4.5. –еал≥зац≥¤ права власност≥ на природн≥ ресурси
¬ажливим напр¤мом забезпеченн¤ реал≥зац≥њ права власност≥ на природн≥ ресурси Ї зд≥йсненн¤ його суб'Їктами наданих њм прав та виконанн¤ покладених на них обов'¤зк≥в власник≥в природних ресурс≥в. 3 ц≥Їю метою в цив≥льному, природоресурсному та еколог≥чному законодавствах передбачен≥ норми, ¤к≥ визначають обс¤г прав та обов'¤зк≥в власник≥в земель, вод, л≥с≥в, надр та ≥нших об'Їкт≥в при≠родного св≥ту.
” ц≥лому зазначеним законодавством сприйн¤та цив≥л≥стична концепц≥¤ зм≥сту права власност≥, зг≥дно з ¤кою власников≥ належить тр≥ада правомочностей щодо волод≥нн¤, користуванн¤ та розпор¤дженн¤ об'Їктом права власност≥. ќтже, права власника земельноњ д≥л¤нки чи ≥ншого об'Їкта навколишнього св≥ту Ч це сукупн≥сть на≠даних йому законом суб'Їктивних правомочностей щодо волод≥нн¤, користуванн¤ в≥дпов≥дним природним ресурсом.
ѕраво власника об'Їкта природи щодо волод≥нн¤ ним становить юридично забезпечену можлив≥сть утримувати територ≥ю, на ¤к≥й розташований природний ресурс, земельну д≥л¤нку ¤к свою власну, позначити њњ меж≥ не т≥льки межовими знаками встановленого зразка, а й природними (дерева, кущ≥) чи рукотворними (тин, р≥в тощо) об'Їктами з метою регулюванн¤ чи повноњ заборони доступу ≥нших ос≥б на в≥дпов≥дну територ≥ю чи земельну д≥л¤нку.
ѕраво користуванн¤ об'Їктом природи Ч це юридично надана власнику можлив≥сть безпосереднього чи через створену ним юридичну особу господарського та ≥ншого використанн¤ земельних та ≥нших природних ресурс≥в з метою отриманн¤ доход≥в та ≥нших благ в≥д њх корисних властивостей. Ќайб≥льш повно права власника щодо використанн¤ природного ресурсу визначен≥ у земельному законодавств≥. “ак, зг≥дно з≥ ст. 90 « ”крањни власник земельноњ д≥л¤нки, реал≥зуючи надане йому законом суб'Їктивне право користуванн¤ нею, вправ≥:
1) самост≥йно господарювати на земл≥, вирощуючи с≥льськогосподарськ≥ та ≥нш≥ культури, переробл¤ючи вирощену продукц≥ю чи зд≥йснюючи нес≥льськогосподарську д≥¤льн≥сть. ¬иключним правом власника земельноњ д≥л¤нки Ї виб≥р способу њњ використанн¤ в≥дпов≥дно до ц≥льового призначенн¤ земельноњ д≥л¤нки. ќргани дер≠жавноњ влади та м≥сцевого самовр¤дуванн¤ не мають права примушувати власника д≥л¤нки використовувати њњ певним чином, доводити планов≥ завданн¤ чи ≥ншим чином втручатись у зд≥йсненн¤ ним пра≠ва користуванн¤ земельною д≥л¤нкою. ¬одночас сусп≥льство зберегло за собою право зд≥йсненн¤ державного, самовр¤дного та громадського контролю за використанн¤м та охороною земель з метою недопу≠щенн¤ порушенн¤ норм земельного та ≥ншого законодавства. ¬ласники земельних д≥л¤нок зобов'¤зан≥ виконувати видан≥ посадовими особами в≥дпов≥дних орган≥в влади приписи щодо припиненн¤ пору≠шенн¤ вимог законодавства у галуз≥ використанн¤ та охорони земель чи усуненн¤ насл≥дк≥в земельних правопорушень;
2) споруджувати жил≥ будинки, виробнич≥ та ≥нш≥ буд≥вл≥ ≥ споруди. ќднак спорудженн¤ власником д≥л¤нки буд≥вель ≥ споруд може зд≥йснюватис¤ з дозволу орган≥в державного арх≥тектурно-буд≥вельного контролю. ≤накше таке спорудженн¤ вважатиметьс¤ незаконним;
3) вважати своЇю власн≥стю пос≥ви ≥ насадженн¤ с≥льськогосподарських та ≥нших культур та вироблену с≥льськогосподарську продукц≥ю, зведен≥ на земельн≥й д≥л¤нц≥ в≥дпов≥дно до чинного законо≠давства буд≥вл≥ та споруди. ” земельному прав≥ ”крањни д≥Ї презумпц≥¤ належност≥ власнику земельноњ д≥л¤нки розташованих на н≥й пос≥в≥, насаджень, буд≥вель та споруд, ¤кщо ≥нше передбачено виданим власником земельноњ д≥л¤нки актом чи угодою за його участю. “ак, власник земельноњ д≥л¤нки може надати њњ в пост≥йне користуван≠н¤ чи оренду ≥нш≥й особ≥. ” раз≥ наданн¤ органом влади земельноњ д≥л¤нки у пост≥йне користуванн¤ землекористувач в≥дпов≥дно до за≠кону (ст. 95 « ”крањни) та акта (р≥шенн¤) власника про наданн¤ д≥л¤нки в пост≥йне користуванн¤ набуваЇ статусу особи, на ¤ку поширюЇтьс¤ д≥¤ презумпц≥њ суб'Їкта права власност≥ на пос≥ви, насаджен≠н¤, буд≥вл≥ та споруди, зведен≥ ним на отриман≥й у пост≥йне користу≠ванн¤ земельн≥й д≥л¤нц≥. якщо ж земельна д≥л¤нка передана в оренду, то на орендар¤ д≥л¤нки поширюЇтьс¤ д≥¤ зазначеноњ вище презумпц≥њ, ¤кщо в договор≥ оренди земл≥ не зазначене ≥нше;
4) використовувати у встановленому пор¤дку дл¤ власних потреб на¤вн≥ на земельн≥й д≥л¤нц≥ загальнопоширен≥ корисн≥ копалини, торф, л≥сов≥ насадженн¤, водн≥ об'Їкти, а також ≥нш≥ корисн≥ властивост≥ земл≥. ÷е право власника земельноњ д≥л¤нки характеризуЇтьс¤ певними особливост¤ми. ѕо-перше, його об'Їктом Ї не вс≥, а лише розташован≥ на земельн≥й д≥л¤нц≥ корисн≥ копалини м≥сцевого зна≠ченн¤, њх перел≥к затверджений наказом ƒержкомгеолог≥њ ”крањни в≥д 9 червн¤ 1994 р. Ђѕро затвердженн¤ перел≥ку корисних копалин ”крањни м≥сцевого значенн¤ї. ѕо-друге, власники земельних д≥л¤нок мають право використовувати корисн≥ копалини м≥сцевого значенн¤, ≥ також торф, л≥сов≥ насадженн¤, водн≥ об'Їкти та ≥нш≥ корисн≥ влас≠тивост≥ земл≥ лише дл¤ власних потреб, тобто дл¤ збудуванн¤ на земельн≥й д≥л¤нц≥ буд≥вель та споруд, опаленн¤ житлових будинк≥в, гласного споживанн¤ води чи дл¤ напуванн¤ власноњ худоби тощо. ¬икористанн¤ зазначених природних ресурс≥в власником земельноњ д≥л¤нки дл¤ ≥нших потреб (дл¤ њх продажу чи виробництва певноњ продукц≥њ та матер≥ал≥в з метою продажу тощо) може зд≥йснюватис¤ лише п≥сл¤ отриманн¤ додаткових дозвол≥в в≥дпов≥дно до чинного за≠конодавства. ѕо-третЇ, зг≥дно з≥ ст. 23 одексу ”крањни про надра право власник≥в земельних д≥л¤нок на використанн¤ розташованих на земельних д≥л¤нках р¤ду природних ресурс≥в дл¤ власних потреб обмежене ще й певними просторовими межами. “ак, вони можуть видобувати дл¤ своњх господарських та побутових потреб корисн≥ копа≠лини м≥сцевого значени¤ ≥ торф загальною глибиною розробки до двох метр≥в ≥ пр≥сн≥ п≥дземн≥ води до 20 метр≥в.
ѕраво розпор¤дженн¤ об'Їктом природи Ч законодавчо закр≥плена можлив≥сть власника в≥дпов≥дноњ територ≥њ чи земельноњ д≥л¤нки, на ¤к≥й розташований об'Їкт природи, вир≥шувати њх юридичну долю шл¤хом вчиненн¤ д≥й, ¤к≥ не суперечать нормам чинного законодав≠ства. ќднак фактично таким правом над≥лен≥ лише власники земель≠них д≥л¤нок, а також окремих природних ресурс≥в, ¤к≥ можуть перебувати у приватн≥й власност≥. «г≥дно з≥ ст. 90 « ”крањни власник земельноњ д≥л¤нки маЇ право: 1) в≥дчужувати земельну д≥л¤нку на п≥дстав≥ договору куп≥вл≥-продажу, м≥ни, даруванн¤ та ≥нших цив≥льно-правових угод; 2) передавати њњ в оренду; 3) передавати зе≠мельну д≥л¤нку в заставу (≥потека); 4) передати земельну д≥л¤нку в спадщину шл¤хом складанн¤ запов≥ту та посв≥дченн¤ його в≥дпов≥дно до вимог ÷ ”крањни. ѕорушен≥ права власник≥в земельних д≥л¤нок п≥дл¤гають в≥дновленню в пор¤дку, встановленому законом. ѕри цьому власники д≥л¤нок мають право на в≥дшкодуванн¤ збитк≥в, завданих порушенн¤м права власност≥ на земельну д≥л¤нку.
ќб'Їктом права власност≥ на землю Ї земельна д≥л¤нка. ”с≥ земл≥, нав≥ть т≥, ¤к≥ перебувають у державн≥й чи комунальн≥й власност≥, под≥лен≥ на земельн≥ д≥л¤нки, ¤к≥ Ї об'Їктом права власност≥ та ≥нших прав на землю. «г≥дно з≥ ст. 79 « ”крањни земельна д≥л¤нка становить частину земноњ поверхн≥ з установленими межами, певним м≥сцем розташуванн¤, з визначеними щодо нењ правами. “обто земельна д≥л¤нка Ч це така частина земноњ поверхн≥, ¤ка: 1) по всьому периме≠тру в≥дмежована в≥д решти земноњ поверхн≥ л≥н≥Їю, що закр≥плюЇтьс¤ межовими знаками встановленого зразка; 2) розм≥щена за певною поштовою адресою (в населеному пункт≥) або маЇ ≥нше юридично значиме позначенн¤ м≥сц¤ свого розташуванн¤ на земн≥й поверхн≥ (за межами населених пункт≥в); 3) в≥днесена до певноњ категор≥њ земель, маЇ встановлене в≥дпов≥дно до законодавства ц≥льове призначенн¤ та Ї об'Їктом земельних прав громад¤н, юридичних ос≥б, територ≥альних громад чи держави.
¬изначенн¤ земельноњ д≥л¤нки ¤к частини земноњ поверхн≥ не означаЇ, що права власника д≥л¤нки поширюютьс¤ лише на вертикальну площину земноњ поверхн≥. «г≥дно з≥ ст. 79 « ”крањни право власност≥ на земельну д≥л¤нку поширюЇтьс¤ в њњ межах на поверхневий (ірунтовий) шар, а також на водн≥ об'Їкти, л≥си ≥ багатор≥чн≥ насадженн¤, ¤к≥ на н≥й знаход¤тьс¤. Ѕ≥льше того, ¤кщо на земельн≥й д≥л¤нц≥ зведена житлова, виробнича чи ≥нша буд≥вл¤ чи споруда, то права власника д≥л¤нки поширюютьс¤ й на прост≥р, що знаходитьс¤ над та п≥д поверхнею д≥л¤нки та зайн¤тий буд≥влею чи спорудою (у висоту ≥ на глибину).
ќб'Їктами права власност≥ на ≥нш≥ природн≥ ресурси, ¤к правило, виступають частини в≥дпов≥дних природних об'Їкт≥в, ¤к≥ оточен≥ (в≥дмежован≥) ≥ншими природними ресурсами. Ќаприклад, меж≥ р≥ки чи ≥ншоњ водойми визначаютьс¤ њњ м≥сцем дотику до суш≥ (дна та береговоњ смуги). ќднак т≥ об'Їкти природного св≥ту, ¤к≥ перебувають у виключн≥й власност≥ держави, Ї ≥нтегрованим (нед≥лимим) об'Їктом права власност≥ (наприклад надра). њх под≥л на окрем≥ частини зумовлений необх≥дн≥стю њх в≥докремленн¤ не ¤к об'Їкт≥в права власност≥, а ¤к об'Їкт≥в права користуванн¤, права концес≥њ тощо.
ќтже, правова регламентац≥¤ в≥дносин власност≥ на природн≥ ре≠сурси характеризуемс¤ р≥зним р≥внем залученн¤ природних ресурс≥в у сферу ринкових в≥дносин. ” цьому значенн≥ найб≥льш розвинутим, внутр≥шньо узгодженим та посл≥довним Ї правове регулюванн¤ в≥дносин земельноњ власност≥. ¬досконаленн¤ власн≥сного статусу ≥нших природних ресурс≥в зд≥йснюватиметьс¤ в≥дпов≥дно до вимог часу.