” законодавств≥ не м≥ститьс¤ визначенн¤ пон¤тт¤ захисту еколог≥чних прав громадн. «азначаЇтьс¤ лише, що порушен≥ права гро≠мад¤н у галуз≥ охорони навколишнього природного середовища можуть бути поновлен≥, а њх захист зд≥йснюЇтьс¤ в судовому пор¤дку в≥дпов≥дно до законодавства ”крањни (ст. 11 «акону Ђѕро охорону на≠вколишнього природного середовищаї). “обто закон визначаЇ пор¤≠док та засоби (способи) захисту порушених прав. ќтже, захист еколог≥чних прав громад¤н доц≥льно розгл¤дати ¤к сукупн≥сть юридичних заход≥в, що спр¤мован≥ на припиненн¤ порушенн¤ таких прав, усуненн¤ перепон у њх реал≥зац≥њ, в≥дновленн¤ порушених прав.
ѕри цьому доц≥льно розмежовувати так≥ пон¤тт¤, ¤к: засоби, спо≠соби та форми захисту порушених еколог≥чних прав. “ак, засоби захи≠сту Ч це д≥њ уповноваженоњ особи, за допомогою ¤ких останн¤ може вимагати зд≥йсненн¤ захисту своњх еколог≥чних прав в≥д пос¤гань ≥нших суб'Їкт≥в (наприклад, поданн¤ позову, скарги, за¤ви). —пособи захисту Ч це д≥њ державних орган≥в у межах њх компетенц≥њ, ¤к≥ безпосередньо спр¤мован≥ на захист еколог≥чних прав громад¤н (напри≠клад, визнанн¤ права на еколог≥чну ≥нформац≥ю судом, розгл¤д земельних спор≥в радою, опротестуванн¤ прокуратурою акта органу державноњ влади, що порушуЇ еколог≥чн≥ права тощо). ‘орми захис≠ту Ч це вар≥анти зверненн¤ громад¤н за захистом свого порушеного права, обумовлен≥ р≥зницею д≥¤льност≥ державних та ≥нших орган≥в ≥з захисту прав у ц≥лому. “обто громад¤ни та ≥нш≥ особи вправ≥ звертатис¤ за захистом своњх еколог≥чних прав до правоохоронних орган≥в, орган≥в адм≥н≥стративноњ чи судовоњ юрисдикц≥њ, ¤к≥ зобов'¤зан≥ в межах своњх повноважень розгл¤нути так≥ зверненн¤ та застосувати в≥дпов≥дн≥ способи захисту порушених прав.
онституц≥йний принцип розпод≥лу державноњ влади на три в≥дносно незалежн≥ г≥лки передбачив ¤к≥сну зм≥ну рол≥, авторитету ≥ впливу кожноњ ≥з влад у сфер≥ вир≥шенн¤ сусп≥льних справ, особливо у галуз≥ охорони довк≥лл¤, забезпеченн≥ еколог≥чноњ безпеки, що в≥дкрило дл¤ громад¤н нов≥ юридичн≥ шл¤хи захисту њхн≥х еколог≥чних прав та ≥нтерес≥в.
“ак, законодавча влада забезпечуЇ нормотворчу форму захисту еколог≥чних прав шл¤хом розробки ефективних механ≥зм≥в њх реал≥зац≥њ. «г≥дно з онституц≥Їю (ст. 92) виключно законами ”крањни ¬ерховна –ада ”крањни повинна визначати права ≥ свободи людини ≥ громад¤нина (у тому числ≥ еколог≥чн≥), гаранта цих прав; еколог≥чну безпеку; орган≥зац≥ю ≥ д≥¤льн≥сть орган≥в виконавчоњ влади та засоби парламентского контролю за апаратом управл≥нн¤ в ц≥й сфер≥. Ќаприклад, з урахуванн¤м вимог ст. 8 онституц≥њ ”крањни њњ норми Ї нормами пр¤моњ д≥њ, ≥ тому зверненн¤ громад¤н до суду дл¤ захисту прав, передбаченихст. 50, гарантуЇтьс¤. р≥м цього, онституц≥¤ ”крањни гарантуЇ кожному судовий захист будь-¤ких його прав ≥ свобод (ст. 55), в тому числ≥ еколог≥чних, а також право зверненн¤ за захистом своњх прав до ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни. “ака посада запроваджена в≥дпов≥дно до ст. 101 онституц≥њ ”крањни з метою зд≥йсненн¤ парламентського контролю за додержанн¤м конституц≥йних (в тому числ≥ еколог≥чних) прав ≥ свобод людини ≥ громад¤≠нина. омпетенц≥¤ ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни визначена «аконом ”крањни в≥д 23 грудн¤ 1997 р., зг≥дно з ¤ким, зокрема, в≥н вправ≥ приймати до свого розгл¤ду зверненн¤, подане прот¤гом року п≥сл¤ ви¤вленн¤ порушенн¤ прав ≥ свобод людини ≥ громад¤ни≠на. «а даними першоњ щор≥чноњ допов≥д≥ ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини, про порушенн¤ еколог≥чних прав звертаютьс¤ громад¤ни з ус≥х рег≥он≥в ”крањни, переважно з ѕ≥вденно-—х≥дного рег≥ону (ƒн≥пропетровська, ƒонецька, «апор≥зька та Ћуганська област≥), де пост≥йно перевищуютьс¤ нормативи викид≥в шк≥дливих речовин у пов≥тр≥ та вод≥, що т¤гне за собою порушенн¤ права на безпечне довк≥лл¤.
¬≥дпов≥дна роль у механ≥зм≥ захисту еколог≥чних прав громад¤н на≠лежить онституц≥йному —уду ”крањни, ¤кий вир≥шуЇ питани¤ про в≥дпов≥дн≥сть закон≥в та ≥нших правових акт≥в про еколог≥чн≥ права онституц≥њ ”крањни ≥ даЇ њх тлумаченн¤ (ст. 147 онституц≥њ). «окре≠ма, у справ≥ за конституц≥йним зверненн¤м громад¤нки —тешиноњ –ити јнатол≥њвни щодо оф≥ц≥йного тлумаченн¤ положени¤ пункту 1 частини другоњ статт≥ 2 «акону ”крањни Ђѕро статус ≥ соц≥альний за≠хист громад¤н, ¤к≥ постраждали внасл≥док „орнобильськоњ катастрофиї онституц≥йний —уд ”крањни р≥шенн¤м в≥д 25 жовтн¤ 2000 р. розтлумачив, що зона в≥дчуженн¤ Ч це територ≥¤, що з 26 кв≥тн¤ 1986 р. охоплюЇ ту частину рад≥ац≥йно небезпечних земель, р≥вень забрудненн¤ ¤ких зумовив необх≥дн≥сть евакуац≥њ населенн¤ у 1986 р. на п≥дстав≥ в≥дпов≥дних акт≥в орган≥в державноњ влади незалежно в≥д часу прийн¤тт¤ цих акт≥в та проведени¤ евакуац≥њ. ќтже, при вир≥шенн≥ спор≥в про визнанн¤ ос≥б потерп≥лими в≥д насл≥дк≥в „орнобильськоњ катастрофи таке визначенн¤ матиме в≥дпов≥дне значенн¤ при захист≥ прав громад¤н такоњ категор≥њ.
” випадках, коли використан≥ вс≥ нац≥ональн≥ засоби правового за≠хисту, кожен маЇ право звертатис¤ за захистом своњх порушених прав ≥ свобод до в≥дпов≥дних орган≥в м≥жнародних судових установ чи до в≥дпов≥дних орган≥в м≥жнародних орган≥зац≥й, членом або учасником ¤ких Ї ”крањна (ст. 55 онституц≥њ ”крањни). 3 метою спри¤нн¤ громад¤нам ”крањни звертатис¤ до таких орган≥в у центральн≥й газет≥ державноњ виконавчоњ влади Ђ”р¤довий кур'Їрї опубл≥кован≥ ѕравила звернен≠н¤ в ™вропейську ом≥с≥ю з прав людини.
јдм≥н≥стративний пор¤док захисту таких прав базуЇтьс¤ на конституц≥йному положенн≥ про можлив≥сть зверненн¤ до орган≥в державноњ виконавчоњ влади та орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤ ≥з за¤вокї (клопотанн¤м) про усуненн¤ шк≥дливих д≥й (безд≥¤льност≥), що порушують будь-¤к≥, в тому числ≥ еколог≥чн≥, права. 3 точки зору положень еколог≥чного законодавства такими д≥¤ми (безд≥¤льн≥стю) можуть виступати: порушенн¤ прав громад¤н на еколог≥чно безпечне навколишнЇ природне середовище; порушенн¤ норм еколог≥чноњ безпеки; порушенн¤ вимог законодавства ”крањни при проведенн≥ еколог≥чноњ експертизи, в тому числ≥ поданн¤ зав≥домо неправдивого експертного висновку; невиконанн¤ вимог державноњ еколог≥чноњ ек≠спертизи; ф≥нансуванн¤, буд≥вництво ≥ впровадженн¤ у виробництво нових технолог≥й ≥ устаткуванн¤ без позитивного висновку державноњ еколог≥чноњ експертизи; порушенн¤ еколог≥чних вимог при проектуванн≥, розм≥щенн≥, буд≥вництв≥, реконструкц≥њ, введенн≥ в д≥ю, експлуатац≥њ та л≥кв≥дац≥њ п≥дприЇмств, споруд, пересувних засоб≥в та ≥нших об'Їкт≥в; допущенн¤ наднормативних, авар≥йних ≥ залпових викид≥в ≥ скид≥в забруднюючих речовин та ≥нших шк≥дливих вплив≥в на навколишнЇ природне середовище; невжитт¤ заход≥в щодо попередженн¤ та л≥кв≥дац≥њ еколог≥чних насл≥дк≥в авар≥й та ≥ншого шк≥дливого впливу на навколишнЇ природне середовище; порушенн¤ природоохоронних вимог при збер≥ганн≥, транспортуванн≥, використанн≥, знешкодженн≥ та захороненн≥ х≥м≥чних засоб≥в захисту рослин, м≥неральних добрив, токсичних, рад≥оактивних речовин та в≥дход≥в; в≥дмова в≥д наданн¤ своЇчасноњ, повноњ та достов≥рноњ ≥нформац≥њ про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забрудненн¤, приховуванн¤ або фальсиф≥кац≥¤ в≥домостей про стан еколог≥чноњ обстановки чи захворюваност≥ населени¤ та ≥нше (ст. 68 «акону Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї).
«акон ”крањни в≥д 2 жовтн¤ 1996 р. Ђѕро зверненн¤ громад¤нї визначив загальний адм≥н≥стративний пор¤док оскарженн¤ колег≥альних та ≥ндив≥дуальних д≥й (р≥шень) державних орган≥в, орган≥в м≥сцевого самовр¤дуванн¤, установ, п≥дприЇмств, орган≥зац≥й незалежно в≥д форм власност≥, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ, посадових ос≥б, у резуль≠тат≥ ¤ких: порушено права ≥ законн≥ ≥нтереси чи свободи громад¤н (групи громад¤н); створено перешкоди дл¤ зд≥йсненн¤ громад¤нином його прав ≥ законних ≥нтерес≥в чи свобод; незаконно покладено на громад¤нина ¤к≥-небудь обов'¤зки або його незаконно прит¤гнуто до в≥дпов≥дальност≥.
” випадках, коли встановлено факт порушенн¤ законодавства про охорону навколишнього природного середовища, органи держави можуть винести р≥шенн¤ про заборону д≥¤льност≥ окремих п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й чи об'Їкт≥в.
«аконодавство ”крањни пр¤мо не передбачаЇ судову заборону еколог≥чно небезпечноњ д≥¤льност≥. ќднак частина друга ст. 10 «акону Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї встановлюЇ, що д≥¤льн≥сть, ¤ка перешкоджаЇ зд≥йсненню права громад¤н на безпечне навколишнЇ природне середовище та ≥нших еколог≥чних прав, п≥дл¤гаЇ припиненню в пор¤дку, встановленому цим «аконом та ≥ншим законодавством ”крањни. “ак, в≥дпов≥дно до ст. 10 «акону ”крањни Ђѕро власн≥стьї кожен громад¤нин особисто або через громадськ≥ орган≥зац≥њ маЇ право вимагати заборони д≥¤льност≥ п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й ≥ громад¤н, ¤к≥ завдають шкоди навколишньому середовищу.