ѕор≥вн¤льне право
 ињвський ун≥верситет права

ѕор≥вн¤льне правознавство
(јвторський курс лекц≥й)
® © ƒмитр≥Їв ј.≤., Ўепель ј.ќ.

Ћекц≥¤ 4:
ѕор≥вн¤льне правознавство та м≥жнародне право

  1. ѕор≥вн¤льне правознавство та м≥жнародне публ≥чне право
  2. ѕор≥вн¤льне правознавство та м≥жнародне приватне право
  3. ќсобливост≥ методолог≥њ пор≥вн¤льно-правових досл≥джень у галуз¤х м≥жнародного права, а також з метою ун≥ф≥кац≥њ права
  4. ™вропейське право та пор≥вн¤льне правознавство


ѕор≥вн¤льне правознавство та м≥жнародне публ≥чне право ¤к учбов≥ дисципл≥ни мають багато сп≥льного. ѕерша пор≥внюЇ р≥зн≥ правов≥ системи, друга вивчаЇ в≥дносини м≥ж такими суб'Їктами м≥жнародного права, кожному з ¤ких властива сво¤ нац≥ональна правова система. ћ≥ж ними можлива досить широка взаЇмод≥¤, ¤ка корисна кожн≥й з них.
ѕор≥вн¤льно-правов≥ досл≥дженн¤ принос¤ть м≥жнародному публ≥чному праву дво¤ку користь.
ѕо-перше, збагачуютьс¤ правов≥ методи, ¤кими користуЇтьс¤ м≥жнародне право, а по-друге, сам його зм≥ст.
ўодо питанн¤ про необх≥дн≥сть врахуванн¤ м≥жнародним правом нац≥онального права р≥зних держав, мало встановити норми, ¤к≥ зобов'¤зують держави це робити, оск≥льки д≥¤ м≥жнародних норм часто реал≥зуЇтьс¤ через нац≥ональн≥ правов≥ системи. ¬ ц≥л¤х ефективност≥ м≥жнародного права сл≥д мати повне у¤вленн¤ не т≥льки про внутр≥шньодержавн≥ установи, на ¤к≥ покладено застосуванн¤ р¤ду його норм, а й про њх компетенц≥ю та пор¤док д≥њ. ƒо цього сл≥д додати, що ¤кщо наш≥ знанн¤ про внутр≥шньодержавн≥ органи й процедури, пов'¤зан≥ з укладенн¤м угод ≥ представництвом держави, б≥льш або менш задов≥льн≥, то њх ¤вно недостатньо, коли справа торкаЇтьс¤ реального процесу д≥њ м≥жнародних норм через нац≥ональн≥ правов≥ системи.
¬плив пор≥вн¤льного правознавства на м≥жнародне публ≥чне право пол¤гаЇ в наданн≥ у розпор¤дженн¤ останнього ≥нструментар≥ю, що дозвол¤Ї вивчати насл≥дки м≥жнародно-правових акт≥в. як в≥домо, з в≥дносно недавнього часу держави перестали бути Їдиними суб'Їктами м≥жнародного права. “епер пор¤д з ними в так≥й сам≥й ¤кост≥ виступають м≥жур¤дов≥ орган≥зац≥њ, й пор≥вн¤льне правознавство може спри¤ти кращому ознайомленню з ними. ¬т≥м, це можливо зд≥йснити т≥льки шл¤хом використанн¤ метод≥в пор≥вн¤льного права ¤к ≥нструменту вдосконаленн¤ права. ¬ивченн¤ й пор≥вн¤нн¤ правових систем окремих держав Ї обов'¤зковим дл¤ юриста-м≥жнародника, коли виникаЇ питанн¤ щодо загальних принцип≥в права. ¬ цьому випадку ви¤вл¤ютьс¤ так≥ функц≥њ пор≥вн¤льного правознавства, ¤к ≥нформац≥йна, а також функц≥¤ б≥льш високого, ф≥лософського плану, ¤ка спр¤мована на п≥знанн¤ сутност≥ правових норм та ≥нститут≥в.
—творенн¤ в межах м≥жнародного права догов≥рних систем ≥з юрисдикц≥йними органами спри¤тиме поширенню використанн¤ загальних принцип≥в права й, в≥дпов≥дно, поширенню пор≥вн¤льного вивченн¤ правових систем держав-член≥в.
ѕитанн¤ взаЇмод≥њ м≥жнародного права й пор≥вн¤льного правознавства також може розгл¤датис¤ в двох аспектах - у техн≥чному та в аспект≥ матер≥ального права. ¬ першому випадку м≥жнародне право надаЇ в розпор¤дженн¤ пор≥вн¤льного правознавства техн≥ку переговор≥в ≥ розробки загального р≥шенн¤, в другому - м≥жнародне право визначаЇ також формальний пор¤док укладенн¤ договору.
ќдним з можливих результат≥в пор≥вн¤льно-правових досл≥джень Ї ун≥ф≥кац≥¤ правових норм з де¤ких проблем. “ака ун≥ф≥кац≥¤ може зд≥йснюватис¤ або шл¤хом розробки одностайного акта, що задовольн¤тиме багато держав, або шл¤хом укладенн¤ м≥жнародного договору.
ѕор≥вн¤льне правознавство звертаЇтьс¤ до м≥жнародного права й тод≥, коли йдетьс¤ про пор≥вн¤льне вивченн¤ й сп≥вставленн¤ норм м≥жнародного права з нормами романо-германських правових систем, англосаксонського права та ≥нших правових с≥мей. ÷е перш за все стосуЇтьс¤ тих випадк≥в, коли йдетьс¤ про основи права, пон¤тт¤, ¤к≥ складають фундамент будь-¤коњ правовоњ системи. —аме тому юристи-м≥жнародники мають пост≥йно звертатис¤ до таких питань, ¤к основи м≥жнародного права, його обов'¤зкова сила, його ц≥нн≥сть, критер≥њ, ¤ким мають в≥дпов≥дати суб'Їкти м≥жнародного права й джерела цього права.

2. ѕор≥вн¤льне правознавство та м≥жнародне приватне право

¬ ус≥х наукових прац¤х про взаЇмод≥ю пор≥вн¤льного правознавства й м≥жнародного приватного права в≥дзначаЇтьс¤ науково-теоретична та практико-прикладна актуальн≥сть цього питанн¤. –≥ч у т≥м, що своњм походженн¤м ≥ подальшим розвитком м≥жнародне приватне право зобов'¤зане пор≥вн¤льному правознавству, а також у т≥м, що в м≥жнародному приватному прав≥ при розв'¤занн≥ будь-¤коњ проблеми "перед тим ¤к вибрати, сл≥д сп≥вставити", тому вс¤ л≥тература ц≥Їњ галуз≥ права зор≥Їнтована головним чином на застосуванн¤ пор≥вн¤льного методу. јле це - т≥льки один б≥к проблеми. ћожливе й б≥льш широке розум≥нн¤ теми та њх взаЇмод≥¤ ¤к окремих наукових дисципл≥н.
ћ≥жнародне приватне право - це комплекс правових норм чинного законодавства кожноњ крањни, а пор≥вн¤льне правознавство - це галузь правовоњ науки з њњ методами, що застосовуЇтьс¤ в окремих галуз¤х правовоњ науки, або одне й те ж одночасно.
¬≥дм≥нност≥ мети ≥ завдань пор≥вн¤льного правознавства ≥ м≥жнародного приватного права в тому, що перше досл≥джуЇ правов≥ норми р≥зних правових систем, пор≥внюЇ њх м≥ж собою ≥ на ц≥й основ≥ ви¤вл¤Ї розбф≥жност≥ м≥ж ними ≥ под≥бност≥, в той час ¤к мета другого - зд≥йснити регулюванн¤ правов≥дносин з ≥ноземним елементом шл¤хом використанн¤ ¤к кол≥з≥йного методу, так ≥ пр¤мого регулюванн¤.
ўоб зд≥йснити таке регулюванн¤ необх≥дно пор≥вн¤ти норми правових систем, що вступили в кол≥з≥ю.
“аким чином, одна з сфер м≥жнародного приватного права, де обов'¤зково застосовуЇтьс¤ пор≥вн¤льний метод - це сфера правозастосуванн¤. Ѕуд¤-¤ка д≥¤льн≥сть пов'¤зана з необх≥дн≥стю вибору права - це д≥¤льн≥сть, де застосовуЇтьс¤ пор≥вн¤льний метод.
як в≥дм≥чав ∆. —талев, пор≥вн¤льне правознавство сп≥вставл¤Ї р≥зн≥ правов≥ р≥шенн¤, а м≥жнародне приватне право вибираЇ м≥ж ними, п≥дл¤гаЇ застосуванню до того чи ≥ншого в≥дношенн¤ з ≥ноземним або м≥жнародним елементом. Ѕез пор≥вн¤льного правознавства це завданн¤ не може бути усп≥шно вир≥шене. ќтже, застосуванн¤ пор≥вн¤льного методу в таких випадках - необх≥дна передумова застосуванн¤ права.
” м≥жнародного приватного права та пор≥вн¤льного правознавства Ї загальна основа: своњм виникненн¤м, ≥снуванн¤м ≥ розвитком вони зобов'¤зан≥ плюрал≥зму правових систем. «авжди умовою ≥снуванн¤ м≥жнародного приватного права, а воно розвинулос¤ т≥льки ¤к кол≥з≥йне, було пор≥вн¤нн¤ правових систем, що вступили в кол≥з≥ю.
¬ той же час центр т¤ж≥нн¤ в застосуванн≥ пор≥вн¤льного правознавства в процес≥ ун≥ф≥кац≥њ переноситьс¤ на створенн¤ норм, функц≥¤ пор≥вн¤льного правознавства зм≥нюЇтьс¤, але вона не втрачаЇ свого значенн¤.
—л≥д сказати, що м≥ж м≥жнародним приватним правом та пор≥вн¤льним правом ≥снують суттЇв≥ розб≥жност≥.
«астосуванн¤ пор≥вн¤льного методу в галуз≥ м≥жнародного приватного права маЇ своњ специф≥чн≥ риси пов'¤зан≥ з специф≥кою в≥дносин, що регулюютьс¤ цим правом. ¬ сучасн≥й компаратив≥стиц≥ визнаютьс¤ "макрокомпаратив≥стика" ≥ "макрокомпаратив≥зм". ѕ≥д "макрооб'Їктами" при цьому розум≥ють правов≥ системи, типи права, а п≥д "м≥крооб'Їктами" - окрем≥ правов≥ норми, окрем≥ правов≥ системи. ¬ галуз≥ м≥жнародного приватного права перш за все застосовуЇтьс¤ пор≥вн¤нн¤ на "м≥крор≥вн≥", тобто мова йде про використанн¤ "м≥крокомпаратив≥стики".
ѕор≥вн¤льним методом активно користуютьс¤ в процес≥ застосуванн¤ ≥ формуванн¤ норм м≥жнародного приватного права ¤к кол≥з≥йних, так ≥ матер≥ально-правових, що ≥нод≥ визнаютьс¤ ¤к норми безпосереднього регулюванн¤. ўодо пор≥вн¤нн¤ на "макрор≥вн≥", то й таке пор≥вн¤нн¤ в науковому план≥ можливе.
≤нше питанн¤ - щодо рол≥ пор≥вн¤льного правознавства у вивченн≥ зм≥сту ≥ноземного права, з'¤суванн≥ зм≥сту т≥Їњ норми матер≥ального права ≥ноземноњ крањни, ¤ка п≥дл¤гаЇ застосуванню на основ≥ кол≥з≥йноњ норми.
ќсобливу роль пор≥вн¤льне правознавство в≥д≥граЇ при вир≥шенн≥ такоњ складноњ проблеми м≥жнародного приватного права ¤к проблема квал≥ф≥кац≥њ , ¤ка визнаЇтьс¤ окремими компаратив≥стами ¤к м≥ст м≥ж правопор¤дком, ¤кий маЇ бути побудований м≥сцевим суддею при вир≥шенн≥ справи м≥жнародного характеру. Ѕез пор≥вн¤льного правознавства такий м≥ст побудувати не можливо.
ѕроблема квал≥ф≥кац≥њ виникаЇ в процес≥ застосуванн¤ кол≥з≥йних норм, коли потр≥бно дати квал≥ф≥кац≥ю юридичних визначень, що м≥ст¤тьс¤ в формулюванн≥ самоњ кол≥з≥йноњ норми. ÷≥ пон¤тт¤ в прав≥ р≥зних крањн за њх зм≥стом не сп≥впадають, тому необх≥дно њх п≥ддати анал≥зу, пор≥вн¤ти, що можливо т≥льки з допомогою пор≥вн¤льного правознавства.
ќсобливого значенн¤ набуваЇ пор≥вн¤льний метож дл¤ м≥жнародного приватного права ¤к галуз≥ правовоњ науки. ѕо характеру ц≥Їњ галуз≥ вона не може обмежуватис¤ рамками одн≥Їњ крањни, одн≥Їњ правовоњ системи. ¬она маЇ бути т≥сно пов'¤зана з наукою м≥жнародного права, з одн≥Їњ сторони, а також з вивченн¤м р≥зних нац≥ональних систем м≥жнародного приватного права та науки цив≥льного, господарського, с≥мейного, трудового права - з ≥ншоњ. Ѕез пор≥вн¤льного правознавства ц¤ наука, спр¤мована на забезпеченн¤ мирного д≥лового сп≥вроб≥тництва, розвиватис¤ не може.
«вертаючи увагу на значенн¤ пор≥вн¤льного методу дл¤ м≥жнародного приватного права, чеський юрист ѕ.  аленск≥ п≥дкреслював, що пор≥вн¤льне вивченн¤ може усп≥шно застосовуватис¤ т≥льки тод≥, коли воно сприйматиметьс¤ не ¤к механ≥чне пор≥вн¤нн¤, а ¤к один з метод≥в, що даЇ можлив≥сть п≥знати д≥йсн≥сть в њњ широких взаЇмозв'¤зках та взаЇмозалежност¤х57.
”с≥ методи вир≥шенн¤ кол≥з≥й закон≥в передбачають застосуванн¤ в низц≥ випадк≥в ≥ноземного закону. ѕри цьому норми нац≥онального права сп≥вставл¤ютьс¤ з нормами ≥ноземного закону, й на б≥льш або менш широк≥й пор≥вн¤льно-правов≥й основ≥ вивчаЇтьс¤ конкретна проблема, ¤к правио, з на¤вн≥стю "≥ноземного елементу". ѕор≥вн¤льне правознавство надаЇ в розпор¤дженн¤ м≥жнародного приватного права ≥нструментар≥й, ¤кий дозвол¤Ї правильно побудувати в≥дпов≥дн≥ ≥нститути нац≥онального цив≥льного права.
ќсобливого значенн¤ пор≥вн¤льне правознавство набуваЇ при розробц≥ норм м≥жнародних договор≥в, оск≥льки, ¤к висловлювавс¤ один з в≥домих компаратив≥ст≥в, р≥шенн¤, що приймаютьс¤ "з неба не падають", а розробл¤ютьс¤ на основ≥ правового досв≥ду, перш за все, держав, що приймають участь в розробц≥ та укладанн≥ м≥жнародного договору.  р≥м того пор≥вн¤льне правознавство широко застосовуЇтьс¤ при розробц≥ ≥ п≥дготовц≥ м≥жнародних конвенц≥й ун≥версального характеру. —аме таку роль в≥д≥грало пор≥вн¤льне правознавство при п≥дготовц≥ ¬≥денськоњ конвенц≥њ 1980 року щодо договор≥в м≥жнародноњ куп≥вл≥-продажу товар≥в.
¬ажливу роль пор≥вн¤льне правознавство в≥д≥граЇ в процес≥ реал≥зац≥њ норм м≥жнародного приватного права. «окрема, при виникненн≥ проблеми у вир≥шенн≥ справ у в кол≥з≥йному прав≥. ƒл¤ цього часто звертаютьс¤ до пор≥вн¤льно-правового методу, зд≥йснюючи пор≥вн¤нн¤ нац≥онального права з кол≥з≥йним правом ≥нших крањн. ѕор≥вн¤льно-правовий метод використовуЇтьс¤ в процес≥ застосуванн¤ кол≥з≥йних норм при вир≥шенн≥ проблем, так званих ... "в≥дсилки або в≥дсилки до третьоњ особи".
ќсобливу роль пор≥вн¤льне правознавство в≥д≥граЇ при вир≥шен≥ такоњ складноњ проблеми ¤к проблема квал≥ф≥кац≥њ, ¤ку вважають мостом м≥ж правопор¤дками, ¤кий маЇ бути побудований м≥сцевим суддею при вир≥шенн≥ справи з м≥жнародним елементом. Ѕез пор≥вн¤льного правознавства побудувати такий м≥ст неможливо, оск≥льки проблема квал≥ф≥кац≥њ в процес≥ застосуванн¤ кол≥з≥йних норм пов'¤зана з наданн¤м пон¤ть використованих в формулюванн≥ самоњ кол≥з≥йноњ норми, що вкрай важливо дл¤ визначенн¤ матер≥ального права, ¤ке маЇ застосовуватись.
—пец≥ал≥сти м≥жнародного приватного права завжди про¤вл¤ють значний ≥нтерес до пор≥вн¤льного правознавства, а угорський вчений ‘. ћадл нав≥ть запропонував ≥дею створенн¤ "пор≥вн¤льного м≥жнародного приватного права"58.
ќсобливо спри¤тлив≥ умови дл¤ застосуванн¤ даних пор≥вн¤льного правознавства створюЇ п≥дготовка та прийн¤тт¤ кодиф≥кац≥йних акт≥в у м≥жнародному приватному прав≥. ¬ такому випадку в≥дкриваЇтьс¤ можлив≥сть проведенн¤ розгорнутих пор≥вн¤льних досл≥джень з проблем м≥жнародного приватного права. ѕри цьому пор≥вн¤льне правознавство допомагаЇ ви¤вленню ¤к позитивного, так ≥ негативного заруб≥жного юридичного досв≥ду.
ќдн≥Їю з можливих сфер застосуванн¤ пор≥вн¤льно-правових досл≥джень у галуз≥ цього права Ї ун≥ф≥кац≥¤, ¤ка може зд≥йснюватис¤ двома способами: шл¤хом розробки одностайного акта, ¤кий сприймаЇтьс¤ багатьма крањнами, або шл¤хом укладенн¤ м≥жнародного договору. ѕ≥сл¤ того ¤к ун≥ф≥кац≥¤ зд≥йснена, виникаЇ проблема одностайного тлумаченн¤ й застосуванн¤ ун≥ф≥кованого права.
ѕитанн¤ щодо взаЇмов≥дносин пор≥вн¤льного правознавства й м≥жнародного приватного права в сукупност≥ взаЇмозв'¤зк≥в та аспект≥в не може бути вир≥шене т≥льки з позиц≥њ одн≥Їњ з цих дисципл≥н. ” цьому випадку потр≥бен м≥ждисципл≥нарний п≥дх≥д.

3. ќсобливост≥ методолог≥њ пор≥вн¤льно-правових досл≥джень у галуз¤х м≥жнародного права, а також з метою ун≥ф≥кац≥њ права

ё.я. Ѕаск≥н ≥ ƒ.≤. ‘ельдман (–ос≥¤)59 слушно звернули увагу на коло проблем м≥жнародного права, ¤к≥ можуть бути вир≥шен≥ за допомогою пор≥вн¤льного правознавства й методу сп≥вставленн¤ партикул¤рних норм та ≥нститут≥в м≥жнародного права, тобто норм та ≥нститут≥в, ¤к≥ склалис¤ й д≥ють в обмеженому кол≥ держав з аналог≥чними за предметом регулюванн¤ нормами й ≥нститутами загального м≥жнародного права.
ј оск≥льки, ¤к в≥домо, саме м≥жнародне право створюЇтьс¤ шл¤хом погодженн¤ позиц≥й держав ¤к загальне м≥жнародне право, в ньому, ¤к у жодн≥й ≥нш≥й галуз≥ права, важливе пор≥вн¤нн¤ р≥зних п≥дход≥в ≥ точок зору щодо визначень ≥ принцип≥в м≥жнародного права.
¬ажливе значенн¤ маЇ пор≥вн¤льно-правовий анал≥з м≥жнародно-правових акт≥в, договор≥в, угод ≥ конвенц≥й, систематизац≥¤ й класиф≥кац≥¤ ¤ких теж Ї одн≥Їю з головних галузей застосуванн¤ пор≥вн¤льного методу, без ¤кого систематизац≥¤ взагал≥ не може бути зд≥йснена. “им б≥льше в м≥жнародному прав≥, де правовий експеримент виключаЇтьс¤ повн≥стю й ≥снуЇ менше можливостей дл¤ використанн¤ конкретно-соц≥олог≥чного методу, метод≥в моделюванн¤ та ≥нших метод≥в, ¤к≥ використовуютьс¤ дл¤ вивченн¤ внутр≥шнього права. “ому дл¤ нього важливе значенн¤ маЇ пор≥вн¤льний метод, особливо в м≥жнародному публ≥чному прав≥ - в зв'¤зку з нест≥йк≥стю визначень ≥ норм м≥жнародного права. Ѕудь-¤ке формулюванн¤ принцип≥в ≥ норм м≥жнародного права пов'¤зане з њхн≥м пор≥вн¤нн¤м з ≥ншими визначенн¤ми. Ќав≥ть ¤кщо будь-¤кий принцип чи норма Ї загальновизначеними, часто сторони вкладають в них зовс≥м ≥нший зм≥ст ≥ по-р≥зному њх тлумачать.
–. ƒав≥д60 п≥дкреслював, що умови сучасного св≥ту вимагають повного оновленн¤ м≥жнародного права: необх≥дно, щоб крањни не т≥льки сп≥в≥снували, а й встановлювали нов≥ в≥дносини сп≥вроб≥тництва в масштаб≥ ¤к окремих рег≥он≥в, так ≥ всього св≥ту.
ясно, що ц≥ в≥дносини не можуть скластис¤ чи розвинутис¤ без знанн¤ правових систем, ¤к≥ в≥дображають розум≥нн¤ справедливост≥ й регулюють з урахуванн¤м пол≥тичних аспект≥в структури р≥зних держав. Ќе випадково ёЌ≈— ќ прид≥л¤Ї значну увагу зм≥цненню взаЇморозум≥нн¤ м≥ж народами шл¤хом вивченн¤ ≥ноземного права й використанн¤ пор≥вн¤льного методу.
√остро необх≥дним Ї пор≥вн¤льне правознавство в умовах, коли ми прагнемо до б≥льш т≥сного сп≥вроб≥тництва р≥зних крањн в рамках рег≥онального сп≥вроб≥тництва, пол≥тичних чи економ≥чних об'Їднань, ¤к≥ створюютьс¤ в ™вроп≥ та на ≥нших континентах.
“ак, одним ≥з джерел м≥жнародного публ≥чного права, передбачених статтею 38 —татуту ћ≥жнародного суду, Ї "загальн≥ принципи права, визнан≥ цив≥л≥зованими народами". Ќезважаючи на беззаперечн≥сть ц≥Їњ формули, њњ тлумаченн¤ може зд≥йснюватис¤ т≥льки на основ≥ методолог≥њ пор≥вн¤льного правознавства.
ј.  ≥сс у статт≥ "ѕор≥вн¤льне право й м≥жнародне публ≥чне право"61 зазначаЇ, що м≥ж ними ≥снуЇ багато сп≥льного: по-перше, пор≥внюютьс¤ р≥зн≥ правов≥ системи; по-друге, пор≥внюютьс¤ стосунки м≥ж такими суб'Їктами, кожен з ¤ких маЇ свою правову систему.
“аким чином, обидв≥ дисципл≥ни ірунтуютьс¤ на реальн≥й множинност≥ правових систем.
ќднак под≥бн≥сть не виключаЇ досить значноњ в≥дм≥нност≥ метод≥в, ¤к≥ використовують ц≥ науки. ¬ ц≥лому ж, м≥ж ними ≥снуЇ взаЇмод≥¤, масштаби ¤коњ важко переоц≥нити, й ц¤ взаЇмод≥¤ йде т≥льки на користь кожн≥й з них.
Ќа думку ј.  ≥сса, пор≥вн¤льне правознавство приносить м≥жнародному праву подв≥йну користь. « одного боку, збагачуютьс¤ методи, ¤к≥ використовуЇ м≥жнародне право, а з ≥ншого - безпосередньо зм≥ст останнього.
ƒо того ж м≥ж м≥жнародним приватним правом та пор≥вн¤льним правознавством ≥снують суттЇв≥ розб≥жност≥. ѕерш за все сл≥д виходити з того, що м≥жнародне приватне право - це комплекс правових норм д≥ючого права кожноњ крањни, в той же час ¤к пор≥вн¤льне правознавство - галузь юриспруденц≥њ або метод, що використовуЇтьс¤ в окремих розд≥лах правовоњ науки. як справедливо в≥дм≥чав ∆. —талев, пор≥вн¤льне правознавство сп≥вставл¤Ї р≥зн≥ р≥шенн¤, а м≥жнародне приватне право вибираЇ м≥ж ними62.
—тосовно метод≥в можна стверджувати, що оск≥льки м≥жнародне право Ї правовим пор¤дком, ¤кий регламентуЇ в≥дносини м≥ж суб'Їктами м≥жнародного права, кожний з ¤ких маЇ свою правову систему, то його не може не ц≥кавити вивченн¤ цих внутр≥шн≥х правових систем у т≥й м≥р≥, в ¤к≥й вони впливають на прийн¤тт¤ тих чи ≥нших р≥шень в≥дносно питань м≥жнародного правопор¤дку або в ¤к≥й вони Ї сферою, де про¤вл¤Їтьс¤ д≥¤ м≥жнародних акт≥в.
ќбидва ц≥ аспекти Ї однаково важливими. ¬ першому випадку ми д≥знаЇмос¤, ¤к≥ державн≥ установи можуть брати в≥д ≥мен≥ держави м≥жнародн≥ зобов'¤занн¤, ¤кою Ї роль цих установ у процес≥ формуванн¤ р≥шень, що њх приймаЇ держава. ≤накше кажучи, важливо знати так≥ установи в р≥зних крањнах, ¤к≥ виступають в≥д ≥мен≥ держави, приймають р≥шенн¤, представл¤ють державу в м≥жнародних в≥дносинах, беруть участь у д≥¤льност≥ р≥зноман≥тних м≥жнародних орган≥зац≥й, Ї компетентними вести переговори, п≥дписувати й ратиф≥кувати договори.
«вичайно, регламентац≥¤ вс≥х цих питань належить т≥льки до компетенц≥њ держави без будь-¤кого втручанн¤ м≥жнародного права. јле ≥гнорувати ц≥ питанн¤ м≥жнародне право не може. ¬решт≥-решт його майбутнЇ значною м≥рою залежить в≥д њх р≥шенн¤.
÷е саме сл≥д зазначити також щодо другого аспекту питанн¤ - про необх≥дн≥сть врахуванн¤ м≥жнародним правом внутр≥шнього права р≥зних крањн. «амало встановити норми, ¤к≥ зобов'¤зують державу. Ќеобх≥дно, щоб м≥жнародн≥ норми застосовувалис¤, а њхн≥ д≥њ реал≥зовувалис¤ через внутр≥шньодержавн≥ правов≥ системи. ѕри цьому правила тлумаченн¤ норм м≥жнародного права в≥дпов≥дають загальноприйн¤тим принципам тлумаченн¤ внутр≥шньодержавного права, ¤кими користуютьс¤ правозастосовуюч≥ установи.
«≥ ствердженн¤м у межах м≥жнародного права догов≥рних систем, забезпечених юрисдикц≥йними установами, зверненн¤ до загальних принцип≥в зростатиме, в≥дпов≥дно, розширитьс¤ й пор≥вн¤льне досл≥дженн¤ й вивченн¤ правових систем держав-член≥в.
як ≥ в сфер≥ "традиц≥йних" м≥жнародно-правових норм, пор≥вн¤льно-правов≥ досл≥дженн¤ в≥д≥грають особливу роль у таких розд≥лах м≥жнародного права, ¤к, наприклад, м≥жнародна торг≥вл¤ (в широкому розум≥нн≥, включаючи культурн≥ та ≥нш≥ контакти). ¬ цьому питанн≥ Ї багато аспект≥в, що потребують регламентац≥њ в м≥жнародному прав≥. јле ц¤ регламентац≥¤ не може бути винайдена, вона маЇ базуватис¤ на п≥знанн≥ й урахуванн≥ особливостей регулюванн¤ цих питань за допомогою систем внутр≥шнього права р≥зних крањн.
Ќеможливо переб≥льшити значим≥сть пор≥вн¤льних досл≥джень у таких важливих розд≥лах м≥жнародного права, ¤к охорона прав людини, мирне використанн¤ ¤дерноњ енерг≥њ, охорона навколишнього середовища тощо.
ѕор≥вн¤льн≥ досл≥дженн¤ мають ви¤вити, ¤к≥ юридичн≥ проблеми виникають у в≥дпов≥дних сферах житт¤ р≥зних крањн ≥ можлив≥ загальн≥ р≥шенн¤, ¤к≥ можуть бути "переведен≥" в норми м≥жнародного права.
¬ ус≥х згаданих ситуац≥¤х м≥жнародне право не може не звернутис¤ до пор≥вн¤льного права ¤к у методичних ц≥л¤х, так ≥ з метою розробки норм матер≥ального права.
¬ свою чергу, питанн¤ впливу м≥жнародного публ≥чного права на методолог≥ю пор≥вн¤льного правознавства також можна розгл¤дати в двох аспектах: у методолог≥чному й в аспект≥ матер≥ального права.
ѕравда, в першому випадку б≥льш правильно було б згадати не про методолог≥чний, а швидше про техн≥чний аспект. —аме юридичну техн≥ку м≥жнародне право надаЇ в розпор¤дженн¤ пор≥вн¤льного правознавства в т≥й м≥р≥, в ¤к≥й останнЇ намагаЇтьс¤ перейти з≥ стад≥њ досл≥дженн¤ в стад≥ю певноњ реал≥зац≥њ. ќдним з можливих результат≥в пор≥вн¤льно-правових досл≥джень Ї ун≥ф≥кац≥¤ правових норм за де¤кими проблемами.
як вже зазначалос¤, така ун≥ф≥кац≥¤ може зд≥йснюватис¤ подв≥йним шл¤хом: шл¤хом розробки одностайного акта, що сприймаЇтьс¤ багатьма крањнами, або шл¤хом укладенн¤ м≥жнародного договору.
¬ обох випадках м≥жнародне право забезпечуЇ техн≥ку переговор≥в ≥ розробку загального р≥шенн¤. ¬ другому випадку (¤кий здаЇтьс¤ б≥льш прийн¤тним ¤к з огл¤ду на пр≥оритет договору пор≥вн¤но з внутр≥шн≥м законодавством, так ≥ на те, що таким чином дос¤гаЇтьс¤ б≥льша самост≥йн≥сть прийн¤того тексту) м≥жнародне право визначаЇ також формальний пор¤док укладенн¤ договору.
ѕ≥сл¤ того ¤к ун≥ф≥кац≥ю зд≥йснено, виникаЇ (головним чином, при друг≥й з≥ згаданих процедур, тобто при процедур≥ укладенн¤ договору, що ун≥ф≥куЇ норми внутр≥шньодержавного права) проблема одностайного тлумаченн¤ Їдиного тексту. ≤ дл¤ цього м≥жнародне право маЇ надати адекватну допомогу - юридичну техн≥ку, ¤ка забезпечила б обов'¤зкове тлумаченн¤ сп≥рних положень шл¤хом нових переговор≥в ≥ новоњ угоди або шл¤хом зверненн¤ до м≥жнародноњ юрисдикц≥њ.
ѕор≥вн¤льне правознавство звертаЇтьс¤ до м≥жнародного права й тод≥, коли йдетьс¤ про пор≥вн¤льне вивченн¤ в повному розум≥нн≥ цього слова. ÷ей аспект взаЇмо-доповненн¤ двох дисципл≥н поки що не одержав довгооч≥куваного висв≥тленн¤. «даЇтьс¤, що в своњх досл≥дженн¤х де¤ких проблем поруч ≥з правом р≥зних крањн пор≥вн¤льне право маЇ звертатис¤ й до м≥жнародного права. ≤накше кажучи, в де¤ких випадках норми м≥жнародного права можуть бути з певною користю сп≥вставлен≥ з нормами континентальних правових систем, англосаксонського загального права тощо.
÷е перш за все стосуЇтьс¤ тих випадк≥в, коли йдетьс¤ про основн≥ права, про визначенн¤, ¤к≥ складають фундамент будь-¤кого правопор¤дку. ¬ цьому сенс≥ м≥жнародне право становить особливий ≥нтерес, тому що Ї системою в≥дносно менш розвинутою, н≥ж внутр≥шньодержавне право, але системою, що швидко еволюц≥онуЇ та Ї схильною до трансформац≥њ.
—аме завд¤ки цьому юристи-м≥жнародники змушен≥ пост≥йно звертатис¤ до таких питань, ¤к основи м≥жнародного права, джерела цього права, ¤к≥ можуть ви¤витис¤ серйозною допомогою дл¤ пор≥вн¤льного правознавства. “е саме можна сказати про де¤к≥ проблеми, сп≥льн≥ дл¤ вс≥х правових систем, ¤к≥ в≥д≥грають одночасно особливо важливу роль у м≥жнародному прав≥ з огл¤ду на специф≥ку останнього.
—праведливий, обов'¤зковий характер прийн¤тих догов≥рних обов'¤зк≥в, зловживанн¤ правом, в≥дпов≥дальн≥сть, в≥дшкодуванн¤ шкоди, санкц≥њ - з ус≥х цих питань сп≥вставленн¤ м≥жнародного права й р≥зних систем внутр≥шнього права маЇ бути пл≥дним.
Ќа практиц≥ таке сп≥вставленн¤ вже зд≥йснюЇтьс¤, але одн≥Їю стороною - м≥жнародниками, ¤к≥, звертаючись до цих проблем, не можуть ≥гнорувати р≥шенн¤, прийн¤т≥ в межах нац≥ональних правових систем.
¬несок м≥жнародного права до пор≥вн¤льного правознавства можна також ви¤вити, спостер≥гаючи за тенденц≥¤ми еволюц≥њ сучасного м≥жнародного житт¤. Ўвидке й неухильне розширенн¤ кооперац≥њ в галуз¤х, ¤к≥ традиц≥йно були зоною д≥¤льност≥ окремих держав, - в сферах економ≥ки, ф≥нанс≥в, охорони здоров'¤, технолог≥њ, науки, культурноњ д≥¤льност≥, осв≥ти, еколог≥њ, благоустрою та впор¤дкуванн¤ територ≥њ тощо - призводить до того, що повс¤кденне житт¤ багатьох народ≥в все б≥льше й б≥льше перем≥щуЇтьс¤ до сфери д≥њ норм, встановлених м≥жнародними в≥дносинами, а отже, до сфери впливу м≥жнародного права. ÷¤ еволюц≥¤ Ї особливо суттЇвою в тих районах св≥ту, де швидко сформувалис¤ й розвиваютьс¤ м≥жнародн≥ та м≥ждержавн≥ рег≥ональн≥ орган≥зац≥њ.
—творен≥ при цьому норми (а вони становл¤ть досить гомогенн≥ системи) не можуть н≥ з теоретичних, н≥ з практичних м≥ркувань залишатис¤ поза увагою тих, хто вивчаЇ й пор≥внюЇ внутр≥шн≥ правопор¤дки р≥зних крањн. ≤накше кажучи, бажано, щоб тод≥, коли йдетьс¤ про об'Їкти, що вход¤ть до кола ≥нтерес≥в ¤к внутр≥шньодержавного, так ≥ м≥жнародного права (в тому числ≥ права рег≥ональних орган≥зац≥й), останнЇ так само включалос¤ до предмета пор≥вн¤льних досл≥джень, ¤к ≥ внутр≥шн≥ правов≥ системи.
«г≥дно з теор≥Їю сучасноњ компаратив≥стики, м≥жнародний та рег≥ональний правов≥ простори формуютьс¤ й вдосконалюютьс¤ по трьох основних напр¤мках: ¬ тих випадках, коли форми й методи зближенн¤ обираютьс¤ не дов≥льно, сл≥д д≥¤ти за принципом "правовоњ матриц≥": за в≥дсутност≥ нац≥ональних акт≥в - п≥дготовка рекомендац≥йних (модельних) проект≥в закон≥в; за на¤вност≥ р¤ду закон≥в - розробка погоджених принцип≥в; при формуванн≥ загальних програм - узгодженн¤ план≥в законодавчоњ д≥¤льност≥; при локальних кол≥з≥¤х - двосторонн≥ угоди. ѕри цьому мають враховуватис¤ р≥вень ≥ темпи розвитку нац≥ональних законодавств та р≥вень правовоњ сп≥льност≥.
ћодельний закон - це законодавчий акт рекомендац≥йного характеру, що м≥стить певн≥ типов≥ норми й визначаЇ нормативну ор≥Їнтац≥ю дл¤ законодавства. ¬≥н розробл¤Їтьс¤ ≥ приймаЇтьс¤ законодавчим органом федерац≥њ дл¤ њњ суб'Їкт≥в, м≥ждержавним об'Їднанн¤м дл¤ держав-член≥в, м≥жнародними орган≥зац≥¤ми в ¤кост≥ правового зразка, а також вченими-юристами, й у ц≥лому носить доктринальний характер.
—л≥д п≥дкреслити, що модельний закон не Ї обов'¤зковим, маЇ нормативне ор≥Їнтуючий характер стандарту й набуваЇ сили в межах того чи ≥ншого державного утворенн¤ т≥льки п≥сл¤ його прийн¤тт¤, визнанн¤ та схваленн¤ нац≥ональним парламентом.
ћожлив≥ дек≥лька вид≥в пропозиц≥й щодо модельних законодавчих акт≥в:
ћодельн≥ законодавч≥ акти рекомендуЇтьс¤ готувати з урахуванн¤м норм м≥жнародного права, акт≥в наддержавних ≥ м≥жнародних орган≥зац≥й.
«ближенн¤ нац≥ональних законодавств в≥дбуваЇтьс¤ також шл¤хом њх узгодженн¤ з м≥жнародно-правовими актами.
¬ пактах, декларац≥¤х, конвенц≥¤х, угодах та ≥нших документах пропонуютьс¤ загальн≥ ц≥л≥ розвитку законодавств у т≥й чи ≥нш≥й сфер≥.
ћетодолог≥¤ сп≥вставленн¤ нац≥ональних законодавств з метою њх зближенн¤, ун≥ф≥кац≥њ й реал≥зац≥њ принципу примата норм м≥жнародного права даЇ можлив≥сть:
  1. обережно визначати граничн≥ меж≥ й характер зближенн¤, вид≥л¤ючи загальну потребу в под≥бност≥ правових регул¤тор≥в;
  2. правильно обирати шл¤хи зближенн¤, ун≥ф≥кац≥њ - норми, акти, правов≥ ≥нститути, галуз≥ законодавства, правов≥ комплекси;
  3. забезпечити Їдн≥сть у розум≥нн≥ й застосуванн≥ наукових правових визначень;
    ѕор≥вн¤льне правознавство, необх≥дне дл¤ розвитку м≥жнародного публ≥чного права, маЇ з≥грати не меншу роль у сфер≥ м≥жнародного приватного права, тому що б≥льш≥сть компаратив≥ст≥в вважають м≥жнародне приватне право стар≥шою пор≥вн¤льною юридичною наукою, оск≥льки його основною пост≥йною проблемою Ї виб≥р закону, що маЇ застосовуватис¤, серед закон≥в р≥зних крањн.
    ” наш час м≥жнародне приватне право переживаЇ складний пер≥од, тому що воно складаЇтьс¤ в основному з кол≥з≥йних норм, ¤к≥ мають визначити, чи Ї компетентним певне нац≥ональне право розгл¤дати т≥ чи ≥нш≥ правов≥дносини, що мають ≥ноземний елемент, ≥ ¤ке саме нац≥ональне право сл≥д застосувати до нього. ÷ей метод був би прийн¤тним, ¤кби держави прийшли до одностайних р≥шень. јле на практиц≥ в кожн≥й крањн≥ кол≥з≥њ закон≥в та юриспруденц≥њ вир≥шуютьс¤ без урахуванн¤ того, що в цьому план≥ в≥дбуваЇтьс¤ в ≥нших крањнах.
    “ому в св≥т≥, де м≥жнародн≥ зв'¤зки з року в р≥к розширюютьс¤, важливо створити дл¤ них м≥цну правову основу. ј державам сл≥д дос¤гти угоди ≥ встановити, що всюди до того чи ≥ншого виду правов≥дносин прийматимутьс¤ однаков≥, одностайн≥ норми, ¤к≥ мають бути вироблен≥ й прийн¤т≥ в кожн≥й галуз≥ права. « ц≥Їю метою можуть бути укладен≥ м≥жнародн≥ конвенц≥њ, а судова практика кожноњ крањни, створюючи кол≥з≥йну норму, маЇ враховувати, ¤к ц¤ проблема вир≥шуЇтьс¤ законодавством чи судовою практикою ≥нших крањн.
    ќкремо сл≥д згадати про особливост≥ методолог≥њ пор≥вн¤льно-правових досл≥джень з метою ун≥ф≥кац≥њ.
    « практичноњ точки зору, сл≥д надати перевагу розробц≥ Їдиних матер≥альних норм, ¤к≥ регулюють т≥ чи ≥нш≥ категор≥њ правов≥дносин, н≥ж намагатис¤ ун≥ф≥кувати кол≥з≥йн≥ норми.
    ”н≥ф≥кац≥¤ права дл¤ регулюванн¤ м≥жнародно-правових в≥дносин, без сумн≥ву, Ї одним ≥з важливих завдань нашого часу. ѕри зд≥йсненн≥ м≥жнародноњ ун≥ф≥кац≥њ права не йдетьс¤ про зам≥ну м≥жнародних правових систем одностайним нац≥ональним правом, прийн¤тим законодавцем у св≥товому масштаб≥. ¬ цьому немаЇ необх≥дност≥. ≤ншим шл¤хом з б≥льшою гнучк≥стю дос¤гаЇтьс¤ певний прогрес у план≥ покращенн¤ режиму в≥дносин, ¤к≥ регулюЇ м≥жнародне право.
    ѕевного р≥вн¤ ун≥ф≥кац≥њ й гармон≥зац≥њ м≥жнародного права дос¤гнуто нав≥ть зараз, але ще б≥льше св≥т потребуватиме њх завтра. ƒл¤ дос¤гненн¤ ц≥Їњ мети знову ж таки необх≥дне пор≥вн¤льне право. Ѕез нього не можна встановити елементи сп≥впаданн¤ чи в≥дм≥нностей, ¤к≥ ≥снують у прав≥ р≥зних крањн ≥ Ї суттЇвими з точки зору кодиф≥кац≥њ.
    ѕор≥вн¤льне право Ї не менш необх≥дним ≥ дл¤ того, щоб узгодити р≥зну юридичну техн≥ку, ¤ка використовуЇтьс¤ в р≥зних крањнах, а також зробити так, щоб зусилл¤, спр¤мован≥ на ун≥ф≥кац≥ю, дос¤гли максимального усп≥ху.

    4. ™вропейське право та пор≥вн¤льне правознавство

    јктуальн≥сть постановки такого питанн¤ викликано, в першу чергу, тим, що Ївропейське право, що розвиваЇтьс¤ ≥ одночасно формуЇтьс¤ завд¤ки р≥зним джерелам, не сп≥впадаЇ з рамками романо-германськоњ правовоњ с≥м'њ, але самим суттЇвим способом впливаЇ на Ївропейськ≥ держави та њх правов≥ с≥м'њ, що, на переконанн¤ –.ƒав≥да, потребуЇ звернутис¤ при анал≥з≥ цього Ївропейського правового феномена до пор≥вн¤льного правознавства.
    як в≥домо, Ївропейське право ¤к новий юридичний феномен виникло у друг≥й половин≥ ’’ стол≥тт¤ ≥ охоплюЇ право вс≥х Ївропейських орган≥зац≥й, включаючи –аду ™вропи (1949р.), Ќј“ќ, «ах≥дно-™вропейський союз, ќрган≥зац≥ю економ≥чного сп≥вроб≥тництва та розвитку (ќ≈—–), ќрган≥зац≥ю з безпеки ≥ сп≥вроб≥тництва в ™вроп≥ (ќЅ—™) та ≥нш≥. Ѕезумовно значне м≥сце в Ївропейському прав≥ займало право трьох Ївропейських сп≥втовариств: ™вропейського об'Їднанн¤ вуг≥лл¤ та стал≥ (1951), ™вропейського економ≥чного сп≥втовариства (1957) та ™вропейського сп≥втовариства з атомноњ енерг≥њ (™вроатом - 1957). ¬ажливим етапом в розвитку Ївропейського права стала трансформац≥¤ згаданих трьох Ївропейських сп≥втовариств в ™вропейський —оюз (™—) в 1992 роц≥, ¤кий зазнав серйозних реформ в 1997 роц≥.
    ¬же практично п≥д Ївропейським правом розум≥Їтьс¤ право ™вропейського —оюзу, побудоване на ѕаризькому (1951), –имському (1957), Ѕрюсельському (1965), а також ћаастрихтському (1992) та јмстердамському договорах, що набуваЇ б≥льш ч≥тку структуру по м≥р≥ юридичноњ та пол≥тичноњ еволюц≥њ ™—. ћова йде про особливе право, ¤кому одночасно притаманн≥ риси наднац≥онального ≥ внутр≥шнього права, ≥ ¤ке застосовуЇтьс¤ у вс≥х крањнах ™—.
    ¬оно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д класичного м≥жнародного права, оск≥льки створюЇ автономний м≥жнародний правовий режим ≥нтегрований в право крањн-член≥в ™—, внасл≥док чого це право безпосередньо застосовуЇтьс¤ пол≥тичним кер≥вництвом та судовими органами цих крањн. « огл¤ду на зазначене, ≥нколи Ївропейське право ™— розц≥нюють ¤к по-сут≥ федеративне право.
    ѕри ознайомленн≥ з Ївропейським правом можна вид≥лити так≥ дв≥ велик≥ частини, а саме ≥нституц≥ональне право та матер≥альне (субстанц≥ональне) право. ¬ ≥нституц≥ональному Ївропейському прав≥ мова йде головним чином щодо проблеми пол≥тичноњ, адм≥н≥стративноњ та юридичноњ орган≥зац≥њ. ÷е, по-перше, норми щодо статусу, функц≥й та повноважень численних орган≥в ≥ ≥нституц≥й ™—. «окрема, до таких орган≥в в≥днос¤тьс¤ в першу чергу так≥ пол≥тичн≥ органи ¤к ™вропарламент, ™вропейська –ада та ™вропейська  ом≥с≥¤. ÷е також консультативн≥ установи пол≥тичного або адм≥н≥стративного характеру, а також судов≥ та контрольн≥ ≥нстанц≥њ, а саме: —уд першоњ ≥нстанц≥њ, —удова палата та –ахункова палата.
    ѕо-друге, ≥нституц≥ональне право включаЇ норми щодо джерел права в ≥Їрарх≥њ юридичних акт≥в в рамках ™—, договор≥в та угод, регламент≥в, директив та р≥шень.  р≥м цього, сюди вход¤ть норми, що регулюють в≥дносини ≥ сполученн¤ юридичного режиму ™— з внутр≥шн≥ми юридичними режимами крањн-член≥в ™—.
    ўодо матер≥ального Ївропейського права, воно, ¤к видно з назви, включаЇ в себе норми, що регулюють повед≥нку ≥ д≥¤льн≥сть ≥ндив≥д≥в та соц≥ум≥в р≥зних галуз¤х права, що вход¤ть в сферу д≥њ Ївропейських договор≥в. “аким чином, мова йдетьс¤ про зв≥д норм, складаючих економ≥чне право ™—, мета ¤кого - формуванн¤ на вс≥й територ≥њ крањн-член≥в ™— Їдиного внутр≥шнього ринку з в≥льним рухом людей, товар≥в, послуг та кап≥тал≥в. ¬ ц≥лому матер≥альне Ївропейське право встановлюЇ:
    1. норми, що визначають режим економ≥чних свобод, д≥ючих по в≥дношенню до р≥зних учасник≥в житт¤ ™—: конкретну орган≥зац≥ю в≥льного руху ф≥зичних ос≥б, майна; заборони дискрим≥нац≥њ м≥ж крањнами-членами ™—; заборони д≥й, що протир≥чать принципам здоровоњ конкуренц≥њ тощо;
    2. принципи ≥ норми зд≥йсненн¤ загальних економ≥чних заход≥в ≥ д≥йв крањнах-членах ™—.
    ћатер≥альне Ївропейське право пов'¤зано з вивченн¤м д≥ючих в ™— норм, ¤к≥ торкаютьс¤ р≥зних юридичних дисципл≥н ≥ мають в≥дношенн¤ до компетенц≥њ ™— та ≥нтегрованих у внутр≥шнЇ право крањн ™—. “аким шл¤хом поступово сформувалис¤ спец≥ал≥зован≥ розд≥ли Ївропейського права: Ївропейське торг≥вельне, с≥мейне, соц≥альне, а також с≥льськогосподарське, банк≥вське, транспортне право тощо.
    “аким чином матер≥альне Ївропейське право - це предметне, д≥юче, щоденно застосоване, але ≥нколи т¤жко та довго розробл¤Їме право майбутньоњ Їдиноњ ™вропи, Ївропейського правового простору.
    —учасне розум≥нн¤ ≥ сприйн¤тт¤ Ївропейського правового простору виникло на баз≥ проблеми прав людини. якщо до середини ’’ стол≥тт¤ стверджували, що все зв'¤зано з правами людини - виключно внутр≥шн¤ компетенц≥¤ кожноњ держави, зараз вс≥ визнають, що ступ≥нь дотриманн¤ ≥ поваги прав людини визначають на м≥жнародн≥й арен≥ ≥ ступ≥нь дов≥ри до держави.
    —амо пон¤тт¤ "™вропейський правовий прост≥р" ¤к юридичний аспект загальноЇвропейського процесу народилос¤ в ’ельс≥нк≥ на Ќарад≥ з безпеки ≥ сп≥втовариства в ™вроп≥ у 1975 роц≥. ÷е пон¤тт¤ м≥стить все позитивне, що дос¤гнуто у взаЇмов≥дносинах держав ™вропи в галуз≥ прав людини ≥ правових форм њх сп≥вроб≥тництва. –азом з тим воно передбачаЇ подальший њх розвиток не т≥льки за допомогою м≥жнародного права, а й шл¤хом в≥дпов≥дноњ еволюц≥њ Ївропейських нац≥ональних правових систем.
    ‘ормуванн¤ цього простору не сл≥д сприймати ¤к по¤ву ¤когось наддержавного Ївропейського права. ћова йде про розробку р≥зноман≥тних форм взаЇмод≥њ нац≥ональних держав ™вропи, зближенн¤ њх законодавчих норм, пошук сучасних р≥шень конкретних загальноправових проблем. ѕри цьому ц¤ д≥¤льн≥сть не обмежуЇтьс¤ лише проблематикою прав людини, а виходить далеко за њњ меж≥. ¬же зараз ≥снують сфери правового регулюванн¤, в ¤ких зближенн¤ законодавств р≥зних Ївропейських держав, що належать до р≥зних систем, Ї вкрай необх≥дним. ÷е регламентац≥¤ акц≥онерних сп≥втовариств, сум≥сних заклад≥в, передач≥ технолог≥й, зон в≥льного п≥дприЇмництва тощо.
    ≤де¤ ™вропи ¤к Їдиного правового простору розрахована на довгу ≥сторичну перспективу ≥ розраховуЇ на розробку та кодиф≥кац≥ю загальноЇвропейських правових норм, розширенн¤ ≥ вдосконаленн¤ ≥нфраструктури договор≥в, угод, конвенц≥й, р≥зних орган≥зац≥йних загальноЇвропейських структур, що регулюють в≥дносини м≥ж крањнами-учасниц¤ми ќЅ—™ в р≥зних сферах пол≥тичного, економ≥чного та гуман≥стичного житт¤. —аме цим визначаЇтьс¤ актуальн≥сть ≥дењ Ївропейського правового простору дл¤ пор≥вн¤льного правознавства.
    ¬раховуючи, що об'Їктами правового регулюванн¤ Ї практично вс≥ галуз≥ в≥дносин м≥ж крањнами-учасниц¤ми ќЅ—™, правом≥рно застосовувати пон¤тт¤ "Ївропейський правовий прост≥р" не т≥льки в рамках  онвенц≥њ по людському вим≥ру, а й дл¤ всього комплексу в≥дносин м≥ж —ходом та «аходом.
    ќтже Їдиний Ївропейський правовий прост≥р - це рег≥ональна правова система, що об'ЇднуЇ нац≥ональн≥ правов≥ системи Ївропейських крањн та крањн, ¤к≥ приймають активну участь в Ївропейському процес≥ - —Ўј ≥  анада, що забезпечуЇ правов≥ основи "загальноЇвропейського дому". јле не треба сприймати його ¤к загальне право наднац≥онального характеру, а сприймати його ¤к пошук ≥ створенн¤ де¤кого правового м≥н≥муму в крањнах, ¤кий забезпечуЇ њх нац≥ональн≥ взаЇмов≥дносини в рамках загальноЇвропейського процесу. ƒо того ж, ¤кщо ран≥ше, говор¤чи про сп≥вроб≥тництво та наближенн¤ крањн, акцент робивс¤ в основному на м≥жнародне право та його розвиток, то тепер до цього сл≥д додати нац≥ональний правовий розвиток в напр¤мку правовоњ державност≥.
    ѕри цьому концепц≥¤ "Ївропейський правовий прост≥р" передбачаЇ, що держави ™вропи повинн≥ вступати ¤к правов≥ держави, де державний механ≥зм функц≥онуЇ на основ≥ верховенства закону, принципу законност≥, де гарантован≥ правов≥ в≥дносини м≥ж державами ≥ громад¤нином, забезпечен≥ правова стаб≥льн≥сть ≥ безпека особистост≥. —л≥д наголосити, що сучасний етап формуванн¤ Ївропейського правового простору розраховано на зближенн¤, а не на повну ун≥ф≥кац≥ю правових норм р≥зних держав.
    ¬чен≥-юристи вид≥л¤ють дек≥лька р≥вн≥в анал≥зу Ївропейського правового простору: правова с≥м'¤, правова держава, сп≥вроб≥тництво в рамках м≥жнародних орган≥зац≥й, сп≥вроб≥тництво м≥ж самими м≥жнародними орган≥зац≥¤ми. ¬ ц≥лому, основн≥ напр¤мки створенн¤ основ Ївропейського правового простору включають:
    1. по-перше, м≥жнародне право ≥ його прогресивний розвиток;
    2. по-друге, в≥дпов≥дна цьому еволюц≥¤ внутр≥шньодержавного законодавства, судовоњ практики тощо;
    3. по-третЇ, пор≥вн¤льне вивченн¤ правових систем ¤к зас≥б ви¤вленн¤ загального ≥ в≥дм≥нного м≥ж ними, в законодавств≥, парламентських, адм≥н≥стративних, судових структурах ≥нших держав.
    ÷ей процес маЇ бути спр¤мований на подоланн¤ кол≥з≥й в законодавств≥ р≥зних крањн, на подоланн¤ все ще ≥снуючих нормативних та адм≥н≥стративно-техн≥чних перешкод в р≥зних сферах сп≥вроб≥тництва та обм≥н≥в. ѕри цьому пор≥вн¤льне правознавство маЇ в≥д≥грати важливу роль в р≥шенн≥ трьох проблем в рамках концепц≥њ "Ївропейського правового простору".
    ѕерша - розробка критер≥њв правовоњ держави, що можливо перш за все шл¤хом пор≥вн¤льного анал≥зу досв≥ду Ївропейських крањн у встановленн≥ юридичних стандарт≥в, що дозвол¤ють в≥др≥зн¤ти правову державу в≥д неправовоњ.
    ƒруга проблема - подальше п≥двищенн¤ ≥ конкретизац≥¤ загальноЇвропейських стандарт≥в в галуз≥ прав людини. ѕри цьому мають розгл¤датис¤ не окрем≥ права, а весь комплекс прав - громад¤нських, пол≥тичних, соц≥альних, економ≥чних, культурних тощо.
    Ќарешт≥, трет¤ проблема - вдосконаленн¤ механ≥зму сп≥вроб≥тництва ≥ питанн¤х, що в≥днос¤тьс¤ до людського вим≥ру. ћова йде про контрольний механ≥зм, ¤кий в майбутньому буде в≥д≥гравати все б≥льшу роль ¤к додатковий м≥жнародний зас≥б правового захисту людини. яке не п≥дм≥н¤Ї собою нац≥ональн≥ засоби, але в певн≥й м≥р≥ контролюЇ останн≥ та моб≥л≥зуЇ њх на б≥льш ч≥тку д≥ю.
    ¬ зв'¤зку з розробкою концепц≥њ Їдиного Ївропейського правового простору, на думку —а≥дова ј.’., актуальними сл≥д вважати наступн≥ пор≥вн¤льн≥ досл≥дженн¤:
    1. пор≥вн¤льне вивченн¤ особливостей ≥ тенденц≥й розвитку основних правових систем ™вропи - с≥мей романо-германського, загального, скандинавського права ≥ залишк≥в соц≥ал≥стичноњ с≥м'њ права;
    2. вдосконаленн¤ Ївропейськоњ концепц≥њ правовоњ держави ¤к основного елемента Ївропейського правового простору, визначенн¤ його основних особливостей, характерних рис ≥ критер≥њв (наприклад, правова стаб≥льн≥сть, пол≥тичний л≥берал≥зм, повага прав людини ≥ основних свобод, в≥дмова в≥д сили та погрози њњ застосуванн¤ у зовн≥шн≥х (≥ внутр≥шн≥х) в≥дносинах, правов≥ шл¤хи вир≥шенн¤ спор≥в, що виникають тощо);
    3. досл≥дженн¤ правовоњ д≥¤льност≥ Ївропейських м≥жнародних орган≥зац≥й та њх дол≥ в створенн≥ системи Ївропейського правового простору;
    4. досл≥дженн¤ правових в≥дносин та правового сп≥вроб≥тництва м≥ж Ївропейськими м≥жнародними орган≥зац≥¤ми ¤к одного з р≥вн≥в Ївропейського правового простору;
    5. вивченн¤ правових аспект≥в загальноЇвропейського процесу з метою розробки його стаб≥льних орган≥зац≥йно-правових основ, пол≥тичних ≥нститут≥в, пост≥йних орган≥в та установ.
    Ѕезсумн≥вно, що подальший розвиток Ївропейського правового простору буде в≥дбуватис¤ на двох р≥вн¤х - загальноЇвропейському та нац≥ональному, при л≥дируюч≥й рол≥ першого. ¬ той же час пор≥вн¤льне правознавство маЇ стати ≥ в≥д≥грати роль де¤кого закр≥плюючого механ≥зму, ¤кий поступово ≥ на певному науково-прикладному р≥вн≥ реЇстрував би те, що вже зроблено, а також те, що ще належить зробити ≥, зокрема, в≥добразити у внутр≥шньому законодавств≥.
    begin
    ≈лектронна б≥бл≥отека ÷ƒЌ  ”ѕ
    Сайт управляется системой uCoz