¬же прот¤гом тривалого часу компаратив≥сти св≥ту сперечаютьс¤ з
приводу того, чи Ї пор≥вн¤льне правознавство самост≥йною галуззю
юридичноњ науки чи особливим пор≥вн¤льно-правовим методом, ¤кий
застосовуЇтьс¤ при досл≥дженн≥ кожною галуззю науки. ќстанн≥м часом
в юридичн≥й л≥тератур≥ переконливо обірунтовуЇтьс¤ думка, що
пор≥вн¤льне правознавство - це самост≥йний науковий напр¤м правових
досл≥джень, причому к≥льк≥сть прихильник≥в такоњ думки неухильно
зростаЇ. “акий п≥дх≥д в≥дкриваЇ прост≥р дл¤ розширенн¤ тематики
конкретних пор≥вн¤льно-правових досл≥джень ≥ п≥дн¤тт¤ њх на новий,
б≥льш високий р≥вень. “акий п≥дх≥д зумовлений необх≥дн≥стю всеб≥чного
осмисленн¤ тих ¤к≥сних ≥ к≥льк≥сних зм≥н на правов≥й карт≥ св≥ту,
що сталис¤ в XX стол≥тт≥.
Ўирокий п≥дх≥д до завдань пор≥вн¤льного правознавства визначаЇ
й ≥нш≥ структури предмета. …детьс¤ не про пор≥вн¤нн¤ окремих правових
норм та ≥нститут≥в, а про розгл¤д основних правових систем сучасност≥.
Ќа сучасн≥й правов≥й карт≥ св≥ту ≥снуЇ значна к≥льк≥сть
нац≥ональних правових систем - б≥л¤ двохсот ≥ кожна крањна маЇ свою
нац≥ональну правову систему, ¤ка Ї нормативним в≥дображенн¤м
≥сторичних, пол≥тичних, культурних та рел≥г≥йних особливостей кожного
народу або сусп≥льства.
ожна з цих систем маЇ своњ ≥сторичн≥ корен≥ ≥ традиц≥њ ≥ природно,
що вони в≥др≥зн¤ютьс¤ одна в≥д одноњ. јле ¤к в≥дм≥чав –. ƒав≥д, ц¤
р≥зниц¤ значно зменшуЇтьс¤, ¤кщо виходить не ≥з зм≥сту конкретних
норм, а з б≥льш пост≥йних елемент≥в, що використовуютьс¤ дл¤ створенн¤
тлумаченн¤ та оц≥нки норм, ¤ких не так вже ≥ багато. ¬≥н каже, що
можливе групуванн¤ правових систем у с≥м'њ, под≥бно до того, ¤к це
робл¤ть ≥ ≥нш≥ науки, абстрагуючись в≥д другор¤дних в≥дм≥нностей ≥
вид≥л¤ючи с≥м'њ, ¤к, наприклад, в л≥нгв≥стиц≥ - романськ≥,
слов'¤нськ≥, сем≥тськ≥; в рел≥г≥њ - христи¤нство, ≥слам; в
природознавчих науках ≥ таке ≥нше. ѕри цьому дл¤ класиф≥кац≥њ
використовуЇтьс¤ р≥зн≥ фактори, починаючи з етичних, расових,
географ≥чних, рел≥г≥йних, ≥ зак≥нчуючи юридичною техн≥кою, стилем
права. «в≥дси ≥ множинн≥сть квал≥ф≥кац≥њ.
ќтже пор≥вн¤льне правознавство даЇ можлив≥сть класиф≥кувати
нац≥ональн≥ правов≥ системи по р≥зним типам, групам або правовим
с≥м'¤м.
Ќезалежно в≥д того, ¤к ми розум≥Їмо пор≥вн¤льне правознавство -
б≥льш вузько, ¤к метод, чи б≥льш широко, ¤к самост≥йний напр¤м
правових досл≥джень, - на сьогодн≥шн≥й день воно вже стало реальн≥стю
та впевнено пос≥ло своЇ м≥сце в юридичн≥й науц≥.
«агалом можна стверджувати, що пор≥вн¤льно-правов≥ досл≥дженн¤
спр¤мован≥ головним чином на вивченн¤ юридичноњ географ≥њ св≥ту,
розкритт¤ взаЇмов≥дносин та взаЇмовпливу правових систем сучасност≥.
÷е не просте сп≥вставленн¤ правових систем, а досл≥дженн¤
законом≥рностей њх розвитку, ви¤вленн¤ њх загального, в≥дм≥нного
та одиничного.
ќсновн≥ правов≥ системи сучасност≥ виступають ¤к головн≥
об'Їкти пор≥вн¤льного правознавства ¤к на м≥кро-, так ≥ на
макрор≥вн≥.
ѕор≥вн¤льне правознавство допомагаЇ подолати вузьконац≥ональн≥
установки при вивченн≥ права, погл¤нути на нього п≥д б≥льш широким
кутом зору. —п≥вставленн¤ нац≥ональноњ правовоњ системи ≥з
заруб≥жними створюЇ умови дл¤ б≥льш ч≥ткого ви¤вленн¤ нац≥ональноњ
своЇр≥дност≥ правовоњ системи кожноњ держави. ќтже, значенн¤
пор≥вн¤льного правознавства дл¤ розвитку юридичноњ науки пол¤гаЇ
не т≥льки в отриманн≥ нових теоретичних знань щодо правовоњ
д≥йсност≥, а й у тому, що ц≥ знанн¤ тим чи ≥ншим чином враховуютьс¤
при розробц≥ концепц≥й розвитку нац≥онального права.
¬≥дносну самост≥йн≥сть пор≥вн¤льного правознавства визначаЇ
низка об'Їктивних ≥ суб'Їктивних фактор≥в. ѕо-перше, ¤к наука,
так ≥ практика потребують б≥льш розгорнутого й глибокого вивченн¤
правовоњ карти св≥ту; по-друге, необх≥дно заповнити прогалини у
вивченн≥ права розвинутих заруб≥жних крањн, мусульманського права
тощо. ¬се це призвело до певноњ автоном≥зац≥њ та спец≥ал≥зац≥њ
пор≥вн¤льного правознавства, розширенн¤ його сфери, по¤ви новоњ
науковоњ проблематики, а також до удосконаленн¤ метод≥в наукового
досл≥дженн¤.
ќднак не можна нехтувати й суб'Їктивним фактором. ” багатьох
державах ≥снують численн≥ центри, ≥нститути й факультети
пор≥вн¤льного правознавства або пор≥вн¤льного права, спец≥альн≥
пер≥одичн≥ виданн¤ та групи вчених-фах≥вц≥в у ц≥й галуз≥. Ќарешт≥,
ще одним аргументом на користь визнанн¤ пор≥вн¤льного правознавства
самост≥йною наукою Ї на¤вн≥сть специф≥чного предмета досл≥дженн¤ -
пор≥вн¤льного вивченн¤ правовоњ карти св≥ту.
ƒл¤ визначенн¤ вс≥х ≥снуючих нац≥ональних правових систем у
компаратив≥стськ≥й л≥тератур≥ застосовуютьс¤ терм≥ни "правова
карта св≥ту" (¬.ј. “уманов), "юридична географ≥¤ св≥ту" (¬. напп),
"сп≥втовариство" правових систем (∆. —талЇв) та ≥нш≥, що охоплюють
нац≥ональн≥ правов≥ системи.
ѕри цьому сл≥д в≥дкинути спроби представити правову карту св≥ту
¤к механ≥чне поЇднанн¤ нац≥ональних правових систем. ѕринцип
≥сторизму дозвол¤Ї обумовити м≥сце кожноњ окремоњ нац≥ональноњ
правовоњ системи на правов≥й карт≥ св≥ту њњ належн≥стю до т≥Їњ чи
≥ншоњ правовоњ с≥м'њ. ¬≥днесенн¤ конкретноњ правовоњ системи до
певноњ правовоњ с≥м'њ дозвол¤Ї, нав≥ть без детального знайомства з
конкретним правовим матер≥алом, зробити р¤д висновк≥в щодо њњ
характерних рис.
–озгл¤даючи основн≥ правов≥ с≥м'њ, досл≥дник маЇ зробити св≥домий
в≥дб≥р, ≥, перш за все, обмежити к≥льк≥сть правових систем, що
розгл¤даютьс¤. якби хтось забажав охопити вс≥ правов≥ системи
т≥Їњ чи ≥ншоњ правовоњ с≥м'њ, в≥н просто потонув би в мас≥
емп≥ричного матер≥алу. “ому на практиц≥ використовуЇтьс¤
репрезентативний п≥дх≥д, при ¤кому досл≥дник маЇ перш за все
визначити так званий родов≥д материнських правових систем, де
вперше були створен≥ ориг≥нальн≥ правов≥ р≥шенн¤, а пот≥м простежити
њхнЇ подальше географ≥чне поширенн¤, анал≥зуючи таким чином доч≥рн≥
(рецеп≥йован≥) правов≥ системи. ¬ ¤кост≥ материнських, ¤к правило,
ф≥гурують правов≥ системи великих крањн, ¤к≥ мають значний ≥
тривалий правовий досв≥д. ÷ей досв≥д використовуЇтьс¤ малими й
новими крањнами, ¤к≥ належать до того самого типу, що й
материнська правова система.
2. ѕравова система - головний об'Їкт пор≥вн¤льного
правознавства. ритер≥њ класиф≥кац≥њ правових систем
як видно з попередн≥х глав, в ¤кост≥ головного об'Їкта
пор≥вн¤льного правознавства виступаЇ категор≥¤ "правова система".
ќднак вчен≥-юристи навод¤ть у своњх прац¤х р≥зн≥ визначенн¤ правовоњ
системи, оск≥льки в р≥зних крањнах використовуютьс¤ р≥зн≥ п≥дходи до
цього питанн¤: в —Ўј - прагматичний, у ‘ранц≥њ - пор≥вн¤льно-правовий,
у Ќ≥меччин≥ - ф≥лософський тощо. ¬≥дпов≥дно до принципу Їдност≥
лог≥чного й ≥сторичного загальне пон¤тт¤ "правова система" маЇ
в≥дображати реальну ≥стор≥ю та множинн≥сть форм права. “ому досл≥дженн¤
правовоњ системи маЇ охоплювати, по-перше, систему погл¤д≥в, ≥дей,
у¤влень, теор≥й, тобто праворозум≥нн¤ в даний ≥сторичний пер≥од;
по-друге, анал≥з нормативноњ основи, њњ структури; по-третЇ, систему
зд≥йсненн¤ права.
ѕравова система - це система, що розвиваЇтьс¤, вона не залишаЇтьс¤
пост≥йною, а весь час зм≥нюЇтьс¤ в ход≥ ≥сторичного процесу. ѕроте
не вс≥ њњ елементи розвиваютьс¤ однаковими темпами.
Ќеобх≥дн≥сть ≥ важлив≥сть класиф≥кац≥њ правових систем
обумовлюЇтьс¤, по-перше, науковими, п≥знавальними та осв≥тн≥ми
причинами. “ому що повне та ¤к≥сне п≥знанн¤ правовоњ карти св≥ту
потребуЇ не т≥льки њњ загального розгл¤ду, а й вивченн¤ њњ окремих
частин, що ув≥брали в себе под≥бн≥ правов≥ системи. “≥льки всеб≥чне
вивченн¤ правових систем, вз¤тих спочатку окремо ¤к так≥, а вже пот≥м -
у њх взаЇмозв'¤зку та взаЇмод≥њ, дозвол¤Ї в≥дтворити повну, ч≥тку
правову карту св≥ту, що адекватно в≥дображуЇ реальну д≥йсн≥сть.
ј по-друге, це зумовлюЇтьс¤ суто практичними ц≥л¤ми - ун≥ф≥кац≥Їю
чинного законодавства та вдосконаленн¤м нац≥ональних правових систем.
ѕравова система пор¤д ≥з ≥нституц≥ональною структурою - системою
права - включаЇ в себе низку ≥нших компонент≥в правового житт¤
сусп≥льства. јнал≥з цих компонент≥в дозвол¤Ї вид≥лити так≥ сторони
й аспекти правового розвитку, ¤к≥ не можуть бути розкрит≥ шл¤хом
анал≥зу т≥льки системи права. ¬ пон¤тт≥ "правова система", на в≥дм≥ну
в≥д пон¤тт¤ "система права", в≥дображаЇтьс¤ не ст≥льки внутр≥шн¤
узгоджен≥сть галузей права, ск≥льки автономн≥сть правовоњ системи
¤к самост≥йного соц≥ального утворенн¤. —л≥д зазначити, що в ус≥х
випадках йдетьс¤ про взаЇмопов'¤зан≥ пон¤тт¤, одне з ¤ких, б≥льш
вузьке, охоплюЇтьс¤ ≥ншим, але не втрачаЇ при цьому свого автономного
значенн¤.
ѕроблема под≥лу правових систем на певн≥ групи або с≥м'њ Ї одн≥Їю
з основних проблем пор≥вн¤льного правознавства та вже давно привертаЇ
увагу компаратив≥ст≥в.
” пошуках розгорнутоњ класиф≥кац≥њ основних правових систем
юристи-компаратив≥сти брали за основу р≥зн≥ фактори, починаючи з
етичних, расових, географ≥чних, рел≥г≥йних ≥ зак≥нчуючи правовою
техн≥кою та стилем права. ≤нколи в запропонованих класиф≥кац≥¤х
взагал≥ було складно знайти ¤кусь ч≥тку основу.
Ќа думку французького компаратив≥ста –. –одьЇра, в юридичн≥й
компаратив≥стиц≥ "класиф≥кац≥й ≥снуЇ приблизно ст≥льки ж, ск≥льки
й компаратив≥ст≥в". « цим сл≥д погодитись, ¤кщо зважити на в≥дом≥
компаратив≥стам спроби ј. ≈смена, ™. √лассона, ј. Ћев≥-”льмана,
√. —озер-’олла, ƒж. ¬игмора та ≥нших запропонувати своњ верс≥њ
такоњ класиф≥кац≥њ42. јле з р≥зних причин жодна з них не може
претендувати на наукове значенн¤ й тому не розгл¤даЇтьс¤ детально.
ќтже, при досл≥дженн≥ основних правових систем на перше м≥сце дос≥
ставитьс¤ питанн¤ њх класиф≥кац≥њ.
¬ основу класиф≥кац≥њ можуть бути покладен≥ б≥льш широк≥ або,
навпаки, б≥льш вузьк≥ характеристики географ≥чноњ сфери; вона може
мати ≥сторичний (д≥ахронний) або лог≥чний (синхронний) характер; њњ
можна зд≥йснювати ¤к на р≥вн≥ правових систем, так ≥ в межах окремих
галузей права. «в≥дси походить принципова можлив≥сть р≥зноман≥тност≥
класиф≥кац≥й, створених на основ≥ р≥зних критер≥њв ≥ з р≥зними ц≥л¤ми.
–езультатом класиф≥кац≥њ правових систем Ї системна одиниц¤ -
правова с≥м'¤. ожна правова с≥м'¤ маЇ св≥й специф≥чний комплекс
безпосередн≥х юридичних детерм≥нант. ѕон¤тт¤ "правова с≥м'¤"
в≥дображуЇ т≥ особливост≥ де¤ких правових систем, ¤к≥ Ї результатом
под≥бност≥ њх конкретно-≥сторичного розвитку й структури, джерел,
основних галузей ≥ правових ≥нститут≥в, правовоњ культури, традиц≥й,
особливостей правозастосовчоњ д≥¤льност≥, юридичного мисленн¤ тощо.
ласиф≥кац≥¤ можлива ¤к на р≥вн≥ правових систем, так ≥ на р≥вн≥
основних галузей права. ÷≥ два р≥зновиди класиф≥кац≥њ не Ї протилежними
один одному. јле зм≥шуванн¤ њхн≥х критер≥њв ≥ ц≥лей часто призводить
до неправильних висновк≥в.
Ѕезумовно, вс≥ галузев≥ класиф≥кац≥њ так чи ≥накше м≥ст¤ть ознаки,
що характеризують класиф≥кац≥ю й на р≥вн≥ правових систем. «даЇтьс¤,
що найб≥льш потр≥бною .Ї класиф≥кац≥¤ на р≥вн≥ правових систем,
створена на основ≥ сполученн¤ орган≥чноњ Їдност≥ дек≥лькох систем
ознак, тобто в основу класиф≥кац≥њ маЇ бути покладений не один Їдиний,
а значна к≥льк≥сть критер≥њв. ¬икористанн¤ системи критер≥њв дозвол¤Ї
не замикатис¤ на одному з них, а в≥дпов≥дно до принцип≥в лог≥ки
враховувати особливост≥ р≥зних компонент≥в правових систем.
ѕравильн≥сть вибору системи критер≥њв визначаЇтьс¤ перш за все
виконанн¤м вимог, ¤к≥ висуваютьс¤ до будь-¤коњ лог≥чно стрункоњ
класиф≥кац≥њ. ќсновним при цьому Ї в≥дображенн¤ в класиф≥кац≥њ
характерних ознак, сп≥льних дл¤ вс≥х правових систем т≥Їњ чи ≥ншоњ
с≥м'њ. ѕри цьому сл≥д п≥дкреслити, що критер≥њ класиф≥кац≥њ можуть
бути р≥зними.
« урахуванн¤м на¤вних точок зору на цю проблему можна навести таку
сукупн≥сть критер≥њв, що визначають класиф≥кац≥ю правових систем св≥ту.
—п≥льн≥сть ≥сторичних корен≥в виникненн¤ ≥ подальшого розвитку
(включаючи ступ≥нь рецепц≥њ римського права). ѕравов≥ системи об'Їднан≥
природою њх розвитку, генетичними корен¤ми, що знаход¤тьс¤ в т≥й сам≥й
стародавн≥й держав≥. ¬они розвивалис¤ в под≥бних умовах ≥ зберегли
однаков≥сть у доправових регул¤торах, перших джерелах, характер≥ ≥
ступен≥ сприйн¤тт¤ джерел права ≥нших нац≥ональних правових систем.
ѓх об'Їднують ≥сторичн≥ пам'¤тники права, тенденц≥њ виникненн¤ ≥
розвитку державних ≥ правових структур, а головне - ірунтуванн¤ на
тих самих правових началах, принципах, нормах.
—п≥льн≥сть основного юридичного джерела права (форми права) -
нормативно-правовий акт, нормативно-правовий догов≥р, правовий
прецедент, правовий звичай, рел≥г≥йно-правова норма. –оль, значенн¤ ≥
сп≥вв≥дношенн¤ цих джерел права неоднаков≥ в р≥зних правових системах
та њх типах.
™дн≥сть у структур≥ системи права ≥ норми права. ѕравов≥ системи
крањн, об'Їднан≥ в один правовий тип (с≥м'ю), мають под≥бн≥сть
структурноњ побудови нормативно-правового матер≥алу. ÷е виражаЇтьс¤
в под≥л≥ системи права на п≥дсистеми (публ≥чну ≥ приватну) ≥
п≥дрозд≥ли - об'Їктивне ≥ суб'Їктивне право, загально-соц≥альне ≥
спец≥ально-соц≥альне право, природне ≥ позитивне право та ≥н.
«агальним Ї под≥л норм права за галуз¤ми, п≥дгалуз¤ми, ≥нститутами
та ≥ншими елементами. ќднакову будову маЇ норма права.
—п≥льн≥сть принцип≥в регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин. ќдн≥ правов≥
системи керуютьс¤ ≥де¤ми свободи суб'Їкт≥в, њх формальноњ р≥вност≥,
справедливост≥ правосудд¤ ≥ т.д., друг≥ - в≥ддають перевагу рел≥г≥йним
засадам (мусульманськ≥ крањни), трет≥ - звича¤м ≥ традиц≥¤м (крањни
јфрики), четверт≥ - ≥де¤м пануванн¤ закону, що виражаЇ монопол≥ю
держави в житт≥ сусп≥льства ≥ особи (соц≥ал≥стичн≥ крањни), тощо.
™дн≥сть юридичноњ техн≥ки, включаючи терм≥нолог≥ю, юридичн≥ категор≥њ,
пон¤тт¤, конструкц≥њ. ¬живанн¤ правовими системами однакових або
под≥бних за своњм значенн¤м терм≥н≥в по¤снюЇтьс¤ Їдн≥стю њх походженн¤
або проведенн¤м ун≥ф≥кац≥њ законодавства, обумовленоњ ц≥Їю Їдн≥стю.
«аконодавц≥ крањн, що належать до одного правового типу (с≥м'њ),
керуютьс¤ тими самими принципами побудови нормативно-правового
матер≥алу, застосовують под≥бн≥ або ≥дентичн≥ юридичн≥ конструкц≥њ,
засоби викладу тощо.
ќтже, дл¤ вид≥ленн¤ основних правових с≥мей найб≥льш суттЇвими Ї три взаЇмопов'¤зан≥ групи критер≥њв: ≥стор≥¤ правових систем; система джерел права; структура правовоњ системи: основн≥ правов≥ ≥нститути й галуз≥ права. ÷≥ критер≥њ дозвол¤ють розкрити ¤к≥сну специф≥ку т≥Їњ чи ≥ншоњ правовоњ с≥м'њ. ¬они Ї критер≥¤ми не т≥льки синхронного, а й д≥ахронного анал≥зу правових с≥мей.
¬ теор≥њ ≥ практиц≥ пор≥вн¤льного правознавства ≥снуЇ також дек≥лька
≥нших груп критер≥њв класиф≥кац≥њ правових систем, а саме:
культуролог≥чний та пол≥тичний фактори, що зумовлюють правову ≥деолог≥ю, ¤ка базуЇтьс¤ на природ≥ виникненн¤ ≥ розвитку правових систем ≥ в≥дображаЇ њх генетичн≥ корен≥ ≥ правову культури, пануючу на певн≥й територ≥њ;
техн≥ко-методолог≥чн≥ (структурно-функц≥ональн≥) критер≥њ, ¤к≥ св≥дчать про р≥вень зв'¤заност≥ правових елемент≥в загальним правопор¤дком. ÷ей критер≥й включаЇ так≥ елементи ¤к: систему джерел, структуру права, юридичну техн≥ку, систему юридичноњ осв≥ти, юридичне мисленн¤ тощо.
–≥вень ≥ характер правового розвитку маЇ суттЇве значенн¤ не т≥льки
дл¤ класиф≥кац≥њ правових систем, а й дл¤ з'¤суванн¤ загальноњ картини
сучасного стану ≥ тенденц≥й розвитку права в окремих крањнах, рег≥онах
≥ св≥ту в ц≥лому.
Ќа в≥дм≥ну в≥д правовоњ системи, категор≥¤ "правова с≥м'¤"
застосовуЇтьс¤ в правов≥й науц≥ в дек≥лькох значенн¤х. Ќайвужчим Ї
пон¤тт¤, коли п≥д правовою с≥м'Їю розум≥ють право певноњ держави, й
терм≥нолог≥чне воно визначаЇтьс¤ ¤к "нац≥ональна правова система".
ѕри цьому не сл≥д зм≥шувати пон¤тт¤ "правова с≥м'¤" в його вузькому
значенн≥ з пон¤тт¤м "система права". ÷е - не синон≥ми. —истема права
Ї пон¤тт¤м структурно-≥нституц≥ональним. ¬оно розкриваЇ взаЇмозв'¤зок,
сп≥вв≥дношенн¤ й структуру галузей права, що визначаютьс¤ об'Їктивними
та суб'Їктивними факторами.
атегор≥¤ "правова с≥м'¤" використовуЇтьс¤ дл¤ визначенн¤ групи
правових систем, ¤к≥ мають под≥бн≥ юридичн≥ ознаки, що дозвол¤ють
за¤вл¤ти про в≥дносну Їдн≥сть цих систем. ѕон¤тт¤ "правова с≥м'¤"
в≥дображуЇ т≥ особливост≥ де¤ких правових систем, ¤к≥ Ї результатом
под≥бност≥ њх конкретно-≥сторичного розвитку й структури, джерел,
≥нститут≥в та галузей правовоњ культури, традиц≥й тощо. ѕри вивченн≥
≥ноземного права й використанн≥ пор≥вн¤льного методу це пон¤тт¤ даЇ
можлив≥сть сконцентрувати увагу на певних "модел¤х", що репрезентують
певн≥ типи права, до ¤ких входить б≥льш чи менш значна к≥льк≥сть цих
систем.
“аким чином, правова с≥м'¤ - це б≥льш або менш широка сукупн≥сть
нац≥ональних правових систем, об'Їднаних сп≥льн≥стю ≥сторичного
формуванн¤, структури, джерел, галузей та правових ≥нститут≥в,
правозастосуванн¤, пон¤т≥йно-категор≥ального апарату юридичноњ науки.
Ќайб≥льш поширеним Ї терм≥н "правова с≥м'¤", хоча р≥зн≥
спец≥ал≥сти використовують й ≥ншу терм≥нолог≥ю:
«а даними р≥зних джерел, к≥льк≥сть нац≥ональних правових систем
наближаЇтьс¤ до двохсот, хоча вони знаход¤тьс¤ на р≥зних стад≥¤х
правового розвитку, що зумовлено нер≥вном≥рн≥стю соц≥ального й
≥сторичного розвитку держав та њхн≥х нац≥ональних правових систем.
¬ юридичн≥й компаратив≥стиц≥ вид≥л¤ють два пон¤тт¤ правовоњ
системи - вузьке й широке. ѕ≥д вузьким розум≥ють нац≥ональне право,
а п≥д широким - б≥льш або менш широку сукупн≥сть нац≥ональних
правових систем, об'Їднаних загальним походженн¤м джерел права,
основних правових пон¤ть, метод≥в та способ≥в розвитку. ¬ зв'¤зку
з цим компаратив≥сти використовують пор≥вн¤нн¤ з≥ св≥товими рел≥г≥¤ми,
кожна з ¤ких (наприклад, христи¤нство, ≥слам, буддизм) базуЇтьс¤ на
фундаментальн≥й Їдност≥, що, однак, не виключаЇ ≥снуванн¤ в њњ рамках
сект, культ≥в тощо. як уже зазначалос¤, терм≥нолог≥¤ в другому
випадку Ї надзвичайно р≥зноман≥тною, але найб≥льш поширеним у
компаратив≥стськ≥й л≥тератур≥ Ї терм≥н "правова с≥м'¤".
“ерм≥н "правова с≥м'¤" - це узагальнююча теоретична модель
правового зм≥сту, ¤ка маЇ штучний характер. ¬она Ї результатом
науковоњ класиф≥кац≥њ, ¤ка в≥дображаЇ загальн≥ та особлив≥ риси
конкретних нац≥ональних правових систем, под≥бн≥сть ≥ в≥дм≥нн≥сть
¤ких визначаютьс¤ в≥дпов≥дно до позначених критер≥њв.
ќтже, с≥м'¤ правовоњ системи - це сукупн≥сть нац≥ональних
правових систем держав, ¤к≥ мають сп≥льн≥ риси, що про¤вл¤ютьс¤
в Їдност≥ законом≥рностей ≥ тенденц≥й розвитку, дом≥нуючих форм
(джерел) ≥ принцип≥в права, систем права ≥ систем законодавства,
орган≥зац≥њ правових установ, насамперед судовоњ системи,
под≥бност≥ правових категор≥й ≥ пон¤ть.
ѕри всьому розмањтт≥ ≥снуючих позиц≥й ≥ точок зору можна
(звичайно, умовно) вид≥лити два основн≥ напр¤ми класиф≥кац≥њ
правових систем сучасност≥, кожен з ¤ких, у свою чергу, маЇ
дек≥лька р≥зновид≥в з певними особливост¤ми. ѕерший напр¤м
найповн≥ше представлений у концепц≥њ правових с≥мей –. ƒав≥да,
другий - у концепц≥њ "правового стилю" . ÷вайгерта.
–. ƒав≥д висунув ≥дею трихотом≥њ - трьох правових с≥мей
(романо-германська, англосаксонська, соц≥ал≥стична), до ¤ких, на його
думку, примикаЇ решта св≥ту, що охоплюЇ чотири п'¤тих планети п≥д
назвою "рел≥г≥йн≥ й традиц≥йн≥ системи". ¬ основ≥ його класиф≥кац≥њ
лежать два критер≥њ: ≥деолог≥чний (сюди –. ƒав≥д в≥дносить фактори
рел≥г≥њ, ф≥лософ≥њ, економ≥чноњ та соц≥альноњ структури) й критер≥й
юридичноњ техн≥ки. ѕри цьому обидва вони мають бути використан≥ не
≥зольовано, а в сукупност≥. ласиф≥кац≥¤ –. ƒав≥да досить попул¤рна
в юридичн≥й науц≥. ¬икладанн¤ учбового курсу "ќсновн≥ правов≥ системи
сучасност≥" у французьких ун≥верситетах ведетьс¤ в≥дпов≥дно до ц≥Їњ
класиф≥кац≥њ. ¬ своњй книз≥ "≈лементарний курс пор≥вн¤льного цив≥льного
права" –. ƒав≥д в≥др≥зн¤Ї зах≥дн≥ правов≥ системи (тобто
англосаксонську й романо-германську), в основ≥ ¤ких лежать принципи
христи¤нськоњ морал≥, л≥беральноњ демократ≥њ та кап≥тал≥стичноњ
економ≥ки; соц≥ал≥стичн≥ правов≥ системи, заснован≥ на соц≥ал≥стичн≥й
економ≥ц≥ й в≥дпов≥дних њ й пол≥тичних, соц≥альних та моральних
принципах; правову систему ≥сламу, побудовану ц≥лком на рел≥г≥йн≥й
основ≥; ≥ндуську правову систему, що маЇ специф≥чне ф≥лософське
забарвленн¤ й нарешт≥, китайську правову систему43.
Ќайв≥дом≥шим представником другого напр¤мку Ї . ÷вайгерт, ¤кий
прот¤гом майже 40 рок≥в напол¤гаЇ на "правовому стил≥" ¤к критер≥њ
класиф≥кац≥њ. ¬≥н вважаЇ, що окрем≥ правопор¤дки й нав≥ть групи
правопор¤дк≥в мають св≥й певний стиль, ¤кий пор≥вн¤льне правознавство
намагаЇтьс¤ ви¤вити, а пот≥м зд≥йснити групуванн¤ цих стил≥в у правов≥
кола залежно в≥д певних стильових елемент≥в. Ќа його думку44,
"стиль
права" складаЇтьс¤ з п'¤ти фактор≥в: походженн¤ та еволюц≥¤ правовоњ
системи; своЇр≥дн≥сть правового мисленн¤; специф≥чн≥ правов≥ ≥нститути;
природа джерел права й способи њх тлумаченн¤; ≥деолог≥чн≥ фактори.
еруючись викладеним, . ÷вайгерт в≥др≥зн¤Ї в≥с≥м правових к≥л:
романське, германське, скандинавське, англо-американське, соц≥ал≥стичне,
далекосх≥дне, право ≥сламу, ≥ндуське право. ÷¤ класиф≥кац≥¤ не Ї
ориг≥нальною й побудована вона на класиф≥кац≥њ, запропонован≥й ѕ.
јрм≥жоном, Ѕ. Ќольде та ћ. ¬ольфом в њхньому курс≥ пор≥вн¤льного
права ще в 1950 роц≥.
јле класиф≥кац≥њ . ÷вайгерта дотримуЇтьс¤ .’. ≈берт, ¤кий також
звертаЇтьс¤ до теор≥њ етно≥сторичного формуванн¤ правових систем ¤к
одн≥Їњ з можливих "робочих схем в≥дмежуванн¤ та упор¤дкуванн¤
правових систем"45.
«аради об'Їктивност≥, сл≥д вказати на ≥снуванн¤ й ≥нших
класиф≥кац≥й, зокрема јлЇксЇЇва —.—., —≥нюкова ¬.Ќ., ћальмстрьома,
—а≥дова ј.’.,—какун ќ.‘., стислий зм≥ст ¤ких зводитьс¤ до наступного.
“ак, —.—. јлЇксЇЇв вид≥л¤Ї чотири основн≥ правов≥ с≥м'њ:
романо-германську (нац≥ональн≥ правов≥ системи ‘ранц≥њ, ‘–Ќ, ≤тал≥њ,
≤спан≥њ та де¤ких ≥нших крањн);
англосаксонське загальне право (нац≥ональн≥ правов≥ системи јнгл≥њ,
—Ўј ≥ де¤ких ≥нших крањн);
рел≥г≥йно-общинн≥ юридичн≥ системи (правов≥ системи окремих держав
јз≥њ та јфрики);
за≥деолог≥зован≥ правов≥ системи держав з авторитарними пол≥тичними
режимами46.
¬.Ќ. —инюков виокремив с≥м'ю загального права (сформувалась в
јнгл≥њ у ’-’≤≤≤ ст.), романо-германську правову с≥м'ю (њњ корен≥
поход¤ть в≥д римського права), традиц≥йн≥ )япон≥¤, де¤к≥ держави
јфрики) та рел≥г≥йн≥ правов≥ с≥м'њ (мусульманське, ≥ндуське право),
а також слов'¤нську правову с≥м'ю47.
ћальмстрьом запропонував вид≥лити одну зах≥дну
(Ївропейсько-американську) групу правових с≥мей, основу ¤ких
становл¤ть Ївропейськ≥ джерела права. ¬≥н об'ЇднуЇ у цю групу
французьку, германську, скандинавську ≥ англ≥йську с≥м'њ, що
мають к≥лька сп≥льних рис. р≥м того, ћальмстрьом виокремив
особливу групу - соц≥ал≥стичн≥, аз≥атськ≥ (некомун≥стичн≥) та
африканськ≥ правопор¤дки48.
≤снують думки, що групувати правов≥ с≥м'њ доц≥льно за
нац≥ональним критер≥Їи, оск≥льки лише на основ≥ вивченн¤
внутр≥шнього св≥ту кожного народу можна ви¤вити особливост≥
еволюц≥њ права. ѕрихильники такого погл¤ду вид≥л¤ють ≥ндоЇвропейську,
сем≥тську, монгольську правов≥ с≥м' та право нецив≥л≥зованих
народ≥в49.
Ќа думку —а≥дова, критер≥¤ми визначенн¤ тип≥в правових систем
Ї ≥стор≥¤ њх розвитку, джерела права, пров≥дн≥ ≥нститути й галуз≥
останнього, що складають структуру т≥Їњ чи ≥ншоњ правовоњ
системи50.
ќ.‘. —какун вид≥л¤Ї так≥ критер≥њ:
сп≥льн≥сть ≥сторичних передумов виникненн¤ ≥ розвитку правових
систем;
сп≥льн≥сть основних юридичних джерел (форм) права;
Ќасамк≥нець сл≥д вказати на дос¤гненн¤ пор≥вн¤льного правознавства
у вченн≥ щодо правових с≥мей. Ќа основ≥ значного фактолог≥чного
матер≥алу, одержаного в процес≥ вивченн¤ багатьох нац≥ональних
правових систем, у друг≥й половин≥ XX стол≥тт¤ окрем≥ компаратив≥сти
перейшли до створенн¤ узагальнюючих роб≥т, присв¤чених глобальн≥й
панорам≥ права в сучасному св≥т≥. ÷е сл≥д сприймати ¤к зм≥стовн≥
намаганн¤ й спроби розгл¤нути в стислих рамках одн≥Їњ або двох
книг основн≥ правов≥ системи сучасност≥.
4. «агальний огл¤д де¤ких чинних класиф≥кац≥й основних правових
систем ≥ с≥мей сучасност≥
–озгл¤д питань ≥ проблем класиф≥кац≥њ правових с≥мей ≥ систем
сучасност≥ було б природним завершити прикладом загальноприйн¤тоњ
чинноњ класиф≥кац≥њ, створеноњ компаратив≥стами р≥зних крањн. јле
р≥ч у т≥м, що такоњ сталоњ класиф≥кац≥њ, ¤ку б одностайно визнавали
вс≥ фах≥вц≥, поки що не ≥снуЇ. ¬т≥м, у роботах численних
компаратив≥ст≥в та њхн≥х шк≥л запропонован≥ авторськ≥ вар≥анти
класиф≥кац≥й, кожна з ¤ких, безумовно, маЇ право на ≥снуванн¤ й
становить неаби¤кий науковий ≥нтерес, оск≥льки м≥стить ≥ розгл¤даЇ
в ¤кост≥ аргумент≥в на користь своЇњ класиф≥кац≥њ не т≥льки правов≥
питанн¤, а й ≥сторичн≥ етапи становленн¤, розвитку, в≥дм≥нн≥ риси
та основн≥ принципи, особливост≥, джерела права тощо кожноњ
правовоњ с≥м'њ й системи, що залучен≥ до класиф≥кац≥њ.
’оча ц≥ питанн¤ розгл¤даютьс¤ в особлив≥й частин≥ цього п≥дручника,
вважаЇмо за необх≥дне навести приклади ≥снуючих класиф≥кац≥й правових
с≥мей ≥ систем, оприлюднен≥ авторами в 1995-2001 роках. “ак,
класиф≥кац≥¤ правових с≥мей ≥ систем сучасного св≥ту ћ.Ќ. ћарченко,
до реч≥, одна з останн≥х, включаЇ континентальну (романо-германську)
правову с≥м'ю, англосаксонську систему загального права, правов≥
системи соц≥ал≥стичних ≥ постсоц≥ал≥стичних крањн, ≥удейське право
та мусульманське ¤к р≥зновид рел≥г≥йного права52.
“ака сама класиф≥кац≥¤ ё.ј. “ихомирова складаЇтьс¤ з
континентальноњ (романо-германськоњ) системи права, системи
загального права, соц≥ал≥стичного права (в тому числ≥ слов'¤нського
та Ївраз≥йського права), правовоњ с≥м'њ рел≥г≥йно-моральноњ
ор≥Їнтац≥њ та ≥сламського права, системи п≥вн≥чноЇвропейського
права (в тому числ≥ права крањн Ѕалт≥њ), латиноамериканськоњ
правовоњ с≥м'њ, а також так званоњ "кочовоњ" правовоњ с≥м'њ, до
¤коњ належать правов≥ системи не одн≥Їњ, а дек≥лькох правових с≥мей
або крањн ( вебек, Ћу≥з≥ана, общини валлон≥в у Ѕельг≥њ, алмик≥¤ й
“атарстан у –ос≥њ, област≥ “аджикистану тощо)53.
ласики компаратив≥стики . ÷вайгерт ≥ X. ьотц навод¤ть таку
класиф≥кац≥ю: романська правова с≥м'¤, до ¤коњ ув≥йшли французьке
та ≥тал≥йське право; германська правова с≥м'¤ (н≥мецьке, австр≥йське,
швейцарське право); англо-американська правова с≥м'¤ (англ≥йське
загальне право, право —Ўј); п≥вн≥чна правова с≥м'¤ у склад≥
скандинавських крањн (ƒан≥њ, ‘≥нл¤нд≥њ, ≤сланд≥њ, Ќорвег≥њ,
Ўвец≥њ); правова с≥м'¤ соц≥ал≥стичних крањн та ≥нш≥ правов≥ с≥м'њ,
до складу ¤ких вход¤ть далекосх≥дна правова с≥м'¤ ( итай, япон≥¤,
оре¤, ≤ндокитай, √онконг, ћалайз≥¤, ≤ндонез≥¤), ≥сламське та
≥ндуське право (≤нд≥¤ й Ѕ≥рма)54.
≤ нарешт≥, наведемо класиф≥кац≥ю правових систем ≥ с≥мей сучасност≥,
¤ку запропонував ј.’. —а≥дов ≥ ќ.‘. —какун, на ¤ких базуЇтьс¤ особлива
частина цього курсу лекц≥й. ƒо першоњ класиф≥кац≥њ вход¤ть:
романо-германська (континентальна) с≥м'¤, куди в≥н в≥дносить
французьку й германську правов≥ групи, правов≥ с≥м'њ скандинавських
крањн, крањн Ћатинськоњ јмерики та япон≥њ;
правова с≥м'¤ загального прецедентного права, куди вход¤ть правов≥
системи јнгл≥њ, Ўотланд≥њ, —Ўј, правов≥ системи крањн Ѕританськоњ
сп≥вдружност≥, в тому числ≥ анади, јвстрал≥њ, Ќовоњ «еланд≥њ;
рел≥г≥йн≥ й традиц≥йн≥ правов≥ с≥м'њ у склад≥ мусульманськоњ
правовоњ с≥м'њ, ≥ндуського права, правових систем крањн ƒалекого
—ходу, зокрема итаю, та африканськоњ правовоњ с≥м'њ;
зм≥шан≥ правов≥ системи в склад≥ правових систем канадськоњ
пров≥нц≥њ вебек, американського штату Ћу≥з≥ана, ≤зрањлю, ѕј– та
де¤ких крањн јфрики, арибського басейну, ‘≥л≥пп≥н, ≤ндонез≥њ.
соц≥ал≥стична правова с≥м'¤, що включаЇ колишню рад¤нську правову
с≥м'ю, Ївропейськ≥ та аз≥атськ≥ системи соц≥ал≥стичних крањн, правову
систему уби55
.
ј ќ.‘. —какун запропонувала таку класиф≥кац≥ю правових с≥мей ≥
систем сучасност≥:
романську (‘ранц≥¤, Ѕельг≥¤, Ћюксембург, √олланд≥¤, ≤тал≥¤, ѕортугал≥¤, ≤спан≥¤. ѕров≥дною у ц≥й груп≥ Ї нац≥ональна правова система ‘ранц≥њ);
германську (Ќ≥меччина, јвстр≥¤, Ўвейцар≥¤ та ≥н. ѕров≥дною у ц≥й груп≥
Ї нац≥ональна правова система Ќ≥меччини).
јнгло-американська правова с≥м'¤ загального права (јнгл≥¤, ѕ≥вн≥чна
≤рланд≥¤, —Ўј, анада, јвстрал≥¤, Ќова «еланд≥¤, де¤кою м≥рою -
колишн≥ колон≥њ Ѕританськоњ ≥мпер≥њ (нин≥ 36 крањн Ї членами
—п≥вдружност≥) та ≥н.) ¬середин≥ англо-американськоњ правовоњ с≥м'њ
розр≥зн¤ють дв≥ групи:
англ≥йське загальне право (јнгл≥¤);
американське право (—Ўј).
«м≥шаний тип правових систем, що виник на стику двох класичних
тип≥в правових с≥мей: романо-германськоњ та англо-американськоњ. ¬
рамках цього типу можна вид≥лити дв≥ групи:
п≥вн≥чноЇвропейськ≥ (скандинавськ≥) правов≥ системи (ƒан≥¤, Ўвец≥¤,
Ќорвег≥¤, ≤сланд≥¤, ‘≥нл¤нд≥¤);
латиноамериканськ≥ правов≥ системи (јргентина, ѕарагвай, ”ругвай,
„ил≥ та ≥н.).
далекосх≥дна-традиц≥йна (основн≥ групи - китайська, ¤понська);
звичаЇво-общинна (африканська група).
—оц≥ал≥стичн≥ правов≥ системи в основному стали ≥стор≥Їю (њх можна
вивчати в ретроспективному план≥), проте й сьогодн≥ Ї низка правових
систем ( уба, ¬'Їтнам, Ќƒ–), ¤к≥ зберегли соц≥ал≥стичне забарвленн¤
з внесенн¤м до них б≥льших чи менших - залежно в≥д держави - новац≥й.
ѕроте це не означаЇ, що з урахуванн¤м "соц≥ал≥стичного" забарвленн¤ њх
не можна в≥днести до класично усталених тип≥в правовоњ
системи56.
Ќавколо структури кожноњ з наведених ≥ величезноњ к≥лькост≥ ≥нших квал≥ф≥кац≥й точатьс¤ безперервн≥ запекл≥ дискус≥њ вчених, фах≥вц≥в, спец≥ал≥ст≥в, спр¤мован≥ на пошук шл¤х≥в ≥ можливостей створенн¤ ≥деального ун≥версального вар≥анту.