2-а хронiки 1

¹ ≤ зм≥цнивс¤ —оломон, син ƒавид≥в, над царством своњм, а √осподь, Ѕог його, був ≥з ним та високо звеличив його.
² ≤ сказав —оломон до всього ≤зрањл¤, до тис¤чник≥в та сотник≥в, ≥ до судд≥в, ≥ до вс≥х начальник≥в, до всього ≤зрањл¤, до гол≥в батьк≥вських род≥в.
³ ≤ п≥шли —оломон та ввесь зб≥р ≥з ним до паг≥рка, що в •≥в'он≥, бо там була скин≥¤ Ѕожого запов≥ту, ¤ку зробив ћойсей, раб √осподн≥й, у пустин≥.
⁴ јле Ѕожого ковчега ƒавид перен≥с ≥з ≥р'¤т-™ар≥му туди, де приготовив йому м≥сце ƒавид, бо в≥н поставив йому скин≥ю в ™русалим≥.
⁵ ј м≥д¤ного жерт≥вника, що зробив був ¬есел≥њл, син ”р≥њ, сина ’урового, в≥н поставив перед скин≥Їю √осподньою. ≤ звертавс¤ до нього —оломон та зб≥р.
⁶ ≤ з≥йшов —оломон туди перед √осподнЇ лице на м≥д¤ний жерт≥вник, що належав до скин≥њ запов≥ту, ≥ прин≥с на ньому тис¤чу ц≥лопалень.
⁷ “≥Їњ ноч≥ ¤вивс¤ Ѕог —оломонов≥ та й сказав йому: «ажадай, чого дати тоб≥!
⁸ ≤ сказав —оломон до Ѕога: “и зробив був велику мил≥сть з батьком моњм ƒавидом, ≥ настановив царем мене зам≥сть нього.
⁹ “епер, √осподи, Ѕоже, нехай буде виповнене слово “воЇ до батька мого ƒавида, бо “и настановив мене царем над народом численним, ¤к порох земл≥.
¹⁰ ƒай тепер мен≥ мудр≥сть та знанн¤, щоб ум≥в ¤ виходити й входити перед цим народом, бо хто зможе судити цей великий “в≥й народ?
¹¹ ≤ сказав Ѕог до —оломона: «а те, що оце було на серц≥ твоњм, ≥ ти не жадав багатства, маЇтк≥в та слави, ан≥ душ≥ ворог≥в своњх, а також довгих дн≥в не жадав ти, а жадав дл¤ себе мудрости та знанн¤, щоб судити народ ћ≥й, над ¤ким я настановив тебе царем,
¹² то дастьс¤ тоб≥ мудр≥сть та знанн¤, а багатство, ≥ маЇтки та славу я дам тоб≥ так≥, ¤ких не було м≥ж цар¤ми перед тобою, ≥ по тоб≥ не буде таких!
¹³ ≤ прийшов —оломон ≥з паг≥рка, що в •≥в'он≥, до ™русалиму, в≥д скин≥њ запов≥ту, ≥ зацарював над ≤зрањлем.
¹⁴ ≤ з≥брав —оломон колесниць та верх≥вц≥в, ≥ було в нього тис¤ча й чотири сотн≥ колесниць та дванадц¤ть тис¤ч верх≥вц≥в, ≥ в≥н порозм≥щував њх по колесничних м≥стах та при цар≥ в ™русалим≥.
¹⁵ ≤ цар з≥брав в ™русалим≥ ср≥бла та золота, мов кам≥нн¤, а кедр≥в з≥брав, щодо численности, ¤к сикомор, що в Ўефел≥.
¹⁶ ј коней, що були в —оломона, приводили з ™гипту та з еве; царськ≥ купц≥ купували њх з еве.
¹⁷ ≤ ходили вони, ≥ вивозили з ™гипту колесницю за ш≥сть сотень ср≥бла, а кон¤ за сотню й п'¤тдес¤т. ≤ так вони вивозили все це своЇю рукою дл¤ вс≥х цар≥в х≥тт≥йських та цар≥в сир≥йських.
¹⁸ ≤ —оломон наказав будувати д≥м дл¤ √осподнього …менн¤ та д≥м царський дл¤ себе.

2-а хронiки 2

¹ ≤ в≥дл≥чив —оломон с≥мдес¤т тис¤ч чолов≥ка нос≥њв та в≥с≥мдес¤т тис¤ч чолов≥ка каменотес≥в у горах, а кер≥вник≥в над ними три тис¤ч≥ й ш≥сть сотень.
² ≤ послав —оломон до ’≥рама, цар¤ тирського, говор¤чи: як зробив ти з батьком моњм ƒавидом, ≥ послав був йому кедри на будову дому його, щоб сид≥ти в ньому, так зроби й мен≥.
³ ќсь ¤ будую храм дл¤ …менн¤ √оспода, Ѕога мого, щоб присв¤тити …ому, щоб кадити перед …ого лицем запашне кадило, ≥ дл¤ пост≥йного покладенн¤ хл≥ба та дл¤ ц≥лопаленн¤ на ранок ≥ на веч≥р, на суботи й на молодики та на св¤та √оспода, Ѕога нашого. Ќав≥ки це над ≤зрањлем!
⁴ ј храм, ¤кого ¤ будую, великий, бо Ѕог наш б≥льший в≥д ус≥х бог≥в!
⁵ ј хто маЇ силу збудувати …ому храма, коли небо й небеса небес не об≥ймають …ого? ≤ хто ¤, що збудую …ому храма? ’≥ба т≥льки на кад≥нн¤ перед лицем …ого!
⁶ ј тепер пошли мен≥ чолов≥ка, зд≥бного до роботи в золот≥, ≥ в ср≥бл≥, ≥ в м≥д≥, ≥ в зал≥з≥, ≥ в пурпур≥, ≥ в червен≥, ≥ в блакит≥, ≥ що вм≥Ї вир≥зувати р≥зьби, разом ≥з тими мистц¤ми, що зо мною в ёд≥ та в ™русалим≥, ¤ких приготовив батько м≥й ƒавид.
⁷ ≤ пошли мен≥ з Ћивану дерева кедрового, кипарисового та сандалового, бо ¤ знаю, що твоњ раби вм≥ють рубати дерева ливанськ≥. ≤ оце моњ раби будуть рабами твоњми,
⁸ щоб наготовити мен≥ безл≥ч дерева, бо цей храм, що ¤ будую, буде великий та пишний!
⁹ ј ось дереворубам, що стинають дерева, рабам твоњм, дав ¤ пшениц≥, ¤к поживи, двадц¤ть тис¤ч кор≥в, та ¤чменю двадц¤ть тис¤ч кор≥в, ≥ вина двадц¤ть тис¤ч бат≥в, ≥ оливи двадц¤ть тис¤ч бат≥в.
¹⁰ ≤ сказав ’≥рам, цар тирський, листом ≥ послав до —оломона: „ерез любов √оспода до народу —вого поставив ¬≥н тебе над ними за цар¤.
¹¹ ≤ сказав ’≥рам: Ѕлагословенний √осподь, Ѕог ≤зрањл≥в, що вчинив небеса та землю, що дав царев≥ ƒавидов≥ сина мудрого, ¤кий маЇ розум та багатий на знанн¤, що збудуЇ д≥м √осподн≥й та д≥м царський дл¤ себе!
¹² ј тепер ¤ посилаю мудрого чолов≥ка, що маЇ знанн¤, ’урам-јв≥,
¹³ сина ж≥нки з ƒанових дочок, а батько його тир¤нин, що вм≥Ї робити в золот≥ та в ср≥бл≥, в м≥д≥, в зал≥з≥, в кам≥нн¤х та в деревах, у пурпур≥ й у блакит≥, ≥ в в≥ссон≥, ≥ в червен≥, ≥ р≥зати вс¤ку р≥зьбу, ≥ виконувати вс¤ку думку, що буде дана йому з мистц¤ми твоњми та з мистц¤ми пана мого ƒавида, батька твого.
¹⁴ ј тепер пшеницю й ¤чм≥нь, оливу та вино, про ¤к≥ казав м≥й пан, нехай посилаЇ своњм рабам.
¹⁵ ј ми нарубаЇмо дерев ≥з Ћивану за вс¤кою твоЇю потребою, ≥ спровадимо њх тоб≥ плотами морем до яфи, а ти спровадиш њх до ™русалиму.
¹⁶ ≤ перел≥чив —оломон ус≥х людей приходьк≥в, що в ≤зрањлевому рањ, за перел≥ком, що перел≥чив був њх його батько ƒавид, ≥ було знайдено њх сто й п'¤тдес¤т тис¤ч ≥ три тис¤ч≥ й ш≥сть сотень.
¹⁷ ≤ в≥н зробив ≥з них с≥мдес¤т тис¤ч нос≥њв та в≥с≥мдес¤т тис¤ч каменотес≥в у горах, та тридц¤ть тис¤ч ≥ ш≥сть сотень кер≥вник≥в, що спонукували той народ до прац≥.

2-а хронiки 3

¹ ≤ зачав —оломон будувати √осподн≥й д≥м в ™русалим≥ на гор≥ ћор≥й¤, що вказана була батьков≥ його ƒавидов≥, на м≥сц≥, ¤ке приготовив ƒавид на тоц≥ Ївусе¤нина ќрнана.
² ≤ зачав в≥н будувати другого м≥с¤ц¤, другого дн¤, четвертого року свого царюванн¤.
³ ј це основа будови Ѕожого дому: довжина ш≥стдес¤т л≥кт≥в старою м≥рою, а ширина двадц¤ть л≥кт≥в.
⁴ ј притвор, щодо довжини, був за шириною храму, двадц¤ть л≥кт≥в, а вишина сто й двадц¤ть. ≤ покрив в≥н його зсередини чистим золотом.
⁵ ј великий храм в≥н покрив кипарисовим деревом, ≥ покрив його добрим золотом, ≥ наробив на ньому пальм та ланцюг≥в.
⁶ ≤ покрив в≥н той храм дорогим каменем на оздобу, а золото золото було з ѕарвањму.
⁷ ≤ покрив в≥н золотом храм, балки, пороги, ≥ ст≥ни його та його двер≥, а на ст≥нах повир≥зував херувим≥в.
⁸ ≤ зробив д≥м —в¤того —в¤тих: довжина його за шириною храму двадц¤ть л≥кт≥в, ≥ ширина його двадц¤ть л≥кт≥в. ≤ покрив в≥н його добрим золотом, на таланти ш≥сть сотень.
⁹ ј вага цв¤х≥в на шекл≥ золота п'¤тдес¤т; ≥ горниц≥ покрив золотом.
¹⁰ ≤ зробив в≥н у дом≥ —в¤того —в¤тих двох херувим≥в р≥зьб'¤ною роботою, ≥ покрив њх золотом.
¹¹ ј крила херувим≥в: довжина њх двадц¤ть л≥кт≥в, крило одного на п'¤ть л≥кт≥в, дотикалос¤ ст≥ни храму, а крило ≥нше п'¤ть л≥кт≥в, дотикалос¤ крила другого херувима.
¹² ј крило другого херувима п'¤ть л≥кт≥в, дотикалос¤ ст≥ни храму, а крило ≥нше п'¤ть л≥кт≥в, прил¤гало до крила ≥ншого херувима.
¹³ –озт¤гнен≥ крила цих херувим≥в двадц¤ть л≥кт≥в; ≥ вони сто¤ли на ногах своњх, а њхн≥ обличч¤ до храму.
¹⁴ ≤ зробив в≥н зав≥су, блакить, ≥ пурпур, ≥ червень, ≥ в≥ссон, ≥ наробив на н≥й херувим≥в.
¹⁵ ≤ зробив в≥н перед храмом два стовпи, тридц¤ть ≥ п'¤ть л≥кт≥в завдовжки, а маковиц≥, що на верху його, п'¤ть л≥кт≥в.
¹⁶ ≤ поробив ланцюги, ¤к у дев≥р≥, ≥ дав њх на верхи тих стовп≥в. ≤ зробив сотню гранатових ¤блук, ≥ дав на ланцюги.
¹⁷ ≤ поставив стовпи перед храмом, один з правиц≥, а один з л≥виц≥. ≤ назвав ≥м'¤ правому: ях≥н, а ≥м'¤ л≥вому Ѕоаз.

2-а хронiки 4

¹ ≤ зробив м≥д¤ного жерт≥вника, двадц¤ть л≥кт≥в довжина йому ≥ двадц¤ть л≥кт≥в ширина йому, ≥ дес¤ть л≥кт≥в височина йому.
² ≤ зробив в≥н лите море, дес¤ть на м≥ру л≥ктем в≥д краю його до краю його, навколо кругл¤сте, ≥ п'¤ть на м≥ру л≥ктем височина йому. ј шнур тридц¤ть на м≥ру л≥ктем оточував його навколо.
³ ј п≥д ним постать вол≥в, що зо вс≥х стор≥н оточують його, на дес¤ть л≥кт≥в на м≥ру л≥ктем оточують море навколо; два р¤ди вол≥в в≥длит≥ при в≥дливанн≥ його.
⁴ ¬оно сто¤ло на дванадц¤тьох волах, три обернен≥ на п≥вн≥ч, ≥ три обернен≥ на зах≥д, ≥ три обернен≥ на п≥вдень, ≥ три обернен≥ на сх≥д. ј море на них зверху, а вс≥ зади њх до нутра.
⁵ ј грубина його долон¤, а край його ¤к робота краю кел≥ха, кв≥тки л≥лењ. ћ≥стило воно три тис¤ч≥ бат≥в.
⁶ ≤ зробив дес¤ть умивальниць, ≥ поставив п'¤ть з правиц≥, а п'¤ть з л≥виц≥, щоб мити в них, приготовлене на ц≥лопаленн¤ полощуть у них, а море дл¤ св¤щеник≥в, щоб митис¤ в ньому.
⁷ ≤ зробив дес¤ть золотих св≥чник≥в, ¤к належалос¤, ≥ поставив њх у храм≥ п'¤ть з правиц≥, а п'¤ть з л≥виц≥.
⁸ ≤ зробив дес¤ть стол≥в, ≥ поставив у храм≥, п'¤ть з правиц≥, а п'¤ть з л≥виц≥. ≤ зробив сто золотих кропильниць.
⁹ ≤ зробив св¤щениче подв≥р'¤ та подв≥р'¤ велике, ≥ двер≥ до подв≥р'¤, ≥ њхн≥ двер≥ покрив м≥ддю.
¹⁰ ј море поставив з правого боку на п≥вденний сх≥д.
¹¹ ≤ поробив ’урам горн¤та, ≥ лопатки, ≥ кропильниц≥. ≤ пок≥нчив ’урам робити працю, ¤ку зробив дл¤ цар¤ —оломона в Ѕожому дом≥:
¹² два стовпи, ≥ кул≥, ≥ дв≥ маковиц≥ на верху тих стовп≥в, ≥ дв≥ мережки на покритт¤ обидвох куль маковиць, що на верхах стовп≥в,
¹³ ≥ чотири сотн≥ гранатових ¤блук дл¤ обох мережок, два р¤ди гранатових ¤блук дл¤ одн≥Їњ мережки, щоб покрити обидв≥ кул≥ маковиць, що на перед≥ тих стовп≥в.
¹⁴ ≤ поробив п≥дстави, ≥ поробив умивальниц≥ на тих п≥дставах,
¹⁵ одне море, ≥ дванадц¤ть вол≥в п≥д ним,
¹⁶ ≥ горн¤та, ≥ лопатки, ≥ видельц¤, ≥ вс≥ њхн≥ реч≥ поробив ’урам-јв≥в царев≥ —оломонов≥ дл¤ √осподнього дому з випол≥руваноњ м≥д≥.
¹⁷ Ќа …орданськ≥й р≥внин≥ пов≥дливав њх цар у глинист≥й земл≥ м≥ж —уккотом та м≥ж ÷ередою.
¹⁸ ≤ наробив —оломон ус≥х цих речей дуже багато, бо не досл≥джена була вага м≥д≥.
¹⁹ ≤ поробив —оломон ус≥ реч≥, що в Ѕожому дом≥, та золотого жерт≥вника й столи, а на них хл≥б показний,
²⁰ ≥ св≥чники, ≥ њхн≥ л¤мпадки, щоб запалювати њх за постановою перед дев≥ром, зо щирого золота.
²¹ ј кв≥тки, ≥ л¤мпадки, ≥ щипчики ≥з золота, з досконалого золота.
²² ј ножиц≥, ≥ кропильниц≥, ≥ ложки, ≥ кадильниц≥ зо щирого золота; а вх≥д до дому, його внутр≥шн≥ двер≥ до —в¤того —в¤тих та двер≥ дому до храму ≥з золота.

2-а хронiки 5

¹ ≤ була зак≥нчена вс¤ прац¤, ¤ку зробив —оломон дл¤ √осподнього дому. ≤ —оломон повносив осв¤чен≥ реч≥ свого батька ƒавида, ≥ ср≥бло, ≥ золото, ≥ вс≥ ц≥ реч≥ дав до скарбниц≥ Ѕожого дому.
² “од≥ —оломон з≥брав до ™русалиму ≤зрањлевих старших, ≥ вс≥х гол≥в племен, начальник≥в батьк≥вських род≥в ≤зрањлевих син≥в, щоб перенести ковчега √осподнього запов≥ту з ƒавидового ћ≥ста, воно —≥он.
³ ≤ були з≥бран≥ до цар¤ вс≥ ≥зрањльт¤ни в св¤то, воно сьомого м≥с¤ц¤.
⁴ ≤ поприходили вс≥ ≤зрањлев≥ старш≥, ≥ Ћевити понесли ковчега.
⁵ ≤ понесли ковчега та скин≥ю запов≥ту, ≥ вс≥ св¤т≥ реч≥, що в скин≥њ, несли њх св¤щеники та Ћевити.
⁶ ј цар —оломон та вс¤ ≤зрањлева громада, що з≥бралас¤ при ньому перед ковчегом, приносили в жертву худобу др≥бну та худобу велику, що через многоту не була ан≥ записувана, ан≥ л≥чена!
⁷ ≤ св¤щеники внесли ковчега √осподнього запов≥ту до його м≥сц¤, до дев≥ру дому, до —в¤того —в¤тих, п≥д крила херувим≥в.
⁸ ј херувими прост¤гали крила над м≥сцем ковчега, ≥ зат≥нювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху.
⁹ ј т≥ держаки були довг≥, ≥ головки тих держак≥в були видн≥ з ковчегу, що перед дев≥ром, а назовн≥ не були видн≥. ≤ були вони там аж до цього дн¤.
¹⁰ ” ковчез≥ не було н≥чого, т≥льки дв≥ таблиц≥, що поклав ћойсей на ’орив≥, коли √осподь склав був запов≥та з ≤зрањлевими синами при виход≥ њх ≥з ™гипту.
¹¹ ≤ сталос¤, ¤к св¤щеники виходили ≥з св¤тин≥, а вс≥ св¤щеники, що були там, осв¤тилис¤, без додержанн¤ черг,
¹² а Ћевити сп≥ваки, ус≥ вони, аж до јсафа, √емана, ™дутуна, ≥ син≥в њхн≥х та брат≥в њхн≥х, убран≥ в в≥ссон, з цимбалами, ≥з арфами та з цитрами, сто¤ли на сх≥д в≥д жерт≥вника, а з ними сто й двадц¤ть св¤щеник≥в, що сурмили на сурмах,
¹³ ≥ було воно дл¤ сурмач≥в та сп≥вак≥в ¤к одне, щоб подати один голос на хвалу та д¤ку √осподев≥, ≥ ¤к загрим≥в голос на сурмах, ≥ на цимбалах, ≥ на музичних знар¤дд¤х, ≥ ¤к хвалили √оспода: ƒобрий бо ¬≥н, бо нав≥ки …ого милосерд¤! то д≥м, д≥м √осподн≥й наповнивс¤ хмарою!...
¹⁴ ≤ не могли св¤щеники сто¤ти й служити через ту хмару, бо слава √осподн¤ наповнила д≥м Ѕожий!...

2-а хронiки 6

¹ “од≥ —оломон проказав: ѕромовив √осподь, що ¬≥н пробуватиме в мр¤ц≥.
² ј ¤ збудував храм осел≥ “воЇњ, ≥ м≥сце “вого пробуванн¤ нав≥ки!
³ ≤ повернув цар обличч¤ своЇ, та й поблагословив увесь ≤зрањл≥в зб≥р, увесь же ≤зрањл≥в зб≥р сто¤в.
⁴ ј в≥н сказав: Ѕлагословенний √осподь, Ѕог ≤зрањл≥в, що —воњми устами говорив був ≥з моњм батьком ƒавидом, ≥ руками —воњми виконав, кажучи:
⁵ ¬≥д того дн¤, коли я вив≥в —в≥й народ з Їгипетського краю, я не вибрав —об≥ м≥ста зо вс≥х ≤зрањлевих племен, щоб збудувати храм на пробуванн¤ ћого ≤мени там. ≤ не вибрав я н≥кого, щоб був володарем над народом ћоњм, ≤зрањлем.
⁶ “а вибрав я ™русалим на пробуванн¤ ћого ≤мени там, ≥ вибрав я ƒавида, щоб був над народом ћоњм, ≤зрањлем.
⁷ ≤ було на серц≥ мого батька ƒавида збудувати храм дл¤ …менн¤ √оспода, Ѕога ≤зрањлевого.
⁸ “а сказав √осподь до мого батька ƒавида: «а те, що на твоЇму серц≥ було збудувати храм дл¤ …менн¤ ћого, ти зробив добре, що було тоб≥ на серц≥.
⁹ “≥льки ти не збудуЇш цього храму, але син тв≥й, що вийде ≥з стегон твоњх, в≥н збудуЇ цей храм дл¤ …менн¤ ћого!
¹⁰ ≤ сповнив √осподь —воЇ слово, що ¬≥н говорив. ≤ став ¤ зам≥сть батька свого ƒавида та й с≥в на ≤зрањлевому трон≥, ¤к говорив був √осподь, ≥ ¤ збудував оцей храм дл¤ …менн¤ √оспода, Ѕога ≤зрањлевого.
¹¹ ≤ поставив ¤ там ковчега, що в ньому √осподн≥й запов≥т, ¤кого ¬≥н склав з ≤зрањлевими синами.
¹² ≤ став в≥н перед √осподн≥м жерт≥вником навпроти всього ≤зрањлевого збору, ≥ прост¤г своњ руки.
¹³ ј —оломон зробив був м≥д¤не сто¤ло, ≥ поставив його на середину подв≥р'¤, п'¤ть л≥кт≥в довжина йому, ≥ п'¤ть л≥кт≥в ширина йому, а три л≥кт≥ вишина йому. ≤ став в≥н на ньому, ≥ став на кол≥на своњ навпроти всього ≤зрањлевого збору, ≥ прост¤г своњ руки до неба,
¹⁴ та й сказав: √осподи, Ѕоже ≤зрањл≥в! Ќема под≥бного “об≥ Ѕога на неб≥ та на земл≥! “и стережеш запов≥та та мил≥сть дл¤ —воњх раб≥в, що ход¤ть перед “воњм лицем ус≥м своњм серцем.
¹⁵ “и сповнив —воЇму рабов≥ ƒавидов≥, батьков≥ моЇму, те, що говорив йому. ≤ говорив “и йому —воњми устами, а рукою —воЇю виповнив, ¤к цього дн¤.
¹⁶ ј тепер, √осподи, Ѕоже ≤зрањл≥в, сповни дл¤ —вого раба ƒавида, мого батька, те, що говорив “и йому, кажучи: Ќе переведетьс¤ з-перед лиц¤ ћого н≥хто з тих, що мають сид≥ти на ≤зрањлевому трон≥, ¤кщо т≥льки сини твоњ будуть додержувати своњх дор≥г, щоб ходити в «акон≥ ћоњм, ¤к ти ходив перед лицем ћоњм.
¹⁷ ј тепер, √осподи, Ѕоже ≤зрањл≥в, нехай буде запевнене слово “воЇ, ¤ке “и говорив рабов≥ —воЇму ƒавидов≥.
¹⁸ Ѕо чи ж справд≥ Ѕог сидить з людиною на земл≥? ќсь небо та небо небес не об≥ймають “ебе, що ж тод≥ храм цей, що ¤ збудував?
¹⁹ ≤ “и звернешс¤ до молитви —вого раба та до його благанн¤, √осподи, Ѕоже м≥й, щоб почути поклик та молитву, ¤кою раб “в≥й молитьс¤ перед лицем “воњм,
²⁰ щоб оч≥ “воњ були в≥дкрит≥ на цей храм удень та вноч≥, на те м≥сце, про ¤ке “и сказав, що покладеш ≤м'¤ —воЇ там, щоб почути молитву, ¤кою буде молитис¤ “в≥й раб на цьому м≥сц≥.
²¹ ≤ “и будеш прислухатис¤ до благань —вого раба та —вого народу, ≤зрањл¤, що будуть молитис¤ на цьому м≥сц≥. ≤ “и почуЇш ≥з м≥сц¤ —вого пробуванн¤, ≥з небес ≥ почуЇш, ≥ пробачиш.
²² якщо згр≥шить людина про ти свого ближнього, ≥ буде примушена принести кл¤тву, щоб прис¤гнути, ≥ кл¤тва прийде перед “воњм жерт≥вником у цьому храм≥,
²³ то “и почуЇш ≥з небес, ≥ зробиш, ≥ розсудиш —воњх раб≥в, обвинуватиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, й усправедливиш справедливого, щоб дати йому за його справедлив≥стю.
²⁴ ј ¤кщо “в≥й народ, ≤зрањль, буде вдарений ворогом, бо прогр≥шив “об≥, ≥ коли вони звернутьс¤, ≥ будуть хвалити ≤м'¤ “воЇ, ≥ будуть молитис¤, ≥ будуть благати “ебе в цьому храм≥,
²⁵ то “и почуЇш ≥з небес, ≥ простиш гр≥х народу —вого, ≤зрањл¤, ≥ вернеш њх до земл≥, ¤ку дав “и њм та њхн≥м батькам!
²⁶ оли затримаЇтьс¤ небо, ≥ не буде дощу, бо прогр≥шатьс¤ “об≥, то вони помол¤тьс¤ на цьому м≥сц≥, ≥ будуть славити ≤м'¤ “воЇ, ≥ з гр≥ха свого навернутьс¤, бо “и будеш њх впокор¤ти,
²⁷ то “и почуЇш на небесах, ≥ пробачиш гр≥х —воњх раб≥в та народу —вого, ≤зрањл¤, бо покажеш њм ту добру дорогу, ¤кою вони п≥дуть, ≥ “и даси дощ на рай —в≥й, ¤кого “и дав —воЇму народов≥ на спадщину!
²⁸ √олод коли буде в раю, моровиц¤ коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його вороги гнобитимуть його в рањ м≥ст його, коли буде ¤ка пораза, ¤ка хвороба,
²⁹ ус¤ка молитва, ус¤ке благанн¤, що буде в≥д ¤коњ людини чи в≥д усього народу “вого, ≤зрањл¤, коли кожен буде знати поразу свою та горе своЇ, ≥ прост¤гне руки своњ до цього храму,
³⁰ то “и почуЇш ≥з небес, ≥з м≥сц¤ пост≥йного пробуванн¤ —вого, ≥ пробачиш, ≥ даси тому чолов≥ков≥ за вс≥ма його дорогами, бо “и знаЇш серце його, бо “и один знаЇш серце людських син≥в,
³¹ щоб вони бо¤лис¤ “ебе, ≥ ходили “воњми дорогами по вс≥ дн≥, ¤к≥ вони житимуть на поверхн≥ земл≥, ¤ку “и дав батькам нашим!
³² “акож ≥ чужинц¤, ¤кий не з народу “вого, ≤зрањл¤, ≥ в≥н прийде з далекого краю ради …менн¤ “вого великого, ≥ руки “воЇњ —ильноњ та рамена “вого вит¤гненого, ≥ прийде, ≥ помолитьс¤ в цьому храм≥,
³³ то “и почуЇш це з небес, м≥сц¤ пост≥йного пробуванн¤ —вого, ≥ зробиш усе, про що буде кликати до “ебе той чужинець, щоб ус≥ народи земл≥ п≥знали ≤м'¤ “воЇ, та щоб бо¤лис¤ “ебе, ¤к народ “в≥й, ≤зрањль, ≥ щоб п≥знали вони, що ≤м'¤ “воЇ покликане над оц≥м храмом, що ¤ збудував!
³⁴ оли народ “в≥й вийде на в≥йну на своњх ворог≥в, дорогою, ¤кою “и пошлеш њх, ≥ помол¤тьс¤ вони до “ебе в напр¤м≥ до цього м≥ста, що “и вибрав його, та храму, що ¤ збудував дл¤ …менн¤ “вого,
³⁵ то почуЇш “и з небес њхню молитву та њхнЇ благанн¤, ≥ вчиниш њм суд!
³⁶ оли вони згр≥шать “об≥, бо немаЇ людини, щоб вона не згр≥шила, ≥ “и розгн≥ваЇшс¤ на них, ≥ даси њх ворогов≥, а њхн≥ понев≥льники в≥зьмуть њх до невол≥ до краю далекого чи близького,
³⁷ ≥ коли вони прийдуть до розуму в краю, куди вз¤т≥ до невол≥, ≥ навернутьс¤, ≥ будуть благати “ебе в краю своЇњ невол≥, говор¤чи: ћи згр≥шили, скривили дорогу свою, ≥ були ми несправедлив≥,
³⁸ ≥ коли вони навернутьс¤ до “ебе вс≥м своњм серцем ≥ вс≥Їю душею своЇю в краю своЇњ невол≥, куди њх поневолили, ≥ помол¤тьс¤ в напр¤м≥ до свого раю, що “и дав њхн≥м батькам, ≥ в напр¤м≥ м≥ста, ¤ке “и вибрав, та храму, що ¤ збудував дл¤ …менн¤ “вого,
³⁹ то “и почуЇш ≥з небес, ≥з пост≥йного м≥сц¤ пробуванн¤ —вого, њхню молитву та њхн≥ благанн¤, ≥ вчиниш њм суд, ≥ простиш —воЇму народов≥, що вони згр≥шили “об≥!
⁴⁰ “епер, Ѕоже м≥й, благаю, нехай будуть оч≥ “воњ в≥дкрит≥, а уш≥ “воњ наставлен≥ на слуханн¤ молитви цього м≥сц¤!
⁴¹ ј тепер, ”стань же, о √осподи, Ѕоже, на —в≥й в≥дпочинок, “и й ковчег сили “воЇњ! —в¤щеники “воњ, о √осподи Ѕоже, нехай у спас≥нн¤ зод¤гнутьс¤, а побожн≥ “воњ хай добром весел¤тьс¤!
⁴² √осподи Ѕоже, не в≥двертай лиц¤ в≥д —вого помазанц¤, згадай же про мил≥сть —воЇму рабов≥ ƒавиду!

2-а хронiки 7

¹ ј коли —оломон зак≥нчив молитис¤, то з≥йшов огонь ≥з небес, поњв ц≥лопаленн¤ та жертви, а слава √осподн¤ наповнила храм той!
² ≤ св¤щеники не могли вв≥йти до √осподнього дому, бо слава √осподн¤ наповнила д≥м √осподн≥й!
³ ј вс≥ ≤зрањлев≥ сини бачили, ¤к сходив огонь та √осподн¤ слава на храм той, ≥ вони попадали обличч¤м до земл≥ на п≥длогу з кам≥нних плит, ≥ вклонилис¤ до земл≥, ≥ д¤кували √осподев≥: ƒобрий бо ¬≥н, бо нав≥ки …ого милосерд¤!
⁴ ј цар та ввесь народ приносили жертву перед √осподн≥м лицем.
⁵ ≤ прин≥с цар —оломон на жертву худоби великоњ двадц¤ть ≥ дв≥ тис¤ч≥, а худоби др≥бноњ сто й двадц¤ть тис¤ч. ≤ виконали обр¤д осв¤ченн¤ Ѕожого дому цар та ввесь народ.
⁶ ј св¤щеники сто¤ли на вартах своњх, а Ћевити зо знар¤дд¤ми √осподньоњ п≥сн≥, що поробив цар ƒавид на под¤ку √осподев≥, Ѕо нав≥ки …ого милосерд¤, коли ƒавид хвалив ними; ≥ св¤щеники сурмили навпроти них, а ввесь ≤зрањль сто¤в...
⁷ ≤ посв¤тив —оломон середину подв≥р'¤, що перед √осподн≥м домом, бо прин≥с там ц≥лопаленн¤ та л≥й мирних жертв, бо м≥д¤ний жерт≥вник, ¤кого зробив —оломон, не м≥г ум≥стити ц≥лопаленн¤ й хл≥бноњ жертви та лою.
⁸ ≤ справив —оломон того часу те св¤то на с≥м день, а ввесь ≤зрањль був з ним, дуже великий зб≥р, що з≥йшовс¤ зв≥дти, де йдетьс¤ до ’амату, аж до Їгипетського потоку.
⁹ ј восьмого дн¤ справили в≥дданн¤ св¤та, бо обр¤д осв¤ченн¤ жерт≥вника справл¤ли с≥м день, ≥ св¤то с≥м день.
¹⁰ ј дн¤ двадц¤того й третього сьомого м≥с¤ц¤ в≥дпустив в≥н народ до њхн≥х намет≥в, рад≥сних та веселосердих через усе те добро, що √осподь учинив ƒавидов≥ й —оломонов≥, та народов≥ —воЇму ≤зрањлев≥.
¹¹ ≤ зак≥нчив —оломон д≥м √осподн≥й та д≥м царський, та все, що приходило —оломонов≥ на серце, щоб зробити в √осподньому дом≥ та в дом≥ своЇму, пощастило йому.
¹² ≤ ¤вивс¤ √осподь —оломонов≥ вноч≥ та й сказав йому: ¬ислухав я молитви твоњ, та вибрав оце м≥сце дл¤ —ебе на храм жертви.
¹³ якщо я замкну небеса, ≥ не буде дощу, ≥ ¤кщо накажу саран≥ поњсти землю, ≥ ¤кщо нашлю моровицю на народ ћ≥й,
¹⁴ ≥ впокор¤тьс¤ люди ћоњ, що над ними кличетьс¤ ≤м'¤ ћоЇ, ≥ помол¤тьс¤, ≥ будуть шукати ≤м'¤ ћого, ≥ повернуть зо злих своњх дор≥г, то я вислухаю з небес, ≥ прощу њхн≥й гр≥х, та й вил≥кую њхн≥й рай!
¹⁵ “епер оч≥ ћоњ будуть в≥дкрит≥, а уш≥ ћоњ наставлен≥ на слуханн¤ молитви цього м≥сц¤.
¹⁶ ≤ тепер я вибрав, ≥ осв¤тив цей храм, щоб ≤м'¤ ћоЇ було там аж нав≥ки, ћоњ ж оч≥ та серце ћоЇ будуть там по вс≥ дн≥.
¹⁷ ј тепер, ¤кщо будеш ходити перед лицем ћоњм, ¤к ходив був батько тв≥й ƒавид, щоб зробити все, що наказав я тоб≥, ≥ ¤кщо будеш дотримуватис¤ устав≥в ћоњх та прав ћоњх,
¹⁸ то поставлю певно трона царства твого, ¤к склав я запов≥та з батьком твоњм ƒавидом, говор¤чи: Ќе буде в тебе переводу н≥кому з пануючих в ≤зрањл≥!
¹⁹ ј ¤кщо ви в≥двернетес¤ та покинете устави ћоњ й запов≥д≥ ћоњ, що я дав вам, ≥ п≥дете, ≥ будете служити ≥ншим богам, ≥ будете вклон¤тис¤ њм,
²⁰ то я повириваю њх з ћоЇњ земл≥, ¤ку дав њм, а цей храм, що я осв¤тив дл¤ …менн¤ —вого, в≥дкину в≥д лиц¤ —вого, ≥ дам його за припов≥стку та за посм≥ховище серед ус≥х народ≥в!
²¹ ј храм цей, що був найвищий, кожен, хто проходитиме б≥л¤ нього, скам'¤н≥Ї та й скаже: «а що √осподь зробив так цьому раЇв≥ та храмов≥ цьому?...
²² ≤ в≥дкажуть: «а те, що вони покинули √оспода, Ѕога батьк≥в своњх, який вив≥в њх з Їгипетського краю, ≥ держалис¤ м≥цно ≥нших бог≥в, ≥ вклон¤лис¤ њм, ≥ служили њм, тому ¬≥н нав≥в на них усе оце лихо!...

2-а хронiки 8

¹ ≤ сталос¤ по двадц¤тьох роках, коли —оломон будував д≥м √осподн≥й та св≥й д≥м,
² то м≥ста, ¤к≥ дав ’урам —оломонов≥, —оломон розбудував њх, ≥ осадив там ≤зрањлевих син≥в.
³ ≤ п≥шов —оломон до ’ават-÷ови, ≥ перем≥г њњ.
⁴ ≤ збудував в≥н “адмора в пустин≥, та вс≥ м≥ста дл¤ запас≥в, що побудував у ’амат≥.
⁵ ≤ побудував в≥н Ѕет-’орон гор≥шн≥й та Ѕет-’орон дол≥шн≥й, твердинн≥ м≥ста, мури, двер≥ та засуви,
⁶ ≥ Ѕаалат, ≥ вс≥ м≥ста дл¤ запас≥в, що були в —оломона, ≥ вс≥ м≥ста дл¤ колесниць, ≥ м≥ста дл¤ верх≥вц≥в, ≥ вс¤ке пожаданн¤ —оломона, що жадав в≥н збудувати в ™русалим≥ й на Ћиван≥, та в усьому рањ його пануванн¤.
⁷ ”весь народ, позосталий з х≥тте¤н, ≥ з аморе¤н, ≥ з пер≥ззе¤н, ≥ з х≥вве¤н, ≥ з Ївусе¤н, що вони не з ≤зрањл¤,
⁸ з њхн≥х син≥в, що зосталис¤ по них у рањ, що њх не повигублювали ≤зрањлев≥ сини, то њх —оломон уз¤в на данину, ≥ це позосталос¤ аж до цього дн¤.
⁹ ј ≤зрањлевих син≥в —оломон не робив рабами дл¤ своЇњ прац≥, але вони були в≥йськов≥, ≥ зверхники сторож≥ його, ≥ зверхники колесниць його та його верх≥вц≥в.
¹⁰ ≤ оце вони були зверхники-нам≥сники цар¤ —оломона, дв≥ст≥ ≥ п'¤тдес¤т, що панували над народом.
¹¹ ј фараонову дочку перев≥в —оломон ≥з ƒавидового ћ≥ста до дому, що збудував дл¤ нењ, ¤к сказав: Ќе буде сид≥ти мен≥ ж≥нка в дом≥ ƒавида, ≤зрањлевого цар¤, бо св¤тий в≥н, бо √осподн≥й ковчег ув≥йшов у нього.
¹² “од≥ —оломон прин≥с ц≥лопаленн¤ дл¤ √оспода на √осподньому жерт≥внику, ¤кого в≥н збудував перед притвором,
¹³ щоб за потребою кожного дн¤ приносити жертву за ћойсеЇвим наказом, на суботи, ≥ на молодики, ≥ на св¤та три рази в роц≥: в св¤то ќпр≥снок≥в, ≥ в св¤то “ижн≥в, ≥ в св¤то учок.
¹⁴ ≤ поставив в≥н, за розпор¤дком ƒавида, батька свого, черги св¤щеник≥в на њхню службу, ≥ Ћевит≥в на њхн≥х вартах на хвалу та на службу в≥дпов≥дно до св¤щеник≥в за потребою кожного дн¤, ≥ придверних в њхн≥х чергах дл¤ кожноњ брами, бо такий був наказ ƒавида, Ѕожого чолов≥ка.
¹⁵ ≤ не в≥дступали вони в≥д наказ≥в цар¤ про св¤щеник≥в та Ћевит≥в, щодо вс¤коњ реч≥ й щодо скарб≥в.
¹⁶ ≤ була зроблена вс¤ —оломонова прац¤ аж до цього дн¤, в≥д заложенн¤ √осподнього дому й аж до зак≥нченн¤ його, коли був зак≥нчений д≥м √осподн≥й.
¹⁷ “од≥ п≥шов —оломон до ≈цйон-•еверу та до ≈лоту над морським берегом в едомському крањ.
¹⁸ ≤ прислав йому ’урам через своњх раб≥в корабл≥ та раб≥в, що знали море. ≤ прийшли вони з —оломоновими рабами до ќф≥ру, ≥ вз¤ли зв≥дти чотири сотн≥ й п'¤тдес¤т талант≥в золота, ≥ привезли до цар¤ —оломона.

2-а хронiки 9

¹ ј цариц¤ Ўеви почула була про славу —оломонову, ≥ прийшла випробувати —оломона загадками в ™русалим≥. ѕрийшла вона з дуже великим багатством, ≥з верблюдами, що несли пахощ≥ та безл≥ч золота й дорогого кам≥нн¤. ≤ прийшла вона до —оломона, ≥ говорила з ним про все, що було на серц≥ њњ.
² ≤ —оломон ви¤снив њй ус≥ њњ запити, ≥ не було запиту, незнаного —оломонов≥, ¤кого не пор≥шив би в≥н њй.
³ ≤ побачила цариц¤ Ўеви всю —оломонову мудр≥сть та д≥м, що в≥н збудував,
⁴ ≥ њжу столу його, ≥ мешканн¤ раб≥в його, ≥ поставу слуг його та њхн≥ одеж≥, ≥ чашник≥в його, та њхн≥ одеж≥, ≥ вх≥д його, ¤ким в≥н уходить до √осподнього дому, ≥ не могла вона з дива вийти!
⁵ ≤ сказала вона до цар¤: ѕравдою було те, що ¤ чула в своњм крањ про твоњ д≥ла та про твою мудр≥сть.
⁶ ≤ не пов≥рила ¤ њхн≥м словам, аж поки сама не прийшла та не побачили моњ оч≥, ≥ ось не була представлена мен≥ й половина великости твоЇњ мудрости: ти перевищив славу, про ¤ку ¤ чула!
⁷ ўаслив≥ люди твоњ, ≥ щаслив≥ оц≥ твоњ слуги, що завжди сто¤ть перед обличч¤м твоњм та слухають твою мудр≥сть!
⁸ Ќехай буде благословенний √осподь, Ѕог тв≥й, що вподобав тебе, щоб посадити тебе на —вого трона за цар¤ у √оспода, Ѕога твого, через любов Ѕога твого до ≤зрањл¤, щоб утвердити його нав≥ки. ≤ ¬≥н настановив тебе над ними царем, щоб чинити право та справедлив≥сть!
⁹ ≤ дала вона царев≥ сто й двадц¤ть талант≥в золота, ≥ дуже багато пахощ≥в та дороге кам≥нн¤. ≤ б≥льш уже не було таких пахощ≥в, ¤к т≥, що цариц¤ Ўеви дала царев≥ —оломонов≥!
¹⁰ ≤ також ’урамов≥ раби та раби —оломонов≥, що довозили золото з ќф≥ру, спроваджували алмуіове дерево та дороге кам≥нн¤.
¹¹ ≤ поробив цар з алмуіового дерева сходи дл¤ √осподнього дому та дл¤ дому царського, ≥ гусла, ≥ арфи дл¤ сп≥вак≥в. ≤ так≥ реч≥, ¤к вони, не бачен≥ перед тим в юдейському рањ!
¹² ј цар —оломон дав цариц≥ Ўеви все бажанн¤ њњ, чого вона бажала, окр≥м такого, що вона привезла до цар¤. ≤ п≥шла вона назад до свого краю, вона та слуги њњ.
¹³ ≤ була вага того золота, що приходило дл¤ —оломона в одному роц≥, ш≥сть сотень ≥ ш≥стдес¤т ≥ ш≥сть талант≥в золота,
¹⁴ окр≥м того, що приходило в≥д купц≥в та з торговл≥ ход¤чих. ≤ вс≥ цар≥ арабськ≥ та нам≥сники раю довозили золото й ср≥бло —оломонов≥.
¹⁵ ≤ зробив цар —оломон дв≥ сотн≥ великих щит≥в ≥з кутого золота, ш≥сть сотень шекл≥в кутого золота йшло на одного щита,
¹⁶ та три сотн≥ щит≥в менших ≥з кутого золота, три сотн≥ шекл≥в золота йшло на одного щита. ≤ цар в≥ддав њх до дому Ћиванського Ћ≥су.
¹⁷ ≤ зробив цар великого трона зо слоновоњ кости, ≥ покрив його чистим золотом.
¹⁸ ” трона було ш≥сть сх≥дц≥в та п≥дн≥жж¤ з золота позад трону, та поручч¤ з цього й з того боку при м≥сц≥ сид≥нн¤, та два леви, що сто¤ли при поручч¤х.
¹⁹ ≤ дванадц¤ть лев≥в сто¤ли там на шости ступен¤х з того й з того боку. ѕо вс≥х царствах не було так зробленого!
²⁰ ≤ ввесь посуд на питт¤ цар¤ —оломона золото, ≥ вс≥ реч≥ дому Ћиванського Ћ≥су щире золото, н≥чого з ср≥бла, воно за —оломонових дн≥в не рахувалос¤ за щось.
²¹ Ѕо царев≥ корабл≥ ходили до “арш≥шу з ’урамовими рабами. –аз на три роки приходили тарш≥ськ≥ корабл≥, що довозили золото та ср≥бло, слонову к≥сть, ≥ мавп та пав.
²² ≤ став цар —оломон найб≥льшим в≥д ус≥х земних цар≥в, щодо багатства та щодо мудрости.
²³ ≤ вс≥ земн≥ цар≥ хот≥ли бачити —оломона, щоб послухати його мудрости, що Ѕог дав у його серце.
²⁴ ≤ вони приносили кожен свого дара, реч≥ ср≥бн≥ та реч≥ золот≥, й одежу, зброю та пахощ≥, кон≥ та мули, що на р≥к припадало.
²⁵ ≤ було в —оломона чотири тис¤ч≥ к≥нських жолоб≥в та колесниць, ≥ дванадц¤ть тис¤ч верх≥вц≥в, ≥ в≥н порозм≥щував њх по колесничних м≥стах та при цар≥ в ™русалим≥.
²⁶ ≤ в≥н панував над ус≥ма цар¤ми в≥д –≥чки й аж до краю филистимл¤н, ≥ аж до Їгипетськоњ границ≥.
²⁷ ≤ —оломон наскладав в ™русалим≥ ср≥бла, мов того кам≥нн¤, а кедр≥в наскладав, щодо численности, ¤к сикомори, що в Ўефел≥!
²⁸ ј коней приводили —оломонов≥ з ™гипту та з ус≥х крањв.
²⁹ ј решта —оломонових д≥л, перших та останн≥х, ото вони описан≥ в ≥стор≥њ пророка Ќатана, ≥ в пророцтв≥ ш≥лон¤нина јх≥йњ, ≥ в вид≥нн¤х прозорливц¤ ™д≥ на ™ровоама, Ќеватового сина.
³⁰ ≤ царював —оломон в ™русалим≥ над ус≥м ≤зрањлем сорок л≥т.
³¹ ≤ спочив —оломон за своњми батьками, ≥ поховали його в ћ≥ст≥ ƒавида, батька його, а зам≥сть нього зацарював син його –ехав'ам.

2-а хронiки 10

¹ ≤ п≥шов –ехав'ам до —ихему, бо до —ихему з≥йшовс¤ ввесь ≤зрањль, щоб настановити його царем.
² ≤ сталос¤, ¤к почув це ™ровоам, Ќеват≥в син, в≥н був в ™гипт≥, куди вт≥к в≥д цар¤ —оломона, то вернувс¤ ™ровоам з ™гипту.
³ ≤ послали й покликали його. ≤ прийшов ™ровоам та ввесь ≤зрањль, ≥ вони говорили до –ехав'ама, кажучи:
⁴ “в≥й батько вчинив був т¤жким наше ¤рмо, а ти полегши жорстоку роботу батька свого та т¤жке його ¤рмо, що наклав в≥н був на нас, ≥ ми будемо служити тоб≥.
⁵ ј в≥н в≥дказав њм: ≤д≥ть ще на три дн≥, ≥ верн≥тьс¤ до мене. ≤ п≥шов той народ.
⁶ ≤ радивс¤ цар –ехав'ам зо старшими, що сто¤ли перед обличч¤м його батька —оломона, коли в≥н був живий, говор¤чи: як ви радите в≥дпов≥сти цьому народов≥?
⁷ ≤ вони говорили йому, кажучи: якщо ти будеш добрим дл¤ цього народу, ≥ зробиш за волею њх, ≥ говоритимеш њм добр≥ слова, то вони будуть тоб≥ рабами по вс≥ дн≥.
⁸ “а в≥н в≥дкинув пораду старших, що радили йому, ≥ радивс¤ з молодиками, що виросли разом ≥з ним, що сто¤ли перед ним.
⁹ ≤ сказав в≥н до них: ўо ви радите, ≥ що в≥дпов≥мо цьому народов≥, ¤кий говорив мен≥, кажучи: ѕолегши ¤рмо, ¤ке тв≥й батько наклав був на нас.
¹⁰ ≤ говорили з ним т≥ молодики, що виросли з ним, кажучи: “ак скажеш тому народов≥, що промовл¤в до тебе, говор¤чи: “в≥й батько вчинив був т¤жким наше ¤рмо, а ти дай полегшу нам. ќтак скажеш до них: ћ≥й м≥зинець грубший за стегна мого батька!
¹¹ ј тепер: м≥й батько наклав був на вас т¤жке ¤рмо, а ¤ добавлю до вашого ¤рма! Ѕатько м≥й карав вас бичами, а ¤ битиму скорп≥онами...
¹² ≤ прийшов ™ровоам та ввесь народ до –ехав'ама третього дн¤, ¤к цар говорив, кажучи: ¬ерн≥тьс¤ до мене третього дн¤.
¹³ ≤ цар жорстоко в≥дпов≥в њм. ≤ в≥дкинув цар –ехав'ам пораду старших,
¹⁴ ≥ говорив до них за порадою тих молодик≥в, кажучи: ћ≥й батько вчинив був т¤жким ваше ¤рмо, а ¤ добавлю до нього! Ѕатько м≥й карав вас бичами, а ¤ скорп≥онами!...
¹⁵ ≤ не послухавс¤ цар народу, бо це спричинене було в≥д Ѕога, щоб справдити √осподев≥ слово —воЇ, ¤ке ¬≥н говорив був через ш≥лон¤нина јх≥йю, Ќеватового сина.
¹⁶ ≤ побачив увесь ≤зрањль, що цар не послухавс¤ њх, ≥ народ в≥дпов≥в царев≥, кажучи: яка нам частина в ƒавид≥? ≤ спадщини нема нам у син≥ ™ссе¤! ”с≥ до намет≥в своњх, о ≤зрањлю! ѕознай тепер д≥м св≥й, ƒавиде! ≤ п≥шов увесь ≤зрањль до намет≥в своњх...
¹⁷ ј ≤зрањлев≥ сини, що сид≥ли в ёдиних м≥стах, то над ними зацарював –ехав'ам.
¹⁸ ≤ послав цар –ехав'ам √адорама, що був над даниною, та ≤зрањлев≥ сини закидали його кам≥нн¤м, ≥ в≥н помер. ј цар –ехав'ам посп≥шив с≥сти на колесницю та втекти до ™русалиму...
¹⁹ ≤ в≥дпав ≤зрањль в≥д ƒавидового дому, ≥ так Ї аж до цього дн¤.

2-а хронiки 11

¹ ≤ прийшов –ехав'ам до ™русалиму, ≥ з≥брав д≥м ёдин та ¬ен≥¤мин≥в, сто й в≥с≥мдес¤т тис¤ч вибраних в≥йськових, щоб воювати з ≤зрањлем, щоб вернути царство –ехав'амов≥.
² ≤ було √осподнЇ слово до Ўемањ, чолов≥ка Ѕожого, говор¤чи:
³ —кажи –ехав'амов≥, —оломонову синов≥, царев≥ ёдиному, та всьому ≤зрањлев≥ в ёд≥ та в ¬ен≥¤мин≥, говор¤чи:
⁴ “ак сказав √осподь: Ќе йд≥ть ≥ не воюйте з своњми братами! ¬ерн≥тьс¤ кожен до дому свого, бо ц¤ р≥ч сталас¤ в≥д ћене! ≤ вони послухалис¤ √осподн≥х сл≥в, ≥ вернулис¤ з походу на ™ровоама.
⁵ ≤ ос≥вс¤ –ехав'ам в ™русалим≥, ≥ побудував твердинн≥ м≥ста в ёд≥.
⁶ ≤ збудував в≥н ¬≥флеЇма, ≥ ≈тама, ≥ “екою,
⁷ ≥ Ѕет-÷ура, ≥ —охо, ≥ јдуллама,
⁸ ≥ •ата, ≥ ћарешу, ≥ «≥фа,
⁹ ≥ јдорањма, ≥ Ћах≥ша, ≥ јзеку,
¹⁰ ≥ ÷ор'у, ≥ јй¤лона, ≥ ’еврона, що в ёд≥ та в ¬ен≥¤мин≥, м≥ста твердинн≥.
¹¹ ≤ зм≥цнив в≥н т≥ твердин≥, ≥ дав у них начальник≥в, ≥ запаси, ≥ оливи, ≥ вина,
¹² а до кожного окремого м≥ста велик≥ щити та ратища, ≥ дуже сильно њх позм≥цнював. ≤ був його ёда та ¬ен≥¤мин.
¹³ ј св¤щеники та Ћевити, що були в усьому ≤зрањл≥, з≥бралис¤ до нього з ус≥Їњ њхньоњ границ≥.
¹⁴ Ѕо Ћевити кидали пасовиська своњ та власн≥сть свою, ≥ приходили до ёди та до ™русалиму, бо ™ровоам та сини його усунули њх в≥д св¤щеничого служ≥нн¤ √осподев≥,
¹⁵ ≥ понаставл¤ли соб≥ св¤щеник≥в дл¤ паг≥рк≥в та демон≥в, та дл¤ тельц≥в, що в≥н понароблював.
¹⁶ ј за ними, зо вс≥х ≤зрањлевих племен т≥, що в≥ддавали своЇ серце шукати √оспода, Ѕога ≤зрањл¤, приходили до ™русалиму приносити жертви √осподев≥, Ѕогов≥ батьк≥в своњх.
¹⁷ ≤ зм≥цнили вони ёдине царство, ≥ п≥дсилили –ехав'ама, —оломонового сина, на три роки, бо вони ходили три роки дорогою ƒавида та —оломона.
¹⁸ ≤ вз¤в соб≥ –ехав'ам ж≥нку ћахалат, дочку ™р≥мота, ƒавидового сина, та јв≥хањл, дочку ≈л≥ава, ≤саЇвого сина.
¹⁹ ≤ вона породила йому син≥в: ™уша, ≥ Ўемар≥ю, «агама.
²⁰ ј по н≥й в≥н уз¤в ћааху, дочку јвесаломову, ≥ вона породила йому јв≥йю, ≥ јтта¤, ≥ «≥зу, ≥ Ўелом≥та.
²¹ ≤ покохав –ехав'ам ћааху, јвесаломову дочку, над ус≥х ж≥нок своњх та наложниць своњх, бо в≥н уз¤в в≥с≥мнадц¤ть ж≥нок та ш≥стдес¤т наложниць, ≥ породив двадц¤ть ≥ в≥с≥м син≥в та ш≥стдес¤т дочок.
²² ј за голову –ехав'ам поставив јв≥йю, ћаахиного сина, за володар¤ серед брат≥в його, бо в≥н хот≥в настановити його царем.
²³ ≤ мудро в≥н чинив, ≥ порозсилав ус≥х син≥в своњх до вс≥х крањв ёди й ¬ен≥¤мина, до вс≥х твердинних м≥ст, ≥ дав њм багате утриманн¤, ≥ п≥дшукав њм багато ж≥нок.

2-а хронiки 12

¹ ≤ сталос¤, ¤к зм≥цн≥ло –ехав'амове царство й став в≥н сильний, то покинув в≥н, ≥ ввесь ≤зрањль ≥з ним, √осподнього «акона.
² ≤ сталос¤ п'¤того року цар¤ –ехав'ама, п≥шов Ў≥шак, Їгипетський цар, на ™русалим, бо вони спронев≥рилис¤ √осподев≥,
³ з тис¤чею й двомастами колесниць та з ш≥стдес¤тьма тис¤чами верх≥вц≥в: ≥ не було числа дл¤ народу, що прийшов ≥з ним з ™гипту, лив≥¤нам, сукк≥й¤нам та кушанам.
⁴ ≤ здобув в≥н твердинн≥ м≥ста, що в ёд≥, ≥ прийшов аж до ™русалиму.
⁵ ј пророк Ўема¤ прийшов до –ехав'ама та ёдиних зверхник≥в, що з≥бралис¤ до ™русалиму, ут≥каючи перед Ў≥шаком, та й сказав до них: “ак сказав √осподь: ¬и залишили ћене, а тому я залишив вас ≥ видав у Ў≥шакову руку!
⁶ ≤ впокорилис¤ ≤зрањлев≥ зверхники та цар ≥ сказали: —праведливий √осподь!
⁷ ј коли √осподь побачив, що вони впокорилис¤, то було √осподнЇ слово до Ўемањ, говор¤чи: ”покорилис¤ вони, не нищитиму њх, але дам њм трохи людей на пор¤тунок, ≥ не виллЇтьс¤ гн≥в ћ≥й на ™русалим через Ў≥шака.
⁸ Ѕо вони стануть йому за раб≥в, та й п≥знають тод≥ службу ћен≥ та службу царствам земним.
⁹ ≤ вийшов Ў≥шак, Їгипетський цар, на ™русалим, ≥ забрав скарби √осподнього дому та скарби дому царевого, ≥ все позабирав. ≤ забрав в≥н золот≥ щити, що —оломон поробив був.
¹⁰ ј цар –ехав'ам поробив зам≥сть них м≥д¤н≥ щити, ≥ склав њх на руки зверхника сторож≥в, що стерегли вх≥д до царського дому.
¹¹ ≤ бувало, ¤к т≥льки цар ≥шов до √осподнього дому, приходили б≥гуни, та й носили њх, а пот≥м вертали њх до комори б≥гун≥в.
¹² ј коли в≥н впокоривс¤, то в≥двернувс¤ в≥д нього √осподн≥й гн≥в, ≥ не знищив його аж до вигубленн¤. “а й у ёдењ були ще справи добр≥.
¹³ ≤ зм≥цнивс¤ цар –ехав'ам в ™русалим≥ й царював. ј –ехав'ам був в≥ку сорока й одного року, коли зацарював, ≥ царював в≥н с≥мнадц¤ть л≥т в ™русалим≥, у тому м≥ст≥, ¤ке вибрав √осподь зо вс≥х ≤зрањлевих племен,щоб покласти там —воЇ …менн¤. ј ≥м'¤ його матер≥ аммон≥тка Ќаама.
¹⁴ ≤ робив в≥н лихе, бо не схил¤в свого серц¤, щоб звертатис¤ до √оспода.
¹⁵ ј –ехав'амов≥ д≥ла, перш≥ й останн≥, ото вони описан≥ в ≥стор≥њ пророка Ўемањ та прозорливц¤ ≤ддо: –одословн≥ книги. ≤ точилис¤ в≥йни пом≥ж –ехав'амом та ™ровоамом по вс≥ дн≥.
¹⁶ ≤ спочив –ехав'ам зо своњми батьками, ≥ був в≥н похований у ƒавидовому ћ≥ст≥, а зам≥сть нього зацарював його син јв≥й¤.

2-а хронiки 13

¹ ¬≥с≥мнадц¤того року цар¤ ™ровоама та зацарював јв≥й¤ над ёдою.
² “ри роки царював в≥н в ™русалим≥. ј ≥м'¤ його матер≥ ћ≥ха¤, дочка ”р≥њла з •≥в'њ. ≤ в≥йна точилас¤ м≥ж јв≥йЇю та м≥ж ™ровоамом.
³ ≤ зачав јв≥й¤ в≥йну з в≥йськом хоробрих во¤к≥в, чотири сотн≥ тис¤ч вибраних муж≥в, а ™ровоам приготовивс¤ до в≥йни з ним з в≥сьмома сотн¤ми тис¤ч вибраних муж≥в, хоробрих во¤к≥в.
⁴ ≤ встав јв≥й¤ з-над гори ÷емарањм, що в ™фремових горах, та й сказав: ѕослухайте мене, ™ровоаме, та ввесь ≤зрањлю!
⁵ „и ж не вам знати, що √осподь, Ѕог ≤зрањл≥в, дав ƒавидов≥ царство над ≤зрањлем нав≥ки, йому та синам його, сол¤ною умовою?
⁶ “а встав ™ровоам, Ќеват≥в син, раб —оломона, ƒавидового сина, ≥ збунтувавс¤ на пана свого.
⁷ ≤ з≥бралис¤ до нього люди пуст≥, н≥кчемн≥, ≥ стали м≥цн≥ш≥ в≥д –ехав'ама, —оломонового сина. ј –ехав'ам був юнак та м'¤косердий, ≥ не був сильним проти них.
⁸ ј тепер ви говорите, щоб бути сильними проти √осподнього царства в руц≥ ƒавидових син≥в, а вас велика к≥льк≥сть, ≥ з вами золот≥ тельц≥, ¤ких ™ровоам понароблював вам за бог≥в.
⁹ „и ж ви не повиган¤ли √осподн≥х св¤щеник≥в, јаронових син≥в, та Ћевит≥в? ≤ понаставл¤ли ви соб≥ св¤щеник≥в, ¤к ставл¤ть народи цих крањв, кожен, хто прийде, щоб посв¤титис¤ молодим бичком та с≥мома баранами, то стаЇ св¤щеником дл¤ того, що не Ї Ѕогом.
¹⁰ ј ми, Ѕог наш √осподь, ≥ ми не полишили …ого, а наш≥ св¤щеники, що служать √осподев≥, це јаронов≥ сини, а Ћевити при служб≥.
¹¹ ≤ ми приносимо √осподев≥ ц≥лопаленн¤ кожного ранку та кожного вечора, ≥ запашне кадило, ≥ укладанн¤ хл≥ба на чистому стол≥, ≥ золотий св≥чник та л¤мпади його, щоб запалювати кожного вечора, бо ми стережемо службу √оспода, нашого Ѕога, а ви полишили …ого!
¹² ≤ ось з нами на чол≥ Ѕог, ≥ св¤щеники …ого, ≥ голосн≥ сурми, щоб сурмити на вас. ≤зрањлев≥ сини, не воюйте з √осподом, Ѕогом вашим, бо вам не поведетьс¤!
¹³ ј ™ровоам вир¤див зас≥дку, щоб п≥шла позад них, ≥ були вони перед ёдою, а зас≥дка позад них.
¹⁴ ≤ обернулис¤ юдењ, аж ось у них б≥й спереду та ззаду! ≤ кликали вони до √оспода, а св¤щеники сурмили в сурми...
¹⁵ ≤ закричали юдењ. ≤ сталос¤, ¤к юдењ закричали, то Ѕог ударив ™ровоама та всього ≤зрањл¤ перед јв≥йЇю та перед ёдою.
¹⁶ ≤ повт≥кали ≥зрањльт¤ни перед ёдою, ≥ Ѕог дав њх в њхню руку.
¹⁷ ≤ вдарили в них јв≥й¤ та народ його великою поразою, ≥ попадали трупи з ≤зрањл¤, п'¤ть сотень тис¤ч вибраних муж≥в!
¹⁸ ≤ впокорилис¤ ≤зрањлев≥ сини того часу, а ёдин≥ сини зм≥цн≥ли, бо опиралис¤ на √оспода, Ѕога њхн≥х батьк≥в.
¹⁹ ≤ гнавс¤ јв≥й¤ за ™ровоамом, ≥ здобув в≥д нього м≥ста: Ѕет-≈л та залежн≥ його м≥ста, ≥ ™шану та залежн≥ њњ м≥ста, ≥ ≈фрон та залежн≥ його м≥ста.
²⁰ ≤ ™ровоам не затримав сили вже за дн≥в јв≥йњ. ≤ вдарив його √осподь, ≥ в≥н помер.
²¹ ≤ зм≥цнивс¤ јв≥й¤, ≥ вз¤в соб≥ чотирнадц¤ть ж≥нок, ≥ породив двадц¤ть ≥ двоЇ син≥в та ш≥стнадц¤теро дочок.
²² ј решта јв≥йЇвих д≥л, ≥ дороги його та слова його описан≥ в ≥стор≥њ пророка ≤ддо.
²³ ≤ спочив јв≥й¤ зо своњми батьками, ≥ поховали його в ƒавидовому ћ≥ст≥, а зам≥сть нього зацарював син його јса. «а його дн≥в заспокоњвс¤ рай на дес¤ть л≥т.

2-а хронiки 14

¹ ≤ робив јса добре та вгодне в очах √оспода, Ѕога свого.
² ≤ повсував в≥н жерт≥вники чужих бог≥в та паг≥рки, ≥ порозбивав кам≥нн≥ стовпи дл¤ божк≥в, ≥ постинав св¤т≥ дерева.
³ ≤ наказав в≥н ёд≥ звертатис¤ до √оспода, Ѕога батьк≥в своњх, ≥ виконувати …ого «акона та запов≥дь.
⁴ ≤ повсував в≥н зо вс≥х ёдиних м≥ст паг≥рки та подоби сонц¤. ≤ заспокоњлос¤ царство при ньому.
⁵ ≤ побудував в≥н твердинн≥ м≥ста в ёд≥, бо заспокоњвс¤ рай, ≥ не було на нього в≥йни за тих рок≥в, бо √осподь дав йому мир.
⁶ ≤ сказав в≥н до ёди: ѕобудуймо ц≥ м≥ста, й оточ≥мо муром та баштами, вор≥тьми та засувами. ≤ще в≥н, цей рай, наш, бо зверталис¤ ми до √оспода, нашого Ѕога. «верталис¤ ми, ≥ ¬≥н дав нам мир навколо. ≤ побудували, ≥ њм щастило.
⁷ ≤ було в јси в≥йська: нос≥њв великих щит≥в та ратищ з ёди три сотн≥ тис¤ч, а з ¬ен≥¤мина таких, що нос¤ть малого щита, та лучник≥в дв≥ст≥ й в≥с≥мдес¤т тис¤ч. ”с≥ вони хоробр≥ во¤ки.
⁸ ≤ вийшов на них куше¤нин «ерах ≥з в≥йськом у тис¤чу тис¤ч та з трьома сотн¤ми колесниць, ≥ прибув аж до ћареш≥.
⁹ ≤ вийшов јса проти нього, ≥ вони вставилис¤ до бою в долин≥ ÷ефат при ћареш≥.
¹⁰ ≤ кликнув јса до √оспода. Ѕога свого, та й сказав: √осподи, нема кому, кр≥м “ебе, допомогти численному або безсилому. ƒопоможи нам, √осподи, Ѕоже наш, бо ми на “ебе опираЇмос¤, ≥ в ≤м'¤ “воЇ ми прийшли на цю безл≥ч. √осподи, “и Ѕог наш, нехай людина не маЇ сили проти “ебе!
¹¹ ≤ побив √осподь куше¤н перед јсою та перед ёдою, ≥ куше¤ни повт≥кали.
¹² ≤ гнав њх јса та народ, що був з ним, аж до •ерару. ≤ попадало з куше¤н багато, так що н≥хто з них не залишивс¤ живий, бо вони були поторощен≥ перед √осподн≥м лицем та перед табором …ого. ≤ понесли вони дуже багато здобич≥.
¹³ ≤ побили вони вс≥ м≥ста навколо •ерару, бо √осподн≥й страх був на них. ≤ пограбували вони вс≥ т≥ м≥ста, бо в них було багато здобич≥.
¹⁴ ѕорозбивали вони також намети чередник≥в, ≥ зайн¤ли дуже багато др≥бноњ худоби та верблюд≥в, та й вернулис¤ до ™русалиму.

2-а хронiки 15

¹ ј јзар≥¤, син ќвед≥в, злинув на нього ƒух Ѕожий.
² ≤ вийшов в≥н перед јсу та й сказав йому: ѕослухайте мене, јсо та ввесь ёдо й ¬ен≥¤мине! √осподь з вами, ¤кщо будете з Ќим, ≥ ¤кщо будете …ого шукати, дасть вам знайти —ебе. ј ¤кщо ви полишите …ого, полишить ¬≥н вас!
³ ” ≤зрањл¤ було багато дн≥в, коли був в≥н без правдивого Ѕога, ≥ без св¤щеника-вчител¤ та без «акону.
⁴ ≤ вернувс¤ в≥н в утиску своЇму до √оспода, Ѕога ≤зрањлевого, ≥ вони шукали …ого, ≥ ¬≥н дав њм знайти —ебе.
⁵ ј тими часами не було спокою ан≥ тому, хто виходить, ан≥ тому, хто входить, бо були велик≥ неспокоњ в ус≥х мешканц≥в раю.
⁶ ≤ воював народ проти народу та м≥сто проти м≥ста, бо Ѕог побентежив њх ус¤ким лихом.
⁷ ј ви будьте м≥цн≥, ≥ нехай не слабнуть ваш≥ руки, бо Ї нагорода дл¤ вашоњ чинности!
⁸ ј коли јса почув оц≥ слова та пророцтво, ¤ке говорив пророк јзар≥¤, син ќвед≥в, то зм≥цнивс¤, ≥ повикидав поганськ≥ гидоти зо всього краю ёдиного та ¬ен≥¤минового, та з м≥ст, ¤к≥ в≥н здобув з ™фремових г≥р, ≥ в≥дновив √осподнього жерт≥вника, що перед √осподн≥м притвором.
⁹ ≤ з≥брав в≥н усього ёду й ¬ен≥¤мина та тих, що мешкали часово з ними з ™фрему, ≥ з ћанас≥њ, ≥ з —имеона, бо дуже багато попереб≥гали до нього з ≤зрањл¤, коли побачили, що з ним √осподь, його Ѕог.
¹⁰ ≤ вони з≥бралис¤ до ™русалиму третього м≥с¤ц¤, п'¤тнадц¤того року царюванн¤ јси.
¹¹ ≤ принесли вони того дн¤ в жертву дл¤ √оспода зо здобич≥, ¤ку поприводили: худоби великоњ с≥м сотень, а худоби др≥бноњ с≥м тис¤ч.
¹² ≤ вв≥йшли вони в умову, щоб звертатис¤ до √оспода, Ѕога њхн≥х батьк≥в, ус≥м своњм серцем та вс≥Їю своЇю душею.
¹³ ј кожен, хто не буде звертатис¤ до √оспода, Ѕога ≤зрањл¤, буде забитий в≥д малого й аж до великого, в≥д чолов≥ка й аж до ж≥нки.
¹⁴ ≤ заприс¤глис¤ вони √осподев≥ голосом сильним, ≥ окликом, ≥ сурмами, ≥ рогами.
¹⁵ ≤ т≥шивс¤ ввесь ёда т≥Їю прис¤гою, бо вони заприс¤глис¤ вс≥м серцем своњм, ≥ вс≥Їю своЇю волею шукали …ого, ≥ ¬≥н дав њм знайти —ебе. ≤ √осподь дав њм мир навколо.
¹⁶ ≤ нав≥ть ћааху, мат≥р цар¤ јси, й њњ в≥н позбавив права бути царицею, бо вона зробила була ≥дола јстарти. ≤ јса порубав боввана њњ, ≥ розтер, ≥ спалив у долин≥ едрон.
¹⁷ “а паг≥рки не минулис¤ в ≤зрањл¤, але јсине серце було все з √осподом по вс≥ його дн≥.
¹⁸ ≤ вн≥с в≥н до Ѕожого дому св¤т≥ реч≥ свого батька та св¤т≥ реч≥ своњ, ср≥бло, ≥ золото, ≥ посуд.
¹⁹ ј в≥йни не було аж до тридц¤ть й п'¤того року царюванн¤ јси.

2-а хронiки 16

¹ “ридц¤того й шостого року царюванн¤ јси п≥шов Ѕаша, ≤зрањл≥в цар, проти ёди, ≥ будував –аму, щоб не дати н≥кому в≥д јси, цар¤ ёдиного, виходити та входити.
² ≤ вин≥с јса ср≥бло та золото ≥з скарбниць √осподнього дому та дому царевого, ≥ послав до Ѕен-√адада, цар¤ сир≥йського, що сид≥в у ƒамаску, говор¤чи:
³ ™ умова м≥ж мною та м≥ж тобою, ≥ м≥ж батьком моњм та батьком твоњм. ќсь послав ¤ тоб≥ ср≥бла та золота, ≥ди, зламай умову свою з Ѕашею, царем ≤зрањлевим, ≥ нехай в≥н в≥д≥йде в≥д мене.
⁴ ≤ послухавс¤ Ѕен-√адад цар¤ јси, ≥ послав зверхник≥в свого в≥йська на ≤зрањлев≥ м≥ста, ≥ вони поруйнували ≤ййона, ≥ ƒана, ≥ јвел-ћањма та вс≥ запаси м≥ст Ќефталимових.
⁵ ≤ сталос¤, ¤к Ѕаша це почув, то перестав будувати –аму, ≥ спинив свою працю.
⁶ ј цар јса вз¤в усього ёду, ≥ вони повиносили кам≥нн¤ –ами та њњ дерево, що з них будував був Ѕаша, ≥ побудував з того •еву та ћ≥цпу.
⁷ ј того часу прийшов прозорливець ’анан≥ до јси, ёдиного цар¤, та й сказав до нього: „ерез те, що ти спиравс¤ на сир≥йського цар¤, а не сперс¤ на √оспода, Ѕога свого, тому втекло з твоЇњ руки в≥йсько сир≥йського цар¤.
⁸ „и ж не були куше¤ни та лив≥¤ни в≥йськом дуже великим, колесниц¤ми й верх≥вц¤ми дуже численними? “а коли ти сперс¤ на √оспода, ¬≥н дав њх у твою руку.
⁹ Ѕо оч≥ √осподн≥ дивл¤тьс¤ по вс≥й земл≥, щоб зм≥цнити тих, у кого все њхнЇ серце до Ќього. “ому зробив ти нерозумно, бо в≥дтепер будуть у тебе в≥йни!
¹⁰ ≤ розгн≥вавс¤ јса на прозорливц¤, ≥ дав його до в'¤зниц≥, бо був у гн≥в≥ на нього за це. ≤ јса тиснув декого з народу того часу.
¹¹ ≤ оце јсин≥ д≥ла, перш≥ та останн≥, ось вони описан≥ в книз≥ ёдиних та ≤зрањлевих цар≥в.
¹² ≤ занедужав јса тридц¤того й дев'¤того року свого царюванн¤ на своњ ноги, ≥ хвороба його була т¤жка. “а й у хвороб≥ своњй не звертавс¤ в≥н до √оспода, але до л≥кар≥в.
¹³ ≤ спочив јса з своњми батьками, ≥ помер сорокового й першого року свого царюванн¤.
¹⁴ ≤ поховали його в його гробниц¤х, ¤к≥ в≥н викопав соб≥ в ƒавидовому ћ≥ст≥. ≤ поклали його на лож≥, що в≥н наповнив пахощами та р≥зними, по-м≥стецькому зробленими, маст¤ми. ≤ спалили йому дуже велике пал≥нн¤.

2-а хронiки 17

¹ ј зам≥сть нього зацарював син його …осафат, та зм≥цнивс¤ над ≤зрањлем.
² ≤ поставив в≥н в≥йсько по вс≥х укр≥плених ёдиних м≥стах, ≥ дав залоги в ёдиному крањ та в ™фремових м≥стах, ¤к≥ був здобув його батько јса.
³ ≤ був √осподь з …осафатом, бо в≥н ходив першими дорогами батька свого ƒавида, ≥ не шукав ¬аал≥в.
⁴ Ѕо в≥н звертавс¤ до Ѕога свого батька, ≥ ходив за …ого запов≥д¤ми, а не за чином ≤зрањл¤.
⁵ ≤ √осподь зм≥цнив його царство в руц≥ його, ≥ вс¤ ёде¤ давала дарунка …осафатов≥, ≥ було в нього багато багатства та слави.
⁶ ≤ повищилось серце його на √осподн≥х дорогах, ≥ в≥н ≥ще повсовував паг≥рки та јстарти з ёди.
⁷ ј третього року свого царюванн¤ послав в≥н до своњх зверхник≥в, до Ѕен-’ањла, ≥ до ќвад≥њ, ≥ до «ахар≥¤, ≥ до Ќатанањла, ≥ до ћ≥хањ, щоб вони навчали в ёдиних м≥стах.
⁸ ј з ними були Ћевити: Ўема¤, ≥ Ќатан≥¤, ≥ «евад≥¤, ≥ јсањл, ≥ Ўем≥рамот, ≥ ™гонатан, ≥ јдон≥й¤, ≥ “ов≥й¤, ≥ “ов-јдон≥й¤, Ћевити, а з ними ≈л≥шама та ™горам, св¤щеники.
⁹ ≤ навчали вони в ёдењ, а з ними була книга «акону √осподнього. ≤ ходили вони довкола по вс≥х ёдиних м≥стах, ≥ навчали серед народу.
¹⁰ ≤ був страх √осподн≥й на вс≥х царствах краю, що навколо ёди, ≥ вони не воювали з …осафатом.
¹¹ ј в≥д филистимл¤н приносили …осафатов≥ дари та ср≥бло данини; також араби приводили йому др≥бну худобу: с≥м тис¤ч ≥ с≥м сотень баран≥в та с≥м тис¤ч ≥ с≥м сотень козл≥в.
¹² ≤ …осафат усе зростав угору. ≤ побудував в≥н в ёд≥ твердин≥ та м≥ста на запаси.
¹³ ≤ мав в≥н багато добра по ёдиних м≥стах, ≥ муж≥в в≥йськових, хоробрих во¤к≥в в ™русалим≥.
¹⁴ ј оце њхн≥й перегл¤д, за домами њхн≥х батьк≥в. ¬≥д ёди тис¤чники: зверхник јдна, а з ним три сотн≥ тис¤ч хоробрих во¤к≥в.
¹⁵ ј при ньому зверхник ™гоханан, а з ним дв≥ст≥ й в≥с≥мдес¤т тис¤ч.
¹⁶ ј при ньому јмас≥¤, син «≥хр≥, що присв¤тив себе √осподев≥, а з ним дв≥ст≥ тис¤ч хоробрих во¤к≥в.
¹⁷ ј в≥д ¬ен≥¤мина: хоробрий во¤к ≈л'¤да, а з ним дв≥ст≥ тис¤ч узброЇних луком та щитом.
¹⁸ ј при ньому ™гозавад, а з ним сто й в≥с≥мдес¤т тис¤ч узброЇного в≥йська.
¹⁹ ќц≥ служили царев≥, опр≥ч тих, ¤ких цар ум≥стив по твердинних м≥стах по всьому ёд≥.

2-а хронiки 18

¹ ≤ було в …осафата багато багатства та слави, ≥ в≥н посво¤чивс¤ з јхавом.
² ј по к≥лькох роках п≥шов в≥н до јхава до —амар≥њ. ≤ јхав нар≥зав багато худоби др≥бноњ та худоби великоњ йому та народов≥, що з ним, ≥ намовив його п≥ти на і≥леадський –амот.
³ ≤ сказав јхав, цар ≤зрањл≥в, до …осафата, цар¤ ёдиного: „и п≥деш зо мною до і≥леадського –амоту? ј той в≥дказав йому: я ¤к ти, народ м≥й ¤к тв≥й народ, ≥ буду з тобою на в≥йн≥.
⁴ ≤ сказав …осафат до ≤зрањлевого цар¤: ¬ив≥дай зараз слово √осподнЇ!
⁵ ≤ з≥брав ≤зрањл≥в цар пророк≥в, чотири сотн≥ чолов≥ка, та й сказав до них: „и йти нам на в≥йну на і≥леадський –амот, чи занехати? ј т≥ сказали: ≤ди, ≥ Ѕог дасть його в цареву руку!
⁶ ≤ сказав …осафат: „и нема тут ≥ще √осподнього пророка, ≥ зверн≥мось до нього.
⁷ ≤ сказав ≤зрањл≥в цар до …осафата: ™ ще один муж, щоб через нього звернутис¤ до √оспода. “а ¤ ненавиджу його, бо в≥н не пророкуЇ на мене добре, а по вс≥ дн≥ своњ т≥льки лихе. ÷е ћ≥хей, син ∞млин. ј …осафат в≥дказав: Ќехай цар не говорить таке!
⁸ ≤ покликав ≤зрањл≥в цар одного евнуха й сказав: ѕриведи скор≥ше ћ≥хе¤, ∞млиного сина!
⁹ ј цар ≤зрањл≥в та …осафат, цар ёдин, сид≥ли кожен на трон≥ своњм, повбиран≥ в шати; а сид≥ли вони при вход≥ брами —амар≥њ, а вс≥ пророки пророкували перед ними.
¹⁰ ј ÷≥дк≥й¤, енаанин син, зробив соб≥ зал≥зн≥ роги й сказав: “ак сказав √осподь: ќцим будеш бодати сир≥¤н аж до вигубленн¤ њх!
¹¹ ≤ вс≥ пророки пророкували так, говор¤чи: ¬иходь до і≥леадського –амоту, ≥ май усп≥х, ≥ √осподь дасть його в цареву руку!
¹² ј той посланець, що п≥шов покликати ћ≥хе¤, говорив до нього, кажучи: ќсь слова тих пророк≥в, одноусно зв≥щають царев≥ добро. Ќехай же буде слово твоЇ таке, ¤к кожного з них, ≥ ти говоритимеш добре.
¹³ ≤ сказав ћ≥хей: як живий √осподь, те, що скаже √осподь, т≥льки те говоритиму!
¹⁴ ≤ прийшов в≥н до цар¤, а цар сказав до нього: ћ≥хею, чи йти на в≥йну до і≥леадського –амоту, чи занехати? ј той в≥дказав: ¬ийд≥ть, ≥ будете мати усп≥х, ≥ вони будуть дан≥ в вашу руку.
¹⁵ ≤ сказав йому цар: јж ск≥льки раз≥в ¤ заприс¤гав тебе, що ти не говоритимеш мен≥ н≥чого, т≥льки правду в ≤м'¤ √оспода?
¹⁶ ј той в≥дказав: я бачив усього ≤зрањл¤, розпорошеного по горах, немов в≥вц≥, що не мають пастуха. ≤ сказав √осподь: ЌемаЇ в них пана, нехай вернутьс¤ з миром кожен до дому свого!
¹⁷ ≤ сказав ≤зрањл≥в цар до …осафата: „и ж не казав ¤ тоб≥, в≥н не буде пророкувати мен≥ доброго, а т≥льки лихе?
¹⁸ ј ћ≥хей в≥дказав: “ому послухайте √осподнього слова: Ѕачив ¤ √оспода, що сид≥в на престол≥ —воњм, а все небесне в≥йсько сто¤ло по правиц≥ …ого та по л≥виц≥ …ого.
¹⁹ ≤ сказав √осподь: ’то намовить јхава, ≤зрањлевого цар¤, ≥ в≥н вийде й упаде в і≥леадському –амот≥? ≤ говорили: той говорив так, а той говорив так.
²⁰ ≤ вийшов дух, ≥ став перед √осподн≥м лицем та й сказав: я намовлю його! ≤ сказав йому √осподь: „им?
²¹ ј той в≥дказав: я вийду й стану духом неправди в устах ус≥х його пророк≥в. ј √осподь сказав: “и намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!
²² ј тепер оце √осподь дав духа неправди в уста оцих твоњх пророк≥в, ≥ √осподь говорив на тебе недобре...
²³ ≤ п≥д≥йшов ÷≥дк≥й¤, енаанин син, ≥ вдарив ћ≥хе¤ по щоц≥ та й сказав: удою це перейшов ƒух √осподн≥й в≥д мене, щоб говорити з тобою?
²⁴ ј ћ≥хей в≥дказав: ќсь ти побачиш це того дн¤, коли вв≥йдеш до внутр≥шньоњ к≥мнати, щоб сховатис¤...
²⁵ ≤ сказав ≤зрањл≥в цар: ¬≥зьм≥ть ћ≥хе¤, ≥ в≥двед≥ть його до јмона, зверхника м≥ста, та до …оаша, царевого сина,
²⁶ та й скажете: ќтак сказав цар: ѕосад≥ть оцього до в'¤зничного дому, ≥ давайте йому њсти скупо хл≥ба й скупо води, аж поки ¤ не вернус¤ з миром.
²⁷ ј ћ≥хей в≥дказав: якщо справд≥ вернешс¤ ти з миром, то не говорив √осподь через мене. ≤ до того сказав: —лухайте це, ус≥ люди!
²⁸ ≤ вийшов ≤зрањл≥в цар та …осафат, цар ёдин, до і≥леадського –амоту.
²⁹ ≤ сказав ≤зрањл≥в цар до …осафата: я переберус¤ й п≥ду на б≥й, а ти вбери своњ шати! ≤ перебравс¤ ≤зрањл≥в цар, ≥ п≥шли на б≥й.
³⁰ ј сир≥йський цар наказав зверхникам своњх колесниць, говор¤чи: Ќе воюйте н≥ з малим, н≥ з великим, а т≥льки з самим ≤зрањлевим царем!
³¹ ≤ сталос¤, ¤к зверхники колесниць побачили …онатана, то вони сказали: ÷е ≤зрањл≥в цар! ≤ вони оточили його, щоб воювати. ≤ закричав …осафат, ≥ √осподь допом≥г йому, ≥ Ѕог звабив њх в≥д нього.
³² ≤ сталос¤, ¤к зверхники колесниць побачили, що це не ≤зрањл≥в цар, то повернули в≥д нього.
³³ ј один чолов≥к знехот¤ нат¤гнув лука, та й ударив ≤зрањлевого цар¤ м≥ж п≥дв'¤занн¤м по¤са та м≥ж панцерем. ј той сказав в≥зников≥: «аверни назад, ≥ випровадь мене в≥д в≥йська, бо ¤ ранений...
³⁴ ≤ зб≥льшивс¤ б≥й того дн¤, а ≤зрањл≥в цар був поставлений на колесниц≥ проти сир≥¤н аж до вечора. ≤ помер в≥н п≥д час заходу сонц¤...

2-а хронiки 19

¹ ≤ вернувс¤ …осафат, цар ёдин, ≥з миром до дому свого до ™русалиму.
² ≤ вийшов перед нього прозорливець ™гу, син ’анан≥, та й сказав до цар¤ …осафата: „и будеш допомагати несправедливому, а тих, хто ненавидить √оспода, будеш любити? ≤ за це на тоб≥ гн≥в в≥д √осподнього лиц¤.
³ јле й добр≥ реч≥ знайшлис¤ при тоб≥, бо ти повигублював јстарти з раю, ≥ нахилив своЇ серце, щоб шукати √оспода.
⁴ ≤ ос≥вс¤ …осафат в ™русалим≥, ≥ в≥н знову виходив м≥ж народ в≥д Ѕеер-Ўеви аж до ™фремових г≥р, ≥ навертав њх до √оспода, Ѕога њхн≥х батьк≥в.
⁵ ≤ понаставл¤в в≥н судд≥в у раю, по вс≥х укр≥плених ёдиних м≥стах, дл¤ кожного м≥ста.
⁶ ≤ сказав в≥н до судд≥в: ƒив≥тьс¤, що ви робите, бо не дл¤ людини ви судите, але дл¤ √оспода, ≥ ¬≥н з вами в справ≥ суду.
⁷ ј тепер нехай буде √осподн≥й страх на вас. —тереж≥тьс¤ й роб≥ть, бо нема в √оспода, Ѕога нашого, кривди, ан≥ огл¤ду на особу, ан≥ бранн¤ дарунка.
⁸ ј також в ™русалим≥ понаставл¤в …осафат з Ћевит≥в ≥ з св¤щеник≥в та з гол≥в батьк≥вських дом≥в ≤зрањл¤ дл¤ √осподнього суду та дл¤ суперечок. ≤ вернулис¤ вони до ™русалиму.
⁹ ≤ в≥н наказав њм, говор¤чи: ќтак чин≥ть у страху √осподньому, в≥рн≥стю та ц≥лим серцем.
¹⁰ ј щодо вс¤коњ суперечки, що прийде до вас в≥д ваших брат≥в, що сид¤ть по м≥стах своњх, де треба розсудити чи то за кров, чи то за «акон, чи то за запов≥дь, устави, чи за права, то остережете њх, ≥ вони не згр≥шать √осподев≥, ≥ не буде гн≥ву на вас та на ваших брат≥в. “ак роб≥ть, ≥ не згр≥шите!
¹¹ ј ось св¤щеник јмар≥¤ голова над вами до вс¤ких √осподн≥х речей, а «авад≥¤, син ≤змањл≥в, володар ёдиного дому, до вс¤коњ царевоњ реч≥, ≥ писар≥ Ћевити перед вами. Ѕудьте м≥цн≥ й зроб≥ть, ≥ нехай буде √осподь з добрим!

2-а хронiки 20

¹ ≤ сталос¤ по тому, п≥шли моав≥т¤ни та аммон≥т¤ни, а з ними де¤к≥ з меун¤н, проти …осафата на в≥йну.
² ≤ прийшли, ≥ донесли …осафатов≥, говор¤чи: ѕрийшла на тебе сила силенна з того боку мор¤, з —ир≥њ, ≥ ось вони в ’аццон-“амар≥, воно ≈н-•ед≥.
³ ≤ зл¤кавс¤ …осафат, ≥ постановив звернутис¤ до √оспода. ≤ в≥н проголосив п≥ст на всю ёдею.
⁴ ≤ з≥бралис¤ юде¤ни просити допомоги в≥д √оспода, також поприходили зо вс≥х ёдиних м≥ст просити √оспода.
⁵ ≤ став …осафат у збор≥ ёдиному та Їрусалимському в √осподньому дом≥, перед новим подв≥р'¤м,
⁶ та й сказав: √осподи, Ѕоже батьк≥в наших! „и ж не “и Ѕог на небесах? ≤ “и пануЇш над ус≥ма царствами народ≥в, ≥ в руц≥ “воњй сила та м≥ць, ≥ немаЇ такого, хто б став проти “ебе!
⁷ „и ж не “и, Ѕоже наш, повиган¤в мешканц≥в цього раю перед народом “воњм, ≤зрањлем, ≥ дав його јвраамовому нас≥нню, “воЇму при¤телев≥ нав≥ки?
⁸ ≤ вони ос≥лис¤ в ньому, ≥ збудували “об≥ в ньому св¤тиню дл¤ …менн¤ “вого, говор¤чи:
⁹ якщо прийде на нас зло, меч укаранн¤, чи моровиц¤, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем “воњм, бо ≤м'¤ “воЇ в цьому храм≥, ≥ будемо кликати до “ебе з нашого утиску, ≥ “и почуЇш, ≥ спасеш.
¹⁰ ј тепер ось сини јммонов≥ й ћоавов≥ та мешканц≥ гори —ењр, що через них “и не дав ≥зрањльт¤нам ≥ти, коли вони виходили були з Їгипетського краю, ≥ вони минули њх, ≥ не вигубили њх,
¹¹ ≥ оце вони в≥дплачують нам навалою, щоб вигнати нас ≥з спадку “вого, ¤кий “и в≥ддав нам.
¹² Ѕоже наш, чи ж “и не осудиш њх? Ќема бо в нас сили перед ц≥Їю силою силенною, що приходить на нас, ≥ ми не знаЇмо, що зробимо, бо наш≥ оч≥ на “ебе!
¹³ ј вс≥ юде¤ни сто¤ли перед √осподн≥м лицем, також д≥ти њхн≥, ж≥нки њхн≥ та њхн≥ сини.
¹⁴ ј яхаз≥њл, син «ахар≥¤, сина Ѕенањ, ™≥њла, сина ћаттан≥њ, Ћевит ≥з јсафових син≥в, був на ньому ƒух √осподн≥й серед збору,
¹⁵ ≥ в≥н сказав: ѕослухайте, ввесь ёдо й мешканц≥ ™русалиму та царю …осафате! “ак говорить до вас √осподь: Ќе б≥йтес¤ та не жахайтес¤ перед ц≥Їю силенною силою, бо не ваша ц¤ в≥йна, але Ѕожа!
¹⁶ ”завтра з≥йд≥ть на них, ось вони вход¤ть зб≥чч¤м ÷≥цу, ≥ ви њх знайдете на к≥нц≥ долини, навпроти пустин≥ ™руњл.
¹⁷ Ќе вам воювати в цьому, поставтес¤ й станьте, ≥ побачите, що √осподнЇ спас≥нн¤ з вами, ёдо й ™русалиме! Ќе б≥йтес¤ й не жахайтес¤, узавтра виходьте перед них, а √осподь буде з вами!
¹⁸ ≤ вклонивс¤ …осафат обличч¤м до земл≥, а ввесь ёда та мешканц≥ ™русалиму попадали перед √осподн≥м лицем, щоб уклонитис¤ √осподев≥.
¹⁹ ≤ встали Ћевити з син≥в егат≥вц≥в та з син≥в орах≥вц≥в, щоб хвалити √оспода, Ѕога ≤зрањлевого сильним голосом, високим.
²⁰ ≤ повставали вони рано вранц≥, ≥ вийшли до пустин≥ “еко¤. ј ¤к вони виходили, став …осафат та й сказав: ѕослухайте мене, ёда та мешканц≥ ™русалиму! ¬≥руйте в √оспода, вашого Ѕога, ≥ будете запевнен≥, в≥рте пророкам …ого, ≥ пощаститьс¤ вам!
²¹ ≤ радивс¤ в≥н з народом, ≥ поставив сп≥вак≥в дл¤ √оспода, ≥ вони хвалили величн≥сть св¤тости, коли йшли перед озброЇними, ≥ говорили: ƒ¤куйте √осподу, бо нав≥ки …ого милосерд¤!
²² ј того часу, коли зачали вони сп≥вати та хвалити, дав √осподь зас≥дку на син≥в јммонових ≥ ћоавових та на мешканц≥в гори —ењр, що прийшли були проти ёди, ≥ були вони побит≥,
²³ бо повстали аммон≥т¤ни та моав≥т¤ни на мешканц≥в гори —ењр, щоб учинити њх закл¤тт¤м, ≥ щоб вигубити. ј коли вони пок≥нчили це з мешканц¤ми —ењру, стали помагати один проти одного, щоб вигубити себе.
²⁴ ≤ коли ёда прийшов на варт≥вню до пустин≥, ≥ погл¤нули вони на натовп, аж ось трупи, що попадали на землю, ≥ не було ур¤тованого!
²⁵ ≤ прийшов …осафат та народ його, щоб пограбувати њхню здобич, ≥ знайшли серед них дуже багато ≥ маЇтку, ≥ одеж≥, ≥ коштовностей, ≥ понабирали соб≥ ст≥льки, що не могли нести. ≤ вони три дн≥ все грабували ту здобич, бо численна була вона!
²⁶ ј четвертого дн¤ з≥бралис¤ вони до долини Ѕераха, бо там благословл¤ли √оспода; тому назвали ≥м'¤ тому м≥сцю: долина Ѕераха, ≥ так воно зветьс¤ аж до сьогодн≥.
²⁷ ≤ вернулис¤ вс≥ юде¤ни та Їрусалимл¤ни, а …осафат на чол≥ њх, щоб вернутис¤ до ™русалиму з рад≥стю, бо звеселив њх √осподь спас≥нн¤м в≥д њхн≥х ворог≥в.
²⁸ ≤ прибули вони до ™русалиму з арфами й з цитрами та сурмами до √осподнього дому.
²⁹ ≤ був Ѕожий страх на вс≥ царства крањв, коли вони почули, що √осподь воював з ≤зрањлевими ворогами...
³⁰ ≤ заспокоњлос¤ …осафатове царство, ≥ дав йому його Ѕог мир навколо.
³¹ ≤ царював …осафат над ёдою. ¬≥н був в≥ку тридц¤ти й п'¤ти рок≥в, коли зацарював, а двадц¤ть ≥ п'¤ть л≥т царював в ™русалим≥. ј ≥м'¤ його матер≥ јзува, дочка Ў≥лхи.
³² ≤ ходив в≥н дорогою свого батька јси, ≥ не уступавс¤ з нењ, щоб робити вгодне в √осподн≥х очах.
³³ “≥льки паг≥рки не минулис¤, ≥ народ ≥ще не вчинив свого серц¤ м≥цним дл¤ Ѕога своњх батьк≥в.
³⁴ ј решта …осафатових д≥л, перш≥ й останн≥, ото вони описан≥ в записах ™гу, сина ’анан≥, що внесене до книги ≤зрањлевих цар≥в.
³⁵ ј по тому поЇднавс¤ …осафат, цар ёдин, з јхаз≥Їю, ≤зрањлевим царем, що робив несправедливо.
³⁶ ≤ поЇднавс¤ в≥н ≥з ним, щоб поробити корабл≥, щоб ходити до “арш≥шу. ≤ поробили вони корабл≥ в ≈цйон-•евер≥.
³⁷ “а ≈л≥Їзер, син ƒодави, з ћареш≥, пророкував на …осафата, говор¤чи: «а те, що ти поЇднавс¤ з јхаз≥Їю, поруйнував √осподь чини твоњ! ≤ порозбивалис¤ т≥ корабл≥, ≥ не могли йти до “арш≥шу...

2-а хронiки 21

¹ ≤ спочив …осафат ≥з своњми батьками. ≤ був в≥н похований ≥з своњми батьками в ƒавидовому ћ≥ст≥, а зам≥сть нього зацарював син його ™горам.
² ≤ були в нього брати, …осафатов≥ сини: јзар≥¤, ≥ ™х≥њл, ≥ «ахар≥й, ≥ јзар≥¤, ≥ ћихањл, ≥ Ўефат≥¤, ус≥ вони сини …осафата, ≤зрањлевого цар¤.
³ ≤ дав њм њхн≥й батько велик≥ подарунки ср≥бла, ≥ золота, ≥ коштовност≥ з твердинними м≥стами в ёд≥, а царство дав ™горамов≥, бо в≥н первороджений.
⁴ ≤ став ™горам на царств≥ батька. ≤ зм≥цнивс¤ в≥н, ≥ позабивав ус≥х брат≥в своњх мечем, а також декого з ≤зрањлевих зверхник≥в.
⁵ ™горам був в≥ку тридц¤ти й двох л≥т, коли зацарював, ≥ царював в≥с≥м л≥т в ™русалим≥.
⁶ ≤ ходив в≥н дорогою ≤зрањлевих цар≥в, ¤к робив јхав≥в д≥м, бо јхавова дочка була йому за ж≥нку. ≤ робив в≥н зло в √осподн≥х очах.
⁷ “а не хот≥в √осподь погубити ƒавид≥в д≥м ради запов≥ту, що склав був ≥з ƒавидом, ≥ ¤к говорив дати св≥тильника йому та синам його по вс≥ дн≥.
⁸ «а його дн≥в в≥дпав був ≈дом з-п≥д ёдиноњ руки, ≥ настановили над собою цар¤.
⁹ ≤ п≥шов ™горам зо своњми зверхниками, ≥ вс≥ колесниц≥ з ним. ≤ сталос¤, що в≥н устав уноч≥ та й побив ≈дома, що оточив був його, та зверхник≥в колесниць.
¹⁰ ≤ в≥дпав ≈дом з-п≥д ёдиноњ руки, ≥ так Ї аж до цього дн¤. “од≥ того часу в≥дпала й Ћ≥вна з-п≥д руки його, бо в≥н покинув √оспода, Ѕога своњх батьк≥в.
¹¹ “акож в≥н наробив паг≥рк≥в по ёдиних м≥стах, ≥ вчинив перелюбами Їрусалимських мешканц≥в, а ёду зв≥в.
¹² ≤ прийшов до нього лист в≥д пророка ≤лл≥ такого зм≥сту: “ак говорить √осподь, Ѕог ƒавида, твого батька: «а те, що не ходив ти дорогами …осафата, свого батька, ≥ дорогами јси, ёдиного цар¤,
¹³ а ходив дорогою ≤зрањлевого цар¤, ≥ вчинив перелюбниками ёду та мешканц≥в ™русалиму, ¤к чинив перелюбниками д≥м јхав≥в, а також брат≥в своњх, д≥м свого батька, л≥пших в≥д тебе, ти позабивав,
¹⁴ то ось ударить √осподь великою поразою в народ≥ твоњм, ≥ в синах твоњх, ≥ в ж≥нках твоњх, ≥ в усьому маЇтку твоЇму.
¹⁵ ј ти будеш у великих хворобах, у хвороб≥ нутра свого, аж вийдуть нутрощ≥ твоњ через довгочасну хворобу.
¹⁶ ≤ збудив √осподь на ™горама духа филистимл¤н та араб≥в, що при ет≥опах.
¹⁷ ≤ вийшли вони на ёду, ≥ вв≥рвалис¤ до нього, ≥ позабирали ввесь маЇток, що знаходивс¤ в царському дом≥, а також син≥в його та ж≥нок його. ≤ не позосталос¤ в нього сина, окр≥м ™гоахаза, наймолодшого з син≥в його.
¹⁸ ј по всьому тому вдарив його √осподь у нутрощах його невидужною хворобою.
¹⁹ ≤ сталос¤ по певному час≥, коли над≥йшов к≥нець двох рок≥в, вийшли його нутрощ≥ в≥д хвороби його, ≥ в≥н помер у т¤жких бол¤х. ј народ його не зробив дл¤ нього спаленн¤ пахощ≥в, ¤к робили спаленн¤ батькам його.
²⁰ ¬≥н був в≥ку тридц¤ти й двох л≥т, коли зацарював, а царював в≥с≥м л≥т в ™русалим≥. ≤ в≥д≥йшов в≥н, ≥ н≥хто за ним не жалував; ≥ поховали його в ƒавидовому ћ≥ст≥, та не в царських гробах.

2-а хронiки 22

¹ ј мешканц≥ ™русалиму настановили царем зам≥сть нього јхаз≥ю, його найменшого сина, бо вс≥х перших позабивала та ватага, що приходила з арабами на таб≥р. ≤ зацарював јхаз≥¤, син ™горама, ёдиного цар¤.
² јхаз≥¤ був в≥ку сорока й двох л≥т, коли зацарював, ≥ царював в≥н в ™русалим≥ один р≥к. ј ≥м'¤ його матер≥ јтал≥¤, дочка ќмр≥Їва.
³ “акож в≥н ходив дорогою јхавого дому, бо його мати була йому дорадниц¤, щоб чинити беззаконн¤.
⁴ ≤ чинив в≥н зло в √осподн≥х очах, ¤к јхав≥в д≥м, бо вони були йому дорадниками по смерт≥ його батька, на погиб≥ль йому.
⁵ “акож за њхньою порадою в≥н ходив. ≤ п≥шов в≥н з ™горамом, сином јхава, ≤зрањлевого цар¤, на в≥йну на ’азањла, сир≥йського цар¤, в і≥леадський –амот. ≤ побили сир≥¤ни …орама.
⁶ ≤ вернувс¤ в≥н л≥куватис¤ в ∞зреел≥ в≥д тих ран, що завдали йому в –ам≥, ¤к в≥н воював ≥з ’азањлом, сир≥йським царем. ј јзар≥¤, ™горам≥в син, цар ёдин, з≥йшов побачити ™горама, јхавого сина, в ∞зреел≥, бо в≥н був слабий.
⁷ ≤ в≥д Ѕога було на погиб≥ль јхаз≥њ, щоб прийти до ™горама, бо ¤к прийшов, вийшов з ™горамом на ™гу, сина Ќ≥мш≥, що √осподь помазав його вигубити јхав≥в д≥м.
⁸ ≤ сталос¤, коли ™гу чинив суд над јхавовим домом, то знайшов в≥н ёдиних зверхник≥в та син≥в јхаз≥Ївих брат≥в, що служили јхаз≥Їв≥, ≥ позабивав њх.
⁹ ≤ в≥дшукав в≥н јхаз≥ю, ≥ схопили його, а в≥н ховавс¤ в —амар≥њ. ≤ привели його до ™гу та й забили його; ≥ поховали його, бо сказали: ¬≥н син …осафата, що вс≥м серцем своњм звертавс¤ до √оспода. ≤ не було в дом≥ јхаз≥њ н≥кого, хто мав би силу царювати.
¹⁰ ј коли јтал≥¤, мати јхаз≥њ, побачила, що помер њњ син, то встала й вигубила все цареве нас≥нн¤ ёдиного дому...
¹¹ ј ™госав'ат, дочка цар¤, вз¤ла …оаша, сина јхаз≥њ, та й викрала його з-пом≥ж вбиваних царських син≥в, ≥ дала його та н¤ньку його до спальноњ к≥мнати. ≤ сховала його ™госав'ат, дочка цар¤ ™горама, ж≥нка св¤щеника ™го¤ди, бо вона була сестра јхаз≥њ, перед јтал≥Їю, ≥ та не забила його.
¹² ≤ в≥н був з ними в Ѕожому дом≥, ховаючис¤ ш≥сть рок≥в, а јтал≥¤ царювала над раЇм.

2-а хронiки 23

¹ ј сьомого року зм≥цнивс¤ ™го¤да й прийн¤в сотник≥в: јзар≥ю, ™рохамового сина, ≥ ≤змањла, сина ™гохананового, ≥ јзар≥ю, сина ќведового, ≥ ћаасею, сина јдањ, ≥ ≈л≥сафата, сина «≥хр≥Ївого, в умову з собою.
² ≤ об≥йшли вони ёду, ≥ з≥брали зо вс≥х ёдиних м≥ст Ћевит≥в та гол≥в ≤зрањлевих дом≥в, ≥ прийшли до ™русалиму.
³ ≤ ввесь зб≥р склав у Ѕожому дом≥ умову з царем. ≤ сказав њм ™го¤да: ќце царський син буде царювати, ¤к говорив √осподь про ƒавидових син≥в.
⁴ ќце та р≥ч, ¤ку зробите: третина з вас, що приходите в суботу, ≥з св¤щеник≥в та з Ћевит≥в, будете за придверних б≥л¤ порог≥в.
⁵ ј третина при царському дом≥, а третина при брам≥ ™сод, а ввесь народ у подв≥р'¤х √осподнього дому.
⁶ ≤ нехай не входить до √осподнього йому н≥хто, окр≥м св¤щеник≥в та тих, хто прислуговуЇ ≥з Ћевит≥в, вони вв≥йдуть, бо осв¤чен≥ вони, а ввесь народ буде пильнувати √осподньоњ сторож≥.
⁷ ≤ оточать Ћевити цар¤ навколо, кожен ≥з своЇю зброЇю в руц≥ своњй; а хто чужий ув≥йшов би до дому, нехай буде забитий! ≤ будете ви з царем при вход≥ його та при виход≥ його.
⁸ ≤ зробили Ћевити та ввесь ёда все, що наказав св¤щеник ™го¤да. ≤ вз¤ли кожен людей своњх, що приход¤ть у суботу та в≥дход¤ть у суботу, бо св¤щеник ™го¤да не зв≥льнив черг.
⁹ ≤ дав св¤щеник ™го¤да сотникам ратища, ≥ мал≥ щити, ≥ ≥нш≥ щити, що належали царев≥ ƒавидов≥, що були в Ѕожому дом≥.
¹⁰ ≤ поставив в≥н увесь народ, а кожен мав свою зброю в руц≥ своњй, в≥д правого боку дому аж до л≥вого боку дому, при жерт≥внику та при дом≥, навколо б≥л¤ цар¤.
¹¹ ≤ вивели вони царського сина, ≥ поклали на нього корону та звоњ «акону. ≤ зробили вони його царем, ≥ помазали його ™го¤да та сини його, та й крикнули: Ќехай живе цар!
¹² ≤ почула јтал≥¤ голос народу, що б≥гав та славив цар¤, ≥ прийшла до народу до √осподнього дому.
¹³ ≤ побачила вона, аж ось цар стоњть на помост≥ своњм при вход≥, а при цар≥ зверхники та сурми, а ввесь народ раю рад≥Ї та сурмить у сурми, а сп≥ваки з музичними знар¤дд¤ми, що подавали до в≥дома знаки на хвалу. ≤ роздерла јтал≥¤ шати своњ та й крикнула: «мова, змова!
¹⁴ ј св¤щеник ™го¤да наказав сотникам, поставленим над в≥йськом, ≥ сказав до них: ¬ивед≥ть њњ пом≥ж шереги, а хто ≥нший п≥де за нею, нехай буде забитий мечем! Ѕо св¤щеник сказав: Ќе заб'Їте њњ в √осподньому дом≥!
¹⁵ ≤ зробили њй прох≥д, ≥ вона вийшла входом ≥нськоњ брами до царського дому, ≥ там забили њњ.
¹⁶ ≤ склав ™го¤да умову м≥ж собою й м≥ж ус≥м народом та м≥ж царем, щоб бути народом √осподн≥м.
¹⁷ ≤ вв≥йшов увесь народ до ¬аалового дому, та й порозбивали його та жерт≥вники його, ≥ бовван≥в його зовс≥м поламали, а ћаттана, ¬аалового св¤щеника, убили перед жерт≥вниками.
¹⁸ ј в √осподньому дом≥ ™го¤да в≥ддав ур¤ди на руку св¤щеник≥в та Ћевит≥в, ¤ких под≥лив ƒавид над √осподн≥м домом, щоб приносити √осподн≥ ц≥лопаленн¤, ¤к написано в ћойсеЇв≥м «акон≥, з рад≥стю та зо сп≥вом, за уставом ƒавидовим.
¹⁹ ј при брамах √осподнього дому поставив в≥н придверних, щоб не вв≥йшов хто будь-чим нечистий.
²⁰ ≤ вз¤в в≥н сотник≥в, ≥ вельмож, ≥ тих, що старшинують над народом, та ввесь народ раю, ≥ в≥двели цар¤ з √осподнього дому. ≤ вв≥йшли вони через гор≥шню браму до царського дому, ≥ посадили цар¤ на трон≥ царства.
²¹ ≤ рад≥в увесь народ раю, а м≥сто заспокоњлос¤. ј јтал≥ю вбили мечем.

2-а хронiки 24

¹ …оаш був в≥ку семи рок≥в, коли зацарював, ≥ сорок рок≥в царював в≥н в ™русалим≥. ј ≥м'¤ його матер≥ ÷≥в≥¤, з Ѕеер-Ўеви.
² ≤ робив …оаш вгодне в √осподн≥х очах по вс≥ дн≥ св¤щеника ™го¤ди.
³ ≤ вз¤в йому ™го¤да дв≥ ж≥нки, а той породив син≥в та дочок.
⁴ ≤ сталос¤ по тому, було в …оашевому серц≥ в≥дновити √осподн≥й д≥м.
⁵ ≤ з≥брав в≥н св¤щеник≥в та Ћевит≥в, ≥ сказав до них: ѕ≥д≥ть по ёдиних м≥стах, ≥ збирайте з усього ≤зрањл¤ ср≥бло на направу храму вашого Ѕога р≥к-р≥чно, ≥ ви будете сп≥шити в ц≥й справ≥! “а не сп≥шилис¤ Ћевити.
⁶ ≤ покликав цар ™го¤ду, голову св¤щеник≥в, ≥ сказав до нього: „ому ти не жадаЇш в≥д Ћевит≥в, щоб приносили з ёди та з ™русалиму дарунки, за постановою ћойсе¤, раба √осподнього, та ≤зрањлевого збору на скин≥ю св≥доцтва?
⁷ Ѕо сини нечестивоњ јтал≥њ вломилис¤ були до Ѕожого дому, ≥ вс≥ св¤тощ≥ √осподнього дому вжили дл¤ ¬аал≥в.
⁸ ≤ сказав цар, ≥ зробили одну скриньку, ≥ поставили њњ в брам≥ √осподнього дому назовн≥.
⁹ ≤ проголосили в ёд≥ та в ™русалим≥ приносити дл¤ √оспода даток, що його встановив на ≤зрањл¤ в пустин≥ ћойсей, Ѕожий раб.
¹⁰ ≤ рад≥ли вс≥ зверхники та ввесь народ, ≥ приносили й кидали до скриньки, аж поки вона наповнилас¤.
¹¹ ≤ бувало того часу, коли Ћевити приносили скриньку на царський перегл¤д, ≥ ¤к вони бачили, що численне те ср≥бло, то приходив царський писар та призначений в≥д св¤щеника-голови, ≥ вони випорожнювали скриньку. ѕот≥м в≥дносили њњ, ≥ повертали њњ на њњ м≥сце. “ак робили вони день-у-день, ≥ з≥брали дуже багато ср≥бла.
¹² ј цар та ™го¤да давали його тим, що робили працю роботи √осподнього дому, ≥ все наймали камен¤р≥в та тесл≥в, щоб в≥дновлювати д≥м √осподн≥й, а також тим, що обробл¤ли зал≥зо та м≥дь на зм≥цненн¤ √осподнього дому.
¹³ ≤ працювали роб≥тники, ≥ чинилас¤ направа працею њхньоњ руки. ≤ поставили вони Ѕожий д≥м на м≥ру його, ≥ зм≥цнили його.
¹⁴ ј коли пок≥нчили, вони принесли перед цар¤ та ™го¤ду решту ср≥бла. ≤ поробили вони з нього реч≥ дл¤ √осподнього дому, реч≥ дл¤ служби та дл¤ жертвоприношенн¤, ≥ ложки, ≥ посуд золотий та ср≥бний. ≤ приносили ц≥лопаленн¤ в √осподньому дом≥ завжди, по вс≥ дн≥ ™го¤ди.
¹⁵ ≤ постар≥в ™го¤да, ≥ наситивс¤ дн¤ми й помер. ¬≥н був в≥ку ста й тридц¤ти л≥т, коли помер.
¹⁶ ≤ поховали його в ƒавидовому ћ≥ст≥ з цар¤ми, бо робив в≥н добро в ≤зрањл≥ ≥ дл¤ Ѕога, ≥ дл¤ …ого храму.
¹⁷ ј по ™го¤дин≥й смерт≥ прийшли кн¤з≥ ёдин≥, ≥ поклонилис¤ царев≥. “од≥ цар њх послухав.
¹⁸ ≤ покинули вони д≥м √оспода, Ѕога своњх батьк≥в, та й служили јстартам та божкам. ≤ був Ѕожий гн≥в на ёду та ™русалим за цю њхню провину.
¹⁹ ≤ послав ¬≥н м≥ж них пророк≥в, щоб привернути њх до √оспода, ≥ вони св≥дчили проти них, та т≥ не слухались.
²⁰ ј ƒух √осподн≥й огорнув «ахар≥¤, сина св¤щеника ™го¤ди, ≥ в≥н став перед народом та й сказав до них: “ак сказав Ѕог: „ому ви переступаЇте √осподн≥ запов≥ти? ¬и не матимете усп≥ху, бо ви покинули √оспода, то й ¬≥н покинув вас!...
²¹ ≤ змовилис¤ вони на нього, ≥ закидали його кам≥нн¤м з царського наказу в подв≥р'њ √осподнього дому...
²² ≤ не пам'¤тав цар …оаш т≥Їњ милости, ¤ку зробив був ≥з ним батько того ™го¤да, але вбив сина його. ј ¤к той умирав, то сказав: Ќехай побачить √осподь, ≥ нехай покараЇ!...
²³ ≤ сталос¤ наприк≥нц≥ року, прийшло на нього сир≥йське в≥йсько, ≥ прибули до ёди та до ™русалиму, ≥ позабивали вс≥х зверхник≥в народу, а всю здобич ≥з них послали царев≥ в ƒамаск.
²⁴ ’оч з малою к≥льк≥стю людей прийшло сир≥йське в≥йсько, проте √осподь дав в њхню руку дуже велику силу, бо т≥ покинули √оспода, Ѕога батьк≥в своњх. ј над …оашем вони виконали присуд.
²⁵ ј коли вони в≥д≥йшли в≥д нього, позоставивши його в т¤жких хворобах, змовилис¤ на нього його раби за кров син≥в св¤щеника ™го¤ди, ≥ забили його на л≥жку його, ≥ в≥н помер... ≤ поховали його в ƒавидовому ћ≥ст≥, та не поховали його в гробах царських.
²⁶ ј оце змовники на нього: «авад, син аммон≥т¤нки Ў≥м'ат, ≥ ™гозавад, син моав≥т¤нки Ў≥мр≥т.
²⁷ ј сини його, ≥ велик≥сть т¤гару, покладеного на нього, ≥ в≥дбудова Ѕожого дому, ото вони описан≥ в виклад≥ ниги ÷ар≥в. ј зам≥сть нього зацарював син його јмац≥¤.

2-а хронiки 25

¹ ” в≥ц≥ двадц¤ти й п'¤ти л≥т зацарював јмац≥¤, ≥ двадц¤ть ≥ п'¤ть л≥т царював в≥н в ™русалим≥. ј ≥м'¤ його матер≥ ™гоаддан, з ™русалиму.
² ≤ робив в≥н угодне в √осподн≥х очах, т≥льки не з ц≥лим серцем.
³ ≤ сталос¤, ¤к зм≥цнилос¤ царство за ним, то в≥н повбивав своњх раб≥в, що забили цар¤ свого, його батька.
⁴ ј син≥в њх в≥н не позабивав, ¤к написано в книз≥ ћойсеЇвого «акону, що наказав був √осподь, говор¤чи: Ќе помруть батьки за син≥в, а сини не помруть за батьк≥в, бо кожен за гр≥х св≥й помре.
⁵ ≤ з≥брав јмац≥¤ ёду, ≥ поставив њх за домом њхн≥х батьк≥в, за тис¤чниками та за сотниками дл¤ всього ёди та ¬ен≥¤мина; ≥ в≥н перел≥чив њх в≥д в≥ку двадц¤ти рок≥в ≥ вище, ≥ знайшов њх три сотн≥ тис¤ч вибраного, здатного до в≥йська, хто тримаЇ ратище та великого щита.
⁶ ≤ найн¤в в≥н ≥з ≤зрањл¤ сотню тис¤ч хоробрих во¤к≥в за сотню талант≥в ср≥бла.
⁷ ≤ прийшов до нього Ѕожий чолов≥к, говор¤чи: ќ царю, нехай не виходить з тобою ≤зрањлеве в≥йсько, бо √осподь не з ≤зрањлем, н≥ з жодним ≥з син≥в ™фрема.
⁸ јле йди т≥льки ти, роби, будь в≥дважний на в≥йн≥! ≤накше вчинить Ѕог, що ти сп≥ткнешс¤ перед ворогом, бо в Ѕога Ї сила допомагати, або робити, щоб сп≥ткнутис¤.
⁹ ≤ сказав јмац≥¤ до Ѕожого чолов≥ка: ј що робити з т≥Їю сотнею талант≥в, що ¤ дав ≤зрањлевому в≥йську? ј Ѕожий чолов≥к в≥дказав: √осподь може дати тоб≥ б≥льше в≥д цього!
¹⁰ ≤ в≥дд≥лив јмац≥¤ њх, те в≥йсько, що прийшло з краю ™фремового, щоб ≥шло на своЇ м≥сце. ≤ дуже запаливс¤ њхн≥й гн≥в на ёду, ≥ вони вернулис¤ на своЇ м≥сце в запаленому гн≥в≥.
¹¹ ј јмац≥¤ зм≥цнивс¤, ≥ попровадив св≥й народ, ≥ п≥шов до —ол¤ноњ долини, ≥ побив дес¤ть тис¤ч —ењрових син≥в,
¹² а дес¤ть тис¤ч живих уз¤ли ёдин≥ сини до невол≥. ≤ привели њх на верх≥в'¤ скел≥, ≥ поскидали њх з верх≥в'¤ т≥Їњ скел≥, ≥ вс≥ вони позабивалис¤...
¹³ ј люди того в≥йська, що јмац≥¤ вернув, щоб не йшли з ним на в≥йну, розсипалис¤ по ёдиних м≥стах в≥д —амар≥њ й аж до Ѕет-’орону, ≥ повбивали з них три тис¤ч≥, ≥ пограбували велику здобич.
¹⁴ ≤ сталос¤ по тому, ¤к прийшов јмац≥¤, побивши едомл¤н, то в≥н прин≥с бог≥в —ењрових син≥в, ≥ поставив њх соб≥ за бог≥в, ≥ перед ними вклон¤вс¤, ≥ њм кадив.
¹⁵ ≤ запаливс¤ √осподн≥й гн≥в на јмац≥ю, ≥ ¬≥н послав до нього пророка, а той сказав йому: Ќащо ти звертавс¤ до бог≥в цього народу, бог≥в, що не вр¤тували народу свого в≥д твоЇњ руки?
¹⁶ ≤ сталос¤, ¤к в≥н говорив це до нього, сказав йому цар: „и ¤ поставив тебе за царевого дорадника? ѕерестань соб≥, нащо вбивати тебе? ≤ перестав той пророк, але сказав: я знаю, що Ѕог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, ≥ не слухав моЇњ поради...
¹⁷ ≤ радивс¤ јмац≥¤, цар ёдин, ≥ послав до …оаша, сина ™гоахаза, сина ™гу, ≤зрањлевого цар¤, говор¤чи: ≤ди но, пом≥р¤Їмось!
¹⁸ ≤ послав …оаш, ≤зрањл≥в цар, до јмац≥њ, ёдиного цар¤, говор¤чи: “ернина, що на Ћиван≥, послала до кедрини, що на Ћиван≥, кажучи: ƒай но дочку свою моЇму синов≥ за ж≥нку! “а перейшла польова зв≥рина, що на Ћиван≥, ≥ витоптала ту тернину...
¹⁹ “и сказав: ќсь побив ти ≈дома, ≥ п≥днесло тебе серце твоЇ, щоб пишатис¤. “епер сиди ж у своЇму дом≥. Ќащо будеш дрочитис¤ зо злом, ≥ впадеш ти та ёда з тобою?
²⁰ “а не послухавс¤ јмац≥¤, бо в≥д Ѕога було це, щоб в≥ддати њх у руку ворога, бо зверталис¤ вони до едомських бог≥в.
²¹ ≤ вийшов …оаш, ≤зрањл≥в цар, ≥ зустр≥лис¤ в≥н та јмац≥¤, цар ёдин, у ёдиному Ѕет-Ўемеш≥.
²² ≤ був побитий ёда перед ≤зрањлем, ≥ повт≥кали кожен до намету свого.
²³ ј …оаш, цар ≤зрањл≥в, схопив јмац≥ю, ёдиного цар¤, сина …оаша, сина ™гоахаза, у Ѕет-Ўемеш≥, ≥ прив≥в його до ™русалиму, ≥ зробив прол≥м в Їрусалимському мур≥, в≥д ™фремовоњ брами аж до брами Ќар≥жноњ, чотири сотн≥ л≥кт≥в.
²⁴ ≤ забрав в≥н усе золото й ср≥бло, та ввесь посуд, що знаходивс¤ в Ѕожому дом≥ в ќвед-≈дома, та скарби царевого дому, та закладник≥в, ≥ вернувс¤ в —амар≥ю.
²⁵ ≤ жив јмац≥¤, …оаш≥в син, цар ёдин, по смерт≥ …оаша, ™гоахазового сина, ≤зрањлевого цар¤, п'¤тнадц¤ть л≥т.
²⁶ ј решта д≥л јмац≥њ, перш≥ та останн≥, ото вони написан≥ в низ≥ ÷ар≥в ёдиних та ≤зрањлевих.
²⁷ ј в≥д часу, коли јмац≥¤ в≥дступив в≥д √оспода, то склали на нього змову в ™русалим≥, та в≥н ут≥к до Ћах≥шу. ≤ послали за ним до Ћах≥шу, ≥ вбили його там.
²⁸ ≤ повезли його на кон¤х, ≥ поховали його з батьками його в ƒавидовому ћ≥ст≥.

2-а хронiки 26

¹ ≤ вз¤в увесь ёдин народ ”зз≥йю, а в≥н був ш≥стнадц¤ти л≥т, ≥ настановили його царем зам≥сть батька його јмац≥њ.
² ¬≥н збудував ≈лота, ≥ вернув його ёд≥, ¤к цар спочив зо своњми батьками.
³ ”зз≥й¤ був в≥ку ш≥стнадц¤ти л≥т, коли в≥н зацарював, а п'¤тдес¤т ≥ два роки царював в ™русалим≥. ј ≥м'¤ його матер≥ ™хол≥¤, з ™русалиму.
⁴ ≤ робив в≥н угодне в √осподн≥х очах, усе, що робив батько його јмац≥¤.
⁵ ≤ став в≥н звертатис¤ до Ѕога за дн≥в «ахар≥¤, що розум≥в Ѕож≥ вид≥нн¤. ј за дн≥в, коли в≥н звертавс¤ до √оспода, Ѕог давав йому усп≥х.
⁶ ≤ в≥н вийшов, ≥ воював ≥з филистимл¤нами, ≥ поруйнував мур м≥ста •ату, ≥ мур явне, ≥ мур јсдоду, ≥ побудував м≥ста в јсдод≥ та в филистимл¤н.
⁷ ≤ допом≥г йому Ѕог над филистимл¤нами, ≥ над арабами, що живуть у •ур-Ѕаал≥, та над мецн≥тами.
⁸ ≤ давали аммон≥т¤ни данину дл¤ ”зз≥йњ, а ≥м'¤ його пронеслос¤ аж туди, де йдетьс¤ до ™гипту, бо в≥н сильно зм≥цнивс¤.
⁹ ≤ збудував ”зз≥й¤ башту в ™русалим≥ над брамою ѕ≥нна, ≥ над брамою •ай, ≥ над ћ≥кцоа, ≥ позм≥цнював њх.
¹⁰ ≤ побудував в≥н башти в пустин≥, ≥ повис≥кував багато ¤м дл¤ води, бо мав велик≥ череди ≥ на долин≥, ≥ на р≥внин≥, р≥льник≥в, ≥ виноградар≥в у горах, ≥ садки, бо в≥н любив хл≥боробство.
¹¹ ≤ було в ”зз≥йњ в≥йсько, що провадило в≥йну, ¤ке виходило на в≥йну в≥дд≥лом за числом њхнього перел≥ку через писар¤ ™≥њла та ур¤дника ћаасею, п≥д рукою ’анан≥њ з царевих зверхник≥в.
¹² ”се число гол≥в батьк≥вських род≥в, хоробрих во¤к≥в, дв≥ тис¤ч≥ й ш≥сть сотень.
¹³ ј при них в≥йська, три сотн≥ тис¤ч ≥ с≥м тис¤ч ≥ п'¤ть сотень тих, що провад¤ть в≥йну великою силою, щоб допомагати царев≥ на ворога.
¹⁴ ≤ наготовив дл¤ них ”зз≥й¤ дл¤ всього в≥йська щити мал≥ й ратища, ≥ шоломи, ≥ панцери, ≥ луки, ≥ пращного кам≥нн¤.
¹⁵ ≤ наробив в≥н в ™русалим≥ в≥йськових машин, майстерно придуманих, щоб були вони на баштах ≥ на рогах на стр≥л¤нн¤ стр≥лами та великим кам≥нн¤м. ≤ пронеслос¤ ≥м'¤ його аж надто далеко, бо в≥н дивно зробив, щоб допомогти соб≥, так що став сильним.
¹⁶ ј ¤к в≥н зм≥цн≥в, запишалос¤ його серце аж до з≥псутт¤, ≥ в≥н спронев≥ривс¤ √осподев≥, Ѕогов≥ своЇму. ≤ вв≥йшов в≥н до храму √осподнього, щоб кадити на кадильному жерт≥внику.
¹⁷ ј за ним п≥шов св¤щеник јзар≥¤, а з ним √осподн≥ св¤щеники, в≥с≥мдес¤т хоробрих муж≥в.
¹⁸ ≤ стали вони проти цар¤ ”з≥йњ та й сказали йому: Ќе тоб≥, ”зз≥йЇ, кадити дл¤ √оспода, а св¤щеникам, синам јароновим, посв¤ченим на кад≥нн¤... ¬ийди зо св¤тин≥, бо ти спронев≥ривс¤, ≥ не за честь це буде тоб≥ в≥д √оспода Ѕога!
¹⁹ ≤ розгн≥вавс¤ ”зз≥й¤, а в руц≥ його була кадильниц¤ на кад≥нн¤. ј коли в≥н розгн≥вавс¤ на св¤щеник≥в, то на чол≥ його показалас¤ проказа, перед св¤щениками в √осподньому дом≥, при кадильному жерт≥внику...
²⁰ ≤ гл¤нув на нього первосв¤щеник јзар≥¤ та вс≥ св¤щеники, аж ось в≥н прокажений на чол≥ своњм! ≤ вони посп≥шно вигнали його зв≥дти, та й сам в≥н посп≥шив вийти, бо вразив його √осподь!
²¹ ≤ був цар ”зз≥й¤ прокажений аж до дн¤ своЇњ смерти, ≥ сид≥в в ос≥бному дом≥ прокажений, бо був вилучений в≥д √осподнього дому. ј над царським домом був син його …отам, в≥н судив народ раю.
²² ј решту д≥л ”зз≥йњ, перш≥ й останн≥, описав пророк ≤са¤, син јмос≥в.
²³ ≤ спочив ”зз≥й¤ з своњми батьками, ≥ поховали його з батьками його на погребовому царському пол≥, бо сказали: ¬≥н прокажений. ј зам≥сть нього зацарював син його …отам.

2-а хронiки 27

¹ …отам був в≥ку двадц¤ти й п'¤ти рок≥в, коли зацарював, ≥ ш≥стнадц¤ть л≥т царював в ™русалим≥. ј ≥м'¤ його матер≥ ™руша, —адокова дочка.
² ≤ робив в≥н угодне в √осподн≥х очах, усе, що робив був його батько ”зз≥й¤. “≥льки в≥н не входив до √осподнього храму, та народ ≥ще гр≥шив.
³ ¬≥н збудував гор≥шню браму √осподнього дому, ≥ багато побудував на мур≥ ќфел.
⁴ ≤ побудував в≥н м≥ста в ёдиних горах, а в л≥сах побудував твердин≥ та башти.
⁵ ≤ в≥н воював з царем аммон≥т¤н, ≥ був сильн≥ший в≥д них. ≤ дали йому аммон≥т¤ни того року сотню талант≥в ср≥бла, ≥ дес¤ть тис¤ч кор≥в пшениц≥ та дес¤ть тис¤ч ¤чменю. ÷е давали йому аммон≥т¤ни й року другого та третього.
⁶ ≤ став сильний …отам, бо поправив дороги своњ перед лицем √оспода, Ѕога свого.
⁷ ј решта …отамових д≥л, ≥ вс≥ в≥йни його та дороги його, ось вони описан≥ в низ≥ ÷ар≥в ≤зрањлевих та ёдиних.
⁸ ¬≥н був в≥ку двадц¤ти й п'¤ти л≥т, коли зацарював, ≥ ш≥стнадц¤ть л≥т царював в ™русалим≥.
⁹ ≤ спочив …отам ≥з своњми батьками, ≥ поховали його в ƒавидовому ћ≥ст≥, а зам≥сть нього зацарював син його јхаз.

2-а хронiки 28

¹ јхаз був в≥ку двадц¤ти л≥т, коли в≥н зацарював, ≥ ш≥стнадц¤ть л≥т царював в ™русалим≥.
² ≤ ходив в≥н дорогами ≤зрањлевих цар≥в, а також робив литих бовван≥в ¬аал≥в.
³ ≤ в≥н кадив у долин≥ Ѕен-√≥ннома, ≥ палив своњх син≥в огнем за гидотами тих народ≥в, що √осподь повиган¤в њх перед ≤зрањлевими синами.
⁴ ≤ в≥н приносив жертви та кадив на паг≥рках ≥ на висотах, та п≥д кожним зеленим деревом.
⁵ ≤ дав його √осподь, Ѕог його, в руку сир≥йського цар¤, ≥ вони повбивали з його в≥йська та вз¤ли до невол≥ в≥д нього багатьох полонених, ≥ спровадили до ƒамаску. р≥м того, в≥н був виданий ≥ в руку ≤зрањлевого цар¤, ≥ той уразив його великою поразою.
⁶ ≤ побив ѕеках, син –емал≥њ, в ёд≥ сто й двадц¤ть тис¤ч одного дн¤, все муж≥в хоробрих, за те, що залишили вони √оспода, Ѕога њхн≥х батьк≥в.
⁷ ј «≥хр≥, лицар ™фрем≥в, забив ћаасею, царського сина, й јзр≥кама, володар¤ дому, й ≈лкану, другого по цар≥.
⁸ ≤ ≤зрањлев≥ сини вз¤ли до невол≥ зо своњх брат≥в дв≥ст≥ тис¤ч ж≥нок, син≥в та дочок, а також пограбували в≥д них велику здобич, ≥ спровадили ту здобич до —амар≥њ.
⁹ ј там був √осподн≥й пророк, ќдед ≥м'¤ йому. ≤ в≥н вийшов перед в≥йсько, що входило до —амар≥њ, та й сказав њм: ќсь √осподь, Ѕог ваших батьк≥в, у гн≥в≥ на ёду, в≥ддав њх у вашу руку, а ви повибивали м≥ж ними з лют≥стю, ¤ка дос¤гла аж до небес.
¹⁰ ј тепер ви задумуЇте здобути соб≥ за раб≥в та за нев≥льниць д≥тей ёди та ™русалиму. „и ж за вами самими нема провин проти √оспода, Ѕога вашого?
¹¹ ќтож, послухайте мене тепер, ≥ верн≥ть тих полонених, ¤ких вз¤ли ви до невол≥ з ваших брат≥в, бо на вас ревн≥сть √осподнього гн≥ву!
¹² ≤ встали дехто з гол≥в ™фремових син≥в: јзар≥¤, син ™гоханана, Ѕерех≥¤, син ћеш≥ллемот≥в, ≥ ™х≥зк≥й¤, син Ўаллум≥в, ≥ јмаса, син ’адлањв, проти тих, що приходили з в≥йська,
¹³ та й сказали до них: Ќе приводьте цих полонених сюди, бо на провину нам проти √оспода ви задумуЇте додати це до наших гр≥х≥в та до нашоњ провини. Ѕо велика наша провина та жар гн≥ву √осподнього на ≤зрањл¤!
¹⁴ ≤ озброЇн≥ покинули тих полонених та ту здобич перед зверхниками та вс≥м збором.
¹⁵ ≤ встали т≥ муж≥, що були означен≥ ≥менами, ≥ вз¤ли полонених, ≥ вс≥х њхн≥х нагих позод¤гали зо здобич≥, ≥ зод¤гнули њх, ≥ обули њх, ≥ нагодували њх, ≥ напоњли њх, ≥ намастили њх, ≥ кожного слабого з них повезли на ослах. ≤ припровадили њх до ™рихону, м≥ста пальм, до њхн≥х брат≥в, а сам≥ вернулис¤ до —амар≥њ.
¹⁶ “ого часу послав цар јхаз до асир≥йських цар≥в, щоб допомогли йому.
¹⁷ ѕрийшли ще й едомл¤ни, ≥ побили багатьох м≥ж ёдою, ≥ вз¤ли до невол≥ полонених.
¹⁸ ј филистимл¤ни розсипалис¤ по м≥стах Ўефел≥ та ёдиного Ќеіеву, ≥ здобули Ѕет-Ўемеш, ≥ јй¤лон, ≥ •едерот, ≥ —охо та залежн≥ м≥ста його, ≥ “≥мну та залежн≥ м≥ста њњ, ≥ •≥мзо та залежн≥ м≥ста його, й ос≥лис¤ там.
¹⁹ Ѕо √осподь принизив ёду через јхаза, ≤зрањлевого цар¤, бо зав≥льно поступав в≥н щодо ёди, ≥ спронев≥ривс¤ великим гр≥хом проти √оспода.
²⁰ ≤ прийшов на нього “≥ілат ѕ≥лнеесер, цар асир≥йський, й утискав його, ≥ не допом≥г йому.
²¹ Ѕо јхаз пограбував був √осподн≥й д≥м, ≥ д≥м цар≥в, ≥ зверхник≥в, ≥ дав це асир≥йському царев≥, та не було це на пом≥ч йому.
²² ј в час≥ утиску його, то продовжував спронев≥рюватис¤ √осподев≥ в≥н, той цар јхаз.
²³ ≤ приносив в≥н жертви дамаським богам, що його побили, ≥ говорив: „ерез те, що боги сир≥йських цар≥в допомагають њм, то буду приносити њм жертви, вони будуть допомагати мен≥! ј вони були йому на те, щоб спотикавс¤ в≥н та ввесь ≤зрањль!
²⁴ ≤ јхаз з≥брав посуд Ѕожого дому, ≥ порубав посуд Ѕожого дому. ≤ позамикав в≥н двер≥ √осподнього дому, ≥ поробив соб≥ жерт≥вники в кожному кут≥ в ™русалим≥...
²⁵ ≤ в кожному м≥ст≥ ёдиному поробив в≥н паг≥рки, щоб кадити ≥ншим богам, ≥ розгн≥вав √оспода, Ѕога батьк≥в своњх.
²⁶ ј решта його д≥л та вс≥ дороги його, перш≥ й останн≥, ото вони описан≥ в низ≥ ÷ар≥в ёдиних та ≤зрањлевих.
²⁷ ≤ спочив јхаз зо своњми батьками, ≥ поховали його в м≥ст≥, в ™русалим≥, бо не внесли його до гроб≥в ≤зрањлевих цар≥в, а зам≥сть нього зацарював син його ™зек≥¤.

2-а хронiки 29

¹ ™зек≥¤ зацарював у в≥ц≥ двадц¤ти й п'¤ти л≥т, а двадц¤ть ≥ дев'¤ть л≥т царював в≥н в ™русалим≥. ј ≥м'¤ його матер≥ јв≥й¤, дочка «ахар≥њ.
² ≤ робив в≥н угодне в √осподн≥х очах, ¤к усе, що робив був його батько ƒавид.
³ ¬≥н першого року свого царюванн¤, м≥с¤ц¤ першого в≥дчинив двер≥ √осподнього дому, ≥ поправив њх.
⁴ ≤ прив≥в в≥н св¤щеник≥в та Ћевит≥в, ≥ з≥брав њх на сх≥дню площу,
⁵ та й сказав њм: ѕослухайте мене, Ћевити! ќсв¤т≥тьс¤ тепер, ≥ осв¤т≥ть д≥м √оспода, Ѕога ваших батьк≥в, ≥ винес≥ть нечисть ≥з св¤тин≥.
⁶ Ѕо наш≥ батьки спронев≥рилис¤, ≥ робили лихе в очах √оспода, Ѕога нашого, ≥ залишили …ого, ≥ в≥двернули своЇ обличч¤ в≥д √осподньоњ скин≥њ, й обернулис¤ спиною до нењ.
⁷ “акож замкнули вони двер≥ притвору, ≥ погасили л¤мпадки, а кадила не кадили, ≥ ц≥лопаленн¤ не приносили в св¤тин≥ дл¤ ≤зрањлевого Ѕога.
⁸ ≤ був √осподн≥й гн≥в на ёду та на ™русалим, ≥ ¬≥н дав њх на ганьбу, ≥ на спустошенн¤, ≥ на посм≥ховище, ¤к ви бачите своњми очима.
⁹ ≤ ось попадали наш≥ батьки в≥д меча, а наш≥ сини, ≥ наш≥ дочки, ≥ ж≥нки наш≥ в невол≥ за це!
¹⁰ “епер на моЇму серц≥ лежить скласти запов≥та з √осподом, ≤зрањлевим Ѕогом, ≥ нехай ¬≥н в≥дверне в≥д нас жар гн≥ву —вого.
¹¹ —ини моњ, не будьте недбал≥ тепер, бо вас √осподь вибрав ставати перед лицем …ого на службу …ому, та щоб служити …ому й кадити …ому!
¹² ≤ встали Ћевити: ћахат, син јмасањв, ≥ …оњл, син јзар≥њ, в≥д син≥в егатових; а в≥д син≥в ћерар≥Ївих: ≥ш, син јвд≥њв, ≥ јзар≥¤, син ™галлел'њл≥в; а в≥д •ершон≥вц≥в: …оах, син «≥ммин, ≥ ≈ден, син …оах≥в;
¹³ а в≥д син≥в ≈л≥цафанових: Ў≥мр≥, ≥ ™≥њл; а в≥д син≥в јсафових: «ахар≥й та ћаттан≥¤.
¹⁴ ј в≥д √еманових син≥в: ™х≥њл, ≥ Ў≥м'њ; а в≥д син≥в ™дутунових: Ўема¤ та ”зз≥њл.
¹⁵ ≤ з≥брали вони брат≥в своњх, ≥ осв¤тилис¤, ≥ п≥шли за наказом царським у справах √осподн≥х, щоб очистити √осподн≥й д≥м.
¹⁶ ≤ повходили св¤щеники до середини √осподнього дому на очищенн¤. ≤ повиносили вони всю нечист≥сть, ¤ку знайшли в √осподньому храм≥, до подв≥р'¤ √осподнього дому, а Ћевити вз¤ли це, щоб винести назовн≥ до долини едрон.
¹⁷ ≤ зачали вони першого дн¤ першого м≥с¤ц¤ осв¤щати, а восьмого дн¤ того м≥с¤ц¤ вв≥йшли до √осподнього притвору. ≤ осв¤тили вони √осподн≥й д≥м за в≥с≥м день, а ш≥стнадц¤того дн¤ першого м≥с¤ц¤ зак≥нчили.
¹⁸ ≤ вв≥йшли вони в середину дому до цар¤ ™зек≥њ та й сказали: ќчистили ми ввесь √осподн≥й д≥м, ≥ жерт≥вника ц≥лопаленн¤, та вс≥ його реч≥, ≥ ст≥л укладанн¤ хл≥б≥в та вс≥ його реч≥.
¹⁹ ј вс≥ т≥ реч≥, ¤к≥ цар јхаз занехав був за свого царюванн¤, коли спронев≥ривс¤, ми приготовили та осв¤тили, ≥ ось вони перед √осподн≥м жерт≥вником.
²⁰ ≤ встав рано цар ™зек≥¤, ≥ з≥брав зверхник≥в м≥ста та й ув≥йшов до √осподнього дому.
²¹ ≤ привели вони с≥м бик≥в, ≥ с≥м баран≥в, ≥ с≥м овечок, ≥ с≥м козл≥в на жертву за гр≥х: за царство, ≥ за св¤тиню, ≥ за ёду, а в≥н звел≥в јароновим синам, св¤щеникам, принести це в жертву на √осподньому жерт≥внику.
²² ≤ пор≥зали ту велику худобу, а св¤щеники прийн¤ли кров ≥ покропили на жерт≥вника; ≥ пор≥зали баран≥в, ≥ покропили ту кров на жерт≥вника; ≥ пор≥зали овечок, ≥ покропили ту кров на жерт≥вника.
²³ ≤ привели козл≥в жертви за гр≥х перед цар¤ та збори, ≥ вони поклали своњ руки на них.
²⁴ ≤ зар≥зали њх св¤щеники, а њхньою кров'ю очистили жерт≥вника, щоб очистити всього ≤зрањл¤, бо за всього ≤зрањл¤ звел≥в цар принести це ц≥лопаленн¤ та цю жертву за гр≥х.
²⁵ ≤ поставив в≥н Ћевит≥в √осподнього дому з цимбалами, з арфами та з цитрами, за наказом ƒавида та •ада, царевого прозорливц¤, та пророка Ќатана, бо в руц≥ √оспода наказ, що йде через пророк≥в …ого.
²⁶ ≤ поставали Ћевити з ƒавидовим знар¤дд¤м, а св¤щеники ≥з сурмами.
²⁷ ≤ сказав ™зек≥¤ принести ц≥лопаленн¤ на жерт≥вника. ј коли розпочали ц≥лопаленн¤, зачавс¤ сп≥в √осподев≥ та звуки сурем ≥ музичного знар¤дд¤ ƒавида, ≤зрањлевого цар¤.
²⁸ ≤ ввесь зб≥р вклонивс¤, ≥ сп≥ваки сп≥вали, а сурми сурмили, це все аж до к≥нц¤ ц≥лопаленн¤!
²⁹ ј ¤к ск≥нчили приносити жертву, попадали навкол≥шки цар та вс≥, що були з ним, ≥ вклонилис¤.
³⁰ ≤ сказав цар ™зек≥¤ та зверхники до Ћевит≥в, щоб вони хвалили √оспода словами ƒавида та прозорливц¤ јсафа, ≥ вони хвалили з великою рад≥стю, ≥ схил¤лис¤, ≥ вклон¤лис¤ до земл≥.
³¹ ≤ в≥дпов≥в ™зек≥¤ й сказав: “епер ви осв¤чен≥ дл¤ √оспода. ѕ≥д≥йд≥ть, ≥ привед≥ть жертви та приноси вд¤чн≥ дл¤ √осподнього дому. ≤ прив≥в зб≥р жертви та приноси вд¤чн≥, ≥ кожен, хто мав жертвенне серце, приносив ц≥лопаленн¤.
³² ≤ було число ц≥лопаленн¤, що спровадив зб≥р: худоби великоњ с≥мдес¤т, баран≥в сотн¤, овечок дв≥ст≥, дл¤ ц≥лопаленн¤ √осподев≥ все це.
³³ ј дл¤ св¤тости: худоби великоњ ш≥сть сотень, а худоби др≥бноњ три тис¤ч≥.
³⁴ “≥льки св¤щеник≥в було мало, ≥ не могли вони обдирати шкур зо вс≥х ц≥лопалень; ≥ допомагали њм њхн≥ брати Ћевити аж до ск≥нченн¤ прац≥, ≥ поки осв¤тилис¤ св¤щеники, бо Ћевити були простосерд≥ш≥ на осв¤ченн¤, ан≥ж св¤щеники.
³⁵ ≤ також було багато палень серед мирних жертов ≥ серед жертов литих до ц≥лопаленн¤. ≤ так була в≥дновлена служба √осподнього дому.
³⁶ ≤ рад≥в ™зек≥¤ та ввесь народ тим, що Ѕог приготовив дл¤ народу, бо та р≥ч сталас¤ неспод≥вано!

2-а хронiки 30

¹ ≤ послав ™зек≥¤ по всьому ≤зрањлю та по ёдењ, а також написав листи до крањв ™фрема та ћанас≥њ, щоб прийшли до √осподнього дому в ™русалим≥, щоб справити ѕасху дл¤ √оспода, ≤зрањлевого Ѕога.
² ≤ радивс¤ цар ≥ зверхники його та ввесь зб≥р в ™русалим≥, щоб справити ѕасху другого м≥с¤ц¤.
³ Ѕо не могли справити њњ того часу, бо св¤щеники не осв¤тилис¤ в потр≥бному числ≥, а народ не з≥бравс¤ до ™русалиму.
⁴ ≤ була вгодна та р≥ч в очах царевих та в очах усього збору.
⁵ ≤ вони постановили оголосити по всьому ≤зрањлю в≥д Ѕеер-Ўеви й аж до ƒана, щоб приходили справити ѕасху дл¤ √оспода, ≤зрањлевого Ѕога, в ™русалим, бо не часто робили њњ так, ¤к написано.
⁶ ≤ п≥шли б≥гуни з листами в≥д цар¤ та його зверхник≥в по всьому ≤зрањл≥ та ёдењ, та за наказом цар¤ говорили: ≤зрањлев≥ сини, верн≥тьс¤ до √оспода, Ѕога јвраамового, ≤сакового та ≤зрањлевого, ≥ ¬≥н повернетьс¤ до останку, позосталого вам ≥з руки асир≥йських цар≥в.
⁷ ≤ не будьте так≥, ¤к ваш≥ батьки та ¤к ваш≥ брати, що спронев≥рилис¤ √осподев≥, Ѕогов≥ њхн≥х батьк≥в, ≥ ¬≥н дав њх на спустошенн¤, ¤к ви бачите.
⁸ “епер не будьте твердошињ, ¤к ваш≥ батьки. ѕокор≥тьс¤ √осподев≥, ≥ вв≥йд≥ть до св¤тин≥ …ого, ¤ку ¬≥н осв¤тив нав≥ки, ≥ служ≥ть √осподев≥, Ѕогов≥ вашому, ≥ ¬≥н в≥дверне в≥д вас жар гн≥ву —вого.
⁹ Ѕо ¤к ви навернетесь до √оспода, то брати ваш≥ та ваш≥ сини знайдуть милосерд¤ в своњх понев≥льник≥в, ≥ зможуть вернутис¤ до цього раю, бо милостивий ≥ милосердний √осподь, Ѕог ваш, ≥ ¬≥н не в≥дверне лиц¤ в≥д вас, ¤кщо ви навернетес¤ до Ќього.
¹⁰ ≤ сторож≥ все переходили з м≥ста до м≥ста по краю ™фремовому та ћанас≥њному й аж до «авулона. “а люди глузували з них, ≥ висм≥ювали њх.
¹¹ “≥льки люди з јсира, ≥ ћанас≥њ та з «авулона впокорилис¤, ≥ поприходили до ™русалиму.
¹² “акож в ёдењ була Ѕожа рука, щоб дати њм одне серце дл¤ виконанн¤ наказу цар¤ та зверхник≥в за √осподн≥м словом.
¹³ ≤ з≥бравс¤ до ™русалиму численний народ, щоб справити св¤то ќпр≥снок≥в другого м≥с¤ц¤, зб≥р дуже численний.
¹⁴ ≤ встали вони, ≥ повикидали ≥дольськ≥ жерт≥вники, що були в ™русалим≥, ≥ повикидали вс≥ кадильниц≥, та й повкидали до долини едрон.
¹⁵ ≤ зар≥зали пасхальне ¤гн¤ чотирнадц¤того дн¤ другого м≥с¤ц¤, а св¤щеники та Ћевити засоромилис¤ й осв¤тилис¤, ≥ принесли ц≥лопаленн¤ до √осподнього дому.
¹⁶ ≤ поставали вони на своЇму м≥сц≥ за њхн≥м правом, за «аконом ћойсе¤, чолов≥ка Ѕожого. —в¤щеники кропили кров, беручи з руки Ћевит≥в.
¹⁷ Ѕагато бо було в збор≥, що не осв¤тилис¤, тому Ћевити були дл¤ р≥занн¤ пасхальних ¤гн¤т за кожного нечистого, щоб посв¤тити дл¤ √оспода.
¹⁸ Ѕо безл≥ч народу, багато з ™фрема та ћанас≥њ, ≤ссахара та «авулона не очистилис¤, але њли ѕасху, не так, ¤к написано. “а ™зек≥¤ моливс¤ за них, говор¤чи: ƒобрий √осподь простить кожному,
¹⁹ хто все своЇ серце м≥цно встановив, щоб звертатис¤ до Ѕога, √оспода, Ѕога батьк≥в своњх, хоч не зробив в≥н за правилами чистости св¤тин≥.
²⁰ ≤ послухав √осподь ™зек≥ю, ≥ простив народ.
²¹ ≤ справл¤ли ≤зрањлев≥ сини, що знаходилис¤ в ™русалим≥, св¤то ќпр≥снок≥в с≥м день з великою рад≥стю, а Ћевити та св¤щеники день-у-день славили √оспода вс≥Їю силою.
²² ≤ промовл¤в ™зек≥¤ до серц¤ вс≥х Ћевит≥в, що мали добре розум≥нн¤ дл¤ √оспода. ≤ њли св¤ткову жертву с≥м день, ≥ приносили мирн≥ жертви, ≥ спов≥далис¤ √осподев≥, Ѕогов≥ батьк≥в своњх.
²³ ≤ ввесь зб≥р нарадивс¤ справити св¤то ще друг≥ с≥м день, ≥ справл¤ли с≥м день в радост≥.
²⁴ Ѕо ™зек≥¤, цар ёдин, дав дл¤ збору тис¤чу бик≥в ≥ с≥м тис¤ч худоби др≥бноњ, а зверхники дали дл¤ збору тис¤чу бик≥в ≥ дес¤ть тис¤ч худоби др≥бноњ. ≤ осв¤тилос¤ багато св¤щеник≥в.
²⁵ ≤ рад≥в увесь ёдин зб≥р, ≥ св¤щеники та Ћевити, ≥ ввесь зб≥р, що прийшов з ≤зрањл¤, ≥ приходьки, що поприходили з ≤зрањлевого раю, та т≥, що сид≥ли в ёдењ.
²⁶ ≤ була велика рад≥сть в ™русалим≥, бо в≥д дн≥в —оломона, ƒавидового сина, ≤зрањлевого цар¤, не було такого, ¤к оце в ™русалим≥!
²⁷ ≤ встали св¤щеники та Ћевити, ≥ поблагословили народ. ≤ почутий був њхн≥й голос, а њхн¤ молитва д≥йшла до осел≥ св¤тости …ого, до небес!

2-а хронiки 31

¹ ј коли це все ск≥нчилос¤, вийшов увесь ≤зрањль, що знаходивс¤ там, до ёдиних м≥ст, ≥ поламали стовпи дл¤ божк≥в, ≥ постинали посв¤чен≥ дерева, ≥ порозбивали паг≥рки та жерт≥вники в усьому ёд≥ й ¬ен≥¤мин≥, ≥ в ™фрем≥ та ћанас≥њ аж до к≥нц¤. ѕотому вернулис¤ вс≥ ≤зрањлев≥ сини, кожен до своЇњ пос≥лости, до своњх м≥ст.
² ≤ ™зек≥¤ поставив черги св¤щеник≥в та Ћевит≥в за њхн≥ми в≥дд≥лами, кожного за його служенн¤м, зо св¤щеник≥в та з Ћевит≥в, на ц≥лопаленн¤, ≥ на мирн≥ жертви, на служенн¤ й на под¤ку, ≥ на хвалу в брамах √осподн≥х табор≥в.
³ ј царева частка зо здобутку його прид≥лена була на ц≥лопаленн¤: на ц≥лопаленн¤ ран≥шн≥ та веч≥рн≥, ≥ на ц≥лопаленн¤ на суботи й на молодики та на св¤та, ¤к написано в «акон≥ √осподньому.
⁴ ≤ наказав в≥н народов≥, мешканц¤м ™русалиму, давати частку св¤щеничу та левитську, щоб вони були ревними з «акон≥ √осподньому.
⁵ ј ¤к поширивс¤ той наказ, поназносили ≤зрањлев≥ сини багато первоплод≥в зб≥жж¤, виноградного соку, ≥ новоњ оливи, ≥ меду, ≥ вс¤кого полевого врожаю; ≥ ¤к дес¤тину того всього багато поназносили.
⁶ ј ≤зрањлев≥ та ёдин≥ сини, що сид≥ли по ёдиних м≥стах, також вони поприносили дес¤тину худоби великоњ та худоби др≥бноњ, ≥ дес¤тину св¤тих речей, посв¤чених √осподев≥, њхньому Ѕогов≥, ≥ понадавали того багато куп.
⁷ “ретього м≥с¤ц¤ зачали складати т≥ купи, а м≥с¤ц¤ сьомого зак≥нчили.
⁸ ≤ прийшли ™зек≥¤ та зверхники, ≥ побачили т≥ купи, ≥ поблагословили √оспода та народ …ого, ≤зрањл¤.
⁹ ≤ вив≥дував ™зек≥¤ св¤щеник≥в та Ћевит≥в про т≥ купи.
¹⁰ ≤ говорив до нього св¤щеник јзар≥¤, голова —адокового дому, ≥ сказав: ¬≥дколи зачали приносити приношенн¤ до √осподнього дому, ми њли й були сит≥, ≥ багато позосталос¤, бо √осподь поблагословив народ —в≥й. ј з останк≥в складено оцю многоту.
¹¹ “од≥ ™зек≥¤ наказав приготовити комори в √осподньому дом≥, ≥ приготовили.
¹² ≤ в≥рно перенесли туди приношенн¤, ≥ дес¤тину, ≥ св¤тощ≥, а над ними володарем був Ћевит онан≥¤, а брат його Ў≥м'њ другим.
¹³ ј ™х≥њл, ≥ јзаз≥¤, ≥ Ќахат, ≥ јсагел, ≥ ™р≥мот, ≥ …озавад, ≥ ≈л≥њл, ≥ ∞смах≥¤, ≥ ћахат, ≥ Ѕена¤ були ур¤довц¤ми п≥д рукою онан≥њ та брата його Ў≥м'њ, призначен≥ царем та јзар≥Їм, володарем при Ѕожому дом≥.
¹⁴ ј оре, син ∞мни, Ћевит, придверний зо сх≥днього боку, був над добров≥льними жертвами Ѕогов≥, щоб видавати √осподн≥ приношенн¤ та реч≥ найсв¤т≥ш≥.
¹⁵ ј при ньому були: ≈ден, ≥ ћ≥н'¤м≥н, ≥ ™шуа, ≥ Ўема¤, јмар≥¤, ≥ Ўехан≥¤ по св¤щеничих м≥стах, щоб в≥рно роздавати њхн≥м братам за чергами, ¤к великому, так ≥ малому,
¹⁶ окр≥м њхн≥х позаписуваних: дл¤ мужчин в≥д в≥ку трьох л≥т ≥ вище, дл¤ кожного, хто приходив до √осподнього дому на щоденне д≥ло, на њхнЇ служенн¤, за њхн≥ми сторожами та за њхн≥ми чергами,
¹⁷ ≥ приписаним св¤щеникам до дому њхн≥х батьк≥в, та Ћевитам в≥д в≥ку двадц¤ти л≥т ≥ вище, у сторожах њхн≥х та в чергах њхн≥х,
¹⁸ ≥ њхн≥м приписаним з ус≥ма њхн≥ми д≥тьми, њхн≥ми ж≥нками, ≥ њхн≥ми синами, ≥ њхн≥ми дочками, дл¤ всього збору, бо вони в в≥рност≥ своњй посв¤щаютьс¤ на св¤т≥сть.
¹⁹ ј синам св¤щеника јарона, на пол¤х пасовиська њхн≥х м≥ст, у кожному м≥ст≥ поставлен≥ були муж≥, що зазначен≥ по≥менно, щоб давати частки кожному мужчин≥ серед св¤щеник≥в та вс¤кому приписаному серед Ћевит≥в.
²⁰ ≤ зробив ™зек≥¤ так, ¤к це, по вс≥й ёдењ. ≤ робив в≥н добре й угодне та справедливе перед лицем √оспода, Ѕога свого.
²¹ ≤ в ус¤кому д≥л≥, ¤ке в≥н зачинав, у робот≥ Ѕожого дому, ≥ в «акон≥, ≥ в запов≥д≥, щоб звертатис¤ до Ѕога свого, робив в≥н ус≥м своњм серцем, ≥ мав усп≥х.

2-а хронiки 32

¹ ѕо цих справах та по ц≥й в≥рност≥ прийшов —анхер≥в, цар асир≥йський, ≥ вв≥йшов в ёдею, ≥ розклавс¤ табором проти укр≥плених м≥ст, ≥ думав здобути њх соб≥.
² ≤ побачив ™зек≥¤, що прийшов —анхер≥в, ≥ що в≥н задумуЇ в≥йну на ™русалим,
³ то в≥н нарадивс¤ зо своњми зверхниками та своњми лицар¤ми позатикати джерельн≥ води, що назовн≥ м≥ста. ≤ вони допомогли йому.
⁴ ≤ було з≥брано багато народу, ≥ вони позатикали вс≥ джерела й пот≥к, що плив у раю, говор¤чи: Ќащо б мали так багато води асир≥йськ≥ цар≥, коли прийдуть?
⁵ ≤ в≥н п≥дбадьоривс¤, ≥ забудував увесь виломаний мур, ≥ поставив на нього башту, а поза тим муром ≥нший мур, ≥ зм≥цнив ћ≥лло в ƒавидовому ћ≥ст≥, ≥ наробив багато ратищ та щит≥в.
⁶ ≤ понаставл¤в в≥н над народом в≥йськових зверхник≥в, ≥ з≥брав њх до себе, на майдан б≥л¤ м≥ськоњ брами, ≥ промовл¤в до њхнього серц¤, говор¤чи:
⁷ Ѕудьте м≥цн≥ та будьте мужн≥, не б≥йтес¤ й не жахайтес¤ перед асир≥йським царем та перед ус≥м тим натовпом, що з ним, бо з нами б≥льше, н≥ж ≥з ним.
⁸ « ним рамено т≥лесне, а з нами √осподь, Ѕог наш, щоб допомагати нам та воювати наш≥ в≥йни! ≤ оперс¤ народ на слова ™зек≥њ, ёдиного цар¤.
⁹ ѕо цьому послав —анхер≥в, асир≥йський цар, своњх раб≥в до ™русалиму, а в≥н сам таборував проти Ћах≥шу, ≥ вс¤ сила його була з ним, до ™зек≥њ, ёдиного цар¤, ≥ до всього ёди, що в ™русалим≥, сказати:
¹⁰ “ак говорить —анхер≥в, цар асир≥йський: Ќа що ви спод≥ваЇтесь ≥ сидите в облоз≥ в ™русалим≥?
¹¹ ќце ™зек≥¤ намовл¤Ї вас, щоб дати вас на смерть в≥д голоду та в≥д спраги, кажучи: √осподь, Ѕог наш, ур¤туЇ нас в≥д руки асир≥йського цар¤.
¹² „и ж не в≥н, ™зек≥¤, поруйнував паг≥рки його та жерт≥вники його, ≥ сказав до ёди та до ™русалиму, говор¤чи: ѕеред одним жерт≥вником будете вклон¤тис¤ й на ньому будете кадити?
¹³ „и ж ви не знаЇте, що зробив ¤ та батьки моњ вс≥м народом земель? „и справд≥ могли боги народ≥в тих крањв ур¤тувати св≥й край в≥д моЇњ руки?
¹⁴ ’то з-пом≥ж ус≥х бог≥в цих народ≥в, ¤ких моњ батьки вчинили закл¤тт¤м, м≥г ур¤тувати св≥й народ в≥д моЇњ руки? як зможе Ѕог ваш ур¤тувати вас в≥д моЇњ руки?
¹⁵ ј тепер нехай не обманюЇ вас ™зек≥¤, ≥ нехай не зводить вас, ¤к оце. ≤ не в≥рте йому, бо не зм≥г жоден бог жодного народу та царства вр¤тувати свого народу в≥д моЇњ руки та в≥д руки батьк≥в моњх, то тим б≥льше ваш≥ боги не вр¤тують вас в≥д моЇњ руки!
¹⁶ ≤ ще говорили його раби на √оспода, Ѕога, та на …ого раба ™зек≥ю.
¹⁷ ≤ писав в≥н листи з лайкою на √оспода, ≤зрањлевого Ѕога, ≥ говорив на Ќього таке: як боги народ≥в тих крањв не спасли свого народу в≥д моЇњ руки, так не спасе ™зек≥њн Ѕог народу —вого в≥д моЇњ руки!
¹⁸ ≤ кликали вони сильним голосом по-юдейському до Їрусалимського народу, що був на мур≥, щоб настрашити њх та нал¤кати њх, щоб здобути м≥сто.
¹⁹ ≤ говорили вони на Ѕога Їрусалимського, ¤к на бог≥в земл≥, чин людських рук.
²⁰ ≤ моливс¤ цар ™зек≥¤ та пророк ≤са¤, син јмос≥в, про це, ≥ кликали до неба.
²¹ ≤ послав √осподь јнгола, ≥ в≥н вигубив кожного хороброго во¤ка, ≥ володар¤, ≥ зверхника в табор≥ цар¤ асир≥йського, ≥ той вернувс¤ з соромом обличч¤ до краю свого. ј коли в≥н прийшов до дому бога свого, то дехто з тих, що вийшли з нутра його, вбили його там мечем...
²² ≤ спас √осподь ™зек≥ю та Їрусалимських мешканц≥в в≥д руки —анхер≥ва, цар¤ асир≥йського, та в≥д руки вс¤кого, ≥ дав њм мир навколо.
²³ ≤ багато-хто приносили дара дл¤ √оспода до ™русалиму та дорогоц≥нн≥ реч≥ дл¤ ™зек≥њ, ёдиного цар¤. ≤ в≥н по цьому п≥дн≥сс¤ в очах ус≥х народ≥в!
²⁴ “ими дн¤ми занедужав ™зек≥¤ смертельно. ≤ в≥н моливс¤ до √оспода, ≥ ¬≥н в≥дпов≥в йому, ≥ дав йому знака.
²⁵ “а ™зек≥¤ не в≥ддав так, ¤к було зроблено йому, бо запишнилос¤ серце його. ≤ був гн≥в Ѕожий на нього, ≥ на ёдею, та на ™русалим.
²⁶ јле впокоривс¤ ™зек≥¤ в пишнот≥ серц¤ свого, в≥н та мешканц≥ ™русалиму, ≥ не прийшов на них √осподн≥й гн≥в за дн≥в ™зек≥њ.
²⁷ ≤ було в ™зек≥њ дуже багато багатства та слави, ≥ в≥н поробив соб≥ скарбниц≥ на ср≥бло й на золото, та на кам≥нь дорогий, ≥ на пахощ≥, ≥ на щити, ≥ на вс¤к≥ дорог≥ реч≥,
²⁸ ≥ клун≥ на врожай зб≥жж¤, ≥ виноградного соку, ≥ св≥жоњ оливи, ≥ жолоби дл¤ вс¤коњ худоби, ≥ жолоби дл¤ чер≥д.
²⁹ ≤ побудував в≥н соб≥ м≥ста, ≥ мав великий набуток худоби др≥бноњ та худоби великоњ, бо Ѕог дав йому дуже великий маЇток.
³⁰ ≤ в≥н, ™зек≥¤, заткнув вих≥д води гор≥шнього •≥хону, ≥ вив≥в њњ вдолину на зах≥д в≥д ƒавидового ћ≥ста. ≤ мав ™зек≥¤ усп≥х в ус≥х своњх д≥лах.
³¹ “≥льки при послах вавилонських зверхник≥в, посланих до нього, щоб вив≥дати про чудо, що було в раю, залишив був його Ѕог, щоб випробувати його, щоб п≥знати все в його серц≥.
³² ј решта д≥л ™зек≥њ та його чесноти, ото вони описан≥ в вид≥нн¤х пророка ≤сањ, јмосового сина, у низ≥ ÷ар≥в ёдиних та ≤зрањлевих.
³³ ≤ спочив ™зек≥¤ з батьками своњми, ≥ поховали його на узб≥чч¤х гроб≥в ƒавидових син≥в, ≥ в≥ддали йому честь по смерт≥ його, ус¤ ёде¤ та мешканц≥ ™русалиму. ј зам≥сть нього зацарював син його ћанас≥¤.

2-а хронiки 33

¹ ћанас≥¤ був в≥ку дванадц¤ти л≥т, коли в≥н зацарював, ≥ царював в ™русалим≥ п'¤тдес¤т ≥ п'¤ть л≥т.
² ≤ робив в≥н лихе в √осподн≥х очах, за поганською гидотою тих народ≥в, ¤ких вигнав √осподь з-перед ≤зрањлевих син≥в.
³ ≤ в≥н знову побудував паг≥рки, ¤к≥ порозбивав був його батько ™зек≥¤, ≥ понаставл¤в жерт≥вники дл¤ ¬аал≥в, ≥ поробив јстарти, ≥ вклон¤вс¤ вс≥м небесним силам, ≥ служив њм.
⁴ ≤ побудував в≥н жерт≥вники в √осподньому дом≥, про ¤кого сказав був √осподь: ¬ ™русалим≥ буде ≤м'¤ ћоЇ нав≥ки!
⁵ ≤ побудував в≥н жерт≥вники дл¤ вс≥х небесних сил на обох подв≥р'¤х √осподнього дому.
⁶ ≤ в≥н перепроваджував своњх син≥в через огонь у долин≥ √≥нномового сина, ≥ гадав, ≥ ворожив, ≥ чарував, ≥ настановл¤в викликувач≥в дух≥в померлих ≥ дух≥в в≥щих, ≥ багато робив зла в очах √оспода, щоб гн≥вити …ого.
⁷ ≤ поставив в≥н р≥заного боввана, ¤кого зробив, у Ѕожому дом≥, про ¤кого Ѕог сказав був до ƒавида та до сина його —оломона: ” цьому дом≥ та в ™русалим≥, що його я вибрав зо вс≥х м≥ст ≤зрањлевих племен, покладу я ≤м'¤ —воЇ нав≥ки!
⁸ ≤ б≥льше не виступить ≤зрањлева нога з т≥Їњ земл≥, ¤ку я дав вашим батькам, ¤кщо т≥льки вони будуть пильнувати робити все так, ¤к наказав я њм, увесь «акон, ≥ устави, ≥ постанови, дан≥ через ћойсе¤.
⁹ “а ћанас≥¤ робив блудливими ёдею та мешканц≥в ™русалиму, щоб робити г≥рше в≥д тих народ≥в, ¤ких √осподь вигубив з-перед ≤зрањлевих син≥в.
¹⁰ ≤ говорив √осподь до ћанас≥њ та до народу його, та не слухались вони.
¹¹ ≤ √осподь нав≥в на них зверхник≥в в≥йська асир≥йського цар¤, а вони схопили ћанас≥ю на пов≥д, ≥ скували його м≥д¤ними кайданами та й повели його до ¬авилону.
¹² ј ¤к був в≥н утискуваний, благав в≥н лице √оспода, Ѕога свого, ≥ дуже впокоривс¤ перед лицем Ѕога своњх батьк≥в.
¹³ ≤ моливс¤ в≥н до Ќього, ≥ ¬≥н був ублаганий, ≥ вислухав благанн¤ його, ≥ вернув його до ™русалиму, до царства його. ≤ п≥знав ћанас≥¤, що √осподь ¬≥н Ѕог!
¹⁴ ѕо цьому збудував в≥н зовн≥шн≥й мур дл¤ ƒавидового ћ≥ста на зах≥д в≥д •≥хону, в долин≥, до входу в –ибну браму, й оточив ќфела й дуже високо п≥дн¤в його. ≤ понаставл¤в в≥н в≥йськових зверхник≥в по вс≥х укр≥плених м≥стах ёдењ.
¹⁵ ≤ повикидав в≥н чужих бог≥в та подобу боввана з √осподнього дому, ≥ вс≥ жерт≥вники, що в≥н побудував був на гор≥ √осподнього дому та в ™русалим≥, ≥ викинув те поза м≥сто.
¹⁶ ≤ збудував в≥н √осподнього жерт≥вника, ≥ прин≥с на ньому жертви принос≥в мирних та вд¤чних, ≥ звел≥в юде¤м служити √осподев≥, Ѕогов≥ ≤зрањлевому.
¹⁷ јле народ приносив жертви ще на паг≥рках, т≥льки вже √осподев≥, Ѕогов≥ своЇму.
¹⁸ ј решта д≥л ћанас≥њ, ≥ його молитва до Ѕога його, ≥ слова прозорливц≥в, що говорили до нього ≤м'¤м √оспода, Ѕога ≤зрањлевого, ото вони описан≥ в ≥стор≥њ ≤зрањлевих цар≥в.
¹⁹ ј молитва його, ≥ ¤к ¬≥н був ублаганий, ≥ ввесь його гр≥х та його спронев≥ренн¤, ≥ м≥сц¤, що побудував на них паг≥рки й поставив јстарти та боввани перед своњм упокоренн¤м, ось вони описан≥ в словах його прозорливц≥в.
²⁰ ≤ спочив ћанас≥¤ з батьками своњми, ≥ поховали його в дом≥ його, а зам≥сть нього зацарював син його јмон.
²¹ јмон був в≥ку двадц¤ти й двох рок≥в, коли в≥н зацарював, ≥ царював в≥н в ™русалим≥ два роки.
²² ≤ робив в≥н зло √осподн≥х очах, ¤к робив його батько ћанас≥¤. ј вс≥м бовванам, ¤ких наробив його батько ћанас≥¤, јмон приносив жертви та служив њм.
²³ ≤ не впокоривс¤ в≥н перед √осподн≥м лицем, ¤к упокоривс¤ був його батько ћанас≥¤, ≥ в≥н, јмон, поб≥льшив провину.
²⁴ ≤ змовилис¤ раби його на нього, ≥ забили його в його дом≥.
²⁵ “а народ раю перебив ус≥х змовник≥в на цар¤ јмона. ≤ настановив народ раю царем зам≥сть нього сина його …ос≥ю.

2-а хронiки 34

¹ …ос≥¤ був в≥ку восьми л≥т, коли в≥н зацарював, ≥ царював в ™русалим≥ тридц¤ть ≥ один р≥к.
² ≤ робив в≥н угодне в √осподн≥х очах, ≥ ходив дорогами свого батька ƒавида, ≥ не вступавс¤ ан≥ праворуч, ан≥ л≥воруч.
³ ≤ восьмого року царюванн¤ свого, бувши ще юнаком, розпочав в≥н звертатис¤ до Ѕога батька свого ƒавида, а дванадц¤того року розпочав очищати ёду та ™русалим в≥д паг≥рк≥в, ≥ јстарт, ≥ бовван≥в р≥заних та литих.
⁴ ≤ порозбивали перед ним ¬аалов≥ жерт≥вники, а стовпи сонц¤, що були на них, в≥н повирубував, а јстарти, ≥ боввани р≥зан≥ та лит≥ поламав ≥ розтер, ≥ розкидав на гроби тих, хто приносив њм жертви.
⁵ ј кост≥ жерц≥в попалив на њхн≥х жерт≥вниках, ≥ очистив ёдею та ™русалим.
⁶ ј по м≥стах ћанас≥њ, ≥ ™фрема, ≥ —имеона, ≥ аж до Ќефталима по њхн≥х руњнах навколо
⁷ порозбивав жерт≥вники та јстарти, ≥ потовк боввани на порох, а вс≥ ≥доли сонц¤ повирубував в усьому ≤зрањлевому крањ, ≥ вернувс¤ до ™русалиму.
⁸ ј в≥с≥мнадц¤того року царюванн¤ його, по очищенн≥ раю та Ѕожого дому, послав в≥н Ўафана, сина јцал≥њ, ≥ ћаасею, зверхника м≥ста, та …оаха, та канцлера …оаха, сина …охазового, щоб направити д≥м √оспода, Ѕога його.
⁹ ≤ прийшли вони до первосв¤щеника ’≥лк≥йњ, ≥ дали ср≥бло, що було знесене до √осподнього дому, ¤ке з≥брали Ћевити, що стерегли порога, з руки ћанас≥њ й ™фрема, та з ус≥Їњ решти ≤зрањл¤, ≥ з усього ёди й ¬ен≥¤мина та мешканц≥в ™русалиму.
¹⁰ ≤ дали на руку роб≥тник≥в прац≥, приставлених до √осподнього дому, а роб≥тники т≥Їњ прац≥, що робили в √осподньому дом≥, в≥ддали на в≥дбудову та на направу Ѕожого дому.
¹¹ ≤ дали вони тесл¤м, ≥ буд≥вничим, щоб купувати тесане кам≥нн¤ та дерева на зв'¤зуванн¤ та на покритт¤ дом≥в, що њх понищили ёдин≥ цар≥.
¹² ј т≥ люди чесно виконували працю, а над ними були поставлен≥ яхат та ќвад≥¤, Ћевити з син≥в ћерар≥Ївих, ≥ «ахар≥й та ћешуллам ≥з син≥в егат≥вц≥в дл¤ керуванн¤. ј вс≥ т≥ Ћев≥ти, що розум≥лис¤ на музичних знар¤дд¤х,
¹³ були над нос≥¤ми, ≥ керували вс≥ма роб≥тниками на кожну роботу; а з Ћевит≥в були писар≥ й ур¤дники та придверн≥.
¹⁴ ј коли вони виймали ср≥бло, принесене до √осподнього дому, св¤щеник ’≥лк≥й¤ знайшов книгу √осподнього «акону, даного через ћойсе¤.
¹⁵ ≤ в≥дпов≥в ’≥лк≥й¤ й сказав до писар¤ Ўафана: я знайшов у √осподньому дом≥ книгу «акону! ≤ дав ’≥лк≥й¤ ту книгу Ўафанов≥.
¹⁶ ≤ прин≥с Ўафан ту книгу до цар¤, ≥ прин≥с царев≥ ще в≥дпов≥дь, говор¤чи: ”се, що дано через твоњх раб≥в, вони робл¤ть.
¹⁷ ≤ вони висипали те ср≥бло, що знайдене в √осподньому дом≥, ≥ дали його на руку приставлених та на руку роб≥тник≥в прац≥.
¹⁸ ≤ дон≥с писар Ўафан царев≥, говор¤чи: —в¤щеник ’≥лк≥й¤ дав мен≥ книгу. ≤ Ўафан перечитав з нењ перед царем.
¹⁹ ≤ сталос¤, ¤к цар почув слова книги «акону, то роздер своњ шати...
²⁰ ≤ наказав цар ’≥лк≥йњ, ≥ јх≥камов≥, Ўафановому синов≥, ≥ јвдонов≥, ћ≥хиному синов≥, ≥ писарев≥ Ўафанов≥, ≥ јсањ, царевому рабов≥, говор¤чи:
²¹ ≤д≥ть, зверн≥тьс¤ до √оспода про мене та про позосталих в ≤зрањл≥ та в ёдењ, про слова ц≥Їњ книги, що знайдена. ¬еликий бо гн≥в √осподн≥й, що виливс¤ на нас за те, що батьки наш≥ це дотримували √осподнього слова, щоб робити все, ¤к написано в ц≥й книз≥.
²² ≤ п≥шов ’≥лк≥й¤ та т≥, кому звел≥в цар, до пророчиц≥ ’улди, ж≥нки Ўаллума, сина “окегата, сина ’асриного, сторожа шат, а вона сид≥ла в ™русалим≥ на Ќовому ћ≥ст≥, ≥ говорили до нењ про це.
²³ ј вона сказала до них: “ак говорить √осподь, Ѕог ≤зрањл≥в: —каж≥ть чолов≥ков≥, що послав вас до мене:
²⁴ “ак говорить √осподь: ќсь я наведу лихо на оце м≥сце та на мешканц≥в його, ус≥ т≥ прокл¤тт¤, що написан≥ в книз≥, ¤ку читали перед ёдиним царем,
²⁵ за те, що вони покинули ћене й кадили ≥ншим богам, щоб гн≥вити ћене вс≥ма д≥лами своњх рук. ≤ виливс¤ гн≥в ћ≥й на це м≥сце, ≥ в≥н не погасне...
²⁶ ј ёдиному царев≥, що послав вас звернутис¤ до √оспода, скажете йому так: “ак говорить √осподь, Ѕог ≤зрањл≥в, про т≥ слова, ¤к≥ ти чув:
²⁷ «а те, що зм'¤кло твоЇ серце, ≥ ти впокоривс¤ перед лицем Ѕога свого, коли ти почув слова …ого на це м≥сце та на мешканц≥в його, ≥ ти впокоривс¤ перед лицем ћоњм, ≥ роздер своњ шати та плакав перед ћоњм лицем, то я також почув, говорить √осподь.
²⁸ ќсь я прилучу тебе до батьк≥в твоњх, ≥ ти будеш прилучений до гроб≥в своњх у спокоњ, ≥ оч≥ твоњ не побачать усього того лиха, що я наведу на оце м≥сце та на мешканц≥в його! ≤ вони принесли в≥дпов≥дь царев≥.
²⁹ ј цар послав, ≥ з≥брав ус≥х старших ёдењ та ™русалиму.
³⁰ ≤ вв≥йшов до √осподнього дому цар, ≥ кожен муж ёдењ, ≥ мешканц≥ ™русалиму, ≥ св¤щеники, ≥ Ћевити, ≥ ввесь народ в≥д великого й аж до малого, ≥ в≥н прочитав уголос слова книги «апов≥ту, знайденоњ в √осподньому дом≥.
³¹ ≤ став цар на своЇму м≥сц≥, ≥ склав запов≥та перед √осподн≥м лицем, щоб ходити за √осподом та додержувати запов≥д≥ …ого, ≥ св≥дченн¤ …ого, ≥ устави …ого вс≥м серцем своњм та вс≥м житт¤м своњм, щоб виконувати слова того запов≥ту, що написан≥ в т≥й книз≥.
³² ≤ наставив в≥н кожного, хто знаходивс¤ в ™русалим≥ та в ¬ен≥¤мин≥, до того. ≤ мешканц≥ ™русалиму робили за запов≥том Ѕога, Ѕога своњх батьк≥в.
³³ ≤ …ос≥¤ повикидав ус≥ поганськ≥ гидоти з ус≥х крањв, що в ≤зрањлевих син≥в, ≥ змусив кожного, хто знаходивс¤ в ≤зрањл≥, служити √осподев≥, њхньому Ѕогов≥. «а вс≥х дн≥в його вони не в≥дступали в≥д √оспода, Ѕога своњх батьк≥в.

2-а хронiки 35

¹ ≤ справив …ос≥¤ в ™русалим≥ ѕасху дл¤ √оспода, ≥ зар≥зали пасхальне ¤гн¤ чотирнадц¤того дн¤ першого м≥с¤ц¤.
² ≤ поставив в≥н св¤щеник≥в на њхн≥ становища, ≥ п≥дбадьорував њх на службу √осподнього дому.
³ ≤ сказав в≥н Ћевитам, наставникам усього ≤зрањл¤, посв¤ченим дл¤ √оспода: ƒайте св¤того ковчега до храму, що його збудував —оломон, син ƒавид≥в, цар ≤зрањл≥в. Ќема пощо вам носити його на раменах, служ≥ть тепер √осподев≥, вашому Ѕогов≥, та …ого народов≥, ≤зрањлев≥.
⁴ ≤ приготуйтес¤ за родом ваших батьк≥в, за вашими чергами, за писанн¤м ƒавида, ≤зрањлевого цар¤, та за писанн¤м його сина —оломона.
⁵ ≤ станьте в св¤тин≥ за в≥дд≥лами батьк≥вських род≥в ваших брат≥в, син≥в народу, а под≥л за батьк≥вськими домами в Ћевит≥в.
⁶ ≤ зар≥жте пасхальне ¤гн¤, й осв¤т≥тьс¤, ≥ приготуйте дл¤ ваших брат≥в, щоб робити за √осподн≥м словом, даним через ћойсе¤.
⁷ ≤ дав …ос≥¤ дл¤ людських син≥в худоби др≥бноњ, овечок та молодих к≥з, це все на пасхальне ¤гн¤ дл¤ кожного, хто знаходивс¤ в ™русалим≥, числом тридц¤ть тис¤ч, а худоби великоњ три тис¤ч≥. ÷е з набутку царевого.
⁸ ј його зверхники дали на жертву дл¤ народу, дл¤ св¤щеник≥в та дл¤ Ћевит≥в: ’≥лк≥й¤, ≥ «ахар≥й, ≥ ™х≥њл, старш≥ в Ѕожому дом≥, дали св¤щеникам на пасхальн≥ жертви дв≥ тис¤ч≥ й ш≥сть сотень худоби др≥бноњ, а худоби великоњ три тис¤ч≥.
⁹ ј онан≥¤, ≥ Ўема¤, ≥ брат його Ќатанањл, ≥ ’ашав≥¤, ≥ ™≥њл, ≥ …озавад, зверхники Ћевит≥в, дали дл¤ Ћевит≥в на пасхальн≥ жертви п'¤ть тис¤ч худоби др≥бноњ, а худоби великоњ п'¤ть сотень.
¹⁰ ≤ була м≥цно встановлена служба, ≥ стали св¤щеники на своњм становищ≥, а Ћевити при своњх чергах, за наказом цар¤.
¹¹ ≤ р≥зали пасхальне ¤гн¤, а св¤щеники кропили кров'ю, беручи з њхньоњ руки, а Ћевити здирали шкуру.
¹² ≤ в≥дд≥лили, що було на ц≥лопаленн¤, щоб дати њх за в≥дд≥лами, по батьк≥вських домах синам народу на приношенн¤ √осподев≥, ¤к написано в ћойсеЇв≥й книз≥. ≤ так зробили й з худобою великою.
¹³ ≤ пекли пасхальне ¤гн¤ на огн≥, за постановою, а св¤т≥ жертви варили в горшках, ≥ в котлах, ≥ в горн¤тах, ≥ швидко несли вс≥м синам народу.
¹⁴ ј пот≥м наварили соб≥ та св¤щеникам, бо св¤щеники, јаронов≥ сини, були зайн¤т≥ приношенн¤м ц≥лопаленн¤ та лою аж до ноч≥, то Ћевити наготовили њж≥ соб≥ та св¤щеникам, јароновим синам.
¹⁵ ј сп≥ваки, јсафов≥ сини, були на своњх м≥сц¤х за наказом ƒавида, ≥ јсафа, ≥ √емана, ≥ ™дутуна, царевого прозорливц¤, а придверн≥ були при кожн≥й брам≥, њм не треба було в≥дходити в≥д своњх роб≥т, бо њхн≥ брати Ћевити наготовили њм.
¹⁶ ≤ була м≥цно встановлена вс¤ √осподн¤ служба того дн¤, щоб справити ѕасху й принести ц≥лопаленн¤ на √осподньому жерт≥внику, за наказом цар¤ …ос≥њ.
¹⁷ ≤ ≤зрањлев≥ сини, що знаходилис¤ там, справл¤ли того часу ѕасху та св¤то ќпр≥снок≥в с≥м день.
¹⁸ ≤ не справл¤лас¤ ѕасха, ¤к ц¤, в ≤зрањл≥ в≥д дн≥в пророка —амуњла, а вс≥ ≤зрањлев≥ цар≥ не справл¤ли такоњ, ¤к ц¤ ѕасха, що справив …ос≥¤, ≥ св¤щеники, ≥ Ћевити, ≥ ввесь ёда та ≤зрањль, що знаходивс¤ там, та мешканц≥ ™русалиму.
¹⁹ ¬≥с≥мнадц¤того року царюванн¤ …ос≥њ справл¤лас¤ ц¤ ѕасха.
²⁰ ѕо всьому цьому, коли …ос≥¤ приготовив д≥м Ѕожий, прийшов Ќехо, цар Їгипетський, щоб воювати в аркем≥ш≥ над ≈фратом, а …ос≥¤ вийшов навпроти нього.
²¹ ≤ послав той до нього посл≥в, говор¤чи: ўо мен≥ до тебе, царю ёдин? Ќе проти тебе приходжу ¤ сьогодн≥, але проти дому, що воюЇ зо мною. ј Ѕог наказав мен≥ сп≥шити. Ќе противс¤ Ѕогов≥, що зо мною, ≥ нехай ¬≥н не знищить тебе!
²² “а …ос≥¤ не в≥двернувс¤ в≥д нього, але перебравс¤, щоб воювати з ним, ≥ не послухавс¤ сл≥в Ќехо, що були з Ѕожого наказу, ≥ прийшов воювати в долин≥ ћеі≥ддо.
²³ ≤ вистр≥лили стр≥льц≥ на цар¤ …ос≥ю. ≤ сказав цар до своњх раб≥в: ¬≥двед≥ть мене, бо ¤ сильно ранений...
²⁴ ≤ перевели його його раби з в≥йськовоњ колесниц≥ на його другий пов≥з, ≥ в≥двезли його до ™русалиму. ≤ помер в≥н, ≥ був похований у гробах своњх батьк≥в, а вс¤ ёде¤ та ™русалим були в жалоб≥ по …ос≥њ.
²⁵ ≤ ™рем≥¤ сп≥вав жалобну п≥сню по …ос≥њ. ј вс≥ сп≥ваки та сп≥вачки опов≥дали в жалобних своњх п≥сн¤х про …ос≥ю, ≥ так Ї аж до сьогодн≥, ≥ дали њх за уставу дл¤ ≤зрањл¤, ≥ ось вони написан≥ в ∆алобних ѕ≥сн¤х.
²⁶ ј решта д≥л …ос≥њ та його чесноти, за написаним у √осподн≥м «акон≥,
²⁷ ≥ д≥њ його перш≥ та останн≥, ото вони описан≥ в низ≥ ÷ар≥в ≤зрањлевих та ёдиних.

2-а хронiки 36

¹ ј народ раю вз¤в …оахаза, сина …ос≥њ, ≥ настановив його царем в ™русалим≥ зам≥сть батька його.
² …оахаз був в≥ку двадц¤ти й трьох л≥т, коли в≥н зацарював, ≥ царював в ™русалим≥ три м≥с¤ц≥.
³ ≤ скинув його Їгипетський цар в ™русалим≥, ≥ наклав кару на цей рай, сто талант≥в ср≥бла та талант золота.
⁴ ≤ Їгипетський цар настановив царем над ёдеЇю та ™русалимом брата його ≈л'¤кима, ≥ зм≥нив ≥м'¤ йому на ™го¤ким. ј брата його …оахаза уз¤в Ќехо й в≥дв≥в його до ™гипту.
⁵ ™го¤ким був в≥ку двадц¤ти й п'¤ти л≥т, коли в≥н зацарював, ≥ одинадц¤ть рок≥в царював в ™русалим≥. ≤ робив в≥н зло в очах √оспода, Ѕога свого.
⁶ Ќа нього п≥шов Ќавуходоносор, цар вавилонський, ≥ в≥н закував його в м≥д¤н≥ кайдани, щоб в≥двести його до ¬авилону.
⁷ ј дещо з посуду √осподнього дому Ќавуходоносор в≥дправив до ¬авилону, ≥ дав його до храму свого в ¬авилон≥.
⁸ ј решта ™го¤кимових д≥л та гидоти його, ¤к≥ в≥н робив, ≥ що знайдено проти нього, ото вони описан≥ в низ≥ ÷ар≥в ≤зрањлевих та ёдиних. ј зам≥сть нього зацарював син його ™го¤х≥н.
⁹ ™го¤х≥н був в≥ку восьми л≥т, коли в≥н зацарював, ≥ царював в ™русалим≥ три м≥с¤ц≥ й дес¤ть день. ≤ робив в≥н лихе в √осподн≥х очах.
¹⁰ ј по роц≥ послав цар Ќавуходоносор, ≥ прив≥в його до ¬авилону з дорогим посудом √осподнього дому, а царем над ёдеЇю та ™русалимом настановив брата його —едек≥ю.
¹¹ —едек≥¤ був в≥ку двадц¤ти й одного року, коли в≥н зацарював, ≥ в≥н царював в ™русалим≥ одинадц¤ть рок≥в.
¹² ≤ робив в≥н зло в очах √оспода, Ѕога свого, не впокоривс¤ перед пророком ™рем≥Їю, що говорив ≥з наказу √осподнього.
¹³ ≤ в≥н також в≥дкинувс¤ в≥д цар¤ Ќавуходоносора, що був заприс¤гнув його √осподом, ≥ вчинив твердою свою шию, ≥ став запеклим, щоб не навертатис¤ до √оспода, Ѕога ≤зрањлевого.
¹⁴ “акож ус≥ зверхники св¤щеник≥в та народу ще б≥льше гр≥шили, шануючи гидоти поган, ≥ вони занечистили √осподн≥й д≥м, ¤кого ¬≥н осв¤тив в ™русалим≥.
¹⁵ ј √осподь, Ѕог њхн≥х батьк≥в, усе посилав до них через —воњх посл≥в слова остороги, бо ¬≥н змилосердивс¤ над народом —воњм та над оселею —воЇю.
¹⁶ “а вони соромили Ѕожих посл≥в, ≥ погорджували њхн≥ми словами, ≥ насм≥халис¤ з …ого пророк≥в, аж поки не п≥дн≥сс¤ гн≥в √оспода на народ …ого так, що не було вже л≥ку.
¹⁷ ≤ ¬≥н нав≥в на них халдейського цар¤, ≥ той позабивав мечем њхн≥х вибраних у дом≥ њхньоњ св¤тин≥, ≥ не змилосердивс¤ ан≥ над юнаком, ан≥ над д≥вчиною, ан≥ над старим, ан≥ над старезним, усе дав в його руку...
¹⁸ ≤ вс≥ реч≥ Ѕожого дому, велик≥ та мал≥, ≥ скарби дому √осподнього та дому цар¤ й його зверхник≥в, усе перен≥с до ¬авилону.
¹⁹ ≤ спалили вони Ѕожий д≥м, ≥ порозбивали мур ™русалиму, ≥ вс≥ палати його попалили огнем, а вс≥ дорог≥ реч≥ його понищили...
²⁰ ≤ п≥шло на вигнанн¤ до ¬авилону позостале в≥д меча, ≥ стали йому та синам його за раб≥в аж до зацарюванн¤ перського царства,
²¹ щоб виповнилос¤ √осподнЇ слово, проречене ™рем≥њними устами, аж поки вподобаЇ соб≥ земл¤ своњ суботи, по вс≥ дн≥ њњ спустошенн¤ св¤ткувала вона суботи, щоб сповнилис¤ с≥мдес¤т л≥т.
²² ј першого року ≥ра, цар¤ перського, коли сповнилось слово √осподнЇ, проречене устами ™рем≥њними, збудив √осподь духа ≥ра, цар¤ перського, ≥ в≥н оголосив по всьому царству своЇму, а також на письм≥, говор¤чи:
²³ “ак говорить ≥р, цар перський: ”с≥ земн≥ царства дав мен≥ √осподь, Ѕог Ќебесний, ≥ ¬≥н наклав на мене збудувати …ому храма в ™русалим≥, що в ёдењ. ’то м≥ж вами з усього …ого народу, нехай буде √осподь, Ѕог його, з ним, ≥ нехай в≥н ≥де до ™русалиму!

Сайт управляется системой uCoz