ƒл¤ того щоб будь-¤ка сукупн≥сть правових норм була визнана самост≥йною галуззю права, вона маЇ в≥дпов≥дати виробленим юридичною наукою критер≥¤м. √оловними з них Ї предмет, об'ект ≥ метод пра≠вового регулюванн¤, а також на¤вн≥сть достатн≥м чином розвинутоњ нормативно-правовоњ(законодавчоњ) бази. ¬з¤т≥ всукупност≥ ц≥ критер≥њ Ї визначальними дл¤ вид≥ленн¤ ¤к самост≥йноњ в≥дпов≥дноњ галуз≥ права.
ѕ≥д предметом украњнського еколог≥чного права розум≥ють специф≥чн≥ дл¤ нього в≥дносини в галуз≥ взасмод≥њ сусп≥льства з навколишн≥м природным середовищем. ÷≥ в≥дносини Ї орган≥чними ≥ ст≥йкими, що зумовлюЇ стаб≥льн≥сть галуз≥ еколог≥чного права.
’арактер еколог≥чних в≥дносин т≥сно пов'¤заний з об'Їктом еколог≥чного права Ч це природн≥ ≥ природно-антропогенн≥ ц≥нност≥, з приво≠ду ¤ких складаютьс¤ в≥дпов≥дн≥ в≥дносини.
ќб'Їкт сколог≥чного права не Ї однор≥дним. ¬≥дпов≥дно до «акону ”крањни Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї вид≥л¤ють навколишнЇ природне середовище в ц≥лому та три його головн≥ елементи: природн≥ ресурси; природн≥ територ≥њ та об'Їкти, що п≥дл¤гають особлив≥й охорон≥; здоров'¤ ≥ житт¤ людей (ст. 5).
ЌавколишнЇ природне середовище визначаЇтьс¤ Ђ¤к сукупн≥сть природних ≥ природно-соц≥альних умов та процес≥вї. 3 цього випливаЇ, що не середовище Ї складною екосистемою, ¤к≥й властив≥ не т≥льки суто природн≥, а й природно-антропогенн≥ законом≥рност≥.
ƒо природних ресурс≥в у широкому значенн≥ належать ус≥ природн≥ блага, ¤к≥ слугують задоволенню потреб людини, а у вузькому Ч природн≥ джерела дл¤ задоволенн¤ потреб матер≥ального виробництва. ѕри цьому за законом державн≥й охорон≥ й регулюванню використанн¤ п≥дл¤гають природн≥ ресурси, ¤к залучен≥ в господарський обо≠рот, так ≥ невикористовуван≥ в народному господарств≥ в даний пер≥од (ст. 5).
¬≥дпов≥дно до «акону Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї до природних територ≥й ≥ об'Їкт≥в, що п≥дл¤гають особлив≥й охорон≥, належать територ≥њ та об'Їкти природно-запов≥дного фонду, курортн≥ та л≥кувально-оздоровч≥, рекреац≥йн≥, водозахисн≥, полезахисн≥ та ≥нш≥ (ст. 60).
”се р≥зноман≥тт¤ в≥дпов≥дних територ≥й та об'Їкт≥в охоплюЇтьс¤ пон¤тт¤м еколог≥чноњ мереж≥. ¬≥дпов≥дно до «акону ”крањни Ђѕро еколог≥чну мережу ”крањниї (2004) ц¤ мережа утворюЇтьс¤ з метою пол≥пшенн¤ умов дл¤ формуванн¤ та в≥дновленн¤ довк≥лл¤, п≥двищенн¤ природно-ресурсного потенц≥алу територ≥њ ”крањни, збереженн¤ ландшафтного та б≥ор≥зноман≥тт¤, м≥сць оселенн¤ та зростанн¤ ц≥нних вид≥в тваринного ≥ рослинного св≥ту, генетичного фонду, шл¤х≥в м≥грац≥њ тварин через поЇднанн¤ територ≥й та об'Їкт≥в природно-запов≥дного фонду, а також ≥нших територ≥й, ¤к≥ мають особливу ц≥нн≥сть дл¤ охорони навколишнього природного середовища ≥ в≥дпов≥дно до закон≥в та м≥жнародних зобов'¤зань ”крањни п≥дл¤гають особлив≥й охорон≥ (ст. 3).
¬ юридичн≥й л≥тератур≥ дискутуЇтьс¤ питани¤ про те, чи Ї об'Їктом еколого-правовоњ охорони людина. «акон ”крањни Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї фактично зн≥маЇ це питани¤. Ќим передбачено, що здоров'¤ ≥ житт¤ людей п≥дл¤гають державн≥й охорон≥ в≥д негативного впливу неспри¤тливоњ еколог≥чноњ обстановки (ст. 5).
ѕредмет еколог≥чного права зумовлений комплексним характером його об'екта, а отже, в≥н також е комплексним. 3 урахуванн¤м особливостей правового регулюванн¤ щодо охорони ≥ використанн¤ зазначених складових елемент≥в об'екта еколог≥чного права можна вид≥лити чотири блоки еколог≥чних в≥дносин, ¤к≥ е визначальними дл¤ характеристики предмета правового регулюванн¤ еколог≥чного права.
ƒо першого блоку належать в≥дносини щодо охорони навколишнь≠ого природного середовища ¤к комплексного природно-антропогенного ¤вища. —лово Ђохоронаї при цьому розум≥ють у широкомузначенн≥ Ч ¤к комплекс заход≥в, спр¤мованих на збереженн¤, в≥дтворенн¤ ≥ пол≥пшенн¤ стану цього середовища. …детьс¤, по сут≥, про управл≥нн¤ ¤к≥стю довк≥лл¤.
÷¤ група Ђсередовище-охороннихї в≥дносин немовби пронизуЇ вс≥ ≥нш≥ еколог≥чн≥ в≥дносини й об'ЇднуЇ њх у Їдиний комплекс. ѕереважна частина цих в≥дносин виникаЇ у сфер≥ виробленн¤ еколог≥чноњ пол≥тики ≥ орган≥зац≥њ еколог≥чноњ д≥¤льност≥ у масштабах держави та адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць, у промисловост≥, енергетиц≥, с≥льському господарств≥ та ≥нших еколого-небезпечних галуз¤х.
ƒругий, пох≥дний в≥д першого, блок еколог≥чних в≥дносин Ч це в≥дносини щодо використанн¤ природних ресурс≥в. ÷≥ в≥дносини регулюютьс¤ нормами природоресурсного права. …ого т≥льки умовно можна розгл¤дати ¤к ≥снуюче окремо в≥д права охорони навколишнього природного середовища (еколог≥чного права). јдже рац≥ональне природокористуванн¤ неможливе без еколого-охоронних заход≥в, ≥ навпаки.
ѕредмет природоресурсного права Ї пох≥дним в≥д ≥нтегрованого предмета права еколог≥чного. ¬одночас в≥н маЇ своњ особливост≥. ¬о≠ни, зокрема, зумовлен≥ тим, що в≥дносини з використанн¤ природних ресурс≥в мають м≥сце насамперед у сфер≥ економ≥ки. —аме тут в≥дбуваЇтьс¤ поЇднанн¤ природних речовин з працеюлюдини, створюЇтьс¤ новий матер≥альний продукт, призначений дл¤ задоволенн¤ р≥зноман≥тних сусп≥льних потреб з урахуванн¤м еколог≥чного чинника.
“рет≥й блок становл¤ть еколог≥чн≥ в≥дносини, що стосуютьс¤ забезпеченн¤ проголошеного «аконом Ђѕро охорону навколишнього природного середовищаї (ст. 9), а пот≥м ≥ онституц≥Їю ”крањни (ст. 50) права громад¤н на безпечне дл¤ житт¤ ≥ здоров'¤ довк≥лл¤. ” б≥льш широкому план≥ йдетьс¤ про забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки, тобто запоб≥ганн¤ пог≥ршенню еколог≥чноњ обстановки та виникненню небезпеки дл¤ здоров'¤ людей.
¬ юридичн≥й л≥тератур≥ не вироблено загального ставленн¤ до питани¤ про предметну сферу правового регулюванн¤ еколог≥чноњ безпеки та њњ м≥с≥де в еколог≥чному прав≥. ќдн≥ автори довод¤ть, що в≥дносини ≥з забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки Ї визначальними в систем≥ еколог≥чних в≥дносин, друг≥ в≥двод¤тьњм роль одного з ≥нститут≥в еколог≥чного права, а трет≥ взагал≥ вважають, що ц≥ в≥дносини не мають специф≥ки ≥ повн≥стю охоплюютьс¤ в≥дносинами щодо охоро≠ни навколишнього природного середовища.
” зв'¤зку з цим сл≥д зазначити, що практична д≥¤льн≥сть ≥з забезпе≠ченн¤ еколог≥чноњ безпеки в ”крањн≥ останн≥м часом вид≥лилась у в≥дносно самост≥йний напр¤м еколог≥чноњ д≥¤льност≥. ¬она Ї складовою еколог≥чноњ пол≥тики ≥ системи нац≥ональноњ безпеки ”крањни, предметом дедал≥ ширшоњ уваги з боку законодавц¤.
÷¤ д≥¤льн≥сть звичайно певною м≥рою перепл≥таЇтьс¤ ≥з заходами щодо охорони навколишнього природного середовища, але це не Ї перешкодою дл¤ вид≥ленн¤ в≥дносин еколог≥чноњ безпеки в окрему групу. ќб'Їднуючим фактором дл¤ цього Ї спр¤мован≥сть в≥дпов≥дних в≥дносин на забезпеченн¤ здорового дл¤ житт¤ ≥ здоров'¤ людей довк≥лл¤, тод≥ ¤к д≥¤льн≥сть з охорони навколишнього природного се≠редовища мае ширший спектр ц≥лей.
Ќарешт≥, до четвертого блоку еколог≥чних в≥дносин належать в≥дносини у сфер≥ формуванн¤, збереженн¤ та рац≥онального, невиснажливого використанн¤ екомереж≥. оло цих в≥дносин пост≥йно розширюЇтьс¤, ≥ вони справл¤ють ≥стотний вплив на стан навколиш≠нього природного середовища, задоволенн¤ сучасних та перспективних економ≥чних, соц≥альних, еколог≥чних та ≥нших ≥нтерес≥в сусп≥льства. —аме правовий режим особливоњ державноњ охорони Ї об'Їднуючою засадою дл¤ групуванн¤ в≥дпов≥дних в≥дносин до цього блоку. ¬≥н визначаЇтьс¤ ц≥нн≥стю, ун≥кальн≥стю або необх≥дн≥стю в≥дновленн¤ деградованих або малоц≥нних земель.
ќтже, визначальними дл¤ предмета еколог≥чного права ¤к комплексноњ галуз≥ Ї чотири групп сусп≥льних в≥дносин: а) в≥дносини щодо охорони навколишнього природного середовища; б) в≥дносини щодо використанн¤ природних ресурс≥в; в) в≥дносини щодо забезпе≠ченн¤ еколог≥чноњ безпеки; г) в≥дносини щодо формуванн¤, збере≠женн¤ та рац≥онального використанн¤ екомереж≥.
÷≥ в≥дносини часто перепл≥таютьс¤ м≥ж собою у р≥зних комб≥нац≥¤х. ѓх можна под≥лити на б≥льш др≥бн≥ групи сусп≥льних в≥дносин за предметною ознакою. —аме так зробив законодавець при визначенн≥ завдань еколог≥чного законодавства. ƒо них в≥н в≥дн≥с Ђрегулю≠ванн¤ в≥дносин у галуз≥ охорони, використанн¤ ≥ в≥дтворенн¤ природ≠них ресурс≥в, забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки, запоб≥ганн¤ ≥ л≥кв≥дац≥њ негативного впливу господарськоњ та ≥ншоњ д≥¤льност≥ на навколишнЇ природне середовище, збереженн¤ природних ресурс≥в, генетичного фонду живоњ природи, ландшафт≥в та ≥нших природних комплекс≥в, ун≥кальних територ≥й та природних об'Їкт≥в, пов'¤заних з ≥сторико-культурною спадщиноюї (ст. 1 «акону Ђѕро охорону на≠вколишнього природного середовищаї).
Ќе важко пом≥тити, що тут ус≥ завданн¤ фактично звод¤тьс¤ до охорони навколишнього природного середовища, рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в, забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки, збереженн¤ природних територ≥й та об'Їкт≥в екомереж≥. —аме ц≥ фактори в≥д≥грають головну системоутворюючу роль дл¤ галуз≥ еколог≥чного права.