1 ќтже, перш над усе ¤ благаю чинити молитви,
благанн¤, проханн¤, под¤ки за вс≥х людей, 2 за цар≥в та за вс≥х,
хто при влад≥, щоб могли ми провадити тихе й мирне житт¤ в ус¤к≥й побожност≥ та
чистост≥. 3 Ѕо це добре й приЇмне —пасителев≥ нашому
Ѕогов≥, 4 що хоче, щоб ус≥ люди спаслис¤, ≥ прийшли до п≥знанн¤
правди. 5 ќдин бо Ї Ѕог, ≥ один ѕосередник м≥ж Ѕогом та людьми,
людина ’ристос ≤сус, 6 що дав —амого —ебе на викуп за вс≥х. “аке
було св≥доцтво часу свого, 7 на що ¤ поставлений був за
пропов≥дника та за апостола, правду кажу, не обманюю, за вчител¤ поган≥в у в≥р≥
та в правд≥. 8 ќтож, хочу ¤, щоб муж≥ чинили молитви на кожному
м≥сц≥, п≥д≥ймаючи чист≥ руки без гн≥ву та сумн≥ву. 9 “ак само й
ж≥нки, у скромн≥м убранн≥, з соромлив≥стю та невинн≥стю, нехай прикрашають себе
не плет≥нн¤м волосс¤, не коштовними шатами, 10 але добрими
вчинками, ¤к то личить ж≥нкам, що присв¤чуютьс¤ на побожн≥сть. 11
Ќехай ж≥нка навчаЇтьс¤ мовчки в повн≥й покор≥. 12 ј ж≥нц≥ навчати
¤ не дозвол¤ю, ан≥ панувати над мужем, але бути в мовчанн≥. 13
јдам бо був створений перше, а ™ва потому. 14 ≤ јдам не був
зведений, але, зведена бувши, ж≥нка попала в переступ. 15 “а
спасетьс¤ вона д≥тородженн¤м, ¤кщо пробуватиме в в≥р≥ й любов≥, та в посв¤т≥ з
розвагою.
1-е “имофiю 3
1 ¬≥рне це слово: коли хто Їпископства хоче,
доброго д≥ла в≥н прагне. 2 ј Їпископ маЇ бути бездоганний, муж
одн≥Їњ дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходн≥в, зд≥бний
навчати, 3 не п'¤ниц¤, не завод≥¤ка, але тихий, несварливий, не
ср≥блолюбець, 4 щоб добре р¤див власним домом, що маЇ д≥тей у
слухн¤ност≥ з повною чесн≥стю, 5 бо хто власним домом р¤дити не
вм≥Ї, ¤к в≥н зможе пильнувати про Ѕожу ÷еркву? 6 не
новонавернений, щоб в≥н не запишавс¤, ≥ не впав у ворожий осуд. 7
“реба, щоб мав в≥н ≥ добре засв≥дченн¤ в≥д чужинц≥в, щоб не впасти в догану та в
с≥тку ди¤вольську. 8 “ак само ди¤кони мають бути поважн≥, не
двомовц≥, не багато в≥ддан≥ вину, не соромнозахланн≥, 9 так≥, що
мають таЇмницю в≥ри при чист≥м сумл≥нн≥. 10 ќтже, ≥ вони нехай
перш випробовуютьс¤, а потому хай служать, ¤кщо будуть
бездоганн≥. 11 “ак само ж≥нки нехай будуть поважн≥, не обмовлив≥,
тверез≥ та в≥рн≥ в усьому. 12 ƒи¤кони мус¤ть бути муж≥ одн≥Їњ
дружини, що добре р¤д¤ть д≥тьми й своњми домами. 13 Ѕо хто добре
виконуЇ службу, той добрий ступ≥нь набуваЇ соб≥ та велику в≥двагу в в≥р≥ через
’риста ≤суса. 14 ÷е пишу ¤ тоб≥, ≥ спод≥ваюсь до тебе прийти
незабаром. 15 ј коли ¤ сп≥знюс¤, то щоб знав ти, ¤к треба
поводитис¤ в Ѕожому дом≥, що ним Ї ÷ерква Ѕога ∆ивого, стовп ≥ п≥двалина
правди. 16 Ѕезсумн≥вно, велика це таЇмниц¤ благочест¤: ’то в т≥л≥
з'¤вивс¤, “ой оправданий ƒухом, јнголам показавс¤, пропов≥даний був м≥ж
народами, ув≥рувано в Ќього в св≥т≥, ¬≥н у слав≥ возн≥сс¤!
1-е “имофiю 4
1 ј ƒух ¤сно говорить, що в≥д в≥ри
в≥дступл¤тьс¤ дехто в останн≥ часи, т≥, хто слухаЇ дух≥в п≥дступних ≥ наук
демон≥в, 2 хто в лицем≥рств≥ говорить неправду, ≥ спалив сумл≥нн¤
своЇ, 3 хто одружуватис¤ заборон¤Ї, наказуЇ стримуватис¤ в≥д њж≥,
¤ку Ѕог створив на поживу з под¤кою в≥руючим та тим, хто правду
п≥знав. 4 ожне бо Ѕоже твориво добре, ≥ н≥що не нег≥дне, що
приймаЇмо з под¤кою, 5 воно бо осв¤чуЇтьс¤ Ѕожим —ловом ≥
молитвою. 6 як будеш оце подавати братам, то будеш ти добрий
служитель ’риста ≤суса, годований словами в≥ри та доброњ науки, що за нею сл≥дом
ти п≥шов. 7 ÷урайс¤ нечистих та бабських байок, а вправл¤йс¤ в
благочест≥. 8 Ѕо вправа т≥лесна мало корисна, а благочест¤ корисне
на все, бо маЇ об≥тницю житт¤ тепер≥шнього та майбутнього. 9 ¬≥рне
це слово, ≥ г≥дне вс¤кого прийн¤тт¤! 10 Ѕо на це ми й працюЇмо ≥
зносимо ганьбу, що над≥ю кладемо на Ѕога ∆ивого, який ус≥м люд¤м —паситель,
найб≥льше ж дл¤ в≥рних. 11 Ќаказуй оце та навчай! 12
Ќехай молодим твоњм в≥ком н≥хто не гордуЇ, але будь зразком дл¤ в≥рних у слов≥,
у житт≥, у любов≥, у дус≥, у в≥р≥, у чистост≥! 13 ѕоки прийду ¤,
пильнуй читанн¤, нагадуванн¤ та науки! 14 Ќе занедбуй благодатного
дара в соб≥, що був даний тоб≥ за пророцтвом ≥з покладенн¤м рук
пресв≥тер≥в. 15 ѕро це п≥клуйс¤, у ц≥м пробувай, щоб усп≥х тв≥й
був ¤вний дл¤ вс≥х! 16 ”важай на самого себе та на науку, тримайс¤
цього. Ѕо чин¤чи так, ти спасеш ≥ самого себе, ≥ тих, хто тебе слухаЇ!
1-е “имофiю 5
1 —таршого не докор¤й, але вмовл¤й, немов
батька, а молодших ¤к брат≥в, 2 старших ж≥нок немов мат≥рок,
молодших ¤к сестер, зо вс¤кою чист≥стю. 3 Ўануй вд≥в, уд≥в
правдивих. 4 ј ¤к маЇ вдовиц¤ ¤ка д≥тей чи внучат, нехай учатьс¤
перше побожно шанувати родину свою, ≥ в≥дд¤чуватис¤ батькам, бо це Ѕогов≥
вгодно. 5 ј вдовиц¤ правдива й самотна над≥ю складаЇ на Ѕога, та
перебуваЇ день ≥ н≥ч у молитвах ≥ благанн¤х. 6 ј котра у розкошах
живе, та живою померла. 7 ≤ це наказуй, щоб були
непорочн≥. 8 оли ж хто про своњх, особливо ж про домашн≥х не
дбаЇ, той вир≥кс¤ в≥ри, ≥ в≥н г≥рший в≥д нев≥рного. 9 ј вдову
вносити до списку не менше, ¤к ш≥стдес¤тл≥тню, що була за дружину одному
чолов≥ков≥, 10 засв≥дчену в добрих д≥лах, ¤кщо д≥тей виховала,
¤кщо подорожн≥х приймала, ¤кщо ноги св¤тим умивала, ¤кщо помагала обездоленим,
¤кщо вс¤кий добрий учинок виконувала. 11 јле вд≥в молодих не
приймай, бо вони, розпалившис¤, хочуть, наперек≥р ’ристов≥, зам≥ж
виходити, 12 через що мають осуд, бо в≥д першоњ в≥ри
в≥дкинулись. 13 ј разом ≥з тим нероб≥тн≥ вони, бо вчатьс¤ ходити
по домах, ≥ не т≥льки нероб≥тн≥, але й лепетлив≥, ≥ занадто ц≥кав≥, ≥ говор¤ть,
чого не годитьс¤. 14 ќтож бо, ¤ хочу, щоб молодш≥ зам≥ж виходили,
родили д≥тей, домом р¤дили, не давали противников≥ ан≥ жадного поводу дл¤
лихомовства. 15 Ѕо вже дехто п≥шли сл≥дом за
сатаною. 16 ј коли маЇ вд≥в ¤кий в≥рний, нехай њх утримуЇ, а
÷ерква нехай не обт¤жуЇтьс¤, щоб могла вона втримувати вд≥в
правдивих. 17 ј пресв≥тери, ¤к≥ добре пильнують д≥ла, нехай будуть
над≥лен≥ подв≥йною честю, а надто т≥, хто працюЇ у слов≥ й
науц≥. 18 Ѕо каже ѕисанн¤: Ќе в'¤жи рота волов≥, що молотить, та:
¬артий прац≥вник своЇњ нагороди. 19 Ќе приймай скарги проти
пресв≥тера, х≥бащо при двох чи трьох св≥дках. 20 ј тих, хто
гр≥шить, картай перед ус≥ма, щоб ≥ ≥нш≥ страх мали. 21 «аклинаю
тебе перед Ѕогом й ≤сусом ’ристом та вибраними јнголами, щоб ти заховав це без
лицем≥рства, н≥чого не робл¤чи з упередженн¤м. 22 Ќе рукополагай
скоро н≥кого, ≥ не приставай до чужих гр≥х≥в. Ѕережи себе
чистим! 23 ¬оди б≥льше не пий, але трохи вина заживай ради шлунка
твого та частих недуг≥в твоњх. 24 ” ≥нших людей гр≥хи ¤вн≥ ≥ йдуть
перед ними на осуд, а за ≥ншими йдуть сл≥дкома. 25 явн≥ так само й
добр≥ д≥ла, а т≥, хто ≥накший, сховатись не можуть.
1-е “имофiю 6
1 ”с≥ раби, ¤к≥ п≥д ¤рмом, нехай уважають пан≥в
своњх г≥дними вс¤коњ чести, щоб не зневажалис¤ Ѕоже ≤м'¤ та
наука. 2 ј т≥, хто маЇ пан≥в в≥руючих, не повинн≥ недбати про них
через те, що братт¤ вони, але нехай служать њм тим б≥льше, що вони в≥руюч≥ та
улюблен≥, що вони доброд≥йства Ѕож≥ приймають. ќцього навчай та
нагадуй! 3 ј коли хто навчаЇ ≥накше, ≥ не приступаЇ до здорових
сл≥в √оспода нашого ≤суса ’риста та до науки, що вона за правдивою
в≥рою, 4 той згорд≥в, н≥чого не знаЇ, але захвор≥в на суперечки й
змаганн¤, що в≥д них повстають заздр≥сть, сварки, богозневаги, лукав≥
здогади, 5 пост≥йн≥ сварн≥ м≥ж людьми з≥псутого розуму й
позбавлених правди, ¤к≥ думають, н≥би благочест¤ то зиск. ÷урайс¤
таких! 6 ¬еликий же зиск то благочест¤ ≥з
задоволенн¤м. 7 Ѕо ми не принесли в св≥т н≥чого, то н≥чого не
можемо й винести. 8 ј ¤к маЇм поживу та од¤г, то ми задоволен≥
будьмо з того. 9 ј т≥, хто хоче багат≥ти, упадають у спокуси та в
с≥тку, та в численн≥ нерозумн≥ й шк≥длив≥ пожадливост≥, що втручають людей на
загладу й загиб≥ль. 10 Ѕо корень усього лихого то грошолюбство,
¤кому в≥ддавшись, дехто в≥дбились в≥д в≥ри й поклали на себе велик≥
стражданн¤. 11 јле ти, о Ѕожа людино, ут≥кай в≥д такого, а женис¤
за правдою, благочест¤м, в≥рою, любов'ю, терпелив≥стю,
лаг≥дн≥стю! 12 «магай добрим змагом в≥ри, ухопис¤ за в≥чне житт¤,
до ¤кого й покликаний ти, ≥ визнав був добре визнанн¤ перед св≥дками
багатьома. 13 Ќаказую перед Ѕогом, що оживлюЇ все, ≥ перед ’ристом
≤сусом, який добре визнанн¤ засв≥дчив за ѕонт≥¤ ѕилата, 14 щоб
додержав ти запов≥дь чистою та бездоганною аж до з'¤вленн¤ √оспода нашого ≤суса
’риста, 15 що його свого часу покаже блаженний ≥ Їдиний м≥цний,
÷ар над цар¤ми та ѕан над панами, 16 ™диний, що маЇ безсмерт¤, ≥
живе в неприступному св≥тл≥, якого не бачив н≥хто ≥з людей, ан≥ бачити не може.
„есть …ому й в≥чна влада, ам≥нь! 17 Ќаказуй багатим за в≥ку
тепер≥шнього, щоб не неслис¤ високо, ≥ щоб над≥њ не клали на багатство непевне,
а на Ѕога ∆ивого, що щедро даЇ нам усе на спожиток, 18 щоб робили
добро, багатилис¤ в добрих д≥лах, були щедр≥ та пильн≥, 19 щоб
збирали соб≥ скарб, ¤к добру основу в майбутньому, щоб прийн¤ти правдиве
житт¤. 20 ќ “имоф≥ю, бережи переданн¤, стережис¤ марного баз≥канн¤
та суперечок знанн¤, неправдиво названого так. 21 ƒехто в≥ддавс¤
йому, та й в≥д в≥ри в≥дпав. Ѕлагодать з тобою. јм≥нь.