5.1 ѕон¤тт¤ права природокористуванн¤ та його принципи
¬≥дносини людини з природою мають р≥зноплановий характер. ѕрот¤гом вс≥Їњ ≥стор≥њ людина задовольн¤ла своњ потреби або за рахунок використанн¤ природи, њњ ресурс≥в чи властивостей, або у взаЇмод≥њ з нею. 3 часом форми в≥дносин людини з природою ускладнювалис¤, ставали все б≥льш р≥зноплановими. ƒл¤ того щоб надати орган≥зованост≥ цим в≥дносинам, уникнути нищ≥вноњ експлуатац≥њ природних ресурс≥в, попередити њх вичерпанн¤ ≥ забезпечити рац≥ональне використанн¤ ≥ в≥дтворенн¤, потр≥бна була правова регламентац≥¤. ѕраво природокористуванн¤ виникло у в≥дпов≥дь на ц≥ потреби.
ѕраво природокористуванн¤ можна розгл¤дати у р≥зних ракурсах. ¬ об'Їктивному розум≥нн≥ право природокористуванн¤ сьогодн≥ стано≠вить правовий ≥нститут еколог≥чного права, що регулюЇ сусп≥льн≥ в≥дносини у сфер≥ забезпеченн¤ ефективного рац≥онального викори≠станн¤ людиною природних ресурс≥в, природних об'Їкт≥в та природ≠них умов. ѕравов≥ норми, ¤к≥ формують в≥дпов≥дний ≥нститут еколог≥чного права, знаход¤ть своЇ опосередкуванн¤ ¤к у комплексному еколог≥чному законодавств≥ (≥нтегрован≥ норми), так ≥ в поресурсному законодавств≥ (диференц≥йован≥ норми). ѕричому масив в≥дпов≥дних норм у поресурсному (земельному, водному, л≥совому, г≥рничому, фаун≥стичному та ≥н.) законодавств≥ набагато перевищуЇ в про≠центному в≥дношенн≥ в≥дпов≥дн≥ норми ≥нтегрованого регулюванн¤. ÷е св≥дчить про те, що користуванн¤ р≥зними природними ресурсами маЇ своњ суттЇв≥ особливост≥, що знаход¤ть своЇ в≥дображенн¤ в прав≥.
ѕраво природокористуванн¤ можна розгл¤дати також у субъектив≠ному значенн≥, тобто ¤к право конкретного суб'екта використовуватиприродн≥ ресурси, природн≥ об'Їкти чи природн≥ умови дл¤ задоволенн¤ певних потреб. “аке право належить власнику або ≥нш≥й особ≥. ќск≥льки право використовувати належн≥ об'Їкти власност≥ Ї одн≥Їю з правомочностей, ¤к≥ маЇ власник, то можна стверджувати, що суб'Їктивне право природокористуванн¤ можна розгл¤дати ¤к елемент права власност≥. 3 ≥ншого боку, право природокористуванн¤ Ї пох≥дним в≥д права власност≥, тобто наданн¤ природного об'екта в користуванн¤ завжди в≥дбуваЇтьс¤ за ≥н≥ц≥ативою (за участю) власника чи уповноважених ним ос≥б (орган≥в), власник не втрачаЇ правомочност≥ шодо користуванн¤ природними ресурсами або об'Їктами, в≥н може лише передати таке право на певних умовах ≥нш≥й особ≥ (за договором, л≥ценз≥Їю тощо).
ћожна оц≥нювати право природокористуванн¤ ≥ ¤к правов≥дносини, тобто врегульований правом комплекс прав та обов'¤зк≥в, що на≠лежать суб'Їктам природокористуванн¤ в конкретних сусп≥льних в≥дносинах щодо використанн¤ земельноњ д≥л¤нки, водного об'Їкта, л≥сового масиву, д≥л¤нки надр, мисливського уг≥дд¤, об'Їкта природно-запов≥дного фонду тощо.
–озгл¤нувши основн≥ ознаки права природокористуванн¤, можна вид≥лити ≥ його принципи. јдже право природокористуванн¤ ¤к сис≠тема правових норм, об'Їднаних у правовий ≥нститут, базуЇтьс¤ на р¤д≥ принципових положень, постулат≥в, ¤к≥ визначають перспективний напр¤м розвитку права. √оловними серед них Ї так≥:
Чц≥льовий характер використанн¤ природних ресурс≥в;
Чдодержанн¤ еколог≥чних ≥ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних вимог при використанн≥ природних ресурс≥в;
Чзбалансован≥сть економ≥чних, соц≥альних ≥ еколог≥чних чинник≥в у процес≥ природокористуванн¤ (забезпеченн¤ сталого приро≠докористуванн¤);
Чекосистемний п≥дх≥д до природи ¤к до ц≥л≥сного орган≥зму, неспричиненн¤ в процес≥ використанн¤ одного природного ресурсу шкоди ≥ншим;
Чнепорушенн¤ в процес≥ природокористуванн¤ прав та ≥нтерес≥в ≥нших власник≥в ≥ користувач≥в природних ресурс≥в;
Чбезплатн≥сть загального ≥ платн≥сть спец≥ального природокори≠стуванн¤ та де¤к≥ ≥нш≥.
”с≥ ц≥ принципи знаход¤ть св≥й розвиток в еколог≥чному законодавств≥ ”крањни.
ѕринцип ц≥льового характеру природокористуванн¤ закр≥плений вс≥ма базовими актами природоресурсного законодавства ”крањни. ќсоблив≥стю в≥тчизн¤ного законодавства Ї поширенн¤ цього принципу не лише на природокористувач≥в, а й на власник≥в природних ресурс≥в. ¬м≥ст ц≥льового характеру природокористуванн¤ пол¤гаЇ в обумовлен≥й законодавством можливост≥ використовувати природний об'Їкт (його частину) лише за тим ц≥льовим призначенн¤м, дл¤ ¤кого в≥н переданий у власн≥сть чи наданий в користуванн¤ ≥ недопустим≥сть за загальним правилом його використанн¤ за ≥ншим ц≥льовим призначенн¤м.
ƒе¤к≥ акти природоресурсного законодавства (насамперед земель≠ного) под≥л¤ють природн≥ ресурси на категор≥њ, визначаючи особливост≥ режиму використанн¤ кожноњ з таких категор≥й. ÷ей под≥л вир≥шально впливаЇ ≥ на ц≥льовий характер природокористуванн¤ конкретних суб'Їкт≥в, ¤ким в≥дпов≥дн≥ ресурси передаютьс¤ у власн≥сть чи надаютьс¤ в користуванн¤. “ак, в≥дпов≥дно до ст. 19 « ”крањни земл≥ ”крањни за основним ц≥льовим призначенн¤м под≥л¤ютьс¤ на так≥ категор≥њ:
а) земл≥ с≥льськогосподарського призначенн¤;
б) земл≥ житловоњ та громадськоњ забудови;
в) земл≥ природно-запов≥дного та ≥ншого природоохоронного призначенн¤;
г) земл≥ оздоровчого призначенн¤;
г) земл≥ рекреац≥йного призначенн¤;
д) земл≥ ≥сторико-культурного призначенн¤;
е) земл≥ л≥согосподарського призначенн¤;
Ї) земл≥ водного фонду;
ж) земл≥ промисловост≥, транспорту, зв'¤зку, енергетики, оборони та ≥ншого призначенн¤.
«емельн≥ д≥л¤нки кожноњ категор≥њ земель, не надан≥ у власн≥сть або користуванн¤ громад¤н чи юридичних ос≥б, можуть перебувати у запас≥.
¬≥днесенн¤ земель до т≥Їњ чи ≥ншоњ категор≥њ, а також зм≥на њх ц≥льового призначенн¤ зд≥йснюЇтьс¤ на п≥дстав≥ р≥шень орган≥в державноњ влади та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ в≥дпов≥дно до њх повноважень. «м≥на ж ц≥льового призначенн¤ земель, ¤к≥ перебувають у власност≥ громад¤н або юридичних ос≥б, зд≥йснюЇтьс¤ за ≥н≥ц≥ативою власник≥в земельних д≥л¤нок у пор¤дку, що встановлюЇтьс¤ аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни.
«аконодавство захищаЇ пор¤док встановленн¤ та зм≥ни ц≥льового призначенн¤ земель. ѕорушенн¤ такого пор¤дку Ї п≥дставою дл¤:
а) визнанн¤ нед≥йсними р≥шень орган≥в державноњ влади та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ про наданн¤ (передачу) земельних д≥л¤нок громад¤нам та юридичним особам;
б) визнанн¤ нед≥йсними угод щодо земельних д≥л¤нок;
в) в≥дмови вдержавн≥й реЇстрац≥њ земельних д≥л¤нок або визнанн¤ реЇстрац≥њ нед≥йсною;
г) прит¤гненн¤ до в≥дпов≥дальност≥ в≥дпов≥дно до закону громад¤н та юридичних ос≥б, винних у порушенн≥ пор¤дку встановленн¤ та зм≥ни ц≥льового призначенн¤ земель.
¬икористанн¤ земл≥ виключно за ц≥льовим призначенн¤м Ї головним обов'¤зком ¤к власник≥в земельних д≥л¤нок (ст. 91), так ≥ землекористувач≥в (ст. 96 « ”крањни).
ѕри наданн≥ земельних д≥л¤нок у ц≥льове користуванн¤ (так само ¤ку власн≥сть) в обов'¤зковому пор¤дку враховуЇтьс¤ под≥л земель на в≥дпов≥дн≥ категор≥њ. р≥м того, передача в користуванн¤ земельних д≥л¤нок т≥Їњ чи ≥ншоњ категор≥њ також зд≥йснюЇтьс¤ дл¤ певних потреб. «аконодавство при цьому встановлюЇ р¤д обов'¤зкових правил природокористуванн¤. ќдним ≥з найважлив≥ших серед них Ї пр≥оритет с≥льськогосподарського використанн¤ земель, тобто земл≥, придатн≥ дл¤ потреб с≥льського господарства, мають надаватис¤ насамперед дл¤ с≥льськогосподарського використанн¤ (ст. 23 « ”крањни).
ѕринцип ц≥льового використанн¤ водних ресурс≥в закр≥плений ¬одним кодексом ”крањни та ≥ншими актами водного законодавства. ќсновними видами водокористуванн¤ Ї:
Чзаб≥р води з водних об'Їкт≥в ≥з застосуванн¤м споруд або техн≥чних пристроњв (ст. 48 та ≥н.);
Чскиданн¤ у водн≥ об'Їкти зворотних вод (статт≥ 48, 70-75);
Чкористуванн¤ водами дл¤ потреб г≥дроенергетики (ст. 66) та вод≠ного транспорту (ст. 67);
Чкористуванн¤ водними об'Їктами дл¤ потреб пов≥тр¤ного транспорту (ст. 53);
Чвикористанн¤ водних об'Їкт≥в (њх частин) дл¤ промислового добуванн¤ риби, ≥ншого водного промислу, дл¤ ведени¤ мисливського господарства (ст. 68);
Чвикористанн¤ вод дл¤ протипожежних потреб (ст. 69 ¬ ”крањни);
Ч≥нш≥ види водокористуванн¤ та користуванн¤ водними об'Їктами, передбачен≥ водним законодавством ”крањни.
«вичайно, наведен≥ види водокористуванн¤ та користуванн¤ водними об'Їктами Ї основними. ¬они мають ≥ св≥й внутр≥шн≥й под≥л, ¤кий в≥дображений у законодавств≥. “ак, перший ≥з наведених вид≥в водокористуванн¤ маЇ суттЇв≥ особливост≥ у сфер≥ питного ≥ господарсько-побутового водопостачанн¤ населенн¤ (глава 11), викорис≠танн¤ вод дл¤ потреб с≥льського, л≥сового господарства (ст. 65), дл¤ потреб промисловост≥ (ст. 66 ¬ ”крањни), дл¤ ≥нших державних i громадських потреб та ≥нших галузей економ≥ки. ј скиданн¤ у водн≥ обТЇкти зворотних вод ¤к вид ц≥льового водокористуванн¤ буде р≥знитис¤ за особливост¤ми режиму при скиданн≥ у водн≥ об'Їкти промислових, комунально-побутових, шахтних, кар'Їрних, рудникових чи дренажних вод.
одекс ”крањни про надра також ч≥тко закр≥плюЇ принцип ц≥льового характеру використанн¤ надр. «г≥дно з≥ ст. 14 цього одексу над≠ра можуть надаватись у користуванн¤ дл¤ такого ц≥льового призна≠ченн¤:
Чгеолог≥чного вивченн¤, в тому числ≥ досл≥дно-промислових розробок родовищ корисних копалин загальнодержавного значени¤;
Чвидобуванн¤ корисних копалин;
Чбуд≥вництва та експлуатац≥њ п≥дземних споруд, не пов'¤заних з видобуванн¤м корисних копалин, у тому числ≥ споруд дл¤ п≥дземного збер≥ганн¤ нафти, газу та ≥нших речовин ≥ матер≥ал≥в, захороненн¤ шк≥дливих речовин ≥ в≥дход≥в виробництва, скиданн¤ ст≥чних вод;
Чстворенн¤ геолог≥чних територ≥й та об'Їкт≥в, що мають важливе наукове, культурне, сан≥тарно-оздоровче значени¤ (науков≥ пол≥гони, геолог≥чн≥ запов≥дники, заказники, пам'¤тки природи, л≥кувальн≥, оздоровч≥ заклади та ≥н.);
Чзадоволенн¤ ≥нших потреб.
÷≥льовий характер використанн¤ об'Їкт≥в тваринного св≥ту встановлений фаун≥стичним законодавством. “ак, «акон ”крањни в≥д 13 грудн¤ 2001 р. Ђѕро тваринний св≥тї вид≥л¤Ї так≥ види використан≠н¤ цих природних об'Їкт≥в:
Чмисливство;
Чрибальство, включаючи добуванн¤ водних безхребетних тварин;
Чвикористанн¤ диких тварин з метою отриманн¤ продукт≥в њх життЇд≥¤льност≥;
Чдобуванн¤ (придбанн¤) диких тварин з метою њх утриманн¤ ≥ розведенн¤ у нап≥вв≥льних умовах чи в невол≥;
Чвикористанн¤ корисних властивостей життЇд≥¤льност≥ тварин Ч природних сан≥тар≥в середовища, запилювач≥в рослин тощо;
Чвикористанн¤ об'Їкт≥в тваринного св≥ту в наукових, культурно-осв≥тн≥х, виховних та естетичних ц≥л¤х.
Ћ≥сове законодавство, реал≥зуючи в≥дпов≥дний ун≥версальний прин≠цип, передбачаЇ так≥ види ц≥льового використанн¤ л≥сових ресурс≥в:
Чведени¤ л≥сового господарства (глава 12);
Чзагот≥вл¤ деревини в пор¤дку рубок головного користуванн¤;
Ч загот≥вл¤ другор¤дних л≥сових матер≥ал≥в (пень, луб, кора, деревна зелень тощо);
Чпоб≥чн≥ л≥сов≥ користуванн¤;
Чвикористанн¤ корисних властивостей л≥с≥в дл¤ культурно-оздоровчих, рекреац≥йних, спортивних, туристичних ≥ осв≥тньо-виховних ц≥лей, потреб мисливського господарства, проведени¤ науково-досл≥дних роб≥т (ст. 67 Ћ ”крањни).
ѕри цьому в≥дпов≥дний перел≥к не Ї закритим. «аконодавством ”крањни можуть передбачатис¤ й ≥нш≥ види ц≥льового використанн¤ л≥сових ресурс≥в.
«аконодавство про рослинний св≥т певною м≥рою розвиваЇ прин≠цип ц≥льового використанн¤ природних ресурс≥в, у тому числ≥ л≥сових, стосовно дикорослих та ≥нших нес≥льськогосподарського призначенн¤ судинних рослин, мохопод≥бних, водоростей, лишайник≥в, а також гриб≥в, њх угруповань ≥ м≥сцезростань. «аконом ”крањни Ђѕро рослинний св≥тї в≥д 9 кв≥тн¤ 1999 р. передбачаютьс¤ так≥ види ц≥льового використанн¤ рослинних ресурс≥в (ст. 10):
Чзбиранн¤ л≥карських рослин;
Чзагот≥вл¤ деревини п≥д час рубок головного користуванн¤;
Чзагот≥вл¤ живиц≥;
Чзагот≥вл¤ кори, лубу, деревноњ зелен≥, деревних сок≥в тощо;
Чзбиранн¤ кв≥т≥в, ¤г≥д, плод≥в, гор≥х≥в, нас≥нн¤, гриб≥в, л≥совоњ п≥дстилки, очерету тощо;
Чзагот≥вл¤ с≥на;
Чвипасанн¤ худоби.
3 певними обмеженн¤ми принцип ц≥льового характеру природокористуванн¤ закр≥плюЇтьс¤ ≥ законодавством ”крањни про охорону атмосферного пов≥тр¤. Ѕезумовно, жодн≥ законодавч≥ заходи не мо≠жуть обмежити основного призначенн¤ атмосферного пов≥тр¤ ¤к природного ресурсу Ч забезпечувати людину ≥ вс≥ б≥олог≥чн≥ ресурси планети спри¤тливим дл¤ життЇд≥¤льност≥ пов≥тр¤м. ѕринцип ц≥льового використанн¤ поширюЇтьс¤ лише на використанн¤ атмосфер≠ного пов≥тр¤ дл¤ виробничих потреб, хоча регламентац≥¤ використан≠н¤ атмосферного пов≥тр¤ ¤к сировини основного виробничого призначенн¤ вилучена з останньоњ редакц≥њ «акону ”крањни Ђѕро охорону атмосферного пов≥тр¤ї в≥д 21 червн¤ 2001 р. (в ≥сторичному план≥ можна звернутис¤ до статей 30-32 «акону Ђѕро охорону атмосферно≠го пов≥тр¤ї в редакц≥њ в≥д 16 жовтн¤ 1992 р.).
ѕринцип ц≥льового характеру природокористуванн¤ червоною ниткою проходить кр≥зь законодавство ”крањни про природно-запов≥дний фонд. Ѕ≥льш≥сть територ≥њ та об'Їкти природно-запов≥дного фонду мають використовуватис¤ виключно за тим призначенн¤м, дл¤ ¤кого вони були в≥дведен≥. ѕевним вин¤тком ≥з цього опального правила Ї заказники, режим ¤ких дозвол¤Ї вс≥ види господарського використанн¤, кр≥м д≥¤льност≥, що суперечить ц≥л¤м ≥ завданн¤м, передбаченим положени¤м про конкретний заказник (ст. 26 «акону ”крањни Ђѕро природно-запов≥дний фонд ”крањниї). Ќа де¤ких категор≥¤х природно-запов≥дного фонду, шодо ¤ких законодавством передбачене функц≥ональне зонуванн¤ територ≥й (б≥осферн≥ запов≥дники, нац≥ональн≥ природн≥ парки, ботан≥чн≥ сади та де¤к≥ ≥нш≥), ц≥льове використанн¤ певних зон не перешкоджаЇ њх використанню за ≥ншим ц≥льовим призначенн¤м. “ак, зона антропогенних ландшафт≥в б≥осферних запов≥дник≥в включаЇ територ≥њ традиц≥йного землекористуванн¤, л≥сокористуванн¤, водокористуванн¤, м≥сць поселенн¤, рекреац≥њ та ≥нших вид≥в господарськоњ д≥¤льност≥. р≥м того, у межах територ≥й б≥осферних запов≥дник≥в можуть вид≥л¤тис¤ зони регульованого запов≥дного режиму, до складу ¤ких включаютьс¤ об'Їкти природно-запов≥дного фонду ≥нших категор≥й (зокрема, рег≥ональн≥ ландшафтн≥ парки, заказники, запов≥дн≥ урочи≠ща) (ст. 18 «акону Ђѕро природно-запов≥дний фонд ”крањниї).
ѕринцип додержанн¤ еколог≥чних ≥ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних вимог при використанн≥ природних ресурс≥в пол¤гаЇ в зд≥йсненн≥ системи правових, орган≥зац≥йних, техн≥ко-технолог≥чних, економ≥чних та ≥нших заход≥в, спр¤мованих на охорону природи, њњ ресурс≥в та об'Їкт≥в, а та≠кож здоров'¤ людини у процес≥ природокористуванн¤. ÷ей принцип досить повно в≥дображений у ст. 40 «акону Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї. …ого суть пол¤гаЇ в тому, що викори≠станн¤ природних ресурс≥в громад¤нами, п≥дприЇмствами, установами та орган≥зац≥¤ми зд≥йснюЇтьс¤ з додержанн¤м обов'¤зкових еколог≥чних вимог, а саме:
Чрац≥онального та економного використанн¤ природних ресурс≥в на основ≥ широкого застосуванн¤ нов≥тн≥х технолог≥й;
Чзд≥йсненн¤ заход≥в щодо запоб≥ганн¤ псуванню (тобто спричиненню шкоди природним об'Їктам), забрудненню (тобто неспри¤тливим зм≥нам складу ≥ властивостей природних об'Їкт≥в та ресурс≥в у результат≥ надходженн¤ в них забруднюючих речовин), виснаженню (тобто к≥льк≥сному вичерпанню) природних ресурс≥в, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;
Чзд≥йсненн¤ заход≥в щодо в≥дтворенн¤ в≥дновлюваних природних ресурс≥в;
Чзастосуванн¤ б≥олог≥чних, х≥м≥чних та ≥нших метод≥в пол≥пшенн¤ ¤кост≥ природних ресурс≥в, ¤к≥ забезпечують охорону навколишнього природного середовища ≥ безпеку населенн¤;
Чзбереженн¤ територ≥й та об'Їкт≥в природно-запов≥дного фонду, а також ≥нших територ≥й, що п≥дл¤гають особлив≥й охорон≥;
Чвиконанн¤ ≥нших еколог≥чних вимог, встановлених законодавством ”крањни.
÷≥ загальн≥ правила щодо додержанн¤ еколог≥чних ≥ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних вимог у процес≥ природокористуванн¤ знаход¤ть св≥й розвиток ≥ конкретизац≥ю в природоресурсовому та сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чному законодавств≥ ”крањни. —пец≥альн≥ розд≥ли, присв¤чен≥ природоохоронним заходам, додержанню еколог≥чних вимог у процес≥ використанн¤ природних ресурс≥в, м≥ст¤тьс¤ в « ”крањни (глава 26, статт≥ 162-168), Ћ ”крањни (глави 15-16), ¬ ”крањни (розд≥л 4, статт≥ 85-108), одекс≥ ”крањни про надра (розд≥л VI, статт≥ 56-59), «акон≥ ”крањни Ђѕро тваринний св≥тї (розд≥л IV, статт≥ 36-54), «акон≥ ”крањни Ђѕро рослинний св≥тї (розд≥л VI, статт≥ 25-32). Ўирокий комплекс заход≥в щодо охорони атмосферного пов≥тр¤ в процес≥ господарськоњ д≥¤льност≥ передбачаЇ «акон ”крањни Ђѕро охорону атмо≠сферного пов≥тр¤ї (насамперед норми розд≥л≥в IIЧIV). ј питанн¤ г≥г≥Їн≥чноњ регламентац≥њ та державноњ реЇстрац≥њ небезпечних фактор≥в ф≥зичноњ, х≥м≥чноњ, б≥олог≥чноњ природи, присутн≥х у середовищ≥ життЇд≥¤льност≥ людини, критер≥њв њх допустимого впливу на здоров'¤ людини, регламентац≥њ заход≥в щодо обмеженн¤ њх ≥нтенсивност≥ чи тривалост≥ знаход¤ть в≥дображенн¤ в «акон≥ ”крањни Ђѕро забезпеченн¤ сан≥тарного та еп≥дем≥чного благополучч¤ населенн¤ї (в≥д 24 лютого 1994 p., з наступними зм≥нами).
«балансован≥сть економ≥чних, соц≥альних ≥ еколог≥чних чинник≥в (забезпеченн¤ сталого природокористуванн¤) ¤к принцип права природокористуванн¤ набув посл≥довного вт≥ленн¤ в законодавств≥ ”крањни лише в останнЇ дес¤тир≥чч¤. ¬≥н Ї пох≥дним в≥д одн≥Їњ з найпоширен≥ших у сучасному м≥жнародному прав≥ навколишнього середовища теор≥њ взаЇмов≥дносин сусп≥льства та природи Ч концепц≥њ сталого розвитку. ќстанн¤ пос≥даЇ все б≥льш вагоме м≥сце в правових системах багатьох крањн св≥ту. ѕоштовх дл¤ њњ впровадженн¤ в правотворчу та правозастосовну практику св≥тове сп≥втовариство отримало наприк≥нц≥ 1980-х рок≥в при активному спри¤нн≥ ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й, п≥д ег≥дою ¤коњ в 1984 р. було створеном≥жнародну ком≥с≥ю з навколишнього середовища й розвитку на чол≥ з прем'Їр-м≥н≥стром Ќорвег≥њ √ру ’арлем Ѕрундтланд. ” результат≥ д≥¤льност≥ ц≥Їњ ом≥с≥њ в 1987 р. √енеральн≥й асамблењ ќќЌ було пода≠но ≥сторичну допов≥дь п≥д назвою ЂЌаше сп≥льне майбутнЇї. —аме з моменту оприлюдненн¤ ц≥Їњ допов≥д≥ починаЇтьс¤ оф≥ц≥йний в≥дл≥к часу виникненн¤ концепц≥њ сталого розвитку. онцепц≥¤ запропонувала досить ч≥тку програму поЇднанн¤ еколог≥чних чинник≥в з економ≥чним ≥ соц≥альним розвитком. ¬она б≥льш реал≥стична, а тому б≥льш перспективна, н≥ж концепц≥¤ обмеженн¤ економ≥чного ро≥витку ≥ народонаселени¤ задл¤ збереженн¤ навколишнього при≠родного середовища, що хронолог≥чно передувала теор≥њ сталого розвитку, але не була вт≥лена н≥ в м≥жнародному прав≥, н≥ в нац≥ональних правових системах держав. онцепц≥¤ сталого розвитку наск≥льки проста ¤к теор≥¤, наст≥льки ж складна в практичн≥й реал≥зац≥њ. ¬она базуЇтьс¤ на тому, що не можна ототожнювати розвиток з б≥льш вузьким пон¤тт¤м економ≥чного зростанн¤. –озвиток лише тод≥ може бути визнаний сталим, коли в≥н спр¤мований на довгострокову перспективу, тобто не лише задовольн¤Ї потреби сучасного покол≥нн¤, а й не ставить п≥д загрозу здатн≥сть прийдешн≥х покол≥нь задовольн¤ти своњ потреби. онцепц≥¤ базуЇтьс¤ на двох ключових пон¤тт¤х: потреби розвитку й обмеженн¤ розвитку, що в ≥деал≥ мають бути взаЇмно вр≥вноважен≥. онструктивним у концепц≥њ Ї те, що еколог≥чний ‘актор не Ђвинесений за дужкиї розвитку, а безпосередньо включаЇтьс¤ в його процес. ≈колог≥чн≥ ц≥л≥ сусп≥льства розгл¤даютьс¤ не ¤к протилежн≥ його економ≥чним ц≥л¤м, а ¤к узгоджен≥, однопор¤дков≥. –озвиток не може зд≥йснюватис¤ на довгостроков≥й основ≥, ко≠ли природоресурсна база скуд≥Ї ≥ пог≥ршуЇтьс¤. ќдночасно не можна забезпечити еколог≥чн≥ ≥нтереси сусп≥льства, ¤кщо не враховуютьс¤ ф≥нансов≥ та ≥нш≥ втрати, пов'¤зан≥ з в≥дтворенн¤м природних ресурс≥в, охороною навколишнього середовища. онцепц≥¤ вимагаЇ збалансованост≥ економ≥чних, соц≥альних ≥ еколог≥чних ц≥лей у процес≥ природокористуванн¤. ÷ього неважко дос¤гти, обраховуючи вс≥ затрати-вигоди в≥д зд≥йсненн¤ еколог≥чно коректного природокорис≠туванн¤ в довгостроковому контекст≥. “ак, д≥¤льн≥сть, спр¤мована на збереженн¤ ≥ охорону земель чи л≥сових ресурс≥в, пол≥пшуЇ довгостроков≥ перспективи с≥льськогосподарського/л≥согосподарського розвитку. ј ресурсо- та енергозбер≥гаюча д≥¤льн≥сть, утил≥зац≥¤ в≥дход≥в з њх вторинним використанн¤м служать не лише соц≥ально-економ≥чним, а й еколог≥чним ц≥л¤м сусп≥льства. Ђ”се, що не Ї еколог≥чно прийн¤тним, не маЇ бути економ≥чно виг≥днимї Ч один з основних постулат≥в ц≥Їњ концепц≥њ.
ѕринцип збалансованого врахуванн¤ економ≥чних, соц≥альних ≥ еколог≥чних чинник≥в у процес≥ природокористуванн¤ набуваЇ певного розвитку в законодавств≥ ”крањн≥, а також в орган≥зац≥йн≥й д≥¤льност≥ держави ≥ сусп≥льства. ѕостулата сталого розвитку проголошуютьс¤ в преамбулах ≥ текстах б≥льшост≥ акт≥в еколог≥чного законодавства. ѕрактичн≥й реал≥зац≥њ принципу збалансованого поЇднанн¤ економ≥чних, соц≥альних ≥ еколог≥чних чинник≥в у процес≥ природокористуванн¤ спри¤Ї запровадженн¤ в≥дпов≥дно до «акону ”крањни Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї економ≥чного механ≥зму природокористуванн¤ та охорони навколиш≠нього середовища, що пост≥йно вдосконалюЇтьс¤ ≥ поглиблюЇтьс¤. ¬елика увага прид≥л¤Їтьс¤ ≥нституц≥йному та орган≥зац≥йно-методичному забезпеченню збалансованого, сталого розвитку ”крањни.
ѕостановою ¬ерховноњ –ади ”крањни в≥д 24 грудн¤ 1999 р. було схвалено онцепц≥ю сталого розвитку населених пункт≥в ¤к основу дл¤ розробки нормативно-правових акт≥в, програм та проект≥в щодо регулюванн¤ плануванн¤ ≥ забудови, стимулюванн¤ ≥нвестиц≥йноњ д≥¤льност≥, вдосконаленн¤ податковоњ пол≥тики, наповненн¤ ≥ рац≥онального використанн¤ м≥сцевих бюджет≥в дл¤ забезпеченн¤ соц≥ально-економ≥чного розвитку населених пункт≥в.
Ѕагатоаспектний характер ≥ спр¤мован≥сть на довгострокову пер≠спективу в контекст≥ забезпеченн¤ збалансованост≥ економ≥чних, соц≥альних ≥ еколог≥чних чинник≥в сталого розвитку ”крањни характеризують омплексну програму реал≥зац≥њ на нац≥ональному р≥вн≥ р≥шень, прийн¤тих на ¬сесв≥тньому сам≥т≥ з≥ сталого розвитку, на 2003-2015 роки, затверджену постановою аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 26 кв≥тн¤ 2003 р. є 634.
¬одночас сл≥д зазначити, що принцип сталого розвитку ще не повною м≥рою реал≥зуЇтьс¤ в правовому забезпеченн≥ природокористу≠ванн¤ в ”крањн≥. ƒо цього часу не затверджено —тратег≥ю сталого розвитку ”крањни, хоча необх≥дн≥сть такого документа продиктована ¤к м≥жнародними зобов'¤занн¤ми ”крањни, так ≥ планами законотворчих роб≥т к≥лькох рок≥в посп≥ль. Ќеналежним на сьогодн≥ Ї й орган≥зац≥йно-≥нституц≥йне забезпеченн¤ в≥дпов≥дноњ сфери. “ак, у вересн≥ 2003 р. було л≥кв≥довано Ќац≥ональну ком≥с≥ю сталого розвит≠ку ”крањни при аб≥нет≥ ћ≥н≥стр≥в ”крањни, ¤ка про≥снувала 6 рок≥в дл¤ забезпеченн¤ узгодженого розв'¤занн¤ проблем соц≥ально-економ≥чного розвитку, охорони навколишнього природного середови≠ща ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в в ”крањн≥. ј в лютому 2007 р. було л≥кв≥довано Ќац≥ональну раду з≥ сталого розвитку - дорадчо-консультативний орган при ѕрезидентов≥ ”крањни, що був створений в травн≥ 2003 року.
онцепц≥¤ сталого розвитку активно розробл¤Їтьс¤ вченими на р≥вн≥ Ќац≥ональноњ академ≥њ наук ”крањни. ћожливо, що саме ц¤ онцепц≥¤ стане основою загальнодержавноњ —тратег≥њ сталого розвитку ”крањни.
ѕринцип екосистемного п≥дходу до природи ¤к ц≥л≥сного орган≥зму, не-спричиненн¤ в процес≥ використанн¤ одного природного ресурсу шкоди ≥ишим маЇ основоположне значени¤ ¤к дл¤ права природокористуванн¤, так ≥ еколог≥чного права в ц≥лому. ѕо¤ва цього принципу в прав≥ пов'¤зана з усв≥домленн¤м взаЇмозв'¤зку природних процес≥в ≥ ¤вищ, њх впливу на загальний стан екосистем. “ак, х≥м≥чне забрудненн¤ атмосфери внасл≥док ос≥данн¤ забруднюючих речовин призводить до забрудненн¤ грунт≥в, надр, зм≥ни стану водойм ≥ всього р≥зноман≥тт¤ б≥олог≥чних ресурс≥в ¤к рослинного, так ≥ тваринного походженн¤. ѕричому внасл≥док залежност≥ природних процес≥в в≥д метеоролог≥чних умов перенесени¤ забруднень може зд≥йснюватис¤ на велик≥ в≥дстан≥ ≥ негативно впливати на природн≥ ресурси далеко за межами њх виникненн¤. Ќевипадково в цьому зв'¤зку, що нав≥ть атмосфера над јнтарктидою не позбавлена негативних забруднень, джерела виникненн¤ ¤ких Ч господарська д≥¤льн≥сть в м≥сц¤х, значно в≥ддалених в≥д цього материка.
≈колог≥чне право ”крањни посл≥довно вт≥люЇ принцип екосистем≠ного п≥дходу до природи в процес≥ природокористуванн¤. Ѕазисн≥ за≠сади цього п≥дходу було закладено «аконом Ђѕро охорону навколиш≠нього природного середовищаї. ЌавколишнЇ природне середовище розгл¤даЇтьс¤ «аконом ¤к сукупн≥сть природних ≥ природно-соц≥альних умов та процес≥в (ст. 5). —л≥д зазначити, що до цього в законодавств≥ дом≥нував поресурсний принцип диференц≥йованого регулюванн¤ земельних, водних, л≥сових, г≥рничих, атмосфероохоронних та ≥нших в≥дносин. ќстаннЇ дес¤тир≥чч¤ право природокори≠стуванн¤ позначене поЇднанн¤м традиц≥йного диференц≥йованого п≥дходу до регулюванн¤ з ≥нтегрованим, комплексним п≥дходом до природокористуванн¤. Ќайб≥льш посл≥довне вт≥ленн¤ це знаходить в розвитку ≥нституту еколог≥чноњ експертизи, в результат≥ ¤коњ комплексн≥й оц≥нц≥ ≥ прогнозуванню п≥ддаЇтьс¤ запланована госпо дарська та ≥нша д≥¤льн≥сть з точки зору њњ можливого впливу не на ¤кийсь окремо вз¤тий природний ресурс, а на навколишнЇ природне середовище в ц≥лому. ¬досконаленню п≥ддаютьс¤ критер≥њ ¤кост≥ навколишнього природного середовища, починаЇтьс¤ поступовий перех≥д в≥д диференц≥йованих критер≥њв ¤кост≥ (√ƒ забруднюючих речовин в елементах природного середовища/√ƒ– ф≥зичних вплив≥в на нього) до комплексних критер≥њв, певних ≥ндекс≥в ¤кост≥ середовища. Ќа принцип≥ екосистемного п≥дходу до природи ¤к ц≥л≥сного орган≥зму базувалось ≥ реформуванн¤ орган≥в управл≥нн¤ природокористуванн¤м ≥ охороною навколишнього середовища, пов'¤зане ≥з зосередженн¤м управл≥нських, у тому числ≥ контрольних, функц≥й у сфер≥ природокористуванн¤ в межах единого органу. Ќа сьогодн≥ це ћ≥н≥стерство охорони навколишнього природного середовища ”крањни.
Ќепорушн≥сть в процес≥ природокористуванн¤ прав та ≥нтерес≥в ≥нших власник≥в ≥ користувач≥в природнихресурс≥в Ї принципом не ли≠ше права природокористуванн¤, а й загальним принципом цив≥льно-правових в≥дносин у правов≥й держав≥. ƒо правовоњ системи ”крањни в≥н потрапив ≥з зах≥дноЇвропейського права. …ого перш≥ про¤ви ми знаходимо вже в ÷ив≥льному кодекс≥ ‘ранц≥њ 1804 р. (б≥льш в≥домому ¤к одекс Ќаполеона). ™дин≥ обмеженн¤, ¤к≥ одекс допускаЇ до в≥дносин власност≥, пов'¤зан≥ з порушенн¤м прав власника-сус≥да. I хоча в перш≥й редакц≥њ одексу не було пр¤моњ вказ≥вки на застосуванн¤ цього принципу в процес≥ природокористуванн¤, вважаЇтьс¤, що саме цей одекс заклав п≥двалини подальшого розвитку принци≠пу непорушенн¤ прав та ≥нтерес≥в ≥нших власник≥в ≥ користувач≥в у процес≥ природокористуванн¤. ”же в друг≥й половин≥ XIX ст. прин≠цип нестворенн¤ в процес≥ природокористуванн¤ перепон до зд≥йсненн¤ права власност≥ природокористувачем-сус≥дом знаходить безпосереднЇ вт≥ленн¤ в зах≥дноЇвропейському законодавств≥. “ак, —≥льський кодекс Ѕельг≥њ, чинний ≥ сьогодн≥, закр≥пив норму, що жодне дерево будь-¤кого виду не може бути посаджене без дотриманн¤ в≥дстан≥ в≥д меж≥ власност≥. якщо спец≥ально не встановлено ≥нше, то це дистанц≥¤ в 2 метри. ѕорушенн¤ цього правила, що спричин¤Ї пе≠репони в зд≥йсненн≥ права власност≥ ≥ природокористуванн¤ сус≥дом, т¤гне за собою санкц≥ю у вигл¤д≥ знищенн¤ в≥дпов≥дного дерева. ≤нша норма того ж одексу вимагаЇ посадки будь-¤ких с≥льськогосподарських культур на в≥дстан≥ 6 метр≥в в≥д меж≥ власност≥. ѕитани¤ неспричиненн¤ в процес≥ природокористуванн¤ перепон у зд≥йсненн≥ прав та ≥нтерес≥в ≥нших власник≥в природних ресурс≥в ≥ природокористувач≥в було об'Їктом регулюванн¤ й р¤ду ≥нших законодавчих акт≥в зах≥дноЇвропейських крањн, зокрема з питань полюванн¤.
” прав≥ природокористуванн¤ ”крањни в≥дпов≥дний принцип найб≥льш посл≥довно реал≥зуЇтьс¤ в земельному (статт≥ 91, 96, 103-109 « ”крањни), водному (п. 5 ст. 44 ¬ ”крањни), л≥совому (п. 8 ч.2 ст. 19, п. 6 ч. 2 ст. 20, п. 4 ч. 2 ст. 21, ст. 23 Ћ ”крањни) законодавств≥ ≥ законодавств≥ про тваринний св≥т (ст. 20 «акону ”крањни Ђѕро тваринний св≥тї). «г≥дно з≥ ст. 103 « ”крањни, зокрема, власники та користувач≥ земельних д≥л¤нок повинн≥ обирати так≥ способи використанн¤ земельних д≥л¤нок в≥дпов≥дно до њх ц≥льового призначенн¤, при ¤ких власникам, землекористувачам сус≥дн≥х земельних д≥л¤нок завдаЇтьс¤ найменше незручностей (зат≥ненн¤, задимленн¤, неприЇмн≥ запахи, шумове забрудненн¤ тощо).
«емельний кодекс заборон¤Ї власникам та землекористувачам земельних д≥л¤нок використовувати земельн≥ д≥л¤нки способами, ¤к≥ не дозвол¤ють власникам, землекористувачам сус≥дн≥х земельних д≥л¤нок використовувати њх за ц≥льовим призначенн¤м (неприпустимий вплив). «емлевласники та землекористувач≥ також зобов'¤зуютьс¤ сп≥впрацювати при вчиненн≥ д≥й, спр¤мованих на забезпеченн¤ прав на землю кожного з них та використанн¤ цих д≥л¤нок ≥з запровадженн¤м ≥ додержанн¤м прогресивних технолог≥й вирощуванн¤ с≥льськогосподарських культур та охорони земель (обм≥н земельних д≥л¤нок, рац≥ональна орган≥зац≥¤ територ≥й, дотриманн¤ с≥возм≥н, встановленн¤, збер≥ганн¤ межових знак≥в тощо).
«емельний кодекс надаЇ власникам ≥ користувачам земельних д≥л¤нок право вимагати припиненн¤ д≥¤льност≥ на сус≥дн≥й земельн≥й д≥л¤нц≥, зд≥йсненн¤ ¤коњ може призвести до шк≥дливого впливу на здоров'¤ людей, тварин, на пов≥тр¤, земельн≥ д≥л¤нки та ≥нше. ” випадку проникненн¤ корен≥в ≥ г≥лок дерев з одн≥Їњ земельноњ д≥л¤нки на ≥ншу власники та землекористувач≥ земельних д≥л¤нок мають право п≥др≥зати корен≥ дерев ≥ кущ≥в, ¤к≥ проникають ≥з сус≥дньоњ земельноњ д≥л¤нки, ¤кщо таке проникненн¤ Ї перепоною у використанн≥ зе≠мельноњ д≥л¤нки за ц≥льовим призначенн¤м (статт≥ 104Ч105).
¬ ≥нтересах ¤к найповн≥шого задоволенн¤ прав власник≥в та користувач≥в сус≥дн≥х (сум≥жних) д≥л¤нок вперше в земельному, а згодом ≥ й л≥совому законодавств≥ ”крањни було запроваджено ≥нститут земель≠них ≥ л≥сових серв≥тут≥в, тобто встановлено сукупн≥сть правомочностей на обмежене платне або безоплатне користуванн¤ чужою земель≠ною д≥л¤нкою (в тому числ≥ земельною л≥совою д≥л¤нкою) (глава 16 5 ”крањни, ст. 23 Ћ ”крањни).
™ й ц≥лий р¤д ≥нших норм, ¤к≥ захищають права власник≥в природних д≥л¤нок в≥д порушенн¤ њх землевласниками чи землекористувачами-сус≥дами.
Ѕезоплатн≥сть загального ≥ платн≥сть спец≥ального використанн¤ природних ресурс≥в ¤к принцип права природокористуванн¤ закр≥плений п. Ђвї ст. 3 «акону Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї. «а рад¤нських час≥в ус≥ види природокористуванн¤ зд≥йснювалис¤ на засадах безплатност≥, що спри¤ло виробленню ставленн¤ до природних ресурс≥в ¤к до неск≥нченно поновлюваних, невичерпних, таких, що не мають реальноњ вартост≥. ”се це не спри¤≠ло дбайливому, рац≥ональному ставленню до використанн¤ природ≠них багатств. ѕ≥дтвердивши безоплатн≥сть вс≥х форм загального природокористуванн¤, метою ¤кого Ї задоволенн¤ життЇво необх≥дних потреб людей, законодавство про охорону навколишньо≠го природного середовища запровадило механ≥зм платност≥ практич≠но вс≥х вид≥в спец≥ального природокористуванн¤, що зд≥йснюЇтьс¤ в господарських ц≥л¤х, ¤к правило, дл¤ отриманн¤ прибутку. «аконо≠давство ”крањни встановлюЇ:
Чплату за землю у вигл¤д≥ земельного податку та орендноњ плати («акон ”крањни Ђѕро плату за землюї);
Чплату за воду Ч у вигл¤д≥ плати за спец≥альне водокористуванн¤, користуванн¤ водами дл¤ потреб г≥дроенергетики ≥ водного транс≠порту (глава 7 ¬ ”крањни, постанова аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни в≥д 18 травн¤ 1999 p. є 836 Ђѕро затвердженн¤ норматив≥в збору за спец≥альне водокористуванн¤ї, з наступними зм≥нами);
Чзб≥р за спец≥альне використанн¤ об'Їкт≥в тваринного св≥ту (мисливство; рибальство, включаючи добуванн¤ водних безхребетних тва≠рин; використанн¤ диких тварин з метою отриманн¤ продукт≥в њх життЇд≥¤льност≥; добуванн¤ (придбанн¤) диких тварин з метою њх утриманн¤ ≥ розведенн¤ у нап≥вв≥льних умовах чи в невол≥; викорис≠танн¤ об'Їкт≥в тваринного св≥ту в наукових, культурно-осв≥тн≥х, виховних та естетичних ц≥л¤х у раз≥ њх вилученн¤ з природного середо≠вища з метою отриманн¤ прибутку) (ст. 18 «акону ”крањни Ђѕро тваринний св≥тї);
Чзб≥р за спец≥альне використанн¤ л≥сових ресурс≥в (ст. 77 Ћ ”крањни);
Чплату за користуванн¤ надрами у вигл¤д≥ платеж≥в за користу≠ванн¤ надрами, в≥драхувань за геологорозв≥дувальн≥ роботи, виконан≥ за рахунок державного бюджету, збору за видачу спец≥альних дозвол≥в (л≥ценз≥й), акцизного збору (статт≥ 28-29 одексу ”крањни про надра);
Чзб≥р за спец≥альне використанн¤ природних рослинних ресурс≥в (статт≥ 12Ч13 «акону Ђѕро рослинний св≥тї).
ќсобливост≥ встановленн¤ вс≥х цих вид≥в плати (збор≥в) ≥ зд≥йсненн¤ платеж≥в будуть розгл¤нут≥ в особлив≥й частин≥ п≥дручника, при розгл¤д≥ специф≥ки права користуванн¤ кожним природним ресур≠сом. Ѕуде також проанал≥зовано зм≥ст права земле-, водо-, л≥со-, надрокористуванн¤, користуванн¤ об'Їктами тваринного та рослинного св≥ту.
¬ид≥лен≥ вище принципи права природокористуванн¤ Ї основними. «вичайно, можна вид≥лити й ≥нш≥ принципи права природокористуванн¤. “ак, ћ. ћ. Ѕринчук наголошуЇ на принцип≥ пр≥оритету охорони житт¤ та здоров'¤ людини, забезпеченн¤ спри¤тливих еколог≥чних умов дл¤ його житт¤, прац≥ та в≥дпочинку; принцип≥ дотриманн¤ вимог законодавства, нев≥дворотност≥ в≥дпов≥дальност≥ за його порушенн¤ та де¤ких ≥нших. Ќ. –. обецька вид≥л¤Ї принципи пох≥дного характеру права природокористуванн¤ в≥д права власност≥; комплексного природокористуванн¤; стаб≥льност≥ ≥ ст≥йкост≥ права природокористуванн¤.