ѕопередн¤ тема
“ема 13
Ќаступна тема
—усп≥льно - пол≥тичне житт¤ ”крањни
ѕроведенн¤ пол≥тики украњн≥зац≥њ. ѕричини ≤њ згортанн¤.
ультурне буд≥вництво - репресивна хода соц≥ал≥зму -
стал≥н≥зму.
* * *
ѕроведенн¤ пол≥тики украњн≥зац≥њ.
ѕричини ≤њ згортанн¤
- ѕ≥сл¤ поваленн¤ самодержавства нац≥онально - визвольний рух украњнського народу був спр¤мований на в≥дбудову сувереном держави. «начна к≥льк≥сть цих людей в подальшому буде репресована.
- « утворенн¤м ”—–– було проголошено курс на нац≥ональне в≥дродженн¤,
розвиток культури, зростанн¤ св≥домост≥ украњнського народу. ÷¤ пол≥тика
називалась "украњн≥зац≥¤". ѕочаток ≤њ проведенн¤ поклала резолюц≥¤ ÷
– ѕ(б) "ѕро рад¤нську владу на ”крањн≥" 29листопаду 1919р.:
- ѕосиленн¤ уваги до п≥дготовки та вихованню кадр≥в кор≥нноњ нац≥ональност≥, направленн¤ ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ в державн≥ органи на державн≥ посади.
- «апровадженн¤ навчанн¤, виданн¤ книг, газет, журнал≥в мовами кор≥нноњ
нац≥ональност≥.
- јнал≥зуючи нац≥ональне питанн¤ треба висловити р¤д м≥ркувань:
- украњн≥зац≥¤ не зводилась лише до вивченн¤ ≥ впровадженн¤ украњнськоњ мови. √олова –Ќ „убар писал: " ”крањна залучала до державноњ роботи максимальну к≥льк≥сть украњнц≥в."
- треба надати максимум самост≥йност≥ в вир≥шенн≥ цього питанн¤ кожн≥й
республ≥ц≥, обмежити вплив з центру.
ультурне буд≥вництво - репресивна хода соц≥ал≥зму -
стал≥н≥зму.
- Ќа початку 20рр. в≥дродженн¤ украњнськоњ мови проходило в складних
умовах, коли точилис¤ дискус≥њ про подальш≥ шл¤хи нац≥онально -
державного буд≥вництва в лавах парт≥њ. “ак пол≥тика велась щодо
"сумнозв≥сноњ теор≥њ боротьби двох культур" Ћебед¤, за ¤кою в
республ≥ц≥, ¤ка знаходилась довгий час у колон≥альн≥й залежност≥
в≥д –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, ≥сторично склались ≥ функц≥онували дв≥
культури:
- м≥ська - пролетарська
- сел¤нська;
- Ѕеручи до уваги те, що в ”крањн≥ гегемон Ї роб≥тничий клас, то ≥
культура маЇ бути лише пролетарська, тобто м≥ська. ј с≥льськоњ не
повинно ≥снувати. ќтже, украњнська культура в≥д≥мре, оск≥льки це
сел¤нська культура.
- ¬ середин≥ 20рр. 80% населенн¤ республ≥ц≥ становили украњнц≥.,
20 % представники ≥нших нац≥ональностей. “ому в д≥¤льност≥ орган≥в
держави багато уваги прид≥л¤лось необх≥дност≥ створенн¤ умов
всеб≥чного економ≥чного ≥ культурного розвитку нац≥ональних меншин.
1927р. —творено 21 нац≥ональний район (9 рос≥йських, 7 н≥мецьких,
3 болгарських, 1 польський ≥ 1 Їврейський). ¬ республ≥ц≥ д≥¤ли
театри Їврейською, молдавською, польською, н≥мецькою, болгарською
мовами; функц≥онувало сотн≥ б≥бл≥отек, читалень, шк≥л цими мовами.
“емпи украњн≥зац≥њ ≥ роль у цих процесах була п≥д впливом
комун≥ст≥в-украњнц≥в Ћ. ћ. агановича (1925 роц≥ перший секретар
÷ ѕ(б)”) був приб≥чником пол≥тики —тал≥на, шельмував авторитетних
потр≥йних прац≥вник≥в п≥д вигл¤дом протид≥њ нац≥ональноњ пол≥тики,
вишикував нац≥ональн≥ ухили, де њх не було. “ак, Ўумський (м≥н≥стр
осв≥ти) пав жертвою критики агановича, ¤кий в≥дстоював власн≥
позиц≥њ щодо темп≥в украњн≥зац≥њ ≥ неодноразово, в тому числ≥ ≥ у
бес≥дах з≥ —тал≥ним ставив питанн¤ про зв≥льненн¤
агановича ≥ зам≥ну його б≥льш толерантною людиною. ÷е призвело
до широкоњ кампан≥њ цькуванн¤ Ўумського, його компрометац≥њ.
¬есною 1926 року —тал≥н над≥слав листа агановича ≥ ÷ , де визначав,
що Ўумський плутаЇ рад¤нський апарат ≥ пролетарський. Ўумського
було зв≥льнено з посади, звинувачено у в≥дступництв≥ ≥
нац≥онал≥стичному ухил≥. Ќа його м≥сце призначено —крипника.
- Ќамагаючись вишукувати прихильник≥в нац≥онал≥зму в ”крањн≥
набирали ≥нтенсивност≥ "викритт¤" ворожоњ д≥¤льност≥. 1929 р≥к -
процес над учасниками не≥снуючоњ —¬” був запланований з в≥дпов≥дною
метою:
- насильство ≥ знищенн¤ сел¤нства, що викликало невдоволенн¤
украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ проти ¤коњ був спр¤мований цей удар
- усунути в≥д активноњ д≥¤льност≥ колишн≥х член≥в ”–ƒ–ѕ (ћартос,
ѕетлюра)
- посилити почутт¤ страху ≥ невпевненост≥
- створити сусп≥льство де все одностайно схвалюЇтьс¤ ≥ приймаЇтьс¤
- –озпочинаЇтьс¤ широка кампан≥¤: "ѕролетар≥й вимагають найвищоњ кари!", "—уд не казав ще останнього слова!", вимагають розстр≥лу продажних зрадник≥в революц≥њ, ¤ких судили за њхнЇ соц≥альне походженн¤, родинн≥ зв'¤зки з соц≥ально небезпечними особами, за колишню участь в кер≥вних органах (ƒиректор≥¤, ÷ентральна –ада, ”р¤д гетьмана —коропадського).
- "«а справою —¬” було засуджено 45 д≥¤ч≥в украњнськоњ культури (2 академ≥ка, 11 професор≥в, 2 письменника, велику к≥льк≥сть науковц≥в, юрист≥в, св¤щенник≥в, вчител≥в) на в≥чне засланн¤, репрес≥й 1937 - 1938 рок≥в. —права —¬” була першим кроком до масових репрес≥й. ¬ насл≥док украњн≥зац≥њ на ”крањн≥ де 80% населенн¤ становили украњнц≥ д≥¤ло 4,5 % шк≥л, 3,5 % техн≥кум≥в ≥ 1,3 % ≥нститут≥в застосовували дл¤ навчанн¤ украњнську мову.
- ¬ 20-х роках духовне житт¤ ”крањни позначилос¤ багатством ≥
р≥зноман≥тн≥стю. ƒ≥¤ло 40 художн≥х орган≥зац≥й, ¤к≥ будуть заборонен≥.
- ѕ≥сл¤ виходу постанови ѕро перебудову л≥тературно-художн≥х орган≥зац≥й 23 кв≥тн¤ 1932 року було вир≥шено л≥кв≥дувати вс≥ л≥тературно-художн≥ орган≥зац≥њ та створити Їдин≥ творч≥ сп≥лки. ¬≥дмова в≥д Ќ≈ѕу спричинила ун≥ф≥кац≥ю культурного житт¤. ¬водитьс¤ авторитарна педагог≥ка, з'¤вл¤Їтьс¤ жорстока цензура на пер≥одичн≥ ≥ художн≥ виданн¤. ¬илучалось "≥деолог≥чно шк≥длива" л≥тература, заборон¤ли твори ƒрагоманова, √р≥нченка, остомарова, ул≥ша, ¬инниченко, √рушевського, ћаксимовича за нац≥онал≥зм. 500 л≥тератор≥в зазнало репрес≥й (з них 150 чолов≥к загинуло). ўо знизило ≥нтелектуальних ≥ гуман≥тарний потенц≥ал республ≥ки.
- ѕрот¤гом 20-х - 30-х рок≥в п≥шов активний наступ на рел≥г≥ю. јнтирел≥г≥йна пропаганда перетворюЇтьс¤ на державну парт≥йну пол≥тику, що зруйнувала церкви, л≥кв≥дувала ”јѕ÷ (репресовано 32 Їпископа, 1500 св¤щеннослужител≥в, ≥ дес¤тки сотень в≥руючих).
- ѕочавс¤ погром у науц≥, кадр≥в вчених дореволюц≥йних час≥в.
|
