9.1. ѕон¤тт¤ економ≥ко-правового механ≥зму природокористуванн¤ та охорони навколишнього природного середовища
–озвиток сусп≥льства на сучасному етап≥ наст≥йливо вимагаЇ виробленн¤ збалансованого п≥дходу до вир≥шенн¤ економ≥чних, соц≥альних та еколог≥чних проблем. ѕро це сл≥д говорити ¤к про законом≥рний етап розвитку людськоњ цив≥л≥зац≥њ, ¤ка з≥ткнулас¤ з такими глобальними проблемами, ¤к вичерпанн¤ природних ресурс≥в, забрудненн¤ довк≥лл¤ та ознаки еколог≥чноњ катастрофи.
¬ир≥шенн¤ еколог≥чних проблем неможливе без ч≥ткого визначенн¤ м≥сц¤ ≥ рол≥ економ≥чних ≥нтерес≥в людей, њх синхрон≥зац≥њ з еколог≥чними ≥мперативами, а також формуванн¤ еколого-правовоњ культури перш за все ос≥б, зайн¤тих в управл≥нн≥ та виробництв≥. “ому на пор¤док денний висуваЇтьс¤ питанн¤ узгодженн¤ кап≥талом≥стких ≥ невиг≥дних товаровиробнику вимог еколог≥чноњ безпеки та охорони довк≥лл¤ з об'Їктивними економ≥чними законом≥рност¤ми, ¤к≥ вимагають вкладати кошти лише в те, що даЇ прибуток та надприбуток.
ќчевидно, що стосовно ”крањни перспективним Ї визначенн¤ новоњ рол≥ держави за умов загостренн¤ еколог≥чних проблем њњ розвитку. ” цьому контекст≥ важливою Ї в≥дмова в≥д повного усуненн¤ або подальшого послабленн¤ регулюючого впливу держави щодо реал≥зац≥њ нею еколог≥чноњ функц≥њ ¤к одного ≥з напр¤м≥в д≥¤льност≥ держави з метою охорони та збереженн¤ довк≥лл¤ дл¤ нин≥шнього ≥ майбутн≥х покол≥нь.
ќстаннЇ дес¤тил≥тт¤ показало, що в≥дкидати адм≥н≥стративн≥ можливост≥ у ц≥й сфер≥ передчасно. Ѕез ефективного управл≥нн¤, адм≥н≥стративного контролю ≥ впливу неефективно працюють ≥ економ≥чн≥ важел≥ забезпеченн¤ еколог≥чних вимог у господарськ≥й д≥¤льност≥. “ому в основу зд≥йсненн¤ еколог≥чноњ стратег≥њ в сучасних умовах сл≥д покласти ефективний економ≥ко-правовий механ≥зм охорони довк≥лл¤, побудований на взаЇмод≥њ адм≥н≥стративних та економ≥чних засоб≥в вир≥шенн¤ еколог≥чних проблем ≥ забезпеченн¤ сталого розвитку.
«авданн¤ правового регулюванн¤ у цьому контекст≥ маЇ пол¤гати насамперед у тому, щоб допомогти розв'¤зати конфл≥кт економ≥чних та еколог≥чних ≥нтерес≥в, зробивши еколог≥чно некоректну д≥¤льн≥сть невиг≥дною також ≥ економ≥чно, а дотриманн¤ еколог≥чних вимог у господарськ≥й д≥¤льност≥ економ≥чно виг≥дним. “акий п≥дх≥д маЇ стати основою еколог≥чноњ пол≥тики держави ¤к системи нам≥р≥в, програм та засоб≥в њх реал≥зац≥њ з метою дос¤гненн¤ ц≥лей охорони навколишнього природного середовища.
¬≥дправн≥ положенн¤ щодо зм≥сту та спр¤мованост≥ державноњ еколог≥чноњ пол≥тики ”крањни м≥ст¤тьс¤ у базовому законодавчому акт≥, присв¤ченому питанн¤м охорони довк≥лл¤, Ч у «акон≥ ”крањни Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї в≥д 25 червн¤ 1991 року. ÷им «аконом встановлено, що ”крањна зд≥йснюЇ на своњй територ≥њ еколог≥чну пол≥тику, спр¤мовану на збереженн¤ безпечного дл¤ ≥снуванн¤ живоњ ≥ неживоњ природи навколишнього середовища, захист житт¤ ≥ здоров'¤ населенн¤ в≥д негативного впливу, зумовленого забрудненн¤м навколишнього природного середовища, дос¤гненн¤ гармон≥йноњ взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи, охорону, рац≥ональне використанн¤ ≥ в≥дтворенн¤ природних ресурс≥в.
—уб'Їктами реал≥зац≥њ еколог≥чноњ пол≥тики Ї держава, пол≥тичн≥ парт≥њ, громадськ≥ орган≥зац≥њ та ≥нш≥ суб'Їкти громад¤нського сусп≥льства. ≈колог≥чна пол≥тика держави реал≥зуЇтьс¤ через еколог≥чну функц≥ю держави.
«розум≥ло, що сучасний етап та особливост≥ реал≥зац≥њ еколог≥чноњ функц≥њ держави характеризуютьс¤ власне двома протилежними тенденц≥¤ми. 3 одного боку, це ≥нтенсиф≥кац≥¤ ≥ поглибленн¤ процес≥в глобал≥зац≥њ. 3 ≥ншого Ч спостер≥гаютьс¤ прагненн¤ до вир≥шенн¤ власних еколог≥чних проблем за рахунок ≥нших держав.
ќхопити всю систему заход≥в, необх≥дних дл¤ реал≥зац≥њ еколог≥чноњ функц≥њ держави, даЇ змогу Ђеконом≥ко-правовий механ≥зм охорони довк≥лл¤ї, пон¤тт¤ та структура ¤кого найб≥льш повно в≥дображають сучасн≥ завданн¤ правовоњ охорони довк≥лл¤ та ¤кий м≥стить правову, ≥нституц≥йну, функц≥ональну та економ≥чну складов≥ (див. рис. 1).
“радиц≥йно механ≥зм державного регулюванн¤, у тому числ≥ економ≥ко-правовий механ≥зм охорони навколишнього природного середовища, прийн¤то розгл¤дати ¤к систему, що об'ЇднуЇ суб'Їкта ц≥Їњ д≥¤льност≥ та об'Їкта регулюючого впливу, а також в≥дносити до нього систему права ≥ сам процес його застосуванн¤.
≈коном≥ко-правовий механ≥зм охорони довк≥лл¤ надаЇ державн≥й пол≥тиц≥ у ц≥й сфер≥ ч≥ткоњ ц≥леспр¤мованост≥, формальноњ визначеност≥, загальнообов'¤зковост≥, спри¤Ї належному врегулюванню в≥дносин у галуз≥ еколог≥њ, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих ≥ примусових заход≥в до юридичних та ф≥зичних ос≥б щодо використанн¤ природних ресурс≥в та њх в≥дход≥в ≥ юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ за порушенн¤ еколог≥чного законодавства. ¬≥н т≥сно повС¤заний та законом≥рно залежить в≥д економ≥чноњ, пол≥тичноњ, правовоњ систем сусп≥льства, в≥д особливостей побудови та функц≥онуванн¤ державного механ≥зму, а також в≥д еколого-правовоњ культури сусп≥льства.
” найб≥льш загальному та концентрованому вигл¤д≥ систему економ≥ко-правових заход≥в охорони довк≥лл¤ закладено у розд≥л≥ X Ђ≈коном≥чний механ≥зм забезпеченн¤ охорони навколишнього природного середовищаї «акону Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї. —татт¤ 41 цього «акону м≥стить перел≥к таких заход≥в, ¤к≥ передбачають: ЂвзаЇмозв'¤зок вс≥Їњ управл≥нськоњ, науко-во-техн≥чноњ та господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й з рац≥ональним використанн¤м природних ресурс≥в та ефективн≥стю заход≥в з охорони навколишнього природного середовища на основ≥ економ≥чних важел≥вї.
ќтже, «акон визначаЇ необх≥дн≥сть орган≥зац≥њ управл≥нськоњ д≥¤льност≥ в галуз≥ охорони довк≥лл¤ на основ≥ ринкових економ≥чних важел≥в. «розум≥ло, що запровадженн¤ системи економ≥чних засоб≥в забезпеченн¤ реал≥зац≥њ еколог≥чних вимог у виробництв≥ не даЇ гарант≥њ њх дотриманн¤1. ≈колог≥чн≥ витрати, пов'¤зан≥ з очисткою викид≥в забруднених газ≥в та скид≥в ст≥чних вод, рекультивац≥њ земл≥, запровадженн¤ еколог≥чно чистих технолог≥й, л¤гають важким ф≥нансовим т¤гарем на суб'Їкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥, позначаютьс¤ ≥ на ц≥н≥ продукц≥њ, ≥ на к≥нцевих ф≥нансово-економ≥чних результатах д≥¤льност≥ п≥дприЇмц≥в. ” таких умовах не можна розраховувати на добров≥льне виконанн¤ еколог≥чних вимог у господарськ≥й д≥¤льност≥. ƒосл≥дженн¤, проведен≥ ”крањнською сп≥лкою п≥дприЇмц≥в малого ≥ середнього б≥знесу, св≥дчать, що понад 90 % п≥дприЇмц≥в схильн≥ уникати еколог≥чних платеж≥в. “ому сл≥д розраховувати лише на комплексне економ≥ко-правове забезпеченн¤ реал≥зац≥њ еколог≥чноњ функц≥њ держави, в ¤к≥й мали б збалансовано поЇднуватись економ≥чн≥ важел≥ з управл≥нськими (адм≥н≥стративними) та використовувавс¤ ≥нститут юридичноњ в≥дпов≥дальност≥. ” статт≥ 41 «акону ”крањни Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї наведено неповний перел≥к цих заход≥в:
Ч забезпеченн¤ взаЇмозв'¤зку вс≥Їњ управл≥нськоњ, науково-техн≥чноњ та господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств, установ ≥ орган≥зац≥й з рац≥ональним використанн¤м природних ресурс≥в та ефективн≥стю заход≥в з охорони навколишнього природного середовища на основ≥ економ≥чних важел≥в;
Ч визначенн¤ джерел ф≥нансуванн¤ заход≥в щодо охорони навколишнього природного середовища;
Ч встановленн¤ л≥м≥т≥в використанн¤ природних ресурс≥в, скид≥в забруднюючих речовин у навколишнЇ природне середовище та на утворенн¤ ≥ розм≥щенн¤ в≥дход≥в;
Ч встановленн¤ норматив≥в ≥ розм≥р≥в збор≥в за використанн¤ природних ресурс≥в, викиди ≥ скиди забруднюючих речовин у навколишнЇ природне середовище, утворенн¤ ≥ розм≥щенн¤ в≥дход≥в та ≥нш≥ види шк≥дливого впливу;
Ч наданн¤ п≥дприЇмствам, установам ≥ орган≥зац≥¤м, а також громад¤нам податкових, кредитних та ≥нших п≥льг при впровадженн≥ ними малов≥дходних, енерго- ≥
ресурсозбер≥гаючих технолог≥й та нетрадиц≥йних вид≥в енерг≥њ, зд≥йсненн≥ ≥нших ефективних заход≥в щодо охорони навколишнього природного середовища;
Ч в≥дшкодуванн¤ в установленому пор¤дку збитк≥в, завданих порушенн¤м законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
«азначимо, що зм≥ст ст. 41 не зб≥гаЇтьс¤ з≥ зм≥стом самого X розд≥лу «акону ”крањни Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї. ј наведен≥ тут заходи еколог≥чного забезпеченн¤ охорони довк≥лл¤ не вичерпують можливостей економ≥ко-правового регулюванн¤ у ц≥й сфер≥ сусп≥льних в≥дносин.
¬ир≥шенн¤ завдань охорони довк≥лл¤ в ”крањн≥ не можна розгл¤дати ≥зольовано в≥д загальносв≥тових еколог≥чних проблем: загального роззброЇнн¤, проблеми питноњ води, забрудненн¤ св≥тового океану ст≥чними водами, охорони озонового шару, боротьби проти водноњ та в≥тровоњ ероз≥њ ірунт≥в, збереженн¤ ≥ рац≥онального використанн¤ л≥с≥в, тваринного ≥ рослинного св≥ту, рибних ресурс≥в, охорони атмосферного пов≥тр¤, з урахуванн¤м в≥домого принципу Ђдумай глобально, д≥й локальної.
” зв'¤зку з цим постаЇ питанн¤ про шл¤хи економ≥чного в≥дродженн¤ ”крањни та забезпеченн¤ сталого розвитку в таких умовах. ƒумаЇтьс¤, що в основ≥ п≥дход≥в до орган≥зац≥њ господарюванн¤ маЇ бути економ≥чний патр≥отизм, ¤кий не суперечить глобал≥зац≥њ св≥тового розвитку, а використовуЇ глобал≥зм у нац≥ональних ≥нтересах.
¬ажливе м≥сце у систем≥ економ≥ко-правового механ≥зму охорони довк≥лл¤ пос≥даЇ економ≥чне стимулюванн¤, п≥д ¤ким розум≥Їтьс¤ система економ≥чних засоб≥в, покликаних стимулювати виконанн¤ м≥н≥стерствами, в≥домствами, п≥дприЇмствами, орган≥зац≥¤ми, посадовими особами, громад¤нами вимог еколог≥чноњ безпеки ≥ рац≥онального природокористуванн¤. ¬она м≥стить: ст¤гненн¤ плати за користуванн¤ природними ресурсами, за викиди забруднюючих речовин; матер≥альне заохоченн¤ колектив≥в ≥ прац≥вник≥в, ¤к≥ дос¤гли позитивних результат≥в у справ≥ охорони природи; податков≥ та кредитн≥ п≥льги при впровадженн≥ малов≥дходних та безв≥дходних виробництв, використанн≥ вторинних ресурс≥в, ≥нш≥й д≥¤льност≥, що дала природоохоронний ефект; надбавки до ц≥н на еколог≥чно чисту продукц≥ю; позбавленн¤ прем≥й; ст¤гненн¤ грошовоњ компенсац≥њ за шкоду, завдану еколог≥чними правопорушенн¤ми; впровадженн¤ прогресивних податк≥в ≥ штраф≥в дл¤ п≥дприЇмств, що не запроваджують або належним чином не експлуатують еколог≥чно чист≥техн≥ку, технолог≥ю, обладнанн¤, речовини, матер≥али; запровадженн¤ куп≥вл≥-продажу л≥ценз≥й на викиди.
ќдним ≥з головних напр¤м≥в новоњ еколог≥чноњ пол≥тики в ”крањн≥ стало створенн¤ адекватноњ системи економ≥чноњ оц≥нки природних ресурс≥в та введенн¤ плати за њх спец≥альне використанн¤, що потребувало комплексного вир≥шенн¤ питань: встановленн¤ кола платник≥в плати за використанн¤ природних ресурс≥в та умов, на ¤ких ресурси надаютьс¤ в користуванн¤ чи використовуютьс¤, правил њх використанн¤; визначенн¤ розм≥р≥в кошт≥в, ¤к≥ в≥дображали б реальну варт≥сть природного ресурсу, кон'юнктуру внутр≥шнього та св≥тового ринк≥в, можлив≥сть в≥дтворенн¤; передбаченн¤ економ≥чних санкц≥й за нерац≥ональне використанн¤ природних ресурс≥в або використанн¤ њх в обс¤гах, що перевищують обумовлен≥.
ќтже, економ≥ко-правовий механ≥зм охорони довк≥лл¤ Ч це комплексний м≥жгалузевий правовий ≥нститут, ¤кий об'ЇднуЇ норми права р≥зних його галузей ≥ спр¤мований на системне правове регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин у сфер≥ охорони довк≥лл¤ на засадах узгодженн¤ еколог≥чних та економ≥чних ≥нтерес≥в сусп≥льства; це система, ¤ка м≥стить правову, ≥нституц≥йну, функц≥ональну та економ≥чну п≥дсистеми; це система пол≥тико-правових, орган≥зац≥йно-правових, управл≥нських, економ≥чних, у тому числ≥ ф≥нансових ≥ податкових, заход≥в, спр¤мованих на забезпеченн¤ охорони природи, рац≥онального природокористуванн¤ та еколог≥чноњ безпеки. Ќайб≥льш коротко економ≥ко-правовий механ≥зм охорони навколишнього природного середовища можна визначити ¤к сукупн≥сть правових та орган≥зац≥йних заход≥в, спр¤мованих на реал≥зац≥ю економ≥чних важел≥в забезпеченн¤ охорони довк≥лл¤.
—творенн¤ д≥Ївого економ≥ко-правового механ≥зму охорони довк≥лл¤ в ”крањн≥ залежить в≥д розв'¤занн¤ комплексу ¤к внутр≥шн≥х дл¤ сфери природокористуванн¤, так ≥ зовн≥шн≥х, пов'¤заних ≥з загальноеконом≥чною ситуац≥Їю, орган≥зац≥йних, технолог≥чних, ф≥нансових проблем. ћиттЇве њх вир≥шенн¤ за жодних умов неможливе. ÷е даЇ п≥дстави стверджувати, що розробка ≥ запровадженн¤ адекватного економ≥ко-правового механ≥зму охорони довк≥лл¤ Ч поетапний, поступовий, тривалий процес, ¤кий проходитиме одночасно ≥ паралельно з процесом становленн¤ ≥ розвитку економ≥чноњ ≥ пол≥тичноњ систем в ”крањн≥, вдосконаленн¤м державного апарату та системи права.