оран


	–ањса ≤ванченко ињвська –усь: початки украњнськоњ державност≥

’“ќ “ј ≤ –”—»

ињвська держава, ¤к, зрештою, ≥ будь-¤ка ≥нша держава раннього чи п≥знього середньов≥чч¤, виникла ≥ розвивалась у т≥сному сус≥дств≥ - мирному чи войовничому - з ≥ншими народами, слов'¤нськими ≥ неслов'¤нськими. ÷ентральним стрижнем ц≥Їњ могутньоњ територ≥ально-державноњ сп≥льности було подн≥провське плем'¤ пол¤н, ¤ке через де¤кий час привласнило соб≥ ще й ≥ншу назву - руси, русич≥, русини. ™ п≥дстави вважати, що назва ц¤ була перейн¤та пол¤нами- слов'¤нами в≥д своњх п≥вденних сус≥д≥в, з ¤кими вони межували з давн≥х час≥в, а, отже, мали досить багато сп≥льних контакт≥в, зокрема, щодо захисту своњх земель в≥д численних кочових орд.

“ак, готський ≥сторик IV ст. ≤ордан розпов≥даЇ про народ п≥д назвою росомани, з ¤кими воювали готськ≥ племена ("рос" - самоназва народу, ман - в н≥мецьк≥й мов≥ "людина", отже росоман - роська людина, чи, в п≥зн≥ш≥й вимов≥ руська, тобто русич, русин). √оти воювали не т≥льки з росоманами, а й ≥з племенем ант≥в, на чол≥ ¤ких сто¤в легендарний Ѕос, або Ѕож. Ќарод рос згадуЇ ≥ с≥р≥йський автор VI ст., в≥домий п≥д ≥менем ѕсевдозахар≥њ. ўе ран≥ше, в найдревн≥ш≥й писемн≥й пам'¤тц≥ св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ - Ѕ≥бл≥њ - пророк ≤Їзек≥њль згадуЇ великий войовничий народ рош. ор≥нь "рос" широко поширений серед ≥мен ≥ власних назв у народ≥в п≥вн≥чно-сх≥дного ѕричорномор'¤, ѕриазов'¤ та п≥вн≥чного авказу: –услан, в≥рменськ≥ цар≥ на ≥м'¤ –уса; стародавн¤ назва ¬олги -- –ос-јракс тощо. –ос≥в знають ус≥ сх≥дн≥ джерела ≥ в≥днос¤ть њх до територ≥й п≥вн≥чно- сх≥дного рег≥ону ™вропи (ƒон, ѕриазов'¤, рим). „асто в≥зант≥йськ≥ джерела називали њх ще ск≥фами.

ѕроте, рег≥он зах≥дного ѕричорномор'¤ завжди пов'¤зувавс¤ джерелами ≥з розселенн¤м слов'¤н-ант≥в. ѕлем'¤ пол¤н, з усього, жило на меж≥ з племенами рос≥в-рус≥в. ѕол¤ни з≥грали консол≥дуючу роль у творенн≥ ѕодн≥провськоњ слов'¤нськоњ держави. ≤, ¤к твердить автор "ѕов≥ст≥ минулих л≥т", згодом прийн¤ли на себе ≥ншу назву - руси. "ј слов'¤нський народ ≥ руський - один; од вар¤г≥в бо прозвалис¤ вони русею, а спершу були слов'¤нами, хоча вони й пол¤нами звалис¤, але мова в них слов'¤нська була".

ќтож бачимо, що згодом слов'¤ни-пол¤ни називалис¤ ще й руссю. «алишимо поки що осторонь питанн¤, зв≥дки вз¤лас¤ ц¤ назва, зверн≥мо увагу на те, що "ѕов≥сть минулих л≥т" нав≥ть точно вказуЇ, коли пол¤нська ињвська земл¤ - в розум≥нн≥ держава, прибрала ≥ншу назву. ѕ≥д датою 6360 в≥д сотворени¤ св≥ту або 852 року в≥д народженн¤ ’риста л≥тописець записуЇ, що саме в цей р≥к, "≥ндикта 15, коли почав ћихайло (≥мператор ¬≥зант≥њ ћихањл III - јвт.) цесарствувати, стала називатис¤ (наша земл¤) - –уська земл¤". ƒал≥ л≥тописець роз'¤снюЇ, що в≥н дов≥давс¤ про цю назву ≥з л≥топису чи хрон≥ки грецького походженн¤: "ј про се ми дов≥далис¤ (з того), що за сього цесар¤ приходила –усь на ÷есареград, ¤к ото писав (√еорг≥й) у л≥тописанн≥ грецькому".

јвтор л≥топису виводить назву "русь" в≥д закликаних до словен ≤льменських дружин вар¤г≥в. ћи знаЇмо, що саме це твердженн¤ л≥тописц¤ призвело до виникненн¤ норманськоњ теор≥њ про походженн¤ –уськоњ держави. Ќин≥ вважаЇтьс¤, що ц¤ теор≥¤, ¤ка буйно розкв≥тла за н≥мецьких ≥мператор≥в на рос≥йському престол≥, не маЇ п≥д собою грунту ≥ що вона вщент розгромлена в≥тчизн¤ною ≥стор≥ограф≥Їю. ћожна було б уже й не повертатись до цього питанн¤, ¤кби воно не в≥дроджувалось де¤кими сучасними ≥сториками –ос≥њ ≥ ¤кби п≥д нього не п≥дводились нов≥ докази.

“ому варто ще раз уточнити, що розум≥Ї л≥тописець п≥д словом "вар¤ги". ј в≥н говорить, що "вар¤ги... Ї приходн≥". ÷≥каво, що закликан≥ вар¤ги, пише л≥тописець, "називались "русь", ¤к ото одн≥ звутьс¤ све¤ми, а друг≥ - норманами, англами, ≥нш≥ - готами, - отак ≥ ц≥".

“ут ¤сно видно, що назва "русь" - це була назва ц≥лого народу, в≥д ¤кого й прийшла до слов'¤н ≥ њхн≥х сус≥д≥в - чуд≥, кривич≥в ≥ вес≥ - закликана ватага руси. ќсь т≥льки не¤сно, зв≥дки вони прийшли. Ћ≥тописець неч≥тко вказуЇ м≥сце пере- буванн¤ руси - каже, що посланц≥ цих народ≥в, ¤ких пригн≥чували вар¤ги ≥з замор'¤, також "п≥шли вони за море".

„омусь попередн≥ досл≥дники вважали, що це мусило бути т≥льки Ѕалт≥йське море ≥ що т≥ вар¤ги, ¤к≥ прийшли до словен≥в та њхн≥х сус≥д≥в, неодм≥нно мали бути шведи, або дани, або нормани. јле ж т≥ вар¤ги-руси могли прийти й ≥з-за ≥ншого мор¤, ¤кщо зважити на те, що морем в давнину часто називали ≥ велик≥ озера - так≥ ¤к озеро ≤льмень на п≥вдн≥ в≥д ≤льменсь- ких поселень словен≥в, чи озеро „удське на зах≥д в≥д них. якщо зважити, що словени ≥льменськ≥ прийшли туди в≥д п≥вденн≥ших розселень слов'¤нських племен, що вони безумовно п≥дтримували стосунки з≥ своњми сп≥вплем≥нниками (а нав≥ть, ¤кщо словени т≥ були за походженн¤м ≥з слов'¤н балт≥йських), то не буде великою нат¤жкою припустити, що словени ≤льменськ≥ могли запросити приходн≥в-вар¤г≥в в≥д п≥вденних сус≥д≥в своњх - пол¤н ≥ рус≥в. “ак ≥ могли з'¤витис¤ на ¬олхов≥ руси-вар¤ги. ’то ж т≥ руси? ƒе вони жили?

” цьому зв'¤зку Ї ц≥кавими досл≥дженн¤ в≥домого ≥сторика ћ. Ѕрайчевського, ¤кий вважаЇ, що первинна територ≥¤ народу русь займала сх≥дну частину антсько-пол¤нськоњ земл≥. як св≥дчать ус≥ в≥тчизн¤н≥ джерела, в ’ - XIII ст. назва –усь у вузькому розум≥нн≥ стосувалась лише трьох земель-кн¤з≥вств: ињвського, ѕере¤славського, „ерн≥г≥вського. “обто, це була територ≥¤, де жили слов'¤ни-анти, ¤к≥ сформувались в умовах слов'¤но-≥ранського симб≥озу, ≥ ¤к≥, лог≥чно, перейн¤ли в≥д сармато-ск≥фського населенн¤ етнон≥м рось чи русь.

як≥ ж власне земл≥ входили до складу –уси? јкадем≥к Ѕ. –ибаков установив: руською землею не називались в л≥тописах: Ќовгород ¬еликий, ¬олодимир-на- л¤зьм≥, –остов, —уздаль, –¤зань, —моленськ, м≥ста ¬олодимиро-—уздальсько- го та –¤занського кн¤з≥вства, област≥, заселен≥ в¤тичами, ѕолоцьк, а також √алич - на ƒн≥стр≥, ¬олодимир-¬олинський. «ате пост≥йно руською землею називалась земл¤ ињвська, ѕере¤славська, „ерн≥г≥вська. Ћ≥тописи пост≥йно ≥менують ињв ≥ ињвщину руською землею, ѕере¤слав п≥вденний у Ћаврент≥≥вському л≥топис≥ в≥с≥м раз≥в названий "руським" на в≥дм≥ну в≥д ѕере¤слава —уздальського; так само земл¤ „ерн≥г≥вська - пост≥йно ≥менуЇтьс¤ руською землею.

“еритор≥¤ колишньоњ руськоњ земл≥, ¤к засв≥дчують л≥тописи, одночасно називалась ≥ ”крањною, в слов'¤нськ≥й мов≥ - крањною, тобто, державою. ÷е й зрозум≥ло, бо саме ињвське подн≥провське територ≥альне ¤дро стало центром формуванн¤ сх≥днослов'¤нськоњ крањни - в п≥зн≥шому розум≥нн≥ держави. ¬≥домо, що на територ≥њ руськоњ земл≥ сформувалась украњнська народн≥сть, державна народн≥сть. ¬≥домо, що украњнц≥ зберег- ли й свою ≥ншу назву - русини, - на величезних просторах свого розселенн¤, в тому числ≥ на земл¤х волинських, галиць- ких, под≥льських - до нов≥тн≥х час≥в.

Ќазва –усь, руська земл¤ залишилась за територ≥Їю ”крањни ≥ в часи литовського та польського пануванн¤ над ѕодн≥пров'¤м. ≤сторики ”крањни в XIX ст., польськ≥ культурн≥ та пол≥тичн≥ д≥¤ч≥ також вживали тод≥ подв≥йну назву - ”крањна-–усь. ÷≥каво, шо вс≥ украњнськ≥ виданн¤ в «ах≥дн≥й ”крањн≥ в XIX ст. ≥менували себе руськими, починаючи в≥д знаменитоњ "–усалки ƒн≥стровоњ" –уськоњ тр≥йц≥ 1837 р., де в передмов≥ " народним руским п≥сн¤м" вказувалось, що "Ќар≥д руский оден з голов- них покол≥нь слов'¤нських...".

ўе раз п≥дкреслимо, уважне прочитанн¤ давн≥х в≥тчизн¤них джерел, зокрема, "ѕов≥ст≥ минулих л≥т", переконуЇ, що: пол- ¤ни 1) жили по сус≥дству ≥з народом п≥д назвою русь, роси, руси; 2) що ц¤ назва перейшла до пол¤н ≥ њхньоњ держави. –уси входили до складу воњнства ќлегового п≥д час його походу на онстантинополь. ќлег каже переможеним грекам: "≤зшийте паруси паволочн≥ русам, а словенам - шовков≥".

“обто, руси ≥ словени тут виступали ¤к два окрем≥ народи. ƒал≥ - кн¤зь ≤гор збираЇтьс¤ в пох≥д ≥ - "з≥брав багато воњн≥в- вар¤г≥в, ≥ рус≥в, ≥ пол¤н, ≥ словен, ≥ кривич≥в, ≥ тиверц≥в...". –уси тут виступають також ос≥бно ¤к народ, а не ¤к найманц≥- вар¤ги. ¬ар¤ги зовс≥м в≥докремлен≥ в≥д руси. ÷≥каво, що найстародавн≥ша редакц≥¤ "–уськоњ ѕравди" 1015 року, напи- сана дл¤ новгородц≥в, ф≥ксуЇ закони, що охорон¤ють права вищоњ новгородськоњ ел≥ти, в тому числ≥ ≥ "русин≥в", ¤к≥ прибули до Ќовгорода з ињвськоњ земл≥. …мов≥рно, що названа ц¤ "ѕравда" ярослава "–уською" через те, що сам в≥н вважав себе кн¤зем руськоњ земл≥ та њњ столиц≥ иЇва.

¬ 1146 p. новгород-с≥верський кн¤зь —в¤тослав ќльгович запрошуЇ ёр≥¤ ƒолгорукого: "ѕ≥ди-но в –уську землю, до иЇва...". ќтже - суздальсько-володимирська земл¤ не була –уссю. “ак само, ¤к ран≥ше радимич≥, п≥дкорен≥ кињвським воЇводою ¬овчим ’востом, змушен≥ були платити "данину –ус≥" ≥ платили њњ до час≥в ¬олодимира ћономаха, в≥дд≥л¤ючи себе в≥д –уси, бо, ¤к пише л≥тописець XII ст., вони плат¤ть данину –ус≥ "≥ до сьогодн≥". ќтже, радимич≥ ≥ в XII ст. не жили в –ус≥, т≥льки сплачували њй данину.

ѕроте в сучасн≥й ≥стор≥ограф≥њ з наукового об≥гу не зникла й стара верс≥¤, за ¤кою руси-вар¤ги - п≥вн≥чного походженн¤. "Ќазва "–усь" виникла в Ќовгородськ≥й земл≥", пов≥домл¤ють нам творц≥ модиф≥кованоњ в дус≥ сучасного рос≥йського патр≥отизму вар¤го-руськоњ теор≥њ. ¬они намагаютьс¤ довести, що "первинним ¤дром" "древнЇруського ранньофеодального утворенн¤" була плем≥нна територ≥¤ ≥льменських словен, ¤ка окреслена назвами з етнон≥мом "–усь". ÷ентром його була Ћадога та њњ околиц≥. ≤ от ц¤ п≥вн≥чна –усь в середин≥ IX ст. розпалась - на п≥вденну, ињвську, ≥ п≥вн≥чну -- ¬ерхню –усь, ¤ка не в≥дома н≥ в≥тчизн¤ним, н≥ заруб≥жним хрон≥стам чи мемуаристам, але так пристрасно виписана нов≥тн≥ми аполо- гетами староњ теор≥њ. ¬они вважають, що т≥ закликан≥ вар¤ги-руси з датським в≥к≥нгом –юриком ≥ поклали початок давньоруськ≥й держав≥.

ўоб довести свою концепц≥ю фактолог≥чне, ц≥ ≥сторики переконують, що етнон≥м "русь" виник "у Ќовгородськ≥й земл≥", бо в≥н "заф≥ксований тут багатою топон≥м≥кою, ¤ка в≥дсутн¤ на п≥вдн≥" (маЇтьс¤ на уваз≥ "п≥вдень" –ос≥њ - ѕодн≥пров'¤, тобто ”крањна, - та сама терм≥нолог≥¤, що ≥ в самодержавн≥й –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ - јвт.). јвтори навод¤ть р¤д назв, шо збереглис¤ на Ќовгородщин≥ з коренем "рус": –уса, ѕорусс¤, ќколорусс¤, –усин¤ та ≥н. ≤ тверд¤ть, що цей терм≥н означав у мов≥ ф≥н≥в (там Ї слово роутс≥) - "в≥йсько", "гребц≥", "дружина". ÷≥ автори не знають, чи, може, вдають, що не в≥дають, що й на "п≥вдн≥", на ѕодн≥пров'њ, ≥снуЇ не менша к≥льк≥сть г≥дрон≥м≥в, власних назв ≥з коренем "рус": р≥чки –ось, –осава, –осавиц¤, населен≥ пункти –ава –уська, –уська ѕот¤на та ≥н., а головне, й донин≥ збереглис¤ люди, ¤к≥ ще називають себе русинами.

“ож коли говорити, чому у Ќовгородськ≥й земл≥, ¤ка н≥коли не називала себе –уссю н≥ ¬ерхньою, н≥ ѕ≥вн≥чною, н≥ ¤коюсь ≥ншою, з'¤вились так≥ назви, потр≥бно погодитись ≥з в≥домими досл≥дниками, ¤к≥, сл≥дом за л≥тописними джерелами, твер- д¤ть про переселенн¤ слов'¤н ≥з п≥вденних рег≥он≥в до озера ≤льмень, про њхню участь у заснуванн≥ м≥ста Ќовгорода, ¤кий на багато стол≥ть збер≥г у своњй топон≥м≥ц≥ назву перших слов'¤нських пришельц≥в, - це —ловенський к≥нець, —ловенський холм, вулиц¤ ¬елесова (¤зичницький бог худоби ≥ багатства у слов'¤н - ¬елес або ¬олос), ѕерунове капище - ѕериньтощо. Ћог≥чно, що слов'¤ни ≥з ѕодн≥пров'¤ ≥ принесли ≥з собою разом з≥ своЇю культурою ≥ традиц≥¤ми свою нову назву - руси. ѕроте, не виключено, що на узбережж≥ ¬елетського (п≥зн≥ше Ѕалт≥йського) мор¤ серед численних племен слов'¤н, що займали територ≥ю центральноњ ™вропи в≥д ќдри до Ћаби (≈льби), а серед них найв≥дом≥шими були велети-лютич≥, ободрити, помор¤ни, сорби, брежани, украни (по р. ”кра, що плинула до ќдри) та ≥н. - були й руси, можливо, ¤кась торгова група, оск≥льки древн≥ зах≥дн≥ джерела вказують на ≥снуванн¤ на побережж≥ м≥ста –ус≥града, пор¤д ≥з —таргородом, ¬олегощем, ¬олинем, олобрегом, Ўтетином та ≥н.

јле т≥ "п≥вн≥чн≥ руси" не дали своЇњ назви Ќовгородськ≥й земл≥ чи ѕриладожжю, хоч ¤к би то було. ¬≥домо, що ќлег, ¤кий ≥шов ≥з Ќовгорода завойовувати ињв, уз¤в до свого в≥йська "багато своњх во≥в-вар¤г≥в, чудь, словен, мерю, весь, кривич≥в". –усь тут не названа. ј коли прийшов до иЇва, до столиц≥ пол¤н, мовив: "’ай буде се мати городам руським". Ќе Ћадога, ≥ не Ќовгород були оголошен≥ "мат≥р'ю", тобто, столи- цею м≥ст руських. ≤ саме п≥сл¤ вз¤тт¤ иЇва л≥тописець пов≥домив: "≤ були в нього словени, ≥ вар¤ги, й ≥нш≥, що прозвалис¤ руссю". ќтже, руссю прозвалис¤ новгородц≥ п≥сл¤ вз¤тт¤ иЇва. ”же ≤гор, йдучи на ¬≥зант≥ю, бере з собою пор¤д з ≥ншими народами, ≥ рус≥в.

’то ж так≥ руси у св≥тл≥ нов≥тн≥х досл≥джень?

ќдн≥Їю з останн≥х спроб по¤снити ≥стор≥ю власне рус≥в ¤к народу, що жив ≥ утверджував себе в ѕодн≥пров'њ, зробив ≥сторик √. ¬асиленко в своњй невеличк≥й прац≥ "–уси". ¬т≥м, треба визнати, що под≥бн≥ спроби робилис¤ й ран≥ше.

«окрема можна нагадати прац≥ рос≥йського ≥сторика-слов≥ста ё. ¬енел≥на, ¤кий вважав, що "√унно-аваро-хозарська держава власне була царством рос≥йського народу", що держава м≥ж ƒунаЇм ≥ ¬олгою, ¤ка склалась п≥д владою гунн≥в, це ≥ Ї –ос≥¤.

ƒл¤ з'¤суванн¤ походженн¤ терм≥ну "русь" ≥ його проник- ненн¤ в слов'¤нський св≥т де¤к≥ досл≥дники використали св≥дченн¤ зах≥дноЇвропейських та в≥зант≥йських хрон≥ст≥в про те, що слово "руси" - кельтського походженн¤. «в≥дки вони вз¤лись на ѕодн≥пров'њ ≥ в рег≥он≥ «ах≥дноњ ”крањни, де й донин≥ збереглась самоназва украњнц≥в - русини?

« ≥стор≥њ –имськоњ ≥мпер≥њ в≥домо, що в ≤ ст. до н.е. ёл≥й ÷езар п≥дкорив √алл≥ю, зв≥дки, з пров≥нц≥њ ѕрованс, за св≥дченн¤м “ацита, було вит≥снене кельтське плем'¤ бастарн≥в, ¤ке мало самоназву - рутени. ÷≥ рутени п≥шли на ѕодунав'¤, частина њх з'¤вилась у ѕрикарпатт≥. ѕ≥сл¤ ћаркомансько≥ в≥йни 166 - 169 pp., в ¤к≥й брали участь придунайськ≥ кельтськ≥ племена, зокрема, рутени, частина њх була переселена у ‘рак≥ю, частина рушила на сх≥д, до риму ≥ ѕодн≥пров'¤. “ут вони, певно, наблизились до кордон≥в пол¤н, тут вони ≥ могли з≥ткнутись ≥з готами, з ¤кими вперто воювали разом ≥з антами, бо ж в≥домо з ≤ордана про загибель антського кн¤з¤ Ѕоса ≥ 70 його старшин в≥д гот≥в. —учасники Ќестора-л≥тописц¤ в≥зант≥йськ≥ хрон≥сти —к≥лиц¤ ≥ едр≥н пов≥домл¤ють, що руси - кельтського походженн¤.

ѕро рус≥в, ¤к небезпечних сус≥д≥в арабського св≥ту пов≥домл¤Ї арабський ≥сторик VII ст. ат-“абар≥. ’ан ƒербента Ўахр≥ар зам≥сть данини хал≥фату пропонуЇ вести в≥йну з русами: "... руси, ¤к≥ Ї вороги ц≥лому св≥ту, особливо ж арабам... «ам≥сть того, щоб ми платили данину, будемо воювати з русами сам≥ ≥ власною зброЇю будемо њх утримувати, щоб вони не вийшли з власноњ крањни". „имало Ї ≥нших згадок про народ рус≥в упродовж VI - VII ст., доки пол¤ни стали також ≥менувати себе руссю.

¬ ѕрикарпатт≥ кельти-рутени зм≥шалис¤ ≥з слов'¤нами, ослов'¤нились ≥ дали м≥сцевому населенню ще одну назву - рутени, ¤ка залишилась в≥домою в численних документах Ївропейських двор≥в ‘ранц≥њ, јвстр≥њ та ≥н. держав аж до XIX ст. ћожна допустити, що ц≥ рутени-кельти, ¤ких римл¤ни називали також галами, тобто, поклонниками ритуальному птахов≥ рутен≥в - п≥вню (галану), привнесли ще одну назву слов'¤нському населенню та м≥сцевост≥ ѕрикарпатт¤ - галича- ни та √аличина. “ож автор ц≥Їњ г≥потези √. ¬асиленко небезп≥дставно доходить висновку, що етнон≥м руси чи русини "Ї трансформац≥Їю плем≥нноњ назви рутени".

ћожна п≥ддати сумн≥ву де¤к≥ положенн¤ ц≥Їњ г≥потези, але наведен≥ нов≥ джерельн≥ св≥дченн¤ п≥дтверджують принаймн≥ два висновки сучасних ≥сторик≥в: 1. Ќазва руси з'¤вл¤Їтьс¤ далеко до по¤ви вар¤г≥в-норман≥в у слов'¤нських земл¤х, а тому твердженн¤ л≥тописц¤ "вар¤г бо прозвашас¤ руссю",- не стосуЇтьс¤ жодного п≥вн≥чного народу - швед≥в, дан≥в, норвежц≥в чи ≥нших. ” —кандинав≥њ не ≥снувало племен≥ "рос"чи '"рус", не ≥снувало й такого рег≥ону - –усь. ѕроте слово "рус" ≥ пох≥дн≥ слова в≥д нього наповнюють р≥зн≥ географ≥чн≥ назви в «акарпатт≥ (–осток, –осичка ≥ т. д.), в “ранс≥льван≥њ (25 населених пункт≥в, 27 г≥р, 2 р≥ки), в —ловаччин≥ (46 географ≥чних назв: –усбах, –уска, –осина ≥ т. д.). 2. “еритор≥альне поширенн¤ цього етнон≥ма прив'¤зуЇтьс¤ все ж таки до ѕодн≥пров'¤, п≥вденноњ меж≥ пол¤нського слов'¤нського св≥ту ≥ зб≥гаЇтьс¤ з численними св≥дченн¤ми хрон≥ст≥в в≥тчизн¤них та заруб≥жних, зокрема, особливо важливих арабських автор≥в, про ≥снуванн¤ окремого народу рус≥в, ¤к≥, ¤к пов≥домл¤ють т≥ ж таки джерела, злились ≥з слов'¤нським населенн¤м, ослов'¤нились сам≥ ≥ привнесли ѕодн≥провському та ѕрикарпатському слов'¤нству свою назву (¤к, скаж≥мо, п≥зн≥ше булгари дали свою назву слов'¤нам Ѕалканського п≥вострова.

“ож нов≥тн¤ реан≥мац≥¤ теор≥й про п≥вн≥чних вар¤г≥в-рус≥в у св≥тл≥ нових даних також в≥дпадаЇ. як в≥дпадаЇ спроба довести, що була спочатку створена "в≥д Ћадоги на п≥вноч≥ до иЇва на п≥вдн≥ держава", назва ¤коњ була "–уска земл¤" ≥ що центром њњ була Ћадога ≥ Ќовгород, рег≥он "плем≥нного кн¤ж≥нн¤ ≥льменських словен".

« усього викладеного ¤сно, що ињвська –усь створена автохтонним населенн¤м ѕодн≥пров'¤, в ¤кому пров≥дна роль належала слов ¤нам-пол¤нам, що жили в т≥сному контакт≥ з численними неслов'¤нськими племенами. ƒержава ц¤ була створена задовго до по¤ви будь-¤ких приходн≥в з п≥вноч≥ ≥ була ц≥лком самобутньою в своЇму ≥снуванн≥, з≥ своњми законами, традиц≥¤ми ≥ нав≥ть своЇю назвою. ињв жив своњм державнотворчим житт¤м незалежно в≥д Ќовгорода чи в≥д норман≥в, чи в≥д ¤кихось ≥нших вар¤г≥в, про що св≥дчать численн≥ писемн≥ джерела, в т≥сному контакт≥ з ¬≥зант≥йською ≥мпер≥Їю ≥ п≥вденно- сх≥дним св≥том.

Ќазва "–уська земл¤" виникла ¤к назва територ≥ального ¤дра кињвсько-пол¤нськоњ держави ≥ вперто утримувалась прот¤гом ’ - XII ст. в основному за рег≥оном ињвського, ѕере¤славського, „ерн≥г≥вського кн¤з≥вства. ѕ≥зн≥ше стала поширюватись на "инии ¤зыци, иже дань дають –уси", тобто, на колон≥зован≥ русичами територ≥њ. ƒо меж ињвськоњ –уси, за л≥тописними джерелами, не входив рег≥он п≥вн≥чно-сх≥дних, п≥вн≥чних ≥ п≥вн≥чно-зах≥дних земель, ¤к≥ жили своњм ос≥бним житт¤м, проте, в певн≥ часи т≥сно контактували з кињвською державою, то визнаючи залежн≥сть в≥д нењ, то воюючи з нею.
Ћише в де¤ких л≥тописах п≥зн≥шого часу на певн≥ частини державних кињвських окрањн поширилась назва –уська земл¤.
ињвська –усь - це держава, ¤ка виникла в ареал≥ розселенн¤ слов'¤нських ≥ неслов'¤нських племен, њх сп≥вжитт¤, з ¤ких в багатов≥ков≥й ≥стор≥њ сформувалась украњнська народн≥сть.
—проби зробити ≥н≥ц≥атором утворенн¤ ињвськоњ –уси "п≥вн≥чних рус≥в", що прийшли ≥з —кандинав≥њ, а згодом жили в рег≥он≥ Ћадоги й Ќовгорода, ≥ тим п≥дтвердити споконв≥чну "Їдн≥сть" ≥ "непод≥льн≥сть" рос≥йського народу з украњнським, не мають п≥д собою наукового п≥дірунт¤.
” зв'¤зку з ц≥Їю проблемою постаЇ питанн¤ про ≥снуванн¤ давньоруськоњ народности в тому розум≥нн≥, ¤к про нењ нин≥ пишуть у п≥дручниках та ≥сторичних розв≥дках, - ¤к ц≥л≥сноњ самосв≥домоњ етн≥чноњ Їдности, що жила на всьому обшир≥ сх≥днослов'¤нськоњ держави в ’ - XIII ст.
ќсь ¤к трактуЇтьс¤ це питанн¤ в сучасн≥й ≥стор≥ограф≥њ: давньоруська народн≥сть визначаЇтьс¤ такими основними рисами, ¤к "сп≥льн≥сть мови, хоча вона й збер≥гала м≥сцев≥ ≥алекти... сп≥льн≥сть територ≥њ, що зб≥галас¤ з пол≥тичною сп≥льн≥стю в форм≥ ƒавньоруськоњ держави, ¤ка об'Їднала весь сх≥днослов'¤нський св≥т. ” на¤вност≥ певна економ≥чна сп≥льн≥сть, а також сп≥льн≥сть матер≥альноњ та духовноњ культури, рел≥г≥њ, ¤ка в т≥ часи була Їдиною формою ≥деолог≥њ".

Ќаприклад, Ѕ. √реков за¤вив, що п≥д ƒавньоруською державою "ми розум≥Їмо ту велику ранньофеодальну державу, ¤ка виникла внасл≥док об'Їднанн¤ Ќовгородськоњ –уси з ињвською –уссю". “реба сказати, що таку думку провод¤ть не лише рос≥йськ≥, а й б≥льш≥сть украњнських сучасних ≥сторик≥в.
як бачимо, тут стверджуЇтьс¤ нав≥ть ≥снуванн¤ "ѕ≥вн≥чноњ –уси", ¤ка й до цього н≥де в джерелах не заф≥ксована. ¬ласне, н≥¤коњ принциповоњ в≥дм≥нности м≥ж дореволюц≥йними та рад¤нськими рос≥йськими ≥сториками немаЇ. —л≥дом за под≥бними твердженн¤ми рос≥йських ≥сторик≥в, украњнськ≥ ≥сторики, принаймн≥ б≥льш≥сть ≥з них, також повторюють цю саму думку. ƒе¤к≥ з них нав≥ть датують цей процес, вважаючи, що вже в IX - ’ ст. сформувалась етн≥чна Їдн≥сть - давньоруська народн≥сть.

¬они тверд¤ть, що назва "–уська земл¤" в абсолютн≥й б≥льшост≥ джерел, в≥д ’ до XII ст. стосуЇтьс¤ саме ц≥Їњ територ≥њ, що Їдн≥сть њњ населенн¤ безперечна, через те саме до нього можна застосовувати терм≥н "давньоруська народн≥сть" в епоху ињвськоњ –уси. ѕроте саме в цей же пер≥од ≥снували у склад≥ ињвськоњ держави й ≥нш≥ досить ц≥л≥сн≥ державн≥ утворенн¤, що п≥дпор¤дковувались иЇву. ” них - сво¤ самобутн¤ пол≥тична традиц≥¤, сп≥льн≥сть матер≥альноњ культури, духовна сп≥льн≥сть. ѕередус≥м важливе м≥сце пос≥даЇ в ињвськ≥й держав≥ Ќовгородська земл¤, л≥тописна —лав≥¤, середньов≥чна парламентська республ≥ка.

ƒо цього можна ще додати св≥дченн¤ "ѕов≥сти минулих л≥т" про те, що плем'¤ пол¤н було "з роду слов'¤нського", ¤к ≥ древл¤н, а "радимич≥ ж ≥ в'¤тич≥ поход¤ть од л¤х≥в" (мова йде про народи ѕрибалт≥йського помор'¤). —ловени новгородськ≥ ≥ кривич≥, ¤к св≥дчать археолог≥чн≥ пам'¤тки, зберегли в соб≥ значн≥ сл≥ди зах≥днослов'¤нськоњ культури, а також м≥сцевого угро-ф≥нського населенн¤, зокрема, мер≥, вес≥ та ≥н.
ѕол≥тичне ж об'Їднанн¤ цих двох великих слов'¤нських держав≥ нагадувало скор≥ше конфедеративний союз, ¤кий був завжди нетривкий ≥ розпадавс¤ п≥д першими ударами ¤к всередин≥, так ≥ ззовн≥ крањни. ™дности м≥ж ними н≥коли 'не було, ¤к правдиво зауважуЇ Ѕ. –ибаков. Ѕо й справд≥ "руська земл¤" складалась ≥з ворогуючих кн¤з≥вств.

Ќа наступну стор≥нку

≈лектронна б≥б≥л≥отека ”ѕ ЌјЌ”

Сайт управляется системой uCoz