Попередня тема
Тема 6
Наступна тема
Культура України в другій половині XVII - XVIII ст.
Розвиток освіти і науки.
Основні історично - літературні твори і державно - політичні вчення.
Розвиток мистецтва.
***
Розвиток освіти і науки
- У сфері духовного життя цього періоду, як і в суспільстві в цілому, існували разючі контрасти. З одного боку, за рівнем
викладання Києво-Могилянська академія відповідала вимогам освіти європейських
вищих навчальних закладів. З Іншого боку, панував становий підхід до організації всієї освіти, яку було занедбано.
- У Гетьманщині початкову освіту здобували здебільшого в парафіяльних школах з трирічним навчанням. Але навіть тут навчалися діти переважно заможних верств населення і дуже мало із селянських родин. На Правобережній Україні та західноукраїнських землях ще діяли братські школи, хоча вони поступово занепадали і закривалися.
- Середню освіту давали колегії, але їх на українських землях було мало. Після скасування автономного устрою Гетьманщини на Лівобережжі та Слобожанщині почали відкриватися, як і в Росії, народні училища.
- Розвиток вищої освіти був тісно пов'язаний з діяльністю Києво-Могилянської академії. Цей титул їй було присвоєно царською грамотою у вересні 1701 р. Формально вона вважалася безстановим навчальним закладом, проте 8-річний курс навчання тут опановували діти здебільшого заможних верств населення і лише зрідка - селян. Але із середини XVIII ст. у навчальному процесі перевагу почали віддавати схоластиці та богослов'ю. З 1798 р. академія стала духовним навчальним закладом.
- На західноукраїнських землях функціонував Львівський університет, де викладання велося виключно польською мовою.
- У XVIII ст. посилюється увага до природничих наук. На досить високому для того часу рівні у Києво-Могилянській академії викладалися математика та фізика. Велика увага приділялася поширенню медичних знань. У Лубнах було відкрито першу в Україні аптеку.
- На розвиток громадської думки справляла вплив творчість Г. Сковороди (1722-1794) - видатного українського філософа, просвітителя, письменника, педагога та музиканта. Зіткнувшись із нерозумінням і ворожістю до своїх нетрадиційних поглядів, він змушений був вести життя мандрівного філософа. Саме в цих умовах були написані його основні філософські твори.
Основні історично - літературні твори і державно - політичні вчення
- У XVIII ст. відбувається перехід від історичних знань до історії як науки, передусім завдяки козацьким літописам Самійла Величка, Григорія Граб'янки і Самовидця, їхні три літописи присвячені темі визвольної війни українського народу. Поряд з глибоким осмисленням історичних подій вони одночасно стали справжніми літературними творами. Інтерес до історії зумовлювався також становими інтересами козацької старшини у зв'язку з наданням їй дворянських титулів після ліквідації Запорозької Січі та скасування автономних прав Гетьманщини.
- На цю епоху припадає розквіт творчості одного з основоположників української літератури та української літературної мови І. Котляревського (1769-1838). У 1798 р. у Петербурзі вийшла друком перша частина його безсмертного твору "Енеїда". В образах Енея та троянців прекрасною українською літературною мовою зображені колоритні типи українських селян, козаків, міщан, панів, чиновництва
тощо.
Розвитку науки і освіти сприяло книгодрукування. Навколо тодішніх друкарень групувалися кращі інтелектуальні сили. У зв'язку з освоєнням Північного Причорномор'я відкриваються друкарні в Катеринославі, Харкові та Єлизаветграді. До речі, єлизаветградська друкарня першою в Україні запровадила так званий громадянський шрифт, який сприяв розвитку наукової та світської літератури, діловодства, народної і літературної мови.
Розвиток мистецтва
- Відхід від старих середньовічних канонів дедалі більше починає відчуватися у мистецтві. У монументально-декоративному мистецтві, У розписах церков та храмів відчуваються народні мотиви, з'являються деталі повсякденного побуту.
- Апогею розвитку в середині XVIII ст. досягає архітектурний стиль українського бароко, що увібрав кращі досягнення європейського зодчества. Але поступово вичерпавши свої естетичні й мистецькі можливості, під кінець століття він поступається новому стильовому напряму - класицизму. Найвідомішими українськими архітекторами цього періоду були С. Ковнір та І. Григорович-Барський. В Україні тоді працювали зодчі з Росії І. Мічурін, Й. Шедель, В. Растреллі, А. Квасов та ін.
- Відбувався подальший розвиток театрального мистецтва на шляху зміцнення його демократичних основ та вдосконалення професійної майстерності. Поширеними були театральні вистави учнів Київської академії, Харківського, Чернігівського, Переяславського та інших колегіумів. На останні роки століття припадає зародження професійних акторських труп у Харкові, Полтаві та інших містах.
- Отже, у складний період занепаду української державності, з одного боку, та наполегливої боротьби за збереження автономних прав української держави - з іншого, у різних сферах проявів культури знайшли відображення кращі риси українського національного характеру - прагнення до свободи та соціальної справедливості.
|
