1-а царiв 1

¹ ј ƒавид постар≥в, ув≥йшов у л≥та. ≤ покривали його одежами, та не було йому тепло.
² ≤ сказали йому його раби: Ќехай пошукають дл¤ пана цар¤ молоду д≥вчину, ≥ стане вона перед царем, ≥ буде йому за догл¤дачку. ≤ буде вона лежати при лон≥ твоњм, ≥ буде тепло панов≥ царев≥!
³ ≤ шукали д≥вчину вродливу по вс≥й ≤зрањлев≥й границ≥, та й знайшли шунамм≥тку јв≥шаі, ≥ привели њњ до цар¤.
⁴ ј та д≥вчина була дуже вродлива. ≤ була вона царев≥ догл¤дачкою, ≥ прислуговувала йому, та цар не п≥знав њњ.
⁵ ј јдон≥¤, син ’аіі≥тин, бундючивс¤ та говорив: я буду царювати! ≤ справив в≥н соб≥ повоза та верх≥вц≥в, та п'¤тдес¤т чолов≥ка б≥гун≥в перед собою.
⁶ ј батько його н≥коли його не засмучував, щоб сказати: „ому ти так робиш? ј в≥н також був дуже вродливий, ≥ мати народила його по јвесалом≥.
⁷ ≤ мав в≥н змову з …оавом, сином ÷еруњ, та зо св¤щеником ≈в≥¤таром, ≥ вони помагали јдон≥њ.
⁸ ј св¤щеник —адок, ≥ Ѕена¤, син ™го¤дин, ≥ пророк Ќатан, ≥ Ў≥м'њ, ≥ –ењ та ƒавидов≥ лицар≥ не були з јдон≥Їю.
⁹ ≤ прин≥с јдон≥¤ в жертву худоби др≥бноњ та худоби великоњ, та худоби ситоњ при ≈вен-√аззохелет≥, що при ≈н-–оіел≥, ≥ закликав ус≥х брат≥в своњх, царських син≥в, та вс≥х ёдиних муж≥в, царських слуг.
¹⁰ ј пророка Ќатана, ≥ Ѕенаю, ≥ лицар≥в та брата свого —оломона в≥н не покликав.
¹¹ ≤ сказав Ќатан до ¬≥рсав≥њ, —оломоновоњ матер≥, говор¤чи: „и ти не чула, що зацарював јдон≥¤, син ’аіі≥тин, а пан наш ƒавид не знаЇ про те?
¹² ј тепер ≥ди, ¤ тоб≥ пораджу, ≥ р¤туй житт¤ своЇ та житт¤ сина свого —оломона!
¹³ ≤ди, ≥ вв≥йдеш до цар¤ ƒавида та й скажеш до нього: „и ж не ти, пане м≥й царю, прис¤гнув був своњй нев≥льниц≥, говор¤чи: —ин тв≥й —оломон буде царювати по мен≥, ≥ в≥н буде сид≥ти на трон≥ моњм. „ому ж зацарював јдон≥¤?
¹⁴ ќто, ти ще будеш говорити там ≥з царем, а ¤ вв≥йду за тобою, ≥ потверджу слова твоњ.
¹⁵ ≤ вв≥йшла ¬≥рсав≥¤ до цар¤ в к≥мнату, а цар був дуже старий, ≥ шунамм≥тка јв≥шаі послуговувала царев≥.
¹⁶ ≤ похилилас¤ ¬≥рсав≥¤, ≥ вклонилас¤ царев≥ до земл≥. ј цар сказав: ўо тоб≥?
¹⁷ ≤ вона сказала йому: ѕане м≥й, ти прис¤гнув був своњй нев≥льниц≥ √осподом, Ѕогом своњм: —оломон, син тв≥й, буде царювати по мен≥, ≥ в≥н сид≥тиме на трон≥ моњм.
¹⁸ ј тепер ось зацарював јдон≥¤, а ти, пане м≥й царю, не знаЇш про те...
¹⁹ ≤ прин≥с в≥н у жертву багато вол≥в ≥ худоби ситоњ та худоби др≥бноњ, ≥ покликав ус≥х царських син≥в, ≥ св¤щеника ≈в≥¤тара та …оава, вожд¤ в≥йська, а раба твого —оломона не покликав.
²⁰ ј ти, пане м≥й царю, оч≥ всього ≤зрањл¤ на тоб≥, щоб ти сказав њм, хто буде сид≥ти на трон≥ пана мого цар¤ по ньому.
²¹ ≤накше станетьс¤, ¤к спочине пан м≥й цар з батьками своњми, то буду ¤ та син м≥й —оломон винними.
²² ≤ ось, ще вона говорила з царем, а прийшов пророк Ќатан.
²³ ≤ донесли царев≥, говор¤чи: ќсь пророк Ќатан! ≤ вв≥йшов в≥н перед цареве обличч¤ ≥ впав перед царем обличч¤м своњм до земл≥.
²⁴ ≤ сказав Ќатан: ѕане м≥й царю! „и ти сказав: јдон≥¤ буде царювати по мен≥, ≥ в≥н буде сид≥ти на трон≥ моњм?
²⁵ Ѕо з≥йшов в≥н сьогодн≥, ≥ прин≥с у жертву багато вол≥в ≥ худоби ситоњ та худоби др≥бноњ. ≤ в≥н покликав ус≥х царських син≥в, ≥ пров≥дник≥в в≥йська, ≥ св¤щеника ≈в≥¤тара, ≥ ось вони њд¤ть та п'ють перед ним, ≥ говор¤ть: Ќехай живе цар јдон≥¤!
²⁶ ј мене ¤ раб тв≥й! ≥ св¤щеника —адока, ≥ Ѕенаю, сина ™го¤диного, та раба твого —оломона не покликав.
²⁷ „и ц¤ р≥ч була в≥д пана мого цар¤, а ти не пов≥домив раба свого, хто буде сид≥ти на трон≥ мого пана цар¤ по ньому?
²⁸ ј цар ƒавид в≥дпов≥в та й сказав: ѕокличте мен≥ ¬≥рсав≥ю! ≤ прийшла вона перед царське обличч¤, ≥ стала перед царем.
²⁹ ≤ прис¤гнув цар та й сказав: як живий √осподь, що визволив душу мою в≥д ус¤кого лиха,
³⁰ ¤к прис¤гнув ¤ тоб≥ √осподом, Ѕогом ≤зрањл¤, говор¤чи: —ин тв≥й —оломон буде царювати по мен≥, ≥ в≥н буде сид≥ти на моЇму трон≥ зам≥сть мене, так ¤ й зроблю цього дн¤!
³¹ ≤ вклонилас¤ ¬≥рсав≥¤ обличч¤м своњм до земл≥, ≥ впала перед царем та й сказала: Ќехай живе пан м≥й, цар ƒавид, нав≥ки!
³² ≤ сказав цар ƒавид: ѕокличте мен≥ св¤щеника —адока, ≥ пророка Ќатана та Ѕенаю, сина ™го¤диного. ≤ поприходили вони перед цареве обличч¤.
³³ ≤ сказав цар до них: ¬≥зьм≥ть ≥з собою слуг вашого пана, ≥ посад≥ть мого сина —оломона на мою мулицю, ≥ звед≥ть його до •≥хону.
³⁴ ј там помаже його св¤щеник —адок та пророк Ќатан на цар¤ над ≤зрањлем. ≤ засурм≥ть у сурму та й скрикнете: Ќехай живе цар —оломон!
³⁵ ѕот≥м п≥дете за ним, а в≥н ув≥йде та й с¤де на моЇму трон≥, ≥ в≥н буде царювати зам≥сть мене, ≥ йому наказав ¤ бути володарем над ≤зрањлем та над ёдою.
³⁶ ≤ в≥дпов≥в Ѕена¤, син ™го¤дин, та й сказав: јм≥нь. “ак нехай скаже √осподь, Ѕог пана мого цар¤!
³⁷ як був √осподь ≥з паном моњм царем, так нехай буде з —оломоном, ≥ нехай ¬≥н звеличить трон його над трона пана мого цар¤ ƒавида!
³⁸ ≤ п≥шов св¤щеник —адок та пророк Ќатан, ≥ Ѕена¤, син ™го¤дин, ≥ керет¤нин, ≥ пелет¤нин, ≥ посадили —оломона на мулицю цар¤ ƒавида, та й повели його до •≥хону.
³⁹ ≤ вз¤в св¤щеник —адок рога оливи ≥з скин≥њ, та й помазав —оломона. ≤ засурмили в сурму, та й кричав увесь народ: Ќехай живе цар —оломон!
⁴⁰ ≤ п≥дн¤вс¤ за ним ввесь народ. ј народ грав на соп≥лках та рад≥в великою рад≥стю, аж земл¤ розпадалас¤ в≥д њхнього голосу!
⁴¹ ≤ почув це јдон≥¤ та вс≥ покликан≥, що були з ним, а вони т≥лькищо ск≥нчили њсти. ≤ почув …оав голос сурми та й сказав: ўо це за крик та гам≥р у м≥ст≥?
⁴² ўе в≥н говорив, аж ось приходить …оанатан, син св¤щеника ≈в≥¤тара. ј јдон≥¤ сказав: ”в≥йди, бо ти муж г≥дний, ≥ зв≥сти нам щось добре!
⁴³ ≤ в≥дпов≥в …онатан та й сказав до јдон≥њ: “аж пан наш цар ƒавид настановив на цар¤ —оломона!
⁴⁴ ≤ послав ≥з ним цар св¤щеника —адока та пророка Ќатана, ≥ Ѕенаю, ™го¤диного сина, ≥ керет¤нина, ≥ пелет¤нина, ≥ вони посадили його на царську мулицю.
⁴⁵ ≤ помазали його в •≥хон≥ св¤щеник —адок та пророк Ќатан на цар¤. ≤ повиходили вони зв≥дти весел≥, ≥ зашум≥ло м≥сто. ÷е той голос, що ви чули.
⁴⁶ ≤ —оломон уже зас≥в на трон≥ царства.
⁴⁷ ≤ також посходилис¤ царськ≥ слуги, щоб поблагословити нашого пана цар¤ ƒавида, говор¤чи: Ќехай Ѕог тв≥й учинить —оломонове ≥м'¤ славн≥шим в≥д твого ≥мени, ≥ нехай звеличить його трон над трона твого! ≤ вклонивс¤ цар на лож≥ своњм.
⁴⁸ ≤ сказав цар так: Ѕлагословенний √осподь, Ѕог ≤зрањл≥в, що сьогодн≥ дав сид¤чого на моњм трон≥, а моњ оч≥ те бачать!
⁴⁹ ≤ затремт≥ли, ≥ повставали вс≥ покликан≥, що були з јдон≥Їю, ≥ п≥шли кожен на дорогу свою...
⁵⁰ ј јдон≥¤ бо¤вс¤ —оломона. ≤ встав в≥н, ≥ п≥шов, ≥ схопивс¤ за роги жерт≥вника.
⁵¹ ≤ донесено —оломонов≥, кажучи: ќсь јдон≥¤ зл¤кавс¤ цар¤ —оломона, й ось в≥н схопивс¤ за роги жерт≥вника, кажучи: Ќехай цар —оломон зараз прис¤гне мен≥, що не вб'Ї свого раба мечем!
⁵² ≤ сказав —оломон: якщо в≥н буде мужем чесним, ан≥ волосина його не впаде на землю! ј ¤кщо знайдетьс¤ в ньому зло, то помре.
⁵³ ≤ послав цар —оломон, ≥ в≥двели його в≥д жерт≥вника. ≤ прийшов в≥н, ≥ впав перед царем —оломоном, а —оломон йому сказав: ≤ди до свого дому!

1-а царiв 2

¹ ≤ наблизилис¤ ƒавидов≥ дн≥ до смерти, ≥ в≥н наказав своЇму синов≥ —оломонов≥, говор¤чи:
² ќсь ¤ йду дорогою вс≥Їњ земл≥, а ти будеш м≥цний та станеш мужем.
³ ≤ будеш ти стерегти накази √оспода, Ѕога свого, щоб ходити …ого дорогами, щоб стерегти постанови …ого, запов≥д≥ …ого, та устави …ого й св≥дченн¤ …ого, ¤к писано в ћойсеЇв≥м «акон≥, щоб тоб≥ щастило в усьому, що будеш робити, ≥ скр≥зь, куди звернешс¤,
⁴ щоб виповнив √осподь слово —воЇ, ¤ке говорив мен≥, кажучи: якщо сини твоњ будуть стерегти дороги своњ, щоб ходити перед лицем ћоњм у правд≥ вс≥м своњм серцем та вс≥Їю душею своЇю, то, сказав: Ќе буде переводу н≥кому в≥д тебе на трон≥ ≤зрањлев≥м!
⁵ ј також ти знаЇш, що зробив мен≥ …оав, син ÷еруњн, що зробив в≥н двом пров≥дникам ≤зрањлевих в≥йськ, јвнеров≥, Ќеровому синов≥, та јмас≥, синов≥ ™теровому. ¬≥н повбивав њх, ≥ пролив воЇнну кров у час миру, ≥ попл¤мив воЇнною кров'ю свого по¤са, що на стегнах його, та сандал≥ своњ, що на ногах його.
⁶ ≤ ти зробиш за своЇю мудр≥стю, ≥ не даси знизитис¤ сивин≥ його мирно до шеолу.
⁷ ј синам і≥леад¤нина Ѕарз≥лла¤ зробиш ласку, ≥ нехай вони будуть серед тих, що њд¤ть за твоњм столом, бо вони отак прийшли до мене, коли ¤ вт≥кав перед јвесаломом, твоњм братом.
⁸ ј ось з тобою Ў≥м'њ, •ерин син, вен≥¤мин≥вець ≥з Ѕахур≥му. ј в≥н прокл¤в був мене гострим прокл¤тт¤м того дн¤, коли ¤ йшов до ћаханањму. “а в≥н прийшов до …ордану стр≥нути мене, ≥ ¤ прис¤гнув йому √осподом, говор¤чи: Ќе заб'ю тебе мечем!
⁹ ј тепер не прощай йому, бо ти муж мудрий, ≥ знатимеш, що зробити йому, ≥ ти сивину його зведеш у кров≥ до шеолу.
¹⁰ ≤ спочив ƒавид з батьками своњми, ≥ був похований у ƒавидов≥м ћ≥ст≥.
¹¹ ј дн≥, що ƒавид царював над ≤зрањлем, сорок л≥т: у ’еврон≥ царював в≥н с≥м л≥т, а в ™русалим≥ царював тридц¤ть ≥ три роки.
¹² ≤ с≥в —оломон на трон≥ ƒавида, батька свого, ≥ його царюванн¤ було дуже м≥цне.
¹³ ≤ прийшов јдон≥¤, син √аіі≥тин, до ¬≥рсав≥њ, —оломоновоњ матер≥, а вона сказала: „и прих≥д тв≥й з миром? ≤ в≥н в≥дказав: « миром.
¹⁴ ≤ сказав: —права в мене до тебе. ј вона в≥дказала: √овори!
¹⁵ ≤ в≥н сказав: “и знаЇш, що моЇ було це царство, ≥ на мене звернув увесь ≤зрањль своЇ обличч¤, щоб мен≥ царювати. “а в≥д≥йшло царство, ≥ досталось моЇму братов≥, бо в≥д √оспода це сталось йому.
¹⁶ ј тепер одне бажанн¤ жадаю ¤ в≥д тебе: Ќе в≥дмовл¤й мен≥! ј вона сказала йому: √овори!
¹⁷ ≤ в≥н сказав: —кажи царев≥ —оломонов≥, бо в≥н не в≥дмовить тоб≥, щоб в≥н дав мен≥ шунамм≥тку јв≥шаі за ж≥нку.
¹⁸ ≤ сказала ¬≥рсав≥¤: ƒобре, ¤ скажу про тебе царев≥.
¹⁹ ≤ прийшла ¬≥рсав≥¤ до цар¤ —оломона, щоб сказати йому про јдон≥¤. ј цар устав назустр≥ч њй, ≥ вклонивс¤ њй, та й с≥в на своЇму трон≥. ≤ поставив в≥н трона й дл¤ царевоњ матер≥, ≥ вона с≥ла по правиц≥ його.
²⁰ ≤ сказала вона: ќдне мале жаданн¤ бажаю ¤ в≥д тебе, не в≥дмов мен≥. ≤ сказав њй цар: ∆адай, мати мо¤, бо ¤ не в≥дмовлю тоб≥.
²¹ ≤ сказала вона: Ќехай шунамм≥тка јв≥шаі буде дана братов≥ твоЇму јдон≥њ за ж≥нку.
²² ≤ в≥дпов≥в цар —оломон та й сказав своњй матер≥: ≤ нащо ти просиш шунамм≥тку јв≥шаі дл¤ јдон≥њ? “а попроси дл¤ нього й царства, бо в≥н брат м≥й, старший в≥д мене, ≥ дл¤ нього, ≥ дл¤ св¤щеника ≈в≥¤тара, ≥ дл¤ …оава, ÷еруњного сина!...
²³ ≤ прис¤гнув цар —оломон √осподом, говор¤чи: “ак нехай зробить мен≥ Ѕог, ≥ так нехай додасть, коли не на душу свою говорив јдон≥¤ це слово...
²⁴ ј тепер, ¤к живий √осподь, що м≥цно поставив мене й посадовив мене на трон≥ мого батька ƒавида, ≥ що зробив мен≥ д≥м, ¤к говорив був, сьогодн≥ буде вбитий јдон≥¤!
²⁵ ≤ послав цар —оломон через Ѕенаю, ™го¤диного сина, ≥ в≥н уразив його, ≥ той помер...
²⁶ ј св¤щеников≥ ≈в≥¤таров≥ цар сказав: ≤ди до јнатоту на пол¤ своњ, бо ти чолов≥к смерти, а цього дн¤ не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега ¬ладики √оспода перед обличч¤м батька мого ƒавида, ≥ що терп≥в ти в усьому, в чому терп≥в м≥й батько.
²⁷ ≤ вигнав —оломон ≈в≥¤тара, щоб не був св¤щеником дл¤ √оспода, щоб виповнилос¤ слово √осподнЇ, ¤ке говорив у Ў≥ло на д≥м ≤л≥њв.
²⁸ ј зв≥стка про це прийшла аж до …оава, бо …оав схил¤вс¤ до јдон≥њ, а до јвесалома не схил¤вс¤. ≤ вт≥к …оав до √осподньоњ скин≥њ, ≥ схопивс¤ за роги жерт≥вника...
²⁹ ≤ донесено царев≥ —оломонов≥, що …оав ут≥к до скин≥њ √осподньоњ, ≥ ось в≥н при жерт≥внику. ≤ послав —оломон Ѕенаю, ™го¤диного сина, говор¤чи: ≤ди, урази його!
³⁰ ≤ вв≥йшов Ѕена¤ до √осподньоњ скин≥њ, та й сказав до нього: “ак сказав цар: ¬ийди! ј той в≥дказав: Ќ≥, ¤ тут помру! ≤ передав Ѕена¤ царев≥ це слово, говор¤чи: “ак сказав …оав, ≥ так в≥дпов≥в мен≥.
³¹ ≤ сказав йому цар: «роби, ¤к ¤ говорив, ≥ врази його. ≤ поховаЇш його, ≥ зд≥ймеш невинну кров, що …оав пролив був, з мене та з дому мого батька.
³² ≤ нехай оберне √осподь його кров на його голову, що в≥н уразив був двох муж≥в справедливих та л≥пших в≥д нього, ≥ повбивав њх мечем, а батько м≥й ƒавид того не знав: јвнера, Ќериного сина, пров≥дника ≤зрањлевого в≥йська, та јмасу, сина ™теревого, пров≥дника ёдиного в≥йська.
³³ ≤ нехай звернетьс¤ њхн¤ кров на голову …оава та на голову нас≥нн¤ його нав≥ки. ј ƒавидов≥ й нас≥нню його та дому його й трону його нехай буде мир в≥д √оспода аж нав≥ки.
³⁴ ≤ п≥шов Ѕена¤, ™го¤дин син, ≥ вразив його, та й убив його. ≤ був в≥н похований у своњм дом≥ в пустин≥.
³⁵ ј цар, зам≥сть нього, настановив над в≥йськом Ѕенаю, ™го¤диного сина, а св¤щеника —адока цар настановив зам≥сть ≈в≥¤тара.
³⁶ ≤ послав цар, ≥ покликав Ў≥м'њ та й сказав йому: «будуй соб≥ д≥м в ™русалим≥, й ос¤деш там, ≥ не вийдеш зв≥дти ан≥ сюди, ан≥ туди.
³⁷ ≤ буде того дн¤, ¤к ти вийдеш ≥ перейдеш поток едрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. ров тво¤ буде на голов≥ твоњй!
³⁸ ≤ сказав Ў≥м'њ до цар¤: ƒобра це р≥ч. як наказав пан м≥й цар, так зробить раб тв≥й. ≤ сид≥в Ў≥м'њ в ™русалим≥ багато дн≥в.
³⁹ ≤ сталос¤ в к≥нц≥ трьох рок≥в, ≥ втекли двоЇ раб≥в Ў≥м'њ до јх≥ша, ћаах≥ного сина, іатського цар¤. ≤ донесли Ў≥м'њ, говор¤чи: ќсь раби твоњ в •ат≥!
⁴⁰ ≤ встав Ў≥м'њ, й ос≥длав осла свого та й подавс¤ до јх≥ша, щоб пошукати своњх раб≥в. ≤ п≥шов Ў≥м'њ, ≥ прив≥в своњх раб≥в з •ату.
⁴¹ ј —оломонов≥ донесено, що Ў≥м'њ п≥шов з ™русалиму в •ат ≥ вернувс¤.
⁴² ≤ послав цар, ≥ покликав Ў≥м'њ та й сказав до нього: „и ж ¤ не заприс¤г тебе √осподом, ≥ не вз¤в св≥дка проти тебе, говор¤чи: “ого дн¤, коли ти вийдеш ≥ п≥деш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? ≤ ти сказав мен≥: ƒобра це р≥ч, що ¤ чув.
⁴³ ≤ чому ти не додержувавс¤ √осподньоњ прис¤ги та наказа, що ¤ наказав був тоб≥?
⁴⁴ ≤ сказав цар до Ў≥м'њ: “и знаЇш усе те зло, ≥ знало твоЇ серце, що зробив ти ƒавидов≥, батьков≥ моЇму. ≤ поверне √осподь твоЇ зло на твою голову.
⁴⁵ ј цар —оломон благословенний, а ƒавид≥в трон буде сто¤ти м≥цно перед √осподн≥м лицем аж нав≥ки.
⁴⁶ ≤ цар наказав Ѕенањ, ™го¤диному синов≥, ≥ той вийшов ≥ вразив його, ≥ в≥н помер. ≤ царство зм≥цн≥ло в —оломонов≥й руц≥.

1-а царiв 3

¹ ≤ посво¤чивс¤ —оломон ≥з фараоном, Їгипетським царем, ≥ вз¤в фараонову дочку, ≥ вв≥в њњ до ƒавидового ћ≥ста, ще доки в≥н не зак≥нчив будувати свого дому й храму √осподнього, та муру навколо ™русалиму.
² “а народ приносив жертви на паг≥рках, бо не був ще збудований д≥м дл¤ √осподнього ≤мени аж до тих дн≥в.
³ ≤ полюбив —оломон √оспода, щоб ходити постановами свого батька ƒавида, т≥льки й в≥н приносив жертви та кадив на паг≥рках.
⁴ ≤ п≥шов був цар до •≥в'ону, щоб приносити там жертви, бо то найб≥льший паг≥рок. “ис¤чу ц≥лопалень прин≥с —оломон на тому жерт≥вников≥.
⁵ ” •≥в'он≥ з'¤вивс¤ √осподь до —оломона в н≥чному сн≥. ≤ Ѕог сказав: ѕроси, що я маю дати тоб≥!
⁶ ј —оломон в≥дказав: “и зробив був велику мил≥сть ≥з рабом —воњм ƒавидом, батьком моњм, ¤к в≥н ходив перед лицем “воњм правдою та праведн≥стю, та простотою серц¤ з “обою. ≤ збер≥г “и йому ту велику мил≥сть, ≥ дав йому сина, що сидить на його трон≥, ¤к Ї й цього дн¤.
⁷ ј тепер, √осподи, Ѕоже, “и вчинив —вого раба царем зам≥сть батька мого ƒавида, а ¤ недоросток, не знаю виходу та входу.
⁸ ј раб “в≥й серед народу “вого, ¤кого “и вибрав, в≥н народ численний, що його не можна ан≥ зл≥чити, ан≥ зрахувати через многоту.
⁹ ƒай же —воЇму рабов≥ серце розумне, щоб судити народ “в≥й, щоб розр≥зн¤ти добре в≥д злого, бо хто потрапить керувати цим великим народом “воњм?
¹⁰ ≤ була та р≥ч приЇмна в √осподн≥х очах, що —оломон попросив оцю р≥ч.
¹¹ ≤ сказав Ѕог до нього: «а те, що просив ти цю р≥ч, а не просив дл¤ себе дн≥в довгих та багатства, ≥ не просив душ ворог≥в своњх, а просив соб≥ розуму, щоб ум≥ти судити,
¹² то ось зроблю я за словом твоњм, ось я даю тоб≥ серце мудре та розумне, так що такого, ¤к ти, не було перед тобою й не встане такий, ¤к ти, по тоб≥.
¹³ ј також те, чого не просив ти, я даю тоб≥: ≥ багатство, ≥ славу таку, що такого, ¤к ти, не було перед тобою й не буде н≥кого серед цар≥в усе житт¤ твоЇ.
¹⁴ ј ¤кщо ти ходитимеш ћоњми дорогами, щоб дотримувати постанови ћоњ та запов≥д≥ ћоњ, ¤к ходив був батько тв≥й ƒавид, то продовжу дн≥ твоњ!
¹⁵ ≤ прокинувс¤ —оломон, аж ось це був сон. ≤ вв≥йшов в≥н до ™русалиму, та й став перед ковчегом √осподнього запов≥ту, ≥ прин≥с ц≥лопаленн¤ та вчинив жертви мирн≥. ≤ зробив в≥н гостину дл¤ вс≥х своњх слуг.
¹⁶ ≤ прийшли до цар¤ дв≥ ж≥нки блудниц≥, та й стали перед обличч¤м його.
¹⁷ ≤ сказала одна ж≥нка: ѕрошу, пане м≥й, ¤ та ц¤ ж≥нка сидимо в одному дом≥. ≤ породила ¤ при н≥й у цьому дом≥.
¹⁸ ≤ сталос¤ третього дн¤ по пород≥ моњм, ≥ породила теж оц¤ ж≥нка. ј ми були разом, н≥кого чужого в дом≥ з нами не було, т≥льки двоЇ нас було в дом≥.
¹⁹ ј вноч≥ помер син ц≥Їњ ж≥нки, бо вона нал¤гла на нього.
²⁰ ≤ встала вона серед ноч≥, ≥ вз¤ла мого сина в≥д мене, а нев≥льниц¤ тво¤ спала, ≥ поклала його при своЇму лон≥, а свого померлого сина поклала при лон≥ моњм...
²¹ ≤ встала ¤ рано, щоб погодувати сина свого, аж ось помер в≥н! ≤ придивилас¤ ¤ до нього рано, а ото не був це син м≥й, що ¤ породила...
²² ј ≥нша ж≥нка в≥дказала: Ќ≥, то м≥й син живий, а тв≥й син мертвий! ј та говорила: Ќ≥, то тв≥й син мертвий, а м≥й син живий! ≤ так сперечались вони перед царем.
²³ ≤ сказав цар: ÷¤ говорить: ÷е м≥й син живий, а син тв≥й мертвий, а та говорить: Ќ≥, то син тв≥й мертвий, а м≥й син живий.
²⁴ ≤ сказав цар: ѕодайте мен≥ меча! ≤ принесли меча перед цареве обличч¤.
²⁵ ≤ сказав цар: –оз≥тн≥ть це живе дит¤ надвоЇ, ≥ дайте половину одн≥й, а половину друг≥й!...
²⁶ ≤ сказала до цар¤ ж≥нка, що син њњ той живий, бо запалилас¤ любов њњ до сина свого, ≥ сказала вона: ѕрошу, пане м≥й, дайте њй немовл¤тко живим, а забити не забивайте його!... ј та каже: ’ай не буде н≥ мен≥, н≥ тоб≥, розтинайте!...
²⁷ ј цар в≥дпов≥в та й сказав: ƒайте њй це живе немовл¤тко, а вбивати не вбивайте його. ¬она його мати!
²⁸ ≤ почув увесь ™русалим про той суд, що цар розсудив, ≥ стали бо¤тис¤ цар¤, бо бачили, що в ньому Ѕожа мудр≥сть, щоб чинити суд.

1-а царiв 4

¹ ≤ був цар —оломон царем над ус≥м ≤зрањлем.
² ј оце його пров≥дники: јзар≥¤, —адок≥в син, св¤щеник.
³ ≈л≥хореф та јх≥й¤, сини Ў≥ш≥, писар≥. …осафат, син јх≥луд≥в, канцлер.
⁴ ј Ѕена¤, ™го¤дин син, над в≥йськом, а —адок та ≈в≥¤тар св¤щеники.
⁵ ј јзар≥¤, Ќатан≥в син, над нам≥сниками, а «авуд, син Ќатан≥в св¤щеник, товариш цар≥в.
⁶ ј јх≥шар над домом, а јдон≥рам, јвдин син над даниною.
⁷ ј в —оломона було дванадц¤ть нам≥сник≥в над ус≥м ≤зрањлем, ≥ вони годували цар¤ та д≥м його, м≥с¤ць на р≥к був на одного на годуванн¤.
⁸ ј оце њхн≥ ≥мена: Ѕен-√ур в ™фремових горах,
⁹ Ѕен-ƒекер у ћакац≥, ≥ в Ўаалев≥м≥, ≥ в Ѕет-Ўемеш≥, ≥ в ≈лон≥ Ѕет-√анану.
¹⁰ Ѕен-√есед в јруббот≥, йому належали: —охо та ввесь край ’еферу.
¹¹ Ѕен-јв≥надав ус¤ околиц¤ ƒору; “афат, —оломонова дочка, була йому за ж≥нку.
¹² Ѕаана, јх≥луд≥в син “аанах ≥ ћеі≥ддо та ввесь Ѕет-Ўеан, що при ÷артан≥, нижче ∞зреелу, в≥д Ѕет-Ўеану аж до јвел-ћехола, аж до того боку …окмеаму.
¹³ Ѕен-•евер у і≥леадському –амот≥, йому належали: осел≥ яњра, сина ћанас≥њ, що в •≥леад≥, йому околиц¤ јріову, що в Ѕашан≥, ш≥стдес¤т м≥ст великих, ≥з муром та з м≥д¤ним засувом.
¹⁴ јх≥надав, син ≤ддо в ћаханањм≥.
¹⁵ јх≥маац в Ќефталим≥; також в≥н уз¤в Ѕосмат, —оломонову дочку, за ж≥нку.
¹⁶ Ѕаана, ’ушањв син, в јсир≥ та в Ѕе-јлот≥.
¹⁷ …осафат, ѕаруах≥в син, в ≤ссахар≥.
¹⁸ Ў≥м'њ, ≈лин син, у ¬ен≥¤мин≥.
¹⁹ •евер, син ”р≥њв, у і≥леадському крањ, у крањ —игона, цар¤ аморейського, та ќіа, цар¤ башанського. ј один нам≥сник, що в усьому рањ.
²⁰ ёда та ≤зрањль були численн≥, ¤к п≥сок, що над морем, щодо многоти. ¬они њли й пили та т≥шилис¤!

1-а царiв 5

¹ ј —оломон панував над ус≥ма царствами в≥д –≥чки аж до филистимського краю та аж до границ≥ ™гипту. ¬они приносили дари та служили —оломонов≥ по вс≥ дн≥ його житт¤.
² ≤ була —оломонова пожива на один день: тридц¤ть кор≥в пшеничноњ муки, а ш≥стдес¤т кор≥в ≥ншоњ муки.
³ ƒес¤теро з великоњ ситоњ худоби, ≥ двадц¤теро з худоби великоњ з паш≥ та сотн¤ худоби др≥бноњ, окр≥м олен¤, ≥ сарни, ≥ антилопи та ситих гусок.
⁴ Ѕо в≥н панував по вс≥й ц≥й сторон≥ –≥чки в≥д “≥фсаху та аж до јззи над ус≥ма цар¤ми по цей б≥к –≥чки. ≤ був у нього мир зо вс≥х стор≥н його навколо.
⁵ ≤ безпечно сид≥в ёда та ≤зрањль, кожен п≥д своњм виноградником та п≥д своЇю ф≥іою в≥д ƒану й аж до Ѕеер-Ўеви вс≥ дн≥ —оломона.
⁶ ≤ було в —оломона сорок тис¤ч ст≥йл≥в дл¤ коней колесниць його та дванадц¤ть тис¤ч верх≥вц≥в.
⁷ ≤ годували ц≥ нам≥сники цар¤ —оломона та кожного, хто приходив до столу цар¤ —оломона, кожен св≥й м≥с¤ць, ≥ не було недостач≥ н≥ в чому.
⁸ ј ¤чменю та соломи дл¤ коней та дл¤ румак≥в спроваджували до м≥сц¤, де хто був, кожен за постановою дл¤ нього.
⁹ ≤ дав Ѕог —оломонов≥ дуже багато мудрости та розуму, а широк≥сть серц¤ ¤к п≥сок, що на берез≥ мор¤.
¹⁰ ≤ зб≥льшилас¤ —оломонова мудр≥сть над мудр≥сть ус≥х син≥в сходу та над усю мудр≥сть ™гипту.
¹¹ ≤ був в≥н мудр≥ший в≥д ус¤кого чолов≥ка, в≥д ≈тана езрах≥тського, ≥ √емана, ≥ алкола та ƒарди, ћахолових син≥в. ј ≥м'¤ його було славне серед ус≥х людей навколо.
¹² ≤ в≥н проказав три тис¤ч≥ приказок, а п≥сень його було тис¤ча й п'¤ть.
¹³ ≤ говорив в≥н про дерева, в≥д кедру, що на Ћиван≥, й аж до ≥сопу, що росте на ст≥н≥. ≤ говорив про худобу, ≥ про птаства, ≥ про плазуюче та про риб.
¹⁴ ≤ приходили в≥д ус≥х народ≥в, щоб послухати —оломонову мудр≥сть, в≥д ус≥х цар≥в краю, що чули про мудр≥сть його.
¹⁵ ≤ послав ’≥рам, цар “иру, своњх слуг до —оломона, бо почув, що його помазали на цар¤ на м≥сце батька його, бо ’≥рам був при¤телем ƒавидовим по вс≥ дн≥.
¹⁶ ≤ послав —оломон до ’≥рама, говор¤чи:
¹⁷ “и знаЇш мого батька ƒавида, що не м≥г в≥н збудувати дому дл¤ ≤мени √оспода, Ѕога свого, через в≥йни, що оточували його, аж поки √осподь не в≥ддав њх, ворог≥в, п≥д стопи н≥г його.
¹⁸ ј тепер √осподь, Ѕог м≥й, дав мен≥ в≥дпочинок навколо, нема противника, ≥ нема злого випадку.
¹⁹ ≤ ото ¤ маю на думц≥ збудувати д≥м ≤мени √оспода, Ѕога мого, ¤к √осподь говорив був моЇму батьков≥ ƒавидов≥, кажучи: —ин тв≥й, ¤кого дам зам≥сть тебе на трон тв≥й, в≥н збудуЇ той д≥м дл¤ …менн¤ ћого.
²⁰ ј тепер накажи, ≥ нехай з≥тнуть мен≥ кедри з Ћивану, а раби моњ будуть ≥з рабами твоњми, а в нагороду за твоњх раб≥в ¤ дам тоб≥ все, що скажеш, бо ти знаЇш, що серед нас немаЇ н≥кого, хто вм≥в би стинати дерева, ¤к сидон¤ни.
²¹ ≤ сталос¤, ¤к почув ’≥рам —оломонов≥ слова, то дуже зрад≥в та й сказав: Ѕлагословенний √осподь сьогодн≥, що дав ƒавидов≥ мудрого сина над цим великим народом!
²² ≤ послав ’≥рам до —оломона, говор¤чи: ѕочув ¤ про те, про що посилав ти до мене. я виконаю все бажанн¤ твоЇ, щодо дерева кедрового та дерева кипарисового.
²³ ћоњ раби спуст¤ть ≥з Ћивану до мор¤, а ¤ њх поскладаю в плоти, ≥ в≥дправлю морем аж до м≥сц¤, про ¤ке пошлеш мен≥ зв≥стку, ≥ порозбиваю њх там, ≥ ти забереш. ј ти виконаЇш моЇ бажанн¤, дати хл≥ба дл¤ мого дому.
²⁴ ≤ давав ’≥рам —оломонов≥ дерева кедров≥ та дерева кипарисов≥, усе за бажанн¤м його.
²⁵ ј —оломон давав ’≥рамов≥ двадц¤ть тис¤ч кор≥в пшениц≥, живн≥сть дл¤ дому його, та двадц¤ть тис¤ч кор≥в товченоњ оливи. “ак давав —оломон ’≥рамов≥ р≥к-у-р≥к.
²⁶ ј √осподь дав —оломонов≥ мудр≥сть, ¤к об≥ц¤в був йому. ≤ був мир м≥ж ’≥рамом та м≥ж —оломоном, ≥ обидва вони склали умову.
²⁷ ј —оломон з≥брав данину роб≥тник≥в зо всього ≤зрањл¤, ≥ була та данина тридц¤ть тис¤ч чолов≥ка.
²⁸ ≤ в≥н посилав њх до Ћивану, по дес¤ть тис¤ч на м≥с¤ць, наперем≥ну: м≥с¤ць були вони на Ћиван≥, два м≥с¤ц≥ у дом≥ своњм; а јдон≥рам догл¤дав над роб≥тниками.
²⁹ ≤ було в —оломона с≥мдес¤т тис¤ч т¤гарових нос≥њв та в≥с≥мдес¤т тис¤ч ламач≥в у горах,
³⁰ окр≥м трьох тис¤ч ≥ трьох сотень кер≥вник≥в, що настановив —оломон над працею, вони правили над народом, що робили працю.
³¹ ≤ цар наказав, ≥ вони ламали велике кам≥нн¤, кам≥нн¤ дороге, щоб закласти д≥м ≥з тесаного кам≥нн¤.
³² ≤ њх отесували буд≥внич≥ —оломонов≥ й буд≥внич≥ ’≥рамов≥ та і≥вл¤ни, ≥ наготовили дерева та кам≥нн¤ на збудуванн¤ храму.

1-а царiв 6

¹ ≤ сталос¤, року чотирисотого й в≥с≥мдес¤того по виход≥ ≤зрањлевих син≥в з Їгипетського краю, четвертого року —оломонового царюванн¤ над ≤зрањлем, м≥с¤ц¤ з≥ва, почав в≥н будувати той храм дл¤ √оспода.
² ј той храм, що цар —оломон збудував дл¤ √оспода, ш≥стдес¤т л≥кт≥в довжина його, а двадц¤ть ширина його, а тридц¤ть л≥кт≥в вишина його.
³ ј притвор перед храмом цього дому двадц¤ть л≥кт≥в довжина його, в≥дпов≥дно широкости храму, дес¤ть л≥кт≥в ширина його перед храмом.
⁴ ≤ зробив в≥н дл¤ храму прозор≥ в≥кна, широк≥ знадвору й вузьк≥ всередин≥.
⁵ ј до ст≥ни храму збудував в≥н прибуд≥вку навколо, зо ст≥нами дому навколо храму та найсв¤т≥шого, ≥ поробив б≥чн≥ к≥мнати навколо.
⁶ ƒол≥шн¤ прибуд≥вка ширина њњ п'¤ть л≥кт≥в, а середн¤ ш≥сть л≥кт≥в ширина њњ, а трет¤ с≥м л≥кт≥в ширина њњ, бо в≥н дав навколо храму знадвору виступи, щоб не тримати њх у ст≥нах храму.
⁷ ј храм, коли був будований, будувавс¤ з вик≥нченого камен¤ з каменоломн≥, а молотки та сокира, вс¤ке зал≥зне знар¤дд¤ не було чуте в храм≥, коли його будували.
⁸ ¬х≥д до середньоњ б≥чноњ к≥мнати був з правого боку храму, а крученими сходами входили до середньоњ, а з середньоњ до третьоњ.
⁹ ≤ збудував в≥н той храм та й пок≥нчив його. ≤ покрив в≥н храм дошками та брусками кедрових дерев.
¹⁰ ≤ збудував в≥н прибуд≥вку на ввесь храм, п'¤ть л≥кт≥в вишина њњ, ≥ вона трималас¤ храму кедровими деревинами.
¹¹ ≤ було √осподнЇ слово до —оломона, говор¤чи:
¹² ÷ей храм, що ти будуЇш, ¤кщо ти ходитимеш ћоњми уставами й постанови ћоњ будеш виконувати, ≥ будеш дотримувати вс≥ ћоњ запов≥д≥, щоб ними ходити, то я виповню на тоб≥ —воЇ слово, ¤ке я говорив був батьков≥ твоЇму ƒавидов≥.
¹³ ≤ пробуватиму посеред ≤зрањлевих син≥в, ≥ не покину —вого ≤зрањлевого народу.
¹⁴ ≤ збудував —оломон той храм та й ск≥нчив його.
¹⁵ ≤ побудував в≥н ст≥ни храму зсередини з кедрових дощок, в≥д п≥длоги храму аж до ст≥н стропу покрив усередин≥ деревом, а п≥длогу храму покрив кипарисовими дошками.
¹⁶ ≤ збудував тих двадц¤ть л≥кт≥в ст≥ни з-заду храму з кедрових дощок, в≥д п≥длоги аж до ст≥н стропу, ≥ це збудував йому зсередини за дев≥ра, за —в¤теЇ —в¤тих.
¹⁷ ј той храм був на сорок л≥кт≥в, в≥н той, що перед дев≥ром.
¹⁸ ј на кедрин≥ всередин≥ храму була р≥зьба ог≥рк≥в та в≥дкритих кв≥т≥в. ”се кедрина, кам≥нь був невидний.
¹⁹ ј найсв¤т≥ше в≥н приготовив усередин≥ храму, щоб дати туди ковчега √осподнього запов≥ту.
²⁰ ј середина найсв¤т≥шого двадц¤ть л≥кт≥в довжина, ≥ двадц¤ть л≥кт≥в ширина, ≥ двадц¤ть л≥кт≥в вишина його, ≥ в≥н покрив його щирим золотом, ≥ також покрив кедрового жерт≥вника.
²¹ ≤ —оломон покрив той храм зсередини щирим золотом, а перед найсв¤т≥шим перет¤гнув золотими ланцюгами, та покрив його золотом.
²² ≤ ввесь храм в≥н покрив золотом аж до к≥нц¤ всього храму ≥ всього жерт≥вника, що при найсв¤т≥шому, покрив золотом.
²³ ≤ зробив у найсв¤т≥шому двох херувим≥в з оливкового дерева, дес¤ть л≥кт≥в вишина його.
²⁴ ≤ п'¤ть л≥кт≥в одне крило херувима, ≥ п'¤ть л≥кт≥в друге крило херувима; дес¤ть л≥кт≥в в≥д к≥нц¤ одного його крила ≥ аж до к≥нц¤ другого його крила.
²⁵ ≤ дес¤ть л≥кт≥в був ≥ другий херувим, одна м≥ра й один вид обом херувимам.
²⁶ ¬исочина одного херувима дес¤ть л≥кт≥в, ≥ так ≥ другого херувима.
²⁷ ≤ дав в≥н тих херувим≥в усередин≥ внутр≥шнього храму. ≤ херувими прост¤гали своњ крила, ≥ торкалос¤ крило одного одн≥Їњ ст≥ни, а крило другого херувима торкалос¤ другоњ ст≥ни. ј њхн≥ внутр≥шн≥ крила дотикалис¤ крило до крила.
²⁸ ≤ в≥н покрив херувим≥в золотом.
²⁹ ј вс≥ ст≥ни храму навколо приоздобив ритими р≥зьбами херувим≥в ≥ пальм та розкритих кв≥т≥в, зсередини та в≥д зовн≥шньоњ частини.
³⁰ ј п≥длогу храму в≥н покрив золотом дл¤ внутр≥шньоњ та дл¤ зовн≥шньоњ частини.
³¹ ј на вх≥д до найсв¤т≥шого зробив двер≥ з оливкового дерева; стовп, б≥чн≥ одв≥рки п'¤тикутн≥.
³² ≤ двоЇ дверей були з оливкового дерева, ≥ на них були пороблен≥ р≥зьби херувим≥в ≥ пальм та розкритих кв≥т≥в, ≥ покрив золотом; ≥ обклав золотом тих херувим≥в та т≥ пальми.
³³ ≤ так поробив ≥ одв≥рки дл¤ входу до храму, з оливкового дерева, одв≥рки чотирикутн≥.
³⁴ ј двоЇ дверей були з кипарисового дерева. ƒв≥ частин≥ одних дверей та дв≥ частин≥ других дверей були рухом≥.
³⁵ ≤ повир≥зував на них херувим≥в ≥ пальми та розкрит≥ кв≥ти, ≥ покрив золотом, викутим по р≥зьб≥.
³⁶ ≤ збудував в≥н унутр≥шн≥й дв≥р, три р¤ди тесаного камен¤ та р¤д ст¤того кедрового брусс¤.
³⁷ –оку четвертого був заложений храм √осподн≥й, у м≥с¤ц≥ з≥в,
³⁸ а року одинадц¤того, у м≥с¤ц≥ бул, в≥н м≥с¤ць восьмий був зак≥нчений той храм зо вс≥ма речами його та за вс≥ма планами його. ≤ в≥н будував його с≥м рок≥в.

1-а царiв 7

¹ ј св≥й д≥м —оломон будував тринадц¤ть рок≥в, та й ск≥нчив увесь св≥й д≥м.
² ≤ збудував в≥н д≥м Ћиванського Ћ≥су, сто л≥кт≥в довжина його, ≥ п'¤тдес¤т л≥кт≥в ширина його, ≥ тридц¤ть л≥кт≥в вишина його, на чотирьох р¤дах кедрових стовп≥в, а кедров≥ брусс¤ на стовпах.
³ ≤ покритий в≥н був кедриною зверху на б≥чних к≥мнатах, що на сорока й п'¤ти стовпах, по п'¤тнадц¤ть на р¤д.
⁴ ј лутк≥в було три р¤ди, в≥кно до в≥кна три рази.
⁵ ј вс≥ двер≥ та б≥чн≥ одв≥рки чотирикутн≥, з порогами, а навпроти в≥кно до в≥кна три рази.
⁶ ≤ зробив в≥н с≥ни зо стовп≥в, п'¤тдес¤т л≥кт≥в довжина њх та тридц¤ть л≥кт≥в ширина њх, ≥ ≥нш≥ с≥ни перед ними, ≥ стовпи, ≥ прич≥лок даху.
⁷ ≤ зробив в≥н тронову залю, де судив, залю судову, ≥ покрив кедриною в≥д п≥длоги до стел≥.
⁸ ј його д≥м, де жив, на ≥ншому двор≥, зсередини с≥ней, був такий, ¤к та робота. ≤ зробив в≥н д≥м дл¤ фараоновоњ дочки, ¤ку вз¤в —оломон, ¤к т≥ с≥ни.
⁹ ”се це з дорогого кам≥нн¤, тесаного за м≥рою, обр≥заного пилкою зсередини та ≥ззовн≥, ≥ в≥д основи аж до стел≥, а ≥ззовн≥ аж до великого двора.
¹⁰ ј заснований в≥н був на дорогих кам≥нн¤х, кам≥нн¤х великих, кам≥нн¤ дес¤ти л≥кт≥в та кам≥нн¤ восьми л≥кт≥в.
¹¹ ј згори дорог≥ кам≥нн¤, тесан≥ за м≥рою, та кедрина.
¹² ј навколо великий дв≥р, три р¤ди тесаного кам≥нн¤ та р¤д ст¤того кедрового брусс¤; те саме й дл¤ внутр≥шнього двору √осподнього храму та дл¤ с≥ней храму.
¹³ ≤ послав цар —оломон, ≥ вз¤в ≥з “иру ’≥рама,
¹⁴ це син одн≥Їњ вдови, з племени Ќефталимового, а батько його тир¤нин, що робив на м≥д≥. ≤ був в≥н наповнений мудр≥стю й розумом, та вм≥нн¤м робити вс¤ку роботу на м≥д≥. ≤ прийшов в≥н до цар¤ —оломона, ≥ зробив усю його роботу.
¹⁵ ≤ в≥н в≥длив два м≥д¤н≥ стовпи, в≥с≥мнадц¤ть л≥кт≥в височина одного стовпа, а шнур дванадц¤ти л≥кт≥в оточив би його; такий ≥ стовп другий.
¹⁶ ≤ зробив в≥н дв≥ маковиц≥, щоб дати на верхи тих стовп≥в, в≥длив њх ≥з м≥д≥; п'¤ть л≥кт≥в височина одн≥Їњ маковиц≥, ≥ п'¤ть л≥кт≥в височина маковиц≥ другоњ.
¹⁷ ј на тих маковиц¤х, що були на верхах стовп≥в, було мереживо плетеноњ роботи та шнурки роботою ланцюжк≥в, с≥м на маковиц≥ одн≥й ≥ с≥м на маковиц≥ друг≥й.
¹⁸ ≤ поробив в≥н т≥ стовпи так, що два р¤ди гранатових ¤блук були навколо на одному мережив≥, щоб покрити маковиц≥, що на верху; ≥ так зробив ≥ маковиц≥ друг≥й.
¹⁹ ј маковиц≥, що на верху тих стовп≥в, були зроблен≥ ¤к л≥лењ, на чотири л≥кт≥, у притвор≥.
²⁰ ≤ маковиц≥ на обох стовпах також зверху, навпроти випуклини, що з боку мережива. ј тих гранатових ¤блук дв≥ст≥, р¤дами навколо на маковиц≥ друг≥й.
²¹ ≤ поставив в≥н т≥ стовпи до притвору храму. ≤ поставив в≥н правого стовпа, ≥ назвав ≥м'¤ йому: ях≥н; ≥ поставив стовпа л≥вого, ≥ назвав ≥м'¤ йому: Ѕоаз.
²² ј на верху стовп≥в зроблено ¤к л≥лењ. ≤ була ск≥нчена робота стовп≥в.
²³ ≤ зробив в≥н лите море, дес¤ть л≥кт≥в в≥д краю його аж до краю його, навколо кругл¤сте, ≥ п'¤ть л≥кт≥в височина його. ј шнур на тридц¤ть л≥кт≥в оточив би його навколо.
²⁴ ј здолу на кра¤х його оточували його подоби ог≥рк≥в, по дес¤ть у л≥кт≥, вони оточували море навколо. Ѕуло два р¤ди тих ог≥рк≥в, вилитих при литт≥ його.
²⁵ ¬оно сто¤ло на дванадц¤тьох волах, три обернен≥ на п≥вн≥ч, ≥ три обернен≥ на зах≥д, ≥ три обернен≥ на п≥вдень, ≥ три обернен≥ на сх≥д. ј море на них зверху, а ввесь зад њх до нутра.
²⁶ ј грубина його долон¤, а крањ його под≥бн≥ до краю келиха, ¤к кв≥тки л≥лењ. ћ≥стило воно дв≥ тис¤ч≥ бат≥в.
²⁷ ≤ зробив в≥н дес¤ть м≥д¤них п≥дстав, чотири л≥кт≥ довжина одн≥Їњ п≥дстави, ≥ чотири л≥кт≥ ширина њњ, а три л≥кт≥ вишина њњ.
²⁸ ј оце робота п≥дстави: у них лиштви, а т≥ лиштви пом≥ж прутами.
²⁹ ј на лиштвах, що м≥ж прутами, леви, воли та херувими. ј на прутах зверху п≥дн≥жки, а п≥д левами та волами китиц≥, зроблен≥ розложистими.
³⁰ ≤ чотири м≥д¤н≥ кола дл¤ одн≥Їњ п≥дстави та м≥д¤н≥ ос≥. ј на чотирьох рогах њхн≥ рамена, п≥д м≥дницею рамена лит≥, з кожного боку китиц≥.
³¹ ј гирло його з нутра маковиц≥ й вище л≥коть; а гирло кругл¤сте, роботи п≥дн≥жка, л≥коть ≥ п≥вл≥кт¤; ≥ також на гирл≥ його р≥зьби, а рамено њх квадратове, не кругл¤сте.
³² ≤ чотири т≥ кола були п≥д лиштвами, а ос≥ колес у п≥дстав≥. ј вишина одного кола л≥коть ≥ п≥вл≥кт¤.
³³ ј робота тих к≥л ¤к робота кола возового; њхн≥ ос≥, ≥ њхн≥ об≥дд¤, ≥ њхн≥ шпиц≥, ≥ њхн≥ маточини усе лите.
³⁴ ≤ чотири рамена на чотирьох рогах одн≥Їњ п≥дстави; з п≥дстави виходили рамена њњ.
³⁵ ј на верху п≥дстави було округле навк≥лл¤, п≥вл≥кт¤ вишини; а на верху п≥дстави ручки њњ та лиштви њњ з нењ.
³⁶ ≤ в≥н повир≥зував на таблиц¤х ручок њњ та на лиштвах њњ херувим≥в лев≥в та пальми, на кожн≥м в≥льн≥м м≥сц≥, та китиц≥ навколо.
³⁷ як це, в≥н зробив дес¤ть п≥дстав, литт¤ одне, м≥ра одна, одна робота дл¤ них ус≥х.
³⁸ ≤ зробив в≥н дес¤ть м≥д¤них умивальниць, сорок бат≥в мала кожна вмивальниц¤; чотири л≥кт≥ кожна вмивальниц¤; одна вмивальниц¤ на одн≥й п≥дстав≥, так дл¤ дес¤ти п≥дстав.
³⁹ ≤ дав т≥ п≥дстави п'¤ть на боц≥ храму з правиц≥, ≥ п'¤ть на боц≥ храму з л≥виц≥ його, а море дав на правому боц≥ храму, наперед, навпроти полудн¤.
⁴⁰ ≤ поробив ’≥рам умивальниц≥ й лопатки та кропильниц≥. ≤ пок≥нчив ’≥рам робити всю ту роботу, що зробив царев≥ —оломонов≥ дл¤ храму √осподнього:
⁴¹ два стовпи та дв≥ гол≥вки маковиць, що на верху стовп≥в, ≥ два мережива на покритт¤ двох гол≥вок маковиць, що на верху стовп≥в;
⁴² ≥ чотири сотн≥ гранатових ¤блук дл¤ двох мережив, два р¤ди гранатових ¤блук дл¤ одного мережива, на покритт¤ обох гол≥вок маковиць, що на верху стовп≥в;
⁴³ ≥ п≥дстави дес¤ть, ≥ вмивальниц≥ дес¤ть;
⁴⁴ ≥ одне море, ≥ воли дванадц¤ть п≥д морем;
⁴⁵ ≥ горн¤та, ≥ лопатки, ≥ кропильниц≥ та вс≥ т≥ реч≥, що ’≥рам поробив царев≥ —оломонов≥ в √осподньому дом≥, усе випол≥рувана м≥дь.
⁴⁶ Ќа …орданськ≥й р≥внин≥ пов≥дливав њх цар у глибок≥й земл≥ м≥ж —уккотом та м≥ж ÷аретаном.
⁴⁷ ≤ порозставл¤в —оломон ус≥ ц≥ реч≥; через дуже велику многоту њх не була справджена вага м≥д≥.
⁴⁸ ≤ поробив —оломон ус≥ реч≥, що в √осподньому храм≥: золотого жерт≥вника, ≥ золотого стола, що на ньому хл≥б показний,
⁴⁹ ≥ св≥чники, п'¤ть з правиц≥ та п'¤ть з л≥виц≥, перед найсв¤т≥шим, зо щирого золота; ≥ кв≥тки, ≥ л¤мпади, ≥ щипчики, з золота;
⁵⁰ ≥ миски, ≥ ножиц≥, ≥ кропильниц≥, ≥ ложки, ≥ лопатки, золото щире; ≥ чопи дл¤ дверей внутр≥шнього храму, дл¤ —в¤того —в¤тих, дл¤ дверей дому дл¤ храму золото.
⁵¹ ≤ була пок≥нчена вс¤ ц¤ прац¤, ¤ку цар —оломон зробив в √осподньому храм≥. ≤ —оломон повносив осв¤чен≥ реч≥ свого батька ƒавида; ср≥бло й золото та реч≥ дав у скарбниц≥ √осподнього храму.

1-а царiв 8

¹ “од≥ —оломон з≥брав ус≥х ≤зрањлевих старших та гол≥в племен, кер≥вник≥в батьк≥вських дом≥в ≤зрањлевих син≥в, до цар¤ —оломона до ™русалиму, щоб перенести ковчега √осподнього запов≥ту з ƒавидового ћ≥ста, воно —≥он.
² ≤ були з≥бран≥ до цар¤ —оломона вс≥ ≥зрањльт¤ни в св¤то в м≥с¤ц≥ етан≥м, в≥н м≥с¤ць сьомий.
³ ≤ поприходили вс≥ ≤зрањлев≥ старш≥, а св¤щеники понесли ковчега.
⁴ ≤ понесли вони √осподнього ковчега, ≥ скин≥ю запов≥ту та вс≥ св¤т≥ реч≥, що в ковчез≥; ≥ понесли њх св¤щеники та Ћевити.
⁵ ј цар —оломон та вс¤ ≤зрањлева громада, що з≥бралис¤ при ньому, були з ним перед ковчегом, ≥ приносили в жертву худобу др≥бну та худобу велику, що через мног≥сть не була вона ан≥ записувана, ан≥ л≥чена.
⁶ ≤ внесли св¤щеники ковчега √осподнього запов≥ту до дев≥ру храму, до —в¤того —в¤тих, п≥д крила херувим≥в.
⁷ Ѕо херувими прост¤гали крила над м≥сцем ковчегу, ≥ зат≥нювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху.
⁸ ј т≥ держаки були довг≥, ≥ головки тих держак≥в були видн≥ з св¤тин≥ перед найсв¤т≥шим, а зназовн≥ не були видн≥. ≤ вони там аж до цього дн¤.
⁹ ” ковчез≥ не було н≥чого, т≥льки дв≥ кам≥нн≥ таблиц≥, що поклав туди ћойсей на ’орив≥, коли √осподь склав був запов≥та з ≤зрањлевими синами при виход≥ њх з Їгипетського краю.
¹⁰ ≤ сталос¤, ¤к св¤щеники виходили з св¤тин≥, то хмара наповнила √осподн≥й храм.
¹¹ ≤ не могли св¤щеники сто¤ти й служити через ту хмару, бо слава √осподн¤ наповнила √осподн≥й храм!
¹² “од≥ —оломон проказав: ѕромовив √осподь, що ¬≥н пробуватиме в мр¤ц≥.
¹³ Ѕудуючи, ¤ збудував оцей храм, на оселю “об≥, м≥сце “вого пробуванн¤ нав≥ки!
¹⁴ ≤ повернув цар обличч¤ своЇ, та й поблагословив ≤зрањл≥в зб≥р, увесь же ≤зрањл≥в зб≥р сто¤в.
¹⁵ ≤ в≥н сказав: Ѕлагословенний √осподь, Ѕог ≤зрањл≥в, що —воњми устами говорив був ≥з моњм батьком ƒавидом, ≥ рукою —воЇю тепер виконав, говор¤чи:
¹⁶ ¬≥д того дн¤, коли я вив≥в —в≥й народ, ≤зрањл¤, з ™гипту, я не вибрав —об≥ м≥ста зо вс≥х ≤зрањлевих племен, щоб збудувати храм на пробуванн¤ ћого …менн¤ там. ≤ вибрав я ƒавида, щоб був над ћоњм ≤зрањлевим народом.
¹⁷ ≤ було на серц≥ мого батька ƒавида збудувати храм дл¤ …менн¤ √оспода, Ѕога ≤зрањл¤.
¹⁸ “а сказав √осподь до мого батька ƒавида: «а те, що на твоЇму серц≥ було збудувати храм дл¤ …менн¤ ћого, ти зробив добре, що було тоб≥ це на серц≥.
¹⁹ “≥льки ти не збудуЇш цього храму, але син тв≥й, що вийде ≥з стегон твоњх, в≥н збудуЇ цей д≥м дл¤ …менн¤ ћого!
²⁰ ≤ виконав √осподь —воЇ слово, що ¬≥н говорив. ≤ став ¤ на м≥сце батька мого ƒавида, та й с≥в на ≤зрањлевому трон≥, ¤к говорив був √осподь, ≥ ¤ збудував оцей храм дл¤ …менн¤ √оспода, Ѕога ≤зрањлевого.
²¹ ≤ встановив ¤ там м≥сце дл¤ ковчега, де √осподн≥й запов≥т, ¤кого ¬≥н склав ≥з нашими батьками, коли виводив њх з Їгипетського краю.
²² ≤ став —оломон перед √осподн≥м жерт≥вником навпроти всього ≤зрањлевого збору, ≥ прост¤г руки своњ до неба та й сказав:
²³ √осподи, Ѕоже ≤зрањл≥в! Ќема под≥бного “об≥ Ѕога на небесах угор≥ та на земл≥ дол≥. “и стережеш запов≥та та мил≥сть дл¤ —воњх раб≥в, що ход¤ть перед “воњм лицем ус≥м своњм серцем.
²⁴ “и додержав —воЇму рабов≥, ƒавидов≥, батьков≥ моЇму, те, що говорив йому. ≤ говорив “и йому —воњми устами, а рукою —воЇю виконав, ¤к цього дн¤.
²⁵ ј тепер, √осподи, Ѕоже ≤зрањл≥в, додерж дл¤ —вого раба ƒавида, мого батька, те, що говорив був йому, кажучи: Ќе буде в тебе переводу з-перед лиц¤ ћого н≥кому з тих, що сид≥тимуть на ≤зрањлев≥м трон≥, ¤кщо т≥льки сини твоњ будуть держатис¤ своњх дор≥г, щоб ходити перед ћоњм лицем, ¤к ти ходив перед лицем ћоњм.
²⁶ ј тепер, Ѕоже ≤зрањл≥в, нехай буде запевнене слово “воЇ, ¤ке “и говорив рабов≥ —воЇму ƒавидов≥, моЇму батьков≥.
²⁷ Ѕо чи ж справд≥ Ѕог сидить на земл≥? ќсь небо та небо небес не об≥ймають “ебе, що ж тод≥ храм той, що ¤ збудував?
²⁸ “а ти згл¤нешс¤ на молитву —вого раба та на його благанн¤, √осподи, Ѕоже м≥й, щоб почути сп≥в та молитву, ¤кою раб тв≥й молитьс¤ перед лицем “воњм сьогодн≥,
²⁹ щоб оч≥ “воњ були в≥дкрит≥ на цей храм уноч≥ та вдень, на те м≥сце, про ¤ке “и сказав: Ќехай буде …менн¤ ћоЇ там, щоб почути молитву, ¤кою буде молитис¤ “в≥й раб на цьому м≥сц≥!
³⁰ ≤ “и будеш прислухатис¤ до благанн¤ —вого раба, та —вого народу, ≤зрањл¤, що будуть молитис¤ на цьому м≥сц≥. ј “и почуЇш на м≥сц≥ —вого пробуванн¤, на небесах, ≥ почуЇш, ≥ простиш.
³¹ як згр≥шить людина проти свого ближнього, ≥ вимагатимуть в≥д нього кл¤тви, щоб в≥н покл¤вс¤, ≥ дл¤ кл¤тви прийдуть перед “в≥й жерт≥вник у цьому храм≥,
³² то “и почуЇш ≥з небес, ≥ зробиш, ≥ розсудиш —воњх раб≥в, осудиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, ≥ всправедливиш праведного, щоб в≥ддати йому за його справедлив≥стю.
³³ оли “в≥й народ, ≤зрањль, буде вдарений ворогом за те, що прогр≥шив “об≥, ≥ коли вони звернутьс¤ до “ебе, ≥ будуть славити ≤м'¤ “воЇ, ≥ будуть молитис¤, ≥ будуть благати “ебе в цьому храм≥,
³⁴ то “и почуЇш ≥з небес, ≥ простиш гр≥х народу —вого, ≤зрањл¤, ≥ вернеш њх до земл≥, ¤ку дав “и њхн≥м батькам.
³⁵ оли замкнетьс¤ небо й не буде дощу, бо прогр≥шатьс¤ “об≥, то коли знову вони помол¤тьс¤ на цьому м≥сц≥, ≥ будуть славити ≤м'¤ “воЇ, ≥ в≥д гр≥ха свого в≥двернутьс¤, бо “и будеш њх впокор¤ти,
³⁶ то “и почуЇш на небесах, ≥ простиш гр≥х —воњх раб≥в та народу —вого, ≤зрањл¤, бо покажеш њм ту добру дорогу, ¤кою вони п≥дуть, ≥ “и даси дощ на рай —в≥й, ¤кого “и дав —воЇму народов≥ на спадщину.
³⁷ √олод коли буде в раю, моровиц¤ коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його ворог стане т≥снити його в краю м≥ст його, коли буде ¤ка пораза, ¤ка хвороба,
³⁸ ус¤ка молитва, ус¤ке благанн¤, що буде в≥д ¤коњ людини чи в≥д усього народу “вого, ≤зрањл¤, коли кожен почуЇ рану свого серц¤, ≥ прост¤гне руки своњ до цього храму,
³⁹ то “и почуЇш ≥з небес, ≥з м≥сц¤ пост≥йного пробуванн¤ —вого, ≥ простиш, ≥ зробиш, ≥ даси кожному за вс≥ма його дорогами, бо “и —ам знаЇш серце вс≥х людських син≥в,
⁴⁰ щоб вони бо¤лис¤ “ебе по вс≥ дн≥, доки вони житимуть на поверхн≥ земл≥, ¤ку “и дав батькам нашим.
⁴¹ “акож ≥ чужинц¤, що в≥н не з народу “вого, ≤зрањл¤, ≥ в≥н прийде з далекого краю ради …менн¤ “вого,
⁴² бо почують ≥ вони про велике ≤м'¤ “воЇ, ≥ про сильну руку “вою та про вит¤гнене рамено “воЇ, ≥ прийде в≥н ≥ помолитьс¤ в цьому храм≥,
⁴³ “и почуЇш це з небес, м≥сц¤ пост≥йного пробуванн¤ —вого, ≥ зробиш усе, про що буде кликати до “ебе той чужинець, щоб ус≥ народи земл≥ п≥знали ≤м'¤ “воЇ, щоб бо¤лис¤ “ебе, ¤к народ “в≥й, ≤зрањль, ≥ щоб п≥знали вони, що ≤м'¤м “воњм названо цей храм, що ¤ збудував.
⁴⁴ оли народ “в≥й вийде на в≥йну на свого ворога, дорогою, ¤кою “и пошлеш њх, ≥ помол¤тьс¤ вони до √оспода в напр¤м≥ до м≥ста, що “и вибрав його, та храму, що ¤ збудував дл¤ …менн¤ “вого,
⁴⁵ то почуЇш “и з неба њхню молитву та њхнЇ благанн¤, ≥ вчиниш њм суд!
⁴⁶ оли вони згр≥шать “об≥, бо немаЇ людини, щоб вона не згр≥шила, ≥ “и розгн≥ваЇшс¤ на них, ≥ в≥ддаси њх ворогов≥, а њхн≥ полонител≥ в≥дведуть њх у неволю до ворожого краю далекого чи близького,
⁴⁷ ≥ коли вони прийдуть до розуму в краю, куди вз¤т≥ в неволю, ≥ навернутьс¤, ≥ будуть благати “ебе в краю полонител≥в своњх, говор¤чи: ћи згр≥шили, ≥ безбожне чинили, були ми винн≥;
⁴⁸ ≥ коли вони навернутьс¤ до “ебе вс≥м своњм серцем ≥ вс≥Їю душею своЇю в краю ворог≥в своњх, що њх поневолили, ≥ помол¤тьс¤ до “ебе в напр¤м≥ до свого краю, що “и дав њхн≥м батькам, у напр¤м≥ м≥ста, ¤ке “и вибрав, та храму, що ¤ збудував дл¤ ≤мени “вого,
⁴⁹ то “и почуЇш на небесах, пост≥йному м≥ст≥ пробуванн¤ —вого, њхню молитву та њхнЇ благанн¤, ≥ зробиш њм суд,
⁵⁰ ≥ пробачиш —воЇму народов≥, що вони згр≥шили “об≥, ≥ вс≥ њхн≥ провини, що завинили проти “ебе, ≥ нахилиш до любови полонител≥в њхн≥х, ≥ вони змилосерд¤тьс¤ над ними,
⁵¹ бо вони народ “в≥й та над≥л “в≥й, ¤ке “и вив≥в з ™гипту, з середини зал≥зноњ гутничоњ печ≥,
⁵² щоб оч≥ “воњ були в≥дкрит≥ на благанн¤ “вого раба та на благанн¤ народу “вого, ≤зрањл¤, щоб прислухуватис¤ до них, коли вони кликатимуть до “ебе.
⁵³ Ѕо “и вид≥лив њх зо вс≥х народ≥в —об≥ на над≥л, ¤к говорив був через ћойсе¤, —вого раба, коли “и виводив наших батьк≥в ≥з ™гипту, ¬ладико м≥й, √осподи!
⁵⁴ ≤ сталос¤, ¤к —оломон ск≥нчив цю молитву й благанн¤ до √оспода, то в≥н устав в≥д √осподнього жерт≥вника, де в≥н сто¤в на кол≥нах своњх, а руки його були прост¤гнен≥ до неба.
⁵⁵ ≤ встав в≥н, ≥ поблагословив ус≥ ≤зрањлев≥ збори, говор¤чи сильним голосом:
⁵⁶ Ѕлагословенний √осподь, що дав мир —воЇму народов≥, ≤зрањлев≥, усе, ¤к об≥ц¤в був, не в≥дпало ан≥ одне слово зо вс≥х …ого добрих сл≥в, ¤к≥ ¬≥н говорив був через раба —вого ћойсе¤.
⁵⁷ Ќехай буде √осподь, Ѕог наш, з нами, ¤к був ¬≥н ≥з нашими батьками, нехай ¬≥н не опустить нас, нехай ¬≥н не покине нас,
⁵⁸ щоб прихил¤ти наше серце до —ебе, щоб ми ходили вс≥ма …ого дорогами, щоб ми дотримувалис¤ наказ≥в …ого, ≥ устав≥в …ого та постанов …ого, ¤к ≥ ¬≥н наказав був нашим батькам.
⁵⁹ ≤ нехай будуть оц≥ слова моњ, ¤кими ¤ благав перед √осподн≥м лицем, близьк≥ до √оспода вдень та вноч≥, щоб чинити суд дл¤ раба —вого та суд дл¤ —вого народу, ≤зрањл¤, день-у-день,
⁶⁰ щоб знали вс≥ народи земл≥, що √осподь ¬≥н Ѕог, ≥ нема вже ≥ншого!
⁶¹ ≤ нехай буде все серце ваше з √осподом, Ѕогом нашим, щоб ходити постановами його та щоб перестер≥гати запов≥д≥ …ого, ¤к цього дн¤!
⁶² ј цар та ввесь ≤зрањль з ним принесли жертву перед √осподн≥м лицем.
⁶³ ≤ прин≥с —оломон жертву дл¤ мирних жертов, що приносив дл¤ √оспода: двадц¤ть ≥ дв≥ тис¤ч≥ худоби великоњ, а худоби др≥бноњ сто й двадц¤ть тис¤ч. ≤ виконали осв¤ченн¤ √осподнього храму цар та вс≥ ≤зрањлев≥ сини.
⁶⁴ “ого дн¤ цар осв¤тив середину двору, що перед храмом √осподн≥м, бо приготовив там ц≥лопаленн¤ й хл≥бну жертву та л≥й мирних жертов, бо м≥д¤ний жерт≥вник, що перед √осподн≥м лицем, був малий дл¤ прийн¤тт¤ ц≥лопаленн¤ й хл≥бноњ жертви та лою мирних жертов.
⁶⁵ ≤ вчинив —оломон того часу св¤то, ≥ з ним увесь ≤зрањль, зб≥р великий, що з≥йшовс¤ зв≥дти, де йдетьс¤ до √амату аж до Їгипетського потоку, перед лицем √оспода, нашого Ѕога, с≥м день ≥ с≥м день, чотирнадц¤ть день.
⁶⁶ ¬осьмого дн¤ в≥н в≥дпустив народ, а вони поблагословили цар¤ та й п≥шли до намет≥в своњх, рад≥сн≥ та веселосерд≥ через усе те добро, що √осподь учинив —воЇму рабов≥ ƒавидов≥ та —воЇму народов≥ ≤зрањлев≥.

1-а царiв 9

¹ ≤ сталос¤, ¤к —оломон пок≥нчив будувати храм √осподн≥й та д≥м царський, та все, що було бажанн¤м —оломона, що прагнув в≥н зробити,
² то √осподь ¤вивс¤ —оломонов≥ другий раз, ¤к ¤вивс¤ йому в •≥в'он≥.
³ ≤ сказав √осподь до нього: ¬ислухав я молитви твоњ та благанн¤ твоњ, ¤кими благав ти перед лицем ћоњм, я осв¤тив той храм, що ти збудував, щоб покласти ≤м'¤ ћоЇ там аж нав≥ки. ≤ будуть там ћоњ оч≥ та серце ћоЇ по вс≥ дн≥.
⁴ ј ти, ¤кщо будеш ходити перед лицем ћоњм, ¤к ходив був батько тв≥й ƒавид, у чистост≥ серц¤ та в правот≥, щоб зробити все, що наказав я тоб≥, ¤кщо будеш дотримуватис¤ устав≥в ћоњх та постанов ћоњх,
⁵ то трона царства твого над ≤зрањлем я поставлю нав≥ки, ¤к я говорив був батьков≥ твоЇму ƒавидов≥, кажучи: Ќе буде переводу н≥кому з нащадк≥в твоњх на ≤зрањлев≥м трон≥.
⁶ якщо ж справд≥ в≥двернетес¤ ви та ваш≥ сини в≥д ћене, ≥ не будете дотримувати запов≥дей ћоњх та устав≥в ћоњх, що я дав вам, ≥ п≥дете, ≥ будете служити ≥ншим богам, ≥ буде те вклон¤тис¤ њм,
⁷ то я винищу ≤зрањл¤ з поверхн≥ земл≥, ¤ку дав њм, а цей храм, що я осв¤тив дл¤ …менн¤ —вого, в≥дкину в≥д лиц¤ —вого. ≤ стане ≤зрањль за припов≥стку та за посм≥ховище серед ус≥х народ≥в!
⁸ ≤ храм цей найвищий, кожен, хто проходитиме б≥л¤ нього, скам'¤н≥Ї та свисне в≥д здивуванн¤. ≤ скажуть: «а що √осподь зробив так цьому раЇв≥ та храмов≥ цьому?...
⁹ ≤ в≥дкажуть: «а те, що вони покинули √оспода, Ѕога свого, який вив≥в њхн≥х батьк≥в з Їгипетського краю, ≥ держалис¤ м≥цно ≥нших бог≥в, ≥ вклон¤лис¤ њм, ≥ служили њм, тому √осподь нав≥в на них усе оце лихо!
¹⁰ ≤ сталос¤ по двадц¤ти роках, коли —оломон збудував т≥ два доми, храм √осподн≥й та д≥м царський,
¹¹ а ’≥рам, цар тирський, достачав —оломонов≥ кедров≥ дерева й дерева кипарисов≥, та золото на кожне бажанн¤ його, тод≥ цар —оломон дав ’≥рамов≥ двадц¤ть м≥ст у крањ •ал≥л.
¹² ≤ вийшов ’≥рам ≥з “иру, щоб побачити т≥ м≥ста, ¤к≥ дав йому —оломон, ≥ не вподобались йому вони.
¹³ ≤ в≥н сказав: ўо це за м≥ста, ¤к≥ ти дав мен≥, м≥й брате? ≤ в≥н назвав ≥м'¤ њм: рай авулу, ≥ так вони звутьс¤ аж до цього дн¤.
¹⁴ ≤ послав ’≥рам царев≥ сто й двадц¤ть талант≥в золота.
¹⁵ ј оце наказ тих побор≥в, ¤к≥ брав цар —оломон на збудуванн¤ храму √осподнього та дому свого, ≥ ћ≥лло, ≥ муру Їрусалимського, ≥ ’ацору, ≥ ћеі≥ддо, ≥ •езеру.
¹⁶ ‘араон, Їгипетський цар, прийшов ≥ здобув •езер, та й спалив його огнем, а ханаане¤нина, що сид≥в у м≥ст≥, убив, ≥ в≥ддав його ¤к в≥но дл¤ своЇњ дочки, —оломоновоњ ж≥нки.
¹⁷ ≤ вибудував —оломон •езера, ≥ Ѕет-√орона ƒол≥шнього,
¹⁸ ≥ Ѕаалата, ≥ “амара в пустин≥ того краю,
¹⁹ ≥ вс≥ м≥ста на запаси, що були —оломонов≥, ≥ м≥ста на колесниц≥, ≥ м≥ста на верх≥вц≥в, ≥ ≥нш≥ бажанн¤ —оломонов≥, що бажав збудувати в ™русалим≥ та на Ћиван≥, та в усьому рањ пануванн¤ його.
²⁰ ”весь народ, що позоставс¤ з аморе¤н, х≥тте¤н та пер≥ззе¤н, х≥вве¤н та Ївусе¤н, що вони не з ≤зрањлевих син≥в,
²¹ њхн≥ сини, що були позоставлен≥ по них у раю, ¤ких ≤зрањлев≥ сини не могли вигубити, то вз¤в њх —оломон за поборових прац≥вник≥в, ≥ так Ї аж до цього дн¤.
²² ј з ≤зрањлевих син≥в —оломон не дав раба, бо вони во¤ки, ≥ його раби, ≥ пров≥дники його, ≥ старш≥ над трьома, ≥ пров≥дники над його колесниц¤ми та його верх≥вц≥.
²³ ќце приставлен≥ пров≥дники, що були над —оломоновою роботою, п'¤тдес¤т ≥ п'¤ть сотень, що правили народом, ¤кий робив на прац≥.
²⁴ “≥льки фараонова дочка вийшла з ƒавидового ћ≥ста до свого дому, ¤кого збудував њй; тод≥ збудував в≥н ћ≥лло.
²⁵ ≤ приносив —оломон три рази р≥чно ц≥лопаленн¤ та мирн≥ жертви на жерт≥внику, що збудував √осподев≥, ≥ кадив на тому, що перед √осподн≥м лицем. ≤ вик≥нчив в≥н той д≥м.
²⁶ ≤ цар —оломон наробив корабл≥в в ≈цйон-•евер≥, що при ≈лот≥ на берез≥ „ервоного мор¤ в едомському крањ.
²⁷ ≤ послав ’≥рам корабл¤ми своњх раб≥в, мор¤к≥в, що знають море, з рабами —оломоновими.
²⁸ ≤ прийшли вони до ќф≥ру, ≥ вз¤ли зв≥дти чотири сотн≥ й двадц¤ть талант≥в золота, та й привезли до цар¤ —оломона.

1-а царiв 10

¹ ј цариц¤ Ўеви, коли почула була про славу —оломона, щодо √осподнього ≤мени, то прийшла випробувати його загадками.
² ≤ прийшла вона до ™русалиму з дуже великим багатством, з верблюдами, що несли пахощ≥, ≥ з дуже численним золотом, ≥ з дорогим кам≥нн¤м. ≤ прийшла вона до —оломона, ≥ говорила йому все, що було на серц≥ њњ.
³ ≤ —оломон ви¤снив њй ус≥ њњ слова, не було реч≥, незнаноњ царев≥, ¤коњ не пор≥шив би в≥н њй.
⁴ ≤ побачила цариц¤ Ўеви всю —оломонову мудр≥сть, та д≥м, що в≥н збудував,
⁵ ≥ њжу столу його, ≥ мешканн¤ раб≥в його, ≥ поставу слуг його та њхн≥ одеж≥, ≥ напоњ його, ≥ ц≥лопаленн¤, що в≥н приносить у √осподньому дом≥, ≥ не могла вона з дива вийти!
⁶ ≤ сказала вона до цар¤: ѕравдою було те, що ¤ чула в своњм крањ про твоњ д≥ла та про твою мудр≥сть.
⁷ ≤ не пов≥рила ¤ тим словам, аж поки не прийшла та не побачили моњ оч≥, ≥ ось не була представлена мен≥ й половина: ти перевищив мудр≥сть та добро т≥Їњ слави, про ¤ку ¤ чула!
⁸ ўаслив≥ люди твоњ, щаслив≥ оц≥ твоњ слуги, що завжди сто¤ть перед обличч¤м твоњм, що слухають твою мудр≥сть!
⁹ Ќехай буде благословенний √осподь, Ѕог тв≥й, що вподобав тебе, щоб посадити тебе на ≤зрањл≥в трон, через √осподню любов до ≤зрањл¤ нав≥ки. ≤ ¬≥н настановив тебе царем, щоб чинити право та справедлив≥сть.
¹⁰ ≤ дала вона царев≥ сто й двадц¤ть талант≥в золота, ≥ дуже багато пахощ≥в та дорогого кам≥нн¤. Ѕ≥льш уже н≥коли не приходило так багато, ¤к оц≥ пахощ≥, що цариц¤ Ўеви дала царев≥ —оломонов≥!
¹¹ ≤ також ’≥рамов≥ корабл≥, що довозили золото з ќф≥ру, спроваджували з ќф≥ру багато алмуіового дерева та дороге кам≥нн¤.
¹² ≤ поробив цар з алмуіового дерева поручч¤ дл¤ √осподнього храму та дл¤ дому царського, ≥ гусла, ≥ арфи дл¤ сп≥вак≥в. Ќ≥коли не приходило так багато алмуіового дерева, ≥ не бачено аж до цього дн¤!
¹³ ј цар —оломон дав цариц≥ Ўеви на жаданн¤ њњ все, чого вона бажала, окр≥м того, що дав њй ¤к царський дарунок —оломон≥в. ≤ обернулас¤ вона, та й п≥шла до свого краю, вона та слуги њњ.
¹⁴ ≤ була вага того золота, що приходило дл¤ —оломона в одному роц≥, ш≥сть сотень ш≥стдес¤т ≥ ш≥сть талант≥в золота,
¹⁵ окр≥м того, що приходило в≥д купц≥в та з торг≥вл≥ ход¤чих, та в≥д ус≥х цар≥в јраб≥њ та краЇвих нам≥сник≥в.
¹⁶ ≤ зробив цар —оломон дв≥ сотн≥ великих щит≥в ≥з кутого золота, ш≥сть сотень шекл≥в золота йшло на одного щита,
¹⁷ та три сотн≥ щит≥в менших ≥з кутого золота, три м≥н≥ золота йшло на одного щита. ≤ цар в≥ддав њх до дому Ћиванського Ћ≥су.
¹⁸ ≤ зробив цар великого трона зо слоновоњ кости, ≥ покрив його щирим золотом.
¹⁹ ” трона було ш≥сть ступен≥в; а голова в трона кругл¤ста позад його та поручч¤ з того й з того боку при м≥сц≥ сид≥нн¤, та два леви, що сто¤ли при поручч¤х.
²⁰ ≤ дванадц¤ть лев≥в сто¤ли там на шости ступен¤х ≥з того й з того боку. ѕо вс≥х царствах не було так зробленого!
²¹ ≤ ввесь посуд на питт¤ цар¤ —оломона золото, ≥ вс≥ реч≥ дому Ћиванського Ћ≥су щире золото, н≥чого ≥з ср≥бла, воно за —оломонових дн≥в не рахувалос¤ за щось.
²² Ѕо цар мав на мор≥ тарш≥ськ≥ корабл≥ разом ≥з корабл¤ми ’≥рамовими. –аз на три роки приходили тарш≥ськ≥ корабл≥, що довозили золото, ≥ ср≥бло, ≥ слонову к≥сть, ≥ мавп, ≥ пав.
²³ ≤ став цар —оломон найб≥льшим в≥д ус≥х земних цар≥в, щодо багатства та щодо мудрости.
²⁴ ≤ вс¤ земл¤ хот≥ла бачити —оломона, щоб послухати його мудрости, що Ѕог дав у його серце.
²⁵ ≤ вони приносили кожен свого дара, реч≥ ср≥бн≥ та реч≥ золот≥, й одежу, ≥ зброю, ≥ пахощ≥, кон≥ та мули, ≥з року в р≥к.
²⁶ ≤ назбирав —оломон колесниць та верх≥вц≥в, ≥ було в нього тис¤ча й чотири сотн≥ колесниць та дванадц¤ть тис¤ч верх≥вц≥в, ≥ в≥н порозм≥щував њх по колесничних м≥стах та з царем в ™русалим≥.
²⁷ ≤ —оломон наскладав в ™русалим≥ ср≥бла, ¤к кам≥нн¤, а кедр≥в наскладав, щодо численности, ¤к сикомори, що в Ўефел≥!
²⁸ ј коней, що були в —оломона, приводили з ™гипту та з еве; царськ≥ купц≥ брали њх ≥з еве за встановлен≥ грош≥.
²⁹ ≤ входила й виходила колесниц¤ з ™гипту за ш≥сть сотень шекл≥в ср≥бла, а к≥нь за сто й п'¤тдес¤т. ≤ так вони вивозили все це своЇю рукою дл¤ вс≥х цар≥в х≥тт≥йських та цар¤м сир≥йським.

1-а царiв 11

¹ ј цар —оломон покохав багато чужинних ж≥нок: ≥ дочку фараонову, моав≥т¤нок, аммон≥т¤нок, едом≥т¤нок, сидон¤нок, х≥тт≥¤нок,
² ≥з тих народ≥в, що про них √осподь сказав був ≤зрањлевим синам: Ќе вв≥йде те м≥ж них, ≥ вони не вв≥йдуть м≥ж вас, бо вони справд≥ нахил¤ть ваш≥ серц¤ до своњх бог≥в. ƒо них прихиливс¤ —оломон коханн¤м.
³ ≤ було в нього ж≥нок-кн¤гинь с≥м сотень, а наложниць три сотн≥. ≤ ж≥нки його прихилили його серце.
⁴ ≤ сталос¤ на час —оломоновоњ старости, ж≥нки його прихилили його серце до ≥нших бог≥в; ≥ серце його не було все з √осподом, Ѕогом, ¤к серце його батька ƒавида.
⁵ ≤ п≥шов —оломон за јстартою, богинею сидонською, та за ћ≥лкомом, гидотою аммон≥тською.
⁶ ≤ робив —оломон зле в очах √осподн≥х, ≥ не йшов певно за √осподом, ¤к його батько ƒавид.
⁷ “од≥ —оломон збудував жерт≥вника дл¤ емоша, моавськоњ гидоти, на гор≥, що навпроти ™русалиму, та дл¤ ћолоха, гидоти аммонських син≥в.
⁸ ≤ так в≥н зробив дл¤ вс≥х своњх чужинних ж≥нок, що кадили та приносили жертви дл¤ своњх бог≥в.
⁹ ≤ розгн≥вавс¤ √осподь на —оломона, бо його серце в≥дхилилос¤ в≥д √оспода, Ѕога ≤зрањлевого, що два рази йому ¤вл¤вс¤,
¹⁰ ≥ наказував йому про цю р≥ч, щоб не ходити за ≥ншими богами. “а не виконував в≥н того, що наказав був √осподь.
¹¹ ≤ сказав √осподь до —оломона: “ому, що було це з тобою, ≥ не виконував ти ћого запов≥ту та постанов ћоњх, що я наказав був тоб≥, я конче в≥дберу царство твоЇ, та й дам його твоЇму рабов≥.
¹² “≥льки за твоњх дн≥в не зроблю того ради батька твого ƒавида, з руки сина твого в≥дберу його!
¹³ “а всього царства я не в≥дберу, одне племено я дам синов≥ твоЇму ради раба ћого ƒавида та ради ™русалиму, ¤кого я вибрав.
¹⁴ ≤ поставив √осподь —оломонов≥ за противника едомл¤нина √адада, в≥н ≥з царського нас≥нн¤ в ≈дом≥.
¹⁵ ≤ сталос¤, коли ƒавид був з ≈домом, коли …оав, начальник в≥йська, п≥шов поховати трупи, то в≥н повбивав кожного чолов≥чоњ стат≥ в ≈дом≥.
¹⁶ Ѕо ш≥сть м≥с¤ц≥в сид≥в там …оав та ввесь ≤зрањль, аж поки в≥н не вигубив кожного чолов≥чоњ стат≥ в ≈дом≥.
¹⁷ ≤ вт≥к √адад, в≥н та з ним муж≥ едомськ≥, зо слуг його батька, щоб п≥ти до ™гипту; а √адад був тод≥ малим хлопцем.
¹⁸ ≤ встали вони з ћ≥д≥¤ну й п≥шли до ѕарану; ≥ набрали вони з собою людей з ѕарану, та й прийшли до ™гипту, до фараона, цар¤ Їгипетського, а той дав йому д≥м та призначив йому утриманн¤, ≥ дав йому землю.
¹⁹ ≤ знайшов √адад велику мил≥сть у фараонових очах, ≥ в≥н дав йому за ж≥нку сестру своЇњ ж≥нки, сестру цариц≥ “ахпенеси.
²⁰ ≤ породила йому сестра “ахпенеси сина його •енувата, а “ахпенеса виховала його в фараоновому дом≥. ≤ був •енуват у фараоновому дом≥ серед фараонових син≥в.
²¹ ≤ почув √адад в ™гипт≥, що ƒавид спочив ≥з своњми батьками, та що помер …оав, начальник в≥йська. ≤ сказав √адад до фараона: ¬≥дпусти мене, й ¤ п≥ду до свого раю!
²² ј фараон йому в≥дказав: „ого тоб≥ бракуЇ при мен≥, що ти оце хочеш ≥ти до свого краю? “а той сказав: Ќ≥, таки конче в≥дпусти мене!
²³ ≤ поставив Ѕог йому, —оломонов≥, за противника ще й –езона, сина ≈л'¤ди, що вт≥к в≥д √адад'езера, цар¤ ÷ови, свого пана.
²⁴ ≤ з≥брав в≥н при соб≥ людей, та й став пров≥дником банди, коли ƒавид розбивав њх. ≤ п≥шли вони до ƒамаску, й ос≥лис¤ в ньому, ≥ панували в ƒамаску.
²⁵ ≤ був в≥н противником дл¤ ≤зрањл¤ за вс≥х —оломонових дн≥в, а це окр≥м того лиха, що чинив √адад. ≤ бридив в≥н ≤зрањлем, ≥ запанував над —ир≥Їю.
²⁶ ј ™ровоам, син Ќеват≥в, Їфрем≥вець, ≥з ÷ереди, а ≥м'¤ його матер≥ ÷еруа, ж≥нка вдова, був раб —оломон≥в. ≤ п≥дн¤в в≥н руку на цар¤.
²⁷ ј оце та причина, що в≥н п≥дн¤в руку на цар¤: —оломон будував ћ≥лло, ≥ поправив прол≥м у ћ≥ст≥ ƒавида, свого батька.
²⁸ ј той муж ™ровоам був в≥дважний. ≤ побачив —оломон цього юнака, що в≥н робот¤щий, ≥ призначив його над ус≥ма нос≥¤ми …осипового дому.
²⁹ ≤ сталос¤ того часу, ≥ вийшов ™ровоам з ™русалиму. ≤ знайшов його на дороз≥ ш≥лон¤нин јх≥й¤, пророк. ¬≥н був од¤гнений в нову од≥ж, й обидва вони були сам≥ на пол≥.
³⁰ ≤ схопив јх≥й¤ за ту нову одежу, що була на ньому, та й подер њњ на дванадц¤ть куск≥в.
³¹ ≤ сказав в≥н до ™ровоама: ¬≥зьми соб≥ дес¤ть куск≥в, бо так сказав √осподь, Ѕог ≤зрањл¤: ќце я в≥ддираю царство з —оломоновоњ руки, ≥ дам тоб≥ дес¤ть племен.
³² ј одне племено буде йому ради ћого раба ƒавида та ради ™русалиму, м≥ста, що я вибрав його зо вс≥х ≤зрањлевих племен.
³³ ÷е тому, що вони покинули ћене ≥ вклон¤лис¤ јстарт≥, сидонськ≥й богин≥, ≥ емошев≥, богов≥ моавському, та ћ≥лкомов≥, богов≥ аммон≥тському, ≥ не п≥шли ћоњми дорогами, щоб виконувати добре в ћоњх очах, ≥ постанови ћоњ та запов≥д≥ ћоњ, ¤к батько його ƒавид.
³⁴ “а не в≥зьму я всього царства з руки його, бо оставлю його володарем по вс≥ дн≥ житт¤ його ради раба ћого ƒавида, що я вибрав його, ¤кий додержував запов≥д≥в ћоњх та постанов ћоњх.
³⁵ ≤ в≥зьму я царство з руки його сина, та й дам його тоб≥, от≥ дес¤ть племен.
³⁶ ј синов≥ його дам одне племено, щоб позостававс¤ св≥тильник рабов≥ ћоЇму ƒавидов≥, по вс≥ дн≥ перед лицем ћоњм в ™русалим≥, м≥сц≥, що я вибрав —об≥, щоб там перебувало ћоЇ …менн¤.
³⁷ ј тебе я в≥зьму, ≥ ти будеш царювати над ус≥м, чого пожадаЇ душа тво¤, ≥ ти будеш царем над ≤зрањлем.
³⁸ ≤ станетьс¤, коли ти слухатимешс¤ всього, що я накажу тоб≥, ≥ п≥деш ћоњми дорогами, ≥ робитимеш добре в очах ћоњх, щоб виконувати постанови ћоњ та запов≥д≥ ћоњ, ¤к робив раб ћ≥й ƒавид, то я буду з тобою, ≥ побудую тоб≥ м≥цний д≥м, ¤к я збудував був ƒавидов≥, ≥ дам тоб≥ ≤зрањл¤.
³⁹ ≤ буду впокор¤ти ƒавидове нас≥нн¤ ради того, т≥льки не по вс≥ дн≥.
⁴⁰ ≤ шукав —оломон, щоб забити ™ровоама. ≤ встав ™ровоам, ≥ вт≥к до ™гипту, до Ў≥шака, Їгипетського цар¤. ≤ пробував в≥н в ™гипт≥ аж до —оломоновоњ смерти.
⁴¹ ј решта —оломонових д≥л, ≥ все, що в≥н зробив був, та мудр≥сть його, ото вони написан≥ в книз≥ —оломонов≥ д≥ла.
⁴² ј дн≥в, коли —оломон царював в ™русалим≥ над ус≥м ≤зрањлем, було сорок л≥т.
⁴³ ≤ спочив —оломон зо своњми батьками, ≥ був похований у ћ≥ст≥ ƒавида, батька свого, а зам≥сть нього зацарював син його –ехав'ам.

1-а царiв 12

¹ ≤ п≥шов –ехав'ам до —ихему, бо до —ихему з≥йшовс¤ ввесь ≤зрањль, щоб настановити його царем.
² ≤ сталос¤, що це почув ™ровоам, Ќеват≥в син, коли був ≥ще в ™гипт≥, куди вт≥к в≥д цар¤ —оломона. ≤ ос≥вс¤ ™ровоам ув ™гипт≥.
³ ≤ послали й покликали його. ≤ прийшов ™ровоам та вс≥ ≤зрањлев≥ збори, ≥ вони говорили до –ехав'ама, кажучи:
⁴ “в≥й батько вчинив був т¤жким наше ¤рмо, а ти тепер полегши жорстоку роботу батька свого та т¤жке його ¤рмо, що наклав в≥н був на нас, ≥ ми будемо служити тоб≥.
⁵ ј в≥н в≥дказав њм: ≤д≥ть ще на три дн≥, ≥ верн≥тьс¤ до мене. ≤ п≥шов той народ.
⁶ ≤ радивс¤ цар –ехав'ам зо старшими, що сто¤ли перед обличч¤м його батька —оломона, коли був в≥н живий, говор¤чи: як ви радите в≥дпов≥сти цьому народов≥?
⁷ ≤ вони говорили йому, кажучи: якщо ти сьогодн≥ будеш рабом цьому народов≥, ≥ будеш служити њм, ≥ в≥дпов≥си њм, ≥ говоритимеш њм добр≥ слова, то вони будуть тоб≥ рабами по вс≥ дн≥.
⁸ “а в≥н в≥дкинув пораду старших, що радили йому, ≥ радивс¤ з молодиками, що виросли разом ≥з ним, що сто¤ли перед ним.
⁹ ≤ сказав в≥н до них: ўо ви радите, ≥ що в≥дпов≥мо цьому народов≥, ¤кий говорив мен≥, кажучи: ѕолегши ¤рмо, що тв≥й батько наклав був на нас.
¹⁰ ≤ говорили до нього т≥ молодики, що виросли з ним, кажучи: “ак скажеш тому народов≥, що промовл¤в до тебе, говор¤чи: “в≥й батько вчинив був т¤жким наше ¤рмо, а ти дай полегшу нам. ќтак скажеш до них: ћ≥й м≥зинець грубший за стегна мого батька!
¹¹ ј тепер: м≥й батько наклав був на вас т¤жке ¤рмо, а ¤ додам до вашого ¤рма! Ѕатько м≥й карав вас бичами, а ¤ каратиму вас скорп≥онами!
¹² ≤ прийшов ™ровоам та ввесь народ до –ехав'ама третього дн¤, ¤к цар говорив, кажучи: ¬ерн≥тьс¤ до мене третього дн¤.
¹³ ≤ цар жорстоко в≥дпов≥в народов≥, ≥ в≥дкинув пораду старших, що радили йому.
¹⁴ ≤ в≥н говорив до них за порадою тих молодик≥в, кажучи: ћ≥й батько вчинив був т¤жким ваше ¤рмо, а ¤ додам до вашого ¤рма. Ѕатько м≥й карав вас бичами, а ¤ каратиму вас скорп≥онами!...
¹⁵ ≤ не послухавс¤ цар народу, бо причина була в≥д √оспода, щоб справдилос¤ слово …ого, ¤ке говорив був √осподь через ш≥лон¤нина јх≥йю до ™ровоама, Ќеватового сина.
¹⁶ ≤ побачив увесь ≤зрањль, що цар не послухавс¤ њх, ≥ народ в≥дпов≥в царев≥, кажучи: яка нам частина в ƒавид≥? ≤ спадщини нема нам у син≥ ™ссе¤! ƒо намет≥в своњх, о ≤зрањлю! ѕознай тепер д≥м св≥й, ƒавиде!... ≤ п≥шов ≤зрањль до намет≥в своњх.
¹⁷ ј ≤зрањлев≥ сини, що сид≥ли в ёдиних м≥стах, т≥льки над ними зацарював –ехав'ам.
¹⁸ ≤ послав цар –ехав'ам јдон≥рама, що був над даниною, та ввесь ≤зрањль закидав його кам≥нн¤м, ≥ в≥н помер. ј цар –ехав'ам посп≥шив с≥сти на колесницю та втекти до ™русалиму.
¹⁹ ≤ збунтувавс¤ ≤зрањль проти ƒавидового дому, ≥ в≥д нього в≥дпав, ≥ так Ї аж до цього дн¤.
²⁰ ≤ сталос¤, ¤к увесь ≤зрањль почув, що вернувс¤ ™ровоам, то послали й покликали його на збори, та й настановили його царем над ус≥м ≤зрањлем. «а домом ƒавида не було н≥кого, окр≥м одного ёдиного племени.
²¹ ≤ прийшов –ехав'ам до ™русалиму, ≥ з≥брав увесь ёдин д≥м та ¬ен≥¤минове племено, сто й в≥с≥мдес¤т тис¤ч вибраних в≥йськових, щоб воювати з ≤зрањлевим домом, щоб вернути царство –ехав'амов≥, —оломоновому синов≥.
²² ≤ було Ѕоже слово до Ўемањ, чолов≥ка Ѕожого, говор¤чи:
²³ —кажи –ехав'амов≥, —оломоновому синов≥, царев≥ ёдиному, та всьому домов≥ ёдиному й ¬ен≥¤миновому, ≥ решт≥ народу, говор¤чи:
²⁴ “ак говорить √осподь: Ќе йд≥ть ≥ не воюйте з своњми братами, ≤зрањлевими синами! ¬ерн≥тьс¤ кожен до дому свого, бо ц¤ р≥ч сталас¤ в≥д ћене! ≤ вони послухалис¤ √осподнього слова, ≥ вернулис¤, щоб п≥ти за √осподн≥м словом.
²⁵ ≤ збудував ™ровоам —ихема в ™фремових горах, та й ос≥вс¤ в ньому. ≤ вийшов в≥н зв≥дти, ≥ збудував ѕенуњла.
²⁶ ≤ сказав ™ровоам у своЇму серц≥: “епер вернетьс¤ царство до ƒавидового дому!
²⁷ якщо народ цей буде ходити до ™русалиму, щоб приносити жертви в √осподньому дом≥, то вернетьс¤ серце цього народу до њхнього пана, до –ехав'ама, цар¤ ёдиного. ≤ вони заб'ють мене, та й вернутьс¤ до –ехав'ама, цар¤ ёдиного.
²⁸ ≤ порадивс¤ цар, ≥ зробив два золот≥ тельц≥, ≥ сказав до народу: ƒосить вам ходити до ™русалиму! ќце, ≤зрањлю, боги твоњ, що вивели тебе з Їгипетського краю.
²⁹ ≤ поставив в≥н одного в Ѕет-≈л≥, а одного в ƒан≥.
³⁰ ≤ була та р≥ч на гр≥х, бо народ ходив до одного з них аж до ƒану.
³¹ ≤ зробив в≥н жерт≥вне м≥сце на паг≥рку, ≥ настановив св¤щеник≥в з усього народу, що не були з Ћев≥Ївих син≥в.
³² ≤ встановив ™ровоам св¤то в восьмому м≥с¤ц≥, п'¤тнадц¤того дл¤ м≥с¤ц¤, под≥бне до св¤та, що в ёд≥, ≥ приносив жертву на жерт≥внику. “ак зробив в≥н у Ѕет-≈л≥, щоб приносити в жертву тельц¤м, ¤к≥ в≥н зробив. ≤ настановив в≥н у Ѕет-≈л≥ св¤щеник≥в паг≥рк≥в, що поробив.
³³ ≤ приносив в≥н жертви на жерт≥внику, що зробив у Ѕет-≈л≥, п'¤тнадц¤того дн¤ восьмого м≥с¤ц¤, ¤кого вимислив з свого серц¤. ≤ вчинив в≥н св¤то дл¤ ≤зрањлевих син≥в, ≥ п≥д≥йшов до жерт≥вника, щоб покадити...

1-а царiв 13

¹ ј ось чолов≥к Ѕожий прийшов за √осподн≥м словом ≥з ёди до Ѕет-≈лу. ј ™ровоам сто¤в при жерт≥внику, щоб кадити.
² ≤ кликнув чолов≥к Ѕожий при жерт≥внику за словом √осподн≥м ≥ сказав: ∆ерт≥внику, жерт≥внику, так сказав √осподь: ќсь у ƒавидовому дом≥ народитьс¤ син, …ос≥¤ ≥м'¤ йому, ≥ в≥н на тоб≥ принесе в жертву св¤щеник≥в паг≥рк≥в, що на тоб≥ кад¤ть, ≥ кост≥ людськ≥ спал¤тьс¤ на тоб≥.
³ ≤ дасть в≥н того дн¤ чудо, говор¤чи: ќце те чудо, про ¤ке говорив √осподь: ќсь цей жерт≥вник розпадетьс¤, ≥ висиплетьс¤ поп≥л, що на ньому!...
⁴ ≤ сталос¤, ¤к цар почув слова цього Ѕожого чолов≥ка, що кликав до жерт≥вника в Ѕет-≈л≥, то ™ровоам прост¤г руку свою в≥д жерт≥вника, говор¤чи: —хоп≥ть його! ≤ всохла рука йому, ¤ку в≥н прост¤г до нього, ≥ в≥н не м≥г вернути њњ до себе...
⁵ ј жерт≥вник розпавс¤, ≥ поп≥л висипавс¤ з жерт≥вника, за тим чудом, що дав Ѕожий чолов≥к за словом √осподн≥м...
⁶ ј цар в≥дпов≥в ≥ сказав до Ѕожого чолов≥ка: ”милостив лице √оспода, Ѕога твого, ≥ помолис¤ за мене, ≥ нехай вернетьс¤ рука мо¤ до мене! ≤ чолов≥к Ѕожий умилостивив √осподнЇ лице, ≥ царська рука вернулас¤ до нього, ≥ була, ¤к перед тим...
⁷ ≤ сказав цар до Ѕожого чолов≥ка: ”в≥йди зо мною до дому й попоњж, ≥ ¤ дам тоб≥ дара!
⁸ ј чолов≥к Ѕожий сказав до цар¤: якщо ти даси мен≥ п≥в дому свого, не вв≥йду ¤ з тобою, ≥ не њстиму хл≥ба, ≥ не питиму води в цьому м≥сц≥!...
⁹ Ѕо так наказано мен≥ за словом √осподн≥м, говор¤чи: “и не њстимеш хл≥ба, ≥ не питимеш води, ≥ не вернешс¤ дорогою, ¤кою п≥шов!
¹⁰ ≤ п≥шов в≥н ≥ншою дорогою, ≥ не вернувс¤ т≥Їю дорогою, що нею прийшов був до Ѕет-≈лу.
¹¹ ј один старий пророк сид≥в у Ѕет-≈л≥. ≤ прийшли його сини, ≥ розпов≥ли йому про ввесь чин, що зробив Ѕожий чолов≥к сьогодн≥ в Ѕет-≈л≥, про т≥ слова, що в≥н говорив до цар¤, ≥ опов≥ли њх своЇму батьков≥.
¹² ≤ промовив до них њхн≥й батько: ƒе ж та дорога, ¤кою в≥н п≥шов? ј його сини бачили ту дорогу, ¤кою п≥шов Ѕожий чолов≥к, що прийшов був з ёди.
¹³ ≤ сказав в≥н до син≥в своњх: ќс≥длайте мен≥ осла! ≤ вони ос≥длали йому осла, ≥ в≥н с≥в на нього.
¹⁴ ≤ поњхав в≥н за Ѕожим чолов≥ком, ≥ знайшов його, ¤к сид≥в п≥д дубом. ≤ сказав в≥н до нього: „и ти той Ѕожий чолов≥к, що прийшов ≥з ёди? ј той в≥дказав: я.
¹⁵ ≤ сказав в≥н до нього: ≤ди зо мною до дому та з'њж хл≥ба!
¹⁶ ј той в≥дказав: Ќе можу вернутис¤ з тобою та вв≥йти з тобою, ≥ не њстиму хл≥ба, ≥ не питиму води з тобою в цьому м≥сц≥!
¹⁷ Ѕо було мен≥ сказано за словом √осподн≥м: Ќе њстимеш хл≥ба й не питимеш там води, ≥ не вернешс¤ т≥Їю дорогою, ¤кою ти йшов!
¹⁸ ј той в≥дказав йому: ≤ ¤ пророк, ¤к ти! ј јнгол говорив мен≥ за √осподн≥м словом, кажучи: «аверни його з собою до дому свого, ≥ нехай в≥н њсть хл≥б ≥ нехай п'Ї воду. ¬≥н же говорив йому неправду!
¹⁹ ≤ в≥н вернувс¤ з ним, ≥ њв хл≥б у його дом≥ та пив воду...
²⁰ ≤ сталос¤, ¤к сид≥ли вони при стол≥, то було √осподнЇ слово до пророка, що вернув його.
²¹ ≤ в≥н кликнув до Ѕожого чолов≥ка, що прийшов ≥з ёди, говор¤чи: “ак сказав √осподь: “ому, що був ти неслухн¤ний √осподн≥м наказам, ≥ не додержував т≥Їњ запов≥д≥, що наказав тоб≥ √осподь, Ѕог тв≥й,
²² ≥ ти вернувс¤, ≥ њв хл≥б та пив воду в м≥сц≥, про ¤ке ¬≥н говорив тоб≥: Ќе њж хл≥ба й не пий води, то не вв≥йде тв≥й труп до гробу батьк≥в твоњх!...
²³ ≤ сталос¤, ¤к той поњв хл≥ба та напивс¤, то в≥н ос≥длав йому осла, тому пророков≥, що в≥н вернув його.
²⁴ ≤ той подавс¤, та сп≥ткав його на дороз≥ лев, та й забив його. ≤ був кинений труп його на дороз≥, а осел сто¤в при ньому, а той лев сто¤в при труп≥...
²⁵ јж ось приход¤ть люди, ≥ побачили того трупа, киненого на дороз≥, та лева, що сто¤в при труп≥. ≤ вони прийшли й говорили в т≥м м≥ст≥, де сид≥в старий пророк.
²⁶ ≤ почув про це той пророк, що вернув його з дороги, та й сказав: ÷е той Ѕожий чолов≥к, що був неслухн¤ний √осподн≥м наказам, ≥ √осподь дав його левов≥, ≥ в≥н роздер його та вбив його за √осподн≥м словом, що говорив йому.
²⁷ ≤ сказав в≥н до син≥в своњх, говор¤чи: ќс≥длайте мен≥ осла! ≤ ос≥длали.
²⁸ ≤ поњхав в≥н, ≥ знайшов його трупа, киненого на дороз≥, й осла та лева, що сто¤ли при труп≥, не з'њв той лев труп а й не роздер осла.
²⁹ ≤ п≥дн¤в той пророк трупа Ѕожого чолов≥ка, ≥ поклав його на осла, та й вернув його. ≤ вв≥йшов старий пророк до м≥ста, щоб оплакати та поховати того.
³⁰ ≤ поклав в≥н його в своњм гроб≥, ≥ плакали над ним: ќй, брате м≥й!
³¹ ≤ сталос¤ по його похорон≥, ≥ сказав в≥н до син≥в своњх, говор¤чи: оли ¤ помру, то поховаЇте мене в гроб≥, що в ньому похований цей Ѕожий чолов≥к. ѕри кост¤х його поклад≥ть моњ кост≥!
³² Ѕо конче збудетьс¤ те слово, що в≥н кликнув був за √осподн≥м словом над тим жерт≥вником, що в Ѕет-≈л≥, та над ус≥ма жерт≥вниковими м≥сц¤ми на паг≥рках, що в м≥стах самар≥йських.
³³ ѕо ц≥й пригод≥ ™ровоам не з≥йшов зо своЇњ злоњ дороги, ≥ настановл¤в св¤щеник≥в паг≥рк≥в з усього народу, хто хот≥в, той призначавс¤, ≥ ставав св¤щеником паг≥рк≥в.
³⁴ ≤ стала та р≥ч гр≥хом дл¤ ™ровоамового дому, ≥ на вигубленн¤, ≥ на винищенн¤ з-над поверхн≥ земл≥.

1-а царiв 14

¹ “ого часу заслаб јв≥й¤, ™ровоам≥в син
² ≤ сказав ™ровоам до своЇњ ж≥нки: ”стань та переберис¤, ≥ не п≥знають, що ти ™ровоамова ж≥нка. ≤ п≥деш до Ў≥ло, ото там пророк јх≥й¤, ¤кий говорив про мене, що ¤ буду царем над цим народом.
³ ≤ в≥зьми в свою руку дес¤ть хл≥б≥в ≥ калач≥ та дзбанок меду, ≥ вв≥йдеш до нього. ¬≥н скаже тоб≥, що буде хлопцев≥.
⁴ ≤ зробила так ™ровоамова ж≥нка. ≤ встала вона, та й п≥шла до Ў≥ло, ≥ вв≥йшла до јх≥йЇвого дому. ј јх≥й¤ не м≥г бачити, бо оч≥ йому стемн≥ли через його стар≥сть.
⁵ ≤ √осподь сказав до јх≥йњ: ќсь приходить ™ровоамова ж≥нка, щоб запитати в≥д тебе слово про сина свого, бо в≥н слабий. ќтак ≥ так будеш њй говорити. ≤ станетьс¤, коли вона вв≥йде, то вдаватиме чужу.
⁶ ≤ сталос¤, ¤к јх≥й¤ почув шаруд≥нн¤ н≥г њњ, ¤к вона входила до входу, то сказав: ”в≥йди, ™ровоамова ж≥нко! „ому то ти вдаЇш чужу? ј ¤ посланий до тебе з твердою зв≥сткою.
⁷ ≤ди, скажи ™ровоамов≥: “ак сказав √осподь, Ѕог ≤зрањл≥в: “ому, що я п≥дн≥с тебе з-посеред народу, ≥ дав тебе за кн¤з¤ над ћоњм народом, ≤зрањлем,
⁸ ≥ в≥д≥рвав царство в≥д ƒавидового дому й дав його тоб≥, та ти не був, ¤к ћ≥й раб ƒавид, що додержував запов≥дей ћоњх, ≥ що ходив за ћною вс≥м серцем своњм, щоб робити т≥льки добре в очах ћоњх,
⁹ ≥ робив ти г≥рше за вс≥х, хто був перед тобою, ≥ ти п≥шов ≥ наробив соб≥ ≥нших бог≥в та литих бовван≥в, щоб гн≥вити ћене, а ћене ти в≥дкинув геть,
¹⁰ тому ось я наводжу лихо на ™ровоам≥в д≥м, ≥ вигублю в ™ровоама нав≥ть те, що мочить на ст≥ну, нев≥льника й в≥льного в ≤зрањл≥, ≥ вимету позостале по ™ровоамов≥м дом≥, ¤к вим≥таЇтьс¤ см≥тт¤, аж не зостанетьс¤ н≥чого.
¹¹ ѕомерлого в ™ровоама в м≥ст≥ поњд¤ть пси, а померлого на пол≥ поњсть птаство небесне. “ак сказав √осподь.
¹² ј ти встань, ≥ди до свого дому. як ноги твоњ входитимуть до м≥ста, то помре той хлопець.
¹³ ≤ буде його оплакувати ввесь ≤зрањль, ≥ поховають його, бо в≥н один в ™ровоама вв≥йде до гробу, бо т≥льки в ньому в ™ровоамов≥м дом≥ була знайдена добра р≥ч дл¤ √оспода, Ѕога ≤зрањлевого.
¹⁴ ј √осподь поставить —об≥ цар¤ над ≤зрањлем, ¤кий вигубить ™ровоам≥в д≥м того дн¤. “а що станетьс¤ тепер?
¹⁵ ≤ поб'Ї √осподь ≤зрањл¤, ≥ в≥н захитаЇтьс¤, ¤к хитаЇтьс¤ очерет на вод≥! ≤ вирве ¬≥н ≤зрањл¤ з-над ц≥Їњ хорошоњ земл≥, ¤ку дав њхн≥м батькам, ≥ порозкидаЇ њх по той б≥к –≥чки за те, що вони поробили соб≥ јстарти, що гн≥вають √оспода.
¹⁶ ≤ ¬≥н видасть ≤зрањл¤ через гр≥х ™ровоама, що гр≥шив сам, ≥ що вв≥в у гр≥х ≤зрањл¤.
¹⁷ ≤ встала ™ровоамова ж≥нка, ≥ п≥шла, ≥ прийшла до “≥рци. як вона входила до порога дому, то той хлопець помер...
¹⁸ ≤ поховали його, й оплакував його ввесь ≤зрањль за словом √оспода, що говорив через раба —вого пророка јх≥йю.
¹⁹ ј решта ™ровоамових д≥л, ¤к в≥н воював та ¤к в≥н царював, ось вони написан≥ в низ≥ ’рон≥ки ≤зрањлевих цар≥в.
²⁰ ј час, ¤кий царював ™ровоам, двадц¤ть ≥ два роки. ≤ спочив в≥н ≥з батьками своњми, а зам≥сть нього зацарював син його Ќадав.
²¹ ј –ехав'ам, син —оломон≥в, царював у ёд≥. –ехав'ам був в≥ку сорока й одного року, коли зацарював, а царював в≥н с≥мнадц¤ть л≥т в ™русалим≥, у тому м≥ст≥, ¤ке вибрав √осподь зо вс≥х ≤зрањлевих племен, щоб покласти там —воЇ …менн¤. ј ≥м'¤ його матер≥: аммон≥тка Ќаама.
²² ј ёда робив зло в √осподн≥х очах, ≥ вони гн≥вили …ого б≥льш в≥д усього того, що чинили њхн≥ батьки своњм гр≥хом, ¤ким гр≥шили.
²³ ≤ також вони будували соб≥ жерт≥вники на паг≥рках, ≥ стовпи, ≥ јстарти на кожному високому взг≥р'њ та п≥д кожним зеленим деревом.
²⁴ ≤ також були блудод≥њ в тому крањ, вони чинили всю гидоту тих людей, що √осподь прогнав њх в≥д ≤зрањлевого обличч¤.
²⁵ ≤ сталос¤ п'¤того року цар¤ –ехав'ама, п≥шов Ўушак, Їгипетський цар, на ™русалим.
²⁶ ≤ позабирав в≥н скарби √осподнього дому та скарби дому царевого, ≥ все забрав. ≤ забрав в≥н ус≥ золот≥ щити, що —оломон поробив був.
²⁷ ј цар –ехав'ам поробив зам≥сть них м≥д¤н≥ щити, ≥ в≥ддав њх на руки пров≥дник≥в б≥гун≥в, що стерегли вх≥д до царського дому.
²⁸ ≤ бувало, ¤к т≥льки цар ≥шов до √осподнього дому, б≥гуни носили њх, а пот≥м вертали њх до комори б≥гун≥в.
²⁹ ј решта –ехав'амових д≥л та все, що в≥н зробив, ось вони написан≥ в низ≥ ’рон≥ки ёдиних цар≥в.
³⁰ ј в≥йна м≥ж –ехав'амом та м≥ж ™ровоамом точилас¤ по вс≥ дн≥.
³¹ ≤ спочив –ехав'ам зо своњми батьками, ≥ був в≥н похований зо своњми батьками в ƒавидовому ћ≥ст≥. ј ≥м'¤ його матер≥ аммон≥т¤нка Ќаама. ј зам≥сть нього зацарював його син јв≥й¤м.

1-а царiв 15

¹ ј в≥с≥мнадц¤того року цар¤ ™ровоама, Ќеватового сина, над ёдою зацарював јв≥й¤м.
² “ри роки царював в≥н в ™русалим≥. ј ≥м'¤ його матер≥ ћааха, јвесаломова дочка.
³ ≤ в≥н ходив в ус≥х гр≥хах свого батька, ¤к≥ той робив перед ним, ≥ серце його не було все з √осподом, Ѕогом своњм, ¤к серце його батька ƒавида.
⁴ Ѕо √осподь, Ѕог його, ради ƒавида дав йому св≥тильника в ™русалим≥, щоб поставити сина його по ньому та укр≥пити ™русалим.
⁵ Ѕо ƒавид робив добре в √осподн≥х очах, ≥ не в≥дступав в≥д усього що ¬≥н наказав був йому, по вс≥ дн≥ житт¤ свого, окр≥м справи х≥тт¤нина ”р≥њ.
⁶ ј в≥йна м≥ж –ехав'амом та м≥ж ™ровоамом точилас¤ по вс≥ дн≥ житт¤ його.
⁷ ј решта јв≥й¤мових д≥л та все, що в≥н зробив, ось вони написан≥ в низ≥ ’рон≥ки ёдиних цар≥в. ≤ в≥йна точилас¤ м≥ж јв≥й¤мом та м≥ж ™ровоамом.
⁸ ≤ спочив јв≥й¤м зо своњми батьками, ≥ поховали його в ƒавидовому ћ≥ст≥, а зам≥сть нього зацарював син його јса.
⁹ ј року двадц¤того ™ровоама, ≤зрањлевого цар¤, зацарював јса, цар ёдин.
¹⁰ ≤ в≥н царював в ™русалим≥ сорок ≥ один р≥к. ј ≥м'¤ його матер≥ ћааха, јвесаломова дочка.
¹¹ ≤ робив јса добре в √осподн≥х очах, ¤к батько його ƒавид.
¹² ≤ вигнав в≥н блудод≥њв ≥з краю, ≥ повикидав ус≥х божк≥в, ¤ких поробили були њхн≥ батьки.
¹³ ≤ нав≥ть мат≥р свою ћааху, ≥ њњ в≥н позбавив права бути царицею, бо вона зробила була ≥дола дл¤ јстарти. ≤ јса порубав ≥дола њњ, та й спалив у долин≥ едрон.
¹⁴ ј паг≥рки не минулис¤; т≥льки јсине серце було все з √осподом по вс≥ його дн≥.
¹⁵ ≤ вн≥с в≥н до √осподнього дому присв¤чен≥ реч≥ свого батька та присв¤чен≥ реч≥ своњ, ср≥бло, ≥ золото, ≥ посуд.
¹⁶ ј в≥йна точилас¤ м≥ж јсою та м≥ж Ѕашою по вс≥ њхн≥ дн≥.
¹⁷ ≤ п≥шов Ѕаша, цар ≤зрањл≥в, на ёду, ≥ будував –аму, щоб не дати н≥кому в≥д јси, цар¤ ёдиного, виходити та входити.
¹⁸ ≤ вз¤в јса все ср≥бло та золото, позостале в скарбниц¤х храму √осподнього та дому царевого, та й дав його до руки своњх слуг. ≤ послав њх цар јса до Ѕен-√адада, сина “авримонна, сина ’езйонового, сир≥йського цар¤, що сид≥в у ƒамаску, говор¤чи:
¹⁹ ™ умова м≥ж мною та м≥ж тобою, м≥ж батьком моњм та м≥ж батьком твоњм. ќсь послав ¤ тоб≥ дара, ср≥бла та золота, ≥ди, зламай умову свою з Ѕашею, царем ≤зрањлевим, ≥ нехай в≥н в≥д≥йде в≥д мене.
²⁰ ≤ послухавс¤ Ѕен-√аддад цар¤ јси, ≥ послав пров≥дник≥в свойого в≥йська на ≤зрањлев≥ м≥ста, та й побив ≤ййона, ≥ ƒана, ≥ јвела, Ѕат-ћааху, ≥ всього ≥нерота та всю землю Ќефталимову.
²¹ ≤ сталос¤, ¤к Ѕаша це почув, то перестав будувати –аму, й ос≥вс¤ в “≥рц≥.
²² ј цар јса закликав до послуху всього ёду, н≥кого не виключаючи, ≥ вони повиносили кам≥нн¤ –ами та њњ дерево, що з них будував був Ѕаша. ≤ цар јса збудував з того ¬ен≥¤минову •еву.
²³ ј решта д≥л јси та вс¤ лицарськ≥сть його, ≥ все, що в≥н зробив був, ≥ м≥ста, ¤к≥ побудував, ось вони написан≥ в низ≥ ’рон≥ки ёдиних цар≥в; т≥льки на час старости своЇњ в≥н заслаб був на своњ ноги.
²⁴ ≤ спочив јса з батьками своњми, ≥ був похований з батьками своњми в ћ≥ст≥ ƒавида, свого батька. ј зам≥сть нього зацарював його син …осафат.
²⁵ ј над ≤зрањлем зацарював Ќадав, ™ровоам≥в син, у другому роц≥ јси, цар¤ ёдиного, та й царював над ≤зрањлем два роки.
²⁶ ≤ робив в≥н зле в √осподн≥х очах , ≥ ходив дорогою батька свого та в гр≥ху його, що вводив теж у гр≥х ≤зрањл¤.
²⁷ ≤ змовивс¤ на нього Ѕаша, син јх≥йњ, з ≤ссахарового дому, та й побив його Ѕаша в •≥ббетон≥ филистимському. ј Ќадав та ввесь ≤зрањль обл¤гали •≥ббетон.
²⁸ ≤ вбив його Ѕаша в третьому роц≥ јси, цар¤ ёдиного, та й зацарював зам≥сть нього.
²⁹ ≤ сталос¤, ¤к зацарював в≥н, то побив увесь ™ровоам≥в д≥м, не позоставив ™ровоамов≥ жодноњ душ≥, аж поки не вигубив його, за словом √оспода, що говорив через —вого раба ш≥лон¤нина јх≥йю,
³⁰ за гр≥х ™ровоама, що гр≥шив сам ≥ що вводив у гр≥х ≤зрањл¤, через св≥й гн≥в, ¤ким гн≥вив √оспода, Ѕога ≤зрањлевого.
³¹ ј решта д≥л Ќадава та все, що в≥н був зробив, ось вони написан≥ в низ≥ ’рон≥ки ≤зрањлевих цар≥в.
³² ј в≥йна точилас¤ м≥ж јсою та м≥ж Ѕашею, ≤зрањлевим царем, по вс≥ дн≥ њх.
³³ “ретього року јси, цар¤ ёдиного, зацарював Ѕаша, син јх≥йњн, над ус≥м ≤зрањлем у “≥рц≥, на двадц¤ть ≥ чотири роки.
³⁴ ≤ робив в≥н зло в √осподн≥х очах, ≥ ходив дорогою ™ровоама та в гр≥ху його, що вводив у гр≥х ≤зрањл¤.

1-а царiв 16

¹ ≤ було √осподнЇ слово до ™гу, ’анан≥Ївого сина, про Ѕашу, говор¤чи:
² “ому, що я п≥дн≥с тебе з пороху, ≥ настановив тебе володарем над ћоњм народом, ≤зрањлем, а ти п≥шов ™ровоамовою дорогою та вводив у гр≥х народ ћ≥й, ≤зрањл¤, щоб гн≥вити ћене гр≥хами њх,
³ то ось я вигублю по Ѕаш≥ та по дом≥ його, зроблю тв≥й д≥м, ¤к д≥м ™ровоама, Ќеватового сина.
⁴ ѕомерлого в Ѕаш≥ в м≥ст≥ з'њд¤ть пси, а померлого йому на пол≥, поњсть птаство небесне.
⁵ ј решта д≥л Ѕаш≥, ≥ що в≥н зробив був, ≥ лицарськ≥сть його, ось вони написан≥ в низ≥ ’рон≥ки ≤зрањлевих цар≥в.
⁶ ≤ спочив Ѕаша зо своњми батьками, ≥ був похований в “≥рц≥, а зам≥сть нього зацарював син його ≈ла.
⁷ ≤ було слово √осподнЇ через пророка ™гу, сина ’анан≥Ївого, до Ѕаш≥ та до дому його, а то через усе те зло, що коњв в≥н у √осподн≥х очах, щоб гн≥вити …ого чином своњх рук, щоб бути, ¤к ™ровоам≥в д≥м, що ¬≥н побив його.
⁸ ƒвадц¤ть ≥ шостого року јси, цар¤ ёдиного, зацарював ≈ла, Ѕашин син, над ≤зрањлем у “≥рц≥, на два роки.
⁹ ≤ змовивс¤ на нього його раб «≥мр≥, пров≥дник половини колесниць. ≤ коли в≥н, п'¤ний, пив у дом≥ јрци, що був над його домом у “≥рц≥,
¹⁰ то прийшов «≥мр≥ й убив його, ≥ вбив його в двадц¤тому й сьомому роц≥ јси, цар¤ ёдиного, та й зацарював зам≥сть нього.
¹¹ ≤ сталос¤, ¤к в≥н зацарював та с≥в на його трон≥, то в≥н вибив увесь Ѕашин д≥м, не позоставив нав≥ть того, що мочить на ст≥ну, ан≥ р≥дних його, ан≥ друз≥в його.
¹² ≤ вигубив «≥мр≥ ввесь Ѕашин д≥м, за словом √оспода, що промовл¤в був до Ѕаш≥ через пророка ™гу,
¹³ за вс≥ гр≥хи Ѕаш≥ та гр≥хи ≈л≥, його сина, що гр≥шили сам≥, ≥ що вводили в гр≥х ≤зрањл¤, щоб гн≥вити √оспода, Ѕога ≤зрањлевого, своњми гидотами.
¹⁴ ј решта д≥л ≈л≥ та все, що в≥н робив, ось вони написан≥ в низ≥ ’рон≥ки ≤зрањлевих цар≥в.
¹⁵ ” роц≥ двадц¤тому й сьомому јси, цар¤ ёдиного, зацарював «≥мр≥ в “≥рц≥ на с≥м день, коли народ обл¤гав филистимський •≥ббетон.
¹⁶ ≤ прочув народ, що обл¤гав, таке: «мовивс¤ «≥мр≥ та й убив цар¤! ≤ ввесь ≤зрањль настановив царем над ≤зрањлем ќмр≥, пров≥дника в≥йська, того дн¤ в табор≥.
¹⁷ ≤ п≥дн¤лис¤ ќмр≥ та ввесь ≤зрањль ≥з ним ≥з •≥ббетону, ≥ обл¤гли “≥рцу.
¹⁸ ≤ сталос¤, ¤к побачив «≥мр≥, що м≥сто здобуте, то вв≥йшов до палацу царевого дому, та й спалив над собою царський д≥м огнем, ≥ помер
¹⁹ за гр≥х св≥й, що гр≥шив ним, щоб робити зло в √осподн≥х очах, щоб ходити дорогою ™ровоама та в гр≥ху його, ¤кий в≥н чинив, щоб вводити в гр≥х ≤зрањл¤.
²⁰ ј решта д≥л «≥мр≥ та змова його, що вчинив був, ось вони написан≥ в низ≥ ’рон≥ки ≤зрањлевих цар≥в.
²¹ “од≥ ≤зрањл≥в народ под≥ливс¤ пополовин≥: половина народу була за “≥вн≥, •≥натового сина, щоб настановити його царем, а половина за ќмр≥.
²² “а був сильн≥ший народ, що сто¤в за ќмр≥, в≥д народу, що був за “≥вн≥, •≥натового сина. ≤ помер “≥вн≥, а зацарював ќмр≥.
²³ ” роц≥ тридц¤тому й першому јси, цар¤ ёдиного, над ≤зрањлем зацарював на дванадц¤ть л≥т ќмр≥. ” “≥рц≥ царював в≥н ш≥сть рок≥в.
²⁴ ≤ купив в≥н в≥д Ўемера гору Ўомерон за два таланти ср≥бла, ≥ забудував гору, ≥ назвав ≥м'¤ м≥ста, ¤ке збудував, ≥менем пана т≥Їњ гори: Ўомерон.
²⁵ ≤ робив ќмр≥ зло в √осподн≥х очах, ≥ чинив зло б≥льше в≥д ус≥х, хто був перед ним.
²⁶ ≤ ходив в≥н ус≥Їю дорогою ™ровоама, сина Ќеватового, та в гр≥хах його, ¤кими вводив у гр≥х ≤зрањл¤, щоб гн≥вити √оспода, Ѕога ≤зрањл¤, гидотами своњми.
²⁷ ј решта д≥л ќмр≥, що робив в≥н, та лицарськ≥сть його, ¤ку в≥н чинив був, ото вони написан≥ в низ≥ ’рон≥ки ≤зрањлевих цар≥в.
²⁸ ≤ спочив ќмр≥ з своњми батьками, ≥ був похований у —амар≥њ. ј зам≥сть нього зацарював його син јхав.
²⁹ јхав, син ќмр≥, зацарював над ≤зрањлем у роц≥ тридц¤тому й восьмому јси, цар¤ ёдиного. ≤ царював јхав, син ќмр≥, над ≤зрањлем у —амар≥њ двадц¤ть ≥ два роки.
³⁰ ≤ робив јхав, син ќмр≥, зло в √осподн≥х очах б≥льше в≥д ус≥х, хто був перед ним.
³¹ ≤ було йому мало ходити в гр≥хах ™ровоама, Ќеватового сина, ≥ в≥н уз¤в за ж≥нку ™завель, дочку ≈тбаала, сидонського цар¤. ≤ в≥н п≥шов, ≥ служив ¬аалов≥, ≥ вклон¤вс¤ йому.
³² ≤ в≥н поставив жерт≥вника дл¤ ¬аала в ¬ааловому дом≥, ¤кого збудував у Ўомерон≥.
³³ ≤ зробив јхав јстарту. ≤ јхав дал≥ чинив, щоб гн≥вити √оспода, Ѕога ≤зрањлевого, б≥льше в≥д ус≥х ≤зрањлевих цар≥в, що були перед ним.
³⁴ «а його дн≥в ’≥њл з Ѕет-≈лу в≥дбудував ™рихона, на первор≥дн≥м своњм јв≥рамов≥ в≥н заклав його фундаменти, а на наймолодш≥м своњм —еі≥вов≥ повставл¤в брами його, за словом √оспода, що говорив через ≤суса, Ќавинового сина.

1-а царiв 17

¹ ≤ сказав т≥шб'¤нин ≤лл¤, з і≥леадських мешканц≥в, до јхава: як живий √осподь, Ѕог ≤зрањл≥в, що перед лицем …ого ¤ стою, цими роками не буде роси та дощу, але т≥льки за моњм словом!
² ≤ було до нього слово √осподнЇ, говор¤чи:
³ ≤ди зв≥дси, й обернешс¤ соб≥ на сх≥д, ≥ сховаЇшс¤ при потоц≥ ер≥т≥, що навпроти …ордану.
⁴ ≤ станетьс¤, будеш ти пити з потоку, а крукам наказав я годувати тебе там.
⁵ ≤ в≥н п≥шов, ≥ зробив за √осподн≥м словом: ≥ п≥шов, й ос≥вс¤ при потоц≥ ер≥т≥, що навпроти …ордану.
⁶ ј круки приносили йому хл≥ба та м'¤са вранц≥, ≥ хл≥ба та м'¤са ввечор≥, а з потоку в≥н пив.
⁷ ≤ сталос¤ на к≥нц≥ дн≥в, ≥ висох пот≥к, бо в краю не було дощу.
⁸ ≤ було √осподнЇ слово до нього, говор¤чи:
⁹ ”стань, ≥ди до —арепти сидонськоњ, й ос¤деш там. ќсь наказав я там одн≥й вдов≥, щоб годувала тебе.
¹⁰ ≤ в≥н устав та й п≥шов до —арепти. ≤ прибув в≥н до входу м≥ста, аж ось там збираЇ дрова одна вдова. ≤ в≥н кликнув до нењ й сказав: ¬≥зьми мен≥ трохи води до посудини, й ¤ нап'юс¤.
¹¹ ≤ п≥шла вона вз¤ти. ј в≥н кликнув до нењ й сказав: ¬≥зьми мен≥ й шматок хл≥ба в свою руку!
¹² ј та в≥дказала: як живий √осподь, Ѕог тв≥й, не маю ¤ калача, а т≥льки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи ол≥њ в горн¤т≥. ј оце ¤ назбираю дв≥ пол≥нц≥ дров, ≥ п≥ду, ≥ приготовлю це соб≥ та синов≥ своЇму. ≤ з'њмо ми, та й помремо...
¹³ ≤ сказав до нењ ≤лл¤: Ќе б≥йс¤! ѕ≥ди, зроби за своњм словом. “≥льки спочатку зроби мен≥ з того малого калача, ≥ винесеш мен≥, а дл¤ себе та дл¤ сина свого зробиш пот≥м.
¹⁴ Ѕо так сказав √осподь, Ѕог ≤зрањл≥в: ƒзбанок муки не ск≥нчитьс¤, ≥ не забракне в горн¤т≥ ол≥њ аж до дн¤, ¤к √осподь дасть дощу на поверхню земл≥.
¹⁵ ≤ п≥шла вона, ≥з зробила за словом ≤лл≥, ≥ њла вона й в≥н та њњ д≥м довг≥ дн≥,
¹⁶ дзбанок муки не ск≥нчивс¤, ≥ не забракло в горн¤т≥ ол≥њ, за словом √оспода, що говорив через ≤ллю.
¹⁷ ≤ сталос¤ по тих пригодах, заслаб був син т≥Їњ ж≥нки, господин≥ того дому. ≤ була його хвороба дуже т¤жка, аж духу не позосталос¤ в ньому.
¹⁸ ≤ сказала вона до ≤лл≥: ўо тоб≥ до мене, чолов≥че Ѕожий? ѕрийшов ти до мене, щоб згадувати м≥й гр≥х та щоб убити мого сина!...
¹⁹ ≤ сказав в≥н до нењ: ƒай мен≥ сина свого! ≤ в≥н уз¤в його з лон¤ њњ, ≥ вин≥с його в горницю, де в≥н сид≥в, ≥ поклав його на своЇму л≥жку.
²⁰ ≤ кликнув в≥н до √оспода й сказав: √осподи, Ѕоже м≥й, чи й ц≥й удов≥, що ¤ в нењ мешкаю, учиниш зло, щоб убити њњ сина?
²¹ ≤ вит¤гс¤ в≥н трич≥ над дитиною, ≥ кликав до √оспода та казав: √осподи, Ѕоже м≥й, нехай вернетьс¤ душа ц≥Їњ дитини в нењ!
²² ≤ вислухав √осподь голоса ≤лл≥, ≥ вернулас¤ душа дитини в нењ, ≥ вона ожила...
²³ ≤ вз¤в ≤лл¤ дитину, ≥ зн≥с њњ з горниц≥ додолу, ≥ в≥ддав њњ матер≥ њњ. ≤ сказав ≤лл¤: ƒивис¤, тв≥й син живий!
²⁴ ≤ сказала та ж≥нка до ≤лл≥: “епер то ¤ знаю, що ти Ѕожий чолов≥к, а √осподнЇ слово в устах твоњх правда!

1-а царiв 18

¹ ≤ минуло багато дн≥в, ≥ було √осподнЇ слово до ≤лл≥ третього року, говор¤чи: ≤ди, покажис¤ до јхава, а я дам дощ на поверхню земл≥.
² ≤ п≥шов ≤лл¤ показатис¤ до јхава. ј в јсир≥њ був сильний голод.
³ ≤ покликав јхав ќвд≥¤, що був над домом, а ќвд≥й був дуже богоб≥йний.
⁴ ≤ сталос¤, коли ™завель вигублювала √осподн≥х пророк≥в, то ќвд≥й уз¤в сотню пророк≥в, та й сховав њх по п'¤тидес¤ти чолов≥ка в печер≥, ≥ годував њх хл≥бом та водою.
⁵ ≤ сказав јхав до ќвд≥¤: ≤ди по раю до вс≥х водних джерел та до вс≥х поток≥в, може знайдемо трави, ≥ позоставимо при житт≥ кон¤ та мула, ≥ не вигубимо худоби..
⁶ ≤ под≥лили вони соб≥ рай, щоб перейти по ньому, јхав п≥шов одн≥Їю дорогою сам, ќвд≥й п≥шов сам другою дорогою.
⁷ ≤ був ќвд≥й у дороз≥, аж ось ≤лл¤ назустр≥ч йому. ≤ п≥знав в≥н його, ≥ впав на обличч¤ своЇ та й сказав: „и то ти, пане м≥й ≤ллЇ?
⁸ ј той в≥дказав йому: я. ≤ди, скажи панов≥ своЇму: ќсь тут ≤лл¤!
⁹ ј в≥н сказав: „им ¤ прогр≥шив, що ти в≥ддаЇш свого раба в јхавову руку, щоб в≥н убив мене?
¹⁰ як живий √осподь, Ѕог тв≥й, немаЇ народу та царства, що туди не посилав би пан м≥й шукати тебе. ј коли говорили: Ќема його, то в≥н заприс¤гав те царство та той народ, що знайдуть тебе.
¹¹ ј тепер ти говориш: ≤ди, скажи своЇму панов≥: ќсь тут ≤лл¤!
¹² ≤ станетьс¤, ¤ п≥ду в≥д тебе, а ƒух √осподн≥й понесе тебе на те м≥сце, ¤кого не знаю. ≤ прийду ¤, щоб донести јхаву, а коли в≥н не знайде тебе, то вб'Ї мене. ј раб тв≥й боњтьс¤ √оспода в≥д своЇњ молодости.
¹³ „и ж не було сказано панов≥ моЇму те, що зробив ¤, коли ™завель побивала √осподн≥х пророк≥в, а ¤ сховав був ≥з √осподн≥х пророк≥в сотню чолов≥ка, по п'¤тидес¤ти чолов≥ка в печер≥, ≥ годував њх хл≥бом та водою?
¹⁴ ј тепер ти кажеш: ≤ди, скажи своЇму панов≥: ќсь тут ≤лл¤, ≥ в≥н мене вб'Ї!...
¹⁵ “а ≤лл¤ в≥дказав: як живий √осподь —аваот, що ¤ стою перед …ого лицем, сьогодн≥ ¤ покажус¤ йому!
¹⁶ ≤ п≥шов ќвд≥й назустр≥ч јхаву, та й дон≥с йому те. ≤ п≥шов јхав навпроти ≤лл≥.
¹⁷ ≤ сталос¤, коли јхав побачив ≤ллю, то јхав сказав до нього: „и це ти, що непокоњш ≤зрањл¤?
¹⁸ ј той в≥дказав: Ќе ¤ внещасливив ≤зрањл¤, а т≥льки ти та д≥м твого батька через ваше недотриманн¤ √осподн≥х запов≥дей, та й ти п≥шов за ¬аалами.
¹⁹ ј тепер пошли, збери до мене на гору армел усього ≤зрањл¤ та чотири сотн≥ й п'¤тдес¤т ¬аалових пророк≥в, та чотири сотн≥ пророк≥в јстарти, що њд¤ть зо столу ™завел≥.
²⁰ ≤ послав јхав по вс≥х ≤зрањлевих синах, ≥ з≥брав пророк≥в на гору армел.
²¹ ≤ п≥д≥йшов ≤лл¤ до всього народу й сказав: „и довго ви будете скакати на двох галузках? якщо √осподь Ѕог, ≥д≥ть за Ќим, а ¤кщо ¬аал ≥д≥ть за ним! “а не в≥дпов≥в йому народ ан≥ слова.
²² ≤ сказав ≤лл¤ до народу: я сам позоставс¤ √осподн≥й пророк, а пророк≥в ¬аалових чотири сотн≥ й п'¤тдес¤т чолов≥ка.
²³ ≤ нехай дадуть нам двох бичк≥в, ≥ нехай вони виберуть соб≥ одного бичка, ≥ нехай зар≥жуть його, ≥ нехай покладуть на дрова, а огню не покладуть. ≤ ¤ приготую одного бичка, ≥ дам на дрова, а огню не покладу.
²⁴ ≤ ви покличете ≥м'¤ бога вашого, а ¤ покличу ≤м'¤ √оспода. ≤ станетьс¤, той Ѕог, що в≥дпов≥сть огнем, ¬≥н Ѕог! ≤ в≥дпов≥в той народ та й сказав: ÷е добре слово!
²⁵ ≤ сказав ≤лл¤ до ¬аалових пророк≥в: ¬ибер≥ть соб≥ одного бичка, ≥ приготуйте перш≥, бо ви численн≥ш≥, ≥ покличте ≥м'¤ свого бога, ≥ огню не покладете.
²⁶ ≤ вз¤ли вони того бичка, що в≥н дав њм, ≥ вони приготували й кликали ¬аалове ≥м'¤ в≥д ранку й аж до полудн¤, говор¤чи: ¬аале, почуй нас! “а не було ан≥ голосу, ан≥ в≥дпов≥д≥. ≤ скакали вони б≥л¤ жерт≥вника, що зробили.
²⁷ ≤ сталос¤ оп≥вдн≥, ≥ см≥¤вс¤ з них ≤лл¤ й говорив: личте голосом сильн≥шим, бо в≥н бог! ћоже в≥н роздумуЇ, або в≥длучивс¤, або в дороз≥! ћоже в≥н спить, то прокинетьс¤!
²⁸ ≤ стали вони кликати голосом сильн≥шим, ≥ кололис¤, за своњм звичаЇм, мечами та ратищами, аж лилас¤ з них кров.
²⁹ ≤ сталос¤, ¤к минувс¤ п≥вдень, то вони пророкували аж до часу принесенн¤ хл≥бноњ жертви, та не було ан≥ голосу, ан≥ в≥дпов≥д≥, ан≥ слуху...
³⁰ ≤ сказав ≤лл¤ до всього народу: ѕ≥д≥йд≥ть до мене! ≤ п≥д≥йшов увесь народ до нього, а в≥н поправив розбитого √осподнього жерт≥вника.
³¹ ≤ вз¤в ≤лл¤ дванадц¤теро кам≥нн¤, за числом племен син≥в якова, до ¤кого було слово √осподнЇ, говор¤чи: ≤зрањль буде ≥м'¤ твоЇ!
³² ≥ збудував ≥з того кам≥нн¤ жерт≥вника в ≤м'¤ √осподнЇ, ≥ зробив рова, площею на дв≥ сат≥ нас≥нн¤, навколо жерт≥вника.
³³ ≤ наклав дров, ≥ зар≥зав бичка та й поклав на дровах.
³⁴ ≤ в≥н сказав: Ќаповн≥ть чотири в≥др≥ води, ≥ нехай виллють на ц≥лопаленн¤ та на дрова. ≤ сказав: ѕовтор≥ть! ≤ повторили. ≤ сказав: «роб≥ть утретЇ! ≤ зробили втретЇ.
³⁵ ≤ потекла вода навколо жерт≥вника, а також р≥в наповнивс¤ водою.
³⁶ ≤ сталос¤ в час принесенн¤ хл≥бноњ жертви, що п≥д≥йшов пророк ≤лл¤ та й сказав: √осподи, Ѕоже јвраам≥в, ≤сак≥в та ≤зрањл≥в! —ьогодн≥ п≥знають, що “и ≤зрањл≥в Ѕог, а ¤ “в≥й раб, ≥ що все оце ¤ зробив “воњм словом.
³⁷ ¬ислухай мене, √осподи, вислухай мене, ≥ нехай п≥знаЇ цей народ, що “и √осподь, Ѕог, ≥ “и обернеш њхнЇ серце назад!
³⁸ ≤ спав √осподн≥й огонь, та й пожер ц≥лопаленн¤, ≥ дрова, ≥ кам≥нн¤, ≥ порох, ≥ вилизав воду, що в ров≥...
³⁹ ≤ побачили це вс≥ люди, та й попадали на обличч¤ своњ й говорили: √осподь, ¬≥н Ѕог, √осподь, ¬≥н Ѕог!
⁴⁰ ≤ сказав до них ≤лл¤: —хоп≥ть ¬аалових пророк≥в! Ќехай н≥хто не втече з них! ≤ похапали њх, а ≤лл¤ зв≥в њх до потоку ≥шон, та й пор≥зав њх...
⁴¹ ≤ сказав ≤лл¤ до јхава: ”в≥йди, њж ≥ пий, бо ось чути шум дощу.
⁴² ≤ п≥шов јхав, щоб њсти та пити, а ≤лл¤ з≥йшов на верх≥в'¤ армелу, ≥ нахиливс¤ до земл≥, ≥ поклав обличч¤ своЇ м≥ж своњ кол≥на.
⁴³ ≤ сказав в≥н до свого хлопц¤: ¬ийди, подивис¤ в напр¤м≥ мор¤! ≤ той вийшов ≥ подививс¤ та й сказав: Ќема н≥чого. “а в≥н в≥дказав: ¬ернис¤ с≥м раз!
⁴⁴ ≤ сталос¤ сьомого разу, ≥ в≥н сказав: ќсь мала хмара, немов долон¤ людська, п≥д≥ймаЇтьс¤ з мор¤. ј в≥н сказав: ѕ≥ди, скажи јхавов≥: «апр¤гай ≥ з≥йди, ≥ не затримаЇ тебе дощ.
⁴⁵ ≤ сталос¤ по недовгому час≥, ≥ потемн≥ло небо в≥д хмар, ≥ з≥рвавс¤ в≥тер, ≥ п≥шов великий дощ. ј јхав с≥в на воза, та й в≥дправивс¤ в ∞зреел.
⁴⁶ ј √осподн¤ рука була на ≤лл≥. ≤ в≥н оперезав своњ стегна, та й поб≥г перед јхавом аж до самого ∞зреелу.

1-а царiв 19

¹ ј јхав дон≥с ™завел≥ все, що зробив був ≤лл¤, ≥ все те, що в≥н повбивав ус≥х пророк≥в мечем.
² ≤ послала ™завель посланц¤ до ≤лл≥, говор¤чи: ќтак нехай зробл¤ть мен≥ боги, ≥ так нехай додадуть, ¤кщо цього часу взавтра ¤ не зроблю душ≥ твоњй, ¤к зроблено душ≥ кожного з них!
³ ≤ побачив в≥н це, ≥ встав та й п≥шов, бо¤чись за душу свою. ≤ прийшов в≥н до ёдиноњ Ѕеер-Ўеви, ≥ позоставив там свого хлопц¤.
⁴ ј сам п≥шов пустинею, дорогою одного дн¤, ≥ с≥в п≥д одним ¤л≥вцем, ≥ зажадав соб≥ смерти, ≥ сказав: ƒосить тепер, √осподи! ¬≥зьми душу мою, бо ¤ не л≥пший в≥д батьк≥в своњх!...
⁵ ≤ поклавс¤ в≥н, ≥ заснув п≥д одним ¤л≥вцем. јж ось јнгол д≥ткнувс¤ його та й сказав йому: ”стань та попоњж!
⁶ ≤ гл¤нув в≥н, аж ось у його головах калач, спечений на вуг≥лл≥, та дзбанок води. ≤ в≥н њв та пив, ≥ знову поклавс¤.
⁷ ≤ вернувс¤ јнгол √осподн≥й удруге, ≥ д≥ткнувс¤ його та й сказав: ”стань, попоњж, бо дорога т¤жка перед тобою.
⁸ ≤ в≥н устав, ≥ попоњв та напивс¤. ≤ в≥н ≥шов, п≥дкр≥плений т≥Їю њжею, сорок день та сорок ночей аж до Ѕожоњ гори ’орив.
⁹ ≤ прибув в≥н туди до печери, ≥ переночував там, аж ось √осподнЇ слово до нього. ≤ сказав ¬≥н йому: „ого ти тут, ≤ллЇ?
¹⁰ ј той в≥дказав: я був дуже горливий дл¤ √оспода, Ѕога —аваота, бо ≤зрањлев≥ сини покинули запов≥та “вого та порозбивали жерт≥вники “воњ, а пророк≥в “воњх повбивали мечем, ≥ позоставс¤ ¤ сам. ≤ шукали вони душу мою, щоб уз¤ти њњ.
¹¹ ј ¬≥н в≥дказав: ¬ийди, ≥ станеш на гор≥ перед √осподн≥м лицем. јж ось переходитиме √осподь, а перед √осподн≥м лицем в≥тер великий та м≥цний, що зриваЇ гори та скел≥ ламаЇ. “а не в в≥тр≥ √осподь. ј по в≥тр≥ трус земл≥, та не в трус≥ √осподь.
¹² ј по трус≥ огонь, ≥ не в огн≥ √осподь. ј по огн≥ тихий лаг≥дний голос.
¹³ ≤ сталос¤, ¤к почув це ≤лл¤, то закрив своЇ обличч¤ плащем своњм, та й вийшов, ≥ став у входа печери. јж ось до нього √олос, що говорив: „ого ти тут, ≤ллЇ?
¹⁴ ј в≥н в≥дказав: я був дуже горливий дл¤ √оспода, Ѕога —аваота, бо ≤зрањлев≥ сини покинули запов≥та “вого та порозбивали жерт≥вники твоњ, а пророк≥в “воњх повбивали мечем, ≥ позоставс¤ ¤ сам. ≤ шукали вони душу мою, щоб уз¤ти њњ.
¹⁵ ≤ сказав до нього √осподь: ≤ди, вернис¤ на свою дорогу на ƒамаську пустиню. ≤ прийдеш, ≥ помажеш ’азањла на цар¤ над —ир≥Їю.
¹⁶ ј ™гу, Ќ≥мш≥Ївого сина, помажеш на цар¤ над ≤зрањлем, а ™лисе¤, Ўафатового сина з јвел-ћехоли, помажеш на пророка зам≥сть себе.
¹⁷ ≤ станетьс¤, хто втече в≥д ’азањлового меча, того вб'Ї ™гу, а хто втече в≥д меча ™гу, того вб'Ї ™лисей.
¹⁸ ј в ≤зрањл≥ я позоставив с≥м тис¤ч, ус≥ кол≥на, що не схил¤лис¤ перед ¬аалом, та вс≥ уста, що не ц≥лували його.
¹⁹ ≤ п≥шов в≥н ≥зв≥дти, ≥ знайшов ™лисе¤, Ўафатового сина, а в≥н оре. ƒванадц¤ть запр¤г≥в перед ним, а в≥н при дванадц¤тому. ≤ п≥д≥йшов до нього ≤лл¤ та й кинув йому свого плаща.
²⁰ ≤ позоставив той вол≥в, та й поб≥г за ≤ллею й сказав: Ќехай поц≥лую ¤ батька свого та свою мат≥р, та й п≥ду за тобою! ј той в≥дказав йому: ≤ди, але вернис¤, бо що ¤ зробив тоб≥?
²¹ ≤ вернувс¤ в≥н в≥д нього, ≥ вз¤в запр¤га вол≥в та й прин≥с його в жертву, а ¤рмами вол≥в зварив його м'¤со, ≥ дав народов≥, а т≥ њли. ≤ в≥н устав, ≥ п≥шов за ≤ллею, та й служив йому.

1-а царiв 20

¹ ј Ѕен-√адад, цар сир≥йский, з≥брав усе своЇ в≥йсько та тридц¤ть ≥ два цар≥ з ним, ≥ кон≥, ≥ колесниц≥. ≤ п≥шов в≥н, ≥ обл≥г —амар≥ю та й воював проти нењ.
² ≤ послав в≥н посл≥в до јхава, цар¤ ≤зрањлевого, до м≥ста,
³ та й сказав йому: “ак сказав Ѕен-√адад: —р≥бло твоЇ та золото твоЇ моЇ воно, а ж≥нки твоњ та сини твоњ, ц≥ найл≥пш≥, моњ вони!
⁴ ≤ в≥дпов≥в ≤зрањл≥в цар та й сказав: Ѕуде за словом твоњм, пане м≥й царю! “в≥й ¤ та все, що моЇ!
⁵ ≤ знову вернулис¤ т≥ посли та й сказали: “ак сказав Ѕен-√адад, говор¤чи: я посилав до тебе, говор¤чи: “и даси мен≥ ср≥бло своЇ, ≥ золото своЇ, ≥ ж≥нок своњх, ≥ син≥в своњх.
⁶ ј взавтра цього часу пошлю ¤ своњх раб≥в до тебе, ≥ вони перешукають д≥м тв≥й та доми твоњх раб≥в. ≤ станетьс¤, на все, що сподобаЇтьс¤ њм, вони накладуть своњ руки, та й заберуть...
⁷ ≤ скликав ≤зрањл≥в цар ус≥х старших раю та й сказав: ƒов≥дайтес¤ й побачите, що в≥н шукаЇ зла, бо послав до мене по ж≥нок моњх, ≥ по син≥в моњх, ≥ по ср≥бло моЇ, ≥ по золото моЇ, ≥ ¤ йому не в≥дмовив.
⁸ ≤ сказали до нього вс≥ старш≥ та ввесь народ: Ќе слухай, ≥ не погоджуйс¤!
⁹ ≤ сказав в≥н до посл≥в Ѕен-√адада: —каж≥ть моЇму панов≥ царев≥: ”се, про що посилав ти до свого раба напочатку, ¤ зроблю, а ц≥Їњ реч≥ зробити не можу. ≤ п≥шли посли, ≥ в≥днесли йому в≥дпов≥дь.
¹⁰ ≤ послав до нього Ѕен-√адад та й сказав: Ќехай так зробл¤ть мен≥ боги, ≥ нехай так додадуть, ¤кщо самар≥йського пороху вистачить по жмен≥ всьому народов≥, що стоњть при мен≥!...
¹¹ ≤ в≥дпов≥в ≤зрањл≥в цар та й сказав: аж≥ть: ’ай не хвалитьс¤ той, хто меча припинаЇ, а той, хто розв'¤зуЇ!
¹² ≤ сталос¤, ¤к почув в≥н цю в≥дпов≥дь, а в≥н пив, в≥н та цар≥ в шатрах, то сказав до своњх раб≥в: ѕуст≥ть тарани! ≤ вони пустили тарани на м≥сто.
¹³ јж ось один пророк п≥д≥йшов до јхава, ≤зрањлевого цар¤, та й сказав: “ак сказав √осподь: „и бачив ти ввесь оцей великий натовп? ќсь я даю його сьогодн≥ в руку твою, ≥ ти п≥знаЇш, що я √осподь!
¹⁴ ≤ сказав јхав: им? ј той в≥дказав: “ак сказав √осподь: —лугами начальник≥в округ. ≤ сказав: ’то розп≥чне в≥йну? ј той в≥дказав: “и.
¹⁵ ≤ перел≥чив в≥н слуг начальник≥в судових округ, ≥ було дв≥ сотн≥ й тридц¤ть два. ј по них перел≥чив увесь народ, ус≥х ≤зрањлевих син≥в, с≥м тис¤ч.
¹⁶ ≤ вийшли вони оп≥вдн≥, а Ѕен-√адад пив п'¤ний у шатрах, в≥н та цар≥, тридц¤ть ≥ два цар≥, що допомагали йому.
¹⁷ ≤ вийшли напочатку слуги начальник≥в округ. ≤ послав Ѕен-√адад, ≥ донесли йому, кажучи: ќсь повиходили люди з —амар≥њ.
¹⁸ ј в≥н в≥дказав: якщо на мир вийшли вони, схоп≥ть њх живих, а ¤кщо на в≥йну повиходили, теж живими схоп≥ть њх у неволю!
¹⁹ ј то вийшли з м≥ста слуги начальник≥в округ та в≥йсько, що йшло за ними.
²⁰ ≤ побивали вони один одного, ≥ поб≥гли сир≥¤ни, а ≤зрањль њх гнав. “а вт≥к Ѕен-√адад, сир≥йський цар, на кон≥ та з верх≥вц¤ми.
²¹ ≤ вийшов ≤зрањл≥в цар, та й побив кон≥ та колесниц≥, ≥ завдав в —ир≥њ великоњ поразки.
²² ≤ п≥д≥йшов пророк до ≤зрањлевого цар¤ та й сказав йому: ≤ди, тримайс¤ мужньо, ≥ п≥знай та побач, що ти зробиш, бо, ¤к мине р≥к, сир≥йський цар знову п≥де на тебе.
²³ ј слуги сир≥йського цар¤ сказали йому: Ѕог г≥р њхн≥й Ѕог, тому вони були сильн≥ш≥ в≥д нас. јле воюймо з ними на р≥внин≥, прис¤гаЇмо, що будемо сильн≥ш≥ в≥д них!
²⁴ ≤ зроби цю р≥ч: ѕоскидай тих цар≥в, кожного з його м≥сц¤, ≥ понаставл¤й нам≥сник≥в зам≥сть них.
²⁵ ј ти збереш соб≥ в≥йсько, ¤к те, що в≥дпало в≥д тебе, ≥ коней, ск≥льки було коней, ≥ колесниць, ск≥льки було колесниць, ≥ будемо воювати з ними на р≥внин≥. ѕрис¤гаЇмо, що ми будемо сильн≥ш≥ в≥д них! ≤ в≥н послухавс¤ њхнього голосу, ≥ зробив так.
²⁶ ≤ сталос¤ по роц≥, ≥ Ѕен-√адад перегл¤нув —ир≥ю, ≥ п≥шов до јфеку на в≥йну з ≤зрањлем.
²⁷ ј ≤зрањлев≥ сини були перегл¤нен≥ й забезпечен≥ живн≥стю, та й вийшли навпроти них. ≤ таборували ≤зрањлев≥ сини навпроти них, ¤к дв≥ отар≥ к≥з, а сир≥¤ни наповнили рай.
²⁸ ≤ п≥д≥йшов Ѕожий чолов≥к, ≥ говорив до ≤зрањлевого цар¤ та й сказав: “ак сказав √осподь: “ому, що сказали сир≥¤ни: √осподь Ѕог г≥р, а не Ѕог долин ¬≥н, то дам увесь цей великий натовп у твою руку, ≥ ви п≥знаЇте, що я √осподь!
²⁹ ≤ таборували т≥ навпроти тих с≥м день. ≤ сталос¤ сьомого дн¤, ≥ розпаливс¤ б≥й, ≥ побили ≤зрањлев≥ сини —ир≥ю, сто тис¤ч п≥хоти, одного дн¤.
³⁰ ј позостал≥ повт≥кали до јфеку, до м≥ста, та впав мур на двадц¤ть ≥ с≥м тис¤ч позосталих чолов≥ка. ј Ѕен-√адад ут≥к ≥ вв≥йшов до м≥ста, до внутр≥шньоњ к≥мнати.
³¹ ≤ сказали до нього його слуги: ќсь ми чули, що цар≥ ≤зрањлевого дому вони цар≥ милостив≥. ѕоклад≥м веретища на стегна своњ, а шнури на своњ голови, ≥ вийд≥м до ≤зрањлевого цар¤, може в≥н пощадить твою душу.
³² ≤ п≥дперезали вони веретищами стегна своњ, а шнури на своњ голови, ≥ прийшли до ≤зрањлевого цар¤ та й сказали: “в≥й раб Ѕен-√адад сказав: Ќехай живе душа мо¤! ј той в≥дказав: „и в≥н ≥ще живий? ¬≥н м≥й брат!
³³ ј т≥ люди вз¤ли це за нат¤ка, ≥ посп≥шили скористатис¤ з того й сказали: Ѕрат тв≥й Ѕен-√адад! ≤ той в≥дказав: ѕ≥д≥ть, привед≥ть його! ≤ вийшов до нього Ѕен-√адад, а той посадив його на колесницю.
³⁴ ≤ сказав до нього Ѕен-√адад: “≥ м≥ста, що батько м≥й був забрав в≥д твого батька, ¤ поверну. ≤ ти ур¤диш соб≥ в ƒамаску вулиц≥, ¤к м≥й батько ур¤див був у —амар≥њ. ј я сказав јхав по умов≥ в≥дпущу тебе. ≤ в≥н склав з ним умову, та й в≥дпустив його.
³⁵ “од≥ один чолов≥к ≥з пророчих син≥в сказав до свого ближнього за √осподн≥м словом: ”дар мене! “а в≥дмовивс¤ той чолов≥к ударити його.
³⁶ ≤ сказав в≥н йому: «а те, що ти не послухавс¤ √осподнього голосу, то ось ти п≥деш в≥д мене ≥ вб'Ї тебе лев! ≤ п≥шов той в≥д нього, ≥ сп≥ткав його лев та й забив.
³⁷ ≤ знайшов в≥н ≥ншого чолов≥ка та й сказав: ”дар мене! ≤ той чолов≥к ударив його, ударив та й зранив.
³⁸ ≤ п≥шов той пророк, ≥ став царев≥ на дороз≥, ≥ перебравс¤, ≥ закрив хусткою оч≥ своњ.
³⁹ ≤ сталос¤, цар проходив, а в≥н кричав до цар¤ й говорив: –аб тв≥й вв≥йшов у середину бою. јж ось один чолов≥к в≥д≥йшов, ≥ п≥дв≥в до мене мужа й сказав: ѕильнуй цього мужа! якщо його не стане, то буде твоЇ житт¤ зам≥сть його житт¤, або в≥дважиш таланта ср≥бла.
⁴⁰ ≤ сталос¤, раб тв≥й робив тут та тут, а в≥н зник. ≤ сказав до нього ≤зрањл≥в цар: “акий тв≥й присуд, ти сам проказав.
⁴¹ ј той сп≥шно зн¤в хустку з-над очей своњх, ≥ п≥знав його ≤зрањл≥в цар, що в≥н ≥з пророк≥в.
⁴² ј той йому сказав: “ак сказав √осподь: “ому, що ти випустив ≥з руки чолов≥ка, ћен≥ призначеного, то буде житт¤ твоЇ за його житт¤, а народ тв≥й за його народ!...
⁴³ ≤ п≥шов ≤зрањл≥в цар до свого дому незадоволений та гн≥вний, ≥ прибув у —амар≥ю.

1-а царiв 21

¹ ≤ сталос¤ по цих пригодах таке. ” њзреел¤нина Ќавота, що в ∞зреел≥, був виноградник при палат≥ јхава, самар≥йського цар¤.
² ≤ говорив јхав до Ќавота, кажучи: ƒай мен≥ свого виноградника, ≥ в≥н буде мен≥ за ¤ринного города, бо в≥н близький до мого дому. ј ¤ дам тоб≥ зам≥сть нього виноградника л≥пшого в≥д нього. якщо це добре в очах твоњх, ¤ дам тоб≥ ср≥бла, ц≥ну його.
³ ≤ сказав Ќавот до јхава: «аборонено мен≥ в≥д √оспода, щоб ¤ дав тоб≥ спадщину моњх батьк≥в.
⁴ ≤ вв≥йшов јхав до дому свого незадоволений та гн≥вний через те слово, ¤ке говорив йому њзреел¤нин Ќавот, бо той сказав: Ќе дам тоб≥ спадщини батьк≥в моњх! ≤ л≥г в≥н на л≥жку своњм, ≥ в≥двернув своЇ обличч¤, ≥ не њв хл≥ба.
⁵ ≤ прийшла до нього ж≥нка його ™завель та й сказала йому: „ого це тв≥й дух сумний, ≥ ти не њси хл≥ба?
⁶ ≤ сказав в≥н до нењ: Ѕо ¤ говорив до њзреел¤нина Ќавота. ≤ сказав ¤ йому: ƒай мен≥ свого виноградника за ср≥бло, або, ¤кщо ти хочеш, дам тоб≥ зам≥сть нього виноградника л≥пшого. “а в≥н в≥дказав: Ќе дам тоб≥ свого виноградника!
⁷ ≤ сказала до нього його ж≥нка ™завель: ќтепер ти зробишс¤ царем над ≤зрањлем. ”стань, поњж хл≥ба, ≥ нехай буде веселе твоЇ серце. ј виноградника њзреел¤нина Ќавота дам тоб≥ ¤.
⁸ ≤ понаписувала вона листи в ≥мен≥ јхава, ≥ позапечатувала њх його печаткою, та й порозсилала т≥ листи до старших та до вельможних, що були в його м≥ст≥, що сид≥ли з Ќавотом.
⁹ ј в тих листах вона понаписувала так: ќголос≥ть п≥ст, ≥ посад≥ть Ќавота на чол≥ народу.
¹⁰ ≤ посад≥ть двох нег≥дних людей навпроти нього, нехай св≥дчать на нього, кажучи: “и зневажив Ѕога й цар¤. ≤ вивед≥ть його, ≥ вкаменуйте його, ≥ нехай в≥н помре...
¹¹ ≤ зробили муж≥ його м≥ста, старш≥ та вельможн≥, що сид≥ли в його м≥ст≥, так, ¤к послала до них ™завель, ¤к було написано в листах, ¤к≥ вона порозсилала до них.
¹² ќголосили вони п≥ст, ≥ посадили Ќавота на чол≥ народу.
¹³ ≤ прийшли два чолов≥ки нег≥дн≥, ≥ с≥ли навпроти нього. ≤ т≥ нег≥дн≥ люди св≥дчили на нього, на Ќавота, перед народом, говор¤чи: Ќавот зневажив Ѕога й цар¤! ≤ вивели його поза м≥сто, та й укаменували його кам≥нн¤м, ≥ в≥н помер...
¹⁴ ≤ послали вони до ™завел≥, говор¤чи: Ќавот укаменований ≥ помер.
¹⁵ ≤ сталос¤, ¤к почула ™завель, що Ќавот укаменований ≥ помер, то сказала ™завель до јхава: ”стань, пос¤дь виноградника њзреел¤нина Ќавота, що в≥дмовив дати його тоб≥ за ср≥бло, бо Ќавот не живий, а помер.
¹⁶ ≤ сталос¤, ¤к почув јхав, що Ќавот помер, то јхав устав, щоб з≥йти до виноградника њзреел¤нина Ќавота, щоб пос≥сти його.
¹⁷ ≤ було √осподнЇ слово до т≥шб'¤нина ≤лл≥, говор¤чи:
¹⁸ ”стань, з≥йди назустр≥ч јхава, ≤зрањлевого цар¤, що в —ир≥њ, ось в≥н у Ќавотовому винограднику, куди з≥йшов, щоб пос≥сти його.
¹⁹ ≤ будеш говорити до нього, кажучи: “ак сказав √осподь: “и вбив, а тепер хочеш пос≥сти? ≤ говоритимеш до нього, кажучи: “ак сказав √осподь: Ќа тому м≥сц≥, де пси лизали Ќавотову кров, пси лизатимуть ≥ твою власну кров!
²⁰ ≤ сказав јхав до ≤лл≥: ќсь ти знайшов мене, вороже м≥й! ј той в≥дказав: «найшов, бо ти запродавс¤ чинити зло в √осподн≥х очах.
²¹ ќсь я спроваджую на тебе лихо, ≥ вигублю все за тобою, ≥ вигублю јхавов≥ нав≥ть те, що мочить на ст≥ну, ≥ нев≥льного та в≥льного в ≤зрањл≥!
²² ≤ зроблю з твоњм домом, ¤к ≥з домом ™ровоама, Ќеватового сина, й ¤к ≥з домом Ѕаш≥, јх≥Ївого сина, за той гн≥в, ¤ким розгн≥вив ти ћене та вв≥в у гр≥х ≤зрањл¤.
²³ ≤ також до ™завел≥ говорив √осподь, кажучи: ѕси з'њд¤ть ™завель на передмур'њ ∞зреелу.
²⁴ ѕомерлого в јхава в м≥ст≥ поњд¤ть пси, а померлого на пол≥ поњсть птаство небесне.
²⁵ Ѕо ще не було такого, ¤к јхав, що запродавс¤ чинити зло в √осподн≥х очах, що його намовила ж≥нка його ™завель.
²⁶ ≤ в≥н чинив дуже гидке, ≥дучи за ≥долами, усе так, ¤к робили аморе¤ни, що њх √осподь повиган¤в перед ≤зрањлевими синами.
²⁷ ≤ сталос¤, ¤к јхав почув ц≥ слова, то роздер в≥н шати своњ, ≥ зод¤гнув на т≥ло своЇ веретище, ≥ постив, ≥ лежав у веретищ≥, ≥ ходив сумовито...
²⁸ ≤ було √осподнЇ слово до т≥шб'¤нина ≤лл≥, говор¤чи:
²⁹ „и ти спостер≥г, що јхав упокоривс¤ перед лицем ћоњм? «а те, що в≥н упокоривс¤ перед ћоњм лицем, не наведу я лиха за його дн≥в, за дн≥в його сина наведу я те лихо на його д≥м.

1-а царiв 22

¹ ≤ прожили вони три роки, ≥ не було в≥йни м≥ж —ир≥Їю та м≥ж ≤зрањлем.
² ≤ сталос¤ третього року, ≥ з≥йшов …осафат, цар ёдин, до ≤зрањлевого цар¤.
³ ≤ сказав ≤зрањл≥в цар до своњх слуг: „и ви знаЇте, що і≥леадський –амот наш? ј ми мовчимо, зам≥сть того, щоб забрати його з руки сир≥йського цар¤.
⁴ ≤ сказав в≥н до …осафата: „и ти п≥деш зо мною на в≥йну до і≥леадського –амоту? ј …осафат в≥дказав: я ¤к ти, народ м≥й ¤к народ тв≥й, моњ кон≥ ¤к твоњ кон≥!
⁵ ≤ сказав …осафат до ≤зрањлевого цар¤: ¬ив≥дай зараз слово √осподнЇ!
⁶ ≤ з≥брав ≤зрањл≥в цар пророк≥в, близько чотирьох сотень чолов≥ка, та й сказав до них: „и йти мен≥ на в≥йну на і≥леадський –амот, чи занехати? ј т≥ в≥дказали: ≤ди, а √осподь дасть його в цареву руку.
⁷ ≤ сказав …осафат: „и нема тут ≥ще √осподнього пророка, ≥ вив≥даЇмо в≥д нього.
⁸ ≤ сказав ≤зрањл≥в цар до …осафата: ™ ще один муж, щоб в≥д нього вив≥дати √оспода. “а ¤ ненавиджу його, бо в≥н не пророкуЇ на мене добре, а т≥льки зле. ÷е ћ≥хей, син ∞млин. ј …осафат в≥дказав: Ќехай цар не говорить так!
⁹ ≤ покликав ≤зрањл≥в цар одного Ївнуха, ≥ сказав: ѕриведи скор≥ш ћ≥хе¤, ∞млиного сина!
¹⁰ ≤ цар ≤зрањл≥в та цар ёдин сид≥ли кожен на трон≥ своњм, повбиран≥ в шати при вход≥ до брами —амар≥њ, а вс≥ пророки пророкували перед ними.
¹¹ ј —едек≥¤, енаанин син, зробив соб≥ зал≥зн≥ роги й сказав: “ак сказав √осподь: ќцим будеш побивати сир≥¤н аж до вигубленн¤ њх!
¹² ≤ вс≥ пророки пророкували так, говор¤чи: ¬иходь до і≥леадського –амоту, ≥ пощастить тоб≥, ≥ √осподь дасть його в цареву руку.
¹³ ј той посланець, що п≥шов покликати ћ≥хе¤, говорив до нього, кажучи: ќсь слова тих пророк≥в, одноусто зв≥щають царев≥ добро. Ќехай же буде слово твоЇ, ¤к слово кожного з них, ≥ ти говоритимеш добре.
¹⁴ ≤ сказав ћ≥хей: як живий √осподь, те, що скаже мен≥ √осподь, ¤ те говоритиму!
¹⁵ ≤ прийшов в≥н до цар¤, а цар сказав до нього: ћ≥хею, чи п≥демо на в≥йну до і≥леадського –амоту, чи занехаЇмо? ј той в≥дказав йому: ¬ийди, ≥ пощастить тоб≥, ≥ √осподь дасть у цареву руку.
¹⁶ ≤ сказав йому цар: јж ск≥льки раз≥в ¤ заприс¤гав тебе, що ти не говоритимеш мен≥ н≥чого, т≥льки правду в ≤м'¤ √оспода?
¹⁷ ј той в≥дказав: я бачив усього ≤зрањл¤, розпорошеного по горах, немов овець, що не мають пастуха. ≤ сказав √осподь: ЌемаЇ в них пана, нехай вернутьс¤ з миром кожен до дому свого.
¹⁸ ≤ сказав ≤зрањл≥в цар до …осафата: „и ж не казав ¤ тоб≥, в≥н не буде пророкувати мен≥ доброго, а т≥льки лихе?
¹⁹ ј ћ≥хей в≥дказав: “ому послухай √осподнього слова: Ѕачив ¤ √оспода, що сид≥в на престол≥ —воњм, а все небесне в≥йсько сто¤ло при Ќьому з правиц≥ …ого та з л≥виц≥ …ого.
²⁰ ≤ сказав √осподь: ’то намовить јхава, ≥ в≥н вийде й упаде в і≥леадському –амот≥? ≤ говорив той так, а той говорив так.
²¹ ≤ вийшов дух, ≥ став перед √осподн≥м лицем та й сказав: я намовлю його! ≤ сказав йому √осподь: „им?
²² ј той в≥дказав: я вийду й стану духом неправди в устах ус≥х його пророк≥в. ј √осподь сказав: “и намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так!
²³ ј тепер оце √осподь дав духа неправди в уста вс≥х оцих пророк≥в, а √осподь говорив на тебе лихе...
²⁴ ≤ п≥д≥йшов —едек≥¤, енаанин син, ≥ вдарив ћ≥хе¤ по щоц≥ та й сказав: удою це перейшов ƒух √осподн≥й в≥д мене, щоб говорити з тобою?
²⁵ ј ћ≥хей сказав: ќсь ти побачиш це, коли вб≥жиш до найдальшоњ к≥мнати, щоб сховатис¤.
²⁶ ≤ сказав ≤зрањл≥в цар: ¬≥зьми ћ≥хе¤, ≥ в≥дведи до јмона, начальника м≥ста, та до …оаша, царевого сина,
²⁷ та й скажеш: ќтак сказав цар: ѕосад≥ть оцього до в'¤зничного дому, ≥ давайте йому њсти скупо хл≥ба й скупо води, аж поки ¤ не вернус¤ з миром.
²⁸ ј ћ≥хей в≥дказав: якщо справд≥ вернешс¤ ти з миром, то не говорив √осподь через мене! ≤ до того сказав: —лухайте це, вс≥ народи!
²⁹ ≤ вийшов ≤зрањл≥в цар та …осафат, цар ёдин, до і≥леадського –амоту.
³⁰ ≤ сказав ≤зрањл≥в цар до …осафата: я переберус¤, ≥ п≥ду на б≥й, а ти вбери своњ царськ≥ шати! ≤ перебравс¤ ≤зрањл≥в цар, ≥ п≥шов на б≥й.
³¹ ј сир≥йський цар наказав кер≥вникам своњх колесниць, тридц¤тьом ≥ двом, говор¤чи: Ќе будете воювати з малим та з великим, а т≥льки з самим ≤зрањлевим царем.
³² ≤ сталос¤, ¤к кер≥вники колесниць побачили …осафата, то вони сказали: ÷е д≥йсно ≤зрањл≥в цар! ≤ зайшли на нього, щоб воювати, а …осафат закричав.
³³ ≤ сталос¤, ¤к кер≥вники колесниць побачили, що це не ≤зрањл≥в цар, то повернули в≥д нього.
³⁴ ј один чолов≥к знехот¤ нат¤гнув лука, та й ударив ≤зрањлевого цар¤ м≥ж п≥дв'¤занн¤м по¤са та м≥ж панцерем. ј той сказав своЇму в≥зников≥: ѕоверни назад, ≥ виведи мене з табору, бо ¤ ранений...
³⁵ ≤ зн¤вс¤ б≥й того дн¤, а цар був поставлений на колесниц≥ проти —ир≥њ, ≥ помер увечор≥. ≤ кров ≥з рани текла в колесницю.
³⁶ ј ¤к сонце заходило, н≥сс¤ крик у табор≥ такий: ожен до м≥ста свого, ≥ кожен до краю свого!
³⁷ ≤ помер цар, ≥ був привезений до —амар≥њ. ≤ поховали цар¤ в —амар≥њ.
³⁸ ≤ полоскали колесницю над ставом у —амар≥њ, ≥ пси лизали його кров, а блудниц≥ мили своЇ т≥ло, за словом √осподн≥м, що ¬≥н говорив.
³⁹ ј решта јхавових д≥л, ≥ все, що в≥н зробив був, ≥ д≥м зо слоновоњ кости, що в≥н збудував, ≥ вс≥ м≥ста, ¤к≥ в≥н побудував, отож вони написан≥ в низ≥ ’рон≥ки ≤зрањлевих цар≥в.
⁴⁰ ≤ спочив јхав ≥з батьками своњми, а зам≥сть нього зацарював син його јхаз≥¤.
⁴¹ ј …осафат, јсин син, зацарював над ёдою в четвертому роц≥ јхава, цар¤ ≤зрањлевого.
⁴² …осафат був в≥ку тридц¤ти й п'¤ти л≥т, коли в≥н зацарював, ≥ двадц¤ть ≥ п'¤ть л≥т царював в ™русалим≥. ј ≥м'¤ його матер≥ јзува, дочка Ў≥лхи.
⁴³ ≤ ходив в≥н ус≥Їю дорогою батька свого јси, ≥ не збочував ≥з нењ, щоб чинити добре в √осподн≥х очах.
⁴⁴ “≥льки паг≥рки не були понищен≥, народ ≥ще приносив жертви й кадив на паг≥рках.
⁴⁵ ≤ …осафат замирив з ≤зрањлевим царем.
⁴⁶ ј решта …осафатових д≥л та лицарськ≥сть його, що в≥н чинив був та ¤к воював, отож вони написан≥ в низ≥ ’рон≥ки ёдиних цар≥в.
⁴⁷ ј решту блудод≥њв, що позоставалис¤ за дн≥в його батька јси, в≥н вигубив ≥з раю.
⁴⁸ ј цар¤ не було в ≈дом≥, був нам≥сник цар≥в.
⁴⁹ ј …осафат наробив був тарш≥ських корабл≥в, щоб п≥ти до ќф≥ру по золото, та не п≥шов, бо порозбивалис¤ корабл≥ при ≈цйон-•евер≥.
⁵⁰ “од≥ сказав јхаз≥¤, син јхав≥в, до …осафата: Ќехай п≥дуть на корабл¤х моњ раби з рабами твоњми. “а …осафат не захот≥в.
⁵¹ ≤ спочив …осафат ≥з своњми батьками. ≤ був в≥н похований в ћ≥ст≥ ƒавида, свого батька, а зам≥сть нього зацарював син його ™горам.
⁵² јхаз≥¤, јхав≥в син, зацарював над ≤зрањлем у —амар≥њ, в с≥мнадц¤тому роц≥ …осафата, ёдиного цар¤, ≥ царював над ≤зрањлем два роки.
⁵³ ≤ робив в≥н лихе в √осподн≥х очах, ≥ ходив дорогою батька свого й дорогою своЇњ матер≥, та дорогою ™ровоама, Ќеватового сина, що вводив у гр≥х ≤зрањл¤.
⁵⁴ ≤ служив в≥н ¬аалов≥, ≥ вклон¤вс¤ йому, та й гн≥вив √оспода, Ѕога ≤зрањлевого, усе так, ¤к робив його батько.

Сайт управляется системой uCoz