І 1. ѕон¤тт¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, њњ ознаки та принципи
ѕ≥дприЇмництво Ї одним ≥з р≥зновид≥в творчоњ, пошуковоњ, ризиковоњ соц≥альноњ
д≥¤льност≥ ≥ в б≥льшост≥ крањн св≥ту з ринковою економ≥кою вважаЇтьс¤ одним
≥з найпрестижн≥ших. јдже саме цей вид д≥¤льност≥ у в≥дпов≥дних умовах
найкращим чином ви¤вл¤Ї людську суть, допомагаЇ про¤ву прац≥вника ¤к особистост≥.
ѕ≥дприЇмництву властивий б≥льш ≥ндив≥дуальний характер, високий ступ≥нь
стимулюванн¤ сп≥вроб≥тник≥в, що призводить до б≥льш повноњ реал≥зац≥њ
потенц≥алу кожного з них. «д≥йснюючи самост≥йну п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть,
прац≥вник значно зростаЇ ¤к людина: в≥н росте ≥ профес≥йно ≥ ≥нтелектуально.
≤ це маЇ ц≥лком реальн≥ позитивн≥ насл≥дки дл¤ всього сусп≥льства. ≤стор≥¤
доводить, що п≥дн¤ти економ≥ку, ≥нш≥ сфери бутт¤ до високого р≥вн¤ розвитку
можливо переважно через про¤в членами цього сусп≥льства њх господарськоњ
≥н≥ц≥ативи.
ѕон¤тт¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (п≥дприЇмництва)
«г≥дно з≥ ст. 42 √ ”крањни п≥дприЇмництво Ч це самост≥йна, ≥н≥ц≥ативна,
систематична, на власний ризик господарська д≥¤льн≥сть, що зд≥йснюЇтьс¤
суб'Їктами господарюванн¤ (п≥дприЇмц¤ми) з метою дос¤гненн¤ економ≥чних ≥
соц≥альних результат≥в та одержанн¤ прибутку.
¬изначенн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ ≥ в≥докремленн¤ њњ в≥д ≥нших вид≥в
д≥¤льност≥, що мають на мет≥ отриманн¤ прибутку або доходу, маЇ ¤к
теоретичне, так ≥ суто практичне значенн¤. Ќаприклад, ст. 164 одексу ”крањни
про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤ передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть, зокрема, за
зайн¤тт¤ п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю без державноњ реЇстрац≥њ. якщо ж не буде
доведено, що д≥¤льн≥сть, ¤ка провадилас¤, була саме п≥дприЇмницькою, прит¤гти
особу до в≥дпов≥дальност≥ за вищевказаною статтею буде неможливо. ƒл¤ ч≥ткого
розмежуванн¤ п≥дприЇмництва та ≥нших вид≥в д≥¤льност≥ необх≥дно усв≥домлювати
ознаки п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥.
’арактеристика (ознаки) п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (п≥дприЇмництва)
1. ѕ≥дприЇмництво Ї самост≥йною д≥¤льн≥стю. ÷е означаЇ, що, по-перше,
п≥дприЇмництво в ”крањн≥ може зд≥йснюватис¤ в будь-¤ких орган≥зац≥йних
формах, визначених законами ”крањни, на виб≥р п≥дприЇмц¤ (ст. 45 √ ”крањни).
“акож ф≥зичн≥ особи мають можлив≥сть зареЇструватись ¤к громад¤ни Ч суб'Їкти
п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ ≥ провадити таким чином д≥¤льн≥сть без створенн¤
орган≥зац≥њ. ѕо-друге, зважаючи на передбачений ч. 1 ст. 44 √ ”крањни
принцип в≥льного вибору п≥дприЇмцем вид≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥,
п≥дприЇмц≥ мають право зд≥йснювати самост≥йно будь-¤ку д≥¤льн≥сть в≥дпов≥дно
до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи в≥дпов≥дн≥ р≥шенн¤, що не
суперечать законодавству.
2. ѕ≥дприЇмництво Ї ≥н≥ц≥ативною д≥¤льн≥стю. ÷е означаЇ, що зайн¤тт¤
п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю Ї добров≥льним вчинком. ∆оден державний орган,
недержавна орган≥зац≥¤, посадова особа не можуть примусити до зайн¤тт¤
п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю. ѕроте це не означаЇ, що особа не може бути
примушена до виконанн¤ добров≥льно вз¤тих на себе зобов'¤зань (наприклад, за
договором, укладеним в процес≥ провадженн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥) або
зобов'¤зань, що передбачен≥ державою ≥ випливають з≥ зд≥йсненн¤ особою
п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ (наприклад, зобов'¤зань з≥ сплати податк≥в).
3. ѕ≥дприЇмництво Ї систематичною д≥¤льн≥стю. ѕроте ч≥тких к≥льк≥сних
критер≥њв систематичност≥ (тобто, ск≥льки раз≥в потр≥бно зайн¤тис¤ д≥¤льн≥стю
дл¤ того, щоб вона вважалас¤ п≥дприЇмницькою) законодавством не встановлено.
¬ л≥тератур≥ висловлюЇтьс¤ думка про можлив≥сть застосуванн¤ в цьому раз≥
ƒекрету аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 17 березн¤ 1993 р. є 24-93 "ѕро
податок на промисел", за зм≥стом ст. 1 ¤кого систематичним вважаЇтьс¤
продаж вироблених, перероблених та куплених продукц≥њ, речей, товар≥в, ¤кий
зд≥йснюЇтьс¤ б≥льше чотирьох раз≥в прот¤гом календарного року1. ’оча ≥ цей
к≥льк≥сний критер≥й Ї дещо умовним, адже, наприклад, за положенн¤ми
крим≥нального права систематичною д≥¤льн≥стю вважаЇтьс¤ така, що в≥дбувалас¤
три ≥ б≥льше раз≥в.
4. ѕ≥дприЇмництво Ї д≥¤льн≥стю на власний ризик. ÷е означаЇ, що за порушенн¤
догов≥рних зобов'¤зань, кредитно-розрахунковоњ ≥ податковоњ дисципл≥ни, вимог
до ¤кост≥ продукц≥њ та ≥нших правил зд≥йсненн¤ господарськоњ д≥¤льност≥
п≥дприЇмство та приватний п≥дприЇмець самост≥йно несуть в≥дпов≥дальн≥сть,
передбачену законодавством ”крањни. “обто суб'Їкт п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥
бере на себе ¤к позитивн≥, так ≥ негативн≥ насл≥дки п≥дприЇмницькоњ
д≥¤льност≥. ѕ≥дтвердженн¤м цього Ї положенн¤ ÷ ”крањни, що встановлюють
самост≥йну в≥дпов≥дальн≥сть ф≥зичноњ особи Ч суб'Їкта п≥дприЇмницькоњ
д≥¤льност≥ (ст. 52) та юридичноњ особи (ст. 96) за зобов'¤занн¤ми,
пов'¤заними з њх п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю. «а загальними правилами ч. « ст.
96 цього одексу учасник (засновник) юридичноњ особи не в≥дпов≥даЇ за
зобов'¤занн¤ми юридичноњ особи, а юридична особа не в≥дпов≥даЇ за
зобов'¤занн¤ми њњ учасника (засновника), кр≥м випадк≥в, встановлених
установчими документами та законом. “обто законодавство розр≥зн¤Ї в≥дпов≥дальн≥сть
юридичноњ особи за насл≥дки своЇњ господарськоњ д≥¤льност≥ (ризик) ≥
в≥дпов≥дальн≥сть њњ засновника ≥з вин¤тками, передбаченими законодавством.
5. ѕ≥дприЇмництво Ї господарською д≥¤льн≥стю. ÷е означаЇ, що, незважаючи на
свою специф≥ку, п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть Ї складовою ширшого за обс¤гом
пон¤тт¤ "господарська д≥¤льн≥сть".
«г≥дно з≥ ст. « √ ”крањни п≥д господарською д≥¤льн≥стю розум≥Їтьс¤
д≥¤льн≥сть суб'Їкт≥в господарюванн¤ у сфер≥ сусп≥льного виробництва,
спр¤мована на виготовленн¤ та реал≥зац≥ю продукц≥њ, виконанн¤ роб≥т чи
наданн¤ послуг варт≥сного характеру, що мають ц≥нову визначен≥сть.
атегор≥¤ "господарська д≥¤льн≥сть" Ї економ≥чною категор≥Їю, тому
де¤ким складовим, що вона м≥стить, неможливо дати суто правову
характеристику.
ќзнаки господарськоњ д≥¤льност≥:
Ч господарською Ї саме д≥¤льн≥сть визначених суб'Їкт≥в ¤к активна, специф≥чна
форма людського в≥дношенн¤ до навколишнього св≥ту, зм≥ст ¤коњ складаЇ його
доц≥льну зм≥ну ≥ перетворенн¤ в ≥нтересах людей. «а визначенн¤м того ж
словника д≥¤льн≥сть повинна включати в себе мету, засоби, результат та власне
процес.
ѕриродно, що наведене визначенн¤ Ї загальним ≥ не може враховувати
особливост≥ специф≥ки д≥¤льност≥ саме у сфер≥ господарюванн¤. ¬одночас
наведен≥ складов≥ категор≥њ "д≥¤льн≥сть" стосовно господарськоњ
д≥¤льност≥ знаход¤ть св≥й ви¤в у формах господарськоњ д≥¤льност≥
(п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть та некомерц≥йна господарська д≥¤льн≥сть);
Ч господарська д≥¤льн≥сть повинна зд≥йснюватис¤ спец≥ально уповноваженими
суб'Їктами, ¤к≥ √ ”крањни називаЇ "суб'Їктами господарюванн¤" або
суб'Їктами господарськоњ д≥¤льност≥. “акими "повноваженн¤ми" або
"господарською компетенц≥Їю" суб'Їкт господарюванн¤ над≥л¤Їтьс¤ ¤к
в нормативному, так ≥ в добров≥льному пор¤дку Ч власне суб'Їктом
господарськоњ д≥¤льност≥ (його засновниками або учасниками);
Ч господарська д≥¤льн≥сть спр¤мована на виготовленн¤ та реал≥зац≥ю продукц≥њ,
виконанн¤ роб≥т чи наданн¤ послуг варт≥сного характеру. ÷е означаЇ, що в
межах господарськоњ д≥¤льност≥ реал≥зуЇтьс¤ продукц≥¤, виконуютьс¤ роботи,
надаютьс¤ послуги, ¤к≥ можливо оц≥нити у грошовому екв≥валент≥. ѕ≥д терм≥ном
"варт≥сний характер" законодавець маЇ на уваз≥ перв≥сну варт≥сть
товару (роб≥т, послуг) дл¤ њх власника Ч виробника товару (виконавц¤ роб≥т,
надавача послуг), ¤ка узагальнено характеризуЇтьс¤ економ≥ко-правовою
категор≥Їю "соб≥варт≥сть" товару (роб≥т, послуг), до складу ¤коњ п.
11 ѕоложенн¤ (стандарту) бухгалтерського обл≥ку 16 "¬итрати", затв.
наказом ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в ”крањни в≥д 31 грудн¤ 1999 р. є 318, в≥дносить
виробничу соб≥варт≥сть продукц≥њ (роб≥т, послуг), ¤ка була реал≥зована
прот¤гом зв≥тного пер≥оду, нерозпод≥лен≥ пост≥йн≥ загальновиробнич≥ витрати
та наднормативн≥ виробнич≥ витрати;
Ч продукц≥¤, ¤ка реал≥зуЇтьс¤, роботи, ¤к≥ виконуютьс¤ та послуги, ¤к≥
надаютьс¤ в межах господарськоњ д≥¤льност≥, мають ц≥нову визначен≥сть. ≤ншими
словами, зазначен≥ складов≥ предмета господарськоњ д≥¤льност≥ мають ц≥ну
продажу, складаЇтьс¤ з соб≥вартост≥, що була нами розгл¤нута вище, та суми
виробничоњ або торговельноњ нац≥нки, з≥ складу ¤коњ згодом формуЇтьс¤
прибуток (дл¤ ф≥зичних ос≥б Ч суб'Їкт≥в господарськоњ (п≥дприЇмницькоњ)
д≥¤льност≥ у цьому раз≥ вживаЇтьс¤ не категор≥¤ "прибуток", а
категор≥¤ "доход").
6. ѕ≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть зд≥йснюЇтьс¤ суб'Їктами господарюванн¤
(п≥дприЇмц¤ми). ≤ншими словами, п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть провадитьс¤
ф≥зичними та юридичними особами, зареЇстрованими ¤к суб'Їкти п≥дприЇмницькоњ
д≥¤льност≥ у пор¤дку, встановленому законодавством. ÷е означаЇ, що
п≥дприЇмницькою д≥¤льн≥стю можуть займатис¤ ¤к юридичн≥, так ≥ ф≥зичн≥ особи,
¤к≥ набули статусу суб'Їкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ за правилами «акону
”крањни в≥д 15 травн¤ 2003 р. є 755-≤” "ѕро державну реЇстрац≥ю
юридичних ос≥б та ф≥зичних ос≥б Ч п≥дприЇмц≥в".
ѕроте на¤вн≥сть у визначенн≥ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ вищевказаного
положенн¤ призводить до кол≥з≥њ з положенн¤ми нормативних ат≥в, що
встановлюють в≥дпов≥дальн≥сть за порушенн¤ пор¤дку зайн¤тт¤ п≥дприЇмницькою
д≥¤льн≥стю. јдже з нього випливаЇ, що д≥¤льн≥сть, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ особами,
не зареЇстрованими ¤к суб'Їкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, не можна в≥дносити
до п≥дприЇмницькоњ, а тому вищезазначен≥ положенн¤ ст. 164 одексу ”крањни
про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤ фактично не можуть застосовуватис¤.
7. ¬насл≥док п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ дос¤гаютьс¤ економ≥чн≥ й соц≥альн≥
результати.
ѕ≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть суттЇво впливаЇ на розвиток економ≥ки ≥ соц≥альноњ
сфери.
—еред економ≥чних результат≥в найб≥льш принциповими Ї утворенн¤ конкурентного
середовища, насиченн¤ ринку товарами ≥ послугами, значна актив≥зац≥¤
м≥жнародних економ≥чних стосунк≥в. ¬одночас ринкова переор≥Їнтац≥¤ спричин¤Ї
≥ нов≥ проблеми. Ќаприклад, поширюютьс¤ т≥ньов≥ операц≥њ, ¤к≥, ¤к правило,
супроводжуютьс¤ уникненн¤м в≥д оподаткуванн¤, деф≥цитн≥стю державного
бюджету, дестаб≥л≥зуючи тим самим оф≥ц≥йну економ≥ку. „ерез поширенн¤ ц≥Їњ
негативноњ тенденц≥њ гальмуютьс¤ соц≥альн≥ програми, поглиблюЇтьс¤ майнове
розшаруванн¤ населенн¤, ≥дейно-пол≥тичне протисто¤нн¤ в сусп≥льств≥.
ѕроте сл≥д зазначити, що малий ≥ середн≥й б≥знес даЇ нов≥ робоч≥ м≥сц¤,
значно стимулюЇ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ прац≥вник≥в, њх ≥н≥ц≥ативу ≥
творч≥сть, загалом спри¤Ї виживанню населенн¤ в кризов≥ пер≥оди. ѕоступове
зм≥цненн¤ суб'Їкт≥в п≥дприЇмництва, њх прибутков≥сть закладаЇ додаткову
ф≥нансову базу дл¤ такоњ соц≥ально корисноњ д≥¤льност≥, ¤к благод≥йництво та
спонсорство. ќтже п≥дприЇмництво маЇ позитивн≥ ≥ окрем≥ негативн≥ насл≥дки,
що разом здатн≥ суттЇво впливати на розвиток сусп≥льства ≥ ≥сторичний досв≥д
доводить, що за на¤вност≥ ¤к≥сноњ правовоњ бази шл¤х ринковоњ орган≥зац≥њ
економ≥ки Ї найб≥льш ефективним ≥ перспективним дл¤ дос¤гненн¤ сусп≥льного
прогресу.
8. ћетою п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ї отриманн¤ прибутку. якщо метою т≥Їњ чи
≥ншоњ д≥¤льност≥ не Ї отриманн¤ прибутку, вона не може бути в≥днесена до
п≥дприЇмницькоњ. ÷¤ мета, ¤к правило, знаходить своЇ в≥дображенн¤ в
установчих документах суб'Їкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ ≥ простежуЇтьс¤,
виход¤чи з характеру його д≥¤льност≥1. «а ц≥Їю ж ознакою п≥дприЇмницька д≥¤льн≥сть
в≥дмежовуЇтьс¤ в≥д розгл¤нутого нами вище пон¤тт¤ господарськоњ д≥¤льност≥, в
¤к≥й отриманн¤ прибутку не ставитьс¤ за основну мету.
ѕринципи п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥
«г≥дно з≥ ст. 44 √ ”крањни п≥дприЇмництво зд≥йснюЇтьс¤ на основ≥ таких
принцип≥в:
1) в≥льного вибору п≥дприЇмцем вид≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥. —уб'Їкт
п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ самост≥йно вир≥шуЇ, ¤кими видами д≥¤льност≥ йому
займатис¤ з огл¤ду на обмеженн¤, встановлен≥ чинним законодавством
(наприклад, зг≥дно з≥ ст. 4 «акону ”крањни в≥д 7 лютого 1991 р. є 698-’≤≤
"ѕро п≥дприЇмництво" Ч Їдиною статтею, що Ї чинною у цьому «акон≥ Ч
д≥¤льн≥сть, пов'¤зана з проведенн¤м крим≥нал≥стичних, судово-медичних,
судово-псих≥атричних експертиз може зд≥йснюватис¤ т≥льки державними
п≥дприЇмствами та орган≥зац≥¤ми);
2) самост≥йного формуванн¤ п≥дприЇмцем програми д≥¤льност≥, вибору
постачальник≥в ≥ споживач≥в продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤, залученн¤
матер≥ально-техн≥чних, ф≥нансових та ≥нших вид≥в ресурс≥в, використанн¤ ¤ких
не обмежено законом, встановленн¤ ц≥н на продукц≥ю та послуги в≥дпов≥дно до
закону;
3) в≥льного найму п≥дприЇмцем прац≥вник≥в. ÷ей принцип обмежуЇтьс¤
положенн¤ми спец≥ального законодавства про зайн¤т≥сть, що м≥стить положенн¤,
¤кими обмежуютьс¤ трудов≥ права ≥ноземних громад¤н та ос≥б без громад¤нства Ч
ст. 8 «акону ”крањни в≥д 1 березн¤ 1991 р. є 803-’≤≤ "ѕро зайн¤т≥сть
населенн¤" передбачена необх≥дн≥сть отриманн¤ дозволу на
працевлаштуванн¤ у державн≥й служб≥ зайн¤тост≥ ”крањни (див. також ѕор¤док
оформленн¤ ≥ноземц¤м та особам без громад¤нства дозволу на працевлаштуванн¤ в
”крањн≥, затв. постановою аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 1 листопада 1999 р.
є 4);
4) комерц≥йного розрахунку та власного комерц≥йного ризику (див. ознаку є 4
п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥);
5) в≥льного розпор¤дженн¤ прибутком, що залишаЇтьс¤ у п≥дприЇмц¤ п≥сл¤ сплати
податк≥в, збор≥в та ≥нших платеж≥в, передбачених законом. Ќа практиц≥ цей
принцип суттЇво обмежуЇтьс¤ шл¤хом встановленн¤ правил щодо ц≥льового
використанн¤ кошт≥в суб'Їкта п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ Ч юридичноњ особи,
обмежень на проведенн¤ операц≥й у гот≥вкових коштах та ≥н.;
6) самост≥йного зд≥йсненн¤ п≥дприЇмцем зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥,
використанн¤ п≥дприЇмцем належноњ йому частки валютноњ виручки на св≥й
розсуд. ÷ей принцип обмежуЇтьс¤, зокрема, положенн¤ми «акону ”крањни в≥д 23
вересн¤ 1994 р. є 185/94-¬– "ѕро пор¤док зд≥йсненн¤ розрахунк≥в в
≥ноземн≥й валют≥", ст. 1 ¤кого встановлен≥ правила щодо обов'¤зкового
зарахуванн¤ на њх валютн≥ рахунки в уповноважених банках виручки резидент≥в у
≥ноземн≥й валют≥ у терм≥ни виплати заборгованостей, зазначених в контрактах,
але не п≥зн≥ше 90 календарних дн≥в з дати митного оформленн¤ (виписки
вив≥зноњ вантажноњ митноњ декларац≥њ) продукц≥њ, що експортуЇтьс¤.