Попередня тема         Тема 11         Наступна тема

Україна в боротьбі за збереження державної незалежності
(1918 - 1920р)

Гетьманська держава П. Скоропадського.
Прихід до влади Директорії.
Відновлення радянської влади на Україні.

* * *
До весни 1918р. народу України набридла революція. Німці прагнули відновити на Україні порядок.
29 квітня 1918р. на з'їзді землевласників України, на якому були присутні 6500 делегатів, було проголошено створення Української держави на чолі з П. Скоропадським, одним з найбільших землевласників України, що працював ад'ютантом у царя Миколи II. Гетьману було надано досить широкі права:
  1. Видавав закони
  2. Призначав кабінет міністрів
  3. Управляв внутрішньою і зовнішньою політикою
  4. Управляв військовими справами
  5. Був верховним суддею.
Незважаючи на це його можливості було обмежено окупантами.
Компрометувало П. Скоропадського:
  1. Повна залежність від німців
  2. Тісний зв'язок з поміщиками та капіталістами
  3. Тісний зв'язок з Росією.
П. Скоропадський ввів українську мову в школах, заснував 150 гімназій, Національний архів, Національну бібліотеку, Академію Наук.

Прихід до влади Директорії
Влітку 1918р. соціал - демократи, соціал - революціонери, соціалісти - федералісти, самостійники, та ін. Політичні групи, створили Національний Союз - політичний блок, де керівну роль відігравав Винниченко, Петлюра, Шаповал, Єфремов, Ніковський. Головою було обрано спочатку Ніковського , потім Винниченко. Національний Союз повів роботу з приводу критики держави П. Скоропадського, і запропонував готування до створення відповідного органу держави, з метою протистояння Скоропадському і його усунення. Розпочалась підготовка до збройного усунення гетьманської держави.
В цей час 6 - 9 лютого відбулась буржуазно - демократична революція в Німеччині, що зумовило повернення німців на свою територію. Уряд Скоропадського не наважився вступати в конфлікт з Національним Союзом і зайняв позицію невтручання в політичну боротьбу.
14 листопаду 1918р. на закритому засіданні НС приймає рішення про початок збройної боротьби проти гетьманського режиму. Для координації дій різних політичних партій і керівництва повстанням створено Директорію у складі Винниченко - голова, Петлюра, Швець, Андріївський і Макаренко. Директорія 15 листопаду виїхала до Білої Церкви, де знаходився полк Український Січових Стрільців, якій підтримував Національний Союз. Було прийнято звернення до українського народу, де підкреслюється антинародна політика уряду Скоропадського, і за клюка на посилення боротьби проти нього. Директорія формує повстанську армію. Багатьом селянам набрид уряд Скоропадського, і значна частина їх підтримала Директорію.
Директорія веде переговори з представниками німецького командування і солдатськими радами про усунення Скоропадського. Заручившись їх нейтралітетом, 13 грудня війська Директорії вступають в Київ. На другій день гетьманська Рада міністрів підписує акт про припинення своїх повноважень і передачу влади Директорії. 26 грудня 1918р. директорія обнародує Декларацію, де гетьманська держава перейменується в УНР. Директорія тимчасово бере на себе функції верховної влади, до скликання Конгресу трудящих України, де буде обрано уряд.
Декларація Директорії УНР створюється з метою не відштовхувати маси.
Основні програмні положення:
  1. ліквідація експлуататорських класів
  2. передача землі селянству без викупу
  3. введення 8 годинного робочого дня для роботи
  4. націоналізація заводів і фабрик
  5. рівність всіх націй і народностей.
Створено уряд УНР - Рада Народних Міністрів. (18чол.) на чолі з Чеховськім (соціал - демократ).
Взявши владу в свої руки представники Директорії на місцях почали вести боротьбу проти революційних і демократичних сил, що підтримувались більшовиками.
Силами УСС, під командуванням Коновальця, було розігнано Київське центр профспілок і розстріляно більш ніж 100 чоловік, що співчували радянській влади.
Вже з перших тижнів свого існування Директорія стає на позицію боротьби проти народних мас, що підтримували більшовиків і таким чином втрачає їх підтримку, що зумовило Ії пошук союзників серед урядів іноземних країн, що вже окупували Україну. З цією метою делегація директорії УНР з генеральним військовим міністром Грековим в перших числах січня 1919р. прибула в Одесу до штабу англo-французьких військ.
Згідно договору між делегацією Директорії і штабом англo-французьких військ. Шляхи, фінанси, торгівля, промисловість УНР віддавалась в підпорядкування Англії і Франції, надавалась згода на формування спільних збройних сил Англії, Франції і УНР, використати білогвардійську армію Денікіна у боротьбі проти радянської Росії.
Директорія намагалась розпочати переговори з урядом РФСР, щоб об'єднати зусилля для боротьби проти інтервентів. Це було відхилено радянським урядом.

Відновлення радянської влади на Україні
19 січня 1919 року Директорія УНР видає ультиматум зупиняючи підтримку Радянським військам на Україні.
Українські повстанські дивізії продовжують звільняти українські землі південної та східної України від Директорії.
3 січня 1919 року було звільнено Харків, куди переїхав тимчасовий робітничо-селянський уряд Радянської України, який очолював Артем.
В першій половині січня 1919 року було розгорнуто сильний наступ на лівобережну Україну, де велику підтримку червоній армії надавали численні повстанські партизанські загони.
12 січня 1919 року силами Богунського полку Щорса було звільнено Чернігів, Полтаву, Кременчук.
5 лютого Червона армія разом з Таращанським полком під командуванням Щорса захопила Вінницю.
Вихід Червоної армії на правобережну Україну призвів до розвалу уряду Директорії і урядової кризи. Уряд Директорії фактично розпався. Він не реалізував свій задум до кінця через наступ радянських військ.
13 лютого 1919 року в Рівно було сформоване нове керівництво Директорії на чолі з Матросом, починає активні пошуки підтримки своєї політики у Антанти, яка надала їм велику матеріальну допомогу (300 млн. крб. (зброєю)).
Уряд Мартоса укладає договір з Антантою що зобов'язує передати Франції в експлуатацію на 50 років всі залізниці України, передати на 5 років управління економікою, виплатити частину царських боргів, за 1рік створити 300 тисячну армію підпорядковану окупантам (Французьким військам). Цей договір викликав хвилю протесту на території України, особливо серед армійських частин, на чию сторону перейшло багато військ Директорії.
16-17 квітня 1919 року в районі станції Вапняки Червона армія оточила рештки військ Директорії, які припинили опір а 10 тисяч чоловік перейшло на бік Червоної армії.
Отже, на початку 1919 року Радянська влада була відновлена на всій Україні.
З метою розробки програми соціалістичного будівництва та зміцнення Радянської влади на Україні, було скликано III з'їзд Рад, що відбувся 6-10 березня 1919 року у Харкові. На з'їзді були присутні 1600 делегатів з яких 1400 чоловік від комуністичної партії, 150 боротьбистів, 100 лівих есерів, 19 бундівців, тощо. Уряд складався з представників цілого ряду партій.
Цей з'їзд прийняв першу Конституцію Радянської України:
  • встановлювалась нова назва держави - УСРР;
  • основою державного устрою визнавалась диктатура пролетаріату в формі Рад, робочих, селянських та солдатських депутатів;
  • суверенітет України як Радянської держави;
  • рівноправ'я всіх трудящих;
  • встановлювалися права і обов'язки громадян України.
Відповідно до Конституції з'їзд обирає ЦВК у складі 99 чоловік з яких 89 були більшовики, 10 чоловік боротьбистів. Головою ЦВК було обрано Петровського.
ЦВК сформувала уряд України на чолі з Раковським.
На кінці березня 1919 року уряд України переїхав з Харкова до Києва.
Політика воєнного комунізму.
Громадянська війна зруйнувала економіку, торгівлю України, що призвело до того, що на весні 1919 року розпочинається голод в містах. Для вирішення цього питання 12 квітня 1919 року Рада Народних Комісарів видає Декрет про запровадження в Республіці "продрозверстки", згідно з чим у селян офіційно відбирали "лишки" хліба і передавали їх у міста. Виконання цього Декрету грубо порушувались:
  • У селян вилучалися не тільки останній хліб для харчування, а й посівний матеріал;
  • Для всіх районів Республіки встановлювалися однакові норми хлібоздачі. Не враховувались родючість ґрунту, оснащення господарства;
  • В села направлялися делегації, які не знали реального становища справ;
  • Допускалися грубі помилки (забирали весь хліб з господарства).
Не задоволення селян щодо цієї політики було великим. Цим скористались лідери попередніх урядів, що потерпіли крах в ході революційних подій.
Виникла низка повстань проти більшовицької влади:
  • квітень 1919 року - 93 селянських виступів
  • червень 1919 року - 328 селянських виступів.
Уряд змушений був направити війська для боротьби проти селянських повстань.
В травні 1919 року виступає "отаман" Григор'єв і закликає до боротьби проти Радянської влади. Протягом тижня він захопив Миколаїв, Катеринослав, Херсон і рушив на Київ. Згодом цей рух ліквідовано.
Весна 1919 року в Катеринославській губернії розпочався антирадянських селянський рух на чолі з Нестором Махно, що вів боротьбу проти Німецько-Австрійських військ, гетьманського режиму, Директорії. Згодом перейшов на бік Червоної армії, стримуючи наступ білогвардійських військ Денікіна. Він у квітні 1919 року скликає з'їзд, що проходив під впливом анархістів і лівих есерів, що були незадоволені більшовицьким режимом та продрозверсткою. На початку червня 1919 року в районі Гуляйполе основні сили Махно були розгромлені Червоною армією.
Політика в Україні змусила уряд України шукати підтримку в інших Радянських республіках, що утворилися на території колишньої Російської Імперії. 1 червня 1919 року Декретам Всеросійської ЦВК було законодавчо оформлено воєнно-політичний союз між суверенною Російською Федерацією, Україною і Білорусією.
Київський університет права. Лабораторія ЦДН
Сайт управляется системой uCoz