—в≥товий досв≥д св≥дчить, що набутт¤ суверенноњ державност≥ й формуванн¤ новоњ правовоњ системи н≥коли не в≥дбувалис¤ легко й просто. ”крањна, ¤к ≥ кожна ≥нша крањна, д≥ставши незалежн≥сть, шукаЇ св≥й оптимальний правовий шл¤х розвитку й створюЇ свою правову модель в≥дбудови нового сусп≥льства. “ака модель визначаЇтьс¤ системою ц≥нностей ≥ ц≥льовою ор≥Їнтац≥Їю, нац≥ональними традиц≥¤ми й ≥сторичними умовами, соц≥ально-економ≥чним ≥ пол≥тичним середовищем, сталим укладом житт¤ й св≥тогл¤дом людей, включаючи рел≥г≥йн≥ погл¤ди, психолог≥ю та норми повед≥нки. ќтже, розвиток права в межах нац≥ональноњ державност≥ завжди залишатиметьс¤ одн≥Їю з важливих законом≥рностей ≥ проблем.
¬ ”крањн≥ нин≥ в≥дбуваЇтьс¤ докор≥нна перебудова правопор¤дку та його адаптац≥¤ до нових соц≥ально-пол≥тичних та економ≥чних умов. ¬ажливу роль в цьому складному процес≥ може в≥д≥грати пор≥вн¤льне правознавство. ƒ≥йсно, законодавцю ¤к активному учаснику ц≥Їњ перебудови необх≥дно, з одного боку, враховувати в процес≥ кардинальних правових реформ нац≥ональн≥ особливост≥ та юридичн≥ традиц≥њ своЇњ крањни, а з ≥ншого боку, в≥н маЇ оперувати досв≥дом, накопиченим ≥ншими крањнами в ц≥й галуз≥, вм≥ти правильно оц≥нити його та застосувати на практиц≥ в≥дпов≥дно до м≥сцевих реал≥й. ѕор≥вн¤льне правознавство дозвол¤Ї з'¤сувати, ¤к певна проблема вир≥шуЇтьс¤ в ≥ноземних правових системах, а також, визначити, ¤кою м≥рою њњ р≥шенн¤ може бути корисним дл¤ застосуванн¤ в ≥нтересах нац≥онального правопор¤дку. “ому зайве доводити, що наука (в тому числ≥ й правова) будь-¤коњ крањни не може розвиватис¤ й в≥дпов≥дати сучасним вимогам лише на основ≥ ≥нформац≥њ, одержаноњ в межах одн≥Їњ правовоњ системи.
¬ процес≥ розвитку сучасного права значна роль належить юридичн≥й науц≥, ¤ка маЇ, по-перше, спри¤ти подоланню ≥деолог≥чних стереотип≥в, що склалис¤, ≥, по-друге, проанал≥зувати й обірунтувати можлив≥ напр¤ми еволюц≥њ нац≥ональноњ правовоњ системи. ¬т≥м, це неможливо зд≥йснити без застосуванн¤ пор≥вн¤льного правознавства, ¤ке вивчаЇ й сп≥вставл¤Ї основн≥ нац≥ональн≥ й рег≥ональн≥ правов≥ системи, певною м≥рою акумулюЇ та поширюЇ св≥товий юридичний досв≥д. —аме цей досв≥д становить необх≥дний компонент дл¤ пл≥дного вивченн¤, вдосконаленн¤ й б≥льш глибокого розум≥нн¤ нац≥ональних законодавств, п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ юрист≥в, њх ≥нтелектуального стимулюванн¤ тощо.
÷е Ї природним ≥ законом≥рним, адже використанн¤ дос¤гнень одних народ≥в ≥ держав ≥ншими, в тому числ≥ ”крањною, в р≥зних сферах прискорюЇ њх прогрес, розвиток, упереджуЇ помилки, прорахунки, збитки.
“ому серйозноњ уваги заслуговуЇ фактор зовн≥шнього впливу на правове середовище й системи кожноњ крањни сучасного правового простору в рег≥ональному й св≥товому сенс≥, ≥снуванн¤ ¤кого Ї неможливим без зближенн¤ правових систем ≥ правових ≥нститут≥в р≥зних крањн на основ≥ взаЇмовпливу та взаЇмо≥нтеграц≥≥, ¤ку можна з'¤сувати т≥льки в процес≥ пор≥вн¤льно-правових досл≥джень.
÷ей процес в≥дбуваЇтьс¤ в умовах безперервного зростанн¤ потоку ≥нформац≥њ, в зв'¤зку з чим важливого значенн¤ дл¤ юридичноњ науки набувають конкретно-соц≥альний, формально-пол≥тичний, системно-структурний та ≥нш≥ методи досл≥джень. ќкремо сл≥д згадати пор≥вн¤льно-правовий метод, ¤кий може надати безц≥нну допомогу в пошуку найкращого, найпрогресивн≥шого в м≥жнародно-правов≥й та внутр≥шньодержавн≥й практиц≥. р≥м того, в≥домо, що пор≥вн¤льно-правов≥ досл≥дженн¤ мають велику п≥знавальну ц≥нн≥сть, розширюють св≥тогл¤д, спри¤ють поглибленню знань з конкретного питанн¤ й усв≥домленню ≥снуючих проблем. Ѕезумовно, вони допомагають краще розум≥ти своЇ нац≥ональне право, його сильн≥ й слабк≥ сторони, а також належать до числа засоб≥в п≥двищенн¤ профес≥онал≥зму фах≥вц¤ в своњй галуз≥ права.
ѕравознавство заруб≥жних крањн в≥дносить зазначен≥ теоретичн≥ питанн¤ й практичн≥ проблеми пор≥вн¤льного правознавства до так званоњ компаратив≥стики (в≥д латинського соmраrе - пор≥внювати, сп≥вставл¤ти), а вчених-юрист≥в ≥ практик≥в, що спец≥ал≥зуютьс¤ в цих питанн¤х, - до компаратив≥ст≥в.
јнал≥з заруб≥жних правових систем в≥дпов≥дно до методолог≥њ та вимог пор≥вн¤льного правознавства дозвол¤Ї сприймати св≥й нац≥ональний досв≥д в аспект≥ м≥жнародного досв≥ду, сп≥вставити стан розвитку нац≥ональноњ правовоњ системи з≥ св≥товими юридичними тенденц≥¤ми й на ц≥й основ≥ визначати, ¤кою м≥рою нац≥ональна правова система синхрон≥зована з цими тенденц≥¤ми, випереджаЇ вона чи в≥дстаЇ в≥д св≥тового правового розвитку.
ќдн≥Їю з основних тенденц≥й розвитку сучасного права Ї його ≥нтернац≥онал≥зац≥¤, пов'¤зана, зокрема, з посиленн¤м зовн≥шнього впливу на розвиток нац≥ональних правових систем. ¬ принцип≥, ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ сучасного права Ї юридичним в≥дображенн¤м ≥нтеграц≥йних процес≥в, насл≥дком посиленн¤ взаЇмозв'¤зку та взаЇмозалежност≥ м≥ж р≥зними крањнами. ќб'Їктивними ж причинами ц≥Їњ тенденц≥њ Ї поглибленн¤ м≥жнародного под≥лу прац≥, розвиток м≥жнародних економ≥чних, наукових, культурних зв'¤зк≥в, а також рег≥ональн≥ ≥нтеграц≥йн≥ процеси. «окрема, прогнозуЇтьс¤, що ≥нтернац≥онал≥зац≥¤ права в XXI стол≥тт≥ про¤вл¤тиметьс¤:
Ч в поширенн≥ та посиленн≥ впливу м≥жнародного права на нац≥ональн≥ правов≥ системи;
Ч в ≥нтенсивному розвитку нац≥онального правового регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин з "≥ноземним елементом" - м≥жнародного приватного права;
Ч в ун≥ф≥кац≥њ р≥зних галузей права, зокрема приватно-равового характеру;
Ч в зближенн≥ не т≥льки нормативного зм≥сту нац≥онального права р≥зних крањн, а й систем джерел права, юридичного пон¤т≥йно-категор≥ального апарату, що використовуЇтьс¤:
Ч в зб≥льшенн≥ к≥лькост≥ норм м≥жнародного права в сфер≥ торговельно-економ≥чних в≥дносин м≥ж крањнами, що призводить до формуванн¤ м≥жнародного економ≥чного права, а також по¤ви нових форм та способ≥в впливу м≥жнародного права на нац≥ональн≥ правов≥ системи.
¬ сучасних умовах пор≥вн¤льне правознавство маЇ ствердитис¤ ¤к окрема самост≥йна наукова й навчальна дисципл≥на, ¤ка пос≥даЇ своЇ особливе м≥сце серед таких юридичних дисципл≥н, ¤к теор≥¤ держави ≥ права, ф≥лософ≥¤ права, право заруб≥жних крањн, соц≥олог≥¤ права, ≥стор≥¤ держави ≥ права, юридична антрополог≥¤, психолог≥¤ права тощо. ¬≥домий класик компаратив≥стики –ене ƒав≥д неодноразово п≥дкреслював, що наука права Ї ун≥версальною, а пор≥вн¤льне право - одним ≥з елемент≥в такого ун≥версал≥зму, ¤кий Ї особливо важливим у сучасних умовах1. ѕри цьому пор≥вн¤льне правознавство вир≥шуЇ три головн≥ завданн¤ - науково-п≥знавальне, практико-прикладне та осв≥тньо-виховне.
«окрема, його науково-п≥знавальне значенн¤ пов'¤зане з необх≥дн≥стю б≥льш повно усв≥домити нов≥ ¤вища й головн≥ тенденц≥њ розвитку правових систем сучасност≥, ви¤вити основн≥ законом≥рност≥ цього процесу, оволод≥ти заруб≥жним правовим матер≥алом. ѕор≥вн¤льне правознавство Ї важливим фактором збагаченн¤ й розвитку загальноњ теор≥њ права й галузевих юридичних наук, поширенн¤ наукового св≥тогл¤ду та п≥двищенн¤ правовоњ культури.
¬ практико-прикладному аспект≥ пор≥вн¤льне правознавство в≥д≥граЇ суттЇву роль у правотворч≥й та правозастосовч≥й д≥¤льност≥, а також в м≥жнародно-правов≥й практиц≥ (наприклад, п≥дготовц≥ й тлумаченн≥ м≥жнародно-правових акт≥в). «окрема, пор≥вн¤льне правознавство маЇ важливе значенн¤ в опануванн≥ ¤к позитивного, так ≥ негативного заруб≥жного досв≥ду.
ќсв≥тньо-виховна роль пор≥вн¤льного правознавства пов'¤зана з необх≥дн≥стю п≥двищенн¤ загальноњ правовоњ культури юрист≥в-практик≥в ≥ студент≥в, активного вдосконаленн¤ њх юридичного мисленн¤ та знань. Ќа переконанн¤ –. ƒав≥да, вс≥ юристи, щоб краще виконувати поставлен≥ перед ними завданн¤, мають зац≥кавитис¤ пор≥вн¤льним правом ¤к необх≥дним елементом науки та правовоњ культури2. –озгл¤д т≥Їњ чи ≥ншоњ правовоњ системи в пор≥вн¤льному план≥, можлив≥сть погл¤нути на нењ кр≥зь призму ≥нших правових систем, дозвол¤ють глибше розум≥ти т≥ ¤вища й процеси, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в певн≥й правов≥й систем≥, б≥льш ефективно, з урахуванн¤м позитивного заруб≥жного досв≥ду, вир≥шувати ≥снуюч≥ проблеми, своЇчасно вносити необх≥дн≥ корективи до механ≥зм≥в правового регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин в крањн≥, а також до системи п≥дготовки та переп≥дготовки юридичних кадр≥в.
ќпануванн¤ й застосуванн¤ запропонованого курсу пор≥вн¤льного правознавства, на нашу думку, спри¤тиме подоланню певноњ обмеженост≥ й пров≥нц≥йноњ замкненост≥ сучасноњ юридичноњ осв≥ти в наш≥й крањн≥ ≥ разом з тим п≥двищенню ¤кост≥ п≥дготовки в≥тчизн¤них спец≥ал≥ст≥в-юрист≥в "широкого проф≥лю", здатних квал≥ф≥ковано вир≥шувати завданн¤, що виникають не т≥льки в рамках нац≥онального права, а й на його меж≥ з заруб≥жним правом, зокрема в рамках пор≥вн¤льного анал≥зу р≥зних правових с≥мей ≥ систем.
—труктурно курс лекц≥й складаЇтьс¤ ≥з загальноњ та особливоњ частин.
” загальн≥й частин≥ зроблено акцент на основн≥ теоретичн≥ питанн¤, так≥ ¤к предмет, метод, функц≥њ, методолог≥¤ пор≥вн¤льного правознавства, пор≥вн¤льно-правовий метод, пор≥вн¤льно-правов≥ досл≥дженн¤, класиф≥кац≥¤ основних правових систем сучасност≥, взаЇмов≥дносини пор≥вн¤льного правознавства з м≥жнародним та м≥жнародним приватним правом тощо. ќкрема лекц≥¤ присв¤чена де¤ким узагальненим оц≥нкам, вимогам та рекомендац≥¤м сучасноњ компаратив≥стики щодо рол≥ й методолог≥њ пор≥вн¤льного правознавства взагал≥ та пор≥вн¤льно-правових досл≥джень та њх учасник≥в зокрема.
¬ особлив≥й - розгл¤нут≥ основн≥ правов≥ с≥м'њ й системи сучасност≥, а також зд≥йснено спробу визначити м≥сце правовоњ системи ”крањни серед них ≥ спрогнозувати можлив≥ напр¤ми њњ еволюц≥њ в ц≥й складн≥й правов≥й структур≥.
ѕри п≥дготовц≥ курсу автори узагальнили погл¤ди численноњ групи в≥тчизн¤них та заруб≥жних компаратив≥ст≥в, однак, з огл¤ду на мету й обмежений обс¤г, вони знайшли в≥дображенн¤ у в≥дпов≥дних главах лише в стислому вигл¤д≥.