22.1. ѕон¤тт¤ м≥жнародного права навколишнього середовища
–озв'¤занн¤ еколог≥чних проблем у сучасний пер≥од не може бути забезпечене т≥льки нац≥ональними заходами. јдже те, що в≥дбуваЇтьс¤ в одн≥й держав≥, впливаЇ на еколог≥чну ситуац≥ю в ≥нших. р≥м того, значна частина природних ресурс≥в та ≥нших об'Їкт≥в навколишнього середовища знаходитьс¤ поза межами д≥њ нац≥ональноњ юрисдикц≥њ (—в≥товий океан, јнтарктика, косм≥чний прост≥р). ¬они ≥нтенсивно використовуютьс¤ ≥ зазнають значного антропогенного впливу, що негативно в≥дбиваЇтьс¤ на њх еколог≥њ.
“ранскордонний характер маЇ забрудненн¤ води ≥ атмосферного пов≥тр¤. √лобального характеру набули проблеми руйнуванн¤ озонового шару «емл≥, зм≥ни кл≥мату, опустелюванн¤, вирубки троп≥чних л≥с≥в, збереженн¤ б≥олог≥чного р≥зноман≥тт¤ та природноњ спадщини людства. ƒо ц≥Їњ ж групи належать ≥ проблеми використанн¤ та охорони м≥груючих вид≥в тварин, риб та птах≥в.
¬ умовах загального зростанн¤ населенн¤ «емл≥ створюЇ напружен≥сть ≥ проблема вичерпанн¤ ¤к нац≥ональних, так ≥ м≥жнародних природних ресурс≥в. ¬она загострюЇтьс¤ нер≥вном≥рним розм≥щенн¤м цих ресурс≥в ≥ нер≥вном≥рним одержанн¤м див≥денд≥в в≥д њх експлуатац≥њ. ÷е викликаЇ стурбован≥сть б≥дних на життЇво важлив≥ природн≥ ресурси ≥ недостатньо техн≥чно розвинутих крањн.
ѕерев≥реним засобом розв'¤занн¤ цих та ≥нших глобальних еколог≥чних проблем Ї м≥жнародне сп≥вроб≥тництво держав у галуз≥ охорони навколишнього середовища, а нормативною базою такого сп≥вроб≥тництва - м≥жнародне право навколишнього середовища (≤nternational ≈пvironmental Law).
”св≥домленн¤ необх≥дност≥ такого сп≥вроб≥тництва в≥дбулось у друг≥й половин≥ XIX стол≥тт¤. —початку воно мало еп≥зодичний характер ≥ стосувалось окремих природних об'Їкт≥в. ”года про охорону морських котик≥в 1879 р. була одним ≥з перших м≥жнародно-правових акт≥в природоохоронного характеру.
” 1913 р. вчен≥ з 18 крањн, у тому числ≥ –ос≥њ, провели у Ѕерн≥ (Ўвейцар≥¤) першу м≥жнародну конференц≥ю з питань охорони природи. ¬она мала ≥нформативний характер. Ќа н≥й була висловлена стурбован≥сть станом природи у св≥т≥ й сформульован≥ пропозиц≥њ про необх≥дн≥сть сп≥вроб≥тництва держав у ц≥й галуз≥ та розвиток пропаганди природоохоронних ≥дей. јле н≥¤кого конкретного документа на конференц≥њ прийн¤то не було.
ƒо загальноњ дискус≥њ звелась ≥ робота першого ћ≥жнародного конгресу з охорони природи, ¤кий в≥дбувс¤ у ѕариж≥ в 1923 роц≥.
ѕопри це, сама постановка питанн¤ на конференц≥њ у Ѕерн≥ й на конгрес≥ у ѕариж≥ не залишилас¤ безрезультатною. ” 1928 р. у Ѕрюссел≥ (Ѕельг≥¤) було в≥дкрито ћ≥жнародне бюро захисту природи. …ого функц≥њ були обмеженими та зводилис¤ до збиранн¤ ≥нформац≥њ про природоохоронне законодавство ≥ складанн¤ перел≥ку вс≥х нац≥ональних парк≥в ≥ запов≥дник≥в. јле д≥¤льн≥сть цього Ѕюро не залишила пом≥тного сл≥ду.
ѕрактично не зд≥йснювала природоохоронноњ д≥¤льност≥ ≥ Ћ≥га Ќац≥й. ѕевною м≥рою це було пов'¤зано з тим, що в цей час проблема охорони природи на ур¤довому р≥вн≥ ще не сприймалась ¤к глобальна дл¤ людства ≥ нею оп≥кувалис¤ здеб≥льшого вчен≥ та фах≥вц≥.
Ќаступний етап у становленн≥ м≥жнародного еколог≥чного сп≥вроб≥тництва був пов'¤заний з утворенн¤м ќќЌ. ” 1948 р. за активноњ п≥дтримки ёЌ≈— ќ на баз≥ Ѕрюссельського бюро було утворено фактично першу м≥жнародну неур¤дову природоохоронну орган≥зац≥ю - ћ≥жнародний союз захисту природи (нин≥ - ћ≥жнародний союз збереженн¤ природи та природних ресурс≥в). ÷ей союз став орган≥затором багатьох м≥жнародних акц≥й з охорони Ђживоњї природи й ≥н≥ц≥атором прийн¤тт¤ р¤ду м≥жнародних документ≥в у ц≥й сфер≥.
Ќа початку 1960-х рок≥в до еколог≥чних проблем безпосередньо долучилас¤ ќќЌ. –езонансною под≥Їю стало прийн¤тт¤ XVII сес≥Їю
√енеральноњ јсамблењ ќќЌ 18 грудн¤ 1962 р. резолюц≥њ Ђ≈коном≥чний розвиток ≥ охорона природиї. ¬она акцентувала увагу св≥товоњ громадськост≥ на проблем≥ в≥дносин сусп≥льства ≥ природи, ¤ка у той час почала р≥зко загострюватис¤.
ƒержави - члени ќќЌ вказали на безпосередн≥й зв'¤зок природи ≥ економ≥ки, п≥дтвердили, що д≥¤льн≥сть з охорони природи, тобто збереженн¤, в≥дновленн¤, збагаченн¤ ≥ рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в, в≥д≥граЇ надзвичайно важливу роль в економ≥чному розвитку крањн, ≥ висловилис¤ за розвиток м≥жнародного природоохоронного сп≥вроб≥тництва.
” червн≥ 1972 р. у —токгольм≥ в≥дбулас¤ онференц≥¤ ќќЌ з навколишнього середовища. ¬она прийн¤ла ƒекларац≥ю принцип≥в, ѕлан д≥й та де¤к≥ ≥нш≥ документи. ѕропозиц≥њ конференц≥њ були схвален≥ √енеральною јсамблеЇю ќќЌ ≥ стали початком сучасного етапу м≥жнародного еколог≥чного сп≥вроб≥тництва.
÷¤ конференц≥¤ знаменувала перех≥д в≥д концепц≥њ охорони природи до концепц≥њ охорони навколишнього середовища. ќхорона цього середовища була визначена ¤к комплексне, глобальне завданн¤ дл¤ вс≥х крањн ≥ св≥тового сп≥втовариства в ц≥лому. ¬она започаткувала утворенн¤ спец≥ального координац≥йного й орган≥зац≥йного органу - ѕрограми ќќЌ з навколишнього середовища (ёЌ≈ѕ).
ћ≥жнародн≥ проблеми, пов'¤зан≥ з охороною ≥ пол≥пшенн¤м навколишнього середовища, ¤к проголошуЇ 24-й принцип ƒекларац≥њ —токгольмськоњ конференц≥њ, сл≥д розв'¤зувати в дус≥ сп≥вроб≥тництва вс≥х крањн, великих ≥ малих, на основ≥ р≥вноправност≥.
—пец≥альний принцип - 22-й - стосуЇтьс¤ розвитку м≥жнародного права навколишнього середовища. ¬≥дпов≥дно до нього держави сп≥вроб≥тничають ≥з метою подальшого розвитку м≥жнародного права, зокрема в≥дпов≥дальност≥ й компенсац≥њ жертвам за забрудненн¤ та ≥нш≥ види шкоди, завдан≥ внасл≥док д≥¤льност≥ в межах њх юрисдикц≥њ, або контролю за навколишн≥м середовищем у районах за межами д≥њ њх юрисдикц≥њ.
” 1981 р. п≥д ег≥дою ёЌ≈ѕ у ћонтев≥део (”ругвай) була проведена спец≥альна нарада ур¤дових експерт≥в з розвитку права навколишнього середовища. ¬она прийн¤ла в≥дпов≥дну програму д≥й на перспективу. Ќею, зокрема, було передбачено удосконаленн¤ м≥жнародно-правового регулюванн¤ в≥дносин, що стосуютьс¤ транскордонного забрудненн¤ водних джерел ≥ атмосферного пов≥тр¤, руйнуванн¤ озонового шару земл≥, компенсац≥њ шкоди, завданоњ еколог≥чними правопорушенн¤ми.
” сучасний пер≥од м≥жнародне право навколишнього середовища складаЇтьс¤ з масиву р≥зноман≥тних за своњм характером м≥жнародно-правових документ≥в. —таном на 2003 р. до списку м≥жнародних договор≥в у галуз≥ навколишнього середовища, ¤кий веде ёЌ≈ѕ, було включено 238 назв. ѕравознавц≥-екологи називають значно б≥льш≥ цифри. «а даними ћ. Ѕринчука, зокрема, нин≥ д≥Ї понад 2 тис. багатосторонн≥х ≥ 3 тис. двосторонн≥х м≥жнародно-правових акт≥в еколог≥чного характеру. ќчевидно, що до цих акт≥в в≥днесен≥ ≥ т≥, ¤к≥ лише частково стосуютьс¤ еколог≥чних питань.
¬одночас у систем≥ м≥жнародно-правовоњ охорони навколишнього середовища значно б≥льшу регулюючу роль, н≥ж на нац≥ональному р≥вн≥, в≥д≥грають принципи м≥жнародного права. ” поЇднанн≥ з правовими нормами вони визначають зм≥ст м≥жнародного права навколишнього середовища.
ћ≥жнародне право навколишнього середовища - нова й одна з найб≥льш динам≥чних галузей (п≥дгалузей) м≥жнародного права. њй властив≥ вс≥ риси останнього. ѕроте м≥жнародне право навколишнього середовища маЇ ≥ свою специф≥ку, зумовлену насамперед предметом правового регулюванн¤.
ћ≥жнародне право навколишнього середовища Ї галуззю м≥жнародного права, сукупн≥стю м≥жнародних принцип≥в ≥ норм, ¤кими регулюютьс¤ сусп≥льн≥ в≥дносини м≥ж його суб'Їктами щодо охорони навколишнього середовища, використанн¤ природних ресурс≥в ≥ забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки в ≥нтересах тепер≥шнього ≥ прийдешн≥х покол≥нь.
« цього визначенн¤ випливаЇ, що предметом м≥жнародного права навколишнього середовища Ї еколог≥чн≥ в≥дносини, що складаютьс¤ м≥ж в≥дпов≥дними суб'Їктами у сфер≥ њх взаЇмод≥њ з навколишн≥м середовищем та його елементами.
ƒо об'Їкт≥в м≥жнародного права навколишнього середовища належать: а) навколишнЇ середовище ¤к ц≥л≥сна природно-антропогенна система, з ¤кою зв'¤зан≥ саме житт¤ на «емл≥, умови житт¤ ≥ добробут людей у будь-¤к≥й крањн≥ св≥ту; б) природн≥ ресурси та об'Їкти ¤к складов≥ навколишнього середовища.
ќстанн≥ у свою чергу под≥л¤ють на: а) природн≥ ресурси та об'Їкти, що перебувають поза межами д≥њ нац≥ональноњ юрисдикц≥њ (—в≥товий океан, јнтарктика, навколоземний косм≥чний прост≥р тощо); б) природн≥ ресурси та об'Їкти, що под≥л¤ютьс¤ двома або б≥льше державами (прикордонн≥ р≥ки ≥ озера, попул¤ц≥њ м≥груючих вид≥в тварин, риб, птах≥в тощо); в) природн≥ ресурси та об'Їкти, що перебувають п≥д нац≥ональною юрисдикц≥Їю, використанн¤ ¤ких зач≥паЇ ≥нтереси ≥нших держав або св≥тового сп≥втовариства в ц≥лому.
—уб'Їктами м≥жнародного права навколишнього середовища виступають безпосередньо держави, м≥жур¤дов≥ ≥ неур¤дов≥ орган≥зац≥њ, а у передбачених цим правом випадках - також юридичн≥ й ф≥зичн≥ особи, пов'¤зан≥ з м≥жнародною еколог≥чною д≥¤льн≥стю.
«а своЇю спр¤мован≥стю можна вид≥лити к≥лька головних засад д≥њ анал≥зованого права: а) запоб≥ганн¤ забрудненню та ≥ншим формам деградац≥њ навколишнього середовища; б) встановленн¤ на м≥жнародному р≥вн≥ режиму рац≥онального природокористуванн¤; в) забезпеченн¤ прав людини на безпечн≥ умови житт¤ в оточуючому њњ навколишньому середовищ≥.
ƒо цих засад також належить орган≥зац≥¤ м≥жнародного еколог≥чного сп≥вроб≥тництва на ун≥версальному ≥ рег≥ональному р≥вн¤х. ћ≥жнародне право навколишнього середовища, з одного боку, Ї правовою основою такого сп≥вроб≥тництва, а з ≥ншого - в≥дпов≥дне сп≥вроб≥тництво виступаЇ орган≥зац≥йною формою реал≥зац≥њ м≥жнародного права навколишнього середовища.
÷≥ та ≥нш≥ засади функц≥онуванн¤ м≥жнародного права навколишнього середовища ви¤вл¤ютьс¤ в його принципах. ¬они под≥л¤ютьс¤ на загальновизнан≥ принципи м≥жнародного права ≥ спец≥альн≥, галузев≥ принципи м≥жнародного права навколишнього середовища.
«агальновизнан≥ принципи м≥жнародного права стосуютьс¤ вс≥х його п≥дгалузей, у тому числ≥ м≥жнародного права навколишнього середовища. ќсновн≥ з них закр≥плен≥ у —татут≥ ќќЌ. ƒо них належать принципи: суверенноњ р≥вност≥ держави; добросов≥сного виконанн¤ м≥жнародних зобов'¤зань; мирного вир≥шенн¤ спор≥в; незастосуванн¤ сили або погрози силою; сп≥вроб≥тництва держав; невтручанн¤ у внутр≥шн≥ справи держав; непорушност≥ державних кордон≥в; територ≥альноњ ц≥л≥сност≥; поваги прав ≥ свобод людини та де¤к≥ ≥нш≥.
—пец≥альн≥ (галузев≥) принципи м≥жнародного права навколишнього середовища найб≥льш повно заф≥ксован≥ у —токгольмськ≥й декларац≥њ з навколишнього середовища (26 принцип≥в) ≥ ƒекларац≥њ –≥о-де-∆анейро з навколишнього середовища ≥ розвитку (27 принцип≥в). ¬они також в≥дображен≥ у ¬сесв≥тн≥й харт≥њ природи та ≥нших актах м≥жнародного права навколишнього середовища.
ƒо цих принцип≥в, зокрема, належать:
Хправо людини на спри¤тлив≥ умови житт¤ в навколишньому середовищ≥, њњ в≥дпов≥дальност≥ за охорону ≥ пол≥пшенн¤ навколишнього середовища на благо тепер≥шнього ≥ майбутн≥х покол≥нь;
Хсуверен≥тет держав над власними природними ресурсами та њх рац≥ональне використанн¤;
Хстаб≥льний розвиток, що передбачаЇ еколог≥зац≥ю економ≥чного ≥ соц≥ального розвитку;
Хеколог≥чна безпека держав на засадах взаЇмного сп≥вроб≥тництва;
Хперестороги в еколог≥чн≥й д≥¤льност≥;
Хеколог≥чне сп≥вроб≥тництво держав на засадах р≥вноправност≥;
Хскоординований п≥дх≥д до плануванн¤ й управл≥нн¤ в галуз≥ охорони навколишнього середовища;
Хефективна ≥ динам≥чна роль м≥жнародних орган≥зац≥й у галуз≥ охорони ≥ пол≥пшенн¤ навколишнього середовища;
Хнаукова обірунтован≥сть еколог≥чних заход≥в;
Хконтроль за додержанн¤м узгоджених м≥ж державами еколог≥чних вимог;
Хдоступ громадськост≥ до еколог≥чноњ ≥нформац≥њ й розв'¤занн¤ еколог≥чних проблем;
Хпоширенн¤ еколог≥чноњ ≥нформац≥њ та в≥дпов≥дних знань серед населенн¤;
Хв≥дшкодуванн¤ шкоди, завданоњ довк≥ллю, зокрема на засадах Ђзабруднювач платитьї;
Хмирне врегулюванн¤ еколог≥чних спор≥в м≥ж суб'Їктами м≥жнародного права навколишнього середовища;
Хм≥жнародна в≥дпов≥дальн≥сть за еколог≥чн≥ правопорушенн¤.