ќсновн≥ поресурсов≥ законодавч≥ акти не передбачають можливост≥ приватизац≥њ б≥льшост≥ природних об'Їкт≥в. “≥ з них, ¤к≥ були прийн¤т≥ до прийн¤тт¤ чинноњ онституц≥њ ”крањни, зокрема ¬одний кодекс та одекс закон≥в про надра, м≥ст¤ть положени¤ про виключне право власност≥ держави (народу ”крањни) на в≥дпов≥дн≥ природн≥ ресурси. ѕоресурсов≥ закони, прийн¤т≥ п≥сл¤ набутт¤ чинност≥ новим ќсновним «аконом крањни, наприклад «акон в≥д 13 грудн¤ 2001 р. Ђѕро тваринний св≥тї тощо, м≥ст¤ть положени¤ про можлив≥сть перебуванн¤ в≥дпов≥дних об'Їкт≥в природи ¤к у державн≥й, так ≥ в комунальн≥й власност≥. “ак, зг≥дно з≥ ст. 6 «акону Ђѕро тваринний св≥тї об'Їкти тваринного св≥ту, ¤к≥ утримуютьс¤ (збер≥гаютьс¤) п≥дприЇмствами, установами та орган≥зац≥¤ми державноњ або комунальноњ форми власност≥, Ї об'Їктом права в≥дпов≥дно державноњ або комунальноњ власност≥.
¬иключенн¤ ≥з загального п≥дходу до регулюванн¤ в≥дносин власност≥ на природн≥ ресурси м≥стить «емельний кодекс (дал≥ Ч « ) ”крањни. ¬≥дпов≥дно до закр≥плених онституц≥Їю ”крањни форм земельноњ власност≥ суб'Їктами права власност≥ на природн≥ ресурси в наш≥й крањн≥ одекс визнаЇ державу, територ≥альн≥ громади с≥л, селищ ≥ м≥ст, юридичних ос≥б та громад¤н. р≥м цього, в окремих випадках суб'Їктами права власност≥ на землю в ”крањн≥ можуть бути ≥ноземн≥ держави та м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ.
ѕравовий статус кожного з вид≥в суб'Їкт≥в права власност≥ на природн≥ ресурси маЇ певн≥ особливост≥. ÷≥ особливост≥ пов'¤зан≥ з належн≥стю суб'Їкт≥в до публ≥чноњ чи приватноњ сфери сусп≥льних в≥дносин, видами природних ресурс≥в ¤к об'Їктами права власност≥ та пор¤дком реал≥зац≥њ правомочностей њх власник≥в.
—уб'Їкти права державноњ власност≥ на землю та ≥нш≥ природн≥ ре≠сурси. —уб'Їктом права державноњ власност≥ на природн≥ ресурси Ї держава. ќднак держава Ї складним механ≥змом реал≥зац≥њ влади в сусп≥льств≥ ≥ характеризуЇтьс¤ на¤вн≥стю системи орган≥в, ¤к≥ зд≥йснюють т≥ чи ≥нш≥ функц≥њ держави. ¬≥дпов≥дно до зд≥йснюваних функц≥й органи державноњ влади под≥л¤ютьс¤ на органи законодавчоњ, органи виконавчоњ та органи судовоњ влади. «д≥йсненн¤ право≠мочностей власника природних ресурс≥в, ¤к≥ перебувають у держав≠ши власност≥, покладено на органи державноњ виконавчоњ влади, а в де¤ких випадках ≥ на органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤.
ѕраво державноњ власност≥ на землю зг≥дно з≥ ст. 84 «емельного ко≠дексу набуваЇтьс¤ ≥ реал≥зуЇтьс¤ державою в особ≥ аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, –ади м≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки рим, обласних, ињвськоњ та —евастопольськоњ м≥ських, районних державних адм≥н≥страц≥й в≥дпов≥дно до закону. ќтже, суб'Їктами права держав≠ноњ власност≥ Ї аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни, –ада м≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки рим, обласн≥, ињвська та —евастопольська м≥ськ≥, а також районн≥ державн≥ адм≥н≥страц≥њ.
—л≥д п≥дкреслити, що зазначен≥ органи становл¤ть Їдину систему орган≥в державноњ виконавчоњ влади, ¤к≥ перебувають в ≥Їрарх≥чному п≥дпор¤дкуванн≥. ¬ищим органом державноњ виконавчоњ влади в ”крањн≥ Ї аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни. ќтже, аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни маЇ право зд≥йснювати функц≥њ суб'Їкта права державноњ власност≥ щодо будь-¤ких земель, ¤к≥ перебувають у державн≥й власност≥. ѕроте в цьому немаЇ потреби, оск≥льки аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни вир≥шуЇ найб≥льш важлив≥ державн≥ питанн¤, в≥днесен≥ до компетенц≥њ орган≥в виконавчоњ влади. “ому « ”крањни розмежував њх компетенц≥ю щодо зд≥йсненн¤ правомочностей суб'Їкта права державноњ власност≥ на зем≠лю. “ак, зг≥дно з≥ статт¤ми 122 та 149 одексу районн≥ державн≥ адм≥н≥страц≥њ на њх територ≥њ розпор¤джаютьс¤ шл¤хом наданн¤ у пост≥йне користуванн¤ юридичним особам та вилученн¤м у них земельними д≥л¤нками ≥з земель державноњ власност≥ у межах с≥л, селищ, м≥ст районного значени¤ дл¤ вс≥х потреб та за межами населених пункт≥в дл¤: а) с≥льськогосподарського використанн¤; б) ведени¤ вод≠ного господарства, кр≥м випадк≥в, передбачених ч. 7 ст. 122; в) буд≥вництва об'Їкт≥в, пов'¤заних з обслуговуванн¤м жител≥в територ≥альноњ громади району (шк≥л, заклад≥в культури, л≥карень, м≥дприЇмств торг≥вл≥ тощо). р≥м цього, районн≥, ињвська та —евастопольська м≥ськ≥ державн≥ адм≥н≥страц≥њ вправ≥ розпор¤джатис¤ земл¤ми державноњ власност≥ шл¤хом передач≥ њх в оренду (ст. 124), у власн≥сть громад¤н (ст. 118) та продажу юридичним особам (ст. 128 одексу).
ќбласн≥ державн≥ адм≥н≥страц≥њ надають земельн≥ д≥л¤нки на њх територ≥њ ≥з земель державноњ власност≥ у пост≥йне користуванн¤ та в оренду у межах м≥ст обласного значенн¤ та за межами населених пункт≥в дл¤ вс≥х потреб, кр≥м випадк≥в наданн¤ земель у пост≥йне ко≠ристуванн¤ на п≥дстав≥ р≥шенн¤ районноњ державноњ адм≥н≥страц≥њ та аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни. ињвська та —евастопольська м≥ськ≥ державн≥ адм≥н≥страц≥њ надають земельн≥ д≥л¤нки ≥з земель державноњ власност≥ у пост≥йне користуванн¤ та в оренду у межах њх територ≥й дл¤ вс≥х потреб, кр≥м випадк≥в, коли таке наданн¤ зд≥йснюЇтьс¤ за р≥шенн¤м аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни. –ада м≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки рим надаЇ земельн≥ д≥л¤нки ≥з земель державноњ власност≥ у пост≥йне користуванн¤ та в оренду у межах м≥ст республ≥канського (јвтономноњ –еспубл≥ки рим) значенн¤ та за њх межами дл¤ вс≥х по≠треб, кр≥м випадк≥в наданн¤ земель у пост≥йне користуванн¤ на п≥дстав≥ р≥шенн¤ районноњ державноњ адм≥н≥страц≥њ та аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни.
Ќарешт≥, аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни розпор¤джаЇтьс¤ земельними д≥л¤нками ≥з земель державноњ власност≥ шл¤хом наданн¤ њх у пост≥йне користуванн¤ та оренду у випадках, коли так≥ земл≥: 1) ¤вл¤ють собою р≥ллю чи багатор≥чн≥ насадженн¤ та вилучаютьс¤ ≥з пост≥йного користуванн¤ дл¤ нес≥льськогосподарських потреб; 2) вкрит≥ л≥сами першоњ групи площею понад 10 гектар≥в ≥ вилучають≠с¤ дл¤ ≥нших потреб; 3) Ї земельними д≥л¤нками природоохоронного, оздоровчого, рекреац≥йного призначенн¤ та вилучаютьс¤ дл¤ ≥нших потреб (ст. 149 « ”крањни).
р≥м цього, лише аб≥нет ћ≥н≥стр≥в ”крањни, за погодженн¤м ≥з ¬ерховною –адою ”крањни, маЇ право розпор¤джатис¤ земельними д≥л¤нками особливо ц≥нних земель, що перебувають у державн≥й власност≥, шл¤хом вилученн¤ та наданн¤ њх дл¤ буд≥вництва об'Їкт≥в загальнодержавного значенн¤, дор≥г, л≥н≥й електропередач≥ та зв'¤зку, трубопровод≥в, осушувальних ≥ зрошувальних канал≥в, геодезичних пункт≥в, житла, об'Їкт≥в соц≥ально-культурного призначенн¤, нафтових ≥ газових свердловин та виробничих споруд, пов'¤заних з њх експлуатац≥Їю (ст. 150 одексу).
ўо стосуЇтьс¤ об'Їкт≥в права державноњ власност≥ на землю, то «емельний кодекс ”крањни м≥стить презумпц≥ю перебуванн¤ земель у державн≥й власност≥. «г≥дно з≥ ст. 84 одексу у державн≥й власност≥ перебувають ус≥ земл≥ ”крањни, кр≥м земель комунальноњ та приватноњ власност≥.
” зв'¤зку з проведенн¤м в ”крањн≥ земельноњ реформи, одним ≥з напр¤м≥в ¤коњ Ї приватизац≥¤ земель державноњ власност≥ та њх передача у комунальну власн≥сть, к≥льк≥сть земель, що перебувають у дер≠жавши власност≥, зменшуЇтьс¤.
ќднак «емельним кодексом ”крањни визначений перел≥к земель, ¤к≥ не п≥дл¤гають передач≥ в комунальну та приватну власн≥сть. «г≥дно з≥ ст. 84 одексу до земель державноњ власност≥, ¤к≥ не можуть передаватись у комунальну власн≥сть, належать: а) земл≥ атомноњ енергетики та косм≥чноњ системи; б) земл≥ оборони, кр≥м земельних д≥л¤нок п≥д об'Їктами соц≥ально-культурного, виробничого та житлового призначенн¤; в) земл≥ п≥д об'Їктами природно-запов≥дного фонду та ≥сторико-культурними об'Їктами, що мають нац≥ональне та загальнодержавне значенн¤; г) земл≥ п≥д водними об'Їктами загальнодержавного значени¤; г) земельн≥ д≥л¤нки, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ забезпеченн¤ д≥¤льност≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни, ѕрезидента ”крањни, аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, ≥нших орган≥в державноњ влади, Ќац≥ональноњ академ≥њ наук ”крањни, державних галузевих академ≥й наук; д) земельн≥ д≥л¤нки зон в≥дчуженн¤ та безумовного (обов'¤зкового) в≥дселенн¤, що зазнали рад≥оактивного забрудненн¤ внасл≥док „орнобильськоњ катастрофи; е) земельн≥ д≥л¤нки, ¤к≥ закр≥плен≥ за державними профес≥йно-техн≥чними навчальними закладами; Ї) земельн≥ д≥л¤нки, закр≥плен≥ за вищими навчальними закладами державноњ форми власност≥; ж) земельн≥ д≥л¤нки, на ¤ких розташован≥ державн≥, в тому числ≥ казенн≥, п≥дприЇмства, господарськ≥ товариства, у статутних фондах ¤ких держав≥ належать частки (акц≥њ, пањ), об'Їкти незавершеного буд≥вництва та законсервован≥ об'Їкти.
ƒо земель державноњ власност≥, ¤к≥ не можуть передаватись у при≠ватну власн≥сть, належать: а) земл≥ атомноњ енергетики та косм≥чноњ системи; б) земл≥ п≥д державними зал≥зниц¤ми, об'Їктами державноњ власност≥ пов≥тр¤ного ≥ трубопров≥дного транспорту; в) земл≥ оборо≠ни; г) земл≥ п≥д об'Їктами природно-запов≥дного фонду, ≥сторико-культурного та оздоровчого призначенн¤, що мають особливу еколог≥чну, оздоровчу, наукову, естетичну та ≥сторико-культурну ц≥нн≥сть, ¤кщо ≥нше не передбачено законом; г) земл≥ л≥сового фонду, кр≥м земельних д≥л¤нок л≥сового фонду загальною площею до 5 га, ¤кщо так≥ д≥л¤нки знаход¤тьс¤ у склад≥ уг≥дь сел¤нських, фермерських та ≥нших господарств (ст. 56); д) земл≥ водного фонду, кр≥м замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (ст. 59 одексу); е) земельн≥ д≥л¤нки, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ забезпеченн¤ д≥¤льност≥ ¬ерховноњ –ади ”крањни, ѕрезидента ”крањни, аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”к≠рањни, ≥нших орган≥в державноњ влади, Ќац≥ональноњ академ≥њ наук ”крањни, державних галузевих академ≥й наук; Ї) земельн≥ д≥л¤нки зон в≥дчуженн¤ та безумовного (обов'¤зкового) в≥дселенн¤, що зазнали рад≥оактивного забрудненн¤ внасл≥док „орнобильськоњ катастрофи.
ѕроте сл≥д п≥дкреслити, що зазначен≥ вище земл≥ державноњ власност≥ не Ї земл¤ми, ¤к≥ взагал≥ не можуть передаватись у комунальну чи приватну власн≥сть. якщо на п≥дстав≥ прийн¤тих в≥дпов≥дно до за≠кону органами державноњ виконавчоњ влади р≥шень ц≥льове призна≠ченн¤ таких земель зм≥нитьс¤, то не виключаЇтьс¤ можлив≥сть пере≠дач≥ њх у власн≥сть територ≥альних громад чи нав≥ть приватизац≥¤.
јналог≥чно вир≥шене питани¤ про суб'Їктний склад права держав≠ноњ власност≥ на л≥сов≥ ресурси у Ћ≥совому кодекс≥ (дал≥ Ч Ћ ) ”крањни в редакц≥њ в≥д 8 лютого 2006 року. —таттею 7 одексу передба≠чено, що л≥си, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в межах територ≥њ ”крањни, Ї об'Їктами права власност≥ ”крањнського народу. ¬одночас л≥си можуть перебувати у державн≥й, комунальн≥й та приватн≥й власност≥. ј суб'Їктами права власност≥ на л≥си можуть бути держава, територ≥альн≥ громади, громад¤ни та юридичн≥ особи.
ўодо права державноњ власност≥ на л≥си, то зг≥дно з≥ ст. 8 Ћ ”к≠рањни у державн≥й власност≥ перебувають ус≥ л≥си ”крањни, кр≥м л≥с≥в, що перебувають у комунальн≥й або приватн≥й власност≥. ѕраво дер≠жавноњ власност≥ на л≥си набуваЇтьс¤ ≥ реал≥зуЇтьс¤ державою в особ≥ аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни, –ади м≥н≥стр≥в јвтономноњ –еспубл≥ки рим, м≥сцевих державних адм≥н≥страц≥й в≥дпов≥дно до закону.
ƒещо ≥нший суб'Їктний склад реал≥зац≥њ права державноњ власност≥ на водн≥ об'Їкти передбачений ¬одним кодексом (дал≥ Ч ¬ ) ”к≠рањни. “ак, зг≥дно з≥ ст. 6 одексу води (водн≥ об'Їкти) Ї виключно власн≥стю народу ”крањни ≥ надаютьс¤ т≥льки у користуванн¤. Ќарод ”крањни зд≥йснюЇ право власност≥ на води (водн≥ об'Їкти) через ¬ерховну –аду ”крањни, ¬ерховну –аду јвтономноњ –еспубл≥ки рим ≥ м≥сцев≥ ради. ќкрем≥ повноваженн¤ щодо розпор¤дженн¤ водами (водними об'Їктами) можуть надаватис¤ в≥дпов≥дним органам державноњ виконавчоњ влади.
ќтже, держава зд≥йснюЇ своњ функц≥њ через низку державних орган≥в, ¤к≥ належать до законодавчоњ та виконавчоњ г≥лок влади, а також до орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤. ¬≥дпов≥дно до системи адм≥н≥стративно-територ≥ального устрою зазначен≥ органи под≥л¤ютьс¤ на загальнодержавн≥, обласн≥ та районн≥. ¬раховуючи специф≥ку природних ресурс≥в ¤к об'Їкта права власност≥ держави, ¤кий характеризуЇтьс¤ Ђрозпорошен≥стюї, розташуванн¤м на р≥зних частинах територ≥њ крањни, жоден з орган≥в держави об'Їктивно не може бути монопольним суб'Їктом права власност≥ держави на будь-¤кий природний ресурс.
¬раховуючи зазначен≥ реал≥њ, ≥нститут права власност≥ держави Ђсконструйованийї в природоресурсному законодавств≥ за схемою Ђвласник природних ресурс≥в Ч держава, суб'Їкти права власност≥ держави на природн≥ ресурси Ч в≥дпов≥дн≥ органи держави, а в окремих випадках органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤ї.
—уб'Їкти права комунальноњ власност≥ на землю та ≥нш≥ природн≥ ре≠сурси. —уб'Їктами права комунальноњ власност≥ на землю та ≥нш≥ природн≥ ресурси Ї територ≥альн≥ громади с≥л, селищ та м≥ст. “еритор≥альна громада села, селища чи м≥ста становить сукупн≥сть жител≥в в≥дпов≥дного населеного пункту. «г≥дно з онституц≥Їю ”крањни (ст. 140) м≥сцеве самовр¤дуванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ територ≥альною гро≠мадою ¤к безпосередньо (наприклад, шл¤хом прийн¤тт¤ р≥шенн¤ на з≥бранн≥ жител≥в села), так ≥ через органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤: с≥льськ≥, селищн≥, м≥ськ≥ ради та њх виконавч≥ ком≥тети. ќднак законодавч≥ акти, ¤к≥ передбачають перебуванн¤ в≥дпов≥дних природних ресурс≥в у комунальн≥й власност≥ (« ”крањни та «акон Ђѕро тваринний св≥тї), не м≥ст¤ть норм щодо зд≥йсненн¤ такоњ функц≥њ м≥сцевого са≠мовр¤дуванн¤, ¤к розпор¤дженн¤ земл¤ми комунальноњ власност≥, безпосередньо територ≥альною громадою. «д≥йсненн¤ повноважень суб'Їкта права комунальноњ власност≥ на зазначен≥ природн≥ ресурси покладене на органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤ Ч с≥льськ≥, селищн≥ та м≥ськ≥ ради. –ади Ї суб'Їктами права комунальноњ власност≥ на в≥дпов≥дн≥ природн≥ ресурси ≥ зд≥йснюють розпор¤дженн¤ ними шл¤≠хом в≥дчуженн¤ на п≥дстав≥ цив≥льно-правових угод, передач≥ в пост≥йне користуванн¤ та оренду.
Ќайб≥льш повно питани¤ права комунальноњ власност≥ врегульован≥ у «емельному кодекс≥. «г≥дно з≥ ст. 83 одексу у комунальн≥й власност≥ перебувають ус≥ земл≥ в межах населених пункт≥в, кр≥м земель приватноњ та державноњ власност≥, а також земельн≥ д≥л¤нки за њх межами, на ¤ких розташован≥ об'Їкти комунальноњ власност≥. ќтже, земельн≥ д≥л¤нки ¤к об'Їкт комунальноњ власност≥ можуть знаходитись ¤к у межах, так ≥ за межами населених пункт≥в.—уб'Їктами права комунальноњ власност≥ на земельн≥ д≥л¤нки за ме≠жами населених пункт≥в також Ї в≥дпов≥дн≥ с≥льськ≥, селищн≥ та м≥ськ≥ ради.
ќднак «емельний кодекс ”крањни надав територ≥альним громадам с≥л, селищ та м≥ст право об'Їднувати на догов≥рних засадах належн≥ њм земельн≥ д≥л¤нки комунальноњ власност≥. ”правл≥нн¤ зазначеними земельними д≥л¤нками зд≥йснюють районн≥ або обласн≥ ради. ¬≥дпов≥дно суб'Їктами права власност≥ на так≥ земельн≥ д≥л¤нки виступатимуть районна чи обласна ради.
«емл≥ комунальноњ власност≥ ¤к р≥зновид земель публ≥чноњ (сусп≥льноњ) власност≥ Ї об'Їктом земельноњ реформи. ÷е означаЇ, що так≥ земл≥ п≥дл¤гають приватизации тобто передач≥ у власн≥сть громад¤н та юридичних ос≥б у пор¤дку, визначеному « ”крањни. ќднак одексом встановлений ц≥лий р¤д земель комунальноњ власност≥, ¤к≥ не п≥дл¤гають приватизац≥њ. «г≥дно з≥ ст. 83 до таких земель належать: а) земл≥ загального користуванн¤ населених пункт≥в (майдани, вулиц≥, проњзди, шл¤хи, набережн≥, пл¤ж≥, парки, сквери, бульвари, кладовища, м≥сц¤ знешкодженн¤ та утил≥зац≥њ в≥дход≥в тощо); б) земл≥ п≥д зал≥зниц¤ми, автомоб≥льними дорогами, об'Їктами пов≥тр¤ного ≥ трубопров≥дного транспорту; в) земл≥ п≥д об'Їктами природно-запов≥дного фонду, ≥сторико-культурного та оздоровчого призначенн¤, що мають особливу еколог≥чну, оздоровчу, наукову, естетичну та ≥сторико-культурну ц≥нн≥сть, ¤кщо ≥нше не передбачено законом; г) земл≥ л≥сового фонду, кр≥м випадк≥в, визначених цим одексом; і) земл≥ водного фонду, кр≥м випадк≥в, визначених цим одексом; д) земельн≥ д≥л¤нки, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ забезпеченн¤ д≥¤льност≥ орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤.
—л≥д зазначити, що законодавч≥ акти, прийн¤т≥ до набутт¤ чинност≥ в 1996 p. онституц≥Їю ”крањни, зокрема ¬одний кодекс, не передбачають можливост≥ перебуванн¤ природних ресурс≥в у комунальн≥й власност≥. ќднак прийн¤т≥ вже п≥сл¤ набутт¤ чинност≥ ќсновним «аконом крањни правов≥ акти з питань регулюванн¤ земельних та л≥сових в≥дносин передбачають можлив≥сть виникненн¤ права комунальноњ власност≥ ≥ на зазначен≥ природн≥ ресурси. “ак, зг≥дно з≥ ст. 9 Ћ ”крањни у комунальн≥й власност≥ перебувають л≥си в межах населених пункт≥в, кр≥м л≥с≥в, що перебувають у державн≥й або приватн≥й власност≥. р≥м того, у комунальн≥й власност≥ можуть перебувати й ≥нш≥ л≥си, набут≥ або в≥днесен≥ до об'Їкт≥в комунальноњ власност≥ в установленому законом пор¤дку. ј суб'Їктами права комунальноњ власност≥ на л≥си Ї територ≥альн≥ громади безпосередньо або через утворен≥ ними органи м≥сцевого самовр¤дуванн¤, тобто с≥льськ≥, селищн≥ та м≥ськ≥ ради.
—уб'Їкти права приватноњ власност≥ на землю та ≥нш≥ природн≥ ре≠сурси. —уб'Їктами права приватноњ власност≥ на землю Ї громад¤ни та юридичн≥ особи. «а загальним правилом громад¤нин може визнаватис¤ суб'Їктом права власност≥ на землю, ¤кщо в≥н маЇ цив≥льну правоздатн≥сть. ѕон¤тт¤ цив≥льноњ правоздатност≥ ф≥зичноњ особи визначене ÷ив≥льним кодексом ”крањни. «г≥дно з≥ ст. 25 одексу цив≥льною правоздатн≥стю визнаЇтьс¤ здатн≥сть мати цив≥льн≥ права та обов'¤зки. ƒо таких прав ≥ обов'¤зк≥в належать ≥ права та обов'¤зки власника земельноњ д≥л¤нки. ÷ив≥льна правоздатн≥сть ф≥зичноњ особи виникаЇ у момент њњ народженн¤. ќтже, вже п≥сл¤ народженн¤ ф≥зична особа може стати власником земельноњ д≥л¤нки тощо.
ќднак на¤вн≥сть у ф≥зичноњ особи лише цив≥льноњ правоздатност≥ даЇ њй можлив≥сть стати власником природного об'Їкта Ђпасивнимї чином. ÷е означав, що ф≥зична особа може набути право власност≥ на землю, наприклад, шл¤хом успадкуванн¤. ќднак така особа не може стати власником земельноњ д≥л¤нки на п≥дстав≥ договору куп≥вл≥-продажу, оск≥льки набутт¤ такого права потребуЇ вчиненн¤ активних д≥й, ¤к≥ охоплюютьс¤ цив≥льною д≥Їздатн≥стю. ÷ив≥льною д≥Їздатн≥стю ф≥зичноњ особи Ї њњ здатн≥сть своњми д≥¤ми набувати дл¤ себе цив≥льних прав ≥ самост≥йно њх зд≥йснювати, а також здатн≥сть своњми д≥¤ми створювати дл¤ себе цив≥льн≥ обов'¤зки, самост≥йно њх виконувати та нести в≥дпов≥дальн≥сть у раз≥ њх невиконанн¤ (ст. 30 ÷ ”к≠рањни). ќтже, цив≥льну д≥Їздатн≥сть маЇ ф≥зична особа, ¤ка усв≥домлюЇ значени¤ своњх д≥й та може керувати ними. Ћише при на¤вност≥ цив≥льноњ д≥Їздатност≥ ф≥зична особа може набути право власност≥ шл¤хом власних активних д≥й Ч укладенн¤ договору куп≥вл≥-продажу, м≥ни тощо.
ўо стосуЇтьс¤ набутт¤ та реал≥зац≥њ права власност≥ на землю та де¤к≥ ≥нш≥ природн≥ ресурси, то так≥ д≥њ може вчин¤ти ф≥зична особа, ¤ка маЇ повну цив≥льну д≥Їздатн≥сть. ѕовну цив≥льну д≥Їздатн≥сть маЇ ф≥зична особа, ¤ка дос¤гла 18 рок≥в (повнол≥тт¤) або вступила в шлюб (ст. 34 ÷ ”крањни).
р≥м того, « ”крањни за обс¤гом наданих прав на землю под≥л¤Ї ф≥зичних ос≥б на громад¤н ”крањни, ≥ноземних громад¤н та ос≥б без громад¤нства. Ќайб≥льш повним обс¤гом прав щодо набутт¤ земл≥ у власн≥сть над≥лен≥ громад¤ни ”крањни. ¬они можуть мати у власност≥ будь-¤к≥ земл≥, ¤к≥ « ”крањни дозвол¤Ї передавати у власн≥сть грома≠д¤н. ≤ноземн≥ громад¤ни та особи без громад¤нства ¤к суб'Їкти права власност≥ на землю не мають права набувати у власн≥сть земл≥ с≥льськогосподарського призначенн¤. «емл≥ с≥льськогосподарського призначенн¤, прийн¤т≥ ними у спадщину, прот¤гом року п≥дл¤гають в≥дчуженню. ј ≥з земель нес≥льськогосподарського призначенн¤ ≥но≠земн≥ громад¤ни та особи без громад¤нства можуть набувати лише земл≥, на ¤ких розташован≥ об'Їкти нерухомого майна, що належать њм на прав≥ приватноњ власност≥ (ст. 81 « ”крањни). ќтже, ≥ноземн≥ громад¤ни та особи без громад¤нства Ї суб'Їктами права власност≥ лише на земельн≥ д≥л¤нки, на ¤ких розташована буд≥вл¤, споруда чи ≥нша нерухом≥сть. ƒо таких земель належать земельн≥ д≥л¤нки, призначен≥ дл¤ житлового, дачного та гаражного буд≥вництва, а також земл≥ промисловост≥, транспорту, зв'¤зку тощо.
ёридичн≥ особи ¤к суб'Їкти права приватноњ власност≥ на землю мають право набувати земельн≥ д≥л¤нки у власн≥сть дл¤ зд≥йсненн¤ статутноњ д≥¤льност≥. ÷ив≥льний кодекс ”крањни (ст. 81) под≥л¤Ї юридичн≥ особи на два види: юридичн≥ особи публ≥чного права та юридичн≥ особи приватного права. ƒо юридичних ос≥б публ≥чного права належать юридичн≥ особи, створен≥ розпор¤дчим актом ѕрези≠дента ”крањни, органу державноњ влади, органу влади јвтономноњ –еспубл≥ки рим або органу м≥сцевого самовр¤дуванн¤. ёридичними особами приватного права вважаютьс¤ юридичн≥ особи, створен≥ громад¤нами та/або юридичними особами приватного права. —уб'Їкта≠ми права приватноњ власност≥ на землю Ї юридичн≥ особи приватного права. ёридичн≥ особи публ≥чного права можуть волод≥ти землею на прав≥ пост≥йного користуванн¤ та оренди.
р≥м цього, юридичн≥ особи ¤к суб'Їкти права власност≥ на землю под≥л¤ютьс¤ на юридичн≥ особи ”крањни та ≥ноземн≥ юридичн≥ особи. «а загальним правилом юридичними особами ”крањни вважаютьс¤ юридичн≥ особи, створен≥ (зареЇстрован≥) в ”крањн≥ в≥дпов≥дно до ≥њ законодавства. ќднак ≥з цього правила Ї виключенн¤. «г≥дно з≥ ст. 117 √осподарського кодексу (дал≥ Ч √ ) ”крањни, ¤кщо засновниками (учасниками) створеноњ в ”крањн≥ в≥дпов≥дно до њњ законодавства юридичноњ особи Ї лише ≥ноземц≥ (≥ноземн≥ громад¤ни, особи без грома≠д¤нства, ≥ноземн≥ юридичн≥ особи), то така юридична особа вважаЇтьс¤ ≥ноземною. ј сп≥льн≥ п≥дприЇмства, заснован≥ за участю ≥ноземних юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б, можуть набувати право власност≥ на земельн≥ д≥л¤нки нес≥льськогосподарського призначенн¤ у випадках та в пор¤дку, встановлених «емельним кодексом ”крањни дл¤ ≥ноземних юридичних ос≥б (ст. 82 3 ”крањни).
ѕод≥л юридичних ос≥б ¤к суб'Їкт≥в права власност≥ на в≥тчизн¤н≥ та ≥ноземн≥ маЇ важливе правове значени¤. ёридичн≥ особи ”крањни мають право набувати у власн≥сть вс≥ види земель, ¤к≥ можуть перебу≠вати у приватн≥й власност≥, кр≥м земельних д≥л¤нок, ¤к≥ надаютьс¤ дл¤ задоволенн¤ особистих потреб громад¤н. ƒо останн≥х належать: земельн≥ д≥л¤нки, призначен≥ дл¤ ≥ндив≥дуального житлового, дачно≠го ≥ гаражного буд≥вництва та ведени¤ особистого сел¤нського господарства.
«емельна правосуб'Їктн≥сть ≥ноземних юридичних ос≥б Ї значно вужчою. “ак, зг≥дно з≥ ст. 82 « ”крањни набутт¤ ними у власн≥сть зе≠мельних д≥л¤нок с≥льськогосподарського призначенн¤ не допускаЇтьс¤, за вин¤тком випадк≥в отриманн¤ њх у спадщину. ќднак земл≥ с≥льськогосподарського призначенн¤, отриман≥ ≥ноземними юридичними особами в спадщину, п≥дл¤гають в≥дчуженню прот¤гом одного року. ўо стосуЇтьс¤ земель нес≥льськогосподарського призначенн¤, то ≥ноземн≥ юридичн≥ особи можуть набувати право власност≥ на так≥ земл≥ лише з метою зд≥йсненн¤ ≥нвестиц≥йноњ д≥¤льност≥: а) у межах населених пункт≥в у раз≥ придбанн¤ об'Їкт≥в нерухомого майна та дл¤ спорудженн¤ об'Їкт≥в, пов'¤заних ≥з зд≥йсненн¤м п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ в ”крањн≥; б) за межами населених пункт≥в у раз≥ придбан≠н¤ об'Їкт≥в нерухомого майна.
ћожливост≥ набутт¤ у приватну власн≥сть ≥нших, кр≥м земл≥, природних ресурс≥в, по-перше, поки ≥стотно обмежен≥ чинними законодавчими актами та, по-друге, т≥сно пов'¤зан≥ з набутт¤м у приватну власн≥сть земельних д≥л¤нок, на ¤ких розташован≥ в≥дпов≥дн≥ природн≥ ресурси. “ак, зг≥дно з≥ ст. 56 « ”крањни земл≥ л≥согосподарського призначенн¤ можуть перебувати не т≥льки у державн≥й та комунальн≥й, а й у приватн≥й власност≥. ќднак ц≥Їю ж статтею передбачено, що громад¤нам та юридичним особам за р≥шенн¤м орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ та орган≥в виконавчоњ влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власн≥сть замкнен≥ земельн≥ д≥л¤нки л≥согосподарського призначенн¤ загальною площею до 5 гектар≥в, ¤кщо вони перебувають у склад≥ уг≥дь сел¤нських, фермерських та ≥нших господарств. ¬одночас громад¤ни та юридичн≥ особи мають право набувати у власн≥сть земельн≥ д≥л¤нки деградованих ≥ малопродуктивних уг≥дь дл¤ зал≥сенн¤, тобто дл¤ вирощуванн¤ л≥су ¤кий перебуватиме у приватн≥й власност≥ зазначених ос≥б. «емл≥ водного фонду також можуть перебувати у державн≥й, комунальн≥й та приватн≥й власност≥. ќднак, ¤к передбачено ст. 59 « ”крањни, громад¤≠нам та юридичним особам за р≥шенн¤м орган≥в виконавчоњ влади або орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ можуть безоплатно передаватись у власн≥сть замкнен≥ природн≥ водойми загальною площею до 3 гектар≥в.