж поки не поховають њњ похоронники в ƒолин≥ ћноголюдства •оіа.
¹⁶ ј ≥м'¤ м≥ста √амона. ≤ очист¤ть землю.
¹⁷ ј ти, сину людський, так говорить √осподь Ѕог: —кажи птахов≥, ус¤кому крилатому, та вс≥й польов≥й зв≥рин≥: «громадьтес¤ й прийд≥ть, збер≥тьс¤ навколо над жертвою, що я принесу дл¤ вас, велика жертва на ≤зрањлевих горах, ≥ ви будете њсти м'¤со, ≥ будете пити кров.
¹⁸ ¬и будете њсти т≥ло лицар≥в, а кров кн¤з≥в земл≥ будете пити, барани, ≥ в≥вц≥, ≥ козли, бики, сит≥ башанськ≥ бики вс≥ вони.
¹⁹ ≤ будете њсти л≥й аж до ситости, ≥ будете пити кров аж до впоЇнн¤ з ћоЇњ жертви, ¤ку я прин≥с дл¤ вас,
²⁰ ≥ насититес¤ при ћоЇму стол≥ к≥ньми та верх≥вц¤ми, лицар¤ми та вс¤кими во¤ками, говорить √осподь Ѕог!
²¹ ≤ дам —вою славу м≥ж народами, ≥ побачать ус≥ народи ћ≥й суд, що зроблю я, та ћою руку, що на них покладу.
²² ≤ п≥знаЇ ≤зрањл≥в д≥м, що я √осподь, њхн≥й Ѕог, в≥д цього дн¤ й дал≥.
²³ ≤ п≥знають народи, що ≤зрањл≥в д≥м п≥шов на вигнанн¤ за провини своњ, за те, що спронев≥рилис¤ ћен≥, а я сховав був в≥д них лице —воЇ, ≥ в≥ддав њх у руку њхн≥х непри¤тел≥в, ≥ вс≥ вони попадали в≥д меча.
²⁴ «а њхньою нечист≥стю та за њхнЇ беззаконн¤ зробив я це з ними, ≥ сховав в≥д них лице —воЇ.
²⁵ “ому так говорить √осподь Ѕог: “епер поверну долю якова, ≥ змилуюс¤ над ус≥м ≤зрањлевим домом, ≥ буду ревний за —воЇ св¤те …менн¤.
²⁶ ≤ в≥дчують вони свою ганьбу та все своЇ спронев≥ренн¤, ¤ким спронев≥рилис¤ ћен≥, коли с¤дуть безпечно на своњй земл≥, ≥ не буде вже н≥кого, хто б њх страшив,
²⁷ коли поверну њх з народ≥в, ≥ позбираю њх ≥з крањв њхн≥х ворог≥в, ≥ покажу —вою св¤т≥сть у них на очах численних народ≥в.
²⁸ ≤ п≥знають вони, що я √осподь, Ѕог њхн≥й, коли вижену њх у полон до народ≥в, а потому позбираю њх на њхню землю, ≥ б≥льш не позоставлю там н≥кого з них.
²⁹ ≤ не сховаю вже в≥д них —вого лиц¤, бо виллю ƒуха —вого на ≤зрањл≥в д≥м, говорить √осподь Ѕог!

™зекiњль 40

¹ ƒвадц¤того й п'¤того року нашого вигнанн¤, на початку року, дес¤того дн¤ м≥с¤ц¤, чотирнадц¤того року по тому, ¤к було зруйноване м≥сто, того самого дн¤ була на мен≥ √осподн¤ рука, ≥ ¬≥н упровадив мене туди.
² ” Ѕожих вид≥нн¤х упровадив ¬≥н мене до ≤зрањлевого раю, ≥ дав спочити мен≥ на дуже висок≥й гор≥, а на н≥й була н≥би будова м≥ста, з полудн¤.
³ ≤ прив≥в мене туди, ≥ ось чолов≥к, що його вид, н≥би вид блискучоњ м≥д≥, а в його руц≥ льн¤на нитка та м≥рнича палиц¤, ≥ в≥н сто¤в у брам≥.
⁴ ≤ сказав мен≥ цей чолов≥к: —ину людський, дивис¤ своњми очима й слухай своњми вухами, ≥ зверни своЇ серце на все, що ¤ покажу тоб≥, бо ти приведений сюди, щоб показати тоб≥. ”се, що ти побачиш, об'¤ви ≤зрањлевому домов≥.
⁵ ≤ ось мур назовн≥ храму навколо, а в руц≥ того чолов≥ка м≥рнича палиц¤ на ш≥сть л≥кт≥в, на м≥ру л≥ктем та долонею. ≤ зм≥р¤в в≥н ширину т≥Їњ буд≥вл≥ одна палиц¤, ≥ заввишки одна палиц¤.
⁶ ≤ прийшов в≥н до брами, що њњ перед у напр¤м≥ до сходу, ≥ вв≥йшов њњ сходами, ≥ зм≥р¤в порога т≥Їњ брами одна палиц¤ завширшки, ≥ другий пор≥г одна палиц¤ завширшки.
⁷ ј варт≥вн¤ одна палиц¤ завдовжки й одна палиц¤ завширшки, а пом≥ж варт≥вн¤ми п'¤ть л≥кт≥в; а пор≥г брами з боку с≥нечок т≥Їњ брами, зсередини одна палиц¤.
⁸ ≤ зм≥р¤в в≥н с≥ни т≥Їњ брами зсередини одна палиц¤.
⁹ ≤ зм≥р¤в с≥ни брами в≥с≥м л≥кт≥в, а стовпи њњ два л≥кт≥, а с≥ни брами зсередини.
¹⁰ ј брамн≥ варт≥вн≥ в напр¤м≥ на сх≥д три зв≥дси й три зв≥дти, ≥ м≥ра одна њм трьом, ≥ м≥ра одна стовпам зв≥дси та зв≥дти.
¹¹ ≤ зм≥р¤в в≥н ширину входу до брами дес¤ть л≥кт≥в, довжина брами тринадц¤ть л≥кт≥в.
¹² ј розмежуванн¤ перед варт≥вн¤ми один л≥коть, ≥ один л≥коть зв≥дти, а варт≥вн¤ ш≥сть л≥кт≥в зв≥дси й ш≥сть л≥кт≥в зв≥дти.
¹³ ≤ зм≥р¤в браму з даху варт≥вн≥ до даху њњ, завширшки двадц¤ть ≥ п'¤ть л≥кт≥в, двер≥ навпроти дверей.
¹⁴ ≤ поробив стовпи, ш≥стдес¤т л≥кт≥в, ≥ до стовп≥в п≥дходить подв≥р'¤, навколо брами.
¹⁵ ј в≥д переду брамного входу аж до переду с≥ней внутр≥шньоњ брами п'¤тдес¤т л≥кт≥в.
¹⁶ ≤ були в≥кна, широк≥ знадвору й вузьк≥ в середин≥, до варт≥вень та до њхн≥х стовп≥в у середин≥ брами навколо, ≥ так до с≥ней, ≥ в≥кна навколо до середини, а на стовпах вир≥зьблен≥ пальми.
¹⁷ ≤ в≥н впровадив мене до зовн≥шнього подв≥р'¤. ≤ ось комори та п≥длога, викладена з кам≥нн¤, зроблена дл¤ подв≥р'¤ навколо, тридц¤ть ком≥р на п≥длоз≥.
¹⁸ ј ц¤ п≥длога була позад брам, по довжин≥ брам, дол≥шн¤ п≥длога.
¹⁹ ≤ зм≥р¤в в≥н ширину в≥д переду дол≥шньоњ брами до переду внутр≥шнього подв≥р'¤ назовн≥, сто л≥кт≥в, на сх≥д та на п≥вн≥ч.
²⁰ ј та брама, що перед њњ в напр¤м≥ на п≥вн≥ч до зовн≥шнього подв≥р'¤, в≥н зм≥р¤в довжину њњ та ширину њњ.
²¹ ≤ варт≥вн≥ њњ три зв≥дси й три зв≥дти, ≥ стовпи њњ, ≥ с≥ни њњ були за м≥рою першоњ брами, п'¤тдес¤т л≥кт≥в довжина њњ, а ширина двадц¤ть ≥ п'¤ть на м≥ру л≥ктем.
²² ј в≥кна њњ, ≥ с≥ни њњ та вир≥зьблен≥ пальми њњ за м≥рою брами, що перед њњ в напр¤м≥ на сх≥д, а с≥мома сх≥дц¤ми вход¤ть у нењ, а њњ с≥ни перед ними.
²³ ≤ брама внутр≥шнього подв≥р'¤ навпроти брами на п≥вн≥ч та на сх≥д. ≤ зм≥р¤в в≥н в≥д брами до брами сто л≥кт≥в.
²⁴ ≤ в≥н попровадив мене в напр¤м≥ на п≥вдень, аж ось брама в напр¤м≥ на п≥вдень. ≤ в≥н зм≥р¤в стовпи њњ та с≥ни њњ за тими м≥рами.
²⁵ ј в нењ в≥кна та с≥ни њњ навколо, ¤к≥ т≥ в≥кна, п'¤тдес¤т л≥кт≥в завдовжки, а завширшки двадц¤ть ≥ п'¤ть л≥кт≥в.
²⁶ ј семеро сх≥дц≥в вх≥д до нењ, ≥ с≥ни њњ перед ними, а вир≥зьблен≥ пальми њњ одна зв≥дси, а одна зв≥дти при стовпах њњ.
²⁷ ј брама внутр≥шнього подв≥р'¤ у напр¤м≥ на п≥вдень, ≥ в≥н зм≥р¤в в≥д брами до брами в напр¤м≥ на п≥вдень сто л≥кт≥в.
²⁸ ≤ впровадив мене до внутр≥шнього подв≥р'¤ п≥вденною брамою, ≥ зм≥р¤в п≥вденну браму за тими м≥рами.
²⁹ ≤ варт≥вн≥ њњ, ≥ стовпи њњ, ≥ с≥ни њњ за тими м≥рами, ≥ в≥кна њњ, ≥ в с≥н¤х њњ навколо п'¤тдес¤т л≥кт≥в завдовжки, а завширшки двадц¤ть ≥ п'¤ть л≥кт≥в.
³⁰ ј с≥ни њњ навколо завдовжки двадц¤ть ≥ п'¤ть л≥кт≥в, а завширшки п'¤ть л≥кт≥в.
³¹ ≤ с≥ни њњ при зовн≥шньому подв≥р'њ, ≥ пальми при стовпах њњ, а в≥с≥м сход≥в њњ вх≥д.
³² ≤ в≥н упровадив мене до внутр≥шнього подв≥р'¤ в напр¤м≥ на сх≥д, ≥ зм≥р¤в брами за тими м≥рами.
³³ ≤ варт≥вн≥ њњ, ≥ стовпи њњ, ≥ с≥ни њњ за тими м≥рами, а в нењ в≥кна та в њњ с≥н¤х навколо, завдовжки п'¤тдес¤т л≥кт≥в, а завширшки двадц¤ть ≥ п'¤ть л≥кт≥в.
³⁴ ј њњ с≥ни були до зовн≥шнього подв≥р'¤, а пальми њњ при њњ стовпах зв≥дси й зв≥дти, а в≥с≥м сх≥дц≥в њњ вх≥д.
³⁵ ≤ впровадив мене до п≥вн≥чноњ брами, ≥ зм≥р¤в тими м≥рами.
³⁶ ¬арт≥вн≥ њњ, стовпи њњ, ≥ њњ с≥ни та в≥кна в нењ навколо, завдовжки п'¤тдес¤т л≥кт≥в, а завширшки двадц¤ть ≥ п'¤ть л≥кт≥в.
³⁷ ј стовпи њњ до зовн≥шнього подв≥р'¤, а пальми при стовпах њњ з цього й з того боку, а в≥с≥м сход≥в њњ вх≥д.
³⁸ ≤ комора, ≥ њњ вх≥д у стовпах брам, там полощуть ц≥лопаленн¤.
³⁹ ј в с≥н¤х брами два столи зв≥дси й два столи зв≥дти, щоб р≥зати на них ц≥лопаленн¤ й жертви за гр≥х та жертви за провину.
⁴⁰ ј при зовн≥шньому боц≥, що п≥д≥ймаЇтьс¤ до входу п≥вн≥чноњ брами, два столи, ≥ при боц≥ ≥ншому, що при с≥н¤х брами, два столи.
⁴¹ „отири столи зв≥дси й чотири столи зв≥дти при боц≥ брами, в≥с≥м стол≥в, що на них р≥жуть.
⁴² ≤ чотири столи на ц≥лопаленн¤, кам≥нн¤ тесане, завдовжки л≥коть один ≥ ≥ п≥в, а заввишки один л≥коть; на них кладуть знар¤дд¤, що ними р≥жуть ц≥лопаленн¤ та жертву.
⁴³ ≤ гаки, на одну долоню, були приготовлен≥ в дом≥ навколо, а на столах жертовне м'¤со.
⁴⁴ ј назовн≥ внутр≥шньоњ брами були дв≥ к≥мнат≥ у внутр≥шньому подв≥р'њ, що при п≥вн≥чному боц≥ брами, а њхн≥й перед у напр¤м≥ на п≥вдень, одна при боц≥ сх≥дньоњ брами, перед њњ у напр¤м≥ на п≥вн≥ч.
⁴⁵ ≤ сказав в≥н до мене: ÷¤ к≥мната, що перед њњ в напр¤м≥ на п≥вдень, дл¤ св¤щеник≥в, що стережуть сторожу храму.
⁴⁶ ј та к≥мната, що перед њњ в напр¤м≥ на п≥вн≥ч, дл¤ св¤щеник≥в, що виконують сторожу жерт≥вника. ÷е —адоков≥ сини, що з Ћев≥Ївих син≥в наближуютьс¤ до √оспода, щоб служити …ому.
⁴⁷ ≤ зм≥р¤в подв≥р'¤ завдовжки сто л≥кт≥в, ≥ завширшки сто л≥кт≥в, чотирикутнЇ, а жерт≥вник був перед храмом.
⁴⁸ ≤ впровадив мене до с≥ней храму, ≥ зм≥р¤в стовпа с≥ней, п'¤ть л≥кт≥в зв≥дси, ≥ п'¤ть л≥кт≥в зв≥дти, а ширина брами три л≥кт≥ зв≥дси й три л≥кт≥ зв≥дти.
⁴⁹ ƒовжина с≥ней двадц¤ть л≥кт≥в, а завширшки одинадц¤ть л≥кт≥в, а дес¤тьма сходами ход¤ть до нього; а стовпи при стовпах, один зв≥дси, а один зв≥дти.

™зекiњль 41

¹ ≤ впровадив мене до храму, ≥ в≥н зм≥р¤в стовпи, ш≥сть л≥кт≥в завширшки зв≥дси, ≥ ш≥сть л≥кт≥в завширшки зв≥дти, ширина скин≥њ.
² ј ширина входу дес¤ть л≥кт≥в, а боки входу п'¤ть л≥кт≥в зв≥дси й п'¤ть л≥кт≥в зв≥дти; ≥ зм≥р¤в довжину його сорок л≥кт≥в, а завширшки двадц¤ть л≥кт≥в.
³ ≤ вв≥йшов в≥н до середини, ≥ зм≥р¤в входового стовпа два л≥кт≥, а вх≥д ш≥сть л≥кт≥в, а ширина входу с≥м л≥кт≥в.
⁴ ≤ зм≥р¤в довжину його двадц¤ть л≥кт≥в, а завширшки двадц¤ть л≥кт≥в на перед≥ храму. ≤ сказав в≥н мен≥: ÷е —в¤теЇ —в¤тих!
⁵ ≤ зм≥р¤в в≥н ст≥ну храму ш≥сть л≥кт≥в, а ширина б≥чноњ к≥мнати чотири л≥кт≥ кругом навколо храму.
⁶ ј к≥мнати б≥чн≥, к≥мната при к≥мнат≥, тридц¤ть в трьох поверхах, ≥ входили в ст≥ну, що храм мав дл¤ б≥чних к≥мнат навколо кругом, щоб держалис¤, ≥ не держалис¤ в ст≥н≥ того храму.
⁷ ≤ в≥н ставав ширший, ≥ обертавс¤ все б≥льше вгору до б≥чних к≥мнат, бо той храм був обернений б≥льше вгору, кругом навколо храму, тому храм був ширший вгору, ≥ так дол≥шн≥й поверх входить на гор≥шн≥й через середн≥й.
⁸ ≤ бачив ¤ вишину храму навколо, п≥двалини б≥чних к≥мнат повна палиц¤, ш≥сть л≥кт≥в.
⁹ Ўирина ст≥ни, що в б≥чн≥й к≥мнат≥ назовн≥, п'¤ть л≥кт≥в, а в≥льне м≥сце м≥ж б≥чними к≥мнатами, що належить до храму.
¹⁰ ≤ пом≥ж коморами завширшки двадц¤ть л≥кт≥в кругом навколо храму.
¹¹ ј вх≥д з б≥чноњ к≥мнати до в≥льного м≥сц¤ вх≥д один у напр¤м≥ на п≥вн≥ч, ≥ вх≥д один на п≥вдень, а ширина в≥льного м≥сц¤ п'¤ть л≥кт≥в кругом навколо.
¹² ј буд≥вл¤, що перед в≥дгородженим майданом у напр¤м≥ на зах≥д, завширшки с≥мдес¤т л≥кт≥в, а ст≥на буд≥вл≥ п'¤ть л≥кт≥в, ширина кругом навколо, а довжина њњ дев'¤тдес¤т л≥кт≥в.
¹³ ≤ в≥н зм≥р¤в той храм, завдовжки сто л≥кт≥в, а в≥дгороджений майдан ≥ буд≥вл¤ та ст≥ни њњ, завдовжки сто л≥кт≥в.
¹⁴ ј ширина передньоњ частини храму та в≥дгородженого майдану на сх≥д сто л≥кт≥в.
¹⁵ ≤ зм≥р¤в в≥н довжину буд≥вл≥ до переду в≥дгородженого майдану, що позад нењ, іалер≥¤ зв≥дси й зв≥дти, сто л≥кт≥в, ≥ так внутр≥шн≥й храм ≥ с≥нечки подв≥р'¤.
¹⁶ ѕороги та в≥кна, широк≥ знадвору, ≥ вузьк≥ всередин≥, іалер≥¤ навколо них трьох, навпроти порогу дерев'¤ний обклад навколо й земл¤ до в≥кон, а в≥кна зачинен≥.
¹⁷ ”се понад входом ≥ аж до внутр≥шнього храму, ≥ назовн≥ при кожн≥й ст≥н≥ кругом навколо, у внутр≥шньому й у зовн≥шньому, вир≥зьблене,
¹⁸ ≥ було зроблене херувимами та пальмами, ≥ пальма була м≥ж херувимом та херувимом, два обличч¤ в херувима.
¹⁹ ≤ людське обличч¤ мали пальми зв≥дси, а обличч¤ левчука мали пальми зв≥дти, пороблен≥ при всьому дом≥ навколо.
²⁰ ¬≥д земл≥ аж понад вх≥д пороблен≥ херувими та пальми на ст≥н≥ храму.
²¹ ’рам мав чотирикутн≥ одв≥рки, а перед св¤тин≥ мав такий самий вигл¤д.
²² ∆ерт≥вник був ≥з дерева, три л≥кт≥ високий, а довжина його два л≥кт≥, а в нього його кути й п≥дн≥жж¤ його та ст≥ни його дерево. ≤ сказав в≥н мен≥: ÷е той ст≥л, що перед √осподн≥м лицем!
²³ ј в храм≥ та в св¤тин≥ було двоЇ дверей.
²⁴ ≤ в тих двер¤х було по дв≥ дошц≥, обидв≥ дошки оберталис¤, дв≥ в одних двер¤х, ≥ дв≥ в ≥нших двер¤х.
²⁵ ≤ були зроблен≥ на них, на двер¤х храму, херувими та пальми, ¤к пороблен≥ були в ст≥нах, а дерев'¤ний іанок при перед≥ с≥ней назовн≥.
²⁶ ≤ в≥кна, широк≥ знадвору й вузьк≥ всередин≥, ≥ пальми зв≥дси та зв≥дти при боках с≥ней, ≥ так≥ б≥чн≥ к≥мнати храму та стр≥хи.

™зекiњль 42

¹ ≤ в≥н вив≥в мене до зовн≥шнього подв≥р'¤ дорогою в напр¤м≥ на п≥вн≥ч, ≥ вв≥в мене до к≥мнат, що навпроти в≥дгородженоњ площ≥, ≥ що навпроти буд≥вл≥ на п≥вн≥ч.
² Ќавпроти завдовжки сто л≥кт≥в, вх≥д п≥вн≥чний, а завширшки п'¤тдес¤т л≥кт≥в.
³ Ќавпроти двадц¤ть л≥кт≥в, що у внутр≥шньому подв≥р'њ, ≥ навпроти викладеноњ п≥длоги, що в зовн≥шньому подв≥р'њ, іалер≥¤ до переду іалер≥њ на три поверхи.
⁴ ј перед к≥мнатами був х≥д на дес¤ть л≥кт≥в ширини до внутр≥шнього подв≥р'¤, дорогою ста л≥кт≥в, а виходи њхн≥ на п≥вн≥ч.
⁵ ј гор≥шн≥ к≥мнати були коротш≥, бо іалер≥њ забирали в≥д них б≥льше м≥сц¤, н≥ж з дол≥шн≥х та з середн≥х т≥Їњ буд≥вл≥.
⁶ Ѕо вони були триповерхов≥, ≥ не було в них стовп≥в, ¤к стовпи подв≥р'¤, тому вони були вужч≥ в≥д дол≥шн≥х та в≥д середн≥х на земл≥.
⁷ ј мур, що назовн≥ навпроти к≥мнат, у напр¤м≥ зовн≥шнього подв≥р'¤, до переду к≥мнат довжина його п'¤тдес¤т л≥кт≥в.
⁸ Ѕо довжина тих к≥мнат, що в зовн≥шнього подв≥р'¤, п'¤тдес¤т л≥кт≥в, ≥ ось на перед≥ храму сто л≥кт≥в.
⁹ ј п≥д тими к≥мнатами х≥д в≥д сходу, коли входити до них з зовн≥шнього подв≥р'¤.
¹⁰ ѕо ширин≥ муру подв≥р'¤ в напр¤м≥ на сх≥д до переду в≥льного м≥сц¤ й до переду буд≥вл≥ к≥мнати.
¹¹ ј дорога перед ними ¤к вид к≥мнат, що в напр¤м≥ на п≥вн≥ч; ¤ка довжина, така ширина њхн¤, а вс≥ виходи були за њхн≥ми способами та за њхн≥ми виходами.
¹² ≤ ¤к входи к≥мнат, що в напр¤м≥ п≥вдн¤, такий був вх≥д на початку дороги, дороги перед в≥дпов≥дним муром у напр¤м≥ на сх≥д, коли йти до них.
¹³ ≤ сказав в≥н мен≥: ≥мнати п≥вн≥чн≥ ≥ к≥мнати п≥вденн≥, що на перед≥ в≥льного м≥сц¤, це к≥мнати св¤щенн≥, де њд¤ть св¤щеники, що наближуютьс¤ до √оспода, найсв¤т≥ше, там складають найсв¤т≥ше, ≥ жертву хл≥бну, ≥ жертву за гр≥х, ≥ жертву за провину, бо це м≥сце св¤те.
¹⁴ оли св¤щеники вв≥йдуть, то не см≥ють виходити зо св¤тин≥ до зовн≥шнього подв≥р'¤, ≥ мають там складати своњ шати, в ¤ких служать, бо вони св¤тощ≥. ≤ зод¤гнуть вони ≥нш≥ шати, ≥ тод≥ т≥льки можуть зближатис¤ до того, що належить народов≥.
¹⁵ ≤ ск≥нчив в≥н вим≥рюванн¤ внутр≥шнього храму, ≥ випровадив мене в напр¤м≥ брами, що перед њњ в напр¤м≥ на сх≥д, ≥ зм≥р¤в те кругом навколо.
¹⁶ ¬≥н зм≥р¤в м≥рничою палицею сх≥дн≥й б≥к, п'¤ть сотень палиць м≥рничою палицею навколо.
¹⁷ «м≥р¤в п≥вн≥чний б≥к, п'¤ть сотень палиць м≥рничною палицею навколо.
¹⁸ «м≥р¤в п≥вденний б≥к, п'¤ть сотень палиць м≥рничою палицею.
¹⁹ ќбернувс¤ до зах≥днього боку, нам≥р¤в п'¤ть сотень палиць м≥рничою палицею.
²⁰ Ќа чотири сторони в≥дм≥р¤в те. ћало воно мур кругом навколо, завдовжки п'¤ть сотень, ≥ завширшки п'¤ть сотень, щоб в≥дд≥лити м≥ж св¤тим та звичайним.

™зекiњль 43

¹ ≤ попровадив мене до брами, до брами, що звернена в напр¤м≥ сходу.
² ≤ ось слава ≤зрањлевого Ѕога йшла в напр¤м≥ в≥д сходу, а голос …ого був, ¤к шум великоњ води, а земл¤ засв≥тилас¤ в≥д слави …ого!
³ ≤ вид був такий же, ¤к ¤ бачив: ¤к те видиво, що ¤ бачив, коли ¤ приходив руйнувати м≥сто, ≥ види були, ¤к той вид, що ¤ бачив при р≥чц≥ евар. ≤ впав ¤ на обличч¤ своЇ!
⁴ ≤ слава √осподн¤ вв≥йшла в храм у напр¤м≥ брами, що перед њњ в напр¤м≥ сходу!
⁵ ≤ п≥дн¤в мене ƒух, ≥ впровадив мене до внутр≥шнього подв≥р'¤, ≥ ось слава √осподн¤ наповнила храм!
⁶ ≤ почув ¤ ѕромовл¤ючого до мене з храму, а той муж сто¤в при мен≥.
⁷ ≤ сказав ¬≥н мен≥: —ину людський, це м≥сце престолу ћого, ≥ м≥сце ст≥п ћоњх н≥г, де я буду перебувати нав≥ки посеред ≤зрањлевих син≥в, не занечистить уже ≤зрањл≥в д≥м св¤те ≤м'¤ ћоЇ, вони та њхн≥ цар≥ розпустою своЇю та трупами њхн≥х цар≥в при њхньому вмиранн≥!
⁸ ¬они ставили свого порога при ћоЇму пороз≥, ≥ своњ одв≥рки при одв≥рках ћоњх, так що т≥льки ст≥на була м≥ж ћною та м≥ж ними, ≥ вони занечистили св¤те ≤м'¤ ћоЇ своњми гидотами, ¤ких наробили, ≥ я вигубив њх у —воњм гн≥в≥...
⁹ “епер нехай вони в≥ддал¤ть в≥д ћене розпусту свою та трупи своњх цар≥в, ≥ я буду пробувати м≥ж ними нав≥ки.
¹⁰ “и, сину людський, об'¤ви ≤зрањлевому домов≥ про цей храм, ≥ вони посоромл¤тьс¤ в≥д своњх провин, ≥ зм≥р¤ють м≥ру.
¹¹ ј ¤кщо вони засоромл¤тьс¤ в≥д усього, чого наробили, то ви¤сни њм вигл¤д храму, ≥ план його, ≥ виходи його та його входи, ≥ вс≥ устави його, ≥ вс≥ начерки його, ≥ вс≥ закони його, ≥ напиши це на очах њх, ≥ нехай вони стережуть ус¤кий начерк його, ≥ вс≥ устави його, ≥ нехай вони робл¤ть њх!
¹² ќце закон храму: на вершин≥ гори вс¤ границ¤ його кругом навколо маЇ бути —в¤теЇ —в¤тих. ќсь це закон храму.
¹³ ј оце м≥ри жерт≥вника л≥кт¤ми, л≥коть це л≥коть та долон¤. ≤ основа жерт≥вника л≥коть, ≥ л≥коть завширшки, а його границ¤ до його краю навколо одна п'¤дь, ≥ це задн¤ сторона жерт≥вника.
¹⁴ ј в≥д основи на земл≥ аж до дол≥шнього обкладу жерт≥вника два л≥кт≥, а завширшки один л≥коть, а в≥д малого в≥дступу жерт≥вника аж до великого чотири л≥кт≥, а завширшки л≥коть.
¹⁵ ј жерт≥вник чотири л≥кт≥ високий, а в≥д жерт≥вника й вище чотири роги.
¹⁶ ј огнище дванадц¤ть л≥кт≥в завдовжки на дванадц¤ть завширшки, чотирикутнЇ при чотирьох своњх боках.
¹⁷ ј дол≥шн≥й обклад чотирнадц¤ть л≥кт≥в завдовжки на чотирнадц¤ть завширшки при чотирьох боках њњ, а границ¤ навколо нього п≥вл≥кт¤, а основа його л≥коть навколо, а сходи його звернен≥ на сх≥д.
¹⁸ ≤ сказав ¬≥н мен≥: —ину людський, так говорить √осподь Ѕог: ќце устави жерт≥вника на день, коли в≥н буде зроблений, щоб приносити на ньому ц≥лопаленн¤, ≥ кропити на нього кров.
¹⁹ ≤ даси св¤щеникам-Ћевитам, що вони з —адокового нас≥нн¤, що наближуютьс¤ до ћене, говорить √осподь Ѕог, щоб служили ћен≥, молодого бика з великоњ худоби на жертву за гр≥х.
²⁰ ≤ в≥зьмеш з його крови, ≥ покропи на чотири його роги й до чотирьох кут≥в оправи та до границ≥ навколо, ≥ очисти його та осв¤ти його.
²¹ ≤ в≥зьмеш бика т≥Їњ жертви за гр≥х, ≥ спал¤ть його на означеному м≥сц≥ храму назовн≥ св¤тин≥.
²² ј другого дн¤ принесеш у жертву козла безвадного на жертву за гр≥х, ≥ очист¤ть жерт≥вника, ¤к очистили биком.
²³ ј коли пок≥нчиш очищати, принесеш у жертву молодого бика з великоњ худоби, безвадного, ≥ безвадного барана з отари.
²⁴ ≤ приведи њх перед √осподнЇ лице, ≥ кинуть св¤щеники на них с≥ль, ≥ принесуть њх ц≥лопаленн¤м дл¤ √оспода.
²⁵ —≥м день будеш приготовл¤ти козла жертви за гр≥х на кожен день, ≥ молодого бика з великоњ худоби, ≥ барана з отари, безвадних приготовл¤ть.
²⁶ —≥м день будуть очищати того жерт≥вника, ≥ очист¤ть його, ≥ осв¤т¤ть його.
²⁷ ≤ ск≥нчатьс¤ т≥ дн≥, ≥ станетьс¤, восьмого дн¤ й дал≥ приготовл¤ть св¤щеники на жерт≥внику ваш≥ ц≥лопаленн¤ та ваш≥ жертви мирн≥, ≥ вподобаю —об≥ вас, говорить √осподь Ѕог!

™зекiњль 44

¹ ≤ вернув мене в напр¤м≥ брами зовн≥шньоњ св¤тин≥, що обернена на сх≥д, а вона замкнена.
² ≤ сказав мен≥ √осподь: Ѕрама ц¤ буде замкнена, не буде в≥дчинена, ≥ н≥хто не вв≥йде в нењ, бо в нењ вв≥йшов √осподь, Ѕог ≤зрањл≥в, ≥ вона буде замкнена.
³ н¤зь, сам кн¤зь буде сид≥ти в н≥й, щоб њсти хл≥б перед √осподн≥м лицем; с≥ньми брами в≥н ув≥йде, ≥ с≥ньми вийде.
⁴ ≤ випровадив мене в напр¤м≥ п≥вн≥чноњ брами до переду храму, ≥ побачив ¤, аж ось слава √осподн¤ наповнила √осподн≥й д≥м! ≤ впав ¤ на обличч¤ своЇ...
⁵ ≤ сказав мен≥ √осподь: —ину людський, зверни своЇ серце, ≥ побач своњми очима, а своњми вухами послухай усе, що я говоритиму з тобою щодо вс≥х постанов √осподнього дому, ≥ щодо вс¤ких закон≥в його, ≥ звернеш своЇ серце до входу того храму в ус≥х виходах св¤тин≥.
⁶ ≤ скажеш до ворохобник≥в, до ≤зрањлевого дому: “ак говорить √осподь Ѕог: ƒосить вам ус≥х ваших гидот, ≤зрањл≥в доме,
⁷ що ви вводили чужинц≥в, необр≥заносердих та необр≥занот≥лих, щоб були в ћоњй св¤тин≥, щоб зневажити його, ћ≥й храм, коли приносили ћ≥й хл≥б, л≥й та кров, ≥, кр≥м ус≥х ваших гидот, зламали ћого запов≥та.
⁸ ≤ ви не несли сторож≥ св¤тощ≥в ћоњх, але поставили њх соб≥ за сторож≥в ћоЇњ варти в ћоњй св¤тин≥.
⁹ “ак говорить √осподь Ѕог: ожен чужинець, необр≥заносердий та необр≥занот≥лий не вв≥йде до ћоЇњ св¤тин≥; це ≥ про вс¤кого чужинц¤, що живе серед ≤зрањлевих син≥в.
¹⁰ ≤ нав≥ть Ћевити, що були в≥ддалилис¤ в≥д ћене, коли блукав ≤зрањль, що були зблудили в≥д ћене за своњми божками, ≥ вони понесуть кару за свою вину,
¹¹ ≥ будуть вони в св¤тин≥ ћоњй служити сторожами при брамах храму, ≥ обслуговувати храм, вони будуть приносити ц≥лопаленн¤ й жертву народов≥, ≥ вони будуть ставати перед ними, щоб служити њм.
¹² «а те, що вони служили њм перед њхн≥ми бовванами, ≥ стали дл¤ ≤зрањлевого дому за спотиканн¤ на провину, тому п≥дн¤в я —вою руку на них, говорить √осподь Ѕог, ≥ вони понесуть провину свою!
¹³ ≤ вони не п≥д≥йдуть до ћене, щоб бути св¤щениками ћен≥, ≥ щоб п≥дходити до вс≥х св¤тощ≥в ћоњх, до —в¤того —в¤тих, ≥ будуть носити ганьбу свою та гидоти своњ, ¤к≥ наробили...
¹⁴ ≤ дам я њх сторожами варти храму щодо вс≥Їњ його прац≥, ≥ щодо всього, що робитьс¤ в ньому.
¹⁵ ј св¤щеники-Ћевити, —адоков≥ сини, що несли сторожу ћоЇњ св¤тин≥, коли ≤зрањлев≥ сини зблудили були в≥д ћене, вони наблиз¤тьс¤ до ћене на службу ћен≥, ≥ будуть сто¤ти перед ћоњм лицем, щоб приносити ћен≥ л≥й та кров, говорить √осподь Ѕог.
¹⁶ ¬они вв≥йдуть до ћоЇњ св¤тин≥, ≥ вони наблиз¤тьс¤ до ћого столу на службу ћен≥, ≥ будуть нести ћоњ сторож≥.
¹⁷ ≤ станетьс¤, коли вони входитимуть до брами внутр≥шнього подв≥р'¤, то зод¤гатимуть льн¤ну од≥ж, ≥ не вв≥йде на них вовна, коли вони служитимуть у брамах внутр≥шнього подв≥р'¤ та назовн≥.
¹⁸ Ћьн¤н≥ завоњ будуть на њхн≥й голов≥, а льн¤на сп≥дн¤ одежа буде на њхн≥х стегнах; не будуть опер≥зуватис¤ тим, що викликаЇ п≥т.
¹⁹ ј коли вони будуть виходити до зовн≥шнього подв≥р'¤, до народу, зд≥йматимуть шати своњ, в ¤ких служили, ≥ поскладають њх у св¤щенних к≥мнатах, ≥ зод¤гнуть ≥ншу одежу, щоб своњми св¤щенними шатами не торкатис¤ народу.
²⁰ ј голови своЇњ вони не будуть голити, ≥ волосс¤ не запуст¤ть, конче будуть стригти волосс¤ своЇ.
²¹ ≤ вина не будуть пити кожен ≥з св¤щеник≥в, коли мають входити до внутр≥шнього подв≥р'¤.
²² ј вд≥в та розв≥док не братимуть соб≥ за ж≥нок, а братимуть т≥льки д≥вчат ≥з нас≥нн¤ ≤зрањлевого дому, та вдову, що буде вдовою по св¤щеников≥.
²³ ј народ ћ≥й будуть вони навчати розр≥зн¤ти м≥ж св¤тим та звичайним, ≥ зробл¤ть њх знаючими р≥зницю м≥ж нечистим та чистим.
²⁴ ј в суперечц≥ вони стануть, щоб судити, правосудд¤м ћоњм розсуд¤ть њњ, ≥ будуть стерегти «акони ћоњ, ≥ устави ћоњ при вс≥х св¤тах ћоњх, ≥ суботи ћоњ будуть св¤тити!
²⁵ ≤ до мертвоњ людини не п≥д≥йдуть, щоб не занечистити себе, а т≥льки ради батька й матер≥, ≥ ради сина, ≥ дочки, ≥ ради брата й сестри, що не належала чолов≥ков≥, занечист¤тьс¤.
²⁶ ј по його очищенн≥ прирахують йому ще с≥м день.
²⁷ ј того дн¤, коли в≥н входить до св¤тин≥, до внутр≥шнього подв≥р'¤, щоб служити в св¤тин≥, в≥н принесе свою жертву за гр≥х, говорить √осподь Ѕог.
²⁸ ≤ оце буде њм за спадщину: я њхн¤ спадщина, а волод≥нн¤ не дасте њм в ≤зрањл≥, я њхнЇ волод≥нн¤!
²⁹ ∆ертву хл≥бну, ≥ жертву за гр≥х, ≥ жертву за провину, оце будуть вони њсти, ≥ все закл¤те в ≤зрањл≥ буде њхнЇ.
³⁰ ≤ перше з ус¤ких первонароджених зо всього, ≥ вс¤к≥ приношенн¤ всього зо вс≥х ваших приношень буде св¤щеникам, ≥ початок ваших д≥ж дасте св¤щеников≥, щоб в≥н поклав благословенн¤ на вашому дом≥.
³¹ ”с¤кого падла та пошматованого з птаства та скотини св¤щеники не будуть њсти.

™зекiњль 45

¹ ј коли ви будете кидати жеребка про землю в спадщину, то дасте приношенн¤ √осподев≥, св¤те ≥з земл≥, двадц¤ть ≥ п'¤ть тис¤ч л≥кт≥в завдовжки, а дес¤ть тис¤ч завширшки йому. ÷е буде св¤те в ус≥й його границ≥ навколо.
² « того буде дл¤ св¤тин≥ чотирикутнЇ м≥сце довкола, п'¤ть сотень на п'¤ть сотень, ≥ п'¤тдес¤т л≥кт≥в виг≥н йому навколо.
³ ј з ц≥Їњ м≥ри в≥дм≥р¤Їш двадц¤ть ≥ п'¤ть тис¤ч л≥кт≥в завдовж та дес¤ть тис¤ч завшир, ≥ в цьому буде св¤тин¤, —в¤теЇ —в¤тих.
⁴ ÷е св¤т≥сть ≥з земл≥; вона буде дл¤ св¤щеник≥в, що служать св¤тин≥, дл¤ тих, що наближуютьс¤, щоб служити √осподев≥, ≥ буде њм м≥сцем дл¤ дом≥в ≥ св¤тим м≥сцем.
⁵ ј двадц¤ть ≥ п'¤ть тис¤ч л≥кт≥в завдовж ≥ дес¤ть тис¤ч завшир буде дл¤ Ћевит≥в, що служать храмов≥, њм на волод≥нн¤, м≥ста на сид≥нн¤.
⁶ ј на волод≥нн¤ м≥сту дасте п'¤ть тис¤ч завшир ≥ двадц¤ть ≥ п'¤ть тис¤ч завдовж, навпроти св¤того приношенн¤; воно буде дл¤ всього ≤зрањлевого дому.
⁷ ј дл¤ кн¤з¤ буде з того й з того боку св¤того приношенн¤ й волод≥нн¤ м≥ста, навпроти св¤того приношенн¤ й на перед≥ волод≥нн¤ м≥ста в≥д зах≥днього краю на зах≥д, ≥ в≥д сх≥днього краю на сх≥д, а завдовж в≥дпов≥дно одн≥й частин≥ племена в≥д зах≥дньоњ границ≥ до границ≥ сх≥дньоњ
⁸ земл≥; це буде йому за волод≥нн¤ в ≤зрањл≥, ≥ ћоњ кн¤з≥ не будуть уже тиснути народу ћого, а рай дадуть ≤зрањлевому домов≥, њхн≥м племенам.
⁹ “ак говорить √осподь Ѕог: ƒосить вам, ≤зрањлев≥ кн¤з≥! Ќасильство та утиски в≥дсуньте, а роб≥ть правосудд¤ та правду, перестаньте випихати народ ћ≥й з його земл≥, говорить √осподь Ѕог!
¹⁰ ћайте справедливу вагу, ≥ справедливу ефу та справедливого бата.
¹¹ ≈фа й бат буде однакова м≥ра, щоб бат виносив дес¤ту частину хомеру, а дес¤та частина хомеру ефа; зг≥дно з хомером буде м≥ра його.
¹² ј шекель двадц¤ть іер≥в; двадц¤ть шекл≥в, двадц¤ть ≥ п'¤ть шекл≥в, та п'¤тнадц¤ть шекл≥в буде вам м≥на.
¹³ ќце те приношенн¤, що ви принесете: шоста частина ефи з хомеру пшениц≥ й шоста частина ефи з хомеру ¤чменю.
¹⁴ ј постанова про оливу з бата оливи: дес¤та частина бата з кору, дес¤ть бат≥в хомер, бо дес¤ть бат≥в хомер.
¹⁵ ≤ одна штука з отари з двохсот штук з доброго пасовиська ≤зрањлевого на жертву хл≥бну, ≥ на ц≥лопаленн¤, ≥ на жертви мирн≥, щоб очистити њх, говорить √осподь Ѕог.
¹⁶ ”весь народ цього раю повинен давати приношенн¤ дл¤ кн¤з¤ в ≤зрањл≥.
¹⁷ ј на обов'¤зку кн¤з¤ буде: ц≥лопаленн¤, ≥ жертва хл≥бна та жертва лита в св¤та, ≥ в новом≥с¤чч¤ та в суботи, в ус≥ св¤та ≤зрањлевого дому, в≥н приготуЇ жертву за гр≥х, ≥ жертву хл≥бну, ≥ ц≥лопаленн¤, ≥ жертви мирн≥ на очищенн¤ за ≤зрањл≥в д≥м.
¹⁸ “ак говорить √осподь Ѕог: ” першому м≥с¤ц≥, першого дн¤ м≥с¤ц¤ в≥зьмеш молодого бика з великоњ худоби, безвадного, й очистиш св¤тиню.
¹⁹ ≤ в≥зьме св¤щеник з крови жертви за гр≥х, ≥ покропить на одв≥рок храму та на чотири кути в≥дступу жерт≥вника, ≥ на одв≥рок брами внутр≥шнього подв≥р'¤.
²⁰ ≤ так зробиш сьомого дн¤ першого м≥с¤ц¤ за кожного, хто прогр≥шитьс¤ через помилку або з глупоти, ≥ очистите храма.
²¹ ” першому м≥с¤ц≥, чотирнадц¤того дн¤ м≥с¤ц¤ буде вам ѕасха, св¤то семиденне; будете њсти опр≥сноки.
²² ≤ приготуЇ того дн¤ кн¤зь за себе та за ввесь народ раю бика на жертву за гр≥х.
²³ ≤ с≥м день св¤та буде в≥н приготовлювати ц≥лопаленн¤ дл¤ √оспода, с≥м бик≥в ≥ с≥м баран≥в безвадних на день, с≥м день, ≥ жертву за гр≥х, козла на день.
²⁴ ≤ приготовить жертву хл≥бну, ефу на бика й ефу на барана, а оливи г≥н на ефу.
²⁵ —ьомого м≥с¤ц¤, п'¤тнадц¤того дн¤ м≥с¤ц¤ в св¤то буде в≥н приготовлювати те саме, с≥м день, ¤к жертву за гр≥х, ¤к ц≥лопаленн¤, так ≥ жертву хл≥бну, так ≥ оливу.

™зекiњль 46

¹ “ак говорить √осподь Ѕог: Ѕрама внутр≥шнього подв≥р'¤, що звернена на сх≥д, буде замкнена ш≥сть день прац≥, а суботнього дн¤ буде в≥дчинена, ≥ в день новом≥с¤чч¤ буде в≥дчинена.
² ≤ вв≥йде кн¤зь ходом с≥ней брами ззовн≥, ≥ стане при одв≥рку брами, а св¤щеники приготують його ц≥лопаленн¤ та його мирну жертву, ≥ в≥н поклонитьс¤ на пороз≥ брами. ј брама не буде замкнена аж до вечора.
³ ≤ буде вклон¤тис¤ народ раю при вход≥ ц≥Їњ брами в суботи та в новом≥с¤чч¤ перед √осподн≥м лицем.
⁴ ј те ц≥лопаленн¤, що кн¤зь принесе √осподев≥ суботнього дн¤, це ш≥сть безвадних овець та безвадний баран.
⁵ ј жертва мучна ефа на барана, а на овець жертва хл≥бна, ск≥льки дасть рука його, а оливи г≥н на ефу.
⁶ ј в день новом≥с¤чч¤ молодий бик з великоњ худоби, безвадний, ≥ шестеро овець та баран будуть безвадн≥.
⁷ ≤ ефу на бика, ≥ ефу на барана приготуЇ в≥н хл≥бну жертву, а на овець ¤к с¤гне рука його, а оливи г≥н на ефу.
⁸ ј коли приходитиме кн¤зь, то в≥н ув≥йде ходом с≥ней брами, ≥ тим же ходом своњм вийде.
⁹ ј коли народ раю буде приходити перед √осподнЇ лице в св¤та, то хто входить ходом п≥вн≥чноњ брама, щоб поклонитис¤, вийде ходом брами п≥вденноњ, а хто входить ходом брами п≥вденноњ, вийде ходом брами п≥вн≥чноњ, не вернетьс¤ ходом т≥Їњ брами, ¤ким ув≥йшов, але вийде протилеглою йому.
¹⁰ ј кн¤зь буде серед них: при вход≥ њх вв≥йде, ≥ при виход≥ њх вийде.
¹¹ ј в св¤та та в урочист≥ дн≥ буде хл≥бна жертва, ефа на бика й ефа на барана, а на в≥вц≥ ск≥льки дасть рука його, а оливи г≥н на ефу.
¹² ј коли кн¤зь приготуЇ добров≥льного дара, ц≥лопаленн¤ або мирн≥ жертви, дар дл¤ √оспода, то в≥дчин¤ть йому браму, що звернена на сх≥д, ≥ приготуЇ своЇ ц≥лопаленн¤ та своњ мирн≥ жертви, ¤к готуЇ за суботи, ≥ вийде, ≥ замкнуть браму по його виход≥.
¹³ ј в≥вцю однор≥чну, безвадну, приготовиш на ц≥лопаленн¤ кожен день дл¤ √оспода, щоранку приготовиш його.
¹⁴ ј жертву хл≥бну приготовиш до нього щоранку, шосту частину ефи, а оливи третину г≥на, щоб покропити пшеничну муку, це хл≥бна жертва дл¤ √оспода, постанови в≥чн≥ назавжди.
¹⁵ ≤ приготують в≥вцю й жертву хл≥бну та оливу щоранку на стале ц≥лопаленн¤.
¹⁶ “ак говорить √осподь Ѕог: оли кн¤зь дасть кому зо своњх син≥в дара зо спадку свого, це буде належати його синам, ¤к њхнЇ волод≥нн¤ в спадщин≥.
¹⁷ ј коли в≥н дасть дара з свого спадку одному з своњх раб≥в, то це буде належати йому аж до року вол≥ його, та й вернетьс¤ кн¤зев≥, бо це його спадок, т≥льки синам його в≥н належатиме.
¹⁸ ј кн¤зь не в≥зьме зо спадку народу, витискаючи њх з њхнього волод≥нн¤, ≥з свого волод≥нн¤ дасть своњм синам спадок, щоб н≥хто з народу ћого не розпорошивс¤ зо свого волод≥нн¤.
¹⁹ ≤ впровадив мене входом, що при боц≥ брами, до св¤щенних к≥мнат дл¤ св¤щеник≥в, що звернен≥ на п≥вн≥ч; ≥ ось там Ї м≥сце на њхньому задньому боц≥ на зах≥д.
²⁰ ≤ сказав в≥н мен≥: ќце м≥сце, де св¤щеники будуть варити жертву за провину та жертву за гр≥х, де будуть пекти жертву хл≥бну, щоб не виносити до зовн≥шнього подв≥р'¤, ≥ не посв¤тити народа.
²¹ ≤ в≥н вив≥в мене до зовн≥шнього подв≥р'¤, ≥ пров≥в мене по чотирьох рогах подв≥р'¤, ≥ ось ще подв≥р'¤ на кожному роз≥ подв≥р'¤.
²² Ќа чотирьох рогах подв≥р'¤ були мал≥ подв≥р'¤, сорок л≥кт≥в завдовж ≥ тридц¤ть завшир, м≥ра одна дл¤ них чотирьох, простокутн≥.
²³ ≤ був р¤д кам≥нн¤ навколо них, навколо них чотирьох, ≥ пороблен≥ кухн≥ п≥д горожею навколо.
²⁴ ≤ сказав в≥н мен≥: ќце д≥м кухар≥в, що там вар¤ть слуги храму жертву народов≥.

™зекiњль 47

¹ ≤ в≥н вернув мене до дверей храму, аж ось виходить вода з-п≥д порога храму на сх≥д, бо перед того храму на сх≥д. ј вода сходила здолу, з правого боку храму, з п≥вдн¤ в≥д жерт≥вника.
² ≤ в≥н випровадив мене в напр¤м≥ брами на п≥вн≥ч, ≥ пров≥в мене навколо зовн≥шньою дорогою до зовн≥шньоњ брами, дорогою, зверненою на сх≥д; ≥ ось вода виприскувала з правого боку.
³ ≤ вийшов цей чолов≥к на сх≥д, а шнур був у його руц≥, ≥ в≥н в≥дм≥р¤в тис¤чу л≥кт≥в, ≥ перепровадив мене водою, водою по к≥стки.
⁴ ≤ в≥дм≥р¤в ще тис¤чу, ≥ перепровадив мене водою, водою по кол≥на; ≥ в≥дм≥р¤в ще тис¤чу, ≥ перепровадив мене водою по стегна.
⁵ ≤ в≥дм≥р¤в в≥н ще тис¤чу, ≥ був пот≥к, ¤кого ¤ не м≥г перейти, бо стала великою та вода на пливанн¤, пот≥к, що був неперех≥дний.
⁶ ≤ сказав в≥н мен≥: „и ти бачив це, сину людський? ≤ пов≥в мене, ≥ вернув мене на берег цього потоку.
⁷ ј коли ¤ вернувс¤, то ось на берез≥ потоку дуже багато дерев з цього й з того боку.
⁸ ≤ сказав в≥н до мене: ÷¤ вода виходить до сх≥дньоњ округи, ≥ сходить на степ, ≥ сходить до мор¤, до води солоноњ, ≥ вздоровитьс¤ вода.
⁹ ≤ станетьс¤, вс¤ка жива душа, що роњтьс¤ скр≥зь, куди приходить той пот≥к, буде жити, ≥ буде дуже багато риби, бо вв≥йшла туди та вода, ≥ буде вздоровлена, ≥ буде жити все, куди пройде той пот≥к.
¹⁰ ≤ станетьс¤, стануть при ньому рибаки в≥д ≈н-•ед≥ й аж до ≈н-≈ілањму; вода буде м≥сцем розт¤гненн¤ неводу, њхн¤ риба буде за родом своњм, ¤к риба ¬еликого мор¤, дуже численна.
¹¹ …ого ж багна та калюж≥ його не будуть уздоровлен≥, на с≥ль вони дан≥.
¹² ј над потоком виросте на його берез≥ з цього й з того боку вс¤ке дерево њстивне; не опаде його лист¤, ≥ не перестане пл≥д його, кожного м≥с¤ц¤ буде давати первоплоди, бо вода його вона зо св¤тин≥ виходить, ≥ буде пл≥д його на њжу, а його лист¤ на л≥к.
¹³ “ак говорить √осподь Ѕог: ќце границ¤, що ви пос¤дете соб≥ цю землю дл¤ дванадц¤ти ≤зрањлевих племен; …осип матиме два уд≥ли.
¹⁴ ≤ пос¤дете њњ ¤к один, так ≥ другий, бо, прир≥каючи, п≥дн¤в я був руку —вою дати њњ вашим батькам, ≥ припаде цей рай вам у спадщину.
¹⁵ ј оце границ¤ раю: на п≥вн≥чному к≥нц≥ в≥д ¬еликого мор¤ напр¤мець до ’етлону, ¤к ≥ти до ÷едаду,
¹⁶ ’амат, Ѕерота, —≥врањм, що м≥ж границею ƒамаску та м≥ж границею ’амату, середущий ’ацар, що при границ≥ ’аврану.
¹⁷ ≤ буде границ¤ в≥д мор¤: ’ацар-≈нон, границ¤ ƒамаску на п≥вн≥ч, ≥ границ¤ ’амату. ÷е п≥вн≥чний к≥нець.
¹⁸ ј сх≥дн≥й к≥нець, з-м≥ж ’аврану та з-м≥ж ƒамаску, ≥ з-м≥ж •≥леаду та з-м≥ж ≤зрањлевого краю …ордан; в≥д границ≥ аж до сх≥днього мор¤ в≥дм≥р¤Їте. ÷е сх≥дн≥й к≥нець.
¹⁹ ј п≥вденний к≥нець, на п≥вдень: в≥д “амару аж до води ћер≥вот- адешу, потоку, до ¬еликого мор¤. ÷е п≥вденний к≥нець, на п≥вдень.
²⁰ ј зах≥дн≥й к≥нець ¬елике море, в≥д границ≥ аж навпроти того, де йти на ’амат. ÷е зах≥дн≥й к≥нець.
²¹ ≤ под≥лите цю землю соб≥, ≤зрањлевим племенам.
²² ≤ станетьс¤, под≥лите њњ жеребком на спадок соб≥ та чужинц¤м, що мешкають серед вас, що породили син≥в серед вас, ≥ стануть вам, ¤к туб≥льц≥ м≥ж синами ≤зрањлевими; з вами вони кинуть жеребка про спадок серед ≤зрањлевих племен.
²³ ≤ станетьс¤, у тому племен≥, де мешкатиме з ним той чужинець, там дасте його спадок, говорить √осподь Ѕог.

™зекiњль 48

¹ ј оце ≥мена племен: ¬≥д п≥вн≥чного к≥нц¤ по боц≥ дороги до ’етлону, де йти до ’амату, ’ацар-≈нан, на границ≥ ƒамаску на п≥вн≥ч, по боц≥ ’амату, ≥ будуть вони йому в≥д сх≥днього к≥нц¤ аж до мор¤, один уд≥л ƒанов≥.
² ј при границ≥ ƒана в≥д сх≥днього к≥нц¤ й аж до к≥нц¤ зах≥днього, один уд≥л јссиров≥.
³ ј при границ≥ јссира в≥д сх≥днього к≥нц¤ аж до к≥нц¤ зах≥днього, один уд≥л Ќефталимов≥.
⁴ ј при границ≥ Ќефталима в≥д сх≥днього к≥нц¤ аж до к≥нц¤ зах≥днього, один уд≥л ћанас≥њ.
⁵ ј при границ≥ ћанас≥њ в≥д сх≥днього к≥нц¤ аж до к≥нц¤ зах≥днього, один уд≥л ™фремов≥.
⁶ ј при границ≥ ™фрема в≥д сх≥днього к≥нц¤ й аж до к≥нц¤ зах≥днього, один уд≥л –увимов≥.
⁷ ј при границ≥ –увима в≥д сх≥днього к≥нц¤ аж до к≥нц¤ зах≥днього, один уд≥л ёд≥.
⁸ ј при границ≥ ёди в≥д сх≥днього к≥нц¤ аж до к≥нц¤ зах≥днього буде те приношенн¤, що ви принесете, д≥л¤нка на двадц¤ть ≥ п'¤ть тис¤ч завшир, а завдовж ¤к одна з частин племен зо сх≥днього к≥нц¤ аж до к≥нц¤ зах≥днього, ≥ буде в н≥й св¤тин¤.
⁹ “е приношенн¤, що принесете √осподев≥, д≥л¤нка буде завдовж двадц¤ть ≥ п'¤ть тис¤ч, а завшир двадц¤ть тис¤ч.
¹⁰ ј св¤те приношенн¤ буде дл¤ оцих: д≥л¤нка св¤щеникам на п≥вн≥ч двадц¤ть ≥ п'¤ть тис¤ч, а на зах≥д завшир дес¤ть тис¤ч, а на сх≥д завшир дес¤ть тис¤ч, а на п≥вдень завдовж двадц¤ть ≥ п'¤ть тис¤ч, ≥ √осподн¤ св¤тин¤ буде серед того.
¹¹ —в¤щениками, посв¤ченим ≥з син≥в —адока, що виконували ћою сторожу, що не блукали блуканиною ≤зрањлевих син≥в, ¤к блукали Ћевити,
¹² то буде њм приношенн¤ з приношенн¤ ц≥Їњ земл≥, найсв¤т≥ша св¤т≥сть, при границ≥ Ћевит≥в.
¹³ ј Ћевити в≥дпов≥дно границ≥ св¤щеник≥в, д≥л¤нка њм на двадц¤ть ≥ п'¤ть тис¤ч завдовж, а завшир дес¤ть тис¤ч, ус¤ довжина двадц¤ть ≥ п'¤ть тис¤ч, а ширина дес¤ть тис¤ч.
¹⁴ ≤ вони не продадуть ≥з цього, ≥ не вим≥н¤ють, ≥ первопл≥д земл≥ н≥ до кого не перейде, бо це св¤т≥сть дл¤ √оспода.
¹⁵ ј д≥л¤нка на п'¤ть тис¤ч завширшки й на двадц¤ть ≥ п'¤ть тис¤ч завдовжки призначаЇтьс¤ на оселенн¤ й на пасовиська, а саме те м≥сто буде всередин≥.
¹⁶ ј оце розм≥ри його: п≥вн≥чний край чотири тис¤ч≥ й п'¤ть сотень, ≥ п≥вденний край чотири тис¤ч≥ й п'¤ть сотень, ≥ в≥д сх≥днього краю чотири тис¤ч≥ й п'¤ть сотень, а зах≥дн≥й край чотири тис¤ч≥ й п'¤ть сотень.
¹⁷ ≤ буде пасовисько дл¤ м≥ста, на п≥вн≥ч дв≥ст≥ й п'¤тдес¤т, ≥ на п≥вдень дв≥ст≥ й п'¤тдес¤т, ≥ на сх≥д дв≥ст≥ й п'¤тдес¤т, ≥ на зах≥д дв≥ст≥ й п'¤тдес¤т.
¹⁸ ј позостале на довжину навпроти св¤того приношенн¤ дес¤ть тис¤ч на сх≥д ≥ дес¤ть тис¤ч на зах≥д, ≥ буде воно навпроти св¤того приношенн¤, ≥ буде пл≥д його на хл≥б роб≥тникам м≥ста.
¹⁹ ј роб≥тники м≥ста будуть оброблювати його зо вс≥х ≤зрањлевих племен.
²⁰ ”се приношенн¤ д≥л¤нка на двадц¤ть ≥ п'¤ть тис¤ч завдовж ≥ на двадц¤ть ≥ п'¤ть тис¤ч завшир, чотирикутнЇ, ≥ п≥днесене св¤те приношенн¤ понад волод≥нн¤ м≥ста.
²¹ ј позостале дл¤ кн¤з¤, з цього й з того боку св¤того приношенн¤ та волод≥нн¤ м≥ста перед тими двадц¤тьма й п'¤тьма тис¤чами приношенн¤ аж до границ≥ на сх≥д та на зах≥д, навпроти тих двадц¤ти й п'¤ти тис¤ч аж до границ≥ на зах≥д, навпроти частин племен, це кн¤зев≥, ≥ буде св¤те приношенн¤, а св¤тин¤ дому серед них.
²² ј з волод≥нн¤ Ћевит≥в ≥ з волод≥нн¤ м≥ста серед того, що буде кн¤зев≥, м≥ж границею ёди й м≥ж границею ¬ен≥¤мина, буде це кн¤зев≥.
²³ ј решта племен в≥д сх≥днього к≥нц¤ аж до к≥нц¤ зах≥днього, один уд≥л ¬ен≥¤минов≥.
²⁴ ј при границ≥ ¬ен≥¤мина в≥д сх≥днього к≥нц¤ аж до к≥нц¤ зах≥днього, один уд≥л —имеонов≥.
²⁵ ј при границ≥ —имеона в≥д сх≥днього к≥нц¤ аж до к≥нц¤ зах≥днього, один уд≥л ≤ссахаров≥.
²⁶ ј при границ≥ ≤ссахара в≥д сх≥днього к≥нц¤ аж до к≥нц¤ зах≥днього, один уд≥л «авулонов≥.
²⁷ ј при границ≥ «авулона в≥д сх≥днього к≥нц¤ аж до к≥нц¤ зах≥днього, один уд≥л •адов≥.
²⁸ ј при границ≥ •ада до границ≥ п≥вденноњ, на п≥вдн≥, то буде границ¤ в≥д “амару до води ћер≥ват- адешу, потоку, до ¬еликого мор¤.
²⁹ ќце рай, що под≥лите жеребком у спадок ≤зрањлевим племенам, ≥ це њхн≥ уд≥ли, говорить √осподь Ѕог.
³⁰ ј оце виходи м≥ста: з п≥вн≥чного к≥нц¤ чотири тис¤ч≥ й п'¤ть сотень м≥ри.
³¹ ј м≥ськ≥ брами на ≥мена ≤зрањлевих племен, три брам≥ на п≥вн≥ч: одна брама –увимова, одна брама ёдина, одна брама Ћев≥Їва.
³² ј при сх≥дньому к≥нц≥ чотири тис¤ч≥ й п'¤ть сотень, а брам троЇ: одна брама …осипова, одна брама ¬ен≥¤минова, одна брама ƒанова.
³³ ≤ п≥вденний край чотири тис¤ч≥ й п'¤ть сотень м≥ри, а брам троЇ: одна брама —имеонова, одна брама ≤ссахарова, одна брама «авулонова.
³⁴ «ах≥дн≥й к≥нець чотири тис¤ч≥ й п'¤тьсот, три њхн≥ брам≥: одна брама •адова, одна брама јссирова, одна брама Ќефталимова.
³⁵ Ќавколо в≥с≥мнадц¤ть тис¤ч. ј ≥м'¤ м≥ста з того дн¤: “ут √осподь.

Сайт управляется системой uCoz